ЗМІСТ
1. Вступ
2. Соціально-політичнінебезпеки: види, характеристика, джерела, вплив організм людини, міри захистута запобігання
2.1.Війни та тероризм
2.2. Екстремальні ситуації криміногенного характеру таспособи їх уникнення
2.3. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння
3. Висновок
4.Використана література
ВступПроблема безпеки життєдіяльностісуспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти та актуальності. Людиназалучила в процес своєї життєдіяльності всю оболонку землі і вийшла в космос,прогрес досягнутий людиною має позитивні та негативні наслідки. Такий подвійнийхарактер пояснюється з одного боку не достатнім фаховим знанням, з іншоюморальною недосконалістю.
Використаннянафти та газу, як первинних енергоджерел на сучасних підприємствах, значнозросло, оволодіння ядерною енергією обернулося трагедією Чорнобиля. У сучаснихтехнологічних процесах такі параметри як тиск, температура, кількість шкідливихта небезпечних речовин піднімаються до критичного рівня. Всі ці особливостісучасного техносоціального середовища обумовлюють масштаби аварійності ітяжкість їх наслідків.
Курс “Безпека життєдіяльності” — це міждисциплінарна галузь знань про взаємозв’язок природи, виробництва,суспільства, про оптимізацію взаємовідносин і створення безпечних умов дляжиттєдіяльності населення на теренах України.
Головна метабезпеки життєдіяльності в умовах соціально-політичної небезпеки полягає в тому,щоб сформулювати в людини свідоме та відповідне відношення до питань особистоїбезпеки і безпеки тих хто їх оточує. Навчити людину розпізнавати та оцінюватипотенційні небезпеки, визначати шляхи надійного захисту від них, вміти надаватидопомогу вразі потреби собі і іншим, а також оперативно ліквідувати наслідкипрояву небезпек в різноманітних сферах людської діяльності.
Теоріюсоціально-політичної небезпеки розглядали такі психологи як: Л.С. Виготський,С.Л. Рубінштейн, А.Н. Леонтьєв, П.К.Анохін, З.Фрейд.
2. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІНЕБЕЗПЕКИ: ВИДИ, ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЖЕРЕЛА
В другій половині XX ст.однією з найхарактерніших особливостей світового розвитку стало те, що на життянародів різних країн, на всю систему міжнародних відносин все помітнішевпливають проблеми, які отримали назву «глобальних». До таких проблемналежить: відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природногосередовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна,ліквідація небезпечних хвороб та інші. Ці проблеми мають таку гостроту, щоможуть призвести до катастрофічних наслідків і від вирішення яких залежить долянашої цивілізації.
Нині людство досягло такого рівня науково-технічного розвитку, що можевирішувати проблеми конфлікту між державами, людини з природою та не допускатиїх переростання в небезпеку для існування цивілізації.
В системі глобальних проблемоднією з ключових і визначальних в наш час стала проблема війни і миру. Післяатомного знищення Хіросіми та Нагасакі американські вченні заснували щомісячник«Бюлетень вчених-атомщиків» і на його обкладинці Застиглі зображеннягодинника, стрілки якого показували без десяти шістнадцять. Через шість років,після перших успішних випробувань нової бомби, вони перевели стрілку на п’ятьхвилин вперед, а коли і Радянський Союз став володіти термоядерною зброєю,хвилинна стрілка наблизилась до дванадцяти ще на три хвилини, її наступне пересуваннямогло було б означати загибель цивілізації. «Бюлетень» проголосивдоктрину: “Єдиний світ або ніякого”. Вважалося, що світ абооб’єднається і вціліє або неминуче загине. Військові дії — це феномен виключнолюдського суспільства не відомий іншим живим істотам. З біологічної точки зорувійна можлива, але не неминуча, що свідчить з її різноманітних варіантів, якімали місце в людському суспільстві в часі та просторі. Існують культури, яківіками незнали війн, і культури, які часто вступали у війну в одні епохи і невоювали в інші. Війни стали можливими і неминучими з часу появи приватноївласності на засоби виробництва, коли суспільство розподілилося наантагоністичні класи виникли держави. Поділ суспільства на класи перетворивзбройні зіткнення первісних племен у війну як соціальне і політичне явище.
Вчені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історіїлише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Протягом цього часу в томучи іншому регіоні планети хтось з кимось воював. Більші і менші війни напланеті забрали вже понад чотирьох мільярдів людських життів. Кількістьзагиблих різко зростала в міру розвитку засобів знищення людей поширеннямасштабів військових дій. На перших етапах історії суспільства війни малилокальний чи регіональний характер. Але в епоху імперіалізму вони набулиглобальною характеру і стали світовими. В них втягувалися десятки країн ідесятки мільйонів людей.
У нинішньому столітті людствопережило дві такі війни. У першій світовій війні брало участь 38 держав, буломобілізовано 74 мільйони (чоловік, убито 10 мільйонів, поранено і контуженно 20мільйонів чоловік). У другій світовій війні брало участь 72 держави, якіпоставили під рушницю до 110 мільйонів, загальні людські втрати досягли понад60 мільйонів чоловік.
Характерною особливістю сучасних воєн є те, що кожен раз під час бойовихдій зростав процент загиблих серед цивільного населення (дітей, жінок, літніхлюдей). Ця тенденція особливо проявилася в нинішньому столітті.
Так, серед загиблих у першій світовій війні 95 відсотків складаливійськовослужбовці і 5% мирне населення, у другій 50 і 50 відсотків. Під часвійни в Кореї 84 відсотки жертв припало вже на мирне населення і лише 16 – на військовослужбовців.Під час військових дій у В’єтнамі, дослідженнями Стокгольмського міжнародногоінституту і проблем миру, місцеве населення серед убитих становило понад 90відсотків.
В наші дні насильство твориться всюди і не помічати його неможливо.Прикладом тому є конфлікти, які ведуться на території колишньої Югославії, РосіїАлбанії і ін. Насильство присутнє на екранах телевізорів і в кіно, у всіхщоденних новинах і в книгах. Крах європейського комунізму порушив рівновагу,яка трималася на протистоянні Сходу і Заходу, Зіткнувшись І багатьмапроблемами, меншини, нації, окремі групи людей схильні відокремлюватися відзовнішнього світу, не сприймати інші народи і ті зміни, що сталися. Тому вжитті окремих людей і суспільства в цілому виникають різноманітні конфлікти,напруженість і непорозуміння.
Конфлікти та спалах насильства притаманні не тільки народампосткомуністичних держав. Спалах насильства має місце в міських центрахрозвинутих країнах світу (Англія, США, СПІД і ін.). Корені цього насильства
обумовлені великими перетвореннями, що відбулися в їх економіці,структурі міст і в державній політиці. Уряд багатих держав не може або й нехочезапобігти соціальній чи локальній концентрації економічних негараздів, зупинитиріст нерівності, маргіналізації і дискримінації в робочих кварталах де постійнозмінюється населення різного громадянства.
Нагнітання несправедливості і дискримінації по відношенню до етнічнихгруп і меншин може проявлятися в будь-яких формах. Це залежить від політичнихсил, які здатні насильству (конфліктам) придати оорганізовану форму і ідеологічну основу. Поки таких сил всуспільстві немає або вони не займають ведучого положення, насильствопроявляється лише у формі раптових спалахів або вибухів, які, навіть якщо вонитрапляються часто, не пов’язані один з одним. Коли в суспільстві такі силистворюють політичну організацію, вони придають насильству упорядковану форму іхолоднокровний методичний характер. Воно стає частиною політичних інтриг істратегій. Ненависть і ворожі почуття людей спрямовуються на будь-яку подію абогрупу не стихійно, а так, щоб будь-який акт насильства відповідав меті інамірам даної політичної сили чи організації. Намагання відстояти caмобутність будь-якої етнічної групиможе привести до безмежного насильства, яке має чітко розмежовані напрямки.
По-перше, стверджування панівного положення однієї нації, яка намагаєтьсяподолати все, що чинить їй опір. Історія колоніалізму знає багато подібнихприкладів. По-друге, це опір нації або співтовариства всьому новому. В цьомувипадку група людей втілює зло, корупцію, вторгнення, розпад культури аботрадиційних цінностей. Насильство виникає внаслідок зіткнення двох або більшеобщин, які належать до одного політичного утворення або до багатонаціональногоспівтовариства з різними культурами. В таких випадках насильство є наслідкомнапружених між общинних відносин, коли будь-яка спроба, реальна чи видумана,однієї групи самоствердження викликає відповідну реакцію інших груп. Такпочинається з’ясовування відносин з позиції сили, які закінчуються вибухомнасильства або політичним хаосом.
Громадянська війна в Лівані або розпад Югославії дає приклад конфліктів,де за закликом до національної, культурної, релігійної тa історичної єдності відчуваютьсянатяки на національну приналежність.
Однак прояви насильства залежать від обставин, в яких вони проявляються, імають властивість приводити в єдиний рух не тільки різні за характером, але ісуперечливі мотиви.
Наприклад, намагаючись вигнати із суспільства ненависні їм групинаселення, прихильники насильства в той же час можуть їх експлуатувати, користуючисьїх низьким положенням в суспільстві. Це постійно відбувається в розвинутихкраїнах, де емігрантів залучають до підсобних робіт але відкидають їх культуру.
У цьому полягає парадокс насильства: йому не тільки не заважаютьпротиріччя, які він породжує, але створює свою власну логіку, свою специфічнудинаміку і таким чином змінює умови, які викликали його до життя.
Таким чином, історія людства має багато фактів тиранства, безлюдяності,знущання сильного над слабким, багатьох над самотнім, озброєних наднеозброєними. І навіть нині, на межі третього тисячоліття, в самих гуманних ібагатих країнах світу насильство зустрічається дуже часто. В «гарячихточках» розпавшої імперії нині твориться стільки жахливого насильства, щобувший Радянський Союз важко вважати цивілізованою країною. Насильствопроявилося в зонах так званих «міжнаціональних конфліктів» (Карабах.Алма-Ата, Сумгаіт, Ош, Фергана. Чечня і ін.).
Такий масштабний спалах міжнаціональних конфліктів у бувшому РадянськомуСоюзі пояснюється тим, що деякі групи людей мають якусь користь від цього абожадобу влади чи просто амбіції політиків. Вимагає обґрунтування той факт, чомународи високої культури впадають в стан агресивності, дикості і не тількиграбують сусідні села, але знущаються над людьми, з якими поколіннями жили якдобрі сусіди.
Агресивність і дикість людини має багато проявів: від шляхетного пошукугромадського схвалення до насильницьких дій, які здійснюються зарадиутвердження фізичного панування. Фізичне панування без правил обертаєтьсябійками між людьми і війнами між державами. Життя показує, що людина володієвеликим ресурсом агресивності, яка знаходить вихід в часи ламання старихстереотипів. В період нестійкого державного становлення здичавість деяких груплюдей відбувається раптово за дуже короткий період часу, а накопичення високоїкультури здійснюється повільно протягом тривалого часу.
Національні і соціальні конфлікти загострюють суперечності між людиною,суспільством та навколишнім середовищем до критичного рівня.
Соціально-політичні конфлікти – це одна із самих гострих форм вирішеннябудь-якого протиріччя між державами чи в самій державі шляхом застосуваннясучасних засобів ураження. Будь-які конфлікти глобального, регіональною чиміжнаціонального характеру, а також вирішення релігійних протиріч супроводжуютьсянасильством.
З точки зору безпеки життєдіяльності будь-які конфлікти можутьоб’єднувати небезпечні та шкідливі чинники, які властиві майже всім стихійнимлихам чи техногенним катастрофам.
В будь-яких конфліктах з використанням звичайної зброї можуть руйнуватисябудівлі і споруди, виникати пожежі. При пошкодженні гідротехнічних спорудзасобами артилерії можуть бути катастрофічні повені, а при зруйнуванні атомнихелектростанцій чи хімічних підприємств може статися всеохоплююче зараженнятериторій радіоактивними чи хімічними речовинами. У випадку використаннязасобів масового ураження наслідки можуть стати катастрофічними віл зростаннямасштабів руйнування, вогнищ радіоактивного, хімічного чи бактеріологічногозараження величезних територій.
Події останніх років свідчать про те, що соціальні, міжнаціональні ірелігійні конфлікти вирішуються в багатьох регіонах світу за допомогою різнихформ боротьби, які іноді носять надзвичайний характер і призводять до порушеннянормальної діяльності населення, загибелі людей руйнування та знищенняматеріальних цінностей.
Закінчення «холодної війни» ознаменувало кінець ідеологічномупротистоянню, але породжена нею ненависть поступилася іншим, етнічним, мовним ідуховним антагонізмам, які призводять до надзвичайно небезпечного напруження.Ворожість однієї групи людей до ншої є однією з найбільш інстинктивних людськихреакцій, які необхідно подолати конструктивним шляхом.
Етнічну, мовну і духовну енергію суспільства необхідно направити нарозвиток культури мирних відносин між людськими співтовариствами, культуритерпимості, громадських свобод і міжетнічного співіснування для повногоствердження прав людини, фундаментальних свобод і демократії.
Протягом останніх десятиліть світова історична обстановка докорінним чиномзмінилася, людство вступило в ядерно-космічну епоху. Нині в світі накопиченоблизько 60 тисяч (1988р) ядерних боєголовок, яких цілком достатньо длябагаторазового знищення земної цивілізації. Нова світова війна, якщо її невідвернути — загрожує ядерною катастрофою, що приведе до все планетногознищення. Тому від вирішення проблеми війни і миру залежить доля цілих держав інародів, усього людства.
Життєдіяльність людини залежить від соціально-психологічної стійкостінації, що історично склалася на базі спільності економічного життя, території,мови. На характері української нації негативно позначилося те, що вона тривалийчас не мала своєї державності. Це вплинуло на притуплення почуття гідності тагромадянина своєї держави. Отже, важливим завданням виховання українськоїмолоді є виховання волі, характеру, політичної культури, об’єднуючої ідейності,громадянства, яке полягає в готовності виконувати обов’язки громадянинаУкраїни.
Загальнополітична стратегія України ґрунтується на принципі припиненнягонки озброєння та вирішенні глобальних проблем мирним шляхом. Українапроголосила себе без’ядерною державою. Діючи поетапно та послідовно, звільняєсвою територію від ядерної зброї. Ставши на мирний шлях. Україна протягомкороткого періоду часу в цьому напрямку провела величезну роботу, що сприялозначному підвищенню її авторитету на міжнародній арені. Активна, конструктивнаі динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, щовідбуваються в суспільстві, де немає етнічного чи будь-якого іншогопротистояння. Ці зміни дають можливість конструктивним шляхом вирішуватинайважливішу із всіх глобальних проблем сучасності проблему мирногоспівіснування і надійної безпеки життєдіяльності.
Реальність ядерного століття висунула фундаментальні завдання, яктеоретично і практично зберегти мир, відвернути ядерну загрозу, як проводитисебе, жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співробітництва.
Проблема війни, будучи глобальною за походженням і сутністю для свогодослідження і практичного вирішення вимагає подальшої концентрації зусиль вмасштабах всієї планети, цивілізації в цілому. А саме, головне – вона вимагає припиненнягонки озброєння і переключення коштів і які витрачаються на військові цілі, навирішення інших глобальних проблем сучасності. Відомо, що після другої світовоївійни загальні прямі витрати на гонку перевищили 6 трлн доларів. До середини80-x років витрати на озброєннялюдства не наближалися до 1 трлн доларів на рік. Якщо збережеться такатенденція нарощування озброювання, то загальні витрати військові цілі в світібудуть зростати кожні п’ятнадцять років у два рази. Коштів, які витрачаються всвіті на озброєння вистачило б для забезпечення всіх країн, що розвиваються,продуктами харчування j медичною допомогою. Якщо кожний день в світі на озброєння витрачаєтьсяприблизно 2.2млрд доларів, то всі витрати ВООЗ в середині 80 років на боротьбуз малярією складали 29 мли доларів, а на вирішення проблем водопостачання ісанітарії — 45 млн. доларів.
Світова статистика свідчить про те, що гонка озброєння забирає значнучастину світових природних і трудових ресурсів, які можна направляти навирішення таких глобальних проблем, як забезпечення продуктами харчування,розвиток нових енергетичних джерел, викорінювання хвороб, збереження навколишньогоприродного середовища і т. інше.
Для вирішення ряду ключових проблем безпеки життєдіяльності сучасногоміжнародного життя необхідне нове, мислення в політиці. Політика несумісна зсилою, політика — це сфера спільного прийняття рішень шляхом колективноїкомунікації. Які б суперечності не розділяли Схід і Захід. Північ і Південь,для всіх держав і народів на перший план вийшов нині єдиний загальнолюдськийінтерес. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни і силової політики.Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, якістоліттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройнихконфліктів.
Нове політичне мислення виходить з того, що ядерна війна неприпустима; їїне можна виграти, у ній не буде ні переможців, ні переможених. Розбіжності таконфлікти сучасного світу необхідно вирішувати не воєнною силою, а тількиполітичним шляхом. Щоб вижити, людство повинно ліквідувати ядерну зброю наЗемлі і визнати, що найвищою цінністю має бути людське життя, що світ належитьлюдині, нинішнім і прийдешнім поколінням. Однак, було б помилково думати, що зновим політичним мисленням в державах світу настане ера «досконалоїлюдини», шо насильство зникне з життя назавжди.
Активна, конструктивна і динамічна політика України стала важливимчинником тих позитивних змін, що відбувається в суспільстві, де немає етнічногочи будь-якого іншого протистояння. Ці зміни дають можливість конструктивнимшляхом вирішувати найважливішу із всіх глобальних проблем сучасності – проблемумирного співіснування і надійної безпеки життєдіяльності суспільства.
2.1. Війни та тероризм
Війна-цезбройна боротьба між державами або соціальними, етнічними та іншим спільнотами;у переносному розумінні слова – країна ступінь політичної боротьби, ворожихвідносин між певними політичними силами. Найбільша кількість жертв черезполітичні причини є наслідком війни. У ХХ ст. військові дії, проводились доволіактивно. За приблизними даними, з часу закінчення другої світової війни влокальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Сучасний світдуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо. Якщо непокінчити з думками та діями. Які століттями будувалися на прийнятності таприпустимості війн і збройних конфліктів.
Тероризм. Досоціально-політичних конфліктів належать виступ екстреміських угруповань(тобтотероризм). В нас час явище тероризму досить поширене. Якщо до недавна звертаннядо терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим,надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення протерористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною частиноюсучасного життя і набув глобального характеру. До соціально-політичних конфліктівналежить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явищетероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобувирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайнимявищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні актисприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життяі набув глобального характеру. Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це формаполітичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючифізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтересипевних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений дорангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичнихпроблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Вінможе застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичнимидіячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами,кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригніченнясупротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний,релігійний та кримінальний. Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
• напади на державні або промислові об ‘єкти, які призводять до матеріальнихзбитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленнямзаручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація— звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимогавикупу); Особлива ситуація склалась в Росії у зв’язку з Чечнею. У пам’ятізалишились події в Будьоновську, Москві. Чечня стала одним з центрів світовоготероризму. Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій,орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україніперебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни тадіяльність закордонних терористичних організацій на території України.Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актіввикликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більшеактивізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVIІ сесії Генеральна Асамблея ООНщорічно обговорює питання про заходи по запобіганню тероризму. У грудні 1972 р.був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якогоувійшли представники 34 держав. На початку 1995р. Генеральна Асамблея ООНодностайно прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму.За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питаньборотьби проти тероризму. Але багатоманітність форм його проявів ускладнюютьвирішення цієї проблеми. Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом,світ стане спокійнішим і безпечнішим. А поки він існує, необхідно знати, яктреба поводитись, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника— це залишитися живим і тому не можна провокувати терористів на насильницькідії. Найкраще, це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставатибез дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд увічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмовпоміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, щовиділяє заручника з-поміж усіх потерпілих.
2.2 ЕКСТРЕМАЛЬНІ СИТУАЦІЇ КРИМІНОГЕНОГО ХАРАКТЕРУ ТА СПОСПОБИЇХ УНИКНЕННЯ
Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності.Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку.Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категоріїтяжких (убивства, насильства тощо).
Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякогопоширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку,різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативнихчинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.
Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повиннавміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством. Яка ж існує зброядля самозахисту? Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний)балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.
Аерозольний балончик — це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю від20 до 100 мл, заповнений отруйними речовинами. Отруйні речовини, яківикористовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне ураженнялюдини. Радіус дії зазвичай становить — 1,5-3 м. Кількість рідини розрахована на 5-8 с дії. Отруйна речовина діє на людину протягом 10-20 хв. (в міліцейських балонахконцентрація отруйних речовин вища). У травні 1995 р. було введено в діюрозпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти іпродавати в Україні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК ікапсаїцином. Балончиками з газом CS дозволялось користуватись тільки міліції. Сьогодні в Україні найбільшрозповсюджені аерозолі, які містять МПК («Терен»).
Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, зберігання іносіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідномати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам,які досягли 18-рінного віку і мають довідку медичного закладу встановленоїформи про те, що власник цього документа с психічно нормальним і за станомздоров ‘я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформлюється замісцем проживання строком на 1-3 роки. Після закінчення цього терміну зброюнеобхідно перереєструвати. Запам’ятайте, забороняється передавати пістолет іпатрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденнігазової зброї необхідно терміново сповістити про це в правоохоронні органи.
Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Наприклад, з відстані10м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м ‘які тканини людини на 2 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї непотрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматикиобмежене — щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цейзасіб самооборони також мас як недоліки, так і переваги. Наприклад, натраєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну відгазових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою).Однак ця зброя досить громіздка і головне — не існує законодавчих актів, якірегламентують її застосування як засобу самозахисту.
Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої, їхзастосування дуже просте: висмикнеш дротик — брелок для ключів, сумка чидипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-якийзловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальноїуваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на І чи 2 години безперервногокрику й вимкнути, не знаючи секрету, його практично неможливо. Засіб вважаєтьсядоволі безпечним. Єдине застереження — потужність звукового тиску не повиннаперевищувати 80 децибел.
Якщо людина не має змоги придбати зброю для самозахисту або не маєможливості її застосувати, можна скористатися простими порадами на кожний деньщодо особистої безпеки :
• гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайтебез догляду;
• в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла,заберіть з нього гроші і документи;
• не відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері наланцюжку); пам’ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків,службовців газопостачання, електромережі і навіть робітників міліції; посадовіособи зобов ‘язані самі пред’явити посвідчення;
• якщо Ви маєте при собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їхстільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собоюбагато грошей;
• гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню пальто,піджака чи сумки, особливо в переповнену харчами сумку;
• нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх руксумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її досебе;
• ніколи не носіть разом гроші і документи;
• повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій тажвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більшечасу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під їздібудинку, у ліфті;
• уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п ‘яними),краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;
• уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в машинудо незнайомих людей;
Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються завбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних тапсихологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань.Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію дозростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страхгромадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуруслідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування,за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються безпокарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.
Наведемо деякі поради щодо захисту від зґвалтування.
• Не провокуйте зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати щонайменшихприводів до залицянь з боку незнайомця.
• Слід уникати улюблених місць ґвалтівників — віддалених пляжів, місцьдля заміського відпочинку тощо, а також не рекомендується у сутінках ходитичерез двори, парки та сквери.
• Останнім часом частіше трапляються зґвалтування, які скоїли підлітки.Це зазвичай групові зґвалтування, які відрізняються особливою жорстокістю, томущо неповнолітні йдуть на злочин у стані алкогольного або наркотичного сп ‘яніння.Обходьте місця, де збираються підлітки.
• При нападі можна спробувати установити хоч якийсь контакт зі злочинцем,тобто примусити його думати про жінку, як про людину, а не сексуальний об’єкт,а також за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де єпотенційний захист.
• При нападі можна також застосувати фізичний опір — завдати удару побольових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем.Спричинити біль також можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, требазавжди йти до кінця — на карту може бути поставлене життя жінки.
• При нападі потрібно голосно кричати. Краще кричати «пожежа», ніж«ґвалтують».
• При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі назахворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея тощо).
2.3 Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння
Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило вУкраїні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшогозначення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністючи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стаютьголовним структуро творчим чинником українського суспільства, що свідчить простановлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночаснабувають сили і негативні чинники: сформування нової соціальної диференціаціїта відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини усуспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення тазбагачення мають деформований характер.
За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень(злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато іншихформ збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стализагрозливими для суспільства.
• Алкоголь і здоров ‘я. Мабуть у нас немає жодної сім’ї, яку прямо чиопосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму.
Чим саме приваблює алкоголь? Він збуджує, підбадьорює, піднімає настрій,змінює самопочуття, робить бесіду жвавішою.
Алкоголь — висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичніпотреби організму. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набірвітамінів та ароматичних речовин.
Усе це правильно, але алкоголь ніколи не може бути корисною речовиною і лишетимчасово призводить до вдаваного поліпшення стану.
Алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини.Як і нікотин, алкоголь — наркотик, до якого швидко звикають і незадовольняються малими дозами.
Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийомвикликає захисну реакцію — адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота,блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттівпри цьому не виникає. Однак при повторних прийомах алкоголю настає ейфорія, азахисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людинипотребою, і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Внаслідокнеодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, привідсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важкопереноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтятькінцівки, людину морозить — це характерні симптоми абстинентного синдрому(алкогольне похмілля). У такому стані найкраще знімає головний біль повторнийприйом алкоголю, а це тільки закріплює залежність людини від нього. Поступовоця залежність перетворюється на нестримний потяг негайно, якомога швидше знайтиі прийняти наркотик. У потязі добути алкогольний напій хворий йде на будь-якідії, зокрема злочинні, готовий зняти з себе останній одяг, все винести з дому.І ніхто в більшості випадків не проводить паралелі між власним досвідомвживання невеликих доз алкоголю з наступною деградацією, перетворенням налюдину з важкою алкогольною залежністю.
Отже, що таке хронічний алкоголізм? За визначенням ВООЗ, це вимушеневживання спиртних напоїв, зумовлене психічною та фізичною залежністю відалкоголю, настанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненніпотрапляння спирту в організм (синдром похмілля). При подальшому розвиткухвороби з’являються розлади діяльності основних органів та психіки.
Чим відрізняється п’янство від алкоголізму? Різниця між ними тільки вкількості випитого: п’янство є початковою стадією хворобливого стану —алкоголізму, який розвивається внаслідок непомірного та систематичного вживанняспиртних напоїв.
У нашому організмі не має жодного органу, на який би алкоголь не діявнегативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі -в системітравлення: в шлунку — близько 20% і в кишечнику — близько 80%. Вже через 5хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 годинивсмоктується повністю. Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, якарозносить його по всьому організму. Але розподіляється алкоголь в різнихтканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його дозавсмоктується в мозок.
Близько 10% прийнятого алкоголю виділяється з організму з повітрям,сечею. Алкоголь, який всмоктався, поступово руйнується, однак деяка частинайого фіксується тканинами і виводиться з організму дуже повільно протягом 2-3тижнів. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручиучасть у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкогольвикликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються ігинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканиннимирубцями. Таким чином алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить угрізне необоротне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшуєтьсячерез утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєнняорганізму, і людина гине.
До нагоди ще раз зауважити, що алкоголь — це універсальна отрута, яка дієна весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізованасистема організму — головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється втканинах тіла. Найбільше його пожинає головний мозок, тому що в нервовихклітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкогольрозчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозкупорівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, якіростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головномумозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітинсірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., такемарнотратство — недопустиме!
Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляютьсятакі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольнемарення, епілепсія.
П’янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної таморальної шкоди суспільству. Люди, які п’ють, частіше хворіють, допускають бракв роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличноготравматизму).Через провину п’яних водіїв все частіше трапляютьсядорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму єйого тісний зв’язок зі злочинністю — 96% правопорушень здійснюється особами встані алкогольного сп’яніння.
• Тютюнокуріння. Сьогодні смертність населення України визначаєтьсяпередусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широкимрозповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед нихтютюнокуріння — основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн— фактор ризику більш ніж 25 хвороб.
Наведемо цифри та факти щодо куріння:
• за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких200 мільйонів — жінки) курять;
• кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 —щодня;
• за прогнозами, глобальна тютюнова «епідемія» забере життя 250 мільйонівсучасних дітей та підлітків.
Зараз можна говорити про епідемію куріння. В Європі курить близькополовини дорослого населення. Характерно, що спостерігаються дві тенденції:різке зниження куріння в розвинених країнах та збільшення в відстаючих. Так, уСША понад ЗО мільйонів осіб кинули курити (за останні роки). Нині в США куритьлише чверть дорослого населення. Водночас у відстаючих країнах за останні 25років кількість курців збільшується, що за підрахунками спеціалістів призведедо того, що в найближчі 20-30 років щорічно від хвороб, пов’язаних з курінням,буде вмирати більше 7 мільйонів осіб.
Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців. У наскурять 12 мільйонів громадян — це 40% населення працездатного віку. З них 3,6мільйона жінок і 8,4 мільйона чоловіків. Курить кожна третя-четверта жінкарепродуктивного віку (20-39 років). За даними експертів ВООЗ, ця шкідливазвичка викликає в Україні 100-110 тисяч смертей щорічно. Дорослий курецьвикурює в середньому 1650 цигарок за рік.
Дія тютюну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний ворог.Тяжкі захворювання спостерігаються не відразу, вони виникають поступово йнепомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з’являються різніхронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням,оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознакхвороби минає більш-менш тривалий строк.
Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складоватютюнового диму. Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу вжитті цигарку або сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця,цьому заважають запаморочення і нудота. Тому, хто починає курити, зазвичай дужегидко, він не дістає ніякого задоволення, але бажання «не спасувати» змушуєйого курити знову. Поступово організм пристосовується до нікотину, і куріння невикликає таких неприємних відчуттів, хоча отруєння організму триває.
Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового димувходить близько ЗО отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень,чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.
Вчені встановили, що куріння — один з основних чинників, який призводитьдо того, що розвивається рак легень. Куріння збільшує ризик захворіти не тількина рак легень, а й на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані,стравоходу, сечового міхура.
Тютюн негативно впливає на серцево-судинну систему, репродуктивні органи.Так, французькі лікарі науково-дослідного центру Парижа встановили, що у 8 з 10випадків імпотенція виникає через звуження кровоносних судин, викликанихкурінням. Заданими вчених, 50% обстежених курців в тій чи іншій формістраждають на імпотенцію. Статева функція відновлюється, коли людина припиняєотруєння свого організму тютюном.
Абсолютно неприпустимо курити вагітним жінкам. Тютюнові отрути не затримуютьсяплацентою, а вільно проникають у кров плоду. Як ми вже говорили, нікотин звужуєсудини, тому плід одержує менше поживних речовин і кисню, ніж потрібно.Медицина також застерігає: у жінок, які курять, недоношені та мертві дітинароджуються у 2-3 рази частіше, ніж у тих, що не курять, а новонароджені дітиздебільшого мають масу тіла на 100-200 г меншу від маси тіла новонароджених, матері яких не курять.
Дівчатам треба твердо запам’ятати, що від куріння жінка швидше старіє,раніше з’являються зморшки на обличчі, жовтіють зуби, неприємно тхне з рота,грубіє голос.
Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. У закритомуприміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму.Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять.Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні,вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід зазначити,що пасивний курець потрапляє у такий же стан, що й курець. У людини, яка довгийчас перебувала в накуреному приміщенні, з’являються ознаки нікотиновоїінтоксикації (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість.
Хоча про шкідливий вплив куріння на організм багато говориться в медичнихзакладах, школах, пресі, люди все одно курять. Чому?
До нікотину дуже швидко звикають. Причина — в дії нікотину на організмлюдини. Складові тютюнового диму всмоктуються в кров і розносяться нею повсьому організму. Через 2-3 хвилини після вдихання диму нікотин проникаєвсередину клітин головного мозку та ненадовго підвищує їх активність. Разом зцим короткострокове розширення судин мозку та вплив аміаку на нервовізакінчення дихальних шляхів суб’єктивно сприймаються курцями як свіжий припливсил або своєрідне відчуття заспокоєння. Однак через деякий час цей стан зникає,відбувається звуження судин мозку і зниження його активності. І щоб зновувідчути піднесення, курець тягнеться за цигаркою. Тому нікотин вважаєтьсянаркотичною речовиною. Це своєрідний наркотик, який дає людині певнийкороткочасний допінг.
ВисновкиПісля опрацювання матеріалу дійшоввисновку що: Безпека життєдіяльності як предмет адсорбує різноманітні аспектипсихології, фізіології охорони праці, промислової, гігієни, антропології татеоретичної основи наукових знань без яких не можливо створити оптимальні умовижиттєдіяльності в технічних, природних чи побутових системах. Безпекажиттєдіяльності не тільки адсорбує інші наукових дисципліни, але й розкриваєвласні закономірності, формує власні закони і вимоги до умов життєдіяльності.
Безпека життєдіяльності як учбова дисципліна – це галузь наукових знань,що охоплює теорію і практику захисту людини від небезпечних чинників у всіхсферах людської діяльності.
На безпеку життєдіяльності впливають такі основні чинники, як людськіприродні та технічні, тому ця дисципліна повинна вирішувати таківзаємопов’язані екстремальні завдання, як:
Ø Ідентифікаціянебезпек, розпізнання визначення їх кількісної характеристики і координат.
Ø Організаціязахисту від потенційних небезпек.
Ø Ліквідаціянегативних наслідків прояву небезпек.
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА
1) Підручник “ БЕЗПЕКАЖИТТЕДІЯЛЬНОСТТІ ” В.М.Ярошевський, М.М.Ярошевська, І.В.Москальов.
2) Навчальний посібник “Безпекажиттедіяльності“, Желібо Є.П., Заверуха., Зацарний.В.В.
3) Александровский.Ю.А. Психогеніі в екстримальних умовах М.: Медицина 1991р.
4) Загальна психологія./під.ред.А.В.Петровського / М: Освіта, 1970