1. Об’єкти психології
Майже всі цілісні об’єкти психології — це об’єкти,безпосередньо не спостережувані (образ, думка, свідомість, особистість і ін.).Виключення становлять лише акти діяльності (їхній зовнішній прояв). Іншаособливість об’єктів зазначеної науки полягає в тім, що більшість із них не маєвиразні просторові ознаки й не можна побудувати їхній опис на основіпросторової структури, як це можливо, наприклад, у випадку сонячної системи абосоми людини. Тому в психології ми маємо справу головним чином з концептуальнимивідображеннями цілісних реальностей. Такі відображення формуються або шляхомінтеграції раніше накопичених приватних знань про об’єкт, або шляхомпрогресивної диференціації раніше не розчленованих подань із наступнимсинтезом. Об’єктами цілісного дослідження є як рє компоненти психіки (психічніреакції, процеси, функції, стани, властивості), так і психіка в цілому,особистість. Як цілісні утворення вивчаються групи й колективи, системи людей іавтоматів і т.д.
У психологічній літературі існує велика розмаїтість урозумінні й використанні цілісного, системного підходу. Виділення двохкомпонентів у цілому: нижчих і вищих психічних функцій, поведінкового йгностичного компонентів інтелекту, різних сторін особистості, тенденцій іпотенцій, розгляд психіки як підсистеми системи «людина — середовище» — один з варіантівтакого підходу. Другу групу становлять роботи, у яких як ціле аналізуєтьсяокремі підсистеми або характеристики психіки. У цих роботах число виділюванихкомпонентів більше двох і вживають спроби встановлення відносини між ними.Наступну групу становлять роботи, у яких із цілісних позицій розглядаютьсяорганізм, психіка, особистість або людина. В окрему групу можна віднести роботиприкладного характеру, що використовують у тім або іншому ступені засобукібернетики й математики.
Об’єктами системного підходу в широкому змістівиступають безлічі психічних процесів, станів, властивостей, актів, стосовнояких потрібно вирішувати завдання класифікації, систематизації. Об’єктамисистематизації є безлічі даних, що ставляться до однієї людини або до деякої вибіркилюдей. Людина — складний об’єкт, і нас можуть цікавити різні його описи: описзагального в людині на підставі даних про всю вибірку, опис особливиххарактеристик людей деякої підмножини генеральної сукупності, описіндивідуальності конкретної людини. У всіх цих випадках ми маємо справу зрізним масивом вихідних даних, різними функціями кінцевих описів і завданнямисистематизації. Головна функція таких описів — узагальнення накопичених знань,на основі якого формуються теоретичні концепції й моделі психології. У цьомувідмінність зазначеної групи завдань від завдань систематичного обстеження, щомають насамперед прикладну спрямованість.
Об’єктами систематичного обстеження є конкретні носіїпсихіки: тварини, здорові й хворі люди, групи людей, що володіютьфункціонально-структурною єдністю, вибірки людей, об’єднані по деяких загальнихознаках. Систематизації піддаються отриманий відомості. При побудові такихсистемних описів головними проблемами виступають проблеми стандартизаціївимірів і системного уявлення їхніх результатів, погоджених із завданнямиобстеження й можливості сприйняття їхніми користувачами.
Зв’язаність, обмеженість і інші основні характеристикицілісних об’єктів є загальними для будь-яких об’єктів природи, ними володіють іперераховані вище об’єкти психологічного вивчення. Але останні мають і цілийряд специфічних особливостей. Всі цілісні об’єкти психології — динамічнісистеми, безперервні в континуумі простору й часу.
Як реальні динамічні системи описуються системи«людина — середовище», сома людини і її підсистеми, психічні процеси й станилюдини, його діяльність, динамічні системи в групах і колективах. Для цьогозастосовуються методи опису динамічних систем. Крім того, можна розглядатиперехідні й сталі процеси. психіка має певну стійкість, інтегрованістю,регулярністю й іншими загальними властивостями систем.
Психіка людини — складний об’єкт, знання про якенакопичувалися протягом тисячоріч. Вона володіє рядом специфічних особливостей,що виділяють її серед явищ реального миру й роблять важчими її вивчення йцілісний опис. До таких особливостей можна віднести: 1) поліфункціональність іполіструктурність психіки, «перетинання» функцій і структур, труднощівизначення структур, що реалізують конкретну функцію; 2) більшу рухливість,мінливість «вектора» свідомості; 3) розподіл у просторі й розмитість границьпсихічних явищ; 4) неприступність для безпосереднього спостереження внутрішніхпроцесів і механізмів психічних явищ; 5) високу адаптивність психіки. Поряд ізцим недостатньо розроблені й засобу опису об’єктів з такими особливостями.
Суб’єктивний простір і час надзвичайно вентиляції.Індивідуальність і варіабельність — загальні характерні ознаки психічнихутворень. На важливу особливість психічного цілого звертав увагу ще І.М.Сєченов [99], говорячи, що предметом психології є цілісні акти, що неподільновключають у свою загальну структуру поряд з «свідомим елементом» зовнішнійвплив (сигнал) і руховий м’язовий компонент.
Для багатьох психічних цілісних систем більшазв’язність, однак і ця характеристика може варіювати в дуже широких межах.Еволюція й інволюція психічних утворень можуть відбуватися, як шляхомінтеграції, так і шляхом диференціації (навичка, образ, думка). Перехід віднорми до патології може здійснюється внаслідок порушення зв’язності частинпсихіки, а також зв’язності людини із середовищем або в результаті порушенняпропорційності частин незалежно від того, чи є причини таких змін внутрішнімиабо зовнішніми. надмірна зв’язність приводить до втрати стійкості психіки, дорозривів у часі. По семантиці шизофренія означає розпад особистості. Відомо, щопри шизофренії різко зростає розривши людини із середовищем (аутизм),порушуються асоціації, з’являється незв’язність мови, алогічність висловлень.Психопатії з’являються внаслідок порушення пропорційності сили й рухливостінервової системи, порушення й гальмування, сигнальності системи.
Використання ідеї цілісності. Системне, цілісне уявленняпро об’єкти природи є однієї з основних цілей пізнання й необхідною умовоюефективності застосування знань про об’єкт для рішення практичних завдань. Такеуявлення про складний об’єкт виникає не відразу, а в результаті тривалоїдослідницької й клініка діяльності багатьох учених. Основними засобамистворення системних, цілісних подань про складний об’єкт є аналіз і синтез, рух«від цілого до частин» і «від частин до цілого». Обоє ці підходу поєднуються внаступному методичному прийомі: від цілого до частин і від частин до цілого,але вже на новому рівні знання.
Використання ідеї цілісності в психологічнимдослідженні можливо в різних аспектах. Насамперед воно визначається пізнаннямтого, що об’єкт дослідження — цілісний і до нього застосовні поняття цілісностій гармонійності. В основу структурування психічних утворень повинен бутипокладений не довільний набір з безлічі стимулів-реакцій, а структура,організована за допомогою природного квантування просторово-тимчасовогоконтинуума й інформаційно-енергетичних характеристик, іманентна внутрішняструктура, а не структура випадкової зовнішньої оболонки. Психічні явищавиникають на певному рівні організації, певною мірою базуються на інших їїрівнях і тісно з ними взаємозалежні. Тому їхнє вивчення фактично не можливо увідриві від біологічних, соціальних і інших явищ і процесів. Використання такиххарактеристик, як пропорційність частин, повнота складу, як контрольні критеріїдозволяє уникнути можливих помилок. Облік високої варіабельності й великогоступеня індивідуальності необхідний при виборі математичного апарата (першавластивість обмежує застосування регулярних методів, друге — імовірнісних).
Вихідним пунктом аналізу психіки як системи(системного аналізу) є загальноприйняте в психології положення про цілісність,єдність психіки в нормі; як аналітичний приклад використовуємо «роздвоєнняєдиного». Роздвоєння цієї єдності виявляється насамперед при розгляді функційпсихіки. Існування, функціонування й розвиток людини визначаються генетичною йсоціальною програмами. Реалізація названих програм виявляється можливої завдякиінформаційній взаємодії людини із середовищем і цілеспрямованим впливом на неї.Функції відбиття (психічного відбиття) і регулювання (психічного регулювання)забезпечують необхідну взаємодію. Вони взаємозалежні й взаємообумовлені:відбиття регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої впроцесі відбиття. Структури, що реалізують відбиття й регулювання,«перетинаються» між собою, частково проникають друг у друга. Тіснийвзаємозв’язок тихнув функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдністьвсіх психічних явищ, інтеграцію різних психічних процесів.
2. Загальна характеристика системних описів іметодів їхньої побудови
Основні риси системних описів. Під описом будеморозуміти будь-яку форму уявлення інформації людині про якому-небудь одномупсихічній феномені, властивості, процесі, однієї сукупності експериментальнихфактів: вербальну (текст, мова), символічну (знаки, формули), графічну (схеми,графіки), предметну (макети, речовинні моделі). Системні описи адресованісистемі, що відбиває, людини, що є багаторівневою й полімодальною. Ідеальним,найкращим описом буде таке, у якому враховані всі можливості сприйняття. Напрактиці, однак, у більшості випадків системні описи адресуються зоровійсистемі людини. Тільки про такі описи мова йде й у цій книзі. У цьому випадкусистемні описи повинні враховувати всі багаті можливості зорового сприйняття.
Інформація, призначена для зорової системи, може бутипредставлена в знакової, символічної, схематичне-графічній і макетно-модельнійформах. Вона адресується першим і другий сигнальним системам людини й кодуєтьсяположенням і взаємному положенням, орієнтацією й взаємною орієнтацією,величиною й відносинами величин, формою й кольором. Для описів можутьвикористовуватися всілякі мови, системи понять і зображень, моделі (у їхнійінтерпретуючій функції), різні просторово-тимчасові континууми, системикоординат і масштабу.
Складний (а в психологічному плані поки ще й несформульованої чітко) проблемою є завдання синтезу різних по типі й форміописів для уявлення інтегрального опису людині. У психологічному плані це нетільки узгодження описів і їхніх форм між собою, але й узгодження їх зможливостями сприйняття людини, можливостями його системи, що відбиває, що маєцілком певні обмеження (пропускна здатність, разовий обсяг сприйняття, кінцевашвидкість запам’ятовуючи й ін.). система, Що Відбиває, людини включаєсенсорний, перцептивний і понятійні рівні, кожний з яких має інформаційні йоцінні механізми. Інтегральний, синтезований опис повинне бути узгоджено зусіма цими рівнями. Об’єднання різних описів, отриманих незалежно друг віддруга, може зустріти труднощі й тому, що окремі описи створювалися на «межі»можливості сприйняття. У цьому випадку буде потрібно спрощувати й перетворюватиокремі компоненти складного опису. Багато психологічних феноменів є ціліснимиоб’єктами. Тому сукупність описів цих об’єктів повинна деякою мірою підкорятисязакономірностям цілого: мати повний склад, певні пропорції частин і т.д.
Проблема множинності описів володіє й іншим аспектом.Може виникнути законне питання: чи не приводить множинність описів доінформаційного перевантаження й чи не є вона «множенням сутності без потреби»?Дійсно, у будь-якому системному писанні є надмірність. Однак при правильніййого організації певний ступінь надмірності забезпечувати цілісність опису,краще розуміння предмета, ефективність трудової діяльності й процесів навчання.
Кожний опис історично обумовленої рівнем розвитку якпсихології, так і науки в цілому. Процес удосконалювання описів не усуваєоб’єктивних підстав їхньої множинності, але полегшує завдання встановлення типувідносин меду ними. Специфіка об’єктів психології така, що для їхнього описунеможливо використовувати образотворчу форму. Можна намалювати рослина йтварина, але не можна намалювати увага або пам’ять. Можна, звичайно, відтворитизовнішній прояв деяких психічних станів у міміці й пантомімі, але можливостітаких відтворень дуже обмежені. Тому основними формами описів психічних явищ виступаютьзнакова й символічна.
Системні описи самі по собі — це знакові системи, щомають свої склад, структуру, функцію й т.д. Знакові системи також повинні бутипогоджені з можливостями системи, що відбиває, людини. Однієї з найважливішиххарактеристик системних описів є кількість одиниць, що підлягають сприйняттю йзапам’ятовуванню, утриманню в поле стійкої уваги. Практика показує, що числоодиниць, що задовольняють такій вимозі, лежить у межах миллеровського числа. Яквідомо, людина може безпомилково запам’ятати після однократного пред’явлення 9двійкових цифр, 8 десяткових, 7 букв, 6 складів, 5 слів. Зі збільшеннямскладності одиниць інформації, що запам’ятовуються, їхнє граничне числозменшується. Як свідчать експерименти, проведені за методикою Дж. Міллера,людина запам’ятовує лише чотири прості, нерозповсюджені пропозиції. У випадку жсистемних описів необхідно сприймати не тільки компоненти системи, але йвідносини між ними. Число парних відносин визначається як число сполучень із Доелементів по 2: при К=4 число відносин дорівнює 6, при К=5 число відносиндорівнює 10, тобто перевершує верхня межа миллеровського діапазону. Тому при К>4утрудняється сприйняття системного опису зі складними об’єктами й розуміннявідносин між ними. Отже, необхідне угруповання знаків системного опису.
3. Методи побудови системних описів
психологічний дослідження опискласифікація
Одним з видів опису є класифікація. Ще О.І. Введенськийуважав, що для різних цілей при вивченні того самого об’єкта можуть бутикорисні різні класифікації. Подібні описи по-різному сприймаються, розуміються,запам’ятовуються, мають неоднакову евристичну цінність. наявність декількохеквівалентних описів дозволяє глибше зрозуміти явище.
Прикладами додаткових описів можуть служити якісний ікількісний, структурний і функціональний, об’єктивний і суб’єктивний описи.Додатковість описів може мати різні підстави, тому може бути кілька додатковихописів. Для них найважливішим є питання про повноту складу. Залежно відпідстави додатковості повний набір може бути представлений двома й більшеописами. У цьому випадку виникає проблема їх «стикування». Об’єктивністьфакторів, що приводять до множинності описів, робить несерйозними претензії наодиничність опису, а визначення типу відносин між описами допомагає встановитиїхнє місце серед інших описів і область їхнього застосування.
Будь-яка теорія містить кілька рівнів опису. Уформальній теорії можна виділити методологічні положення, системи понять,аксіоматику, логічний апарат висновку, метрично шкали. У теорії психологіїтакож можна виділити рівень найважливіших принципів і рівень систем понять. Щеодна з форм опису розвивається в цей час на основі системного підходу до явищприроди. Відповідно до цього підходу психіку можна розглядати як динамічнусистему й робити акцент при її описі на тих властивостях, які є загальними длясистем більш широко класу, наприклад на стійкості.
Багато прикладних психологічних завдань такожприводять до багаторівневого опису. Так, наприклад, завдання професиографії йпроектування діяльності обумовили необхідність опису останньої. Були прикладенірізні приватні методи опису: алгоритмічний, предметно-функціональний і ін.Однак незабаром з’ясувалося, що жоден з узятих окремо, не дозволяє одержатиописи, що задовольняє запитам практики. Виникла проблема створення комплексногоопису діяльності, що ще чекає свого задовільного рішення.
При керуванні динамічними системами людина одержуєінформації про їхній стан у вигляді різного роду інформаційних моделей.Практика показала, що для ефективного керування в багатьох випадках необхіднесполучення інформаційних моделей різного типу: локальних (що перебувають увідношенні доповнення) і глобальні різної ступені діяльності (що перебуваютьвідносно гомоморфізму).
У процесі навчання інформація про будь-якому доситьскладному об’єкті розвертається в тимчасову послідовність. При цьому різніописи (структурні, функціональні, генетичні й ін.), що перебувають у відношеннідодатковості, синтезуються слухачем у цілісну картину об’єкта. Очевидно, щоіснує не єдиний спосіб розгорнення того самого навчального матеріалу. Спосіброзгорнення визначається не тільки структурою описуваного об’єкта й логікоюнаявної інформації, але й контингентом слухачів, метою навчання й особистістювикладача. Звичайно, практикою навчання можуть бути знайдені гарні варіантирозгорнення однак, у силу залежності її від перерахованих факторів доцільнопропонувати ці варіанти в якості загального обов’язкового стандарту.
Конструювання системних описів. Не існує єдино способудекомпозиції системи на підсистеми, не існує і єдиного системного описудосліджуваного об’єкта. Його вибір визначається цілями користувача,особливостями об’єкта, можливостями автора опису, його індивідуальнимисхильностями. Єдиного алгоритму побудови системного опису немає. У кожномуконкретному випадку він конструюється як свого роду твір мистецтва.
Вимоги адекватності опису об’єкту й можливостямвідбиття користувача накладають значні обмеження на зміст і фору системногоопису. Додаткові обмеження визначаються умовами їхнього використання. Тому вдійсності довільність системних описів сильно звужується. Облік усілякихобмежень і критеріїв оптимальності описів є важливою часткою процесу їхньогоконструювання.
Первинним матеріалом для побудови системних описівможуть служити числові експериментальні дані, психологічні шкали, властивості,психологічні категорії, принципи, більше приватні системні описи. Залежно відпервинного матеріалу перебувають і рівень абстракції, і методи системногоопису. Процедури побудови системних описів можуть бути багатокроковими, щовключають у себе ряд проміжних і остаточну форму. Наприклад, процедурафакторного аналізу як проміжні форми містить кореляційну матрицю, факторнуматрицю, граф факторної матриці, у якості остаточної — інтерпретацію наборувиділених факторів. саме остаточна форма опису повинна бути добре погоджена зсистемної людини. Для цієї мети найбільше підходять основні топологічних іметричних структур у графічному поданні, поняття й системи понять, висловленняй системні висловлення, формули, числові константи.
Правильний вибір остаточної форми системного описуслужить показником завершеності системного дослідження. Системні описи є однимз основних результатів системного дослідження, тому від безпомилкового виборуостаточної форми опису залежить ефективність усього дослідження, і такий вибірповинен бути зроблений уже на стадії планування. Точний вибір остаточної формидозволяє також співвідносити результати даного дослідження з результатами іншихдослідження того ж об’єкта.
Системні описи залежать від рівня наших знань прооб’єкт, цілей, заради яких вони конструюються, індивідуальних особливостейавтора й користувачів. Тому системні описи одного разом же об’єкта можутьвідрізнятися як по змісту, так і за формою. Вибір найкращого в даних умовахопису повинен вироблятися з урахуванням названих факторів. З розвитком наукигарні описи заміняються кращими. Але існують і вимоги, яким повиннезадовольняти будь-який опис: воно повинне бути адекватним об’єкту, не повиннесуперечити основному масиву знань, накопиченому в даній науці, йому слід бути«відкритим» для включення нових даних, допускати подальший розвиток.
Розмаїтість об’єктів, мов і форм опису може принестидо появи великої кількості різноманітних системних описів, що утруднитьстворення цілісної картини психіки й психологічної науки в цілому. Системні описи,як і експериментальні дані, що ставляться до тому самому об’єкта, повинні бутипорівнянними, порівнянними. Тому важливим завданням є встановлення спільності йвизначення виду відносин між ними, а також способів об’єднання окремих описів вінтегральні. незважаючи на розходження, іноді досить значне, всі цілісніоб’єкти мають певну організаційну подібність. Виявити цю спільність можна, якщопіднятися на достатній рівень абстракції, аналізу. Подібність описів необхіднотакож тому, що всі вони сприймаються однієї й тією же системою, що відбиває,людини. Тому завдання об’єднання й порівняння системних описів вимагає свогонастійного рішення й мають всі передумови для цього.
Системний опис можна розглядати як складне висловленняпро об’єкт, змістовність якого тим вище, чим краще воно відбиває взаємозв’язкий упорядкованість компонентів об’єкта. Вірогідність, правдоподібність системнихописів підвищуються, якщо воно не суперечить гнітючій масі наукових фактів, єповним і опирається на регулярну основу. Цінність опису тим вище, ніж ширшечисло проблем, які воно дозволяє вирішувати, і чим більше нових завдань можебути поставлено, виходячи з нього.
Література
1. Франсе Р. Сприйняття форми й об’єктів. — К., 2007.
2. Супрун А.Е., Клименко А.П. Дослідження лексики й семантики. — К., 2001.
3. Стаут Дж.Ф. Аналітична психологія. — К., 1997.
4. Стивенс С.С. Математика, вимір, психофізика. — К., 2006.
5. Пьерон А. Психофізика. — К., 2003.