ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
АвраменкоОлексій Володимирович
УДК343(477):159.942
СТАН СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТАПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Львів – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Протягом тривалого часу законодавець надає вагомогокримінально-правового значення емоційним станам, в яких перебуває особа, якавчиняє злочин, що впливають на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або)керувати ними. Зниження здатності особи усвідомлювати свої діяння та (або)керувати ними враховуються як на рівні диференціації кримінальноївідповідальності, так і на рівні її індивідуалізації.
Безумовно, що до таких станів належить сильне душевне хвилювання.Це поняття не нове ні для кримінального законодавства України, ні длякримінально-правової науки. Проте висвітлювалася ця проблема в основному унаукових статтях або ж розглядалася при аналізі питань кримінальноївідповідальності за злочини, вчинені в такому стані. Цьому присвячені праціМ.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, С.В. Бородіна,В.М. Бурдіна, О.В. Бурка, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової,М.І. Загородникова, Т.В. Кондрашової, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка,М.В. Костицького, І.М. Крутова, М.І. Мельника,П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого,М.І. Панова, О.М. Попова, І.П. Портнова, О.І. Рарога,Л.А. Рогачевського, Б.В. Сідорова, О.Д. Сітковської,В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Ткаченка, Т.Г. Шавгулідзе,Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.
Проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у станісильного душевного хвилювання, стали предметом дисертаційних дослідженьА.В. Байлова, М.І. Дубініної, Л.А. Остапенко,Л.І. Шеховцової.
Незважаючи на значний науковий інтерес до вказаної проблеми, єпідстави вважати, що учені поки що не запропонували прийнятну дефініцію поняття«стан сильного душевного хвилювання», не визначили обсяг та зміст цьогопоняття. Окрім цього, враховуючи низку чинників, зокрема, (прийняття новогоКримінального кодексу України (КК), значні досягнення у психологічній науці,сучасні тенденції у судовій практиці тощо), ряд викладених у юридичнійлітературі теоретичних положень стали спірними або такими, що потребуютьдодаткового поглибленого аналізу.
Неоднозначність трактування цих положень у науці позначилося і направозастосовній практиці. Так, у судах по-різному вирішують питання, чи маємісце стан сильного душевного хвилювання, якщо у висновку комплексноїпсихолого-психіатричної експертизи констатується, що особа на час вчиненнядіяння перебувала, наприклад, у стані стресу чи фрустрації. Така практика єнеприпустимою.
Зважаючи на цю та чимало інших важливих обставин, вважаємо, щокомплексне дослідження кримінально-правового та психологічного аспектів станусильного душевного хвилювання дозволить з’ясувати його обсяг та зміст, а відтакзабезпечити правильне застосування норм кримінального законодавства.
Зв’язокроботи з науковими програмами, планами, темами. Роботувиконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державногоуніверситету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень«Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практикипротидії злочинності» (Державний реєстраційний номер 0106U003641).
Метаі завдання дослідження. Мета дисертаційногодослідження – формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконаленнякримінально-правової науки, кримінального законодавства та практики йогозастосування на основі проведення комплексного дослідження поняття, змісту такримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання.
Для досягнення цієїмети поставлено такі завдання:
– визначити стан розробки питання про стан сильного душевногохвилювання в юридичній літературі;
– провести поглиблений аналіз обсягу та змісту поняття «стансильного душевного хвилювання» з позицій психології;
– з’ясувати еволюцію використання цього поняття у різні історичніперіоди в законодавстві та наукових джерелах;
– проаналізувати врахування стану сильного душевного хвилювання абоаналогічного за змістом поняття у кримінальному законодавстві зарубіжнихдержав;
– дослідити кримінально-правове значення стану сильного душевногохвилювання за кримінальним правом України;
– проаналізувати врахування стану сильного душевного хвилювання управозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ про злочини, вчинені в такому стані;
– обґрунтувати теоретичні положення та практичні рекомендації,спрямовані на подальший розвиток науки кримінального права, вдосконаленнякримінального законодавства України та практики його застосування.
Об’єктомдослідження є стан сильного душевного хвилювання.
Предметом дослідження є кримінально-правові та психологічні аспекти стану сильногодушевного хвилювання.
Методидослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, зурахуванням об’єкта та предмета дослідження. При проведенні дисертаційногодослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. В основудисертаційного дослідження покладено метод ідеалістичної діалектики якфундаментальний (філософський) метод пізнання. Історико-правовий методзастосовано для аналізу тенденцій розвитку поняття стану сильного душевногохвилювання. Порівняльно-правовий метод використано при вивченні кримінальногозаконодавства ряду зарубіжних держав щодо врахування цього поняття чи іншиханалогічних за змістом понять, для визначення можливостей використаннязарубіжного досвіду у вітчизняному законодавстві. Застосування методуміждисциплінарного аналізу полягає у зверненні до психологічної науки, длявизначення психологічних аспектів змісту стану сильного душевного хвилювання. Методабстрагування застосовувався під час аналізу конститутивних ознак складівзлочину. При проведенні дослідження під час вивчення кримінальних справ,узагальнення судової практики використано також статистичний метод.
Науково-теоретичноюбазою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених зфілософії, психології, юридичної науки, а також енциклопедично-довідковалітература. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, чиннекримінальне законодавство нашої країни і деяких іноземних держав, постановиПленуму Верховного Суду України.
Емпіричнуоснову дослідження становлять матеріали судової практики.Вивчено понад 200 кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я особи,розглянуті судами України у 2002–2007 рр., з яких 62 стосувалися злочинів,вчинених у стані сильного душевного хвилювання.
Науковановизна одержаних результатів. Дисертація єкомплексним монографічним дослідженням, в якому на основі сучасних підходів упсихологічній та юридичній науці досліджується обсяг та зміст поняття станусильного душевного хвилювання, його кримінально-правове значення та врахуванняу правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ. На основіпроведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано положення і висновки, якіє новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками науковоїновизни і виносяться на захист. Зокрема:
вперше:
– окреслено, розмежовано йохарактеризовано кримінально-правовий та психологічні аспекти змісту станусильного душевного хвилювання. Зміст кожного з них детальніше розкрито увисновках;
– на відміну від ранішеіснуючих суто правових дефініцій стану сильного душевного хвилювання, у якихвін ототожнювався лише з афектом чи фізіологічним афектом, сформульовановизначення такого стану як юридико-психологічного поняття. Під цим поняттям укримінальному праві України пропонується розуміти емоційний стан особи у виглядіафекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатністьусвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під часвчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння;
– запропоновано доповнити ККст. 251 під назвою «Стан сильного душевного хвилювання», у ч. 1якої закріпити визначення поняття стану сильного душевного хвилювання, у ч. 2вичерпно окреслити випадки можливості застосування кримінальноївідповідальності за вчинення у такому стані передбачених КК суспільнонебезпечних діянь, у ч. 3 вказати умови, за яких стан сильного душевногохвилювання враховується як обставина, що пом’якшує покарання. Повний текстстатті наведено у висновках;
удосконалено:
– визначення поняття кожної з обставин,що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання;
– правила кваліфікації діянь, вчинениху стані сильного душевного хвилювання;
– правила побудови санкційстатей, що передбачають відповідальність за умисне вбивство і умисне тяжкетілесне ушкодження, вчинені у стані сильного душевного хвилювання;
дістали подальший розвиток:
– положення про те, що розриву часі між обставинами, що обумовлюють виникнення стану сильного душевногохвилювання й реалізацією наміру вчинити вбивство або заподіяти тяжкі тілесніушкодження може мати місце, коли це зумовлене накопиченням негативних емоційвинного;
– твердження, що діяння, котрізумовлюють виникнення стану сильного душевного хвилювання, можуть бутиспрямовані як проти самого винного, так і проти його близьких, рідних, друзів інавіть проти сторонніх осіб;
– положення, згідно якогозаподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень або іншої шкодиособі, яка зумовила виникнення стану сильного душевного хвилювання, злочином невважається, і тому кримінальної відповідальності за собою не тягне;
– позиція, що стан сильногодушевного хвилювання є ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину, а ускладах злочинів, передбачених ст.ст. 116, 123 КК, є її конститутивною ознакою;
– пропозиції щодо доцільностівдосконалення санкцій ст.ст. 116 і 123 КК.
Практичнезначення одержаних результатів. Практична значущістьодержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки тапропозиції можуть бути використані: а) у науці кримінального права–як матеріал для подальшого дослідження проблем відповідальності задіяння, вчинені особою в емоційному стані, який впливає на її здатністьусвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, і, зокрема, у стані сильногодушевного хвилювання; б) у навчальному процесі –при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право України»та для підготовки відповідних методичних матеріалів, підручників, навчальнихпосібників тощо; в) у законотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення чинного КК в частині регламентаціїкримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання; г) у правозастосовній діяльності –для вдосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України в цій частині та прирозгляді судами України кримінальних справ про злочини, вчинені у станісильного душевного хвилювання.
Окремі результати цьогодослідження безпосередньо впроваджено у навчальний процес Львівськогодержавного університету внутрішніх справ; пропозиції щодо внесення змін тадоповнень до КК прийнято Комітетом з питань законодавчого забезпеченняправоохоронної діяльності Верховної Ради України; пропозиції щодо внесеннявідповідних змін та доповнень до постанов Пленуму Верховного Суду Україниприйнято Верховним Судом України.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні положеннядисертаційного дослідження доповідались на п’яти міжнародних науково-практичнихконференціях: «Проблеми коментування кримінального закону» (Львів, 2004),«Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобівпротидії злочинності органами внутрішніх справ» (Львів, 2004), «Кримінальнийкодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення»(Львів, 2006; 2007); «Актуальні питання реформування правової системи України»(Луцьк, 2006); п’яти всеукраїнських чи регіональних науково-практичнихконференціях: «Кримінальний кодекс України 2001 року. (Проблеми, перспективи ташляхи вдосконалення кримінального законодавства)» (Львів, 2003), «Проблемидержавотворення, захисту прав людини в Україні» (Острог, 2004), «Актуальніпитання реформування правової системи України» (Луцьк, 2005), «Проблемидержавотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2007), «Філософські,методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 2008); одномунауково-теоретичному семінарі: «Актуальні проблеми боротьби та попередженнязлочинності» (Івано-Франківськ, 2004).
Публікації.Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’ятинаукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України допереліку фахових, та в одинадцяти опублікованих тезах доповідей.
Структурароботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують десятьпідрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсягдисертації 222 сторінки, з них основного тексту 194 сторінки, додатків на4 сторінках та списку використаних джерел (286 найменувань) викладених на23 сторінках.
ОСНОВНИЙЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації,зазначено зв’язок роботи з науковими планами, визначено мету, завдання, об’єктта предмет дослідження, його наукову новизну та положення, що виносяться назахист, практичне значення отриманих результатів, відомості про апробаціюрезультатів дисертаційного дослідження.
Розділ 1 «Загальні засади дослідження поняття стану сильногодушевного хвилювання у науці кримінального права» складається з чотирьохпідрозділів. Підрозділ 1.1.«Стан дослідження проблеми поняття такримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання в юридичнійлітературі»присвячений аналізу висловлених в юридичній літературіпозицій щодо поняття та кримінально-правового значення стану сильного душевногохвилювання. Констатовано, що питання: сутності стану сильного душевногохвилювання; виділення та розмежування кримінально-правових та психологічнихаспектів цього поняття; чіткого розмежування випадків врахування стану сильногодушевного хвилювання на рівні диференціації та індивідуалізаціївідповідальності тощо, залишилися не вирішені науковцями.
У підрозділі 1.2.«Становлення та історична обумовленістьврахування стану сильного душевного хвилювання в українському кримінальномуправі»проаналізовано нормативне регулювання цього поняття,починаючи з Руської Правди до КК 1960 р. Доведено, що прототип поняття стану сильного душевного хвилюванняіснував в праві ще на початку ХI ст., вперше безпосередньо використано це поняття в КримінальномуУложенні 1903 р., проте визначальний вплив на його сучасне розуміння малокримінальне право радянського періоду, зокрема його нормативне закріплення в КК1960 р.
У підрозділі 1.3. «Психологічні аспекти встановлення обсягу тазмісту поняття стану сильного душевного хвилювання»розмежовуютьсята аналізуються поняття «емоції», «емоційний стан» тощо. Досліджуються поняттяафекту, фрустрації, стресу, гніву, страху та ін. Доводиться, що визначальним, зпсихологічної точки зору, для наявності стану сильного душевного хвилювання євстановлення деструктивного впливу емоційного стану, в якому перебуває особа,на її свідомість, а отже, і на поведінку. Таким впливом безумовнохарактеризується афект. Проте глибина часткового звуження свідомості тапорушення регуляції поведінки досягає того ж рівня, що і при афекті, якщо особаперебуває у таких емоційних станах, як стрес та фрустрація. Відтак за наявностілише станів, що характеризуються з психологічної точки зору, може мати місцестан сильного душевного хвилювання.
У підрозділі 1.4.«Кримінально-правове значення стану сильногодушевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав» розглядаєтьсявирішення цього питання у законодавстві окремих європейських держав. Зробленовисновок, що емоційні стани, які зменшують здатність особи усвідомлювати своїдіяння та (або) керувати ними, використовуються законодавцями цих держав як длядиференціації, так і для індивідуалізації кримінальної відповідальності. Дляпозначення таких емоційних станів у КК зарубіжних держав використовується різнатермінологія. Проте здебільшого все ж таки вказується або на «стан сильногодушевного хвилювання», або ж використовується психологічний термін – «афект»,що, як обґрунтовано у дисертації, істотно звужує поняття «стан сильногодушевного хвилювання».
Розділ 2 «Регламентація стану сильногодушевного хвилювання у Кримінальному кодексі України» містить чотири підрозділи. У підрозділі 2.1.«Стан сильногодушевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони складу злочину» досліджуєтьсямісце стану сильного душевного хвилювання у системі ознак складу злочину. Аргументуєтьсятеза, що найбільш обґрунтованою є позиція визнання емоційного стану самостійноюознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину, а не ознакою суб’єкта складузлочину чи елементом змісту вини. Доводиться, що за чинним КК емоційний стан, якобов’язкова (конститутивна) ознака суб’єктивної сторони складу конкретногозлочину (ст.ст. 116, 123 КК), яка впливає на кримінально-правовукваліфікацію, знаходить вияв лише у стані сильного душевного хвилювання. Привчиненні інших злочинів цей стан може враховуватися судом лише приіндивідуалізації відповідальності, тобто бути так званою «факультативною» ознакоюсуб’єктивної сторони складу злочину. Такого ж значення можуть набувати й інші,окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи.
Для закріплення цього питання на нормативному рівні пропонуєтьсядоповнити розділ V Загальної частини КК статтею 251, у ч. 1 якої визначалося б поняття«стан сильного душевного хвилювання».
У підрозділі 2.2.«Стан сильного душевного хвилювання якобставина, яка пом’якшує покарання» аналізується п. 7 ч. 1 ст. 66 КК. Досліджуютьсяобставини, що можуть обумовити виникнення цього стану та питання проспрямованість суспільно небезпечних діянь винного в такому випадку. Доводиться,що для наявності аналізованої обставини, яка пом’якшує покарання, визначальнимє перебування винного в стані сильного душевного хвилювання незалежно протикого були спрямовані неправомірні або аморальні діяння, які обумовиливиникнення такого стану (проти винного чи його близьких) і правоохоронюванимінтересам якої особи винний заподіяв шкоду (особи, поведінка якої обумовилавиникнення такого стану, чи третьої особи). Обґрунтовується доцільністьзакріплення у ч. 3 пропонованої ст. 251 умов, заяких стан сильного душевного хвилювання враховується як обставина, що пом’якшуєпокарання.
У підрозділі 2.3.«Стансильного душевного хвилювання як конститутивна ознака складів злочинів,передбачених ст.ст. 116 та 123 КК України» доводиться, що на відміну відвипадків, коли стан сильного душевного хвилювання набуває кримінально-правовогозначення обставини, що пом’якшує покарання, конститутивною ознакою складіваналізованих злочинів він вважається лише за умови, що такий стан обумовленийвизначеними в цих статтях обставинами та якщо діяння винного спрямовані протиособи, поведінка якої обумовила виникнення такого стану. Аналізуються передбаченів цих статтях обставини, які можуть обумовити виникнення стану сильногодушевного хвилювання. Пропонуються власне їх розуміння. Зокрема, під поняттямнасильства у ст.ст. 116, 123 КК пропонується розуміти як фізичне, так іпсихічне насильство, причому основна його риса – спроможність викликати у особи стан сильного душевного хвилювання;тяжкість образи повинна визначатись з урахуванням її характеру і обставин, заяких вона була нанесена, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних критеріїв. Аргументуєтьсянедоцільність закріплення у диспозиціях ст.ст. 116, 123 КК таких ознак, як«раптовість» та «систематичність».
У підрозділі 2.4.«Врахуваннястану сильного душевного хвилювання при конструюванні санкції ст.ст. 116, 123 КК України» підтримується позиція, за якої ступінь зміни тяжкості встановленогопокарання з урахуванням кваліфікуючої ознаки може бути виміряний в одиницях,одержаних від поділу медіани (середнього значення) покарання, передбаченого зазлочин з кваліфікованим складом, на медіану покарання, визначеного за злочин зосновним складом. Доводиться, що ступінь пом’якшення покарання за вчиненнявбивства та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевногохвилювання порівняно з санкцією ч. 1 ст. 115та ч. 1. ст. 121 КК є різним, що, як видається, є неприпустимим. Наоснові цього обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення санкцій ст.ст. 116,123 КК.
Розділ 3 «Врахування стану сильногодушевного хвилювання у правозастосовній діяльності» має два підрозділи. У підрозділі 3.1.«Врахування станусильного душевного хвилювання у кримінально-правовій кваліфікації» розглядаютьсяпитання кримінально-правової кваліфікації в таких випадках, як вчинення вбивствачи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони іодночасно у стані сильного душевного хвилювання; заподіяння у стані сильногодушевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть; заподіянняу стані сильного душевного хвилювання шкоди іншої, окрім смерті чи тяжкоготілесного ушкодження; заподіяння в такому стані шкоди правоохоронюваним інтересамтретіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами. Зарезультатами такого аналізу висловлюються конкретні пропозиції як стосовноподальшого вдосконалення висловлених у кримінально-правовій літературі правилкваліфікації вчинених у стані сильного душевного хвилювання діянь, так істосовно вдосконалення КК та зміни постанов Пленуму Верховного Суду України вцій частині.
У підрозділі 3.2.«Врахуваннястану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання» простеженотенденції судової практики щодо розгляду справ аналізованої категорії. Не виявленожодного випадку, коли судом до особи, винної у вчиненні злочину,відповідальність за який передбачено ст.ст. 116, 123 КК, застосовувався бінститут звільнення від кримінальної відповідальності, хоча юридичних перешкоду цьому не було. Зроблено висновок, що суди України за злочини, вчинені в станісильного душевного хвилювання, з – поміж інших, найчастішезастосовують кримінальну відповідальність у формі осуду з призначенням тавиконанням (відбуванням) покарання (приблизно 47%). У більш як половинівипадків за злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116,123 КК, особа звільняється від відбування покарання умовно (на підставі ст.ст.75, 79 КК – 42%) чи безумовно (лише на підставі Закону України «Про амністію» –11%). У справах про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК, суди, як правило,призначають покарання у межах санкцій цих статей. Не зафіксовано жодноговипадку застосування ст. 69КК. За вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, за підрахунками,приблизно у 83% випадків застосовується покарання у виді позбавлення волі напевний строк, і лише у 17% – у виді обмеження волі.Приблизно у двох третинах випадків покарання у виді позбавлення волі на певнийстрок призначається на строк менше трьох років, а найчастіше – двох роківпозбавлення волі, що додатково підтверджує доцільність перегляду санкції ст. 116 КК.
ВИСНОВКИ
У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано новевирішення наукової проблеми сутності та кримінально-правового значення станусильного душевного хвилювання, що виявляється у виділенні кримінально-правовогота психологічних аспектів досліджуваного поняття, встановленні їх змісту,розмежуванні значення цього стану як конститутивної ознаки складу злочину таобставини, що пом’якшує покарання, а також встановленні кола суспільно небезпечнихдіянь, за вчинення яких у такому стані повинна застосовуватися кримінальнавідповідальність. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставленихзавдань досліджено, з врахуванням сучасних підходів у психологічній науці, обсягта зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, а на основі опрацюванняюридичної літератури та вивчення судової практики встановлено йогокримінально-правове значення, що дало можливість отримати низку теоретичних тапрактичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права,відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значеннядля юридичної освіти, подальшого вдосконалення законодавства та практики йогозастосування.
Для розвитку теорії кримінального права, подальших науковихдосліджень та для навчального процесу, зокрема, при вивченні кримінальногоправа України, мають практично-прикладне значення такі, отримані в дисертаціїрезультати:
1. Виділенокримінально-правовий та психологічний аспекти стану сильного душевногохвилювання. Кримінально-правовими ознаками аналізованого поняття є те, що:станом сильного душевного хвилювання може вважатися лише емоційний стан, якийобумовлений визначеними законом умовами; цей стан має місце, якщо внаслідокперебування в ньому значною мірою обмежується здатність особи усвідомлюватисвої дії або бездіяльність та (або) керувати ними; такий стан може мати місцетільки під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння. Зпозицій психології стан сильного душевного хвилювання – це не будь-якийемоційний стан особи, а лише такі його різновиди, як афект, стрес і фрустрація.
2. Запропоновано авторське визначеннястану сильного душевного хвилювання як юридико-психологічного поняття, під якиму кримінальному праві пропонується розуміти емоційний стан особи у виді афекту,стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлюватисвої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення неюпередбаченого КК суспільно небезпечного діяння.
3. Додатково обґрунтовано, щоз – поміж інших висловлених в літературі позицій найбільш правильноює визнання емоційного стану (емоцій) ознакою саме суб’єктивної сторони складузлочину. Окрім цього, аналізом положень КК встановлено, що як обов’язковаознака суб’єктивної сторони складу конкретного злочину, яка впливає на кримінально-правовукваліфікацію поведінки особи, емоції проявляються лише у стані сильногодушевного хвилювання. Тобто, лише у злочинах, відповідальність за вчинення якихпередбачено у ст.ст. 116, 123 КК, ця ознака є конститутивною. Інші, окрімсильного душевного хвилювання, емоційні стани особи, які можуть характеризуватисуб’єктивну сторону злочину, як конкретного факту поведінки конкретної особи,можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання, звільненні відкримінальної відповідальності та покарання тощо.
4. Проаналізовано кожну зобставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання,які визначені у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК та у ст.ст. 116, 123 КК, запропоновановласні визначення цих понять.
5. Запропоновано обґрунтованіваріанти вирішення найбільш дискусійних у теорії та судовій практиці питаньщодо кримінально-правової кваліфікації вчинених в стані сильного душевногохвилювання діянь, а саме:
– дії особи, яка вчинилавбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони іодночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан невиключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкодинебезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувативідповідно за ст.ст. 118, 124 КК;
– у випадку заподіяння, занаявності інших ознак, у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесногоушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, діяння повинно бути кваліфікованелише за ст. 123 КК;
– заподіяння у стані сильногодушевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такийстан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою зйого боку, настає лише у випадках, передбачених у Особливій частині КК, тобтоза ст.ст. 116, 123 КК; в інших випадках такої відповідальності не повинно бути;
– вчинення у стані сильногодушевного хвилювання, обумовленого протизаконним насильством, знущанням аботяжкою образою, діянь проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також,якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальнавідповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується якобставина, яка пом’якшує покарання.
6. Констатовано на підставі узагальненняпрактики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, вчинені встані сильного душевного хвилювання, що суди загалом правильно застосовуютьположення кримінального закону при розгляді таких справ. Виявлені в процесідослідження випадки неточного застосування кримінального закону певною міроюспонукали обґрунтувати конкретні пропозиції.
Для підвищення якості нормативного регулюваннякримінально-правових відносин, пов’язаних з вчиненням особою, яка перебуває устані сильного душевного хвилювання кримінально-протиправних діянь,пропонується внести до КК такі зміни та доповнення:
1. Доцільно доповнити КК статтею 251 у такійредакції:
«Стаття 251.Стан сильного душевного хвилювання
1. Станом сильного душевного хвилювання визнається емоційнийстан особи у виді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує їїздатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними підчас вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння.
2. Кримінальна відповідальність за заподіяння в станісильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого,якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкоюобразою з його боку, настає лише у випадках, передбачених в Особливій частиніцього Кодексу.
3. При вчиненні в стані сильного душевного хвилювання, обумовленогопротизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою діянь, протиправоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан бувобумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає назагальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’якшуєпокарання».
2. Доцільно уточнити п. 7 ч. 1 ст. 66 КК, який, слідвикласти у такій редакції: «вчинення злочину під впливом сильного душевногохвилювання, викликаного неправомірними чи аморальними діяннями потерпілого аботретіх осіб»;
3. Слід викласти санкції ст. ст. 116, 123 КК наступним чином:«карається арештом, обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленнямволі на строк до чотирьох років» та відповідно «карається громадськими роботамина строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами настрок до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, абопозбавленням волі на строк до двох років».
Врахування у правозастосовній практиці наведених пропозиційсприятиме підвищенню її ефективності при вирішенні справ цієї категорії. Водночасдоцільно також уточнити певні положення чинних Постанов Пленуму Верховного СудуУкраїни, а саме:
1. Абзац 1 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1«Про судову практику у справах про необхідну оборону» доповнити після слова «хвилювання»таким реченням: «У випадках, якщо особа, яка захищається, перебувала в станісильного душевного хвилювання, суди зобов’язані встановити здатність особиоцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання таобстановці захисту»;
2. П. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р.№ 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя таздоров’я» доповнити абзацом 2 такого змісту: «Дії особи, яка вчинила вбивствочи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасноперебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключавздатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечностіпосягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за статтями118 або 124 КК».
СПИСОКОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Авраменко О.В. Питання кваліфікації умисного вбивства, вчиненого одночасно приперевищенні меж необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання // Вісник Хмельницькогоінституту регіонального управління та права. – 2003. – № 3–4 (7–8). – С. 226–230.
2. Авраменко О.В. Види емоційних станів людини та їх кримінально-правове значення// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 31. – С. 128–136.
3. Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання як обставина, що пом’якшуєпокарання // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніхсправ. Серія юридична. – 2006. – Вип. 1. – С. 250–261.
4. Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторонискладу злочину // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніхсправ. Серія юридична – 2006. – Вип. 2. – С. 191–202.
5. Авраменко О.В. Врахування стану сильного душевного хвилювання укримінально-правовій кваліфікації // Науковий вісник Львівськогодержавного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2007. – Вип. 1. –С. 218–230.
6. Авраменко О.В. Поняття тазначення стану сильного душевного хвилювання в Кримінальному праві України // Кримінальний кодекс України2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінальногозаконодавства): Матер. наук.-практич. конфер., 4–5 квітня 2003 р. – Львів, 2003. – С. 57–60.
7. Авраменко О.В.Особливостікваліфікації злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання //Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності: Матер. наук.-практ.семінару, 20 лютого 2004 р. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 16–20.
8. Авраменко О.В.Стансильного душевного хвилювання: психологічне тлумачення // Проблеми коментування кримінальногозакону: Матер. міжнар. наук. конфер., 2–3квітня 2004 р. – Львів, 2004. – С. 178–182.
9. Авраменко О.В.Психологічнахарактеристика окремих емоційних станів особи та їх кримінально-правовезначення // Наукові записки університету «Острозька академія». Серія«Право». – Острог, 2004. – С. 281–287.
10. АвраменкоО.В.Кримінальна відповідальність за умисневбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання // Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правовихзасобів протидії злочинності органами внутрішніх справ: Матер. міжнар. наук.-практ.конфер., 30 вересня 2004 р. – Львів, 2005. – С. 73–79.
11. АвраменкоО.В.Нормативний аспект становлення станусильного душевного хвилювання // Актуальніпитання реформування правової системи України: Зб. наук. статей за матеріалами1 Міжвуз. наук.-практ. конфер., 27–28 травня 2005 р. – Луцьк, 2005. – С. 249–253.
12. АвраменкоО.В. Стан сильного душевного хвилювання як конститутивна ознакаскладів злочинів, передбачених ст.ст. 116 та 123 КК України // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування іперспективи удосконалення: Матер. міжнар. наук.-практ. конфер., 7–8 квітня 2006 р.: У 2-х ч. – Львів, 2006. – Ч. 2. – С. 3–6.
13. АвраменкоО.В.Кримінально-правове значення емоційнихстанів людини // Актуальні питання реформування правової системи України:Зб. наук. статей за матеріалами ІІІ Міжнар. наук.-практ. конфер., 2–3 червня 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчук,І.М. Якушев. – Луцьк: РВВ «Вежа», 2006. – Т. 2. – С. 120–123.
14. АвраменкоО. Конструкція санкції норми про умисне вбивство, вчинене в станісильного душевного хвилювання // Проблемидержавотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. XIII регіон. наук.-практ. конфер., 8–9лютого 2007 р. –Львів, 2007. – С. 429–431.
15. АвраменкоО.В. Врахування стану сильного душевного хвилювання при конструюваннісанкції кримінально-правових норм // Кримінальнийкодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективиудосконалення: Матер. міжнар. наук.-практ. конфер., 13–15 квітня 2007 р. У 2-х ч. – Львів, 2007. – Ч. 2 – С. 3–6.
16. АвраменкоО.В.Психологічні аспекти встановлення обсягупоняття стану сильного душевного хвилювання // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [Текст]:Тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / редкол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа,М.В. Костицький [та ін.]; передмова О.М. Джужі. – К., 2008. – С. 10–11.