Статистичний аналіз виробництва соняшника в Зміївському районі Харківської області

Курсова робота
на тему
«Статистичний аналізвиробництва соняшника в Зміївському районі Харківської області.»

Зміст
 
Огляд літератури
Вступ.
1.Аналіз посівних площ соняшника
2.Динаміка урожайності соняшника.
3.Аналіз валових зборів соняшника та факторів, щозумовлюють їх зміну.
4.Шляхи підвищення урожайності та збільшення валовихзборів соняшника.
Висновки
Список використаних джерел.

Оглядлітератури
 
1. Соняшник –найрентабельніша стратегічна культура України. Проте виробництво соняшника длябільшості господарств із високорентабельного стає збитковим. Доходи заурожайності соняшника 10 ц/га не покривають витрат на його вирощування, урожай15 ц/га, забезпечує середній рівень рентабельності і лише за врожайності 20ц/га і більше культура забезпечує високий рівень рентабельності[15.]
2Соняшник – одна з прибуткових культур.За обсягом виробництва його насіння заданими FAO, Україна посідає друге місце після Росії (4.4 млн.т.), і якщо в2001р. соняшником засівали 2.4 млн. га, то в 2005 році – 3.7 млн.га.[13.]
3.Соняшникнайрентабельніша стратегічна культура України.Успіх вирощування соняшниказалежить перш за все, від правильного посівного матеріалу.Але для отриманнязакладеного потенціалу, слід застосовувати систему захисту, яка складається зобробки насіння проти хвороб і шкідників, захисту від бур’янів та десикації.[6.]
4. У Києвівідбулася пресконференція присвячена результатам порівняльних випробуваньсоняшникової олії, що представлена на її ринку.За даними конференції Українапосідає третє місце ( після Аргентини і Росії) за виробництвом соняшниковоїолії і 2-ге місце (після Аргентини за експортом).[3]
5.Соняшниковуолію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді.Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевоїкислоти (55 — 60%), яка має значну біологічну активність і прискорюєметаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на станздоров’я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організмулюдини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, Б, Е, К). Соняшниковуолію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різнихкондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництвімаргарину[5.]
6.В Україні єнеобхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування високопродуктивних сортівсоняшнику з потенціалом урожайності щонайменше 30-35ц/га.Розрахунки і передовийдосвід свідчать, що вирощувати соняшник у господарствах доцільно на площіпонад 150 га.Це дає змогу впроваджувати інтенсивну технологію, ефективнозастосовувати сучасні комплекси машин ( коефіцієнт використання понад 0.7). атакож одержати високі врожаї.[7]
7.Площапід соняшник в Україні упродовж трьох останніх років не була меншою ніж 3.5млн. га і стабільно займала 2-ге місце в світі після Росії.Проте за врожайністюми перебуваємо на останньому місці серед країн виробників цієї культури. Цепояснюється комплексом причин: низькою культурою землеробства, високимінфекційним фондом, проте перш за все низьким рівнем механізації виробництвасоняшника.[12]
8.Посівисоняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіхолійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській,Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській,Херсонській і Полтавській областях.
Середняврожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16- 18 ц/га. Найвищавона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — поЗО ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 — 40 ц/га. [8.]
9.Зниженняврожайності соняшника за останні роки стало наслідком падіння загальноїкультури землеробства, недостатнього внесення мінеральних добрив, гербіцидів, десикантів, пестицидів, несвоєчасного проведення технологічних операцій привикористанні недосконалої техніки, необґрунтованого зростання посівних площсоняшника та перенасичення сівозмін цією культурою.[2]
10.Відносноневисокий урожай соняшника в 2003 році порівняно з 2002 роком зумовленонесприятливими погодніми умовами, що склалися в зоні північного та східногоСтепу цього року.[4.]
11.Основні причини низької врожайності соняшника:
– Неналежнеставлення до агротехніки вирощування соняшника та використаннявисокопродуктивного насіннєвого матеріалу, переважно гібридів.
– Відсутнізаходи економічної стимуляції за одержання високих врожайності олійності.
– Відсутністьвідповідної стратегії розвитку виробництва олійних культур в Україні.Маєтьсяна увазі різке збільшення посівних площ соняшника, що не відповідає правиламраціональної сівозміни і негативно позначається на природній родючості грунтів.[10]
12.Ефективнимизаходами підвищення урожайності соняшника є застосування індустріальноїтехнології, впровадження високоврожайних сортів і гібридів, вирощуваннякультури в післяжнивних посівах в умовах зрошення і ін… За даними науковихустанов і передового досвіду с/г підприємств застосування індустріальноїтехнології вирощування соняшнику забезпечує одержання врожайності насіння 30ц/га.[14]
13Індустріальна технологія виробництва соняшників нерозривно пов’язана зрозвитком селекції і поліпшенням організації насінництва. Господарстванеобхідно забезпечити насінням високопродуктивних однонасінних сортів з високоюсхожістю, що забезпечують сталі і високі врожаї соняшника та збільшення виходуолії. [9.]
14.Завдякивпровадженню нових конкурентно спроможних гібридів соняшнику, товаровиробникиУкраїни практично відмовилися від вирощування сортів популяції. Використаннянових сортів соняшника забезпечує високу економічну ефективність.[11.]
15… Сортооновленнясоняшника є одним із шляхів втілення в практику його виробництва новітніхдосягнень у галузі наукових досліджень.Як свідчить світовий досвід, строквикористання у виробництві більшості сортів і гібридів не перевищує 8-10 років, після чого вони витісняються новими – продуктивнішими, більш стійкими до хворобі стресів.[1]

Вступ
Соняшник—основнаолійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить50 — 52 % олії, а селекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурамисоняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому поУкраїні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії вУкраїні.
Соняшниковуолію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді.Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевоїкислоти (55 — 60%), яка має значну біологічну активність і прискорюєметаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на станздоров’я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організмулюдини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, Б, Е, К). Соняшниковуолію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різнихкондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництвімаргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб,стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.
Побічніпродукти переробки насіння соняшнику — макуха при пресуванні і шрот приекстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормомдля худоби. Стандартна макуха містить 38 — 42 % перетравного протеїну, 20 —22%без азотистих екстрактивних речовин, 6 — 7 % жиру, 14 % клітковини, 6,8 %золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109корм. од. Шрот містить близько 33 — 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100кг його відповідають 102 корм. од.
Лузга(вихід 16 — 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного йпентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормовідріжджі, із пентозного — фурфурол, який використовують при виготовленніпластмас, штучного волокна та іншої продукції.
Кошикисоняшнику (вихід 56 — 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. їхдобре поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2 — 9,9 %протеїну, 3,5 — 6,9 % жиру, 43,9 — 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та13,0 — 17,7 % клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюєтьсядо пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 — 90 кг вівса, 70 — 80 кг ячменю.З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерськійпромисловості.
Соняшниквирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленоїмаси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурамивикористовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою іза поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13 —0,16 корм, од., 10 — 15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мгкаротину (провітаміну А).
Стебласоняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл — як добриво.Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.
Соняшник— чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджолизбирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, щопідвищує врожай насіння.
Сіютьсоняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура вінсприяє очищенню полів від бур’янів.
Батьківщиноюсоняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки, де й ниніростуть його дикі форми. В Росію його завезли на початку XVIII ст. і тривалийчас (понад 125 років) вирощували як декоративну рослину і з метою одержаннянасіння, яке використовували як ласощі замість горіхів. Першу спробу використатинасіння соняшнику для отримання олії зробив у 1829 р. житель слободи ОлексіївкаВоронезької губернії селянин Д. С. Бокарьов. Відтоді й починається історіяокультурення дикого соняшнику, а безроздільний пріоритет у формуваннікультурного високоолійного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливовелика заслуга в його окультуренні В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллямияких олійність насіння соняшнику вдалося підвищити з 30-33 до 50 — 53 % і прицьому створити високоврожайні, стійкі проти шкідників і хвороб сорти. Добагатьох держав світу олійний соняшник був завезений з колишнього СРСР.
Теперолійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. За даними ФАО,світова площа його посівів становить понад 14,5 млн га. На великих площах йоговисівають в Україні, Аргентині, США, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії,Франції та багатьох інших державах.
Посівисоняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіхолійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській,Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській,Херсонській і Полтавській областях.
Середняврожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16- 18 ц/га. Найвищавона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — поЗО ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 — 40 ц/га.[18 ст. 49-61.]
Для написаннякурсової роботи була вибрана саме ця тема, тому що в Зміївському районісоняшник є дуже важливою технічною культурою.
Завдання курсовоїроботи є:
1.  Проаналізувати посівні площісоняшника у Зміївському районі..
2.  Проаналізувати динамікуурожайності соняшника в Зміївському районі за останні 10 років ( 1997-2006 )
3.  Проаналізувати валові зборисоняшника у Зміївському районі та фактори, що впливають на їх зміну.
4.  Визначити шляхи підвищенняурожайності та збільшення валових зборів соняшника.

1.Аналіз посівних площ соняшника
 
Земля – головна умова існуваннялюдського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найпершапередумова і природна основа супільного виробництва, універсальний факторбудь-якої діяльності людини. На відміну від усіх інших засобів виробництва, якізазнають фізичного і морального зносу і стають непридатними для дальшого використання,земля є вічним засобом виробництва. Ця особливість землі зумовлена такоюважливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціональноговведення землеробства.
Родючістьземлі – цездатність грунту створювати врожай, рівень якого характеризує її продуктивнісили. Зростання продуктивності землі досягається систематичним підвищеннямродючості грунту на основі природних і економічних процесів відповідно доконкретних умов і систем ведення землеробства. Розрізняють природну, штучну іекономічну родючість грунту.
Природнародючість грунту характеризується запасом поживних речовин, що створився в результатіприродного процесу грунтоутворення.
Штучнародючість грунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці ізасобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства.
Економічнародючість грунту – це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певногорозвитку продуктивних сил.
Земельний фондУкраїни включає всі землі в межах іі території, тобто сільськогосподарського і несільськогосподарськогопризначення, а також землі під водою. Власність на землю в Україні має державнунатуральну форму та приватну форми. Всі форми власності на землю є рівноціннимиі рівноправними. Відповіно до цільового призначення всі земельні резервиподіляються на такі резерви:
· землісільськогосподарського призначення;
· землінаселених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
· земліпромисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;
· землі природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
· землілісового фонду;
· землізапасу.
Користуванняземлею може бути постійним або тимчасовим. Постійним називаєтьсяземлекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користуванняземлею може бути короткостроковим – до 3 років і довгостроковим від 3-25 років.
Земельніугіддя – цеділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способомгосподарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські інесільськогосподарські.
Досільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництвапродукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища ібагаторічні насадження. До несільськогосподарських угідь належать землі, вкритілісом, деревночагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), земліпід водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі підвиробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання усільському господарстві. [2 ст.25-27]
Під структуроюземельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальнійземельній площі. Її виражають, як правило, у відсотках. Щоб визначити, якийвідсоток становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельнуплощу і знайдені дані помножити на 100. земельних угідь
Посівною називають площу ріллі абоінших розорених угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарсбких культур.Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі –за господарським призначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначаютьокремо на зерно і силос та зелений корм. Посівні площі однорідних ібагаторічних трав поділяють на посіви, призначені на насіння, сіно, зеленийкорм і випас.
Облік посівнихплощ здійснюють на основі класифікації сільськогосподарських культур, якастановить їх розподіл на групи за різними якісними ознаками. За біологічнимиособливостями польові культури поділяють на однорічні (вегетаційний період неперевищує одного року), дворічні і багаторічні.
За виробничимпризначенням сільськогосподарські культури поділяють на такі групи: зернові ізернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох, тощо), технічні (цукрові буряки,льон-довгунець, тощо), картопля і овочебаштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни,дині, тощо), кормові культури (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічніі багаторічні трави тощо), сидеральні культури (люпин та ін.), які висівають назелене добриво.
 Міжрядними називаютьпосіви в міжряддях просапних культур або садів. Ці посіви не включають узагальний підсумок посівної площі, а обчислюють окремо в перерахунку насуцільні посіви за середніми нормами висіву. Посів у міжряддях садів включаютьу посівну площу відповідної культури і в загальну посівну площу у фактичномурозмірі.
Повторними називають посіви ярихкультур проведені після збирання основної культури для одержання у поточномуроці другого врожаю, їх обліковують окремо і в загальну посівну площу невключають.
Посіви попередніх культур,проведять на розораних сіножаттях і пасовищах з метою підготовки грунту дляпосіву багаторічних трав, включають у загальну посівну площу відповідноїкультури.
Проміжнимиє посіви озимих культур на зелений корм, по яких до закінчення заключногообліку посівних площ проведено посіви ярих культур. У загальну посівну площупроміжні посіви не включають.
Засіяною називають площу, на якійвисіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самійплощі культури висівалися двічі, то цю площу включають у засіяну двічі.
Аналізуючиструктуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівівокремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів.
Статистикааналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, адміністративнихрайонах, зонах, підзонах. Крім того показники структури аналізують як у ціломупо всій площі посіву, так і по окремих групах культур (зернові, технічні,картопля і овочево-баштанні, кормові).[19 ст. 257-261.]
Динамікуструктури посівних площ основних сільськогосподарських кульутур Зміївськогорайону проведено в Таблиці 1.1
Таблиця 1.1Структура тадинаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур в Зміївськомурайоні
№
п/п Культура 2004 2005 2006 2006 у % до
Тис.
га
Структура,
%
Тис.
га Структура,%
Тис.
га Структура,% 2004р 2005р 1 Зернові та зернобобові 16.6 27 17.4 30 21.4 34.5 128.9 122,9 2 Соняшник 4.9 8 5.6 9.6 5.1 8.2 104,1 91,1 3 Цукровий буряк 0.3 0.5 0.2 0.4 0.8 1.3 266.7 400 4 Картопля та овочі 39.7 64.5 35.3 60 34.7 56 87.4 98,3 Разом 61.5 100 58.5 100 62 100 х х
Висновок:з наведеної таблиці видно, щонайбільшу питому вагу у посівній площі Зміївського району протягом останніхтрьох років становить картопля та овочі відповідно з 2004 по 2006 роки складає39.7 тис. га.(64.5%);35.3 тис.га (60%) та 34.7 тис.га (56 %).
Друге місцезаймає посівна площа зернових та зернобобових: у 2004р.-16.6 тис. га, тобто 27%від загальної посівної площі, у 2005 році -17.4 тис.га, тобто 30 % ,і у2006році – 21.4 тис. га ( 34.5 % ).
Досліджуванийнами соняшник займає третє місце в загальній посівній площі Зміївського району.Відповідно у 2004 році -4.9 тис. га (8.1 %); у 2005 році- 5.6 тис. га (9.6%);у 2006 році- 5.1 тис. га ( 8.2 % ).
А найменшу питомувагу у структурі посівних площ займає цукровий буряк відповідно за2004-2006роки: 0.3 тис. га( 0.5 %);0.2 тис. га (0.4 % );0.8 тис. га (1.3 % ).
Порівнюючи площі2006 року з 2004 та 2005 роком, ми спостерігаємо, що господарства Зміївськогорайону збільшували площі зернових, цукрового буряка та соняшника. але зменшувалипосівні площі овочів та картоплі Порівняно з 2004 роком площі зерновихзбільшилися на 28.9 %, соняшника на 4.1 %, а цукрового буряка на 66.7%; з 2005роком площа зернових збільшилася на 22.9 %; площа цукрового буряка на 300%,але зменшилася площа соняшника на 8.9% Щодо площі картоплі та овочів, то воназменшилася порівняно із 2004 роком на 12..6%, а порівняно із 2005 на 1.7 %.
Динаміку посівнихплощ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і вцілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки.(Таблиця 1.2)
Таблиця 1.2.Динамікапосівних площ соняшника по Зміївському районіКультура 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до 1997 2001 2005 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Соняшник 2.9 3.3 5.6 5.1 4.6 4.8 6.7 4.9 8.6 5.1 176 111 59
 
Висновок: Як бачимо з даної таблицінайбільша посівна площа, засіяна під соняшник, у Зміївському районі була у 2006році і становила 8.6 тис. га., а найменша у 1997 році – 2.9 тис. га.
Порівнюючи 2006рік з 1997, 2001 та 2005 роком ми бачимо, що посівна площа соняшника у 2006році зросла порівняно із 1997 роком та з 2001 роком відповідно на 76 % та 11%.,а порівняно із 2005 роком зменшилася на 41 %.На основі даної таблиці побудуємогістограму динаміки посівних площ.
/>Малюнок 1.1
Таблиця 1.3.Показникидинаміки посівних площ.Роки Посівна площа соняшника, тис. га Абсолютний приріст, га (±) Темпи росту,% Темп приросту,% Абсолютне значення 1% приросту Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1997 2.9 – – – – – – – 1998 3.3 +0.4 +0.4 113.8 113.8 +13.8 +13.8 0.03 1999 5.6 +2.7 +2.3 193.1 169.7 +93.1 +69.7 0.03 2000 5.1 +2.2 -0.5 175.9 91.1 +75.9 -8.9 0.06 2001 4.6 +1.7 -0.5 158.6 90.2 +58.6 -9.8 0.05 2002 4.8 +1.9 +0.2 165.6 104.3 +65.6 -4.3 0.05 2003 6.7 +3.8 +1.9 231.0 139.6 +131 +39.6 0.05 2004 4.9 +2.0 -1.8 168.9 73.1 +68.9 -26.9 0.07 2005 8.6 +5.7 +3.7 296.6 175.5 +196.6 +75.5 0.05 2006 5.1 +2.2 -3.5 175.9 168.6 +75.9 -68.6 0.09
Висновки: дослідивши абсолютну змінупосівної площі соняшника ми встановили, що за досліджуваний період із 1997 по2006 р. в цілому розміри посівної площі соняшника мають нестабільну динамікурозвитку ( вона то зростає, то знижується в різні періоди ). Розрахувавшиабсолютні прирости базисним способом, тобто поступово порівнюючи кожен ряддинаміки з початковим (1997), ми побачили, що посівні площі соняшника у 1998.1999,2000,2001,2002.2003,2004.2005 та 2006 роках зросла порівняно із 1997роком на відповідно: 0.4 тис. га,2.7 тис. га, 2.2 тис.га,1.7 тис.га, 1.9тис.га,3.8 тис. га,2.0тис.га,5.7тис.га,2.2тис.га. Тобто за цей період зросла на13.8%; 93.1%; 75.9%; 58.6%; 65.6%; 131%; 68.9%; 196.6%; 75.9%.
Розраховані абсолютніприрости, темпи зростання та приросту ланцюговим методом показують, що посівнаплоща соняшника в Зміївському районі за досліджуваний період не має чіткоїтенденції.Так в 1998 році посівна площа соняшника зросла на 0.4 тис.гапорівняно із 1997 роком; тобто на 13.8%; в 1999році зросла на 2.3 тис.гапорівняно із 1998 роком, тобто на 69.7%.У2000р.порівняно із 1999роком посівнаплоща соняшника зменшилася на (-0.5тис.га), тобто на (-8.9%).У 2001р.порівняноіз 2000р.зменшилася на (-0.5тис.га), тобто на (-9.8%).У 2002році порівняно із2001роком збільшилася на 0.2 тис.га, тобто на 4.3%.У 2003році площа підсоняшником порівняно із 2002роком збільшилася на 1.9тис.га, тобто на 39.6 %.Порівнявши посівну площу соняшника 2004 року із 2003 роком ми бачимо, що вона зменшиласяна (-1.8тис.га) відповідно на (-26.9%).У 2005 році порівняно з 2004 рокомзбільшилася на 3.7 тис.га.(75.5%), а у 2006 році порівняно з 2005 рокомзменшилася на ( -3.5 тис. га), тобто на (-68.6%).
Для аналізутенденції зміни розміру посівних площ доцільно використати метод аналітичноговирівнювання за рівняннями прямої лінії та парабули другого порядку.Данінаведено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.Фактичні тавирівняні дані посівних площ соняшника.Роки Посівна площа соняшника, тис. га Порядковий номер року Розрахункові величини Вирівняні рівні за рівнянням прямої лінії Вирівняні рівні за рівнянням 2-го порядку
t2 yt 1 2 3 4 5 6 7 1997 2.9 1 1 2.9 3.4 3,0 1998 3.3 2 4 6.6 3.8 3,7 1999 5.6 3 9 16.8 4.2 4,4 2000 5.1 4 16 20.4 4.6 4,8 2001 4.6 5 25 23.0 5.0 5,3 2002 4.8 6 36 28.8 5.4 5,7 2003 6.7 7 49 46.9 5.8 5,9 2004 4.9 8 64 39.2 6.2 6,1 2005 8.6 9 81 77.4 6.6 6,2 2006 5.1 10 100 51 7.0 10,6 Разом 51.6 55 385 313 51.6 51.6
Складаємо системурівнянь:
5.16=10а0+55а1/:10
313=55а0+385а1/:55
5.16=а0+5.5а1
5.69= а0+7.0а1
Від другогорівняння віднімемо перше рівняння :
0.53=1.5a1
a1=0.4тис.га
5.16=a0+5.5×0.4
5.16=a0+2.2
A0=2.96тис.га~3.0 тис.га

Таким чиномрівняння прямої лінії для посівної площі соняшника має мати такий вигляд.
Yt=3.0+0.4 t
Визначемовирівняні рівні:
Yt=3.0+0.4х1=3.4
Yt=3.0+0.4х2 =3.8
Yt=3.0+0.4х3=4.2
Yt=3.0+0.4х4=4.6
Yt=3.0+0.4х5=5.0
Yt=3.0+0.4х6=5.4
Yt=3.0+0.4х7=5.8
Yt=3.0+0.4х8=6.2
Yt=3.0+0.4х9=6.6
Yt=3.0+0.4х10=7.0
Побудуємо графікифактичних та вирівняних рівнів посівних площ за рівнянням прямої лінії та зарівнянням парабули 2-го рівня

Малюнок 1.2
/>

Малюнок 1.3
/>
Висновок: Зробивши вирівнюваннядинамічного ряду за рівнянням прямої лінії, наше рівняння мало вигляд:
Yt=3.0+0.4 t
Це означає, що в1996 році, тобто році, який передує досліджуваному періоді вирівняна посівна площаскладала 3.0 тис. га. а її щорічні зростання в середньому підвищувалися на 0.4тис. га.
Рівняння парабулидругого порядку мало вигляд :
Yt=2.2383+0.8414х-0.443х2

Це означає, що в1996 році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна посівна площасоняшника становила 2.2383 ц/га, початкова швидкість зростання урожайності –0.8414 ц/га. прискорення зміни щорічних приростів становить – 0.443 ц/га.
 Під час аналізудинаміки і структури посівних площ особливу увагу приділяють виявленню резервіврозширенню посівних площ, особливо найбільш продуктивних і цінних культур.Площу посіву можна збільшити за рахунок меліорації земель і освоєннянесільськогосподарських угідь, підвищення ступеня використання ріллі дляпосівів, розширення повторних і міжрядних посівів.
Слід урахувати,що розширення посівних площ більш інтенсивних і продуктивних культур потребуєвідповідного забезпечення цих посівів трудовими і матеріальними ресурсами. Якщорозширити посівні площі цукрових буряків до розмірів, які не забезпечуютьсявиконанням робіт в оптимальні строки, то це може призвести до зниженняурожайності.
У статистичнійпрактиці для оцінки структури посівних площ найчастіше використвують показникурожайності базисного періоду. Проте цей показник під впливом метереологічнихумов помітно коливається у часі. Тому для оцінки структурних зрушень доцільнішевикористати показник середньої урожайності за останні 3 – 5роки.

2. Динамікаурожайності соняшника в Зміївському районі
Урожай іурожайність- найважливіші результативні показники землеробства ісільськогосподарського виробництва вцілому.рівень урожайності відображує впливекономічних і природних умов, а також якість організаційно – господарської діяльностісільськогосподарських підприємств і господарств.
Під урожаєм(валовим збором) У статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної зусієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність–це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі.Для культур, щовирощуються у відкритому грунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га,а у закритому грунті – на 1 м2.
Розрізняють такіпоказники урожаю с/г культур:
1.  Видовий
2.  Біологічний
3.  Фактичний
Видовий — це очікувані розміривалового збору продукції певної культури до моменту збирання цієї культури.
Фактичнийурожай — цекількість фактично зібраного і оприбуткованого валового збору, тієї чи іншоїкультури на основі бухгалтерських документів .
Біологічний – це кількість фактичнозібраної продукції.фактичний урожай буд відрізнятися від біологічного навеличину втрат під час збирання і транспортування продукції.
Відповідно допоказників урожаю розрізняють такі показники урожайності :
1.  Видова урожайність
2.  Біологічна урожайність
3.  Фактична урожайність

/>;
При цьому впрактиці фактичну урожайність по зерновим і соняшнику визначають впервісно-оприбуткованій масі після доробки, тобто очищення та сушки зерна ісоняшника.По тютюну і махорці урожай та урожайність показують в заліковій масі, тобто в масі прийнятій заготівельними організаціями за відповідним стандартомякості. По всім іншим культурам урожайність визначають по чистій масі.
Фактичнуурожайність основних с/г культур розраховують з розрахунку на веснянупродуктивну площу.
При аналізі данихпро урожай і урожайність визначають :
Виконанняпланових завдань по урожаю і урожайності\.Для цього визначаютьвідносні величини планового завдання і виконання плану.
Досліджуютьдинаміку урожайності за останні три роки. Для чого визначають показники рядудинаміки, проводять укрупнення періодів, визначають ковзну середню, роблятьвирівнювання динамічного ряду за рівнянням будь-якої математичної лінії.
Встановлюютьвплив окремих факторів на рівень урожайності с/г культур.
Таблиця2.1Динамікаурожайності соняшника в Зміївському районі.Культура 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до 1997 2001 2005 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Соняшник 11.6 10.3 7.1 12.4 7.6 9.6 8.1 8.6 9.9 16.2 140 213 164
 
Висновок:. Проаналізувавши динаміку урожайності соняшника в Зміївському районіХарківської області за 1997-2006 роки, ми бачимо, що вона немає чіткоїтенденції. З 1997 р. по 2006 р. Вона коливається в межах від 7.6 ц/га до 16.2ц/га. Найнижча урожайність була в 2001 році- 7.6 ц/га, а найвища в 2006 році-16.2 ц/га. Порівнявши 2006 рік із 1997, 2001 та 2005 роками, ми спостерігаємозростання урожайності соняшника відповідно на 40% ;113%; та на 64 %.На основіданої таблиці побудуємо відповідну гістограму.
Малюнок 2.1
/>
На рівеньурожайності впливають природні фактори, які характеризуються якістю грунтів ікліматичними показниками та метереологічних умов.
А також впливаютьекономічні фактори, які є наслідком розвитку розвитку продуктивних сил іхарактеризуються показниками інтенсифікації землеробства. До них належатьнавність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів: робочоїсили, меліоративних споруд, тракторів, палива, добрив, засобів захисту рослинвід бур’янів.
На урожайністьсільськогосподарських культур також впливає рівень агротехніки. Системапоказників агротехніки характеризує виконані роботи, які сприяють формуваннюурожаю (підготовка грунту до сівби, підготовка насіння, сівба), а такожматеріальні витрати для підвищення урожаіності сільськогосподарських культур(вартість насіння, добрив, гербицидів, води тощо).
Під час аналізудинаміки суспільно-економічних явищ визначають абсолютний приріст, темпизростання і приросту, абсолютне значення 1 % приросту на основі порівняннярівнів динаміки. Рівень, який порівнюють, називають поточним , а рівень зяким порівнюють називають базисним.Крім того розрізняють початковийрівень, за який приймають величину першого члена ряду, кінцевий рівень, який є величиною останнього члена ряду, і середній рівень- середня величина зусіх рівнів ряду динаміки.
Абсолютнийприріст-церізниця між поточним і попереднім або початковим рівнем ряду динаміки.Він можебути додатною або від’ємною величиною.При цьому, якщо рівні ряду динамікизменшуються, то буде абсолютне зниження і показник записують із знаком мінус.Абсолютний приріст виражають у одиницях вимірювань, що і рівні ряду динаміки .Єабсолютні прирости базисні і ланцюгові. Базисні одержують тоді, коликожний рівень ряду динаміки порівнюють з початковим рівнем. Ланцюговіодержують тоді, коли кожний рівень динаміки порівнюють з попереднім рівнем.
Середнійабсолютний приріст-у рядах динаміки визначаються за формулою:
/>/>,де
соняшникурожайність виробництво олійна
Yn-кінцевий рівень ряду динаміки.
Yo-початковий рівень ряду динаміки.
n-кількість рівнів
Темп зростання — відношення поточного рівняряду динаміки до попереднього або початкового. Він може бути ланцюговим,коли порівнюють поточний з попереднім і базисним, коли порівнюютьпоточний з початковим. Темп зростання виражається в коефіцієнтах чи увідсотках.
Темп приросту показує на скільки відсотківабо разів збільшився чи зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно збазисним рівнем.Його визначають віднімаючи від темпу зростання 100%, якщо вкоефіцієнтах то 1.
Абсолютнезначення 1%приросту-відношення абсолютного приросту за певний період до темпуприросту того самого періоду.
Середні темпизростання визначаютьсяза формулою середньої геометричної.
/>/>[1ст. 70-74.]
Обчисленняабсолютного приросту, темпів приросту і зростання, абсолютного значення 1%приросту розглянемо на такому прикладі (Таблиця 2.2.)
Таблиця 2.2Показникидинаміки урожайності соняшникаРоки Урожайність, ц Абсолютний приріст, ц (±) Темпи росту, % Темпи приросту ,% Абсолютне значення 1% приросту Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий Базисний Ланцюговий 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1997 11.6 – – – – – – – 1998 10.3 -1.3 -1.3 88.8 88.8 -11.2 -11.2 0.11 1999 7.1 -4.5 -3.2 61.2 68.9 -38.8 -31.1 0.1 2000 12.4 +0.8 +5.3 106.9 174.6 +6.9 +74.6 0.07 2001 7.6 -4 -4.8 65.6 61.3 -34.5 -38.7 0.12 2002 9.6 -2 +2.0 82.8 126.3 -17.2 +26.3 0.08 2003 8.1 -3.5 -1.5 69.9 84.4 -30.1 -15.6 0.09 2004 8.6 -3 +0.5 74.1 106.2 -25.9 +6.2 0.08 2005 9.9 -1.7 +1.3 85.3 115.1 -14.7 +15.1 0.09 2006 16.2 +4.6 +6.3 139.7 163.6 +39.7 +63.6 0.09

Висновок: Дослідивши абсолютну змінуурожайності соняшника за досліджуваний період 1997-2006 роки, ми бачимо, щоурожайність немає стабільної динаміки
Розрахованіабсолютні прирости базисним способом, показали, що в 2000 та в 2006 роціурожайність із 1997 роком зросла відповідно на 0.8 ц/га та 4.6ц/га, або це на6.9% та 39.7%.В 1998,1999,2000,2001,2002,2003,2004,2005роках урожайність впорівнянні з1997р.зменшилася відповідно на(-1.3 ц/га);(-4.5ц/га);(-4ц/га);(-2ц/га);(-3.5ц/га);(-3ц/га);(-1.7ц/га), тобтоце відповідно на (-11.2%);(-38.8%);(-34.5%); (-17.2%);( -30.1%);(-25.9%);(-14.7%).
Розраховані темпиприросту та зростання, абсолютні прирости показують, що урожайність соняшниказа останні 10 років в динаміці немає чіткої тенденції.
Так у 1998 роціпорівняно із 1997 роком урожайність соняшника зменшилася відповідно на(-1.3ц/га), тобто на (-11.2%).
У 1999роціпорівняно із 1998 роком зменшилася на (-3.2 ц/га), тобто на (-31.1%).
У 2000 роціпорівняно із 1999 роком урожайність збільшилася на 5.3 ц/га, тобто на 74.6%.
У 2001 роціпорівняно із 2000роком урожайність зменшилася на (-4.8 ц/га), тобто на (-38.7%).
Урожайністьсоняшника в 2002 році збільшилася на 26.3%, тобто на 2ц/га порівняно із 2001роком.
У 2003 роціпорівняно із 2002 роком урожайність знизилася на (-1.5ц/га), тобто на (-15.6%).
У 2004 роціпорівняно із 2003 роком збільшилася на 0.5ц/га, тобто на 6.2%.
Урожайністьсоняшника в 2005 році, порівняно із 2004 роком збільшилася на 1.3ц/га, тобтона 15.1%.
Як бачимоурожайність соняшника з 2000року постійно зростала.Це пояснюється тим, щогосподарства Зміївського району впроваджують нові технології вирощуваннясоняшника та здійснюють заходи, що сприяють підвищенню урожайності., Різкезниження урожайності в 2003році, порівняно з двома попередніми, пояснюєтьсянесприятливими кліматичними умовами, для вирощування соняшника, що склалися вцій зоні цього року.
Важливимзавданням статистичного аналізу рядів динаміки є виявлення і кількіснахарактеристика основних тенденцій розвитку суспільно-екномічних явищ.
Закономірностірозвитку в рядах динаміки визначають абстрагуванням від випадкових зміндосліджуваних ознак. Для цього статистика використовує такі способи:
1.  Укрупнення періодів.
2.  Спосіб ковзної середньої.
3.  Аналітичне вирівнювання ряду динаміки
Суть способуукрупнення періодів полягає в тому, що фактичні рівні об’єднуються задекілька періодів при цьому 1 інтервал ряду динаміки буде змінювати інший. Закожний укрупнений період визначають середнє значення за формулою середньоїарифметичної простої.
/>/>
Різновидомукрупнення періоду є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої.
Суть ковзноїсередньої полягає в тому, що при визначенні інтервалу наступну середнюобчислюють зсуваючи період на 1-ну дату.Виявлення тенденції зміни урожайностісоняшника в Зміївському районі.за методами укрупнення періодів та ковзноїсередньої показано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3Виявленнятенденцій зміни урожайності соняшникаРоки Урожайність соняшника, ц∕га Укрупнення періодів. Ковзна середня Період Сума урожайності за період Середня урожайність, ц∕га Період Сума урожайності за період Середня урожайність,, ц∕га 1 2 3 4 5 6 7 8.01 1997 11.6 1997-2001 49.00 9.83 1998 10.3 1997- 49.00 9.83 1998-2002 47.00 9.44 1999 7.1 2001 1999-2003 44.80 8.96 2000 12.4 2000-2004 46.30 9.26 2001 7.6 2001-2005 43.80 8.76 2002 9.6 2002- 52.4 10.48 2002-2006 52.40 10.48 2003 8.1 2006 2004 8.6 2005 9.9 2006
Висновки:За допомогоюметодів: укрупнення періодів по 5-ти річках та ковзної середньої ми виявилитенденції зміни урожайності соняшника в Зміївському районі.За методом укрупненяперіодів ми отримали 2 5-ти річки:1997-2001 та 2002-2006 роки.За першу 5-тирічку середня урожайність склала-9.8 ц/га, а за другу-10.5 ц/га.
За методом ковзноїсередньої ми отримали 6 5-ти річок (1997р.-2001р.;1998р.-2002р.;1999р.-2003р.;2000р.-2004р.;2001р.-2005р.;2002р.-2006).Середняурожайність за ці періоди становить відповідно: 9.8 ц/га; 9.4 ц/га; 8.96 ц/га;9.26 ц/га ;8.76 ц/га;10.48 ц/га.
Виявленнятенденцій розвитку в рядах динаміки є одним з головних методологічних питань ідля цього використовують аналітичне вирівнювання рядів динаміки і способомнайменших квадратів.Його можна здійснити по прямій або будь – якій кривійлінії, яка виражає залежність рівнів ряду динаміки від часу.При цьому якщорівні ряду динаміки мають чітку тенденцію(зростання чи зниження), товикористовується порівняння прямої лінії.якщо рівні ряду коливаються, то вирівнюваннядоцільно проводити за рівнянням будь – якої кривої лінії .
 В тому випадку, коли рівні ряду динаміки мають чітку тенденцію до зростання, то рівнянняпрямої лінії має вигляд:
 
YT =ao+ a1t
Yt-вирівнянірівні ряду динаміки.
a0-вирівнянийрівень ряду динаміки, який передує досліджуваному періоду.
a1-середньорічнийприріст або зниження показника.
t-порядковийномер року.
Для знаходження невідомихпараметрів a0 і a1 розв’язують систему рівнянь:
/>
Для перевіркиточності розрахунків сума вирівнюваних рівнів завжди буде дорівнювати суміфактичних рівнів. Для научного зображення тенденцій в змінних рядах динамікивикористовують лінійні графіки.Як правило при побудові лінійного графіка наньому зображуються фактичні і вирівняні рівні, які дозволяють наочно розглянутизміну свого явища. [1ст. 76-86.] Вихідні та розрахункові дані для вирівнюванняурожайності соняшника в Зміївському районі за рівнянням прямої лінії наведено втаблиці 2.4.

Таблиця 2.4Вихідні тарозрахункові дані для вирівнювання урожайності.Роки Урожайність, ц∕га Порядковий номер року Розрахункові величини Вирівняні рівні за рівнянням прямої лінії
t2 yt 1 2 3 4 5 6 1997 11.6 1 1 11.6 9,2 1998 10.3 2 4 20.6 9,4 1999 7.1 3 9 21.3 9,6 2000 12.4 4 16 49.6 9,8 2001 7.6 5 25 38.00 10,0 2002 9.6 6 36 57.6 10,2 2003 8.1 7 49 56.7 10,5 2004 8.6 8 64 68.8 10,7 2005 9.9 9 81 89.1 10,9 2006 16.2 10 100 162 11,1 Разом 101.4 55 385 575.3 101,4
Малюнок 2.2
/>

Висновок:зробивши вирівнювання рівнівурожайності соняшника за рівнянням прямої лінії на персональному комп’ютері миотримали слідуюче рівняння :
Yt=0.2133х+8.9667.
Це означає Щовирівняна урожайність соняшника у 1996 році, що передував досліджуваномуперіоду, виріняна урожайність соняшника складала -8.9667 ц/га, а її щорічнізостання всередньому складали 0.2133 ц/га.
 
3.Аналізвалових зборів соняшника в Зміївському районі.
 
Під валовимзбором розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремихсільськогосподарських культур або їх груп.
На зміну обсягувалового збору у групі однорідних культур впливає 3 фактори :
1.Зміна середньоїурожайності.
2.Зміна розмірупосівних площ .
3.Зміна структурипосівних площ.
Для виявлення цихфакторів проводимо такі розрахунки :
1. Визначаємосередню урожайність однорідних культур у базисному і звітному періодах.
Середняурожайність базисного періоду визначається за формулою:
/>/>.
Звітного періоду:

/>/>
2.  Визначаємо індекс урожайностізмінного складу за формулою :
/>
3.  Визначаємо індекс урожайностіфіксованого складу.
/>
4.  Визначаємо індекс структури посівнихплощ.
/>
5.  Визначаємо індекс зміни розмірупосівних площ.
/>
Таким чином внашому випадку індекс валового збору буде дорівнювати добутку індексуфіксованого складу на індекс структури посівних площ і на індекс зміни розмірупосівних площ.
/>

При цьомузагальний індекс валового збору буде розраховуватися, як відношення фактичноговалового збору до планового.
/>
Виявимо абсолютнузміну валового збору і факторів, які на нього впливають.
Загальний приріствалового збору визначають, як різницю між фактичним і плановим валовим збором.
/>
В тому числі зарахунок зміни розміру посівної площі
/>
За рахунок зміниурожайності:
/>
За рахунок зміниструктури посівних площ:
/>/>
Динаміку валовихзборів соняшника в Зміївському районі за досліджуваний період можнапрослідкувати в таблиці 3.1.

Таблиця3.1Динамікавалового збору соняшника в Зміївському районіКультура 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до 1997 2001 2005 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Соняшник 33.6 33.9 39.8 63.2 34.9 46.0 54.3 42.1 85.1 83 247 238 97.5
Висновок: З даної таблиці видно, щоваловий збір в досліджуваному періоді за 1997-2006 роки не має чіткоїтенденції. Найбільший валовий збір було зібрано в 2005 році – 85.1 тис. ц, анайменший в 1997 році – 33.6 тис. ц.
Порівнюючи 2006рік із 1997 та 2001 роком. Ми спостерігаємо зростання валового збору у 2006 на147 % та 138% відповідно. А порівнявши 2006 рік із 2005 роком урожайністьсоняшника зменшилася на 2.5 %.
Для аналізувиконання плану та впливу окремих факторів на урожай і урожайністьвикористовують 2 методи :
1.  Метод різниць
2.  Метод індексів.
Метод різниць — використовують в томувипадку, коли аналіз виконання плану урожаю, або урожайності по однійкультурі. Суть даного методу полягає в наступному. На валовий збір впливає 2фактори :
1.  Посівна площа цієї культури.
2.  Урожайність цієї культури.
Для того, щобвизначити вплив розміру посівної площі на валовий збір необхідно абсолютнурізницю між фактичною та плановою (базисною)посівною площею помножити на планову(базисну)урожайність даної культури.
Для того, щобвизначити вплив урожайності на валовий збір необхідно абсолютну різницю між фактичноюі плановою ( базисною) урожайністю помножити на розмір фактичної посівної площі.
Для послідовногопроведення аналізу робимо наступне :

1. Визначаємоступінь виконання плану по валовому збору, який визначається шляхом діленняфактичного валового збору на плановий.
/>
2. Визначаємовплив розміру посівної площі та рівня урожайності на зміну валового збору такимчином ,
За рахунок змінирозміру посівної площі валовий збір буде складати
/>
За рахунок зміниурожайності валовий збір складає:
/>
Для перевіркиточності розрахунків сума абсолютних відхилень по факторам повинна дорівнюватизагальному приросту результативного показника.
/>
 
Таблиця 3.2Виявлення впливуфакторів на валовий збір соняшника методом різниць.Роки Посівна площа, га Урожайність, ц∕га Валовий збір, ц Відхилення звітного валового збору від базисного валового збору «±», ц Всього В тому числі за рахунок Базисний Звітний Базисний Звітний Базисний Звітний урожайності Посівної площі 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 2004 4.6 4.9 7.6 8.6 34.9 42.1 + 7.2 2.3 4.9 2005 4.6 8.6 7.6 9.9 34.9 85.1 +50.2 30.4 19.8 2006 4.6 5.1 7.6 16.2 34.9 83 +48.1 3.8 44.3
 
Висновок :Таким чином проведенийстатистико – економічний аналіз показав, що :
У 2004 роцівиробництво валового збору порівняно із базисним періодом -2001 роком зросло на7.2 тис. ц, в тому числі за рахунок урожайності на 2.3 тис. ц, а за рахунокпосівної площі на 4.9 тис. ц.
У 2005 роціваловий збір порівняно із базисним 2001 роком зріс 50.2 тис. ц, в тому числіза рахунок урожайності на 30.4 тис. ц, а за рахунок посівної площі 19.8 тис.ц.
У 2006 роціваловий збір зріс порівняно із 2001 роком на 48.1 тис.ц, в тому числі зарахунок урожайності на 3.8 тис. ц, а за рахунок посівних площ на 44.3 тис. ц.
Метод індексів використовується в томувипадку, коли аналізують виконання плану та вплив факторів на валовий збір погрупі однорідних культур. При цьому необхідно відмітити, що на валовий збір погрупі однорідних культур буде впливати 3 фактори:
1.  Рівень урожайності .
2.  Структура посівних площ.
3.  Розмір посівної площі.
Спочаткувизначаємо середню планову та фактичну урожайності культур, за формулами:
Для середньоїпланової
/>/>
Для середньоїфактичної

/>/>
Після визначеннясередньої урожайності розраховують індекси урожайності, структури посівних площ, розмірів посівних площ.
В статистицівизначають 2 індекси урожайності.
1.  Індекс урожайності змінного складу .
2.  Індекс урожайності фіксованого (постійного ) складу.
Індекс середньоїурожайності визначається відношенням фактичної середньої урожайності допланової середньої урожайності .
Індексурожайності постійного складу визначають діленням фактичного валового збору наумовний валовий збір, який розраховуючи виходячи із фактичного розміру посівноїплощі і планової урожайності.
Таким чиномнеобхідно відмітити, що на середню урожайність по групі однорідних культурвпливають 2 фактори :
1.  Урожайність ( чим вищаурожайність окремих культур, тим вища і середня урожайність по групі цихкультур ).
2.  Структура посівних площ ( чимвища питома вага високоурожайних культур, тим вища середня урожайність погрупі цих культур.
При цьому розраховані2 індекси урожайності показали, що 1-й індекс урожайності змінює фактичнусередню урожайність, порівнюючи з плановою середньою урожайністю за рахунокобох факторів, тобто за рахунок зміни урожайності окремих культур і за рахунокзміни структури посівних площ.
Другий індексурожайності ( індекс постійного складу ) показує зміну фактичної середньоїурожайності в порівнянні з плановою за рахунок лише 1 фактора – зміниурожайності окремої культури.
Індексструктури посівних площ визначаємо за формулою :

/>
Таким чином,оскільки на середню урожайність по групі однорідних культур впливає, якурожайність окремих культур так і структура посівних площ, то індекс середньоїурожайності буде дорівнювати добуткові індексу урожайності постійного складу наіндекс структури посівних площ.
Індекс розмірупосівних площ визначається шляхом ділення фактичної посівної площі на планову посівнуплощу.
/>
Індексвалового збору визначаємо як відношення фактичного валового збору до планового.
/>
Таким чином, яквідмічалося раніше на валовий збір по групі однорідних культур впливають 3фактори. Взв’язку з цим індекс валового збору буде дорівнювати добутку індексуурожайності постійного складу на індекс структури посівних площ на індексрозміру посівних площ.
/>[1ст. 210-221.]
Таблиця 3.3Розрахунковідані для індексного аналізу.Культура Посівна площа. га Урожайність, ц∕га Валовий збір, ц 2005 2006 2005 2006 2005 2006 Умовний Соняшник 8.6 5.1 9.9 16.2 85.1 83 50.5

1.Визначаємосередню планову та фактичну урожайність соняшника:
Планова = />/>/>/>ц/га
Фактична=/>ц/га.
2.Розраховуємоіндекс середньої урожайності:
/>
3.Розраховуємоіндекс фіксованого (постійного) складу :
/>
4.Визначаємоіндекс структури посівних площ :
/>
5.Визначаємоіндекс середньої урожайності, взалежності від індексу структури посівних площта індексу урожайності постійного складу :
/>
6.Розраховуємоіндекс розміру посівних площ:

/>%
7.Визначаємоіндекс валового збору :
/>=0.976=97.6%
8. Виявимовзаємозв’язок індексів:
/>
Визначимоабсолютну зміну валового збору та факторів, що на нього впливають.
9.Загальна змінавалового збору складає :
/>
10.Зміна валовогозбору, за рахунок урожайності складає:
/>тис. ц/га
11.Зміна валовогозбору за рахунок зміни структури посівних площ складає:
/>/>тис.ц/га

12.Зміна валовогозбору за рахунок розміру посівних площ складає :
/>/>тис.ц/га
13.Звіремоточність розрахунків :
/>
Висновок: такимчином на основі проведеного індексного аналізу нами було встановлено, щофактично валовий збір соняшника в звітному році порівняно з базисним зменшивсяна 2.4%, що становить (-2.1) тис.ц.Зарахунок зміни середньої урожайності валовийзбір зріс на 64.6%, що становить 32.5 тис. ц, за рахунок зміни структурипосівних площ валовий збір не змінився, а за рахунок зміни розміру посівнихплощ зменшився на 40.7%, що становить (-34.6) тис. ц.
Кореляційнийаналіз – цеметод кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками, щохарактеризують окремі суспільно-економічні явища і процеси.
Усі явища, щоіснують у природі і суспільстві, перебувають у взаємозалежності і взаємообумовленості.Так, урожайність сільськогосподарських культур залежить від обсягу таінтенсивності агротехнічних заходів, продуктивність тварин – від рівня і якостігодівлі, продуктивність праці – від впровадження у виробництво досягненьнауково-технічного прогресу тощо.
За ступенемзалежності одного явища від іншого розрізняють два види зв’язку: функціональний(повний) і кореляційний (неповний, або статистичний).
Функціональнимназиваються зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки, що характеризуєпевне явище, відповідає одна або кілька значень результативної ознаки(функції). Прикладом такого зв’язку є залежність між довжиною і радіусом кола,площею і стороною кввадрата. Функціональна залежність виявляється у кожномуокремому випадку абсолютно точно і виражається за допомогою аналітичних формул.
У суспільно-економічнихпроцесах функціональні зв’язки трапляються дуже рідко, причому як поодиноківипадки, що відображають взаємозплежність тільки окремих сторін складних явищ.Так, заробітна плата робітника почасово формою оплати дорівнює добутку денноїставки на відпрацьований час.
Досліджуючивзаємозалежності масових соціально-економічних явищ, які формуються під впливомрізноманітних факторів, використовують кореляційні зв’язки, які носять імовірніснийхарактер. При кореляційному зв’язку не має суворої відповідності між значеннямизалежних ознак: кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кільказначень результативної ознаки, наприклад зв’язок між дозами внесених добрив іурожайністю сільськогосподарських культур. При тих самих дозах добривурожайність на різних ділянках буде не однакова, оскільки урожайність залежитьне тільки від добрив, а й від сорту, своєчасності і якості агротехнічнихзаходів, кількості опадів, температури тощо.
На відміну відфункціонального зв’язку корельційий зв’язок виявляється не в кожному окремомувипадку, а при великій кількості спостережень під час порівняння середніхзначень взаємозалежних ознак. Він грунтується на законі великих чисел, якийвиявляється у масовому процесі, як тенденція до зростання чи зменшеннярезультативної ознаки залежно від відповідної зміни факторної ознаки.
Кореляція, за допомогою якоївивчається вплив на величину результативної ознаки двох і більше факторнихознак, називається множинною. При вивченні множинної кореляції можназастосувати як прямолінійні, так і криволінійні рівняння регресії.
Багатофакторнірегресійні моделі дають змогу оцінювати вплив на досліджувану результативну ознакукожногоіз факторів рівняння при фіксованому значенні (на середньому рівні) іншихфакторів. При цьому важливою умовою множинної кореляції є відсутність міжфакторами функціонального зв’язку.
Найскладнішимпитанням при кореляції є вибір форми зв’язку і відповідного математичногорівняння множинної регресії. Вибір типу функції повинен грунтуватися натеоретичному аналізі досліджуваного явища або на досвіді попередніх аналогічнихдосліджень. Враховуючи, що будь-яку функцію багатьох змінних логарифмуваннямможна звести до лінійного виду, рівняння множинної регресії частіше будують улінійній формі.
У загальномувигляді формула лінійного рівняння множинної регресії така:
yx = a0+a1x1+a2x2+…an+xn
де yx –теоретичні значення результативної ознаки;
a0, a1… an — параметри рівняння;
x1, x2… xn – факторні ознаки.
Окремікоефіцієнти регресії цього рівняння характеризують ступінь впливу відповідногофактора на результативний показник при фіксованому значенні інших факторів.Вони показують, наскільки зміниться результативний показник при змінівіжповідного фактора на одиницю. Вільний член рівняння (а) не має економічногозмісту і не інтерпетується.[2ст. 158-162.] Коефіцєнт кореляції обчислимо задопомогою комп’ютера і введених даних таблиці 3.4.

Таблиця 3.4Вихідні дані длякореляційного аналізу впливу факторів на рівень урожайності соняшника.Роки Урожайність, ц∕га Кількість внесених добрив, ц діючої речовини . 1 2 3 1997 11.6 1.3 1998 10.3 1.7 1999 7.1 1.4 2000 12.4 1.8 2001 7.6 1.52 2002 9.6 1.56 2003 8.1 0.9 2004 8.6 1.0 2005 9.9 1.6 2006 16.2 2.2.
Миотримали слідуюче рівняння множинної рересії :
У(х)= 9.57 + 1.48 х
Цеозначає що при збільшенні кількості внесених добрив на 1 га на 1ц діючоїречовини урожайність зростає на 1.48 ц/га.
Валовупродукцію сільського господарства обчислюють за методом валового обороту, тобтодо її складу включають вартість продукції власного виробництва поточного року(насіння, корми), яка була використана на виробничі потреби у тому самому році.Визначають її в поточних і порівнянних цінах. Показник валової продукції упорівнянних цінах використовують для вивчення динаміки обсягу продукції, рівняпродуктивності праці та виробництва на одиницю земельної площі і душунаселення. Порівнянні ціни обчислюють як середньозважені ціни товарної інетоварної частини валової продукції сільського господарства відповідного року.
Важливимипоказниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва, євартість товарної(реалізованої). Товарна( реалізована) продукція єчастиною валової продукції, яка реалізується підприємствами і господарствами насторону. До її складу включають продукцію, реалізовану державним,кооперативним, заготівельним, торговельним та іншим організаціям, наколгоспному ринку, продану в порядку міжгосподарських виробничих зв’язків, атакож продукцію, реалізовану у рахунок оплати праці, використану длягромадського харчування і погашення натуральних позичок (на насіння, фураж).
Рівень товарностіпродукції є одним з основних показників ефективності сільського господарства.Він визначається відношенням реалізованої продукції до виробленої, виражене увідсотках.Рівень товарності соняшника в Зміївському районі за досліджуванийперіод наведено в таблиці 3.5.
Таблиця 3.5.Аналіз динамікирівня товарності.Показники. 2002 2003 2004 2005 2006 2006 у % до 2002 2005 1 2 3 4 5 6 7 8 Вироблено, ц 46.0 54.3 42.1’ 85.1 83.0 180 97.5 Реалізовано, ц 21.0 28.0 26.0 31.0 31.0 329 223 Рівень товарності, % 45.7 51.6 61.8 36.4 36.4 79.6 100
 
Висновок:Як видно з таблиці найвищийрівень товарності соняшника в Зміївському районі спостерігався в 2004 році-61.8%, а найнищий в 2005 та 2006 роках – 36.4%.Порівнюючи 2006 рік з 2002 та2005 роками, ми спостерігаємо, що рівень товарності соняшника в 2006 роцізменшився в порівнянні з 2002 роком на 20.4%, порівняно з 2005 роком взагалі незмінився.
4.Шляхи підвищення урожайності тазбільшення валового збору соняшника
Основним напрямомзбільшення виробництва соняшника і підвищення його ефективності єінтенсифікація галузі. Головне завдання – значне підвищення врожайності іолійності соняшника.
На урожайністьбудь-яких сільськогосподарських впливають дві групи факторів:
· економічні;
· природні.
До економічнихфакторів належить наявність, структура, якість і ступінь використаннявиробничих ресурсів, тобто робочої сили, меліоративних споруд,сільськогосподарських машин, палива, добрив, засобів захисту рослин відшкідників.
А до природнихвідносяться ті фактори, котрі не залежать від людини, до них відносять: якістьгрунтів і показники кліматичних (за тривалий період) та метереологічних(звичайно за рік або період вегетації сільськогосподарських культур) умов.
Соняшниквідзначаються порівняно високою потенціальною врожайністю. Основною причиноюнизької врожайності цукрових буряків у господарствах України є переважанняекстенсивних форм ведення виробництва соняшника… За рахунок збільшенняврожайності соняшника можна значно скоротити посівні площі під культурою,вдосконалити розміщення виробництва соняшника і оптимізувати сировинні зониолійних заводів, більш раціонально використовувати матеріальні засоби галузі,транспорт і трудові ресурси, щоб забезпечити великий народногосподарськийефект.[24 ст. 344-347.]
У господарствахЗміївського району необхідно здійснити такі основні заходи щодо збільшеннявиробництва соняшника.:
1.  Впровадження системи машин длякомплексної механізації
2.  Повне забезпечення мінеральнимидобривами.
3.  Дальший розвиток селекції іполіпшення насінництва соняшника
4.  Удосконалення технології іорганізації їх виробництва.
5.  Розвиток агропромислової інтеграції волійному підкомплексі АПК.
Важливим напрямомзбільшення виробництва соняшника і підвищення його економічної ефективності євпровадження інтенсивних та індустріальних технологій. Вони включають комплексагротехнічних заходів інтенсивного вирощування соняшника на основі досягненьнауково-технічного прогресу і передової практики.
Індустріальнатехнологія виробництва соняшника можлива в умовах високої культури землеробстваі за наявності відповідної системи машин. При впровадженні індустрільноїтехнології вирощування соняшників істотне значення мають проведення робіт здогляду за посівами в оптимальні строки, максимальне знищення бур’янівагротехнічними заходами і хімічними засобами, збирання врожаю потоковим іпотоково-перевалочним способами.
Індустріальнатехнологія виробництва соняшників нерозривно пов’язана з розвитком селекції іполіпшенням організації насінництва. Господарства необхідно забезпечитинасінням високопродуктивних однонасінних сортів з високою схожістю, щозабезпечують сталі і високі врожаї соняшника та збільшує вихід олії з площіпосіву.
Інтенсифікаціягосподарства неможлива без комплексної механізації. Вона є основою впровадженняінтенсивних та індустріальних технологій вирощування соняшника і забезпечуєзростання продуктивності при виробництві олії Забезпеченість господарствнадійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехніні строкивиконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності соняшника
Комплексамеханізація– основа підвищення продуктивності праці в господарстві.
Основою високоїекономічної ефективності індустріальної технології є те, що при виконаннінайбільш трудомістких робіт з формування густоти насаджень, догляду за посівамиі збиранню кошиків практично не застосувається ручна праця. Підвищеннятехнічної оснащенності дає змогу виконати всі роботи у найкращі агротехнічністроки, а отже, збільшити врожайність соняшника.
На основікомплексного використання всіх факторів (вище вказаних) формується інтенсивнатехнологія виробництва соняшника. Вона передбачає виконання комплексуагротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високихврожаїв. Економічна ефективність технологій визначається порівнянням додатковихвиробничих витрат і додаково одержаної продукції і характеризується зростаннямокупності додаткових витрат у виробництві.
Одним із напрямівпідвищення економічної ефективності виробництва соняшника є в умовахколективного і орендного підряду, що забезпечує матеріальну заінтересованістьчленів механізованої ланки в досягненні високих кінцевих результатів.[25ст.17-20.]

Висновки
Соняшник –найрентабельніша стратегічна культура України. Проте виробництво соняшника длябільшості господарств із високорентабельного стає збитковим. Доходи заурожайності соняшника 10 ц/га не покривають витрат на його вирощування, урожай15 ц/га, забезпечує середній рівень рентабельності і лише за врожайності 20ц/га і більше культура забезпечує високий рівень рентабельності, тому одним іззавдань даної курсової роботи було проаналізувати динаміку урожайностісоняшника, та його посівних площ та виявити їх вплив на валовий збір.
В даній курсовійроботі було розглянуто та проаналізовано основні показники виробництвасоняшника в Зміївському районі.
1.Проаналізувалидинаміку посівних площ соняшника в Зміївському районі.
З таблиці 1.2.можна побачити, що динаміка посівних площ немає чіткої тенденції задосліджуваний період, а у поточному році(2006р.) посівна площа зросла порівняноіз базисним(1997р.) на 76%, а порівняно із попереднім ( 2005р.) зросла на 11%.
2.Визначилипоказники динаміки посівних площ соняшника.
З таблиці 1.3.можна побачити тенденцію зміни посівної площі за період 1997 – 2006рр.Встановили, що в цілому по Зміївському районі спостерігається нестабільнатенденція розвитку посівної площі, розраховані абсолютні прирости показуютьчітку тенденцію росту. Розраховані абсолютні прирости, темпи зростання таприросту ланцюговим методом показують, що посівна площа соняшника вЗміївському районі за досліджуваний період не має чіткої тенденції.Воназменшилася порівняно з попереднім роком, але збільшилася порівняно з поточним.
3.Зробиливирівнювання посівних площ соняшника за рівняням прямої лінії та рівняннямпарабули 2-го рівня.
Одержане рівняняпрямої Yt=3.0+ 0.4 t означає, що в 1996 році, тобто році, якийпередує досліджуваному періоді вирівняна посівна площа складала 3.0 тис. га. аїї щорічні зростання в середньому підвищувалися на 0.4 тис. га.
Рівняння парабулидругого порядку мало вигляд: Yt=2.2383+0.8414х-0.443х2означає, що в 1996 році, який передує досліджуваному періоду, вирівнянапосівна площа соняшника становила 2.2383 ц/га, початкова швидкість зростанняурожайності – 0.8414 ц/га. прискорення зміни щорічних приростів становить –0.443 ц/га.
4.Проаналізувалидинаміку урожайності соняшника в Зміївському районі за 1997-2006рр.
Можнаспостерігати, що вона немає чіткої тенденції. З 1997 р. по 2006 р. Вонаколивається в межах від 7.6 ц/га до 16.2 ц/га. Найнижча урожайність була в 2001році- 7.6 ц/га, а найвища в 2006 році- 16.2 ц/га. Порівнявши 2006 рік із 1997, 2001 та 2005 роками, ми спостерігаємо зростання урожайності соняшникавідповідно на 40% ;113%; та на 64 %.
5.Виявилитенденції зміни урожайності сняшника за методом укрупнення періоду по 5-тирічках та ковзну середню.
За методомукрупненя періодів ми отримали 2 5-ти річки:1997-2001 та 2002-2006 роки.Запершу 5-ти річку середня урожайність склала-9.8 ц/га, а за другу-10.5 ц/га.
За методом ковзноїсередньої ми отримали 6 5-ти річок ( 1997р.-2001р.;1998р.-2002р.;1999р.-2003р.;2000р.-2004р.;2001р.-2005р.;2002р.-2006).Середняурожайність за ці періоди становить відповідно: 9.8 ц/га; 9.4 ц/га; 8.96 ц/га;9.26 ц/га ;8.76 ц/га;10.48 ц/га.
6.Здійсниливирівнювання урожайності соняшника за рівнянням прямої лінії.на персональномукомп’ютері.
Отримали рівняння:
Yt=0.2133х+8.9667.

Це означає Щовирівняна урожайність соняшника у 1996 році, що передував досліджуваномуперіоду, виріняна урожайність соняшника складала -8.9667 ц/га, а її щорічнізостання всередньому складали 0.2133 ц/га.
7.Проаналізувалидинаміку валового збору соняшника в Зміївському районі за 1997-2006роки.
Динаміка валовогозбору немає чіткої тенденції. Порівнюючи 2006 рік із 1997 та 2001 роком. Миспостерігаємо зростання валового збору у 2006 на 147 % та 138% відповідно. А порівнявши2006 рік із 2005 роком урожайність соняшника зменшилася на 2.5 %.
8.Виявили впливфакторів на валовий збір соняшника методом різниць.
Проведенийстатистико – економічний аналіз показав, що :
У 2004 роцівиробництво валового збору порівняно із базисним періодом -2001 роком зросло на7.2 тис. ц, в тому числі за рахунок урожайності на 2.3 тис. ц, а за рахунокпосівної площі на 4.9 тис. ц.
У 2005 роціваловий збір порівняно із базисним 2001 роком зріс 50.2 тис. ц, в тому числі зарахунок урожайності на 30.4 тис. ц, а за рахунок посівної площі 19.8 тис.ц.
У 2006 роціваловий збір зріс порівняно із 2001 роком на 48.1 тис.ц, в тому числі зарахунок урожайності на 3.8 тис. ц, а за рахунок посівних площ на 44.3 тис. ц.
9.Провели індекснийаналіз динаміки валового збору.
Валовий збірсоняшника у Зміївському районі зменшився в звітному році порівняно з базиснимна 2.4 %, що становить (-2.1) тис.ц. По району збільшилася урожайність цієїкультури збільшилася на 64.6%, що становить 32.5 тис. ц, але в районізменшилися розміри посівних площ на на 40.7%, що становить (-34.6) тис. ц. Це іпривело до загального зменшення валового збору.
10. Провеликореляційний аналіз впливу факторів на валовий збір соняшника.
Отрималислідуюче рівняння множинної рересії :

У(х)= 9.57 + 1.48 х
Цеозначає що при збільшенні кількості внесених добрив на 1 га на 1ц діючоїречовини урожайність зростає на 1.48 ц/га.
11.Проаналізувалидинаміку рівня товарності.
Найвищий рівеньтоварності соняшника в Зміївському районі спостерігався в 2004 році -61.8%, анайнищий в 2005 та 2006 роках – 36.4%.Порівнюючи 2006 рік з 2002 та 2005 роками, ми спостерігаємо, що рівень товарності соняшника в 2006 році зменшився впорівнянні з 2002 роком на 20.4%, порівняно з 2005 роком взагалі не змінився.
Таким чином угосподарствах Зміївського району необхідно здійснити такі основні заходи щодозбільшення виробництва соняшника.
1.  Впровадження системи машиндля комплексної механізації
2.  Повне забезпеченнямінеральними добривами.
3.  Дальший розвиток селекції іполіпшення насінництва соняшника..
4.  Удосконалення технології іорганізації їх виробництва.

Огляд використаних джерел
 
1. «Природніресурси та урожайність соняшника» О.Зайцев «Пропозиція» за 2 місяць 2003 року//ст… 39-40.
2. «Якпідвищити урожайність соняшника» Б.Оверченко «Пропозиція» за 4 місяць 2003року.//.Ст.42-45
3. «Соняшниковаолія на українському ринку” О.Рижков «Пропозиція» за 8-9 місяці 2003 року.//ст..34-35..
4. «Широкавиробнича характеристика гібридів соняшника шлях до визначення його їхурожайності в умовах господарювання.» О.Зайцев «Пропозиція» за 1 місяць 2004року//.Ст.52-53
5. «Урожайністьсоняшника взалежності від кліматичних умов.».В.Бердяєв «Пропозиція» за 3місяць2004 року//ст. 36-38.
6. «Новіможливості захисту соняшника» Є Санін «Пропозиція» за 6 місяць 2004 року//Ст 70-71
7. «Вирощуваннясоняшника в умовах ринкової економіки» І.Мельник, В.Гречкосій, В.Марченко.«Пропозиція» за 11 місяць 2004 року//ст. 40-42.
8. «Соняшникв передових господарствах» К.М.Зінченко «Пропозиція» за 10 місяць 2006 року.//ст..24-26
9. «Олійнікультури на Україні» С.В.Лозовий «Пропозиція» за 12 місяць 2006 року//ст..12-15.
10.   «Сучасний стан та механізмрозвитку функціонування ринку насіння соняшника» В, Ф. Невлад. Економіка АПК За4 місяць 2005 року//ст… 98-101
11.  «Соняшник із французькимакцентом» Г.Жарков. «Пропозиція» за 10 місяць 2005 року//ст..61-64
12.   «Впровадженнявисокопродуктивних гібридів соняшнику – шлях збільшення рентабельності йоговиробництва» С. Різанов. «Пропозиція» за 2місяць 2006 року // ст..34-35.
13.   « В якому напрямірозвиватиметься селекція соняшника» В.Федоренко, С.Ретьман. «Пропозиція» за 5місяць 2006 року.//ст.46-47.
14.  «Індустріальна технологія –ефективний захід підвищення урожайності» Г.Іванченко.Економіка АПК за 12місяць 2006 року// ст..42-43.
15.  «Природні ресурси та урожайсоняшнику в Україні» Б. Оверченко «Пропозиція» за 4 місяць 2001року//ст..36-37.
16.   “Статистика” В.К. Горкавий — Київ 1995р
17.  “Статистика” В.К. Горкавий — Київ 1994р
18.  “Рослинництво” О.І. Зінченко,В.Н. Салатенко, М.А.Білоножко «АГРАРНА ОСВІТА»- Київ 2001р
19.  “Землеробство з основамиґрунтознавства і агрохімії” В.П. Гудзь, А.П. Лісовал, В.О. Андрієнко — Київ1995р
20.  “Економіка сільськогогосподарства” Мацибора В.І -Київ 1994р
21.  Шиян Д.В. Тенденціїекономічної динаміки в сільському господарстві України// ВісникХНАУ.-2004.-№7.-С.114-116.
22.  Сявавко М.С., Сахнич А.Я.Економіко-матетатичне моделювання в прийнятті рішень// ЕкономікаАПК.-2005.-№3.-С.13-17.
23.  Агропромисловий комплексУкраїни: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичнийзбірник (вип. 6)/ За ред. П.Т. Саблука та ін.-К.: ІАЕ УААН, 2003.-764с.
24.   Саблук П. Аграрна економікаі політика України: підсумки, минуле та погляди в майбутньому.- К.: Інститутаграрної економіки, 2001.-484с.
25.  Вітков М.С. Основні факториінтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку// ЕкономікаАПК.-2005.-№2.-С.17-20.
26.   Кулініч О.І. Економічнастатистика. – Хмельницький: Поділля, 2000.-268с.
27.   Головач А.В. Статистика. –К.: Вища школа, 1993.-38с.
28.   Опря А.Т. Розвиватистатистичну методологію в аграрно-економічних дослідженнях // Економіка АПК –2000. №3. – с.38-60.
29.   Чекотовский Е.В. Основистатистики сільськогосподарського господарства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ.2001.
30.  Статистичний щорічникХарківська обл… у 2005 році // Головне управління статистики у Харківськійобласті .- Харків -2006.-с. 606.
31.  Статистичний щорічникХарківська обл… у 2006році // Головне управління статистики у Харківськійобласті .- Харків -2007.
32.  Статистичний щорічникХарківська обл… у 1997році // Головне управління статистики у Харківськійобласті .- Харків -1998р..