Міністерство аграрної політикиУкраїни
Львівський національнийуніверситет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького
З курсу
«Економіки таорганізації обслуговуючих кооперативів»
На тему:
«Статус та функції рядових членів кооперативу»
Львів 2009
Зміст
Вступ
1. Статус рядовихчленів кооперативу
2. Функції рядових членів кооперативу
3. Проблема влади та розподіл владних повноважень у кооперативнихутвореннях
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Термін «політика кооперативу» широко вживається в практиці роботикооперативних підприємств, підкреслюючи демократичність системи їх управління.Причетність до такої життєво важливої місії, як формування політики, складаєоснову відчуття відповідальності членів за свою участь в управлінні власнимпідприємством, органічно поєднуючи членські права та обов’язки.
Їх роль багатогранна, оскільки вони уособлюють і власників, іклієнтів підприємства, а в управлінні – ще й фундаторів політики кооперативу.Під політикою кооперативу розуміють виважений курс дій, вибраний з кількохальтернатив і затверджений членським загалом, на якому базується прийняттярішень щодо досягнення мети кооперації.
Вершину управлінського трикутника посідають рядові членикооперативу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарськукооперацію», членом кооперативу вважається фізична або юридична особа, яказробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу,визнає принципи й цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту ікористується правом ухвального голосу в кооперативі.
Тому, в цій курсовій роботі проаналізувала роль членівкооперативу, а також їх статус і функції, оскільки вони є невід’ємним елементомбудь-якого кооперативу.
1. Статусрядовихчленів кооперативу
Отже, статус члена кооперативу передбачає, що його може отриматилише сільськогосподарський товаровиробник, який користуватиметься послугамиданого кооперативу, тобто братиме участь у його господарській діяльності Зберігаючиімідж організації, що знаходиться у власності і під контролем тількисільськогосподарських товаровиробників, кооперативи ставлять ставку нарозуміння, підтримку і, навіть, певні пільги з боку уряду своїх країн. Останнєє цілком реальним і досить розповсюдженим у світі, враховуючи, на скількивідповідає державним інтересам підтримка вітчизняного товаровиробника шляхомсприяння розвитку кооперації.
Наприклад, в ощадно-позиковому товаристві в Сокиринцях Прилуцікого повіту на Полтавщині, засноване в 1871 p., статут надававпопечителеві право систематично перевіряти касу товариства, вимагати від управинеобхідних даних й слідкувати за тим, щоб управа дотримувалася усіх вимогстатуту. Членський пай, як на той час, був дуже високий, але його можна буловносити частинами. Крім того, члени товариства платили вступні внески по 1 крб.В 1892 р. власний пайовий капітал товариства зріс до 43 тис. крб.
Членство в кооперативі, як правило, настає з моменту позитивноговирішення питання правлінням. Максимальні строки для розгляду заяви про вступ встановлюютьсяу статутах кооперативів,якщо вони окремо не передбачені законодавством.
Відмова у вступі можлива лише у випадку, коли прийняття новогочлена в кооператив зачіпає інтереси інших членів, стає на перешкоді або якимсьіншим чином утруднює досягнення цілей кооперативу, чи спричиняє конфлікт в йогороботі.
Для тих, кому відмовлено стати членом кооперативу, незабороняється бути його клієнтом, тобто користуватися послугами цьогокооперативу, якщо це в інтересах всієї організації. Часто кооперативи навітьзацікавлені, щоб його послугами користувалися якомога більше клієнтів, оскількипри цьому збільшується товарообіг, зменшуються витрати на одиницю наданихпослуг, надходить прибуток від обслуговування не членів кооперативу.
Членами кооперативу в Україні можуть бути як фізичні, так і юридичніособи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами,формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».
Членами кооперативу можуть бути особи, які досягли 16-річного вікуі виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу. Фізичні або юридичніособи можуть бути членами кількох кооперативів, різних за напрямами діяльності.
Для реалізації свого права стати членом кооперативу фізична особаабо організація, яка може і хоче це зробити, повинна подати письмову заявувстановленої форми до правління кооперативу і сплатити вступний внесок, якщо цепередбачається статутом кооперативу.
Вступний внесок – це внесок фізичної або юридичної особи вгрошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційногозабезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесокзараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається.
Членство в кооперативі є відкритим і процедура прийняття вкооператив максимально спрощена. Проте, все ж існують певні кваліфікаційнівимоги для майбутніх членів кооперативу і членство в кооперативі не надаєтьсяавтоматично.
Наприклад, типовим для статутів сільськогосподарських кооперативівСША є положення: «Будь-якафізична особа, фірма, товариство, корпорація або асоціація, включаючиземлевласників і орендарів, в тому числі на партнерських засадах, хто є дійснимвиробником сільськогосподарської продукції на території, де кооператив здійснюєсвою діяльність, і хто погоджується бути клієнтом кооперативу, підписує з нимринкову угоду, купляє один пай у капіталі підприємства, приймає інші умови, якіРада директорів має право висунути, може стати членом кооперативу».
Розмір вступного внеску може суттєво коливатися, наприклад в США – від одного долара до 10тисяч доларів, а інколи й більше. Федеративні кооперативи вимагають, щоб їхчленами були лише первинні кооперативи сільськогосподарських товаровиробників,а вступні внески мають бути 25–1000 доларів США і, навіть, більше.
В деяких кооперативах передбачено, що той, хто вступає докооперативу, повинен купити певну кількість його паїв кооперативу, що фактичноє пайовим внеском.
В статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» зазначено,що «пай – майновий внесок члена кооперативу створення та розвиток кооперативу,який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей,майнових прав, а також земельної ділянки.»
Додатковий пай – це внесок члена кооперативу понад обов’язковийпай, який передається ним за власним бажанням до пайового фонду.
У Франції при вступі до кооперативу необхідно купити один пайвартістю 10 франків. Загальна кількість паїв або розмір пайового внескувизначається обсягами послуг кооперативу, що надаватимуться його новому члену.
Деякі кооперативи, особливо ті, що стабільно працюють багатороків, взагалі не висувають фінансових вимог при вступі до них, а лишевимагають брати участь в господарській діяльності підприємства.
Статут більшості кооперативів передбачає, що новий член повиненпідписати ринкову угоду стосовно своєї участі в роботі кооперативу. Часом цейдокумент замінює письмову заяву про вступ.
Від тих, хто став членом кооперативу, вимагається підтримувати ірозвивати ідеї кооперації. Це можливо, якщо вони розуміють мету, завдання,користь, переваги, існуючі обмеження, порядок функціонування, фінансовиймеханізм, ринкову стратегію, перспективні плани й програми своєї організації.
Отже, члени кооперативу мають бути добре поінформованими про стансправ своєї організації.
Від кооперативів також вимагається бути достатньо ефективними тавідчувати економічні потреби своїх членів, інакше для товаровиробників не будесенсу залишатися членами такої організації.
Кооператори повинні:
здійснювати ефективний контроль за своїм власним бізнесом;
повністю довіряти та надавати підтримку кооперативу, основану наактивній роботі, ефективних ділових комунікаціях, справедливій критиці;
прияти залученню нових членів;
захищати свій кооператив від незаслужених нападок;
інформувати правління з будь-яких питань, що зачіпають інтересиінших членів або кооперативу в цілому. Українські кооператори обмінювалися досвідомроботи, визначали спільну мету, погоджували плани дій, поставку сільськогосподарськихмашин та знарядь праці, доставка буряків до цукроварень і хліба для військовогоінтендантства.
Підтримка власного кооперативу для товаровиробників означає, першза все, особисту участь в його господарській діяльності.
Участь у господарській діяльності кооперативу – це поставка черезкооператив продукції, сировини, придбання товарів у кооперативі, користуванняпослугами кооперативу.
Саме це є найголовнішим обов’язком члена кооперативу, користуючисьпослугами свого підприємства, клієнти-власники тим самим забезпечують йогоекономічну стабільність, оскільки збільшення обсягів операцій кооперативузнижує постійні витрати на одиницю послуг, а значить, робить їх дешевшими.
Отже, збільшення індивідуальної участі в господарській діяльностікожного члена кооперативу перебуває в колі прямих інтересів решти йогоклієнтів-власників.
Якщо члени кооперативу не звертаються за послугами до своєїорганізації один або два роки, вони втрачають право голосу, а їх пайовий капіталнабуває статусу, який не дає права участі у прийнятті принципових управлінськихрішень.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про сільськогосподарськукооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі:
· Добровільного виходу з кооперативу;
· Припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;
· Виключення у випадках і в порядку, визначених статутомкооперативу;
· Несхвалення загальними зборами рішення правління про прийняття докооперативу;
· Втрати членом кооперативу – юридичною особою свого статусу;
· Смерті члена кооперативу;
· Реорганізації та ліквідації кооперативу.
Порядок та майнові наслідки припинення членства в кооперативівизначаються його статутом. Виключення з членів кооперативу може бути оскарженов судовому порядку.
Однак, встановлено, що ніхто не може втратити права бути членомкооперативу через нездатність працювати з кооперативом, що трапилася по воліБожій, якщо цей період не перевищив 24 місяці.
Член кооперативу повинен також припинити своє членство вкооперативі з моменту повернення або анулювання його паю у порядку,передбаченому даним статутом.
Іноді позбавлення членства не носить такого категоричногохарактеру і фактично мова йде лише про тимчасове призупинення права участі уприйнятті управлінських рішень.
Наприклад, у кооперативному елеваторі «Мей Порт » з м. Мейвіл встановленийпорядок, за якого членство в кооперативі автоматично припиняється і втрачаєтьсяправо голосу, якщо будь-який член кооперативу не користувався послугами свогокооперативу протягом дванадцяти календарних місяців. Ця вимога мотивуєтьсянеобхідністю зниження витрат кооперативу на одиницю продукції, що реалізується,шляхом якнайповнішого використання переробних потужностей і сховищ, якізнаходяться у власності кооперативу. Але членство може бути відновленим череззвичайну процедуру подання заяви, затвердження і обов’язкового використаннякооперативного сервісу.
Принцип відкритого і добровільного членства обумовлює, що членикооперативу з різних причин можуть також з нього вийти. Процедура виходупередбачає подання письмової заяви члена кооперативу про те, що він не бажає далізалишатися в складі цієї організації.
Про свій вихід із кооперативу його члени обов’язково повинні повідомлятизавчасно. Наприклад, в кооперативах Іспанії і Швеції цей термін складає цілийрік. Зрозуміло, що кооперативи ставляться до виходу своїх членів упереджено,оскільки це підриває економічну стабільність підприємства.
Національне законодавство та статути кооперативів стоять наперешкоді масового виходу з цих організацій. Навіть, коли вихід з кооперативудозволяється, повернення паю може тривати кілька років. В той же час кооперативтакож може припинити стосунки з деякими своїми членами.
Примусовий вихід – це надзвичайний захід, до якого вдаються лише вокремих випадках:
Грубе порушення членом кооперативу своїх прямих обов’язків, а такожчинного законодавства чи статуту;
Юридична неспроможність члена кооперативу;
Банкрутство члена кооперативу;
Втрата переданих члену кооперативу цінностей, якщо за це не несевідповідальності керівництво підприємства;
Етичні міркування.
Як правило, ці випадки обумовлені законодавчо. Крім цього, статуткооперативу може передбачати інші причини припинення членства, ініційованекооперативом. Наприклад, коли член кооперативу не відповідає встановленимвимогам до професійних і ділових якостей, або коли кооператив сам припиняє своєіснування.
Якщо рішення про припинення членства приймає правління, топередбачається процедура письмової апеляції до загальних зборів про переглядцього рішення у випадку, якщо член кооперативу з ним не погоджується.
Членство в кооперативах тісно пов’язане з фінансовими обов’язками.Оскільки для роботи кооперативу потрібен певний капітал, членство в кооперативіпередбачає чіткий механізм його залучення і поповнення за рахунок членськихвнесків. Член кооперативу зобов’язаний підтримувати свою організацію фінансово.
Відмінність кооперативу від інших типів підприємств полягає втому, що його капітал весь час змінюється, оскільки можливе постійне прийняттяі вибуття членів. Важливо, що в будь-якому випадку виходу з кооперативу членукооперативу або його спадкоємцям відшкодовується сума, що складає його пайовийвнесок.
Члени також беруть на себе частину ризику у кооперативному бізнесіта відповідальності за втрати підприємства пропорційно пайовому капіталу абоучасті в господарській діяльності кооперативу.
В кооперативах деяких країн передбачена категорія асоційованихчленів. До них відносяться ті члени кооперативу, які не мають прававирішального голосу, але якимсь чином підтримують його діяльність.
У статті 12 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»зазначено, що:» У кооперативах всіх видів допускається асоційоване членство.Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають йогостатут та зробили пайовий внесок у створення і розвиток кооперативу. Вони маютьправо дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай.
Члени кооперативу можуть переоформити членство в кооперативі наасоційоване членство в порядку, визначеному статутом кооперативу. Розмірипайових внесків визначаються статутом кооперативу.
У разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени маютьпершочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних частокдоходу і повернення їх земельних ділянок у натурі.
Наприклад, статус асоційованих членів можуть отримати колишнідійсні члени кооперативу, що вийшли на пенсію, але за певну винагороду залишилисвій пай у капіталі підприємства. Процедура виходу асоційованих членів дещопростіша, ніж для дійсних, але виплата пайових внесків відбувається увідповідності із статутом кооперативу або укладеними договорами. Доцільністьіснування інституту асоційованого членства є небезпечною. Його поширенняпояснюється переважно фінансовими проблемами кооперативів, оскільки власногокапіталу часто не вистачає, а можливості стороннього залучення коштів для цьоготипу підприємства обмежені. Стосунки асоційованих членів з кооперативом нічимне відрізняються від тих, які існують в акціонерних товариствах, де переважаєінтерес в отриманні дивідендів на вкладений капітал.
Крім цього, використання капіталу тих, хто не користуєтьсяпослугами підприємства, не сприяє підвищенню фінансової відповідальностідійсних членів, оскільки порушуються їх функції, що закладені в природікооперативної організації.
Отже, асоційоване членство повинно розглядатися лише як вимушенийзахід для фінансового підтримання кооперативу.
2. Функції рядових членів кооперативу
Як вважають деякі дослідники, участь в загальних зборах приваблюєчленів кооперативу не стільки для формального голосування з питань, щовимагають загальної ухвали, скільки для висловлювання власної думки і більшетретини членів кооперативу, навіть, вважають це найефективнішим засобом впливуна прийняття необхідних управлінських рішень. Від членів кооперативувимагається бути далекоглядними, відповідальними і скромними, їм рекомендуєтьсяобговорювати проблеми критично, але в конструктивній і доброзичливій манері.
Дуже важливо, щоб члени кооперативу розуміли, що прийняттяуправлінського рішення не є одно актовою дією і не зводиться лише до процесуголосування. Винесенню питання про схвалення будь-якого рішення передує копіткаробота, суть і послідовність якої схематично показана на рис. 1.
Виключно важливі функції членів кооперативу пов’язані із участю вуправлінні своєю організацією. Це одночасно і обов’язок, і право членакооперативу, завдяки чому реалізується принцип членського контролю. Своїуправлінські функції члени кооперативу здійснюють, в першу чергу, через участьв загальних зборах, які являють собою найвищу владу в цій організації.
Загальні збори можуть бути періодичними і позачерговими, щоскликаються при необхідності у порядку, передбаченому статутом кооперативу.Періодичні збори, як правило, проводяться по закінченню господарського року йносять звітно-вибірний характер. Члени кооперативу зобов’язані регулярно братиучасть у загальних зборах, що є свідченням їх розуміння своєї ролі в управліннікооперативом. Враховуючи, що кооператив працює на задоволення потреб своїхклієнтів-власників, загальні збори – це найкраща угода офіційно висловитипотреби правлінню кооперативу, виконавчій дирекції та найманому персоналу.
Найголовніше призначення загальних зборів полягає у прийняттіуправлінських рішень, що виходять за рамки компетенції правління кооперативу івиконавчої дирекції, мають принципове значення для діяльності усієїорганізації, а отже, вимагають загального ухвалення.
До таких рішень відносять:
a) Обговорення і схвалення:
Змін та доповнень до засновницьких документів кооперативу;
Рішень правління про прийом нових членів до кооперативу, а такожрішення про позбавлення членства у випадку необхідності;
Звітів правління, виконавчої дирекції, наглядової комісії тааудиторських перевірок;
Кредитної, цінової та інвестиційної політики кооперативу;
Перспективних планів і програм;
Принципових організаційних змін;
Питань, що стосуються фінансового та майнового стану;
Розподілу доходу і порядку повернення паїв;
Правил внутрішнього розпорядку для найманих працівників;
Політика кооперативу у відносинах з громадськістю;
b) Вибори:
Найбільш здібних і найбільш кваліфікованих членів для роботи вправлінні;
Наглядової ради для контролю за роботою правління і виконавчоїдирекції;
Тимчасових комісій та комітетів для вирішення окремих проблем.
Ті, хто приймає рішення, повинні усвідомлювати, що несутьвідповідальність за прийняття рішення перед тими, хто буде його виконувати.Тому процес прийняття управлінського рішення повинен будуватися наконцептуальному мисленні і варіантному підході, з всебічним аналізом ситуації,обґрунтуванням варіантів рішень і прогнозуванням їх можливих наслідків. Длякваліфікованої експертизи запропонованих варіантів рішень доцільно залучатикомпетентних консультантів. Корисною визнають також практику залученнянайманого персоналу для процесу підготовки управлінських рішень.Виявлення і постановка проблеми і
‘ Підготовка правлінням і спеціально створеними комісіями варіантів вирішення проблеми і
‘ Залучення професійних консультантів для експертної оцінки варіантів вирішення проблеми ч
‘ Обговорення варіантів вирішення на загальних зборах і
‘ Голосування щодо прийняття остаточного рішення
Рис. 1. Алгоритм прийняття управлінського рішення вкооперативах
Демократичний характер кооперативної організації вимагає чіткорегламентованого порядку скликання та процедури проведення загальних зборів.Важливий елемент організації загальних зборів – повідомити членів кооперативупро час, місце і порядок денний зборів та переконатися, що інформацію отриманой взято до уваги. Для цього застосовують письмові повідомлення у вигляді листівчи оголошень у місцевій пресі, по радіо і телебаченні, а в деяких кооперативахвимагається і письмове підтвердження.
Від організаторів зборів вимагається повідомити про проведеннязборів завчасно. Для цього встановлюють певний мінімальний строк. Наприклад,згідно з чинним законодавством України, про час, місце та порядок деннийзагальних зборів правління сільськогосподарського кооперативу повинноповідомити за 10 днів. Такий термін відповідає практиці багатьох країн світу.
Загальні збори правомочні, якщо вони зібрали необхідний кворум.Якщо кворум не встановлено законодавчо, кооперативи передбачають у своїхстатутах, що збори правомочні за присутності на них певної кількості членів абопевного відсотка загальної кількості членів.
Як правило, члени кооперативу повинні брати участь в загальнихзборах особисто. В деяких країнах дозволяється голосування за дорученням абопоштою, але це повинно бути передбачено статутами кооперативів і відповідатипевним умовам.
В цілому, голосування за дорученням інколи справедливо критикують,оскільки воно не сприяє особистій участі члена кооперативу в управлінськомупроцесі.
В кооперативах, де загальна кількість членів досить велика,проводяться збори обраних уповноважених представників. Наприклад, в Німеччиніце обов’язково для кооперативів із загальною кількістю членів понад 3000 осіб іне обов’язково для кооперативів, що об’єднують понад 1500 осіб.
Зміни в розмірах кооперативу і поширення в результаті цьогопрактики проведення зборів уповноважених привели до виникнення у кооперативномурусі такого поняття, як представницька демократія.
Заради об’єктивності слід зазначити, що забезпечення участі членіву їх загальних зборах належить до найскладніших організаційних проблемкооперативу. Враховуючи особливості сфери основної діяльності членів-клієнтів,їх зайнятість часом важко передбачити, особливо в періоди сільськогосподарськихробіт. І це певним чином пояснює проблеми скликання загальних зборів.
Але не можна забувати і про розповсюдження вже згаданої практики «безплатногопроїзду»: коли хтось сподівається отримати бажаний ефект, не докладаючи власнихзусиль. В таких випадках збільшується ризик, що потрібне рішення може бути неприйняте.
Отже, ще один парадокс кооперативного управління криється в тому,що члени кооперативу хоча й володіють певним контролем над кооперативом, але незавжди його здійснюють.
Результати одного дослідження, виконаного в США, показали, що вдеяких штатах на загальних зборах членів кооперативу регулярно бере участь лише15% від їх загальної кількості.
Пасивність рядових членів у проведенні загальних зборів посилюєзалежність кооперативу від інших управлінських інстанцій, що погрожує порушеннюбалансу влади.
І ще один аспект, який стосується загальних зборів, полягає в тому,що члени зобов’язані не тільки відвідувати загальні збори, брати активну участьв їх проведенні, але й, що найголовніше, – виконувати їх рішення.
Якщо є щось неприйнятне у схваленому рішенні, альтернативою йоговиконання може бути вихід з кооперативу, але за загальним порядком,передбаченим статутом, тобто спочатку необхідно виконати всі зобов’язання заринковою угодою з кооперативом, завчасно письмово повідомити про бажанняприпинити членство, дочекатися відповідного рішення правління і отримати свійпай в установлені строки.
Участь в управлінні своїм кооперативом для рядових членів незводиться лише до участі в загальних зборах. Існує ще ряд можливостей якособисто вплинути на вирішення актуальних питань.
До таких можливостей відносять:
— Роботу у спеціально створених комісіях і комітетах;
— Виконання тимчасових доручень;
— Неформальне висловлювання своєї думки іншим членам
— кооперативу;
—Спілкування з членами правління;
—Підтримання зворотного зв’язку з виконавчоюдирекцією і персоналом;
—Виявлення активності й об’єктивності під час періодичноговивчення їх думки щодо:
1) ставлення до кооперативу;
2) оцінки зручності та якості обслуговування;
3) змін у потребах, що здійснюються у кооперативах. Активна роль членіві їх сумлінне виконання управлінських
функцій є запорукою успіху кооперативного підприємства. І навпаки,ігнорування членами участі в управлінні призводить до краху кооперативу,оскільки порушується один з фундаментальних принципів кооперації – принципконтролю кооперативу тими, хто користується його послугами.
Для того, щоб зробити своїх членів більш активними, кооперативисприяють розвитку комунікаційних зв’язків з ними і між ними, а саме:
Налагоджують інформаційне обслуговування;
Проводять річні й спеціальні збори;
Підтримують особисті контакти;
Приділяють увагу освіті. Найважливішим завданням кооперативів у розвиткууправлінської активності своїх членів полягає у виявленні та підтримці лідерівсеред рядових кооператорів, що формують правління кооперативу.
3. Проблема влади та розподіл владних повноважень укооперативних утвореннях
Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування,гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищиморганом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належитьправління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора,утворює спостережну раду.
Трудові відносини членів кооперативу регулюються Законом України «Просільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 p., законодавством про працю,статутом і правилами внутрішнього розпорядку кооперативу.
Проблема влади полягає у тому, що: влада, делегована членамправління загальними зборами, передбачає, що вони можуть нею скористатися, лишедіючи разом – у складі правління як єдиного цілого. Поза його межами, тобтопоодинці, обранці не мають ніяких додаткових офіційних повноважень та привілеїві нічим не відрізняються від решти членів кооперативу.
Участь в роботі правління не передбачає покладання на його членівбудь-яких виконавчих функцій. Вони не мають права в індивідуальному порядкувтручатися в роботу підприємства, давати розпорядження виконавчій дирекції таіншим найманим працівникам, представляти кооператив у зовнішніх відносинах безспеціальних повноважень.
Правління кооперативу створюється у кооперативі, до складу якоговходить не менш як 10 членів. Правління кооперативу:
Розробляє і вносить на затвердження загальних зборів напрямирозвитку кооперативу;
Скликає загальні збори членів кооперативу і контролює
виконання прийнятих ними рішень;
Вирішує найсуттєвіші питання господарської діяльності згідно ізстатутом; V Вносить на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до кооперативунових членів і припинення членства;
Укладає трудові договори у разі найму на роботу виконавчоїдирекції та оцінює її діяльність;
Делегує виконавчій дирекції кооперативу право на прийняттяпоточних рішень;
Забезпечує збереження майна кооперативу;
Організовує у разі потреби проведення незалежних аудиторськихперевірок;
Вирішує питання навчання членів кооперативу, співробітництва звітчизняними та іноземними організаціями. Члени правління кооперативу можутьобирати із свого складу заступника голови та секретаря правління відповідно до статутукооперативу. Члени правління кооперативу працюють на громадських засадах. Устатуті кооперативу можуть бути передбачені винагороди за роботу членівправління.
Голова кооперативу очолює правління. Функції голови та порядокйого відкликання визначаються статутом кооперативу. У разі відсутностівиконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.
Правління кооперативу може наймати виконавчого директора дляоперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не можебути членом кооперативу. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовахконтракту, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йомуправлінням. Виконавчий директор несе відповідальність за свою діяльність передкооперативом.
Для контролю над діяльністю виконавчого органу кооперативу можеобиратися спостережна рада. Вона утворюється за умови, якщо кількість членівкооперативу становить не менш як 50 осіб. Спостережна рада обирається з членівкооперативу на загальних зборах у кількості 3–5 чоловік, якщо інше непередбачено статутом. Член спостережної ради не може бути членом правління чиревізійної комісії.
Отже, система управління забезпечує урахування особистого інтересукожного клієнта-власника кооперативу, але завдяки балансу влади неможливобудь-якій особі чи групі осіб досягти виключного права в прийманніуправлінських рішень і підпорядкувати підприємство своїм власним інтересам.
Висновки
Враховуючи, що кооператив працює на задоволення потреб своїхклієнтів-власників, загальні збори – це найкраща нагода офіційно висловитипотреби правлінню кооперативу, виконавчій дирекції та найманому персоналу.Найголовніше призначення загальних зборів полягає у прийнятті управлінськихрішень.
Пасивність рядових членів у проведенні загальних зборів посилюєзалежність кооперативу від інших управлінських інстанцій, що погрожує порушеннюбалансу влади. Активна роль членів і їх сумлінне виконання управлінськихфункцій є запорукою успіху кооперативного підприємства. І навпаки, ігноруваннячленами участі в управлінні призводить до краху кооперативу.
Одне з найважливіших завдань кооперативів у розвитку управлінськоїактивності своїх членів полягає у виявленні та підтримці лідерів серед рядовихкооператорів, що формують правління кооперативу.
Правління кооперативу – це свого роду «мозковий центр» всієїорганізації, що виконує свою місію колегіально через спеціальні засідання.Таким чином, систему управління в кооперативах обґрунтовано називаютьдемократичною, головним чином тому, що ті, хто користуються цим підприємством,його ж і контролюють.
Члени кооперативу мають бути добре поінформованими про стан справсвоєї організації. Від кооперативів також вимагається бути достатньоефективними та відчувати економічні потреби своїх членів, інакше длятоваровиробників не буде сенсу залишатися членами такої організації. Членкооперативу зобов’язаний підтримувати свою організацію фінансово.
Збільшення індивідуальної участі в господарській діяльностікожного члена кооперативу перебуває в колі прямих інтересів решти йогоклієнтів-власників.
Принцип відкритого і добровільного членства обумовлює, що членикооперативу з різних причин можуть також з нього вийти. Процедура виходупередбачає подання письмової заяви члена кооперативу про те, що він не бажаєдалі залишатися в складі цієї організації. Про свій вихід із кооперативу йогочлени обов’язково повинні повідомляти завчасно.
Члени кооперативу можуть переоформити членство в кооперативі наасоційоване членство в порядку, визначеному статутом кооперативу. Статусасоційованих членів можуть отримати колишні дійсні члени кооперативу, що вийшлина пенсію, але за певну винагороду залишили свій пай у капіталі підприємства.Асоційоване членство повинно розглядатися лише як вимушений захід дляфінансового підтримання кооперативу.
Свої управлінські функції члени кооперативу здійснюють, в першучергу, через участь в загальних зборах, які являють собою найвищу владу в цій організації.
Отже, можна зробити висновки, що членами кооперативу в Україніможуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут ідотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та берутьучасть у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 Закону України «Просільськогосподарську кооперацію».Членами кооперативу можуть бути особи, якідосягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльностікооперативу.
Список літератури
1. Аграрне право України: Підручник. / За ред. проф. В.З. Ярчука.– К., Юрінком Інтер. 2000.
1. Волик A.M. Розвиток виробничої та обслуговуючої сільськогосподарськоїкооперації в Україні // Економіка АПК. – 2000.-с. 38–39.
2. Гончаренко В.В Кооперативні кооперації економічна природа іпроблеми відродження в Україні. – К.1993. – 220 с.
3. Горбонос Ф.В. Кооперація: Методологічні і методичні. основи. –Львів: Львівський державний аграрний університет, 2003.-264 с.
4. Горбонос Ф.В. Теоретичні засади кооперації // ВісникЛДАУ // Економіка АПК. – 2003. – №10. – 42–50.
5. Зіновчук В.В. Методологічні засади становлення кооперативного рухув сільському господарстві // Національний кооперативний рух та структурнізміни в економіці України XXI ст.: 36. наук. пр. учасників конференції. – К.:Укоопосвіта, 2001.Ш.238–243.
6. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарськогокооперативу. – Друге вид., доп. і перерос. – К.: Логос, 2001. – 380 с.
7. Сільськогосподарськіобслуговуючі кооперативи: Практ. Тїосіб, / Р. Блок, В.В. Гончаренко,Н.А. Іванова та ін. – К.: Урожай, 2001. – 288 с Реформування та розвитокагропромислового виробництва / За ред. П.Т. Каблука. – К., 1999.
8. Титова Н.І.Фермерство в Україні. Основні правові засади. Питання та відповіді. – Львів,1998.