Міністерство освіти і науки УкраїниНаціональний транспортний університетКафедра транспортного права,системного аналізу та логістикиКонтрольна роботаз дисципліниСтраховеправо
Виконала:
Студентка групи ТП-V-1зСтепаненко В.В.
№ зал. кн. 31215
Перевірив:
Барановська Н.О.
Київ 2008
План.
1. Страховіправовідносини.
2. Страхування цивільної відповідальності власників чи
користувачів зброї.
1. Страхові правовідносини.
Діянорм страхового права нерозривно пов’язана зі страховими правовідносинами, якіє формою буття цих норм і основним елементом правового регулюваннястрахових відносин. Тобто норми страхового права діють (існують) лише у формістрахових правовідносин, оскільки вплив тих чи інших норм на поведінкусуб’єктів страхових відносин здійснюється шляхом надання учасникам цих відносинсуб’єктивних прав і покладання на них юридичних обов’язків. У процесіздійснення прав і виконання покладених обов’язків між суб’єктами страховихвідносин встановлюються відповідні суб’єктно-правові відносини, і самі страховівідносини виникають, змінюються та припиняються згідно з нормами страхового права.В цьому виявляється діалектична єдність правової форми та економічного змісту водному цілому — страхових правовідносинах.
Таким чином, страхові правовідносини — це страховівідносини, які врегульовані нормами страхового права, становлять органічну єдністьправової форми та змісту, виникають, змінюються, діють та припиняються напідставі норм страхового права і визначаються суб’єктивними правами таюридичними обов’язками страхувальника (застрахованої особи, вигодонабувача) істраховика.
Страхові правовідносини (зобов’язання) — різновид правовихвідносин, тому їм притаманні загальні риси правових відносин. До загальних рис,що дають підстави визначати їх як відносини, які регулюються правом, можнавіднести такі:
1.Страхові правовідносини — це вольові суспільні відносини, оскількистрахове право регулює страхові відносини шляхом впливу на свідомість і волюсуб’єктів цих відносин, спрямовуючи їх поведінку відповідно до інтересів сторіндоговору страхування, третіх осіб, інших заінтересованих осіб та держави.
2.Страхові правовідносини через норми страхового права, на підставіяких вони виникають (встановлюються в процесі укладання договору страхування),пов’язані волею держави, яка виражена в цих нормах.
В. Серебровський у свій час дав таке визначення страховихправовідносин. В силу страхових правовідносин одна сторона (страховик) повиннапротягом певного строку нести ризик за ті наслідки, які можуть настати длямайна або життя відповідної особи від настання відомої події (страховоговипадку), а при настанні цієї події — сплатити іншій стороні (страхувальнику)страхове відшкодування (страхову суму). Друга ж сторона (страхувальник) повиннасплатити за це страховику певний внесок (страхову премію).
Однак таке визначення страхового зобов’язання має один недолік:допускається певне ототожнення страхових правовідносин з відповідальністюстраховика. В характеристиці страхового зобов’язання на першому плані виступаєобов’язок страховика нести ризик за ті чи інші наслідки. Зазначенеототожнення страхових правовідносин з відповідальністю страховика ставить підсумнів самостійність страхового зобов’язання. Вказана конструкція,запропонована В. Серебровським, не дає можливості точно зазначити та розкритиправову сутність страхового зобов’язання.
Під страховим зобов’язанням у юридичній літературі традиційнорозуміють правовідносини, в силу яких одна сторона (страхувальник)зобов’язується сплатити встановлений законом чи договором внесок (страховупремію), а інша сторона (страховик), зобов’язана при настанні передбаченоїподії (страхового випадку) при майновому страхуванні відшкодуватистрахувальнику або іншій особі, на користь якої був укладений договірстрахування або перед якою за умовами цього договору страхувальник повиненнести певну відповідальність, збитки, яких він зазнав, в межах обумовленої суми(страхової суми), а при особистому страхуванні — виплатити відповідну грошову(страхову) суму.
Більшість цивілістів визначають зобов’язання зі страхування яксамостійний вид зобов’язань. Водночас деякі науковці відносять страховізобов’язання до групи договорів, пов’язаних із наданням послуг (поряд ізперевезенням, комісією, зберіганням, позикою).
Підставою виникнення страхового зобов’язання може бути тільки певнийюридичний факт. Під юридичним фактом у страховому праві слід розумітиконкретну життєву обставину, із наявністю якої норми права пов’язують настанняпередбачених у них правових наслідків. В юридичних фактах, які лежать в основістрахових правовідносин, відображаються особливості їх виникнення — ценасамперед договір як юридичний факт, що пов’язує суб’єктів страховоговідношення в силу їх взаємного волевиявлення. Відповіднодо ст. 6 Закону «Про страхування» добровільне страхуванняздійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Згідно з ЦКдоговір є тим юридичним фактом (підставою), з яким закон пов’язує певніюридичні наслідки. Таким чином, факт укладення договору страхування свідчитьпро виникнення добровільних страхових правовідносин, а обов’язкове страхування породжується юридичними складами,які передбачені безпосередньо законом.
Особливості страхових правовідносин проявляються через призмутрадиційних елементів будь-яких правовідносин. Такими елементами є: суб’єктнийсклад, об’єкт та зміст. Однак кожен елемент страхових правовідносин має своїособливості, які відрізняють його від подібних елементів інших видівправовідносин. Поряд із цими елементами для страхових правовідносин характернітакі основні елементи, як страховий інтерес, страховий випадок, страховийризик, страхова виплата, страховий внесок та ін.
Крім того, елементом страхових правовідносин є його об’єкт.Страховий інтерес як об’єкт страхових правовідносин повною мірою знайшоввідображення у ст. 4 Закону «Про страхування», яка називає майновіінтереси єдиним об’єктом усіх видів страхування.
Суб’єктний склад страхових правовідносин включає дві груписуб’єктів. До першої групи належать страховик і страхувальник, тобто особи, якіє сторонами договору страхування. Друга група суб’єктів страхових правовідносинпредставлена застрахованими особами та вигодонабувачами — третіми особами.
Зміст страхових правовідносин становить сукупність суб’єктивнихцивільних прав та юридичних обов’язків. Цивільні правовідносин, з одного боку,правомочності та обов’язки — з іншого, співвідносяться як форма і зміст тазалежать один від одного. Правомочності та обов’язки не можуть існувати поза правовідносинами,а правовідносини існують лише остільки, оскільки воно виражає правомочності таобов’язки його учасника. Зміст суб’єктивних прав сторін в страхових правовідносинахможе бути визначений шляхом розкриття змісту відповідних обов’язків.
У зв’язку з різноманітністю об’єктів страхування,різниці в обсязі страхових зобов’язань, ступенів ризику, категорійстрахувальників, підстав виникнення страхових правовідносин однорідні тавзаємопов’язані категорії потребують чіткої класифікації, за допомогоюякої можливо визначити правила поведінки сторін — учасників страхових відносин,задоволення їх прав та інтересів. Класифікація за юридичнимиознаками передбачає кілька підходів. Насамперед це — виділення певних класівстрахування згідно з міжнародними нормами.
Так, згідно з директивами ЄС з 1 січня 1978 р.країни — члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7класів довгострокового (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування. Згідноз цією класифікацією в багатьох країнах страхова діяльність ліцензується.Починаючи з 1996 р. приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вониназвані «видами») страхування при видачі страховикам ліцензійпрактикує державний наглядовий орган у галузі страхування — Державна комісіяз регулювання ринків фінансових послуг України. Хоча окремої класифікації зподілом страхування на «життя» і «нежиття» у нас немає.
Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено вст. 6 Закону «Про страхування». Тобто йдеться про класифікаціюстрахування з офіційної точки зору, згідно з вимогами внутрішньогозаконодавства України.
Іноді існує потреба у класифікації за формою організації(юридичним статусом) страховика. Така класифікація використовується переважно зметою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видачаліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю застраховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному ітериторіальному аспектах. У цьому плані можна виділити страхування комерційне(в Україні згідно з чинним законодавством його здійснюють страхові компанії,створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типів, повних,командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю), взаємне (йогоздійснюють товариства взаємного страхування), державне (його здійснюютьспеціалізовані державні страхові організації).
Наступною важливою класифікаційною ознакою є галузева ознака, якагрунтується на різниці в об’єктах страхової охорони. Предметом страховоїохорони є об’єкти цивільних прав у вигляді матеріальних і особистихнематеріальних благ. Формування класифікації страхових правовідносин на підставіпредмета страхової охорони виділяє страхування майнове (об’єкти —матеріальні цінності, майно), особисте (об’єкти — життя, здоров’я,працездатність) та страхування відповідальності (об’єкт — майновавідповідальність перед третіми особами).
Однак поділ страхових правовідносин за галузями не дозволяєвиділити конкретні страхові інтереси суб’єктів страхових відносин.Конкретизація інтересів вимагає виділення в кожній галузі самостійної підгалузіабо виду страхування.
2. Страхування цивільної відповідальностівласників чи користувачів зброї.
Будь-яка зброя певною мірою є небезпечною при її використанні.Тому законодавством встановлюється обов’язок фізичної особи бутистрахувальником цивільної відповідальності у разі володіння нею, її зберіганнячи використання. Імперативність положень закону в цьому випадку є цілкомвиправданою, адже необхідність відшкодування матеріального збитку чи наданняіншої грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретної потерпілої особи, асуспільні інтереси в цілому.
Серед видів обов’язкового страхування п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону«Про страхування» встановлює обов’язкове страхування цивільноївідповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законномуволодінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майнувнаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї.
Порядок і правила проведення такого страхування затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 402.У цьомувипадку норми поширюють свою дію на осіб, які є громадянами України.Обов’язкове страхування здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди,заподіяної третім особам, внаслідок виникнення страхових випадків, які призвелидо заподіяння шкоди життю, здоров’ю та (або) майну третіх осіб.
Суб’єктами страхування відповідальності власників чикористувачів зброї є страхувальники, страховики і треті особи, яким заподіянашкода.
Об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечатьзаконодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкодижиттю, здоров’ю та (або) майну фізичних і юридичних осіб, яка виникла внаслідокволодіння, зберігання чи використання зброї.
Зброя на законних підставах може належати як фізичним, так іюридичним особам. Страхувальниками в цих правовідносинах можуть бутилише фізичні особи — громадяни України. Так, страхувальниками є громадяниУкраїни, які володіють, зберігають або використовують:
•бойову нарізну вогнепальну зброю армійських зразків або зброю,виготовлену за спеціальним замовленням;
• вихолощену та навчальну зброю;
• несучасну стрілецьку зброю;
• мисливську нарізну вогнепальну зброю (карабіни, малокалібернігвинтівки, комбіновані рушниці тощо);
• мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю;
• спортивну вогнепальну зброю (спортивні пістолети, револьвери,гвинтівки, рушниці, призначені для використання в спортивних цілях, тощо);
• холодну зброю(арбалети, луки, мисливські ножі, катани, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі,кортики, кинджали, багнети, багнети-ножі, які не перебувають на озброєннівійськових формувань);
• пневматичну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки калібрупонад 4,5 міліметра із швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, вяких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів).
Страхувальниками, крім зазначених осіб, можуть бути громадяни, якіна законних підставах зберігають та використовують зброю, власниками якої єюридичні особи. Водночас не є страхувальниками військовослужбовці Збройних СилУкраїни та інших військових формувань, працівники органів внутрішніх справ,прокуратури, суду та інших правоохоронних органів, які зберігають тавикористовують зброю під час виконання ними службових обов’язків.
Страховиками за договором страхування відповідальностівласників чи користувачів зброї є юридичні особи — резиденти України, які вустановленому порядку одержали ліцензію на проведення страхування відповідальності власниківчи користувачів зброї.
Треті особи — фізичні та юридичні особи, яким (або майнуяких) заподіяна шкода внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.Розмір шкоди визначається в кожному конкретному випадку окремо у встановленомузаконодавством порядку.
Страховий випадок — це подія, в результатіякої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодуванняним шкоди, заподіяної третій особі та (або) її майну внаслідок володіння,зберігання чи використання зброї. Страхова сума – грошова сума, в межахякої страховик зобов’язаний провести виплату страхувальнику чи третій особі,якій заподіяно шкоду.
Кошти на виплату страхових сум формуються за рахунок сплати грошовихтарифів особами, які мають у власності чи іншому законному володінні зброю.Страховий тариф установлюється у розмірі одного неоподатковуваного мінімумудоходів громадян терміном на один рік незалежно від виду та кількості зброї водного громадянина.
Страхові правовідносини обов’язкового страхування цивільноївідповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законномуволодінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майнувнаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, виникають напідставі договору. Такий договір належить до категорії двосторонніх,оплатних та реальних договорів. Договір страхування відповідальності власниківчи користувачів зброї укладається громадянами під час реєстрації, перереєстраціїзброї, отримання дозволу на право зберігання, носіння відомчої зброї під часвиконання службових обов’язків, закріплення за ними зброї. На вимогувстановлених Порядку і правил у разі відсутності договору страхуванняреєстрація, перереєстрація, видача дозволу на право зберігання, носіннявідомчої зброї під час виконання службових обов’язків, закріплення зброї непроводяться. Юридичні особи можуть на законних підставах передавати громадянамзброю на зберігання та для використання тільки в разі наявності у цих громадяндоговорів страхування. Допускається укладення таких договорів і сплатастрахових платежів юридичною особою — власником зброї із зазначенням у кожномудоговорі прізвища того, хто буде зберігати або використовувати її.
Інформацію про порядок укладення договору страхування надаєстраховик. Договір може бути укладений на термін від одного до десяти років інабуває чинності з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.
Об’єктом страхування за договором, як уже зазначалося, ємайнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуваннямстрахувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров’ю та (або) майну фізичних іюридичних осіб внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.
Страховим випадком є подія, в результаті якої настаєцивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування ним шкоди,заподіяної третій особі та (або) її майну внаслідок володіння, зберігання чивикористання зброї. Сукупність усіх претензій та позовів, пред’явлених третімиособами щодо відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються однимстраховим випадком.
Зміст договору становлять умови, викладені в семирозділах: предмет договору; права та обов’язки сторін; порядок здійсненнястрахових виплат; відповідальність сторін та порядок розв’язання спорів; іншіумови договору; термін дії договору, порядок його зміни та припинення; адресита реквізити сторін.
Відповідно до умов договору страховик зобов ‘язаний:
а) ознайомити страхувальника з Порядком і правилами проведенняобов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що маютьу власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бутизаподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чивикористання цієї зброї;
б) після одержання документів, які підтверджують настаннявідповідальності страхувальника перед третьою особою, виплатити страхувальнику(потерпілій особі) страхове відшкодування у термін, який не перевищує 10банківських днів з дати оформлення акта про страховий випадок, або відшкодуватистрахувальнику збитки в іншій погодженій з ним формі.
Страховик має право:
а) відмовити у виплаті страхового відшкодування в разі невиконаннястрахувальником умов договору і зазначених Порядку і правил та повідомити проце рішення страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови;
б) брати участь як третя особа на стороні відповідача урозгляді справи в суді про відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди,цивільна відповідальність за яку застрахована договором.
Страхувальник за умовами договору страхування зобов ‘язаний:
а) вживати усіх необхідних запобіжних заходів для уникнення випадківзаподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну третіх осіб;
б) перерахувати на розрахунковий рахунок страховика страховийплатіж у термін, передбачений умовами договору:
в) у триденний термін повідомити страховика про настання страховоговипадку, а також про всі події, які можуть стати причиною пред’явленняпретензій чи подання позову щодо відшкодування шкоди, заподіяної третім особам;
г) повідомити про настання страхового випадку (страхову подію)правоохоронні органи.
Страхувальник має право:
а) отримати страхове відшкодування згідно з договором таПорядком і правилами;
б) оскаржити відмову страховика у виплаті страхового відшкодуванняв судовому порядку.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, узятихвідповідно до договору, сторони несуть відповідальність. Так, за несвоєчаснувиплату страхового відшкодування страховик сплачує пеню в розмірі,передбаченому умовами договору.
Дія договору припиняється за згодою сторін, а також в іншихвипадках, передбачених ст. 28 Закону «Про страхування»: закінченнястроку дії договору; виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником уповному обсязі; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавствомУкраїни; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійснимта ін.
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов ‘язаний утриденний термін після отримання інформації про страховий випадок повідомитипро це страховика. Документи на виплату страхового відшкодуванняможуть подаватися страхувальником або третьою особою (її спадкоємцями). У разізагибелі чи смерті третьої особи внаслідок страхового випадку її спадкоємцімають подати документи про правонаступництво. На підставі отриманих документівстраховик або уповноважена особа (аварійний комісар) складає страховий акт(аварійний сертифікат), який є підставою для виплати страхового відшкодування.
Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову увиплаті страховик має прийняти протягом 15 днів від дати отримання всіхнеобхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплатістрахового відшкодування страховик у триденний термін з дати його прийняттяповідомляє заявника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Страховик має право відмовити у виплатістрахового відшкодування у разі:
• навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладенодоговір страхування, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначенанорма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ним громадянського чи службовогообов’язку, з необхідною обороною (без перевищення її меж) або захистом майна,життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації.
• вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користьякої укладено договір страхування, умисного почину, що призвів до страховоговипадку;
• подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єктстрахування або про настання страхового випадку;
• отримання страхувальником повного відшкодування збитків замайновим страхуванням від особи, винної у їх завданні;
• несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страховоговипадку без поважних на це причин або перешкоджання страховикові у визначенніобставин, характеру та розміру завданих збитків;
• застосування зброї в межах виправданої самооборони страхувальникаабо особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо напад на них бувздійснений третьою особою.
В окремих випадках заподіяна шкода частково або повністю може бутикомпенсована іншими причетними до страхового випадку особами. Тоді страховиквідшкодовує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договоромстрахування, і сумою, що компенсована іншими особами. Страхувальник, третіособи (їх спадкоємці) зобов’язані повідомити про таку компенсацію страховика.
Література.
1. Гражданскоеправо: Учебник: В 2-х ч. / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сер-геева. — М, 1996.- Ч. 1.
2. Гражданское право Украины: Учеб. пособие — Ч. II / Под ред. С. А.Слипченко, В. А. Кройтор. — Харьков, 2000.
3. Зобов’язальнеправо: теорія і практика: Навч. посіб. / За ред. О. В. Дзери. —К., 2000.
4. Идельсон В. Р. Страховое право: Курс лекций // Страховое право. —2001 № 1. — С. 86.
5. Луць В. В. Системадоговорів за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник академіїправових наук України. — Харків, 1997. — № 1. — С. 86.
6. Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. – М., 1997.
7. Страхове право: Навч.посіб./За ред. Ю. О. Заїки. – К.: істина,2004.
8. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Учеб.пособие. — К., 2001.
9.Черданцев А. Ф.Теория государства и права: Учебник. — М., 2000.
10.Шихов А. К. Страховое право: Учеб. пособие. — М.,2003. — С. 73.