ЗМІСТ
1.Структура ринку цінних паперів
2.Види операцій на фондовій біржі
3.Показники біржової кон’юнктури
4.Аналіз поточної біржової кон’юнктури
5.Література
1. Структура ринку цінних паперів
Динамічність і ефективність розвитку економіки обумовлюється швидкістюпереливання капіталу з однієї сфери в іншу. Будь-які фінансові операціїоформляються у вигляді певних фінансових зобов’язань, частина з яких є ціннимипаперами, що дають право власності на визначений розмір капіталу. Такі цінніпапери самі по собі мають властивість товару, а місце, на якому укладаєтьсяугода з цінними паперами, називається ринком цінних паперів (РЦП). РЦП —кровоносна система економіки. Від її розгалуженості і стану залежить розвитокекономіки в цілому. Стан кон’юнктури на ринку цінних паперів свідчить пронапрямок динаміки розвитку загальногосподарської кон’юнктури і рівень діловоїактивності в цілому. РЦП є складовою частиною фінансового ринку.
За своєю структурою ринок цінних паперів є досить складним і багатофункціональнимутворенням. За принципом повернення фінансових зобов’язань він поділяється наринок боргових зобов’язань і ринок власності (фондовий ринок).
На ринку боргових зобов’язань (наприклад, облігацій) капітал дається в борг на визначенийчас. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право наодержання прибутку від вкладеного капіталу.
У свою чергу ринок власності можна поділити на ринок власності реальногоі фіктивного капіталу. Реальний капітал пов’язаний із цінними паперами нареально існуючу власність (акції підприємств матеріального і нематеріальноговиробництва), фіктивний капітал становлять цінні папери інвестиційних, пенсійнихі взаємних фондів.
Залежно від характеру спрямування ринок цінних паперів поділяється напервинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється розміщення новихфінансових зобов’язань, що мають лише початкову (номінальну) вартість. Тутвизначається тільки ціна самого цінного паперу, а не його прибутковості.
На вторинному ринку провадиться перепродаж цінних паперів як товару, щозабезпечує прибуток від вкладеного капіталу.
За ступенем організованості РЦП поділяється на біржовий (фондова біржа) іпозабіржовий. Фондова біржа є спеціально відведеним місцем, де на основівизначених правил укладаються угоди із зареєстрованими (що котируються) на нійцінними паперами.
Учасниками фондового ринку є:
— емітенти цінних паперів — суб’єкти підприємницької діяльності, щовипускають фінансові зобов’язання;
— інвестори — фізичні і юридичні особи, що мають надлишкові або вільнізасоби і бажають вкласти Їх у капітал;
— інвестиційні посередники — юридичні особи, діяльність яких спрямованана полегшення інвестиційного процесу із використанням фахового досвіду іфінансової зацікавленості.
Цінні папери як своєрідний товар, що запропонований і обертається на РЦП,характеризуються широким спектром видів і властивостей. Різноманітність ціннихпаперів має велике значення як для власника заощаджень — інвестора, так і дляемітента. Інвестор, виходячи з властивостей множини видів цінних паперів,обирає найбільш прийнятні серед них, що відповідають його меті. Емітентпропонує на РЦП той вид цінних паперів, який вважає найприйнятнішим длямобілізації залучених заощаджень. Акт купівлі-продажу конкретного цінногопаперу, за винятком окремих випадків, є свідченням збігу інтересів інвестора йемітента і визначений як системотворча ознака.
Класифікаційними ознаками цінних паперів є такі: економічна природаінструментів РЦП, тривалість періоду залучення заощаджень, механізм виплатиприбутку, ступінь ризику та ін. Вибір будь-якої ознаки правомірний, якщо одержуваніпри цьому групи цінних паперів не утворюють пересічних видів, тобто якщо тісамі властивості цінних паперів не фігурують у різних групах.
Виходячи з механізму діяльності РЦП в економіці розвинутих країн найпривабливішоює класифікація цінних паперів, пов’язана із вибором такої систематизуючоїознаки, як фінансового відношення операцій з капіталом, опосередковуванихспрямуванням цінних паперів. Практично вона аналогічна підходу з вищевказаноюознакою «економічна природа інструментів РЦП». Класифікацію ціннихпаперів на основі цієї ознаки наведено у табл. 1.
Особливу групу інструментів РЦП становлять так звані похідні цінні папери.До них належать: оборотні облігації, оборотні акції, опціонні контракти іспеціальні цінні папери банків.
Акції —часткові довгострокові (або, що випускаються на невизначений термін) цінніпапери, які відображають відносини співволодіння. Вони свідчать про часткуїхнього власника (акціонера) у капіталі емітента.
Таблиця 1 Групування цінних паперів за характеромфінансових відносинФінансові відносини Співволодіння (часткові) Кредитні (боргові) Довгострокові (більше 1 року) Короткострокові (до 1 року) Акції
1. Облігації уряду
2. Середньострокові казначейські ноти
3. Облігації корпорацій
4. Боргові сертифікати та інші
1. Казначейські векселі
2. Короткострокові комерційні векселі
3. Чеки
4. Депозитні сертифікати та ін. Фондовий ринок Ринок боргових зобов’язань Ринок капіталів Кредитно-грошовий ринок
Прибутком на акцію є дивіденд — частина чистого прибутку корпорації, щоприпадає на частку власника акцій.
Розмір дивіденду на одну акцію визначається рядом умов:
— масою прибутку корпорації, отриманого за звітний фінансовий рік;
— пропорціями між частинами прибутку корпорації, що споживається і щозберігається;
— кількістю випущених акцій.
Важливою характеристикою акцій є їхня ціна. У практиці випуску й обертанняакцій використовується кілька вид цін: номінальна, оголошена, ринкова(курсова), балансова.
Номінальна ціна — вказується у бланках акцій. Вона має інформативний характер, вказує начастку капіталу, що припадає на одну акцію, використовується для обліку іпрактично не має значення для спрямування акцій на РЦП.
Оголошена ціна — використовується у країнах, де акції можуть випускатися без зазначенняїх номіналу. Вона застосовується для обліку цінних паперів.
Ринкова (курсова) ціна — відбиває ступінь довіри інвестора до конкретної акції іпоказує, скільки він згодний за неї заплатити. Відображає реальну цінністьакції і формується у процесі обертання. Ця ціна прямо пропорційна розмірудивіденду на одну акцію й обернено пропорційна рівню (розміру) чинногопозичкового відсотка.
Балансова (бухгалтерська) ціна — на відміну від номінальної й оголошеної, змінна завеличиною. Вона визначається на основі документів фінансової звітності шляхомвідрахування з усіх активів корпорації її пасивів і розподілу результату(кількісна міра власності акціонерів) за кількістю акцій, що перебувають вобігу.
Облігація —довгостроковий борговий цінний папір, за яким позичальник (емітент) гарантуєкредитору (інвестору) після закінчення обумовленого терміну виплати (погашення)боргу, а також регулярну (у визначені терміни) виплату поточного прибутку.
Емітентами облігацій виступають державні органи (уряд та органи влади намісцях), а також корпорації.
За терміном дії облігації, надходячи як довгострокові зобов’язання наРЦП, поділяються на короткострокові (від 1 до 3 років), середньострокові (від 3до 7 років), довгострокові (від 7 до ЗО і більше років). Особливу групу становлятьбезстрокові облігації. Виплата відсотків за ними здійснюється зі встановленоюперіодичністю, а дата погашення не зазначається. Важливою закономірністюборгових зобов’язань є вищий рівень ставки відсотка для довгостроковихоблігацій порівняно із середньо- і короткостроковими — у нормальній економічнійситуації і з оберненою закономірністю — в умовах інфляції.
Вексель —письмове короткострокове документальне зобов’язання, складене за встановленоюзаконом формою, що дає безумовне право його власникові з настанням зазначеноготерміну вимагати з особи, що видала або акцептувала це зобов’язання, сплатиобумовленої у ньому грошової суми.
Прибуток тримачів векселів (кредиторів) утворюється в абсолютних сумах зарахунок знижки з номінальної ціни, тобто як різниця між номінальною ціною, заякою вексель погашається векселедавцем (боржником), і ціною, за якоювекселедавець продає його кредитору.
В операціях сфери грошового ринку РЦП використовуються два різновидивекселів: простий і переказний.
Простий вексель виписується боржником і містить зобов’язання платежу кредиторові. Переказний вексель (тратта) виписується кредитором(трасантом) і містить наказ боржникові (трасату) про сплату позначеної сумитретій особі (ремітенту) або пред’явникові.
У безумовну боргову розписку вексель перетворюється після його акцепту(згоди на оплату) боржником.
Приклад.Номінальна ціна векселя (ціна погашення) N == 200 дол., термін погашеннявекселя t = 120 днів; кількістькалендарних днів у році Т == 365; норма знижки з номінальної ціни (дисконт) (1== 0,07 (7% річних). Ціна продажу векселя (Р) кредитору становитиме:
/>
Прибуток кредитора (D)):
D == N — P == 200 — 195,4 == 4,6 дол.
Поряд із борговими і частковими цінними паперами на РЦП розвинутих країнобертаються інструменти, що поєднують у собі властивості й акцій, і облігацій.Крім того, існують специфічніфондові цінності, які не можна віднести до жодного з розглянутих вище різновидів.
Такі інструменти ринку цінних паперів дістали назву похідних. Вони охоплюють різновидоборотних цінних паперів, до яких належать оборотні облігації, оборотніпривілейовані акції, а також опціони.
Оборотниминазиваються цінні папери, що за бажанням їхніх власників у визначений період можуть бути обміняй на інші цінні папери або погашені.
Особливе місце серед похідних інструментів РЦП належить опціонам(опціонним контрактам). Опціоном у загальному вигляді є договір, відповідно доякого одна сторона набуває право купівлі або продажу визначеного товару зафіксованою ціною протягом обумовленого періоду часу, а інша сторона зобов’язується занеобхідності забезпечити реалізацію цього права за обумовлену премію, будучиготовою продати або купити відповідний товар за визначеною договором ціною.Опціонні контракти є достатньо універсально формою угод щодо будь-якого товару.
2. Види операцій на фондовій біржі
Як зазначалося раніше, фондова біржа являє собою найбільш організованийвид РЦП. З погляду насиченості інформацією про ринкову кон’юнктуру фондовабіржа є основниміндикатором РЦП.
Під біржовою операцією розуміють угоду, укладену між членами фондовоїбіржі з приводу цінних паперів, допущених до обертання і котирування на ційбіржі.
Найважливішим критерієм класифікації фондових операцій є термін угоди. Затерміном угоди фондові операції поділяються на касові і термінові. Касова операціяпередбачає здійснення розрахунку в найближчий біржовий день (залежно відприйнятого на біржі максимального терміну). Термінова угода провадиться утерміни, обумовлені угодою. Термінові угоди дозволяються не в усіх країнахчерез можливість спекуляцій упродовж чинності угоди.
Різновидом термінової угоди є операція ф’ючерс. Ф’ючерс укладається підмайбутні фондові цінності за заздалегідь оговореною ціною. Угода передбачаєсуму, умови розрахунків і встановлення календарних термінів її здійснення. Біржанесе відповідальність за виконання угоди. Оскільки угода за ф’ючерсомукладається в цінах акцій сьогоднішнього дня, а її ціна у день одержання самабуде іншою, то об’єктом угоди стає не тільки сама акція, а й її біржовий курс.У цьому випадку контракт передбачає перерахування визначеної суми залежно відтого, який курс буде зареєстрований на момент закінчення терміну контракту.
Ще одним видом термінової угоди є опціон. Опціон — це контракт міжінвесторами на право купити або продати обмежену кількість акцій визначеноїкомпанії (чи пакета акцій) за оговореною ціною у фіксований період часу. Принадністьопціону полягає у можливості вести гру на курсі акцій у період дії опціону.Опціон на купівлю називається колл, опціон на продаж — пут. На відміну відф’ючерса, опціон не дозволяє його власникові відмовитися від угоди занесприятливої кон’юнктури. Опціони можуть оформлятися у вигляді цінного паперу,що має самостійний обіг на РЦП.
3. Показники біржової кон’юнктури
Індикатори біржової кон’юнктури у загальному вигляді можна поділити напоказники, що характеризують інструменти біржового ринку — цінні папери,показники рівня попиту і пропозиції на ринку, індикатори динаміки кон’юнктури.
Цінні папери оцінюються на основі такихпоказників: рейтинг цінного паперу; ціна (вартість) цінного паперу як товару;ліквідність цінного паперу; показники прибутковості. Рейтинг цінного паперу — комплексний показник, щохарактеризує «якість» та “інвестиційну принадність” дляінвестора як щодо одержання прибутку від вкладеного капіталу, так і стосовнонадійності його розміщення. Рейтинг цінних паперів провадиться спеціалізованиминезалежними фірмами шляхом віднесення цінних паперів за їхніми видами,всередині виду — за ступенем надійності, прибутковістю і курсовою ціною.
Є різноманітні методики розрахунку і позначення рейтингу (буквені, цифрові,буквено-цифрові, спеціальними значками). Наприклад, у США рейтинг облігацій,прийнятий фірмою «Стандарт енд Пурс», складається з буквених позначеньза дев’ятьма категоріями: ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С (за рівнемзниження якості облігацій).
Дуже важливим поняттям оцінки цінних паперів є їх котирування. Підкотируванням розуміється допуск цінного паперу на біржові торги і визначенняйого біржового курсу.
Курс цінного паперу — ціна, за якою він купується і продається на біржі. Курсцінного паперу залежить від його виду.
Курс акції прямо пропорційний очікуваному розміру прибутку й оберненопропорційний ставці позичкового відсотка, що переважає на певний час. Курсакції падає зі зростанням ставок відсотка і зростає разом зі збільшеннямвиплачуваних дивідендів. Курсова ціна акції, що розраховується залежно від цихчинників, визначається за такою формулою:
Кпр=Д*100/І(1)
де Кпр — курс простої акції;
Д — розмірдивіденду;
І — ставкапозичкового відсотка.
Кприв=Нд*100/І (2)
де Кприв — курс привілейованої акції;
Нд —фіксована норма прибутку на номінал акції.
Інвестор може розраховувати на сукупнуприбутковість придбаного цінного паперу як дивіденду на акцію і як курсовоїрізниці вартості акції при її купівлі і продажу.
Динаміка курсу акцій перебуває під впливомодного з основних показників діяльності акціонерного товариства — регулярностівиплати дивідендів та їхнього розміру. Зниження дивідендних виплат призводитьдо різкого (з випереджаючою швидкістю) зменшення курсової вартості акцій.
Курс облігації залежить від прибутку на неї, викупної ціни та термінупогашення:
/> (3)
деДообліг, — курс облігації;
Q — поточнийрозмір викупної ціни облігації;
Y —поточний розмір періодично виплачуваного прибутку;
С —викупна ціна облігації.
Найважливішим показником оцінки цінного паперу є його прибутковість.Розмір прибутку за облігаціями і векселями легко визначається за умовамирозміщення цих цінних паперів.
Очікуваний прибуток від акцій виробничих та інших корпорацій більшезалежить від фінансово-економічного стану цих компаній. Для інвесторів компаніїприбутковість акцій пов’язана з поняттям дивіденду. Розмір дивіденду, щоприпадає на одну акцію, визначається за формулою
Д=Пд/Т=Ні, (4)
де Д —дивіденд, що припадає на акцію;
Пд — сумавиплачених дивідендів на звичайні акції;
Т —кількість випущених акцій;
Ні —номінал акції;
і —відсоток дивідендів на акцію.
Рівень ліквідності характеризує наявність попиту на той чи інший ціннийпапір. Він розраховується як відношення суми укладених угод до суми пропозиціїщодо цього цінного паперу на біржових торгах і розраховується за формулою
УляQсд/Qпр (5)
де Ул — рівень ліквідності для конкретного цінного паперу на торгах, %;
Qсд — сумарний обсяг укладенихна торгах угод щодо цього цінного паперу;
Qпр — сумарний обсяг пропозиціїна торгах.
Оцінювання стану рівня попиту і пропозиції на фондовій біржі здійснюєтьсяна момент відкриття біржі, постійно протягом біржового дня та на момент її закриття.Інформація про попит і пропозицію надходить на електронне табло, встановлене убіржовому залі, поширюється через канали комп’ютерного зв’язку, публікується убіржових бюлетенях. Для оцінювання попиту і пропозиції на фондовому ринкувикористовується така система основних показників.
1. Оцінка пропозиції:
а) номінал акції;
б) кількість запропонованих до торгів цінних паперів;
в) сумарний обсяг пропозиції в національній або іншій валюті;
г) число пропозицій;
д) середня ціна пропозиції;
е) мінімальна і максимальна ціна пропозиції;
є) дивіденд на акції.
2. Оцінка попиту:
а) обсяг заявлених цінних паперів;
б) сумарний обсяг попиту в національній або іншій валюті;
в) кількість заявок на купівлю;
г) середня ціна попиту;
д) мінімальна і максимальна ціна попиту.
3. Результати угод:
а) кількість угод;
б) кількість проданих цінних паперів;
в) обсяг продажу у національній або іншій валюті;
г) сумарний обсяг укладених угод з певного виду цінних паперів у національнійвалюті;
д) мінімальна і максимальна ціна угод;
е) ціна акції на момент закриття;
є) зміна в ціні акції порівняно з попередніми торгами; \
ж) середня ціна угод;
з) рейтинг цінного паперу;
і) частка обороту біржі у загальному обороті фондового ринку в регіоні.
На основі показників динаміки кон’юнктури фондового ринку провадиться аналізбіржової кон’юнктури.
Біржові індекси є не тільки показниками динаміки зміни біржової кон’юнктури,а й своєрідним барометром бізнесу на РЦП. Більше того, за зміною біржовихіндексів можна судити про загальну ділову активність у регіоні.
Біржові індекси є індикаторами фондового ринку, що застосовуються дляоцінювання середньозваженого котируваної вартості акцій у репрезентативнихгрупах цінних паперів.
Для оцінювання загальної кон’юнктури використовують індекси, побудованіна основі широких репрезентативних і цінних паперів. Вузькі репрезентативнігрупи використовуються для побудови галузевих і спеціальних індексів.
Як правило, кожна фондова біржа оцінюється одним комплексним індексом, щорозраховується фірмою, яка спеціалізується на аналізі кон’юнктури. Найбільшвідомі індекси наведено у табл. 2.
Таблиця 2.Основні світові фондові індексиІндекс Країна Кількість акцій, що беруться для розрахунку Вид акцій і база розрахунку Значення на 07.1997 DOW-JONES Industrial Average (DJIA) США 30 Акції головних промислових корпорацій 5720,38 Складовий індекс Нью-Йоркської фондової біржі (New York Stock Exchange Composite Index) США 2128 1994 р Всі акції НФБ База: 1965 = 50 361,01 Standart and Poors 500 Index(S&P 500) США
400
20
40
40
Акції промислових компаній
Акції транспортних компаній
Акції фінансових компаній
Акції комунальних підприємств
База: 1941—1943 = 10 673,61 Складовий індекс Насдак (NASDAQ Standart and Poors) США 4013 База: 1971 = 100 1191,15 Amsterdam EOE Index (AEX Index) Нідерланди 25 Найліквідніші облікові акції Finansial Times Actuaries All Share Index (FTA) Велика Британія 660 Облікові акції Індекс Країна Кількість акцій, що беруться для розрахунку Вид акцій і база розрахунку Значення на 07.1997 Finansial Times Stock Exchange Index (FT_SE 10) Велика Британія 100 (ЗО) Облікові акції головних компаній База: 1984 = 1000 3725,7 Toronto Stock Exchange Index (TSE 100) Канада 100 Найліквідніші акції Композитний індекс Торонтської фондової біржі (TSE 300) Канада 300 База: 1977 = 1000 5061,46 Індекс «Ніккей» (Nikkei Dow Jones Average) Японія 225 22347,97 Індекс Токійської фондової біржі (TOPIX) Японія 1235 База: 1968 = 100 1699,43 Загальний індекс (SBF 250) Франція 250 База: 1990 == 1000 1232,86 «САС 40» Франція 40 База: 1989 = 1000 2111,80 Загальний індекс німецьких акцій (DAX) Німеччина 30 База: 1987 = 1000 2572,25 Швейцарський фондовий індекс (SРІ) Швейцарія 351 База: 1987 = 1000 2123,40 Індекс «Ханг- Сенг» (Hang Seng Index) Гонконг 33 11084,4
Нині у світі використовуються чотири методичні підходи до розрахунку біржовихіндексів, сутність яких зводиться до такого:
— оцінка темпів змін середньозваженої ціни акцій обмеженого числа емітентів(індекси Доу-Джонса);
— оцінка темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістюакцій, що обертаються) ціни всієї множини акцій (індекси Standart and Poors і «Wilshire 5000»);
— оцінка середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій (індекскомпанії «Велью лайн» — «Value line Composite Index»);
— оцінка середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цінакцій.
До найвідоміших і найбільш значимих відносяться індекси компаніїДоу-Джонса: промисловий (індустріальний), транспортний, комунальний і складовий.
Промисловий індекс Доу-Джонса («The DOW-JONES Industrial Average — DJIA) — це простий середній показникдинаміки курсів акцій ЗО найбільших промислових корпорацій. Промисловий індекссеред усіх показників фондових ринків є найстарішим (1897 р.) і найпоширенішим.Цей індекс обчислюється шляхом підсумовування цін, включених у нього акцій намомент закриття біржі, і ділення отриманої суми на визначений деномінатор, щонівелює процес членування акцій на менші акції і злиття корпорацій. Котируєтьсяу пунктах.
Транспортний індекс Доу-Джонса (DJDА) є середнім оказником, що відбиває напрямок цін на акції 20 транспортнихкорпорацій, авіакомпаній, залізничних корпорацій і автотранспортнихпідприємств.
Комунальний індекс Доу-Джонса (DJUА) — це середній показник динаміки курсів акцій 15 компаній, що займаютьсягазо- та електропостачанням.
Складовий індекс Доу-Джонса (The DOW-JONES Composite або „Індекс-65“) — це середній показник,розрахований на базі промислового, транспортного і комунального індексівДоу-Джонса.
Комп’ютерна техніка дає можливість розраховувати індекси на основі оцінкивеликої кількості акцій. Одним із таких є індекс Standart & Poors, що розраховується засередньозваженими курсами акцій 500 головних корпорацій, сумарна вартість якихстановить 86% загальної вартості зареєстрованих акцій США.
Популярним також є складений індекс „Велью Лайн“, щорозраховується як середня арифметична приблизно 1700 випусків акцій, якікотируються на Нью-Йоркській фондовій біржі, Американській фондовій біржі та упозабіржовому обороті. Вперше цей індекс був розрахований у 1961 р. і на тойперіод дорівнював 100. Його принципова відмінність від інших індексів полягає увідсутності ваг як за ринковою вартістю, так і за курсом акцій.
Найбільш представницьким індексом США з погляду залучення у розрахуноккількості акцій, є індекс „Уілшир5000“ (»Wilshire -5000″ ). Він розраховується яксередньозважена ринкова вартість усіх акцій, що котируються на Нью-Йоркськійфондовій біржі.
У переважній більшості країн фондові індекси розраховуються за результатамибіржових торгів.
В Україні біржова торгівля фінансовими інструментами вкрай обмежена. Томуна українському фондовому ринку популярніші не біржові, а позабіржові індекси.
4. Аналіз поточної біржової кон’юнктури
Найважливішим етапом вивчення біржової кон’юнктури є її аналіз та інтерпретація.Комплексний аналіз проводиться у два етапи: на першому розраховуютьсяаналітичні показники, що характеризують якісний стан біржового ринку; надругому — визначаються виявлені тенденції динаміки та рівень коливаннякон’юнктури.
Аналіз біржової кон’юнктури на основі аналітичних показників, наведених упопередньому параграфі, проводиться за такими чинниками:
— динаміка попиту і пропозиції;
— динаміка торгів цінними паперами;
— динаміка котирувань акцій.
Найважливішими аналітичними показниками стану біржового ринку є:ліквідність цінних паперів, співвідношення попиту і пропозиції з певного видуцінних паперів, індекс пропозиції і попиту за визначений період, індекс обсягуугод за визначений період, динаміка фондових індексів.
Динаміка попиту і пропозиції характеризується такими показниками:
Іп=Т1/Т0=Qп1/Qп0 або /> (6)
де Іп — індекс попиту на акцію на момент відкриття бір
Т0,1 —кількість запитуваних акцій відповідно на момент відкриття біржі та напопередніх торгах;
Qп0,1 — обсяг попиту відповідно намомент відкриття біржі та на попередніх торгах;
К0,1 —курс акції відповідно за попитом і на попередніх торгах.
Іпр=Т1/Т0=Qпр1/Qпр0 або /> (7)
де Іпр — індекс пропозиції цінного паперу на момент відкриття біржі;
Т0,1 —кількість заявлених до продажу акцій відповідно і момент відкриття біржі і напопередніх торгах;
Qпр0,1 — обсяг пропозиціївідповідно на момент відкриття біржі і на попередніх торгах;
К 0,1 —котирування акції відповідно на момент відкриття біржі і на попередніх торгах.
Приклад.На останніх торгах сумарні обсяги попиту і пропозиції становили відповідно 4000і 3000 акцій, на попередніх — 5000 і 2500 акцій. У цьому випадку Іп= 0,8, Іпр= 1,2, тобто попит на акції знизився на 20%, а пропозиція збільшилася на 20%.
Часто для аналізу біржової кон’юнктури використовується показник співвідношенняпопиту і пропозиції (Wс/п):
Wс/п=Т1/Т0=1: Т0/Т1 (8)
Приклад.На торгах сумарний обсяг заявленого попиту становив 5000 акцій, а обсягпропозиції — 2500 акцій. У цьому випадку попит до пропозиції відносився як 1:0,5, тобто пропозиція покрила усього 50% сумарного попиту. Динаміка обсягу угодхарактеризується такими показниками:
Іугод=Т1/Т0=Qугод1/Qугод0 або /> (12.9)
де Іугод — індекс угод;
Т1,0 —кількість акцій в угодах відповідно на останніх і попередніх торгах;
К«1,0^ — курсова ціна акції відповідно на останніх і попередніх торгах;
Qугод0,1 — обсяг угод відповідно наостанніх і попередніх торгах.
Часто в аналізі угод заявляється необхідність оцінити динаміку структурипортфеля цінних паперів, запропонованих тією чи іншою компанією.
Аналіз динаміки котирувань цінних паперів проводиться на основі фондовихіндексів. Водночас розмір фондових індексів є безвідносним, що не має нічогоспільного з вартістю цінних паперів.
Приклад.Індекс Доу-Джонса збільшився у січні на +18,50, а в лютому — на +5,00, тобтоціни на акції зросли відповідно у січні на 2%, а в лютому — на 0,05%. Томучасто в аналізі динаміки котирувань використовують індекси курсової вартостіцінних паперів (ік):
ік =К1/К0 (10)
Для деяких цінних паперів при аналізі кон’юнктури необхідно встановлюватисезонні коливання.
У біржовій практиці розрізняють тривалі коливання (до 1 року),середньострокові (2—6 міс.) і короткострокові (до 1 міс.).
Тривалі коливання пов’язані з фазами загального циклічного розвиткуекономіки країни і фазами життєвого циклу цінного паперу. Вони досліджуються звикористанням методів аналізу часових рядів.
Середньострокові коливання угод з цінних паперів та їхньої курсової вартостікорелюються із сезонністю виробництва і реалізацією товарів (відповідно довкладення акцій). Сезонні піднесення і спади кон’юнктури істотно впливають накомерційну активність на біржовому ринку. У ряді випадків виникає необхідністьоцінювання сезонності попиту (пропозиції).
Для цього можна використовувати індекс сезонності (Ісез);
Ісез=Кфакт*100/Квир, (11)
де Кфакт — середньомісячний фактичний рівень аналітичного показника біржовоїкон’юнктури;
Квир —вирівняний аналітичний показник біржової кон’юнктури.
Індекс сезонності показує, на скільки відсотків поточна кон’юнктуравідрізняється від загальної тенденції її динаміки.
Короткострокові коливання біржової кон’юнктури погано піддаються аналізуй оцінюються в основному динамікою фондових індексів.
Часто в аналізі біржової кон’юнктури потрібно застосовувати диференціальнукон’юнктуру у вигляді накладених графіків динаміки двох або більше показниківбіржової кон’юнктури.
Література
1. Авдулов П.В., Гойзман Э.И., Кутузов В.А. и др. Экономико- математическиеметоды и модели для руководителя. М.: Экономика, 2008
2. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. – М.: Прогресс,2007
3. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 2008.
4. Багриновский К.А., Рубцов В.А. Модели и методыпрогнозирования и долгосрочного планирования: Учеб. пособие. — М.,2009.
5. Л.П.Владимирова. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебноепособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский Дом „Дашков и К“,2009. – 308 с.
6. Гальчинський., Наєць В., Семиноженко В. Україна: реалії таінновацційний розвиток. – К., 2008