Структурно-семантичні особливості перекладу пареміологічних одиниць англійської та української мови

Структурно-семантичніособливості перекладу пареміологічних одиниць (на матеріалі2англійської та української мов)
 

Зміст
 
Вступ
Розділ 1.Оглядстану дослідження структурно-семантичних особливостей пареміологічних одиниць
1.1 Визначення лінгвістичногостатусу пареміологічних одиниць
1.1.1 Джерелавиникнення англійських прислів’їв та приказок
1.1.2 Визначеннята розмежування понять “прислів’я”та “приказка”
1.2 Мовнізасоби реалізації англійських пареміологічних одиниць
1.2.1 Взаємодія фонетичних засобів у створенні образності англійськихпаремій
1.2.2 Лексико-граматичнізасоби реалізації англійських прислів’їв іприказок та особливості їх структурної побудови
1.2.3 Стилістичнізасоби оформлення англійських паремій
Розділ 2. Особливості відтворенняструктурно-семантичної побудови англійських пареміологічних одиниць вукраїнських перекладах
2.1 Розгляд теоретичних іекспериментальних досліджень засобів та способів перекладу паремій
2.2 Аналіз способів перекладуанглійських паремій
2.2.1 Переклад паремій еквівалентом
2.2.2 Переклад паремій частковимвідповідником
2.2.3 Переклад паремій за допомогоюкалькування
2.2.4 Переклад паремій “псевдодослівним”відповідником
2.2.5 Переклад паремій шляхом описовогоперекладу
Висновки
Summary
Список використаної літератури
Додаток A.Перелік англійських прислів’їв та способів їх перекладу українською мовою

Вступ
 
На сучасномуетапі розвиток лінгвістичної науки взагалі та перекладознавства зокремавідбувається на ґрунті системного комунікативно-прагматичного підходу, в межахякого значна увага приділяється розгляду особливостей адекватного перекладуреальних процесів породження й сприйняття мовлення.
За цих умовособливого значення набуває, зокрема, вивчення специфіки відтворення вукраїнській мові англійських паремій як національно-специфічної формиклішованих текстів малої форми, що вирізняється частотним уживанням уповсякденній комунікації.
Закономірностямфункціонування паремій як досить інформативного та поширеного явища комунікаціїприсвячено роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, у яких наведено загальнийопис прислів’я як тексту малої форми (M.Kuusi, W.Mieder), аналіз специфіки прагматичногоспрямування та ефективності реалізації впливової функції прислів’їв і приказок(A.Krikmann, О.В.Корень, О.В.Мерзлікіна),результати вивчення їхньої лексико-граматичної організації та структурнихособливостей (K.Yankah, К.Grigas) тощо.
Отже, насьогодні лінгвістикою доведено наявність значного комунікативно-прагматичногопотенціалу пареміологічних одиниць, який і обумовлює їхнє частотне вживання умовленнєвій діяльності людини. Разом з тим, перекладознавча наука ще не має усвоєму розпорядженні досить повних теоретичних уявлень проструктурно-семантичні особливості і характер взаємодії мовних засобів під часактуалізації англійських пареміологічних одиниць, зумовлені, зокрема, їхнімкомунікативно-прагматичним потенціалом, які мають безпосередній вплив наспецифіку їхнього перекладу українською мовою.
Звідси й випливаєактуальність дослідження структурно-семантичних особливостей перекладуанглійських паремій як одних з найуживаніших одиниць повсякденного мовлення зпогляду встановлення закономірностей їхньої мовної організації тасистематизації способів перекладу на українську мову. Метою роботи євизначення способів перекладу паремій з англійської на українську мову шляхомвстановлення їхніх мовних та структурно-семантичних особливостей.
Досягненняпоставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) визначити загальнухарактеристику пареміологічних одиниць та особливостей їх композиційноїпобудови;
2) систематизувати загальніструктурні, фонетичні, лексико-граматичні та стилістичні особливостіпареміологічних одиниць;
3) узагальнити особливостівідтворення структурно-семантичної побудови англійських паремій в українськихперекладах;
4) систематизувати способиперекладу фонетичних, лексико-граматичних та стилістичних особливостейанглійських пареміологічних одиниць українською мовою.
Об’єктомдослідження є структурно-семантичні особливості англійських та українськихприслів’їв і приказок.
Предметомдослідження є способи відтворення структурно-семантичних та мовних особливостейанглійських пареміологічних одиниць в українських перекладах.
Матеріаломдослідження слугували українсько-англійські збірки паремійних одиниць,лінгвокультурологічні, довідкові джерела, а також сучасні двомовніфразеологічні і тлумачні словники. Загальний обсяг матеріалу склав 450одиниць англійських паремій.
Методологічноюосновою даної роботи слугували:
1) теоретичні загальнонаукові методиабстрагування, узагальнення, формалізації, індукції та дедукції;
2) емпірико-теоретичні методи (аналіз,синтез, ідеалізація, моделювання, системний метод та метод класифікації);
3) метод зіставного аналізуоригіналів англомовних творів (для виокремлення структурно-семантичнихособливостей перекладу пареміологічних одиниць на матеріалі англійської таукраїнської мов);
4) метод дескриптивногоперекладознавчого аналізу (для встановлення способів перекладу та умов їхзастосування).
Науковановизна роботи полягає у визначенні специфікиструктурно-семантичного аспекту перекладу англійських прислів’їв і приказок наукраїнську мову, а також у встановленні та систематизації загальнихфункціональних, семантичних і структурних ознак англійських паремій.
Теоретичнезначення дослідження полягає в тому, що в роботівстановлюються особливості відтворення структурно-семантичної побудовианглійських пареміологічних одиниць в українських перекладах. Робота такождоповнює наукові знання про лінгвістичний статус пареміологічних одиниць тамовні засоби їх реалізації.
Практичнацінність дослідження полягає в тому, що одержаніу праці результати можуть бути використані під час укладання навчальнихпосібників та інших методичних матеріалів для підвищення ефективності вивченнямовних особливостей паремійних одиниць та засобів їх перекладу. Крім того, результати дослідження можуть бутивикористані при проведенні занять з практики перекладу, а також при написанністудентами курсових і дипломних робіт з теорії перекладу.
Структурароботи. Робота складається зі вступу, двохрозділів, висновків, списку використаної літератури (62 найменування) тадодатків. У першому розділі виконано огляд стану дослідженняструктурно-семантичних особливостей пареміологічних одиниць, у другому розділірозглянуто теоретичні засади особливостей їхнього перекладу та проаналізованоілюстративний матеріал з відповідними відсотковими показниками способівперекладу. У загальних висновках подано основні результати роботи. Додаткимістять перелік ілюстративного матеріалу.
Розділ1.Оглядстану дослідження структурно-семантичних особливостей пареміологічних одиниць
1.1 Визначеннялінгвістичного статусу пареміологічних одиниць
Не викликаєсумнівів той факт, що адекватне розуміння теперішнього і минулого будь-якогонароду неможливе без знання його історії взагалі та мови зокрема. Прицьому відомо, що зв’язок історії та культуринароду з мовою особливо яскраво проявляється на фразеологічному рівні [Ніколаєнко, 2004: 4]. Тому одним із джерелвивчення як мов, так і характеру та світогляду народу є паремії (відгрец. рareimia – прислів’я або лат. proverbium– приказка, прислів’я), які трактуються як видове позначення фольклорних малихжанрів афористичного спрямування. Крім того, самепаремії містять уявлення про норми співіснування і взаємодії людей тапредставляють їх цінності.
У дослідженніоб’єктом лінгвістичного моделювання виступають прислів’я та приказки, що засвоєю поверхневою маніфестацією є реченнями. Різні аспекти моделювання реченьдостатньо розроблені у вітчизняній лінгвістиці (В.П. Феліцина, В.Н. Телія іт.ін.). Крім того, проблематикою даного дослідження займалися такі вчені як:Хавхун А.П., Єрченко П.Г., Буковська М.В., Арнольд І.В., Кузько П.В., КунінО.В., Даль В., Потебня О.О., Ковалів С.О., Виноградов В.В., Алефіренко М.Ф. таінші. Більш детально ці питання розглядала сучасний лінгвіст Корень О.В.
На теперішнійчас лінгвісти [там само: 6]вирізняють понад десять різновидів паремій. Першим видом є вітання, тобто сталівислови-кліше, які вживаються при зустрічі знайомої людини. Окрему групустановлять святкові вітання, або усталені фрази, якими вітають один одного лишеу певні свята. Побажаннями називаються словесні мініатюри зичення добра, щастя,матеріального статку, а тостами – застільні побажання, висловлені господарямдому або гостям. Побажання-подяки, прощання, формули-побажання до певних нагод(з нагоди народження дитини; застосовані у похоронному обряді) також єпареміями. Прокльони (своєрідні форми вираження почуття незадоволення,обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі іншій людині),присяги (словесні формули, якими людина підтверджує правоту своїх слів іззазначенням, що у разі обману чи невиконання обіцяного, лихо або нещастяповинно впасти на неї), приказки-застереження (формули, якими одинспіврозмовник спиняє іншого або й самого себе, щоб не сказати зайвого) такожвідносять до паремійних одиниць.
Крім того, надумку М. Лановик та З. Лановик [Мостовий, 2003: 67], до паремій належатьприкмети (сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір рокупов’язуються з кліматичними чи погодними змінами, що впливають на наслідкихліборобської праці), народний календар (перелік прикмет на кожен день року іпов’язана з ним народна мудрість), народні порівняння (стійкі словесні формули,в яких одні предмети, явища або дії зіставляються з іншими предметами, явищамиабо діями на основі спільності, подібності, спорідненості).
Інші автори[Раєвська, 1991: 75] відносять до паремій і афоризми, оскільки вони єкороткими влучними оригінальними висловами, в яких узагальнена, глибока думкависловлена у стислій лаконічній формі, інколи несподівано парадоксальній. Щодогумористичних різновидів паремійних одиниць, то сюди належать[тамсамо]каламбури та стягнені анекдоти. Каламбури, або сталі фрази, побудовані назіставленні чи поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набуваєформи нісенітниці, вживаються, здебільшого, в сатиричному й іронічномуконтекстах. Стягнені анекдоти, або діалогічні каламбури, в лаконічній формі вкількох репліках передають комічну ситуацію. Як й інші каламбури, вонипобудовані на мовних парадоксах чи використанні прийому невідповідності. Дожанрів дитячої пареміографії належать також казкові зачини і кінцівки, дитячіпримовки, скоромовки, дразнилки. Видатний російський письменник М. Горькийназивав прислів’я та приказки «афоризмами»[Голубовська, 2004: 72] і вважав, що вони зразково формують весь життєвий,соціально-історичний досвід народу.
Як бачимо, думкищодо статусу пареміологічних одиниць є досить різноманітними, проте дослідникидоходять одностайності в тому, що до паремій слід відносити прислів’я іприказки, які й будуть проаналізовані в нашій роботі. Розглядаючи мовнуспецифіку паремій, необхідно зазначити, що особливості мови виражаються, крімінших чинників, через прислів’я та приказки. Великаїх кількість позначає специфічні національні риси, а своїм корінням вонисягають в давнішню історію народу, його побут, звичаї, традиції. Тому прислів’ята приказки є безмежним мовним багатством народу, що створювалось упродовжвіків, оскільки в них міститься багатовіковий досвід суспільного розуму [там само].
Характернимилінгвістичними ознаками актуалізованого у мовленні прислів’я якбіфункціональної комунікативно-номінативної одиниці є стислість, синтаксичназамкненість, евфонічність та інтонаційна цільнооформленість.
Для визначеннялінгвістичного статусу прислів’я найбільш доцільними вбачаються терміни текстмалої форми або нетиповий текст малої форми, оскільки його специфіка полягає увідсутності чіткої фабули, структурно-композиційних параметрів звичайнихтекстів, зафіксованого авторства та дійових осіб [Pawley, 1990: 3].
1.1.1Джерела виникнення англійських прислів’їв та приказок
Немає такої людини, яка б у своєму житті некористувалася цими короткими, але з глибоким змістом виразами. Свої життєвіспостереження, особливо спостереження над явищами природи, люди здавнафіксували в коротких висловах, які віками відточувалися, шліфувалися танабувалидедалідосконаліших форм. У прислів’ях та приказках народ виразив своєсоціально-політичне мислення, прагнення до кращого життя, мрії про волю. Народвикористовував приказки та прислів’я у боротьбі проти гнобителів, проти різногороду суспільних вад і пороків. Високо цінували народні афоризми Пушкін, Гоголь,Горький, Шевченко, Франко.
Прислів’я та приказки мають різніпоходження. Їхніми джерелами були відомі народні пісні, казки, байки,анекдоти і т.п. Говорячи про генетичні коріння народних прислів’їв та приказок,М. Шолохов писав, що вони “перелітають із століття в століття”, від одногопокоління до іншого, а багатоманітність людських відносин знайшла свій відбитоку карбованих народних висловах і афоризмах, у яких відображаються радість істраждання людські, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда ікривда, чесність і обман, працьовитість і лінощі тощо [Сухенко, 1992: 24].
Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самимнародом і відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. Виникненняприслів’їв, на думку дослідників [Баранцев, 1973: 87], бере початок з часівпервіснообщинного ладу. Воно пов’язане з трудовою діяльністю людей. Прислів’я та приказки мали утилітарно-практичне значення, носилиповчальний характер. У майбутньому тематика прислів’їв значно розширилась.Проте їх повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відміннихжанрових ознак.
Деякі лінгвісти стверджують [там само],що поряд з фольклорними прислів’ями та приказкамишироко вживаються образні вирази, створені письменниками та окремимигромадськими діячами. Згодом вони стають так званими «крилатими виразами» йпочинають уживатися як звичайні прислів’я таприказки. Встановити авторство окремих паремій можливо. Наприклад, ванглійській мові багато прислів’їв та приказок було популяризовано або створеноВ. Шекспіром, Дж. Байроном, Дж. Мільтоном та іншими відомими письменниками йпоетами. Прикладом можуть слугувати шекспірівські вислови, багато з якихзберегли свою початкову форму, наприклад, Brevityisthesoulofwit. – Стислість – сестра таланту [Баранцев, 1973: 7]. Інші єадаптацією його висловлювань, наприклад: Hejestsatscarsthatneverfeltawound. – Над шрамами сміється той, що болю рани ще не знає [тамсамо: 7]; Cowardsdiemanytimesbeforetheirdeaths. –Боягузивмирають багато разів [там само: 9].
Важливим джерелом англійських прислів’їв є також запозичення зінших мов (латинської, грецької, французької, іспанської мов тощо) [там само:7]. Так, наприклад, великагрупа паремій сформувались під впливом латинської мови і приписується ЮліюЦезарю: Thewishisfathertothethought. [там само: 7] – Бажання є батьком думки; Не givestwicewhogivesquickly. – Віддаєдвічі той, хто віддає швидко [Дубровин,1997: 7].
Має авторство і крилатий вислів, що став широко вживаним, якийприписують давньогрецькому поету Херилу: Constantdroppingwearsawayastone[Баранцев, 1973: 7] – Краплинапо краплині і камінь точить.
До наших часівдійшов уривок з поеми Херила „Краплина води точить камінь наполегливістю”.Пізніше ця ж фраза зустрічається у висловах авторів 15 століття, таких яквчений Міхаіл Апостолій, церковних письменників Григорія Богослова та ІоаннаДамаскіна [Баранцев, 1973: 7].
Вираз “Добриминамірами пекло вибрукувано” приписується англійському письменнику Джонсону,який згідно з його біографом у 1775 році сказав: Hellispavedwithgoodintentions[Молотков, 1977: 40].
Вальтер Скотт уромані “Ламермурськанаречена” приписує цей виразодному з англійських богословів. Дійсно, Джордж Герберт, що помер у 1632 році,в книзі «Jaculaprudentium» говорить: Hellisfullofgoodmeaningandwishing[Молотков, 1977: 40]. – Пеклопереповнене добрими намірами та бажаннями.
Прислів’явикористовував у своїх творах і Чарльз Діккенс [Баранцев,1973: 16], який запропонував свою версію інтерпретації цього прислів’я:
Пекловибрукувано добрими намірами – добрі наміри частіше руйнують, ніж створюють [Баранцев, 1973: 16].
Байки Езопатакож відносяться до тих джерел, які поповнюють й урізноманітнюють прислів’я таприказки, наприклад: Oneswallowdoesn’tmakeа summer [Баранцев, 1973: 8] – Одна ластівкавесни не робить. Пізніше це прислів’явикористовують у своїх працях Аристотель, І.А. Крилов, Чарльз Діккенс.
Щодо прислів’їв, запозичених з французької мови, наочним прикладомможе бути прислів’я: Theappetitecomeswitheating. [Баранцев,1973: 5]– Апетит приходить під час їди[Дубенко,2004: 146]. Його автором був французький єпископЖером де Анже, хоча своє широке вживання воно отримало після того, як ФрансуаРабле використав його у романі «Гаргантюа і Пантагрюель» [Баранцев,1973: 5].
Безумовно, існує багато запозичень прислів’їв з Біблії, прикладомчого може слугувати висловлювання: Asoftanswerturnsawaywrath. – М’яка відповідь відвертає гнів [Баранцев, 1973: 11].
Деякі прислів’я та приказки, у свою чергу, беруть своє коріння зтеологічної доктрини сімнадцятого століття: Theendjustifiesthemeans [Баранцев, 1973:12]. –Мета виправдовує засоби.
Отже, виникнення прислів’їв бере початок з часів первіснообщинноголаду. Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом.Їхніми джерелами були відомі народні пісні, казки, байки, анекдоти. Ванглійській мові багато прислів’їв і приказок було популяризовано або створеновідомими письменниками та поетами. Іншим важливим джерелом англійськихприслів’їв є запозичення з інших мов. Безумовно, існує багато запозиченьприслів’їв з Біблії. Разом з тим, з часом і народне, і літературне джерелазливаються. Усі перераховані чинники виникнення паремій є характерними і дляанглійських, і для українських мов, що необхідно буде враховувати під часдослідження особливостей їх перекладу.

1.1.2Визначення та розмежування поняття “прислів’я”та “приказка”
Доспільних ознак прислів’їв та приказок відносять [Тарланов, 1999: 124] такі:стабільність (здатність до відтворювання), комплікативність (специфічнеускладнення семантичної структури, пов’язаної з пізнавальною діяльністюлюдини), експресивність (виразність та вплив на реципієнта), дидактичність(зміст повчального характеру), афористичність (здатність у лаконічній формівиразити чітке спостереження, що є узагальненням досвіду), лаконічність(здатність виразити повноту змісту у стислій формі).
Проте не меншважливим є питання про розмежування прислів’їв і приказок та їх ознак. У науціпро мову ще не має загальноприйнятої думки щодо їх розмежування. Деякі вчені[Ніколаєнко, 2004: 5] основним критерієм розмежуванняприслів’їв та приказок вважають особливості їх синтаксичної структури.
Так, відносячисьдо одного жанру, прислів’я і приказки відрізняються певними структурнимиособливостями. Прислів’я – це довершений за змістом вислів, або граматично йінтонаційно оформлене судження, як правило, у формі складного речення,наприклад, “Поженешся за двомазайцями – жодного не здоженеш”.
За визначеннямВ. Даля[Даль, 1999: 26],прислів’я – це коротка притча, в якій висловлено судження, присуд, повчання.Приказка, за Далем, – це простий вислів без притчі, без судження, без висновку.Це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, їївчинки, явища життя і т. ін., і є елементом ширшого судження: «Гнатися задвома зайцями». Крім того, прислів’ям властиве повне вираження думки, априказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів’я. На відміну відприслів’я, приказка не висловлює повне твердження й висновок з нього, не даєузагальнення, а підкреслює особливість конкретного предмету чи явища, дає вдотепній образній формі спостереження над цим явищем. З цього випливає те, щона противагу синтаксичній двочленній завершеності прислів’я, приказка –одночленна з синтаксичного погляду, тобто вона, переважно, є неповним реченнямабо частиною речення.
У свою чергу,З.К. Тарланов уважає, що приказка відноситься до прислів’я як частина до цілого[Тарланов, 1999: 43]. Прислів’я може функціонувати окремо, а приказка завждиповинна бути включена в переважаючу її одиницю, у складі якої вона набуваєфункціонального статусу.
Іншої думкидотримується С.Г. Гаврин, який вважає, що не лише прислів’я, але й приказкиможуть мати форму завершеного речення [Гаврин, 1974: 75]. За твердженням О.Н.Широкової, до прислів’їв відносяться сталі народні вислови, що мають переноснезначення, а до приказок – народні вислови, що не мають переносного значення[Шанский, 2005: 1].
Існує думка[Корень, 2000: 102] про те, що паремії потрібно розглядати в функціональномуаспекті. Говорячи про функціонування в мовленнєвих актах, приказки реалізуютьномінативну функцію, в той час як прислів’я –комунікативну. Інколи сама приказка не даєжодної поради і не містить застереження, але її можна легко перетворити наприслів’я. Наприклад, розглянемо приказку “tocryforthemoon” [Pocket German Dictionary, 2002: 61], яка перекладається як “бажати неможливого”, інадамо їй форму поради: “Don’tcryforthemoon”;“Onlyfoolscryforthemoon”. – Лише дурні бажають неможливого [там само].
Іншими словами, звертаючи особливу увагу на деякі систематизованіознаки прислів’їв та приказок, можна по-новому переосмислити терміни „прислів’я”і „приказка” та зробити висновки щодо їх розмежування. Першою ознакою, якарозрізняє прислів’я та приказки є емоційне забарвлення. Прислів’я – це ціле завершене судження, воно завжди маєяскравий емоційний ореол, в той час як приказка використовується носіями мовилише у відношенні конкретної ситуації як частина будь-якого судження [Фелицина,1979: 106], тому приказка поза цим судженням не наділена емоційним ореолом,тобто в ній ця ознака не завжди присутня.
Наступною ознакою прислів’їв та приказок можна вважати оцінкуяк семантичний елемент. Приказка з’явилась з утвердженням в мовленні сталихмовленнєвих образних виразів, що використовуються за принципом аналогії доподібних явищ [Телия, 1966: 76]. Вона підкреслює порівняння та надає новизну йоригінальність цьому порівнянню, тому оцінка може бути присутня.
Наступною рисоюприслів’їв та приказок є сталість, яка може бути кількох видів: сталістьвживання, структурно-семантична, лексична, морфологічна та синтаксична [Кунин,1970: 32]. Прислів’я характеризується усіма перерахованими видами сталості,оскільки є цільнопредикативною конструкцією. Щодо статусу приказки, то не можнаіз впевненістю казати, що прислів’я стале у морфологічному аспекті, адже вонозавжди має бути включеним у більшу одиницю, тобто є синтаксично несамостійним.
Щодоструктурного відношення, то приказка являє собою образ, який визначає абоособу, або дію, або обставини дії [Кузько, 2003: 87]; прислів’я завжди маєформу речення; частіше всього має структуру загально-особового речення.Прислів’я – це цільнопредикативні конструкції, що побудовані переважно задіючими моделями простого та складного (складносурядного та складнопідрядногоречень). Не лише прислів’я, а й приказки можуть мати форму завершеного речення.Проте прислів’я, на відміну від приказки, це завжди синтаксично та композиційнозавершений поетичний твір; воно здатне досамостійного функціонування та не має контекстуальної прив’язки [Гаврин, 1974:143].
Наступноюознакою розмежування прислів’їв та приказок є переосмислення їхніх компонентів.Йдеться не лише про перенос у метафоричному чи метонімічному плані, але йнерівноцінність сумарного значення змісту відповідного речення сумі лексичнихта граматичних значень його компонентів [Кунин, 1996: 57]. Прислів’я таприказки у цьому відношенні рівні.
Було з’ясовано,що під час диференціації жанрів у фольклористиці, з одного боку, застосовуєтьсярозподіл за ознаками виключення, а з другого – одні жанри можуть визначатисячерез інші. Цей факт є цілком зрозумілим, оскільки в рамках вертикальноїжанрової структури текстів малої форми можуть відбуватися зміни, пов’язані зрозмитістю та генетичною близькістю їхніх диференційних ознак, можливістютрансформацій, переходів одного жанру в інший (напр., у процесі згущення думкиабо ущільнення інформації, у тому числі за схемою [Hakamies,1998: 10] “казка → байка → прислів’я → приказка”. У зв’язкуз цим, і виникла необхідність у подальшому сумісному розгляді ізоморфних рисприслів’їв й інших жанрів малої форми для виявлення їхніх відмінностей.
Варте увагитакож і те, що досить часто у якості функціонального синоніму поняття прислів’явиступає поняття паремія. Паремія узагальнено визначається [Молчанова, 2004:86]як стійке в мові та відтворюване в мовленні анонімне висловлення дидактичногохарактеру, що характеризується клішованістю, афористичністю та сентенційністю івключає прислів’я, приказки й ідіоматичні вирази. На думку О.В.Корень [Корень,2000: 5], етимологічно поняття паремія має біблійне походження, але з часомвоно набуло загального змісту і це, у свою чергу, дає підстави вважати, щоприслів’я та паремія співвідносяться між собою як видове та родове поняття.
Щододиференціальних ознак прислів’я та кліше, то за працею [EncyclopediaAmericana, 1985: 11-12]метафоричність прислів’я протиставляється прямому значенню кліше, смисл якогодорівнює сукупності смислів слів, що його складають (напр., Somanymen,somanyminds).Водночас, деякі дослідники [Корень, 2000: 9;Ярцева, 1990: 23] зазначають, що до складу прислів’їв можуть входити якобразні одиниці, так і висловлення з буквальним значенням компонентів, щовизначаються як прислів’я-максими або прислів’я-афоризми (у вузькому розумінні)і представляють абстрактне значення чи абстрактну ідею, відому мовцям.
Близькістьприслів’я до максими пояснюється [Ярцева, 1990: 25] спільною для них здатністюпредставляти у стислій формі певне раціональне правило, яке регулюєвзаємовідносини між людьми. Разом з тим зазначається [там само], що поняттямаксима є вужчим від поняття прислів’я і може входити до його складу в якостіоднієї з ознак. Саме тому у дефініції прислів’я і використовується поняттямаксима.
Головноювідмінністю прислів’я від афоризму, цитати або так званого крилатого виразувважається [Аникин, 1987: 7] анонімність його створення. За твердженнямК.Т.Баранцева [Амосова, 1963: 45], афоризм як самостійний жанр виникає саме знародних прислів’їв та приказок і з часом може підлягати процесуфольклоризації, коли його джерело або авторство забуваються і він, іноді у дещозміненій формі, перетворюється на прислів’я. Це також підтверджуєтьсяісторичними дослідженнями, які надають можливість виявити походження значноїкількості висловлень, що вже протягом тривалого часу функціонують як прислів’я(наприклад, висловлення Oneswallowdoesnotmakeasummerналежить Аристотелеві, Hethatsowsthewind,willreapthewhirlwindпоходить із книги Осії у Старому Заповіті, Timeismoneyбуло створене Б.Франкліним у 1748р.).
Цікавим є й те,що прислів’я про сільське господарство, погоду і лікування ряд дослідників[Ковалів, 2007: 20] пропонує розглядати як звичайні висловлення, зважаючи наїхню конкретність та збереження прямого значення. Проте Ш. Арора, зарезультатами опитування іспаномовних інформантів, констатує відсутністьсприйманої жанрової різниці між вищезгаданими висловленнями та прислів’ями, щовідносяться до інших сфер людського досвіду. Відомі також думки [там само: 21]про те, що існує можливість перетворення висловлень, які зберігають прямезначення, на прислів’я за умови набуття ними узагальненого значення (наприклад,Makehaywhilethesunshines).
Заознакою форми епіграма значною мірою наближена до прислів’я. Наприклад,висловлення типу It never rains, but it pours відноситься доепіграми-прози, і в той же час є, по суті, прислів’ям [Сухенко,1992: 40].
Розглядаючиізоморфізм прислів’я та вірша, К. Гарбетт [там само], вбачає його улапідарності їхнього тексту, пов’язаної зі смисловою насиченістю підібранихлексичних одиниць, які часто характеризуються багатозначністю та символізмом.
У свою чергу,спорідненість прислів’я та загадки виявляється передусім у їхнійметафоричності. Проте, як вказується у працях [Потебня, 1914: 294], прислівнаметафора полегшує інтерпретацію смислу висловлення, у той час як образнаструктура загадки її, навпаки, ускладнює. Крім того, у синтаксичному планізагадки часто мають формат питальних речень, що досить рідко зустрічаєтьсясеред прислів’їв [Pawley,1990: 9].
Байку, заспостереженнямО.В. Куніна [Кунин, 1970: 203], відрізняє від прислів’ябільш ускладнена композиційна будова, яка й обумовлює її функціонування вякості повноцінного літературного твору, у той час як прислів’я є, насамперед,комунікативною мовною одиницею. Проте спільність дидактичної функції байки таприслів’я робить можливою формальну редукцію частини байки або згущення [тамсамо: 89] її цілого змісту до прислів’я.
Проведений вищеогляд існуючих думок засвідчив назрілу необхідність вирішення питаннярозмежування ізоморфних ознак прислів’їв та інших текстів малої форми, таких якафоризм, епіграма, максима, цитата тощо. Для цього нами було сформованозмістову матрицю ізоморфних ознак текстів малої форми, наведену у Таблиці 1.1.

/>
Табл. 1.1.Функціонально-семантичне поле інтенсивності взаємодії суміжних ознак текстівмалої форми
Вищезазначеніознаки пареміологічних одиниць (емоційне забарвлення, оцінка, сталість,переосмислення компонентів) слугуватимуть підґрунтям для розмежуванняприслів’їв і приказок під час формування експериментального корпусу длявивчення особливостей їх перекладу на українську мову.
1.2Мовні засоби реалізації англійських пареміологічних одиниць
 
У прислів’ях таприказках відображено багатий історичний досвід народу, уявлення, пов’язані зтрудовою діяльністю, побутом та культурою людей. Правильне та доречневикористання прислів’їв і приказок надає мові неповторну своєрідність таособливу виразність.
Саме образно-емоційне відображення навколишнього середовищазнайшло свою реалізацію у структурних та семантичних особливостях прислів’їв іприказок. В основі багатьох із них виразно використовується той чи інший образ [Медведєв, 1982: 53].
Отже, ефективність впливу на слухача прислів’я, як і будь-якогоіншого риторичного висловлення, досягається за рахунок специфічноговикористання відповідних мовних засобів [Hernadi, 2000: 199], здатних певною мірою порушити звичайнийслововжиток [Mieder, 1999: 247]. Подібне перетворення, як зазначається у праці [тамсамо], може стосуватися лексичної та граматичної семантики (метафора, метоніміята інші види образного вживання слів та форм), синтаксичної структуривисловлення (фігури експресивного синтаксису) та фонаційно-просодичних явищ(алітерація, асонанс, редуплікація, пролонгування, акцентуація, ритм, паузація,інтонаційний паралелізм тощо) [Тараненко, 2003: 225].
З огляду на це, більш детального розгляду потребує специфікавзаємодії лексичних, граматичних та фонетичних засобів оформлення прислів’їв,яка сприяє досягненню необхідного стилістичного ефекту, а, отже, і реалізаціїемоційно-вольового та естетичного впливу на адресата, а також слугує основоюдля дослідження особливостей перекладу пареміологічних одиниць.
1.2.1 Взаємодія фонетичних засобів у створенні образностіанглійських паремій
Засловами М.В. Буковської [Буковская, 1985: 147],кожний художній твір – це твір мовленнєвий, а отже, він репрезентує деякузвукову послідовність, із якої виникає послідовність слів, фраз, речень. Ефектвпливу тексту на слухача досягається за допомогою звукової сторони твору, якаскладає одне ціле з ритмом і значенням, і окремо від них не може впливати наслухача.
Прислів’ята приказки – це художні твори малої форми, що походять з усної народноїтворчості. В їх структурі знаходять реалізацію різноманітні мовні засоби, зокремафонетичні. До фонетичних засобів відносяться римовані співзвуччя, алітерація іасонанс, які є важливими виразними засобами, оскільки сприяють стійкості тазапам’ятовуванню прислів’їв і тісно взаємодіють з їх значенням.
Рима, абоспівзвучність закінчень, являє собою надзвичайно важливу рису в складіприслів’їв; у ній відбивається музичне чуття народу, його підсвідоме прагненнядо повноти й краси звуку. Рима надає закінченої форми прислів’ю, вершитьбудову, робить прислів’я (звичайно, відносно) нерухомим і разом з тим таким, щолегко запам’ятовується [Кунин, 1986: 32].
Римованеспівзвуччя широко поширене у пареміях. У прислів’ях зустрічаються рими різнихтипів, таких як: повна чоловіча, точна або ідентична чоловіча рима, повнажіноча рима. Розглянемо ці типи рими детальніше.
Уповній чоловічій римі повтор створюється односкладовою лексемою при збігуголосного римуються лексеми і всіх наступних за ним звуків. Цей тип рими єпереважаючим в англійських римованих прислів’ях. Прикладами можуть слугуватитакі прислів’я: а little роt is soon hot (дурня легко вивести зсебе); velvet paws hide sharp claws (м’яко стелить, та жорстко спати).
Точнаабо ідентична чоловіча рима відрізняється від повної чоловічої рими тим, щоспівпадають приголосний, голосний і вся решта звуків. В англійських римованихприслів’ях звуки, що повторюються, є частиною звукового комплексу однієїлексеми і складають увесь звуковий комплекс іншої лексеми, наприклад: Тhere’smany а slip ‘twixt cup and lips (не говори „гоп”, доки неперескочиш); Wordscut hurt more than swords (злі язики — гострий меч).
Повнажіноча рима спостерігається в прислів’ях значно рідше, ніж чоловіча, але окреміприклади все ж таки зустрічаються. В повній жіночій римі повторюються одиннаголошений і один ненаголошений склади при збігу голосного наголошеного складуі всіх наступних за ним звуків, наприклад: Birdsoffeather flock together (рибак рибакабачить здалеку); Hethat mischief hatches, mischief catches(не рий іншому яму, сам в неї потрапиш).
Поширенимявищем, характерним для структури паремій, є алітерація. Алітерація у широкомурозумінні – це повторення голосних та приголосних звуків на початку близькорозташованих наголошених складів. За своєю природою алітерація буває різнихтипів, але найбільш розповсюдженим є алітерація з повторенням одного звуку,наприклад: Where there is a will there is a way(Де охота — там і робота); He thatwill eat the kernel must crack the nut (Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися); Whatwe do willingly is easy (Де рукиі охота, там скора робота); No sweet without some sweat(Пороби до поту, той поїсив охоту).
Щодоструктурних особливостей, то можна виділити такі підтипи цього виду алітерації:
1) повторення приголосного в першому іостанньому словах:
Barkingdogs seldom bite (Не бійся собаку, який гавкає);
Letsleeping dogs lie (Не буди лихо, доки воно спить);
Lookbefore уоu leap (Не знаючи броду, не сунься у воду).
2) повторення приголосного в другому іостанньому словах:
Acatmay look at а king (І ми не ликом шиті);
Everybullet has its billet (Від долі не підеш);
Everydog has his day ( буде і на нашій вулиці свято);
Oneswallow doesn’t make а summer (одна ластівка весни не робить).
3) повторення двох або трьох приголосних урізних лексемах:
Acreaking door hangs long in its hinges (Битий посуддва століття живе);
Dumbdogs are dangerous (Не бійся собаку, який гавкає);
Faintheart never won fair lady (Сміливість міста бере).
Повтореннядвох звуків зустрічається в пареміях рідко, наприклад, plentyis no plague (кашу маслом не зіпсуєш).
Іншимфонетичним засобом створення образності паремій є поєднання алітерації з римою,наприклад:
Beautylies in lover’s eyes (не по-доброму милий, а по-милу добрий);
Astitch in time saves nine (один стібок, зроблений вчасно, коштує дев’яти.
Унаведених прикладах рима заснована на повторенні дифтонга [аI] і близькостізімкнутих сонантів [m] і [n].
Іншим фонетичнимзасобом, характерним для структури паремій, є асонанс, тобто повтореннянаголошених голосних у рядку або фразі, або на її кінці у вигляді неповної рими[Ахманова, 1966: 216], наприклад: Good health is above wealth (Найбільше багатство — здоров ‘я).
У даномуприкладі паремії асонанс досягається повторенням наголошеного голосного [е].Іншим прикладом асонансу можуть бути такі прислів’я: Never put off tilltomorrow what you can do today (Відчиняй двері, покивідчиняються); Make hay while the sun shines (Ковальклепле, доки тепле). У другому прикладі асонанс досягаєтьсяповторенням наголошеного дифтонгу [ai], у словах “while”,”shine”, та дифтонгу [ei], у словах “make”,”hay”.
Проаналізувавшивипадки вживання асонансу у складі прислів’їв, ми з’ясували, що цей засіб не єчастотним і зустрічається рідше, ніж алітерація.
Отже, дляприслів’їв та приказок характерними є взаємодія різних фонетичних засобів,проте найбільш акцентними у реалізації стилістичних функцій паремій уважаютьсярима, асонанс та алітерація, які слугують ритмічній організації та римуваннюприслів’їв і приказок, що, у свою чергу, сприяє їх кращому запам’ятовуванню упроцесі комунікації.
1.2.2 Лексико-граматичні засоби реалізації англійських прислів’їв і приказок таособливості їх структурної побудови
Результати ряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свогоіснування набуває деяких лексико-граматичних змін [Kuusi, 1998: 267]. Лінгвістив пошуках об’єктивних методів дослідження часто звертаються до моделювання.Проблема моделювання тих чи інших одиниць мови є такою, що постійнорозроблюється у сучасній лінгвістиці. Не є виключенням і пареміологія. У фондікожної мови існують чіткі моделі прислів’їв, а самі прислів’я зводяться докінцевого списку [Гвоздев, 1983: 12]. Вважається доцільним систематизуватипареміологічні одиниці за їх формально-змістовним аспектом. Структура тасемантика прислів’їв зумовлює появу та функціонування структурно-семантичнихмоделей цих одиниць. Правомірність появи моделей прислів’їв об’єктивується їхповерхневою структурою, конструйованою за певними традиційними фреймами, щокорелюють з глибинною підтекстовою інформацією та прагматичними настановами.
Заструктурними ознаками прислів’я традиційно відносяться дослідниками [Gillian,1996: 132; Аникин, 1987: 17] до текстів малих форм фольклору, які такожназивають малими жанрами семіотичної системи фольклору [Gillian,1996:132], малими жанрами афористичного фольклору [Аникин, 1987: 17], малимилітературними формами (фольклорними або авторськими), нетиповими текстами малоїформи [Pawley,1990: 4], малими текстами-кліше [EncyclopediaAmericana, 1985: 8-9], малимилітературно-художніми формами тощо та відносять до них міні-казку, байку,велеризм, афоризм, лімерик, загадку, прислів’я тощо [Мерзлікіна, 2001: 83].
Традиційнооднією з диференційних ознак прислів’я вважається стійкість йогоструктурно-змістової основи [Вяльцева, 1990: 8; Кунин, 1970: 34; Yankah,2000: 4 ]. Відомо, що прислів’я відносяться до текстів жорстокого типу[Дмитренко, 2000: 83], які функціонують у синтаксично замкнутому вигляді[Кунин, 1970: 200]; для них характерні високий ступінь структурної цілісності,простота синтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичнихзасобів [Корень, 2000: 4]. Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхнясинтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення [Вяльцева,1990: 9-10]. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальнітипи висловлень у стверджувальній або заперечній формі [Корень,2000: 7].
Засловами О.В. Корень [там само: 5-7], прислів’я та приказки належать донетипових текстів, які відрізняються відсутністю сильних позицій, фабули,структурно-композиційних параметрів звичайних текстів, зафіксованого авторствата дійових осіб, утворюючи особливу групу комунікативних одиниць у парадигмітекстів малих форм. Мала форма паремійних одиницьпояснюєтьсяїх поверхневою структурою, складеною з одного простого чи складногоречення.З точки зору поверхневої структури, домінантними є двоскладові речення зпідметомта присудком та односкладові речення.
Двоскладовіречення-прислів’я складають найбільшу групу паремійних одиниць. Спектр значеньохоплює поле бажаності, переваги, попередження, що відбиває стереотиписвітобачення і поведінки представників певного етносу, наприклад: All catsare greyin the dark, що перекладається як,Вночі всікішки сірі; Small rain lays great dust – Малий, та вдалий. Більше того,традиційно поверхнева структура прислів’їв та приказок тяжіє до скорочення, щопризводить до їх редукування: прислів’я та приказки, перетворюючись в окреміфрагменти, набувають статусу номінативних одиниць: No flies on him; Birds ofa feather; Nine lives; Jack of all trades [Захарова, 2001: 115-117].
Умежах обсягу прислів’я Và(7+2)àminпаремії репрезентовані трьома синтактико-структурними типами: розповідним (1),спонукальним (2), питальним (3): 1) Carelessshepherdsmakemanyafeastforthewolf.-У недбалого пастуха вовки завжди ситі; 2) Chooseabookasyouchooseafriend. — Вибирай книжку, як вибираєш друга; 3) Whatcanyouget(have)ofthecatbutherskin? — З поганої вівці хоч вовни жмут. Окличніприслів’я, як зазначає О.В. Кунін, в англійській мові не представлені [Кунин,2000: 258]. Щодо категорії часу, ванглійських прислів’ях переважає форма теперішнього часу та позачасова формадієслова, дуже рідко – минулий час:
Diamondcutdiamond.(Наскочила коса на камінь) [Баранцев, 1973: 18].
Умасиві паремій виділяються чотири загальні типи прислів’їв: питальні,розповідні двоскладові, односкладові непредикативні та односкладовіпредикативні (головним чином імперативні), кожен з яких характеризуєтьсяконкретними конституційними, змістовними та прагматичними властивостями. Багатерізноманіття моделей властиве для розповідних прислів’їв (з простим та складнимсинтаксисом). Моделі з формою простого розповідного речення головним чиномрепрезентовані типами S+P, S+P+DO, S+P+IO, S+P+AM, S+P+IO/DO+AM та інші (де S –підмет, P – присудок, DO – прямий додаток, IO – непрямий додаток, AM – різніобставини (часу, місця, причини і т.д) [Хавхун, 1998: 24].
Необхіднозазначити, що двоскладові речення-прислів’я утворюють найбільшу групупареміологічних одиниць. У них проявляються головні тенденції розвитку паремій.Спектр значень охоплює поле асертивної бажаності, переваги, попередження, щоінкорпорується у глибинну структуру прислів’їв з метою прищепити таскоординувати стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу.
Отже,синтаксична структура прислів’їв зазвичай будується за моделями простого абоскладного (складносурядного та складнопідрядного) речення [Коновець, 2000:9-10; Green,2000: 389]. Як правило, прислів’я включають 7±2 слів, що відповідаєможливостям оперативної пам’яті і мовця, і слухача [Pawley,1990: 4; Пропп, 2001: 17; Милюкова, 1987: 164; Hirsch,2002: 189]. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловленьрепрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами:розповідним, спонукальним і питальним (напр., Lifebeginsatforty,Givecreditwherecreditisdue,Whykeepadogandbarkyourself?)[Pawley, 1990: 7], із домінуваннямстверджувальних форм (99, 26% серед досліджуваних [Pawley,1990: 7: 9] 450 одиниць). Крім того, притаманні спонукальним прислів’ямімперативність та директивність [там само: 11] можутьбути виражені за допомогою розповідної моделі [Kuusi, 1998: 254-255].
Результатиряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свого існування набуваєдеяких лексико-граматичних змін [Kuusi,1998: 267]. Визначення допустимих меж лексико-граматичної варіативностіприслів’я, яка не порушує його дидактичного змісту слід віднести до питань, щоне отримали до цих пір остаточного вирішення.
Так, з одногобоку, константність структури прислів’я [Кунин, 1970: 196; Денисов, 1987: 7; Dundes,2000: 389; Pawley,1990: 15; Молчанова, 2004: 86; Ковалів, 2007: 37; Вяльцева, 1990: 133]дозволяє відносити його до класу лексикалізованих реченнєвих основ (lexicalizedsentence stems),як, наприклад, прислів’яAstitchintimesavesnine,на відміну від реченняА stitchintimesavestwenty-six,яке втратило статус конвенційного прислів’я.З прикладу видно, щолексичні зміни у складі прислів’я можуть призвести до появи варіантів, що єграматично правильними реченнями, але вже не сприймаються як прислів’я,оскільки традиційність вживання прислів’я забороняє зміни в йоголексико-граматичній основі [Avdikos,1976: 122].
Аналіз варіантіводного й того ж прислів’я, які містяться у пареміографічному словнику [Avdikos, 1976: 29] показав, що зміни улексико-граматичному складі прислів’їв можуть включати: вживання синонімів (напр.,Itisanillbirdthatfoulsitsownnest– Itisafoulbirdthatdefilesitsownnest),заміну архаїзмів на більш уживані лексичні одиниці (напр., Burntbairnsdreadthefire– Aburntchilddreadsthefire),варіативність модальних дієслів (напр., Accidents will happen inthe best regulated families – Accidentscanoccurinthe best regulated families), прийменників (напр.,Theappetitecomeswitheating– Theappetitecomesineating),артиклів (напр., Curiositykilledthecat– Curiositykilledacat),числа іменника (напр., Don’tcrossthebridgesbeforeyoucometothem– Don’tcrossthebridgetillyougettoit),часових форм дієслів (здебільшого, взаємозамінність форм теперішнього тамайбутнього неозначених часів) (напр., Bygonesarebygones– Bygonesshallbebygones),вживання пасивного стану замість активного (напр., Youcannotcatcholdbirdswithchaff– Oldbirdsarenottobecaughtwithchaff),зміни у тема-рематичному членуванні (напр., Thedarkesthouristhatbeforethedawn– Itisalwaysdarkestbeforethedawn),наявність синтаксичних розширювачів (обставини, означення) (напр., Appearancesaredeceptive– Appearancesoftendeceive),сполучникового й безсполучникового зв’язку (напр., Artislong,timeisfleeting — Artislongandtimeisshort),варіювання типів підрядних речень (напр., Ifthecapfits,wearit– Thosewhomthecapfits,letthemwearit)тощо. При цьому необхідно зазначити, що зміни у лексико-граматичному складіприслів’я обмежуються відносною стабільністю його образної структури тавживаних лексичних одиниць [Avdikos, 1976: 29].
Отже,однією з диференційних ознак прислів’їв та приказок вважається стійкість їхструктурно-змістової основи, оскільки вони відносяться до текстів жорстокоготипу, для яких характерні високий ступінь структурної цілісності, простотасинтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичних засобів.Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхня синтаксична структура побудована замоделями простого або складного речення. Вони актуалізуютьсяяк розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечнійформі. Аналізуючи пареміологічний фонданглійської мови, доходимо висновку, що лексико-граматичні засоби (архаїзми,синоніми, пасивний стан, розповідне двоскладове речення, порівняння, модальнідієслова, синтаксичні розширювачі) зустрічаються уструктурі майже кожної паремії.
1.2.3 Стилістичні засоби оформлення англійських паремій
При конкретному застосуванні того чи іншого образу зміствисловлюваної думки стає особливо ясним і дохідливим [Медведєв, 1982: 53].Наприклад, таке поняття як “праця” відтворюється у англійських прислів’ях задопомогою різних образів: Acatinglovescatchesnomice— Без труда немає плода; Hethatwouldeatthefruitmustclimbthetree— Безтрудів не їстимеш пирогів.
Образністьцих прислів’їв досягається стилістичними засобами, які містяться в образнійоснові вислову. Під стилістичним засобом розуміється спрямоване і свідомепосилення певної структури або семантичної риси мовної одиниці (нейтральної чиекспресивної), яке досягло узагальнення і типізації істало таким чином образом породжуючої моделі [Galperin, 1971 :37].
Взагалі стиль – це не лише сукупність прийомів, а й відбиття уповідомленні сприйняття оточуючої дійсності, образного бачення світу таобразного мислення, невід’ємного від емоційної оцінки за рахунок поєднаннястилістичних засобів, які поділяються на образотворчі та виразні.
Образотворчими засобами мови називають усі види образного вживанняслів, словосполучень та фонем, об’єднуючи їх загальним терміном«тропи». Їх суть полягає у зіставленні поняття, яке представлене утрадиційному вживанні лексичної одиниці, з поняттям, яке передається цією жодиницею у художній мові при виконанні спеціальної стилістичної функції. Найважливішимитропами характерними для прислів’їв, є метафора, метонімія,зіставлення, епітети та перифраз.
Виразні засоби, або фігури мовлення, не створюють образів, апідвищують виразність мовлення та посилюють емоційність за допомогоюевфонічних, фонетико-стилістичних засобів: рими, алітерації, асонансу. Цейрозподіл стилістичних засобів на образотворчі та виразно-умовні, оскількиобразотворчі засоби, тобто тропи, можуть виконувати також експресивну функцію,а виразні можуть брати участь у створенні образності та зображенні.
Прикладом образотворчо-виразних засобів є метафора, а їїрепрезентацію у структурі паремій можна розглянути у такому прислів’ї:Everyasslovestohearhimselfbray— Кожна жаба вихваляє своє болото. У цьому прислів’ї слово “ass” вживаєтьсяметафорично, і воно означає людину, яка дуже любить вихвалятися.Наведемо інший прикладвживання метафори у паремії:Nightingaleswillnotsinginacage— Золота клітка дляпташки неволя.У структурі цього прислів’я зустрічається не одна метафора. Першаметафора “cage” ототожнюється з неволею; друга метафора – це “nightingale”, якаозначає людину. Взагалі вживання двох метафор в одному вислові одночасно робитьйого цілком метафоричним.
Метафора – не єдиний троп, який є найчастотнішим у структурі прислів’їв.Привертає увагу велика кількість метонімій. У метонімічному значеннізустрічаються слова, в яких має місце зв’язок між почуттями та органом, якиййого створює, між органом та людиною, до якої він належить.Приклад вживання метонімії можна розглянути у такихприслів’ях: Anoxistakenbythehornsandamanbythetongue — Дурнийязик голові не приятель); Ahoneytongue, aheartofgall— На язицімедок, а на думці льодок.
У цих прислів’ях слово “tongue” вживається уметонімічному значенні, а саме позначає процес мовлення, слова, які можутьнашкодити людині, поставити її у скрутне становище, або слова, промовлені невід щирого серця.
Як ми вже побачили, метонімія відрізняється від метафори.Метафора, як правило, визначається [Єрченко,1994: 98] як приховане порівняння, здійснюване шляхомзастосування назви одного предмета до іншого і виявляє, таким чином, будь-якуважливу рису іншого. Метонімія, на відміну від метафори, яка базується наасоціації за схожістю, троп, який базується на асоціації за суміжністю. Вонаполягає в тому, що замість назви одного предмета вживається назва іншого,пов’язаного з першим постійним внутрішнім та зовнішнім зв’язками [Арнольд,1981: 98].
Іншою фігурою мовлення, яка часто зустрічається у прислів’ях, єповтор звуків, слів, морфем, синонімів. Повтори виконують функцію посилення, алексеми, які повторюються, в більшості випадків стоять поряд.
Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимовисновку, що образотворчі стилістичні засоби (метафора, метонімія, зіставлення,епітет, перифраз)зустрічаються у структурі майже кожної паремії. Але крімобразотворчих засобів ми стикаємося також із виразними засобами (рима,алітерація, асонанс), які, на відміну від перших, не створюють образів. Вонипідвищують прагматичний ефект висловлювання та посилюють його емоційність задопомогою звукового оформлення.
Проведений вище аналіз дозволив сформувати класифікацію мовнихзасобів реалізації англійських прислів’їв та приказок, наведену на рисунку 1.1.

/>
Рис.1.1. Мовні засоби реалізації англійських прислів’ївта приказок.
Зрисунку видно, що вивчення структурно-семантичних особливостей перекладупареміологічних одиниць доцільно проводити у співвіднесенні з такими мовнимизасобами реалізації паремій: фонетичні (рима, алітерація, асонанс),лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння, розповідне двоскладоверечення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі),стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори, метонімії, перифрази).
Висновкидо розділу 1
Для визначеннялінгвістичного статусу прислів’їв та приказок найбільш доцільним вбачаєтьсявикористання у межах нашого дослідження терміну текст малої форми, оскількийого специфіка полягає у відсутності чіткої фабули, структурно-композиційнихпараметрів звичайних текстів, зафіксованого авторства та дійових осіб.Характерними лінгвістичними ознаками актуалізованих у мовленні паремій якбіфункціональних комунікативно-номінативних одиниць є стислість, синтаксичназамкненість, евфонічність та інтонаційна цільнооформленість.
Ретроспективний огляд вивчення паремій засвідчив, що виникненняприслів’їв бере початок з часів первіснообщинного ладу. Прислів’я та приказки впереважній більшості створюються самим народом. Їхніми джерелами були відомінародні пісні, казки, байки, анекдоти. В англійській мові багато прислів’їв таприказок було популяризовано або створено відомими письменниками та поетами.Іншим важливим джерелом англійських прислів’їв є запозичення з інших мов та зБіблії. Встановлено, що з часом і народне, і літературне джерела зливаються.Усі перераховані чинники виникнення паремій є характерними і для англійських, ідля українських мов, що необхідно буде враховувати під час дослідженняособливостей їх перекладу.
Синтаксичнаструктура прислів’їв, зазвичай, будується за моделями простого або складного(складносурядного та складнопідрядного) речення. Як правило, прислів’явключають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам’яті і мовця, іслухача. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловленьрепрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами:розповідним, спонукальним і питальним, із домінуванням стверджувальних форм.Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі.
Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимовисновку, що образотворчі стилістичні засоби (метафора, метонімія, зіставлення,епітет, перифраз) зустрічаються у структурі майже кожної паремії. Але крімобразотворчих засобів паремії характеризуються також виразними засобами (рима,алітерація, асонанс), які, на відміну від перших, не створюють образів. Вонипідвищують прагматичний ефект висловлювання та посилюють його емоційність задопомогою звукового оформлення.
Мовнізасоби реалізації англійських прислів’їв та приказок: фонетичні (рима,алітерація, асонанс), лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння,розповідне двоскладове речення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичнірозширювачі) та стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори,метонімії, перифрази) слугуватимуть підґрунтям для формуванняекспериментального корпусу та для вивчення особливостей перекладу англійськихприслів’їв та приказок на українську мову.

Розділ 2.Особливості відтворення структурно-семантичної побудови англійськихпареміологічних одиниць в українських перекладах
 
2.1 Розглядтеоретичних і експериментальних досліджень засобів та способів перекладупаремій
 
Як відомо,англійська та українська культури відрізняються своїми традиціями, звичаями,поглядами, реаліями, світосприйняттям, що зумовлює одну з найбільших проблемпри перекладі. Зберегти культурну специфіку мови оригіналу в мові перекладу –це завдання особливої складності [Карпець,2008: 1].
Адекватне відтворення прислів’їв і приказок складає особливуперекладацьку проблему. На відміну від лексичних одиниць, фразеологізмів,еквівалентних слову, у прислів’їв і приказок образний зміст, тобто їх внутрішняформа зберігає свою значущість. Носії мови не лише знають сенс прислів’я іситуації, в яких її слід вживати, але і сприймають образ, метафору чипорівняння, що формує прислів’я. Звичайно, початкові реалії, пов’язані звиникненням прислів’я, забуваються. Але двоплановість прислів’їв зберігається.Їх прямий сенс і сенс іносказання співіснують. Сенс вільного поєднання, щолежить в основі прислів’я, і зміст іносказання актуалізуються в мові. Томуперекладачу важливо передати ці її обидва компоненти: і сенс прислів’я, іметафоричний зміст [Раєвська, 1991: 34].
Нагадаємо,що прислів’я визначаються як закріплені у мові стійкі образні судження, якімають повчальний зміст, виражають певну мораль та часто мають звуко-ритмічнуорганізацію. З огляду на ці ознаки прислів’їв, В.Виноградов [Виноградов, 2001:185] виділяє п’ять можливих типів перекладу прислів’їв:
1) повнимвідповідником (еквівалентом), коли в мові перекладу є прислів’я, якерівнозначне за змістом, функцією та стилістичними характеристиками прислів’ю вмові оригіналу. Метафора, закріплена в прислів’ї, повинна спиратися наідентичні образи. Повні еквіваленти часто зустрічаються у так званихінтернаціональних прислів’ях та крилатих висловах, які беруть свій початок відміфічних або біблійних джерел [Виноградов, 2001: 185];
2) частковимвідповідником, коли прислів’я мови перекладу еквівалентне прислів’ю мовиоригіналу за змістом, функцією та стилістичним забарвленням, але відрізняєтьсясвоїм образним значенням. Наприклад, вислів red herring, якийперекладається як відволікаючий маневр, має такі аналоги в українськіймові як замилити очі, задурити голову; рaint the town red – ванглійській мові використовується на позначення гарного проводження часу,веселої прогулянки. В українській мові зустрічається такий його аналог: відірватисяна повну;
3) при передачіприслів’їв нерідко використовується прийом калькування. Прислів’я відтворюєтьсямайже дослівно, але контекст підказує реципієнту, що він має справу зі стійкимзворотом, наприклад, red rag to a bull — червоний колір для бика,тобто той, що дратує [Виноградов, 2001: 186];
4) так званим«псевдодослівним» відповідником, коли перекладач вважає за потрібне вжитиприслів’я мови оригіналу, або при відсутності в мові перекладу повного абочасткового еквіваленту. В цьому випадку перекладач «винаходить» прислів’я тавідтворює без модифікацій або з незначними змінами образний зміст прислів’яоригіналу, таким чином зберігаючи його зміст [Виноградов, 2001: 190];
5) описовимперекладом, тобто шляхом переказу фразеологізму, який зумовлений відсутністю вмові перекладу необхідних відповідників та неможливістю калькування: Bewareof reds under the beds — Пильнуйте! Комуністи всюди [Виноградов, 2001:190].
Як бачимо,існують різні способи адекватної передачі приказок та прислів’їв українськоюмовою. Г. Салямов [Карпець, 2007: 2] розділяє ідею В. Виноградова щодоспособів перекладу паремій, стверджуючи, що зазвичай використовується п’ятьможливих способів їх перекладу:
1) повний еквівалент;
2) частковий еквівалентний переклад;
3) підбір псевдовідповідника;
4) описовий переклад;
5) калькування.
При цьомувважають[Мостовий, 1993: 55],що,оскільки у пареміологічних одиницях часто міститься метафоричний елемент, то їхне можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражененаціональне забарвлення, що призводить до того, що паремії часто не маютьабсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу прислів’їв таприказок полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукативідповідний український варіант.
З точки зоруперекладу приказок та прислів’їв, Кочерган М. [Кочерган,1999: 41]розділяє їх на 3 групи.
До першої групивідносяться такі прислів’я й приказки, які повністю співпадають з українськими— і по смислу, і по формі, тобто по описуваному образу або складових компонентах,наприклад: All that glitters is not gold. — Не все те золото, що блищить; Asa man sows, so shall he reap. — Як посієш, так і пожнеш; New brooms sweepclean. —Нова мітла по-новому мете [Дубенко, 2004: 96].Неспівпадіннячисла в українській та англійській приказці в останньому прикладі не маєсуттєвого значення, тому ми включаємо його до першої групи.
Такі приказки таприслів’я, які повністю співпадають в різних мовах, мають своїм джереломспільний прототип і часто є калькою з грецької або латинської, рідше інших мов.
До другої групиналежать прислів’я і приказки, які співпадають по змісту, але не співпадають заобразом, який лежить в їх основі, наприклад:
Toomany cooks will spoil the broth. — У cеми няньок дитя без носа; As well behanged for a sheep, as for a lamb. — Сім смертям не бути, а одної не минути; Tobuy a pig in a poke. — Купити кота в мішку [Дубенко,2004: 313].
При перекладітаких паремій рекомендується користуватися саме такими відповідниками, якізакріпилися в мові, оскільки перекладач повинен притримуватися принципуперекладу чогось звичного таким же звичним. У протилежному випадку приказка абоприслів’я викличе у читача враження чогось несподіваного та оригінального. Томуанглійську приказку At a snail’s pace — Як на волах, не можнаперекладати Із швидкістю равлика.
До третьої групивідносяться приказки та прислів’я, які не мають відповідників в українськіймові — ні за змістом, ні за образом. Вони перекладаються або описово, або задопомогою приказки, створеної перекладачем, наприклад: Little pitchers havelong/ wide ears. — Діти люблять слухати розмови дорослих;В малих дітей великі вуха.
Як прикладвдалого відтворення приказки у перекладі можна навести англійський перекладтакого місця роману Л.Толстого «Война и мир»:
Ерема,Ерема, сидел бы ты дома, точил свои веретена. — Jerome, Jerome, do not roam,but mind spindles at home (Переклад А.і Л.Мод)[Кочерган, 1999: 43].
Незважаючи нате, що при перекладі цього прикладу вжито іноземне ім’я, дуже вдало збереженоримовану форму приказки, її ритмічну рівновагу, а також досить вірно переданоїї зміст.
У тих випадках,коли прислів’я і приказки мають чітко виражений національний характер, вони неможуть бути використані при перекладі, не зважаючи на те, що вони повністюспівпадають за змістом. Так, англійську приказку to carry coal to Newcastle неможна перекладати російською приказкою ездить в Тулу со своим самоваром, оскількице внесло би в переклад чуже національне забарвлення. У таких випадкахдоводиться або давати близький до оригіналу переклад, робити описовий перекладабо перекласти цю приказку із зміною образу:Ніхто не возить вугілля вНьюкасл; В ліс дрова возити; В криницю воду лити [Кочерган,1999: 56].
Проаналізувавшилінгвістичні джерела, присвячені особливостям перекладу паремій, ми дійшливисновку, що більшість вчених-лінгвістів розрізняють п’ять способів перекладупаремій: повний відповідник (еквівалент), частковий відповідник,“псевдодослівний” відповідник, описовий переклад, калькування, які і будутьнами детально проаналізовані під час подальшого дослідження.
2.2Аналіз способів перекладу англійських паремій
Дослідженняструктурно-семантичних особливостей перекладу пареміологічних одиницьздійснювалося на основі сформованого нами експериментального корпусу, якийналічує 450 одиниць. При цьому нами враховувалися такі труднощі, можливі приперекладі паремій: 1) відсутність відповідного прислів’я в англійській абоукраїнській мовах, наприклад, За радістю горе за п’яти уходить; 2)розходження в емоційному і національному забарвленнях українських прислів’їв таїх англійських відповідниках, наприклад, Не одразу Москва будувалась далеконе завжди можна передати прислів’ям Romewasnotbuiltinaday;3) необхідність урахування випадків, коли ситуація вимагає дослівної передачінаціонально забарвленого українського прислів’я.
2.2.1Переклад паремій еквівалентом
Підеквівалентністю у теорії перекладу слід розуміти збереження відносної рівностізмістовної, змістової, семантичної, стилістичної і функціонально-комунікативноїінформації, що міститься в оригіналі і перекладі. Слід підкреслити, щоеквівалентність оригіналу і перекладу — це, насамперед, спільність розумінняінформації, що міститься в тексті, включаючи й ту, що впливає не тільки нарозум, але і на почуття реципієнта та яка не лише експліцитно виражена втексті, але й імпліцитно віднесена до підтексту. Еквівалентність перекладузалежить також від ситуації породження тексту оригіналу і його відтворення вмові перекладу. Таке трактування еквівалентності відбиває повноту і багаторівністьцього поняття, пов’язаного із семантичними, структурними, функціональними,комунікативними, прагматичними та жанровими характеристиками. Причому всізазначені в дефініції параметри повинні зберігатися в перекладі паремій, алеступінь їхньої реалізації буде різний в залежності від тексту, умов і способуперекладу [Латышев, 2008: 78].
Повноювідповідністю (еквівалентом) прислів’я перекладається тоді, коли в мовіперекладу є відповідник, рівнозначний по сенсу, функції і стилістичнимхарактеристикам прислів’ю оригіналу і співпадає з ним повністю або здебільшогопо образному змісту. Іншими словами, метафора, поміщена в прислів’ях, повиннаспиратися на ідентичні образи [Раєвська,1991: 36]. У нашому дослідженнібуло зафіксовано 28,44%випадків перекладу пареміологічних одиниць повним відповідником. Наведемоприклади перекладу прислів’їв та приказок за джерелом [Дубенко,2004]шляхомповного відповідника:
Вовкі полічених овець краде. — Awolfguzzlescountedsheeptoo;З вовками жити – по-вовчому вити. — Onemusthowlwiththewolves;Біда вівцям, де вовк пастушить. — Tosetthewolf– tokeepthesheep;Лихий чоловік у громаді, що вовк у стаді. — Abadmanislikeawolfintheflock;Там вовк не бере, де сам живе. — Awolfdoesn’tstealwherehelives;Велика риба маленьку цілою ковтає. — Thegreatfisheatsupthesmall;Риба та гості через три дні псуються. — Fishandcompanystinkinthreedays;Не вчи рибу плавати. — Neveroffertoteachfishtoswim;Дарованому коневі в зуби не заглядають. — Neverlookagifthorseinthemouth;Замкнув стайню, як коней вкрали. — Itistoolatetoshutthestabledoorafterthehorsehasbeenstolen;Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається. — Ahorsestumblesthathasfourlags;Силуваним конем не поїдеш. — Youcantakeahorsetothewaterbutyoucannotmakehimdrink.
Якбачимо, у цьому способі відтворення прислів’їв та приказок не втрачається їхнялексична образність. Було з’ясовано, зокрема, якщо це риба в українській мові,то вона залишається рибою і в англійській мові, так само як і вовк, і кінь, іт.д. При цьому способі перекладу порушується лише структура речення, що й єрозбіжністю зі способом відтворення за допомогою калькування.
Аналізуючиструктурні особливості цих паремій, їх автосемантичність, однозначність,зазначимо існування в змісті прислів’їв культурних концептів, які і дозволяютьвиділяти рамки їх використання. Граматична форма українських варіантівприслів’їв відповідає характеру їх змісту в англійській мові. Прислів’я,які перекладаються повним відповідником, мають переважно, структуру розповіднихречень.
Підчас формування експериментального корпусу нами було встановлено, що повніеквіваленти досить часто (у 28,44 % від загальної кількості одиниць)зустрічаються у так званих інтернаціональних прислів’ях і крилатих виразах,висхідних до біблейських і міфологічних джерел. Переклад за допомогою повноговідповідника застосовується в тому випадку, коли паремії мають однаковепоходження в обох мовах. Такими джерелами можуть бути [Кунин, 1996: 20]: …………
-грецькаабо інша міфологія: Cassandra warning “застереження Кассандри”;
— древня історія або література:I came, I saw, I conquered. — Прийшов,побачив, переміг;…
— Біблія або вислови за біблійним сюжетом: the ten commandments — десять заповідей;
-сучасналітература або історичні джерела, які відносяться до різних мов: Myhouse is my castle. — Мій дім – моя фортеця;……………………………
-вирази,які належать видатним англійським та американським авторам: Bettera witty fool than a foolish wit. — Краще розумнийдурак, ніж глупий мудрець.
Отже,вивчення ілюстративного матеріалу засвідчило, що переклад пареміологічниходиниць повним відповідником становить 28,44 % від загальної кількості (450одиниць) проаналізованих прислів’їв і приказок.
2.2.2Переклад паремій частковим відповідником
Частковимвідповідником перекладається прислів’я, коли прислів’я мови перекладуеквівалентне прислів’ю мови оригіналу за сенсом, функцією і стилістичнимзабарвленням, але розрізняється своїм образним змістом [Авксент’єв, 1997: 26]. Наведемо приклади такого перекладу:
Вовквовка не кусає. – Dogdoesn’teatdog.– дослівно: собака не їсть собаку; Вовк линяє, а натури не міняє. – Theleopardcannotchangeitsspots.– дослівно: леопард не в змозі замінити свої плями; Замкнув вовка межи вівці. -Putacatamongthecanaries.– дослівно: заперли кота серед канарейок; Бережіть козла спереду, коня ззаду. — Bewareofasilentdogandstillwater.– дослівно: бережіться мовчазного собаки та сталої води; Знайся кінь з конем,віл з волом, свиня з свинею, рівня з рівнею. – Geesewithgeeseandwomenwithwomen.– дослівно: гусаки з гусаками, а жінки з жінками.
Розібравшицей спосіб відтворення, можемо узагальнити, що з його використанням втрачаєтьсялексична відповідність. Бачимо, що досить частим є вживання метафори. Іншимисловами, при перекладі за допомогою часткового відповідника, прислів’я мовиперекладу залишається еквівалентним прислів’ю мови оригіналу по сенсу, функціїі стилістичному забарвленню, але втрачає образну відповідність. Візьмемо,наприклад, перше прислів’я, у якому образ вовка змінюється на образ собаки.Подібна заміна прослідковується майже в усіх досліджуваних прислів’ях таприказках, які становлять 17,33 % від загальної кількості (450) проаналізованихнами одиниць.
Заструктурно-семантичними особливостями, прислів’я – закінчені судження, які, якми бачимо, мають дієслово та підмет, а приказки уявляють собою лише натяк насудження. Нами було з’ясовано також,що за допомогою підбору часткового відповідника образна основа паремій уперекладі зберігається, але з деякими змінами лексичного і граматичногохарактеру. Наприклад, Baker’s/printer’sdozen. — Чортова дюжина; Thedevil is not as black as he is painted. — Не такий страшний чорт, як йогомалюють. При такому перекладі слід враховувати,що український образ повинен бути нейтральним щодо національного забарвлення[Кунин, 1996: 24]. Як бачимо, паремії, які перекладаються частковимвідповідником, за своєю структурою – лише розповідні речення.
Таким чином,аналіз експериментального корпусу паремій дозволяє констатувати, що перекладпаремій частковим відповідником складає 17,33% від загальної кількості (450) проаналізованих намиодиниць.
2.2.3Переклад паремій за допомогою калькування
Припередачі прислів’їв нерідко використовується прийом калькування. Калька непіддається ніякій персональній ритмічній і метафоричній організації. Прислів’явідтворюється майже дослівно і сам контекст підказує, що читач має справу зістійким зворотом, відтворним по оригіналу. Іноді навіть у самому авторськомутексті є ввідні пояснення, що вказують на пареміологічну одиницю: «як говоритьприслів’я», «як завжди говорять», «всім відомо, що» і т.п. [Авксент’єв, 1997: 24]. Наведемо приклади перекладупаремій за допомогою калькування:
Вовкв овечій шкурі. — Awolfinsheep’sskin;Голодний як вовк. — Ashungryasawolf;Людина людині вовк. — Amanisawolftoaman;Ні риба ні м’ясо. — Neitherfishnorflash;Риба починає псуватися з голови. — Fishbeginstostinkatthehead.
Унаведених прикладах, як бачимо, зберігається повна специфіка прислів’я чиприказки. Таким чином встановлено, що спосіб перекладу за допомогою калькуваннязберігає усі образні лексеми в їх початковій формі, у формі мови оригіналу. Вбагатьох вищезазначених прикладах, відсутні дієслова, тобто речення не єпредикативними. За структурно-семантичними особливостями – це розповіднізакінчені речення. При цьому перекладі необхідно пам’ятати, що [Верба, 2003:33]:
– образ повинен бути зрозумілим, аметафоричне, переносне значення має виходити з прямого значення, наприклад, Littlepitchers have long ears. — У малих дітей великі вуха;
– якщо в перекладі є реалія, то вонаповинна бути зрозумілою українському читачеві: To carry coal to Newcastle. — Ніхто не возить вугілля в Ньюкасл;
– перекладу слід надати форму паремії: Romewas not built in a day. — Не зразу Рим будувався.
Отже, напідставі проведеного дослідження, було встановлено, що за допомогою калькуванняперекладаються паремії, які складають 29,11 %від загальної кількості (450) пареміологічних одиниць.
2.2.4Переклад паремій “псевдодослівним” відповідником
До «псевдодослівних» відповідників вдаються [Алефіренко, 1984:27], коли перекладач уважає недоцільним використовувати наявні в мовівідповідники або коли в ньому взагалі немає повного або часткового еквівалентаприслів’я. У цьому випадку перекладач «винаходить» прислів’я, відтворюючи безмодифікацій або з деякими змінами образний зміст оригінального прислів’я і,звичайно, зберігаючи його сенс. При створенні такого «псевдоприслів’я»використовуються образні і звуко-ритмічні засоби. Словосполучення лишестилізується під прислів’я. У читача має скластися враження, що створенеприслів’я існує в мові перекладу або що це іноземне прислів’я, відтворенезасобами рідної мови із збереженням ознак прислів’їв, і їх характеристик.Відповідність, «псевдоприслів’я», – завжди результат творчого відтворенняречення мови оригіналу, наприклад:
Баба з воза – кобилі легше. — Agoodriddancetobadrubbish. –дослівно: добра прогулянка на погане сміття; Щоб рибку з’їсти, треба в водулізти. -Thecatwouldeatfishandwouldnotwetherfeet. – дослівно: кіт з’їсть рибку та не замочить її ноги; Як вовка негодуй, а він все в ліс дивиться. — Naturedrawsmorethantenoxen. –дослівно: природа приваблює більш ніж десять волів; На свиню хоч і сідлонадінь, то все конем не буде. — Anassisbutanass, thoughladenwithgold. –дослівно: осел так і залишиться ослом, навіть якщо він завантажений золотом;Битись, як риба об лід. — Toholdawolfbytheears. – дослівно: утримувати вовка за вуха (тобто вговорюючизалишитись).
Як бачимо, у цьому способі відтворення паремій, зазвичай, лексика,в даному випадку зоонімічна, не зберігається. Мидослідили, що при перекладі паремій “псевдодослівним”відповідником, практично повністю змінюється лексичний фон прислів’я чиприказки. Паремії, які перекладаються “псевдодослівним” відповідником –розповідні двоскладові речення, які містять у собі велику кількістьсинтаксичних розширювачів.
Отже,переклад пареміологічних одиниць “псевдодослівним” відповідником становить 25,11%від загальної кількості (450) досліджених нами одиниць.
2.2.5Переклад паремій шляхом описового перекладу
Розглянемоще один спосіб відтворення паремій – описовий переклад.Відсутністьнеобхідних відповідників і неможливість дослівного калькування впливають навибір цього способу відтворення пареміологічних одиниць. Він зводиться дотлумачення, пояснення прислів’я, яке в перекладеному тексті практично перестаєіснувати як самостійна мовна одиниця і немов розчиняється в контексті. Притакому способі перекладу неминучі стилістичні й інформаційні втрати[Алефіренко, 1984: 22]. Наведемо приклад цього способу перекладу прислів’їв:
Вкаламутній воді риба ловиться краще. — Itisagoodfishingintroubledwater.
Намибуло встановлено, що при застосуванні описового перекладу під час відтворенняпаремій лексичний фон зберігається лише частково. Образна лексика, звичайно,порушується. Взагалі при такому способі відтворення перекладач має привілеюобирати чи залишати образну лексику оригіналу, або змінити її. Наприклад,наведене прислів’я можна було б перекласти з української мови на англійськутаким чином: Wecancatchmuchfishintroubledwater.У цьому випадку зоонімічна лексика зберегла би форму оригіналу. При цьомуперекладі вжито стилістичний мовний засіб перекладу – перифраз. Та якщо б мивзяли за основу оригіналу англійський варіант цього прислів’я Itisagoodfishingintroubledwaterта відтворили на українську мову прислів’ям В каламутній воді риба ловитьсякраще, тоді спосіб відтворення можна було б віднести до способу перекладу«псевдодослівним» відповідником.
Отже,проаналізувавши загальну кількість (450) пареміологічних одиниць, нами буловстановлено, що найменш уживанішим (4,44 %) при відтворенні прислів’їв іприказок є описовий переклад.
Проведений вище аналіз способів відтворення прислів’їв та приказокдозволив сформувати процентне співвідношення використання того чи іншогоспособу перекладу паремій, наведене на рисунку 2.1.
/>
Рис.2.1. Процентне співвідношення використання способів перекладу паремій

Зрисунку 2.1. видно, що перекладачі надають перевагу чотирьом з п’ятьох засобівперекладу паремій, а саме, повному відповіднику (еквівалент) (28,44%),частковому відповіднику (17,33%), калькуванню (29,11%) та “псевдодослівному”відповіднику (25,11%), приклади відтворення пареміологічних одиниць шляхомописового перекладу складають лише 4,44% від загальної кількості (450 одиниць) проаналізованихнами паремій, тобто не є частотними.
Висновкидо розділу 2
Вивченнятеоретичних та експериментальних джерел, присвячених перекладу паремій,дозволяє узагальнити, що адекватне відтворення прислів’їв і приказок складаєособливу перекладацьку проблему. Існує декількаспособів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. Пристворенні експериментального корпусу нашого дослідження, ми користувалисяспособами перекладу паремій запропонованих В.Виноградовим, а саме: повнийвідповідник (еквівалент), частковий відповідник, «псевдодослівний» відповідник,описовий переклад та калькування.
Повноювідповідністю (еквівалентом) перекладається прислів’я, коли в мові перекладу євідповідник, рівнозначний по сенсу, функції і стилістичним характеристикамприслів’ю оригіналу та співпадає з ним повністю або в основі своєї по образномузмісту.
Частковавідповідність застосовується у випадку, коли прислів’я мови перекладуеквівалентне прислів’ю мови оригіналу по сенсу, функції і стилістичномузабарвленню, але розрізняється своїм образним змістом.
Калька непіддається ніякій персональній ритмічній і метафоричній організації. Прислів’явідтворюється майже дослівно, і сам контекст підказує, що читач має справу зістійким зворотом, відтворним за оригіналом.
До“псевдодослівних” відповідників вдаються, коли перекладач вважає недоцільнимвикористовувати наявні в мові відповідності або коли взагалі немає повного абочасткового еквівалента прислів’я. У цьому випадку перекладач «винаходить»прислів’я, відтворюючи без модифікацій або з деякими змінами образний змісторигінального прислів’я і, звичайно, зберігаючи її сенс.
Описовийпереклад зводиться до тлумачення, пояснення прислів’я, яке в перекладеномутексті практично перестає існувати як самостійна мовна одиниця і немоврозчиняється в контексті. При такому способі перекладу неминучі стилістичні іінформаційні втрати.
Уструктурно-семантичному значенні, прислів’я є закінченими реченнями. Переважноце розповідні двоскладові речення із замкнутою структурою, які мають смисловута інтонаційну завершеність, категорії предикативності та модальності. В їхоснові лежать не цілісні смислові речення, а судження. Майже кожнапроаналізована паремія має такі мовні засоби реалізації: метафора, алітерація,асонанс, рима, перифраз та зіставлення.
Проаналізувавши450 пареміологічних одиниць, ми дійшли висновку, що при перекладі прислів’їв таприказок перекладачі надають перевагу чотирьом з п’ятьох засобів перекладупаремій, а саме, повному відповіднику (еквівалент) (28,44%), частковомувідповіднику (17,33%), калькуванню (29,11%) та “псевдодослівному” відповіднику(25,11%), приклади відтворення пареміологічних одиниць шляхом описовогоперекладу складають лише 4,44% від загальної кількості (450 одиниць)проаналізованих нами паремій, тобто не є частотними.
 

Висновки
Для визначеннялінгвістичного статусу прислів’їв та приказок найбільш доцільним вбачаєтьсявикористання терміну «текст малої форми», оскільки його специфіка полягає увідсутності чіткої фабули, структурно-композиційних параметрів звичайнихтекстів, зафіксованого авторства та дійових осіб. Характерними лінгвістичнимиознаками актуалізованих у мовленні паремій як біфункціональнихкомунікативно-номінативних одиниць є стислість, синтаксична замкненість,евфонічність та інтонаційна цільнооформленість.
Ретроспективний огляд вивчення паремій засвідчив, що виникненняприслів’їв бере початок з часів первіснообщинного ладу. Прислів’я та приказки впереважній більшості створюються самим народом, багато було популяризовано абостворено відомими письменниками та поетами, а також запозичено з інших мов та зБіблії. Усі перераховані чинники виникнення паремій є характерними і дляанглійських, і для українських мов.
Синтаксичнаструктура прислів’їв, зазвичай, будується за моделями простого або складного(складносурядного та складнопідрядного) речення. Як правило, прислів’явключають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам’яті і мовця, іслухача. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловленьрепрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами:розповідним, спонукальним і питальним, із домінуванням стверджувальних форм.Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі.
Мовнізасоби реалізації англійських прислів’їв та приказок: фонетичні (рима,алітерація, асонанс), лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння,розповідне двоскладове речення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичнірозширювачі) та стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори,метонімії, перифрази) слугували підґрунтям для формування експериментальногокорпусу та для вивчення особливостей перекладу англійських прислів’їв таприказок на українську мову.
Вивченнятеоретичних та експериментальних джерел, присвячених перекладу паремій,дозволило узагальнити, що адекватне відтворення прислів’їв і приказок складаєособливу перекладацьку проблему. Існує декількаспособів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. Пристворенні експериментального корпусу нашого дослідження, ми користувалисяспособами перекладу паремій запропонованих В.Виноградовим, а саме: повнийвідповідник (еквівалент), частковий відповідник, «псевдодослівний» відповідник,описовий переклад та калькування.
У структурно-семантичномузначенні, прислів’я є закінченими реченнями. Переважно, це розповіднідвоскладові речення із замкнутою структурою, які мають смислову та інтонаційнузавершеність, категорії предикативності та модальності. В їх основі лежать нецілісні смислові речення, а судження. Майже кожна проаналізована паремія маєтакі мовні засоби реалізації: метафора, алітерація, асонанс, рима, перифраз тазіставлення.
Проаналізувавши450 пареміологічних одиниць, ми дійшли висновку, що при перекладі прислів’їв таприказок перекладачі надають перевагу чотирьом з п’ятьох засобів перекладупаремій, а саме, повному відповіднику (еквівалент) (28,44%), частковомувідповіднику (17,33%), калькуванню (29,11%) та “псевдодослівному” відповіднику(25,11%), приклади відтворення пареміологічних одиниць шляхом описовогоперекладу складають лише 4,44% від загальної кількості (450 одиниць)проаналізованих нами паремій, тобто не є частотними.

Summary
 
The paper is dedicated to the study of translation techniques ofEnglish proverbs and sayings into Ukrainian by means of establishing theirstructural and semantic features.
The object of our work is structural and semantic features of English and Ukrainian proverbsand sayings. The subject is the means of rendering linguisticpeculiarities of English proverbs and sayings into Ukrainian.
Theresults of the theoretical analysis and experimental data of the linguisticspecificity of English proverbs and sayingsprove that the term “text of a small form” is the most appropriate for thedefinition of proverbs or sayings since they don’t have a clear subject matter,but are characterized by the structural composition typical of a common text.
Thelinguistic peculiarities of proverbs and sayings are compressionand syntactical rigidity. Fromthe structural and semantic point of view, proverbs are complete sentences.Mostly, they are narrative dissyllabic sentences with a closed system that havesemantic and intonation completeness, the category of predication and modality.They are based on judgments rather than on coherent semantic sentences.……………
The syntactic structure of proverbs is usuallybuilt following the model of simple and complex (compound coordinated andsubordinated) sentences. Typically, proverbs include 7+-2 words, the numberthat corresponds to the capacity of operational memory of the speaker oflistener. Affirmative or negative communicative types of utterances arerepresented in the sayings and proverbs by three syntactic-structural subtypes:narrative, imperative and interrogative, with dominance of affirmative forms.
The summary of theoretical ideas andexperimental data on the linguistic means realizing English proverbs and sayingsmade it possible to systemise these means as follows: phonetic (rhyme, alliteration, assonance),lexico-grammatical (archaisms, synonyms, comparison, narrative dissyllabicsentences, passive voice, modal verbs, syntactic secondary extenders) and stylistic(comparisons, epithets, repetitions, metaphor, metonymy, periphrasis). Thepresented systematisation served as the basis for the study of the translationspecificity of the linguistic means creating English sayings and proverbs.
The conducted withinthe scope of the research aim systematisation of different translationtechniques allowed us to use methods suggested by V.Vynogradov, namely: complete analogue (equivalent), partialanalogue, “pseudo-word-for-word” analogue, descriptive translation and tracing.
Following the research theoretical basis, we examined 450 English proverbs and sayings. It has been established that the most common means ofEnglish proverbs and sayings translation is by tracing(29,11%). Otherfrequently used translation techniques are: full analogue(equivalent) (28,44% of the analyzed proverbs and sayings), “pseudo-word-for-word” analogue (25,11%), partial analogue (17,33%). Thetranslation of proverbs and sayings by descriptive technique comprises only4,44% from the total number (450 units) of analyzed proverbs and sayings.

Списоквикористаної літератури
 
1. Авксент’єв Л.Г. Cучаснаукраїнська мова. Фразеологія. — Х.: Вища школа, 1997. – С. 21-26.
2. Алефіренко М.Ф. Проблема фразеологічногорівня мови // Мовознавство. – 1984. – №5 – С. 22-27;
3. Амосова Н.Н. Основы английскойфразеологии. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 208 с.
4. Аникин.П.В.Мудрость народов // Пословицы и поговорки народов Востока. – М.: Изд-вовосточной литературы, 1987. – С. 7-17.
5. АрнольдИ.В.Стилистика современного английского языка (Стилистикадекодирования). – Л.: Просвещение, 1981. – C.98.
6. Ахманова О.С. Словарь лингвистическихтерминов. М.: Издательство Советская энциклопедия,1966. – 576 с.
7. Баранцев К.Т. Английские пословицы и поговорки.– К.: Радянська школа, 1973.– 175 с.
8. Буковская И.О., ВяльцеваС.И. О критериях отбора и употреблении английских пословиц // Словарьупотребительных английских пословиц: 326 статей / 3. И. Дубянская и др. – 3-еизд., стереотип. — М.: Рус. яз., 1990. – С. 8-15, 147.
9. Верба Л.Г. Граматика сучасноїанглійської мови. – М.: ВП Логос, 2003. – С. 33.
10. Виноградов В.В. Избранные труды.Лексикология и лексикография. – М.: Наука, 2001. – С. 185-190.
11. ГавринС.Г. Фразеология современного русского языка: Учебное пособие по спецкурсу дляфилологов. – Пермь: Русский дом, 1974. – 158 с.
12. Гвоздев В.В. Место пословиц какструктурно-семантических образований в языке: Автореф. дис.… канд. филол.наук. – М., 1983. – 15с.
13. ГолубовськаІ.О.Етнічні особливості мовних картин світу. Монографія. – К.: Логос, 2004. – 72 с.
14. Даль В. Напутное // Пословицы русскогонарода. Сборник В. Даля: В 2 т. – М.: Художественная литература, 1999. – Т. 1.– С. 5-26.
15. Денисов К.М. Эмоциональность и еёвыражение в речи // Фонетика устного текста: Меж вуз. сб. науч. трудов /Редколлегия: Г.М. Вишневская и др. – Иваново, 1987. – С. 7-39.
16. Дмитренко В.А., Григор’єва Л.М. Деякітипологічні риси текстів малих форм фольклору з комічними елементами //Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. – К.: Вид. центрКДЛУ. – 2000. – Вип. 4. – С. 83-90.
17. Дубенко О.Ю.Англо-американські прислів’я та приказки. – К.: Новакнига, 2004. – 416 с.
18. Дубровин Н.И. Русско-английский словарь:А-Я: более 8000 слов и выр.:пособие для учащихся. – М.: Просвещение, 1997. – С. 7.
19. ЗахароваА.А.Использование телекоммуникаций в формировании межкультурного общения приобучении иостранному языку в техническомвузе. – Ростов н/Д.: Ростов, 2001. – С. 115-117.
20. Єрченко П.Г. Іноземна філологія. //Респ.Міжвід.наук. Зб. — Львів: .- 1994. – Вип. 107. – С. 98.
21. Карпець Л.А. Український спортивнийжаргон: структурно-семантичний аспект: Дис… канд. філол. наук: 10.02.01 /Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2006. — 192 с..
22. Ковалів С.О. Семантична структурадієслів – членів синонімічних рядів “Утішання” та “Заспокоювання” у сучаснійанглійській мові. / Львівс. націон. ун-т. імені І. Франка. – Львів, 2007. – С.20-37.
23. Коновець С. П. Експресивнізасоби використання фразеологічних одиниць в іспанській періодичній пресі (наматеріалах газети «EL PAІS») // Вісн. Київ. ун-ту. – Сер. Іноземна філологія. –К., 2000. – Вип. 28. – С. 9-10.
24. Корень О.В. Системно-функціональніособливості англійських прислів’їв: Автореф. дис.… канд. філол. наук:10.02.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2000. –20 с.
25. Корень О.В. Семантико-синтаксичні моделіанглійських прислів’їв. // ВІСНИК Житомирського державного університету іменіІвана Франка (3), 2005. – С. 5-15.
26. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. –К.: Академія, 1999. –
С. 41-56.
27. Кузько П.В. До питання проперспективність дослідження паремій. – Мелітопіль: видавництво Мелітопольськийдержавний педуніверситет, 2003. – С. 87.
28. Кунин А.В. Английская фразеология. – М.:Высш.шк.,1970. – 344 с.
29. Кунин А.В. Курс фразеологии английскогоязыка.- М.: Высшая школа, 1986.–С. 32.
30. Латишев Л.К. Переклад: проблеми теорії,практики та методики викладання.– М.: Просвещение, 2008.– С. 78.
31. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія.Чому ми так говоримо. – Х.: Основа,1982. – С. 53.
32. Мерзлікіна О.В. Екстралінгвістичназумовленість та комунікативно-прагматичні особливості функціонування прислів’їву спонукальних мовленнєвих актах (за матеріалами творів М.Сервантеса). Київськийнаціональний ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2001. – С.83.
33. Милюкова Л.К. Просодическое варьированиев поэтическом тексте // Фонетика устного текста: Меж вуз. сб. науч. трудов /Редколлегия: Г.М. Вишневская и др. – Иваново, 1987. – С. 164.
34. Молотков А.И.Основы фразеологии русского языка. – Л.: Госкнига, 1977. – С. 40.
35. Молчанова Г.Г. Антропонимическая паремиякак иконический знак и культурологический признак // Вестник МГУ. Сер. 19.Лингвистика и межкультурная коммуникация, 2004. – № 4. – С. 86-97.
36. Мостовий М.І. Лексикологія англійськоїмови: (Підруч. для ін-тів і фак. iнозем.мов). – Х.: Основа, 1993. –256 с.
37. НіколаєнкоЛ. Глибоке коріння – пишна корона // Зоря Полтавщини. – 2004. – № 168 (4листопада). – С. 5.
38. Потебня А.А. Из лекций по теориисловесности. Басня. Пословица. Поговорка. – Харьков: Типогр. «Мирный труд»,1914. – С.294.
39. Пропп В.Я. Принципы классификациифольклорных жанров // Советская этнография. – 2001.– №4. – С. 17.
40. Раєвська Н.М. English lexicology – Київ.– 1991. – 236 c.
41. Сухенко К. М. Лексичніпроблеми перекладу. – К.: Київ. Нац. Універ. Ім. Тараса Шевченка, 1992. –252 с.
42. Тараненко Л.І. Просодичні засобиреалізації зв’язності тексту англійської прозової байки(експериментально-фонетичне дослідження): Дис.… канд. філол. наук: 10.02.04/ Київський національний лінгвістичний ун-т. – К., 2003. – 234 с.
43. Тарланов З.К. Русские пословицы:синтаксис и поэтика. – Петрозавод: Петрозаводский государственный университет,1999. – 248 с.
44. ТелияВ.Н. Что такое фразеология. – М.: Высш.шк., 1966. – 278 с.
45. ФелицинаВ.П., Прохоров Ю.Е. Русские пословицы, поговорки и крылатые выражения. – М.:Русский язык, 1979. – 182 с.
46. Хавхун А.П. Способы экспрессивнойреализации грамматического субъекта в поэтическом тексте (на материалеанглийской поэзии XVIII-XX веков: Дисс.… канд. филол. наук. – Киев, 1998. – С.24.
47. ШанскийН.М. Очерки по русскому словообразованию Изд. 2-е, доп. – М.: УРСС Комкнига,2005. – 336 с.
48. Ярцева В.Н. Лингвистическийэнциклопедический словарь. – М.:Большая Российская Энциклопедия, Директмедия, 2008. –6000с.
49. Avdikos E. Gr. Grecian riddle-jokes:formalistic and functional features of a new minor form. – Режимдоступу:macedonia.auburn.edu/velickovski/3.2-Introduction.doc
50. Dundes A. On Whether Weather ‘Proverbs’are Proverbs // De Proverbio. Electronic Journal of International ProverbStudies. – 2000. – Vol. 6. – No 2. –Режимдоступу:www.deproverbio.com/Dpjournal/DP.6.2.00/WEATHER.html
51. Encyclopedia Americana. InternationalEdition. In 30 volumes. – Danbury, Connecticut: Grolier incorporatedInternational Headquarters, 1985. – 798 p.
52. GalperinI.R. Stylistics. – М.:Высшаяшкола,1971. – С.37.
53. Gillian B. Discourse analysis.Cambridge: Cambridge University Press, 1996. – P. 132.
54. Green T. The Proverb and Riddle as FolkEnthymemes // De Proverbio. Electronic Journal ofInternational Proverb Studies. – 2000. – Vol. 6. – No 2.– Режим доступу:www.deproverbio.com/DPjournal/DP,6,2,00/PROVERBRIDDLE.html
55. Hakamies P., Krikmann A., Kuusi M. andthe project of Baltic-Finnic proverbs // De Proverbio. – 1998. – Vol. 4. – No1. – Режим доступу:www.deproverbio.com/DPjournal/DP,4,1,98/KUUSI/BALTIC-FINNIC.html
56. Hernadi P., Steen F. Catching a Serpentwith Another’s Hand: The Tropical Landscapes of Proverbia. – Режимдоступу:www.anth.ucsb.edu/projects/esm/CatchingSerpent.html
57. Hirsch E.D., Kett J.F.The New Dictionary of Cultural Literacy. Third Edition, 2002. – Режимдоступу:www.bartleby.com/cgi-bin/texis/webinator/sitesearch?query=proverb&filter=col59&Submit=G
58. Kuusi M.On theaptness ofproverbs // De Proverbio. –1998. – Vol. 4. – No 1. – Режим доступу:www.deproverbio.com/DPjournal/DP,4,1,98/KUUSI/APTNESS.html
59. Mieder W. ‘To pay the piper’ and thelegend of ‘The pied piper of Hamelin’ // De Proverbio. – 1999. – Vol. 5. – No2.
60. Pawley A.,Frances H.Two puzzles for linguistic theory: nativelikeselection and nativelike fluency // Language and communication (Appliedlinguistics and language study) – N. Y.: Longman Group Ltd. — 1990. – Р.191-226.
61. Pocket German Dictionary German-English& English-German // Harper Collins Publisher, 2002.– 621 р.
62. Yankah K. Proverb Speaking as a CreativeProcess: The Akan of Ghana De Proverbio. – 2000. – Vol. 6. – No 2. – Режимдоступу:www.deproverbio.com/DPjournal/DP,6,2,00/YANKAH/AKAN.html

ДодатокA
ПЕРЕЛІКАНГЛІЙСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ ІПРИКАЗОК ТА СПОСОБІВ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ЗА ДЖЕРЕЛОМ [Дубенко,2004]
Таблиця А.1№ Паремія англійською мовою Український переклад паремій Мовний засіб реалізації паремій Спосіб перекладу (за В.С. Виноградовим) 1. Accentuate the positive. Вмійте бачити позитивне в житті. Алітерація Еквівалент 2. Always tell your doctor and your lawyer the truth. Завжди кажіть правду лікарю та адвокату. Алітерація Еквівалент 3. A wolf doesn’t steal where he lives. Там вовк не бере, де сам живе. Асонанс Еквівалент 4. A bad compromise is better than a good lawsuit. Поганий мир кращий за добру сварку. Зіставлення, порівняння Частковий відповідник 5. A blessing in disguise. Не було б щастя, так нещастя допомогло. Алітерація “Псевдодослівний” переклад