Зміст
Вступ
Сучасні підходищодо фінансового регулювання механізму реалізації регіональних цільовихпрограмм
Застосування програмно-цільового методу
Фінансовий план та реєстр витратних зобов’язань
Методологіяефективності
Розробка програми
Найхарактерніші проблеми
Висновок
Використані джерела
Вступ
Тема контрольної роботи «Сучасні підходи щодо фінансового регулюваннямеханізму реалізації регіональних цільових программ».
У роботі запропоновано проект програмного довідника місцевих бюджетів, щодасть змогу на основі застосування сучасних інформаційно-комунікаційнихтехнологій на значно вищому рівні здійснювати процеси підтримки моніторингу йоцінки виконання регіональних цільових програм на рівні регіону.
Бюджет як інструмент економічного регулювання є потужним засобомпроведення соціально-економічної політики держави, важелем, з допомогою якогодержавні органи впливають на процес виробництва й розподілу фінансових івиробничих ресурсів як у країні, так і в регіонах. Бюджетна політика маєсприяти стійкому й ефективному економічному розвитку країни й кожного регіону.Вдосконалення бюджетної політики, внесення змін до методів планування,затвердження й виконання бюджету, а також застосування нових методів контролюза його виконанням слід розглядати як важливий інструментальний засібпідвищення результативності й ефективності управління соціально-економічнимрозвитком регіонів. Отже, сучасний етап соціально-економічного розвитку державипотребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави,поліпшення його прозорості, підвищення ефективності використання бюджетнихкоштів.
З цією метою програмно-цільовий метод дедалі частіше застосовують якінструмент бюджетного планування. Вибір цього методу зумовлений передусім йогоособливостями й перевагами: він дає змогу здійснювати повний циклуправлінського процесу — від постановки завданьпланування до оцінки результату й ефективності бюджетних витрат. Крім того,програми містять прозорий механізм моніторингу, оцінки, контролю і прийняттярішень. Іншими словами, це система прийняття рішень шодо розроблення, аналізу,впровадження програм і розподілу ресурсів. Переваги програмно-цільового методувизначили його як важливий компонент моделі бюджетування, орієнтованого нарезультат.
Програмно-цільовий метод бюджетного планування й управління забезпечуєпрямий взаємозв’язок між розподілом бюджетних ресурсів і запланованими абофактичними результатами їх використання, встановлюваними з урахуваннямпріоритетів державної політики. При цьому сутність бюджетної політики нарегіональному рівні полягає в розподілі й перерозподілі суспільного продукту йдоходу на основі розробки комплексу регіональних цільових програм (РЦП)соціально-економічного розвитку та є дієвим інструментом, який забезпечуєуправління економікою й соціальною сферою на всіх етапах бюджетного процесу:планування, прогнозування, координації різних видів діяльності, узгодженняінтересів окремих суб’єктів господарювання; стимулювання досягнення певної метив розвитку регіонів; контролю поточної діяльності й забезпечення плановоїдисципліни бюджетного процесу.
РЦП — це документ, що містить комплекс взаємопов’язаних завдань ізаходів, які спрямовані на розв’язання найважливіших проблем розвитку області,її окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць,здійснюються з використанням коштів обласного бюджету (загального чиспеціального фонду) та узгоджені за строками виконання, складом відповідальнихвиконавців і ресурсним забезпеченням. Районні (міські) програми, прийняті навиконання комплексної програми, вважають її складовими. Така програма розробляєтьсяз метою розв’язання проблем розвитку окремої галузі абоадміністративно-територіальної одиниці, забезпечення концентрації фінансових,матеріально-технічних та інших ресурсів, а також координації діяльностімісцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування,територіатьних органів міністерств і інших центральних органів виконавчоївлади, підприємств, установ і організацій в разі, якщо зазначені проблеми вонине можуть розв’язати самостійно.
Сучасні підходи щодо фінансового регулювання механізму реалізаціїрегіональних цільових программ
Застосування програмно-цільового методу
При застосуванні програмно-цільового методу формування бюджету слідпередбачити:
— створення системимоніторингу й контролю ефективності використання бюджетних коштів;
— визначення відповідальності державних органів і посадових осіб закінцевий результат не лише у вигляді надання відповідного обсягу послуг іробіт, але й за досягнення певних якісних показників;
— упровадження збалансованоїсистеми показників ефективності управління соціально-економічною системоюрегіону;
— підвищення обгрунтованостірішень щодо державних витрат;
— звітність про досягнуті результати діяльності органів державної влади,що надасть можливість суспільству реально оцінювати цю діяльність;
— нарощування інформаційної бази для поліпшення якості прийнятихуправлінських рішень;
— делегування повноважень щодо розпорядження бюджетними видатками йобов’язків їх здійснення керівникам органів виконавчої влади регіонів іпрофільних структур місцевих органів виконавчої влади. Це дасть змогу прийматирішення про розподіл виділених бюджетних коштів відповідно до реальної потребий доцільності, а отже, підвищити ефективність управління соціально-економічнимрозвитком регіонів;
— зміну в розподілі повноважень і обов’язків щодо розпорядження бюджетнимивидатками в органах виконавчої влади регіонів на основі активної участіпрофільних підрозділів місцевих органів виконавчої влади у визначенніпараметрів бюджету;
— перенесення акценту із зовнішнього контролю за діяльністю регіональнихорганів виконавчої влади на внутрішній контроль, здійснення якого має бутипокладено на відповідний структурний підрозділ, покликаний оцінюватиефективність роботи органу виконавчої атади, надійність організованої в ньомусистеми захисту від зловживань, якість прийнятих управлінських рішень,ефективність бюджетних видатків;
— створення системи моніторингу результатів діяльності органів виконавчоївлади для успішної реалізації програмно-цільового бюджетування й розвитку інформаційноїпідтримки бюджетного процесу на основі отримання кожним ієрархічним рівнемуправління підготовленої і структурованої відповідним способом інформації, щосвідчитиме про ступінь досягнення очікуваних результатів.
У рамках програм но-цільового бюджетування ресурси розподіляються зурахуванням і залежно від досягнення конкретних суспільно значущих результатівзгідно з пріоритетами державної політики. Упровадження програмно-цільовогобюджетування допоможе оптимізувати обмежені ресурси бюджету, підвищитирезультативність функціонування органів влади і якість послуг, що надаютьсяними, а також забезпечить підвищення результативності витрат через економіюбюджетних коштів і зосередження ресурсів на досягненні найважливіших длясуспільства завдань.
Органи виконавчоївлади повинні визначити цільові показники, які мають намір забезпечити длядосягнення поставлених завдань. На їх основі здійснюється плануваннядіяльності, оцінка результативності и контроль за діяльністю регіональних органів влади. Отже, бюджетніасигнування прямо пов’язані з функціями (послугами, видами діяльності), а приїх плануванні головна увага приділяється обгрунтуванню кінцевих результатів урамках бюджетних цільових програм відповідно до середньострокових пріоритетівсоціально-економічної політики та в межах прогнозованих на довгостроковуперспективу обсягів бюджетних ресурсів.
Фінансовий план та реєстр витратних зобов’язань
Особливе значення також мають перспективний фінансовий план і реєстрвитратних зобов’язань. Створювані з їх допомогою середиьострокові рамкибюджетного планування покликані забезпечити поліпшення прозорості й якостіуправлінських рішень, а також їх стабільності в середньостроковій перспективі.Середньостроковий фінансовий план має являти собою стратегію бюджетногофінансування на цей період відповідно до цілей і завдань, відображених упрограмі соціально-економічного розвитку регіону. Застосуванняпрограмно-цільового бюд-жетування в упрашіінні соціально-економічним розвиткомрегіону є основою для принципово нової організації бюджетного процесу,впровадження сучасних принципів і методів бюджетування, підвищеннясамостійності й відповідальності органів влади, а також підвищення ефективностідержавного управління. Упрашііння соціально-економічним розвитком регіонів із застосуванняммеханізму програмно-цільового бюджетування допоможе забезпечити єдністьбюджетної й соціально-економічної політики, а отже, якісно новий ступіньрозвитку соціально-економічної системи регіону.
В Україні з 2002 року розпочалося впровадження програмно-цільового методусктадання бюджету. На регіональному рівні розробка цільових програм,фінансування, моніторинг і звітність щодо їх виконання регламентуються:положеннями Бюджетного кодексу України, Законом України «Про державнепрогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвиткуУкраїни» від 23.03.2000 № 1602-111, постановою Кабінету Міністрів України”Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільовихпрограм” від 31.01.2007 № 106, наказом Міністерства економіки України«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку розробленнярегіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання»від 04.12.2006 № 367 та іншими законами й підзаконними нормативно-правовимиактами, прийнятими на їх виконання з метою встановлення єдиного порядкурозроблення й підвищення ефективності реалізації регіональних цільових програм,використання коштів, спрямованих на їх виконання, організації контролю ізвітності про їх виконання.
У зв’язку з цим урегіонах України необхідно мати повний комплекс управлінських механізмів таінструментів, що забезпечують контроль і ефективне застосуванняпрограмно-цільового бюджетування, а також поліпшення якості управління. Нарівні виконання окремої цільової регіональної програми запровадженняпрограмно-цільового методу забезпечує:
— надання прозорості процесуреалізації програми, що чітко визначає цілі й завдання, на досягнення якихвитрачаються бюджетні кошти, посилення контролю за результатами виконаннябюджетних програм;
— оцінку діяльності замовниківі виконавців регіональних програм щодо досягнення поставлених цілей і виконаннязавдань, а також аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм;
— упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетнихкоштів щодо формування й виконання бюджетних програм шляхом чіткогорозмежування відповідальності за реалізацію кожної програми між визначенимиголовним розпорядником бюджетних коштів і відповідальними виконавцями бюджетнихпрограм;
— посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів задотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті йогодіяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їхвиконання.
У системі управління суспільними фінансами контрольна функція є найбільшзначущою у процесі формування доходів бюджетів і процесі використання бюджетнихкоштів. Контроль ефективності витрачання бюджетних коштів і використаннядержавної власності передбачає:
— організацію і контрольвчасності виконання дохідних і видаткових статей бюджетів і державнихпозабюджетних фондів за обсягами, структурою й цільовим призначенням;
— визначення доцільності витраті використання державної власності;
— оцінку обгрунтованостідохідних і видаткових статей бюджетів.
Таким чином, ефективність виконання бюджету є важливим показником якостівитрачання державних коштів. Кількісно ефективність бюджетної політикивимірюється відношенням отриманих результатів до суми проведених витрат.
Зазвичай при розгляді питання щодо ефективності того чи іншого видудіяльності насамперед визначають адекватність досягнутих у процесі її здійсненнярезультатів наміченим цілям, ступінь наближення результату до мети зурахуванням витрат (трудових, матеріальних і фінансових ресурсів). Це загальноприйнятийзміст поняття ефективності.
Методологіяефективності
Початковим крокому розробці методології ефективності має бути виявлення критеріїв визначенняефективності управління фінансами. Ісаме основною проблемою аудитуефективності діяльності державних установ і органів державної влади, щоускладнює проведення фінансового аналізу діяльності цих суб’єктів, євідсутність критеріїв, за якими оцінюють ефективність витрачання бюджетнихкоштів. Через відсутність чіткого зв’язку між виділеними обсягами фінансуванняй досягнутими результатами контролюючі органи не мають можливості перевірити,чи сповна виділені кошти було використано для отримання необхідних суспільствурезультатів. Для здійснення перевірок ефективності бюджетних витрат потрібновідповідне нормативно-методичне забезпечення, що стосується питань складанняпрограм перевірок; визначення видів оцінок ефективного використання державнихкоштів; єдиних критеріїв, що дають змогу оцінювати ефективність витрачаннябюджетних коштів; технології взаємодії з органами державної влади; технологіїпідготовки й узгодження остаточних документів.
Система показників оцінки виконання бюджетної програми має охоплюватипоказники витрат, продукту, якості й ефективності. Зміст цих показників полягаєв такому:
— показники витрат відображаютьобсяг і структуру фінансових ресурсів, залучених до виконання бюджетноїпрограми;
— показники продукту вказуютьна обсяг виробленої внаслідок виконання бюджетної програми продукції, наданихгромадських послуг;
— показники якості визначають рівень досягнення цілей бюджетної програмияк кількісний, так і якісний, що переважно визначається як питома вага;
— показники ефективностівідображають користь від витрачання бюджетних коштів і можтиву їх економію.
Застосовані лише комплексно, ці показники дають змогу оцінити віддачу відвикористання бюджетних коштів, установити, чи за цільовим призначенням їхвикористано та чи досягнуто з допомогою програми поставленої мети.
Результативність свідчить про користь або вигоду, отримані від результатівдіяльності, а показники результативності — про зміни, що відбулися за певний період, і відповідність поставленимцілям. Наприктад, один із показників результативності надання послуги внаступному році полягає в тому, щоб 70 % споживачів певної послуги були нею задоволені (показник попередньогороку — 60 %).Зміну цього показника характеризуєрезультативність здійсненої діяльності.
На відміну від показника результативності показники продуктивності йефективності характеризують співвідношення витрат і результату. Показникипродуктивності — це відношення продукту аборезультату до обсягу коштів, витрачених на їх отримання, тоді як показникиефективності демонструють, скільки витрат понесено на одиницю виробленогопродукту (досягнутого результату).
Для показників продуктивності й ефективності надалі використовуватиметьсятермін “індикатор”. Індикатор (показник) — вимірник, що дає змогу до певноїміри передбачати, в якому напрямі слід чекати розвитку соціально-економічнихпроцесів.
Критерій ефективності бюджетних витрат можна подати у вигляді формули:
Е= />
де Е— показник ефективності бюджетнихвитрат;
R— результати від використаннябюджетних коштів;
Ехр— витрати бюджету.
Отже, підвищення ефективності бюджетних витрат може здійснюватися двомаосновними способами: шляхом зниження (економії) витрат і шляхом збільшеннякількості (якості) результатів від використання запланованої суми коштів.
У першому випадку найефективнішим може бути варіант витрачання бюджетнихкоштів, за якого мінімізуються витрати на досягнення заздалегідь визначеногорезультату, тобто мають дотримуватися такі умови: R= const, Exp→min.
Другий варіант підвищення ефективності бюджетних витрат може базуватисяна такій умові: R→ max, Exp= const.
Потреба у використанні цих способів підвищення ефективності бюджетнихвитрат зростає при переході від моделі «управління за витратами» до моделі«управління за результатами» при плануванні й виконанні бюджетів увидатковій частині.
Управління державними витратами є важливою частиною бюджетної політики ізначною мірою визначається станом бюджетного процесу, порядком планування,затвердження й виконання видаткової частини бюджету, а також контролем за йоговиконанням. Заходи з удосконалення бюджетного процесу можуть мати локальнийефект, а можуть приводити до радикштьних змін. Саме такі зміни викликаєвпровадження програмно-цільового бюджетування, змінюючи не лише зміст усіхстадій бюджетного процесу, але й саму концепцію упрашгіння державнимивитратами.
Планування результатів здійснюється для встаноштення якісних і кількіснихцілей і результатів, які мають бути досягнуті за підсумками реалізації тієї чиіншої програми. При цьому обов’язковим етапом бюджетування є контроль завиконанням поставлених завдань на основі якісних і кількісних індикаторів таподальше коригування майбутніх цілей з урахуванням досягнутих результатів.Такий механізм допомагає відсікати неефективні (як з економічної, так і зсоціальної точки зору) заходи і статті витрачання бюджетних коштів.
Створення системи планування й моніторингу соціально-економічноїрезультативності й ефективності бюджетних витрат на основі якісних і кількіснихіндикаторів є одним із головних заходів підвищення ефективності бюджетнихвитрат. Ця система дає змогу:
— забезпечувати фінансуванням ті суспільні послуги, кількість, якість,вартість, час і місце надання яких найповніше відповідають потребам громадян(соціальна ефективність);
— відмовитися від спрямуванняфінансових ресурсів на витрати, що здійснюються без належногосоціально-економічного обгрунтування;
— здійснювати планування насередньо- й довгострокову перспективу;
— установлювативідповідальність органів влади за результат (як у кількісному, так і в якісномувиразі);
— реально оцінювати фінансовий стан іфінансові можливості бюджету;
— підвищувати відповідальність і розширювати самостійність учасниківбюджетного процесу й адміністраторів бюджетних коштів;
— реформувати бюджетнукласифікацію і бюджетний облік.
Розвиток і розширення сфери застосування програмно-цільових методівбюджетного планування передбачає:
— наявність«вбудованих» у бюджетний процес процедур оцінки ефективності йрезультативності бюджетних витрат;
— поетапний перехід відкошторисного принципу планування й фінансування витрат до бюджетногопланування, орієнтованого на результати;
— прямий взаємозв’язок міжрозподілом бюджетних ресурсів і фактичними або запланованими результатами та їхвикористання згідно з установленими пріоритетами державної політики;
— середньострокове фінансовепланування (перехід від фактичного планування від року до року до планування насередньострокову перспективу в режимі поточного корегування результатівмайбутніх періодів).
Ефективність є відносною величиною, що розраховується як співвідношеннявитрат і результатів виконання програми. Залежно від того, які витрати і,особливо, результати беруться до уваги, можна відповідно оцінювати економічну,соціальну й виробничу ефективність. Запропонована класифікація ефективності єлише прикладом і потребує уточнення залежно від поставлених цілей щодореалізації конкретної РЦП.
Отже, ефективність може визначатися на рівнях:
— оцінки програмної реалізації;
— оцінки діяльності головних розпорядників бюджетних коштів;
— оцінки діяльності бюджетнихструктур щодо надання бюджетних послуг (якості надання бюджетних послуг).
Оцінка на рівні реалізації програм здійснюється шляхом порівняннязапланованих і фактичних показників. Відповідно анатітичні розрахунки йподальші висновки можуть готуватися виключно на основі відстеження динамікизміни цих показників, що потребує налагодження чіткої системи моніторингу заданими індикаторами.
Слід зазначити, що оцінити економічну ефективність можна в разі, якщооцінювана діяльність має чітко визначені цілі, завдання й кінцевий результат.Тоді співвіднесенням витрат і досягнутого результату оцінюється економічнаефективність діяльності.
З метою забезпечення якісного управління видатками бюджету і прийняттяуправлінських рішень щодо виділення бюджетних асигнувань на основі фактичнихабо очікуваних результатів потрібна система показників, на базі якихвідстежувати-муться тенденції в динаміці значень показників і відповіднихоцінок індикаторів.
Система спостереженняза витрачанням бюджетних коштів і якістю послуг, що надаються, спрямована навчасне виявлення змін показників, їх оцінку, попередження й усунення наслідківнегативних процесів, що відбулися за певний проміжок часу, наприклад за кожнийквартал.
Розробка програми
Розглядаючи проблему управління реалізацією окремих програм, відзначимо,що кожна з них містить відповідні механізми й інструменти управління, тобто вжепри складанні програми забезпечується одночасне розв’язання кількох завдань:
— планування цілей і бажанихрезультатів;
— розрахунок потрібних ресурсівдля кожного заходу окремо, для комплексу заходів щодо етапів реалізації та вцілому за програмою на весь термін її реалізації;
— планування виконання заходіву форматі програмних завдань і складання балансу ресурсів у розрізістратегічних цілей;
— планування ресурсів із різнихджерел у форматі аналогічних програмних цілей.
Програма надає можливість планувати регіональне замовлення й замовленняна рівні області, завдання на середньо- й довгострокову перспективу здеталізацією в бюджетному періоді, а також є доступним і зрозумілим інформаційнимресурсом, який дає змогу оцінити видатки бюджету, орієнтовані на конкретнірезультати, що отримуються за рахунок цих видатків.
Розробник програми визначає показники, за якими комплексно і всебічноможна здійснювати оцінку її виконання. Система обраних показників використовуєтьсядля відстеження динаміки процесів і оцінки кількісних змін. Відтак програма — це інструмент не лише планування, ай управління розвитком, оскільки забезпечує реалізацію всіх компонентів процесууправління, якими є:
— цільова спрямованість;
— планування діяльності йресурсів;
— прогнозування результатів;
— фінансування;
— моніторинг;
— облік і контроль;
— коригування з урахуванням чинників впливу;
— нормативно-правове йметодичне забезпечення;
— інформаційний супровідпроцесу управління, результатів, що досягаються.
Крім того,програма містить механізм моніторингу на основі спеціально розробленої системиіндикаторів оцінки результативності й ефективності бюджетних витрат. Корисністьмоніторингу й оцінки для підвищення результативності й ефективностірегіональних програм є очевидною, що підтверджує зарубіжний досвід. Особливістюпрограми як інструментального засобу є те, що в ній закладено механізмимоніторингу взаємопов’язаних процесів щодо завдань, ресурсів, джерелфінансування, виконавців і термінів заходів, тож на їх основі можна сформуватисистему моніторингу виконання РЦП. Основою механізму моніторингу є комплексспеціально розроблених для даної програми показників та індикаторів.
Моніторинг передбачає регулярне вимірювання й облік найважливішихпоказників у процесі реалізації РЦП відповідно до узгоджених графіка, ресурсів,інфраструктури й очікуваних результатів. Загалом моніторинг є найважливішоюінформаційною базою для визначення оцінки результативності програм.
Якщо моніторинг фіксує різницю між запланованими і фактичними показниками,виявляючи конкретну проблему, то оцінка може виявити причини появи цієїпроблеми у процесі реалізації програми. Оцінка є на конкретний моментодноразовим результатом аналізу відповідності поставленим цілям стануреалізації РЦП (ходу її виконання, досягнутих результатів, ефективності).
Система моніторингу і критерії оцінки реалізації програмних заходів — обов’язкові елементи програми. Іхоча на практиці при виборі цільових показників у фахівців іноді виникаютьтруднощі, проте методологія визначення чітко сформульованих проблеми йцільового завдання не така вже й складна.
Виявивши проблему, запропоновану для програмного розв’язання, і тенденціїїї зміни з часом, нескладно підібрати відповідний показник (індикатор) абокілька показників (індикаторів) для побудови системи моніторингу. Як правило,проблеми усуваються поетапно, що потребує певного фінансування у відповіднібюджетні періоди, тому для проведення етапного моніторингу слід визначати нелише цільове значення вибраного показника, а і його проміжні (планові)значення. Наприклад, цільовими індикаторами моніторингу розв’язання проблемизростання аварійності в гірничо-добувній галузі може бути скорочення кількостіпостраждалих унаслідок аварій, зниження числа аварій із постраждатими,зменшення обсягу збитків, завданих аваріями, тощо.
Підставою для розробки проекту програми можуть слугувати результати спостереженнядинаміки зростання кількості постраждалих і збільшення матеріальних втратунаслідок аварій, а також прогнози щодо загального погіршення наслідків даноїпроблеми. Для цього можна провести розрахунок, наприклад, таких індикаторів, якзниження чисельності населення внаслідок аварій і частки матеріальних втратщодо загального обсягу валового регіонального продукту. Для побудови системимоніторингу слід зафіксувати значення вибраних показників у базовому періоді,що передував запланованому, і розрахувати цільові значення показників за рокамина весь термін реалізації програми. Моніторинг полягає в порівнянні цільовихпланових для бюджетного періоду показників з їх фактично досягнутимизначеннями. Ефективність бюджетних витрат визначається порівнянням бюджетнихвитрат на реалізацію заходів щодо мінімізації наслідків аварій, що може бутидосягнуто за рахунок підвищення рівня автоматизації робіт з профілактикипорушень правил і технології видобутку копалин або матеріально-технічногозабезпечення системи оповіщення й попередження, та ефекту від отриманого результату.
Значення вибранихіндикаторів (показників) і розрахунки витрат на програмні заходи є основою дляпобудови системи моніторингу результативності й ефективності бюджетних витрат.У процесі бюджетного планування показник результату ідентифікується згідно збюджетною класифікацією з певною цільовою статтею витрат.
При виборі індикаторів (показників) для моніторингу результатів і ефективностібюджетних витрат рекомендується дотримуватися перелічених нижче критеріїв.
1. Індикатор (показник) повиненвимірювати й описувати проблемні процеси, для подолання яких розробляютьсявідповідні заходи програми.
2. Індикатор (показник) має бутичітко сформульованим, простим у застосуванні для інтерпретації результату якфахівцями-управлінцями, так і не фахівцями у сфері бюджетного планування.
3. Індикатор (показник) повиненмати достовірне джерело інформації або формулу і/або методику розрахунку.
4. Має існувати можливість перевірки значення індикатора (показника) і йогооцінки порівняно з базовим (плановим, цільовим) значенням.
5. Повинен існувативзаємозв’язок між індикатором (показником) і програмним заходом, на реалізаціюякого плануються бюджетні витрати.
6. Витрати на збір, обробку,аналіз і оцінку індикатора (показника) мають бути економічно ефективними.
Застосування системи програмних індикаторів (показників) дає змогувиконувати моніторинг:
— досягнення планованих значень результату (розв’язання цільової проблеми,зменшення впливу на проблемні явища, поліпшення функціонування об’єктівжиттєзабезпечення тощо);
— виконання розподілених цільових витрат бюджету;
— результативності йефективності бюджетних витрат за певний період часу на проміжних етапахвиконання програми.
Перераховані функціональні можливості визначили важливість застосуванняРЦП як інструментатьних засобів і компонента регіонального бюджету,орієнтованих на результат, а частка бюджетних видатків, що спрямовується нареалізацію запланованих цільових програм, може, у свою чергу, стати одним ізосновних критеріїв оцінки дій з модернізації регіональних і місцевих фінансовихсистем у межах розвитку бюджетної реформи в Україні.
Найхарактернішіпроблеми
Таким чином,моніторинг і оцінка є складовими стандартного набору інструментів, щозабезпечують управління й бюджетування за результатом. Разом із тим досітехнологічні й інструментальні можливості моніторингу й оцінки РЦП ще не вповнівикористовуються апаратом управління державних органів влади й органівмісцевого самоврядування. На жаль, через невирішеність деяких питаньспостерігається певна затримка в переході від теоретико-нормативних розробок допрактичного управління за результатами, тобто здійснення повного циклууправлінських дій, що складаються з визначення коректних результатів, розробкий реалізації дій із виконання РЦП, виміру фактичних результатів і ухвалення тихчи інших управлінських рішень, які реально покращують їх результативність.
Найхарактернішими проблемами є такі.
1. Діючі програми часто немістять індикаторів моніторингу й оцінки результативності й ефективностібюджетних витрат.
2. Вибрана система показників іоцінки не відповідає визначеним програмним цілям.
3. Не визначено порядок іметодику проведення оцінки на основі встановленої системи показників(критеріїв) і застосування результатів проведеної оцінки в бюджетному процесі(планування й виконання).
4. Не визначено порядокмоніторингу результатів програмних заходів, що реалізуються за рахунок засобіврізних рівнів бюджетів.
5. Недостатньо розробленими єнормативно-правова й методична бази проведення внутрішнього аудиту застосуванняпрограм як інструмента бюджетного планування й реалізації бюджетних видатків.
6. Виникають труднощі прискладанні прогнозів результатів і витрат на весь період реалізації програми,особливо довгострокової.
7. Вибрані для здійсненнямоніторингу показники не мають достовірного джерела інформації і проміжнихзначень за етапами реалізації програми.
8. Спостерігається доситьслабкий інформаційний супровід самих програм, а також результатів моніторингупрограм і видатків бюджету на їх реалізацію.
Для розв’язання проблеми щодо вдосконалення інформаційної підтримкирегіональних цільових програм, які виконуються в Україні, був створен єдинийреєстр РЦП обласного рівня, АР Крим, міст Києва і Севастополя, який міститьпонад 900 регіональних програм, діючих станом на 01.11.2010 року. На підставіаналізу спрямованості програм, термінів їх реалізації, а також інших атрибутівзапропоновано склад реквізитів для їх характеристики, наведений нижче.
1. Ідентифікаційний код — визначає регіон і рік дії.
2. Найменування програми.
3. Ознака регіональної програми — для можливого включення до універсшіь-ногодовідника.
4. Ознака підпрограми — якщо програма передбачає залучення коштівдекількох місцевих бюджетів та/або реалізацію заходів, які фінансуватимуться закількома кодами функціональної класифікації видатків бюджету.
5. Розпорядник коштів.
6. Відповідальний за програму(замовник, адміністратор, координатор виконання програми) — орган, що контролює виконанняпрограми.
7. Виконавець програми — може бути декілька, може збігатися звідповідальним виконавцем.
8. Орган, що затвердив програму.
9. Різновид затвердження — затвердження первісної програми,затвердження змін до програми.
10. Номер рішення про затвердження.
11. Орган, з яким погодженопрограму, — може бути декілька.
12. Початок дії програми.
13. Кінець дії програми — для постійної програми відсутній.
14. Різновид програми заспрямованістю — комплексна, економічна,наукова, науково-технічна, соціальна, національно-культурна, екологічна, правоохоронна.
15. Код функціональноїкласифікації видатків бюджету — можебути декілька.
16. Різновид програми за терміномвиконання — довгострокова, середньо-строковай короткострокова.
17. Обсяг фінансування програми.
18. Джерело фінансування — може бути декілька.
19. Очікуваний результат.
20. Стан виконання програми — чинна, скасована.
21. Адреса сайта з текстомпрограми.
22. Адреса сайта із заключнимзвітом.
На основі запропонованого складу атрибутів і відповідних реквізитів розробленопроект програмного довідника місцевих бюджетів.
Довідник запропоновано створити у вигляді сукупності таблиць (наведенонижче), у якій сполучені таблиці пов’язані з основною з допомогою ключовогополя, роль якого виконує ідентифікаційний код. Ідентифікаційний код однозначноідентифікує конкретну цільову програму. У записах основної таблиці він неповинен повторюватися. У наведеній схемі сполучені таблиці створено для всіхреквізитів, які мають (можуть мати) два чи більше значень для однієї цільовоїпрограми.
У наведеному варіанті структури код, шо ідентифікує конкретну цільовупрограму, складається з7-ми знаків:коду регіону, двох останніх цифр року первинного затвердження програми йпорядкового номера програми в межах одного регіону й одного року.
Залежно від призначення довідника розрядність коду може бути змінено.Якщо довідник повинен охоплювати програми, що виконувалися до 2000 року, розрядність цифр року доцільнозбільшити до 4-х для зручності сортування зароками в разі наступної програмної обробки (тоді розрядність коду зростає до 9).
Ідентифікаційний код може бути розширено за рахунок інших кодових полівосновної таблиці, але, на нашу думку, доцільно надати йому максимальнокомпактного вигляду.
Значення регіону й року можна повторити також у вигляді окремих полівреквізитів, якщо при проектуванні програмного супроводження довідника це будевизнано за доцільне.
Для укладаннядовідника мають бути сформовані класифікатори всіх реквізитів, подані кодовимизначеннями. Як варіант може бути використано загальнодержавні класифікаториЄДРПОУ, КЕКВ та інші. Розрядність відповідних кодових полів ми поки невизначаємо (у структурі вона представлена знаком X). Ці класифікатори будутьневід’ємною складовою частиною довідника. Допускається можливість зміникласифікаторів з роками, тоді відповідний реквізит матиме декількакласифікаторів — для кожного року чи сукупності років.
Кількість сполучених таблиць можна зменшити за однією з двох умов.По-перше, якщо максимальну кількість значень якогось із реквізитів достовірнообмежено певним числом (це питання потребує дослідження), цей реквізит можнавключити до основної таблиці, виділивши для нього декілька полів. По-друге,якщо до програмного забезпечення, яке супроводжуватиме довідник, будепоставлено жорсткі вимоги щодо необхідної гнучкості, воно повинно допускатизміну за потреби кількості полів у основній таблиці.
Структура основної таблиці:7 знаків Ідентифікаційний код: 2 знаки — код регіону 2 знаки — рік 3 знаки — порядковий номер Текстове поле Найменування програми 1 знак Ознака регіональної програми 1 знак Ознака підпрограми X знаків Код розпорядника коштів X знаків Код відповідального за програму Текстове поле Початок дії програми Текстове поле Кінець дії програми 1 знак Код різновиду програми за спрямованістю 1 знак Код різновиду програми за терміном виконання Числове поле Обсяг фінансування програми Текстове поле Очікуваний результат 1 знак Стан виконання програми Текстове поле Адреса сайта з текстом програми Текстове поле Адреса сайта із заключним звітом
Структура сполучених таблиць:
Структура таблиці виконавців програми:7 знаків Ідентифікаційний код X знаків Код виконавця
Структура таблиці затверджень програми:7 знаків Ідентифікаційний код X знаків Код органу, що затвердив програму 1 знак Різновид затвердження Дата Дата затвердження Числове поле Номер рішення про затвердження
Структура таблиці органів, з якими погоджено програму:7 знаків Ідентифікаційний код X знаків Код органу, з яким погоджено програму
Структура таблиці кодів функціональної класифікації видатків бюджету:7 знаків Ідентифікаційний код 6 знаків Код функціональної класифікації видатків бюджету
Структура таблиціджерел фінансування:7 знаків Ідентифікаційний код X знаків Код джерела фінансування
Висновок
Впровадження в Україні розробленого проекту програмного довідникамісцевих бюджетів дасть можливість на основі застосування сучасних інформаційно-комунікаційнихтехнологій значно якісніше виконувати моніторинг й оцінку виконання РЦП нарівні певного регіону, а також країни загалом. Це, у свою чергу, сприятимепідвищенню результативності й ефективності управління процесамисоціально-економічного розвитку регіонів.
При створеннієдиного інформаційного простору системи управління державними фінансами, упроцесі інтеграції інформаційно-аналітичних систем різних рівнів однією зключових проблем є побудова єдиної системи нормативно-довідкової інформації, щомістить низку класифікаторів і словників, довідників, де програмному довідникумісцевих бюджетів також відведено важливу роль.
Використаніджерела
1. Концепціязастосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Схваленорозпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2010 № 538-р.
2. http://www.minfin.gov.ua/control /uk/publish/atticle?art_id=52487&cat_ id=51705.
3. ЗапатрінаІ.В.Бюджетниймеханізм економічного зростання. — К.: Ін-т соц.-екон. стратегій, 2007. — 528 с.