Судова медицина, Білкун, Голубович скачать бесплатно на Диплом IQ

ББК 58я73
С89
Допущено Центральним методичним кабінетом
з вищої медичної освіти МОЗ України
як підручник для студентів медичних вузів
РЕЦЕНЗЕНТИ:
ФИЛИПЧУК О.В., доктор медичних наук;
ШАМАЄВ M.I., доктор медичних наук, професор
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:
БІЛКУН В.В., канд. мед. наук, доцент —розд. І, III, VI,
XIX;
ГОЛУБОВИЧ Л.Л„ доктор мед. наук, проф. — розд. XIX.
X.XV-XV1I,XX(XXI*XXIH;1
ГОЛУБОВИЧ П.Л., канд. мед. наук, проф. — розд. V, XIV,
XVII, XVIII, XXII;
ЛІСОВИЙ А.С. (керівник авторського колективу), канд.
мед. наук — І-V, VIII, IX, ХІ-ХІІІ, XXII;
ЛІСОВИЙ К.А., канд. мед. наук — V, XXIII;
МАРЧУК A.I., канд. мед. наук — VII.
Словник уклали: Лісовий А.С., Голубович Л.Л., Лісовий К.А.,
Томіна Ю.О., Чопівська К.Г.
Судова медицина: [Підручник для студентів мед.
С89 вузів] / В.В. Білкун, Л.Л. Голубович, П.Л. Голу-
бович та іи. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 480 с.;
іл.: с. 403-418. — Бібліогр.: с. 473-477.
ISBN 966-7302-62-8
У підручнику розглянуто основні положення теорії та
практики судової медицини, знання яких необхідні кожному
лікареві. Основне місце відведено судово-медичній харак-
теристиці різних ушкоджень. Висвітлюються методичні ре-
комендації з проведення експертних досліджень основних
судово-медичних об’єктів: живих людей, трупів та речових
доказів.
Розраховано на студентів медичних та юридичних вузів і
науковців, працівників медичних і правоохоронних органів.
ББК 58я73
ISBN 966-7302-62-8
© Колектив авторів, 1999
© Юрінком Інтер, 1999
^ ^pu.Ata^^-v.L Ц.’І^ ••
.••«л wvsr^::’;
Передмова
У добре продуманій Та вивіреній часом системі вищої
медичної освіти серед багаточисленних дисциплін, ідо
складають у сукупності величну споруду медичної нау-
ки, спостерігається чітка послідовність вивчення фунда-
ментальних і прикладних фахових дисциплін. Багато з
них мають попередників, що дозволяє студентам грун-
товно опанувати широке розмаїття сучасних медичних
наук.
У попередні роки ви вже осягли основні положення
лікувальної та профілактичної галузей медицини і тепер
вивчатимете третю, не менш важливу галузь, яка займає
окреме місце серед споріднених наук, — за влучним
висловом проф. Ю.С. Сапожникова, медицину в праві.
Судова медицина у багатьох випадках використовує
для своїх потреб надбання інших (морфологічних та клі-
нічних) дисциплін, щоб найоптимальніше виконувати
своє головне завдання — служіння Закону у справі збе-
реження життя, здоро&’я та честі людини. Саме спеціа-
лісти в галузі судової медицини разом з правниками
стоять на сторожі найголовнішого права людини, гаран-
тованого Конституцією України, — права на життя
(ст. 27 Основного Закону України).
В цьому аспекті судово-медична експертиза є одним з
найвідповідальніших факторів об’єктивної оцінки первин-
них даних, від якої залежать наслідки попереднього та
судового слідства, а врешті-решт й долі багатьох людей.
Чинне законодавство України, як і всіх цивілізованих
держав, передбачає можливість залучення лікаря будь-
якого фаху до виконання обов’язків судово-медичного
експерта.
Закон вимагає від лікарів спеціальних судово-медич-
них знань та вміння. Саме тому навчальний план підго-
товки лікаря передбачає глибоке вивчення судової меди-
цини і певних засад права, які, головним чином, стосую-
ться розслідування злочинів проти особи. Цей органіч-
ний зв’язок медицини з правознавством значною мірою
впливає на розвиток судової медицини, який зумовлю-
ють прогрес медичної науки та успіхи юридичних наук.
Не маючи прямих попередників, судова медицина за-
стосовує досягнення інших галузей науки, водночас роз-
робляючи деякі специфічні проблеми. Вона прогресує ра-
зом з усією, медициною, будучи її самостійною частиною,
а не компіляцією з різних розділів науки.
За останнє десятиріччя у державному устрої України
та її законодавстві відбулися значні зміни, які істотно
вплинули на організацію роботи органів охорони ЗДО-
РОВ’Я взагалі та судово-медичної служби зокрема,—
удосконалена її нормативно-правова база, опановані й
запроваджені у практику нові методи дослідження, що
значно збільшують експертні можливості.
‘У ПФрШу чергу підручник адресується студентам-м.е-
*’ „’ЫЮ^Й сподіваємося, що він стане в нагоді лі-
itittrHKOro фаху, особливо у випадках виконання
f кщй лікарів-експертів.
^Жик може становити інтерес і для правникіа.
рй розуміють, що запропонована до вашої увага
9 позбавлена певних недоліків, допускають, що в
ніиі жбЇкуть яатіт місце випадкові помилки, саме тому
вони будуть вдячні всім, хто знайде можливість висло-
ві СВОІЬ думку про цю книгу.
ДЯя кращої орієнтації у складній фаховій термінології
дО ‘ Підручника додано стислий двомовний тлумачний
словник.
Розділ І
Предмет, завдання–PAGE_BREAK–
і значення судової медицини
Судова медицина як самостійна медична дисципліна
сформувалась після тривалого періоду’практичного за-
стосування лікарських знань при розслідуванні та роз-
гляді судових справ. Ця дисципліна виникла на потребу
адміністративних та судово-слідчих органів держави.
Існує досить багато визначень судової медицини. Все-
світньо відомий австрійський судовий медик професор
Е. Гофман наприкінці минулого століття писав: «Під на-
звою судової медицини розуміють науку, котра займаєть-
ся розглядом питань, що виникають у цивільній та кри-
мінальній практиці і розв’язати які можна лише за допо-
могою медичних знань».
Широко відоме визначення М. І-Авдєєва (1960) .-—.
«Судовою,, медициною називається галузь медицини,
зміст якої становить вивчення і розробка питань медич-
ного і біологічного характеру, що виникають •у правовій
практиці», •’… •:…; •.-.,
В. В. Томілін та співавтори (1997) вважають,: що су-
дова медицина являє собою галузь медицини, зміст якої
становить вивчення і вирішення медичних і біологічних
проблем, що найбільш часто виникають v nnanr
тиці.
Пгч” —-
Всі наведені визначення, доповнюючи одне одного,
дають досить повне уявлення про судову медицину.
Загалом можна сказати, що судова медицина — це
важлива галузь медицини з власними методами дослід-
ження, яна слугує розв’язанню складних -медико-біоло-
гічних питань, що постають перед правоохоронними ор-
ганами, а також вирішує окремі проблеми охорони здо-
ров’я та сучасної екології.
Витоки судової медицини —у сивій давнині. У ма-
нускриптах індусів (Аюрведа, 600 p. до н. е.), у книгах
Мойсея, в Талмуді (І ст. до н. е.) розглядаються питання
судово-медичного характеру, пов’язані в основному з
‘ оцінкою тілеснихушкоджень, строками зачаття.
>,: У Стародавньому Єгипті та Месопотамії, де основни-
ми мконоАавцями були жерці храмів, жінка-вбивця у
стані вагітності не каралась на смерть. Наявність вагіт-
ності вцигчіищ жерці чи запрошені для цього лікарі.
В t,JQTQ|l>6* > Стародавнього світу (Греція, Рим) мають
місце численні приклади участі лікарів у вирішенні судо-
вих питань. Так, у Римі в 44 p. до н. е. придворний лі-
кар Антистій обстежив труп Юлія Цезаря і заявив, що з
27 ран, виявлених на тілі забитого, лише одна смертель-
на. У тому Ж Римі у І ст. нашого літочислення за участі
лікарів розроблено закон, який визначав максимальний
.строк вагітності (11 місяців).
Відомий Кодекс Юстиніана (529—534 pp.) кодифіку-
вав систему Римського права і визначив місце лікарів у
судовому процесі, підкреслюючи, що «лікарі, власне, не
свідки, вони більш судді, ніж свідки».
В європейських країнах раннього Середньовіччя ліка-
рі до судових процесів не запрошувались, бо судді тих
часів покладались, в основному, на результат поєдинку
між ворогуючими сторонами чи на «суд Божий» — ви-
пробування водою і вогнем.
На Далекому Сході — у Китаї, ще в VI ст. н. е. з’яв-
ляються судово-медичні праці. У 1247 році там вийшов
п’ятитомний компендіум «Сі-Юань-лу», автором якого
був Сун-ци. Цей твір містить розділи про смерть і трупні
зміни, асфіксію, тілесні ушкодження, отруєння, аку-
шерську та гінекологічну експертизи, прижиттєвість тер-
мічних ушкоджень і багато інших важливих питань судо-
вої медицини. Саме Сун-ци вперше описує трупні плями,
трупне заклякання та ознаки смерті від удару блискав-
ки. Збірник Сун-ци мав великий вплив на суддів Китаю і
перевидавався багато разів. Це сприяло розвитку судо-
вої медицини у Кореї та Японії.
Якщо зазирнути в глиб вітчизняної історії, то поба-
чимо, що в той самий період (XI—XIII ст.) у правовому
збірнику «Руська правда» ушкодження, заподіяні людині,
поділялись на дві групи: тяжкі та легкі. ї-\жаль, у ста-
родавніх законодавчих актах слов^ян, та “^«Двінська
статутна1 грамота»;, не вказувалось, • хт ^
водити обстеження потерпілих і тру |^& ^лля
огляду трупів виділялися строк*”
люди, яких називали «тижденн’
майбутніх коронерів.
З розвитком у Європі мет-
підвалини для створення
могла б допомогти право
У XIV ст. у місті М
лили провести розг
трупів починають г
рез півтора—два
ся послугами л:
Значним г
меччині імг
дексу, вг
регламр
дослу
тіл •
.є»
Першу спробу його систематизації зробив відомий
французький хірург Амбруаз Паре (1517—1590), який
мав значний досвід виступів у паризькому суді. У
1562 р. він проводить у Парижі перший судово-медич-
ний розтин трупа. У „Судово-медичному пораднику“ і
»Трактаті про висновки лікарів та бальзамування трупів”
він. подає важливі відомості з таких питань, як характер
і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, у тому числі й
вогнепальних, визначення дівоцтва, термін вагітності,
повішення, задушення зашморгом, утеплення, отруєння
чадним газом, смерть від блискавки, бальзамування продолжение
–PAGE_BREAK–
трупів. Наприкінці трактату наводяться зразки судово-
медичних висновків.
Послідовником і продовжувачем справи А. Паре став
італієць, особистий лікар Папи Римського — Паоло Зак-
хей. У своїй книзі він виклав «Судово-медичні питання»
(1621) стан судової медицини на XVII ст.
У цьому столітті у Німеччині починають призначати
постійних окружних судових лікарів, як експертів залу-
чають видатних вчених того часу, а у надзвичайно
складних випадках експертизи виконують цілі медичні
факультети. Німецька школа судових медиків була од-
нією з найсильніших у Європі, навіть назву «судова ме-
дицина» дав цій дисципліні у 1690 році німецький лікар
Йоган Бонн — автор праці «Основи судової медицини».
Згодом назва «судова медицина» закріпилась майже у
всіх країнах Європи, з кінця XVII ст. почалось її викла-
дання, а у XVIII ст. ця наука остаточно сформувалася як
самостійна науково-практична медична дисципліна.
М. 1. Райський (1961) виділяє три етапи становлення
судової медицини в Європі. Перший етап — це окремі, а
у XI—XIII ст. частіші залучення лікарів судовими влада-
ми до вирішення питань, які потребують медичних
знань. Другим і важливим етапом є фіксація у Кодексі
«Кароліна» (XVI ст.) положення щодо обов’язкової учас-
ті лікарів, за необхідності, у процесі судочинства. Третій
етап — це подальше набуття знань і досвіду, вироблен-
ня практичних навичок із узагальненням та систематиза-
цією їх в окрему дисципліну — судову медицину. Ця
градація етапів найбільш чітка.
Багата практика європейських ме’
Ним відкриттям безпосередньо у
приклад візьмемо хоча б гідрост
Галена, що застосовується для
дженості дітей до наших часіг
у 1677 р., а увів у практику
Судові медики XVIII ст
кладаючи підвалини су;»
ня мала праця Плеи
отрути і протиотру4
кож книга ”Еле’
(1781). У 1799 .
перекладі. Зн?
диків відігра
Фодера (1″
Парал
в Росії
дили
У ‘
т
була
у Санкі
ХУШст.іь
в губернських .
ложенні про них
ральні правила, ліка^
З того часу розтин труїі.
тут судової медицини прий».
Медичною радою Міністерства внутрішніх справ у
l829; р. затверджено «Правила дяя1 лікарів при судово-
медичному огляді і розтині мертвих тіл». Їх основою
стала робота проф. і. В. Буяльського (1789—1866) на ту
саму тему, написана ним ще у 1824 році;
Статут судової медицини перероблено у 1842 р., коли
були остаточно зафіксовані структура судово-медичної
служби Росії, форми роботи та її зміст. Цей Статут про-
існував практично без змін до 1917 року.
Викладання судової медицини в Росії почалось напри-
кінці XVIH єт. спочатку у медичних училищах, де воно
W мало певної системи і обмежувалось лише спорадич-
нцм показом судово-медичних розтинів. У 1798 р. у Пе-
тербурзі та Москві відкрились Медико-хірургічні акаде-
мії, в план роботи яких вже було введено «судово-лікар-
ську науку». В Петербурзі у цей час лекції читав
перший завідуючий кафедрою проф. Рінгебройн. Через
вісім років його змінив проф. С. О. Громов. Він відомий
як автор першого російського підручника із судової ме-
дицини (1832), яким користувалось не одне покоління
студентів і лікарів Росії.
При Московському університеті кафедра анатомії,
фізіології та лікарсько-судової науки була створена у
1804 році. Її очолив проф. І. Ф. Венсович.
Розвитку судової медицини сприяло відкриття кількох
вищих навчальних закладів з медичними факультетами:
університети у Юр’єві (1802), Харкові (1804), Казані
(1804). Києві (1834), Новоросійську (1864). Згодом уні-
верситети виникають і в інших містах.
Новий університетський Статут 1835 року передбачав
наявність на медичних факультетах кафедр судової ме-
дицини та гігієни з медичною поліцією (епідеміологією).
Згодом, у 70-ті роки, відбувається поділ цих дисциплін з
організацією самостійних кафедр судової медицини з
токсикологією.
Великий внесок у розвиток судової медицини зробив
М. І. Пирогов (1810—1880). У 1841 році він видав атлас
під назвою «Анатомічні зображення людського тіла, при-
значені переважно для судових лікарів». Цей атлас пере-
видавався і впродовж багатьох років постійно використо-
10
вувався лікарями. Автор атласу особисто розітнув ве-
лику кількість трупів, пройшов як хірург через вогонь
кількох кровопролитних воєн. Багато зроблено М. І. Пи-
роговим і в галузі вогнепальної балістик ^( судово-
медичний експерт професор М. І. Пирс
Петербурзькій судовій палаті і за дору
ради проводив експертизи у винятки
вах. На дванадцяти Пироговських з’
1913), присвячених його лам* я”
медичні секції, •на* яких заслуу продолжение
–PAGE_BREAK–
сертацій, важливі поеідомлен
медицини.
Судова реформа 1864
вих статутів перетворю’
гласне. У судовому г
обвинувачення, так ‘
воката та судовог”
етапі потрібно б’
бурхливому ро’
ної практик*
праці судор
1865 pow
НОЙ МЄ.Г
ми на
Г
CV
/
М».
своєї
Клас.
написав у ^
Проф. Ф. >.
ципітації, котра
для визначення виду крові. Значения цього відкриття
важко переоцінити.
Треба зазначити, що судова медицина в Україні у той
час була складовою частиною судової медицини Росій-
ської імперії. Великий внесок у розвиток цієї науки зро-
били вчені-‘київської та харківської наукових шкіл.
Київський професор М. О. Оболонський (1856—1913)
видає у 1894 р. посібник по судово-медичному ‘дослід-
женню трупа та речових доказів, який став не тільки
підручником з судової медицини для київських студентів,
а й вкрай необхідною книгою для всіх судових лікарів
того часу.
Харківський професор М. С- БокаріуС (1869—1931) у
1911 р. видає підручник «Краткий курс судебной меди-
цины», а в 1915 р. виходить перший том його нового
підручника «Судебная медицина в изложении для юрис-
тов», по якому вивчали судову медицину на всіх юри-
дичних та медичних факультетах.
Після 1917 р. у судово-медичній службі відбулися
структурні зміни, внаслідок яких вона стала незалежною
від Міністерства внутрішніх справ, до складу якого вона
входила у Російській імперії. Із створенням у 1918 р. На-
родного комісаріату охорони’ здоров’я РРФСР судово-
медична служба як підвідділ судово-медичної експертизи
увійшла до системи охорони здоров’я. Через два роки
прийнято «Положення про судово-медичних експертів»,
а у 1924 р. затверджено посаду Головного судово-медич-
ного експерта при НКОЗ РРФСР. Декілька років цю по-
саду обіймав відомий учений Я.Л: Лейбович — автор
низки судово-медичних посібників, перекладач і редак-
тор книг Е. Гофмана.
У цей же час судово-медичну службу на Україні очо-
лює на посаді Головного державного судово-медичного
інспектора УРСР професор М-С-Бокаріус.
Судово-медична справа у НКОЗ УРСР з часу утво-
рення зазнавала деяких змін. У 1920—1922 pp. в НКОЗ
був відділ судової медицини, котрий у 1922 p. закрили і
організували «судово-медичний стіл» при лікувальному
відділі. Подібна перестановка не забезпечила задо-
вільних умов роботи, і тому у 1923 p. заснована Головна
12
судово-медична інспектура при о ^цилі,
яка згодом була виокремлена у
підпорядкуванням безпосереднь?
губернських відділах охорони
жено посади губернських судо?
поточну судово-медичну робо
дові лікарі,
На Першому Всеукраїнс»
ді, який проходив у XapKpF
ловний судово-медичний іт
у своєму виступі зазначи
у випадках судово-меди
мінно проводити розті
оглядом. Тому за звіти’
шв у містах сягав 95
78. 1 це у важкі 20-т
80 штатних судових
Великою подією
рення у 1923 p. r
М. С. Бокаріуса У
експертизи, який
туту, окрім чотирьох
секція під назвою «Судово-і*.-
людини».
Правила виконання судово-медичного до^.
па, судово-медичної кваліфікації тілесних ушкц^.
низка методичних матеріалів були підготовлені М. С. ь^
каріусом і видані по лінії НКОЗ у 1924 році. А через рік
він проводить спеціальні 6-тижневі курси з підготовки лі-
карів-експертів для губерній України. Протягом 1926—
1927 pp. проф. М. С. Бокаріус видає журнал «Архів кри-
мінології і судової медицини», в якому друкуються не
лише українські, російські, автори, а й спеціалісти з єв-
ропейських країн, США, Бразилії, Алжиру.
Велике значення для судових медиків та слідчих не
лише України, а й усього колишнього Союзу РСР мав
вихід у світ книги М. С. Бокаріуса «Первоначальный на-
ружный осмотр трупа при милицейском и розыскном
дознании» (1925). Через чотири роки виходить ще одна
його праця з цього питання — «Наружный осмотр трупа
13,
на месте происшествия или обнаружении его». Ними ба-
гато років користувались судово-медичні експерта, слідчі
та оперативні працівники.
розвитку судової медицини сприяло відкриття у
1932 р. У M^W Науково-дослідного інституту судової
медицини. Ця установа стала важливим науково-мето-
дичним центром для усього колишнього Союзу РСР. К продолжение
–PAGE_BREAK–
періЦНМяДИР61170?011* призначено профчМ- В. Попова. Він
же у Ї937 Р- після затвердження посади Головного су-
дрвО-недцчного експерта при НКОЗ Союзу, став найви-
щою посадовою особою у судовій медицині. З 1939 по
1979 Р. Головним судмедекспертом був В. Г. Прозоров-
ский, а з 1979 по 1991 р. — О. П. Громов. Водночас
проф. О. П. Громов обіймав посаду директора НДІ судо-
воімедйциии.
Значна кількість кафедр і курсівсудової медицини
(понад ЭДУ при вищих медичних навчальних закладах і
університетах Союзу сприяла інтенсифікації наукових
пошуків у галузі судової медицини. Великий науковий
потенціал являв собою викладацький склад кафедр і кур-
сів, аспіранти. Провадяться наукові дослідження також і
в Судово-медичних лабораторіях республіканських, кра-
йових та обласних Бюро судово-медичної експертизи.
Наукові досягнення постійно втілюються в експертну
практику.
— У поширенні наукової інформації велику роль відігра-
вав журнал «Судебно-медицинская экспертиза». Наукові
статті публікувались також у збірниках з’їздів та конфе-
ренцій—союзних, республіканських, обласних.
Єдина навчальна програма для лікувального, педіат-
ричного та санітарно-гігіенічного факультетів медичних
вузів сприяла певній уніфікації при викладанні цієї
дисципліни. Ще у довоєнні роки дуже корисною була
книга «Основы судебной медицины для студентов и вра-
чей» (1938), що була написана колективом авторів за
редакцією проф. М. В. Попова. Згодом вийшли його під-
ручники, ЩО вважаються класичними (1940; 1946;
1950). Підручники та посібники із судової медицини у
різний час були написані професорами М. І. Авдєєвим.
J^. 1. Райським, В. М. Смоляніновим, В. Ф. Черваковим.
Ю. С. Сапожниковим.А. М. Гамбург та іншими.
14;
Кращими за всіма.показниками визнано підручники
М, С. Бокаріуса, М. В. Попова, М. І. Авдеева, М. І. Рай-
ського, Ю. С. Сапожникова і А. М. Гамбург, О. X. Порк-
шеяна і В. В. Томіліна, В. Л. Попова, В. М. Крюкова,
О. О. Матишева.
Торкаючись історії розвитку судової медицини, не
можна не згадати про військову судово-медичну експер-
тизу. Саме вона зробила великий внесок у розвиток су-
дової балістики, вивчеиня і «механізму М а?”«1»1 вогне-
пальних ушкоджень», насдідкііВ вибухову іі
колотії та багатьох Інших: питань, ров’яі
діями, авіакатастрофами тощо; ‘ч”;;’ ,.
Військова експертиза до війни не іг
лідження для судово-слідчих органів аі| :
вільні експерти. У діючій армії функц!
та фронтові патолого-анатомічні лаб
складі їх було по одному судово-ме
Вони фізично не могли впоратися з :
вили перед ними військові юристи,,,
потреба у створенні самостійної суді
тизи Армії та Флоту. Центральна с
раторія (ЦСМЛ) збройних сил
1943 р. проф. Ю. С. Сапожников
водночас Головним судово-медич»
став проф. М. І. Авдеев. Військові
ми за роки війни проведена велі-
числі і при розслідуванні фашист
часово окупованих територіях, у
як «Гросс Лазарет», Освєнцім та
Після проф. М. І. Авдеева ві’
службу понад 20 років очолювг
котрий виховав багатьох кандид
наук. Загалом військовими експертами захпь^.
50 дисертацій, написано багато важливих монографій.
Серед них — «Судова балістика» С. Д. Кустановича
(1956), «Судово-медична експертиза при ушкодженнях з
мисливської зброї» А. Ф. Лісіцина (1968), «Судово-
медична експертиза у випадках автомобільної травми»
А. О. Солохіна (1968), «Судово-медична експертиза
отруєнь технічними рідинами» Р. В. Бережного (1977),
15
«Вогнепальні ушкодження та їх судово-медична експер-
тиза» В. Л. Попова'(1990) та багато інших; Цінні довід-
ники та підручники для судово-медичних експертів та
Юристів написані І. В. Виноградовим, Л. М. ‘Бєдріним;
Зрозуміло, що пріоритетними науковими напрямками
військових. судових медиків є експертиза вогнепальної
травми, політравми, а також питання, пов’язані зі специ-
фікою’армійської та флотської служби.
На теренах України у довоєнні та повоєнні роки від-
крилось багато медичних вузів і кілька інститутів удос-
коналення лікарів. Сьогодні в Україні студенти 15 ме-
дичних вузів, медичних факультетів Ужгородського та.
Сумського університетів та слухачі закладів удоскона-
лення лікарів вивчають судову медицину на 10 кафедрах
та 7 курсах, Викладають також курс судової медицини
на кфйдМчник факультетах університетів та інститутів, у
вищих навчальних закладах системи МВС. СБУ та МО.
Розпад Радянського Союзу та проголошення у 1991 р.
незалежності України зумовили істотні зміни структури
судово-медичної служби. Вищою судово-медичною ін-
станцією в Україні є Головне бюро судово-медичної екс-
пертизи МОЗ України. Свою роботу судові медики
України регламентують «Основами законодавства Украї-
ни про охорону здоров’я» (1992), Законом «Про судову
експертизу» (1994), а також Кримінальним, Кримі-
нально-процесуальним та Цивільним кодексом з відповід-
ними доповненнями. Очолює судово-медичну службу
України проф. Ю. П. Шупик. Викладання судової медим продолжение
–PAGE_BREAK–
цини здійснюється згідно із Законом «Про освіту» (1991,
1996).
Немає жодної судово-медичної проблеми чи питання,
які не розроблялись би судовими медиками України. І не
лише на кафедрах, а й у Бюро судово-медичної експер-
тизи. Щодо кафедр, де сконцентровано найпотужніший
науковий потенціал, то визнаними лідерами є Київська,
Харківська та Донецька наукові школи.
Кафедра судової медицини Національного медичного
університету в Києві —• одна з найстаріших в Україні—
заснована у 1842 р. Славні імена професорів Ф. Ф. Ер-
гардта, М. О; Оболонського, В. А. Таранухіна є окрасою
16
і гордістю цієї кафедри. Та найбільшого розквіту вона
досягла, коли у 1936 p. її очолив професор Ю. С. Сапож-
ников (1697—1970). Він автор 120 наукових праць,
трьох монографій і улюбленого студентами підручника,
який перевидавався тричі. Надзвичайно цінною була І
залишається його книга «Первичный осмотр трупа на
месте его обнаружения» (1940).
Після смерті Ю. С. Сапожникова у 1970 р., з 1971 до
1991 р., кафедру очолювала проф. І. О. Концевич —
йогоучениця і. послідовниця.’ ‘її- перу належать 150 нау-
кових праць, & монографій, кілька навчальних посібни-
ків. Вона редагувала велику кількість наукових збірни-
ків, керувала протягом 15 років Республіканським нау-
ковим товариством судових медиків і криміналістів.
З 1991 р. продовжує славну традицію’своїх учителів
доктор медичних наук Б. В. Михайличенки ОГ1Г>
вих праць опублікрвяні-»
часїїіснуванн,
1:4-. .!„
“;-ІГ •.
Кафедра Ха|»]
зована у 1835
кафедри вписан;
каріусом. Перш’
видав книгу «О
анализу» (1904,
йшла мова, він
до самої емері
М. Є. Бокаріус в;
практическим ра(.
якими тривалий
денти, а й молоді
З 1931 по 19і
проф. М. М. Бока
•ри, його учні: Б. J
іїенко, В. О; Тата)
М. М. Стрілець оч
багатьох вузах УК[-
тував 28 докторів і
Проф. М, П. M?
1990 p. Він був BL
чення давності сме{.
Українська w
^”‘цжш’-‘1
діагностичних приладів. Після його смерті, у1990 p.,
кафедру очолив проф. В. О. Татаренко.-а з 1999 р.
доц. П. А., Каплуновський.
Кафедра судової медицини Української академії удос-
коналення ^лікарів — гідний.представник Харківської
наукової школи судових медиків.; І хоча заснована вона
лише у 1974 р. у вигляді курсу (стала самостійною ка-
федрою у 1,975 р.). науковий доробок,’» вельми значний.
Очолює кафедру Заслужений діяч науки і техніки Украї-
ни проф. В. І. Кононенко. Багато років він займається
питаннями діагностики давності настання смерті, судо-
вое травматологією.: Його учнями захищено 8 кандидат-
ських, дисертацій. Спшробітниками кафедри за цей час
опублік9вано ^близько,,,,400, наукових, праць. Кафедра
ср^нійізуєті^я,,(і|іа,^^ченн»., поств»їальних процесів, а
також транспортної т^ гво|гнепальуоі травм. На базі
кафедри, прр(врдидись наукові конференції, опубліковано
5 тематичних збірників наукових праць.
СУ^РУ^ДОШЦНЙУ /У, Донецькому медичному універси-
^^^Ч^^^ЧАТИ,; Ш!Є у довоєнні роки. У 1954 р. орга-
нізовано самостійний курс, який очолив Б. М. Зорій, зго-
дом курс.ст^є; кафедрою, а. завідуючий — професором.
Чудовий організатор, блискучий лектор, проф. Б. М. Зо-
рін створив згуртований колектив, який плідно працює
над проблемами шахтної травми, питаннями раптової
смерті гірників, визначенням епіцентру вибуху в шахті
та характером ушкоджень при вибуху. Співробітника-
ми кафедри під керівництвом Б. М. Зоріна опубліковано
близько 800 наукових праць, видано кілька.збірників.
Співробітник кафедри проф. Ю. Д. Сергеев зидав підруч-
ник з основ права для медиків і монографію «Профессия
врача» (1988). З 1998 р. кафедра працює під орудою
проф. 0. І. Герасименка.
Історія кафедри судової медицини Одеського медично-
го університету починається з 1841 року, коли на юри-
дичному відділенні Рішельєвського ліцею, згодом — Но-
воросійського університету читався курс лекцій з судо-
вої медицини. Найбільшого розквіту досягла кафедра у
1949—1956 pp., коли нею завідував Заслужений діяч
науки професор М. І. Райський (1873—1956) •— вчений
19
зі світовим ім’ям, учитель професорів Л. М. Ейдліна,
А. П. Курдюмова, Ю. С. Сапожникова, А. М. Гамбург,
І. Ф. Огаркова. Він був засновником Одеської наукової
школи, автором більш як 100 наукових праць та фунда-
ментального підручника (1953), за яким навчалося не
одне покоління студентів.
— Нині кафедру очолює проф. А. М. Фаддєєв, який зай-
мається дослідженням речових доказів. Крім того, він
вивчає правові аспекти морської медицини.
Кафедра судової медицини Кримського медичного ін-
ституту заснована у 1934 р. Серед її завідуючих треба продолжение
–PAGE_BREAK–
відзначити проф_. П.Г. Арешева, який очолював її у
1966—1981 pp. Його монографія «Кровоизлияние в мозг
и его оболочки» (1966) набула широкого визнання.
Професор А. А. Бабанін очолює кафедру з 1982 р. Ко-
лектив кафедри під його керівництвом працює над оцін-
кою танатогенезу при поєднанні травми з патологією і
діагностикою основної причини смерті.
Кафедра судової медицини Київської медичної ака-
демії післядипломної освіти заснована у 1938 році.
Професор А. М. Гамбург очолила цю кафедру і керувала
нею (з перервою на роки війни) до останніх днів свого
життя. Вона була чудовим лектором і багато зробила на
ниві удосконалення та спеціалізації судово-медичних екс-
пертів. Вона автор багатьох наукових праць, двох моно-
графій та підручника (у спіавторстві з проф. Ю. С. Са-
пожниковим). Усього колективом кафедри опубліковано
5 монографій.
Професор В. П. Хоменок очолював кафедру у 1972—
1987 pp. Колишній начальник судово-медичної лаборато-
рії Київського військового округу, учень і послідовник
проф. М. І. Авдеева, він займався проблемами раптової
смерті у молодому віці, питаннями авіаційної та вогне-
пальної травми. Йому належить близько 100 наукових
праць.
Головний судово-медичний експерт України проф.
Ю. П. Шупик очолює кафедру з 1987 р., займається ви-
вченням обвуглених трупів з метою встановлення при-
життєвої дії полум’я, різноманітними фізико-технічнимй
дослідженнями, організаційними питаннями судово-ме-
19
дичної експертизи. Він є автором.більш ніж 80 наукових
прар». Колектив кафедри працює над основними пробле-
мами теорії і. практики судової медицини.
Кафедру судової медицини Луганського медичного
університету, засновано у 1957 році. Її очолив учень
М, М. Бокаріуса доцент М. Г. Кондратов. Він багато
зробив для розробки рентгенологічних методик дослід-
ження у судовій медицині. Його монографія «Очерки су-
дебно-медицинской рентгенологии» (1960) слугує бага-
тьом експертам медико-криміналістичних відділень. У
1961—1987 pp. кафедру очолював А. М. Фаддеєв —
спеціаліст з питань судово-медичної експертизи речових
доказів.
Професор В. І. Костилєв очолює кафедру з 1987 p.,
займається медико-криміналістичними дослідженнями і,
головним чином, Діагностикою давності настання смерті,
використовуючи Імунні показники трупної крові. Пробле-
ма ця дуже важлива і є зараз основним науковим
напрямком роботи кафедри’. Вивчається також вплив
різних хвороб на Імунні показники при судово-медичній
дЇагнбетиці;
У Вінницькому медичному університеті кафедру судо-
вої медицини відкрито у 1936 році. У 193^—1941 pp. її
очолював відомий судовий медик, колишній Головний
судмедексперт Російської Федерації Я. Л. Леибович.
Найбільш плідио кафедра працювала з 1950 по 1972 p.
під керівництвом проф. В. П. Ципковського. До цього ча-
су він очолював кафедру судової медицини у Львові.
Учень М. М. Бокаріуса, талановитий організатор і до-
питливий науковець, він розгорнув на кафедрі значну
дослідницьку роботу, видав кілька збірників наукових
праць. Його монографія «Осмотр трупа на месте его об-
наружения» (1960) — одна з кращих книг з цієї темати-
ки. Її високо цінив проф. Ю. С. Сапожников.
Після смерті В. П. Ципковського кафедру очолював
доцент А. І. Крат (1972—1985), а потім С. О. Козлова
(1986—1996). Нині кафедру знову очолює А. І. Крат.
Співробітники кафедри вивчають прижиттєвість і дав-
ність виникнення механічної травми.
20
Кафедру судової медицини Запорізького медичного
університету організовано у 1958 році. З 1968 по 1975
рік кафедру очолював професор М. М; Стрілець —
учень і послідовник М. М. Бокаріуса. Досвідчений екс-
перт і невтомний дослідник, він широко розгорнув на ка-
федрі наукові пошуки. Коло його наукових інтересів бу-
ло досить широким, але головним в’його діяльності було
вивчення проблеми ідентифікації особистості за спалени-
ми останками та золою.’На цю’тему він і захистив док-
торську дисертацію.
Після переходу проф; М. М. Стрільця до Полтавсько-
го стоматологічного інституту кафедру у 1975—1981 pp.
очолював Д. Я. Шабельник. Він займався вивченням ре-
чових доказів — волося, гормонів вагітності.
і Доцент Л. Л. Голубович очолював кафедру з 1981 по
1985 рік. Його науковий внесок в експертизу спаленого
трупа важко переоцінити; його учні продовжують ці
складні дослідження. •
Професор В. С. Семенников очолює кафедру з
1985 року. Він займається проблемами судової травмато-
логії, фрактографічними дослідженнями, механізмом
ушкоджень при автотравмах. Доцент В. В. Білкун працює
над, судово-медичною діагностикою давності настання
смерті танатометричними методами за допомогою ство-,
рених ним приладів та інструментів. Доцент Л. М. Ту-.
манська працює над актуальними питаннями танатології.
Професор Л. Л. Голубович написав кілька навчальних
посібників і готує монографію з експертизи спаленого
трупа. ,
Активно ведеться наукова робота на семи курсах су-
дової медицини у Дніпропетровську. Доцент О. М. Юр-
ченко вивчає морфологічні зміни При наркоманії.
Професор А. Ф. Рубіжанський видав монографію «Опре-
деление по костным останкам давности захоронения тру- продолжение
–PAGE_BREAK–
па” (1978).
Понад 100 наукових праць, опубліковано співробітни-
ками курсу судової медицини Івано-Франківської медич-
ної академії. Високої оцінки заслуговують праці доц.
Є. І. Незнакомцевої з Ідентифікації особи. Вона очолює
нині курс судової медицини.
21
У Буковинській медичній академії (зав. курсом судо-
вої медицини доцент Ж. Д. Мітенко) співробітниками
курсу опубліковано близько 150 наукових праць — го-
ловним чином з питань судово-медичної травматології,
Великий внесок у становлення кафедри (нині курсу)
судової медицини Тернопільської медичної академії зро-
били доцент В. К. Стешиць, доцент А. 1. Муханов, про-
фесор А, І. Завальнюк, який очолює курс. Він детально
вивчав особливості сільськогосподарського травматизму,
видав «Краткий словарь судебно-медицинских терми-
нов». А. 1. Муханов є автором двох книг •—«Атлас по
судебной медицине» і «Судебно-медицинская диагности-
ка повреждений тупыми предметами».
Мають свій науковий доробок співробітники курсів
судової медицини Полтавської медичної стоматологічної
академії (здв«, доц. О, В. Ялааський) та курсу судової ме-
днцинц ^ді|і^ного,іфакультету Ужгородського універси-
тету. Керує ним доцент Н. П. Ляшенко.
Судова і медицина досягла високого рівня і успішно
розвивавт»ся 1 в інших країнах СНД.
Серед, наших колег у Білорусі слід відзначити проф.
Ї\ Ф. Пучкова,»— спеціаліста, з молекулярно-генетичних
.досліджень. Його праці широковідомі. .:..
У Молдові плідно працює над проблемами судово-ме-
дичної діагностики доби настання смерті проф. Г. Боте-
зату та його учень д. м. н. С. Унгурян. Проблемами ме-
ханізму утворення ушкоджень кісток при автомобільних
травмах займається проф. Г. Бачу.
Литва пишається видатним вченим — професором
Й. Найнісом, який виплекав литовську школу судово-
медичних остеологів. Сьогодні Головним судово-медич-
ним експертом республіки е учень проф. Найніса —
проф. А. Гармус.
Очолює судово-медичну службу Латвії доктор В. Вол-
ксоне, відома своїми працями у галузі судової гінекології.
Багато зробив для розвитку судової медицини у Латвії док-
тор В. Шмідт.
Професор К. Шагилиджов у Туркменії займається пи-
таннями раптової смерті в умовах жаркої арідної зони.
Його монографія з цього питання відома в усьому світі.
22
Проблемами діагностики давності настання смерті у пус-
телях займається Т. Наубатов.
В Угорщині проф. Е. Шомоді — автор кількох підруч-
ників судової медицини провадить велику дослідницьку
роботу у багатьох наукових напрямках. Професор Ф. Ко-
ша — відомий судово-медичний одонтолог.
Професор В. Корман у Братіславі (Словаччина) ви-
вчає морфологічні посмертні зміни для діагностики дав-
ності настання смерті.
Судові медики Румунії — учні і послідовники все-
світньо відомого професора: М. Міновічі проводять інте-
ресні дослідження з галузі судово-медичної генетики
(проф. М. Дреслер), видають фундаментальні підручни-
ки (проф. Г. Скрипкару.М. Тербанчя).
Велику науково-дослідницьку роботу проводять наші
колеги у Польщі. Інтересними та змістовними є видані
там підручники з судової медицини (проф. Ш. Рашея,
В. Насіловський, Я. Маркевич).
Концепція судової медицини в Україні на порозі
Ш тисячоліття може бути викладена так:
1. Негайне і глибоке вивчення судово-медичних аспек-
тів екології в Україні, розробка судово-медичних методик
на випадки великих катастроф (уроки Чорнобиля).
2. Більш активна допомога органам правопорядку в
боротьбі з організованою злочинністю, наркобізнесом.
викраданням людей.
3. Вирішення правових питань медицини в Україні
(особливо трансплантології) з використанням світового
досвіду.
4. Конструювання, виготовлення та використання діа-
гностичних приладів, інструментів, методик і програм,
доступних міжрайонним судово-медичним експертам.
5. Комп’ютеризація експертної роботи та наукових
пошуків, забезпечення комп’ютерною технікою кафедр і
курсів судової медицини. Широкий вихід на “Інтернет”.
6. Поліпшення процесу викладання судової медицини
у медичних та юридичних вузах.
7. Надання можливості спеціалізуватися за кордоном
і, в свою чергу, інформувати зарубіжних фахівців про
наші досягнення.
23
8. Всебічна підтримка Асоціації судових медиків Ук-
раїни. Спілкування з Асоціаціями судових Медиків різних
країн і регіонів.
9. Соціальний захист тих, хто творить судову медици-
ну III тисячоліття — викладачів судової медицини в усіх
вузах України.
•Після здобуття Україною незалежності поряд з дер-
жавними вищими навчальними закладами, утворилися й
недержавні.
Зокрема, Українська асоціація народної медицини за
підтримки Міністерства охорони здоров’я заснувала у
1992 році Київський медичний інститут. Підготовка фа-
хівців у вузі провадиться згідно з діючими державними
навчальними програмами, але, окр^м загальноприйнятих
медичних фундаментальних і прикладних дисциплін, сту-
денти ВИВЧАЮТЬ основи гомеопатії, мануальної терапії, продолжение
–PAGE_BREAK–
народної та нетрадиційної медицини, фітотерапії тощо.
У 1994 pout тут відкрито кафедру судової медицини
та юснов>> права, яку очолює академік УАННП доцент
А. С. Лісовий. Він є.автором та співавтором 3 навчальних
посібників, 9 монографій та більш як 200 статей.
Заняття із студентами проводять висококваліфіко-
вані викладачі — проф. Б. В. Михайличенко, доценти
М. П. Мотюк, І. А. Федотова, В. А. Шевчук, старший
викладач Н. М. Федорушко.
Наукові розробки кафедри спрямовані на вивчення
особливостей травм, спричинених фізичними факторами,
зокрема черепно-мозкових. Ця робота здійснюється
спільно з співробітниками Інституту нейрохірургії АМН
України. Багато уваги приділяється підготовці навчаль-
них посібників і створенню судово-медичної україномов-
ної термінології.
За час існування кафедри видано 2 монографії —
«Клініка та судово-медична експертиза черепно-мозкових
ушкоджень» (1996 р.) та «Судово-медична оцінка давно
минулих подій» (1998 р.), навчальний посібник «Судово-
медична травматологія» (1995 р.), перший російсько-
український «Стислий тлумачний словник судово-
медичних термінів» (1995 р.).
24
Після; організації Полтавського філіалу КМІ там
ввели курс, судової медицини, який очолив доцент
О. В. Яланський.
Викладання судової медицини на кафедрах і курсах
медичних; вузів України здійснюється на високому
науковому рівні. Воно підпорядковане головному завдан-
ню — забезпечити засвоєння студентами теоретичних
засад і практичних навичок виконання судово-медичних
досліджень основних суб’єктів експертизи, що необхідно
лікарю будь-якого фаху,
Значною мірою цьому ‘сприяє велика кількість спе-
ціальної судово-медичної літератури — підручників,
посібників, монографій з окремих питань судової меди-
цини. Чимало навчальної літератури на книжковий ри-
нок надходить з Росії. Певну роль у розвитку судової ме-
дицини в Україні відіграє «Український судово-медичний
вісник», що регулярно виходить з 1995 року.
За післявоєнні роки відбулося 6 всеукраїнських
конференцій та один з’їзд судових медиків України, що є
безумовним доказом високого наукового потенціалу
вітчизняних судових медиків.
Розділ II
Процесуальні основи та організація
судово-медичної експертизи в Україні
Процесуальні основи призначення
та проведення судово-медичної експертизи
‘ У процесі розслідування кримінальних і цивільних
справ, а також під час судового розгляду широко вико-
ристовуються знання людей, досвідчених в науці, мис-
тецтві, peiJieteJ^ TeXHfUt Тощо. ФахівЩ. які беруть участь
у вказаних правових діях, іменуються експертами, а ви-
конані ними дослідження доказів з відповідями на питан-
н’я’.1 ‘ЙЬ Інтересують правоохоронні органи, — експерти-
зами. Кили йдеться про скоєння злочинів проти здо-
^bbU «жйтт
органи звертаються до лікарів — спеціалістів у галузі
судової медицини, які проводять судово-медичну експер-
тизу. тобто застосовують знання з галузі медичних і біо-
логічних наук для вирішення питань, що постають у про-
цесі розслідування таких злочинів.
Висновки експерта є одним з видів доказів у процесі
попереднього та судового слідства. Згідно з чинним кри-
мінально-процесуальним законодавством України призна-
чення основних видів судово-медичної експертизи є
обов’язковим. Так, відповідно до ст. 76 Кримінально-про-
цесуального кодексу України обов’язково призначається
експертиза для встановлення причини смерті, тяжкості
та характеру тілесних ушкоджень; визначення психічно-
го стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності
у справі даних, що викликають сумнів відносно його
осудності; встановлення статевої зрілості потерпілої у
справах про злочини, передбачені ст. 120 Кримінального
кодексу України, та для встановлення віку підозрювано-
го чи обвинуваченого, якщо це має значення для вирі-
шення питання про кримінальну відповідальність, а до-
стовірні дані щодо його віку відсутні.
26
Будь-яка інша судова експертиза призначається на
розсуд осіб, які проводять слідство, чи суду і не є
обов’язковою. .
Правом призначення судової експертизи наділені
слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ. Служби
безпеки, прокурори та суди.
Судово-слідчі органи використовують дані експерти-
зи, бо висновки експерта є одним з найсуттєвіших об’єк-
тивних доказів (ст. 65 КПК України). Оцінка висновків
належить особі, яка проводить дізнання чи слідство або
суду. .:- — • -‘•••; •• •’.-! •… •: ^
У випадках, коли слідчий чи суд не згодні з виснов-
ками експерта, вони повинні письмово мотивувати свою
незгоду, а вже потім призначати повторну судово-медич-
ну експертизу, доручаючи її проведення вищій судово-
медичній інстанції.
Підставою для проведення судово-медичної експерти-
зи є постанова особи, що здійснює розслідування кримі-
нальної чи цивільної справи, або ж ухвала суду. Діяль-
ність судово-медичних експертних установ, як і кожного
окремого їх працівника, регламентується процесуальним,
кримінальним, цивільним та адміністративним законодав-
ством, а також „Законом про судову експертизу“ (1994), продолжение
–PAGE_BREAK–
«Основами законодавства України про охорону здоров’я»
(1992), методичними документами Міністерства охорони
здоров’я. У 1995 році наказом № 6 Міністерства охоро-
ни здоров’я України затверджено положення «Про роз-
виток та вдосконалення судово-медичної служби в Ук-
раїні», що значною мірою вплинуло на подальше підви-
щення якості цієї роботи.
Згідно з чинним законодавством на судово-медичного
експерта покладаються такі обов’язки:
прийняти до виконання доручену йому експертизу;
повідомити у письмовій формі особу або органи, які
призначили експертизу, про неможливість її проведення,
якщо поставлене питання виходить за межі компетенції
експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для
вирішення поставленого питання, а витребувані додатко-
ві матеріали не були отримані;
з’явитися за викликом особи або органу, які призна-
чили експертизу, для допиту з приводу проведеної
27
експертизи чи повідомлення про неможливість її про-
ведення;. •
‘заявити самовідвід за наявності передбачених зако-
ном обставин.
Експерт має право: ;
знайомитися з матеріалами справи, які стосуються
експертизи;
; порушувати клопотання про надання додаткових і но-
вих матеріалів, необхідних для вирішення поставлених
.питань; з дозволу особи або органу.’які призначили екс-
пертизу, бути присутнім під час проведення слідчих (СУ-
ДОВИХ дій, порушувати клопотання, що стосуються про-
ведення експертизи, та задавати відповідні запитання
особам, яких допитують; вказувати у висновку експерти-
зи на факти, які мають значення для справи, але щодо
яких йому не були поставлені запитання; у випадку не-
згоди з іншими членами експертної комісії— складати
окремий висновок експертизи.
••• ‘^KCwpmy забороняється:
розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, осо-
би,.яка провадить дізнання, дані попереднього слідства
чи дізнання;
вступати в контакти, не передбачені порядком прове-
дення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі осо-
би мають.пряме чи побічне відношення до експертизи.
Експерт складає висновок експертизи від свого імені і
несе особисту відповідальність за його. правдивість. За
надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього
обов’язків, розголошення без дозволу прокурора, слідчо-
го або особи, яка провадить дізнання, даних попередньо-
го слідства чи дізнання, а також за злісне ухилення від
явки до органів дізнання та попереднього слідства або
суду експерт несе кримінальну відповідальність за відпо-
відними статтями КК України.
Об’єкти судово-медичної експертизи
та місце проведення експертизи
У своїй повсякденній роботі судово-медичні експерти
проводять експертизу живих людей, трупів, речових до-
казів та матеріалів слідчих і судових справ.
28
Найбільш значну частину роботи експерта становить
експертиза живих людей (близько 75%). Такі експерти-
зи здійснюються з метою встановлення наявності, харак-
теру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; виявлен-
ня ознак статевих злочинів чи визначення статевих ста-
нів; симуляцій; ознак самопоранень тощо.
У меншій кількості (15—20%) проводяться експерти-
зи трупів у випадках насильної та раптової смерті, за
підозрою на насильство. В останні роки значно зросла
цінність експертиз речових доказів та їх питома вага,
в першу.чергу -»•, .^Д.я встановлення ідентифікаційних
ознак особи.
Судово-медична експертиза може проводитися за ма-
теріалами попереднього та судового слідства, такі екс-
пертизи, як правило, виконуються самостійно.
Експертиза будь-якого з вказаних об’єктів може бути
проведена в експертній установі або поза її межами.
До експертних судово-медичних установ належать:
Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України,
республіканське — МОЗ Автономної Республіки Крим,
обласні, міське в Києві бюро судово-медичної експерти-
зи, кафедри і курси медичних вузів та інститутів після-
дипломної освіти лікарів.
Окрім зазначених установ, судово-медична експерти-
за може бути проведена у медичних установах і в судах.
Види судово-медичних експертиз
Законодавством України передбачено проведення пер-
винної (виконується вперше), додаткової та повторної
експертизи.
Залежно від складності та характеру питань, запропо-
нованих для вирішення слідством чи судом, експертиза
може бути комісійною та комплексною. Комісійною вва-
жається експертиза, до складу якої включено лише
представників однієї галузі науки — медицини. Окрім
судових медиків, до експертних комісій можуть входити
фахівці інших медичних та немедичних спеціальностей, і
тоді експертиза називається комплексною.
Якщо після проведення експертизи, слідство отримає
щодо досліджуваних доказів додаткові відомості, які
можуть вплинути на остаточні результати, то признача-
29
ється додаткова судова експертиза. Виконання її дору-
чається тому чи тим самим експертам, які проводили
первинну експертизу.
Якщо у слідства виникають сумніви щодо правильнос- продолжение
–PAGE_BREAK–
ті, повноти та об’єктивності висновків експерта чи екс-
пертів, призначається повторна експертиза, здійснення
якої доручається іншим експертам.
Документація судово-медичних експертиз
Основним документом судово-медичної експертизи є
«Висновок експерта»… Він оформляється тоді, коли
•підставою для проведення експертизи є постанова
слідства чи ухвала суду. Зазначений документ склада-
ється з трьох розділів; а) вступу, б) дослідницької части-
ни; в) підсумків. ,
‘У вступі ^о^гься відомості про те: коли, де, ким
(із зазначенням посади, місця роботи, спеціальності, ста-
ж^й^пгірїної. роботи, лікарської категорії, вченого сту-
пеня ‘ Jl звання, відомостей про кваліфікаційний клас і
рацге^сігіїерта (якщо він є державним службовцем), його
ПЙЗВЙОД, Н*Я та по батькові), на якій підставі (за чиєї
постанови чи ухвали) і в якій справі проведена
експертиза, що направлено на експертизу, які питання
поставлено на вирішення, та яка вона (комісійна, додат-
кова Чи повторна), її номер. Наприкінці вступу зазнача-
ється, що судово-медичному експерту (експертам) було
роз’яснено права, обов’язки та відповідальність згідно з
чинним законодавством (ст. 77 КПК та статті 178, 179
КК України).
Дослідницька частина містить відомості про обста-
вини справи, відомості на початок проведення (це мо-
жуть бути витяги з протоколів огляду місця події, медич-
них документів тощо). Потім детально, мовою, зрозумі-
лою і не для фахівця, викладаються дані про все, що
було виявлено у процесі експертизи об’єктів (трупа, ре-
чових доказів тощо), з переліченням методів і ходу про-
ведення досліджень.
Вступна і дослідницька частини підписуються експертом.
У підсумках містяться мотивованї відповіді на по-
ставлені запитання. Вони мають базуватися на даних,
отриманих у процесі виконання досліджень.
ЗО
«Висновок експерта» підписується та завіряється пе-
чаткою установи. До нього як ілюстративний та допов-
нюючий матеріал можуть бути додані фотознімки, схе-
ми, малюнки, результати досліджень, проведених у лабо-
раторіях. «Висновок» складається не менш як у двох
екземплярах — перший передається до органів слідства,
а другий зберігається в архіві судово-медичної установи.
На практиці досить часто дослідження трупа чи жи-
вої особи проводиться не на підставі постанови чи ухва-
ли про призначення судово-медичної експертизи, а за на-
правленням судово-слідчих органів. Як правило, це має
місце, коли кримінальну справу ще не порушено і від
висновків судмедекспертів залежить — буде чи не буде
її порушено. У таких випадках складається «Акт судово-
медичного дослідження трупа» чи «Акт судово-медично-
го обстеження» (живої особи). Він також оформляється
за певною схемою: а) вступ; б) дослідницька частина і
в) заключна частина.
Окрім вказаних, експерт може складати й Інші доку-
менти, передбачені чинним законодавством, наприклад
«Лікарську довідку про смерть», відповідні довідки для
установ технічної інспекції щодо охорони праці тощо.
Необхідно зазначити, що у деяких випадках експерт
може давати відповіді йа запитання суду в процесі роз-
гляду справи, тоді він складає «Висновки», де є лише
один пункт — «Підсумки». Судово-медичний експерт мо-
же бути допитаний слідчим чи судом для уточнення пев-
них питань. Ці дії документуються, як це передбачено
процесуальним законодавством.
Структура судово-медичної служби в Україні
Система судово-медичної служби України побудована
на засадах інстанційності та складається з:
• Головного бюро судово-медичної експертизи МОЭ
України;
• Республікана»кого бюро судово-медичної експертизи
(Автономна Республіка Крим);
• Бюро судово-медичної експертизи управлінь охоро-
ни здоров’я державних обласних адміністрацій.
Основним структурним підрозділом судово-медичної
експертизи є бюро судово-медичної експертизи обласних
Зі
(а у м. Києві — міського) управлінь охорони здоров’я та
-рейн^яіканське бюро Автономної Республіки Крим.
Згідно з «Положенням про бюро судово-медичної експер-
тизи», це “є державна спеціалізована установа, що вхо-
дить до структури закладів охорони здоров’я України”.
У складі бюро мають бути такі структурні підрозділи:
1) відділ судово-медичної експертизи трупів;
2) відділ судово-медичної експертизи потерпілих, об-
винувачених та інших осіб;
3) відділ чергових судово-медичних експертів;
4) відділ судово-медичної експертизи речових доказів
(судово-медична лабораторія), який складається з:
а) відділення судово-медичної гістології;
б) відділення судово-медичної імунології;
в) відділення судово-медичної криміналістики;
г) відділення судово-медичної токсикології;
. д) відділення судово-медичної цитології.
6) відділ комісійних судово-медичних експертиз;
6) організаційно-методичний відділ;
її міські (міст обласного підпорядкування) та районні
(міжрайонні) відділення судово-медичної експертизи;
81 вдміністративно-господарча частина з канцелярією
та архівом.
Згідно з зазначеним «Положенням» проведення судо-
во-медичної експертизи може здійснюватися на підпри- продолжение
–PAGE_BREAK–
ємницьких засадах за наявності ліцензії, що видається
МОЗ України.
Судово-медичними експертами можуть працювати
особи, які мають вищу медичну освіту та спеціальну під-
готовку в галузі судової медицини.
Законодавство України передбачає, що до проведення
судово-медичної експертизи можуть бути залучені фахівці
медичних установ МОЗ України; на період проведення
експертних досліджень вони іменуються «лікарями-експер-
тами», мають всі права, передбачені законодавством, і не-
суть всю повноту відповідальності за виконану роботу.
Саме тому судова медицина є обов’язковою дисцип-
ліною в переліку медичних наук, які вивчаються у
вищих медичних навчальних закладах. Цей предмет ви-
вчається і в юридичних вузах, щоб правоохоронці могли
зрозуміти та об’єктивно оцінити вказане у «Висновках;
експерта».
32
Розділ ill
Судово-медичне вчення про смерть
та трупні явища
(судово-медична танатологія)
Одним з вагомих питань медичної науки взагалі і су-
дової медицини зокрема є питання про кінцевий етап
життя — смерть. Цій проблемі присвятили свої праці
багато відомих учених — медиків і біологів: К. Бернар,
Р. Вірхов, І. І. Мечников. Саме І. І. Мечников у 1903
році дав науці про смерть її сучасну назву — «танатоло-
гія». Багаторічне вивчення цього явища дозволило виді-
лити загальну і окрему танатологію. Загальна танатоло-
гія вивчає процеси вмирання, генез і причини, діагнос-
тичні можливості встановлення факту та часу смерті,
зокрема трупних явищ, дає визначення поняттю
«смерть». Значне місце у розвитку загальної танатології
належить працям Г. В. Шора. Змістом окремої танатології
є вивчення комплексу питань, пов’язаних з окремими, ціл-
ком конкретними, причинами смерті, перебігом цього про-
, цесу за різноманітних ушкоджень та хвороб.
Одним з головних питань танатології є визначення
самого терміна «смерть». До сьогодні єдиної думки щодо
; цього немає. Найменувань, визначень, формул існує ба-
ігато, і нині не викликає заперечень таке: «Смерть — це
.незворотне припинення основних, життєвих функцій
-організму (кровообігу, дихання, функцій центральної
нервової системи)».
Перехід від життя до смерті — не є одномиттєвим,
цей процес називається вмиранням і складається з ряду
•послідовних етапів:
а) передагональний стан — людина непритомна, ар-
теріальний тиск безупинно знижується, тони серця знач-
но послаблені, дихання поверхневе, часте; різко знижені
рефлекси;
І 9-254
33
6) термінальна пауза — свідомість, дихання, пульс,
серцебиття, рефлекси відсутні;
в) агонія (конання) — свідомість втрачена, але час
від часу на коротку мить повертається, дещо частішає
пульс та серцебиття, а дихання, навпаки, рідке й до того
ж глибоке;
г) клінічна смерть — повне пригнічення свідомості,
рефлексів, дихання, діяльності серця: цей стан відомий
ще як уявна, мнима смерть, він триває впродовж 5—8
хвилин. Протягом цього часу ще можна повернути орга-
нізм до життя;
д) біологічна смерть — розвиток необоротних змін у
діяльності центральної нервової системи, дихання та
кровообігу.
Процес вмирання не завжди відбувається однаково.
Залежно від Йото тривалості розрізняють повільну та
швидку смерть.’3ft останньої перебіг усіх етапів швидко-
плинний, конання може бути або зовсім відсутнє, або
вкрай коротким. Повільна смерть характеризується три-
валою агонією (впродовж діб і тижнів), саме тому її на-
зивають атональною.
Свідченням як швидкоплинності процесу вмирання,
так і його уповільнення, є певні патоморфологічні зміни.
Наявність значного венозного повнокров’я внутрішніх
Органів, рідкий стан крові, переповнення нею правої по-
ловини серця, дрібноцяткові крововиливи під серозними
оболонками та масивні темно-фіолетові трупні плями —
морфологічні ознаки швидкої смерті. Для повільної ж —
характерні нерівномірність кровонаповнення органів, у
судинах — білі, червоні та змішані зсідки крові.
Знання цих особливостей, безумовно, допомагає в
діагностиці характеру перебігу процесу вмирання, а
зрештою — у правильній його класифікації.
У медицині прийнято поділяти смерть на природну і
неприродну — дві основні категорії причин смерті.
Природна смерть — закономірне закінчення діяль-
ності організму внаслідок повного вичерпання його фізіо-
логічних можливостей (при глибокій старості, значній
недоношеності або за наявності несумісних з життям
вад анатомо-фізіологічного розвитку).
34
Неприродна смерть — кінець життя внаслідок хво-
роби або ушкодження — раніше, ніж вичерпані фізіоло-
гічні запаси організму.
Неприродна смерть може бути насильною й нена-
сильною, раптовою (наглою).
Причини насильної смерті: а) вбивство, б) самогуб-
ство, в) випадковість. Ці три поняття становлять право-
ву (юридичну) основу класифікації смерті, позаяк лікар
не завжди має достатньо критеріїв для визначення сут-
ності того, що сталося.
Ненасильна evwyfb -ь- це смерть, яка сталася за об- продолжение
–PAGE_BREAK–
ставин, коли жодна правова норма не порушена. Смерть
може трапитися внаслідок хвороби або бути природною.
У деяких випадках обставини, що їй передували: рапто-
вість, відсутність захворювання, гарне самопочуття напе-
редодні, викликають сумніви щодо насильного характеру
смерті. Найчастіше йдеться про можливе отруєння. За-
значене є підставою для обов’язкового судово-медичного
дослідження трупів раптово померлих людей.
Одна з найсуттєвіших проблем, що постає перед ліка-
рем, це констатація самого факту смерті.
Теоретично можна вважати, що смерть настає, коли
припиняється діяльність «вітального триніжника» — сер-
ця, легень, головного мозку. Відсутність достовірних
ознак діяльності серцево-судинної, дихальної та цент-
ральної нервової системи й дає можливість запідозрити,
що життя припинилося, настала смерть.
Для того, щоб упевнитися у припиненні функції кро-
вообігу, треба переконатися у відсутності:
а) пульсу, зокрема й на сонних артеріях;
б) серцебиття впродовж 1—2 хвилин;
в) кровотечі при розрізах периферійних артерій;
г) скорочень серця при рентгеноскопії грудної клітки;
д) «зубців» на електрокардіограмі, так звана німа
електрокардіограма.
Про відсутність функції дихання свідчать:
а) нерухомість грудної клітки та передньої черевної
стінки;
б) відсутність дихальних шумів при аускультації:
в) відсутність екскурсій легенів при рентгеноскопії
грудей.
2* 35
Про припинення діяльності центральної нервової
системи свідчить:
а) втрата свідомості (непритомність);
б) відсутність рефлексів;
в) зміна форми зіниці на щілиноподібну при здав-
люванні ока, так зване котяче око або симптом Біло-
глазова;
г) німа електроенцефалограма.
Проте відсутність видимих ознак життя не є достовір-
ною ознакою смерті. Сумніви щодо незворотності зазна-
чених явищ зникають лише за наявності абсолютних
явищ смерті (трупних плям, трупного охолодження,
заклякання тощо), які розвиваються тільки в мертвому
тілі.
Знання процесів умирання вкрай важливе для визна-
чення необхідності реанімації та вирішення питання про
можливість взяття органів 1 тканин для подальшої транс-
плантації.
Ранні трупні явища
Вже підкреслювалось, що про незворотність при-
пинення життя свідчить лише наявність абсолютних
трупних ознак смерті. Це насамперед трупні плями,
трупне охолодження, заклякання, висихання, гниття.
Коли припиняється робота серця, кров у судинах під
дією власної ваги опускається в ті частини тіла, які зна-
ходяться нижче, там вона наповнює вени та капіляри,
надаючи блідо-синього забарвлення шкірі. Це і є почат-
кова стадія утворення трупних плям. З’являючись через
1—2 години після смерті, а інколи й пізніше, повного
свого розвитку вони досягають через 14—16 годин, на-
буваючи через 6—12 годин насиченого синьо-багряного
кольору. Звичайно трупні плями розміщуються на части-
нах тіла, що знаходяться нижче, на місцях, де немає
зовнішнього тиску. Так, скажімо, часто вони відсутні на
лопатках і сідницях.
У своєму розвитку трупні плями проходять три стадії,
але чітку межу між ними провести надзвичайно складно,
бо процес цей характеризується поступовістю переходу з
однієї стадії до іншої.
36
Перша стадія — гіпостаз, триває від 1—2 до 10—
12 годин і характеризується наявністю у кровоносних
судинах крові та її механічним опусканням.
При натисканні на трупну пляму, вона зникає (визна-
чення стадії трупної плями), а потім відновлюється. Ба-
зуючись на даних.про час, за який шкіра у місці натис-
кання знову набере первісного кольору, можна скласти
уявлення про час, коли сталася смерть. Якщо трупна
пляма поновлює свій колір через 1—2 хв., то з моменту
смерті пройшло 5—6 годин (перша фаза), через 3—5 хв.
— 6—12 годин (друга фаза).
Якщо змінити положення трупа (наприклад перевер-
нути його зі спини на живіт) у стадії гіпостазу, то всі
трупні плями перемістяться на передню поверхню тіла, а
шкіра спини, де вони мали місце раніше, стане блідою.
Друга стадія трупних плям — стаз — настає через
10—12 годин після смерті і триває до ЗО—48 годин. За
цієї стадії внаслідок дифузії плазма крові просочується
крізь стінки судин і кров в них згущується. Тому при
натисканні на трупну пляму остання не зникає, а лише
блідне. Виокремлюють дві фази стазу. У першій, що три-
ває від 12 до 24 годин, більша частина ділянки шкіри в
місці трупної плями блідне, а менша — зберігає свій
первісний колір. Забарвлення плями відновлюється че-
рез 10—15 хвилин. У другій фазі стазу, яка триває від
24 до 48 годин, лише на незначній частині ділянки, на
яку натискали, пляма блідне, а первісний колір понов-
люється через ЗО—60 хв.
При зміні положення трупа в стадії стазу деякі з
трупних плям переміщаються на нові, розміщені нижче,
ділянки, а інші залишаються на місці. Більша частина
трупних плям може переміститися в першій фазі стазу.
Наприкінці другої фази стазу при перевертанні тіла роз-
ташування трупних плям або зовсім не змінюється, або продолжение
–PAGE_BREAK–
зміюється дуже мало.
Третя стадія розвитку трупних плям — імбібіція —
.звичайно настає через дві доби (48 год.) після смерті.
Характеризується вона тим, що формені елементи крові
руйнуються, плазма, просочившись крізь стінки капі-
лярів, просякає (імбібує) тканини, що їх оточують. При
37
натиска”«1 на ч’РУ1™ плями їх колір не змінюється
(табл. № 1).
Час появи та динаміка розвитку трупних плям за-
лежить від причин та характеру смерті, температури
зовнішнього середовища. Наприклад при травмах, які
^угороджуються великою втратою крові, при низькій
темперяч’УР1 зовнішнього середовища трупні плями роз-
виваються повільніше. При смерті від асфіксії розвиток
тоупнИХ плям прискорюється. Ці особливості треба вра-
ховувати при огляді трупа на місці події.
•Необхідно зупинитися на деяких особливостях роз-
витку трупних плям та їх вигляду залежно від певних
умов. Так, колір трупних плям залежить від кількості та
КОЛЬОРУ крові, в якій у момент смерті оксигемоглобін пе-
реход’»* у відновлений гемоглобін. Через це трупна
іфов темно-червоного кольору з синюватим відтінком на-
буваєсйньо-багрягіого кольору, а при більшій кількості
^pQgj — навіть 1 лілового (бузкового). Винятки спостері-
гають^ «Р11 отруєннях ціанистими сполуками, при на-
станні смерті від охолодження, при отруєннях чадним
газом внаслідок утворення карбоксигемоглобіну кров —
яскраво-червона. При відтаюванн» замерзлих трупів
^дньо-багряний колір трупних плям стає червоним.
Інколи трупні плями подібні до крововиливів, тому
д^окремлення їх становить певні труднощі, особливо,
якЩО крововиливи розташовані на фоні трупних плям,
Слід пам’ятати, що крововиливи та синщ розміщуються
в місцях ушкоджень, вони мають чіткі контури, часто —
припухлість, при натисканні не зникають. При розрізі їх
з’являються зсідки крові або ж рідка кров, при цьому
зсідки можна зшкребти ножем або змити водою.
Трупні плями спостерігаються й при дослідженні
внутрішніх органів. Так, у легенях задня поверхня більш
яскравого червоного кольору і має вигляд, характерний
ддя гіпостатичної пневмонії, на задній поверхні шлун-
ку — запалення. Подібні явища, але менш виражені,
можна спостерігати на задніх поверхнях нирок, селезін-
кИ, печінки, підшлункової залози, а також у м’яких тка-
ціїнах потилично-тім’яних ділянок голови.
38
Отже, значення трупних плям для встановлення часу
настання смерті дуже велике. Перш за все, це одна з
ранніх абсолютних ознак смерті. За характерами труп-
них плям, у поєднанні з іншими даними, можна встано-
вити час смерті. Окрім того, локалізація трупних плям
дає змогу встановити первісне положення трупа, інколи
й отримати уявлення щодо того, на чому лежало тіло, а
в окремих випадках — щодо причини смерті (гостре
знекровлення тіла, отруєння чадним газом, парами ртуті
тощо).
Для дослідження трупних плям використовують дина-
мометри, які _ дозволяють досягти сили натискання
2кг /см? протягом 2—3 сек.
Таблиця № І
Зміна трупних плям
залежно від часу настання смерті
Стадії та фази Тривалість (год.) Зміни при дозованому натисканні Час, необхідний для відновлення попереднього забарвлення («в.»
Гіпостаз 1 фаза 11 фаза 1—12 1-
Стаз 1 фаза 11 фаза 12—48 12—24 24—48 Бліднішають 10—15 30-60
Імбібіція Більше 48 Не змінюють забарвлення —
Трупне заклякання
Після смерті всі м’язи трупа розслаблюються, а через
1—2 год. починається їх поступове заклякання. При
цьому м’язи щільнішають і начебто застигають в тому
положенні й вигляді, в якому знаходилися при розслаб-
ленні. Якщо, наприклад, рука трупа була відведена вго-
ру чи вбік від тулуба, то саме в такому положенні вона
заклякає.
39
Процес трупного заклякання супроводжується склад-
ними біохімічними реакціями, які обумовлені загальним
скипанням білків м’язів, внаслідок чого м’язи тужавіють.
Тому для того, щоб розігнути, скажімо, скуцюрублену
руку, необхідно прикласти значні зусилля.
Безперечно, розвиток трупного заклякання залежить
від фізикохімічних змін у м’язах, але на сьогодні єдиної
теорії, яка б повністю поясняла причину настання таких
змін, не існує, хоча пояснень цього явища багато: скоро-
чення м’язів під впливом імпульсу вмираючої нервової
системи; згортання міозину через накопичення молочної
кислоти внаслідок неповного розпаду вуглеводів та при
дегідратації; розвиток парабіозу; посмертний розпад аде-
нозинтрифосфорної кислоти (АТФ).
Кожне з наведених пояснень висвітлює лише окремі
грані цього явища, яке можна вважати парабіозом
м’язів, спри*
хання й пов’язаним із зазначеними та ще й іншими, до
сьогодні невідомими, процесами.
Починається заклякання з м’язів обличчя, нижньої
щелепи, поширюючись на м’язи рук, тулуба, ніг. Повне
заклякання настає через 12—24 год. після смерті й збе-
рігається в середньому 2—3 доби. Потім починається по-
ступове розслаблення м’язів, яке відбувається у такій
самій послідовності, що й заклякання. Випадки зворот-
ного розвитку трупного заклякання дуже рідкі, у відомій
нам літературі їх описано п’ять, серед них і спостере-
ження одного з авторів підручника (А. С. Лісовий). продолжение
–PAGE_BREAK–
На розвиток трупного заклякання, як і на перебіг ін-
ших абсолютних трупних явищ, значною мірою впливає
температура зовнішнього середовища: за низької тем-
ператури процес сповільнюється, за високої — при-
скорюється.
Надзвичайно рідко може спостерігатися так зване ка-
талептичне трупне заклякання — тобто настання його в
момент смерті із збереженням первісної пози трупа. Ка-
талептичне трупне заклякання може настати у випад-
ках, коли перед смертю мали місце різні судоми і АТФ
розщепилася до настання незворотних змін, — напри-
клад при отруєнні певними речовинами чи смерті від
40
правця тощо. У цих випадках прижиттєва контрактура
м’язів безпосередньо переходить у трупне заклякання.
Може воно виникнути й при ушкодженні довгастого
мозку, найчастіше — при вогнепальних травмах.
Розвиток трупного заклякання може порушуватися,
скажімо, під час роздягання трупа. При цьому треба
брати до уваги, що таке порушення не завжди вияв-
ляється. Якщо роздягання чи інше втручання”! мало міс-
це протягом перших 2—3 годин після смерті, то трупне
заклякання через деякий час може повністю поновитися.
Якщо ж при огляді трупа трупне заклякання не вияв-
лено і виникає питання, чи воно ще не настало, чи вже
пройшло, то вирішити його досить легко, зіставляючи з
іншими трупними^ змінами, скажімо, з трупними пляма-
ми. Розвиток їх у початковій фазі відповідає гіпостазу, а
в кінцевій — імбібіції трупних плям.
Таким чином, трупне заклякання — надзвичайно на-
очна та важлива ознака смерті, детальне вивчення якої
може допомогти визначити не тільки давність настання
смерті, а інколи і її причини.
Охолодження трупа
Відомо, що всі життєві процеси в організмі супрово-
джуються виробленням тепла. Воно передається потім
навколишньому середовищу шляхом нагрівання повітря
(конвекція), випромінювання (радіація) та витрат на ви-
парювання рідини з поверхні шкіри й дихальних шляхів.
Сталість температури тіла людини обумовлена теплопро-
дукцією (внаслідок біохімічних реакцій при обміні речо-
вин) та тепловіддачею, яка регулюється центральною
нервовою системою (гіпоталамус).
Після смерті припиняються процеси життя, а отже, й
теплопродукція, і температура тіла починає поступово
знижуватися (внаслідок тепловіддачі).
Швидкість охолодження трупа значною мірою зале-
жить від температури зовнішнього середовища, якості
одягу на трупі, розвинутості підшкірної клітковини, а в
деяких випадках — і від причини смерті.
Різні ділянки тіла охолоджуються неоднаково: облич-
чя — через 2 години, кисть — через годину, а тулуб
41
може залишатися теплим годин 8—12. Температура у
паховій ямці завжди нижча, ніж у прямій кишці, де вона
знижується відповідно до падіння температури всього ті-
ла. У трупів людей виснажених та дітей, які померли
після гострої втрати крові, температура знижується
швидше. Так, трупи новонароджених охолоджуються
приблизно через 6—8 годин, що пояснюється більшою
поверхнею тіла порівняно з їхньою масою. Швидше охо-
лоджуються і трупи людей, які загинули від отруєння
алкоголем, арсином, фосфором та іншими отрутами, від
Виснаження організму, а також трупи без одягу, що зна-
ходяться на холоді, відкритих місцях тощо.
Повільніше охолоджуються трупи людей, котрі помер-
ли від сонячного та теплового ударів, отруєння чадним
газом, при механічних ушкодженнях довгастого, верх-
ньої частини спинного мозку, теплових центрів чи отру-
єннях токсинами, коли розвивається гіпоксія. Дуже рід-
ко спостерігаються випадки деякого підвищення темпе-
ратури після смерті (від правця, сепсису, холери тощо),
а вже потім вона знижується.
Оскільки температура трупа знижується поступово,
то бажано проводити вимірювання ‘й протягом 2—3 го-
дин, щоб визначити, наскільки падає температура за
певний час (скажімо, за одну годину), в певних умовах.
Окрім того, необхідно враховувати метеорологічні умо-
ви, в яких знаходився труп до транспортування в’морг.
Зіставлення даних, отриманих при дослідженні проце-
су охолодження трупа, з результатами вивчення труп-
них плям і трупного заклякання дає найкращі результа-
ти щодо встановлення часу настання смерті.
При звичайній кімнатній температурі труп охолоджу-
ється в середньому на один градус за одну годину. Абсо-
лютною ознакою смерті трупне охолодження може вва-
жатися лише тоді, коли температура тіла падає до 20°С і
нижче. За такої температури вже значно виражені труп-
ні плями та заклякання. Визначення температури тіла
дотиком руки вкрай суб’єктивне. Тому нині широкого за-
стосування набули різноманітні термометри, як механіч-
ні, так і електричні та хімічні. За їх допомогою можна
визначити температуру на поверхні тіла, у прямій кишці
42
та внутрішніх органах. Користуючись спеціальними таб-
лицями, вираховують давність настання смерті за цією
ознакою. Найдоказовіші результати спостерігаються при
зіставленні даних, отриманих при дослідженні трупних
плям, заклякання та охолодження.
Для більш точного визначення давності настання
смерті застосовують різноманітні суправітальні реакції
(механічні, хімічні, електричні подразнення мускулів; по-
смертні реакції тканин і потових залоз), які грунтуються продолжение
–PAGE_BREAK–
на властивостях окремих органів і тканин трупа реагува-
ти на різні зовнішні подразники.
Деякі з цих проб-досліджень можна виконати на місці
події, а окремі — лише в умовах лабораторії.
Дозволимо собі зуяинитися на деяких дослідженнях.
Найнаочнішою, а отже, й найпридатнішою для дослід-
жень з абсолютних ознак смерті є трупні плями. Вони
можуть бути детально досліджені як на місці події, так і
в морзі.
Окрім дозованої динамометрії, запропонованої у
1956 р. М. П. Туровцем, використовують двоконтактні
динамометри. За допомогою комплексу таблиць і про-
грам можна протягом першої доби після настання смерті
встановлювати її давність з точністю до 1—2 годин. S
цією ж метою використовується і спеціальна кольорова
шкала (Ф. Г. Джамшіді — 1985; В. 1. Кононенко — 1971).
Для об’єктивізації досліджень трупних плям В. В. Білку-
ном (1980—1986) запропоновано фотодинамометр. Він
дає змогу не тільки реєструвати отримані результати
шляхом побудови графічного зображення змін шкіри, що
відбулися після смерті, а й об’єктизувати показники дав-
ності настання смерті.
Досить наочними є зміни мускулів — феномен так
званої ідіомускульної пухлини. Впродовж перших шести
годин після настання смерті можна викликати реакцію
м’язів на механічне подразнення. З цією метою наносять
удар тупим предметом по ділянці трупа, де локалізують-
ся добре розвинені м’язи. У відповідь чітко проявляється
мускульний валик. Чим виразніше він проявляється, тим
менше часу пройшло після настання смерті. З біохіміч-
43
ної точки зору це пояснюється проявом сакрепластичної
м’язової контрактури.
Вже на місці знаходження трупа можна провести ряд
хімічних тестів — проб. Найчастіше це проби з викорис-
танням розчинів хімічних речовин, що діють на пери-
ферійні медіаторні процеси (1-процентний розчин піло-
карпина чи карбохоліна) — холіномімічні речовини та
1-процентний розчин атропіну — блокатор м-холіноре-
цепторів). Введення цих хімікатів в око викликає реак-
цію м’язів райдужки ока, які регулюють ширину зіниці,
звідси й назва їх — «реакції зіниці». За даними О. П. Бі-
лова, при введенні 1-процентного розчину пілокарпіну в
першу добу після настання смерті спостерігається зву-
ження зіниці протягом декількох секунд від моменту
попадання краплі речовини на рогівку. Якщо на рогівку
капнути І-процентним розчином атропіну, зіниця роз-
шириться.
Для більш точного встановлення давності настання
смерті вказані речовини можна ввести через голку в пе-
редню камеру ока. Вводячи спочатку атропін, а потім пі-
локарпін, можна спостерігати подвійну реакцію: спочат-
ку розширення зіниці, а потім її звуження. Така реакція
має місце протягом 10 годин після смерті.
Досить детально вивчено процес електрозбуджуванос-
ті м’язів трупа для встановлення давності смерті. За да-
ними М. П. Марченка, сила скорочення мускулів перед-
пліччя є найбільш значною у перші 5 годин після смерті,
навколоротових м’язів — до 6 годин, мускулів ока — до
8 годин. З плином часу сила скорочення зменшується, а
через 10—12 годин після смерті зникає.
В. В. Білкун сконструював ряд портативних апаратів
для вивчення електрозбуджуваності мускулів, що дозво-
ляє застосовувати цей метод при огляді трупа на місці
події.
Для хронобіологічної діагностики давності смерті
певне значення має реакція потових залоз на подразнен-
ня шкіри та підшкірної клітковини хімічними реагента-
ми. Ця проба дає результати протягом ЗО годин після
смерті.
44
Трупне висихання
Це явище спостерігається за умов, що сприяють ви-
паровуванню вологи. На ділянках тіла, де порушена ці-
лість верхнього шару епідермісу, випаровування вологи
відбувається швидше, внаслідок чого утворюються пля-
ми коричнево-жовтого кольору (пергаментні). За зовніш-
нім виглядом вони нагадують садна, але, на відміну від
прижиттєвих саден, у нижче розміщених тканинах під
такою плямою крововиливів немає. У сумнівних випад-
ках ці ділянки необхідно дослідити гістологічними та гіс-
тохімічними методами.
Найбільш інстенсивно процес висихання відбувається
на ділянках тіла з тонким шаром епідермісу та значним
вмістом вологи (шкіра промежини статевих органів, сли-
зова оболонка губ) — через декілька годин шкіра на них
набуває рудувато-коричневого кольору.
Найчастіше ознаки трупного висихання спостеріга-
ються на не прикритій віками рогівці. Вже через 5—6
годин після смерті рогівка стає сірувато-коричневою, то-
ді як її прикриті повіками ділянки та склера, як
звичайно, блискучі. Плями трупного висихання на рогів-
ці та склері ока називаються плямами Лярше, який опи-
сав їх у 1868 році. Їх наявність свідчить, що з моменту
смерті 5—6 годин очі у трупа були відкритими.
На швидкість появи плям Лярше впливає стан навко-
лишнього середовища, в першу чергу, температура та
вологість. За сприятливих для випаровування умов пля-
ми Лярше можуть спостерігатися через 1,5—2 години, а
за значної вологості вони не з’являються зовсім.
Дуже інтенсивно висихають шкіра та слизові оболон-
ки новонароджених. Протягом доби труп новонародже-
ного може втратити до 100 г вологи.
Закінчуючи розповідь про ранні абсолютні ознаки продолжение
–PAGE_BREAK–
смерті, треба підкреслити — вони не тільки достовірно
засвідчують, що життя остаточно припинилося, а й
дають змогу досить точно визначити час настання смер-
ті, чи змінювалося положення трупа, а в такому разі —
якою була його первісна поза і як довго він перебував у
зміненій. Окрім того, за кольором та інтенсивністю труп-
них плям можна запідозрити причину смерті (отруєння
45
певними речовинами, значна втрата крові, інфекційні
хвороби тощо). Потрібно лише пам’ятати, що вираже-
ність трупних явищ може бути різною залежно від умов
зовнішнього середовища та особливостей конкретного ті-
ла. У комплексі ж такі дослідження значною мірю дозво-
ляють досить конкретно відповісти на питання, які інте-
ресують слідство.
Пізні трупні явища
До пізніх трупних явищ відносяться такі, які призво-
дять до значних різких змін зовнішнього вигляду трупа,
його органів і тканин.
Пізні зміни в трупі починаються, власне, зразу ж піс-
ля смерті, але розвиваються й проявляються повільніше
й пізніше. До пізніх ознак смерті відносяться трупне
гниття, муміфікація, жировіск, торф’яне дублення.
Трупне гниття
Це дуже складний процес, що полягає у розкладанні
білків під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. При
цьому утворюються гнильні гази, які роздувають кишки,
проходять через їх стінки у підшкірну клітковину, вна-
слідок чого шкіра набуває брудно-зеленого кольору.
Найінтенсивніше процес гниття відбувається у сліпій
кишці, тому перші його ознаки спостерігаються у правій
пахвині. Потім гнильні гази по підшкірній клітковині
поширюються на всю поверхню живота. Поступово про-
цес гниття охоплює кровоносні судини, які набувають
зелено-фіолетового кольору й просвічуються крізь шкіру
у вигляді сітки. Пізніше брудно-зелене забарвлення по-
ширюється на грудну клітину, шию. Труп зеленіє, що
пояснюється утворенням сірчастого заліза внаслідок
з’єднання сірководню, який виділяється у процесі гнит-
тя, із залізом крові. Внаслідок утворення газів труп роз-
дувається до значних розмірів (трупна емфізема). З ча-
сом під верхнім шаром шкіри з’являються пухирі, напов-
нені сукровичною рідиною, згодом вони лопаються, і
шкіра звисає клаптями.
46
Прояви трупного гниття залежать від причини смерті
(наприклад, у разі смерті від тривалої тяжкої хвороби,
що супроводжувалася агонією, гниття починається рів-
номірно по всьому тілу), умов зовнішнього середовища
(значно прискорюється за високої температури та воло-
гості й може зовсім припинитися за низької температу-
ри) тощо.
Трупи мертвонароджених дітей, як правило, стериль-
ні й не мають гнильних мікробів, а тому, по-перше,
гниття, звичайно, затримується на досить довгий час і,
по-друге, його перші ознаки з’являються не на черевних
покровах, а на найбільш вологих частинах тіла, куди по-
трапляють ззовні гнильні мікроби (зеленіють губи, пові-
ки, крила носа; при цьому покров живота може бути
зовсім не зачеплений гниттям).
Гниття трупів живонароджених дітей відбувається у
такій самій послідовності, як і трупів дорослих людей.
Це пояснюється попаданням в організм дитини при
диханні гнильних мікробів з повітря.
На процес гниття впливають умови поховання трупа.
Якщо труп поховано в сиру землю пізньої осені, коли
немає мух, то гниття значно уповільнюється. Трупи
добре зберігаються у піщаних грунтах, де мало вологи й
дуже повільно йдуть гнильні процеси. Це може призвес-
ти до повної консервації трупа і його муміфікації.
Муміфікація
Це один з видів природної консервації — висихання
трупа. Воно має місце, якщо труп знаходиться в умовах,
за яких швидко та інтенсивно втрачає вологу (в піску,
крейдяному грунті), або ж коли є хороший протяг (на
горищах, у печерах, склепах). Втрачаючи значну кіль-
кість вологи (до 80% і більше), труп перетворюється на
скелет, обтягнутий шкірою; вона дуже суха, щільна, має
рудувато-коричневий колір. Внутрішні органи висиха-
ють, зменшуються в об’ємі, і врешті-решт руйнуються,
перетворюючись на безформену однорідну масу. Для му-
міфікації трупа дорослої людини за сприятливих умов
потрібно один—два місяці, а дитячого трупа — досить
47
двох-трьох тижнів. Такий зменшений у масі муміфікова-
ний труп може зберігатися протягом десятків і навіть со-
тень років.
Судово-медичне дослідження муміфікованого трупа,
внаслідок його доброго зберігання, дозволяє встановити
вік, стать, довжину тіла, певні анатомічні особливості
особи, якій він належить; у деяких випадках — навіть її
ідентифікувати. Крім того, іноді вдається виявити ушкод-
ження й патологічні зміни і визначити їх природу.
Коли труп потрапляє в умови, де має місце висока
вологість і відсутність або недостатній доступ повітря,
точніше — кисню, відбувається його омилення, або ж
утворення жировоску. Таке явище може спостерігатися
при похованні в заболочених місцях, при попаданні тру-
пів у колодязі, ставки, копанки тощо.
Жири трупа розкладаються на гліцерин та жирні кис-
лоти. Отанова кислота та гліцерин вимиваються з орга-
нізму водою, а кальметинова і стеаринова — вступають
в реакцію з лугоземельними елементами (кальцієвими та
магнієвими солями) і утворюють мило. Тканини тіла на- продолжение
–PAGE_BREAK–
бувають сіро-рудого кольору з зернистою будовою, що
нагадує суміш воску з жиром (звідси — жировіск), вони
ущільнюються.
Внутрішні органи досить добре зберігаються, але ду-
же крихкі, легко руйнуються. Труп легко ріжеться но-
жем, має специфічний запах згірклого сиру.
Для утворення жировіску потрібен приблизно рік. Ви-
сока температура прискорює цей процес.
Окрім того, що труп у стані жировоску довго збе-
рігається, на його тканинах і органах можна виявити
ушкодження, які допомагають визначити причину смер-
ті, встановити індивідуальні прикмети для впізнання осо-
би тощо. Лабораторними дослідженнями можна виявити
отрути, які потрапили в організм прижиттєве.
Торф’яне дублення
Вкрай рідкісним є вид природного зберігання трупа,
що утворюється у випадках попадання мертвого тіла в
торф’яні болота та грунти. Там під дією гумусових кис-
лот відбувається дублення шкіряних покровів. Вони ста-
ють цупкими, набувають темно-рудого кольору. Білки й
вапно розчиняються, внутрішні органи і м’які тканини
значно зменшуються в об’ємі, або й зовсім руйнуються,
кістки м’якнуть, легко розрізаються. У такому стані тру-
пи можуть знаходитися сотні років. Дослідження прово-
диться так само, як і при утворенні жировоску.
Природна консервація трупа можлива й у випадках
попадання його в інші умови — низька температура зов-
нішнього середовища (замерзання трупа); висока кон-
центрація солей, занурення в нафту, дьоготь. Труп за
цих обставин зберігається досить довго, і його можна
дослідити повністю за звичайною схемою.
У практиці нерідко виникає потреба зберегти труп до
поховання протягом кількох днів. З цією метою викорис-
товуються методи штучної консервації — охолодження
трупів у холодильних камерах, введення в судини кон-
I сервуючого розчину, наприклад формаліну та спирту,
водночас у всі порожнини трупа кладуть вату, просякну-
| ту цим же розчином. У забальзамованих таким чином
І трупах процеси гниття не відбуваються, і вони зберіга-
I ються деякий час при доступі повітря.
| У сільській місцевості, особливо в жарку погоду, труп
В можна зберегти, помістивши його в глибоку суху яму,
І прикривши гілками сосни чи ялини (О. П. Громов).
І Мистецтво штучної консервації найбільшого розвитку
• досягло в Давньому Єгипті, оброблені спеціальними ме-
• тодами трупи перетворювалися на мумії і зберігаються
• впродовж тисячоліть. Відомий випадок бальзамування
І трупа і в Україні. У селищі Пирогово (околиця Вінниці),
• в склепі церкви Миколи Чудотворця, зберігається на-
• бальзамоване тіло М. І. Пирогова. Туди мають доступ
В тисячі людей, що призводить до значних коливань воло-
• гості й температури. У зв’язку з цим час від часу вини-
• кає потреба ребальзамації. Остання з них здійснена у
• 1982 році групою українських вчених під керівництвом
В академіка АПН України К. 1. Кульчицького. Робота їх
В відзначена Державною премією України (1983 рік).
49
Питання трансплантації органів і тканин
Вказавши, що смерть є суттєвим моментом життя, не
можна не зупинитися на проблемі оживлення людини та
пересадки органів, яка є дуже багатогранною і охоплює
на тільки медико-біологічні, а й морально-етичні та пра-
вові аспекти.
Проведення реанімаційних заходів (відновлення ві-
тальних функцій) в Україні регламентується «Основами
законодавства про охорону здоров’я», прийнятими Вер-
ховною Радою 19 листопада 1992 року. Відповідно до
ст. 47 «Основ…», «пересадка органів проводиться за зго-
дою реципієнта та донора або ‘їх законних представників,
за умови, коли використання інших засобів та методів
для підтримання житт.я, відновлення та покращення здо-
ров’я Не Две’ в»жаних результатів, а спричинена при
цьому донору шкода менша того, що загрожувало реци-
пієнту». Практично реанімаційні заходи здійснюються з
застосуванням методів штучного дихання та кровообігу,
•прямого ті непрямого масажу серця, усунення фібриля-
ції серця1 за допомогою дефібриляторів, застосуванням
відповідних медикаментозних засобів.
Слід пам’ятати, що при ‘іх проведенні можуть виник-
нути ушкодження, які часто важко віддиференціювати
від інших.
Якщо ж методи оживлення ефекту не дали, то може
виникнути можливість забору внутрішніх органів і тка-
нин організму для подальшої пересадки з метою замі-
щення ушкоджених або вражених патологічними зміна-
ми хворобливого характеру. Не будемо зупинятися на
аутотрансплантації (пересадка тканин у межах одного
організму) — це галузь безпосередньої трансплантології.
Звернемо увагу до гомотрансплантації — пересадці орга-
нів від одного організму до іншого. Найчастіше переса-
джують шкіру, кістки, суглоби, судини, стовбури нервів,
нирки.
Поки що в Україні рідкісні випадки трансплантації ін-
ших органів (печінки, підшлункової залози), хоч у ба-
гатьох країнах роблять операції по пересадці серця, леге-
нів тощо.
50
Забір органів і тканин регламентується відповідним
законодавством та рядом відомчих інструкцій. Встанов-
люючи порядок проведення цих маніпуляцій, вони обу-
мовлюють ряд правових і медичних заходів, виконання
яких є обов’язковим. Так, для констатації факту біоло-
гічної смерті майбутнього донора необхідно мати резуль- продолжение
–PAGE_BREAK–
тати певних клінічних та інструментальних досліджень,
передусім — електроенцефалографії.
Про засвідчення факту смерті складається протокол,
який тдписуютъпредставники не менш як трьох медич-
них спеціальностей:, р6бв’язково реаніматолог, судовий
медик і лікар, що лікує. Водночас судово-медичний екс-
перт повинен дати письмову згоду на забір тканин і ор-
ганів для трансплантащі, з урахуванням того, щоб мані-
пуляції на трупі не створили перешкод для виконання
головного завдання — ґрунтовної експертизи трупа з
метою відповіді на питання, що інтересують слідство.
Трупи осіб, від яких було взято для пересадки орган
чи тканини, у подальшому досліджуються за загальною
схемою.
Як правило, розтин тіла виконується через 12 годин
після констатації біологічної смерті, і лише у випадках,
коли це зумовлюється необхідністю, дослідження може
бути проведене й через менший термін, але не раніше
як за півгодини після встановлення факту смерті трьома
лікарями та в їх присутності.
Розтин починають з будь-якої з трьох порожнин
(грудної, черевної чи черепної), досліджують розміщені в
них органи, за необхідності досліджується й вміст хре-
бетного (спинномозкового) каналу.
Перед початком судово-медичного дослідження мо-
жуть бути виконані лабораторні дослідження крові, рі-
дин організму (лімфи, спинномозкової речовини, синові-
альної рідини) для визначення активності та вмісту
ДНК, РНК, білків, ферментів, електролітичного стану,
імунних змін тощо з метою більш точного встановлення
давності настання смерті.
51
Танатометрія
Вимірювально-обчислювальний напрямок у судово-ме-
дичній танатології ми, за аналогією із біометрією у меди-
цині та біології, називаємо танатометрією.
Основні завдання танатометрії: розробка доступних і
максимально інформативних діагностичних методик;
конструювання, випробування і впровадження у судово-
медичну практику приладів, інструментів і пристосувань;
створення потужного математичного апарату для потреб
діагностики давності настання смерті, особливо у пізні
строки, у випадках кримінального розчленування трупів,
а також для вирішення питань ідентифікації особи.
Традиційні описові характеристики посмертних змін
менш інформативні, ніж танатометричні, при вирішенні
одного з основних” питань судової медицини — встанов-
лення часу настання смерті. Танатометрія має великі
можливості щодо визначення терміну посмертного періо-
ду окремих фрагментів розчленованого трупа, що збері-
гались у різних умовах навколишнього середовища. Ли-
ше за допомогою танатометричних методик можна дослі-
дити весь обсяг посмертної трансформації трупних
тканин, починаючи із суправітальних проявів, змін елек-
тричних характеристик і закінчуючи глибоким гнильним
розпадом у всіх агрегатних станах — твердому, рідкому
і газоподібному, можна отримати максимально наближе-
ний час смерті, виявити характер оточуючого середови-
ща місць первісного зберігання трупа.
У танатометричній лабораторії (ТМЛ) можна здійсни-
ти поглиблене комплексне дослідження за типом «мозко-
вого штурму», залучивши до роботи висококваліфікова-
них спеціалістів з галузі електроніки, фізики, хімії, гісто-
логії, цитології, ентомології, ботаніки, математики.
У ТМЛ вивчення посмертних змін у всі посмертні
строки ведеться за ланцюжком: клітина—тканина—ор-
ган—труп. Передусім це стосується некрохімічної транс-
формації, змін фізичних якостей тканини трупа (питома
вага, щільність, адгезивність, водозв’язуючі та електрич-
ні якості, міцність біоструктур і т. ін.).
Методики, що застосовуються при дослідженнях, не
повинні впливати на результати наступних досліджень.
52
Необхідна сувора і цілеспрямована послідовність мето-
дик, що представляє собою алгоритм діагностики.
Так, при вивченні м’язової тканини необхідно почати
з вимірювання трупного заклякання (рігорометрії), потім
зареєструвати електричні характеристики трупа, дослі-
дити біологічно активні точки (БАТ) і лише після цього
досліджувати м’язи механічними та електричними по-
дразненнями.
Хороші результати дає комплексне танатометричне
вивчення змін шкіри, м’язової тканини, паренхіматозних
органів, головного мозку, епітеліальних клітин роговиць,
кісткового мозку. Дуже допомагає у пізні строки авто-
графія органів, тканин і рідин трупа. Наявність авто-
грам-еталонів у’танатометричному банку дозволяє про-
водити порівняльні дослідження з використанням фото-
метричних приладів і комп’ютерної техніки. Велика
увага при цьому приділяється питанням метрології, мо-
делювання, створеннюекспертних програм.
Треба відзначити також роль судово-ентомологічних
досліджень. За наявністю яєць, личинок, лялечок, імаго,
дорослих осіб, стадіями розвитку й щільності заселення
трупною ентомофауною трупа чи його частин можна
зробити висновок не лише про давність посмертного пе-
ріоду, а й про характер середовища, де вони перебували
раніше.
На прикладі Запорізької танатометричної лабораторії
Асоціації судових медиків України розглянемо структуру
ТМЛ. Остання складається з п’яти відділів і банку
танатометричної інформації. У першому — приладоінст-
рументальному відділі — створюються й випробовують- продолжение
–PAGE_BREAK–
ся прилади для діагностики давності смерті та інших
судово-медичних досліджень. Другий відділ — некрохі-
мічний — займається питаннями посмертних змін.
Третій — вирішує судово-ентомологічні проблеми. Чет-
вертий — ідентифікаційний — розробляє програми з
ототожнення особи. У п’ятому — інформаційно-видавни-
чому — здійснюється обробка матеріалів, видання до-
відників і т. ін.
53
Розділ IV
Судово-медична експертиза трупа
Приводи і завдання
судово-медичної експертизи трупа
Судово-медична експертиза трупа здійснюється у ви-
падках:
а) насильної (травматичної смерті) чи при підозрі на
неї;
б) раптової смерті людини, коли лікар медичної уста-
нови відмовляється видати «Лікарське свідоцтво про
смерть»;
в) смерті людини в стаціонарі, коли причина смерті
невідома;
г) смерті в стаціонарі невідомої людини, навіть при
встановленому діагнозі;
д) смерті в стаціонарі від захворювання з встановле-
ним діагнозом, якщо з приводу смерті людини до правоо-
хоронних органів надійшли заяви про неправильне ліку-
вання.
Судово-медична експертиза трупа відрізняється від
патолого-анатомічного розтину (дослідження) трупа. Ос-
таннє проводиться у патолого-анатомічних відділеннях
лікарень для наукового контролю за правильністю діа-
гностики хвороби, підвищення кваліфікації лікарів. Як
правило, всі трупи людей, що померли в стаціонарі, до-
сліджуються патологоанатомами лікарень. Головний
лікар може відмінити розтин у виключних випадках, за
винятком таких:
а) якщо хворий перебував у стаціонарі менше доби;
б) якщо потрібна судово-медична експертиза трупа;
в) якщо смерть сталася внаслідок інфекційного захво-
54
рювання чи при підозрі на нього, а також при підозрі на
СНІД;
г) при сумнівному прижиттєвому діагнозі;
д) у спеціальних випадках, коли результати розтину
потрібні для детального й всебічного вивчення хвороби.
Якщо під час патолого-анатомічного розтину встанов-
лено ознаки травми (фізичної, хімічної тощо), криміналь-
ного аборту, то розтин припиняється, всі отримані ре-
зультати заносяться до протоколу, труп та його органи
зберігаються й передаються на судово-медичну експерти-
зу. Головний лікар медичної установи сповіщає прокура-
туру чи органи внутрішніх справ про трупи, які підляга-
ють судово-медичній експертизі.
Судово-медична експертиза трупа є одним з най-
складніших і найвідповідальніших видів експертної діяль-
ності. Виконання її регламентується відповідними норма-
ми кримінально-процесуального законодавства, залежно
від стадії слідства (протягом попереднього — статті 192,
196, 198, 200 КПК, а під час судового — статті 310, 311,
312 КПК). Судово-медична експертиза трупа здійснюєть-
ся за наявності постанови представників слідчих органів
або ж ухвали суду. Правом призначати судово-медичну
експертизу наділені органи внутрішніх справ, прокурату-
ри, Служби безпеки, суди. Однак у повсякденній прак-
тиці частіше відбувається так: спочатку, за пропозицією
представників правоохоронних органів,, проводиться до-
слідження трупа, а вже від результатів його залежить,
буде чи не буде порушено кримінальну справу й призна-
чено експертизу.
У разі здійснення судово-медичної експертизи скла-
дається «Висновок експерта», а в разі дослідження тру-
па — «Акт судово-медичного дослідження трупа».
Судово-медичну експертизу трупа проводять у моргах
бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здо-
ров’я областей або ж у моргах лікувальних закладів. Вся
відповідальність за якість експертизи, її результативність
покладається на судово-медичного експерта, а за його
відсутності — на лікаря-експерта, якому доручено цю
роботу. Він же несе персональну відповідальність за до-
стовірність, об’єктивність і повноту результатів експер-
55
тизи. Проведення експертизи регламентується законо-
давством, зокрема нормами КПК та Закону про судово-
медичну службу України (ст. 77 КПК та статтей 178,
179 КК У країни).
Судово-медична експертиза (дослідження) трупа здій-
снюється з метою отримання відповіді на такі питання:
1) коли й від чого настала смерть;
2) чи мала місце насильна смерть;
3) який механізм спричинення ушкоджень;
4) чи є ознаки, за допомогою яких можна встановити
характер та особливості зброї або інших знарядь травми;
5) чи дозволяє характер травм мотивовано стверджу-
вати про наявність дії певних (фізичних, хімічних, біоло-
гічних тощо) факторів зовнішнього середовища;
6) чи можна, враховуючи характер ушкоджень, до-
вести факт спричинення чи неспричинення їх власно-
ручно;
7) якщо смерть ненасильна, то чи не є причиною її
гостра Інфекційна хвороба.
У процесі слідства можуть виникнути й інші питання,
обумовлені специфікою кожного окремого випадку.
Перед початком експертизи лікар знайомиться з
постановою (відношенням, направленням) про необ-
хідність експертизи, копією протоколу місця подій, ме- продолжение
–PAGE_BREAK–
дичними документами покійного (якщо такі є), а інко-
ли — й показаннями свідків. Якщо людина померла в лі-
карні, то з дозволу слідства можна отримати у лікаря,
який спостерігав (лікував) хворого, нові дані про перебіг
хвороби, методи та результати окремих лікувальних за-
ходів. Він — також з дозволу слідства — може бути
присутнім при розтині трупа.
Зовнішнє дослідження трупа
Після ознайомлення з наявними матеріалами почина-
ють досліджувати одяг, який є на трупі. Спочатку прово-
дять загальний огляд, потім детально вивчають кожний
предмет одягу окремо. Робота ця вкрай важлива й копіт-
ка. Інколи одяг у такому стані (мокрий, забруднений
тощо), що біля секційного столу його якісно дослідити
56
неможливо. Огляд проводять з метою виявлення
найважливіших речових доказів, їх зазначають у «Вис-
новку» («Акті») й залишають для ретельного подальшого
долабораторного дослідження, про що буде сказано далі.
Зазначають вид, якість матеріалу одягу, відповідність
погоді, окремі індивідуальні деталі (фасон, ґудзики, шви,
петельки, мітки, латки, вміст кишень), а також наяв-
ність забруднень, пошкоджень тощо. Останні найретель-
ніше вимірюють та описують, вживаючи заходів для збе-
реження їх первісного вигляду.
Після вивчення одягу проводиться ретельне дослід-
ження трупа. Визначають стать, довжину тіла, вік (на
вигляд, якщо немає документів), статуру, вгодованість,
колір шкіри. Потім ретельно вивчають абсолютні ознаки
смерті (трупні плями, заклякання, охолодження, гниття
тощо).
Детально описавши трупні явища, починають дослід-
ження окремих частин тіла.
При огляді голови звертають увагу на наявність, ко-
лір, довжину та особливості волосся (завитки, штучне
фарбування, сивина, лисина). Шляхом обмацування
встановлюють, чи немає патологічної рухливості кісток
голови (склепіння чи основи черепа) і обличчя, що свід-
чить про їх переломи, а також інших ушкоджень.
Оглядаючи обличчя, зазначають колір шкіри, стан і
колір очей, форму, рівномірність та розміри зіниць, наяв-
ність «плям Лярше», колір сполучних оболонок, повік,
наявність крововиливів у кон’юнктиву та рогівку. Вста-
новлюють цілість кісток і хрящів носа, обмацуючи їх,
досліджують вміст носових ходів.
При огляді порожнини рота відмічають: закритий він
чи відкритий, колір слизових оболонок ротової порожни-
ни, присутність сторонніх предметів. Потім перевіряють
стан зубів — наявність хворобливих змін (карієс), про-
тезів (вказуючи, де вони розміщені та з якого матеріалу
виготовлені), коронок (занотовуючи дані про матеріал, з
якого вони виготовлені, наприклад — метал жовтого чи
білого кольору, пластмаса, порцеляна), ушкодження або
відсутність зубів, стан альвеол на місці відсутніх зубів.
Зазначають стан вушних раковин, акцентуючи увагу на
57
наявності крові, гною, сукровиці у просвіті вушних хо-
дів, наявність і стан барабанної перепонки.
Оглядаючи шию, звертають увагу на наявність уш-
коджень чи особливостей (гулі, скривлення, пропорцій-
ність відносно тулуба і т. ін.). При огляді грудей вказу-
ють на їх форму, симетричність будови, шляхом паль-
пації визначають наявність чи відсутність патологічної
рухливості ребер, грудини, хребта. При розтині жіночих
трупів звертають увагу на форму молочних залоз, їх
пружність (еластичність), колір навколососкових круж-
ків, наявність і характер виділень із сосків. Потім визна-
чають форму живота (рівний, втягнутий, опуклий) наяв-
ність рубців (серед них й вагітності, кил) тощо. При
огляді зовнішніх статевих органів звертають увагу на
відхилення у розвитку, патологічні зміни. Якщо дослід-
жується труп чоловіка, відмічають наявність виділень се-
чі та сперми, • при дослідженні жіночих трупів треба
детально оглянути вхід у піхву, відмітити колір слизової
оболонки, наявність 1 характер виділень зі статевої щіли-
ни, стан дівочої пліви. Потім оглядають задній вихідний
отвір, відзначають закритий він чи відкритий, чи забруд-
нена навколо нього шкіра й чим. Описуючи кінцівки,
визначають наявність ушкоджень кісток. Завершується
зовнішнє дослідження детальним описом тілесних уш-
коджень: їх розташування (у т. ч. і відносно довжини
тіла), форму, розмір, вигляд; у випадках експертизи тру-
пів невідомих осіб — також особливих прикмет —руб-
ців, бородавок, родимих плям, татуювання тощо.
Внутрішнє дослідження трупа
Як уже зазначалося, при внутрішньому дослідженні
вивчаються органи, що розміщені у трьох основних
порожнинах тіла: грудній, черевній та черепній. При по-
требі робиться розтин спинномозкового каналу, додатко-
вих пазух черепа тощо. Послідовність розтину залежить
від специфіки випадку.
Свого часу були запропоновані різні методи дослід-
ження трупа. Метод Вірхова передбачає вилучення у
58
трупа кожного органу окремо й дослідження його розрі-
зуванням.
Метод Абрикосова грунтується на вилученні органів і
дослідженні їх у вигляді п’яти топографічних комплектів:
а) органи шиї та грудної порожнини;
б) кишки;
в) селезінка;
г) печінка з шлунком, дванадцятипалою кишкою та
підшлунковою залозою;
д) нирки з наднирковими залозами, сечоводами та ор- продолжение
–PAGE_BREAK–
ганами малого тазу.
За методом Кіарі-Мареша здійснюється попереднє
дослідження внутрішніх органів без вилучення з трупа,
а вже після розтину кожен з них виокремлюється для
детального огляду, вимірювання, зважування.
Метод Летюлю передбачає, що після евісцерації орга*-
нокомплексу орган відрізають від комплексу й досліджу-
ють окремо.
Розтин трупа найчастіше здійснюється найпоширені-
шим у судово-медичній практиці методом повної евісце-
рації органокомплексу (запропонований проф. Г. В. Шо-
ром у 1926 р.), що дозволяє до кінця дослідження збе-
регти анатомо-топографічні зв’язки. Спочатку роблять
розріз по передній середній лінії тіла, розкриваючи че-
ревну, а потім — і грудну порожнину. Звертають увагу
на наявність ушкоджень у м’яких тканинах шиї, грудей,
передньої черевної стінки. Відмічають наявність або від-
сутність особливого запаху при розтині порожнин,
сторонніх речовин або включень. Відзначають колір і
товщину підшкірної клітковини на грудях і животі. Опи-
сують стан очеревини: колір, блиск, вологість, ушкод-
ження, зрощення.
Послідовність подальшого дослідження.
Кількість жиру в сальнику (чепцю), його колір. Роз-
міщення органів черевної порожнини, стан шлунку та
кишок (здуті вони чи ні).
Вміст черевної порожнини (водяниста рідина — її
колір, кров — її стан, гній — колір, в’язкість; його кіль-
кість і наявність запаху. Цілісність діафрагми та висота
стояння її куполів.
59
Особливості м’язів шиї та грудей. Легкість розтину
реберних хрящів.
Грудна клітка: наявність вмісту плевральних порож-
нин (характер, об’єм, колір, запах, стан тощо); положен-
ня легенів і стан плеври.
Навколосерцева сумка: вміст (його кількість, колір,
прозорість), вигляд поверхонь.
Язик: колір поверхонь, стан країв кінчика (наявність
ушкоджень, відбитків зубів), стан сосків.
Мигдалики, їх розмір та особливості при розрізі.
Під’язична кістка та хрящі гортані: їх цілісність.
Гортань: вигляд слизової оболонки зіва.
Щитовидна залоза: величина, щільність, вигляд по-
верхні розрізу.
Стравохід, колір слизової оболонки та її стан, ушко-
дження, вміст.
Сток дихальних шляхів: наявність вмісту, його ко-
лір, консистенція, запах, колір слизової оболонки; ушко-
дження. Стан лімфатичних вузлів біля коренів легень.
Об’єм, поверхня: колір, блиск; наявність ушкоджень та
крововиливів на поверхні легень (плями Тард’є, Расска-
зова-Лукомського—Пальтауфа), еластичність на дотик,
Їх колір на розрізі, рівномірність забарвлення, кількість
речовини, що стікає. Стан легеневих судин.
Серце: форма, розміри, маса, положення над діафраг-
мою, кількість жиру під ендокардом. Наявність кровови-
ливів на зовнішній поверхні (плями Тард’є), ушкоджень.
Щільність серцевого м’яза на дотик. Стан вінцевих су-
дин, аорти, легеневої артерії (ширина над клапанами, їх
стан). Вміст порожнин серця. Стан ендокарда, клапанів
серця та його судин, сосочкових м’язів. Наявність крово-
виливів під ендокардом (плями Мінакова). Товщина
м’яза серця (лівого та правого шлуночків), його щіль-
ність, колір на розрізі, наявність сполучнотканинних
прошарків. Стан вінцевих судин, наявність бляшок.
Аорта, стан її клапанів та стінки, ширина на розрізі.
Селезінка: стан капсули, розмір, щільність на дотик.
Характер пульпи на розрізі, колір, характер і кількість
зшкрібка.
60
Печінка: розміри, колір, стан поверхні, щільність, ха-
рактер малюнка при розрізі. Величина та стан жовчного
міхура (вміст, характер стінок та слизової оболонки).
Шлунок, його розміри, цілість, товщина стінок, влас-
тивості слизової оболонки. Вміст шлунку, його вигляд,
кількість, запах.
Підшлункова залоза: розміри, щільність, колір і бу-
дова при розрізі.
Тонкі й товсті кишки: стан стінок та слизової обо-
лонки, вміст, брижа.
Нирки: кількість жиру в капсулах, розміри та маса
нирок, щільність, колір поверхні, легкість відділення кап-
сули, вигляд поверхні, колір при розрізі, стан кіркового
та мозковоге шарів. Колір слизової оболонки мисок і се-
човодів, вміст їх.
Надниркові залози — розмір, колір кіркового та моз-
кового шарів, чіткість їх малюнка.
Сечовий міхур — вміст та його характер, стан сли-
зової оболонки (колір, блиск, складчастість), товщина
стінки.
Простата (передміхурова залоза): вигляд, розміри,
щільність, стан поверхні при розрізі. Оглядають придат-
ки, сім’яники, сім’яні канальці.
Піхва, відмічають її вміст, ступінь виявлених
складок.
Матка: положення, форма, розміри, товщина, форма
шийки, товщина стінки тіла, щільність та вигляд при
розрізі. Стан слизової «пробки», вміст порожнини матки:
плідні оболонки— є чи їх немає, кров, гній, слиз; стан
фаллопієвих труб і зв’язок матки, її маса. Розмір плідно-
го яйця, вміст, місце прикріплення плаценти.
Яєчники: форма та величина, вигляд, колір при розрі-
зі, жовте тіло.
Скелет: ушкодження кісток, характер змін м’яких
тканин у місцях переломів. Цілість хребта, крововиливи, продолжение
–PAGE_BREAK–
гній у просвіті хребтового каналу.
Спинний мозок: стан оболонок тканини, його щіль-
ність, вигляд при розрізі. Наявність крововиливів та
ушкоджень мозку.
61
Голова: від лівого до правого соскоподібного відрост-
ка відтягують м’які тканини наперед і назад. Відмічають
наявність травм і крововиливів у них, їх потовщень. Ці-
лість кісток склепіння та основи черепа, їх товщина, на-
явність ушкоджень (тріщин, переломів тощо).
При наявності дірчастих переломів їх детально вимі-
рюють за допомогою прозорої плівки, на яку накладена
сітка з поділками ціною 0,1 см. А якщо мають місце
вдавлені переломи, то після їх вимірювання бажано зробити
зліпок з використанням компаунда (пасти), зокрема К-18.
Отриманий зліпок може бути доданий до «Висновків
експерта» і використаний при медико-криміналістичних
дослідженнях, під час проведення експериментів та зі-
ставлення одержаних результатів.
Тверда мозкова оболонка: колір, ступінь напружен-
ня, прозорість, товщина, зрощення по зовнішній та внут-
рішній поверхнях, вміст пйздовжньої пазухи, ушкоджен-
ня, стан пазух основи черепа.
М’які мозкові оболонки: ступінь наповнення кров’ю
судин, колір, прозорість, вологість. Наявність крововили-
вів над/та під оболонками, розміри, товщина, стан гема-
томи, наявність гною. Рельєф закруток мозку.
Тканина мозку: з поверхні — наявність забоїв,
ушкоджень, дефектів, а при розрізі — вигляд, вологість,
межа між сірою та білою речовиною, кровонаповнення.
Судини основи мозку: товщина та еластичність, сті-
нок, ступінь наповнення кров’ю, наявність патологічних
змін.
Бокові шлуночки, мозку: їх розміри, положення,
вміст. Наявність пухлин мозку. Вигляд мозочку, стовбу-
ра мозку, мосту та довгастого мозку.
Досліджують ушкодження внутрішніх органів і кіс-
ток, визначаючи їх характер, локалізацію та особливості
(наприклад сліди операції, аномалії розвитку). За необ-
хідності вимірюють масу органів.
Проводячи дослідження трупа, обов’язково звертають
увагу на наявність ознак трупного аутолізу, який насам-
перед настає в наднирковій та підшлунковій залозах,
печінці.
62
У процесі експертизи трупа забирають частини орга-
нів і тканин для лабораторних та наукових досліджень,
про що робиться відповідний запис у «Висновку експер-
та» чи в «Акті дослідження трупа».
Особливості дослідження трупів
залежно від певних причин смерті
Звичайно розтин трупа проводиться за викладеною
схемою незалежно від причин смерті. Але у процесі до-
слідження часом виникає потреба змінити черговість
розтину або зосередити особливу увагу на тих чи інших
ушкодженнях, органах чи системах.
Так, при виникненні підозри на отруєння необхідно
дотримуватися таких правил:
1. Судово-медичний експерт повинен детально озна-
йомитися з протоколом огляду помешкання потерпілого
(щоб з’ясувати, чи не знайдено там якихось підозрілих
речовин у пляшках, банках, посуді, коробках, пакетах
тощо, які могли стати причиною отруєння), свідченнями
осіб, які спостерігали картину вмирання потерпілого, та
даними медичних документів.
З секційного столу, на якому досліджують труп, при
підозрі на отруєння необхідно забрати всі хімічні речови-
ни; категорично забороняється користуватися водою.
2. Акцентується увага на кольорі трупних плям (ро-
жевий вказує на отруєння чадним газом, сполуками си-
нильної кислоти; димчасто-аспідно-сірий — на отруєння
метгемоглобін-утворювачами тощо).
3. Визначають наявність (чи відсутність) специфічних
запахів (алкоголю, ефіру, дихлоретану, оцтової кислоти
тощо).
4. Детально оглядають стан слизової оболонки порож-
нини рота, язика, глотки, стравоходу, шлунка, кишок, а
також характер змін внутрішніх органів.
5. Перед вилученням органокомплексу накладають лі-
гатури на шлунок біля входу та виходу, а також на
початкові та кінцеві вирізки тонкої та товстої кишок.
63
6. Для судово-токсикологічних досліджень внутрішніх
органів виокремлені частини внутрішніх органів розтина-
ють над хімічно чистими банками, в яких їх потім від-
правляють на експертизу. При отруєнні невідомими
отрутами, беруть для дослідження не менше 2 кг таких
об’єктів:
1-а банка — шлунок з усім вмістом;
2-а банка — найбільш змінені ділянки тонкої та товс-
тої кишок і весь їх вміст;
3-а банка — близько однієї третини частини печінки
з жовчним міхуром та його вмістом;
4-а банка — одна нирка і вся сеча (якщо вона є);
5-а банка—одна третина головного мозку;
6-а банка — серце з наявною в ньому кров’ю, селе-
зінка та чверть легенів;
7-а банка — 200—300 г сальника (чепця).
Банки герметично закривають і запечатують сургуч-
ною печаткою. На банки наклеюють етикетки з номером
та зазначенням вмісту, прізвища, імені та по батькові
особи, чий труп розтинали, а також з номером акта, да-
тою дослідження та підписом судмедексперта. Звичайно
органи не консервуються, лише в спеку допустима кон-
сервація органів спиртом-ректифікатом, за винятком продолжение
–PAGE_BREAK–
випадків підозри на отруєння винним спиртом.
Зразок використаного для консервації спирту-ректифі-
кату в кількості 200 мл запаковують окремо й посила-
ють для контролю до судово-токсикологічної лабораторії
одночасно з узятим матеріалом.
При отруєнні етиловим спиртом чи його сурогатами
для судово-токсикологічного дослідження беруть кров із
стегнової вени (10—15 мл) і сечу, а за їх відсутності —
тканини мозку та легенів чи м’язів масою на менше 200 г.
При підозрі на отруєння іншими речовинами для
судово-токсикологічного дослідження вилучають різні
органи й тканини. Так, «Правилами судово-медичної екс-
пертизи трупа» передбачено, при підозрі на отруєння,
піддавати судово-токсикологічному дослідженню різнома-
нітний матеріал, залежно від отрути (табл. № 2).
64
Таблиця № 2
Вилучення матеріалів
для судово-токсикологічного дослідження
при підозрі на отруєння
Група токсичних речовин Токсична речовина Матеріал для дослідження
У випадкахШВИДКОГОнастання смерті при настанні смерті через декілька годин і пізніше після вживання токсичної речовини
Летючі речовини та технічні розчини Синильна кислота; хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець, дихлоретан, фенол, формалін і т. іи. Шлунок з вмістом, верхній відділ тонкої кишки Те саме + печінка, нирка, головний мозок, сеча, кров (100 мл)
Етиловий спирт Кров і сеча (10—15 мл) за відсутності — тканину головного мозку, легенів, м’язів (200—300 г); при гнильних змінах — кров та сеча (не менше 200 мл)
Метиловий спирт та інші вищі спирти Шлунок із вмістом, кров та сеча (по 200 мл)
Важкі метали Сполуки миш’яку (арсену), ртуті, свинцю, барію, цинку, марганцю, міді, срібла, олова, хрому Шлунок із вмістом, тонка та товста кишки, печінка, нирка (по 200 г>, сеча (200 мл)
Алкалоїди та барбітурати Стрихнін, хінін, пахікарпін, морфін, кодеїн, барбітурова кислота та її сполуки Шлунок з вмістом, тонка та товста кишки з вмістом Те саме + печінка, сеча, головний мозок (по 200-300 г), кров (200 мл)
Місцеве діючі речовини Кислоти та луги Глотка, трахея, стравохід, шлунок з вмістом, тонка та товста кишки
Гази Чадний газ, сірководень, аміак Кров(ЮОмл), легені (не менше 500г) Дослідження не доцільне
З 9-259
65
Група токсичних речовин Токсична речовина Матеріал для дослідження
У випадках швидкого настання смерті при настанні смерті через декілька годин і пізніше після вживання токсичної речовини
Інші отрути фториди, нітрити Шлунок з вмістом, тонка й товста кишки, печінка з жовчним міхуром, кров (200 мл)
Пестициди Хлорорганічні — гексахлоран, хлорофос, полі-хлорпінен Фосфорорганічні — •гіо-фос, карбофос, ротор Шлунок з вмістом, тонка кишка (не менше 300 г) Те саме Те саме + печінка, нирка, жирова тканина, головний мозок (по 300 г) Т* саме, крім мирової тканини
Примітка
1) у випадках підозри на інгаляторне отруєння для дослід-
жеяяя вилучають тканину легенів (не менше 500 г);
, 9) ПрИ ЛІДЕРІ на введення отрути через піхву чи матку —
мітку а піхвою;
3) у разі підозри на введення отрути підшкірна чи внутріш-
ньом’язово — ділянки шкіри та м’язів з місць можливого вве-
дення токсичної речовини.
При підозрі на смерть від повітряної (газової) емболії,
у разі відсутності на трупі ознак гниття проводять до-
слідження з використанням рентгенівського проміння та
ультразвуку. При цьому можна виявити наявність повіт-
ря, найчастіше у вигляді кульок, у правому шлуночку та
передсерді. Потім розкривають ліву плевральну порож-
нину, уникаючи ушкодження великих судин. Пінцетом
трохи піднімають осердя (перикард) й розтинають його
по середині. Ретельно оглядають серце, особливо вінцеві
судини його передньої поверхні, де можуть залишитися
пухирці повітря, що дозволяє діагностувати повітряну
емболію. В осердя наливають води й протикають перед-
ню стінку правого шлуночка ножем нижче поверхні во-
ди, За наявності повітря виходить у вигляді пухирців.
66
Для контролю таким же чином протикають і стінку ліво-
го шлуночка. При венозній повітряній емболії звідти по-
вітря не виділяється (проба П. С. Сунцова, 1863 р.).
Для виявлення порушень у системі малого кола кро-
вообігу — уражень легеневої артерії найбільше інформа-
ції можна отримати при застосуванні методу морфологіч-
ного дослідження. Після вилучення комплексу внутріш-
ніх органів розтин проводиться у такій послідовності:
поздовжнім розрізом по всій довжині розтинається і
досліджується черевний та грудний відділи аорти. Після
її вилучення досліджуються легені, трахея та бронхи.
Біля свого початку пересікається лівий бронх і відво-
диться убік, після чого виділяється й досліджується ліва
легенева артерія. Особливу увагу звертають на її стан:
колір, напруженість, параметри. Робиться невеликий
поперековий розтин стінки, який продовжують в обидві
сторони: поздовжньо розтинається стінка лівої легеневої
артерії та її гілок до 3—4 порядків; у протилежні сто-
рони поздовжньо розтинається стінка загальної легене-
вої артерії (до рівня її клапанів), права легенева артерія
та її розгалуження до 3—4 порядків. Ретельно дослід-
жується стан і вміст усіх названих судин: рідка кров, а
особливо її згортки — їх конфігурація, колір, склад,
щільність, розміри, розташування щодо внутрішньої по-
верхні судин і в просвіті останніх: наявність злипань,
зрощень, їх щільність, розповсюдження вздовж судин та
їх розгалужень.
При первинному тромбозі легеневої артерії та її гілок
згорток (тромб) має певні особливості: він повністю або
значною мірою оклюзує просвіт; судина в цьому місці
розширена, напружена, має ціанотичний відтінок. Згор-
ток більш чи менш міцно зв’язаний з внутрішньою
поверхнею судинної стінки на значному протязі. Іноді
має неоднорідну структуру; до нього щільно прилягають
нашарування згортків крові різного кольору й щільності,
які інколи виповнюють просвіт судин на значній
\ відстані. За тромбоемболій мають місце або множинність
| Щільних згортків (тромбів, емболів), що оклюзують про- продолжение
–PAGE_BREAK–
|світ різного калібру, або наявність у просвіті магістраль-
рого стовбуру перекрученого тромбу, який відтворює
67
форму судинного розгалуження. (Методика запропонова-
на М. 1. Шамаєвим, 1971 p.).
Як відомо, однією з причин смерті може бути пнев-
моторакс. Для діагностики його також проводять до-
слідження з використанням приладів для виявлення
наявності повітря (рентгенологічні та ультразвукові) й
вимірювання його кількості (останній запропоновано
О. М. Лебедєвим — 1983 p.) Потім відпрепаровують
шкіру з м’якими тканинами на боковій поверхні грудної
клітки, у вигляді кишені, до середньої пахової лінії. Ки-
шеню цю наповнюють водою, а ножем, нижче поверхні
води, протикають міжреберні м’язи й плевру і спостері-
гають за появою пухирців повітря.
При смерті від інфекційних захворювань розтин тру-
па проводиться у спеціальних секційних залах з дотри-
манням заходів безпеки працюючих. Вилучені для до-
слідження органи направляють в лабораторії бюро суд-
медекспертизи та Інфекційних лікарень.
Останнім часом багато уваги приділяється питанням
діагностики, зокрема й морфологічної, синдрому набуто-
го Імунного дефіциту (СНІДу). Розроблено певні норма-
тивні документи, які регламентують порядок проведення
заходів, спрямованих на поліпшення профілактики, діа-
гностики та лікування СНІДу (зокрема інформаційний
лист МОЗ України від* 26.12.1988 p.).
Дослідження трупів при підозрі на наявність вірусу
імунодефіциту людини (ВІЛ) проводиться з ужиттям
заходів по запобіганню зараження — у спеціально виді-
лених секційних залах, з використанням, зокрема, коль-
чужних рукавиць учасниками дослідження.
Для подальшого лабораторного вивчення з трупа — з
правої половини серця чи вени стерильно береться кров
(З—5 мл). Шматочки внутрішніх органів, які залишають-
ся для судмедгістологічного дослідження, поміщають у
формалін й протягом 15 діб зберігають в ізольованих
контейнерах. Дослідження їх проводиться в окремих
приміщеннях. Весь інструмент та місткості, де зберіга-
лися шматочки органів, ретельно дезінфікують після
вживання, а все, що не потребує подальшого зберігання,
спалюють.
68
На практиці дослідження на ВІЛ-інфекцію прово-
диться у випадках смерті від пневмоній невстановленої
етіології, сепсису, поліінфекційних захворювань у ком-
плексі тощо.
Якщо людина померла від радіаційного ураження, то
розтин робиться в звичайному порядку, але у спеціаль-
них секційних залах. Одночасно із забором органів для
вивчення в лабораторіях бюро судово-медичної експер-
тизи, проводиться радіометричне дослідження органів і
тканин.
У випадках смерті від ушкоджень тупими та гострими
предметами під час експертизи трупа можна здійснити
хімічні проби (реакції Перлса, Тірмана) на встановлення
наявності й хімічної природи металів. Для визначення
наявності й детального вивчення характеру ранових ка-
налів при травмах колючими та колюче-ріжучими пред-
метами проводиться їх рентгенологічне дослідження, для
чого канали заповнюють контрастними та фарбуючими
речовинами.
При вогнепальних травмах не тільки вживають захо-
дів, спрямованих на збереження речових доказів, а й ви-
конують ряд досліджень, результати яких дозволяють
встановити наявність і локалізацію сторонніх предметів,
їх топографію на трупі (рентгенографія, метод кольоро-
вих відбитків) тощо.
Вогнепальні ушкодження, локалізовані на обличчі,
досліджуються всіма можливими методами (мікроскопія,
фотографування, з використанням інфрачервоних та уль-
трафіолетових променів, кольорових відбитків) у секцій-
ному залі. Ділянки шкіри обличчя з естетичних мірку-
вань не вилучаються.
При ушкодженні вогнепальною зброєю, гострими та
тупими предметами, кістки вилучаються для лаборатор-
них досліджень. Слід зауважити, що на місці забраних
кісток з естетичних міркувань необхідно поставити імі-
татори.
Якщо причиною смерті була електротравма, для ла-
бораторного дослідження направляють шкіру з електро-
мітками.
69
При експертизі трупа невідомої особи потрібно вико-
нати ряд додаткових заходів, спрямованих на встанов-
лення особи:
1) скласти картку невпізнаного трупа;
2) зробити розпізнавальне фотографування анфас та
в профіль після туалету обличчя;
3) зробити дактилоскопію (проводиться представни-
ком правоохоронних органів);
4) ретельно описати одяг із зазначенням фасону, від-
повідності порі року, якості й малюнка тканини, наяв-
ності й кількості ґудзиків, замків-блискавок, наявності
латок, міток тощо, а також фасону, якості, кольору, роз-
міру взуття, його особливостей;
5) скласти словесний портрет;
6) описати індивідуальні особливості: стан зубів (ко-
лір, ступив С^Р, ТО(; Т^жув^дь^их поверхонь, наявність
-^„ж ……..і..^ «у^в. пто^в, воронок — з вказівкою
^що), ущіовань, рубців, слідів опера-
Цівок, горбів, родимих плям і т. ін.
… ДІСТЮ відзначаються експертизи ексгу-
МнЬйннх, гнилих і скелетованих трупів.
і іри дислЇіЦІІійнІ’ е^бгум’ОІіаниХ трупів, якщо відоме продолжение
–PAGE_BREAK–
іія* я 1 пЬІЙерлого, користуються загальноприйнятою схе-
мбю. Водночас треба пам’ятати, що зміни в трупі, які
сталися після похорону, можуть бути оцінені як прижит-
тєві. З метою уникнення помилок, необхідно здійснити
гістологічні та гістохімічні дослідження. У випадках пі-
дозри На смерть від отруєння, окрім органів та тканин
трупа, на дослідження відправляють зразки грунту, одя-
гу, дощок домовини.
Шкіру, кістки, а якщо можливо — й внутрішні
органи з ушкодженнями, вилучають для лабораторних
досліджень.
Експертиза розчленованих трупів дуже копітка й три-
вала. Звичайно для дослідження направляють частини
трупа по мірі їх виявлення, інколи це триває декілька
днів.
У процесі вивчення детально описують кожну його
частину, а потім ретельно досліджують лабораторними
методами (імунологічне — з метою встановлення анти-
70
генної природи, гістологічне, інколи токсикологічне, ме-
дико-криміналістичне дослідження). Якщо окремо доста-
влена голова, то складається словесний портрет.
Обов’язково проводиться дактилоскопія трупа”.
У процесі експертизи встановлюються стать, вік,
зріст людини, якщо можливо — фахові (професійні)
особливості тощо. Одним з головних завдань у таких ви-
падках є встановлення належності окремих частин трупа
одній особі. ‘
Дуже ретельно досліджуються особливі прикмети, Їх
вимірюють, фотографують, а за йожлйвості залишають
як речові докази. У подальшому вони можуть’бути вико-
ристані для ідентифікації особи, наприклад шляхом зі-
ставлення з наявними змінами _ на прижиттєвих фото-
картках.
Наявність гнильних змін не є перешкодою для ре-
тельного дослідження трупа, вони лише вимагають особ-
ливої уваги, а також певних позаштатних дій, як-то:
реставрації обличчя, підготовки рук для дактилоскопії
тощо (Ю. М. Коваленко, Ю. П. Шупик).
Вкрай складними є експертизи скелетованих трупів.
Можна вважати, що найголовнішою проблемою у таких
випадках є ідентифікація особи.
У судово-медичному ототожненні людини можна
виокремити два основні етапи. На першому — при до-
слідженні трупа встановлюють та фіксують всі ознаки
особи померлого, використовуючи їх потім для потреб
слідства, на другому — судово-медичний експерт зістав-
ляє ознаки померлого і особи, що пропала безвісти.
Всі виявлені й задокументовані (шляхом детального
опису та фотографування) ознаки особи можна поділити
на постійні та тимчасові (непостійні).
Постійні ознаки: стать, вік. зріст, статура, расова
приналежність, маса та особливості будови тіла й окре-
мих його частин, антигенні властивості тканин.
Непостійні: захворювання та їх наслідки, перенесені
травми та операції, аномалії розвитку, татуювання, озна-
ки професійної діяльності та інші індивідуальні особли-
вості будови тіла людини.
71
Певні особливі прикмети, як уже зазначалося, після
детального опису, фотографування й дослідження вилу-
чають і зберігають до встановлення особи померлого.
Фіксація окремих ознак (зокрема будови голови) ви-
конується шляхом складання словесного портрета, фото-
графування за дотриманням вимог сигналітичної зйомки
та виготовлення посмертної маски.
За наявності руйнувань чи різких змін м’яких тканин
потрібно спочатку зробити туалет чи реставрацію для
наступної експертизи особи за черепом.
Ідентифікація особи здійснюється різними методами.
Зокрема широко застосовується фотосуміщення черепа
після його попереднього вивчення з прижиттєвою фото-
графією зниклого.
Досить поширеним методом є ідентифікація особи за
допомогою графічних ідентифікаційних алгоритмів (АГ1).
Суть його полягає у зіставленні лінійних і просторових
показників, які характеризують будову обличчя зниклої
людини, та особливостей черепа трупа. Ідентифікація
особи проводиться шляхом побудови графічних систем.
Останнім часом у практиці судово-медичної експерти-
зи та криміналістичної ідентифікації отримав визнання й
застосування метод відтворення зовнішнього вигляду
особи за допомогою комп’ютерів (О. В. Филипчук).
Значну роль у процесі ідентифікації особи померлого
відіграють матеріали слідства (фотографії, словесні
портрети), дані медичних документів (карт амбулатор-
них хворих, довідок, історій хвороб, витягів із санаторно-
курортних карток тощо), знімки частин тіла, готові про-
тези та їх напівфабрикати (головним чином — зубів), ін-
ші об’єкти, які відбивають певні прикмети зниклої особи
(одяг, взуття, головні убори і т. ін.).
Після ретельного дослідження черепа детально вивча-
ють інші кістки скелетованого трупа, що дає можливість
встановити вік, зріст покійного, окремі індивідуальні
особливості анатомічної будови тіла. Цьому не пере-
шкоджає й та обставина, що досліджуються не всі кіст-
ки скелета, У наш час за окремими трубчастими
кістками, їх фрагментами досить надійно визначають біо-
логічний вид об’єкта, зріст людини, її вік (І. Й. Найніс,
72
М… М. Стрілець, О. 1. Туровцев) навіть, якщо на тіло чи
кістки діяла висока температура (випадкове чи кримі-
нальне спалення трупа (Л. Л. Голубович та П. Л. Голу-
бович). Досить детально вивчено можливості встанов- продолжение
–PAGE_BREAK–
лення антигенної природи кісток, що разом з іншими да-
ними дозволяє виконувати науково обгрунтовані
експертні дослідження.
Слід пам’ятати, що експертиза трупа є дуже склад-
ною і відповідальною. Швидкі та незворотні зміни в
мертвому тілі потребують надійних заходів для забезпе-
чення детального дослідження трупа. Водночас не-
виправдана поспішність у цій справі вкрай шкідлива. За
влучним висловом відомого судового медика О. Лакасса-
ня, «погано зроблене дослідження трупа переробити не-
можливо». Ні повторна експертиза, ні велика кількість
лабораторних досліджень не відновлять у повному обсязі
картини первісного вигляду трупа, ушкоджень і патоло-
гічних змін у ньому, а грубе, непрофесійне втручання
спотворює картину, вкрай ускладнює пошук істини, а
саме вона і є головною метою роботи судово-медичного
експерта.
Кінцевим етапом судово-медичного дослідження трупа
є встановлення причини смерті, формулювання судово-
медичного діагнозу, заповнення лікарського свідоцтва
про смерть і складання обгрунтованих відповідей на пи-
тання, які інтересують слідство (якщо для цього не по-
трібні результати лабораторних досліджень).
У цьому розділі ми не зупинилися на особливостях
експертизи дітей та плодів, це буде зроблено у відповід-
ному місці. Нижче подаємо приклади судово-медичних
діагнозів і записів про причину смерті в лікарських сві-
доцтвах (п. 8) (табл. № 3).
73
„і”»., ,іІііІ..,ІНВІї!ІІі:!№!!”ііЙіНг lilllltillilil’l»^!*’!*-^^- ;•”
Таблиця № З
Формулювання судово-медичних діагнозів
у п. 8 лікарського свідоцтва про смерть
Судово-медичний діагноз
Форму тооанкя
судмеддіагнозу » п. в
лікарського свідоцтва
про сморть
Відкрита черепно-мозкова травма. Забита
ране по-гиличнсп ділянки, наскрізна тріщи-
на потиличної кістки, підпавутинні крово-
виливи, осередок забою лобних, вискових
долей та мозочку. Стан після операції —
первісне” хірургічної обробки забитої рани
та накладання трепанаційного отвору. Ви-
ражений набряк мозку
а) Набряк головного мозку
б) Забій головного мозку
в) Відкритий перелом склепіння
черепа
Отруєн»
nww xoff^P трупйкх плям, MyoKyfttoi •нутріш”
міх орти™**’ *Ф№**^Р^®*?^ґ^^№тТ^ ЙРЯ^^
6ЇЯН *Р0?1′- n*иoк^:loыcт> .’«ТО1»**” °Р’
SSffiSSff^^
а) Велика концентрація
б) Отруєння чадним газом
Й5?^?»ЬФ^Д^^
серця; іюио-черкнмй колір легень иа рої-
pbl, плями Вмши—ського на слизовій обо-
лонці іипумка; щіткові крововиливи • слн-
міМ оболонці мисок нирок; набряк м’яких
оболопок моаку та легенів. Запах алкого-
лю •ІД органів та порожнини трупа. Жиро-
ва дистрофія печінки. Садца та кровови-
ливи иа руках.
Алкогольна інтоксикація (а крові — 2,4%о,
в сечі — 2%о)
а) Переохолодження тіла
б) Дія дуже низької температури
в)
II. Алкогольна інтоксикація
Враження електричним струмом. Електро-
щітка «а долоні лівої руки з металізацією П
міддк? та залізом (згідно з результатами
лабораторних досліджень); нерівномірне
наповнення кров’ю міокарда; множинні
цяткові крововиливи під перикардом: цят-
кові та сукупні крововиливи під плеврою
легенів; рідкий стан крові у порожнинах
оврця та судинах
а) враження електричним
струмом
б»
в)
Численні ушкодження органів і кісток ске-
лета. Розриви печінки, селезінки, нирок,
легені*! аорти, закриті переломи грудини,
ребер’ хребта, таза, обох стегон, лівого
передпліччя. Гемоперитоніум (900 мл),
двобічний гемоторакс (800 та 600 мл). Не-
докрів’я внутрішніх органів. Численні заби-
ті а»ш, садна, крововиливи на тулубі 1 кін-
цівках
а) Гостра втрата крові
б) Численні розриви внутрішніх
органів з крововиливами у по-
рожнини тіла
в) Закриті множинні переломи
кісток і тулуба
74
РОЗДІЛ V
Огляд трупа на місці його виявлення
Загальні положення
Першочерговою,. однією з найважливіших та невід-
кладних слідчих дій є огляд місця події. Багато в чому
успіх розслідування залежить від ретельності та якості
проведення огляду. Він здійснюється з метою вивчення
місця події, виявлення, фіксації та вилучення слідів та
інших речових доказів для з’ясування характеру події,
що відбулася, особи злочинця, мотивів вчинення злочи-
ну, а також встановлення інших фактів, що мають зна- продолжение
–PAGE_BREAK–
чення для розслідування. Проведення огляду регламен-
тується статтями 190—192, 315 КПК України.
Під місцем події розуміють ділянку місцевості чи при-
міщення, де безпосередньо сталася певна пригода і яке
підлягає слідчому огляду. Найчастіше це водночас є і
місцем вчинення злочину (вбивства, зґвалтування, кра-
діжки). Проте ці місця можуть бути різними, наприклад,
коли людину вбито в одному місці, а труп перенесено в
інше, де його знайдено. У такій справі може бути декіль-
ка місць подій і всі вони підлягають огляду.
Огляд місця події, як правило, здійснює слідчий, але
згідно з ст. 227 КПК України, його має право проводити
й прокурор.
Оглядають місце події у присутності не менш як двох
понятих — не заінтересованих у справі дієздатних осіб
(статті 127, 191 КПК України). Поняті мають право
звертати увагу слідчого на будь-які обставини, що стосу-
ються слідчих дій, та висловлювати зауваження з приво-
ду виконаного, які обов’язково заносяться до протоколу.
75
Водночас вони зобов’язані бути присутні при проведенні
огляду, але не беруть участі в ньому, та скріпити своїми
підписами протоколи (ст. 127 КПК України). Для участі
в огляді слідчий може запросити фахівців, які не за-
інтересовані у результатах справи (криміналіста, інжене-
ра-автотехніка та інженера з техніки безпеки, токсико-
лога тощо — ст. 191 КПК України). Коли це зробити
неможливо, то їхні функції повинен виконати сам слід-
чий. Якщо ж мав місце замах на життя людини, то ра-
зом із слідчим одразу починає працювати лікар-фахівець
в галузі судової медицини, а за неможливості викликати
судово-медичного експерта залучають лікаря будь-якої
спеціальності (ст. 192 КПК України). Робиться це тому,
що огляд місця події не можна відкладати — адже відо-
мо, що перші години розшуку найбільш ефективні.
Треба пам’ятати, що зовнішній огляд трупа є скла-
довою частиною огляду місця події, хоча частіше він
оформляється як окрема самостійна слідча дія. Проводя-
чи її. лікар повинен встановити й відобразити у протоко-
лі: розташування та позу трупа; зовнішній вигляд його
одягу та взуття; характер пошкодження одягу, наявність
на ньому слідів, плям тощо; індивідуальні особливості
частин тіла, їхніх ушкоджень і слідів на тілі; ознаки пе-
реживання тканин; особливості ложа трупа, предметів
на ньому, безпосередньо біля нього. Значну увагу приді-
ляють виявленню трупних змін та їх характеру, а також
встановленню загальних даних про особу трупа.
Робота лікаря регламентується «Правилами роботи
лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини при зовніш-
ньому огляді трупа на місці його виявлення (події)».
Огляд місця події і трупа на місці виявлення органі-
зує та проводить слідчий, тому всі учасники огляду
діють за його вказівками і за його дозволом. Фахівець у
галузі судової медицини робить огляд трупа, обстановки,
що оточує його, з метою виявлення, фіксації та вилучен-
ня для подальшого дослідження речових доказів (слідів
крові, волосся, відбитків рук, ніг, протекторів тощо) та
різних предметів (знаряддя травми, одяг та інше). Зав-
данням лікаря є і зіставлення знайдених слідів із зміна-
ми та ушкодженнями на трупі, з метою всебічного вста-
76
новлення та чіткого з’ясування обставин події. Як і кож-
на слідча дія, огляд місця пригоди документується шля-
хом внесення відомостей про все знайдене до «Протоко-
лу місця події». Цей документ складається з вступу, опи-
су та заключної частини.
Вступ «Протоколу» містить дані про дату, місце, час
початку та закінчення огляду, посаду, прізвище особи,
яка складає документ, прізвища, ім’я, по батькові всіх
учасників огляду, домашні адреси понятих. Потім вказу-
ються дані про особу, труп якої виявлено (якщо це відо-
мо зі слів чи наявних документів), — прізвище, ім’я, по
батькові, вік, адреса помешкання, фах.
В описовій частині детально занотовуються відомос-
ті щодо умов огляду — стан погоди, температура навко-
лишнього середовища, освітлення. Потім дається опис
місця знаходження трупа і заносяться дані, отримані в
процесі його огляду. Дуже бажаним та корисним є скла-
дання плану-схеми місця події, який належним чином
оформляють і додають до протоколу. Труп та обстанов-
ку, що його оточує, фотографують, а за можливості роб-
лять записи на фото- і відеоплівку для виготовлення
фільмів та ілюстрацій.
Закінчується «Протокол» переліком того, що вилуче-
но з місця події, зазначається, куди направлено труп для
судово-медичного дослідження, які дії проводилися для
фіксації побаченого (складання схем, фотографування,
відео- та кінозйомка тощо).
«Протокол» підписують усі учасники огляду. Серед
них — поняті, тобто особи, які брали участь, як перед-
бачує закон, у проведенні слідчих дій з метою засвідчен-
ня його факту, змісту та отриманих результатів.
Виходячи з встановленого під час огляду, а також ба-
зуючись на теоретичних знаннях та професійному досві-
ді, судово-медичний експерт уже в процесі роботи може
зробити певні висновки й повідомити їх слідчому. Це,
зокрема, стосується визначення:
• факту та часу смерті;
• зміни положення трупа після настання смерті;
• характеру та особливості травм;
• відповідності місця виявлення трупа місцю події;
77 продолжение
–PAGE_BREAK–
• наявності ознак того, яким було положення потерпі-
лого на момент пригоди;
• чи рухалася жертва після отримання ушкоджень.
. Але ці висновки лише попередні, хоча й надзвичайно
важливі. Вони нерідко є основою подальших слідчих дій.
Треба зазначити, що хоча сам процес огляду місця події
залежить від багатьох обставин, він має певні закономір-
ності: спочатку учасники огляду знайомляться з обста-
винами випадку шляхом опитування очевидців події або
ж осіб, які виявили труп, уточнюючи час пригоди та об-
ставини її, встановлюють особу покійного, час смерті,
загальний стан перед смертю (скарги, клінічні прояви
хвороби тощо).
Суттєву допомогу в цій частині огляду може надати
судмедексперт. Отримані при опитах дані інколи дають
можливість відтворити картину того, що трапилося, ви-
значити характер 1 цілеспрямованість слідчих дій, що
врешті-решт зйачною мірою впливає на подальший хід
слідства.
Сам огляд, залежно від обставин, може починатися
аби ВІД центру до периферії, або ж у зворотному напрям-
ку. При цьому під центром треба розуміти те, що стано-
вить основу самої події: при вчиненні злочину проти лю-
дини — це труп, при дорожньо-транспортних пригодах
(ДТП) — транспортний засіб, що зазнав аварії, і т. ін.
На думку більшості криміналістів, огляд місця події
краще починати від центру, та все ж завжди доцільно
виходити з конкретних обставин.
Але бувають випадки, коли центр чи периферію місця
події визначити неможливо. Тому слідчому доводиться
обирати лінійну чи вузлову послідовність огляду. При
лінійній послідовності оглядають місце події від краю до
краю по прямих, нічого не пропускаючи. Вузловий
огляд, який доцільно застосовувати, коли його об’єктом
є приміщення чи невелика ділянка, полягає у послідов-
ному обслідуванні одного вузла за іншим, наприклад
входу до квартири, де вчинено вбивство, прихожої,
основного приміщення, слідів крові, знаряддя злочину
тощо.
78
Огляд здійснюється статичним і динамічним метода-
ми. Особливість першого полягає в тому, що під час ог-
ляду ніхто з його учасників, як правило, не торкається
предметів і слідів, не зрушує їх з місця. Все на місці
огляду перебуває у стані статики, а слідчий та інші
учасники дії лише уважно розглядають предмети, сліди,
їх ознаки, стан, взаєморозташування. Під час такого
огляду слідчий вивчає «механізм» події, тобто, за розта-
шуванням різних речей та слідів складає свою думку про
те, що і як відбувалося на місці огляду при вчиненні
злочину.
Проводячи огляд, слідчий звертає увагу на всі деталі
обстановки, особливо на предмети, які могли бути зна-
ряддям злочину, сліди злочинця і транспорту, яким він
користувався, на речі, які індивідуалізують особу зло-
чинця, тощо. Необхідно особливо уважно вивчити так
звані негативні обставини, тобто відсутність того, що
при звичайному ході події повинно було б мати місце
(наприклад, відсутність крові біля трупа з колото-різани-
ми ранами). До «негативних» обставин належить також
наявність ознак, які у даному разі не відповідають уяи
про злочинну подію.
Після закінчення статичного огляду місця події та
фіксації всього виявленого слідчий застосовує метод ди-
намічного огляду. При цьому учасники слідчої дії всебіч-
но оглядають окремі предмети, за потреби зрушують їх з
місця, беручи в руки. Щоб не залишати на предметах
своїх слідів, необхідно користуватися гумовими рукавич-
ками. Перед цим потрібно зафіксувати положення пред-
метів, зробивши позначки (наприклад крейдою). Це, за
необхідності, допоможе відтворити обстановку на місці
події. Якщо певний предмет — речовий доказ має бути
вилучений та приєднаний до справи, треба спочатку ви-
значити його місцезнаходження щодо двох постійних то-
чок. Наприклад в кімнаті — розташування знаряддя
травми щодо найближчого вікна чи дверей або кутка цієї
кімнати.
Отже, огляд місця події складається з двох фаз (ста-
дій): статичної та динамічної. Спочатку оглядають обста-
новку місця події й документують це шляхом опису,
79
відео-, юно-, фотозйомки, складання схем, планів та ін.
У процесі статичного огляду ні до чого не торкаються,
не змінюють положення предметів, речей тощо. Потім
переходять до динамічної частини, тобто ретельно огля-
дають виявлені на місці події об’єкти, порушуючи їх пер-
вісний стан і положення, проводять зовнішнє досліджен-
ня трупа.
Безумовно, ще до детального огляду трупа, лікар,
який бере участь в огляді місця події, повинен пересвід-
читися, що перед ним мертва людина. На це вказують
абсолютні ознаки смерті (трупні плями, трупне закля-
кання, охолодження, висихання тощо). Смерть можна
діагностувати й за наявності несумісних з життям
ушкоджень тіла. Якщо ж достовірні трупні явища-відсут-
ні, то лікар повинен негайно надати потерпілому медич-
ну допомогу, почати реанімаційні заходи і проводити їх
до відновлення вітальних функцій або ж до появи абсо-
лютних ознак смерті. Дуже рідко спостерігаються випад-
ки, коли живу людину помилково приймають за труп і
навіть привоитъ до моргу.
Так, у нашій практиці був випадок, коли четверо дру-
зів по чари! прийняли свого товариша за померлого і
привезли його до моргу. Пролежавши там годин 12, він продолжение
–PAGE_BREAK–
протверезився І, вибивши вікно, відправився додому.
У літературі, як давній, так і сучасній, ми зустрічали
чимало описів подібного, але багато з них, мабуть, є
чистою вигадкою. Проте — далеко не всі, як і наведе-
ний нами приклад.
Пересвідчившись, що на місці дійсно знаходиться
труп, судмедексперт повинен з’ясувати, чи е ознаки, які
дозволяють встановити, де настала смерть: на місці ви-
явлення трупа чи ні. Для цього звертають увагу на від-
повідність розташування трупних плям та пози трупа,
наявність чи відсутність слідів переміщення трупа, плям
крові при зовнішніх ушкодженнях тощо.
Після цього встановлюють стать, довжину тіла та
приблизний вік покійного. Не змінюючи пози трупа, вка-
зують його положення щодо оточуючої обстановки, фік-
сують це шляхом відео-, кіно- чи фотозйомки. Позу тру-
па детально описують у протоколі, визначаючи, як він
80
розмішується (лежить обличчям догори чи вниз, на боці,
сидить, стоїть тощо), зазначають наявність на трупі та в
оточуючій обстановці ознак, які дозволяють скласти дум-
ку про те, що відбулося (знаряддя травми: ніж, сокира,
рушниця; сліди крові, сперми, інших виділень людини,
волосся; частини одягу, сліди транспортних засобів і
т. ін.). Особливу увагу звертають на наявність ознак бо-
ротьби та самооборони.
Після цього проводиться детальний зовнішній огляд
трупа за тими ж правилами, що й при його розтині.
Уважно досліджують ознаки смерті, зазначають у прото-
колі ступінь вираження трупних явищ у певний час
огляду. Одразу ж звертають увагу на трупні плями. Як
правило, це найперші ознаки смерті, і у своєму розвитку
вони проходять певні стадії. Встановлюють відповідну
стадію трупних плям шляхом вивчення зміни кольору
при дозованому натисканні. Водночас відмічають їх ви-
гляд (суцільні, на зразок острівців), інтенсивність, колір
(синій, фіолетовий, рожевий, чорно-сірий тощо) та фази.
За характером (колір, інтенсивність, розташування)
плям можна іноді запідозрити причину смерті. Потім ви-
значають наявність і ступінь трупного заклякання. Для
цього роблять спробу відвести нижню щелепу, зігнути
чи розігнути кінцівки в суглобах. За допомогою елек-
тричних медичних (ТПЕМ-1) і ртутних термометрів ви-
мірюють температуру трупа в паховій ямці та прямій
кишці. Все це заноситься до протоколу, де зазначають
дані про погоду (світла, похмура, наявність опадів, тем-
пература навколишнього середовища тощо), бо вона мо-
же впливати на розвиток трупних явищ.
Вважаємо за доцільне підкреслити, що при огляді міс-
ця події, прискіпливо вивчаючи трупні явища, можна ви-
рішити ряд суттєвих питань.
Сказане проілюструємо таким випадком… На узбіччі
автотраси було виявлено труп невідомого, що лежав на
спині. Під час огляду трупа встановили чітко виражені
трупні плями. При натисканні на них динамометром во-
ни лише частково блідли і відновлювали початкове за-
барвлення через 12 хвилин. Огляд проводився вранці,
тому було висловлено думку, що смерть невідомого
81
настала напередодні ввечері. Але це суперечило іншим
зібраним У справі даним, бо незадовго до цього співро-
бітники ДАІ зустріли вантажівку з причепом, що везла
труби невеликого діаметра в напрямку пункту, де було
знайдено труп. Затриманий і доставлений на місце події
водій не заперечував, що міг не побачити перехожого,
бо був туман, і збити його. Таким чином, свідчення пі-
дозрюваного суперечили висновкам спеціаліста — судо-
вого медика. Проте характер трупних явищ, відсутність
ушкоджень, характерних для ДТП, за якої вантажний
автомобіль збиває пішохода, що знаходиться у верти-
кальному положенні, допомогли відновити справжню
картину події. З’ясувалося, що попереднього вечора по-
терпілий, будучи п’яним, їхав на тракторному причепі і
впав з нього. Таким чином, правильна оцінка трупних
явиш допомогла запобігти помилки.
Пересвідчившись у наявності абсолютних ознак смер-
ті та вивчивши їх стаи, починають ретельний огляд одя-
гу трупа (верхнього та нижнього): чи відповідає він порі
року» Ївстібнутия він чи ні, чи є на ньому сліди від дії
зовнішніх факторів (роариви, відбитки протектора, за-
бруднення, різноманітні нашарування, підпали тощо) —
ось далеко не повний перелік питань, які вирішуються
при огляді одягу.
Треба пам’ятати, що при вивченні трупа на місці зна-
ходження та при транспортуванні до моргу первісний
вигляд одягу може змінитися. Тому дані, отримані у про-
цесі огляду, підкріплюють зйомками. Звичайно на місці
події одяг не знімають, лише послідовно оголюють для
огляду окремі частини тіла з метою виявлення ушкод-
жень, які описуються з позначенням локалізації, форми,
розмірів, особливостей. Травма фотографується, бо че-
рез деякий час ушкодження можуть змінити свій
первісний вигляд, а в окремих випадках і зникнути, на-
приклад слабко виражена странгуляційна борозна. На
характер ушкоджень впливають як фактори зовнішнього
середовища (температура, опади), так і процеси, що
відбуваються у мертвому тілі (гниття, висихання), тому
детальний опис ушкоджень на місці події може допомог-
ти у встановленні механізму травми, характеру зброї то-
82
що. Водночас слід пам’ятати, що всі дії, пов’язані із
встановленням розмірів та форми ушкоджень, треба про-
водити, запобігаючи можливості привнесення змін у пер- продолжение
–PAGE_BREAK–
вісний вигляд. Вимірюють травми на деякій відстані від
країв, ранові канали не зондують. Надзвичайно важли-
вим є вжиття заходів для збереження слідів, фіксації їх
на місці виявлення та створення умов, які виключають
можливість негативного впливу зовнішніх факторів.
Після закінчення огляду трупа його відправляють для
судово-медичного дослідження.
Одним з найважливіших завдань при огляді місця по-
дії є пошук, закріплення та вилучення речових доказів.
Деякі з них можна виявити при звичайному огляді (зна-
ряддя травми, -сліди транспортних засобів тощо), для
встановлення інших доцільно використати відповідні
апарати, інструменти, прилади — лупи, джерела інфра-
червоних та ультрафіолетових променів, металошукачі і
т. ін.).
Використання цих технічних засобів значно розши-
рює можливості слідчого та судово-медичного експерта
при огляді місця події, підвищує якість та результатив-
ність оперативних дій. Нині у спеціальних валізах (чемо-
данах, сумках) слідчого та судово-медичного експерта є
прилади для виявлення слідів крові, слини, сперми, во-
лосся, тобто речових доказів біологічного походження
(мал. 1). Після детального огляду та опису цих речових
доказів їх треба направити для подальшого лабораторно-
го дослідження. Найбажанішим та найраціональнішим
шляхом є вилучення предметів-носіїв з наявними на них
слідами (речовими доказами) цілком (одяг, зброя, по-
стільна білизна тощо). Якщо вилучити предмети-носії чи
їх частини неможливо, то знайдені сліди описують, фо-
тографують та фіксують, складають схеми чи роблять
малюнки. Найзручніше з цією метою використовувати
аркуші прозорого поліетилену. Їх обережно накладають
на ділянку предмета з виявленими слідами і чорнилом
наносять їх контури, намагаючись з максимальною точ-
ністю відтворити первісний вигляд слідів (форму, розмі-
ри, взаєморозташування тощо).
83
Вказаний спосіб простий, зручний, наочний, дозволяє
використати отримані малюнки як ілюстрації «Протоко-
лу огляду місця події». Занотувавши знайдені сліди опи-
саним методом, їх вилучають способом змивання або
зшкрібання. Ці речові докази зафіксовують, і слідчий,
керуючись нормами закону, направляє їх для відповід-
них лабораторних досліджень, додавши до них копію
«Протоколу …».
Особливості огляду місця події і трупа
у випадках різноманітних ушкоджень
та видів смерті
Ушкодженая тупими та гострими предметами
У цих випадках ретельно виявляють та описують на-
явність, розміщення,» кількість, форму, вигляд і розміри
ушкоджень на тілі та одязі, встановлюють їх відповід-
ність одн« одному. Звертають увагу на сліди крові (опи-
сують їх розташування, характер, форму: краплі, бризки,
мазки* кров’яні смуги), сторонніх нашарувань і забруд-
нень (фарба, пісок, болото, мастила, пальне, частки
скла, сліди протектора тощо). Після ретельного огляду
та опису вживають заходів для фіксації та збереження
знайдених слідів — їх описують і документують. З ме-
тою збереження первісного вигляду виявлених на трупі
ушкоджень їх накривають зволоженою марлею або ва-
тою. Без такої перестороги травми можуть змінити зов-
нішній вигляд через підсихання ранових поверхонь. Від-
новити ж його у подальшому вкрай важко, а інколи й
неможливо.
Ушкодження
при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП)
У таких випадках ретельно оглядають не тільки труп,
а й транспортний засіб (за його наявності). У «Протоко-
лі» зазначають взаєморозташування трупа і транспорт-
ного засобу, наявність на трупі та одязі потерпілого
слідів, які свідчать, що мав місце контакт тіла з транс-
портним засобом, який рухався. Завжди необхідно вимі-
84
рювати відстань від підошви до ушкоджень на тілі та
одязі потерпілого. Ретельно оглядається одяг і взуття
травмованого, бо там можуть бути залишки фарби, шма-
точки скла, плями від мастила «й пального, відбитки про-
тектора та інших виступаючих частин транспортного
засобу.
Не менш важливе значення має огляд транспортного
засобу, за якого можна виявити сліди крові, частки тка-
нин тіла людини (епідерміс, волосся, залишки внутріш-
ніх органів тощо), а також сліди, що залишаються від
зіткнення з тілом людини (порушення цілісності пофар-
бування, скла, деформації на поверхні і т… ін.). На
ділянках контактів можуть спостерігатися відбитки по-
верхні одягу, а на їх кінцевій межі — і частинки його,
відсутність пилу, ‘або, навпаки, сторонні нашарування
тощо.
Нерідко після ДТП спалахує пожежа, тому при огляді
транспортного засобу криміналісту треба найретельнішу
увагу приділяти вивченню стану бензо- та маслопрово-
дів, карбюратора, бака для пального (В. Г. Бурчинський,
Т. В. Хохолева, Ю. П. Шупик — 1992 р.).
Базуючись на даних вивчення стану транспортного
засобу, можна скласти думку про механізм травми.
Якщо ушкодження спричинені рейковим транспорт-
ним засобом, то при огляді місця події, крім виявлення й
детального опису травм, що виникли від його дії (смуги
від тиску колесами, сліди тягнення, забруднення, плями
від мастил), необхідно з’ясувати, чи є ушкодження іншо-
го характеру (різані, рубані чи вогнепальні рани, стран-
гуляційні борозни). продолжение
–PAGE_BREAK–
Наявність їх може свідчити про істинну, а не сфаль-
сифіковану картину пригоди. Як і завжди при ДТП,
детально описується положення трупа чи його частин.
предметів одягу, вказується відстань від трупа до огоро-
жі, шляхових знаків, стовпів електромереж, інших неру-
хомих предметів.
Велике значення має й поза трупа, положення його
на залізничній колії, бо у деяких випадках це може до-
помогти встановленню роду насильної смерті. Так, для
самогубства характерним є положення, коли труп зна-
85
ходиться поза колією, голова цілком або частково від-
окремлена, або ж тіло розрізано навпіл, найчастіше —
упоперек.
Падіння з висоти
Одночасно з оглядом трупа обов’язково обстежують і
місце, звідки людина впала, — балкон, вікно, дах, буді-
вельні конструкції, де можуть залишитися сліди крові,
відбитки рук, ніг. Вимірюючи висоту від рівня землі до
місця, звідки трапилося падіння, зазначають наявність і
характер виступаючих частин, вдарившись об які, тіло
могло б отримати різні ушкодження та змінити траєкто-
рію падіння. Звертають увагу на наявність різних ушкод-
жень, не властивих таким травмам (різаних, колотих,
вогнепальних ран, странгуляційних борозен тощо). Де-
тально обстежують РУКИ з цетою.виявлення ознак, що
МвїДчують; ^ри^сйт+сЬГсй’ ЇХ’винийнення, бо утворю-
ют^ у’і^^^.’кЙі^Щнйй; падаючи з висоти, нама-
гййтІ»Єя’йз^итИ
.! ^rt”;!!!, і;.”»’ ‘ W ,і ;•• ‘і
‘ Вбгнеплліні ушкодження
При огляді місця події у випадках вогнепальних травм
необхідно вжити заходів до пошуку та збереження спе-
циАічних речових доказів (гільз, куль, шроту, клейту-
хів). Визначається їхнє положення, відстань від трупа до
передбачуваного місця знаходження стріляючого. Шука-
ють сліди та пошкодження на оточуючих предметах, ви-
мірюючи до них відстань від землі, підлоги, інших неру-
хомих точок. Якщо в них є снаряди, детально описуєть-
ся ‘їх розташування, відстань між ними та певними
сталими точками. У подальшому це може бути викорис-
тано для встановлення дистанції пострілу. Вивчення вог-
непальних пошкоджень предметів дає можливість визна-
чити напрямок пострілу і допомагає з’ясувати наявність
додаткових факторів пострілу (відкладення кіптяви та
порошинок (опалення). Знайдені речові докази зберіга-
ються для подальших досліджень. З метою запобігання
їх пошкодженню або знищенню, можна застосувати
клейку плівку, яка зберігає сліди дії факторів зовнішньо-
86
го середовища. Її потім вилучають і досліджують у судо-
во-медичному криміналістичному відділенні для встанов-
лення наявності, топографії та хімічного складу мікро-
частинок. Предмети (чи їх частки) з наявними в них
снарядами вилучають та відправляють для криміналіс-
тичних досліджень. До тієї установи направляють і
зброю, якщо її знайдено на місці події, після детального
огляду її, бо в каналі ствола можуть бути плями крові,
частини органів і тканин людини, залишки набоїв тощо.
Виявивши наявність вогнепальних травм, під час
огляду намагаються визначити їх характер, вхідний і ви-
хідний отвори, встановлюють кількість поранень, чи від-
повідають вони за локалізацією одне одному на одязі і
тілі людини, вживають заходів для збереження додатко-
вих факторів пострілу. З цією метою доцільно обшити »
місце з вогнепальними пошкодженнями одягу марлею
або тканиною. На тілі рани можна накрити такими
самими матеріалами, відступивши на певну відстань від
країв. Ці ділянки накривають клейкою плівкою, яку по-
тім досліджують одночасно з об’єктами. Але найкраще,
на нашу думку, використати дрібнодисперсний лак для
волосся. Ним можна легко покрити значні поверхні різ-
номанітних форм, він швидко сохне, не впливає на ре-
зультати подальших досліджень слідів, не змінює їх фі-
зичного та хімічного складу.
Нерідко під час огляду трупа на одязі виявляють цін-
ні речові докази — кулі, шротинки, клейтухи. Все це
обережно вилучається й передається слідчому для відпо-
відних досліджень. Водночас з оглядом трупа треба
уважно обстежити навколишню обстановку, де можна
виявити певні пристрої, якими скористалися для здійс-
нення пострілу. Зіставлення їх розташування з місцепо-
ложенням трупа та його позою може допомогти у відтво-
ренні дійсних подій.
Огляд трупа закінчується вжиттям заходів із збере-
ження первісного вигляду вогнепальних ран. Якщо вони
не оброблені засобами, про які сказано вище, то Їх треба
покрити вологою марлею або ватою. Певні заходи пере-
стороги здійснюють для збереження додаткових факто-
рів пострілу на руках потерпілого, особливо, якщо вини-
87
кає підозра, що він сам стріляв. У таких випадках на
кистях рук можуть бути залишки кіптяви, окремі поро-
шинки або їх сліди у вигляді незначних ушкоджень. Ці
ділянки тіла обробляють лаком для волосся або ж по-
кривають клейкою плівкою.
Механічна асфіксія
Огляд трупа на місці події має свої особливості за-
лежно від виду механічної асфіксії. Так, при повішенні
труп описується в тому положенні, в якому його вияви-
ли, тобто висячим у зашморзі (петлі). Визначають від-
стань від оточуючих предметів, рівня підлоги чи землі до
ніг, характер зашморгу, спосіб і висоту фіксації. Труп продолжение
–PAGE_BREAK–
фотографують, а потім петлю розрізають і труп вийма-
ють з петлі. За допомогою нитки чи дротини відновлю-
ють первинний вигляд зашморгу. Вузли петлі зберіга-
ють, бо за характером зав’язування (морський, рибаль-
ський, подвійний, простий вузол тощо) можна отримати
уявлення про фах, певні нахили виконавця.
Якщо смерть сталася від задушення петлею, уважно
вивчають предмети, за допомогою яких затягується пет-
ля (так звані закрутки). У разі виявлення слідів, що
свідчать про боротьбу та самооборону, вживають заходів
до їхнього збереження. Петлю, як правило, не знімають,
а закріплюють на трупі для детального вивчення в морзі.
З інших видів механічної асфіксії треба виділити
утеплення. На трупах, витягнутих з води, у першу чергу
відмічають наявність ознак перебування тіла у воді (мок-
рий одяг, волосся, наявність піску, болота, водоростей
на трупі, «гусяча шкіра»), а також ознак утеплення
(стійка піна в отворах ротової порожнини та носа). Над-
звичайно уважно оглядають кисті та ступні для виявлен-
ня ознак мацерації та її вираженості. Це значною мірою
сприяє визначенню строку перебування тіла у воді.
Треба пам’ятати, що на трупі можуть бути прижиттєві
та посмертні ушкодження, їх уважно оглядають і деталь-
но описують, вживають заходів для збереження пер-
вісного вигляду. Нерідко на трупі утопленика майже не-
має одягу, але його можна знайти на березі, в човні, на
містках, греблях. У таких випадках ретельно оглядають
88
не лише одяг на трупі, а й одяг, знайдений на березі.
Виявлений одяг можна відправити разом з трупом до
моргу або до лабораторії для необхідних досліджень чи
додати до протоколу огляду, чи передати близьким по-
терпілого, про що робляться нотатки у протоколі.
Смерть від діТ високої, низької температури
та враження електрикою
Оглядаючи труп на згарищі, зазначають його позу,
наявність одягу та його залишки, ушкодження тощо. Як-
що труп розчленований, то детально оглядають кожну з
його частин, вказуючи її знаходження та визначаючи
відстань між окремими з них. Предмети, що викликають
підозру щодо можливої причетності до події, вилучають
для подальших досліджень. Водночас беруть не менш чо-
тирьох зразків попелу з кожної ділянки вогнища для ви-
явлення частин спалених трупів. Треба зазначити, що на
місці події можна зіткнутися з явищем так званої по-
смертної ампутації, тобто відділення кінцівок на рівні
суглобів внаслідок прогорання тонких у цих місцях
м’яких тканин. Певне значення має й поза трупа — «по-
за бійця (боксера)», яка є наслідком різкого випарову-
вання вологи та зсідання білків. М’язи ущільнюються і
вкорочуються, тобто настає їх «теплове заклякання».
Оскільки згинаючі м’язи розвинуті сильніше, ніж розги-
наючі, труп набуває пози, за якої верхні та нижні кінців-
ки згинаються. Це явище посмертне і свідчить, що тіло
перебувало у зоні дії високої температури, незалежно
від того, потрапила туди людина живою чи мертвою.
Зовсім іншою є поза трупа у разі смерті від переохо-
лодження: він лежить скуцюрблений, коліна до підборід-
дя (поза «калачиком») — людина намагалася зберегти
тепло тіла, нерідко труп трохи загрузлий у сніг, що під-
танув під тілом. У всіх випадках відзначають наявність
одягу й відповідність його сезону. Виявляють зовнішні
ушкодження, поділяючи їх на ті, що спричинені холодом
і нанесені якоюсь зброєю, знаряддями (вогнепальні, ко-
лоті, різані рани).
Обов’язково зазначають наявність слідів ніг і транс-
порту, що ведуть до трупа, розміщення та колір трупних
плям, які при переохолодженні мають червонуватий від-
тінок. Через те, що при перевезенні трупа до моргу дея-
кі сліди можуть зникнути (бурульки біля отворів рота,
носа, очей), їх потрібно сфотографувати, бо вони є без-
сумнівним доказом того, що людина дихала на морозі,
отже, була жива. Необхідно мати на увазі, що може за-
мерзнути труп людини, яка померла не від переохоло-
дження, а з іншої причини. Категорично забороняється
на місці змінювати позу трупа, бо це може призвести до
виникнення додаткових ушкоджень, які іноді надзвичай-
но важко відрізнити від прижиттєвих (переломи кісток
кінцівок).
Якщо смерть сталася від дії електричного струму,
найперше, що потрібно зробити, прибувши на місце по-
дії, — пересвідчитися, що перервано контакт трупа з
джерелом струму^ Доторкання до нього бел належних
засобів, —хисту в небезпечним для життя. Ретельно ог-
лядаючи місце лодГі, визначають позу трупа, вимірюють
відстань’гід» нього до джерела струму, стан електропро-
водки.’ Обов’язково вказують на наявність факторів, які
сприяють враженню електрикою (дощова погода, вологі
ижіра. одяг’тощо). Детально розглядають одяг з метою
виявлення на ньому слідів дії електроструму — електро-
міток. їк шукають і при огляді трупа. Для збереження
первинного вигляду електроміток їх можна прикрити
клейкою плівкою або ж лаком, як про те йшлося вище.
Отруєння
При підозрі, що смерть сталася від отруєння, надзви-
чайне значення мають дані про процес помирання, тому,
оглядаючи місце події, встановлюють обставини, що пе-
редували смерті, найчастіше — шляхом опитування свід-
ків. При огляді трупа звертають увагу на сліди від дії
кислот і лугів (опіки на обличчі, руках), зазначають ко-
лір трупних плям, наявність блювотних мас. У процесі
огляду проводять пошук хімічних речовин (порошків, пі- продолжение
–PAGE_BREAK–
гулок, розчинів, ампул, мазей тощо), їх залишків або слі-
дів дії та засобів для введення отрут (голок, шприців,
піпеток, спринцівок). На місці можуть бути знайдені ре-
цепти, сигнатури, залишки упаковок, етикетки, листки-
90
інструкції тощо. Всі виявлені речові докази вилучають І
направляють для дослідження. З цією ж метою забира-
ють задишки їжі та напоїв. Якщо людині надають медич-
ну допомогу, то збирають промивні води, блювотні маси.
Одним з найважливіших завдань при огляді місця по-
дії в разі отруєння є встановлення його джерела. На-
приклад, при отруєнні чадним газом ними можуть бути
газові апарати, прилади опалення, працюючі двигуни
транспортних засобів. При отруєнні продуктами харчу-
вання — залишки їжі чи невикористаних або необробле-
них продуктів (гриби, ягоди і т. ін.). Все це вилучають
для дослідження в лабораторії.
Кримінальний аборт і дітовбивство
При огляді трупа звертають увагу на позу, наявність
ознак вагітності. Виявляють ушкодження, визначають їх
характер і механізм спричинення. Ретельний огляд місця
події дозволяє виявити предмети, за допомогою яких
можна зробити аборт (буж, голки, спринцівки, пінцети),
а також сліди крові, залишки плідного яйця, а інколи й
сам плід. Його оглядають, як і труп жінки.
Визначають наявність ознак новонародженості (пупо-
вина, первородна змазка, пологові пухлини, мазки кро-
ві), вимірюють його довжину, окружність голівки, грудей
та інші частини тіла.
Трупи новонароджених можуть бути виявлені в най-
різноманітніших місцях (на горищах, у підвалах, сміттє-
збірниках), знаходитися у валізах, сумках, бути загор-
нутими у шматки одягу, білизни. Під час огляду, поряд з
детальним описом трупа, ретельно оглядають те, в чому
його знайдено, бо це може допомогти у встановленні
особи злочинця. Виявлені речові докази разом з трупом
відправляють до моргу.
Особливості огляду місця події
в окремих, незвичайних, випадках смерті
Певні особливості притаманні огляду місця події у ви-
падках неординарних, наприклад після транспортних ка-
тастроф з масовими жертвами, при огляді розчленова-
них і скелетованих трупів тощо.
91
Проведення огляду тут пов’язане з рядом характер-
них ускладнень і вимог залежно від часу та місця, де
трапилася подія. Огляду, як правило, підлягають значні
території, а час, відведений для цього, нерідко обмеже-
ний. Адже затримка з проведенням огляду спричиняє
значні незручності для сотень, а то й тисяч людей. Саме
тому найважливішим у таких випадках є окреслення
меж проведення детального огляду й огляду ознайомлю-
вального. Категорично заперечуємо проти того, що може
мати місце поверховий, без занотування в протоколі,
огляд, що нічого не дає, крім шкоди.
До завдань ознайомлювального огляду входить опера-
тивна оцінка всього масиву роботи, визначення її послі-
довності залежно від ступеня важливості. Взагалі, немає
категоричних заперечень проти поділу місця події на
кілька ділянок, де працювали б окремі групи. Тим більш,
що Інколи до таких груп немає необхідності залучати
всіх фахівців, які беруть участь в огляді. Бажано визна-
чити» ЯКІ з об’єктів і кому з фахівців доцільно оглянути
на місці події, а кому це можна зробити пізніше, в умо-
вах лабораторії. Наприклад, немає потреби в огляді всіх
об’єктів спеціалістами в галузі вивчення обставин ви-
никнення пожеж, вибухів. Там, де немає мертвих тіл, не
потрібна присутність фахівця в галузі судової медицини
тощо.
Все це є підставою для виділення кількох самостійних
оперативних груп і їх незалежної роботи.
Однак спочатку учасники огляду визначають епіцентр
події та обумовлюють подальшу послідовність роботи.
Окремі спеціалісти за необхідності можуть залучатися
до роботи різних груп.
Після ознайомлювального огляду та встановлення
місць першочергової роботи проводять детальний огляд у
звичайному порядку. Окрім опису, складання схем, ві-
део-, кіно-, фотозйомки, доцільно робити панорамні зйом-
ки, використовуючи підвищення, або, за можливості,
вертоліт. Обов’язковими є детальна орієнтація та по-
значки на плані, кроках, схемах або фотографіях з та-
ким розрахунком, щоб жодна дільниця території не зали-
шилася поза увагою.
92
Визначивши епіцентр події, приступають до його ре-
тельного вивчення. Найбільшу увагу приділяють пошу-
кам і детальному опису тіл водіїв (членів екіпажу, якщо
такий був).
Встановлюють положення та пози трупів, наявність і
характер ушкоджень. Прискіпливо оглядають одяг, при
цьому детально занотовують, які й де знайдено особисті
речі, що, безумовно, може допомогти в ототожненні осо-
би потерпілого. Доцільним є залучення до огляду місця
події фахівців у певних галузях господарчої діяльності.
Це значною мірою допоможе у відтворенні того, що ста-
лося, та визначенні осіб потерпілих.
Так, при огляді місця події у випадках авіаційних ка-
тастроф слід залучати до цієї справи не тільки лікарів—
спеціалістів у галузі судової медицини, а й фахівців з
авіаційної медицини, а також висококваліфікованих піло-
тів. Останні, досконально знаючи, як повинен розміщу-
ватися екіпаж повітряного судна, можуть допомогти в
ідентифікації членів екіпажу. Це, звичайно, треба врахо- продолжение
–PAGE_BREAK–
вувати при ототожненні потерпілих.
Вважаємо за необхідне зазначити, що за певних
травм можна спостерігати випадки, коли на потерпілих
або зовсім немає одягу, або є лише незначні його залиш-
ки. Ця обставина не повинна вводити в оману учасників
слідчої дії, бо дуже легко запідозрити мародерство або ж
те, що людину роздягли або й умертвили ще до події,
яка відбулася. Спростуванням подібних висновків може
бути наявність частин одягу на землі, деревах, кущах
тощо, інколи на досить значних відстанях від місця
події.
Нерідко після зіткнення транспортних засобів з пере-
шкодою (рухомою чи нерухомою) виникають пожежі, ви-
бухи. Тому огляд місць подій слід проводити з урахуван-
ням цієї обставини, про що було вже сказано.
При катастрофах, поряд з випадками смерті від різно-
манітних травм, найчастіше причиною смерті може бути
механічна асфіксія, зокрема здавлення грудей та живо-
та. Тому при огляді звертають увагу на наявність ознак,
характерних для механічного задушення.
93
Безперечно, дуже важко, а то й зовсім неможливо,
описати всі сліди крові, плями від пального та мастил.
Але у загальній мозаїці нотатків вони мусять знайти
відображення, нехай і схематичне. Зате більшу увагу
їм можна приділити при документуванні з допомогою
відео-, кіно-, фотозйомки.
У випадках катастроф на місці події можна інколи за-
довольнитися загальним описом трупів, звернувши го-
ловну увагу на тіла найактивніших учасників події. Їх
досліджують ретельно, як і при звичайних оглядах.
Під час катастроф деякі тіла розриваються на
шматки. У таких випадках необхідно виокремити части-
ни кожного тіла й відправити їх до моргу в одній упаков-
ці (поліетиленові мішки тощо).
Оглядаючи місце події при авіаційних катастрофах,
завжди слід пам’ятати, що вивчення характеру розмі-
щення трупів та їхніх частин може допомогти у відтво-
ренні дійсної картини пригоди. Наприклад при ударах
повітряного судка об землю на великій швидкості чи ви-
буху частини тіл можуть бути розкидані в радіусі до 500
і більше метрів. Як правило, ця площа залежить від кута
зіткнення літака з землею, і чим він менший, тим на
більшій території треба розшукувати тіла загиблих. Інко-
ли вона досягає декількох квадратних кілометрів. Особ-
ливо великі території слід оглядати тоді, коли літак руй-
нується у повітрі на значній висоті.
Певні особливості має огляд місця залізничної ката-
строфи. Тут, якщо це можливо, необхідно зазначити по-
ложення трупів не лише в певних вагонах, а і в певних
купе. Це може допомогти в ідентифікації потерпілих,
особливо шляхом опитування родичів і знайомих, які
знали, в якому вагоні і на якому місці їхали потерпілі.
Значною мірою може допомогти і огляд речей у відповід-
них вагонах і купе.
На жаль, ці роботи нерідко утруднюються, так як піс-
ля зіткнення рухомого транспорту з перешкодою дуже
часто виникають пожежі, на тіла можуть діяти різні хі-
мічні речовини, найрізноманітніші фізичні, а часом — і
біологічні фактори.
94
Розділення тіл спостерігається не тільки при транс-
портних катастрофах, а й при різноманітних вибухах на
підприємствах, у шахтах, а також при стихійних лихах
тощо.
Після останніх може скластися така ситуація, коли
певна кількість тіл загиблих потрапляє у недоступні міс-
ця (глибокі ями, заповнені водою чи мулом) чи похована
під деталями будівельних конструкцій, залишками агре-
гатів машин тощо. У таких випадках треба дуже обереж-
но проводити роботи по витягуванню тіл потерпілих,
уникаючи нанесення додаткових травм.
Коли на підприємстві стався вибух, треба у першу
чергу визначити його причину. Її достовірне встановлен-
ня допоможе запобігти травмуванню учасників огляду,
працівників рятувальних служб, пожежників та ін.
У практиці судово-медичного експерта можуть трапи-
тися випадки, коли трупи людей, які загинули або навіть
померли від хвороби, знаходяться у віддалених, важко-
доступних місцях (у лісових нетрях, глибоких ярах чи
горах). Через деякий час під впливом природних факто-
рів, а нерідко внаслідок життєдіяльності звірів, птахів,
комах трупи можуть руйнуватися, а окремі їх частини
переміщуватися — нерідко навіть на значні відстані —
як від місця пригоди, так .і одна від одної. Інколи через
те неможливо відшукати всі частини тіла, що значно
ускладнює роботу експерта.
В окремих випадках на місці події знаходять частини
трупа, який розчленували з метою приховати злочин.
Тоді огляд місця події треба проводити, починаючи від
якоїсь вибраної умовної точки, прив’язуючи весь опис до
неї. Це може бути окремий примітний предмет (дерево,
навіть кущ) чи просто найбільша частина тіла. Описую-
чи все знайдене, відзначають відстань від вибраного
умовного центру до окремих частин тіла, вказують їх по-
ложення та розміщення.
Особливу увагу звертають на пошуки предметів, за
допомогою яких можна нанести смертельну травму, по-
тім розчленувати труп. Інколи частини трупа ховають у
недоступних місцях чи втеплюють. У такому разі знахо-
дять лише частини трупа, тому необхідно приділити мак-
95
симум уваги виявленню слідів його розчленування: у
першу чергу крові, залишків м’язів, кісток тощо. продолжение
–PAGE_BREAK–
Якщо на знайдених частинах трупа є залишки одягу,
то останні ретельно описують, вживають заходів для
його збереження, щоб потім детально дослідити. Те ж
саме стосується матеріалів, використаних для спалення
окремих частин тіла, — вони можуть допомогти у впіз-
нанні загиблого і встановленні достовірної картини події.
Одного разу на експертизу було доставлено відокрем-
лену ногу вбитого, замотану в кусок тканини, на якому
була мітка пральні. Саме ця деталь дала можливість
встановити ім’я загиблого, а потім розкрити злочин.
Окремим видом слідчих дій є огляд скелетованих тру-
пів або ж їх залишків. Якщо знайдено весь кістяк, то
треба визначити, чи був труп закопаний чи ні. У першо-
му випадку заміряють глибину поховання, його характер
— наявність домовини, одягу, тканини, поліетиленової
плівки, брезенту чи Інших матеріалів, що використовува-
лися для Обмотування трупа. Це допоможе визначити,
звідки привезли труп, чи вчинено злочин саме там, де
знайдено тіло.
Якщо ж труп не закопаний, а, скажімо, лише при-
критий гіллям чи соломою, треба знайти всі кістки ске-
лета, а для цього оглянути значні ділянки місцевості. У
процесі огляду необхідно зібрати всі кістки чи їхні за-
лишки, а вже потім провести ідентифікацію та монтуван-
ня скелету. Ретельно проведений, такий пошук нерідко
дає позитивний результат. Так, у випадку С. Т. Джигори
при пошуку кісток загиблої дівчинки було ретельно
оглянуто великі ділянки лісу, зібрано кілька сот кісток,
більшість з яких, як виявилося, були тваринного поход-
ження. Але серед них знайшли майже повний скелет за-
гиблої Г.
Шукаючи кістки, треба звернути увагу на інші пред-
мети, які за певних умов можуть стати речовими доказа-
ми (частини одягу, взуття, прикраси, предмети туалету
тощо).
Розчленовані та скелетовані трупи завжди потребу-
ють ототожнення, як правило, це роблять у стаціонар-
96
них умовах (морг, лабораторія). Але на місці події також
слід вжити заходів для встановлення особи загиблого.
У першу чергу — це найретельніший огляд одягу.
Крім того, потрібно скласти словесний портрет
загиблого, або, якщо це неможливо, детально описати
його індивідуальні особливості (наприклад фізичні ва-
ди — горб, вкорочені кінцівки, рубці; татуювання, особ-
ливості зубів, бородавки, родимки, плями телеенгіоекта-
зії тощо). Сукупність цих прикмет може допомогти в
ідентифікації особи.
Окремо розглянемо особливості огляду місця події,
коли там трупа не виявлено.
Коли є підозра, що труп заховано, то насамперед
треба визначити місце можливого поховання: сліди не-
давно перекопаної землі, відсутність трав’яного покрову
чи, навпаки, — купи гілля, трави, соломи, піску, сміття
тощо.
Інколи вже безпосередній огляд дає належний резуль-
тат, і труп знаходять. Трапляється, що цьому сприяють
спостереження за поведінкою звірів, птахів, комах. При
розшуках трупа неодмінно використовується так званий
газоаналізатор (трупошукач) — прилад, який реагує на
гази, що утворюються при гнитті трупа. Цей агрегат
складається з трубки — щупа, який заглиблюють у зем-
лю. Гази, що там є, потрапляють до спеціального при-
строю, котрий реагує зміною кольорової гами або ж зву-
ковим сигналом, коли до нього надходять гази, які в сво-
єму складі містять продукти процесу розкладання трупа.
Необхідно пам’ятати, що прилад найбільш ефективний у
суху, теплу погоду. Застосування його значно розширює
можливості пошуку мертвих тіл чи їх рештків, робить
огляд результативнішим.
Може трапитися ситуація, коли заздалегідь відомо,
що на місці події тіла потерпілого вже немає: травмова-
ного відправлено до лікарні; труп перевезено для похо-
вання в інше місце. Якщо в першому випадку рідко коли
роблять спроби знищити сліди пригоди (за винятком,
скажімо, кримінального аборту або побутових злочинів),
то в іншому — це постійне явище. Тому ні в якому разі
не можна нехтувати оглядом місця пригоди, адже там
4 9-2S9
97
можна розшукати важливі речові докази — знаряддя
травми чи вбивства, сліди крові тощо.
Якісно проведений огляд місця є запорукою успіху.
Саме тому необхідно зробити все, щоб побувати на місці
пригоди, детально вивчити його, спробувати відтворити
обставини та події, які там відбулися. Звичайно, все це
робиться з дотриманням вимог процесуального законе-
давства й детально документується.
Корисними є й повторні огляди після судово-
медичного дослідження трупа, бо інколи його результати
визначають напрямок подальшого розслідування.
У нашій практиці був випадок, коли дослідження тру-
па викликало підозру, що смерть настала від отруєння.
Водночас було виключено певні групи отрут — місцево-
діючі, кров’яні, солі важких металів. Але визначити, яка
саме отрута спричинила смерть було важко. Справа
ускладнювалася Й тим, шо судово-медична токсикологіч-
на експертива в органах 1 тканинах тіла покійного отрут
не виявила. Лише знання клінічних та морфологічних
змія, оцінка виявленого при розтині тіла допомогли під
час повторного огляду місця події відшукати речовину,
використану для самогубства. Нею виявився карбохо-
лін — лікувальний препарат (хлорид карбомінолхолін),
якому притаманна сильна нейротропна дія внаслідок продолжение
–PAGE_BREAK–
пригнічення холінестерази. Ця речовина в організмі
швидко руйнується, і виявити її в процесі судово-медич-
ного токсикологічного дослідження вкрай важко, а іноді
й зовсім неможливо.
Треба зупинитися ще на одному різновиді огляду міс-
ця виявлення трупа — ексгумації (виймання трупа із
землі). Ця слідча дія проводиться з різною метою — для
встановлення причини смерті особи, тіло якої поховали
без розтину, виявлення патологічних змін, зокрема різ-
номанітних ушкоджень, які не були встановлені при пер-
винному дослідженні тощо.
Ексгумація може бути проведена як на кладовищі,
так і в інших місцях. Коли ексгумація здійснюється на
кладовищі, то після огляду могилу розкривають, визна-
чають глибину поховання та стан домовини. Останню
виймають і відправляють до моргу. Крім того, беруть
98
зразки грунту з-під домовини та зі стінок могили для по-
дальшого судово-токсикологічного дослідження.
Якщо ж ексгумація має місце не на кладовищі, то де-
тально описують положення трупа, його позу, наявність
на ньому та поряд з ним сторонніх предметів. Труп витя-
гують з ями. розміщують на землі (бажано покрити її
дошками, брезентом, целофановою плівкою тощо) та
проводять огляд як звичайно. Потім труп запаковують,
найкраще — у спеціальний целофановий мішок і від-
правляють до моргу. Водночас для подальшого лабора-
торного дослідження беруть зразки грунту з ями, в якій
знаходився труп, а також з навколишніх ділянок. Може
виникнути необхідність взяти зразки комах на різних
стадіях розвитку для ентомологічного дослідження.
У процесі огляду місця події можна за окремими оз-
наками скласти уявлення про учасників того, що стало-
ся, особливо — при обстеженні закритих приміщень
(квартир або хат, гаражів, сараїв тощо). Наприклад,
значна забрудненість житла, безладдя в ньому може бу-
ти ознакою старечої недоумкуватості (деменції). За такої
патології у помешканні можна знайти десятки непотріб-
них, старих, непридатних для вжитку речей. Щоправда,
аналогічна картина часто має місце у квартирах алкого-
ліків, але там ще наявні стійкий запах спиртного та по-
суд з-під напоїв, сурогатних рідин (шампуней, парфумів,
низькопробних розчинників і т. ін.). Величезне безладдя,
коли речі повсякденного вжитку розкидані як і де зав-
годно, можна побачити у помешканнях хворих на ши-
зофренію. У хворих на параноїдну шизофренію нерідко
знаходимо речі, пов’язані з колом їхніх фантазій (різно-
манітні інструменти, апарати, інколи навіть обладнані
майстерні — в осіб, які страждають паранойєю винахід-
ництва; гори письмових документів, у більшості випадків
добре класифікованих, кидаються у вічі в квартирах хво-
робливих сутяг). У людей істеричних, особливо жінок,
панують чистота, педантичність, надзвичайний порядок
у всьому, ще ретельніше речі розміщені у хворих на
епілепсію.
Коли йдеться про статеві злочини, то при огляді по-
мешкання можуть бути виявлені речі, які висвітлюють
99
сексуальні сторони буття жильців: у осіб, схильних до
садизму, — відповідного змісту малюнки, зокрема, вико-
нані самими господарями, інколи вдається знайти пред-
мети, за допомогою яких наносять побої (батоги, ланцю-
ги, мотузки, загострені предмети тощо). Подібні речі
зустрічаються і у квартирах мазохістів. Там же, де меш-
кають фетишисти, знаходять у великій кількості предме-
ти білизни, туалету, взуття, головні убори осіб проти-
лежної статі, найчастіше — вкрадені.
Значною своєрідністю відрізняються й травми потер-
пілих, заподіяні душевнохворими, або ушкодження на
тілах душевнохворих самовбивць.
Велика кількість і масивність ушкоджень спостеріга-
ється, коли їх спричиняють комусь чи собі меланхоліки.
Якщо злочинцем-вбивцею є жінка, то дуже часто
труп жертви прикритий простирадлом, ковдрою, одежи-
ною. Водночас треба мати на увазі, що жінки наносять
значно більше ушкоджень, чимало з них — після смерті
жертви.
Інколи велике значення у встановленні картини події
можуть мати навіть незначні деталі, виявлені при огля-
ді, — вузли на мотузках, якими зв’язували жертву,
спосіб знищення або приховування слідів злочину.
Тут доречно навести слова О. Лакассаня: «Minimusd
cureet medicina forinsis» (судова медицина керується
дрібницями), або ж вираз-афоризм М. С. Бокаріуса «Увагу
дрібницям!».
Так, у нашій практиці був випадок, коли, оглядаючи
мішок з грубої тканини, в який були загорнуті частини
розчленованого трупа, виявили латки, пришиті шваць-
кою машинкою. Це дало привід запідозрити, що мішок
належить людині, для якої праця на такому агрегаті є
звичною, навіть визначили приблизно марку машини,
що потім знайшло підтвердження у процесі слідства
(А. С. Лісовий, К. А. Лісовий, П. Л. Голубович, 1993 p.).
100
Розділ VI
Судово-медичне дослідження
трупів новонароджених
Судово-медичне дослідження трупів новонароджених
має свої особливості. Приводом до цієї експертизи є: ви-
явлення трупу новонародженого, мати якого невідома;
народження мертвої дитини у домашніх умовах чи у яко-
мусь іншому місці поза лікувальною установою, наприк-
лад у дорозі; звертання до пологового будинку з мерт-
вою дитиною; при підозрі на насильну смерть дитини. продолжение
–PAGE_BREAK–
Ця підозра особливо зростає, якщо знайдено труп ново-
народженої дитини, мати якої невідома.
Щодо особливостей дослідження трупів новонарод-
жених, то тут йдеться не лише про особливу техніку
розтину трупа, а й про те, що, крім визначення причини
смерті, необхідно вирішити ще цілу низку специфічних
питань, притаманних лише даному виду судмедекс-
пертизи.
Насамперед треба пам’ятати, що причина смерті но-
вонародженого та виявлені на його трупі ушкодження
можуть бути пов’язані з пологами. Приховуючи небажа-
ну вагітність, жінка часто вибирає для пологів потаємні
місця, наприклад горища, господарські будівлі, покинуті
житла тощо. На самоті, без сторонньої допомоги, вона
може заподіяти плоду важкі, а іноді й смертельні ушкод-
ження. Саме це має враховувати судово-медичний
експерт при дослідженні трупа новонародженої дитини.
Ці ушкодження бідолашна жінка спричиняє ненавмисно.
Та, на жаль, трапляється, що породілля навмисно вбиває
свою дитину.
101
Стаття 96 Кримінального кодексу України наголошує:
«Навмисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дити-
ни під час пологів або відразу ж після пологів •— кара-
ється позбавленням волі на строк до 3-х років». Як бачи-
мо, міра покарання за злочин, який кваліфікується як
дітовбивство, м’якше, ніж за звичайне вбивство. У ви-
падку, коли смерть новонародженій дитині заподіяна
батьком або ж будь-якою сторонньою особою, то пока-
рання не пом’якшується, а навпаки, стає більш тяжким,
тому що це вже не «дітовбивство», а кваліфіковане вбив-
ство абсолютно безпомічної особи.
При визначенні міри покарання за дітовбивство зако-
нодавці всіх часів і більшості країн брали до уваги особ-
ливий душевний стан матері, яка наважується на
вбивство власної новонародженої дитини.
Цей злочин є наслідком порушення душевного стану
жінки через повну безпорадність та гірку самотність під
час таємних пологів, відчуття нестерпного болю.
Судово-медична експертиза трупа дитини насамперед
має встановити:
чи була ця дитина новонародженою;
доношеною, зрілою або недоношеною і незрілою;
народилася дитина живою чи мертвою;
життєздатною чи нежиттєздатною;
5) скільки часу прожила після народження;
6) чи мала дитина необхідну допомогу і належний
догляд;
7) причину її смерті.
Судові медики поняття новонародженості трактують
дещо інакше, ніж акушери та педіатри. Так, одні акуше-
ри вважають, що новонародженим немовля слід вважати
протягом 1—3 діб життя, інші — від початку першого
годування груддю. На думку педіатрів, новонародженість
починається з першого вдиху дитини і триває протягом
З—4 тижнів після народження.
Найбільш правильне і обгрунтоване визначення но-
вонародженості дає К. К. Скробанський: «Після народ-
ження плода для нього починається період новонародже-
ності». Тривалість цього періоду різними спеціалістами
визначається по-різному. Однак у судово-медичній прак-
102
тиці новонародженою вважається дитина після родів. Це
судово-медичне трактування новонародженості протягом
багатьох десятиліть приймалось суддями Російської імпе-
рії, колишнього Радянського Союзу, а нині — України.
Таке визначення новонародженості у судовій медицині
має певне вагоме обгрунтування. Новонароджена дити-
на — це дитина, яка ще має відповідні ознаки плоду. А
саме: кров матері на шкірних покровах, наявність пупо-
вини, першорідної змазки, пологову пухлину та першо-
родний кал — меконій. Наявність хоча б однієї з ознак
свідчить про новонародженість.
Розглянемо всі ознаки новонародженості. Кров на
шкірних покровах (її треба направити до судово-імуноло-
гічної лабораторії разом із зразками крові, взятої від тру-
па дитини, для визначення її групової належності). При
знаходженні трупів дітей у воді або під дощем, кров мо-
же бути відсутньою.
Новонароджена дитина має соковиту вологу пупови-
ну, що з’єднує передню черевну стінку дитини з плацен-
тою (дитячим місцем), у живої дитини пуповина з часом
зазнає певних змін. У першу добу після народження пу-
повина досить соковита, зеленуватого кольору, біля ос-
нови вона кругла, жовто-бурштинового кольору, а далі
вона дещо приплюснута. У нормальних умовах після на-
родження дитини пуповина перев’язується та переріза-
ється, поступово вона підсихає і відпадає на 4—10-й
день. Місце відділення пуповини наприкінці другого
тижня загоюється, на ньому залишається рубець. При
огляді пуповини треба звертати увагу на її довжину, на
те — перев’язана вона чи ні, який її кінець — відріза-
ний чи відірваний. Якщо він значно підсох, то його попе-
редньо розмочують. За наявності плаценти її вимірюють
і зважують, беруть шматочок для гістологічного дослід-
ження.
Демаркаційна лінія у вигляді яскраво-червоного кіль-
ця, запалення з’являється наприкінці першої доби, поруч
з місцем її прикріплення. Якщо ж кільце має фіолетове
чи синювате забарвлення, це свідчить про посмертне пе-
реміщення трупної крові у процесі гіпостазу та висихан-
ня пуповини. При гістологічному дослідженні запальні
103
процеси у пуповині можна виявити, якщо дитина прожи- продолжение
–PAGE_BREAK–
ла чверть або півдоби. У препаратах наявна лейкоцитар-
на інфільтрація.
Шкіряні покрови новонародженої дитини покриті мас-
ною сірувато-білою масою, так званою сировидною змаз-
кою. Якщо її небагато, то знаходиться вона лише у
складках шкіри, у пахвах, за вухами, на голові. Під мік-
роскопом видно, що вона складається з дрібних крапе-
льок жиру, кристалів холестерину та жирових кислот,
.містить пушкове волосся та зроговілі клітини епідермісу.
Сировидна змазка, якщо вона не змивалась, може бу-
ти виявлена на шкірі трупа через кілька діб.
При проходженні плодом пологових шляхів у перед-
лежачому місці (частіше на голові) виникає пологова
пухлина внаслідок здавлення та подальшого набряку
м’яких тканин з плазматичним їх просоченням. На розрі-
зі вона жовтуватого кольору і драглеподібної консистен-
ції. У разі травмування кровоносних судин з розривами
їх стінок пологова пухлина містить кров’яні зсідки. У
живої дитини драглеподібна набрякова пухлина розсмок-
тується безслідно вже через добу, максимум — дві, пух-
лина з крововиливами — за 1—1,5 тижні.
Першорідний кал — меконій, у вигляді темно-зелених
напіврідких мас, заповнює петлі товстих кишок. Його
добре видно через тонкі стінки товстих кишок немовля-
ти. Меконій містить продукти розпаду клітин злущеного
епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту,
клітин і пушкового волосся зі шкіри, які плід заковтав з
навколоплідної рідини. Зелене забарвлення меконію обу-
мовлене наявністю в ньому жовчі. Склад меконію у різ-
них вікових періодах утробного життя різний, тому за
ним певною мірою можна визначити тривалість внутріш-
ньоутробного життя. У живого плода повне виділення
меконію відбувається протягом перших двох діб, зрід-
ка — трьох. Замість зеленого меконію у товстому ки-
шечнику збирається нормальний кал світло-жовтого ко-
льору. Відсутність меконію при розтині кишечника свід-
чить про те, що дитина прожила не менше доби.
Фізіологічна жовтяниця новонароджених, яка вини-
кає на четверту або п’яту добу, теж є діагностичною
104
ознакою. Виявлення її на трупі немовляти дозволяє при-
пустити, що прожило воно не менше трьох діб.
Цей комплекс ознак підтверджує новонародженість
дитини, а характер їх розвитку дозволяє досить точно
визначити тривалість життя дитини після пологів,
Доношеність визначає час перебування плода в утро-
бі матері, а зрілість характеризує ступінь його розвитку.
Плід, який народився раніше строку, має певні ознаки
недоношеності.
За основні ознаки доношеності та зрілості плода
приймають відповідні антропометричні дані, а саме: роз-
міри та вага тіла, високий ступінь розвитку підшкірно-
жирової клітковини, ядра закостеніння у нижніх епіфі-
зах стегнових кісток, у рукоятці грудної кістки та у п’ят-
ковій кістці. Доношеність визначається сукупністю
таких умовних показників: строком внутрішньоутробного
розвитку — 40—42 тижні, довжиною тіла більш 47 см,
масою тіла — не менше 2500 г, окружністю голівки —
34—36 см, окружністю грудної клітки — 32—34 см, ши-
риною у плечах — 10—12 см, відстань між великими
вертлюгами стегнових кісток — 9—10 см, відстань між
суглобами великих гомілкових кісток — 9—10 см, від-
стань між лобковим зрощенням і пупком 6,7—6,8 см,
відстань між пупком і мечовидним відростком грудної
кістки — 7,2—7,3 см. У недоношених дітей місце при-
кріплення пуповини зміщене у бік лобкового зрощення.
Важливу інформацію про Доношеність дає краніо-
метрія. Так, великий навскісний розмір (від підборіддя
до зовнішнього потиличного виступу) має бути 13—
13,5 см, прямий (від перенісся до зовнішнього потилич-
ного виступу) — 11 см, поперечний (між тім’яними гор-
бами) — 8—9,5 см.
У доношеної дитини шкіра має рожевий відтінок, хря-
щі носа та вушних раковин пружні, довжина волосся на
голові 2—3 см, наявність пушку — лише на плечовому
поясі та на верхній частині спини, наявні чотири різцеві
лунки на яснах верхньої щелепи, тверді нігті, що висту-
пають на руках за кінчики пальців, у хлопчиків — яєчка
у калитці, у дівчаток — великі статеві губи прикривають
малі та клітор.
105
Важливою ознакою доношеності плода є наявність у
нижніх епіфізах стегнових кісток на розрізах червоно-бу-
руватих круглих плям діаметром близько 0,5 см. Це так
звані ядра, або точки закостеніння, описані ще у
1819 році Бекляром. У рукоятці грудини € така ж точка
закостеніння — дещо випукла, овальної форми, довжи-
ною до 1 см (точка закостеніння, описана В. А. Журав-
льовою). Зазначені точки мають значну діагностичну
цінність, бо можуть бути виявлені і на гнилому трупі,
розміри та масу якого визначити вже неможливо.
При наявності трупа з плацентою можна більш-менш
точно визначити внутрішньоутробний вік плода. Плацен-
та доношеної дитини має круглясту форму, діаметр —
17—20 см, товщину — 2 см. Наприкінці 20-го тижня ва-
гітності середня маса плаценти становить 180 г, 24-го —
275 г,28.го — 375 г, 32-го — 450 г, 36-го — 500 г.
У випадках розчленування трупа висновок про зрі-
лість плода можна зробити, використавши дані Каспера
та Гюнца« які вивчали цифрові показники щодо окремих
кісток доношених немовлят, а саме: довжина тім’яної
кістки по діагоналі —7,6 см, висота лобної кістки — 5,6,
а її ширина — 4,5, довжина ключиці — 3,6, лопатки — продолжение
–PAGE_BREAK–
3,2, плечової кістки — 7,5. ліктьової — 7, променевої —
6,6, стегна — 8,7, великої гомілкової — 7,9, малої гоміл-
кової — 7,7 см.
Експерт повинен пам’ятати, що при оцінці ознак до-
ношеності треба керуватись не однією окремо взятою
ознакою, а сукупністю найбільш цінних і постійних
ознак.
Дуже важливим є встановлення життєздатності,
оскільки за вбивство життєздатної дитини злочинець
отримує найсуворіше покарання. Міра покарання може
бути дещо зменшена у разі вбивства дитини з явно ви-
раженими значними вадами розвитку, які у будь-якому
випадку призвели б до неминучої смерті.
Можливість існувати самостійно, поза організмом ма-
тері, і є життєздатністю новонародженого. Життєздатна
дитина — це дитина, яка народилася доношеною та зрі-
лою, без грубих природжених вад, пологового каліцтва
або хворобливих змін, які могли б перервати її життя.
106
Нежиттєздатною є дитина, яка народилася до сьомого
акушерського місяця внутрішньоутробного життя або
має важкі хворобливі зміни внутрішніх органів, що мо-
жуть призвести до смерті; До категорії умовно життє-
здатних відносять нормально розвинену дитину після се-
ми місяців внутрішньоутробного життя, але яка ще не
досягла повної зрілості. За сприятливих умов при квалі-
фікованому догляді такі діти виживають.
Нежиттєздатною вважають також дитину, в якої при
розтині її трупа виявляють вагомі докази нежиттєздат-
ності у вигляді патологічних змін, хоча ця дитина може
бути цілком зрілою і нормально розвиненою.
Найважливіше питання, на яке має дати відповідь су-
дово-медичний експерт, народилася дитина живою ‘ чи
мертвою. Йдеться про живонародженість. Для встанов-
лення живонародженості дитини за змінами, що відбу-
ваються в організмі при його переході на позаутробне
життя, визначають тривалість останнього.
Мертвонародженим вважається життєздатний плід,
який помер до пологів, під час них, чи відразу ж після
них ще до появи дихання. Тому при розтині насамперед
треба встановити, дихала дитина чи ні.
У живонародженої дитини зародковий кровообіг пере-
ходить у легеневий. При перших вдихах повітря попадає
в легені, які розкриваються і заповнюють плевральні
порожнини. При початковому диханні дитина водночас
заковтує повітря, яке надходить у шлунок і далі у ки-
шечник, заповнюючи їх протягом перших годин після на-
родження.
Легені дитини, яка після народження не дихала, від-
різняються від легенів дитини, яка дихала. Якщо дихан-
ня ще не було, легені не виповнюють грудну порожнину,
а лежать біля хребта у вигляді двох щільних на дотик
м’ясистих утворень з гладенькою поверхнею темно-
червоного та синюшного кольору. Під час розтину їх по-
гано видно, бо їх прикривають серце та підгрудинна
залоза (тимус). При дослідженні грудної порожнини ви-
значають рівень стояння діафрагми. При спалих, без
повітря, легенях рівень стояння діафрагми буде висо-
ким — 4—5-те ребра; розкриті ж легені займають всю
107
грудну порожнину, і діафрагма знаходиться на рівні 6—
7-го ребра. Питома вага наповнених повітрям легенів
нижче одиниці, легенів, що не дихали, більша одиниці
(1,05—1,56), а тому “їх тканина тоне у воді. Саме на змі-
ні щільності та питомої ваги легенів грунтується гідро-
статична плавальна проба Галена—Шраєра — так звана
легенева проба, її завжди необхідно проводити при до-
слідженні трупів новонароджених.
Технічно вона виконується так: ще до розтину груд-
ної порожнини трахею відсепаровують і перев’язують,
підводячи лігатуру за допомогою голки Дешана або прос-
то пінцета. Перев’язують також і стравохід у нижньому
відділі під діафрагмою. Це дає можливість запобігти ви-
ходу повітря із шлунка при різних маніпуляціях, пов’яза-
них із розтином трупа. Перев’язавши стравохід, ми мо-
жемо якісно провести ще одну пробу — шлунково-киш-
кову (так звану пробу Бреслау), Далі накладаються
лігатури — на вхід І вихід із шлунка та на три—чотири
ділянки тонкої кишки, одна — на нижній відділ прямої
кишки (мал. 2).
Легені дитини, яка дихала, зовні мають мармурове
рожево-червоне забарвлення. Під легеневою плеврою, в
альвеолах, за допомогою лупи можна побачити пухирці
повітря у вигляді білувато-сірих ділянок (проба Бушу-Га-
берди). Деякі автори порівнюють цю картину із світлим
бісером. Тканина таких легенів м’яка на дотик. На по-
верхні їх розрізів виступає піниста кров’яниста рідина.
Оглядаючи зовні легені дитини, яка не дихала, вищезга-
даних альвеолярних пухирців ми не побачимо, а з розрі-
зів стікає кров.
Перетинаючи трахею вище перев’язаного місця, орга-
нокомплекс (легені, серце та загрудинна залоза) видаля-
ють з грудної порожнини. Після ретельного огляду та
описання легенів і загрудинної залози, на якій можуть
бути крапкові та плямисті крововиливи у капсулу, роб-
лять класичний розтин усіх органів (окрім органів дихан-
ня) і готуються до проведення легеневої проби. Як пра-
вило, видаляється з грудної порожнини в єдиному орга-
нокомплексі язик, органи шиї, загрудинна залоза, серце
та легені. Ще до розтину органів органокомплекс опус-
108
кають у широку посудину (краще — анатомічну банку)
з холодною прозорою водою. Лише після цього досліджу-
ють серце, легеневу артерію, боталову протоку. Потім ві- продолжение
–PAGE_BREAK–
докремлюють загрудиниу залозу, навколосерцеву сороч-
ку, серце з судинним пучком, а легені та гортань з тра-
хеєю опускають у воду. Опускають послідовно і кожну
відокремлену легеню, долі легенів та окремі ділянки
долей. Результати спостережень над тим, чи плавають
легені та їх долі, окремі ділянки долей, фіксують в акті
дослідження трупа.
Якщо сама плавальна легенева проба технічно не та-
ка вже й важка та складна, то оцінка її потребує глибо-
кого аналізу. Нібито все просто: легені, їх долі та ділян-
ки долей плавають’— отже, немовля народилося живим
і дихало; легені та їх частини тонуть — дитина народи-
лася мертвою. Така примітивна оцінка плавальної леге-
невої проби може мати місце серед непрофесіоналів. За
таких поспішних висновків може бути звинувачена й за-
суджена зовсім невинна людина. Треба твердо пам’ята-
ти, що питання про живонародженість неможливо роз-
в’язати лише за допомогою однієї легеневої плавальної
проби. Повітря може проникнути до легенів мертвона-
родженої дитини при спробах матері оживити її шляхом
штучного дихання — вдмухуванням повітря у дихальні
шляхи за методом «рот у рот». Легені, які загнили, теж
плаватимуть за рахунок гнильних газів. Плаватимуть і
промерзлі, ще не повністю розморожені легені.
Спостерігається так званий вторинний ателектаз у
вигляді спаду легенів, які вже дихали; такі легені будуть
тонути у воді. Правильно розібратись у цьому складному
випадку допоможе гістологічне дослідження легенів.
Спостерігається така гістологічна картина: при вторин-
ному ателектазі середні бронхи мають добре виражені
просвіти, дрібні бронхи у вигляді вузьких щілин, альвео-
льні ходи широкі, і в їх просвітку виявляються так звані
гіалінові мембрани. Це утворення, які зафарбовуються
еозином у яскраво-рожевий колір.
Первинний ателектаз спостерігається в легенях, які
не дихали, тобто у мертвонародженого. Тут дрібні брон-
хи, бронхіоли та альвеоли спались, мають неправильну
109
неоднакову форму, не містять у собі повітря, альвеоляр-
ний епітелій їх кубічної форми, у бронхах та альвеолах
знаходять елементи навколоплідної рідини.
Ще до гістологічного дослідження дуже простим
прийомом можна визначити, чи це шматочок з легенів,
яка дихали, чи з гнилих легенів мертвонародженої дити-
ни. Шматочок легені загортають у марлю і витискають з
нього повітря або гнильні гази. Шматочок з легенів, які
дихали, буде плавати, а шматочок з легенів мертвона-
родженої дитини потоне. Справа у тому, що гнильні га-
зи, які містяться у проміжній тканині легенів витиска-
ються, а повітря у легенях, які дихали, лише переміщу-
ється, навіть після значних розривів стінок альвеол.
Для встановлення живонародженості завжди треба
проводити й іншу пробу — шлунково-кишкову (проба
Бреслау).
Дуже допомагає у діагностиці ретельне вивчення
гнильних змін на трупі дитини. При зовнішньому огляді
її трупа потрібно звернути увагу на розташування гниль-
них плям.
У дитини, яка дихала навіть протягом короткого часу,
гнильні мікроби з оточуючої атмосфери потрапляють до
стравоходу, бо дитина при диханні ковтає повітря. Далі
таке інфіковане повітря через стравохід потрапляє до
шлунка і кишечника. У трупі інфікованої гнильними мік-
робами дитини процес гниття відбувається так само, як і
в трупі дорослої людини. Гнильні плями передусім з’яв-
ляються на животі, а потім уже переходять на інші ді-
лянки тіла. На початку цього процесу брудно-зелене за-
барвлення має місце лише на животі трупа. Мертвона-
роджена дитина стерильна, а тому її шлунково-кишковий
тракт гнильних мікробів не містить. Її труп гниє досить
таки повільно, а позеленіння спостерігається у вологих
місцях — ділянки губ, носа, повік. На животі брудно-зе-
лені плями гниття ще відсутні. Зрозуміло, що всі ці оз-
наки дають підставу лише для орієнтовних висновків. Та
досвідчений експерт має враховувати всі допоміжні та
орієнтовні ознаки.
Техніка виконання шлунково-кишкової проби така:
після накладання вищезгаданих лігатур увесь кишечник
110
звільняють від брижі і разом зі шлунком кладуть у ши-
року посудину з чистою холодною водою. Спостерігають
і зазначають, які саме частини плавають, а які тонуть.
Наявність повітря або газу в шлунково-кишковому трак-
ті визначають проколом занурених у воду органів, при
цьому можуть виділятися пухирці повітря або газу. По-
зитивний результат шлунково-кишкової проби, відсут-
ність ознак гниття, за наявності позитивної легеневої
проби свідчать про те, що дитина народилась живою.
При цьому треба переконатись, *ВД їй не робили штучно-
го дихання., ,: у і ‘-.
При гнильному процесі у шлунково-кишковому тракті
накопичуються гнильні гази. Завдяки їм органи й будуть
плавати. Накопичення гнильних газів у кишечнику до-
сить нерівномірне.
Остаточну оцінку результатів плавальних проб роб-
лять лише у комплексі — з урахуванням усіх відомих на
час розтину даних. Результати обох проб можуть збіга-
тися, але при дуже короткому терміні життя після на-
родження, у шлунково-кишковому тракті дитини повітря
може бути відсутнім.
За наявності повітря у шлунку і у верхньому відділі
тонких кишок експерт орієнтовно може зробити висно-
вок, що дитина прожила не більше 3 годин. Виявлення продолжение
–PAGE_BREAK–
повітря у нижньому відділі тонкого кишечника свід-
чить про те, що дитина прожила близько 6 годин.
Характер розподілу повітря у кишечнику вивчала
М. К. Трубецька.
Заслуговує на увагу також і рентгенологічна проба
Діллона. У живонародженої дитини на рентгенограмі
грудної клітки легеневі поля будуть світлими, у шлунко-
во-кишковому тракті виявляється повітря. Йдеться про
дослідження трупів без гнильних ознак, бо на гнилих
трупах ця проба значення не має. Хоча вона досить точ-
но підтверджує саме наявність гниття (гази у судинах і
внутрішніх органах).
Крім цих загальноприйнятих проб, деякі автори про-
понують ще й печінкову пробу, яка грунтується на різ-
ниці питомої ваги новонародженого, який дихав і який
не дихав. Маса печінки з появою легеневого дихання
111
зменшується, але вона взагалі не е постійною, і тому
проба в експертній практиці майже не вживається.
Щодо самої печінки, то якщо плавають її шматочки, це
свідчить про глибокі гнильні зміни, і всі позитивні пла-
вальні проби можна не брати до уваги.
Дещо про легені без повітря, які, плавають після про-
мерзання трупа: червоного кольору, дуже холодні, вони
містять у собі шматочки льоду, які можна намацати в їх
товщі. Питома вага льоду нижча питомої ваги води, і то-
му промерзлі легені плаватимуть. І варто лише розтану-
ти льоду, як легені та їх шматочки йдуть на дно.
Які ж причини смерті новонароджених? При розтині
їх трупів спостерігаються незначні патоморфологічні змі-
ни або їх відсутність, тому встановити причину смерті
часто буває дуже й дуже важко. Велику роль при цьому
відіграє гістологічне дослідження внутрішніх органів.
Плід може померти до та під час пологів або після
них. Смерть може бути насильною та ненасильною. Ос-
тання — фійологічною: від недорозвинення або як
наслідок Патологічного процесу. Фізіологічна смерть
пов’язана з недоношеністю плода, вадами розвитку, які
виключають можливість позаутробного життя (значна
евентерація внутрішніх органів, аплазія легенів, значні
вади серцево-судинної системи),
Може трапитись і так, що зрілий, донощений і життє-
здатний плід народжується мертвим навіть у сучасному
лікувальному закладі. Причини мертвонародженості різ-
номанітні.
У мертвонароджених внутрішньоутробна асфіксія ста-
новить більшу половину причин смерті і сама, і в сукуп-
ності з пологовою травмою. Ця асфіксія супроводжуєть-
ся різними змінами внутрішніх органів — особливо у
центральній нервовій системі. Важкі розлади кровообігу
спричиняють крововиливи під оболонки і в тканину го-
ловного мозку навіть без механічного впливу на голівку
плода. При травмі голівки у пологових шляхах можуть
утворюватись розриви намету мозочку, венозних сину-
сів, ушкодження кісток з пораненням оболонок і самого
мозку.
112
Причиною смерті може стати і пологова травма, на-
віть, якщо породіллі допомагала акушерка. Пологові
травми найчастіше трапляються у недоношених дітей.
Наявність крововиливів у тканину головного мозку вияв-
ляється мікроскопічними дослідженнями, вони розташо-
вуються головним чином у білій речовині.
Крім кісток черепа, можуть ушкоджуватись і кістки
скелета. Переломи ключиць, плечових і стегнових кісток
іноді трапляються навіть при наданні акушерської допо-
моги спеціалістом, а тим більше — при самодопомозі.
При важких пологах часто мають місце переломи
шийного відділу хребта, частіше VII шийного та між VII
шийним і І грудним хребцями, тут знаходять крововили-
ви у спинномозковий канал, ушкодження спинного моз-
ку. Це зумовлює необхідність дослідження спинного моз-
ку при розтині трупа дитини.
Можуть ушкоджуватись і внутрішні органи, особливо
при самодопомозі під час пологів, зокрема печінка, часті-
ше — у правій долі. Трапляються ушкодження наднир-
ників, нирок, легенів. Тут знову треба згадати про внут-
рішньоутробну асфіксію, яка спричиняє загальний роз-
лад кровообігу та крововиливи у внутрішні органи. Ці
крововиливи можуть призвести до смерті дитини у
перші години або у першу добу після пологів.
Особливе місце у судово-медичній практиці займає
дослідження ушкоджень при самодопомозі під час поло-
гів. Головним чином вони завдаються дитині при таєм-
них пологах у жінок, які народжують вперше. Не маючи
сторонньої допомоги, відчуваючи біль, жінка під час по-
логів може нанести травми плоду, намагаючись дістати
його з пологових шляхів. На його шиї при цьому утворю-
ються півмісяцеві садна, відкриті дугами у бік нижньої
щелепи. Палець жінки може потрапити до рота, іноді
при цьому виникають ушкодження на слизовій оболонці
ротової порожнини, розриви у кутах рота, а при спробах
витягти плід — вивихи нижньої щелепи. Всі ці ушкод-
ження при самодопомозі можуть оцінюватись недосвідче-
ним лікарем як насильницькі дії іншого плану. Тому всі
ушкодження на трупі дитини повинні досліджуватись
найретельніше, а оцінка їх має бути об’єктивною.
113
Насильна смерть новонароджених може статись вна-
слідок дітовбивства, убивства та нещасного випадку.
Розрізняють пасивне та активне дітовбивство. Під
першим розуміють залишення новонародженої дитини
без першої допомоги. Мати після пологів, змучена болем продолжение
–PAGE_BREAK–
і відчаєм, може відразу ж покинути місце пологів, а ко-
ли схаменеться й повернеться, то застає покинуту дити-
ну вже мертвою. Щоб позбутися трупа, мати може ки-
нути його у водоймище, закопати у землю, купу снігу,
прикрити хмизом тощо.
Покинута дитина, мокра та безпорадна, швидко вми-
рає від переохолодження, при цьому на слизовій оболон-
ці шлунка плям Вишневського може й не бути. Хоча мав
місце випадок, коли ці плями були добре виражені.
Мати закопала взимку новонароджену дитину в коробці
з-під взуття.
. Кровотеча з неперев’язвної, частіше — відірваної пу-
повини, до смерті не призводить, тому що з настанням
легеневого дихання судини пупка досить швидко сп зда-
ються 1 з них зникає кров. Небезпечна для життя крово-
теча а пуповини може спостерігатись у дітей, які наро-
дились в асфіксії.
Активне дітовбивство може бути заподіяно багатьма
способами. Це у топлення і безжальне розтрощення голо-
ви дитини об ріг будинку, унітаз у туалеті. Дитину
б’ють по голові важкими, тупими предметами (камінням,
цеглою, дрючком).
Велика кількість ушкоджень, нанесених з силою,
достатньою, щоб забити і дорослу людину, свідчить
про ненормальний психічний стан матері у момент діто-
вбивства.
Причиною смерті дитини може стати механічна ас-
фіксія (закриття отворів носа та рота, задушення за-
шморгом, руками, введення у дихальні шляхи якихось
предметів — найчастіше ганчірок, частин одягу, паперо-
вих згортків). Зашморгом часто слугує панчоха або ві-
дірвана від одягу смужка матерії, шнурок, що випадково
опинився під рукою. Іноді дитину утеплюють. У нашій
практиці було два випадки утеплення дітей у відрах, од-
ну дитину втопили у помийному відрі, другу — у відрі
114
для змочування вугілля біля плити. В обох випадках
мали місце яскраво виражені ознаки утопления: у пер-
шому випадку в дихальних шляхах знайдено дрібні час-
точки овочів, лушпиння цибулі, в другому — вугільний
пил. Дуже характерним для дітовбивства є позбавлення
життя дитини способом, який не залишає після застосу-
вання його добре видимих слідів. Це і закриття отворів
носа і рота мокрою ганчіркою, і введення у мозок через
тім’ячко голок, їх інколи вводять також і в серце.
Трапляються й нещасні випадки, коли дитина травму-
ється внаслідок випадання з рук матері, при швидких
пологах. Травмування в таких випадках може бути й не-
значним, оскільки сила удару дитини об підлогу чи
якийсь предмет значно послаблюється, амортизується
розтягнутою пуповиною. При її розриві довший кінець
пуповини залишається з немовлям, а коротший з пла-
центою.
Треба пам’ятати, що ушкодження від тупих предметів
на трупах бувають і випадковими. Вони виникають при
очистках туалетів, вигрібних ям, куди були кинуті трупи
дітей, при завантаженні контейнерів з сміттям тощо.
Експертові потрібно вирішити питання щодо прижиттє-
вості ушкоджень, механізму їх утворення, визначити ха-
рактер знаряддя, яким заподіяно ці ушкодження.
Ушкодження гострою зброєю при дітовбивствах у 4—
5 разів рідші, ніж тупою.
Експертиза трупів новонароджених у випадках діто-
вбивства досить складна й копітка. Насамперед, має бу-
ти проведена велика робота на місці виявлення трупа.
Як правило, воно знаходиться на незначній відстані від
місця, де проходили пологи, хоча не виключено, що ця
відстань може бути досить значною. Біля трупа дитини
іноді можна виявити і сліди пологів у вигляді закривав-
лених ганчірок, дитячого місця. Особливо інформативни-
ми можуть виявитися матеріали, в які загорнуто дитину.
На газетах, у які загорнуто труп або дитяче місце, часто
залишаються позначки, зроблені на пошті (номер квар-
тири, назва установи, гуртожитку і т. ін.).
Дослідження трупа при дітовбивстві має чіткий алго-
ритм, якого треба дотримуватися. Перш за все, це ана-
115
томо-антропометрична характеристика новонародженого,
дослідження залишку пуповини (із зазначенням способу
відокремлення), характеру забруднень на шкірі, стану
трупних змін, вад розвитку, ушкоджень, наявності або
відсутності зашморгу на шиї, сторонніх предметів у отво-
рах носа та ротовій порожнині.
Кров із шкірних покровів та сировидна змазка дослід-
жуються лабораторне. За наявності перев’язаної пупови-
ни визначають матеріал лігатури, особливості вузла, ха-
рактер вільного кінця, задишка пуповини — обірваний,
обрізаний, підсохлий, характер виділень із судин пупови-
ни (кров, гній), наявність або відсутність «демаркаційно-
го кільця», яке з’являється через 5—24 год. після народ-
ження. Труп обов’язково зважують. Про стан статевих
органів, характер нїгтів ми вже згадували раніше. По-
дальше зовнішнє дослідження трупа дитини не відрізня-
ється від дослідження трупа дорослого.
Якщо є підозра на пневмоторакс, необхідно провести
пробу Г. Ф. Пучкова: проколоти передню стінку грудної
клітки у V—VI міжребер’ї по передній підпаховій лінії
великою голкою від шприця з канюлею, яку попередньо
заповнюють мильною піною. Поява пухирців на вільному
кінці голки свідчить про наявність повітря у плевральній
порожнині.
Розсікають серединним розрізом всю товщину ниж-
ньої губи (до кістки), шкіру підборіддя (до діафрагми ро- продолжение
–PAGE_BREAK–
та), шкіру й підшкірну жирову клітковину шиї, м’які
тканини вздовж грудної кістки і всі шари передньої че-
ревної стінки. Існує два методи дослідження черевної по-
рожнини. За одним, серединний розріз через усі шари
продовжують від мечевидного відростка до лобкового
симфізу, залишаючи пупкове кільце на 0,5—1,0 см спра-
ва від лінії розрізу. Пупкова вена і пупкові артерії при
цьому не пошкоджуються.
За другим методом, серединний розріз черевної стін-
ки роблять від мечевидного відростка донизу і, не дохо-
дячи до пупкового кільця на 2 см, розріз розводять впра-
во і вліво у напрямку пахових складок.
Найчастіше розтин голови трупа немовляти прово-
дять за методом Фішера стандартними розрізами з опи-
116
суванням пологової пухлини. Потім скальпелем через ве-
лике тім’ячко розтинають поздовжній синус, в отвір
вставляють браншу ножиць і розтинають поздовжній си-
нус на всю довжину по однойменному шву. Тім’яні кіст-
ки обережно здавлюють, при цьому вони розходяться,
що дає змогу оглянути поздовжній синус і його вміст.
Потім гострою браншею ножиць або скальпелем проко-
люють пластинку великого тім’ячка, відступивши від
серединної лінії вліво і вправо на 1,0—1,5 см (при цьому
досліджують кефалогематому, тріщини, вдавлення кісток
та їх переломи). Тупу браншу ножиць вставляють в от-
вір і, утримуючи ножиці під гострим кутом до поверхні
черепа, поздовжньо, намагаючись не пошкодити сагі-
тальний синус, розсікають лобну кістку до горба. Далі
розріз продовжують назовні і назад до основного тім’яч-
ка. Потім з начальної точки проколу поздовжньо розсіка-
ють тім’яну кістку, в потиличній кістці розріз продовжу-
ють латеральне, потім повертають вперед, розсікаючи
луску скроневої кістки до основного тім’ячка. Кістковий
фрагмент утримують на пластині основного тім’ячка і
відвертають вбік. Через отримані «вікна» оглядають
м’яку мозкову оболонку, борозни та звивини великих
півкуль, серповидний відросток, верхні мозкові вени.
Для дослідження ядра закостеніння в нижньому епі-
фізі стегнової кістки роблять дугоподібний розріз і роз-
тин коліцного суглоба. Оголений нижній епіфіз стегнової
кістки розсікається на декілька поперечних пластин зав-
товшки 0,5—1,0 см кожна (мал. 3). Визначають наяв-
ність і діаметр ядра закостеніння Бекляра, а також лінію
ендохондрального закостеніння.
Таким чином, лише надзвичайно ретельне, копітке й
всебічне дослідження місця, де знайдено тіло дитини,
місця, де відбувались пологи, судово-медичний огляд ма-
тері, яку запідозрили у дітовбивстві, вивчення всіх об-
ставин справи дозволяють судово-медичному експерту
зробити вмотивований, науково обгрунтований висновок
з цієї найскладнішої експертизи.
117
Розділ VII
Судово-медична експертиза
при раптовій смерті
Загальні положення
Судово-медичне дослідження трупа здійснюється не
тільки у випадках насильної смерті чи свідченнях про
таку. а и пряМіозрі на неї.
На^поміТицЗ Uj показаний мимовільно розширюються,
І дуже розтин направляються
^руіі^’гісф, Причина смерті яких лікарем не встановлена.
У ^Іких, випадках завданнями судово-медичного екс-
пе^Тіі ПрЙ дослідженні трупа полягає у встановленні ка-
Tteriipti, виду 1 причини смерті.
В судовій медицині прийнята така класифікація
смерті:
&рті:
Кат
Категорія смерті: насильна, ненасильна
Вид насильної смерті:
а) від механічних ушкоджень;
б) від механічної асфіксії;
в) від межових температур;
г) від дії електричного струму;
дї від дії атмосферного тиску;
е) від дії променевої енергії;
є) від отруєнь.
Вид непосильної смерті:
а) від захворювань органів кровообігу;
б) від захворювань органів дихання;
в) від захворювань центральної нервової системи;
г) від захворювань органів травлення;
д) від злоякісних новоутворень;
е) від інфекційних захворювань;
118
є) при вагітності й пологах;
ж) від захворювань інших систем організму.
Рід насильної смерті:
а) убивство;
б) самогубство;
в) нещасний випадок.
Рід ненасильної смерті:
а) раптова (нагла) смерть;
б) фізіологічна смерть (старіння, недорозвинутість
організму);
в) смерть від діагностованих за життя хвороб.
Таким чином, раптова смерть є одним з різновидів не-
насильної смерті. Під нею розуміють смерть, яка настає
швидко (протягом 6 годин) і несподівано для оточуючих,
особи, яка здавалася’здоровою. Така смерть спостеріга-
ється при прихованих гострих або хронічних захворю-
ваннях і тому викликає підозру на насильну.
При дослідженні трупа у випадках раптової смерті пе-
ред судово-медичним експертом постають два головних
завдання: 1) виключити насильну смерть; 2) установити
причину смерті, танатогенез і вплив конкретних зовніш- продолжение
–PAGE_BREAK–
ніх чинників, які обумовили несприятливий наслідок
захворювання.
Судово-медична експертиза трупа у разі раптової
смерті становить значні труднощі, оскільки попередні ві-
домості про характер захворювання, його перебіг, стан
здоров’я померлого незадовго до смерті, а також про
процес умирання, як правило, відсутні. Тому особливого
значення набувають дані огляду трупа на місці його ви-
явлення, де можуть бути знайдені лікарські засоби чи
упаковки від них, рецепти тощо. Ознайомлення з медич-
ною документацією — картою амбулаторного хворого,
історією хвороби (якщо померлий раніше лікувався)
дозволяє вивчити найближчий, а інколи й віддалений
анамнез, з’ясувати картину перебігу захворювання.
Треба також враховувати зовнішні чинники, які могли
сприяти настанню раптової смерті, — фізичне чи психіч-
не перевантаження, різкі зміни метеорологічних і погод-
них умов, температури повітря, швидкості вітру, інтен-
сивності сонячної активності, різкї\коливання атмосфер-
119
ного тиску тощо, алкогольна та нікотинова інтоксикація,
зниження реактивності організму, неправильне й надмір-
не харчування, малорухливий спосіб життя, урбанізація
та зміна ритмів і стану навколишнього середовища.
Причини раптової смерті
Захворювання органів кровообігу
Судово-медична практика свідчить, що раптову
смерть може спричинити будь-яке захворювання. Однак,
найчастіше її причиною є захворювання органів кро-
вообігу (70% випадків). Серцево-судинні захворювання
є основною причиною смертності в Україні. За дани-
ми статистики, у 1.995 році смертність від серцево-судин-
них захворювань в Україні становила 874 випадки на
100 000 населення.
Якщо припускають, що померлий страждав на захво-
рювання органів кровообігу, особливу увагу приділяють
дослідженню серця й судин. Збільшення числа захворю-
вань органів кровообігу, особливо в осіб найбільш пра-
цездатного віку, багато в чому викликано як соціальни-
ми, так і біологічними факторами, які впливають на
організм людини.
За даними статистики, найпоширенішою (60—70%
усіх випадків) патологією органів кровообігу є захворю-
вання міокарда і атеросклероз вінцевих артерій, який ха-
рактеризується вогнищевим накопиченням жирів, ком-
плексних вуглеводів, компонентів крові, фіброзом тка-
нин, відкладенням кальцію на внутрішній оболонці поряд
зі змінами в середній оболонці судин.
Перше за чисельністю місце серед захворювань
належить ішемічній хворобі серця, яка призводить до
осередової гіпоксії і порушення метаболізму в міокарді.
Раптова смерть від ішемічної хвороби серця може на-
стати в будь-якій фазі захворювання, навіть при незнач-
но виражених морфологічних змінах. Разом з тим мо-
жуть спостерігатися й складні морфологічні прояви, які
обумовлені попередніми первинними і повторними ін-
фарктами, проміжними формами гострої коронарної не-
достатності тощо. В зв’язку з цим при дослідженні трупа
120
звертають увагу на морфологічні ознаки порушення кро-
вообігу в магістральних судинах серця, мікроциркуляції і
проникності судинної стінки, а також на структурно-
функціональний стан м’язової тканини.
Методика дослідження органів кровообігу
При дослідженні серця у випадках раптової смерті
застосовують спеціальні методи, які дозволяють зберегти
анатомо-топографічний стан вінцевих- артерій, правильно
провести морфометрію порожнин серия; вивчити міокард
і взяти матеріал для гістологічного дослідження.
До таких спеціальних методів належать: вивчення
стану вінцевих артерій, не відокремлених від серця; ви-
значення типу кровопостачання, характеру атеросклеро-
тичного ураження і ступеня звуження просвіту судин, а
також наявності, локалізації та довжини тромбів і діля-
нок облітерації. При цьому серце розсікають на відділи,
зважують їх, проводять морфометрію шлуночків і перед-
сердь, а також серійні зрізи тканини шлуночків і між-
шлуночкової перегородки.
Морфологічними ознаками ішемічної хвороби є збіль-
шення маси серця, його розмірів, шлуночкового індексу
(відношення маси правого шлуночка до маси лівого —
індекс більше 0,6 вказує на гіпертрофію правого шлуноч-
ка, менше 0,4 — на гіпертрофію лівого шлуночка), тов-
щини стінок шлуночків, наявність ішемізованих ділянок
міокарда, які мають більш світле забарвлення, і невели-
ких вогнищевих крововиливів (інколи), а також дистро-
фічних і склеротичних змін міокарда.
На ранніх етапах розвитку ішемічної хвороби серця
раптова смерть може настати від гострої коронарної не-
достатності, клінічним еквівалентом якої є напад стено-
кардії, а морфологічними проявами — тромбоз вінцевих
артерій і крововиливи в їх внутрішню оболонку. Інколи
явища гострої коронарної недостатності (стенокардії)
спричиняються спазмом вінцевих артерій, який не су-
проводжується макроскопічними проявами.
У таких випадках наявність вогнищ ішемії підтверд-
жується мікроскопічним дослідженням міокарда. Для
цього рекомендується брати такі ділянки серця: з облас-
121
ті верхівки, середньої третини міжшлуночкової перего-
родки, середньої третини передньобокової стінки лівого
шлуночка, а також сосочкові м’язи і ділянки стінок він-
цевих артерій з найбільш вираженими змінами. При продолжение
–PAGE_BREAK–
цьому виявляють крововиливи в стінках вінцевих арте-
рій, гемостаз, плазматичне просочування і гіаліноз сті-
нок судин, свіжі пристінкові тромби. В міокарді різке
повнокров’я вен, гемостаз у капілярах, інтрамулярні кро-
вовиливи, набряк строми і плазматичне просякання
‘внутрішньої оболонки судин, дистрофічні зміни гангліоз-
них клітин у нервових гангліях. Перші ознаки некрозу
м’язових волокон можна виявити через 3—4 години від
початку нападу гострої коронарної недостатності. М’язо-
ві волокна забарвлені нерівномірно, виражені їх фібрі-
лярність і поперечна посмугованість.
Через 4—6 годин з початку нападу виявляють вогни-
ща дискоїдного і брклоподібного розпаду м’язових воло-
кон нерівномірної «елич нни, з «напливами» цитоплазми,
між якими сарколема виглядає «спустошеною» або за-
барвлена оксифільно. У цей же період спостерігається
фуксинофільна дегенерація м’язових волокон, які водно-
час гомогенізовані, оксифільні. Зазначені морфологічні
зміни виникають у результаті функціонального порушен-
ня коронарного кровообігу — головним чином у вигляді
ангіоспазмів, які призводять до аноксії серцевого м’яза.
Для діагностики гострої коронарної недостатності, по-
ряд з мікроскопічним дослідженням, досить ефективним
є застосування методу полуменевої фотометрії, який
дозволяє на основі визначення концентрації калію в
міокарді лівого шлуночка виявити вогнища ішемії у тих
випадках, коли патоморфологічні зміни ще не встига-
ють розвинутись. Вміст калію нижче 51,14 ммоль/л
(200 мг %) у будь-якому з відділів міокарда лівого шлу-
ночка і міжшлуночкової перегородки є однією з діагнос-
тичних ознак смерті від гострої форми ішемічної хвороби
серця. Але достовірною ознакою ішемії міокарда є коефі-
цієнт K/Na. В нормі він перевищує 3, тоді як у зонах
ішемії не досягає 2,5.
Отже, діагностика смерті від гострої коронарної не-
достатності на ранніх етапах розвитку ішемічної хвороби
122
серця грунтується головним чином на мікроскопічних і
фотометричних дослідженнях.
Практика свідчить, що одним з найбільш поширених
наслідків стенозуючого коронарного атеросклерозу є ін-
фаркт міокарда, який, як правило, має місце на передній
стінці лівого шлуночка і в області міжшлуночкової пе-
регородки; рідше — на зовнішній і задній його стінках
і виключно рідко локалізується в області правого
шлуночка.
Діагностувати ранні прояви інфаркту міокарда при
гострій формі ішемічної хвороби серця досить важко.
Макроскопічні зміни в міокарді дістають вияв лише че-
рез 18—24 години з початку захворювання у вигляді ді-
лянки некрозу жовтувато-червоного кольору, яка оточе-
на смужкою кр’ововиливу і дещо набухає в результаті
набряку. В подальшому, при зникненні набряку, зона не-
крозу западає, стає щільною, поступово набуває жовто-
сірого кольору. Навколо неї, у вигляді червонуватої кай-
ми, формується грануляційна тканина. Через 3—5 тиж-
нів на місці інфаркту утворюється сполучнотканинний
рубець — спочатку червонувато-сірого, а потім сірого
кольору.
Залежно від стадії розвитку інфаркту міокарда можна
виявити такі його ускладнення, як розрив серця, анев-
ризма, тромбоемболія, відрив сосочкового м’яза, пер-
форація міжшлуночкової перегородки, тромбоендокардит
тощо.
Розрив міокарда з наступною тампонадою перикарда,
який призводить до раптової смерті, є ускладненням
раннього періоду інфаркту міокарда і спостерігається го-
ловним чином протягом 3—10 днів після^ нього. Це
ускладнення зустрічається у померлих від інфаркту міо-
карда у 10—15% випадків.
При повторних інфарктах міокарда розриви серцевого
м’яза зустрічаються рідше, ніж при первинних. Більш як
у половині випадків розрив міокарда виникає при ін-
фаркті передньої стінки лівого шлуночка, як правило, на
стику нєкротизованого і збереженого міокарда в зоні
лейкоцитарної реакції і має ступінчастий вигляд. У тако-
му разі при розтині спостерігають різко розтягнутий пе-
123
рикард, в якому міститься рідка кров і великий зсідок
крові, що огортає серце у вигляді зліпка. По видаленні
цього зліпка виявляють розрив серця, як правило, зигза-
гоподібної форми.
У 20—30% випадків інфаркт міокарда (переважно
трансмуральний) ускладнюється аневризмою серця.
Аневризма найчастіше локалізується в області передньої
стінки лівого шлуночка, поблизу верхівки серця, або в
задній стінці біля основи серця, рідше — в області вер-
хівки серця і в міжшлуночковій перегородці. Як правило,
аневризма формується через 4—14 днів після інфаркту.
На розміри і форму аневризми серця впливає площа
інфаркту міокарда. Залежно від розмірів розрізняють не-
великі (діаметром до 4 см), середні (діаметром 4—7 см)
і великі (діаметром більше 7 см) аневризми; за формою
вони можуть бути дифузними й мішкоподібними.
Тромбоемболічні ускладнення інфаркту міокарда мо-
жуть BHfUUCJtTH як у великому, так і в малому колі кро-
вообігу. Дж«рмом емболій судин великого кола крово-
обігу в трокботичні нашарування у порожнині лівого
шлуночка або в порожнині аневризми, а емболій судин
малого кола кровообігу — тромби тазових вен і вен
нижніх кінцівок або тромби гілок легеневої артерії.
При захворюваннях органів кровообігу смерть може
настати від крововиливу в мозок, який найчастіше вини- продолжение
–PAGE_BREAK–
кав при гіпертонічній хворобі на фоні склеротичного ура-
ження судин головного мозку. Крововиливи можуть
статися в області сірих вузлів, таламуса, моста і рід-
ше — під оболонками мозку, особливо під павутинною.
Невеликі вогнища крововиливів не викликають макро-
скопічних змін форми борозен і звивин. При масивних
крововиливах у глибоких відділах головного мозку відпо-
відна півкуля зовні напружена, звивини сплющені, бо-
розни згладжені.
Для І стадії гіпертонічної хвороби характерні гіпер-
трофія міокарда в області лівого шлуночка (товщина йо-
го більше 1,5 см), атеросклеротичне ураження судин ни-
рок (при цьому вони дещо зменшені, поверхня їх рівно-
мірно дрібнозерниста, на розрізі шар коркової речовини
тонший, ніж у нормі). У тих, хто страждав на гіперто-
124
нічну хворобу, при гістологічному дослідженні виявля-
ють атрофію клубочків і канальців нирок, розростання
навколо них сполучної тканини (нефросклероз).
При II стадії гіпертонічної хвороби виявляють зміни в
серці — вогнищевий чи дифузний міофіброз лівого шлу-
ночка, вогнища некрозу і дистрофічні зміни в міокарді.
При гіпертонічній хворобі раптова смерть може на-
стати не тільки від крововиливу в мозок, а й від гострої
серцевої недостатності при декомпенсації гіпертрофова-
ного серця чи від інфаркту міокарда. Ниркова форма гі-
пертонічної хвороби рідко спричиняє раптову смерть,
В останні роки увагу багатьох клініцистів і морфоло-
гів привертають кардіоміопатії. Згідно з визначенням
ВООЗ, до кардіоміопатій відносять стани невідомої чи
неясної етіології, найважливішими ознаками яких є кар-
діомегалія і серцева недостатність. Кардіоміопатіями не є
хвороби серця, зумовлені ушкодженням клапанів, пору-
шенням коронарного кровообігу чи кровообігу в судинах
великого і малого кола.
Таким чином, поняття «кардіоміопатія» охоплює ве-
лику групу різних за етіологією і патогенезом уражень
міокарда із схожими клінічними проявами (за ви-
нятком хвороб атеросклеротичного й ревматичного по-
ходження).
Одним з різновидів кардіоміопатій є алкогольна
кардіоміопатія. Макроскопічне вона характеризується
двома ознаками: 1) різко вираженою симетричною чи
асиметричною гіпертрофією лівого шлуночка і передсер-
дя, яка інколи поєднується з гіпертрофією правого шлу-
ночка; 2) звуженням, в результаті гіпертрофії, порожнин
шлуночків з обструкцією венозного тракту.
Мікроскопія при алкогольній міокардіопатії виявляє
п’ять її типових ознак: 1) гіпертрофію м’язових волокон;
2) зменшення довжини м’язових волокон внаслідок фіб-
розу; 3) дефектні ядра міоцитів; 4) вогнищевий чи інтер-
стиціальний фіброз; 5) наявність ділянок міокарда з нез-
вичайною архітектонікою у вигляді завихрень, коловоро-
ту міоцитів і перехрещення їх під гострими кутами в
зоні гіпертрофії.
125
Причиною смерті при алкогольній кардіоміопатії є ми-
готлива аритмія, фібріляція передсердь чи гостра серце-
ва недостатність.
Раптова смерть при захворюваннях органів кровообі-
гу може також настати:
1. При вадах серця (природжених і набутих). До при-
роджених вад серця у дітей, які призводять до раптової
смерті, належать стеноз і атрезія отворів аорти, відкри-
тий артеріальний (боталів) проток, дефект міжшлуночко-
во’і перегородки (хвороба Толочинова—Роже); атрезія
клапанів серця (аорти, легеневого стовбура, тристулко-
вого). До набутих — вади ревматичної, атеросклеротич-
ної, сифілітичної’ етіології (недостатність клапанів аорти
і стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору). В цих
випадках особливу увагу треба звертати на стан клапа-
нів серця, характер амін сосочкових м’язів і сухожиль-
них хоод.
2. БІД розриву аневризми аорти чи великих артерій
внаслідок атеросклеротичних змін їх стінок з розвитком
тампонада серця чи масивних кровотеч у плевральні по-
рожнини, стравохід, бронхи або в заочеревний простір.
При розриві аневризми судин артеріального кола ве-
ликого мозку відбувається крововилив у підпавутинний
простір. Для виявлення розриву необхідно обережно
змити кров та її зсідки і уважно оглянути судини, які
утворюють артеріальне коло.
3. Від тромбоемболії легеневої артерії чи її гілок. При
цьому на розтині виявляють сухі сіро-червоного кольору
тромби, які закривають просвіт судин, а інколи локалізу-
ються у легеневій тканині; трапляються геморагічні ін-
фаркти в результаті тромбоемболії малих гілок легеневої
артерії. Емболія легеневої артерії у всіх випадках є
ускладненням якого-небудь захворювання. Завдання
експерта полягає в тому, щоб виявити основне захворю-
вання, яке стало причиною утворення тромба, відрив ем-
бола і смерть.
Найчастіше емболія спостерігається при тромбозі вен
нижніх кінцівок чи малого таза внаслідок недостатності
кровообігу, обумовленого захворюваннями серця й су-
дин, а також при тромбофлебітах різної етіології.
126
При аналізі шляхів переміщення ембола треба врахо-
вувати, що тромбоемболія судин великого кола крово-
обігу можлива при незарощенні міжпередсердної пере-
городки.
Захворювання органів дихання
Друге місце серед причин раптової смерті займає гру-
па захворювань органів дихання. На відміну від захворю- продолжение
–PAGE_BREAK–
вань серця і судин, за яких йайчастіше вмирають особи
старше 45 років, і особливо у вИ 80*-fl0 років, раптова
смерть від захворювань органів дихання найчастіше
спостерігається в дитячому віїв (в основному До 7 ро-
ків), що обумовлено анатомо-фізіологічнимя особливос-
тями органів дихання у-дітей (схильність до застою і
ателектазу, вузькість бронхів, слабкий розвиток еластич-
ної тканини, недостатній опір дитячого організму тощо).
У більшості випадків причиною раптової смерті дітей
у перші роки життя є пневмонія (інтерстиціальна, пнев-
моцистоз, пневмонія при цитомегалГі), бронхопневмонія,
катарально-гнійний бронхіт і бронхіоліт, а у дорослих,
особливо в похилому віці, — великовогнищева лобарна
серозно-фібринозна чи фібринозна пневмонія (крупозна,
фридлендерівська), бронхіальна астма, бронхоєктатична
хвороба, туберкульоз (найчастіше фіброзно-кавернозна
форма), плеврит.
Пневмонічні вогнища у дітей раннього віку охоп-
люють головним чином задньо-нижні відділи легенів, а
інколи поширюються й на передньо-верхні. У більшості
випадків процес уражає обидві легені. Макроскопічне
пневмонічні ділянки являють собою окремі дрібні ущіль-
нені сіро-червоні вогнища, які часто зливаються між со-
бою і дещо виступають над поверхнею розрізу. У біль-
шості випадків вирізані дрібні ділянки легенів з пневмо-
нічними вогнищами тонуть у воді. На розрізі уражених
ділянок з просвіту дрібних бронхів при натискуванні ви-
діляються слизисто-гнійні пробки. Спостерігається ката-
ральне запалення слизової оболонки дихальних шляхів,
інколи — спазм бронхів. У тканині легенів знаходять
ділянки ателектазу у вигляді синьо-червоних м’ясистих
127
вогнищ, що, разом з крайовою емфіземою, надає ушкод-
женим легеням строкатий вигляд.
Гістологічне дослідження виявляє характерне місцеве
порушення кровообігу, різко виражене повнокров’я тка-
нини легенів, підвищення проникності стінок судин, на-
явність серозного, серозно-фібринозного, геморагічного
чи гнійного ексудату в альвеолах і бронхах з десквама-
цією епітелію їх слизової оболонки.
Хвороби органів дихання у дорослих призводять до
раптової смерті досить рідко. В осіб похилого віку і ста-
рих внаслідок пониженої реактивності пневмонія інколи
протікає безсимптомно і може спричинити раптову
смерть внаслідок гострої легенево-серцевої недостатності.
Дещо частіше раптова смерть спостерігається у хво-
рих на туберкульоз легенів. Як правило, вона настає в
результаті легеневої кровотечі при фіброзно-кавернозній
формі туберкульозу чи від аспірації крові у дихальні
шляхи внаслідок прориву каверни.
У випадку смерті Від бронхіальної астми легені трупа
емфізематозне» розширені, просвіти середніх і дрібних
бронхів закупорені густим слизом.
При мікроскопічному дослідженні виявляють гостру
чи хронічну емфізему, ділянки ателектазу, в просвітах
бронхів — слиз, який містить еозинофільні гранулоцити
і клітини епітелію, а також еозинофільну інфільтрацію,
гіпертрофію м’язових волокон у стінках бронхів.
При бронхоектатичній хворобі смерть може настати
від легенево-серцевої недостатності внаслідок легеневої
кровотечі і розвитку легеневого серця. При смерті від
бронхоектатичної хвороби виявляють зміни у бронхах,
які мають вигляд мішків з гноєм або слизом.
Захворювання органів травлення
Серед причин раптової смерті захворювання органів
травлення займають третє місце.
При злоякісних пухлинах стравоходу, шлунку чи ки-
шок, перфоративних виразках шлунка, дванадцятипалої
кишки, варикозному розширенні вен стравоходу основ-
ною причиною смерті є масивна профузна кишково-
шлункова кровотеча, ракова інтоксикація чи гострий пе-
128
ритоніт. Розпізнавання причин смерті і джерела кровоте-
чі при цих захворюваннях не викликає труднощів. Але в
кожному конкретному випадку необхідні ретельний
огляд і опис видимих змін із зазначенням їх локалізації,
характеру й особливостей. Якщо необхідно уточнити
структуру патологічного процесу, проводять гістологічне
дослідження.
Зрідка причиною смерті може бути гострий геморагіч-
ний панкреатит, який починається раптово і дістає вияв
у сильних болях у надчеревній області, блюванні, інколи
з домішками крові. Смерть настає у найближчі години.
На розтині виявляють дещо збільшену за рахунок набря-
ку підшлункову залозу, яка містить множинні вогнища
крововиливів, а інколи повністю просочену кров’ю. Кро-
вовиливи можуть міститися навколо залози, в заочерев-
ному просторі і в брижі поперечної ободової кишки; в
черевній порожнині виявляється кров’янистий випіт.
При мікроскопічному дослідженні, окрім некрозу тка-
нини підшлункової залози, можуть бути виявлені тром-
боз її судин, інфільтрація лейкоцитами. Серед некро-
тичних вогнищ зберігаються більш стійкі панкреатичні
острівки. Причиною цього захворювання є самоперетрав-
лювання підшлункової залози, яке розвивається під дією
власного ферменту триксина і веде до некрозу і крово-
виливів.
Раптова смерть можлива і при цукровому діабеті, ко-
ли на фоні гіпоінсулінемії розвивається діабетичний ке-
тоацитоз, який встановлюють на підставі різкого збіль-
шення вмісту глюкози у крові (до 22,2—28 ммоль/л у
крові стегнової вени при нормі 2,22—3,33 ммоль/л).
У деяких випадках смерть може настати при флегмо- продолжение
–PAGE_BREAK–
нозному чи гангренозному перфоративному апендициті,
який протікає підгостро без вираженої симптоматики.
На розтині виявляють збільшений, почервонілий, покри-
тий гнійним випотом, брудно-зелений і частково роз-
плавлений відросток і прояви гнійного перитоніту. Діа-
гностика захворювання ускладнень не викликає.
У дітей перших двох років життя раптова смерть мо-
же бути обумовлена гострим запальним процесом у
шлунку чи кишках (гастроентерит, коліт) з ураженням
5 9-259 129
центральної нервової системи внаслідок всмоктування
токсичних продуктів обміну речовин. У разі швидкого
настання смерті дитини при розтині її трупа особливих
морфологічних змін не виявляють. У шлунку знаходить-
ся слиз, слизова оболонка травного каналу набрякла, гі-
перемовзна, з окремими дрібнокрошковими крововилива-
ми. Вміст кишок при цьому рідкий (замість кашоподібно-
го), сірого кольору, з домішками слизу (у нормі він ледь
жовтуватий).
При підгострій формі диспепсії зміни більш виражені.
Дитина виснажена, шкіра береться в складку, наявність
грудок солей жирних кислот (симптом рублених яєць);
часто має водяний характер, нагадує рисовий відвар
(згущені клітини епітелію). В товстій кишці вмісту
немає, петлі кишки спалися, слизова оболонка набрякла,
гіперемована. В паренхіматозних органах спостерігаю-
ться явища переродження, головний мозок повнокров-
ний, набряклий.
Захворюялиая сечостатевої системи
Раптова смерть можлива при ниркокам’яній хворобі й
кистозному переродженні нирок з атрофією їх тканини,
при позаматковій вагітності, яка, як правило, на 3—4-му
місяці призводить до розриву маткової труби в місці осі-
дання заплідненої яйцеклітини, що спричиняє смертель-
ну кровотечу в черевну порожнину, а також при атоніч-
ній післяпологовій кровотечі.
Під час вагітності, яка протікає з патологічними від-
хиленнями, смерть може настати внаслідок розвитку ек-
лампсії, яка супроводжується недостатністю функцій ни-
рок, печінки, тяжкими судомами з втратою свідомості.
При еклампсії, поряд з патологічними змінами в печінці і
нирках, виявляють численні крововиливи у тканинах
головного мозку, легень, серця, серозних оболонках.
Смерть настає внаслідок недостатності печінки або
нирок, а також від крововиливів у життєво важливі
органи.
130
Захворювання нервової системи
При повторних гнійних менінгітах, менінго-енцефалі-
тах, пахіменінгітах, які часто виникають у зв’язку з се-
реднім хронічним катаральним отитом, раптова смерть
може настати в результаті набряку і набухання головно-
го мозку; при абсцесах і пухлинах мозку — від гострого
набряку і здавлення тканини мозку чи крововиливу в
пухлину і оточуючу тканину мозку. Діагностика цих
захворювань особливих труднощів не викликає.
При епілепсії раптова смерть трапляється під час
припадку — від асфіксії чи гострого порушення мозково-
го крово- і лімфообігу з набряком і набуханням головно-
го мозку. При дослідженні трупа треба звернути увагу
на потовщення і помутніння м’яких мозкових оболонок і
наявність зрощення між ними і тканиною головного
мозку. Інколи спостерігається зморщування гіпокампа і
стончення сірої речовини в області кори великого мозку
чи базальних ядер з розширенням бокових шлуночків го-
ловного мозку.
При огляді язика можна виявити ушкодження й рубці
(сліди прикушування), утворювані під час припадків, а
на тілі — садна й синці, які виникають під час падіння
тіла.
Інфекційні захворювання
Найчастішою причиною раптової смерті від інфекцій-
них захворювань є токсична форма грипу. При дослід-
женні трупа виявляють виражену гіперемію кон’юнктиви
обох очних яблук, геморагічний трахеобронхіт, явища
дистрофії і гіперемії паренхіматозних органів, у леге-
нях — дрібно- і великовогнищеві інфарктоподібні крово-
виливи; при пролонгованому протіканні процесу виявля-
ють ділянки некрозу і гнійного розплавлення. Окрім
цього, може спостерігатися геморагічний менінгіт, який
морфологічно дістає вияв у поширених субдуральних ге-
матомах як свіжих, так і в різній стадії організації з
Відкладенням гемосидерину, що свідчить про повторні
Порушення кровообігу. Обов’язковим є вірусологічне
дослідження — виявлення у мазках-відбитках з поверхні
131
верхніх дихальних шляхів і розрізу легенів вірусних
антигенів.
Інколи раптова смерть трапляється при черевному,
сипному чи поворотному тифі, дизентерії (частіше при
токсичній формі) внаслідок інтоксикації центральної нер-
вової системи, дистрофії міокарда. У дітей раптова
смерть можлива при дифтерії, скарлатині, коклюші то-
що. При дифтерії смерть може настати від колапсу, її
ймовірність підвищується при гіпертоксичній формі за-
хворювання, гострому набряку гортані, міокардиті, пара-
лічі м’язів діафрагми.
Причиною раптової смерті можуть бути особливо не-
безпечні інфекції — чума, холера, сибірка, натуральна
віспа, туляремія.
Якщо при розтині трупа виникає підозра, що смерть
настала в результаті особливо небезпечної інфекції, екс-
перт повинен негайно повідомити про це санітарно-епіде-
міологічну службу 1 відповідні органи охорони здоров’я. продолжение
–PAGE_BREAK–
Для правильної і своєчасної діагностики випадків рап-
тової смерті від інфекційних захворювань, поруч з мор-
фологічними, необхідно широко використовувати бакте-
ріологічні, біохімічні методи дослідження. Кров для цих
досліджень беруть з серця, порожнистих вен чи синусів
твердої мозкової оболонки стерильною пастерівською пи-
петкою чи шприцем (20—ЗО мл). Частки органів, розмі-
ром 1—2 см3, вилучаються після попереднього обпалю-
вання поверхні органа запаленим тампоном чи розпече-
ним металевим шпателем, кладуть у стерильний посуд, і
відразу направляють до бактеріологічної лабораторії.
При підозрі на особливо небезпечну інфекцію вилу-
чення матеріалу для мікробіологічного дослідження здій-
снюється спеціалістом санітарно-епідеміологічної станції.
При дослідженні трупів осіб, які померли від особли-
во небезпечних інфекційних захворювань, можливе зара-
ження, тому розтин і подальше захоронения трупа
здійснюють за суворого дотримання санітарно-епідеміо-
логічних правил.
Раптова смерть у дитячому віці |
Раптова смерть у дітей настає не тільки з вищезазна-
чених причин. Іноді вони вмирають уві сні. Це явище
132
дістало назву «синдром раптової дитячої смерті». Най-
частіше він зустрічається у недоношених дітей, які були
в стані апное, близнюків і дітей, чиї матері страждають
на наркоманію. Причини цього синдрому не з’ясовані.
Проте відомо, що найчастіше вмирають діти, які сплять
на животі. Генез смерті може бути пояснений тим, що
повернута вбік голівка звужує хребтові артерії, що при-
зводить до ішемії мозку. Причиною може бути також зу-
пинка дихання уві сні внаслідок змін у каротидних зало-
зах, де накопичуються значні концентрації дофаміну,
який бере участь у регуляції дихання. Його надлишок
зменшує частоту дихання і гальмує реакцію дитини на
недостатність кисню, внаслідок чого настає смерть.
Раптова смерть за особливих обставин
У судово-медичній практиці спостерігаються випадки,
коли раптова смерть збігається за часом з отриманням
механічної травми. При розв’язанні питання щодо причи-
ни смерті (механічна травма чи якась хвороба) потрібно
виявити хворобу, яка протікала приховано, ретельно
дослідити механічну травму і вирішити, чи не виникла
вона після смерті та чи могла сама по собі призвести до
смертельного наслідку. Не менш важливим є вивчення
обставин справи, результатів огляду місця події та від-
творення обставин справи, за яких виникла травма.
Тільки після детального аналізу всіх даних і виключення
можливості насильної смерті можна дійти висновку, що
раптова смерть настала від хвороби.
При експертизі раптової смерті треба широко засто-
совувати гістологічний, цитологічний, судово-токсиколо-
гічний, бактеріологічний, біохімічний та інші лабораторні
методи досліджень. Дані, отримані при дослідженні сек-
ційного матеріалу, сприяють конкретизації експертних
висновків про характер патологічних змін в органах і
тканинах, причину генез і час настання смерті; а при пі-
дозрі на смерть від інфекційного захворювання бактеріо-
логічне дослідження дозволяє не тільки підтвердити діа-
гноз захворювання, а й встановити антигенну природу
збудника (наприклад вірусу грипу), що має велике зна-
чення і для вжиття профілактичних заходів.
133
Таким чином, експертиза трупів осіб, які померли
раптовою смертю, дозволяє не тільки вирішувати питан-
ня, які ставляться слідством, а й надавати активну допо-
могу органам охорони здоров’я. Аналіз причин раптової
смерті дає можливість виявити помилки в діагностиці
захворювань і лікуванні хворих на дому, сприяє удоско-
наленню лікувально-профілактичної допомоги, особливо
щодо захворювань, які найчастіше призводять до рапто-
вої смерті.
ПРАВИЛА
складання судово-медичного діагнозу, висновків
і заповнення «Лікарського свідоцтва про смерть»
Судово-медичяий діагноз
Судово-ме.вя’сннй діагноз складається за патогенетич-
ним прмнцкпом • І» зазначенням:
а) основного захворювання чи ушкодження;
б) ускладнень основного захворювання чи ушкод-
ження;
; в): інших ускладнень, не пов’язаних з комплексом
… даної травми чи захворювання;
г) супутніх захворювань.
Під основним захворюванням (ушкодженням) розумі-
ють певну нозологічну форму (а не симптом, синдром чи
інший патологічний процес), яка сама по собі аоо~через
ускладнення, які вона спричинила, призвела до функціо-
нальних і органічних розладів, які обумовили клініку
хвороби і стали причиною смерті.
При статистичному обліку захворювання і причин
смерті в кожному конкретному випадку реєструють тіль-
ки одне, основне, захворювання відповідно до Міжнарод-
ної статистичної класифікації хвороб і споріднених проб-
лем охорони здоров’я (МКХ-10) Х перегляду, прийнято-
го ВООЗ (1992). Але на практиці при розтині трупа
нерідко виявляють два чи декілька захворювань, виділи-
ти серед яких основне часто досить важко. Тому, згідно
з методичними рекомендаціями щодо проведення кліні-
ко-анатомічних конференцій, до діагностичних визначень
включено такі поняття, як «конкуруючі», «сумісні» і «фо-
134
нові» захворювання, узагальнююче поняття — «комбіно- продолжение
–PAGE_BREAK–
ване захворювання”.
Під конкуруючими захворюваннями розуміють дві (або
більше) нозологічні форми, кожна з яких сама по собі чи
через спричинені нею ускладнення могла призвести до
смерті. Але під час розтину трупа вирішити питання,
яке захворювання виявилося смертельним, неможливо.
Через збіг у часі вони взаємно ускладнюють перебіг
кожного з них і прискорюють; настання смерті. Наприк-
лад: туберкульоз легенів і рак шлунка з метастазами.
До сумісних відносять такі захворювання, кожне з
яких само по собі не є смертельним чи небезпечним для
життя. Але при їх сукупності протікання кожного чи од-
ного з них може ускладнитися, викликаючи несумісний
з життям стан. Наприклад, незначна травма, що спри-
чинила крововилив у головний мозоку хворого на гіпер-
тонічну хворобу, який страждав вираженим атероскле-
розом, могла обумовити настання смерті.
Фоновим називається захворювання, яке етіологічне
не пов’язане з основним, але у патогенетичному відно-
шенні ускладнює перебіг основного захворювання. На-
приклад: злоякісне протікання туберкульозу легенів у
хворого, який страждає на цукровий діабет. У діагнозі
фонові захворювання вказують після основного.
У всіх випадках в якості звичайного чи комбінованого
основного захворювання можуть фігурувати тільки його
нозологічні форми, приведені у Міжнародній статистич-
ній класифікації хвороб і споріднених проблем охорони
здоров’я.
Проявами основного захворювання є характерні лише
для нього анатомічні зміни в органах і тканинах. У судо-
во-медичному діагнозі їх потрібно вказувати в рубриці
основного захворювання, відокремлюючи від його назви
двома крапками.
Під ускладненнями основного захворювання (ушко-
дження) розуміють такі патологічні процеси і стани, які
не виникають самостійно, а патогенетичне й етіологічно
пов’язані безпосередньо чи через інші ускладнення. На-
приклад: хронічна постгеморагічна анемія, яка розвину-
лась внаслідок повторних кровотеч з виразки шлунка, з
135
ускладненням виразкової хвороби, тоді як виразкову
кровотечу необхідно розцінювати як один із проявів ос-
новного захворювання.
Ускладнення часто бувають множинними; вони змі-
нюють перебіг і нерідко ускладнюють клініку основного
захворювання, стаючи безпосередньою причиною смерті.
Одне з ускладнень основного захворювання, у свою чер-
гу, може бути причиною розвитку інших ускладнень,
безпосередньо не пов’язаних з основним захворюванням.
У судово-медичному діагнозі ускладнення основного
захворювання вказують під назвою основного захворю-
вання і його проявів, якщо вони мали місце. У тих ви-
падках, коли ускладнень декілька, їх зазначають у послі-
довності їх розвитку за перебігу основного захворювання
(відтворюючи таким чином динаміку хвороби) чи в по-
рядку їх складності: від більш до менш складних.
До супутніх аахюрювань відносять нозологічні форми
і стани* які етіологічне й патогенетично не пов’язані з
основним захворюванням чи його ускладненнями і не
мають відношення до причини смерті. Прикладом супут-
нього захворювання може служити виразка шлунка у
хворого на гіпертонічну хворобу, яка ускладнилася кро-
вовиливом у мозок.
Супутніх захворювань також може бути декілька, у
судово-медичному діагнозі їх вказують за-ступенем зна-
чущості у відповідній рубриці. Якщо супутнє захворю-
вання відіграло певну роль в обтяженні перебігу основ-
ного захворювання чи в танатогенезі, його треба за-
значити у рубриці основного захворювання як фонове.
Завдання судово-медичного експерта — виявити під
час розтину патоморфологічні (патолого-анатомічні) змі-
ни, визначити їх ступінь, об’єм, давнину, послідовність
розвитку, взаємозв’язок і таким чином установити дина-
міку розвитку захворювання. При цьому необхідно не
тільки враховувати пато-морфологічні (патолого-анато-
мічні) зміни, а й зіставляти їх з клінічними проявами
захворювання і результатами додаткових досліджень.
Тільки за такого комплексного аналізу експерт може
правильно встановити діагноз, динаміку розвитку хворо-
би, безпосередню причину смерті і визначити патогенез
136
захворювання. Для правильного аналізу й узагальнення
виявлених фактів, визначення суті патологічного проце-
су, взаємозв’язку причин і наслідків необхідно мати
знання не тільки з патологічної анатомії, патологічної фі-
зіології, семіотики, судової медицини, а й з філософії та
діалектики.
Підсумки
Залежно від завдань слідства у підсумках експерт по-
винен дати судово-медичну оцінку всім патологічним змі-
нам і ушкодженням, указаним в діагнозі, зазначити їх
характер, механізм виникнення й розвитку, тяжкість,
давність, відношення до причини смерті.
Відповіді експерта повинні бути науково обгрунтова-
ними (кожний висновок має базуватися на даних науки
і практики щодо конкретного питання); мотивованими
(підтвердженими дослідженням); об’єктивними (базува-
тися не на суб’єктивних міркуваннях і припущеннях,
експерта, показаннях свідків, очевидців подій чи інших
осіб, а на фактичних даних, отриманих при досліджен-
ні); повними; конкретними (що, однак, не виключає
можливості формулювання окремих положень в імовір-
ній формі); загальнозрозумілими за формою викладення; продолжение
–PAGE_BREAK–
відповідними компетенції експерта (тобто містити тільки
такі положення, які грунтуються на спеціальних знаннях
у галузі медицини).
Формулювання підсумків може бути різним залежно
від того, поставлені чи не поставлені перед експертом
конкретні запитання. У першу чергу експерт дає відпо-
відь на них. При цьому допускається об’єднання однорід-
них запитань, зміна їх послідовності (але не змісту й ре-
дакції), якщо це покращує і полегшує формулювання
висновків і відповідей. Потім у висновках висвітлюють
положення, з приводу яких запитання не задавались.
За відсутності конкретних запитань підсумки викла-
дають у такому порядку:
а) встановлюють причину смерті, тобто характеризу-
ють основне ушкодження чи захворювання, яке спри-
чинило смерть безпосередньо чи через ряд проявів і
ускладнень;
137
б) у випадках насильної смерті визначають зовнішній
фактор, який спричинив смерть: механічний, термічний,
хімічний тощо. При механічній травмі на основі дослід-
ження ушкоджень характеризують вид і особливості зна-
ряддя, яким вона заподіяна;
в) виходячи з характеру і розміщення ушкоджень,
певних обставин справи з тим чи іншим ступенем кон-
кретності відтворюють механізм нанесення смертельної
травми, взаєморозташування потерпілого і нападаючого
в момент заподіяння ушкоджень, положення знаряддя
відносно тіла потерпілого тощо;
г) висвітлюють інші обставини, які мають важливе
значення для розслідування справи: давність смерті,
здатність смертельно пораненого до активних дій,
наявїИйт^ чи ^Auy^HicTb алкогольного чи наркотичного
”’||»И^Д\’Й^ акт, тут не може бути
шаблонів,! гртових схем. Кожен випадок індивідуальний,
І цци значно» мірою обумовлюються зміст і форма
в^сио&ків експерта.
Лікарське свідоцтво про смерть
Лікарське свідоцтво про смерть, яке видається під
розписку родичам померлого, є дуже важливим юридич-
ним документом. На його основі відділ РАГС видає по-
свідчення на право захоронения померлого і свідоцтво
про смерть, яке залишається у родичів померлого і є
підставою для отримання різних довідок, страхових сум,
пенсій тощо.
На основі лікарського свідоцтва про смерть статис-
тичні органи складають статистичну картину смертності
та її причин, що необхідно для розробки заходів, спрямо-
ваних на зниження захворюваності й смертності.
Лікарське свідоцтво про смерть заповнюється тільки
лікарем, національною мовою. Заповнення його фельд-
шером чи будь-якою іншою особою категорично забо-
ронено.
138
Пункт 8 лікарського свідоцтва про смерть — «Причи-
на смерті» —• заповнюється відповідно до «Міжнародної
статистичної класифікації хвороб та споріднених проб-
лем охорони здоров’я» (ВООЗ, 1992). У першій частині
п. 8 (І) в рядку «а» вказують безпосередню причину
смерті, в рядках «б» і «в» — характер і локалізацію
основного захворювання (ушкодження). У другій частині
п. 8 (II) зазначають захворювання (травми), які не зна-
ходяться у причинному зв’язку аі смертю, тобто супутні
захворювання, що сприяли смертельному наслідку, але
етіологічне і патогенетичне не пов’язані з основним за-
хворюванням (чи його ускладненням), яке стало безпо-
середньою причиною смерті,
Під причинами
стани, які або призвели до смерті, або сприяли її настан-
ню, а також обставини нещасного випадку або насилля,
які спричинили смертельні травми.
Первісна (безпосередня) причина смерті — це хворо-
ба чи травма, з яких почався послідовний ряд хворобли-
вих процесів, що безпосередньо призвели до смерті, чи
обставини нещасного випадку або насилля, які спричи-
нили смертельну травму.
Необхідно відрізняти безпосередню причину смерті
від механізму смерті. Під останнім розуміють ті зміни,
які розвиваються у предагональному чи агональному пе-
ріоді у зв’язку з наближенням смерті: наприклад набряк
головного мозку, набряк легенів, асфіксія тощо. У той
час як безпосередні причини смерті різноманітні, її меха-
нізми досить одноманітні і, по суті, обумовлені переваж-
ним ураженням серця, легенів чи головного мозку, яке
розвивається у післяопераційному періоді після видален-
ня внутрішньочерепної пухлини, чи набряком легенів
після операції, проведеної на серці тощо.
Нижче наводяться приклади судово-медичних діагно-
зів і лікарського свідоцтва про смерть (п. 8), а також
виписки з «Акта судово-медичного дослідження трупа» у
випадках раптової смерті (табл. № 4).
139
Таблиця № 4
Судово-медичний діагноз
Лікарське свідоцтво
про смерть (п. 8)
Ішемічна хвороба серця (гостра
форма). Нестенозуючий атероскле-
ротичний коронаросклероз. Крово-
вилив у бляшку передньої міжшлу-
ночкової гілки лівої вінцевої артерії.
Нерівномірне кровонаповнення міо-
карда, набряк легенів і м’яких моз-
кових оболонок. Повнокров’я орга-
нів, рідка кров у порожнинах серця І
судинах продолжение
–PAGE_BREAK–
а) Гостра коронарна
недостатність
б) Гостра форма
ішемічної хвороби серця
І). Нестенозуючий
атеросклеротичний
коронарний склероз
Хронічна ішемічна хвороба серця.
Стенозуючий атеросклеротичний ко-
ронаросклероз передньої міжшлу-
иочкової гілки лівої вінцевої артерії з
утворенням у ній свіжого пристінко-
вого тромба; рубець передньобоко-
воі стійки лівого шлуночка. Свіжий
передньо-перегорадочний трансму-
ральний Інфаркт міокарда. Зсідки
крові 1 рідка кров у порожнинах
серця
а) Гостра серцева
недостатність
б) Свіжий інфаркт
міокарда
в) Хронічна ішемічна
хвороба серця
з загостренням
Судинне ураження головного мозку
внаслідок гіпертонічної хвороби (гі-
пертрофія стінки лівого шлуночка —
маса серця 500 г, атеросклеротич-
ний нефросклероз)
а) Крововилив у мозок
б) Гіпертонічна хвороба
в) Ураження судин
головного мозку
Гематоми у лівій скроневій і правій
долях, в обох півкулях мозжечка з
проривом крові у шлуночки мозку.
Виражений атеросклероз аорти,
артерій серця. Змішані зсідки крові
в порожнинах серця. Повнокров’я
внутрішніх органів ‘
Гіпертонічна хвороба
Гіпертрофія стінки лівого шлуночка
(маса серця 600 г), артеріолонефро-
склероз з атрофією нирок, запах се-
чі від органів і порожнини. Дистро-
фія паренхіматозних органів
а) Уремія
б) Артеріолонефро-
склероз
в) Гіпертонічна хвороба
140
Акт судово-медичного дослідження трупа
На підставі направлення слідчого __ ГУ МВС Украї-
ни м. Києва № __ від 10.01.1999 р. у приміщенні моргу
Київського міського бюро судово-медичної експертизи
судово-медичний експерт __, стаж роботи __ років,
провів судово-медичне дослідження трупа гр. X, __ р.
народження.
При дослідженні були присутні студенти __ групи
факультету Київського медичного інституту.
Дослідження почато 10.01.1999 р. о 10 годині.
Дослідження закінчено 25.01.1999 р.
Питання, які підлягають вирішенню:
1. Чи є на трупі гр. Х тілесні ушкодження, їх харак-
тер і локалізація?
2. Який механізм утворення тілесних ушкоджень?
3. Яким предметом (предметами) заподіювалися тілес-
ні ушкодження?
4. Чи всі тілесні ушкодження прижиттєві і чи є по-
смертні? Яка давність їх нанесення?
5. Які ушкодження є несумісними з життям?
6. Чи страждав гр. X. на яке-небудь захворювання?
7. Яка причина смерті?
8. Чи є у внутрішніх органах і середовищах трупа
гр. X. алкоголь? Якщо так, то за який час до смерті
гр. X. вживав алкоголь і в якому ступені сп’яніння він
перебував у момент смерті?
Обставини справи
У направленні слідчого вказано, що гр. X., 59 років,
знайдено мертвим на трамвайній зупинці _____ по
вулиці __.
Судово-медичний діагноз
Гостра ішемічна хвороба серця: свіжий субендокардіа-
льний інфаркт передньої стінки лівого шлуночка серця;
нерівномірно стенозуючий коронаросклероз обгинаючої
гілки лівої вінцевої артерії більше 50% площини судин
із закупоркою просвіту свіжим червоним тромбом; сте-
141
нозуючий коронаросклероз правої вінцевої артерії. Пов-
нокров’я органів. Атеросклероз артерій основи мозку,
нирок, аорти. Свіжий синяк і садна у лівій лобній облас-
ті. Алкогольна інтоксикація (в крові 2,75%о, в сечі —
1.44%о етилового спирту).
Заключна частина
На основі даних судово-медичного дослідження трупа
гр. X., 59 років, результатів судово-гістологічного і су-
дово-токсикологічного досліджень і відповідно до постав-
лених запитань дійшов висновків:
І. Смерть гр. X., 59 років настала від гострої серцево-
судинної недостатності, яка розвинулась внаслідок ін-
фаркту міокарда передньої стінки лівого шлуночка сер-
ця, що є результатом закупорки тромбом просвіту лівої
вінцевої, артерії на груяті вираженого загального ате-
росклерозу, про ще’свідчвтк
а) результати розтину — нерівномірне кровонапов-
некнЯі в’ялість міокарда в області передньої стінки ліво-
го шлуночка серця, наявність у просвіті низхідної гілки
лівої вінцевої артерії зсідка крові (тромба), наявність на
внутрішній поверхні вінцевих артерій фіброзних атеро-
склеротичних бляшок, що виступають у просвіт і місця-
ми різко його звужують;,
б) результати судово-гістологічного дослідження (акт продолжение
–PAGE_BREAK–
№ __) — набухання внутрішньої оболонки вінцевих ар-
терій, білкове просочування кардіоміоцитів, наявність
свіжих крововиливів у поверхневих відділах атероскле-
ротичних бляшок; у міокарді — повнокров’я судин, ста-
зи в капілярах, виражений набряк строми, набухання
стінок капілярів,
2. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено
тілесні ушкодження у вигляді саден і синця у лівій лоб-
ній області, які могли або бути заподіяні тупим твердим
предметом, або спричинені ударом об плоску поверхню
при падінні незадовго до смерті чи в момент її настання.
До причин смерті ці ушкодження відношення не мають.
У живих осіб такі ушкодження розцінюються як легкі ті-
лесні, що не тягнуть за собою короткочасного розладу
здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності.
142
3. При судово-токсикологічному дослідженні (акт
№ __) виявлено етиловий спирт: у крові — 2,75%о, в
сечі — 1,44%о. Така концентрація алкоголю у живих
осіб відповідає сильному ступеню алкогольного сп’янін-
ня і в даному випадку могла сприяти настанню смерті.
Співвідношення концентрацій алкоголю в крові і сечі
свідчить, що до моменту настання смерті гр. X. мала
місце стадія резорбції (всмоктування алкоголю), яка
триває протягом 1,5—2 годин після вживання спиртних
напоїв.
Судово-медичний експерт (підпис)
У лікарському свідоцтві про смерть указано:
а) гостра серцево-судинна недостатність;
б) свіжий інфаркт міокарда;
в) хронічна ішемічна хвороба серця.
143
Розділ VIII
Судово-медична травматологія
(вчення про ушкодження)
Вивчення характеру та особливостей різноманітних
ушкоджень є найзначнішою частиною праці судово-ме-
дичних експертів. Судова медицина — одна з небагатьох
наук, яка вивчає питання, пов’язані з оцінкою ушкод-
жень, механізмом їх виникнення, визначає морфологічні
ознаки, які дозволяють ототожнити знаряддя травми,
визначити причину смерті, її зв’язок із нанесеними
ушкодженнями тощо.
Ушкодженням вважається порушення анатомічної
цілості органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії
одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів —
фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
Таке визначення охоплює практично всі багатогранні
сторони цієї вкрай важливої проблеми.
Травми (ушкодження, бо слово «trauma» з латини пе-
рекладається як ушкодження) можна класифікувати за-
лежно: 1) від наслідків (смертельні та несмертельні);
2) морфологічних і фізіологічних ознак дії на організм
(поділяються на анатомічні — крововиливи, садна, рани,
переломи та тріщини кісток, вивихи, ушкодження вну-
трішніх органів з порушенням їх цілості чи без неї, роз-
ділення тіла на частини, розміщення тіла чи окремих йо-
го частин та функціональні — біль, струс окремих орга-
нів чи всього організму, шок); 3) чинників зовнішнього
середовища, які діяли на організм, поділяються на: а) фі-
зичні — ушкодження, спричинені тупими та гострими
предметами, вогнепальною зброєю, дією крайніх (висо-
ких та низьких) температур, всі види механічної асфік-
сії, ураження електричним струмом, ті, що виникли вна-
слідок перепаду атмосферного тиску, дії іонізуючого ви-
промінювання; б) хімічні — отруєння та хімічні опіки;
в) біологічні — розлад здоров’я внаслідок дії інфекцій-
144
них факторів і бактеріальних токсинів, коли їх введе-
но примусово (насильно) або таємно від потерпілого;
г) психічні — стрес, переляк, дії або бездіяльність, що
спричинили сильне душевне хвилювання й справили не-
гативний вплив на здоров’я.
Сукупність ушкоджень, що виникають за схожих
умов праці і побуту в певних груп населення, носить
назву травматизму.
Останній можна поділити на декілька видів:
1.Виробничий:
а) промисловий;
б) сільськогосподарський.
2. Невиробничий:
а) побутовий;
б) дорожній (окрім транспортного);
в) спортивний;
г) шкільний.
3. Транспортний:
а) автомобільний;
б) залізничний;
в) водний;
г) повітряний;
д) гужовий.
4. Військовий:
а) бойовий;
б) небойовий, зокрема і мирного часу.
У повсякденній практиці судово-медичних експертів
найвагомішу частку становлять ушкодження, отримані в
побуті, та дорожньо-транспортні. На жаль, останнім ча-
сом зросла частота виробничих травм, особливо у ву-
гільній та гірничій промисловості.
До завдань судового медика належить не тільки ви-
значення наявності ушкоджень, а й встановлення меха-
нізму та часу їх виникнення, можливості утворення за
певних умов, оцінка за ступенем тяжкості тощо.
Найчастіше фізичні ушкодження спричиняються вна-
слідок механічної дії різноманітних предметів, знарядь,
виробів тощо. Їх переважну більшість становлять трав-
ми, спричинені тупими предметами, тобто такими, що
наносять ушкодження, діючи виключно своєю поверх- продолжение
–PAGE_BREAK–
нею. Вони можуть бути твердими й м’якими.
145
Розділ ЇХ
Судово-медична експертиза ушкоджень,
спричинених тупими предметами
Різноманітних тупих предметів — незліченна кіль-
кість, тому класифікувати їх досить важко, спроб зроби-
ти це було багато, на жаль, І до сьогодні єдиного погля-
ду на це питання не вироблено.
Найпоширенішою аараз є класифікація за формою,
запропонована 1. А. Мухановим: 1) з переважною плос-
кою поверхнею; 2) з обмежено плоскою поверхнею;
3) is сферичною поверхнею; 4) з циліндричною по-
верхнею; 5) з тригранним кутом; 6) з двогранним кутом
чи ребром. Підвиди — предмети з прямолінійними, дуго-
подібними чи іншої форми ребрами.
Цілком погоджуючись з вказаною класифікацією, ав-
тори пропонують й іншу, модифіковану:
за формою: 1) плоска (трикутна, квадратна, кругла,
овальна, прямокутна, багатокутна та ін.); 2) кутаста
«ребриста», у вигляді вершин три-, чотиригранного та ін-
ших кутів; 3) крива (циліндрична, сферична тощо);
4) комбінована (поєднання плоскої і кривої; плоскої та
кутастої; кривої та кутастої);
за рельєфом: рівна (гладка), нерівна, шорстка.
Найчастіше зустрічаються ушкодження, спричинені
тупими твердими предметами, чи такі, що виникли при
контакті з ними. Характер травм залежить від механізму
їх утворення.
Останній можна поділити на такі види:
а) удар — короткочасний процес взаємодії тіла (чи
частини його) людини й тупого предмета, коли тупий
146
предмет діє однобічно відцентрове, — менше 0,1—
0,01 секунд, досить імпульсивний. За такого механізму
травми, як правило, спостерігаються досить значні уш-
кодження (рани, переломи кісток, порушення цілості ор-
ганів тощо). Звичайно такі ушкодження спричиняються
невеликими за розмірами предметами чи знаряддям;
б) стискання (здавлення) — двобічна, у напрямку
один до одного доцентрова дія двох масивних тупих
предметів, між якими знаходяться тіло людини чи части-
на його. Найчастіше такий механізм має місце, коли на
тіло людини діють предмети, один з яких або обидва
рухаються.
в) розтягання — процес взаємодії тіла людини чи
частини його з двома твердими предметами, що діють у
різних напрямках, відцентрове; рухаються обидва пред-
мети або один з них;
г) взаємодія поверхні тіла чи частини його з трав-
муючою поверхнею тупого предмета, що діє по дотичній.
У цьому випадку може рухатися як травмуючий пред-
мет, так і тіло людини чи його частина.
Залежно від механізму дії спостерігаються типові для
нього ушкодження. Так, при ударах характерними є за-
биті рани, синці, вдавлені переломи; при стисненні —
розчавлення, сплющення тіла чи його частини; при роз-
тягуванні — відшарування шкіри, рвані рани; при тер-
ті — масивні садна.
Безумовно, це лише типові ушкодження, властиві то-
му чи іншому механізму, але, окрім них, можуть зустрі-
чатися й інші. А деякі з травм — садна, синці, порушен-
ня цілості внутрішніх органів та кісток можуть спостері-
гатися за будь-якого з вказаних механізмів. Бо саме такі
ушкодження взагалі характерні для дії тупих предметів.
Зупинимося на морфологічних особливостях вищезга-
даних ушкоджень та їх судово-медичному значенні.
Як було зазначено, тупими предметами можуть бути
спричинені різноманітні травми — від таких незначних,
як садно, крововилив (синець), рана до масивних (пере-
ломи кісток, ушкодження внутрішніх органів, розчавлен-
ня тіла чи розділення його).
147
Садно — поверхневе ушкодження шкіри, що не про-
никає через сосочковий шар. Садно є наслідком дії тупо-
го предмета на будь-яку ділянку тіла. Як правило, від
одного контакту з тупим предметом може виникнути од-
не садно, але, якщо предмет, який діяв, мав значну по-
верхню, то від одного контакту може утворитися декіль-
ка саден, що може пояснюватися й різноманітністю
форм поверхні тіла.
Форма саден досить різноманітна й певною мірою за-
лежить від форми діючого тупого предмета. Значно
впливає на загальний вигляд садна й механізм спричи-
нення. Так, при стисканні та ударі садно може відтвори-
ти не тільки форму, але й окремі елементи рельєфу по-
верхні травмуючого предмета. У випадках динамічного
контакту спостерігаються садна-смуги, ширина яких від-
повідав одному з параметрів діючого предмета. Взагалі ж
на розміри садна впливає багато чинників: по-перше,
розмір травмуючого агента, потім час і напрямок дії. Ос-
танній дістає вияв у заглибах на початку та смужках
відшарованого епідермісу в кінці садна. Останнє може
мати розміри від декількох міліметрів до десятків квад-
ратних дециметрів.
Морфологічно садно являє собою ділянку, де поруше-
на цілість верхніх шарів епідермісу — тобто це ушкод-
ження, дно якого розташоване нижче рівня нетравмова-
них ділянок шкіри чи слизової оболонки. За морфологіч-
ними змінами дна та стінок садна можна визначити час
його виникнення. Після утворення садна місце травми
під впливом зовнішніх чинників підсихає й втрачає попе-
редній вигляд — воно не блискуче й не вологе. Через
декілька годин після виникнення некротизації епітелію
та сосочкового шару утворюється кірочка. Кірочка спо- продолжение
–PAGE_BREAK–
чатку знаходиться нижче рівня шкіри, потім поволі
підіймається над оточуючою шкірою, а з 4—5-ї доби
спостерігається відшарування її країв від шкіри, що є ре-
зультатом епіталізації. Через 7—9 днів цей процес за-
вершується, й кірочка самостійно відпадає. Місце, де бу-
ло садно, після відділення кірочки, має «молодий» ви-
гляд — ділянка шкіри тут блідо-рожева, лискуча. Ще
днів через 5—7 зовнішній вигляд цієї поверхні шкіри не
148
відрізняється від оточуючої. Таким чином, садно зникає,
не залишаючи сліду.
Його наявність дозволяє стверджувати, що було нане-
сено ушкодження, вказує на його заподіяння, кількість
контактів тіла з предметами, що його завдали, у деяких
випадках дає можливість скласти уявлення про форму,
розміри та особливості поверхні травмуючого чинника і
механізм травми.
Крововилив (синець) — вихід крові за межі судин з
просочуванням шкіри та підшкірної клітковини. Залежно
від глибини проникнення крововиливи можуть бути по-
верхневими (внутрішньошкірними) та глибокими — на-
копичення крові у підшкірній клітковині з утворенням
підшкірних гематом. Найчастіше крововиливи мають ок-
руглу або близьку до неї форму. Розміри та форма кро-
вовиливів значною мірою залежать від параметрів трав-
муючого тупого предмета. В окремих випадках у місці
контакту з травмуючим предметом крововиливу немає, а
навколо вказаної ділянки — з обох боків — чітко видно
синці. Це пояснюється морфологічними особливостями
стінок судин — вони витримують більше навантаження
при стисненні, чим при розтяганні.
Звичайно такі явища спостерігаються при нанесенні
ударів довгими, невеликої ширини, предметами, напри-
клад, палицею, більярдним києм тощо.
Істотне значення для судово-медичної оцінки кровови-
ливів має їх колір. У перші 3—4 доби він синій або
синьо-багряний. Це зумовлено тим, що субстратом син-
ця є відновлений гемоглобін. Потім через утворення білі-
вердину та холеглобіну колір змінюється на зеленкува-
тий, а з 7—9-ї доби стає жовтявим (як наслідок появи
білірубину). Починаючи з 8—10-ї доби синець втрачає
інтенсивність, а потім зникає зовсім.
Як і садно, крововилив зникає, не залишаючи слідів.
Будучи досить частими об’єктами уваги судово-медич-
них експертів, крововиливи дозволяють вирішити ряд
суттєвих для слідства питань. Їх наявність є безумовним
свідченням, що травму спричинено тупим предметом. За
кількістю синців можна встановити кількість контактів
(найчастіше — один синець результат одного удару) з
149
тупим предметом. Колір крововиливу дозволяє діагносту-
вати давність його виникнення, а форма й розміри —
отримати уявлення про травмуючий предмет.
Локалізація крововиливів вказує на місце прикладен-
ня сили, але необхідно пам’ятати, що у деяких випадках
крововиливи переміщуються. Наприклад при ударах, на-
несених у ділянку лобних горбів, вони спостерігаються
на верхніх повіках. На відміну від саден, крововиливи
можуть виникати й на тих ділянках тіла, які не були
травмовані. Так, при переломах основи черепа спостері-
гаються крововиливи навколо очей, так званий симптом
окулярів. Вказані прояви виникають незалежно від місця
прикладення сили — лоб, потилиця, скроня чи тім’я.
Рана — ушкодження, що проникають глибше сосоч-
кового шару шкіри. Тупими предметами можуть бути
спричинені забиті, рвані та рвано-забиті рани. Забита ра-
на с, результатом уддру, раана — розтягування, а рвано-
забита,—поєднання обох механізмів. Найчастіше остан-
ні виникають ВІД удару під кутом (мал. 4).
Морфологічними ознаками ран, спричинених тупими
предметами, є наявність нерівних, просякнутих кров’ю
‘країв. Крім того, забита рана, як правило, оточена сса-
деннями, її краї досить часто розміжчені, а в глибині
спостерігаються неушкоджені сполучнотканинні пере-
тинки. Саме цими ознаками забита рана відрізняється
від ран, спричинених тупими предметами.
Найчастіше забиті рани утворюються у місцях, де
шар м’яких тканин незначний і шкіра близько прилягає
до кістки (голова, передпліччя, гомілки). Розміри та фор-
ма забитих ран залежать також від розмірів і форми
травмуючого предмета. Якщо ушкодження спричиняєть-
ся незначними за розмірами предметами, то рана також
невелика. При цьому квадратні та прямокутні предмети
утворюють П- та Г-подібні рани, трикутні — кутоподібні,
круглі й овальні — С-подібні. Від удару ребром предмета
утворюються прямолінійні рани. Глибина їх досить знач-
на, краї зсаднені, в кутах ран, як правило, мають місце
неширокі сполучнотканинні перетинки.
150
При травмі, спричиненій циліндричними предметами,
рани прямолінійні, часто з — надривами країв, які знач-
но розміжзчені та зсаднені (О. В. Филипчук).
Рани, спричинені контактом з масивним предметом з
великою поверхнею, мають різноманітні форми та розмі-
ри, краї їх просякнуті кров’ю, розмізжчені, в глибині
чітко видно неушкоджені перетинки. Шкіра навколо
рани значно зсаднена. При травмі ділянки тіла, де є во-
лосся, останнє досить часто лишається неушкодженим
(Ф. П. Кривко).
Дослідження ран, спричинених тупими предметами,
дає можливість стверджувати, що нанесено травму, ви-
значити час і механізм її утворення, кількість ударів і
отримати уявлення про травмуючий предмет. продолжение
–PAGE_BREAK–
На відміну від саден та крововиливів, рана завжди за-
лишає по собі слід — рубець (шрам). Тому такі ушкод-
ження можуть бути досліджені через досить значний
термін після виникнення.
Переломи. Під переломами розуміють ушкодження
кістки чи хряща. Вони можуть бути наслідком як безпо-
середньої дії травмуючого предмета (прямі переломи),
так і опосередкованої (переломи на відстані, непрямі).
Якщо останні дозволяють скласти думку лише щодо ме-
ханізму утворення, то вивчення прямих переломів дає
можливість ще й отримати дані про особливості предме-
та, яким спричинено перелом. Цьому сприяють морфоло-
гічні характеристики переломів.
Прямим переломам властиве руйнування та нашару-
вання різних шарів кістки. При цьому в місці контакту
кісткова тканина викришується, краї зламаної кістки
нерівні, з великими зазубринами, налягають один на
одного.
У непрямих переломів жодної з цих ознак не спосте-
рігається.
Трубчасті кістки ламаються від зсуву, стиснення, зги-
нання, скручування та відриву.
Стиснення — дія на кістку у поздовжньому напрям-
ку (наприклад при падінні з висоти на ноги). Внаслідок
цього утворюються забиті переломи метадіафізарних об-
151
ластей, що можуть поєднуватися з переломами, які роз-
колюють діафіз.
Скручування — обертання кістки навколо поздовж-
ньої вісі при фіксації одного з її кінців. Наслідок цього,
як правило, — гвинтоподібні переломи. :
Відрив — відділення частини кісткової тканини в міс-
ці прикріплення сухожилля. Найчастіше спостерігається
у молодих осіб.
Гвинтоподібні, забиті та відривні переломи завжди
непрямі.
Зсув виникає при різкому ударі ребром, краєм чи
вузькою обмеженою поверхнею тупого твердого пред-
мета.
Згинання кістки спричиняється дією на неї у попе-
речному напрямку тупого предмета з широкою поверх-
нею. На випуклій поверхні Mtnmy виникає зона розтяг-
нення, а на увігнутій — зона стиснення. В переломах
трубчастих кісток розрізняють «площадку», що характе-
ризує початок руйнування; східчасту зону (ділянку по-
ширення перелому) та «гребні» у зоні долому (мал. 5).
Переломи ребер також поділяються на прямі та не-
прямі (конструкційні).
Прямі переломи — це наслідок сильного згинання у
місці прикладання сили при прямому ударі. При цьому
на внутрішній пластинці утворюється основна тріщина,
від якої променями можуть відходити додаткові розколи-
ни; якщо вони досягають зовнішньої кісткової пластинки
ребра, може статися її зруйнування з виникненням віль-
но розміщених уламків, спрямованих гострим кутом до
пристінної (парієтальної) плеври.
Непрямі переломи ребер утворюються на деякій від-
стані від місця удару. Спочатку ламається зовнішня кор-
тикальна пластинка ребра, а потім через розтягнення ви-
никає перелом і внутрішньої пластинки ребра. Гострі ку-
ти осколків спрямовані в бік м’яких тканин грудної
стінки (мал. 6).
Переломи лопаток. Двобічні осколкові переломи ло-
паток найчастіше є наслідком наїзду на грудну клітку
транспортного засобу при ДТП. Вони супроводжуються
масивними крововиливами в оточуючі м’які тканини
спини.
Як правило, ці переломи багатоосколкові, поширю-
ються і на лопаточну ость, і на її шийку. Ізольовані пе-
реломи лопаток виникають у зоні прямої дії сили.
Переломи грудинної кістки виникають від прямих
ударів у груди, вони призводять до відриву тіла грудин-
ної кістки з утворенням поперечно розташованих пере-
ломів. Края переломів відносно рівні з невеликим роз-
ходженням та відривом окістя. Здебільшого переломи
супроводжуються масивними крововиливами у кліткови-
ну середостіння.
Переломи хребетного стовпа
У шийному відділі хребта переломи можуть виникати
при різкому згинанні, розгинанні шиї, навантаженні по
осі хребетного стовпа чи від прямої дії на хребці.
Переломи тіл хребців. Перший та другий шийні хреб-
ці добре ізольовані кістками черепа та м’якими тканина-
ми, тому Їх переломів від «прямої» дії майже не виникає.
При непрямій дії (навантаження по осі) спостерігаються
переломи суглобових площадок (косо-сагітальні перело-
ми шийного хребця). За такої самої дії на другий ший-
ний хребець виникають переломи на межі тіла хребця і
суглобових площадок з утворенням зони розриву на
верхній поверхні. При непрямій дії на інші шийні хребці
характерним є вертикальне розтріскування компактної
пластинки по передній поверхні, що не спостерігається
на інших хребцях.
Переломи тіл грудних і поперекових хребців зустріча-
ються при падінні з височини на ноги, плечі, сідниці. Во-
ни теж мають компресійний характер — ушкождується
верхня замикаюча пластинка, іноді навіть з вдавленням
її у тіло хребця. Частіше мають місце переломи перед-
ньо-верхнього краю тіла зі зміщенням його і утворенням
вільного уламка. Зустрічаються також фрагментарні ком-
пресійні переломи хребців. При таких переломах тіла
хребців набувають вид клинів через сильне сплющення
їхніх передніх відділів (мал. 7).
153
Передами остистих відростків продолжение
–PAGE_BREAK–
При дії ззаду наперед на шийну ділянку хребта пере-
ломи найчастіше локалізуються у нижніх відділах. Пло-
щина переломів розміщується похило зверху вниз і зза-
ду наперед. Зона розриву міститься збоку гребеня, доло-
му —• на нижній поверхні.
При ударі збоку зона розриву міститься з боку дії си-
ли, а долому — на протилежному боці.
Переломи остистих відростків грудної ділянки хребта
подібні до переломів його шийної ділянки, а у попереко-
вому відділі, у зв’язку з горизонтальним відходженням
відростків, при дії сили ззаду виникає зминання верхів-
ки, її осколковий чи забитий перелом.
Переломи поперечних відростків хребці»
При травма шийного відділу хребта найбільш часто
ушкоджуються поперечні відростки четвертого та п’ято-
го хребців. При травмах грудного відділу частіше ушкод-
жуються поперечні відростки середньогрудинної ділянки,
і у поперековому відділі — відростки 3-го, рідше 4-го та
5-го хребців.
При ударі ззаду у поперечні відростки шийних і попе-
рекових хребців лінії переломів завжди косопоперечні із
загальним напрямом ззаду наперед та іззовні усередину.
При цьому лінія розриву міститься на задній поверхні
відростка, а стиснення — на передній.
Аналогічні за напрямками і формами переломи попе-
речних відростків спостерігаються і в грудинному відділі
за умови дії на них предмета з обмеженою травмуючою
поверхнею. Якщо удар нанесено предметом з широкою
поверхнею — поперечні відростки з обох боків або з од-
ного ламаються через притиснення відростків до бугор-
ків ребер. Лінії розривів локалізуються на передніх по-
верхнях відростків, а стиснення — на задніх.
Дужки хребців можуть ушкоджуватися від дії на зону
остистих відростків ззаду. Найчастіше ці переломи роз-
міщуються на межі тіл і дужок з двох боків. Зона розри-
ву міститься на верхній поверхні, а долому — на ниж-
ній. У шийному відділі дужки хребців ушкоджуються
154
при вертикальній дії сили (падіння на голову) з місцем
стикання у тім’яній області.
При падінні на тім’яно-скроневу область голови пере-
ломи частіше виникають з одного боку — в місці з’єд-
нання тіла хребця з дужкою. Лінія розриву міститься на
верхній поверхні, а стиснення — на нижній. При падінні
з місцем стикання у лобній області, перелом виникає у
ділянці корня дужки 2-го шийного хребця. Зона розриву
міститься на нижній поверхні, а стиснення — на
верхній.
У грудному відділі переломи дужок можуть статися
як при згинанні, так і при розгинанні хребтового стовпа.
При згинальному переломі зона розриву міститься на верх-
ній поверхні дужки, а стиснення — на нижній (мал. 8).
Переломи кісток таза
Ушкодження кісток таза можуть утворюватися як
при ударах з різних сторін, так і при стисненні в різних
напрямках.
Удар тупим твердим предметом на ділянці лобкового
симфіза може призвести до неповного або повного його
розриву, а також викликати одинарні, подвійні, осколь-
часті одно- або двобічні переломи верхніх галузок лобко-
вих кісток на ділянці лобкових горбів та схожі переломи
нижніх лобкових гілок. Лінії розривів містяться на внут-
рішніх, а стиснення (долому) — на зовнішніх поверхнях.
Водночас можуть мати місце і конструкційні (непрямі)
переломи на ділянках клубово-лобкових симфізів або
висхідних гілок сідничних кісток. Лінії розриву кон-
струкційних переломів містяться на зовнішньоверхніх
поверхнях, а стиснення — на внутрішньонижніх.
Удар в ділянку крижів ззаду призводить до двобічних
розривів (повних чи часткових) крижово-клубових спо-
лучень; повного чи неповногоу поперекового перелому
крижів, частіше між — другим та третім хребцями з зо-
нами розриву на передніх, а долому — на задніх поверх-
нях. Іноді можуть виникати також вертикальні переломи
крижів через отвори з одного боку.
Удар на ділянці крила клубової кістки викликає обме-
жений осколковий перелом. При цьому зони розриву та
155
додому розміщуються, відповідно, на зовнішній та внут-
рішній поверхнях. При дії ж сили на ділянку клубової
ямки, навпаки, лінія розриву міститься на внутрішній, а
стиснення — на зовнішній поверхні. Удари в зазначені
ділянки можуть спричинити і переломи на відстані
(конструкційні), зокрема розрив крижово-клубового спо-
лучення у місці нанесення удару чи розрив лише перед-
ніх однойменних зв’язок.
Удар в область великого вертлюга стегнової кістки
може призвести до локальних або конструкційних пере-
ломів, серед яких — перелом вертлюжної западини. Як
правило, це косопоперечний — від верхнє-переднього до
заднє-зовнішнього відділу. Нерідко лінія перелому куль-
шової вертлюжної западини переходить на тіло клубової
кістки і далі на сідничну кістку, закінчуючись у її верх-
нього краю. Від вертлюжної западини лінія перелому
може також поширюватись на зовнішню поверхню клу-
бової кістки у поперечному напрямі чи косопоперечно,
на сідничну кістку. Зона розриву міститься на внутріш-
ній поверхні, а додому — на зовнішній.
Окрім прямих переломів, можуть спостерігатися й
конструкційні ушкодження у вигляді прямовисного кра-
йового перелому крижів у місці удару і розривів крижо-
во-клубового сполучення як у вказаному місці, так і з
Протилежного боку, а також переломи гілок лобкових продолжение
–PAGE_BREAK–
кісток або висхідної гілки сідничної кістки з боку удару.
Удари по діагоналі спереду назад чи ззаду наперед
спричиняють переломи, відповідно, у передньому чи зад-
ньому напівкільці таза із значними ушкодженнями на
місці удару.
Стиснення в передньо-задньому або ж задньо-перед-
ньому напрямку викликає у передньому напівкільці част-
ковий чи повний розрив симфіза, переломи верхніх гілок
лобкових кісток поблизу лобкових горбів. Спостерігаю-
ться також ушкодження вертлюжних западин, за яких
зона розриву міститься на зовнішньоверхній поверхні, а
зона стиснення — на внутрішньонижній. Також трапля-
ються одно- або двобічні переломи висхідних гілок лоб-
кових кісток з зоною розриву на внутрішній поверхні, а
долому — на зовнішній; одно- і двобічні переломи ниж-
156
ніх гілок лобкових кісток з такою самою локалізацією
зон розриву та долому; переломи висхідної частини сід-
ничних кісток із зонами розриву на зовнішніх і стиснен-
ня — на внутрішніх поверхнях. У задньому напівкільці
спостерігаються повні чи часткові (тільки передніх
крижово-клубових зв’язок) розриви крижово-клубових
з’єднань. Може також мати місце поперечний перелом
крижів на рівні 2—3-го хребців, а зоною розриву на пе-
редній і долому — на задній поверхні.
При стисненні таза у боковому напрямку механізм і
локалізація переломів залежать від місця прикладання
стискаючої сили. Звичайно на ділянці заднього напівкіль-
ця вони схожі з переломами від ударів на ділянці клубо-
вої ямки, але локалізуються з двох боків. На ділянці пе-
реднього напівкільця механізм переломів та їх розміщен-
ня аналогічні переломам при ударах збоку в область
великого вертлюга стегнової кістки, але локалізуються
вони з двох сторін (мал. 9).
Морфологічні прояви
черепно-мозкової травми
Серед травм мирного часу найбільш поширеними є
ушкодження, спричинені тупими предметами, переважно
— черепно-мозкові. Вони характеризуються різноманіт-
ністю клініки та морфології, часто закінчуються інваліди-
зацією або смертю.
Черепно-мозкова травма (ЧМТ) — це сукупність уш-
коджень м’яких покривів голови, порушення цілісності
кісток черепа, ураження тканини головного мозку, його
оболонок, судин і нервів і внутрішньочерепні кро-
вовиливи. Вона може бути як ізольованою, так і
спричиненою в комплексі з іншими травмами тіла. ЧМТ,
з урахуванням можливої загрози інфікування внут-
рішньочерепного вмісту, поділяються на закриті та
відкриті; відкриті — на проникаючі та непроникаючі.
Закрита ЧМТ — це ушкодження, за якого відсутнє
порушення цілісності покривів голови, або рана м’яких
тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи
кісток склепіння без ушкодження м’яких тканин над
157
ним є закритою ЧМТ. Це — клінічна інтерпретація
Закритої ЧМТ, бо вона враховує можливість інфіку-
вання внутрішньочерепного вмісту при ушкодженні апо-
неврозу.
Відкрита ЧМТ — це рани м’яких покривів голови з
порушенням цілісності апоневрозу або переломи кісток
склепіння з ушкодженням м’яких тканин у цьому місці.
Відкрита ЧМТ без ушкодження твердої мозкової обо-
лонки є непроникаючою. Травма з ушкодженням твердої
оболонки — проникаючою.
Переломи кісток основи черепа належать до відкри-
тих ЧМТ, а переломи з виділенням ліквору з вушного
проходу чи носа — до відкритих проникаючих.
Якщо одночасно ушкоджуються органи черепа, груд-
ної та черевної порожнини або інші топографо-анатоміч-
ні системи в кількох місцях, то йдеться про множинні й
поєднані травми. В результаті дії різних травмуючих
факторів: механічних, термічних, радіаційних, хімічних,
електричних тощо в різних їх комбінаціях, але не менш
як двох, спричиняються комбіновані ушкодження.
Складовими елементами ЧМТ є ушкодження шкіри
(рани, садна, крововиливи), кісток (переломи та тріщи-
ни), розриви оболонок, забої тканини головного мозку,
внутрішні крововиливи.
Рани м’яких тканин голови, спричинені тупими пред-
метами, мають такі самі морфологічні особливості, як і
рани інших частин тіла, за винятком того, що краї їх
можуть бути досить рівними, а кінці майже гострими,
але в глибині їх завжди є неушкоджені перемички
сполучних тканин та волосини.
Найістотнішим питанням при судово-медичній експер-
тизі є визначення механізму травми, складові якого:
деформація, ротація, градієнт тиску і кавітація.
При дії на кістки черепа тупих твердих предметів від-
бувається деформація черепа, внаслідок чого різко зрос-
тає тиск у місці прикладання сили, що супроводжується
руйнуванням тканини мозку.
Ротація — це складні обертальні рухи головного
мозку в 2—3-х площинах водночас, що призводить до
розривів артерій, перехідних вен і нервів.
158
Суть градієнта тиску полягає в утворенні просторо-
во зорієнтованого тиску між місцем прикладання сили і
удару. В ділянці контакту, тиск різко підвищується за
дуже короткий термін, а в місці протиудару, навпаки,
різко знижується. З цим явищем нерозривно пов’язана
кавітація — утворення порожнини (кавітаційних буль-
башок) у зоні протиудару. При цьому виникають значні
руйнування тканин і оболонок мозку. В першу чергу — продолжение
–PAGE_BREAK–
це внутрішньочерепні гематоми (епідуральні, субдураль-
ні, внутрішньомозкові). Вони призводять до стиснення
мозку та розвитку його дифузно-ансональних ушкод-
жень. Зазначені травматичні зміни можуть бути гостри-
ми, підгострими та хронічними. Їх прояв залежить від їх
локалізації, розмірів, а також віку потерпілих.
Внутрішньочерепні крововиливи супроводжуються, як
правило, забоями мозку (кірковими або кірково-підкірко-
вими). Особливо небезпечними є крововиливи просмок-
туючого характеру та поширені крововиливи у стовбур
мозку. Останні можуть бути первинними та вторинними.
Вирішення питання про походження внутрішньостов-
бурових крововиливів (первинних чи вторинних) має
велике значення для судово-медичних експертів, коли
йдеться про юридичну кваліфікацію тяжкості травми та
оцінці її наслідків, а також при розслідуванні «лікар-
ських справ» про своєчасну і спеціалізовану допомогу
хворим з ЧМТ.
Достовірною діагностичною ознакою для диференціа-
ції послідовності і давності вказаних крововиливів є
наявність одночасних морфологічних змін у стовбурі
мозку та серці. При вторинних крововиливах у стовбу-
рові відділи мозку, що, як правило, є ознакою його на-
бряку, спостерігаються екхімози під ендокардом лівого
шлуночка у вигляді плям, смуг, цяток, які локалізуються
на міжшлуночковій перегородці і капілярних м’язах і на-
гадують «плями Мінакова» при гострій втраті крові
(А. С. Лісовий, О. М. Шамаєв, В. А. Шевчук, 1990).
Череп, будучи складною конфігурацією з’єднаних між
собою плоских кісток досить своєрідно реагує на дію
зовнішньої сили. Найчастіше це дістає вияв у переломах
(лінійних — повних і неповних; вдавлених — зокрема
159
терасовидних; дірчастих; осколкових) та розходженні
швів.
Вид, характер та особливості перелому значною мі-
рою обумовлені анатомо-морфологічною будовою, меха-
нізмом травми, індивідуальними особливостями будови
черепа, наявністю і характером захисту голови.
На малюнках 10, 11, 12 наведені основні переломи
кісток черепа, що трапляються найчастіше (за В. Л. По-
повим).
Вважаємо за необхідне підкреслити, що ЧМТ часто є
результатом тяжких злочинів проти життя та здоров’я
людини, тому висновки судово-медичної експертизи
значною мірою можуть допомогти слідству у встановлен-
ні істинної сутності того, що сталося. Вони допомагають
встановити час спричинення ушкоджень, особливості
травмуючого фактора, силу дії, характер і ступінь тяж-
кості ЧМТ тощо.
160
Розділ Х
Транспортна травма
У процесі експлуатації транспорту у людей трапля-
ються несмертельні або смертельні ушкодження, сукуп-
ність яких ноеить назву транспортного травматизму.
Весь транспорт, залежно від сфери його використан-
ня, поділяється на наземний, підземний, повітряний і
водний.
І. Наземний транспорт
1. Колісний:
а) рейковий (потяги залізниці та метро, трамваї);
б) нерейковий (автомобілі, мотоцикли, колісні трак-
тори, велосипеди, гужовий транспорт тощо).
2. Неколісний:
а) гусеничний (трактори, танки, бронетранспортери);
б) негусеничний (сани, ескалатори, ліфти, транс-
портери тощо).
П. Підземний транспорт. Його види залежать від
характеру роботи: це і рейковий — у шахтах і метро, і
колісний — автомашини, трактори, бульдозери, ліфти,
транспортери та ескалатори та ін., що використовуються
в шахтах.
III. Водний транспорт
а) надводний (гвинтомоторний, на підводних кри-
лах, глісерний, на повітряних подушках тощо);
б) підводний (підводні човни, батискафи тощо).
IV. Повітряний транспорт
а) гвинтомоторний (літаки, гелікоптери та ін.);
б) реактивний (літаки, ракети);
в) безмоторний (планери, дельтаплани, повітряні
кулі);
6 9-259
161
г) інші повітроплавні пристосування (парашути
тощо). Транспортною травмою вважається лише
та, що заподіяна під час механічного руху транс-
портного засобу.
Травма кожного з перелічених видів травми спричи-
няє ушкодження, які класифікуються як специфічні, ха-
рактерні або нехарактерні. Специфічні й характерні
ушкодження на одязі чи тілі дають судово-медичному
експерту можливість встановити вид травмуючого транс-
порту та механізм травми.
Ушкодження, специфічні для конкретного виду транс-
портної травми- утворюються у місці контакту частин
транспорту з тілом чи одягом. Вони відбивають форму,
малюнок, розміри певних частин і деталей транспортних
засобів.
Характерні ушкодження — це такі. механізм утворен-
ня яких відповідає механізму й фазам певного виду
транспортної травми.
Ушкодження, не характерні для транспортної травми,
— результат дії будь-якого твердого предмета (синці,
садна, подряпини і т. ін.). До цієї групи належать також
ушкодження, специфічні для інших видів травми (вогне-
пальні, колоті, колото-різані, різані, рубані рани, стран- продолжение
–PAGE_BREAK–
гуляційні борозни тощо).
Найчастіше судово-медичному експерту доводиться
стикатися з травматизмом, пов’язаним з використанням
наземного транспорту, переважно з автомобільним трав-
матизмом.
Автотранспортна травма
Під час виконання судово-медичних експертиз у ви-
падках автотравм судово-медичному експерту доводиться
вирішувати цілу низку питань, що цікавлять слідчі
органи:
— Чи є на тілі загиблої людини ушкодження?
— Чи прижиттєві вони?
— Чи є виявлені ушкодження специфічними й харак-
терними для автотравми?
162
— Який тип автомобіля (вантажний, легковий) спри-
чинив травму, якою його частиною або деталлю травмо-
вано людину? ,
— Яким було взаємне місцеположення постраждало’!
особи та автомобіля у момент зіткнення?
— Чи не було переїзду колесами автомобіля, якими
колесами, через які частини тіла і в якому напрямку?
— Яка послідовність спричинення ушкодження, тобто
який механізм травмування?
— Якщо травма заподіяна в салоні або кабіні автомо-
біля, то на якому місці знаходився постраждалий, чи не
був він за кермом? .
— Наявність в органах і тканинах алкоголю, нарко-
тичних речовин,-ступінь сп’яніння.
Насамперед судово-медичний експерт повинен зроби-
ти кваліфікований і мотивований висновок про причину
смерті, бо в ньому, крім іншого, міститься відповідь на
дуже важливе питання, чи не настала смерть ще до
зіткнення з транспортним засобом — від серцевого на-
паду, крововиливу в мозок тощо.
Щоб вирішити перелічені вище питання, треба мати
чітке уявлення про види автомобільної травми, фази
травмування та механізм утворення ушкоджень у кож-
ній фазі.
А. А. Солохін, А. А. Матишев, В. В. Сафронов, С. 1. Хрис-
тофоров пропонують таку класифікацію авто-травми:
1. Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з
людиною (пішоходом, велосипедистом, мотоциклістом):
а) зіткнення з передньою частиною автотранспорту;
б) зіткнення з боковою частиною автотранспорту;
в) зіткнення з задньою частиною автотранспорту.
2. Травма від переїзду пішохода колесами автомобіля.
Повний переїзд:
а) переднім, заднім чи обома колесами однієї сто-
рони;
б) передніми колесами, задніми колесами, передні-
ми й задніми колесами.
Неповний переїзд:
а) переднім колесом;
163
б) заднім колесом.
3. Травма від випадіння (пасажира, водія) з автомобі-
ля, що рухається:
а) із кабіни автомобіля;
б) із кузова автомобіля (вперед, вбік, назад);
в) від падіння з підніжки автомобіля.
4. Травма від дії внутрішніх частин салону і кузова
автомобіля на пасажира, водія.
а) на водія;
б) на пасажира переднього сидіння;
в) на пасажира заднього сидіння;
г) на пасажирів салону і кузова.
5. Травма від здавлення тіла (пішохода, водія, паса-
жира) між частинами автомобіля й перепонами.
Від здавлення між:
а) двома автомобілями;
б) автомобілем та іншими транспортними засобами;
в) автомобілем 1 нерухомими предметами (стіна,
стовп, паркан);
г) автомобілем і грунтом;
д) частинами автомобіля (дверцятами і рамою); час-
тинами автомобіля і вантажем, що перевозиться.
6. Комбіновані види автомобільної травми:
а) від зіткнення автомобіля, що рухається, з люди-
ною і переїзду її колесом;
б) від падіння людини з автомобіля, що рухається, і
переїзду її колесом;
в) травма водія чи пасажира від дії внутрішніх час-
тин салону автомобіля з наступним випадінням і
переїздом тіла колесами;
г) інші можливі комбінації.
Кожний вид автомобільної травми складається з кіль-
кох послідовних фаз, в результаті чого на тілі та одязі
постраждало’!’ людини утворюються відповідні ушкод-
ження.
Травма від зіткнення автомобіля, що рухається,
з людиною складається з трьох—чотирьох фаз. Перша
фаза — це контакт тіла людини з передньою, боковою
або задньою поверхнею автомобіля. Локалізація ушкод-
жень залежить від типу автотранспортного засобу, а
164
ступінь пошкоджень— від маси й швидкості руху авто-
мобіля.
Якщо відбувається зіткнення з легковим автомобілем,
то у людини, яка перебуває, у вертикальному або близь-
кому до нього стані, зона прикладання сили міститься на
рівні двох гомілок на тій поверхні, з якою відбувся кон-
такт. Травми спричиняє удар бампера, фар, підфарників.
облицювання радіатора, переднього краю капота та ін-
ших деталей. Це можуть бути синці, садна, відшаруван-
ня м’яких тканин у вигляді «кишень», заповнених
кров’ю, переломи кісток. Синці й садна часто мають
форму деталей, від зіткнення з якими вони утворились.
Важливого значення набуває осколковий перелом труб- продолжение
–PAGE_BREAK–
частих кісток (великої гомілкової, стегнової). Осколок
збоку має форму трикутника, основа якого є місцем при-
кладення сили (найчастіше — дія бампера), а вершина
вказує напрямок, в якому рухався автомобіль відносно
тіла постраждало”! людини.
Якщо перший удар нанесено задньою частиною легко-
вого автомобіля, то можуть виникати аналогічні за лока-
лізацією ушкодження, але звичайно менш значні, тому
що швидкість, а отже, й кінетична енергія транспортно-
го засобу, що рухається назад, набагато менша. Через
це замість бампер-перелому частіше спостерігається по-
перечний або косопоперечний перелом через зсув верх-
ньої частини кістки. При ударі боковою поверхнею лег-
кового автомобіля сила діє по дотичній, тому в місцях
контакту з боковими поверхнями переднього, заднього
крила або дверцят, виникають садна та синці.
Часто при ударі тіло обертається навколо своєї верти-
кальної осі на 90°—180°. При фіксованій стопі можуть
статися гвинтоподібні переломи діафізів гомілкових і
стегнової кісток і розриви бокових зв’язок колінного суг-
лоба. Крім уже названих ушкоджень, за рахунок великої
маси та швидкості травмуючого автозасобу, спостеріга-
ється явище загального струсу тіла у вигляді надривів І
розривів внутрішніх органів та утримуючого їх зв’язко-
вого апарату.
При зіткненні вантажного автомобіля з пішоходом зо-
ні контакту розміщується значно вище — від стегон до
165
верхньої частини тулуба. Бампер-перелом локалізується
на рівні середини або верхньої третини стегна (мал. 13).
Область таза і тулуб ушкоджуються бампером, облицю-
ванням радіатора та фарами. Передній край капота, за-
лежно від поверхні контакту, спричиняє ушкодження ло-
паток, плечей, грудини, ребер і хребта. Якщо контакт з
краєм капота не вище плечового пояса, то за рахунок
інерції може мати місце надмірне розгинання хребта у
шийному відділі з переломами хребців і ушкодженням
спинного мозку. При цьому голова може вдаритись об
верхню частину капота і теж отримати ушкодження.
Вантажівки мають значно більшу масу, ніж легкові
автомобілі, і тому ушкодження кісток, тканин і органів
теж будуть більш тяжкими. Зіткнення вантажного авто-
мобіля з пішоходом спричиняє масивні крововиливи, ве-
ликі садна, осколкові переломи кісток таза і лопаток,
численні прямі й непрямі переломи ребер по трьох-чоти-
рьох лініях, ознаки загального струсу у вигляді числен-
них значних ушкоджень внутрішніх органів і зв’язкового
апарату.
Отжві у фазі зіткнення автомобіля з пішоходом
ушкодження виникають від удару частинами автотранс-
порту та загального струсу.
Ушкодження, специфічні для зіткнення з автотранс-
портним засобом, в основному утворюються на шкірі
постраждало’! людини. Це відбитки, у вигляді крововили-
вів чи саден, бампера, отвору для заводної ручки, візе-
рунка облицювання радіатора, номерного знака, фар і
підфарників, заводських емблем тощо. При дотичному
зіткненні — це сліди дії підніжок, дзеркал заднього виду,
виступаючих ручок дверцят, крюків, що утримують бор-
ти, бокових планок-накладок на бортах, виступаючих га-
йок, болтів і додаткових оздоблень.
Іноді саме відбитки додаткових оздоблень дозволяють
встановити конкретний автомобіль. Специфічним є бам-
пер-перелом трубчастих кісток гомілки або стегна.
Оскільки при зіткненні тіла з передньою чи задньою по-
верхнями легкового автомобіля центр ваги тіла потерпі-
лої людини (крім дітей) знаходиться вище місця первин-
ного контакту, сила інерції кидає тіло на капот, лобове
166
скло, дах салону чи кришку багажника і заднє скло ав-
томобіля. Це друга фаза зіткнення автомобіля з пішохо-
дом. Ушкодження, що при цьому виникають, локалізу-
ються на поверхні тіла, центра ваги (спина, лікті, плечі,
голова). У цій фазі від удару об капот можуть утвори-
тися численні прямі (в місці удару) та конструкційні (на
відстані від місця удару) переломи ребер, лопаток,
остистих відростків, хребта, кісток таза з масивними
крововиливами у м’які тканини. На голові часто виника-
ють лінійні подряпини чи навіть рани від дії осколків
скла; садна, забиті рани, лінійні або осколкові переломи
кісток черепа — від удару об капот або скло. Зрідка,
якщо голова вдаряється, наприклад об гайку склоочис-
ника, виникають вдавлені або дірчасті переломи кісток
склепіння черепа. Зовнішні ушкодження голови часто
супроводжуються закритою та відкритою черепно-мозко-
вою травмою з крововиливами під оболонки мозку, в йо-
го шлуночки, з осередками забою відповідно до місця
прикладання сили і на протилежному боці (протиудар),
або навіть значним руйнуванням тканини мозку.
Ушкодження при закиданні тіла на автомобіль вини-
кають внаслідок удару об поверхні автомобіля і загаль-
ного струсу.
При зіткненні вантажного автомобіля з пішоходом чи
легкового — з дитиною, тобто коли центр ваги
міститься на рівні або вище місця первинного контакту,
цієї фази в механізмі травми не спостерігається. Тре-
тьою фазою при зіткненні людини з передньою чи зад-
ньою частинами легкового автомобіля є ковзання тіла по
капоту або кришці багажника і падіння на дорожнє по-
криття чи грунт. Оскільки капот і кришка багажника
мають досить рівну, гладку поверхню, ковзання по них,
як правило, пошкоджень не викликає. При зіткненні з
легковим автомобілем людина падає і найчастіше продолжение
–PAGE_BREAK–
вдаряється головою та протилежною первинному удару
поверхнею тіла, тобто має місце обертання навколо го-
ризонтальної осі тіла. Тож синці та садна від удару об
дорожнє покриття виникають на передніх поверхнях го-
лови, тулуба й кінцівок, якщо первинний удар пішоходу
прийшовся ззаду. На протилежну місцю удару поверхню
167
тіло падає і після зіткнення з вантажним автомобілем,
автобусом або тролейбусом, але без обертання навколо
горизонтальної осі. Крім зовнішніх ушкоджень, може
статися й загальний струс.
Нарешті, після падіння тіла на покриття дороги або
грунт може відбутися ковзання тіла, внаслідок чого
утворюються великі садна відкритих частин тіла з чис-
ленними паралельними подряпинами на поверхнях са-
ден. Ці подряпини відповідають напрямку ковзання вка-
заних частин тіла по нерівній поверхні.
Травма від переїзду колесом автотранспорту
інколи спостерігається як самостійний вид автотравма-
тизму, наприклад, коли иеушкоджена людина внаслідок
алкогольного (наркотичного) сп’яніння або якогось гост-
рого захворювання лежить на шляху автомобіля, що ру-
хається. В інших випадках переїзд є продовженням яко-
гось виду автотравми— переїзд через лежаче тіло після
зіткнення та відкидання.
Цей вид автотравми теж складається з кількох фаз.
Перша фаза — це контакт/колеса автомобіля, що руха-
ється, 3 тілом людини. Фактично це удар, внаслідок чого
утворюються ушкодження шкіри у вигляді синців або са-
ден. Від удару тіло посувається вперед (друга фаза),
треться об дорожнє покриття, і при цьому утворюються
садна й подряпини на нижній поверхні тіла і сліди тертя
на одязі чи взутті. Ознаки тертя більш виражені при пе-
реїзді легковими автомобілями, бо їх колеса мають мен-
ший діаметр, через що не відразу накочуються на тіло.
При накочуванні колеса на тіло має місце його тертя
об шкіру, а також стискання у зоні зчеплення та розтяг-
нення — перед колесом. Під час здавлювання колесом
відбувається відшарування шкіри, роздавлювання під-
шкірної клітковини, м’язів, внутрішніх органів і перело-
ми кісток. На відстані перед колесом шкіра перерозтягу-
ється, що викликає розтріскування епідермісу або навіть
надриви шкіри. Внутрішні органи зміщуються і силою
тиску зсуваються у бік руху колеса, іноді видавлюючись
через розриви м’яких тканин і шкіри або через природні
отвори (ротова порожнина, пряма кишка, піхва).
168
На шкірі від тиску колеса досить часто утворюється
відбиток малюнка протектора у вигляді візерунчастих
крововиливів відповідно до заглибин протектора (нега-
тивний відбиток) або як нашарування бруду з опуклих
частин протектора (позитивний відбиток). Візерунок
протектора — специфічна ознака переїзду колесом.
Наприкінці перекочування колесо ніби зіскакує з тіла, і
тому ушкодження тканин і органів у цій зоні менші по-
рівняно із зоною накочування, У цей момент тіло може
відштовхуватись назад з тертям його нижньої поверхні
об дорожнє покриття. Крім того, тертя може тривати і
внаслідок волочіння тіла після переїзду. Залежно від ха-
рактеру дорожнього покриття, одягу постраждалого й
тривалості волочіння можуть утворитись садна, рани і
навіть — стирання кісток.
Значно частіше трапляється переїзд колесами ван-
тажного автотранспорту. Це обумовлено тим, що у су-
часного легкового автомобіля дуже низько розміщуються
нижні краї передніх крил, нижній край бампера і малий
кліренс. Краї цих деталей упираються в тіло лежачої лю-
дини, і автомобіль штовхає її впродовж кількох метрів.
При цьому на нижній поверхні тіла утворюються потер-
тості одягу й великі садна. Сучасні бампери виготов-
ляють з пластичних матеріалів, тому при стиканні з ті-
лом вони часто ламаються, і їх гострі краї спричиняють
ушкодження м’яких тканин, схожі на колоті та різані рани.
Слід переїзду — це обмежена смуга здавлювання тіла
між колесами та дорожнім покриттям або грунтом.
Ушкодження у смузі переїзду залежать від маси автомо-
біля, характеру дорожнього покриття, від того, якою по-
верхнею звернута постраждала людина до колеса, через
яку частину тіла і як переїздить автомобіль — одним чи
спареними колесами тощо. Переїзд через голову звичай-
но супроводжується деформацією, залежно від пози — у
передньо-задньому або боковому напрямку. Сплощення
обумовлене багатоосколковим переломом кісток черепа
та руйнуванням тканини головного мозку, який може
видавлюватись через розриви м’яких покривів голови
або природні отвори.
169
Переїзд через грудну клітку викликає численні оскол-
кові переломи ребер по трьох, чотирьох лініях, переломи
грудини і, можливо, переломи ключиць. Усі ці ушкод-
ження утворюються при переїзді через грудну клітку лю-
дини, що лежить на спині. Коли ж автомобіль переїздить
людину, яка лежить на шляху грудьми й животом, то
ключиці й грудина можуть залишатися неушкодженими,
а спостерігаються осколкові переломи лопаток, переломи
хребта або тільки остистих відростків у смузі переїзду.
Остисті відростки мають косопоперечну лінію перелому,
причому скіс спрямований у бік руху колеса, тобто зза-
ду наперед для нормального анатомічного положення
вертикально стоячої людини.
Переїзд через живіт спричиняє розриви внутрішніх
органів — печінки, підшлункової залози, нирок, селезін-
ки, вцфив брижі тонкого кишечника та розриви петель продолжение
–PAGE_BREAK–
кишечника. При переїзді через верхній відділ живота
можливий повний.розрив печінки та підшлункової зало-
зи внаслідок притискування цих органів до хребта- Час-
тини зруйнованих органів грудної або черевної порож-
нин через розриви діафрагми можуть видавлюватись,
відповідно, у черевну чи грудну порожнини або через
розриви шкіри — назовні.
Переїзд кінцівок супроводжується відшаруванням
шкіри, ушкодженням м’язів аж до розміжчення та оскол-
ковими переломами трубчастих кісток.
Переїзд через тазову область часто призводить до
розривів сполучень кісток та осколкових переломів са-
мих кісток. Переломи кісток таза можуть супроводжува-
тись розривами промежини, сечового міхура та матки,
особливо у вагітних жінок.
Інколи автомобіль переїжджає лежачу людину
вздовж, що викликає ушкодження двох—трьох ділянок
тіла.
Всі зазначені ушкодження можуть бути значно мен-
шими, якщо має місце переїзд легковим автомобілем,
або якщо тіло лежало на м’якій поверхні (пісок, пухкий
грунт і т. ін.).
Травма від випадіння пасажира (водія) з автомо-
біля, що рухається. Виокремлюють три види випадіння,
170
котрі відрізняються один від одного локалізацією й ма-
сивністю ушкоджень.
Пасажири випадають, головним чином, з кузовів ван-
тажних автомашин, причому частіше — у сільській міс-
цевості, де водії більшою мірою ігнорують правила руху
та перевезення пасажирів.
Випадіння може бути вперед, назад і вбік. Випадіння
вперед трапляється при різкому гальмуванні автомобіля,
що рухається. Випадає пасажир, який стоїть біля кабіни.
У цьому процесі можна виокремити три фази: а) удар об
кабіну і капот автомобіля; б) удар об дорожнє покриття;
в) ковзання по дорозі чи грунту. В кожній з перелічених
фаз виникають ушкодження.
У першій фазі, після різкого зменшення швидкості ав-
томобіля, тіло людини, яка знаходиться в кузові, продов-
жуючи рухатись за інерцією, натикається на передній
борт і кабіну, вдаряючись об них передніми поверхнями
нижніх кінцівок, передньою поверхнею таза та живота.
Потім тіло і голова нахиляються вперед, ноги відрива-
ються від підлоги кузова і піднімаються, тіло ковзає по
кабіні, лобовому склу та капоту. Ушкодження, що утво-
рюються на передній поверхні, спричинені ударом та
тертям об зазначені частини автомобіля, а особливо —
об виступаючі деталі, такі як металічна решітка вікна
заднього виду, край водозливного жолоба на передній
поверхні кабіни, склоочисники, гаки, котрі утримують
капот, і т. ін. Зовні це дістає вияв у вигляді саден, по-
дряпин і синців, які містяться на передніх поверхнях об-
личчя, грудної клітки, живота, таза й нижніх кінцівок.
Коли голова торкається дорожнього покриття, відбува-
ється поворот тіла навколо горизонтальної осі і воно
вдаряється об грунт задньою поверхнею.
Крім зовнішніх ушкоджень, у першій і другій фазах
виникають ушкодження внутрішніх органів як наслідок
ударів і загального струсу тіла. При ударі головою об
тверде покриття виникають лінійні, осколкові переломи
кісток склепіння черепа, а інколи — й кільцеподібні
переломи основи черепа з входженням шийного відділу
хребта у черепну порожнину. Якщо потерпілий ударя-
ється об землю потилицею чи обличчям, хребет у
171
шийному відділі надмірно згинається або розгинається,
внаслідок чого виникають переломи окремих хребців
(частіше 6—7-го) з ушкодженням спинного мозку. Го-
ловний мозок і його оболонки ушкоджуються як у зоні
удару, так і в зоні протиудару. Загальний струс тіла
дістає вияв в ушкодженні внутрішніх органів та їх зв’яз-
кового апарату.
Аналогічні механізми утворення ушкоджень мають
місце також при випадінні через задній борт (за різкого
збільшення швидкості) або через боковий борт — при
крутому повороті автомобіля. Через те, що борти зви-
чайно нижчі за кабіну, поворот тіла навколо горизон-
тальної осі може статися ще в повітрі, але тіло
вдаряється об дорожнє покриття протилежною стороною
чи боком.
Після падіння з кузова потерпіла людина може ковза-
ти по дорожньому покриттю, і при цьому виникають
значні потертості одягу, взуття, а також садна й подря-
пини шкіри. Крім того, через лежаче тіло можуть ще й
переїхати колеса автомобіля.
Випадіння з кабіни вантажного автомобіля чи з сало-
ну легкового автомобіля у першій фазі може супрово-
джуватись ударами об частини транспорту, найчастіше
— об дверцята й підніжку, потім відбувається удар об
дорожнє покриття чи грунт. Тіло, що вицало з автомобі-
ля, може ще котитись або тягтися по дорожньому по-
криттю, при цьому утворюються ушкодження.
Травма внаслідок падіння з підніжки автомобіля трап-
ляється дуже рідко -— у випадку, коли людина їде, сто-
ячи на підніжці вантажного автомобіля, і зривається при
різкому повороті. Процес травмування має дві або три
фази. У першій фазі потерпіла особа може отримати
удар переднім краєм кузова в бік або спину, внаслідок
чого утворюються вертикальні ушкодження у вигляді
смугоподібного синця, можливо — з прямими перелома-
ми ребер, особливо, якщо удар завдається кутом кузова.
Потім /відбувається падіння з ударом об грунт чи до-
рожнє покриття, і нарешті — ковзання або кочення по продолжение
–PAGE_BREAK–
твердому покриттю. Першої фази може не бути. Ушкод-
ження у кожній фазі відповідають вищенаведеним.
172
Травма від дії на пасажира і водія внутрішніх
частин салону, кабіни та кузова. Цей вид автотравми
складається з двох типових фаз: а) зіткнення тіла з час-
тинами салону, кабіни, кузова автомобіля; б) притис-
кування тіла частинами салону, кабіни, вантажем, що
змістився.
Спостерігається цей вид автотравми досить часто: ко-
ли стикаються два автомобілі, коли автомобіль стикаєть-
ся з нерухомою перепоною, коли автомобіль переверта-
ється на шляху або падає з висоти.
Травми, отримані у салоні чи кабіні, досить різнома-
нітні, їх вид залежить від швидкості автотранспортних
засобів під час зіткнення, особливостей конструкції са-
лону або кабіни, місцезнаходження — у салоні чи кабіні
постраждало’!’ особи. Найбільшою мірою ушкоджуються
голова, грудна клітка, коліна, стопи, вертлюжні запади-
ни, голівки стегнових кісток тощо. У водія грудна клітка
притискається до рульового колеса, внаслідок чого в її
нижньому відділі ламаються ребра по дузі, яка
відповідає нижньому краю руля, ушкоджуються легені, а
іноді також — печінка та селезінка. Центральною части-
ною руля ламається грудина і ушкоджується серце. Від
дії педалей можуть ушкоджуватись стопи, а від удару об
панель для приладів ламаються надколінки, вертлюжні
западини з вивихами голівок стегнових кісток.
Голова водія найчастіше ушкоджується від удару об
дах салону чи кабіни і рідше —об лобове скло. У паса-
жира переднього сидіння грудна клітка вдаряється об
панель, а голова часто пробиває лобове скло, внаслідок
чого на шкірі обличчя утворюються подряпини і рани від
розбитого скла. В ранах інколи знаходять дрібні частки
скла. Надколінки і вертлюжні западини ушкоджуються
від ударів колінами об панель. Крім того, досить часто
спостерігаються зовнішні ушкодження верхніх кінцівок
від ударів об внутрішні поверхні дверцят, причому у во-
дія більше страждає ліва, а у пасажира — права рука. У
першій фазі від ударів об руль фіксованих рук у водія
з’являються переломи й вивихи фаланг, частіше — пер-
ших пальців, переломи кісток п’ястків і передпліччя.
173
Наслідками загального струсу організму є розриви
внутрішніх органів та надриви зв’язкового апарату. При
зіткненні з перепоною, від різкого згинання хребта у
шийному відділі можуть зламатися хребці й ушкодитись
спинний мозок. Подібні ушкодження виникають і при
ударі ззаду одного автомобіля іншим, але в цьому випад-
ку переломи хребців обумовлені надмірним розгинанням
хребта у шийному відділі, здебільшого за відсутності під-
голівників. Пасажири заднього сидіння у першій фазі
отримують ушкодження від ударів об спинки передніх
сидінь та дверцята. Взагалі ушкодження пасажирів зад-
нього сидіння менш значні, ніж у водія і, особливо, у
пасажира переднього сидіння.
Друга фаза — це стискання водія чи пасажира части-
нами деформованого салону, зміщеними двигуном, сидін-
ням», задньою стінкою кабіни та багажника, а також
сторонніми предметами, то знаходились у салоні чи
кабіні автомобіля. Здавлюванням спричиняються пере-
ломи кісток скелета, ушкодження внутрішніх органів,
асфіксія.
Ушкодженнями водія та пасажирів можна визначити
напрямок удару при зіткненні автомобіля з перепонами.
Виявлений зв’язок ушкоджень з дією окремих деталей
салону чи кабіни дозволяє визначити місце кожного
постраждалого в автомобілі.
Різноманітні ушкодження пасажирів кузова автомобі-
ля в основному залежать від характеристик вантажу та
його розміщення відносно пасажирів.
Травма від здавлювання тіла пішохода, водія, па-
сажира. Цей вид автотравми зустрічається досить рідко.
Здавлювання пішохода відбувається при притисканні
його автомобілем, частіше — вантажним, до стіни, стов-
па, дерева, паркана. Водій інколи стискається між двома
автомобілями, один з яких рухається, наприклад при
об’їзді автомобіля, з якого виходить водій, іншим автомо-
білем. Пасажир кузова може бути притиснутий ванта-
жем. що перевозиться. Крім того, і водій, і пасажир мо-
жуть бути стиснуті частинами автомашини при перевер-
танні останньої.
174
Теоретично можна виокремити дві фази цього виду
автотравми — удар і здавлювання, але друга фаза зви-
чайно викликає настільки значні ушкодження, що роз-
різнити фази за морфологією ушкоджень неможливо.
Локалізація ушкоджень залежить від типу автомобіля,
який придавив людину (вантажний чи легковий); пози, в
якій перебував потерпілий до зіткнення (стояв, сидів,
лежав); від того, якою частиною автомобіля він притис-
нутий (бампером, заднім бортом, боковою поверхнею
тощо) і до якого предмета (стіни, Іншого бампера, стов-
па тощо).
Здавлювання тіла автомобілем спричиняє масивні й
тяжкі ушкодження — великі крововиливи або садна, пе-
реломи кісток, розриви внутрішніх органів, часто сплю-
щення окремих частин (голови, грудної клітки, таза).
Іноді трапляється повне відділення кінцівок, наприклад
при здавлюванні між двома бамперами.
Розпізнавання комбінованих автотравм полягає у
встановленні комбінацій видів, кількості фаз і механізмів
утворення ушкоджень.
Кваліфіковано виконана судово-медична експертиза продолжение
–PAGE_BREAK–
автомобільної травми потребує обов’язкового виконання
таких дій:
1) вивчення обставин справи конкретного випадку та
протоколу огляду місця події;
2) ретельне дослідження одягу і взуття постраждало’!
людини, зовнішнє та внутрішнє дослідження тіла з
обов’язковим додатковим розтином по., задніх поверхнях
тулуба і кінцівок;
3) виділення кісток і дослідження їх переломів;
4) встановлення частини автомобіля або деталей,
якими спричинено кожне ушкодження, і можливого ме-
ханізму його утворення;
5) групування ушкоджень за предметами, що їх
спричинили, механізмом і послідовністю їх утворення;
6) формулювання висновків щодо можливості утво-
рення груп ушкоджень у конкретних фазах та видах ав-
томобільної травми;
7) формулювання висновків щодо можливості травму-
вання людини конкретним автомобілем та утворення
175
ушкоджень за обставин, встановлених слідчими орга-
нами.
У межах своєї компетенції судово-медичний експерт
відповідає на інші запитання, поставлені слідчими орга-
нами.
Мотоциклетна травма
Сукупність ушкоджень, які виникають у водія мото-
цикла або моторолера, пасажира чи пішохода і пов’язані
з рухом цього виду транспорту, носить назву мото-
травми.
Виокремлюють такі види мототравми:
а) при зіткненні мототранспорту з пішоходом;
б) при переїзді людини мотоциклом;
в) при падінні з мотоцикла;
г) при зіткненні мотоцикла з іншим транспортним за-
собом, що рухається;
д) при зіткненні мотоцикла з нерухомою перепоною;
е) при перекиданні мотоцикла.
В. І. Кононенко і М. М. Тагаєв виділяють ще варіан-
ти і підваріанти мототравми залежно від місця контакту
мототранспорту з людиною відносно її центру ваги і по-
довжньої осі.
У кожному виді мототравми за аналогією з автотрав-
мою можна виділити дві—три фази (А. В. Пермяков):
а) удар частинами (об частини) мотоцикла чи ко-
ляски;
б) удар об дорожнє покриття або перепону;
в) ковзання чи кочення по дорозі.
При зіткненні мотоцикла з пішоходом має місце удар
виступаючими частинами першого: колесом; крилом ко-
леса по гомілці на різних рівнях; фарою і кермом у зо-
нах таза, крижів або живота; підніжкою мотоцикла чи
коляски — на рівні гомілки. Отже, всі ушкодження від
удару мотоциклом локалізуються у зонах нижньої поло-
вини тіла постраждало!’ особи. Первинний удар може
супроводжуватись утворенням саден, синців, ран на сто-
роні контакту з частинами мотоцикла. Відповідно до зов-
нішніх ушкоджень утворюються масивні крововиливи у
м’які тканини, поперечні або осколкові переломи кісток
176
гомілки, стегна, переломи кісток таза, розриви внутріш-
ніх органів.
Якщо первинний удар був нанесений нижче центра
ваги потерпілого, тіло відхиляється, відповідно, вперед,
назад або вбік, ковзає по колясці, після чого падає
на дорожнє покриття. У разі коли первинний удар нане-
сено вище центра маси, тіло відкидається на дорожнє
покриття.
Від цього удару утворюються ушкодження верхньої
половини тіла — голови, грудної клітки, живота. Удар
головою може спричинити садна або крововиливи у
м’які тканини, лінійні, вдавлені, осколкові переломи кіс-
ток черепа, забої мозку, відповідно до зон удару та про-
тиудару. Крім того, часто спостерігаються переломи ре-
бер і ознаки загального струсу.
Впавши на дорогу, тіло людини може ковзати по її
поверхні, в результаті чого утворюються садна, подряпи-
ни шкіри та потертості одягу і взуття.
Переїзд через тіло людини, за даними А. В. Пермяко-
ва, зустрічається рідко через конструктивні особливості
мотоцикла. Інколи трапляються випадки переїзду через
дітей. Лише переїзд через область живота або грудної
клітки дитини може спричинити переломи ребер та
ушкодження внутрішніх органів зі смертельними наслід-
ками. Переїзд же кінцівок, навіть у дітей, як правило,
супроводжується лише ушкодженням м’яких тканин у
вигляді саден і крововиливів. Переїзд мотоциклом чи мо-
тотранспортом тулуба дорослої людини практично не
зустрічається, за винятком переїзда колесом коляски,
але смертельних наслідків це за собою не тягне.
При падінні з мотоцикла найбільшою мірою страждає
водій. У першій фазі спостерігаються характерні і навіть
специфічні ушкодження, котрі локалізуються у зоні про-
межини внаслідок удару об бачок для пального і фару.
Від удару об руль, двигун, бачок ушкоджуються передні
й передньо-внутрішні поверхні нижніх кінцівок. У цій
фазі трапляються переломи лобкових, стегнових і гоміл-
кових кісток. Далі водій мотоцикла, внаслідок інерції,
викидається у напрямі руху мотоцикла, падаючи на до-
рожнє покриття (друга фаза). Від удару об тверде по-
177
криття виникають переломи кісток мозкового та лицево-
го черепа з ушкодженням головного мозку, іноді — пе-
реломи хребців у шийному відділі, переломи ребер і у-
шкодження рук. Внаслідок загального струсу і локаль-
них ударів ушкоджуються внутрішні органи грудної продолжение
–PAGE_BREAK–
клітки й живота. Таким чином, у водія ушкоджуються і
нижня, і верхня половини тіла.
У пасажира заднього сидіння також спостерігаються
ушкодження голови, грудної клітки, живота, верхніх і
нижніх кінцівок. На відміну від нього, у пасажира ко-
ляски нижні кінцівки звичайно залишаються неушкод-
женими.
При зіткненні мотоцикла з автотранспортом, що руха-
ється, або з нерухомими перепонами (стовп, стіна, пар-
кан) у водія і пасажира виникають ушкодження тих
самих зон і частин тіла, що й при падінні з мотоцикла,
тільки більшість з них утворюються при ударі об части-
ни автотранспорту чи поверхню нерухомого предмета. У
випадках зіткнення з транспортом, що рухається, часто
виникають додаткові ушкодження від переїзду тіла
потерпілого.
іЇри перекиданні мотоцикла ушкодження у мотоцик-
ліста від контакту з деталями і частинами мотоцикла ло-
калізуються на нижніх кінцівках, причому значною
мірою на тій нозі, у бік якої падає мотоцикл. Ушкоджен-
ня від удару об грунт або дорожнє покриття утворюють-
ся на голові, тулубі і кінцівках — поверхнях, які контак-
тують з дорогою. Деякі ушкодження є результатом здав-
лювання тіла між твердим дорожнім покриттям і
частинами перекинутого мотоцикла. Характерними при
перекиданні мотоцикла є опіки другого, а іноді й третьо-
го ступеня на внутрішніх поверхнях гомілок від прити-
скання до розігрітого двигуна.
Травма від дії гусеничного транспорту
Пошкодження гусеничним транспортом є, найчасті-
ше, сільськогосподарською або військовою травмою.
Травма від гусеничного транспорту може статися в
результаті:
1) зіткнення з пішоходом;
178
2) переїзду через тіло лежачої людини.
Процес травмування становлять або всі, або кілька
таких фаз:
а) первинний удар передньою, задньою поверхнею
або гусеницею;
б) відкидання по ходу руху транспорту з ударом об
грунт;
в) переїзд через тіло;
г) волочіння тіла по грунту.
Найбільше судово-медичне значення для діагностики
гусеничної травми має переїзд через тіло чи його части-
ни, бо на шкірі залишаються специфічні ушкодження —
паралельні суцільні або переривчасті садна у вигляді
прямокутників, розташовані на однаковій відстані одне
від одного. Вони є наслідком дії грунтозачепів траків, з
яких складається гусениця. У деяких випадках гусениці
можуть ковзати по тілу, залишаючи великі садна, на-
приклад, якщо людина лежить у борозні, через яку пере-
їжджає трактор. Коли людина лежить на дорозі чи щіль-
ній поверхні грунту, переїзд через тіло спричиняє чис-
ленні осколкові переломи кісток і значні ушкодження —
аж до повного роздавлювання внутрішніх органів.
Рейкова травма
Сукупність ушкоджень, що виникають у людини вна-
слідок експлуатації рейкового транспорту, відноситься
до рейкової травми. Цей вид травми включає залізнич-
ну, трамвайну, травму в метро. До нього може бути від-
несена також травма у шахті чи на будівництві, пов’яза-
на з механізмами, що рухаються по рейках.
Найчастіше судово-медичному експерту доводиться
стикатися із залізничною травмою, яка може бути
наслідком:
а) зіткнення пішохода із залізничним транспортом,
що рухається;
б) переїзду людини колесами залізничного транс-
порту;
в) падіння з залізничного транспорту, що рухається;
г) удару людини, що рухається на залізничному
транспорті, об нерухомі предмети;
179
д) здавлювання частин тіла між вагонами;
е) придавлювання людини частинами залізничного
транспорту до нерухомих споруд;
є) травмування всередині залізничного транспор-
тного засобу, що рухається, під час катастроф;
ж) комбінації окремих видів залізничної травми, на-
приклад — зіткнення людини із залізничним
транспортом, що рухається, з наступним падін-
ням тіла на рейки та переїздом колесами.
. Залізнична травма — це найчастіше нещасний ви-
падок або самогубство. Здавлювання між вагонами, при-
давлювання до нерухомих споруд чи удар об нерухомі
предмети трапляється переважно зі зчіплювачами ваго-
нів та іншими робітниками залізниць, внаслідок пору-
шення правил безпеки праці.
У кожному виді залізничної травми можна виокреми-
ти такі самі фази, що и при автотравмі. Так, при зіт-
кненні людини з поїздом мають місце: первинний кон-
такт з частинами поїзда, відкидання потерпілого вперед
чи вбік, падіння на залізничне полотно або насип, ков-
зання та кочення по шпалах або покритому гравієм на-
сипу. У кожній фазі утворюються ушкодження, серед
яких можуть бути характерні й навіть специфічні.
Специфічним при залізничній травмі вважається слід
на тілі від переїзду колесами, що відбиває особливості
будови коліс поїзду транспорту та головки рейки. Цей
слід складається з кількох елементів. У зоні стискання
тіла між головкою рейки і поверхнею колеса утворюють-
ся смуги давлення: на верхній поверхні тіла — від коле-
са, а на нижній — від рейки. По внутрішній поверхні
головки рейки рухається гребінь колеса, призначення продолжение
–PAGE_BREAK–
якого — утримувати поїзд на рейках.
Ножице подібна дія цього гребеня (реборди) і внутріш-
ньої поверхні головки рейки призводять до розділення ті-
ла чи окремих його частин. Якщо гребінь на ділянці, де
лежить тіло, не щільно прилягав до головки рейки, пов-
ного розділення може не бути. У таких випадках зберіга-
ється шкіра з розривами, які утворюються впоперек сму-
зі тиску (внаслідок перерозтягнення). М’які тканини,
внутрішні органи, а також кістки в зоні тиску розчавлю-
180
ються. На ділянці тіла, на яку накочується колесо, шкі-
ра, силою тиснення й тертя, відтягується і притискуєть-
ся до поверхні головки, утворюючи впродовж 2,5—5 см
зону защемлення (первинний щипок). За цією ознакою
можна розпізнати, з якого боку щодо тіла, рухався
транспорт.
Якщо тіло розділене гребенем колеса, то по краю лінії
розриву шкіри мають місце кутоподібні клапті, верхівки
яких вказують напрямок руху колеса. Від тертя об внут-
рішню та зовнішню поверхні колеса утворюються смуги
тертя на шкірі, що виглядають як великі садна, ширина
яких зменшується від початку до кінця зони контакту з
колесом. Сукупна ширина ушкодження від дії колеса,
утвореного на верхній поверхні тіла, 12—15 см, а від дії
головки рейки — 7—7,5 см. Ця особливість допомагає
визначити, якою поверхнею тіла постраждала людина
лежала на рейці, а якою була звернута догори.
Пошкодження у зоні перекочування коліс внаслідок
зсаднення шкіри і руйнування м’яких тканин, внутріш-
ніх органів та кісток має форму перевернутої трапеції з
широкою верхньою основою та вузькою — нижньою.
Зовні сліди здавлювання та тертя мають вид «пергамент-
них плям» — саден жовто-бурого кольору. Часто одяг і
шкіра потерпілого, особливо у зонах тертя, забруднені
чорною масною речовиною.
Якщо тіло, що лежить на колії, зачіпляється висту-
паючими вниз деталями, то воно може тягнутися по хо-
ду руху потягу, іноді — на значну відстань, отримуючи
тяжкі ушкодження від ударів об рейки, гравій і т, ін.
Травма пасажира всередині вагона, що рухається,
при раптовій зупинці або перекиданні вагона є наслідком
ударів об деталі інтер’єру вагону — найчастіше це краї
столиків, полиць, підлога тощо.
Методики дослідження та оцінки ушкоджень, які
утворюються при рейковій травмі, такі самі, як і при
експертизах інших видів дорожньо-транспортних травм.
Авіаційна травма
Під авіатравмою розуміють сукупність ушкоджень,
що виникають у членів екіпажу, пасажирів, технічного
181
персоналу та інших осіб у процесі експлуатації літаль-
них апаратів.
Умовно, за місцем спричинення, авіатравми можна
поділити на чотири групи:
І) травма у літальному апараті в повітрі;
2) травма при падінні літального апарата на землю;
3) травма на землі всередині літального апарата;
4) травма людини на землі поза літальним апаратом.
За обставинами травми у кожній з груп виокремлю-
ється кілька підгруп.
У повітрі літальні апарати можуть зіткнутися з інши-
ми об’єктами, як рукомими, так і нерухомими. Рухомі
об’єкти — це інші літаки, літальні кулі, планери, дель-
таплани, парашути і навіть птахи. Нерухомі предмети —
аерозонди, телевізійні вишки. Труби промислових об’єк-
тів, висотні будинки, гори тощо. Під час зіткнення може
бути втрачене ‘управління літальним апаратом, що тягне
за собою його падіння, або статися пошкодження, що
викликають вибух, пожежу, отруєння. Все це часто є
результатом простої несправності літака. Зіткнення у по-
вітрі 3 Іншими об’єктами особливо небезпечно для неве-
ликих військових або навчальних літаків, бо це може ви-
кликати їх розгерметизацію й значні пошкодження, котрі
виключають можливість подальшого, польоту і потребу-
ють катапультування льотчика.
На землю літаки падають частіше при зльоті або по-
садці, але падіння відбувається і з великої висоти. При
цьому пошкодження є результатом або лише падіння лі-
така, або ще й вибуха та пожежі. Під час перебування
літака на землі екіпаж і пасажири можуть отримати
ушкодження внаслідок вибуху, пожежі чи отруєння.
Ушкоджень іноді зазнають і особи, які знаходяться
ззовні літака. Це, як правило, аеродромна обслуга, яка
травмується літаком. Травма може бути заподіяна коле-
сами при переїзді через тіло, крилами літака, працюючи-
ми гвинтами гвинтомоторних літаків, струменем повітря
реактивного двигуна або його засмоктуючою дією.
Крім перелічених видів авіаційної травми, може мати
місце й комбінація двох або більше їх варіантів. Напри-
клад падіння літака з невеликої висоти при зльоті чи по-
182
садці, яке супроводжується пожежею у салоні і отруєн-
ням продуктами горіння.
Під час польоту літак може вибухнути з різних при-
чин, і тоді люди, що перебувають у ньому, отримують
ушкодження, спричинені вибуховою хвилею і уламками
інтер’єру салону. Якщо. вибух має значну силу, то на
землю падають лише уламки літака й частини пошмато-
ваних тіл. Залежно від висоти, на якій сталася катастро-
фа. частини тіл можуть розсіюватися на площі до кіль-
кох десятків квадратних кілометрів.
Розгерметизація кабіни трапляється здебільшого у
швидкісних одномісних військових літаках, в яких перед-
бачене катапультування пілота. При розгерметизації на продолжение
–PAGE_BREAK–
значних висотах виникають ушкодження внаслідок
різкої зміни барометричного тиску або ударної дії зу-
стрічного повітря. Зміна барометричного тиску викликає
висотну декомпресію, ознакою якої при розтині є наяв-
ність пухирців повітря у судинній системі тканин і орга-
нів та підшкірна емфізема. Дія зустрічного потоку повіт-
ря може призвести до розривів легень, шлунку, м’яких
тканин обличчя і особливо рота.
Якщо пілот у момент катастрофи знаходився в актив-
ній робочій позі, то його кисті й стопи фіксовані на руч-
ках і важелях управління літаком, внаслідок чого утво-
рюються характерні ушкодження — синці і рани кистей
та переломи окремих фаланг пальців і п’ясткових кісток
кистей. Від педалей і зачепів, котрі фіксують стопи, ви-
никають рани та переломи передніх і середніх відділів
ступнів. Катапультування передбачає перекладення кис-
тей рук на рукоятки або поручні і переставлення ступнів
на підніжки катапульти. Якщо ушкодження кистей руч-
ками катапульти якоюсь мірою схоже на ушкодження
від дії ручок управління літаком, то від дії підніжок ката-
пульти ушкоджуються не передні й середні, а задні відді-
ли ступнів. Спостерігаються переломи п’яткових, таран-
них і нижніх відділів гомілкових кісток. При катапульту-
ванні можуть утворитися ушкодження кісток таза,
хребта і основи черепа від дії крісла катапульти у на-
прямку знизу—угору та ушкодження голови і плечей від
ударів о захисний ліхтар і краї кабіни.
183
. Літак, що після вибуху не розвалився у повітрі, падає
на землю під кутом від прямого до гострого. Чим ближ-
че до прямого кут падіння літака, тим більша воронка в
зоні його удару і тим на меншій площі розсіюються
шматки тіл. Ушкодження членів екіпажу та пасажирів
при падінні з невеликої висоти спричиняються деталями
сидінь, ременями безпеки, частинами зруйнованого об-
ладнання та інтер’єру.
Враховуючи, що робоче місце кожного члена екіпажу
має своє особливе устаткування й обладнання, і знаючи,
ударом об яку деталь може спричинитись те чи Інше
конкретне ушкодження, можна встановити місцезнаход-
ження членів екіпажу в момент удару об землю. Якщо
літак падає на землю під кутом, близьким до прямого, то
всі, хто перебував у ньому, отримують приблизно одна-
кові ушкодження. Основний напрямок дії сили — зни-
зу—угору, а звідси й характер ушкоджень: переломи кіс-
ток таза, компресійні переломи хребта, кільцеподібні пе-
реломи ОСНОВИ черепа. Значний загальний струс
викликав розриви внутрішніх органів та їх переміщення:
серця, через ушкодження діафрагми, — в черевну по-
рожнину, печінки і нирок — в тазову зону і таке інше.
У випадках, коли літак падає з невеликої висоти під
гострим кутом до землі, екіпаж і пасажири переднього
салону отримують значно важчі травми, ніж пасажири
хвостового салону. Останні можуть залишитись живими,
отримавши лише садна та синці, у той час, як у членів
екіпажу спостерігаються тяжкі черепно-мозкові травми,
травми грудної клітки з переломами грудини, ребер, по-
шкодження внутрішніх органів і черевної порожнини,
переломи кісток верхніх та нижніх кінцівок.
Часто падіння літака супроводжується пожежами в
кабіні чи салонах, внаслідок чого до механічних ушкод-
жень додається дія термічних і хімічних факторів. Хіміч-
ні чинники, що можуть мати місце при аваріях на авіа-
транспорті, досить численні. Це вихлопні гази поршне-
вих двигунів, пари авіаційного палива, зависі антифризу,
авіаційних масел і таке інше. Під час пожежі особливо
небезпечними є високотоксичні мономери (формальдегід,
вінілхлорид, ціаніди), які утворюються при розкладанні,
184
під дією високої температури, полімерних матеріалів,
якими обладнані кабіни та салони авіатранспорту. Поже-
жа у літаку, що перебуває на землі, якщо їй не переду-
вав вибух, характеризується дією виключно термічних і
хімічних чинників.
Ушкодження людини гвинтомоторним літаком, що ру-
хається по землі, викликається ударами лопастей гвин-
та, крил, ударами та переїздом колесами. Гвинти спри-
чиняють схожі на рубані ушкодження голови і верхньої
частини тулуба. Крило, при значній швидкості літака,
може розчленувати людину на рівні контакту. Колесо лі-
така діє аналогічно колесу важкого вантажного автомо-
біля. Реактивний літак може діяти на людину струменем
газів, збиваючи ЇЇ з ніг і викликаючи опіки, або засмок-
тувати у двигун, ушкоджуючи внутрішніми деталями.
Судово-медична експертиза авіаційної травми досить
складна і потребує цілеспрямованих поетапних дій. На-
приклад при експертизі трупа пілота необхідно:
— максимально виявити всі ушкодження, водночас
встановлюючи, яким предметом або фактором заподіяно
кожне з них;
— згрупувати однотипні ушкодження, за допомогою
додаткових методів дослідження встановити послідов-
ність їх утворення;
— зіставленням ушкоджень з деталями обладнання,
управління та інтер’єру кабіни однотипного літака вия-
вити можливий механізм травмування;
— для формування висновків щодо конкретних обста-
вин травми враховувати дані про стан здоров’я пілота
перед польотом та наявність в організмі алкоголю, нар-
котиків та інших речовин, що могли викликати розлад
здоров’я під час польоту.
Воднотранспортна травма
Сукупність ушкоджень, що виникають у членів екіпа- продолжение
–PAGE_BREAK–
жу, пасажирів та інших осіб у процесі експлуатації мор-
ських і річкових плавальних засобів, називається водно-
транспортною травмою.
Ушкодження, які утворюються при такій травмі,
спричиняються дією гребних гвинтів, підводних крил,
185
якорів або придавлюванням людини до стінки причалу,
корпусу іншого судна тощо.
Ушкодження гвинтами великогабаритних суден вини-
кають, якщо людина затягується під корпус струменем
води. Малогабаритні судна, маючи малу осадку, під час
руху можуть зіткнутися з плавцем, занурюючи його у
воду та ушкоджуючи корпусом і гвинтом.
Ушкодження гвинтами частіше локалізуються на го-
лові, верхніх кінцівках і верхній частині тулуба, але мо-
жуть спостерігатися й на інших частинах тіла- Це схожі
на рубці рани, але зі здертими краями. Гвинти моторних
човнів частіше ушкоджують лише м’які тканини, тоді як
гвинти великогабаритних судів можуть відчленувати
якусь частину або навіть розділити тіло. Від дії гвинтів
малогабаритних човнів звичайно утворюється кілька
ран, вони схожі за формою і розташовані на однаковій
відстані одна від одної. Повне розділення тіла може бути
наслідком дії крил’ судів на підводних крилах, які руха-
ються з великою швидкістю. При розділенні тіла у зоні
контакту виникають осколкові переломи кісток скелета.
При зіткненні корпусу судна з людиною, яка плаває у
ВОДІ, спричиняється тупа травма голови і тіла, тяжкість
якої залежить від типу судна, його маси і швидкості. Ця
травма може супроводжуватись утворенням саден, кро-
вовиливів, поверхневих ран або.осколкових переломів
кісток черепа, численних переломів ребер, переломів ло-
паток, хребта, кісток таза, а також загальним струсом
тіла з ушкодженням внутрішніх органів.
Під час швартування суден до причалу або одне до
одного, людина, яка впала за борт, може бути придавле-
на до стінки причалу чи корпусу іншого судна. При та-
кій травмі спостерігається здавлювання голови, грудної
клітки, таза та кінцівок, що супроводжується численни-
ми переломами кісток, деформацією голови і грудної
клітки, ушкодженнями внутрішніх органів.
Безпосередньою причиною смерті у значній кількості
випадків є утеплення, але смерть може настати також
від механічної травми, переохолодження організму, а на
підводних човнах — ще й від термічних ушкоджень або
барометричної травми.
186
Кваліфіковані висновки при водній травмі можна ро-
бити тільки після всебічного дослідження трупа з ураху-
ванням даних додаткових методів дослідження, обставин
справи, а за необхідності — і результатів інженерних і
водолазно-технічних експертиз.
Падіння з висоти
Ушкодження, що їх людина Отримує при цьому виді
травми, залежать від того, з якої висоти та за яких умов
відбулося падіння. Видїляють такі види падіння:
а) падіння з висоти власного зросту — так зване па-
діння на площині;
б) падіння з висоти кількох метрів (з дерев, вікон
перших, других поверхів і невисоких споруд);
в) падіння з кількох десятків метрів (з багатоповерхо-
вих будинків, інших висотних споруд);
г) падіння з дуже великої висоти (дахи хмарочосів,
гірські вершини, з нерозкритим парашутом).
Падіння може бути як вільним, коли тіло не стика-
ється ні з якими перепонами до контакту з поверхнею
землі, так і ступінчастим, якщо тіло під час падіння сти-
кається з балконом, будівельним риштуванням, гілками
дерев тощо. При падінні в горах людина може бути
травмована камінням, яке падає разом з тілом або слі-
дом за ним.
Характер ушкоджень залежить ще й від таких чинни-
ків, як маса тіла людини, властивості поверхні (пухкий
грунт чи асфальтове покриття), наявність і властивості
одягу, частина, якою тіло контактувало з поверхнею.
Вільне падіння людини характеризується рядом особ-
ливостей:
— зовнішні ушкодження локалізуються тільки на по-
верхні, якою тіло контактувало з твердим покриттям;
— зовнішні ушкодження не відповідають внутрішнім,
із значною перевагою останніх;
— характерні численні конструкційні, тобто виникаю-
чі поза зонами прямої дії сили, переломи кісток;
— значно виражені ознаки загального струсу тіла.
Шкіра людини дуже добре протистоїть дії тупих твер-
дих предметів, особливо, якщо сила направлена перпен-
187
дикулярно до її поверхні. Тому поверхня шкіри або зов-
сім не ушкоджується, або на ній утворюються незначні
синці, садна і значно рідше— рани, які, як правило,
виникають не від удару об поверхню, а від дії уламків
кісток зсередини.
Внутрішні ушкодження, навпаки, досить тяжкі і тим
значніші, чим з більшої висоти впало тіло. Це — числен-
ні переломи кісток скелета, розриви і навіть відриви
внутрішніх органів, ушкодження головного мозку — від
поверхневих осередків забою до цілковитого його руйну-
вання. Відірвані внутрішні органи чи їх частини можуть
переміщуватись з однієї порожнини в іншу. Якщо внут-
рішні органи не відриваються, то загальний струс тіла
дістає вияв у надривах зв’язкового апарату і в числен-
них дрібних крововиливах у тканини внутрішніх органів.
Переломи кісток бувають як прямі, так і непрямі (на
відстані). Локалізація переломів залежить від зони при- продолжение
–PAGE_BREAK–
кладення сили. Падіння на голову супроводжується
осколковими переломами кісток склепіння та основи че-
репа. Падіння на спину викликає переломи лопаток,
крижів, тазових кісток, прямі переломи ребер — по нав-
колохребтових і лопаткових лініях, непрямі — по серед-
ньо-, передньопахвових та інших лініях. Спостерігаються
також переломи хребта у вигляді розривів міжхребцевих
дисків, переломи остистих і поперечних відростків.
При падінні на передню поверхню тіла спостерігають-
ся прямі переломи кісток лицевого черепа, ключиць, гру-
дини, лобкових кісток, ребер — по навкологрудинних і
середньоключичних лініях, та непрямі — по середньо- та
задньопахвових лініях. Падіння на випрямлені ноги ви-
кликає прямі переломи п’яткових кісток, непрямі (вбиті)
переломи гомілкових кісток у зонах метафізів, компре-
сійні переломи хребців у поперековому і грудному відді-
лах, переломи шийок стегнових кісток та тазостегнових
суглобів. Може також мати місце кільцеподібний пере-
лом кісток основи черепа. Аналогічні переломи кісток
основи черепа (як непрямі), компресійні переломи хреб-
ців, переломи сідничних кісток з розривами крижово-та-
зових сполучень спостерігаються при падінні на сідниці.
188
У випадках падіння на прямі ноги, долілиць чи
горілиць мають місце симетричні ушкодження й перело-
ми кісток стоп, лопаток, ребер з двох боків. Падіння на
бік викликає прямі переломи ребер, переломи шийки
стегна і вертлюжної западини з боку падіння і непрямі
переломи ребер — з протилежного боку.
Якщо людина, падаючи з висоти, вдаряється об якісь
виступаючі предмети, то тіло її в повітрі може перевер-
татись, а ушкодження утворюються на будь-яких поверх-
нях, у тому числі й на поверхні, протилежній місцю кон-
такту з землею. ;
Судово-медичний експерт повинен пам’ятати про не-
обхідність виявлення серед множинних ушкоджень від
падіння, ушкоджень, спричинених іншими предметами
чи факторами, які передували падінню людини з висоти.
Це стосується й ушкоджень, що могли утворитися у
процесі боротьби чи при самозахисту.
Падіння на площині
Окреме місце займає експертиза у випадках падіння з
висоти власного зросту, тобто з положення стоячи.
Таке падіння може бути мимовільним, наприклад, як-
що людина послизнулась, а може бути наслідком по-
штовху чи удару, тоді йдеться про падіння з прискорен-
ням. Найбільш небезпечним є ушкодження голови, яке
часто супроводжується переломами кісток черепа і
ушкодженням головного мозку та його оболонок.
Удар головою о тверде покриття чи якісь тверді ви-
ступаючі предмети спричиняє лінійні переломи кісток
черепа, котрі поширюються по площі контакту. Лінії пе-
реломів можуть завершуватись поверхневими розколина-
ми або перериватись, доходячи до швів або природних
отворів черепа. В зоні контакту голови з твердою по-
верхнею (зона удару), ушкодження мозку, особливо у
випадках закритої внутрішньочерепної травми, можуть
бути відсутніми або проявлятися у вигляді обмежених
крововиливів під м’які мозкові оболонки або дріб-
нокрапкових крововиливів у сіру речовину мозку. На
протилежному боці, тобто в зоні, протилежній місцю
удару, майже завжди утворюються зони забою, які явля-
189
ють собою осередки червоного розм’якшення сірої речо-
вини з дрібно- чи крупнокрапковими крововиливами нав-
коло. Крововиливи можуть поширюватись у білу речови-
ну мозку. У всіх випадках падіння на площині ушкод-
ження головного мозку, здебільшого виникають на
стороні, протилежній місцю удару.
Якщо людина падає навзнак, що частіше трапляється
при мимовільних падіннях, ударяючись об тверде по-
криття потилицею, то зоною протиудару є полюси й ос-
нови лобних і скроневих часток мозку. Падіння долілиць
викликає ушкодження мозку в зоні удару (полюси й ос-
нови лобових і скроневих часток), а ще більші — у зоні
протиудару (полюси потиличних часток). Падіння на зо-
ну тім’яного горба супроводжується виникненням зони
протиудару на основах і верхівках скроневої і лобної
часток протилежного боку тощо.
Крововиливи під оболонки і в шлуночки мозку мо-
жуть мати місце в усіх випадках падіння на площині.
У випадках судово-медичного дослідження падіння на
площині експерт повинен звертати увагу на ознаки па-
діння з прискоренням, викликаним поштовхом чи уда-
ром сторонньої людини. Ці ушкодження звичайно лока-
лізуються на боці, протилежному місцю контакту з твер-
дим покриттям.
190
Розділ XI
Судово-медична експертиза ушкоджень,
спричинених гострими предметами
Гострими предметами вважаються такі, травмуюча
частина яких має гострий кінець, гострий край чи те й
друге. На відміну від тупих предметів, гострі не відзна-
чаються різноманітністю і класифікуються за механізмом
дії. Вони поділяються на знаряддя:
а) колючі;
б) ріжучі;
в) рубаючі;
г) колюче-ріжучі;
д) пиляючі;
е) комбінованої дії.
Ушкодження, спричинені гострими предметами, від-
різняються одне від одного залежно від глибини проник-
нення у тіло травмуючого знаряддя. Вони можуть бути продолжение
–PAGE_BREAK–
поверхневі й глибокі. Це подряпини, рани, вруби та роз-
руби кісток.
Подряпини, спричинені гострими предметами, неза-
лежно від форми й механізму дії останніх, не відрізня-
ються між собою морфологічними ознаками. Власне, во-
ни аналогічні саднам, лише лінійні та вужчі. Процес їх
заживления такий самий, як і саден.
Інша річ — рани. Вони істотно залежать від знаряд-
дя, яким спричинені. Найяскравіше це спостерігається
при ушкодженнях, спричинених колючими предметами,
які мають лише гострий кінець (шило) або й гостре лезо
(ніж). Характер рани залежить від довжини травмуючо-
го предмета та його поперечника.
За останніми параметрами колючі предмети поді-
ляються на:
а) конічні (шило, голка, цвях);
б) плоскі (ножі, одно- чи двобічне гострі);
в) гранчасті(напилок, стилет);
г) невизначеної форми (ножиці, уламки скла).
191
Проникаючи у тіло, колюче знаряддя розсовує і роз-
риває тканини боковими стінками. Ушкодження, що
спричиняються такими предметами, називаються колоти-
ми. Колючі предмети, позбавлені ребер, розсовують тка-
нини по ходу еластичних волокон, а ті, що мають гострі
ребра, розривають тканини незалежно від ходу еластич-
них волокон.
Найбільш часта локалізація ушкоджень — на тулубі,
рідше — на голові та інших частинах тіла. Форма і роз-
міри ран на шкірі безпосередньо залежать від форми й
поперечного розрізу знаряддя травми. Волосся навколо
ран, як правило, не ушкоджується. Глибина ранового ка-
налу більша від довжини і ширини рани на шкірі. При
таких ушкодженнях внутрішня кровотеча значно більша,
ніж зовнішня. На кістках утворюються дірчасті переломи,
які часто мають форму поперечного розрізу предмета.
По ушкодженнях на шкірі, кістках і внутрішніх орга-
нах можливо встановити вид гострого знаряддя, форму й
розміри поперечного розрізу, кінцевої частини, довжину
предмета — по глибині його занурення в тіло, напрям і
кількість ударів.
Знаряддя, що мають тільки гострий край (лезо), нази-
ваються ріжучими, а ушкодження ними заподіяні — рі-
заними.
Ріжучі предмети діють, розсікаючи тканини гострим
краєм (лезом). Рани частіше локалізуються на шиї, від-
значаються сильною зовнішньою кровотечею. Довжина
рани значно більша від глибини і ширини. Кінці ран
гострі з поверхневими надрізами шкіри. Численні надрі-
зи вказують на кількість рухів клинка в рані. Стінки
гладкі. Ріжучий предмет може надсікати надкісницю,
губчасту речовину і розсікти хрящ, залишаючи на стін-
ках ушкодження сліди — траси.
Ушкодження дозволяють встановити вид гострого
предмета, місце прикладання сили, по трасах виявити
конкретний екземпляр ріжучого предмета.
Предмети, що мають гострий кінець і один чи два
гострих края (леза), називаються колюче-ріжучими. За
формою клинки підрозділяються на два типи: тип фін-
ського ножа (гострий кінець і одне лезо) і тип кинджала
(двогострий). Поперечний розріз фінського ножа має
192
форму вузького клина, а кинджала — вузького витягну-
того ромба. Ушкодження, спричинені колюче-ріжучими
предметами, називаються колото-різаними. Найчастіша
локалізація ушкоджень — тулуб, рідше — шия, кінців-
ки, голова. З боку леза кінець рани завжди гострий,
можливо — з додатковим надрізом шкіри. З боку обуш-
ка кінець може бути різної форми, що залежить від тов-
щини й форми першого: П-подібної, М-подібної, заокруг-
леної, гострої. Глибина ранового каналу, як правило, від-
повідає довжині клинка на рівні занурення, а довжина
рани шкіри без додаткових надрізів — ширині клинка на
тому ж рівні. На плоских кістках і хрящах часто спосте-
рігаютьсяя щілясті або щілясто-дірчасті переломи, причо-
му на їх стінках можуть зберегтися траси.
По колото-різаних ушкодженнях можна встановити
вид травмуючого гострого предмета, довжину, ширину й
товщину клинка чи його частини, що була занурена в
тіло, кількість лез у клинка, наявність обушка, форму
кінцевої частини клинка, конкретний екземпляр колюче-
ріжучого предмета (по трасах), кількість і напрямок уда-
рів, орієнтацію частин клинка (обушка, леза) і його пло-
щини в момент занурення в тіло щодо поверхні тіла,
уявити картину взаємного переміщення постраждало’!
людини та злочинця (по локалізації ушкоджень на одній
чи різних поверхнях, по напрямках і довжині рани на
шкірі і ранових каналів тощо) (мал. 14).
Рубаючі знаряддя — предмети, що мають гострий
край і велику масу. Рубані ушкодження найчастіше
спричиняються сокирою. Механізм ушкодження — роз-
січення тканин з наступним їх розсовуванням. Разом з
тим упор на «носок» чи «п’ятку» призводить до розриву
тканин в області відповідних кінців ран. Найчастіше на
голові, рідше — на тулубі, шиї і кінцівках (мал. 15).
Форма ран шкіри, як правило, веретено- чи дужкопо-
дібна. Ступінь зсаднення країв рани залежить від гостро-
ти леза — чим гостріше, тим менше зсаднення. Рана
шкіри, утворена дією тільки леза, має гострі кінці, але в
разі упору на «носок» чи «п’ятку» цей кінець буде П- чи
М-подібним. Стінки рубаних ран рівні. Довжина та гли-
бина рани перевершують її ширину. Для ушкоджень
трубчастих кісток характерні надруби, розруби та відру-
7 9-259 продолжение
–PAGE_BREAK–
193
би НаДРУ611 і розруби мають або обидва гострих кінці,
або оА™ f00’1?”*1» а Другий — П-подібний. Надруб —
дддерхневе, а розруб — глибоке ушкодження кістки.
Відруб ~ повне відділення частини кістки. Стінки уш-
кодоквнь кісток і хрящів характеризуються наявністю
слідів — TPac• на плоских кістках спостерігаються над-
отби а також подовжньо-дірчасті або клиноподібно-дір-
часті’ та оскольчасті переломи. На їхніх стінках також
можу1’1′ залишатися сліди — траси від дії леза рубаючо-
го предмета. ^
розміщення ран на обмеженій ділянці та їх паралель-
не розміщення свідчить, що взаємне місцеположення по-
терпілого і того, хто наносив ушкодження, у процесі
травмування не мінялося.
рублені ушкодження дають можливість установити
вид травмуючого знаряддя, довжину його лез, наявність
«носка» та «п’ятки», напрям дії, кількість ударів; орієнта-
цію в момент удару леза, «носка», площини клина від-
носно подовжньої осі тіла, наявність або відсутність фак-
•гу взаємного переміщення нападаючого та потерпілого,
•д(лнвісгь самоушкодження і навіть конкретний ек-
земпляр травмуючого знаряддя.
//ллдючі знаряддя характеризуються наявністю зуб-
ців s гострим кінцем і двома короткими гострими кра-
ями- Ушкодження, що ними спричиняються, — пиляні.
Прджиттеві ушкодження найчастіше утворюються від дії
циркулярної пилки, а посмертні — вад дії дворучної пил-
,01 ножівки по дереву чи металу.
‘{Іиляні рани при неповних розпилах мають довгасту
(Ьорму з дрібнозазубленими краями, часто з одним або
двома роздвоєними кінцями. При повному розділенні ту-
дуба або кінцівки характер ушкоджень країв шкіри може
зборкатися. На кістках розрізнюють надпили, розпили і
відпили. Надпили з хвилястим розводом — дугоподібні,
з простим розводом — роздвоєні у вигляді ластівчаного
хвоста. Ширина жолоба, як правило, відповідає ширині
оозводу пилки. Поверхня відпилу завжди нерівна через
велику кількість поверхневих валиків і борозенок, пара-
лельних одне одному.
Пиляні ушкодження дають можливість встановити
виА травмуючого гострого предмета, визначити його тип,
щйрину розводу, вишину зубців та крок пили,
194
Розділ XII
Судово-медична експертиза
вогнепальних ушкоджень
Під вогнепальними ушкодженнями розуміють травми,
які виникли при пестрілах з усіх видів вогнепальної
зброї, від вибухів боєприпасів (патронів, гранат, мін, ви-
бухових речовин) чи їх частин (детонаторів, запалів,
капсулів). Вогнепальною називають зброю, в якій трав-
муючий снаряд виштовхується енергією, що утворилася
внаслідок перетворення твердої речовини (пороху) на га-
зоподібну. Постріл — це процес виштовхування снаряду
з каналу ствола енергією порохових газів.
Наслідками вогнепальних травм є тяжкий перебіг,
значний процент інвалідизації поранених, висока смерт-
ність. Значні труднощі виникають при їх діагностиці і су-
дово-медичній експертизі.
Частота вогнепальних ушкоджень залежить від поши-
рення вогнепальної зброї серед населення. В Україні
процес її придбання регламентується відповідними зако-
нодавчими актами, де зазначено категорії осіб, яким доз-
воляється купувати або зберігати зброю. Окрім того,
кримінальним законодавством передбачено відповідаль-
ність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виго-
товлення й збут вогнепальної зброї, бойових припасів та
вибухових речовин (ст. 222 КК України — до 5 років
позбавлення волі), та за недбале зберігання вогнепаль-
ної зброї і боєприпасів (ст. 224— до 2 років позбавлен-
ня волі).
Ці заходи спрямовані на запобігання випадковим чи
навмисним вогнепальним ушкодженням. Адже часто вог-
непальні травми — результат того, що зброя, здебільшо-
т*
195
го мисливська, потрапляє до рук «несерйозних», а інко-
ли й злочинних. А ще варто назвати тих горе-винахідни-
ків, в основному — школярів-підлітків, чия невгамовна
енергія шукає вихід і не завжди його знаходить. 1 якщо
не спрямувати їх допитливий розум, живу думку, молоде
завзяття й технічну кмітливість у потрібному напрямку,
може статися біда, інколи непоправна.
Вогнепальна зброя поділяється на артилерійську та
стрілецьку, остання ж на групову (кулемети, міномети)
та ручну (індивідуальну).
Найчастіше судово-медична практика має справу з
ушкодженнями від пострілів з ручної стрілецької зброї,
яка поділяється на такі групи:
1. За призначенням:
а) бойова (автомати, гвинтівки, карабіни, пістолети,
револьвери);
б) мисливська (одно-, дво-, трьохцівкові рушниці,
штуцери);
в) спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери);
г) спеціального призначення (будівельно-монтажні,
сигнальні, стартові пістолети).
2. За способом виготовлення:
а) штатна (стандартна);
б) саморобна (самопали);
в) дефектна (обрізи).
3. За довжиною цівки:
а) довгоцівкова (автомати, гвинтівки, карабіни,
рушниці);
б) короткоцівкова (пістолети, револьвери). продолжение
–PAGE_BREAK–
4. За характером цівки:
а) нарізна (автомати, гвинтівки, пістолети);
б) гладкоцівкова (мисливські рушниці);
в) комбінована (мисливські та спортивні рушниці,
штуцери).
5. За механізмом пострілу:
а) автоматична (автомати);
б) напівавтоматична (пістолети, карабіни);
в) неавтоматична (мисливські рушниці).
6. За діаметром цівки (калібром):
а) дрібнокаліберна (4—6 мм);
196
б) середньокаліберна (7—9 мм);
в) великокаліберна (більше 9 мм).
Найчастіше для спорядження вогнепальної зброї ви-
користовуються набої, які складаються з кількох елемен-
тів: гільзи, заряду (порох), снаряда (куля, дріб, шрот) та
капсуля з вибуховою речовиною (гримуча ртуть, азид чи
стифнат свинцю).
Гільза, якою всі інші складові з’єднуються в одне ці-
ле, в набоях для бойової зброї — металічна, а для мис-
ливської — виготовлена з картону, пластмаси чи комбі-
нована. Для спорядження бойових набоїв використову-
ється тільки бездимний порох (нітроцелюлоза), а в
мисливських, поряд з ним, і димний (суміш вугілля, ка-
лійної селітри та сірки).
Снарядом найчастіше слугує куля. Вона може бути
свинцева (безоболонкова), або ж оболонкова — свинець,
покритий латунню, мельхіором тощо. Застосовуються та-
кож кулі спеціального призначення (трасуючі, розривні,
бронебійні, запалювальні).
Форма, маса та калібр куль залежать від системи
зброї. Останнім часом з’явилися набої, де одна куля від-
сутня, її замінено значною кількістю тонких дротинок,
виготовлених з надзвичайно міцного металу. Власне, це
вже не куля, а своєрідний шріт. Окрім того, зроблено
спроби відмовитися від гільзи — порох спресовано, до
нього у головній частині приклеєно кулю, а знизу на-
несено капсульну суміш. Постріл відбувається так само,
як і при звичайних набоях, а у зброї відсутні пристрої
для викидання порожньої гільзи та потовщена цівкова
коробка.
У мисливських набоях снарядом слугує різного каліб-
ру дріб (шріт), інколи металеві цвяшки, гвинтики, ошур-
ки, пісок, навіть сіль. До складу мисливського набою
входять прокладки (пижі. клейтухи) з картону, пластма-
си, повсті тощо, вони розміщуються між порохом та дро-
бом та над дробом.
Механізм пострілу. Натискаючи на спусковий га-
чок, змушують бойок бити по капсулю, внаслідок цього
останній вибухає і запалює порох. При згоранні остан-
нього миттєво утворюється велика кількість газів, які че-
197
рез малий простір мають колосальну енергію, і
оозвивають великий тиск (2000—3000 атм., або 202,6—
-Ю3,9 кПа). Завдяки цьому куля (дріб тощо) виштов-
хується в канал цівки і, набуваючи поступового та обер-
тового руху навколо своєї осі. спричиняє різні ушкод-
ження залежно від її кінетичної енергії, яку можна
вирахувати за формулою.
mu2
m =
Е.
Е
руї
20
де Е — кінетична енергія кулі; р — маса кулі;
и — швидкість кулі; q = 9,8 == 10.
Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють чоти-
ри пояси її дії — розривний, пробивний, клиноподібний
і а забиваючий.
Розривний (роздрібний) пояс дн характеризується
г им, що куля, маючи величезну кінетичну енергію (сотні
*
хрящі, руйнує внутрішні органи.
Пробивний пояс: куля, маючи десятки кг/м енергії,
ушкоджує щільні середовища, вибиваючи невеликий
круглястий отвір, що наближується за розміром до діа-
метра її поперечного перерізу, виносячи з собою часточ-
ки пробитого середовища й утворюючи таким чином
дефект-мінус тканини.
Клиноподібний пояс дії кулі спостерігається, коли ‘й
енергія послаблюється до незначних величин (одиниці
кг/м). Куля діє як клин, розсуваючи щільні тканини і
не утворюючи їх дефекту. Шкіра, як правило, розрива-
ється в напрямку ходу сполучнотканинних волокон,
утворюючи різної форми отвори, краї яких легко схо-
дяться. Коли куля вже втратила свою швидкість, кіне-
тична енергія її стає вкрай малою і в момент зіткнення з
плом людини, вона лише вдаряє його, утворюючи садна,
крововиливи, а подекуди — й неглибокі рани, тобто діє,
як тупий предмет, забиваючи тканину.
При вогнепальних ушкодженнях куля діє з великою
силою на дуже малу ділянку тіла. Тканини тут стиска-
ються, потім розриваються, частково втрачають свою
198
структуру. Водночас значна енергія у вигляді ударної
хвилі миттєво передається навколишнім тканинам, ви-
кликаючи їх коливання. Тому за кулею, що рухається,
утворюється пульсуюча порожнина, яка передає коли-
вальні рухи сусіднім тканинам і органам. Отже, дія кулі
на тіло людини складається з прямої — удар та боко-
вої — дія енергії, що передається 6+очуючим тканинам.
Якщо куля рухається із значною швидкістю й потра-
пляє у порожнину, де є рідина .«або ж у тканини, багаті
рідиною, то може мати місце гідродинамічна дія. Вна-
слідок цього в даному органі чи частий! його відбуваю- продолжение
–PAGE_BREAK–
ться значні руйнування. Найчастіше така картина
спостерігається при пораненнях головного мозку, печін-
ки, серця, у стані’діастоли, переповненого шлунка, сечо-
вого міхура.
Вважаємо за необхідне зупинитися на окремих питан-
нях, пов’язаних з механізмом пострілу та кінетичною
енергією, що утворюється під час пострілу.
Вище йшлося про способи спорядження зброї набоя-
ми, які не мають металевих частин, — гільзи і стаканчи-
ка капсуля. Весь набій обгортається тонкою плівкою,
яка згоряє під час пострілу. В такій зброї постріл викли-
кається електричним розрядом від акумулятора, що
вкладається у приклад.
Кінетична енергія кулі залежить від багатьох факто-
рів зовнішнього середовища: вологості, вітру, наявності
перешкод тощо. Все це, як і довжина цівки, впливає на
швидкість кулі.
Велике значення для слідства мають відповіді судово-
медичної експертизи вогнепальних ушкоджень на такі
запитання:
1. Чи є ушкодження вогнепальним?
2. Який з отворів вхідний, а який вихідний?
3. З якої відстані зроблено постріл?
4. Який напрямок має рановий канал?
5. З якої зброї зроблено постріл?
6. Яка послідовність вогнепальних ушкоджень?
7. Власною чи сторонньою рукою заподіяно пора-
нення?
199
8. Чи був здатний смертельно поранений до самостій-
них дій?
9. Яке було положення потерпілого та стрільця у мо-
мент пострілу?
10. Одним чи кількома пострілами спричинено пора-
нення?
Окрім того, залежно від конкретних обставин справи,
слідчим можуть бути поставлені й інші запитання.
Відповіді на перелічені запитання можна одержати
при ретельному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на
тілі (шкіра, внутрішні органи, порожнини тіла) та одязі.
Питання про характер ушкоджень вирішується ви-
ходячи з результатів дослідження особливостей вхідного
та вихідного отворів (ран). Великий вплив на харак-
тер кульових ран має відстань (дистанція) пострілу, бо
за різних дистанцій вихідні рани набувають різного
вигляду.
Встановлення відстані (дистанції) пострілу. В судо-
вій медицині та криміналістиці виокремлюють такі ди-
станції пострілу:
1) впритул;
2) з близької відстані;
3) з неблизької відстані.
Визначення дистанції пострілу є одним з основних
питань експертизи вогнепальних травм. В основу дифе-
ренціації відстаней пострілів покладено такі ознаки:
а) наявність і характер слідів дії додаткових факторів
пострілу (газів, кіптяви, полум’я, порошинок);
б) ступінь розсіювання дробового заряду при ушкод-
женнях з мисливської зброї.
Власне, щодо нарізної зброї можна користуватися
таким визначенням: постріл зроблено у межах зони до-
даткових факторів — близький постріл, поза межами та-
кої зони — неблизький постріл. Хоча цей поділ є дуже
умовним. Характер впливу додаткових факторів зале-
жить від якості та кількості пороху, довжини цівки,
особливостей об’єкта, на який діють такі фактори. Об-
грунтовано на це питання можна відповісти тільки після
всебічного вивчення об’єкта, зокрема й шляхом дослід-
ження експериментальних мішеней. Бажано при прове-
200
денні експериментів використовувати зброю та набої од-
ного гатунку (мал. 16).
Найсуттєвішим завданням судово-медичного експерта
та лікаря є детальне вивчення характеру та особливос-
тей змін в організмі людини при вогнепальних ушкод-
женнях.
Класифікація вогнепальних ушкоджень
1. За характером ушкоджуючого фактора:
кульові (оболонкові.безоболонкові), дробові, картеч-
ні, від куль спеціального призначення та нетипових; від
вторинних та інших снарядів — складових частин патро-
на; від дії продуктів холостого пострілу.
2. За дистанцією пострілу:
впритул, з близької дистанції, з неблизької дистанції.
3. За зоною ушкодження:
голова, шия, грудна клітка, живіт, таз, кінцівки.
4. За числом ушкоджень:
поодинокі, множинні.
5. За видами вогнепальних ушкоджень:
ізольовані, сполучені.
6. За глибиною проникнення снаряда:
поверхневі, глибокі.
7. За характером ранових каналів:
наскрізні, сліпі, дотичні (відкриті, закриті), проникаю-
чі, непроникаючі.
8. За характером ушкоджень тканин і органів:
— з обширними ушкодженнями м’яких тканин,
— з переломами кісток,
— з ушкодженням внутрішніх органів,
— з ушкодженням магістральних судин,
— з ушкодженням магістральних нервових стволів.
Морфологічні ознаки вогнепальних травм залежать
від дистанції пострілу, кінетичної енергії кулі. з якою
спричинено ушкодження, локалізації його та ряду інших
складових. Найбільш показові зміни спостерігаються в
ділянці вхідних ран. Особливості цих змін, у першу чер-
гу, зумовлюються дистанцією пострілу.
201
Вхідний кудьояиб отвір при пострілі впритул продолжение
–PAGE_BREAK–
Постріл впритул має місце тоді, коли дульний зріз
зброї стикається з тілом чи одягом людини (або з іншим
об’єктом).
Контакт може бути щільний (герметичний) — по
всьому зрізу, або ж нещільний (частковий, негерметич-
ний, під кутом). Загальна картина вигляду вхідного отво-
ру в усіх випадках однакова. Через вхідний отвір майже
всі додаткові фактори пострілу заносяться у рановий ка-
нал. Навколо рани може утворитися незначний наліт
кіптяви, яка проривається між мішенню (об’єктом ура-
ження) та дульним зрізом цівки під час віддачі зброї.
Внаслідок дії порохових газів з’являються ознаки, за
якими діагностується постріл впритул.
Гази, проникаючи під шкіру, відшаровують жирову
підшкірну клітковину навколо вхідного отвору. Якщо під
шкірою знаходяться кістки (наприклад при пострілах у
голову), гази, проникаючи між шкірою та кісткою, підні-
мають (спучують) шкіру та розривають її. Внаслідок
цього вхідний отвір має вигляд рваної рани, зірчастої
форми (кількість розривів може бути різною від 3—4 до
8—10). Зіставляючи краї, завжди встановлюємо дефект
тканини.
Спучення шкіри газами призводить до утворення най-
істотнішої ознаки пострілу впритул — відбитку дульного
зрізу (штамп-відбитку, штанц-марки). Шкіра, піднята га-
зами, ударяється об дульний зріз зброї, забивається,
втрачаючи верхній шар дерми. Потім це місце (власне,
за морфологічними ознаками це садно), підсихає і стає
досить помітним. За формою відбитку можна визначити
систему зброї, з якої зроблено постріл.
Позаяк порохові гази мають у своєму складі окис вуг-
лецю, це призводить до утворення карбоксигемоглобіну,
дуже стійкої сполуки (майже у 200—500 разів міцніша
за оксігемоглобін). Внаслідок цього м’які тканини навко-
ло вхідного отвору мають яскраво-червоний колір.
І, нарешті, на стінках ранового каналу осідають кіптя-
ва та порошинки (додаткові фактори пострілу), які мож-
на виявити лабораторним шляхом.
202
Дещо специфічно виглядають вхідні кульові рани,
завдані впритул, на ділянках тіла, де зовсім немає кіст-
кової основи (передня черевна стінка) або вона незначна
(стегно, грудна клітка тощо). У таких випадках вхідний
отвір найчастіше круглий, розриви шкіри менш вираже-
ні. Навколо вхідного отвору чітко видно штамп-відбиток.
До речі, оптимальний термін для його повного виявлен-
ня дорівнює 10—12 годинам, тобто часу, необхідному
для повного висихання травмованої ділянки шкіри. До-
даткові фактори постріяу незначні. Дефект тканини
спостерігається завжди, а його ромгіри залежать від си-
ли діючого снаряда. При застосуванні зброї сильного
бою він, як правило, більший за поперечник кулі, бо у
процесі утворення дефекту беруть участь і гази. Якщо ж
постріл зроблено із зброї середнього чи слабкого бою, то
розриви вкрай незначні, а дефект-мінус тканини близь-
кий до діаметра кулі. Всі ж інші параметри вхідного от-
вору від пострілу впритул такі самі, як зазначено вище.
Особливості вхідного отвору
при пострілі з близької відстані
Найсуттєвішою ознакою пострілу з близької дистанції
є наявність навколо вхідного отвору додаткових факто-
рів пострілу (порошинок, кіптяви, частинок металів) або
слідів їх дії (зміни волосся від дії розжарених пороши-
нок, червоний колір країв тощо).
Вхідна рана оточена нашаруванням кіптяви та поро-
шинками чи тільки порошинками, бо останні, маючи
більшу масу, летять далі, ніж кіптява. Порошинки не
лише осідають на поверхні шкіри, а й, порушуючи ці-
лість гіподермісу, проникають усередину, утворюють
картину, схожу на татуювання. Крім цієї, механічної, дії,
їм властива ще й термічна — обпалення волосся навко-
ло вхідного отвору. З дуже близьких дистанцій на трав-
мовану ділянку діють і гази — механічно (забиваючи
шкіру), термічне (обпалюючи волосся) та хімічно (утво-
рюючи -карбоксигемоглобін), що призводить до зміни ко-
льору країв рани на яскраво-червоний.
203
Результатом механічної дії газів, кіптяви та пороши-
нок є утворення так званої пергаментної плями. Цей фе-
номен спостерігається, коли постріл зроблено з відстані
до 8—10 см. Розмір плями сягає 6—8 см у діаметрі. Ку-
льовий отвір має округлу або овальну форму з добре ви-
димим дефектом-мінусом тканини.
Термічна дія порохових газів дістає вияв у зміні (об-
паленні) волосся, незначних опіках шкіри, а на одязі —
обпаленні ворсу. Наявність та характер зазначених
явищ залежить від багатьох факторів — кількості та
якості пороху, способу виготовлення набоїв, довжини
цівки зброї, відповідності снаряда калібру зброї, дистан-
ції пострілу, особливостей ділянки ураження (наявність
волосся, гатунок матеріалу одягу тощо).
Ознакою хімічної дії є поява червоного чи рожевого
забарвлення країв вхідного отвору та оточуючих його
тканин — результат сполучення гемоглобіну з чадним
газом, присутнім у продуктах згорання пороху. Внаслі-
док такої взаємодії утворюються дуже стійкі сполуки:
карбоксі-, мет-, оксі- та сульфгемоглобін.
Найсуттєвішою основою діагностики близької відстані
пострілу є наявність слідів кіптяви. Здебільшого це над-
звичайно розжарені окисли металів, склад яких зале-
жить від характеру набоїв: матеріалу кулі — свинець
(при безоболонкових кулях), мідь (при оболонкових),
якості пороху (бездимний чи димний), особливостей кап- продолжение
–PAGE_BREAK–
сульного складу.
Окрім кіптяви навколо вхідного отвору осідають част-
ки не повністю згорілих або цілі порошинки. Прояви їх
механічної, термічної та хімічної дії аналогічні вже
описаним.
Саме поняття «близька відстань пострілу» досить
умовне. Власне, воно є даниною історії. Бо з розвитком
техніки: удосконаленням набоїв, у першу чергу пороху,
способу їх виготовлення, характеристик зброї (наявність
пристроїв для поглинання звуку — глушників) тощо ця
відстань значно зменшилася, й для пересічної людини це
поняття є незрозумілим. Тому доцільніше користуватися
іншим визначенням — постріл у межах дії додаткових
факторів. Воно має досить широкі рамки — від 20—
204
25 см для пістолета «Форт» до 40—45 см для автомата
Калашникова.
Вогнепальний вхідний отвір має круглясту або ж
близьку до неї форму, що майже відповідає діаметру ку-
лі. Проходячи через шкіру, куля здирає своєю поверх-
нею частинки епідермісу, утворюючи так званий поясок
здирання.
Поверхня кулі значною мірою вкрита кіптявою, змаз-
кою, які стираються краями вхідного отвору, осідають на
них, утворюючи «поясок забруднення». Найвагомішою
його складовою є метали, що дає право іменувати його
«пояском металізації».
Ширина зазначених елементів вхідного отвору дорів-
нює 1—3 міліметра^. Необхідно відзначити, що при
«близькій» дистанції пострілу вони погано або й зовсім
невидимі, позаяк укриті нашаруванням додаткових фак-
торів пострілу. Для того, щоб їх побачити, останні по-
трібно змити, стерти тощо. Зрозуміло, це роблять тільки
тоді, коли всі інші дослідження закінчені.
Вхідний кульовий отвір
ари пострілі з неблизької відстані
Як уже зазначалося, найвагомішою діагностичною ба-
зою визначення дистанції пострілу є наявність його до-
даткових чинників, або ознак їх дії. Якщо навколо вхід-
ного отвору можна виявити їх присутність, відстань по-
стрілу вважається близькою. Їх відсутність свідчить про
неблизьку дистанцію. У таких випадках на об’єкт діє ли-
ше куля. Вона в першу чергу спричиняє ушкодження
шкіри — її дефект.
Отвір має округлу форму, овальну, інколи щілеподіб-
ну, більш або менш виражений дефект-мінус тканини,
поясок здирання та поясок забруднення й металізації.
Потрібно зазначити, що вказані зміни чітко проявляють-
ся лише через деякий час після поранення. Це обумов-
люється тим, що ушкоджена шкіра підсихає внаслідок
випарування вологи з травмованих ділянок.
205
Рановий канал
Пробивши шкіру, куля, як правило, продовжує свій
шлях у тілі людини. При цьому утворюється рановий ка-
нал, який являє собою ділянку тканин, які травмуються
на всьому шляху руху кулі від вхідного до вихідного
отворів.
Ранові канали бувають:
Ї) наскрізні — куля проходить через усе тіло людини;
Ї} сліпі — куля залишається в тілі людини;
3) за розташуванням площини, в якій знаходиться
рановий канал, відносно вертикальної осі, ці канали
поділяються на: горизонтальний, сагітальний та фрон-
тальний.
За малюнком повздовжньої осі ранові канали поділя-
ються на: 1) прямі; 2) скривлені; 3) ламані; 4) безпе-
рервні; 5) переривчасті.
Прямолінійний канал спостерігається, коли травмую-
чий агент (куля, шріт) рухається в тілі жертви прямолі-
нійно, не відхиляючись від вхідного до вихідного отворів.
Снаряд, зустрівши на своєму шляху перепону (кістка,
хрящ) може обігнути її, тоді канал буде скривленим, або
ж змінити напрямок руху в інший бік, і канал буде ла-
маним. Таке явище спостерігається і в тих випадках, ко-
ли у мить пострілу тіло людини було у непрямолінійно-
му положенні, наприклад людина різко нахилилась впе-
ред чи вбік. При випрямленні тіла рановий канал стає
ламаним.
Шлях кулі може бути безперервним (прямим, лама-
ним, скривленим) або переривчастим.
В останньому випадку треба розрізняти первинно-пе-
реривчасті ранові канали — снаряд послідовно прохо-
дить через кілька частин тіла, та вторинно-переривчасті,
які утворюються внаслідок взаємного зміщення ушкод-
жених тканин і органів після проходження снаряду.
Такий вигляд ранового каналу дає можливість визна-
чити послідовність нанесення ушкодження. Враховуючи,
що після першого поранення деякі травмовані органи,
наприклад легені, зміщуються, тобто утворюється пере-
ривчастий рановий канал, можна впевнено діагностувати
206
наступні ушкодження, після яких канал залишається
прямолінійним.
Зміни в області ранового каналу досить значні й обу-
мовлені декількома факторами. Так при ударі кулі в тіло
людини в його тканинах виникає головна ударна хвиля,
яка з великою швидкістю поширюється, утворюючи зону
молекулярного струсу. Струс стінок ранового каналу
триває ще деякий час після проходження кулі. Загалом
же вказані фактори призводять як до утворення раново-
го каналу, так і до порушення структури оточуючих тка-
нин та подальшого їх відмирання (некротизації).
Якщо в паренхіматозних органах канали можуть спа-
датися, то при ушкодженні кісток утворені снарядом от- продолжение
–PAGE_BREAK–
вори своїх розмірів та форми у подальшому не зміню-
ють, завдяки цьому навіть при дослідженні лише самих
кісток можна скласти чітку й однозначну думку про на-
прямок руху кулі, а отже, й ранового каналу, в тілі лю-
дини. Так, при проходженні через плоску кістку куля ви-
биває в ній отвір. Утворюється ушкодження досить ха-
рактерного вигляду — на місці входу кулі отвір, як
правило, круглий, відповідає параметрам кулі, а на вихо-
ді отвір значно більший за діаметр снаряда. Таким чи-
ном, з плоскої кістки вибивається фрагмент у вигляді
усіченого конуса, широкою основою направленого в бік
руху кулі (мал. 17).
Коли має місце травма трубчастих кісток, то спосте-
рігається зовсім інша картина: утворюється основний пе-
релом, при цьому фрагменти кістки виносяться в бік ру-
ху снаряду й знаходяться між кісткою (основним) та ви-
хідним отвором у м’яких тканинах. Там ‘їх можна
виявити шляхом пальпації, при розтині, а також за допо-
могою рентгенологічних, ультразвукових досліджень.
Вихідний вогнепальний отвір
Третім елементом вогнепального наскрізного ушкод-
ження є вихідний отвір. Він утворюється тоді, коли кіне-
тична енергія кулі є достатньою для подолання всіх пе-
репон (шкіра, м’які тканини, кістки, внутрішні органи) і
207
виходу назовні. Така куля може спричинити додаткові
ушкодження цій самій або навіть іншій особі.
При виході з тіла людини, куля піднімає та випинає
шкіру, яка внаслідок розтягнення, що виникає при цьо-
му, розривається. Утворюється вихідний вогнепальний
отвір, який має досить сталі морфологічні ознаки, що
дозволяють однозначно відрізняти його від вхідного: це
відсутність дефект-мінуса тканини, поясків здирання та
забруднення. Форма рани, як правило, щілиноподібна.
Доцільно зазначити, що в небагатьох випадках вихід-
ний отвір буває атиповим — форма його овальна, спо-
стерігається, хоча й незначний, дефект тканини. Така
картина має місце при збереженні кулею на виході знач-
ної кінетичної енергії.
Краї вихідного отвору здебільшого вивернуті назовні.
Але коли в місці виходу кулі шкіра щільно притиснута
до ременя, цупкої тканини одягу тощо, то навколо отво-
ру утворюється зона забою, яка за формою та зовнішнім
виглядом нагадує поясок здирання. Якщо одяг на цій ді-
лянці просякнутий жирними речовинами, то навколо ра-
ни на шкірі утворюється поясок забруднення. Така кар-
тина, природно, ускладнює диференціацію вхідного та
вихідного вогнепальних отворів. Але на допомогу прихо-
дять ті ознаки,’ що за будь-яких обставин не можуть
мати місце навколо вихідного отвору — додаткові факто-
ри пострілу (порошинки, їх частки), сліди дії високої
температури.
Все викладене дозволяє науково аргументовано від-
різняти вхідний та вихідний вогнепальні отвори при
ушкодженнях, спричинених кулями, а отже — визначи-
ти напрямок ранового каналу, дистанцію пострілу та ряд
інших суттєвих моментів. У таблиці № 5 наведено ос-
новні діагностичні показники цих елементів вогнепальної
рани, травми.
208
Таблиця № 5
Ознаки вхідного та вихідного кульових поранень
на шкірі
Ознака Вхідний опір Вихідний отвір
1 2 3
Форма рани і наявність дефекту Кругла або овальне з дефектом тканини Зірчаста, щілиноподібна, дужкоподібна, як правило, без дефекту тканини
Форма дефекту Конусоподібна, з вершиною, спрямованою всередину Конусоподібна, з вершино», спрямованою назовні
Розміри рани Дефект у дермі менше або дорівнює діаметру кулі в епідермісі наближається до її діаметра У більшості випадків більше розмірів вхідного отвору
Краї Краї частіше дрібнофестон-часті, іноді рівні й похилі Як правило, нерівні, часто вивернуті назовні
Поясок здирання Як правило, добре видний, шириною 1—3 мм, зовнішній діаметр приблизно дорівнює поперечнику кулі Частіше відсутній, спостерігається у випадках удару країв об одяг або тверді предмети, що притиснені до тіла у місці вихідного отвору
Поясок обтирання Утворюється за рахунок стирання нашарувань на кулі. Інколи на ньому можна виявити волокна одягу Відсутній, але краї можуть бути забруднені частками волокон
Поясок металізації Розташований відповідно пояску обтирання Частіше відсутній, але може мати місце при пораненні свинцевими кулями
Ушкодження дробом
Значна частина небойових вогнепальних ушкоджень
спричиняється дробом (шротом), тобто свинцевими
кульками різного діаметра, якими споряджаються патро-
ни для мисливської зброї. Дріб, залежно від величини
поперечника, поділяється на калібри (номери). Нині їх
Виробляють 15. Нумерують починаючи з № 11 до № 1,
209
після чого йдуть так звані нулівки 0, 00, 000, 0000
(С. Н. Колесников, 1980). Кулька кожного наступного
калібру збільшується у діаметрі на 0,25 мм, тобто
дробинка № 1 має в діаметрі 4 мм, а № 11 — 1,5 мм.
«Нулівки», відповідно, збільшуються від 4,25 мм до 5 мм
(0000).
Окремий вид свинцевих кульок називається картеч-
чю. Вона виробляється різного діаметра — від 5,25 мм
до 10 мм.
Власне для мисливської зброї виготовляються кулі
(Бренеке, Вицлебена, «йровчанка», Якана тощо), попе-
речник яких наближається до діаметра каналу цівки не-
нарізної зброї.
Види мисливської зброї: 1) дробові (гладкоцівкові)
рушниці для стрільби шротом чи спеціальними кулями;
2) кульові (нарізні) мисливські рушниці-штуцери чи мис-
ливські гвинтівки; 3) комбіновані рушниці, що мають як
гладеньку, так і нарізну цівку для стрільби шротом і
кулями.
Конструкції мисливської зброї досить різноманітні: од-
но- і багатощ’вкові (до чотирьох), одно- та багатозарядні, продолжение
–PAGE_BREAK–
з деяких з них можна робити постріли поодинокі та
вести автоматичну стрільбу. Найбільш популярні гладко-
цівкові (одно- та двоцівкові) мисливські рушниці. Їх ка-
лібр — від 12 до 32. Слід пам’ятати, що калібр мислив-
ської зброї не відповідає діаметру цівки, а визначається
тією кількістю шротинок, яку можна виготовити з одно-
го фунту (407,5 г) свинцю. Отже, калібр може залежати
і від країни-виробника (адже метричне значення фунту
не всюди однакове).
Різноманітність систем мисливської зброї, набоїв для
них дуже ускладнює визначення зв’язку особливостей
зброї і характеру ушкоджень, що нею спричинені. Дуже
своєрідно діють нестандартні, саморобні набої. Саме від
того, споряджені вони промисловим шляхом чи зроблені
у домашніх умовах, у багатьох випадках залежить харак-
тер спричинених травм.
Особливості вогнепальних ушкоджень головним
чином є наслідком дії дробового заряду. Дріб вилітає з
цівки однією суцільною масою, тому при близьких від-
станях пострілу утворює один отвір значних розмірів. Із
210
збільшенням дистанції шріт розсіюється, і тоді кожна
дробинка діє як окремий снаряд. Додаткові фактори по-
стрілу (головним чином —- порошинки) залежно від
якості та гатунку пороху можуть виявлятися на відстані
до 70—150 см.
Численні спостереження показали, що при пострілах
з дистанції до 2 метрів утворюється один вхідний отвір,
як правило, круглої форми; Диметром 3—3,5 см з нерів-
ними краями, які мають багато Виступів. При збільшенні
відстані пострілу збільшується й площа ураження, цент-
ральний отвір мас Hcamrmt розміри •”(‘1^ 1,5 см при по-
стрілі з 2—5 метрів), а основнд частина шротинок діють
самостійно, вражаючи об’єкт на площі 10—15 см2. По-
чинаючи з дистанції 5 м площа розсіювання дробинок
збільшується до 25—30 см2, а центральний отвір взагалі
відсутній (мал. 18).
Дальність польоту шроту залежить від багатьох фак-
торів (начальної швидкості, характеру цівки, якості по-
роху, маси). Найістотнішим з них € маса. Так, дріб вели-
кого діаметра летить на відстань до 300 м, а малого —
близько 200 м. Ушкодження ж шротом спостерігаються
на відстані 20—ЗО м. Але відомі окремі випадки, коли
ушкодження, навіть смертельні, однією шротинкою
спричинялися з відстані 50—60 метрів (І. А. Милотвор-
ський, А. С. Лісовий).
При пострілах з мисливської зброї ушкодження є ре-
зультатом дії не лише шроту, а й клейтухів. Останні ви-
готовляються з повсті, пластмаси, паперу тощо. Дося-
гаючи об’єкта ураження, вони, залежно від їх кінетичної
енергії, можуть або лише вдарити (контактувати з ним),
або ж спричиняти ушкодження, інколи досить значні.
При вирішенні питання про відстань пострілу з мис-
ливської зброї завжди потрібно враховувати особливості
набоїв (спосіб їх виготовлення, якість пороху, характер
шроту), наявність концентраторів чи розсіювачів шроту,
а також характеристики цівки рушниці (наявність чи
відсутність звуження або розширення її кінцевої части-
ни). Саме через таку велику кількість факторів, що
впливають на дальність польоту шроту, при експеримен-
тальних пострілах необхідно користуватися тотожними
набоями і тим самим або однотипним зразком зброї. Та
211
навіть з додержанням вказаних умов визначити відстань
пострілу іноді досить важко. Дещо можуть зарадити
спеціальні таблиці, запропоновані О. Ф. Лисициним,
Ю. С. Сапожниковим, В. П. Юдіним. Але й їх викорис-
тання не завжди дозволяє однозначно вирішити це
важливе питання. Та й допуски у цих таблицях надзви-
чайно великі — відповідь може бути й такою: «Постріл
зроблено в межах від 4 до 21 метра». На жаль, більш
достовірних методів ще не знайдено.
Ушкодження холостими набоями
Якщо в набої відсутній снаряд (куля чи шріт), він на-
зивається холостим, або глухим. При пострілах такими
набоями можуть спричинятися різноманітні ушкоджен-
ня, зокрема й значні. Діючою силою є гази, які утворю-
ються внаслідок згорання пороху, тиск їх досягає 2000—
3000 атм., внаслідок чого при пострілах впритул та з
близької відстані можуть утворюватись різноманітні уш-
кодження — від таких незначних, як крововиливи та
садна, до дуже важких і навіть смертельних.
При використанні холостих набоїв для мисливської
зброї травмуючим фактором, окрім газів, може бути
клейтух (пиж). При цьому окремі з них, зокрема пласт-
масові пижі-контейнери, можуть спричинити досить
значні ушкодження (Ю. О. Крапівкін).
Крім вогнепальних ушкоджень із нарізної та мислив-
ської зброї, у своїй практиці правоохоронці та судово-ме-
дичні експерти інколи мають справу з травмами, спричи-
неними газовими, будівельно-монтажними пістолетами,
помповими рушницями тощо. Численні спостереження
свідчать, що характер вхідних отворів у таких випадках
практично не відрізняється від таких при ушкодженнях
стандартною вогнепальною зброєю. Такі травми, як пра-
вило, неглибокі, ранові канали або відсутні зовсім, або
ж досить малої довжини (1—22 см). Проте інколи
ушкодження від зазначених видів зброї можуть бути
тяжкими (наприклад, поранення ока), а інколи й смер-
тельними.
Якщо мав місце вибух, то травми бувають дуже знач-
ними. Вони спричиняються багатьма факторами — вибу-
ховою хвилею, частинами пристрою, що спрацював, ос- продолжение
–PAGE_BREAK–
212
колками, додатковими утвореннями (куски каміння, цег-
ли тощо).
Масивність травм, надзвичайна різноманітність їх не
дають можливості їх однозначного визначення. Питання
про механізм спричинення таких ушкоджень вирішуєть-
ся головним чином під час огляду місця події зіставлен-
ням пошкоджень оточуючих предметів і травм на тілі
людини. Тільки така загальна оцінка дозволяє скласти
достовірну думку про те, що трапилося.
Вогнепальні пошкодження одягу
Будучи штучним покровом людини, одяг першим кон-
тактує з травмуючими факторами, оберігаючи тіло від
дій зовнішнього середовища. При вогнепальних травмах
одяг пошкоджується у 62—66% випадків (В. І. Молча-
нов — 1964, А. О. Мовшович — 1974). Тому детальне
дослідження одягу в таких випадках є обов’язковим.
Більш того, він інколи є самостійним об’єктом експерти-
зи для вирішення питань про дистанцію та напрям по-
стрілу, послідовність спричинення травм та їх механізм,
для відтворення картини події.
При пострілах впритул й з близької відстані одяг
приймає на себе значну кількість додаткових факторів,
затримуючи їх на поверхні. Якщо одяг багатошаровий,
то додаткові фактори пострілу можуть повністю ним
затримуватися, й тоді вхідний отвір на тілі не буде мати
ознак близького пострілу.
Вивчення одягу^треба починати ще при огляді місця
події. Визначається точне розміщення пошкоджень, пер-
винний вигляд їх, наявність додаткових факторів пострі-
лу та вживаються заходи для їх фіксації. Одяг на трупі
описують послідовно — зверху вниз та ззовні до тіла і,
як правило, з трупа не знімають.
У тих випадках, коли для судово-медичного дослід-
ження направляють труп померлого в лікарні, експерт
повинен отримати одяг покійного, бо без нього не може
бути з’ясовано ряд істотних питань, зокрема про від-
стань пострілу. Інколи вона встановлюється лише шля-
хом дослідження одягу.
Вигляд вхідних отворів на одязі залежить від бага-
тьох причин, на значення вивчення цього об’єкта вка-
213
зав ще М. I. Пирогов (1849). Пізніше розробкою цього
питання займалися І. О. Концевич, І. В. Крижанівська
(1949), Л. С. Вощула (1973) та ін.
Результати ‘їх досліджень значно розширили діагнос-
тичні можливості ари проведенні експертизи вогнепальг
них травм.
Вхідні отвори при пострілі впритул. Внаслідок ме-
ханічної дії газів при пострілі впритул тканини одягу
розриваються й вхідний отвір набуває форми чотирьох-
променевої зірки. Найбільш вірогідно це пояснюється
дією газів та структурою тканини, в якої нитки основи
та доробку взаємно перпендикулярні. Деякі автори не
виключають можливості впливу структури внутрішньої
поверхні каналу цівки — чотирьох нарізів. На жаль,
остаточного пояснення цього явища немає. У центрі по-
шкодження, при зіставленні країв, чітко видно дефект
тканини, який у декілька разів перевищує діаметр осно-
ви кулі. При пострілах впритул у в’язаних і трикотаж-
них тканинах розриви, як правило, відсутні, отвір має
овальну або круглу форму із значним дефектом матеріа-
лу. Краї вхідного отвору, як правило, вкриті кіптявою,
частина якої знаходиться між шарами одягу й навіть на
внутрішній його поверхні. При застосуванні димного по-
роху крихкі, легкозаймисті матеріали (вата, марля) у мо-
мент пострілу загоряються, що може викликати опіки на
тілі.
Навколо отвору можна виявити відбитки дульного
зрізу зброї. На одязі, виготовленому з окремих видів
синтетичних матеріалів, спостерігаються шанц-марки у
вигляді плоских контурів чи рельєфних заглиблень, що
за розмірами та формою відповідають дульному зрізу
зброї (А. С. Лісовий — 1991). Краї отвору оплавляють-
ся, а окремі волокнини на кінцях мають потовщення у
вигляді булав, груш тощо (мал. 19).
При пошкодженнях одягу дробом впритул отвори
мають овальну форму, значні розміри, рідко — окремі
розриви. На синтетичних матеріалах спостерігаються то-
рочки, неушкоджені петлі, оплавлення ниток (Л. С. Во-
щула — 1973).
Вхідні отвори при пострілі з близької відстані.
Навколо вхідного отвору, звичайно круглого чи оваль-
214
ного, мають місце додаткові фактори пострілу: кіптява,
порошинки, інколи сліди обпалених волокнинок. На світ-
лих тканинах віднайти додаткові фактори заряду легко
навіть неозброєним оком, для виявлення їх на темних,
просякнутих кров’ю, забруднений тканинах потрібні до-
даткові дослідження. Окрім” цього, можна здійснити ряд
проб на визначення хімічної природи нашарувань (поро-
ху, металів, кіптяви тощо). Саме за результатами цих
досліджень можна дати достовірну відповідь на запитан-
ня щодо дистанції пострілу.
Вхідні отвори на одязі при ураженнях дробом з від-
стані 1—2 м мають округлу форму, краї їх з торочками,
напівкільцями та дугоподібними заглибинами від дії ок-
ремих дробин-
Вхідні отвори при пострілах з неблизької відста-
ні. Форма їх, як правило, кругла чи овальна, розміри
близькі до діаметра основи кулі, краї отворів нерівні, з
торочками. Дуже велике значення має якість тканини
одягу. Так, при пошкодженні шовкових, бавовняних тка-
нин і тканин, виготовлених з синтетичних волокон, отвір продолжение
–PAGE_BREAK–
круглий, дефект тканини чіткий. Якщо одяг суконний, то
отвір від кулі мало помітний, тому що його виповнюють
розщеплені нитки, складається враження, що дефекту
тканини зовсім немає. На світлих матеріалах досить час-
то спостерігається темний поясок забруднення. На тем-
них і забруднених тканинах його можна виявити лише
шляхом лабораторних досліджень.
Якщо одяг був пошкоджений дробом на відстані, коли
вже немає компактного снаряда (більше 2 м), то спосте-
рігається значна кількість невеликих округлих отворів,
розташованих на більших чи менших ділянках пошкод-
женого одягу. Ці отвори дуже часто мають вкрай незна-
чний дефект тканини, погано видні. На світлих тканинах
вони оточені темними поясками забруднення.
Вихідні отвори в тканинах одягу. При пострілах з
усіх відстаней вихідні отвори мають різноманітні форми:
зірчасту, кутову, щілинну тощо. Правильної круглої фор-
ми вихідні отвори не мають. Може спостерігатися витя-
гування через отвір внутрішніх шарів одягу (вати), а сам
отвір має випуклу форму. Навколо нього відсутні додат-
кові фактори пострілу, пояски забруднення.
215
Розділ XIII
Судово-медична експертиза
у випадках кисневого голодування
(механічна асфіксія)
Серед причин насильної смерті механічна асфіксія
займає одне з перших місць. Сам термін «асфіксія» у пе-
рекладі з грецької означає «втрата пульсу», тобто він не
відображає суті явища, проте широко застосовується
для характеристики процесу кисневого голодування (гі-
поксії), який є наслідком багатьох патологічних змін в
організмі, зумовлених зовнішніми та внутрішніми причи-
нами. Коли тривале гостре порушення зовнішнього ди-
хання обумовлене механічними причинами, має місце
механічна асфіксія. Остання характеризується затруд-
нениям чи повним припиненням доступу повітря в
організм людини й розвитком кисневого голодування
(гіпоксії).
Патофізіологи розрізняють такі види’ гіпоксії:
а) істинно гіпоксична (недостача кисню в повітрі);
б) анемічна (внаслідок втрати крові);
в) циркуляторна (застійна);
г) чистотоксична;
д) зменшення кисневого об’єму крові (утворення кар-
боксі- чи метгемоглобіну).
Прижиттєвий перебіг порушення (чи припинення)
зовнішнього дихання характеризується ввімкненням ком-
пенсаторних реакцій — у першу чергу, зниженням част-
кового тиску кисню, що стимулює, через хіміорецептори,
посилення газообміну в легенях та деяким вирівнянням
парціального тиску кисню, а також звуженням судин ор-
ганів черевної порожнини та ніг й таким чином — унор-
муванням забезпечення кров’ю головного мозку та сер-
216
ця. Але якщо причину утруднення дихання не буде усу-
нуто, з часом компенсаторні можливості вичерпуються й
внаслідок накопичення в організмі вуглекислоти розви-
вається асфіксія.
У процесі перебігу її можна виокремити чотири стадії.
Кожна з них має певні морфо-фізіологічні ознаки.
Перша стадія характеризується затруднениям вдиху
та видиху повітря (інспіраторна та експіраторна задиш-
ка), змішаними судомами та порушенням координації ру-
хів на перших же секундах асфіксГі’. Впродовж цієї стадії
спостерігається накопичення вуглекислоти й підвищення
артеріального тиску. Пульс уповільнюється, розвиваєть-
ся застій крові в легенях та правій половині серця, удар-
ний об’єм останнього-збільшується. Проявляється гіпо-
динамія, рухи не координуються. Наприкінці першої хви-
лини втрачається свідомість. Проявом цієї стадії є
синюха обличчя. Збудження гладких м’язів та розслаб-
лення сфінктерів призводить до мимовільного виділення
калу, сечі, сперми.
Якщо причину механічної асфіксії усунути на цій ста-
дії, то людина швидко й безболісно повернеться до жит-
тя. Якщо ж ні, то розвивається друга стадія.
Вона характеризується короткочасним припиненням
дихання. Власне, це є позамежне гальмування головного
мозку. Організм захищає центральну нервову систему
від незворотних змін, викликаних браком кисню. Усу-
нення причини затруднения дихання досить скоро при-
веде до повного відновлення життєвих функцій людини.
В іншому випадку настає третя стадія — термінальне
дихання.
Головною ознакою цієї стадії є безсистемні, поверхне-
ві дихальні рухи, поодинокі судоми.
Продовження процесу асфіксії призводить до стійкої
зупинки дихання, що є ознакою четвертої стадії.
Навіть у цьому стані людину можна повернути до
життя, але тут завжди чатує загроза децеребрації,
Весь процес прижиттєвого перебігу асфіксії триває
4—8 хвилин, майже рівномірно розподіляється по ста-
діях, тобто тривалість кожної 1—1,5—2 хвилини.
217
Окрім однотипного прижиттєвого перебігу, всі види
механічної асфіксії характеризуються ще й подібністю
морфологічних ознак, які спостерігаються при дослід-
женні трупів. Вони отримали назву «загальноасфіктич-
них». Необхідно зазначити, що вони характерні не лише
для механічної асфіксії, а й спостерігаються у всіх ви-
падках смерті, що настає швидко (наприклад ураження
електричним струмом). Умовно ці ознаки можна поділи-
ти на дві групи — зовнішні та внутрішні. До перших продолжение
–PAGE_BREAK–
належать синюшність та одутлість обличчя, дуже інтен-
сивні темно-сині чи темно-фіолетові трупні плями, цятко-
ві крововиливи на слизових оболонках повік, ознаки ми-
мовільного виділення калу. сечі, сперми.
Внутрішні ознаки зумовлені швидким настанням
смерті і є такими: рідка, темна (бо переповнена вугле-
кислотою) кров, яка накопичується у правій половині
серця, венозне повнокров’я всіх органів, цяткові крово-
виливи на поверхні легенів (під вісцеральною плеврою),
під епікардом (плями Тардьє).
Нині запропоновано декілька класифікацій механічної
асфіксії:
а) повішення;
б) задушення зашморгом;
в) задушення руками;
г) закриття отворів рота і носа;
д) закриття дихальних шляхів чужорідними пред-
метами;
е) здавлення органів грудної та черевної порожнини;
є) утеплення;
ж) асфіксія внаслідок знаходження у закритому
просторі.
Перші три види механічної асфіксії можна віднести
до странгуляційного задушення, для їх визначення істот-
ною є наявність слідів, що свідчать про здавлення орга-
нів шиї петлею, зашморгом чи руками.
Найчастіше спостерігається повішення, тобто здав-
лення органів шиї петлею, що затягнулася під дією маси
тіла чи його частини. Повішення може бути повним
(коли ноги не торкаються землі, підлоги тощо) чи
неповним.
218
Однією з ознак повного повішення є розриви інтіми
сонних артерій у місці її роздвоєння (ознака Амюсса).
Такі зміни не спостерігаються при неповному повішенні,
яке зустрічається в практиці значно частіше. Адже для
смертельної асфіксії не потрібно маси всього тіла, петля
може затягнутися й від ваги однієї лише голови (при-
близно 3—5 кг).
Процес асфіксії при повішеяні тісно пов’язаний з по-
рушенням кровообігу в ділянці ті» та голови. Це зумов-
лено тим, що сонні артерії стають непрохідними, коли
петля затягується під вагою 3—5 кг, хребтові— 15—
20 кг, а яремні вени — при надзвичайно малих (просто
мізерних) зусиллях стиснути органи шиї. Отже, коли не-
одночасно стискаються-артерії та вени (при неповному
повішенні, спочатку припиняється відток крові, а приток
її ще деякий час триває. Внаслідок цього розвивається
повнокров’я мозку та його оболонок, що вельми негатив-
но впливає на перебіг процесу асфіксії.
Головним фактором повішення є наявність петлі. Її
виготовляють з цупкого, м’якого та напівцупкого мате-
ріалу. Петлі бувають відкритими та закритими, рухливи-
ми (що ковзають) й нерухомими. Положення петлі на
шиї може бути типовим, атиповим та боковим. При ти-
повому положенні вузол знаходиться ззаду, при атипово-
му — спереду, а при боковому — збоку. Чим цупкіший
та тонший матеріал петлі, тим глибшим буде слід від
неї — негативний відбиток, странгуляційна борозна. У
випадках, коли петля виготовлена з м’якого матеріа-
лу — борозна може бути майже непомітною.
Механізм смерті при повішенні не є лише наслідком
механічної асфіксії — в генезі незворотних змін важли-
ву роль відіграють й інші фактори: вже згадане порушен-
ня кровопостачання мозку та гіпоксія його; надавлення
зубом другого шийного хребця (при атиповому повішен-
ні) на довгастий мозок; подразнення блукаючого нерва,
внаслідок розтягування, викликає уповільнення роботи
серця, а інколи і його зупинку.
Діагностика повішення базується на ретельному ви-
вченні обставин справи, загальної картини смерті асфік-
219
тичного характеру та наявності на шиї странгуляційної
борозни.
При повішенні остання незамкнена, там, де був ву-
зол, вона відсутня; нерівномірно виражена, більш конту-
рована з протилежного від вузла боку, розташована на
шиї косо, йде знизу вгору, розташована, як правило, ви-
ще верхньої межі щитоподібного хряща.
Виразність странгуляційної борозни залежить від ма-
теріалу петлі, тривалості перебування тіла в петлі, ваги,
під якою вона затягувалася, та положення тіла після
смерті (мал. 20).
Одним з найважливіших питань при експертизі трупа
у випадках повішення є встановлення прижиттєвості ви-
никнення странгуляційної борозни. Воно здавна хвилю-
вало дослідників і практиків. Було запропоновано багато
вірогідних та абсолютних ознак, які допомагають про-
вести диференційну діагностику прижиттєвих і посмерт-
них странгуляційних борозен. Значні досягнення у
вивченні прижиттєвих -странгуляційних борозен нале-
жать ученим України: М. С. Бокаріусу, Ю. С. Сапожни-
кову, М. О. Оболонському, І. О. Концевич.
Їхні праці дозволили встановити критерії діагностики
таких ушкоджень. Так, прижиттєві борозни характеризу-
ються ущільненням власне дерми, гомогенізацією та по-
рушенням тонкторіальних властивостей тканин, набря-
канням клітин росткового шару епідермісу, кровонапов-
ненням судин шкіри з крововиливами у ділянці борозни.
Досить показовими є зміни в нервових елементах шкіри
та стовбурі блукаючого нерва (І. О. Концевич).
В останні роки київськими дослідниками розроблено
метод виявлення ознак прижиттєвого походження бороз-
ни шляхом установлення змін рівнів кислотно-естрагова-
них і вільних фракцій гістаміну та серотоніну (у прижит- продолжение
–PAGE_BREAK–
тєвій борозні їх вміст у 1,5—2 рази вищий) (Б. В. Ми-
хайличенко, В. О. Сушко).
Серед ознак, що дозволяють визначити прижиттєвість
повішення, відмічено й ряд інших, які встановлюються у
процесі дослідження трупа. Це, крім вже згаданої ознаки
Амюсса, крововиливи у медіальні ніжки грудинно-клю-
чично-соскоподібного м’яза та в зовнішню оболонку за-
220
гальних сонних артерій (ознака Мартіна), у підшкірну
клітковину та м’язи шиї.
Зазначені ознаки властиві борозні, що утворилася
при повному повішенні, й значно менш виражені при не-
повному. Доречно вказати, що при повному повішенні,
коли тіло довго перебуває у петлі, трупні плями утворю-
ються на кистях і нижніх кінцівках. При цьому на їх фо-
ні спостерігається багато цяткових крововиливів.
Повішення, як правило, € самогубством. Убивство та
нещасний випадок у разі повішення трапляються дуже
рідко.
На трупах повішених (на голові та кінцівках) досить
часто мають місце садна і крововиливи. Утворюються
вони від контактів, з оточуючими предметами, інколи —
через судоми. Про судоми при повішенні знали ще в
глибоку давнину. Так, Гомер в “Іліаді” писав: «Петлею
шию стягнули, і смерть їх швидко настала; недовго по-
смикавши ногами, всі разом затихли».
Щоб встановити істинну причину ушкоджень при по-
вішенні, необхідно ретельно оглянути місце події, бо ана-
логічні травми могли бути отримані й під час самооборо-
ни та боротьби з убивцями. Коли ж місце, де було вияв-
лено труп, оточене предметами, об які могла вдаритися
людина при повішенні під час судом, ця обставина пояс-
нить походження саден і крововиливів.
Задушення петлею. Характерною ознакою цього ви-
ду механічної асфіксії також є странгуляційна борозна.
Вона виникає внаслідок здавлення шиї, але, на відміну
від такої при повішенні, є рівномірною й щільною.
Петля, найчастіше, затягується руками або за допо-
могою закрутки. Дуже велике значення має дослідження
вузла, за характером якого інколи можна визначити фах
злочинця (моряк, рибалка, швець). Тому доцільно розрі-
зати петлю з протилежного від вузла боку, а сам вузол
надійно зафіксувати, не порушуючи його первинного ви-
гляду.
При такому виді задушення странгуляційна борозна
характеризується замкнутістю, невисоким і горизон-
тальним розташуванням на шиї (на рівні або й нижче
щитоподібного хряща). Майже завжди, як і при пові-
221
шенні, вона чітко виражена і має певні морфологічні оз-
наки, які відбивають особливості матеріалу петлі (заш-
моргу) — його рельєф та ширину, а також число зробле-
них витків.
При дослідженні трупа звертає на себе увагу різка
синюшність та одутлість обличчя, значна кількість кро-
вовиливів на обличчі та слизовій оболонці очей. Досить
часто виявляються переломи під’язикової кістки (голов-
ним чином — ріжків) і хрящів гортані.
Задушення петлею, як правило, є вбивством. Інко-
ли — самогубство, ще рідше — нещасний випадок.
Задушення руками. В механізмі смерті, крім вище-
зазначеного, значну роль відіграють здавлення нервово-
судинного пучка, подразнення гілок блукаючого нерва та
каротидного синуса. Спостерігається миттєва втрата сві-
домості.
Загальні асфіктичні ознаки при задушенні руками
менш виражені, ніж при повішенні та задушенні петлею.
До видових ознак необхідно віднести садна та крово-
виливи на шиї, які утворюються внаслідок натиснення
нігтями на шкіру. Садна часто-густо напівокруглої фор-
ми, рідше лінійні. Кількість їх залежить від того, однією
чи двома руками здавлювали шию, а інколи — й від ін-
дивідуальної характеристики вбивці — правша він чи
лівша. Крововиливи, як і садна, утворюються в товщі
шкіри та у підшкірній клітковині, відповідно до місць
контакту стискуючих пальців. Крововиливи мають округ-
лу форму і часто досить глибокі. При цьому вираженість
зовнішніх і внутрішніх ознак неоднакова. Внутрішні кро-
вовиливи більш масивні, локалізуються навколо гортані,
трахей, стравоходу, судин і нервів шиї. Майже завжди
спостерігаються переломи хрящів гортані і трахеї,
під’язикової кістки чи тільки її ріжків.
Задушення руками ‘•— це завжди вбивство. Необхідно
зазначити, що смерть при травмі шиї (удар ребром доло-
ні) може статися майже миттєво, але не від задушення
чи шоку, як досить часто вважають, а внаслідок миттє-
вої рефлекторної зупинки серця. Подразнення нервових
закінчень, що переходить на блукаючий нерв, впливає
222
на серце як гальмо, воно зменшує частоту та послабляє
сили його скорочень (В. І. Воскобойников).
Це потрібно враховувати, якщо обставини справи не-
відомі. Жертва досить часто чинить опір, обороняється.
Це стає причиною неодноразового стискування шиї
утворення на шкірі та йу м’яких тканинах додаткових
ушкоджень. Останні спостерігаються не тільки на шиї, а
й на обличчі (садна, крововиливи навколо рота), на гру-
дях, животі, руках.
Обороняючись, жертва наносить ушкодження напад-
нику, спричиняючи садна, рани, переломи кісток, вири-
ваючи волосся, розриваючи одяг. Залишки травмованих
тканин, а також волоконця одягу треба шукати під ніг*
тями загиблого, і це дає змогу у багатьох випадках
визначити імуннб-біологічні константи вбивці. продолжение
–PAGE_BREAK–
Закриття отворів рота та носа. Якщо отвори ро-
та та носа закриваються м’якими предметами (ковдрою
подушкою), то будь-яких видових ознак як при зав-
нішньому, так і при внутрішньому дослідженні не
виявляється. Виняток становлять лише поодинокі крово-
виливи на слизових губ — внаслідок притискання їх до
зубів. У порожнині рота, носі та дихальних шляхах
інколи можна виявити окремі ниточки, пушинки, часточ-
ки вати тощо.
Якщо отвори рота та носа закриваються руками, то
можна виявити садна, крововиливи навколо перших, до-
сить значні крововиливи на слизовій губ, а також, що
рідше, переломи хрящів і кісток носа, переломи та пере-
ломо-вивихи зубів. Всі ці ушкодження є результатом дії
рук нападника.
Попри наявність чи відсутність видових ознак асфіксії
завжди спостерігаються ознаки загальноасфіктичні. Саме
на їх основі, за відсутності інших причин смерті, діагнос-
тується механічна асфіксія внаслідок закриття отворів
рота й носа.
Закриття отворів рота й носа м’якими предметами
найчастіше є нещасним випадком, але може бути й
вбивством. Потерпілі, як правило, діти, або ж хворі. Ві-
домі випадки «присипання дітей» — коли мати, годуючи
дитину грудьми, засинає і вони перекривають отвори ро-
223
та і носа. Немовля може померти при закритті отво-
рів рота та носа ковдрою при щільному закутуванні.
Обов’язковою умовою достовірної діагностики є прове-
дення лабораторних (судово-гістологічних, бактеріологіч-
них, вірусологічних) досліджень з метою визначення
наявності або виключення патологічних процесів (за-
палення легенів), які спричиняють гостру дихальну
недостатність.
Закриття отворів рота й носа може статися у хворих
на епілепсію під час нападу, коли голова контактує з
м’якими предметами, що закривають обличчя (подушка).
У нашій практиці мав місце випадок, коли напад епілеп-
сії стався у хворого на засніженому полі — він помер
від цього виду механічної асфіксії, що підтвердилося су-
дово-гістологічним дослідженням. На обличчі померлого
було дуже багато цяткових саден від контакту з кіркою
снігу. А місце, де знаходилася голова потерпілого, мало
вигляд негативної маски з снігу, який покрився тонкою
кіркою.
Закриття отворів рота та носа може бути й вбивст-
вом. Тоді, крім зовнішніх та внутрішніх видових й за-
гальних ознак асфіксії, можна виявити сліди боротьби
на тілі й одязі.
Надзвичайно рідкісним є самогубство шляхом закрит-
тя отворів рота та носа. Нам довелося спостерігати один
такий випадок. Студент медичного вузу в палаті інтен-
сивної терапії надягнув маску для подачі кисню й пере-
крив вентиль на трубці. При судово-медичному дослід-
женні трупа, окрім загальноасфіктичних, будь-яких видо-
вих ознак смерті виявлено не було. Значною мірою у
встановленні істини допомогла передсмертна записка з
поясненням того, що штовхнуло юнака на такий неорди-
нарний шлях добровільного позбавлення життя.
Закриття дихальних шляхів сторонніми предме-
тами. Механічна асфіксія у таких випадках розвиваєть-
ся внаслідок повного або часткового припинення досту-
пу повітря в організм людини через перекриття дихаль-
них шляхів сторонніми предметами (тілами).
Вони можуть бути сипучі — зерно, пісок і т. ін.,
тверді — куски м’яса, сала, деталі іграшок, зубні проте-
224
зи тощо, рідкі — кров та напіврідкі — їжа та блювотні
маси.
Зазначені предмети можуть проникати досить глибо-
ко, а можуть зупинятися на різних рівнях трахеї або
нижніх відділів гортані.
Коли у дихальні шляхи потрапляють сипучі предмети,
вони глибоко проникають у бронхи (до розділення брон-
хів II та III порядків). Перебіг асфіксії більш повільний,
ніж при інших видах задушення. Смерть настає через
10—25 хвилин, а інколи й через ГОДИНИ’ У Дітей це від-
бувається значно повільніше, ніж у дорослих.
При дослідженні трупів людей, що загинули внаслі-
док асфіксії цього виду, окрім загальноасфіктичних
ознак, знаходять сипучі тіла у дихальних шляхах та
шлунку — вони потрапляють туди при вдиханні, а та-
кож емфізематозні зміни в легенях та великі крововили-
ви під плеврою.
Досить часто причиною такого виду механічної асфік-
сії є попадання у дихальні шляхи досить значних за
розмірами твердих предметів. Генез смерті у таких ви-
падках такий самий, як і при попаданні сипучих. Діа-
гностичним доказом причини смерті є виявлення сто-
роннього предмета у дихальних шляхах. А наявність у
місці його розташування та вище нього реактивних змін
слизової оболонки (крововиливи, набряки, порушення
цілості) є безумовною ознакою прижиттєвості такого
предмета.
Механічна асфіксія може статися й внаслідок аспіра-
ції крові з ушкоджених судин під час вдиху. Це може
мати місце при значних різаних ранах на шиї, при кро-
вотечі з судин носа та голови (при переломах основи че-
репа). У таких випадках вдихана та заковтнута кров
проникає до альвеол. Легені збільшуються, при розтині
тіла відразу ж виступають з грудної порожнини. При
розрізі вони сухі, строкаті. Останнє пояснюється наяв-
ністю виповнених кров’ю та вільних від неї альвеол.
Серед інших причин, які можуть викликати механіч- продолжение
–PAGE_BREAK–
ну асфіксію, є аспірація їжі та блювотних мас. Найчасті-
ше це трапляється при алкогольному сп’янінні або через
хворобу чи травму. У немовлят це може статися через
8 9-259
225
недогляд за дитиною: вона відригує їжу, а та затікає у
дихальні шляхи. У таких випадках при здавленні розрі-
заних легенів з бронхів у вигляді хробачків виділяються
залишки їжі. Досить доказовими є судово-гістологічні
дослідження.
Закриття дихальних шляхів сторонніми предметами є
найчастіше нещасним випадком, нерідко зустрічаються й
вбивства, особливо дітей, літніх людей та хворих. Така
смерть може бути й самогубством, вчиненим особою з
патологічною психікою.
Здавлення грудної клітки та живота. Цей вид
механічної асфіксії є наслідком обмеження дихальних
рухів легенів та одночасно, через здавлення грудей і жи-
вота, різкого порушення загального кровообігу. Ваги
40—50 кг достатньо, щоб через декілька годин зупинити
грудне дихання середньої сили дорослої людини, для
сильної людини потрібно 80—100 кг. Для немовляти
причиною асфіксії може стати туго накладений компрес.
Такий вид механічного задушення спостерігається
при скупченні значної кількості людей, під час обвалів,
землетрусів, техногенних катастроф тощо. Як вбивство
та самогубство зустрічається вкрай рідко.
При зовнішньому дослідженні спостерігаються
численні крововиливи на шкірі обличчя, шиї та верхньої
частини грудної клітки, так звана екхіматична маска.
Вона є показником порушення кровообігу в системі
верхньої порожнистої вени (зокрема переповнення ба-
сейну безіменних та яремних вен кров’ю). При внутріш-
ньому дослідженні трупа спостерігаються крововиливи
під шкірою, інколи — переломи ребер та розриви внут-
рішніх органів. У легенях так званий карміновий набряк
та великі ділянки ателектазу з екхімозами яскраво-чер-
воного кольору. Кров у судинах легенів насичена киснем
внаслідок діафрагмального дихання, саме тому легені яс-
краво-червоного кольору. Набряк розвивається через по-
вільне настання смерті.
Необхідно зазначити, що карміновий набряк легенів є
типовим для здавлення тільки грудної клітки, коли збері-
гається діафрагмальне дихання. Коли ж одночасно здав-
226
люються грудна клітка й живіт, смерть настає дуже
швидко і набряк легенів не встигає розвинутися.
Спостерігається також різкий застій крові у печінці
та нирках, тканини їх темно-червоного, з чорним відтін-
ком, кольору.
Утопления — це асфіксія внаслідок закриття дихаль-
них отворів рідиною: водою, нафтою, олією тощо.
Утопления є типовою асфіксією, але з деякими особ-
ливостями. Менш тривалим е період задишки, особливо
експіраторної. У стадб’ термінального дихання людина
робить глибокий вдих і широко відкриває рота. Вода при
цьому дуже глибоко проникає в альвеоли, розширяє їх і
розриває стінки, внаслідок чого потрапляє у кровоносні
капіляри легенів, а звідти — в ліву половину серця. Та-
ка картина вмирання” властива так званому справжньому
утопленню.
Смерть може статися й за інших обставин — коли
попадання води у верхні відділи дихальних шляхів ви-
кликає стійкий спазм головної щілини й таким чином ви-
кликає асфіксію. Вода при цьому попадає в легені у не-
значній кількості й знову ж таки під час термінального
дихання.
Морфологічними ознаками вказаного виду асфіксії є
блідість трупних плям, «гусяча» шкіра, піна біля отворів
рота і носа- Коли утопления сталося в холодній воді,
трупні плями, внаслідок проникнення кисню через роз-
рихлений епідерміс та окислення редукованого гемогло-
біну, набувають червонуватого відтінку. Трупне Закля-
кання, яке піднімає волосся, спричиняє, особливо на
плечах і стегнах, «гусячу» шкіру.
Отвори рота та носа оточені дрібнопузирчастою
щільною піною, що має форму гриба; нею наповнені ди-
хальні шляхи (ознака С.В. Крушевського). Їх кількість
прямо пропорційна до тривалості процесу утеплення.
Утворюється піна від збивання води з повітрям та брон-
хіальним слизом. Вона має велике діагностичне значен-
ня, бо зберігає свою конфігурацію у вигляді сітчастого
малюнка навіть після висихання, зберігається біля рота і
носа 2—3 дні, а у трахеї та бронхах — до 5 днів при
теплій погоді й до 15 — при холодній.
»• 227
У трупів утоплеників збільшений об’єм легенів, які у
більшості випадків наповнені кров’ю. На їхній поверхні,
під вісцеральною плеврою, — світло’червоні круглі кро-
вовиливи діаметром до 0,4—0,5 см з нечіткими межами
(плями Рассказова-Лукомського—Пальтауфа), поряд з
ними спостерігаються менші за розміром, але значно ін-
тенсивніші за кольором крововиливи (плями Тард’є). По-
ряд з цими явищами на поверхні легенів можна побачи-
ти відбитки ребер.
У дихальних шляхах, крім піни, мають місце окремі
піщинки, частинки мулу тощо. У шлунку та кишках
можна виявити воду, в більшій чи меншій кількості.
Вода може проникнути й у пазуху основної кістки (озна-
ка В. А. Свешникова), там же можна виявити піщинки,
планктон та крововиливи під слизову оболонку.
Вода, яка проникає у дихальні шляхи, містить значну
кількість планктону, який потім розноситься практично продолжение
–PAGE_BREAK–
по всьому тілу. Особливо багато його скупчується у нир-
ках, печінці, кістковому мозку. Кількість одиниць діато-
мового планктону — дуже важливий показник при ви-
значенні прижиттєвості утеплення (їх має бути не мен-
ше 10 на 1 г наважки). Склад планктону дає змогу
визначити, в якому водоймищі потонув потерпілий.
Планктон може потрапити в організм людини разом з
водою й після її смерті. Але у таких випадках він вияв-
ляється лише в легенях та інколи — шлунку (С. П. Дід-
ківська, М. Д. Канівець).
Окрім ознак, що вказують на смерть від утеплення,
на трупах людей, витягнутих з води, мають місце озна-
ки, що свідчать лише про перебування трупа у воді, —
мокрий одяг, мокре волосся, пісок, мул, водорості на по-
верхні тіла, блідість шкіри, «гусяча шкіра», а також змі-
ни епідермісу на кистях і стопах — його мацерація. Спо-
чатку він набухає, а потім зовсім відокремлюється, часто
разом з нігтями. Тому рука набуває випещеного вигляду.
Це явище отримало назву «рука прачки», «рукавичка
смерті».
Процес мацерації значною мірою залежить від темпе-
ратури води, в якій знаходився труп, — чим тепліша во-
да, тим швидше розвивається мацерація. Так, влітку при
228
температурі 20—22’С перші прояви її спостерігаються
приблизно через годину, а повне відокремлення епідермі-
су — через 4—5 діб; при температурі 14—16°С — від-
повідні зміни спостерігаються через 6—8 годин і 8—10
діб, а при температурі 2—4°С — 1—2 доби та ЗО—38
діб (С. П. Дідківська).
Перебуваючи у воді, труп покривається водоростями,
може бути пошкоджений внаслідок ударів о різні пред-
мети, що є в воді, о дно водоймища. Його можуть по-
шкодити риби, раки, водяні комахи.
При дослідженні трупів, витягнутих з води, необхідно
пам’ятати, що вони могли попасти туди вже після смерті
потерпілого, або ж причиною смерті було не утопления.
Смерть може статися внаслідок захворювання (гостра
серцево-судинна недостатність) чи травми (перелом
шийного відділу хребта при стрибках у воду). Диферен-
ційна діагностика причин смерті (утеплення, Хвороба чи
травма) досить складна, особливо ґнильно-змінених тру-
пів, і потребує копітких лабораторних досліджень.
Найчастіше утеплення — нещасний випадок, але бу-
ває і самогубство, і вбивство.
Асфіксія у закритому просторі. Це дуже рідкісний
вид механічної асфіксії, причиною її є брак повітря в ізо-
льованому приміщенні чи пустотілих виробах (скрині,
ящики, холодильники тощо).
Внаслідок відсутності доступу повітря концентрація
кисню зменшується, а вуглекислого газу — зростає. Це
призводить до розвитку гіпоксії та гіперкапнії. Цей вид
механічної асфіксії не має видової ознаки. Діагноз вста-
новлюється на основі виявлених загальноасфіктичних
ознак, відсутності ушкоджень, значних патологічних
змін внутрішніх органів та з урахуванням обставин
справи.
Такий вид асфіксії є нещасним випадком.
229
Розділ XIV
Судово-медичне дослідження
у випадках смерті від дії високої температури
Тепловий обмін в організмі підпорядкований чіткій
системі саморегулювання. Якщо температура тіла під-
вищується або знижується, то нормалізація її забезпечу-
ється, з одного боку, зниженням чи підвищенням інтен-
сивності постійно протікаючих біохімічних процесів (біо-
хімічна терморегуляція), а з Іншого — зростає чи
знижується тепловіддача шляхом тепловипромінювання,
теплопровідність, зміни ступеня потіння та виділення
тепла з фізіологічними відправленнями (біофізична регу-
ляція). При тривалому підвищенні температури в орга-
нізмі зменшується кількість води, що супроводжується
Порушенням мінерального обміну і розпадом тканинних
білків. Це призводить до утворення гістаміноподібних
речовин, токсинів шкіри та некрогормонів. Температура
тіла підвищується до 42—43,5°С. Гіпертермія організму
супроводиться порушенням функцій багатьох систем і
органів.
Отже, тривале перебування людини в умовах підви-
щеної температури (вище ЗО—35°С), та ще й при знач-
ному фізичному навантаженні, має наслідком зрив тер-
морегуляції, що спричиняє розлад здоров’я або навіть
смерть.
Розрізняють загальну та місцеву дію високої темпера-
тури на організм людини.
Загальна дія дістає вияв у тепловому ударі. Якихось
характерних морфологічних змін при розтині у таких ви-
падках не виявляється. Як правило, спостерігається кар-
тина смерті, що швидко наступила. Різновид теплового
удару — сонячний удар трапляється, коли на тіло й не-
230
покриту голову діє сонячне проміння. При цьому можуть
спостерігатися прояви місцевої дії сонячної енергії у ви-
гляді опіків першого, зрідка —- другого ступеня. Соняч-
ний удар може статис» навЬч» При дії сонячного промін-
ня лише на непокриту, ча
голову. ‘ •’ г-.і^1.
У таких випадках на pttirrwrt спостерігаються набряк
оболонок та кори головного Низку, дрібні крововиливи в
них. Смерть вщ тепиювй^ WIcyttfrtlBurt» удару — явище
рідкісне навіть за ^ййіглиіі^^^^йеф^гоівання організ-
му умов. Як правили, во»й ^стае на фоні яЩось захво-
рювань. Найчастіше Це серцево-судинні захворювання, продолжение
–PAGE_BREAK–
патологія органів дихання чи ендокринної ^сйстеі(
повідальної за терморегуляцію, наприклад гіпертиреозі.
Тому на розтині тіла треба ретельно дослідити всі внут-
рішні органи і виявити ці захворювання або інші факто-
ри, що сприяли настанню смерті, — наприклад алко-
гольне, наркотичне сп’яніння тощо.
Місцеві ушкодження від дії високої температури ви-
никають, коли температура тканин підвищується понад
50°С, що призводить до загибелі клітин, і дістають вияв
у різного виду опіках — залежно від температури та
діючого фактора (відкрите полум*я, розжарені предмети,
палаючі рідини, пар, розплавлений бітум тощо).
За глибиною ураження шкіри та тканин, що приляга-
ють до неї, розрізняють чотири ступеня опіків.
Перший ступінь — це поверхневе запалення шкі-
ри — еритема. В місці опіку шкіра червона, болюча на
дотик, припухла. На трупі ці ділянки бліднуть і розпізна-
ються лише по буруватому чи жовтуватому кольору і лу-
щенню епідермісу. Опік 3/4 поверхні тіла може викли-
кати смерть.
Другий ступінь — ураження шкіри з відслойкою ро-
гового шару і утворенням пузирів, заповнених серозною
рідиною, що містить лейкоцити і білки. Рідина спочатку
прозора, але швидко мутнішає внаслідок згортання біл-
ків. Після розривів пузирів і витікання рідини поверхня
росткового шару, що є дном опіків, волога, блискуча,
блідо-рожева або яскраво-рожева, якщо кров містить ве-
лику кількість карбоксигемоглобіну. Після підсихання
231
поверхня дерми жовтувато-бура чи червоно-бура, ущіль-
нена, з сіткою добре видних дрібних судин. Смертель-
ним може бути опік 1/2 поверхні тіла.
Третій ступінь характеризується вологим або сухим
первинним некрозом шкіри. Вологий некроз утворюється
від дії пару чи гарячих рідин, а сухий — від полум’я або
розжарених предметів. Розрізнюють ступені: І.ІІ-А — ко-
ли частково уражається ростковий шар, та І1І-Б, що ха-
рактеризується некрозом усієї товщі шкіри з ушкоджен-
ням потових і сальних залоз. При вологому некрозі шкі-
ра має «варений» вид, жовтуватого кольору, припухла,
набрякла. По краях можуть бути опіки II ступеня (пузи-
рі). Сухий некроз відрізняється ущільненням шкіри, її
бурим кольором. Опіки з обвуглюванням, чорного кольо-
ру, досить чітко відмежовані від неушкодженої шкіри.
Заживления опіків третього ступеня закінчується утво-
ренням рубців.
Опіки четвертого ступеня — це обвуглювання шкі-
ри, підшкірної жирової тканини, м’язів і навіть кісток.
Судово-медичне дослідження
трупів з опіками і обгорілих
Зовнішній огляд під час дослідження трупа дає мож-
ливість виявити залишки одягу чи місця, які були ним
прикриті у процесі згорання. В одних випадках одяг, що
горить, спричиняє додаткові опіки, а в інших, коли він
щільно прилягає до тіла, навпаки, захищає ці ділянки від
дії полум’я, гудрону тощо. Смуги неушкодженої шкіри
дають можливість встановити характер деталей одягу
(тугий комірець, щільно прилягаючий бюстгальтер і
т. ін.). Огляд волосся й шкіри дозволяє визначити харак-
тер діючого фактора. Від дії полум’я волосся обгорає, на-
буваючи рудого кольору і колбоподібного здуття. При
опіках рідинами волосся не страждає. Форма і напрямок
смуг опіків теж дають можливість встановити характер
діючого фактора, а також позу, в якій знаходився потер-
пілий під час горіння, бо полум’я дає смуги опіків, що
направлені вгору, а рідини — донизу. Від дії розжарених
предметів на шкірі можуть залишитись їх відбитки. На-
232
явність кіптяви свідчить про опік полум’ям; а відсутність
її у щілинах зморшок на обличчі вказує на прижиттє-
вість потрапляння у вогонь. Трупні плями яскраво-роже-
вого кольору на ділянках неушкодженої шкіри свідчать
про наявність у крові карбоксигемоглобіну, який звичай-
но утворюється при вдиханні окису вуглецю, і про при-
життєвість потрапляння загиблого у вогонь.
При зовнішньому огляді деталідто описують, малюють
на схемі та фотографують виявлені ушкодження, у тому
числі опіки, їх форму, площину, ступінь. У процесі до-
слідження звертають увагу на включення на поверхнях і
в глибині опіків (частки їжі, кави, бітуму, напалму то-
що), котрі можуть бути складовими фактора, ідо спричи-
нив опік.
Внутрішнє дослідження при опіках І і II ступеня не
має особливостей. Опіки III і IV ступеня призводять до
різкого ущільнення шкіри, м’язів і внутрішніх органів.
Це само по собі технічно ускладнює розтин. Крім того,
таке ущільнення різко зменшує розміри трупа, а от-
же — й усіх його внутрішніх органів, більшість з яких
має вигляд вареного або запеченого м’яса, що також
ускладнює розпізнавання хворобливих змін тканин.
Яскраво-червоний колір м’язів, крові в глибоких суди-
нах, наявність кіптяви в трахеї, бронхах і навіть у аль-
веолах, а також опіки слизових оболонок гортані, голо-
сових зв’язок, трахеї свідчать про прижиттєвість попа-
дання тіла у вогонь.
Причини смерті. Від опіків на місці пожежі смерть
наступає рідко, як правило, коли горить одяг, просоче-
ний пальним, або вогонь палає навколо потерпілої люди-
ни. Частіше на місці події причиною смерті є гостре
отруєння окисом вуглецю, тоді в крові знаходять вели-
кий вміст карбоксигемоглобіну (близько 60%), або від
механічних травм при обвалах палаючих споруд. Опіки
тіла, особливо глибокі й обширні, призводять до пору- продолжение
–PAGE_BREAK–
шень функцій усіх внутрішніх систем і органів, котрі но-
сять назву «опікова хвороба». Сучасні вчені поділяють
перебіг цієї хвороби на періоди: опіковий шок, токсемія,
інфекція, виснаження, видужання. •
23$
Опіковий шок (різновид травматичного шоку може
бути причиною смерті у перші дві—три доби). Тяжкість
опікового щоку і наслідки ураження обумовлені не стіль-
ки обширністю опіків взагал*, скільки площиною глибо-
ких уражень усієї товші шкіри. Шок обумовлений
надмірним подразненням центральної нервової системи,
що викликає збочення рефлекторних судинних реакцій.
Це> у свою чергу, призводить до мікроциркуляторних по-
рушень, наслідком яких є підвищена проникність судин.
Зменшується обсяг циркулюючої крові, руйнуються її
формені елементи, розвивається олігурія. Ці порушення
можуть спричинити такі ускладнення, як інфаркт міо-
карда, гострі виразки шлунку, ниркову недостатність,
Починаючи з третьої—четвертої доби на перший
план виступає опікова токсемія, обумовлена інтоксика-
цією організму продуктами розпаду білків, токсинами
бакт«рій і токоичними> речовинами, що всмоктуються з
опАкг>вих і>ан.
>)H» П’яту—сьому добу смерть, як правило, настає від
інфекційних ускладнень — пневмонії, септикопіемії, сеп-
тицемії, абсцесів, порушень функцій печінки та нирок.
Інтоксикація, септицемія, бактеріемія викликають знач-
ні дистрофічні зміни внутрішніх органів, порушення про-
цесів обміну, і як результат може розвинутись опікове
виснаження.
Певні труднощі виникають при експертизі повністю
звугленого трупа. Основні питання, що потребують вирі-
шення, це причина смерті та прижиттєвість попадання
загиблого у вогонь. Іноді вони розв’язуються одночас-
но — наприклад при наявності ознак отруєння окисом
вуглецю. В інших випадках виявляються інші причини
смерті: вогнепальне ураження, механічна асфіксія, тупа
травма. Особливо треба бути уважним при черепно-моз-
ковій травмі, бо епідуральні крововиливи можуть бути і
прижиттєвими, і утворитися від дії високої температури.
Прижиттєві гематоми мають веретеноподібну форму, в
м’яких тканинах відповідно їм містяться крововиливи.
Посмертні гематоми мають серповидну форму, розміщу-
ються на протилежному від дії вогню боці.
234
У разі сумніву зразки тканин і органів необхідно під-
дати гістологічному дослідженню. Про прижиттєвість
опіків свідчать артеріальні тромби в ушкоджених ткани-
нах, крайове розміщення лейкоцитів, реактивно-дистро-
фічні та некротичні зміни у периферичній нервовій
системі, м’язах і шкірі. ;si .v і
Іноді з метою приховування злочину трупи чи їх час-
тини спалюють. Тоді судов(ммхичноиу експертові дово-
диться досліджувати лише жугяен( кістки.
Проблема дослідження’іфім^налкнмх спалень турбу-
вала вчених давно, наукові пошуки (Обумовлювалась по-
требами судово-медичної експертної •рактиня. Перші по-
силання на спробу вирішення окремих питань щодо
цього мають місце ще в підручнику Е. Гофмана (1928),
де описуються досліди Graft, Gunsburg, Maschka (1853)
з установлення часу спалення трупів дорослих людей.
Ці експерименти здійснювались у зв’язку з убивством
графині Пьорлітц і спаленням її тіла.
Нині існує комплексна методика дослідження кістко-
вих залишків, що дає змогу вирішувати ряд питань іден-
тифікації особи. Ми послідовно розглянемо цю методику,
але спочатку висвітлимо залежність характеру змін кіст-
кової тканини від особливостей будови кісток та умов їх
спалення., ,,;, ,.,^„„
Для кращого розуміння процесів, що відбуваються у
кістках при спаленні, доцільно згаити склад останніх.
Вони складаються з органічно» частини, що містить, в
основному, колагенові волокна, і неорганічних солей, які
просочують ці волокна. Неорганічна частина містить
фосфат кальцію — 85%; карбонат кадьція^—10%;
фосфат магнію — 1,5%; флюорит’ кальцію — 0.3%; хло-
рид кальцію — 0,2% і лужні солі — 2^
Goerttler К., 1968). При температурі до 550*С структур-
них змін неорганічного складу не відбувається, але вже
при бОО’С фосфат кальцію частково переходить в гідро-
оксиопатит, а при 700°С неорганічні солі кісток повністю
кристалізуються.
Оскільки вирішення окремих питань ідентифікації
особи базується на дослідженні мікроскопічних структур
кісток, вважаємо за доцільне коротко торкнутися питан-
ня гістоструктури кісткової тканини.
235
У процесі утворення кісткової тканини виокремлю-
ються чотирифази: 1) проліферація клітин з диференціа-
цією їх на остеобласти; 2) утворення волокнистого суб-
страту; 3) випадіння аморфної речовини, що склеює;
4) просочування утвореної білкової маси лужними соля-
ми (А. В. Русаков, 1959). Під час утворення кісткової
тканини частина остеобластів залишається в ній, пере-
творюючись на кісткові тільця — остеоцити, що містять-
ся у порожнинах, котрі носять назву кісткових лакун. У
цій фазі мають Місце два основних типи кісткової ткани-
ни: грубоволокниста й пластинчаста.
Грубоволокниста тканина характеризується безсис-
темним направленням пучків колагенових волокон і ве-
ликою кількістю остеоцитів в лакунах різної форми.
Пластинчаста кісткова тканина відрізняється тим, що
колагенові волокна розміщуються паралельно, а остеоци- продолжение
–PAGE_BREAK–
тів менше і містяться вони у лакунах веретеноподібної
форми. Проміжна форма кісткової тканини називається
паралельно-волокнистою. По кісткових лакунах пластин-
частої тканини встановлюють наявність і видову належ-
ність згорілих кісток (мал. 21).
Кісткова тканина перебудовується протягом усього
життя людини. Основною структурною одиницею кістки
є остеон. Нині виокремлюють два види остеонів — пер-
винні й вторинні. Серед первинних остеонів розрізняють
три форми, серед вторинних — сімнадцять. За формою
первинних остеонів визначають видову належність, а
вторинних—встановлюють вік.
Вважалося, що кістка може мати чорний, сірий чи бі-
лий колір і, відповідно, 3 ступеня розжарення. Нині ж,
залежно від температури спалення, розрізнють п’ять
ступенів розжарення кісткової тканини. Обвуглювання
кістки починається вже при температурі 300—350°С.
При температурі 400″—680’С кістка набуває сірого ко-
льору: темно-сірого при температурі 400—450°С та світ-
ло-сірого — при температурі від 450°С до 680°С. Лише
після 680°С починається біле розжарення кістки, яке до
700’С відбувається без ознак усадки та деформації. Най-
більша деформація та усадка кісткової тканини має
місце при 800°C.
236
Вже при чорному розжаренні кісток починається їх
руйнування. Цей процес також залежить від багатьох
факторів, серед яких найбільш сприятливий — перепад
температури. Наприклад, на межі ділянок кістки, при-
критих м’якими тканинами, на які вже діє полум’я. Руй-
нуються кістки завжди, навіть без будь-якого втручання.
Виняток становлять лише дрібні кістки стоп і кистей,
які можуть зберігатися незруйнованими. Як правило,
довгі трубчасті кістки руйнуються не повністю — без ці-
леспрямованого механінного руйнування зберігаються
окремі їх фрагменти, такі як верхні (голівки) і нижні епі-
фізи та частини їх діафізів. На окремих характеристиках
цих фрагментів базується ідентифікація особи.
Вже зазначалося, що дія температури, вищої за
700°С призводить до усадки кісток, тобто до зменшення
їх розміру (мал. 21). Зменшення по довжині може досяг-
ти 12,5% для діафізів, та 20% для епіфізів. По товщині
усадка може перевершувати 30%. На усадку впливає
ще й вік людини: чим вона старіша, тим вище процент
усадки.
При температурі вище 700°С, крім усадки кісткової
тканини, відбувається ще й деформація кісток. Біль-
ше деформуються діафізи кісток, вони скривлюються та
скручуються. Скривлення обумовлено розм’якшенням
тканини, а коли утворюються поздовжні розколини, то
різниця температур внутрішніх і зовнішніх шарів кістко-
вої тканини (останні більш розігріті) спричиняє спірале-
подібне закручування навколо подовжньої осі,
Отже, під час спалення змінюється колір кісток, відбу-
вається їх руйнування, деформація та зменшення розмірів.
Якщо на місці події не виявлено цілих кісток чи їх
фрагментів і слідчий змушений брати на дослідження
зразки золи, одне з головних завдань судово-медичної
експертизи — визначити наявність (або відсутність) у
цих зразках часток кісткової тканини.
Сьогодні воно вирішується або методом емісійного
спектрального аналізу суміші золи палива і кісток
(М. М. Стрілець, 1961; В. О. Татаренко, 1962), або мето-
дом мікроскопії. Останній запропоновано М. М. Стрільцем
у 1972 р, і грунтується на специфіці мікроструктур час-
ток золи кісток.
237
Для виявлення кісткової тканини частка золи розти-
рається до порошкоподібного стану між двома предмет-
ними стеклами, потім просвітлюється рідким розчином
полістиролу в толуолі, накривається покривним склом,
після чого вивчається за допомогою біологічного мік-
роскопа у прохідному світлі, при збільшенні у 90—
135 разів. ,
У препаратах виявляються кісткові лакуни. Цей ме-
тод цілком достовірний, але, на жаль, не може засто-
совуватись при спаленні кісток до білого розжарення, бо
при цьому через усадку кісткової тканини лакуни
зникають.
Якщо на згарищі виявлено кісткові залишки, то не-
обхідно визначити їх видову належність. Якщо кістки
мають чіткі анатомо-морфологічні ознаки, що не дуже
змінились від дії вогню, то це питання не дуже складне і
вирішується порівняльно-анатомічним способом за мето-
дикою В. І. ПашковоЇ (1960), В. І. Пашкової та Б. Д. Рез-
нікова (1872). Якщо на експертизу потрапляють уламки
спалених кісток без характерних ознак, то вибір методи-
«м залежить від характеру тканини (компактна чи губ-
часта речовина).
Компактна речовина досліджується за методикою
Ю. М. Гладишева (1966), котра розроблена для дослід-
ження неспалених кісток і полягає у вивченні діафізів
на поперечних шліфах, та за методикою Л. Л. Голубови-
ча — на подовжніх шліфах. Належність кісткової ткани-
ни людини встановлюється за мікроскопічною будовою
шліфів, а саме: за повною відсутністю первинних сітко-
подібних остеонів, первинних лакунарних остеонів у
внутрішнього краю діафіза та наявністю багаторазових
(більше 4-х разів) перебудов більшості вторинних остео-
нів. У тварин більша частина товщі компактного шару
складається звичайно з первинних сіткоподібних остео-
нів. Первинні лакунарні остеони мають місце і у зовніш-
нього, і у внутрішнього країв, а число перебудов вторин- продолжение
–PAGE_BREAK–
них остеонів не перевершує двох—трьох. На мікрорент-
генограмах тіні остеонів кісток тварин, як правило,
мають однакову інтенсивність внаслідок рівномірного
просочування їх мінеральними солями. Вони зливаються
з тінями міжостеонних вставних пластин. Рентгенограми
238
людей мають строкатий вигляд через те, що молоді й
старі форми остеонів по-різному просочуються мінераль-
ними солями.
Якщо ж на дослідження надходить губчаста речовина
кісток, то її видову належність можна встановити за
методикою М. М. Стрільця і Л. Л>> Голубовича, яка грун-
тується на вимірюванні довжини та ширини кісткових
лакун, а також на підрахунку їх кількості на одиниці
площі.
Дослідження здійснюється на препаратах, виготовле-
них для встановлення наявності кісткової тканини. Вимі-
рювання та підрахунки проводяться за допомогою оку-
лярного мікрометра МОВ-І-ІЗ1′ тільки на пластинчатій,
кістковій тканині, що спалена до світло-сірого кольору
(третя ступінь розжарення).
Кісткова тканина людини та тварини має різний ви-
гляд навіть під порівняльним мікроскопом. Показники
розмірів кісткових лакун людини становлять; довжина
— 24,09 (±0,09) мікрона, ширина — 4,62 (±0,02) мік-
рона; а у свійських тварин: довжина — 19,95 (±0,06)
мікрона, ширина — 3,7 (±0,02) мікрона. На площі 10000
квадратних мікронів у кістках людини налічується 8,55
(±0,03) лакун, у тварин: 11,65 (±0.03) — 12,34 (±0,01)
лакун.
Для оцінки результатів дослідження застосовується
п’ятибальна система, запропонована В. М. Колосовою
(1964). Як зразок наводиться таблиця № 6 п’ятибальної
оцінки кількості кісткових лакун на одиниці площі.
Таблиця № 6
Діагностичні показники
видової належності кісткової тканини
за кількістю лакун на площі 10000 мкм2
Кістки людини Налевні показники Кістки тварин
Достовірні показники Імовірні показники Імовірні показники Достовірні показники
Менше 9 Від 9 до 10 Від 10 до 12 Від 12 до 14 Більше 14
239
На жаль, цей метод не може застосовуватись для
дослідження губчастої речовини у стані білого розжарен-
ня. У таких випадках видову належність найкраще вста-
новлювати методом, розробленим Л. Л. Голубовичем,
А. С. Лісовим та П. Л. Голубовичем (1991, 1992). який
грунтується на різниці між об’ємом незгораючої міне-
ральної частини в одиниці загального об’єму губчастої
речовини кісток людини і тварин. Середній об’єм міне-
ральної частини губчастої речовини головки плечової
кістки людини становить 0,96 (±0,011) см3 у кубічному
сантиметрі, а у домашніх тварин — 0,199 (±0,017) см3.
Запропонований спектральний метод дослідження
значно складніший, крім того макро- та мікроелементи
палива досить сильно перекручують результати дослід-
ження, тому на практиці він використовується рідко.
Коли встановлено, що фрагменти чи уламки кісток
належать людині, вирішується питання про стать особи,
якій вони належали.
З цією метою використовуються вимірювання окруж-
ності головок плечових і стегнових кісток, їх вертикальні
та горизонтальні діаметри, ширина верхнього, нижнього
епіфізів плечових кісток, верхня проекційна ширина та
ширина нижнього епіфіза стегнових кісток, окружності
діафізів і товщина їх стінок. Оцінка отриманих результа-
тів проводиться за п’ятибальною системою чи за спеці-
альними таблицями, в яких результати вимірювань
кісток чи їх фрагментів групуються за ступенем розжа-
рення останніх (чорне, сіре, біле).
Довжина тіла (зріст) загиблого обчислюється за допо-
могою спеціальних регресивних рівнянь, розроблених ок-
ремо для чоловічих, жіночих кісток, чи кісток осіб, стать
яких не встановлена (Л. Л. Голубович, 1991):
Д = ^(Іа-Ь)+с ,
де Д — довжина тіла загиблого, см;
/ — числові характеристики фрагмента плечової чи
стегнової кістки: окружності головок, їх вертикальні й
горизонтальні діаметри, ширина верхніх і нижніх епіфі-
зів, довжина окремих фрагментів;
а, Ь, с — коефіцієнти регресивних рівнянь, одержані
240
шляхом математичних розрахунків окремо для чорного,
сірого та білого розжарення кісток.
Наприклад, якщо вертикальний діаметр головки стег-
нової кістки білого розжарення від скелета жінки дорів-
нює 37,25 мм, а коефіцієнти а, Ь, с відповідно дооівню-
ють 2,334; 50,43; 130 — одержуємо;
Д = 5 х ^(37,25 -2,334-50,43) + 130
Довжина тіла дорівнювала 160,2 см.
Результати тим достовірніші, чим на більшій кількості
числових характеристик вони базуються. Відхилення у
той чи інший бік від дійсної довжини тіла для різних па-
раметрів становить 7,2—12,9 см.
Питання щодо віку загиблого є найскладнішим з усіх,
до цього розглянутих. Розв’язується воно за допомогою
рівнянь множинних регресій, окремо одержаних шляхом
математичних розрахунків для сірого (В. Ф. Мордасов,
1990) та білого (Л. Л. Голубович, 1991) розжарення кіс-
ток. Методика визначення віку базується на кількісних
характеристиках різних форм вторинних остеонів, таких
як материнсько-дочірні (МД), дочірньо-материнські
(ДМ), дочірні генерації 1—4 (Ді—Д^) порядку та
остеонів з перебудованим центральним відділом ПЦВ).
Множинна регресія для обчислення віку за кістками має продолжение
–PAGE_BREAK–
такий вигляд:
В = [OQ + (а, х МД) + (аз х ДМ) + (аз х Ді) +
+ (й4 Х Дз) + (аз Х Дз) + (Об Х Ді) + (07 X ПЦВ)]2 ,
де В — вік загиблої людини;
ao-a^ — коефіцієнти рівняння множинної регресії.
Відхилення від паспортного віку в той чи інший бік
становить 3,6 років в інтервалі 17—25 років; 4,3 роки в
інтервалі 26—35 років та 7,9 в старшому віці.
Питання про наявність кісткової тканини та видову її
належність вирішується незалежно від того, рештки
яких кісток скелета досліджуються. Щодо встановлення
статі, віку та довжини тіла, то вивчення цього питання
ще триває.
У деяких випадках експертові вдається здійснити й
ідентифікацію особи спаленого трупа. Це можливо, якщо
241
на кістках збереглися сліди деформацій: старих перело-
мів, уроджених вад тощо. Як приклад наведемо резуль-
тати лише однієї експертизи, виконаної авторами.
Внаслідок авіакатастрофи літака ЯК-40 з подальшою
пожежею загинуло семеро пасажирів; причому п’ятеро,
що мали несуцільні опіки, були впізнані, а трупи двох
чоловіків, приблизно однакової комплекції, росту й віку,
близькі не впізнали. У зв’язку з цим перед судово-медич-
ною експертизою постало питання про ідентифікацію
осіб. Трупи були повністю обвуглені, в позах боксерів,
верхні кінцівки зруйновані полум’ям до середин перед-
пліч, а нижні —до середин гомілок. М’які тканини го-
лови обвуглені, кістки черепа частково зруйновані. При
розтині трупів у одного загиблого були виявлені сліди
старого, частково загоєного перелому лівої тім’яної
кістки. За цією прикметою тіло й було впізнано дружи-
ною загиблого.
Перед судово-медичною експертизою може постати
питання Про час, потрібний для повного спалення трупа
дорослої людини, його частин або трупа дитини. Його
вирішенню було присвячено багато експериментальних
досліджень, результати яких досить неоднозначні. Дійс-
но, час спалення залежить від багатьох умов: якості й
кількості палива, а отже, від температури і часу горіння;
від технічних можливостей топки, печі, багаття тощо.
Для розрахунків часу спалення ще й зараз судово-медич-
ні експерти користуються рівнянням, запропонованим
Ю. М. Кубицьким (1941), але тільки у разі, коли є всі
необхідні дані щодо процесу спалення. В середньому на
спалення трупа дорослої людини потрібно близько 12—
15 годин, а новонародженої дитини — 1,5—2 години. У
крематорії спалення триває ЗО—40 хвилин при темпера-
турі близько 1000°С.
Метод спектрографічного дослідження кісток з метою
встановлення видової, статевої належності, регіону про-
живання та віку поширення на цей час не набув через
значну залежність результатів від складу палива.
242
Розділ XV
Розлад здоров’я та смерть
від дії низької температури
Гіпотермія, як і гіпертермія, теж супроводжується роз-
ладом функцій систем організму, що проявляється по-різ-
ному — від почуття дискомфорту до настання смерті.
Статистика випадків смерті від загального переохоло-
дження організму (Г. А. Акімов з співавторами, 1979 р.)
свідчить, що загибель людей з цієї причини трапляється
в усіх країнах СНД, і не тільки там, де переважають
низькі температури, а навіть на півдні України і в Кри-
му. Більше половини смертельних випадків спостеріга-
ється при температурі навколишнього повітря від —5’С
до —ІУС; лише 12—13 відсотків гинуть при температу-
рі від —ІЗ’С до —25*С, а близько 9 відсотків — при
плюсових температурах (0*С …^КУС). До того >k
смерть від переохолодження може настати не тільки у
холодні пори року (осінь, зима, весна), а навіть влітку.
Вплив низької температури дістає вййв або як загаль-
на дія на організм (переохолодження), або як місцеві
прояви (озноблення, відмороження).
Загальне переохолодження організму настає внаслі-
док порушення теплового балансу — організм втрачає
тепла більше, ніж продукує. Цьому сприяють метеороло-
гічні фактори: підвищена вологість, вітер, швидка зміна
температури, охолодження у воді тощо; стан здоров’я;
загальні соматичні та психічні захворювання, травми, пе-
ревтомлення, емоційний стрес. Важливу роль відіграє
вік. Найменш стійкими до холоду є новонароджені діти
та старі. Окремо треба зазначити, що дуже часто причи-
243
нами переохолодження є одяг, який не відповідає погод-
ним умовам, алкогольне сп’яніння, а особливо — поєд-
нання цих факторів.
На початку охолодження тіла під дією низької зов-
нішньої температури організм мобілізує резервні можли-
вості для підтримки температури на потрібному рівні.
При цьому інтенсивно утилізується алкоголь, якщо він
присутній в організмі, швидше перетравлюється їжа у
шлунку. Пізніше енергетичні затрати компенсуються за
рахунок цукру крові, глікогену печінки і м’язів. Коли ре-
зервні можливості вичерпані, починається зниження
температури тіла, що, у свою чергу, гальмує біохімічні
процеси в органах, тканинах і клітинах. Зниження тем-
ператури тіла до +30”С призводить до кисневого голоду-
вання центральної нервової системи внаслідок того, що
засвоєння кисню тканинами різко знижується, хоча у
крові (навіть, у венозній) утримується значна його кіль-
кість (явища аноксії на фоні гіпероксигенії). Настає
спазм кровонбсних судин — при температурі тіла +28°С продолжение
–PAGE_BREAK–
кровоток зменшується у два рази. Цим явищем обумов-
лені фізична слабкість, пригніченість, сонливість. При
зниженні температури тіла до +26—24°С організм в ці-
лому не може функціонувати і настає смерть. Але кож-
ний орган і кожна тканина має свою межу зниження
температури (біологічний нуль), нижче за яку їх фізіоло-
гічні функції припиняються. Так, для кори головного
мозку біологічний нуль становить +31 °С, нижче цього
рівня настає втрата свідомості, а центри дихання й кро-
вообігу припиняють діяльність при +24°С. Безпосеред-
ньою причиною смерті можуть бути первинна зупинка
дихання, судинний колапс, холодовий шок або фібриля-
ція шлуночків серця.
Під дією низької температури смерть настає від пере-
охолодження організму, а не від замерзання. Замерзання
тканин відбувається тільки після смерті, якщо темпера-
тура навколишнього середовища нижче 0«С. .*
Смерть від переохолодження судово-медичний екс-
перт може вже запідозрити, оглядаючи труп на місці по-
дії. Так, людина, яка мерзне, приймає характерну позу
»калачиком” — руки й ноги зігнуті і притиснуті до тіла.
Ш
Тепло тіла людини, котра вмирає на снігу, розтоплює
його, перетворюючи на лід, в який інколи вмерзає одяг.
У кутках очей можуть бути замерзлі сльози, а у отворів
носа і рота, на вусах і бороді •— льодяні бурульки. У
більшості випадків одяг яа трупі щільно загорнутий, але
іноді у період агонії у людини виникають почуття жару і
відповідні галюцінації, внаслідок чого вона роздягається і
розкидає свій одяг. У такому’разі, а також у випадках
алкогольного сп’яніння, чи
охолодження пози «калачикам», як правило» не спосте-
рігається.,
Крім наведених зовнішніх ознак, при судово-медично-
му дослідженні може виявитися різко виражене трупне
заклякання й «гусяча шкіра» як результат скорочення
м’язів шкіри, що підіймають волосся. При тривалій при-
життєвій дії холоду на відкриті частини тіла часто має
місце лише озноблення. Ці ділянки синюшні, набряклі,
на розрізах — на вигляд соковиті, з великою кількістю
дрібних крововиливів. Трупні плями червоного кольору.
Такий колір при мінусових температурах є наслідком
надмірного вмісту в крові кисню. Якщо ж переохоло-
дження організму відбувається при плюсовій температу-
рі і підвищеній вологості повітря, то рожевий або черво-
ний колір трупних плям частіше обумовлений з’єднан-
ням кисню повітря з кров’ю капілярів через розпущений
вологою шар епідермісу. У випадках, коли на чоловіках,
котрі загинули від переохолодження, був надітий корот-
кий одяг (куртки), може спостерігатися втягнення у пах-
винний канал сім’яних канатиків і яєчок, а також черво-
ний колір і припухлість головки статевого члена.
Внутрішні ознаки смерті від переохолодження
Звертає на себе увагу переповнення кров’ю і лівої, і
правої половини серця та крупних судин. Прогресуючий
спазкгсудин від периферії до центру обумовлює перепов-
нення кров’ю правої половини серця. Ліва половина пе-
реповнюється в результаті надмірного надходження кро-
ві з легень. Якщо смерть настає при температурі —15°С
і нижче, кров у серці і судинах — червона, зі згустками.
245
Такий самий колір мають трупні плями і слизові оболон-
ки. Якщо ж смерть настає за збільш високої температури
— кров темна, а слизові оболонки й трупні плями си-
нюшні. Синюшио’фіолетові трупні плями і темна кров
спостерігаються також за наявності в організмі великої
кількості алкоголю; Головний мозок і його оболонки, а
також легені повнокровні. У легенях — червоні кровови-
ливи» іноді значних розмірів.
Слизова оболонка шлунка занадто складчаста, потов-
щена, з крововиливами, які носять назву «плям Вишнев-
ського», бо вперше описані ним у 1895 році. Вважають

центральну нервову систему порушується регуляція тро-
фічної функції сонячного сплетіння, наслідком чого є ва-
зомоторні розлади у шлунково-кишковому тракті та під-
вищена проникність судин, зокрема слизової оболонки
шлунка. Це при^воЙйть до гіапедезу еритроцитів, що,
руйнуючий», встуйають у хімічну реакцію з соляною кис-
лотою, В1’результаті якої утворюється солянокислий ге-
мін. Плями кратероподібні, круглої чи округлої форми,
розмірами від 0,1 х 0,1 см до 0,5х0,5 см, буро-коричне-
вого Кольору, легко знімаються спинкою ножа або зми-
ваються водою.
Плями Вишневського звичайно відсутні у випадках
швидкого переохолодження, характерного для дітей, лю-
дей похилого віку або для людей у стані алкогольного
сп’яніння, яке викликає розширення периферійних су-
дин, що сприяє інтенсивній втраті тепла, а отже, швид-
кому переохолодженню. Таким чином, алкоголь не за-
побігає, а, навпаки, сприяє більш швидкому переохолод-
женню.
Переповнення сечею сечового міхура при переохоло-
дженні обумовлено порушенням його іннервації. Оскіль-
ки в тканинах алкоголь при переохолодженні швидко
утилізується, а в сечі зберігається, по його концентрації
в сечі можна розрахувати, яку кількість алкоголю і за
який час до настання смерті загиблий вживав.
Крім перелічених внутрішніх ознак переохолодження,
треба ще відзначити описані І. М. Касьяновим (1952 р.)
проліферативно-дистрофічні зміни епітелію канальців ни-
246 продолжение
–PAGE_BREAK–
рок — появу клітин епітелію незвичної форми з потвор-
ними ядрами та пінистих білкових структур у канальцях
яєчок і у базальному шарі шкіри.’! нарешті, як зазнача-
лося вище, біохімічним дослідженням можна встановити
зниження — аж до повного, зникнення — цукру крові,
глікогену печінки та м’язї». ‘:^
Інколи, якщо тіло після-смерті перебуває на сильному
морозі, мозок замерзає та, розширюючись, розриває че-
реп разом з м’якими покривами. Останні при розмерзан-
ні просочуютьея тейдяїз^й^іфов’Ю, ^ тоже навес-
ти на думку прЬ’^ерепйб-йба^ІІу^тНЙИуі’ Аде при за-
мерзанні частіше розходяться ш^й” NteWna, а не
ламаються кістки. Крім того, відсутність ‘слідів забою та
крововиливів у тканини мозку, під оболонки і в М’які по-
криви, а також саден по краях розривів шкіри свідчити-
ме на користь замерзання мозку.
Гемоліз крові і просочування нею м’яких тканин
значно інтенсивніший, якщо розмерзання тіла відбува-
ється швидко — у теплому приміщенні або за допомо-
гою гарячої води. Тому треба, щоб замерзлий труп відта-
вав при кімнатній температурі, поволі, як правило, про-
тягом доби.
Місцева дія низької температури
Місцева дія холоду дістає вияв у відмороженнях різ-
ного ступеня, яких найчастіціе зазнають одкриті,.або
погано захищені ділянки тіла: вуха, ніс, підборіддя,
область вилиць, верхні та нижні кінцівки. Виникають
тільки у живих людей і проявляються після відігрівання
відморожених ділянок, тому що відмороження є реактив-
ним процесом, для якого потрібна оптимальна темпера-
тура. Як і при опіках, розрізняють чотири ступеня від-
мороження.
Перший ступінь характеризується почервонінням
або посинінням і набряком шкіри. Звичайно супроводжу-
ється лущенням епідермісу і сильним свербінням. Минає
безслідно, але деякий час зберігається підвищена чутли-
вість до холоду.
247
Другий ступінь — це утворення пухирів, що з’явля-
ються через кілька годин або через 1—2 дні. Пухирі за-
повнені спочатку прозорою (серозною), а потім красну-
ватою, внаслідок гемолізу, рідиною, легко розриваються.
Ранова поверхня спочатку волога, блискуча, але швидко
покривається кірочкою, під якою відбувається загоєння.
Для повного загоювання потрібно 2—3 тижні. Рубців
не утворюється, але довго зберігається чутливість до
холоду.
Третій ступінь супроводжується некрозом усієї тов-
щі шкіри та підшкіряної клітковини. Уражені тканини не
болючі, з пухирями, заповненими кров’янистою рідиною.
Приблизно через тиждень некротизовані тканини відок-
ремлюються з утворенням ранової поверхні, яка за-
гоюється протягом 2—2,5 місяців. На місці ураження ді-
лянок утворюються рубці.
Четвертий ступінь — некроз глибоких м’яких тка-
нин з ураженням кісткової тканини. Загоювання досить
тривале — кілька місяців, іноді до року. У разі відморо-
ження КИСТІ чи стопи після загоювання може залишати-
ся Кукса. Перебіг захворювання при третьому і четверто-
му ступенях часто ускладнюється гангреною, сепсисом,
остеомієлітом тощо, внаслідок чого може настати
смерть.
Судово-медичне обстеження з приводу відморожень
зустрічається у практиці досить рідко. Основа експерти-
зи — встановлення ступеня тяжкості тілесних ушко-
джень. Питання вирішується за тривалістю розладу здо-
ров’я (І—НІ ступінь) або за відсотком втрати працездат-
ності (IV ступінь).
248
РОЗДІЛ XVI
Розлад здоров’я та смерть
від зміни барометричного тиску
(баротравма)
Дюдина найкраще почувається при звичайному для її
,-анізму тиску — 760 мм рт. ст. (100 кПа). Але іноді
•лви роботи (найчастіше під водою), заняття підводним
‘/іртом або гірським туризмом, підйом на літальних
тратах на значні висоти і навіть перебування у баро-
^іерах з метою лікування потребують від організму
^дючення резервних механізмів регулювання.
Поступовість зниження або підвищення барометрич-
fo тиску забезпечує адаптацію і, відповідно, нормаль-
функціонування організму. Так, при поступовому за-
гоєнні на глибину при водолазних роботах тренована
•дина витримує тиск до 4 атмосфер (400 кПа). З іншо-
боку, значні групи населення живуть, працюють і
дрмально почуваються у гірських районах, на висоті до
клОО метрів над рівнем моря, де атмосферний тиск дуже
•жжений. Якщо ж підвищення або зниження баромет-
„чного тиску сягає критичного рівня, а організм до
‘.pro не пристосований, настає розлад здоров’я. Різкі
‘іни барометричного тиску можуть спричинити смерть.
Частіше має місце дія на організм або тільки підвище-
рГо барометричного тиску (наприклад при водолазних,
„сонних роботах, при спортивних зануреннях з аква-
днгами, лікувальних процедурах у барокамерах і т. ін,),
АО тільки зниженого — гірська хвороба. Трапляються
^туації, коли відбувається швидкий перехід від підвище-
^го до зниженого тиску (декомпресійна хвороба, роз-
ррметизація літальних апаратів на значних висотах).
24ST
Крім того, можуть мати місце випадки комбінованої дії
високого та низького барометричного тиску, наприклад у
зонах вибухів ядерних бомб, ракет, ємкостей з газом чи
пальним. продолжение
–PAGE_BREAK–
Ушкодження та смерть від дії підвищеного баромет-
ричного тиску, як правило, є наслідками нещасних ви-
падків при водолазних роботах, заняттях підводним
спортом, роботах із застосуванням компресорів, при лі-
куванні в барокамерах чи навіть при інтратрахеальному
наркозі та штучній вентиляції легень.
Підвищений барометричний тиск справляє на орга-
нізм або місцеву, або загальну дію. Місцева дія спостері-
гається при вибухах компресорів, розривах шлангів, у
яких повітря перебуває під високим тиском, при випад-
ковому чи умисному направленні на людину струменя
стиснутого повітря. Тоді останнє діє як тупий твердий
предмет, спричиняючи садна, крововиливи, а при його
значній веАичин!—навіть рани та переломи кісток.
Попадания струменя стиснутого повітря у природні
отвори призводить до розривів шкіри, слизових оболо-
нок, внутрішніх органів. При попаданні до рота виника-
ють розриви слизових оболонок і шкіри губ, щік, розри-
ви легень (баротравма) стравоходу та шлунка з гемо- та
пневмотораксом і гемопневмоперітоніумом. При попадан-
ні у пряму кишку найчастіше рветься сигмоподібна киш-
ка з виникненням гемопневмоперітоніуму. Крім того, по-
вітря або газ, проникаючи у підшкірну клітковину, ви-
кликають повітряну (газову) емфізему, а потрапляючи у
судини — емболію.
Загальна дія різко підвищеного барометричного тиску
за неполадок при проведенні водолазних робіт або при
різкому зниженні тиску при розгерметизації літальних
апаратів на великих висотах дістає вияв у баротравмах
легень, слухового апарату та придаткових порожнин
носа.
При баротравмі легень повітря чи газ через розриви
стінок альвеол і бронхів проникає у капіляри, венули та
вени легень, звідти потрапляє в ліву половину серця і
розноситься по судинах великого кола кровообігу. Вна-
слідок цього розвивається артеріальна, газова чи повіт-
250
ряна емболія внутрішніх органів, у тому числі і судин
головного мозку, що звичайно закінчується смертю. Вод-
ночас повітря чи газ роздуває та розриває тканини ле-
гень, внаслідок чого на розтинах легені роздуті, на розрі-
зах —з різного розміру крововиливами, здебільшого
значними. При прориві газів у плевральні порожнини
розвивається гемопневможфакс, а у підшкірну кліткови-
ну — емфізема. Баротравма легеш» ложе мати місце і
при швидкому підйомі з глибшої на поверхню води або
при розгерметизації на значиій висоті літальних апара-
тів. Це обумовлено тим, що об’єм повітря або газової
суміші при великому тиску значно зменшується, а при
його зниженні—різко збільшується.
Розриви легеневої тканини можна виявити на розти-
ні. Якщо, перев’язавши судини, що несуть кров до леге-
нів і відводять її, виокремити грудинний і шийний комп-
лекс, занурити його у воду і надути легені, то з розривів
будуть виділятись бульбашки повітря. Розтин лівої поло-
вини серця, мозку та інших внутрішніх органів, зануре-
них у воду, теж супроводжуватиметься виділенням буль-
башок повітря. У порожнинах серця і великих судин —
змішані згортки крові, які не тонуть у воді через велику
кількість бульбашок газу. Розриви дрібних бронхів, су-
дин і тканини легенів виявляються при гістологічному
дослідженні, і .
Баротравма придаткових порожнин носа викликає
ушкодження слизових оболонок дихальних шляхів носа
та носоглотки з наступною носовок» кровотечею. Баро-
травма слухового апарату супроводжується розривами
барабанних перетинок з кровотечею із зовнішнього слу-
хового проходу. Самостійне судово-медичне значення
цих ушкоджень незначне, бо вони завжди супроводжу-
ють баротравму легень.
Причиною смерті, крім баротравми легень, може бути
газова емболія без розриву тканини легень. Із збільшен-
ням тиску на організм, особливо під час тривалих робіт
під водою, у крові розчиняється велика кількість газів,
переважно азоту, який при поступовому підйомі на по-
верхню, виводиться через легені. Якщо ж підйом відбу-
вається досить швидко, то газ не встигає виділитися че-
251
рез легені і накопичується у вигляді бульбашок у крово-
носних судинах, суглобах, жировій клітковині, мієліно-
вих оболонках спинного мозку. Це явище супроводжу-
ється дуже сильними болями у всьому тілі і, особли-
во — у суглобах. Воно носить назву «кесонна хвороба».
Якщо немає барокамери, яка дозволяє здійснити пра-
вильну декомпресію, то можуть виникнути різні усклад-
нення або навіть смерть від газової емболії. Діагностика
газової емболії проводиться за методикою Сумцова. Газо-
ва емболія може бути діагностована також рентгеногра-
фічним методом.
При підводних роботах за рахунок підвищення парціа-
льного тиску може спостерігатися отруєння газами -—
азотом, вуглекислим газом, киснем або іншими, ідо вхо-
дять у дихальні суміші.
Несприятливий вплив зниженого барометричного тис-
ку проявляється або у гіпоксії (гірська хвороба), або у
декомпресійних розладах при аварійних ситуаціях на лі-
тальних апаратах, або у «закипанні» рідких середовищ
організму.
Ускладнення при розгерметизації літальних апаратів
на значних висотах носять такий самий характер, як і
при декомпресійній хворобі, обумовленій швидким підйо-
мом людини з глибин при водолазних роботах. Вони вже
розглядалися вище. продолжение
–PAGE_BREAK–
«Закипання» рідин організму має місце при розгерме-
тизації літальних апаратів у стратосфері, на висоті 18—
20 км. Це дістає вияв в утворенні кишень у підшкірній
клітковині внаслідок накопичення пари та газів (азот,
вуглекислий газ) з відшаруванням шкіри.
Гірська хвороба може розвинутися при підйомах в го-
ри на значну висоту. Характеризується некомпенсова-
ним кисневим голодуванням, що проявляється у розладі
системи дихання та кровообігу, а при важких формах гі-
поксії — в ейфорії, галюцинаціях і навіть розладі психі-
ки. Від нестачі кисню дихання та серцебиття прискорю-
ються, внаслідок чого кров’яний тиск на якийсь час
зростає. Оскільки зовнішній атмосферний тиск і тиск у
поверхневих судинах не врівноважені, можливі розриви
судин слизової оболонки носових порожнин і барабанної
252
перетинки з кровотечею. Із селезінки та інших депо у
кров’яне русло виводиться додаткова кількість формених
елементів крові. Незважаючи на це серце, яке не отри-
мує потрібної кількості кисню, швидко втомлюється, че-
рез що у периферійних судинах починається застій кро-
ві, набряк тканин, а потім і легень.
При зовнішньому дослідженні трупа померлого від ба-
ротравми звертають на себе увагу сліди кровотечі із зов-
нішніх слухових проходів і носа, численні дрібні крово-
виливи у сполучнотканинні оболонки очей та в шкіру,
синюшність слизових оболонок і шкіряних покривів. На
розтині: кров темна та рідка, повнокров’я тканин і орга-
нів, особливо переповнена кров’ю права половина серця;
малокров’я селезінки; набряк і повнокров’я тканин моз-
ку та його оболонок, дрібні крововиливи під серозні обо-
лонки. Крім змін, характерних для високого чи низького
барометричного тиску, спостерігаються в основному чис-
ленні механічні, термічні та хімічні ушкодження.
Тяжкість тілесних ушкоджень при баротравмі кваліфі-
кується залежно від терміну розладу здоров’я або за від-
сотком втрати загальної і професійної працездатності.
253
Розділ XVII
Розлад здоров’я та смерть
від дії технічно? та атмосферної електрики
(електротравма)
Широке застосування електрики в усіх сферах життя
людини, крім безперечної користі, має й деякі негативні
наслідки, що дістає, вияв у досить частих пожежах при
коротких замиканнях, ураженнях електрострумом тощо.
і EwsMfftmpMM» ?-fl W комплекс загальних і місцевих
змін в органіамі,.що виникають піц впливом електрики
Найчастіше ураження електричним струмом трапляють^
^в.У ПОбуїі іТГна виробництві, рідше — у лікувальних
закладах при фізіотерапевтичних процедурах, іноді лю-
дина уражається атмосферною електрикою (блискав-
кою). Як правило, електротравма — це наслідок нещас-
ного випадку, але може бути нанесена з метою самогуб-
ства або вбивства.
Електротравма виникає при прямому контакт з елек-
троприладом чи електродротом, що знаходяться під на-
пругою, але ураження може відбутись і на відстані _
через електричну дугу, «крокову напругу» або блис-
кавку.
Наслідки електротравми залежать від властивостей
електроструму, умов контакту з електропровідником,
стану навколишнього середовища, стану та особливое^
тей організму ураженого.
Ураження технічною електрикою
Характеристики електроструму, що обумовлюють
уражуючу дію, це — сила, напруга, частота та інші.
Вважають, що смертельним є ураження струмом си-
лою 0,1 ампера та вище, воно найбільш часто має місце
254
при напрузі від 110 до 250 вольт, але діти, люди похило-
го віку та особи, які мають підвищену чутливість до
електроструму, можуть смертелвно уражатись при на-
прузі 90 і навіть 40 вольт. Водночас струм напругою у
кілька тисяч вольт може заподіяти тілесні ушкодження,
які не спричиняють смерть» Це обумовлено тим, що ура-
ження настає на відстані 25—ЗОом від джерела високої
напруги і у вольтовій дузі,, яке; утворюється, обвуглю-
ються м’які тканини і кістки, котрі стають діелектрика-
ми і перешкоджають подальшому Проходженню струму.
Найбільш небезпечним вважається змінний струм
частотою 40—60 герц. Значно меншу небезпеку для ор-
ганізму становить постійний електрострум невисокої на-
пруги. Так, напруга постійного струму 100 вольт за дією
відповідає напрузі змінного струму у 42 вольти. При на-
прузі у 500 вольт і змінний, і постійний струми однаково
небезпечні, а при напрузі 1000 вольт постійний струм
стає небезпечнішим.
Отже, змінний струм силою 0,1 ампера, напругою
110—125 вольт і частотою 50 герц, діючи на організм
людини, як правило, викликає смерть. Водночас струм
силою 2—3 ампера, напругою 1500—3000 вольт та час-
тотою від 10 тисяч до 1 млн герц не справляє шкідливо-
го впливу на організм, а навіть має лікувальний ефект.
Це дає можливість застосовувати його ^ія фізіотерапев-
тичних процедур.
У деяких випадках ураження ЛЮДИНИ може статись
при так званій кроковій напрузі, якщо«людяйа наближа-
ється менш як на 10 кроків до обірваного „Дроту високої
напруги. В міру віддалення від дроту, що лежить на зем-
лі, напруга знижується, а ураження якраз 1 обумовлено
різницею потенціалів між нижніми Кінцівками, одна з
яких знаходиться ближче, а Друга далі від дроту. При
цьому чим довший крок, тим більша різниця потенціалів, продолжение
–PAGE_BREAK–
а отже, і небезпека для здоров’я та життя. Особливо не-
безпечним є падіння біля обірваного дроту, бо в такому
випадку струм пройде через життєво важливі центри.
Небезпека ураження зростає в дощову погоду або за
значної вологості повітря.
Безумовно, важливе значення при електротравмі має
і стан здоров’я ураженої людини. Більш тяжкі наслідки
255
спостерігаються у людей хворих на серцево-судинні за-
хворювання, хвороби нирок, печінки, ендокринної та
нервової систем. Негативно впливають також алкогольне
сп’яніння та пригнічений стан людини.
Ступінь тяжкості електротравми залежить від петель
струму, тобто шляхів, якими струм проходить у тілі.
Найбільш небезпечними вважаються шляхи струму, що
проходять через центральну нервову систему та серце.
Це ланцюги електроструму з включенням обох рук, лі-
вих руки та ноги, лівої руки і правої ноги, спини та гру-
дей і т. ін. Швидше й легше струм проходить через ті
тканини, які мають менший опір. Вважають, що наймен-
ший опір електроструму чинить кров. Потім, за мірою
його зростання, — слизові оболонки, печінка, нирки,
м’язи, тканина мозку, легені, сухожилля, нервова, кіст-
кова тканини і, нарешті, шкіра. Особливо великий
опір має суха, мозоляста шкіра (від кількох тисяч до
одного—півтора мільйонів Ом).
При ураженні електрострумом також відіграють роль
тривалість і щільність контакту. Короткочасне торкання
дроту з високою напругою (більш 250 вольт) може закін-
читись без серйозних наслідків для організму. У той же
час тривалий контакт з дротом під напругою 60 вольт
може призвести до смерті. Особливо небезпечним є про-
відник струму, затиснутий у руці, бо скорочення м’язів
кисті веде до більш щільного контакту і людина сама
практично не може звільнитись.
Включення в ланцюг електроструму може бути одно-
або двохполюсним. Однополюсний контакт менш небез-
печний для організму, за винятком випадків щільного
контакту в місці виходу струму (заземлення). Двохпо-
люсне вмикання — контакт з обома полюсами струму з
петлею від одного полюса через тіло людини до другого
полюса.
Механізм дії струму на організм. Розрізняють спе-
цифічну (механічну, електролітичну й теплову) і неспе-
цифічну дію струму. Електричний струм, проходячи че-
рез тканини, викликає дуже болючі м’язові судоми, які
зміцнюють і ущільнюють контакт з провідником. Крім то-
го, внаслідок скорочення можуть відбутися розриви
256
м’язової тканини, сухожиль, а у фізично розвинених
осіб — навіть відкриті переломи кісток. Скорочення
діафрагми, м’язів голосової щілини та міжреберних
м’язів може призвести до припинення дихання.
Під дією струму порушується іонна рівновага, що
спричиняє некроз тканин. Біля аноду тканини коагулю-
ються, а біля катоду — розплавлюються (коліквація).
Через електричний опір тканин організму електро-
енергія струму перетворюється на теплову енергію від-
повідно до закону Джоуля-Ленца. Внаслідок цього у міс-
ці контакту утворюються знак току (електрощітка), а та-
кож опіки різного ступеня — аж до обвуглювання
кісток. У кістках, за ходом петлі струму, внаслідок роз-
плавлення та наступного застигання фосфорнокислого
кальцію можуть утворюватись кульки білого кольору діа-
метром 1—5 мм («перлини»), які містяться у порожни-
нах, що виникають в результаті випаровування вологи
кісток. Температура у місці розплавлення сягає 1000°С і
більше.
Як наслідок електротравми можуть спостерігатися
вторинні явища, такі як опіки різного ступеня при зай-
манні одягу від вольтової дуги чи блискавки, «тупі»
травми при падінні з різної висоти після ураження елек-
трострумом або акустичні ушкодження слухового апара-
ту при ураженні блискавкою. Ці ушкодження є резуль-
татом неспецифічної дії електроенергії.
Смерть при електротравмі може настати:
— від первинного припинення дихання внаслідок то-
нічного скорочення діафрагми, міжреберних м’язів і
м’язів голосових зв’язок або паралічу дихального центру
довгастого мозку;
— від первинної зупинки серця, спричиненої паралі-
чем судинорухового центру довгастого мозку, рефлектор-
ним коронароспазмом, фібриляцією шлуночків серця чи
порушенням калієво-натрієвого градієнта, внаслідок чого
припиняється передача збуджуючих імпульсів.
Під час огляду місця події вже сама обстановка може
навести на думку про електротравму. Це сліди ремонту
підключених електроприладів, електромережа з оголе-
ним дротом, сліди короткого замикання, пристосування
9 9-259
257
для самогубства із закріпленими на тілі оголеними кін-
цями елєктродроту, ввімкнуте в розетку, та інше.
До початку огляду трупа треба подбати, щоб електро-
мережа була вимкнутою, бо тіло може перебувати під
напругою.
Як при зовнішньому огляді трупа на місці події, так і
при його експертизі треба дуже ретельно шукати зна-
ки струму (електромітки). Типова електромітка — це
ушкодження, що виникає у місці контакту тіла з провід-
ником електричного струму, являє собою ділянку шкіри
надмірної щільності з піднятими краями та втягнутою се-
рединою, яка часто імпрегнована металом провідника
електроструму. Колір електромітки сірувато-білий або продолжение
–PAGE_BREAK–
жовтуватий, з рожевим вінчиком по краях. Нетипова
електромітка може мати вигляд садна, мозоля, опіку чи
навіть рани. Форма, розміри та рельєф електромітки. за-
лежать в|д характеристик контактуючої поверхні — та
провідник» струму,
В 10—12 Відсотках випадків електротравм знаки
СТруму відсутні — як правило, при значних за площею
контактах з вологою чи мокрою поверхнею тіла. Елек-
тромітка підлягає обов’язковому гістологічному дослід-
женню, за якого у роговому шарі виявляються сото—
або щілиноподібні порожнини. Клітини і ядра базального
шару орієнтуються паралельно ходу струму у тілі, вна-
слідок чого мають вигляд частоколу або віяла, рідше —
розміщуються під кутом до поверхні шкіри. У шкіру на
різну глибину проникають частки металу провідника
струму, які, крім гістологічного дослідження, можуть бу-
ти виявлені контактно-дифузійним, гістохімічним, спек-
трографічним, рентгенографічним методами. При зов-
нішньому дослідженні спостерігаються характерні для
смерті, що швидко настала, дрібні крововиливи у
сполучнотканинні оболонки очей.
Внутрішнє дослідження, як правило, не виявляє нія-
ких характерних ознак дії електричного струму. Наявні
лише ознаки смерті, що швидко настала: повнокров’я
внутрішніх органів, темна рідка кров, численні дрібні
крововиливи під серозні оболонки — епікард, плевру ле-
гень, миски нирок тощо.
258
Судово-медичний діагноз — «електротравма» грунту-
ється на даних зовнішнього і внутрішнього досліджень
трупа, результатах гістологічного та медико-криміналіс-
тичного досліджень, з урахуванням обставин справи.
Ураження атмосферною електрикою
Блискавка — це електричний розряд, сила якого ся-
гає мільйона ампер, а напруга — кількох мільйонів
вольт. Ураження блискавкою відбувається або при без-
посередньому влученні у постраждалу людину або через
якісь електроприлади, наприклад радіоприймачі, телеві-
зори, телефони тощо. Дія блискавки на організм, в ос-
новному, термічна, механічна, акустична.
На тілі ураженої людини у переважній більшості ви-
падків знаходять ознаки дії високої температури — від
обмежених ділянок опіків другого ступеня до повного
обвуглювання тіла. Волосся майже завжди обгоряє. Мо-
же обгоріти і одяг, причому іноді — тільки білизна при
непошкодженому верхньому одязі. Монети у кишенях і
гаманцях, металічні ґудзики, пряжки, цвяшки взуття та
інші металеві предмети часто розплавляються. Іноді на
шкірі травмованого з’являються розгалужені відповідно
до судин шкіри червоні або буро-коричневі фігури блис-
кавки, які на трупах звичайно зникають протягом пер-
шої доби.
Механічна дія блискавки дістає вияв у виникненні
ушкоджень — саден, розривів одягу, шкіри і тканин, пе-
реломів кісток, відривів кінцівок чи навіть роз’єднання
тіла на частини.
Внутрішнє дослідження виявляє такі самі зміни, як і
при ураженні технічною електрикою. Ураження блискав-
кою — завжди нещасний випадок.
Ураження як технічною, так і атмосферною електри-
кою не завжди закінчується смертю, тому, особливо у
випадках виробничої травми, судово-медичному експер-
тові доводиться встановлювати ступінь тяжкості тілес-
них ушкоджень або втрати працездатності. Це здійсню-
ється з урахуванням тривалості розладу здоров’я чи від-
сотків втрати працездатності.
9* 259
Розділ XVIII
Ураження іонізуючим випромінюванням
У наш час має місце досить широке використання
ядерної енергії в галузі енергетики (атомні електростан-
ції), промисловості, охорони здоров’я та ін. При пору-
шенні правил безпеки під час роботи з джерелами ви-
промінювання, або у разі вибуху ядерного заряду мож-
ливе ураження цим небезпечним фактором. Тому лікарю
треба знати основні ознаки променевої хвороби, а судо-
во-медичному експертові ще й її патологічну анатомію.
Розрізнюють декілька форм променевої хвороби з ін-
дивідуальною клінікою і, відповідно, патологоанатомічни-
ми змінами.
При отриманні дози понад 150 грей, смерть може на-
стати миттєво — від паралічу життєвих центрів головно-
го мозку та колапсу — це так звана «смерть під проме-
нем». Спостерігаються морфологічні ознаки смерті, що
швидко настала.
При дії дуже великих доз променевої енергії (понад
80 грей), розвивається церебральна форма хвороби. Клі-
нічно захворювання дістає вияв у порушенні діяльності
центральної нервової системи та системи кровообігу. За-
гальний стан хворого тяжкий (нервове збудження, судо-
ми, прискорені дихання та пульс, блювота тощо).
Смерть може настати в перші години чи дні після ура-
ження.
Якщо смерть настає через кілька днів (3—5-та доба),
а це спостерігається при кишковій або судинній формах
радіаційного ураження, тобто після опромінення дозою
більш як 10 грей, то картина перебігу хвороби така ж
260
сама, як і викладена вище. У патолого-анатомічній кар-
тині найбільш виражені зміни у кишечнику.
Найбільш розгорнута клінічна й патолого-анатомічна
картина гострої променевої хвороби у людини спостері-
гається при променевому ураженні дозами до 10 грей,
коли розвивається кістково-мозкова форма хвороби, кот- продолжение
–PAGE_BREAK–
ра, як правило, без медичного втручання закінчується
смертю через 2—6 тижнів після опромінення.
У перебігу гострої променевої хвороби виокремлюють
чотири періоди з найбільш характерними для кожного
патолого-анатомічними змінами.
Перший період (період первинної загальної реакції)
характеризується почуттям тяжкості у голові» м’язовою
слабкістю, сонливістю, нудотою та блювотою. Патолого-
анатомічна картина цього періоду: макроскопічне на пер-
ший план виступають явища гострого порушення крово-
обігу; мікроскопічне — ознаки підвищення функцій щи-
товидної залози, гіпофіза, кровотворної тканини і
дегенеративні зміни в інших органах (лімфатична ткани-
на, статеві органи тощо).
Другий період — відносного благополуччя (прихова-
ний період) може тривати тиждень і більше. Спостеріга-
ються неврологічні розлади та випадіння волосся. У
цьому періоді безпосередньо від променевого ураження
смерть звичайно не настав, а якщо настає, то макроско-
пічних патолого-анатомічних ознак може не бути. При
мікроскопії виявляються ознаки наростання дистрофіч-
них і атрофічних змін. Так, в органах кровотворення
спостерігається пригнічення процесів гемопоеза, спусто-
шення лімфатичних фолікулів і пульпи селезінки, лімфа-
тичних вузлів і кісткового мозку, дистрофічні зміни епі-
телію, слизової оболонки кишечника.
Найбільш тяжкі зміни розвиваються у третьому пе-
ріоді (період виражених клінічної та патолого-анатоміч-
ної картин захворювання) — третій—шостий тиждень
після опромінювання. Одним з найбільш яскравих сим-
птомів цього періоду променевої хвороби є ознаки гемо-
рагічного діатезу; внутрішньошкірні і підслизові кровови-
ливи, погане самопочуття, аплазія кровотворної тканини.
Досить типовими є крововиливи в легені — іноді до пов-
261
ної апоплексії долі або й цілої легені; у слизову оболон-
ку шлунково-кишкового тракту, особливо в іліоцекальній
області і прямій кишці; під епікард правого передсердя і
правого вушка серця; у шкіру та підшкірну клітковину.
Крововиливи можуть бути масивними. Це призводить до
обширних кровотеч у паренхіму органів і в природні по-
рожнини, що само по собі може спричинити смерть.
Найбільш небезпечними є крововиливи в легені і шлун-
ково-кишковий тракт. Смертельними можуть стати й не-
значні крововиливи у життєво важливі органи (наднир-
кові залози, центральна нервова система і т. ін.).
Щодо кровотворних органів, спостерігаються явища
аплазії кісткового мозку, які часто супроводжуються
набряком та повнокров’ям ретикулярної строми. У зв’яз-
ку з цим кістковий мозок, особливо — трубчастих кіс-
ток, може мати яскраво-червоне забарвлення, хоча під
мікроскопом виявляється майже повне зникнення крово-
творної тканини. На перший погляд подібний стан може
бути прийнятий за гіперплазію, та при вдавленні щип-
цями мозкової кістки замість кашкоподібної червоної
маси видавлюється кров’яниста рідина, що вказує на
аплазію. Лімфатичні вузли, особливо зачеревні, дещо
збільшені, соковиті, червоного кольору як на поверхні,
так і на розтинах.
У випадках, коли смерть настає пізніше шести тиж-
нів після опромінювання, як у клінічному перебігу, так і
в патолого-анатомічній картині захворювання важливе
значення мають інфекційні запальні процеси.
Гостра форма променевої хвороби є наслідком не
тільки зовнішнього опромінення, а й того, що велика
кількість радіоактивних речовин потрапляє всередину
організму. Найчастіше через дихальні шляхи і стравохід,
хоча можливе й безпосереднє забруднення радіоактивни-
ми речовинами ран або опікових поверхонь. Якщо таким
чином в організм потрапляє така кількість радіоактивних
речовин, яка здатна викликати гостру форму променевої
хвороби, то остання принципово не відрізняється від
променевої хвороби, спричиненої зовнішнім опромінен-
ням, але смерть у ранні строки у цих випадках не
.настає.
262
Залежно від шляху попадання радіоактивних речовин
в організм (через дихальні шляхи, стравохід, шкіру то-
що) у патолого-анатомічній картині променевої хвороби
на перший план виступають ураження органів
відповідних систем. Наприклад;”при попаданні радіоак-
тивних речовин через стравохід найбільшими є уражен-
ня кишечника; при попаданні через дихальні шляхи —
зміни в легенях і т. ін. — • і і
Променева хвороба, викликана радіоактивними речо-
винами, що потрапили в організм, може перейти у хро-
нічну форму, смертельна розв’язка якої настав через мі-
сяці або навіть роки після початку захворювання. При
цьому досить ясно й чітко проявляються специфічні риси
ураження, пов’язані з фізичним станом, шляхами про-
никнення і виведення, характером розподілення радіоак-
тивних речовин. Віддалені наслідки в усіх цих випадках
є результатом безперервної іонізації тканин організму
радіоактивними речовинами, що розпадаються.
При проникненні в організм радіоактивних речовин у
дозах, здатних спричинити підгостру чи хронічну форму
хвороби, її початковий період або зовсім відсутній, або
слабо виражений.
Латентний період дуже збільшується, але спостеріга-
ється наростання анемії і кахексії.
Залежно від того, де локалізується радіоактивна речо-
вина і якими шляхами вона виділяється з організму, ви-
никають віддалені специфічні ураження. Наприклад, по- продолжение
–PAGE_BREAK–
лоній накопичується у клітинах ретнгкулоендотеліальної
системи, а виводиться через нирки, тому найбільшою мі-
рою ушкоджуються нирки, печінка, шлунково-кишковий
тракт. Стронцій фіксується у кістках, викликаючи глибо-
кі зміни кісткового мозку і кісткової тканини — аж до
утворення остеосарком. Радіоактивні речовини, що по-
трапляють у легені, спричиняють пневмонію, а у подаль-
ші строки — склероз і рак. Дистрофічні та пухлинні
процеси, які розвиваються у процесі хронічної промене-
вої хвороби, нічим не відрізняються від таких, що розви-
ваються з інших причин, тому для визначення промене-
вої етіології хвороби потрібен точний анамнез про кон-
такт людини протягом тривалого часу з радіоактивним
ївз
випромінюванням та радіометричне і радіографічне під-
твердження наявності в організмі радіоактивних речо
вин.
Як правило, патолого-анатомічні зміни в органах і
тканинах не є специфічними для променевої хвороби, то-
му необхідна диференціальна діагностика щодо таких
захворювань, як геморагічна алейкія, аліментарно-ток-
сична алейкія, гострий лейкоз, сибірка, чума, сепсис,
травматичний шок, колапс та інші.
Як зазначалося вище, залежно від дози опромінення,
а відповідно, й строку настання смерті, при дослідженні
трупа спостерігаються дещо різні патолого-анатомічна,
макроскопічна й мікроскопічна картини.
І. Так, якщо смерть настає у перший тиждень після
опромінення, то при зовнішньому огляді тіла можуть
спостерігатися опіки І, II, III ступеня, петехіальні крово-
виливу шкіру і слизові оболонки, іноді випадіння волос-
ся, дрібні крововиливи і кровоточивість ясен.
При внутрішньому дослідженні:
— венозне повнокров’я та петехіальні крововиливи
під плевру, чергування ділянок емфіземи і ателектазів,
іноді, наприкінці першого тижня, — серозно-геморагічна
пневмонія;
— дрібні крововиливи під епікард;
—дрібні крововиливи у слизову.оболонку шлунка,
іноді з утворенням гострих виразок і ерозій, дрібні кро-
вовиливи у слизову оболонку тонкого кишечника, пов-
нокров’я лімфатичних фолікулів, крапкові крововиливи
по верхівках складок сліпої і прямої кишки;
— застійне повнокров’я печінки;
— дрібні крововиливи у коркову речовину і слизові
оболонки лоханок нирок та сечового міхура;
— селезінка в’яла, з мізерним кров’янистим зіскобом,
наприкінці першого тижня вже зменшена;
— лімфатичні вузли дещо збільшені, повнокровні,
мікроскопічне спостерігається розпад лімфоцитів і лім-
фобластів, повнокров’я, явища еритрографії, наприкінці
першого тижня — спустошення лімфатичної тканини;
— в яєчках під мікроскопом спостерігається розпад
сім’яутворюючого епітелію;
264
— повнокров’я кісткового мозку, при його здавленні
виділяється кров’яниста рідина;
— надниркові залози в’ялі, бліді;
— повнокров’я та набряк, оболонок і тканини голов-
ного мозку;
— дрібні крововиливи у пристінну плевру і очере-
вину;
— переповнення кров’ю великих судин венозної сіті,
кров рідка.
II. Якщо смерть настає через 1—’2 тижні після опро-
мінення, то при зовнішньому огляді спостерігаються опі-
ки І, II, III ступеня, пігментація на місцях опіків І ступе-
ня, великі крововиливи у шкіру, підшкірну клітковину й
слизові оболонки. Потоншення підшкірної жирової кліт-
ковини. Некротично-геморагічний гінгівіт, тонзиліт. Кро-
вовиливи у слизову оболонку і м’які тканини ротової по-
рожнини та глотки. Яєчка атрофічні, з канатиками, що
погано тягнуться.
Внутрішнє дослідження виявляє:
— гостре повнокров’я і набряк легенів; обширні кро-
вовиливи під плевру і в паренхіму легенів аж до апо-
плексії долі чи навіть цілої легені. Чергування ділянок
ателектазів і емфіземи. Некротично-геморагічна бронхо-
пневмонія, що нагадує інфаркт легені;
— великі крововиливи у клітковину переднього сере-
достіння, в перикард і під ендокард. Крововиливи під епі-
кард, більше в області правого вушка і передсердя. Мік-
роскопічне—білкова дистрофія міокарда;
— множинні крововиливи (від цяткових до великих
ділянок) з утворенням гострих виразок на ділянках дна і
пілоруса шлунка;
— великі периваскулярні крововиливи в брижу з по-
ширенням на стінку тонкої кишки, масивні крововиливи
в порожнину кишки, невеликі крововиливи у слизову
оболонку по всій довжині тонкої кишки з утворенням
виразок, атрофія лімфатичного апарату кишечника, ве-
ликі крововиливи в параректальну клітковину, в стінку
сліпої кишки і слизову оболонку прямої кишки, фібри-
нозно-виразковий коліт;
265
— венозне повнокров’я, білкова і жирова дистрофія
печінки;
— крововиливи в навколониркову клітковину, під
капсулу і в тканину нирок, а також у слизову оболонку
сечового міхура;
— селезінка значно зменшена, на розрізах суха, сіро-
червоного кольору з мізерним кров’янистим зіскобом
пульпи;
— лімфатичні вузли збільшені, темно-червоного ко-
льору. Мікроскопічне — гостре спустошення лімфатич-
ної тканини, набряк і переповнення кров’ю синусів, яви- продолжение
–PAGE_BREAK–
ща еритрофагії, збільшення числа плазматичних клітин;
— кістковкА мозок блідий, сухий, при його здавленні
виділяється «укровична рідина, крововиливи у губчастій
речовині плоских кісток. Кістковий мозок трубчастих
кісток маяний», ті „і
— я«чк« зменшені, з крововиливами на розрізах;
— надниркові залози бліді, відзначається потоншення
кіркового шару, котрий на розрізах жовто-сірого кольо-
ру, крововиливи в капсулу і кірковий шар;
— повнокров’я і набряк тканини головного мозку і
його оболонок, іноді з дрібними крововиливами;
— спостерігається повнокров’я великих судин веноз-
ної сітки з периваскулярними крововиливами, обширні
крововиливи під очеревину і пристінну плевру.
III. Якщо смерть настає через шість і більше тижнів
після опромінювання — при зовнішньому огляді спосте-
рігаються опіки, що в’яло загоюються, або пігментація
на їх місці з характерним розташуванням пігментованої
та депігментованої зон (опіки чітко виокремлені, мають
на краях пігментовану зону з вузькою каймою депігмен-
тованої шкіри), значне зменшення підшкірного жирового
шару і його ослизнення, осередки некрозу мигдалин з
некротичними гінгівітом. Чітко виражені явища атрофії
яєчок.
При внутрішньому дослідженні і мікроскопії тканин:
— старі крововиливи у тканину легень, некротична
бронхопневмонія, іноді з утворенням абсцесів;
— старі крововиливи, мікроскопічне — білкова та
жирова дистрофія міокарда;
266
— крововиливи у слизову оболонку шлунка з ділян-
ками некрозу та фібринозно-виразкового гастриту;
— старі крововиливи, атрофія слизової оболонки і
лімфатичного апарату кишечника, некротично-виразко-
вий коліт;
— жирова дистрофія печінки;
— білкова дистрофія паренхіми нирок;
— селезінка значно зменшена у розмірах, суха, на
розтинах сіро-червового кольору з мізерним зіскобом
пульпи;
— макроскопічне та мікроскопічне — явища атрофії
лімфатичної тканини, наявність великої кількості плаз-
матичних клітин, еритрофагія;
— кістковий мозок ослизлий, блідий, з ділянками ре-
генерації, що мають-червоний колір;
— яєчники з явищами гостро вираженої атрофії;
— гостро виражені явища атрофії надниркових залоз;
— набряк і повнокров’я оболонок і тканини головно-
го мозку;
— рідка кров.
Не всі випадки ураження іонізуючим випроміненням
закінчуються смертю. Тоді має місце втрата працездат-
ності того чи іншого ступеня. Визначається відсоток
втрати загальної, а за необхідності — і професійної пра-
цездатності. У випадках радіаційної травми про коротко-
часний розлад здоров’я, на жаль, не йдеться.
267
Розділ XIX
Судово-медична токсикологія
Судово-медичний експерт у своїй роботі часто стика-
ється з випадками отруєння хімічними речовинами, рід-
ше — з ушкодженням очей та зовнішніх покровів тіла у
вигляді хімічних опіків.
Отруєння — це розлад здоров’я чи смерть, які спри-
чиняються введенням в організм людини отрути.
Під отрутою ми розуміємо речовину, яка після вве-
дення до організму людини ззовні у певних невеликих
дозах, завдає шкоди у вигляді захворювання чи смерті.
Судові медики не вважають отруєнням розлад здо-
ров’я, спричинений бактеріальними токсинами, шкідли-
вими речовинами клітинного обміну, гормонами, коли їх
вироблено занадто багато, та ін.
Не можна вважати отруєнням захворювання, які ви-
никли внаслідок введення в організм речовин, у малих
дозах нешкідливих, але значна доза яких небезпечна для
здоров’я. Це, наприклад, кухонна сіль, цукор, гліцерин
тощо. Ці речовини з точки зору судової медицини не є
отруйними.
Також не належать до отруєнь і порушення здоров’я
внаслідок впливу фізичних факторів, таких як потовчене
скло, яке підсипається злочинцем у їжу і може виклика-
ти ушкодження стінок шлунка та кишечника.
Із історії відомо, що у давнину, при династійних чва-
рах, замість скла вживали потовчені алмази. Дія гострих
уламочків скла чи алмазів завдавала ушкоджень органам
шлунково-кишкового тракту, викликаючи постійну кро-
вотечу, а іноді — перитоніт і смерть.
268
Важливою ознакою отрути є її здатність розчинятись
у середовищах організму живої істоти (воді, ліпоїдах,
жирах). Отруйні речовини, які не розчиняються, не є
отрутами. Візьмемо хоча б сірчанокислий барій — ос-
новну контрастну речовину в рентгенології при дослід-
женні шлунково-кишкового тракту. Це не отрута, бо ця
речовина не розчиняється у середовищах живого орга-
нізму, а отже й не шкідлива.
А розчинні солі барію (вуглекислий чи хлористий ба-
рій) належать до отрут — вони розчиняються, всмокту-
ються і викликають отруєння.
Щодо терміна «отрута», то поняття це досить віднос-
не. Не існує таких речовин, які завжди, за будь-яких
умов, потрапивши до організму людини, викликали б
отруєння.
В одних випадках певна речовина може спричиняти
шкоду здоров’ю людини, а в інших — виявитися нешкід-
ливою чи навіть застосовуватись як ліки. В багатьох лі- продолжение
–PAGE_BREAK–
карських засобах, які широко використовуються у клі-
нічній практиці, є і надзвичайно сильні отрути (стрихнін,
миш’як, морфін, деякі фосфорорганічні сполуки тощо).
Агрегатний стан отрут може бути різним, щільна ма-
са, порошки, рідина, розчин чи газ. Отруєння настає
тим швидше, чим швидше отрута всмоктується. Най-
швидше діє отрута, введена безпосередньо у кров’яне
русло. Отрута — газ також діє досить швидко. Отрута у
вигляді розчину діє швидше, ніж у вигляді порошку.
Дія отрути безпосередньо залежить від її кількості,
тобто дози. Дози бувають індиферентні, коли після вве-
дення в організм малої кількості отрути немає ніякої
реакції. Терапевтичні дози діють на організм лікувально.
Токсичні — призводять до розладу здоров’я. Летальні —
до смерті.
Кожна отрута має свою летальну дозу, але можуть
скластися такі обставини, що навіть від токсичної дози
може настати смерть. Завжди потрібно враховувати
особливості дії отрут на різних осіб. Так, діти можуть
померти від відносно низьких доз алкоголю, опіатів.
Сильніше і швидше впливають отрути на хворих, ослаб-
лених людей, осіб похилого віку, вагітних жінок, людей
269
з підвищеною індивідуальною чутливістю до певних ре-
човин і сполук. В останньому випадку йдеться про так
звану, ідіосинкразію.
Треба брати до уваги і умови зовнішнього середови-
ща — температуру, барометричний тиск, вологість
повітря.
Багато отрут мають ще й кумулятивну властивість,
тобто здатні поступово накопичуватись в організмі при
прийомі навіть незначних доз, наприклад солі свинцю,
Стрихнін, атропін. Клініцисти для профілактики отруєн-
ня роблять перерви у лікуванні певними ліками, чи замі-
нюють препарати, до яких хворий особливо чутливий.
Може мати місце і звикання до певних отрут, яке за-
лежить від здатності руйнування їх у печінці і швидкого
виведення з організму із сечею. Однак «звикнути» до
сильнодіючої отрути неможливо — рано чи пізно настає
смерть.
Треба згадати і про синергізм отруйних речовин, коли
введені одна за одною, вони викликають посилену дію.
Іноді отрути послабляють дію одна одної при одночас-
ному введенні в організм. Вони стають антагоністами,
протиотрутами. Прикладом можуть слугувати кислоти й
.луги, хлоралгідрат і стрихнін, мускарін та атропін. Цю
властивість отрут використовують лікарі при лікуванні
отруєнь. Так були відкриті та введені у клінічну практи-
ку антидоти. Нині медицина широко застосовує у випад-
ках отруєнь сорбенти — речовини, які зв’язують отрути
і частково нейтралізують їхню дію.
Наука, що вивчає отруєння, називається токсиколо-
гією, назва її походить від грец. токсикон — отрута,
логос — вчення. Наука ця досить стара, вона розвива-
лась поряд з хімією, а можливо — і алхімією, фармако-
логією та іншими хімічними науками.
Токсикологія як наука сформувалась на початку
XIX ст., а вже у XX ст. у зв’язку з великим накопичен-
ням інформації поділилась на:
1) судову токсикологію, яка займається побутовими
отруєннями у вигляді нещасних випадків, самогубств
або вбивств;
270
2) промислову, яка вивчає шкідливі хімічні чинники
на виробництва, та їх вплив на довкілля;
3) військову чи бойову, яка вивчає дію бойових
отруйних речовин;
4) харчову, яка займається вивченням харчових
отруєнь.
З історії медицини відомо, що перші токсикологічні
дослідження проводились ще у 40-ві роки минулого сто-
ліття, зокрема, у Медико-хірургічній Академії; більш дос-
конально питання судової токсикології розроблялись
професором кафедри судової медицини тієї самої Акаде-
мії Є. В. Пеліканом. Його по праву вважають батьком
російської токсикології. Автором першого російського
підручника із судової токсикології є професор Д. П. Ко-
соротов (1902).
Великий внесок у розвиток судової токсикології зро-
били українські науковці. Прикладом є фундаментальний
підручник професора М. Д. Швайкової.
Токсикологи знають, що отруйні властивості деяких
речовин можуть змінюватись, а в окремих випадках і
повністю зникати за певних умов зберігання. Ціанистий
калій — дуже сильна отрута — на повітрі під дією вуг-
лекислого газу поступово перетворюється на поташ —
речовину умовно шкідливу. Той самий ціанистий калій
при взаємодії з цукром чи глюкозою перетворюється на
речовину неотруйну, а у кислому середовищі, наприклад
у сухому вині, ціанистий калій діє сильніше й швидше.
Згадаємо хоча б випадок з Григорієм Распутіним — від
неналежних умов зберігання ціанистого калію, яким
його намагалися отруїти, до солодких тістечок, куди
останній підсипали і тим самим ще більше послабили
дію отрути.
Судово-медичний досвід свідчить, що отруту найчасті-
ше вводять через рот, а у шлунково-кишковому тракті
вона всмоктується. На всмоктування отрути у шлунку
впливають: кількість їжі, її характер, наявність чи від-
сутність обволокуючих речовин. У пустому шлунку от-
рута швидше всмоктується у слизову оболонку.
Велика кількість отрути може виділитись при блюван-
ні 5 проносі, чим і буде врятоване життя. На цьому грун-
271
туються основні прийоми початкової дезінтоксикації продолжение
–PAGE_BREAK–
(промивання шлунка, клізми).
Про введення отрути безпосередньо у кров ми вже
згадували — це найбільш небезпечно за будь-яких рів-
них умов. За часів другої світової війни фашисти знищу-
вали в’язнів концтаборів, вводячи їм у серце кілька мілі-
літрів розчину фенолу. Для цих самих цілей використо-
вувались й інші речовини. Згодом був застосований газ
«Циклон-Б», у складі якого була синильна кислота.
Коли отрута перебуває у газоподібному стані, вона
потрапляє в організм при диханні. Прикладом можуть
слугувати окис вуглецю (чадний газ), хлорпікрін, ціла
низка бойових отруйних речовин.
Отрута може потрапляти в організм і через шкіру.
Більшість водних розчинів токсичних речовин шкіра не
всмоктує; якщо ж вона просочена ліпоїдами, то в них
можуть розчинятись анілін, нітробензол та його похідні
продукти. Проникнувши у шкіру, вони діють як отрути.
Епідерміс шкіри захищений жирами, та вони можуть
розчинитись під впливом спирту, ефіру, хлороформу. Ок-
ремі отрути, такі як сполуки фенольної групи, сулема,
ушкоджують епідерміс, а їдкі речовини типу кислот і лу-
гів можуть при контактах зі шкірою спричиняти важкі
хімічні опіки з картиною некрозу. Так діють також окре-
мі солі важких металів та деякі органічні, сполуки. Хі-
мічні опіки можуть і не утворювати типової картини
отруєння, а все ж таки вони пов’язані із судовою токси-
кологією.
Важкі хімічні опіки можуть виникнути і при вибухах
на хімічних заводах, в лабораторіях, складах, при транс-
портуванні і недбалому поводженні з агресивними речо-
винами. Зрідка мають місце випадки навмисного ушкод-
ження кислотами чи їдкими лугами обличчя на грунті
ревнощів тощо.
Потрапивши на шкіру, оцтова кислота, а тим більш її
розчини, навіть високої концентрації, некрозу шкіри не
викликають, найчастіше виникають запальні явища.
Більш загрозливою є дія цієї кислоти, коли вона потрап-
ляє в очі. Особливо небезпечними у такій ситуації є
272
сірчана та азотна кислоти, які, вражаючи рогівку ока,
можуть спричинити сліпоту.
Характерна картина некрозу шкіри має місце при
опіку карболовою кислотою. Їдкі луги калію, натрію чи
аміак можуть спричинити на шкірі виразки на тлі ослиз-
лих ділянок.
Отрути можуть потрапляти до організму і через пря-
му кишку у вигляді клізм чи свічок. У судово-медичній
практиці відомі випадки вбивств за допомогою отруйних
клізм. Іноді таке отруєння настає внаслідок лікування за
«домашніми» рецептами. Дія отрут, що потрапили до
прямої кишки, дуже швидка і надзвичайно сильна. Це
пояснюється тим, що отрута через вени гемороїдального
сплетіння потрапляє у ‘підчеревну вену і, обминаючи
печінку, цей могутній природний фільтр, — у велике
коло кровообігу. Тепла клізма сприяє швидкому всмок-
туванню.
Введення отрут через піхву може статися при сприн-
цюванні, коли отруйні речовини входять до складу ріди-
ни для спринцювання; як правило, це нещасні випадки.
Іноді вони закінчуються трагічно — найчастіше при
спробах позбутися небажаної вагітності методом «отру-
єння плоду». Ми вже згадували про особливу чутливість
до отрут вагітних жінок. Дуже рідко отрута може потра-
пити в організм через сечовий міхур — у випадках само-
лікування.
Безпосередньо після всмоктування отруйних речовин
починається процес їх перетворення, так звана біотранс-
формація. Протікає вона за участю ферментів. Самі
отруйні речовини чи продукти їх біотрансформації у ви-
гляді метаболітів виводяться з організму за допомогою
всіх органів із зовнішньосекреторною функцією. Отрути
виділяються переважно із сечею, жовчю, калом. Виділя-
ються вони також певною мірою з видихуваним повіт-
рям, потом, слиною, молоком. Найскладніший процес
взаємодії отрути й організму називається токсикодинамі-
кою; дуже ретельно вивчається цей розділ токсикології
токсикологами-клініцистами.
273
Доля отрут в організмі різна. Деякі речовини можуть
окислитись і перетворитись на більш токсичні метаболі-
ти, як приклад тут можуть слугувати метиловий спирт
та етиленгліколь. Потрапивши до організму, бензол спо-
чатку окислюється, а потім розпадається на дуже отруй-
ні метаболіти. Окислення призводить до значного поси-
лення токсичної дії фосфорорганічних сполук, гідроліз
—до повної втрати токсичності.
Процес біотрансформації головним чином відбуваєть-
ся у дечінці, шлунково-кишковому тракті, у нирках, ле-
генях, жировій тканині. Так, в одних випадках, зв’язую-
чись’з білком крові чи тканин, отрута утворює складний
комплекс «отрута—білок» і стає малотоксичною, в ін-
ших — отрута транспортується білком по всьому орга-
нізму, вражаючи чутливі ділянки найбільш важливих
органів. Процеси перетворення отрут в організмі вивчає
токсикоРІнетн^а.
РОЗПОДІЛ та депонування отрути в організмі великою
міроїо залежить від її хімічної структури, агрегатного
Стану і властивості розчинятись у різних рідинах середо-
вища організму.
Так, діхлоретан, бензол, чотирихлористий вуглець як
жиророзчинні отрути накопичуються у жировій клітко-
вині, печінці, головному мозку. Ті ж отрути, які розчиня-
ються у воді, концентруються у м’язах, печінці, нирках.
У кістках, волоссі, нігтях депонуються важкі метали, продолжение
–PAGE_BREAK–
фосфор та інші отрути. Солі важких металів можуть бу-
ти виявлені через досить значний строк, що може обчис-
люватись місяцями і навіть роками, а це важливо при
проведенні ексгумацій.
Отруєння поділяються на гострі й хронічні. Часті-
ше судовий медик зустрічається з гострими, що спричи-
нені токсичними або ж летальними дозами. Такі отруєн-
ня характеризуються миттєвим початком і галопуванням
симптомів. Відомо, що сильні отрути можуть почати дія-
ти у лічені секунди і за якусь хвилину призвести до
смерті (синильна кислота, ціанистий калій тощо). В ос-
новному ж час до початку дії отрути становить декілька
хвилин, а у слаборозчинних — навіть години. Гострі
отруєння дуже сильними отрутами, як правило, призво-
274
дять до смерті, але за своєчасного медичного втручання
можуть закінчуватись і одужанням потерпілого.
Особливість хронічних отруєнь в тому, що отрута до
організму поступає дуже малими дозами, а тому хвороб-
ливі зміни відбуваються занадто повільно, щоб їх можна
було одразу помітити і вжити необхідних заходів. Проце-
си таких отруєнь тривають протягом місяців або й років,
«маскуючись» під схожі симптоми певних хвороб. Неква-
ліфікований терапевт без лабораторних досліджень може
не розпізнати таке отруєння. Ось чому лікареві потрібно
вміння виявляти найдрібніші зовнішні ознаки, грамотно
інтерпретувати відомі всім симптоми. Хронічні отруєння
детально вивчаються гігієністами, бо найчастіше вони
пов’язані з шкідливими умовами праці.
Смертельні отруєння трапляються порівняно рідко,
кількість речовин, що викликають такі отруєння, певною
мірою обмежена. Найбільш частими є отруєння етило-
вим алкоголем, денатуратом, діхлоретаном, барбітурата-
ми, фосфорорганічними сполуками, окисом вуглецю, кис-
лотами та лугами.
Судовому медику доводиться зустрічатись з випадка-
ми, коли мають місце підозра на отруєння, прямі вказів-
ки на отруєння, але невідома отрута, прямі вказівки на
отруєння певною отрутою і отруєння, яке несподівано
виявляється при судово-медичному дослідженні трупа.
Підозра на отруєння дуже часто виникає у випадках
раптового захворювання, яке супроводжується подраз-
ненням шлунково-кишкового тракту з блювотою та про-
носом, при раптових розладах центральної нервової
системи у вигляді раптової втрати свідомості, судом,
особливо, коли ці симптоми з’явились невдовзі після
прийому їжі. Судово-медичний досвід свідчить, що у
більшості таких випадків при дослідженні трупів виявля-
ються хвороби, які й стали причиною смерті. Це важка
форма дизентерії, менінгіт, крововиливи у головний мо-
зок і т. ін. У цих випадках діагнози підтверджуються ла-
бораторними дослідженнями: судово-токсикологічним,
гістологічним, бактеріологічним, вірусологічним.
Вести мову про отруєння невідомою отрутою можна
при захворюванні однієї, а особливо кількох осіб, після
275
вживання їжі, питва, невідомої рідини, порошків тощо.
Тут симптоми отруєння, а згодом і смерть настають за
дуже короткий проміжок часу. Факт отруєння і конкрет-
на отрута можуть бути встановлені після судово-медич-
ного розтину та проведення лабораторних досліджень.
Щодо прямої вказівки на отруєння певною отрутою,
то тут необхідно вивчити обставини справи, провести
детальний огляд місця події з виявленням залишків отру-
ти, запаху, що залишився в оселі, і т. ін. Таке отруєння
підтверджує ретельне судово-медичне дослідження
трупа.
Трапляються випадки, коли немає підозри на отруєн-
ня, але судовий медик все ж бажає впевнитись, що воно
дійсно не мало місця і з цією метою надсилає органи
трупа або їх частини на аналіз до судово-токсикологічної
лабораторії. Це буває у випадках раптової смерті, коли
ніяких підозрілих щодо отруєння цієї особи фактів не бу-
ло. а патоморфологічних змін, достатніх для пояснення
причини смерті, — доволі, і медичні документи свідчать
про цілу низку тяжких хвороб.
Харчові отруєння, як правило, групові — у осіб, які
вживали однакову їжу, іноді трапляється отруєння однієї
особи. Обставини справи у таких випадках більш-менш
ясні, а допомога санітарних лікарів-харчовиків неоці-
ненна.
У всіх випадках підозри на отруєння судово-медичний
експерт має отримати у слідчих органів, міліції детальну
інформацію: про характер події, місце виявлення трупа,
свідчення осіб, які були поряд з померлим, клінічні про-
яви захворювання, історію хвороби та іншу медичну до-
кументацію, якщо смерть настала в лікувальному закла-
ді. Працівникові прокуратури, який порушив дану спра-
ву, необхідно окреслити коло питань, які насамперед
інтересують судово-медичного експерта при допиті свід-
ків. У них потрібно з’ясувати, коли почалось захворю-
вання, схоже на отруєння, його тривалість і перебіг,
первинні прояви, характерні симптоми — у таких випад-
ках найбільш інформативні свідчення медиків, хоча бага-
то може дати й бесіда з будь-якою спостережливою лю-
276
диною. Часом такі свідчення допомагають скласти уяв-
лення про ту чи іншу конкретну отруту.
Ще у 30-ті роки М. В. Попов розробив класичний пе-
релік питань, які вирішуються при експертизі отруєнь.
При найменшій підозрі на отруєння експерт перш за все
повинен вирішити головне питання:
1. Чи мало місце у даному випадку саме отруєння? продолжение
–PAGE_BREAK–
Якщо це питання вирішено позитивно і отруєння вва-
жається встановленим, то експерт повинен вирішити
такі питання:
2. Яка отрута спричинила отруєння?
3. Яким шляхом отрута потрапила в організм (через
шлунок, легені і т. ін.)?
4-У якому вигляді отрута потрапила в організм (по-
рошок, газ, розчин,’а якщо у вигляді останнього, то В
якому розчиннику, тощо)?
5. Яким способом отрута введена в організм — з
їжею, питвом, у вигляді ліків тощо?
6. Чи не потрапила отрута в організм як протиотрута
при лікуванні отруєння?
7. Якщо отрута виявлена після смерті, то чи не по-
трапила вона у труп після смерті і яким саме чином?
8. У якій дозі отруту прийнято?
9. Якщо настала смерть, то як швидко після прийому
отрути?
10. Які зовнішні та внутрішні умови (вік, маса, стан
здоров’я, наповненість шлунка та ін.) сприяли чи проти-
діяли отруєнню, зокрема, чи не було у потерпілого під-
вищеної чутливості до даної отрути чи, навпаки, попе-
реднього звикання?
11. Якщо смерть не настала, то якими є наслідки
отруєння для потерпілого і як вони вплинули на його
працездатність?
12. Чи прийнято отруту з метою самогубства або з
необережності, незнання, відсутності досвіду (самого по-
терпілого чи інших осіб), чи отруту дали з метою
вбивства?
13. Яким чином потерпілий або вбивця отримав у
своє розпорядження отруту, чи які обставини, що скла-
лися без чийогось умислу, призвели до введення отрути
(при нещасних випадках)?
277
14. Чи не було подібних отруєнь ще у кого-небудь, у
кого саме, де і коли, і чи існує тут якийсь зв’язок із
досліджуваним отруєнням?
15. Яких профілактичних заходів потрібно вжити для
попередження нових отруєнь?
У кожному конкретному випадку можуть виникати й
інші питання. Наприклад пов’язані з лікуванням потерпі-
лого, своєчасністю виявлення і розпізнавання отруєння,
правильністю його лікування і т. ін.
Судово-медична експертиза отруєнь досить складна
через свою специфічність, необхідність залучення до неї
багатьох спеціалістів, збирання попередніх даних по
крихті. Навіть маючи всі дані слідства, результати розти-
ну трупа, висновки судового токсиколога, судово-медич-
ний експерт не завжди може дійти категоричних виснов-
ків, а лише не виключає факту отруєння певною отру-
тою чи певною групою отруйних речовин. Може навіть
залишитись невирішеним питання, яка саме отрута і
яким шляхом потрапила в організм, не кажучи вже про
дозу. У тих випадках, коли судово-медичний експерт не
може відповісти на те чи інше питання, у своїх виснов-
ках він зобов’язаний детально і вмотивовано пояснити,
чому він не зміг дати відповідь.
Дуже важливим етапом є огляд місця події. Саме при
уважному і старанному огляді місця події та трупа мож-
на з’ясувати багато вузлових питань. Як ми знаємо,
отруєння найчастіше є нещасними випадками, рідше —
самогубствами і вже зовсім рідко — вбивствами. Перед-
бачити можливість нещасного випадку дуже важко, хоча
й можливо. Перш за все, це уважність на роботі. Так, в
аптеці замість звичайних ліків помилково може бути ви-
дана сильнодіюча речовина, зовні схожа на ці ліки. Пе-
реплутана сигнатура на пляшечках також є причиною
багатьох отруєнь і непоправних трагедій. Абортивні за-
соби, які з-під поли пропонуються різними знахарями,
теж можуть призвести до нещасного випадку. У судово-
медичній казуїстиці маємо найнеймовірніші випадки та
приклади.
Побутові отруєння найчастіше трапляються при не-
дбалому зберіганні отруйних речовин чи ліків у місцях,
278
доступних для дітей, душевнохворих. У пляшечках з
фабричними етикетками можуть зберігатись зовсім не ті
рідини чи порошки. Особливо часто мають місце побуто-
ві отруєння хімічними засобами боротьби з гризунами,
шкідниками сільського господарства. Часто-густо навіть
не діти, а абсолютно здорові ідорослі помилково прийма-
ють одну речовину замість іншої, як правило, коли речо-
вини ці зберігаються у домашній аптечці серед ліків, а
хімічна рідина у пляшці від якогось напою — серед на-
поїв у шафі., і
Харчові отруєння теж належать до категорії нещас-
них випадків. Йдеться про отруєння грибами, зіпсованою
рибою, ковбасою чи фальсифікованими продуктами. У
наш час це вже-й не така рідкість. Отруєння ці можуть
спричинятись посудом із пошкодженим покриттям, шкід-
ливою (з отруйним вмістом) полудою, свинцевими при-
поями.
Самогубства шляхом отруєння зустрічаються рідше.
Хімічні речовини, які вживають самогубці, як правило,
надзвичайно агресивні: луги, кислоти, компоненти сучас-
ного пального тощо. Це можуть бути також сильнодіючі
ліки у великих дозах, надзвичайно отруйні сполуки різ-
них промислових хімічних технологій. Це стосується го-
ловним чином осіб, добре обізнаних з медициною, фар-
макологією, аналітичною хімією та хімічним виробницт-
вом. Про таку обізнаність на місці пригоди можуть
свідчити книги із закладками на певних сторінках медич-
них рецептурних довідників, підручників хімії, а остан-
нім часом — і детективної літератури. продолжение
–PAGE_BREAK–
При спробах вбивств за допомогою отрути, остання
вводиться в організм жертви найчастіше з їжею та пит-
вом, шляхом підсипання до звичайних ліків (порошків),
підливання у рідкі ліки, введення уколом під виглядом
лікування, навмисним передозуванням наркотиків, що їх
вживає наркоман, введення у пряму кишку безпорадним
особам свічок з отрутою.
При огляді місця події звертають увагу на будь-який,
а тим більш — специфічний, запах у коридорі, кімнатах.
У випадках отруєння синильною кислотою, ціанистим
калієм у повітрі відчутний запах гіркого мигдалю. Різкий
279
специфічний запах має карболова кислота, всім відомий
запах оцтової есенції. Азотна, сірчана, а особливо соля-
на, кислоти одразу ж викликають подразнення очей, ка-
шель. На місці події’ треба негайно провітрити приміщен-
ня. У приміщеннях малої кубатури (підсобки, гаражі) за
наявності незакритої посудини із сірчаною кислотою мо-
же стояти своєрідний ядучий туман.
Фосфорорганічні сполуки теж мають свій неповтор-
ний запах, крім того, на підлозі часто можна побачити
велику кількість мертвих та напівживих тарганів. Смер-
тельне отруєння може настати при передозуванні інсек-
тицидів, виготовлених на основі фосфорорганічних
сполук — особливо при підвищеній вологості повітря у
кімнатах. Характерний запах у дихлоретану, різних роз-
чинників, лаків і фарб. Саме такі розчинники та лаки
часто є причиною отруєнь алкоголіків. Специфічний за-
пах може йти й від самого трупа, його одягу.
Дуже велике значення мають речові докази, знайдені
на одязі трупа: просипаний порошок і сліди рідини. Вони
можуть залишитись і на руках покійного. У деяких ви-
падках необхідно лабораторне дослідити білизну покій-
ного, яка може бути просякнута потом із вмістом тієї чи
іншої речовини, наприклад, з потом виділяються миш’як,
ртуть, йод, бром, бор, гексаметилентетрамін, барбітал
тощо. Виділені у сечу отруйні речовини теж можуть
залишитися на білизні, що змочується сечею під час
агонії. Особливу доказову цінність мають блювотні та
калові маси, знайдені на місці події. Клініцистам треба
пам’ятати, що всі промивні води, блювотні маси, сечу
хворого з підозрою на отруєння вони повинні терміново
відправляти до судово-медичних установ для судово-
токсикологічного дослідження. Це може допомогти у ви-
борі антидотів, визначенні тактики лікування. Особливо
це стосується педіатрів. Ці заходи часто допомагають
врятувати хворих.
Окрім залишків порошків, якихось хімічних забруд-
нень на одязі, в його кишенях інколи знаходять порожні
конвалюти, папірці від порошків, упаковки ліків, навіть з
їхніми залишками, що також може підтвердити на-
явність отруєння.
280
При дії лугів і кислот спостерігаються опіки на слизо-
вих оболонках рота, на губах, підборідді; Часто від дії
агресивних речовин змінюється колір коронок і зубних
пломб. ;
При виявленні на місці події шприців, ін’єкційних го-
лок, порожніх чи повних ампул, особливо без маркіров-
ки, потрібно докласти всіх зусиль для пошуків шприців з
рештками речовини для ін’єкцій. Шприці викидають до
сміттєпроводу, у вікно, ховають на балконі, у туалеті, на
антресолях тощо. Відразу ж треба виявити місця ін’єк-
цій на трупі. У наркоманів зі стажем це не так вже й
важко, але молоді особи можуть робити уколи у самі.не-
сподівані місця — у клітковину за очним яблуком, у
м’яке піднебіння, крайню плоть, під нігті великих паль-
ців ніг, повздовж ахілового сухожилля. Робиться це з
метою приховати свою страшну хворобу та для най-
більш ефективної доставки наркотику в організм.
Багато про що говорить експерту характер трупного
заклякання, трупних плям, колір шкіри, розміри зіниць
та їх здатність реагувати на електричне подразнення.
Наявність у квартирі мертвих тварин чи птахів (пес,
кішка, папуги, канарки) свідчить, що отрута була газом,
найчастіше це буває чадний газ — окис вуглецю. Іноді
тварини можуть їсти ту саму їжу, що й господарі. Тому
залишки їжі у мисочці тварини теж варто забрати для
судово-токсикологічного дослідження.
Підлягає детальному огляду посуд, особливо на ку-
хонному столі, нічному столику, у незвичному для нього
місці. На перший погляд, склянка може здатись порож-
ньою, але при косому освітленні, а особливо — у лабо-
раторії, на стінках її можна виявити кристалики речови-
ни, можливо й отрути.
Особливо ретельно оглядається домашня аптечка, від-
мічаються, зокрема, сильнодіючі ліки, відсутність біль-
шої частини таблеток у конвалютах, порядок у ній чи
безпорядок, викликаний поспіхом. Зразки сильнодіючих
ліків на вимогу експерта слідчий повинен направити до
судово-токсикологічної лабораторії.
Огляд газового господарства краще робити за участю
спеціаліста, але, як правило, його здійснює сама слідча
група, викликаючи за потреби газовиків. Терміново їх
викликають у випадках, коли на місці події відчутно за-
пах побутового газу з його характерними домішками для
визначення виходу газу в атмосферу. Найменша іскра,
навіть від кишенькового ліхтарика, а тим більш — у
вмикачі, може спричинити непоправне — величезної си-
ли вибух у житловому будинку.
На кухні виявляють наявність їжі чи її залишків, най-
більшу підозру викликають гриби, риба домашнього при-
готування, ковбаси та інші м’ясні вироби, деякі рослини, продолжение
–PAGE_BREAK–
що їх збирають для самолікування за неперевіреними
рецептами.
Після закінчення огляду місця події, вилучення всіх
речових доказів та підозрілих і сумнівних об’єктів труп
направляють до судово-медичного моргу, речові докази
хімічного характеру — до судово-токсикологічної лабора-
торії, зразки їжі чи її залишки, окрім того, — до лабора-
торії санепідемстанції, яка займається питаннями харчо-
вих отруєнь.
Універсальної та загальновизнаної класифікації отрут
на сьогодні практично не існує. Кожен спеціаліст, який
займається отрутами, розробляє свою класифікацію за
зручними для нього ознаками, якостями чи дією отрут,
за їх хімічною природою і т. ін. Тому токсикологи мають
свою класифікацію, а фармакологи та судові медики —
кожен свою. Вважається найраціональнішою і зручною
для практики така судово-медична класифікація отрут:
І. Група отрут з переважно місцевою (корозійною) дією:
а) неорганічні (мінеральні) кислоти;
б) органічні кислоти;
в) їдкі луги;
г) фенол (карболова кислота), формалін та інші.
II. Група отрут з переважно загальною дією (резорб-
тивні):
а) деструктивні;
б) кров’яні;
з) нервово-функціональні.
III. Пестициди (отрутохімікати)
IV. Харчові токсини
Судово-медична експертиза трупа з проведенням усіх
лабораторних досліджень допоможе слідству розібратись
у випадку підозри на отруєння.
282
Перед розтином трупа секційний зал треба провітри-
ти з метою кращого фіксування специфічного запаху.
Секційний стіл та інструментарій обмиваються хімічно
нейтральними розчинами чи миючими засобами, аби не
внести у труп та органи якоїсь отруйної речовини,
приміром тієї самої сулеми. Хімічно чистим має бути і
посуд, куди поміщають органи та рідини трупа. Повтор-
но ретельно досліджується одяг, на; якому в умовах сек-
ційного залу можна знайти ще якісь не знайдені на місці
події речові докази. .
Описується колір шкірних покровів, забарвлення
трупних плям (яскравий рожево-червоний — при отру-
єнні чадним газом (CO), коричневий чи бурий — при
отруєнні метгемоглобінутворюючими отрутами — берто-
летовою сіллю). Жовтий відтінок шкіра набуває при
отруєнні блідою поганкою і взагалі грибами. При отруєн-
нях стрихніном, цикутотоксином трупне заклякання на-
стає швидко і досить різко виражене, при отруєннях бі-
лим фосфором може взагалі бути відсутнім. Хімічні опі-
ки губ, слизової оболонки рота, стравоходу, шлунка
свідчать про дії корозійних речовин. Окремі ураження
внутрішніх органів ми розглянемо далі.
Специфічні прийоми техніки розтину при підозрі на
отруєння — це безпосередній початковий збір макси-
мально великої кількості крові з великих судин і порож-
нин серця, накладання лігатур гіа вхід та вихід зі шлун-
ка, кількох лігатур на кишечник. При дослідженні шлун-
ка розріз роблять по малій кривизні, дивляться, чи
немає на поверхні харчових мас шматочків, а іноді й ці-
лих таблеток. Їх вміщують в окремий невеликий хіміч-
ний посуд. В іншу банку кладуть тонку і товсту кишки з
найбільш змінених ділянок — по 1 м з вмістом. Краще
покласти їх в окремі банки. Беруть третину печінки з
жовчним міхуром, який розтинають над банкою. В окре-
му банку — одну нирку і всю сечу (крім кількох
мілілітрів, що підуть на виявлення алкоголю). Якщо сечі
немає, то беруть обидві нирки. В окремих випадках су-
дові токсикологи рекомендують брати третину головного
мозку, близько чверті легень з найбільш наповнених
кров’ю ділянок. Завжди беруть на дослідження місце
283
введення отрути ін’єкційним шляхом, вирізають ділянки
розміром приблизно 4 х 4 см на всю глибину. Враховую-
чи, що отруту можна ввести різними шляхами, беруть
на дослідження матку та піхву, пряму кишку. Дуже рід-
ко — серце та селезінку.
Органи, вміщені у банки, заливають чистим ректифі-
кованим спиртом, а частину його, об’ємом близько
200—250 мл, відправляють на контроль разом із органа-
ми до судово-токсикологічної лабораторії. Якщо лабора-
торія знаходиться поряд із секційним залом і досліджен-
ня робиться терміново, консервація спиртом не потрібна.
Встановлення отруєння не обмежується лише розти-
ном та судово-токсикологічним дослідженням. У діагнос-
тиці допомагають гістологічні, спектральні дослідження,
експериментальні дослідження на тваринах.
Термін зберігання отруйних речовин у трупі залежить
від часу: а) з моменту прийому отрути до настання
смерті; б) від настання смерті до поховання; в) від похо-
вання до ексгумації; г) від ексгумації до дослідження.
Суттєву роль відіграє кількість прийнятої речовини, її
розчинність, виділення з блювотними масами, сечею, ка-
лом, кількість залишкової речовини, розпад її і т. ін.
Треба враховувати, що при розкладі трупа в його тка-
нинах утворюються птомаїни, ферменти та грибки, про-
дукти їх життєдіяльності, які руйнують хімічні речовини.
Вже в труні на швидкість посмертних трансформацій
впливають і погода, і матеріал труни, грунт з його фло-
рою та фауною, глибинна температура, вологість. Та все
ж солі важких металів можна виявити навіть через де-
кілька років після отруєння. продолжение
–PAGE_BREAK–
Після ексгумації судово-токсикологічне дослідження
необхідно провести у максимально стислі строки, бо ве-
ликі хімічні зміни у такому трупному матеріалі можуть
відбутись за кілька годин.
Корозійні отрути викликають опіки та некрози тка-
нин, а після всмоктування — важкі розлади центральної
нервової та серцево-судинної систем, порушення дихан-
ня, призводять до появи у сечі великої кількості білка.
Причиною смерті найчастіше є шок та асфіксія, при
284
роз’їданні стінки шлунка -*• перитоніт, стравоходу —
медіастиніт.
При дії їдких кислот водневі іони забирають у білків
воду з утворенням кислих альбумінатів та сухого коагу-
ляційного некрозу. Картина отруєння будь-якими кисло-
тами схожа, диференційній діагностиці допомагає судо-
во-токсикологічне дослідження. При цьому ми можемо
брати на дослідження не всі органи, а лише стравохід,
шлунок і проксимальні ділянки кишечника, уражені кис-
лотами.
Найбільш поширеною у побуті € оцтова кислота.
Льодова оцтова кислота у концентрації 96%, оцтова
есенція — 40—80%, столовий оцет — 6—9%. Вона
спричиняє типову опікову хворобу із загальнотоксични-
ми ускладненнями, гемоліз еритроцитів, який настає
майже відразу після прийому кислоти і триває близько
3-х днів. Нирки вражаються гемолізом та хімічним шо-
ком, розвивається гемоглобінурійний нефроз і гостра
ниркова недостатність, яка разом з пневмонією і стає
причиною смерті. Запах оцту йде з порожнин трупа,
внутрішніх органів, мають місце важкі хімічні опіки
шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, некрози
та крововиливи у печінці. Такою, загалом, є картина на
секції.
Найбільш сильно діє концентрована сірчана кислота,
яка викликає чорний некротичний струп на слизовій
шлунка, важкі опіки стравоходу. На відміну від струпу,
утвореного дією сірчаної кислоти, струп після дії азотної
кислоти жовтий, рівно як і слизові оболонки стравоходу,
шлунка внаслідок ксанто-протеїнової реакції.
Смертельна доза кислоти залежить від концентрації
останньої. Для міцної сірчаної кислоти це близько 5 мл,
азотної — 5—10 мл, соляної — 10—15 мл, оцтової у
вигляді есенції — 15—20 мл.
Їдкі луги діють своїми гідроксильними іонами, некро-
тизуючи білки, розплавляючи їх з утворенням лужних
альбумінатів. При цьому білки у лугах перетворюються
на драглисту прозору масу, на дотик уражені ділянки
здаються намиленими, вони слизькі завдяки вищезгада-
ному процесу та омиленню жирів. Настає колікваційний
285
некроз, тканини стравоходу та шлунка розповзаються
під пальцями, найнебезпечнішим ускладненням (якщо
людина переживе перші години інтоксикації та хімічного
шоку) є медіастініт — гнійне ураження середостіння.
Смертельні дози лугів 10—20 г. Це їдкий натр та їдке
калі — легкорозчинні у воді білі грудки. Їдкий амоній —
це гідрат окису аміаку, відомий ще під назвою нашатир-
ного спирту.
Фенол, який часто називають карболовою кислотою,
хоча він нею і не є, діє всією молекулою, а не водневи-
ми іонами. Смертельна доза його близько 10 г, але при
інтенсивному всмоктуванні зменшується вдесятеро. Ця
кристалічна речовина розчиняється у воді (5—6%), має
різкий запах і діє на білок, коагулюючи його з утворен-
ням сухого білуватого струпа. Широко застосовуються у
медицині та побуті дерівати фенолу — крезол та лізол,
головним чином — для дезінфекції. При розтині відчува-
ється характерний запах і спостерігаються місцеві зміни:
ущільнення слизової оболонки стравоходу — вона суха,
щільна й легко ламається, шлунок зменшений в об’ємі,
стінки його дуже ущільнені, у місцях, де відсутня слизо-
ва, що відпадає шарами, колір тканин бурувато-черво-
ний. При дії більш слабких розчинів процес отруєння
триває довше, ускладнюючись токсичним нефрозом та
пневмонією.
Досить часто трапляються отруєння альдегідом мура-
шиної кислоти. Його 40%-ний розчин називається фор-
маліном і широко використовується у медицині, ветери-
нарії, біології. Тому й отруєння найчастіше відбуваються
саме у цих галузях. Формалін — це прозора рідина з
дуже специфічним запахом, але саме прозорість його
часто підводить потерпілих, які помилково, найчастіше у
нетверезому стані, приймають його за спирт. Смертель-
на доза формаліну 10—ЗО г. Випитий формалін одразу ж
викликає різкий біль, токсичний пронос, гастроентерит,
задишку, падіння кров’яного тиску, а невдовзі —
смерть.
Деструктивні отрути — це солі важких металів і
група миш’яку. Вони викликають в організмі морфоло-
гічні зміни — від дистрофічних процесів до некрозу. Сам
286
по собі металічний миш’як не отруйний. Дуже отруй-
ним є ангідрид миш’яковистої кислоти у вигляді білих
грудок, що зовні схожі на фарфор. Його часто застосову-
ють для боротьби з гризунами. Смертельна доза миш’я-
ковистого ангідриду 0,1—0,2 г.
У медичній практиці застосовується препарат миш’я-
кової кислоти — розчин Фовлера. Для боротьби з інфек-
ційними хворобами вживаються органічні сполуки
миш’яку.
Трапляються отруєння миш’яковими фарбами. Най-
більш токсичними є тривалентні сполуки миш’яку,
оскільки вони блокують сульфагідрильні групи і, перш за продолжение
–PAGE_BREAK–
все, деякі ферменти. Особливо токсичні легкорозчинні
сполуки миш’яку.’
Миш’як може поступати в організм через рот, через
дихальні шляхи — при обпиленні чи оббризкуванні рос-
лин, або всмоктуватись через шкіру, викликаючи смер-
тельні отруєння.
Гостре отруєння миш’яком має три форми залежно
від місця введення в організм.
Перша форма — шлунково-кишкова. Характеризу-
ється відчуттям металевого присмаку в роті, печією,
сильним блюванням, різкими болями у животі і проно-
сом. Виділення з кишечника мають вигляд рисового від-
вару. Майже одночасно з цими симптомами з’являється
біль у литках. Обличчя стає змарнілим, шкіра землисто-
блідою, вкривається липким потом. Перебіг отруєння
схожий на холеру. Велика втрата вологи призводить до
згущення крові і важких ускладнень з боку серця у ви-
гляді колапсу. Порушуються функції ЦНС. Смерть на-
стає у найближчі години після отруєння чи через декіль-
ка діб.
Друга форма — паралітична, спостерігається при
прийомі великої кількості миш’яку. Характеризується
втратою свідомості, судомами і коматозним станом.
Шлунково-кишкові явища не розвиваються. Смерть у
найближчі години, зрідка — через добу.
Третя форма — при вдиханні пилу сполук миш’я-
ку — супроводжується подразненням очей, слизових
оболонок дихальних шляхів, наростаючими явищами
287
кон’юктивіту, сльозотечі, біллю та різзю в очах, інколи
кашлем і нежиттю. Характерними є сильний головний
біль, болі у кінцівках, іноді шлунково-кишкові розлади і
подразнення шкіри. Якщо людина виживає, то у неї роз-
виваються жовтяниця, висип. На нігтях помітні харак-
терні білуваті поперекові смужки (смужки Mecca).
Отруєння препаратами ртуті. Ртуть у вигляді ме-
талу не отруйна, а отруйними є її пари. Потрапивши на
одяг, різні предмети, вона згодом випаровується, викли-
каючи отруєння.
Практичне значення з токсичних препаратів ртуті
мають сулема, дихлррид. У медицині розчини сулеми ви-
користовуються ДЛЯ дезінфекції і можуть бути застосо-
вані помилково чи з метою самогубства. Хоча розчини
сулеми спеціально фарбують у червоний чи синій колір,
проте помилки іноді трапляються. У промисловості суле-
ма слугує компонентом різних фарб, застосовується у
фотографії І як засіб боротьби із сільськогосподарськими
шкідниками.
Смертельна доза сулеми 0,2—0,5 г, за деякими дани-
ми, ця доза нижча — 0,1—0,3 г. Іноді з метою самогуб-
ства приймають таблетку сулеми масою 0,5—1 г. Симп-
томи отруєння виникають відразу ж. Це металічний
смак у роті, нудота, блювота. При прийомі таблеток
блювота іноді буває кривавою. З’являється біль у живо-
ті, а потім пронос. У сечі — білок, зернисті циліндри.
Розвивається анурія, яка через тиждень призводить до
уремічної коми і смерті. Людина може померти у першу
добу після отруєння від ослаблення серцевої діяльності.
При дослідженні трупа спостерігаються ураження
ясен із сірувато-зеленим нальотом та дрібними виразоч-
ками. На слизовій оболонці шлунка у місцях контакту з
таблетками — виразки, колір слизової шлунка сіро-ас-
підний. Утворюються виразки і у товстих кишках, карти-
на нагадує дизентерійний коліт. Дуже характерний ви-
гляд мають нирки. Вони збільшені, брудно-білуватого ко-
льору (так звана біла сулемова нирка), на розрізі
кірковий шар набухлий, потовщений з багатьма кровови-
ливами у вигляді червоних крапок і смуг. Гістологіч-
288
но — некроз епітелію звивистих канальців з інкруста-
цією вапном та численними крововиливами.
У внутрішніх органах трупа сулему можна виявити
через рік і навіть більше.
З інших препаратів ртуті слід згадати гранозан, її ор-
ганічну сполуку, яка широко використовується у сільсь-
кому господарстві для знезаражування -посівного мате-
ріалу. Джерелом отруєння є борошно з протруєного зер-
на. Етилмеркурхлорид — отруйний елемент гранозану.
При отруєнні гранозаном з’являються головний біль, за-
гальна слабість, сонливість, розлад мови, тахікардія, біль
у животі, блювання, пронос, галопуюче серцебиття. На
секції спостерігаються різке виснаження, наявність у
слизовій оболонці шлунка злитих між собою крововили-
вів, у печінці та нирках — різкі дистрофічні зміни.
Отруєння солями свинцю. Смертельна доза їх до-
сить велика — 20—ЗО г. Найчастіше трапляються
випадки самогубства — шляхом прийому свинцевих бі-
лил (вуглекислий свинець). Клінічна картина неспеци-
фічна — блювання, пронос. На розтині — гіперемія сли-
зової шлунка, на якій можна знайти білуваті частки со-
лей свинцю. Вміст кишечника і його слизова темно-бурі
чи навіть чорні внаслідок утворення сірчанокислого
свинцю із сполуки свинцевих солей із сірководнем ки-
шечника.
Отруєння сполуками сурми можливі, але дуже рід-
кісні. Як правило, труяться сполукою сурми з винокис-
лим калієм. Цю сполуку називають у побуті «блювотним
каменем», свого часу вона вживалась досить часто.
Смертельна доза, за різними даними, від 0,1 і до 1,0 г.
Введена під шкіру чи у шлунок, ця сполука викликає
сильну блювоту. Клінічна картина у разі отруєння нага-
дує отруєння миш’яком. Такими самими є й анатомічні
зміни.
Отруєння солями міді. Найчастіше труяться сірча- продолжение
–PAGE_BREAK–
нокислою міддю (смертельна доза 0,6 г) у вигляді яскра-
во-синіх кристалів, розчин у воді темно-блакитний. В ос-
новному використовується самогубцями. Спостерігається
пекуча біль у шлунку, різкі гастроентеричні прояви. На
розтині помітно забарвлення серозних оболонок шлунка
10 9-259
289
та кишечника, іноді воно відсутнє. Вміст шлунка та ки-
шечника синього кольору.
Отруєння фосфором. Фосфор — неорганічний мета-
лоїд. Смертельна доза — 0,03—0,1 г. Клінічна картина
нагадує отруєння миш’яком, але блювотні маси світять-
ся у темряві. Повітря, що видихується, має запах часни-
ку. Фосфор викликає різкі дистрофічні зміни, ураження
судин. На розтині спостерігаються (через 2—5 діб чи
трохи пізніше) поширене жирове переродження печінки,
некроз у її паренхімі із жовтяницею, множинні кровови-
ливи у внутрішні органи і тканини.
Частіше трапляються отруєння фосфорорганічними
сполуками (хлорофосом, тіофосом, метафосом, карбофо-
сом тощо). ЦГ сполуки широко застосовуються у сільсь-
кому господарстві та Й у побуті — для боротьби з кома-
хами, Отруєння, ЯК правило, — це нещасні випадки на
роботі, зрідка — самогубства. Отрута поступає в орга-
нізм при вдиханні парів ФОС, з їжею та водою.
Для отруєння характерні клонічні та тонічні судоми,
непритомність, розлад дихання, різке звуження зіниць,
гіпотонія, параліч дихання і смерть.
Кров’яні отрути
Як відомо, вони відзразу ж діють на кров, а вже по-
тім — на центральну нервову систему.
До кров’яних отрут належать: окис вуглецю (СО),
бертолетова сіль, нітробензол та анілін з його похідними.
Окис вуглецю утворюється при неповному згоранні
органічних речовин і отруює у суміші з іншими газами.
Яскравий приклад — вихлопні гази, доменні, порохові. В
останніх окис вуглецю становить майже 50%.
Токсична дія СО обумовлена підвищеною спорідненіс-
тю з гемоглобіном (у 200—500 разів більшою, порівняно
з киснем). Заміщення кисню у гемоглобіні окисом вугле-
цю з утворенням карбоксігемоглобіну призводить до
гіпоксії. Якщо отруєний виживає, то через 10—24 годи-
ни окис вуглецю поступово виділяється через легені, а
тому карбоксігемоглобін може бути відсутнім у трупі.
Смерть настає внаслідок грубих змін, викликаних отру-
єнням. При судово-медичному дослідженні спостеріга-
290
ються рожеве забарвлення шкіри, рожево-малинове —
трупних плям і внутрішніх органів, яскраво-червоний ко-
лір крові, дрібні крововиливи у внутрішніх органах, в ос-
новному під легеневою.плеврою, епікардом. Можуть ма-
ти місце і ділянки розм’якання у головному мозку.
Рекомендовано кілька попередніх проб на наявність
СО у крові. Найпростіша з них — проба Гоппе—Зейле-
ра. На чисту тарілку наносять кілька крапель крові і до-
дають краплю 10%-ного розчину їдкого калі. На цю ж
тарілку в іншому місці наносять кров з трупа, завідомо
не отруєну СО. До неї також додають краплю того само-
го розчину. Обидві проби розмішують окремими скляни-
ми паличками. Кров, яка містить СО, залишається яс-
краво-червоною, а кров.без окису кисню набуває буро-
зеленуватого забарвлення.
Треба обов’язково направити кров на судово-токсико-
логічне дослідження з метою якісного й кількісного ана-
лізу на СО.
Широко відомі побутові отруєння при неправильному
користуванні пічками, плитами, керогазами тощо.
Смерть від отруєння СО може статись у закритому
гаражі, якщо не вимкнено двигун автомобіля.
Метгемоглобіноутворюючі отрути. Вони спочатку
руйнують еритроцити, а потім утворюють метгемоглобін.
Прикладом такої отрути є бертолетова сіль. Смертель-
на доза 10—20 г.
Вже наприкінці першої доби після її прийому в сечі
виявляють білок і метгемоглобін. Поступово сеча тем-
нішає через наявність метгемоглобіну, зменшується її
кількість аж до повної анурії. Смерть настає внаслідок
уремії.
При секції трупа: трупні плями димчасто-синюшні чи
навіть аспідні, збільшення нирок і наявність буруватих
смужок на розрізі мозкового шару. Мікроскопічне — ка-
нальці нирок вщерть заповнені еритроцитами та продук-
тами їх розпаду бурого кольору.
Строк, в який можна визначити наявність бертолето-
вої солі у трупі, не перевищує 3—5 днів по смерті.
ю* 291
Нервово-функціональні отрути
Вони діють безпосередньо на центральну нервову сис-
тему, при отруєнні ними спостерігаються дуже характер-
ні симптоми. Ці отрути не спричиняють якихось поміт-
них патоморфологічних змін. У судово-медичній практиці
найчастіше зустрічаються з отруєнням спиртами (етило-
вим та метиловим), етиленгліколем (антифризом), тет-
раетилсвинцем. Зрідка мають місце отруєння ціанистими
сполуками.
Широковідомий етиловий алкоголь може спричини-
ти смерть навіть у дозі 10—12 г, якщо йдеться про ді-
тей. Смертельна доза для дорослих, за різними автора-
ми, різна. Так, класики судової медицини визначають її
як 300—500 г, хоча при звиканні до цієї отрути доза ця
може бути набагато більшою. Вже 3,0% етилового алко-
голю можуть спричинити смерть, а подвоєна кількість є
абсолютною загрозою для життя. Хоча у судово-медич-
ній казуїстиці зустрічаються унікальні випадки. Мети- продолжение
–PAGE_BREAK–
ловий алкоголь, або деревний спирт (продукт сухої пе-
регонки деревини), за запахом і смаком нагадує етило-
вий спирт. Це й призводить до трагічних помилок, бо
смертельна доза метилового спирту коливається у ме-
жах 30—100 г.
Спочатку при отруєнні ніяких тривожних симптомів
не виникає. Але потім вони настають раптово: втрата
свідомості, зору, ціаноз, утруднення дихання, колапс і
кома.
Ті, хто виживають, можуть залишитися на все життя
сліпими внаслідок атрофії зорового нерва. У трупі наяв-
ність метилового спирту можна встановити протягом
5—6 діб після отруєння у внутрішніх органах, а мураши-
ну кислоту — у сечі. Ця кислота утворюється в організ-
мі у латентний період отруєння, що триває від кількох
годин до 2 діб.
Отруєння ціанистими сполуками. Це синильна
кислота та її нетривка хімічна сполука — ціанистий ка-
лій. Синильна кислота є безводною рідиною із запахом
гіркого мигдалю. Використовується, з обережністю, у зо-
лото-платиновій промисловості, фотографії, для боротьби
з гризунами. Смертельна її доза — 0,05 г. Вона миттєво
292
паралізує тканинне дихання, блокуючи дихальні фермен-
ти клітин. Смерть настає внаслідок кисневого голодуван-
ня — тканинної гіпоксії майже раптово. Смертельна до-
за ціанистого калію коливається у межах від 1 до 2 г.
М. І. Авдеев називає дозу 0,15 г, а М. І. Райський —
0,2г.
Отруєння компонентами реактивного палива
У наш час бурхливого розвитку реактивної та ракет-
ної техніки перед військовими та судовими токсиколога-
ми, судово-медичними експертами постала ще одна важ-
лива проблема. Це поодинокі та масові отруєння хіміч-
ними речовинами, що використовуються як компоненти
реактивного палива і у своїй більшості є надзвичайно
токсичними сполуками.
Найнезначніше порушення техніки безпеки при їх ви-
готовленні, транспортуванні, зберіганні та застосуванні
може спричинити нещасні випадки з важким, часто
смертельним, ураженням людей.
Широке застосування у реактивній авіації та ракетній
техніці отримали азотна кислота та окисли азоту, фтор і
його сполуки, перекис водню, гідразін та його похідні, а
також бороводні. Вони діють не лише місцеве, а й, по-
трапляючи у кров (через шкіру, слизові оболонки, ди-
хальні шляхи, шлунково-кишковий тракт), проявляють
загальну резорбтивну дію.
Найбільш поширеним окислювачем у двокомпонент-
ному паливі авіаційних і ракетних двигунів е азотна кис-
лота. Вона використовується у концентрованому вигляді
(98%) з розчиненими в ній Окислами азоту.
Надзвичайно сильна некротична дія азотної кисло-
ти дістає вияв в утворенні сухуватого щільного струпа
зеленкувато-жовтого кольору, іноді з ішемічним вінчи-
ком. При вдиханні парів азотної кислоти через наявність
окисів азоту настає загальне отруєння. Начальний реф-
лекторний період у вигляді кашлю, задишки, порушень
серцевої діяльності змінюється латентним, який триває
від півгодини до доби. Наростає важкий токсичний на-
бряк легенів і різке ураження серцево-судинної системи.
Морфологічна картина у легенях має вигляд переміжних
ділянок з набряком та емфіземою, наявний некроз та ма-
сивні крововиливи. Піниста рідина заповнює трахею та
бронхи, їх слизова оболонка — з ознаками поверхневого
некрозу, така сама рідина стікає з поверхні розрізів ле-
генів. Ділянки крововиливів спостерігаються під епікар-
дом та у м’язі серця. У нирках та міокарді — дистрофіч-
ні зміни. У крові знаходять метгемоглобін.
Фтор та його сполуки застосовуються в ракетній
техніці у вигляді елементарного фтору та його похідних:
трифториду хлору, п’ятифтори — стогоброму, окису
фтору. Це високоактивні окислювачі ракетного палива.
Фтор і фториди — досить токсичні речовини загальної
дії, крім того, вони викликають хімічні опіки шкіри. Па-
ри чистого фтору можуть спричинити й термічні опіки,
оскільки фтор при контакті зі шкірою спалахує. При
вдиханні парів фтору вражаються носоглотка, верхні ди-
хальні шляхи, виникає набряк легенів. У зоні дії парів
страждають очі. Рефлекторний спазм гортані та бронхів
Призводить до різкого порушення дихання. Концентрова-
ні пари фтору, завдяки його розчинності у ліпідах, спри-
чиняють дуже глибокі некрози, іноді — з руйнуванням
кісток. Отруєння супроводжується різким порушенням
функції центральної нервової системи (судоми, паралічі,
у тому числі й бульбарні), а також гострою недостатніс-
тю кровообігу. На розтині — некротичні зміни дихаль-
них шляхів з численними крововиливами, набряк леге-
нів, пневмонія з крововиливами, різкий набряк та крово-
виливи у всіх відділах головного мозку, дистрофічні
зміни у серці, печінці, нирках. Хімічний аналіз виявляє
фтор у сечі.
Концентрований перекис водню (80—90%) застосо-
вується у ракетній техніці як однокомпонентне паливо і
як окислювач палива. Концентрований перекис водню
викликає хімічні опіки з набряком, пухирями та білим
струпом. При вдиханні його парів подразнюються слизо-
ві носа, трахеї та бронхів, при високих концентраціях
виникає набряк легенів. Парами вражаються також
очі — подразнення сполучних оболонок та рогівки з на-
ступним її помутнінням та тимчасовою чи постійною слі-
потою. Отруєння супроводжується задишкою, брадікар-
294 продолжение
–PAGE_BREAK–
дією, м’язовим тремором, судомами. Ця речовина має
також метгемоглобінутворюючу, дііо. Морфологічна кар-
тина — некроз епітелію дихальних шляхів, набряк леге-
нів з некрозом альвеол. У крові — значний (до 30%)
вміст метгемоглобіну.
Гідразін та його похідні. Це — найпростіші азотовод-
ні з різкою токсичною дією, переважно на ЦНС. Їх міс-
цева дія дістає вияв у дерматитах, «кземах, хімічних опі-
ках. Гострі отруєння настають при всмоктуванні через
шкіру та вдиханні парів. Для Них характерний швидкий
перебіг (вже через 15—20 хв.) із збудженням, судомами
та паралічами, порушенням дихання та кровообігу за
центральним типом. Іноді ушкоджуються очі.
Картина на розтині не має чогось особливо характер-
ного. У легенях ателектази чергуються з ділянками ем-
фіземи. Може мати місце гемоліз крові, який розвива-
ється у перші ж години гострого отруєння. Оскільки гід-
разін виділяється з організму через нирки у незмінному
вигляді, потрібно провести судово-токсикологічне дослід-
ження нирок та сечі.
Бороводні — це сполуки бору з воднем (діборан,
пентаборан і декаборан). Вони є висококалорійним пали-
вом для реактивних двигунів в авіації та ракетній техні-
ці. Це надзвичайно токсичні сполуки, отруйна дія яких
сильніша від дії синильної кислоти. Крім того, вони від-
значаються підвищеною летючістю, а це утруднює робо-
ту з ними на аеродромах і космодромах, особливо на
складах пального.
Діборан — газоподібна речовина, а пентаборан — рі-
дина, яка швидко випаровується. Тому хоча б миттєве
перебування у зоні їх дії є особливо небезпечним. Мож-
ливе також надходження цих речовин в організм через
шкіру та шлунково-кишковий тракт.
Уражені ділянки шкіри некротизуються, набуваючи
сіро-білого кольору. Гістологічно — картина некрозу. Ді-
боран у вигляді пари призводить до токсичного набряку
легенів. Бороводні, що потрапили в організм будь-яким
шляхом, вражають центральну нервову систему. Виника-
ють генералізовані корчі, які перед настанням смерті пе-
реходять у повну прострацію. Корчам, як правило, пере-
295
дують ейфорія, запаморочення, головний біль, сплута-
ність свідомості. Спостерігається розлад дихання, крово-
обігу, настає зневоднення організму. Для судово-ток-
сикологічного дослідження направляють кров, головний
мозок, печінку, легені з метою виявлення наявності
бору.
Отруєння психотропними засобами
Йдеться про отрути наркотичної дії. Автори минулого
слушно називали їх алкалоїдно-наркотичними отрутами.
Майже всі вони рослинного походження і впливають на
нервово-психічні процеси. Перш за все, це наркотики, до
яких належать опій, морфін, діетиламід лізергінової кис-
лоти — ДЛК, кокаїн, препарати індійської коноплі. Далі
йдуть нейролептики (похідні фенотіазиду), їх ще назива-
ють антипсихотиками. Транквілізатори (заспокоюючі) —
мепрабамат, аміділ; та засоби від депресії — антидепре-
санти; психоаналептики (кофеїн, фенамін та інші). Зна-
чення цих препаратів як лікувальних засобів дуже вели-
ке, та, на жаль, щодо деяких з них може з’явитися зви-
кання, та різного ступеня залежність, якщо йдеться про
наркотики — то хвороблива. При передозуванні цих
препаратів може настати гостре отруєння і смерть. Для
прикладу візьмемо хоча б опій, морфін і кокаїн.
Отруєння опієм і морфіном. Бура маса, що її отри-
мують з незрілих головок малоазіатського маку, і є опій.
Як первинна сировина опій містить близько 20 алкалої-
дів, перш за все морфін (10—20%). Діоніну, кодеїну, па-
паверину, наркотину, героїну та інших значно менше.
Чистий опій у дозі 2—5 г викликає смерть, вона мо-
же настати від прийому настою опію у дозі 20—ЗО г.
У медицині наркотичні речовини здавна застосовува-
лись як знеболюючі та болезаспокоюючі засоби. У давні
часи — настій опію, пізніше — морфін, а саме, соляно-
кисла чи хлористоводнева його сіль у вигляді білого
кристалічного порошку, який погано розчиняється у во-
ді. На смак він гіркий. Отруєння опієм і морфіном мають
схожу картину.
Смертельна доза морфіну 0,1—0,2 г при підшкірному
введенні та 0,2—0,4 г — при потраплянні до шлунка.
296
Найсильніше він діє при внутрішньовенному введенні.
Теоретична доза сама собою, а судово-медична казуїсти-
ка має приклади, коли наркомани вводили собі до 10—
14 г морфіну.
Морфін досить швидко всмоктується і дія його почи-
нається вже через 10—15 хв. після ін’єкційного введен-
ня і через 20—ЗО хв. після параентерального.
Отруєння має таку клінічну картину: спочатку —
ейфорія, згодом пригнічення, можливе блювання, швид-
ке та глибоке засинання. Практично дія всіх опіатів про-
ходить три фази — ейфорія, розслаблення та прокидан-
ня. На жаль, при передозуванні остання фаза може й не
настати: глибокий сон переходить у смерть.
При смертельних отруєннях спостерігається різке
звуження зіниць (помітне певний час і на трупі), загаль-
ноасфіктичні ознаки. Є дані, що у трупі морфін зберіга-
ється понад рік і може бути виявлений судовими токси-
кологами після ексгумації.
Смертельні отруєння опієм та морфіном — це найчас-
тіше нещасні випадки з наркоманами при передозуванні’,
зрідка — самогубства і зовсім рідко — вбивства шляхом
навмисного передозування наркотику. Деякі метаболіти продолжение
–PAGE_BREAK–
наркотичних речовин можна виявити у волоссі. Це важ-
ливо при експертизі живих осіб, які підозрюються у нар-
команії.
Отруєння кокаїном. Кокаїн продукують з листя рос-
лини Erythroxylon coca, яка росте у Південній Америці.
У медичній практиці застосовують гідрохлорид ко-
каїну з метою знеболення — в основному в очних та
отоларингологічних клініках. Цей білий порошок, що
добре розчиняється у воді, може викликати смерть при
введенні до шлунка у дозі 1—1,5 г та підшкірно — 0,2—
0,3 г. Найчастіше наркомани з метою досягти ейфорії
вводять кокаїн ін’єкційне, рідко «нюхають» порошок. He-
контрольоване збільшення дози призводить до смерті.
Це, як правило, нещасні випадки, зрідка — самогубства.
Симптоми отруєння кокаїном — збудження, безпри-
чинний сміх, марення, потім — різка блідість обличчя,
блювота, падіння серцевої діяльності, втрата свідомості,
розлад дихання і смерть, яка настає внаслідок паралічу
дихального центру. На розтині, крім загальноасфіктич-
297
них ознак, якихось особливостей не виявляється. Ре-
зультати судово-токсикологічних досліджень можуть бу-
ти негативними внаслідок досить швидкого руйнування
кокаїну в організмі, але за ретельного дослідження іноді
вдається виявити продукти розпаду кокаїну.
Отруєння іншими наркотиками рослинного походжен-
ня (похідні ріжок, індійської коноплі) можуть викликати
короткочасний психоз з яскравими галюцинаціями. Такі
продукти, як план, анаша, марихуана, навіть у малих до-
зах здатні спричиняти тимчасовий розлад психіки, а це,
у свою чергу, призвести до автомобільної чи залізничної
травми тощо.
Серед заспокоюючих препаратів найчастіше маємо
справу із аміназіном, чутливість до якого дуже індивіду-
альна. Смерть іноді спричиняють 0,5 г препарату, а є ви-
падки видужання при отруєнні 6 г. Особливо небезпеч-
ний аміназін для дітей, смертельна доза тут становить
близько 0,25 г. При гострому отруєнні наростають галь-
мівні функції кори головного мозку з відключенням сві-
домості, настають судоми, зростає дихальна та серцево-
судинна недостатність. На розтині — крововиливи у
м’які оболонки головного мозку, повнокров’я внутрішніх
органів. При судово-токсикологічному дослідженні аміна-
зін знаходять у сечі та внутрішніх органах.
Отруєння снодійними препаратами. У більшості
вони є похідними барбітурової кислоти — її солями. Де-
які з них — тривалої дії (8—12 год.): фенобарбітал, бар-
бітал; середньої дії — (4—6 год.): — барбаміл, етаглінал
натрію; короткочасної дії (1—2 год.): гексенал, тіопентал
натрію.
Барбітурати найчастіше застосовуються з метою са-
могубства, рідше трапляються нещасні випадки при пе-
редозуванні; їх смертельні дози коливаються від 1 до
1,5 г, а іноді й більше. Все залежить від індивідуальної
чутливості до певного препарату, стану організму.
Смертельна доза значно збільшується при лікуванні
снодійними чи довгому позалікарняному вживанні,
оскільки настає звикання до цих препаратів. Вважа-
ється, що умовно-летальна доза барбітуратів становить
1—2г.
298
Ці препарати викликають глибоке пригнічення цен-
тральної нервової системи. При високих концентраціях
вони блокують дихальні ферменти мозку, сприяють його
гіпоксії з руйнуванням клітин мозку накопиченою молоч-
ною та піровиноградною кислотою. Настають кома і на-
бряк мозку. Відбувається Пригнічення центрів регуляції
у гіпоталамусі, продовгуватому мозку з порушенням ди-
хання — аж до його зупинки.
При розтині спостерігаються загальноасфіктичні озна-
ки. Визначення кількості снодійного у крові, сечі та
внутрішніх органах при судово-токсикологічному дослід-
женні дає можливість поставити діагноз отруєння кон-
кретним препаратом. В органах трупа барбітурати збері-
гаються тривалий час, їх можна виявити протягом кіль-
кох років.
Отруєння збуджуючими та судомними (атропін,
аконітин, стрихнін). Всі вони рослинного походження.
Так, атропін міститься у красавці, блекоті, дурмані.
Екстракт беладони та сірчанокислу сіль атропіну ши-
роко використовують у медицині. Смертельна доза атро-
піну становить 0,1 г. Отруєння найчастіше трапляються
як нещасні випадки, особливо серед дітей, коли вони че-
рез незнання з’їдають насіння чи ягоди вищезгаданих
рослин. Вже 5—6 ягід беладони можуть викликати
смерть дитини, доза для дорослих у 8—10 разів більша.
Зрідка мають місце отруєння-самогубства. Вбивства відо-
мі із судово-медичної казуїстики.
Клінічна картина отруєння атропіном розвивається
досить швидко (10—15 хв.) — сухість у роті та глотці з
хрипотою у голосі, обличчя червоніє, зіниці швидко роз-
ширюються. Починаються марення та зорові й слухові
галюцинації з нападами шаленства, згодом — коматоз-
ний стан. Смерть настає через кілька годин, іноді через
добу, від паралічу дихального центру. Судово-медичне
дослідження трупа виявляє різке розширення зіниць, за-
гальноасфіктичні ознаки, наявність рослинних решток у
шлунку та кишечнику. Необхідні ботанічні та судово-
токсикологічні дослідження. Строк зберігання атропіну у
трупі досить значний (кілька місяців).
29»
Отруєння аконітином. Він міститься у бульбах рос-
лин, які ростуть на Кавказі та у Середній Азії (блакит- продолжение
–PAGE_BREAK–
ний жовтець, борець). Серед алкалоїдів аконітин є най-
більш сильною отрутою. Його смертельна доза 0,003—
0,005 г. У більшості випадків смертельне отруєння — це
помилкове вживання у їжу бульб жовтецю замість хрону
та селери. Трапляються випадки самогубства, рідко —
вбивства.
Біль у шлунку, блювання — ось початкові симптоми
отруєння. Свідомість зберігається, але утруднюється мо-
ва, слабнуть зір і слух, спостерігаються мимовільні сечо-
виділення та дефекація, настає розлад дихання. Смерть
настає при явищах асфіксії. На розтині — загально-
асфіктичні прояви, у шлунку — рештки бульб аконіту.
Потрібна ботанічна експертиза.
Харчові отруєння
1) Отруєння є токсичними продуктами рослинного чи
тваринного походження (певні види риб, рослин — пля-
мистий болиголов, красавка та інші).
2) Отруєння тимчасово токсичними продуктами (со-
ланін картоплі, ікра риб, слиз їх шкіри, ендокринні зало-
зи тварин).
3) Отруєння харчовими продуктами з різними токсич-
ними домішками, наприклад борошно з домішками
кукіля, ріжків, геліотропа.
4) Отруєння харчовими продуктми і токсичними за-
брудненнями, що могли потрапити з полуди посуду (солі
важких металів), при використанні пестицидів (гексахло-
ран, ФОСи та інші) тощо.
5) Харчові отруєння бактеріального походження. Їх
поділяють на 2 підгрупи:
а) харчові токсикоінфекції, спричинені різними мікро-
бами (сальмонелами, паличкою протея, зеленячим стреп-
тококом, дизентерійною паличкою тощо);
6) харчові токсикоінфекції, спричинені токсинами мі-
кробів: це, головним чином, золотистий та білий стафі-
локок, паличка ботулізму.
6. Виокремлюють харчові мікотоксикози, за яких роз-
лад здоров’я і смерть настають внаслідок харчування
продуктами, враженими грибками (ерготизм, фузаріоз).
300
Трапляються харчові отруєння й невстановленого ха-
рактеру. Наприклад отруєння кавунами.
Вважається, що більшість харчових отруєнь (85—
90%) бактеріального походження. Окрім випадків бо-
тулізму, смертність від них незначна — 1—2%.
Необхідно пам’ятати, що ботулінічний токсин є од-
ним з найтоксичніших природних токсинів. Відомо, що
його носій — мікроб з роду Clostridium botulinum є спо-
роносним анаеробом і розмножується на інфікованому
продукті окремими колоніями, вражаючи лише певну
його частину. Саме тому при споживанні одного й того
самого продукту за одним столом одні отруюються і вми-
рають, а інші навіть не захворюють. Ботулінус най-
частіше розмножується в ковбасах, сирах, консервах,
рибі домашнього приготування і навіть у домашній ово-
чевій консервації.
Перш за все токсин вражає нервову систему: вже че-
рез кілька годин виникають порушення акомодації, роз-
виваються косоокість, мідріаз, диплопія, затруднения
ковтання, афонія, наростає порушення дихання, іноді
птоз. Рідше мають місце блювання, нудота, пронос. Ла-
тентний період — від 2-х до 24-х годин; траплялися ви-
падки, коли симптоми отруєння з’являлися на 9—10-й
день. Смерть у тяжких випадках настає через 2—3 до-
би, дуже рідко — через кілька годин. У випадках серед-
ньої тяжкості йде повільне одужання протягом одного чи
кількох тижнів, а іноді й понад місяць.
Людина може вмирати при повній свідомості
внаслідок порушення дихання, спричиненого паралічем
діафрагми.
Ботулотоксин у трупному матеріалі судово-токсиколо-
гічними методами не виявляється. При розслідуванні та
судово-медичній експертизі потрібно використати дані
біологічних та санітарно-гігієнічних досліджень, особли-
во — залишків їжі.
Отруєння грибами (міцетизм)
Йдеться про отруйні гриби, які помилково приймають
за їстівні завдяки Їх схожості, а також внаслідок поганої
поінформованості збирачів грибів щодо ступеня ризику у
випадку помилки.
ЗОЇ
Так, отруйні строчки за зовнішнім виглядом досить
схожі на їстівні сморчки. Тим більше, що гриби ці з’яв-
ляються одночасно: у квітні—травні. Строчки містять
дуже сильний гемолітичний токсин — гельвелову кисло-
ту. Через 2—4 години після вживання строчків з’явля-
ються блювота і пронос, потім жовтуха, у сечі — кров,
порушення центральної нервової системи — маячіння,
корчі, втрата свідомості. Смерть настає через 2—3 доби,
загальна смертність при отруєнні строчками становить
30—35%.
Дуже небезпечним є пластинчастий гриб — бліда по-
ганка, яка містить надзвичайно сильну отруту — ама-
нітоксин. Отруєння блідою поганкою вважається чи не-
найважчим грибним отруєнням. Перші його симптоми
з’являються через 5—7 годин у вигляді болі в животі,
блювання, частого проносу, жовтухи, маячіння, збуд-
ження, коматозного стану. Смерть — у перші 2—3 до-
би. Трупне заклякання не настає внаслідок дегенерації
скелетних м’язів. Одужання в легких випадках спосте-
рігається на 6—8 день. Смертність внаслідок отруєння
блідою поганкою сягає до 70%.
Трапляються також випадки отруєння мухоморами,
але вони досить рідкісні, бо всім ще з дитинства відомі
як зовнішній вид цього гриба, так і його отруйні якості.
Діючим токсином у мухоморі є мускарин. Картина продолжение
–PAGE_BREAK–
отруєння спостерігається у перші ж години — від 2-х до
4-х: сильна блювота, пронос — іноді кривавий, болі у
животі, порушення центральної нервової системи — збу-
дження, галюцинації, звуження зіниць, маячіння, корчі.
Пульс значно уповільнюється. Смертність при отруєнні
мухомором, незважаючи на його значну розповсюд-
женість, становить лише 1%. Специфічна морфологічна
картина на розтині не спостерігається.
Майже у всіх випадках харчових отруєнь при судово-
медичній експертизі трупа необхідно, крім судово-
хімічного дослідження матеріалу, здійснити його бо-
танічне чи токсикологічне та бактеріологічне досліджен-
ня. Про всі випадки харчових отруєнь експерт повинен
сповіщати санітарно-епідеміологічну станцію свого райо-
ну чи міста.
302
Розділ XX
Судово-медична експертиза живих осіб
До судової медицини як складова частина входить і
судово-медична експертиза живих осіб. У цьому розділі
вивчаються підстави експертиз, прийоми й методики ме-
дичного обстеження, основи оцінки отриманих результа-
тів та принципи побудови висновків.
За статистикою, експертизи живих осіб посідають
перше місце у судово-медичній практиці; кількість їх
майже втричі перевищує кількість експертиз трупів.
Судово-медична експертиза живих осіб проводиться
згідно з вимогами Кримінально-процесуального та Кримі-
нального кодексів України і відповідними «Правила-
ми…», затвердженими наказом Міністерства охорони
здоров’я України № 6 від 17 січня 1995 року.
Виконуються судово-медичні експертизи живих осіб
за постановами прокуратури, органів Міністерства внут-
рішніх справ, Служби безпеки або за рішенням судів у
випадках, коли вчинено злочин проти здоров’я чи гіднос-
ті людини. У разі побутових конфліктів, що супроводжу-
ються спричиненням легких тілесних ушкоджень, обсте-
ження потерпілих, як правило, проводиться не за поста-
новою (бо кримінальна справа не порушується), а за
направленням міліції або суду.
Експертиза живих осіб оформляється документом, що
носить назву «Висновок експерта». На основі направлен-
ня проводиться обстеження живої особи, що документу-
ється «Актом судово-медичного обстеження». Судово-ме-
дичні експерти можуть проводити обстеження громадян
за їх власним бажанням, і така експертиза оформляєть-
ся документом «Думка спеціаліста». Як доказ у суді мо-
же враховуватися лише «Висновок експерта». Експерти-
303
за (обстеження) особи проводиться за наявністю особис-
того посвідчення (паспорта), або якщо тотожність її під-
тверджується працівником правоохоронних органів, який
супроводжує цю особу на експертизу.
В обласних центрах судово-медична експертиза (об-
стеження) живих осіб проводиться у спеціальних підроз-
ділах — відділах експертизи потерпілих, обвинувачених
та інших осіб, де працюють фахівці відповідної галузі. У
районах експертиза та обстеження живих осіб входять
до функціональних обов’язків міжрайонних (районних)
судово-медичних експертів і здійснюються у спеціально
виділених кімнатах поліклінік. Крім того, за нагальної
потреби судово-медична експертиза (обстеження) по-
страждалих може проводитись у лікарнях, судах, місцях
позбавлення волі чи навіть удома.
За необхідності до виконання судово-медичних екс-
пертиз залучаються (комісійне) вузькі фахівці (хірурги,
акушери-гінекологи, окулісти та інші). Лише у деяких
випадках судово-медична експертиза живої особи дору-
чається лікарю іншого фаху (не судово-медичному екс-
пертові). У такому випадку фахівець іменується «лікар-
експерт».
Основні підстави для експертизи живих осіб:
— заподіяння тілесних ушкоджень;
— статеві злочини та збочення;
— встановлення віку;
— сумнівне батьківство, материнство, підозра на під-
міну чи викрадення дитини;
— ототожнення особи;
— встановлення загального стану здоров’я;
— визначення відсотка втрати працездатності;
— експертиза рубців як наслідків давніх ушкоджень
чи захворювань.
Найчастіше судово-медичним експертам доводиться
стикатися із заподіяними тілесними ушкодженнями. При
цьому вирішується низка питань: характер ушкоджень;
яким предметом чи фактором вони спричинені; ступінь
тяжкості ушкоджень чи відсоток втрати загальної праце-
здатності; чи могли ушкодження утворитись за даних
обставин та інше.
304
Судово-медична експертиза у випадках
спричинення тілесних ушкоджень
Тілесні ушкодження — це порушення анатомічної
будови тканини або фізіологічної функції організму
під впливом зовнішніх факторів: механічних, фізичних
(електричного струму), хімічних, біологічних чи психіч-
них.
Як правило, механічні ушкодження супроводжуються
травмами шкіри (синці, подряпини, садна), більш глибо-
ких м’яких тканин (рани), кісток 1 суглобів (переломи,
вивихи, переломо-вивихи). Крім того, можуть мати місце
відкриті чи закриті ушкодження внутрішніх органів (за-
бої, розриви), у тому числі й різні види черепно-мозкової
травми. Під дією біологічних та психічних факторів по-
рушуються загальні функції організму. продолжение
–PAGE_BREAK–
За ступенем тяжкості розрізняють:
— тяжкі тілесні ушкодження;
— тілесні ушкодження середньої тяжкості;
— легкі тілесні ушкодження.
Останні, в свою чергу, поділяються на такі, що:
а) спричиняють короткочасний розлад здоров’я чи не-
значну стійку втрату працездатності;
б) не спричиняють розладу здоров’я чи стійкої втрати
працездатності.
Кожний ступінь тяжкості тілесних ушкоджень має
свої ознаки. Згідно з «Правилами судово-медичного ви-
значення ступеня тяжкості», виокремлюється шість оз-
нак тяжких тілесних ушкоджень: 1) небезпека для
життя; 2) втрата органа чи його функції; 3) душевна
хвороба; 4) розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втра-
тою працездатності понад одну третину; 5) переривання
вагітності; 6) непоправне знівечення обличчя.
1. Небезпека для життя. Небезпечними для життя
є такі ушкодження, які в момент спричинення чи в клі-
нічному перебігу викликають загрозливі для життя яви-
ща і, як правило, закінчуються або можуть закінчитися
смертю. Загрозливий для життя стан, що розвивається у
клінічному перебігу ушкоджень, не залежить від строку
їх заподіяння, але перебуває у прямому причинно-наслід-
ковому зв’язку з ними. Надання при небезпечних для
305
життя станах медичної допомоги, котра відвертає
смерть, не повинно братися до уваги при визначенні
тяжкості ушкоджень.
«Правила…» до небезпечних для життя ушкоджень
відносять:
— такі, що проникають у черепну порожнину, хоч і
без ушкодження мозку;
— відкриті й закриті переломи кісток склепіння та
основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та
ізольованих тріщин тільки зовнішньої пластинки склепін-
ня черепа;
— забій головного мозку тяжкого ступеня, як зі здав-
ленням так і без здавлення головного мозку, і забій го-
ловного мозку середньої тяжкості за наявності симпто-
мів ураження стовбурової ділянки;
— ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наяв-
ності загрозливих для життя явищ;
— ті ушкодження, що проникають у канал хребта, в
тому числі й без ушкодження спинного мозку та його
оболонок;
— переломо-вивихи та переломи тіл чи обох дуг ший-
них хребців, односторонні переломи дуг першого або
другого шийних хребців, а також переломи зубовидного
відростка другого шийного хребця, у тому числі і без по-
рушення функції спинного мозку;
— вивихи і навіть підвивихи шийних хребців за наяв-
ності загрозливих для життя явищ;
— закриті ушкодження спинного мозку в шийному
відділі;
— переломи чи переломо-вивихи одного або кількох
грудних чи поперекових хребців з порушенням функції
спинного мозку або з клінічне встановленим шоком тяж-
кого ступеня;
— закриті ушкодження грудних, поперекових і кри-
жових сегментів спинного мозку, котрі супроводжуються
тяжким спинальним шоком чи порушенням функцій та-
зових органів.
Рефлекторні порушення функцій, такі як спазм чи
розслаблення сфінктерів, рефлекторне порушення ритмів
серця, дихання і т. ін., не можуть бути віднесені до за-
грозливих для життя:
306
— ушкодження з порушенням цілості всіх шарів стін-
ки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу,
незалежно від того, нанесені вони через шкірні покриви
чи через слизову оболонку;
— закриті переломи під’язичної кістки, закриті й від-
криті ушкодження ендокринних залоз ділянки шиї (щи-
товидної, паращитовидної, вилочкової — у дітей), якщо
вони супроводжуються загрозливими для життя яви-
щами;
— поранення грудної клітки, то проникли у плев-
ральну порожнину, порожнину перикарда чи клітковину
середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх
органів;
— ушкодження живота, котрі проникли у черевну по-
рожнину, якщо вони навіть не супроводжуються ушкод-
женням внутрішніх органів; відкриті ушкодження орга-
нів заочеревного простору (нирки, наднирники, підшлун-
кова залоза, а також сечовий міхур, матка, яєчники,
передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої
кишки, перетинкова частина уретри).
Відкриті ушкодження нижньої частини прямої кишки,
піхви, сечовипускального каналу, так само, як і закриті
ушкодження органів грудної, черевної порожнини і за-
очеревного простору, в тому числі й тазових органів, на-
лежать до небезпечних для життя тільки за наявності
загрозливих для життя явищ; ,
— відкриті переломи діафізів плечової, стегнової та
великої гомілкової кісток.
Закриті переломи діафізів, відкриті та закриті перело-
ми інших відділів названих кісток, а також відкриті та
закриті переломи кісток передпліччя і малої гомілкової
кістки можуть бути віднесені до небезпечних тільки за
умови існування загрозливих для життя явищ;
— переломи кісток таза за наявності загрозливих для
життя явищ;
— ушкодження великих кровоносних судин: аорти,
загальної, зовнішньої і внутрішньої сонних артерій, під-
ключичної, плечової підклубової, стегнової підколінної продолжение
–PAGE_BREAK–
артерій або вен, що їх супроводять.
307
Ушкодження дрібних судин голови, шиї, обличчя, пе-
редпліччя, кисті, гомілки, стопи мають кваліфікуватись у
кожному конкретному випадку залежно від ступеня їх
небезпечності для життя;
— ушкодження, що призвели до шоку тяжкого ступе-
ня, значної крововтрати, коми, гострої ниркової чи пе-
чінкової недостатності; гострої недостатності дихання,
кровообігу, жирової чи газової емболії. Перелічені розла-
ди мають бути підтверджені об’єктивними клінічними да-
ними, результатами лабораторних та інструментальних
досліджень;
— загальна дія високої температури (тепловий і со-
нячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ:
термічні опіки III—IV ступеня при ураженні понад
15% поверхні тіла; опіки III ступеня — понад 20% по-
верхні тіла; опіки II ступеня — понад 30% поверхні ті-
ла, а також опіки меншої площі, що супроводжуються
шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за на-
явності загрозливих для життя явищ;
— ушкодження від дії низької температури;
— променеві ушкодження;
— ушкодження в умовах баротравми.
Всі три останні види ушкоджень — за умови наяв-
ності загрозливих для життя явищ;
— отруєння речовинами будь-якого походження з пе-
ревагою або місцевої, або загальної дії (в тому числі й
харчові токсикоінфекції), якщо в клінічному перебігу ма-
ли місце загрозливі для життя явища;
— всі види механічної асфіксії, що супроводжуються
комплексом розладу функції центральної нервової систе-
ми, серцево-судинної системи та органів дихання, що
загрожували життю, — якщо це підтверджено об’єктив-
ними клінічними даними.
2. Включаючи загрозливі для життя стани, до тяжких
тілесних ушкоджень належать такі, що призвели до
втрати органа чи втрати органом його функції —
втрата зору, слуху, язика, руки, ноги, репродуктивної
здатності:
— під втратою зору розуміється стійка сліпота на
обидва ока або зниження зору до неможливості підраху-
308
вати пальці на руках на відстані двох метрів і менше
(гострота зору на обидва ока 0,1 і нижче). Ушкодження
сліпого ока, що призвело до його вилучення, кваліфіку-
ється залежно від тривалості розладу здоров’я або як та-
ке, що призвело до непоправного знівечення обличчя;
— під втратою слуху розуміється повна глухота на
обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпі-
лий не чує розмовної мови на відстані три—п’ять санти-
метрів від вушної раковини;
— під втратою язика (мовлення) треба розуміти втра-
ту можливості висловлювати свої думки членороздільни-
ми звуками, зрозумілими для оточуючих. Заїкання не є
втратою мовлення;
— під втратою руки, ноги треба розуміти відокрем-
лення їх від тулуба, або втрату ними своїх функцій
(стан, що робить неможливою їх діяльність);
— втрата репродуктивної функції — це втрата
здатності до злягання, запліднення чи зачаття й діто-
родження.
Ступінь тяжкості ушкодженння органа, якщо його
функція втрачена до останньої травми, встановлюється
за ознакою фактично викликаної тривалості розладу здо-
ров’я.
3. Душевна хвороба. Під душевною хворобою розумі-
ють психічне захворювання. Ушкодження кваліфікується
як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розви-
ток психічного захворювання, незалежно від його трива-
лості й ступеня виліковності. Діагноз психічного захво-
рювання і причинно-наслідковий зв’язок з ушкодженням,
після якого воно настало, встановлюється психіатрич-
ною експертизою, а ступінь тяжкості тілесного ушко-
дження визначається судово-медичними експертами за
висновками цієї експертизи.
Реактивні стани, пов’язані з ушкодженням (неврози,
психози), до психічних хвороб не відносяться.
4. Розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втра-
тою працездатності не менш як на одну третину.
Під розладом здоров’я треба розуміти безпосередньо
пов’язаний з ушкодженням хворобливий процес, що по-
слідовно розвиваючись, призвів до втрати працездатнос-
309
ті. Розміри стійкої (постійної) втрати працездатності, по-
в’язаної з ушкодженням, встановлюються на підставі
об’єктивних даних і відповідно до документів, якими ке-
руються у своїй роботі медико-соціальні експертні комі-
сії. Хоча у «Правилах…» фігурує цифра 33%, або одна
третина, її слід вважати умовною, бо судово-медичний
експерт при визначенні відсотка втрати загальної праце-
здатності керується таблицями медико-соціальних екс-
пертних комісій, де «крок» відсоткової втрати дорів-
нює 5. Тобто відсоток постійної втрати загальної праце-
здатності може становити 5, 10, 15… ЗО, 35% тощо,
тобто він кратний 5. Отже, до тяжких тілесних ушко-
джень належать такі, що викликали стійку втрату за-
гальної працездатності на 35 і більше відсотків.
Під стійкою (постійною) втратою загальної працездат-
ності розуміють необоротну втрату останньої або пов-
ністю, або частково. Відсоток стійкої втрати працездат-
ності може бути встановлений після повного загоєння
ушкодження і зникнення обумовлених ним хворобливих
змін, що не виключає стійких наслідків ушкодження
(рубці, анкілози, укорочення кінцівок, деформації сугло- продолжение
–PAGE_BREAK–
бів тощо).
В інвалідів розмір стійкої втрати загальної працездат-
ності у випадках, коли ушкоджена та частина тіла чи
той орган, у зв’язку з патологією яких вони перебувають
на інвалідності, необхідно визначати з урахуванням на-
явності хворобливих змін.
У дітей розмір стійкої втрати загальної працездатнос-
ті визначається на основі загальних підстав, встановле-
них «Правилами…», але із зазначенням, що ця втрата
настане після досягнення працездатного віку.
5. Переривання вагітності. Ушкодження, що викли-
кало переривання вагітності, незалежно від її строку
кваліфікується як тяжке, якщо між цим ушкодженням і
перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок.
Для встановлення такого зв’язку потрібне ретельне об-
стеження потерпілої та вивчення медичної документації.
При опитуванні потерпілої з’ясовують обставини травми:
коли виникла травма; чим вона спричинена; в якій позі
знаходилась жінка, місце прикладання травмуючої дії;
310
яким предметом заподіяно травму, чи падала потерпіла
після удару (ударів) і якою частиною тіла вдарилась. Ду-
же важливим є з’ясування питання про те, через який
час після травми (у годинах чи днях) з’явилися симпто-
ми загрози викидню або передчасних пологів і в чому це
виявлялось.
Потім збирається спеціальний акушерський анамнез —
чи були вагітності раніше, їх кількість і перебіг, як за-
кінчувались (строкові пологи, штучне переривання чи
мимовільний викидень). Якщо був викидень (викидні),
то на якому місяці вагітності це сталося. Яким був пере-
біг цієї, останнньої, вагітності до травми, чи не перебу-
вала потерпіла у гінекологічному відділенні з метою збе-
реження вагітності. Зібраний акушерський анамнез під-
тверджується або спростовується вивченням оригіналів
медичної документації акушерсько-гінекологічного спос-
тереження (якщо таке є). Звертають увагу на результа-
ти лабораторних досліджень, а також на соматичні та
інфекційні захворювання постраждало’! під час перебігу
вагітності.
Лише після збирання анамнезу приступають до об-
стеження постраждало’!’. При цьому детально описують
характер ушкоджень, їх характер, локалізацію, особли-
вості. Обстеження внутрішніх статевих органів прово-
дить лікар акушер-гінеколог. ;
Переривання вагітності належить W ТЯЖКИХ тілесних
ушкоджень лише у випадках, коти МІЖ Травмою, що су-
проводжувалась відшаруванням плацмт^’чи розривом
плідного міхура з наступним викиднем ^Фф’Мрвдчасни-
ми пологами, визначено прямий причиННИА «В’язок. У
випадках, коли мала місце об’єктивна загроза викидня
(збудження матки, кров’янисті виділення), яле завдяки
своєчасному медичному втручанню вагітність збережена,
ступінь тяжкості встановлюється за тривалістю проведе-
ного лікування. Якщо ж об’єктивні ознаки загрози пере-
ривання вагітності відсутні, встановлюється ступінь тяж-
кості лише наявних тілесних ушкоджень.
6. І нарешті, шостий критерій тяжких тілесних ушко-
джень — це невиправне знівечення обличчя. Невиправ-
ним знівеченням вважається таке, що потребує для сво-
311
го усунення оперативного втручання (косметичні опера-
ції). Якщо ж усунення або значне зменшення патологіч-
них змін (вираженого рубця, деформації, порушення мі-
міки і т. ін.) досягається консервативними методами лі-
кування, ушкодження вважається виправним. Ступінь
тяжкості виправних ушкоджень обличчя встановлюється
за загальними правилами. Коли ушкодження вважають-
ся судово-медичним експертом невиправними, то, крім
встановлення ступеня тяжкості, зазначається, що вони
можуть бути перекваліфіковані в тяжкі, якщо будуть ви-
знані як такі, що знівечили обличчя. Таким чином, судо-
во-медичний експерт встановлює, чи є ушкодження ви-
правними, бо знівечення — не медичне поняття. Отже,
перекваліфікувати тілесні ушкодження обличчя в тяжкі
за ознакою невиправного знівечення обличчя може суд.
Тілесні ушкодження середньої тяжкості. До них
належать ушкодження, що характеризуються такими
ознаками: 1) відсутність небезпеки для життя; 2) відсут-
ність інших ознак тяжких тілесних ушкоджень; 3) трива-
лий розлад здоров’я; 4) стійка втрата загальної праце-
здатності менш як на 33%.
Якщо для відновлення здоров’я потерпілого після на-
несення йому ушкоджень потрібно понад три тижні, то
розлад здоров’я, спричинений цими ушкодженнями, вва-
жається тривалим.
Під стійкою втратою працездатності- менш ніж на од-
ну третину розуміють втрату загальної працездатності
від 10% до 30% включно.
До тілесних ушкоджень середньої тяжкості відносять-
ся, наприклад, неускладнені закриті переломи довгих
трубчастих кісток, легкий ступінь забою мозку і т. ін.
Легкі тілесні ушкодження. Легкі тілесні ушко-
дження поділяються на такі, що: 1) спричинили коротко-
часний розлад здоров’я або незначну стійку втрату пра-
цездатності; 2) не спричинили короткочасного розладу
здоров’я і не викликали незначної стійкої втрати загаль-
ної працездатності. Короткочасним вважається розлад
здоров’я, що триває більше шести днів і не менше трьох
тижнів (21 день). Незначною вважається стійка втрата
загальної працездатності до 10%, тобто, згідно з табли-
312
цями медико-соціальних експертних комісій, це може бу- продолжение
–PAGE_BREAK–
ти тільки 5%.
Легким тілесним ушкодженням, що не спричинило
короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої
втрати працездатності, вважається таке ушкодження, на-
слідки якого відчуваються не довше, ніж 6 днів.
Прикладом легких тілесних ушкоджень, що спричини-
ли короткочасний розлад здоров’я, може бути струс моз-
ку; перелом кісток носа або їх зміщення з розладом но-
сового дихання.
Якщо потерпіла особа після отримання тілесних
ушкоджень лікувалася у стаціонарі чи поліклініці, судо-
во-медичний експерт через особу, яка направила її на
лікування, повинен вимагати оригінали медичних доку-
ментів. Об’єктивні відомості з цих документів використо-
вуються при складанні підсумків. За необхідності судово-
медичний експерт може направити потерпілу особу на
консультацію до відповідного спеціаліста і його висновки
використати при складанні підсумків.
Судово-медичний експерт може взяти до уваги діа-
гноз, встановлений тільки на підставі суб’єктивних фак-
торів, що підкріплені об’єктивною симптоматикою.
Якщо спричинення тілесних ушкоджень викликало
загострення попередніх захворювань або мають місце
дефекти лікування, це не повинно враховуватись при
визначенні ступеня тяжкості. Ушкодження хворобливо
змінених тканин і органів може бути розцінено як
ушкодження здорових, якщо між цим ушкодженням і не-
сприятливим завершенням перебігу хвороби існує пря-
мий причинний зв’язок.
У висновку експерта відображається характер ушкод-
жень з медичної точки зору (синець, садно, подряпина.
рана, перелом кістки, вивих суглоба тощо), їх локаліза-
цію, властивості та особливості.
У підсумку судово-медичний експерт, на підставі ана-
лізу даних, встановлених експертизою, визначає:
1. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричи-
нені ушкодження (тупий, твердий, гострий предмети; дія
фізичних, біологічних, психічних факторів тощо). Якщо
313
тілесні ушкодження мають різне походження, то вста-
новлюється, чим заподіяно кожне з них.
2. Механізм виникнення ушкодження.
3. Давність спричинення ушкоджень. Якщо виявлено,
що ушкодження виникли неодночасно, то визначаються
строки виникнення кожного з них.
4. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень встановлю-
ється із зазначенням кваліфікаційної ознаки: небезпека
для життя; стійка втрата загальної працездатності чи
розлад здоров’я.
Ушкодження можуть бути заподіяні різними особами,
тому при встановленні ступеня тяжкості треба оцінюва-
ти кожне ушкодження. Допустимим є об’єднання лише
однакових за ступенем тяжкості ушкоджень.
У випадках, коли потерпіла особа з тих чи інших при-
чин не пройшла достатнього клінічного й лабораторного
обстеження або залишається невизначеною клінічна кар-
тина ускладнень, що виникли після травми, судово-ме-
дичний експерт утримується від встановлення ступеня
тяжкості тілесних ушкоджень. У такому разі експерт
відповідає на всі інші запитання, обґрунтовуючи немож-
ливість визначення ступеня тяжкості. Водночас судово-
медичний експерт сповіщає заінтересовані інстанції про
документи, які треба представити для вирішення цього
питання, або про необхідність забезпечення повторної
явки потерпілого, додаткових обстежень, консультації
тощо).
Висновок експерта видається на руки особі, яка при-
значила експертизу, пересилається поштою або, на пись-
мове прохання слідчого чи судових органів, видається на
руки обстеженій особі.
Інколи слідчі органи ставлять перед судово-медич-
ними експертами запитання, чи не мають спричинені
ушкодження ознак перенесених мучення або мордувань,
але вирішення цього питання не належить до компетен-
ції судово-медичного експерта. Мучення — це дії, спря-
мовані на позбавлення людини їжі, пиття, тепла, одягу,
світла тощо. Тобто тілесними ушкодженнями мучення
взагалі не супроводжуються. Мордування полягає у
спричиненні особливо сильного болю шляхом багатора-
314
зових щипань, шмагань лозиною чи паском, припіканням
шкіри сигаретою, уколів голкою і т. ін. Судово-медичний
експерт повинен ретельно описати такі ушкодження, від-
значаючи їх локалізацію, характер, одночасність виник-
нення. У підсумках спеціаліст вказує, чим заподіяні
ушкодження (тупими, гострими, розпеченими предмета-
ми), який механізм дії цих предметів, коли і в якій по-
слідовності чи одночасно заподіяні ушкодження; чи мог-
ли вони виникнути за вказаних потерпілою особою об-
ставин. Ступінь тяжкості таких ушкоджень визначається
на загальних підставах.
Судово-медична експертиза статевих станів,
статевих злочинів і збочень
Експертиза статевої належності призначається у ви-
падках, коли треба довести правильність встановлення
статі певної особи. Найчастіше це пов’язано з призовом
на військову службу, отриманням паспорта, реєстрацією
шлюбу тощо. Іноді доводиться встановлювати статеву
належність у ранньому дитячому віці, але через нерозви-
неність статевих органів це питання вирішувати ще
складніше, ніж щодо дорослих. Питання про статеву на-
лежність вирішується у випадках гермафродитизму. Роз-
різняють:
а) чоловічий гермафродитизм — характеризується на- продолжение
–PAGE_BREAK–
явністю функціонуючих чоловічих статевих залоз, але за
наявності жіночих статевих органів або втбринЦих. ста-
тевих ознак; “і
б) жіночий гермафродитизм — характеризується
функціонуванням жіночих статевих залоз за наявності
чоловічих статевих органів;
в) так званий нейтральний гермафродитизм — харак-
теризується наявністю як чоловічих, так і жіночих ста-
тевих органів, розвинених однаково недостатньо, і руди-
ментами статевих залоз;
г) подвійний гермафродитизм, за якого розвинені і чо-
ловічі, і жіночі статеві органи, а також функціонують за-
лози, специфічно притаманні певній статі. Остання фор-
ма дуже складна для диференціювання, бо в окремі пе-
ріоди життя можуть переважати функції то чоловічих,
313
то жіночих статевих залоз. Як правило, дослідження у
таких випадках проводиться комісійне із залученням
акушера-гінеколога, андролога, уролога, психіатра та ен-
докринолога.
При обстеженні особи з метою встановлення статевої
належності з’ясовують її психічний стан, ким вона сама
себе вважає (чоловіком чи жінкою); чи є статевий потяг
і до якої статі; наявність полюцій чи менструацій. Під
час огляду звертають увагу на загальний розвиток (будо-
ва скелета, статура, форма і розміри таза; вираженість і
ступінь розвитку вторинних статевих ознак, таких як:
характер росту волосся на голові, обличчі та лобку; ха-
рактер розвитку гортані та тембр голосу; можливість от-
римання сім’яної рідини. У разі необхідності здійсню-
ється стаціонарне ендокринологічне дослідження.
Крім встановлення статі, експертиза вирішує такі зав-
дання:
а) встановлення статевої зрілості;
б) встановлення здатності до статевих зносин, зачат-
тя або запліднення;
в) встановлення вагітності та колишніх пологів;
г) встановлення штучного припинення вагітності;
д) встановлення стану статевих органів у випадках
визначення ступеня стійкої втрати працездатності у
зв’язку з отриманням тілесних ушкоджень.
Встановлення статевої зрілості осіб жіночої
статі. В Україні така експертиза найчастіше проводить-
ся у зв’язку з насильницькими статевими актами з осо-
бами жіночої статі, які не досягли повноліття, тобто у
віці від 14 до 18 років. Під статевою зрілістю розуміє-
ться такий ступінь розвитку жіночого організму, який
забезпечує можливість статевого життя, запліднення,
вагітності, пологів і годування дитини без розладу здо-
ров’я. Безумовно, поняття статевої зрілості має перед-
бачати також можливість здійснювати жінкою після
пологів материнські функції, тобто догляд і виховання
дитини.
Процес статевого дозрівання відбувається поступово і
звичайно закінчується до 16—18 років. На його строки
впливають: спадковість, расові, соціальні, географічні та
316
інші фактори. Раннє статеве життя та вагітність теж
прискорюють статеве дозрівання. При обстеженні особи
жіночої статі судово-медичний експерт звертає увагу на
її загальний фізичний розвиток, потім виконуються ан-
тропометричні виміри.
Нижче наведені мінімальні антропометричні характе-
ристики, що дозволяють виконувати функції, притаманні
статевозрілій особі: зріст стоячи 150 см; сидячи —
80 см; довжина тулуба 56—58 см (вимірюється від сьо-
мого шийного хребця до кінчика куприка); окружність
грудної клітки у спокійному стані 78—80 см; на видиху
73—76 см; окружність голови 55 см; правого плеча ЗО—-
32 см; правої гомілки 40—41 см; маса не менше 45 кг.
Мінімальні розміри таза: відстань між вертлюгами —
29 см; між гребенями — 26 см; між остями клубових
кісток — 23 см, зовнішня кон’югата — 18 см. У вказа-
ний віковий період звичайно закінчується ріст других ко-
рінних зубів і загальна кількість зубів досягає 28. Мають
бути достатньо виражені статеві ознаки: молочні залози
з виступаючими сосками, оволосіння лобка і пахвових
ділянок. Велике значення надається ступеню розвитку
статевих органів. Зовнішні статеві органи добре роз-
винуті.
Внутрішні статеві органи досліджуються акушером-гі-
некологом. Вони мають бути розвинуті у відповідній про-
порції — довжина шийки матки повинна становити
більш 1/3 від довжини її тіла 1 мати циліндричну фор-
му. У разі незайманості обстежуваної особи стан 1 розмі-
ри матки встановлюються шляхом дворучного прощупу-
вання крізь стінку живота і через пряму кишку. Треба
визначити наявність менструацій, їх початок, періодич-
ність. Менструації вказують на наявність овуляції, а від-
так, на можливість завагітніти. Проте, враховуючи вели-
кий віковий діапазон початку менструацій (від 10 до 18
років) вони можуть вважатися ознакою досягнення ста-
тевої зрілості тільки у сукупності з іншими перелічени-
ми вище ознаками. У разі, коли всі ознаки досягнення
статевої зрілості спостерігаються у 14 років або ще рані-
ше, необхідно обстеження особи для виключення ендо-
кринних захворювань.
317
Про здатність до злягання у жінок свідчать добре роз-
винуті статеві органи, відсутність деформуючих ушкод-
жень або таких вад, як атрезія піхви, наявність у ній
м’ясистих перетинок або пухлин значних розмірів, вагі-
нізму і т. ін.
Здатність до зачаття — одна з ознак досягнення ста- продолжение
–PAGE_BREAK–
тевої зрілості, але не головна, бо вона визначається за
наявністю регулярних менструацій. Менструації у дея-
ких осіб встановлюються в 10—12 років, тобто, коли
дівчина ще не може вважатися статевозрілою. В інших
осіб, за наявності вище перелічених ознак статевої зрі-
лості, менструації починаються і встановлюються лише у
18—19 років.
Незайманість характеризує стан статевих органів осіб
жіночої статі, що, як правило, не мали статевих зносин.
Основною ознакою незайманості є цілість дівочої пліви.
Дівоча пліва (гімен) — складка слизової оболонки, що
міститься на межі присінка піхви і самої піхви. Між ша-
рами слизової оболонки розміщується сполучна тканина,
багата на судини та нервові закінчення. Повна відсут-
ність дівочої пліви зустрічається як виняток. Вигляд і
будова дівочої пліви досить різноманітні й умовно
поділяються на п’ять типів:
а) зарощена або непрободна;
б) кільцеподібна;
в) губоподібна або кильоподібна;
г) півмісяцева;
д) відросчата.
Вони можуть бути тонкими й щільними, високими й
низькими. Вільний край їх буває рівним, хвилястим, ви-
їмчастим, торочастим. У середній частині кільцеподібної
пліви може бути один, два або й три отвори з перегород-
ками між ними. Звичайно цілість дівочої пліви порушу-
ється при першому статевому акті. При цьому розриви
супроводжуються кровотечею — дуже незначною при
тонкій та помітно більшою при м’ясистій пліві. Низька
валикоподібна пліва досить добре розтягується і може
залишитись цілою аж до пологів. Цілість порушеної діво-
чої пліви не відновлюється, але розриви гояться досить
швидко. Загоєння розривів тонкої пліви закінчується за
318
8—10 днів, а м’ясистої — за 12—14 днів. Після цього
терміну встановити давність її порушення досить важко,
особливо, коли вільний край бахромчастий, хвилястий,
виїмкоподібний чи плівка відросчаста. Треба пам’ятати,
що природні вийми мають тонкий край по всій довжині,
розриви від вільного краю до основи — потовщуються.
Дефлорована пліва ділиться розривами на кілька клап-
тів, котрі поступово атрофуються, зменшуючись у розмі-
рах, а після пологів на їх місці взагалі залишаються не-
величкі виростки, так звані миртовидні сосочки.
Розриви дівочої пліви не обов’язково с наслідком ста-
тевих зносин, вони можуть виникати і від дії твердих
предметів, але при цьому, як правило, ушкоджуються і
оточуючі м’які тканини.” Ушкодження дівочої пліви та-
кож можуть бути наслідком деяких захворювань (дифте-
рит, нома, віспа, сифіліс).
Зґвалтування — це статеві зносини без згоди по-
терпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік,
але переважно ґвалтують жінок. Зґвалтування може від-
буватись:
а) із застосуванням фізичного насильства;
б) із застосуванням психічного примушення,
в) з використанням безпорадного стану.
Встановлення факту зґвалтування належить до ком-
петенції правоохоронних органів. Судово-медичні експер-
ти вирішують тільки ті питання, котрі сприяють розкрит-
тю злочину, а саме:
— чи порушена дівоча пліва, давність порушення, та
чи не була вона порушена до зґвалтування;
— чи не припускає будова пліви можливість статево-
го акту без її порушення;
— чи мають місце достовірні ознаки вчинення стате-
вого акту;
— чи є на тілі постраждало”!’ особи тілесні ушкоджен-
ня і, якщо є, — то які їх характер, локалізація та сту-
пінь тяжкості, чи не могли вони утворитися при зґвал-
туванні;
— які наслідки має статевий акт (вагітність, зара-
ження венеричною хворобою, розлад психічного стану і
т. ін.).
319
Судово-медичний експерт повинен пам’ятати, що з
боку жінки може мати місце обмова з метою шантажу,
тому обов’язковим є виконання певного кола вимог:
— обстеження потерпілої здійснюється тільки за по-
становою або письмовим відношенням особи, що прово-
дить дізнання (слідчого, прокурора, за ухвалою суду).
Винятком є випадки, коли потрібно негайно взяти вміст
піхви або матеріал з ротової порожнини чи прямої киш-
ки для лабораторних досліджень. У такому разі судово-
медичний експерт бере матеріал за заявою потерпілої
особи, але сповіщає про це правоохоронні органи;
— у кожному конкретному випадку встановлюється
особа обстежуваної шляхом перевірки паспорта, рідше
посвідчення з фотографією. Інколи особа може бути за-
свідчена співробітником слідчих органів. Неповнолітні
обстежуються за пред’явленням свідоцтва про народжен-
ня у присутності батьків, опікунів, вчителів і представ-
ників правоохоронних органів.
Обстеження осіб жіночої статі судово-медичними екс-
пертами — чоловіками здійснюється у присутності се-
реднього медичного працівника;
— судово-медичний експерт несе відповідальність за
збереження матеріалу, відібраного для лабораторних
досліджень. Одяг, що був на потерпілій особі, забираєть-
ся та направляється на дослідження працівником право-
охоронних органів, який призначив експертизу.
До початку безпосереднього обстеження потерпілої
особи з’ясовують обставини справи, які викладені: у до-
кументі про призначення експертизи; у протоколі огляду продолжение
–PAGE_BREAK–
місця події; при детальному опиті потерпілої тощо. З’ясо-
вують, на що скаржиться потерпіла. Потім збирають
спеціальний анамнез, в якому встановлюють:
— в якому віці почались менструації, їх трива-
лість, ритмічність, характер, дату першого дня останньої
менструації;
— початок статевого життя, дату останніх статевих
зносин;
— чи були вагітності, їх кількість і чим кожна з них
закінчилась (аборти, викидні, пологи);
320
— якщо були пологи, то який їх перебіг і чи не було
післяпологових ускладнень;
— перенесені захворювання, у тому числі інфекційні,
венеричні, психічні;
— наявність шкідливих звичок — вживання алкого-
лю, наркотиків, снодійних, паління.
Під цим анамнезом обстежувана особа ставить свій
підпис, за малолітню підписується особа, що її супрово-
дить.
Для вирішення питання про порушення дівочої пліви
обстежувана оглядається на гінекологічному кріслі.
Звертають увагу на загальний стан зовнішніх статевих
органів, наявність їх ушкоджень, стан присінка піхви й
дівочої пліви (форма, висота, товщина, характер вільного
краю, форма отвору, розтягненість, вираженість кільця
скорочення, наявність і характер виділень тощо). Прово-
дять забір вмісту задніх і бокових склепінь піхви на сте-
рильний марльовий тампон, з якого готують мазки на
2 предметних стекла. Висушені тампони, мазки і конт-
рольний тампон (без вмісту піхви) відправляють за
направленням судово-медичного експерта на лабораторні
дослідження.
За необхідності забирають вміст ротової порожнини,
а також визначають стан ділянки анального отвору, за-
бирають на тампони та мазки вміст ампулярної частини
прямої кишки. Вміст піхви, ротової порожнини, прямої
кишки направляють до імунологічного відділення для
встановлення наявності й групової належності спермато-
зоїдів.
Оглядають тіло обстежуваної, і докладно описують
всі виявлені ушкодження (локалізація, характер, форма,
особливості поверхні, контурів, дна тощо).
При встановленні факту порушення дівочої пліви екс-
перт визначає його давність і можливий механізм утво-
рення. Треба пам’ятати, що при порушенні пліви дослід-
ження матки через піхву допустиме тільки після загоєн-
ня розривів, тобто через 10—12 днів після утворення
розривів.
Як зазначалося вище, порушення дівочої пліви, як
правило, настає при перших статевих зносинах, але мо-
11 9-259
321
же мати й інше походження, тому сама лише наявність
розривів пліви не може бути доказом статевого акту.
Достовірно про статеві зносини свідчить виявлення у
вмісті піхви сперматозоїдів, виникнення після статевих
зносин венеричних захворювань чи вагітності.
Низька, м’ясиста, легко розтяжна пліва дозволяє су-
дово-медичному експерту припустити можливість стате-
вого акту без її порушення.
Зґвалтування часто супроводжується не тільки розри-
вами дівочої пліви, а й більш значними ушкодженнями,
наприклад саднами, надривами, розривами слизової обо-
лонки вагіни, розривами їх стінок або навіть розривами
промежини. Крім ушкоджень статевих органів, можуть
мати місце тілесні ушкодження у вигляді синців, саден,
подряпин на внутрішніх поверхнях стегон, навколо ста-
тевих органів; рани молочних залоз від укусів; садна і
подряпини на шиї, що утворюються при здавленні рука-
ми з метою зламати опір жертви; садна і крововиливи у
ділянці зап’ястків чи плечей при утримуванні потерпілої
за руки. Крім наведених, на тілі жінки можуть бути й
інші за характером і локалізацією ушкодження.
При статевих злочинах найбільш часто спричиняють-
ся ушкодження статевих органів, навколо них, на молоч-
них залозах і стегнах. Ушкодження верхніх кінцівок і
шиї утворюються як наслідок боротьби та самооборони.
Всі ушкодження мають кваліфікуватися залежно від три-
валості розладу здоров’я чи втрати працездатності.
Зґвалтування може статися і без фізичного насиль-
ства — із застосуванням погроз чи психічного впливу.
При цьому ушкоджень на тілі потерпілої звичайно не за-
лишається. Практично не буває ушкоджень і у випадках
зґвалтування з використанням безпорадного стану по-
терпілої, викликаного захворюванням, втратою свідомос-
ті, наркотичним чи алкогольним сп’янінням, медикамен-
тозним сном.
Якщо за свідченням жінки її зґвалтували із застосу-
ванням фізичного насильства і насильника затримано,
його треба обстежити якомога раніше. На його тілі,
особливо на обличчі, шиї, руках, можуть залишитися
садна, подряпини й інші ушкодження, що виникли під
322
час боротьби і самооборони постраждало!”. Крім загаль-
ного огляду, необхідно оглянути статеві органи, на яких
теж можуть бути ушкодження, у тому числі і такі харак-
терні для статевого акту, як надриви чи розриви вуздеч-
ки. На лабораторне дослідження у насильника беруть
мазки, відбитки й змиви з головки статевого органа,
особливо із зовнішнього отвору сечовивідного каналу та
препуціального мішка. Там може бути виявлений епіте-
лій піхви, а при статевих зносинах у неприродних фор-
мах — епітелій ротової порожнини чи частки калу. Тре-
ба також забирати кінцеві відділи нігтьових пластинок, продолжение
–PAGE_BREAK–
під якими можуть бути елементи крові, епітелій піхви,
епідерміс шкіри потерпілої особи.
При огляді одягу потерпілої звертають увагу на наяв-
ність плям сірувато-білуватого кольору, які можуть мати
спермальне походження, а також волосся, що може на-
лежати насильнику. Відповідно, на одязі злочинця може
бути виявлене волосся жертви.
При експертизі зґвалтування бажано направити по-
терпілу особу на обстеження до шкірно-венерологічного
кабінету чи диспансеру з метою виключення або вияв-
лення венеричних захворювань (СНІД, гонорея, сифіліс).
Необхідність обстеження обумовлена тим, то хвороба
може перебігати приховано 1 потерпіла м^ика про неї не
знає, тим більше, що твердий Ц|аі1^рі,>МОЖа міститись
глибоко у піхві, а виділення Прві фОІІЙИХибуввють міні-
мальними. Висновки експерта про ^ЙЩЦЙНИНЯ венерич-
ною хворобою базуються на даних iMIttlW Документа-
ції спеціалізованих шкірно-венеролоНчмійІЦуіІТМіоа.
Статеві збочення. Останні ЗВИЧІЙНА; ШІСТЬ два різ-
новиди. Перший стосується об’єкта CWBoro потягу:
а) розбещення; б) гомосексуалізм; мужолозтво; лесбій-
ська любов; в) зоофілія (статеві акти І» свійськими тва-
ринами); г) некрофілія (статеві акти з мерцями) і деякі
інші.
До другого різновиду належать незвичайні способи
отримання статевого задоволення: а) садизм; б) мазо-
хізм; в) фетишизм. До нього відносяться й статеві акти з
жінкою, але через пряму кишку чи через рот,
її*
323
Розбещення неповнолітніх. Це розпусні дії дорослих
стосовно дітей чи неповнолітніх протилежної статі, які
порушують статеву недоторканність. Частіше здійсню-
ються чоловіками щодо дівчаток. Розбещення полягає у
веденні розбещуючих розмов, показі дітям порнографіч-
них карток, оголенні перед дітьми статевих органів, ого-
ленні дитячих статевих органів, торканні руками або
своїми статевими органами дитячих статевих органів.
Розбещувальні дії справляють негативний вплив на пси-
хіку та моральний стан дитини, у чому полягає додатко-
ва небезпека цього виду злочину.
Розбещення часто ніяких слідів не залишає, тому
факт вказаних дій може бути встановлений лише слідчи-
ми органами. Судово-медичний експерт при обстеженні
дитини може виявити почервоніння слизової оболонки
присінка піхви, поверхневі садна й подряпини слизової
оболонки і шкіри навколо статевих органів, котрі мо-
жуть бути розцінені як наслідок механічної дії при на-
давлюванні руками чи статевими органами злочинця. Ці
ушкодження вважаються непрямими ознаками розбещу-
вальних дій тільки у разі дотримання дитиною правил
особистої гігієни, що доводиться чи спростовується при
повторному огляді через кілька днів. Інколи розпусник
залишає на тілі чи одязі дитини сліди сперми, які після
всебічного імунологічного дослідження можуть розціню-
ватись як доказ розбещувальних дій.
Гомосексуалізм. Серед гомосексуалістів (педерастів)
розрізняють активних і пасивних партнерів. У разі судо-
во-медичної експертизи з цього приводу більш ефективні
результати можна отримати, якщо обстеження проводи-
ти у найкоротші терміни після статевих актів і затри-
мання партнерів. У активного педераста при цьому мож-
на виявити надриви чи розриви вуздечки, частки калу у
змивах з статевого органа, особливо з головки та з пре-
пуціального мішка, а також лобкове волосся та помарки
крові пасивного партнера.
При обстеженні пасивного партнера найбільшу увагу
приділяють оглядові заднього проходу, виявляючи мож-
ливі надриви, розриви, крововиливи і садна сфінктера та
слизової оболонки прямої кишки. У вмісті прямої кишки
324
можна виявити сперматозоїди. На шкірі навколо вхідно-
го отвору також можна знайти сліди сперми, волосся та
помарки крові, котрі походять від активного партнера.
Для ствердження про походження слідів сперми, крові
чи волосся від конкретної особи треба провести лабора-
торні (судово-імунологічні, судово-цитологічні) дослід-
ження. Більшість фахівців відзначає, що при численних
статевих зносинах протягом тривалого часу через пряму
кишку у пасивних партнерів може мати місце лійкопо-
дібне втягнення і радіальна зморшкуватість ділянки зад-
ньопрохідного отвору, зіяння останнього, розтягненість
сфінктера і згладженість складок слизової оболонки пря-
мої кишки. Але судово-медичний експерт повинен пам’я-
тати, що це лише побічні ознаки, котрі можуть мати
місце при запорах, проносах або у похилому віці за ра-
хунок атрофії шкіри і слизової оболонки. З іншого бо-
ку — навіть багаторазові статеві акти протягом тривало-
го часу можуть не залишати вищезазначених ознак.
Свідченням наявності статевих зносин є прояви венерич-
них захворювань, виявлені у прямій кишці.
Такі статеві збочення, як зоофілія (содомія, ското-
лозтво), некрофілія, мазохізм, фетишизм (отримання
статевого задоволення шляхом погладжування, цілуван-
ня, облизування одягу осіб протилежної статі) переваж-
но відносяться до компетенції лікарів-психіатрів І кримі-
нальній відповідальності не підлягають.
Садизм — статеве збочення, яке супроводжується
заподіянням партнерові болю (кусання молочних залоз,
припікання сигаретами, щипання, дряпання і т. ін.).
Найчастіше ушкодження локалізуються на вторинних
статевих органах та навколо них. Судово-медичний екс-
перт встановлює наявність ушкоджень, визначає їх ха- продолжение
–PAGE_BREAK–
рактер, механізм і час виникнення, відзначаючи одно- чи
багаторазовість їх заподіяння. Крім того, встановлюється
ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, як правило, за
тривалістю розладу здоров’я.
Інколи наслідками зґвалтування або розбещення не-
повнолітніх можуть стати вагітність чи зараження вене-
ричною хворобою. Наявність вагітності та її строк дово-
диться встановлювати при симуляції або дисимуляції
325
(приховування вагітності; уявна вагітність) для вирішен-
ня питання про виконання вироку і в деяких інших ви-
падках. Судово-медичний експерт повинен пам’ятати, що
встановлення вагітності, а тим більше, строку зачат-
тя, — досить складне питання, особливо, коли жінка об-
мовляє якогось чоловіка з метою його компрометації або
шантажу. В такому разі жінка навмисне називає невірну
дату початку останньої менструації і статевих зносин, за
яких, на її думку, сталося запліднення. Для вирішення
цього питання судово-медичний експерт залучає фахівців
акушерів-гінекологів і використовує результати лабора-
торних досліджень.
До достовірних ознак вагітності належать: серцебиття
плоду, його рухи, пальпаторне визначення наявності
плода, результати рентгенологічного та ультразвукового
досліджень, характер вагінальних виділень. На таких
ознаках вагітності, як відсутність менструацій (яка може
мати функціональний характер або обумовлюватися за-
хворюваннями, віком і т. ін.); стан молочних залоз (їх
збільшення, нагрубання) тощо, висновки судово-медич-
ного експерта грунтуватися не можуть.
Встановлення пологів та аборту, що мали місце.
Судово-медичному експерту для встановлення факту по-
логів і строку, коли вони відбулися, доводиться здійсню-
вати у випадках, коли жінка підозрюється у вчиненні ді-
товбивства або у викраденні і присвоєнні дитини; у ви-
падках симуляції вагітності чи пологів тощо. Звичайно
такі експертизи виконуються разом з акушером-гінеколо-
гом, або він залучається як консультант.
Найбільш достовірними ознаками пологів, що колись
мали місце, є щілиноподібна форма маточного зіва з руб-
цями, а також рубці промежини як сліди розривів, котрі
звичайно утворюються при проходженні плода через ро-
дові шляхи. Додатковими ознаками пологів можуть бути:
в’ялість стінок вагіни, миртовидні сосочки на місці діво-
чої пліви, в’ялість стінок живота з рубцями вагітності на
шкірі, пігментація білої лінії живота, сосків і навколо-
соскових розеол.
Найбільш точно факт пологів, що відбулися, та їх да-
ту можна встановити у перші тижні після них за ступе-
326
нем зменшення матки та характером виділень з неї. Так,
у перший день після пологів дно матки виступає над
лобком на 15—18 см, а з кожним наступним днем воно
опускається на 1,5—2 см, приходячи до норми протягом
З—4 тижнів. Виділення з матки (лохії) теж зазнають ха-
рактерних змін: як правило, у перші три доби вони
кров’яні; у період з четвертої до сьомої доби — водянис-
то-кров’яні; з восьмої до десятої можуть набувати гноє-
подібного характеру, а пізніше стають слизуватими.
Припиняється виділення лохій через 4—5 тижнів після
пологів. Зовнішній зів шийки матки залишається відкри-
тим протягом 10—12 днів після пологів.
Безперечно, мають значення для встановлення часу,
що пройшов після пологів, мікроскопічні зміни молозива
і молока. За ствердженням К. І. Хижиянової, мікроско-
пічна картина секрету молочних залоз під час вагітності
і після пологів досить специфічна, і це дає можливість
визначити строк вагітності та час, що минув після поло-
гів (у разі годування дитини) майже помісячне. У разі,
якщо жінка дитину не годує, секреція молока припиня-
ється через 4—5 тижнів після пологів.
Під час вагітності порушується звичайний обмін речо-
вин, і, в першу чергу, зростає кількість вуглеводів, біл-
ків і жирів, яка зберігається деякий час 1 після перери-
вання вагітності Порушення обміну речовин може бути
встановлене біохімічними досліажениямм.
Кримінальний аборт* В Україні »9 існус заборони
на штучне переривання вагітності, за (BMHRTKON тих ви-
падків, коли її строк перевищує 12 тижнів. Коли штуч-
ний аборт є необхідним за медичними показниками
(тяжка хвороба матері, загроза внутрішньоутробного ка-
ліцтва, наприклад при хронічному отруєнні чи радіацій-
ному опроміненні) він дозволяється медичною комісією.
Однак мають місце випадки кримінального переривання
вагітності, що обумовлено багатьма причинами, у тому
числі і соціального характеру. На кримінальний аборт,
як правило, наважуються особи молодого віку, студент-
ки або учениці, матеріально незабезпечені, незаміжні.
Кримінальний аборт — це аборт, зроблений поза ме-
жами спеціальних лікувальних закладів, незалежно від
327
того, хто його здійснив: лікар, фельдшер, медсестра, лю-
дина без медичної освіти або сама вагітна жінка.
Перш ніж оглянути жінку з метою виявлення ознак
кримінального аборту, судово-медичний експерт повинен
з’ясувати, чи мала місце вагітність взагалі. Це питання
вирішується шляхом збирання анамнезу, вивченням ме-
дичних документів жіночої консультації та пологового
будинку, якщо такі є, і використанням способів, при-
йомів і методик встановлення вагітності, про що вже
йшлося вище.
Якщо вагітність дійсно мала місце, то з’ясовується,
чи не було мимовільного аборту, який може стати на- продолжение
–PAGE_BREAK–
слідком:
1) захворювання самої жінки (сифіліс, туберкульоз,
інфекційні хвороби, серцеві вади, діабет, нефрит і т. ін.);
2) вади статевих органів вагітної (ретрофлексія мат-
ки, її двурогість чи пухлини значних розмірів, пухлини
та кісти яєчників, ендометрит венеричного походження
тощо);
3) патології розміщення, розвитку плідного яйця, хво-
роби плода — наприклад сифіліс, токсоплазмоз, пере-
кручування пуповини, що призводить до загибелі плода;
4) тяжкої травми вагітної (механічної, особливо ді-
лянки таза і живота; термічної, котра викликає розлад
функції нирок та інших органів; психічної).
Якщо можливість мимовільного аборту спростована,
судово-медичний експерт починає обстеження з метою
виявлення ознак кримінального аборту.
Способи переривання вагітності досить різноманітні,
але всі вони можуть бути поділені на:
а) механічні;
б) хімічні;
в) термічні;
г) комбіновані.
До механічних належить вишкрябування матки, тоб-
то звичайний медичний спосіб, а також введення до по-
рожнини матки якихось твердих або еластичних предме-
тів подовженої форми (дерев’яні загострені палички,
дріт, махові пір’їни великих птахів, пластмасові, синте-
тичні, гумові катетери тощо). Ці засоби призводять до
328
порушення плідного яйця, а нерідко — й стінки матки.
Внаслідок цього розвивається кровотеча, а інфекція, вне-
сена “інструментом”, викликає запальні процеси піхви,
матки або навіть перитоніт — у разі перфорації. Через
зазначені ускладнення хворі, як правило, потрапляють
до лікарень, де і встановлюється діагноз — криміналь-
ний аборт.
Хімічні засоби поділяються на засоби загальної та
місцевої дії. Речовини загальної дії приймаються всере-
дину у вигляді лікарських препаратів (сінестрол, пітуіт-
рин, хінін, пахікарпін). розчинів (солі ртуті, фосфору,
азотної, оцтової кислот), відварів і настоїв (ріжки, шаф-
ран, мускатний горіх). Засоби місцевої дії вводяться у
порожнину матки’за допомогою шприців, чашки Есмар-
ха, гумових груш, велосипедних насосів. Частіше засто-
совують такі розчини: марганцевий, йодний, нашатирно-
го спирту, горілки, мила, кислот. Хімічні засоби часто
призводять до загального отруєння організму без пере-
ривання вагітності або, викликаючи аборт, водночас
спричиняють такі ускладнення: ендометрит, перитоніт,
опіковий вагініт і кальпіт. З названими ускладненнями
жінки також часто потрапляють до лікарень.
Нарешті, термічні засоби — гарячі ванни, грілки на
живіт чи поперек, банки й гірчичники на ті самі ділянки
або навіть введення гарячої води у порожнину матки.
Зазначені засоби погіршують загальний стот вагітної,
але до викидня призводять рідко. Виняток становить ли-
ше введення гарячих розчинів у порожнину матки.
В останні роки для штучного аборту застосовується
простагландин І (синоніми: ензапрост F, простий Рда) та
інші препарати, що досить сильно стимулюють вісце-
ральні м’язи, викликаючи їх скорочення та виштовхуван-
ня плода. Застосовують простагландит або його синте-
тичні похідні для абортів за медичними показниками. До
того ж вони ефективно діють як у ранні строки вагітнос-
ті (естраамніальне введення — до 15 тижнів), так і в
пізні (внутрішньовенне — з 13 до 25 тижнів). Простаг-
ландини потребують дуже ретельного підбору дози і
шляху введення через можливі ускладнення, тому мають
застосовуватись тільки у спеціалізованих лікарняних за-
329
кладах. Як побічні явища при застосуванні простаглан-
динів трапляються: значне підвищення температури,
блювота, пронос, тахікардія, бронхоспазм, що примушує
жінку звернутись за медичною допомогою.
Судово-медична експертиза з приводу кримінальних
абортів — явище нечасте, тому що в разі благополучно-
го закінчення втручання до правоохоронних органів жод-
на сторона не звертається. Нерідко вагітна жінка потра-
пляє до лікарні з маточною кровотечею, але й там не
завжди встановлюється факт незаконного втручання, бо
аборТ (особливо при застосуванні внутрішніх плодозгін-
них засобів) медичними працівниками сприймається як
мимовільний. Часто жінки розповідають про криміналь-
ний характер аборту лише тоді, коли виникає реальна
загроза їх )(
Слідчі, кримінального аборту частіше виявляються під
час внутрішнього дослідження після застосування меха-
нічних способів втручання: сліди проколів на шийці мат-
ки при утриманні її абортними щипцями; подряпини, ра-
ни, проколи, розриви на шийці, у каналі та в тілі матки.
Вприскування йодного розчину призводить до опіків сли-
зової оболонки піхви. При введенні розчинів у порожни-
ну матки під тиском відшаровується плодовий міхур, від-
риваються вени матки і, якщо введені рідина або повітря
не спричиняють шок чи емболію, то невдовзі розвиваєть-
ся сепсис.
Незалежно від способу втручання частими ускладнен-
нями кримінальних абортів є ендометрити і перитоніти.
Доказами кримінального втручання можуть бути також
ушкодження плода та плодового міхура, якщо вони збе-
реглися. Коли жінку госпіталізують без плода і плодово-
го міхура, то наявність інфекції внутрішніх статевих
органів і висока температура свідчать про стороннє
втручання, бо мимовільний аборт, як правило, не викли- продолжение
–PAGE_BREAK–
кає ускладнень.
Залишки плода, частки плодового міхура, тампони з
виділеннями з матки треба направляти на судово-токси-
кологічне дослідження з метою встановлення застосова-
них отруйних речовин.
330
Встановлення стану статевих органів
у випадках стійкої втрати працездатності жінок
Інколи судово-медичному експертові доводиться вста-
новлювати ступінь стійкої втрати працездатності або
придатність жінки до фізичної праці та праці в умовах
постійного охолодження у зв’язку із захворюваннями чи
патологічним станом статевих органів. Цей вид експер-
тизи виконується комісійне із залученням терапевтів,
хірургів, невропатологів, гінекологів. Запитується та
вивчається медична документація обстежуваної. За не-
обхідності обстеження продовжують у стаціонарі із
застосуванням інструментальних та лабораторних до-
сліджень.
У разі виявлення захворювань статевих органів або
патологічних станів (доброякісні та злоякісні новоутво-
рення, запальні процеси, венеричні захворювання, СНІД,
вади розвитку матки та яєчників) треба встановити їх
зв’язок із статевим життям, абортами, пологами, травма-
ми, шкідливими умовами праці чи переохолодженням.
На підставі всебічного обстеження, з урахуванням стану
інших органів і систем, комісія встановлює ступінь втра-
ти працездатності, придатність до фізичної праці, зокре-
ма в умовах шкідливого виробництва та постійного пере-
охолодження. Правилами передбачено зазначення комі-
сією у висновку можливості оперативного втручання
при деяких станах та захворюваннях, шо може віднови-
ти працездатність., і
Експерт»»» статевої здатності тлміяі»
Цей вид обстеження передбачає вирішення питань
про здатність до статевих ЗНОСИН ТИ здатність до заплід-
нення. Необхідність такої експертизи виникає при роз-
гляді справ про зґвалтування, про батьківство відповіда-
ча, про втрату потенції у зв’язку ІЗ шкідливими умовами
праці, травмою та у деяких інших випадках. Проводячи
обстеження, судово-медичний експерт повинен зібрати
відомості про перенесені захворювання, особливо такі,
що можуть знижувати потенцію (епідемічний паротит,
діабет, туберкульоз, новоутворення, венеричні, а також
деякі інші хвороби, травми статевих органів, ураження
331
центральної нервової системи, радіаційне ураження то-
що). Враховуються також шкідливі звички (куріння, нар-
команія, алкоголізм, токсикоманія).
З повною відповідальністю можна виключити здат-
ність до статевих зносин тільки у випадках відсутності
статевого члена внаслідок травматичної чи хірургічної
ампутації та за наявності великих за розмірами невпра-
вимих пахвинних кил або пухлин. Навіть епіспадія, гіпо-
спадія статевого члена, кили калитки значних розмірів,
викривлення статевого члена не виключають можливості
статевих зносин. Для вирішення питання про імпотенцію
при неушкоджених статевих органах необхідно залучати
фахівців інших спеціальностей — невропатолога, психі-
атра, уролога, причому обстеження може бути як амбу-
латорним, так і стаціонарним. Оскільки у таких випад-
ках безперечні симптоми або показники здатності чи
нездатності до статевих зносин відсутні, то вирішити пи-
тання дуже складно.
Непросто вирішити питання і про здатність чоловіка
до запліднення, особливо коли йдеться про запліднення,
що сталося за якийсь час (від кількох місяців до кількох
років) до обстеження. У таких випадках ретельно збира-
ється анамнез та вивчається медична документація.
Звертається особлива увага на захворювання у період,
коли відбулося запліднення. Найбільше значення мають
уроджені вади (недорозвиненість яєчок, гермафроди-
тизм) та перенесені хвороби або фактори, котрі можуть
уражати внутрішні статеві органи (епідемічний паротит,
гонорея, новоутворення або іонізуюче ураження). Як
правило, у цих випадках наявні патологічні зміни яєчок.
При обстеженні звертають увагу на стан зовнішніх
статевих органів: збільшення чи значне зменшення ка-
литки; ущільнення та значне зменшення яєчок та їх при-
датків; збільшення, зменшення й ущільнення передміху-
рової залози; ушкоджені вади як наслідок травми; трав-
матична ампутація чи пухлини статевого члена.
Незважаючи на наявність вад розвитку чи змін,
пов’язаних із захворюваннями та травмами, при вирі-
шенні питання про здатність до запліднення необхідно
провести лабораторні дослідження сперми. Наявність в
332
еякуляті рухомих сперматозоїдів нормальної будови і
звичайних розмірів — при встановленні біохімічним
дослідженням їх життєздатності свідчить про можли-
вість запліднення. Експерт повинен пам’ятати, що навіть
значні вади зовнішніх статевих органів, що унеможлив-
люють статеві зносини, не виключають можливості за-
пліднення. У разі, коли виявляється відсутність сперма-
тозоїдів (азооспермія) або їх нерухомість (некроспермія),
може бути зроблений висновок про неможливість заплід-
нення у конкретний час, що не виключає його у минуло-
му. Для вирішення питання про можливість запліднюва-
ти у майбутньому хвора людина повинна пройти курс лі-
кування з подальшими неодноразовими лабораторними
дослідженнями еякуляту (Д. Л. Горбатюк, В. І. Андру-
сяк, О. М. Горбатюк).
Судово-медична експертиза продолжение
–PAGE_BREAK–
визначення відсотка втрати працездатності
Така експертиза виконується комісійне. Згідно з пра-
вилами її проведення, працездатність визначається як
соціально-правова категорія, що показує здатність кон-
кретної людини до праці. Остання визначається рівнем
професійних знань, умінь, навичок, досвіду, суспільними
умовами праці, а головне — станом психічного та фізич-
ного здоров’я.
Працездатність може бути загальною! професійною,
повною і частковою.
Повна загальна працездатність — це здатність лю-
дини до некваліфікованої роботи у звичайних умовах
праці.
Повна професійна працездатність — здатність пра-
цівника виконувати роботу в повному обсязі за профе-
сією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, у
тих виробничих умовах в яких він працює.
Якщо людина має уроджене каліцтво або перенесла
хворобу, що погіршила загальний стан її здоров’я, чи
страждає на якесь хронічне захворювання і внаслідок за-
значеного може виконувати некваліфіковану роботу або
роботу за професією не в повному обсязі, це свідчить
про часткову працездатність. Тобто, здоров’я дозволяє
333
працівникові виконувати лише більшу або меншу части-
ну роботи згідно зі своєю кваліфікацією. Виконання ж
професійних функцій у повному обсязі потребує полег-
шених умов праці, бо інакше настає розлад здоров’я.
Часткова загальна працездатність — це здатність
виконувати некваліфіковану роботу не в повному обсязі,
або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.
Оскільки про тимчасову втрату працездатності у
зв’язку з тілесними ушкодженнями йшлося вище, роз-
глянемо питання про значну постійну або тривалу не-
працездатність, наслідком якої є інвалідність.
Перша група інвалідності встановлюється особі, яка
нездатна ні до якої роботи і потребує стороннього до-
гляду.
Інваліди другої групи нездатні до роботи за фахом
але стороннього догляду не потребують.
До третьої групи належать інваліди, котрі не мо-
жуть виконувати трудові операції відповідно до своєї
професії у звичайних умовах, але можуть працювати за
своєю професією при значному полегшенні цих умов.
Крім груп інвалідності, втрата загальної працездатнос-
ті визначається у відсотках. Для встановлення відсотка
постійної втрати загальної працездатності судово-медичні
експерти користуються таблицями медико-соціальних
експертних комісій. Наприклад, повна втрата зору на од-
не око відповідає 35% втрати загальної працездатності, і
таке ушкодження кваліфікується як тяжке тілесне за
ознакою втрати загальної працездатності більш як на
одну третину.
Не існує таблиць для визначення відсотка втрати
професійної працездатності, тому при визначенні ступе-
ня її втрати у кожному конкретному випадку треба бра-
ти до уваги вираженість порушень функцій організму чи
окремого органа. У разі втрати органа враховується:
— можливість і ступінь компенсації втрачених
функцій;
— можливість виконувати свої професійні обов’язки
тією чи іншою мірою у звичайних або спеціально створе-
них умовах.
334
Якщо особа не досягла віку 40—45 років, необхідно
враховувати можливість перекваліфікації, набуття нової
спеціальності.
Відповідно до правил установлення відсотка втрати
професійної працездатності при виявленні таких пору-
шень функцій організму, які перешкоджають виконанню
будь-якої роботи, у тому числі 1 у спеціально створених
умовах, втрата професійної працездатності становить
100 відсотків.
Здатність виконувати потерпілим роботу тільки у спе-
ціально створених умовах відповідає втраті професійної
працездатності не менше як на 70%.
Залежно від ступеня зменшення обсягу роботи, зни-
ження кваліфікації і, відповідно, заробітної плати або
можливості потерпілим виконувати роботу нижчої квалі-
фікації та за іншою професією, втрата професійної пра-
цездатності становить 25—60 відсотків.
Якщо потерпіла особа може виконувати свої профе-
сійні обов’язки, але це потребує зміни умов праці і пе-
редбачає зниження заробітку або, якщо виконання про-
фесійних функцій у повному обсязі потребує більшої на-
пруженості, встановлюється до 25% втрати професійної
працездатності.
Залежно від характеру наслідків каліцтва та можли-
вості часткового чи повного відновлення «працездатності
завдяки заходам медичної реабілітації, встановлюють
строки наступних обстежень (через шість місяців, один
або три роки).
При втраті органа, функція якого не відновлюється
(наприклад ампутація кінцівки), а також при обстеженні
осіб, що досягли пенсійного віку, ступінь втрати профе-
сійної працездатності встановлюється без зазначення
строку наступного обстеження.
Судово-медична експертиза стану здоров’я
Судово-медична експертиза з метою встановлення
стану здоров’я проводиться у таких випадках:
— заява взятої під варту особи про те, що за станом
здоров’я вона не може утримуватись у слідчому ізо-
ляторі;
335
— відмова особи від явки до слідчого або до суду че-
рез незадовільний стан здоров’я, підтверджений медич- продолжение
–PAGE_BREAK–
ними довідками, що викликають сумнів у судово-слідчих
органів;
— встановлення стану здоров’я призовників, які від-
мовляються від військової служби через хвороби;
— відмова від роботи ув’язненого через тяжке захво-
рювання;
— у справах цивільного позову, коли йдеться про не-
обхідність санаторно-курортного лікування чи додатково-
го харчування;
— ухилення від роботи (нібито за станом здоров’я)
злісних неплатників аліментів і у деяких інших справах.
Цей вид експертизи потребує участі лікарів різних
спеціальностей, тому виконується комісією.
Такі експертизи можуть проводитись в амбулаторіях
чи поліклініках, вдома у хворого (при тяжких недугах)
або у стаціонарах — у разі потреби додаткових дослід-
жень з використанням пересувної апаратури, всього
обсягу Сучасних методів діагностики (клінічних, лабо-
раторних, інструментальних) (М. П. Мотюк, А. С. Лісо-
вий, Д. Л. Горбатюк. 1998).
Судово-медична експертиза
удаваних і штучних хвороб
Судово-медичному експерту досить часто доводиться
стикатися з ситуаціями, коли людина намагається сфаль-
сифікувати дані щодо своїх ушкоджень чи хвороб. Це
дістає вияв у різних формах: симуляція і дисимуляція,
агравація і дезагравація, штучні хвороби та самоушкод-
ження.
Особа, яка симулює удавану хворобу, завжди має
корисну мету, наприклад небажання служити в армії,
займатися суспільне корисною працею або намагання
отримати додаткові матеріальні блага. Завдання судово-
медичної експертизи полягає у тому, щоб об’єктивним
діагнозом спростувати наявність у обстежуваного захво-
рювання, на яке він посилається.
Симуляція може бути умисною та патологічною.
Остання найчастіше властива хворим на істерію і є
336
проявом їх хвороби, тому підлягає лікуванню, а не
кримінальному переслідуванню.
Умисно симулюються нервово-психічні, соматичні
захворювання, розлад органів чуття, а також окремі
симптоми хвороб. Із психічних захворювань частіше си-
мулюють епілепсію з удаванням припадків, маніакально-
депресивний психоз, недоумкуватість. Для розпізнаван-
ня симуляції цих хвороб необхідним є обстеження у ста-
ціонарах психоневрологічних диспансерів під наглядом
досвідчених психіатрів.
Діапазон симульованих соматичних захворювань до-
сить широкий:
— гіпертонічна хвороба, основний симптом якої —
підвищення кров’яного тиску — викликається прийомом
ефедрину;
— захворювання легень, наприклад туберкульоз,
основний симптом якого — більші або менші осередки
затемнення легеневої тканини — імітується втиранням у
шкіру ртутної мазі або свинцевого пилу; кровохаркання
— набиранням крові у рот, наприклад висмоктування її
з ясен перед здачею на аналіз мокротиння, або додаван-
ням крові безпосередньо у зібране мокротиння; схуднен-
ня досягається штучним утриманням від їжі, а кашель
імітується;
— виразкова хвороба шлунка, крім суб’єктивних
скарг, «підтверджується» введенням у кал висушеної
крові, а у шлунковий сік — аскорбінової кислоти для
підвищення кислотності;
— хвороби нирок, основним доказом яких е поява у
сечі крові (гематурія), білку (альбумінурія, протеїнону-
рія), цукру (глікозурія) симулюються додаванням до се-
чі, що здають на аналіз, курячого яєчного білка, крові та
цукру. Інколи на аналізи здаються виділення дійсно хво-
рих людей, або останні проходять обстеження за симу-
лянтів, тому перед обстеженням треба перевірити пас-
порт, щоб ідентифікувати особу, яка підлягає обстежен-
ню, з зображенням на фотокартці документа.
Симуляцію нічного нетримання сечі розпізнати досить
важко, бо відсутність такого розладу практично ніякими
об’єктивними симптомами не підтверджується. Для роз-
337
пізнавання цієї удаваної хвороби потрібне всебічне ста-
ціонарне обстеження за участю лікаря-психіатра.
Розлад органів чуття — слуху, зору, мовлення (на-
приклад заїкання) — інколи симулюють після перенесе-
них травм, особливо черепно-мозкових, і видають за на-
слідки останніх. Крім окремих прийомів, котрі дають
можливість розпізнавати симуляцію, існують й об’єктив-
ні, суто наукові, способи виявлення ступеня втрати зо-
ру. Слуху тощо.
Симуляція захворювань опорно-рухового апарату теж
зустрічається досить часто, особливо часто — обмеже-
ності рухів у суглобах внаслідок контрактури. Для ви-
ключення цього розладу потрібне доскональне обстежен-
ня в умовах стаціонару. Особливо ретельно вивчають об-
ставини травми: шрам, ущільнення по ходу м’язів” чи
сухожиль. У таких випадках, крім клінічного спостере-
ження, обов’язковим е рентгенографічне дослідження
ураженої’ ділянки. За відсутності об’єктивних ознак роз-
ладу, на які посилається обстежувана особа, треба при-
значити консультацію психіатра, бо не можна виключи-
ти контрактуру як прояв істерії чи якогось іншого нерво-
вого або психічного захворювання.
Іноді симулюються поодинокі симптоми, які харак-
терні для багатьох захворювань, але об’єктивних крите-
ріїв розпізнавання не мають, — це головний, серцевий
біль, нудота, запаморочення тощо. продолжение
–PAGE_BREAK–
Агравація полягає у тому, що людина тією чи іншою
мірою перебільшує тяжкість свого дійсного ушкодження
або захворювання. Агравація може бути умисною чи па-
тологічною. Остання властива підозрілим людям, котрі
дуже чутливо ставляться до найменших змін стану свого
здоров’я. На практиці з агравацією досить часто зустрі-
чаються при експертизі живих осіб з приводу черепно-
мозкової травми, коли потерпіла особа намагається
збільшити ступінь тяжкості заподіяних їй тілесних
ушкоджень.
Вищевикладене свідчить про те, що розпізнавання си-
муляції і агравації належить до досить складних експер-
тиз, тим більше, що обстежуваний іноді досить добре
«грає» своє захворювання чи ушкодження, особливо ко-
338
ли скаржиться на больові симптоми, розлад функцій ор-
ганів чуття. У кожного експерта, як правило, є свій на-
бір хитрощів, який дозволяє розпізнати симуляцію, але
для об’єктивних висновків треба керуватися загальними
правилами виконання таких експертиз:
— щоб довести факт симуляції, хворий (або симу-
лянт) має бути всебічно, повно й об’єктивно обстежений
в умовах стаціонару;, і
— необхідно зібрати і вивчити його медичну докумен-
тацію, звернувши увагу на всі перенесені захворювання.
початок і динаміку розвитку симптомів захворювання, з
приводу якого проводиться обстеження;
— кожний названий обстежуваним симптом має бути
ретельно перевірений об’єктивними методами досліджен-
ня. Досліджується також функціональний стан усіх си-
стем і органів для виявлення захворювань, не відомих
обстежуваному;
— у процесі клінічного обстеження бажано організу-
вати постійне медичне спостереження та взяття проб на
аналізи в такий час, коли обстежуваний їх не чекає.
Аналогічно треба виконати рентген-дослідження, напри-
клад для спростування наявності виразки шлунка, що
може дати можливість встановити факт симуляції чи
агравації. При цьому до пацієнта не можна ставитися
упереджено — як до симулянта, поки не доведено від-
сутність захворювання;
— до повного клінічного обстеження і підтвердження
захворювання не можна починати лікування, бо це може
зашкодити справі;
— судово-медична експертиза проводиться комісійне
із залученням фахівців — спеціалістів по захворюванню,
наявність якого треба спростувати або підтвердити.
Дисимуляція і дезагравація — явища протилежні
симуляції та агравації. Частіше до дисимуляції вдасться
злочинець, який отримав при вчиненні ним злочину
ушкодження, виявлення яких може свідчити про його
протиправні дії. У таких випадках обстежуваний або
зовсім заперечує наявність ушкоджень, або стверджує,
що вони не мають ніякого зв’язку зі злочином, в якому
він підозрюється. Дисимуляція має місце, коли жінка,
339
що підозрюється у дітовбивстві чи кримінальному аборті,
взагалі заперечує факт своєї вагітності. Дисимуляція
спостерігається і у хворих на венеричні хвороби, котрі
притягуються до відповідальності за умисне зараження
партнера. У таких випадках вони, як правило, заперечу-
ють свою поінформованість про хворобу.
Інколи люди вимушені приховувати свої захворюван-
ня чи ушкодження, щоб залишитися на своїй роботі
(наприклад льотчики чи водії, в яких погіршився зір)
чи вступити на навчання до якогось навчального закла-
ду і т. ін. Такі випадки дисимуляції законом не пере-
слідуються.
Членоушкодження — умисне заподіяння шкоди
своєму здоров’ю, яке може здійснюватись різними
способами:
а) спричиненням штучних хвороб;
б) приховуванням захворювання, що вже має місце,
або умисної відмови від лікування, або активного впливу
на процес захворювання з метою обтяжити хворобу та
відстрочити одужання;
в) спричиненням механічних ушкоджень (вогнепаль-
ними, тупими та гострими предметами).
Як симуляція членоушкодження переслідує корисну
мету — ухилитись від служби в армії чи від взяття під
варту; дострокове звільнення у зв’язку з хворобою. В ар-
мії, природно, симулюють тільки ті хвороби, які пе-
релічені в реєстрі протипоказань для військової служби.
Штучні хвороби — це такі, що умисно спричиняють-
ся застосуванням фізичних, хімічних і біологічних фак-
торів або їх комбінацій. Хімічний фактор — це, як пра-
вило, тривалий прийом, або передозування лікарських
засобів. Так, досить тривалий прийом ефедрину або ме-
затону викликає спочатку гіпертензію, а потім — розви-
ток гіпертонічної хвороби.
Біологічні фактори — збудники деяких хвороб (ди-
зентерії, туберкульозу тощо).
Фізичні фактори — висока чи низька температура,
іонізуюче випромінення і т. ін.
Прикладами застосування комбінацій різних факторів
може бути: а) механічне ушкодження, термічний чи хі-
340
мічний опік шкіри з подальшим внесенням в ранову по-
верхню інфекції (втирання землі, калу), що призводить
до утворення флегмони або гангрени; б) загальне пере-
охолодження організму або вдихання цукрової пудри ви-
кликають запалення легенів; в) куріння замість тютюну
листя чаю при контакті з туберкульозним хворим з висо-
ким відсотком ймовірності призводить до захворювання
на туберкульоз; г) рана на радіаційному опіку шкіри продолжение
–PAGE_BREAK–
дуже довго не гоїться. Як видно з характеристик діючих
агентів, їх дія може бути переважно загальною або
місцевою.
Застосування вогнепальної зброї, вибухових при-
строїв, гострих, тупих предметів і транспортних
засобів для спричинення членоушкодження, Члено-
ушкодження із застосуванням вогнепальної зброї найчас-
тіше трапляються в армії. Звичайно застосовується тип
зброї, закріпленої за особою, яка заподіяла собі ушкод-
ження, і вчиняють цей злочин під час перебування на
варті, у караульному приміщенні чи на полігоні. Пора-
нення не наносяться у життєво важливі органи, майже
ніколи не ушкоджуються довгі кістки кінцівок, ребра,
кістки черепа. Інколи у заподіювача самоушкодження є
спільник, котрий допомагає у здійсненні протиправного
наміру.
Вогнепальне ушкодження, як правило, видається за
нещасний випадок при чистці, перезарЯДЦІ Чи Вправах на
стрільбищі. Досить часто застосовуються рІїНІ Проклад-
ки для затримання частинок порошинок (носові хустки,
деталі одягу і т. ін.), що дає підставу твердити про по-
стріл з неблизької дистанції. З вибухових пристроїв час-
тіше фігурують запали та детонатори, котрі вибухають,
якщо їх затиснути в кулаці чи натиснути на них ногою.
Ураження з мисливської зброї, а інколи — і з бойової,
може видаватися за розбійний напад. Найчастіше вража-
ються м’які тканини кінцівок, інколи кисті чи відтягнута
шкіра тулуба.
Для розпізнавання вогнепальних самоушкоджень су-
дово-медичний експерт повинен ретельно зібрати відо-
мості про випадок, акцентуючи увагу на таких деталях,
як: поза постраждалого під час пострілу, положення
341
зброї відносно ураженої ділянки, відстань пострілу тощо.
При дослідженні одягу з пошкодженнями необхідно за-
стосувати додаткові медико-криміналістичні дослідження
для виявлення часток порошинок, кіптяви, слідів дії
полум’я та розжарених газів, уважно вивчити описи хі-
рургом вогнепальної рани. У разі вирізування країв їх
піддають медико-криміналістичному дослідженню для
встановлення вхідного і вихідного отвору та дистанції
пострілу. Крім одягу й ранової поверхні, обов’язково до-
сліджують рановий вміст, що відділився, у тому числі й
на внутрішніх поверхнях хірургічних пов’язок. У раново-
му каналі можна знайти частки порошинок, кіптяви,
прокладок, крізь які стріляли. Окрім вищенаведеного,
обов’язковим є проведення слідчого експерименту за
участю судово-медичного експерта для підтвердження
або спростування показань обстежуваної особи.
У побут! для членоушкодження частіше застосовують
гС»стрГ(^оЙ(1, сокири, пилки, шило та інші) або тупі пред-
мета “(молотки, обухи сокир), маховики або шестерінки,
шнеки побутових механічних чи електричних приладів, в
які ніби попали пальці, кисті чи інші частини тіла.
Завжди висувається версія про нещасний випадок під
час виконання господарських чи будівельних робіт, а на-
слідки дії колюче-ріжучих, колючих і ріжучих предметів
пояснюють розбійним нападом чи замахом на самогуб-
ство. В усіх випадках ушкоджень, спричинених гострими
предметами, треба дуже ретельно оглянути саме ушкод-
ження, а також оточуючі тканини, на яких можуть збе-
регтися сліди поверхневої дії знаряддя самоушкодження
(сліди приміряння). Якщо мало місце відру бання пальців
кисті чи стопи, треба шукати поверхневі сліди дії не-
тільки на культях пальців, а й на їх відрубаних части-
нах. Необхідно також дослідити пошкодження на одязі,
рукавицях, взутті і цурках (при рубаних травмах).
Найчастіше відзначають невідповідність ушкоджень на
тілі та одязі (кінцівках, рукавицях, взутті). Це обумовле-
но тим, що ушкодження звичайно наносять на оголене
тіло, а потім на одяг. Якщо ж сліди приміряння відсутні
на шкірі, то вони можуть залишитися на одязі чи взутті.
342
Обов’язковим є проведення слідчого експерименту за
участю судово-медичного експерта.
Самоушкодження тупими предметами та за допомо-
гою транспортних засобів трапляються не часто, вида-
ються за нещасні випадки. Практично всі докази щодо
заподіяння транспортної травми 3 метою членоушкод-
ження досить сумнівні. Однією з побічних ознак са-
моушкодження при переїзді колесами рейкового транс-
порту через кисть чи стопу, (ізольовано) є відсутність
ушкоджень на інших частинах тілі, а також незначне
забруднення одягу. Найбільші можливості спростувати
версію нещасного випадку надає слідчий експеримент.
Отже, загальними ознаками самоушкоджень є:
а) локалізація ушкоджень у ділянках, доступних для
заподіяння Їх власною рукою;
б) нанесення ушкоджень поза життєво важливими
зонами;
в) спостерігається повторення у короткий проміжок
часу однотипних членоушкоджень у схожих колективах
(вогнепальні ушкодження, виразкова хвороба шлунка в
армії; туберкульоз, відруби пальців у зонах утримання
в’язнів і т. ін.).
Судово-медичне дослідження рубців
як слідів колишніх поранень
Для всіх учасників Великої Вітчизняної війни, які
отримали поранення, державою встановлено ряд пільг.
Через те, що значне число поранених втратили Докумен-
ти військових госпіталів, де зафіксовано характер пора-
нення, його перебіг і наслідки, судово-медичним експер-
там доручено проводити обстеження осіб цього контин- продолжение
–PAGE_BREAK–
генту за направленнями військкоматів. На суд експертів
виносяться питання про наявність рубців на тілі обсте-
жуваних; про характер та механізм їх утворення; про
можливість їх виникнення під час Вітчизняної війни.
Перш ніж почати огляд, судово-медичний експерт ви-
вчає медичну документацію воєнних та післявоєнних ча-
сів (якщо така є), а також ознайомлюється з іншими до-
кументами (довідки, записи у військових квитках). Особ-
лива увага звертається на наявні поранення. Потім
343
збирається анамнез щодо обставин їх виникнення, ха-
рактеру. Під час обстеження звертають увагу на вік, бо,
на жаль, і такі експертизи стикаються з обманом. Огляд
обов’язково треба проводити при достатньому денному
освітленні — для правильного визначення забарвлення
шкіри й рубців. Колір, консистенцію та інші особливості
рубця, на який обстежуваний вказує як на наслідок по-
ранення, треба зіставляти з такими самими ознаками
післявоєнних рубців, якщо вони мають місце. За необхід-
ності рубці вивчають за допомогою стереомікроскопа чи
лупи з великим збільшенням. При цьому можна виявити
імпрегнацію в шкіру порошинок, часток металу, інших
включень. Якщо під час огляду і обмацування у м’яких
тканинах, що оточують рубець, знайдено сторонній пред-
мет щільної консистенції — обов’язковим є рентгено-
графічне дослідження, яке дає можливість встановити
присутність включень (осколки, кулі тощо). Рубці, яким
більше 18—20 років, як правило, білясті, Інколи корич-
невуваті, в цілому м’які, але можуть мати ущільнені
тяжі, вони тонкі, блискучі, іноді опуклі (за даними
1. М. Серебреникова).
Висновок щодо походження рубця має, звичайно фор-
му припущення, тобто зазначається, що експерт не ви-
ключає його утворення у часи Великої Вітчизняної війни
за тих обставин, на які вказує обстежуваний. І тільки у
разі значних розбіжностей між даними анамнезу і харак-
тером рубцевої тканини судово-медичний експерт може
спростувати твердження про утворення рубця внаслідок
поранення під час війни.
Судово-медична експертиза встановлення віку
Вказаний вид експертизи призначається у тих випад-
ках, коли документи, в яких зафіксована дата народжен-
ня (паспорт, свідоцтво про народження) втрачені. На-
приклад під час війни, стихійного лиха, раптового пере-
селення з місця постійного проживання. Інколи такі
документи приховують навмисно, щоб уникнути кримі-
нальної відповідальності, служби у збройних силах і та-
ке інше.
344
Судово-медичному експерту доводиться встановлюва-
ти вік: покинутих чи підкинутих немовлят; малолітніх
бродяг при улаштуванні їх у дитячий будинок; при
притягненні особи до кримінальної відповідальності у
зв’язку із вчиненням злочину. Треба зазначити, що за
тяжкі злочини (вбивство, зґвалтування, розбійний на-
пад, злісне хуліганство тощо) кримінальна відповідаль-
ність настає з 14 років, за вчинення будь-якого злочи-
ну—з 16 років, а повна дієздатність (за відсутності
психічних захворювань) з 18 років. Пенсійний вік жінок
настає у 55 років, чоловіків — у 60 років,
Зростання і розвиток організму, змужнілість і нареш-
ті старіння — біологічні процеси, які за загальних віко-
вих закономірностей мають і значні індивідуальні особ-
ливості (фізично й розумово ‘недорозвинені діти, що
виглядають молодшими за своїх ровесників, рано поста-
рілі — у 40—45-річному віці і, навпаки, моложаві особи
у 60—65 років).
Нижче наведено основні фактори, за якими судово-
медичні експерти встановлюють вік:
1) антропометричні характеристики;
2) стан шкіри;
3) ступінь розвитку вторинних статевих ознак;
4) стан, зміна, кількість зубів;
5) закостеніння зон епіфізарного росту кісток.
Антропометричні характеристики (зріст, маса,
окружність грудної клітки, голови, плеча, гомілки)
мають значення тільки у період росту й розвитку орга-
нізму. Так, довжина тіла новонародженої дитини близь-
ко 48—55 см, у п’ять років вона вже приблизно 100 CM,
у і4—15 років — 150 см; маса тіла при народженні при-
близно 3—4 кг, через півроку вона подвоюється, а до
року життя потроюється і т. д.
У дитинстві і юності шкіра дуже еластична, з висо-
ким тургором; але вже у молодому віці еластичність шкі-
ри зменшується, тому в 20 років з’являються перші
зморшки на обличчі (лобні та носо-губні); у 25 років —
у зовнішніх кутках очей; спереду від козелка — після
ЗО років; на шиї — у 35 років, на мочці вуха — у 50 ро-
ків. Після 55 років на тильних поверхнях кистей і об-
345
личчі з’являються пігментовані ділянки шкіри. Шкіра у
похилому віці настільки втрачає еластичність, що зібра-
на у зморшки вона довго не розправляється.
Ступінь розвитку вторинних статевих органів
набуває значення у старшому шкільному й юнацькому
віці. У 11—’ІЗ років у дівчаток звичайно з’являється
оволосіння на лобку і пахових впадинах. У цей же пері-
од починається формування молочних залоз І менстру-
ації. До 18 років, як правило, статеве дозрівання повніс-
тю ЗІкІМуСтИся. У хлопчиків статеве дозрівання настає
дещо ПІїнІШе. ОвОлосіния лобка і пахвових впадин — у
‘5—16 років починається збільшення
‘являються полюції, грубішає голос. У
волосся на підборідді, а з 18 — продолжение
–PAGE_BREAK–
•і»’ важлива ознака для визначен-
; зуби з’являються у піврічному
I^JiH’^ iWW першого року життя їх уже 6—8; до кін-
ця Другой року виростають всі 20 молочних зубів. Як
правило, з семирічного віку молочні зуби починають за-
мінюватись на постійні, кількість яких у 13—15 років
досягає 28. До двадцяти п’яти років (іноді — пізніше)
виростають другі зуби мудрості, і загальна кількість
зубів збільшується до 32. У дитинстві на різцях є дрібні
горбочки, які стираються після двадцяти років, а до
ЗО років стираються й горби жувальних поверхонь корін-
них зубів. Стирання різців з появою плям дентину — в
35 років. Стертість зубів до появи дентину корінних
зубів — 40 років. Стертість різців на І/Зі стирання ко-
рінних зубів до коричневого дентину — 45 років. Зноше-
ність різців і корінних зубів майже наполовину з від-
криттям каналів і випадінням багатьох корінних спос-
терігається у 50-річному віці.
Дуже важливе значення для визначення віку мають
точки закостеніння кісток кисті і синостози кісток
кінцівок. Для меншого ступеня рентгенівського опромі-
нення організму рекомендується робити дослідження
кисті і дистального кінця передпліччя, користуючись для
оцінки таблицями В. І. Пашкової, С. А. Бурова, 1980 р.
946
У похилому і старечому віці рентгенографія кісток
скелета дає можливість виявити явища остеопорозу.
Достовірну підставу для встановлення віку дає оцінка
всієї сукупності ознак. Але й при цьому треба пам’ятати,
що кожна з них має значну варіабельність, яку обумов-
люють багато факторів: кліматичні, соціальні умови жит-
тя, спадковість, харчування, перенесені чи наявні захво-
рювання — особливо ендокринної системи, і багато
інших. Тому відхилення від дійсного віку в той чи інший
період може станрв^ти;, • .
у перші 10 днів життя — І— 2 дня;
до одного року — 1—1,5 місяця;
у підлітковому віці — 2—3 роки;
у молодому віці (20—35 років) — 5—6 років;
від 35 до 50 років помилка може становити 7—10 ро-
ків, а в 60—70 — навіть 10—15 років, тобто експертиза
може визначити вік людини з точністю до 20%.
347
Розділ XXI
Судово-медична експертиза речових доказів
Згідно зі статтею 78 Кримінально-процесуального ко-
дексу України речовими доказами є предмети, які були
знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди зло-
чину або були об’єктом злочинних дій; гроші, цінності та
інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предме-
ти, які можуть бути засобами для розкриття злочину і
виявлення винних або для спростування обвинувачення
чи пом’якшення відповідальності.
Вже з визначення поняття речових доказів зрозуміло.
що досить значна їх частина має досліджуватись у лабо-
раторних відділеннях бюро судово-медичної експертизи.
Частина речових доказів має криміналістичний характер.
Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкод-
ження, механізму травми; ототожненню особи, напри-
клад методом зіставлення рентгенограм черепа загиблої
людини з її прижиттєвою фотографією; встановленню
конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими
вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за «трасами»
на кістках і хрящах, залишеними їх зазубреними леза-
ми) та інші. Такі речові докази досліджуються у медико-
криміналістичних відділеннях.
Інша група речових доказів має біологічне походжен-
ня, тобто являє собою виділення організму людини чи
тварини або частини їх органів і тканин. Це кров, спер-
ма, волосся, слина, піт, пото-жирові нашарування, сльо-
зи, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагі-
нальні виділення, сировидна змазка, меконій, сеча, а та-
кож нігті, кістки, частки шкіри, м’язової тканини, мозку
та інших внутрішніх органів.
Речові докази біологічного походження досліджують-
ся в імунологічних і цитологічних відділеннях, де працю-
ють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих на-
348
вчальних закладів отримали спеціальність судово-медич-
них експертів через інтернатуру, а потім пройшли спеці-
алізацію з судово-медичної імунології, цитології чи кримі-
налістики.
Знання судово-медичної експертизи речових доказів
потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-
процесуальним кодексом України може бути залучений
до огляду місця події з вчиненого злочину. Під час огля-
ду місця події лікар-експерт повинен допомогти слідчим
органам у виявленні, правильному забиранні та упакову-
ванні речових доказів, Крім того, він може дати слідчому
кваліфіковані поради щодо правильного зберігання речо-
вих доказів до відправки їх на дослідження та розтлума-
чити можливості судово-медичної експертизи речових
доказів. Це дозволить слідчому направити матеріал на
дослідження у потрібне відділення та поставити доречні
питання на вирішення судово-медичного експерта.
Пересилати вилучені на місці пригоди речові докази
слідчий повинен разом зі своєю постановою. Водночас
речові докази, отримані судово-медичним експертом під
час розтину чи при обстеженні потерпілих та обвинува-
чених осіб (кров, мазки та тампони з вмістом піхви, ро-
тової порожнини, прямої кишки, змиви з статевих орга-
нів підозрюваного у зґвалтуванні І деякі інші), як прави-
ло, направляються до відповідних відділень самим продолжение
–PAGE_BREAK–
судово-медичним експертом разом з направленням, а
отримані результати дослідження враховуються ним при
складанні підсумків чи заключної частини висновків
експерта.
Виявлення та збирання
слідів біологічного походження
Оскільки судово-медичний експерт або лікар-експерт
допомагають слідчому у виявленні слідів біологічного по-
ходження, вони повинні добре знати, де ці сліди шукати
та який вони можуть маги вигляд.
— Якщо через нанесені рани витекла велика кіль-
кість крові, то на місці події утворюються калюжі, а піс-
ля їх усмоктування та висихання на великій площі зали-
шаються темно-коричневі кірки.
349
— При падінні крапель крові на горизонтальну пло-
щину утворюються плями. Якщо краплі падають з не-
значної висоти, плями мають круглу форму, а із збіль-
шенням висоти падіння краї плям стають зазубленими
тим більшою мірою, чим з більшої висоти краплі пада-
ють. Врешті-решт плями набувають зірчастої форми.
— Плями від бризок з предмета, що рухається, чи від
падіння крапель на похилу площину мають форму знаків
оклику. Причому їх гострі кінці вказують напрямок руху
предмета, з якого падали бризки, а на похилій площині
гострі кінці спрямовані вниз.
— Патьоки на вертикальних і похилих поверхнях ха-
рактеризуються тим, що їх нижня частина завжди товща
за верхню і через те темніша.
— Помарки та мазки утворюються при витиранні
вкритих кров’ю рук чи знарядь травми о рушники, ган-
чірки тощо або від притиснення до них предметів, за-
бруднених кров’ю.
— Від притиснення вкритих кров’ю рук, ніг чи взуття
до якихось площин чи предметів утворюються відбитки,
за якими іноді можна ототожнити особу.
— Плями, що просочують одяг, оббивку меблів, ки-
лими й таке інше, можуть утворитися при попаданні на
них значної кількості крові.
Нерідко сліди крові замиваються, і їх можна виявити
у помийних відрах і тазах у вигляді води рожевого за-
барвлення. У разі замивання слідів крові на підлозі,
останні можуть зберігатися під плінтусами, у шпаринах
між дошками, під підлогою. Плями крові на стелі і сті-
нах часто забілюють або заклеюють шпалерами. Іноді
злочинець залишає помарки чи відбитки закривавлених
рук на водопровідних кранах, дзеркалах, одвірках, двер-
них замках тощо. На одязі сліди крові, яких намагались
позбутися, найчастіше зберігаються на внутрішніх по-
верхнях манжетів, кишень, застібки штанів, на носових
хустках, краватках, у рантах взуття. На знарядді злочи-
ну кров може бути виявлена, наприклад, у місцях з’єд-
нання клинка ножа з рукояткою, молотка з ручкою то-
що. У підозрюваної особи або у жертви кров може зали-
шитися у піднігтьовому вмісті.
350
Для виявлення крові на темних тканинах чи поверх-
нях предметів треба застосовувати добре освітлення, ча-
сом — бокове або відбите. На світлих поверхнях сліди
крові, навіть замиті, можна виявити в ультрафіолетових
променях внаслідок того, що фарбуюча речовина крові,
поглинаючи промені, набуває темно-коричневого кольору
і стає схожою на оксамит.
Своєрідного вигляду набувають сліди крові, якщо ре-
чові докази, на яких вони мають місце, перебували у во-
логому середовищі: вони загнивають, покриваться пліс-
нявою, стають сірими чи зеленуватими. На сонці кров’я-
ні плями вигоряють, набуваючи вигляду іржі.
Зазначені явища спричинені тим, що під впливом зов-
нішніх факторів змінюється склад гемоглобіну, котрий
розпадається з утворенням дериватів. Це і обумовлює
колір слідів крові. Так, оксигемоглобін має червоний ко-
лір, відновлений — темно-червоний, метгемоглобін —
коричневий, гематин — буро-коричневий, гематопорфі-
рин — буро-сірий, а сульфгемоглобін — зеленуватий.
Трапляється, що за сліди крові приймають плями фарби
або соку ягід, які мають червоний або коричневий колір.
При пошуках слідів на великих площах доцільно за-
стосувати методи попереднього виявлення крові. Про
опромінення ультрафіолетовими лампами вже йшлося.
Недоліками такого методу є те, що він дозволяє виявити
сліди крові лише у темряві, тільки на світлих поверхнях,
потребує наявності джерела струму і ультрафіолетового
випромінювання на місці події, що не завжди можливо
забезпечити. Можна використовувати й хімічні реакції
на ферменти крові — католазу та пероксилазу, які з пе-
рекисом водню утворюють білу дрібнобульбашкову піну
внаслідок виділення кисню, а з бензидином — набува-
ють синього забарвлення.
Якщо сліди чи плями, щодо яких є підозра, що вони є
слідами крові, містяться на великих предметах (одяг,
знаряддя праці, злочину тощо), то Ці предмети вилуча-
ються цілком. Від громіздких предметів береться їх фраг-
мент (шматок штукатурки, частина дошки з підлоги, де-
таль транспортного засобу) або робиться зіскоб на чис-
тий папір чи змив на чисту марлю, змочену водою і
після змивання висушену. Сніг, просякнутий кров’ю,
351
зав’язується у вузлик з кількох шарів марлі, котрий кла-
дуть на чисту фарфорову тарілку, і розтоплюється при
кімнатній температурі. Потім марля з кров’ю, що на ній
осіла, висушується (теж при кімнатній температурі) і з
контролем чистої марлі, як і в разі змиву на марлю, на-
правляється на дослідження. продолжение
–PAGE_BREAK–
Сліди спернальної рідини, найчастіше у випадках
зґвалтування або розпусних дій, виявляються на постілі
(ковдри, простирадла); на одязі потерпілої, особливо на
білизні; на тілі зґвалтованої (на шкірі живота, лобка,
стегон). Інколи сліди сперми вдається виявити на місці
вчинення статевого злочину — у парку, лісі тощо, якщо
потерпіла особа точно вказує таке місце. Підсохлі спер-
мальні плями мають білястий колір, тканинам ці виділен-
ня надають щільність накрохмаленої білизни. Краще ви-
являються на темних тканинах і предметах.
За необхідності застосовується ртутно-кварцова лам-
па, у променях якої спермальні плями дають білясто-бла-
китну флюоресценцію. Білизну з підозрою на спермальні
сліди Забирають цілком; з грунту зрізають тонкий шар, з
тіла роблять змиви на марлю фізіологічним розчином
або водою. Вагінальний вміст беруть на марлеві тампо-
ни, з яких відразу ж готують мазки на предметне скло.
Змиви і тампони обов’язково направляють на досліджен-
ня висушеними та з контролем марлі.
Волосся має значення як речовий доказ у разі вчи-
нення тяжких злочинів (вбивств, зґвалтування, нанесен-
ня тяжких тілесних ушкоджень). На місці події можуть
виявлятися як поодинокі волосини, так і їх пучки.
Важливим речовим доказом є волосся, виявлене в руках
жертви, на білизні зґвалтованої і т. ін., бо воно мо-
же належати злочинцеві. Волосся, що може походити
від потерпілої особи інколи виявляється на одязі пі-
дозрюваного.
Забирати волосся можна або пальцями, або пінцетом
з гумовими наконечниками, щоб не пошкодити об’єкти.
Кожна волосина, знайдена окремо, вміщується в окре-
мий конверт або пакет з чистого паперу, складений, як
упаковка аптечного порошку. Пучки волосся забирають-
ся разом. На кожному конверті чи пакеті робиться на-
пис із зазначенням місця виявлення волосся і його
352
можливого відношення до вчиненого злочину. Як зразки
забираються волосся жертви та підозрюваної особи. З
трупів волосся виривається, у живих осіб зрізається
ножицями. На голові зразки беруться по 8—10 волосин
з п’яти ділянок: лобної, тім’яної, потиличної і двох
скроневих.
Інші виділення організму та його тканини забирають-
ся за тими самими правилами, що й вищенаведені.
Всі виявлені на місці події речові докази з слідами
біологічного походження передаються слідчому. Якщо
вони вологі, то висушуються при кімнатній температурі.
На місця, де в плями з кірочками крові, накладається
чистий папір, чиста тканина чи целофанова плівка, які
обшиваються кисетним швом, ідоб запобігти руйнуван-
ню та втраті слідів. Кожна річ окремо загортається у па-
пір, потім зібрані речові докази вміщуються у тару (фа-
нерний ящик, картонна коробка). Туди кладуть зразки
крові від трупів і живих осіб.
У живих осіб кров беруть у маніпуляційному кабінеті
поліклініки на підставі постанови та у присутності двох
понятих. Кров беруть шприцем з ліктьової вени у кіль-
кості 5 мл, вміщують у стерильний флакон, котрий щіль-
но закривають пробкою і заклеюють смужками паперу з
відтиском печатки слідчого. Забирання крові оформля-
ється протоколом, який підписують слідчий і поняті. В
ящик чи коробку з речовими доказами вкладається по-
станова про призначення судово-медичної експертизи,
протокол огляду місця події та перелік речових доказів.
Коробка чи ящик запаковується за принципом пошто-
вих відправлень, щоб запобігти підміні чи вилученню ре-
чових доказів. Для цього посилку перев’язують навхрест
тонкою мотузкою, кінці якої заливають сургучем з від-
тиском печатки слідчого. Доставку здійснюють сам слід-
чий, спеціальний кур’єр або пошта.
Отримавши речові докази, судово-медичний експерт
імунологічного (цитологічного) відділення перевіряє ці-
лісність упаковки, потім у присутності понятих (співро-
бітники відділення) розпаковують посилку і наявні речо-
ві докази звіряють з їх переліком. У разі відсутності
якоїсь речі про це складають акт у двох примірниках,
12 9-259
353
котрі підписують експерт та поняті. Один примірник
надсилається слідчому.
Дослідження слідів крові. Направляючи на дослід-
ження речові докази з плямами, щодо яких є підозра, що
це — сліди крові, слідчий ставить перед експертами такі
запитання:
— чи є на вилучених предметах сліди крові;
— якщо наявність крові встановлено, то походить во-
на від людини чи тварини (і якої саме);
— чи можна встановити належність крові конкретній
особі.
Значно рідше слідчі органи інтересують такі деталі:
— кровотечею з якої ділянки організму утворені сліди;
— походить кров від чоловіка чи жінки;
— належить кров дорослій людині чи новонародженому;
— чи не утворені сліди крові вагітною або породіллю;
— якою кількістю крові утворено слід;
— коли утворені сліди крові;
— походить кров від живої особи чи від трупа;
— який механізм утворення слідів крові (виходячи з
їх форми) та деякі інші.
Встановлення наявності крові у слідах. Методи
дослідження, про які йшлося вище, застосовують у лабо-
раторних умовах тільки в разі відсутності видимих плям.
В інших випадках застосовують доказові методи: мікро-
кристаличні реакції (наприклад утворення кристалів со- продолжение
–PAGE_BREAK–
лянокислого геміну при додаванні до зіскобу з плямами
крові на предметному склі кількох кристалів кухонної
солі та краплі оцтової кислоти з наступним нагріванням
у полум’ї спиртового пальника; кристали, що спосте-
рігаються Під мікроскопом, мають вигляд жовто-корич-
невих паралелограмів); хроматографії на папері та
спектральний.
Найбільш поширеним є спектральний метод дослід-
ження — отримання абсорбційних спектрів похідних ге-
моглобіну. Найбільшу спектральну чутливість мають по-
хідні гемоглобіну — гемохромоген та гематопорфірин.
Гемохромоген отримують шляхом обробки часток крові
33%-ним розчином КОН та відновника (гідросульфіт
натрію чи іншого). Через кілька хвилин під мікроскопом
у препараті знаходять утворення круглястої форми чер-
354
вонувато-оранжевого кольору — так звані кулі гемохро-
могену. При дослідженні цих куль за допомогою мікро-
спектронасадки «АУ-16» отримують спектр гемохромоге-
ну, що характеризується двома смугами поглинання у
жовто-зеленій частині спектра між лініями Фраунгофера
Д і Є: ліва — вузька смуга інтенсивно-чорного кольору,
а права більш широка темно-сіроГО кольору.
Відсутність у матеріалі спектра Мімохромогену не
означає відсутності крові і може бути обумовлена розпа-
дом гемоглобіну, що вже ‘минув цю стадію. У такому ра-
зі треба отримати спектр гематопорфірину — останньої
стадії у перетворенні гемоглобіну. Для цього до зіскобу
плями крові додають 1—2 краплі концентрованої сірча-
ної кислоти. Реакція проводиться на предметному склі
під покривним склом. Через кілька хвилин під мікроско-
пом у прохідному світлі спостерігаються ділянки малино-
вого забарвлення, яке і дає спектри гематопорфірину —
дві смуги поглинання у жовто-зеленій частині спектра
між лініями Фраунгофера С і Є, тобто вони зміщені влі-
во порівняно зі спектром гемохромогену. Спектри розчи-
неної крові можна вивчати у прохідному світлі за допо-
могою спектроскопа прямого бачення. Дослідження мож-
на проводити також спектрофотометричним методом.
Якщо встановлено, що у слідах на предметах € кров,
переходять до визначення її видової належності. Досить
часто підозрювана особа, не епроСТоЬуЮЧИ наявності
плям крові на одязі чи інших предметах, С’тШрДЖуе, що
це кров свійських або диких тварин чи ПтІйІІіИ. ДЛЯ до-
слідження застосовують імунологічні реакції, ШО Дозво-
ляють встановлювати належність не конкретно крові, а
білка. Це реакції преципітації, анафілаксії та зв’язування
комплемента.
Найбільшого поширення у судово-медичній експерт-
ній практиці набула реакція преципітації, яка полягає в
утворенні осаду на межі двох середовищ — преципітину
та преципітиногену. Як преципітин виступає сироватка
від тварин (кролі, вівці), парентерально імунізованих си-
роваткою крові людини або тварини, на білок якої по-
трібно отримати преципітуючу сироватку. Преципітино-
ген — кров людини чи досліджуваної тварини або ви-
12* 355
тяжка з плями крові тваринного походження. Феномен
реакції преципітації відкритий Ф. Я. Чистовичем (1899) і
запропонований до застосування у судово-медичній екс-
пертизі Уленгутом (1901).
Преципітуючі сироватки мають використовуватися
тільки у зазначений, на етикетці термін і при цьому бути
прозорими, специфічними та мати високий титр. Прозо-
рість потрібна при реакції у рідкому середовищі, бо при
наявності муті не буде видно специфічного осаду. Специ-
фічність означає, що осад має утворюватись тільки з тим
видом білка, яким імунізована тварина. Щоправда, виго-
товляються групоспецифічні сироватки, тобто, приміром,
сироватка, що реагує на білок дрібної рогатої худоби,
має давати преципітацію з білком будь-якого представни-
ка цього виду.
Титр сироватки — це мінімальна концентрація гемо-
логічного антигену в сироватці, за якої можливе утво-
рення осаду за певний проміжок часу (при концентрації
1:10000 осад має утворитися протягом 10 хвилин з по-
чатку реакції).
Реакція може здійснюватись у рідкому або твердому
середовищі. В імунологічних відділеннях переважно за-
стосовується метод зустрічного імуноелектрофорезу
(електропреципітації) як досить чутливий, швидкий і на-
дійний. Імуноелектрофорез відбувається у твердому се-
редовищі (прозорий агар), що допускає використання
мутних преципітуючих сироваток. Для здійснення реак-
ції застосовують скляну пластинку з налитим на неї ша-
ром розтопленого агару, в якому через 10—15 хвилин
після остигання роблять спеціальним пробійником пара-
лельні ряди чашечок. Чотири чашечки першого ряду за-
повнюють сироваткою, що преципітує білок людини, а
відповідно їм чашечки другого ряду послідовно заповню-
ють: витяжкою з досліджуваної плями; з предмета-носія;
розчином сироватки людини (антиген) та фізіологічним
розчином, яким здійснювали витяжку. Третій ряд запов-
нюють сироваткою, що преципітує білок якоїсь тварини
(наприклад свині), а четвертий — витяжкою з досліджу-
ваної плями, з предмета-носія, розчином сироватки, що
преципітує білок свині, і фізіологічним розчином. У
356
п’ятому й шостому рядах ставиться реакція на білок ін-
шої тварини, наприклад якогось домашнього птаха. По-
тім пластинка вміщується в камеру для імуноелектрофо-
резу і за допомогою буферного розчину та смужок філь-
трувального паперу система підключається до джерела продолжение
–PAGE_BREAK–
електроструму, причому анод розміщується з боку іму-
нопреципітуючих сироваток. Реакція протікає при кім-
натній температурі, силі току ЗО—32 мА та напрузі
250—300 В. Час протікання реакції преципітації стано-
вить 20—25 хвилин. Преципітин сироватки та прецепі-
тиногени плями крові дифундують в агарі і, якщо є гомо-
генними, то на межі їх стикання утворюється осад у ви-
гляді білястих смуг преципітату. Якщо ж преципітин і
преципітиногени гетерогенні — осаду не буде.
Належність білка людині можна вважати доведеною,
якщо осад утворюється при реакції між витяжкою з пля-
ми і сироваткою, що преципітує білок людини, за відсут-
ності позитивної реакції між витяжкою з плями та сиро-
ватками, що преципітують білок досліджуваних тварин,
а також — між витяжкою з предмета-носія і сироват-
кою, що преципітує білок людини. Реакція преципітації в
агарі може застосовуватись у випадках, коли не вдаєть-
ся позбавитись від муті у витяжках з плями та преципі-
туючої сироватки.
У разі, якщо крові у плямі мало або кро* дуже зміни-
лась під впливом зовнішнього середовища, ДЛЯ встанов-
лення її видової належності доцільно застосовувати ре-
акцію зв’язування комплемента або метод хроматографії
на папері. При значних змінах крові використовується
метод імунофлюоресценції: Преципітуючі сироватки пе-
ред застосуванням обробляються флюорохромом, внаслі-
док чого отриманий в результаті реакції преципітин
світиться. Інколи застосовується метод емісійного спек-
трального аналізу, коли видова диференціація базується
на різниці у вмісті в крові людини та тварин неорганіч-
них елементів.
Таким чином, на основі результатів двох дослід-
жень — встановлення наявності крові та видової належ-
ності білка судово-медичний експерт може зробити ви-
357
сновок про походження плями крові від людини чи кон-
кретної тварини.
Встановлення можливості походження крові
від конкретної людини
Оскільки групова, типова, резус-належність у бага-
тьох людей збігається, встановити на сьогодні походжен-
ня крові від конкретної людини практично неможливо. Є
можливість лише не виключити підозрюваного або обви-
нуваченого з кола людей зі схожими характеристиками
крові. Водночас якщо, наприклад, групові антигени за-
гиблої людини не збігаються з антигенами крові, що ви-
явлена на одязі підозрюваного, то останній категорично
виключається як убивця.
Зараз відомі і можуть досліджуватись численні анти-
гени еритроцитарних, сироваточних і ферментних сис-
тем крояі людини, котрі успадковуються від батьків. Ан-
тигени еонтроцитарних систем це:
— АВО — ізосерологічна система, що обумовлює
групову Належність крові. Комбінації антигенів А, В, О
(Н) та сироваточних ізогем аглютимінів L і В утворюють
чотири групи крові.
— MN — ізосерологічна система, яка обумоволює
типову належність крові. Фактори цієї системи у різних
комбінаціях утворюють дев’ять сполучень.
— Резус (Иі)-система налічує шість основних факто-
рів (С, Д, Є — резус-позитивні) і (с, d, е — резус-нега-
тивні).
Крім того, відомі такі еритроцитарні системи як Р,
Кеолл (К), Кідд (Jk) Фаффів (Fy), Дієго (Diego), Льюїс
(Le), Ласерн (Lu).
Поряд з еритроцитарними системами для диференцію-
вання крові застосовують:
— сироваточні системи (гаптоглобін, гетаглобулін
(Gm), ліпопротеїни (Ag), групоспецифічний компонент
(Ос);
— лейкоцитарну систему, що нараховує кілька десят-
ків антигенів;
— ферментну систему. У судово-медичній експертній
практиці знайшло застосування виявлення ізоферментів
358
— кислої фосфатази, еритроцитів, холінестерази, фос-
фатдегідрогенази.
Всього у крові є понад сто антигенних та ізогемаглю-
тинінних факторів, котрі утворюють таку велику кіль-
кість комбінацій, що оклад крові можна вважати такою
самою неповторною характеристикою кожної людини, як
і малюнок її папілярних ліній. На жаль, у плямах крові
виявляються далеко не всі фактори.
Судово-медичному ексдерту-імунологу доводиться
досліджувати як рідку кров ВІД ЖИВИХ осіб чи трупів, так
і суху (в плямах)., ,
Рідка кров досліджується для визначення наявних ан-
тигенів іізогемаглютинінів. Спочатку ‘й центрифугують і
з еритроцитів готують 1%-ний завис. Потім його переві-
ряють сироватками крові групи В, що містить ізогема-
глютинін а, та групи А, де міститься ізогемаглютинін р.
Реакція аглютинації з а виявляє антиген А, а з Р — В.
Сироватку ж Крові досліджують 1%-ним зависом відомих
еритроцитів групи А та В, що дає можливість виявити від-
повідно а або Р. Сукупність виявлених антигенів та ізоге-
маглютинінів і визначає групу рідкої крові.
Таблиця М 7
Встановлення групи рідкої крові
Досліджувані еритроцити Досліджувана сироватка встановлена група крої
+а +Р +А +8
—— + + ОврО)
+ — — + Ap (11)
—+ + — Ba(lll)
+ + — — АВ (IV)
При дослідженні сухої крові теж застосовують методи
виявлення ізогемаглютинінів та антигенів. Спочатку ме- продолжение
–PAGE_BREAK–
тодом Латтеса (покривного скла) виявляють ізогемаглю-
тиніни, для чого зскріби з плями або 3 шматочки з пред-
метом-носієм вміщують на предметне скло і під покрив-
ним склом заливають 0,1%-ним зависом еритроцитів,
відповідно А, В та О. Паралельно ставиться реакція на
359
предмет-носій (без слідів крові). Аглютинація з зависом
еритроцитів А або В за відсутності такої з еритроцита-
ми О та у пробах з предметом-носієм, вказує на наяв-
ність у плямі ізогемаглютинатів а або Р.
Потім виявляють антигени методом абсорбції ізоге-
маглютинінів у кількісній модифікації. Для цього три на-
важки з плями по 50 мг, подрібнені і вміщені у пробір-
ки, заливають 0,3 мл сироваток а, р та анти-0 (отрима-
на шляхом імунізації тварин антигеном О). Причому
сироватки беруть строго обумовленого титру — 1/32.
Якщо, наприклад, у плямі є антиген А, то ізогемаглюти-
нін а сироватки зв’яжеться з ним. Для виявлення цього
за допомогою 1%-ного завису еритроцитів групи А пере-
віряють титр використаної сироватки. Втрата здатності
сироватки викликати аглютинацію одноіменних еритро-
цитів або значне зниження її титру підтвердить наяв-
ність у плямі антигенів А. За тим же принципом виявля-
ються антигени В і О.
Якщо у розпорядженні експерта дуже мало досліджу-
ваного матеріалу, то можна застосувати метод абсорбції-
елюції, який дає можливість виявити антигени у ниточці
довжиною 0,5 см. Реакція виконується на ввігнутому
склі. Спочатку ниточка заливається метиловим спиртом,
який фіксує кров на тканині. Зруйновані частки крові й
залишки спирту вимиваються фізіологічним розчином.
Потім ниточку заливають сироваткою а. Якщо у крові є
антиген А, то утворюється комплекс антиген — антиті-
ло. а залишки сироватки знов змивають фізіологічним
розчином. На наступному етапі ниточку знов заливають
ізотонічним розчином хлориду натрію і скло вміщують у
термостат при температурі 56’С, що забезпечує елю-
цію — роз’єднання антигену та ізогемаглютиніну. І, на-
решті, до елюату додають завис еритроцитів А, котрий з
вивільненими ізогемаглютинінами дає реакцію аглютина-
ції. Після відмивання ниточки в ній таким самим чином
виявляють антиген В.
Для виявлення антигенів подекуди застосовують ре-
акцію змішаної аглютинації. Принцип виявлення інших
факторів крові в основному теж грунтується на здатнос-
ті утворювати комплекси антиген—антитіло. Іноді для
встановлення антигенів, наприклад О, використовують
360
не сироватки, а так звані фітаглютиніни або лектіни
(утворення білкової природи), що містяться в насінні
деяких рослин.
Дослідження крові
з метою вирішення інших питань
Рідку кров досить часто доводиться досліджувати у
випадках спірного батьківства, материнства, підміни або
викрадення дітей. ^
Виходячи з того, що властивості ерйтроцитарних, си-
роваточних, лейкоцитарних І ферментних систем успад-
ковуються від батьків, у крові дітей можуть бути тільки
ті фактори, які є у обох батьків або хоча б мають місце
в одного з них. Одночасно забирають і досліджують кров
.дитини та осіб, що вважають себе (або дійсно є) її бать-
ками- Якщо в крові дитини виявляється фактор, що від-
сутній у матері і у чоловіка, що припускається як бать-
ко, то цей чоловік категорично виключається з кола об-
винувачуваних. Коли ж навіть всі досліджені фактори
крові дитини збігаються з кров’ю гаданого батька, то і
тоді він лише не виключається як можливий батько, але
категорично стверджувати цього не можна, бо дуже ба-
гато людей можуть мати однакову групу, тип, резус-на-
лежність та інші властивості крові. Як правило, можли-
вість походження дітей від конкретних батьків визна-
чається за спеціально складеними таблицями.
На сучасному етап) розвитку судово-медичної експер-
тизи все ширше використовується геногипоскопічний
метод встановлення походження дитини від конкретних
батьків. Метод може застосовуватись при експертизі
як крові, так й інших тканин. Перші спроби іденти-
фікації цим способом виконані англійським ученим
А. Дж. Джеффрейсом у середині 80-х років.
Метод базується на тому, що дезоксирибонуклеїнова
кислота (ДНК) як носій спадкової інформації має індиві-
дуальну будову окремих ділянок своєї молекули. Ці ді-
лянки названі гіперваріабельними. Структури ДНК роз-
міщуються в ядрах клітин і складаються з молекул.
Спадкова інформація молекул ДНК, а отже, і будова гі-
перваріабельних ділянок, властива не тільки крові, а й
іншим органам і тканинам тіла конкретної людини, при-
361
чому ці ділянки зберігаються упродовж всього життя,
збігаючись тільки в однояйцевих близнят. Виходячи з
цього метод генотипоскопічної ідентифікації — найбільш
універсальний. Нині він ще не набув широкого розпов-
сюдження і застосовується, переважно, у науково-до-
слідних установах.
Дослідження смадається з кількох основних етапів:
1. З матеріалу для дослідження вилучають молекули
дезоксирибонуклеїнової кислоти.
2. Проводять рестрикцію (розділення, фрагментацію)
молекул’ ДНК за допомогою ферментів ендонуклеаз
(рестркІСтІМії1,;” ЯКІ розділяють молекулу у строго заданих
місцях, 6Ьці|6|Цщо ДО своєї хімічної природи. Внаслідок
рестрикції ””’уїмЬіоеться суміш табфрагментів молекул продолжение
–PAGE_BREAK–
ДНК. які ВІДІ^ИІІІОТЬСЯ своєю довжиною, табскладом, а
отже, й молекулярною вагою.
3. На цьо»(У етапі відбувається розділення утворених
фрагментів методом електрофорезу в спеціальному сере-
довищі— гелі. Сутність електрофоретичного розділення
полягає В тому, що фрагменти молекул ДНК під дією
електричного струму віддаляються від стартової позиції
суміші на різну відстань. Інтервал між окремими кон-
кретними фрагментами ДНК і стартовою позицією стро-
го закономірний. Принцип розгонки — чим менша пито-
ма вага фрагмента, «тим на більшій відстані від стартової
позиції він зупиниться.
4. Утворені на електрофоретичній платівці смуги кон-
центрації окремих фрагментів молекул обробляють спеці-
альними зондами — радіоактивними ізотопами або нера-
діоактивними мітками, що дозволяє виявити поліморфні
фрагменти. Вони відображуються на спеціальних мем-
бранах у вигляді набору смуг різної ширини, які відпові-
дають числу й виду гіперваріабельних фрагментів ДНК.
Розміщення окремих смуг кожної людини індивідуальне.
Порівнюючи смуги розміщення фрагментів ДНК крові
матері, дитини та особи, досліджуваної на батьківство,
можна дуже точно й однозначно стверджувати або запе-
речувати походження дитини від конкретних батька й
матері.
Безумовно, цей метод досить надійний і дуже пер-
спективний, тим більш, що він дає змогу досліджувати
362
будь-які тканини людського організму і вирішувати пи-
тання ототожнення особи не тільки у випадках спірного
батьківства, материнства чи підміни дитияи.
Навіть у випадках, коли внаслідок гнильних змін руй-
нуються молекули ДНК, шо призводить до нестачі
матеріалу дослідження, його можна накопичити. Нако-
пичення матеріалу відбувається ‘методом реакції ланцю-
гової полімеризації (імплікації), що полягав у багаторазо-
вому копіюванні тих фрагментів ДНК. які е у розпоря-
дженні дослідника. Знаючи закономірність будови ДНК,
накопичують достатню кількість фрагментів, після чо-
го починають дослідження гіперваріабельних ділянок
молекул.
Встановлення регіонального походження крові здій-
снюється шляхом мікроскопії витяжок з ЇЇ плям. Харак-
терні для того чи іншого органа включення вказують на
ділянку, з якої походить кров. Так, при легеневих крово-
течах у крові виявляються клітини циліндричного епіте-
лію бронхів; при кровотечі з прямої кишки — включен-
ня часток калу і слизу; маточні кровотечі відрізняються
вмістом клітин ендометрію, причому за їх виглядом і бу-
довою можна навіть встановити фазу циклічних змін, що
відбуваються у матці. Крім того, менструальну кров ха-
рактеризує підвищений вміст фібрннолізину.
Кров новонародженої дитини характеризується тим,
що її гемоглобін (так звяшЛ ^l^Ah^^^^ до-
сить стійкий до дії лугів 1 томун4-і|і^^ червоно-
го кольору, тоді як гемоглобін дорбслоіі людини під дією
такого самого 33%-ного ровчину ^aOHJB
ричневого кольору внаслідок переход оіМІ^^ у
лужний метгемоглобін, котрим можна •МЯВИТМ не тільки
за зміною кольору, а й за допомогою спектроскопа.
Походження плями крові від вагітної може встанов-
люватись через шість тижнів після зачаття до одного
місяця після пологів шляхом видения Інфантильним бі-
лим щурам витяжки з плями крові, що викликає швидкі
зміни у статевих органах тварин (за Тесаржем). Реакція
обумовлена наявністю у крові вагітних фермента оксито-
цінази.
Інколи виникає необхідність встановити належність
крові: чоловіку або жінці. Питання вирішується мікро-
363
скопічним дослідженням лейкоцитів, ядра яких у жіно-
чій крові мають виростки у вигляді ракеток, барабанних
паличок і гачків. В ядрах лейкоцитів чоловіків таких
утворень або немає зовсім, або дуже мало.
Для вирішення питання про кількість крові, що утво-
рила слід на місці пригоди, може бути застосована мето-
дика Штрассмана—Цімке. Беруть, наприклад, один ку-
бічний дециметр грунту, просякнутого кров’ю, і в безпо-
середній близькості від ділянки, просякнутої кров’ю, —
такий самий об’єм грунту без крові, за умови, що грунт
.однакового складу й щільності. Обидві проби висушу-
ються у термостаті до постійної маси. Різниця у масах
проб є наслідком наявності в одній з них сухої крові.
Потім визначають увесь об’єм грунту, просякнутого
кров’ю, і виходячи з того, що один літр крові утворює
221 г сухого залишку, роблять перерахунок на об’єм рід-
кої крові.
Давність утворення плями крові Вейніг, Шейнер
0954) запропонували встановлювати за шириною смуги
хлоридів, які дифундують з плями — спочатку на її пе-
риферію, а потім — за її межі. Чим старіша пляма, тим
ширше смуга. Для того, щоб смуга стала видимою, пля-
му занурюють в 1%-ний розчин азотнокислого срібла.
Давність походження кров’яної плями встановлюють, по-
рівнюючи ширину утвореної смуги з еталонами.
Доведення походження крові від трупа базується на
наявності в ній великої кількості ферментів, яких немає
в крові живої людини.
Дослідження виділень організму людини
‘ Найчастіше судово-медичному експертові доводиться
мати справу з такими виділеннями, як сперма, слина,
піт, сеча.
Сперма може досліджуватись у рідкому стані (натив-
на), як правило, при вирішенні питання про можливість продолжение
–PAGE_BREAK–
запліднення та в аліментних справах. Частіше ж дово-
диться досліджувати плями сперми у справах про зґвал-
тування та розбещення. Про методи виявлення спер-
мальних слідів на місці події вже йшлося, а застосову-
ються вони в імунологічних відділеннях. Наприклад,
суміш йоду та йодистого калію з зскрібком плями утво-
36.1
рюють кристали йодхоліну, що мають коричневий колір і
роздвоєні кінці (реакція Флоранса).
Для визначення спермального походження плями не-
обхідно мікроскопічним шляхом знайти хоча б один ці-
лий сперматозоїд. Робота ця не проста, бо у сім’яній рі-
дині, що потрапила у піхву, головки сперматозоїдів дуже
швидко відокремлюються під впливом звичайно сапрофі-
туючої там синьогнійної палички. У сухих же плямах
головки можуть просто відламумтись. Відокремлені ж
головки легко сплутати з ядріми епітелію піхви, які
мають овальну форму і часто забарвлені у такі самі
кольори.
Звичайно з плями беруть зскріб або ниточку, яку
роз’єднують на волокна на предметному склі, а потім
фарбують розчином еритрозину, метиленової синьки, ге-
матоксиліну чи іншими барвниками або обробляють
флюорохромами (аурамін 00, акридиновий оранжевий).
Використання флуорохромів полегшує процес виявлення
сперматозоїдів, хоча потребує застосування люмінес-
центного мікроскопа. Інколи спермальні корочки роз-
м’якшують у розчині аміаку, а після центрифугування з
осаду роблять мазки на предметне скло, які фарбують і
вивчають під мікроскопом.
У разі, якщо цілі сперматозоїди не виявляються, мо-
жуть застосовуватись емісійно-спектральне дослідження,
метод електрофорезу, гістохімічне виявлення ДНК або
біохімічне виявлення холіну та сперміну, яких багато у
сперматозоїдах.
Коли доведено слермальне походження плями, пере-
ходять до встановлення її групової належності. Виходячи
з того, що антигени, властиві крові особи, містяться у
всіх виділеннях і тканинах останньої, їх визначають ме-
тодом абсорбції аглютининів у кількісній модифікації. У
людей неоднаковий вміст актигенів у виділеннях, через
що розрізняють виділителей та невиділителей.
Ступінь виділительства встановлюють шляхом пара-
лельного дослідження слини, отриманої від живих осіб,
відцентрифугованої та висушеної на марлі. Від трупів за-
мість слини на дослідження беруть жовч.
Слину найчастіше доводиться досліджувати на недо-
палках, конвертах, якщо їх заклеювали за допомогою
365
слини, та на предметах, що могли б слугувати кляпами.
У темному приміщенні в ультрафіолетових променях
слина дає білясте свічення. Доводять наявність слини
виявленням птіаліну, який у ній міститься. Птіалін у ви-
гляді витяжки з плями слини руйнує крохмаль, внаслі-
док чого останній втрачає властивість давати синє за-
барвлення з розчином люголя.
Наявність поту встановлюється реакцією на аміно-
кислоту — серін, а сечі — на креатинін.
Видова належність дрібних часток кісткової тканини
може встановлюватись реакцією преципітації, а спаленої
кістки — за розмірами кісткових лакун та їх кількості
на одиницю площі.
Щодо дрібних фрагментів інших тканин або органів,
то їх походження від конкретного органа встановлюєть-
ся гістологічним методом, а в разі клітинних нашарувань
на знаряддях травм —• цитологічним методом. Видова
належність визначається реакцією преципітації.
Групова належність усіх виділень людини встановлю-
ється за допомогою тих самих реакцій, якими встанов-
люється належність сухої крові- У всіх випадках вста-
новлення групової належності треба намагатися встано-
вити також і ступінь виділительства.
Дослідження волосся
Надсилаючи на судово-імунологічне дослідження
об’єкти, що зовнішнім виглядом схожі з волоссям, слід-
чий передбачає можливість вирішення таких питань:
— чи є надіслані об’єкти волоссям;
— належить волосся людині чи тварині; інколи, у ви-
падках походження волосся від тварин, слідчого може
цікавити, якій конкретно тварині воно належить;
— якщо волосся належить людині, то з якої ділянки
тіла походить;
— яка статева та групова належність волосся;
— чи схоже досліджуване волосся на волосся кон-
кретної людини;
— яким механічним предметом або зовнішнім факто-
ром воно пошкоджене;
— випало воно чи вирване;
366
— чи мало місце його фарбування, знебарвлення або
завивка та деякі інші питання.
Під час дослідження обов’язково вивчається кожний
об’єкт. Виняток становлять тільки ті випадки, коли пук
волосся вилучений з одного місця, наприклад, з руки
жертви. Тоді можна обмежитись дослідженням його час-
тини (10—15волосин).
За формою, довжиною і загальним виглядом волосини
можуть бути схожими на волокна рослинного та іншого
походження, тому сііочатк^’тре(5а, Довести, що об’єкт
дійсно є волоссям, ^ довжиною волосина поділяється
на корінь —це частина,’що розмішується в шкірі, і
стрижень — частина, що міститься над. шкірою. Стри-
жень волосини має три шари. Поверхневий шар — кути-
кула. Під кутикулою знаходиться кірковий шар, а в
центрі волосини розміщується мозковий шар, або серце- продолжение
–PAGE_BREAK–
вина. Ця характерна будова і відрізняє волосини від во-
локон рослинного чи іншого походження.
Волосся людини і тварин мають досить специфічну
будову, що дає можливість розрізняти їх шляхом мікро-
скопії.
Мікроскопічне дослідження потребує просвітлення
волосся ксилолом чи толуолом.
Кутикула волосся людини складається з дрібних
плоских клітин, які, накладаючись одна на одну, як че-
репиця, покривають кірковий шар. Вільні кінці клітин
кутикули щільно прилягають до нижче розміщених клі-
тин, утворюючи досить рівний оптичний край волосини,
У волоссі ж тварин клітки кутикули значно більші, віль-
ні їх кінці не прилягають до кіркового шару, внаслідок
чого краї волосся дрібнозазублені.
Кірковий шар становить основу волосини людини,
він завжди більший половини його оптичної ширини, але
може займати практично всю товщу волосини за винят-
ком кутикули. У ньому містяться зерна пігменту — то
рівномірно розпорошені по всій товщі, то розташовані
ближче до периферії чи до центру.
У волоссі тварин кірковий шар досить тонкий, може
становити всього 0,1 товщини волосини. У ньому знач-
ними групами містяться зерна пігменту, частіше —
ближче до центру.
367
Центральну частину волосини становить серцевина,
яка у людини ніколи не перевищує оптичної ширини. Як
правило, мозковий шар значно вужчий — 0,1—0,3, мо-
же бути переривчастим або й зовсім відсутнім. У тварин
серцевина становить основну масу волосся, причому її
клітини утворюють специфічні для різних видів візерун-
ки. Має значення також довжина волосся, бо у тварин
воно значно коротше.
Таким чином, питання про видове походження волос-
ся вирішується за зовнішнім виглядом і за характером
та співвідношенням шарів стрижня; у деяких випадках
може бути застосована реакція преципітації.
В разі належності волосся людині встановлюється її
регіональне походження. Це питання вирішується на
основі сукупності макро- та мікроскопічних характерис-
тик. Волосся з голови може бути прямим, хвилястим і
кучерявим. З інших частин тіла — хвилястим, кучеря-
вим, дугоподібним. Волосся голови, частіше, найдовше,
але може бути й досить коротким, а волосся бороди, ву-
сів, бакенбардів, навпаки, довгим. Для встановлення ді-
лянки, з якої походить волосся, важливого значення на-
буває товщина волосся, яка визначається за допомогою
окулярного мікрометра, а також форма поперечних зрі-
зів. Найбільш товстим є волосся бороди, вусів, бакен-
бардів (140—166 мкм), потім — волосся лобка (126—
153 мкм), грудей чоловіків (122—125 мкм), брів, вій
(110—125 мкм), пахв (100—120 мкм), кисті й гомілки
(90—100 мкм), голови (65—96 мкм) і, нарешті, пушкове
волосся тіла (18—20 мкм).
Поперечні зрізи волосся голови мають круглу або
круглясту форму: бороди, вусів — три—чотирикутну,
багатокутну; лобка — бобовидну. Волосся пахв майже
завжди має грибоподібні виростки та деформації. Фарбу-
ють, звичайно, тільки волосся голови. Неабияке значен-
ня має і характер периферійних кінців. Так, на голові,
вусах, бороді, вони частіше мають вигляд мітелки —
внаслідок частого розчісування. Нестрижене волосся
має дрібнозазублені, а давно стрижене — зашліфовані
кінці. Зашліфовані до майже сферичної форми кінці має
волосся, що постійно треться об одяг.
368
Далі вирішується питання про можливість походжен-
ня волосся від конкретної людини. Для цього врахову-
ють всі вищезазначені макро- і мікроскопічні характерис-
тики волосся і порівнюють їх із зразками, що відібрані
від трупа, постраждало! та підозрюваної осіб. Мікроско-
пічне порівняння корисно проводити шляхом вивчення
об’єктів у одному полі зору або під порівняльним мікро-
скопом. Особливу увагу приділяють порівнянню негатив-
них відбитків кутикули на емульсійному шарі фото-
пластинок з підрахунком їх ліній на одиниці довжини
волосини. Групову належність волосся визначають тими
самими методами, що й у випадках дослідження сухої
крові. Статеву належність можна визначити, якщо не
пошкоджені корені, шляхом виявлення виростків стате-
вого хроматину (тільця Барра та Бертрамма) в ядрах
епітеліальних клітин. Статевий хроматин виявляється
шляхом інфрачервоної спектроскопії після обробки
обривків волосяних піхвових оболонок атебрином та
азуром.
Нарешті вирішується питання про пошкодження чи
якийсь зовнішній вплив на волосся. Вирвано волосину,
чи вона випала, можна визначити тільки за наявності
кореня. Якщо вирвана волосина життєздатна, вона має
соковиту цибулину з обривками піхвових оболонок. У
волосини ж, яка випала, цибулина ороговіла, зморщи-
лась і не має таких оболонок. Волосина, пошкоджена
гострим предметом, має дрібнозазублені крвї розділення,
а пошкоджена твердим предметом — У МІСЦІ дії остан-
нього розширена, розволокнена. Для волосини, розірва-
ної швидким рухом, характерними є рівні краї розділен-
ня, а повільним рухом — ступенеподібні. Обпалене во-
лосся колбоподібно роздуте, часто скручене, чорного або
коричневого кольору, з бульбочками повітря в товщі.
Волосся, що піддалося завивці, має дрібнозазублені
краї внаслідок відщеплення кінців клітин кутикули під
дією хімічних розчинів і тепла. При фарбуванні волосся
фарба накопичується у кутикулі. При знебарвленні пере- продолжение
–PAGE_BREAK–
кисом водню волосся втрачає пігмент у товщі кіркового
шару стрижня, але він залишається біля кореня у товщі
шкіри. Посивіння, навпаки, починається з втрати пігмен-
ту в кореневій частині.
369
Розділ XXII
Судово-медичні криміналістичні
методи дослідження
Для достовірної відповіді на питання, які ставить пе-
ред судово-медичною експертизою слідство, нерідко по-
трібно проводити дослідження окремих об’єктів з вико-
ристанням методів, що потребують досить глибоких
знань не тільки в галузі судової медицини, а й інших
наук, зокрема криміналістики. Вони носять назву мето-
дів судово-медичної криміналістики. Проведення таких
експертиз регламентується відповідними «Правилами…»
та інструкціями. Виконуються вони у відділеннях судо-
во-медичної криміналістики обласних, міських і Головно-
го бюро судмедекспертиз.
Об’єктами таких досліджень є потерпілі, обвинувачу-
вані, підозрювані, знаряддя травм і тканини трупа, одяг,
взуття, матеріали кримінальних справ тощо.
За допомогою методів судово-медичної криміналістики
можна вирішити значну кількість питань, серед яких:
встановлення характеру ушкоджень та механізму їх ви-
никнення на тілі й одязі при дії тупих і гострих предме-
тів, електричного струму, при пострілах з вогнепальної
зброї і т. ін.; встановлення знаряддя травми — типу, ви-
ду, конкретного екземпляра предмета, яким спричинено
ушкодження, за їх особливостями, що відбилися на тілі
та одязі; визначення віку особи; ототожнення особи за
залишками кісток; давність поховання тощо.
Для вирішення цих питань існує чимало методів: ві-
зуальних, метричних, мікроскопічних, кольорових від-
битків; рентген-спектральних, фотографічних, хімічних
370
тощо. Вибір методу обумовлюється необхідністю, доціль-
ністю та можливостями всебічного дослідження об’єкта,
його подальшої долі (тобто чи має він залишитися після
проведення експертизи або може бути знищений).
Зупинимося на найпоширеніших методах досліджень
та їх діагностичних можливостях.
1. Найважливішими з них е методи вимірювання
(метричні). За їх допомогою у судовій медицині визна-
чають ряд фізичних параметрів — довжину, масу, об’єм,
температуру, силу тощо. Для вммірюв«нь використо-
вують різноманітні пристрої (Інструменти) — лінійки
(жорсткі й м’які), штангенциркулі, мікрометри, ваги,
термометри, мікродинамометри тошо. Якщо потрібно не
тільки встановити розміри об’єкта, а й відтворити його
контури, ми радимо застосувати прозору плівку з нане-
сеною на ній сіткою з однаковими поділками, ціна кож-
ної однакова й може дорівнювати від сантиметра до де-
сятих та сотих його долей.
Для вимірювання незначних за розміром об’єктів ви-
користовуються різні типи мікроскопічних (окулярних)
мікрометрів.
2. Фотографічні методи. Для наочної документації
отриманих результатів широко застосовують фотографіч-
ні методи. Вони характеризуються відносною простотою,
доступністю застосування, великою чутливістю.
Судова фотографія е різновидом наукової фотогра-
фії: поділяється на судово-оперв.тивн^ (ф1ксуй»чу) та су-
дово-дослідницьку.
Фіксуюча фотографія застосовується для, несклад-
них досліджень речових доказів у процесі експертизи.
Вона дає об’єктивну уяву про загальний вигляд, особли-
вості, розміри об’єктів та досліджуваних слідів на них.
Судово-дослідницька фотографія завдяки викорис-
танню спеціальних методів фотозйомки при дослідженні
речових доказів дозволяє відкривати нові ознаки, якості
об’єктів, недосяжні для візуального спостереження. Най-
поширенішими методами є мікрофотографічне дослід-
ження, фотографічна зміна контрастів, кольороділення і
кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих про-
менях спектра тощо.
371
Мікрофотографічний метод дослідження застосову-
ється для виявлення невидимих неозброєним оком об’єк-
тів шляхом фотографування їх через мікроскоп. Багато
сучасних мікроскопів (біологічний — «МБП-15», порів-
нювальний «МСК-1», інфрачервоний — «МІК-4» тощо)
конструктивно становлять єдине ціле з фотокамерою,
дозволяють одночасно спостерігати та фотографувати.
Мікрозйомкою доцільно фіксувати ознаки мікрослідів
знарядь травми на ушкоджених кістках та хрящах.
Широке застосування як метод дослідження отримала
фотозйомка в інфрачервоних та ультрафіолетових про-
менях.
Фотографування в інфрачервоних променях дозво-
ляє виявити кіптяву пострілів на темних тканинах, де
вона візуально, не спостерігається. За допомогою такої
фотозйомки можна встановити окремі деталі об’єкта,
залитого кров’ю, без їх видалення. До речі, зображення
об’єкта в Інфрачервоних променях можна спостерігати
візуально за допомогою електронно-оптичного перетво-
рювача (ЕОП).
Наприклад, при дослідженні предметів одягу, просяк-
нутих кров’ю, у випадках вогнепальних травм можна,
використовуючи інфрачервоні промені, виявити під ша-
ром крові додаткові фактори пострілу (кіптяву від зго-
рання пороху). Метод досить результативний, не впли-
ває на об’єкт і водночас дозволяє надійно документувати
результат дослідження шляхом фотографування. продолжение
–PAGE_BREAK–
При використанні фотозйомок в ультрафіолетових
променях виявляють сліди, підозрілі на наявність крові
та сперми, мінеральні масла (наприклад залишки масти-
ла навколо вхідного вогнепального отвору чи в місцях
контакту тіла з частинами транспортних засобів при до-
рожньо-транспортних пригодах) тощо.
В основі методу •— такі фізичні явища, як флюорес-
ценція і люмінесценція — властивість певних речовин
світитися під дією ультрафіолетових променів.
Цей метод дає вагомі результати при визначенні
замитих слідів крові, слини, сперми, харкотиння, до-
слідженні об’єктів, де підозрюється наявність залишків
мастил (для змащення зброї, різних агрегатів, пристроїв
та ін.).
372
Останнім часом експертизи за допомогою інфрачерво-
ного та ультрафіолетового випромінювання проводяться
на спеціальній спектрозональній установці «Спектр-2».
Вона дозволяє вивчати об’єкти за допомогою інфрачер-
воного та ультрафіолетового випромінювання завдяки
двом камерам з відповідними телеканалами. За об’єкти-
вом розташована трубка, чутлива до того чи іншого
випромінювання. Джерелом інфрачервоного випропромі-
нювання слугує лампа розжарювання, люмінесценція ви-
кликається опроміненням кварцевою лампою. Установка,
окрім візуального дослідження, дозволяв проводити фо-
тографування.
При стереофотографуванні з’являється можливість
отримати об’ємне зображення — «фотографічну модель»
об’єкта дослідження, що особливо важливо при немож-
ливості його збереження.
Наведені та деякі інші фотографічні методи є обов’яз-
ковими при експертизі у відділеннях судово-медичної
криміналістики. Вони дозволяють ілюструвати та контро-
лювати хід дослідження, а нерідко й отримати нові дані,
що стають надзвичайно вагомими при вирішенні суттє-
вих питань експертизи (мал. 22).
3. Мікроскопічні дослідження також дуже поши-
рені. Деякі з них застосовуються вже багато десятиліть,
інші — лише одне—два. Крім давно відомих мікроско-
пічних досліджень у прохідному світлі, застосовуються
методики поляризаційної, фазово-контрвстної, Інтерфе-
ренційної, люмінесцентної та ультрафіолетової мікро-
скопій — при експертизі ушкоджень на тілі та одязі
людини, слідів на знаряддях травми. Так, за допомогою
методу безпосередньої мікроскопії вивчаються найрізно-
манітніші ушкодження, спричинені фізичними, найчасті-
ше механічними, травмуючими предметами. Для таких
досліджень застосовуються бінокулярні стереомікроско-
пи, які дозволяють виявити окремі незначні деталі травм
і встановити їх походження, взаєморозташування на
об’єкті, наприклад сторонніх нашарувань (порошинок,
частинок, скла, фарби тощо).
Досить результативним є використання стереомікро-
скопів. Вони дозволяють вивчити об’єкт, не пошкоджу-
ючи його, у повному обсязі, в різних положеннях і у
373
значному збільшенні (до 120 разів). У процесі таких дос-
ліджень можна встановити наявність певних характер-
них ознак, що дає можливість віддиференціювати пошко-
дження одягу, спричинені гострими, тупими предметами
чи вогнепальною зброєю.
Досить наочними та переконливими є результати ви-
вчення взуття, зокрема при транспортних травмах. За
характером подряпин, слідів ковзання та наявності до-
даткових нашарувань (пісок, частки асфальту тощо)
можна встановити положення потерпілого у момент
травми, напрямок руху його після отримання прискорен-
ня тощо. Тобто відновити картину події.
4. Рентгенологічні методи. За допомогою цих мето-
дів дослідження можуть вивчатися майже всі об’єкти су-
дово-медичної експертизи.
Так, при дослідженні всіх видів механічної травми,
можна виявити наявність сторонніх предметів, їх поло-
ження, форму, характер, розміри. Можливості рентгено-
логічного’вивчення об’єктів дозволяють встановити інди-
відуальні особливості колючого знаряддя — його форму,
довжину, ширину — шляхом заповнення ранового кана-
лу контрастною речовиною. При вогнепальних ушкод-
женнях таке дослідження дозволяє відрізнити вхідний та
вихідний отвори, виявити додаткові фактори пострілу, а
отже, визначити його дистанцію, окремі, ознаки зброї та
набоїв.
При всіх ушкодженнях кісток і хрящів цей метод до-
помагає встановити давність та механізм травми.
Метод дослідження за допомогою рентгенівського
проміння чи ненайголовніший при встановленні віку за
станом кісткової системи, з урахуванням виникнення
ядер закостеніння в різних кістках, термінів синостозів
між діафізами та епіфізами кісток. Виявлення за допомо-
гою вказаного методу наслідків різноманітних захворю-
вань чи ушкоджень (сліди колишніх переломів, операцій,
металічних включень у тілі тощо) — шлях до ототож-
нення зниклої людини.
Вагомі результати можна отримати і при дослідженні
трупів у випадках смерті від окремих видів механічної
асфіксії (переломи кісток і хрящів шиї при странгуляці-
374
ях; різноманітні зміни в легенях при утепленні — пони-
ження прозорості, їх плямистість, стертість загального
малюнка), а також при експертизі трупів новонародже-
них — для встановлення живонародженості за ступенем
пневматизації легенів, шлунка, кишок.
Це один з методів, який дозволяв об’єктивно зафіксу- продолжение
–PAGE_BREAK–
вати наявність повітря у порожнині серця при газовій
емболії в грудній клітці при пневмотораксі.
5. Контактно-дифуаійиі ^методи. Крім встановлен-
ня наявності металевих частинок чи нашарувань у тілі
людини, яке здійснюється шляхом рентгенологічних до-
сліджень. можуть бути використані й Інші методи ви-
вчення об’єктів з цією метою, зокрема хімічні реакції,
різноманітні контактно-дифузійні або, як їх ще назива-
ють, методи кольорових відбитків, спектральне та ней-
тронно-активаційне дослідження. Деякі з них можна ви-
користовувати безпосередньо в секційному залі, інші ж
потребують спеціального обладнання.
Наприклад, для попереднього вирішення питання про
наявність металів навколо рани (незалежно від того,
спричинена вона тупим чи гострим предметом, вогне-
пальною зброєю або є результатом дії електричного
струму). Можна використати і так званий магнітний
пензлик. Останній досить широко застосовується у кри-
міналістичній практиці для виявлення відбитків пальців.
Намагніченим пензликом провокять над ушкодженням
(раною, садном, електроміткою) 1 навколо нього. Най-
менші частинки заліза притягуються до тНіянка й фік-
суються на ньому. Потім пензлик розмагнічують над ар-
кушем білого паперу. Відпалі частинки збираються для
подальшого лабораторного дослідження. Вирішити пи-
тання про наявність та природу металів можна за допо-
могою хімічних реакцій. Так, для виявлення заліза вико-
ристовується розчин фероціаніду калію та соляної кисло-
ти (реакція Перльса) або ж насичений розчин сульфіду
амонію з подальшою обробкою сумішшю 20-процентного
розчину фероціаніду калію та 1-процентного розчину со-
ляної кислоти (реакція Тірмана).
Вказані методи не тільки дозволяють виконати дослід-
ження швидкої без спеціальних приладів, а й не вплива-
375
ють негативно на об’єкт, не перешкоджають проведению
подальших аналізів. А це дуже важливо, адже виявлен-
ня у процесі судово-медичної експертизи частинок мета-
лів у місцях ушкодження на тілі та одязі потерпілого
має велике значення. Для цього, залежно від розмірів
частинок металів, глибини їх залягання в тілі та й мети
дослідження, можуть бути використані як окремі лабора-
торні методи, так і сукупність їх, тобто здійснюється
комплексне вивчення об’єкта.
Дуже поширеним в експертизі є методи кольорових
відбитків.
За їх допомогою можна не тільки виявити на об’єкті
найнезначніші частки металів, а й встановити їх топо-
графію та хімічну природу. Суть методу: розчинення ме-
талів на предметі дослідження під дією електроліту-роз-
чиника, перехід металів внаслідок дифузії іонів на спеці-
альну підкладку (найчастіше відфіксований фотопапір) І,
нарешті, вивчення їх слідів на папері за допомогою чут-
ливих якісних реактивів-проявників, які дають різнома-
нітне (відповідно тому чи іншому металу) забарвлення.
Залежно від хімічної структури металів і використаних
реактивів змінюються забарвлення відбитків. Метод до-
сить простий, доступний для використання, дозволяє
отримати надійні результати та зберегти об’єкт. У таб-
лиці № 8 наведено можливості виявлення металів мето-
дом кольорових відбитків залежно від використання ре-
активів.
6. Емісійно-спектральний аналіз. Якщо потрібно
встановити не тільки якісний, а й кількісний склад мета-
лів на об’єкті, то використовується метод емісійно-спек-
трального аналізу. Він базується на тому, що розжарені
гази кожного хімічного елемента мають свій непов-
торний спектр. Спостерігаючи спектральні лінії та їх
розташування, встановлюють, які елементи присутні в
досліджуваному об’єкті. Вимірявши інтенсивність спек-
тральних ліній та порівнявши її з відповідним стандар-
том, отримують дані про кількісний вміст конкретних
елементів.
Цей метод може бути використаний для визначення
видової належності органів, тканин і виділень, часу по-
376
ховання трупа, ототожнення травмуючих знарядь за за-
лишеними ними слідами, виявлення солей важких мета-
лів при отруєннях.
Зокрема ним користуються при дослідженні попелу —
для вирішення питання про можливість його утворення
внаслідок спалення або тканин та Органів людини,
або палива (М. М. Стрілець, 1961; Ю. П, Шупик, 1974;
Л. Л. Голубович, 1988). ‘
Емісійно-спектральний аналіз може бути проведений
у видимій та крайніх (ультра’фІолеТЬвій та Інфрачерво-
ній) частинах спектра. Перевагою цього дослідження пе-
ред хімічним е швидкість, всеоб’ємність, висока точність
та чутливість, а тггкож можливість надійно реєструвати
наслідки досліджень на фотопластинку. Водночас метод
має деякі недоліки: необхідність дорогої апаратури, а го-
ловне — повне знищення об’єкта, що вкрай небажано,
особливо при незначних його розмірах або кількості, як-
що йдеться про речовину.
Надзвичайно великою чутливістю та доказовістю ха-
рактеризується метод нейтронно-активізаційного аналізу
при виявленні найменших кількостей металів та встанов-
ленні їх якісного складу, а також порівняльний аналого-
вий аналіз.
Обидва методи значно розширюють можливості до-
слідження об’єктів. Метод найтронно-активізаційного
аналізу грунтується на дії нейтронів на досліджувані
об’єкти, наприклад одяг з вогнепальними пошкодження- продолжение
–PAGE_BREAK–
ми, внаслідок чого нашарування на досліджуваних пред-
метах перетворюються на радіоактивні ізотопи. Реєстра-
ція їх дозволяє виявити ту чи іншу речовину і встано-
вити її кількість та топографію розміщення на об’єкті.
Результати досліджень можуть бути задокументовані
шляхом фотографування.
7. Трасологічне дослідження. Завданням судово-
медичної трасології є розробка та запровадження в прак-
тику методів і засобів виявлення, фіксації слідів-ушкод-
жень та. слідів-нашарувань; встановлення механізму та
умов слідоутворення; ідентифікація різних об’єктів на
підставі вивчення залишених ними слідів-ушкоджень і
377
слідів-нашарувань на тілі та одязі людини. Трасологічне
дослідження проводиться у чотири етапи:
1) огляд та вивчення ушкоджень і знарядь травми;
2) отримання експериментальних зразків;
3) порівняння досліджуваних ушкоджень, направле-
них на експертизу, із зразками, отриманими в експе-
рименті;
4) опис, оцінка та документування результатів аналізу.
Якщо суб’єктом експертизи є ушкодження кісток,
спричинені ріжучими та рубаючими предметами, то де-
тальне вивчення їх дозволяє виявити сліди, характерні
для конкретного екземпляра знаряддя. Ці дослідження
грунтуються на тому, що кожен предмет має тільки
йому притаманні особливості, у першу чергу — нерів-
ності, що визначають його неповторність і виокремлю-
ють з маси подібних.
Ушкоджуючи тверді тканини людини (кістки, хрящі),
ріжучі та рубаючі предмети залишають на поверхні
•ушкоджень велику кількість борозенок, валиків, смуг,
які й утворюють у сукупності неповторний макро- й
мікроскопічний рельєф. Виявлення цих слідів дає
можливість встановити конкретний екземпляр діючого
знаряддя.
У процесі експертизи, виявивши найбільш характерні
та індивідуальні ознаки знаряддя травми, експерт при-
ступає до отримання експериментальних зразків пошкод-
жень на слідовідображуючих масах: милі, пластиліні,
воску. Піддослідні й отримані в експериментах сліди ви-
вчають під порівняльним мікроскопом, фотографують і
профілографують. Тобто отримують профілограми повер-
хонь травми. Потім профілограма вивчається шляхом
зіставлення та виявлення наявності тотожних ділянок. В
останні роки для розшифровки профілограм широко ви-
користовують комп’ютерну техніку.
8. Ідентифікація особи методами судово-медичної
криміналістики. Встановлення зовнішності померлого
при огляді та дослідженні невпізнаного, особливо гнило-
го, трупа та кісток чи їх залишків є складною справою.
878
Висихання, гнильні процеси, дія полум’я, інші ушкод-
ження невпізнанне змінюють, а іноді й зовсім знищують
зовнішні покрови тіла людини, зокрема голови і облич-
чя. У таких випадках потрібна реставрація, методи і спо-
соби якої залежать від стану мертвого тіла чи його час-
тин. У першу чергу треба поновлю—ти ітмсі деталі зов-
нішнього вигляду, котрі првкти?іно И» змінюються з
віком, наприклад вушві раковини. п’і •1.
Ототожнення нерозділенихі й. іівсквлвтованих трупів
проводиться на початку, їх А(М! ЛІДЖ«МКЯ, Про то доклад-
но йдеться у розділі IU. ;-Г„”,1, і1..’1 Г :^’1’ І ••
Тут ми зупинимося лише на випадках проведення су-
дово-медичних досліджень з метою ототоіжнення скеле-
тованих трупів, точніше залишків скелета або частин
розчленованих тіл.
Судово-медична ідентифікація особи може бути поді-
лена на два основні етапи:
а) виявлення та фіксація тих ознак померлої людини,
які притаманні особі, котру розшукують правоохоронні
органи;
б) зіставлення ознак особи покійного та розшукуваної
людини, їх документування з висновками про наявність
чи відсутність ознак, які вказують на тотожність особи
покійного та людини, яку розшукують.
Всі встановлені та зафіксовані (шляхом опису, фото»
графування, перенесення на відво-^! кін» w рентгенів-
ську плівку) ознаки особи людиян—ж— ікувлитн на
постійні (сталі) та тимчасові (‘HenoefMtallh
До перших (сталих, незмінних) належать «тть, вік.
зріст померлого, його статура, расова приналежність,
маса, індивідуальні особливості будови тіла та окремих
його частин, антигенні властивості тканин. До других —•
захворювання та їх наслідки, перенесені травми й опера-
ції, аномалії розвитку, татуювання, ознаки професійної
(звичайної) діяльності та інші особисті ознаки будови та
статури особи.
Окремі особливі прикмети документуються шляхом
фотографування з дотриманням вимог масштабної фото-
зйомки, а зміни кісток досліджують за допомогою рент-
генівського проміння. В останні роки з’явилася можли-
т
вість використати для цього методи ультразвукового
дослідження. Частини тканин та органів, в яких вира-
жені особисті ознаки та властивості будови, вилучають і
зберігають до встановлення тотожності померлого.
У всіх випадках експертизи кісток чи їх залишків ви-
рішують питання про: а) зріст; б) стать; в) вік людини.
Для встановлення зросту запропоновано велику кіль-
кість методик, але всі вони грунтуються на головному: в
процесі розвитку, зростання організму кожна кістка
зберігає певні сталі співвідношення з довжиною тіла.
Обравши одну з багатьох методик (запропонованих продолжение
–PAGE_BREAK–
Є. Ролле, А. Манувріє, К. Пірсоном, М. Троттером й
Г. Глезером, Д. Г. Рохліним, С. Т. Джигорою, Й. І. Най-
нісом чи іншими авторами), судово-медичний експерт,
враховуючи розмір досліджуваних кісток та середні ха-
рактеристики тієї групи населення, до якої ймовірно на-
лежала померла людина, проводить всебічні дослідження
кісток. Визначають зріст; ретельно вимірюють кістки, і
користуючись певними схемами, виконують систему роз-
рахунків з урахуванням відповідних поправок. Найдо-
стовірніші результати дають дослідження довгих труб-
частих кісток, зокрема плечової, стегнової та великої
гомілкової.
Виходячи з оцінки вікових змін кісток можна більш-
менш точно визначити вік. людини. У судово-медичних
дослідженнях за станом розвитку кісток скелета вста-
новлюється так званий кістковий вік. Основними крите-
ріями є терміни появи ядер закостеніння в кістках та їх
кінцевих відділах, терміни появи та ступінь розвитку,
зрощення швів між кістками, термін заміни хрящів на
кістки. Важливе значення для встановлення цих термі-
нів мають рентгенологічні методи дослідження.
При встановленні віку померлого на основі дослід-
ження кісток обов’язково враховуються, окрім вікових
змін, індивідуальні особливості організму, умови оточую-
чого середовища, які значно впливають на темп та ви-
разність вікових змін, — саме цим пояснюється розбіж-
ність віку паспортного та «кісткового». Достовірність
таких досліджень залежить від багатьох обставин. Ска-
жімо, раніше за все вікові зміни спостерігаються у мор-
380
фологічній структурі та функції міжфалангових суглобів
кисті, ступні та плечового суглоба.
Дуже цінні результати можна отримати при дослід-
женні змін кісток черепа та стану черепних швів. Остан-
ні з віком заростають, і процес цей відбувається у певній
послідовності. Починають зростатися шви після 20—
25 років, а до старості кістки черепа зростаються повніс-
тю, утворюючи досить стійку структуру. Процес зарос-
тання швів йде зсередини назовні, при цьому порядок
зарощення залежить від форми черепа.
З віком певних змін зазнає морфологічна будова
кісток. Це, зокрема, дістає вияв у розвитку остеопорозу
(дистрофії), що призводить до деформації та зменшення
розмірів кісток. Скажімо, у людей похилого віку спосте-
рігається атрофія нижньої щелепи.
Одним із суттєвих моментів встановлення віку, особ-
ливо молодих людей, є дослідження зубів. Необхідно ли-
ше зважувати, що після досягнення людиною похилого
віку ступінь зношеності зубів, їх хворобливі зміни, вплив
зовнішніх факторів настільки індивідуальні, що результа-
ти одонтологічних досліджень не можуть бути перекон-
ливими і робити їх основою експертних висновків недо-
речно (Г. І. Вільга, М. М. Герасимов, Ю. М. Коваленко
та ін.).
Досить значні, добре вивчені особливості кісток ха-
рактерні для осіб різної статі. Наприклад, великий
комплекс певних статевих ознак можна виявити при
дослідженні черепа. Так, у жінок і чоловіків мають місце
значні розбіжності в розмірах склепіння та основи чере-
па. Окремі кістки жіночого черепа, зокрема нижня ще-
лепа, менших розмірів, менш виражені сосковоподібні
відростки, надбрівні дуги, надперенісся та зовнішній по-
тиличний горб, помітна скошеність лоба, мозкова части-
на черепа, навпаки, більш розвинена, ніж у чоловіків.
При досить виразних лобних і тім’яних горбах менший,
ніж у чоловічих черепах, носо-лобний кут. Чоловічий че-
реп має більші абсолютні й відносні розміри, більш вира-
жені природні виступи, шерехатості у місцях прикріп-
лення шийних, потиличних, скроневих м’язів.
381
Характерні статеві ознаки та відмінності мають також
кістки таза та й деякі інші (груднини, ключиці тощо).
Необхідно ‘мати на увазі, що деякі індивідуальні особ-
ливості, природжені вади, патологічні процеси можуть
призвести до змін статевих ознак кісток скелета, і вра-
ховувати це при проведенні експертиз.
З початку 90-х років, в Україні та багатьох країнах
СНД судово-медичні дослідження кісток проводяться з
використанням спеціальних програм для ЕОМ, розробле-
них колективом співробітників Головного бюро судово-
медичної експертизи МОЗ України під керівництвом
Ю. П. Шупика та О. В. Филипчука. Результати таких
досліджень неодноразово використовувалися не тільки
при проведенні практичних судово-медичних експертиз у
випадках вчинення злочинів проти особи, а й для дослід-
жень антропологічних та історичних.
Як правило, найбільш Істотними для ототожнення
особи € результати судово-остеологічних досліджень.
Зокрема фотосуміщення черепа, після попереднього по-
рівняльного його вивчення, з прижиттєвими фотографія-
ми зниклого.
Процес фотосуміщення полягає в отриманні суміще-
ного зображення обличчя та черепа з подальшою оцін-
кою збігу їх одне з одним. Роблять розмітку за окреми-
ми точками на черепі померлого і фотокартках голови
особи, що пропала безвісти, й суміщують фотокартку че-
репа й фотокартку останньої по цих точках. Тільки при
повному збігу певних зазначених точок на досліджувано-
му черепі й прижиттєвому знімку, за умови, що череп
сфотографований в тому ж ракурсі та масштабі, що й
прижиттєва фотографія, можна зробити висновок про
тотожність, тобто стверджувати, що череп належить лю-
дині, зображеній на фотокартці. продолжение
–PAGE_BREAK–
Іншим, досить поширеним, методом ідентифікації осо-
би є дослідження з використанням графічних ідентифіка-
ційних алгоритмів (АП). Суть методу — у зіставленні
просторових та лінійних показників, що характеризують
структуру обличчя розшукуваної людини, та особливос-
тей черепа, який досліджують.
382
Метод графічних ідентифікаційних алгоритмів, на
противагу іншим способам портретного ототожнення,
дозволяє проводити дослідження з різномасштабними та
різноракурсними зображеннями. Результати експертиз
досить наочні та об’єктивні.
Ретельний аналіз даних, як одержаних у процесі до-
слідження, так і наданих експертизі, дозволяє отримати
надійні достовірні дані і, таким чином, відповісти на за-
питання слідства при Проведенні дуже складних і відпо-
відальних експертиз з метою ідентифікації особи.
Чимале значення при таких дослідженнях мають ма-
теріали слідства (фотокартки, описи тощо), дані медич-
них документів (карти амбулаторного хворого, історії
хвороби, довідки, витяги з висновків консультантів, са-
наторно-курортні картки, рентгенограми тощо), протези,
головним чином зубні, чи їх напівфабрикати, зліпки час-
тин тіла, інші речі, що відтворюють певні прикмети
зниклої людини (головні убори, взуття, одяг та ін.).
В останні роки зроблено багато спроб уніфікувати, а
головне — прискорити ідентифікацію особи за черепом,
яка потребує при застосуванні методу фотосуміщення
2—3 робочих дні. З метою прискорення проведення та-
ких досліджень у Головному бюро судово-медичної екс-
пертизи МОЗ України групою співробітників, яку очолив
О. В. Филипчук, створено ІірбГряму комп’ютерного мо-
делювання процесу фотосуміщення ЫдпмЦших точок на
черепі та прижиттєвій фоТОгЙВ1Д«дінчдД^Їр є
об’ємною фігурою, при обертанні якої ІІЙІІІНТЬС^ взаєм-
не розташування розпізнавальних ТОЧОК, іДоппер таке
обертання виконували за допомогою Ш(ІрНфД*., ЙВ якому
закріплювався череп. Зараз цю частину роботи виконує
комп’ютер. Він здійснює математичну Оцінку співвідно-
шення цих точок на черепі й на фотознімку. На підставі
величини кореляції між ними робиться’Висновок про на-
лежність черепа конкретній людині.
Подальшому розвитку комп’ютеризації судово-медич-
ної ідентифікації особи за черепом сприяла розробка
програми ідентифікації особи з використанням комп’ю-
терної техніки та відеотехніки за участю фахівців Інсти-
туту космічних досліджень АН РФ (1991 р.). Її особли-
383
вість полягає в тому, що комп’ютерною графікою фото-
графічне зображення ідентифікованої людини перетво-
рюється на спеціальний малюнок; на ньому також від-
мічають основні розпізнавальні точки. Цей малюнок
подається на екран монітора комп’ютера. Одночасно ві-
деокамера передає на екран зображення досліджуваного
черепа. Шляхом переміщення на спеціальній підставці
черепу надають таке положення, за якого збігаються
контури обличчя та константні точки (при позитивному
результаті), при несуміщенні цих орієнтирів робиться
висновок про неналежність черепа цій особі.
Використання ефективних методів дослідження дозво-
ляє отримати об’єктивні дані для обгрунтування виснов-
ків судово-медичної експертизи та підвищення їх досто-
вірності.
Необхідно зазначити, що медико-криміналістичні до-
слідження можуть здійснюватися при обстеженні живої
людини чи одягу, який був на ній у момент настання
травми, або ж трупа, його одягу і взуття.
Таблиця № 8
Встановлення металів
методом кольорових відбитків
(за І. Б. Дмитрієвим та А. О. Мовшовичем, 1968,
та подальшими доповненнями)
Метал Реактив-розчинник Реактив-проявник Колір відбитка Примітки
Алюміній 10%-ний розчин оцтової кислоти Насичений розчин морину (індикатору) у метиловому спирті Зелене свічення при дослідженні в ультрафіолетовому випромінюванні
10%-нии розчин соляної кислоти Насичений спиртово-амонійний розчин алізарину Червоний Для контрастності виявлення забарвлення контактограму необхідно помістити в розбавлений розчин оцтової кислоти
384
———————————————————————————г-Метал Реактив-розчинник Реактив-проявник Колір відбитка Примітки
Залізо 25%-ний розчин оцтової кислоти Розчин альфа -нітрозо-бета нафтолу з їдким натрієм, свіжопри готований При наявності двохвалент-ного залізазелений, трьох—леит-ного— буро-чорний При обробці відбитка таким чином виявляють також мідь, свинець, цинк. За наявності міді колір червоно-жовтий, цинку — жовтий, свинцю — жовтогарячий (оранжевий)
25%-ний розчин оцтової кислоти 0,05%-ний розчин калію фероціаніду в 10%-ному розчині соляної кислоти Синій
(а) 20%-ний розчин оцтової кислоти 0,05%-ний розчин калію фероціаніду в 10%-ному розчині соляної кислоти Синій При використанні цього способу об’єкт безпосередньо перед дослідженням обробляють 3%-ним розчином перекису водню та витримують на світлі. Таким же шляхом виявляють мідь, тоді з’являється червоно-жовтий (цегляний) колір
Золото (а) 1—3%-ний розчин оцтової кислоти Насичений в ацетоні розчин Р-діметила-мінобензилі-ден-роданіну Фіолетовий
Платина (а) —»— —”- Жовтогарячий
Срібло (а) —”— —” Рожевий —
Кобальт 12%-ний розчин амоніаку Насичений спиртовий розчин рубеановод-невоі кислоти Червоно-бурий
Нікель —” — —” — Фіолетове-СИНІЙ
Мідь Темно-зелений чи оливково-зелений
13 9-259
385
Метал Реактив- Реактив- Колір Примітки
розчин” проявник відбитка
мий’ПИК.
(б) Концент- 10%-ний Коричневий При використанні
рована соляна кислота розчин діетилдітіо-карбомінату цього способу об’єкт змочують дистильованою водою, потім впро-
натрію довж 10 хв. обкурюють
в двічі концентрованою соля-
дистильованій ною кислотою.
воді Реактив-проявник
наносять за допомогою
пу ри ра продолжение
–PAGE_BREAK–
м 10%-ний Яскраво- —”—
розчин рожевий
дифенілкар-базону
• спирті
Свинець 1%-иий а%-ний Жовтий Вплив на хід реакції за-
(в) роїчин —отноі розчин каліюЙОДИДУ (після промивання ліза та міді виключають шляхом обробки відбит-
кислоти • АИСТИЛЬОВв” в метило- ка 25%-ного розчину
НІЙ •ОДІ—”‘ •^w вому сірчаної кислоти, після
спир-гі) чого йодид свинцю чітко
видимий
25%-иий 25%-ний Темно- Таким шляхом прово-
розчин розчин коричневий диться дослідження, ко-
оцтової сульфіду чи чорно- ли достовірно відомо,
кислоти натрію коричневий що ушкодження спричи-
нені шротом (дробом)
чи свинцевими кулями.
У всіх інших випадках
лише після встановлен-
ня наявності свинцю з
допомогою інших
реактивів-проявників
—” — 0,2%-ний Червоно- При обробці відбитка
розчин фіолетовий таким чином виявляють
родизонату також барій та стронцій,
натрію чи ка,- які дають червоно-
лію в дисти- фіолетове забарвлення.
льованій воді, 3 метою диференціації
приготова- відбиток обробляють
ний безпосе- 10%-ним водним розчи-
редньо перед ном сульфіду калію. При
проведенням наявності
дослідження свинцю забарвлення
відбитка зберігається,
коли ж на об’єкті були
тільки барій та стронцій,
забарвлення зникає
(а) Модифікація запропонована В. П. Хоменком, Ю. П. Шупиком,
О. В. Филипчуком, Ю. М. Коваленком, Г. В. Бобро, 1981 p.;
(б) Модифікація запропонована А. С. Лісовим, 1970 p.;
(в) Модифікація запропонована А. С. Лісовим, 1972 p.
386
Розділ XXIII
Питання лікарської деонтології
та відповідальності медичних працівників
за професійні правопорушення
У практичній діяльності кожної конкретної особи ви-
являються її моральні норми. Особливо це стосується
роботи медичних працівників. По-перше, через те, що їх
діяльність безпосередньо пов’язана з людьми, по-друге,
контактувати їм доводиться не просто з людиною, а з
хворим, який сприймає все дуже загострено. Тому су-
спільство ставить підвищені вимоги не тільки до профе-
сійного, а й до морального рівня медиків.
Сукупність етичних норм, якими керуються медичні
працівники при виконанні своїх професійних обов’язків і
спрямованих на покращання лікування та профілактики
захворювань, становить медичну деонтологію. Мораль
медичних працівників залежить від моралі суспільства, в
якому вони живуть і працюють.
Медична деонтологія охоплює питання стосунків лі-
каря і хворого, лікаря і родичів хворого; лікарів між
собою, особливо при лікуванні одного хворого; лікаря з
середнім і молодшим медичним персоналом; а також
питання про роль і місце медичних працівників у су-
спільстві.
Виходячи з вимог деонтології сформульовані поло-
ження про права, обов’язки та відповідальність медич-
них працівників, які відображені в «Основах законо-
давства України про охорону здоров’я» (1992). Зако-
нодавством передбачено обов’язкові дії медичних і
фармацевтичних працівників, спрямовані на покращання
санітарно-епідеміологічного добробуту населення; на
із*
387
вдосконалення лікувально-профілактичної допомоги; на
охорону материнства та дитинства; на вдосконалення су-
дово-медичної служби в Україні тощо.
Судово-медична експертна служба за родом своєї ді-
яльності повинна аналізувати матеріали справ, в яких
йдеться про вади медичної допомоги населенню. Ця ро-
бота спрямована на підвищення якості медичного обслу-
говування населення та на правове виховання медичних
працівників.
У стосунках з хворим лікар має керуватися принци-
пом Гіппократа: «Не зашкодь». У процесі обстеження він
повинен чуйно ставитися до хворого, уважно його ви-
слухати, всебічно обстежити та призначити відповідне
встановленому захворюванню лікування. Це особливо
актуально у наш час, коли з-за кордону в Україну надхо-
дить велика кількість ліків, а розповсюджують і пропагу-
ють їх люди, на жаль, далекі від медицини. Тому лікар
повинен призначати хворим тільки ті ліки, які пройшли
всебічний контроль і показання та протипоказання яких
добре відомі, тобто саме такі, які він рекомендував би
своїм близьким та собі особисто.
Для правильного встановлення діагнозу та призначен-
ня лікування однієї тільки чуйності замало. Лікарю тре-
ба мати ще глибокі знання і високий професіоналізм.
Враховуючи рівень сучасного технічного прогресу та
вузьку спеціалізацію, для уточнення діагнозу, в разі сум-
нівів, лікар направляє хворого на консультації до «вузь-
ких» спеціалістів та призначає додаткові обстеження за
допомогою технічних засобів. Але всі отримані результа-
ти мають ним осмислюватися та інтегруватися, бо інак-
ше лікар перетвориться на диспетчера і втратить довіру
хворого. На більшій довірі до лікаря грунтуватиметься і
запроваджений в Україні “інститут” сімейного лікаря. продолжение
–PAGE_BREAK–
Лікар повинен зберігати в таємниці всі відомості,
отримані ним від хворого, якщо вони не становлять за-
грози для суспільства та держави. Від хворого у лікаря
не повинно бути таємниць стосовно діагнозу, перебігу,
кінця захворювання. Винятком можуть бути тільки ви-
падки невиліковних захворювань з швидким летальним
кінцем, коли з метою підтримки віри в одужання лікар
388
може сповістити хворому інший, більш оптимістичний,
діагноз.
Враховуючи, який великий вплив на хвору людину
справляють його близькі, лікар повинен встановити з ни-
ми тісний контакт. Поради лікаря щодо ставлення близь-
ких родичів до хворого та його хвороби, як правило,
мають позитивні наслідки. Разом з тим навіть з близьки-
ми для хворого людьми лікар не завжди повинен ділити-
ся таємницями, які йому відкрив пацієнт.
Стосунки лікарів між собою будуються на взаєморо-
зумінні та допомозі. Все має бути підпорядковано вста-
новленню правильного діагнозу, призначенню відповідно-
го лікування та спрямуванню зусиль на виліковування
хворої людини. Неприпустимим є висловлювання лікаря
у присутності хворого про неправильно встановлений ін-
шим лікарем діагноз, призначення невідповідного ліку-
вання, а тим більше — про його низьку кваліфікацію. З
іншого боку, лікар не може вважати свою думку єдино
правильною і в разі складних випадків, заради інтересів
хворого, повинен радитись з колегами, або навіть скли-
кати консиліуми.
Працівники середнього та молодшого медичного пер-
соналу, виконуючи призначення лікаря та доглядаючи
хворих, відіграють важливу роль у процесі їх одужання.
Тому вони заслуговують на відповідне ставлення до них
як з боку лікарів, так і з боку хворих та їх родичів.
Особливе місце посідає деонтологія в роботі судово-
медичних експертів, бо, у першу чергу, вони медики, і
тому їх дії підпорядковані вимогам медичної деонтології.
Крім того, особливості фаху визначають 1 деяку специфі-
ку деонтології стосовно саме цієї спеціальності. Значна
кількість висновків експерта при розгляді кримінальних
справ приймається як доказ, що призводить до певних
соціальних наслідків. Це потребує від судово-медичного
експерта високого професіоналізму і водночас — високої
моральної відповідальності.
При контактах з родичами загиблої людини судово-
медичний експерт повинен поводитися співчутливо, доб-
розичливо, щоб не завдати їм додатково ще і психологіч-
ної травми. Потрібно надавати їм правдиву інформацію
щодо причин смерті, але не сповіщати відомості, котрі
можуть становити слідчу таємницю. Під час розтину
трупа пам’ятати, що рідні та близькі люди будуть проща-
тися з покійником, тому без необхідності не треба
нівечити тіло- Підвищена увага та тактовність є обов’яз-
ковими при обстеженні живих осіб, особливо з приводу
статевих злочинів і станів. Нетактовні запитання або ви-
словлювання при обстеженні постраждало’! людини мо-
жуть викликати ятрогенні захворювання.
Особливо уважними судово-медичним експертам тре-
ба бути при виконанні комісійних експертиз у випадках
лікарських помилок чи при звинуваченні медичних пра-
цівників у ненаданні необхідної медичної допомоги. Всі
ці питання мають вирішуватись колегіальне, комісією, до
якої залучають висококласних фахівців з конкретних
медичних спеціальностей, наприклад акушерів-гінеколо-
гів при експертизі з приводу кримінального аборту; хі-
рургів — при звинуваченні в некваліфікованому хірур-
гічному втручанні і таке інше.
Головою судово-медичної експертної комісії є началь-
ник обласного (міського) бюро судово-медичної експер-
тизи або його заступник з експертної роботи. Але голо-
вуючий ні в якому разі не повинен нав’язувати комісії
свою думку. Водночас судово-медичні експерти не по-
винні беззастережно погоджуватися з висновками про-
відних фахівців — членів комісії.
Разом з дипломом лікаря молодий фахівець отримує
право займатись лікарською практикою, окрім того, він
бере на себе обов’язок робити це кваліфіковано, сумлін-
но, дотримуючись морально-етичних норм.
За неналежне виконання професійних обов’язків лі-
кар підлягає юридичній відповідальності — кримінальній
чи дисциплінарній. До кримінальної відповідальності
притягуються медичні працівники за злочини (правопо-
рушення), вчинені ними при виконанні професійних
обов’язків.
Згідно зі ст. 7 Кримінального кодексу України, злочи-
ном визнається передбачене кримінальним законом су-
спільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що
посягає на суспільний лад України, його політичну та
390
економічну системи, власність, особу, політичні, трудові,
майнові та інші права та свободи громадян, а так само
інше, передбачене кримінальним законом суспільне не-
безпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Не є злочином дія або бездіяльність, що, хоч фор-
мально містить ознаки протиправного діяння, передбаче-
ного кримінальним законом, але через малозначність не
являє суспільної небезпеки. Таке діяння звичайно розці-
нюється як проступок, що тягне за собою дисциплінарну
відповідальність.
Злочин може бути вчинений умисно або через необе-
режність. Злочин визнається вчиненим умисно, якщо
особа, що його вчинила, усвідомлювала суспільне небез-
печний характер цієї дії або бездіяльності, передбачала її продолжение
–PAGE_BREAK–
суспільне небезпечні наслідки і бажала або свідомо до-
пускала настання цих наслідків (ст. 8 КК України). Без-
посередній намір має місце тоді, коли особа, усвідом-
люючи і передбачаючи настання небезпечних наслідків,
бажала їх настання.
Опосередкований намір має місце тоді, коли особа.
яка передбачала настання небезпечних наслідків, не ба-
жала їх, але свідомо допускала, що вони настануть.
Злочин визнається вчиненим через необережність,
якщо особа, що його вчинила, передбачала можливість
настанння суспільне небезпечних наслідків своєї дії або
бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх від-
вернення або не передбачала можливості настання цих
наслідків, хоча повинна була і могла ЇХ передбачити
(ст. 9 КК України).
Правопорушення, що підпадають під першу частину
ст. 9, можуть бути розцінені як самовпевненість, а під
другу — як недбалість. Самовпевненість, а тим біль-
ше — недбалість, якщо йдеться про медиків, як прави-
ло, є наслідками недостатньої медичної освіченості, яка
частіше зустрічається у молодих спеціалістів.
Не можуть вважатися правопорушеннями нещасні ви-
падки в медицині, коли медичний працівник з поважних
причин не передбачав негативних наслідків своїх дій.
391
Всі злочини, які можуть бути вчинені медичними пра-
цівниками при виконанні службових обов’язків, поді-
ляються на:
— злочини проти здоров’я та життя особи;
— злочини проти здоров’я населення;
— господарські злочини,
До злочинів проти життя та здоров’я особи на-
лежать:
1) незаконне проведення аборту (ст. 109 КК України);
2) неподання допомоги хворому особою медичного
персоналу (ст. 113 КК);
3) умисне або необережне заподіяння тілесних
ушкоджень; умисне або необережне вбивство
(ст. 101, 102, 105, 106, 93, 94, 98 КК України).
Незаконне проведення аборту. Для збереження здо-
ров’я жінок та запобігання проведенню кримінальних
абортів в Україні дозволено медичні аборти при вагітнос-
ті до 12 тижнів, а після цього терміну — за медичними
показаннями. Але закон допускає можливість проведен-
ня аборту тільки лікарем і тільки в лікувальних закла-
дах, що забезпечує кваліфіковане втручання при можли-
вих ускладненнях (перфорація тіла матки, ушкодження
кишечника, значна кровотеча, анафілактичний шок від
знеболюючих препаратів тощо). Всі інші випадки прове-
дення аборту віднесені до кримінальних, а отже, переслі-
дуються законом.
Незаконне проведення лікарем аборту карається ви-
правними роботами на строк до двох років або штрафом
в розмірі від 50 до 120 мінімальних зарплат, або громад-
ською доганою.
Проведення аборту особою, що не має спеціальної ме-
дичної освіти, карається позбавленням волі на строк до
двох років або виправними роботами на строк від одного
до двох років.
Незаконне проведення аборту, що потягло тривалий
розлад здоров’я або смерть, карається позбавленням во-
лі на строк до шести років.
Якщо незаконні аборти проводились два і більше ра-
зів або якщо аборт мав тяжкі наслідки, такі як смерть
потерпілої, безплідність, тривале болісне захворювання
392
чи інвалідність, за умови наявності прямого причинного
зв’язку між абортом та ускладненнями, що настали, то
такі явища розцінюються як обтяжуючі провину обста-
вини. Що передбачає більш суворе покарання. Така сама
кара чекає і на особу, яка зробила аборт, не будучи лі-
кареМ. бо втручання не фахівця є небезпечним для жит-
тя жінки.
Покаранню не підлягають тільки ті лікарі чи медичні
працівники, які змушені були зробити аборт за крайньої
необхідності, тобто у тих випадках, коли невтручання
могл^ призвести до смерті жінки, а транспортувати її до
лікариі не було можливості.
Поняття крайньої необхідності складається з двох тез:
1) неможливість усунення небезпеки іншим шляхом,
крім спричинення шкоди;
2) заподіяння шкоди меншої ніж шкода, якій за-
побіг.™-
Виходячи з цих понять аборт, зроблений поза ліку-
валы^™” закладами медичним працівником без вищої
меди^ої освіти — наприклад з приводу великої маточ-
ної кровотечі, буде меншою шкодою, ніж втрата жінкою
життЯ-
друга підстава, за якої медичні працівники притяга-
ються до кримінальної відповідальності — це неподання
допо^10^ хворому особою медичного персоналу. Згідно
з; ст. 113 КК України, неподання без поважної причини
допомоги хворому особою медичного персоналу, котра
зобов’язана, відповідно до встановлених правил, надати
таку допомогу, якщо це завідомо для медичного праців-
ника могло спричинити тяжкі наслідки для хворого, —
карається виправними роботами на строк до двох років
або громадською доганою.
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслід-
ки, -/- карається позбавленням волі на строк до трьох
років.
Напр^лад, легковий автомобіль, рухаючись з пору-
шенні існуючих правил, збив мотоцикліста. У салоні
автомобіля знаходилося троє пасажирів, серед яких була
жінка’Ді^Р- Потерпілий був оглянутий лікаркою і про-
сив відзезти його до лікарні, але коли знепритомнів, продолжение
–PAGE_BREAK–
393
його покинули на узбіччі дороги, де він і помер, а винні
з місця події зникли. У ході слідства всі учасники дорож-
ньо-транспортної пригоди були встановлені. Судово-ме-
дична експертна комісія дійшла висновку, що пасажир-
ка-лікар могла передбачити тяжкі наслідки травми і по-
винна була подати потерпілому допомогу та організувати
його транспортування до лікарні, тим більше, що, за да-
ними судово-медичного дослідження, смерть мотоцикліс-
та настала не раніше, як через дві години після травми.
Судом лікарка була визнана винною за ч. 2 ст. 113 КК
України.
Неподання медичним працівником медичної допомоги
хворому, який її потребує, може бути виправданим тіль-
ки за наявності поважних причин, а саме:
— лікуванням у цей час іншого, не менш тяжкого
хворого;
— відсутністю транспорту для виїзду до хворого,
який знаходиться далеко від місця перебування медично-
го працівника.
Умисне або необережне заподіяння тілесних
ушкоджень. Умисне або необережне вбивство. Наслі-
дками протиправних дій лікаря може стати смерть хво-
рого або спричинення йому тілесних ушкоджень. Тоді,
залежно від обставин конкретного випадку та наслідків
медичного втручання, лікар притягується до відповідаль-
ності. Так, якщо лікар зробив жінці кримінальний аборт
і при цьому ушкодив матку, що спричинило значну кро-
вотечу, але не викликав швидку допомогу і не відправив
постраждалу до лікарні, а намагався сам боротися з кро-
вотечею, що призвело до смерті жінки, то його дії мо-
жуть бути кваліфіковані як умисне вбивство при обтя-
жуючих обставинах. За вказані дії лікар несе відпові-
дальність за ст. 93 КК України.
При вчиненні вбивства з необережності лікар несе
відповідальність за ст. 98 КК України. Наприклад, лікар,
який методом мануальної терапії лікував шийний остео-
хандроз у літньої жінки, різко повернув її шию, в резуль-
таті чого зламався зуб другого шийного хребця зі здав-
ленням довгастого та спинного мозку і настала смерть.
394
Інколи при лікуванні хворого з вини медичного персо-
налу можуть виникнути ускладнення, котрі розцінюють-
ся як тілесні ушкодження. Останні кваліфікуються як
тяжкі, середньої тяжкості або легкі. Наприклад травма
плеча, яка ускладнилась періартритом, кваліфікована су-
дово-медичним експертом як легке тілесне ушкодження
з короткочасним розладом здоров’я. Під час лікування
цього ускладнення, при введенні ліків, медична сестра
ввійшла голкою у порожнину суглоба, внаслідок чого
розвинувся гнійний артрит, котрий дав ускладнення у
вигляді остеомієліту з переломом плечової кістки та
ампутацією плеча за життєвими показниками. Наслідки
лікування травм та ускладнення призвели до втрати
органа, і тому були кваліфіковані як тяжкі тілесні уш-
кодження. У подібних випадках медичний працівник
притягується до відповідальності за ст. 105 КК України.
Медична наука не стоїть на місці, і те захворювання,
яке не можна було вилікувати вчора, може стати вилі-
ковним завтра. Сьогодні ж лікування тяжких захворю-
вань потребує від лікаря і хворого певного ризику. У та-
ких випадках лікар повинен роз’яснити хворому, що ін-
шого способу вилікувати або покращити стан здоров’я,
крім того, що пропонується, немає, і отримати згоду па-
цієнта на спосіб лікування. Сам же лікар повинен бути
впевнений в об’єктивній можливості досягнення постав-
леної мети. Впевненість має базуватись на численних
дослідах, хоча б на тваринах. Крім того, настання шкід-
ливих наслідків має бути тільки можливим, а не обов’яз-
ковим. Лише за дотримання всіх перелічених умов ризик
лікаря є виправданим.
Злочини проти здоров’я населення
До злочинів проти здоров’я населення належать:
— порушення правил, встановлених з метою бороть-
би з епідеміями;
— незаконне лікарювання;
— незаконне виготовлення, зберігання, збут нарко-
тичних, отруйних та сильно діючих речовин.
Порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 227
КК України). Порушення обов’язкових правил, встанов-
395
лених з метою запобігання епідемічним та іншим зараз-
ним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спри-
чинили або завідомо могли спричинити поширення за-
разних захворювань, — карається позбавленням волі на
строк до одного року або виправними роботами на такий
самий строк, або штрафом у розмірі від 50 до 120 міні-
мальних розмірів заробітної плати.
Вказані правила розробляються Міністерством охоро-
ни здоров’я України і затверджуються урядом. До них
належать:
— правила санітарної охорони кордонів;
— правила контролю за водопостачанням та якістю
продуктів харчування;
— правила проведення запобіжних щеплень;
— правила забезпечення санітарного стану промисло-
вих підприємств, транспорту, людних місць;
— правила профілактичної дезінфекції місць громад-
ського користування та винищування розповсюджувачів
інфекції;
— правила виявлення бацилоносіїв;
— правила обов’язкової реєстрації інфекційних захво-
рювань та ізоляції хворих;
— карантинні правила у вогнищі інфекційних захво-
рювань. продолжение
–PAGE_BREAK–
Лікар несе кримінальну відповідальність як за неви-
конання наведених правил, так і за неналежне їх
виконання. Тобто правопорушенням є як неналежна
діяльність, так і бездіяльність.
Незаконне виготовлення, придбання, зберігання,
перевезення, пересилання або збут наркотичних, пси-
хотропних, отруйних, сильнодіючих речовин і прекур-
сорів. Виготовлення, придбання або зберігання з метою
збуту отруйних або сильнодіючих речовин, що не є нар-
котиками, без спеціального на те дозволу караються
позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом
від ста до трьохсот мінімальних розмірів заробітної
плати.
Незаконне ж виготовлення, придбання, зберігання,
перевезення, пересилання, збут наркотичних або психо-
тропних речовин караються позбавленням волі на строк
396
від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без
такої (ст. 2291 КК України).
До наркотичних речовин належать: опіум, морфій, ге-
роїн, гашиш, анаша, пантопон, кодеїн і деякі інші, виго-
товлені штучно. Найчастіше це опіати.
Отруйні речовини — ціанистий калій, стрихнін, суле-
ма, миш’як, таламонал, резерпін, метамізил та інші за-
стосовуються в медицині. Ці речовини Фармакопеєю від-
несені до списку «А».
Сильнодіючі речовини (віднесені до списку «Б») — це
снодійні (барбітурати, похідні аліфатичного ряду та гете-
роциклічних систем), більшість нейролептиків, транквілі-
заторів та інші.
Злочини, пов’язані- з розповсюдженням наркотичних
та інших, зазначених вище, речовин, набули особливого
поширення через те, що після розпаду СРСР і відокрем-
лення України як суверенної держави, в неї і в інших
країнах СНД залишились «прозорі» кордони, через які
до Європи направляється велика кількість наркотичних,
психотропних та сильнодіючих речовин, значна частина
яких надходить в обіг в Україні. Інше джерело наркотич-
них і психотропних речовин — кустарне виготовлення їх
мешканцями України.
Ще одним джерелом надходження вказаних речовин
є фармацевтична промисловість, де вони виробляються,
та медичні заклади, в яких їх застосовують для лікуван-
ня. Отже, як засоби лікування наркотичні, отруйні та
сильнодіючі речовини ввіряються медичним працівникам,
працівникам аптек, медичних складів, фармацевтичних
баз, де ці речовини зберігаються або використовуються.
Працівники зазначених установ часом зловживають
можливістю доступу до перелічених вище речовин і вчи-
няють злочини, пов’язані з їх розповсюдженням, за що й
притягаються до кримінальної відповідальності.
Незаконне заняття лікарською практикою. Згідно
зі ст. 226 КК України — лікарювання, що здійснюється
особою, яка не має належної медичної освіти і спричи-
нила розлад здоров’я або смерть, карається позбавлен-
ням волі на строк до трьох років.
397
До відповідальності за незаконне лікарювання може
притягатися середній медичний персонал, особи без ме-
дичної освіти та ті, хто має відповідний дозвіл МОЗ
України (так звані цілителі).
Посадові та господарські правопорушення. До них
належать:
— зловживання владою або посадовим становищем;
— перевищення влади або службових повноважень;
— халатність;
— отримання хабара та інші.
Зловживання владою або посадовим становищем, тоб-
то умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінте-
ресованості або в інтересах третіх осіб використання по-
садовою особою влади чи посадового становища всупе-
реч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди
державним чи громадським інтересам або охоронюваним
законом правам та інтересам окремих фізичних чи юри-
дичних осіб, карається позбавленням волі на строк від
двох до п’яти років або виправними роботами на строк
до двох років, з позбавленням права займати певні поса-
ди чи займатись певною діяльністю на строк до трьох
років (ст. 165 КК України). Вказані дії, що спричиняють
тяжкі наслідки, передбачають суворіше покарання.
Зловживання владою або посадовим становищем у
медицині можливе з боку керівників лікувальних закла-
дів, завідуючих відділами та відділеннями, голів медич-
них комісій та ін. Часто має місце при прийомі та звіль-
ненні з роботи, встановленні черги на операції, протезу-
вання зубів.
Перевищення влади або посадових повноважень, тоб-
то умисне вчинення посадовою особою дій, які явно ви-
ходять за межі наданих їй законом прав і повноважень,
якщо воно завдало істотної шкоди державним чи громад-
ським інтересам або правам і інтересам, що охороняють-
ся законом, окремих фізичних чи юридичних осіб, кара-
ється позбавленням волі на строк від двох до п’яти років
або виправними роботами на строк до двох років з поз-
бавленням права займати певні посади чи займатись
певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 166 КК
України). Медичні працівники можуть нести відповідаль-
398
ність, наприклад, за оперування хворого без його згоди,
якщо цю згоду можна було отримати від самого хворого
або від його близьких родичів (коли хворий втратив сві-
домість), або у батьків чи опікунів (коли оперувати дово-
диться малолітніх дітей чи психічно хворих і т. ін.).
Ситуації перевищення влади чи службових повнова- продолжение
–PAGE_BREAK–
жень трапляються при вирішенні питань про припинен-
ня реанімаційних заходів у випадках так званих невилі-
ковних хвороб, при забиранні від трупів органів чи тка-
нин для трансплантації тощо.
Халатність, тобто невиконання або неналежне вико-
нання посадовою особою своїх службових обов’язків че-
рез недбале чи несумлінне ставлення до них, що завдало
істотної шкоди державним чи громадським інтересам,
або інтересам, що охороняються законом, окремих фі-
зичних чи юридичних осіб, карається позбавленням волі
на строк до трьох років або виправними роботами на
строк до двох років, або штрафом від п’яти до п’ятнадця-
ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з поз-
бавленням права займати певні посади чи займатись
певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 167 КК
України). Більш суворе покарання передбачається за ді-
яння, що призвело до тяжких наслідків.
Злочинна халатність в медицині дістає вияв:
— у недооцінці тяжкості стану хворого і відмові йому
в зв’язку з цим у госпіталізації, що призвело до тяжких
наслідків (тяжкі ускладнення або смерть);
— у недостатньому обстеженні хворого перед опе-
рацією;
— у застосуванні для обстеження чи лікування непе-
ревіреного електроустаткування, що може призвести до
ураження електрострумом;
— у передозуванні радіаційного опромінення при лі-
куванні онкологічних захворювань або передозуванні
сильнодіючих ліків;
— у зашиванні забутих у черевній та грудній порож-
нинах серветок та інструментів;
— у переливанні іногрупної крові.
Зустрічаються й інші форми халатності, іноді — й
неуцтво.
399
Приклад: жінка 36 років була доставлена машиною
швидкої допомоги в клініку з діагнозом «позаматкова ва-
гітність, кровотеча». Хвору оперували акушер-гінеколог
та черговий хірург. Під час операції ні позаматкової ва-
гітності, ні вагітності взагалі не було виявлено, але у че-
ревній порожнині виявили до 1 літра рідкої крові. Не
встановивши джерела кровотечі та враховуючи велику
втрату крові, лікарі зібрали і внутрішньовенне перелили
жінці кров з черевної порожнини. На третій день хвора
померла від сепсису. При судово-медичному розтині бу-
ло виявлено п’ять гострих виразок передньої стінки
шлунка з перфорацією. Та ж рідина, що була прийнята
за кров, виявилась кров’ю в суміші з вмістом шлунка.
Посадовий підлог, тобто внесення посадовою особою
до офіційного документа завідомо неправдивих відомос-
тей, інша підробка документів, а також складання та ви-
дача завідомо неправдивих документів караються позбав-
ленням волі до трьох років або штрафом від п’яти до
п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома-
дян з позбавленням права займати певні посади чи зай-
матись певною діяльністю на строк до п’яти років
(ст. 172 КК України). Найбільш часто посадові підлоги
мають місце при визначенні придатності до служби в
армії, встановленні інвалідності, працездатності і таке
інше.
Практично всі перелічені вище посадові правопору-
шення супроводжуються одержанням хабарів.
Одержання посадовою особою в будь-якому вигляді
хабара за виконання чи невиконання в інтересах того,
хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй
влади чи посадового становища карається позбавленням
волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією
майна та позбавленням права займати певні посади або
займатися певною діяльністю на строк до п’яти років
(ст. 168 КК).
При обтяжуючих обставинах покарання буває більш
суворим.
400
Судово-медична експертиза
при розслідуванні справ
про професійні правопорушення
медичних працівників
Часто такі справи порушують у випадках несприятли-
вих наслідків або закінчень хвороб (смерть, інвалідність,
втрата репродуктивної здатності і таке інше).
Призначаються експертизи постановою прокуратури
або рішенням суду. Виконуються вони тільки комісійне.
Комісію очолює висококваліфікований спеціаліст — на
першій інстанції обласний, а на останній — Головний
судово-медичний експерт України. Крім того, до комісії
залучаються висококваліфіковані фахівці (хірурги, якщо
йдеться про хірургічне втручання, акушери-гінекологи,
якщо розслідується справа про аборт, гінекологічні за-
хворювання тощо).
Експертизи у справах щодо професійних правопору-
шень медичних працівників вважаються одними з най-
складніших у судово-медичній експертній практиці. І на
це є вагомі причини. По-перше, до призначення судово-
медичної експертизи у випадках летального кінця тіло,
як правило, вже поховане, і комісія має задовольнятися
протоколом розтину, де можуть бути відображені не всі
дані, необхідні для кваліфікованих висновків. Тому іноді
доводиться проводити ексгумацію. По-друге, навіть коли
людина залишається живою, йдеться про хворобу, яка
мала місце за деякий час до проведення експертизи, у
зв’язку з чим і про стан здоров’я підекспертного під час
хвороби і про повноту його обстеження, і про ефектив-
ність (чи неефективність) застосованого лікування дово-
диться робити висновки лише на підставі записів у
медичній документації, результатів лабораторних дослід- продолжение
–PAGE_BREAK–
жень, рентген-обстежень тощо.
Експертна комісія користується в роботі тільки оригі-
налами медичної документації, причому досить часто
розглядається не тільки останнє захворювання, а й попе-
редній стан здоров’я та хвороби, що могли ускладнити
перебіг захворювання, з приводу якого призначена екс-
пертиза. Тому, крім історії хвороби, треба використову-
401
вати ще й амбулаторну карту, результати додаткових об-
стежень і таке інше.
Судові та слідчі органи звичайно інтересують пи-
тання:
— чи в повному обсязі був обстежений хворий;
— чи правильно і своєчасно встановлено діагноз;
— відповідає чи ні призначене лікування встановле-
ному діагнозу і тяжкості перебігу хвороби;
— чим обумовлений тяжкий перебіг та несприятли-
вий кінець захворювання;
— чи мали місце правопорушення з боку медичних
працівників, на якому етапі, та як це позначилось на пе-
ребігу хвороби;
— чи є прямий причинний зв’язок між правопору-
шенням медичних працівників та несприятливим кінцем
захворювання.
Після вивчення всіх документів і матеріалів судово-
медична комісія робить висновки, які мають бути чітки-
ми, зрозумілими і водночас обгрунтованими та науково
аргументованими. У підсумках повинні міститися відпо-
віді на поставлені питання.
Як правило, комісія робить висновки одностайно, але
якщо хтось з її членів не згоден з ними у цілому або
щодо окремих питань, він має право на особисту думку,
яку викладає у цьому самому документі і підписується
особисто.
402
Мал.]. Валіза судмедексперта (В. В. Білкуи, 1997 р.)
Мал. 2. Схема накладання лігатур
при проведенні плавальних проб
(за Л. Пашкевичем, 1953 р.)
Мал.З. Схема проведення розрізів
нижнього епіфіза стегнової кістки
для виявлення ядра закостеніння
(за//. Пашкевичем. 1953 р.)
\іал.4. Забита рана
д
Мил. 5. Схематичне зображення переломів кісток залежно від напрямку механічної дії:
о — чабиті переломи; б — гвинтоподібні переломи; е — відкритий; г — нав-
кісний. О • поперечний; е — осколковий «бампер-перелом».
404
Мал.б. Схематичне зображення переломів ребер: а — механізм утворення прямого і
непрямого (конструкційного) переломів ребер та переломів поперечних
відростків хребців, б — схема прямого перелому ребра; в — схема конструк-
ційного перелому ребра.
405
a б
д е
Мал. 7. Схематичне зображення переломів хребців: а -1) — різновиди компресій-
них переломів хребців шиї; е — перелом поперекового відділу.
406
У,*~
Мал.8. Схема механізму утворення переломів хребців: а — дужок та остистих
відростків середніх грудних хребців, б — остистого відростка хребця
Мал.9. Схема перелому кісток тазу: а — удар спереду; б — удар ззаду в крижі;
в — удар збоку в крило клубової кістки; г — удар збоку у великий вертлюг
стегнової кістки; д — здавлювання у передньо-задньому напрямку; е — здав-
лювання у боковому напрямку — на крила клубових кісток; ж — здавлю-
вання у боковому напрямку — на великі вертлюги стегнових кісток.
40»
Мал.10. Основні напрямки ліній переломі» від удару в тім’яну область:
я — вид збоку; б — вид зверху.
409
б
Мал.ІІ Різновиди переломів кісток черепа: а — типові переломи верхньої щелепи;
б основні напрямки ліній переломів від удару в потилицю.
410
Мал.] 2. Основні напрямки ліній переломів кісток основи черепа від ударів:
а — ззаду; б — спереду; в — спереду-збоку; г — ззаду-збоку.
411
Мал. 13. Схема утворення «бампер-переломів» при ударах: а — вантажного автомо-
біля; б — легковика.
Мал. 14. Колото-різані рани на шкірі (а) і перикарді (б) після відновлення первісно-
го вигляду (за А М. Ратневськші, 1968).
412
Мал. і 5. Рубана рана.
і-з™ мм W-WSH MWc»
Мал. і б. Схема розсіювання додаткових факторів пострілу: а — загальний вигляд
вхідного вогнепального отвору на мішені: / нашарування кіптяви; 2 –
поясок забруднення; 3 — нашарування порошинок; 6 — відстані, на яких
можна виявити додаткові фактори пострілу.
413
Мал. 17. Ушкодження кісток черепа снарадом вогнепальної зброї: а — б — загальний
вигляд; в — вхідний, г — вихідний кульові отвори
415
1111
Мал. 19. Краї вхідного кульового отвору на синтетичному матеріалі при пострілі
впритул (за А С. Лісовим)
416
Мал.20. Странгуляційна борозна при повішенні.
а
б
Мал.21. Частки пластинчатої кісткової тканини: о людини; 6 — тварини
(за Я. Л. Гояубовичем). Чітко видна різниця роїмірії китюгих лакун та їх
кількості на одиниці площі.
14 9-259
417
в
Мал.22. Колото-різана рана, спричинена однобічногострим предметом
ножем (а); 6 — на шкірі; в — на одязі (за Л/. Б. Зареііькіїм}. продолжение
–PAGE_BREAK–
418
Російсько-український тлумачний словник
судово-медичних термінів
А
Абазия (от а… и гр. basis — ходьба) — абазія:
втрата спроможності ходити, пов’язана а розладом рівнова-
ги тіла або з руховими порушеннями нижніх кінцівок; як
правило, є наслідком ураження нервової системи (паралічі.
гіперкінези, м’язові травми).
Аборт (лат. abortus) — аборт, викидень:
передчасне, до 28 тижнів, переривання вагітності, коли
плід ще нежиттєздатний. А. кримінальний — здійснений
поза лікувальним закладом особою, яка не має медичної
освіти. Карається законом (ст. 109 КК України).
Абсорбент (лат. absorbens — поглощающий) — абсорбент:
речовина, що здатна поглинати; поглинаюча речовина.
Абсорбция (лат. absorptio — поглощение) — абсорбція:
поглинання (вбирання) речовини всім тілом поглинаючої
речовини (абсорбента),
Абстиненция (лат, abatlnentie, от abstlneo — удерживаюсь)
— абстиненція:
і) утримання від уживання алкогольинх напоїв і наркоти-
ків; 2) статеве утримання. ^ ц
Авиатравма — авіатравма: ‘ І1 ^itlftiliitUliM’ ‘
травма, що виникає у, ^В’МІфі|^(1і||^ літальних
апаратів (поняття включає ТМИИ^ІІуНм^ІІ^’11*”^’1′” ”
повітрі, на землі, а також ПрГЦП^|В|^||^?.” •1
Автотравма — автотравма: ч 11
травма, що виникає у Процесі ЄКСПЛуТІЦІТ, вВТОМоб1льн«г
транспорту.
Агглютинация (лат. agglutinatio) — аглютинація!
склеювання і випадіння в осад мікробів Т« ІНШИХ клітинних
елементів (наприклад елементів крові) При ДІЇ на них сиро-
ватки крові тварини, що до них не сприятлива (імунна),
або сироватки крові людей, де містяться аглютиніни, відпо-
відні досліджуваним аглютиногенам. На можливості утво-
рювати осад грунтується встановлення групової, типової
тощо приналежності ізосерологічних систем крові, тканин
чи виділень організму.
14*
419
Агглютинины (лат. agglutinina, от agglutino — приклеиваю)
— аглютиніни:
речовини, що накопичуються у ‘крові людини і тварин при
інфекційних захворюваннях чи штучних прищеплюваннях і
викликають аглютинацію.
Агглютиногены (лат. agglutinogena) — аглютиногени
(антигени):
фактори (речовини) білкової природи, що містяться у клі-
тинних елементах крові і визначають ізосерологічні систе-
ми крові, тобто групову, типову, резус-належність тощо.
А. характеризуються двома основними властивостями: по-
перше, при парентеральному введенні в організм у відпо-
відь утворюються антитіла; по-друге, здатністю А. з’єднува-
тись з гомологічними (відповідними) аглютинінами (реакція
аглютинації).
Аггравация (лат. aggrabatio, от aggravo — отягощаю) —
агравація:
перебільшення хворим незначних проявів хвороби.
Агональные повреждения — агональні ушкодження:
ушкодження, що можуть виникнути в атональному періоді
(див. Агонія), котрий іноді супроводжується судомами.
Агония (гр. agonia — борьба) — агонія:
стан, що передує настанню смерті.
Адгезивность тромбоцитов — адгезивність тромбоцитів:
специфічна властивість тромбоцитів „прилипати“ до чужо-
рідної поверхні, ушкодженої стінки судини та лейкоцитів.
Адгезия (от лат. adhaesio — прилипание) — адгезія:
взаємне прилипання двох різнорідних твердих тіл або рі-
дин при їх контакті; у морфології — зрощення серозних
оболонок внаслідок їх запалення.
Аддисонизм — аддісонізм:
наявність симптомів аддісонової хвороби (гіперпігментація —
надмірне забарвлення шкіри та слизових оболонок, схиль-
ність до артеріальної гіпотонії), зниженого кров’яного тис-
ку тощо за відсутності уражень кори надниркових залоз.
Адсорбция (от лат. ad в, к, при и sorbeo — поглощаю) —
адсорбція:
поглинання газів чи розчинних речовин поверхневим ша-
ром твердого тіла чи рідини.
Аконитин (лат. akonitini) — аконітин:
дуже токсичний алкалоїд, що міститься у бульбочках та
корінні рослини аконіту; А. та його похідні входять до
складу деяких лік.
т
Акселерация (от лат. acccleratio — ускорение) — акселе-
рація (акцелерація):
прискорення росту та розпитку дітей і підлітків, а також
настання статевої зрілості у більш ранньому віці.
Алиментарная дистрофия (лат. alimentarius distrophia) —
аліментарна дистрофія:
хвороба, що виникав внаслідок тривалого недостатнього
надходження харчових речовин до організму; характеризу-
ється загальним виснажвмиямі набряками, прогресуючим
розладом усіх видів обміну, речовин, дистро4)ією органів і
тканин з порушенням Їх функцій.
Алкалоиды (от араб, аль-кали — щелочь) — алкалоїди:
органічні сполуки, що містять азот природного, переважно
рослинного, походження; мають властивості основ і значну
фізіологічну активність; як правило, відрізняються значною
токсичністю; деякі (кофеїн, резерпін та ін.) застосовуються
як ліки.
Алкоголь (от араб. аль-кухль — тонкий порошок) — алкоголь:
одноатомні спирти — похідні вуглеводнів, що містять у мо-
лекулі одну гідроксильну групу (ОН); застосовуються в ме-
дицині переважно як дезінфікуючі засоби або розчинники. продолжение
–PAGE_BREAK–
Аллергия (от гр. allos — другой и ergon — действие) —
алергія:
підвищена чутливість організму до різних чужорідних речо-
вин, пов’язана із зміною його (йшктивнкх можливостей.
Альга (лат. algas) —алга: і,;»г ‘- s ,,
водорості, група нижчих рОСЛиМі^^^ на ко-
ріння, стебла й листя. У cyw^^liill^^
діатомовий аналіз встанойл«НМя факї^утоііленнн шляхом
мікроскопічного Дослідження внутрішйія Оргінів (нирок,
печінки, крові, головного та кісткового мозку) ні наявність
діатомових водоростей.
Амнезия (от а… и гр. mneme — память) — амнезія:
забутливість, втрата пам’яті; порушення пам’яті у ниілнді
втрати здатності до збереження та відтворення раніше на-
бутих знань.
Анатомо-антропологические точки
логічні точки:
анатомо-антропо-
точно визначені точки на тілі людини, відстань між якими
дозволяє робити висновки про загальні розміри тіла чи ок-
ремих його частин,
/І21
Анилин — анілін:
найпростіший амін ароматичного ряду; дуже токсичний;
використовується для отримання деяких лікарських препа-
ратів та барвників.
Аноксия (от ан… и лат. oxygenium — кислород) — аноксія:
кисневе голодування (киснева недостатність), стан, що ви-
никає при недостатньому забезпеченні тканин киснем або
при порушенні процесу його утилізації.
Анопсия (гр. anopsia) — анопсія:
відсутність, або дефект зору.
Антигены — антигени:
1) високомолекулярні сполуки, здатні специфічно стимулю-
вати імунокомпетентні лімфоїдні клітини та забезпечувати
тим самим розвиток імунної відповіді; 2) інша назва аглю-
тиногенів.
Антитела — антитіла:
глобуліни сироватки крові людини і тварин, що утворюють-
ся у відповідь на введення в організм різних антигенів
(приналежних бактеріям, вірусам, білковим токсинам то-
що) і специфічно взаємодіють з цими антигенами.
Антропометрия (от гр. aniropos человек + metron — мера) —
антропометрія:
один з методів антропологічного дослідження, що полягає
у вимірюванні частин людського тіла.
Артефакт (от лат. artefactum — искусственно сделанное) —
артефакт:
явище, що спостерігається при дослідженні об’єкта, яке не
властиве цьому об’єкту за нормальних умов й спотворює
результати дослідження.
Аспирация (от лат. aspiratio — дыхание) — аспірація:
вдихання, потраплення сторонніх предметів (рідини, сипу-
чих, твердих) у дихальні шляхи через їх засмоктування по-
вітрям при вдиху. А. супроводжується асфіксією, що часто
закінчується смертю.
Асфиксия (гр. asphyxia, букв. — отсутствие пульса, одышка) —
асфіксія:
патологічний стан, зумовлений гострою гіпоксією, що су-
проводжується тяжким розладом діяльності: дихання, кро-
вообігу та нервової системи.
Атропин — атропін:
алкалоїд, який міститься в деяких рослинах (блекоті, бела-
доні, дурмані); отруйна речовина, що застосовується в ме-
-122
дицині як болезаспокійливий засіб або для розширення зі-
ниць при дослідженні очей.
Аутолиз (гр. autolysis) — автоліз:
саморозклад клітин тканини та крові під впливом ензимів
(ферментів), найчастіше кабепсинів.
А. посмертний — автоліз трупний (після смерті) — розпад
тканин після загибелі організму, що відбувається без учас-
ті мікроорганізмів і обумовлений активацією гідролітичних
ферментів в умовах зсуву реакції середовища в кислий бік.
Аэробы (от гр. aer — воздух + bloi — жизнь) — аероби:
організми, що потребують для своєї життєдіяльності віль-
ного кисню в навколишньому середовищі; термін вживаєть-
ся переважно щодо мікроорганізмів.
Б
Баллистика (лат. ballista — ядро, метательный снаряд, от гр.
ballo — бросать) — балістика:
наука, що вивчає закони руху снарядів, куль, авіабомб: у
каналі ствола вогнепальної зброї — внутрішня Б. і після
вильоту назовні — зовнішня Б.
Баллистика судебная — балістика судова:
розділ криміналістики, що вивчає вогнепальну зброю, боє-
припаси і сліди Їх дій для з’ясування тих або інших фактів
застосування такої зброї. Б. с. досліджує технічний стан
вогнепальної зброї, її справність, а також стріляні гільзи та
інші снаряди; визначає, який тип зброї 1 боєприпасів вико-
ристаний при вчиненні ЗЛОЧИНУ; Досліджує сліди, дистан-
цію і напрям пострілу тощо. Застосовує досягнення при-
родничих і технічних наук, у т. ч. бмГстнки. При судово-
балістичних експертизах користуються методами судової
фотографії, мікроскопії, рентгеноскопії, спектрального й хі-
мічного аналізу тощо.
Бальзамирование трупа — бальзамування трупа:
метод запобігання гниттю трупів або окремих органів, що
полягає у просочуванні їх тканин речовинами, які мають
антисептичні властивості та запобігають дії гнильних
мікроорганізмів і блокують тканинні ферменти. Найчастіше
для Б. застосовують спиртово-формаліновий розчин. Згідно
з наказом Міністерства охорони здоров’я № 166, від
10 квітня 1962 р. «застосування з метою зберігання трупів
яких-небудь консервуючих речовин у випадку насильниць-
кої смерті та при підозрі на неї як до, так і після судово- продолжение
–PAGE_BREAK–
медичного дослідження забороняється”.
А23
Бампер-перелом — бампер-перелом:
перелом кісток гомілки або стегна з утворенням характер-
ного клиноподібного відламка, спричинений ударом бампе-
ра автомобіля, що рухається.
Барбитураты (от итал. barbabietola — свекла + urea — мо-
чевина) — барбітурати:
похідні барбітурової кислоти (барбітал, фенолбарбітал, бар-
бамія, гексенал, етамінал-натрій та інші); залежно від хі-
мічної будови, дози та способу введення мають седативну,
снодійну, наркотичну або протисудомну дію (пригнічують
роботу ЦНС).
Баротравма (от гр. baros — тяжесть, в сложных словах соот-
ветствует понятию «давление» + травма) — баротравма:
ушкодження повітроприймаючих органів (вухо, придаткові
пазухи носа, легені) у результаті різкої зміни барометрич-
ного тиску. Б. від високого тиску може виникнути при ке-
сонних роботах у водолазів: коли у крові людини розчинені
гази вивільнюються і накопичуються у вигляді пухирців, у
судинах розвивається газова емболія (кесонна хвороба). Б.
від низького атмосферного тиску викликає гіпоксію (висот-
на, гірська хвороба). Б. будь-якого походження може скін-
читися смертю.
Бекляра ядро (P. A. Beklard) — Бекляра ядро:
точка закостеніння нижнього епіфіза стегна, що звичайно
з’являється у два останні тижні внутрішньочеревного роз-
витку.
Бензидиновая проба (син. реакция Грегерсена) — бензи-
динова проба:
метод виявлення крові в якому-небудь об’єкті — сечі, калі,
шлунковому соці, блювотних масах та інших середовищах,
а також на різних предметах. Полягає в окисленні бензи-
дина пероксидом водню внаслідок перексидозної дії пігмен-
тів крові з появою зеленого або синього забарвлення.
Беспомощность (или беспомощное состояние) — безпорад-
ність:
стан, за якого людина позбавлена можливості самостійно
створювати для себе умови, що забезпечують її існування
й захист життя і здоров’я від небезпечних зовнішніх фак-
торів. Навмисне залишення без допомоги або ненадання
медичної допомоги особам у стані Б. є злочинною дією.
Стан Б. значно полегшує вчинення злочину. Б. має місце у
тих випадках, коли людина внаслідок певних обставин не
може ухилитися від небезпеки, що їй загрожує. Б. потерпі-
лого означає, що останній без сторонньої допомоги, тобто
самостійно, позбавлений можливості вжити заходів до са-
мозахисту- Б. при зґвалтуванні полягає у здійсненні стате-
вого акту з жінкою, яка не могла розуміти характер і зна-
чення вчинених з нею дій або, хоч і розуміла, що відбува-
ється, не мала можливості дати опір ґвалтівнику. Причина-
ми Б. можуть бути дитячий вік, старість, фізичні недоліки,
розлад психіки, хворобливий або непритомний стан, алко-
гольне й наркотичне сп’яніння.
Биокриминология (гр.’ Ыоа — жизнь + лат. crimen —
преступление + гр. logos — учение, наука) — біокри-
мінологія:
напрям у кримінології, представники якого пояснюють зло-
чинність біологічною, тобто природженою, схильністю
деяких осіб вчиняти злочини.
Биологическая смерть — біологічна смерть:
незворотне припинення життєдіяльності організму.
Биология (био… + гр. logos — учение, наука) — біологія:
комплекс/сукупність наук про живу природу, які вивча-
ють будову та функції живих організмів та їх природних
суспільств, угруповань, їх поширення, походження, розви-
ток і зв’язок з живою природою; основне завдання Б. —
пізнання сутності життя як особливої форми руху матерії
та дослідження методів перебудови, освоєння та охорони
природи відповідно до потреб людини.
Биоманекен (гр. blos — життя + франц. manneguin — кук-
ла) — біоманекен:
труп людини, на якому проводять експеримент, наприклад
моделювання автотравми, і11 1 У, •
Биомеханика (от био… + механика) «п І
розділ біофізики, що вивчає мвХМІЧЙ
тканин, органів та організму в Ul«lfflM
ні/фізичні явища, які відбуваються В
діяльності та пересування тіла в npOCTepE’EJIi111””
1 іі ‘P’wi.jit
Биопсия (biopsia; био… + гр. opsis — Зрение, •рМтВЛЬНОе вос-
приятие) — біопсія: і ,
1) вилучення за життя невеликого об’єму тканини для мік-
роскопічного дослідження з діагностичною М4ТОЮ; 2) Мікро-
скопічне дослідження вирізаних за ЖИТТЯ або вилучених
іншим способом тканин та органів з діагностичною метою.
Биофизика (от био… + физика) — біофізика;
наука, що вивчає фізичні та фізико-хімічні процеси в жи-
вих організмах, а також ультраструктуру біологічних сис-
тем на всіх рівнях організації живої матерії — від субмоле-
кулярного до організму в цілому.
425
Бокариуса проба (предложена Н. С. Бокариусом в 1902 г.)
— Бокаріуса проба:
застосовується для визначення прижиттєвості странгуля-
ційної борозни; з ділянки найбільш вираженої частини ос-
танньої вирізають шматочок шкіри разом з ділянками не-
ушкодженої тканини, ретельно відпрепаровують підшкірну
основу, кладуть між двома предметними стеклами, затиска-
ють пальцями і спостерігають у світлі, що проходить. Наяв-
ність дрібних крововиливів по ходу борозни, особливо у
крайових валиках, вказує на прижиттєвість повішення.
Болезнь (лат. morbus) — хвороба:
існують різні визначення цього поняття; одне з можливих продолжение
–PAGE_BREAK–
сформульовано так: X. — це життя, порушене у своєму
перебігу ушкодженням структури і функцій організму під
впливом зовнішніх і внутрішніх факторів при реактивній
мобілізації В ЯКІСНО своєрідних формах його компенсатор-
но-пристосовних механізмів; X. характеризується повним
або частковим ЗНИЖСНННМ пристосування до середовища та
обмеженням свободи життєдіяльності хворого.
Борозда странгуляционная — борозна странгуляційна:
відбиток на шкірі шиї матеріалу зашморгу, що її здавлю-
вав. Виразність Б. с. та інші її особливості в основному
залежать від характеру матеріалу зашморгу, виду странгу-
ляції та часу перебування тіла у зашморзі.
Брызги крови — бризки крові:
плями, що утворюються при потраплянні крові на поверх-
ню під гострим кутом. Вони мають грушоподібну форму з
вузеньким витягнутим кінцем, що вказує на напрямок руху
крапель крові.
В
Версия (франц. version, от лат. verso — трактую, взвешиваю)
— версія:
один з кількох, відмінних один від одного, викладів або по-
яснень якого-небудь факту, події; у слідчій і судовій діяль-
ності припущення з приводу вчиненого злочину, яке підля-
гає перевірці у процесуальному порядку.
Вещественное доказательство — речовий доказ:
у судово-медичній експертизі об’єкти біологічного поход-
ження: кров, волосся, сперма, піт, слина, виділення з носу,
матки та піхви, сеча, кал, меконій, сировидна змазка, нав-
колоплідна рідина, лохії, жіноче молоко й молозиво, а та-
кож кістки, різні тканини й органи.
.126
Вид крови — вид крові:
приналежність крові людині або певному виду тварин. В.
к. у судово-медичній практиці, визначають реакцією преци-
пітації Чистовича—Уленгута (у рідкому середовищі, у ге-
лі), іноді методом електропреципітації, імунофлюоресценції,
зрідка — реакцією зв’язування комплемента або реакцією
анафілаксії. ‘
Виктомология (от лат. victims — ЖОрТВВ +,., ЛОГИя) —
віктомологія:
галузь кримінології, яка дослідмсуб’ПСИХОЛОГІЧНІ Й моральні
властивості конкретної особи, 1110 ЯОТврПІЛж ВІД злочинного
діяння; вчення про жертву злочину, згідно з яким особа і
поведінка потерпілого розглядаються як зовнішній привід
до вчинення злочину.
Возраст — вік
У судово-медичній практиці В. людини встановлюють: при
відсутності документів (або неможливості їх одержати) у
підозрюваного чи обвинуваченого, якщо В. має значення
для вирішення питання про його кримінальну відповідаль-
ність (ст. 76 КПК України); при навмисному приховуванні
В.; при сумнівах у правдивості В., що вказаний у докумен-
тах; при дослідженні (експертизі) трупа невідомої особи,
розчленованих, скелетованих трупів та ін. Розрізняють В.
справжній, за зовнішніми даними та кістковий. В. визнача-
ють за даними антропометричних вимірів, ступенем розвит-
ку вторинних статевих ознак, терміном появи та зміни зу-
бів і ступенем їх стертості, за наявністю та вираженістю
зморшок, посивінням волосся, СТаноМ КІСТОК (ТОЧКИ закос-
теніння, синостази, тобто появою СЛОЛУСНЬ Юсток), кіст-
ковою тканиною тощо. Рентгенографія бКДМП (кисті, сто-
пи або окремих ділянок тіла) обов’язкові, WMlKM, їй яки-
ми визначають В., поділяють на ознаки рІв’Сту ТО’ЙОВВИтку і
на ознаки старіння та змарніння/ВИСНвЖвНКя. llf’ ‘1
Волос(ы) (лат. pili) — волосина, волосся:
ниткоподібні епітеліальні придатки шкіри (у ССяІЦІо). В.
людини має кутикулу тонкого малюнка, КЛІТИНИ її щільно
прилягають одна до одної. Кора ВОЛОССЯ ТОВСТИ, тоді як
мозкова речовина тонка, часто перорИЕіаїться, може навіть
бути відсутньою. В. тварини мас кутикулу крупного ма-
люнка з вираженою зазубленістю, Кора тонка, а мозкова
речовина, що становить основну масу волокна, безперерв-
на, рівномірна, часто мав певну структуру, що дозволяє
відрізняти В. одних тварин від Інших.
427
Волочение — волочіння:
один з етапів заподіяння транспортної травми (зокрема ав-
томобільної, залізничної, гужової), характеризується певни-
ми ознаками: стиранням поверхневого шару одягу, пара-
лельними подряпинами на шкірі, суцільними саднами, роз-
кресленими подряпинами, «зпнлюванням» шкіри, м’язів,
розтягненням шкіри та утворенням трикутної мілкої луски,
формуванням численних паралельних один другому боро-
зен і валків на кістці (траси).
Воспроизведение — відтворення.
В. місця події: відновлення з максимальною точністю об-
ставин, що мали місце.
Врачебная ответственность — лікарська відповідаль-
ність:
юридична відповідальність за правопорушення у професій-
ній або професійно-посадовій діяльності, які дістали вияв у
вигляді:
І) навмисних ДІЙ; незаконне проведення аборту, ненадан-
ня допомоги хворому, незаконне лікування, стерилізація
без медичних показань, неприпустимі експерименти на лю-
дях, видача підроблених медичних документів, порушення
правил боротьби з епідеміями, порушення правил вироб-
ництва, зберігання, відпуску, обліку, перевезення сильно-
діючих, отруйних і наркотичних речовин;
2) необережних дій: а) недбайливості або халатності
(недогляд або бездіяльність, коли винний не передбачав
наслідків своїх вчинків); б) самовпевненості (винний перед-
бачав можливість наслідків своїх вчинків, але легковажно
сподівався на їх відвернення). продолжение
–PAGE_BREAK–
Врачебная ошибка — лікарська помилка:
помилка лікаря при виконанні своїх професійних/службо-
вих обов’язків, яка є наслідком добросовісної помилки, що
не могла бути ним передбачена та попереджена, тобто не є
наслідком недбалого ставлення лікаря до своїх обов’язків,
його неосвіченості або зловмисних дій. Л. п. не передбачає
дисциплінарного, адміністративного або кримінального по-
карання.
Врачебная тайна — лікарська таємниця:
сукупність відомостей про хвороби, а також про інтимне та
сімейне життя хворого, що стали відомі медичним і фарма-
цевтичним працівникам під час виконання ними своїх про-
фесійних обов’язків і не підлягають розголошенню. Л. т.
охороняється законом, відомості про хвороби повідомля-
ються лише органам охорони здоров’я та судовим органам
за їх вимогою.
Врачебное свидетельство о смерти — лікарське свідоц-
тво про смерть:
обліковий документ, що реєструє факт і причину смерті;
заповнюється лікарем, який лікував хворого та встановив
причину смерті на підставі лікарняного чи амбулаторного
спостереження за хворим до його смерті або на підставі
результатів розтину. Трупи осіб, які вмерли у лікувальних
установах та померлих наглою смертю (коли причина
смерті не встановлена лікарем лікувальної установи), а та-
кож осіб, які померли пезл лікувальною установою насиль-
ницькою смертю або При підозрі на насильницьку смерть,
підлягають розтину, ,
«Врачебные дела» — ‘«Лікарські справи»:
кримінальні справи, порушені слідчими органами проти ме-
дичних працівників (найчастіше проти лікарів) за професій-
ні правопорушення. У процесі розслідування Л. с. обов’яз-
ково провадиться судово-медична експертиза комісією під
головуванням обласного або республіканського суд.-мед.
експерта. До складу комісії входять один або два суд.-мед.
експерта і спеціалісти відповідного фаху, які мають вели-
кий досвід науково-практичної роботи. У ході експертизи
комісія повинна вивчити оригінали медичних документів і
зазначити у висновку, які офіційні інструкції та загально-
прийняті правила порушені лікарем і в чому це порушення
полягає.
Вскрытие трупа (autops)a; син.; аутопеия. аутомия; уст., об-
дукция, секция) — розтин трупа:
дослідження тіла померлого, яке полягає у послідовному
вилученні та препаруванні органів 1 тканин з виявленням у
них патологічних змін та встановленні Іфичин смерті.
Р. т. патолого-анатомічний —• Р. Т. ЛІіІ—МГПаТОЛогоанато-
мом з метою встановлення патологоі4и^||||М діагнозу
та зіставлення з ним клінічного Д^ГІШІ^ІК^ > судоно-ме-
дичний — Р. т. судово-медичним ексЯв(Иі^
експертом за наявності постанови гіргіїїІП МЫПШЧЧ слідст-
ва або визначення суду,. .«’.ч
Выделительство—виділительстВО!,./
ознака, що враховується при ЯИрІШФННІ ПИТИИНН про мож-
ливість походження сперми, слини, поту та інших виділень
з організму людини від певної осоои, У оільшості людей
(близько 70—80%) антиген Груп Крові міститься у всіх рі-
динах організму (слині, поті. спермі, сечі тощо). Ці люди
належать до категорії «виділитель», яка позначається літе-
рами Se. У «невиделітелів» груповий антиген крові відсут-
ній у виділеннях або присутній в них у незначних кількос-
429
тях. Тому для видачі висновків про можливе походження
виділень від певної особи потрібно встановити і категорію
В. Напр., у підозрюваного Н. група крові А, у спермі, вияв-
леній на речових доказах, знайдено антиген А. Але це ще
не означає, що ця сперма належить Н. Стверджувати, що
сперма походить від Н., можна лише у тому випадку, якщо
він належить до категорії «виділителів». Для встановлення
В. використовують антигени системи АБО у слині.
Высыхание (син. пергаментация) — висихання:
посмертний процес, шо полягає у випарюванні вологи з по-
верхні шкіри та видимих слизових оболонок трупа. Процес
В. починається з рогівки (плями Лярше), потім В. відбува-
ється на місцях з тонким епідермісом (кінчики пальців,
проміжна частина губ, головка статевого члена, калитка та
ін.) Якщо епідерміс був пошкоджений до або після смерті,
то ці ділянки шкіри висихають дуже швидко. Ділянка тем-
ніє, набуває вигляду пергаменту (так звана пергаментація),
утворюються пергаментні плями. Великі пергаментні плями
утворюються також на місці опіків II ступеня. Плями Ляр-
ше — абсолютна ознака смерті, утворюються через 56 го-
дин після смерті у процесі В. рогівки на відкритих очах
трупа, Це трикутні, дещо зморщені ділянки сірувато-жовту-
ватого кольору на фоні прозорої та блискучої рогівки. Ос-
нова трикутника спрямована до райдужки, верхівка до ку-
точків ока. Особливо добре плями Лярше видно при ‘розсу-
ванні повік.
Г
Газ угарный (СО) — газ чадний:
продукт, що утворюється при горінні різних органічних ре-
човин (палива). Г. ч. — кров’яна отрута, газ без кольору й
запаху, трохи легший за повітря; входить до складу сві-
тильного, торф’яного, деревного та вихлопного газів; у жи-
вому організмі легко утворює міцну сполуку з гемоглобі-
ном, витискуючи з оксигемоглобіна кисень та утворюючи
карбоксигелюглобін (СОНЬ). Гемоглобін у вигляді СОНЬ
втрачає здатність сприймати кисень, тому настає гіпоксія,
що викликає смерть.
Газы выхлопные — гази вихлопні:
суміш газоподібних продуктів, що утворюються при згоран-
ні палива у двигунах внутрішнього згорання. Г. в. автомо- продолжение
–PAGE_BREAK–
біля містять у середньому 78,6% азоту, 6,3% газу чадного
(СО), 8,9% вуглекислого газу (СОа), 3% водню, 2,3% кис-
ню та ін. Отруєння Г. в., як правило, спостерігається у
/І.ЧО
працівників гаражів, авторемонтних майстерень, у водив та
регулювальників руху транспорту.
Газы пороховые — гази порохові:
продукт згорання пороху під час пострілу, приводять у дію
снаряд. Г. п. справляють (на відстані до 510 см) механічну
дію, викликаючи розрив країн, відшарування шкіри, розрив
внутрішніх органів, одягу, а також хімічну дію, забарвлю-
ючи рану (м’язи, кров) у яскраво-червоний колір (утворен-
ня карбоксигемоглобіну ПІД Дією чадного газу). Термічна
дія газів бездимного пороху можлива, але не обов’язкова.
Газы ядовитые — гази отруйні;
ті, що за певних умов викликають отруєння: аміак, сірко-
водень, фтор, хлор, чадний газ, хлороводень, фтороводень
тощо.
Гаптоглобин (от rp. hapto — касаться + лат. globus —
шар) — гаптоглобін:
глікопротеїд сироватки крові, що взаємодіє з гемоглобіном
(напр. при гемолізі) з утворенням комплексного сполучен-
ня, якому притаманна пероксидазна активність та яке руй-
нується клітинами ретикулоендотеліальної системи з ви-
вільненням молекулярного заліза. Існує 3 основні типи Г.:
Нр 1-1; Нр 2-1 та Нр 2-2. Г. стійкий до зовнішніх впливів,
не зв’язаний з ізосерологічними системами. Кожній людині
притаманна певна група Г., яка передається спадково. Ця
властивість широко використовується в експертизах з при-
воду спірного батьківства та материнства, підміни дітей,
при дослідженні речових доказів з плямами крові. Г. визна-
чають методом йодометрії, частіше за допомогою електро-
форезу в крохмальному гелі.
Гемаглютинация — см. Аглютинация.
Гематин — гематин:
продукт розщеплення гемоглобіну
Гематома (haematoma; от гр. haima — кровь; син. опухоль
кровяная, отек кровяной) — гематома:
обмежене скупчення крові у тканинах з утворенням по-
рожнин, що містять рідку кров або кров, яка згорнулася.
Може спостерігатися практично на всіх ділянках тіла.
Гематопорфірин (от гр. haima — кровь + porphyra — пур-
пур) — гематопорфірин:
продукт глибокого розпаду гемоглобіну при обробці плям
крові концентрованою сірчаною кислотою. У судовій меди-
цині цю реакцію використовують для встановлення наяв-
ності крові.
/131
Гемоглобин (haemoglobinum; Hb; от rp. гемо… + лат. globus
— шар) гемоглобін:
складова частина фракції А2-глобулінів сироватки крові;
барвна речовина крові, складається з білка глобіна та за-
барвленої частини небілкового характеру — гема; дихаль-
ний пігмент, який міститься в еритроцитах крові людини,
хребетних тварин та деяких безхребетних, здійснює пере-
несення кисню з легенів у тканини та бере участь у пере-
несенні вуглекислого газу з тканин у легені. Виявлення Г.
або його похідних має велике значення у судовій медицині,
за наявністю їх визначають кров’яне походження плям.
Гемолиз (haemolysis; гемо… + гр. lysis — распад) —
гемоліз:
процес руйнування нормальних еритроцитів з виходом ге-
моглобіну в плазму внаслідок механічних, хімічних або се-
рологічних впливів або патологічних процесів у самих
еритроцитах. Після Г. кров являє собою прозору рідину
червоного кольору (лакова кров). В організмі відбувається
фізіологічний Г. внаслідок старіння еритроцитів. Як патоло-
гічне явище Г. може виникати при переливанні несумісної
крові, введенні гіпотонічних розчинів, від дії кров’яних
отрут, ПІД впливом деяких лікарських препаратів тощо. Г.
викликають нітрати, нітробензол, нітрогліцерин, сполучен-
ня аніліну, миш’яку, гідроксиду амонію та ін. Гемолітична
дія притаманна отрутам комах (бджіл, скорпіонів) та змій.
Геморрагия (haemorrhagia; гр. haimorrhagia — кровотечение,
от гемо… + rhagor — разорванный, прорванный) — гемо-
рагія:
1) крововилив — скупчення крові, що вилилася із судин, у
тканини та порожнини організму;
2) кровотеча — вилив крові з кровоносної судини.
Гемостаз (от гемо… + гр. stasis — неподвижность) —
гемостаз:
осад і скупчення крові після смерті людини.
Гемохромоген (от rp. hroma — краска + ген) — гемохро-
моген:
загальна назва сполук гема з речовинами, що містять азо-
тисті основи (з амінокислотами, піридином, никотином, гід-
разином та ін.); реакція утворення Г. використовується у
судово-медичній експертизі для виявлення мінімальних
кількостей крові.
«Гигантский труп» — «гігантський труп»:
труп, роздутий гнильними газами, які значно збільшують
його розміри.
W2
Гипоксия (hypoxia; от rp. hypo… + лат. oxygenium — кисло-
род; син. аноксия, кислородное голодание, кислородная не-
достаточность) — гіпоксія:
стан, що виникає при недостатньому постачанні тканин ор-
ганізму киснем або порушенні утилізації кисню в процесі
біологічного окислення (пониження вмісту кисню в орга-
нізмі).
Гипостаз (hypostasi»; от гр. гипо… + stasis; син. кончестия
гипостатическая) — гіпостаз:
перша стадія утворення трупних плям внаслідок опускання
крові під дією ваги в судини, які лежать нижче,
Гниение — гниття:, продолжение
–PAGE_BREAK–
процес розпаду органічних речовин, що містять азот, го-
ловним чином білків^ спричинений життєдіяльністю мікро-
організмів (анаеробів та аеробів). У судовій медицині Г.
трупа відноситься до пізніх трупних явищ, що руйнують
мертве тіло.
Гомосексуализм — гомосексуалізм:
статеве збочення, статевий потяг до осіб своєї статі: чоло-
вікові дають насолоду статеві зносини з чоловіком, а жінці
— з жінкою.
Группы крови — групи крові:
типи крові, що розрізняються за імунологічними ознаками.
На сьогодні виокремлюють еритроцитарні, сировоточні та
ферментні системи Г. к., кожна з яких поділяється на під-
системи.
д
Давность захоронения трупа — давність поховання
трупа:
проміжок часу, що минув з моменту поховання трупа до
моменту його дослідження.
Давность повреждений — давність ушкоджень:
проміжок часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень
до обстеження або смерті потерпілого, встановлюється за
змінами забарвлення крововиливів, температури шкіри в
ділянці ушкоджень, динаміці гоєння ран, саден, формуван-
ня рубців, термінами зрощення переломів кісток та ін.
Давность смерти — давність смерті:
проміжок часу, що минув від моменту смерті людини до
початку огляду або дослідження трупа.
т
Дактилоскопия (от rp. daktylos — палець + skopeo —
смотрю) — дактилоскопія:
розділ криміналістики, що вивчає морфологію капілярних
візерунків на поверхні долоні й нігтьових фаланг пальців
рук. Зняття відбитків пальців рук широко використовуєть-
ся в криміналістиці для ідентифікації особи. Малюнок папі-
лярних візерунків суто індивідуальний для кожної людини і
не змінюється протягом усього її життя.
Девственная плева (лат- hymen femininus; син. гимен) —
дівоча пліва:
складка слизової оболонки, розташована між переддвір’ям і
порожниною піхви, має сполучнотканинну основу, що
складається з м’язових волокон, нервових і кровоносних
судин.
Девственность (лат. virginitas) — цнотливість, незайма-
ність, невинність.
Основним показником Н. у жінок є цілісність дівочої пліви.
Дезаггравация (франц. des — предлог, означающий устране-
ние, уничтожение. + лат. aggrabatio — ухудшение, отяго-
щение) — дезагравація:
одна з форм агравації — зменшення хворим тяжкості свого
хворобливого стану або приховування окремих ознак за-
хворювання.
Детоубийство — дітовбивство:
умисне вбивство матір’ю своєї дитини під час пологів або
відразу після пологів. Може бути активним або пасивним.
Злочин, карається законом (ст. 96 КК України).
Дефект ткани — дефект тканини:
ділянка тканини, вибита кулею або газами при вогнепаль-
них ушкодженнях, достеменна ознака вогнепального вхід-
ного отвору.
Диагноз судебно-медицинский — діагноз судово-ме-
дичний:
той, що встановлюється в результаті судово-медичної екс-
пертизи для вирішення спеціальних питань.
Диатомовые водоросли, диатомия (гр. diatome — разрез,
раскол) — діатомові водорості, діатомія:
одноклітинний мікроскопічний рослинний організм, покри-
тий кремнеземною оболонкою — панциром.
Диатомовый анализ (син. метод планктона) — діатомовий
аналіз:
судово-медичний метод встановлення факту утеплення за
виявленням діатомового планктону у внутрішніх органах
(серце, нирки, печінка, кістковий мозок) і крові трупа.
Диссимуляция (лат. dissimuiatio — сокрытие, умолчание,
дис… + simulo — уподобление) — диссимуляція:
приховування захворювання або його окремих симптомів з
метою ввести в оману щодо свого дійсного фізичного або
психічного стану. Д. — явище, протилежне симуляції.
Дистанция выстрела — дистанція пострілу:
відстань від дульного КІНЦЯ вогнепальної зброї до вражено-
го об’єкта. Правильне визначення Д. п. має велике значен-
ня для розслідування злочинів,
Диффузия (от лат, diHusio — распространение) — дифузія:
процес взаємного проникнення речовин при безпосередньо-
му стиканні (газу, рідини, твердого тіла) або крізь пористу
оболонку, є одним з основних процесів, що забезпечує пе-
реміщення речовин у клітинах 1 тканинах. Д. трупа — про-
никнення плазми крові у міжклітинні щілини через 6—12
годин після смерті.
Доношенность плода — доношеність плода:
ступінь розвитку плода, що настає на 39—40-му тижні
внутрішньоутробного життя, перед пологами; як правило,
характеризується появою ознак зрілості.
Дубление торфяное — дубління торф’яне:
вид природної консервації трупа. Має місце у тих поодино-
ких випадках, коли мертве тіло потрапляє у торф’яні баг-
нисті грунти, що містять гумусові кислоти. При цьому від-
бувається ущільнення та побуріння шкіри (дубління), змен-
шення в об’ємі внутрішніх органів та м’язів, розчинення
мінеральних солей кісток, внаслідок чого останні стають
м’якими, нагадують хрящі, легко ріжуться ножем,
і’
Е,, ,
Естественная смерть — природна смерть:
смерть від старості, фізіологічної недорозвиненості (немов-
ляти). продолжение
–PAGE_BREAK–
Ж
Живорожденность — живонародженість:
народження плода з ознаками життя, найважливішою з
яких є легеневе дихання.
Жизнеспособность — життєздатність:
здатність новонародженого продовжувати жити поза орга-
нізмом матері у звичайних умовах.
W
Жировоск (лат. adipocera; син. омыление, сапонификация,
трупный воск) — жировіск:
омилення жирів у трупі; речовина, на яку перетворюються
тканини трупа в умовах підвищеної вологості при відсут-
ності або недостатку повітря, являє собою солі пальмітино-
вої та стеаринової кислот (мила); вид природної консерва-
ції трупа.
З
Задушение — задушення:
загальна назва різних видів механічної асфіксії (повішення,
удушення, закриття дихальних отворів і шляхів, утоплен-
ня, здавлювання грудей та живота).
Зрачок (лат. pupilla) — зіниця:
круглий отвір у райдужній оболонці ока, крізь який в око
проникає світлове проміння. 3. реакція — загальна назва
деяких видів рефлексів 3., в основному на світло, наприк-
лад акомодація і конвергенція. Може бути використана для
встановлення давності смерті.
Зрелость плода — зрілість плода:
стан плода, що характеризується здатністю (готовністю)
органів і систем до забезпечення його позачеревного існу-
вання; встановлюється за комплексом зовнішніх ознак.
Зрелость половая женщины (лат. maturitas sexualis) —
зрілість статева жінки:
такий ступінь розвитку жіночого організму, за якого жінка
здатна виконувати всі статеві функції без шкоди для здо-
ров’я. 3. с. ж. характеризується такими ознаками: загаль-
ним розвитком організму, здатністю до статевого акту, ви-
ношування плода, нормальних пологів і вигодовування не-
мовляти. Це поняття включає також підготовленість до
виконання функції материнства. 3. с. ж. не пов’язана з до-
сягненням певного віку.
Зрелость половая мужчины — зрілість статева чоловіка:
передбачає здатність до злягання та запліднення.
И
Идентификация (лат. identificare — отождествлять) —
ідентитфікація (син. ототожнення):
процес встановлення тотожності конкретних людей та
предметів (речей) за їхніми зовнішніми характерними інди-
відуальними ознаками з метою одержання доказів.
Идентификация орудия травмы — ідентифікація зна-
ряддя травми:
ототожнення тупих, колючих ріжучих, рублячих предметів,
вогнепальної зброї тощо за їх відображеннями (слідами).
Идентификация личности — ідентифікація особи:
визначення тотожності суб’єкта, що упізнається, конкрет-
ній особі за характерними ознаками (сукупністю притаман-
них їй індивідуальних ознак) при судово-медичній експер-
тизі. Метод І. о. застосовується також при упізнанні трупа.
Изгладимое обеэображение лица — виправне спотво-
рення обличчя:
можливість поновлення після трйвми рис та мімічної мус-
кулатури обличчя природним шляхом або за допомогою те-
рапевтичних засобів (але не внаслідок оперативного втру-
чання).
Имбибиция (от лат. imbibo — всасываю, впитываю в себя)
— імбібіція:
третя стадія утворення трупних плям, пов’язана з проце-
сом суцільного просякання тканини гемолізованою та змі-
шаною з лімфою і міжклітинною рідиною кров’ю. Як прави-
ло, кров у судинах відсутня. Ця стадія настає через 24—36
годин після смерті (іноді через 48 годин). При натисканні
на трупні плями у стадії І. Їх забарвлення не змінюється,
при зміні положення трупа трупні плями не переміщу-
ються.
Инвалидность (от лат. invalidus — бессильный, слабый) —
інвалідність (син. непрацездатність);
стійка постійна або тривала, повна або часткова втрата
працездатності. Наявність і ступінь І. визначається лікар-
сько-соціальними експертними комісіями. 1. професійна —
така, що виникла внаслідок професійного захворювання,
отруєння чи виробничої травми.
Интоксикация (intoxicatio, от rp. toxicon — яд) — Інтокси-
кація (син. отруєння):
патологічний стан, викликаний отруєнням організму токсич-
ними речовинами ендогенного та екзогенного походження,
які утворилися в ньому самому або надійшли ззовні.
Искусственная болезнь — штучна (неприродна) хвороба:
хвороба, спричинена різними способами, засобами самим
суб’єктом.
Истязание — катування, мордування:
систематичне спричинення легких тілесних ушкоджень чи
інші дії, що викликають фізичне та психічне страждання;
W
спосіб нанесення тілесних ушкоджень, які пов’язані із
спричиненням особливого болю та психічних переживань.
Ишемия (rp, ischaernia) — ішемія (син. анемія місцева, гіпе-
мія, недокрів’я місцеве):
місцеве зменшення вмісту крові у тканинах певної ділянки
тіла людини й тварини, спричинене спазмом або закупорю-
ванням відповідних артерій-
к
Кавитация (от лат. cavitas —
тація:
углубление, пустота) — каві-
утворення порожнини у рідині, що рухається. У судовій
медицині мають значення явища кавітації, що спостеріга-
ються при черепно-мозковій травмі, коли в зоні протиудару
порушується безперервність тканини мозку з утворенням продолжение
–PAGE_BREAK–
порожнин кавітаційних бульбашок.
Канал раневой (лат. canalis vulneralis) — канал рановий:
ранова порожнина, глибина якої значно більша за попере-
кові розміри; спостерігається при колотих, колото-різаних,
вогнепальних ушкодженнях.
Карбоксигемоглобин — карбоксигемоглобін:
сполучення окису вуглецю (CO) — чадного газу — з ге-
моглобіном при отруєнні чадним газом, що призводить до
неможливості перенесення кисню кров’ю (насичення крові
киснем).
Кераунография (гр. keraunograpia) — кераунографія:
крововилив під окістя (надкісницю) будь-якої кістки скле-
піння черепа новонародженого, що виникає внаслідок роз-
риву кровоносної судини під дією пологових сил і має ви-
гляд м’якої флюктуючої пухлини.
Клиническая смерть (лат. mors ciinicas) — клінічна
смерть:
термінальний стан, що настає після припинення серцевої
діяльності та дихання і триває до настання необоротних
змін у вищих відділах центральної нервової” системи.
Коагуляция (от лат. coagulatio — свертывание, сгущение)
— коагуляція:
злипання частинок дисперсних систем з утворенням біль-
ших комплексів (у тому числі і в тканинах організму).
Кокаин (неп. cocaina) — кокаїн:
алкалоїд рослинного походження з Південної Америки,
наркотична галюциногенна речовина; в медицині викорис-
товується як анастезуючий та знеболюючий засіб.
/1:ІМ
Коликвационный некроз (от лат. colliguatio — расплавле-
ние) —коликваційний некроз:
такий, що супроводжується розм’якшенням уражених тка-
нин, наприклад при отруєнні лугами спостерігається К. н.
стінок шлунка, стравоходу.
Кольцо демаркационное (лат. demarcatio — разграниче-
ние) — кільце демаркаційне:
кільце відмежування живих тканин від відмираючих чи
мертвих; у новонароджених в кінці першої доби після на-
родження на межі шкіряної частини пупка і пуповини ви-
никає запальне демаркаційне кільце, котре добре видно ві-
зуально.
Консервирование трупа — консервування трупа:
дія певних поєднань (сполучень) природних чи штучних
(переважно хімічних)- факторів, що запобігає гнилісному
розпаду трупа.
Контактная хроматография (гр. chroma, chromatos —
цвет, окраска + гр. grapho — писать) — контактна хро-
матографія:
метод роз’єднання й аналізу сумішей речовин, що заснова-
ний на розділенні компонентів сумішей на рухому (газ, рі-
дина) та нерухому (твердий сорбент) фази; застосовується
у біохімії, судовій медицині тощо.
Контактно-диффузионная хроматография —
контактно-дифузійна хроматографія:
метод кольорових відбитків, заснований на іонному розчи-
ненні металів на об’єкті дослідження при дії реактива-роз-
чинника та переході метала з досліджуваного об’єкта на
папір (фото-хроматографічний) аняМІДик дифузії іонів, ви-
явленні металу на папері ПІД дівіо^ріктива-проявника вна-
слідок якісної хімічної реакції., „„.„„щ,
, •+” ‘ЧІЩ’Т’
Копоть выстрела — кіптява ПОСХМ«уі
один з додаткових факторі» ГКНіТріЛу, ЩО ЯВЛЯК собою дріб-
ні частки — залишки згорйНКЯ пороху ЧИ Квпсудю (вугіл-
ля, міді, свинцю тощо).
Корочка (корка) (лат. crusta) — кірочка (кірка):
1) вторинний морфологічний ол«МЄИТ шкірного висипу, що
утворюється при висиханні виділень мокнучих або ерозив-
них елементів; 2) затверділий Ш
ексудату по краях рани чи на поверхні садна.
Криминология (лат. crimlnis — преступление + гр. logos —
наука, учение) — кримінологія:
один з розділів науки кримінального права, вчення про зло-
чинність.
439
Крови сывороточные системы — крові сироваточні сис-
теми:
у сироватці різних груп ізосерологічної системи АВО міс-
тяться аглютиніни (антитіла), є аглютиніни також і в сиро-
ватках інших ізосерологічних систем.
Кровоподтек — крововилив, синець:
скупчення вилитої у міжтканинні щілини крові, її згортан-
ня. К. є наслідком удару чи здавлення твердим предметом,
що призводить до розриву кровоносних судин під шкірою
чи слизовою оболонкою.
л
Лаборатория судебно-медицинская (от лат. laboro — ра-
ботаю) — лабораторія судово-медична:
структурний підрозділ Бюро судово-медичної експертизи
(БСМЕ), де здійснюються дослідження (експертиза) речо-
вих доказів. До складу Л. входять: судово-імунологічне, су-
дово-токсикологічне і судово-медично-криміналістичне від-
ділення,
Летаргия (от гр. lete — глубокий сон, забытье + argia —
бездеятельность; син. летаргический сон) — летаргія:
патологічний, хворобливий стан людини, схожий на сон;
характеризується ослабленням усіх проявів життєдіяльнос-
ті: нерухомістю, значним уповільненням процесу обміну ре-
човин, ослабленим диханням, пульсом, частковою або пов-
ною відсутністю реакції на зовнішні подразники (подраз-
нення), розслабленою мускулатурою. Летаргічний сон
триває від декількох годин до декількох діб (34, зрідка дов-
ше), як правило, не являє небезпеки для життя і прохо-
дить безслідно. Л. має схожість з удаваною смертю.
Ливорометрия (от лат. lovor — синее пятно + гр. metron —
мера) — ливорометрія: продолжение
–PAGE_BREAK–
дослідження трупних плям за допомогою спеціального мік-
родинамометра (ливорометра). Дослідження проводять
шляхом натискання на трупну пляму прозорою головкою
приладу з певною силою, що дає можливість спостерігати
за змінами плям аж до їх зникнення. Крім визначення сили
тиску, встановлюють час поновлення кольору. Ці об’єктив-
ні дані використовуються для діагностики давності смерті.
Люминесценция (от лат. lumen — свет + escentia —
суффикс для обозначения слабого действия) — люмінес-
ценція:
випромінювання світла деякими речовинами — люмінофо-
рами (газ, рідина, тверде тіло), збуджене якимось джере-
ло
лом енергії — зовнішнім випромінюванням (радіолюмінес-
ценція), електричним розрядом (електролюмінесценція), хі-
мічними процесами (хемолюмінесценція) тощо і не зумов-
лене нагріванням речовини (тому її іноді називають хо-
лодним світінням). Л. використовують у деяких випадках
судово-медичних, клініко-діагностичних і гігієнічних до-
сліджень.
Люминофоры (от лат, lumen — свет + гр. toros — носитель)
— люмінофори:
речовини, здатні до лю^нкценцІЇ.
м
Маска экхимотическжя — маска екхімотнчна:
видова ознака смерті від механічної асфіксії внаслідок
стискання грудей або живота. Являє собою Інтенсивний
ціаноз шкіри обличчя, шиї та верхньої частини грудей з
численними крапковими синюшно-багряннми крововилива-
ми. Розвивається у момент стискання тіла в результаті різ-
кого підвищення артеріального тиску в судинах всього ті-
ла, а також значного збільшення венозного тиску в ярем-
них венах, позбавлених клапанів, дрібні кінцеві гілки яких
внаслідок зворотного току крові розриваються і дають чис-
ленні крововиливи.
Масс-спектрометрия — мас-спектрометрія:
метод визначення маси та відносного складу компонентів
досліджуваної речовини, що візується на розділенні (за до-
помогою електричних та магнітних’йолів) іонізованих ато-
мів і молекул компонентів; у МСДИЦКНІ застосовується, на-
приклад, як експрес-метод аналІМИЦиового складу видиху-
ваного повітря.
Мацерация (от лат. maceratio
ІКЄ, размягчение)
•і’,і1 ІІІІ ‘ •
ІК або тваринних
іиої речовини, спри-
— мацерація:
розм’якшення та розпушу—
тканин внаслідок руйнування „^
чинене тривалою дією на НИХ РІДИНИ.
Медицинская деонтология (от Грі. явОЛ, овОПІОв — нужное,
необходимое + logos) — МСДИЧІМ ІСОКТОЛОГІя:
сукупність етичних норм 1 ПРИНЦИПІВ поведінки медичних
працівників при виконанні СВОЇХ Професійних обов’язків,
спрямованих на максимальне підвищення корисності ліку-
вання.
Мертворожденный — мертвонародженнй:
плід, у якого при народженні відсутнє самостійне позаче-
ревне легеневе дихання, котре неможливо викликати штуч-
Ш
ним шляхом, незалежно від наявності або відсутності сер-
цебиття чи інших ознак життя.
Метгемоглобин (от rp. meta — после, через + гемоглобин)
— метгемоглобін:
сполука, похідна гемоглобіну, позбавлена властивості пере-
носити кисень у зв’язку з тим, що залізо гема знаходиться
у тривалентній формі; утворюється у підвищених кількос-
тях при деяких отруєннях та спадкових хворобах.
Метод контактно-диффузионный (метод цветных отпечат-
ков) — метод контактно-дифузійний (метод кольорових
відбитків):
один з об’єктивних методів дослідження, широко застосо-
вується у суд.-мед. практиці для виявлення металів у зоні
ушкодження на тілі та пошкодження на одязі людини.
Микроскопия непосредственная (от гр. micros — малень-
кий + skopeo — рассматривать, наблюдать) — мікроско-
пія безпосередня:
метод вивчення об’єктів, яких не видно неозброєним оком,
шляхом розглядання, спостерігання їх зображень, збільше-
них за допомогою мікроскопа.
Мнимая (клиническая) смерть — удавана (клінічна)
смерть;
стан, коли найголовніші функції організму вкрай слабі,
майже непомітні, жива людина подібна до мертвої.
Морг (франц. morgue) — морг:
спеціально обладнане приміщення стаціонарного лікуваль-
ного закладу для зберігання, проведення розпізнання (упіз-
навання, пізнавання) та розтину трупів людей. Є одним з
відділів Бюро судово-медичної експертизи, де відбувається
дослідження трупа. У сучасних М. мають бути: передсек-
ційні та секційні кімнати, холодильні камери для збережен-
ня трупів, обрядова кімната, лабораторія, лікарські кабіне-
ти, допоміжні приміщення тощо.
Морфология (гр. morphe — вид, форма + logos) — морфо-
логія:
1) наука про будову і форму організмів, органів і тканин;
2) у біології комплекс наук, що вивчають форму та будову
організмів у їх онто- та філогенезі, включає анатомію, гіс-
тологію, цитологію, ембріологію, патологічну анатомію.
Мототравма (или травма мотоциклетная) — мототравма
(або травма мотоциклетна):
сукупність тілесних ушкоджень, що утворилися у зв’язку з
рухом мототранспорту. Для М. властиве: загибель самого
водія, ознаки струсу тіла, однобічність ушкоджень та інше.
W продолжение
–PAGE_BREAK–
Мумификация (от араб. mumiya — мумия + лат. Іасіо —
делать; син. трупное высыхание) — муміфікація:
повне висихання тканин трупа, що створює можливість
його довготривалого збереження, одне з пізніх трупних
явищ. М. природна — настає під впливом певних факторів
навколишнього середовища (сухе тепле повітря, пухкий,
добре верований Грунт, гарна вентиляція, підвищена темпе-
ратура довкілля. М. штучне “— один з методів зберігання
трупів (створення мумії/ ШЛЯХОМ бальзамування, введення
речовин, що запобігають розкладанню трупа.
Мухомор красный (лат. Aminita muscaria) — мухомор
червоний:
отруйний гриб, Містить дуже сильну отруту мускарин —
антагоніст атропіна.
Мучення, муки — мучення, тортури, катування:
завдавання людині моральних або фізичних мук, страж-
дань. У судовій медицині М. визначаються як навмисні дії,
що спричиняють страждання людині, позбавляючн її необ-
хідних умов для існування — їжі, води, тепла, світла, по-
вітря або волі, чи насильне тримання жертви у шкідливих
для здоров’я умовах тощо. М., як і знущання, не являють
собою особливого виду ушкоджень, вони не мають медич-
них ознак. Тому лікар не кваліфікує ушкодження як М.,
вирішення цього питання належить до компетенції слідчих
чи судових органів.
н
Набор секционный (лат.
ниє, разделение)
— набір секційний: ня^^^вг
інструменти і прилади, за дбтН^НрКХ”роблять розтин
(секцію) трупа. Н. с. складаюті^Н^—««стичний, ніж
грудинно-реберний, скальпель, ЯрйЙіІ”великі, кишконі,
гострокінечні, пінцети автоматичміїїліммі (лила) листона,
молоток, долото, лінійка митричн*, ЛОЖКІ вимірювальна,
лупа, гумовий фартух, гумові руканиці, ГОЛКИ ДЛЯ яашинан-
ня трупа, нитки, ваги пружинні т« ІНШІ предмети. Кожний
інструмент Н. с, має свое призначення.
Надрез — надріз:
деталь края рани, нанесеної ріжучим знаряддям. Цс лінійне
поверхневе пошкодження шкіри, яке поступово сходить нані-
вець. Н. — безумовний доказ ріжучої дії гострого предмета.
Надрыв — надрив:
часткове порушення неперервності (непрерывности) м’яких
ш
тканин, сухожилля, м’язів, фасцій, зв’язок, капсули сугло-
ба при закритих ушкодженнях.
Наезд — наїзд:
вид транспортної травми; комплекс механічних впливів на
тіло людини та ушкоджень, які утворилися внаслідок удару
зовнішніми частинами транспортного засобу, який рухаєть-
ся. Початок Н. — удар людини транспортним засобом. Да-
лі може трапитися падіння людини на транспортний засіб,
відкидання ії та падіння на грунт, ковзання (скольжение)
тіла по покриттю дороги, їноді після невеликого удару має
місце тиск. Тому виділяють Н., за якого переважною дією
є удар, та Н., за якого переважною дією є тиск (А. І. Му-
ханов). Специфічна ознака Н. — відбиток частини транс-
портного засобу (облицювання/обличкування радіатора,
фари, гака (крюка) тощо). Н. притаманні бампер-ушкод-
ження, локальні ушкодження голови, тулуба, кінцівок,
струс тіла, однобічність/односторонність ураження.
Наложения на орудиях травмы — нашарування (на-
кладання) на знаряддях травми:
матеріальні об’єкти, які залишаються на знаряддях травми
— кров, волосся, клітинні елементи тканин тіла, текстиль-
ні волокна (з пошкоджених тканин одягу). Комплексне
дослідження їх широко застосовується в судовій медицині і
дає можливість визначити конкретний екземпляр знаряддя.
Направление выстрела — напрямок пострілу:
лінія прямування снаряду (кулі, дробу), якщо політ його не
змінюється (не відхиляється, напр. внаслідок рикошету).
Н. п. визначають на підставі вияву точної” локалізації вхід-
ного та вихідного вогнепальних отворів, направлення рано-
вого каналу, даних огляду місця події та обставин справи.
Нарез — наріз:
гвинтоподібне заглиблення, що має вигляд вузької канавки
на стволі вогнепальної зброї. Воно слугує для надання кулі
обертового руху навколо поздовжньої осі, що надає їй під
час польоту стійкості та збільшує довжину польоту. Кіль-
кість нарізів — від 3 до 8. Проміжки між нарізами назива-
ються полями.
Насечка — зарубка, насічка:
візерунок на будь-якій поверхні. В судовій медицині одна з
ознак дії гострих предметів (тих, що ріжуть, тих, що ко-
лють та ріжуть, тих, що рубають), яка має місце на дні
рани на щільній тканині (напр. на сухожиллях, хрящах,
надкістниці, кістках). 3. не слід ототожнювати з надрізом.
44
Насилие — насильство:
насилля фізичне чи психічне; дія одної людини на іншу, що
порушує право людини на особисту недоторканність.
Некроспермия (necrospermia; rp. necros — мертвый + sper-
ma — семя, сперма) — некроспермія:
підвищений вміст у спермі нежиттєздатних сперматозоїдів.
Неоказание помощи больному — ненадання допомоги
хворому:
невиконання медичними та фармацевтичними працівника-
ми обов’язку надання першої невідкладної допомоги грома-
дянам у дорозі, на вулиці та в інших громадських місцях.
Може дістати вияв у бездіяльності, відмові прийняти хво-
рого до лікувального закладу.
Несчастный случай в медицинской практике — нещас-
ний випадок у медичній практиці:
невдалий результат діагностичних та лікувальних процедур продолжение
–PAGE_BREAK–
і втручання медичного персоналу, за якими на підставі су-
часних даних медичної науки об’єктивно неможливо було
передбачити наслідки. Н. в у. м. п. може трапитися внаслі-
док особливих труднощів (атипічний перебіг хвороби, особ-
ливості організму хворого).
Нетрудоспособность — непрацездатність:
неможливість виконувати роботу внаслідок захворювання,
травми та інших причин. Розрізняють загальну, професій-
ну, спеціальну, а також тимчасову та постійну Н. Див.
Працездатність.
Новорожденный — новонароджена:
дитина, яка має хоча б одну • ОвИВКі притаманних плоду
(пуповину, первородну змазку, пологойу пухлину, меко-
ній— первородний кал)., «(K’,!»
‘ і р
О
Обезображение — знівечення (спотворення):
наслідок ушкодження, що призвело до спотворення зовніш-
ності (каліцтва). 3. невиправне (незгладиме) це таке, що
не може бути усунуто без хірургічного втручання. 3.
обличчя виправне може бути нівельовано без хірургічного
втручання, тобто лише консервативними методами лікуван-
ня (масаж, фізіотерапія тощо).
Объекты судебно-медицинской экспертизы — об’єкти
судово-медичної експертизи:
до компетенції судово-медичної експертизи відносяться: до-
слідження трупів, обстеження потерпілих, обвинувачених
4
та інших осіб, дослідження речових доказів, експертизи за
матеріалами слідчих і судових справ.
Ожог (лат. combustio) — опік:
ушкодження тканин тіла (шкіри, м’яких тканин, кісток)
людини чи тварин місцевою дією сонячного проміння,
полум’ям, гарячими рідинами, газами, розпеченими предме-
тами чи хімічними речовинами, електричним струмом та
радіаційним випромінюванням.
Ознобление (лат. pernio) — обмороження:
патологічний стан шкіри, що виникає внаслідок місцевої
сукупної дії низької температури та підвищеної вологості
повітря; характеризується набряком, синюшністю, болю-
чістю при надавлюванні, свербінням.
Окоченение трупное (лат. rigor mortis) — заклякання
трупне:
процес посмертного ущільнення та вкорочення скелетних
м’язів тіла і м’язів внутрішніх органів внаслідок скипання
білків; 3. т. починається через 24 години після смерті і
тримається до початку гниття. З, т. є абсолютною ранньою
ознакою настання смерті.
Опознание — пізнавання (упізнавання, розпізнавання):
слідча дія, яка передбачає пред’явлення потерпілому (обви-
нуваченому, свідку), у встановленому законом порядку,
людини чи об’єкта (речі) з метою їх ототожнення або
виявлення відмін.
Определение роста — встановлення зросту (довжини тіла
за кістками скелета):
методика комплексного дослідження деяких кісток (звичай-
но, довгих трубчастих кісток кінцівок або їх фрагментів),
яка дає змогу за окремими характеристиками математич-
ним шляхом встановлювати довжину тіла загиблого
(наприклад за загальною довжиною кістки чи за окруж-
ністю головки плечової, стегнової кістки і т. ін.)
Оптограмма (от гр. optos — видимый + гр. gramma —
письменный знак) — оптограма:
зображення об’єкта, що світиться, на сітківці ока (при
офтальмоскопії) протягом якогось часу після дії цього
об’єкта на адаптоване до темряви ока; виникає внаслідок
зміни зорового пігменту під дією світла.
Опьянение патологическое (лат. ebrietas pathologia) —
сп’яніння патологічне:
алкогольне сп’яніння у вигляді виникнення паморочного
стану після вживання незначної кількості алкоголю; часті-
ше в осіб, які не страждають алкоголізмом.
Опьянение простое (лат. ebrietas alcoholica) — сп’яніння
алкогольне просте:
сукупність психічних, вегетативних, неврологічних розла-
дів, що виникають внаслідок гострого отруєння етиловим
алкоголем.
Органы дознания — органи дізнання:
органи, що провадять поперднє адміністративне розсліду-
вання. До них належать: органи міліції; органи служби без-
пеки по справах, віднесених законом до їх відома; ко-
мандири військовим ЧИСТИН; начальники виправно-трудових
колоній; органи ЛОЖФЖНОГО НВгЛЯДУ: Органи охорони кор-
донів; капітани морських Суден, ЯКІ знаходиться в далеко-
му плаванні.
Органы предварительного следствия — органи попе-
реднього слідства:
органи, що провадять попереднє слідство (до суду), тобто
вияснення і з’ясування обставин, пов’язаних зі злочином;
до них належать: слідчі прокуратури, органів внутрішніх
справ та слідчі органів Служби безпеки.
Освидетельствование — обстеження:
експертна дія, що полягає в огляді живої особи (потерпі-
лого, обвинуваченого тощо) для виявлення на тілі ознак
злочину чи особливостей (особливих прикмет). Результати
судово-медичного обстеження Оформляються «Актом судо-
во-медичного обстеження», ‘,
Осмотр — огляд:
процесуальна дія, що регЛЯМфЦ
нодавством (ст. 190—192, ЗІЗ-
України); полягає в огляді
ті, приміщень, предметі» •к
з’ясування обставин МММ
мають значення ДЛЯ СПрМ
^Процесуальним зако-
“••
ґсктів (місцевос- продолжение
–PAGE_BREAK–
мдления доказів,
мх обставин, що
і огляді можуть
совані в результаті
бути запрошені спеціалісти»,^,,^^.-,.”-—— •- г”-/——–
справи. В огляді трупа ибоО’йвКФйО бере участь судово-
медичний експерт або лікар. ‘”
Осмотр места происшествия — огляд місця події:
процесуальна дія. регламентована ст. 190 КПК України,
яка здійснюється органами слідства; є первинною невід-
кладною слідчою дією. ОМП провадиться відразу після
виявлення ознак злочину; оформляється протоколом огля-
ду місця події.
Осмотр трупа на месте происшествия — огляд трупа на
місці події:
регламентується ст. 132 КПК України, здійснюється слід-
чим разом із судово-медичним експертом або іншим ліка-
рем; як правило, є складовою огляду місця події.
Остеология судебно-медицинская (лат. osteologia) —
остеологія судово-медична:
розділ судової медицини, який вивчає можливості ототож-
нення особи (групові та індивідуальні ознаки) за кісткови-
ми залишками, починаючи від скелетованих трупів, цілих –
кісток, їх фрагментів, великих і малих уламків, зокрема
спалених, і закінчуючи дрібними шматочками кісткової
тканини чи навіть кістковою золою.
Ответственность експерта — відповідальність експерта:
при дорученні слідчими органами проведення судово-ме-
дичної експертизи експерту роз’яснюються його права та
обов’язки; ВОДМОЧМ ВІН попереджується про відповідаль-
ність за дачу свідомо неправдивих висновків (ст. 178 ККУ)
та за ухилення Ыд дачі висновків (ст. 179 ККУ).
Отпечаток — відбиток:
слід, відтиснутий чи відбитий на чомусь, у чомусь, В. дета-
лей транспортного засобу під час зіткнення його з люди-
ною; В. протектора — достовірна ознака переїзду колесом
безрейкового транспорту; В. пальців — пото-жирове наша-
рування на поверхні предметів, до яких притискувались
пальці, точно відтворюють капілярний візерунок і слугують
достовірною ознакою конкретної особи.
Отцовство — батьківство:
факт походження дитини від певного батька. Б. спірне —
оспорювання чоловіком факту народження даної дитини
від нього, тобто свого батьківства. У справі про спірне
батьківство досліджується кров матері, дитини та гаданого
батька. Експертиза грунтується на спадковому поєднанні
групи, типу й інших факторів крові у батьків та їхніх дітей.
Охлаждение трупа — охолодження трупа:
процес охолодження тіла у зв’язку з припиненням теплоп-
родукції та продовженням тепловіддачі. Одна з абсолютних
ознак смерті.
п
Падение с высоты — падіння з висоти:
П. з в. і ушкодження, що при цьому виникають, розгляда-
ються в судовій медицині як різновид дії тупих твердих
предметів.
44Й
Патолого-анатомическое вскрытие
анатомічний розтин трупа:
трупа — патолого-
розтин тіла, морфологічне дослідження його органів і тка-
нин з метою встановлення патолого-анатомічного діагнозу
та співставлення з ним клікичного діагнозу.
Патрон—.патрон; .
з’єднана гільзою в ОДНО ціле куля (або дріб) з пороховим
зарядом і капсюль Із тальником, Складається з металевої
(паперової’ЧИ ПЛастмяСОїіої) ГІЛЬЗИ», В основу якої вставлено
пістон (капсуль), що МІСТИТЬ сильну вибухову речовину. У
гільзу вкладається ГКЫ}(М(.1смар)11Д. куля або дріб (шрот).
Якщо снарядом в дЫ^.в&фМ^Мм^И^ В гільзу пороху
туди вміщують пн* (tji|M тощо), потім
насилають Дріб, теля чого Вміщують ще один пиж, щоб
дріб яе йисипівся. •’
Перчатка смерти і— рукавичка смерті:
відокремлення епідермісу кистей рук разом з нігтями після
перебування трупа у воді протягом 8—15 діб у літню пору
і близько місяця взимку.
Плавательные пробы — плавальні проби (життєві
проби): .
загальна назва методів встановлення живо- чи мертвона-
родженності немовляти при судово-медичному дослідженні
трупа; найбільшого, >Н«ЧМИЯ .««були леген«- плавальна
проба ЇГіігіи і іІіріЛіПМіДІїіаИІІІІЙІ*’1111″‘^’ плавальна
проба (Бресл.у) “;.Д^Ш^,^, ,
Іїланкгон — пЛАІЧ№1»ім^^^^^К —і
суспензовані у. МДІ
мікроорганізми. ЩО
носяться течією.
Побои — nofek Чд
численні УДММ|1
виду ушкод)і»Нї,
синців, саден, aqp
жень. П„ як прі
ушкоджень., що, не
нвого
ІННЯМ
і ушкод-
тілесних
Повремдаямим і і4|Г
тори вифуяуі у-Х
хвиля детонації,’ «
хового пристрою. ,.^^,
Й частини вибу-
яасоби; вторинні
снаряди.: .\. •н^1 ^^..і, ,
Повреждение, травм. -^ уаШЙЩОКйИ, травма;
порушення структури Т« фунКцІА організму, що виникло
під впливом дії одного чи декількох зовніїйніх травмуючих
15 9-259
449 продолжение
–PAGE_BREAK–
факторів. Ушкодження можуть бути фізичні (механічні
заподіяні тупими та гострими предметами; вогнепальні; всі
види механічного задушення; від дії високої та низької тем-
ператур,; від дії електричного струму, від перепаду тиску та
дії іонізуючого проміння); хімічні (опіки їдкими речовинами
та отруєння), біологічні (бактеріальне, вірусне, токсичне
тощо), психоемоціональні впливи; дії газоподібних і лікар-
ських речовин. Виділяють У. анатомічні (порушують ціліс-
ність тканин) садна, рани, переломи кісток, розриви внут-
рїйніх органів та функціональні: біль, струс головного
мозку, шок, стрес.
УІ’ЙОЖ№> бути смертельними і не смертельними. Останні
в^поіиднф’ до КК України діляться за ступенем тяжкості на
‘ЇрИ’гЬуІ|м; 1) тяжкі; 2) середньої тяжкості та 3) легкі, які
гірИзвоДяте’ ДО короткочасного розладу здоров’я (коротко-
часної Втрати Працездатності) чи незначної стійкої втрати
працездатності вв» ЧИ’
.-їГЯ’Яж;,- •
-,-,- • • w« •••’——Я
Поганка tfJifAlMli* ^-. г-і””^-‘ — поганка
бліда; ;’:, ,:’ ‘ ,,•……
отруйІіий’і^рЯ^ •«білою шапкою з білуватими залишками
оболонки, ШО була на ній, з білими пластинками під шап-
• ”КОЮ, -шапка сидить на тонкому пеньку; гриб має неприєм-
ний солодкуватий запах; діюча речовина -— аманітотоксин,
містить ще й аманітогемолізин, який руйнується при
нагріванні до 70°С, тобто при термічній обробці, або
харчовими ферментами.
Поза — поза:
положення тіла люди’ни або її трупа.
П. боксера — заклякання трупа при дії на нього високої
температури.
П. «калачиком» — характерна ознака дії низької темпера-
тури на живу людину.
Половой хроматин — статевий хроматин:
речовина клітинного ядра, яка складається з дезоксирібо-
нуклеїнової і невеликої кількості рібонуклеїнової кислот, а
також білків’ в інтерфазі хроматин розсіяний у каріоплаз-
мі, а в період клітинного ділення сконденсований у хромо-
сомах. Хроматин статевий жіночий (Х-хроматин) — три-
кутна, кругла або паличковндна крупна ділянка, що щільно
фарбується і міститься на периферії ядра соматичної клі-
тини жіночого організму, являє собою конденсовану
Х-хромосому. Хроматин статевий чоловічий (У-хроматин)
— крупна глибка хроматину в ядрі соматичної клітини чо-
ловічого організму, що яскраво світиться при фарбуванні
50
флюорохромами (акрихіном), являє собою конденсовану
ділянку довгого плеча У-хромосоми.
Половые состояния спорные — статеві стани спірні:
загальна назва питань, що пов’язані з статевою функцією
та вирішуються^ судово-медичною експертизою (статева на-
лежність, здатність Дфыягання, зачаття, наявність вагіт-
ності, або її лрилимекнн« дівоча незайманість тощо).
Помарки крови — ООМарКМ КрОВІ;
поверхневі,-‘часто П^МІрЙІИіІвтІ СЛІДИ крові, що утворюють-
ся від ковзаючої'(ІГКМІЯМ1 и МкрКаавленими предметами,
зброєю, рукам^ (дЙйЙіиИІИ’ХОКПКТ слідоутворюючого та
слідоспр^ііійв^’іЙ^^ ,,
Порох—порох: “«ИіРРЖ^ ,
вибухова речовяШ. яку МбтОСОВують ДМ стрільби з вогне-
пальної зброї та длй виготовлення снарядів 1 Патронів. П.
буває: ») бездимний (колоїдний) — частки нітрованої кліт-
ковини у вигляді сірувато-зелених пластинок, циліндрів,
кульок тощо і б) димний — механічна суміш калійної
селітри (75%), деревного вугілля (15%) та сірки (10%).
Посмертная поза тела — посмертна поза тіла:
взаємне розміщення частин тіла, котре настає вже після
смерті, наприклад поза „боксера“, котра є наслідком
ущільнення м’яэ(а лЩх д1«ю високої температури. Іноді поза
надається трупу мвуї^І^Пр.»*. хдйвктеонж дл- •»•»——•
вання’ ІмІтчіГ- „„.11-ш-я”
надається’.трупу^
ванняї і^танія П(і
Посмертны» ни
посмертні аим
пошкодження, і-
Встановити jir
іноді досить с
користояукхгь
мікроскопії
кових прояві» .__^^
Посмертные роды (лат.1
РОДИ;., \, — tiill
видавлювання П.ЛОД|М
гітної жімки ГМІМІ^І
•при ГНИТТІ 9рУПАй sW
і MS-—’ -••«Т-М „V’»0
характерна для згвалту-
•маш^духами тощо).
JpOttmortales) –
(
втання сиерті.
-.пошкоджень
-“»ЇТОІШ ВИ-
І’іІііЛями),
«у’, помет-
трупа ва-
порожнині
Правила судебНО.М^… ,… дяд»Д!>|И1И1ИМИ»» Трупа —
правила 1 суДОМ^Д^М ^«HMj^HW (експер-
тизи) трупа: •,. ‘ •пісО1 .•KimBWi „iir .•
регламентовані наказом МОЗ Уммїнм М 6 від 17.01.1995 p.
правила передбачають, зовнішній огляд, внутрішнє дослід-
ження, направлення мат«о(в
!5*
і врахування їх результатів при складанні підсумків. Ре-
зультати судово-медичної’ експертизи (дослідження) оформ- продолжение
–PAGE_BREAK–
ляються «Висновком експерта» або «Актом судово-медич-
ного дослідження».
Правила судвбно-медицинского определения степени
тяжести телесных повреждений — правила судово-
медичного визначення ступеня тяжкості тілесних
ушкоджень.
Визначення наявності і ступеня тяжкості ушкоджень —
найчастіший привід для обстеження потерпілих і обвинува-
чених осіб. Обстеження провадиться за правилами, за-
твердженими наказом № 6 від 17 січня 1995 р. Результати
його’оформляються «Висновком експерта» або «Актом су-
дово-м«ди4ного обстеження».
«р^иадуяй^гг ррмопорушення:
порушених і пр4М;^лоруд(внНЯ норм поведінки, встановле-
них закон o^,,H»,||Utt^ актами.
П. медичнш.іід|Ш^|^^ ПрофмійнІ навмисні або з необе-
режнбсті Д^І|1|||І^)
медичного гйірСОНІЛу, шо спричинило Істотну шкоду інте-
ресам дерЖжпТ йіґтер’ені охорони здоров’я, а також ушкод-
ження здоров’ю окремих громадян або викликало небезпе-
ку’для їх життя; караються Законом. П. медичних праців-
ників: незаконне проведення лікарем аборту (ст. 109 КК
України), ненадання без поважних причин допомоги хворо-
му особою медичного персоналу (ст. 113); невиконання або
неналежне виконання службових обов’язків — халатність
(ст. 167); підробка документів (ст. 172); дача завідемо не-
правдивих висновків •(експертом) (ст. 178); злісне ухилен-
ня експерта від явки за викликом органів слідства чи
суду (ст. 179); порушення правил боротьби з епідемією
(ст. 227); виготовлення та збут отруйних, сильнодіючих і
наркотичних засобів (ст. 229); незаконне лікарювання (за-
няття лікуванням особою, що не має належної медичної
освіти) (ст. 226).
Преципитация (от лат. praecipitatio — сбрасывание)—
преципітація, осідання, осадження:
феномен випадання в осад розчиненого антигену при взає-
модії з антитілом, обумовлений нерозчинністю їх комплек-
су в ізотонічному розчині. П. реакція Чистовича—Уленгу-
та — спосіб встановлення видової приналежності крові.
Прижизненные повреждения (лат. laesio intravitales) —
прижиттєві ушкодження:
ушкодження тканин, спричинені до настання смерті; до-
сліджуються при судово-медичних експертизах трупів;
/і52
мають деякі макроскопічні ознаки, такі як товстий крово-
вилив у товщі тканин і багато кр.ові, що вилилась у по-
рожнини, чи При зовнішніх кровотечах; згортання (зсідан-
ня) крові на місці 1 тому міцний зв’язок з місцевими
елементами • тканин?’ мІКроскопічно — просування еритро-
цитів по лімфатичних» судинах аж до лімфатичних залоз;
ознаки запалення у вигляді Значного накопичення лей-
коцитів і т. ін. ‘ ‘ “:
Признаки сотрясения т»1(в’, .'(лат. comotio corppris) —
ознаки струсу тіла; i^’W’t1”’11^’1 111, ,
ушкодження, шо «НМММЙЙІІ’ІІЦ АІЇ іначної сили, як.пра-
вило, тупого твердой» ЯМдавтії (транспортна травма, па-
діння з висоти), іі|6р||
від мікроскопічних крововиливів у тканини 1 органи та їх
набряку до значних розривів чи навіть відривів внутрішніх
органів (серця, печінки, селезінки, нирок, тощо).
Присыпание—присипання:
‘ специфічна форма асфіксії новонародженої дитини чи, не-
мовляти, коли мати під час кормління груддю засинає і
груди закривають отвори рота і носа дитини, спричиняючи
її смерть.
Причина смерти (лат. causa mortis) — причина смерті:
патологічний стан, що безпосередньо призвів до настання
смерті (наприклад асфіксія, шок,.емболія, гостра крово-
втрата, запалення двгень, 1»|ф|»|р^|1ок«рда трщо).
Продолжительность «НИ!
вал їсть позаутробнфй)
час, протягом якого дні
Продолжительность
тривалість •nyfpti
час життя плоду «її
Птомаины (лат. р(оМ
органічні (переважно
в результаті життсдія,
продуктів розпаду білкії
першу чергу кадамри^^
«бюрюються
організмів з
‘•ктивні аміни, у
‘ Н, ХОЛИН Г9Ш.О).
Пятна трупные т- ,, ОТ
• абсолютнц.рзнака.еіЙІЯатІККі11
” ” ,.,… -;.,^A(l,i».,.
Р.: :.:, 1’,. ^і-.
Раздавливание — роздглення:
надавливания або натискання, що призводить до розчав-
лення, розпліскування або роздушений чого-небудь. У шкод-
453
ження, за яких тканини руйнуються, деформуються внаслі-
док їх здавлення.
Размозжение — розтрощення, розміжчений;
роздроблення, ламання, розбивання на дрібні частини,
шматки, найчастіше кісток. Порушення цілості органа, за
якого тканини його частково або повністю руйнуються, пе-
ретворюються на безформну масу. Такі ушкодження мож-
ливі при дії великої сили — падінні із значної висоти,
транспортних травмах тощо.
Развращение — розбещення:
привчання кого-небудь до аморальних звичок.
Р. неповнолітніх — привчання неповнолітніх до амораль-
них звичок.
Разделение — розділення:
поділ органу чи тканини на частки, розділ трупа з метою продолжение
–PAGE_BREAK–
утаємничення злочину.
Разруб •—розруб:
. розділення m иматки» розсічення внаслідок удару чимось
гострим, як правило, wuKKffM, • розмаху. Ушкодження вна-
>. айи>к дії кредита, що рубить (сокири, шаблі) — рани,
вруби та розруби кісток.
Разрыв — розрив:
• розділення на шматки різкими рухами, ривками, розди-
ранням.
Рана — рана:
ушкодження тканин тіла і внутрішніх органів людини будь-
яким чином. Р. може бути на поверхні тіла або входити в
його порожнини, заподіяна тупими предметами (забита),
гострими (різана, колота, колото-різана, рублена, пиляна),
вогнепальна — внаслідок дії кулі, дробу, осколків тощо.
Ранение — поранення:
ушкодження тканин тіла від дії зовнішніх факторів.
Растление — розтління:
позбавлення незайманості, статевий зв’язок з дівчиною, що
не досягла статевої зрілості.
Расчленение — розчленування, розтин:
розділення чого-небудь суцільного, єдиного на окремі час-
тини. Р. трупа: розділення трупа з метою утаювання злочи-
ну. Р. тіла — одна з ознак залізничної травми, за якої
спостерігається відокремлення частин тіла від тулуба.
Реабилитация (франц. rehabilitation, от ге… снова + habilitas
— способность, возможность) — реабілітація:
у медицині комплекс медичних, педагогічних і соціальних
454
заходів, спрямованих на поновлення (чи компенсацію) по-
рушених функцій організму, а також соціальних функцій і
працездатності хворих та інвалідів.
Реакция (лат. re + actto ‘•— действие) — реакція:
1) відповідь організму на зовнішнє чи внутрішнє подраз-
нення; 2) хімічна взаємодія між двома або кількома речо-
винами, в результаті ЯКОЇ утворюються нові речовини.
Реанимация (лат. г» ^;»^mo — вдыхаю жизнь) — реані-
^ мація; ,„,-
.1 і11’1′”»1. ,i1 1 >V;1
штучне відновлення і
який перебував.»
Револьвер (от Лат
«ивих функцій організму,
ОТІ*.1″- 1 •
‘-^ револьвер:
коротігоствольна ‘•(тййівІМН^абрЬіг а ‘багном, що має
гнізда (комОрн) Wk rtiTpoNII. TIpW nefeTffH барабан оберта-
ється і гніздо з новим патроном надходить До задньої час-
тини ствола.
Регламентация профессиональной деятельности меди-
цинских работников — регламентація професійної
діяльності медичних працівників:
установлення правил, які визначають порядок роботи ме-
дичного персоналу при наданні лікувально-профілактичної
допомоги населенню.
Резорбция (reswbtto or лат,.геэогЬео — поглощать, впиты-
вать) — резорбція:
в патології РРІСМ6КІ
тіл і запальневогв.а
хом всмоктумні(1Ґ І
,.NftG… чужорідних
рфо4)»г1в та шля-
‘^.лімфатичні су-
дини-.… г ‘,’••» ‘ft
Рентгенография (р«М!
рентгенографі
, рмсую)
Wtl. •
ІШОТЬ ЗОбра-
_____________ яймочутли-
^, у.атср1.лГ –^^^^^BW .
Реставрация труо* \Щ
— реставрація трув
надання МЛ^тШ
, -ду.з метою «М|ИА
•ваимя. ••, ,. •%щ
Рикошет (франц. МишЫрТ Ticochor
рикошет:, • ,- .” “•ч1.’»’-
відскакувамняг ЙвЙ^ЯЩн»’ -«ого-небудь предмета під пев-
ним кутом від ПО—рХиЬ об яку він ударяється. Р. пул»: від-
скакування кулі ВІД’порепони (перешкоди) при ударі об
неї.
455
рентгенологі’
жения дослі,
|к№втвновление)
Цгі.
Дірижнттевого. внгля-
иання), фотографу-
— отскакивать) —
Рост — зріст;
довжина тіла людини у положенні стоячи.
Рубець—рубець:
слід на шкірі від рани, що загоїлася, у вигляді складки то-
що. Р. може слугувати особливою прикметою.
с ‘ — /1. •;.”” 1” ‘, .
Самоповреждение (лат. automutilatio).— самоушкодження:
‘навмисне заподіяння шкоди своєму здоров’ю шляхом нане-
сення ушкоджень різними засобами та способами, само-
стійно або за допомоги інших осіб. С. найчастіше спричи-
няється гострими або тупими предметами, рідко — вог-
непальною зброєю та хімічними засобами. Загальними
ознаками С. є: 1) локалізація їх на доступних частинах ті-
ла (тобто там, де зручно дістати власною рукою; С, на спи-
ні надто рідко); 2) порівняна безпечність ушкоджень (час-
тіше ‘це численні подряЬинй. поверхневі рани); 3) наяв-
ністьОднакових ушкбджеМь (у |Ы! ктив1, у гуртожитку, у
військовій частині); ^ суперечйість 1 незадовільність пояс-
нень іиоідб походження та механізму ушкоджень.
Самоубийство (лат. suicidium) — самогубство:
навмисне, заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, продолжение
–PAGE_BREAK–
один з видів насильної смерті. С. може бути заподіяно ак-
тивним шляхом (нанесення ушкоджень, повішення, утоп-
лення, отруєння тощо) та пасивним (голодування). Згідно
зі ст. 99 КК України доведення до С; або до замаху на Є.
осіб, якізнаходяться у матеріальній або іншій залежності
від інших осіб, через жорстоке з ними поводження або
систематичне приниження їх людської гідності карається
позбавленням волі на строк до 5 років.
Сдавление — здавлення:
стискання з силою. 3. грудей і живота: один з видів меха-
нічної асфіксії від стискання, виникає у кар’єрах, при ав-
тотравмах, при обвалах будівель під час землетрусів тощо.
Дихання припиняється за рахунок неможливості екскурсії
грудної клітки та дихальних скорочень діафрагми. Чим
важчий стискаючий предмет, тим.швидше настає смерть
(маса 100 кг може викликати1 смерть здорової людини).
Для настання смерті досить стискання одного тільки живо-
та та половини грудей. Видові ознаки 3. грудей і живота:
«екхімотична маска», багряний набряк легенів («карміно-
вий набряк»), часто—відбитки одягу на шкірі, може су-
проводжуватися переломами кісток, розривами внутрішніх
органів. ‘
4Я6
Сепсис (от гр. sepsis — гниение) — сепсис:
патологічний стан, .•зумовлений.безперервним або періодич-
ним надходженням у кров мікроорганізмів з вогнища гній-
ного запалення. С. мас значення в генезисі смерті при
ушкодженнях, Кримінальному аборті, опіках і т.ін.
Сероводород (H2S)— сірководень;
газ із специфічним «ММХОМ, отруйний, найпростіша сполу-
ка сірки з воднем. (І (Організмі порушує і припиняє окисні
процесі в тканимах^г)^ Івга у повітрі, яке вдихають, ки-
клнкає параліч ЦІІСі Q«iyrM»RiMfHJ6N, всюди, де гниють біл-
кові речовина. ihWUIfWHteMimkHW^ тому газ накопичу-
ється у вирр^мх «HteiilHMNtoWttbiMJt колодязях тощо.
При вдиханні С. ДІІІІШІЙР.^МВНЯЙ
сонливість м)! ДОТ».’бям««га„гтфмм^ —гальна слабкість,
потім може настати смерть… Характерний «Mck отруєння
С. на трупі немає. Завжди необхіді’юп’рйвести аналіа повіт-
ря на вміст у ньому С.
Сеть гнилостная (лат. rete putridum),— сітка гнильна: .
.одна з.об’єктивних ознак гниття трупа. Це гілчасті брунат-
ні, іноді зеленуваті, смуги на поверхні (підшкірній), вен. Яв-
ляють собою загнивання і гемоліз крові у судинах та утво-
рення в них під впливом виділеного сірководню сульф-
гемоглобіну та’ сірчастого заліза. У звичайних умовах
з’являється на трупі на ЗЦ день після смерті, іноді раніше.
Симуляция (от лат.і.вІпїиІаЦо^, імцищрдть,, притворство) —
симуляція (пр
свідоме у^авауа;
„певною ф1знч, ного
стану (напр. за^
Скольжение — х
>ійлнмм1й, без
чциту. У
‘ ф», яке
— Исде у
дороги
іаслідок
ііпй С.,
ВодрЯрини, садна
” дугоподібної
ти механізм
рух по.будь-якій
відриву від тїі
судовій медицині
штовхають туп»»м
випадку переісуваї
в різних стадіях (
цього на одязі, в
торто численії, п
(іноді «раКйїі ї
форми та Ін.
травми людини
След.—… слід; .,… і,. ,і-сі і — ..•-•,’. …; • ,
1) відбиток, будь-чого на вудь-якій поверхні; 2) залишок
або ознака, ного-небудь (напр. злочину). У судовій трасоло-
гії., С, назирають такі матеріальні.аміни у навколишньому
середовищі, внаслідок яких будова поверхні одного предме-
457
та залишила свій відбиток на іншому. Такі С. отримали
назву слідів-відбитків зовнішіньоЇ будови. Предмет, що від-
бився, є слід(о)утворюючнм, а той, на якому утворився від-
биток слід(о)сприймаючим. Розрізняють об’ємні С., поверх-
неві С., С, нашарування, С. відшарування.
Слюна (лат. saliva) — слина:
рідина, що виділяється особливими слизовими залозами у
ротовій порожнині людини або тварини, вміщує слиз, асе-
лілозу та інші компоненти. У суд.-мед. практиці досліджен-
ня С. найчастіше проводиться на недопалках, на клапанах
конвертів, на кляпах та інших предметах. Для доказу наяв-
. ності С. ставлять хімічну реакцію на птіалін (з крохмалем).
Групові антигени в С. виявляють тими самими методами,
що і в крові. Висновки про можливість походження С. від
певної особи дають на основі аналізу С.
Смерть — смерть:
припинення життєдіяльності організму (біологічного обміну
речовин).і. мгнввль його. Ознаки С.: а) ймовірна — відсут-
ність лшмннЯт1 р^ммксів, серцебиття: б) абсолютні —
трупні MflMM, »М(ЛЯ«анні(« охолодження, гниття та трупне
ВМСМХМ4МЯ.
Сморчки (лат. morchella esculenta) — зморшки:
їстівні гриби, дуже схожі за формою та іншими ознаками
на отруйні гриби сморжі. Ті та інші виростають навесні.
Основною різницею між ними є те, що 3. на розрізі мають
однорідну структуру, а сморжі пористу.
Сотрясение (коммоция) (лат. commotio) — струс (ко-
моція): продолжение
–PAGE_BREAK–
закрите механічне ушкодження тканин і органів, характе-
ризується порушенням їх функцій без наявних морфологіч-
них змін; найчастіше зустрічається С. головного, спинного
мозку та грудної клітки.
Спектроскопия (лат. spectrum — видимое, видение + гр.
skopeo — смотрю) — спектроскопія:
розділ фізики, що займається вивченням оптичних спектрів
за допомогою спектроскопа. Метод С., грунтується на здат-
ності фарбника поглинати світові хвилі певної довжини та
утворювати спектри поглинання. Кількість, розташування,
ширина та співвідношення інтенсивності смуг поглинання
є постійними для кожної речовини. Тому, напр., виявлення
спектра гемоглобіну або одного з його похідних доводить
наявність крові у досліджуваній речовині і дозволяє за ха-
рактером спектра вирішити, яке саме похідне гемоглобіну
наявне у даному випадку (оксигемоглобін, метагемоглобін,
гемохромоген тощо).
458
Способность — здатність:
уміння здійснити, виконати, робити що-небудь, поводитися
певним чином. 3. до активних дій тяжко травмованого:
можливість, активних ДІЙ після значних ушкоджень або
тяжкої травми.
Средство—aacift ‘
1) прийом, «оосіб дії для досягнення чого-небудь; 2) пред-
мет, прЯстрйиЙЯф.вукувШсть Їх), необхідний для здійснен-
ня якої-небудь-йіммаФт^. ‘
Ссадина (лат, «ХСЬгМо^’СЦіЙОІ 1:
ушкодження1 uktt^^ ‘С^ЙІ^Г оболонки, що не прохо-
дить крізь уси •^’тіііІЙ*^ дії тупого
. ^ли^ц'””^*;^!^^ ‘!1 •
лис^дм^ г* і > •
‘! і, -,, .•.иктуй’І11 «KMwiun1^1 і..’,іч.і.1,. 1
Сгоматологня судебная — стоматологія судом:
розділ судовоГ мід^диЙй; шУШШ^ШШШії пробле-
ми з точки зору правової практики. Основі» завдання С. с.:
експертиза ушкоджень м’яких тканин і кісток обличчя, а
також зубів у випадках механічної травми, вогнепальних
поранень, дії крайніх температур і електроструму, радіацій-
них уражень; суд.-мед. експертиза ушкоджень, спричине-
них зубами; ідентифікація особи: віку, статі, професії, міс-
ця протезування за стоматологічним статусом; суд.-мед.
експертиза професійних правопорушень лікарів-стоматоло-
гів тощо.
Строчок (лат. h«lvdll tte6hWU сПорж. стречок:
сумчастий із •МОрН
ніжкою отвуййт V
лота, що е сильной!
• і. .^ иг’і’Гї
копиру Й куцою
Мться гельвелова кнс-
^ТОЙ.
+ гр. halma — кровь
Мтворій«Ься
«но
Сульфгемоглоби; (Л
+ globus — шар)
сполучення
при тнигН і
забарвлення
Танатология (гр.
танатологія:
танатологія: — … 1 •і-^”ІЯІГЩГ — № •’
вчення про СМСрТЬ, Т«б—
ня, смерть, ЇЇ ПРИЧИНИ ІЛРОЯвМ. Т. поділяється на загальну
і спеціальну. Загальне. Т. •ивчае загальні закономірності
Процесу вмирання. Трупні плями та їх залежність від стану
зовнішнього середовища, особливості дослідження трупа
для визначення причин смерті тощо. Спеціальна Т. розгля-
439
дає особливості танатогенезу при різних захворюваннях,
ушкодженнях, отруєннях та інших причинах смерті.
.Судова Т. — розділ Т., що є компетенцією судових лікарів,
вивчає всі види насильницької та раптової (наглої) смерті.
Татуировка—татуювання:
наколоті особливою фарбою візерунки на тілі; малюнки на
шкірі, зроблені за допомогою уколів голкою та втирання в
утворені ранки різних барвників. Розрізняють Т. звичайні,
художні; за кількістю — поодинокі та численні. За змістом
— професійні, любовні, еротичні, надписи, дати тощо. Т.
залишається на шкірі людини на все життя і є прикметою,
за якою можна впізнати та ідентифікувати затриманого; це
найцінніша розпізнавальна ознака при знаходженні і вста-
новленні особи невідомих трупів.
Теория гидродинамического действия пули —теорія
гідродинамічної дії кулі:
теорія, згідно з якою снаряд, проникаючи у рідке або на-
піврідке середовище, надав йому значної швидкості… Однак
у середовищ! енер(;Іц снаряду не поширюється рівномірно у
Ї;1 боки, а слрямовусться переважно у напрямку пострілу.
акЙМ ЧИНОМ, визначним фактором у взаємодії снаряду (ку-
лі)’з рідким середовищем є рідина з притаманними їй фі-
зичними якостями, зокрема набуття таким середовищем
енергії снаряду.
Теория ударного действия пули — теорія ударної дії
кулі:,, ,..;,… ,.; •
теорія, згідно з якою рушійна дія кулі на будь-якій відстані”
і щодо всіх тканин тіла визначається великою.кінетичною
енергією та щільністю кулі, а також опором тканин ураже-
ного тіла. ._ ‘…… ••
Тление — тління:
процес розпаду білків при вільному доступі повітря, неве-
ликій кількості вологи та переважанні аеробних бактерій;
один з видів гниття. Т. відбувається інтенсивніше за зви-
чайне гниття, з більш, повним окисленням, і супроводжу-
ється відносно невеликим утворенням смердючих газів.
Токсикоз травматический—токсикоз травматичний; продолжение
–PAGE_BREAK–
синдром тривалого стискання, позиційний некроз, або
краш-синдром (від англ. Crush — роздавлювання), своєрід-
ні зміни м’язів з Некрозом. Виникає внаслідок придавлення
важкими предметами, тривалого стискання м’язів при пе-
ребуванні в одному й •тому самому положенні при обвалах
тощо. Стискання м’язів призводить до змін в нирках з яви-
щами ниркової недостатності, уремії,; обумовленими роз-
витком міоглобінурійного нефрозу, що спричиняє смерть
460
•постраждалого. У патогенезі Т. т: мають- значення нейро-
рефлекторний, нейрогуморальний, токсемічиий фактори та
нлазмовтрата. Морфологічно Т. т.” дістає вияв у блідості
шкіри та м’язів, ділянок тіла
різкій набряклості тканин у межах стискання, коагуляцій-
ному некрозі з розладом М язових волокон, збільшенні ни-
рок, набуханні, ‘ЦС коркового шару, темно-червоному забарв-
ленні пірамід, некроз^ епітелію звивистих каналів, запов-
ненні клітин ЦЬОГО •п1твДІЮ темним пігментом.
Токсикология (гр. ІОХІКОЛ— «Я + legos — учение) — ток-
1 СИНОЛОГІЯ: 1«1 .i,t,,,.ii,i,-h, 1 І.»1
наука, що вивчав фізичйі й ХІМІЧНІ властивості отрут та їх
дію на органі», Т, СуІЮ—: гй^аів1 Судової медицини. що
вивчає отруєння а м«Т«о вбивства «бо •самогубства чи вна-
слідок випадкового потвяпляння отрути в органіам людини.
Токсин — токсин:
речовина бактеріального, рослинного або тваринного по-
ходження, що, потрапляючи до організму людини або тва-
. рини, спричиняє їх захворювання або загибель.
Толкование результатов судебно-лабрраторных иссле-
дований — тлумачення результатів судово-лабора-
торних досліджень:
висновок, пояснення суд.-мед. експерта, що грунтується на
результатах лабораторних досліджень. Результати судово-
лабораторних досліджень органів 1 тканин (поеитивні або
негативнії мають вити вв-Аім-м»—”””- -і”-—’ -‘–
негативні) мають бути J
му що позитивний Maj
а негативний не вМИМ
таті треба відкинути Ті
труп після смерті, потЬ
потрапляння отрути’»
ща. потрапляння ОИЙІ
веденні судово-л«бв|М11
тати аналіау можуть О
організму, розкладом
трупі після смерті лю
отрути, що потрапила
отрути хімічним шляхс
них дослідженнях. ВИ
отруєння припустимиї
Іаовані лікарем, то-
гь факту отруєння,
Позитивному резуль-
^••’•’ляння отрути в
іганізм як ліків,
сармови-
ІКМ В Кро-
ні реауль-
м отрути з
життя або в
малою кількістю
|яКстю виявлення
судово-лаборатор-
1(! ть або відсутність
аіставлення і аналізу
всіх наявних матеріалів.
Травма (гр. trauma — ранение, телесное повреждение) —
травма:
ушкодження організму» спричинене зовнішньою дією (фі-
.• зичною, хімічною, біохімічною тощо). Термін «травма»
вживається як синонім ушкодження. У поняття «травма»
вкладається переважно етіологічний, а не морфологічний
зміст. Термін «травма» є загальним і позначає як дію трав-
муючого агента, так і спричинене ним ушкодження.
Травматизм — травматизм:
поширеність травм серед населення та його окремих груп;
статистичний показник, що відображає поширеність травм;
розраховують як кількість травм за рік, що припадає на
1000 населення або відповідних груп населення. Види Т.:
загальний, виробничий, автодорожній, побутовий, дитячий,
сільськогосподарський, спортивний.
Травматология (гр. trauma, traumatos — рана, телесное по-
вреждение, травма + logos — наука) — травматологія:
галузь клінічної медицини, що вивчає патогенез механіч-
них ушкоджень опорно-рухального апарату та розробляє
методи їх діагностики, лікування та профілактики.
Травматология судебная -«травматологія судова:
розділ судової м«аиии)«і, що вивчає особливості меха-
fl’fW AWIWW^» пов’язаних з властивостями ушкоджу-
ЮЧ^ Предметів, п^^ послідовністю та давністю
ушкоджуючої дії, розробляє методи суд.-мед. експертизи
механічних ушкоджень, у т. ч. методи визначення шкоди,
заподіяної здоров’ю постраждалого, та ідентифікації трав-
муючих предметів.
Травмы механизм — травми механізм:
сукупність і певна послідовність дії предмета (напр. транс-
портного засобу) на тіло людини та виникаючих у тілі
явищ, що призводять до ушкодження.
Траектория (лат. trajectus — движение) —траєкторія:
неперервна лінія, яку описує у просторі матеріальна точка
або тіло під час руху; лінія польоту снаряду, кулі. Т. снаря-
ду (кулі, дробу) складається з двох гілок: висхідної та низ-
хідної, довжина яких співвідноситься як 3:2.
Трансплантация (лат. (ransplantatio — пересадка) —
трансплантація:
заміщення тканин або органів, відсутніх чи пошкоджених
патологічним процесом, або власними тканинами чи орга-
нами, або такими, що взяті від донора. продолжение
–PAGE_BREAK–
Трасология (от. фран. trace — след + гр. logos — учение) —
трасологія:
. наука про сліди злочину; розділ криміналістики, який ви-
вчає сліди і відбитки, залишені на місці злочину.
462
Трасологическая идентификация — трасологічна іден-
тифікація:
спосіб ототожнення знарядь злочину тощо.
Треугольник Мессера— трикутник Мессера:
уламок клиноподібної форми, який формується при перело-
мі трубчатих ^CTtok.внаслідок деформації вигину. Основа
уламку знахоДЙ^Ц «9 МІСТІ прикладання діючої сили, а вер-
шина вказу^а.НМ1^(1: ЦОК’ Уламок названо ім’ям О. Мес-
сера, який У І^вЯтГрї^’РР’ грунтовно вивчив переломи
трубчатих кісіО» ІіІ^іЙРМ^НТІ та у практичних дослід-
женнях і вперше ОПИС— ЦЮ ознаку. Переломи такого ха-
рактеру властиві TpfM«M ВІД контакту з бампером авто-
транспорту, т. з. бампер-переломи.
Трещина кожи (лат. .hagas; син. фисура) — тріщина
шкіри: ‘ ‘
лінійне болюче порушення цілісності шкіри; вторинний
морфологічний елемент шкіряного висипу.
Трудоспособность — працездатність:
здатність людини працювати, бути активним учасником
трудових процесів.’ П. загальна здатність людини викону-
вати некваліфіковану роботу в звичайних умовах праці;
П. професійна — здатність до праці -за певної професії;
П. спеціальна ^- адвтйІстГвнкйнувати’ту чи Іншу спеціаль-
ну роботу за різййій^і ‘»'”‘
тимчасова В рв»^ “”””
;-:’); iii’n.nftr^
Труп (cadaver) —-
тіло людини ябо
об’єктів суд,-і»ед,
гають Т,: І) odfi
кож пру,, п1л^,
місцясмерті
померли в дікуі
гнозі захворюва»
слідства скарг на
також трупи осіб.,,
мертвими, 9Ї P
смерті, у тіщ ИЦШ
вальної установи, tHhif
про смерть” не видай
тіла дозволяється н»
дослідження Т> Ulf
! П! г’
Д^Нрї смерті. Один з
^Ід^енніо підля-
лв, • та-
роду й
К^які
ту ідіа-
Ігсргаісми
‘ іуання. а
іновк вже
> ВІ4 місця
ірвм діку-
1 СВІДОЦТВО
»*яоована. Розтин
1»квм
іГІЛЬМІ’НВ.і Підставі письмової
вимоги слідчих органів у оп«и1«ЛЫ(ИМ приміщеннях, за не-
обхідності, за участі представн»»!» органів слідства.
-(вЗ
Туалет трупа — туалет трупа:
впорядкування належним чином обличчя, волосся та одягу
;. трупа, які.надають йому прижиттєвого вигляду, з метою
, впізнавання, фотографування тощо. Т, т. може бути прос-
тим і складним. Простий полягає в очищенні шкіри облич-
чя, волосся від забруднення, ^ розчісуванні волосся. Повіки
очей відкривають і під них вводять важкі валики. В очну
щілину крапають гліцерин для надання блиску, на труп на-
дягають одяг. Складний Т. т. полягає у накладанні гриму,
припудрюванні обличчя, пофарбуванні губ еозином або су-
риком. Грим не повинен приховувати зморшки, рубці, осо-
бисті прикмети та ін.
У
Убийство (лат. caedes) — убивство:
протиправне навмисне або з необережності позбавлення
життя іншої людини; кримінальний злочин.
Увечье (лат. mutllatio) —каліцтво:
стійке, чи короткочасне ушкодження здоров’я внаслідок не-
щасного випадку або протиправних дій, що призводить до
‘ втрати працездатності.
Удавление — задушення:
смерть, _заподіяна здавленням горла й насильним припи-
ненням дихання. 3. зашморгом (петлею) — затягування
петлі на шиї під впливом зовнішньої сили (вид механічної
асфіксії). 3. руками — вид асфіксії внаслідок здавлення
гортані пальцями рук. ;
Удар солнечный (от гр- heliosis — солнце) — удар сонячний:
ураження ЦНС, викликане інтенсивною та довготривалою
дією прямих сонячних променів на непокриту голову люди-
ни. Супроводжується припливом крові до голови, головним
болем, почервонінням обличчя, знесиленням, іноді надмір-
яим нагріванням тіла. У. с. може бути смертельним. Мор-
фологічні зміни непатогноманічні, при розтині спостеріга-
ють різке повнокров’я мозку та його оболонок, вогнища
дрібних крововиливів у тканини мозку.
Удар тепловой (лат. thermoplegia) — удар тепловий:
перегрівання тіла людини, викликане дією високої темпера-
тури. Може виникнути… при підвищеній температурі навко-
лишнього, середовища, підвищеній вологості повітря та по-
силеній м’язовій роботі. При У. т. мають місце загальна
слабкість, посилення, а потім припинення потовиділення,
збільшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску,
почервоніння обличчя, інколи непритомність, судоми, тем-
464
пература тіла підвищується до 42—43°С. При розтині продолжение
–PAGE_BREAK–
спостерігається різке повнокров’я внутрішніх органів; особ-
ливо легенів (вони чорного кольору), набряки мозку та
м’якої мозкової оболонки, дрібні крововиливи під слизові
та серозні оболонки. Ці зміни не специфічні.
Умирание (лат. tnanirtojtnesis) — вмирання:
процес, який передує смерті. Вивчення явищ В. та пов’яза-
них з ммзмін B’opraH^I має значення для суд.-мед.
практики. Експерт, ЛОЧИНакгЧК дослідження трупа, як пра-
вило, не знар, як •(^уйаКИГ^КнГс В> Але за відповідними
морфологічними ‘iMMMldkllf аобов’ймний визначити, як
швидко наступна ‘«lli^tki’MK ОпМноситься морфологія
трупа з обставинаїМ’Фі^.^’іММшНт Інші важливі для
слідства питання. Розрізняють’смітті Організму як цілого
та смерть оім’анізму як поступове припинення’жнттадЬіяь-
ності окремих тканин та органів залежно від Їх-філогенезу
та фізіологічних функцій. Є два види В.: агонія та гостра
смерть, яка швидко настає.
Уродство (лат. monstruositas, teratismus) — потворність,
каліцтво:
вада розвитку, що спотворює зовнішність і часто несумісна
з життям. .
Утопление (лат. submepsio или mors per subrhersionem) —
утопления:
один з видів механічної асфіксії, а сам«; закриття дихаль-
один з видів механічної
них шляхів рідиною, яі
диться у цій рідині. «W
шкіра, стійка дрібнот
носа і рота; гостра efc
Лукомського—Палиі
дрібнопузирчата пінв;
ського). НаявнІ«ТВі(|
набряк печінки, no»»! „
сакова—Шкаравського),
транссудату в брюшні^,
доказом.
Ушиб — забій, удвр, (і
ушкодження, спричи»
Ушибленная рана — •a(hn’«>i.
рана, заподіяна тупим пр«дм*гом, характерною ознакою є
рвані, нерівні, здерті, розбиті, синнкоиі і трошки відшаро-
вані, від навколишніх тканин, краї з тканинними перемич-
ками між ними..,. ;
W5
— — • ••’•–»”-^индьки голова знахо-
і’смерті від У. є; бліда
іібна піна в отворі
ліі’ (Рассказова—
а^вИйка
ф
Фабула (лат. fabula — басня, сказка) — фабула:
стислий зміст, виклад дій/подій, фактів і пригод в їх послі-
довному зв’язку.
Фактор (лат. factor — творец, деятель, тот, кто что-то де-
лает) — фактор:
рушійна сила, причина процесу, що відбувається; явище чи
одне з його необхідних умов-
Фактор редукции (лат. reducere — возвращать, приводить в
определенное состояние) — фактор редукції:
відношення кількості алкоголю в усьому організмі до кіль-
кості його у крові; позначається літерою «г». Середнє зна-
чення Ф. р. становить 0,7.
Факторы выстрела дополнительные — фактори пострі-
лу додаткові:
все те, що вилітає з каналу ствола вогнепальної зброї в
момент пострілу, крім снаряду (кулі, дробу). Це лередку-
гЙІібййгЯР«6.
‘іМяМТ’ІЙІНІ nopWy/ilio не іігбрілн, частки металу, крап-
„.ч-1;
ШИН масТМла рушниці, якщо зброя була змазана.
Ли^&уіі (• .і1’1 .•г» • • • ‘
ИвЛ (СеНбОН) — фенол:
ф«
органічна речовина; являє собою рожеві кристали з харак-
терним запахом, що легко розчиняються. Смертельна доза
близько 10г.
Феномен (гр. phainomenon — то, что существует; то, в чем
проявляется, открывается, находится сущность)—
феномен;
виключне, рідкісне, незвичне явище чи ознака.
Фигуры молнии — фігури блискавки:
сліди дії блискавки на тілі людини.
Фиктивный (от лат. Пс(іо) — фіктивний:
вигаданий, хибний, уявний, який є фікцією.
Финка — фінка:
фінський ніж, має товстий короткий клинок, загострений з
одного боку, зброя, що коле.
Флюоресценция (от лат. Пиог — поток, истечение) —
флюоресценція:
світіння, випромінювання під впливом освітлення, опромі-
нювання.
Формалин — формалін:
40%-ний водний розчин формальдегіду (СНОН); викликає
зсідання та фіксацію білків. Смертельна доза 10—20 мл.
Ш
Формировать (от лат. formare — придавать форму, созда-
вать) — формувати;
надавати чому-небудь певної форми, закінченості; пород-
жувати, складати, створювати (напр., Ф. діагноз, Ф. вис-
новок). ^
Фотография научная (гр. photos — свет –
сую, пишу) — фотографія наукова:
один з видів фотографії’.
Фотография судвфіМ у- фотографія судова:
один з видів фіотрграфііі наукової, що застосовується під
час попередні ,(, л(дв(Т(И.,(ВрД»і Криміналістичних та судо-
во-медичних експерти»ах.
Фульгурация (лат; «rfgUfetto -^ молийя, гром) — фульгу-
рація: .,. „,… — 1…:, ,і, .
відбиткя блискавки, опіки. Див. Фігури блискавки. продолжение
–PAGE_BREAK–
Фульгуриты — фульгурити:
«громові стріли», невеликі, своєрідної форми гіллясті труб-
ки. що утворилися від сплавлення піщинок за удару блис-
кавки у пісок. Ф. можуть бути знайдені на місці ураження
” людини блискавкою.
Ч
Человек (лат. homo sapleni)
. вищий, представмі –“-
здатна виробляж
сокрорганізоіадмД
ною мовою.
*н»;
‘; ву
“‘Зісоби праці, має ви-
.уолодіє членорозділь-
Череп (лат. cranium)
скелет (кістйк) ГО
Черепно-мозго—— і
черепно-мозкова трі
одна із стадій розвитку (ДИН11
вово-психічних порушень, ЯКҐ «ві
ці?) періоди в осіб, які мали закриї
Членовредительство—самоушкоджаИИЯ!
калічення членів, заподіяні собі з мстою ОдФрЖИЙЯ ВИГОДИ,
привілеїв тощо.
ш
Шантаж (фр. chantage) — шантаж:
погроза викриття, розголошення яких-небудь компромстую-
/1(і7
чих або начебто компрометуючих відомостей з метою до-
сягти певних вигод. .,:• • :
Шабер (нем. schaben — скрести) — шабер:
ріжучий інструмент у вигляді загостреного з одного кінця
тригранного чи плескатого стрижня, який слугує для того,
щоб зробити рівною металеву поверхню, тощо.
Шлйф (в кости) — шліф (у кістці):
гладка поверхня у ділянці розділення (ушкодження) плес-
катої трубчатої кістки чи хряща у вигляді багатьох пара-
лельних між собою дрібних валиків чи борозен, які’утво-
. рюються під дією леза рубаючого предмета
Шов хирургический (лат. sutura chirurgica) — шов хірур-
гічний:… ,
з’єднання тканин і країв рани’ за допомогою хірургічних
інструментів та шовного матеріалу.
Шок (франц. choc — удар) — шок:
Э^ЛЬНИЙ ТЯ%^4рр^ИМ ФУНКЦІЙ організму, який характе-
р’іЮ^ЙЇАта ‘iB^W11»1′ Р^«111’1’ гемодинаміки, ди-
XMilWtwMHy pWOftMn. Причини, шо призводять до розвит-
ку Ш.РііНомянІтнІ, Морфологічні прояви його скупі й ма-
ло дітностично інформативні.
Шрам (нем. Schramme)—юрам:
слід на шкірі від зарубцьованої рани;
Шприц (нем, Spritze) — шприц:
інструмент у вигляді порожнистого градуйованого циліндра
з поршнем для нагнітання чи відсмоктування рідини через
голку чи катетер, що вводяться у тканини чи порожнини
організму.,,, ;
Шрапнель (англ. shrapnel, по имени изобретателя) —’шрап-
нель:
артилерійський снаряд, начинений кулями; застосовується
для ураження відкрито розміщених живих цілей.
Штанц-марка— штанц-марка, штамп-відбиток:
відбиток дульного зрізу вогнепальної зброї при пострілі
впритул,
Щ,.…… іі… ‘. •., .::’
Щелочь—луг:
антагоніст кислоти, в організмі діє аніонами (гидроксиль-
ними іонами), які викликають некроз тканини, розріджу-
ють білки з утворенням лужних альбумінів.
Ш
Щель—щілина:; \
вузький повздовжній отвір.
Э ••, 1 -.^ — „1[… ;: .^. •
Эвтаназия (эутанавия) (euthanasia; от гр. eu — хорошо +-
thanatos—смерть) — «ВГЖказія:,.,.…, ,
прискорення ‘diepTi МЖЙІЙЙ0^ хворого. Е. може.бут.ц ак-
•тивноютаПасиЙнЪ’;,”1*»^«1”111,^. ,
^ -1. •.-і»’1 • ^.і’і’ч.]” -.»! ‘”
Эксги6ициони»м (лиг. і омЬШЬі* w покв.м.і—ть, представ-
лять, открывать) • •KcrJMuJIlRMlftMi, .і, .
статеве збочення, m по^г&^’отрЙЙІННІСТІтеаого задо-
волення від оголення своїх статевих орган
лять, як правило’; психічно” хворі люди у присутності’, ос 16
протилежної статі.
Эксгумация ( от лат. ех—из + humus—: земля) —
ексгумація:
вилучення із землі похованого трупа для судово-медичного
дослідження,
Эксперт (от лат. expertus — опытный) — експерт;
фахівець з тієї або іншої спеціальної галузі знань у науці,
техніці, мистецтві або. ремеслі. Е. судово-мддичний; особа,
яка має вищу медичну освіту, спеціальну Підготовку в га-
лузі судової медицини Й лвймас штатну посаду судово-ме-
• личного експерта. Е, ^”лІіІМаШ^ не е’штатним
працівником судово^ИІ|Мв|||Ц|^^ (бюро), а’ запроше-
ний сулово-сл^чНМИЬ!!!^^!^^^!^”’1’^1′ ФУНКЦІЇ Е.
тимчасово чи разово; ‘ИяІІИ^^^^ІВіІіМІПврІНйх обо-
в’язків на.нього «РШИрМіїмИ^ Е.
спеціальне дослідження тих чи Інших Jol^rMNHf^V^UMtflan ь-
ної або цивільної чи трудової справи, що його проводять
екперти. Види Е,: криміналістична, судово-біологічна, суде-
во-медична, судово-психіатрична, судово-токеикологічна то-
що; первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна.
Экстракция’плода (лат. extratio tetus; extraho, extractum —
извлечение плода) — екстракція плода:
акушерська операція витягання плода з матки без розсікання.
Электрография (лат. electro — электрика + гр. grapho -‘
рисую, пишу)-т електрографія: продолжение
–PAGE_BREAK–
•один з лабораторних методів дослідження, щ& використову-
ється у судово-медичній практиці.
4в9
Электрометка — електрична мітка:
ушкодження, заподіяне електричним струмом; місце входу
чи виходу струму.
Электротравма— електротравма:
короткочасна дія технічної чи атмосферної’ (блискавка)
електрики, яка спричинила розлад здоров’я чи смерть лю-
дини.
Электроэнцефалография (электро + гр. encephalon — мозг
+ графия) — електроенцефалографІя:
метод функціонального дослідження головного мозку, за-
снований на графічній реєстрації його біопотенціалів.
Элиминация (от лаг. eliminatio — вынесение за порог) —
елімінація:
виключення, усунення, виривання, виділення чого-небудь.
Напр., після того, як рівень алкоголю у крові людини дося-
гає найвищого рівня (через розпивання алкогольних напо-
їв), починаєтеся п«р
^
9м’в
патологічний процес, за якогй спостерігається циркуляція у
крові чи лімфі яких-небудь сторонніх часток, що спричиняє
порушення току крові або закупорку судин різного калібру.
Ці частки називаються емболами-
Эмфизема трупная (гр. emphysema— вздутие) — емфізе-
ма трупна:
здуття трупа в результаті утворення та проникнення у пух-
кі тканини та у підшкіряну основу газів, що утворилися
внаслідок гниття.
Энтомология (гр. entomos — насекомые + logos — наука)
— ентомологія:
наука про комах. З Е. судово-медичний експерт стикається
при дослідженні гнилісних змін трупів, особливо влітку.
Для судової медицини найбільше значення мають мухи,
мурав’ї, жуки.
Энцефалит (от гр. encephalon—мозг)—енцефаліт:
запальне захворювання головного мозку. Розрізняють пер-
винний (кліщовий, епідермічний, комариний) та вторинний
(при загальних інфекціях та інтоксикаціях) Е. При Е. завж-
ди уражається психічна сфера.
Этанол — етанол:
спирт етиловий.
470
Этика (лат. ethica от гр. etos — обычай) — етика:
наука про мораль; норми поведінки, сукупність моральних
правил якого-небудь класу, професії тощо. Е. лікарська: су-
купність норм поведінки лікаря щодо хворого… .
Этиленгликоль (СНаОН-СНгОН) — етиленгликоль:
двоатомний спирт, в’язка, прозора, сироваткоподібна ріди-
на без кольору і запаху, із солодкуватим присмаком, яка
використовується як антифриз. Е. як спирт справляє на
організм наркотичну ДІЮ і може спричинити смерть внаслі-
док коми чи пригнічення ЦНС.
Эякуляция (лат. «Jaculatio, от ejaculo — извергаю) —
еякуляція:
викидання (виверження) сперми у чоловіків чи секрету за-
лоз шийки матки у жінок.
ю
Ювенильный (лат, Juvenilis — юношеский) — ювенільний:
те, що стосується дитячого, юнацького віку; той, хто не до-
сяг статевої зрілості.
Юриспруденция (лат. jurisprudentia) — юриспруденція:
сукупність юридичних наук, галузь юридичної діяльності.
Юстиция (лат. Jmtltia) — юстиціїї;
правосуддя, судочинство; сукупність державних органів,
які займаються судочинством, система судових установ.
Юрисдикция (лат. JurlftdlctlOi от Jui (Juris) — право + dico
— говорю) — MpNCWlll|Jll^ ;,—
повноваження ABBBIW ||^|)|||І||^^у фактам, розв’язувати
правові питання.
Я
Явления трупные — явища трупні;
процеси, зміни, які розвиваються у помертвілому/мертво-
му тілі, інтенсивність та вираженість яких залежить від ба-
гатьох внутрішніх і зовнішніх факторів.
Яд — отрута;
речовина, яка після введення в організм ззовні у певних
малих дозах завдає шкоди хімічним шляхом. Отрути поді-
ляються на: отрути місцевої дії, корозійні, опікаючі (їдкі
кислоти й луги, фенол та його деривати); деструктивні, які
спричиняють різні дистрофічні зміни у тканинах органів
(солі важких металів, фосфор, грибна отрута тощо); кро-
в’яні (окисел вуглецю, нітробензол, анілін та ін.); нервово-
471
функціональні. (е»рковод.ень,»а.»ікоголь, хлороформ, ефір, си-
нильна кислота, опій, барбітурати, морфін та »№.),
Ядохимиката—ядохімікати:
пестициди (яат. pestis зараза + caedere вбивати), хімічні
речовини, які застосовуються в сілському господарстві для
боротьби із шкідниками та хворобами • культурних рослин,
шкідниками запасів зерна та продуктів.
Ядро — ядро: ,
внутрішня, переважно щільніша й густіша, частина чого-не-
будь. Я. закостеніння: утворення кісткової тканини в ме-
зенхімальній чи хрящовій основі кістки, що розвивається.
Ятрогения (гр. iatros — врач + genesis — происхождение)
-—ятрогенія:
захворювання, які породжуються неправильним,’ необереж-
ним, необдуманим висловлюванням лікаря, а Інколи не-
уважною, безтактною поведінкою лікаря щодо хворого.
СПИСОК ЛПЖРАТУРИ
• инн’Н(щ„і1 ,,. і
Авдеев М. И. Суд^НОиММНйММСКМ экспертиза трупа. — М.:
Медицина, ^ ЇЖ Д13У%^\ •х, .’ ‘ •,. • ‘ 1 • • •
Арутюнов, А. ^. Рукадй^^ flftJN^T^^^ .-•M.: продолжение
–PAGE_BREAK–
.дов при судебно-медйЛіаНСТІ^ЯІІЙ^МІИГІЇ^^ Стм-
Братусь В. Д., Шерман Д. М. Геморррагнческий шок; •*- К.:
Наукова думка, 1989. — 34 с.
Вермель И. Г. Вопросы теории судебно-медицинского заклю-
чения. — М., 1979. — 128 с.
Глушков В. А. Ответственность за преступления в области
здравоохранения. — К.: Вища школа, 1987. — 199 с.
Горбашко А. И. Диагностика и лечение кровопотерн, — Л.:
Медицина, 1982. — 224 с.
Громов А. П. Биомеханика трюмы. — М,! Медицина, 1979.
_ 140 ^ •” •”• •
342 с.
11 У1
Громов А. П., Капустин
ванне трупа. — /’
Громов А. П., Наум
тология. — М.; ”
Деньковский А. Р,
стрельной раны.
Деньковский А. Р., Матышм
Л.: Медицина, 1985. — 4W
Дерябин И. И., Насонкин О.
лезнь. — Л.; M«ANUMH^u(||
гтичсская бо-
Загрядская А. Л. Опр«двЛ«И>Н
медицинском исслвдовяМИЙЦл-
М.: Медицина, 1968. — tBx С.
Трапмы при судебно-
•рвзаного ранения. —
Загрядская А. П. и Др. Суд^бно-медицинская экспертиза при
повреждениях пилами и ножницами. — Горький: Мед.
инст., 1976. — 120с.
473
Зорькин И. А. и др. Судебно-медицинская экспертиза перело-
мов позвоночника при травме твердыми предметами. —
Барнаул: АГМИ, 1986. —22с.
Зорькин А. И. и др. Судебно-медицинская экспертиза внутри-
суставных переломов крупных суставов. — Барнаул:
АГМИ, 1990. — 21 с.
Зорькин И. А. и др. Судебно-медицинская экспертиза перело-
мов диафизов длинных трубчатых костей. — Барнаул:
АГМИ, f990. — 16с.
Зорькин А. И. и др. Судебно-медицинская экспертиза перело-
мов диафизов длинных трубчатых костей верхних конеч-
ностей у детей при травме твердыми тупыми предметами.
— Барнаул: АГМИ, 1990. — 29 с.
Калитеевский П. Ф. Макроскопическая дифференциальная
диагностика патологических процессов. :— М.: Медицина,
1978.—400с.
. »• w. —— •ИЛ/ Сі
А4^мм)
КНЙ((МЮШ«-р*жушнми орудиями.
игс’міТ’Е’М^Р ®*
КАЮЛ» ‘А я л—-
” миинское исследование поврежде-
орудиями. — М.: Медицина, 1965.
Клюв» А. В., Артемов В. Н. Руководство по медицинскому
расследованию авиационных происшествий. — М.: Воз-
душный транспорт, 1986. — 103 с.
Кодин В. А. Судебно-медицинская характеристика переломов
подъязычной кости и щитовидного хряща при некоторых
видах внешнего насилия. — Владимир, 1974. — 106 с.
Комаров В. Д., Шиманко И. И. Позиционная компрессия тка-
ней. — М.: Медицина, 1984. — 176 с.
Кононенко В. И,, Тагаев Н. Н. Дифференциальная диагности-
ка мотоциклетной травмы. — Харьков, 1985. — 38 с.
Коршаков И. К. Автомобиль и пешеход. Анализ механизма
наезда. — М.: Транспорт, 1989. — 142 с.
Крюков В. Н. Механизм переломов костей. — М.: Медицина,
1971. — 108с.
Крюков В. Н. Механика и морфология переломов. — М.: Ме-
дицина, 1986. — 160 с.
Крюков В. Н. Судебная медицина. — М.: Медицина, 1990. —
448 с.
Кустанович С. Д. Исследование повреждений одежды в су-
дебно-медицинской практике.— М.: Медицина, 1965. —
218с.
ЯМ
М.: Госюриздат,
• М.:
Кустанович С. Д. Судебная баллистика.
1966.-4^^,„,’;„^,\. .
Кустанович С, Д.; СудебНО*іедицинская трасология.
Медицина, ^97§. — (,^ с.
Лисицин А. Ф. Судв^НО-медицинская экспертиза при повреж-
. дениях из qxQTM^NteerQ гладкоствольного оружия. — М.:
Медицина,, Д^^ЗД.с.;,,,^. ., ,,
экспертиза в случаях
•— травматизма. р~
Мазуренко М, Д,
npoMbtiwieawrt
Л.: ЛенГЙДуВ,
Мазуренко.Л,^
гибших.ДірСЗул
Метод.1 реком. •… …….w — w -^wrw111 11:
. • — ‘;.i,!.1-., •! win ,h’«i,; ^n.frti’HrMefSltt.N-lKltifWfH.’HV
Матышев А. Л. Распознавание основных видов автомобиль-
ной травмы. — Л.: Медицина, 1969. — 128 с.
Молчанов В. И. и. др. Огнестрельные повреждения и их >су-
дебно-медицинская экспертиза, — Л.: Медицина, 1990. —
272 с.
Муханов А. М. Судебно-медицинская диагностика: поврежде-
ний тупыми предметами. — Тернополь, (974. — 506 с.
Муханов А. И. Атлас-руководство’ПО сущОноЙ медицине. —
К.: Вища школа, 1988. — 232 С. ,. ,,
— ., •: .,’1., •\i^.iv. •’IKL-AV…1 -N’ »»
Наказ МОЗ Укра^ ”Л^фОМММЯИй ПОСК
медичної служби у\
.…, .’.’.ч’г;
Науково-практичний
— R.: ЮрІнкоЙ’;’
Науково-практичний продолжение
–PAGE_BREAK–
дексу України.’ –
•” • 1 • 1′. і
Науменко В. Г., Грехов
вания при чєрєпно-l
1967. — 116с. )
Науменко В. Г., Гм.
при травме. — М,
Науменко В. Г., Панов’
кровоизлияния. — М’
Пашкова В. И., ТомиЛЧН В, 9- ЛяДораТорные и специальные
методы исследования Ц судебной медицине. — М.: Меди-
цина, 1975. — 456с. ‘
475
Поліщук М. Е., Верхоглядова Т. Т., Лісовий А. С., Шев-
чук В. А: Клініка тасудово-медична експертиза черепно-
мозкових ушкоджень. — К., 1996. — 118с.
Попов Б. ./7. Черепно-мозговая травма. — Л., Медицина, 1988.
—240с.
Поркшеян О. X. Судебно-медицинская экспертиза при желез-
нодорожных происшествиях. — М.: Медицина, 1965. —-
152 с.; •… ‘ ‘ ‘• :. ;. і”
Райский М. И. Судебная медицина. — М.: Медгиз, 1963. —
468 с.
Ромоданав А. П. и др. Черепно-мозговая травма при алкоголь-
ной интоксикации. — К.: Здоров’я, 1982.— 160 с.
Руководство к практическим занятиям по судебной медицине
/ Под ред. И, А. Концевич. — К.: Вища школа, 1988;—
328с.
Саммснилом М. Л, Морфология закрытой травмы груди и
• JMt>TI. —Медицине. 1980. — 160 с.
Сапожников Ю. С. Криминалистика в судебной медицине,—
К.; Здоров’я, 1970. — 268 с.
Сапоуснико.в Ю. С., Гамбург А. М. Судебная медицина •— К,:
Вища школа, 1980. — 378 с.
Серебренников И. М. Судебно-медицинское исследование
рубцов кожи. — М.: Медгиз, 1962. — 128 с.
Сингур Н. А. Ушибы мозга.: Медицина, 1970. — 224 с;
Синило М. И. Атлас травматических вывихов. — К.: Здо-
ров’я, 1971. — 152с.
Скопин И. В. Судебно-медицинское исследование поврежде-
ний рубящими орудиями. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та,
1960. —212 с.
Смусин Я. С. Судебно-медицинская экспертиза повреждений
выстрелами из охотничьего ружья.—Л.: Медицина, 1971.
— 192с. ‘; :
Солохин А. А. Судебно-медицинская экспертиза в случаях ав- .
томобильной травмы. — М.: Медицина, 1968. — 236 с.
Солохин А. А. и др. Атлас по судебной медицине. — М.: Ме-
дицина, 1981. — 264 с. ..:.,.;.
COAOKUH А. А. Судебно-медицинская экспертиза при падении
с высоты. — М.: ЦОЛИУВ, 1983. — 30 с.
m
Солохин А. А. и др. Логические приемы в судебно-медицин-
ской экспертизе /.Судмедекспертиза. — 1985.—№ ). —
С. З—8.,, .
Солохин А. А., Бедрин Л, ^.Таблицы и схемы по судебной
медицине. Общие судвбно-медицинские вопросы травмато-
логии. — Ярославль; — М.: ЦОЛИУВ, 1985. — 80 с.
Солохин А. А., Бвдрин iff, М. Таблицы и схемы по судебной
медицине. ПоВр
ствия частей тр«іЇД|І|иГи^^,. Ярославль: ЦОЛИУВ.
‘986•l-76•c•••11^^ ‘ “””!
Солохин А. А., ^^ФМЙГ-ІІІІИІНМ^ИН^ Пб
медицине. І і ІІІІ||МІИИ^^^Н|ІЙ ‘
Ярославль — М.: и0ЛИУЦ^|||||Я^Н|
Солохин А. А., Бедри’н Л. М. Таблицы и cxeML ..» «J«qrvnu»
медицине. Огнестрельные повреждения, пбврвжмИИЯ ОС-
трыми предметами, механическая асфиксия. — Ярославль,
1986. — 88 с.
Стислий тлумачний російсько-український словник з судової
медицини та судової психіатрії / А. С. Лісовий, К. А… Лі-
совий, Ю. А. Томіна, К. Г. Чопівська, Л. Л. Голубович,
П. Л. Голубович та інші. — Запоріжжя, 1995. —l09 с.
Судово-медична травматологія / Л. Л. Голубович. А. С. Лісо-
вий, Г. В. Бобро, П. Л. Голубович, — Запоріжжя, 1994. —
68, с. • •
Топография силовых наП|
Под ред. В. Н. Крюкої
1977. — 176 с.
Трезвость: иллюзии и •
Н. Н. Чурилов, А. С(
Наукова думка, 1991.
Хазанов А. Т., Чалисов ..
курсу. — М.: Медицина,
Шустер X. П., Шенборн ,X,f •
Распознавание. Контрольг
1981. — 122с.
Эйдлин Л. М. Огнестрельные Л.
газ Уз. ССР. 1963. —332 Й,
Юмашев Г. С. Травматология И Ортопедия. — М.: Медицина,
1990. — 575 с.
ЗМІСТ
… 26
Передмова ……………….
Розділ І .
Предмет, завдання та значення судової медицини .
Розділ II
Процесуальні основи та організація
судово-медичної експертизи в Україні ……
Розділ III
Судово-медичне вчення про смерть та трупні явища
(судово-медична танатологія) ………..
РАУПМІу
[ffQro виявлення …….
РвСІліУІ1111 :’«11”»1’1111″ 1
Судово-медичне дослідження трупів новонароджених
Розділ VII
Судово-медична експертиза при раптовій смерті. .
Розділ VIII
Судово-медична травматологія продолжение
–PAGE_BREAK–
(вчення про ушкодження) …………
Розділ IX
Судово-медична експертиза ушкоджень,
спричинених тупими предметами ……….
Розділ Х
Транспортна травма ……………
Розділ XI
Судово-медична експертиза ушкоджень,
спричинених гострими предметами ………
Розділ XII
Судово-медична експертиза
вогнепальних ушкоджень …………..
Розділ XIII
Судоио-медична експертиза у випадках
кисневого голодування (механічна асфіксія)… .
47»
. 33
. 54
. 75
. 101
. 118
. 144
. 146
. 161
. 191
. 195
216
Розділ XIV
Судово-медичне дослідження у випадках смерті
від дії високої температури ………
Розділ XV ннщ.АШі !
Розлад здоров’»
від дії низы
Розділ XVI
Розлад здор
барометрмчн
Розділ Х^Ц
Розлад здбрс
та атмосфері
Розділ ХУШ
Ураження Іонізуючим
Розділ ХІХА Т U1’1
Судово-медична токсикологія
Розділ XX
Судово-медична експертиза живих осіб ……
Розділ XXI
Судово-медична експертиза речових доказів ….
Розділ XXII
Судово-медичні криміналістичні методи
дослідження ……………….
Розділ XXIII
Питання лікарської деонтології та відповідальність
медичних працівників за професійні правопорушеннг
Ілюстрації… ;’•.”. W-1
Російсько-український тлумачний ^aoWW
судово-медичних термінів… ,.… к»
Список літератури… .’; ^

Похожие работы