Реферат на тему:
Судова риторика.
Обґрунтування кваліфікації злочину.
Характеристика особи підсудного прокурором
Зробивши аналіз доказів у справі, прокурор підводить базу для юридичної оцінки встановлених фактів. Правильна кваліфікація злочину є однією з гарантій здійснення правосуддя відповідно до закону. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає підсудний, який винен у вчиненні передбаченого законом суспільне небезпечного діяння.
Обґрунтовуючи питання про кваліфікацію злочину, прокурор повинен чітко й неухильно дотримуватися вимог кримінального законодавства. Особливо старанно слід з’ясовувати суб’єктивний бік вчиненого злочину, маючи на увазі, що шкідливі наслідки, незалежно від їх тяжкості, можуть ставитися підсудному в провину лише в тому випадку, якщо він діяв навмисно або допустив їх з необережності. Обсяг цієї частини судової промови залежить від складності справи. Але в усякому разі свій висновок про юридичну оцінку злочину прокурор повинен сформулювати напевне.
Жодна альтернатива в питанні про кваліфікацію злочину з боку прокурора—недопустима. Коли кваліфікація набуває суперечливого характеру, прокурор чітко висловлює свою пропозицію і грунтовно її аналізує й аргументує.
Недоліком судових промов у цій частині є те, що прокурори часто погоджуються з кваліфікацією, даною слідчим на попередньому слідстві.
Ось що нерідко звучить у залі судового засідання:
«Пред’явлене Петренку обвинувачення повністю доказане, його дії кваліфіковано правильно».
Деякі прокурори навіть не називають статті Кримінального кодексу України. Вони забувають, що в залі судового засідання знаходяться родичі, знайомі підсудного, потерпілого, свідки, публіка. Тому для роз’яснення і пропаганди законодавства необхідно в простій і дохідливій формі зробити аналіз елементів складу злочину—об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони.
4.6.Характеристика особи підсудного
Уст.39 Кримінального кодексу України зазначається, що при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Така вказівка закону вимагає від прокурора ґрунтовної характеристики особи підсудного.
Характеризуючи особу підсудного, прокурор з’ясовує не лише його риси, якості та особливості, що пов’язані з вчиненням злочину, а й інші дані. Прокурору слід виявляти ставлення підсудного до праці, навчання, поведінку на виробництві та в побуті, працездатність, стан здоров’я, сімейний стан, дані про минулі судимості. Всі ці дані мають бути оцінені державним обвинувачем у сукупності, і ті з них, які впливають на призначення покарання, повинні бути навіть виділені окремо в обвинувальній промові.
У вже цитованій обвинувальній промові у справі Виноградова прокурор так характеризував особу підсудного:
«Життєвий шлях Виноградова підтверджує правильність вислову:
«В біду падають, як у провалля, зненацька, але до злочину ідуть сходинками». Ці фатальні для Виноградова сходинки відомі: зловживання горілкою, крадіжки, хуліганство і, нарешті, згвалтування й убивство.
Проходячи- службу в армії, Виноградов, грубо нехтуючи військовою дисципліною, пиячив, здійснював крадіжки з єдиною метою: мати гроші для купівлі горілки. Військовий трибунал засудив Виноградова до одного року позбавлення волі, замінивши покарання направленням до дисциплінарного батальйону.
Демобілізувавшись із армії і повернувшись вКовров, Виноградов невдовзі скоїв хуліганство. Проти нього було порушено кримінальну справу, але слідчий органів внутрішніх справ прийняв рішення про припинення справи із застосуванням до Виноградова заходів громадського впливу. Адміністрація цеху, в якому працювавВиноградов,отримала постанову для обговорення факту хуліганства в товариському суді. З приводу неправильного припинення справи про хуліганство Виноградова слідчий прокуратури, який проводив розслідування нинішньої справи, вніс у відповідні інстанції подання.
Як відповівВиноградов напроявлену до нього поблажливість у зв’язку зі справою про хуліганство?
Ви чули, товариші судді, показання свідка Кир’яновоі, яка дала різко негативну характеристику Виноградову. Вона розповіла, що Виноградов —прогульник і пияк. Був випадок, коли він не виходив на роботу протягом трьох днів, нерідко з’являвся на роботі в нетверезому стані, співав нецензурні пісні, а коли робітники стали соромити його, нагрубив їм, а Куп’яновій заявив прямо: «Ти своєю смертю не помреш, не сунь свого носа не в свою справу».Виноградов незаперечує цих фактів, але стверджує, що в розмові з робітниками, і зокрема з Кир ‘яновою, він «пожартував».
Судова практика показує: якщо прокурор у своїй промові добре проаналізує дані про особу підсудного, це допоможе йому повніше й об’єктивніше оцінити злочин, правильно визначити ступінь суспільної небезпеки, роль і ступінь вини кожного підсудного.
Даючи характеристику підсудному, прокурору слід пам’ятати про такі вимоги:
• не повинно бути місця голослівним твердженням, суб’єктивній думці про підсудного;
• підсудний—це ще не злочинець;
• характеристика повинна базуватися тільки на даних, які є в справі;
• недопустимі необ’єктивність, ігнорування позитивних якостей підсудного.
ЩеЦицеронвідзначав:
«Хто виступає з обвинуваченням проти когось, то немає нічого несправедливішого як зупинятись на довгому переліку фактів, що говорять проти обвинуваченого, і замовчувати про факти на його користь»’.
Слід охарактеризувати якості підсудного, які проявилися у злочині, або зумовили його і мають значення для вирішення справи. Дуже важливо звернути увагу на ті риси характеру, які висвітлюють внутрішній світ, вказати на вади і хиби характеру, які призвели до злочину. Не варто «копатися» в біографії підсудного, тим більше не збирати фактів, які компрометують його чи не мають відношення до справи, що розглядається у суді. Від прокурора вимагається стриманість у виразах. «Сила обвинувачення—в доводах, а не в епітетах,—писав А. Коні.—Зовсім недопустимі вирази грубі, принижуючі. Вони не підсилюють, а лише послаблюють обвинувачення».
Звинувачуючи підсудного у злочині, прокурор повинен виступати, як писав А. Коні, «зі спокійним достоїнством сумного обов’язку»,його промова, особливо в частині характеристики підсудного, повинна бути пройнята «печаллю тверезої думки зрілої».