Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедраекономічної кібернетики
Контрольнаробота
«Основимакроекономіки»
студентки ІІІ курсу заочної форминавчання
спеціальності «Економічнакібернетика»
групи 31 факультету ДКМ
Шушкевич Ольги Миколаївни
Викладач: Ступницька Н.І.
Рівне– 2009 р.
Зміст
І Визначення рівня сукупногопропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають насукупне пропонування
ІІ Види та показники інфляції
ІІІ Модель встановленнядовгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скорочення сукупного попиту(класичний та кейнсіанський підхід
Використана література
ІВизначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи.Чинники, що впливають на сукупне пропонування
Сукупне пропонування- це модель, яка показує рівень наявного реального об’єму виробництва при кожномуможливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництвадодаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівніцін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін іоб’ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, єпозитивною.
Три сегменти кривої сукупноїпропозиції визначаються як :
v кейнсіанський(горизонтальний);
v проміжний (що відхиляється вгору);
v класичний (вертикальний) відрізки.
Формакривої сукупної пропозиції відбиває зміну витрат на одиницю продукції призбільшенні або зменшенні об’єму національного виробництва. Витрати на одиницюпродукції можна розрахувати шляхом розподілу вартості загальних використаних витрат(ресурсів) на об’єм продукції. Іншими словами, витрати на одиницю продукції приданому рівні випуску продукції — це середні витрати на даний об’єм продукції.На рис.1.1. зображено крива сукупної пропозиції.
/>
1 – кейнсіанський;
2 – проміжний;
3 – класичний.
Горизонтальний (кейнсіанський)відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості запостійних цін. Тобто, горизонтальний відрізок свідчитьпро те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду, або депресії, і що невикористовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невживаніресурси, як трудові, так і матеріальні, можна привести в дію і при цьому ненадати або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізкуоб’єм національного продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні вузькімісця у виробництві, можуть сприяти підвищенню цін, не виникають. Оскількивиробники можуть придбати трудові і інші ресурси за твердими цінами, виробничівитрати при розширенні виробництва не зростуть, а, отже, не буде підстав дляпідвищення цін на товари. І навпаки, цей відрізок також припускає, що якщо реальнийоб’єм виробництва скоротиться, то ціни на товари і ресурси залишаться на тому жрівні. Це значить, що реальний об’єм виробництва зменшиться, але ціни на товариі заробітна платня залишаться незмінними. (Депресійнийстан економіки).
Проміжний (висхідний) відрізокпоказує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повноїзайнятості, кола збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівняцін.
Вертикальний (класичний) відрізокпоказує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичногобезробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНПне відбувається, а спостерігається інфляційне зростання.Економікапри даному об’ємі виробництва знаходиться в такій точці кривої своїх виробничихможливостей, коли за короткий строк неможливо досягти подальшого об’ємувиробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не приведе до збільшенняйого реального об’єму, оскільки економіка вже працює на повну потужність. Приповній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розширити виробництво,запропонувавши більш високу ціну на ресурси, ніж інші фірми. Але ресурси ідодатковий об’єм продукту, який отримає одна фірма, інша втратить. В результатіцього ціни (витрати) на ресурси і кінець кінцем ціни на товари збільшаться, алереальний об’єм виробництва залишиться незмінним.
Форма кривої сукупної пропозиціївикликає великі суперечки. Деякі економісти, яких називають представникамикласичної або неокласичної школи, затверджують, що вся крива є вертикальною, азміни сукупного попиту порівняно нешкідливі, оскільки роблять вплив тільки нарівень цін і не зачіпають об’єму виробництва і зайнятість. Інші (кейнсіанці)вважають, що крива сукупної пропозиції або горизонтальна, або висхідна і томутаке зменшення сукупного попиту має негативні і дуже дорогі наслідки для виробництваі зайнятості.
Нижче перераховуються такі”інші умови”, при зміні яких зміщується крива сукупної пропозиції. Цічинники називаються неціновими чинниками сукупної пропозиції, тому що всі вони разомузяті визначають положення кривої сукупної пропозиції. Вони мають одну загальнумежу: при їх зміні міняються і витрати на одиницю продукції. Підприємствапрагнуть прибутку, який є різницею між ціною продукту і витратами на одиницюпродукції. Унаслідок підвищення цін на товари, тобто більш високого рівня цін, підприємствазбільшують реальний об’єм виробництва. А вузькі місця у виробництві означають,що витрати на одиницю продукції мають тенденцію до підвищення, коли виробництворозширяється у напрямку до повної зайнятості. Тому крива сукупної пропозиції напроміжному відрізку відхиляється вгору.
Нецінові чинники сукупноїпропозиції (чинники зміщуючі криву сукупної пропозиції)
1.Зміна цін на ресурси:
· Наявність внутрішніх ресурсів (земля,трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності);
· Ціни на імпортні ресурси;
· Господарювання на ринку;
· Зміна в продуктивності.
2. Зміна правових норм:
· Податки з підприємств і субсидії;
· Державне регулювання.
Цінові чинникивизначають нахил короткострокової кривої сукупного пропонування:
· Змінапроцентної ставки.
· Зміна рівняцін.
ІІВиди та показники інфляції
Інфляція- це зростання загального рівня цін або, іншими словами, це є падіннякупівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя.
Відінфляції слід відрізняти інфляційний шок – одноразове підвищення рівня цін,котре може стати імпульсом для прискорення процесу інфляції, а можу й не стати.
Рівеньінфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюються за допомогоюіндексів цін.
Взалежності від складу кошика розрізняють три види індексів цін (показників):
· індексспоживчих цін;
· індексцін виробництва;
· дефлятор.
Дляздійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ласпейреса, Пааше,Фішера.
ІндексЛаспейреса (абоагрегатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, щопорівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами вцьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду (gо), а тому зміни у виробництві таспоживанні, пов’язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.
Індексмає вигляд:
Ілр= (Σр1 * gо) / (Σр0 * gо)
Цейіндекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахункунехтують тим фактором, що зі зміною цін, безперечно, відбуваються зміни вструктурі споживчих товарів.
ІндексЛаспейреса, розрахований для фіксованого «кошика» споживача товарів та послуг (gк), називають індексом споживчім цін:
Ісцр= (Σр1 * gк) / (Σр0 * gк),
деgк — обсяг споживчого кошика.
Індексспоживчих цін являєсобою співвідношення ціни кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика вбазовому році, він включає товари, вироблені не тільки всередині держави, алетакож і імпортні. Враховує тільки товари і послуги, що спожиті індивідуальнимиспоживачами.
Фіксованийспоживчий кошик складається приблизно з 300 найменувань товарів і послуг, якікупуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика убазисному періоді береться за 100 %, а тому значення індексу вказує на те, наскільки відсотків змінилася ціна товарів — компонентів споживчого кошика — употочному періоді в порівнянні з попереднім.
Індекс споживчихцін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівняінфляції.
ІндексПааше частковоусуває обмеженість індексу Ласпейре-са, оскільки вагами в даному випадку єтоварна структура виробництва поточного року (g1). Індекс має вигляд:
Іпр= (Σр1 * g1) / (Σр0 * g1)
деg1 — обсяг виробництва в поточномуперіоді.
ІндексПааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП,називається дефлятором ВВП:
Номінальний ВВП Σр1 * g1
ДефляторВВП =__________ = _______
Реальний ВВП Σр0 * g1
Оскількина цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін наокремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загальногорівня цін.
Безперечно,що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівняцін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:
• дефляторВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари
та надані послуги, а індекс споживчих цін — тільки на ті товари,
що входять до складу споживчого кошика;
• дефляторВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить доскладу ВВП. Але до споживчого
кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих
цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні
товари;
• дефляторВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс
споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).
Протена практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва доситьдобре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від метидослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідаєпоставленому завданню.
ІндексФішера, яксереднє геометричне значення індексів Пааше і Лайспереса, усуває їхнюобмеженість:
/> .
/>Існує три види інфляції:
— помірна;
— галопуюча;
— гіперінфляція.
Помірнаінфляція характеризуєтьсяповільним зростанням цін: щорічний рівень інфляції вимірюється однозначнимчислом. Вона підхльостує економіку. При зростанні цін населення більше купує,так як далі покупки обійдуться ще дорожче. Це стимулює виробників підвищуватипропозицію, і ринок швидше насичується.
Дляперехідної економіки поріг інфляції, що є допустимим, складає 20 30 %, длярешти країн — 6 — 10 %.
Галопуючаінфляція — цеінфляція, що вимірюється двозначним чи тризначним числом (50 або 300 % за рік).
Гіперінфляція— ціни зростаютьна тисячі, мільйони чи навіть мільярди відсотків на рік. Населення втрачаєзаощадження. Зникає стимул вкладати інвестиції у виробництво, оскількиінвестиції доход дадуть нескоро, а за цей термін втратиться їхня цінність. Цеекономічний і соціальний хаос.
Гіперінфляціяв Україні мала місце в 1993 р.
Формальнийкритерій гіперінфляції був введений американським вченим Філіпом Кеганом:початком гіперінфляції вважається місяць, в якому зростання цін впершеперевищує 50 %, а кінцем — місяць, попередній тому, в якому зростання цін падаєнижче цієї критичної точки і не досягає її знову хоча б протягом року.
Ситуаціяв економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції табезробіття на фоні загального спаду виробництва, називається стагфляція. Цепоняття запроваджене в обіг на початку 70-х рр. ХХ ст. Явище стагфляції ниніпояснюють головним чином інерційною природою інфляційних процесів.
Всіці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі – тобто при відносномувільному ринку. При «прихованій» інфляції зростання цін на товари і послугиможе не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіцитіпропозиції.
ІІІ Модельвстановлення довгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скороченнясукупного попиту (класичний та кейнсіанський підхід)
Довгостроковарівновага означає, що кількість товару яку покупці бажають придбати, дорівнюєпотенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшеннясукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВПзалишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічногобуму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, абезробіття сягає нижче природної норми.
Рівновага векономіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами всукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупнійпропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюєтьсяринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.
Механізмвідновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного попиту. Зметою аналізу механізму відновлення економічної рівноваги побудуємо графіккороткострокової і довгострокової рівноваги (рис.3.2.).
Точка Т1, в якійперетинаються всі криві, є одночасно точкою короткострокової та довгостроковоїрівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О1, дорівнює потенційномуВВП. Ціна Ц1 – це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певнийрівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.
Далі припустимо,що сукупний попит суттєво зменшився. Незалежно від причин, які викликалипадіння сукупного попиту, неминучим результатом цього буде незапланованезбільшення товарних запасів. Переконавшись у тому, що товари розпродуютьсяповільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плани. Їхнякороткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим,що зарплата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не зміниться.
/>
За цих умовпідприємства відреагують на падіння сукупного попиту частково зменшеннямреального ВВП до О2, частково зниженням товарних цін до Ц2.Графічно перелічені зміни в поведінці підприємств знайдуть своє відображеннячерез зміщення кривої сукупного попиту вліво, в положення СПо2.
Коли економікадосягне точки Т2 в якій перетинаються криві СПо2 і СПр1,заплановані витрати і реальний ВВП знову будуть врівноважені на базі зниженняцін до Ц2, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться.Точка Т2 – це новий стан короткострокової рівноваги в економіці,який буде зберігатися доти, поки крива сукупного попиту і короткострокова кривасукупної пропозиції не змінять свого розташування. Але в цій точцідовгострокова рівновага буде порушена.
Перетин кривих СПо2 і СПр1 у точці Т2відповідає умовам, коли зарплата ще не відреагувала на зниження товарних цінвід Ц1 до Ц2. Звичайно, така ситуація не можепродовжуватися надто довго. Поступово зарплата під впливом конкуренції на ринкупраці почне зменшуватися до рівня, адекватного цінам Ц2. Припустимо,що після певного короткострокового відрізку часу зарплата зменшитьсяпропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат навиробництво товарів і адекватне збільшення сукупної пропозиції. Внаслідок цьогона графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо, тобто вположення СПр2. При незмінному сукупному попиті підприємствавідреагують на зниження зарплати і середніх витрат новим зниженням товарних ціндо Ц3 і збільшенням виробництва до О3, а економічнарівновага переміститься в точку Т3, яка знаходиться на перетині кривих СПо2і СПр2. Точка Тз – це точка нової короткострокової рівноваги, аледовгострокової рівноваги ще не забезпечено. Оскільки в процесі переміщенняекономіки в точку Т3 знову відбулося зниження товарних цін, то вчерговий раз виникне диспропорція між ними і зарплатою. Тому, як і в попереднійситуації, коли зарплата відстає від товарних цін, в економіці буде виникатитенденція до зростання зарплати. В міру розгортання цього процесукороткострокова крива сукупної пропозиції буде зміщуватись вниз. Щоб нерозтягувати надовго цей процес, перейдемо відразу до кінцевої ситуації, коликороткострокова крива сукупної пропозиції займе положення СПр3. Уцьому положенні короткострокова крива сукупної пропозиції перетнеться з кривоюсукупного попиту в точці Т4. Але в цій же точці крива сукупногопопиту СПО2 перетинається із довгостроковою кривою сукупноїпропозиції. Таким чином, всі три криві знову перетинаються в одній точці, тобтов точці Т4. Це означає, що економіка знову повернулася до стануподвійної рівноваги – короткострокової та довгострокової.
Списоквикористаної літератури
1. БазілінськаО.Я. Макроекономіка: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури,2005. – 442с.
2. КушнірВ.С. Мікро- та макроекономіка: Навчальний посібник – К.: Видавництво «ФірмаІНКОС» Центр навчальної літератури, 2006. – 256с.
3. МельниковаВ.І., Климова Н.І. Макроекономіка: Навчальний посібник – 2-ге видання,виправлене і доповнене. — К.: ВД «Професіонал», 2005. – 400с.