–PAGE_BREAK–Журавлиний. Орнiтологiчний заказник загальнодержавного значення «Журавлиний» створений на територiї Низiвського лiсництва в Сумському районi у 1982 роцi з метою охорони постiйних мiсць гнiздування рiдкiсного на Українi птаха — журавля сiрого.
Андрiяшiвсько-Гудимiвський. Андрiяшiвсько-Гудимiвський гiдрологiчний заказник загально-державного значення має площу 1509,6 га. Це обводнений болотний масив, який знаходиться в заплавi р. Сули.
Андрiяшiвсько-Гудимiвський заказник є типовим заплавним комплексом Лiсостепу з переважанням високотравних угруповань i багатою фауною.[3,c.47]
Бiловодський. В Роменському районi на площi 1515,7 га в заплавi р. Сули розкинувся Бiловодський гiдрологiчний заказник загальнодержавного значення… На луках заказник можна зустрiти фiолетово-червонуватi суцвiття та плямистi листки орхiдеї — пальчатокорiнника травневого, занесеного до Червоної книги України.
Заказник є улюбленим мiсцем гнiздування численних навколоводних птахiв: пастушкiв, крячкiв, качок, чапель, куликiв, очеретянок, вiвсянок, плисок та iн. Можливе гнiздування луня лугового. З числа рiдкiсних видiв птахiв вiдмiчається гнiздування 2-4 пар сiрого журавля. На луках зустрiчається деркач, в окремi роки восени спостерiгалися лелеки чорнi.
Климентiвський. Бiля м. Охтирка в заплавi чарiвної р. Ворскла на площi в тисячу гектарiв в 1979 роцi було створено гiдрологiчний заказник мiсцевого значення «Климентiвський». На його територiї, сильно розчленованiй старицями i болотами, нiколи не проводились гiдромелiоративнi та культуротехнiчнi роботи. Завдяки цьому тут збереглась незаймана водна, прибережно-водна, болотна та лучна рослиннiсть.
Зваживши на виняткову наукову та екологiчну цiннiсть цiєї територiї, Указом Президента України вiд 09.12.98 р. статус заказника «Климентiвський» було пiдвищено до гiдрологiчного заказника загальнодержавного значення.
Бакирiвський. Бакирiвський гiдрологiчний заказник загальнодержавного значення розкинувся на площi 2606,0 га у Тростянецькому, Охтирському i Великописарiвському районах. Це величезний обводнений заплавний комплекс рiчки Ворскла. В прибережно-водних заростях можна зустрiти чапель (руду, сiру та велику бiлу), малу курочку. В повiтрi нерiдко можна побачити шулiку чорного — птаха, який останнiм часом став рiдкiсним в Українi. Мешкають у заказнику бобри рiчковi.
Отже, в Бакирiвському гiдрологiчному заказнику представленi типовi для Лiсостепу болотнi на воднi природнi комплекси. Такi дiлянки зберiгають в заплавах рiчок не лише рiзноманiття рослинного та тваринного свiту, але й мають водорегулююче значення.
Хухрянський. Територiя Хухрянського гiдрологiчного заказника загальнодержавного значення знаходиться в Охтирському районi i має площу 4591,6 га. Це — один iз найбiльших заказникiв Сумщини. Тут зберiгся типовий для регiону заплавний комплекс з переважанням справжнiх i заболочених лук, болiт та водойм.
На територiї заказника виявлений цiкавий заплавний фаунiстичний комплекс, в складi якого зустрiчаються регiонально рiдкiснi види-такi, як велика бiла чапля, руда чапля, сiра чапля, чорний шулiка, мала курочка. Пiдлягає охоронi куниця лiсова, яка водиться в лiсах та болотах заказника.
Заказник «Хухрянський» — один iз найбiльших за площею заплавних заказникiв України. Це один iз небагатьох наших заказникiв, в яких зберiгаються значнi площi лук.
Яблуня-колонiя.На околиці старовинного м. Кролевець Сумської області знаходиться особливий, унікальний об’єкт природно-заповідного фонду України — ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Яблуня-колонія». Зовні — це яблуневий кущ, орієнтовний вік якого — понад 200 років. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура. Сьогодні на одному з міських майданів, за металевою огорожею, на площі близько 1000 квадратних метрів лежать у різних напрямках 15 прирослих до землі стовбурів — її дітей чи онуків, а, може, правнуків та прапра… Загубився початок цього життя десь у сивій давнині. Неперевершеною, ніде більш незнаною особливістю яблуні є її здатність до самостійного укорінення гілками, а значить — до продовження життя. Коли один з прирослих до землі стовбурів має відмерти, його віти стрімко нахиляються до землі і теж приростають. Набравшись сил, вже не віти, а деревця піднімаються знову догори, рясно вкриваючись цвітом навесні та червоно-білими, приємними на смак яблуками восени. Завдяки таким своїм особливостям увійшла диво — яблуня до історії садівництва. У свій час дивною яблунею зацікавився сам І. М. Мічурін. Територія, на якій росте яблуня, огороджена і позначена державними охоронними знаками. Проте, поступово розростаючись, яблуневий кущ ладен вирватись за межі огорожі. Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Яблуня-колонія» зацікавать багатьох жителів області та її гостей. Дістатися до яблуні можна залізницею або автодорогою «Київ — Москва», що проходять через м. Кролевець.[9,c.166;27,c.26]
Урочище Боромля. Пам’ятки природи створюються для охорони цінних, хоча звичайно невеликих за площею, природних об’єктів — вікових дерев, джерел, геологічних відслонень. Вони покликані берегти природні перлини, унікальні об’єкти для наших нащадків.
Привертає увагу зоологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення у Конотопському районі «Урочище Боромля» (55 га). Це острів у заплаві Сейму, вкритий природним дубовим деревостаном та луками, де є колонії сірої чаплі. Основні лісові породи — дубові насадження віком 200 років.
Михайлiвська цiлина — заповiдник лучного степу. Серед заповiдних дiлянок Сумщини Михайлiвська цiлина займає особливе мiсце. Її унiкальнiсть полягає в тому, що тут охороняється дiлянка плакорного лучного степу. Плакорнi степи в Українi майже повнiстю розоранi. Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучнi степи, якi в минулому були поширенi в Лiсостепу.
Михайлiвська цiлина є вiддiленням Українського степового природного заповiдника. Загальна площа його становить 202,48 га. Цей степовий масив знаходиться на вододiлi рiчок Грунi i Сули у Лебединському районi. Колись тут були великi цiлиннi пасовища, але вже в 1928 роцi цiлинного степу залишилось дещо бiльше 200 га. З цього часу i починається охорона цiєї унiкальної дiлянки. В дореволюцiйний час територiя Михайлiвської цiлини належала помiщику Капнiсту, який використовував дiлянку для випасання коней. Пiзнiше, пiсля революцiї, цi землi входили до складу земель Михайлiвського кiнного заводу. У 1928 роцi постановою Сумського виконкому Михайлiвська цiлина була оголошена заповiдником мiсцевого значення (якi тодi iснували), а у 1947 роцi категорiя охорони була пiдвищена до загальнодержавного заповiдника. Пiзнiше, у 1951 роцi, заповiдник був переданий Академiї наук України, а саме Інституту ботанiки, науковцi якого розпочали детальнi дослiдження рослинного свiту дiлянки.
З 1961 року Михайлiвська цiлина увiйшла до складу Українського степового заповiдника i стала його пiвнiчним фiлiалом.Хто хоч раз побував тут, не може забути барвистого цвiтiння степового рiзнотрав’я. Починаючи з ранньої весни i до пiзньої осенi степ змiнює свої кольори. З настанням теплих весняних днiв першими з’являються досить великi бузково-рожевi квiти брандушки рiзнокольорової. Цей рiдкiсний червонокнижний вид ще зрiдка можна зустрiти на Сумщинi, але найбiльша його популяцiя знаходиться на Михайлiвськiй цiлинi. Весна в степу проявляється i у квiтуваннi сону широколистого, а пiзнiше — в травнi — з’являються великi золотавi квiти горицвiту весняного. Ця рослина утворює в заповiднику яскравi килими. Коли квiтує зiновать руська, в степу переважає iнший вiдтiнок жовтого кольору. В кiнцi травня рiзнобарвний степ прикрашає квiтування чини панонської, анемони лісової, пiвникiв угорських, шолудивника степового. Кольорова гама степу постiйно доповнюється i одночасно змiнюється. На початку лiта степ розквiтає синiми барвами — квiтують шавлiї лучна та поникла. В цей же час починає виколошуватись ковила.«Де плуг пройшов- там тирса не росте, Де зорано- там не гніздиться стрепет»,-писав славетний український поет М.Т.Рильський, який приїздив на Михайлівську цілину у 1960 році і був вражений красою цієї перлини. «Прекрасний степ, справжня поезія!- записав він у книзі відвідувачів. Таке враження від степу переповідають всі, хто хоч раз побував тут.
Заповідник щорічно приймає вітчизняних і зарубіжних туристів. Тут бувають школярі, студенти, слухачі природничих факультетів, спеціалісти, що приїжджають на стажування до Сум, природознавці з інших заповідників України.[2;36;9,c.125]
Нацiональний природний парк „Деснянсько- Старогутський“.
»Зачарована Десна” — так назвав цi мiсця видатний український кiнорежисер i письменник Олександр Петрович Довженко. Мальовничий i унiкальний край пiвнiчно-схiдної частини України. Тут сьогоднi збереглося багато незайманих куточкiв живої природи. Саме з метою збереження та вивчення природних комплексiв на пiвночi Сумської областi, згiдно з Указом Президента України вiд 23 лютого 1999 року створено«Деснянсько-Старогутський» нацiональний природний парк площею 16215 га.
Додаток № 6
За особливостями природних комплексiв i ландшафтних рис, територiя парку подiляється на двi частини — Придеснянську та Старогутську, якi з’єднанi вузькою смугою.
Старогутська частина займає плакорнi дiлянки i вкрита сосновими лiсами — це майже суцiльний лiсовий масив, який є крайньою пiвденною частиною вiдомих Брянських лiсiв. Лiси цiєї частини парку є характерними для зони пiвденної тайги. Значну ценотичну роль у них вiдiграють чорниця, брусниця, одинарник європейський, верес, а також зеленi мохи, що вкривають землю суцiльним м’яким шаром. Весною цi лiси набувають особливого шарму пiд час квiтування первоцвiтiв — рясту порожнистого, пшiнки весняної, зiрочок жовтих. Великi площi в Старогутськiй частинi парку займають луки та болота.
Тваринний свiт Старогутських лiсiв типовий для лiсiв Полiсся. Тут мешкають лось, козуля, свиня дика, бiлка, вовк, куниця лiсова та iн. Також трапляються «жителi» пiвночi: чорний лелека, чорний дятел, глухар, рябець, заєць бiляк, а деякi птахи (глушець, сичик-горобець, горiхiвка, золотомушка жовточуба, сiрий сорокопуд) гнiздяться лише в Старогутський лiсах i далi на пiвдень не поширюються. Навiть досвiдчений мандрiвник буде вражений у вранiшнiй час важко злiтаючим велетнем-глухарем, свiжi враження свiдкiв про вiдвiдини цих мiсць бурим ведмедем, пугачем, риссю, зубром.
Придеснянська частина парку має зовсiм iнший характер. Рельєф тут сформований пiд дiєю рiчки Десни. Добре виявленi почленована численними старицями i озерами заплава та сформована пiщаними вiдкладами борова тераса. Рослинний покрив заплави представлений комплексом лучної, болотної, водної, прибережно-водної та чагарникової рослинностi. Численнi заплавнi водойми багатi на водну рослиннiсть, серед якої трапляються угруповання, утворенi релiктовими «червонокнижними» видами: плавуном щитолистим та водяним горiхом плаваючим. Тваринне населення Придеснянської частини парку представлене видами навколоводного, водно-болотного та лісовогокомплексiв. Луки, болота, заплавнi водойми тут населяють типовi мешканцi рiчкових заплав — бобер рiчковий, видра, горностай, ондатра. На пiщанiйтерасi Десни збереглося найбiльш пiвнiчне в Українi поселення тушканчика великого — типового представника степової фауни. Особливо вражає незчисленна кiлькiсть птаства. Десна — одне з вiдомих в Українi мiсць, де можна спостерiгати мiграцiю перелiтних птахiв. У квiтнi над залитою весняною заплавою пролiтають сотнi тисяч гусей, качок, куликiв i чайок рiзних видiв. Можна спостерiгати журавлiв, лелек, лебедiв i хижих птахiв. Багатством вiдзначається також iхтiофауна Придес-нянської частини парку. Крiм звичайних видів риб басейну Днiпра, у значнiй кількості зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видiв тут є стерлядь, рибець, марена звичайна. Загалом, Придеснянська частина парку є типовою для регiону, мальовничою, рiзноманiтною, перспективною для рекреацiйного використання.
«Деснянсько-Старогутський» нацiональний природний парк є важливою складовою природно- заповiдного фонду України. На його територiї охороняється 20 видiв рослин та тварин.[19; 9,c.126]
Основним завданням парку є збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів, задоволення пізнавальних та рекреаційних потреб населення.
До об’єктів природно- заповідного фонду у Сумській області відносяться також: ботанічнізаказники «Громадська думка»(Роменський район),«Дубинський»(Роменський ),«Засулля»(Лебединський), орнітологічний «Озеро Семиверстне», дендрологічний парк «Глухівський», ботанічні пам’ятки природи
«Віковий дуб»(Ямпільський), «Дівоча гора»(Глухівський), гідрологічна«Чернечі джерела» та багато інших, придатних для рекреації.[27,c.27-28]
На сьогодні готується цілий ряд документів по створенню нових рекреаційних об’єктів. Велика робота проводиться по створенню Національного парку «Ворсклянсько-Тростянецький». Вже є погодження з лісо- та землекористувачами Велико-Писарівського, Тростянецького та Охтирського районів щодо розміщення на їх території цього заповідного об’єкту. На фінішну прямувиходить робота по створенню «Середньо-Сеймського» парку. Готуються матеріали щодо розширення заповідної території державного значення «Михайлівська цілина». Природні ландшафти Сумщини мають багатогранне призначення і є своєрідними еталонами природи. Ці унікальні куточки природи області з часом повинні стати гордістю всієї України, а також улюбленим місцем для відпочиваючих і туристів. Завдяки унікальним природним об’єктам туристична сфера має реальні перспективи розвитку.[27,c.30;21]
2.2 НАЙВИЗНАЧНІШІ ПАМ’ТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу.
Багатовікова історія Сумщини відбилася в численних пам’ятках матеріальної та духовної культури. Місто Кролевець було єдиним містом Північної України, яке мало Магдебурзьке право. А найдавніші міста Сумщини- Глухів, Путивль, Ромни — мають тисячолітню історію. Вони згадуються ще в літописах. Ці три міста Сумщинивключені до списку важливих історичних міст України і входять до Національної системи туристичних маршрутів «Намисто Славутича». Багато історико-культурних об’єктів знаходиться на Путивльщині. Давньоруське місто Путивль, яке існує зХ сторіччя- оспіване в пам’ятці світової літератури «Слово о полку Ігоревім». Глухів- одне з найдавніших міст, яке веде свою історію з 1152 року. Це- колишня столиця Гетьманської України. Роменський край- скарбниця археологічних пам’яток. Сліди перебування первісної людини на теренах сучасної Роменщини вірогідно сягають кінця раннього палеоліту(35- 150 тисяч років тому).До перлин Сумщини належать міста Суми, Кролевець, Тростянець, Лебедин, де існує багато унікальних історичних та природних об’єктів, які захоплюють туристів.[5;7;10;15;17;25;33]
Сумщина має унікальну історико – культурну спадщину — майже 1,5 тис пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури. Збереглись чудові садово-паркові архітектурні ансамблі (Суми, Хотінь, Кияниця, Куянівка, Бочечки, Волокитино), монастирські ансамблі (Мовчанський, Сафроніївський, Глинський).
Нині на Сумщині діють Путивльський історико-культурний та Глухівський державний історико — культурний заповідник(Додаток№ 7) Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1021 „Про Державний історико – культурний заповідник” на території Роменського та Недригайлівського районів створюється історико — культурний заповідник „Посулля”. Складовою цього заповідника є с. Пустовійтівка Роменського району — батьківщина останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського. Ці місця згодом стануть привабливими для туристів. [23;35;39]
2.3 БІОСОЦІАЛЬНІ РЕСУРСИ
На весь світ відомі імена уродженців Сумської землі: славного запорозького кошового Петра Калнишевського, династії підприємців і благодійників Терещенків і Харитоненків, імена композиторів Бортнянського і Березовського. Тривалий час столицею Лівобережної України був Глухів. Тут мали свою резиденцію гетьман Іван Скоропадський, який похований в заснованому ним Гамаліївському монастирі поблизу Шостки, наказний гетьман Павло Полуботок, гетьмани Данило Апостол, Кирило Розумовський.
продолжение
–PAGE_BREAK–2.3.1НАРОДНИЙ МУЗЕЙ ТРУДОВОГО БРАТСТВА М.М.НЕПЛЮЄВА
Однією з перлин Сумщини є місця, пов’язані з життям громадського діяча і релігійно — філософського письменника М.М. Неплюєва (1851- 1908), який у с. Воздвиженськомунинішнього Ямпільського району створивВоздвиженську чоловічу і Преображенську жіночу сільскогосподарські школи. Школидали чимало кадрів дляорганізованого М.М. Неплюєвим Хрестовоздвиженського Трудового братства — виробничо — споживчої артілі, яка мала на меті релігійно — моральне удосконалення. Вихованцями шкіл Неплюєва були відомі вчені, музиканти, художники, поети: С.Ф.Черненко, П.К.Федоренко, М.О.Фурсей, В.Я.Басок.
У Воздвиженську збереглися дерев’яний будинок М.М.Неплюєва, старий парк, могила Неплюєва, Хом’яківська гірка — місцелітературних читань братчиків. Матеріали про Трудове братство Неплюєваретельно зберігаються у народномумузеї, директор якого, Валерій Миколайович Авдасьов- людина, закохана у свою справу. [1;38,c.33;26]
2.3.2 МУЗЕЙ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО
Петро Калнишевський (1690-1803) — останній кошовий отаман Запорозької Січі. Народився майбутній «козацький батько» на Роменщині й ніколи не цурався своїх коренів, завжди пам’ятав про рідну землю. Власним коштом збудував Покровську церкву в Ромнах (1770р. не збереглась), у рідній Пустовійтівці звів церкву Святої Трійці та подарував їй Євангеліє в коштовному окладі, який є раритетом роменського краєзнавчого музею. Сумщина пишається цією легендарною особистістю — патріотом своєї Вітчизни, вірним сином України.
Калнишевського поховано недалеко відолтаря соборного храму у найпочеснішому місці Соловецького монастиря.
На Батьківщині Калнишевського у 1991 році встановлено пам’ятник(автори В.Бородай та Р.Синько). У 2005 році проведені заходи щодо вшанування пам’яті Калнишевського, у жовтні 2006 року, з нагоди 315-річниці з дня народження, відкрито музей.
Започатковано всеукраїнське козацьке свято «Калнишева рада», готується путівник «Калнишевими шляхами»для відкриття нового туристичного маршруту по Дніпропетровській, Полтавській і Сумській областях.[30;35;39]
2.3.3 БУДИНОК МУЗЕЙ А.П.ЧЕХОВА
Є на Сумській землі куточок, пов’язаний із життям і творчістю А.П.Чехова, з любов’ю описаний у його творах і листах. Це мальовнича околиця Сум — Лука, де перебував великий російський письменник. В Суми Антон Павлович Чехов приїхав разом з матір’ю і сестрою у травні 1888року, вони зняли будиночок під дачу у місцевих поміщиків Лінтварьових.
Луганська садиба, де поселилися Чехови, була розміщена на березі ріки Псел і зразу зачарувала письменника. «Уж очень у меня хорошо, так хорошо, что и описать нельзя! Природа великолепна, всюду красиво, простора пропасть, люди хорошие, воздух теплый, тоны тоже теплые, мягкие» — писав він В.Г.Короленку.
На Луці А.П.Чехов дописував оповідання «Житейская мелочь» («Неприятность»), написав водевіль «Трагик поневоле», п’єси «Леший», «Рассказ неизвестного человека», виношував задумки оповідання «Учитель словесности», повість «Скучная история» і багато інших творів.
Садиба Лінтварьових не збереглася, тільки одноповерховий будиночок з чотирма білими колонами. На ньому мармурова дошка з написом: «В цьому домі в 1888-1889рр. жив і працював великий російський письменник Антон Павлович Чехов».
29 січня 1960 у 100-річну роковину з дня народження у цьому домі відкрито Будинок — музей Чехова. В п’яти кімнатах розмістилася експозиція, яка розповідає про життя і творчість письменника і його перебування на Україні.[30]
На Сумщині є ще багато місць, які пов’язані з життям видатних людей: могила О.К. Булатовича (о.Антонія) в с. Луцинівка Білопільського району — видатного дослідника Африки, пам’ятник І.Харитоненку — меценату і блігодійнику (Суми), будинок родини Терещенків — підприємців, меценатів (Глухів), пам’ятник і обеліск на могилі О.А. Деревській (роменській мадонні) — що виховала 48 дітей — сиріт (Ромни), з 1851 року з с.Богданівкою Шосткинського району пов’язане життя видатного педагога, письменника К. Ушинського.
2.4 ПОДІЙНІ РЕСУРСИ
Багата сумська земля на різні історичніподії, завдяки їм Сумщину знають як по всій Україні, так і за її межами.
2.4.1 МОГИЛА ГЕТЬМАНЦІВ
Є у м. Лебедині місце, де майже 250 років знаходилася велика братська «Могила гетьманців», де було поховано близько 900 козаків — мазепинців, страчених протягом 25 листопада — 26 грудня 1709 року у центрі міста, на майдані біля церкви Преображіння Господнього. У цей час у Лебедині знаходилась ставка московського царя Петра І. Водночас тут князь О.Д. Меншиков чинив слідство і суд над прихильниками гетьмана І.С. Мазепи. Страчених козаків поховали за межами міста поблизу нинішнього Мироносицького кладовища. Пізніше місце поховання страчених козаків назвали Гетьманським кладовищем, а лебединські козаки насипали у пам’ять полеглих побратимів високу могилу — більше 20м у довжину і ширину та 4м у висоту. Козацьку могилу доглядали лебединці, правили тут панахиди, саджали квіти. У дореволюційний час на могилі були хрест і огорожа. Могила проіснувала до 1957р. а потім була зруйнована у зв’язку з подальшою забудовою міста. У час новітнього українського відродження Сумське козацтво, просвітяни і місцеві краєзнавці відшукали місце кладовища гетьманів і насипала могилу вдруге, поставили на ній хрест. Влітку 2003 на могилі поновлено дерев’яний хрест. [24;29;39]
2.4.2ПОЛЕ КОНОТОПСЬКОЇ БИТВИ
Конотопська битва 1659 — переможна битва української армії, очолюваної гетьманом І. Виговським, з московськими військами в червні 1659 під Конотопом. Ранньою весною 1659 стотисячна московська армія під командуванням О. Трубецького і Г. Ромодановського вдерлася до Лівобережної України. Неподалік від Конотопа московське військо було на деякий час затримано козаками Ніжинського і Чернігівського полків. Однак під натиском переважаючих сил противника українські частини відступили у місто. В кінці березня 1659 московська армія почала облогу Конотопа. Захисники міста під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького втратили близько 10 тис. вбитими, але здобути місто не змогли. Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога і дала змогу гетьманові І. Виговському зібрати війська і підготуватися до генерального бою.
28-29 червня(8-9 липня) 1659 на землях Шаповалівки та Соснівки поблизу Конотопа відбулася вирішальна битва, в якій московська армія була вщент розгромлена. В ході битви московити втратили близько 50 тис. вбитими і 5 тис. полоненими ( серед яких було кілька бояр, зокрема Пожарський, Львов). Рештки ворожих військ відступили під Курськ. Проте І. Виговський не зміг скористатися перемогою. Проти його політики виступила старшинська опозиція. Виговський зрікся гетьманства. Та все ж блискуча перемога козацької зброї під Конотопом дала шанс Україні утвердити свою незалежність.
На місці битви встановлено пам’ятний знак-капличку.[15;39]
2.4.3 ПАМ’ЯТНИК МАМОНТУ
Сенсаційними знахідками прославилася на увесь науковий світ Кулішівка Недригайлівського району. В 1839 році тут натрапили на величезні кістки: копали яму під фундамент. Останки мамонта в Україні знайшли саме в той час, коли науковці тільки — но почали вивчати цю істоту, тому інтерес до неї був особливим. До того ж, в Україні рештки мамонта були знайдені вперше.
Землевласник, нащадок знатного роду — граф Головкін попечитель Харківського університету був людиною освіченою і про мамонтів чув. Він організував в Кулішівці серйозні розкопки. Запросив професора Харківського університету І.Й. Калениченка. Добули кісток на два кістяки. На цьому місці у 1841р. звели один з найоригінальніших у світовій історії пам’ятник.
Пам’ятник увічнює два історичних факти:
— знахідку добре збереженого кістяка мамонта;
— саме в цій місцевості проходив кордон між московським царством і Польско — Литовською Річчю Посполитою.[30,c.ХIХ;39]
2.4.4 СПАДЩАНСЬКИЙ ЛІС
У роки Великої Вітчизняної війни Спадщанський ліс став колискою Сумського партизанського з’єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу С.А.Ковпака та Героя Радянського Союзу С.В.Руднєва. Партизани Сумщини пройшли з боями від Путивля до Карпат, а потім у складі Першої Української партизанської дивізії зробили не менш героїчний рейд на Сан і Віслу.
У вересні 1956 року у Спадщанському лісі відкрито музей партизанської слави. В музеї зберігаються особисті речі С.А.Ковпака, С.В.Руднєва, Г.Я.Базими, тачанка Ковпака, друкарська машинка, на якій було віддруковано перші накази партизанського генерала. В експозиції музею багато матеріалів, які розповідають про злодіяння фашистів на Сумщині.
У Спадщанському лісі збереглися німецький танк, захоплений партизанами у першому бою, партизанські землянки, братська могила партизанів.
Спадщанський ліс починається з монументу «Народні месники». Пам’ятник С.А. Ковпаку відкритий 4 вересня 1971р, до 30-річчя партизанського з’єднання, пам’ятник С.В.Руднєву відкрито у 1961р. Біля монументу партизанської слави — прититанкова гармата, захоплена у гітлерівців, перший підбитий німецький танк. Кам’яна брила з написом нагадує про розгром у Спадщанському лісі першої каральної експедиції гітлерівців 19 жовтня 1941р.
Спадщанський ліс — частина Путивльського державного історико — культурного заповідника, входить дотуристичного маршруту «Сумщина в період Великої Вітчизняної війни».[5,c.67;10,c.32;39]
Додаток № 16
2.4.5 СУМЩИНАФЕСТИВАЛЬНА
Фестиваліє одним із видів туристичних ресурсів. Сумська земля багата різними фестивалями: обласними, всеукраїнськими і навіть міжнародними.
Міжнародний фестиваль органної, камерної та джазової музики «Органум» вперше відбувся у 1993 році в м. Суми і з тих пір кожного року збирає учасників з усіх регіонів країни, а також з – за кордону. У програмі – концерти класичної музики, виставки.
Міжнародний музичний фестиваль«Бах – фест» — для шанувальників фортепіанної музики. Проходить в Сумах.
Продюсер цих фестивалів – відомий органіст і артдиректор Орест Коваль.
Всеукраїнський фестиваль військових духових оркестрів « Сурми Конституції», збирає в місто Сумикращі духові оркестри з усієї України.
У рамках фестивалю – Всеукраїнський конкурсдиригентів оркестрів духових інструментів серед студентської молоді, започаткований у 2005 році, присвячений пам’яті заслуженого працівника культури України Л.К.Власенка, що 28 років займав посаду директора Сумського вищого училища культури та мистецтв ім. Бортнянського
Український відкритий фестиваль дитячого, молодіжного кіно, телебачення та радіо«Кришталеві джерела» проходить у Сумах. На нього з’їжджаються представники творчих колективів дитячих, юнацьких студій, телерадіокомпаній з усіх регіонів України.
У програмі: конкурс фільмів, а також -туристична програма: відвідування древнього Путивля, Спадщанського лісу, екскурсія по Сумах та інших мальовничих куточках сумського краю.
Всеукраїнський літературно – мистецький фестиваль«Кролевецькі рушники» прижився у Кролевці. Ось уже кілька років поспіль з’їжджаються у славний Кролевець артисти, майстри мистецтв та гості з усіх регіонів України. У програмі фестивалю – Всеукраїнський конкурс сучасної авторської пісні творчих колективів та окремих виконавців, виставка українського хліба, виставка робіт майстрів художнього ткацтва, виставка декоративно – ужиткового мистецтва майстрів України, гала – концерт переможців.
Всеукраїнський сільський фестиваль «Боромля» проходить у Тростянецькому районі наприкінці серпня. Він спрямований на пробудження інтересу до народної і сучасної пісні. Право першого виступу на церемонії відкриття надається кращому із кращих.
У програмі – конкурс на краще виконання пісні про село, конкурс молодих поетів, виставка – ярмарка сільськогосподарської продукції та інші розваги. У 2006р. у фестивалі взяло участь близько 400 учасників з різних областей України.
«Мистецькі береги Ворскли» — так називається всеукраїнський фестиваль сільської народної творчості, що проходить в Охтирці.
Вже 5 років у Конотопі проводиться всеукраїнський фестиваль «Козацький родослав», присвячений Конотопській битві. У 2006 році відсвяткували 347-і роковини. У цьому ж році фестиваль одержав статус всеукраїнського.
У програмі – святковий марш козацьких загонів, виступи художніх колективів, виставка козацьких куренів, виставка народних умільців, положення вінків до пам’ятного знаку (каплички) на полі Конотопської битви, гала – концерт.
15 – 16 серпня стало традиційним проведення всеукраїнського свята «Калнишева рада» у Недригайлівському районі. У рамках свята – фестиваль козацької пісні «Дивограй», музейна експозиція «Петро Калнишевський – останній отаман Запорізької Січі».
ОБЛАСНІ:
– фестиваль – конкурс хореографії «Поліські візерунки»;
– фестиваль патріотичної пісні «Партизанські зірниці» (Путивль);
– фестиваль фольклору «Пісенні джерела рідного краю»;
– фестиваль – конкурс «Вишневі усмішки» (Охтирка)
– фестиваль хорового мистецтва «Пісенне Посулля» (Недригайлів);
– фестиваль творчих колективів «Чарівний ключик» (Ямпіль);
– відкритий краєзнавчий мистецько – туристичний фестиваль «Земля Ярославни – золота кувшинка» (Путивль).[39]
3. Актуальні в потенційні види туризму в Сумській області
В області є перспектива розвитку:
— культурно – пізнавального туризму;
— екологічного туризму;
— спортивно – оздоровчого туризму;
— сільського туризму
Завдякинаявності в Сумській області великої кількості пам’яток історії(1,5тис.), пам’яток архітектури ( понад 300), близько 80 давньоруських городищ, поселень, могильників є перспектива розвитку культурно – пізнавального туризму. Йде створення державного історико – культурного заповідника «Посулля» на додачу до вже двох діючих – Глухівського і Путивльського. Він включатиме пам’ятки, розташовані в Роменському та Недригайлівському районах.
Є перспективи для розвитку зеленого туризму. У трьох оселях Лебединського району створені умови длянадання послуг із сільського зеленого туризму.[18;23;28]
Природні заповідники, заказники, урочища, створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму – човнового, кінного і пішохідного.
Область має значні мисливські угіддя, що сприяє розвитку мисливського та рибальського туризму.
Одним з найважливіших центрів туризму в області є національний природний парк «Деснянсько – Старогутський». До послуг – мисливсько -рибальська база ( розміщення у літніх двомісних будиночках) та база «Боровичанка», дерозташований будинок на 20 ліжко – місць. На березі Десни у спеціально відведених місцях можна розбити намети. Туристів та відпочиваючих чекають пляжі, риболовля, катання на човнах, візит – парк з бібліотекою, де можна переглянути відеофільми.
Пропонуються екскурсії по маркованих екостежках «Візитівка Десни», для любителів тихого полювання – вдосталь ягід, грибів.[19]
Нині в області діють 28 дитячих оздоровчих таборів, 88 профільних таборів художньо – естетичного, спортивного, туристсько – краєзнавчого, еколого – натуралістичного спрямування. Свої послуги пропонують 5 баз відпочинку, 2 санаторії, 6 санаторіїв – профілакторіїв, сосновий спа – курорт «Буймерівка», санаторій «Токарі» у Лебединському районі, де можна добре відпочити і оздоровитись.[39]
Розроблені екологічно – туристичні, науково – пізнавальні, навчально – екологічні маршрути, які передбачають ознайомлення з пам’ятниками архітектури національного та місцевого значення, пам’ятками природи, подорожі, відвідування монастирів, стародавніх городищ, експозицій краєзнавчих музеїв – «Духовні святині Путивльського краю», «Золоте кільце Конотопу», «Глухів – Глинська пустинь», «Путивль – перлина «Золотого намиста Славутича», «Стрілецькою течією чарівного Сейму», Андріяшівсько – Гудимівський гідрологічний заказник, Біловодський гідрологічний заказник, «По Сейму на плотах» та ін.[27,c.30]
продолжение
–PAGE_BREAK–