МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Чернівецькийнаціональний університет імені Юрія Федьковича
Економічнийфакультет
Кафедра економікипідприємства
РЕФЕРАТ
на тему:
“Сутність іпризначення санації підприємств”
Виконав: студент 331групи
економічного факультету
Матейчук Дмитро Іванович
Викладач: асист. БарановК.В.
Чернівці – 2009
Зміст
Вступ
1. Економічна сутність санації, випадки та мета її проведення
2. Умови проведення фінансової санації підприємства
3. Фінансові джерела санації підприємства
4. Порядок проведення санації підприємств
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
Нинів Україні існує значна кількість фінансово неспроможних підприємств. Так, напочатку ХХI ст. — 38% усіх підприємств працювали збитково. Наслідкомнезадовільного фінансового стану багатьох вітчизняних підприємств сталокатастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості:кредиторська заборгованість у номінальному обчисленні майже в два з половиноюрази перевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищилаобсяг ВВП у два рази. Близько 55 % дебіторської та близько 60 % кредиторськоїзаборгованості виявилися простроченими. Таким є наслідок фінансовоїнеспроможності багатьох суб’єктів господарювання. Неплатоспроможність, у своючергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Банкрутствопідприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів,кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшенняподаткових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж можестати одним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим, однак, є те,що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом,значний відсоток таких, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартістьїхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведеннясанації (оздоровлення) чи реструктуризації такі підприємства можутьрозрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Однак за браком належноготеоретико-методичного забезпечення процесу санації, через дефіциткваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб’єктивні таоб’єктивні причини, багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числітих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стаютьпотенційними банкрутами.
1.Економічна сутність санації, випадки та мета її проведення
Усистемі заходів для фінансового оздоровлення підприємств і виходу з економічноїкризи застосовується так звана санація.
Під санацієюрозуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих напідвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровленняфінансового стану підприємств-боржників. Слово «санація» походить відлатинського «sanare», що в перекладі означає оздоровлення чи одужання.
ЗаконУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» від 30 червня 1999 р. дає поняття «санація» та «досудова санація».Згідно зі згаданим законом, досудова санація — це система заходів щодовідновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна(орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобіганнябанкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських,управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правовихзаходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справіпро банкрутство.
Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство зметою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована наоздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення вповному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування,реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміниорганізаційно-правової та виробничої структури боржника.
Санаціяможе здійснюватись у таких випадках:
■ необхідності забезпечення розвитку пріоритетних галузей народногогосподарства, більш важливих підприємств в силу їх значущості для народногогосподарства;
■ переорієнтації підприємницької діяльності;
■ здійснення антимонопольних заходів;
■ за ініціативою суб’єкта господарювання, який знаходиться в кризі,якщо існує загроза оголошення його банкрутом у майбутньому;
■ за рішенням господарського суду;
■ за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимог з метою,щоб підприємство (якщо воно перспективне) продовжувало свою діяльність, абоколи вони бачать в санації можливість врятувати свій капітал;
■ коли боржник за власною ініціативою звертається до господарськогосуду з заявою про порушення справи про своє банкрутство у випадках, якщо єфінансова неспроможність або існує реальна загроза такої неспроможності;
■ коли закінчився місячний термін після опублікування в офіційномудрукарському органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України заяви пропорушення справи про банкрутство цього підприємства у випадках, коли надійшлипропозиції від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити вимогикредиторів до боржника;
■ за ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексупідприємства у випадках невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекоюмайнового комплексу;
заініціативою фінансово-кредитної установи у випадках оголошення клієнтанеплатоспроможним />та ін.
Головноюметою санації є мобілізація фінансових ресурсів для відновлення(поліпшення) платоспроможності та ліквідності підприємств, а також формуванняфінансового капіталу для здійснення санаційних заходів.
Підставоюдля проведення санації є наявність реальної загрози банкрутства підприємств.
Ініціатива,щодо проведення досудової санації державних підприємств може виходити відуповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.
Пропозиціїщодо проведення досудової санації від відповідних осіб подаються уповноваженомуоргану, який і приймає рішення про її проведення.2. Умови проведення фінансової санації підприємства
Рішенняпро проведення санації може прийматися в таких основних випадках:
1. Зініціативи суб’єкта господарювання, який перебуває в кризі — якщо існує загрозанеплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому.Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд іззаявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
2.Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду іззаявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство сталофінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності).Одночасно з поданням заяви боржник має подати до арбітражного суду план санаціїта (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймаєтьсялише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційноспроможним.
3. Позакінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованомуоргані Верховної Ради чи Кабміну України оголошення про порушення справи пробанкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чиюридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника таподали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодосанації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів зумовами та механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймаєрішення про припинення провадження у справі про банкрутство та про здійснення фінансовоїсанації юридичної особи.
4. Зініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України „Про банкита банківську діяльність” установа банку має право відносно клієнта,оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації,у тому числі:
— передати оперативне управління даним підприємствомадміністрації, сформований за участю банку;
— реорганізувати боржника;
— змінити порядок платежів;
— спрямувати на погашення кредиторської заборгованостівиручку від реалізації продукції.
5. Зініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разіневиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексупідприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходищодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїхпредставників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатисявипущеною продукцією та іншим майном відповідного суб’єкта господарювання. Якщосанаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержательмає право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, якеперебуває в іпотеці.
6. Зініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державніпідприємства.
7. Зініціативи НБУ — якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку.Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк передзастосуванням санацій, передбачених Законом України „Про банки та банківськудіяльність”.
3.Фінансові джерела санації підприємства
Основнапроблема, з якою стикаються підприємства, що підлягають санації, полягає впошуку фінансових ресурсів, необхідних для проведення цих процедур. Розглянемобільш детально це питання
Сукупнийкапітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. такимчином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок самофінансування,фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках,шляхом одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямованана реструктуризацію активів або пасивів.
Якщосанація здійснюється без залучення додаткових фінансових ресурсів напідприємство, то вона можу біти ц таких формах: зменшення номінального капіталупідприємства; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність;пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшеннязаборгованості; самофінансування.
Санаціяіз залученням нового фінансового капіталу може мати такі форми: альтернативнасанація; зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням(двоступінчата санація); безповоротна фінансова допомога власників;безповоротна фінансова допомога персоналу; емісія облігацій конверсійноїпозики; залучення додаткових позик.
Заджерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власнікошти підприємств і капітал його власників) та зовнішню санацію (коштикредиторів і держави). Виділяють окремий вид санації підприємств — яз допомогоюдержавної фінансової підтримки.
Фінансуваннядержавою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротнійоснові. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методівсприяння санації суб’єктів господарювання: податкові пільги, створенняособливих умов підприємницької діяльності тощо.
Мобілізаціявнутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямована на поліпшення (абовідновлення) платоспроможності й ліквідності підприємства і може здійснюватисяза такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення (заморожування)витрат; збільшення виручки від реалізації.
Урамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:
1.Мобілізація прихованих резервів. Вона здійснюється шляхом реалізації окремихоб’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов’язані зпроцесом виробництва й реалізації продукції; у результаті індексації балансовоївартості майнових об’єктів, який не можна реалізувати без порушення нормальноговиробничого циклу.
2.Використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продажосновних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів воперативний або фінансовий лізинг).
3.Лізинг основних фондів. Цей метод дає змогу модернізувати обладнання за відсутностінеобхідних інвестиційних ресурсів.
4.Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються ввиробничому процесі.
5.Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу.
6.Продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів.
Рефінансуваннядебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотнихактивів: кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).
Доосновних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать: факторинг;урахування, або дисконт векселів; форфейтинг.
Крімтого, у рамках заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованостіпроводиться комплекс процедур із примусового стягнення заборгованості, в томучислі шляхом звернення з позовом до арбітражного суду.
Наступнідві групи санаційних заходів пов’язані в основному зі змінами у звіті профінансові результати та їх використання. Це — зменшення (заморожування витрат),яке здійснюється в напрямках заморожування інвестиційних вкладень та зниженнявалових витрат, й збільшення виручки від реалізації продукції.
Розглянемотепер комплекс санаційних заходів, спрямованих на реструктуризацію пасивівпідприємства. Ці заходи пов’язані зі зміною розмірів і структури фінансовихджерел формування активів. Збиткові підприємства можуть удатися до санаціїбалансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених балансізбитків за рахунок власних або прирівняних до них коштів. Ліквідність іплатоспроможність підприємства і результаті чистої санації не поліпшується,оскільки на підприємство в цьому разі не залучаються додаткові фінансовіресурси. Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна тільки тоді,коли вичерпано решту можливостей покриття балансових збитків.
Найзацікавленішимив санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери,пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний тягар фінансування санаційнихзаходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися:
— шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду;
— надання позик;
— цільових внесків на безповоротній основі.
Урезультаті санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однакстворюються необхідні передумови для залучення зовнішніх фінансових джерел умайбутньому. На практиці з санаційною метою досить часто слідом за зменшеннямстатутного капіталу здійснюється його збільшення. Ця операція має назвудвоступінчата санація.
Крімтого, в санаційних заходах можуть приймати участь й кредитори. Фінансова їхучасть можу здійснюватися шляхом:
— пролонгації та реструктуризації наявноїзаборгованості;
— за допомогою повної або часткової відмови відіснуючих вимог;
— через надання додаткових кредитних ресурсів;
— трансформацією боргу у власність.
Охарактеризованіджерела фінансування санації найчастіше зустрічаються у вітчизняній тазарубіжний практиці фінансового оздоровлення підприємств. Звичайно, мирозповіли про децентралізовані фінансові джерела. Державна фінансова підтримкавважається антиринковим методом санації і застосовується у виняткових випадках.Наголосимо, для кожного конкретного випадку фінансової неспроможностіпідприємства слід добирати прийнятні форми санації з урахуванням причин кризи,санаційної спроможності, наявності санаторів та внутрішніх резервів тощо.
4.Порядок проведення санації підприємств
Порядокпроведення санації державних підприємств викладений у «Положенні про порядокпроведення санації державних підприємств» (для підприємств недержавної формивласності це положення має рекомендаційний характер), що затверджено ПостановоюКабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р.
Уразі прийняття рішення про проведення досудової санації підприємство з участюпредставників уповноваженого органу та кредиторів у місячний термін складаєплан санації та подає його на затвердження уповноваженому органу.
Пландосудової санації мусить містити:
■ реквізитипідприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, органуправління);
■відомості про фінансово-господарський стан;
■ заходищодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілюваннявиробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів,передача майна в оренду);
■відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотерміновихкредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їхздійснення; розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
■ визначення джерел фінансування заходів (зобов’язання інвесторів,кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, коштиДержавного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основнихзасобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);
■ умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудовоїсанації (набуття права власності на майно підприємства відповідно дозаконодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майнапідприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частиниборгу) на інвестора тощо);
■очікувані наслідки виконання плану досудової санації.
Уповноваженийорган у місячний термін розглядає та затверджує або відхиляє поданийпідприємством план досудової санації.
Рішенняпро відхилення плану досудової санації приймається уповноваженим органом, якщозапропоновані заходи не забезпечують відновлення платоспроможностіпідприємства.
Термінпроведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В окремихвипадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6місяців.
Контрольза виконанням плану досудової санації здійснює уповноважений орган.
Правовибору умов проведення санації залишається за боржником у випадку, коли він самзвернувся до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом. Прицьому умови проведення санації державних підприємств шляхом їх реорганізаціїузгоджуються з особою, уповноваженою керувати державним майном, іантимонопольним комітетом України в його компетенції, або з відповідним органомприватизації, за умови проведення санації шляхом приватизації.
Якщов санації підприємства-боржника виявили бажання взяти участь декілька громадян абоюридичних осіб, то вибір санаторів здійснюється відповідними органами наконкурсній основі.
Якщож порушено справу про банкрутство державного підприємства, його трудовийколектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду за умовиприйняття на себе боргів підприємства-боржника.
Проведеннясанації передбачає подачу громадянами та юридичними особами, які бажають взятиучасть у проведенні санації, в місячний термін заяви до господарського суду ззазначенням у ній зобов’язань переведення на них боргу. Після прийняття судомрішення про проведення санації, її учасники, в особі керуючого санацією, утримісячний термін повинні розробити план санації, в якому повинно міститисязобов’язання про задоволення вимог усіх кредиторів підприємства-боржника в узгодженіз ним терміни.
Схваленийкомітетом кредиторів план санації подається до господарського суду назатвердження не пізніше п’яти днів з дня схвалення його комітетом кредиторів.Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарськогосуду не було подано плану санації боржника, господарський суд має правоприйняти рішення про визнання боржника банкрутом і розпочати ліквідаційнупроцедуру.
Зап’ятнадцять днів до закінчення санації керуючий санацією зобов’язаний податизборам кредиторів письмовий звіт. До звіту додається реєстр вимог кредиторів.За результатами розгляду звіту збори кредиторів приймають одне з таких рішень:
■ про виконання плану санації і закінчення її процедури тавідновлення
■ платоспроможності боржника;
■ про звернення до господарського суду з клопотанням про дострокове
■ припинення процедури санації у зв’язку з відновленнямплатоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;
■ про звернення до господарського суду з клопотанням про продовженнявстановленого строку процедури санації;
■ про звернення до господарського суду з клопотанням про визначення
■ боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
■ про укладання мирової угоди.
Якщозбори кредиторів не прийняли жодного з цих рішень або в установлені строки непроведені розрахунки з кредиторами, господарський суд визнає боржника банкрутомі відкриває ліквідаційну процедуру.
Принаявності згоди кредиторів на перехід боргу і заміну боржника у випадку, якщовін сам звернувся до господарського суду, господарський суд виносить постановупро зупинення розгляду справи. У цьому випадку в постанові господарський судзатверджує узгоджені з кредиторами, санаторами і боржниками умови санаціїюридичної особи — боржника з зазначенням термінів її проведення.
Процедурадосягнення домовленості між боржником та кредиторами про відстрочку та (або)розстрочку сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргівза згодою сторін називається мировою угодою.
Мироваугода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозоюнеплатоспроможності та з власної ініціативи звертається з заявою догосподарського суду щодо порушення справи про своє Рішення про укладеннямирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістюголосів. Підписують це рішення, з одного боку, керівник чи керуючий санацією, зіншого — голова комітету кредиторів.
Упроекті мирової угоди вказуються пропозиції боржника за такими показниками:обсяг початкового погашення заборгованості; бажана сума списання боргу; бажанийперіод пролонгації заборгованості; форма платіжних поступок кредиторів(списання чи пролонгація).
Складенийпроект мирової угоди разом зі списком усіх кредиторів та дебіторів ізвизначенням сум заборгованості, балансом та іншими документами, щопідтверджують фінансово-майновий стан, і заявою про порушення справи пробанкрутство боржник подає до господарського суду.
Поданийдо суду проект мирової угоди підлягає затвердженню цим судом. З цією метоюгосподарський керуючий у п’ятиденний термін з дня укладення проекту угодиповинен подати до суду заяву з проханням про затвердження мирової угоди. Дозаяви додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів зухвалою рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів, зобов’язанняборжника про відшкодування першочергових витрат та ін.
Затвердженагосподарським судом мирова угода є підставою для припинення справи пробанкрутство боржника.
З днязатвердження судом мирової угоди припиняються повноваження господарськогокеруючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Підчас дії мирової угоди, господарський керуючий не має права розпоряджатисямайном боржники. Він лише здійснює контроль за ефективністю використання цьогомайна.
Уразі розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною, вимоги кредиторів унезадоволеній частині відновлюються в повному обсязі.
Контрольза проведенням санації здійснює господарський суд, який виніс рішення пропроведення санації.
Проведеннясанації передбачає здійснення системи організаційних і фінансових заходів.
Організаційнізаходи передбачають:
■ злиття збиткового підприємства з фінансово здоровим;
■ перетворення підприємства в інше за формою власності;
■ закриття нерентабельних виробництв;
■ введення зовнішнього управління майном;
■ продаж частини майна підприємства-боржника або передача його воренду;
■ орієнтація програми виробництва та продажу на потреби ринку;
■ перегляд і створення системи контролю затрат;
■ зміна загальної виробничої структури шляхом створення на базі під
■ розділів підприємства самостійних госпрозрахункових одиниць;
■ перегляд та зміна виробничого процесу, технологій виробництва;
■ перевірка компетенції керівників і спеціалістів з подальшою їхзаміною при необхідності;
■ створення спеціальних служб контролю за діяльністю підприємства.
■ Фінансові заходи включають:
■ погашення боргів підприємства;
■ реструктуризацію боргів, переоформлення короткострокових кредитіву довгострокові;
■ випуск і розміщення цінних паперів для мобілізації додатковихфінансових ресурсів і збільшення капіталу підприємства та ін.
Особливемісце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, яківідображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації тавикористання фінансових джерел санації.
Метафінансової санації — покриття поточних збитків і ліквідація причини їхвиникнення, поновлення або збереження ліквідності і платоспроможностіпідприємства, скорочення всіх видів заборгованостей, формування фондівфінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів. Якщомобілізованих фінансових ресурсів з децентралізованих джерел не вистачило дляпроведення санації або реструктуризації, то в окремих випадках може бутиприйняте рішення про надання державної фінансової підтримки.
Увідповідності до Закону України «Про підприємства в Україні» у випадкахзбиткової роботи підприємств держава, якщо вона вважає їх продукцію суспільнонеобхідною, може надати таким підприємствам фінансову підтримку у виглядідотацій та інших пільг. При цьому надання підтримки орієнтоване в першу чергуна підприємства, які можуть її використовувати з максимальною віддачею,забезпечити збільшення виробництва продукції, підвищення прибутковості таефективності роботи.
Фінансовапідтримка державою підприємств може здійснюватися шляхом централізованоїсанації у вигляді прямого бюджетного фінансування і непрямими формамидержавного впливу.
Прямебюджетне фінансування санації підприємств може здійснюватися на поворотних(бюджетні кредити) та неповоротних умовах (субсидії, дотації, повний абочастковий викуп державою акцій підприємства, яке знаходиться на межібанкрутства).
Досвідзахідних держав показав, що пряме безповоротне фінансування підприємств себе невиправдало. В Україні широкого масштабу набрала практика проведення цільовихкредитних аукціонів Національним банком під програми санації виробництва, а непідприємств, які отримали цільові кредити і використовували їх найчастіше не нарозвиток виробництва, а на покриття поточних витрат.
Одниміз методів державної фінансової допомоги підприємства є санаційна підтримка уформі повного або часткового викупу державою акцій підприємств, які знаходятьсяу фінансовій кризі. Виступаючи в ролі санатора, держава повинна керуватися першза все народногосподарською ефективністю виробництва і зростанням безробіття.Головна мета державних інвестицій — це сприяння поновленню ліквідностіпідприємств і забезпечення їх ефективної роботи.
Можливетакож надання державних гарантій для отримання вітчизняними підприємствамивнутрішніх кредитів, особливо під програми санації та реструктуризаціївиробництва.
Одниміз напрямків державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримкау формі списання або реструктуризації податкового кредитування, наданняцільових податкових пільг підприємствам, які безпосередньо потребують санаціїтощо. Крім того, платникам податків можливе надання відстрочки та розстрочки поплатежах до бюджету на умовах податкового кредиту з виплатою 0,5 обліковоїставки НБУ.
Ускладі санаційних заходів особливе значення має фіскальна підтримка, щопов’язана з лізинговою формою фінансування підприємств, а також участь у нійнайбільших кредиторів, які мають можливість пролонгації термінів виплатизаборгованості та ін.
Використаннятого або іншого методу санації залежить від конкретних характеристикпідприємств, від їх народногосподарського та регіонального значення.
Ефективністьсанації можна оцінити такими основними показниками:
■ прибутковістю, платоспроможністю та ліквідністю;
■ приростом вартості активів, отриманих від здійснення санації, таін.
■
Висновки
Проведеннясанації відбувається за рішенням суб’єкта господарювання, що перебуває в кризіпри загрозі неплатоспроможності (досудова санація), а також із ініціативиуповноваженого органу та кредиторів. Метою фінансової санації є покриттяпоточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, а також поновлення ізбереження ліквідності та платоспроможності підприємства.
Процесфінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення і аналізу причинта факторів фінансової кризи. З цією метою проводиться санаційний аудит, метоюякого є оцінка рівня фінансової кризи та виявлення фінансової спроможності їїподолання па підприємстві на підставі проведення аналізу йогофінансово-господарської діяльності.
За формальнимиознаками розрізняють санацію без залучення на підприємство додатковихфінансових ресурсів та санацію із залученням нового фінансового капіталу.Санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів проходитьшляхом реструктуризації підприємства. Санація із залученням нового фінансовогокапіталу проходить за рахунок власних коштів підприємства, коштів власників,коштів кредиторів та державних коштів. В окремих випадках держава можездійснювати методи сприяння санації суб’єктам підприємницької діяльності черезнадання податкових пільг та створення особливих умов для функціонуванняпідприємств.
Увипадку нездатності суб’єкта підприємницької діяльності у повному обсязізадовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями або сплатитиобов’язкові платежі через недостатність в нього активів у ліквідаційній формі,він визнається в судовому порядку банкротом, після чого розпочинаєтьсяліквідаційна процедура.
Ліквідаційнапроцедура передбачає сукупність заходів щодо підприємства, стосовно якогоприйнято рішення про банкрутство, що спрямовані на задоволення вимог кредиторі,-продажу майна боржника та ліквідацію його як юридичної особи. Ця процедурапроводиться ліквідаційною комісією, яка призначається господарським судом.
Списоквикористаної літератури
1. Ахтирська В., Бондаль В. Декілька простих і ефективних схемсанації підприємства.//Галицькі контакти.-(Дебет-Кредит).-2000-№45.-14-25с.
2. Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Оцінка ефективності санаціїпідприємств.//Фінанси України.-2005.-№3.-147-151с.
3. Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Санація підприємств регіону тафінансові джерела її проведення.-2004.-№8.-69-75с.
4. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економікапідприємства: Підручник.-Львів:»Новий Світ-2000»,2004.-607-649с.
5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.:КНЕУ,1998,-304-347с.
6. Покропивний С.Ф. Економіка Підприємства: Підручник. — Вид.2-ге,перероб. Та доп. – К.: КНЕУ,2001.-487-506с.
7. Слов`юк Р.Р. Фінанси підприємств: Навч. посібник.-Київ:ЦУЛ,2002.-353-366с.
8. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.посібник.-К.: КНЕУ,2000.-10-32с.