Свтова сторя Видатний нмецький флософ-екзстенцалст, Карл Ясперс 1883-1969 у свой прац Витоки стор та мета запропонував свордну концепцю сторичного розвитку людства. Historia est magistra vitae. Цей вдомий вислв чудово розкрива мету написання Карлом Ясперсом його фундаментального дослдження. Твр присвячений висвтленню цлсно концепц свтово стор, запропоновано самим флософом, але ж, як пише вн лише сторя людства може дати масштаб для осмислення
сучасност. Саме тому, псля короткого, але грунтовного огляду загальних сторичних процесв Ясперс звертаться до аналзу сучасно ситуац, а також робить спробу звернутися до майбутнього людства. Пдсумову твр роздл , що розкрива питання цлей призначення стор, значення та властивостей. Частина перша Свтова сторя Тут Ясперс виклада сво погляди на загальн закономрност, що характеризували розвиток людства протягом тих 5 тисяч рокв, що охоплюються поняттям сторя тобто щодо яких ми мамо письмов
свдчення. Цей часовий промжок, на думку флософа – лише коротка мить мж невдомими витоками так само невдомим минулим. Тим не менш, його можна структуризувати, видлити в ньому певн етапи, а також тенденц розвитку, на основ яких можна буде виробити гпотези щодо майбутнього людсько цивлзац. Ясперс видля чотири найважливш етапи, на кожному з яких людина починала рух уперед вд ново основи. Насамперед, це досторя, або прометевська доба – перод, коли людина ста людиною наступною сходинкою
епоха великих культур давнини, епоха, коли власне розпочинаться сторя найважливше значення ма третй етап – так званий осьовий час, роль якого – у формуванн людини сучасного типу, одухотворено людини нарешт, останнй етап, який трива дос, розпочався близько 1500р це науково-технчна епоха, особливсть яко ще й в тому, що саме звдси розпочинаться власне свтова сторя, сторя людства в цлому, а не окремих держав. З ншого боку, в стор людства видляються два дихання.
Перше розпочинаться з появою Homo Sapiens трива до завершення осьового часу, а друге дихання людства пов язане з науково-технчною епохою яка, за концепцю Ясперса, вддаленою аналогю прометевсько епохи, епохою вдкриття нових можливостей напевне, попереду нас очку другий осьовий час нов змни у сутност людини, перехд на яксно новий рвень. Отже, розглянемо 4 основн етапи стор послдовно. 1 .
Досторя Концепця Ясперса людство ма дин витоки мету, що нам невдом до осмислення яких ми прагнемо. Однак, довести науково це положення неможливо, так само як неможливо довести зворотн. Припущення ц дност Ясперс назива постулатом ври. Символчно це показано у Ббл шлях вд Адама, пов язансть кровною спордненстю всх людей. Таким чином, вн чтко заявля про свою прихильнсть до релгйно традиц у поясненн сторичного процесу. сторя,
за Ясперсом, ма свй початок свй кнець, а рух визначаться силою Провидння. Практичне втлення цього постулату можна виявити, лише об ктивно розглянувши проаналзувавши сторичний шлях людства, вд самого його початку. Географчн свдчення дають знання про появу розвиток найдавнших культур. Людина поступово заселяю всю земну кулю, значення при цьому ма природне середовище, ландшафт та нш природн соцальн фактори. Змнюють одне одне рзн види гомндв, доки, нарешт, близько 20 тисяч рокв
тому не з являться кроманьйонець. Вдтод можна вести мову про розвиток власне людини. Звдси починаться досторя. Пдходв до пзнання достор сну 3 1 найдавнший, традицйний – через мфи образи 2 сучасний – через пзнання того, що було притаманне досторичнй людин археологя 3визначення того, що залишилося в нас вд достор – спроби пзнати сутнсть людини. Розвиток людини у досторичну епоху – це становлення людсько природи, формування людини як виду шляхом успадкування певних якостей – т.ч. закрплювались фундаментальн
риси людини, яким не загрожу зникнення в той час як сторичн якост набуваються в ход передач досвду можуть бути втрачен. Надбання ц епохи очевидн – природа створила вдшлфувала настльки стабльний органзм, що вн не потребував подальших удосконалень до сьогодн, адже протягом сторичного пероду людина бологчно не змнилась. Отже, протягом достор вдбуваться перше становлення людини Бологчне – формуться специфчна фзологя. Людина поступаться тваринам в окремих здатностях, але завдяки
неспецалзованост органзму розвива знаряддя, мислення, духовнсть. Одним з важливих факторв бологчного формування людини середовище, в якому проходить 1й рк життя. На думку Ясперса, людина також яксно вдрзняться вд нших форм життя наявнстю духу. Який саме змст вклада флософ у цей термн – важко сказати, але, очевидно, це не стльки душа в релгйному розумнн, скльки особлива здатнсть людини до вдтворення реально дйсност у свой свдомост, до мислення
до глибокого емоцйного переживання. сторичне – здйснються передавання з поколння у поколння досвду, певних моральних настанов, умнь тощо. Визначальними здобутками у процес такого формування людини стали насамперед використання вогню знарядь поява мови здйснення насилля над собою, яке форму людину. Прояви такого насилля – у встановленн певних правил, обмежень, у вдрив вд природних коренв. За висловом Ясперса, природа людини – в неприродност утворення груп спльнот, мету якого людина осмислю.
Це не звичайн тваринн стада, як формуються стихйно, в силу життво необхдност, це об днання для спльного перетворення свту, для сплкування. Мж людьми сну глибока бологчна спордненсть, але навть не це, а здатнсть зрозумти одне одного завдяки мисленню мов вдгра виршальну роль у взамоповязаност людей. вироблення мфв, образного вдображення свту. Мфологя явила собою форму суспльно свдомост, певний спосб пояснення свту мсця в ньому людини. Вс ц змни пдготували грунт для вступу людства на яксно новий етап розвитку.
2.Велик культури давнини. На цьому етап снували 3 велик культури 1 шумеро-вавилонська, гипетська та еллнська на Заход, 2 доарйська культура нду, 3 архачний Китай. Вс вони зникають в осьовий час. Цей перод був початком сторичного розвитку людства. Його монументальнсть, грандознсть не могли зникнути безслдно – численн археологчн документальн пам ятки доносять до нас вдомост про т столття. Серед подй, що мали визначальне значення на етап зародження
людсько стор Карл Ясперс назива органзацю ригацйно системи пов язану з нею необхднсть вироблення апарату управлння та державно органзац появу писемност, що дозволило фксувати новоотримане знання передавати його появу народв формування нацональних культур становлення свтових мперй використання коней – адже вершник вперше почина усвдомлювати неосяжнсть простору, вириваться з того середовища, де вн вирс, пзна свободу розширю обр свого мислення. Перехд до стор забезпечуться передаванням духовних надбань, рацоналзацю
всього надбаного за допомогою технки, дяльнстю видатних осб, що виступають зразками для мас рухають х уперед. сторичний процес – це безперервне перетворення умов, знання, змсту в х безпосередньому явленн, при якому необхдне вдношення всього до всього, всезагальна комункаця визнача автор . Але на даному етап це перетворення лише починаться. Велик культури давнини були стабльними, сталими утвореннями, залишками старого свту, який неминуче
мав загинути з переходом людства на нову сходинку. А цей перехд вже розпочинався – формувалася сучасна людина набували змсту субстанцальн можливост, приходило усвдомлення минущост всього тощо. Осьовий час Вдбуваться великий прорив – посвячення людства у тамницю невдомих дос можливостей. Залежно вд ставлення до сторичного часу, народи подляються на осьов народи та народи, що не здйснили прориву. У наступн столття сторичними виступають лише т народи, що сприйняли
прорив, решта залишаться на первсному рвн. Всь свтово стор у визначенн Ясперса факт, значущий для всх наприклад, у захднй стор такою вссю було Пришестя Христа. Це перод бл. 500 р. до н.е поява людини сучасного типу весь процес вдбувався протягом 800 – 200 р. до н.е У цей перод в рзних частинах свту жили дяли Конфуцй, Будда, Гомер, сая та нш видатн особи, вдбуваться загальне духовне пднесення, поява видатних
творв. Деяк вчен схильн розглядати це як звичайний збг, але на думку автора, це свдчило про прорив у свдомост людини – починаться осмислення буття в цлому, само людини та меж. Коли людина осягнула велич свту, зявляться жах вдчуття власно безпорадност. Це, в свою чергу, зумовлю рефлексю, самоусвдомлення людини, свдомсть усвдомлю свдомсть т.ч. створюються умови для бурхливого розвитку духовно культури, закладаються основи свтових релгй, вдбуваться перехд
до унверсальност у мисленн. Водночас у соцальному житт – боротьба всх проти всх, активне сплкування мж культурами, загальна комункаця, що зумовлю нтенсивний духовний рух. Люди вперше розмрковують над сторю намагаються певним чином опанувати хд подй Все це – одухотворення людини. Вона вже не замикаться у соб, а почина сприймати нове. Людина псляосьового пероду – вдкрила для себе свт зовншнй свт внутршнй – свй власний свт.
Самоусвдомлення особистост загострються, людина усвдомлю тендтнсть свого буття, перед нею постають життво важлив питання про сенс людського снування, про сенс буття. Майже одночасно на Земл, незалежно одне вд одного, утворилось деклька внутршньоспорднених духовних центрв. Основне, що зближувало х, що, вдповдно, було основною характеристикою осьово епохи – це прорив мфологчного свтоспоглядання, що складало основу доосьових культур.
Людина, нби вперше, пробуджуться до ясного мислення, виникла недовра до безпосереднього емпричного досвду, а також рацоналзаця ставлення до свту до соб подбних. Саме у цей перод зявляються флософи, вперше поста проблема спввдношення людини свту. Отже, зявляються розум особистсть – те, що да нам змогу твердити про появу людини тако, якою вона сьогодн. Осьовий час да змогу зрозумти всю людську сторю, структуру.
Тим, що вдбулось тод, людство живе сьогодн. Епохи Вдродження – це повернення до осмислення осьового часу. Не можна абсолютизувати досягнення осьового часу, слд визнати, що пзнш епохи принесли немало духовних здобуткв. Але вн да масштаб для оцнки цих пзнших епох, для виявлення того, що дйсно було духовною цннстю. Осьовий час обмежуться 3ма сферами Китай, ндя, Захд, але сторично став всеохоплюючим досторичн народи
або сприймають його, або вимирають. Мж 3ма сферами снувало глибоке взаморозумння схожсть, вони являють собою багатомантнсть одного й того ж у 3х коренях стор, яка ста диною лише у сучасну добу, Мж ними не лише окрем спвпадання, а глибокий паралелзм лише у цей перод. У виявленн причин цього явища снують рзн пдходи досягнення людиною певного ступеню духовного фзичного розвитку взамопроникнення культур, обмн здобутками певна невдома спордненсть цих культур
А.Вебер кочов народи з свом усвдомленням далечини, тендтност свту принесли герочну культуру, яка вступила в боротьбу з матрархальними культурами давнини спльн соцальн умови. Жодне з пояснень, на жаль , не спроможне виявити всю повноту причин передумов, пояснити вс тамниц того часу. Ясперс у свой робот не да власного пояснення, вн акценту увагу на тому, що така складнсть проблеми свдчить про складнсть розгляду стор взагал, що розвиток людства не може бути зображений простим поступальним
графком. Значення осьового часу для людини сьогодн авидлення того, що властиве всьому людству може призвести до обднання людства на пдстав спльного досвду Ясперс взагал схильний прогнозувати досить дилчне майбутн, яке хоча й залежить вд людей, але за свою дею вдповда пророцтвам Ббл бснування 3х моди-фкацй заклика до комункац мж людьми рзних культур, рзних врувань. Глибокий аналз досвду осьового часу, коли у трьох регонах планети паралельно виникали розвивалися духовн
релгйн концепц надзвичайно високого рвня, пдштовхне людей до вдмови вд впевненост у винятковост якогось врування. Пробудження духу, вважа Ясперс, початком буття загально стор людства, яке до цього було подлене на локальн культури. З того часу людство неухильно йде цим спльним шляхом. Тому встановлення взаморозумння, вдкритсть рзних типв суспльства, релгй культур життво необхдним для людини. Звдси виплива особлива роль флософ, яка за допомогою флософсько ври, що вдкрива сенс призначення
стор, покликана об днувати людство на спльних духовних основах. Псля завершення осьового пероду людство продовжу розвиватись, нов народи приймають Великий прорив таким чином нова епоха поширються майже на всю земну кулю. Шляхи трьох епцентрв прориву розходяться. ндя Китай у свому розвитку повторюють чи продовжують сво минуле, х поступальний рух уповльнються. Захдна культура ндовропейських народв у цей перод почина вдгравати
провдне значення. вропейц починають опановувати свт. У зв язку з визначальною роллю Заходу Карл Ясперс придля досить значну увагу висвтленню тенденцй його розвитку. На його думку, вссю захдно стор Христос саме християнська церква найвищою формою органзац людського духу вона увбрала риси попереднх культур, висок деали. Цю думку не можна вдкидати, оскльки християнство, безумовно, здйснило виршальний вплив на розвиток
Захдно культури не лише у духовнй, а й у полтичнй сфер. Завдяки йому сторя Заходу повязана з гуманстичною формою свдомост. Сворднсть Заходу визначаться багатьма факторами географчне розмаття стало передумовою для розмаття мов народв, як розвивались в вроп. ндя Китай теж неоднордн в етнчному розумнн, але в вроп вдмнност мж народностями набули настльки важливого значення, що стали пдставою для виникнення окремих держав з несхожими
культурами дея полтично свободи . Вперше вона зароджуться в Стародавнй Грец ункальною. Схдна цивлзаця не знала рацональнсть, логка. Здатнсть до мислення, рацонального осмислення дйсност характерна для всх людей, але у захдних людей вона стала переважати над ншими рисами усвдомленсть внутршньо глибини буття особистост. вропець схильний до занурення у глибини свого я. Вн усвдомлю складнсть безмежнсть внутршнього свту, його неповторнсть
це також спричиня надмрний ндивдуалзм усвдомлення реальност свту, в якому стверджу себе людина створення на цй основ трагед всезагальне не носить характеру догми, допускаються винятки, тому – постйний неспокй, незадоволення захдно культури. Захдна культура навть у християнств не була послдовною безлч напрямкв тому доказом. Досягти деалу, який був би сприйнятий усма раз назавжди, для цього свту, напевно, неможливо. претензя на виняткову стиннсть релгйних вчень, що спричиня посилення напруги в захдному свт, протистояння,
яке породжу рух, пошуки. ц пошуки часто призводять до нових проривв у свдомост людей, винаход компромсних ршень. Водночас протистояння пов язан з агресю, що ма трагчн наслдки ршучсть проблеми доводяться до логчного завершення. вропейська культура не сприйма напвтонв, напвршень, це теж поштовхом для протистоянь пошукв. розмаття самобутнх ндивдуальностей. Жодна з схдних культур не вдзначаться такою клькстю видатних осб. Захдну ж сторю рухають уперед сильн постат. ндивдуальна любов. вропець вдрзняться, але не ма переваг
над ншими народами. Водночас для захдно культури Схд завжди виступав певною протилежнстю, полярнстю. вропейц звертаються до Аз за тим, чого м не вистача. Визначальна роль романо-германських народв – у створенн науки технки, тим самим здйсненн прориву глобального характеру. Зокрема, в стор вропи другою вссю стали 1500-1800 рр науково-технчн культурн досягнення, коли були закладен пдгрунтя сучасно культури. Частина друга –
Сучасне майбутн Тут податься аналз розвитку людства на останнй фаз його снування. Очевидно, що принципово новими визначальними факторами на цьому етап стають насамперед наука технка, тому Ясперс придля глибоку увагу розкриттю всх проблем, позитивних негативних змн, пов язаних з виникненням та еволюцю цих феноменв. Причини виникнення сучасно науки, на думку Ясперса, до кнця не розкрит. В цьому вдношенн можна вказати лише на ряд соцальних умов свобода держав
мст, технчн потреби, конкуренця, мсонерство, авантюризм т. п а також видлити мотиви, що призвели до виникнення науки несторичн – т. зв. воля до влади. Знання подну усвдомлення сили, спрямоване на практичне творення волю до пзнання. Насправд – це воля до достоврност. Агресивнсть не характерною рисою науки. сторичн – пов язан з бблейською релгю а етос релг вимага стинност, пошук яко – найважливша для людини справа б свт все снуюче створене
Богом, отже, нема нчого, не гдного пзнання. Пзнання спрямоване на прекрасне на потворне. Буття свту нколи не може бути осягнуто як кнечна, абсолютна дйснсть, бо основа свту – Бог в дйснсть сповнена жаху для людини. Бог вимага пзнання, але його змст звинувачу Бога – смливсть пзнання. Сучасний свт всюди створю незалежн науки, спльн за духом. мпульсом, як правило слугу бажання отримати з знання користь для здйснення полтичних та економчних цлей, але невдовз зявляться
нтерес до самого предмету вивчення. Особливостями сучасно науки унверсальнсть сфера наукових нтересв – це весь свт, не сну питань, не гдних розгляду, принципова незавершенсть дея – безперервний прогрес на вдмну вд раннх наук, метою торцв яких було досягнення стало, гармонйно, завершено системи, вона прагне виявити сво всебчн зв язки дослдити весь космос наук, пов язаних через взамопдтримку на основ мпульсу до унверсального знання, тощо. На жаль, хоча сьогодн наука всюди поширена визнана, але по-справжньому
вона вдома небагатьом. Люди лише засвоюють технчн стини, залишаючись поза наукою. Внаслдок цього виника т.зв. науковий забобон люди очкують вд науки того, чого вона здйснити не може, потм розчаровуються виника презирство до науки. Отже, вважа Ясперс, необхдно створити науку, яка б чтко усвдомлювала сво меж, водночас пзнаючи те, що можна пзнати. Технка – це сукупнсть дй мислячо людини, спрямованих на панування над природою. х мета – надати людському
життю такий вигляд, що дозволив би скинути тягар злиднв отримати необхдну форму зовншнього середовища. Сьогодн епоха перетворень носить руйнвний характер, по-новому виявляться зв язок людини природи, створена людиною друга природа ста тираном. Людина втрача пдгрунтя, дух зводиться до здатност навчатися створювати корисне. Вплив технчно епохи на людину Ясперс розкрива через аналз такого феномену, як праця. Вн пдкреслю, що вд характеру прац залежить структура суспльства характер життя людей в усх його розгалуженнях,
що праця – це сутнсна риса людини, яка творить свй свт. Але у прац присутнй елемент жертовност, вдмови вд суб ктивност, в умовах технзац це набува катастрофчного характеру. Причина, зокрема, в тому, що технка змню характер прац, робить механзованою, тому вона з творчого заняття перетворються на конвейр. Людина, зайнята у сучасному виробництв, вдчува себе гвинтиком одного великого механзму, роль у суспльств нби зводиться до успшного виконання доручено й операц.
Вся енергя йде саме на функцонування в якост елементу складно органзац технзованого суспльства, тому дин потреби, як залишаються – це вдпочинок порця адреналну. Все це не може не призводити до катастрофчного духовного зубожння людства. Ясперс наголошу на тому, що великою мрою людство саме винне у створенн тако ситуац, бо не усвдомлю обмеженост технки. А ця обмеженсть сну. Перш за все, технка – всього лише засб, який повинен належним
чином скеровуватися, вн не сну окремо вд людини. Велич влада технки проявляться лише щодо неживого, спроби поширення технзац на живе н до чого доброго не призводять. Технка – це засб для творення типово продукц, вона, як правило, не придатна для створення культурних надбань. Технка функцону лише доки наявн матерали та енергя, а вони не невичерпними. Флософ застосову по вдношенню до технки ептет демончна, прагнучи висловити думку, що псля створення
технки, яке вдбулось майже випадково, вона здйсню могутнй вплив на свого творця, уподбню людину соб. Людство зараз залежне вд свох технчних здобуткв, позбавлене х, воно опиниться у катастрофчному стан. Отже, технка, в процес перетворення природи, перетворю саму людину, але Ясперс не схильний вважати якоюсь непоборною силою. Вн стверджу, що людство ма захистити сво майбутн, створивши надйн засоби для скеровування ситуац, вживши
заходв до гуманзац одухотворення прац тощо. Розкривши питання, пов язан з наукою технкою, автор звертаться власне до сучасно ситуац, яка, за його словами, явля собою реальну днсть людей на земл. На цьому етап, великою мрою завдяки останнм досягненням людини, планета перетворилась на цлсний свт, кожна точка якого легко досяжна для людини. У зв язку з цим, вдокремлене життя окремих общин, народ, кран ста фактично неможливим. Вс проблеми набувають глобального, тобто вселюдського звучання, розв
язання х можливе також лише шляхом обднання зусиль всього людства. Серед таких проблем Карл Ясперс назива, насамперед, той факт, що народи перетворюються на маси, воля яких ста виршальним фактором у сучасному свт. Маси виникають там вважа вн де люди позбавлен свого стинного свту, корння пдгрунтя, де ними керують замнюють одне одним. Маса позбавлена власних ознак, вона розчиня в соб окремих людей, що втрачають свою ндивдуальнсть, ншими
словами, маса – це пустота. Небезпека в тому, що вона об ктом переконання примусу, не вда вдповдальност живе на найнижчому рвн свдомост. Добре вдом неконтрольовансть натовпу, бездуховнсть публки не вдячних слухачв, а саме публки, вд свавльно вол яко залежить доля митцв маси поднують в соб х негативи додають свох, стаючи символом сьогодншньо доби. Ясперс називаю можлив шляхи розв язання ц проблеми, так як одухотворення мас через виховання освту кожно людини, пдвищення мри свободи.
Але поки ц фактори не спрацьовують, вдбуваться катастрофчний розпад традицйних цнностей, перехд вд релг до безвр я, нглзму. Вра занепада, у цьому процес можна видлити ряд типових тенденцй вироблення мислення, заснованого на деолог, глобальне спрощення прикладом безкнечн лозунги, псевдонауков теор, заперечення як основа свтогляду. Така криза пов язана не лише з технчним переворотом. передумовами були й нш фактори, сторичн под. Так, на думку Ясперса, епоха
Просвтництва, яка розкрила для людей нов культури релг, дос невдом, у поднанн з неповнотою недосконалстю освти, викликала недовр я до сво власно релг, певний скепсис. Велика Французька революця з глобальною переоцнкою цнностей, ствердженням всемогутност розуму, флософський деалзм з його видимстю тотального знання теж зробили свй внесок у формування безвр я. Флософ вважа, що вичерпно висвтлити вс причини передумови цього явища неможливо, тому вн лише констату,
що сьогодншня ситуаця разом з глобальним технчним розвитком все зростаючою днстю свту вдзначаться глибоким духовним душевним регресом, спустошенстю як ознакою епохи. сторична концепця людського снування в його цлсност повинна включати майбутн, бо вдмова вд майбутнього призводить до незавершеност, отже, неправдивост образу минулого. Третй роздл друго частини книги присвячений саме баченню флософом майбутнього. Звичайно ж, з упевненстю казати щось стосовно майбутнього ми не можемо, все ж, на думку
Ясперса, знання про сучасне минуле а отже, розумння тих загальних тенденцй, що характеризують сторичний розвиток в цлому дозволя зробити певн прогнози. Мета прогнозування звернена у сучасне адже прогнозуюче сторичне мислення визнача наш д. Автор здйсню невеликий екскурс в сторю, наводить деклька рзнопланових прогнозв, зроблених починаючи з 18 столття щодо нашо сучасност флософами науковцями. Змст цих прогнозв – рзний деяк передбачають тотальну машинзацю суспльства, панування духовного нглзму
, нш, навпаки, подають оптимстичн картини майбутнього на основ науково-технчного прогресу, ряд прогнозв щодо змни бологчних якостей людини, але найбльше уваги придля Ясперс тим з них, що попереджають про можливсть втрати людиною сво сутност, вступ у царство чорно злоби, що не зна гуманност. Очевидно, автор писав цей твр , перебуваючи пд глибоким враженням вд страшного досвду Друго Свтово вйни, зокрема, концентрацйних таборв, де люди дйсно втрачали себе, переступали за
меж людського це не обов язково були яксь монстри, а навть мирн бюргери, слухнян чиновники. Жах, який принесла вйна, ма бути усвдомлений людством, н в якому раз не забутий лише в цьому випадку надя, що вн не повториться. Протистояти загрозам майбутнього людина може лише у боротьб з можливстю зла у свт . Лише вдповдальнсть за сучасне дозволя нам вдчути вдповдальнсть за майбутн. Отже, знов ма мсце звернення до сучасност. Цього разу автор зверта увагу на з, на його погляд, виршальн
тенденц, як можуть дозволити зробити певн висновки щодо перспектив людства. Цими тенденцями соцалзм як дея справедливо органзац мас, днсть свту потяг усх до мирного снування, яке може реалзуватися у форм свтово мпер, або ж свтового порядку, вра те всеохоплююче начало, яке повинне лягти в основу перших двох. Соцалзм – це унверсальна тенденця суспльства, спрямована на створення тако органзац прац такого розподлу продуктв прац, як б забезпечували свободу всх людей.
Ясперс в цлому позитивно ставиться до соцалзму, але наголошу на ому, що його провдн положення часто пдмнюються свою абсолютизацю, тод дея поступового здйснення справедливого майбутнього у союз з демократю, на основ розумного обмеженого планування, розподлу благ, замнються на комунзм, який передбача швидкий стрибок до щасливого майбутнього через встановлення диктатури пролетарату тотального планування. Ясперс пдкреслю, що соцалстичн вимоги розумними рацональними лише у певних межах, а на шляху примусу,
диктату вони ведуть до рабства. Вн розкрива глибок недолки тотального планування, наводячи аргументи як суто економчн добре вдом переваги вльно конкуренц ринку, так духовн адже тотальне планування не обмежуться лише виробничими вдносинами. Сама дея тотального планування непридатною, бо воно повинне виходити з тотального знання, що неможливим. За умови врахування небезпек подбно абсолютизац, соцалзм може мати мсце, адже вн сам по соб включа де свободи справедливост прагне влаштувати наше снування. днсть свту
– це глобальна тенденця, елементи яко простежуються з осьового часу, коли вдбувалась активна комункаця мж культурами. Обмн матеральними духовними цнностями сьогодн набува планетарного значення. Цей процес, на думку Ясперса, з необхднстю ма призвести до подальшого об днання людства в дину спльноту. Поста питання яким буде це об днання. Наприкнц осьового часу вдбулось утворення свтових мперй, що аж няк не сприяло духовному прогресу. Сьогодн снують два врогдн шляхи або свтова мперя, або так званий
свтовий порядок протилежнсть. Перша можливсть досягаться методом насилля веде до знищення свободи. Друга досягаться мирним шляхом, через переговори, самообмеження тих, хто ма владу, вдмову вд локальних суверентетв заради спльного суверентету. Людству вже вдомий приклад такого об днання – Сполучен Штати Америки, а у майбутньому подбний процес ма призвести до певно форми свтового федералзму. Звичайно, на шляху до свтового порядку, у перехдний перод, снують вагом небезпеки це нетерплячсть окремих
правителв, можливсть встановлення диктатури Ясперс, будучи знайомий лише з досвдом Нмеччини тал, вважа, що диктатура не може бути повалена зсередини. Досвд СРСР свдчить про зворотне, хоча, тим не менш, слд погодитися з тим, що встановлення подбного режиму на всй планет мало б значно складнш наслдки. сну також небезпека повного знищення – у випадку розв язання свтово вйни в умовах, коли держави-лдери володють ядерною, бактерологчною та ншими зброями,
наслдки тако вйни страшно передбачити, тим бльше що подбна технка може потрапити в руки менш цивлзованих держав, або навть використана особою божевльною. Враховуючи все це, свтовий порядок може не реалзуватися, але, на думку флософа, вже сама дея допомага людям вднайти сенс життя. Вра – це те всеосяжне, що керу нами, наповню сокровенн глибини людини. Людина не може жити без ври – переконаний Карл Ясперс.
Без ври нема доступу до витокв людського буття. Жодна з релгй, жодна з локальних вр не може претендувати на винятковсть не може об днати народи, рзн культури цивлзац. Змст вровчень часто слугував джерелом розбрату непорозумння мж людьми. Тим не менш, снують певн категор вчно ври. Ними, насамперед, вра в Бога – як уявлення про наявнсть трансцендентного, наявнсть одвчного вищого спокою, який завжди здатний
захистити людину вра в людину, яка по сут врою у можливсть свободи для людини вра у можливост людини у цьому свт. Ц уявлення виникають не випадково мають надзвичайно важливе значення для снування людини, людства в цлому. Насамперед, з ври людина почерпу силу ця сила дозволя й долати т нстинкти, як вдображають тваринне в людин, отже, дозволя людин бути собою, видлятися з природного свту. Вра також несе терпимсть. Хоча представники окремих релгй часто бувають нетерпимими одне до одного,
але загалом вруюча людина легше сприйма т проблеми, як вона зустрча у житт. Нарешт, вра приносить одухотворенсть дяльност. Все це свдчить про те, що вра ма зберегтися у майбутньому. Причому Ясперс схильний вважати, що це буде не дина для всх вра, а сукупнсть рзних вровчень, як залишатимуться вльними у процес комункац. Псля досить детального аналзу кожно з трьох тенденцй, Ясперс розкрива проблеми, пов язан з свободою тобто з тим феноменом, який, на його думку об дну вс
суперечлив вимоги. Лише свободу слд вважати сферою стинного буття людини. З точки зору флософ свободу можна визначити як Подолання зовншнього примусу внутршньо свавол людини. Це подолання здйснються у нерозривнй дност з прагненням до стинного. Саме у пошуках стинного як завжди незавершеними, а тому свобода реалзуться лише як процес людина йде до свободи. Причому свобода одного ндивда неможлива, це поняття завжди ма мсце лише в сукупност людей.
Елемент самообмеження необхдною передумовою свободи. Тобто людина робить не те, що й хочеться це свавлля, а те, що стинним, правильним не лише для не одно, але для т сукупност, в межах яко вона себе реалзову. Свобода розкриваться у свт , де снують змагаються полярност, протилежност. Не може бути свободи там, де нема можливост до вибору, де нема внутршньо боротьби в людин.
Вона ма мсце лише в умовах максимально вдкритост замкнена система не зна свободи. Свобода усвдомлю сво меж. Це не означа, що вльна людини вдчува себе в язнем, але ця людина повинна розумти сутнсть свободи, обмеженсть для кожного конкретного ндивда. Свобода – це завжди процес, вн ма далектичний характер, це рух. Так само як не сну абсолютно стини у повнй реалзац, так не сну абсолютно свободи.
Справжня свобода виника лише у процес комункац мж людьми, яка спрямована на пошук стини. Ця проблема завжди виступа предметом дискусй, але насамперед людство турбу питання, пов язан з полтичною свободою, адже збереження в сучасних умовах – критичне питання. На думку автора, полтична свобода – це свобода людини у правовй сувереннй держав Сила внутршньо полтично свободи вироста лише з полтичного самовиховання нац, вона завжди перебува у
протистоянн з владою, подолання свавлля яко можливе лише за допомогою закону, через впровадження принципу легтимност. Легтимнсть – це диний шлях, на якому людина не вдчува страху. Там, де нема, знищуться свобода. Внутршньополтична свобода забезпечуться побудовою правово держави яка через регламентацю законами усх сфер суспльного життя, закрплення прав, свобод обов язкв суб ктв, здйсню захист населення вд свавлля та пануванням демократ народовладдя, завдяки снуванню рзних механзмв
реального волевиявлення народу, гаранту значущсть поглядв вол кожно окремо людини. Оскльки прагнення до захисту вд насилля до реалзац свох поглядв вол властив важливими для людини, то полтична свобода виступа як гарантя реалзац людини. Свобода вимага дискус, снування рзних поглядв. Такий плюралзм думок забезпечуться снуванням рзних полтичних партй, як ведуть боротьбу на законних началах приходять до органв влади.
Найважлившим джерелом легтимност у цьому випадку , звичайно, вибори. Ясперс виступа прихильником державно-правово теор елт у демократичнй нтерпретац. Вн вважа, що при визначенн кола осб, як приходять до влади, перевага повинна надаватись аристократичному прошарков на противагу засуджувано ще флософами античност охлократ – влади натовпу. При цьому аристократя – це не спадковий, замкнений стан, а контрольований через вибори, вдкритий для
прийняття нових нових членв прошарок, перевага якого – у високому рвн освти, професоналзму, духовного розвитку. Пдгрунтям полтично свободи , звичайно, вдповдний суспльний лад, вдповдна суспльна свдомсть, для яких характерн вдокремлення полтики вд релг взагал свтосприйняття, етос спльного життя, гуманнсть т.п. дею про глобальне значення свободи Ясперс висловлю так Бути людиною – означаю бути вльною, стати справжньою людиною – це смисл стор.
Завершуючи роздл, присвячений сучасному майбутньому людства, флософ пдсумову його думкою про те, що людство йде у майбутн, захищаючись вд ворогв стини прислуховуючись до думок пророкв. У поднанн з флософствуванням це приведе нас на шлях, де любов отриму свою глибину у справжнй комункац, де люди побачать стину, що нас об дну. Перед обличчям можливого встановлення свтово тоталтарно мпер та вдповднй й тоталтарно стини окремй людин залишаться лише надя зберегти сферу флософського мислення,
якою б вузькою вона не залишалась. Тод останнм притулком людини стане глибока внутршня незалежнсть вд держави вд церкви, свобода його душ, що почерпу силу у великих традицях минулого. Частина третя Смисл стор. Вже з само назви легко визначити коло питань, про як йдеться у цьому роздл це, насамперед, роль значення стор, характерн риси. Ясперс розкрива свою тезу про значущсть стор. За його словами, вона явля собою основу, зв язок з якою
ми збергамо, якщо не хочемо зникнути безслдно. Лише у контекст сторичного знання можливо прийти до розумння природи людини. Саме тому сторичне не для нас чимось байдужим, а виступа моментом нашого життя. Такий зв язок проявляться, зокрема, у тому, що разом з сторю змнються наше сторичне мислення. Так, сьогодн воно визначаться усвдомленням кризи мова про цю кризу вже йшла у попереднй частин книги. Зрозумти, вдчути цю кризу допомага нам знання стор.
Одне повинно зберегтися в усх катаклзмах людина, як така, самоосмислення в флософствуванн, яке в пошуках сво основи дивиться у майбутн, не пророкуючи, але врячи. сторя – це те, що вдбуваться. Воно перетина час, знищу його сяга вчного. сторя – це завжди процес, все повинно постйно змнюватись. сторя не може бути завершеною. Ясперс видля три, на його погляд, найважливш властивост стор сторя ма меж, що вдокремлюють вд нших реальностей природи Космосу.
Природа. сторя сну не сама по соб, а на основ природи. Але природа – несторичне явище, розвиток явля собою лише просте повторення одного й того ж в той час як сторичним лише перетворення явища у свдомо проведених смислових зв язках. Поднанням цих двох феноменв людина. Адже вона одночасно природою, сторю. Так, у сутност людини стабльност спадкування природне протистоть мнливсть традиц сторичне.
Ясперс переконаний, що сторичний процес перерветься, якщо досягнуте нами протягом стор зникне з життя. Космос. Основним фактом нашого снування наша можлива золяця в Космос. Ця зольовансть становить реальну межу стор поза людським життям на Земл сну лише пуста у духовному розумнн свтобудова. 2 в стор внутршн структури, що формуються шляхом перетворення ндивдуального. сторя явля собою перехд.
Ми називамо сторю те, що вдбуваться у простор час в певному мсц. Для того, щоб бути сторичним, ндивд повинен бути одиничним, неповторним. Таку одиничнсть можна знайти лише в людин – у розумнн людини не як природно, бологчно, а насамперед як духовно стоти. Людина природна виступа лише предметом вивчення, а людина у повному значенн цього слова носм свободи незалежност, втленням екзистенц, духу. сторичне – це не просто реальний ндивдуум,
сосуд всезагального це дйснсть, яка одухотворя це всезагальне. Те, що ми пзнамо як сторично особливе, дозволя нам рухатися до стор як диного ндивдууму. сторя явля собою рух, чим радикальнший цей рух, тим глибш пласти стини вдкриваються нам. Найбльш яскравим пдтвердженням ц тези флософа перехдн епохи, коли у момент найвищого напруження людство створювала визначн духовн досягнення. Так, неповторна грецька трагедя породженням епохи, коли вдбувався
перехд вд мфолог до флософ як ново форми суспльно свдомост, нового способу осягнення. свту. Нмецький деалзм класична нмецька флософ створений на злам мж врою безвр ям. Але, на думку автора, перехд не локалзуться виключно на якихось певних етапах стор вн присутнй завжди. Будь-яка, навть велична, звернена у вчнсть подя, лише перехдним явищем. Саме тому ми не можемо знайти для себе зразки досконалост чи абсолюту у досягненнях попереднх епох
вони створювались у час, коли хн творц вже вдчували наближення нового навть в момент створення починали свою загибель. стор взагал не властива тривалсть, вона сама перехд. З цього можна зробити висновок, що снуватиме кнець стор, як колись снував початок. днсть стор. Ця властивсть стор об ктом найбльшо уваги Ясперса, вона лежить в основ вс його сторично концепц. Вн наголошу на тому, що при всьому розматт людей, культур, сторичних епох сну дещо стотне, що х об
дну люди значущ одне для одного. Зустрчаючись, люди пзнають себе в ншому саме явище людина рух до диного. Флософ пропону цлий ряд фактв, як, на його думку свдчать про снування тако дност. Жоден з них його до кнця не влаштову, але у кожному вн знаходить певний аспект загально дност днсть людсько природи, яка не змнилась протягом стор. У це поняття входять нетльки не стльки бологчна чи психологчна днсть, але явище вищого порядку, яке символчно вдображаться в де створення
Богом людини за свом образом подобою в де грхопадння. Саме ц витоки людства штовхають нас до комункац. Проявами цього те, що а людина утверджу себе в стор, виходячи за меж природно данност рухаючись до дност б кожна людина одиничною в дйсност, але за своми можливостями вона може все в етапами на шляху до дност певн творч акти, прориви. унверсальнсть – близьксть релгйних уявлень, форм мислення, знарядь т.п. снують певн закономрност у характер реалзац бологчно соцально
природи людини . Але завжди виникають певн вдхилення, як можуть також втлювати в соб сторичне. прогрес – дина лня все зростаючого набуття людиною нового. Але ця властивсть стосуться лише знання умння, сфери ratio, а не субстанц людини, духовних якостей. днсть у простор час. Людство об днане вже самою територю планети Земля, а також певними часовими межами. Вже одне це з необхднстю зумовлю комункацю, обмн досягненнями
мж людьми. Але цей факт нема визначального значення, оскльки вн характерний для всього природного свту Земл, а не виключно для людини. снують особлив види днання – днсть окремих культур, днсть народв залежно вд мови, походження, дол, днсть релгй у х свтовому значенн, днсть держави. Але ц дност не можуть дати уявлення про цлсний феномен дност стор людства. Оскльки фактичний матерал виявляться непридатним для з ясування джерел тако дност,
Ясперс використову нший пдхд, також досить вдомий в стор людсько думки. Вн робить спробу визначити днсть як мету, цль, що вироста з смислу, до якого прагне сторя. Вн наводить деклька концепцй тотально стор, в яких вдображаться прагнення сторичного знання вднайти свй смисл, але знов приходить до висновку, що жодна з подбних конструкцй не да вичерпно вдповд на поставлене запитання. Причина тако складност у висвтленн проблеми в тому, що використання кожно з окремих лнй розвитку,
кожно групи фактв про рзн дност – це спрощення, задача дослдника поляга в поднанн рзних аспектв, осягненн вс багатомантност лнй образв. Таким чином, створення концепц всесвтньо стор залишаться лише задачею , зокрема, намагався розв язати Ясперс. Створена ним схема свтово стор, на його думку, найбльш вдповда вимогам вдкритост, дност емпрично реальност. Вн намагаться досягти сторично дност за допомогою визначення спльного для людства осьового пероду. Реальний осьовий час – це втлення деально вс, навколо яко рухаться
об днане людство, тут розкриваться те, що спльним та стотним ля всх, взамозв язок людства знаходить свй вираз у безмежнй комункац. Запропонована схема дозволя лише визначитися з днстю попередньо стор, але днсть стор у розумнн повного днання людства нколи не буде завершена. Така днсть, на думку Ясперса, межею стор, початком кнцем. Таким чином, праця явля собою грунтовне дослдження найбльш важливих проблем, як постають при зверненн
до стор. Карл Ясперс не лише характеризу провдн пероди розвитку людства з точки зору реалзац духовно та соцально сутност людини, не лише робить спробу найважливш тенденц сучасност, як дають нам змогу певною мрою спрогнозувати майбутн, але й розкрива т глибинн сутнсн риси стор, як характеризують сторичний процес в цлому. За його власними словами, автор розробив цлсну концепцю флософ стор, спрямовану на те, щоб висвтлити сучасну ситуацю у межах свтово стор.