Рефератна тему:
Технологіїподолання суїцидальної поведінки у юнацькому віці
Зміст
Вступ
Основні причини спроб самогубства
Попередження спроб самогубства
Допомога потенційним самогубцям
Список використаних джерел
Вступ
Діагностикапередсуїцидального синдрому має важливе профілактичне значення. Особи, щознаходяться в передсуїцидальному періоді потребують індивідуальної, групової чи(або) сімейної психотерапії. Особливу практичну значимість має аналіз фактів,що стримує людину від самогубства. До них відносять: відсутність психічнихзахворювань, які протікають з депресивними порушеннями, ліпша інтегрованість вродині; когнітивне функціонування, яке ще не досягло рівня конкретного чиформально мислення; наявність культурних та духовно-релігійних факторів, щообумовлюють меншу схильність до суїциду та створюють на нього табу; проведенняіндивідуальної терапії, направленої на корекцію чи попередження виникненняслабких сторін акцентованої чи психотичної особистості (сенситивність,схильність до депресивних станів).
Основніпричини спроб самогубства
Депресія. Їїосновним симптомом є втрата можливості отримувати задоволення і відчуватинасолоду від тих речей в житті, які раніше викликали радість та щастя. Вчинки інастрій немовби стають без смаку і яскравості. Людиною оволодіває безнадія,провина, самозасудження і роздратованість. Помітно слабшає рухова активністьабо, навпаки виникають хвилини швидкої, голосної, іноді без зупинок мови,сповнені скарг, звинувачень чи прохань про допомогу. Часто виникає порушеннясну чи хвилеподібна стомленість. Соматичні ознаки хвилювання, тривогивиявляються в тремтінні, сухості губ і частим диханням. З’являються нічим необумовлені соматичні порушення типу болю в голові, боках чи животі. Хворіпостійно відчувають свою небажаність, гріховність і безкорисність, в силу чогодоходять висновку, що життя не має сенсу.
Психогенніпричини депресії часто пов’язані з втратою: втратою друзів чи близьких,здоров’я чи роботи. Вона може виникнути в річницю втрати, та при цьому людинаможе й не усвідомлювати наближення дати. Якщо людина відчуває втрату, то цепороджує не лише депресію, а й гнів. Якщо немає можливості виразити своїпочуття, то вони витісняються до без свідомого, в результаті чого внутрішнянапруга і фрустрація ускладнюють процес протікання горя. Важливо пам’ятати, щомайже завжди можна знайти пояснення депресії – фізіологічне чи психічне.Депресія не обов’язково говорить про те, що людина знаходиться в стані психозучи відчуває суїцид альні наміри.
Більшість хворихна депресію не втрачають зв’язків з реальністю, піклуються про себе і не завждивступають на стаціонарне лікування. Але коли відважуються на спробусамогубства, ними оволодіває відчай. Депресія не завжди «лікується»самогубством. Багато хто з таким відчуттям порожнечі починає боротьбу – і виграє.Існує достатньо «нормальних» людей з депресивними переживаннями, які незакінчують життя самогубством.
Депресія тасамотність стають небезпечними, якщо вони затягнулись в часі, і якщо: 1)виникаєвідчуття ворожості до людей, до яких раніше ставлення було позитивним; 2)зникаєінтерес до оточуючого; 3)здоров’я суттєво підірване; 4)виникає залежність відліків та алкоголю; 5)зникає бажання спілкуватися і більша частина часупроходить в усамітненні; 6)з’являються думки про самогубство.
Попередженняспроб самогубства
суїцидсамогубця депресія превенція
Попередженнясуїцидальних спроб складається з найбільш загальних положень: 1) зняттяпсихологічної напруги в психологічно травмуючій ситуації; 2) зменшенняпсихологічної залежності від причин, що призвели до суїцидальної поведінки; 3)формування адекватного ставлення до життя та смерті.
Превенція (відлат. praevenire– предшествувати) – профілактика, в нашому випадку саме суїцидальної поведінкиі самого суїциду. Знання соціальних і психологічних попереджень про те, щонаближається спроба самогубства може допомогти нам зрозуміти і спробувативберегти від цього страшного вчинку.
Допомога припотенційному суїциді – інтервенція (від лат.inter-між і venire- приходити) є процес, що включає всі форми і методи запобігання актусамознищення. Тобто, коли не встигли, не вдалося провести профілактичні,попереджувальні дії, роботу і суїцид альні наміри вже з’явилися, то залишаєтьсятільки викласти всі спроби, щоб запобігти і допомогти. Основне – це надатиемоційну підтримку і співчуття в соціальному, психологічному, духовномузанепаді чи кризі.
На щастя, ніхтоз людей не є абсолютно суїцидальним. Навіть бажання померти не є за своєюпсихологічною сутністю однозначним – воно є амбівалентне. Частина особистостіхоче жити, інша прагне відійти в небуття. Суїцидальні настрої душі можутьвиникати, зникати, потім знову з’являтися, але майже завжди минають. Цязакономірність є основою суїцидальної інтервенції. Це дає змогу і мати надію накраще, і не встигнути. Окрім того, багато чого залежить від особистостіпомічника: від значущості в житті потенційного самогубця, від обраних методіввпливу, від місця цієї проблеми в житті самого помічника.
В суспільстві,нажаль, сформувалось якесь, навіть не негативне, а байдуже ставлення досуїциду. Його сприймають як щось, що відштовхує сторонніх спостерігачів.Можливо, тому, що люди не бажають потрапити в складне становище ставши свідкомтакого дійства. Ця тема хвилює, нажаль, лише тих, хто може зіткнутися з нею всвоїй професійній діяльності. Інші ж часто просто ігнорують тему самогубства,перекладаючи її в руки психологів, вчителів, лікарів, не думаючи про те, щодопомога потрібна не лише від спеціаліста, а й від близьких та рідних, Особливострашко, коли байдужа позиція оточуючих стикається з сенситивною і схвильованоюособистістю. Таке відношення лише підтверджує підозру, що їй реально ніхто взмозі надати допомогу.
Потенційнісамогубці страждають від почуття провини. А більшість людей, які б моглидопомогти, через свої власні та релігійні табу на проблему суїциду, можуть дативизначення бажанню померти як аморальному. Тобто, замість допомоги людинаотримує лише засудження. Якщо потенційний помічник говорить про суїцид як прощось аморальне, то він не лише блокує обговорення цього питання, але може йпосилити і без того тяжке для людини відчуття провини, смутку і депресії.Оточуючі люди часто не розуміють, що для суїцидента самознищення є нетеологічною проблемою, а саме результатом нестерпного емоційного стресу.
Медичнийпсихолог І.А.Степанов визначає 13 аспектів роботи з потенційними самогубцями,шляхи допомоги.
І. Підбирайтеключі до розгадки суїциду. Суїцидальна превенція є не лише в тому, щоб бутиближче, піклуватися, а й в тому щоб зуміти розпізнати ознаки небезпеки, щонаближується.
ІІ. Приймітьсуїцидента як особистість. Візьміть до уваги можливість того, що людина дійсноє суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе зважитисьна самогубство. Якщо ви вважаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства,дійте за власними поглядами на життя. Небезпека, що ви розгубитесь,перебільшивши потенційну загрозу, – ніщо в порівнянні з тим, що хтось можезагинути через вашу байдужість.
ІІІ. Встановітьтурботливі взаємовідносини. Не існує загальних, всеохоплюючих відповідей натаку серйозну проблему як самогубство. Але ви можете зробити великий кроквперед, якщо оберете позицію впевненого прийняття людини, що у відчаї. Їх слідвиражати не лише словами, а й вербальною емпатією. В таких ситуації важливо неморалізація, а підтримка.
ІV. Будьтеуважним слухачем. Суїциденти страждають від почуття відчуження. У зв’язку з цимвони можуть не сприймати поради. Якщо ж людина страждає від депресії, то їйнеобхідно говорити самому більше, ніж слухати інших. Не дивлячись на те, щоосновні ознаки самогубства часто завуальовані, тим не менш, вони можуть бутирозпізнані уважним слухачем.
V.Не сперечайтеся. Зустрічаючись з суїцидальною поведінкою, друзі й рідні частопочинають доводити, що долі необхідно дякувати за те, чого немає у інших людей.Вступаючи до дискусії, необхідно пам’ятати, що можна не лише програти, а йвтратити близьку людину.
VІ.Запитуйте. Важливо спокійно питати про ситуацію, що непокоїть людину.
VІІ.Не пропонуйте невиправданих утіх. Одним з важливих механізмів психологічногозахисту є раціоналізація. Після того, як ви почули про суїцидальну погрозу,може виникнути бажання сказати, що на справді людина так не думає. Але, часто,для таких висновків немає ніяких приводів окрім вашої власної занепокоєності.Банальними утіхами людину й можна довести до самогубства, коли вона, насправді,потребує щирості, турботи і відвертої участі в долі такої людини.
VІІІ.Запропонуйте конструктивні підходи. Одне з найбільш важливих завданьпрофілактики суїциду в тому, щоб допомогти визначити джерело психічногодискомфорту. Людину у відчаї необхідно запевнити, що вона може говорити просвої почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть,гіркота чи бажання помститися. Якщо кризова ситуація та емоції виражено, тодалі наступає визначення, як людина вирішувала подібні проблемні ситуації вминулому. Необхідно визначити, також, що позитивного залишилось у житті людини,що вона ще існує. Відмітьте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова зайде про«найкращій» час в житті, особливо прослідкуйте за очима людини.
ІХ. Всиляйтенадію. Робота зі схильними до самознищення людьми є серйозною тавідповідальною. Психотерапевти давно дійшли висновку, що цінніше зосередженняна тому, що вони говорять чи відчувають. Коли приховані думки, що не даютьспокою, виходять на поверхню, неприємності здаються менш фатальними і більшвирішуваними. Надія допомагає людині вийти зі стану зажуреності в думки просамогубство.
Х. Оцінітьступінь ризику самогубства. Намагайтеся визначити серйозність можливогосамогубства. Адже наміри можуть розрізнятись, починаючи з миттєвихрозпливчастих думок про таку «можливість» і закінчуючи розробленим планомсуїциду шляхом отруєння, стрибка з висоти і т.д.
ХІ. Не залишайтелюдину одну в ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якнайдовше, або залишайте когось, доки не вирішиться ситуація кризи чи не надійтедопомога.
ХІІ. Звернітьсяза допомогою до спеціалістів. Друзі, без сумніву, можуть мати хороші наміри,але їм може забракнути уміння і досвіду, окрім того, вони можуть бути схильнимидо зайвої емоційності. Для тих, хто відчуває бажання добровільно піти з життя,можливим помічником може стати священик. Надійним джерелом допомоги є сімейнілікарі. Вони зазвичай добре інформовані, можуть правильно оцінити серйозністьситуації і стримувати людину до зустрічі зі спеціалістом. Не слід недооцінюватидопомогу психіатрів чи клінічних психологів. Якщо ж депресивна людина неспроможна піти на взаємодію та співпрацю, і не шукає допомоги спеціалістів, тоще одним методом лікування є сімейна терапія.
ХІІІ. Важливістьзбереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація й позаду, то спеціалістий родина не можуть дозволити собі перегорнути сторінку й забути все, щотрапилось. За покращення часто приймають підвищення психічності хворого. Можебути й так, що перед самогубством депресивні люди кидаються у водоворітдіяльності. Половина суїцидентів скоюють самогубство не пізніше, ніж через тримісяці після початку психологічної кризи. Емоційні проблеми, що призводять досуїциду, різко вирішуються повністю, навіть коли здається, що найгірше позаду.Тому не слід обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не значить, щонеобхідно зберігати повне мовчання. Зазвичай, подаючи сигнали можливогосамогубства, людина просить про допомогу. І ситуація не вирішиться доти, докисуїцидальна людина не адаптується в житті.
Допомогапотенційним самогубцям
На щастя, внашому столітті функціонують не лише психіатричні лікарні, є священики, а йслужби, телефони довіри. Такі служби розповсюджені в Україні, бо потреба в нихдійсно є. Коли молодь звертається за допомогою саме до телефонів довіри, тоочікує не лише допомоги, поради а й конфіденційності, бо має право неназиватися, а просто говорити про те, що її турбує. Більшість людей зсуїцидальними намірами, що звертаються в телефони довіри за психотерапевтичноюдопомогою, звертаються вперше і не мають досвіду контакту з психотерапевтом.Для них властиві нереалістичні та нестійкі сподівання по відношенню допсихотерапії. Такі нереалістичні оповідання в значній мірі ускладнюють процеснадання допомоги.
Разом з тим,телефонна служба стимулює звернення пацієнтів на ранніх етапах суїцидальнихстанів, коли виражена мотивація до терапевтичних впливів, потреба в отриманніпідтримки та допомоги, до повернення на звичайний рівень адаптації. На ранніхетапах гострої реакції суїциденти немов відкриті для психотерапевтичноговпливу, тоді як в процесі подальшого її протікання багатьом пацієнтам присутняфіксація на симптомах, зниження настрою.
Метою телефонівдовіри є попередження подальшого розвитку гостро виникаючих кризових реакцій,допомога у вирішенні психотравмуючих ситуацій і з тим запобігання можливостіскоєння самогубства.
Першийтерапевтичний контакт з потенційним самогубцем складається з декількохпослідовних етапів, кожен з яких має свою специфічну мету (завдання) і певнийспектр терапевтичних прийомів. Така бесіда, зазвичай, триває від 1,5 до 2годин. спочатку встановлюється контакт з тим, хто зателефонував, тобтовизначення правильності звернення до служби, потім, другий етап, інтелектуальнеоволодіння ситуацією, тобто висловлювання пацієнтом своєї проблеми, повтореннязмісту висловленого, відображення і розділення емоцій, вербалізація, пошукджерел емоцій, на третьому етапі проводиться планування дій, четвертий етап –етап активної психологічної підтримки. На другій стадії невідкладної допомогипроводиться корекція суїцидальних установок того, хто звернувся. Обов’язковим єпереконання кожного суїцидального пацієнта в тому, що жити необхідно.
Існує і довготривалапідтримуюча психотерапія, що триває від 2-3 місяців до декількох років. Такіпацієнти в класифікації Міжнародної Федерації Телефонних Служб екстреноїдопомоги отримали назву «постійних абонентів». Серед таких абонентів виділенодві групи. Перша складається з людей, що поєднують в собі чуттєвість івразливість з високими моральними вимогами до себе та оточуючих. Це, зазвичай,люди молодого віку (18-30 років), здебільшого жінки. До другої групи входятьособи, що переживають самотність.
Але де б, і якби не здійснювалась допомога людям, що вирішили піти з життя необхідноздійснювати якомога більше спроб врятувати, вдосконалювати систему роботи зпотенційними самогубцями. Бо жодна, навіть велика проблема чи депресія, неварта людського життя.
За своїм змістомі організацією профілактична робота має об’єднувати засоби соціального,психологічного, медичного, правового, педагогічного характеру і бутибезперервною, послідовною. Її слід розглядати у трьох аспектах: 1) науковий(забезпечує теоретико-прикладне спрямування, що вивчає закономірності іформування виникнення даного явища з метою розробки засобів і методівзастосування психологічних знань в умовах сучасного суспільства); 2) прикладний(розробка психологічних основ і методичних матеріалів); 3) практичний(забезпечує безпосередню роботу психологів з дітьми і дорослими в школі).
У зв’язку з цим,виявлення та вивчення проявів девіантної поведінки молоді мають реалізуватися внапрямках роботи: психопрофілактика, психологічна експертиза, психологічнапрогностика, психолого-профілактична корекція та психологічна просвіта.
Отже, вюнацькому віці до самогубства часто призводить особистісна неспроможність,порушення процесу досягнення его-ідентичності. У самогубства є також, не лишепричини («через що»), а й мета («заради чого»). Людина, що скоює самогубство,не стільки «заручник» обставин, скільки індивід, що ставить перед собою мету,засобами досягнення якої є самогубство. Суїцид обирається як вихід з замкнутогота нестерпного простору. Чи ж можна сказати, що самогубство має і функції?Можна, якщо віднести сюди: позбавлення себе від нестерпного фізичного іморального страждання – функція припинення; вплив на конкретних оточуючих, насуспільство, на світ в цілому – функція впливу, отримання ідентичності завдякиототожненню з людиною чи персонажем – функція ототожнення.
Таким чином,самогубство – один з варіантів виходу з суїцидогенної ситуації, який обираєтьсяв тому випадку, коли існують внутрішні і зовнішні перепони для реалізації іншихваріантів, та коли смерть починає виконувати значущу для людини функцію, тобтоз’являються специфічні мотиви, що підбурюють людину до самогубства.
Списоквикористаних джерел
1.Моховиков А.К.Телефонное консультирование. – М., 1999.
2.Рибалка В.В. Психологічнапрофілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді // Практична психологіята соціальна робота. – 2007. — №11.– с.42.3.Ромек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическаяпомощь в кризисных ситуациях. — СПб., 2004.
4.Степанов И.А. Суицид. О мерахпрофилактики суицида среди детей и подростков. –http://centercep.ru/content/view/