Вступ
Провідна роль в удосконалюванні системиосвіти й прискоренні навчально-виховного процесу належить вихователям.Характерні риси більшості з них – компетентність і високий професіоналізм,відповідальність за доручену справу, здатність навчати й виховувати учнів,вести за собою учнівський колектив. Вихователям груп надто важливо й корисносистематично звертатися до наукової літератури по педагогіці, психології.
Перехід на якісно новий етап роботи школи спричиняєтьсянеобхідність не тільки глибокого осмислення традиційних способів навчання йсебе в них, але й бачення перспектив, конкретних шляхів і умов переходу дорозвиваючих процедур навчання, призначених для розвитку найважливішоїхарактеристики людини-інтелекту.
Методика колективного навчання – це система якісно нових знань, щопропонують принципово іншу побудову навчальної діяльності, нічого загального немає з непродуктивним, заснованим на натаскуванні й зубрінні, навчанні вконсервативній педагогічній свідомості. Суть концепції колективного навчанняполягає в створенні умов, коли розвиток школяра перетворюється в головнезавдання як для вчителя, так і для учня.
Вихователь багато в чому вирішуєпитання створення працездатного й згуртованого учнівського колективу, щохарактеризується здоровим психологічним кліматом, високим моральним рівнем,колективістськими суспільними відносинами.
Об’єктом дослідження в курсовій роботі є навчально-виховний процес.
Предмет дослідження – методи вивчень колективних явищ.
Мета дослідження: виявити й теоретично обґрунтувати фактори, щовпливають на процес формування учнівського колективу в навчальній групі.
Гіпотеза: правильно обрані засоби й методи формування учнівськогоколективу сприяють всебічному розвитку особистості, підвищують процес навчання.
Відповідно до цілі дослідження йвисунутою гіпотезою були визначені наступні завдання:
– вивчити психолого-педагогічнулітературу по формуванню учнівського колективу;
– розкрити сутність колективу;
– обумовити вплив вихователя наколектив.
1.Технологія формування колективної діяльності учнів1.1Технології, їх значення в навчально-виховному процесі
Зароки незалежності в Україні визначились нові пріоритети розвитку освіти, і,відповідно, розпочався складний процес її модернізації з урахуванням потребсучасного інформаційно-технологічного суспільства. Інтеграція України вЄвропейський, світовий простір актуалізує завдання підготовки нової генераціївчителів, які добре володіють сучасними педагогічними технологіями, яке міцноувійшло в педагогічний лексикон. Саме це поняття ще не відстоялося, не набулонаукової завершеності, воно ще не має вичерпного визначення. Різні автори даютьрізні визначення:
· Педагогічна технологія – це сфера знання, яка включає методи,засоби і теорію їх використання для досягнення цілей освіти [6, с. 73–85].
· Педагогічна технологія – це сукупність педагогічних прийомів, щозабезпечують досягнення педагогічних цілей [7, с. 33]
· Педагогічна технологія – це спільна галузь педагогічного знання,яка включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана із застосуванням унавчальному процесі технічних засобів, друга – з його організацією та багатоінших. [8, с. 29]
Значнерозходження в поглядах на нове педагогічне явище багато в чому пояснюється йогоскладністю і недостатньою вивченістю, значною відмінністю вихідних позицій урізних дослідників. Але майже всіх об’єднує визнання специфіки педагогічноїтехнології, яка полягає в тому, що в ній намічається і здійснюється такийнавчальний і виховний процес, який повинен гарантувати досягнення поставленихцілей.
Нанашу думку, технологія навчання – це система науково обґрунтованих дій івзаємодій елементів навчального процесу, здійснення яких гарантує досягненняпоставлених цілей навчання.
Будь-якапедагогічна технологія спирається на певну наукову концепцію, що включаєфілософське, психологічне, соціально-педагогічне обґрунтування досягненняосвітніх цілей.
Відомо,що з часів Я.А. Коменського було багато спроб зробити навчання схожим надобре відлагоджений механізм. Разом з тим добре відомо і те, що після трьохстоліть ми не наблизились до ідеалу. Нинішня педагогічна технологія навчання ушколі зорієнтована на викладання наукових знань, з одного боку, їх засвоєння –з іншого. Ця технологія навчання, яка отримала назву традиційної, виходить зтого, що зовнішнє безпосередньо формує внутрішнє. Учень підпадає під поняття«об’єкт», яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальнихстандартів і нормативів, забезпечуючи формування пізнавальних процесів іякостей, спрогнозованих вчителем. Але учень сприймає лише те, що може і хоче.
Томустає все більш зрозумілим, що традиційне навчання потрібно трансформувати вінше, при якому учень стає суб’єктом навчання
Замінаконцепції освіти приведе не тільки до появи нових навчальних дисциплін, але йдо оновлення викладання вже існуючих курсів. На сьогодні в теорії і практицііснує дуже велика кількість варіантів навчального процесу. Кожен автор івиконавець вносить щось своє, індивідуальне, у зв’язку з чим можна говорити проавторські технології навчання. Такими можна назвати добре відомі технології Ш.О.Амонашвілі, Л.В. Занкова, В.Ф. Шаталова та ін..
Алечи тільки вчитель може бути головною фігурою на уроці? Чи можна його замінити?Адже, наряду з авторськими методиками і технологіями слід виділити і такийглобальний процес, як інформатизація, іншими словами впровадження нових ІТ(інформаційних технологій) в систему освіти.
Інформатизаціясуспільства – це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає втому, що домінуючим видом діяльності є отримання, накопичення, обробка,зберігання, передача і використання інформації, що виконуються на основісучасних засобів, мікропроцесорної техніки, а також на базі різноманітнихзасобів інформаційного обміну. Інформатизація суспільства забезпечує:
• активневикористання інтелектуального потенціалу суспільства, сконцентрованого впечатному фонді, и науковій, виробничій та інших видах діяльності його членів.
• інтеграціюінформаційних технологій з науковими, виробничими, що ініціює розвиток всіхсфер суспільного виробництва, інтелектуалізацію трудової діяльності;
•високий рівень інформаційного обслуговування, доступність будь-якого членасуспільства до джерел достовірної інформації, візуалізацію інформації, істотністьданих, що використовуються [8, с. 40–41].
Такимчином, використання відкритих інформаційних систем, розрахованих навикористання всього масиву інформації, що доступна на даний момент суспільствув певній сфері, дозволяє удосконалити механізми керівництва суспільним устроєм,сприяє гуманізації і демократизації суспільства. Одним із пріоритетних напрямівпроцесу інформатизації сучасного суспільства є впровадження нових інформаційнихтехнологій в систему освіти.
1.2 Поняття «колектив» і його впливна формування особистості
У сучасній психолого-педагогічнійлітературі вживається два значення поняття колектив. Перше: під колективомрозуміється будь-яка організація, група людей (на заводі, у цеху, бригаді,студентській групі й т.д.); друге: під колективом розуміється високий рівеньрозвитку групи. У цьому випадку мова йде про її якісні характеристики:цілеспрямованості, згуртованості, духовній єдності.
Термін «колектив» закріплений улатинській мові як «збірний». Відомо, що джерелом об’єднання людей є наявністьзагальної мети, для досягнення якої організується спільна діяльність, а єдністьцілей сприяє формуванню нових поглядів, спільності, моральних оцінок. Однак невсякі цілі впливають на формування стосунків, що характеризують колектив.Наявність навіть справжніх зв’язків, деяких загальних цілей і переживань не єосновою колективу.
Колектив – це група людей, якихпоєднують загальні цілі, що мають спільний смисл, і спільна діяльність, упроцесі якої її учасники вступають у певні відносини, що характеризуютьсяправильним розподілом між ними функцій відповідальності й залежності, припостійній взаємній підтримці й товариській взаємодопомозі. Саме поняття«колектив учнів» є якоюсь мірою умовним, тому що в діяльності будь-якогоучнівського колективу завжди беруть участь дорослі.
Без цілеспрямованого керівництва з бокудорослих учнівський колектив функціонувати не може.
Виховання, що готує людину жити вколективі й для колективу, не може бути організоване інакше, як тільки шляхомстворення згуртованих, впливових колективів, що характеризуються, по вченню А.С. Макаренко,певними ознаками:
а) постійною бадьорістю, готовністю доорганізованих дій;
б) дружнім єднанням членів колективу;
в) твердою здійснюваною ідеєюзахищеності кожної особистості: «У колективі повинне бути міцним законом, щоніхто не тільки не має права, але й не має й можливості безкарно знущатися,куражитися або насильничати над найслабшим членом колективу»;
г) активністю, що виражається в тому,що член колективу протягом дня розумно зайнятий корисною діяльністю;
д) звичкою гальмування, умінням учнябути стриманим у поведінці, слові.
Відносини в згуртованому учнівськомуколективі характеризуються єдністю інтересів і взаємодопомогою, взаємноювідповідальністю, турботою один про одного, повагою гідності товаришів, уміннямпідпорядкування членів колективу вповноваженим, відповідальним за певні ділянкироботи, установленням ділових контактів учнів із суспільними й виробничимиколективами, зміцненням дружби й інтернаціональних відносин з учнями іншихсоюзних республік. Все це сприяє всебічному розвитку особистості в колективіучнів.
Існують різні типи колективів:навчально-виховні різного типу навчальних закладів; по інтересах учнів,вільного спілкування; перевиховання в спеціальних установах.
Як правило, учень одночасно бере участьу діяльності кількох колективів; він і учень у певній групі, і членпрофспілкової організації, і учасник гуртка, і член клубу й т.д. Природно, що врізних колективах учень буде виконувати й різні функції, виступати в різних ролях,цим самим, здобуваючи життєвий досвід і формуючись як особистість[].
Основою навчальної діяльності органівнавчально-виховного колективу є опора на внутрішню його організацію, тобто насильні первинні колективи, спеціально організовані в педагогічних цілях.
У первинному колективі найбільшінтенсивно формується суспільна думка; адже всі гарні й небажані вчинки кожногочлена первинного колективу відбуваються на очах товаришів і при правильнійорганізації колективу мимоволі викликають адекватний відгук, оцінку з бокутоваришів.
Первинний колектив є провідником впливуна кожного вхідного в нього учня. А.С. Макаренко вважав первинні колективиінструментом дотику до особистості учня й усіляко підкреслював необхідність цієїсполучної ланки. Порушення його, на думку А.С. Макаренко, спричиняє реальнунебезпеку замикання первинного колективу в колі вузьких інтересів, перетворенняцього колективу у звичайну дружню компанію.
Особистість у колективі пов’язана зіншими особистостями й разом з ними виражає спрямованість даної спільності;через колектив особистість співвідноситься з іншими колективами й суспільствому цілому. Оскільки колектив – частка суспільства, то колектив несе в собінеминуче політичні, естетичні, моральні й інші ідеї. Особистість розділяє ціідеї, керується ними в справах і поводженні.
На питання про те, що таке особистість,психологи відповідають по-різному, і в різноманітності їхніх відповідей, ачастіше у розбіжності їхніх думок на цей рахунок, проявляється складністьсамого феномена особистості.
У ході взаємодії з матеріальним світомі спілкування з людьми особистість не тільки здобуває індивідуальний досвід, наоснові якого формуються індивідуальні риси, властивості, але й привласнюєсуспільний досвід, що стає найважливішою складовою частиною її духовногобагатства. Ідейна моральна спільність найближчого й більш широкого соціальногосередовища створює умови для розвитку й формування цільної гармонійноїособистості [].
На наш погляд, найбільш повне поняттяособистості дав Г. Олякфт: особистістю є сформована за життя індивідуально-своєріднасукупність, психофізіологічних систем – груп особистості, якими визначаєтьсясвоєрідне для однієї людини мислення й поводження.
Людина як особистість розвивається йформується під впливом об’єктивних суспільних відносин, які визначають основу йструктуру суспільства, членом якого він є.
Поза суспільством, поза колективом, щоє сполучною ланкою між особистістю й суспільством, людина не може придбативластивостей особистості, тобто світогляду, моральних і інших соціальнихвластивостей і якостей.
В обґрунтуванні проблеми колективу йособистості педагогічна наука враховує відомий загально соціологічний законспілкування й відокремлення особистості, сутність якого полягає в тім, що зодного боку, у сучасному суспільстві під впливом науково-технічного прогресу,розвитку засобів масової комунікації й ін. спостерігається тенденція допосилення спілкування між людьми, зміцненню колективних зв’язків. З іншогобоку, спостерігається зовсім протилежна тенденція, сутність якої полягає в тім,що людина має тяжіння не тільки до спілкування із собі подібними, але й довідокремлення, до прояву своєї індивідуальності, до самоствердження себе якособистості.
Таким чином, суспільство, колектив єнеобхідною умовою розвитку особистості.
Для особистості учня учнівський колектив– це своєрідна модель суспільства. Він необхідний суспільству як інструментвиховання, щоб з його допомогою «помістити» в учні «держава», та сама держава,якій властиві певні принципи, соціальні норми, у якому педагоги готовлять своїхвихованців.
Учнівський колектив як модельсуспільства характеризується властивими суспільству відносинами, атмосфероюлюдських ціннісних орієнтацій. Тому учнівський колектив є органічним осередкомсуспільства.
Крім того, учнівський колектив дляособистості учня є соціальним мікросередовищем, своєрідним середовищемперебування: учень не може повністю розвиватися поза спілкуванням зоднолітками. Вся його діяльність (навчання, праця, дозвілля) відчуваєтьсяпереважно в колективі навчального закладу, позашкільних установ.
Середовище, у якому обертається учень,може бути сприятливим й несприятливим. Якщо воно несприятливе для всебічногорозвитку учня, він витрачає значні сили або на пристосування до нього, або наборотьбу. При наявності сприятливого середовища найбільш повно розвивається індивідуальність,творчі здатності учня.
Для учня учнівський колектив є базоюнабуття соціального досвіду, як відомо, здійснюється, насамперед, у родині, підвпливом масових засобів комунікації, у взаємодії з навколишньою дійсністю, успілкуванні з однолітками, педагогами. Однак весь цей досвід якоюсь міроюобмежений. Він не може служити міцною базою стійкого суспільного поводження.Для набуття широкого соціального досвіду учень повинен не тільки засвоїти, а якби привласнити багатогранний досвід соціального поводження, зробити йоговласним, для того, щоб виробити певне поводження не тільки в заздалегідьпередбачених ситуаціях, але й у непередбачених обставинах.
Будучи сполучною ланкою міжсуспільством і особистістю що вчиться, колектив перетворює вплив навколишньогосередовища. У підсумку в колективі відбувається трансформація масового впливу зметою виховання особистості учня.
Учнівський колектив є могутнім засобом,що стимулює, що активізує діяльність учня.
У колективі в процесі спільної діяльності,спільних переживань виникає емоційне зараження, у результаті чого учень глибшевідчуває, яскравіше переживає події, що відбуваються, відчуває почуття радостівід праці, спілкування, збагачується внутрішній світ взаємною інформацією йстворюється так зване поле інтелектуально-моральної напруги (Л.І. Новікова й О.Т.Куракін), що істотно впливає на формування уявлень, поглядів і прагнень учнів.Особливо велика роль учнівського колективу у формуванні громадянськоїсамосвідомості в очах однолітків і дорослих. У своїй діяльності він шукаєсприятливе середовище для самоствердження себе як особистості. У колективіучнів він або знаходить суспільне визнання своїх наявних або уявлюванихгідностей, або осуд товаришами своїх дій, вчиться обстоювати свою думку, своюжиттєву позицію. Тому колектив учнів є тим середовищем, у якому може відбутисясамоствердження особистості учня, а в силу цього – могутнім засобом йогоіндивідуального розвитку [].
Учнівський колектив – складне соціальнеутворення.
Всі види діяльності учнів повинні носитиколективний характер. Ігрова, трудова, навчальна і інші види діяльності повиннібути організовані так, щоб завжди й у всім формувати колективістичні принципи,зміцнювати й розвивати дух дружньої підтримки, взаємодопомоги, виховувати вміння,коли це необхідно, своє особисте підкоряти колективу.
Для зімкнення учнівського колективудуже важливо спільне переживання учнів у ході предметних олімпіад, спортивнихзмагань, підготовки й проведення зборів, вечорів. Колективні емоційніпереживання, що супроводжують різну суспільну діяльність учнів, сприяютьформуванню колективу, зближають між собою учнів, учать їх почувати біль ірадість іншого.
Специфічна особливість психологіїперехідного віку полягає в тому, що це психологія напівдитини, напівдорослого.Підліток ще, як дитина, жадібно усмоктує в себе всі враження, росте й фізично,і духовно, відчуває зростання і в ньому черпає силу й відвагу, але не знає щеміри своїх сил, повинен ще їх спробувати.
Але в цей же час підліток уже недитина. У нього вже є досить великий життєвий досвід. Іноді досвід доситьсуворий. Він не може вже жити тими ілюзіями, якими живе дитина, у нього зовсімінші інтереси, інтереси дорослої людини.
Молодь у цьому віці здатна набезвідповідальне захоплення, на самий гарячий ентузіазм. Тільки це захоплення,цей ентузіазм швидко гаснуть, якщо вони не можуть вилитися в яку-небудь дію,перетворитися в живу, захоплюючу розумову, духовну, але й діяльність чистофізичну.
Учнівський колектив є потужним чинникомвпливу на окремих мало дисциплінованих учнів, допомагає в проведенні заходіввиховного характеру, в організації суспільної роботи, допомоги відстаючим учнямі т. п.
У цьому випадку звичайно мається наувазі більш-менш дружний організований досвідченим вихователем колектив, і цязгуртованість розглядається як важливий виховний фактор. Але такого типуколектив учнів не є ще виховний колектив.
Виховний колектив, за Макаренком, – ценаукова організація виховного процесу. Не звичайний колектив, який ми звиклиуявляти собі, нехай навіть найкращий, самий організований і натхнений,сформований у ході життєвої діяльної тієї або іншої об’єднаної групи людей, аспеціально організований з педагогічними цілями науково виховний колектив.
Взаємовідносини особистості й колективурізноманітні. Можна виділити два основних аспекти: вплив колективу наособистість і вплив особистості на колектив.
Вплив колективуна особистість
Колектив – осередок соціальногосуспільства; колективізм – духовна сила, що цементує його. Колектив зацікавленийу всебічному розвитку особистості, тому що від повноти й багатства кожноїособистості, кожного члена колективу залежить розвиток усього колективу.
Стосовно особистості колектив виконуєряд функцій: по-перше, залучає її до ідейних, моральних, естетичних і іншихцінностей. Цю функцію він виконує тому що є відкритою соціальною системою йсвої цілі, завдання привносить із суспільства (він може виробляти їх іусередині й співвідносити із суспільними).
Якщо розглядати особистість успіввідношенні з колективом, то вона також є системою, відкритої стосовно даноїспільності. Особистість сприймає ідейні, моральні й інші цінності колективу, щоу свою чергу витягає їх із суспільства. Таким чином, у колективі формуєтьсяідейний й морально-естетичний вигляд особистості [].
По-друге, вплив колективу наособистість проявляється у виховній і корегувальній функції. На перший поглядздається, начебто сама людина, і тільки вона «коваль» свого характеру, тількивід неї залежить, чи буде вона наполегливою, сміливою, чуйною, доброю і т.д.Безумовно, людина повинна формувати себе й тим самим у неї повинне бути бажаннябути краще, цінніше для суспільства. Але при цьому колектив могутня сила. Усвоєму арсеналі він містить такі засоби виховання, яких немає в особистості.Колективний вплив, думка, переконання, роз’яснення, критика, змагання – осьдалеко не повний перелік мір, що перебувають у розпорядженні колективу.Особливо важливого значення набуває колектив у перевихованні індивіда. Вінраніше зауважує відхилення в поведінці й психічному складі, ніж самаособистість. І це не дивно, оскільки колектив відповідає за вчинки й справивхідних у нього особистостей.
Впливособистості на колектив
Міра впливу особистості на колективвиражається в категоріях авторитету, керівництва, лідерства.
Авторитет – суспільне визнанняособистості, оцінка колективом відповідності суб’єктивних якостей людиниоб’єктивним вимогам діяльності.
Авторитетність, насамперед, залежитьвід особистих якостей людини. Великі знання, багатий життєвий досвід, виробленівміння й навички – все це виділяє людину серед інших. До думки такої людиниприслухаються, до неї звертаються за порадою, допомогою. Авторитетну людинувідрізняє безкорисливе прагнення йти назустріч людям, і за це у людей з’являєтьсяпочуття вдячності.
Однак бувають фальшиві авторитети. Уцьому випадку людині приписують більше заслуг, ніж вона насправді має. У такоїособи думка про свої знання, уміння й навички виявляється завищеною. Рано чипізно це розкривається й помилковий авторитет вже не є таким серед учнів. Інодіпомилковий авторитет особистості створюється й підтримується іншими в їхніхкорисливих цілях.
Авторитетна особистість не обов’язковоє вихователем. Вона може бути й часто буває рядовим членом колективу, але й усвоєї рядової ролі дуже впливає на життя, згуртованість даної спільності.
Колектив, як одиниця, як спільністьлюдей зберігає свою цілісність не тільки в силу існування загальної мети, але йзавдяки наявності керівництва, що забезпечує погодженість дій. У цій якостівиражається вплив особистості на колектив.
Дослідженнями встановлені типи вихователів.Типологія ґрунтується на психологічному складі особистості, на здатності йумінні управляти колективною діяльністю. Виділено три типи.
Перший тип – авторитарний. Вихователь такоготипу переважно використовує методи адміністрування. Авторитарний вихователь вважає,що підлеглі повинні виконувати його розпорядження й накази точно в указанийтермін.
Другий тип – демократичний. Вихователя цьоготипу відрізняє більша гнучкість, спритність у рішенні задач. У колективах з такимвихователем робота триває в тому ж режимі, з тим же результатом, як уприсутності, так і у відсутності вихователя.
Третій тип – попустительский. Виховательтакого типу пускає справу на самоплив. Підлеглі не відчувають керівництва.Створюється враження, начебто кожний робить, що бажає, не зважаючи ні назагальні завдання, ні на те, що роблять інші. Іноді такий вихователь обтяжуєтьсясвоїм положенням і готовий поступитись ним іншій особі [].
Поряд з поняттям «виховання» усоціальній психології останнім часом широко використовується поняття«лідерство». Деякі психологи ототожнюють дані поняття. Більшість же розділяє, вбачаючив кожному з них щось своєрідне.
По-перше, лідерство виникає переважно внеофіційній групі, при відповідних відносинах. Виховання відбиває відношеннявідповідальності.
По-друге, лідерство переважноз’являється в малих групах, виховання в великих групах, оскільки йому необхіднопідтримувати зв’язок з вищестоящим вихованням.
По-третє, лідер висувається стихійно, виховательзасновується системою організацій і інститутів.
По-четверте, авторитет лідеразаснований на особистому його впливі, вихователя – не тільки на особистомувпливі, але й на санкціях, наданих йому підприємствами.
1.3 Рольвихователя і шляхи формування учнівського колективу
Виховання в колективі – основа виховноїсистеми. Тільки в правильно організованому колективі можливо всебічне вихованнямолоді. В організованому колективі члени його повинні узгоджувати свої особистібажання й вчинки із загальними задачами, що стоять перед колективом, із вчинкамий бажаннями товаришів. Загальні цілі обумовлюють особисті цілі. Єдністьзагальних і особистих цілей – характерна риса організованого колективу. Разом зтим у колективі кожному надається можливість проявити свою ініціативу, здібності.
Основою колективу учнів є навчальнагрупа. Учнівський колектив, надаючи серйозну допомогу вихователю в вирішеннівиховних завдань, у той же час є для учнів великою школою формування навичокколективної праці.
Багато вихователів вивчаютьіндивідуальні особливості своїх майбутніх вихованців ще до початку навчальногороку, пам’ятаючи пораду К.Д. Ушинского: «Якщо педагогіка хоче виховати людинуу всіх відносинах, то вона, насамперед, повинна впізнати його у всіхвідносинах».
Першим джерелом відомостей про учнівслужить його невелика справа – анкета, характеристика й медична довідка.Вивчаючи особисті справи, вихователь має можливість отримати початкове уявленняпро склад групи й вирішити, кому в першу чергу необхідно приділити увагу,знайти із числа учнів найбільш здібних і активних.
Важлива подія для вихователя – першабесіда із групою. До цієї зустрічі потрібно готуватися, як до іспиту, тому щонастрій вчиться, бажання вчитися багато в чому залежить від першого враження.
Перші заняття також варто починати зпопереджуючих бесід, групових і батьківських зборів.
При першій зустрічі з новачками можназапропонувати їм заповнити спеціальну анкету, у якій крім звичайних анкетних єтакі питання, як середній заробіток членів сім’ї, улюблене заняття, службовийтелефон батьків, домашній телефон.
Важлива ланка у вивченні навчальноїгрупи – перші батьківські збори, які рекомендується проводити до початкунавчального року. На цих зборах вихователі довідуються від батьків проособливості їхніх дітей.
Заміська прогулянка – кращий спосібзнайомства із групою. У такій прогулянці протягом одного дня найчастіше можнадовідатися більше, ніж на заняттях за весь навчальний рік. Невимушена обстановкадопомагає учням проявити свої таланти. У поході перевіряється й фізичнезагартування, спортивні й художні здатності.
В останні роки багато навчальнихзакладів до початку навчального року беруть участь у збиранні врожаю. Роботу впідшефному колгоспі варто також використовувати як засіб вивчення хлопців,виховання в них свідомого відношення до суспільної праці. У результатіпроведення перерахованих заходів у вихователя складається певне попереднєвраження. Після цього можна намітити план індивідуальної роботи з кожним учнем,групою в цілому, приступитися до формування учнівського колективу й активугрупи.
Гарним засобом формування учнівськогоколективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учень часом проявляєриси характеру, які можна не помітити на уроках. Займаючись позакласноюроботою, вихователь, безсумнівно, залучає хлопців до себе, завойовує їхнюповагу, а це впливає на відношення учнів до вибору майбутньої професії.
Важливу роль у формуванні учнівськогоколективу грає правильний розподіл суспільних доручень, коли кожний учень групимає доручення. Вихователь повинен переконати учнів у тім, що, виконуючи навітьневелике суспільне доручення групи, вони вносять свій внесок у поліпшеннянавчального процесу.
Суспільне доручення можна підбиратиучневі залежно від його характеру й організаторських здібностей. Тільки післязгоди учня можна запропонувати групі закріпити за ним доручення.
Першорядне завдання вихователя й активугрупи – створення здорової суспільної думки в колективі, щоб самі учні могли правильнореагувати на будь-яку провину свого товариша. Жодне питання в групі не повиненвирішуватися без участі активу. Актив за участю вихователя вирішує, кому присвоїтизвання «Кращий», кому видати в порядку заохочення квиток у театр і т.д. Цепіднімає авторитет активістів і ставить вихователя у вигідні умови у відносинахз учнями.
Вирішальну роль у формуванніучнівського колективу повинні відігравати громадські організації.
Велику увагу вихователя повиненприділяти учнівській профспілковій організації в групі. У перший місяцьнавчання необхідно провести групові збори, на якому роз’яснити учнем значенняпрофесійних союзів. У перші дні навчання треба постаратися утягнути всіх учніву профспілку й налагодити в групі профспілкову роботу.
Важливе місце в навчальній групіповинна мати спортивна робота. Фізична культура й спорт необхідні длявсебічного виховання учня. Добре підготовлена спортивно-масова робота внавчальній групі неодмінно позначиться на спортивних успіхах усього закладах йпідготує молодь до продуктивної праці, допоможе їй стати сильнішою, спритнішоюй сміливішою.
Важливим засобом виховного впливу йформування колективу є самоврядування. Воно може приймати різні форми, у мірурозвитку колективу розвиваються й форми самоврядування. Розповсюдженою формою єактив групи. У групі зі справжнім самоврядуванням, багатогранною колективноюдіяльністю й морально коштовними колективними відносинами процес вихованняособистості сприяє вихованню волі, самосвідомості, почуття боргу, збуджуєпрагнення вдосконалювати свої якості, здійснювати роботу із самовиховання всуспільно корисній діяльності.
У становленні колективу важливу рольграють героїчні традиції робітничого класу. Кінцева ціль традицій – ввестидіяльність нового покоління в те русло, по якому розвивалася діяльність старшихпоколінь. Традиція вирішує це завдання через регламентацію духовних якостей,необхідних для правильного, з погляду робітничого класу, поведінка в різнихсередовищах суспільного й особистого життя.
Роль вихователяв процесі формування учнівського колективу
Вихователь первинна ланка – учнівськоїгрупи. Діючи, як фахівець високої кваліфікації, що знає свою справу вихователь навчаєтому, що сам уміє добре й доброякісно робити, передаючи учням свої знання йуміння.
Успішна робота вихователя багато в чомузалежить від його професійних і психолого-педагогічних знань, володінняметодикою навчання й виховання, здатності до постійного вдосконалювання, йогоособистісних якостей.
Вихователь багато в чому вирішуєпитання створення працездатного й згуртованого учнівського колективу, щохарактеризується здоровим психологічним кліматом, високим моральним рівнем,колективістськими суспільними відносинами.
К.Д. Ушинский надавав великогозначення особистості педагога, стверджуючи, що «багато чого залежить відзагального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди буде залежати відособистості безпосередньо вихователя, що стоїть віч-на-віч із вихованцем: впливособистості на молоду душу становить ту виховну чинність, яку не можна замінитині підручником, ні системою покарань і заохочень» [].
У спілкуванні з учнями вихователь виробляєсвій педагогічний такт, сутність якого складається у встановленні відносин, щосприяють розвитку особистості вихованця й приводять у рух кращі сторони йогорозуму й характеру. І в цьому полягає одне із самих важких завдань педагогічноївиховательської діяльності.
Старший вихователь забезпечуєорганізацію й проведення виробничого навчання й виробничої практики учніввідповідно до вимог навчальних програм.
За якість навчання й виховання молоді,у першу чергу, відповідальні викладачі й вихователі. Їхні основні обов’язкинаступні:
– озброїти учнів міцними йглибокими знаннями, уміннями й навичками;
– проводити навчальну роботу нависокому ідейному й науковому рівні, забезпечувати виконання навчальних планіві програм, вести облік успішності, організовувати й контролювати їхнюсамостійну роботу;
– здійснювати ідейно-політичневиховання учнів під час занять і в позаурочний час;
– організація допомоги громадськиморганізаціям учнів;
– турбота про здоров’я, побут,фізичне виховання й відпочинку учнів;
– звітність про результатинавчально-виховної роботи.
Вирішальну роль у вихованні в учнівлюбові до професії належить вихователю. Важливо, щоб вихователь бачив найменшідосягнення вихованця, знав, у чому він зазнає труднощів, міг визначити, якийрезультат праці для учня буде радісною подією, вчасно допоміг йому закріпити йрозвити цей успіх.
Як показує досвід, вихователю завждипотрібно пам’ятати, що в кожного учня свої, тільки йому властиві здатності йможливості, а від них і залежить успіх навчання. Наприклад, один учень заякийсь час зробив 5 деталей, а іншої за те ж самий час – 10. У того й в іншогоучня – це особисті досягнення, і вихователю дуже важливо це враховувати,оцінюючи роботу кожного відповідно до його можливостей, особливо спочатку.
Якщо учень любить свою професію, вихователюпорівняно легко виховати в нього почуття відповідальності, високуорганізованість і свідому трудову дисципліну, прагнення до знань і постійноговдосконалювання./>
Методи вивчення колективних явищ
Процеси виховання, утворення маютьколективний характер. Найбільше часто застосовуваний метод їхнього вивчення – масовіопитування учасників даних процесів, проведені за певним планом. Ці опитуванняможуть бути усними або письмовими. Широко використовуються також соціометричніметоди, порівняльні дослідження. Оскільки ці методи прийшли в педагогіку ізсоціології, їх називають соціологічними.
Анкетування – метод масового зборуматеріалу, за допомогою спеціально розробленого опитника, називаного анкетою.Анкетування ґрунтується на припущенні, що людина відверто відповідає на заданійому питання, однак, як показують останні дослідження, ефективність даногометоду виправдується на половину, що різко звужує діапазон застосуванняанкетування й підриває довіру до отриманого результату.
Педагогів анкетування залучиломожливістю швидких масових опитувань учнів, вчителів.
Пройшовши через перші невдачі йрозчарування, педагогічне анкетування позбулося від багатьох недоліків. Зараззастосовуються різні типи анкет: відкритим і закриті, у яких учням доводитьсявибирати один з готових відповідей; іменні – потребуючі вказати прізвищавипробуваних, і анонімні, що обходяться без її, повні й урізані, звичайні йконтрольні. Для того, щоб вийшли правдиві анкети необхідно задавати такіпитання, щоб учень не догадався, про що саме хоче довідатися укладач анкети.
Широко використовується метод вивченнягрупової диференціації (соціометричні метод), що дозволяє проаналізувати внутрішньоколективні відносини. Метод дозволяє робити «зрізи», що характеризують різністадії формування відносин, види авторитету, складання активу. Чи не головнайого перевага – можливість представити отримані дані в наочній формі задопомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробкарезультатів.
Вся система методів оцінки отриманихрезультатів реалізується в колективі учнів і педагогів.
Прогнозування морального розвиткуколективу профтехучилища, що вчиться, тісно взаємозалежне зі станом технічногобазису сучасного виробництва, з особливостями професійної трудової діяльності.
Процес морального виховання плануєтьсяз урахуванням специфіки професійної моралі робітників. Створення здоровогоучнівського колективу групи – складне й важливе завдання вихователя виробничогонавчання. При його формуванні доцільно опиратися на спадщину досягненьпередовиків педагогічної праці в області розвитку колективу й практично йогостановлення. Найбагатшим джерелом для вироблення вмінь вихователя створитиучнівський колектив може послужити педагогічна спадщина Н.К. Крупської,А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.
Становлення колективу навчальної групимає кілька етапів, кожний з яких відрізняється цілями й змістом діяльності,характером складних взаємин, рівнем розвитку суспільного явища, позицією вихователяПО. Розроблена А.С. Макаренком методика поетапного формуванняколективу може бути з успіхом застосована в процесі виробничого навчання. Важливоюумовою підвищення ефективності виховної роботи в групі є регулярне ведення вихователемпедагогічного щоденника.
Планування, облік, критичний аналізудалих і невдалих виховних заходів дає можливість вихователю нагромадитипедагогічний досвід, виробити певну систему у вихованні учнів.
На кожного учня групи в щоденникуприділяється окрема сторінка, де вихователь записує його вчинки, де плануєтьсяіндивідуальна виховна робота.
Щоденник, як дзеркало, відбиває життяколективу групи в цілому й кожного учня окремо протягом усього періоду навчанняв училище.
Важливо, щоб педагоги середніхспеціальних навчальних закладів ураховували особливості й роль різних органівнавчально-виховного колективу, направляли й формували відповідні відносини міжпредставниками тих або інших органів, допомагали чітко розмежовувати функціїміж ними й установити повне взаєморозуміння й контакт. Ігнорування й недооцінкацієї умови сприяють гальмуванню в розвитку навчально-виховного колективу.
З метою правильного формування взаєминсклад органа колективу повинен обиратися самими учнями, у противному випадкуучні сприймають його як орган адміністрації навчального закладу. Вибраний органколективу з перших днів свого існування повинен активно діяти.
Вирішальну роль в організаціїучнівського колективу повинні грати громадські організації. З перших днівнавчання треба постаратися утягнути всіх учнів у профспілкову роботу.
Групова профспілкова організаціяповинна очолити змагання, стежити за охороною праці, технікою безпеки,організувати допомогу відстаючої, піклуватися про побут учня.
Важливе місце в навчальній групіповинна зайняти спортивна група. Фізична культура й спорт необхідні длявсебічного виховання парубка. Вихователю не обов’язково бути спортсменом, щобдопомогти учнем налагодити спортивну роботу в групі. Будь-який вихователь можепідготувати своїх учнів до участі в спартакіаді, мобілізувати на активнуборотьбу за спортивну честь свого колективу. Вихователь повинен пам’ятати, щорегулярні заняття фізкультурою й спортом потрібні не стільки для дозвілляучнів, скільки для зміцнення здоров’я, загартовування, зімкнення учнівськогоколективу, виховання дружби й товариства.
Для більшого підвищення ефективностіформування учнівського колективу вихователю необхідно постійне спілкування зучнями, що жадає від його великого такту, чуйності й справедливості всполученні з високою вимогливістю, оптимізмом, самовладанням і твердістю вреалізації рішень. Вихователю необхідно багато часу приділяти організаційнійроботі поза навчальним закладом, учнів більш організованих і здатних прикріпитив допомогу відстаючих. Вихователю варто постійно вдосконалювати свої професійніякості. У рішенні яких-небудь питань вихователь повинен опиратися на учнівськийколектив. Але найголовнішою є атмосфера доброзичливості, що сприяє розкриттюособистості учнів і формуванню індивідуальності. Все це дає можливість створитиміцний і стійкий колектив. У результаті вихователь почуває себе в колективіпотрібною й необхідною людиною [].
Методичнірекомендації вихователю по оптимізації процесу формування учнівського колективу
Процес формування учнівського колективуй розробка його змісту, методів і засобів істотно залежать від вихователя.Насамперед, варто з’ясувати специфічні особливості особистості кожного членаколективу.
Одним з найпоширеніших методіврозкриття особливостей особистих і міжособистісних відносин у групі є метод соціометріїдвох його основних формах:
1) метод вибору партнера для спільноїтрудової або навчальної, суспільної або ігрової діяльності, для відпочинку йрозваг;
2) метод взаємної оцінки по 7-бальнійсистемі ділових, інтелектуальних, вольових, моральних і інших якостейособистості кожного члена колективу.
Бути гарним вихователем – це, виходить,побудувати своє життя так, щоб воно стало прикладом для хлопців, першою й основноюшколою морального виховання.
Якість роботи будь-якого вчителязалежить від його роботи над підвищенням своїх загальних і спеціальних знань,ідейно-теоретичного рівня, від удосконалювання педагогічного виховання йпрофесійної кваліфікації.
Вихователь повинен дбайливо ставитисядо того, що хвилює молодь, не засмучуватися, а радіти, коли хлопці задаютьпитання й не відповідати загальними фразами, а зацікавлено, аргументованопояснювати. На одні питань відповідати вичерпно, а на інші – ескізно. При цьомурекомендує літературу для самостійно знайомства із проблемою. На наступномузанятті розмова триває на іншій глибині, з більшим розумінням.
Вихователю необхідно підвищити рівеньдружніх і альтруїстичних відносин у групі. Необхідно правильно розподілити суспільнідоручення залежно від характеру й здатностей учнів, провести групові збори, наякому роз’яснити, що, виконуючи яку-небудь роботу, вони вносять вклад уполіпшення навчального процесу.
Гарним засобом формування учнівськогоколективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учні часом проявляютьриси характеру, які можна не помітити на уроках [].
Для педагога однаково важливо прищепитиучням і навички, і педагогічну спрагу пізнання світу, почуття незадоволеностісвоїми знаннями, успіхами.
Досвідчені викладачі дають учнем нетільки знання. Вони, насамперед, учать їх мислити, будять у них дарування,розвивають свідоме, творче відношення до роботи, що у майбутньому стане основоюїхньої діяльності на виробництві.
Діяльність вихователя у своїй сутностітворча, тому неможливо дати які-небудь універсальні рецепти формування йкерівництва будь-якими групами й колективами. Але разом з тим, мистецтвовиховного впливу на неї вимагає володіння навичками організаційної роботи йзнаннями основ науки спілкування, основ психології, педагогіки й етики.
Фактори, щовпливають на формування учнівського колективу в навчальній групі
Аналізуючи проведену роботу з вивченняформування учнівського колективу й ролі вихователя в цьому процесі, можна виділитифактори, що роблять найбільший вплив на формування учнівського колективу.
Перший, з нашого погляду самий вагомийфактор, це професіоналізм самого вихователя, його навички спілкування з учнямиі їхнього виховання. Завдання вихователя складається не тільки в тім, щобприщепити навички професійної діяльності учнем, але й виховати в них суспільнокорисні якості. Тому вихователь зобов’язаний вивчити кожного що вчиться, йоговідносини в родині, здатність взаємодії з колективом. Багато чого залежить відстилю керування вихователя. Тому що в групі учнів зустрічаютьсянайрізноманітніші характери, особистості з індивідуальними якостями, виховательповинен уміло сполучити типи керування, залежно від того, з ким саме вінпрацює.
Вихователь повинен бути безумовно об’єктивнимпри роботі із групою. Він же повинен пристрасно ставитися до учнів, близько досерця приймати всі їх хвилююче, співчувати й переживати, тобто бути якоюсьмірою суб’єктивним. Вихователь повинен уміти сполучати професіоналізм педагога,вихователя, з позитивними загальнолюдськими якостями.
Другий, немаловажний фактор, що впливаєна формування учнівського колективу, є взаємовідносини в самій групі. Длязімкнення учнівського колективу дуже важливо спільне переживання в ходіпроведення олімпіад, спортивних змагань і т.д. Всі види спільної діяльностіучнів повинні носити колективний характер, тому що це дозволяє формуватиколективістичні принципи, зміцнювати й розвивати дух дружньої підтримки,взаємодопомоги.
Актив групи. Запропонований вихователемі погоджений із групою, вагомий фактор, що впливає на формування учнівськогоколективу [].
Також важливу роль у формуванніучнівського колективу грають громадські організації. У перші дні навчання виховательутягнути всіх учнів у профспілку й налагодити профспілкову роботу.
В обґрунтуванніпроблеми колективу й особистості педагогічна наука враховує відомий загальносоціологічний закон спілкування й відокремлення особистості, сутність якогополягає в тім, що з одного боку, у сучасному суспільстві під впливомнауково-технічного прогресу, розвитку засобів масової комунікації й ін.спостерігається тенденція до посилення спілкування між людьми, зміцненнюколективних зв’язків.
Вихователь первинна ланка – учнівськоїгрупи. Діючи, як фахівець високої кваліфікації, що знає свою справу виховательнавчає тому, що сам уміє добре й якісно робити, передаючи учням свої знання йуміння.
Виховання в колективі – основа виховноїсистеми. Тільки в правильно організованому колективі можливо всебічне вихованнямолоді. В організованому колективі члени його повинні узгоджувати свої особистібажання й вчинки із загальними задачами, що стоять перед колективом, ізвчинками й бажаннями товаришів.
2. Експериментальна перевірка
Діагностика міжособистісних відносинза допомогою тесту Лірі
Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем,П. Сезаном 1954 року й призначена для дослідження подань суб’єкта про себей ідеальному «я», а також для вивчення взаємин у малих групах.
За допомогою даної методики виявляєтьсяпереважний тип відносин до людей у самооцінці й взаємооцінці.
Із цією метою було зроблене опитуваннягрупи. Учні повинні були поставити знак «+» проти тих визначень, яківідповідали їхньому поданню про себе (якщо немає повного затвердження, знак «+»не ставиться). Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявленняякого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом, вонигрупуються по чотирьох і повторюються через рівну кількість визначень. Приобробці тесту було підраховано (мал. 1) кількість відносин кожного типу. Яквидно з малюнка 1 у групі переважає альтруїстичний (17, %), дружелюбний (17%) іавторитарний (16,4%) типи відносин. У меншій мері виражені егоїстичний,залежний, що підкоряється, підозрілий і агресивний.
Спробуємо проаналізувати результативзаємин у досліджуваній групі. Як видно з тесту в колективі переважаєавторитарний тип відносин. Ті учні, яким властивий даний тип проявляютьактивність і воліють, щоб інші виконували їхні накази, вимоги й вказівки,прагнуть перекласти роботу на більше слабкі й боязкі.
З розбіжностями в кілька відсотківпереважає дружелюбний і альтруїстичний типи відносин, які, можна сказати,закривають негативні якості авторитарного типу. Члени групи усвідомлюють себечастиною єдиного цілого, розділяють мети й мотиви діяльності з іншими членамигрупи, випробовують почуття захищеності в групі, що діє за принципом «один завсіх, і все за один». Учні намагаються демократичним способом приходити дояких-небудь рішень в організаційних питаннях навчання, в організації йпроведенні різних заходів.
У цілому психологічний клімат груписприятливий, тому що типи відносин розподілені по наростаючі від негативного допозитивного. Явна перевага якого-небудь із типів відносин не спостерігається.
Ф.И.О.
Тип
відносин Бабаев А.В Болтенков У.В Безрідний С.Н Дубровский А.В Герман Д.А Дрізд Е.К Котлярова Е.М Коваленко В.А Мага Е.С Малицкая С.Г Цирюльник А.П Прудкая И.М Сотників Е.С Разом, % Авторитарний 9 14 12 13 6 14 6 5 9 5 6 7 9 16,4 Егоїстичний 6 6 7 8 5 7 4 3 6 6 6 7 5 11,0 Агресивний 4 4 5 7 7 4 3 3 3 5 6 6 3 8,6 Підозрілий 3 4 6 9 6 4 5 6 5 7 4 5 9,0 Залежний 5 8 7 9 4 4 3 7 7 7 3 4 8 11,0 Дружелюбний 7 15 9 14 6 9 5 6 12 6 4 9 14 17,0 Підчиняємий 7 15 10 14 5 11 7 7 13 4 5 6 15 10,0 Альтруїстичний 5 7 5 8 5 2 4 8 3 6 5 3 7 17,0 100%
/>
Результати дослідження в групістаршокласників за методикою міжособистісних відносин
Т. Лірі
Номериоктант по максимальному і мінімальному степеню вираження.
Таблиця1.
Степінь вираження
Середнє по групі Max II Min VII
Таблиця1. показує максимальний вибраний октант II та мінімальний вибраний октант VII
Показникза основним фактором
Таблиця2
Фактори
Середнє по групі Домінування 5.47 Дружність 2.72
Домінування= (I–V) + 0,7 (VIII + II–VI)
Дружність= (VII–III) + 0,7 (VIII–II–IV + VI)
Таблиця3 І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ Сума за всіма учасниками групи 102 116 110 92 109 106 81 95 Середній по групі 5.7 6.4 6.1 5.1 6.1 5,9 4.5 5.3
Втаблиця 3 розташовані результати виборів у відповідних октантах, як в сумарномутак і в середньому вигляді.
Діаграма1
/>
Показники взаємозв’язку в системіміжособистісних відношень старшокласників.
Наданій діаграмі ми можемо розглянути взаємозв’язок виборів отриманих припідрахунку місця в системі міжособистісних відносин за методикоюміжособистісних відношеннях Лірі.
Заданими таблиці №1 при підрахунку максимально вибраним октантом виявився октантІІ, мінімальним октантом виявився октант VII.
Заотриманими результатами таблиці №2 показник домінування по групі отримав 5,47,а показник дружність отримав 2,72
Заданими таблиці №3 ми бачимо, що:
ü Октант І отримав по групі 5.7 – Авторитарний тип відносин.Упевнена у собі людина, але не обов’язково лідер, завзята і наполеглива.
ü Октант II отримав по групі 6.4 – Егоїстичний тип відносин.Егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.
ü Октант III отримав по групі 6.1 – Агресивний тип відносин. Упертий,завзятий, наполегливий і енергійний.
ü Октант IV отримав по групі 5.1 – Підозрілий тип відносин. Критичнийстосовно всіх соціальних явищ і оточуючих людей.
ü Октант V отримав по групі 5.1 – Подчиняемый тип відносин.Скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не маєвласної думки, слухняно й чесно виконує свої обов’язки.
ü Октант VI отримав по групі 5.9 – Залежний тип відносин.Конформний, м’який, очікує допомоги й порад, довірливий, схильний дозамилування навколишніми, увічливий
ü Октант VII – отримав по групі 4.5 – Дружелюбний тип відносин.Схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при рішенніпроблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути згідно з думкою навколишніх,свідомо конформний, треба умовностям, правилам і принципам «гарного тону» увідносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагнедопомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання й любов,товариський, проявляє теплоту й дружелюбність у відносинах.
ü Октант VIII отримав по групі 5.3 – Альтруїстичний тип відносин.
Відповідальнийстосовно людей, делікатне, м’яке, добрий,
емоційневідношення до людей проявляє в жалі, симпатії, турботі, пещенні, умієпобадьорити й заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.
Проаналізувавши психолого-педагогічнулітературу, дав визначення поняттю колектив, що таке особистість, учнівськийколектив. Розглянули вплив учнівського колективу на особистість і особистостейна колектив, виявили шляхи формування колективу навчальної групи, визначилироль вихователя в процесі формування учнівського колективу, дали рекомендації зпідвищення ефективності формування учнівського колективу, визначили фактори, щовпливають на формування учнівського колективу.
Провели експеримент із метою вивченняподань суб’єкта про себе й ідеальному «я», а також вивчення взаємин у малихгрупах. Експеримент проводився у формі тестів у навчальній групі складається з13 учнів. У досліджуваній групі переважають дружелюбний, альтруїстичний іавторитарний типи відносин.
Виходячи з тесту Лірі, вихователь ПОможе заздалегідь визначити й надалі прогнозувати свої дії стосовнодосліджуваного колективу.
Висновки
Напідставі проробленої роботи можна зробити висновок, що використання колективноїформи організації навчально-виховного процесу на уроці позитивно позначаєтьсяна розвитку дітей. Діти вчаться висловлюватися, знаходити вірні рішення,відкидати помилкові і неправильні, прислухатися до думки інших.
Притакій формі організації навчального процесу підвищується мотивація навчання,формуються колективістські відносини. Розвивається самостійність. Колективна формадає можливість висловлюватися сором’язливим дітям у більш вузькому коліоднолітків.
Активністьі самостійність школярів виражається й у психологічному настрої їхньоїдіяльності: зосередженості, увазі, розумових процесах, в інтересі до чиненоїдіяльності, особистій ініціативі. Активний відгук на обговорення проблем,завдань, завдань, які ставлять учні в групах, прагнення взяти участь увідповідях товаришів, доповнити їх, внести корективи – все це значні критеріїпізнавальної самостійності й активності, що показують, що школяр стає суб’єктомучбово-пізнавальної діяльності, тобто здійснюється розвиваюче навчання.
Розвитокдітей у системі розвиваючого навчання розуміється не як розвиток окремих сторін– уваги, пам’яті, уяви тощо, а як загальний розвиток особистості.
Змінав змісті, методах шкільного навчання вимагають зміни й форм організаціїнавчально-виховного процесу. У зв’язку із цим виникає необхідність унавчальному співробітництві, де беруть участь обидві сторони: і вчитель, ідіти. Існують три форми навчального співробітництва:
1.Навчальне співробітництво з дорослими;
2.Навчальне співробітництво з однолітками;
3.Навчальне співробітництво із самим собою.
4. Вимоги розвиваючого навчання: привчити дітей до самостійностісуджень, сформувати вміння сперечатися, обстоювати свою думку, задаватипитання, бути ініціативним в одержанні нових знань – відповідає навчальнеспівробітництво з однолітками.
5. Навчальне співробітництво є основою для розвитку колективної формиорганізації навчально-виховного процесу, що виступає як провідна формаорганізації в розвиваючому навчанні.
6. Колективна форма організації містить у собі роботу в парахзмінного складу, у групах і в динамічних парах.
7. Використання колективної форми організації на уроках даєможливість просуватися кожному учневі в індивідуальному темпі, сприяє прояву йрозвитку здібностей кожної дитини. Все це ще раз підтверджує тіснийвзаємозв’язок розвиваючого навчання з колективною формою організаціїнавчально-виховного процесу.
Списокджерел бібліографічного матеріалу
1. Васильченко П.А. Обучение на коллективной ииндивидуальной основе. // Начальная школа. – 1993 №4, с. 57–59.
2. Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективнаяпознавательная деятельность в воспитании школьников. М. Просвещение, 1997.
3. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – М.: Педагогика,1983. – т. 4 – 358 с.
4. Гузеев В. Основа авторской технологии // Нар. Образование. –1998. – №9. – C. 33.
5. Зязюн І. Технологізація освіти як історична неперервність //Неперервна педагогічна освіта. Теорія і практика. – 2001. – Вип..1. – C.73–85.
6. Давыдов В.В Виды обобщения в обучении. – М.: Педагогика,1972. – 424 с.
7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.:Педагогика, 1986. – 230 с.
8. Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельностии методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении. – Томск,1992. – 114 с.
9. Давыдов В.В. Психология младшего школьника //Феникс. – 1995 – №2.
10. Дьяченко В.К.,Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий //Начальная школа – 1990. – №1, с. 4–7.
11. Зак А.З. Развитиеумственных способностей младших школьников. – М.: Просвещение, 1994. –320 с.
12. Модернізаціявищої освіти України і Болонський процес. Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш,К.М. Лемківський, Ю.В. Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. – К., 2004. – С. 6
13. Маргулис Е.Д. Колективнадіяльність учнів. – К.: Вища школа, 1990.
14. Победоносцев Г.А.Удосконалюємо систему виховання. М.: Вища школа, 1993.