Зміст
1. Вступначастина
2. Конструктивначастина
2.1 Інструменти
2.2 Матеріали
3. Технологічначастина
4. Охоронапраці. Безпека праці
5. Висновок
6. Використаналітература
1. Вступна частина
На початковому етапі розвитку суспільствовикористовувало деревину для виготовлення найпростіших предметів побуту,мистецтва. Подальший розвиток суспільства зумовили виникнення ремесел, більшшироке використання деревини для будівництва споруд, мостів, суден, вагонівтощо. Зростали потреби в розширенні виробництва продукції різного призначення івимоги до рівня їх якості.
Деревина засвоїми фізико-механічними властивостями і, зокрема за питомою міцністюперевищує показники міцності окремих металів і сплавів. Тому її використання втехніці і побуті постійно зростає.
Деревинапорівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І зараціонального використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.
Лісопереробнапромисловість набула прогресивних форм індустріального виробництва. З лісувиготовляють пилопродукцію, яку використовують в натуральному вигляді (дошки,бруси, бруски), для отримання напівфабрикатів (фанери, фанерних і столярнихплит, деревинних пластиків) і готових виробів (вікна, двері, паркет, меблі,музичні інструменти). Деревину також використовують в подрібненому вигляді длявиготовлення паперу, волокнистих та стружкових плит, декоративнихпаперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпону та іншого. У процесі хімічноїі мікробіологічної переробки деревини отримують штучні тканини, спирти,лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини, гліцерин тощо. Таким чином зрозвитком технічного прогресу зросло комплексне використання деревини яксировинного та конструкційного матеріалу.
Науково-технічнийпрогрес в галузі зумовив створення високопродуктивного обладнання, напівавтоматичнихі автоматичних ліній, які застосовуються на різних стадіях технологічногопроцесу виробництва і забезпечують виготовлення продукції на рівні сучаснихвимог. Створені маловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економіюматеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.
Столярно-меблевівиробництва за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вонивикористовують напівфабрикати у вигляді дощок, брусків, брусів, фанери,фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімернихматеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит,покривних, настилових і личкувальних матеріалів для м’яких меблів, фурнітуру,метизи, лакофарбові матеріали.
В загальномустолярно-меблеві виробництва характеризуються такими видами обробки деревини ідеревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування, склеювання йличкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.
2. Конструктивна частина
Різновиди підставки під зонтики досягають великоїкількості у поєднанні майстерності виконання, дизайнерського помислу та родуматеріалів.
/>
/>
/>
/>
/>
Незважаючи на основне призначення такого виробу, в першучергу підставка для зонтиків має бути конструктивно виконана у поєднанні ізінтер’єром приміщення, в якому вона буде знаходитись. Наприклад, даний виріб уприміщенні прихожої зали найкраще буде дизайнерськи поєднуватись із шафою дляодягу чи взуття або із дзеркалом.
/>
Конструктивно підставка для зонтиків із дзеркаломскладається із:
/>
1 – основи;
2 – дзеркала;
3 – передньої частини підставки;
4 – декоративного плінтусу;
5 – бокових частин підставки.
2.1 Інструменти
Для виконання робіт нам буде потрібно наступні інструменти:
а) розмічальні: складаний метр, рулетка, метрова лінійка, косинець, рейсмус, шило;
б) допоміжні: молоток, кліщі, плоскогубці, кусачки, набір викрутокзвичайних і хрестових, ніж-косяк, набір напилків, точильні камені;
в) інструменти для пиления: лучкова пила, ножівка;
г) інструменти для стругання: шерхебель (для первинного грубогостругання); рубанок (для зняття тонкої, рівної стружки), зензубель (для отборки чвертей; шпунтубель (для отборкишпунтов — низів — на кромках і пластях деталі.
Рубанки — головний вигляд стругаючого інструменту. Колодки рубанків маютьбути зроблені з дуже твердого і сухого дерева (краще білий бук або клен). Якщодерево погане, колодка рубанка коробитиметься, відповідно при роботі такимінструментом не можна розраховувати на правильну і легку стружку. Практично величина нахилу желізка була визначена таким чином:
• рубанки для стругання цинку — 85 °;
• рубанки по кісті, рогу і черепасі — 70-75 °;
• рубанки твердого дерева — 60 °;
• рубанки м’якого дерева -45 °.
/>
/>
Фрезер це механічний інструмент, який використовують під час обробкиповерхонь з різних матеріалів. Фрезери застосовуються для зняття фаски, виготовлення пазів і шліц в деталяхз дерева, для виробництва декоративних профілів. Так само фрезер використовуютьдля з’єднання між собою дерев’яних деталей на шпунтах або Шипі. З фрезера зовсім не складно зробити верстат дляобробки дерева, для цього фрезер потрібно міцно закріпити на верстаку.
Фрезер з верхньою фрезою має 2 головних вузла: це сама основа фрезера іелектричний двигун. Ці частини об’єднуються механізмом для підйому. Механізмконтролює необхідну глибину, на яку фрезер врізатиметься. Біля двигуна знаходитьсялінійка, штифт, висота якого регулюється, і шайба, що знаходиться вгоризонтальній площині. У всіх фрезеровобов’язкова наявність такою, що прямолінійною направляє, це пояснюється тим, щопаз, який робить фрезер, має бути лише прямим. Ця напрямна забезпечує рухфрезера по рівній лінії на одній відстані від деталі, в якій робиться паз.
Електролобзик використовується практично так само часто, як іелектродриль. У деяких ситуаціях без нього практично не обійтися.Електролобзиком можна робити не лише прямі пропили, але і випилювати різні фігури з пластика, металу,дерев’яних листів і кераміки. Останні моделі лобзиків працюють дуже якісно ішвидко. Вони можуть повторювати практично будь-які лінії розмітки, зробленоїзаздалегідь на матеріалі, що випилюється.
Найчастіше лобзики застосовують для роботи з дерев’яними поверхнями.
Головний елемент, який і здійснює випилювання деталей, це маленька пила.Зазвичай її довжина складає п’ять — дванадцять сантиметрів. Ця пила безперервноі швидко рухається. Вона працює з частотою приблизно п’ятсот — три тисячіколивань за одну хвилину. Її робота здійснюється за допомогоюзворотно-поступальних рухів. Рухається вона уподовж вертикально розташованійосі. Амплітуда рухів приблизно двадцять п’ять — двадцять шість міліметрів.Ширина пропилу дорівнює приблизно одному міліметру.
У електролобзиках використовуються різні пили. Для кожного матеріалуіснує свій вигляд пилки. Розрізняються ці пили частотою зубців, сталлю ірозмірами. Наприклад, якщо випилювати необхідне дерево, то в цьому випадку слідвикористовувати пилу з двох — чотири міліметровим «кроком» зубців. Дляметалу «крок» має бути сім десятих 7/10 міліметра — півтораміліметри. Випилювати метал необхідно пилою, завдовжки п’ять — сім з половиноюсантиметрів, дерево — пилою п’ять — дванадцять сантиметрів довгі.
У колекторному двигуні електролобзика є редуктор, який і «заставляє»пилу рухатися. Для того, щоб пила служила довше і аби робота виконуваласяшвидшим вона здійснює так само маятникові рухи. В цьому випадку для того, щобопуститися вниз, пила відводиться трохи убік від матеріалу, з яким вона працює,і контактує з ним вона зазвичай лише під час руху вгору. Для того, щоб, незалежно від навантаження, яким піддається пила, швидкість була однаковою велектролобзиках використовуються електронні регулювальники.
Завдяки конструкції електролобзиків, в роботі з ними задіюється лише однарука, що дуже зручно. Ручка, на якій розташована кнопка виключення і включеннялобзика, знаходиться зверху на редукторі і двигуні. На передньому торці, внизузнаходиться вузол кріплення і захисне скло.
Для того, щоб лобзик міг точно повторювати намічені на матеріалі лінії,він знаходиться на ідеально рівній опорній плиті. Завдяки ній, не потрібнотримати лобзик на вазі, можна поставити кут випилювання (не більше сорока п’ятиградусів) і відстань від лобзика до матеріалу, що самого випилюється, завждизалишатиметься однаковим.
Є такі види електролобзиків, які забезпечують освітлення зонивипилювання. Крім того, лобзики можуть самі здувати тирсу, що утворилася, і їхможна підключати до пилососа.
Функції, які в змозі виконувати електролобзик, залежать від того, якупотужність має його двигун. Наприклад, при потужності електродвигуна 700Вт,лобзик з легкістю розрізатиме аркуш дерева, що має товщину десять, — одинадцятьсантиметрів, аркуш з кольорового метала завтовшки 3 сантиметри, сталевий аркушв 1 сантиметр. При потужності двигуна в 400Вт, лобзик може пиляти деревозавтовшки не більше 5 сантиметрів, сталеві листи завтовшки 3 міліметри ікольорові метали не більш за 1 сантиметр товщини.
/>
/>
Безпровідні дрелі-шуруповерти
Ці апарати з автономним живленням, що поєднують потужність, зручністьвикористання і швидку зарядку акумуляторів, були по гідності оцінені якпрофесіоналами, так і майстрами-аматорами. Легкість і зручність в обігу зробилиїх багатофункціональними інструментами. Їх можна швидко пристосувати для такоїтонкої роботи, як, наприклад, поліровка різних поверхонь.
Потужність більшості портативних електроінструментів залежить від напругиі сили струму. І не дивлячись на те, що зараз є інструменти з потужнимибатареями на 14,4В, перевага залишається за 12В, в яких щонайкраще поєднуютьсяпотужність, автономія, вага і зручність. Зменшення часу зарядки акумулятора — теж важливий чинник. Всі моделі нашого огляду забезпечені зарядними пристроями,що заряджають протягом 1 години. А деякі моделі комплектуються другим наборомбатарей, що дозволяє не простоювати під час роботи.
Для виконання важких робіт, при яких дриль потрібно тримати двома руками,зараз розробляються моделі з точніше орієнтованими по центру тяжіннярукоятками. Акумуляторна батарея розташована так, щоб залишалася відстань точнопо ширині долоні. Поверхня рукоятки для більшої зручності покрита еластомеромабо зроблена шорсткою.
Свердління твердої деревини вимагає великої швидкості обертання свердла ісильного натиску. Також необхідно міцно тримати інструмент, для чого можнабратися за його передню частину другою рукою.
/>
/>
Віброшліфувальні машини
Віброшліфувальні машини призначені для доведення плоских поверхонь достану тонкої обробки. З їх допомогою шліфують деревину, пластмасу, камінь,метал, композиційні матеріали. М’яка прямокутна підошва цих машин здійснюєколивання з невеликою амплітудою, але з дуже великою швидкістю.
На підошву за допомогою затиску або «липучого» з’єднаннязакріплюються шліфувальні листи з отворами для видалення пилу. Для обробкиважкодоступних місць і дрібних деталей (меблі, дверні коробки, віконні рами,перила сходів і т. д.).
Регулювання частоти коливань — розширює універсальність машин по обробцірізних матеріалів і в різних режимах.
Кріплення шкірки за допомогою зажимів/«липучки» — кріпленнязатисками дешевше, оскільки не потрібний спеціальний матеріал, але кріплення на«липучці» швидше і зручніше. Пиле-смок — пил, що часто утворюється при шліфуванні, дужешкідливий для здоров’я. Більшість віброшліфувальних машин мають або вбудованийпиле-смок, коли пил, що утворюється, збирається в спеціальний мішок, абопатрубок для підключення пилососа. Функцією видалення пилу не слід нехтувати.Використання шліфувальних листів без отворів привело б до підвищеного зносушліфувальних листів і самої машини, до забруднення робочого місця. Томубільшість виготівників шліфувальних машин пропонують також пристосування дляпроколювання дірок в шліфувальному папері (у вигляді шаблону і пробійника). Амплітуда руху підошви — чим більше,тим грубіше і швидше ведеться обробка.
/>
2.2 Матеріали
Склеювання. Клеї
Склеюванню піддаються елементи меблів, облицювальні листи фанери, шпони(про приклеювання шпони буде сказано особливо), накладних прикрас і так далі. Вцьому процесі велике значення має підготовка поверхонь до початку їхсклеювання.
При вживанні білкових клеїв (столярного, казеїнового) час від нанесенняклею до запрессовки (пригруза) повинен складати без підігріванняне більше 10 хвилин. Найбільш оптимальний тиск при запресовці — 3-5 кг/см2. Тривалість запрессовки для елементів колючкуватої в’язки іщитів близько 2 годин, при фанеруванні — до 4 годин. Витримка деталей і елементівпісля зняття струбцин — до 1 доби. Наноситься клей зазвичай шаром 0,06-0,12 мм.
Особливості деревини
Всім відомо, що велика частина меблів, що випускаються, виробляється самез деревини. То, наскільки деревина є міцною, залежить від сорту дерева і відтого, наскільки вона волога. Міцність деревини вимірюється під час їїрозтягування, сколювання, стискування і вигинання.
Недоліки деревини:
— із-за нерівного напряму волокон деревини, вона коробиться;
— дуже велика хвилястість волокон деревини — завилькуватість;
— вигини, які видно під час поперечних розрізів. Серцевина стволазміщується убік, літній шар деревини дуже твердий;
— подвоєна серцевина. В цьому випадку на поперечному розрізі дерева виднодекілька серцевин;
— із-за водошару в дереві можуть виникати тріщини, і вона буде швидко ісильно висихати;
— в хвойних дерев можуть виникати засмолювання, так само знижуютьміцність деревини;
— знижують міцність сучки, які утворилися в результаті проростання віток;
— деревина може мати невідповідну їй забарвленню, наприклад, мати плямисинього або рудого кольору, так само може виникати гнилизна;
— пошкодження від термітів, короїдів, вусанів і інших комах;
Якщо деревина матиме рівень вологості вище допустимого, то вона станемайже в два рази менш міцною. Для того, щоб деревина не пліснявіла, їїобробляють спеціальними рідкими або пастоподобніми антисептичними засобами.Каркас обшивки зазвичай обробляють ББК-3 (до складу цього засобу входить бура ібурхлива кислота), ГМ-44 і інші засоби.
Для виготовлення меблів використовуються дошки, столярні плити (брускидерева, які були фанеровані шпоною), деревно-стружкові плити (ДСП), фанера(плити, із склеєних шарів шпони з берези), рами з дощок, які з двох сторінобклеюються тонким пластиком або фанерою.
Фарбування деревини
Фарбування підрозділяється на поверхневе (пряме), протравне і таке, щопроявляється.
Деякі розчини для поверхневого фарбування:
а) «під горіх» — горіхова морилка — 20 г на 1 літр води, Бейц — 50 г
б) у чорний колір (тополя, бук, граб) — водорозчинний нігрозин — 50 г
в) береза, у вишневий колір — кислотний хром жовтий «Н» — 2 г, хром коричневий «К» — 10 г, кислотний хром чорний — 3 г, спирт нашатирний — 10 г на 1 літр розчину
г) береза, в червонувато-коричневий колір — горіхова морилка — 20 г на 1 літр води, фарбник «Рубін» — 2 грами
д) «під морений дуб» — кассельска бура фарба — 50 г, поташ — 2 г, вода, що дистилює, — 100 р.
е) вишнево-червоний колір — анілінова вишнева фарба — 3 г, вода з температурою до 80°С — 150 г
ж) «під горіх» (для берези і клена) — англійська сіль — 30-міліграм, марганцевокислий калій — 30 г на 1 літр води
з) «під морений дуб» — поташ 16 г, коричнева суха анілінова фарба — 20 г, вода — 500 р. Ця суміш повинна прокип’ятитися протягом25-30 хвилин, потім додати чайну ложку оцту.
Столярна плита — ще один матеріал, що повністю складається з натуральноїдеревини. По структурі нагадує «сэндвич», в якому між двома шарами фанери затиснута сосновасерцевина. Столярну плиту використовують для виготовлення меблевих фасадів ікаркасів, «прикрашаючи» і захищаючи зовні обробним матеріалом.
Шпона — тонкий зріз деревини, який наклеюють на основу (наприклад, плитуДСП) і покривають декількома шарами меблевого лаку. Створюється враження, щомеблі повністю зроблені з масиву дерева, але при цьому вона коштує набагатодешевше. Правда, аби добитися цього ефекту, шпона має бути ретельно підібраназа кольором і фактурі. Мабуть, в цьому і полягає головна вимога до нього.
Деревні плити
Тут безумовний лідер — ДСП (деревно-стружкова плита). Проте останнімчасом її «доганяє» MDF (Middle Density Fiberboard, що в перекладі з англійськогоозначає «средньоплотне волокнисте покриття»). ДСП і MDF роблять приблизно за однією технологією,але ДСП — із стружок і дрібної тріски, а MDF — з тирси, подрібненої допорошкоподібного стану.
Скло і дзеркало
У виробництві сучасних меблів використовують два види скла і дзеркал:звичайне і безпечне. Простий варіант безпечного скла (дзеркала) — «листовий»матеріал, наклеєний на синтетичну плівку. Як і будь-яке скло, воно б’ється(правда, для цього потрібно більше зусиль, чим зазвичай), але, навітьрозбившись, не розлітається на дрібні осколки. Ще надійніший варіант — триплекс(багатошарове скло, в якому спеціальна плівка знаходиться між шарамиматеріалу). Безпеку дзеркала і скла мебельники стали використовувати порівнянонедавно.
Безпечне скло для меблевого виробництва буває прозоре, тоноване,кольорове і матове. Що стосується дзеркал, то окрім срібних є ще бронзові,золоті, графітові і навіть блакитні і зелені. Додатковими прикрасами такогоскла або дзеркала можуть бути «накладки» з металу або дерева.
Синтетичні матеріали
Обробний пластик, меблеві плівки, кромки, профілі, лаки, фарби, клеї, просочення- ось далеко не повний перелік виробів, до складу яких входять синтетичні компоненти.
Обробний пластик — листовий або рулонний матеріал, в який «одягають»головним чином столешниці і меблеві фасади.
Ще один поширений матеріал кромки — профілі з ПВХ. Аби їх пустити всправу, не потрібно жодного спеціального устаткування. Вони досить жорсткі,такий профіль можна просто «одягнути» на торець («П»-форма)або зафіксувати в пазах заготовки («Т»-форма). Але з іншого боку,профілі з ПВХ все-таки гнуться, тому їх широко застосовують для обробкизакруглених кутів. ПВХ-профиль надає готовим меблямзакінченому вигляду. Профіль з ПВХ — досить поширений матеріал кромки.
3. Технологічна частина
Розмітка і з’єднання деталей
На розмітку треба звертати найбільшу увагу. Більшість помилок привиготовленні відбуваються із-за неправильної розмітки. Виробляється розмітка надеревині олівцем, а на пластиці ризики прорізаються шилом. Спочатку виконуєтьсярозмітка на лицьовій стороні, а потім в обов’язковому порядку вона переноситьсяна оборотну сторону.
Розмічальні лінії на обох сторонах повинні повністю збігатися. При розпилі його правильність требаконтролювати по розмітці на обох сторонах.
Найбільш просте і надійне з’єднання окремих елементів конструкції — вставний шип, що є обточеним дерев’яним циліндриком діаметром 8-10 мм, заввишки 30-35 мм. Своїми кінцями шип вставляється в отвори, висвердлені в деталях.
Виконується шип з брусків деревини твердих порід (береза). Брускирозпилюються на необхідні розміри, затискаються в лещатах і для наданняправильної циліндрової форми обточуються напилком.
При обробці шипа зазвичай користуються шаблоном (дерев’яна планка звисвердленими отворами діаметром під майбутній шип, який повинен входити вконтрольний отвір досить щільний, але не вільно).
З’єднання елементів на цвяхах, шурупах, болтах, нагелях.
Нагелі виготовляють з деревини твердих порід (зі зрізаною фаскою накінці) (рис.1, а) або сталеві, циліндричної форми діаметром 3-12 мм, і пластинчасті. їх застосовують як додаткове кріплення в кутових та серединних з’єднаннях іпри зрощуванні деревини. Відстань між осями нагелів показана на рис. 1, б; 2,а, б. У розтягнутих елементах необхідно нагелі додатково закріплювати стяжнимиболтами, для яких діаметри отворів повинні бути більші за діаметр болта на 1-2 мм. Отвори під болти і нагелі повинні бути перпендикулярними до з’єднувальних елементів. Нагелівставляють в отвори щільно. Глибина отвору повинна бути більшою за довжинунагеля на 2 мм. Пластинчасті нагелі (для складених балок) товщиною 12, 26 мм і довжиною 54, 72 мм врізають на глибину не більше 0,2 висоти перетину бруса.
/>
Рис. 1 Скріплення деталей за допомогою нагелів.
Деталі грубих столярно-теслярських виробів скріплюють цвяхами. Діаметрцвяха повинен бути приблизно в 10 разів менший від товщини деталей; довжинацвяха повинна дорівнювати потрійній товщині верхньої деталі, а якщо цвяхипроходять на протилежний бік з’єднувальних деталей, то їх кінці загинаютьвпоперек волокон. Якщо діаметр цвяха більший, ніж 6 мм, то його забивають у попередньо просвердлений отвір 0,9 діаметра цвяха, що забивають і глибиноюне менше 0,6 довжини цвяха. Відстань між осями цвяхів” забитих уз’єднувальні деталі, показана на рис. 2, в.
/>
Рис. 2. Схема розміщення нагелів, цвяхів: а — у прямийряд, б — в шаховому порядку, в — цвяхів.
Щоб виріб мав гарний зовнішній вигляд, головку цвяхарозплющують або зовсім усувають, перетворюючи цвях у шпильку. Розплющенуголовку установлюють уздовж волокон деревини, а цвяхи забивають під кутом. Щобзабити цвях у деревину твердих порід, його трохи забивають і виймають.Заглибину заповнюють парафіном, знову вставляють у це саме місце цвях ізабивають його остаточно.
Шурупами кріплять петлі, ручки, замки, косинці тощо. Щобшуруп міцно тримався, його необхідно тільки загвинчувати викруткою абошуруповертом. У деревину твердих порід шурупи загвинчують у просвердлені отворидіаметром трохи меншим від діаметра шурупа, глибиною на 1/2-3/4 довжини шурупа.Для шурупів великого діаметра (глухарів) просвердлюють наскрізний отвір; підголовку шурупа та гайку підкладають шайби, щоб не зминало деревину. Відстаньміж сусідніми шурупами вздовж волокон — 10 діаметрів, а відстань від кромкидеталі до осі шурупа і між осями впоперек волокон — 5 діаметрів шурупа.
Призначення та способи пиляння
Пиляння – це операція розділення деревини на частини задопомогою багаторізцевого інструменту.
Для розпилювання лісоматеріалів використовуються ручніабо механічні пили. Пила являє собою стрічку або диск із розміщеними на нихзубами (різцями).
Зуби мають наступні параметри (див. рис. 3): крок(відстань між двома суміжними вершинами) і висоту (відстань між основою івершиною). Для видалення стружки, яка утворюється під час пиляння, призначенавпадина (пазуха). Кожний зуб пили має три ріжучі кромки – одну передню,коротку, і дві бокові.
/>
Рис. 3. Елементи пили: 1 — бокові ріжучі кромки, 2 — лінія основи зубів пили, 3 — полотно пили, 4 — вершина зуба, 5 — пазуха, абовпадина зуба пили, 6 — передня коротка ріжуча кромка, 7 — передня грань
У пил для повздовжнього пиляння зуби короткою ріжучоюкромкою перерізають волокна, а бокові розділяють між собою за їх напрямком.Зуби таких пил мають форму гострокутного трикутника (див. рис.4, а), прямузаточку, ними можна пиляти тільки в одному напрямку.
При мішаному пилянні, процес пиляння відбувається таксамо як і при повздовжньому пилянні, відмінність полягає у формі зубів(прямокутного трикутника (див.рис.4, б)).
У пил для поперечного пиляння коротка ріжуча кромкарозділяє волокна, а бокові перерізають їх. Зуби мають форму переважнорівнобедреного трикутника і двосторонню заточку (див. рис.4, в), тому нимиможна пиляти в обох напрямках.
/>
Рис. 4. Кути зубів пил: а) для повздовжнього пиляння б)для мішаного пиляння; в) для поперечного пиляння
Процес пиляння
Перед роботою лучковою пилою перевіряють поверхнюполотна і його натяг. Полотно повинно бути прямолінійним, без перекосів. Повідношенню до станка (лучка) його встановлюють під кутом 30° і добре натягують.
Дошку, яку потрібно розпилювати вздовж, закріплюють наверстаку так, щоби частина, яку потрібно відпиляти, виступала ззовні (див. рис.5, а). Далі за допомогою лінійки чи рейсмуса проводять розмітку, після чоголівою рукою беруть пилу за кінець стійки біля тятиви, а правою за другий кінецьстійки біля полотна проводять пиляння, причому при холостому ході (вверх) пилувідводять від дна розпилу. Пиляти потрібно спокійно, рівно, без різких рухів ісильних нажимів. В процесі пиляння пилу необхідно тримати вертикально, тому щопри її відхиленні пропил утвориться нерівний.
При поперечному розпилюванні (див. рис. 5, б) дошкукладуть на верстак так, щоби відпилювальна частина звисала з нього. Притримуючизаготівку лівою рукою, правою беруть за стійку лучкову пилу і рівномірно безнатиску (пиляння здійснюється за рахунок ваги лучка) розпилюють дошку. Передзакінченням розпилювання рух пили потрібно сповільнити для запобіганнявідламування відрізків. Рух пили при пилянні повинен бути рівномірним(ритмічним) – від 60 до 80 разів за хвилину. Запил (початок пиляння) правильнопроводять за допомогою великого пальця лівої руки, з плавним рухом на себе зневеликим натиском
/>
Рис. 5. Розпилювання дошок: а — повздовжнє, б — поперечне, в — поперечне і під кутом лучковою пилою в розпи лювальному ящику
Для ручного свердління застосовують такі пристосування:бурав, коловорот, свердлилка, шестеренчастий дриль, тріскачка.
Бурав (буравчик) (див. рис. 6, а, б) має Т-подібну ручкуабо хвостик з отвором для ручки, а з другого боку різальну гвинтову частину.Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметром від 2 до 38 мм.
Коловорот (в) складається зі стального колінчастоговалика 3, посередині якого вільно насаджена ручка 4; внизу патрон 7 длякріплення свердла і тріскача 6; на верхньому кінці натискна головка 1.
Свердлилка (г) складається зі стального стержня зрізьбою 11, патрона для свердла 12, вільно обертаючої головки 9 і металевоїручки-гайки 10. Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметромдо 5 мм.
Шестеренчастий дриль (д) складається зі стержня (вала,шпинделя) з патроном 15 для свердла 16 і конічної зубчатої передачі 14.Обертанням ручки можна надати стержню через зубчату передачу однобічнийобертальний рух. Натискають на дриль під час роботи безпосередньо верхньоюручкою.
Тріскачка застосовується в тих випадках, коликоловоротом неможливо робити повного оберту, або коли коловорот не підходить повисоті. На робочий вал тріскачки зверху нерухомо насаджений храповик знахиленими зубцями, який обертається за допомогою бокової ручки. Внизу робочоговала розміщається патрон, в який вставляють свердло. Щоб не застосовуватитріскачку окремо, використовують коловорот із тріскачкою (е).
Прийоми роботи коловоротом показані на рис. 1. Якщопросвердлюють наскрізні отвори, то на місці виходу свердла під детальпідкладають брусок, щоб запобігти виколюванню. Центр свердла ставлять точно вцентр позначеного отвору.
/>
Рис. 6. Пристосування для ручного свердління і прийомироботи ними: 4,17 — ручки, 2 — натискна головка, 3 — стержань колінчастий, 5 — кільце перемикач, 6 — механізм зчеплення, 7,12,15 — патрон, 8 — кулачкипатрона, 9 — головка-грибок, 10 — ручка нарізна, 11 — спіральний стержень, 13 — ручка приводу, 14 — зубчата передача, 16 — свердло.
Технологія виконання довбання різних отворів
Довбання виконують за розміткою, для чого деталь міцнозакріплюють на верстаку, а при довбанні наскрізних гнізд (див. рис. 7, а)розмітку роблять з двох боків і підкладають дошку, щоб не пошкодити кришкуверстака. Наскрізні отвори довбають спочатку до половини з одного боку, а потімз другого. Щоб заглибити долото в деревину, по його ручці ударяють киянкою(див. рис. 7 г), внаслідок чого волокна перерізуються впоперек (див. рис. 7,в). Потім здійснюють удар по долоту, поставленого під кутом до площини внапрямку перерізання волокон, при цьому відділяється перша стружка. Даліповторюють цей процес роботи, тримаючи долото фаскою до середини гнізда.
/>
Рис. 7 Прийоми довбання долотом
Підготовка ручних рубанків до роботи
Перед початком роботи стругальний інструмент потрібноналаштувати — вийняти ножі, загострити їх, вмонтувати з урахуванням подальшоїобробки.
Для загастрення ніж рубанка виймають з лотка,притримуючи великим пальцем, і ударяючи киянкою по затилку колодки (див. рис.9, а, б), в фуганку легкими ударами по кнопці. При заточуванні ножів на точилі зприроднього каменю або на накладному крузі, круг обертається проти леза, прицьому ніж тримають під необхідним кутом без перекосів, рівномірно притискаючидо мокрого круга (до утворення задирів на передній грані ножа) (див. рис. 8).Правлять ніж на мармуровому бруску коловими рухами змочуванням водою абокраплями гасу. Кут загострення перевіряють шаблоном, а правильність заточуванняфаски і леза ножа — кутником і лінійкою або «на око» (див. рис. 8).
/>
Рис. 1. Заточування ножів рубанка: а — положення ножапри заточуванні на точилі, б — положення ножа при заточуванні на мармуровомубруску, в — перевірка заточування фаски, г — перевірка леза ножа «наоко»; 1-2 — невірно, 3 — вірно.
Профільні ножі заточують на фігурних брусках абонапилках відповідного профілю, а правлять на мармурових фігурних брусках абонаждачним порошком з олією, накидаючи його на відрізок твердої деревинивідповідного профілю.
Нагострений ніж встановлюють у лоток колодки, щільнопритискають до ложа (кута присадки) і закріплюють клином (див. рис. 9, д). Тодіподають ніж вперед (див. рис. 9, в, г), щоб лезо виступало з підошви колодки безперекосу на 0,2-0,3мм, а в шерхебеля до 3мм. При зберіганні струга лезо ножа неповинно виступати з підошви.
/>
Рис. 2. Прийоми розбирання на налаштування рубанків
Прийоми стругання
Перед початком роботи потрібно визначити лицьовий бік інапрямок волокон, щоб стругати за їх напрямком. Заготівки кріплять на верстакуза допомогою гребінок або в лещатах (див. рис. 10).
/>
Рис. 10 Закріплення заготівок на верстаку для стругання:а — переднім затискним гвинтом, б — задньою затискною коробкою.
При струганні робітник повинен стояти в півоберта доверстака (див. рис. 11, г), корпус трохи нахилений вперед. Струг потрібнопереміщувати тільки рухом на повний розмах рук. На початку стругання більшенатискають на передню частину (колодки ) (див. рис. 11, а), а в кінці на задню.
При русі інструмента назад частину колодки трохипіднімають, щоб не затупляти лезо. Торці і сучковиті місця стругають подвійнимрубанком, шліхтиком, тримаючи їх під кутом «від себе» (див. рис. 11,в) і «на себе» (див. рис. 11, д).
/>
Рис. 11. Прийоми стругання: а — вірно, б – невірно
Перевірка якості стругання
Після стругання можуть виникнути такі дефекти:ворсистість — результат роботи тупими ножами; повздовжні смуги — при роботі зножами, які мають викришені місця на лезі; шорсткість, задири, виколи; непрямокутні грані брусків (див. рис. 12, а) і торців (див. рис. 12, б), якіперевіряють кутником. Якщо спочатку стругання натискати на задню частинуколодки, а в кінці на передню, то одержимо спочатку і в кінці«заовалення». Якість обробки перевіряють «на око» (див.рис. 12, в) і за допомогою лінійки (див. рис. 12, г). Якість профільних деталей перевіряють шаблонами.
/>
Рис. 12. Перевірка якості стругання
Процес стружко утворення
Процес різання полягає в тому, що під впливом зовнішніхсил різець, який має форму клина, проникає в деревину, перерізає волокна івідділяє їх у вигляді стружки. Зовнішні сили потрібні для того, щоб подолатиопір деревини проникненню різця, для видалення стружки, для подолання сили тертя.
Необхідну для різання силу прийнято називати силоюрізання. За напрямком різання поділяють на: різання поперек волоконперпендикулярно їх напрямку (в торець) (а); різання вздовж волокон в площиніповздовжнього розрізу стовбура (б); різання поперек волокон в площиніповздовжнього розрізу стовбура (в). Проте крім основних трьох випадків можевикористовуватися і різання під різними кутами до волокон
/>
Рис. 13 Види різання: а) в торець; б) вздовж волокон; в)поперек волокон; г) торцево-поперечне; д) торцево-повздовжне; е)повздовжно-поперечне; 1-різець, 2-деревина
4. Охорона праці. Безпека праці
Загальні правила організації робочого місця:
• на робочому місці повинні бути матеріали, інструментиі приспосіблення тільки ті, які необхідні для даної роботи;
• площа робочого місця не повинна викликати додатковихрухів, перепон в роботі;
• інструменти на робочому місці потрібно розміщувати внайбільш зручному, завжди однаковому порядку, щоби не тратити час на їх пошук;
• кожне приспособлення повинно знаходитися на постійномумісці – поблизу працюючого;
• всі інструменти і приспосіблення повинні бутисправними;
• основні матеріали повинні розміщуватися так, щобиможна було їх брати для подальшої обробки не тільки без переходів, а й безлишніх рухів;
• робоче місце повинно мати нормальне освітлення,опалення та вентиляцію.
Правила безпечної роботи діляться на загальні для всіхпрацівників і спеціальні, складені для кожної групи спеціальностей.
При організації робочого місця слід звертати увагу направильному розміщенні інструментів та пристроїв на робочому місці (інструментиповинні знаходитися в робочій зоні, розміщення їх повинне бути зручне увикористанні).
Найбільш небезпечним моментом в роботі ручними пилами єзапил. При роботі викружною пилою можливий розрив її полотна. При пилянні неможна тримати пальці лівої руки поблизу пропилу. Особливу увагу звернути наспецодяг (не повинно бути звисаючих частин).
При ручному струганні деревини слід дотримуватись такихправил безпеки праці:
1. Оброблювальний інструмент слід міцно закріплювати уверстак або інший пристрій.
2. Не слід класти інструмент лезом догори, до себе.
3. Всі інструменти мають бути добре загострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захиснихокулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бутизакритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціальновідведених місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака,настилу.
8. При вибиванні ножа рубанка необхідно підтримуватийого великим пальцем.
9. Прибирати стружку з боку підошви рубанказабороняється.
10. Під час стругання не допускається, щоб передоброблюваною деталлю знаходився інструмент чи побічний матеріал.
При ручному свердлінні слід дотримуватись таких правилбезпеки праці :
1. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати уверстак або інший пристрій.
2. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкоювперед.
3. Всі інструменти мають бути добре нагострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захиснихокулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бутизакритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціальновідведених місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака,настилу.
8. Наприкінці свердління обертання свердла слідсповільнити, щоб не пошкодити нижній край отвору.
9. Висвердлюючи горизонтальні отвори, ручку-головкувпирають у кортус, притискаючи її рукою, а не грудьми.
10. Свердлильний інструмент слід тримати так, щобсвердло не було направлено в бік робітника.
Вимогибезпеки перед початком роботи
Провірити гостротузаточки, рівномірність розведення зубів пили, упевнитись в відсутності тріщин,зламаних зубів, згину полотна пили. Дискові пили не допускається експлуатуватипри відсутності хоча б одного зуба.
Провіритиправильність установки і кріплення пильного диска. Короткочасним включеннямпровірити напрям обертання пили. Пильний диск повинен обертатись назустрічподаваному матеріалу.
В станку з нижнімрозміщення пильного валу вершини зубів пили повинні виступати над площиноюстола на відстань, рівну висоті пропилу плюс не менше 10 мм, а в станках з верхнім розміщенням пильного вала повинен бути не нижче площини стола на 3…5мм.
Провіритинаявність і справність огородження пильних дисків і приводу стола. Пильні дискине повинні дотикатись огородження.
Упори повиннібути гострими, не прокручуватись в напрямі, зворотному подачі матеріалів. Зазорміж нижніми кромками упорів і поверхнею подаючого пристрою станка повинен битине більше 2 мм; зазор між пластинками упорів—не більше 1 мм.
Провірити стандерев’яного вкладиша в столі станка. Ширина щілини пили в дерев’яному вкладиші,виготовленого з деревини твердолистяних порід, не повинен перевищувати 10 мм. Вкладиш повинен щільно входити в отвір станка, а робоча поверхня його—лежати в одній площині зробочою поверхнею стола. Пильний диск не повинен дотикатись кромок вкладиша.
Провіритинаявність і правильну установку розклинюючого ножа. Розклинюючий ніж установлюютьза диском пили на відстані між ножем і пилою не більше 10 мм по всій його довжині.
Висота ножаповинна бути не менше висоти робочої частини пили.
На багатопильнихстанках розклинюючі ножі установлюють позаду крайніх пил, а напрямніножі—позаду пил, розміщених між крайніми пилами.
Провірити щобпили, установлені на одному валу, мали однаковий діаметр, товщину, профільзуба, розвід, плющення, пайку. Допускається установлювати пили діаметром,відрізняючимся не біль чим на 5 мм.
Провіритикороткочасним включенням дію блокіровочних пристроїв: огородження ріжучогоінструменту і приводу станка; аспіраціонної системи; механізму для підйомузавіси з упорів; механізму подачі. Провірити дію тормозних пристроїв.
Впевнитись всправності дії місцевих відсосів.
Вимоги безпекипід час роботи
Перед включеннямстанка попередити лиць, працюючих одночасно.
Подачупиломатеріалів виконувати рівномірно, без товчків. Зменшити зусилля подачі принаявності в дошці тріщин, гнилі і сучків. Допилювання заготовок при ручнійподачі проводити за допомогою штовхача.
Слідкувати, щоб встанок не поступали дошки з цвяхами і іншими інородними включеннями.
На станках змеханічною подачею оброблювати деталі тільки по товщині заданого розміру, нависоту якого встановлено притискні ролики.
Слідкувати, щобдовжини оброблювального матеріалу була більшою відстані між осями передніх ізадніх посилочних роликів, дисків не менше ніж на 100 мм.
На станках зручною подачею оброблювати пиломатеріали коротше 400 мм і вужче 30 мм тільки з допомогою спеціальних шаблонів.
Вилучати обрізки,застрявші в щілині, тільки при повній зупинці пили за допомогою спеціального крючка.
Не тормозитипили, нажимаючи яким-небудь предметом на поверхню диска чи зубів.
Не знаходитись вплощині працюючої пили в зоні можливого викиду оброблювального матеріалу.
Не заглядати підогородження пильного валу до повної зупинки його в випадку попадання обрізків вщілину.
Не розпилюватиодночасно декілька заготовок без спеціального пристрою, забезпечуючого прижимїх до напрямної лінійки.
Не оброблювати встанку обледенілі дошки.
Обзор, очистку,обтирку, провірку точності обробки деталі, закріплення огорожі, ручнуприбирання обрізків і опилків з стола станка виконувати тільки при повнійзупинці пильного вала.
При появі стуку,вібрації, зміни характеру шуму, перегріві ріжучого інструменту потрібновиключити станок і повідомити майстру.
5. ВисновокДеревина як матеріал застосовується в усіх галузяхнародного господарства, але значна кількість деревини використовується вбудівництві. Дякуючи своїм якостям — порівняно високої механічної міцності,малої теплопровідності, не великої щільності, легкості обробки, стійкості докислот, солей, масел-деревину широко використовують для виготовлення несучих іобгороджуючих елементів будівель спорудження ферм, арок, балок, прогонів,стійок, панелей, лаг, підлоги, вікон, дверей та ін:
Великий, розвитокотримують дерев’яні клеєні конструкції, використання яких цілеспрямовано в усіхвидах будівництва і в першу чергу в сільськогосподарських будовах у виглядіарок, прогонів, а також при спорудженні підприємств з хімічноагресивнимсередовищем. Застосування клеєних конструкцій дозволяє використовуватималомірні відходи деревини шляхом їх склеювання в елементи будівельнихконструкцій.
В наш час при виконанні столярнобудівельних робітзастосовують ручний механізований інструмент, який був створений спеціально длякожного виду робіт. Сучасний інструмент сьогодні дуже урізноманітнений.Інвентар може поміститися в ручному чемаданчику для столяра будівельника,тесляра, паркетника і інших будівельних робіт.
Столярно-будівельнідеталі і вироби виготовляють на деревообробних підприємствах поточним способоміз застосуванням напівавтоматичних і автоматичних ліній. На будівельнійплощадки столярні вироби, фрезеровальні деталі, елементи паркетних підлог,ферми, напівферми, балки поступають в готовому вигляді. Віконні і дверні блокина будівництво привозять з навішеними стулками, фрамугами і полотнами,пофарбованими і заскленими, тому роботи по заповненню пройомів значноспрощуються і виконується встановлення готових віконних і дверних блоків.
Обробка дерева — одне з перших ремесел, яким оволодівала людина. Багато що, що оточує нас впобуті — меблі, двері, вікна, підлоги — зроблено з дерева, все це робитьмайстер столярних робіт. Важливий розділ столярного мистецтва — уміння вибиратиматеріал і правильно його обробити, аби виріб приносив естетичну насолодулюдям.
6. Список використаної літератури
1. Крейндлин Л.Н.Плотничные работы.-М.: Высшая школа, 1996
2. Крейндлин Л.Н.Столярные работы.-М.: Высшая школа, 1996
3. Григорьев М.А.Материаловедение для столяров и плотников.-М.: Высшая школа, 1991
4. Розміщенняпродуктивних сил України: Піручник /Е.П. Качан, М.О. Ковтонюк і інші/ — К.:Вища школа, 1998
5. Рига В.В.,Гушулей И.М. Справочник по обработке древесины: Пособие для учащихсяучеб.-произв. комб. и цехов.-К.: Радянська школа, 1994.
6. Коротков В.И.Деревообрабатывающие станки, 2007
7. Амалицкий В.В.Деревообрабатывающие станки и инструменты, 2008
8. Клюев Г.И. Мастерстолярного и мебельного производства, 2008
9. Клюев Г.И.Справочник мастера столярного и мебельного производства, 2007
10. Степанов Б.А.Справочник плотника и столяра, 2004
11. Клюев Г.И. Столяр(повышенный уровень), 2007
12. Столярно-плотничныеи паркетные работы. Иллюстрированное учебное пособие, 2004
13. Клюев Г.И.Столярно-плотничные, стекольные и паркетные работы повышенной сложности, 2007
14. Степанов Б.А.Материаловедение (деревообработка), 2007
15. Соколова Е.Н.Материаловедение (металлообработка): Рабочая тетрадь, 2008
16. Степанов Б.А.Материаловедение для профессий, связанных с обработкой дерева, 2009
17. Рыкунин Н.Технология деревообработки, 2008
18. Клюев Г.И.Технология столярно-плотничных и паркетных работ: Рабочая тетрадь, 2007
19. Технологіядеревинної маси [Текст]: навч. посіб. / Р.О.Козак, П.А.Козакєвич. За ред.Бехти П.А.; Укр.держ. лісотехн. ун-т. — К.: Основа, 2004
20. Сучаснітеоретичні розробки в деревообробному і меблевому виробництвах [Текст]: зб.наук.-техн. праць. — Л.: [б. и.], 2002
21. Дереворежущийинструмент [Текст]: каталог / Інтекс. — Каменец-Подольский: [б. и.], 2003
22. Діагностика властивостейдеревини в технологічних процесах деревообробки [Текст]: монографія / І.М.Озарків, Є.В. Басалига, Я.Ф. Кулешник та ін.; Укр. держ. лісотехн. ун-т. — Л.: Панорама, 2003
23. Методологіянаукових досліджень технологічних процесів [Текст]: підручник для студентіввищ. навч. закладів / П.В. Білий, М.Г. Адамовський, Я. М. Ханик та ін. — Л.:Панорама, 2003
24. Калібрування-шліфуваннядеревностружкових плит жорсткими абразивними інструментами [Текст]: моногр. /О.А. Кійко; Укр. держ. лісотехн. ун-т. — Л.: Панорама, 2005
25. Каталог фрез[Текст]: каталог / ИБЕРИУС-Киев ТМ. — К.: [б. и.], 2005