Чорноморськийдержавний університет
ім. Петра Могили
комплексу«Києво-Могилянська Академія»
Економічнийфакультет
Реферат
На тему: «Теоріянеповної раціональності Г.Саймона»
Виконав:
Студент 213 групи
Шепелюк Олександр
Перевірила:
Лапаніна В.В.
Миколаїв-2011
Усучасній економічній літературі існує кілька трактувань поняття«раціональність»
Підстрогою, класичною інтерпретацією дане поняття означає можливість оцінки всіхнаявних альтернатив для вибору найкращої. Така ідеалізація дозволяє оцінити максимальноможливі перспективи, здійснити розрахунок оптимальних параметрів. Такий варіантраціональності прийнято називати «повною». Ідея «повноїраціональності» закладена в побудову економічних моделей і ґрунтується наприпущенні про наявність достатньої інформації для найкращого вибору.
В 50-е рр. XX в. при спробі наблизити економічну теорію до практики з’явиласяконцепція «обмеженої раціональності». Мотивація людини економічногозв’язувалася із прагненням до досягнення найкращого результату, але його одержанняпрактично обмежене неповнотою інформації. У даній концепції була зробленаспроба заміни принципу «раціональності» принципом«задовільності». Автором концепції «обмеженоїраціональності» виступив американський економіст Г. Саймон.
Уважається,що слабкою формою раціональності виступає раціональність, обмежена якими-небудьзаборонами: мораллю, традиціями, юридичними законами, адміністративними абостратегічними бар’єрами.
Спрощені мікроекономічні моделі далеко не завжди враховуютьвтручання держави, яка існує на всіх ринках без винятку тією чи іншою мірою.Суспільство накладає свій відбиток на раціональний вибір. Релігія, ідеологіявідбивають почуттєву сторону поведінки індивіда. Мир стає різноманітним, і вміру розвитку суспільства економічний інтерес починає поступатися місцем іншимсоціальним феноменам.
Постулатипринципу обмеженої раціональності за Г. Саймоном ґрунтуються на тому, що«абсолютної раціональності» не буває:
1.Наявна в менеджера інформація про природу проблеми і можливі варіанти її вирішеннясвідомо неадекватна. Одержати більш точну і повну інформацію неможливо(звичайно через відсутність грошей чи часу). Значна частина наявної інформації нерелевантна, тому використання дуже спрощених моделей дійсності цілкомвиправдане.
2.Наявна інформація сприймається перекручено. Людська пам’ять здатна утримуватилише обмежений обсяг інформації. Здатність людського розуму до правильноговибору оптимального варіанта дій теж обмежена.
3.Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату. Йому можутьбути відомі не всі альтернативи: досить, щоб він був обізнаний хоча б з однимприйнятним варіантом.
Процесприйняття рішень відповідно до принципу обмеженої раціональності виглядає так:
— виявлення потреби;
— визначення мети і формування набору критеріїв, що характеризують мінімальноприйнятний варіант;
— пошук альтернатив (як правило, він проводиться в обмеженій добре знайомійобласті; набір розглянутих альтернатив свідомо неповний);
— вибір варіанта, що забезпечує прийнятний результат.
Відповіднодо принципу обмеженої раціональності основне завдання контролінгу — раціоналізація процесу прийняття управлінських рішень на основі використанняметодів прийняття рішень в умовах невизначеності. Головна відмінність цьогопідходу від попереднього (класичного раціонального) полягає в концентраціїконтролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, щохарактеризують прийнятні варіанти.
Г.Саймонвперше в роботі 1957 року відкинув ідею ідеальної раціональності та
запропонуваввикористовувати поняття обмеженої раціональності – описову теорію прийняття рішень.За ці дослідження Г.Саймон отримав Нобелівську премію по економіці. Детальноідеї моделі викладені були пізніше в книзі.
Базовимконцептом моделі є не поняття оптимальності, а «задовільності» («satisfying»). Затакої інтерпретації раціональної поведінки, міркування слід проводити настількидовго, наскільки це потрібно, настільки довго, щоб можна було отримати «цілкомприйнятну», однак не обов’язково найкращу з можливих, відповідь, оскільки вреальному світі ми рідко маємо в розпорядженні засоби для пошуку оптимальногорішення.
Г.Саймонпоказав, що економічна модель, яка побудована на ідеалізації досконалогоагента, втрачає свою передбачальну силу. Визначення раціональності в стандартнихконцепціях раціональності як ідеальної, або такої що наближається до ідеальної,базується на принципі оптимальності. Втім, люди не оптимізують свій вибір так, яктого вимагає теорія раціонального вибору. В реальності люди часто обирають неоптимальні, однак, все ж таки достатньо непогані альтернативи.
Г.Саймон:«Здібність людського розуму формулювати та вирішувати складні завдання є занадтомалою в порівнянні з масштабами задач, для яких потрібно шукати рішення, щоб здійснюватираціонально ефективну поведінку в реальному світі або хоча б добиватися прийнятногонаближення до такої об’єктивної раціональності».
Обмеженараціональність позначає феномен когнітивної обмеженості людей в пошуках, використанніта баченні релевантної та доступної інформації в процесі прийняття рішення.Наявність інформації та наявні обчислювальні ресурси обмежують раціональністьсуб’єкта, який приймає рішення та вирішує завдання. Роль обчислювальнихресурсів в прийнятті рішення розуміють в широкому сенсі: слід враховувати способиотримання асиміляції перегляду, маніпуляції інформації та знання.
Вагомістьрезультату Г.Саймона в тому, що він показав, як стандартна економічна модель невраховує реальні когнітивні обмеження людей. Люди просто не можуть бути ідеальнораціональними в силу своєї антропологічної фізичної обмеженості, якщо прийнятинормативні стандарти. Тобто пояснити відхилення від оптимальної поведінкиможливо апелюючи не до контингентних психологічних факторів, а до когнітивноїархітектури суб’єкта, який завжди приймає рішення, знаходячись в конкретнійситуації.
Раціональністьтому «часткова», що обмежена когнітивною архітектурою, яка визначає обчислювальніресурси суб’єкта дії чи рішення. В зв’язку з цим можна уточнити поняття нормативності,виділивши два рівні нормативності: оцінки та рекомендації. «Перспективна модель»раціональності визначає, як слід міркувати з врахуванням когнітивних обмежень.
Відхиленнявід нормативних стандартів пояснюють обмеженнями когнітивної архітектури, а відхиленнявід перспективної моделі реальних міркувань можна кваліфікувати як помилки, якіпідлягають виправленню шляхом тренувань та навчання.
Г.Саймонвважав, що концепт обмеженої раціональності не вимагає відмови від класичних моделейекономіки: «На цей час не потрібно більше моделей. Нам потрібні факти, якіскажуть нам, які моделі варто будувати та перевіряти».
Втімідея обмеженої раціональності отримала широку популярність в психології та біхевіористичнійекономіці, оскільки виявилась евристично та концептуально актуальною для дослідженьреальних процесів прийняття рішень, проблеми common sense, його природи та співвідношенняз нормативними стандартами.
РоботиГ.Саймона стали початком трансформаціях моделей раціональності, релевантних длядосліджень та формування теоретичних підстав в галузі штучного інтелекту.Формальною специфікацією обмеженої раціональності стала «обмеженаоптимальність» С. Расела. В моделі обмеженої оптимальності корисність рішення єфункцією від якості бажання та часу вибору бажання. За принципами такого типураціональності, обмежений оптимальний агент веде себе так добре, наскільки цеможливо за умов заданих обчислювальних ресурсів. «Обмежена оптимальність» специфікуєоптимальність програми, а не оптимальність дій чи обчислювальну оптимальність.Оптимальність раціонального вибору задається через програми, що забезпечує всвою чергу можливість уникнути обмежень для раціонального агенту, які не моглиб бути опрацьовані програмою. Дії та обчислення контролюються програмою, асаме, програмою, над якою сам програміст має контроль.
Розробкимоделей обмеженої раціональності також сприяли виникненню нових метанормативнихпрограм (наприклад, натуралізм) та задали новий ракурс дослідження сommon senseзнання та міркувань (наприклад, як принципово евристичної діяльності). Оскількив межах цієї роботи неможливо описати всі наслідки нової методологічноїпарадигми дослідження раціональності, я зосередився лише на дослідженні підставоцінки раціональності та епістемічних гарантій в психології та біхевіористичнійекономіці.
Висновки
концепт завдання модель дослідження
Втрадиції логіцизму сформувалася ідея того, що нормативна теорія раціональності задаєстандарти, за допомогою яких реальні міркування можуть бути оцінені якправильні чи не правильні. Норми визначають, які факти слід спостерігати, якщосуб’єкт поводиться раціонально, однак визначення норм та їх обґрунтування – цеокремий від емпіричних досліджень проект. Це стосується як теоретичної, так іпрактичної раціональності. В межах економічної моделі раціональності Л.Савейдж (1954)формалізував правила індивідуального прийняття рішень, Дж. Фон Нейман,О.Моргенштайн (1944) формалізували правила стратегічного прийняття рішень.Економічну модель ідеального раціонального агента вважали корисноюапроксимацією для моделювання та передбачення реальної економічної поведінки.Ситуація в теоретичній економіці істотно не змінилася і після появиоригінальних новаторських робіт Г.Саймона, видатного американського математика,економіста, психолога та кібернетика. Втім, його ідеї виявились плідними длярозуміння природи раціональності та були широко залучені в емпіричнихдослідженнях реальних процесів прийняття рішення та формування новихтеоретичних підстав в галузі штучного інтелекту.
Вреальних складних ситуаціях досягнення ідеальної раціональності, за якоїінтелектуальний агент діє так, щоб можна було досягти найкращого результату, вимагаєзанадто високих обчислювальних ресурсів: оскільки вибір дій потребуєрозрахунків, розрахунки потребують часу, то досконалий раціональний агент неіснує для нетривіальних обставин. Моделювання дій реального агента здійснюєтьсяв рамках «обмеженої раціональності» – дії організуються відповідно до тихситуацій, коли не вистачає часу для всіх тих дій, які дійсно могли б вимагатисявідповідно до стандартів «ідеальної раціональності». В свою чергу розуміннятого, які обмеження накладені на раціональність в реальних ситуаціях міркуваньта прийняття рішень, спричинило трансформацію розуміння раціональності та стратегійобґрунтування норм раціональності. Психологи та економісти приступили достворення нормативних стандартів раціональності, які відображають психологічноправдоподібні способи міркувань людей. Ця гілка досліджень, найбільш радикальнопротистоїть традиційному погляду на раціональність у філософії та економіці.Хоча асиметричність стосунків між дослідниками, які сформувалися в межахстандартної погляду на раціональність, не були порушені принципово, в методологічномуплані результати цих досліджень активізували проблему адекватності нормативнихмоделей в якості стандартів для реальних процесів прийняття рішень, проблему співвідношеннянормативних стандартів та common sense міркувань.
Література
1.Рассел С., Норвиг П.Искусственный интеллект: современный подход. – М., – 2006.
2.Anderson J.R. The adaptativeCharacter of Thought.- LEA. Hove and London. – 1990.- p. 28.
3.Cohen L.J. Can humanirrationality be experimentally demonstrated? //Behavioral and Brain Sciences.– Vol. 4. –
1981. Р.317-370.
4.Evans J. St. B. T.,Barston, J.L., Pollard, P. On the conflict between logic and belief insyllogistic reasoning.
//Memory and Cognition. –Vol. 11. – 1983. – Р. 295-306
5.Gigerenzer, G. andGoldstein, D. G. Reasoning, the fast and frugal way: Models of boundedrationality
//Psychological Review- Vol.103, – 1996. Р. 650-669.
6.Hardy-Vallée B.,Thagard Р. How to Play the Ultimatum Game: An Engineering Approach toMetanormativity
//Philosophical Psychology. –Vol. 21. – №:2. – 2008. – Р. 173 – 192.
7.Johnson-Laird, P. N.,Byrne, R. M. J. Deduction. – Hillsdale, NJ: Erlbaum. -1991.
8.Kahneman D., and Tversky A.A subjective probability: A judgement of representativeness //Cognitive
Psychology. – Vol. 3. – 1972.– Р. 430-454.
9.Tversky A. Kahneman D.Rational choice and the framing of decisions //The Journal of Business. -Vol.59. – №
4. -1986. P. 251–278.
10.Kahneman D., P. Slovic, A.Tversky. Judgement under uncertainty: Heuristics and biases. – Cambridge:
Cambridge University Press. –1982.
11.Kahneman D., and TverskyA. On the Reality of Cognitive Illusions: A Reply to Gigerenzer’s critiqueю
//Psychological Review. –Vol.103. – 1996. – Р. 582-591.
12.Newell, A. (1982). Theknowledge level. //Artificial Intelligence. – Vol.18. – 1982. Р.87-127.
13.Pollock J.L. Defeasiblereasoning //Cognitive Science. – Vol. 11. – 1987. – Pp. 481-518.
14.Savage L. J. Thefoundations of statistics. – New York: Wiley. – 1954.
15.Simon H. A. Models ofbounded rationality. -Cambridge, MA: MIT Press. -1982.
16.Simon H. A. Models of Man:Social and Rational. – John Wiley, New York. -1957.
17.Neuman J. von andMorgenstern O. Theory of Game and Economic Behavior. – Princenton UniversityPress
New Jersey. – 1944.