ЗМІСТ
ВСТУП
ТЕХН1КО-ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
1. Технічна підготовка
2. Тактичнапідготовка
3. Вправи для вдосконалення способів пересування гравця по майданчику
4. Вправи для вдосконалення передач м’яча із застосуванням специфічнихметодів тренування
5. Орієнтовні вправи для вдосконалення ведення м’яча іззастосуванням специфічних методів тренування
6. Орієнтовні вправи для вдосконалення кидків у кошик іззастосуванням специфічних методів тренування
7. Методика вдосконалення штрафних кидків
8. Методика вдосконалення захисних дій
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Однією з тенденцій розвитку сучасного баскетболу є постійне підвищеннярівня технічної та тактичної майстерності гравців. Команда баскетболістівспроможна досягти високих спортивних результатів лише тоді, коли вонакомплектована гравцями з різнобічною фізичною підготовленістю, що бездоганноволодіють усіма прийомами техніки, вміють на високих швидкостях в умовахактивної протидії грамотно орієнтуватись в тактичних ситуаціях, відзначаютьсяяскравою індивідуальністю манери гри.
В умовах постійного зростання вимог до рівня майстерностібаскетболістів вищих розрядів великого значення набуває пошук шляхів підвищенняефективності індивідуальної підготовки спортсменів.
Відомо, що колективні тренування особливо корисні притехніко-тактичній підготовці команди, проте вони недостатньо сприяють розвиткуіндивідуальних фізичних якостей спортсменів, що залежать від особистихвластивостей організму та технічної майстерності кожного баскетболіста.
Згадаймо, яких чудових гравців подарував нам баскетбол. Що не ім’я— то особистість, то неповторна індивідуальність: Яніс Круміньш, Модест Паулаусккас,Олександр і Сергій Біло-ви, Геннадій Вольнов, Надія Захарова, Уляна Семенова,Олеся Барель. І серед них — українські баскетболісти Ніна Піменова, НаталіяКлимова, Анатолій Поливода, Володимир Ткаченко, Микола Баглей, Олександр Волковта інші. А зараз кумирів все менше і менше. В чому ж справа?
Сучаснийтренувальний процес — це практично щоденні командні тренування. Гравцізатиснуті в рамки загальних командних вправ. Фахівці підкреслюють, щобаскетболісти дедалі рідше відпрацьовують самостійно певні технічні елементи,шліфують притаманний кожному з них хід гри. Між тим, у процесі; індивідуальноготренування баскетболіст виконує ті вправи, які найбільше відповідають йогоіндивідуальним особливостям, може правильно визначити не тільки зміст вправ, алей їх дозування. Під час індивідуальних занять, вдосконалюючи свою майстерність,спортсмен має змогу виявити та вдосконалювати технічні прийоми, якими володієнедостатньо і, отже, не завжди використовує їх у грі, а в колективних заняттяхусі вправи баскетболістові доводиться виконувати згідно з загальним для всіх,планом занять, не звертаючи уваги на деталі.
– вправи;
– тренування в присутності тренера, коли наставник корегуєпоставлене завдання і якість його виконання;
– тренування в рамках командного, коли кожен гравець отримуєконкретне завдання і самостійно його виконує;
/>
— виконання кожного завдання під час командного тренування, колигравець використовує паузи як запрограмований активний відпочинок.
При плануванні завдань для індивідуальних тренувань важливовраховувати не тільки їх необхідність або доцільність, але й бажання гравця,його психологічні властивості, фізичні та морфологічні особливості.
У пропонованій книзі наведено вправи та методику їх використання впроцесі командних тренувань та під час самостійних занять баскетболістів дляпідвищення рівня їх фізичної та техніко-тактичної підготовленості на різнихетапах.
Сподіваємось,що цей посібник потрапить у поле зору баскетболістів, і буде корисним для них,тренерів, студентів спеціальних навчальних закладів.
ТЕXНІКО-ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
1. Технічна підготовка
Техніка гри — сукупність способів, які дозволяють вирішуватиконкретні завдання в процесі гри, це — засоби ведення гри.
Різноманітність умов, в яких застосовується той чи інший прийом,стимулює прагнення до вдосконалення способів виконання кожного технічногоприйому і появу нових прийомів.
Основним показником технічної підготовки баскетболістів високоїкваліфікації є оптимальна форма і надійність застосування прийомів у змагальнихумовах. Високий рівень технічної підготовленості — це високий ступіньавтоматизму рухових навиків, його стабільність.
Досконалість і різноманітність технічних прийомів великою міроюзумовлені індивідуальними можливостями гравців. Тому кожному баскетболістовітреба пам’ятати, що якість виконання технічних прийомів, їх різноманітність, тазастосування у грі залежить від нього самого.
При самостійному тренуванні баскетболістам доцільно не тількиусувати недоліки у виконанні окремих прийомів, але й вдосконалювати тіелементи, які превалюють в ігровій діяльності.
Зміст індивідуальних занять, підбір вправ, час їх проведеннязумовлюється спортивним стажем і кваліфікацією, рівнем підготовки, ігровимамплуа та іншими факторами. Тому юні баскетболісти повинні вдосконалювати всітехнічні прийоми і спеціалізуватися вже на базі всебічної технічної підготовки.Тільки після цього слід вибрати для себе ті прийоми, які визначатимуть їхіндивідуальність. Не викликає сумніву, що при самостійних заняттях необхідно впершу чергу вдосконалювати слабкі сторони в технічній підготовці, девідчувається відставання від товаришів по команді або від гравців відповідногоамплуа інших команд.
Прийоми нападу в баскетболі, якими повинен досконало володітикожний гравець, поділяються на техніку володіння тілом і техніку володінням’ячем.
Виходячиз тенденції сучасного баскетболу, коли постійно зростає активність ігрових дій,велику роль відіграє високий темп, техніка володіння тілом. Проте вдосконаленнютехніки пересування часто не приділяють достатньої уваги, внаслідок чого навітьу командах високої кваліфікації зустрічаються гравці, які недостатньо володіютьпереміщенням по майданчику.
У сучасному баскетболі прийоми володіння м’ячем виконують навеликій швидкості, в умовах активної протидії суперників, коли кожний гравецьповинен вміти точно і своєчасно виконувати передачу, спіймати м’яч у різнихситуаціях, миттєво змінити напрям ведення м’яча або виконати кидок у кошик безпідготовки.
Активізація захисних дій змушує нападаючого з м’ячем збільшуватишвидкість виконання ігрового прийому, змінювати їх динаміку та кінематичнуструктуру, пристосовуючись до нових обставин. Виходячи з цього, в процесііндивідуальних занять на певному етапі підготовки до змагань, доцільнопідбирати вправи для вдосконалення прийомів в умовах, максимально наближених дозмагальних. Для цього під час самостійних кидків, передач, ведення м’яча требавиконувати вправи швидко, без втрати часу на підготовку.
Активізація гри і пов’язані з нею зміни умов виконання ігровихприйомів зумовлюють і певні зміни в підготовці баскетболістів. Найважливішимпри цьому є процес індивідуалізації спортивної підготовки.
Індивідуальнапідготовка повинна займати чільне місце в системі тренування. На жаль, насучасному етапі розвитку баскетболу спортсмени мало уваги приділяютьсамостійним заняттям, не прагнуть до зростання своєї майстерності.
2. Тактична підготовка
До засобів ведення гри належать технічні прийоми, без яких убаскетбол, грати неможливо. Технічна підготовка спрямована на вивченняструктури рухів того чи іншого прийому, а тактична озброює баскетболістівумінням доцільно використовувати вивчені прийоми в умовах суперництва двохкоманд. Технічна підготовка кваліфікованих баскетболістів органічно пов’язана зтактичною поняттям «техніко-тактична підготовка». Тому ряд методичних положеньіндивідуальної підготовки баскетболістів однаково стосується цих двохпідсистем.
Баскетбол — гра колективна, але часто команда складається згравців різних за рівнем підготовленості. Кожний баскетболіст, підпорядковуючисвої дії головному завданню, в той же час реалізує їх індивідуально, тобто самвирішуючи, як і коли застосувати певний прийом, уважно стежить за діями своїхпартнерів та суперників, тощо. Отже, індивідуальні тактичні дії — це самостійнідії гравця, спрямовані на розв’язання окремих тактичних завдань у взаємозв’язкуз іншими гравцями команди.
Доцільність індивідуальних тактичних дій визначається успіхом угрі. Чим вища індивідуальна майстерність, баскетболістів, тим гнучкішатехніко-тактична стратегія команди, тим успішніші дії колективу. В цьомувипадку у захисті успішно вирішуються два завдання — якнайменше пропуститим’ячів у свою корзину і якнайбільше м’ячів забрати у суперника при мінімальнійкількості персональних зауважень.
Сучасна тактика баскетболу являє собою складний процес взаємодіїгравців у нападі та захисті. Успіх цих взаємодій залежить від рівня фізичної,технічної, психологічної підготовленості гравців, а також засвоєння нимиіндивідуальних групових, командних, тактичних дій у нападі і захисті. Тому віндивідуальному тренуванні баскетболістів техніко-тактичному підрозділувдосконалення майстерності відводиться чільне місце.
Головними напрямками індивідуальної техніко-тактичної підготовки євивчення суті та найважливіших теоретико-методичних положень тактикибаскетболу; оволодіння технічними прийомами та тактичними діями; вдосконаленнятактичного мислення; вивчення інформації, необхідної для практичної реалізаціїтактичної підготовленості; практична реалізація тактичної підготовленості,тощо. Кожен з цих напрямків техніко-тактичної підготовки ґрунтується навикористанні певних засобів та методів.
В основу індивідуальної техніко-тактичної підготовкибаскетболістів в останні роки успішно впроваджується метод моделювання, що маєбагато варіантів. Узагальнення досвіду практики свідчить, що реалізація індивідуальнихмодельних тренувань базується переважно на якісних характеристиках змагальноїдіяльності, що не завжди сприяє ефективному розвитку адаптаційних процесів,адекватних умовам напружених змагань. Власне тому розробка і застосуванняіндивідуальних тренувань, комплексів вправ, виходячи з просторових(взаєморозташування, траєкторія, відстань, тощо), часових (тривалість, темп),нросторовочасових (швидкість, прискорення), динамічних (параметри реакціїопори, зусилля взаємодії з м’ячем тощо) енергетичних, психоемоційних (психічненапруження) характеристик змагальної діяльності провідними фахівцямирозглядається як один з найоптимальніших шляхів підвищення ефективностііндивідуального тренування гравців.
Аналіз спеціальної літератури, узагальнення передового досвідупрактики свідчать, що найважливішими особливостями техніко-тактичної підготовкина сучасному етапі розвитку баскетболу є:
— універсалізація гравців поряд з тенденцією до спеціалізації(поняття універсалізації переважно стосується високорослих гравців, зокремацентрових, котрі, як правило, відходять від звичних позицій біля щита, беручи активнуучасть не тільки в завершенні атаки, але й в її підготовці; спеціалізація більшепритаманна захисникам, серед яких виділяють захисників розігруючи тазахисників, що тяжіють до атакуючих дій;
— всебічний розвиток інтелектуальних здібностей, цілеспрямованапідготовка до самостійного осмислення змагальних ситуацій, здатність доімпровізації в умовах змагального ліміту часу, простору, інформації;
— застосування тактичних дій, які базуються на двох або трьохходових комбінаціях;
— збільшення часу, протягом якого суперник застосовує активнийзахист;
— створення в ході учбово-тренувальних занять умов, наближених дозмагальних, шляхом використання кількісного підходу (обмеження простору тачасу), підвищення активності протидії тощо;
— всебічне використання методу моделювання манери гри суперника,особливо в груповому та індивідуальному аспектах.
Провідні фахівці баскетболу О. Я. Гомельський, (1988), Д. Р. Вуден(1987), С. Стонкус (1987) підкреслюють, що слабким місцем гравців високогокласу є недостатній рівень індивідуальної тактичної підготовленості. Цезумовлено, обмеженим використанням у системі підготовки науково-практичнихданих про механізми сприймання та переробки інформації.
У сучасній практиці підготовки баскетболістів ефективним засобом євикористання відео магнітофонної техніки, яку застосовують при реалізаціїпрактично всіх напрямків техніко-тактичної підготовки. За її допомогою можливо:
— розробляти модельні характеристики змагальної діяльностісуперників, конкретних гравців, команди в цілому;
— здійснювати об’єктивний аналіз ефективності техніко-тактичнихгравців в умовах змагань і тренування;
— використовувати відеотехніку як тренажерні комплекси тощо.
Для індивідуального підходу у виборі засобів під час навчання тавдосконалення прийомів техніки і тактики гри, розвитку фізичних якостейбаскетболістів при самостійних заняттях рекомендовано специфічні методивикористання тренувальних вправ: без суперника; з умовним партнером (стінка,щит, батут тощо); з умовним суперником (макети гравців, стояки та ін.); зпартнером та умовним суперником; з партнером, з умовним партнером тасуперником, з партнером та суперником (чисельна перевага гравців на боцінападаючих); з партнером та суперником (рівнозначні склади атакуючих тазахисників). Специфічні методи тренування враховують особливостіспеціалізованої діяльності баскетболістів різного ігрового амплуа.
3. Вправи для вдосконалення способівпересування гравця по майданчику
Пересування баскетболіста по майданчику становить частинусуцільної системи дій, спрямованих на виконання конкретних ігрових завдань. Дляпересування по майданчику гравець використовує ходьбу, різні види бігу,стрибки, зупинки, повороти, за допомогою чого він має можливість своєчасно іправильно вибрати місце на майданчику, звільнитися від опіки суперника і вмітипереміститися в потрібному напрямку для наступних техніко-тактичних дій. Чимбільше вправ застосовує баскетболіст, в процесі самостійної підготовки, тимцікавішою і ефективнішою буде кожне заняття.
Тренувальні вправи без суперника застосовують для навчання івдосконалення технічних прийомів та рухових дій гравця. Цей метод допомагаєстворити правильне уявлення про рухи та оволодіння основною структурою руховихнавиків. Активне та свідоме ставлення до виконання завдань дає змогу баскетболістуаналізувати свої дії, контролювати їх з м’ячем та без м’яча. Систематичнезастосування методу тренування без суперника сприяє поліпшенню техніки рухівгравця з м’ячем та без м’яча, вдосконаленню м’язового чуття та координаціїрухів, чутливості аналізаторів, розвиває якості, потрібні баскетболісту приіндивідуальних діях у процесі гри. Вправи без партнера:
1. Звичайний біг 5—б м, потім ривок 45 м тощо. Після 7—8 спроб відпочинок ЗО—40 сек. і знову повторити комплекс.
2. 5—6 стрибків з діставанням щита, після чого ривок: до середньоїлінії.
3. Біг зі зміною напрямку в межах поля.
4. Рівномірний біг з зупинками і поворотами.
5. Біг на місці з максимальною частотою кроків та наступнимривком, зупинкою і поворотом.
6. Пересування в межах поля обличчям вперед, спиною, боком,приставними кроками.
7. З середини площадки біг у напрямку корзини, стрибок у русі здіставанням щита — кільця, приземлення {на обидві ноги і ривок 3—4 м до боковоїлінії. При використанні тренувальних вправ з партнером вивчають і вдосконалюютьусі технічні прийоми гри: баскетболіст вчиться усвідомлювати доцільністьвизначених дій, погоджує свої дії з діями партнера, а змагальний характер привиконанні вправ із застосуванням цього методу підвищує напруженістьтренувального процесу.
/>
Рис. 8
Вправи з партнером:
1. На одній половині поля гравці ловлять один одного. При цьомудоцільно частіше виконувати зупинки, обманні рухи, зміцнюючи напрям і ритм бігуі намагаючись менше бігти по прямій.
2. Гравці обличчями один до одного перебувають в центрі майданчикабіля середньої лінії, на якій.лежить м’яч. За сигналом баскетболістирозпочинають біг до лінії штрафних кидків протилежних сторін поля спиною,вперед, від штрафної лінії до лицьової правим боком, у зворотному напрямку відлицьової до штрафної лівим боком, від лінії штрафного кидка до центрамайданчика ривок. Завдання — якнайшвидше оволодіти м’ячем.
3. Один гравець пересувається по майданчику в різних напрямах,якомога частіше змінює ритм і напрям, а другий пересувається приставнимикроками спиною вперед, втримуючи постійний інтервал між собою.
Гравці змагаються в швидкості пересування від лицьової до лицьовоїлінії (рис. 8). Біг вперед — звичайний біг, у зворотному напрямку в першому тадругому випадках — боком, в третьому випадку — спиною вперед.
Тренуванняз умовним суперником (макет, стояк, підвісні м’ячі) використовують для розвиткууміння точно визначати відстань до суперника. При цьому збільшуєтьсявимогливість до точності руху та дії зорового аналізатора.
Вправи з умовним суперником сприяють закріпленнюта вдосконаленню координації рухів, кмітливості.
1. Оббігання 4—5 стояків, після чого стрибок вверх з розбігу здіставанням щита і кільця (рис. 9).
2. Бігна швидкість з наступанням в коло обручів, розміщених в різному порядку (рис.10).
/>
3. Біг між підвісними м’ячами (м’ячі нерухомі; м’ячі в русі). При цьомутреба намагатися не торкнутися шнурка (рис. 11).
4. Стрибки через гімнастичну лавку: поштовхом однієї або обох нігпересуватися вперед, після чого оббігання 3—4 стояків.
Вправи з суперником сприяють вдосконаленню індивідуальних дійбаскетболістів в умовах, максимально наближених до ігрових, загартовуютьморальні і вольові якості спортсмена. Виконуючи вправи з суперником, треба непорушувати правила гри в умовах активної протидії.Вправи для вдосконаленняспособів пересування особливо, корисні баскетболістам високого зросту, яківиконують функції центрових.
Вправи з суперником:
1. Пересування по майданчику вільним способом, намагаючисьзвільнитися від опіки суперника.
2. В парах, обличчями один одному, на відстані 1,5—2 м, кожнийвертикально тримає гімнастичну палку, якою спирається на майданчик. За сигналомнеобхідно залишити свою палку, зробити ривок, впіймати палку суперника скоріше,ніж вона впаде на майданчик.
3. В парах, обличчями один до одного на певній відстаніпересування по майданчику на оптимальній швидкості. Захисник намагається торкнутисярукою спину нападаючого, за що одержує очко. Набравши 5 очок, гравці міняютьсяролями.
4. Пересування в парах на обмеженому просторі майданчика.Нападаючий робить обманні рухи, використовує різні способи пересування,зупинки, повороти, після цього ривок на 3— 4 м з метою звільнення від «опіки» суперника.
5. Гравці стоять обличчями один до одного в низькій стійці навідстані витягнутої руки. Пересуваючись по майданчику, стараються доторкнутисяспини суперника, не даючи доторкнутися до своєї.
6. Один гравець в ролі захисника, другий — нападаючого. Змінюючинапрям і ритм бігу, нападаючий біжить від лицьової до протилежної лицьовоїлінії. Його завдання — обійти суперника та доторкнутися лінії першим. Захисникнамагається не пропустити нападаючого, для цього йому необхідно бути навідстані не менше 2 м від нападаючого і бути між гравцем і корзиною. Захисникунеобхідно пересуватися по майданчику оптимальним для даної ситуації способом увідповідності до швидкості пересування нападаючого (рис. 12). Після кожноїспроби гравці міняються ролями.
/>
Увправах з партнером та умовним суперником до гравців ставлять додаткові вимоги,пов’язані з оцінкою часових та просторових характеристик дій, вміння погодитисвої дії1 з діями партнера при подоланні опору умовного противника.
Орієнтовні вправи
1. Гравці розташовуються налицьовій лінії, один напроти стояків, поставлених в лінію через 3 м (4—5 стояків). За сигналом гравці розпочинають біг з оптимальною швидкістю. Один оббігає стояки,другий біжить по прямій. Завдання — одночасно досягти лінії штрафного кидкапротилежної сторони майданчика, після чого гравці міняються ролями (рис. 13).
/>
2. Гравці стоять на лицьовій лінії обличчям до майданчика тапочинають біг в середньому темпі (рис. 14).
Гравець А1 біжить дещо скоріше гравця Л2 і як тільки гравецьвипередить гравця Д2, обидва починають виконувати прискорення зі зміноюнапрямку бігу і т. д. Завдання — гравці намагаються за мінімальний час досягтилицьової лінії протилежної сторони майданчика і по можливості досягти метиодночасно,
На майданчику стоять гімнастичні лавочки по дві в довжину і поодній впоперек (рис. 15). Гравці стоять в межах поля спиною один до одного, засигналом розпочинають пересування боком приставним кроком біля гімнастичнихлавочок, перестрибують через лавку, розташовану посеред поля, біля наступноїпересуваються спиною вперед, після чого виконують стрибок з розбігу інамагаються торкнутися щита якомога вище, після чого рухаються у зворотномунапрямку. Гравці біжать по лавочках, розташованих вздовж майданчика,перестрибують через лавку, розташовану впоперек майданчика; в кінці — стрибок здіставанням щита на оптимальній висоті для кожного гравця. Гравці намагаютьсяодночасно виконувати стрибки з діставанням щита.
/>
У випадку тренування з партнером і суперником баскетболістививчають та вдосконалюють способи пересування з вирішенням конкретних завдань.У таких вправах криється можливість моделювання окремих техніко-тактичних дійгравців при одночасному вдосконаленні способів пересування по майданчику, вумовах, максимально наближених до ігрових.
Орієнтовані вправи
1. Гравець в умовах активноїпротидії намагається отримати м’яч від партнера. Для цього доцільно зробитикрок в напрямку до м’яча, змінити напрямок дії, виконуючи біг ніби то по колу іцим створити умови для одержання м’яча (рис. 16).
/>
2. Завдяки несподіваному длязахисника ривку (рис. 17) нападаючий намагається вийти на вільне місце дляодержання м’яча, захисник протидіє цьому, тоді нападаючий виходить за спинузахисника для одержання м’яча в три секундній зоні і негайно атакує корзину.Цей вихід дістав назву У подібного.
/>
3. Гравці розташовуються налінії штрафного на відстані 1—1,5 м один від одного, нападаючий лицем донапрямку атаки (рис. 18). Партнер з м’ячем на протилежній половині майданчикана 3—4 м від лицьової лінії. За сигналом нападаючий починає дії, спрямовані наодержання м’яча в трисекундній зоні, захисник протидіє цьому. Гравці застосовуютьнайбільш доцільні способи пересування, діючи на оптимальній швидкості. Післяневдалої атаки гравці міняються ролями.
4. Вправи для вдосконаленняпередач м’яча із застосуванням специфічних методів
Тренування
У сучасному баскетболіпередачі м’яча відіграють дуже важливу роль, від їх своєчасності та точностізалежить успіх атаки.
Передачі є основою всіхкомбінацій, що закінчуються атакою кошика. За значенням вони поступаютьсятільки кидкам. Разом з тим гравці для вдосконалення кидків витрачають значно більшечасу, ніж для вдосконалення передач.
Кожний баскетболіст повиненволодіти всіма способами передач і вміти ними користуватися в конкретнійігровій ситуації, бо кожна передача раціональна тоді, коли відповідає критеріямсвоєчасності, точності, розрахунку, швидкості.
При вдосконаленні передачгравцям допомагають тренери, що рекомендують учням різноманітні вправи, якімоделюють ігрові моменти і дають можливість уникнути монотонності, запобігтинудоті і втомі, допомагають у зростанні спортивної майстерності.
Орієнтовні вправи з умовнимпартнером
1. Баскетболіст з м’ячем уруках стоїть на відстані 1,5—2 м від тренувальної стінки. Передача м’яча наточність двома руками від грудей (рис. 19).
2. Біля тренувальної стінкиз відстані 1,5-2 м гравець виконує передачі на точність у такій послідовності:двома, правою, лівою рукою (рис. 20).
/>
3. Гравецьу вихідному положенні на відстані 2,5—3 м від тренувальної стінки з м’ячем уруках. Другий м’яч перед ним на майданчику. Виконуючи передачу в стінку, слідстаратися, щоб м’яч торкнувся майданчика перед баскетболістом, та зловити його.Випустивши з рук першого м’яча, гравець бере другий м’яч з майданчика і виконуєпередачу об стінку. Після того,.як кожний м’яч торкнеться майданчика, гравецьловить м’яч і виконує передачу без паузи (рис. 21).
4. Вихідне положення, як у вправі 3, зміст той самий, тільки приловлі м’яча після торкання майданчика перед наступною передачею спортсменпереводить м’яч навколо тулуба.
5. Вихідне положення і зміст, як у попередній вправі, тільки післявиносу м’яча за спину повернути його вперед ударом об майданчик між ногами.
/>
6. Вихідне положення, як у вправі 3, після передачі м’яча в стінкубаскетболіст бере другий м’яч, підкидає його вгору перед собою. Після торканняпершим м’ячем майданчика гравець ловить його і знову скеровує в стінку, післячого ловить другий м’яч, підкидає його вверх і т. д. (рис. 22).
7. Вихідне положення, як у попередній вправі, тільки у гравця одинм’яч. Після передачі в стінку1 спортсмен виконує поворот на 360° іловить м’яч без попереднього удару об майданчик. Після передачі він виконуєодин поворот праворуч, а один ліворуч і т. д.
8. Два м’ячі, дві стінки (рис. 23). Стоячи в куті, в 2—3 м відкожної стінки, баскетболіст по черзі посилає м’яч в одну, другий в другустінку.
9. Гравець стоїть обличчям до тренувальної стінки на відстані 1 м. Одночасно передає два/ м’яча в стінку правою і лівою рукою в стрибку.
10. Веденням’яча на оптимальній швидкості вздовж тренувальної стінки, після 2—3-х торканьм’яча виконується передача та ловля м’яча в русі і т. д.
Орієнтовні вправи з партнером
1. Передача м’яча в парах різними способами з постійною зміноювідстані між партнером.
2. Передача м’яча в стрибку зумовлену, кількість разів.
3. Передача в парах з пересуванням від корзини до корзини з кидкомв русі.
4. Гравці на лініях штрафних кидків протилежних сторін майданчика,у кожного м’яч. Передача м’яча один одному, намагаючись скерувати його точно в3-секундну зону.
5. Два баскетболісти з м’ячем в руках стоять один навпроти другогона відстані 4 м. За сигналом один передає м’яч з ударом об майданчик, другий —без торкання майданчика, у повітрі.
6. Вихідне положення, як у вправі 5. Спортсмени пересуваються відлицьової лінії до протилежної корзини, застосовуючи передачу м’яча довільнимспособом з завершальними кидками в кільце у русі.
7. Гравецьз м’ячем на лицьовій лінії, партнер — на лінії штрафного кидка. За сигналом спортсменбез м’яча стрімко біжить у протилежному напрямку, гравець з м’ячем починаєведення, на лінії штрафного кидка виконує передачу в русі партнеру, який,оволодівши м’ячем, виконує кидок у стрибку.
Орієнтовні вправи з партнером і умовним суперником
1. Гравці на лицьовій лінії. На середині майданчика від лінії долінії штрафних кидків через 3—4 м стоять 5—6 стояків (рис. 24). Намаксимальній, швидкості баскетболісти передають м’яч один одному так, щоби м’ячне торкнувся стояка.
2.На майданчику в три ряди через 3—4 м розташовано стояки. Гравці на лицьовійлінії за сигналом біжать, оминаючи стояк, до середини майданчика. Другийспортсмен, після обведення стояка передає м’яч партнеру, а сам стрімко біжить,оминаючи стояки, до середини майданчика, де одержує м’яч від партнера і т. д.Передачі закінчуються кидком у корзину в русі (рис. 25).
/>
2. Гравці стоять обличчям одиндо одного на відстані 3 м, між ними макет. Після обманних дій передають одинодному м’яч, намагаючись не торкнутися м’ячем макету (рис. 26).
/>
Вправи для вдосконалення передач з партнеромта суперником
1. Гравці (рис. 27) передаютьм’яч у русі, не даючи можливості суперникові перехопити його. Після переходусередньої лінії при необхідності можна один раз ударити м’яч об майданчик.Передачу завершують прицільним кидком у корзину.
/>
2. Передача м’яча 2X1 на обмеженій площі, наприклад, в 3-секунднійзоні. Якщо захисник торкнеться м’яча, він міняється ролями з тим спортсменом,який неточно передав м’яч.
3. Гравецьв умовах активної протидії вводить м’яч з-за бокової лінії і після одержанням’яча партнером входить у межі поля, намагаючись одержати м’яч і почати атакупротилежної корзини. Ведення м’яча до переходу середньої лінії забороняється.Завершальний кидок після передачі, коли протидіє захисник, дозволяєтьсявиконувати зблизька.
4. Гра 2X1, де один з нападаючих допомагає партнеру передачеюм’яча, не беручи участі в атаці корзини. Нападаючому дозволено виконувати кидкитільки з-за 6-метрової лінії. Якщо захисник дотикається до м’яча, гравціміняються ролями: захисник стає нападаючим, а нападаючий передає м’яч.
Примірні вправи з партнером та суперниками
1. Гра в нападі з середини поля3X2, 3X3 з використанням передач, заслонів та інших техніко-тактичних дій,причому нападаючі прагнуть подолати опір суперника та зробити влучний кидок(рис. 28).
/>
2. Передача м’яча до центра поля в трійках зі зміною місць безпротидії (рис. 29). З середньої лінії суперники активно протидіють нападаючим,які намагаються подолати опір і виконати влучний кидок. Завдання — підготуватиумови для влучного кидка за мінімальну кількість передач при найменшій витратічасу. У випадку невдалого кидка гравці міняються ролями.
/>
3. Вкиданням’яча з-за лицьової лінії (рис. ЗО) в умовах активної протидії. Після одержанням’яча нападаючі в зоні захисту повинні виконати 4 передачі, а потім,застосовуючи заслони та інші техніко-тактичні дії, намагатися подолати опірсуперника, завершивши атаку влучним кидком.
4. Гра 3X3 на обмеженій площі без кидка в корзину. Спортсменипередають м’яч один одному довільно, причому ведення не дозволяється. Гравці,які зможуть виконати 10 передач, одержують 1 очко. Після втрати м’ячабаскетболісти міняються ролями. Гру проводять до 5 очок.
5. Орієнтовні вправи длявдосконалення ведення м’яча із застосуванням специфічних методів тренування
Веденням’яча — ефективний технічний прийом сучасного баскетболіста, що дає можливістьгравцям пересуватися з м’ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей унапрямках, які відповідають ігровій ситуації. Якщо не так давно ведення м’ячавважалося прийомом, доступним для невисоких руки на руку, обходити при потребісуперника, швидко старту-ати або зупинятися при веденні. Ведення допомагаєзнайти оптимальне місце для кидка, а також ефективно протидіяти преингу.
Протягом тривалого часу в баскетболі існувала хибна думка, нібитоведення м’яча порушує командні дії, сприяє розвиткові індивідуалізму. Томувдосконалення ведення м’яча та застосування його у грі особливо незаохочувалося.
На сучасному етапі розвитку баскетболу спеціалісти і спортсменирозуміють, що не використовуючи під час гри усіх різновидів ведення, гравецьвтрачає маневреність, збіднює ефективність дій команди в нападі.
Одним з найефективніших засобів при веденні є переведення м’ячаперед собою, коли тою ногою, яка відповідає стороні ведення м’яча, гравець ступаєна майданчик, а м’яч сильно посилає в сторону іншої ноги (рис. 31).
Обертання при веденні м’яча включає зворотній крок тою ногою (рис.32), яка відповідає стороні ведення, і оберт на іншій нозі та переведенням’яча, що дозволяє швидко змінити напрям ведення. При вдосконаленні обертів приведенні треба звертати увагу, щоби не проносити м’яч. Цей різновид веденняпорівняно складніший від переведення м’яча перед собою, але раптовість інесподіваність застосування цього прийому внаслідок того, що тулуб гравцязнаходиться між м’ячем і суперником, зводить до мінімуму ризик втратити м’яч.
Під час оберту при веденні захисник на деякий час втрачає м’яч зполя зору, чим ускладнює свої дії у виборі позиції захисту.
Ефективним маневром при веденні є також переведення м’яча заспиною (рис. 33), вперше застосоване в умовах! гри славнозвісним американськимбаскетболістом Бобом Коузі. При цьому маневрі гравець скеровує м’яч у підлогуправою рукою на рівні лівої ноги в той момент, коли робить правою ногою кроквперед. Коли права нога вже поставлена на підлогу, а ліва рухається вперед,гравець переводить м’яч за спину, намагаючись щоби м’яч торкнувся підлоги підлівою рукою, якою тепер він продовжує ведення.
/>
Успішно застосовують і переведення м’яча між ногами. Вперше цейприйом використав американський баскетболіст Юліус Ірвін. Ногу, однойменно зрукою, що веде м’яч, гравець ставить так, щоби подолати інерцію поступального руху,і в такому положенні посилає м’яч між ногами (рис. 34).
Вдосконалюючи ведення м’яча, спортсмен повинен пам’ятати, щовправи треба виконувати з піднесеною головою, дивитися вперед, а причередуванні ведення і зупинок, зміні напрямку та інших прийомів, намагатисязберігати рівновагу та контроль за м’ячем.
Якщо суперник або умовний суперник поруч, доцільно посилитиконтроль за м’ячем, застосовуючи ведення із заниженням відскоку, прикриваючим’яч тулубом, контролюючі м’яч дальшою від суперника рукою.
Орієнтовні вправи без суперника
1. Ведення м’яча на місці, чергуючи високий віденок з низьким. Вправувиконують поперемінно правою і лівою рукою.
2. Ведення на місці двома м’ячами правою і лівою рукою. Приможливості міняти висоту відскоку, не перериваючи ведення.
3. Вести м’яч у прийнятій стійці, посилаючи першим поштовхомвперед, а другим назад. Вправу виконують поперемінно правою і лівою рукою.
4. Веденням’яча: а) навколо ноги (рис. 35), виставивши вперед праву ногу. Правою рукоювести м’яч навколо правої ноги в одну, а потім в іншу сторону. Так само вестим’яч лівою рукою навколо виставленої лівої ноги; б) ведення навколо обох ніг(рис. 36). Поставити ноги на ширину плечей, спочатку вести в одну, потім вдругу сторону; в) ведення вісімкою (рис. 36).
Ця вправа допомагає вдосконаленню прийомів техніки захисту.
/>
3. Гра 1X1 ДО 15 результативних кидків. Спортсменові з м’ячемдозволено починати дії з довільного місця майданчика, але при цьому обов’язковобути на відстані 1 м від середньої або бокових ліній. При невдалому кидкугравці міняються ролями.
/>
Вправи з партнером
1. Майданчик поділяють на чотири частини, гравці з м’ячами — білялицьової лінії. Виграє той, хто проведе м’яч за вказаними на рис. 41 напрямкамиі першим досягне протилежної лицьової лінії.
2. У кожного спортсмена м’яч, ведення на одній половинімайданчика. Один з гравців ведучий, другий повинен ретельно копіювати його діїз м’ячем, включаючи і своєчасний обмін м’ячами. Через 1—2 хвилини гравціміняються ролями.
3. Баскетболіст, ведучи м’яч, намагається наздогнати партнера, щопересувається довільним способом. Через 1 хвилину гравці міняються ролями.
4. Ведення м’яча на обмеженій площі (3-секундна зона, центральнеколо), у кожного м’яч. Завдання — вибити м’яч у партнера, утримуючи свій (у ційвправі може брати участь довільна кількість гравців).
Спортсмени розташовані так, як на рис. 42. Гравець з м’ячем раптовопочинає ведення, намагаючись обігнати партнера. Тоді гравець без м’яча стрімкобіжить, наздоганяючи партнера, що виконує ведення., а опинившись попереду,одержує від того м’яч. Тепер вже він виконує ведення, а той, що йому перед тимпередав м’яч, тепер намагається перегнати його і знову одержати передачу і т.д.
/>
Орієнтовні вправи з партнером ісуперником
1. Гравці розташовані, якпоказано на рис. 43. Починаючи ведення в умовах активної протидії, суперникинамагаються наблизитися до протилежної корзини і виконати прицільний кидок.Після подолання 5—6 м гравець взаємодіє з партнером у центрі майданчика іотримує зворотну передачу, продовжуючи з веденням просуватися вперед. Післяпередачі гравець стрімко пересувається до лінії штрафного кидка, де з ним занеобхідністю взаємодіє партнер, готуючись до кидка в кільце. У разі неточногокидка партнери міняються ролями.
/>
2. Спортсмени розташовані на протилежних «вусиках» штрафногомайданчика, готові боротися за відскок м’яча при штрафному кидку. Той, щооволодіє м’ячем, стає нападаючим, передає м’яч тому, хто виконував штрафний,одержує зворотну передачу і з веденням в умовах протидії атакує протилежнукорзину.
3.Нападаючий і захисник розташовуються біля середньої лінії, партнер — на лініїштрафного кидка (рис. 44). Ведучи м’яч, гравець намагається навести захисникана партнера, щоб звільнитися від суперника та виконати прицільний кидок. Післякожної атаки гравці міняються ролями. Вправу виконують до 5 результативнихкидків одним із спортсменів.
6. Орієнтовні вправи для вдосконалення кидків у кошик із застосуванням специфічних методів тренування
Мета гри в баскетбол — закинути якнайбільше м’ячів у кошиксуперника. Не зменшуючи значення всіх технічних прийомів, треба відзначити, щодомінуючим є кидок, який вінчає зусилля команди. Вміння точно виконувати кидкив кільце і штрафні характеризують майстерність баскетболістів. Провдосконалення цього прийому повинен дбати сам гравець, тому, що, обмежуючисьзагальнокомандним тренуванням, він не зможе досягти високої майстерності.
Результативність кидка у кошик зумовлюється багатофакторною структуроюфізичної, технічної та психічної підготовленості спортсмена.
Складний комплекс фізичних здібностей, які сприяють прицільномукидкові в корзину, складається з раціональної техніки, зосередження тарішучості.
У практиці баскетболу застосовуються розмаїті кидки — в русі, встрибку, з місця та ін. У сучасному баскетболі самі способи виконання кидківзазнали корінної зміни. На першому місці за кількістю та ефективністю — кидок устрибку, але це не виключає вивчення та вдосконалення інших видів кидків. Володіючивсім арсеналом способів кидків, гравці ефективніше діють у грі, ускладнюючизавдання захисників.
Необхідно також враховувати передумови для успішного оволодіннякидками, особливо кидком у стрибку, що вимагає від спортсмена високого рівняфізичної підготовки. Для підвищення точності та ефективності кидків требазастосовувати раціональні методи тренування від рівня майстерності та етапупідготовки до змагань. Умови тренувань повинні бути максимально наближені дозмагальних, а тренувальні вправи змодельовані відповідно до характерутехніко-тактичних дій у грі, тобто особливостей! взаємодії з партнером, ступеняактивності суперників тощо.
Напевних етапах становлення спортивної майстерності при вдосконаленні технікикидка або «пристрілюванні» на точність доцільно виконувати кидки різнимисеріями з окремих точок майданчика. Які б вправи не виконувалися спортсменом,які б завдання не ставилися перед ним, — кожний кидок у корзину треба робитимаксимально зосередженим, точно, уважно, докладаючи до цього всі зусилля.
Вправи для вдосконалення кидків безсуперника
1. Кидки у корзину на відстані2—3 м. Гравець веде м’яч навколо 3-секундної зони у праву сторону, завершуючиведення кидком у корзину, і т. д., при цьому після ведення м’яча виконує кидок,знову забирає м’яч, веде в ліву сторону, завершуючи ведення кидком у корзину(рис. 45).
/>
2. Спортсмен виконує обманні дії, після чого 5—6 м веде м’яч івиконує кидок у корзину на, максимальній швидкості.
3. Вдосконалення кидків з однієї точки. Баскетболіст кидок виконуєз одного і того ж місця (рис. 46).
4. Вдосконалення кидків у стрибку після ведення. Гравець ведем’яч, зупиняється і виконує кидок у стрибку. Після цього біжить до м’яча,ловить його і виконує ведення до місця на 5— 6 м від корзини, обертається, при веденні зупиняється та виконує кидок у стрибку і т. д. Напрямведення після оволодіння м’ячем обирається довільний.
5. Вдосконалення кидків з різної відстані. Спортсмен виконує кидокз-за 6-метровоГ лінії, біжить до корзини, ловить м’яч, виконує кидок з близькоївідстані, після чого ловить м’яч, веде його від корзини, повертається, ведем’яч до корзини, зупиняється та кидає по кільцю з середньої відстані в стрибку.
6. Вдосконалення дальніх кидків. Гравець виконує кидок з-за6-метрової лінії з довільної точки, біжить до корзини, ловить м’яч, веде його зновуна вихідне положення (або на інше місце) і знову виконує кидок з дальньоївідстані.
/>
Вправи з умовним партнером
1. Передача м’яча біля тренувальної стінки — 5 с, після чогогравець виконує дальній кидок.
2. Передача м’яча протягом зумовленого часу в стрибку білятренувальної стінки, після чого дальній кидок — і гравець біжить до корзини,намагаючись впіймати м’яч до торкання ним майданчика.
3. Передачі м’яча в русі біля тренувальної стінки певну кількістьразів, влучення м’ячем у намальовану на стінці мішень, після цього кидок укорзину в стрибку. Вправу виконують до 5-влучних кидків.
4. Ведення м’яча чергують з передачею м’яча в русі білятренувальної стінки. Після 2—3 передач гравець продовжує ведення з оптимальноюшвидкістю, звершує його кидком у корзину в русі з близької відстані.
Орієнтовні вправи при тренуванні зпартнером
1. Хто швидше? Гравець виконує кидок у стрибку з місця на відстані4—5 м, після чого забирає м’яч та передає партнеру, який готовий для кидка встрибку, а сам займає позицію для наступного кидка після передачі партнера і т.д. Перемагає той, хто першим влучно виконує ЗО кидків.
2. Спортсмени — на протилежних лініях штрафних кидків, у кожногом’яч. За сигналом виконують передачі один одному на велику відстань, післяловлі м’яча — кидок з-за 6-метрової лінії, оволодіння м’ячем, передача партнеруі т. д. Вправу виконують до 15 влучних кидків одним з гравців.
3. З лицьової лінії за сигналом гравці починають ведення допротилежної сторони майданчика. При цьому переводять м’яч справа наліво, заспиною тощо. Після переходу середньої лінії гравці міняються м’ячами івиконують кидки у стрибку, забирають м’ячі, розпочинаючи ведення у протилежнийбік. Вправу виконують до 10 влучних кидків одного з гравців.
4. Передача м’яча в стрибку зумовлену кількість разів, другий м’ячна майданчику біля гравця, після цього кидок з-за 6-мет-рової лінії і зновупередачі. Вправу виконують до 5 влучних кидків одного з баскетболістів.
5. Гравець виконує кидки із зумовленої точки майданчика до промаху.Партнер подає йому м’яч — і так до 40 влучень, після промаху партнери міняютьсямісцями.
Орієнтовні вправи з умовним суперником
1. Ведення м’яча, обведення 3—4 стояків, після чого кидок у корзинуз-за макета в стрибку (рис. 47).
2. Гравець амплуа центрового займає місце спиною до корзини на «вусиках»(справа або зліва) з протилежних сторін.
/>
3-секундної зони. На «вусиках» і в центрі 3-секундної зони навідстані 2-м від корзини розташовані макети. Після обманних дій і веденнягравець виконує кидки способами, характерними для центрового (рис. 4.8).
2. Три макети розташовані біля6-метрової лінії в різних точках майданчика. Ведення м’яча 5 с, після чого —кидок з-за макета. За 2 хвилини необхідно влучити 10 разів.
/>
Орієнтовні вправи при тренуванні з суперником
1. При веденні м’яча в умовах активної протидії нападаючий створюєсобі умови для кидка в корзину з-за 3-секундної зони. У разі неточного кидкагравці міняються ролями. Перемагає той, хто скоріше закине в корзину 7 м’ячів.
2. Гра 1X1, У разі результативного кидка з-за 6-метрової лініїгравцеві зараховують 3 очки, з-за 3-секундної лінії — 2 очки, з близьковідстані — 1 очко. При невлучному кидку спортсмени міняються ролями. Групродовжують до 25 очок.
3. Ведення м’яча на максимальній швидкості, при переході середньоїлінії гравець передає м’яч партнеру, який без затримки повертає м’яч назад істає захисником, активно протидіючи при веденні та кидку у корзину (рис. 49).
Приневлучному кидку гравці міняються ролями, виконують вправу до 7 влучних кидків.
/>
Орієнтовні вправи при тренуванні зпартнерами та суперниками
1. Напад з середини поля 3X2, 3X3 з використанням передач, веденням’яча, пересувань, заслонів та інших техніко-тактичних дій, причому нападаючінамагаються подолати опір суперника І виконати влучний кидок у кошик. Вправувиконують до 8 влучних кидків однією з груп. При неточному кидку спортсмениміняються ролями.
2. Після ведення м’яча з-за лицьової лінії — передачі м’яча 3X3 врусі з активною протидією до протилежної корзини, причому нападаючі намагаютьсяподолати опір суперників та закинути м’яч у корзину. Після кожної атаки гравціміняються ролями. Вправу виконують до 5 влучних кидків.
3. Гра 3X3 на одне кільце, кидки в корзину дозволено виконуватитільки у стрибку. Гру проводять до 25 влучних кидків.
7. Методика вдосконалення штрафнихкидків
У сучасному баскетболі важко переоцінити значення штрафних кидків.Можна навести чимало прикладів із спортивної практики, коли команда закидаєбільше м’ячів з гри, ніж суперник, але програє матч тому, що поступаєтьсяпротивнику в точності виконання штрафних кидків. У зустрічі рівних по силікоманд результат матчу можуть вирішити 2—3 штрафних кидки.
Проте важливі не тільки очки, які здобуває команда від реалізаціїштрафних кидків, але й психологічна перевага тих, хто влучно закидає м’яч укільце. Якщо кожний кидок досягає мети, суперник втрачає впевненість у грі взахисті.
Привертає увагу факт, що процент попадання штрафних кидків, яківиконують висококваліфіковані спортсмени, в гостро конфліктних ситуаціях назмаганнях нижчий, ніж при реалізації штрафних кидків у тренувальних умовах.Спеціалісти з баскетболу пояснюють це тим, що низька результативність штрафнихкидків у відповідальних матчах часом є наслідком недостатньої відповідальностігравців при вдосконаленні штрафних кидків та нераціональної методики їхтренування.
Доцільнопідкреслити, що додатки до правил гри в баскетбол за останні роки суттєвопіднесли значення штрафних кидків, Особливо слід зауважити, що з правилвилучений пункт, коли гравці, вразі тактичної необхідності, могли відмовитисявід штрафних кидків в останні хвилини гри; тепер промахи гравців на останніхсекундах можуть призвести до небажаного результату.
Вивчення методичної літератури та узагальнення досвіду показали,що методика тренування штрафних кидків зводиться в основному до, виконання їхсеріями по 2, 3, 5, 10 та більше; штрафних кидків до промаху; штрафних кидків увтомленому стані; проведення змагань з штрафних кидків.
Педагогічні спостереження дозволили встановити, що штрафні кидкипід час гри спортсмени виконують після особливо активних дій. Ці дії буваютьіндивідуальними (1X1) і при взаємодії з партнерами (2X1, 2X2, 3X3) з різнимступенем активності суперників, що діють на максимальній швидкості. Разом з тимспостереження на учбово-тренувальних заняттях, дозволиливиявити, що вдосконалення штрафних кидків не враховує особливостейвиконання їх у грі.
Правила відводять баскетболістові 5 сек. на підготовку довиконання штрафного кидка. Від того, наскільки раціонально використає він цейчас, залежить результат кидка.
Штрафні кидки, виконані поспіхом, відразу ж після дозволу судді, єнайменш результативними — 48,2%. Найрезультативнішими як у жіночих, так і учоловічих командах виявилися штрафні кидки з часом на підготовку 3—4 с, коли єрезерв для підвищення результативності штрафних кидків за рахунок використанняоптимального часу на підготовку.
Дослідженнядинаміки ЧСС у спортсменів вищої кваліфікації показали, що в ігрових ситуаціях,які передують виконанню штрафних кидків, ЧСС досягає 26—32 і більше ударів за10 с. і становить найбільший показник пульсу у даній грі (табл. 1).
/>
При тренувальних вправах для вдосконалювання штрафних кидків пульсколивається від 20—23 ударів за 10 с на початку вправи до 19—17 ударів в кінці.Ці дані свідчать про невідповідність умов виконання штрафних кидків у процесітренувань умовам їх виконання у змаганнях. З метою інтенсифікації вдосконаленняштрафних кидків, наближення напруги їх виконання до змагальних умов намирозроблені тренувальні вправи. Бони дозволяють моделювати ігрові ситуації, якіпередують виконанню штрафних кидків у грі, виробляють у гравців вмінняпереключатися від активних динамічних дій до виконання технічного прийому,пов’язаного з високою точністю, в статичних умовах. Рекомендовані тренувальнівправи відрізняються від описаних у літературі та найчастіше застосовуваних напрактиці тим, що враховують специфічність змагальних умов їх виконання натренуваннях.
Вправи виконують після бігу, стрибків, ведення, передач та іншихтехніко-тактичних дій. Завершальною дією в кожній вправі є штрафний кидок, щосприяє розвиткові вміння сконцентрувати увагу на кожному кидку, проаналізуватирезультат кидка.
Залежно від завдань учбово-тренувального процесу, етапівпідготовки до змагань, при тренуванні штрафних кидків доцільно виконувати їхпісля різних техніко-тактичних дій. При цьому спортсменам необхідно реалізуватипевну кількість штрафних кидків із зумовленої кількості спроб.
Корисними є змагання з штрафних кидків на тренувальних заняттях,за кращим виконанням їх до першого промаху. Не виключено, і виконання штрафнихкидків серіями з 5—10 кидків; при цьому доцільно визначити, які кидки спортсменповинен обов’язково реалізувати. Такі умови змушують спортсмена бути уважним,при виконанні кожного кидка, сприяють вихованню впевненості при штрафнихкидках.
З метою максимального наближення тренування штрафних кидків дозмагальних умов вправи доцільно виконувати зі застосуванням специфічних методівтренування.
Орієнтовні вправи із застосуванням специфічних методів тренуваннядля вдосконалення штрафних кидків
а) Тренування без противника
1. Ведення м’яча 5 с, після чого — виконання штрафного кидка.Вправу виконують до 10 влучень; при цьому роблять не більше 12 спроб.
2. Ведення м’яча на обмеженому майданчику протягом зумовленогочасу з використанням різних маневрів з м’ячем (переведення м’яча перед собою,за спиною, між ногами тощо), після чого спортсмен виконує штрафний кидок.Вправу виконують до певної кількості влучних кидків із зумовленою кількістюспроб, наприклад 12 влучень з 15 спроб.
3. Ведення м’яча з максимальною швидкістю від лінії штрафногокидка до центра поля і назад, після чого виконують штрафний кидок. Вправувиконують до певної кількості влучних кидків із зумовленої кількості спроб,наприклад, 10 влучень з 13 спроб.
б) Тренування з умовним партнером (тренувальна стінка,, щит)
1. Передача м’яча біля тренувальної стінки — 10 с, після чого — 2штрафних кидки. Вправу виконують до 15 влучень з 18 спроб.
2. Передача м’яча протягом зумовленого часу в стрибку білятренувальної стінки, після чого — два штрафних кидки. Вправу виконують допевної кількості влучень із зумовленої кількості спроб, наприклад 10 влучень із14 спроб.
3. Влучення м’яча у намальовані на тренувальній стінці мішеніпевну кількість разів, після чого спортсмен виконує два штрафних кидки. Вправувиконують до зумовленої кількості влучень з певної кількості спроб, наприклад,10 влучень з 12 спроб.
4. Передачі м’яча в русі біля тренувальної стінки зумовленукількість разів, після чого виконують два штрафних кидки. Вправу виконують дозумовленої кількості влучень певної кількості спроб.
в) Тренування з партнером
1. Передача м’яча в парах з пересуванням різними способамипротягом зумовленого часу на одній половині майданчика, після чого гравцівиконують по два штрафних кидки. Черговість виконання штрафних кидків післяпередач у кожній спробі міняється. Вправу закінчують, коли один з гравцівскоріше.набирає зумовлену кількість очків, наприклад, 15.
2. Передача в парах двома м’ячами в русі з кидком у корзину; післячого по два штрафних кидки. Якщо перший кидок невлучний, друга спробавиключається. Вправу ‘ закінчують, коли один з гравців набирає зумовленукількість очок, наприклад 10.
3. Передачі м’яча в стрибку зумовлену кількість разів, після чогогравці виконують штрафні кидки до першої невдалої спроби. Вправа закінчуєтьсяпри обумовленій кількості влучних кидків штрафних, наприклад, ЗО влученнях.
4. Передачі м’яча на великій відстані зумовлену кількість разів,після чого гравці виконують по два штрафних кидки; при цьому за перше влученнянадається два очка, за друге — одне. Перемагає той, хто скоріше наберезумовлену кількість очок, наприклад, 25.
г) Тренування з умовним суперником (макет, стояк)
1. Ведення м’яча 5 с, обведення 2—3 стояків (макетів), після чого— штрафний кидок. За дві хвилини необхідно влучити 10 разів. 2. Кидок у кошикз-за макету, після чого — штрафний кидок. Вправу виконують до зумовленоїкількості влучень, При певній кількості спроб, наприклад 11 влучень з 14 спроб.
3. Ведення м’яча від лінії штрафного кидка до протилежної штрафноїз обведенням 4—5 стояків протягом зумовленого часу, після чого — штрафнийкидок. Вправу виконують до зумовленої кількості влучень, наприклад 10.
д) Тренування з суперником
1. Ведення м’яча з активною протидією на обмеженому майданчикупротягом 10 с —’ центральна зона, зона 3-х с, після чого гравець виконує дваштрафних кидки. Якщо нападаючий губить м’яч при веденні, він втрачає можливістьвиконувати штрафні кидки; після кожного штрафного кидка гравці міняютьсяролями. Коли один з баскетболістів набирає 12 очків, вправу закінчують.
2. Гра 1X1; при результативному кидку з гри або при порушенніправил захисником даються два штрафні кидки. Якщо обидва штрафні були влучними,м’яч, залишається у нападаючого. Попадання з гри і штрафного оцінюють однимочком. Перемагає той, хто скоріше набере зумовлену кількість очок, наприклад20.
3. Ведення м’яча з активною протидією протягом зумовленого часу,після чого гравець виконує два штрафних кидки. При невдалій спробівираховуються очки із загального рахунку гри. Перемагає той, хто скорішенабирає зумовлену кількість очків, наприклад 12. Після кожного виконанняштрафних кидків гравці міняються ролями.
є) Тренування з партнером та суперником.
1. Передачі м’яча на обмеженому майданчику з активною протидією(2X1) протягом зумовленого часу, після чого нападаючий, на якого вказуєзахисник, виконує два штрафні кидки. Якщо обидва кидки влучні, нападаючізалишаються в тому ж амплуа, при невдачі нападаючий стає захисником. Перемагаєтой, хто скоріше набере 10 очків.
2. Передача м’яча в русі з активною протидією (2X1) з центральноїлінії в корзину, після чого обидва нападаючих виконують по 2 штрафних кидки.Вправу виконують доти, поки один з гравців не набере зумовлену кількість очків;після кожної спроби гравці міняються ролями.
ж) Тренування з партнером і суперниками…1. Гра 3X3 на обмеженому майданчикубез кидка в корзину. Якщо нападаючі не втрачають м’яч протягом зумовленогочасу, наприклад, 1 хв, то кожний з-них виконує по 2 штрафних кидки, після чогогравці міняються ролями. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість очківу зумовлений час, наприклад 10 хв., використавши при цьому меншу кількістьспроб.
2. Гра 3X3 на одне кільце. При порушенні правил захисникомнападаючий, на якого вказує захисник, виконує 2 штрафних. Якщо обидва кидки результативні,команда продовжує володіти м’ячем. В разі невдалих спроб м’яч переходить додругої команди, а очки вираховуються із загального рахунку гри. Перемагаєкоманда, яка у зумовлений час набирає більшу кількість очків, наприклад за 15хв.
Наведені вправи для вдосконалення штрафних кидків є орієнтовними,вони де в чому співпадають з вправами, що рекомендовані для вдосконалюванняінших технічних прийомів гри, але тут визначена їх специфіка і дана методикавикористання при тренуванні штрафних кидків на влучність.
Крім наближення умов використання штрафних кидків на тренуванняхдо умов гри розроблені методи, що передбачають збільшення інтересубаскетболістів до виконання штрафних кидків за рахунок частої зміни ігровихситуацій, які передують їх виконанню.
Особливе значення для вдосконалення штрафних кидків має їхвиконання в процесі учбово-тренувальних ігор. Проте в практиці бувають випадки,коли виконання штрафних кидків у таких іграх замінюється вкиданням м’яча з-забокової лінії. Це збільшує час гри лише на 4—5 хв., але виключає можливістьвиконувати штрафні кидки в умовах гри, що негативно впливає на вдосконаленняштрафних кидків та інших техніко-тактичних дій.
Крім виконання штрафних кидків, в процесі учбово-тренувальнихігор, доцільно застосовувати інші методичні засоби, які б загострювали увагубаскетболістів на штрафних кидках, збільшуючи їх цінність.
До таких засобів належать:
1. Двостороння гра. Якщо гравець реалізував обидва штрафних кидка,команда продовжує володіти м’ячем.
2. В процесі гри у випадку промаху при виконанні штрафних кидківвираховуються очки із загального рахунку команди.
3. Під час гри роблять однохвилинні перерви для того, щоби коженгравець міг виконати по два штрафних кидки. Очки, набрані за виконання штрафнихкидків, додають до загального рахунку гри, після чого гра триває.
4. Двостороння гра. Якщо гравець реалізує перший кидок, вінзаробляє 2 очка, за другий кидок дають одно очко, у випадку другого невлучногокидка очки за перший анулюють.
5. Гравець,який закинув м’яч з-за 6-метрової лінії, одержує право на 2 штрафних кидки, увипадку, коли він їх не реалізує, анулюють очки за закинутий м’яч з гри.
6. Двостороння гра. При порушенні захисником правил штрафні кидкивиконує не потерпілий, а гравець, на якого покаже захисник. При реалізації обохштрафних кидків та ж сама команда продовжує володіти м’ячем.
Такі ж та інші умови виконання штрафних кидків у двосторонній гріпідвищують їх цінність, спонукають спортсменів до уважнішого ставлення дотренування влучності їх, підвищують значення штрафних кидків, загострюють привиконанні штрафних кидків психологічну напругу, максимально загострюють увагуспортсменів.
Для підвищення результативності кидків, в тому числі і штрафних,спортсмен повинен індивідуально вдосконалювати техніку їх виконання.
В основі пропонованої методики вдосконалення кидків лежить послідовнерозв’язання окремих педагогічних завдань.
Для зручності навчання та вдосконалення техніки виконання кидкаподіляють на окремі частини. Це дозволяє створити велику кількість тренувальнихвправ для вдосконалення штрафних кидків, загострює увагу на окремих сторонахтехніки, викликає у спортсменів інтерес, до шліфування техніки виконанняштрафних кидків у цілому.
Такими елементами, тісно пов’язаними між собою, є:
— вихідне положення для кидка, що є важливим елементом технікизалежно від способу виконання кидка та індивідуальних якостей спортсмена. Прицьому треба зайняти таке положення, яке забезпечить максимальну стійкість привиконанні кидка, дозволить виконати його без зайвих рухів. Оптимальне вихіднеположення впливає на результат кидка. Для вдосконалення цього прийому доцільнозастосовувати такі вправи, як біг, стрибки, ведення м’яча, взаємодія зпартнером та інші, де дія закінчується прийняттям вихідного положення для кидка.
Правильне тримання м’яча дає хороше його відчуття, дозволяєскерувати м’яч у потрібному напрямку з потрібною початковою швидкістю, щопозитивно впливає на влучність кидків. Тримання м’яча зумовлюється способомкидка та індивідуальними особливостями відчуття м’яча кінцівками пальців.Доцільно застосовувати такі вправи, як правильне тримання м’яча після передачбіля тренувальної стінки, ведення м’яча, підкидання м’яча вгору та інші.
Точні, синхронні рухи руками дуже важливі для влучного кидка, якийвиконують за рахунок випростовування рук та закінчують рухом кисті. М’ячвідривається від кінчиків пальців. Ці рухи треба вдосконалювати у вправахімітаційного характеру після передачі, ведення м’яча, тощо.
При виконанні кидків доцільно надати м’ячу обертання навколо горизонтальноїосі в бік, протилежний напрямку польоту. що надає горизонтальної сталостітраєкторії польоту, а попадаючи в щит, м’яч ніби зрізається майже вертикальновниз та влучає в кошик. Вдосконаленню цього елемента сприяють вправи длявідчуття скочування м’яча з пальців, передачі з певною траєкторією, колироблять акцент на випуск м’яча з дистальних фаланг пальців.
Виконання кидка, зокрема, штрафного, вимагає від спортсменавибрати оптимальну траєкторію польоту м’яча, який повинен влучити у корзину.Для відчуття траєкторії польоту м’яча доцільно рекомендувати передачі м’яча впарах па відстані 4—5 м, кожний раз надаючи м’ячу певну траєкторію, передачім’яча з закритими очима та контролем за польотом м’яча.
8. Методика вдосконалення захиснихдій
Вміло організований захист не тільки закріплює успіх, у нападі,але й впливає на характер дальших дій команди. Команда, що вміє надійнозахиститись, сміливо йде на загострення гри, частіше використовуючи кидки зрізної відстані, наполегливо бореться за відскок м’яча. Той, хто хочеперемогти, повинен посилити захист — так диктує сучасна стратегія баскетболу.Ефективність захисних дій команди зумовлена індивідуальними здібностями кожногогравця. Спеціалісти баскетболу відмічають, що сила командного захисту дорівнюєсилі індивідуальної гри в захисті найслабкішого гравця команди. Стійкістьбудь-якої схеми визначається ефективністю та майстерністю виконання відповіднихіндивідуальних дій.
Вміння протидіяти суперникові з м’ячем або без м’яча у будь-якійпозиції на майданчику, незалежно від амплуа, — обов’язкова умова надійної гри взахисті.
Дії в захисті гравець починає з вибору, місця на майданчику ізахисної стійки, де вага тіла повинна розподілятися рівномірно на обидві ноги;при цьому одну ногу виставляють вперед. Стійка, коли стопи двох ніг розміщеніна одній лінії, застосовується, при супроводі нападаючого що пересуваєтьсявпоперек майданчика. Захисник повинен пересуватися по майданчику спиною докорзини, яку охороняє. Це дозволяє йому добре контролювати дії свого підопічногота бачити весь майданчик.
При пересуванні по майданчику ноги гравця не повинніперехрещуватися, плечі, голова і коліна — знаходитися в одній вертикальнійплощині.
Аналізуючи дію захисника і нападаючого приблизно однакового рівнямайстерності в конкретних ігрових ситуаціях, бачимо, що частіше програєзахисник. Важко передбачити, який хід запропонує нападаючий, тому захисникзастосовує прийоми в більшості випадків, з невеликим запізненням. Час між задумомі початком дії одного і контрзаходом другого і визначає перевагу нападаючого.Тому для посилення захисту слід скоротити цю паузу; реакція захисника на діїнападаючого повинна бути негайною. Для цього необхідно наполегливо працюватинад вихованням сміливості, рішучості, вдосконаленням фізичної та техніко-тактичноїпідготовки. Це дозволить захисникові максимально активізувати дії, скеровані навипередження дій нападаючого.
Захисник повинен знати, що легше не дати м’яча нападаючому, ніжпотім відібрати його. Свої зусилля захисник повинен спрямувати на те, щобпротидіяти спробам нападаючого отримати м’яч у зоні, вигідній для нападу накорзину.
При виконанні вправ для вдосконалення індивідуальних захисних дійособливої уваги вимагають:
а) вибір позиції та збереження рівноваги, опіка гравця без м’яча внебезпечній зоні;
б) постійний тиск на нападаючого, для чого треба діяти агресивно,не розслаблятися доти, поки не оволодіють м’ячем:
в) увага до того, щоб тримати в полі зору підопічного і гравця зм’ячем.
Напрямок і характер пересування захисника, як правило, залежатьвід дій нападаючого. Для збереження рівноваги він повинен бути готовий допересування в різних напрямках різними засобами, часто спиною вперед, прицьому, нерідко змінюючи швидкість на обмеженому майданчику, робити зупинки,уникати зіткнення з іншими гравцями, не перешкоджати їм у захисних діях.
Прагнучи відібрати м’яч у нападаючого, гравець повинен вивчитиманеру поведінки підопічного з м’ячем. Відомо, деякі гравці після одержанням’яча зразу ж вдаряють ним по майданчику, після чого передають м’яч партнеру;інші починають ведення правою рукою тощо. Розгадавши маневр нападаючого,захисник має більше шансів відібрати м’яч, але при цьому потрібна швидкареакція. Непродуманий азарт, коли захисник кидається вперед всією вагою тіла,призводить до втрати рівноваги, а також дорогоцінного часу для прийняття новоїактивної позиції, причому тут є реальна можливість порушити правила.
Способибігу, ривки, зупинки, стрибки, які виконують захисники, аналогічні тим, яківикористовують нападаючі. Тільки, на відміну від нападаючих, захисники повинніпересуватися на зігнутих ногах, приставним кроком, його особливості полягають утому, що перший крок виконують ногою, ближчою до напрямку руху. Другий —приставний крок повинен бути ковзким. Особливої уваги і високого рівня фізичноїі техніко-тактичної підготовки вимагає протидія нападаючому, який володієм’ячем.
При спробі відібрати м’яч у суперника захисник повинен мативпевненість у тому, що оволодіє м’ячем. Помилки захисника при спробі оволодітим’ячем дають перевагу нападаючому, тому що, передбачаючи опір, партнериготуються до атаки, що до певної міри спричинює зниження їх активності, узахисті.
При протидії нападаючому, який веде м’яч, захисник намагається недати суперникові просуватися прямолінійно вперед. Захисник повинен в міруможливості відібрати м’яч при веденні за допомогою швидких пересувань таобманних рухів або вибити його за межі майданчика. Якщо відібрати м’яч абозупинити гравця не вдається, захисник повинен притиснути суперника до бічноїлінії або кута майданчика і примусити його позбутися м’яча, виконатинепідготовлений кидок або невлучну передачу. Вибивати м’яч з рук суперникакраще знизу, перебуваючи у стійкому положенні, коли м’яч тільки торкнувсяпідлоги і летить угору.
Найбільш складною в діях захисника є протидія кидку в корзину, денападаючий часто застосовує обманні рухи. Тому захисник не повинен відриватиноги від майданчика, поки не переконається, що нападаючий зробив стрибок для кидка.
В момент протидії кидку захиснику доцільно використовувати обманнідії, що в певній мірі змусить нападаючого приділити більше уваги збереженнюм’яча, ніж кидку в корзину, що негативно впливає на влучність.
При блокуванні кидка захисник повинен тримати руку зверху, неопускаючи її навіть тоді, коли м’яч відривається від руки нападаючого. При русіруки вниз судді можуть зробити персональне зауваження.
Особливої уваги вимагає підготовка захисника для протидіїгравцеві, що виконує функції центрового. Тут необхідно враховувати іморфологічні особливості гравця, розташування його, характер техніко-тактичнихдій тощо.
Орієнтовні вправи для вдосконалення індивідуальних захисних дій. Вправи безсуперника для вдосконалення засобів пересування в захисті
1. Пересування від бічної до бічної лінії в паралельній стійці(стопи ніг на одній лінії).
2. Пересування в квадраті у захисній стійці (рис. 50), приставнимикроками правим і лівим боком в сторону, вперед, спиною вперед.
3. Пересуванняз захисній стійці у довільному напрямку з імітацією вибивання м’яча,перехоплення його, протидія кидку у стрибку.
4. Імітація застосування пресингу, пересування *сіма способами взахисній стійці ЗО с, відпочинок 10 с, знову пересування ЗО с. і т. д. Вправуповторити 3—4 рази.
5. Гравець дрібоче на місці з максимальною швидкістю, ноги йогоповинні відриватися від підлоги на найменшу висоту. Через 15 с. бігу спортсменповинен пересуватися у захисній стійці 15—20 с, після чого знов дріботіти намісці 15 с. і т. д.
Вправи з суперником для вдосконаленнязасобів пересування на майданчику в захисті
1. Протидія пересуванню нападаючого біля лицьової лінії, щонамагається досягти лінії штрафного кидка за мінімальний час. Захисникпересувається приставним кроком, біжить, зокрема, спиною вперед; не порушуючиправил, змушує нападаючого частіше зупинятися та змінювати напрямок руху. Післякожної спроби гравці міняються ролями. Перемагає захисник, який змусивнападаючого витратити більше часу на виконання вправи.
2. Захисник на одній половині майданчику не дає можливостінападаючому наблизитися до кільця. По черзі гравці міняються ролями.
3. Намайданчику ближче до лицьової лінії кладеться м’яч. Захисник опікає нападаючого,що пересувається по майданчику протидіє входу в 3-сскуидну зону.
/>
3. М’яч лежить у центрікола. За сигналом нападаючий намагається увійти в коло, щоб оволодіти м’ячем(рис. 51). Захисник, зробивши блокуючи оберт, не дає нападаючому увійти в круг,втримуючи його «на спині», рахуючи при цьому час протидії: «раз, два, три».Через 2—3 спроби гравці міняються ролями.
Вдосконалення вибивання і вириванням’яча
1. Гравець у захисній стійці з ногою, виставленою вперед— убік відопорної ноги нападаючого, що володіє м’ячем. Нападаючий робить рухи м’ячемправоруч, ліворуч, вверх, вниз, створює умови для виривання та вибивання м’яча.Через 1—2 хв. гравці міняються ролями.
2. Гравці знаходяться один навпроти одного на відстані 1 м. Один з гравців підкидає м’яч вверх, другий намагається оволодіти ним у стрибку. Гравець післяпідкидання стає захисником, намагаючись вибити його або вирвати з руксуперника. Після З—4 спроб гравці міняються ролями.
3. Гравець в активній стійці на відстані 1 м від стінки. Партнер з м’ячем, розташований за його спиною, передає м’яч у стінку справа, зліваабо вверх. Гравець повинен оволодіти м’ячем, негайно виконати оберт, асуперник, який виконував передачу, намагається вирвати і вибити м’яч, непорушуючи правил гри.
Протидія суперникові при веденні м’яча
1. Нападаючий веде м’яч на місці з різною висотою відскоку тапереведенням його з руки на руку. Захисник намагається оволодіти м’ячем таперейти на ведення, після чого гравці міняються ролями.
2. Нападаючий пересувається з веденням, захисник, відступаючи,обирає момент для оволодіння м’ячем або вибиває його, найкраще знизу, в момент,коли м’яч тільки торкнувся підлоги і летить вгору.
3. Захисникактивними діями змушує нападаючого вести м’яч вздовж бічної лінії, в певниймомент вибиває його ближчою до суперника рукою.
4. Гравці стоять один протії одного на відстані 1 —1,5 м білябічної лінії в куті майданчика. Завдання для нападаючого — ввійти в3-секундну зону, застосовуючи різні види ведення м’яча.
Захисникактивними діями намагається оволодіти м’ячем, не даючи змоги провести його білялицьової лінії, і скеровуючи нападаючого до лінії штрафного кидка.
Орієнтовні вправи для вдосконаленняпротидії нападаючому на стороні м’яча та на дальній від нього стороні.
1. Протидія нападаючому на стороні м’яча. Захисник займає закритустійку, перекриваючи можливий шлях м’яча і викликаючи можливість нападаючомуодержати м’яч, стоячи на: місці (рис. 52). Коли нападаючий починає пересуватисядля одержання м’яча, захисник протидіє, тримає в полі зору гравця з м’ячем тапідопічного. Якщо нападаючий робить спробу пройти за спиною захисника підкорзину, треба негайно розвернутися, змінюючи напрям пересування, і поможливості запобігти передачі м’яча під корзину.
/>
2. Протидія нападаючому на протилежній від м’яча стороні (рис.53). У такій ситуації захисники відступає від нападаючого в напрямку корзини,намагаючись бути готовим перекрити шлях м’ячу, утримуючи в полі зорупідопічного і м’яч. Захисник повинен блокувати вихід нападаючого в 3-секунднузону, не даючи йому можливості одержати м’яч.
3. Нападаючий і захисник — біля бічної лінії. Нападаючий починаєведення у напрямку лінії штрафного кидка, захисник супроводжує його, невиявляючи активності. При вході у 3-секундну зону, нападаючий завершує веденняі переходить на кидок однією рукою в русі з обертом перед кільцем. Захисник устрибку протидіє кидку, намагаючись накрити м’яч (рис. 54).
Нападаючому не дозволяється застосовувати обманні рухи. Післякожної спроби гравці міняються ролями. Перемагає той, хто скоріше 5 разіввлучить у корзину.
Захисник активно протидіє нападаючому, що зайняв позицію навідстані 3—4 м від корзини на довільній частині майданчика. Завдання захисника— активно протидіяти кидку в корзину в стрибку. Нападаючий повинен кидатитільки в стрибку як з місця після обманних рухів, так і після одного удару об майданчик,пересуваючись праворуч і ліворуч. Після п’яти кидків гравці міняються ролями.Перемагає той„ хто скоріше досягне 15 влучень.
/>
5. Гра 1X1- Захисник активно протидіє нападаючому, займає позиціюна 6-метровій лінії. Нападаючий використовує обманні дії, ведення м’яча івиконує кидок у русі довільним способу. Після п’яти спроб гравці міняютьсяролями. При порушенні захисником правил спроба, навіть коли кидок нападаючогобув невлучний, повторюється. Вправу виконують до 12 влучень одного з гравців.
6. Гра ІXI- Захисник активно протидієнападаючому, який виконує кидки тільки у стрибку. Після невдалого кидка гравціміняються ролями. Вправу виконують до 15 влучень одного з спортсменів.
7. Гра3X3 на одне кільце, кидки по корзині тільки у стрибку з-за лінії штрафногокидка. Гра проводиться до ЗО очок, набраних однією з команд.
Важливо одержати м’яч від партнера. Для цього захисник виходитьнаперед центрового на 3/4 зі сторони м’яча, перебуваючи в постійній готовності відійтиназад, якщо центровий одержить м’яч (рис. 55).
а) Вправа 2X1- Гравець з м’ячем за 6-мст-ровою лінією допомагаєцентровому тільки передачею, у грі-участі не бере. Захисник намагаєтьсяперехопити або вибити м’яч за межі поля. У полі, коли центровий одержує м’яч,захисник активними діями змушує суперника передати м’яч партнеру.
б) Центровий, одержавши м’яч, повертається обличчям до корзини ідовільно кидає
по кільцю. Допускаються обманні дії, але виключається веденням’яча. Захисник намагається блокувати кидок суперника, не порушуючи правил гри.
в) Оволодівши м’ячем, центровий застосовує обманні дії, ведення,кидає у кільце найбільш раціонально для даної гри і ігрової ситуації. Захисникнамагається блокувати або вибити м’яч, всі свої дії скеровуючи на перешкоду дляприцільного кидка. Якщо з 10 спроб 8 влучних кидків, нападаючий дістає 5, азахисник незадовільно. У разі зменшення результативності центровий одержуєменше балів, а захисник більше. Якщо з 10 спроб центровий реалізує тільки 4кидки, захисник одержує оцінку відмінно.
/>
2. Протидія центровому у середній частині зони штрафного кидка.
Позиція центрового в районі третього «вусика» області штрафного кидкадає йому великий простір для маневрування, використання в повній мірі своєїтехнічної підготовки. Така позиція, крім того, полегшує партнерам передачу йомум’яча.
Захисник у такій позиції центрового повинен бути попереду зісторони м’яча та заважати йому ловити м’яч (рис. 56). Коли центровий одержуєм’яч, захисник мусить вмить відступити дещо назад. При спробі блокувати кидокцентрового захисник стоїть на підлозі до того моменту, поки суперник невідірветься від підлоги. Якщо захисник вистрибне скоріше центрового абовтратить рівновагу, тоді суперник може легко звільнитися від його опіки, томущо в такому разі буде вже тяжко вибити або блокувати м’яч при кидку. В такійситуації доцільно продумати і вдосконалювати взаємодії захисників, якіпідстраховують один одного.
/>
а) Вправа 2X1- Після ловлі м’яча на рівні третього «вусика»центровий після обманних рухів або одного удару в підлогу створює собі умови длякидка в корзину. Захисник протидіє супернику, враховуючи обмеженість дійцентрового.
б) Вправа 2X2. При одержанні м’яча центровим захисник, що активнопротидіяв передаючому м’яч, стрімко наближається до центрового, щоб допомогтипартнеру по захисту. Коли центровий змушений передати м’яч назад партнеру, донього вмить наближається захисник і т. д.
в) Вправа 3X3. Один з гравців займає місце напроти корзини, другий— під кутом ЗО—45° на відстані 5—6 м від корзини, і передають один одному м’яч;в умовах протидії вибирають момент для передачі центровому. Захисник, що опікаєцентрового, постійно в русі, міняє позицію залежно від знаходження м’яча, азахисники протидіють гравцям, коли ті намагаються передати м’яч центровому. Вмомент, коли їх підопічні не володіють м’ячем, відступають назад у напрямкуцентрового, чим заважають йому оволодіти м’ячем. При ловлі м’яча центровим вонинамагаються створити для нього максимальні труднощі, забрати м’яч, змуситивіддати спішний пас.
3. Протидія центровому у верхній частині зони штрафного кидка.
Утакій позиції захиснику необхідно зайняти місце за спиною центрового, дещозміститися в сторону м’яча (рис. 57). Основне завдання — не дати центровомуможливості вільно пересуватися в напрямку корзини. Коли центровий оволодіє м’ячемі повернеться обличчям до корзини, захисник повинен активно протидіяти кидкуабо проходу до корзини, намагаючись забрати м’яч у суперника.
а) Вправа 2X1- Гравець після пересування з веденням передає м’ячцентровому, застосовуючи різні техніко-тактичні дії, намагається атакуватикорзину з довільної відстані, але, якщо кидок виконати неможливо, повертає м’ячпартнеру (рис. 58).
б) Вправа3X3. Гравці взаємодіють між собою, намагаючись передати м’яч центровому, щозастосовує обманні дії, ведення з метою наближення до корзини для виконанняприцільного кидка. Захисники намагаються оволодіти м’ячем.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1.Бабушкін В.3. Техніко-тактична підготовкабаскетболістів. — Київ: Здоров’я, 1976. — 79 с.
2. Вуден Д. Совремеиньїй баскетбол / Сокр.» перевод с англ.Е. Р. Яхонтова. М.: Физкультура и спорт, 1977. — 254 с.
3. Гомельский А. Я. Центровьіе. — М.: Физкультура и спорт,1988. — 2С6 с.
4. Гомельский А. Я. Управление командой в баскетболе. М.:Физкультура и спорт, 1976. — 160 с.
5. Корягин В. М., Мухин В. Н., Боженар В. Л., Мозола Р. С. Баскетбол:Учебное пособие для студентов ИФК. Киев: Вища школа. Головное из-дательство,1989. — 232 с.
6. Коузи Б., Паузр Ф. Баскетбол: концепции и аналнз. — М.: Физкультура и спорт, 1975. — 272 с.
7. Леонов О. Д. Тактика гри. в баскетбол. — Київ:Здоров’я, 1970. — 106 с.
8. Линдеберг Ф. Баскетбол: игра и обучение. — М.:Физкультура и спорт, 1971. — 279 с.
9. Пинхолстер Г. Знциклопедия баскетбольних упражнений. /Сокр. пере-вод с англ. Ю. И. Портньїх, Я. П. Яхонтова. — М.: Физкультура испорт, 1975. — 152 с.
10. Полиевский С. А., Латьішкевич О. А., Романов В. А. Техническиесредст-ва обучения в спортивних играх. — Киев: Здоров’я, 1986. — 173 с.
11. Яхонтов Е. Р. Діячлетит в кольцо. —• М.: Физкультура и спорт. 1984.— 25 с.