–PAGE_BREAK–
продолжение
–PAGE_BREAK–С чого почати?
Перше, що необхідно визначити, це стиль, у якому ви хочете оформити свою квартиру.
Стіни, обтягнуті тканиною, двері та вікна, що імітують розсунуті японські перегородки «фусума», допоможуть придати звичайній міській квартирі атмосферу країни сонця на сході.
Завіси з легким набивним малюнком, клаптева ковдра, подушки, половинці та великі абажури нагадають о теплих літніх днях у заміському будинку.
Вміло підібрана драпіровка стін, оббивка меблів тканинами різної фактури та малюнка у вітальні та спальні, різноманітне оформлення вікон та дверей — все це дозволить створювати риси античності, ампіру, бароко, модерну та інших стилів.
Щоб правильно підібрати тканину для розпису, обов’язково треба керуватися видом майбутнього витвору. Для абажурів, люстр у східному стилі, завісів підійде тонка, напівпрозора тканина, а постільна білизна, ковдри, декоративні подушки, портьєри, оббивка меблів та стін потребують більш товстого матеріалу.
Дуже велике значення при виборі фарби для розпису має природний колір матеріалу й те, яке переплетіння ниток використовувалося при виготовленні тканини: полотняне, саржеве, трикотажне, жакардове або парчеве. Перш ніж приступити до роботи, перевірте на маленькому пробному шматочку, як фарба поглинається та розпливається на вибраній вами тканині. Так ви зможете підібрати оптимальну техніку розпису і малюнок для вашого виробу.
ВАЖЛИВО! Тканину перед роботою необхідно випрати з використанням миючих засобів для видалення апрету (речовини, яка використовується при остаточній відділці тканин на фабриках). Це необхідно для кращого прокрашення тканини. Попередньо замочувати тканину з пральним порошком не потрібно, так як він, як правило, має відбілюючий ефект.
Вибір техніки
Є багато технік ручного розпису тканини, кожна з яких має свою специфіку. Якщо ви вперше вирішили спробувати себе в цьому мистецтві, ми рекомендуємо почати з найбільш древнього та простого способу. Він має багато назв: тритік, планки, а найбільш відома -вузликова техніка. При всій своїй красі та незвичайності ефектів, які одержуємо, техніка виконання досить проста.- Перед покрашенням визначені місця на сухій тканині туго перев’язуємо тонкою мотузкою, шнуром, стрічкою або просто зав’язуємо вузликом. При покрашенні на цих дільницях зберігається природний колір фону. Малюнок залежить від системі зв’язування: можна одержати кола, вертикальні або горизонтальні смуги, їх поєднання. Тканина може бути перев’язана таким чином, що після покрашення розпущені вузлики перетворюються у малюнок стилізованої квітки, листа та ін. Всередину вузликів можна класти дрібні предмети — ґудзики, камінці або інші фасонні деталі, щоб одержати в результаті покрашення узор у вигляді пробілів визначеної конфігурації. Тканина повністю погружається у розчин солі або содової золи, кип’ятиться в ньому 10-15 хвилин, потім туди ж додається фарба. Подальші операції проводяться по інструкції на упаковці фарби. Сучасні барвники дозволяють робити покрашення тканини у пральних машинах при температурі 60°С. Потім тканина промивається без розв’язування вузлів і фарба закріплюється. Висушена тканина може ще раз перекрашуватися в інший колір.
ВАЖЛИВО! Покрашення йде від більш світлих тонів до більш темних. Не слід робити більш трьох кольорових перекриттів. Без знання колористики ви ризикуєте замість оригінального витвору одержати «щось» невизначено-брудного кольору і назавжди загубити бажання займатися цим видом творчості.
Для виконання наступних технік розпису потрібна спеціальна підготовка тканини, яку необхідно натягнути на раму та перекласти на неї малюнок. При цьому добре користуватися булавками, щоб не пошкодити матеріал.
Мотивом для розпису може стати будь-який малюнок, який вам сподобався. Його слід спочатку перекласти на кальку, а потім чорними чорнилами або тушшю — на білий щільний папір. Готовий шаблон підкладають під тканину, натягнуту на раму, закріплюють клейкою стрічкою, потім перекладають контури малюнка на розписуєму поверхню. Якщо тканина щільна і непрозора, під раму підводять лампу та освітлюють шаблон знизу. У продажу є готові мотиви для малюнків, які перекладаються на тканину прасуванням утюгом.
ВАЖЛИВО! В будь-якому випадку малюнок слід перекладати на вже натягнуту на раму тканину та після цього знімати її з рами не можна.
Контурний розпис оснований на використовуванні резервуючих складів, що обмежують розтікання фарби на полотні. Художня особливість цього способу розпису в тому, що обов’язковий кольоровий контур надає малюнкам чіткий графічний характер. При цьому кількість кольорів не обмежується. Резервуючий склад наносять на тканину у вигляді замкнутого контуру. Добре проникання резерву до тканини — найважливіша умова у контурному розпису. Якщо при нанесенні контуру залишаться пропуски та розриви, фарба вийде за кордони малюнка. Товща контуру наводки й консистенція резервуючого складу залежать від щільності тканини, її фактури, а також від поглинаючого вміння тканини. Щільні матеріали, завдяки своїй структурі, потребують для кращого пропиту більш широкого контуру та рідкого резервуючого складу. Часто по тканинам такого типу резерв наводиться с обох сторін. При роботі на щільній тканині наводять товстий контур, а на прозорих, легких тканинах – більш тонкий. Після того, як контур малюнка наведений, йому дають просохнути.,
ВАЖЛИВО! Перед нанесенням фари необхідно перевірити якість наведення резерву на зворотному боці зразку, крапнув у середину кожної форми води. Якщо в будь-якому місці вода пробиває резерв, цю ділянку слід просушити й навести резерв ще раз, але вже на зворотнім боці. Після цього знову перевірте якість лінії.
На початку лінії і на ділянках, де рука рухається повільніше, звичайно отримуються краплі. Щоб цього запобігти, слід якомога більш рівномірно вести трубочку або накогіечник тюбику по тканині, а на початку роботи — або швидко опускати кінчик трубочки на поверхню, або починати нанесення резервуючого складу безпосередньо з листа паперу, попередньо накладеного на робочу поверхню тканини.
Починати заливку кольором слід з найсвітліших тонів, щоб легше було перекрити більш темним тоном небажаний брак. При цьому не слід забувати, що ділянки малюнку необхідно рівномірно насищати фарбою, щоб не створювалися розводи та ореоли.
Набійка виповнюється з використанням штампів. Роботи необхідно проводити на столі з рівною поверхнею. Можна застосовувати креслярську дошку, яка обтягнута байковою ковдрою.
Раму з натягнутою тканиною покладіть на стіл. Штампіки опустіть у приготовлену друковану фарбу, зробіть пробний відтиск на папері, видаливши при цьому зайву фарбу, і тільки після цього зробіть відтиск на тканині. Операцію повторіть декілька разів. Після закінчення роботи штампіки треба промити та висушити.
Спосіб вільного розпису, який витворяється без використання резервуючого складу, дуже відрізняється від контурного та вузликового, як методом роботи, так і зовнішнім видом готового виробу. Ця техніка близька до акварельного живопису. Тут можливі м’які, живописові переходи тону без різких контурів форми. Розпис виявляє своєобраззя авторського почерку та придає виробам індивідуальність, яка властива ручній праці.
Тканину натягніть на раму. Підберіть гамму кольорів у відповідності з придуманим образом. Обробіть тканину фарбами у вільній живописній манері, використовуючи не конкретний образотворчий мотив, а будь-який асоціативний образ: осінній, зимовий, весняний пейзаж, ранішній ранок, сутінки, туман та ін. У відповідності із задумом необхідно підібрати і гамму кольорів. Малюнок наносять на тканину вільними мазками і тільки остаточна відділка іноді витворяється за допомогою холодного резервуючого складу.
Вільний акварельний розпис оснований на використанні соляного розчину або спеціальних акварельних ґрунтів. Натягнуту на раму тканину пропитують водним розчином повареної солі або акварельним ґрунтом, а після висихання розписують фарбами. Так як соляний розчин обмежує розтікання фарби по тканині, можна працювати вільними мазками. Розпис виконують по принципу акварельного живопису: від світлого до темного, від верхнього краю до нижнього.
Ще один спосіб вільного розпису тканини оснований на використанні кришталів солі або мочевини. Тканина натягується на раму і обробляється рідкими барвниками. Потім на ще мокру тканину, у відповідності із задумом малюнку, насипаються кришталі солі, які активно притягують до себе барвник, цим самим роблячи темнішими ті ділянки тканини, на які вони наносяться. Одержаний ефект сильно залежить від розміру кристалів. Після висихання на тканині сіль викидають. Ефект, який одержується за допомогою сухої мочевини, схожий на соляний. Однак, якщо сіль, притягуючи до себе барвник, концентрує його на тканині, то мочевина, навпаки, вибілює пофарбовану тканину. Цей спосіб дуже простий та доступний, а головне — дає широкий простір для експериментів. Більш м’який ефект можна одержати, застосовуючи не суху мочевину, а її концентрований розчин (1 чайна ложка мочевини на 50 мл води), в який обмакають пензлик та наносять на тканину малюнок в манері крапкової або штрихової графіки.
Спосіб видування барвника на тканину через трубочку. Використовуючи даний спосіб, можна одержувати багато різноманітних різнокольорових фактур. Цікаві ефекти дає розпилення барвника декількох кольорів. Наносять фарбу краплею виключно на суху тканину, потім через трубочку обережно роздувають її на визначені ділянки тканини. В результаті одержують цікавий ефект, який може бути використаний в якості живописної першооснови при створенні мотиву букету або однієї рослини.
Вільний розпис способом аерографії. Аерографія стоїть ніби всередині між ручним та машинним способами розпису. В тих випадках, коли необхідно одержати рівно пофарбовані поверхні, вона незамінна. У роботі, окрім аерографів та пульверизаторів, які заправляються рідкою фарбою, можуть бути використані різні барвники в аерозольних пакунках. Практика роботи з аерографом має багато прийомів. Техніка зміщення основана на розпиленні барвника шляхом маніпулювання пістолетом — пульверизатором. Струмінь аерографа в цьому випадку працює в руках як пензлик, що дає можливість одержання напівтонів та переходів кольору. Технікою розпилювання одержують зображення з м’яким, ніби таючим, розмитим контуром. В аерографії можлива досяжність майже безмежного різноманіття кольорів та відтінків.
Тканину натягніть на раму. Приготуйте гамму барвників з 3-4 кольорів та заправте барвник в аерограф. Розпиліть фарбу на невеличкій частині тканини. Аналогічну операцію зробіть з іншими барвниками, залишаючи невеличкі ділянки вже нанесеного кольору. Аерографію можна виконувати і по вже пофарбованим тканинам.
Прокип’ячену тканину натягніть на раму, пофарбуйте в будь-який колір середнього тону. Зразок просушіть. Потім послідовно виконайте усі вищевказані операції, зменшив кількість розсіяних кольорів до двох.
Інші прийоми роботи з аерографом будуються на використанні трафаретів та покривних шаблонів — «масок». Тканину натягніть на раму. Приготуйте трафарети нескладних геометричних форм.
ВАЖЛИВО! При використанні паперових або зроблених з м’якого полімерного матеріалу трафаретів, їх необхідно-прикріпити до тканини по периметру клейкою стрічкою, щоб загїобігти зміщення у процесі роботи. Особливо це важливо при використанні тампонів, пензликів та губки.
Підготуйте гамму барвників. В залежності від бажаючого ефекту розмістить трафарети на тканині у відповідній послідовності, і зафарбуйте вільні ділянки відповідним кольором. Після кожної операції тканину слід просушити. Працюючи таким чином, не завжди вдається передбачити результати, тому від коректувати композицію можна на останньому етапі, використовуючи трафарети — «маски». В якості «масок» застосовують живі або сухі рослини, різні сітки, мережива, підходять також брошки, ґудзики, листи звичайного паперу, картону та ін.
Робота з шаблонами дає великий простір для створення складного малюнку. В аерографії дуже багато залежить від вашого досвіду та смаку. Навіть в тому випадку, коли композиція вже завдана художником, її виконання потребує ретельного відношення та художнього чуття. Результат набагато залежить від мистецтва маніпулювання аерографом, від уміння направити струмінь розсіяної фарби, тривалості процесу розпилення, технічних прийомів переходу з одного тону в інший і т.д. Слабким місцем аерографії є дуже невизначений, розмитий контур. Щоб зробити його більш чітким, аерографію іноді поєднують з контурною технікою. Тобто спочатку наводять контури малюнка, а потім наносять фарбу аерографом. Недоліком методу аерографії також є виникнення «туману» розбризканої фарби, що потребує від працівника особливої передбачуваності та обережності. Робота аерографом, зазвичай, ведеться в спеціальних захисних масках (респіраторах) і в добре провітрених приміщеннях.
Розпис по тканині «під мармур» (марблінг). Ця техніка дуже ефективна і відкриває широкі можливості для імпровізації. Вона може служити як самостійним прийомом розпису, так і використовуватися в поєднанні з іншими техніками. Особливо цікавий ефект можна отримати при використанні атласного шовку. Для розпису «під мармур» необхідний спеціальний компонент ТНІСКЕКЕК у вигляді порошку, яким користуються для створення основи малюнку. Склад розчиняється у співвідношенні 1 чайна ложка на 1 літр води. Краще всього для цього підходить плоска ванночка висотою 2-4 см. Роботу з одержаною гелеобразною масою можна починати тільки через годину. На склад краплями наноситься фарба, флакончики з піпеткою здійснюють зручність в роботі. Потім на поверхні паличкою або голкою створюється малюнок. Тканину або папір слід покласти на одержаний малюнок всією плоскістю. Залишити в такому вигляді на 20 секунд, потім зняти і швидко вимити проточною водою. Дати висохнути, закріпити. Найцікавіше, що малюнок можна постійно відновляти та наносити шарами. Виготовлений склад може використовуватися багаторазово. В якості декоративної відділки можна використовувати будь-який резервуючий склад, на ділянках, де він нанесений, на тканині залишаються не профарбовані плями. Техніка МАКВЬШО дуже цікава та яскрава, вона дозволяє імітувати мармурові розводи та одержувати оригінальні кольорові рішення.
Не менш цікава і монотипія. Ця техніка доволі проста у виконанні і доступна навіть для дітей. Вам знадобиться лист пластику або скла. На його поверхню вільними мазками наноситься фарба, вона повинна бути густою, як паста з тюбика. Потім натягнута на раму тканина щільно прижимається до скла. Цю операцію можна повторити декілька разів, до повного використання фарби на склі.
При шпаклювальній техніці густа фарба наноситься безпосередньо на тканину, створюючи рельєфну поверхню.
Крім класичних способів ручного розпису тканин, фарби та супутні матеріали, що з’являються на ринку, значно збагатили практику художнього розпису ефектів. Одним з них є і фотоефект, який оснований на визначених якостях фарби. На ще не підсохлу фарбу можна покласти різноманітні шаблони. Потім помістити роботу під яскравий освітлювальний пристрій. При висиханні фарба під шаблонами світлішає, надаючи зображенню деяку таємничість і туманність.
Використовуючи нові фарби та матеріали, можна добитися повної схожості виконаної роботи з аплікацією, вишивкою бісером та стразами.
Розпис по тканині — мистецтво цікаве. Сподіваємось, що цей матеріал допоможе вам в освоєнні цього складного виду творчості.
БАТІК
Мистецтво батіка зародилося в Індонезії. Дослівний переклад з яванського — «батік» — це малювання гарячим воском. Для нього бралися, як правило, бавовняні тканини. Саме на Яві мистецтво батіка досягло найвищого технологічного рівня та вишуканості. Малюнки були дуже різноманітні: геометричний, рослинний орнамент, міфологічні сюжети на теми Махабхарати, Рамаяни, розповідей Індонезії, Бірми, Суматри, зображення фантастичних птахів та богів Сходу. Індонезійський класичний батік малокольоровий, сама техніка обмежувала його палітру, колір перекривався при покрашенні не більш десяти разів. У колориті мали місце кольори слонової кістки, усі відтінки коричневого та найбільш яскрава фарба — індиго. Рецепти готування синьої фарби, як і самі малюнки, були найбільш великою таємницею кожної родини майстрів. Малюнки визначали також і кастову приналежність: ніхто не мав права повторювати царські та королівські орнаменти.
Багатоступінчастий шлях підготовки тканини для батіка -вимочування, відбілювання, кип’ятіння. Сам процес, який складається з наступних одна за іншою операцій: покриття гарячим воском -покрашення — сушіння, що повторюється для кожного кольору, відрізнявся важкістю та довгим часом, потребував майстерства та терпіння. На те, щоб зробити один витвір, уходили довгі місяці, а іноді й роки.
продолжение
–PAGE_BREAK–