Зміст
Вступ
1. Місце і роль тваринного світу вприроді
2. Вплив людини на тварин і причини скороченняїх чисельності
3. Охорона тваринного світу
Висновки
Література
Вступ
Тема реферату здисципліни «Екологія і охорона навколишнього середовища» — «Твариннийсвіт та його охорона».
Тваринний світ є важливою частиною біосфери нашої планети. Разом зрослинами тварини відіграють значну роль в міграції хімічних елементів, якалежить в основі існуючих у природі взаємозв’язків.
1. Місце і роль тваринногосвіту в природі
На Землі існує більше 1,5 млн.видів тварин, 60-70% з них становлять безхребетні.
Кліматична, геологічна та ландшафтна різноманітність і велика територіяУкраїни зумовлюють видове багатство тваринного світу. На її терені, включаючиакваторії Чорного і Азовського морів, живе близько 44 800 видів тварин. Найбільш широкопредставлені такі таксони: членистоногі — більш ніж 39 000 видів, круглі черви- 1 457, стьожкові черви — 1 288, найпростіші — більш ніж 1 200, хордові — більше 700, кільчасті черви — 400, молюски — 369 видів.
Найбільше уваги приділяється зараз вивченню, охороні, відтворенню тараціональному використанню хребетних тварин, фауна яких представлена в Українібільш ніж 200 видами риб, 18 видами земноводних, 20 видами плазунів, близько як400 видами птахів та 101 видом ссавців.
Тваринивідіграють важливу роль у житті нашої планети та житті людини. Велике значеннятварини мають у формуванні ландшафтів. За рахунок морських, переважноодноклітинних, тварин з твердим скелетом відбулося утворення осадових порід(крейди, вапняку та ін.), поклади яких займають велику територію на поверхніЗемлі. З діяльністю представників кишковопорожнинних тварин — коралових поліпів — пов’язано виникнення в теплих моряхчисельних коралових островів та коралових рифів, загальна площа яких дужезначна.
Велика роль належить тваринам в утворенні ґрунту і кори вивітрювання.Існуючі у великій кількості ґрунтові дрібні круглі черви (нематоди), ґрунтовікліщі, дощові черви, личинки комах, різні ссавці та інші тварини розпушуютьґрунт, сприяють аерації і проникненню вологи, збагачують органічними речовинами,підвищують родючість.
За участю тварин формується хімічний склад підземних і ґрунтових вод.
Тварини впливають на життя рослин. Одні з них є запилювачами рослин(багато видів комах, деякі птахи — колібрі, нектарниці, окремі види летючихмишей), інші — переносниками насіння (багато птахів і ссавців). Значнакількість рослин зовсім не може існувати без тварин, тому що без допомогиостанніх вони не можуть запилюватися або поширюватися. Велика кількістьрослиноїдних тварин з’їдають рослини, сприяючи цим покращенню рослинногопокриву.
Таким чином, беручи участь у кругообігу речовин у природі, впливаючи настан і розвиток інших її компонентів, тварини відіграють велику роль упідтриманні динамічної рівноваги в живій природі.
Життя тварин тісно пов’язане з життям рослин і тому зміни чисельностіперших позначаються на загальному стані других. Різноманітні міжвидовівідносини склалися і між тваринами, внаслідок чого вони всі знаходяться в залежностіодин від одного.
Все це говорить про велику роль, яку відіграють тварини в природнихекосистемах.
Неоціненною є роль тварин у житті людини. Багато з них — важливе джерелохарчування і сировина для промислового виробництва (сільськогосподарськітварини, риба, хутрові звірі, різноманітна дичина).
Фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомашнення. У наш часінтенсивно одомашнюються хутрові звірі (соболь, норка, лисиця та ін.),проводяться дослідження з приручення лося, страуса, білої куріпки, глухаря таін. При виведенні нових порід і з метою поліпшення якості існуючих використовуютьсядля схрещування їх близькі дикі родичі.
Багато тварин є продуцентами корисних речовин (мед, віск, шовк, лак,спермацет, зміїна та бджолина отрута та ін.), які знайшли широке застосування внародній та офіційній медицині.
Безхребетнітварини мають особливе значення як фільтра-тори для очищення води — вонивилучають частки органіки та дрібних організмів із води, тим самим очищаючи її(губки, коралові поліпи, сидячі поліпи, ракоподібні, молюски та ін.).
Багато видів тварин завдають шкоди сільському господарству, переносятьзбудників та викликають захворювання людини та сільськогосподарських! тварин(найпростіші, гельмінти, комахи, гризуни та ін.). Водночас багато видів євинищувачами вказаних шкідників, в чому полягає їх велика користь.
Усім відоме естетичне значення тварин.
Тварини є об’єктами наукових досліджень, у тому числі медико-біологічних,використовуються як моделі в біоніці.
Оцінюючи значення окремих видів тварин для людини, слід відзначити, щоабсолютно шкідливих, як і абсолютно корисних, тварин у природі немає. Значеннякожного з них у природі різнобічне і часто суттєво змінюється залежно від йогомісцеперебування, сезону, чисельності та характеру господарської діяльностілюдини. Нейтральні або корисні види можуть стати шкідливими, а шкідливі — корисними.
Термін «шкідник» визначає такі організми, які спричиняютьнегативний вплив на виживання або благополуччя людини, діючи як паразити абопереносники інфекцій, конкуруючи з людиною за їжу, волокнисті матеріали абоінші корисні ресурси чи просто дошкуляючи їй. Тому визначення «шкідник»дуже суб’єктивне і відбиває лише точку зору людини. Дійсно об’єктивна, суворонаукова думка полягає в тому, що концепція шкідника недоречна, бо кожнийорганізм відіграє важливу роль у розвитку і збереженні екологічних угруповань.З огляду на це можна зробити висновок, що тільки один організм реально загрожуєстабільності і подальшому існуванню живих систем на нашій планеті, і це Людинарозумна (Homo sapiens) — справжній шкідник!
Ми повинні розуміти, що кожний вид, усі його особини втягнені в боротьбуз іншими за обмежені запаси важливих ресурсів. Відповідно з урахуваннямсуб’єктивної перспективи видів чи особин ідея шкідника чи конкурентабагатозначна і має сенс. Тварин треба розглядати з обох точок зору, і, щоб зрозумітиїх справжню роль у природі і нашому житті, необхідно дотримуватися науковогопідходу, розглядати їх об’єктивно.
Прикладів того, як тварини, що вважалися шкідливими, після ретельноговивчення їх біології і способу життя визнавалися, навпаки, дуже корисними. Тутможна сказати, зокрема, про хижаків, що є діючим фактором природного добору.Хижі тварини оздоровлюють популяції інших тварин, які є для них кормом.Регулюючи чисельність хижаків там, де їх багато і де вони завдають шкоди, слідтурбуватися про охорону в місцях з їх низькою чисельністю.
Кожен вид має абоможе мати в майбутньому певне позитивне (пряме або опосередковане) значення длялюдини, і тому повне знищення якогось виду тварин недопустиме. Дляпереконливості цього безсумнівного положення дозволимо собі навести витяг зкниги відомих російських учених О. Баннікова і В. Флінта «Мы должны их спасти». Авторипишуть: «Кожний вид має неповторний генофонд, який склався в результатіприродного добору в процесі його еволюції. Усі види мають потенційну економічнуцінність і для людини, оскільки неможливо передбачити, які види можуть стать зчасом корисними або навіть незамінними. Можливості використання видів настількинепередбачувані, що було б найбільшою помилкою дати вимерти якомусь виду тількитому, що сьогодні ми не знаємо його корисності».
Переконливими є й слова відомого американського еколога Олдо Леопольда: «Зберігати кожнийгвинтик, кожне коліщатко — ось перше правило тих, хто намагається розібратися в невідомій машині».
2. Вплив людини на тварин іпричини скорочення їх чисельності
Тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. Однак длязбереження їх здатності до відновлення потрібні конкретні, не порушені людиною,природні умови, де відновні процеси відбуваються з певною швидкістю. У наш частемпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відповідаютьтемпам їх відновлення. Надмірне витрачання відновлюваних ресурсів можепризвести до їх виснаження. Прикладом може бути виснаження рибних ресурсів.Тривалий час існувала думка, що їх ресурси невичерпні. Сьогодення показало, щоця думка виявилася помилковою.
У відомому документі, розробленому МСОП за підтримки ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) і ФАО(Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), який має назву «Всесвітня стратегія охорони природи»,разом з визначенням основних вимог щодо охорони природного навколишньогосередовища, розглянуті основні фактори, які загрожують у наш час тваринам. Доних належать руйнування або деградація місць існування; переексплуатація; впливінтродукованих видів; втрата, скорочення або погіршення кормової бази; прямезнищення диких тварин.
Порушення тадеградація місць перебування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групитварин. Він загрожує 67% загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видівтварин. До цього фактору відносяться інтенсифікація ведення сільськогогосподарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд таосушувальна меліорація; випалювання рослинності та антропогенні лісові пожежі;розширення забудови; природні явища.
Вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, спорудженняводосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, лінійелектропередач^побудова міст, промислових об’єктів, розробка корисних копалинвідкритим способом тощо докорінно змінюють екосистеми. Для тварин, що пристосовувалисядо певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляютьсянесприятливими, і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними.
Найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються повільно,малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцевому результаті значний.
Хімізація сільського господарства викликає зміну генетичних,фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. Пестицидипризводять до зменшення кількості тварин на великих територіях. Установлено, щокількість отрутохімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлення.Слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, птахи) менш чутливі допестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні).
Дуже страждають від пестицидів і корисні безхребетні тварини, зокрема,дощові черви, комахи-запилювачі та ін.
Забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. Зполивних земель можуть зникнути сухолюбні тварини.
Відомі численні випадки загибелі тварин від сільськогосподарськоїтехніки.
Різні дії — рибальство, обробкасільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження — розлякують тварин, особливо ценебезпечно в період розмноження.
До серйозних екологічних наслідків призводить забруднення атмосферногоповітря і водойм відходами промислового виробництва, стічними водамикомунальних підприємств. Екологічним лихом для водної фауни стає забрудненняморських екосистем нафтою і нафтопродуктами.
Величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великихавтомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди,високовольтні лінії електропередач.
Спорудження гідротехнічних споруд ускладнює чи навіть зовсім унеможливлюєіснування багатьох видів цінних промислових риб, а також викликає іншінегативні екологічні наслідки, які часто не враховуються під час проектуваннятаких об’єктів.
Значної шкодитваринам завдає їх пряме знищення. У результаті переслідування з боку людинибули повністю знищені лісові слони, стеллерова корова, тури, нелітаючі голуби — дронти, птах додо, безкрилі гагарки, лабрадорські гаги, європейські ібіси,мандрівні голуби та багато інших. Тепер вони є лише представниками сумногоЧорного списку, опублікованого в 1973 р. МСОП. Тільки ссавців починаючи з 1600 року зникло 63 види і 55 підвидів. З 1980 рокузникло 74 види птахів. Близько 90% зниклих видів тварин жили наостровах. Вони не змогли вижити при вселенні інтродукованих людьми хижаків,нових видів рослин, захворювань і видів-конкурентів. На них полювали зарадицінного м’яса, красивого пір’я, а місця перебування цих тварин необоротнозмінювалися під антропогенним тиском.
Зникали тварини і з території України: кулан — у 17 столітті, тур — у15, сайгак — у 19. Деякі види були остаточно знищені саме тут. Зокрема, кінь тарпан, колисьзначно поширений в Європі та Азії. Останнього тарпана в природі було вбито у 1879 р. за 35 км від Асканії-Нової, а один дожив до 1918 р. на кінному заводі у м. МиргородПолтавської області.
Зникнення видів вважається природним процесом, і за палеонтологічнимиданими середня швидкість цього процесу — один вид за століття. Але за останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. У всіх життєвих форм масштабивимирання в 100-1000 разів більше статистичноочікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов’язана з деструктивним імінливим впливом людства на природу Землі.
У різних частинах світу на межі повного зникнення перебувають багатовидів — більше 1000: горила, білий ведмідь, азіатські носороги, лев, тигр,гепард, багато видів птахів та інших тварин. Чисельність деяких видівоцінюється всього лише в декілька сот пар особин. У деяких країнах, наприклад, кількість видів птахів, щознаходяться під загрозою зникнення, дуже велика. Це, в першу чергу, державиАмерики і Південно-Східної Азії; три «країни-рекордсмени» — Бразилія(111 видів під загрозою зникнення), Індонезія (92 види) і Колумбія (79 видів).Особливо цінними в кількісному відношенні є атлантичні ліси на сході Бразилії,тоді як найбільша кількість видів птахів, яким загрожує повне зникнення, наодиницю площі відмічена на Філіппінах. 75% зникаючих видів птахів живуть у тропічних лісах. Взагалі на грані зникненнязнаходиться майже чверть ссавців і восьма частина птахів (інформація лише проті види, за якими ведеться спостереження).
Переексплуатація тваринних ресурсів виникаєтоді, коли промисел перевищує їх здатність до відновлення. Щоб зникли тварини,не потрібне їх повне знищення. Достатньо порушити структуру популяції. Існуєнорма чисельності кожного виду, нижче якої він не може існувати.
Однією з форм скорочення видів є браконьєрство.
Браконьєрство — це незаконне добуваннятварин, у тому числі риби. Форми браконьєрства можуть бути різними, найчастішеце добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. Формамибраконьєрства є виловлювання риби в заборонених місцях, виловлюваннянестатевозрілої риби та під час її розмноження (нересту); добування тварин, щозанесені до Червоної книги України.
Соціальна небезпека браконьєрства дуже велика: воно завдає шкоди охороніприроди і ресурсам промислових тварин, підриває процеси їх відтворення, знижуєекономічний потенціал мисливського і рибного господарств.
Зниження обсягів вилову риби в Україні пов’язане з багатьма факторами. Середних можна виділити такі: перевилов риби, тобто виловлюється вона в більшійкількості, ніж відтворюється; забруднення водойм, що викликає зміну кисневогорежиму, режиму живлення, отруєння та загибель риби; негативний впливгідротехнічних споруд, який виявляється у зміні режиму стоку річок, розподілібіогенних речовин, у перекритті шляхів до місць нересту прохідних риб та ін.;обміління річок, погіршення умов життя риб, зниження рівня та підвищеннязасоленості води у внутрішніх морях.
У Чорному та Азовському морях негативно впливає на обсяги запасівпланктоноїдних риб такий фактор, як надмірний розвиток їх трофічного конкурента — гребневика мнеопсіса.
3. Охорона тваринного світу
З огляду на значення тваринного світу та вплив на нього антропогенногофактору особливої актуальності набувають питання охорони, відтворення тараціонального використання тваринного світу. З цією метою проводятьсяорганізаційно-господарські, біологічні, культурно-виховні заходи.Першочергового значення в охороні тваринного світу набувають заходи правового характеру, тобто законодавче регулювання.
Верховна Рада таКабінет Міністрів України прийняли ряд законів, постанов, розпоряджень,спрямованих на посилення охорони тваринного світу та його представників, щоналежать до категорії рідкісних і зникаючих. Чинне законодавство певною міроюрегулює охорону умов існування диких тварин, вимагаючи дотримання правилбезпеки при використанні отрутохімікатів у сільському і лісовому господарстві,збереження чистоти водойм у місцях існування і масових зимівель птахів,забороняючи розорювання гнізд корисних птахів та знищення місць існування дикихтварин. Встановлені певні вимоги по охороні лісових кормових угідь хутровихтварин.
Законодавчі акти визначають види і умови користування тваринним світом,шляхи його охорони. Законодавством передбачений державний облік тварин та їхвикористання і державний кадастр тваринного світу.
Згідно із законодавством дикі тварини є державною власністю і ставленнядо них має бути дбайливим, використання — економним.
Законоположення визначає правовий режим полювання та систему організаціїмисливських господарств.
З метою охорони рідкісних і зникаючих видів тварин укладені міжнародніконвенції. Серед них можна назвати такі — Конвенція по захисту тюленів, що живуть у північних частинах Тихогоокеану (1930 p.), Конвенція по регулюванню китобійногопромислу (1946 p.), Конвенція про судноплавство і рибальствона Дунаї (1948 p.), Конвенція про рибальство і охоронуморських ресурсів (1958 p.), Договір про захист білого ведмедя (1973 p.), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, якіперебувають під загрозою зникнення (1973 р.) та ін.
Заходами охорони і раціонального використання тваринних ресурсів єстворення мисливських, звірівницьких та рибних господарств, морськоїаквакультури.
Загальна площа мисливських угідь України становить 52049 тис. га. Поряд з охороною мисливськихтварин важливими заходами, що спрямовані на збільшення їх чисельності, єпроведення біотехнічних заходів з покращання стану середовища перебуваннятварин, а також їх штучне розведення в неволі з подальшим розселенням уприродних умовах. На території мисливських угідь проводиться підгодівля тварин,висівання кормових культур, створюються солонці, галечники та інші штучнігніздівлі.
Надзвичайне значення для охорони тваринного світу має виділеннямисливських заказників, тобто ділянок угідь, де мисливство заборонено на певнийстрок на всі або окремі види тварин.
Найважливішими мисливськими тваринами в Україні є лані, кабани, байбаки,фазани, качки, лисиці.
Відстрілювання,відловлювання та інші види добування і використання диких тварин регулюютьсярізними законодавчими і нормативними актами. У повсякденній практиці основнимидокументами є положення про мисливське господарство і правила та строкиполювання. Ці положення і правила визначають як загальний правовий режимохорони тваринного світу, який є державною власністю, так і порядоквикористання ресурсів фауни — умовиотримання права на добування звірів і птахів, строки, способи і знаряддя полювання,а також відповідальність за порушення цих правил, у правилах передбачаєтьсятакож плановість і суворе нормування здобичі. Дозволяючи полювання лише в певніпроміжки часу за рік, правила мають на меті недопущення надмірного добуваннядиких тварин, а також їх охорону в періоди розмноження.
У зв’язку з різко вираженою сезонністю природних явищ тваринирозмножуються лише в певні пори року. Очевидно, що полювання на них в періодспарювання (гону), вагітності самок, вирощування молодняку недопустиме, бо можепорушити нормальний хід розмноження і призвести до порушення відтворенняпоголів’я.
Полювання недоцільно проводити також і в той час, коли мисливські тваринидають низькоякісну, малоцінну продукцію (шкіру, м’ясо та ін.). Полювання нахутрових звірів, як правило, починається пізно восени, коли повністю дозрієїхнє зимове хутро, і триває до кінця зими, до появи перших ознак весняноголиняння. Полювання на більшість копитних дозволяється восени або на початкузими, коли підросте молодняк. Полювання на пернату дичину, як правило,починається в серпні і триває на перелітних видів птахів до їх відлітання напівдень, а на осілі види- до кінця зими.Іноді дозволяється весняне полювання на самців водних птахів.
Строки полювання на різні види мисливських тварин установлюються органамимисливської інспекції.
З метою запобігання перепромислу ряду особливо цінних мисливських тваринполювання на них проводиться тільки за особливими дозволами — ліцензіями, які видаються органамиДержавної мисливської інспекції. Кількість ліцензій, що видаються, залежить відзапасів даної тварини в тій чи іншій області, які визначаються спеціальнимобліком чисельності тварин.
В мисливських господарствах нерідко встановлюється для кожного мисливцянорма добування різних тварин за одне полювання, за один день полювання чи завесь мисливський сезон.
За недотримання правил полювання, браконьєрство винні притягуються довідповідальності. Форми відповідальності і види стягнень відрізняються залежновід ступеня громадської небезпеки і шкідливості тих чи інших видівбраконьєрства.
Охорона і використання рибних запасів також регулюється положенням іправилами рибальства, розробленими відповідно до місцевих умов. їх дотримання єобов’язковим як для підприємств, що ведуть промислове виловлювання риби, так ідля громадян, що займаються любительською риболовлею.
Особливе місце вправилах займає питання про допустимість тих чи інших видів лову. Заборонено,наприклад, застосування дрібносітчастих неводів для лову тюльки, бо це моженегативно позначитися на молоді інших цінних промислових риб.
Положення і правила рибальства забороняють добування риби біля гребель ішлюзів — ближче, ніж за 500 м, та між устоями мостів.
Забороняється також добування риби способами і знаряддями, що завдаютьзначної шкоди: вибуховими і отруйними речовинами, острогою, вогнепальноюзброєю, шляхом обладнання запруд та ін.
Забороняється забруднювати водойми і їх береги, самовільно проводитиднопоглиблювальні і вибухові роботи. Як правило, забороняється молєвесплавляння лісу.
Любительський лов вудкою дозволяється в усіх місцях, крім заповідних, татих водойм, де риба розводиться штучно. Застосування інших знарядь любительськоголову допускається з великими обмеженнями. Суворе дотримання законів і правилзабезпечує охорону рибних запасів та їх раціональне і бережне використання,порушення ж завдають збитків і переслідуються за законом. Контроль задотриманням законодавства здійснюється спеціальними органами рибоохорони тадержавними і громадськими інспекціями з охорони природи.
Виловлювання риби в більшості водойм припиняється на час нересту.
Порушення законів і правил охорони рибних запасів тягне за собою карну,адміністративну, дисциплінарну, а крім того, як правило, і матеріальнувідповідальність.
Закони про охорону природи передбачають здійснення заходів щодоподальшого збагачення і якісного удосконалення фауни нашої країни. Ці заходиспрямовані, з одного боку, на збільшення різноманіття і підвищення чисельностікорисних диких тварин, а з іншого — на скорочення популяцій організмів, які завдають шкоди народномугосподарству.
З таких робіт найбільше значення мають інтродукція — завезення, випускання і пристосування тварин до нових умов існування.Інтродукція пов’язана з акліматизацією — виникненням певних фізіологічних іморфологічних особливостей, які дозволяють організмам виживати і даватипотомство в нових умовах існування.
Організми пристосовуються до кліматичних, фізико-хімічних і ґрунтовихумов нового для них середовища, а також до біотичних факторів, тобто до рослині тварин нового біоценозу, які служать їжею або є конкурентами, паразитами чихижаками по відношенню до даного виду.
Широкі програмизавезення і акліматизації були здійснені для багатьох видів хутрових звірів,промислових риб, природних паразитів і хижаків, що є ворогами шкідниківсільського і лісового господарства.
Інтродукція нових видів може спричинити витіснення аборигенних видів,навіть до їх повного зникнення. Інтродуковані види можуть змінювати своюекологію, фенологію, спадковість, ставати шкідниками, переносниками збудниківхвороб, давати потворні гібриди з місцевими формами. Боротися з такими видамибуває іноді дуже важко. Тому інтродукцію слід проводити дуже обдумано, насуворо науковій основі. Особливо обережно треба підходити до інтродукції видів,нових для вітчизняної фауни. Рибні і мисливські господарства повинніорієнтуватися на внутрішньогосподарське і міжобласне розселення тварин, а вокремих випадках — на їх реінтродукцію.
Реінтродукція — процес завезення і випускудиких тварин в райони колишнього ареалу. Зокрема, так були відновлені популяціїсоболів, бобрів, зубрів, кабанів, фазанів.
Ефективним є розселення деяких видів промислових тварин з метоюрозширення областей їх поширення. Останній захід пов’язаний з тим, що за межамиїх ареалів є значні території, екологічні умови яких повністю підходять дляіснування. Перешкоди на шляхах розселення не давали змоги даним організмампроникнути на ці території. Якщо цих тварин завезти на них, то вони зможуть нетільки вижити в нових для них районах, але й добре прижитися в них ірозмножуватися.
Збільшення ресурсів фауни можна досягнути і шляхом підвищення щільностізаселення тваринами місць існування. Це здійснюється застосуванням різних біотехнічнихзаходів, спрямованих на поліпшення кормових і захисних умов місць існуванняданих тварин. Так, при вирубках лісу бажано залишати окремі дуплисті дерева,купи підліску, зарості кущів та високу траву. На місці вирубаного лісу слідвлаштовувати ремізи — ділянки, засаджені деревами і кущами, які створюютьзахисні укриття для лісових тварин. Ремізи слід розміщати також у степовихмісцях — в яругах і балках, середполезахисних лісових смуг, у заплавах річок і струмків.
Треба строго охороняти нори борсуків і лисиць (там, де вони корисні),тхорів та інших хутрових звірів. Для копитних тварин рекомендується будуватирізні навіси, де б вони могли ховатися в погану погоду. Для водних птахів поберегах водойм розставляють штучні гніздища — ящики, дуплянки, корзини, маленькі будиночки та інші укриття. Длязбільшення чисельності дрібних комахоїдних птахів розвішують дуплянки,синичники, шпаківні та ін.
Поліпшеннякормових умов місць існування багатьох тварин сприяє різкому збільшенню їхчисельності. Створення надійної кормової бази запобігає далеким міграціям (якічасто приводять до загибелі) тварин, зміцнює їх стійкість до різнихзахворювань. Кормові ресурси тварин можуть бути значно збагачені шляхомпроведення таких біотехнічних заходів: висаджування кормових рослин дляпокращання живлення рослиноїдних тварин; внесення добрив і обробіток ґрунту наділянках з кормовими рослинами; збільшення чисельності різних тварин, які єїжею для корисних хижаків; підгодівля корисних тварин у період нестачіприродних кормів; забезпечення тварин необхідними їм мікроелементами йвітамінами.
В організованих мисливських і рибоводних господарствах проводять сувороорганізовану, науково обґрунтовану боротьбу з хижаками промислових тварин.
Для профілактики різних захворювань диких тварин проводять відстрілюваннядуже хворих і сильно травмованих тварин, прибирають трупи загиблих тварин,прибирають гній у місцях скупчення копитних біля годівниць і під наметами,очищують місця водопою. З кормом тваринам дають різні запобіжні вакцини,глистогінні препарати.
Для поліпшення умов існування цінних у господарському відношенні воднихорганізмів проводять біологічну меліорацію водойм — штучне підвищеннябіологічної і господарської продуктивності водних угідь. Біологічна меліораціявключає заходи, спрямовані на поліпшення умов розмноження риби, збереження іпокращання природних та обладнання штучних нерестилищ, створення штучних гнізддля водоплавних птахів і хутрових звірів, насадження кормових і захисних рослин- очерету, рогозу та ін.
Важливим аспектом охорони тварин є морська аквакультура — система заходів по штучному розведенню в морях різних харчових ітехнічних рослин та тварин. Існуючі морські господарства спеціалізуються навирощуванні мідій, устриць, морських гребінців, трепангів, креветок, лососевихриб, кефалі та ін. Аквакультура дає 98% усіх устриць, що зараз добуваються, 84% мідій, 30% морських гребінців.
З метою охорони рідкісних і зникаючих видів тварин їх заносять до Червонихкниг (міжнародної та регіональних). З 1991 р. ведеться Європейський Червоний список тварин, що знаходяться підзагрозою зникнення у світовому масштабі.
Четверте видання Червоної книги МСОП містило на своїх сторінках 226 видіві 79 підвидів ссавців, 181 вид і 77 підвидів птахів, 77 видів і 21 підвидплазунів, 35 видів і 5 підвидів земноводних, 168 видів і 25 підвидів прісноводнихриб.
Перше видання Червоної книги Української РСР (1980 р.) містило 85 видів(підвидів) тварин: ссавці — 29; птахи — 28; плазуни — 6; земноводні — 4; комахи- 18.
Друге виданняЧервоної книги України (1994 р.) містить 382 види (підвиди) тварин: гідроїдніполіпи — 2; круглі черви -2; кільчасті черви — 7; ракоподібні — 26;павукоподібні — 2; комахи — 173; молюски — 12; круглороті — 2; риби — 32;земноводні — 5; плазуни — 8; птахи — 67; ссавці — 41.
Для збереження генофонду рідкісних та зникаючих рослин і тварин створюютьсяприродно-заповідні території — заповідники, заказники та ін. Вони є природними полігонами для проведеннянаукових досліджень, які спрямовані на вивчення біолого-екологічнихособливостей раритетних видів і розробки шляхів їх збереження.
Висновки
Як показуєдосвід, значну роботу з охорони тваринного світу виконують зоопарки,спеціалізовані розплідники, акваріуми та океанаріуми. Усвідомлюючи винятковістьсвого завдання, багато зоопарків об’єднуються у всесвітню мережу, яка вже заразналічує близько 1000 зоопарків. Сполучними ланками, що забезпечують координаціюроботи та управління цими зоопарками, є міжнародні організації, такі, якВсесвітня організація зоопарків, Міжнародний союз охорони природи і природнихресурсів, Всесвітній фонд дикої природи та ін. Зоологічним статутом зоопарків є«Стратегія охорони природи в зоопарках світу» («The World Zoo Conservation Strategy»), у ньому визначаютьсяобов’язки і можливості зоопарків та акваріумів у збереженні біорізноманіттясвітової фауни.
При написаніреферату ми ознайомилися з тваринним світом України, його впливом на здоров’ялюдини, та оточуючого світу, та його охороною.
Література
1. Андрейцев В.І. Екологія і законодавствоУкраїни: У 2 кн. — К.: Юрінком Інтер, 1997.
2. Білявський Г.О., Бровдій В.М. Про класифікаціюосновних напрямів сучасної екології // Рідна природа. — 1995. — № 2. — С. 4-7.
3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І.,Навроцький В.М. Основи екології: Теорія та практикум. — К.: Лібра, 2002.
4. Білявський Г.О., Падун М.М.,Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 1993.
5. Качинський А.Б., Хміль Г.А.Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. — К.: НІСД,1997.
6. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів:Світ, 2000.
7. Серебряков В.В. Основи екології. — К.: Знання-Прес, 2001.
8. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування. — К.: Вища школа, 1999.
9. Червонакнига України. Вони чекають на нашу допомогу / Упо-ряд. О.Ю. і С.О. Шапаренко. — Харків: Торсінг,2002.