Уельс

Зміст
 
1 Походженняназви
2 Історія
2.1 Ранній період
2.2 Післянорманського завоювання
2.3 Новий час
2.4 XX вік
3 Географія
4Адміністративний розподіл
5 Політика
6 Населення
7 Кориснікопалини
8 Господарство іекономіка
9 Література
10 Посилання
11 Бібліографія
12 Примітки

 
Уельс (валл. Cymru англ. Wales, в старій російській передачіВамлліс; має ряд традиційних назв на інших мовах Європи, наприклад, фр. Pays deGalles) — одна з чотирьох головних адміністративно-політичних частинВеликобританії, у минулому конгломерат незалежних кельтських королівств. Уельсрозташований на південному заході Великобританії, на сході граничить занглійськими графствами Чешир, Шропшир, Херефордшир і Глостершир, з трьохсторін оточений морем: на півдні це Брістольській канал (гирло Северна), напівденному заході — проливши Святого Георга, на півночі і заході — Ірландськеморе, на північному сході — гирло річки Ді (Afon Dyfrdwy).
Формальна назва країни — «Князівство Уельс» (Principality Wales,Tywysogaeth Cymru), проте воно використовується звичайно рідко. Уельс ніколи небув суверенною державою в нинішніх межах. Правда, приблизно з 1057 по 1063 рікГріфід ап Ллівелін володів практично всіматими землями, що складають нинішній Уельс. Після смерті Гріфіда такого вже неповторювалося, і до часу норманського завоювання Західного Уельсу в 1282 роцікраїна вже знов була поділена між декількома королівствами. В 1400 р. нащадокдвох стародавніх королівських пологів Уельсу, Оуен Гліндур, очолив повстанняпроти англійців і був проголошений королем Уельсу, проте повністю втративпідтримку до 1410 р. і був вимушений сховатися. Валлійські закони не булиповністю витиснені англійськими до 1542 року. Лише в 1955 році королеваофіційно проголосила Кардіфф столицею Уельсу (до цього столиці у країни простоне було), хоча Принц Уельський звичайно проходить інвеституру в Кайрнарвоне.
В 1997 році була створена Національна асамблея Уельсу, що має правовносити поправки в закони, які приймає парламент Великобританії. В 2006 роцібув прийнятий другий Закон про управління Уельсом, згідно якому повноваженняАсамблеї були розширені.

 
1.  Походженняназви
Назва «уельс» походить від англ. Wales, а то, у свою чергу, від др.-англ. Wealas, множини слова Wealth.Останнє слово є загальногерманським і відбувається, видно, від назви племенівольків, тобто спочатку воно позначало всіх кельтів. Пізніше, після того, якгерманці увійшли до контакту з Римом, воно стало позначати не тільки кельтів,але і людей, говорячих на латині, пізніше — романських мовах (ср. Валлонія в Бельгії, Валахия вРумунії). В Британії слово wealas позначало в першу чергу бриттів, у тому числіваллійців і корнців (назва Корнуолла містить той жекорінь). Правда, в староанглійських пам’ятниках є і приклади того, як цейкорінь використовується по відношенню до римлян.
Валлійська назва — Cymru — походить від загальнобритського kom-brogi (пор.також кумбрийська мова, Камберленд). Від цього слова походить і латинська назваCambria. Згідно Гальфріду Монмутському, Cambria походить від міфічного короляКамбера, але це слідує визнати за вигадку.
 

 
2.  Історія
 
2.1 Ранній період
Люди заселили територію нинішнього Уельсу в кінці останньогольодовикового періоду. Документальні свідоцтва з’являються під час римськоїокупації Британії. У той час Уельські землі були поділені між декількомабриттскими племенами, найчисленнішими і могутніми з яких були сілуры напівденному сході і ордовики на північному заході. Римляни спорудили внинішньому Південному Уельсі декілька фортів, самим західним з яких бувКармартен (Caerfyrddin, лат. Maridunum), і здобували золото в Долейкоті (ниніКармартеншир). Крім того, вони побудували фортецю в Кайрлеоне (Isca Silurum),де зберігся величний амфітеатр. Римляни просунулися і до Північного Уельсу, іодна з сердньовалійских повістей, «Сон Максена» (Breuddwyd Macsen) передаєлегенду, ніби один з останніх римських імператорів Магн Максим (іспанець, щослужив генералом в Британії), був одружений на дочці місцевого вождя зСегонтія, нині Кайрнарвон, графство Гвінед. Під час римської окупації,приблизно в IV столітті до Уельсу прийшло християнство.
Після відходу римських військ з Британії (до 410), романізовані бритти створили безліч дрібних королівств. Держави південних і східнихрівнин острова були швидко завойовані наступаючими англосаксами, алекоролівства, розташовані в гористих районах Північної Англії і нинішньогоУельсу опинилися більш стійкі. Врешті-решт, бриттські королівства півночівипалини під ударами англосаксів і шотландців, але західним бриттам вдалосязакріпитися в Уельсі. Проте втрата родючих земель і багатих міст південногосходу острова не дозволили їм ефективно боротися за повернення цих територій.Приблизно в 540 році Гильда Премудрий писав:   
Таким чином, багато хто з нещасних уцілілих, захоплені в горах, бувмасово знищений; інші, виснажені голодом, підходили і протягували руки ворогам,щоб навіки стати рабами, якщо, проте, їх не вбивали негайно, що вони вважали занайвищу милість. Інші ж прагнули заморських областей з великим риданням.
До VIII століття східна межа Уельсу більш-менш встояла. Традиційновважається, що Оффа, король Мерсиі, побудував величезний земляний вал по межісвоїх володінь, щоб відділити від Уельсу заселену в основному валлійцямичастину Поуїса, яку він завоював. Вал Оффи частково зберігся до наших днів, аваллійці дотепер іноді, відправляючись до Англії, говорять, що перетинають ВалОффи (croesi Clawdd Offa).
Найкрупнішими королівствами були Гвінед (північний захід Уельсу),Дехейбарт (південний захід) і Поуїс (схід і північний схід). Більшість їхправителів походила з будинку Родрі Великого. Хоча Уельс не був єдиноюдержавою, а королівства часто ворогували між собою (привертаючи на свою сторонианглійців, ірландців і скандінавів), країна була з’єднана загальною культурноюспадщиною, а також зведенням законів, кодифікуючих Хивелом Добрим.
2.2 Після норманського завоювання
Землі, що поступилися англосаксам, одержали назву Lloegyr (в сучасніймові — Lloegr). В той же час починає розвиватися власне валлійськаідентичність, в текстах все частіше зустрічається слово Cymry «співвідчизники».
Замок Долвіделан, побудований Ллівеліном ап Іорвертом на початку XIII століття, щоб охороняти одну здолин, що ведуть в Сноудонію.
Після норманського завоювання Англії в 1066 Уельські королівства сталіпоступово попадати під вплив східних сусідів, не дивлячись на опір валлійськихправителів. Вільгельм Завоєватель спробував підпорядкувати валлійців, створившидекілька могутніх феодальних володінь на межі з Уельсом. Лорди так званоїВаллійської марки великою мірою зберігали незалежність до часу правлінняГенріха VIII. Деякі валлійські правителі, такі як Оуайн Гвінед, Рис ап Гріфід,Ллівелін ап Іорверт, в різний час об’єднували під своєю владою значну частинукраїни, проте об’єднання Уельсу так і не відбулося. В 1282 році, після того, якЛлівелін ап Гріфід, що оголосив себеправителем всього Уельсу, загинув, а його брат узятий в полон і страчений,війська Едуарда I захопили всю територію Уельсу. Англійці звели декількамогутніх замків (зокрема, Кайрнарвон і Конуї на півночі Уельсу, білякоролівської столиці Гвінеда Гарт-Келін), щоб контролювати місцеве населення.Останнім могутнім повстанням було повстання Оуайна Гліндура, що трапилося на століттяпізніше. Валлійська сім’я Тюдоров, активно що брала участь у ВійніЯскраво-червоної і Білої троянди, в 1485 році стала царюючою династією вАнглії. Остаточне юридичне злиття князівства Уельс з Англією відбулося в приГенріху VIII після ухвалення ряду законів, згідно яким валлійське право вУельсі замінювалося англійським.
 
2.3 Новий час
Після входження Уельсу до складу Англії і скасування Валлійської маркивідбувається поступове руйнування традиційних порядків: валлійські дворянипереймають спосіб життя англійських сквайрів, багато валлійців переїздять доЛондона, де добиваються значних успіхів, як Джон Ді. Англійська мова замінюєваллійський не тільки в державному управлінні і судочинстві, проте в ходіРеформації і введення у Великобританії англіканства був проведений переклад наваллійську мову Біблії і ряду богослужебних текстів (важливу роль тут зігралиУїльям Солсбері і Уїльям Морган).
В XVII і XVIII століттях в Уельсі набирають силу різні нонконформістскірухи, в першу чергу методизм, при нонконформістскі каплицях існують недільнішколи з викладанням на валлійській мові. В кінці XVIII століття південь Уельсустає одним з центрів промислової революції: виявлення запасів кам’яноговугілля, залізняку і олова приводить до відкриття крупних сталеливарних центрівДоулайс і Кивартва (Мертір-Тідвіл), а також вугільних шахт, які їхобслуговували. У пошуках роботи в долини Південного Уельсу прибуває безлічлюдей як з самого Уельсу, так і з інших частин Великобританії і з Ірландії. Втой же час багато валлійців відправляються до Англії, зокрема, в портЛіверпуль, що росте. В XIX столітті промисловість Південного Уельсупереорієнтується на видобуток вугілля для парових машин, яке йде як навнутрішні британські ринки, так і на експорт: маркіз Б’ють підтримує розвитокКардіффа, який стає найбільшим вугільним портом миру і найважливішим містомУельсу. На півночі країни активно розвивається здобич сланців для будівельноїгалузі. Багато міст на північному і західному побережжі набувають популярністьяк курорти (Лландідно, Ріл, Абердіві і ін.). Холіхед стає важливим транспортнимцентром як місце відправлення порома до Ірландії, він з’єднується з Лондоном спочаткудиліжансним, а пізніше і залізничним повідомленням.
Бурхливе зростання промисловості і притоку населення на півдні Уельсубули пов’язано з організацією робочого руху. В 1830-х роках в Уельсівідбуваються два крупнихповтаннь: повстання в Мертір-Тідвіле 1831 роки і чартистське повстання в Ньюпорте 1839 року. Вугільні долини південного Уельсу сталіоднієї з колисок руху чартиста, а пізніше — тред-юніонізму. В кінці XIXстоліття там же зароджується і набирає силу Лейбористська партія. Також вУельсі були сильні позиції лібералів, найвідомішим з яких був вихідець з УельсуДевід Ллойд Джордж, початково що здобув популярність своєю діяльністю внаціональному і робочому русі.
В XIX столітті набирає силу націоналістичний рух. Розвиток кельтологіїстимулює інтерес до валлійських історії і культурі, створюється рядпатріотичних організацій, таких як «Молодий Уельс» (валл. Cymru Fydd), в роботіякого брав участь Ллойд Джордж, і Суспільство святого Давида. В 1893 роцізаснований Університет Уельсу з коледжами в Аберістуїте, Бангоре і Кардіффе,значне поширення набуває валлійська періодична преса. Деніел Оуен створює першісучасні романи на валлійській мові.
Значне розповсюдження в Уельсі одержує регбі, і збірна країни добиваєтьсякрупних успіхів протягом XIX і XX століть.
2.4 XX століття
На початку XX століття промислове зростання Уельсу продовжується. В 1914році приймається закон, згідно якому Церква Англії перестає бути державноюцерквою в Уельсі, проте він набуває чинності лише в 1920 році, після закінченняI світової війни.
Після закінчення війни в Уельсі, як і по всій Великобританії,відбуваються значні соціальні зміни, зв’язані, зокрема, із збільшеннямзайнятості жінок. З політичної точки зору продовжується зростання популярностіЛейбористської партії. В 1925 році заснована валлійська націоналістична ПартіяУельсу на чолі з Сондерсом Люісом. З 1930-х років у зв’язку з Великою депресієюі скороченням експортних ринків починається упадок Уельської вугільної іметалургійної промисловості.
В ході Другої світової війни ряд міст Уельсу, в першу чергу Суонси,значно постраждали від нальотів німецької авіації.
Після війни продовжується упадок традиційної важкої промисловості, протев цілому, як і по всій Великобританії, спостерігається значне зростаннядобробуту, зокрема, за участю валлійського представника лейбористів АнейрінаБевана створюється Національна служба охорони здоров’я. В 1953 році столицеюУельсу офіційно проголошений Кардіфф.
З 1960-х років в суспільстві починають грати важливу роль питаннянаціоналізму, що зв’язане, зокрема, із знаменитою мовою Сондерса Люіса «Долямови» (валл. Tynged yr Iaith), після якої створюється Товариство валлійськоїмови (валл. Cymdeithas yr Iaith Gymraeg). Торваріщество провело ряд акційгромадянської непокори, вимагаючи дублювати дорожні покажчики на валлійськіймові. Серед інших важливих подій можна назвати протести проти затоплення селаКапел-Келін (де всі жителі говорили на валлійській мові) водоймищ,забезпечуючим водою англійський Ліверпуль, і боротьбу за створенню валлійськоготелеканалу (відкритий в 1982 році). В 1979 році був проведений референдум проавтономію і створення Уельського парламенту, проте значна більшість виборціввисловилася проти цього плану.
Плани уряду Маргарет Тетчер по приватизації вугільної галузі в середині1980-х років привели до великомасштабних страйків в Південному Уельсі, протепротестуючі не добилися своєї мети.
В 1993 році прийнятий закон про валлійську мову, згідно якій валлійськийодержує в межах Уельсу рівний статус з англійською мовою; в 2001 році переписнаселення зафіксував збільшення числа людей, що володіють валлійською мовою. В1997 році проводиться повторний референдум про автономію, і невелика більшістьпроголосували виступила за створення Уельської асамблеї. Робота Асамблеїпочалася в 1999 році.

 
3.  Географія.Карта Уельсу
Уельс розташований на півострові на заході острови Великобританія. Загальнаплоща країни складає близько 20 779 км?.. Протяжність країни з півночі напівдень — 274 км, із заходу на схід — 97 км. Уельс граничить з сходу з Англією,з трьох сторін оточений морем. Загальна довжина берегової лінії — більше 1 200км. Біля берегів Уельсу розташовано декілька островів, найбільший з яких —Англси (Ynys Mon) на північному заході.
Населення і промислове виробництво зосереджено в основному на півдніУельсу, в містах Кардіфф, Суонси, Ньюпорт і прилеглих областях. Порівняноіндустріалізував і північний схід (район Рексема); центр і північний захід —аграрні райони.
Велику частину площі Уельсу займають гори, особливо на півночі і вцентрі. Вони утворилися під час останнього льодовикового періоду, в ходідевонського заледеніння. Самий високі гори — в Сноудонії (Yr Eryri), гораСноудон (Yr Wyddfa, 1085 м над рівнем моря) — найвища точка Уельсу. Гірськиймасив в центрі Уельсу називається Камбрійськімі горами. На півдні розташованігори Брекон-Біконз (Bannau Brycheiniog), порівняльно молодята в порівнянні зКамбрійськімі і що містять значні запаси вугілля. Камбрійськіє гори дали своюназву одному з періодів палеозою — кембрію. Сноудон, найвища гора Уельсу
В середині XIX століття двох видних геологів, Родерік Мурчисон і АдамСеджвік вивчали геологію Уельсу, щоб визначити деякі принципи стратиграфії іпалеонтології. Після ці два періоди палеозою — ордовік і сілур — були названіна честь кельтських племен, що мешкали в цьому районі.
Уельс відкритий вітрам з Атлантичного океану, тому клімат там в основномуморський. На західному побережжі випадає за рік до 1270 мм опадів, а на східвід гір ці цифри дещо нижче (до 723 мм/рік), а в самих горах — вище (до 2540мм/рік). Середня температура липня складає 15,6° З, січня — 5,6°C.
Сучасна межа між Англією і Уельсом вельми довільна: у загальних рисахвона була встановлена в XVI столітті, на основі меж феодальних володінь. Напротязі приблизно 64 кілометрів вона досить точно слідує Валу Оффи. Проте потімвона йде більш химерно: наприклад, розділяє село Найтон в Поуїсе і їїзалізничну станцію, робить село Черч-Стоук фактично Уельським ексклавом вАнглії і проходить прямо через село Лланімінех (отже місцевий паб частиноюзнаходиться в Англії, а частиною — в Уельсі).
Велику частину території Уельсу покривають національні парки (Сноудонія,Брекон-Біконз, побережжя Пембрукшира) і так звані «Області видатної природноїкраси» (англ. Areas Outstanding Natural Beauty), наприклад півострів Гоуер.
4.  Адміністративнийрозподіл
Області є графствами, якщо не помічені * (для міст) або † (дляміст-графств). В дужках, дані найменування на валлійській мові
Мертір-Тідвіл (Merthyr Tudful) †
Кайрфіллі (Caerffili) †
Блайнай-Гвент (Blaenau Gwent)†
Торвайн (Tor-faen) †
Монмутшир (Sir Fynwy)
Ньюпорт (Casnewydd) *
Кардіфф (Caerdydd) *
Долина Гламорган (Bro Morgannwg) †
Брідженд(Pen-у-bont ar Ogwr) †
Ронта-Кинон-Тав (Rhondda Cynon Taf) †
Ніт-Порт-Толбот (Castell-nedd Port Talbot) †
Суонси(Abertawe) *
Кармартеншир (Sir Gaerfyrddin)
Кередігион(Ceredigion)
Поуїс(Powys)
Рексем(Wrecsam) †
Флінтшир(Sir у Fflint)
Денбішир(Sir Ddinbych)
Конуї(Conwy) †
Гвінед(Gwynedd)
Острів Англси (Ynys Mon)
Пембрукшир (Sir Benfro)    

 
5.  Політика
Уельс є частиною Сполученого Королівства, і главою його є британськиймонарх, в даний час — королева Єлизавета II. Законодавча влада, джерелом якої ємонарх, знаходиться в руках британського парламенту, а частина її переданатією, що знаходиться в Кардіффе Національній асамблеї Уельсу. Парламенту вЛондоні належить право приймати так звані «первинні закони» (є прерогативоюзаконодавчої влади), що мають відношення до Уельсу. Асамблея може регулювати їхвживання і приймати «вторинні закони», обмеженим чином впливаючі на діюпервинних. Уельська Асамблея не є, строго кажучи, суверенним органом влади, і втеорії британський парламент може відмінити будь-яке її рішення або навітьрозпустити її. Проте згідно новому Закону про управління Уельсом (2006)Асамблея одержує більше прав.
Асамблея початку працювати в 1998 році, після ухвалення першого Законупро Управління Уельсом. В Асамблеї 60 місць, 40 депутатів обираються засистемою простої більшості, ще 20 — за регіональними списками (по чотиридепутати від кожних з п’яти регіонів). Партія, що одержала більшість вАсамблеї, обирає першого міністра, який стає главою Уряду Асамблеї, органувиконавської влади. Більшість повноважень Асамблеї формально передана Уряду.
В даний час Першим міністром Уельсу є Родрі Морган, член Уельськоговідділення Лейбористської партії. Друга за чисельністю партія в Асамблеї —Plaid Cymru («партія Уельсу»), виступаюча за незалежність країни в рамкахєвропейського союзу. В даний час уряд Уельсу є коаліційним, в нього входятьпредставники лейбористської партії і Plaid Cymru, глава якої — Ієйан Вин Томас— став заступників першого міністра.
В Асамблеї також представлені Консервативна партія,Ліберально-демократична партія (що сформувала в Асамблеї першого скликаннякоаліційний уряд з лейбористами). В даний час активно обговорюється питання, числід розширювати повноваження Асамблеї (наприклад, чи потрібно дати їй правопроводити первинне законодавство, подібно тому, як це зроблено з шотландськимпарламентом).
В Палаті общин британського парламенту Уельс представлена 40 депутатами(з 646). В кабінет міністрів Великобританії входить також Державний секретар поУельсу, в обов’язку якого входить представляти уряду справи, мають відношеннядо цієї частини королівства. В даний час цю посаду посідає Пітер Хейн.

 
6.  Населення
Процентне співвідношення володіючих валлійською мовою в різних графствахУельсу
1905 (по ЕСБЕ) — 1,8 млнжителів
1973 (по БСЕ) — 2,7 млнжителів
2001 (перепис) — 2,9 млнжителів
Основні народи — валлійці і англійці. Частина валлійців (а саме 29 % відвсього населення Уельсу, по перепису 2001) в тій чи іншій мірі зберігає своюмову. На валлійській мові в Уельсі виходять ЗМІ (преса, телебачення, радіо),існує немало інтернет-сайтів. Уельські діалекти англійської мови також маютьряд особливостей.

 
7 Корисні копалини
Уельс багатий сланцем, кам’яним вугіллям, залізом (Гламорган), графітом,свинцем. На півдні розташований Південно-уельський кам’яно-вугільний басейн.

 
8. Господарство і економіка
Кардіфф, столиця Уельсу
Головні заняття: гірська справа і промисловість, крім того, землеробствоі скотарство (19 % під ріллею, 10 % під лугами, 3 % під пасовищем, 31 % підлісом).
Видобуток кам’яного вугілля — Ронта;
Чорна металургія — Порт-Толбот, Ньюпорт, Лланеллі, Кардіфф, Еббу-Вейл;
Кольорова металургія — Суонси, Лланеллі;
Нафтопереробка — Лландарси, Мілфорд-Хейвен, Пембрук, Баррі;
Нафтохімічна і хімічна промисловість — Баглан-бей, Баррі;
Сільське господарство, вівчарство, м’ясне і молочне тваринництво.