ХАРКІВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Навчально-науковийінститут права, економіки та соціології
Кафедракримінального права та кримінології
заочна форманавчання
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни –«Кримінальне право»Тема: Умисне тяжкетілесне ушкодження (ст. 121 КК України)
м. Харків – 2010р.
План
Вступ
1 Поняття та ознаки тяжкого тілесного ушкодження
2 Об’єкт умисного тяжкого тілесного ушкодження
3 Об’єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження
4 Суб’єкт умисного тяжкого тілесного ушкодження
5 Суб’єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження
6 Відмежування тяжкого тілесного ушкодження від суміжних злочинів
7 Проблеми кваліфікації тяжкого тілесного ушкодження
8 Практичне завдання
Висновок
Список використаноїлітератури
Вступ
В ч.2 ст.3 Конституції України визначено,що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язкомдержави. Тобто основними завданнями, що постають перед юридичною наукою ідержавою, є забезпечення дотримання прав і свобод громадян. А частина 1 статті3 Конституції України зазначає: “ Людина, її життя і здоров’я, честь ігідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальноюцінністю”.
Особливість суспільної небезпеки умиснихтяжких тілесних ушкоджень полягає в тому, що вони завдають шкоди, яка не маєвідповідного еквіваленту, – людина позбавляється найціннішого – здоров’я, а вдеяких випадках і життя, найбільш небезпечними способами, найбільш небезпечнимизасобами.
1 Поняття та ознаки тяжкого тілесного ушкодження
Характеристикаумисного тяжкого тілесного ушкодження, його об’єктивних, суб’єктивних,кваліфікованих ознак, відмежування тяжкого тілесного ушкодження, що спричинилосмерть потерпілого, від умисного та необережного вбивства, дає можливістьзробити наступні висновки: 1) Тілесне ушкодження – це протиправне умисне абонеобережне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, коли порушена анатомічнацілісність або фізіологічна функції тканин чи органів потерпілого під часпосягання на його здоров’я. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяютьсяна тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Відповідний ступінь тяжкості тілесногоушкодження визначається на основі висновку експертизи, призначення якої у цихсправах є обов’язковим. 2) Під умисним тяжким тілесним ушкодженням розуміютьушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, чи таке, що призвелодо втрати будь-якого органу або до втрати його функцій, психічну хворобу чиінший розлад здоров’я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш якна одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.Об’єктом умисного тяжкого тілесного ушкодження є здоров’я людини. Об’єктивнасторона умисного ушкодження характеризується дією або бездіяльністю винноїособи, а також злочинним наслідком та причинним зв’язком між діянням інаслідком. Цей злочин відноситься до категорії тяжких. Він є найтяжчим із числазлочинів проти здоров’я людини. 3) Суб’єктивна сторона умисного тяжкоготілесного ушкодження характеризується умисною виною. Винний усвідомлює, що можезаподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо допускаєнастання такої шкоди. Суб’єктом цього злочину є фізична, осудна особа, яка домоменту вчинення злочину досягла віку 14 років. 4)
Кваліфікованимиознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження є вчинення його способом, що маєхарактер особливого мучення, або вчинення групою осіб, а також з метоюзалякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, абоспричинило смерть потерпілого. 5) Для відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження,внаслідок якого настала смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивствачерез необережність, потрібно ретельно досліджувати всі обставини, що маютьзначення для встановлення спрямованості умислу винного, враховуючи попереднюповедінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини, спосіб і знаряддя злочину,характер і локалізацію поранень. На сьогоднішній день кількість злочинівпро заподіяння тяжких тілесних ушкоджень залишається на досить високому рівні.На мою думку, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, як і вчинення будь-якихінших злочинів залежить від тих поглядів, моральних настанов, правосвідомості,традицій, звичок тощо, які існують у суспільній свідомості у цілому, окремихгруп населення та у конкретної людини. Роль психологічного фактора у системіпричин та умов злочинності, окремих її видів і конкретних злочинів доситьзначна, хоча у переважній більшості випадків не виступає єдиною причиноюзлочинності, окремих її видів та конкретного злочину, а взаємодіє із зовнішнімиобставинами, зокрема тими, що зосереджуються у економічній, соціальній та іншихсферах. Психологічна сфера формується під впливом соціальної дійсності. Усучасних умовах у психологічній сфері наявна криза моралі, яка проявляється узанепаді загальнолюдських цінностей. Виховання моральності – складова виховноїроботи з населенням взагалі, що містить й одержання соціальних установок,прищеплення культури, моральних цінностей і установок, вироблених людством завсю історію його розвитку.
Крімтого, складовою суспільної свідомості є правосвідомість, що представляє собоюсистему поглядів, переконань, оцінок, уявлень, які відбивають ставленнясуспільства, деяких прошарків і груп населення, окремих громадян донормативно-правових актів взагалі і правил необережності, зокрема. Відомо, щорівень правосвідомості населення визначається знанням права, його розумінням іготовністю додержуватися вимог законів. Правосвідомість, як і суспільнасвідомість, чинить на злочинність подвійний вплив: високий рівеньправосвідомості запобігає злочинності, а низький її рівень, дефекти сприяютьвчиненню злочинів.
Такимчином, основним кроком для зниження рівня злочинності є виховання у населенняморальності, прищеплення культури, моральних цінностей і установок, а такожосновної складової суспільної свідомості – правосвідомості, що полягає у знанніправа, його розумінні і готовності додержуватися вимог закону.