Зміст
Вступ
І. Сім’я як виховний колектив
І.1 Роль сім’ї у вихованні дітей. Зміст, засобита труднощі сімейного виховання
І.2 Умови успішного виховання дітей в сім’ї
ІІ. Співдружність школи і сім’ї, як умова успішного виховання дітей
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сім’я – є однією з найдавніших і стійких соціальних спільностей. Виникнувшина зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію і збережеться в майбутньому.Історія розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку суспільства, народу,країни. Її сьогодення і майбутнє нерозривно пов’язане з сьогоденням і майбутнімлюдства.
Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле ісамостійне життя, – закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування,сімейного дозвілля. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і театр, ікнига… Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості,де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нассвіту, про добро і зло, де формуються наші звички і вміння, наші погляди і життєвіплани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів,через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йденепростий процес виховання громадянських переконань, вимогливості до себе і до інших,милосердя і співчуття до людини.
Спілкування з найближчими людьми духовнозвеличує нас, зміцнює віру в себе, впевненість в правильності вибраної життєвоїпозиції, всиляє життєвий оптимізм, відкриває в людині кращі душевні якості.
Сім’я завжди буде основою життя людини,джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природнийвзаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, длякожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високогозвання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре,ніжне в людині, бути сховищем від всіх життєвих незгод.
«Нащо клад, коли в сім’ї лад»,– говорять у народі. І справді, наш настрій, ставлення до людей, самостійне життядорослих дітей багато в чому визначається тією загальною атмосферою, яка панувалав сім’ї. Якщо ми з теплотою згадуємо дитинство, то, звичайно, не тому, що воно булобезтурботним з матеріального боку. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей,які живуть у щасливих сім’ях. Тут діти не помічають свого щастя, як повітря, якимдихають. Вони природно і гармонійно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям,скороминущими бажаннями і мріями, їхні розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий.«Важко передати словами… те щось особливо світле, коли ми згадуємо теплотурідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевнізв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язкивже розірвані назавжди, і це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас…»[2], – писав видатний педагог К.Д. Ушинський.
Часто можна почути: гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо.Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова,а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість.Нерідко люди говорять: «Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила,а діти виросли прекрасні». Гадаємо, нічого випадкового тут немає. Мабуть, батькижили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радіснимжиттям маленького колективу, де всі люблять одне одного, ніхто нікому не зобов’язаний,а панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньомудобрий педагогічний клімат, і діти, які ростуть у таких сім’ях, не можуть бути егоїстами,неробами.
Мета курсової роботи полягає у осмисленні та виокремленнінайважливіших умов успішного сімейного виховання.
Завдання роботи:
ü вивчитизавдання, зміст та засоби сімейного виховання;
ü виокремитинайперспективніші форми виховання в сім’ї;
ü показатироль школи у сімейному вихованні;
ü вивчитидосвід педагогів у цьому питанні.
Предметом курсової роботи є спільна виховна роботашколи, сім’ї та громадськості.
Об’єктом роботи є виховний вплив на молодшого школяра,що здійснюється у сім’ї.
Робота складається з двох розділів, вступу, висновків, списку використаноїлітератури та додатків.
І. Сім’я як виховний колектив
І.1 Роль сім’ї у вихованні дітей.Зміст, засоби та труднощі сімейного виховання
Сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості. Система виховнихвідносин у сім’ї характеризується природною близькістю між вихователями і вихованцями,любов’ю між батьками і дітьми. Вся атмосфера родинного життя сама по собі доконечноформує у дітей ті чи інші звички, потреби, риси характеру, певне ставлення до своїхобов’язків. Властиві здоровому сімейному колективу почуття взаємної поваги, довіри,взаємного піклування між чоловіком і жінкою, батьками й дітьми, братами і сестрами,створюють найсприятливіші умови для здійснення сім’єю своїх виховних функцій.
Звичайно, сімейне виховання не може замінитисобою суспільного виховання, якому належить провідна роль у підготовці молодогопокоління до життя і праці, у формуванні повноцінної особистості. Однак і суспільневиховання не може бути успішним без повноцінного сімейного виховання. Ці дві сферивиховного процесу в сучасному суспільстві, взаємно доповнюючись і збагачуючись,становлять єдине ціле.
Роль сім’ї у вихованні дітей — великаі відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організмдитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення,смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість.Сім’я в доступнихїй межах і формахздійснює завдання розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей,дбає про їх гармонійний розвиток.
Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове,естетичне і фізичне виховання. Реалізуючи ці напрямки змісту, особливу увагу слідприділити вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свогонароду; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердядо тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів,до знання свого родоводу, історії народу.
Засоби сімейного виховання:
а) вплив атмосфери сімейного життя, їїтрудового укладу, громадянської зрілості, культури взаємовідносин;
б) використання трудових традицій сім’ї;
в) організація життя дитини в сім’ї: режим,обов’язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про-навчальну діяльністьшколяра;
г) організація дозвілля дітей.
Труднощі і недоліки виховання дітей усім’ї:
а) неповна сім’я;
б) погані житлові умови;
в) недостатнє матеріальне становище;
г) невміння батьків знаходити адекватнівікові дитини прийоми і методи виховання;
д) неузгодженість виховного впливу дорослихчленів сім’ї.
Особливо велику роль відіграє сім’я увихованні почуттів дитини. Повсякденні життєві ситуації, що виникають у сім’ї, багатогранністьвзаємин між членами сім’ї, щирість почуттів і різноманітні форми їх вияву, зацікавленареакція на найдрібніші деталі поведінки дитини — все це створює найсприятливішіумови для емоційного і морального розвитку, підготовки дітей до самостійного виконанняу майбутньому функцій батька чи матері, які в ніяких інших обставинах, крім сім’ї,створити неможливо.
Це дозволяє зробити висновок про те, щосім’я не просто важливий, а й необхідний, незамінний, глибоко специфічний факторсоціалізації особистості. Протягом всього життя людини сім’я є найважливішим компонентоммікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінуєнад усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи весь життєвий шлях дитини умайбутньому.
І.2 Умови успішного вихованнядітей в сім’ї
У журналі «Сім’я і школа» директороднієї з шкіл Архангельської області писав про дітей, які виховувались у хорошихсім’ях: – «Відверто кажучи, мені б дуже хотілося сказати, що такими їх виховалашкола. Але будемо об’єктивні: школа, враховуючи специфіку, все-таки переконує, повчає,а сім’я – це практична школа моралі. І якщо в сім’ї здоровий клімат, і діти виховуютьсяособистим прикладом батьків у дусі високих моральних начал, за майбутнє молодихгромадян можна бути спокійним» [13].
Що означає здоровий мікроклімат? Йогоне виміряєш жодним приладом, як ніякий термометр не визначить сердечного тепла.Але він існує не в нашій уяві, а в мільйонах сімей.
Ми думаємо, що добрі сімейні взаєминизовсім не виключають розбіжностей думок, сутичок. Але в гарній, дружній сім’ї вонирозв’язуються без роздратувань, без приниження людської гідності дорослих і дітей,за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думкуодне одного, цінуватимуть авторитет батька і матері, дідуся і бабусі.
Тон сімейного життя – це наслідок діїбагатьох факторів: морального рівня батьків, характеру взаємин між членами сім’ї,культури домашнього побуту, організованості сімейного колективу, його традицій тощо[10].
Педагогічний клімат багато в чому визначаєтьсянашою любов’ю до дітей. Як любити дітей? Багато пристрасних, переконливих слів написаноз цього приводу. Про це писатимуть і наступні покоління, адже «людину ми творимолюбов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов’ю батька і матері долюдей, глибокою вірою в красу і гідність людини» [12]. Чудові діти виростаютьу тих сім’ях, де батько і мати по-справжньому люблять і поважають людей. Відразувидно дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного.У цієї дитини мир і спокій в душі, глибоке душевне здоров’я, щиросерда віра в добро,віра в красу людську,
Віра в слово, тонка чутливість до тонкихзасобів впливу – доброго слова і краси [14]. Так писав про найважливіший стриженьбатьківської педагогіки В.О. Сухомлинський. Любов до дітей – величезна перетворюючасила. Але вона може бути і головною причиною невдалого виховання дітей, коли доних не ставляться розумні вимоги. Таку любов у народі називають «сліпою».На жаль, у сучасних сім’ях це повторюване явище. Деякі батьки вбачають любов додітей у тому, щоб віддати їм найкращий шматок, створювати для них за будь-яку цінунайліпші умови.
У свій час Януш Корчак, говорячи про такеставлення батьків до дітей, з обуренням писав: «Отже, все дозволити? Нізащо:з нудьгуючого раба ми зробимо знудженого тирана. А забороняючи, ми як-не-як гартуємоволю, хоча б у напрямі самоприборкання і самообмеження. І це хоч чогось та варте,хоча б як однобічна підготовка до життя. Дозволяючи ж дітям „усе“, догоджаючиїхнім забаганкам, остерігаймось, щоб не придушувати справжніх бажань. Там ми ослаблюваливолю, тут її отруюємо» [9].
Зустрічаються і такі сучасні сім’ї, уяких діти відчувають дефіцит батьківської любові. Це зовсім не означає, що в цихсім’ях діти занедбані, що їм не купують іграшки, смачну їжу. Навпаки, вони можутьмати все, що потрібно для нормального фізичного і розумового розвитку, але не відчуватиуваги, тепла, довір’я батьків.
Їжа, одяг і сон самі по собі не можутьпородити в дітей почуття любові і вдячності. Відмовляться батьки утримувати своїхдітей, про них потурбується держава.
У книжці Януша Корчака «Як любитидітей» є такі проникливі рядки: «Чи земля вдячна сонцю за те, що воно світить? Чи дерево вдячнезернині, що з неї виросло? Чи соловейко співає матері, яка вигріла його грудьми?Чи ти віддаєш дитині те, що взяла від батьків, чи тільки позичаєш, щоб віддати назад,старанно записуючи і підраховуючи відсотки? Хіба любов – це заслуга, що за неї тивимагаєш плати?». Ми любимо дітей і у відповідь чекаємо дитячої любові. А защо діти люблять своїх батьків? Тільки за те, що вони батьки? Від любові дітей добатьків багато в чому залежить мікроклімат сім’ї. Зігрітий любов’ю батьків, малюкпрагне тішити батьків своїми успіхами, зберігає оптимістичний настрій, впевненість,відчуває потребу ділитися з рідними найпотаємнішим. Найважливіше і найважче у ставленні додітей – знайти міру, щоб ніжність не перетворилася в пестощі, розумні вимоги – усуворий педантизм, щоб турбота про комфорт не сформувала в дітей споживацькі погляди[9].
У сім’ях, де виховується кілька дітей,особливий мікроклімат. Діти дружні, подільчиві, товариські. Якщо росте одна дитина,її, як правило, надмірно пестять. А.С. Макаренко застерігав батьків: “Єдинадитина дуже скоро стає центром сім’ї. Піклування батька і матері, зосереджені націй дитині, звичайно перевищують корисні норми”. Щоб виховання однієї дитинив сім’ї було повноцінним, слід будувати взаємини так, щоб малюк не помічав надмірноїуваги до себе, не звикав, що все найкраще тільки йому. Батьки повинні уникати непотрібнихпримовлянь: «Ти ж у мене один єдиний, ти ж для мене все на світі…» Зростаючиу такій атмосфері, маленький школяр швидко усвідомлює свою виключність, і для безвільнихбатьків може стати малим тираном [12]. Спокійна, трудова атмосфера взаємної турботи,вимогливості дозволить і в однодітній сім’ї виховати прекрасних чуйних дітей.
Говорячи про тон сімейного життя, не можназабувати про чуйне ставлення до найстарших членів родини – бабусі й дідуся. Нерідко у сім’ях з легкої руки деяких молодих батьківвкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь. А вони ж пройшливеликий життєвий шлях. Нерідко чуєш від батьків: «Ви не знаєте, який у нашоїбабусі важкий характер, вона нам тільки заважає виховувати дітей». У такихвипадках, мабуть, треба і до себе бути критичним. Може й вам тепер не вистачає витримки,адже був час, коли бабуся була конче потрібна і тоді не заважала. Спробуйте підрахувати,скільки щоденних турбот припадає на долю таких бабусь і дідусів, які «нічогоне роблять», а тільки доглядають за домівкою. Деякі батьки повністю перекладаютьна діда з бабою і виховання своїх дітей. Ви ж на роботі спокійно працюєте, бо впевнені,що вдома все гаразд. То, можливо, слід критичніше поставитися до своїх висновківпро бабусину працю, її внесок у тепло і спокій домашнього вогнища [10].
У молоді роки ми мало замислюємось надвласною старістю, та нам і важко це уявити. В одному можна бути впевненим, якщозмалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків,це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки.
Однією з найважливіших якостей батьків-вихователівє вміння спостерігати. Не просто дивитись на дитину і прискіпливо наглядати за нею,а уважно і доброзичливо придивлятись до її поведінки, помічати зміни настрою, прагнутиоб’єктивно зрозуміти мотиви вчинків, не робити поспішних висновків, а узагальнюватив думці результати багатьох спостережень [7].
Звертаючись до батьків, Януш Корчак говорив:«Виховання дитини – це не мила забава, а справа, в яку слід вкласти зусиллябезсонних ночей, капітал тяжких переживань і багато думок…» [9].
Спостережливі батьки швидко помічаютьзміну внутрішнього стану дитини, відчувають її реакцію на слово, вчинок, подію.А все це має велике значення для взаєморозуміння.
Бути спостережливим і уважним до дитинизовсім не означає, що треба слідкувати за кожним її кроком, постійно вимагати, щобвона обов’язково вам звітувала. Це буде ускладнювати взаємини з дитиною і з часомвикличе в неї негативне ставлення до батьків. Довідуватись про все, чим живе малюк,найкраще у невимушеній розмові, яка виникає випадково [1].
Відчувати зміни душевного стану дитини,прагнути зрозуміти їх причини – найперша умова успішного застосування всіх педагогічнихприйомів. «Усі дорослі були спочатку дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає»,– зауважував Антуан де Сент-Екзюпері. І справді, як часто не вистачає дорослим спогадіввласного дитинства, щоб на хвилину стати на місце дитини, розібратись у мотивахі і вчинку [15].
В.О. Сухомлинський був глибоко переконанийу цьому і образно роз’яснював вихователям: «Дорослий випадково потрапив у світдитинства, світ з іншими життєвими нормами, з іншими поглядами, навіть з іншою мовою, – потрапив і зразу намагається ввестив незрозумілому для себе світі свої порядки; населення світу дитинства не розуміє,що хоче від нього цей дивний мандрівник, а він сердиться, „виходить із себе“,»аборигени” тільки плечима знизують: що йому треба?” [14].
Не тільки в дорослих, а й у дітей є правона свій внутрішній світ, і батьки, спілкуючись з ними, повинні завжди пам’ятатипро це.
Інколи, розмовляючи з батьками про необхідністьчуйності й тактовності в поводженні з малюками, чуємо категоричну відповідь: «Дитинав такому віці ще й не знає, що таке такт». Справді ваш син чи донька не знає,що таке такт, але добре відчуває, якщо дорослі перейшли міру тактовності [16].
Неодмінною ознакою педагогічної культурибатьків є їхнє вміння володіти словом – «найтоншим інструментом людського виховання»[11]. Але чи завжди вміють дорослі розмовляти з дітьми? Скажемо відверто, небагатодорослих уміють розмовляти з дітьми. Одні батьки єдино можливим вважають повчальнийтон; інші – будь-яку провину різко засуджують; деякі – засвоюють поблажливо-іронічнуманеру.
Як саме розмовляти? Ні в якому разі непочинати з грубих, різких слів, з «остаточних» висновків: «Я всезнаю! Це ти винний!» Діти в таких випадках або затято мовчать, або вперто заперечують. Злість, роздратування, вплив поганогонастрою найбільше позначаються на тоні розмов. Здавна відомий вислів «Крик– ознака безсилля». Якщо у вашій родині спілкування, на превеликий жаль, відбуваєтьсяна підвищених тонах, крик став для дитини звичним, то незабаром настане той страшнийчас, коли у відповідь на свій крик ви почуєте з дитячих вуст грубі, жорстокі слова.Криком, бійкою, придушенням активності дитини ніколи не виховати справжню людину,а роз’ясненням, переконанням, гумором, особистим прикладом можна не тільки виховувати,а й перевиховувати педагогічне занедбаних дітей. Звичайно, у кожної сім’ї будутьсвої прийоми виховання: де тверде слово, де послідовні докази, а де й жарт [4].
Не менш важливими у розмові е інтонація,жести, міміка. Справжній вихователь, писав А.С. Макаренко, коротку фразу “Іди сюди”повинен вимовляти з 15-20 відтінками. І в сім’ї дозвіл та заборона мають бути нелише вмотивованими, а й виявлятися в різних формах та інтонаціях. Наприклад, заборонаможе звучати як вимога, наказ, розпорядження, попередження, догана, вказівка, рекомендація,осуд, повчання, наполягання, докір, пропозиція і т.п.
Цікаво, як англійський драматург БернардШоу підкреслював силу живого слова: “Є п’ятсот способів сказати слово «так»і п’ятсот способів сказати слово «ні», а для того, щоб написати ці слова,є тільки один спосіб” [10].
Усі батьки вимагають, щоб діти слухались,поважали, а от вислухати дитячі розмови і виправдовування вміють далеко не всі люблячібатьки. Особливо тягнуться до розмов з батьком чи матір’ю діти 7-10 річного віку,та часто вони чують у відповідь: «Усе це дурниці», «Так-так, ти ніколине винний…» Чи варто тоді дивуватися, що в підлітків і старших учнів нерідкозгасає інтерес до батьків, як цікавих співрозмовників.
Наслідуючи батьків, дитина поступово засвоюєстиль сімейних розмов, навчається користуватися словом у різних ситуаціях. Розвиваючив молодших школярів уміння користуватись словом, слід мати на увазі такі порадишвейцарського мислителя Догана Каспара Лафатера: «Хочеш бути розумним, навчисьрозумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і закінчуй говорити, колинічого більше сказати» [13].
Отже, батьки повинні навчитися вдумливоі тактовно користуватися словом, щоб зміст і форма висловлювань по-справжньому впливалина дитяче світорозуміння, щоб за словом ішло діло.
Молодші школярі в усьому прагнуть до наслідування.Для них не може бути нічого кращого, як мати перед очима прекрасний взірець. Мабуть,немає батьків, які б не розуміли цього. Але в щоденному житті доводиться частенькобачити, як малюк не в силах розібратися, чому мати забороняє те, що робить сама,чому батько говорить одне, а робить інше. «Все моральне виховання дітей, –твердив Л.М. Толстой, – зводиться до морального прикладу. Живіть добре, або хочнамагайтеся жити добре, і ви в міру ваших успіхів у доброму житті добре виховаєтедітей… Люди найбільш сприятливі до наслідування в дитячому віці. Ось чому першимпринципом виховання є: виховуй сам себе; і перше правило, яке треба виконувати,щоб оволодіти волею дитини, – оволодіти своєю» [16].
Найкращим висновком будуть переконливіслова А.С. Макаренка: «Найбільш правильні, розумні, продумані педагогічні методине дадуть ніякої користі, якщо загальний тон вашого життя поганий. І навпаки, тількиправильний загальний тон підкаже вам і правильні методи поводження з дитиною і насампередправильні форми дисципліни, праці, свободи, гри… і авторитету» [12].
Важливою умовою успішного виховання дітейє авторитет батьків. Під авторитетом батьків слід розуміти вплив батька і матеріна дітей, заснований на повазі і любові до батьків, до їх життєвого досвіду.
Бути батьками приємно, але й відповідально.Перефразовуючи слова Й.В. Гете, можна сказати, що призначення батьків в тому, щобпіраміда життя дітей, основу якої було закладено попередніми поколіннями, піднесласьяк можна вище. Гарна батьківська сім’я – фундамент гарної сім’ї дочки чи сина. Вхороших батьків найчастіше ростуть хороші діти. Саме від батьків в першу чергу залежить,якими виростуть їх діти, яку лінію поведінки виберуть, яким змістом наповнять своєжиття. Аномалії в поведінці підлітків і юнаків, як правило викликані прогалинамисімейного виховання. Якщо підліток бачить відкриту ворожнечу між батьками, якщона його очах сім’я розвалюється, таке «домашнє вогнище» тільки озлоблює[7].
Людина на своєму життєвому шляху зустрічаєбагато людей, які впливають на неї, передають свій життєвий досвід, погляди, звички,в той чи інший проміжок життя навіть стають її ідеалом. Часто кумирами дітей і підлітківстають герої улюблених книг, кінофільмів. Але, варто погодитись, найперші, найголовнішівпливові життєві приклади – батьки.
Великий вклад в педагогічну науку і врозуміння ролі авторитету батьків в вихованні дітей вніс А.С. Макаренко. Аналізуючи досвід сімейного виховання, А.С. Макаренкоприйшов до висновку: далеко не всі батьки розуміють значення авторитету в вихованнідітей і далеко не завжди педагогічне правильними будуть дії і вчинки по встановленнюавторитету [8].
Розрізняють такі види авторитету:
Авторитет придушення. Особливо страждають ним батьки.З будь-якого приводу такий батько сердиться, підвищує голос, а нерідко хапаєтьсяі за ремінь. При такому батьківському терорі положення матері в сім’ї зводитьсядо нуля, діти виростають або затурканими, безвільними, або самодурами, які мстятьза своє пригнічене дитинство.
Авторитет чванства – батьки вихваляються своїми заслугамина кожному кроці, високомірні у стосунках з іншими людьми. Як правило, діти починаютьчванитися перед своїми товаришами: «Я скажу своєму батькові, він тобі дасть»або «А ти знаєш хто мій батько?» і т.п. При такому авторитеті діти виростаютьхвастливими, не вміють самокритично віднестись до своєї поведінки.
Авторитет педантизму – батьки тримають дітей в покоріна наказах, розпорядженнях. В сім’ї не радяться з дітьми, не рахуються з їхнімидумками. Діти з таких сімей не вміють проявляти самостійність, ініціативу, постійночекають розпорядження дорослих або чинять опір вимогам дорослих.
Авторитет резонерства, при якому батьки буквально заїдаютьдитяче життя безкінечними повчаннями і напутливими розмовами. З будь-якого приводубатьки починають довгі і нудні розмови, іноді одні і ті ж. Діти звикають до них,не реагують на них, часто оздоблюються і перестають слухати та поважати батьків.
Авторитет любові – найрозповсюдженіший вид помилковогоавторитету. Багато батьків впевнені: щоб діти слухали, потрібно, щоб вони любилибатьків. А як це заслужити? Необхідно показати дітям свою батьківську любов, думаютьвони. Для цього батьки без всякої міри говорять ніжні слова, цілують дітей, пестять.В такому середовищі в дітей виховується сімейний егоїзм. Дитина скоро починає розуміти,що батька і маму можна легко обдурити, всев них випросити, показавши як ти їх любиш. В таких сім’ях виростають люди з холоднимсерцем. Терплять від такого виховання в першу чергу самі батьки.
Авторитет доброти, де дитяча слухняність купуєтьсядобротою батьків, їх поступливістю, м’якістю. Батько і мама виступають перед дитиноюяк добряки, які все дозволяють, нічого для неї не жаліють. Батьки бояться конфліктівв сім’ї, вони за мир навіть з великими жертвами. В такій сім’ї діти дуже швидкопочинають командувати батьками.
Авторитет підкупу – найаморальніший авторитет, колислухняність дитини купується подарунками і різними обіцянками. Особливо важкі наслідкитакого авторитету в сім’ях, де немає злагоди між батьком і мамою, де виникла конфліктнаситуація. В таких сім’ях батьки задобрюють дитину з метою перетягнути її на свійбік. Дитина користується цим, але поступово перестає поважати і батька, і маму.Виростає людина, яка нічого не зробить за власним бажанням, яка навчена пристосовуватись,бути там, де більше платять, де вона буде мати більше зиску [8].
Яким повинен бути справжній батьківськийавторитет, на якій основі він повинен будуватися? На це питання відповів А.С. Макаренко,життя підтвердило справедливість його висновків: «Головною основою батьківськогоавторитету тільки і може бути життя і праця батьків, їх поведінка» [12].
Таким чином, основний зміст авторитетустарших в сім’ї полягає в тому, що батьки своїми думками, працею дають дітям гіднийприклад поведінки, поряд з дитиною знаходиться людина, якою вона «дорожить,гордиться як зразком моральності».
Наведемо принципи створення батьківськогоавторитету:
— ставлення до дітей не повинно бути авторитарнимі деспотичним;
— вияв батьківської любові не повиненбути надмірним, бо це тільки завдає дітям шкоди;
— батьки мають бути для дітей прикладому всьому;
— до кожної дитини потрібно здійснюватиіндивідуальний підхід;
— треба любити дітей, поважати їх гідність,бути справедливими і тактовними у стосунках з ними;
— як би не були батьки завантажені, вониповинні знаходити час для сердечного спілкування з дітьми, яке не можна нічим замінити;
— батькам важливо пам’ятати своє дитинство– тоді зрозумілішими будуть власні діти, те, що викликає у них повагу до дорослих.
Отже, найголовнішими умовами успішного сімейного виховання ми вбачаємо:
а) сім’я — міцний і дружний колектив;
б) інтереси членів сім’ї перебувають у гармонійній єдності з інтересамисуспільства;
в) повна сім’я — важлива умова успішного виховання дітей;
г) єдність вимог з боку батька і матері;
д) наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей;
е) дотримання батьками норм і правил співжиття;
є) атмосфера взаємного довір’я, дружби, доброзичливості;
ж) використання порад А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського у сімейному вихованні.
Діти уважно придивляються до поведінкибатьків. Перші уявлення про справедливість, честь, обов’язок дитина дістає не стількизі слів батьків, скільки з спостережень за їхніми вчинками. Тому поведінка батьків,їх свідомість і відповідальність, життєве кредо і є головним фактором успішноговиховання дітей. В сім’ї в процесі спілкування дітям передається світогляд батьків.Батьки щоденним особистим прикладом прививають дітям свої стереотипи свідомостіі поведінки, до чого і зводиться суть всякого виховання. В «домашній школі»проходить підготовка до найважчої і складної професії на землі – матері і батька.При цьому багато батьків інстинктивно додержуються поради Л.М. Толстого: живітьправильно самі, і у вас виростуть хороші діти, неможливо, погано живучи самим, виховатихороших дітей [11].
ІІ. Співдружність школи і сім’ї, як умовауспішного виховання дітей
В теперішній час інтереси швидкого і гармонійногорозвитку економіки і культури, удосконалення соціальних відносин, самої людини якголовної виробничої сили і найвищої цінності суспільства потребують нового, більшширокого підходу до навчання і виховання підростаючого покоління. Важливу роль вздійсненні цього відіграє співдружність школи і сім’ї. В Концепції української національноїшколи про це записано так: «Українська національна школа діє в тісній співпраціз батьками. Учень та його сім’я виступають в ролі замовника, а школа – практичноговиконавця комплексу навчальних і виховних послуг. Школа організовує педагогічно-просвітницькудіяльність серед батьків, надає їм консультації з питань педагогіки, культури, освіти. Батьки беруть участь в управлінні школою.Сім’я несе відповідальність на рівні зі школою за навчання і виховання дітей тастворюють для цього необхідні умови. Адміністрація та педколектив школи дбають про згуртування батьківської громадияк невід’ємної складової частини шкільного організму [3].
»Класний керівник, який приймає новийколектив учнів, перш за все вивчає умови виховання дітей в сім’ї”, – вказуєтьсяв методичному листі «Про роботу класного керівника». Тому головним завданнямі головною умовою для успішного виконання функцій класного керівника треба вважатививчення умов, в яких ростуть, виховуються діти. Вивчення сім’ї дитини дозволяєвчителю познайомитися ближче з дітьми, побачити їх в звичній, невимушеній обстановці,допомагає зрозуміти стиль життя сім’ї. Вчителю дуже важливо встановити добрі взаємовідносиниз сім’єю учня, вибрати систему ділових контактів з батьками. Робота з ними починаєтьсяще до поступлення дитини в школу.
Задовго до початку навчального року вчительобстежує сім’ї своїх майбутніх учнів. Вчитель вияснює, який склад сім’ї і взаємовідносиниміж дорослими і дитиною; який матеріальний рівень сім’ї, як батьки піклуються пророзвиток дитини, як формує сім’я її ставлення до школи. Тут же з’ясовується підготовленістьдитини до школи: вміння читати, рахувати, розповідати по картинці, спостерігати,порівнювати.
Багато вчителів використовують в своїйроботі анкети для батьків. При цьому вчитель, звичайно, розуміє, що не завжди даніанкети можуть бути об’єктивними. Можливо, що хтось з батьків дасть не повністю правильнувідповідь на питання анкети. Але і в цьому випадку від анкетування може бути користь:саме питання анкети може заставити батьків більш глибоко задуматися над вихованнямсвоєї дитини, буде сприяти виховній активності сім’ї (примірний зміст бесіди див.Додаток 1.).
Батьки повинні знати, що анкета – це непуста формальність. Взаємодія школи і сім’ї повинна нести характер виховного союзу,в якому обидві сторони поважають одна одну. Кожен вчитель радіє, коли він відчуваєрезультати роботи з сім’єю дитини, коли він бачить, як росте духовний, виховнийпотенціал сім’ї. Бесіди з батьками, розповіді дітей, їх твори, все життя дітей класуговорить про виховний вплив батьків на дітей.
Для підвищення ефективності навчання івиховання дітей дуже важливо створити в класі дружний працездатний колектив батьків,який глибоко розуміє мету і завдання навчально-виховної роботи, добивається активноїучасті кожного з батьків в роботі школи.
В склад батьківського комітету класу входятьголова і декілька членів, відповідальних за окремі ділянки роботи. Кожен з відповідальнихпідбирає собі актив з числа батьків класу. Одна група батьків слідкує за успіхамидітей в навчанні, допомагає в організації роботи з слабовстигаючими учнями; друга– допомагає в організації екскурсій, походів, позакласних занять, третя – в здійсненіконтролю за виконанням учнями режиму дня вдома, четверта – відповідає за трудовевиховання і формування трудових навиків у дітей.
Батьківський комітет обирається на однихз перших батьківських зборах, після того, як вчитель познайомився і з учнями, із батьками. Обов’язки між членами комітету розподіляються в залежності від їх здібностейі бажань. Робота батьківського комітету класу планується. План роботи складаєтьсяразом з вчителем класу. Багато вчителів творчо, цікаво підходять до цієї роботи(примірний план роботи батьківського комітету див. Додаток 2.).
Протягом року ведеться систематичний облікроботи, контроль за яким здійснюється представником батьківського комітету. Секретарведе протоколи засідань батьківського комітету і зберігає цю документацію. Про своюроботу батьківський комітет класу звітує перед батьківськими зборами.
Авторитет школи і вчителя визначаєтьсявмілою організацією і проведенням класних батьківських зборів. Вчитель початковихкласів – перший вчитель для батьків, в яких діти стали школярами. Від нього залежить,як він зуміє «розташувати» батьків до школи, чи будуть вони його помічниками,чи будуть систематично відвідувати батьківські збори, правильно реагувати на зауваженняз приводу навчання і виховання дітей. Батьківські збори – це школа виховання батьків,яка формує батьківську суспільну думку, батьківський колектив.
В практиці роботи склались такі види батьківськихзборів: збори, на яких проводяться бесіди на виховні теми, збори, підготовлені батьківськимкомітетом з метою рекомендації досвіду виховання дітей в сім’ях; збори-консультаціі;збори, на яких вчитель відповідає на запитання батьків. Найбільш ефективними е комбінованізбори. На них ведеться педагогічне освічення батьків, підводяться підсумки за пройденийчас, намічаються нові завдання на наступний період. Дуже важливо створити батькамумови для роботи на зборах. Практика показує, що велике значення має навіть те,де вони сидять. Тому кожному з батьків пропонується зайняти місце їх дитини. В цьомувипадку батьки краще уявляють собі, як протікає процес навчання, як бачить і чуєїх дитина, чи не заважають їй сторонні предмети; вони можуть познайомитися з батькамисусіда по парті, побачити, в якому стані знаходиться робоче місце їх дитини.
Розповісти на зборах про кожну дитинуважко, як завжди на зборах відзначають дітей, які найбільше відзначилися. Методпохвали стимулює дітей через батьків, але, звичайно, тільки в тому випадку, якщоу вчителя не виробилась звичка хвалити одних і тих самих дітей. Зовсім не доцільно«відчитувати» батьків за промахи їх дитини або зачитувати оцінки тогочи іншого невстигаючого учня. Така поведінка вчителя призводить до того, що батькислабо встигаючого учня перестають приходити на збори. Але все ж таки потрібно повідомлятибатьків про недоліки в роботі їх дитини, підказувати шляхи їх подолання. На батьківськихзборах з перших днів потрібно встановити спокійні, доброзичливі стосунки вчителяз батьками, батьків один з одним.
Велику увагу батьки надають педагогічнійосвіті, батьків. Заняття для батьків класу будуються так, що батьки ніби переходятьзі своїми дітьми з класу в клас, добуваючи все нові і нові знання, необхідні длявиховання дітей. Одною з форм педагогічної освіти батьків є науково-практичні конференції.
Конференція потребує тривалої підготовки.Тому не рекомендується проводити їх дуже часто. Як показує практика, проведенняконференцій бажане не частіше одного разу в рік. Конференція батьків – це великаі важлива подія в житті школи та батьків, яка присвячується найважливішим питаннямсімейного виховання (тематику батьківських конференцій див. Додаток 3.).
Проблема, яка виноситься на батьківськуконференцію, спочатку обговорюється на засіданні загальношкільного батьківськогокомітету. Тут визначаються питання для обговорення, вибираються основні доповідачі.Голови класних батьківських комітетів одержують завдання підготувати батьків довиступу або виступити самим.
Завчасно батькам надсилається запрошенняна конференцію з питаннями, які виносяться на обговорення.
Ефективною формою роботи з батьками єдні відкритих дверей в школі. В ці дні батьки і старші члени сім’ї запрошуютьсяв школу, де вони відвідують уроки, заняття груп продовженого дня, заняття гуртківі практично навчаються правильно розв’язувати різні питання навчання і вихованнядітей, з’ясовують в індивідуальному порядку те, що їх хвилює.
Бажано, щоб в такі дні діти виступалиперед батьками з номерами художньої самодіяльності, в яких брали б участь всі учнікласу. Це допомагає батькам побачити свою дитину з іншого боку: як вона декламує,співає, танцює і як веде себе в хвилину радості чи невдачі.
Отже, піклування школи про виховання дітейв сім’ї здійснюється в таких напрямках:
а) педагогічна освіта батьків: читаннялекцій, проведення бесід;
б) відвідування батьків вдома;
в) консультації батькам;
г) проведення вечорів запитань і відповідей;запрошення батьків до школи, відкриті уроки для батьків;
ґ) конференції по обміну досвідом родинноговиховання;
д) диспути батьків;
е) усні журнали;
є) прес-конференції за круглим столом;
ж) батьківські університети;
з) виконання батьками практичних завдань;
і) ознайомлення батьків з педагогічноюлітературою;
и) перегляд фільмів на педагогічні теми тощо.
Важливо, щоб робота класного керівниказ батьками була систематичною. Потрібно використовувати всю міць педагогічного впливуна батьків, щоб через них позитивно впливати на учнів. Так само необхідно педагогупостійно відчувати підтримку батьків у всіх починаннях. Лише спільними зусиллямиможна виховати гідну особистість.
Висновки
Людина входить в світ. Йоли починаєтьсяцей шлях? Чи закінчується він в певному віці чи продовжується до кінця життя? Чиможна на нього впливати? Молоді батько і мати, вперше усвідомивши, крім гордостіі радості від того, що з’явився на світ маленький продовжувач їх прагнень і надій,ще і відповідальність за його долю, як би починають все спочатку, опиняються напорозі. Вводити дитину за ручку, оберігаючи від синяків і ударів або кидати на глибину,щоб зразу вчився плавати?
Діти не вибирають собі батьків. Народжуючись,вони знаходяться в тій чи іншій сім’ї, через яку і починають свій шлях входженняв соціальний світ. Перші вражання, радісні і гіркі, здивування і зацікавленість,образи і розчарування, джерела майбутніх відносин з людьми – все виникає в сім’ї. В цю порузакладаються моральні цінності, проявляються індивідуальні особливості, формуютьсяконтури майбутньої різносторонньої або дисгармонійної особистості, відкритої людямабо направленої тільки на себе. З сім’ї починається історія розвитку кожного з нас.Історія, яка потребує до себе уваги, бережливого ставлення з боку тих, хто можена неї впливати.
Головними героями в індивідуальній історіїмаленького члена сім’ї неминуче виявляються близькі люди, які оточують дитину віднародження. Саме вони стають її провідниками в складному і неоднозначному доросломусвіті, від них залежить вибраний шлях, вони задають швидкість руху, темп розвиткуіндивідуальності. Тому тільки саморозвиток, самовдосконалення, постійна робота батьківнад собою створюють в сім’ї необхідну для нормального розвитку дітей атмосферу.
Щоб дитина відчувала себе в світі дорослихне гостем, не випадковим відвідувачем, а законним спадкоємцем всього, що вже досягнуто,їй необхідний емоційний фундамент, який вона дістає в сім’ї. Впевненість в собі,своїх силах і можливостях, вміння боротися з труднощами – все це зароджується вдружній, теплій атмосфері дому.
Оволодіваючи складним мистецтвом виховання,свої знання, досвід, батьківські почуття невтомно спрямовуйте на формування юноїдуші, загартовуйте її дух і тіло, своїм прикладом учіть синів і дочок жити середлюдей і для людей. Пам’ятайте: для школи, для країни і для вас особисто найважливішене те, ким працюватимуть наші діти, а як працюватимуть, не яких успіхів досягнутьвони у житті, а їх людяність [6].
Список використаної літератури
1. Аза Л.О., Лавриненко Н.В. Батьків авторитет. –К.: Політвидав України,1986.
2. АзаровЮ.П. Семейная педагогика. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Политиздат,1985.
3. АмонашвилиШ.А. Здравствуйте, дети: Пособие дляучителя. –2-е изд. –М.: Просвещение, 1988.
4. БеловаЛ.В. В семье – первоклассник. – М.: Педагогика, 1980.
5. ВенгерЛ.А., Венгер А.Л. Домашняя школа мышления. – М.: Знание, 1985.
6. ВоликоваТ.В. Учитель и семья. – М.: Пюосвещение, 1979.
7. Кан-КаликВ.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. –М.: Просвещение, 1987.
8. Комановський Г.В. Деспотичний стиль взаємин у сім’ї та його наслідки //Початкова школа. – 1987. – № 9 – С.42-48.
9. Корчак Я. Як любити дітей. – К.: Рад. школа, 1976.
10. ЛихачевБ.Т. Простые истины воспитания. – М.: Педагогика,1983.
11. ЛюблинскаяА.А. Учителю о психологии младшего школьника. – М.: Просвещение, 1977.
12. Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей // Твори: В 7-и т. Т.4. – К.:Рад. школа, 1954. – С. 335-418.
13. Савченко О.Я. Сімейне виховання. Молодші школярі. – К.: Рад. школа, 1979.
14. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978.
15. ХраповВ.Е. Воспитание и труд. – М.: Знание, 1985.
16. Шакалина3.11. Домашняя учебная работа школьников. – М.: Знание, 1982.
Додаток 1Примірний перелік питань для вивчення сім’ї учня
Бесіда з батьками (анкетування батьків).
1. Порядок і чистота в домі.
Як діти беруть участь в наведенні порядкув домі? Які обов’язки школяра в сім’ї? Що робить постійно дочка (син) після школидля сім’ї? Які обов’язки школяра вдома у вихідні дні? Що ви робите разом з ними?Які трудові завдання виконує школяр для сім’ї поза домом (покупки в магазині, роботана подвір’ї, на дачі)? Як уміє школяр цінити свою і суспільну власність?
2. Книги, журнали, газети в домі.
Яка ваша домашня бібліотека? Яка частинакниг придбана для школяра? Які б книги ви б рекомендували йому прочитати? Чи вмієдочка (син) берегти книги? Чи обговорюються в сім’ї прочитані книги? Що передплаченоспеціально для школяра? Чи регулярно вона (він) читає свою газету, журнал? Що виобговорювали або розказували йому з дорослих газет, журналів цього тижня?
3. Радіо, телебачення, музика.
Які радіо, телепередачі ви слухаєте (дивитесь)усією сім’єю? Як привертаєте увагу школяра до радіо і телепередач? Чи обмінюєтесьдумками з (сином) дочкою після таких передач? Яка колекція музичних записів дома?Чи прослуховуєте ви ці записи разом з дітьми, обговорюєте їх?
4. Трудові, моральні і естетичні традиціїв сім’ї.
Як ви організовуєте дома свята? Що відомовашому сину (дочці) про роботу старших членів сім’ї? Чи знають вони ваші труднощі,успіхи? Як ви організовуєте з дітьми виїзд на природу? Коли і куди здійснювали останніпоходи з дітьми (в кіно, театр, мутей і т.д.).
5. Захоплення в сім’ї.
Чим захоплюються старші члени вашої сім’ї?Які захоплення у вашої дитини? Як ви їх підтримуєте? Постарайтесь передати, як виформуєте пізнавальні інтереси, організованість, наполегливість, працелюбність взв’язку з захопленням школяра? Чи вважаєте ви, що захоплення (сина) дочки допомагають(заважають) навчанню і розвитку?
6. Заохочення в сім’ї.
Як ви заохочуєте успіхи школяра в навчанні? Яким способом ви розвиваєте в дочки (сина)почуття відповідальності за доручену справу? Чи ділиться з вами дочка (син) своїмиуспіхами і невдачами в шкільному житті? Як відзначаються дома інші досягнення школяра?Як відзначається день народження сина (дочки)?
7. Взаємовідносини в сім’ї.
Як ви вчите дочку (сина) поваги до старших?Чим, на вашу думку, батько, мати, інші старші члени сім’ї цікаві для школяра? Якви навчаєте школяра ввічливості, тактовності?
Додаток 2.Примірний план роботи батьківського комітету№ п\п Зміст роботи Дата Відповідальні І засідання
1
2
3
4
5
Розподіл доручень між членами БК
Навчання членів БК(бесіда класного керівника про права і обов’язки членів БК).
Обговорення плану роботи БК на навчальний рік.
Ознайомлення з планом виховної роботи з учнями на І півріччя.
Організація безкоштовного харчування дітей. Вересень Голова БК, класний керівник II засідання
1
2
3
Про результати перевірки зовнішнього вигляду учнів, санітарного стан класу.
Звіт про успішність учнів.
Надання матеріальної допомоги учням Жовтень
Медсестра
Класний керівник
Голова БК ІІІ засідання
1
2
3
Про роботу БК з сім’ями, які негативно впливають на виховання дітей.
Робота з важковиховуваними дітьми.
Про підготовку сімейного ранку «Генеалогічне дерево моєї сім’ї». Листопад
Голова БК
Класний керівник ІV засідання
1
2
3
Повідомлення членів БК про відвідування сімей учнів членів БК з метою вивчення організації вільного часу школярів.
Обговорення питань:
а) про збереження, підручників. Результати перевірки щоденників і зошитів учнів;
б) організація і проведення Новорічного свята, свята Різдва.
Організація силами батьків гуртків для учнів Грудень Члени БК V засідання
1
2
3
4
Обговорення плану виховної роботи з учнями на II півріччя.
Надання матеріальної допомоги дітям-півсиротам.
Звіт про успішність учнів.
Про педагогічний всеобуч батьків Січень, лютий
Класний керівник
Голова БК VІ засідання
1
2
Відвідування виставки творчих робіт учнів.
Обговорення питань:
а) про збереження підручників;
б) організація веселого відпочинку дітей на канікулах;
в) підсумки рейдів про організацію робочих місць учнів вдома Березень Члени БК VІІ засідання
1
2
3
Організація походів вихідного дня.
Спостереження спортивних змагань.
Участь батьків і учнів в озеленені школи. Квітень
Голова БК
Члени БК VІІІ засідання
1
2
3
Про участь учнів та їх батьків у ремонті школи.
Про проведення екскурсій в музеї.
Організація літнього відпочинку дітей-напівсиріт та дітей з багатодітних сімей. Травень
Голова БК
Класний керівник, директор школи
Додаток 3.Приблизна тематика батьківських конференцій
1. Вплив сімейного виховання на формуванняособистості дитини.
2. «Без хорошого батька немає хорошоговиховання» (М.М. Карамзін)
3. Трудове виховання дітей в сім’ї.
4. Роль ігрової діяльності в розвиткуі формуванні особистості дитини.
5. Здоровий мікроклімат в сім’ї – запорукауспішного виховання дітей.
6. Роль сімейних традицій у вихованнідітей у період відродження національної школи.Питання, які виносяться для обговорення на конференції«Без хорошого батька немає хорошого виховання»:
1. Яка, на вашу думку, роль батька в сім’ї?
2. Якого, на ваш погляд, можна вважатихорошим батьком, які у нього якості?
3. Які обов’язки батька перед суспільствомі перед сім’єю?
4. Допомога і контроль батьків у навчаннідітей.
5. Як ви привчаєте дітей до праці?
6. Труднощі й радощі сімейного виховання.