Управління прибутком підприємства при здійсненні імпортних операцій

ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: «Управління прибутком підприємства при здійсненніімпортних операцій»

Вступ
Сучасне світовегосподарство являє собою розгалужену, складну мегаекономічну систему,цілісність якої забезпечується розвинутим міжнародним поділом і коопераціїпраці, взаємодією сукупності інтенсивних міжнародних ринків,валютно-фінансовими і кредитними відносинами. Величезні масштабисвітогосподарського товарообороту, фінансових, технологічних ресурсів, з одногобоку, засвідчують дедалі вагомішу роль зовнішньоекономічних факторів угосподарському поступі окремих країн. З іншого боку, посилюється вразливістьнаціональних економік, особливо середньо- і слаборозвинутих країн стосовнотурбулентних процесів, фінансових криз, які прокотились останнім часом попланеті.
Обмін міжвиробниками різних країн здійснюється через зовнішньоторгові операції. Длятого, щоб обмін відбувся, необхідно провести відповідні взаємопов’язані дії: знайти покупця; підписати з нимиугоду, в якій обговорити всі умови (товар, його кількість і якість, ціну,терміни поставок і т. д.); виконати договір, тобто підготувати товар допоставки, доставити його покупцю, провести розрахунок за доставлений товар.
Сукупність цихдій складає зміст зовнішньоторгової операції.
Таким чином, підзовнішньоторговою операцією треба розуміти комплекс дій контрагентів різнихкраїн, спрямованих на здійснення торгового обміну.
Такі дії носятькомерційний характер, тому операції обміну стають комерційними. По своїй сутівони являються керівною діяльністю. Зміст управління обміном, тобто здійсненняоперацій обміну, полягає в тому, щоб організовувати, направляти, регулюватирізні види діяльності контрагентів, що здійснюють обмін матеріальнимицінностями й послугами.
Зовнішньоторговаоперація як керівна діяльність передбачає наявність суб’єктів, які здійснюютьцю діяльність, і об’єктів, на які ця діяльність спрямована.
Зовнішньоторговіоперації мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першимиопераціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну.Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціямикупівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і видизовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися.
Здійсненнязовнішньоторгової операції вимагає застосування певної правової форми івикористання конкретних способів (методів) її здійснення. Правовою формою, щоопосередковує зовнішньоторгові операції, і являється зовнішньоторгова угода.Обов’язкова умова угоди – підписання її з іноземним партнером, тобтоконтрагентом.
Таким чином, підзовнішньоторговою угодою розуміється договір (угода) між двома чи кількомасторонами, що знаходяться в різних країнах, про доставку товарів або наданнюпослуг.
Не будь-яказовнішньоторгова угода являється міжнародною. Договір купівлі-продажу невважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами різної державноїприналежності, підприємства яких знаходяться на території одної держави. Разомз тим договір вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами одноїдержавної приналежності, підприємства яких знаходяться на території різнихдержав.
В процесі господарськоїдіяльності підприємства досить часто виникає
потреба в товарах імпортного виробництва, а також в отриманні робіт та послугіноземних спеціалістів. Імпорт (імпорт товарів, робіт, послуг) – це купівля (утому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб’єктів господарської діяльностітоварів із ввезенням їх на територію України, включаючи купівлю товарів,призначених для власного споживання установами та організаціями України,розташованими за її межами.
До імпортних операційвідноситься: придбання товарно-матеріальних цінностей від іноземнихпостачальників на умовах комерційного кредиту; ввезення товарно-матеріальнихцінностей або отримання послуг в порядку бартерних угод; ввезення товарів врахунок централізованих імпортних закупок; придбання товарно-матеріальнихцінностей та послуг з оплатою готівкою; отримання товарно-матеріальнихцінностей та послуг в якості безоплатної допомоги.
Мета дослідження –обґрунтування теоретичних, науково-методологічних положень та практичних рекомендаційщодо удосконалення управління прибутком підприємства при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності, визначення методики та шляхів вдосконаленняуправління прибутком при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Для досягнення метинеобхідно вирішити наступні завдання:
1) визначити теоретичнізасади управління прибутком підприємства при здійсненні імпортних операцій;
2) охарактеризуватиправове поле та методологію процесу управління прибутком;
3) дати характеристикуорганізаційно-управлінській та фінансово-економічній характеристиці ТОВ«Бріктон»;
4) дослідити станформування та використання прибутку підприємства ТОВ «Бріктон»;
5) проаналізувати шляхивдосконалення управління прибутком на підприємстві при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності;
6) вказати шляхивдосконалення управління прибутком на підприємстві при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності із застосовуванням інформаційних технологій.
Об’єктом дослідження є удосконаленняуправління прибутком підприємства при здійсненні імпортних операцій.
Предметом дослідження євідносини, що виникають на ТОВ «Бріктон» при удосконаленні управління прибуткомпідприємства від здійсненні імпортних операцій.
Теоретичною іметодологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогувивчити організаційні та економічні явища у розвитку й взаємоз’язку. У роботізастосовується також метод теоретико-емпіричного дослідження, який включає усебе аналіз і синтез, історико-логічну аргументацію, порівняння й узагальнення.
Практичне значення одержанихрезультатівданого дослідження полягає у тому, що одержані результати,щодо розвитку двосторонніх міжнародних економічних зв’язків України, розробленіпропозиції щодо розв’язання проблем які стоять на шляху виходу на міжнародніринки, можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал дляпоглибленого вивчення тем з економічних дисциплін, тісно пов’язаних з розвиткомміжнародних економічних відносин.
Структура та обсягроботи.Структура кваліфікаційної роботи обумовлена логікою дослідження.Вона складається з вступу, основної частини, яка містить три розділи і п’ятипараграфів, висновків, списку використаних джерел, 8 додатків, 4 таблиць, 5рисунків.

1. Теоретичнізасади управління прибутком підприємства при здійсненні імпортних операцій
 
1.1 Сутність,необхідність, класифікація, категорії предмету дослідження
Прибуток є однією зосновних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, щохарактеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Поява прибуткубезпосередньо зв’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток – цета частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишаєтьсяпісля покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції увигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Визначення економічноїсутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за йогопервинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильноготлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.
Необхідний і додатковийпродукт – це категорії виробництва. Для з’ясування сутності цих категорійнеобхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний ідодатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої усфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягомнеобхідного часу забезпечується створення «…фонду життєвих коштів або робочогофонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що завсіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти йвідтворювати» [14, с. 45].
Додатковий продукт – цевартість, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідногопродукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і єоднією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необхідному й додатковомупродукті втілено заново створену вартість, грошове вираження якої становитьнаціональний дохід.
Прибуток – це частинадодаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу.Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продуктівартість буде реалізована і набере грошової форми.
Отже, об’єктивна основаіснування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додатковогопродукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибутокпідприємств сфери матеріального виробництва – це частина національного доходу.
Управління прибутком єважливою частиною економіки господарюючого суб’єкта. Розподіл прибутку єзворотнім боком процесу виробництва. Наскільки вдалим буде цей процес,настільки буде при незмінних умовах зростати ефективність виробництва. Найбільшскладним є механізм розподілу прибутку на підприємствах колективної формивласності, оскільки він повинен будуватися з урахуванням багатьох факторів.Процес управління прибутком підприємств колективної форми власності, складовоючастиною якого є дивідендна політика передбачає вибір оптимальної системирозподілу, яка б задовольняла загальновиробничі інтереси підприємства упоєднанні з інтересами співвласників, причому ці інтереси є специфічними взалежності від організаційно-правової форми колективної власності.
Одним з методологічнихпідходів до вирішення цього питання має стати узагальнення існуючого досвіду задаптацією його до вітчизняних умов. На практиці кожне підприємство повиннепідійти до цієї проблеми, виходячи з притаманних йому особливостей та зовнішніхфакторів впливу.
Прийняття рішень стосовнорозподілу прибутку повинно орієнтуватись на об’єктивні чинники сьогодення.Криза, що охопила сферу господарської діяльності, інвестування, кредитування, із якої до сих пір не може вийти економіка України, спричиняє необхідністьвироблення такої політики розподілу прибутку, яка дозволила б підприємствумаксимум зусиль спрямувати на підтримку рівня платоспроможності працюючихгромадян [23, с. 75].
Далекоглядна розподільчаполітика, крім того, повинна передбачати можливість акумуляції коштів длязабезпечення джерел розширеного відтворення власного виробництва. В умовахнестабільної економіки прибуток є джерелом утворення обов’язкових резервнихфондів для підтримки платоспроможності підприємства. Беззаперечним факторомвпливу на розподільчу політику підприємств є система оподаткування йогодоходів. Чим більше податковий тиск на підприємство, тим менше наявних доходіввключаються у розподільчий процес.
Під управлінням прибуткомсуб’єкта господарювання необхідно розуміти сукупність фінансово-правових таорганізаційно-технічних механізмів та прийомів прогнозування, планування таконтролю затрат та доходів підприємства з метою забезпечення підтриманняприйнятного рівня рентабельності діяльності суб’єкта господарювання удовгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначенихкорпоративною стратегією.
Визначаючи поняттяуправління прибутком, необхідно чітко усвідомлювати, що прибуток не єбезпосереднім об’єктом управління, оскільки його абсолютна величина являєтьсярезультуючим показником і безпосередньо залежить від зміни абсолютних величиниінших фінансових показників господарської діяльності суб’єкта господарювання – доходівта затрат суб’єкта
Хоча перед кожним ізвизначених блоків стоять власні завдання, їх реалізація спрямована надосягнення загальних спільних цілей, що стоять перед управлінням прибуткомсуб’єкта господарювання. Так, виходячи із функціонально-організаційнихособливостей та базових характеристик управління прибутком як складового блокуфінансового менеджменту, можна виділити сукупність відособлених, цілісних талогічно взаємоузгоджених цілей, зокрема: максимізація добробуту власників;максимізація ринкової вартості підприємства; підтримання конкурентоспроможностіу довгостроковому періоді; забезпечення ліквідності підприємства та йогоплатоспроможності; підтримання прийнятного рівня самофінансування суб’єктагосподарювання; підтримання інвестиційної привабливості підприємства та іншіцілі відповідно до визначених цілей, досягнення яких ставлять перед моделлюуправління прибутком суб’єкта господарювання, формулюються завдання управлінняприбутком як форми поточної конкретизації цілей такого управління, подальшаконкретизація завдань управління прибутком здійснюється на рівніфункціонально-організаційних блоків заданої моделі управління прибуткомсуб’єкта господарювання [31, с. 90].
В умовах ринковоїекономіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтуєтоваровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібноїспоживачу, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цимдосягається не тільки мета підприємництва, але і задоволення суспільних потреб.Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшогоприросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою рольвідіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів,організації виробництва і збуту продукції.
Економічнанестабільність, монопольне положення товаровиробників спотворюють формуванняприбутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головнимчином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибуткусприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмівціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання повинна виконуватидержава в ході здійснення економічних реформ [25, c. 61].
Розглядаючи прибуток якекономічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні йоцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку,що залишився в розпорядженні підприємства, використовуються конкретніпоказники. Ємним інформативним показником є прибуток до оподаткування.
Досягнення високихрезультатів роботи підприємства припускає управління процесом формування,розподілу і використання прибутку. Управління включає аналіз прибутку, йогопланування і постійний пошук можливостей його збільшення.
Прибуток є якіснимпоказником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходівпідприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обертання.
Прибуток синтезує в собівсі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність йогогосподарської діяльності в цілому.
В процесі управлінняприбутком торговельного підприємства використовують різні класифікації:
1. Залежно від видудіяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:
– прибуток відреалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельноїдіяльності);
– прибуток відреалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницькоїта інше);
– прибуток відреалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальнихактивів);
– прибуток відпозареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток відінвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від іншихпозареалізаційних операцій;
2. Залежно від порядкувизначення розрізняють:
– балансовийприбуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльностіта є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибуткувизначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку.
– оподаткованийприбуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовимивитратами підприємства – платника податку на прибуток, зменшений на сумуамортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їхоподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового облікуна основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку,що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, якаподається в податкові органи та є підставою для визначення суми податковихзобов’язань підприємства;
– чистий прибуток,який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємствапісля сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів тазборів, що сплачуються за рахунок прибутку.
3. Залежно від методикиоцінки визначають номінальний та реальний прибуток.
Номінальний прибутокхарактеризує фактично одержану величину прибутку.
Реальний прибуток – ценомінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризуєреальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.
4. Залежно від метивизначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток.
Бухгалтерський прибутоквідповідає обсягу балансового прибутку.
Економічний прибутокявляє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратамипідприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втраченихможливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прйнято називати втрати наспоживання якогось ресурсу, які вимірені з точки вигоди, що «втрачена» черезневикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом [40, с. 48].
Невірний вибір ресурсів,а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшеннявитрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отриманняприбутку при даному обсязі діяльності.
5. Залежно від розмірівприбуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий абомаксимальний прибуток.
Такі види прибуткупов’язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлюєзнаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.Підприємство може мати об’єми діяльності, при яких доходи від реалізації меншеза витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати.В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розміріпостійних затрат.
Беззбитковостіпідприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовахдоходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу [56, с. 71].
1.2 Методологіята правове забезпечення процесу управління прибутком
Розміри прибутку – найважливішийпоказник, що визначає фінансовий стан підприємства: від нього залежить рівеньрентабельності продажів і активів, оборотність активів, рух коштів,інвестиційна привабливість підприємства. Розмір прибуткового напряму залежитьвід обсягу отриманої виручки і тому, при розгляді питань щодо управлінняприбутком підприємством ці показники необхідно розглядати комплексно.
Величина виручки відпродажів функціонально залежить від двох груп факторів: перша група – натуральнийобсяг продажів і ціна на одиницю кожного виду продукції; друга група – загальнасума витрат на продану продукцію і прибуток від продажів. Відповідно виручкуможна розглядати або як добуток натурального об’єму продажів на ціни по усійноменклатурі продукції, або як суму витрат і прибутку від продажів.
Для розгляду окремихаспектів управління виручкою і прибутком конкретну значимість здобуває одна з двохназваних груп факторів, що формують виручку від продажів. [22, с. 89]
Якщо перед підприємствомпостає завдання досягнення визначеної суми виручки від продажів незалежно відодержуваного при цьому фінансового результату, використовується перша група факторів.Зрозуміло, фінансовий результат не повинний мати негативного знака. У випадку,коли необхідно забезпечити визначений прибуток від продажів, практичне значеннямає друга група факторів.
Однак у дійсності, якправило, одночасно зважуються задачі одержання і необхідної виручки, інеобхідного прибутку від продажів, тому в розрахунках беруть участь обидвігрупи факторів, тим більше що вони взаємозалежні.
Для вирішення будь-якихпитань, пов’язаних з управлінням виручкою і прибутком, важливо правильно визначитихарактер витрат на реалізовану продукцію. Мова йде про поділ усіх витрат напостійні і перемінні, а також на прямі і непрямі.
Перемінні витрати – це ті видивитрат, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва іпродажів у натуральних вимірниках. До них, як правило, відносяться витрати насировину і матеріали, на оплату праці робітників-відрядників, на паливо, газ іелектроенергію для виробничих цілей, тару й упакування тощо.
Постійні витрати – це видивитрат, сума яких не залежить від натурального обсягу виробництва і продажів, –наприклад, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, орендна плата,витрати по утриманню приміщень тощо.
Однак не випадковоперемінні і постійні витрати носять більш точні назви умовно-перемінних іумовно-постійних. Умовність полягає в тому, що деякі види витрат, що традиційноприйнято вважати постійними, у визначених ситуаціях можуть поводитися якперемінні, і навпаки.
Таким чином, абсолютнопридатного для всіх підприємств і всіх періодів їхньої діяльності перелікуперемінних і постійних витрат не існує. Але в кожнім конкретном випадку фахівціпідприємства можуть оцінити, збільшення яких витрат піде за збільшеннямнатурального обсягу виробництва і продажів, і в якій пропорції. Тому точнийподіл витрат на перемінні і постійні можливий. Крім того, він необхідний, – інакшене можна оцінювати вплив тих чи інших змін у попиті на продукцію, на показниквиручки і прибутку від продажів.
Розподіл витрат на пряміі непрямі здійснюється по ознаці можливості віднесення того чи іншого видувитрат до визначеного виду продукції, не користуючись при цьому умовнимиприйомами розподілу витрат. Витрати, здійснювані для виробництва і продажівтільки одного виду продукції, є прямими, всі інші – непрямими [45, с. 67].
Як правило, прямі витратив основному є перемінними, однак деякі види перемінних витрат можуть виявитисянепрямими (наприклад, витрати палива й електроенергії на технологічні потреби вприміщенні, де виробляється кілька видів продукції, і ін.).
Тільки прямі переміннівитрати відносяться безпосередньо до даного виду продукції, всі інші витратирозподіляються по видах продукції умовно. Це означає, що при виборі тієї чиіншої ознаки розподілу загальна величина витрат на даний вид продукції можезмінюватися. Названа обставина дуже важлива для встановлення меж можливогоманеврування цінами на окремі види продукції. У цілому по підприємству виручкавід продажів (за винятком прямих перемінних витрат) являє собою маржинальнийприбуток. Іншими словами, маржинальний прибуток – це сума постійних непрямихвитрат і прибутку від продажів, що повинні міститися в складі виручки відпродажів. У ціни на окремі види продукції відповідні частини маржинальногоприбутку включаються в залежності від стану попиту на кожен вид продукції.Фінансова доцільність продажів виду продукції визначається лише однією умовою:його вартість за продажними цінами повинна бути вище прямих перемінних витрат[24].
Якщо підприємствовиробляє і продає кілька видів продукції, попит на кожний з яких міняєтьсяпо-різному, підприємство в межах наявних можливостей повинне змінити обсягпродажів окремих номенклатурних груп виробів для того, щоб виручка і прибутоквід продажів у цілому по підприємству були не нижче необхідних розмірів.
Представимо залежністьвиручки і прибутку від співвідношення перемінних і постійних витрат у базисномуперіоді і наступних змінах цін і натурального обсягу продажів у загальномувиді. Введемо умовні позначення:
В-виручка відпродажів базового періоду;
З1 – переміннівитрати базового періоду;
З2 — постійнівитрати ббазового періоду;
Ін – індекс змінинатурального обсягу продажів (співвідношення наступного і базових періодів водиницях);
Іц– індекс зміницін (аналогічно Ін).
Збільшення виручки відпродажів у наступному за базисним періоді можливо тільки при дотриманнінерівності:
В х Іц х Ін >В,(1.1)
Іц х Ін > 1 (1.2)
Якщо відбувається падінняпопиту на продукцію підприємства, нерівності, як правило, не дотримуються, івиручка від продажів знижується. Навпаки, при росту попиту нерівності можутьбути дотримані.
Практичне значеннянерівності (1.1) і (1.2) мають у випадках, коли підприємству необхіднозбільшити виручку від продажів, маневруючи і цінами, і натуральним обсягомпродажів таким чином, щоб зниження цін давало можливість збільшити натуральнийобсяг продажів чи скорочення натурального обсягу продажів забезпечувало більшвисокі ціни.
Наприклад, підприємствопланує збільшити натуральний обсяг продажів на 10% і може піти при цьому назниження ціни. Яке максимально можливе зниження цін, щоб виручка від продажівпри таких змінах збільшилася?
Користаючись нерівністю(1.2), одержуємо:
1,1 х Іц > 1;Іц > 1/1,1; Іц > 0,91.
Ціни можна знизити меншніж на 9%. Зниження їх на 9% за інших рівних умов приведе до рівності виручкивід продажів наступного періоду і виручки базисного періоду. Але підприємствопоставило метою збільшення виручки, тобто воно може знизити ціни на 8% і менше.Якщо ж сполучення росту натурального обсягу продажів на 10% зі зниженням цін на8% реально для конкретної ринкової ситуації, ціль досягнута. Якщо нереально,підприємство повинне бути готове до зниження виручки від продажів, або прийнятиінші індекси цін і натурального обсягу продажів.
Збільшення прибутку відпродажів можливо при виконанні наступного нерівності:
В х Іц х Ін – З1х Ін – 32 > В – 31 – 32, (1.3)
чи, після алгебраїчнихперетворень:
В (Іц х Ін – 1) –З1 (Ін – 1) > 0 (1.4)
Нерівність (1.4) показує,що, крім індексів цін і натурального обсягу продажів, на величину прибуткувпливає співвідношення перемінних витрат і виручки в базисному періоді.Скористаємося індексами з попереднього прикладу і проведемо розрахунок в умовахрізного співвідношення перемінних витрат і виручки в базисному періоді.
Для розрахунку показниківнаступного періоду прийняті Ін = 1,1 і Іц = 0,92. Виручка відпродажів збільшиться, тому що умови нерівності (1.2) дотримані. Прибутокзнизився, тому що не дотримані умови нерівності (1.4).
Як уже відзначалося, призниженні цін і росту натурального обсягу продажів небезпека зменшення прибуткудосить реальна. Однак чим нижче частка перемінних витрат у виручці, тим цянебезпека менше.
Нерівність (1.4) можнавикористовувати у всіх випадках, коли передбачається одночасна зміна цін інатурального обсягу продажів. Вона дозволяє: визначити динаміку виручки іприбутку від продажів при передбачуваних індексах цін і натурального обсягупродажів; розрахувати необхідний рівень одного з індексів, якщо відомий другий,щоб виключити втрати виручки і прибутку від продажів; прийняти рішення продоцільність продажів даних видів продукції при сформованих умовах попиту наних.
Аналізуючиліквідність підприємства, використовують такі показники:
– коефіцієнтабсолютної ліквідності /> – визначається відношеннямнайбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторськоїзаборгованості підприємства (П1 + П2) – (VІ розділ пасивубалансу):
/>(1.5)
Цей коефіцієнт є найбільшжорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства і показує, якучастину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний моментабо найближчим часом.
– коефіцієнт швидкої(проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кш.л.)– обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансовихвкладень і дебіторської заборгованості (А1 + А2) допоточної кредиторської заборгованості (П1 + П2), тобто доІV розділу пасиву балансу:
/> (1.6)
Коефіцієнт допомагаєоцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у разійого критичного стану [2, с. 54]. Теоретичне найнижче значення цьогопоказника – 1, найвище – 2.
– коефіцієнтпокриття (Кп) (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточноїліквідності) – узагальнюючий показник ліквідності. Розраховується відношеннямпоточних активів (А1 + А2 + А3)до поточних зобов’язань (П1 + П2):
/> (1.7)
Показник вимірює загальнуліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язаннязабезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточнихактивів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.
Важливим елементомуправління прибутком підприємства являється правове поле реалізації, під якимслід розуміти сукупність кодексів та законів України, указів президентаУкраїни, постанов кабінету міністрів, нормативних актів органів державногорегулювання, що у межах своїх повноважень провадять державне регулюванняпідприємницької діяльності, а також сукупність внутрішньогосподарськихдокументів. Звичайно, таке законодавче поле не існує відокремлено і являєтьсяорганічною складовою фінансового права [18, с. 124].
Загалом, правове полеантикризового фінансового менеджменту проявляється двояко. По-перше, цесукупність нормативно-правових актів, які регулюють фінансово-економічні таорганізаційно-правові аспекти реалізації управління прибутком суб’єктагосподарювання. Серед таких нормативно-правових актів, які безпосередньо чиопосередковано регулюють фінансові відносини на підприємстві, що пов’язані ізпланування, контролем, формування, розподілом, перерозподілом та споживаннямприбутку суб’єкта господарювання, можна виділити наступні групи: законодавчіакти; підзаконні нормативні акти; внутрішньогосподарські документи, по-друге,це сукупність державних органів, які здійснюють реалізацію певних функцій подержавному регулюванню фінансів суб’єктів господарювання взагалі та управлінняприбутком підприємством зокрема, а також об’єктивно сформовані та відтворюваніформи та методи участі держави у системі економічних відносин щодопідприємницької діяльності в ринковому середовищі України підприємств шляхомвироблення відповідних фінансових та економіко-правових норм та правил.
Законодавче регулювання управлінняприбутком суб’єктів господарювання в Україні формується як ієрархічнаструктура, в основі якої стоїть Конституція України. Цивільний кодекс України,Арбітражний кодекс, Арбітражно-процесуальний кодекс, кодекс про адміністративніправопорушення та кримінальний кодекс регулюють управління фінансамипідприємства через встановлення певних вимог або ж обмежень щодо фінансовихвідносин, які виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу наспоживання прибутку підприємств, – встановлення правовідносин між суб’єктамиуправління, форм та методів цивільно-правового забезпечення управлінняприбутком, визначення адміністративної та кримінальної відповідальності запорушення відповідного законодавства України.
Загалом, законодавчу базууправління прибутком підприємств можна умовно розподілити на дві частини – групаспецифічних та група загальних законодавчих актів. При цьому головним елементомзаконодавчого поля, своєрідною конституцією управління прибутком суб’єктівгосподарювання в Україні незалежно від їх фінансово-правової організаціїявляється Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакціїЗакону України, що діє з 1 липня 1997 року, з наступними змінами тадоповненнями).
Під групою загальнихзаконодавчих актів як складової законодавчої бази управління прибуткомпідприємств слід розуміти сукупність кодексів та законів України, які регулюютьфінансове – господарську діяльність суб’єктів підприємницької діяльності,визначаючи особливості організації фінансів підприємства відповідно до потребуправління прибутком, у тому числі: грошові розрахунки у готівковій табезготівковій формі; регулювання виникнення, формування та визнання затратсуб’єктів господарювання; регулювання виникнення, формування та визнання доходівсуб’єктів господарювання; валютне регулювання; порядок виникнення та виконаннядоговірних зобов’язань та інші [21, с. 54].
З іншого боку, підзаконнінормативні акти органів виконавчої влади, по суті, забезпечують виконаннясукупності завдань нормативного регулювання підприємницької діяльностісуб’єктів господарювання у ринковому середовищі України з метою отриманняпідприємницького прибутку, зокрема: тлумачення та конкретизація положеньзаконодавчих актів; нормативне регулювання окремих питань, віднесених докомпетенції відповідних державних органів; контроль за дотриманням суб’єктамигосподарювання чинного законодавства України та правозастосування тощо, такимчином, підзаконні нормативні акти у системі нормативно-правового регулюванняфінансового менеджменту на підприємстві щодо управління його прибуткомявляються продуктом державних органів виконавчої влади, які у межах своєїкомпетенції реалізують функції державного регулювання підприємницькоїдіяльності, у даному випадку – фінансових відносин з приводу реалізаціїуправління прибутком суб’єкта господарювання.
Для ефективної реалізаціїуправління прибутком суб’єкта господарювання підприємство має право приймативнутрішньогосподарські нормативні документи, спрямовані на вирішення наступнихпитань: конкретизація положень законодавчих та підзаконних актів, а такожвизначення порядку їх виконання на підприємстві; врегулювання питань, яківіднесено до компетенції підприємства; визначення питань, які не врегульованізаконодавчими та підзаконними актами тощо.
Слід відмітити, щоприйняття внутрішньогосподарських документів можливе виключно у межахкомпетенції відповідного органу управління підприємством, при цьому, звичайно,такі документи не повинні суперечити чинному законодавству України.
Що стосується імпортнихоперацій та зовнішньоекономічної діяльності від яких підприємство отримуєприбуток, застосовуються норми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.Так, з прийняттям Верховною Радою (16 липня 1990 р.) Декларації продержавний суверенітет Україна самостійно здійснює і регулює зовнішньоекономічнудіяльність, керуючись при цьому як внутрішнім, так і міжнароднимзаконодавством.
Основоположнимипринципами, на яких базується система зовнішньоекономічної діяльності вУкраїні, є такі: суверенітет народу України; свобода зовнішньоекономічногопідприємництва; рівність і недискримінація всіх суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності перед законами України; верховенство закону і захисту інтересівсуб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, еквівалентність обміну.
Формуванняринкової системи господарювання в Україні передбачає створення ефективноїсистеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Основними цілями даноїсистеми регулювання є:
– захистекономічних інтересів України та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності;
– забезпеченнязбалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;
– створеннянайбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України з системою світовогоподілу праці;
– стимулюванняпрогресивних структурних змін в економіці;
– заохоченняконкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Регулюваннязовнішньоекономічної діяльності України здійснюється: державою в особі їїорганів у межах їх компетенції; недержавними органами управління економікою;самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Додержавних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю відносятьсядержавні органи як законодавчої, так і виконавчої влади, а також місцеві органивлади. Слід зазначити, що кожний із органів державного регулюваннязовнішньоекономічної діяльності виконує тільки йому делеговані функції в данійсистемі управління.
Правовезабезпечення зовнішньоекономічної діяльності повинне відповідати двомкритеріям: враховувати специфіку предмета і задовольняти потреби суб’єктівзовнішньоекономічної діяльності. При цьому основне завдання – створеннясприятливого правового клімату для реалізації економічних інтересів суб’єктівгосподарювання в сфері зовнішньоекономічних відносин [35, с. 87].
Правовінорми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, утворюють певний комплекс,який включає як міжнародно-правові, так і національно-правові норми. Цейкомплекс характеризується як сукупність пов’язаних ієрархій і взаємопідлеглістюміжнародних і національних правових норм, взаємодіючих між собою як у цілому,так і в своїх структурних частинах, що регламентують зовнішньоекономічнізв’язки України.
Загаломнормативні акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, можна умовнорозділити на три групи:
1) Акти,в яких закріплені основні принципи організації і напрямки здійсненнязовнішньоекономічної діяльності. Передусім це Конституція України, Деклараціяпро державний суверенітет України та Закон України «Про зовнішньоекономічнудіяльність», який було прийнято в квітні 1991 р. Закон України «Прозовнішньоекономічну діяльність» регулює всі зовнішньоекономічні відносиниУкраїни: визначає принципи зовнішньоекономічної діяльності, класифікуєсуб’єктів, дає характеристику основних видів діяльності у сфері зовнішніхзв’язків. У ньому представлена характеристика основних напрямків регулюваннязовнішньоекономічної діяльності, визначені спеціальні правові ринки, що діють вУкраїні і які регламентують економічні відносини України з іншими державами[11, с. 6].
2) Акти,які складаються із систематизованих норм, зокрема – Митний кодекс України,Закон України «Про єдиний митний тариф», Закон України «Про режим іноземногоінвестування», Декрет Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання».
3) Актищодо поточних операцій. Це найбільш чисельна група нормативних документів, щорегламентують широке коло відносин.
Отже,говорити лише про кількісні параметри відродження економічного потенціалу нашоїкраїни, не зачіпаючи якісних, неможливо.

2.Аналіз діяльності підприємства та формування прибутку ТОВ «Бріктон»
 
2.1Організаційно-управлінська та фінансово-економічна характеристикафункціонування ТОВ «Бріктон»
Господарське товариство «Бріктон»(далі – «Товариство») є юридичною особою – товариством з обмеженоювідповідальністю, що засноване на підставі установчого договору.
Найменування товариства:повне – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріктон»; скорочене – ТОВ «Бріктон».
Товариство має печатку звласним найменуванням, штампи, товарний знак, знак обслуговування та таке інше.
Власниками Товариства єйого Учасники – особи, що зазначені у Договорі.
Товариство відповідає засвоїми зобов’язаннями власним майном, на яке по закону може бути звернутостягнення. Товариство не відповідає за зобов’язаннями держави і Учасників.Учасники відповідають за зобов’язаннями Товариства тільки в межах своїх вкладівдо статутного фонду.
МісцезнаходженняТовариства: м. Вінниця, вул. 600-річчя 17.
Товариство створене зметою вирішення економічних і соціальних проблем та одержання прибутку.
Предметом діяльностіТовариства в Україні є:
1) Транспортно-експедиторськіпослуги та митне оформлення. Експлуатація автомобільного, залізничного,річкового, морського та повітряного транспорту. Купівля, продаж, комісійнаторгівля, сервісне обслуговування, а також виконання усього комплексу робіт, зцим пов’язаних.
2) Експортно-імпортна,торговельна, консигнаційна, обмінна та посередницька діяльність.
3) Залучення та наданняна договірних засадах фінансових коштів, майна і окремих майнових прав, іншихоб’єктів власності громадян та юридичних осіб.
4) Проведення операційкупівлі, продажу, посередницьких та інших операцій з нерухомістю – виробничимита побутовими будівлями.
5) Оптова та роздрібнареалізація продукції власного та не власного виробництва, комісійна і комерційнаторгівля (в т. ч. через мережу власних магазинів, складів, баз тощо).
6) Рекламна та виставочнадіяльність, у т. ч. організація ярмарок, презентацій тощо.
7) Створення тавпровадження нової техніки та технології, науково-технічної продукції, ноу-хаута проведення пов’язаних з цим дослідних та проектних робіт. Інноваційна таінжинірінгова діяльність.
8) Ремонтні(реставраційні) роботи та сервісне (гарантійне) обслуговування різного профілю.
9) Будівництво та торгівлябудівельними матеріалами (в т. ч. виконання пошукових, проектних, монтажних,пуско-налагоджувальних та інших робіт; виробництво будівельних матеріалів таконструкцій та супутніх виробів).
Товариство в порядкудиверсифікації може здійснювати іншу виробничо-господарську, фінансову тацивільно-правову діяльність, що не заборонена Законодавством.
Вищим органом Товаристває Збори Учасників (далі – «Збори»), що складаються з Учасників та їхпредставників. Збори обирають голову Зборів, що організує виконання рішеньЗборів та дотримання регламенту їх роботи.
Учасники мають кількістьголосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Збори можуть прийматирішення з будь-яких питань діяльності ТОВ «Бріктон». До виключної компетенціїЗборів належить:
1) визначення основнихнапрямів діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів провиконання;
2) внесення змін доустановчих документів Товариства (в т. ч. змін до статутного фонду);
3) призначення ізвільнення виконавчого органу та членів ревізійної комісії Товариства;
4) затвердження річнихрезультатів діяльності Товариства; затвердження звітів і висновків ревізійноїкомісії; порядку розподілу прибутку та відшкодування збитків;
5) винесення рішень пропритягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;
6) затвердження правилпроцедури та інших внутрішніх документів Товариства; визначення йогоорганізаційної структури;
7) визначення умов оплатипраці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій тапредставництв;
8) припинення діяльностіТовариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційногобалансу;
9) вирішення питання пропридбання Товариством частки Учасників, умов передачі частки Учасника, що вибувз Товариства;
10) виключення Учасника зТовариства та прийняття в нього нових Учасників;
11) встановлення розміру,форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів (внесків);
12) створення,реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердженняїх статутів та положень;
13) узгодження договорів,сума яких перевищує еквівалент $ 5000 (п’ять тисяч доларів США) за курсомНаціонального банку України.
За рішенням зборівчастина їх повноважень може бути передана до компетенції інших органівТовариства.
Повідомлення проскликання Зборів надсилається у письмовій формі (в т. ч. факсом) зпідтвердженням про отримання.
Виконавчим органомТовариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Директор, якийпризначається Зборами, і вправі без довіреності здійснювати дії від іменіТовариства. Директор формує апарат управління, очолює його і вирішує всіпитання діяльності Товариства, крім тих, що входять до компетенції Зборів.
Контроль зафінансово-господарською діяльністю виконавчого органу Товариства здійснюєтьсяревізійною комісією, яка обирається Зборами з числа Учасників (їхпредставників). Порядок її діяльності та кількісний склад затверджуєтьсяЗборами. За рішенням Зборів ревізія може бути доручена аудиторськійорганізації.
ТОВ «Бріктон» є власникоммайна, джерелами створення якого є: грошові та майнові вклади Учасників, доходивід господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, доходи відцінних паперів, а також інші джерела, не заборонені Законодавством.
Звернення стягнення намайно Товариства проводиться лише за зобов’язаннями самого Товариства напідставі рішення органу по розгляду майнових спорів.
В ТОВ «Бріктон» можутьстворюватися будь-які фонди, склад, порядок створення та використання якихвизначаються Зборами.
Для відшкодування збитківв Товаристві створюється резервний фонд в розмірі 25% статутного фонду зарахунок щорічних відрахувань – 5% чистого прибутку Товариства.
Чистий прибутокзнаходиться у повному розпорядженні ТОВ «Бріктон». Порядок його використаннявизначається Зборами.
Трудові відносини між ТОВ«Бріктон» і персоналом визначаються угодами (контрактами), які укладаються міжними згідно Законодавства.
Товариство самостійноздійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до Законодавства та предметасвоєї діяльності. Держава не відповідає за зобов’язаннями Товариства узовнішньоекономічних відносинах.
Валютна виручказараховується на валютний рахунок ТОВ «Бріктон» і використовується нимвідповідно до Законодавства.
Припинення діяльності ТОВ«Бріктон» може відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.
Реорганізаціявідбувається за рішенням Зборів.
Товариство ліквідується:за рішенням Зборів; за рішенням суду або арбітражного суду.
Грошові кошти, щоналежать Товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна приліквідації, після здійснення передбачених Законодавством розрахунківрозподіляються між Учасниками пропорційно їх часткам у статутному фондіТовариства (Додаток А).
Для більш повноїхарактеристики Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріктон» розглянемойого основні економічні показники та їх динаміку на протязі 2006–2008 рр. (табл.2.1)
Таблиця 2.1. Рівень тадинаміка основних економічних показників ТОВ «Бріктон» 2006–2008 рр.Показники Роки Відносне відхилення звітного року від, % 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2006 р. 2007 р. 1. Обсяг продукції (робіт, послуг) у порівняльних оптових цінах, тис. грн. 3046,7 2853,3 3523,0 13,5 19,0 2. Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) у порівняльних цінах, тис. грн. 2539,1 2377,8 2936,0 13,5 19,0 3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн. 27,6 – 39,3 – 67,0 58,8 41,3 4. Собівартість продукції, тис. грн. 2339,5 2109,4 2644,0 11,5 20,2 5. Середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності, осіб. 19 20 23 17,3 13,0 6. Фонд оплати праці, тис. грн. 474,9 424,2 493,0 3,67 13,95 7. Середня продуктивність праці, грн. на особу 160,35 142,66 153,17 4,6 6,8 8. Рентабельність капіталу 1,27 1,62 1,8 29,45 10,0 9. Середньорічна заробітна плата 24,9 21,21 21,43 16,52 1,04 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Показники діяльностіпідприємства показують про досить високий рівень росту прибутків підприємства,що відображається і на кількості робочих місць, заробітній платі та іншихпоказниках, які характеризують фінансовий стан підприємства, його економічнийпотенціал.
Так, у порівнянні 2006–2008рр. обсяг продукції збільшився на 13,5%, що свідчить про збільшення оборотупродукції, запровадженні системі знижок, що дозволяють користуватися послугамисаме цього підприємства; урізноманітненні товарів, що знаходяться нареалізації.
Чистий дохід від реалізаціїна протязі 2006–2008 рр. збільшився на 13,5%. Даний показник свідчить, щопідприємство на протязі аналізованого періоду примножило свій чистий дохід зарахунок збільшення обсягу реалізованої продукції, а не за рахунокбезпідставного підняття цін.
Фінансовий результат відзвичайної діяльності до оподаткування на протязі 2006–2008 рр. зменшився на 58,8%.
На 17,3% зросла кількістьпрацівників на протязі 2006–2008 рр., що свідчить про те, що підприємстворозширює свою діяльність, і тим самим створює робочі місця.
Зріс фонд оплати праці на3,67%, що свідчить про зростання заробітних плат.
Зросла продуктивністьпраці на 4,6%, що свідчить про впровадження новітніх методик удосконаленняорганізації праці та комп’ютеризацію процесу праці.
Середньорічна заробітна платазросла на 16,52%, як наслідок зростання фонду оплати праці та продуктивностіпраці на підприємстві.
З кожним роком зростаєрентабельність підприємства
Стійкий фінансовий станпідприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності.Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити за допомогою системипоказників, що детально й усебічно характеризують господарське становищепідприємства.
Метою оцінки фінансовогостану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва ізміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства івиконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Основними завданнямианалізу фінансового стану є:
– дослідженнярентабельності та фінансової стійкості підприємства;
– дослідженняефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпеченняпідприємства власними оборотними коштами;
– об’єктивна оцінкадинаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкостіпідприємства;
– оцінка становищасуб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка йогоконкурентоспроможності;
– аналіз діловоїактивності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
– визначенняефективності використання фінансових ресурсів.
Інформаційною базою дляоцінювання фінансового стану підприємства є дані:
– балансу (форма №1)[В, Д, Ж];
– звіту профінансові результати (форма №2) [Г, Е, З];
– звіту про рухгрошових коштів (форма №3);
Розрахуємо показникиоцінки майнового стану ТОВ «Бріктон».
Сума господарськихкоштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальнувартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростанняцього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. ТОВ«Бріктон» на кінець 2006 року мало баланс в розмірі 1828,2 тис. грн., на кінець2007 року – 1870,3 тис. грн., на кінець 2008 року – 1756,0 тис. грн., тобто заперіод 2006–2008 років сума господарських коштів, що їх ТОВ «Бріктон» має урозпорядженні зменшувалася, що свідчить по негативну тенденцію в діяльності ТОВ«Бріктон».
Показник коефіцієнтузносу основних засобів характеризує частку зношених основних засобів узагальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стануосновних засобів. Знос основних засобів у 2006 році складав 62,5%, у 2007 році– 51%, у 2008 році – 61,3%, тобто спостерігається тенденція до зменшення зносуосновних засобів за аналізований період, що є негативною тенденцією для ТОВ«Бріктон». Окрім того спостерігається значна тенденція зносу основних засобів,тому ТОВ «Бріктон» потребує модернізації основних засобів та їх повногооновлення.
Коефіцієнт оновленняосновних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періодуосновних засобів становлять нові основні засоби. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнтоновлення основних засобів в 2006 році складав 0,0%, в 2007 році – 1,9%, в 2008році – 0,9%, що показує динаміку постійного зменшення оновлення основнихзасобів.
Коефіцієнт вибуттяосновних засобів показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємствопочало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.ТОВ «Бріктон» коефіцієнт вибуття основних засобів в 2006 році складав 5,1%, в2007 році – 0,0%, в 2008 році – 67,2%, що показує динаміку збільшення вибуттяосновних засобів за період 2006–2008 роки. Високу частку вибуття основнихзасобів у 2008 року пояснюється значним зношенням основних засобів ТОВ «Бріктон».
Дані стосовно майновогостану підприємства занесемо до табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Оцінкамайнового стану ТОВ «Бріктон» період 2006–2008 роківПоказник Роки Відхилення (+/–) 2006 2007 2008 Коефіцієнт зносу основних засобів, % 62,5 51,0 61,3 -1,2 Коефіцієнт придатності, % 33,1 31,6 10,0 -23,1 Коефіцієнт оновлення основних засобів, % 0,0 1,9 0,9 +0,9 Коефіцієнт вибуття основних засобів 5,1 0,0 67,2 +62,1
Таким чином, можназробити висновки, що за аналізований період спостерігалося зменшення сумигосподарських коштів, що їх ТОВ «Бріктон» має у розпорядженні. Позитивноютенденцією господарської діяльності ТОВ «Бріктон» є значна модернізаціявиробництва та введення нового обладнання в виробничий процес, про що свідчить зменшеннякоефіцієнту зносу та зростання коефіцієнту вибуття основних засобів зодночасним збільшенням коефіцієнтів оновлення та зменшенням придатностіосновних засобів [5, с. 76].
Ліквідність балансу – цеступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строкперетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань.Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявнихплатіжних коштів величині боргових зобов’язань.
Аналізуючиліквідність підприємства, використовують такі показники:
– коефіцієнтабсолютної ліквідності;
– коефіцієнтшвидкої (проміжної, суворої) ліквідності;
– коефіцієнтпокриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності)
Коефіцієнт абсолютноїліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідностіпідприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно можепогасити в поточний момент або найближчим часом. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнтабсолютної ліквідності (платоспроможності) складав у 2006 році складає 1,5%, у2007 році – 19,54%, у 2008 році – 0,68%, даний показник є нижчим нормативногорівня та має тенденцію до збільшення і показує, що у разі звернення всіхкредиторів по короткостроковим зобов’язанням підприємство зможе погасити лишенезначну частину поточної заборгованості.
Коефіцієнт швидкої(проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту допомагаєоцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у разійого критичного стану [2, с. 54]. Теоретичне найнижче значення цьогопоказника – 1, найвище – 2. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнт швидкої ліквідностіскладав у 2006 році складає 60%, у 2007 році – 43%, у 2008 році – 33%, що має негативнутенденцію до зменшення.
Коефіцієнт покриття(загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності) вимірюєзагальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язаннязабезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточнихактивів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичнезначення цього показника – 1,5–2,5. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнт покриттязагальний складав у 2006 році складає 169,5%, у 2007 році – 134,9%, у 2008 році– 128,5% та мав постійну тенденцію до зменшення та вказував на негативнутенденцію забезпечення поточних зобов’язань підприємства оборотними активами ТОВ«Бріктон. Дані фінансового стану ТОВ «Бріктон» показники занесено до табл. 2.3.
Таблиця 2.3. Оцінкаліквідності ТОВ «Бріктон» за період 2006–2008 роківПоказник Роки Відхилення (+/–) 2006 2007 2008 Коефіцієнт покриття загальний, % 1,5 19,54 0,68 -0,82 Коефіцієнт швидкої ліквідності, % 60,0 43,0 33,0 -27,0 Коефіцієнт абсолютної ліквідності, % 169,5 134,9 128,5 -41,0
Таким чином,спостерігається стабільна тенденція до зниження ліквідності активів ТОВ«Бріктон», значна їх частина не відповідає встановленим нормативам, що свідчитьпро недостатній запас товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, щопов’язано зі специфікою галузі та діяльністю підприємства.
Платоспроможність – цеможливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити своїстрокові зобов’язання. Коли підприємство має добрий фінансовий стан, воностійко платоспроможне, у противному разі воно періодично або постійнонеплатоспроможне.
Величина власногокапіталу характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джереломпокриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період оборотуменше ніж один рік) [11, с. 38]. У 2006 році за рахунок власного капіталупокривається 513,3% поточних активів підприємства, у 2007 році – 371,5%, у 2008році – 391,7%, що показує негативну тенденцію зменшення забезпечення за рахуноквласного капіталу поточних активів підприємства, спостерігається тенденціязабезпечення поточних активів підприємства за рахунок зростання зобов’язань ТОВ«Бріктон».
Маневреність грошовихкоштів ТОВ «Бріктон» у 2006 році складає 0,17%, у 2007 році – 3,9%, у 2008 році– 0,13%, даний показник є нижчим нормативного, що зумовлено специфікоюдіяльності ТОВ «Бріктон» та структурою активів підприємства.
Частина власних оборотнихкоштів у покритті запасів – це вартість запасів, яка покривається власнимиоборотними коштами. Рекомендована нижня межа цього показника – 50%, для ТОВ«Бріктон» частина власних оборотних коштів у покритті запасів складає у 2006році – 86,6%, у 2007 році – 123,7%, у 2008 році – 118,0% та має тенденцію до збільшення.
Коефіцієнт концентраціївласного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальнійсумі коштів, інвестованих у його діяльність. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнтконцентрації власного капіталу складає у 2006 році – 88,2%, у 2007 році – 83,3%,у 2008 році – 83,4%, тому даний показник має негативну тенденцію до спаду.
Коефіцієнт концентраціїзалученого (позикового капіталу) відповідно складає 11,8%, 16,63% та 16,57%.
Коефіцієнт фінансовоїзалежності є оберненим до попереднього показника. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнтфінансової залежності складає у 2006 році – 849,0%, у 2007 році – 601,18%, у2008 році – 603,43%, що показує значну фінансову залежність підприємства,оскільки його діяльність фінансується за рахунок запозичених коштів.
Коефіцієнт маневреностівласного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується дляфінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а якукапіталізовано. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнт маневреності власного капіталускладає у 2006 році – 19,48%, у 2007 році – 26,9%, у 2008 році – 25,52%, щопоказує позитивну тенденцію маневреності власного капіталу підприємства.
Коефіцієнт довгостроковихвкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активівпрофінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а невласникам підприємства. Для ТОВ «Бріктон» коефіцієнт довгострокових вкладеньскладає у 2006 році – 1,64%, у 2007 році – 0,0%, у 2008 році – 0,0%, що вказуєна те, що за аналізований період підприємство залучало довгострокові вкладеннятільки у 2006 році.
Коефіцієнтдовгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. ДляТОВ «Бріктон» коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів складає у2006 році – 1,64%, у 2007 році – 0,0%, у 2008 році – 0,0%, що, що зааналізований період підприємство залучало довгострокові вкладення тільки напротязі 2006 року.
Дані стосовно фінансовогостану підприємства занесемо до табл. 2.4.
Таблиця 2.4. Оцінка майновогостану ТОВ «Бріктон» за період 2006–2008 роківПоказник Роки Відхилення (+/–) 2006 2007 2008 Величина власного капіталу, що покриває активи, % 513,3 371,5 391,7 -121,6 Маневреність грошових коштів, % 0,17 3,9 0,13 -0,04 Частина власних оборотних коштів у покритті запасів, % 86,6 123,7 118,0 +31,4 Коефіцієнт концентрації власного капіталу, % 88,2 83,3 83,4 -4,8 Коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу), % 11,8 16,63 16,57 +4,77 Коефіцієнт фінансової залежності, % 849,0 601,1 603,43 -245,57 Коефіцієнт маневреності власного капіталу, % 19,48 26,9 25,52 +6,04 Коефіцієнт довгострокових вкладень, % 1,64 0,0 0,0 -1,64 Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, % 1,64 0,0 0,0 -1,64
Таким чином,проаналізувавши фінансову стійкість та залежність підприємства можна зробитивисновки, що підприємство є фінансово нестійким та значно залежить відкороткострокових позичальників.
На ТОВ «Бріктон» згідноЗакону України «Про державну статистику» подається статистична звітність. Відповіднодо Звіту про залишки і використання енергетичних матеріалів та продуктівперероблення нафти за грудень 2006 року підприємство ТОВ «Бріктон» до 1 числазвітного місяця використало 0,4 тис. куб. Метрів природного газу, 0,4 тонибензину моторного, та дизельного палива, а залишок на кінець місяця складає 0,1тону дизельного палива.
2.2 Дослідженнястану формування прибутку підприємства, та використання
Необхідність і значенняаналізу фінансових результатів полягає в тому, що прибуток відбиває кінцевийрезультат виробничо-фінансової діяльності ТОВ «Бріктон». Прибуток є джереломрозширення виробництва, формування державного і місцевого бюджетів.
Основні завдання аналізувипливають із схем формування та використання прибутку на ТОВ «Бріктон» (Додаток).
У процесі аналізу для ТОВ«Бріктон» важливим є:
1)  вивчити обсяги,склад і динаміку фінансових результатів діяльності підприємства;
2)  виявити конкретніфактори, які їх визначають, установити їх динаміку та характер впливу наприбуток від імпортних операцій ТОВ «Бріктон»;
3)  розрахувати впливфакторів на прибуток від реалізації;
4)  дати оцінкувиконанню підприємством обов’язків перед бюджетом по платежах із прибутку відімпортних операцій ТОВ «Бріктон»;
5)  дати оцінкувикористанню чистого прибутку за напрямом – імпортні операції;
6)  виявити резервизбільшення прибутку за імпортними операціями.
Джерелами інформації дляздійснення аналізу виступають:
– фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат);
– бізнес-план підприємства;
– форма №1 «Баланс»;
– форма №2 «Звіт про фінансові результати»;
– особисті спостереження, матеріали маркетингових досліджень;
– аналітичні дані до бухгалтерських розрахунків доходів і витрат.
Прибуток виступає однієюіз найважливіших фінансових категорій, яка відображує позитивний фінансовийрезультат діяльності суб’єктів господарювання. Методологічні засади формуванняу бухгалтерському обліку та звітності інформації про доходи підприємства, йоговитрати та порядок подання її у фінансовій звітності визначають П(С) БО15 «Дохід»,П(С) БО 16 «Витрати», П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», а такожінші джерела з питань фінансових результатів.
Під доходами розуміютьзбільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшеннязобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростаннякапіталу за рахунок внесків власників). Під витратами розуміють зменшенняекономічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, якіпризводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу зарахунок його вилучення або розподілу власниками). У бухгалтерському облікувизнання доходу пов’язане із принципами нарахування та відповідності доходів івитрат [14, с. 114].
Принцип нарахування та відповідностідоходів і витрат полягає у тому, що для визначення фінансового результатузвітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які булиздійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуютьсяв обліку і звітності у момент їх виявлення, незалежно від часу надходження ісплати грошей. Тобто, принцип нарахування полягає у тому, що результатигосподарських операцій визначаються, коли вони відображуються (а не тоді, колиотримуються або сплачуються грошові кошти), і відображуються в бухгалтерськомуобліку та фінансовій звітності тих періодів, до якого вони відносяться. Принципнарахування застосовується водночас із принципом відповідності, за яким витративизначаються на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.
Прибуток відіграє основнуроль у подальшому успішному розвитку підприємства будь-якої форми власності.Від величини отриманого прибутку залежить життєдіяльність підприємства,матеріальне становище його працівників та їхній моральний стан, рівеньзабезпечення внутрішньогосподарських потреб і формування бюджетних ресурсівдержави.
Прибуток як кінцевийфінансовий результат являє собою різницю між сумою загальних доходівпідприємства та величиною всіх його витрат. Порядок визнання доходів і витрат уфінансових звітах ТОВ «Бріктон» (Додатки).
У процесі аналізурозподілу та використання прибутку виконується:
1) контроль за дотриманням зобов’язань перед бюджетом по платежах зприбутку, оцінювання повноти та своєчасності їх надходження до бюджету. Дляцього виявляють відповідність фактичних платежів у бюджет із прибутку сумам,які мають бути внесені за розрахунком підприємства відповідно до чиннихнормативних актів. З’ясовуються наявність кредиторської або дебіторськоїзаборгованості по платежах до бюджету з прибутку, наявність і сума пені, сплаченоїза несвоєчасне перерахування платежів із прибутку в бюджет [13, с. 79];
2) оцінювання дотримання планових напрямів використання чистогоприбутку на:
– збільшення статутного капіталу;
– збільшення резервного капіталу;
– виплату дивідендів;
– інші використання;
3) вивчається динаміка використання прибутку за напрямами, при цьомуза великі проміжки часу досліджуються абсолютні відхилення та структура;
4) виявляються шляхи поліпшення використання прибутку від імпортнихоперацій.
Кінцевими результатамидіяльності суб’єктів господарювання є фінансові результати у вигляді прибуткуабо збитку. Позитивним фінансовим результатом виступає прибуток. За нормальнихумов діяльності підприємство завжди має отримувати прибуток, що обов’язковозростає у динаміці.
Ефективністьфінансово-господарської діяльності оцінюється загальним обсягом одержаногоприбутку та його величиною на одиницю вкладеного капіталу, ресурсів, понесенихвитрат.
Прибуток і прибутковість(рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб’єктівгосподарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їхроботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції.Співвідношення одержаних доходів і понесених витрат є головним завданняманалітичних служб, керівного персоналу і в цілому кожного працівника дляприйняття правильної політики підприємства [30, с. 58].
Аналіз господарськоїдіяльності ТОВ «Бріктон» та його партнерів здійснюється посередництвомрізноманітних логічних, статистичних та математичних прийомів.
Деталізація представляєсобою розподілення цілого на складові частини. Деталізація може проводитися зачасом (наприклад, рік поділяється на квартали, а останні – на місяці і т. д.);за місцями виконання операцій (наприклад, товарні запаси розподіляються длязручності вивчення за місцем зберігання, а експорт – за країнами і т. д.);за складовими елементами (наприклад, витрати – за окремими елементами затрат іт. д.).
Елімінування (факторнийаналіз) використовується при визначенні ступеню впливу змін величини окремихфакторів на відповідний економічний показник, який являється результатомвзаємодії таких факторів. Необхідна умова використання цього методу – наявністьфункціонального (а не кореляційного) зв’язку між факторами, які вивчаються.Наприклад, взаємодія факторів «ціна» і «кількість» визначає вартість товару.
Величина витрат зазберігання товарів на складі залежить від трьох факторів: кількості товару;терміну його зберігання; ставки за зберігання. Зміна величини будь-якого звзаємодіючих факторів впливає на складські витрати.
Так, є дані про імпорттовару ТОВ «Бріктон», наведені в наступній таблиці 2.4.
Таблиця 2.4. Кількість тавартість імпортної продукції ТОВ «Бріктон» за 2006–2008 рр.
№
п/п Показник Роки Відхилення, % 2006 2007 2008 2006 2007 1 Кількість, т 23,7 25,68 29,35 19,48 12,65 2 Ціна, тис. грн 18,0 20,0 24,0 25,0 16,7 3 Вартість, тис. грн. 426,6 513,72 704,6 39,45 27,0

Вартість імпортованоготовару збільшилась на 278,0 тис. грн., що явилось слідством зміни величини двохфакторів: кількості і ціни. Виявимо вплив кожного фактору двома способами, щодозволить виявити різницю між ними.
1. Розрахунок шляхомланцюгових підстановок. З таблиці видно, що вартість товару в 2006 р.представляє собою похідну якості і ціни: 23,7 х 18,0 = 426,6 тис. грн. Робимопершу підстановку – змінимо кількість при незмінній ціні:
25,68 х 18,0 = 462,24тис. грн.
Порівнюючи отриману сумуз попередньою, визначимо вплив фактору якості:
462,24 тис. грн. – 426,6 тис.грн. = +35,64 тис. грн.
Проводимо іншупідстановку – міняємо ціну:
25,68 х 20,0 = 513,6 тис.грн.
Порівнюючи отриману сумуз попередньою, знайдемо вплив фактору ціни: 513,72 – 462,24 = +51,48 тис. грнТаким чином, зростання кількості збільшило вартість імпорту товару на 35,64тис. грн., а зростання ціни – на 51,64 тис. грн.
Загалом кількістьімпортованих товарів ТОВ «Бріктон» на протязі 2006–2008 рр. зріс – 19,48%. Щосвідчить про зростання обсягів імпортних операцій та збільшення зовнішньоекономічноїдіяльності в роботі ТОВ «Бріктон».
Ціна товару на протязіаналізованого періоду зросла на 25%. Вартість зросла на 39,45%, що свідчить прозростання кількості, так і ціни імпортованих товарів ТОВ «Бріктон».
Основна частинабезпосередньої аналітичної роботи з вивчення зовнішньоторгової діяльності ТОВ«Бріктон» зосереджена в його спеціалізованих фірмах і функціональних відділах(планово-економічний, кон’юнктурний, валютно-фінансовий, транспортний,бухгалтерія та ін.)
Результати аналізупоказників квартальної і особливо річної звітності додаються в пояснювальнихзаписках до бухгалтерської звітності.
Аналіз комерційної іфінансово-господарської діяльності зовнішньоторговельного підприємстваздійснюється у такому порядку:
1. Виконання зобов’язаньза зовнішньоторговельними операціями та їх динаміка.
2. Раціональністьвикористання коштів при проведенні зовнішньоторговельних операцій.
3. Фінансова діяльність,фінансовий стан.
Головним джереломінформації для аналізу господарської діяльності у зовнішній торгівлі єфінансова звітність підприємств, які здійснюють зовнішньоторговельні операції.
Найважливішими вимогамидо звітності є порівнянність, своєчасність та достовірність.
Під порівнянністюзвітності розуміють порівняння показників діяльності підприємств, які в нійприводяться, за звітний період з плановими показниками або даними за попереднійперіод. Таке порівняння можливе тільки при однаковому економічному змістіпорівняних показників.
Своєчасність звітності полягаєв наданні звітів у встановлені терміни.
Достовірність звітностіозначає відповідність її показників операціям, які відбуваються в обліковомуперіоді, і фактичному стану засобів об’єднання на дату складання звітів. Вонадосягається за допомогою правильної організації поточного звіту, а такожздійснення у встановлені терміни інвентаризації матеріально-майнових цінностейоб’єднання та перевірки розрахунків по операціям.
Оцінку ефективності ТОВ «Бріктон»здійснюється на основі бухгалтреськогої звітності за 2006–2008 рр. Основніпоказнки імпортних операцій ТОВ «Бріктон» наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Показникиімпортної діяльності ТОВ «Бріктон» протягом 2006–2008 рр.№ п/п Показники Звітний період 2006 р. 2007 р. 2008 р. 1 Контрактна вартість імпорту, тис. грн. 426,6 513,72 704,6 2 Мито і митні збори, тис. грн. 1,98 2,99 4,40 4 Транспортні витрати, тис. грн. 28,29 47,13 62,9 5 Вантажно-розвантажувальні витрати. тис. грн. 15,23 21,49 29,0 6 Складські витрати, тис. грн. 7,61 4,28 8,8 7 Експедиторські витрати, тис. грн. 7,31 6,8 10,0 8 Страхові витрати, тис. грн. 1,82 1,71 2,51
Оцінку ефективності ТОВ «Бріктон» при здійсненніімпортних операцій базується на співставленні доходів та витрат від здійсненняданого роду зовнішньоекономічних операцій.
Прибуток ТОВ «Бріктон» в різний період коливається іціни на матеріали за кожною новою поставкою товару змінюються, що пов’язано іззміною витрат на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, які в різніперіоди часу змінюються свою вартість.
Загалом же прибуток відімпортної продукції становить 30–40% загальних витрат на закупівлю, перевезеннята інші необхідні витрати для імпорту товарів.
Через розподіл прибуткуреалізується одна з його найважливіших функцій – стимулювання діяльностіпідприємств. Перш ніж бути використаним для фінансування зростанняпідприємства, прибуток розподіляють між сторонами, що забезпечують йогостворення. Кількість сторін, які його привласнюють, у першу чергу залежить відорганізаційно-правової форми підприємства. Якщо це підприємство державне чиприватне, то частину прибутку привласнює держава у вигляді податків, зборів абоплатежів. Решту прибутку на умовах оперативного управління (казеннепідприємство), повного господарського відання (державне підприємство)привласнює або засновник на правах власності (приватне підприємство,товариство), або ця частина прибутку залишається у розпорядженні підприємства.
Як правило, державапривласнює частину прибутків, використовуючи два канали для їх вилучення.
Так ТОВ «Бріктон» напротязі 2006–2008 рр. при розподілі свого прибутку від здійсненнязовнішньоекономічної діяльності отримало прибуток на основі якого сплатилоподаток у розмірі встановленому чинним законодавством України (табл. 2.6).
Таблиця 2.6. Дохід від імпортнихоперацій ТОВ «Бріктон» за 2006–2008 рр.№ п/п Показник Роки Відхилення, % 2006 2007 2008 2006 р. 2007 р. 1 Прибуток від імпортних операцій 554,58 693,52 915,98 39,5 24,3
При аналізі отриманогоприбутку від імпортних операцій ТОВ «Бріктон» спостерігається значне збільшенняприбутку від зовнішньоекономічних операцій, що відбивається на збільшеніприбутку від на протязі 2006–2008 рр.
Так, на протязіаналізованого періоду спостерігаємо різке зростання прибутку відзовнішньоекономічної діяльності за аналізований період на 39,5%. Це свідчитьпро зростання прибутку від зовнішньоекономічної діяльності, як наслідокзростання імпортних операцій.
Розподіл вищевказаногоприбутку від зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі розподілуна канали:
1) Першим каналом єсплата підприємствами майнових податків: податку на рухоме і нерухоме (проект)майно, внесення плати за землю, а за наявності надприбутків – рентних платежів.
2) Другий канал – перерахуванняпідприємствами до бюджету податку на прибуток.
3) Розподіл прибуткутовариства між суб’єктами володіння
і розпоряджання.
Межа розподілу прибуткуна централізовану і децентралізовану частини, що визначає розмір джерелзадоволення загальнодержавних інтересів та відокремлених інтересів підприємств,є рухомою. Визначають цю межу соціально-економічні вимоги періоду розвиткунаціональної економіки та потреби держави і регламентує чинне законодавство.
Останнім часомДержкомстат України не відображає у статистичних щорічниках інформацію протенденції розподілу і використання прибутку підприємствами різних галузейекономіки як загалом, так і між суб’єктами володіння і розпоряджання зокрема.Статистичні дані на рівні областей дещо викривляють реальну картину такогорозподілу, бо на ці процеси впливають не лише економічні, а й інші чинники.Однак пропорції у розподілі прибутку і його використанні навіть за таких умов,на нашу думку, можуть частково відобразити реальний стан використання одного знайважливіших власних ресурсів.
Загальна картинарозподілу прибутку від зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Бріктон» дає чіткеуявлення про розподіл прибутку від вищевказаного напрямку діяльності (табл. 2.7).
Таблиця 2.7. Розподілприбутку ТОВ «Бріктон» від зовнішньоекономічної діяльності за 2006–2008 рр.№ п/п Показники Роки Відхилення, % 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2006 р. 2007 р. 1 Податки і платежі, які переказуються до бюджету 75,42 94,32 124,57 39,6 24,3 3 Чистий прибуток 94,27 117,89 155,7 39,6 24,3
Дані таблиці вказують нарозподіл прибутку від зовнішньоекономічної діяльності, та їх відсотковеспіввідношення до базового періоду.
Так, податки і платежі,які переказуються до бюджету становлять 13,6% прибутку від зовнішньоекономічноїдіяльності. Але, так як даний показник з кожним роком росте, то і показникзмінюється, про що свідчать дані 2006–2008 рр. На основі яких податки іплатежі, які переказуються до бюджету, на протязі аналізованого періоду зрослина 39,6%.
Використання прибутку відімпортних операцій на ТОВ «Бріктон» таке ж важливе, як і його накопичення.Використання грошових коштів відбувається згідно з чинним законодавствомУкраїни.
Головним упідприємницькій діяльності будь-якого суб’єкта господарювання є те, щоодержаний прибуток після сплати всіх податків, залишається в розпорядженні ТОВ«Бріктон» та використовується згідно чинного законодавства самостійно.
Управління грошовимикоштами ТОВ «Бріктон» є одним з важливих напрямків, оскільки одержані прибуткиє не тільки стимулом для працівників, але і стимулом для розвитку товариства.
Управління грошовимикоштами складається з послідовних етапів:
– аналіз;
– планування;
– контроль;
– регулювання.
Кожен з етапів відіграєважливу роль, оскільки гроші для ТОВ «Бріктон» – це закуплені товари, заробітнаплата працівників, платоспроможність, уникнення кризи та банкутства.
Економікою закладеножорсткий закон для підприємців: «Для того, що існувати, треба працювати». І томукожне підприємство повинно виживати, діяти, спостерігати, вивчати самостійно,не чекаючи ніякої допомого на свій страх та риск.
Вивчаючи стан ТОВ «Бріктон»,його особливості, керівництво прийшло до висновку, що прибуток буде спрямовановідповідно до потреб.
У зв’язку з тим, що 2006рік не приніс ТОВ «Бріктон» прибутку, що в повній мірі задовільнив би потребитовариства, а збитки були досить значними, які необхідно було перекрити унаступному році, при розподілі прибутку у 2007 році було звернуто увагу на те,що технічне та матеріальне забезпечення на підприємстві потребує заміни,приміщення потребує ремонту, працівники пасивно відносяться до роботи, томучистий прибуток доцільно розподілили наступним чином (табл. 2.8).
Таблиця 2.8. Напрямкивикористання ТОВ «Бріктон» за 2006–2008 рр.№ п/п Показники Роки 2006 р. 2007 р. 2008 р. 1 Фонд розвитку 65,98 82,52 108,61 2 Фонд соціального розвитку 9,42 11,78 15,51 3 Фонд заохочення стимулювання 14,14 17,68 23,27 4 Резервний фонд 4,71 5,89 7,75 5 Разом 94,27 117,89 155,17
В таблиці наведено данівикористання чистого прибутку імпортних операцій на ТОВ «Бріктон» за 2006–2008рр. Найбільше чистого прибутку використано на фонд розвитку – 70% та фондматеріального стимулювання – 15%.
Розподіл прибутку поквартальноне здійснюється, тому що суми коштів досить малі в розрізі кварталів, а порезультатах роботи за рік ці суми значно більші і їх можна спрямувати напотреби ТОВ «Бріктон». Перед тим як затвердити річний план використанняприбутку, керівництво ТОВ «Бріктон» збирає збори, на яких даний планзатверджується.
Стратегія та тактика ТОВ«Бріктон» досить реальна, тому керівництво надіється на майбутнє процвітаннятовариства і ще більші прибутки.
Ознайомившись здокументацією підприємства можна зробити наступні висновки:
1. Підприємству слід нарощувати темпи розвитку.
2. Розробляти перспективні плани, враховуючи непередбачувані зміни ташвидко на них реагувати.
3. Плани розподілу прибутку повинні бути реальними і добрепрорахованими.
4. Потрібно зважувати всі «за» і «проти» при прийнятті певних рішень.
5. Досліджувати економічні зміни в державі та слідкувати заприйняттям законів, їх змін та доповнень.

3. Шляхивдосконалення управління прибутком на підприємстві при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності
 
3.1 Пропозиціїщодо вдосконалення управління прибутком підприємства при здійсненнязовнішньоекономічної діяльності
Низька результативністьзовнішньоекономічної діяльності багато в чому пов’язана з недостатньокомпетентними діями підприємств на зовнішньому ринку, які призводять донегативних наслідків, таких, як збитки в результаті необґрунтованого заниженняцін, антидемпінгові розслідування та санкції з боку іноземних держав,обумовлені недобросовісною конкуренцією та ін. Це свідчить про відсутність чіткоїзовнішньоторгової політики, слабкі канали збуту, недостатній досвід роботи назовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом продажу продукції, якане потребує особливих зусиль з її просування, що в свою чергу вказує нанеобхідність подальшого теоретичного та методичного обґрунтування умов танапрямків активізації зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємствна основі стратегічного управління.
Так, як свідчатьмаркетингові дослідження, що проводяться на ТОВ «Бріктон» підприємство з кожнимроком збільшує імпорт продукції при досить неоднозначній ціновій та митнійполітиці, яка проводиться в Україні. З кожним роком в нашій державі доситьчасто змінюються як перелік товарів, які підлягають митному оформленню тасплаті митних зборів, так і суми митних зборів. Від чого в першу чергустраждають покупці для яких кожні два місяці міняється ціна товару, в якувходять і витрати на митне оформлення імпортного товару.
Процеси, що пов’язані ізстановленням та виходом на зовнішні ринки комерціалізованих суб’єктівгосподарювання, висувають перед економічною наукою та практикою господарюваннянові завдання. Еволюційний розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємствобумовлює необхідність вдосконалення на науковій основі організаційно-економічногомеханізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Передумовою освоєннянових ринків збуту є здійснення заходів з підвищення конкурентно-спроможностіпродукції підприємств, що в свою чергу потребує розробки відповідногонауково-теоретичного обґрунтування.
Дане питання досить частопіднімається керівництвом підприємства в цілях розробки провіднимименеджерами-практиками ТОВ «Бріктон» нової методики здійсненнязовнішньоекономічної діяльності підприємства, яка дозволить спростити існуючусистему зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Бріктон».
Активна участь держави ворганізації і здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) – характернаособливість для окремих високорозвинених країн. Державне регулювання в такихкраїнах охопило практично всі стадії ЗЕД, починаючи від аналізу ситуації вкраїні й за кордоном, розробки зовнішньоекономічної стратегії, визначенняструктурних і географічних пріоритетів і закінчуючи використанням широкоїсистеми заходів контрольно-регулюючого і фінансово-стимулюючого характеру.
Продумана державнаполітика регулювання ЗЕД у країнах з розвинутими ринковими відносинами сталаодним із головних важелів перетворення зовнішньоекономічних зв’язків у дієвийфактор їх розвитку. Зовнішньоекономічні зв’язки, як правило, сприяють інтеграційнимпроцесам у світовому господарстві з максимальним урахуванням національнихінтересів.
У практиці державногорегулювання ЗЕД високорозвинених країн використовується широкий арсеналвзаємодоповнювальних методів – законодавчих, адміністративно-правових, економічних,неформальних, що дасть змогу забезпечувати досягнення поставлених цілей. Так,японська практика регулювання ЗЕД опирається на широку нормативно-правову базу.Системою заходів законодавчого й адміністративно-правового регулювання єієрархічна піраміда, яку завершує закон про валютний обмін і зовнішню торгівлю.Цей закон визначає загальну концепцію державного регулювання і має узагальненийхарактер. Він делегує повноваження детального делегування ЗЕД в тих чи іншихсферах підзаконним актам. Такий «розподіл обов’язків», на думку японців, дастьзмогу більш повно враховувати і адекватно реагувати на зміни в міжнароднійзаконодавчій ситуації і нові моменти в розвитку національного господарства.
«Другий поверх» законодавстваскладають закони, які регулюють основні блоки ЗЕД: експортно-імпортні операції;митно-тарифну сферу; обслуговування зовнішньої торгівлі (закони про експортнуінспекцію, страхування зовнішньої торгівлі, надзвичайні заходи з розвиткуімпорту і розширення прямих інвестицій в Японії, банках, страховому бізнесі,цінних паперах, біржах та ін.); стандарти і технічні вимоги (закон пропромислову стандартизацію та ін.); права інтелектуальної власності (закони пропатенти, авторські права тощо). Митне регулювання ЗЕД тісно пов’язується з завданнямиструктурної переорієнтації економіки. Вирішенню поставлених завдань сприяєширока диференціація ставок митного тарифу.
Ефективність державногорегулювання ЗЕД значною мірою забезпечується за рахунок розробки обґрунтованоїзовнішньоекономічної стратегії зі всебічним врахуванням інтересів і можливостейкраїни на окремих етапах її розвитку та на перспективу. Характерною рисоюзовнішньоекономічної політики високорозвинених країн є активна їх участь устворенні й розвитку нового міжнародного економічного порядку, а саме:
– розробкаміжнародних правил, що сприяють глобалізації ділової активності і розмиваннюекономічних кордонів;
– формування новихнорм руху капіталу і зарубіжних інвестицій, технологій;
– захист правінтелектуальної власності;
– гармонізаціястандартів.
Велике значеннянадавалось таким питанням, як посилення координації макроекономічної івалютно-фінансової політики розвинених країн, зміцнення міжнародної економічноїсистеми, урегулювання зовнішньоторгових дисба-лансів. Важливе місце надавалосьадекватній відповіді з проблем «Схід – Захід», підтримці зусильсхідноєвропейських країн щодо інтеграції у світове господарство.
Досить доцільним на ТОВ«Бріктон» є застосування економічних важелів регулювання ЗЕД з метою підвищенняефективності кредитування імпортних операцій і зарубіжного інвестування. З цієюметою запроваджені системи податкових пільг, орієнтованих на стимулювання якекспорту, так і імпорту.
Розвитку ЗЕД сприяєдиференційована система державного страхування торгівлі й інвестицій, яка надійнозахищає інтереси національних операторів від різного роду ризиків. Вона охоплюєзагальне страхування торгівлі, страхування валютних ризиків, експортнихвекселів і облігацій, авансових платежів за імпорт, зарубіжних інвестицій,кредитів зарубіжним підприємствам.
Окремі країни виступаютьтакож організаторами системи обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків іфінансують цю діяльність з бюджетних коштів. Дана система має розгалуженийхарактер, охоплює такі сфери діяльності, як збір і аналіз маркетинговоїінформації, надання інформаційно-консультативних послуг, організаціярекламно-виставкової роботи. Вона сприяє підвищенню ефективності ЗЕД,прилученню до неї нових учасників.
Важливим напрямкомдержавної участі у ЗЕД є інформаційне забезпечення комерційної роботи, збір іаналіз зарубіжної комерційної інформації. Показовим прикладом є Японськаорганізація сприяння розвитку зовнішньої торгівлі (ДЖЕТРО), яка створена в 1958 р.Вона є некомер-ційною і повністю фінансується урядом. ДЖЕТРО займається вивченнямсвітових товарних ринків, збором і аналізом маркетингової інформації,організацією виставок японських товарів за кордоном і торгових інших виставок уЯпонії, рекламою і видавничою справою. Ця організація має 79 представництв у 56країнах світу. Маючи розгалужену мережу різного роду закладів у багатьохкраїнах світу, ДЖЕТРО є одним із найбільших у світі джерел ділової інформації.її база даних оперує великою кількістю відомостей, у тому числі масштабнимпереліком зарубіжних експортерів і японських імпортерів.
У країнах з розвиненимиринковими відносинами державні адміністративні органи визначають ключовіспрямування в плануванні та структурній переорієнтації економіки в бікпріоритетного розвитку внутрішнього ринку, високотехнологічних і невиробничихгалузей, збільшення експорту при одночасному зростанні зарубіжних інвестицій,розширення виробництва за кордоном, створення конкурентоспроможноїінформаційної економіки, скорочення зовнішнього дисбалансу і зменшеннязалежності від імпорту сировинних товарів і енергоресурсів. Послідовність іузгодженість реалізації торгово-економічної політики значною мірою визначаєтьсяза рахунок тісної міжвідомчої координації урядових органів.
Раціональні елементидержавного регулювання ЗЕД у зарубіжних країнах можуть бути використані вУкраїні за умови всебічного врахування стану її економіки та національнихособливостей. Очевидна необхідність підвищення ролі держави в організації таздійсненні ЗЕД, особливо в кризові, перехідні і стабілізаційні періоди.Стосовно українських умов це означає не повернення до системи державноїмонополії на ЗЕД, а посилення організуючого і контролюючого початку. Стаєвиправданим посилення державної участі у визначенні й реалізації цілей,пріоритетів, основних напрямків структурної політики, її тісного зв’язку іззовнішньоекономічним регулюванням.
Особливого значеннянабуває зміцнення в Україні законодавчого і нормативногоорганізаційно-правового підґрунтя державного регулювання ЗЕД. Бажано підвестизаконодавчу базу під ті форми зовнішньоекономічних зв’язків, які ще не маютьзаконодавчої регламентації (експорт капіталу, в’їзний туризм, торгівляліцензіями та ін.). Позитивну роль може відіграти внесення змін і доповнень донизки важливих діючих законів, указів президента, постанов уряду.
В Україні назріла потребау формуванні загальнодержавної системи інформаційного забезпеченнязовнішньоторгової діяльності, фінансування за рахунок коштів державного бюджету(можливо, із залученням ресурсів підприємницьких структур) і управлінняспеціальним уповноваженим органом (аналогічним до японської ДЖЕТРО). Необхіднаумова ефективного функціонування такої системи – створення широкої мережіінформаційно-консультативних служб.
Зарубіжний досвідсвідчить про важливість посилення захисту внутрішнього ринку. Вона слугує,зокрема, підтвердженням тому, що ефективне здійснення функцій регулювання іконтролювання у сфері ЗЕД можливе лише за умови залучення всього спектраіснуючих у цій сфері інструментів. В Україні, де державними органамизастосовується порівняно вузький набір засобів регулювання, було б кориснимузяти на озброєння весь їх арсенал, у тому числі нетарифні, адміністративніметоди, що дають значний ефект.
В сучасних умовах поняттяефективності зовнішньоекономічної діяльності має комплексний і багатоаспектнийхарактер. Воно може виражатись за допомогою різноманітних економічнихпоказників, більшість яких демонструє переваги розвитку зовнішньоекономічнихзв’язків. При цьому варто враховувати те, що зовнішньоекономічні зв’язкисприяють забезпеченню оптимальних розмірів виробництва окремих видів товарів,упровадженню світових досягнень в області науки і техніки, отриманню необхідноїсировини і матеріалів, розширенню номенклатури продукції, яка реалізується навнутрішніх ринках тощо. Все це визначає необхідність ретельного узгодженнявідповідних видів діяльності, забезпечення єдності критеріїв параметрів, яківикористовуються відповідно із реальними потребами народного господарства.
Досить зрозуміло, щозадачі підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності підприємстванеможливо розглядати ізольовано, у відриві від таких важливих факторів, якмодернізація виробничої структури, якість продукції, що випускається та ін.,від проблем удосконалення всього господарського механізму, покращеннярізноманітних сторін управління підприємством в цілому.
В умовах широкогорозвитку підприємництва правильна, достовірна оцінка роботи підприємства дозволяєпідвищити ефективність на підставі дієвості економічних важелів і стимулів.
Деякі автори ефективністьроботи підприємства характеризують з точки зору наявності в нього економічногопотенціалу (стійкості до оновлення) у поточному періоді і здатності доотримування необхідного результату, який дозволить йому освоювати за визначенийперіод закономірну кількість виробів, затребуваних ринком, що забезпечитьвиживання і гнучкий розвиток підприємства в сучасних умовах. Проблемапідвищення ефективності в сучасних умовах є багатоплановою, вона пов’язана ізефективністю використання активів підприємства, його засобів, із проведеннямінвестиційних процесів, із досягненням високої якості продукції та з іншимипроцесами.
Ефективністьзовнішньоекономічних операцій багато в чому закладається на етапі їх плануванняі попередньої підготовки до проведення, а оцінюється шляхом фінансовогоаналізу.
Важливим питаннямоптимального управління діяльністю підприємства на зовнішньоекономічному ринкує визначення стратегії і тактики його роботи. На стадії організації головноюстратегічною проблемою підприємства є вибір сфери діяльності та визначенняперспективних проектів в обраній сфері. Ці питання вирішуються за допомогоюаналізу інформації, яка міститься у фінансовій звітності і отримується врезультаті маркетингових досліджень. Далі – визначення тактичного підходу дорозв’язання поставлених завдань. Передусім тут треба враховувати той факт, щовихід на зовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби. Тож ринковірегулятори, поєднуючись із конкуренцією, створюють єдиний механізмгосподарювання, який примушує виробника враховувати інтереси і потребиспоживача. Щоб ефективно функціонувати як на внутрішньому, так і на зовнішньомуринку, керівництво підприємства повинно постійно стежити за кон’юнктурою ринкуй ефективно використовувати наявні господарські засоби для забезпечення високоїконкурентоспроможності.
З метою оцінки власнихпотенційних можливостей в конкурентній боротьбі на зовнішньому ринку і розробкизаходів підвищення конкурентоспроможності та забезпечення максимальногоприбутку, підприємству-експортеру необхідно проводити комплексний економічнийаналіз виробничо-господарської діяльності в цілому і зовнішньоекономічноїдіяльності зокрема. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства повиненмістити в собі наступні складові:
– оцінка рівня іякості виконання підприємством зобов’язань по контрактах з іноземнимипартнерами, дослідження ефективності, переваг і недоліків укладання контрактіві договорів;
– аналіз конкурентоспроможностіпідприємства та конкурентно-спроможності продукції і ринку збуту взовнішньоекономічній діяльності;
– аналіз динаміки(розвитку) зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
– вивченняраціональності використання ресурсів з метою усунення небажаних відхилень віднамічених завдань;
– аналітична оцінкавиконання угод і виробничо-фінансових результатів зовнішньоекономічноїдіяльності. Виявлення чинників, які позитивно чи негативно вплинули на кінцевіпоказники роботи підприємства;
– оцінка результатівгосподарської діяльності за попередні та поточний роки;
– аналіз фінансовогостану підприємства. В будь-якому випадку головна мета такого аналізу – підвищенняефективності функціонування даного суб’єкту господарювання і пошук резервівтакого зростання.
Більшість методик,запропонованих іншими авторами, частково базуються на приведених вищерозрахунках. Багатьма підприємствами застосовується система оцінки ефективностізовнішньоекономічної діяльності, яка занадто вузько розглядає витрати приекспорті і не враховує альтернативних витрат. Враховуючи ці зауваження,стосовно умов функціонування підприємств, що поставляють продукцію на зовнішнійринок, пропонується наступне.
Оцінка ефективностізовнішньоекономічної діяльності зводиться до аналізу двох взаємопов’язанихпроцесів:
– вкладення фінансових коштів у операцію, тобто витрати;
– отримання доходів від операції.
Слід зазначити, що взалежності від виду зовнішньоекономічних операцій, її масштабу ці процесиможуть відбуватись по-різному: одночасно чи почергово, безперервно чиінтервалами, з різною швидкістю і інтенсивністю, формуючи тим самим складніпотоки фінансових платежів.
Безпосередня оцінкаефективності повинна здійснюватися на підставі таких показників, як обсягиекспорту продукції, прибуток від зовнішньоекономічної діяльності. Вартозазначити, що окрім обсягів експорту, на величину прибутку впливають внутрішніі зовнішні фактори (зміна цін на сировину і кінцеву продукцію, змінасобівартості продукції, її структура, асортимент, якість продукції, поточнийкурс акцій, ставки податків та митних тарифів).
Визначення економічноїефективності ставить за мету на підставі порівняння можливих варіантівспівробітництва із закордонними партнерами сприяти удосконаленню структуриекспорту та імпорту, оптимізації зовнішньоекономічної діяльності і забезпеченнюна цій підставі високоприбуткової роботи підприємства. Ефективність є функцієюправильної кон’юнктурно-цінової політики підприємства у зовнішньоекономічнійдіяльності.
3.2 Вдосконаленняуправління прибутком підприємства при здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності з використанням інформаційних технологій
Кожний суб’єкт ЗЕД має правона одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї діяльності,що не становить державної або комерційної таємниці. Обсяг інформації, що становитьдержавну таємницю, визначається згідно із законами України.
Склад і обсяг комерційноїтаємниці, визначаються згідно із Законом України «Про підприємства в Україні».
Кожний суб’єкт ЗЕД маєправо на своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та іншихнормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що регулюютьвідносини, які прямо чи побічно стосуються зовнішньоекономічної діяльності.
Державні органи, відомствата установи, що видають нормативні акти, зобов’язані офіційно публікувати їх у загальнодоступнихзасобах інформації України, причому зазначені акти не можуть набирати чинності доїх офіційної публікації. Кожний суб’єкт ЗЕД також має право на безпосереднє одержанняінформації від державних органів, які на вимогу суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності зобов’язані на оплатній основі оперативно надавати їм повні офіційнітексти нормативних актів.
Зведення фактичної інформаціїпро зовнішньоекономічну діяльність здійснює Державний комітет по статистиці (Держкомстат)України на основі даних, що надсилаються в обов’язковому порядку органами, якіздійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (фінансовіоргани, органи державного митного контролю, Національний банк України та інші).
За результатами кожного рокуДержкомстат України повинен складати і видавати статистичні відомості увнутрішніх та у світових (зовнішньоторговельних) цінах про стан і структурузовнішньоекономічних зв’язків України.
Міністерство фінансів Українискладає відомості про стан і структуру зовнішньоторговельного і платіжного балансів,розрахунковий баланс, баланс зовнішньої заборгованості та про золотовалютні резервиУкраїни. Держкомстат України, крім видання статистичних збірників про зовнішньоекономічнудіяльність, зобов’язаний ознайомлювати суб’єктів цієї діяльності з інформацією,яка є в його розпорядженні, відповідно до цієї статті.
Органи державногоуправління, юридичні, фізичні особи та інші суб’єкти господарської діяльності,яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб’єктівзовнішньоекономічної діяльності, не мають права розпорядження такою інформацієюбез дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і несуть заце відповідальність згідно з цим та іншими законами України.
Бурхливе зростаннязовнішньоекономічної діяльності в Україні і постійно змінювані механізмимитного регулювання викликали необхідність створення потужних інформаційнихзасобів для грамотного проведення зовнішньоторговельних операцій. Основнимиособливостями таких засобів є їхня орієнтація на широке коло користувачів (відспівробітника відділу до генерального директора), оперативна інформаційнапідтримка і використання перспективних комп’ютерних технологій.
На підприємстві ТОВ«Бріктон» досить широко використосуються інформаційні технології, якізабезпечують швидкість, мобільність та точність збереження, передачі та аналізуінформації про зовнішньоекономічну діяльність підприємства.
На ТОВ «Бріктон» доситьшироко використовується прикладне програмне забезпечення, що дозволяєсинхронізувати діяльність різних відділів та підрозділів підприємства внапрямку зовнішньоекономічної діяльності.
Однією з таких програм є1С бухгалтерія, яка дозволяє зберігати та аналізувати показники діяльностіпідприємства, в тому числі в напрямку зовнішньоекономічної діяльності.
Системиорганізації інформаційного забезпечення ЗЕД у світі – на міжнародному(глобальному та міжнародному регіональному), національному рівнях та на рівнісуб’єктів економічноїдіяльності, а також міжнародної допомоги, що здійснюється у цій сфері.
Сьогодніу світі працює багато міжнародних організацій, важливе місце в діяльності якихпосідає інформаційна підтримка економічних суб’єктіврізних країн з питань розвитку ЗЕД.
Доосновних напрямків міжнародної допомоги, спрямованої на покращення рівняінформаційного забезпечення і підвищення конкурентоспроможності учасників ЗЕД,автор відносить такі:
– створеннянеобхідного законодавчого поля та проведення політики сприяння гармонійномурозвитку міжнародної торгівлі;
– розвитокфінансової сфери та покращення міжнародної економічної активності;
– формуваннясучасної світової інфраструктури та допомога у розвитку національнихінфраструктур;
– забезпеченнявільного доступу всім країнам до використання світовихінформаційно-інтелектуальних ресурсів.
Відповіднодо зазначеної класифікації, в роботі представлена узагальнена структураміжнародних організацій (світового і регіонального рівнів), які спеціалізуютьсяна даних напрямках, наведені приклади реалізації ними як власних, так іспільних проектів.
Інформаційніпотоки, що аналізуються міжнародними організаціями для сприяння ефективнійроботі суб’єктів ЗЕД у світовомуекономічному просторі, в цілому можуть бути структуровані наступним чином:
1.Інформація про розвиток ділового ринкового середовища.
1.1.Аналітична характеристика за напрямками:
– глобалізаціята стратегія розвитку;
– міжнароднаторгівля товарами, послугами, продуктами інтелектуальної власності;
– інвестиції,технології та розвиток підприємств.
1.2.Статистична характеристика за напрямками:
– статистичнаметодологія і програми спостереження;
– збір,накопичення і обробка статистичних даних.
2.Інформація стосовно технологічного рівня розвитку ринків.
Вроботі наведено приклади інформаційно-аналітичних видань міжнароднихорганізацій за результатами досліджень даних потоків.
Незважаючи на поширення міжнародної інформаційної допомоги, автор обґрунтовуєнеобхідність постійного збільшення ролі держави у розвитку ЗЕД і забезпеченніконкурентоспроможності національних виробників на міжнародних ринках.
Наприкладі позитивного досвіду високорозвинених країн – США, Великобританії,Франції, Японії –в роботі узагальнено заходи державної підтримки, спрямовані на покращенняконкурентоспроможності і розширення експорту, до найдієвіших з яких авторвідносить формування загальнодержавної системи інформаційного забезпечення ЗЕДнаціональних виробників, що базується на багаторівневій інформаційній мережі ускладі державних і комерційних структур та сучасному інформаційномуінструментарії. Найважливішими напрямками аналітичних досліджень зазначенихструктур з точки зору максимального сприяння розвитку зовнішньоторговельноїактивності національних виробників і підвищення їх міжнародноїконкурентоспроможності, автор визначає наступні:
– сучаснідосягнення національної та закордонної науки і техніки, передовогопідприємницького і виробничого досвіду;
– тенденціїрозвитку торгово-політичної ситуації і кон’юнктуриміжнародних ринків;
– галузевіта товарні пріоритети розвитку ЗЕД;
– формиі методи конкурентної боротьби;
– практикароботи на міжнародних ринках основних фірм-експортерів.
Навідміну від спеціалізованих міжнародних організацій і національних структур,діяльність яких вимагає охоплення всіх аспектів розвитку зовнішньоекономічнихвідносин, компанія, як правило, обмежується тільки інформацією, яка стосуєтьсявиключно сфер її інтересів. Задоволення інформаційних потреб компанії багато вчому залежить від наявності у неї сучасного програмно-апаратного інструментаріюдля збирання, комплексної автоматизованої обробки і порівняння великих масивівінформації відповідно до поставлених завдань. В роботі автором сформульованівисновки щодо необхідності використання програмно-апаратних засобіввідповідного функціонально-технологічного рівня залежно від ступенюінтернаціоналізації компанії, завдань, що стоять перед нею, її розмірів,масштабів зовнішньоекономічної діяльності та ін.
Приведенірезультати аналізу сучасного стану розвитку інформаційної інфраструктуриУкраїни з точки зору можливостей інформаційного забезпечення ЗЕД українськихвиробників і запропоновані шляхи розбудови механізмів інформаційногозабезпечення відповідно до вимог сьогодення.
Першопричиноюслабкої розвиненості інформаційної інфраструктури країни, що не дозволяєстворити належні умови для налагодження системи інформаційного забезпечення, єнизький рівень інформатизації українського суспільства, недостатні темпи їїрозвитку, неналежне фінансування і відсутність контролю за виконаннямНаціональної програми інформатизації.
Найбільшстабільно серед усіх складових інформаційної інфраструктури розвиваєтьсясистема зв’язку та телекомунікацій:поряд з традиційними, активного розвитку набувають мобільний (в т.ч.супутниковий), пейджинговий, комп’ютернийзв’язок, а такожволоконно-оптичні лінії телекомунікацій. Середньорічні темпи розвитку мережіІнтернет в Україні близькі до середньоєвропейських і становлять 50–55%, хочазагальний рівень насиченості українського сегменту мережі ще доволі низький(майже на порядок менший від російського).
Активнийпоступ процесу комп’ютеризаціїв Україні зовсім не говорить про його ефективність: продовжується практикабезсистемного придбання техніки різних виробників, яку важко узгодити міжсобою, великим залишається відсоток використання комп’ютерногообладнання застарілих моделей (до 60%), і як наслідок – комп’ютеризаціяне призводить до якісно нового рівня обробки та розповсюдження інформації.
Зрозвитком інформатизації в Україні прискорився процес формування електроннихінформаційних ресурсів та продуктів, насамперед, у формі баз даних, як найбільшємного і наглядного способу представлення інформації. В дисертації наведеніелектронні адреси найбільш затребуваних сьогодні видів баз даних (правової,фінансової, статистичної та ін. інформації). Результати дисертаційногодослідження виявили слабку розвиненість інформаційних ресурсів у сфері ЗЕД,особливо інформаційно-аналітичного характеру, що пояснюється недостатнімрозвитком аналітичної ланки інформаційної мережі країни, а також відсутністюзагальнодержавних механізмів для наповнення даними ресурсами національногоінформаційного простору.
Певногорозповсюдження отримали в Україні автоматизовані засоби формуванняінформаційних ресурсів – інформаційні системи збору і обробки інформації, щостворюються і функціонують як для забезпечення діяльності державних танедержавних структур, так і для ведення різносторонніх обліків у різних сферахдіяльності. Як свідчить аналіз, зазначені інформаційні системи певною міроюзабезпечують лише інформаційні потреби їх користувачів, проте не вирішуютьстратегічного для держави завдання – комплексного системного інформаційногозабезпечення розвитку ЗЕД вітчизняних виробників, через відсутність єдинихпідходів до програмного, технічного, лінгвістичного забезпечення функціонуваннясистем, що часто призводить до їх несумісності та неможливості повноцінногообміну інформацією між ними, і найголовніше –значно ускладнює створення цілісної загальнодержавної інтегрованоїінформаційної системи.
Черезнедостатнє організаційне та фінансове забезпечення сьогодні в Українінеефективно використовується і такий дієвий механізм інформаційногозабезпечення ЗЕД, як міжнародна виставкова діяльність. Доволі слабкимзалишається представництво України у міжнароднійінформаційній інфраструктурі, що, у поєднанні з відсутністю членства в системіСОТ, позбавляє країну можливості здійснення активного інформаційного обміну таінформаційної експансії до міжнародного ринкового середовища.
Зарезультатами аналізу сучасного стану розвитку інформаційної сфери країни татенденцій розвитку світового інформаційного середовища, в роботі сформульованіосновні заходи, реалізація яких сприятиме запровадженню в Україні такогопотужного чинника впливу на міжнародну конкурентоспроможність, як інформаційнезабезпечення ЗЕД.
Інформаційнадопомога стала найважливішим напрямком діяльності міжнародних організацій,завдяки яким, а також інформаційним структурам, що функціонують в країнах, усвіті сформована багаторівнева інформаційна мережа (на міжнародному,національному рівнях та на рівні суб’єктівекономічної діяльності), мета якої –наповнення світового інформаційного простору інформаційними ресурсами тапродуктами, перш за все, аналітичного характеру, забезпечення полегшеногодоступу окремим країнам та економічним агентам до сучасних світових досягнень,знань та інформації, залучення їхдо активної участі у світових торгівельних, фінансових та інвестиційнихпроцесах.
Набазі інформаційної мережі в рамках світового господарства в цілому та в йогонайбільш розвинених регіональних та національних сегментах сформована і успішнофункціонує багаторівнева, багатоканальна інформаційна система, робота якої технологічнозабезпечується сучасними досягненнями в галузі інформатизації. Завдякирегулюючої ролі та функціям міжнародних організацій, які з кожним рокомрозширюються, система інформаційного забезпечення все більше набуваєглобального характеру, стає основним фігурантом у розвитку не тількиглобального інформаційного, а й ділового середовища.
Гостротапроблеми інформаційного забезпечення суб’єктівзовнішньоекономічної діяльності в Україні обумовлюється недостатнімнауково-технічним рівнем та недосконалими методами комерційної діяльності, аотже, загалом низькою конкурентоспроможністю вітчизняних товарів на міжнароднихринках. Вона диктується необхідністю розвитку національної економіки зурахуванням структурних пріоритетів світової економіки та формування адекватноїінноваційної та інвестиційної стратегії, спрямованої на входження в найбільшдинамічні, перспективні сектори світового господарства.
Можливостізапровадження інформаційного забезпечення повністю залежать від розвиненостіінформаційної сфери країни, насамперед, інформаційної інфраструктури, яка, усвою чергу, визначається рівнем інформатизації суспільства.
Відсутністьв Україні чітких і забезпечених ресурсами пріоритетів розвитку інформаційноїсфери та повільні темпи розвитку інформатизації багато в чому визначають слабкурозвиненість інформаційної інфраструктури. Безсистемність у придбанні комп’ютерноїтехніки не сприяє переходу процесу комп’ютеризаціїу, власне, інформатизацію і гальмує процес інтеграції України у світовийінформаційний простір. Звідси випливає необхідність посилення державногорегулювання в галузі розвитку інформатизації.
Сліддоопрацювати прийняту у 1998 р. Національну програму інформатизації зурахуванням нинішнього стану інформатизації в країні та тенденцій її розвитку усвіті, поклавши в основу принцип комплексності вирішення проблеми; визначитичітку послідовність виконання робіт і забезпечити їх державне фінансування вповному обсязі, передбачивши наце кошти в державному бюджеті; запровадити суворий контроль за їх використанням,а також створити умови для активного залучення коштів комерційних структур,наприклад, для часткового фінансування регіональних програм інформатизації.
Діяльністьструктур у сфері інформаційного забезпечення в Україні є на сьогодніорганізаційно та функціонально роз’єднаною;відсутні єдині загальнодержавні інформаційно-методологічні підходи до вирішенняними завдань інформаційного забезпечення; недостатньою є розвиненістьзабезпечення ЗЕД, особливо, інформаційно-аналітичного тастатистично-аналітичного його аспекту.
Удосконаленняцієї інформаційної мережі потребує активного розвитку за сприяння держави(організаційного, нормативно-правового, фінансового) комерційнихінформаційно-аналітичних структур у сфері ЗЕД, запровадження загальнодержавнихзасад та організаційних, методичних і фінансово-економічних механізмів дляактивізації наповнення інформаційного простору країни інформаційними ресурсамиу цій сфері, систематизованими і, певною мірою, структурованими відповідно досвітової практики.
Вирішеннязавдань розбудови індустрії інформаційного забезпечення передбачає розширеннячленства України в міждержавних інформаційних об’єднаннях,а, відповідно, – визначення засад здійснення обміну національних інформаційнихресурсів на бартерній чи комерційній основі на інформаційні ресурси іншихкраїн, формування та використання інформаційних ресурсів у співробітництві зіншими країнами.
Нормативно-правовоговрегулювання потребує процес створення інформаційних технологій, рівеньуніфікації яких сьогодні не відповідає міжнародним стандартам, а стан та темпирозробки і впровадження – світовим тенденціям розвитку глобальногоінформаційного простору, внаслідок чого українська інформаційна продукція тапослуги є недостатньо конкурентоспроможними. Це зумовлює необхідність зміцненнявітчизняного потенціалу програмного забезпечення та створення пільгових умовдля вітчизняних виробників програмних продуктів із закріпленням їх увідповідних статтях нового Податкового кодексу (як це було свого часу булозроблено в Індії).
Функціональнозавершеною формою комплексного системного інформаційного забезпечення розвиткуЗЕД вітчизняних виробників, що відповідає світовому науково-технологічномурівню, має бути загальнодержавна інтегрована автоматизована інформаційнасистема, заснована на сучасних засобах інформатизації, створення якої вимагаєзаконодавчого та нормативно-правового врегулювання.
Інформаційнісистеми, що знаходяться у користуванні установ, організацій та підприємствУкраїни, хоча і забезпечують певною мірою їх власні потреби в інформації, протене можуть бути використані для створення цілісної загальнодержавноїінформаційної системи через відсутність єдиних підходів до їх програмного,технічного, технологічного, лінгвістичного забезпечення, що потребуєвідповідного корегування та нормативно-правового врегулюванняінформаційно-технологічних засад їх функціонування.
Дляреалізації єдиної політики у вирішенні проблеми налагодження системногоінформаційного забезпечення ЗЕД, взаємоув’язкивсіх аспектів цього процесу, доцільним є створення та законодавче визначенняповноважень загальнодержавного органу – Національного інформаційного центрурозвитку ЗЕД, який був би підпорядкований уряду, маючи на увазі, що цей органмає стати головним організуючим, регулюючим і контролюючим органом в державі зцих питань. Іншим засобом вирішення проблеми могла би бути реорганізаціяДержзовнішінформу з відповідним розширенням йогоповноважень та функцій.

Висновки тапропозиції
Управління прибутком єважливою частиною економіки господарюючого суб’єкта. Розподіл прибутку єзворотнім боком процесу виробництва. Наскільки вдалим буде цей процес,настільки буде при незмінних умовах зростати ефективність виробництва. Найбільшскладним є механізм розподілу прибутку на підприємствах колективної формивласності, оскільки він повинен будуватися з урахуванням багатьох факторів.Процес управління прибутком підприємств колективної форми власності, складовоючастиною якого є дивідендна політика передбачає вибір оптимальної системирозподілу, яка б задовольняла загальновиробничі інтереси підприємства упоєднанні з інтересами співвласників, причому ці інтереси є специфічними взалежності від організаційно-правової форми колективної власності.
Одним з методологічнихпідходів до вирішення цього питання має стати узагальнення існуючого досвіду задаптацією його до вітчизняних умов. На практиці кожне підприємство повиннепідійти до цієї проблеми, виходячи з притаманних йому особливостей та зовнішніхфакторів впливу.
Управліннязовнішньоекономічною діяльністю підприємства, і безпосередньо імпортнимиопераціями веде до більш чіткої координації діяльності підприємства, стимулюєменеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі, сприяє більш чіткомувизначенню фірмою своєї мети і завдань, покращує забезпечення фірми необхідноюінформацією, допомагає більш раціональному розподілу ресурсів, сприяєактивізації роботи по вивченню світового ринку.
Важливим елементомуправління прибутком підприємства являється правове поле реалізації, під якимслід розуміти сукупність кодексів та законів України, указів президентаУкраїни, постанов кабінету міністрів, нормативних актів органів державногорегулювання, що у межах своїх повноважень провадять державне регулюванняпідприємницької діяльності, а також сукупність внутрішньогосподарських документів.Звичайно, таке законодавче поле не існує відокремлено і являється органічноюскладовою фінансового права.
Загалом, правове полеантикризового фінансового менеджменту проявляється двояко. По-перше, цесукупність нормативно-правових актів, які регулюють фінансово-економічні таорганізаційно-правові аспекти реалізації управління прибутком суб’єктагосподарювання. Серед таких нормативно-правових актів, які безпосередньо чиопосередковано регулюють фінансові відносини на підприємстві, що пов’язані із планування,контролем, формування, розподілом, перерозподілом та споживанням прибуткусуб’єкта господарювання, можна виділити наступні групи: законодавчі акти;підзаконні нормативні акти; внутрішньогосподарські документи, по-друге, цесукупність державних органів, які здійснюють реалізацію певних функцій подержавному регулюванню фінансів суб’єктів господарювання взагалі та управлінняприбутком підприємством зокрема, а також об’єктивно сформовані та відтворюваніформи та методи участі держави у системі економічних відносин щодопідприємницької діяльності в ринковому середовищі України підприємств шляхомвироблення відповідних фінансових та економіко-правових норм та правил.
Дослідження управлінняімпортними операціями було проведено на прикладі діяльності ТОВ «Бріктон». Йогоосновною діяльністю є торгівля будівельними матеріалами. Підприємство єагентом-представником таких провідних світових фірм-виробників. Завдякибагаторічному досвіду, налагодженої роботи та чіткої політики, ТОВ «Бріктон» нетільки входить в коло фірм-лідерів, що займаються торгівлею фарбами іноземноговиробництва на Україні, і має позитивні результати фінансової діяльності, а ймає подальші перспективи розвитку, що пояснюється вже завойованими позиціями ідолею ринку, послідовною торгівельною політикою і напрямом на довгостроковуспівпрацю з іноземними партнерами, а також продовженням зростання попиту на якіснібудівельні матеріали як серед приватних підприємців, так і серед державнихбудівельних організацій.
При обґрунтуванніефективності імпорту фарб та будівельних матеріалів підприємством «Бріктон» таоцінки факторів, що впливають на ефективність та вигідність здійсненняімпортних операцій, слід доповнити показниками порівняльного ефекту таефективності альтернативних варіантів закупівлі аналогічного чи альтернативноготовару.
Слід відмітити, щоподібний аналіз проводяться на кожному підприємстві, яке має чітко визначенуторгівельну політику. Тому, ТОВ «Бріктон», проводячи аналіз ефективності даногоконтракту з фірмою-виробником, дійшло висновку про оптимальність даноговаріанту через вигідні умови постачання, відносну близькість розташуваннявиробника та порівняно низькі витрати на транспортування, а також вигідні умовиплатежу, безперечну якість товарів та надійність партнера.
При плануванні імпортутоварів підприємству доцільно зробити маркетингове дослідження ринку іналагодити збут продукції. Проводячи аналіз ефективності імпорту по кожномупостачальнику, ТОВ «Бріктон» зможе забезпечити максимальні прибутки від кожноїзакупівельної операції. Для цього для покращення ефективності діяльності,досліджуване підприємство повинно діяти за стратегічною схемою, яказапропонована в роботі. Для початку, фірма повинна організувати маркетинговийвідділ, що забезпечить стабільність реалізації, що дасть змогу працювати надовгострокових засадах із підприємствами-постачальниками.
Наступним етапом – єпросування даної продукції. Це дасть змогу збільшити обсяги реалізації тапришвидшити оборотність активів підприємства. На третьому етапі потрібнозаключити угоди про постійне постачання продукції. Говорячи про більш дорогістратегії, то варто зазначити, що для підвищення ефективності роботи, доцільнорозширити асортимент товарів, розширення географії збуту, а організаціявиробництва нових товарів. Отже, дана стратегія дозволить зробити закупівлютоварів для подальшої реалізації максимально-ефективною.
Рівеньміжнародної конкурентоспроможності в умовах сучасного етапу глобалізаціїнайбільшою мірою залежить від рівня інформатизації суспільства, яка, завдяки революційномувпливу на підвищення ефективності суспільного виробництва і сприянню досягненнювисоких економічних і соціальних показників розвитку, відіграє рольприскорювача соціально-економічного прогресу, призводить до створення передумовта елементів більш високорозвиненого типу суспільства –з переходом спочатку до стадії інформаційного суспільства, а згодом й до стадіїсуспільства, що базується на знаннях.
Комплекснийрозвиток всіх складових процесу інформатизації: від створення сучасноїінформаційної техніки, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій тапотужних інформаційних мереж до розвитку інформаційно-інтелектуальних ресурсіві ринку інформаційних продуктів та послуг, забезпечує широке використанняінформації у суспільно-господарському процесі, житті та діяльності кожного членасуспільства.
Рівеньвпровадження інформації сьогодні багато в чому визначає науково-технічний таінноваційний розвиток економік країн та суб’єктівекономічної діяльності, підвищує ефективність процесу управління, суттєвозмінює структуру конкурентоспроможності і сприяє розвитку набутих конкурентнихпереваг, що відносить інформаційне забезпечення до найбільш динамічних, швидко обновлюванихі гостро конкурентних ділянок міжнародного співробітництва і суперництва.

Списоквикористаних джерел
1. Конституція Українивід 28 червня 1996 року.
2. Закон України «Проекономічну самостійність України» від 3 серпня 1990 року.
3. Закон України «Пропідприємства в Україні» від 27 березня 1991 року.
4. Закон України «Прозовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року.
5. Закон України «Проінвестиційну діяльність» від від 18 вересня 1991 року.
6. Закон України «Проєдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року.
7. Закон України «Промісцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року.
8. Декрет КабінетуМіністрів України «Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності» від 11січня 1993 року.
9. Розпорядження КабінетуМіністрів України «Про схвалення Програми стимулювання експорту продукції» від26 жовтня 2001 року.
10. Внешнеторговые сделки/ Составитель И.С. Гринько. – Сумы, 1994.
11. Економічна безпекаУкраїни: сутність і напрямки забезпечення / В.Т. Шлемко, І. Ф. Бінько:Монографія. – К.: НІСД, 1997.
12. Інвестиційний клімат:теорія і практика: Монографія. /За заг. Ред. А.О. Чемериса. – Л.: ЛФ УАДУ,2001.
13. Инициатива Блейзера:завершение экономической трансформации в странах бывшего СССР. – К.: TheBleyzer Foundation, 2002.
14. Статистичний щорічникУкраїни за 2002 рік. / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2003.
15. Стратегії розвиткуУкраїни: теорія і практика / За ред. О.С. Власюка. – К.: НІСД, 2002.
16. Управліннязовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. Ред. А. І.Кредісова. – К., 2000.
17. Формуванняторговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (прикладУкраїни). Матеріали ІХ науково-теоретичної конференції. – К.: Київськийнаціональний університет ім. Т.Г. Шевченка, Інститут міжнародних відносин,2001.
18. Алексеев И.С. Управлениевнешнеэкономической деятельностью. – М.: ИТК «Дашков и Ко», 2002.
19. Бланк И.А. Основыфинансового менеджмента. – Т.1. – К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999.
20. Борисенко З.М. Основиконкурентної політики: Підручник. – К.: Таксон, 2004. – 704 с.
21. Бутинець Ф.Ф. таін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності Підручник. – Житомир: ПП«Рута», 2001. – 544 с.
22. Гребельник О.П. Митно-тарифнаполітика за умов трансформації економічної системи: Монографія. – К., 2001.
23. Герчикова И.Н. Международноекомерческое дело. – Учеб. Для узов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 671 с.
24. Губський Б.В.Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1998.
25. Дроздов Г.М. Менеджментзовнішньоекономічної діяльності підприємства:» Навч.посібник. – Київ: ЦУЛ,2002. – 172–382 с.
26. Жук В.М.Комерційні відносини України. – Чернівці: Рута, 2002.
27. Захарченко М.Л. Менеджментво внешнеэкономической деятельности. – Х.: ООО «Одиссей», 2003.
28. Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства: Підручник для вузів / І.В. Багрова, Н.І. Рєдіна,В.Є. Власик, О.О. Гетьман; За редакцією д-ра екон. наук, проф. І.В.Багрової. – К. Центр навч. л-ри, 2004. – 580 с.
29. Кириченко О.А. Менеджментзовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. – 3‑тє вид., перероб. ідоп. – К.: Знання-Прес, 2002.
30. Козик В.В., Пайкова Л.А.,Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – К.: Знання-Прес, 2001.
31. Котлер Ф. Основымаркетинга. – М., 1990.
32. Кредисов А.И., Березовченко С.Н.,Волошин В.В. и др. Управление внешнеэкономической деятельностью / Под общ.ред. А.И. Креди-сова. – К., 1996.
33. Крылов Г.Ф., Соколова М.И. Практикумпо маркетингу: ситуационные задачи и тест-контроль. – М., 1995.
34. Кириченко О.,Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.К. Фінансист,2000 – 634 с.
35. Лук’яненко Д.Г., Мозговий О.М.,Губський Б.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / За ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2003.
36. Лук’яненко Д.Г.Міжнародна економіка. – К., 1996.
37. ЛюкшиновА.Н. Стратегическийменеджмент. – М., 2000.
38. Макеева О.А. Менеджментвнешнеэкономической деятельности. Одесса, «Астро-принт», 2001.
39. Маринич М.А. Введениево внешнюю торговлю. – Минск, 2000.
40. Мескон М., Альберт М.,Xeдoypu Ф. Основы менеджмента: Пер с англ. / Общ. ред. и вступ, ел. Л.И. Евенко.– М., 1994.
41. Мескон М.Х., Альберт М.,Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М., 1992.
42. Моррис Р. Маркетинг:ситуации и примеры: Пер. с англ. – М., 1994.
43. Немцов В.Д.Стратегічний менеджмент. – К., 2001.
44. Панченко Є.Г.Міжнародний менеджмент. – К., 1996.
45. Пахомов С.Б. Международныймаркетинг: опыт работы заграничных фирм. – М., 1993.
46. Попов С.Г. Внешнеэкономическаядеятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга. – М., 1997.
47. Рум‘янцев А.П.,Рум‘янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.:Центр навч. літ., 2004. – 384 с.
48. Саллі В.І., Трифонова О.В.,Швець В.Я. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навчальнийпосібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 152 с.
49. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П.,Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. –448 с.
50. Шмиттгофф К. Экспорт:право и практика международной торговли. – М., 1993.
51. Будзишен Л. Газ –основа стратегічного партнерства /Урядовий кур’єр. – 1999, 3 липня.
52. Вірван Л. Сучасніпроблеми зовнішньоекономічної політики України та перспективи їх вирішення. //Вісник академії митної служби України. – 2003, – №2. – с. 15 – 21.
53. Гайдуцький П.А.Основні тенденції міжнародних інвестиційних процесів. // СтатистикаУкраїни. – 2003, – №1. – с. 51 – 52.
54. Голубєва В.О.Глобалізація світової економіки та державне регулювання зовнішньої торгівлі. //Митна справа. – 2003, – №6. – с. 56 – 63.
55. Горбенюк А.Економічні аспекти експорту продукції металургійної галузі // Економіка.Фінанси. Право. – 2001, – №11. – с. 3 – 8.
56. Гребельник О.П. Основимитної справи. – К., 2003.
57. Діденко Я.О. Удосконаленняпрямого іноземного інвестування. // Фінанси України. – 2001, – №12. – с. 96– 98.
58. Кейданський К.Г. Розробкаінвестиційної діяльності між Україною та країнами ЄС. // Финансоваяконсультация. – 2001, – №15 – 16. – с. 51 – 54.
59. Ковальов С.Експортери тримаються стійко. // Діловий вісник –2001,– №12
60. Ковальов С. Підвпливом процесів диверсифікації. Огляд зовнішньої торгівлі України. //Діловий вісник. 2003, – №5.
61. Ковальов С. Програмастимулювання експорту. // Діловий вісник. – 2002, – №10.
62. Лазебник Л.Зовнішньоторговельні чинники розвитку України. // Актуальні проблемиекономіки, – 2003, – №6. – С. 59 – 64.
63. Майорова Т. Експортнаполітика України: проблеми і завдання. // Діловий вісник. – 2003, – №8.
64. Філатова О.Фінансовий механівзм зовнішньоекономічної діяльності. // Фінанси України,– 2003, – №5, – С. 73 – 77.
65. Чепіжко В. Господарямнадр – 80 років /Урядовий кур’єр.1998, 2 лютого.
66. Шимко О. Державнаторгівля в ринкових умовах. // Вісник КНТЕУ, –2003, – №3, – С. 21 –26.
67. Яковлєв А. І.Удосконалювання методів визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності //Фінанси України. – 2003. №9. – С. 28–34;
68. З урахуванням кон’юнктури.Огляд зовнішньої торгівлі України у 2001 році. // Діловий вісник. – 2002, –№5
69. Кинах называет вчисле проблем украинской экономики значительное количество убыточныхпредприятий и несовершенную структуру ВВП // Экономика: тенденции недели.– 2001, – №36. – С. 4.