План
Вступ
Розділ І. «Школа радості»В.О. Сухомлинського
§ 1. Школа під блакитнимнебом
§ 2. Ми слухаємо музикуприроди
§ 3. Як діти вчилисячитати і писати
Розділ II. Роки дитинствавихованців В.О. Сухомлинського
§ 1. Що таке початковашкола.
§ 2. Навчання — частинадуховного життя
Розділ III. Використанняметодів В.О. Сухомлинського на практиці
§ 1. В.О. Сухомлинський ісучасність
§ 2. Методикарозвивального навчання
§ 3. Значення творчостівидатного педагога
Висновок
Список використаноїлітератури
Вступ
Яобрала для написання цю тему тому, що мене дуже цікавлять методи, форми, засобироботи В.О. Сухомлинського в початковій школі. Проходячи практику, я бачила, яквчитель в свою роботу впроваджував методи В.О. Сухомлинського. Мене цезацікавило і я вирішила глибше і детальніше вивчити спадщину видатногоукраїнського педагога. Ця тема є дуже актуальною на сьогоднішній час, адже системаосвіти на даний час не піднесена на належний рівень. А щоб удосконалювати системуосвіти, нам потрібно використовувати ефективні методи, засоби і форми внавчанні і вихованні. Адже, які основи ми закладемо в початкових класах, така йбуде навчально-виховна діяльність дитини в майбутньому.
Пишучикурсову роботу я ставлю перед собою такі завдання: — ознайомитися з творчістюВ.О. Сухомлинського; з’ясувати, як вплинула діяльність В.О. Сухомлинського натворчість сучасних педагогів; дослідити, як використовуються методи В.О.Сухомлинського на практиці.
Явважаю, що моя тема є розкрита повністю, адже є достатньо літератури для написанняцієї теми.
РозділІ. «Школа радості» В.О. Сухомлинського
§1. Школа під блакитним небом
Теоретична,літературно — педагогічна творчість і практична діяльність видатногоукраїнського педагога Василя Олександровича Сухомлинського (1918 — 1970)ввійшла до історії вітчизняної педагогічної думки помітною сторінкою, йогопедагогічні, публіцистичні і літературній праці та вчительський досвід значновплинули на практичну діяльність школи, збагатили педагогіку України новимиположеннями і думками. В численних педагогічних виданнях більшості країн світуз ” являються популярні чи критично — аналітичні статті, розвідки, окреміброшури і навіть книги, присвячені теоретичній спадщині і практичній діяльностівизначного педагога, а в Україні складається своєрідна школа сухомлинознавство,що об’єднує авторів праць про Добротворця — Василя Олександровича Сухомлинського.
Створивши«Школу радості», Василя Олександровича хвилювало, щоб школа незабрала в малюків їхніх дитячих радощів. Треба так ввести їх у шкільний світ,щоб перед ними відкривались усе нові й нові радощі, щоб пізнання неперетворювалось на нудне навчання. І разом з тим, щоб школа не стала для дітейнескінченною, зовні захоплюючою, але пустою грою. Кожний день має збагачуватирозум, почуття, волю дітей.
В.О.Сухомлинський пише: «Я прагнув, щоб перш ніж розгорнути книжку, прочитатипо складах перше слово, діти прочитали сторінки прекрасної в світі книги — книгиприроди. Тут, серед природи, особливо чіткою, яскравою була думка: ми, вчителі,маємо справу з найніжнішим, найтоншим, найчутливішим, що є в природі, — змозком дитини. Коли думаєш про дитячий мозок, уявляєш ніжну квітку троянди, наякій тремтить крапля роси. Яка обережність і ніжність потрібні для того, щоб,зірвавши квітку, не зронити краплю. Ось така обережність потрібна нам щохвилини: адже ми торкаємося найтоншого і найніжнішого в природі — мислячої матеріїорганізму, що росте.
Дитинамислить образами. Це означає, що слухаючи, наприклад, розповідь учителя проподорожі краплини води, вона малює в своїй уяві і срібні хвилі вранішньоготуману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші в їїуявленні ці картинки, тим глибше осмислює вона закономірність природи. Ніжнічутливі нейрони її мозку ще не зміцніли, їх треба розвивати, зміцнювати. Дитинамислить… Це означає, що відповідна група нейронів кори півкуль її мозкусприймає образи (картини, предмети, явища, слова і ін.) навколишнього світу ічерез найтонші нервові клітини -як через канали зв’язку йдуть сигнали. Нейрони„обробляють» цю інформацію, систематизують її, групують, зіставляють,порівнюють, а нова інформація в цей час надходить і надходить, її треба знову ізнову сприймати, „обробляти”.
Щобсправитись із прийомом нових і нових образів, із „обробкою” інформації,нервова енергія нейронів у надзвичайно короткий відрізок часу блискавично переключаєтьсявід сприймання образів на їх «обробку».
Осьце дивовижне швидке переключення нервової енергії нейронів і є тим явищем, якеми називаємо думкою, — дитина думає… Клітини дитячого мозку настільки ніжні,наскільки чутливо реагують на об’єкти сприймання, що нормально працювати вониможуть лише за умови, коли об’єктом сприймання, осмислення є образ, що йогоможна бачити, чути, до якого можна доторкнутися. Переключення думки, яка єсутністю мислення, можливе лише тоді, коли перед дитиною, або наочний реальнийобраз, або ж настільки яскраво створений словесний образ, що дитина немов би бачить,чує, відчуває на дотик те, про що розповідають (ось чому діти так люблятьказки).
Природамозку дитини потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки — середнаочних образів, і насамперед серед природи, щоб думка переключалась з наочногообразу на „ обробку ” інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей відприроди, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітинимозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. Ацим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина тогоявища, з яким багато вчителів часто зустрічаються в початкових класах: дитинатихо сидить, дивиться тобі в очі, немовби уважно слухає, але не розуміє жодногослова, тому, що педагог розповідає і розповідає, тому що треба думати надправилами, розв’язувати задачі, приклади — все це абстракції, узагальнення,немає живих образів, мозок стомлюється… Тут і виникає відставання. Ось чомутреба розвивати мислення дітей, зміцнювати розумові сили дитини серед природи — це вимога природних закономірностей розвитку дитячого організму. Ось чому кожнаподорож у природу є уроком мислення, уроком розвитку розуму.
Мисидимо на кургані, навколо нас звучить злагоджений хор коників, у повітріпахощі степових трав. Ми мовчимо. Дітям не треба багато говорити, не требаначиняти їх розповідями, слово — не забава, а словесне пересичення — одне знайшкідливіших пересичень. Дитині треба не тільки слухати слово вихователя, а ймовчати; в ці хвилини вона думає, осмислює почуте й побачене. Учителеві дужеважливо знати міру в розповіді. Не можна перетворювати дітей на пасивний об’єктсприймання слів. Щоб осмислити кожний яскравий образ — наочний чи словесний,потрібно багато часу й нервових сил. Уміння дати дитині подумати — одна знайтонших якостей педагога. А серед природи дитині треба дати можливістьпослухати, подивитися, відчути…
Життя” Школи радості ” не обмежувалось строгим регламентом. Не буловстановлено, скільки часу повинні перебувати діти під блакитним небом.Найголовніше, щоб їм не набридло, щоб у дитячі серця не проникло тоскне чеканнятого моменту, коли вчитель скаже: «Час додому».
В.О. Сухомлинськийстарався скінчити роботу школи в той момент, коли в дітей загострювався інтересдо предмета спостереження, до праці, якою вони зайняті. Нехай малюки знетерпінням чекають завтрашнього дня, нехай він обіцяє їм нові радощі, нехайвночі їм сняться срібні іскорки, які розсипає по землі Сонце…
Школапід блакитним небом учила великого педагога відкривати перед дітьми вікно внавколишній світ, і цю науку життя і пізнання він намагався донести до всіхучителів. Він радив їм: “… не обрушуйте на дитину лавину знань, непрагніть розповісти на уроці про предмет вивчення все, що ви знаєте, — підлавиною знань можуть бути поховані допитливість і любов до знань. Умійтевідкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, але відкрити так, щобшматочок життя заграв усіма кольорами веселки. Залишайте завжди щосьнедомовлене, щоб дитині захотілося ще і ще раз повернутися до того, про що вонадізналася. Досягнення людської думки безмежні. Людина, наприклад, створилабезліч книжок, книжки, покажіть так, щоб кожна дитина назавжди полюбилачитання, була готова вийти в самостійне плавання по книжковому морю. Я діливсяз учителями своїми думками про ” подорожі до першоджерел живого слова” — так я назвав яскраві, короткі, емоційно насичені розповіді малюків пропредмети і явища навколишнього світу, які вони бачать своїми очима. Учителіпочаткових класів за моїм прикладом почали здійснювати такі самі “подорожі “. Це не було відмовою від уроку або втечею від книжки, від наукив світ природи. Навпаки, це збагачувало урок, оживляло книжку, науку.
§2. Ми слухаємо музику природи
У«Школі радості» велика увага приділялася слуханню музики — музичнихтворів і музики природи. При цьому насамперед ставилося завдання — викликатиемоційну реакцію на мелодію і потім поступово переконати дітей, що джереломкраси музики є краса навколишнього світу; музикальна мелодія немовби закликаєлюдину — спинися, прислухайся до музики природи, насолоджуйся красою світу,бережи цю красу й примножуй її. Багаторічний досвід переконує, що людинаопановує і рідну мову, і азбуку музичної культури — здатність сприймати,розуміти, відчувати, переживати красу мелодії — тільки в роки дитинства. Те, щоупущено в дитинстві, дуже важливо, майже неможливо надолужити в зрілі роки.Дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і домузичної мелодії. Якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичноготвору, якщо в звуках дитина відчуває багатогранні відтінки людських почуттів,вона підніметься на такий щабель культури, якого не можна досягти ніякимиіншими засобами. Почуття краси музичної мелодії відкриває перед дитиною власнукрасу – маленька людина усвідомлює свою гідність. Музичне виховання — це нетільки виховання музиканта, а передусім виховання людини.
Музика- це могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноціннийрозумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, ай сама людина, її духовний світ, мислення, мова. Музичний образ по — новомурозкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитининемовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила переднею музика, і її думка малює яскраву картину; ця картина проситься в слово.
Дитинатворить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень іроздумів. В.О. Сухомлинський писав: «Музика — уява — фантазія — казка — творчість — така доріжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовні сили.Музична мелодія пробуджує в дітей яскраві уявлення. Вона ні з чим не зрівнянийзасіб виховання творчих сил розуму. Слухаючи мелодію Е. Гріга, діти малювали всвоїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот… Музикабудила енергію мислення навіть у найінертніших дітей. Здавалося, вона вливає вклітини мислячої матерії якусь чудодійну силу. В цьому піднесенні розумових силпід впливом музики я бачив емоційне джерело мислення».
Язвертаю свою увагу на музику, як засіб виховання, тому що це в школах, особливов сільських школах найменше використовується.
§3. Як діти вчилися читати і писати
Дітиповинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.Цей світ повинен оточувати дитину і тоді, коли ми хочемо навчити її читати іписати. Так, від того, як почуватиме себе дитина, піднімаючись на першусходинку драбини пізнання, що вона переживатиме, залежить весь її подальшийшлях до знань. Просто страшно подумати, що ця сходинка стає для багатьохмалюків каменем спотикання. Якщо придивитись до життя шкіл, то можна побачити,що саме в період навчання грамоти багато дітей втрачають віру в свої сили.Процес навчання письма і читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим,захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те,що дитина повинна запам’ятати, насамперед має бути цікавим. Навчання грамотитреба тісно пов’язувати з малюванням.
У«подорожі» до джерел слова Василь Олександрович і діти йшли зальбомами і олівцями. Він хотів показати дітям красу і найтонші відтінки словалуг. Вони спочатку спостерігали, що це таке, потім В.О. Сухомлинський намалювавлуг і підписав. Для більшості малюків літери — це малюнки. Тому він зігнувстеблинку — і вийшов малюнок Л. Склав дві стеблинки — ось і новий малюнок -У.Діти підписують свої малюнки словом луг. Потім читають це слово.Запам’ятовується начертання кожної літери, діти вкладають у кожний малюнок живезвучання, і літера легко запам’ятовується.
Ужепротягом кількох років учителі, що починають виховання дошкільнят, добиваютьсятого, щоб їхні вихованці до початку навчання в класі вміли читати. Це значноюмірою полегшує весь процес навчання не тільки в початкових, а й у середніх та устарших класах. В.О. Сухомлинський писав: ” 3 нашого багаторічногодосвіду можна зробити дуже важливий висновок щодо ролі вільного, виразного,свідомого читання в інтелектуальному розвитку дитини, в творчій розумовій праців процесі навчання. Цей висновок полягає ось в цьому: чим раніше дитина почалачитати, тим органічніше пов’язане читання з усім її духовним життям, тимскладніші процеси мислення, що відбуваються під час читання, тим більше даєчитання для розумового розвитку. У дитини, яка навчилася читати до семи роківвиробляється дуже цінне вміння: її зорове і розумове сприйняття слова йчастини речення випереджує вимову в голос. Читаючи, дитина не прикута до слова,вона має можливість на якусь частку секунди відірвати свій погляд від книжки йподумати і осмислити, що буде сказано в голос. Таким чином, дитина одночасночитає і думає, осмислює, міркує… Саме таке вільне читання є однією з умовсвідомого читання”.
РозділII. Роки дитинства вихованців В.О. Сухомлинського
§1. Що таке початкова школа
Провелику, вирішальну роль початкової школи говорять багато. «Міцнийфундамент знань закладається в початкових класах», «Початкові класи — це основа основ», — ці слова часто чуєш, коли мова заходить про недоліки іпрорахунки в навчанні учнів середніх і старших класів, про поверхові, неміцнізнання. Початкову школу звинувачують найчастіше в тому, що вона не дала дітямпевного кола знань і вмінь, потрібних для дальшого навчання.
Так,досвід переконує в тому, що початкова школа насамперед повинна навчити вчитися.Про це писали видатні педагоги — як Амос Коменський, К. Ушинський, А.Дістерверг. Це підтверджується і практикою, досвідом учителів. Найважливішезавдання початкової школи — дати учням певне коло міцних знань і вмінь. Уміннявчитися включає в себе ряд умінь, пов’язаних з оволодінням знаннями: вміннячитати, писати, спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлюватисвою думку. Ці вміння є, образно кажучи, інструментами, без яких неможливооволодіти знаннями.
Готуючисьдо навчання дітей у початкових класах, В.О. Сухомлинський прагнув точновизначити, що діти повинні глибоко запам’ятати й твердо зберігати в пам’яті, щоїм треба вміти.
Алецим завдання початкової школи не вичерпується. Не можна ні на хвилину забувати,що в початкових класах учитель має справу з дитиною.
Уроки навчання в І — IV класах — від 7 до 11 років — відбувається становленнялюдини. Звичайно, цей процес не завершується до закінчення початкових класів,та саме на ці роки припадає найбільш інтенсивний відрізок людського життя.Дитина в цей період повинна не тільки готуватися до подальшого навчання,накопичувати багаж знань і вмінь, щоб успішно навчатися далі. Вона має житибагатим духовним життям. Роки навчання в початкових класах — цілий періодморального, інтелектуального, емоційного, фізичного, естетичного розвитку, якийбуде реальною справою, а не пустою розмовою лише за умови, що дитина живебагатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.
Багатопрекрасних учителів є в наших початкових школах. Кожний з них — не тількисвіточ знань для дитини, а й наставник, учитель життя в справжньому розумінніцього поняття. Початкова школа — це міцний фундамент загальної середньоїосвіти, та не можна не сказати про те, що в роботі деяких початкових шкіл іособливо початкових класів середніх шкіл є ще серйозні недоліки. ВасильОлександрович писав: «У деяких школах уявляється мені незавидною доляучня початкових класів: у дитини за спиною мішок, в який учитель прагневкласти якомога більший вантаж. Донести цей вантаж до відповідної межі, тобтодо навчання в середніх і старших класах — у цьому нерідко бачить учитель змістжиття й діяльності учня».
Початковашкола повинна давати учню тверде коло знань. Будь — яка неясність чиневизначеність у цьому питанні послаблює не тільки початкову школу, а йнаступні ланки навчання. Без чіткого визначення кола знань, умінь, практичнихнавичок, які треба дати дитині, немає школи. Одним із серйозних недоліківпочаткового навчання в багатьох школах є те, що вчитель часом випускає з полязору, які правила, визначення дитина повинна глибоко осмислити і запам’ятати напершому, другому і т.д. роках навчання, які слова вона повинна навчитисяправильно писати і ніколи не забувати їх правопису. Прагнучи максимальнополегшити розумову працю дітей, окремі вчителі забувають, що дитина повиннаглибоко осмислити і запам’ятати й назавжди зберегти в пам’яті, а не тільки щосьвзнати. Сьогодні багато говорять про загальний розвиток учня початкових класів.Зрозуміло, загальний розвиток — це винятково важливий елемент навчання йвиховання, та не менш значну роль відіграють ті елементарні знання, беззапам’ятовування й міцного збереження в пам’яті яких не може бути й загальногорозвитку, тому що загальний розвиток — це постійне оволодіння знаннями, а дляцього потрібне вміння вчитися.
Привсій винятковій важливості завдань, які стоять перед початковою школою, неможна забувати, що вчитель має справу з людиною, яка переживає бурхливий періодстановлення нервової системи. Не можна дивитися на мозок людини як на живийпристрій, даний учителю в готовому вигляді для того, щоб знання засвоювалися,запам’ятовувалися, зберігалися в пам’яті. Мозок дітей віком 7-11 роківперебуває в процесі бурхливого розвитку.
Іколи вчитель забуває, що треба дбати про розвиток нервової системи людини, прозміцнення клітини кори півкуль, то навчання отупляє дитину.
Навчанняне повинно зводитися до безперервного нагромадження знань, до тренуванняпам’яті, до зубріння, яке отупляє, одурманює і нічого не дає, крім шкоди, дляздоров’я і розумового розвитку дитини. В.О. Сухомлинський поставив собі за метудомогтися того, щоб навчання було частиною багатого духовного життя, яке бсприяло розвитку дитини, збагачувало її розум. Не зубріння, а цікаве,різноманітне інтелектуальне життя, що проходитиму в світі казки, гри, краси,музики, фантазії, творчості — таким буде навчання його вихованців.
Успішненавчання і виховання молоді сьогодні неможливе без глибокого вивчення ітворчого впровадження в життя педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, якастає особливо актуальною в умовах розбудови національної освіти. З того, якВ.О. Сухомлинський розповідає про початкову школу, можна зробити такийвисновок, що початкова школа має дуже важливе знання в системі освіти.
§2. Навчання — частина духовного життя
Дужеважливо, щоб чарівний світ природи, гри, краси, музики, фантазії, творчості, щооточує дітей до школи, не закрився перед дитиною класними дверима. Навчання вперші місяці й роки шкільного життя не повинно перетворюватися на єдиний виддіяльності. Дитина лише тоді полюбить школу, коли вчителі щедро розкриють переднею ті самі радості, які були в неї раніше. Разом з тим навчання не можнапристосувати до радостей, навмисно полегшувати тільки для того, щоб дитині вононе здавалося нудним. Дітей треба поступово готувати до найголовнішої справивсього людського життя — до серйозної, наполегливої, старанної праці, яканеможлива без напруження думки.
Навчанняможе стати для дітей цікавою, захоплюючою справою, якщо воно осяваєтьсяяскравим світлом думки, почуття, творчості, краси. Турбота про успіхи внавчанні в В.О. Сухомлинського починалася з турботи про те, як харчується іспить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скільки годин протягом дняперебуває на свіжому повітрі, яку книжку читає і яку казку слухає, що малює іяк виявляє в малюнкові свої думки і почуття, які почуття викликає в її душімузика природи і музичні мелодії, створені народом і композиторами, яка вдитини улюблена праця, наскільки чутливо сприймає радості і незгоди людей, щовона створила для інших і які почуття пережила в зв’язку з цим.
Навчаннястає часткою духовного життя дітей, коли знання невіддільні від активноїдіяльності. Важко досягнути того, щоб дитину захопили самі собою таблицямноження або правила обчислення площі прямокутника. Знання стають бажанимнадбанням маленької людини за умови, що вони — засіб досягнення творчої,трудової мети. Він прагнув до того, щоб уже в молодшому віці фізична працяхвилювала дітей, відкривала можливість виявити кмітливість і винахідливість.Одне з найважливіших завдань школи – навчитися користуватися знаннями.Небезпека перетворення знань у мертвий багаж виникає саме в молодших класах засвоїм характером розумова праця найбільше пов’язана з набуттям нових умінь інавичок. Якщо ці вміння і навички тільки засвоюються і не застосовуються напрактиці, навчання поступово виходить за сфери духовного життя дитини, неначевідділяється від її інтересів і захоплень. Прагнучи запобігти цьому явищу,вчитель дбає, щоб кожна дитина творчо застосовувала свої вміння і навички.
РозділІІІ. Використання методів Сухомлинського на практиці
§ 1.В.О. Сухомлинський і сучасність
Успішненавчання і виховання молоді сьогодні неможливе без глибокого вивчення і творчоговпровадження в життя педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, яка стає особливоактуальною в умовах розбудови національної освіти5. Цікаві ідеї і традиції,започатковані видатним педагогом, продовжують жити в Павлиській школі. Таінакше й бути не може. Адже в цій школі ще працюють вчителі, які розпочиналисвою педагогічну діяльність під керівництвом Василя Олександровича. І це накладаєна нас особливу відповідальність. Тому зусилля всіх вчителів школи сьогодніспрямовані на збереження, творче впровадження і поширення ідей В.О. Сухомлинського.
В.О. Сухомлинськийзавжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя: свої звичаї ітрадиції. Такі багаті традиції має і наша школа. Вчителі початкових класівбагато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших булисправжньою школою радості, як і радив В.О. Сухомлинський. Школа радості існуєтоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів у нас дійсноі цікаво, і радісно, і весело. І це тому, що класоводи, за пропозицією В.О. Сухомлинськогообирають найкращий клас до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику,дитячу творчість. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців учителівважають природу, тому що “… серед природи,- писав ВасильОлександрович,- багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидшедобираються слова з найтоншими відтінками”.
Учнівсіх початкових класів мають свої куточки краси: Зелений клас, Дубова,Горобинова, Бузкова алеї, клумби лікарських рослин, Куточок лісу, високакучерява береза, привезена з Білорусії ще Василем Олександровичем, стрункі ялини,посаджені разом з білоруськими учнями та вчителями понад тридцять років тому. Вкуточках краси класоводи проводять уроки мислення серед природи, керуючись порадамисвого наставника проте, що «уроки серед природи це подорожі до джерел живоїдумки». Вдало використовують можливості уроків мислення для виховання вучнів любові до рідного краю вчителі Т.М. Свистун та С.М. Лідкова.
Науроці «Осінь в нашому куточку краси» вчителі наполегливо вчать дітейпридивлятися до чарівного світу природи, до того, як непомітно вона вкриваєосіннім серпанком землю, як голубить її ще теплим сонячним промінням. Дітиуважно спостерігають за осінніми змінами в природі, порівнюють, узагальнюють,збагачують свій словниковий запас. Незабутнє враження залишив у серцяхвихованців урок«В гостях у осіннього дуба». Діти на просто думали, ай спостерігали. Вони шукали і знаходили відповіді серед природи на численнідитячі «чому». На згадку про проведення уроку мислення «Дубвосени» учні під керівництвом учительки В.Г. Найденко посадили натериторії школи свої деревця. Нехай ростуть вони на користь людям,- вирішилитретьокласники. Цікавим був і урок мислення та розвитку зв’язного мовлення«Сон озимини», проведений Валентиною Георгіївною біля шкільноїділянки, на якій її вихованці восени посіяли пшеницю. Діти вчилися складатицікаві розповіді про те, що присниться озимій пшениці взимку.
Урокмислення «Де срібліє вербиця» класовод 4-А класу Л.І. Роскос провелана березі річки Сухий Омельничок, що протікає неподалік від школи, середрозкішних старих верб, які розрослися у невеличкий вербовий гай. Школярідивувалися, спостерігали, відшукували незвичайне у навколишній природі,складали казочки. А ще вони почули хвилюючу історію про стару вербу, якурозповіла баба Марія. На уроці «Шукаємо казку у природі» ЛюдмилаІванівна вчить дітей складати описи, добирати образні вислови серед дивинок,які приховала чарівниця — осінь, відшукувати теми для своїх казочок. Вониспостерігають як вітерець зриває з дерев листя, і одразу ж народжується казочка«Золотий дощик». Учні часто складають казки, користуючись опорнимисловами, образними висловами з казок В.О. Сухомлинського. Запам’яталися цікавіуроки мислення і вихованцям К.М. Перун. У шкільному саду матері вона провелаурок «Стоять сади у вінчальному вбранні». Діти вивчали будову квітівфруктових дерев, спостерігали за бджолами, складали захоплюючі казки. Акаштанову алею вчителька використала для проведення уроку «Знову цвітутькаштани». Такі уроки залишають у кожного вихованця іскру любові доприроди. Діти слухають її чарівний світ, засвоюють образні слова і вирази,збагачують свою мову. Широко використовують класоводи можливості таких уроківдля складання казок. «Казка,- завжди повторював В.О. Сухомлинський,- цеобразно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови6».Вчителі Павлиської школи нагромадили чималий досвід підготовки дітей досамостійного складання казок. Тематика їх досить різноманітна: квіти і рослини,дерева і кущі, тварини і птахи. Початківці працюють не тільки над змістомучнівської казки, а й над збагаченням словникового і фразеологічного запасушколярів, наполегливо дбають, щоб діти влучно добирали епітети, порівняння,проводять різноманітні вправи з розвитку мовлення. Для колективного складанняказки обирається одна спільна тема. Учні з радістю розповідають про те, як вониуявляють основні казкові події, складають кілька варіантів початку і кінцяказки. Окремі учні розповідають складені ними казки, інші — доповнюють,удосконалюють їх. Найкращі казки, «знайдені» серед природи,записуються в спеціальні збірки «Павлиські казки» і передаються допедагогічно-меморіального музею В.О. Сухомлинського. 6 Сухомлинський В.О. Вибранітвори у Зт.- К., 1977.-с.ЗЗ.
§2. Методика розвивального навчання
ВикладачУманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини Наталія Безлюдна- педагог-нова-тор, яка працює за моторикою В.О. Сухомлинського. Зарезультатами аналізу емпіричного досвіду педагога-новатора можна виділитисукупність прийомів і засобів мотиваційно-процесуального забезпечення кожного зетапів розвивального навчання. На підготовчому етапі «вивчення матеріалупочинається в активній взаємодії з природою». В.О. Сухомлинський визначавтематику окремих занять: «Промені сонця грають у краплинах роси»,«Подорож краплі води», «Як квіти зустрічають схід сонця» таін., якою передбачене «конкретне коло речей і явищ для спостережень».
Метоютематичних занять у природі є установка: дивитися і помічати, помічати івідчувати, відчувати і думати, думати і творити. Треба, щоб «кожна зназваних тем несла дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно»,«щоб дитина заглибилась подумками в якусь деталь, зосередила на ній всюувагу, забула про все інше»
Напідготовчому етапі створюється база для ефективного проведення запланованихзавдань, (зовнішня готовність дітей, обладнання, маршрут, правила поведінки).
Надіагностичному етапі з’ясовуються внутрішня готовність дітей до емоційно — естетичного сприймання довкілля.
Даліпроцес розвивального навчання продовжується мотиваційним компонентом,методичними прийомами якого є: діалог, відгадування загадок, декламування іскладання віршів, підбирання мелодій і т.д.
Епізодперший. Літо «співає» голосно, врочисто, радісно. Звучить справжнясимфонія звуків. Особлива партія – шум літнього дощу. Пригадайте ці звуки. Яківони за характером? Як можна словами передати шум літнього дощу? За допомогоюяких музичних інструментів можна відтворити літній дощ? Уявімо себекомпозиторами і спробуємо придумати мелодію літнього дощу до вірша «Музикадощу»: Літній дощ іде над гаєм, лісом і стає веселим цимбалістом. Б’ютькраплини, молоточки срібно, Тихо, лунко, густо а то й дрібно… (Степан Желих)
Епізоддругий. Погляньте на літнє небо. Якого воно кольору? Коли небо буваєніжно-голубим? Бездонно-синім? Синьо-фіолетовим? Придивіться до хмарок, що вонивам нагадують? Які кольори ви бачите навколо себе? Який з них найвеселіший?Відгадайте загадки:
Вголубому морі фантастичні, дивні плавають щоденно зграйки лебедині. (Хмари)
Всинє небо й землю вріс різнобарвний чудо-міст. (Веселка)
Епізодтретій. Спіймайте люстерками сонячних зайчиків. Помилуйтеся розмаїттям барвкалейдоскопа. Надміть мильні бульбашки. Хто творить райдуги і мильні бульбашки?(Крапельки і сонячні зайчики).
Наінтелігібельному етапі розвивального навчання виконується ряд вправ: складаннятекстів учнями і вчителем, придумування задач, проектування побутових речей ітехнічних об’єктів на основі природних аналогів.
Напсихомоторному етапі на основі побаченого створюються об’єкти образотворчогомистецтва. Ці дії здійснюються в куточках живої природи.
Слововчителя:«Давайте створимо композицію пейзажу із сонячним дощиком,краплинками роси, що грають сонячними промінчиками. Проілюструємо малюнкамисловесні образи: зустрілися під небесами хмаринки і сонце — дві мами.(Малювання контурів хмари і сонечка) Матусі удвох розмовляли, їх діти про дощикспівали. (Малювання сонячного дощику з краплинок і сонячних зайчиків).
Краплинкита зайчики впали І буйною зеленню стали. (Відкриття „секрету“утворення зеленого кольору). На основі малюнка — проекту школярі виконуютьаплікацію з природних матеріалів: відшукують листочки, схожі на хмаринку, квітку,яка може бути сонечком, підбирають пелюстки квіток, які утворюють сонячний дощик,збирають травинки, які наклеюють у своїх аплікаціях.
Характерноюознакою методики розвивального навчання у природі є словесне, колірно-графічнеі предметно-виражене образотворення. Повністю задіюються засоби комплексноговпливу на учнів: природа, мистецтво, казка, художня праця. В такій форміпроводить свої уроки Наталя Безлюдна, яка продовжує традиції В.О. Сухомлинського.
Одинадцятьроків… Чималий проміжок часу. „Усе добре, сказане кимось, належить імені“,- говорив Платон, тому у практиці Галина Василівна продовжує ідеїВ.О. Сухомлинського. Вона переконана: дитину ліпше похвалити. Вчителькапоставила перед собою завдання виховувати в учнів стійкий інтерес до навчання,працьовитість, що могло б допомогти їм не лише успішно закінчити початковушколу, а й охоче вчитися надалі. Це і стало її педагогічним принципом.
§3. Значення творчості видатного педагога
Вчителіпочаткових класів зберігають дитячі казки і тільки на випускному вечорі даруютьїх на згадку своїм вихованцям. Двічі на рік у школі проводиться великетеатралізоване свято Казки. Наймолодші школярі з великою радістю розповідаютьта інсценуються українські народні казки, казки, написані ВасилемОлександровичем, а також свої власні, „знайдені серед природи“.»Школа — це перш за все книга”, — любив повторювати відомий педагог.Продовжуючи традиції, започатковані своїм Наставником, учителі початкових класівпроводять велику роботу для утвердження культу Книги. Серед усіх заходівособлива увага приділяється святам Книги. Скільки казкових несподіванок іцікавих сюрпризів чекало першокласників підчас мандрівки в книжкове царство,яку організувала для них їхня перша вчителька К.М. Перун. А почалися вони вжена першій зупинці «Мої перші книжечки». Діти з великим захопленнямрозповідали про свої перші прочитані книги, обмінювалися по-дитячому щиримидумками від прочитаного. На зупинці (ігрова) відбулася цікава зустрічпершокласників з Королевою Книг. Звучали на святі і різноманітні пісні,загадки, прислів’я, приказки про книги, музична вікторина ” 3 якої цеказки?”. Для учнів 3-х, 4-х класів класоводи Л.І. Роскос, О.Г. Мельніченко,В.Г. Найденко підготували свято Книги «В гостях у Павлиськогоказкаря», яке відбувалося у вигляді захоплюючої мандрівки сторінками книгивидатного педагога «Хрестоматія з етики».
СвятоКниги «Казочки золотої осені» провела С.М. Лідкова. Готуючись донього, вчителька разом з учнями підготувала виставку дитячих малюнків до казокВ.О. Сухомлинського. Світлана Миколаївна розпочала свято словами педагога — земляка: “… не уявляю навчання в школі не тільки без слухання, але і безстворення казки “. І запропонувала дітям подивитися фрагмент кінофільму«Вчитель». З екрана щиро усміхались такі знайомі і рідні школярамобличчя їхніх батьків, які були тоді такого ж віку, як зараз їхні діти, і тежскладали казки на уроках мислення серед природи. Про це розповідала мама учняцього класу С.Я. Осьмак. Казки своїх батьків почули й побачили на цьому святіСергій Ілло, Каріна Ахкозова, Віталій Потерило. Хлопчикам дуже сподобаласяказка ” Одинокий мурашка “. Вони вже кілька разів читали таінсценували її і тільки на цьому святі Книги довідалися про те, що написав їїколись батько Патерила Віталія. Діти вчилися складати казки за початком абокінцем якогось твору. Наприклад:”І це мовчання було для всіх красивим іурочистим…”. «Михайлик довго не міг заснути…» тошо. Ціуривки вчителька брала з творів Василя Олександровича «Гаряча квітка»та «хрестоматія етики». І хоч речення читалось одне для всіх, таказка в кожної дитини була своя, особлива. Панна Осінь вручила всім кращимказкарям свої подарунки — золоті листочки з дарчим написом. А вчителькапередала збірочку казок, написаних її вихованцями, до музею В.О. Сухомлинського.
Осьтак, творчо використовуючи, розвиваючи і примножуючи педагогічну спадщину павлиськогоДобротворця, вчителі початкових класів виховують у своїх вихованцівнайблагородніші почуття, роблять все, щоб школа була школою радості длянаймолодших її вихованців.
Висновки
Написавшикурсову роботу, я взяла для себе багато цікавого матеріалу з творчостівидатного педагога. Я досконаліше ознайомилася з творами В.О. Сухомлинського,ознайомилася зі зразками уроків, свят, бесід, які доцільно проводити з дітьми.Опрацювавши відповідну літературу, я взяла для себе багато цікавого матеріалуне тільки, як вчитель, але й як майбутня мама для виховання своїх дітей.
Я бпорадила вчителям більше звертатися до спадщини Василя Олександровича, бо вйого творах ми можемо знайти відповіді на багато запитань, цим самим, мизможемо одержати кращі результати з питань навчання і виховання, а в ціломупокращити систему освіти.
Вчителівпостійно непокоять питання, як ввести маленьких школярів у великий світсуспільства. Як домогтися того, щоб кожна дитина бачила не тільки те, що лежитьна видноті — свою родину, школу, своє село, красу рідної річки, степу — але йвеличезний, безмежний світ усієї Батьківщини. Адже, поки що діти лише входятьна стежину, звідки починається дорога в життя. І допомагає знайти нам цю дорогувеликий педагог В.О. Сухомлинський.
Списоквикористаної літератури
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. — К., 1977. — 669 с.
2. Сухомлинський В.А. Об умственном воспитание. — К.: Рад. Школа,1975. -200 с.
3. Сухомлинський В.А. Сердцеот даю детям. _ ЬС: Рад. Школа, 1973.
4. Цюпа І. ВасильСухомлинський — К.: Рад. Школа, 1985. — 216 с.
5. Деркач В.Примножуючи спадщину Павлиського Добротворця // Початкова школа. — 2000. — №9.- 46 с.
6. Іванов В. Педагогічнавіра Василя Сухомлинського — погляд у сьогодення // Початкова школа. — 2000. — № 9. -с. 2,6.
7. Безлюдна Н. «Прометодику розвивального навчання // Початкова школа. — 1299. №7. — с. 46.
8. Г.В. Учителі — сонячні люди//початкова школа. — 1999. — №7-с. 46.