Валютні операції банку на прикладі діяльності ВАТ Аграрний комерційний банк скачать бесплатно на Диплом IQ

–PAGE_BREAK–21. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України // Постанова Правління Національного банку Українивід 17 листопада 2004 року N 555 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 травня 2008 року N 135)
22. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України // Постанова Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року N 520 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 27 травня 2008 року N 148)
23. Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 12 серпня 2008 року N 241)
24. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо-вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275 (Із змінами і до-повненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 25 вересня 2006 року N 374)
25. Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України // Постанова Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 485(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 496)
26. Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками // Постанова Правління Національного банку України від 12 серпня 2005 року N 290
27. Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам // Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 вересня 2007 року N 350)
28. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України //Постанова Правління Національного бан-ку України від 7 грудня 2004 року N 598 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року N 484)
29. Про внесення змін до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 11 квітня 2005 року N 125(Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2005 року N 493)
30. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 23 липня 2008 року N 211)
31. Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях // Постанова Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року N 118 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 494)
32. Про затвердження Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні та внесення змін до деяких нормативно-правових актів // Постанова Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 496
33. Про затвердження Класифікатора іноземних валют // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 4 лютого 1998 року N 34 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 280)
34. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко,І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.
35. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій – К: КНТЕУ, 2007.- 123 с.
36. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.
37. Банківські операції: підручник / А. М. Мороз [та ін.]; за заг. ред. А. М. Мороза; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.
38. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
39. Банковское дело: Учебник. — 2 — е изд., перераб. и доп. /Под ред. О.И.Лаврушина. — М.: Финансы и статистика,2000.- 672 с.
40. Банківські операції: Підручник/За ред.Міщенка В.І., Слав«янської Н.Г.- Київ: Знання-Прес,2006 .-727 с.
41. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Міщенко В.І.; Яценюк А.П.; Коваленко В.В.; Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.-(Вища освіта ХХI століття)
42. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права „Крок“; Грушко В.І.; Лаптєв С.М.; Любунь О.С.; Раєвський К.Є.- К.: ЦНЛ, 2004.- 264 с.
43. Банковские риски: учеб. пособие / Финансовая академия при правительстве Российской Федерации, Центр фундаментальных и прикладных исследований; под. ред. О. И. Лаврушина, Н. И. Валенцевой. – М.: КНОРУС, 2007. – 232 с.
44. Банківська діяльність в Україні. Нормативно-правове регулювання [Текст] / упоряд. О. М. Роїна. – К.: КНТ, 2007. – 496 с.
45. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. — 2-е изд., перераб. и доп… — К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.1. — 2004. — 622 с
46. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. — 2-е изд., перераб. и доп… — К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.2. — 2004. — 618 с
47. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник / С. Я. Боринець. – 5-те вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2008. – 583 с.
48. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – 4-те вид., перероблене і доповнене – Київ: Знання, 2004. – 324 с. – (Вища освіта ХХІ століття)
49. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. – Київ: Академія, 2001. – 313 с.
50. Васюренко О. В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. — К.: Знання, 2006. — 464 с. — (Вища освіта XXI століття)
51. Гетманцев Д.О. Банківське право України: навч. посібник / Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна; М-во освіти і науки України, Київський нац. екон. ун-т. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.
52. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.
53. Дзюблюк О. В. Валютна політика: підручник / О. В. Дзюблюк. — К.: Знання, 2007. — 423 с.
54. Доугерти, Кристофер. Введение в эконометрику: Учебник/ К. Доугерти. — 2-е изд… — М.: ИНФРА-М, 2007. — 419 с. — (Университетский учебник)
55. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Ред. І.І. Дахно. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 360 с
56. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках: підручник/ Л. М. Кіндрацька; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад „Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана“. – К.: КНЕУ, 2008. – 816 с.
57. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник/ В.В. Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. — 6-те вид., стер… — К.: Знання, 2006. — 407 с. — (Вища освіта XXI століття)
58. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків – Львів: ЛБІ НБУ, 2001 – 276 с.
59. Крахмалев С. В. Современная банковская практика проведения международных платежей / С. В. Крахмалев. – М.: ГроссМедиа: Росбух, 2007. – 208 с.
60. Кулинич О. І. Теорія статистики: Підручник/ О.І. Кулинич, Р.О. Кулинич. — 3-тє вид., переробл. і допов… — К.: Знання, 2006. — 294 с. — (Вища освіта XXI століття)
61. Лютий І.О. Банківський маркетинг: Навчальний посібник/ І.О. Лютий, О.О. Солодка. — К.: Знання, 2006. — 395 с. — (Вища освіта XXI століття)
62. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.С. Білозубенко, О.В. Озаріна, А.А. Семенов; Ред. О.Б. Чернега. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 592 с
63. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: робочий зошит студента / [уклад. Л. В. Руденко, І. І. Заводовська]. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 120 с
64. Міщенко В.І… Банківські операції: підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2007. – 797 с.
65. Моисеев С. Р. Международные валютно-кредитные отношения: учебное пособие / С. Р. Моисеев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2007. — 816 с.
66. Нікітін А. В. Маркетинг у банку: Навчальний посібник/ А.В. Нікітін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко. — К.: КНЕУ, 2006. — 432 с. — (До 100-річчя Київського національного економічного університету)
67. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. — К.: Знання, 2006. — 596 с. — (Вища освіта XXI століття)
68. Облік міжнародних операцій: підручник / Ю. А. Кузьмінський, В. Г. Козак, Л. І. Лук’яненко, О. В. Небильцова; за ред. Ю. А. Кузьмінського. — К.: КНЕУ, 2006. — 332 с.
69. Петрашко Л.П. Валютні операції.- К.: КНЕУ, 2001.- 204 c.
70. Платонова И.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Ч.1 — М.: ФА, 2001.
71. Платонова И.Н. Международные валютно-кредитные и финансо-вые отношения: учебно-практическое пособие для дистанционного обуче-ния. Ч.2 — М.: Финансовая академия, 2003.
72. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. — КНЕУ, 2002.— 316 с.
73. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-е вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ. 2004. — 468 с.
74. Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд: Навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України; КНЕУ/ Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М.- К.: КНЕУ, 2003.- 174 с.
75. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції: підручник / Л. В. Руденко. – Вид. 2-ге, переробл. і доповн. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 632 с.
76. Ситник В.Ф… Технологія автоматизованого оброблення економічної інформації: навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / В. Ф. Ситник, Н. С. Орленко; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад „Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана“. – К.: КНЕУ, 2008. – 204 с.
77. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник — за ред. проф. Примостки Л.О. – К.: КНЕУ, 2007. – 616 с.
78. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. – М: Юристь, 2003 – 688 с.
79. Федякина Л.Н… Международные финансы: Учебное пособие/ Л.Н. Федякина. — СПб.: Питер, 2005. — 560 с.
80. Шевченко Р. І. Банківські операції: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К.: КНЕУ, 2003. – 276с.
81. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. — К.: Знання, 2006. — 312 с
82. Эдгар М. Управление финансами в коммерческих банках / Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 208 с.
83. HTTP://www.bank.gov.ua — Офіційний Інтернет-сайт НБУ
84. HTTP:// WWW.AUB.COM.UA — Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України
85. HTTP:// WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA — Офіційний Інтернет-сайт «Законодавчо-довідкова система законодавства України»
86. HTTP://WWW.AGROCOMBANK.KIEV.UA – Офіційний веб-сайт ВАТ «Аграрний комерційний банк»

Додаток А
Таблиця А.1
Повалютний еквівалентний баланс ВАТ «Агрокомбанк» за 2004 рік (станом на 01.01.2005) [86]

Таблиця А.2
Повалютний еквівалентний баланс ВАТ «Агрокомбанк» за 2005 рік (станом на 01.01.2006) [86]

Таблиця А.3
Повалютний еквівалентний баланс ВАТ «Агрокомбанк» за 2006 рік (станом на 01.01.2007) [86]

Таблиця А.4
Повалютний еквівалентний баланс ВАТ «Агрокомбанк» за 2007 рік (станом на 01.01.2008) [86]

Додаток Б
Таблиця Б.1
Результати компьютерного масштабування агрегатів повалютних балансів ВАТ «Агрокомбанк» за 2004 рік (в % до рівня власного капіталу)

Таблиця Б.2
Результати компьютерного масштабування агрегатів повалютних балансів ВАТ «Агрокомбанк» за 2005 рік (в % до рівня власного капіталу)

Таблиця Б.3
Результати компьютерного масштабування агрегатів повалютних балансів ВАТ «Агрокомбанк» за 2006 рік (в % до рівня власного капіталу)

Таблиця Б.4
Результати компьютерного масштабування агрегатів повалютних балансів ВАТ «Агрокомбанк» за 2007 рік (в % до рівня власного капіталу)

Додаток В
Таблиця В.1
Середньозважена процентна ставка за доходними агрегатами активами та витратними агрегатами зобов’язань ВАТ «Агрокомбанк» на кінець дня 31.12.2007р. (%)
Рядок
Найменування статті
UAH
EUR
USD
RUB

АКТИВИ

1
Грошові кошти та залишки в Національному банку України
0,00
0,00
0,00
0,00
2
Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, і цінні папери, емітовані Національним банком України
0,00
0,00
0,00
0,00
3
Кошти в інших банках
7,09
5,23
6,96
1,50
4
Цінні папери в торговому портфелі банку
11,82
0,00
0,00
0,00
5
Цінні папери в портфелі банку на продаж
5,92
0,00
0,00
0,00
6
Кредити та заборгованість клієнтів
18,57
13,22
14,19
0,00
7
Цінні папери в портфелі банку до погашення
0,00
0,00
0,00
0,00

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

8
Кошти банків
4,92
9,40
7,42
2,00
9
Кошти клієнтів
7,72
6,43
9,85
0,00
10
Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком
4,11
0,00
0,00
0,00
11
Боргові цінні папери, емітовані банком
0,00
0,00
0,00
0,00
Таблиця В.2
Середньозважена процентна ставка за доходними агрегатами активами та витратними агрегатами зобов’язань ВАТ «Агрокомбанк» на кінець дня 31.12.2006р. (%)
Рядок
Найменування статті
UAH
EUR
USD
RUB

АКТИВИ

1
Грошові кошти та залишки в Національному банку України
0,00
0,00
0,00
0,00
2
Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, і цінні папери, емітовані Національним банком України
0,00
0,00
0,00
0,00
3
Кошти в інших банках
7,79
2,02
6,60
3,00
4
Цінні папери в торговому портфелі банку
11,78
0,00
0,00
0,00
5
Цінні папери в портфелі банку на продаж
6,00
0,00
0,00
0,00
6
Кредити та заборгованість клієнтів
18,34
15,00
14,20
0,00
7
Цінні папери в портфелі банку до погашення
10,00
0,00
0,00
0,00

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

8
Кошти банків
11,31
3,40
7,32
0,00
9
Кошти клієнтів
0,00
0,00
0,00
0,00
10
Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком
9,04
8,93
9,88
0,00
11
Боргові цінні папери, емітовані банком
4,00
0,00
0,00
0,00
продолжение
–PAGE_BREAK– продолжение
–PAGE_BREAK–б) письмове підтвердження банку-нерезидента, який має рейтинг не нижче ніж “інвестиційний клас” (крім країн СНД), про згоду на відкриття в нього кореспондентського рахунку;
в) підключення до електронної міжнародної системи платежів в іноземній валюті (S.W.I.F.T. тощо) та відповідність технічного стану та організації охорони приміщення, в якому розміщується технічне обладнання цієї системи, вимогам нормативно-правових актів Національного банку.
7. Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на ва-лютному ринку України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:
а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 5 млн. євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 8 млн. євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України.
8. Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:
а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
б) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 10 млн. євро;
в) підключення до міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG тощо (ця вимога не поширюється на банки, які здійснюють свою діяльність на території однієї області та мають регулятивний капітал у розмірі не менше ніж еквівалент 3 млн. євро).
9. Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення операцій з банківськими металами на валютному ринку України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:
а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
б) строк роботи банку не менше ніж два роки;
в) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 8 млн. євро;
г) наявність експерта, підготовленого відповідно до вимог чинного законодавства України.
10. Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення інших операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:
а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
б) строк роботи банку не менше ніж три роки;
в) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 10 млн. євро;
г) підключення до міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG тощо;
ґ) обладнання спеціального операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу, приміщення міжнародних телекомунікаційних систем) з організацією охорони і системою допуску, що відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку).
1.2 Основні види валютних операцій банків України
Валютні операції комерційних банків України можуть бути поділені на дві основні групи [64]:
1) операції обслуговування валютних готівкових та безготівкових грошових потоків з використанням валюти як засобу платежу без зміни виду валюти:
— розрахункові безготівкові операції з використанням валютних кореспондентських рахунків в банках-нерезидентах відповідно видам іноземної валюти;
— касові операції з готівковою іноземною валютою;
— депозитні та кредитні операції з іноземною валютою з переведенням її в безготівкову чи готівкову форми.
2)операції з торгівлі іноземною валютою — це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках:
— купівля іноземної валюти — це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;
— продаж іноземної валюти — це операція з продажу іноземної валюти за гривні;
— обмін (конвертація) іноземної валюти — це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;
— міжбанківський валютний ринок України — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб’єктами ринку, між суб’єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб’єктами ринку і Національним банком;
— міжнародний валютний ринок — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб’єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб’єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;
Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб’єктам ринку (або з такими суб’єктами).
Суб’єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України.
Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та/або на міжнародному валютному ринку.
Суб’єкти ринку мають право здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку, з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Валютні операції комерційних банків України згідно положенню [15] розподіляються на наступні групи:
поточні торгівельні операції в іноземній валюті;
поточні неторговельні операції в іноземній валюті;
валютні операції, пов’язані з рухом капіталу;
валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції);
власні операції банку з купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти (власні операції) — це операції, проведені на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями з власної ініціативи банку в межах лімітів відкритої валютної позиції банку;
За терміном виконання валютних операцій вони розподіляються на наступні групи [15]:
— валютна операція на умовах «тод» — валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;
— валютна операція на умовах «том» — валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;
— валютна операція на умовах «спот» — валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;
— валютна операція на умовах «форвард» — валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;
— валютні операції з валютними деривативами (ф’ючерсні та опціонні операції) — це операції з стандартними документами, що засвідчує право та/або зобов’язання купити, продати та/або обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому;
уповноважена фінансова установа — фінансова установа, яка одержала генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями), що дає право на торгівлю іноземною валютою.
1.3 Нормативне регулювання Національним банком України валютних операцій в комерційних банках
Регулювання готівкових валютних операцій комерційних банків України здійснюється Національним банком України згідно наступних документів:
1. «Правила використання готівкової іноземної валюти на території України» [ 23];
2. «Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України» [7];
3. «Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні» [ 32].
Згідно з «Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України» [23], готівкова іноземна валюта на території України використовується в наступних банківських операціях:
а) Використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами — юридичними особами та фізичними особами — підприємцями та іноземними представництвами
б) Використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, юридичними особами — резидентами та іноземними представництвами
в) Використання готівкової іноземної валюти морськими агентами з метою виконання зобов’язань перед нерезидентами
г) Інші випадки використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків
— Юридичні особи — резиденти та іноземні представництва можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом.
— Представництво Бюро міжнародної організації з міграції може використовувати готівкову іноземну валюту з поточного рахунку для здійснення своєї статутної діяльності, у тому числі для покриття витрат, пов’язаних із забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину;
— Адвокатські компанії та інші юридичні особи — резиденти (посередники) можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточного рахунку для виплат фізичним особам коштів, які отримані з-за кордону за дорученням цих фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих посередників згідно з їх статутною діяльністю і відповідного документа, який підтверджує право на зайняття відповідною діяльністю;
— Юридичні особи — резиденти, які мають на це відповідні повноваження згідно із законодавством України, можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточного рахунку за рахунок коштів, отриманих із-за кордону, для виплат фізичним особам — резидентам за передані права інтелектуальної власності за кордоном;
— Іноземні представництва, через які не здійснюється частково або повністю господарська діяльність, можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточного рахунку для виплат фізичним особам — резидентам, які уклали контракт (договір) з юридичною особою — нерезидентом про їх працевлаштування за межами України, для оплати витрат, пов’язаних з проїздом по території іноземної держави;
д) Використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави:
— Фізичні особи — нерезиденти, а також повноважні представники юридичних осіб — нерезидентів — суб’єктів підприємницької діяльності можуть використовувати на територіях митниць готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі:
1) сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;
2) сплати дорожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових і небезпечних вантажів;
3) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;
4) сплати консульських зборів для відкриття віз на в’їзд в Україну;
5) оплати послуг, наданих прикордонними санітарно-карантинними, ветеринарними, фіто санітарними та іншими службами контролю;
6) оплати послуг з обов’язкового медичного страхування та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
7) оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.
— Фізичні особи — резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами «1», «2» та «6»;
— Повноважні представники юридичних осіб — нерезидентів — суб’єктів підприємницької діяльності можуть використовувати на територіях портів та аеропортів в Україні готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі розрахунків за пально-мастильні матеріали, продукти харчування, медикаменти й послуги з обслуговування транспортних засобів (літаків, суден, поромів), їх пасажирів і членів екіпажу;
— Використання готівкової іноземної валюти на території України як застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.
Регулювання безготівкових валютних операцій комерційних банків України здійснюється Національним банком України згідно наступних документів:
4. « Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» [ 6];
5. «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [ 15];
6. «Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів» [16].
7. «Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» [14].
Згідно з « Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» [6] банки з використанням поточних розрахункових, депозитних, кредитних та карткових рахунків здійснюють наступні операції з валютними коштами:
1. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
2. На поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів зараховуються такі кошти:
а) через розподільні рахунки:
— у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;
— за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;
— за платіжними документами на ім’я власника рахунку, увезеними на територію України і зареєстрованими митними органами під час в’їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);
— перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами);
— перераховані з-за кордону нерезидентами за придбані в резидента облігації зовнішньої державної позики;
— перераховані з-за кордону нерезидентами як повернення позик в іноземній валюті, отриманих від резидентів, а також, які були розміщені резидентами на вклади (депозити) за кордоном;
— повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;
— перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам — суб’єктам господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж продукції, робіт, послуг;
— перераховані з рахунку резидента-посередника, яким за дорученням власника рахунку на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод здійснюється продаж продукції, робіт, послуг нерезиденту, у сумі валютної виручки від такого продажу, яка надійшла від нерезидента;
— перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів в Україні, якщо в призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;
— перераховані юридичними особами — нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) згідно з міжурядовими угодами та проектами технічної допомоги;
— перераховані як благодійний внесок юридичними особами — нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні);
— перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об’єктів промислової власності і підтвердження їх чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб — резидентів, які мають відповідні повноваження відповідно до законодавства України);
продолжение
–PAGE_BREAK– — перераховані з-за кордону за використання авторського права резидентів (зараховуються на рахунок юридичних осіб — резидентів, які мають відповідні повноваження відповідно до законодавства України). Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім’я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи — резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов’язані з виконанням зобов’язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;
— перераховані з-за кордону адвокатським та іншим компаніям-резидентам за справами, які перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність. Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім’я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи — резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов’язані з виконанням зобов’язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;
— перераховані з-за кордону згідно з контрактом (договором, угодою) юридичній особі — резиденту, яка є агентом юридичної особи — нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства України, для виплати капітану судна, що належить судновласнику-нерезиденту, на експлуатаційні потреби. Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім’я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи — резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов’язані з виконанням зобов’язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;
— перерахована з-за кордону нерезидентами гуманітарна допомога за наявності рішення Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України про визнання цих коштів гуманітарною допомогою відповідно до законодавства України. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів та набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги у вигляді коштів в іноземній валюті з рахунків в іноземній валюті отримувачів гуманітарної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2000 N 542 (далі — Порядок використання гуманітарної допомоги);
— перераховані як благодійний внесок юридичною особою — резидентом за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку;
— перераховані з-за кордону нерезидентами у формі кредитів (позик, фінансової допомоги);
— інші надходження на користь резидента — власника рахунку, що не суперечать законодавству України;
б) безпосередньо на поточні рахунки:
— куплені, обміняні уповноваженим банком України за дорученням власника рахунку за національну або іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України;
— перераховані як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору;
— перераховані з власного вкладного (депозитного) рахунку в уповноваженому банку відповідно до договору банківського вкладу;
— у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів, що надійшли на рахунок як гуманітарна допомога. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;
— перераховані з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на рахунок набувача гуманітарної допомоги;
— у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та вкладному (депозитному) рахунках;
— перераховані з власного поточного рахунку;
— у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;
— перераховані з рахунку для ведення спільної інвестиційної діяльності за участю нерезидента-інвестора без створення юридичної особи в разі припинення спільної діяльності.
3. З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються такі операції:
— оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України);
— виплата готівкою або дорожніми чеками у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України. Вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.07.2000 N 283 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.07.2000 за N 452/4673, зі змінами (далі — Інструкція про переміщення валюти);
— перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів — суб’єктів господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж нерезиденту продукції, робіт, послуг;
— перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);
— обмін на іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України (у тому числі на міжнародних ринках з метою виконання зобов’язань перед нерезидентами в іноземній валюті, що обмінюється, без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок юридичної особи — резидента);
— перерахування коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, за кордон на рахунки юридичних осіб — нерезидентів в оплату за продукцію та послуги в межах потреб, визначених іноземним донором, та відповідно до вимог Порядку використання гуманітарної допомоги;
— перерахування з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;
— перерахування за кордон на рахунок юридичної особи — нерезидента за видачу охоронних документів на використання об’єктів промислової власності і підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України);
— перерахування за кордон на рахунок юридичної особи — нерезидента згідно з відповідними зобов’язаннями про сплату за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України);
— перерахування за кордон за навчання, за участь у конференціях, виставках за умови наявності відповідних документів (запрошення, рахунка-фактури тощо), що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань;
— перерахування за кордон на рахунок юридичної особи — нерезидента, адвоката або нотаріуса для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших документів, що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань);
— перерахування фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими компаніями — резидентами України з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;
— перерахування на рахунок в іноземній валюті фізичним особам — резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами — резидентами, які мають відповідні на це повноваження відповідно до законодавства України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);
— перерахування за кордон на ім’я фізичних осіб, які тимчасово перебувають за межами України в довгостроковому відрядженні або навчаються, як оплата праці (або як стипендія);
— перерахування для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка);
— перерахування за межі України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку на переказування іноземної валюти за межі України з метою придбання цінних паперів українських емітентів та облігацій зовнішніх державних позик України;
— перерахування за межі України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку на здійснення інвестиції за кордон, а також на розміщення резидентами вкладів (депозитів) за кордоном;
— перерахування за кордон позики в іноземній валюті за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентом позики в іноземній валюті нерезиденту;
— перерахування за межі України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку відповідно до законодавства України на перерахування іноземної валюти за межі України з метою проведення окремих валютних операцій;
— перерахування на рахунок для ведення спільної інвестиційної діяльності за участю нерезидента-інвестора без створення юридичної особи, відкритий в уповноваженому банку України;
— перерахування на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку відповідно до законодавства України;
— продаж валюти уповноваженим банком відповідно до законодавства України;
— продаж на міжбанківському валютному ринку України коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, для зарахування на поточні рахунки в гривнях набувачів гуманітарної допомоги. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;
— перерахування на власний вкладний (депозитний) рахунок;
— перерахування благодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи — резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку;
— перерахування за сплату державного мита відповідно до законодавства України;
— перерахування на власний поточний рахунок;
— перерахування нерезидентам для погашення заборгованості за кредитами, позиками в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка), повернення поворотної фінансової допомоги на підставі реєстраційних свідоцтв щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті, виданих Національним банком;
— інші перерахування, що не суперечать законодавству України.
4. Зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — резидента, яка є підприємцем, та використання коштів з цього рахунку здійснюється за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів.
За довіреністю фізичної особи — підприємця, що засвідчена нотаріально, його рахунком можуть розпоряджатися інші особи.
У разі смерті фізичної особи — підприємця його права та обов’язки щодо розпорядження коштами на рахунках переходять до його спадкоємців відповідно до законодавства України.
5… На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб — резидентів зараховуються:
готівкова валюта;
— перерахована з-за кордону нерезидентами валюта за придбані в резидента — власника рахунку облігації зовнішньої державної позики України;
— валюта, перерахована з інвестиційного рахунку нерезидента-інвестора у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;
— валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку відповідно до законодавства України;
— валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;
— валюта, переказана з-за кордону на ім’я власника рахунку через уповноважені банки України (у тому числі отримана від нерезидентів на підставі виданих Національним банком реєстраційних свідоцтв щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті, повернута з-за кордону як раніше здійснена інвестиція на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку та доходи, прибутки від цих інвестицій, а також перерахована нерезидентами у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну);
— валюта, одержана з-за кордону від юридичної особи — нерезидента як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари, відшкодування заподіяної шкоди, страхове відшкодування, аліменти;
— валюта за іменними платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку;
— валюта за платіжними документами, увезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митними органами під час в’їзду в Україну;
— валюта, перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи — нерезидента через юридичну особу — резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання фізичними особами — резидентами гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів України з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо відповідно до законодавства України;
— валюта, перерахована митними органами, яка була прийнята на зберігання відповідно до вимог Інструкції про переміщення валюти;
— валюта, одержана в порядку спадкування;
— валюта, перерахована за рішенням суду;
— валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті;
— валюта, перерахована з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги;
— валюта, перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом або нерезидентом) з власного поточного рахунку в іноземній валюті;
— валюта, куплена уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів на поточному рахунку в національній валюті цієї фізичної особи з метою перерахування її за кордон відповідно до Правил здійснення переказів іноземної валюти;
— валюта, одержана власником рахунку від погашення ощадних (депозитних) сертифікатів;
— валюта, перерахована як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору, за умови отримання у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті;
— валюта, куплена уповноваженим банком за дорученням власника рахунку для погашення заборгованості за кредитом, позикою (у тому числі проценти, комісійні, неустойка), повернення поворотної фінансової допомоги;
— валюта, перерахована адвокатською компанією, яка за дорученням власника рахунку представляє його інтереси за кордоном у вирішенні справ щодо спадщини, пенсії, аліментів, відшкодування заподіяної шкоди, страхового відшкодування;
— валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку;
— валюта, перерахована власнику рахунку за виконане ним зобов’язання за боржника за договором поруки;
— валюта, перерахована з рахунку торговця цінними паперами у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;
— валюта, що була раніше помилково (надмірно) перерахована з цього рахунку. Зазначені кошти зараховуються на цей рахунок у сумі, що не перевищує раніше перераховану.
6. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи — резидента або за його дорученням проводяться такі операції:
а) в іноземній валюті:
— перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України та кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках України, відповідно до Правил здійснення переказів іноземної валюти;
— перерахування на інвестиційний рахунок нерезидента-інвестора в Україні або на його рахунок в іноземному банку з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;
продолжение
–PAGE_BREAK– — виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти);
— виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти);
— перерахування в межах України на рахунок іншої фізичної особи — резидента;
— перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті;
— продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на рахунок у національній валюті;
— перерахування коштів для здійснення операцій, передбачених відповідною індивідуальною ліцензією або реєстраційним свідоцтвом Національного банку;
— перерахування власником рахунку коштів за операціями з ощадними (депозитними) сертифікатами;
— купівля наперед оплачених платіжних карток міжнародних платіжних систем;
— перерахування коштів для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка відповідно до законодавства України);
— перерахування власником рахунку кредитору для виконання зобов’язань за боржника за договором поруки;
— обмін валюти за дорученням власника рахунку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на рахунок цієї фізичної особи;
— перерахування за межі України нерезиденту як відшкодування за виконане ним зобов’язання за гарантією, договором поруки;
— повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;
б) у грошовій одиниці України:
— виплата готівкою в грошовій одиниці України (купівля іноземної валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку, що діє на день здійснення операції).
7. На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи — резидента зараховуються:
— готівкова валюта;
— валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті;
— валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу;
— кошти, перераховані іншою фізичною особою, якщо це передбачено договором банківського вкладу;
— нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.
8. З вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи — резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом:
— виплати готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти);
— виплати платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти);
— перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.
Якщо це передбачено договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи — резидента в іноземній валюті можуть бути повернуті шляхом обміну іноземної валюти на іншу іноземну валюту з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок цієї фізичної особи відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу.
Регулювання рівня валютного ризику в валютних операціях комерційних банків України здійснюється Національним банком України згідно «Інструкції про порядок регулювання діяльності комерційних банків України» [30].
Валютний ризик — це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи [77]:
1. Фактори впливу на валютний ризик.
а) Збільшують ризик:
— коливання валютних курсів;
— відкриті валютні позиції.
б) Зменшують ризик:
— ліміти позицій за валютами;
— контроль за ризикам з боку керівництва;
— використання методів хеджування.
2. Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:
— погодження надходжень і платежів (структурне балансування);
— «валютні кошики» — набір валют, об’єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;
— методи короткострокового хеджування — поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди «своп»;
— методи довгострокового хеджування — фінансові ф’ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).
Валютна позиція банку — це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових та позабалансових зобов’язань у цій же валюті. Вона буває:
— відкрита — не дорівнює нулю, веде за собою додатковий ризик у разі зміни валютного курсу;
— відкрита довга — вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті;
— відкрита коротка — вартість пасивів та позабалансових зобов’язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті;
закрита — дорівнює нулю.
З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами. Нормативне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 30 відсотків [30].
У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку [30]:
— загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;
— загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.
Таким чином, за результатами досліджень розділу 1 можна зробити наступні висновки:
1. Валютні операції це:
— операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
— операції пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
— операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
2. Валютні операції комерційних банків України можуть бути поділені на дві основні групи:
а) операції обслуговування валютних готівкових та безготівкових грошових потоків з використанням валюти як засобу платежу без зміни виду валюти;
б) операції з торгівлі іноземною валютою — це купівля та продаж іноземної валюти за гривні, обмін іноземної валюти на іншу іноземну валюту, здійснення операцій з валютними деривативами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках.

Розділ 2. Механізм здійснення валютних операцій в ВАТ «Аграрний комерційний банк»
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ВАТ «Аграрний комерційний банк»
Відкрите акціонерне товариство “Аграрний комерційний банк” (ВАТ “Агрокомбанк”) зареєстрований Національним банком України 24 грудня 1993 року за № 222 [86].
Місцезнаходження банку: м. Київ — 150, вул. Димитрова, 9-А. Банк створено у формі відкритого акціонерного товариства. Філії та відділення відсутні. Банк є універсальною банківською установою, яка надає корпоративним та приватним клієнтам повний пакет банківських послуг.
Стратегічною метою діяльності ВАТ “Агрокомбанк” є збереження і зміцнення позицій банку на кредитно-фінансовому ринку шляхом максимального та якісного задоволення потреб своїх клієнтів та поєднання інтересів корпоративних клієнтів, клієнтів фізичних осіб та банку для спільного досягнення позитивних результатів в діяльності кожного.
Пріоритетними напрямками діяльності банку по досягненню вказаної мети є: розширення спектру пропонованих послуг, впровадження нових банківських продуктів, подальший розвиток операцій кредитування суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, розвиток комерційних та комісійних операцій з цінними паперами, вкладних операцій, неторговельних операцій з іноземною валютою, посилення захисту інтересів вкладників, мінімізація ризику в здійсненні операцій, забезпечення фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності банку.
Станом на 01.01.2008 ВАТ “Агрокомбанк” відкрито 41 кореспондентських рахунків, з яких 12 рахунків в 5 іноземних банках і 29 рахунків в 10 українських. Серед клієнтів банку суб`єкти господарської діяльності різних форм власності та фізичні особи.
Станом на 01.01.2008 року в ВАТ “Агрокомбанк” нараховується 2573 клієнтів, з них суб’єкти господарювання – 1284, фізичні особи –1289. Клієнти-юридичні особи відносяться до різних галузей народного господарства. Це і торгівля, і сільське господарство, і будівництво тощо. В ВАТ “Агрокомбанк” відкриті рахунки 58 небанківських фінансових установ.
Управління ризиками в ВАТ “Агрокомбанк” направлено на досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризиковістю операцій для забезпечення фінансової стійкості банку.
Функція управління фінансовими ризиками в банку здійснюється Комітетом з управління активами та пасивами та Кредитним комітетом.
Управління валютним ризиком здійснюється через контроль за дотриманням встановлених лімітів відкритих валютних позицій та аналізом тендер-цій на міжнародних валютних ринках.
З ліквідністю банку пов’язана і його платоспроможність. При визначенні платоспроможності (нормативу адекватності регулятивного капіталу) банком підсумовувались активи з урахуванням коефіцієнтів ризику. При нормативному значенні 10% платоспроможність ВАТ “Агрокомбанк” протягом звітного року коливалась у межах 12% -16%. Значення нормативу адекватності основного капіталу коливалось протягом року у межах 8% — 14%. Значення коефіцієнтів адекватності регулятивного та основного капіталу свідчить не лише про дотримання вимог Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, але й про досить стійкий фінансовий стан банку.
05.01.07 (рішення Комісії Головного управління НБУ від 05.01.07 №07011) Національним банком України було призупинено здійснення ВАТ «Агрокомбанк» операцій щодо ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України (у зв’язку з недостатністю регулятивного капіталу).
В 2007 році були зміни в складі акціонерів банку та відповідне зростання статутного фонду, що дозволило виконати нормативи НБУ по рівню регулятивного капіталу (не менше 58 млн. грн., або 8 млн. євро). До власників істотної участі увійшли Темненко О.І., Етенко Т.А., Шпильова І.Г. (табл… Д.1 Додатку Д). Іноземних інвесторів банк не має.
Станом на 01.01.2008 кількість працюючих в ВАТ “Агрокомбанк” становила 133 особи, що порівняно з 01.01.2007 (122 осіб) на 11 осіб більше.
Переважний регіон роботи Агрокомбанку – Київ та Київська область, але завдяки використання сучасних технологій банк обслуговує клієнтів і в інших областях України. Банк має достатню мережу банків-кореспондентів, що дозволяє якісно та оперативно обслуговувати клієнтів, здійснювати за їх дорученням платежі в основних валютах в будь-яку точку світу.
20 березня 2008 року відбулися чергові збори акціонерів ВАТ «Агрокомбанк» на яких розглянуті результати діяльності банку за 2007р., затверджені звіти Правління банку, Ревізійної комісії, звіт і висновки зовнішнього аудитора банку, обраний новий склад Ревізійної комісії.
Прибуток за 2007р. у розмірі 4,12 млн. грн. був спрямований в статутний фонд через реінвестування дивідендів, частина прибутку (0,5 млн. грн.) була спрямована на поповнення резервного фонду банку. З метою збільшення статутного фонду банку у 2008 році проведена 11 емісія акцій на суму 50,004 млн. грн.
ВАТ «Агрокомбанк» працює з 1993 року й відповідно до класифікації Національного банку України відноситься до категорії малих банків. За результатами 2007 року ВАТ «Агрокомбанк» займає 97 місце в рейтингу банківської системи України (165 банків) за рівнем обсягу валюти балансу (табл.Д.2 Додатку Д) [84].
За 2007р. банк збільшив активи на 45,6% — до 507,152 млн. грн. Кредитно-інвестиційний портфель торік виріс на 42,1% і досяг 395,57 млн. грн. На 1.01.2008р. власний капітал банку досяг 65,08 млн. грн. Після розміщення акцій нової емісії статутний фонд банку збільшиться в 2,3 рази.
Розміщення п’ятирічних облігацій ВАТ «Агрокомбанк» серії В розпочате 15 лютого 2008 року, завершено на 2 тижні раніше запланованої дати. Загальна сума залучення за 50 000 облігацій склала 50,866 мільйонів гривень. Облігації розміщено серед комерційних банків, інвестиційних фондів та інших компаній.
Погашення облігацій цього випуску заплановано на квітень 2013 року. Забезпечені відсоткові іменні облігації випущено в без документарній формі номіналом 1 тис. грн. Доходність у перший рік обігу складає 14% річних.
Основною метою зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Агрокомбанк» є якісне обслуговування експортно-імпортних операцій клієнтів, підвищення його ефективності та розширення спектру наданих послуг. ВАТ “Агрокомбанк” має розгалужену мережу кореспондентських рахунків у провідних банках світу (табл.Д.3 Додатку Д). Згідно класифікації НБУ [83], за результати діяльності у 2004 -2007 роках (табл.Д.4 Додатку Д), ВАТ «Агрокомбанк» відноситься до низькорентабельних інвестиційно непривабливих банків (ROA
2.2 Аналіз видів та особливостей валютних операцій в ВАТ «Аграрний комерційний банк»
ВАТ «Агропромбанк» проводить широкий спектр валютних операцій з клієнтами згідно тарифів, наведених в табл… Г.1 – Г4 Додатку Г. В табл.А.1 — А.4 додатку А наведені повалютні баланси ВАТ «Агрокомбанк» за 2004 -2007 роки, які використані в аналізі валютних операцій та ризику валютної позиції банку. На рис.2.1 – 2.8 наведені результати динаміки абсолютного росту у 2004 — 2007 роках характерних агрегатів балансу в доларах США, євро, російських рублях та сумарно в інших валютах, тобто обсягів валютних операцій, та чистої балансової валютної позиції повалютно.

Рис.2.1. – Динаміка абсолютних рівнів чистої балансової валютної позиції (активи – зобов’язання балансу) ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.2. – Динаміка абсолютних рівнів ресурсної позиції по запозиченим коштам банків в зобов’язаннях балансу ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.3. – Динаміка абсолютних рівнів ресурсної позиції по запозиченим коштам клієнтів в зобов’язаннях балансу ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.4. – Динаміка абсолютних рівнів загальної ресурсної позиції по зобов’язаннях балансу ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.5. – Динаміка абсолютних загальної балансової валютної позиції в активах балансу ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.6. – Динаміка абсолютних рівнів готівкових коштів в активах балансу) ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.7. – Динаміка абсолютних рівнів коштів в інших банках в активах балансу) ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Рис.2.8. – Динаміка абсолютних рівнів кредитів клієнтам в активах балансу) ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (тис. грн.)

Як показує аналіз графіків рис.2.1 – 2.8:
1. ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2006 роках в основному провадив операції в доларах США, тільки у 2007 році банк розпочав активно нарощувати обсяг операцій в євро.
продолжение
–PAGE_BREAK–2. Обсяги операцій банку в російських рублях та інших валютах є незначними.
3. У 2004 -2006 роках ВАТ «Агрокомбанк» активно використовував відкриту довгу валютну позицію в доларах США, тобто активи банку в доларах США значно перевищували (на 3-4,5 млн. грн.) пасиви в доларах США, тобто банк перевів в долари США суттєву суму коштів в національній валюті.
4. В 2007 році ризиковий менеджмент валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» різко змінив стратегію утримання валютного ризику та відкритої довгої валютної позиції, перейшовши в режим відкриття суттєвої короткої валютної позиції в євро (еквівалент більше 1 млн. грн.) та невеликої (еквівалент 100 тис. грн.) короткої валютної позиції в доларах США.
Відкриття короткої валютної позиції (залучені та запозичені пасиви перевищують активи в цій валюті) при продажу валюти за національну валюту України є суттєвим спекулятивним валютним ризиком, який передбачає майбутнє суттєве падіння курсу євро та долара США і створення можливості купити на міжбанківському ринку необхідну суму валюти за національну валюту України для погашення зобов’язань в валюті.
5. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних запозичень в доларах США на міжбанківському ринку з рівня 25 млн. грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 82 млн. грн.(еквівалент) у 2007 році.
6. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних залучень в доларах США у клієнтів з рівня 15 млн. грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 62 млн. грн.(еквівалент) у 2007 році.
7. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних активів в доларах США з рівня 45 млн. грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 145 млн. грн. (еквівалент) у 2007 році, та євро 0,5 млн. грн.(2004) і 24 млн. грн. у 2007 році.
На рис.Е.1 – Е.8 Додатку Е представлені результати аналізу структури валютних активів та пасивів ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (долари США та євро). Як показує аналіз графіків рис.Е.1 — Е.8, структура валютних активів та пасивів банку характеризується наступною динамікою співвідношення питомої ваги окремих характерних агрегатів:
1. USD – активи
Рік Частка коштів, Частка кредитів Частка
в інших банках, % клієнтам,% готівки в %
2004 24,27% 72,11% 2,33%
2005 47,42% 50,7% 1,07%
2006 51,74% 45,86% 1,41%
2007 56,38% 48,13% 0,75%
2. USD – пасиви
Рік Частка коштів, Частка коштів
інших банках, % клієнтів,%
2004 61,15% 38,3%
2005 72,02% 27,32%
2006 55,65% 43,52%
2007 56,82% 42,56%
3. EUR – активи
Рік Частка коштів, Частка кредитів Частка
в інших банках, % клієнтам,% готівки в %
2004 23,71% 71,12% 4,1%
2005 58,1% 40,47% 1,42%
2006 49,5% 45,41% 4,42%
2007 33,1% 64,47% 2,20%
4. EUR – пасиви
Рік Частка коштів, Частка коштів
інших банках, % клієнтів,%
2004 0 % 100,0%
2005 87,47% 12,46%
2006 53,49% 45,7%
2007 62,42% 37,23%
Таким чином, аналіз структурної динаміки валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках показує, що:
в доларовому сегменті:
а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово підвищилась з рівня 24,27% (2004) до 56,38% ( 2007);
б) частка коштів, отриманих від інших банків застабілізувалась на рівні 56%, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Агрокомбанк» використовує як платіжні активи на коррахунках та активи в курсових валютних операціях на міжбанківському ринку;
в) частка валютних кредитів, виданих клієнтам зменшилась з рівня 72,11%(2004) до рівня 42,13% (2007);
в) частка валютних кредитів, залучених у клієнтів банку зросла з рівня 38,3%(2004) до рівня 42,5-43,5% (2006 — 2007), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Агропромбанк» використовує для кредитування клієнтів.
в сегменті євро:
а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово зменшилась з рівня 58,1% (2005) до 33,1% ( 2007);
б) частка коштів, отриманих від інших банків зменшилась з рівня 87,5% у 2005 році до рівня 62,4% у 20007 році, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Агрокомбанк» використовує як платіжні активи на коррахунках та, частково, як активи в кредитуванні клієнтів;
в) частка валютних кредитів, виданих клієнтам піднялась з рівня 40,5%(2005) до рівня 64,5% (2007);
г) частка валютних кредитів, залучених у клієнтів банку зросла з рівня 12,5%(2005) до рівня 37,2-45,7% (2006 — 2007), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Агропромбанк» використовує повністю для кредитування клієнтів, одночасно використовуючи для кредитування частину коштів, запозичених в інших банках.
2.3 Оцінка валютних ризиків при проведенні валютних операцій в ВАТ «Аграрний комерційний банк»
В таблицях Б.1 -Б. 4 додатку Б наведені результати компьютерного масштабування повалютних балансів ВАТ «Агрокомбанк» за 2004 -2007 роки, в яких всі агрегатні статті масштабовані на розмір поточного власного капіталу банку і відповідному році.
Така форма представлення вихідних статистичних даних дає можливість детального аналізу складових формування чистої валютної позиції банку та її порівняння з нормативами Н13 НБУ [30].
На рис.2.9 – 2.12 наведені графічні представлення проведеного аналізу. які дають можливість в дипломному проекті детально проаналізувати стан, структуру та динаміку розвитку валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках.
Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.9 – 2.12:
1. На кінець 2004 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93, 2% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 44, 4% від ВК), частки (38,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 31,4% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 13,3% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 15,4% від ВК (норма-тив – не більше 30%).

Рис.2.9. – Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

Рис.2.10. – Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Агрокомбанк» у 2005 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 1,3% від ВК), фінансувалися за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 3,2% від ВК);
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 0,4% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;
в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні пасиви більше, ніж валютні активи) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила -1,3% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-1– не більше 10% від ВК [30]).
2. На кінець 2005 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 106,5% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 55,0% від ВК), частки (51,5%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 99,6% від ВК) фінансувалися частково (93,4%) за рахунок запозичених коштів інших банків та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту(6,2% від ВК);
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 8,8% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 8,9% від ВК (норма-тив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 20,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 6,4% від ВК) та частки (14,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 29,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).

Рис.2.11. – Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Агрокомбанк» у 2006 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2
3. На кінець 2006 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 91,4% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 82,5% від ВК), частки (2,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту (6,6%);
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 103,2% від ВК) фінансувалися повністю (103,2%) за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 9,9% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 10,4% від ВК (норма-тив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 10,8% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 10,5% від ВК) та частки (0,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 11,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

Рис.2.12. – Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Агрокомбанк» у 2007 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0,5% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).
4. На кінець 2007 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93,3% від ВК), фінансували-ся повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 124,9% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -0,4% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 2,1% від ВК (норматив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 24,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 14,9% від ВК) та частки (9,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 12,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -1,7 % від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]).
Таким чином, проведений аналіз показує, що після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2006 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2007 році ВАТ «Агрокомбанк» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.
2.4 Оцінка рентабельності валютних операцій в ВАТ «Аграрний комерційний банк»
В табл.В.1 – В.4 додатку В наведена динаміка середньозважених процентних ставок за доходними агрегатами активів та витратними агрегатами зобов’язань ВАТ «Агрокомбанк» на кінець 2004 -2007 рр.
Спільний аналіз даних табл.Б.1 – Б.4 додатку Б та В.1 -В.4 додатку В дозволяє розрахувати рентабельність процентних операцій в доларах США та євро за формулами (2.10 -2.11).

де:
– відносна частка активів в доларах США, розміщених в інших банках (коррахунки, міжбанківські депозити та кредити) в процентних частках власного капіталу;
– річна середньозважена ставка доходності активів в доларах США, розміщених в інших банках;
– відносна частка активів в доларах США, розміщених в кредитах, наданих клієнтам банку в процентних частках власного капіталу;
— річна середньозважена ставка доходності активів в доларах США, розміщених в кредитах клієнтам банку;
— відносна частка пасивів (ресурсів) в доларах США, залучених від інших банків (коррахунки, міжбанківські депозити та кредити) в процентних частках власного капіталу;
— річна середньозважена ставка вартості (витратності) пасивів в доларах США, залучених від інших банків;
– відносна частка пасивів (ресурсів) в доларах США, залучених від клієнтів (поточні рахунки та депозити юридичних та фізичних осіб) в процентних частках власного капіталу;
— річна середньозважена ставка вартості (витратності) пасивів в доларах США, залучених від клієнтів.

В табл.2.1 наведені результати розрахунку питомих часток фінансових результатів валютних процентних операцій в сумарній операційній доходності ВАТ „Агрокомбанк” у 2004 -2007 роках, а також порівняння питомих часток валюти балансу, задіяної в валютних операціях. Результати розрахунків в табл.2.1 переведені у відносний виглід, як відносні частки від рівня власного капіталу, що дає можливість порівнювати результати різних років за відносною шкалою нормованих значень.
На рис.2.13 наведена динаміка показників ефективності валютних операцій в частках операційного доходу, отриманого за рахунок валютних процент-них операцій та валютообмінних торгових операцій банку ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках.
продолжение
–PAGE_BREAK–

продолжение
–PAGE_BREAK–а) за першою конверсійною операцією (операцією форвард):
Дебет рахунку 9202 — на суму вимог;
Кредит рахунку 9212 — на суму зобов’язань;
б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):
Дебет рахунку 9202 — на суму зворотного викупу валюти та банківських металів;
Кредит рахунку 9212 — на суму зворотного продажу валюти та банківсь-ких металів.
У разі здійснення розрахунків за першою конверсійною операцією банк одночасно виконує зворотні проводки за позабалансовими рахунками з обліку цієї конверсійної операції.
Облік за другою конверсійною операцією банк продовжує здійснювати за позабалансовими рахунками до повного виконання умов контракту.
Ф’ючерсний контракт (ф’ючерс) – це контракт, аналогічний до форвар-дного, але відбувається за стандартизованими умовами: здійснюється тільки на біржах, під їх контролем, форма та умови контрактів уніфіковані, і розрахунки щодо купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів здійснюються через розрахун-кову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів.
Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за ф’ючерсними контрактами (відкриття позиції на біржі) у бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти та банківських металів і зобов’язання з поставки іншої валюти та банківських металів. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки [20]:
Дебет рахунку 9207 — на суму вимог;
Кредит рахунку 9217 — на суму зобов’язань.
На дату розрахунку за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів за ф’ючерсними контрактами в бухгал-терському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахун-ками:
Дебет рахунків 9217, 9367;
Кредит рахунків 9207, 9357.
У разі закриття позиції на біржі у зв’язку з укладенням офсетної (зворот-ної) угоди чи розрахунків на нетто-основі в бухгалтерському обліку від обра-жається повернення початкової та додаткової маржі з виключенням списаної варіаційної маржі або з уключенням нарахованої варіаційної маржі:
Опціонний контракт (опціон) – це контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов’язання, придбати (опціон кол) або продати (опціон пут) виз-начену кількість базового активу за визначеною ціною впродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов’язання продавця опціону виконати умови контрак-ту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право.
Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за опціонними контрактами в бухгалтерському обліку на дату операції від обра-жаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї ва-люти або банківських металів та зобов’язання з поставки іншої валюти або бан-ківських металів. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерсь-кі проводки [20]:
Дебет рахунку 9204 — на суму вимог;
Кредит рахунку 9214 — на суму зобов’язань.
На дату розрахунку або дату завершення строку дії опціону за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів у бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахунками:
Дебет рахунків 9214, 9364;
Кредит рахунків 9204, 9354.
Проаналізуємо перспективні стратегії і технології операцій валютного хеджування с використанням похідних фінансових інструментів.
а) Ф’ючерсні стратегії і хеджування за допомогою
ф’ючерсних контрактів
Спред — це стратегія, що складається в одночасній покупці і продажу ф’ючерсних контрактів. Інвестор та банк-хеджер використовує її, коли думає, що різниця між цінами контрактів у майбутньому повинна змінитися [34].
Хеджування — це страхування від несприятливої зміни ринкової кон’юнктури [43]. Недолік хеджування полягає в тім, що воно не дозволяє хеджеру скористатися сприятливим розвитком подій. Хеджування продажем ф’ючерсного контракту використовують для страхування від падіння ціни базисного активу, хеджування покупкою — від її підвищення. При неповному хеджуванні використовують коефіцієнт хеджування. Він розраховується на основі статистичних даних зміни цін розглянутого активу і ф’ючерсного контракту за попередні періоди часу. Тимчасові періоди вибираються рівними терміну хеджування.
Найпростішими ф’ючерсними стратегіями є покупка або продаж ф’ючерсного контракту. Інвестор може також одночасно відкрити і коротку і довгу позиції по ф’ючерсних контрактах. Дана стратегія називається спред або стреддл. Інвестор прибігає до таких дій, коли думає, що різниця між цінами різних ф’ючерсних контрактів не відповідає ціні доставки або значенням, що звичайно спостерігаються. Формування спреда є менш ризикованою стратегією, ніж відкриття тільки довгої або короткої позиції. За допомогою спреда інвестор виключає ризик втрат, зв’язаних із загальним рівнем коливання цін, і розраховує отримати прибуток за рахунок цінових відхилень.
Розрізняють часовий, міжвалютний спред і спред між ринками. Часовий спред складається в одночасній покупці і продажу ф’ючерсних контрактів на той самий актив з різними датами виконання. Ціль стратегії — отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів. Розрізняють спред “бика” і спред “ведмедя”. Спред “бика” припускає довгу позицію по далекому і коротку — по ближньому контрактах. Спред “ведмедя” включає коротку позицію по далекому і довгу — за ближнім контрактом.
Коли інвестор формує першу стратегію, то говорять, що він купує спред, коли другу — продає. Інвестор купить спред, якщо думає, що величина спреда повинна зрости; продасть спред. коли розраховує на його зменшення.
Наступна стратегія поєднує одночасно три контракти і називається спред «метелик». Вона включає спред бика і спред ведмедя. у яких середній ф’ючерсний контракт є загальним. Інвестор використовує дану стратегію, коли між середнім і крайнім контрактами не дотримується необхідна величина спреда, однак неясно, у яку сторону зміняться ф’ючерсні ціни.
Міжвалютний спред складається у заключенні ф’ючерсних контрактів на різні, але взаємоконвертовані валюти з метою отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів.
Якщо на різних біржах обертаються ф’ючерсні контракти на той самий базисний актив, то можна створити між ними спред при виникненні істотної різниці у ф’ючерсних цінах на даних біржах [47].
Існує хеджування продажем і покупкою ф’ючерсного контракту. Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування покупкою — від її підвищення.
На практиці повне хеджування трапляється рідко, тому що терміни вико-нання ф’ючерсного контракту і здійснення спотової угоди можуть не збігатися. У результаті не буде повного збігу ф’ючерсної і спотової цін, і хеджер може одержати як деякий виграш, так і понести збитки, хоча по величині вони будуть менше, ніж у випадку відмовлення від страхування. Тому хеджер повинний прагнути звести до мінімуму час між закінченням хеджа і скінченням терміну ф’ючерсного контракту. Для хеджування варто вибирати ф’ючерсний контракт, що минає після здійснення спотової угоди. Хеджування за допомогою найближчого ф’ючерсного контракту називають спот-хеджуванням.
Відкривши позицію за ф’ючерсним контрактом, хеджер повинний оплачувати негативну варіаційну маржу, якщо кон’юнктура на ф’ючерсному ринку буде розвиватися для нього не в сприятливий бік. Чим більше часу залишається до терміну скінчення контракту, тим більше можливий розкид коливання ф’ючерсної ціни і відповідно негативна маржа. Щоб зменшити витрати фінансування позиції, доцільно хеджувати ризик шляхом послідовного виконання ряду короткострокових ф’ючерсних контрактів [47].
б) Опціонні стратегії і хеджування за допомогою опціонних контрактів
Опціонні контракти заключають як на біржовому, так і позабіржовому ринках. До 1973 р. у світовій практиці існувала тільки позабіржова торгівля опціонами. У 1973 р. утворена перша опціонна біржа — Чикагська Біржа Опціонів [47].
Позабіржові контракти заключають за допомогою брокерів або дилерів. Контракти не є стандартними.
Біржова торгівля опціонами організована по типу ф’ючерсної [39]. Її відмінна риса — сторони не знаходяться в однаковому положенні з погляду контрактних зобов’язань. Тому покупець опціону при відкритті позиції сплачує тільки премію. Продавець опціону зобов’язаний внести початкову маржу. При зміні поточного курсу базисного активу розмір маржі може мінятися, щоб забезпечити гарантії виконання опціону з боку продавця. При виконанні опціону розрахункова палата вибирає особу з протилежною позицією і пропонує йому здійснити дії відповідно до контракту.
Біржові опціони є стандартними контрактами. Крім інших умов біржа також встановлює і ціну виконання опціонів. У процесі торгівлі узгоджується тільки величина премії опціону.
3.2 Оптимізація розміру валютної позиції при використанні інструментів ф’ючерсних та опціонних валютних контрактів
У процесі управління валютним ризиком банк може застосувати дві аль-тернативні стратегії, утримуючи валютну позицію відкритою (стратегія макси-мізації прибутку) або закритою. Стратегія управління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структури балансу у напрямі закритої ва-лютної позиції, називається валютним метчингом. Застосовування цієї стратегії дає змогу банку уникнути частини валютного ризику. Проте і ця стратегія не виключає його повністю, оскільки залишається ризик, пов’язаний з репатріа-цією прибутків від міжнародної діяльності або виплатою дивідендів в іноземній валюті. Вирівнювання структури активів і пасивів в іноземній валюті для зни-ження валютного ризику банку на практиці не завжди можливе. На регіональних ринках окремі валюти іноді виявляються не досить популярними та доступними і учасники ринку не завжди мають можливості для повного узгодження всіх надходжень і платежів у всіх іноземних валютах. Особливо це стосується банків, адже вони оперують великими обсягами багатьох валют, а також тому, що їхня валютна позиція суттєво залежить від потреб клієнтів. Отже, обираючи стратегію управління валютним ризиком, важливо зважити на те, що можливість повного узгодження всіх надходжень і платежів в іноземній валюті є радше теоретичною і на практиці досягти такої відповідності практично неможливо.
Банки мають можливість зупинити вибір на альтернативній стратегії – максимізації прибутку. Суть її зводиться до того, що учасники ринку «грають» на валютних курсах для отримання прибутків спекулятивного характеру, зали-шаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик. У такому разі управління валютною позицією здійснюється з огляду на закономірність: довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження, а коротка – на-впаки. Що вищий ризик бере на себе учасник, то більший прибуток він може отримати від «гри» на валютних курсах, але за несприятливих змін на валют-ному ринку втрати через узятий валютний ризик також будуть суттєвими.
Правильним є і протилежне твердження: зниження рівня валютного ризику означає не тільки зменшення ймовірних збитків, а й обмеження потенційних можливостей отримання прибутків. Саме ця обставина спонукає деяких учасників валютного ринку, в тому числі і банки, свідомо залишати свої позиції незахищеними в сподіванні на отримання додаткових прибутків від сприятливої динаміки ринкових параметрів.
Якщо банк обрав стратегію максимізації прибутку, виникає потреба оці-нити валютний ризик і можливі наслідки прийнятих управлінських рішень. За-лежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утриман-ня банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку описується аналітичною моделлю [53]:
(3.1)
де – прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних
коштів у зв’язку зі зміною валютного курсу;
VP – валютна позиція банку;
sp, s – прогнозований і поточний валютний курс відповідно.
Особливістю моделі є наявність чинника невизначеності, пов’язаного з прогнозами очікуваних значень валютного курсу (sp). Прогнози справджуються з певною ймовірністю, тому запровадження в модель ймовірнісних характерис-тик (ймовірність того, що валютний курс досягне прогнозованого значення) дає змогу проводити поглиблений аналіз, порівнюючи кілька сценаріїв. У такому разі отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується.
Прогнозування валютного курсу – це складний процес, який потребує застосування сучасних технологій, кількісних методів аналізу, високого рівня підготовки кадрів. У процесі прогнозування використовується сучасний аналі-тичний інструментарій. Аналітики також спираються на власні міркування що-до зміни форвардних валютних курсів, що дає змогу враховувати й ті чинники, які не мають кількісних характеристик. Різниця між форвардним і спот-курсом залежить від різниці в рівнях відсоткових ставок за валютами та від тривалості форвардного періоду. З продовженням строків різниця між спотовим і форвар-дним валютними курсами зростатиме. У процесі прогнозування валютних кур-сів потрібно брати до уваги не лише результати розрахунків, а й такі чинники, як поточні умови валютного ринку; результати аналізу кривої дохідності цінних паперів; співвідношення попиту і пропозиції на форвардних валютних ринках; результати прогнозування швидкості, напряму та величини зміни відсоткових ставок. Крім того, банки можуть скористатися прогнозами професійних аналітиків.
Отже, рівень валютного ризику банку залежить не тільки від власної по-зиції банку, яка може бути обчислена досить точно, а й від ринкової кон’юнк-тури, прогнозування якої є серйозною проблемою. Міжнародний досвід свід-чить, що навіть у порівняно благополучних країнах банкіри останнім часом на-дають перевагу стратегіям мінімізації ризиків. У цьому разі модель валютного метчингу слугує інструментарієм аналізу та обгрунтування внутрішніх лімітів валютного ризику і допустимих діапазонів зміни фінансових результатів діяль-ності банку.
У процесі управління валютним ризиком і валютною позицією комерцій-ні банки застосовують дві основні групи методів: управління валютною струк-турою балансу та хеджування валютного ризику [53].
Зміст першої групи методів зводиться до впливу на валютну структуру балансу для обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті. Структурне балансування валютних потоків полягає в узгодженні обся-гів і строків активних і пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методу структурного балансування може застосовуватися щодо будь-яких балансових операцій з валютними коштами (конверсійні операції, укладення кредитних і депозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів, проведення форфейтингових операцій, реструктуризація кредиторської та дебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, та ін.). Обсяги та терміни проведення зазначених операцій добираються так, щоб це дало змогу закрити валютні позиції або знизити їхній розмір до прийнятного рівня.
Одним із прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативний розмір позиції за певною валютою може бути зменшений її обміном на іншу валюту, за якою розмір позиції був нижчий за норматив. Це дає змогу увідповіднювати валютні позиції до встановлених вимог без здійснення операцій з базовою валютою. Зазвичай банки вдаються до конверсії валюти, курс якої знижується, у надійнішу та стабільнішу валюту. Наприклад, якщо очікується зростання курсу долара США щодо євро, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів у євро на долари. Однак конверсійні операції майже не впливають на розмір загальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні, і тому не можуть бути використані для її регулювання.
У процесі управління валютним ризиком банки можуть скористатися методом випередження та відставання (leads and lags від англ. випередження та відставання), який грунтується на змінах строків платежів в іноземних валютах залежно від очікуваних коливань валютних курсів. Маніпулювання строками дає змогу закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їхнього ринкового курсу і відповідно довгі позиції – до зниження курсу. До найпоширеніших на практиці форм зазначеної тактики належать [65]:
продолжение
–PAGE_BREAK– — прискорення репатріації (повернення до своєї країни з-за кордону) капіталу, прибутків, інших грошових коштів в очікуванні ревальвації національної валюти або сповільнення процесів репатріації перед девальвацією національної валюти;
— прискорення чи сповільнення погашення основної суми боргу в іноземній валюті та виплати відсотків залежно від зміни валютного курсу;
— дострокова оплата послуг і товарів (основних фондів, товарно-матеріальних цінностей) у разі підвищення курсу валюти платежу або затримка платежів у разі очікування зниження курсу;
— прискорення чи сповільнення нарахування і виплати дивідендів, надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду банку та ін.;
— регулювання одержувачем інвалютних коштів строків їх конверсії в національну валюту.
Можливості застосування прийому випередження та відставання визначаються передусім законодавчим регулюванням країни та умовами фінансових контрактів. У переважній більшості угод, за якими відбуваються платежі, передбачається і можливість дострокової оплати, і види та розмір штрафних санкцій (пені, неустойки та ін.) за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів. В останньому випадку затримка платежу через зниження курсу буде виправдана лише тоді, коли зниження витрат на придбання валюти за новим курсом перекриє суму нарахованих штрафів.
Прийом дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті становить різновид обліку векселів і полягає в перевідступі банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. Банк купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника. Відмінність цієї операції від традиційного обліку векселів полягає в тому, що форфейтингові операції проводяться з великими обсягами платежів в іноземній валюті (звичайно не менш як 1 млн. дол. США) та з тривалим кредитом (на період від півроку до 5–7 років). Загальноприйнятою практикою є наявність гарантії третьої особи або аваль, а також здійснення серії регулярних платежів, які оформлені простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортний факторинг і є, по суті, кредитуванням експортера.
Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті здійснюється також іншими способами, які мають певні відмінності порівняно з форфейтингом, такі як право регресу векселів, спеціальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс та ін. Добір платіжних вимог, що дисконтуються, за строками виплат згідно з власними потребами банку допомагає менеджментові планувати майбутні дії щодо управління валютною позицією. Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті має низку обмежень і недоліків, які й зумовлюють його незначне поширення у процесі управління валютною позицією. Навіть якщо банку вдалося знизити позиційний валютний ризик за допомогою таких операцій, то форфейтер (банк) наражається на інші ризики (ризик неплатежу, політичний ризик у країні емітента векселів, ризик переказу валютних коштів, який полягає в неможливості виконання зобов’язань в іноземній валюті країною покупця). Крім того, банку не вдається уникнути валютного ризику, пов’язаного зі зміною курсу валюти платежу впродовж дії форфейтингової угоди. Тому не кожний банк погоджується стати форфейтером. Деякі банки, навпаки, спеціалізуються на такому способі фінансування експортерів.
Здебільшого форфейтингові операції проводяться банком для отримання прибутків від різниці між номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банком їхньому власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих країнах можуть обмежувати можливості використання методу дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається у вітчизняній практиці.
Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.
Друга група методів, пов’язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф’ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, своп-оціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.
Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику. Інструменти хеджування валютного ризику відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування і докладно розглянуто в наступному розділі.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції згідно інтегральної методології НБУ, розраховується за формулою [30], яка враховує як балансові, так і позабалансові валютні активи та пасиви
(3.2)
де ВП — загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами і зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма іноземними валютами:

ВП = ВПа – ВПз (3.3)
де ВПа -балансові та позабалансові активи;
ВПз (балансові та позабалансові зобов’язання).
РК — регулятивний капітал банку.
Якщо комерційний банк, як аналізуємий у дипломному проекті ВАТ «Агрокомбанк», регулює валютну позицію тільки з застосуванням балансових інструментів, то маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність [69]:
— довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;
— коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.
Проведений у розділі 2 аналіз політики валютного менеджменту показав, що зайняття ВАТ «Агрокомбанк» довгої відкритої позиції в 10 -13% в доларах США на протязі 2004 -2006 років було розраховане на зростання курсу долара США у відношенні до національної валюти.
Нормативне зниження курсу долара США у 2007 році з 5,05грн/долар до 4,85 та нижче, привело до значних збитків від валютообмінних операцій ВАТ «Агрокомбанк» та перехід у 2007 році до політики утримання короткої відкритої позиції в євро, тобто очікування майбутнього падіння курсу євро до національної валюти України.
Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України ( кінець вересня – початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Агрокомбанк». Таким чином, ВАТ «Агрокомбанк» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

Висновки
Предметом дипломного дослідженя були валютні операції комерційних банків України:
— операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
— операції пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
— операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Дослідження показало, що валютні операції комерційних банків України можуть бути поділені на дві основні групи:
1) операції обслуговування валютних готівкових та безготівкових грошових потоків з використанням валюти як засобу платежа без зміни виду валюти:
— розрахункові безготівкові операції з використанням валютних корес-пондентських рахунків в банках-нерезидентах відповідно видам іноземної валюти;
— касові операції з готівковою іноземною валютою;
— депозитні та кредитні операції з іноземною валютою з переведенням її в безготівкову чи готівкову форми.
2) операції з торгівлі іноземною валютою — це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках:
— купівля іноземної валюти — це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;
— продаж іноземної валюти — це операція з продажу іноземної валюти за гривні;
— обмін (конвертація) іноземної валюти — це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;
— операції на міжбанківському валютному ринку України — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб’єктами ринку, між суб’єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб’єктами ринку і Національним банком;
— операції на міжнародному валютному ринку — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб’єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб’єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.
Дослідження валютних операцій в магістерській дипломній роботі виконано на базі матеріалів комерційного банку — ВАТ «Агрокомбанк», який працює з 1993 року й відповідно до класифікації Національного банку України ставиться до категорії малих банків, не має філій та відділень. Банк має ліцензію Національного банку України N 53 від 19.06.2002 року на проведення банківських операцій і додаткові дозволи для надання повного комплексу послуг юридичним особам і населенню, включаючи всі види валютних операцій.
За результатами 2007 року ВАТ «Агрокомбанк» займає 97 місце в рейтингу банківської системи України (165 банків) за рівнем обсягу валюти балансу.
Згідно класифікації НБУ, за результати діяльності у 2004 -2007 роках досліджений ВАТ «Агрокомбанк» відноситься до низькорентабельних інвес-тиційно непривабливих банків (ROA
Як показав аналіз динаміки абсолютного росту у 2004 — 2007 роках харак-терних агрегатів балансу ВАТ «Агрокомбанк» в доларах США, євро, російських рублях та сумарно в інших валютах, тобто обсягів валютних операцій, та чистої балансової валютної позиції повалютно:
1. ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2006 роках, в основному, провадив операції в доларах США, тільки у 2007 році банк розпочав активно нарощувати обсяг операцій в євро.
2. У 2004 -2006 роках ВАТ «Агрокомбанк» активно використовував відкриту довгу валютну позицію в доларах США, тобто активи банку в доларах США значно перевищували (на 3-4,5 млн.грн.) пасиви в доларах США, тобто банк перевів в долари США суттєву суму коштів в національній валюті.
3. В 2007 році ризиковий менеджмент валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» різко змінив стратегію утримання валютного ризику та відкритої довгої валютної позиції, перейшовши в режим відкриття суттєвої короткої валютної позиції в євро (еквівалент більше 1 млн.грн.) та невеликої (еквівалент 100 тис.грн.) короткої валютної позиції в доларах США.
Відкриття короткої валютної позиції (залучені та запозичені пасиви перевищують активи в цій валюті) при продажу валюти за національну валюту України є суттєвим спекулятивним валютним ризиком, який передбачає майбутнє суттєве падіння курсу євро та долара США і створення можливості купити на міжбанківському ринку необхідну суму валюти за національну валюту України для погашення зобов’язань в валюті.
4. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних запозичень в доларах США на міжбанківському ринку з рівня 25 млн.грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 82 млн.грн.(еквівалент) у 2007 році.
5. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних залучень в доларах США у клієнтів з рівня 15 млн.грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 62 млн.грн.(еквівалент) у 2007 році.
6. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних активів в доларах США з рівня 45 млн.грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 145 млн.грн. (еквівалент) у 2007 році, та євро 0,5 млн.грн.(2004) і 24 млн.грн. у 2007 році.
Аналіз структури валютних активів та пасивів ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (долари США та євро) показав наступну динаміку співвід-ношення питомої ваги окремих характерних агрегатів:
в доларовому сегменті:
а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово підвищилась з рівня 24,27% (2004) до 56,38% ( 2007);
б) частка коштів, отриманих від інших банків застабілізувалась на рівні 56%, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Агроком-банк» використовує як платіжні активи на коррахунках та активи в курсових валютних операціях на міжбанківському ринку;
в) частка валютних кредитів, виданих клієнтам зменшилась з рівня 72,11%(2004) до рівня 42,13% (2007);
в) частка валютних кредитів, залучених у клієнтів банку зросла з рівня 38,3%(2004) до рівня 42,5-43,5% (2006 — 2007), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Агропромбанк» використовує для кредитування клієнтів.
в сегменті євро:
а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово зменшилась з рівня 58,1% (2005) до 33,1% ( 2007);
б) частка коштів, отриманих від інших банків зменшилась з рівня 87,5% у 2005 році до рівня 62,4% у 20007 році, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Агрокомбанк» використовує як платіжні активи на коррахунках та, частково, як активи в кредитуванні клієнтів;
в) частка валютних кредитів, виданих клієнтам піднялась з рівня 40,5%(2005) до рівня 64,5% (2007);
г) частка валютних кредитів, залучених у клієнтів банку зросла з рівня 12,5%(2005) до рівня 37,2-45,7% (2006 — 2007), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Агропромбанк» використовує повністю для кредитування клієнтів, одночасно використовуючи для кредитування частину коштів, запозичених в інших банках.
Як показав аналіз стану, структури та динаміки розвитку валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках:
1. На кінець 2004 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93, 2% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 44, 4% від ВК), частки (38,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 31,4% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 13,3% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК ), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 15,4% від ВК (норма-тив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 1,3% від ВК), фінансувалися за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 3,2% від ВК);
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 0,4% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;
в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні пасиви більше, ніж валютні активи) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила -1,3% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-1– не більше 10% від ВК ).
2. На кінець 2005 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 106,5% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 55,0% від ВК), частки (51,5%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;
продолжение
–PAGE_BREAK–б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 99,6% від ВК) фінансувалися частково (93,4%) за рахунок запозичених коштів інших банків та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту(6,2% від ВК);
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 8,8% від власного капіталу банку норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 8,9% від ВК (норма-тив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 20,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 6,4% від ВК) та частки (14,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 29,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК ).
3. На кінець 2006 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 91,4% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 82,5% від ВК), частки (2,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту (6,6%);
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 103,2% від ВК) фінансувалися повністю (103,2%) за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 9,9% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 10,4% від ВК (норма-тив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 10,8% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 10,5% від ВК) та частки (0,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 11,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0,5% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК).
4. На кінець 2007 року:
USD – долар США
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93,3% від ВК), фінансували-ся повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 124,9% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -0,4% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 2,1% від ВК (норматив – не більше 30%).
EUR – євро
а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 24,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 14,9% від ВК) та частки (9,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;
б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 12,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;
в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -1,7 % від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК).
Таким чином, проведений аналіз показує, що після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2006 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2007 році ВАТ «Агрокомбанк» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.
Оцінка рентабельності процентних операцій в доларах США та євро в ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках методом аналізу співвідношення питомої частки валютних коштів в загальному обсязі активів валюти балансу та питомої частки доходності валютних коштів в загальному обсязі доходів банку показала, що значення коефіцієнта ефективності складають тільки – 0 ,53 – 0,65 (не враховуючи «провалу» в валютообмінних операціях 2006 року), тобто валютні операціх в ВАТ «Агрокомбанк» є низького рівня рентабельності, таким чином вкладення активів в валюту — малоефективні.
В дипломному проекті в процесі пошуку напрямків удосконалення ефек-тивності та доходності валютних операцій, одночасно зі зниженням рівня їх ризикованості, досліджені нові види валютних операцій, які починають освою-ватись комерційними банками України для зменшення валютних ризиків та їх хеджування, — раніше заборонені українським законодавством операції з ва-лютними деривативами – похідними цінними паперами:
форвардні контракти на покупку та продаж валюти;
ф’ючерсні контракти на покупку та продаж валюти;
опціонні контракти на продаж та покупку валюти;
своп –контракти на продаж та покупку валюти.
Проведений аналіз стратегій управління валютним ризиком показав, що банк може застосувати дві альтернативні стратегії, утримуючи валютну пози-цію відкритою (стратегія максимізації прибутку) або закритою. Стратегія уп-равління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структу-ри балансу у напрямі закритої валютної позиції, називається валютним мет-чингом. Застосовування цієї стратегії дає змогу банку уникнути частини валютного ризику.
Банки мають можливість зупинити вибір на альтернативній стратегії – максимізації прибутку. Суть її зводиться до того, що учасники ринку «грають» на валютних курсах для отримання прибутків спекулятивного характеру, зали-шаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик. Що вищий ризик бере на себе учасник, то більший прибуток він може отримати від «гри» на валютних курсах, але за несприятливих змін на валют-ному ринку втрати через узятий валютний ризик також будуть суттєвими.
У процесі управління валютним ризиком і валютною позицією комерцій-ні банки застосовують дві основні групи методів: управління валютною струк-турою балансу та хеджування валютного ризику.
Зміст першої групи методів зводиться до впливу на валютну структуру балансу для обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті. Структурне балансування валютних потоків полягає в узгодженні обся-гів і строків активних і пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методу структурного балансування може застосовуватися щодо будь-яких балансових операцій з валютними коштами (конверсійні операції, укладення кредитних і депозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів, проведення форфейтингових операцій, реструктуризація кредиторської та дебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, та ін.). Обсяги та терміни проведення зазначених операцій добираються так, щоб це дало змогу закрити валютні позиції або знизити їхній розмір до прийнятного рівня.
Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.
Друга група методів, пов’язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф’ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, своп-оціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.
Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних рин-ках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валют-них операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику.
Якщо ж комерційний банк, як аналізуємий у дипломному проекті ВАТ «Агрокомбанк», регулює валютну позицію тільки з застосуванням балансових інструментів, то маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність:
— довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;
— коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.
Проведений у розділі 2 аналіз політики валютного менеджменту показав, що зайняття ВАТ «Агрокомбанк» довгої відкритої позиції в 10 -13% в доларах США на протязі 2004 -2006 років було розраховане на зростання курсу долара США у відношенні до національної валюти.
Нормативне зниження курсу долара США у 2007 році з 5,05грн/долар до 4,85 та нижче, привело до значних збитків від валютообмінних операцій ВАТ «Агрокомбанк» та перехід у 2007 році до політики утримання короткої відкритої позиції в євро та доларі США, тобто очікування майбутнього падіння курсу євро і долара США до національної валюти України.
Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України ( кінець вересня – початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Агрокомбанк».
Таким чином, ВАТ «Агрокомбанк» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

Список використаних джерел
1. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 31 травня 2007 року N 1108-V
2. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 997-V — Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007
3. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 1 грудня 2005 року N 3163-IV — Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007
4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про цінні папери та фондовий ринок” // від 23 лю-того 2006 року N 3480-IV
5. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю//від 19 лютого 1993 року N 15-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України та Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV )
6. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах //Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 8 січня 2008 року N 3)
7. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року N 502 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 27 лютого 2008 року N 47)
8. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків» // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.
9. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361
10. Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих опера-цій, пов’язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333)
11. Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з бан-ківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України //Постанова Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року N 325 (Із змінами і доповненнями, внесени- ми постановами Правління Національного банку України станом від 17 листопада 2004 року N 555)
12. План рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року N 482)
13. Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з доку-ментарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними опера-ціями в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року N 549 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 2006 року N 465)
14. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками опера-цій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями // Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 514 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 27 січня 2006 року N 25)
15. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 2 червня 2008 року N 153)
16. Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних дору-чень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання //Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року N 82 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 29 грудня 2006 року N 500)
17. Положення про валютний контроль // Постанова Правління Націо-нального банку України від 8 лютого 2000 року N 49 (Із змінами і доповнення-ми, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 вересня 2007 року N 338)
18. Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями //Постанова Правління Національ-ного банку України від 30 грудня 2003 року N 597 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270)
19. Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іно-земної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України // Постанова Правління Національного банку України від 12 липня 2000 року N 283 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року N 148)
20. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2007 року N 309

Похожие работы