Німеччина – провідна постіндустріальна держава Європи
Територія та географічне положення. Федеративна Республіка
Німеччина розташована в центрі Європи. Вона межує з дев’ятьма державами: на
півночі – із Данією, на сході – із Польщею, і Чехією, на півдні – з Австрією і
Швейцарією, на заході – із Францією, Люксембургом, Бельгією і Нідерландами.
Після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 р. країна перетворилася на
вузловий центр, що поєднує Схід і Захід, Скандинавію та Середземномор’я.
Вигідність географічного положення Німеччини обумовлена також
досить широким виходом до морів: із півночі територія країни омивається водами
Північного й Балтійського морів.
Природа. На території країни виділяються ти великі
природні регіони: прибережні рівнини на півночі (Північно-Німецька низовина),
складне сполучення височин і низьких стародавніх гір у центральній частині
(Гарц, Шварцвальд) і Баварське плоскогір’я з Альпами на крайньому півдні.
Поблизу австрійського кордону розташована найвища гора країни – Цугшпіце (2963
м).
Клімат досить м’який (відносно суворі зими в гірських районах),
середньорічна кількість опадів – 600-700 мм. Кліматичні умови сприяють розвитку
сільського господарства і є однією з причин досить розгалуженої річкової
мережі.
Найбільшими річками є Одер, Везер, Ельба, Дунай – усі вони
належать до басейну Атлантичного океану. Найбільше значення для розвитку й
розміщення промислових підприємств, транспорту й міст має найповноводніша річка
Німеччини – Рейн.
Третина країни вкрита зеленим покривом, ліси в основному
«культурні», найбільшою лісистістю відзначаються гірські райони.
У Німеччині зосереджено небагато видів корисних копалин. До них
належать кам’яне вугілля, буре вугілля. Країна добре забезпечена окремими
видами хімічної сировини й будівельних матеріалів. Особливо багаті підземні
комори на калійну та кам’яну сіль, глину, пісок.
Історичний розвиток. До початку I тис. н. е. територію
сучасної Німеччини заселяли кельтські й германські племена. Ослаблення в IV ст.
н. е. Римської імперії сприяло їхньому розселенню по всій території Європи
Першою німецькою державою було Франкське королівство (VI-VIII ст..), що у 843
р. розпалося на окремі князівства. У X ст.. на землях на схід від Рейну
уторилося королівство Німеччина. Король Оттон I, захопивши Північну й Середню
Італію, у тому числі й Рим, приєднав х до німецьких земель. Так на карті Європи
з’явилася «Священна Римська імперія німецької нації» (962 р.). Із X до XV ст..
відбуваються численні захоплення земель у південній, центральній і північній
Європі. Однак населення захоплених територій прагнуло самостійності. Посилення
влади великих феодалів прискорило децентралізацію країни. Вестфальський мир
1648 р. остаточно закріпив утрату територій і перетворив імперію на
співтовариство незалежних держав, поєднаних формальною владою імператора. У XVIII
ст. особлив посилилися німецькі князівства Австрія та Пруссія. Після поразки
Австрії та Пруссії у війні з наполеонівською Францією «Священна Риська імперія
німецької нації» була ліквідована, і за рішенням Віденського конгресу 1814-1815
рр. був утворений Німецький союз, до складу якого ввійшли 39 держав на чолі з
Австрією. Подальше обєднання Німеччини було здійснено канцлером Пруссії Отто
фон Бісмарком після поразки Австрії у війні з Пруссією (1866 р.) Після перемоги
у франко-прусскій війні (1871 р.) утворилася Німецька рейх-імперія зі столицею
Берлін. Німеччина прагнула європейського панування, а на шляху до цієї мети
стояли Англія, Франція та Росія. Тому в 1914 р. вона розпочала Першу світову
війну, у якій зазнала поразки. За підписаним Версальським договором 28 червня
1919 р., Німеччина втратила 10% своєї території, а також мала заплатити
країнам-переможцям контрибуцію в розмірі 33 млрд доларів і зменшити армію до
100 тис. осіб. Прихід до влади в 1933 р. націонал-соціалістів на чолі з
Адольфом Гітлером запобіг погіршенню економічної ситуації в країні. Настала
епоха Третього рейху, що призвела до Другої світової війни (1939-1945). У 1945
р. Третій рейх упав під ударами армії країн антигітлерівської коаліції (срср,
США, Велика Британія, Франція). Територія Німеччини була поділена на західну і
східу зони окупації. У вересні 1949 р. в західній частині була створена
Федеративна республіка Німеччина. Поклавши в основу свєї політики соціально
орієнтований капіталізм, Західна Німеччина, розорена війною, через кілька років
перетворилася на економічно потужну державу. У східній зоні окупації в жовтні
1949 р. була утворена Німецька Демократична Республіка. У ній будували
соціалізм за зразком СРСР. Криза соціалістичної системи зумовила об’єднання в
жовтні 1990 р. двох Німеччин.
Сучасна Німеччина – федеративна парламентська республіка, що
складається із 16 земель. Головою держави є федеральний президент, що
обирається федеральними зборами терміном на п’ять років. Верховний законодавчий
орган – двопалатний парламент (Бундестаг і Бундесрат).
Населення. Німеччина належить до найбільш густозаселених
країн світу, навіть у багатолюдній Західній Європі показник густоти у 231
особу/ км2 є високим. За статевим і віковим складом населення Німеччина
перебуває в одному ряді з іншими розвиненими країнами. Особливістю ситуації
можна вважати надзвичайно низькі показники природного приросту (в окремі роки
смертність навіть перевищує народжуваність), у сполученні зі зростаючою
тривалістю життя це призводить до постійного зменшення частки населення
молодшої вікової групи.
У національному складі Німеччини переважають німці (92%).
Особливістю країни є значна кількість іммігрантів, яких налічується близько 7
мільйонів. Їх використовують як робочу силу на трудомістких і мало оплачуваних
виробництвах. В основному це турки й вихідці з країн Південно-Східної Європи.
За релігійним складом країна «поділена» на протестантів (45%) і
католиків (37%), причому протестантів трохи більше, і вони переважають у
північних і центральних районах.
Німеччина – високо урбанізована держава, у міських населених
пунктах поживає 90% населення.
Звичайне німецьке місто – невелике, тихе, дуже чисте. У ньому
немає хмарочосів і широких проспектів. У центрі міста, як правило, розташований
собор, на ринковій площі – ратуша. Саме таким є Бонн (311 тис. осіб) –
колишня столиця Західної Німеччини.
У країні є й великі міста: Франкфурт-на-Майні, ділова столиця
Німеччини, єдине місто, де побудовані хмарочоси, а також Кельн, Дюссельдорф,
Дортмунд, Бремен, Ессен.
«Сузір’я» найбільших міст Німеччини доповнюють Берлін (3,4 млн
осіб), Гамбург (1,7 млн осіб), Мюнхен (1,2 млн осіб), Ляйпціг (494 тис. осіб) і
Дрезден (480,2 тис. осіб).
Берлін – столиця Німеччини й землі Бранденбург –
найбільший промисловий, науковий, культурний центр країни. Із кінця 15 ст.
місто було столицею Пруссії, а з 1871 р. – усієї Німеччини. Після Другої
світової війни Берлін був поділений Берлінською стіною (162 км) на Західний і
Східний. Возз’єднання німецького народу в 1990 р. супроводжувалося символічним
руйнуванням Берлінської стіни, а багато німців, які безпосередньо брали участь
у цьому процесі, узяли «цеглинку» додому на пам’ять про значну подію.
Культура. Німеччину можна назвати країною філософії, літератури,
музики й старовинної архітектури.
Це батьківщина багатьох великих композиторів: Баха, Бетховена,
Вагнера, Шуберта, Шумана, Штрауса. Німці – шанувальники класичної музики. У
кожному місті є оркестр. Щорічно проводяться не менше ніж 75 великих музичних
фестивалів, найвідоміший із них – Вагнерівський у баварському містечку Байройт.
До світової літератури ввійшли імена багатьох німецьких поетів і
письменників: Йоганна Вольфганга Гете, Томаса Манна, Еріха Марії Ремарка.
Німецькі міста – це скупчення архітектурних пам’яток, музеїв,
галерей різних історичних епох.
Пам’яткою саксонського бароко є палац курфюрста в Дрездені –
Цвінгер. У Цвінгері розташовані всесвітньо відомі галереї старих і нових
майстрів (Дрезденська галерея), колекції старовинної зброї, порцеляни,
фізико-математичного приладдя.
Кельн – одне з найдавніших міст Німеччини. Над містом височить
знаменита пам’ятка готики – Кельнський собор, зведений на пагорбі над Рейном.
Собор будувався шість століть. Німці стверджують, що описати словами красу
Кельнського собору так само важко, як передати принадність органної фуги.
Одними з найбільшим музейних комплексів у світі, що створені в
1830 р., є Берлінські державні музеї. Сюди входять Національна галерея,
Картинна галерея, Єгипетський музей, Музей Пергама (Передньоазіатський), Музей
ісламу, Античні збори та ін.
Пам’ятками архітектури є в Німеччині й університетські будинки в
Берліні, Гамбурзі, Мюнхені, Бонні. Німці завжди надавали великого значення
освіті: саме Німеччина однією з перших запровадила єдину державну систему
освіти. Середня й вища освіта в Німеччині представлена в основному державними
установами і є безкоштовною.
У Німеччині полюбляють спорт, на розвиток якого уряд виділяє
значні субсидії. Багато жителів є членами спортивних клубів, які підготували
видатних спортсменів. Серед них найвідомішими є Міхаель Шумахер – семиразовий
чемпіон світу в змаганнях «Формула – 1», Борис Беккер – «третя ракетка» світу у
великому тенісі, Штефі Граф – зірка німецького й світового тенісу 80-х рр.. 20
ст.
Найпопулярнішим видом спорту в країні є футбол. Німецька збірна з
футболу тричі ставала чемпіоном світу. Крім футболу, популярні подорожі пішки й
різні види туризму.
Господарство. Сучасна Німеччина – найбільша країна Західної
Європи. У її господарстві переважають галузі сфери послуг. Також є значною
частка промислової продукції як у загальному обсязі виробництва, так і в експорті.
У промисловості зайнято 39% працюючих, ця галузь дає більше ніж третину ВВП і
складає основу експорту, представляючи економіку Німеччини в багатьох країнах
світу. Основою економічної політики Німеччини є принцип соціально орієнтованої
економіки, згідно з яким держава виконує функцію загального регулювання
ринкової економіки.
Німеччину можна назвати промисловим осередком Західної Європи.
Дійсно, протягом багатьох десятиліть промисловість була й залишається
«обличчям» Німеччини. Щоправда, відбулася закономірна зміна лідерів
індустріального розвитку. Сто років тому випереджальними темпами розвивалася
чорна металургія, що дозволило країні накачати «сталеві м’язи»,потім головною
силою промисловості Німеччини стало машинобудування й хімічна промисловість. Ці
галузі й сьогодні надають руху промисловості Західної Європи, при цьому
відбувається постійне відновлення й удосконалення продукції, з’являються нові
підгалузі й виробництва.
Машинобудування виробляє більше ніж 40% усієї промислової й понад
50% експортної продукції країни. Розвиток цієї галузі обумовлений поєднанням у
Німеччині всіх основних чинників, що впливають на її розміщення, – можливість
комбінування й кооперування, високий рівень розвитку науки, висококваліфіковані
кадри, фінансові ресурси, споживач.
Особливістю машинобудування Німеччини є переважання продукції
середньої складності, так, традиційно велике значення має автомобілебудування.
У галузі зайняті близько 800 ис. Осіб, які виробляють більше ніж 5 млн
автомобілів на рік. Заводи п’яти найбільших автомобільних компаній розкидані по
всій країні й розміщені майже в трьох десятках міст. Так, головні заводи
«Фольксвагеа» розташовані в шести містах, серед них Ганновер, Брауншвайг,
Вольфсбург (штаб-квартира). На підприємствах цієї компанії та її дочірньої
компанії «Ауді» виробляється третина німецьких легкових автомобілів, інші
виготовляють на заводах «Адам Опель», «Даймлер Бенц», «Форд- Верке», і «БМВ».
Німеччина – великий виробник та експортер електротехнічної
продукції, тут виробляються генератори й трансформатори, електродвигуни й
радіотехнічні вироби, побутові прилади й засоби зв’язку Електротехніка в
основному обслуговує інші галузі машинобудування, поставляючи їм комплектуючі
вироби.
Країна славиться фото- та кіноапаратурою, великогабаритними годинниками,
інструментами для обробки металів і дерева.
Судна, виготовлені в Німеччині, отримують прописку в різних
країнах світу.
Найважливішою галуззю промисловості Німеччини є хімічна. Тут
виробляється найрізноманітніша продукція як неорганічної хімії, так і хімії
органічного синтезу: добрива, полімери, штучні волокна, кіно- та фотоплівка,
продукція побутової хімії. Найбільший розвиток галузь одержала на заході
країни, де центрами є Леверкузен, Кель, Весселінг, Франкфурт. Місто
Людвігсгафен – найбільший у Європі центр хімічної промисловості. Великі
підприємства розташовані й біля морського узбережжя через потребу в імпортній
сировині й вивезенні йде на експорт. Німеччина – найбільший продавець продукції
органічної хімії у світі.
У країні розвинені й інші галузі промисловості. Усі вони
характеризуються високим технічним рівнем і якістю продукції.
Німеччина має розвинене й інтенсивне сільське господарство, яке за
обсягами виробленої продукції в Західній Європі поступається тільки Франції. В
основному переважає тваринництво, яке значною мірою підпорядкувало собі й
рослинництво, що спеціалізується на вирощуванні кормових культур. Не дивно, що
більшість площ зайняті житом, вівсом і ячменем. Велике значення також має
пшениця, цукровий буряк, а на сході – картопля. Продукції рослинництва
недостатньо, щоб прогодувати багатомільйонне поголів’я рогатої худоби й свиней,
тому Німеччина імпортує кормове зерно. Із-за кордону ввозяться також деякі
фрукти й овочі.
Жителі Німеччини повністю забезпечені молоком, яловичиною й значною
мірою свининою. У країні переважає молочне скотарство.
Транспортна система Німеччини досконала, як і все зроблене в цій
країні. Але особлива гордість німців – високошвидкісні автобани з ідеальним
асфальтовим покриттям, що дозволяють розвивати будь-яку доступну сучасним
автомобілям швидкість.
У галузях послуг зайнята більша частина працездатного населення
Німеччини. Це насамперед банківські й фінансові послуги, торгівля, освіта,
медицина, туризм. Розташування в центрі Європи сприяло перетворенню міст Німеччини
на місця проведення міжнародних ярмарків (2/3 із 150 найбільших) і конгресів.
Уперше міжнародний ярмарок на території Німеччини проводився ще в епоху
середньовіччя – у 1240 р. у Франкфурті – на-Майні з дозволу імператора
Фредеріка II. Це місто й у наш час є одним із найбільших фінансових і
торговельних європейських центрів. Тут розташований Європейський банк, а
Франкфуртський аеропорт – один із найвідоміших у Європі.
Чималий прибуток Німеччині приносить індустрія туризму – близько
2,8% ВВП. Країну щорічно відвідують близько 15 млн іноземних туристів.
Дуже популярний і в іноземних гостей, і в німців бальнеологічний
курорт у горах Шварвальд – Баден-Баден. Він визнаний літньою столицею Європи.
Вважається, що місцеві води виліковують від усіх хвороб. Відомі лікарі з усієї
Європи відкривають тут свої кабінети й клініки, пропонуючи нетрадиційні методи
лікування, повну діагностику, програми омолоджування й краси.
Велика Британія – союз Англії, Шотландії, Валлії та Північної
Ірландії
Територія та географічне положення. Британські острови –
найбільший архіпелаг у Європі. Він включає два великі острови – Велику Британію
та Ірландію й ще 5 тис. невеликих островів. Країна, розташована на Британських
островах біля північно-західних берегів континентальної Європи, традиційно
називається Великою Британією (за ім’ям найбільшого острова), а за назвою
історичної частини – Англією. Офіційно ж вона йменується Сполучене Королівство
Великої Британії та Північної Ірландії. Велика Британія включає чотири
історико-географічні області: Англію, Валлію (Уельс), Шотландію, Північну
Ірландію, що займає північно-східну частину острова Ірландія, а також острів
Мен й острови в протоці Ла-Манш. Усі державні кордони Сполученого Королівства –
морські, за винятком кордону з Ірландією, що була колонією Великої Британії.
Особливості острівного положення Великої Британії з давніх часів
були вигідними й впливали на розселення й міграцію, збройні завоювання й
політичні союзи. Вони також визначили територіальну структуру галузей
промисловості, транспортних систем і комунікацій.
Природа. Рельєф Великої Британії поділяється на дві
частини: гористий північний захід і горбкуватий південний схід. Загалом гірські
райони займають більшу площу й мають складну геологічну будову. У горах
переважають торфовища, верескові пустища й луги. Ліси займають близько 8% території
країни. Значно поширені лісові й паркові штучні насадження.
Велику Британію, й особливо Шотландію, називають країною туманів і
дощів. Острівне положення й тепла Північноатлантична течія визначають клімат
Великої Британії: м’який і вологий, океанічний. Переважає нестійка погода з
поривчастим вітрами й густими туманами протягом цілого року.
У Великій Британії безліч річок, більшість яких є судноплавними та
з’єднані системою каналів. Серед найбільших – Темза, Северн, Трент. Найбільш
значущою для господарства Великої Британії є Темза. У її басейні проживає 1/5
всього населення країни. Короткі, але повноводні річки північно-західної
частини Шотландії та Валлії використовуються для виробництва електроенергії.
Естуарії найбільших річок – це широкі, штучно поглиблені й випрямлені бухти. У
них розміщуються найбільші морські порти.
На півночі багато озер, у тому числі легендарне озеро Лох-Несс у
Шотландії. Озерний край здавна був постачальником прісної води для Манчестера,
який одержує її по двох великих акведуках завдовжки більше ніж 100 км. У
рівнинній частині Великої Британії немає великих озер, і джерелом високоякісної
води служать підземні резервуари, які дають 2/5 усієї води, що споживається в Англії.
У ході складної геологічної історії островів у їхніх надрах
утворилися різноманітні корисні копалини. Однак більшість родовищ рудних
корисних копалин, які розроблялися раніше, утратили своє значення, оскільки не
відповідають потребам сучасної економіки.
Раніше життєво важливе джерело енергії – вугілля – поступово
втрачає своє значення. Це пов’язано з відкриттям покладів нафти в Північному
морі й стрімким розвитком нафтовидобувної промисловості. Значними є запаси
природного газу, що дозволило замінити в містах споживане вугілля на газ.
Сьогодні Сполучене Королівство є конституційною монархією, у якій
монарх «царює, але не править». Законодавча влада в країні належить
двопалатному парламенту, що складається з палати общин і палати лордів. Кабінет
міністрів формує прем’єр-міністр – лідер партії, що має більшість у парламенті.
В основі загального права Великої Британії лежить Велика хартія вольностей, яка
обмежила владу монарха.
Велика Британія – одна з найбільш густозаселених і високо
урбанізованих країн світу. Однак по території країни населення розміщується
дуже нерівномірно. Основна частина жителів Великої Британії сконцентрована в
Англії, яка має найзручніше географічне положення, сприятливі природні умови й
відіграє провідну економічну роль протягом усієї історії Британських островів.
Зростання кількості іммігрантів із колишніх англійських колоній
стало причиною виникнення питання про расові взаємини на Британських островах.
Цікаво, що спроби держави обмежити імміграції привели до того, що еміграція починає
перевищувати імміграцію.