ВЕНЧУРНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В СИСТЕМІ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Анотація
Устатті визначено можливості використання венчурного капіталу як додатковогоджерела фінансування інноваційної діяльності. Запропоновано комплекс заходівщодо створення сприятливого інвестиційного клімату при здійсненні процедуривенчурного інвестування інновацій у сфері охорони здоров’я України.
Ключовіслова: інноваційніпроекти, венчурний капітал, венчурне інвестування.
Summary
The possibilities of using venture capital as the additional source offunds of innovation activity are defined the article. The complex of measuresfor the creation of favorable investment climate with realizing the procedureof the venture investment of innovations in health protection in Ukraine is proposed.
Key words: innovational projects, venture capital, venture investing.
/>Постановка проблеми. Конституційно визначено, щоздоров’я кожного українця є запорукою здоров’я країни. В свою чергу, розвитокінноваційної діяльності в сфері охорони здоров’я (СОЗ) повинен здійснюватися зарахунок державного бюджетування, яке сьогодні не забезпечує достатній рівень їїфінансування. Тому сьогодні велику увагу слід приділити іншим, більш спроможнимджерелам інвестування в сферу охорони здоров’я.
Процесінноваційної діяльності пов’язаний з послідовністю дій з перетворення науковоїідеї в конкретний продукт або технологію щодо забезпечення його практичноговикористання в сфері охорони здоров’я, і тому він повинен бути спрямований настворення затребуваних ринком нових товарів, тобто лікарських препаратів,медичного устаткування, медтехнологій.
Аналізосновних досліджень і публікацій, що розкриває вирішення вказаних проблем, підтверджує, що стансфери охорони здоров’я вимагає негайних заходів щодо реформування системи їїфінансового забезпечення та визначення додаткових джерел фінансуванняінноваційної діяльності в СОЗ. Досліджували дане питання А. При-сяжнюк, В. Антонюк, Г. Демидов, О. Амоша, Л. Пельтек, О. Козирева, А. Демченко, С. Мос-квін, В. Гриньова, В. Пашков та інші.
Метоюдослідження євизначення можливостей використання венчурного інвестування в системіфінансування інноваційної діяльності в СОЗ України.
Викладосновного матеріалу. В умовах глобальних інноваційних перетворень у світовій економіціпредставники української сучасної соціально-економічної системи повиннірозуміти, що без своєчасного впровадження інновацій у діяльність підприємств,організацій та установ України ми не зможемо йти інноваційним шляхом, якимпрямують провідні країни світу.
Так,за роки незалежності українськими науковцями було розроблено 270 000 винаходів, патентів та промисловихзразків, але впроваджено в життя не більше половини. Причиною цього єнедостатнє та несвоєчасне фінансування цих наукових досягнень.
Відтого, наскільки швидко будуть впроваджуватися в життя медичні, фармакологічні,технічні, технологічні, інформаційні та інші інновації в СОЗ, буде залежати іздоров’я населення країни.
Зростаннякількості інноваційних пропозицій у сфері охорони здоров’я відкриває можливостідля великих фінансових структур вийти на ринок СОЗ з новими ефективними, більшзатребуваними, продуктами. Проте, на думку Г. Демідова [ 1 ], великі витрати іризик при реалізації інноваційних проектів у цій галузі поки відлякуютьвітчизняних інвесторів.
Надумку В. Василенка та В. Шматька [2], до факторів, що гальмують освоєннянововведень у сфері охорони здоров’я, відносять: нестачу власних фізичнихресурсів, високі ставки за кредитами в комерційних банках, зменшеннявнутрішнього попиту та економічний ризик освоєння нової продукції, а такожнаслідки фінансово-економічної кризи.
ДослідникиД. Карамишев та А.Демченко [3] усфері охорони здоров’я визначають три види інноваційних проектів (рис. 1).
Інструментамидержавної підтримки стимулювання реалізації інноваційного потенціалу сфериохорони здоров’я є пряме бюджетне фінансування та державне замовлення нарозробку і виробництво інноваційних продуктів, технологій та послуг. Видатки здержавного бюджету на охорону здоров’я в Україні склали (в млрд. грн.): 2005 р.- 12,6; 2006 р.- 17,1; 2007 р.- 17,6; 2008 р. — 22,1; 2009 р. — 39,2 [5]. Проте держбюджет має суттєві проблеми: недостатні розміри танепослідовність фінансування, слабку соціальну спрямованість, неефективнуструктуру.
/>
Такожслід зазначити, що в останні роки спостерігається тенденція зниженняфінансування СОЗ з держбюджету до 60 % від загального обсягу фінансування, а позабюджетні надходження сягаютьмайже 40 % (це приватні збереження,добровільні внески громадян, меценатів, спонсорів, представниківбізнес-структур, благодійних фондів тощо) [6, с. 26]. Тобто з метою стимулюванняінноваційної діяльності держава повинна надавати фінансову підтримку та пільгивідповідним суб’єктам господарювання в СОЗ.
Відноснопитань інвестування, необхідно пам’ятати, що реалізація інноваційних про-ектіввимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути.Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічноїефективності інноваційного проекту.
Дляприкладу можна проаналізувати дані щодо тривалості і витрат по етапах розробкиі впровадження на ринок оригінальних лікарських препаратів в Україні (табл. 1).
/>
Зтабл. 1 бачимо, що вартістьінноваційного процесу становить понад 350 тис. грн. Це великі кошти, повернення яких не завжди гарантується під часпродажів, бо продукт-аналог може випустити закордонна фармацевтична фірма іззначно нижчою собівартістю.
Длязабезпечення перспектив розвитку СОЗ та вдосконалення фінансового забезпеченняінноваційних процесів у цій сфері нашій країні необхідно шукати додатковіджерела інвестиційних ресурсів, одним з яких може стати венчурний капітал.
Визначеннявенчурного капіталу науковці трактують по-різному (табл. 2).
Фахівцівважають, що впливати на ринок венчурного капіталу держава може за такиминапрямами [9]: нормативно (розробказагальної стратегії інноваційного розвитку країни, відповідного законодавствата створення правового поля); організаційно (вплив на учасників венчурногопроцесу); фінансово (залучення бюджетних коштів у прямій та непрямій формах).
Венчурнефінансування починається з дослідного виробництва й розробок і закінчуєтьсявиходом інноваційного товару на ринок, не торкаючись фундаментальних дослідженьі питань подальшого розвитку виробництва та реалізації продукції.
/>
С. Ілляшенко вважає [10, с. 212], що особливо важливий венчурнийкапітал при комерціалізації результатів наукових досліджень у наукоємких і високотехнологічних галузях та дляпідприємств, які беруть активну участь у розробці і впровадженні у виробництвонаукових ідей і технологій.
Структуруджерел венчурного фінансування інноваційної діяльності в сфері охорони здоров’яможна подати у наступному вигляді (рис. 2).
/>
Урозвинених країнах через сектор венчурного інвестування проходить майже 1/3 загального обороту капіталу.
Надумку В. Пашкова [11], однією з головних причиннеефективного використання венчурного капіталу в СОЗ України є відсутністьдієвих, а не формальних національних програм зі створення нових інноваційнихлікарських засобів, медичної техніки та виробів медичного призначення.
Дляповноцінного становлення індустрії венчурного капіталу в Україні потрібностворити відповідну законодавчу базу, що забезпечить з часом значний розвитокринку венчурного інвестування.
ТомуПроект Закону України «Про венчурне інвестування інноваційної діяльності» [12, с. 324—327], розроблений колективомнауковців, визначає правові, економічні й організаційні основи здійсненнявенчурного інвестування інноваційної діяльності (табл. 3).
/>
Отже,реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, якіінвестори очікують повернути.
Обґрунтуванняможливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективностіінноваційного проекту. Інструментом реалізації інноваційного розвитку СОЗ єнаціональна інноваційна система, яка виконує функції підтримки розвитку новаторськихтехнологічних компаній, а саме інститут венчурного інвестування, тобто венчурніфонди та венчурні компанії [14, с. 88].
Згідноіз Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові такорпоративні інвестиційні фонди) «[15], венчурні фонди віднесені до інститутівспільного інвестування (інвестиційних фондів), а компанії з управління активамивенчурних фондів — до професійних учасників ринку цінних паперів. Державнерегулювання та нагляд за діяльністю венчурних фондів є компетенцією Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринку.
Увенчурному бізнесі, як правило, 70—80 % проектів не приносять віддачі, але прибуток від
20—30% окупає всі збитки, тому виростає значення і роль організації проведенняпояснень і оцінки ризиків, способів компенсації витрат усіх учасниківінноваційного процесу [16, с. 192].
/>
Венчурнефінансування інвестиційної діяльності в нашій країні тільки зароджується, прицьому використовується підтримка міжнародних фінансових організацій. Першимвітчизняним фондом венчурного капіталу слід вважати фонд «Україна», заснованийу 1992 р. Він здійснив інвестицій у 30 вітчизняних компаній на суму 10 млн.доларів США. З 1994 р. в Україні почав діяти венчурний фонд Western Nis Enterprise Fund з капіталом 150 млн. дол. США, а з 1998 р. розпочав роботу Black Sea Fund [17, с. 21].
Загальнасума залученого венчурними фондами капіталу на сьогодні складає близько 200— 300 млн. дол., при цьому розмір вкладених коштівв Україну становить не більше 1 % відщорічних надходжень до європейських венчурних фондів [18, с. 78]. Такий стан венчурного інвестування внашій країні обумовлений багатьма причинами: нестабільністю економічного іполітичного середовища; суперечністю законодавства в сфері підприємницькогоправа; жорсткою податковою системою; відсутністю передумов для створеннявенчурної інфраструктури; інертністю держави в питаннях підтримки венчурногопідприємництва; нерозвиненістю ринку цінних паперів; нерозуміння вітчизнянимипідприємцями механізму венчурного інвестування, побоювання втратити контроль засправою, допустивши до управління своїм бізнесом стороннього співвласника.
Упроцесі венчурного інвестування суб’єкти господарювання можуть отримати якприбуток, так і збитки. Таким чином, можемо запропонувати механізм взаємодіїсуб’єктів на ринку венчурного інвестування інновацій у сфері охорони здоров’я(рис. 3).
Висновки
Інноваційнадіяльність у сфері охорони здоров’я — це дуже вагома, витратна та, в деякіймірі, секретна справа, яка потребує постійного удосконалення з метою поліпшенняїї функціонування та забезпечення виконання своїх функцій, що можливо зарахунок:
1)створеннясистеми стратегічного планування розвитку охорони здоров’я України;
2)збільшенняобсягу наукових розробок за рахунок коштів комерційних структур;
3)проведеннясоціологічних та статистичних досліджень з метою оцінки потреб суспільства в лікарськихзасобах;
4)державногоконтролю щодо забезпечення необхідними якісними медичними послугами всіх прошарківнаселення;
5) визначення законодавчочіткого переліку медичної допомоги, що повинна надаватися у державних закладахохорони здоров’я безкоштовно та при відповідному фінансуванні цих закладів;
6)створеннязв’язків між фінансуванням державних закладів охорони здоров’я і кінцевимирезультатами їх роботи;
7)підвищеннярівня фінансування галузі за рахунок розробки механізму державно-приватногопартнерства;
8)нормативноїрозробки українських медичних стандартів згідно з міжнародними стандартамиякості надання медичних послуг;
9)впровадженняобов’язкового медичного страхування громадян;
10)/>повернення наукового потенціалуУкраїни на батьківщину;
11)запровадженнявенчурного інвестування результатів наукових розробок у сфері охорони здоров’я.
Оскількидержава не забезпечує своєчасного впровадження інновацій у сфері охорониздоров’я та пасивно ставиться до цього дуже важливого на даний момент длякраїни питання (показник умовного здоров’я населення далеко не 100 %), необхідно якнайшвидше залучати іншіінвестиційні джерела фінансування СОЗ, окрім державних.
Несекрет, що період інвестування в науково-технічну, науково-дослідницьку таінноваційну діяльність може складати від 3 до 10 років, єдина надіязалишається на іноземних інвесторів. Для цього необхідно створити максимальносприятливий інвестиційний клімат у країні, а також привабливі та реальні умовидля здійснення процедури інвестування на державному рівні.
Основнимифакторами успіху венчурного інвестування в Україні пропонується вважати наступне:
—впровадженнявідповідного нормативно-правового забезпечення, тобто прийняття Закону України«Про венчурне інвестування інноваційної діяльності»;
—внесеннязмін у всі суміжні закони та нормативно-правові акти, державні програми тапроекти відповідно до вищезгаданого Закону;
—впровадженняпільгового режиму при оподаткування венчурних підприємств;
—розробкусистеми мотиваційних чинників для венчурних інвесторів;
— створення умов длязабезпечення ліквідності наукоемкихфірм (продажакцій на фондовій біржі);
—створенняумов для забезпечення висококваліфікованого кадрового потенціалу, підготовку спеціалістівз управління венчурним капіталом;
—створеннядержавних важелів регулювання інноваційної діяльності: державно-технологічних,державно-інноваційних, державно-фінансових тощо.
Тількив цьому випадку інновації в сфері охорони здоров’я України можуть статиконкурентоспроможними на світовому медичному ринку.
Перспективиподальшого дослідження будуть направлені на визначення порядку патентування, ліцензування ікомерціалізації медичних й фармакологічних винаходів та промислових зразків уСОЗ Україні.
Література
1. Демидов Г. Е Управление инновационным процессом (на примерефармапроизводства): автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. экон. наук: спец.08.00.05 «Экон. и управ. народ. хоз.» /ЕЕ Демидов. —
Москва, 2007. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www.rea.ru/portal/main.nsf/.
2.Василенко В. О. Інноваційний менеджмент: навч. посібник / В. О. Василенко, В. Г. Шмать- ко. — К.: ЦУЛ, Фенікс,2003. — 440 с.
3.Карамишев Д. В. Реалізація та оцінка ефек тивності інноваційних проектів усистемі охорони здоров’я / Д. В. Карамишев, А. С. Демченко //Економіка та держава. — 2006. — № 2. — С 86—88.
4. ЕриньоваВ. М.Соціально-економічні пробле ми інноваційного розвитку підприємств: моногра фія/ В.М. Гриньова, О.В. Козирєва. — Х.: ВД«ІНЖЕК», 2006.- 192 с — (С. 33);
5.Виноградов О.В. Стан та проблемифінансових ресурсів охорониздоров’я України / О.В.Виноградов //Економіката держава. — 2007. — №12. — С 25-29;
6.Каминская Т.М.Рынок медицинских услуг: опыт теоретико-институционального анализа / Т.М.Каминская. — Х.: ИПП «Контраст», 2006. — 296 с. —(С. 59—113);
7.Столяров С.А.Рынок медицинских услуг: некоторые его характеристики, проблемы иаспектыуправления / С.А. Столяров. — Барнаул: Аз Бука, 2005. — 269 с. — (С. 9-15).
8.Виноградов О.В. Стан та проблеми фінан сових ресурсів охорони здоров’я вУкраїні / О.В.Виноградов // Економіката держава. —2007. — №12. — С 25-29.
9.ЕриньоваВ.М. Соціально-економічні про блеми інноваційного розвитук підприємств: мо нографія / В.М. Гриньова, О. В. Козирєва. — Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. — 192 с.
10.Пашков В. Держана політика щодо соціаль них інновацій в галузі охорони здоров’я/ В. Пашков //Еженедельник АПТЕКА.— 2006. —№ 37 (558). — Режим доступу: http: //www.apteka. ua.;
11.Михайлова Л.І. Інноваційний менеджмент: навч. посібник / Л.І. Михайлова, С.Е Турчі-на. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 248 с.;
12.Пельтек Л.В. Державне регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційнійсфері /Л.В. Пельтек // Економіка та держава. — 2009. — № 3. — С 77-80;
13.РедінаН.І. Венчурний капітал у ринковій економіці: монографія /Н.І. Редіна, Н.Ю. Пікуліна. — Дніпропетровськ: ДДФА, 2004. — 124 с;
14.Присяжнюк А.Ю. Особ ливості розвитку венчурного капіталув Україні /А.Ю. Присяжнюк // Економіка та держава. — 2007. — № 5. — С 20-21.
15.Пашков В. Держана політика щодо соціаль них інновацій в галузі охорониздоров’я / В. Пашков //Еженедельник АПТЕКА.— 2006. — № 37 (558). — Режим доступу: http: //www.apteka.ua.
10.ІлляшенкоС.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції,методи: на вчальний посібник / С.М. Ілляшенко. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. — С. 278.
11.Пашков В. Держана політика щодосоціаль них інновацій в галузіохорони здоров’я / В. Пашков // Еженедельник АПТЕКА. — 2006. —№ 37 (558). — Режим доступу: http://www.apteka.ua.
12.Активізаціяінноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічнезабезпечення: монографія / О.І. Амоша, В.П. Анто-нюк, А. І.Землянкін та ін.; НАН України. Ін-текономікипром-сті. — Донецьк, 2007. — 328 с.
13.Тамсамо.
14.МосквінС.О. Венчурні фонди інноваційного розвитку / С. О. Москвін // Актуальні проблеми економіки.— 2009. — № 2 (92). — С88-96.
15. Закон України «Про інститутспільногоінвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-ІП[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //zakon1.rada.gov.ua. тельство как институциональнаясоставляющая стратегии выхода из финансового кризиса / А.С. Трифонова // Економіка. Менеджмент і маркетинг невиробничої сфери: теорія, практика, перспективи (Матеріали II міжнар. науково-практ. конф. студ. імолодих науковців). — Ялта: РВНЗ КГУ, 2009. — С 191-193.
17.ПрисяжнюкА.Ю. Особливості розвитку венчурного капіталу в Україні/ А. Ю. Присяж нюк // Економіка та держава. — 2007. — № 5. —С 20-21.
18.ПельтекЛ.В. Державне регулювання роз витку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері / Л.В. Пельтек// Економіка та держава. — 2009. —№ 3. — С 77-80.