« Види підприємств на Україні. Регістрація та облікова політика» План Вступ 1. Види підприємств на Україні 2. Реєстрація підприємств 1. Державна реєстрація 2. Управління статистики (ЄДРПОУ) 3. Дозвільна система 4. Державна Податкова адміністрація 2.5. Реєстрація в фондах 2.6. Відкриття поточного рахунку в банку 3.
Облікова політика підприємств Висновок Перелік використаної літератури Висновок Додаток 1. Таблиця основних складових та положення облікової політики Додаток 2. Наказ про облікову політику Додаток 3. Свідоцтво про державну реєстрацію Додаток 4. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Додаток 5. Зразок заповнення картки зі зразками підписів та відбитками печатки
Додаток 6. Зразок заповнення облікової картки Вступ Одні з важливих і актуальних питань політичної економії на сучасному етапі є питання пов’язані з діяльності підприємства. Оскільки підприємство є первинною ланкою суспільного поділу праці і основною ланкою народного господарства, на ньому відбувається створення предметів споживання і засобів виробництва, воно задовольняє потреби ринку
і споживача у товарах. Тому на даному етапі без підприємства не можна обійтися ні у виробництві, ні у торгівлі, ні в сфері послуг, ні в фінансово-кредитній чи страховій діяльності. Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання особистісних і речових факторів виробництва, виготовляється в процесі праці вся сукупність економічних благ. Внаслідок суспільного поділу праці сформулювався народногосподарський комплекс, який включає різні
галузі, в яких функціонують сотні тисяч підприємств Під підприємством розуміється економічний суб’єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об’єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку. Подивившись на історію розвитку підприємства, бачимо, що її коріння сягають сивої давнини, коли разом з розвитком перших мануфактур відбувався перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. З того часу підприємство сильно змінило свою зовнішність, ускладнилася його організаційна структура, але суть і мета залишалася незмінною – одержання прибутку. 1. Види підприємств в Україні Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або
іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Згідно зі статтею 63 Господарського кодексу України існують такі види та організаційні форми підприємств:
1. Залежно від форм власності: – приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); – підприємство, що діє на основі колективної власності – комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; – державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. 3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації
підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав,
у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. 4. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
– Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. – Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. – Усі інші підприємства визнаються середніми.{ Частина сьома статті 63 в редакції Закону N 523-VI ( 523-17 ) від 18.09.2008 } 5. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім. 6. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами
можуть встановлюватися особливості господарювання. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Розглянемо докладніше деякі види підприємств. Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, що ґрунтується на державній власності і поділяється на державне унітарне або комерційне підприємство (ст.
73, 74 ГКУ) Саме державне підприємство як майновий комплекс є об’єктом права державної власності. Щодо державних підприємств, діє правовий режим майна державних підприємств . Колективне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства, яка ґрунтується на одному або декількох видах колективної власності.Це підприємство належить колективові співвласників (засновників, учасників), що діють як один суб’єкт
права колективної власності. Право суб’єктність власника реалізується через юридичну особу — підприємство, що володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту. Право колективної власності безпосередньо здійснюють його органи управління, де вищим органом управління є загальні збори і правління. Його засновники й учасники є власниками часток (паїв, акцій, внесків) у майні підприємства.
Приватне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однією або кількома фізичними особами.Згідно із законодавством України власник цього підприємства є одночасно і підприємцем, тобто власність і керування майном у приватному підприємстві не відокремлюються. Відповідно до суб’єктів права приватної власності, можна виділити три види приватних підприємств: • індивідуальне приватне підприємство, що ґрунтується на приватній власності і роботі однієї фізичної особи (підприємство однієї особи); • сімейне приватне підприємство, яке ґрунтується на приватній власності і роботі громадян, що проживають спільно як члени однієї родини • приватне підприємство з правом наймання робочої сили, що ґрунтується на приватній власності окремого громадянина
України, який використовує найману працю. Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якої форми власності, створене згідно із законодавством України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого складає не менше 10 відсотків. Підприємство здобуває статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Іноземне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства із місцезнаходженням в Україні, створеного згідно з законодавством іноземної держави, майно якого цілком є власністю іноземних громадян, юридичних осіб або держави. 2. Реєстрація підприємств в Україні Реєстрація підприємст в Україні складається з декількох єтапів,що схематично представлені у таблиці:
Підготовка установчих документів підприємства Підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. Загалом, до установчих документів належать такі: 1) рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства): накази, постанови, розпорядження, рішення, протоколи зборів (конференцій) та інші розпорядчі акти, якими, відповідно до своїх повноважень, засновник (власник майна) може створювати
суб’єкт підприємницької діяльності — юридичну особу; 2) якщо власників або уповноважених ними органів два і більше — установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції), підписаний головою та секретарем установчих зборів, у випадках, передбачених законом. Протокол установчих зборів повинні подавати колективні підприємства, кооперативи (зокрема, житлово-будівельні, гаражно-будівельні, садово-городні кооперативи), споживчі товариства, що діють тільки на підставі статуту; 3) статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної ор-ганізаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності.(складаються українською мовою. ) Загалом, варто підготувати п’ять примірників установчих документів. До органу державної реєстрації оформлені документи подаються в трьох примірниках, з них два — оригінали,
а один — нотаріально засвідчена копія. Відкриття рахунку в банку для формування статутного фонду господарського товариства. Відкриття такого рахунку є обов’язковим для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Для формування статутного фонду господарського товариства може бути відкритий лише один рахунок у національної та (або) іноземній валюті. Щоб відкрити рахунок подати такі документи: 1) рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час здійснення
грошових операцій за цим рахунком (довіреність); 2) копія установчого договору, засвідчена нотаріально (якщо хоча б одним із засновників господарського товариства є фізична особа); 3) заява встановленої форми про відкриття рахунку, підписана уповноваженою засновниками особою; 4) картка із зразком підпису уповноваженої засновниками особою, засвідчена уповноваженим працівником банку. Цей рахунок починає функціонувати як поточний рахунок тільки після одержання банком документів
щодо реєстрації господарського товариства. У разі відмови засновникам господарського товариства в його реєстрації або в інших випадках, передбачених законодавством України, кошти з рахунку повертаються засновникам та учасникам господарського товариства, а сам рахунок банківська установа закриває. Державна регістрація підприємства Для здійснення державної реєстрації необхідно звернутися до виконавчого комітету міської, районної у місті ради або до районної державної адміністрації (органу державної реєстрації) за місцезнаходженням підприємства. Місцезнаходженням підприємства вважається місцезнаходження (розміщення) його постійного керівного органу (дирекції, правління тощо). Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців ”, для проведення подаються такі документи: 1) установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової
форми суб’єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; (2 примірника) 2) реєстраційна картка суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи; 3) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію; 4) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом. До органу державної реєстрації під час створення відкритих
акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та (або) корпоратизації) також подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. Увиданому свідоцтві про державну реєстрацію зазначається ідентифікаційний код підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), присвоєний органом державної реєстрації.
Також видається копія реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності: її треба подати до територіального органу державної статистики. Включення суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Будь-яке новостворене підприємство повинно бути включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ). Протягом 10 днів після державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності необхідно звернутися до територіального органу державної статистики за місцезнаходженням підприємства. Відповідно до законодавства для включення до ЄДРПОУ подаються такі документи: 1) заповнена облікова картка встановленого зразка;
2) копія реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію в органах державної реєстрації за місцезнаходженням суб’єкта; 3) документ, що засвідчує внесення плати за включення до ЄДРПОУ. Державна статистика, крім зазначених документів, може вимагати копії статуту або інших установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію. Довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України територіальний орган державної статистики видають за запитом протягом п’яти днів. під час реєстрації присвоюється ідентифікаційний код, який зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію. У територіальному органі державної статистики видається довідка про включення до ЄДРПОУ, у якій, крім ідентифікаційного коду, вказуються коди класифікаційних ознак підприємства. Протягом п’яти днів після включення Вашого підприємства до
ЄДРПОУ територіальний орган державної статистики подасть відповідному органові державної податкової служби відомості щодо Ваших реєстраційних даних. Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи в органі Пенсійного фонду України Всі підприємства в Україні є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язані зареєструвати новостворене підприємство в міському або районному органі Пенсійного фонду України за місцезнаходженням підприємства. Це необхідно зробити протягом 10 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Для реєстрації подаються такі документи: 1) заява встановленого зразка, бланк якої видається в органі Пенсійного фонду; 2) засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; 3) засвідчена копія довідки про включення до ЄДРПОУ, присвоєння
ідентифікаційного коду органом статистики. Після того як підприємство зареєстрували, орган Пенсійного фонду України повинен видати Повідомлення, у якому зазначається реєстраційний номер платника збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, присвоєний Вашому підприємству, ставка та терміни перерахування збору та Довідку для пред’явлення в банк про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності в
Пенсійному фонді України (подається до установи банку під час відкриття рахунку. Зверніть увагу: у довідці є відривний корінець, який заповнюється уповноваженим працівником банку і який треба повернути до того органу Пенсійного фонду, де зареєстроване підприємство, протягом 30 днів від дня видачі довідки для пред’явлення в банк. ) Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи як платника страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття Власники підприємств або уповноважені ними органи, як роботодавці, є платниками страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Тому власник підприємства або уповноважений ним орган зобов’язаний у 10-денний термін від дня отримання свідоцтва про державну реєстрацію зареєструвати новостворене підприємство платником страхових внесків до Фонду в центрі зайнятості за місцезнаходженням підприємства Для реєстрації в центрі зайнятості Вам необхідно подати: 1) заяву за встановленою формою, бланк якої можна отримати в центрі зайнятості; а також засвідчені відповідальною особою центру зайнятості копії: 2) свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; 3) довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України. Після реєстрації центр зайнятості має видати Вам Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків, у якому зазначаються: • реєстраційний номер, присвоєний Вашому підприємству; • розмір та терміни перерахування страхових внесків; • реквізити банківського рахунку, на який необхідно перераховувати страхові внески; • терміни подання розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до
Фонду. Реєстраційний номер платника страхових внесків повинен зазначатися в усіх документах новоствореного підприємства, які стосуються до розрахунків за коштами Фонду. Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Новостворене підприємство зобов’язане зареєструватися в робочому органі виконавчої дирекції
Фонду за своїм місцезнаходженням протягом 10 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Відповідно до законодавства для реєстрації подаються такі документи: 1) заява встановленої форми; а також засвідчені нотаріально або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції Фонду копії таких документів: 2) свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; 3) довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, присвоєння ідентифікаційного коду. Заповнюючи заяву про реєстрацію, вказують галузь економіки, у якій працює підприємство, та вид його діяльності,на підставі цих даних визначать клас професійного ризику виробництва, і — розмір страхового тарифу. Факт реєстрації Вашого підприємства Фондом засвідчується Страховим свідоцтвом.
Крім того, протягом 10 днів після прийняття заяви про реєстрацію робочий орган виконавчої дирекції Фонду має видати Вам Повідомлення про віднесення Вашого підприємства до класу ризику виробництва, якому відповідає його основна діяльність, розмір страхового тарифу, розрахунок розміру страхового внеску, а також реквізити банківського рахунку, на який необхідно перераховувати страхові внески. Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи як платника страхових внесків до
Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності підприємство має зареєструватися як платник страхових внесків протягом 10 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію. Після реєстрації виконавча дирекція відділення Фонду повинна видати Повідомлення про реєстрацію платника, у якому зазначаються реєстраційний номер, присвоєний новоствореному підприємству, ставка та терміни перерахування страхових внесків, а також реквізити банківського рахунку,
на який перераховуються страхові внески. Взяття суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи на облік в органі державної податкової служби Це необхідно зробити протягом 20 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Всі документи для взяття на облік платників податків повинен подавати або особисто власник (власники), або засновник (засновники) чи уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер підприємства. Відповідно до законодавства подаються такі документи: 1) заява за формою № 1-ОПП, бланк якої можна придбати в органі державної податкової служби. Заява за формою № 1-ОПП підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства. Заяву за формою № 1-ОПП необхідно подати до відділу обліку платників податків, потім вона реєструється в загальному відділі (канцелярії);
2) нотаріально засвідчені копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію; 3) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; 4) копія довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України, присвоєння ідентифікаційного коду. Однак перелік необхідних документів цим не обмежується, оскільки особа, яка подає документи, повинна пред’явити свій паспорт та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру з ДРФО власникам, засновникам (якщо власники та засновники підприємства — фізичні особи), а також директорові та головному бухгалтерові підприємства. Податкова інспекція повинна взяти новостворене підприємство на податковий облік протягом двох робочих
днів після надходження заяви за формою № 1-ОПП. Якщо банківська установа відкрила рахунки підприємству, то протягом трьох робочих днів від дня відкриття рахунку (включаючи день операції) потрібно подати на адресу органу державної податкової служби, у якому підприємство перебуває на обліку, повідомлення про відкриття рахунків в установах банків. якщо не повідомите податковій інспекції про відкриття рахунків у банках, то до підприємства можуть застосувати штрафні санкції. Далі потрібно вирішити яку систему оподаткування вибирає підприємство. Загальну систему оподаткування – нараховування й сплачування в повному обсязі всі встановлені законодавством податки та збори. Якщо підприємство підпадає під будь-яке з наведених у статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" визначень платника ПДВ, то воно зобов’язане зареєструватися як платник
ПДВ . Для реєстрації підприємства як платника ПДВ необхідно звернутися до органу державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства. подати реєстраційну заяву до податкової інспекції не пізніше ніж 20-го календарного дня, що настає за останнім днем 12-місячного періоду, протягом якого обсяг оподатковуваних операцій 3 продажу товарів (робіт, послуг) підприємства перевищував 3 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для реєстрації підприємства як платника
ПДВ подаються такі документи: 1) реєстраційна заява особи за формою № 1-Р; 2) платіжний документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Протягом 10 днів орган державної податкової служби зобов’язаний видати (надіслати поштою з повідомленням про вручення за Ваш рахунок) Новостворений суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа може обрати спосіб оподаткування
за єдиним податком. Винятки становлять лише підприємства, які придбали спеціальний торговий патент; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; підприємства, у статутному фонді яких частки, належні юридичним особам — учасникам та засновникам цих підприємств, що не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків. Під час переходу на єдиний податок необхідно самостійно обрати одну з таких ставок єдиного податку: • 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість; • 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Протягом 10 робочих днів після одержання заяви орган державної податкової служби зобов’язаний або безоплатно видати Свідоцтво про право сплати
єдиного податку, або дати письмову вмотивовану відмову. Відкриття поточного банківського рахунку суб’єктові підприємницької діяльності — юридичній особі Поточний рахунок відкривається після державної реєстрації підприємства, взяття його на податковий облік, реєстрації в Пенсійному фонді України та фондах соціального страхування і виготовлення печатки підприємства. Для відкриття поточного рахунку до банківської установи подаються
такі документи: 1) заява на відкриття рахунку встановленого зразка, підписана керівником та головним бухгалтером підприємства; 2) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально чи органом державної реєстрації; 3) копія належним чином зареєстрованого статуту підприємства, засвідчена нотаріально чи органом державної реєстрації. Підприємства, що діють на підставі лише установчого договору, замість статуту подають нотаріально
засвідчену копію установчого договору; 4) копія довідки про взяття на облік платників податків за формою № 4-ОПП, засвідчена органом державної податкової служби, нотаріально або уповноваженим працівником банку; 5) картка із зразками підписів осіб (яким відповідно до законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів) та із зразком відбитка печатки підприємства, засвідчена нотаріально; 6) довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України (Довідка для пред’явлення в банк про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності в Пенсійному фонді України); 7) копія довідки про внесення підприємства до ЄДРПОУ, засвідчена нотаріально або органом державної статистики, що видав довідку; 8) документ, який підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або
його копія, засвідчена нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку. Орендні підприємства, крім зазначених вище документів, також повинні подати нотаріально засвідчену копію договору оренди. Крім зазначеного переліку документів, установи банків інколи вимагають й інші документи. Якщо в штаті Вашого підприємства відсутня посада головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву
на відкриття поточного рахунку підписує лише керівник підприємства. Треба звернути увагу також на те, що підписи керівника та головного бухгалтера підприємства на заяві про відкриття рахунку повинні бути розшифровані (з обов’язковим зазначенням прізвища та ініціалів), а також мають збігатися з підписами в картці, де вміщено зразки підписів та відбитку печатки (якщо заяву та картку підписують одні й ті самі особи), оскільки це перевірятимуть працівники банку
під час подання документів на відкриття рахунку. Для заповнення картки із зразками підписів та відбитком печатки необхідно вирішити, кому надається право першого та другого підписів. Право першого підпису належить керівникові підприємства (зразок підпису керівника вносять у картку обов’язково) та відповідним службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру підприємства, а якщо в штаті підприємства відсутня така посада, то це право має особа, що виконує функції головного бухгалтера, або службова особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також відповідні службові особи, уповноважені керівником. Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису, і навпаки: право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису. Щоб відкрити поточний рахунок,
Ви повинні укласти договір між Вашим підприємством — власником рахунку та установою банку. За відкриття поточного рахунку більшість банків бере плату. Днем відкриття рахунку вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку в розділі "Відмітки банку". На повідомленні про відкриття рахунку податківці мають поставити відмітку про взяття органом державної податкової служби відкритого рахунку на облік.
Банк має відкрити поточний рахунок Вашому підприємству протягом 10 календарних днів після отримання повного пакету документів на відкриття рахунку 3. Облікова політика підприємств в Україні Система бухгалтерського обліку — це своєрідний механізм підготовки та відображення ін¬формації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ
на підприємстві. Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік) . Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону про бухоблік і пункті 18 П(С)БО 1 «За-гальні вимоги до фінансової звітності». Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені в пунктах 14—17 П(С)БО 1, методи та процедури, передбачені іншими П(С)БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими
актами України. Пункт 5 статті 8 Закону про бухоблік право встановлення облікової політики підприємства ціл¬ком і повністю полишає на розсуд суб’єкта господа¬рювання. При цьому підприємство самостійно: • обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з до-держанням єдиних засад, встановлених цим
За¬коном, та із урахуванням особливостей своєї ді¬яльності й технології обробки облікових даних; • розробляє систему і норми внутрішньогос¬подарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями, визна¬чає права працівників на підписання бухгалтер¬ських документів; • затверджує правила документообігу й тех¬нологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку; • може виділяти на окремий баланс
філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є складовою частиною фінансової звіт¬ності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських опе¬рацій та складання фінансової звітності. Без та¬кого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не від¬повідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам. Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Основна її мета – забезпечити одержання достовірної
інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень. Формування облікової політики може відбуватись на двох рівнях: Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу.
Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов’язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства. Наказ про облікову політику може складатись з таких розділів: Преамбула 1. Організація бухгалтерської служби па підприємстві. 2. Методологічні аспект 3. Організаційно-технічні аспекти
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені на окремий баланс) незалежно від місця їх розташування. Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставності фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств.
Тобто користувачі набувають можливості оцінити, наскільки порівнювальними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства. При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватись на діючі стандарти та інші нормативні акти. До елементів звітної політики також відносяться: 1) порядок обліку курсових різниць протягом звітного року; 2) порядок утворення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється в порядку, встановленому законодавством; 3) порядок розподілу чистого прибутку; 4) склад і порядок утворення і використання фондів спеціального призначення; 5) порядок збільшення статутного капіталу та оцінка вкладів;
6)встановлення порядку вибуття учасників і визначення розміру частки належного їм додаткового капіталу. Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише у випадку: ♦ зміни статутних вимог; ♦ зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; ♦ забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для: а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; б) подій або операцій, які раніше не відбувалися. У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення. Наказ про облікову політику
є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства. Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність. Висновок Підприємство – це юридична особа й одночасно господарська та фінансова одиниця.Закон України "Про підприємства в Україні" дає таке визначення підприємства: "Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) ". Згідно зі статтею 63 Господарського кодексу
України існують такі види та організаційні форми підприємств: 1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: – приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); – підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); – комунальне підприємство, що діє на основі комунальної
власності територіальної громади; – державне підприємство, що діє на основі державної власності; – підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності). Для регістрації підприємства потрібно пройти декілька обов’язкових етапів: 1. Державна реєстрація 2. Управління статистики (ЄДРПОУ) 3. Дозвільна система 4. Державна Податкова адміністрація 5.
Реєстрація в фондах 6. Відкриття поточного рахунку в банку «Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Основним призначенням облікової політики є: – упорядкування облікового процесу на підприємстві; – надання бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості; – забезпечення ефективності обліку. Проте, Національні стандарти бухгалтерського обліку не дають чітких вимог до деяких аспектів облікової політики, тому підприємство повинно самостійно розробити таку облікову політику, яка б уточнювала моменти
визнання витрат та регулювала б повноту висвітлення інформації, яка наводиться у фінансовій звітності, адже в звітності повинна відображатися повна та достовірна інформація. Відомо, що серцевину будь-якої економіки складає виробництво, створення економічного продукту. Саме підприємства випускають продукцію, виконують роботи і послуги, тобто створюють основу для споживання і збільшення національного багатства.
Література: 1. Азаренкова Г.М. Бухгалтерський облк К.: 2004 2. Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку. — К, 2000. 3. Господарський кодекс України: набирає чинності з 01.01.2004 — К.: Школа, 2003. 4. Должанський М.І Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку –
Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003; 5. Закон України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16 липня 1999 року 6. Закон України 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 7.
Закон України 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» 8. Закон України 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах N 492 від 12.11.2003 10. Кибенко Е. Р. Научно-практический комментарий Закона Украины «О хозяйственных обществах». — Харьков, 2000. 11. Кужельний М.В Лінник В.Г. «Теорія бухгалтерського обліку»: Підруч. – К.:КНЕУ,2002 12. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004; 13. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» 14. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 2 « Баланс» 15.
Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» 16. Правові основи підприємницької діяльності / Під ред. проф. Жука Л. А. — К.: ЕУФІМ, 2002. 17. Предпринимательское право в вопросах и ответах /Под ред. Н.А. Саниахметовой Одесса: Одиссей, 2000. 18. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб К.: КНЕУ,
2000 19. Ткаченко Н.М. «Бухгалтерский фінансовий облік на підприємствах України» : підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів – 6 –те вид. – К.:А.С.К 2002 20. Український бухгалтерський тижневик «Дебет Кредит» – №04, січень 2001р 21. Цивільний кодекс України: Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р К.: Школа,
2003. 22. Щербина В. С. Господарське право: Практикум. — К.: Юрінком Інтер, 2001. 23. Як підготувати наказ про облікову політику підприємства. Леонід Гуйда. //Галицькі Контракти – 2001. Дебет-Кредит № 3/2001 від 22.01.2001 р. с.17-35. Додаток №2 Н А К А З по ВАТ «Пролісок» від „10” березня 2010 року № 1 Про облікову політику підприємства на 2010 рік. На підставі
Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність і Україні який вступив в дію з 01.01.2000 року, наказую затвердити наступні положення для підприємства: 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1 Дата державної реєстрації і номер Свідоцтва, ідентифікаційний код 32389771. 1.2 Дата реєстрації і номер Свідоцтва платника ПДВ – 323897707012, свідоцтво № 10119722, видане ДПІ м.Ужгорода 24 березня 2005 р. 1.3 Організаційно-правова форма підприємства 1.4 Форма власності підприємства – колективна. 1.5 Форма фінансування – госпрозрахунок. 1.9 Основний вид господарської діяльності – вирощування, пакування та реалізація зернових, технічних та інших культур та їх насіння, ягід, грибів, плодоовочевих культур, сільськогосподарської сировини та продукції, оптова торгівля продуктами харчування
і харчовими добавками, виробництво та реалізація м’ясних, хлібобулочних, кондитерських та інших харчових продуктів. 1.10 Неосновні види діяльності, передбачені Статутом підприємства – організація та здійснення громадського харчування з реалізацією продуктів харчування та харчових добавок, діяльність, пов’язана з організацією внутрішнього та зарубіжного туризму. 2. Основні положення 21. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покласти на бухгалтерську службу
підприємства на чолі з головним бухгалтером. 2. Застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволити головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків.
3. Застосовувати журнально-ордерну систему обліку. 4. Дані регістрів обліку майна підприємства, інших облікових регістрів і додаткових довідок відображати в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання фінансової звітності. 5. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей: – у бухгалтерії – у відомостях обліку
залишків матеріалів у кількісно-сумарному виразі; – на складах – у картках складського обліку в кількісному виразі. 6. Вести податковий облік відповідно до законодавства України. 7. Затвердити доданий графік документообігу (додаток 1 до цього наказу). 8. Працівникам відділів збуту, постачання, виробничого, які оформляють первинні документи, дотримуватись порядку їх заповнення відповідно до вимог головного бухгалтера. У разі несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображення в них даних чи оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог зазначені працівники притягуються до відповідальності згідно із законодавством України. 9. Перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію активів та зобов’язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Крім того, проводити інвентаризацію у разі зміни матеріально відповідальної особи та при встановленні
фактів розкрадань. Для проведення інвентаризації створити постійно діючу комісію. 10. Провадити один раз на місяць раптову ревізію каси. 11. Установити межу суттєвості при складанні фінансової звітності у розмірі 50 грн. 12. Установити тривалість операційного циклу для: – виробництва мостових та козлових кранів – шість місяців; – виробництва талів електричних – три місяці; – виробництва
іншої продукції та надання послуг промислового характеру – два місяці; – реалізації продукції їдальні – один місяць. 13. ля визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (далі – основні засоби) і нематеріальних активів такими, визначення строку корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі;
Голова комісії: технічний директор Члени комісії: головний енергетик; головний механік; головний зварник; начальник транспортного цеху; начальник відділу експлуатації будівель, споруд і комунікацій. 14. Вважати матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) понад один рік вартістю менше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами. 15. Застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації та ліквідаційну вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії та погоджені з директором з економіки та фінансів, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для; – об’єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т) – прямолінійний, зменшення залишкової вартості чи кумулятивний методи; – вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2т – виробничий метод; – малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів – у розмірі 100
% їх вартості у першому місяці використання таких об’єктів; – інших необоротних матеріальних активів – прямолінійний метод; – нематеріальних активів – прямолінійний метод. 16. Застосовувати такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому вибутті: – середньозваженої собівартості – при відпуску запасів у виробництво та реалізації готової продукції; – ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів
– при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготівника; – за цінами продажу – для товарів, що продаються уроздріб у громадському харчуванні. 17. Суму резерву сумнівних боргів формувати виходячи з платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів. 18. Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань, інших витрат і платежів не провадити.
19. фінансові інвестиції непов’язаним сторонам відображати на дату балансу за справедливою вартістю. 20. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт). 21. Застосовувати в основному виробництві позамовний із застосуванням елементів нормативного (у ливарному виробництві – попередільний) метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції; у цехах допоміжного виробництва: ремонтно-механічному та інструментальному – позамовний метод, у всіх інших цехах допоміжного виробництва-простий метод калькулювання. 22. Установити перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що додаються 23. Затвердити перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, що додаються
(додаток 3 до цього наказу). 24. Прийняти як базу розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат основну заробітну плату (без доплат і надбавок) виробничих робітників. 25. Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозважений валютний курс не застосовувати. 26. Затвердити перелік пов’язаних сторін, що додається 27.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора з економіки та фінансів і головного бухгалтера підприємства відповідно. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Директор З наказом ознайомленi; Посада, ПIБ Посада, ПIБ ТОВ "АРКТИКА" ИПН: 318654526510 ЕДРПОУ: 31865455 Название: ТОВ "АРКТИКА" Свидетельство плательщика
НДС: 38804774 Дата выдачи свидетельства: 17.06.2002 Дата регистрации: 15.03.2002 Статус: зареєстровано Адрес: 02099, м.Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 5-Б Додаток 3. Зразок заповнення облікової картки ОБЛІКОВА КАРТКА № суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік у відділі митниці
Повна назва підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика" Код ЗУКПО 20084645 Код СПАТО 07774 Код ЗКФВ Юридична адреса 2 м. Київ, вул. Садова, 12 Фактична (поштова) адреса 2 м. Київ, вул. Мічуріна, 15 Свідоцтво про державну реєстрацію видане Держадміністрацією Дарницького району м. Києва Прізвище, ім’я, по батькові керівника підприємства, тел./факс, підпис Іванов Іван Іванович, тел. 777-77-77 Прізвище, ім’я, по батькові головного бухгалтера, тел підпис Петренко Петро Петрович, тел. 222-22-33 Податкова інспекція (назва, адреса, тел.) Гривневий розрахунковий рахунок: 26005600991002 назва банку АБ "Сатурн" юридична адреса м. Київ, вул.
Хрещатик, 234 код ЗУКПО 23467890 Валютний рахунок: 26078096050987 назва банку АБ "Сатурн" юридична адреса м. Київ, вул. Хрещатик, 234 код ЗУКПО 23467890 Прізвище, ім’я, по батькові осіб, уповноважених на роботу з митницею, тел підпис Сидоренко Семен Олександрович, тел. 345-67-98 При зміні даних, зазначених у цій картці, зобов’язуюсь
у тижневий термін повідомити про це митний орган підпис. М.П. підпис керівника підприємства, дата М.П. підпис інспектора Додаток №1 Таблиця 1. Основні складові та положення облікової політики Основні складові облікової політики Положення облікової політики 1 2 1. Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться:
1) термін корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації; 3) ліквідаційна вартість основних засобів; 4) порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту Первісна оцінка При зарахуванні на баланс об’єкт оцінюється за собівартістю, що складається з витрат на його виробництво або придбання. Витрати, що включаються до собівартості об’єктів, визначені
П(С)БО 7 Об’єкт основних засобів Об’єкт основних засобів визначений П(С)БО 7 Методи амортизації Обирається метод амортизації об’єктів з методів, визначених П(С)БО 7 Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації Можуть переглядатись відповідно до вимог, визначених П(С)БО 7 Переоцінка об’єктів основних засобів Здійснюється на підставі положень, які визначені П(С)БО 7 Відсотки за кредит, отриманий в банку для виготовлення основних засобів Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7 Витрати на ремонт, модернізацію та інше Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7 2. Нематеріальні активи. До елементів облікової політики відносяться: 1) строки корисного використання нематеріальних активів;
2) способи нарахування амортизації активів Первісна оцінка При зарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюється за собівартістю придбання або створення. Витрати, що включаються до собівартості нематеріального активу, визначені П(С)БО 8 Групи нематеріальних активів Визначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів, перелік яких наведений в П(С)БО 8 Методи амортизації
Обирається метод амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод, розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів встановлений П(С)БО 7 Перегляд методу амортизації терміну корисного використання Можуть переглядатися в кінці звітного року (П(С)БО 8) Переоцінка нематеріальних активів Здійснюються на підставі положень, які визначені (П(С)БО 8) 3.
Довгострокові фінансові інвестиції Первісна оцінка Довгострокові фінансові інвестиції зараховуються на баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12 Відображення довгостро¬кових фінансових інвестицій, які дають право власності, у балансі Обирається метод обліку в залежності від ступеня впливу підприємства-
інвестора на підприємства, що інвестуються, з методів, перелічених у П(С)БО 12 Відображення вартості довгострокових фінансо¬вих інвестицій у боргові цінні папери в балансі Здійснюється відповідно до вимог, які встановлені П(С)БО 12 Методи амортизації знижки (премії) Обирається метод амортизації з методів, перелічених у П(С)БО 12 4. Запаси. До елементів облікової політики відносяться: 1) порядок розподілу заготівельно-складських витрат; 2) порядок оцінки товарів в торгових організаціях: 3) методи оцінки цінностей при їх вибутті; 4) способи амортизації МШП Первісна оцінка Придбані (отримані) або виготовлені запаси обліковуються за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості запасів (крім запасів, виготовлених власними силами), встановлені
П(С)БО 9. Витрати, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, у якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 9. Витрати, що включаються до собівартості запасів, виготовлених власними силами, встановлені П(С)БО 16. Перелік витрат, що не включаються до Собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, в якому вони були здійснені, наведені у
П(С)БО 16 Переоцінка запасів на дату балансу У балансі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (П(С)БО 9) Метод оцінки вибуття запасів Обирається метод, згідно з яким оцінюється вибуття запасів при відпуску їх у виробництво, на продаж (П(С)БО 9) 5. Поточна дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики відноситься: порядок
її оцінки с)ля відображення в бухгалтерській звітності Первісна оцінка Встановлюється метод оцінки за первісною вартістю (П(С)БО 10) відображення в балансі Здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка дебіторської заборго- дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи. ваності за продукцію. послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів товари, роботи,послуги (П(С)БО 10) Резерв сумнівних боргів
Обирається метод створення резерву: 1) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів; 2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості (П(С)БО 10) 6. Поточні фінансові інвестиції Первісна оцінка Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості. визначені П(С)БО 12 Відображення поточних Здійснюється відповідно до вимог, встановлених П(С)БО 12 фінансових інвестицій в балансі 7. Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься склад резервів наступних платежів і порядок їх утворення та використання Забезпечення Визначаються створювані резерви майбутніх витрат і платежів, наприклад, на гарантійне обслуговування, на оплату майбутніх відпусток працівників тощо (П(С)БО 2) 8.
Доходи і витрати звітного періоду. Використовуються наступні елементи облікової політики: 1) об ‘єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2) склад витрат, що формують собівартість виробництва продукції; 3) оцінка витрат, що враховуються по об’єкту обліку: 4) метод обліку витрат на виробництво; 5) класифікуються витрати на постійні та змінні:
6) витрати групуються за елементами витрат та статтями калькуляції; 1) встановлюється система оплати праці працівників, зайнятих виробництвом продукції; 8) визначається порядок обліку та розподілу загально виробничих витрат; 9) визначається метод оцінки виконаних робіт при розрахунках з замовником за повністю готовий об ‘єкт або поетапно – виконані роботи; 10) визначаються норми відшкодування витрат працівникам. розмір яких
лімітується при визначені бази оподаткування; 11) встановлюються методи розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану (здану) частину і частину, що знаходиться в незавершеному виробництві; 12) встановлюється метод оцінки незавершеного виробництва при розрахунках з покупцем (замовником) за повністю готовий об ‘єкт обліку; 13) визначається склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на витрати виробництва: 14) метод оцінки зобов ‘язанъ – в гривнях або в умовних грошових
одиницях; 15) метод визначення виручки та фінансового результату від виконаних робіт; 16) метод визначення виручки від реалізації продукції для цілей оподаткування Дохід Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Умови визнання доходів від реалізації активів, внаслідок цільового фінансування, що виникають у результаті використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті. дивідендів), визначаються П(С)БО 15. Для підприємств, що надають послуги, дохід визначається шляхом: – визначення виконаної роботи; – визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих підпри- єством на певну дату, у загальному планованому обсязі; – визначення питомої ваги витрат, понесених на певну дату у загальній очікуваній сумі таких витрат; – рівномірного нарахування; – відображення в
розмірі витрат, що підлягають відшкодуванню Оцінка доходу Дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих активів або тих. що підлягають одержанню Витрати Витрати визначаються в обліку як результат зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.
Політика щодо визначення собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат тощо формується відповідно до П(С)БО 16