Види та методи фінансового аналізу

Види та методифінансового аналізу
 
Аналізомфінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні службипідприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективностівикористання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеняризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекціїдля виконання плану надходження коштів у бюджет.Відповідно до цього аналізподіляється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз- проводиться службами підприємства ійого результати використовуються для планування, контролю і прогнозуванняфінансового стану. Його ціль — установити планомірне надходження коштів ірозмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальнефункціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і виключеннябанкрутства.
Зовнішній аналіз — здійснюється інвесторами,постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюютьпідприємство, на основі звітності, що публікується. Його ціль — установитиможливість вигідного вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку івиключити ризик утрати.
У процесіфункціонування підприємства величина активів, їхня структура перетерплюютьпостійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, уструктурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати задопомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Вертикальнийаналізпоказує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Вертикальний аналіздозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівнянняекономічних показників діяльності підприємств, що розрізняються по величинівикористаних ресурсів, згладжувати вплив інфляційних процесів, що спотворюютьабсолютні показники фінансової звітності.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієїчи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюютьсявідносними темпами росту(зниження). Ступінь агрегірованості показниківвизначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років( суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремихпоказників, але й прогнозувати їх значення.
Трендовий аналіз — горизонтальний аналіз балансу,проведений за декілька періодів.
Горизонтальний і вертикальний аналізивзаємодоповнюють один одного. Тому на практиці не рідко будують аналітичні таблиці,що характеризують як структуру бухгалтерської звітності, так і динаміку окремихїї показників. Ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарськихзіставленнях, тому що дозволяють порівнювати звітність різних по видудіяльності й обсягам виробництва підприємств.
Аналізпоказників шляхом використання фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтуєтьсяна існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності. Значеннятаких коефіцієнтів визначається можливістю зіставлення отриманих результатів зіснуючими загальноприйнятими стандартними нормами — усередненими галузевимикоефіцієнтами, а також із застосовуваними в країні показників аналізуфінансової звітності.
Фінансовікоефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів івраховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступній акціонерам, що на їхній основі можуть самостійно проаналізувати ефективністьдіяльності підприємства і його поточне фінансове положення.
Слід зазначити, що система фінансових коефіцієнтів — це некришталева куля, у якій можна побачити усе, що було і що буде. Це простозручний спосіб узагальнити велику кількість фінансових даних і порівнятирезультати діяльності різних підприємств. Самі по собі фінансові коефіцієнтидопомагають менеджменту підприємства сфокусувати увагу на слабких і сильнихсторонах діяльності і правильно поставити питання, але дуже рідко дають на нихвідповіді. Важливо розуміти, що фінансовий аналіз не закінчується розрахункомфінансових показників, а тільки починається, коли дослідник зробив повний їхнійрозрахунок.
Реальнакорисність застосовуваних коефіцієнтів визначається тими конкретними задачами,що ставить перед собою дослідник. Коефіцієнти, насамперед, дають можливістьпобачити зміни у фінансовому положенні чи результатах виробничої діяльності ідопомагає визначити тенденції і структуру таких змін, що, у свою чергу, можевказати керівництву підприємства на погрози і можливості, що очікуєпідприємство.
У процесікерування для обґрунтування прийнятих рішень використовується сукупність різнихвидів економічного аналізу. Наприклад, ринкова економіка характеризуєтьсядинамічністю ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища діяльностіпідприємства. У цих умовах важлива роль приділяється оперативному аналізу. Йоговідмітними рисами є комплексність, комп’ютерна обробка оперативнихінформаційних масивів, використання його результатів на рівні окремихфункціональних служб підприємства у виді орієнтованої фрагментарної інформації.
Класифікаціявидів економічного аналізу Ознака класифікації  Вид аналізу
По функціях керування Рівень інформаційного забезпечення · внутрішній управлінський аналіз · зовнішній фінансовий аналіз Зміст процесу керування · перспективний (попередній) аналіз · ретроспективний (наступний) аналіз · оперативний аналіз · підсумковий (заключний) аналіз Характер об’єктів керування
· аналіз стадій розширеного відтворення · галузевий аналіз · аналіз відомств і підприємств · аналіз складених елементів виробництва
і виробничих відносин
Інші види класифікації Суб’єкти аналізу
· аналіз за завданням керівництва й економічних служб · аналіз за завданням власників і органів керування
· аналіз за завданням контрагентів (постачальників, покупців, кредитних і фінансових органів) Періодичність · річний аналіз · квартальний аналіз · місячний аналіз · декадний аналіз · щоденний аналіз Зміст і повнота досліджуваних питань · повний аналіз · локальний аналіз · тематичний аналіз Методи вивчення об’єкта · комплектний аналіз · системний аналіз · порівняльний аналіз · суцільний аналіз · вибірковий аналіз Ступінь автоматизації робіт · аналіз з використанням ПЭВМ · аналіз без застосування ПЭВМ
 
Метод економічного аналізу являєсобою спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому плавному розвитку.
Характерними рисами методу економічного аналізу є: — визначеннясистеми показників, що всебічно характеризують господарську діяльністьорганізацій; — установлення співпідпорядкованості показників з виділеннямсукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних), на них щовпливають; — виявлення форми взаємозв”язку між факторами; — вибір прийомів іспособів для вивчення взаємозв’язку; — кількісний вимір впливу факторів насукупний показник.
Сукупністьприйомів і способів, що застосовуються при вивченні господарських процесів, складаєметодику економічного аналізу.
Методикаекономічного аналізу базується на перетинанні трьох областей знань: економіки,статистики і математики.
До економічних методів аналізу відносятьпорівняння, угрупування, балансовий і графічний методи.
Статистичні методи містять у собівикористання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний ірегресивний аналіз і ін.
Математичні методи можна розділити натри групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теоріяміжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики й оптимальногопрограмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідженняоперацій і прийняття рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).
Деталізованийаналіз фінансового стану підприємства
Для проведення фінансового аналізу потрібно матиповний фінансовий
опис підприємства за обрану кількість періодів, якправило, років. Якщо це один період, то в розпорядженні аналітика повинні бутидані балансу підприємства на початок і кінець періоду і звіт про прибуток зарозглянутий період. Якщо кількість періодів – два і більше, то кількість звітівпро прибуток і балансів відповідно збільшується, але завжди кількістьвикористовуваних для аналізу балансів повинне бути на одиницю більше, ніжкількість звітів про прибуток.
При проведенніфінансового аналізу повинний бути присутнім фактор порівняння:
— порівнюютьсяпоказники діяльності підприємства за різні проміжки часу;
— порівнюються показникиданого підприємства із середніми показниками по галузі чи з показниками іншихпідприємств галузі.
Слід зазначити, що система фінансових коефіцієнтів — це некришталева куля, у якій можна побачити усе, що було і що буде. Це простозручний спосіб узагальнити велику кількість фінансових даних і порівнятирезультати діяльності різних підприємств. Самі по собі фінансові коефіцієнтидопомагають менеджменту підприємства сфокусувати увагу на слабких і сильнихсторонах діяльності і правильно поставити питання, але дуже рідко дають на нихвідповіді. Важливо розуміти, що фінансовий аналіз не закінчується розрахункомфінансових показників, а тільки починається, коли дослідник зробив повний їхнійрозрахунок.
Реальнакорисність застосовуваних коефіцієнтів визначається тими конкретними задачами,що ставить перед собою дослідник. Коефіцієнти, насамперед, дають можливістьпобачити зміни у фінансовому положенні чи результатах виробничої діяльності ідопомагає визначити тенденції і структуру таких змін, що, у свою чергу, можевказати керівництву підприємства на погрози і можливості, що очікуєпідприємство.
Аналіз починається з огляду основнихпоказників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянутинаступні питання:
— майновеположення підприємства;
— умови роботипідприємства в звітному періоді;
– результати, досягнуті в звітному періоді ;
— перспективифінансово-господарської діяльності підприємства.
Економічнийпотенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майновогоположення підприємства і з позиції його фінансового положення. Обидві цісторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні – нераціональнаструктура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансовогоположення і навпаки.
Майнове положення підприємства напочаток і кінець звітного періоду характеризується даними балансу. Порівнюючидинаміку підсумків розділів активу балансу, можна з’ясувати тенденції змінимайнового положення. Інформація про зміни в організаційній структурікерування, відкритті нових видів діяльності, особливостях роботи зконтрагентами звичайно міститься в пояснювальній записці до річноїбухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльностіпідприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динамікиприбутку, а також порівняльного аналізу елементів росту засобів підприємства,обсягів його виробничої діяльності і прибутку. Інформація про недоіки в роботіпідприємства може бути безпосередньо присутня у балансі в явному чизавуальованому виді. Даний випадок може мати місце, коли у звітності є статті,що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і просформоване у результаті цього погане фінансове положення (наприклад стаття«Збитки»). У балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутнімтакож у схованому, завуальованому виді статті, що свідчать про визначенінедоліки у роботі.
Це може бути викликано не тільки зфальсифікаціями з боку підприємства, але і прийнятою методикою складаннязвітності, відповідно до якої багато балансових статей комплексні (наприклад,статті «Інші дебітори», «Інші кредитори»).
Критеріями якісних змін у майновомуположенні підприємства і ступеня їхньої прогресивності виступають такіпоказники:
1) коефіцієнтзносу;
2) коефіцієнтвідновлення;
3) коефіцієнтвибуття.
Розглянемо їх економічнуінтерпритацію.
Коефіцієнт зносу.
Він розраховується по формулі:
Кзносу = сума амортизації
первинна вартість ОЗ.
Показник характеризує частку вартостіосновних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах.Коефіцієнт звичайно використовується в аналізі як характеристика стану основнихзасобів. Доповненням цього показника до 100% (чи одиниці) є коефіцієнтпридатності ( Кпридатності = 1- Кзносу ).
Коефіцієнт зносу залежить відприйнятої методики нарахування амортизаційних відрахувань і не відображаєповною мірою фактичного зносу основних засобів.
Аналогічно, коефіцієнт придатності недає точної оцінки їхній поточної вартості. Це відбувається через ряд причин:темпу інфляції, стану попиту, правильності визначення корисного термінуексплуатації основних засобів. Однак незважаючи на недоліки, умовністьпоказників зношеності і придатності, вони мають визначене аналітичнезначення.За деякими оцінками, значення коефіцієнта зносу більш, ніж на 50% вважаєтьсянебажаним.
Коефіцієнт відновлення.
Він розраховується по формулі:
Квідновлення = сума ОЗ, що надійшли
залишкова вартість ОЗ
Показує, яку частину від наявних накінець звітного періоду основних засобів складають нові засоби.
Коефіцієнт вибуття.
Він розраховується по формулі:
Квибуття = сума вибулих ОЗ х 100%
первинна вартість ОЗ
Показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство почало свою діяльність у звітному періоді, вибула черезстарість чи з інших причин.
Фінансовеположення підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової ідовгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансовогоположення — ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатністьвчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов’язаннях.
Говорячи проліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів урозмірі, теоритично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань хочаб і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.
Під ліквідністюякого-небудь активу розуміють його здатність трансформуватися в кошти, аступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якогоця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідністьданого виду активів.
В залежності відступеня ліквідності всі активи підприємства поділяються на :
1. високоліквідніактиви – кошти і короткострокові фінансові вкладення (А1);
2. активи,що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість до 1 року (А2);
3. активи,що повільно реалізуються – стаття розділу 2 «Запаси», стаття «Довгостроковіфінансові вкладення», стаття «Розрахунки з учасниками» розділ 1 активу,дебіторська заборгованість більш 1 року (А3);
4. активи,що тяжко реалізуються – статті розділу 1 активу балансу, за винятком статей, щоввійшли в попередню групу (А4);
Пасиви балансу поступеню зростання термінів погашення зобов’язань групуються:
1. найбільштермінові зобов’язання – кредиторська заборгованість (П1);
2. короткостроковіпасиви – короткострокові кредити і позикові засоби, що підлягають погашенню до1 року (П2);
3. довгостроковіпасиви — довгострокові кредити і позикові засоби (П3);
4. постійніпасиви — статті розділу 1 пасиву балансу (П4);
Для визначенняліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп активу і пасиву.Баланс вважається ліквідним, якщо має місце таке співвідношення:
А1 > П1
А2 > П2
А3 > П3
А4
Платоспроможністьозначає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх длярозрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:
– наявністьу достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;
– відсутністьпростроченої кредиторської заборгованості.
Очевидно, щоліквідність і платоспроможність не тотожні друг другу. Так, коефіцієнтиліквідності можуть характеризувати фінансове положення як здовільне, однаквласне кажучи ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значнапитома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.
Оцінка платоспроможності здійснюється на основіхарактеристики ліквідності поточних активів, тобто ччасу, необхідного дляперетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності дужеблизькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежитьплатоспроможність .
Щоб визначити поточну платоспроможність, необхідноліквідні засоби першої групи порівнювати з платіжними зобов’язаннями першоїгрупи. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде складати одиницю чи небагатобільше.За даними балансу цей показник можна розрахувати тільки один раз на місяць чиквартал. Підприємства ж роблять розрахунки з кредиторами щодня. Тому дляоперативного аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю занадходженням коштів від продажу продукції, від погашення дебіторськоїзаборгованості та інших надходженнь коштів, а також для контролю за виконаннямплатіжних зобов’язань перед постачальниками й іншими кредиторами складається платіжнийкалендар, у якому, з однієї сторони, розраховуються наявні й очікувані платіжнікошти, а з іншої сторони платіжні зобов’язання на цей же період (1, 5, 10, 15днів, місяць ). Оперативний платіжний календар складається на основі даних обвідвантаження і реалізації продукції, про закупівлю засобів виробництва,документів про розрахунки по оплаті праці, на видачу авансів працівникам,виписок з рахунків банків та ін.Для оцінки перспектив платоспроможності розраховуються показники ліквідності.Наведемо основні показники, що дозволяють оцінити ліквідність іплатоспроможність підприємства.
Коефіцієнтабсолютної ліквідності.
При обчисленніцього показника в ліквідні засоби включають тільки кошти в касі, нарозрахункових рахунках, а також цінні папери, що можуть бути реалізовані нафондовій біржі.
Вінрозраховується по формулі:
 
К1 = Кі (А1)
П (П1+П2),
де Кі –високоліквідні активи;
П — поточнізобов’язання.
Коефіцієнтабсолютної ліквідності є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства іпоказує, яка частина короткострокових позикових зобов”язань може бути принеобхідності погашена негайно. Нижня границя показника, що рекомендується взахідній літературі — 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів — справамайбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників,доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що маєаналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.Коефіцієнткритичної ліквідності.
Цей показниквідрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим, що до складуліквідних засобів включається також дебіторська заборгованість.
Вінрозраховується по формулі:
 
К2 = (Кі(А1)+Дз (А2))
П (П1+П2),де Дз –дебіторська заборгованість.

Коефіцієнтпоказує яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторськоїзаборгованості (терміном більш 1 року) покривається поточними зобов’язаннями.Цей коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємствомкороткострокових зобов’язань у випадку коли не буде можливості продати запаси.Орієнтоване нижнє значення показника –1; однак ця оцінка також носить умовнийхарактер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу нафактори, що обумовили його зміну. Так, якщо ріст коефіцієнта критичноїліквідності був зв’язаний в основному з ростом невиправданої дебіторськоїзаборгованості, те це не може характеризувати діяльність підприємства зпозитивної сторони. Коефіцієнт поточноїліквідності.
Третій коефіцієнтліквідності має у своєму чисельнику ще і суму виробничих запасів і витрат.
Він розраховуєтьсяпо формулі:
К3 = (Кі (А1)+Дз (А2)+Зз(А3))
П (П1+П2+П3),
де Зз- виробничізапаси і витрати.
Коефіцієнт даєзагальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки карбованців поточнихактивів приходиться на один карбованець поточних зобов’язань. Логіка численняданого показника полягає в тім, що підприємство погашає короткостроковізобов’язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активиперевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися якуспішно функціонуюче ( принаймні теоритично). Значення показника можнаваріювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміцізвичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичнійпрактиці приводиться нижнє критичне значення показника — 2; однак це лишеорієнтоване значення, що вказуює на порядок показника, але не його точненормативне значення.Величина власнихоборотних коштів (функціонуючий капітал)
Вінрозраховується по формулі:
Квеличини
власних = власнийкапітал
оборотних + довгостроковізобов’язання
засобів — необоротніактиви
чи
оборотні активи
— короткостроковіпасиви.
Цей показник характеризує ту частину власного капіталупідприємства, що є джерелом покриття його поточних активів ( тобто активів, щомають оборотність меньш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить яквід структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник маєособливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністюй іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показникав динаміці розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джереломзбільшення власних з засобів є прибуток. Варто розрізняти «оборотні кошти» і«власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства,другий джерела засобів, а саме частину власного капіталу підприємства,розглянуту як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотнихкоштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточнимизобов’язаннями. Можлива ситуація, коли величина поточних зобов’язань перевищуєвеличину поточних активів. Фінансове полження в цьому випадку розглядається якхитливе; вимагаються негайні заходи для його виправлення.
Маневреністьвласних оборотних коштів.
Він розраховується по формулі:

Кманевроності грошові кошти
власних = __________________
оборотних функціонуючий
засобів капітал
Цей показник характеризує ту частину власних оборотнихзасобів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютнуліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник звичайноміняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника вдинаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значенняпоказника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, відтого, наскільки висока його щоденна потреба у вільних грошових ресурсах.
Платоспроможністьпідприємства дуже тісно зв’язана з поняттям кредитоспроможності. Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан, що дозволяє одержати кредит і вчасно йогоповернути. В умовах реорганізації банківської системи, зміцнення ролі кредиту,докорінно міняється підхід до споживачів кредиту. Змінився істотно іпозичальник. Розширення самостійності., нові форми власності — усе це збільшуєризик повернення позички і вимагає оцінки кредитоспроможності при висновкукредитних договорів, рішенні питань про можливість і умови кредитування. Приоцінці кредитоспроможності враховуються репутація позичальника, розмір і складйого майна, стану економічної і ринкової кон’юнктури, стійкість фінансовогостану та інші.
На першому етапі аналізукредитоспроможності банка вивчає діагностичну інформацію про клієнта. До складуінформації входить акуратність оплати рахунків кредиторів і інших інвеститорів,тенденції розвитку підприємства, мотиви звертання за позичкою, склад і розмірборгів підприємства. Якщо це нове підприємство, то вивчається його бізнес — план.
Інформація просклад і розмір активів (майна) підприємства використовується при визначеннісуми кредиту, що може бути видана клієнту. Вивчення складу активів дозволитьустановити частку високоліквідних засобів, які можна при необхідності швидкореалізувати і перетворити в гроші (товари відвантажені, дебіторськазаборгованість).
Другий етап визначення кредитоспроможностіпередбачає оцінку фінансового стану позичальника і його стійкості. Тутвраховуються не тільки платоспроможність, але і ряд інших показників: рівеньрентабельності виробництва, коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, ефектфінансового важеля, наявність власного оборотного капіталу, стабільністьвиконання виробничих планів, питома вага заборгованості по кредитах у валовому доході,співвідношення темпів росту валової продукції з темпами росту кредитів банку,суми і терміни простроченої заборгованості по кредитах.
При оцінціплатоспроможності і кредитоспроможності підприємства потрібно враховувати, щопроміжний коефіцієнт ліквідності не повинний опускатися нижче 0,5, а загальнийкоефіцієнт — нижче 1,5. При загальному коефіцієнті ліквідності 1,5 до третього класу. Якщо підприємство відноситься допершого класу, це значить, що банк має справу з некредитоспроможнимпідприємством. Банк може видавати йому кредит тільки на особливих умовах чи підвеликий відсоток. За рівнем рентабельності до першого класу відносяться підприємстваз показник до — 25%, до другого класу- 25- 30 %, до третього класу — 30%. І такпо кожному показнику. Так само оцінка може здійснюватися й експертним шляхом працівникамибанку. При необхідності як експертів можуть залучатися фахівці.
Розрахунковезначення ступеня ризику Р для конкретного підприємства визначається посередньоарифметичній простій: Р =  Рі / n.
Мінімальнезначення показника ступеня ризику, рівне 1, означає, що при видачі кредитубанк ризикує, а при максимальному значенні, рівному 3, ризик майже відсутній.Цей показник використовується при рішенні питання про видачу позички і пропроцентну плату за кредит. Якщо банк дуже ризикує, то він бере більш високий відсотокза кредит.
При оцінці кредитоспроможностісуб’єктів, що хазяюють, і ступеня ризику постачальниками фінансових і іншихресурсів може використовуватися багатомірний порівняльний аналіз різнихпідприємств по цілому комплексі економічних показників.
Одна знайважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність йогодіяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв’язана із загальноюфінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів іінвесторів.
Надлишок чинедолік джерел засобів для формування запасів і витрат (матеріальних оборотнихфондів) є одним із критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.Виділяють чотири типи фінансової стійкості:
1.  Абсолютнастійкість фінансового стану, якщо запаси (З) менше суми власного оборотного капіталу(Своб) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРтмц)
З
а коефіцієнт забезпеченостізапасів і витрат джерелами засобів (Кз.з.)
більше одиниці
/>С воб + Кртмц
Кз.з. = > 1
З
Нормальнастійкість ,при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

З = Своб + Кртмц;
Своб + Кртмц
/>Кз.з. = = 1
З
3.  Хитливийфінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливістьвідновлення рівноваги платіжних заобів і платіжних зобов’язань за рахунокзалучення тимчасово вільних джерел засобів ( Дтч ) в оборот підприємства(резервного фонду, фонду нагромадження і споживання), кредитів банку натимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормальної кредиторськоїзаборгованості над дебіторською.
З = Своб + Кртмц+ Дтч;
Своб + Кртмц +Дтч
/>Кз.з. = = 1
З
При цьомуфінансова нестійкість вважається припустимою, якщо дотримуються наступні умови:
— виробничізапаси плюс готова продукція рівні чи перевищують суму короткостроковихкредитів і позикових засобів, що беруть участь у формуванні запасів;
— незавершеневиробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні чи менше суми власногооборотного капіталу;
Якщо ці умови невиконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.
4.  Кризовийфінансовий стан (підприємство знаходиться на грані банкрутства), при якому

З > Своб +Кртмц. + Дтч.;
Своб + Кртмц +Дтч
/>Кз.з =
З
Рівновагаплатіжного балансу в забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплатіпраці, позичка банку, постачальникам, бюджету. Стійкість фінансового стану можебути відновлена шляхом:
-прискоренняоборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відноснейого скорочення на карбованець товарообігу;
-обґрунтованогозменшення запасів і витрат (до нормативу);
поповненнявласного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Тому привнутрішньому аналізі здійснюється поглиблене вивчання причин зміни запасів івитрат, оборотності поточних активів, наявності власного оборотного капіталу, атакож виявлення резервів скорочення довгострокових і поточних матеріальнихактивів, збільшення власного оборотного капіталу.
Наявністьвласного оборотного капіталу і його зміну мають дуже велике значення взабезпеченні фінансової стійкості підприємства, доцільно провести факторнийаналіз його динаміки.Фінансовастійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношеннямвласних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінкуфінансової стійкості. Тому у світовій і вітчизняній обліково-аналітичнійпрактиці розроблена система показників.
Коефіцієнтконцентрації власного капіталу.
Вінрозраховується по формулі:
К = власний капітал
усьогогосподарських засобів( нетто)

Характеризуєчастку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у йогодіяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко,стабільно і незалежно від зовнішніх кредитів підприємство. Доповненням до цьогопоказника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу — їхнясума дорівнює 1 (чи 100%).
Коефіцієнтфінансової залежності.
Він розраховується по формулі:
К = усьогогосподарських засобів ( нетто)
власний капітал
Є зворотним докоефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміціозначає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщойого значення знижується до одиниці (чи 100%), це означає, що власники цілкомфінансують своє підприємство.
Коефіцієнтманевреності власного капіталу.
Вінрозраховується по формулі:
К = власні оборотні кошти
власний капітал
Показує, якачастина власного капіталу використовується для фінансування поточноїдіяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.Значення цього показника можна відчутно варіювати в залежності від структурикапіталу і галузевої приналежності підприємства.
Коефіцієнтструктури довгострокових вкладень.
Він розраховується по формулі:
 
К = довгострокові пасиви
необоротні активи

Логіка розрахункуцього показника заснована на припущенні, що довгострокові позички і позикивикористовуються для фінансування основних засобів і інших капітальнихвкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротнихактивів профінансована зовнішніми інвесторами.
Коефіцієнтдовгострокового залучення позикових засобів.
Вінрозраховується по формулі:
К = довгострокові пасиви
довгостроковіпасиви
+ власний капітал
Характеризуєструктуру капіталу.
Ріст цього показникав динаміці — негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше ісильніше залежить від зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнтспіввідношення власних і притягнутих засобів.
Вінрозраховується по формулі:
К = позиковий капітал
власний капітал
Як і деякі звищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінкуфінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: йогозначення, наприклад, рівне 0,178, означає, що на кожну гривню власних засобів,вкладених в активи підприємства, приходиться 17,8 коп. позикових засобів. Рістпоказника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства відзовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансовоїстійкості, і навпаки.
Не існує якихосьєдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать відбагатьох факторів: галузевої приналежності підприємства, принципівкредитування, що склалися, структури джерел засобів, оборотності оборотнихкоштів, репутації підприємства й ін. Тому прийнятність значень цихкоефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановленітільки в результаті зіставлення по групах.
При аналізіфінансового стану підприємства також необхідно знати запас його фінансовоїстійкості. З цією метою попередньо усі витрати підприємства варто розбити надві групи у залежності від обсягу виробництва і реалізації продукції: змінні іпостійні витрати.
Змінні витрати збільшуються і зменшуютьсяпропорційно обсягу виробництва продукції. Ці витрати сировини, матеріалів,палива, заробітної плати працівникам, відрахування і податки від зарплати івиторгу і т.д.
Постійні витрати не залежать від обсягувиробництва і реалізації продукції. До них відносяться амортизація основнихзасобів і нематеріальних активів, суми виплачених відсотків за кредити банку,орендна плата, витрати на керування й організацію виробництва, зарплатаперсоналу підприємства при погодинній оплаті і т.д. Постійні витрати разом зприбутком складають маржинальний дохід підприємства.
Розподіл витратна постійні та змінні і використання показника маржинальний доходу дозволяєрозрахувати поріг рентабельності, тобто ту суму виторгу, що необхідна для тогощоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, алене буде і збитку. Рентабельність при такому виторзі буде дорівнювати нулю. Розраховуєтьсяпоріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартостіреалізованої продукції до частки маржинального доходу у виторзі.
Постійні витратив собівартості реалізованої продукції
Поріг
/>рентабельності =
часткамаржинального доходу у виторзі

Якщо відомийпоріг рентабельності, то неважко підрахувати запас фінансової стійкості – ЗФС:
Виторг — Порігрентабельності
/>ЗФС = * 100
Виторг
Оцінка результативностіфінансово- господарської діяльності підприємства
 Оцінка діловоїактивності спрямована на аналіз результатів і ефективністьпоточної основної виробничої діяльності.
Оцінка діловоїактивності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняннядіяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталупідприємств. Такими якісними критеріями є: широта ринків збуту продукції,наявність продукції, що поставляється на експорт, репутація підприємства, щовиражається, зокрема, у популярності клієнтів, що користаються послугамипідприємства й інші. Кількісна оцінка робиться по двох напрямках:
– ступіньвиконання плану (встановленого вищестоящою організацією чи самостійно) заосновними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;
– рівеньефективності використання ресурсів підприємства .
Для реалізаціїпершого напрямку аналізу доцільно також враховувати порівняльну динамікуосновних показників. Зокрема, оптимально наступне їхнє співвідношення:
Тпб >Тр>Так > 100%,
де Тпб, Тр, Так– відповідно темп зміни прибутку, реалізації, авансованого капіталу.
Ця залежністьозначає, що:
– економічнийпотенціал підприємства зростає;
– упорівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростаєбільш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більшефективно;
– прибутокзростає випереджальними темпами, що свідчить, як правило, про відноснезниження витрат виробництва і звертання.
Однак можливі і відхилення від цієї ідеальноїзалежності, причому не завжди їх варто розглядати як негативні. Такимипричинами є: освоєння нових перспектив напрямку додатка капіталу, реконструкціяі модернізація діючих виробництв. Ця діяльність завжди сполучена зі значнимивкладеннями фінансових ресурсів, що по більшій частині не дають швидкої вигоди,але в перспективі можуть цілком окупитися.
Для реалізаціїдругого напрямку можуть бути розраховані різні показники, що характеризуютьефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
При аналізі стану підприємства важливо визначити, наскількиефективне керування активами. По балансу підприємства можна судити про характервикористовуваних активів. Велика сума накопиченої амортизації стосовно наявногонерухомого майна, машин і устаткування дає підстави думати, що на підприємствістаре устаткування, що вимагає відновлення. Якщо в балансі з’явилися великісуми коштів, можна припустити, що є зайві гроші, які могли бути використані збільшою користю. Для виявлення тенденцій у використанні наявних на підприємствіресурсів використовується ряд коефіцієнтів, заснованих на співвідношеннітоварообігу і величини капіталу, необхідного для забезпечення такого обсягуоперацій.
Коефіцієнтиобертання активів обчислюється в декількох варіантах. Можуть бути використанікоефіцієнти:
— обертання активів;
— обертанняпостійних активів;
— обертаннячистих активів.Кобертання = виторг від реалізаціїактивів активи активиусього + усього
на початок на кінець
року року.Кобертання виторг від реалізації постійних = активиактиви поточні поточніактивів усього +усього — активи + активи
на початок накінець на початок на кінець
року року року рокуКобертання виторг від реалізації чистих = активи активипоточні поточніактивів усього + усього- зобов’язання + зобов’язання
на початок накінець на початок на кінець
року року року року
За допомогою цихпоказників можна визначити, яка кількість вкладених активів необхідна длязабезпечення даного рівня реалізації продукції, тобто яка сума доходу виходитьна кожну гривню вкладених активів. Застосування нетто-активів виключає зрозрахунків поточні зобов’язання. Пояснюється це тим, що поточні зобов’язання(рахунки до оплати, податки, що підлягають виплаті, частка довгостроковоїзаборгованості, що підлягає виплаті, нарахована заробітна плата й інші нарахованізобов’язання) в основному безпосередньо зв’язані з операціями підприємства і незнаходяться в її розпорядженні в процесі її діяльності. Таким чином, сумавикористовуваних підприємством активів ефективно зменшується за рахунок цієїпостійної поточної кредиторської заборгованості й інших поточних зобов’язань.Це розуміння особливе важливо при аналізі діяльності торгових фірм, у яких сумарахунків постачальників, що підлягають оплаті, досягає значної частки взагальному підсумку балансу.
Показник обертанняпостійних активів показує, яка сума доходу виходить на одиницю грошовоговираження основних засобів підприємства. Цей показник є найбільше “хворобливим”для українських підприємств у нинішньому періоді розвитку економіки країни зхарактерним неповним використанням виробничих потужностей.
Необхідновідзначити, що дані показники є дуже наближеними, оскільки в балансах більшостіпідприємств всілякі активи, придбані в різний час, показуються по первіснійвартості. Балансова вартість таких активів часто не має нічого загального з їхреальною вартістю, при цьому така розбіжність збільшується в умовах інфляції іпри підвищенні вартості таких активів. Саме такі невідповідності балансової іреальної вартості в більшості інвесторів викликають бажання до поглинання даноїкомпанії, щоб реалізувати закладену в ній додаткову вартість.
Ще однеперекручування реального положення може бути зв’язане з розмаїтістю видівдіяльності компанії: у той час як значна частина виробничої діяльності вимагаєзалучення великої кількості активів, інші види діяльності (наприклад, сфера обслуговуваннячи оптова торгівля) вимагають щодо меншої кількості активів для одержаннявизначеного обсягу доходу. Тому при аналізі, по можливості, треба прагнути доподілу фінансових показників по основних видах діяльності чи видам продукції, ікоефіцієнт обертання активів поряд з іншими показниками допоможе визначитисприятливі чи несприятливі результати діяльності.
Динаміка всіх розглянутих показників обертання активівсприятлива для підприємства. Відзначається істотно більш слабке поліпшенняпоказника чистих активів. Це пояснюється тим, що на фоні росту виторгупідприємства відбувається зниження кредиторської заборгованості. Це у своючергу збільшує величину чистих активів, що створюють цей виторг, і, отже, востаточному підсумку сприяє зменшенню показника обертання чистих активів.
При аналізіобертання оборотних коштів особлива увага повинна приділятися виробничимзапасам і дебіторській заборгованості.
Головна метааналізу полягає в тому, щоб установити ознаки зменшення величини, чи навпроти,надлишкового нагромадження товарно-матеріальних запасів і рахунків дебіторів.Звичайно ці статті балансу зіставляються із сумою доходу від реалізації продукціїчи послуг із собівартістю реалізованої продукції, оскільки вважається, що цістатті тісно взаємозалежні.
Тільки на основіданих балансу важко дати точну оцінку товарно-матеріальним запасам. Звичайновикористовується середня сума товарно-матеріальних запасів на початок і кінецьзвітного періоду. Іноді буває доцільно використовувати тільки показник накінець звітного періоду, якщо відбувається бурхливий ріст підприємства ітоварно-матеріальні запаси постійно збільшуються для забезпечення швидкозростаючого обсягу реалізації. Важливо також враховувати метод списаннятоварно-матеріальних запасів на собівартість продукції – метод ЛІФО, ФІФО, посередній вартості і т.д.
Обертаннядебіторської заборгованості ґрунтується на порівнянні величини цієї статті зчистим обсягом продажів. При аналізі даного показника принциповим є питання, чивідповідає сума неоплаченої дебіторської заборгованості на кінець звітногоперіоду сумі продажів у кредит, що по логіці повинна залишатися неоплаченої зоблікомнаданих компанією умов комерційного кредиту. Точний аналіз станудебіторської заборгованості може бути зроблений тільки шляхом визначення«віку» усіх рахунків дебіторів по книгах компанії і класифікаціїїхній по кількості неоплачених днів: 10 днів, 20 днів, 30 днів, 40 днів і т.д.- і далі шляхом порівняння цих термінів з умовами кредитування по кожнійугоді.Але такого роду аналіз вимагає доступу до внутрішньої інформації компанії,тому зовнішній дослідник змушений задовольнятися досить приблизним показником,що зіставляє дебіторську заборгованість і обсяг реалізації за 1 день і наступнеспіввіднесення цієї величини із середнім значенням дебіторської заборгованостіпротягом року.
Обертанняоцінюють, зіставляючи показники середніх залишків оборотних активів і їхніхоборотів за аналізований період. Оборотами при оцінці й аналізі оборотності є:
– длявиробничих запасів – витрати на виробництво реалізованої продукції;
– длядебіторської заборгованості – реалізація продукції по безготівковому розрахунку(оскільки цей показник не відображаєтьсяся у звітності і може бути виявлений заданими бухгалтерського обліку, на практиці його нерідко заміняють показникомвиторгу від реалізації).Обертаннядебіторської заборгованості ( в оборотах)
Вінрозраховується по формулі:Кобертання          виторгвід реалізації (без ПДВ)дебіторської = ________________________________заборгованості      величиначистої деб.заборгованості.Обертаннядебіторської заборгованості ( у днях)
Вінрозраховується по формулі:Кобертання                             360днівдебіторської = ________________________________заборгованості         обертаннядеб.заборгованості (в оборотах).

Коефіцієнтпоказує кількість днів, протягом яких надійдуть гроші від погашеннядебіторської заборгованості.Обертаннязапасів (в оборотах)
Він розраховуєтьсяпо формулі:Кобертання = виторгвід реалізації Запасів ТМЦ + ТМЦ
на початок накінець
року року.
Обертання воборотах указує середнє число оборотів засобів, вкладених в активи даного виду,в аналізований період.
Звичайно, чим вище показник обертання товарно-матеріальнихзапасів, тим краще: низький рівень запасів зменшує ризик, зв’язаний знеможливість реалізувати продукцію і вказує на ефективне використання капіталу.Проте, якщо показник обертання запасів на даному підприємстві значно вище, ніжу середньому по галузі, це може свідчити про потенційний дефіцит закуповуванихтоварів і матеріалів, що може відбитися на якості обслуговування замовників і,в остаточному підсумку, послабити конкурентну позицію підприємства. Остаточнийвисновок вимагає додаткового аналізу. Обертаннязапасів (у днях)
Він розраховуєтьсяпо формулі:Кобертання = собівартістьреалізаціїзапасів середнізапаси .
Обертання у дняхуказує тривалість (у днях) одного обороту засобів, вкладених в активи даноговиду.

Обертання кредиторськоїзаборгованості
Вінрозраховується по формулі:Кобертаннясобівартість реалізованої продукції
кредиторської = ______________________________________
заборгованості середній розмір кред.заборгованості.
Узагальненоюхарактеристикою тривалості омертвляння фінансових ресурсів у поточних активах єпоказник тривалості операційного циклу, тобто того, скільки днів у середньомупроходить з моменту вкладення коштів у поточну виробничу діяльність до моментуповернення їх у виді виторгу на розрахунковий рахунок. Тривалість операційногоциклу
Вінрозраховується по формулі:
Ктривалості дебіторськазаборгованість( у днях)
операційного = ________________________________
циклу обертаннязапасів ( у днях).
Цей показник взначній мірі залежить від характеру виробничої діяльності; його зниження – одназ основних внутрішньогосподарських задач підприємства.Тривалість фінансовогоциклу
Вінрозраховується по формулі:
К тривалості Ктривалості Кобертання
фінансового = операційногоциклу — кред.заборгованості
циклу

Фінансовий цикл –цикл обертання готівки, що характеризує час, протягом якого кошти витягнуті зобороту. Скорочення операційного і фінансового циклу розглядаються в динаміці,як позитивна тенденція. Фінансовий цикл може бути скорочений, як за рахунок прискоренняобертання дебіторської заборгованості і виробничих запасів так і за рахунокнекритичного уповільнення обертання дебіторської заборгованості.
Узагальнюючаоцінка фінансового стану підприємства досягається на основі такихрезультативних показників, як прибуток і рентабельність.
Величинаприбутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької,збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показникихарактеризують усі сторони господарювання.
Аналіз формування і використання прибутку припускає наступніетапи: — аналіз складу і динаміки балансового прибутку; — аналіз фінансовихрезультатів від звичайних видів діяльності; — аналіз рівнясередньореалізаційних цін; — аналіз фінансових результатів від інших видівдіяльності; — аналіз рентабельності діяльності підприємства; — аналіз розподілуі використання прибутку.
В аналізівикористовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток,оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.
Балансовийприбутокмістить у собі прибуток від звичайних видів діяльності, фінансові результативід операційних і позареалізаційних операцій і надзвичайних обставин.
Оподатковуванийприбутокявляє собою різницю між прибутком від звичайної діяльності і сумою пільг поподатку на прибуток.
Чистийприбуток — це та частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства післясплати податку на прибуток.
У процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку відзвичайної діяльності, його структуру, динаміку і виконання плану за звітнийрік. При вивченні динаміки прибутку необхідно враховувати інфляційні факторизміни її суми. Для цього виторг необхідно скорегувати на середньозважений рістцін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а собівартість товарів,продукції (робіт, послуг) зменшити на їхній приріст у результаті підвищення цінна спожиті ресурси за аналізований період.
Для проведенняаналізу прибутку по складу й у динаміці складають таку аналітичну таблицю.
Аналізскладу, динаміки та виконання плану по прибуткуПоказник
Базисний період
 Звітний період
Абсолютне
відхилення
Темпи змін
% Тис. гривень Питома вага % Тис. гривень Питома вага % Тис. гривень Питома вага %
  Прибуток від продажу
 
Сальдо від операційних
доходів та витрат
  Сальдо позареалізаційних доходів та витрат
  Прибуток від звичайних видів діяльності
 
Основну частинуприбутку підприємства одержують від звичайних видів діяльності, до якоговідносять прибуток від продажу продукції (робіт, послуг).
Прибуток відпродажу продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторівпершого рівня співпідпорядкованості: обсягу продажів продукції (VРП); їїструктури (УДi); собівартості (Зi) і рівнясередньореалізаційних цін (Цi).
Обсяг продажу продукції може позитивно чи негативно впливатина суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводитьдо пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то призбільшенні обсягу продажу відбувається зменшення суми прибутку. Виконання планупо обсягу продажу обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації зплановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному та увартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складу). Для цьогобажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів,тому що собівартість менше піддається впливу структурного фактора, ніж виторг.
Структура товарної продукції також може позитивно чи негативновпливати на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видівпродукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, інавпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукціїзагальна сума прибутку зменшиться.
Собівартістьпродукції і прибуток знаходяться в зворотнопропорційній залежності: призбільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.
Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можнавиконати способом ланцюгових підстановок, послідовно заміняючи планову величинукожного фактора фактичною величиною.
Середньореалізаційна ціна одиниці продукції розраховуєтьсяшляхом розподілу виторгу від реалізації відповідного виробу на обсяг продажу.На зміну її рівня впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції,ринки збуту, кон’юнктура ринку, інфляційні процеси.
Якість товарноїпродукції – один з основних факторів, від якого залежить рівень середньої ціниреалізації. За більш високу якість продукції встановлюються більш високі ціни інавпаки.
Виконання планупо прибутку в значній мірі залежить від фінансових результатів діяльності, незв’язаних з реалізацією продукції. Це фінансові результати, отримані відопераційних, позареалізаційних операцій і надзвичайних обставин.
Аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причинотриманих збитків і прибутку по кожнім конкретному випадку. Збитки від виплатиштрафів виникають у зв’язку з порушенням окремими службами договорів з іншимипідприємствами, організаціями й установами. При аналізі встановлюються причининевиконаних зобов’язань, приймаються міри для запобігання допущених помилок.Зміна суми отриманих штрафів може відбутися не тільки в результаті порушеннядоговірних зобов’язань постачальниками і підрядчиками, але і через ослабленняфінансового контролю у відношенні їх. Тому при аналізі даного показника вартоперевірити, чи у усіх випадках порушення договірних зобов’язань булипред’явлені постачальникам відповідні санкції.
Збитки відсписання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тихпідприємствах, де постановка обліку і контролю над станом розрахунків знаходитьсяна низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році,також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.
Особливої увагизаслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям,сертифікатам і т.д.). Підприємства — власники цінних паперів одержуютьвизначені доходи у вигляді дивидендів. У процесі аналізу вивчається динамікадивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що приходиться на одну акцію,установлюються темпи їхнього росту чи зниження. На закінчення аналізурозробляються конкретні заходи, спрямовані на попередження і скорочення збитківі втрат від даних видів діяльності.
Показникирентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результатигосподарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними використанимиресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструментінвестиційної політики і ціноутворення.
Показникирентабельності можна об’єднати в кілька груп: — показники, що характеризуютьрентабельність (окупність) витрат
виробництва йінвестиційних проектів; — показники, що характеризують рентабельність продажу; — показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Усі ці показникиможуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізаціїпродукції і чистого прибутку.
Рентабельністьвиробничої діяльності (окупність витрат)
Вонарозраховується по формулі:
R3 = ПбR3 = Пч
З, чи З
де Пб–балансовий прибуток, Пч— чистий прибуток, З — сума витрат по реалізованійчи зробленій продукції.
Показує, скількипідприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво іреалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремимйого підрозділам і видам продукції.
Рентабельністьпродажів
Вонарозраховується по формулі:
Rп = Пб или Пч
РП РП
де РП — сумаотриманого виторгу.
Показник характеризує ефективність підприємницькоїдіяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продажу. Широкогозастосовування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується вцілому по підприємству й окремим видам продукції.Рентабельність(прибутковість) капіталу
Вонарозраховується по формулі:

Rк = Пб или Пч
ІК ІК
де ІК — середньорічна вартість всього інвестованого капіталу чи окремих його доданків:власного (акціонерного), позикового, основного, оборотного, виробничогокапіталу і т.д.
Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим меншейого потрібно для забезпечення запланованого обсягу продажу.
І навпаки, уповільнення обертання капіталу вимагаєдодаткового залучення засобів для забезпечення того ж обсягу виробництва іреалізації продукції. Таким чином, обсяг продажу сам по собі не робить впливуна рівень рентабельності, тому що з його зміною пропорційно збільшується чи зменшуєтьсясума прибутку і сума основного й оборотного капіталу, за умови незмінностіінших факторів.
У процесі аналізуможуть використовуватися жорстко детерміновані факторні моделі, що дозволяютьідентифікувати і дати порівняльну характеристику основних факторів, що вплинулина зміну того чи іншого показника.
В основі приведеної системи діє наступна жорсткодетермінована факторна залежність:
Rск = Rз х КФЗ = Пч х РП х ВА
РП ВА ВК
де КФЗ — коефіцієнт фінансової залежності, ВА — сума активів підприємства,
ВК-власний капітал.
З представленоїмоделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів:рентабельності господарської діяльності, ресурсовіддачі та структуриавансованого капіталу. Значимість виділених факторів порозумівається тим, щовони у визначеному змісті узагальнюють усі сторони фінансово-господарськоїдіяльності підприємства, зокрема бухгалтерську звітність: перший факторузагальнює форму №2 «Звіт про фінансові результати», другий — актив балансу, третій- пасив балансу.
У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованихпоказників рентабельності, виконання плану по їх рівню і провестиміжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.
Для всебічноїкомплексної оцінки різних показників рентабельності можна використовувати зарубіжнийдосвід оцінки цих показників.
Показникирентабельності групи «а» розраховуються на базі данихбухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему такихкоефіцієнтів:Коефіцієнтграничного рівня валового прибутку
Вінрозраховується по формулі:
К = Вп = 1-Впр
Чоп Чоп
де Вп – сумавалового прибутку
Впр – ватістьпродажу (реалізації продукції, робіт, послуг)
Чоп – чистийобсяг продажу.Коефіцієнтграничного рівня прибутку від основної операційної діяльності
Вінрозраховується по формулі:
К = Под
Чоп
де Под – сумаприбутку, отриманого від основної операційної діяльності.

Коефіцієнтграничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства
Вінрозраховується по формулі:
К = П
Чоп
де П – сумаприбутку до виплат за довгостроковими зобов”язаннями і податкових виплат.Коефіцієнтграничного рівня чистого прибутку
Вінрозраховується по формулі:
 
К = Чп
Чоп
де Чп – сумачистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковимизобов”язаннями та сплати податків.Критичнийкоефіцієнт рентабельності
Вінрозраховується по формулі:
 
К = (Чоп – Зв)
Чоп
де Зв – це сумазмінних витрат у складі вартості продажу.
У міжнароднійпрактиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших підприємствчітко поділяється на три види: операційна(основна); інвестеційна – вкладеннягрошей в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова – облікотриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такий поділ видів діяльностізнаходить відображення у відповідних формах звітності.
Із наведенихформул зрозуміло, що всі коефіцієнти мають ту саму базу обрахунку – чистийобсяг продажу( валові надходження за вирахуванням суми повернення і дисконтнихзнижок).Ці, а також наведені нижче показники рентабельності взаємодоповнюютьодин одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансового станупідприємства.
Показникирентабельності групи «б» розраховуються, як відношенняприбутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами таінвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодоприбутків(збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:Коефіцієнтвіддачі на всю суму виробничих активів
Вінрозраховується по формулі:
 
К = Чп
ВА
де ВА –середньорічна величина всіх виробничих активів підприємства.Коефіцієнтвіддачі від інвестованого капіталу
Вінрозраховується по формулі:
 
К = П
СА
де СА –середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткостроковихзобов”язань, або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал+ довгострокові зобов”язання)Коефіцієнтвіддачі на акціонерний капітал
Вінрозраховується по формулі:
 
К = Чп
СК
де СК – середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.
Коефіцієнтвіддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, якимволодіє підприємство (його називають показником майстерності використаннякапіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішої оцінки можеобчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можутьвикористовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, довирахування податків .
Коефіцієнтвіддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всьогокапіталу – довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства.Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад,фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові коштиперевищує величину цього коефіцієнта.
Важливу роль укомплексній оцінці фінансового стану підприємства, особливо в акціонованихпідприємствах, відіграє третій із розглянутих показників – коефіцієнт віддачіакціонерного капіталу.
Оцінка положенняна ринку цінних паперів виконується на підприємствах, зареєстрованих нафондових біржах та які випускають там свої цінні папери. Аналіз не може бутивиконаний безпосередньо заданими фінансової звітності — потрібнадодаткова інформація. Оскільки термінологія по цінних паперах у нашій країні щеостаточно не склалася, то назви показників, що приводяться, є умовними.
Дохід(прибуток) на акцію
Вінрозраховується по формулі:
 Дохід (прибуток) =прибуток після сплати податків на акцію тадивідендів на привілейовані акції
кількість звичайних акцій

Саме цей показнику значній мірі впливає на ринкову ціну акцій. Основний його недолік в аналітичномуплані — просторова непорівнянність через неоднакову ринкову вартість акційрізних компаній.
Цінністьакції
Вонарозраховується по формулі:
Цінність акції = ринковаціна акції
доход на акцію
 
Цей показникслужить індикатором попиту на акції даної компанії, оскільки показує, як багатозгодні платити інвестори в даний момент на одну гривню прибутку на акцію.Відносно високий ріст цього показника в динаміці вказує на те, що інвесториочікують більш швидкого зростання прибутку даного підприємства в порівнянні зіншими. Цей показник також можна використовувати в просторових(міжгосподарських) зіставленнях. Підприємствам, що мають відносно високезначення коефіцієнта стійкості економічного росту, характерно, як правило, івисоке значення показника «цінність акції».
Коефіцієнткотирування акції.
Вінрозраховується по формулі:
 Ккотирування акції = ринковаціна акції
облікова цінаакції
 
Розраховуєтьсявідношенням ринкової ціни акції до її облікової (книжкової) ціні. Книжкова цінахарактеризує частку власного капіталу, що приходиться на одну акцію. Вонаскладається з номінальної вартості (тобто вартості, проставленої на бланкуакції, по якій вона врахована в акціонерному капіталі), частки емісійногоприбутку (накопиченої різниці між ринковою ціною акцій у моментїхпродажу і їхньою номінальною вартістю) і частки накопиченого і вкладеного урозвиток фірми прибутку. Значення коефіцієнта котирування більше одиниціозначає, що потенційні акціонери, здобуваючи акцію, готові дати за неї ціну, щоперевищує бухгалтерську оцінку реального капіталу, що приходиться на акцію наданий момент.
Дивіденднаприбутковість акції
Вонарозраховується по формулі:
 
Дивіденднаприбутковість акції = Дивіденд на одну акцію
Ринкова цінаакції
 
Виражаєтьсявідношенням дивіденду, виплачуваного на акції, до її ринкової ціни. Напідприємствах, що розширюють свою діяльність шляхом капіталізації більшоїчастини прибутку, значення цього показника відносно невелике. Дивіденднаприбутковість акції характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений вакціїпідприємства. Це прямий ефект. Є ще і непрямий (доход чи збиток), щовиражається в зміні ринкової ціни акцій даного підприємства.
Дивіденднийвихід.
Вінрозраховується по формулі:
 
Дивідендний вихід= Дивіденд на одну акцію
Доход на акцію
 
Найбільш наочнетлумачення цього показника — частка чистого прибутку, виплачена акціонерам увигляді дивидендів. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політикипідприємства. З цим показником тісно зв’язаний коефіцієнт реінвестуванняприбутку, що характеризує її частку, спрямовану на розвиток виробничоїдіяльності. Сума значень показника дивідендного виходу і коефіцієнтареінвестування прибутку дорівнює одиниці.

В даний часбільшість підприємств України знаходиться в скрутному фінансовому стані. Високіподаткові і банківські процентні ставки, взаємні неплатежі між суб’єктами, щохазяюють, приводять до того, що підприємства виявляються неплатоспроможними.Зовнішньою ознакою неспроможності (банкрутства) підприємства є призупиненняйого поточних платежів і нездатність задовольнити вимоги кредиторів протягомтрьох місяців із дня настання термінів їхнього виконання.
У зв’язку з цимособливу актуальність здобуває питання оцінки структури балансу, тому щорішення про неспроможність підприємства приймаються по визнанні незадовільностіструктури балансу.
Основна мета проведення попереднього аналізу фінансовогостану підприємства — обґрунтування рішення про визнання структури балансунезадовільної, а підприємства — платоспроможним відповідно до Закону Українивід 14 травня 1992 р. № 2343 – Х11 «Про відновлення платоспроможності боржникачи визнанні його банкрутом».
Для оцінкинезадовільної структури балансу неплатоспроможного підприємствавикористовуються показники:
— загальнийкоефіцієнт ліквідності;
— коефіцієнтзабезпеченості підприємства власними оборотними коштами;
— коефіцієнтвідновлення (утрати) платоспроможності.
Підставою длявизнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним єнаявність однієї з умов:
– якщозагальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має
значення нижченормативного ( 1,5 );
— якщо коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними коштами на
кінець звітногоперіоду має значення нижче нормативного ( 0,3 ).
Загальнийкоефіцієнт ліквідності
Він розраховуєтьсяпо формулі:

Поточні активи — Витрати майбутніх періодів
/>Клик =
Поточні пасиви — Доходимайбутніх періодів
Коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними коштами
Він розраховується по формулі:
Поточні активи — Поточні пасиви
/>Кзок =
Поточні активи
У випадку якщо загальний коефіцієнтліквідності нижче нормативного, а частка власного оборотного капіталу уформуванні поточних активів менше 0,3 (норматив), але мається тенденція ростуцих показників, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.)за період, рівний шести місяцям.Коефіцієнтвідновлення платоспроможності
Він розраховуєтьсяпо формулі:
Клік1+ 6 / Т (Клік1 — Клик0)
/>Кв.п. =
Клік (норм)
де Клік1 і Клік0- відповідно фактичне значення коефіцієнта ліквідності наприкінці і початкузвітного періоду; Клік (норм)- нормативне значення загального коефіцієнталіквідності; 6 — період відновлення платоспроможності, міс.; Т- звітний період,міс.
Якщо Кв.п. >1, то у підприємства є реальна можливість відновити свою платоспроможність, і, навпаки,якщо Кв.п.
У тому випадку,якщо фактичний рівень Клік і Кзок дорівнює чи вище нормативних значень накінець періоду, але намітилася тенденція їхнього зниження розраховуютькоефіцієнт утрати платоспроможності (Ку.п.) за період, рівний три місяці.Коефіцієнтутрати платоспроможності
Він розраховується по формулі:
Клік1 — З / Т (Клік1 — Клік0 )
/>Ку.п. =
Клік ( норм )
Якщо Ку.п. > 1- підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність напротязі 3 місяців і навпаки.
Розрахованікоефіцієнти заносяться в таблицю, що мається в додатках до «Методичних положеньпо оцінці фінансового стану підприємств і встановленню незадовільної структурибалансу».
Оцінка структурибалансу підприємства
№
п/п Найменування показника На початок періоду На момент установлення платоспроможності
Норма
Коефіцієнта 1 2 3 4 5 1 Коефіцієнт поточної ліквідності Не менш 2 2 Коефіцієнт забезпеченості власними засобами Не менш 0,1 3 Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства. По даній таблиці розрахунок по формулі: стор. lrp.4+6: Т(стор. 1гр.4-стор. 1гр.З) Не менш 1,0 4 Коефіцієнт утрати платоспроможності підприємства. По даній таблиці розрахунок по формулі: стор.1гр.4+3: Т(стор.1гр.4-тр.1гр.З), де Т приймає значення 3, 6, 9 чи 12 місяців

Висновки провизнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним роблятьсяпри негативній структурі балансу і відсутності в нього реальної можливостівідновити свою платоспроможність.
Якщо підприємство визнаєтьсянеплатоспроможним, а структура його балансу незадовільною, перш ніж передатиекспертний висновок у суд, у нього береться додаткова інформація і проводитьсяпоглиблений аналіз його виробничо-фінансової діяльності з метою вибору одного здвох варіантів рішень:
– проведенняреорганізаційних заходів для відновлення його платоспроможності;
– проведенняліквідаційних заходів відповідно до діючого законодавства.
У процесінаступного аналізу повинні бути детально вивчені шляхи поліпшення структурибалансу підприємства і його платоспроможності.
У першу чергуварто вивчити динаміку валюти балансу. Абсолютне зменшення валюти балансусвідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що з’явилосяпричиною неплатоспроможності. Установлення факту згортання господарськоїдіяльності вимагає ретельного аналізу його причин. Такими причинами можуть бутискорочення платоспроможного попиту на продукцію і послуги даного підприємства,обмеження доступу на ринку сировини, поступове включення в активнийгосподарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії іт.д. У залежності від обставин, що викликали скорочення господарського оборотупідприємства, можуть бути рекомендовані різні шляхи виходу його зі станунеплатоспроможності. При збільшенні валюти балансу за звітний період вартовраховувати вплив переоцінки фондів, подорожчання виробничих запасів, готовоїпродукції. Без це важко зробити висновок про те, чи є збільшення валюти балансунаслідком розширення господарської діяльності підприємства чи наслідкомінфляційних процесів. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то причинуйого неплатоспроможності варто шукати в нераціональному використанні прибутку(великих відрахувань у фонд споживання), відрахуванні засобів у дебіторськузаборгованість, заморожування засобів у надпланових виробничих запасах, помилціпри визначенні цінової політики і т.д.
Дослідженняструктури пасиву балансу дозволяє установити одну з можливих причиннеплатоспроможності підприємства — це занадто висока частка позикових коштів уджерелах фінансування господарської діяльності. Тенденція збільшення часткипозикових коштів, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкостіпідприємства і підвищення ступеня його фінансового ризику, а з іншого боку,перерозподіл в умовах інфляції доходів на користь підприємства — позичальника.
Активи підприємства і їхня структуравивчається, як з погляду їхньої участі у виробництві, так і з позиції їхньоїліквідності. Зміна структури активів на користь збільшення оборотних коштів свідчить:
— про формуваннябільш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обертання засобівпідприємства;
– провідволікання частини поточних активів на кредитування покупців, дочірніх підприємстві інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію оборотного капіталу звиробничого процесу;
— про згортаннявиробничої бази;
– прозапізніле коректування вартості основних фондів в умовах інфляції.
При наявностідовгострокових і короткострокових фінансових вкладень необхідно дати оцінкуїхньої ефективності і ліквідності цінних паперів, що знаходяться в портфеліпідприємства. Абсолютний і відносний ріст поточних активів може свідчити нетільки про розширення виробництва чи впливу фактора інфляції, але і проуповільнення обертання капіталу, що викликає потребу в збільшенні його маси.Тому потрібно вивчити обертання оборотного капіталу в цілому і на окремихстадіях кругообігу.
При вивченніструктури запасів і витрат необхідно виявити тенденції зміни виробничихзапасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Збільшенняпитомої ваги виробничих запасів може бути наслідком:
— нарощуваннявиробничої потужності підприємства;
— прагненнязахистити кошти від знецінювання в умовах інфляції;
— нераціональнообраної господарської стратегії, унаслідок якої значна частина оборотногокапіталу заморожена в запасах, ліквідність яких може бути не високою.
При вивченніструктури поточних активів велика увага приділяється стану розрахунків здебіторами. Високі темпи росту дебіторської заборгованості свідчать про те, щодане підприємство активно використовує стратегію товарних позичок дляспоживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично поділяється зними частиною доходу. У той же час, якщо платежі за продукцію затримуються,підприємство змушене брати кредити для забезпечення своєї діяльності,збільшуючи власні фінансові зобов’язання перед кредиторами. Тому основним завданнямретроспективного аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її ліквідності,тобто зворотності боргів підприємству, для чого потрібна її розшифровка зуказівкою зведень про кожного дебітора, суму заборгованості, давності утворенняй очікуваних термінів погашення. Необхідно також оцінити швидкість оборотукапіталу в дебіторській заборгованості і швидкість обороту коштів, зіставляючиїї з темпами інфляції. Необхідним елементом аналізу фінансового станунеплатоспроможних підприємств є дослідження фінансових результатів діяльності івикористання прибутку. Якщо підприємство збиткове, то це свідчить провідсутність джерела поповнення власних засобів і про зменшення капіталу.Відношення суми власного капіталу до суми збитків підприємства показуєшвидкість його зменшення. У тому випадку, якщо підприємство дістає прибуток і єпри цьому неплатоспроможним, потрібно проаналізувати використання прибутку. Принаявності значних відрахувань у фонди споживання цю частину прибутку в умовахнеплатоспроможності підприємства можна розглядати як потенційний резервпоповнення власних оборотних коштів підприємства. Необхідно також вивчитиможливість підприємства по збільшенню суми прибутку за рахунок нарощуванняобсягів виробництва і реалізації продукції, зниження її собівартості,поліпшення якості конкурентноздатності продукції. Велику допомогу у виявленніцих резервів може зробити аналіз результатів діяльності підприємств — конкурентів.
За результатами аналізу повинні бутиприйняті конкретні заходи для поліпшення структури балансу і фінансового станунеплатоспроможних суб’єктів господарської діяльності.

Література
1. Закон України “Про бухгалтерськийоблік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Галицькі контракти. — 1999. — №36.
2. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 1. “Загальні вимоги до фінансової звітності”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. —№ 32.
3. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 2. “Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів Українивід 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.
4. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 3. “Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.
5. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 4. “Звіт про рух грошових коштів”: Затв. наказомМіністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькіконтракти. — 1999. — № 32.
6. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 5. “Звіт про власний капітал”: Затв. наказомМіністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.
7. План рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов’язань ігосподарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер. учет и аудит. —2000. — № 1.
8. Інструкція про застосування Планурахунків бухгалтерського обліку активів,капіталу, зобов’язань і господарських операцій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291// Бухгалтер. учет и аудит. — 2000. — № 1.
9. Методичні рекомендації по аналізуфінансово-господарського стану підприємств та організацій:Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98.
10. Вимоги Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку щодо аудиторськоїперевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій:Затв. рішенням Державної комісії з цінних паперівта фондового ринку від 19.03.97 № 5.
11. Методика інтегральної оцінки інвестиційноїпривабливості підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питаньзапобігання банкрутству від 23 лютого 1998 № 22// Держ. інформ. бюл. про приватизацію. — 1998. — № 7.
12. Методика проведення поглибленогоаналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств таорганізацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 27червня 1997 р. //Держ. інформ. бюл. про приватизацію. — 1997. — № 12.
13.Артеменко В. Г., Беллендир М. В.Финансовый анализ. — М.: ДИС,1998. — 120 с.
14.Баканов М. И., Шеремет А. Д.Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1996.
15.Балабанов И. Т. Основы финансовогоменеджмента: Учеб. пособие. —М.: Финансы и статистика, 1997. — 480 с.
16.Бланк И. А. Основы финансового менеджмента:В 2-х т. — К.: НикаЦентр, 1999. — 512 с.
17.Брігхем Є. Ф. Основи фінансовогоменеджменту: Підруч.: Пер. з англ. — К.:Молодь, 1997. — 1000 с.
18.Ван Хори Дж. К. Основы управленияфинансами: Учебник: Пер. с англ. — М.:Финансы и статистика, 1996. — 800 с.
19. Вітлинський В. В., Пернарівський О. В., Баранова А. В. Оцінка кредитоспроможностіпозичальника та ризику банку // Фінанси України. —1999. — № 12.
20.Глазунов В. Н. Анализ финансовогосостояния предприятий // Финансы. — 1999. — № 2.
21.Голов С., Пархоменко В. Новый плансчетов: построение и применение //Бухгалтер. учет и аудит. — 2000. — № 1.
22.
Жежера М. Порівняльна характеристикаметодики проведення аналі-
зу фінансового стану підприємств вУкраїні та за кордоном // Еко-
номіка, фінанси, право. — 1999. — №5.
23.Ковалев В. В. Финансовый анализ. —М.: Финансы и статистика,1998. — 512 с.
24.Колесников В. И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика,1995. — 476 с.
25.Конрад Карлберг. Бизнес-анализ спомощью Excel. — К.: Диалектика,1997.
26.Крейнина М. Н. Финансовое состояниепредприятий: Методы оценки. — М.: ДИС, 1998. — 224 с.
27.Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінкаплатоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право.— 1998. — № 9.
28.Литвин М. И. О критериях платежеспособностипредприятия // Финансы. — 1993. — № 10.
29.Литвин М. И. Применение матричныхбалансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. — 1995. — №3.
30.Миддлтон Д. Бухгалтерский учет ипринятие финансовых решений: Учебник: Пер. сангл. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. — 408 с.
31. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. — К.: Основи, 1993. —384 с.
32. Николаева С. А. Особенности учетазатрат в условиях рынка: система“директ-костинг”. — М.: Финансы и статистика,1993. — 128 с.
33. Операції комерційних банків / Р.Коцовська та ін. — Львів: Центр“Європа”, 1997. — 228 с.
34. Патров В. В., Ковалев В. В. Какчитать баланс. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 254 с.
35. Рабочая тетрадь: Национальныестандарты бухгалтерского учета //Национальный центр экономического образования.— К., 1999.
36. Фінансова діяльність підприємств/ О. М. Бандурка та ін. — К.: Либідь,1998. — 312 с.
37. Финансовый анализ деятельностифирмы. — М.: Ист-Сервис, 1995. —240 с.
38. Финансовый менеджмент: Учеб.-практич.руководство / Е. С. Стоянова
и др. — М.: Перспектива, 1993. — 268с.
39. Финансовый менеджмент. — М.:Корпорация “КАРАНА”, 1998. — 290 с.
40. Финансы / Под ред. А. М.Ковалевой. — М.: Финансы и статистика,
1996.
41. Хелферт Э. Техника финансового анализа:Пер. с англ. — М.: Аудит.
ЮНИТИ, 1996. — 664 с.
42. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Финансыпредприятий. — М.: ИНФРА-М, 1998. — 344 с.