Контрольна робота
з предмету «Гроші та кредит»
Зміст
1. Причиниінфляції
2. Задачі
Література
інфляція дохід попит пропозиція
1.Причини інфляції
Економічноютеорією доведено, що основними причинами інфляції, як ми вже казали, єперевищення товарного попиту над пропозицією — “інфляція попиту” тазростання грошових витрат виробництва — “інфляція витрат”. Ці двікласичні причини спричиняються низкою монетарних та загальноекономічнихчинників. До них належать:
– інфляція,породжена надлишком в обігу грошової маси внаслідок кредитної емісії;
– фіскальнаінфляція, що пов’язана із дефіцитом бюджету;
– інфляція,спричинена зростанням виробничих витрат і доходів;
– імпортованаінфляція тощо.
Інфляціяпопиту. Інфляціяпопиту генерується надмірним зростанням товарного попиту порівняно зпропозицією. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, зростанняпопиту компенсуватиметься підвищенням цін і рівень інфляції зростатиме.Інфляція попиту безпосередньо пов’язана з дією монетарних чинників. Йдетьсяпередовсім про надто велику грошову емісію, що призводить до перевищення попитуна гроші порівняно з реальною пропозицією товарів і послуг. У цьому разібезпосереднім чинником інфляції є зростання грошової маси, що порушує законгрошового обігу — Мs = Мd.
Процесгенерації інфляції можна наочно розкрити за допомогою «рівнянняобміну»:
MV = P * Q,(1)
деМ – номінальна грошова маса (кількість грошей в обігу);
V– швидкість, абонорма обігу грошової маси;
Q – реальнідоходи, або товарне забезпечення грошей.
Спочаткунагадаємо значення окремих економічних показників. Номінальний дохід РQ — номінальна сума отриманоїзарплати, виплати процентів на заощадження, виплати прибутку, дивідендів,рентних платежів тощо. Реальний дохід Q — кількість товарів і послуг, що їх можна придбати на суму номінальногодоходу. Динаміка реального доходу визначається як різниця між номінальнимдоходом та рівнем цін (інфляцією). Якщо за рік середній показник номінальногодоходу зріс на 15%, а ціни за той самий час — на 10%, то можна вважати, щореальні доходи населення збільшилися на 5%.
Ізформули (1) випливає, що збалансованість між грошовою масою та її товарнимзабезпеченням досягається зміною рівня цін. Рівень цін можна визначити,перетворюючи рівняння (1) за формулою:
/>(2)
Ізформули випливає, що рівень цін (норма інфляції) постійно зростає, колиномінальна грошова маса збільшується відносно попиту на реальні залишки. Цінитим вищі, чим більше в обігу грошей та менша пропозиція товарів і послуг.Кількісна теорія грошей стверджує, що коли V і Q величини постійні (соnst), або змінюються незначно, тоді зрівняння (2) випливає пряма залежність між показниками М і Р: якщо грошова масаМ подвоюється, те саме відбувається з цінами Р.
Розглянемомеханізм дії інфляції на конкретному прикладі. Припустімо, в обігу знаходитьсягрошова маса в сумі 500 млн. дол., яка має відповідне товарне забезпечення.Держава випускає в обіг іще 250 млн. дол., наприклад, для покриття бюджетногодефіциту. При цьому номінальний обсяг виробництва товарів не змінився. Тодіномінальний попит перевищуватиме пропозицію в базових цінах на 250 млн. дол.,або в 1,5 рази. Це явище в економічній теорії має назву “інфляційногорозриву”. Його ліквідовують зміною рівня цін. Якщо ціни підвищити в 1,5рази, то пропозиція товарів знову відповідатиме платоспроможному попиту.
Отже,підвищення попиту за обмеженої пропозиції призводить до підвищення цін.Пояснюється це тим, що еластичність пропозиції стосовно ціни залишаєтьсянизькою. Це зумовлює дальше зростання “інфляційного розриву” міжсукупним попитом та сукупною пропозицією.
Якщорівняння обміну розглядати з позиції динаміки цін, грошей, випуску продукції(ВВП) і швидкості обігу грошей, то рівняння (2) можна переписати в термінахтемпів приросту:
P = M – Q + V(3)
/>(4)
Отже,норма інфляції (Р) дорівнює різниці між темпами приросту номінальної грошовоїмаси та реального попиту на гроші (3). Із рівняння (4) випливає, що темпприросту реального попиту (М/Р) на гроші дорівнює темпам приросту реальнихдоходів (Q) за мінусом приростушвидкості обігу грошей (V).
Розглядаючирівняння (3) і (4), ми можемо дійти висновку, що номінальна грошова маса йреальні доходи впливають на рівень цін у протилежних напрямках: зростання номінальноїгрошової маси сприяє інфляції, тобто зростанню цін, тоді як збільшення реальнихдоходів, а значить, збільшення реального попиту на гроші в принципі сприяєзниженню рівня цін. Чистий ефект залежить від співвідношення цих двохпоказників. Інтенсивне зростання номінальної грошової маси, яке несупроводжується збільшенням попиту на реальні залишки, призводить до виникненнярізних різновидів уже відомих нам «гарячих грошей», тобто дозбільшення інфляції. Навпаки, якщо інтенсивно зростає реальний попит на гроші(реальні доходи), то за будь-якого рівня зростання грошової маси відбуваєтьсяпевне стримування інфляції. Наприклад, якщо швидкість обігу грошей є величиноюпостійною, а реальні доходи зростають, скажімо, на 3% за рік, то в цьому разіреальний попит на гроші зросте теж на 3%.
Якщономінальна грошова маса зросте на 10% за рік, то норма інфляції становитиме 7%(10% — 3%). За зростання грошової маси на 15% норма інфляції становитиме 12%(15% — 3%); відтак підвищення темпів приросту реальних доходів (скажімо, до 5%замість 3%) означатиме зниження інфляції (15% — 5% = 10%).
Прискоренняшвидкості обігу грошей є додатковим стимулятором інфляційного процесу. Цейпоказник визначається як відношення номінального доходу (ВВП) до номінальноїгрошової маси:
/>(5)
звідси– />(6)
Цеозначає, що швидкість обігу грошей дорівнює відношенню реальних доходів дореальних касових залишків. За зростання доходів швидкість обігу грошей тежзростає, а попит на реальні залишки спадає. Цей показник високий на стадіїгалопуючої, а особливо гіперінфляції, і низький на стадії повзучої інфляції.
Такимчином, на темпи інфляції впливають три агреговані складники: темпи приростугрошової маси, темпи зміни швидкості обігу грошової маси і темпи зміни обсягіввиробництва (ВВП). Залежно від конкретної економічної ситуації вплив цихпоказників на інфляційний процес неоднаковий.
Фіскальнаінфляція. Ланкою,яка з’єднує, з одного боку, приріст грошової маси, а з іншого — зростання рівняцін, стає, як правило, хронічний та надто великий за розміром дефіцитдержавного бюджету, котрий покривається переважно за рахунок кредитної емісії.Жоден уряд, як підкреслював Дж. Кейнс, не погодиться оголосити себе банкрутом,не вдаючись до послуг емісійного механізму, що є в його розпорядженні. Будь-якадержава вдається до емісії грошей у тому разі, коли вона не може розв’язатипроблему бюджетного дефіциту відповідною податковою політикою або випускомцінних паперів.
Кредитнаемісія означає, що центральний банк як агент уряду покриває державний борг чифінансує державну програму видатків емісійними кредитами, які не маютьреального забезпечення. Пряме кредитування уряду практично виглядає якзростання чистих активів, джерела яких знаходяться у пасиві балансуцентрального банку, внаслідок чого збільшується грошова база та сукупний попит.А це може спричинити надмірне зростання грошового попиту порівняно з реальноюпропозицією товарів і як наслідок — черговий виток інфляції. Отже, чим більшийдефіцит бюджету, тим більший рівень інфляції. До того ж це явище є нелінійним ідинаміка його має тенденцію до прискорення.
Крімтого, фінансування бюджетного дефіциту з допомогою грошової емісії є своєрідноюформою оподаткування — “інфляційним податком”. Розмір вигоди, якуотримує держава, можна визначити як добуток рівня інфляції і реальних грошовихзалишків, що втрачають свою вартість. Припустімо, ви маєте на руках 200 доларівза річної норми інфляції 50%. За рік інфляція зменшить вартість ваших реальнихгрошових залишків на 100 доларів, котрі стають “інфляційнимподатком”. Саме він поглинає заощадження населення, знецінює пенсії, заробітнуплату, стає причиною несправедливого перерозподілу багатства. На думку Дж.Кейнса, уникнути цього податку майже неможливо, бо навіть найслабкіший урядможе запровадити його, не будучи здатним ні на що інше.
Отже,основна причина фіскальної інфляції — дефіцит бюджету та його покриття зарахунок емісійних кредитів центрального банку. Адже вони — основний каталізаторінфляції. Досвід багатьох країн показує, що лише ті країни, які створилиінституційні та економічні умови для відмови від фінансування державногобюджету за рахунок кредитів центрального банку, спромоглися приборкатиінфляцію.
Протеповністю позбутися інфляції лише методами обмеження попиту, тобто сутомонетарними методами, неможливо. Обмеження грошової маси хоч і гальмуєзростання цін, але водночас пригнічує виробництво, не дає змоги розірватиланцюг боргових зобов’язань.
Інфляціявитрат. Інфляційнийпроцес може відбуватись і під впливом цілої низки немонетарних чинників, щозумовлюють зростання цін через подорожчання компонентів виробництва ізбільшення собівартості продукції. Йдеться про інфляцію витрат, що формуєтьсяна принципово іншій основі, ніж інфляція попиту.
Інфляціявитрат відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну МV = РQ, тобто перевищення пропозиції надпопитом, що генерує процес зростання витрат виробництва, а відтак (черезпідвищення цін на товари) і збільшення грошової маси. Масштаби«накручування» цін залежать від грошового покриття, яке визначає межітого середовища, у рамках якого економічні агенти можуть здійснювати своївитрати. Відбувається завищення попиту на гроші через завищення витратвиробництва. У даному разі збільшеннягрошової маси є не причиною зростання цін, а похідною від них.
Воснові інфляції витрат лежить взаємозв’язок витрат і цін, рівень якихпідвищується під впливом зростання витрат або надприбутків. Найхарактернішоюознакою інфляції витрат у її класичному вигляді є спіраль «зарплата —ціни». Наприклад, якщо в економічному середовищі відбувається загальнепідвищення цін, стає неминучим зниження реальних доходів населення. Щобзберегти їх рівень, необхідно збільшувати грошові доходи (заробітну плату), аце призводить до зростання витрат виробництва або бюджетних видатків. Якнаслідок зростає собівартість продукції фірм, що призводить до підвищення цінна товари. Подорожчання товарів та послуг знову робить необхідним підвищеннязаробітної плати: розкручується інфляційна спіраль «зарплата ціни».Графічно цей процес відображає відома в економічній теорії «криваФіліпса».
Наведенийприклад інфляційної спіралі «зарплата — ціни» демонструєвзаємозв’язок чинників інфляції попиту та витрат. З одного боку, підвищеннязаробітної плати сприяє зростанню доходів населення, а тому є чинникомзбільшення платоспроможного попиту, з іншого — підвищення заробітної платизбільшує витрати виробництва, оскільки вона є статтею собівартості продукції. Апідвищення собівартості продукції, у свою чергу, сприяє зростанню товарних цін.
Важливимчинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальнихресурсів. Наприклад, фірма, що випускає певний товар і діє за ринкових умов(вільного ціноутворення), під час зростання ринкових цін на матеріальнікомпоненти виробництва (сировину, проміжні продукти, енергоносії) буде прагнутиутриматися «на плаву», а тому в ціну свого продукту включатиме якреальні витрати на виробництво, так і ті, що визначатимуться інфляційнимиочікуваннями, щоб забезпечити собі майбутній прибуток та зарплату своїмпрацівникам.
Черезвзаємопов’язаність виробничих процесів в економічному середовищі зростання цінина сировину спричинятиме зростання цін на всі інші товари.
Чинникомінфляції витрат є також підвищення цін на продукцію економічних агентів увідповідь на збільшення ставок податків чи плати за кредит, що рівнозначнезбільшенню витрат виробництва. За високих ставок податків включаютьсямеханізми, які обмежують зростання виробництва. В економічних суб’єктівз’являються все більші проблеми з фінансуванням інвестицій та погашеннямборгових зобов’язань. Більше того, послаблюється сама схильність до інвестицій,оскільки виробництво продукції стає економічно невигідним.
Векономічній науці добре відомі співвідношення між ставками оподаткування тавеличиною надходжень податків у бюджет — крива Лаффера (рис. 1).
/>
Рис.1.
Запідвищення ставок оподаткування сума податкових надходжень у бюджет зростаєтільки до певної величини, а потім знижується за рахунок спаду виробництва йухиляння від сплати податків. Значний рівень спаду виробництва відповідаєвідтинку 2 кривої, а отже, зниження ставок оподаткування збільшить не тількиділову активність, а й суму податкових надходжень у бюджет.
Отже,основне завдання податкової політики полягає в тому, щоб оживити економіку йвиробництво, адже збиткове виробництво бюджет не поповнить, не дасть товарногозабезпечення грошам.
Зростанняцін може відбуватись також через очікування суб’єктами господарської діяльностічергового погіршення економічної ситуації: труднощів із поставками сировини,подорожчання банківського кредиту, платіжної кризи тощо. Наслідком такогоочікування є збільшення виробничих витрат на так звану плату за ризик.
Імпортнаінфляція. Інфляцію,що імпортується, зумовлюють надмірний наплив іноземної валюти, підвищенняімпортних цін тощо. Рівень валютного курсу національної валюти до іноземнихможе бути як інфляційним, так і антиінфляційним чинником. Низький курснаціональної валюти робить дорожчим імпорт і дешевшим (за межами країни)експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Томуіснує пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту(різниця між експортом та імпортом). Отже, зниження курсу національної валютипідвищує вартість імпортованих товарів та сировини на внутрішньому ринку. А цезбільшує загальну собівартість виробництва, у тому числі й виробництвапродукції на експорт.
Існуєвідповідна залежність (еластичність) рівня цін на продукцію вітчизняноговиробництва від рівня цін на імпортовану продукцію (сировину, енергоресурситощо). Підвищення цін на світовому ринку істотно впливає на загальний рівеньцін на внутрішньому ринку.
2. Задачі
Задача № 1
Підприємствомвкладені засоби в розмірі 140000 грн., під 12 % річних. Проаналізуйте змінукапіталу при піврічному та поквартальному нарахуванні відсотків.
Рішення
Капітал маєтимчасову цінність з тимчасовим аспектом вкладення капіталу зв’язані операції:
– дисконтування– це процес визначення сьогоднішньої вартості грошей, коли відома їхня майбутнявартість. Дисконтування заходу застосовується для оцінки майбутніх надходжень зпозиції поточного моменту;
– компаундінг– процес переходу від сьогоднішньої вартості капіталу до його майбутньоївартості.
Для визначеннянарощеного капіталу використаємо формулу:
Kt = R * (1 + n)t,
де Kt – розмір вкладення капіталудо кінця t-го періоду часу з моментувнеску первісної суми, грн.;
R – первісна сума капіталу, грн.;
n – коефіцієнт дисконтування;
t – фактор часу.
За піврічнимнарахуванням відсотків підприємство отримає:
K = 140000 * (1 + 0,12)2= 175616 грн.
За поквартальнимнарахуванням відсотків підприємство отримає:
K = 140000 * (1 + 0,12)4= 220293 грн.
Висновок: за піврічним нарахуванням відсотків,підприємство отримає 175616 грн., а за поквартальним – 220293 грн. Підприємствоза поквартальним нарахуванням відсотків отримає на 44677 грн. більше, тому такбуде вигідніше вкладати гроші.
Задача № 2
Банк пропонує 20 %річних. Який повинний бути первісний внесок, щоб через три роки мати на рахунку310000 грн.
Рішення
Процес,протилежний компаудінгу, являє собою дисконтування. Інвестор оцінює, який дохідвін може отримати в майбутньому суму фінансових ресурсів припустимо вкласти вдану справу. Ця оцінка виробляється по формулі:
/>
де Kt – розмір вкладення капіталудо кінця t-го періоду часу з моментувнеску первісної суми, грн.;
n – коефіцієнт дисконтування;
t – фактор часу.
/>
Висновок:первісний внесок має бути 179398 грн.Задача № 3
Банк видав кредитпідприємству для отримання комплектуючих 140000 грн. під 14 % річних на 14днів. Визначити суму повернення кредиту.Рішення
Для визначеннянарощеного капіталу використаємо формулу:
Kt = R * (1 + n)t,
де Kt – розмір вкладення капіталудо кінця t-го періоду часу з моментувнеску первісної суми, грн.;
R – первісна сума капіталу, грн.;
n – коефіцієнт дисконтування;
t – фактор часу.
14 % річнихдорівнюють 1,17 % місячних. Тому сума повернення кредиту становитиме:
K = 140000 * (1 + 0,0117)2= 143295 грн.
Висновок: сума повернення кредиту буде 143295грн.
Задача № 4
Банку пред’явленийвексель на суму 7100 грн., при ставці дисконтування 10 % річних з терміномпогашення 15 днів. Зробіть розрахунок виплачуваної банком суми і визначитикомісійні банку.
Рішення
Облік / покупкавекселів:
/>
де PV – дійсна вартість;
FV – майбутня вартість;
t / Td – відносна тривалість періодупогашення;
t – кількість днів;
T – розрахункове число днів у році;
d – коефіцієнт дисконтування.
/>
Комісія банкабуде дорівнювати:
PV – FV
7100 – 7070,4 =29,6 грн.
Висновок: реальнавартість контракту становить 7070,4 грн., комісія банку – 29,6 грн.
Література
1. ІвановВ.М. “Гроші та кредит”. Курс лекцій – К. 2006р.
2. ІвасівБ.С. Гроші та кредит: Підручник – Тернопіль: Карт-бланш, 2005р.
3. МочернийС.В. Основи економічної теорії, Знання, К., 2000р.
4. СавлукМ.І. “Гроші та кредит”. КНЕУ, Київ 2001р.