МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТФІНАНСІВ
Кафедраподатків і фіскальної політики
ІНДЗ
натему:
«Відповідальністьза податкові правопорушення»
Виконала:
Фільо М.М.
ст. гр. ОПОДм-52
Перевірила:
Ревуцька Л.В.
Тернопіль2010
План
Вступ
1. Відповідальність платників податків за порушення податковогозаконодавства
2. Зарубіжний досвід застосування відповідальності за злочини у сферіоподаткування
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Інтенсивний розвиток ринкових механізміввимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З’являються новіподатки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органіввлади різноманітних рівнів і компетенції. З’являється податкова міліція,принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійніуправління. Подібні зміни пов’язані з необхідністю підсилення контролюючихмеханізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якіснимперетворенням податкових важелів.
Діяльність контролюючих органів пов’язана знаглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов’язаньперед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів увідповідні бюджети чи фонди. Проте гуди не завжди поступають кошти в тійкількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильнимбачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов’язків.Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення відсплати податків і правомірного обходу податку. Згідно ст. 67 КонституціїУкраїни кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,встановлених законом.
З метою належного виконання цьогоконституційного обов’язку та забезпечення законності в податковій сферізаконодавчо закріплені заходи правового впливу, серед яких стрижневе місцевідведено заходам юридичної відповідальності.
Податкова система не може функціонувати безінституту відповідальності. Попередження податкових правопорушень не завждидосягає своєї мети, тому регулювання покарання за вчинення податковихправопорушень та злочинів є тим питанням, якому необхідно приділити все більшуувагу. Це питання тісно пов’язане з застосуванням санкцій податкових норм.Юридичною основою всіх видів відповідальності є санкції правових норм, аюридичним фактом, що зумовлює її виникнення в кожному окремому випадку, єправопорушення.
Процедури притягнення державними податковимиорганами платників податків до відповідальності за порушення податковогозаконодавства є важливим і необхідним чинником, який впливає на податковівідносини. Разом з тим значний вплив на баланс інтересів держави і платниківподатків мають також процедури оскарження платниками податків рішень органів державноїподаткової служби.
1. Відповідальність платників податків за порушенняподаткового законодавства
За порушення правильності обчислення тасвоєчасності і повноти сплати податків і зборів до бюджетів та державнихцільових фондів передбачено три види відповідальності у залежності відхарактеру учиненого податкового правопорушення:
адміністративну;
фінансову;
кримінальну.
У сучасних умовах процедури притягненняплатників податків до відповідальності за порушення у сфері оподаткуванняврегульовано Законами України «Про систему оподаткування», «Про порядокпогашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовимифондами», Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративніправопорушення та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.
Підставою для застосування адміністративноївідповідальності (штрафів), є вчинення адміністративного правопорушення згідност.9 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Адміністративні штрафи накладаються лише нафізичних осіб (громадян) — окремих платників податків, керівників і бухгалтерівплатників податків — юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенніподаткового законодавства. Розмір штрафу залежить від сукупності обставин, щопом’якшують або обтяжують відповідальність порушника, а також від його особи,ступеня вини, майнового стану.
Адміністративна відповідальність — цезасоби адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, якімістять осудження винного та його діяння і передбачають негативні наслідки дляправопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: 1) відсутність тяжкихправових наслідків; 2) застосування щодо менш тяжких податкових правопорушень(проступків); 3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.
Адміністративна відповідальність заухилення від сплати податків передбачена:
Стаття 164 КУАП. Порушення порядку заняттяпідприємницькою або господарською діяльністю
Стаття 164-1. Ухилення від поданнядекларації про доходи
Стаття 164(2) КУАП. Порушення законодавстваз фінансових питань
Стаття 165(1) КУАП. Ухилення від реєстраціїв органах Пенсійного фонду України платників обов’язкових страхових внесків іпорушення порядку вирахування та сплати внесків на пенсійне страхування
Стаття 165(3) КУАП. Порушення термінуреєстрації як платника страхових внесків до Фонду загальнообов’язковогодержавного соціального страхування України на випадок безробіття, несвоєчаснаабо неповна сплата страхових внесків
Стаття 165(4) КУАП. Порушення законодавствапро загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності
Стаття 165(5) КУАП. Ухилення від реєстраціїяк платника страхових внесків до Фонду соціального страхування через тимчасовувтрату працездатності, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків, атакож порушення порядку використання страхових коштів
Адміністративний штраф відповідно до ст. 27КУАП України є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадовихосіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених зазначенимКодексом та іншими законами України. Під посадовими особами розуміються особи,які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а такожобіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціяхнезалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанняморганізаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, абовиконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням (ст. 164 КУАП).
Підстави притягнення до адміністративноївідповідальності та санкції, які накладаються на порушників, визначені чиннимподатковим законодавством. У той же час притягнення до адміністративноївідповідальності за порушення норм податкового законодавства здійснюється упорядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податковогозаконодавства є наявність складу адміністративного правопорушення — винногоумисного або необережного діяння або бездіяльності, яке посягає на суспільнівідносини, що охороняються законом, за які законодавство передбачаєадміністративну відповідальність.
Якщо рішення про застосування фінансовихсанкцій приймається лише на підставі акта перевірки, то для ухвалення постановипро накладення адміністративного стягнення обов’язковою умовою є протокол проадміністративне правопорушення, який має відповідати вимогам ст. 256 КУАП.Протокол підписують працівник податкового органу, який його складає, тапорушник. За відсутності протоколу немає і будь-яких правових підстав для накладенняадміністративного штрафу.
Порядок застосування фінансовоївідповідальності регулюється Законами України “Про порядок погашеннязобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні», “Про систему оподаткування ”,Інструкцією “Про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових)санкцій органами державної податкової служби ”, затвердженої наказом ДПАУ від17.03.2001 року №110 і зареєстрованої у Мінюсті України 23.03.2001 року за№268/5459.
Штрафна санкція (штраф) — плата уфіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (безурахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків узв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законамита іншими нормативно-правовими актами, на підставі рішення контролюючогооргану.
Штрафні санкції накладаються контролюючимиорганами, або самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
За порушення податкового законодавства наплатника податків накладаються штрафні санкції у наступних розмірах:
1) за не подачу податкової декларації устроки визначені законодавством — штраф у розмірі 10 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Для фізичних осіб, які займають посади, щопідпадають під визначення суб’єктів корупційних діянь відповідно до закону, занеподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб,отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі 30неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або їїзатримку.
2) при визначенні суми податковогозобов’язання платника податків контролюючим органом самостійно через не подачуплатником у встановлені строки податкової декларації, додатково до штрафу, — штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний абонеповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 відсотків відсуми нарахованого податкового зобов’язання та не менше 10 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
3) при донарахуванні суми податковогозобов’язання платника податків контролюючим органом самостійно через виявленнядокументальними перевірками неправильності подачі даних у деклараціях, — штрафу розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податковогозобов’язання за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку,збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на якийприпадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадаєотримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючогооргану, але не більше 50 відсотків такої суми та не менше 10 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно відкількості податкових періодів, що минули.
4) при донарахуванні суми податковогозобов’язання платника податків контролюючим органом самостійно через виявленняпомилок внаслідок проведення камеральної перевірки, — штраф у розмірі 5відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання, але не менше одногонеоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
5) при засудженні платника податків(посадової особи платника податків) за скоєння злочину щодо ухилення від сплатиподатків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єктиоподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великихрозмірах, — додатково до штрафів, перелічених вище, за наявності підстав для їхнакладення — штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше станеоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
При цьому заниженням податковогозобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюєтьсяна рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
6) при не сплаті узгодженої сумиподаткового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством,- штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів,наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податковогозобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних дніввключно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої сумиподаткового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податковогоборгу;
при затримці, що є більшою 90 календарнихднів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої сумиподаткового зобов’язання, — у розмірі 50 відсотків погашеної суми податковогоборгу.
7) при відчуженні платником податків активів,які перебувають у податковій заставі без попередньої згоди податкового органу,- штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
8) при здійсненні платником податківпродажу (відчуження) товарів (продукції) або здійсненні грошових виплат безпопереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщовідповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковоюпередумовою такого продажу (відчуження) або виплати, — штраф у подвійномурозмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу).Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративноїабо кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції)або коштів відповідно до закону.
Пеня — плата у вигляді процентів,нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється зплатника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.Пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженогоподаткового зобов’язання на суму податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається:
а)при самостійному нарахуванні сумиподаткового зобов’язання платником податків — від першого робочого дня,наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання;
б)при нарахуванні суми податковогозобов’язання податковим органом — від першого робочого дня, наступного заостаннім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного уподатковому повідомленні (за винятком випадків, коли платник податків увстановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);
в) при нарахуванні суми податковогозобов’язання податковим органом (якщо платник податків у встановлені Закономтерміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження суми податковогозобов’язання) — від першого робочого дня, наступного за останнім днемграничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного за результатамиапеляційного узгодження.
Зазначимо, якщо останній день граничногостроку сплати податкового зобов’язання збігається з вихідним або святковимднем, то останнім днем граничного строку сплати вважається наступний завихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.
Якщо платник податків самостійно виявляєфакт заниження податкового зобов’язання до початку перевірки його контролюючиморганом та погашає його, то пеня не нараховується.
Однак, це правило не застосовується, якщо платникподатків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося такезаниження або судом доведено скоєння злочину посадовими особами платникаподатків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податковогозобов’язання.
Нарахування пені здійснюється на деньфактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожнийкалендарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Розрахунок пені здійснюється за наступнималгоритмом:
Пз = По*ПБ*Дпб,
де Пз — загальна сума пені;
По — ставка пені за один день прострочення;
ПБ — сума податкового боргу;
Дпб — кількість днів існування податковогоборгу .
Пеня нараховується на суму податковогоборгу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на деньвиникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення,залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарнийдень прострочення у його сплаті.
Відмітимо, що зазначений розмір пені дієщодо всіх видів податків і зборів (обов’язкових платежів), крім пені щодопорушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, щовстановлюється окремим законодавством. Для зовнішньоекономічних операцій пеняза несвоєчасне надходження виручки із-за кордону нараховується за ставкою 0,3відсотки за кожен день прострочення встановленого терміну.
Якщо керівник податкового органу або йогозаступник відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішенняпро продовження строків розгляду скарги платника податків понад визначенізаконодавством строки, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків,незалежно від результатів адміністративного оскарження.
Пеня не нараховується:
на пеню;
на штрафи, що накладаються заадміністративні правопорушення
на несвоєчасно або неповністю зарахованісуми податкових зобов’язань до бюджетів та державних цільових фондів, якщо такенесвоєчасне або неповне зарахування сталося через порушення банком строківперерахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів абодержавних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжнісистеми та переказ грошей в Україні»;
на несвоєчасно сплачені суми податковихзобов’язань, якщо не нарахування пені передбачено законами України.
Джерелами погашення сум нарахованої пені є:
а)будь-які власні кошти платника податків,у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайновихцінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані упозику (кредит);
б)залік непогашення зустрічних грошовихзобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податку, що виникливідповідного до норм податкового або бюджетного законодавства чицивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникненняподаткових зобов’язань такого платника податків;
в)будь-які активи платника податків зурахуванням обмежень, передбачених певними законами;
г)за рішенням органу стягнення — активиплатника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядженняіншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у тому числі праввимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником податків у вклад (депозит);
д)активи юридичної особи, на які може бутизвернено стягнення уразі відсутності у платника податків, що є філією,відокремленим під розділом такої юридичної особи, активів, достатніх для погашенняйого податкового боргу.
Закінчується нарахування пені у деньприйняття банком, який обслуговує платника податків, платіжного доручення насплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргунарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Кримінальна відповідальність за ухиленнявід сплати податків, зборів та обов’язкових платежів передбачена відповіднимистаттями Кримінального Кодексу України.
Вперше у вітчизняній законодавчій практицікримінальна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування запровадженау 1986 р. Вона встановлювалася за ухилення від подання декларації про доходи,вчинене протягом року після накладення відповідного адміністративногостягнення. Однак Законом від 28 січня 1994 р. ст. 1481 виключена з КК України.
Кримінальній відповідальності і покараннюпідлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або знеобережності вчинила передбачене кримінальним законодавством суспільнонебезпечне діяння.
При цьому, тяжким злочином визнаєтьсяухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів приобтяжуючих обставинах, а також шахрайство з фінансовими ресурсами.
Законом України «Про державну податковуслужбу в Україні» передбачено, що державні податкові органи уповноваженіпередавати відповідним правоохоронним органам матеріали за фактамиправопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їхрозслідування не належить до компетенції податкової міліції, а також направлятиматеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованоюзлочинністю при виявленні порушень, що свідчать про організовану злочиннудіяльність, або дій, які створюють умови для такої діяльності.
Основними статтями Кримінального кодексу,які належать до компетенції органів податкової служби є:
Ст. 204. Незаконне виготовлення,зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (восновному, це алкоголь і тютюнові вироби).
Ст. 207. Ухилення від повернення виручки віноземній валюті.
Ст. 208. Незаконне відкриття абовикористання за межами України валютних рахунків.
Ст. 209. Легалізація (відмивання) грошовихкоштів та іншого майна.
Ст. 212. Ухилення від сплати податків,зборів, інших обов’язкових платежів.
Ст. 216. Незаконне виготовлення,підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чипідроблених марок акцизного збору чи контрольних марок.
Ст. 218. Фіктивне банкрутство.
Найбільш поширеними у вітчизняній практиціє злочини за статтею 212.
Нижній поріг кваліфікації ухилення відоподаткування становить межу від 17 тисяч до 51 тисячі гривень. За такийзлочин, скоєний проти системи оподаткування, винна особа карається штрафом від5100 до 8500 гривень або позбавленням права обіймати певні посади чи займатисяпевною діяльністю на строк до 3 років.
Друга частина статті має вже кваліфікуючуознаку, тобто якщо несплата податку вчинена за змовою групи осіб або якщоухилення склало від 51000 до 85000 гривень. Діяння на таку суму караєтьсяштрафом від 8500 до 34000 гривень або виправними роботами до 2 років чиобмеженням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посадичи займатися певною діяльністю до 3 років.
Третя частина статті передбачає скоєннязлочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів,платежів або якщо дії особи призвели до фактичного ненадходження до бюджетів,цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Відповідальність за цієючастиною – це позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строкдо 3 років з конфіскацією майна.
Згідно чинного законодавства передбаченоумови звільнення від кримінальної відповідності за умисне ухилення від сплатиподатків (рис.1.2.).
/>
Рис. 1.2. Умови спеціального звільнення від кримінальноївідповідності за умисне ухилення від сплати податків
2. Зарубіжний досвід застосуваннявідповідальності за злочини у сфері оподаткування
Відповідно до Податкового кодексуРосійської Федерації (ст. 106), податковим правопорушенням зізнається виннезроблене протиправне діяння (дія або бездіяльність) платника податків,податкового агента та інших осіб, за який встановлена відповідальність.
До відповідальності за вчинення податковихправопорушень можуть залучатися організації та фізичні особи. Фізична особаможе бути притягнута до податкової відповідальності з шістнадцятирічного віку.
Податковим кодексом РФ встановлено загальніумови залучення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення. Доних відносяться:
— ніхто не може бути притягнутий довідповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставахі в порядку, які передбачені Податковим кодексом РФ;
— до платника податків не можуть бутиповторно застосовані заходи податкової відповідальності за вчинення одного ітого ж порушення податкового законодавства;
— відповідальність за податковеправопорушення виникає в тому випадку, коли відповідне діяння не містить ознаккримінального злочину. За наявності в діянні ознак кримінального злочинуподаткові органи повинні передати справу правоохоронним органам;
— притягнення до відповідальності заподаткове правопорушення не звільняє платника податків від обов’язку сплатитиналежні суми податку і пені, так само як не звільняє податкового агента відобов’язку перерахувати належні суми податку і пені;
— притягнення платника податку – юридичноїособи до відповідальності за вчинення податкового правопорушення не можезвільняти його посадових осіб (за наявності відповідних підстав) відадміністративної, кримінальної чи іншої відповідальності, передбаченої законамиРФ;
— платник податків не може вважатися винниму порушенні податкового законодавства, якщо ця вина не доведена і невстановлена рішенням суду, що набрало законної сили;
— особа, яка притягається довідповідальності, не зобов’язана доводити свою невинуватість у вчиненніподаткового правопорушення.
Всі сумніви у винності платника податків уздійсненні податкового правопорушення відповідно до Податкового кодексу РФзавжди повинні тлумачитися на користь платників податків. Платник податків неможе бути притягнутий до відповідальності за вчинення діяння, яке міститьознаки податкового правопорушення однієї з таких обставин:
Відсутність вини особи у здійсненніподаткового правопорушення;
Вчинення діяння, що містить ознакиподаткового правопорушення, фізичною особою, яка не досягла на момент вчиненнядіяння шістнадцятирічного віку;
Закінчення строків позовної давностіпритягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
До обставин, що виключають вину особи увчиненні податкового правопорушення відносяться:
дії, вчинені посадовою особою внаслідокстихійного лиха або інших надзвичайних та непереборних обставин;
хворобливий стан платника податків –фізичної особи, що призвело до того, що це особа не віддавала собі, звіту усвоїх діях, що і стало причиною правопорушення;
виконання платником податків або податковимагентом письмових роз’яснень з питань застосування законодавства про податки ізбори, даних податковим органом, або іншим уповноваженим державним органом, абоїх посадовими особами в межах їх компетенції.
Обставинами, що пом’якшуютьвідповідальність за скоєння податкового правопорушення, визнаються:
вчинення правопорушення внаслідок збігуважких особистих або сімейних обставин;
вчинення правопорушення під впливом погрозичи примусу або внаслідок матеріальної, службової або іншої залежності;
інші обставини, які судом можуть бутивизнані пом’якшують відповідальність.
В якості обтяжуючих провину(відповідальність) обставин є здійснення податкового правопорушення особою, якараніше залучалась до відповідальності за аналогічне правопорушення (протягом 12місяців з дня останнього застосування санкцій).
Обставини, що пом’якшують або обтяжуютьвідповідальність за вчинення податкового правопорушення, встановлюються судом івраховуються ним при накладенні санкцій за податкові правопорушення.
За наявності у платника податків хоча бодного із зазначених пом’якшуючих відповідальність обставин розмір фінансовогоштрафу зменшується не менш ніж у два рази в порівнянні з тим розміром, щовстановлений Податковим кодексом. Однак за наявності обтяжуючих обставин розмірштрафу збільшується в два рази.
Якщо платник податків здійснив не меншедвох податкових правопорушень, то податкові санкції застосовуються до нього закожне таке правопорушення окремо без поглинання менш суворої санкції більшсуворою.
Не виключено, що податкове правопорушенняможе бути здійснено за наявності як пом’якшуючих, так і обтяжуючих провинуобставин. У цьому випадку при винесенні рішення повинні враховуватися одночаснообидві норму (про зниження і збільшення розмірів штрафів), що повиннопризводити до штрафу, який не перевищує базового рівня.
Необхідно підкреслити, що у багатьохзарубіжних країнах склади злочинів, що вчинюються у галузі оподаткування,містяться не у кримінальних кодексах, а в податкових (наприклад, у Кодексівнутрішніх доходів США 1986 р.) або в окремих спеціальних законодавчих актах(наприклад, в Акті про злочини (податкові делікти) Австралійського Союзу 1980 р.).У деяких країнах склади злочинів, що посягають на соціальні цінності, пов’язаніз оподаткуванням, знаходяться як у кримінальних кодексах, так і у некодифікованих законодавчих актах залежно від виду таких цінностей та конкретнихтрадицій розвитку законодавства. Так, у ФРН, де Положення про податки і збори1977 р. є основним джерелом податкового кримінального права. Кримінальнийкодекс ФРН все ж містить деякі норми про відповідальність за злочини, пов’язаніз оподаткуванням, зокрема за підробку (§ 148 КК) і підготовку до підробки (§149 КК) знаків оплати, у тому числі мита та інших платежів, які стягуютьсямитними органами; незаконне підвищення посадовими особами розмірів податків таінших обов’язкових платежів (§ 353 КК); порушення податкової таємниці (§ 355КК).
Найбільшу питому вагу серед усіх злочинів,пов’язаних з оподаткуванням, у зарубіжних країнах мають злочини, якимипорушуються обов’язки платників щодо сплати податків. Насамперед, це такий видсуспільно небезпечних посягань, як ухилення від сплати податків, що вчинюютьсярізними суб’єктами, щодо різних податків та найрізноманітнішими способами. Саметому законодавство більшості цих країн містить низку складів злочинів, щопередбачають кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків.
Хочеться також висловити міркування щододоцільність встановлення законодавством України кримінальної відповідальності йза інші протиправні діяння у сфері оподаткування, використавши досвід іншихкраїн. Зокрема, кримінальний кодекс ФРН містить норми про підробку (§ 148),підготовку до підробки (§ 149) знаків оплати, в тому числі мита та іншихплатежів, що стягуються митними органами; незаконне підвищення посадовимиособами розмірів податків та інших податкових платежів (§ 353), порушенняподаткової таємниці (§ 355). В Австралії самостійним злочином визнаєтьсявідмова особи відповідати на запитання податкових службовців.
У США, наприклад, кримінальнавідповідальність за податкові ухилення настає за такими статтями Кодексувнутрішніх доходів США, як: замах на ухилення або порушення сплати податків(ст. 7201); умисне неподання податкових декларацій, ненадання інформації абонесплата податків (ст. 7203); шахрайські чи недостовірні заяви (ст. 7206);неправдиві податкові декларації, заяви чи інші документи (ст. 7207) тощо. Цісклади злочинів розмежовуються залежно від активності чи пасивності поведінкивинних осіб, настання чи ненастання наслідків у вигляді неотримання бюджетомвідповідних коштів тощо. Усі вказані вище склади злочинів характеризуютьсяумисною формою вини. Одним з найтяжчих злочинів вважається злочин, передбаченийст. 7201 (замах на ухилення або порушення сплати податків). Незважаючи на назвуданої статті, вона передбачає відповідальність за закінчений злочин, якийвчинюється умисно шляхом будь-яких активних дій, спрямованих на ухилення відсплати податків (наприклад, внесення до декларації відомостей, що занижуютьвартість майна, яке підлягає оподаткуванню), внаслідок котрих бюджетом неотримані відповідні кошти.
За податкові правопорушення на американськікорпорації накладаються додаткові, понад звичайні, суми податків, нараховуютьсяштрафи і пеня. Штраф за порушення строків подання декларацій не можеперевищувати 25 % суми нарахованого податку (у разі затримки не довше двохмісяців). У випадку приховування прибутків податок, нарахований на прихованийдохід згідно з установленою ставкою для даної категорії доходів, додатковопідвищується на 75 %.
В Італії санкції за порушення податковогозаконодавства мають не лише фінансовий і адміністративний характер стосовнокорпорацій як юридичних осіб, а й передбачають кримінальну відповідальністьпосадових осіб. У разі неподання або несвоєчасного подання декларації продоходи за підсумками року податок стягується в двох – чотирикратному розмірі.Якщо в декларації показано нижчий дохід, ніж виявлено під час перевірки, штрафсягає одного або двох податкових окладів залежно від репутації платника,розміру шкоди, завданої фіску, та ін.
У західних країнах ефективності боротьби зпосяганнями на обов’язки платників податків значною мірою сприяє урахування підчас конструювання складів відповідних злочинів неоднакової суспільноїнебезпечності податкових ухилень, вчинених різними видами платників податків,щодо різних податків, різними способами, а також тяжкості наслідків, якіспричинили ці податкові ухилення. Так, Акт про злочини (податкові делікти)Австралійського Союзу диференціює кримінальну відповідальність залежно відтого, чи стосувалися податкові ухилення податку на доход або податку з продажу.
Подібний підхід поступово визнається управовій науці та кримінальному законодавстві пострадянських країн. Як слушнозазначає російський юрист С.Пєпєляєв, не існує універсальних складів, придатнихдля використання щодо будь-яких податків. Це тим справедливіше, що різніподатки, збори, інші обов’язкові платежі мають неоднакове значення дляпоповнення бюджетів і цільових фондів, а звідси і відповідальність при ухиленнівід їх сплати у певних випадках має бути різною.
Відповідно до КК Російської Федерації 1996p. відповідальність за ухилення від митних платежів та за ухилення від сплатиподатків або страхових внесків до державних позабюджетних фондів передбаченірізними статтями — ст. 194 та ст. 198 (у разі ухилення фізичної особи відсплати податку або страхового внеску) і ст. 199 (у разі ухилення від сплатиподатків або страхових внесків з організацій).
Привертає увагу й те, що КК РФ запроваджуєдиференціацію відповідальності залежно від виду платника податків — фізична абоюридична особа. Як зазначає А.Успенський, ухилення від сплати податків зорганізацій карається суворіше, ніж ухилення від сплати податку з громадян, щосвідчить про різну суспільну небезпечність цих злочинів. Питома вага податків зорганізацій у структурі доходів бюджетів різних рівнів більше питомої вагиподатків з громадян.
Висновки
Я вважаю, що першочерговим завданням є ненакладення санкцій на порушників, а створення ситуації, за якої податковіправопорушення просто не будуть існувати, або будуть на дуже низькому рівні упроцентному відношенні.
Таким чином, основними напрямами щодоудосконалення механізму юридичної відповідальності за податкові правопорушення,повинні бути такі:
– визначення у нормативно-правових актахподаткового правопорушення та кола об’єктів і суб’єктів відповідальності заподаткові правопорушення, зокрема віднесення до останніх банків, службових осібконтролюючих органів і податкових агентів;
– дотримання конституційного принципу пронеможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного видуза одне й те саме правопорушення;
– удосконалення механізму застосуванняфінансових (штрафних) санкцій за податкові правопорушення та встановлювати їх урозмірі, необхідному для покриття збитків державі;
– встановлення у ст. 212 ККУ більш жорсткихмір покарання, якщо такий злочин скоюється шляхом використання фіктивногопідприємництва, офшорних зон та відмиванням коштів у великих розмірах;
– встановлення юридичної відповідальностіпевного виду не рядом законів і підзаконних актів, які подекуди належать дорізних галузей законодавства (податкового, законодавства про адміністративнувідповідальність тощо), а винятково відповідним кодексом.
Однак, одним лише посиленнямвідповідальності за податкові правопорушення, не вирішити проблеми боротьби зухиленням від оподаткування. Досягти цього можна лише шляхом поєднанняефективної податкової політики, стабільного законодавства та ефективногопокарання за учинення податкових злочинів.
Список використаних джерел
1. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системизарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.
2. Гревцова Р. Кримінальна відповідальність за злочиниу сфері оподаткування: досвід України у світовому контексті. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: www.inter.criminology.org.ua/modules.php?name=Content&pa=showpage&pid=75
3. Гревцова Р.Ю. Кримінальна відповідальність за податковізлочини в Україні. 12.00.08./ Інститут держави і права ім. Корецького.- К.: 2003.
4. Дмитренко Е. Удосконалення законодавства провідповідальність за податкові правопорушення. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: www.legalweekly.com.ua/article/?uid=88
5. Закон України «Про порядок погашення зобов’язаньплатників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000№ 2181-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. — № 10. — С.44.
6. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М.Податкова система. Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 920 с.
7. Інформація про стан виконання Зведеного іДержавного бюджетів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id=77440
8. Податкові правопорушення та відповідальність за їхвчинення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mountainbike.kiev.ua/?p=14
9. Податкові правопорушення і відповідальність за їхвчинення стосовно Податкового кодексу РФ. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: petanque.kiev.ua/?p=33
10. Поліщук Л. Адміністративна відповідальність запорушення податкового законодавства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.visnuk.com.ua/article/one/Administra4144988.html