Виконавче провадження в Україні, Фурса, Щербак

нпастегспю освпн і науки украЬш шспггут ншилгодннх щарюсин ийсмю™
НдцКЖАЛЬНОГО УНШТОГОЇГУ НЕЮ ТАРАСА ШЕИЧМ»*
С. Я. ФУГСА, С. В.
>ва це »-іа-
іу-ио
ВИКОНАВЧЕ
провадження
В УКРАЇНІ
Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для вищих навчальних закладів
IX
Л-
ю і-о
/>/>ББК67.9(4УКР)711я73 Ф79
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(лист№ 14/18.2-1235 від 13.06.2002) Рецензенти:
Авер ‘янов В. Б. — доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького;
Кисіль В. /.- доктор юридичних наук Інституту міжнародних відно­син Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Фурса Со Я., Щербак С. В.
Ф79 Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 480 с. І8ВК 966-8074-25-4
Закон України «Про виконавче провадження» введений в дію з 1 липня 1999 ро­ку і до його змісту вже неодноразово вносилися зміни, що свідчить про складність виконавчого провадження. Автори врахували всі зміни, внесені до нормативних джерел, але завдяки науковому підходу до викладення матеріалу є можливість прогнозувати, що запропоновані в навчальному посібнику теоретичні матеріали залишаться актуальними на проміжок часу неодноразових змін, оскільки вони розраховані на суттєве вдосконалення законодавства. Теорія, побудована на зако­нодавстві, має застерегти від виникнення помилок і допоможе правильно органі­зувати діяльність державних виконавців, а також дозволить вірно орієнтуватись у змінах у законодавстві.
Тому ця книга буде цікавою для студентів, викладачів, науковців, державних виконавців, адвокатів, суддів, оскільки в ній закладено доволі багато новітніх вис­новків — як тих, що побачили світ в окремих публікаціях авторів, так і тих, що не були оприлюднені. Цей навчальний посібник орієнтований на викладання спецкурсу «Виконавче провадження», а також може бути використаний при вивченні адмініст­ративного права і процесу, цивільного процесу, міжнародного цивільного процесу.
Автори:
Фурса С. Я.- розділ 3; підрозділи 4.4,4.5; розділи 5,6,7; підрозділ 8.1.
Щербак С В.- розділи 1,2; підрозділи 4.1,4.2,4.3,8.2,8.3.
Навчальне видання
ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ Світлана Ярославівна ФУРСА, Світлана Володимирівна ЩЕРБАК
Головний редакторГайдук Н. М.
РедакторВинокуров 0.1.
Художнє оформленняДенисова О. О.
КоректорСікорська Л. Л.
Комп’ютерна версткаКонотьова Л. І.
Підписано до фуку 15.08.2002 р. Формат 84×108/32. Папір офсетний. Гарнітура
Тип Тайме. Друк високий. Умовн.-друк. арк. 25Д0. Тираж 3000 пр. Зам. № 2—315.
Оригінал-макет виготовлений ТОВ «Атіка», 04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9.
Свідоцтво про видавничу діяльність і розповсюдження видавничої продукції:
Серія ДК № 216 від 11.10.2000 р., видане Державним комітетом інформаційної
політики, телебачення та радіомовлення України.
Виготовлено в ЗАТ «Київська книжкова фабрика», 01054, Кнїв-54, вул. Воровського, 24. Свідоцтво; серія ДК X» 787 від 28.01.2002 р. –PAGE_BREAK–ББК 67.9(4УКР)711я73
О£й 9МА О© СЯ. Фурса, С. В. Щербак, 2002
966-8074-25-4© Видавництво «Атіка», 2Є02
і ■-•/■:•, вступ • ■■■■-…■
У час швидких змін законодавства України1наукова праця, на перший погляд, нагадує сізіфову працю. Але це лише на перший погляд, який замінюється правильно обра­ними орієнтирами,- розвитком науки, вдосконаленням за­конодавства та юридичної практики. Причому, межі пошу­ку та напрями дослідження не бувають стабільними, що спонукає до більш копіткої та напруженої праці.
Так, автори почали дослідження обраного напряму окремо один від одного і дотримувались різних наукових концепцій, але спільна праця над цим навчальним посібни­ком надала можливість прийти до загального висновку: про необхідність віднесення виконавчого провадження до адмі­ністративного процесу, а державну виконавчу службу — до адміністративних органів.
У цьому контексті й закладено основу книги, орієнтова­ну на вдосконалення процедури виконавчого провадження і Державної виконавчої служби та її структур, що безпосе­редньо вчиняють виконавчі провадження.
Авторами врахована Концепція реформи адміністратив­ного права, якою встановлені основні напрями розвитку й реформування адміністративного права і однією із засад якої є розвиток законодавства про органи виконавчої влади. При цьому, із створенням у 1998 р. нового державного ор­гану — Державної виконавчої служби, неможливо пов’язу­вати завершення адміністративної реформи. Так, на сучас­ному етапі потребує уточнення структурна побудова Мініс­терства юстиції України, його роль у державному устрої, а також уточнення правового статусу його посадових осіб -державних виконавців.
Актуальність цього дослідження полягає в тому, що во­но спрямоване на вдосконалення такої слабкої правозахис-ної ланки, якою є за сучасних умов державна виконавча служба. Загальновідомо, що тільки підтвердження права судовою постановою чи рішенням іншого органу явно не-
1/>У Закон України «Про виконавче провадження», прийнятий 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ, вже було внесено зміни: № 783-ХІУ від 30.06.99, ВВР, 1999, № 34, ст. 274; № 2241-Ш (2241-14) від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 11, ст. 54; № 2618-Ш від 11.07.2001, ВВР, 2001, № 44, ст. 226; № 2893-ІП від 13.12.2001, ВВР, 2002, № 14, ст. 96; № 3057-Ш від 07.02.2002 р.
/>/>/>достатньо для його реалізації в діях певних суб’єктів, а право, що реально неможливо здійснити, є неіснуючим і з теоретичної і з практичної точок зору.
Нині необхідно ґрунтовно проаналізувати основи вико­навчого провадження і розробити законодавство, яке б за­довольняло потреби сучасних суспільних відносин, оскіль­ки у виконавчому провадженні ще відчувається вагомий вплив застарілих норм. Але попереднє законодавство про виконавче провадження розроблялось та приймалось ще за радянської доби в рамках іншої економічної моделі держави й забезпечувало економічні правовідносини, що базувались на пануючій ролі держави та відсутності у на­селення прав власності на засоби виробництва, значні гос­подарські спори розглядались лише між державними суб’єктами, а тому реального виконання рішень щодо них не існувало.
Однак, слід зазначити, що прийняття нового законодав­ства про виконавче провадження не тільки не вирішило, а навпаки, спричинило низку нових питань, пов’язаних з по­дальшим удосконаленням норм законодавства про нього. Нерозробленість цілого ряду спірних питань, що виника­ють у практиці застосування законодавства про виконавче провадження, призводить до незахищеності прав власника та інших заінтересованих осіб й дорого коштує як окремим учасникам цивільного обігу, так і державі в цілому, до конфліктних ситуацій, а відтак потребує значного онов­лення.
Наукова праця відрізняється від Інструкції про прове­
дення виконавчих дій тим, що вона не є обов’язковою для
виконання посадовими особами і навіть не може розціню­
ватись як «знаряддя праці державного виконавця», є лише
орієнтиром правильного вибору варіантів їхньої поведін­
ки, і не врегульованих або не конкретно врегульованих
нормами закону. На цій підставі автори запропонували
читачу власну оцінку закону, теоретичні положення, які
не тільки можна використовувати для удосконалення за­
кону, а й застосовувати на практиці як державними вико­
навцями, так і всіма особами, котрі беруть участь у вико­
навчому провадженні. Позитивність же наукової праці в
тому, що вона не може змінюватись так швидко, як закон,
оскільки в ній викладено пропозиції, що мають удоскона­
лити закон.,
Автори беруть на себе відповідальність заявити, що ця книга буде цікавою для студентів, викладачів, науковців, державних виконавців, адвокатів, суддів, оскільки в ній за­кладено доволі багато новітніх висновків — як тих, що по­бачили світ в окремих публікаціях авторів, так і тих, що не були оприлюднені. Навчальний посібник орієнтований на викладання спецкурсу «Виконавче провадження», він та­кож може бути використаний при вивченні адміністратив­ного права і процесу, цивільного процесу, міжнародного цивільного процесу.
Автори бажають усім читачам вагомих успіхів     продолжение
–PAGE_BREAK–у досяг­ненні високого рівня знань з цієї цікавої та важливої дис­ципліни.
іуіу
Кандидат юридичних наук, доцент Інсп міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
С.Я.ФУРСА
/>/>/>Розділ і
ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
зі, 1.1. Історія виникнення*.
та розвитку інституту виконавчого
_,провадження
Історію виникнення та розвитку виконавчого прова­дження України необхідно було б простежити з часу йо­го організаційного оформлення та законодавчого закріп­лення. Проте й до цього існувало так зване «самоздшс-нення права», що трактувалося як саморозправа, само­допомога, самозахист і яке було характерним у період до 1270 р.1
Деякі вчені розподіляють історію розвитку законодав­ства про виконавче провадження на періоди до судової реформи 1864 р. і після (з 1864 р. до 1917 р.). Водночас розвиток законодавства України мав істотні відмінності, оскільки в її історії були певні періоди, які історики на­зивають періодами української державності, коли землі України були підпорядковані Великому князівству Литовському, а згодом приєднані до Польщі. Тож на формування правової системи України вплинуло зако­нодавство Литви і Німеччини — зокрема, Литовські ста­тути й Магдебурзьке право. І якщо говорити про ево­люцію законодавства про виконавче провадження в цей період, слід наголосити на більшій прогресивності за­конодавства цих держав, тому перебування українських земель під владою інших держав у плані розвитку зако­нодавства відіграло значну роль в подальшому розвит­ку українського законодавства про виконавче прова­дження.
Історичні пам’ятки свідчать про те, що першими ви­конавцями рішень суду на Русі були пристави, про яких уперше згадується у договорі Великого Новгорода
Х/>уденко В. В. Участники исполнительного производства: Авто-реф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратовский юрид. институт им. Д. Курского.- Саратов, 1992.- 22 с.
з князем Ярославом 1270 р., тобто ініціатива виконання перейшла від осіб, що були заінтересовані у здійсненні їхнього права, до органу, що розглядав спір. Пристави були службовими особами і призначались на службу князем. У їхні обов’язки, крім виконання судових рі­шень, входило також затримання боржника на вимогу стягувана і забезпечення явки осіб, які викликались до суду. За «Укладення 1649 р.» пристав провадить вико­навчі дії під керівництвом воєвод, а за Петра І стає цар­ським чиновником .
У Магдебурзькому праві цього періоду^ чітко визна­чено статус судового виконавця. Він обирався суддею з числа вільних громадян, мав право «брати забезпечення, заарештовувати, накладати заборони щодо будь-якої лю­дини та її майна по праву, коли він уповноважений до того судовим рішенням» та отримував платню за раху­нок боржників.
Згідно зі «Статутом Благочиння 1782 р.» посада при­става була скасована. Органами виконання судових рі­шень у Росії стали управи благочиння, тобто поліція. Пізніше «Звід законів 1835 р.» поклав виконання на за­гальну поліцію — квартальних та станових приставів. Про негативні наслідки цього зазначали вчені. Так, К. Мали-шев звертав увагу на те, що поліція — «особлива каста, яр не залежала від судів і була перевантажена великою кількістю інших справ, тому стягнення тривали роками і десятками років»4.
На Лівобережній Україні на початку XVIIIст. функції органів виконання здійснював посильний суду5, що при­бував до місця виконання рішення для стягнення майна в
1/>Памятники русского права. Памятники права феодально-раздроб-
ленной Руси ХІІ-ХУ вв. Псковска и Новгородска судни грамота /
Под ред. С. В. Юшкова- Вьш. 2.- М.: Госюриздат, 1953,- 442 с-
    продолжение
–PAGE_BREAK–С. 140.
2 Валеева Р. XГражданские взьіскания в русском дореформенном
процессе // Известия ВУЗов. Правоведение.-1961 .-№ 1.-С. 148-152.
Саксонське зерцало (перша половина ХНІ ст.): В 2 ч.- Кн. 2-Ст. 56 // Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн -У 2 т.- Т. І: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак. // За ред^В. Д. Гончаренка-К.: Ін Юре.- 1998.-504с- С. 247.
Мальчиев К, Курс гражданского судопроизводствш В 3 т.- 2-е, испр. и доп. изд.- Т. І.- Спб, Тип. Стасюлевича, 1876.- 444 с- С. 70. 5Пошук А. Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в 17-18 ст. 1648-1782.-Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1967.- 179 с- С. 142.
присутності не менше трьох шляхтичів, котрих запрошу­вала особа, на чию користь виконувалась постанова. Якщо боржник чинив опір, то направляли двох посиль­них і запрошували 5 шляхтичів, а коли вже й вони не мо­гли зарадити справі, над боржником «сильною рукою должна бьіть отправа учинена».
Судова реформа 20 листопада 1864 р. заснувала особ­ливий стан судових приставів, які належали до судової системи як спеціальні службові особи для виконання су­дових рішень і згідно зі ст. 937 «Статуту цивільного судо­чинства» 1864 р. перебували при касаційних департа­ментах правлячого сенату, судових палатах і окружних судах, а також при мирових суддях та їхніх з’їздах. У цей час суд відсторонювався від керівництва органами виконання, і виконавче провадження фактично ставало позасудовим інститутом .
Виконання судових рішень за зазначеним актом було самостійним і цілком відокремленим провадженням, в якому діяв судовий пристав, що було досить прогре-
сивним для того часу. Ні суд, ні органи прокуратури за своєю ініціативою не зобов’язані були здійснювати контроль за діяльністю судового пристава. За всі­ма його діями могли наглядати лише стягувач та борж­ник.
Разом з тим виконавче провадження характеризувалося повільністю. Вчений-юрист В. Шимановський зазначав, що в царській Росії навіть при безперешкодному вико­нанні судових рішень з часу проголошення до його оста­точного виконання минуло понад 2 роки4. Вчені також звертали увагу на дорожнечу виконавчого провадження, яке покладало всі витрати з виконання на сторони. Вони
З/>аворотько П. П., Пастухов В. її. Виконання судових рішень в Українській РСР (історико-правовий нарис).- К.: Вища школа, 1973.-216 с- С. 9.
Пастухов В. П. История развития законодательства об испол-нении судебньїх решений: Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Киевский гос. университет им. Т. Г. Шевченко.- К., 1970.-20 с- С. 4.
3Валеева Р. X. Органи исполнєния судебньїх решений в гражданс-ком процессуальном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / ЛГУ им. А. А. Жданова.- Ленинград, 1961.- 18 с- С. 5.
Шимановский В. М. О некоторьіх недостатках, встречающихся на практике при приведений решений в исполнение по Уставу 20 нояб-ря 1864 г,- Казань, 1881 — С. 26.
8
пояснювали це досить своєрідно, «Процеси — такі ж не­щастя, як і хвороби, а лікарів зобов’язані винагороджу­вати хворі»,- писав Є. Васьковський .
Особливу увагу слід приділити заходам примусового виконання, що застосовувались у виконавчому прова­дженні. Ще з часів існування збірника норм давньорусь­кого права — «Руська Правда» передбачалось здійснення повної влади кредитора над особою боржника. Звернен­ня стягнення на особу боржника було характерним і для інших держав. Так, наприклад, у Римі кредитор міг роз­рубати на частини тіло невиправного боржника. У Нор­вегії право надавало можливість відрізати неспромож­ному боржникові ту або іншу частину тіла .
За Новгородською і Псковською судними грамотами стягнення зверталось як на рухоме, так і на нерухоме майно боржника, а також на особу боржника. «Судебник Івана III» 1497 р. передбачав такі способи виконання су­дових рішень, як звернення стягнення на майно боржни­ка і правіж. Дослідник К. Євреїнов писав, що «правіж — це дикий звичай «вибивання» боргів гнучкими різками або батогом»3. «Укладення 1649 р.» передбачало розвинуту систему способів виконання судових рішень — продаж рухомого і нерухомого майна, правіж, видача головою до викупу, тобто видача невиправного боржника креди­тору для відпрацювання боргу, відрахування із жалуван­ня стрільців.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Характеризуючи особливості виконавчого прова­дження на українських землях у період української дер­жавності, слід зазначити, що норми Литовського статуту і Магдебурзького права залишались діючим правом й у період гетьманщини, однак не могли знайти в тогочасній Україні повного застосування. Внаслідок проведеної на Лівобережній Україні кодифікації українського права, що завершилось у 1743 р., був вироблений проект кодексу
1/>Ваеьковский Е. В. Курс гражданского процесса: В 2 т. / М: Изд-во Бр. Башмаковьіх, 1913.- Т. 1: Субьектн и о&ьекта процесса, про-цессуальньїе отношения и действия.- 694 с- С. 476.
Памятники русского права. Памятники права периода укреп-ления русского централизованного государства ХУ-ХУП вв. / Под ред. Л. В. Черетина,- Вмп. 4,- М: Госюриздат, 1956.- 632 с-С. 77-79.
Евреинов К. История телесньїх наказаний в России: Дополнен-ное статьями, запрещенньши старьім правительством.- Без тит. лис­та.- 234 с- С. 4.
українського права, що називався «Права, за якими су­диться малоросійський народ». На жаль, цей проект так і не набрав чинності юридично, проте застосовувався на практиці. В ньому досить регламентованою була система сплати боргів і, відповідно, система заходів примусового стягнення до боржників. Так, «Права, за якими судиться малоросійський народ», містили цілий розділ (розділ 16 «Про борги, заклади, поруки, поклажу і про арешт»)1, в якій були визначені черговість задоволення вимог кіль­кох кредиторів на заставлене майно, черговість задово­лення вимог кредиторів на майно боржника, пропорцій­ність задоволення вимог у разі нестачі майна для повно­го задоволення вимог, відсутність строку позовної давності щодо боргових зобов’язань, порядок продажу майна боржника. Серед заходів примусового стягнення передбачалась віддача боржника на службу кредитору, причому в певних випадках з дружиною та дітьми, арешт спочатку майна боржника, а потім самого боржника (правда, з умовою його харчування кредитором, якщо той незаможний).
Особливу увагу хотілося б звернути на такий захід стягнення, як арешт боржника, причому в артикулі 43 розділу 16 зазначалося, що арешт провадиться щодо не­заможних осіб та ненадійних, особливо гравців у карти, пияків та марнотратців, причому не зазначалося, на який строк цей арешт провадиться.
Досить цікавим запозиченням із тогочасного законо­давства про виконавче провадження є звернення стяг­нення на будинок в останню чергу, а також положення, що, коли вартість будинку боржника значно перевищує суму боргу, стягнення проводити з іншого майна борж­ника.
За Указом Петра І незаможних боржників посилали на будівництво Петербурга, військових споруд та інших об’єктів, оскільки замість примусового заходу «видача головою» вводилася кримінальна відповідальність неза­лежно від розміру боргу — 3 роки заслання на каторгу, а після — «бнть должнику на Азове». У другій половині XVIIст. за Указом від 31 січня 1783 р. у всіх губерніях Росії були засновані робітні будинки, куди висипались боржники для відпрацювання боргу.
«/>Права, за якими судиться малоросійський народ», 1743 / Під ред. Ю. С. Шемшученка-К.: АТ«Книга», 1997-547 с.
10
«Статут про банкрутів 1800 р.» свідчив, що неоплатні боржники, незалежно від суми боргу, замість заслання підлягали тюремному ув’язненню строком до 5 років, після чого стягнення з них припинялось.
На основі аналізу Статуту цивільного судочинства заходами стягнення, що були спрямовані проти особи боржника, можна вважати особистий арешт боржника, заборону боржникові виїжджати з місця проживання або тимчасового перебування, виклик боржника для надання відомостей про кошти для задоволення вимог стягувача. Особливостями розвитку цивільного обігу в той час був обумовлений і такий окремий захід, як звернення стяг­нення на нерухоме майно. До речі, в періоди перебуван­ня України під владою інших держав і пізніше, але до прийняття Статуту цивільного судочинства, при вико­нанні рішень на території українських земель цей захід також існував. У «Правах, за якими судиться малоросійсь­кий народ» (глава 16, артикул 12) зазначалося, що спочат­ку стягнення звертається на гроші боржника, а якщо грошей у нього немає, тоді, в першу чергу, на рухоме майно, і лише потім — на нерухоме майно. Сучасне зако­нодавство про виконавче провадження, на жаль, не міс­тить звернення стягнення на нерухоме майно як окремо­го заходу примусового виконання. Хоча варто було б за­пропонувати внести відповідні доповнення до Закону. «Про виконавче провадження» з цією метою. Важливим також є положення цивільного права щодо обов’язкової реєстрації нерухомості та іншого майна у відповідних органах при укладанні цивільно-правових договорів, то­му слід було б доповнити обов’язки державного виконав­ця щодо направлення копії постанови про накладення арешту на майно в день її винесення до відповідного державного органу, що здійснює державну реєстрацію майна, зокрема, до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, в ДАІ, БТІ та інші органи.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Інститут судових приставів був скасований після Жовтневої революції одночасно зі старою судовою систе­мою царської Росії, про що йшлося у Декреті РНК РРФСР «Про суд» № 2. В перші місяці існування радян­ської влади нові органи виконання судових рішень орга­нізовувались з ініціативи народу і виконували їх різні органи. За твердженням учених, рішення судів у цивіль­них справах і вироки у кримінальних справах виконува-
11
/>/>/>лись судовими виконавцями, органами міліції, волосни­ми і сільськими виконкомами1.
Першим законодавчим актом про суд Української РСР була Постанова Народного Секретаріату від 4 січня
р. «Про запровадження народного суду», яка прямо
вказувала на ліквідацію посад судових приставів. Інсти­
тут судових виконавців у часи Радянської влади вперше
створювався Тимчасовим положенням про народні суди і
революційні трибунали Української РСР, що затверджу­
валось Декретом РНК УРСР «Про суд» від 14 лютого
р. для сприяння народним судам у діяльності по
виконанню судових рішень.
Нове радянське законодавство про виконавче прова­дження скасувало засоби примусового виконання, що діяли у царській Росії, і встановило принцип недоторкан­ності особи боржника. Арешт боржника, його особистий обшук, привід у суд для встановлення майнового стану, оголошення боржника неспроможним та інші засоби, направлені проти особи боржника, назавжди були скасо­вані, що позначилось як зниження гарантій стягувача у виконавчому провадженні.
Радянське законодавство обмежувало заходи примусо­вого стягнення майна боржника. Тимчасова Інструкція для судових виконавців 1920 р. встановлювала такі заходи примусового стягнення, як звернення стягнення на рухоме майно та гроші боржника, звернення стягнення на вина­городу, одержану боржником за місцем служби або робо­ти, вилучення у боржника і передача стягувачеві певної речі, провадження дій за рахунок боржника, які він не ви­конав у встановлений судовим рішенням строк. Ст. 20 «Наказу судовим виконавцям» 1927 р. забороняла пося­гання на гідність боржника, вказуючи, що під час огляду приміщення і сховища судовий виконавець не має права проводити особистий обшук боржника, навіть якщо остан­нього й запідозрюють у наявності цінностей або грошей.
Перший ЦПК УРСР був затверджений ВУЦВКом ЗО липня 1924 р., в якому значна частина присвячувалась регламентації примусового виконання судових рішень.
1/>Валеева Р. XИсполнение судебньїх решений в первьіе годьі Со-ветской власти // Известия ВУЗов. Правоведение.- 1959,- № 1-С. 109-112; Валеева Р. X. Гразаданские взьіскания в русском дорефор-менном процессе // Известия ВУЗов. Правоведение.- 1961- № 1,-С. 148-152.
12
Каркомюст УРСР у листопаді 1927 р. видав «Наказ судовим виконавцям», який за своєю структурою і зміс­том (200 статей об’єднувались у 15-ти розділах) був пов­ним і самостійним кодексом судових виконавців, хоча і видавався як підзаконний акт.
Значна частина норм ЦПК УРСР 1929 р. регулювала виконання судових рішень (107 статей з 412). Закон про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік 1938 р., визначивши судових виконавців як єдиний орган приму­сового виконання, констатував, що судові виконавці пе­ребувають при народних та обласних судах, а також при Верховних Судах автономних і союзних республік і встановив, що вони призначаються Наркомом юстиції союзної республіки, а в автономних — Наркомом юстиції автономної республіки.
Однак, у зв’язку з тим, що ЦПК не передбачав усіх питань виконання, він потребував доповнення шляхом видання відповідних Інструкцій. Так, Інструкція про по­рядок виконання судових рішень була затверджена НКЮ СРСР 28 вересня 1939 р. Положення про Наркомат юс­тиції УРСР було прийнято 27 грудня 1939 р., яким перед­бачалось створення у складі НКЮ відділу судових ви­конавців. Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1955 р. «Про порядок призначення судових ви­конавців» було встановлено, що судові виконавці пере­бувають тільки при народних судах, а Закон «Про судо­устрій УРСР» від ЗО липня 1960 р. остаточно визначив, що судові виконавці перебувають при районних (місь­ких) народних судах і призначаються головою обласного суду за поданням народних суддів або голів районних (міських) народних судів.    продолжение
–PAGE_BREAK–
ЦПК УРСР 1963 р. встановив, що виконавче прова­дження втілено в особі єдиного державного органу — су­дового виконавця, надавши право участі громадськості в стадії судового виконання, розширив об’єкт стягнення, урегулював питання про порядок виконання судових рі­шень, за якими відповідач зобов’язаний виконати певні дії на користь стягувача, встановив подвійний порядок оскарження дій судового виконавця. Система органів судового виконання складалась також із органів Держав­ного банку СРСР і органів, що виконували рішення про стягнення з громадян недоїмок по податках та прирівня­них до них платежів.
13
/>/>/>/>/>/>У жовтні 1966 р. Президія Верховного Суду УРСР за­твердила Інструкцію «Про порядок виконання судових рішень», а 24 квітня 1973 р. міністром юстиції СРСР бу­ла затверджена нова Інструкція «Про порядок виконання судових рішень». 15 листопада 1985 р. Наказом міністра юстиції СРСР № 22 затверджена Інструкція про вико­навче провадження, що стала останнім нормативно-пра­вовим актом, прийнятим у радянські часи щодо виконав­чого провадження.
Проаналізувавши радянське законодавство про вико­навче провадження щодо примусових заходів, можна сказати, що в його розвитку був зроблений значний крок вперед у забезпеченні громадянам процесуальних гаран­тій виконавчого провадження. Радянське виконавче про­вадження не містило прямих чи побічних заходів приму­сового характеру, спрямованих на особу боржника. За­конодавству були невідомі ні боргові тюрми, ні арешт боржника, ні заборона йому виїздити з певної місцевості на час виконання рішення суду.
На жаль, з утворенням самостійної і незалежної Ук­раїни змін у цивільному процесуальному законодавстві щодо виконавчого провадження так і не відбулось. Трива­лий час поза увагою законодавця в цьому плані залиша­лись новоутворені суб’єкти підприємницької діяльності, особливо юридичні особи, зміст заходів примусового виконання став застарілим і не відповідав реаліям життя та змінам у суспільному розвитку держави, і, особливо, в новому законодавстві з інших галузей права. Зокрема, Закон України «Про власність» встановив рівноправність усіх форм власності, чого ніяк не можна було сказати про виконавче провадження, котре, як і взагалі всі інші раніше чинні радянські норми, віддавало пріоритет дер­жавній формі власності. Крім розділу VЦПК України, основним нормативно-правовим актом, який досить де­тально регулював норми виконавчого провадження, за­лишалась чинною ще й Інструкція колишнього СРСР «Про виконавче провадження» 1985 р., що не витриму­вала ніякої критики.
Внаслідок цього авторитет судових виконавців, і на­віть судів, значно знизився, а кредитори прагнули вирі­шити питання, які виникали щодо виконавчого прова­дження, шляхом звернення до кримінальних структур, де рішення завжди виконувались не тільки своєчасно, але й
14
у повному обсязі. При цьому порушувались проголошені Конституцією України 1996 р. гаранти забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Але саме в умо­вах ринкової економіки держава повинна була вжити заходів, які б поліпшили це становище. Тому наступним етапом становлення та вдосконалення виконавчого про­вадження стало прийняття Верховною Радою України законів «Про Державну виконавчу службу» від 24 берез­ня 1998 р. та «Про виконавче провадження» від 21 квіт­ня 1999 р., що врегулювали новий порядок проведення виконавчих дій новоствореним органом виконання -Державною виконавчою службою, яка покликана здійс­нювати примусове виконання рішень судів та інших органів в Україні. Ці закони й визначили початок знач­ного реформування всієї системи виконавчого провад­ження.
Міністерство юстиції України наказом від 15.12.1999 р. № 74/5 затвердило Інструкцію про проведення виконав­чих дій, яка набула юридичну силу з 1 січня 2000 р., при цьому зазначивши, що дія Інструкції колишнього Союзу РСР «Про виконавче провадження» 1985 р. на те­риторію України не поширюється, що стало значним кроком у розвитку нового законодавства про виконавче провадження.
Отже, правове регулювання примусового виконання
рішень характеризується значним часом розвитку та
оновленням нормативно-правової бази, що дає можли­
вість заповнити ті прогалини, які існували до її прийнят­
тя. Необхідно також враховувати, що на сучасне сприй­
няття виконавчого провадження впливає не лише демо­
кратизація суспільних відносин, а й певний історичний
період «радянського виконавчого провадження», коли
вся господарська діяльність в основному знаходилась у
державній власності, наслідком чого стала недоскона­
лість примусового стягнення з юридичних осіб; коли
громадянам із коштовних речей належали тільки дачі,
автомобілі та будинки, що негативно вплинуло на спосо­
би примусового стягнення з громадян. Таким чином, ці­
лий ряд положень, які були неврегульованими у радян­
ському законодавстві, й донині залишаються в основно­
му без суттєвих змін.„…,….
15
/>/>/>/>/>1.2о Виконавче провадження як одна із правозахисник функцій держави
Конституція України в першій статті визначає зміст діяльності державних органів простим і в той же час ва­гомим поняттям «правова держава», тобто таким чином констатується правовий характер діяльності державних органів. Поняття «демократична» держава потребує одно-, часного сприйняття основних засад демократії, які насам­перед полягають у розподілі, а не в абсолютизмі влади.
Найпоширеніша у всіх правовик країнах схема побу­дови державного устрою має три гілкигзаконодавчу, ви­конавчу і судову. До прийняття Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. су­дова влада мала ознаки не тільки суто судової, а й вико­навчої влади. Останнє положення зумовлювалось вико­нанням судових рішень під юрисдикцією суду, підпо­рядкованістю судових виконавців при здійсненні ними своїх повноважень суддям, що постановили відповідні рішення. Таке становище певним чином не узгоджувало­ся з доктриною розподілу влад у демократичному суспі­льстві, негативно впливало на судові рішення, які вино­сились судом. Отож із відокремленням державної вико­навчої служби з-під безпосередньої влади суду і суддів розпочався новий період державної функції щодо вико­нання правових актів, які передбачається реалізувати в примусовому порядку.
На сучасному етапі є потреба не тільки в констатації відповідних змін у системі права України, а й у пере­осмисленні змісту діяльності державної виконавчої служ­би, правовому аналізі місця виконавчого провадження в системі права України та його основної функції.
За загальною концепцією виділяються такі форми державного впливу на правовідносини, як охорона і за­хист прав суб’єктів правовідносин. В основному пого­джуючись із запропонованою доктриною щодо відмежу­вання охорони прав громадян та юридичних осіб від їх­нього захисту через момент настання правопорушення1, доцільно більш ґрунтовно розглянути деякі аспекти пра-воохорони і правозахисту.
На думку науковців, цивільному законодавству, циві-лістичній науці й практиці властиві такі функції, як ре­гулятивна, охоронна, попереджувально-виховна, попере­джувально-стимулююча. Але необхідно уточнити певні властивості охоронної функції.
Основним аспектом, що визначає характер і відмін­ність правоохоронних правовідносин від цивільних, є положення, яке передбачається ст. 1 проекту Цивільного кодексу України. В ній зазначається, що цивільними є правовідносини, які ґрунтуються лише на вільному воле­виявленні суб’єктів правовідносин. Виходячи з концепції владності відповідних правоохоронних і правозахисних органів, можна говорити, що, коли будь-який державний орган розглядає або впливає на правовідносини, вони втрачають ознаки цивільних. Тому попереджувально-ви­ховну функцію цивільного права необхідно пов’язува­ти з потенційною можливістю застосування державою впливу на поведінку суб’єктів правовідносин. Він прояв­ляється в тому, що судом такі правовідносини розгляда­ються й на підставі цього кваліфікуються й одночасно конкретизуються права та обов’язки суб’єктів відповідно до законодавства і конкретних правових обставин. Дер­жавна ж виконавча служба судовий акт реалізує шляхом здійснення державного примусу до зобов’язаної особи. Отже, необхідність сплати державного мита та виконав­чого збору, інших судових витрат і витрат на здійснення виконавчих дій у кінцевому результаті лягають додатко­вим тягарем на правопорушника. Ці витрати, яких можна було б запобігти при виконанні цивільних обов’язків у добровільному порядку, по суті й становлять додаткову цивільно-адміністративну відповідальність1за неналеж­не виконання своїх обов’язків. Тому під впливом поне­сених витрат у свідомості правопорушника мають вироб­лятися позитивні соціально-психологічні настанови, спрямовані на додержання у майбутньому покладених на нього цивільних обов’язків.
Таким чином, визначаючи заходи відповідальності май­нового характеру до правопорушника щодо виконавчого збору та витрат на здійснення виконавчих дій, можна більш конкретно роз’яснювати особам негативність не-
/>/>/>/>/>правомірних дій, а також невиконання власних зобо­в’язань.
Розгляд правозахисної функції необхідно розпочинати з аналізу ст. 6. Цивільного кодексу УРСР, яка регламентує захист цивільних прав. Так, захист цивільних прав здійс­нюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом:
визнання цих прав;
відновлення становища, яке існувало до порушення
права, і припинення дій, які порушують право;
•присудження до виконання обов’язку в натурі;
. • компенсації моральної шкоди;
Г • припинення або зміни правовідношення;
•стягнення з особи, яка порушила право, завданих
збитків, а у випадках, передбачених законом або догово­
ром,- неустойки (штрафу, пені), а також іншими засоба­
ми, передбаченими законом.
У проекті Цивільного кодексу України передбачені відповідні доповнення до перерахованих вище, а саме: додаткові шляхи та органи, які вправі здійснювати за­хист прав та інтересів особи. Так, статті 16, 17, 18 проек­ту Цивільного кодексу України (станом на 25.08.1996 р.) передбачають, що захист прав може здійснюватись нота­ріусами, суб’єктами правовідносин особисто, а також державними органами і органами місцевого самовряду­вання. Нові шляхи захисту цивільних прав передбачені ст. 15 проекту Цивільного кодексу України, а саме: визнан­ня правочину недійсним, примусове виконання обов’яз­ку в натурі, визнання незаконним акта державного орга­ну або органу місцевого самоврядування. При цьому всі вищезазначені шляхи у сукупності відповідають загаль­ній концепції щодо застосування заходів захисту лише з моменту правопорушення. Тобто правозахисна функція може розпочинатись лише з певного моменту, який у ци­вільному процесі пов’язується з порушенням або оспо­рюванням права чи охоронюваного законом інтересу.1
Порівняння ж запропонованих і чинних шляхів захисту права, передбачених законом, свідчить, що вони не пов­ною мірою відповідають рішенням, які підлягають вико­нанню Державною виконавчою службою, та заходам при­мусового виконання рішень, що передбачені статтями 3,4
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Випливає із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України.
18
Закону України «Про виконавче провадження». Поняття «примусове виконання обов’язку в натурі» неможливо вважати коректним, оскільки воно містить не тільки шлях захисту права «виконанням обов’язку в натурі», а й спосіб виконання судового рішення — примус.
Отже, для визначення шляхів і підстав щодо застосу­вання примусових заходів виконання на науковому рівні доцільно це робити через концепцію певної тріади: юри­дичний факт, право, обов’язок1.
Проаналізуємо всі три варіанти судових рішень. Так, встановлення судом юридичного факту зумовлюється неможливістю скористатись відповідним правом через невизначеність юридичної обставини. Без відповідного судового встановлення юридичного факту особа іноді не може реалізувати право на спадщину, відновити право на втрачені цінні папери на пред’явника тощо. Однак судо­вий розгляд у цьому випадку не зумовлений правопору­шенням. Тобто всі справи, що розглядаються в порядку окремого провадження, стосуються такого об’єкта захис­ту, як охоронюваний законом інтерес, і спрямовані на встановлення юридичного факту. Відсутність же відпо­відача у цих справах2свідчить про неможливість засто­сування примусу, оскільки не існує зобов’язаної особи.
Тому доцільно ст. 15 проекту Цивільного кодексу Ук­раїни доповнити положенням, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом встановлення юридичних фактів і визнання цих прав та у примусовому порядку державною виконавчою службою, якщо зобов’язана особа в добровільному порядку не ви­конає законних вимог повноважних органів.
Із наведеного випливає й інший висновок, що за за­гальним правилом рішення суду може стосуватись трьох аспектів — юридичного факту, права, обов’язку, і лише останній може виконуватись у примусовому порядку державною виконавчою службою.
1/>Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі Украї­
ни.- К., 1999- С. 37-39.
2 Крім категорії справ щодо оскарження нотаріальних дій або
відмови в їх вчиненні, розгляд яких передбачений главою 39 ЦПК
України. Так, ст. 288 ЦПК України передбачається, що суд постанов­
ляє рішення про скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов’язує
нотаріуса чи посадову особу вчинити нотаріальну дію. Тобто при
відсутності відповідача у справі існує зобов’язана особа.
19
/>/>/>Розглянемо такий шлях захисту цивільного права, як його визнання. Якщо відповідач не визнає відповідного права позивача в процесі судового розгляду, то способів змусити його визнати це право у державного виконавця не існує та й існувати не може. Офіційного статусу пра­во позивача набуває після набрання рішенням суду за­конної сили. Але це рішення, як і рішення про встанов­лення юридичного факту, не підлягає примусовому виконанню.
У ст. З Закону України «Про виконавче провадження» під поняттям «рішення, ухвали і постанови судів у ци­вільних справах, що підлягають виконанню», маються на увазі лише ті, які стосуються обов’язків осіб і які набра­ли законної сили.
Звернення до поняття «обов’язок особи» зумовлюєть­ся необхідністю конкретизувати діяльність державного виконавця. Положення, що особа має право на відшко­дування шкоди, завданої залиття^ квартири, в повному обсязі не викликає сумніву, але конкретний розмір запо­діяної шкоди спочатку залежатиме від доведення його суду, а потім — від реальних можливостей відповідача, способу відшкодування заподіяної шкоди, призначеного судом, і не в останню чергу — від своєчасних дій держав­ного виконавця. Таким чином, мЬ« правом позивача на відшкодування шкоди в повному обсязі та реальним його задоволенням стоять певні об’єктивні й суб’єктивні об­ставини.
Звернемо увагу на загальну когіцепцію діяльності су­ду та державної виконавчої служби крізь призму понят­тя «правозахисна діяльність» з урахуванням повнова­жень державного виконавця і правових властивостей судового рішення. Так, діяльність суду в межах цивіль­ного процесу закінчується на етаЛЇ оголошення рішен­ня, якщо не брати до уваги відповідних процесуальних ускладнень щодо необхідності виправлення описок і явних арифметичних помилок у рішенні, роз’яснення рі­шення тощо. Далі, за загальним правилом, рішення суду набирає законної сили і не залежить від судді. В по­дальшому рішення суду має таку властивість, як за­гальнообов’язковість1, що гарантується ст. 124 Консти­туції України.
1/>ШтефанМ. Й. Цивільний процес-К» ІнЮре, 1997-С. 369.
    продолжение
–PAGE_BREAK–20
Можна було б констатувати, що право особи захи­щене законом і рішенням суду, що забезпечує шлях по­новлення порушеного права, якби надалі не треба бу­ло б звертатись до державної виконавчої служби за без­посереднім виконанням судового рішення. Тут можна констатувати, що загальнообов’язковість деяких судо­вих рішень певною мірою втрачає свої властивості, оскільки залежить від волі стягувача і боржника. Так, у статтях 217-218 ЩІК України передбачається певний перелік рішень, які можуть бути допущені судом до не­гайного виконання. В тих же випадках, коли рішення суду видається позивачу (стягувачу) на руки, саме від його волевиявлення й залежатиме реалізація цього рі­шення.
Якщо проаналізувати, яким чином забезпечується за­гальнообов’язковість судового рішення, то слід вважати ці заходи неповними, оскільки вони не можуть застосо­вуватись до фізичних осіб. Умисне невиконання службо­вою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їхньому виконанню, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 382 КК У країни. Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови суд­ді або невжиття заходів до усунення зазначених у них порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді призво­дять до адміністративної відповідальності за ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, загальнообов’язковість судового рішення, поста­нови, ухвали стосується лише посадових осіб, оскільки не передбачається відповідних санкцій щодо громадян (фізичних осіб).
Коли судовий виконавець перебував під юрисдикцією районного суду, така властивість судового рішення, як
1/>Автором констатується, що з моменту постанов судового рі­
шення до моменту звернення осіб до виконавчого провадження про­
ходить трансформація поняття «позивач» на термін «стягувач» та
«відповідач» — на «боржник». Тому фактично з моменту постанов-
лення рішення, а можливо, й у судовому рішенні доцільно позивачеві
надавати новий правовий статус. Це положення додатково свідчить
про відокремленість не тільки термінології виконавчого проваджен­
ня від цивільного процесу, а й про відповідні зміни в правовідно­
синах..
21
/>/>його загальнообов’язковість, робила вимоги судового виконавця загальнообов’язковими, оскільки в цьому ви­падку невиконання його вимог можна було трактувати як невиконання вимог «уду. Нині ж, при відокремленні державної виконавчої служби від суду, стає потрібною відповідна регламентація в Кримінальному кодексі Ук­раїни і Кодексі України про адміністративні правопору­шення дій, що за характером можна кваліфікувати як невиконання законних вимог державного виконавця, а також дій щодо образи державного виконавця при вико­нанні ним своїх посадових обов’язків. Останнє зумовле­не тим, що державні виконавці не віднесені до осіб, які за ст. 1 Закону України «Про державний захист праців­ників суду і правоохоронних органів» виконують право­охоронну функцію. Судді, що здійснюють правозахисну функцію, відокремлені від осіб, які здійснюють право­охоронне завдання, а державний виконавець фактично також здійснює державну правозахисну функцію1, що потребує детальної наукової регламентації та вироблен­ня певної позиції з цього питання. Так, у виконавчому провадженні здійснюється остаточний захист прав гро­мадян і юридичних осіб, що є фактичним продовженням правозахисної функції суду, хоча це відбувається на підставі «вказівки» суду, наділеного правом робити за­гальнообов’язкові «висновки», а також на підставі інших виконавчих документів. У даному випадку слід приєдна­тися до позиції тих учених, які вважають, що безпосе­редній примус до особи у виконавчому провадженні за’ стосовується не судом і не органом, що входить до його структури. Враховуючи, що захист прав громадян та юридичних осіб здійснює ще цілий ряд державних орга­нів (суд, господарський суд, органи нотаріату, адмініст­ративні органи), лише у виконавчому провадженні за­хист прав набуває реального змісту.
Загальнообов’язковість судового рішення щодо поса­дових осіб, які за рішенням суду зобов’язані до вчинення відповідних дій, поглинає відповідне повноваження дер­жавного виконавця, за яким його вимоги є обов’язко­вими для всіх органів, організацій, посадових осіб. Це
1/>Щербак С. В. Виконавче провадження як одна з правозахисник
функцій держави // Право України.- 2001.- № 11.- С. 65.
2 Фурса С. Я, Фурса Є. 1. Нотаріат в Україні. Теорія і практика:
Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К.: А. С. К., 2001.- С. 26.
22
зумовлюється тим, що рішення суду за правовим стату­сом є вищим, ніж вимоги державного виконавця. Тобто в разі невиконання рішення, ухвали, постанови суду поса­довою особою державному виконавцевгяеіяає необхід­ності посилатись на надані йому повноваження (ч. 1 ст. 6 Закону). Він може в цьому випадку порушувати питання про притягнення винної особи до відповідальності на підставі невиконання рішення суду. Тобто йому для реа­лізації цього положення необхідні відповідні повнова­ження.
Але не всі акти, що підлягають виконанню держав­ною виконавчою службою, мають такі властивості, як судове рішення. Тому можна говорити про особливості (специфіку) виконання певних актів, що має конкрети­зуватись у процедурі виконавчого провадження. Таке розмежування нормативних актів, що підлягають вико­нанню, за їхніми правовими властивостями надасть мож­ливість державному виконавцеві не застосовувати за­гальну процедуру виконання рішень, а застосовувати лише функції контролю за виконанням посадовими особами відповідних загальнообов’язкових рішень або ухвал суду.
З теоретичної концепції щодо загальнообов’язковості судового рішення варто зробити висновок, що з моменту постановлення судового рішення до моменту набрання ним законної сили відповідач має право добровільно ви­конати або розпочати виконувати визначені в рішенні обов’язки, якщо в нього не буде підстав для звернення до апеляційного суду. Про це доцільно зазначати і в рішенні суду, а тому строк для добровільного виконання судових рішень у виконавчому провадженні, по суті, є зайвим. Подібне положення має стосуватись також рішень гос­подарського суду, вироків суду в частині задоволення вимог цивільних позивачів тощо. В цьому випадку до повноважень державної виконавчої служби належатиме лише примусове виконання рішень суду, що відповідає загальній концепції діяльності державної виконавчої служби.
Оновлення адміністративного права передбачає не­обхідність серйозного перегляду традиційного визна­чення поняття галузі адміністративного права.
Цікавим у даному випадку є еволюція в поглядах про­відних вчених при визначенні основних функцій оновле-
    продолжение
–PAGE_BREAK–23
/>/>ного адміністративного права, що розглядаються як єд­ність трьох головних функцій, а саме: управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності), правореа-лізаційної (реалізація прав), правозахисної (захист по­рушених прав). У подальшому розвитку теорії нового адміністративного права перші дві функції перероста­ють в одну — правозабезпечувальну, що пов’язана із за­безпеченням реалізації прав і свобод людиніґ. Ці дві функції реалізуються повною мірою і у виконавчому провадженні.
Отже, державна виконавча служба є правозахисним органом, оскільки її діяльність розпочинається лише з моменту встановленого повноважними органами право­порушення і стосується відновлення порушених прав у межах, що визначені законом та рішенням суду, яке встановлює обов’язки боржника.
1.3. Місце виконавчого провадження в системі права України
У Концепції судово-правової реформи, що проводить­ся в Україні з 1992 р., передбачалися структурні зміни судової системи, а одним із основних принципів її було радикальне реформування цивільного процесуального законодавства з метою реального забезпечення прав і свобод громадян, утвердження верховенства закону та реалізації демократичних засад правосуддя, вироблених світовою наукою і практикою.
Конституція України в ст. З проголошує, що утвер­дження та забезпечення прав і свобод людини є голов­ним обов’язком держави, а проект нової Концепції судо­во-правової реформи одним із її завдань передбачає утворення єдиної організаційно-правової структури ви­конання рішень судів та інших органів влади.
На запровадження судово-правової реформи спрямо­ваний один із найважливіших її напрямів — реформування і відокремлення виконавчого провадження, що передбачає істотні структурні зміни в системі права України.
1/>Авер ‘янов В. Б. Актуальні завдання реформування адміністра­
тивного права // Право України.- 1999.- № 8.- С. 8-11.
2 Авер ‘янов В. Б. Реформування українського адміністративного
права: черговий етап//Право України.-2000-№ 7.-С. 6-8.
24
При цьому, важливість перебудови судової діяльності та відокремлення виконавчої служби від судової влади не знайшла достатнього теоретичного обґрунтування. Так, за останні 17 років в Україні щодо виконавчого про­вадження було здійснено лише одне дисертаційне дослі­дження, присвячене його організаційно-правовим осно­вам. Визначаючи місце певної державної структури, не­обхідно розглядати її у взаємозв’язку з процедурою та не полишати поза увагою ту державну ієрархічну сходинку, яку посідав до переорганізації і в наступному посідатиме відповідний орган.
Відтак вважати, що рівень певної функції або прова­дження залежить від відповідного статусу державного органу, буде помилкою. В наш час, коли міністерства можуть розформовуватись, усе ж таки апріорі найважли­вішим є виконуване органом державне завдання, яке на кожному етапі розвитку суспільних відносин впливає на місце відповідного органу в державній ієрархії, а також зумовлює його існування. Цей висновок можна яскраво підтвердити часом існування виконавчого провадження, яке не без відповідних змін, але ще з далеких віків дожи­ло до сьогодення.
Сьогодні проблема примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів набула нового змісту в силу того, що прийняття нового законодавства про виконавче провадження не тільки не вирішило, а, навпаки, поставило.блок нових питань, пов’язаних із по­дальшим удосконаленням норм законодавства про вико­навче провадження. Нерозробленість цілого ряду проб­лемних спірних моментів, що виникають у практиці за­стосування законодавства про виконавче провадження, призводить до незахищеності прав власника та інших заінтересованих осіб і дорого коштує як окремим учас­никам цивільного обігу, так і державі в цілому, а тому потребує значного оновлення. При цьому сучасний етап перебудови виконавчого провадження, коли правова на­ука все більше впливає на суспільні відносини, потребує відповідного ґрунтовного правового аналізу. Однак не­можливо аналізувати відповідну процедуру вчинення юридично вагомих функцій без визначення місця цієї процедури в правовій системі України.
Якщо проаналізувати позиції різних авторів щодо місця виконавчого провадження, то до цих пір питання
25
/>/>про його віднесення до цивільного процесу або до само­стійної галузі не набуло однозначності. Так, прихильни­ками віднесення виконавчого провадження до цивільно­го процесу є М. И. Штефан,1В. В. Баранкова2. Остання аргументує свою позицію тим, що правовідносини між учасниками виконання і судом є процесуальними, всі ознаки цивільних процесуальних правовідносин прита­манні правовідносинам, які виникають при виконанні судових рішень.
Альтернативної думки дотримуються М. К. Юков,3 В. М. Шерстюк4, Ю. Білоусов5. Зокрема, М. К. Юков за­пропонував розглядати виконавче провадження як галузь права — виконавче право, але його думка не знайшла прихильників, і в теоретичному плані виконавче провад­ження залишилося складовою цивільного процесуального права.
В. М. Шерстюк доходить висновку щодо самостій­ності виконавчого провадження, аналізуючи неоднорід­ність правовідносин, що виникають при виконанні рі­шень різних юрисдикційних органів, та правовідносин цивільного процесу.
На думку Ю. Білоусова, виконавче провадження вза­галі має бути відокремлене від будь-якої галузі права, в тому числі і від цивільного процесуального права, й по­сісти самостійне місце в системі права. Відтак автор пропонує розглядати його як самостійну галузь права, що матиме назву — цивільне виконавче право.
Слід зазначити, що полярність позицій з цього важли­вого питання має під собою відповідний базис. Тобто в багатьох випадках позицію теоретиків права визначає законодавство, яке регламентує ті чи інші правовідноси­ни. Але спираючись на законодавство як на базис, від­штовхуючись від нього, ми неодмінно будемо лише об-
|/>ШтефанМ. Й. Цивільний процес//Ін Юре.-К., 1997-С. 607.
Баранкова В. В. Виконання судових рішень. В кн. «Цивільне
процесуальне право України» / За ред. В. В. Комарова IIПраво,-
Харзків, 1999.- С. 424-425.Н
Юков М. К. Теоретические проблеми системи гражданского процесуального права: Автореф, дас. д-ра юрид. наук.- Свердловск, 1982.
Шерстюк В. М. Система советского гражданского процесуаль­
ного права.- М, 1989.’
Білоусов Ю. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права // Газета «Закон і бізнес». Від 3-9 лютого 2001 р.
26
ґрунтовувати позиції сьогодення, але не пропонуватиме­мо наступні зміни до законодавства, не зможемо ефек­тивно та обгрунтовано прогнозувати доцільність і необ­хідність таких змін.
Тому не викликає заперечень загальна думка, що міс­це виконавчого провадження в системі права сьогодні суттєво змінилося завдяки змінам у законодавстві. Так, ст. 124 Конституції України регламентує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Державний виконавець не має права здійснювати правосуддя, адже не належить до структури судової влади. Тому не можна розглядати виконавче провадження в цивільному проце­суальному праві ні як його інститут, ні як його стадію, а норми, що регулюють примусове виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, підлягають виведенню з предмету правового регулювання цивільного процесу­ального права. Не є виконання судових рішень і стадією цивільного процесу, підтвердженням чого виступають зміни до ЩІК, внесені Законом України від 19 жовтня 2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Законів України «Про Державну виконавчу службу» та «Про виконавче провад­ження». Згідно з ними глава Vуже називається «Звер­нення судового рішення до виконання», а її змістом ви­ступає процедура вирішення питань, віднесених до без­посередньої компетенції суду, що виникають у зв’язку з примусовим виконанням рішень судів та інших юрис­дикційних органів. *
Звідси випливає, що остання, завершальна стадія ци­вільного процесу — вже не виконавче провадження чи, як це передбачав Цивільний процесуальний кодекс, ви­конання судових рішень, а звернення судового рішення до виконання.
Тому із здивуванням можна сьогодні побачити в юридичній літературі, присвяченій арбітражному про­цесу, розкриття сутності виконавчого провадження. Ні, не стало виконавче провадження при його відмежуванні від цивільного процесу частиною арбітражного про­цесу.
З позицій правової науки для виділення будь-якої
1/>Арбитражньїй процесе / Под ред. проф. М. К. Треушникова и проф. В. М. Шерстюка IIГородец.- М, 2000.- С. 425-447.
    продолжение
–PAGE_BREAK–27
/>/>/>/>сукупності норм у самостійну галузь права в теорії права існують певні критерії, якими виступають предмет і ме­тод правового регулювання. За відсутності одного з на­званих критеріїв за загальним правилом немає і само­стійної галузі права.
Проаналізуємо предмет правового регулювання вико­навчого провадження, застосовуючи аналогію цивільного процесуального права.
І. В. Решетникова визначає, що системою будь-якої галузі права є сукупність взаємопов’язаних і взаємодію­чих інститутів і норм права, що відображають предмет правового регулювання. Відтак систему цивільного про­цесуального права утворюють норми і правові інститути, що регламентують процесуальні дії та правовідношення суду з іншими суб’єктами цивільних справ, які розгля­даються і вирішуються.1Загалом цієї ж концепції дотри­муються в основному всі процесуалісти, оскільки при відокремленні головного суб’єкта процесуальних право­відносин — суду — від інших суб’єктів та змісту процесу­альних дій — від мети цивільного процесу будуть виникати нерегламентовані правовідносини або навіть правопо­рушення. Саме суд (суддя) має забезпечувати дотриман­ня законності цивільного процесу.
Аналогічним за суб’єктним складом є виконавче про­вадження, але замість суду головну роль у виконавчому провадженні законодавством визначено за державним виконавцем, який здійснює передбачені законом дії для досягнення певної правомірної мети — реалізації повно­важних актів у життя суспільства шляхом застосування в необхідних випадках суворо регламентованих заходів примусу. Тому, безумовно, виконавчому провадженню властиві свої правовідносини між суб’єктами, що регла­ментуються законодавством.
Під методом цивільного процесу розуміють сукуп­ність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів і засобів впливу на відносини, які регу­люються, і поведінку їх суб’єктів. Він обумовлюється специфічними властивостями предмету регулювання
1/>Решетникова И. В. Понятие гражданського процесуального права, его соотношение с другими отраслями права. В кн. Гражданс-кий процесе / Под ред. К. И. Комиссарова, Ю. К. Осипова IIИзд-во «БЕК».-М., 1996.-С. 11.
28
цивільного процесуального права, соціальними функці­ями, які виконує ця галузь права, і органічним її зв’яз­ком з галузями матеріального права. За змістом метод цивільного процесуального права є імперативно-диспо­зитивним.1
Слід погодитися з цією концепцією, яку тією чи ін­шою мірою поділяє багато вчених, але неможливо засто­совувати її до виконавчого провадження без виявлення специфічних йому рис.
Якщо звернутись до буквального тлумачення імпера­тивного методу, то в його основі лежить корінь, що свід­чить про безумовну вимогу, категоричну форму, одно­значну поведінку тощо. В той же час виконавче прова­дження поряд із примусовим порядком передбачає мож­ливість добровільного виконання зобов’язання; стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і пове­рнення виконавчого документа; сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується судом. З цьо­го випливає, що однозначно зазначати метод правового регулювання правовідносин у виконавчому провадженні як імперативний неможливо.
Крім того, виконавче провадження не може не асоці­юватися з примусовим порядком стягнення — це аксіома. Говорячи про загальний порядок реалізації рішень і ви­років, необхідно брати за основу найбільш загальну про­цедуру стягнення — вона характеризується як примусова. Отже, в цивільних справах після набрання судовим або іншим повноважним рішенням законної сили перед по-зивачем-стягувачем та відповідачем-боржником постає питання про шляхи і способи його виконання. Але по­тенційно вони усвідомлюють не тільки «неприємність» процедури примусового стягнення, а й те, що в цьому випадку потребуються додаткові витрати. Вважати, що вони позбавлені можливості вирішити проблемні право­відносин на добровільній основі на будь-якій стадії ци­вільного процесу або до виникнення виконавчих право­відносин, не має підстав. З цього положення випливає висновок, що звернення стягувача до виконавчого про­вадження вважати диспозитивним важко, оскільки він змушений до цього порушеним правом і поведінкою
с/>’ Штефан М. Й. Цивільний процес // Ін Юре- К., 1997-
С. 607.
29
/>/>/>боржника, який не хоче відновити його право або при­пинити правопорушення.
При цьому, виконавчим провадженням не передбаче­но, щоб із відповідною заявою про примусове виконання рішень звертався відповідач. Тобто диспозитивність ви­ходить однобокою, а правовідносини багатосторонніми. Представництво прав та інтересів неповнолітніх у вико­навчому провадженні мають здійснювати органи опіки та піклування, і важко знайти підстави для того, щоб во­ни відмовились від примусового стягнення, крім добро­вільного виконання боржником відповідного рішення. Стягнення на користь держави штрафів, конфіскація майна та інші провадження відрізняються владним харак­тером правовідносин, що не допускають альтернативи. Тому на перший план методу регулювання виконавчих правовідносин необхідно ставити загальний характер правовідносин. Держава наділила певними повноважен­нями виконавчу службу, оскільки вимоги державного виконавця є обов’язковими, тобто владою.
Таким чином загальний метод правового регулювання виконавчих правовідносин не можна вважати диспози­тивним. В основі методу врегулювання лежить санкціо­нування державою і стягувачем застосування примусу до зобов’язаної особи. Тобто санкціонувати — це затверджу­вати, дозволяти, визнавати законним, правильним.1Тут мається на увазі, що, з одного боку, держава чітко визна­чила процедуру, засоби примусового виконання рішень, врегулювала порядок звернення та підстави застосування державного примусу і таким чином санкціонувала потен­ційну можливість примусу до зобов’язаної особи в чіт­ких межах виконавчого провадження. З іншого ж боку, стягувач, подаючи встановлені законом документи до дер­жавної виконавчої служби, санкціонує примусове стяг­нення до конкретного боржника як наслідок невиконан­ня останнім своїх обов’язків у добровільному порядку.
Тому принцип санкціонування державою дій, спрямо­ваних на порушення прав боржника на недоторканість його житла, права власності тощо, є визначальним.
Звідси випливає загальна назва методу правового ре­гулювання виконавчих правовідносин, а саме «санкціо-
нований примус». Не тільки за назвою, а й за змістом такого методу врегулювання правовідносин у судових органів немає. Отже, це характеризує виконавче провад­ження як особливу процедуру, котра має бути відокрем­леною від суду.
Однак, не бажано застосовувати до цієї процедури доволі поширене словосполучення «самостійна галузь». Уданому випадку можна констатувати лише виділення самостійних предмету та методу правового регулювання виконавчих правовідносин. Говорячи ж про будь-яку га­лузь права при застосуванні прикметника «самостійна», необхідно усвідомлювати неможливість практичної й теоретичної реалізації цього положення. Так, будь-яка галузь права не може вважатися самостійною, оскільки вона водночас випаде з правової системи. Така орієнта­ція вчених на розробку окремих галузей права призво­дить до прискіпливого аналізу їхніх інститутів та норм, коли поза увагою залишаються зв’язки між різними га­лузями права, існують прогалини в законодавстві, а че­рез це й у правовій системі. Ще фактично не створено наукову структуру виконавчого провадження, а вже іс­нують пропозиції щодо виділення самостійного виду ад­міністративного провадження.1
Продовжуючи аналіз позицій учених щодо загальних положень науки про виконавче провадження, необхідно відмітити позицію Ю. Білоусова щодо назви майбутньої галузі як цивільного виконавчого права. Є підстави вважати, що вона пропонується за аналогією з кримі­нально-виконавчим правом, в якому слово «криміналь­не» є доцільним у силу того, що там виконуються тільки вироки суду у кримінальних справах, які набрали закон­ної сили (згідно із ст. 4 ВТК). Вони є підставою відбу­вання кримінального покарання і застосування до засуд­жених заходів виправно-трудового впливу.
Загальновідомо, що примусовому виконанню за пра­вилами виконавчого провадження підлягає цілий ряд виконавчих документів. Ст. З Закону України «Про ви­конавче провадження» передбачає 17 підстав виконання, що підлягають примусовому виконанню Державною
/>    продолжение
–PAGE_BREAK–1Юридическая знциклопедия / За ред М Ю Тихамирова IIИзда-ние господина Тихомирова М. Ю.- М, 1997.- С. 399.
ЗО
Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення: окремі питання // Право України.- № 1,2001-С. 81.
31
/>/>/>/>/>виконавчою службою, причому лише 5 із них виносить суд загальної юрисдикції. Всі інші рішення виносяться не в порядку цивільного судочинства іншими державни­ми та недержавними органами, що розглядали справу. Це може бути постанова, винесена органами (посадови­ми особами), уповноваженими законом розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення, рішення Анти-монопольного комітету України або вирок суду про конфіскацію майна. Тому включення до назви галузі слова «цивільне» не відтворюватиме всіх підстав для по­рушення виконавчого провадження.
Виконавче провадження можна умовно назвати ста­дією цивільного процесу, оскільки воно є органічним про­довженням попередніх судових стадій, як і всіх процесів, що передували виконавчому провадженню. Оскільки фак­тично само по собі рішення або інший акт, що володіє правовими властивостями, має ініціювати виконавче провадження, а без відповідних гарантій його реалізації такий акт втрачатиме правовий характер. Він перетво­рюватиметься у форму, яка під собою не має підґрунтя. Лише існування виконавчого провадження, його потен­ційні можливості застосувати примус до зобов’язаної особи створюють таке підґрунтя.
Якщо ж розглядати виконавче провадження як стадію цивільного процесу, тоді і сукупність норм, що його ре­гулюють, також слід віднести до цивільного процесуаль­ного права, оскільки одні й ті ж норми регулюватимуть одні й ті ж правовідносини, але одночасно у двох галузях права — в цивільному процесуальному праві та в цивіль­ному виконавчому праві. Навіщо тоді взагалі виділяти названу сукупність норм з цивільного процесуального права, коли воно вже виділялося вченими як його підга-лузь, але не відокремлювалося взагалі від цивільного процесуального права?
У випадку примусового виконання державним ви­конавцем рішення іноземного суду чи буде виконавче провадження, що провадиться в Україні, за правилами українського законодавства про виконавче провадження органічним продовженням рішення іноземного суду?
Не можна погодитись також із думкою Ю. Білоусова, що виконавче провадження не є провадженням. Справді, сучасне виконавче провадження ще на шляху творення і наукового обгрунтування його моделі. Але вже сьогодні
32
необхідно говорити про стадії виконавчого провадження, висувати та аналізувати конкретні пропозиції щодо зміс­ту кожної стадії провадження. Так, будь-яка процедура при її застосуванні на практиці має відтворювати чіт­кий, регламентований нормами законодавства процес. Це дасть можливість не тільки спостерігати за його роз­витком, але й контролювати його на будь-якій стадії.1 Оскільки цей процес здійснюватиметься за активною участю головної особи виконавчого провадження — дер­жавного виконавця — під його контролем, то можна го­ворити про провадження певних дій, санкціонованих державою, і під контролем її повноважних органів та по­садових осіб.
Водночас слід зазначити, що поняття «провадження» характерне не лише для цивільного процесуального пра­ва, але й для адміністративного. Виконавче провадження повинно увійти до системи адміністративного процесу, підставою для цього є такі ознаки:
Державна виконавча служба входить до структури
Міністерства юстиції України, тобто примусове вико­
нання рішень суду та інших юрисдикційних органів
здійснюється органами державної виконавчої влади і є
функцією державного управління. Також до функцій дер­
жавного управління можна віднести контроль за діями
державних виконавців.
Державний виконавець має визначений законом
правовий статус державного службовця.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з про­
веденням виконавчих дій, мають адміністративний ха­
рактер.
Відповідальність у виконавчому провадженні є
адміністративною і передбачається нормами Кодексу
України про адміністративні правопорушення (стат­
тя 188-13 «Невиконання законних вимог державного ви­
конавця»).
Державна виконавча служба є органом адміністра­
тивної юрисдикції.
В адміністративному процесі виконавче провадження посідатиме місце одного з видів проваджень, нарівні з такими їхніми видами, як провадження в справах про
Ф/>урса С. Я, Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Загальна частина // Вентурі- К., 1999- С. 155-169.     продолжение
–PAGE_BREAK–
2 2—315
/>/>/>/>адміністративні правопорушення, дисциплінарне прова­дження та іншими.
В теорії адміністративного права існує полярна думка щодо виконавчого провадження. Так, Р. Миронюк ви­окремлює виконання постанов про накладення адмініст­ративних стягнень у самостійний вид адміністративного провадження,1звертаючи увагу на зміст і характер дій, які вчинюються в ході виконання постанов про накла­дення стягнень, самостійні завдання, що не співпадають з іншими стадіями адмішстративно-юриедикційного процесу, визначену коло учасників, характерних тільки для даного виду діяльності, визначену процедуру, вре­гульовану Кодексом України про адміністративні право­порушення.
Засобами реалізації норм матеріального права щодо адміністративних правопорушень є 2 види проваджень:
у справах про адміністративні правопорушення (ад-
міністративно-юрисдикційний процес);
виконавче провадження у справах про адміністра­
тивні правопорушення.
З цим не можна не погодитись, оскільки тоді ним вза­галі відкидається існування стадії виконання в адмініст-ративно-юрисдикційному процесі. Не слід забувати, що постанови про накладення адміністративних стягнень можуть приймати і виконувати різні державні органи та їхні посадові особи. Тут необхідно кардинально розме­жувати питання, які з них підвідомчі діяльності суду та правоохоронних органів. Це завдання стоятиме при створенні проекту кодексу про адміністративні правопо­рушення. Але у випадку примусового виконання поста­нов про накладення адміністративних стягнень за за­гальним правилом вони виконуються згідно процедури виконавчого провадження, що передбачена Законом України «Про виконавче провадження». В той же час немає достатніх підстав виділяти саме виконання поста­нов у справах про адміністративне правопорушення в окремий вид адміністративних проваджень, а потрібно говорити про певну специфіку їхнього виконання. Без­умовно, що при виконанні зазначених видів постанов є певна специфіка в діяльності державних виконавців, але
1/>Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення: окремі питання.- Право України.- 2001.-№ 1.-С. 81-84.
34■’ С
вона не така суттєва, щоб виділяти виконавче прова­дження у справах про адміністративні правопорушення в окремий вид провадження.
Слід відмежувати виконавче провадження від провад­ження у справах про адміністративні правопорушення як окремий вид адміністративного провадження, включивши при цьому до нього і виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. При цьому не виникне супе­речок ні щодо завдань виконавчого провадження, ні щодо його процедури, ні щодо учасників.
Далі в статті автор наводить своє розуміння змісту виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення, до якого включає наступні елементи:
а)звернення постанови про накладення адміністрати­
вного стягнення до виконання (направлення постанови
для виконання конкретному органу);
б)вирішення питань, пов’язаних із виконанням по­
станови про накладення стягнення;
в)безпосереднє (фактичне) виконання постанови про
накладення стягнення;
г)контроль за правильним і своєчасним виконанням
постанови про накладення стягнення.
Аналізуючи названі елементи, можна дійти висновку, що наведені Р. Миронюком елементи змісту є не чим ін­шим, як стадіями виконавчого провадження. Так, авто­ром виділено такі стадії виконавчого провадження: від­криття виконавчого провадження, стадія добровільного виконання рішення, застосування заходів примусового виконання до боржника, заключна стадія виконавчого провадження.
Суперечності вбачаються і в позиції інших учених, які вважають виконавче провадження стадією цивільного процесу, визнають, що цивільний процес може складатися взагалі з однієї стадії судового виконання (у випадку, якщо справу розглядав не суд). З цим однозначно погодитись не можливо, оскільки ні з часом вчинення виконавчого про­вадження, ні з процесуальним змістом дій державного ви­конавця, ні з процесуальними ускладненнями виконавчо­го провадження це положення не узгоджується.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що місце виконавчого провадження в системі права суттєво змінилося, у зв’язку з чим воно підлягає чіткому визначен­ню з метою відповідної побудови системи права взагалі.
2*35
/>/>/>/>/>/>/>1.4. Принципи організації
та діяльності Державної виконавчої служби
Формуючи систему принципів організації та діяльно­сті Державної виконавчої служби, необхідно зробити ак­цент на тому, що до цієї системи потрібно відносити й принципи виконавчого провадження. Враховуючи тен­денції сучасної правової науки, віднесення державних виконавців до державних службовців, принципи вико­навчого провадження, слід викладати у взаємозв’язку із загальними положеннями щодо принципів, що характе­ризують державну службу, а також принципів, які влас­тиві адміністративному праву взагалі. Слід зазначити, що принципи виконавчого провадження в галузевому законодавстві чітко не визначені у відокремлених нор­мах, як це має місце в багатьох останніх проектах норма­тивних актів. Теоретичні ж джерела навіть у той період, коли виконавче провадження було складовою частиною цивільного процесу, не висвітлювали принципів здійс­нення виконання, хоча принципам цивільного процесу приділяли досить значну увагу.
Так, М. В. Федоренко1фактично замість принципів діяльності пропонує розглядати процедуру здійснення виконавчих дій щодо реалізації рішень арбітражного суду.
Аналіз чинного законодавства дає можливість виділи­ти дві групи принципів діяльності Державної виконавчої служби:
загальні, тобто властиві не лише організації та дія­
льності ДВС, а й іншим органам, зокрема, органам вико­
навчої влади, нотаріату, судам;
спеціальні, тобто властиві лише виконавчому про­
вадженню.
Відтак зупинимось на докладній характеристиці за­
гальних і спеціальних принципів організації та діяльнос­
ті ДВС.і
1/>Федоренко     продолжение
–PAGE_BREAK–Н. В. Исполнение решений арбітражного суда о взьіскании денежньїх средств.- М: Издательство «ПРИОР», 1999.-С. 45-51.
36
Принцип законності
Принцип законності закріплений у ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’я­зані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України. У виконавчому провадженні принцип законності необ­хідно розглядати у двох аспектах. По-перше, всі дії дер­жавного виконавця повинні відповідати нормативно-пра­вовим актам, і, по-друге, закону повинні дотримуватися й інші суб’єкти виконавчого провадження. Крім того, принцип законності виражається ще й у встановленні відповідальності (адміністративної, кримінальної), що за­стосовується у виконавчому провадженні як до сторін, так і до інших осіб.
Характерним для правового регулювання виконавчого провадження завжди була значна кількість підзаконних нормативно-правових актів. Звернувшись до історії роз­витку законодавства про виконавче провадження, є мож­ливість простежити підзаконний характер нормативної бази щодо регулювання виконавчого провадження. Так, після прийняття другого ЦПК УРСР у 1929 р., що рег­ламентував питання примусового виконання рішень, у 30-х роках приймаються: Інструкція про порядок вико­нання судових рішень, що була затверджена НКЮ СРСР 28 вересня 1939 р., Положення про Наркомат юстиції УРСР від 27 грудня 1939 р., 4 липня 1941 р. Нарком юс­тиції СРСР видав наказ № 107, згідно з яким судовим виконавцям запроваджувалась виплата преміальної ви­нагороди. Список можна продовжити наступними нор­мативними актами, що приймались щодо виконавчого провадження. Це Наказ Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1955 р. «Про порядок призначення судо­вих виконавців», Інструкція «Про порядок виконання судових рішень» від 1966 р., 24 квітня 1973 р. міністром юстиції СРСР була затверджена нова Інструкція «Про порядок виконання судових рішень». 15 листопада 1985 р. Наказом Міністра юстиції СРСР № 22 була затверджена Інструкція про виконавче провадження, яка стала остан­нім нормативно-правовим актом, прийнятим у радянсь­кі часи щодо виконавчого провадження.
тже>„властивий виконавчому провадженню інст­руктивний порядок регулювання залишається і донині,
/>/>/>/>/>/>/>/>оскільки законодавець не врегулював у прийнятих Зако­нах «Про виконавче провадження» та «Про Державну виконавчу службу» всі питання виконавчого проваджен­ня. Крім Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. (із змінами), останнім часом при­йнято цілу низку підзаконних нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, що доповнюють або вста­новлюють взагалі нові норми порівняно із зазначеними законами. Необхідною передумовою реформування адмі­ністративного права визнається підвищення ролі законів у адміністративно-правовій регламентації відносин між ор­ганами виконавчої влади і громадянами. Для виконавчого провадження ця проблема набула найбільшої актуаль­ності. Існує можливість порушень прав і свобод громадян з боку посадових осіб Державної виконавчої служби, і рівень відомчих актів цьому сприяє. Тому слід запропо­нувати лише законодавчий підхід до правового регламен­тування виконавчого провадження шляхом прийняття но­вого Закону, що міститиме весь механізм правової регла­ментації виконавчого провадження, або шляхом внесення змін та доповнень до вже існуючих законів.
Говорячи про побудову державної служби, до якої належить і Державна виконавча служба, слід виділити принцип верховенства права як визначальну засаду реформування державної служби. Він вимагає підпоряд­кування діяльності державних інститутів потребам реалі­зації прав людини, забезпечення їхньої пріоритетності перед усіма іншими цінностями демократичної держави1. В ньому втілюється забезпечення неухильного дотри­мання прав та свобод стягувана, боржника та інших учас­ників виконавчого провадження, адміністративного та судового оскарження суб’єктами виконавчого провад­ження рішень, дій або бездіяльності державних виконав­ців та інших посадових осіб Державної виконавчої служ­би. На запровадження цього принципу слід спрямувати роботу з добору і виховання кадрів Державної виконав­чої служби, підвищення їхньої кваліфікації, формування правової свідомості учасників виконавчого провадження.
А/>вер ‘янов В. Б. Принцип верховенства права — вирішальна заса­да реформування державної служби // Наукові засади реформування державної служби в Україні- Наукова доповідь / За заг. ред. В. Б. Аве-р’янова-К.: «Юрнаукацентр», 2000-С. 6-13.
    продолжение
–PAGE_BREAK–38
Реформування адміністративного права вимагає вті­лення нових принципів діяльності органів виконавчої влади, що відповідають потребам встановлення служіння держави інтересам людини. Йдеться про принцип реор­динації у виконавчому провадженні, що не виключає принципу субординації всередині самої Державної ви­конавчої служби. За визначенням Ю. Шемшученка та Б. Авер’янова1, реординація реалізується шляхом, з од­ного боку, надання громадянам (як підвладним об’єктам) права вимагати від керівних, владарюючих суб’єктів на­лежної поведінки щодо забезпечення прав і свобод гро­мадян, а з другого — покладання на ці суб’єкти чітких обов’язків щодо неухильного виконання зазначених ви­мог громадян. Нове адміністративне право прагне до того, щоб громадянин став рівноправним учасником відносин із державою. Принцип реординації передбачає встанов­лення рівних прав щодо вимагання належної поведінки з обох сторін, а також рівного юридичного захисту цих прав у разі їх порушення .
Реалізація принципу реординації у виконавчому про­вадженні проявляється таким чином. Стягувач звертає­ться до відповідного відділу ДВС із вимогою про приму­сове виконання рішення суду або іншого юрисдикційно-го органу. При цьому має право отримати стягувані суми чи майно у строки, передбачені законодавством, з до­триманням усіх його прав та інтересів без заподіяння йому будь-якої шкоди, але сам повинен дотримуватися правил виконавчого провадження, не перешкоджати дер­жавному виконавцю при проведенні виконавчих дій, ви­конувати всі його вимоги та не вчиняти правопорушень, за які у виконавчому провадженні встановлена адмініст­ративна відповідальність. Державний виконавець, що відкрив виконавче провадження, має право вимагати на­лежного виконання сторонами своїх обов’язків, а також сам наділений широким колом прав, що сприяють вико­нанню ним своїх службових обов’язків.
Ш/>емшученко Ю., Авер ‘янов В. Людина і реформування адміні­стративного права// Урядовий кур’єр- 23 березня 2000 р.-№ 53.-
Державне управління та адміністративне право в сучасній Ук­раїні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В. Б. Авер’я-нова, і. ь. Каяіушко,- К.: Вид-во Укр. акад. держ. управління при Президентові України, 1999.- С. 12.
39
/>/>/>/>/>/>/>/>/>Принцип сприяння громадянам, установам, під­приємствам і організаціям.
Цей принцип, запозичується з нотаріальної науки. Він розрахований на охорону прав усіх суб’єктів право­відносин. Але у діяльності державної виконавчої служби можна помітити однобокість, оскільки виконавче прова­дження сприяє лише одному суб’єкту виконавчого про­вадження — стягувачу. При цьому для правовідносин у виконавчому провадженні характерним є те, що вони розраховані на відновлення прав стягувана або відшко­дування правопорушення тощо. Тому цей принцип має трансформуватись сприяння стягувачу у поновленні його порушених прав при державних гарантіях дотримання законності дій державного виконавця, що має забезпечу­ватись контролем за його діяльністю.
Одним із основних принципів діяльності Державної виконавчої служби, який слід віднести до спеціальних принципів, виступає принцип обов’язковості вимог дер­жавного виконавця. Він втілений у статті б Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження» і означає, що вимо­ги державного виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб.
Реалізуючи цей принцип, державний виконавець ко­ристується правами, якими наділяє його стаття 5 цього Закону. Вони реально і виступають певними вимогами з боку державного виконавця до перерахованих суб’єктів. Крім того, закон встановлює можливість отримання дер­жавним виконавцем документів або їхніх копій, необхід­них для здійснення його повноважень. Втілення цього принципу дає можливість вважати Державну виконавчу службу органом адміністративної юрисдикції, а держав­ного виконавця — представником влади в силу того, що невиконання законних вимог державного виконавця тяг­не адміністративну відповідальність. Під час проведення виконавчих дій державний виконавець сам забезпечує подальше виконання рішення суду чи іншого юрисдик-ційного органу шляхом притягнення винної особи до відповідальності. Не вирішеним законодавчо залишаєть­ся питання притягнення до відповідальності окремих
1/>Фурса С. Я. Принципи діяльності та організації нотаріату в Ук­раїні. В кн.: Нотаріат в Україні: теорія і практика,- К., 2001.- С. 82-85.
    продолжение
–PAGE_BREAK–40
державних органів у випадках, коли вони перешкоджа­ють виконавчому провадженню. Маються на увазі такі специфічні суб’єкти, як Державна податкова адміністра­ція, банківські установи та інші.
Враховуючи віднесення державної виконавчої служби до органів виконавчої влади, можна говорити про мож­ливість оскарження дій державного виконавця не тільки в адміністративному порядку, а й у судовому. Таким чи­ном, крім прокурорського нагляду за діяльністю держав­ного виконавця, а також контролю з боку відповідних управлінь юстиції, Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту, дії або бездіяльність державного ви­конавця можуть переглядатись також його безпосеред­нім керівником. При цьому контроль може здійснюва­тись не тільки після завершення вчинення виконавчого провадження, а й під час вчинення. Якщо вплив на суд­дів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конститу­ції України), то діяльність державного виконавця при відокремленні від впливу судді не набула абсолютно са­мостійного характеру.
Виходячи із завдань Державної виконавчої служби, своєчасність, повнота і неупередженість при виконанні рішення виступають спеціальними принципами вико­навчого провадження, тобто такими, що властиві лише діяльності Державної виконавчої служби і не властиві діяльності інших органів.
Тому принцип своєчасності виконання рішень, пе­редбачених законом, має полягати у чіткій регламентації процесуальних строків вчинення виконавчого провад­ження та їхньому дотриманні державним виконавцем. Цей принцип зумовлює обов’язок державного виконавця своєчасно вжити процесуальні дії, передбачені законом. Наприклад, якщо рішення підлягає негайному виконан­ню, державний виконавець відкриває виконавче прова­дження не пізніше наступного дня після одержання до­кументів і в той же день проводить відповідні виконавчі дії. В ч. З ст. 7 Закону України «Про виконавче прова­дження» передбачаються й правові наслідки зволікання з вчиненням виконавчих дій, а саме — право осіб, які бе­руть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому порядку, оскаржити дії державного виконавця. Дії державного ви­конавця можуть бути не тільки оскаржені. Особи мають
41
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>право звертатися з позовом до державної виконавчої . служби та її підрозділів, коли такі дії призвели до мате­ріальних або моральних збитків.
Принцип повного виконання рішень полягає в реа­лізації рішення у якнайбільш повному обсязі. Тобто, як­що в рішенні суду зазначається стягнути з відповідача 10000 гривень, то державний виконавець має застосува­ти всі передбачені законом заходи примусового вико­нання рішень для виконання цього завдання в повному обсязі. Але з об’єктивних позицій цей принцип слід вва­жати потенційним, оскільки його виконання залежить не тільки від компетентних дій державного виконавця, а й від матеріального стану боржника. Щодо компетентних дій державного виконавця, то вони є складовою його професійних якостей і залежать від конкретності про­цедури виконавчого провадження, меж його повнова­жень тощо.
Принцип неупередженості державного виконавця відтворюється у статтях 5, 17 Закону «Про виконавче провадження» і спирається на процедуру самовідводу державного виконавця або його відводу сторонами чи їхніми представниками. Загальними підставами для від­воду мають бути заінтересованість у наслідках виконан­ня рішення або інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості державного виконавця. В Законі ж спо­лучником «або» відокремлюються родинні зв’язки з ра­ніше наведеними підставами. Родинні зв’язки фактично викликають заінтересованість у наслідках виконання рі­шення. Під іншими обставинами необхідно мати на увазі стосунки, що випливають з підлеглості державного ви­конавця. Крім того, при вчиненні виконавчого провад­ження він може вчинити порушення прав сторін, що має розглядатись як достатня підстава для заміни державного виконавця з цієї справи. Наприклад, за ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ні­хто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не­людському або такому, що принижує його гідність, по­водженню чи покаранню. Тому незалежно від статусу сторони виконавчого провадження державний викона­вець має бути коректним, стриманим щодо обох суб’єк­тів як до стягувана, так і боржника. Державний викона­вець повинен сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав гро-
42
мадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
Як принцип, що властивий лише виконавчому прова­дженню, слід виділити принцип пріоритетності звер­нення стягнення на майно боржників — громадян, згі­дно якого стягнення в першу чергу звертається на наявні боржнику грошові кошти та інше майно, і лише за їхньої відсутності — на заробітну плату й інші види доходів боржника.
Із ст. 20 Закону України «Про виконавче проваджен­ня» випливає принцип однооеобовості прийняття рі­шення в конкретному виконавчому провадженні. Але принцип одноосібності діяльності державного виконавця на певних етапах виконавчого провадження може суттє­во ускладнити досягнення позитивного результату його дій, що може зумовлюватися розрізненістю місцезнахо­дження майна боржника та значним обсягом майна, яке підлягає опису тощо. Тому поряд із загальною концеп­цією щодо вчинення юридично вагомих дій однією осо­бою, що зумовлюється особистою відповідальністю кож­ного суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, слід констатувати доцільність вчинення виконавчих дій за окремим дорученням іншими посадовими особами виконавчої служби в чітко визначених межах. Тобто пропонується запозичити цю процедуру з діяльності суду, коли за окремим дорученням судді свідок може допиту­ватись за місцем проживання в іншому регіоні іншим суддею з дотриманням усіх процесуальних норм і щодо певних обставин справи.
Отже, принцип безпосередності виконавчої діяльно­сті щодо надання повноважень лише одному державному виконавцю на вчинення певних дій має бути подібним до діяльності державних нотаріусів, які замінюють один одного на час хвороби, але всю свою діяльність мають фіксувати в реєстрі. Аналогічне положення має стосува­тись державної виконавчої служби, що звільнить вико­навчий процес зволікання за суб’єктивним фактором, але з дотриманням принципу неупередженості та процесу­ального оформлення дій кожного суб’єкта виконавчого провадження.
Принцип доступності й гарантованості захисту прав стягувача та боржника визначений не тільки в Законі «про виконавче провадження», а й випливає з Конститу-
    продолжение
–PAGE_BREAK–43
/>/>/>/>/>ції України та забезпечується діяльністю судової влади тощо. Отже, цей принцип тісно пов’язаний з принципом законності. Сукупність цих двох принципів має створюва­ти систему узагальнення практики діяльності Державної виконавчої служби і впливати на подальше вдосконалення процедури виконавчого провадження. Так, сучасна прак­тика діяльності державної виконавчої служби та її регла­ментація в законодавстві піддається критичному аналізу, але цей аспект має суттєво і позитивно впливати на зако­нотворчу діяльність законодавчої влади .
Щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то це положення випливає з гу­манізму демократичного суспільства і стосується без­посередньо сторін виконавчого провадження, сам цей принцип випливає з попереднього. Так, будь-які право­відносини в основі своїй складаються з певних прав та відповідних обов’язків, які регламентуються законодав­ством. Тому в цьому випадку мають застосовуватись по­ложення ст. 24 Конституції, а саме: не може бути приві­леїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, полі­тичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Без­умовно, це положення має бути властивим виконавчому провадженню.
Говорячи про змагальність сторін та свободу в надан­ні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх­ньої переконливості, необхідно мати на увазі, що в про­цесі виконання можуть виникати спірні ситуації, які та­кож мають вирішуватись із застосуванням принципу змагальності. Так, ч. З ст. 29 Закону України «Про вико­навче провадження» фактично передбачає можливість виникнення спірних ситуацій, а саме: сторони мають право оспорювати належність майна і його оцінку, пода­вати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. До­казова ж діяльність сторін виконавчого провадження спрямовується на позбавлення правовідносинами ознак спірності. Таким чином, принцип змагальності деякою мірою властивий виконавчому провадженню, і може ви­никнути необхідність доказової діяльності.
1/>Тітов В. Про деякі проблеми виконавчого провадження // Право України.-1999-№ 11.-С. 64-68.
44
Гласність судового процесу та повне фіксування його технічними засобами загалом не властиві, на погляд ав­торів, для сучасного виконавчого провадження, крім де­яких його стадій. Так, реалізація стягненого майна через аукціони, торги не тільки проходить у гласній атмосфері, а й порушення умов (недотримання) гласності може бути підставою для визнання торгів такими, що не відбулись. Тому принцип гласності властивий виконавчому про­вадженню.1Але загальним для всіх етапів цей принцип важко назвати, оскільки процедура вчинення виконавчо­го провадження залежить від об’єктів стягнення, іноді потребує вжиття негайних заходів тощо. Крім того, ви­значаючи можливим порушення прав боржника на недо­торканність житла, доцільно обмежити поширення інфор­мації про цей аспект. Примусове стягнення для боржни­ка — це неприємний з морального боку процес, тому за загальним правилом він має здійснюватись не тільки із суворим дотриманням умов законності, а й із певним об­меженням кількості осіб, що братимуть участь в описі майна. Отже, питання гласності виконавчого проваджен­ня має характеризуватися непоширенням відомостей, якщо цього не вимагають обставини виконавчого провад­ження, і воно потребує додаткової регламентації в залеж­ності від стадії та конкретних дій державного виконавця. Тобто в цивільному процесі гласність — це загальне пра­вило, з якого робляться винятки при розгляді справи у закритому засіданні суду (ст. 10 ЦПК України), а для ви­конавчого провадження не слід без нагальної потреби надавати широкого розповсюдження інформації про за­стосування примусового стягнення.
При цьому не слід відносити понятих до суб’єктів, присутність яких свідчить про безсумнівну гласність ви­конавчого провадження. їхню участь необхідно пов’язу­вати із забезпеченням принципу законності. Потенційна роль цих суб’єктів як свідків повинна розцінюватись як можливість та необхідність у майбутньому підтвердити правомірність дій державного виконавця. Це положення ш>жна аргументувати тим, що судовий процес € гласним, незалежно від участі свідків при розгляді справи по суті.
можливість і необхідність фіксування процесу дер-
с/>»^™™£?1; Л’-ОмельчетоМ— П> Штефан С. М. Виконання судових рішень // Юршком Інтер.- к., 2001.- С. 59-60.
45
/>/>/>/>жавного виконання технічними засобами — ці аспекти на сучасному етапі розвитку виконавчого провадження вза­галі не передбачені законодавством, а також не розгля­дались теоретиками права. Якщо порівняти за значенням виконавче провадження з іншими правоохоронним про­цесами та із судочинством, то доцільно й необхідно ста­вити питання про фіксування процесу виконання техніч­ними засобами. Це надасть виконавчому провадженню ознак об’єктивності, дисциплінуватиме державного вико­навця при здійсненні ним наданих владних повноважень, забезпечить докази законності дій державного виконавця тощо. Реальна ж можливість забезпечення державної ви­конавчої служби оргтехнікою насамперед залежить від сучасного економічного стану України. Нині в державних виконавчих службах ще не вистачає оргтехніки. Тому для широкого фіксування технічними засобами запису вико­навчого процесу, на наш погляд, час ще не настав, але не важко передбачити, що в майбутньому це питання буде .позитивно вирішено.
Отже, можна вважати, що виконавчому провадженню властиві особливі принципи діяльності й вони зумовлю­ють особливість процедури виконавчого провадження. Однак не варто ці принципи закріплювати в законодав­стві та вводити їх окремими нормами до структури зако­ну1. Тож слід погодитися з авторами законопроекту, що принципи діяльності державної виконавчої служби не повинні входити до структури закону. Останнє положен­ня випливає з того, що принципи права доцільно зазна­чати в тих нормативних актах, які регламентують діяль­ність органів, наділених повноваженнями правоаналізу. Наприклад, до компетенції суду належить вирішення всіх правовідносин, що виникають у державі, й за від­сутності регламентації таких правовідносин він має пра­во застосовувати аналогію законодавства і права. Держав­ний виконавець повинен чітко додержуватись процедури вчинення виконавчого провадження, тож, на відміну від суду, не може орієнтуватись на принципи права, а зо­бов’язаний чітко дотримуватись вимог закону.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку про
1/>Фурса С, Щербак С. Принципи організації та діяльності держав­ної виконавчої служби // Підприємництво, господарство і право.-2001.-№ 8.-С. 81-85.
46
досить тривалий історичний розвиток інституту вико­навчого провадження України, що бере свій початок ще з часів Київської Русі, та значну еволюцію законодавства про виконавче провадження, розпочинаючи з норматив­ного закріплення примусового виконання рішень і за­вершуючи сучасністю. Переважно цей інститут закріп­лювався в чинних ЦПК як дореволюційного, так і радян­ського періодів. Сьогодні ж існує окреме законодавство, що регулює виконавче провадження, яке нами розгляда­ється не в системі цивільного процесуального законодав­ства, а відокремлено від нього.
У зв’язку з цим пропонується розглядати інститут виконавчого провадження в системі адміністративного права, визначаючи метод правового регулювання у ви­конавчому провадженні як санкціонований примус, що полягає в обов’язку державного виконавця вчиняти лише санкціоновані державою виконавчі дії у визначеному за­коном процесуальному порядку. Правовідносини у вико­навчому провадженні виникають у зв’язку з невиконан­ням боржником своїх обов’язків, які зазначені в рішенні суду або іншого юрисдикційного органу, в добровільному порядку, тоді держава фактично санкціонує, дозволяє за­стосовувати при примусовому виконанні рішення заходи примусового виконання, які чітко передбачені законо­давством про виконавче провадження. Мається на увазі, що, з одного боку, держава чітко визначила процедуру, засоби примусового виконання рішень, врегулювала по­рядок звернення та підстави застосування державного примусу і, таким чином, санкціонувала потенційну мож­ливість примусу до зобов’язаної особи в чітких межах виконавчого провадження. З іншого ж боку, стягувач, подаючи встановлені законом документи до державної виконавчої служби, санкціонує примусове стягнення до конкретного боржника як наслідок невиконання остан­нім своїх обов’язків у добровільному порядку.
Шляхом виконавчого провадження здійснюється пра-возахисна функція держави в силу здійснення у виконав­чому провадженні остаточного захисту прав громадян і юридичних осіб, що є фактичним продовженням право-захисної функції суду. Виконавче провадження розпочи­нається лише з моменту встановленого повноважними органами правопорушення і стосується відновлення по­рушених прав у межах, що визначені законом та рішен-
    продолжение
–PAGE_BREAK–47
/>/>/>/>/>/>/>ням суду. Відомо, що захист прав громадян та юридич­них осіб здійснює цілий ряд державних органів (суд, господарський суд, органи нотаріату, адміністративні органи), але саме у виконавчому провадженні захист прав набуває реального змісту.
Принципи діяльності державної виконавчої служби поділяються на загальні та спеціальні. До загальних принципів слід віднести принцип законності, принцип верховенства права, принцип реординації, принцип сприяння громадянам, установам, підприємствам і орга­нізаціям у здійсненні їхніх законних прав та охороню-ваних законом інтересів. До спеціальних — принцип обов’язковості вимог державного виконавця, принцип своєчасності, повноти виконання і неупередженості дер­жавного виконавця, принцип безпосередності, принцип пріоритетності звернення стягнення на майно боржни­ків — громадян, принцип одноособовості прийняття рі­шення в конкретному виконавчому провадженні, прин­цип доступності й гарантованості захисту прав стягува­на та боржника.
РОЗДІЛ II
ПРАВОВІДНОСИНИ,
ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ
ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДІВ ТА
ІНШИХ ЮРИСДИКЩЙНИХ ОРГАНІВ
2.1. Сутність правовідносин виконавчого провадження
При розгляді сутності правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, необхідно визначити зміст по­няття «правовідносини у виконавчому провадженні». Але на цьому шляху виникає певна складність, пов’язана з різ­ним ставленням учених до їхньої сутності, до визначення характерних їм ознак тощо. Так, під правовідносинами в теорії права розуміються урегульовані нормами права су­спільні відносини, учасники яких виступають носіями суб’єктивних прав, юридичних обов’язків, юридичної від­повідальності та юридичних повноважень, а самі право­відносини складаються зі змісту, що включає органічно пов’язані суб’єктивні права та юридичні обов’язки1.
На думку інших учених, правовідносини складаються із змісту, суб’єктів, що мають правосуб’єктність та від­повідний потенціал правового статусу, об’єкта, тобто того, з приводу чого виникли правовідносини і на що вони спрямовані, та юридичних фактів, життєвих обста­вин, що породжують, змінюють або припиняють конкрет­ні правовідносиюг, суб’єктів, об’єкта, суб’єктивного пра­ва та юридичного обов’язку^.
Раніше правовідносинам, що виникали у виконавчому провадженні, були властиві риси цивільних процесуаль­них правовідносин, що визначалися системою процесу-
‘/>Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка.- К.: Феміна, 1996,- С. 511.
Русско-украинский словарь терминов по теории государства и гР? пл іс5 °* пособие/ Рук- авт- кол. Панов Н. К- Харьков, 1993-
У->» і\}\}9154.
г Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Ма-тузова и А. В, Маяько.- М.: Юристь, 1997,- С. 47.
49
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>альних дій, які виконувалися органом примусового ви­конання, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою прав та обов’яз­ків суб’єктів правовідносин; гарантіями їхньої реалізації .
Однак, враховуючи сучасний характер правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, неможливо говорити про їхню цивільну процесуальну природу. На увагу в даному випадку заслуговує досить обережна по­зиція російського вченого І. Б. Морозової про власти­вість правовідносинам, що виникають у виконавчому провадженні, ознак цивільних процесуальних правовід­носин та адміністративно-правових.
Правовідносини, що складаються при примусовому виконанні рішень суду та інших юрисдикційних орга­нів, є адміністративно-процесуальними. Актуальність від­несення правовідносин, що складаються у виконавчому провадженні, до адміністративно-процесуальних зумов­люється не лише потребою в конкретизації правовід­носин у виконавчому провадженні, а й необхідністю узгодження цих правовідносин із сучасною доктриною виконавчого провадження, переходом виконавчого про­вадження до Мін’юсту, а також із міжгалузевими зв’язками.
Виходячи із сучасного місця виконавчого проваджен­ня в системі права України та виконуваної ним функції, виконавче провадження та характерні йому правовідно­сини, які складаються при примусовому виконанні рі­шень, не можна вважати цивільно-процесуальними. Отже, потребується також аналіз позицій учених, які спеціалі­зуються на дослідженні адміністративних правовідно­син, оскільки правовідносини у виконавчому провад­женні містять деякі ознаки й адміністративно-правових
відносин.
Адміністративно-правові відносини, на думку Д. М. Бах-раха — це врегульовані нормами адміністративного пра­ва суспільні відносини, що складаються у сфері діяль-
1/>Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеці­
альностей вищих закладів освіти.- К.: Ін Юре, 1997.- С. 10.
2 Морозова И. Б., Треушников А. М. Исполнительное производ-
ство: Учебно-практическое пособие.- М.: Городец, 1999.- 328 с.
3 БахрахД. Н. Административное право: Учебник для вузов.- М:
Изд-во «БЕК», 1999.-С. 21.-
    продолжение
–PAGE_BREAK–50
ності виконавчої влади. Л. В. Коваль1виділяє ряд влас­тивостей адміністративно-правових відносин. До них він відносить:
наявність державного органу як неодмінного суб єк-
та правовідносин;
з числа юридичних фактів — тільки юридичні акти
державних органів індивідуального значення є дійсними;
державний управлінський орган зобов’язаний реалі­
зовувати свої матеріально-правові й процесуальні права;
кожен із суб’єктів правовідносин може виступати
одночасно у кількох рольових функціях: як суб’єкт «вла-
довідносин», як суб’єкт, наділений правом покарання;
учасники адміністративного правовідношення не є
рівноправними суб’єктами;
адміністративне правовідношення може виникати з
ініціативи однієї сторони, незалежно від волевиявлення
іншої сторони;
адміністративно-правове відношення виявляє себе
у кількох відношеннях (відношення між різними рівнями
організаційної структури і т. д.);
правозобов’язаний суб’єкт має виконувати свої
обов’язки під загрозою санкцій у вигляді юридичної від­
повідальності.
На відміну від цивільних процесуальних правовідно­син, принцип диспозитивності не властивий адміністра­тивно-правовим відносинам, у чому і вбачається прин­ципова відмінність між ними. Концептуально можна погодитись із наведеною формулою адміністративних правовідносин, але останнє положення не враховує всіх можливих видів адміністративних правовідносин. Будь-який адміністративний процес має передбачати у своїй процедурі можливість перевірки законності дій посадо­вих осіб за зверненням громадян або юридичних осіб. Це зумовлюється недоцільністю звернення до суду в тих правовідносинах, що не мають характеру завдання мате­ріальної шкоди тощо. Тобто адміністративні правовідно­сини неможливо позбавити ініціативи суб’єктів (диспо­зитивності).
Аналіз юридичної літератури дає можливість зазначи­ти, що вчені не виділяють окремо ознак адміністративно-
В’ АдміністРативнеправ01КУРСлекцій.- К.: Вентурі,
1996 ^с\ 9
51
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>процесуальних правовідносин, а як їхні ознаки фактич­но викладають ознаки адміністративного процесу в ці­лому. Н. Саліщева відносить до них такі:
в адміністративному процесі беруть участь дві сто­
рони: державний орган або його посадова особа та інший
суб’єкт, не підпорядкований в адміністративному відно­
шенні даному державному органу;
норми адміністративно-процесуального права ре­
гулюють поведінку людей при вирішенні певної категорії
справ, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої
діяльності;
змістом цих відносин є процесуальні права та обо­
в’язки сторін адміністративно-правового спору або про­
цесуальні права та обов’язки осіб при застосуванні упов­
новаженим державним органом заходів адміністративно­
го примусу;
адміністративно-процесуальні норми мають влас­
тивий їм метод правового регулювання, тісно пов’язаний
із предметом регулювання;
характерною особливістю цих процесуальних від­
носин є можливість їхньої примусової реалізації безпо­
середньо органом державного управління, що має на це
встановлені законом владні повноваження;
6)важливою відмінністю адміністративного процесу є
його призначення для захисту адміністративно-правових
відносин, у тому числі й застосування адміністративних
    продолжение
–PAGE_BREAK–санкцій.
Саме визначення поняття адміністративно-процесу­альних відносин можна зробити, лише виходячи із визна­чення поняття адміністративного процесу, під яким ро­зуміється врегульована нормами адміністративно-проце­суального права діяльність виконавчо-розпорядчих орга­нів держави, їхніх посадових осіб, інших уповноважених на те суб’єктів, спрямована на реалізацію норм адмініст­ративного матеріального права, а також матеріально-правових норм інших галузей права під час розгляду ін­дивідуально-конкретних справ3. Отже, адміністративно-
1/>Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і
фак. / За ред. Ю. П. Битяка- Харків: Право, 2000 — С. 184.
2 Салищева Н. Г. Административннй процесе в СССР-М.: Изда-
тельство «Юридичсская литература», 1964.- С. 44-45.
3 Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і
фак. / За ред. Ю. П. Битяка- Харків: Право, 2000- С. 189.
52
процесуальними правовідносинами будуть ті відносини, що виникають у процесі зазначеної діяльності. Визнача­ючи характер правовідносин, що виникають у виконав­чому провадженні як адміністративно-процесуальні, є необхідність дати їм аналіз.
У правовідносинах виконавчого провадження завжди діє обов’язковий суб’єкт — державний виконавець, без якого правовідносини виникнути не можуть. Державний виконавець підпорядкований органам юстиції та як пред­ставник виконавчої влади наділений владними повно­важеннями. Вимоги державного виконавця щодо вико­нання рішень є обов’язковими для всіх органів, органі­зацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Отже, безсумнівно, правовідносини у виконавчому провадженні можна назвати владними, в них відсутня рівність суб’єктів правовідносин.
Правовідносини у виконавчому провадженні виника­ють між державним виконавцем, з одного боку, та інши­ми суб’єктами виконавчого провадження — стягувачем, боржником, з іншого. Але вони не є правовідносинами щодо здійснення правосуддя, і перед державним виконав­цем стоять зовсім інші завдання, ніж перед судом при розгляді та вирішенні цивільної справи. У виконавчому провадженні знаходять захист не лише права суб’єктів цивільного процесу, але й права всіх інших осіб, що були встановлені в іншому порядку, несудовою формою захи­сту. Тому коло об’єктів захисту у виконавчому прова­дженні, порівняно з цивільним процесом, розширюється. Основний комплекс прав і обов’язків державного вико­навця при виконанні різноманітних категорій справ у визначеному обсязі однаковий. Проте цілий ряд проце­суальних дій, а у зв’язку з цим прав і обов’язків, досить своєрідні, й мають різне значення в залежності від кате­горій справ, рішення по якій виконує державний вико­навець .
У 1970-х роках М. К. Юков2відзначав, що у виконав-
Щ/>ербак С. К вопросу о правовом статусе государственного ис-“^ч™™ Н Предпринимательство, хозяйетво и право.- 1999.- № 12.-
Юков М. к. Самостоятельность норм, регулирующих исполни-тельное производство // Проблеми совершенствсвания Гражданско-го процесуального кодекса РСФСР: Науч. труда Свердловск. юрид. института.- Свердловск, 1975.- Вьш. 40.- С. 91-97.
53
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>чому провадженні виникають якісно неоднорідні суспі­льні відносини: організаційно-управлінські, процесуаль­ні, майнові, фінансові, адміністративні, наглядові, що об’єднуються єдиним об’єктом — виконанням постанов судів та інших органів, тому предмет правового регулю­вання у виконавчому провадженні в незначній мірі по­в’язаний із судочинством.
Різнорідними вважав правовідносини, що виникають при здійсненні правосуддя у цивільних справах і у ви­конавчому провадженні, й М. Гурвич. Він зазначав, що виконавче провадження не є діяльністю суду і що воно також пов’язане із правосуддям, як і з діяльністю арбіт­ражу та нотаріуса в частині його виконавчих дій, хоча й регулюється нормами цивільного процесуального права, а також стверджував, що судовим рішенням процес у його основній стадії завершується^
Цікавою є концепція В. Анохіна, який з положення про те, що правовідносини щодо скарги на дії пристава-виконавця належать до арбітражно-процесуальних, ро­бить узагальнюючий висновок, за яким усі дії щодо виконання судових актів породжують арбітражно-про­цесуальні правовідносини3о Помилковість цієї концепції полягає в тому, що, слідуючи за її напрямом, усі правовід­носини в суспільстві і зокрема адміністративно-правові будуть породжувати кримінальні, цивільно-правові та інші підвідомчі суду правовідносини. Але це суперечить логіці, повноваженням судових органів тощо, оскільки за загальним правилом лише певні правопорушення або злочини зумовлюють судочинство, а всі інші дії не поро­джують їхньої перевірки щодо відповідності закону.
В. М. Шерстюк4зазначає, що різнорідність правовід­носин виконавчого провадження полягає ще й у різному суб’єктному складі. З цією концепцією погоджується ба­гато вчених, у тому числі й І. М. Зайцев, який підкреслює,
1/>Гурвич М. Особьіе производства в гражданском процессе // Со-
циалистическая законності..- 1958.-№ 8.-С. 28-31.
2 Гурвич М. Решение советского суда в исковом производстве.-
М.: Юр. лот., 1955.- С. 4.
3 Анохин В. Квалификация правоотношений по исполнительному
производству // Хозяйство и право.- 2000.— № 4.— С. 88.
4 Шерстюк В. М-0 месте норм исполнительного производства в
системе права Российской Федерации // Вестник МГУ.- Серия Пра­
во.- 1995- № 1-е. 12-18.
54
що «суттєво змінюється склад учасників при виконанні юрисдикційних актів. Основними процесуальними фігу­рами стають стягувач та боржник. У виконавчому прова­дженні немає осіб, що беруть участь у справі, свідків» .
Підтримуючи цю думку, слід відзначити, що сторо­нами виконавчого провадження можуть бути не лише особи, що раніше брали участь у цивільному процесі як позивач чи відповідач, але й цілий ряд інших громадян та організацій, рішення щодо прав та обов’язків яких бу­ли постановлені не тільки судом, а й іншими юрисдик-ційними органами. За правилами виконавчого прова­дження здійснюється виконання не тільки рішень і ухвал суду, але й постанов багатьох інших юрисдикційних ор­ганів, зазначених у ст. З Закону України «Про виконавче провадження».
В. М. Шерстюіг погоджується з тим, що «широкого цивільного процесу» бути не може, аргументуючи свою позицію тим, що у виконавчому провадженні значно розширюється коло суб’єктів цивільного процесуального права, тобто учасники господарського процесу, учасники спору в третейському суді в такому разі є одночасно і суб’єктами цивільного процесу. Оскільки ці особи не брали участі ні в суді першої інстанції, ні в судах інших інстанцій, для них судочинство фактично розпочинаєть­ся із завершальної стадії, минувши всі попередні.
До ознак адміністративно-процесуальних правовід­носин, що виникають у виконавчому провадженні, слід віднести такі:
вони виникають при примусовому виконанні рі­
шень судів та інших юрисдикційних органів та регла­
ментовані законодавством про виконавче провадження;
без волі стягувача (фізичної або юридичної особи)
державний виконавець не має права відкривати виконав­
че провадження. Якщо у державну виконавчу службу
звертається представник стягувача, його повноваження
мають бути підтверджені довіреністю. У випадку звер­
нення прокурора із заявою про відкриття виконавчого
п/>(,3айгіевЙ^Офункциях гражданского судопроизводства // проблеми применения норм гражданского процессуального права / межвузовский сборник научнмх трудов.- 1986.- Свердловск.- С. 17. Шерстюк В. М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации //Вестник МГУ. Серия Пра­во- 1995.- № 1.-е. 12-18.
55
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>провадження або органів чи окремих громадян, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захис­том прав інших осіб, державний виконавець повинен по­відомити про це стягувача і лише за його згодою відкри­ти виконавче провадження;
державний виконавець є обов’язковим суб’єктом
правовідносин у виконавчому провадженні й на нього
покладений обов’язок своєчасного, повного та реального
виконання рішень судів та інших органів. Саме держав­
ний виконавець залучає до проведення виконавчих дій
інших суб’єктів та допускає у виконавче провадження
заінтересованих осіб (представників, правонаступників),
вирішує питання, що виникають під час виконавчого
провадження, виносить постанови тощо;
необхідність у відкритті виконавчого провадження
виникає тоді, коли суб’єкти права не можуть самостійно,
без втручання компетентного органу реалізувати свої
законні права або інтереси;
владний характер правовідносин. Між їхніми суб’єк­
тами немає абсолютної рівності, оскільки Державна ви­
конавча служба — орган держави, отже це відносини вла­
ди (з боку державного виконавця — наділеного певними
повноваженнями) та підлеглості (з боку іншого суб’єкту
правовідношення — стягувача, боржника, які зобов’язані
дотримуватись вимог державного виконавця). Це озна­
чає також і обов’язковість вимог державного     продолжение
–PAGE_BREAK–виконавця
для всіх інших суб’єктів виконавчого провадження та
для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і
юридичних осіб;
правовідносини у виконавчому провадженні вини­
кають, змінюються та припиняються у певному порядку,
закріпленому в законі (наприклад, правовідносини на
стадії відкриття виконавчого провадження чітко визна­
чені);
характерною рисою кола суб’єктів правовідносин
виконавчого провадження є їхня чітка визначеність,
оскільки це випливає з такої властивості судових рішень,
як преюдиціальність. Державний виконавець не може
застосовувати примус до тих осіб, рішення щодо прав і
обов’язків яких не набрало законної сили;
процедура вчинення виконавчих дій регламентує
права та обов’язки державного виконавця, за межі яких
він не може виходити.
56
Отже, правовідносини, що виникають у виконав­чому провадженні, можна визначити як врегульовані законом суспільні відносини, що виникають між органа­ми і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб’єктами виконавчого провадження щодо примусової реалізації виконавчих документів.
Проаналізуємо один із характерних прикладів транс­формації правовідносин виконавчого провадження, а са­ме: коли особи звертаються до суду за затвердженням умов мирової угоди (ч. З ст. 29 Закону України «Про ви­конавче провадження»). Фактично цей випадок потрапив до сучасного виконавчого провадження з попередніх правовідносин, які існували при поширенні юрисдикції та контролю з боку суду за процесом виконання рішень. Але сьогоднішні правовідносини, як зазначалось раніше, суттєво відрізняються, відтак потрібний правовий аналіз необхідності й доцільності звернення до суду за затверд­женням мирової угоди. Справді, така процедура передачі умов цивільно-правової угоди на розгляд лише суду по­требує аналізу. В цьому разі фактично нехтується іс­нування нотаріату і правове значення його діяльності, пов’язаного з посвідченням безспірних, законних прав та обов’язків сторін угоди1. Крім того, якщо цю мирову угоду не може затверджувати державний виконавець, то чому законом не надано відповідних повноважень на­чальнику, заступнику начальника, старшому державному виконавцю районного, міського (міста обласного зна­чення), районного у місті відділу державної виконавчої служби, що є характерним для адміністративних право­відносин?
Це пов’язано з характерним для виконавчого провад­ження статусом — правозахисного органу — і статусом суду, юрисдикція якого поширюється на всі правовідно­сини. Фактично законодавцем цією нормою підкреслю­ється вищий правовий статус суду, ніж державної вико­навчої служби та нотаріату, а також велике правове зна­чення мирової угоди саме у виконавчому провадженні. Але такий висновок — лише одна сторона застосування цього інституту, а друга полягає в тому, що процедура
Б/>ільш докладно про значення мирової угоди в цивільному про­цесі див.: Фурса С. Я. Мирова угода і процедура її затвердження // Митна справа. Науково-аналітичний журнал. № 2- 2001- С. 16-24.
57
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>розгляду мирової угоди судом має пов’язуватись із пере­ходом права власності від одного суб’єкта до іншого. Це положення можна підтвердити тим аргументом, що в за­конодавстві відокремлюється мирова угода від відстроч­ки або розстрочки виконання, зміни способу і порядку виконання рішення, які регламентуються ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження». Останнє випли­ває з того, що вп. 2 ст. 37 Закону як однозначний наслі­док затвердження мирової угоди зазначається закриття виконавчого провадження. В той же час відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконан­ня рішення — це лише процесуальні зміни характеру дій у виконавчому провадженні, які не призводять до закриття провадження.
Таким чином, мирова угода у виконавчому прова­дженні — це свідчення переходу правовідносин стягу-вач — боржник від виконавчого провадження до судо­чинства, яке за правовим статусом вище, ніж вико­навче провадження. З іншого ж боку, мирова угода потребує суттєвого дослідження і правової регламентації у виконавчому провадженні. Так, уже зараз можна зро­бити висновок, що змістом мирової угоди має бути задо­волення вимог стягувача за рахунок майна боржника,     продолжение
–PAGE_BREAK–а формою — затвердження переходу права власності суд­дею, після перевірки законності умов угоди. Але необ­хідно звернути увагу на те, що в законі час розгляду умов мирової угоди не знайшов свого процесуального закріплення. Тобто, ні в ст. 34, ні в ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачається зупи­нення виконавчого провадження при розгляді судом умов мирової угоди. Але ж у разі затвердження мирової угоди дії, проведені державним виконавцем під час роз­гляду умов угоди судом, будуть зайвими, а, можливо, й неправомірними. Тому необхідно процедуру розгляду мирової угоди, яка в подальшому, в разі невиконання її умов, може стати підставою для вчинення виконавчого провадження, конкретизувати і регламентувати в законі більш чітко.
Виходячи з характеру та змісту мирової угоди, необ­хідно, щоб волю до її укладення виявили, по-перше, обидві сторони, а, по-друге, зробили вони це письмово. В цьому разі державний виконавець має не перевіряти її умови, оскільки він не наділений законом такими повно-
58
важеннями, а буде зобов’язаний зупинити виконавче провадження. Тобто такі заяви від суб’єктів виконавчо­го провадження мають свідчити про їхнє бажання вихо­ду з виконавчих правовідносин шляхом затвердження умов мирової угоди. Аналогічні правові наслідки на­стають, коли оскаржуються дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення тощо. В цьому випадку, коли питання розглядається вищим по відношенню до державної ви­конавчої служби органом, виконавчі правовідносини мають зупинятись до вирішення справи за скаргою або заявою. Відтак напрошується висновок про необхід­ність доповнення ст. 34 пунктом 9, який викласти таким чином: «надходження заяви від сторін виконавчого провадження про бажання затвердити мирову угоду в суді».
Так само неможливо вважати, що правовідносини, які виникають при зверненні громадян до суду за оскаржен­ням дій державного виконавця, знаходяться в межах ви­конавчого провадження, оскільки для цього немає під­став. Це зумовлюється тим, що в даному випадку об’єк­том дослідження суду будуть не права стягувача або боржника як суб’єктів цивільних правовідносин, а пра­вомірність дій державного виконавця як зобов’язаного до законних дій суб’єкта, порушення норм законодавства виконавчого провадження тощо. Отже, можна констату­вати необхідність глибокого самостійного дослідження питань трансформації правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, разом із зв’язками виконав­чого провадження з іншими галузями права. Тут мають­ся на увазі цивільне процесуальне право, кримінально-процесуальне право, коли дії державного виконавця або суб’єктів виконавчого провадження набувають ознак злочину, аналогічно правопорушення, яке не має ознак злочину, та зумовлює виникнення адміністративних пра­вовідносин тощо.
З метою розмежування всієї різноманітності правовід­носин, які виникають у виконавчому провадженні, слід визначити, що раніше йшлося саме про адміністративно-процесуальні правовідносини, котрі визначають загаль­ний адміністративний характер виконавчого проваджен­ня. Такі правовідносини виникають між державним ви­конавцем або органами Державної виконавчої служби, з
59
/>/>/>/>/>одного боку, та між іншими суб’єктами виконавчого провадження, тобто між сторонами та іншими учасника­ми виконавчого провадження, а також між особами, які сприяють вчиненню виконавчого провадження, з іншого боку. Однак ці правовідносини не є єдиними, що можуть складатись у виконавчому провадженні. Тут постає пи­тання про характер правовідносин у самій системі орга­нів примусового виконання. Якщо розглядати правовід­носини, котрі виникають всередині самої системи орга­нів Державної виконавчої служби, то їх слід визначити як адміністративно-правові, зважаючи на підлеглість нижчестоящих ланок управлінської вертикалі вищесто­ящим. Це знайшло своє підтвердження в Законі «Про Державну виконавчу службу», в ст. З якого регламентує­ться структура Державної виконавчої служби, починаю­чи з районних, міських, районних у містах відділів Дер­жавної виконавчої служби і закінчуючи Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. А в статті 2 Закону «Про виконавче провад­ження» встановлюється, що Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції Украї­ни. Відділи Державної виконавчої служби очолюють на­чальники, яких призначають на посаду та звільняють з неї начальники Головного управління юстиції Міністер­ства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. Директор Департаменту Державної виконавчої служби, начальники відділів Головного управ­ління юстиції в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, згідно із ст. 9 Закону «Про Державну виконавчу службу», призна­чаються Міністром юстиції України.
З аналізу порядку призначення на посаду можна зро­бити висновок про адміністративну схему побудови структури виконавчої служби. Це положення можна під­твердити й іншими аргументами, серед яких виділяються повноваження щодо контролю за законністю виконавчо­го провадження, які має здійснювати, згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», на­чальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підконтрольний державний виконавець, та багатьма іншими аспектами.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Вченими виділяються такі найбільші групи управ-
6
лінських відносин, як координаційні та субординаційні. Є. Б. Кубко1поділяє координаційні відносини за такими видами: узгодження, предметно-технологічна взаємодія, ієрархічна або складна взаємодія, а субординаційні — на пряме підпорядкування, непряме підпорядкування, по­двійне підпорядкування, ієрархічне підпорядкування тощо.
Під субординацією Л. Коваль пропонує розуміти службове підпорядкування молодшого за посадою стар­шому. Ці відносини вертикального типу характеризують як жорстку підпорядкованість владі керівника, його втру­чання у повсякденну оперативну діяльність, «роздаван­ня» настанов, вказівок тощо. Інший метод регулювання -координаційний, якому властивий індивідуальний твор­чий характер2.
Але з такою характеристикою адміністративних від­носин і впливу на них важко погодитись, оскільки Л. Ко­валем ця система пов’язується з особистими якостями керівника, але не з регламентацією правовідносин в ад­міністративній структурі. Аналіз Законів «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу» на­дає можливість говорити про самостійність дій держав­ного виконавця й відсутність прямої субординації. Це, звичайно, не означає, що державний виконавець абсо­лютно вільний у своїй діяльності. Ні, він має бути звіль­нений від постійних керівних вказівок, оскільки його діяльність повинна суворо відповідати нормам законо­давства і, як передбачається законодавством, лише конт­ролюватись. Проте це питання досить складне, адже під функцією контролю можуть критися керівні вказівки. Крім того, реальна залежність державного виконавця від начальника районного, міського (міста обласного зна­чення), районного у місті відділу державної виконавчої служби виявляється також у тому, що цими особами він призначається і звільняється з посади.
Правовідносини у виконавчому провадженні склада­ються не лише за схемою «державний виконавець — стя-
//>/о^1° Є’ Б’ ТеоР’яорганізації і структури державного управлін­ня // Реформування державного управління в Україні: проблеми і
персіїо^ив” ‘ Кол— авторів. Наук, керівн. Цвєтков В. В.- К.: «Орія-ни», 1990.—С 60.
лг^г^Л^!1′ В— Адміністративне право: Курс лекцій.- К.: Вентурі, 1УУ6.-С. 111-113.
61
/>/>/>/>/>/>гувач» або «державний виконавець — боржник», а ще й у площині взаємовідносин того ж стягувана та боржника між собою або між стягувачем та перекладачем, хоча од­нозначно визначити їхній характер дуже важка Крім то­го, державна виконавча служба в процесі своєї діяльнос­ті взаємодіє ще й із судом, господарським судом, або при реалізації майна укладає договір зі спеціалізованим під­приємством «Укрспецюст». Тому можна визначити і ци­вільний, і цивільний процесуальний, і господарсько-процесуальнии характер таких правовідносин. Проте така неоднорідність правовідносин не дає жодних під­став для визначення виконавчого провадження як комп­лексної галузі права, про що зазначають деякі вчені.
Іншим критерієм для оцінки правовідносин у вико­навчому провадженні мають стати передумови виник­нення правовідносин. У виконавчому провадженні до передумов виникнення правовідносин слід віднести пра­восуб’єктність заінтересованих осіб виконавчого прова­дження та юридичні факти, з якими закон пов’язує їх ви­никнення або припинення.
Щодо такої передумови, як правосуб’єктність, то в за­гальній теорії права визнано, що загальною передумовою участі суб’єктів у правовідносинах є правоздатність, а умовою її здійснення виступає дієздатність. Але з часом точка зору вчених змінилася, і передумовою цивільних процесуальних правовідносин стала вважатись не право­здатність, а правосуб’єктність, яку визначали як здат­ність мати та самостійно здійснювати права і обов’язки при наявності дієздатності або здатності до їхнього здійс­нення через інших осіб при відсутності дієздатності. Ця точка зору була підтримана Вченими^ отже, процесу­альну правоздатність не можна відокремлювати від про­цесуальної дієздатності. Слід погодитися з цією концеп­цією, оскільки неможливо розглядати поняття «дієздат­ність» та «правоздатність» лише як окремі властивості суб’єкта правовідносин, тут потрібне узагальнююче по-
1/>Руденко Н. Место и роль прокуратури в исполнительном произ-
водстве // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 6.-
С. 105-108.
2 Чечина Н. А. Гражданские процессуальньїе отношения.- Л.: Изд-
во Ленинградского ун-та, 1962.- С. 23.
1Щеглов В. Н. Гражданское процессуальное правоотношение- М.: Юрид.лит., 1966.-С. 112.
62
няття, яким і стала правосуб’єктність. Це положення, зокрема, надає можливість встановити, що зміст право-суб’єктності різний у залежності від того, яке становище посідає особа, тому немає єдиної правосуб’єктності для всіх суб’єктів. Крім того, необхідно проводити різницю між загальною (цивільною) правосуб’єктністю особи та спеціальною (галузевою) правосуб’єктністю, під якою розуміють здатність мати комплекс прав і обов’язків у межах галузевого режиму регулювання. Отже, зміст пра­восуб’єктності у виконавчому провадженні визначається сукупністю прав та обов’язків, які може мати суб’єкт ви­конавчого провадження у відповідності з чинним зако­нодавством про виконавче провадження.
Під правосуб’єктністю слід розуміти, беручи до ува­ги загальне визначення цивільної процесуальної право­здатності, дане В. М. Щегловим1, здатність бути суб’єк­том виконавчого провадження, мати процесуальні права та обов’язки й реалізувати їх у своїй поведінці. При цьо­му доцільно відокремлювати правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб.
Виходячи із вищенаведеного, неможливо щодо гро­мадян пов’язувати правосуб’єктність у виконавчому про­вадженні з моментом їхнього народження, оскільки це лише складова частина правосуб’єктності, пов’язана з правоздатністю. Так само правосуб’єктність не може вважатись повною з настанням повної дієздатності, яка настає, за загальним правилом, із 18 років. У виконавчо­му провадженні правосуб’єктність завжди буде індивіду­альною в залежності від тієї ролі, яку займатиме суб’єкт виконавчих правовідносин. Тому державний виконавець обов’язково повинен перевірити правовий статус особи, що звернулася до нього за отриманням присудженого, і при необхідності притягти належну уповноважену особу. Наприклад, володіючи правоздатністю, недієздатна осо­ба не може особисто реалізувати свої права у виконав­чому провадженні, а має діяти через опікуна.
Як відомо, правосуб’єктність підприємства, установи, організації визнається з моменту її державної реєстрації як юридичної особи. Перевірку правосуб’єктності юри­дичної особи здійснює суд, тому державний виконавець
Т/>о^^м2*08^ ЯСУбьек™ судебного гражданского процесса.-Томск: Изд-во Томского ун-та, 1979.- С. 17.
63
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>перевіряє лише одну складову частину правосуб’єктнос-ті — дієздатність, оскільки в рішенні суду або іншого пов-новзжного органу має зазначатись назва юридичної особи як боржника або як стягувана. Тому державний викона­вець перевіряє лише правовий зв’язок і межі повнова­жень представника юридичної особи на вчинення юри­дично вагомих дій та звіряє їх із документом, що підля­гає виконанню.
У виконавчому провадженні роль юридичних фактів виконують в основному процесуальні дії державного ви­конавця, суду та інших суб’єктів виконавчого прова­дження. Юридичними фактами можуть бути процесу­альні дії, що передбачені законом і які здійснюються у встановленій формі та у певні строки. Найчастіше для виникнення правовідносин у виконавчому провадженні необхідна наявність юридичного складу (дії особи — по­дача заяви про примусове виконання рішення та дії дер­жавного виконавця — прийняття заяви та відкриття вико­навчого провадження). Але іноді, якщо дія здійснюється з ініціативи державного виконавця, досить і його воле­виявлення. Правовідносини у виконавчому провадженні виникають внаслідок звернення у Державну виконавчу службу або залучення особи до проведення виконав­чих дій.
Ллє не можна не брати до уваги такі юридичні факти, як події. Події набувають юридичного значення в основ­ному у юридичному складі з процесуальними діями. Так, смерть особи під час вчинення виконавчого провадження сама по собі не змінює правовідношення, для цього не­обхідно здійснення певних дій.
У юридичній літературі мало приділяється увага та­кому юридичному факту, як стан суб’єкта правовідно­син. Що ж до виконавчого провадження, то такий юри­дичний факт має застосування в п. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавче провад­ження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку ви­знання стягувана або боржника недієздатним.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Елементами правовідносин у виконавчому прова­дженні виступають їх суб’єкти, об’єкт та зміст правовід­носин. Питання про правосуб’єктність тісно пов’язане з суб’єктами правовідносин у виконавчому провадженні, але суб’єкти правовідносин, що виникають у виконавчо­му провадженні, та суб’єкти виконавчого провадження –
64
це тотожні поняття. Отже, суб’єктами правовідносин у виконавчому провадженні виступають органи примусо­вого виконання рішень судів та інших органів в особі відповідних відділів державної виконавчої служби, а та­кож стягувач, боржник, прокурор та інші особи, які сприяють вчиненню виконавчого провадження.
Об’єктом правовідносин у виконавчому проваджен­ні виступають дії суб’єктів, спрямовані На виконання ви­конавчих документів.
Зміст цих правовідносин складається, з однієї сторо­ни, з прав та обов’язків державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа, який виконує свої функції адмїністративно-правовими мето­дами, і, з другої сторони, інших суб’єктів виконавчого провадження.
Слід зазначити, що правовідносини у виконавчому провадженні є логічним продовженням судових або ад­міністративних правовідносин, але на іншому рівні й регламентуються вони іншим законодавством і для їх­нього врегулювання використовуються інші методи, вла­стиві виконавчому провадженню.
Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що правовідносини, які виникають при примусовому вико­нанні рішень судів, є адміністративно-процесуальними, тому є можливість говорити про самостійність предмета регулювання у виконавчому провадженні.
2.2. Класифікація суб’єктів виконавчого провадження
Правильне визначення суб’єктів певних правовідно­син має сприяти глибокому науковому тлумаченню міс­ця окремого суб’єкта в конкретних правовідносинах для того, щоб комплексом прав та обов’язків врівноважити його статус і запобігти можливим правопорушенням суб’єктів правовідносин. Характерним у цьому випадку є правовий статус державного виконавця, який, з одного боку, наділений владними повноваженнями, а з іншого -законодавством чітко визначені межі цих повноважень. Цей приклад має свідчити про державні гарантії прав стягувана та боржника від правопорушень з боку держав­ного виконавця. Теоретична класифікація суб’єктів право-
3 2-315
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>відносин на відповідні характерні групи хоча й має умовний зміст, але при застосуванні в законодавстві певних юридичних термінів вона виявляється комплек­сом прав та обов’язків і може впливати на зміст право­відносин.
Раніше вчені завжди приділяли значну увагу класифі­кації суб’єктів виконавчого провадження, водночас роз­глядаючи їх і як суб’єктів цивільних процесуальних пра­вовідносин. У теорії існувало кілька класифікацій суб’єк­тів виконавчого провадження. Так, на думку П. П. Заво-ротька1, їх можна поділити на п’ять груп:
Особи, наділені владними функціями, тобто судо­
вий виконавець;
Особи, які беруть участь у виконанні і мають суб’­
єктивну матеріально-правову заінтересованість у вико­
нанні, особи, які здійснюють прокурорський нагляд і
особи, які захищають права інших осіб;
Особи, які в силу закону зобов’язані сприяти судо­
вому виконанню (торговельні організації, органи внут­
рішніх справ);
Особи, які утримують майно боржника на закон­
них підставах;
Особи, майнові права яких порушуються держав­
ним виконавцем, але у справі такі особи участі не беруть
(власники майна, на яке був накладений арешт для задо­
волення вимоги стягувача до боржника).
П. П. Заворотько та М. Й. Штефан2другу групу суб’­єктів поділяли ще на три підгрупи: а) на осіб, які мають у справі суб’єктивну матеріально-правову заінтересова­ність — сторони; б) осіб, які мають у справі державну за­інтересованість (прокурор, органи державного управлін­ня); в) осіб, які мають у справі громадську заінтересова­ність (профспілки та інші громадські організації).
Існували думки і щодо наявності у виконавчому про­вадженні третіх осіб за аналогією з цивільним процесом. Але зазначені особи не можуть бути суб’єктами вико­навчого провадження, і питання про належність їм май-
1/>Заворотько П. П. Процессуальньїе гарантам исполнения судеб-ного решения.- М: Юр. лит., 1974.- СЛ88.
Заворотько П. її., Штефаи М. Й. Судове виконання: Для ви­кладачів і студентів юрид. ВУЗів, працівників суду, прокуратури, юрисконсультів підприємств, установ, організацій,- К.: Вид-во Київ­ського ун-ту, 1967.-С. 33.
    продолжение
–PAGE_BREAK–66
на. що оспорюється, вирішується в порядку позовного поовадження, а в самому виконавчому провадженні вони участі не беруть, у них немає будь-якого правового ста-
^ Звернувшись до більш сучасних класифікацій суб’єк­тів виконавчого провадження, можна навести класифі­кацію Д. М. Сибильова, який поділяє учасників виконав­чого провадження на. три групи: 1) державні виконавці, 2) особи, які мають особисту юридичну заінтересованіст)ь у виконанні рішення; до них відносить сторін виконав­чого провадження та їхніх представників, 3) особи, які сприяють виконанню рішень; до них належать, на його думку, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, та ін­ші особи, перелічені в ч. 2 ст. 10 Закону «Про виконавче провадження».
Помилковим є ствердження, що представники сторін мають особисту заінтересованість у виконанні рішення державним виконавцем. Вони діють від імені особи, яку представляють, і це зовсім не означає, що стягнення про­водиться на їхню користь. Так, автори Коментарю до За­кону «Про виконавче провадження»2прямо зазначають, що у представників заінтересованість не особиста, а функціональна, як у прокурора та органів виконавчої влади.
Найбільш вдалою є класифікація російського науков­ця І. Б. Морозової3, що вживає термін не «учасники ви­конавчого провадження», а «суб’єкти виконавчого про­вадження» та ділить їх на дві групи: 1) основні учасники виконавчого провадження (судовий пристав- викона­вець, сторони, суд та суддя, прокурор, державні органи та органи місцевого самоврядування, банки (кредитні організації), 2) особи, які сприяють виконанню судових актів та актів інших органів (працівники міліції, органі­зації, котрі здійснюють розшукові та охоронні функції, перекладачі та спеціалісти, спеціалізовані організації, що
С/>ибшев Д. М. Закон Украиньї «Об исполнительном произ-
™6^ НаУчн°-пРактическийкомментарий.- Харьков: Легас, .— С. 18.
Тертьішников В. И., Тертьішников Р, В. Закон Украиньї об ис­полнительном производстве: научно-практический комментарий.-Хар^ьков: Консум, 2000.-С. 17.
V-МоР°зоваИ. Б., ТреушниковА. М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие.- М.: Городец, 1999.- С. 62.
67
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Представників органів опіки та піклування, навпа­ки, слід віднести до першої групи, оскільки їхньо­му процесуальному статусу властивий значний обсяг прав, що визначений у Законі «Про виконавче провад­ження».
Цілий ряд інших осіб, які також беруть участь у вико­нанні рішення суду чи іншого юрисдикційного органу (органи державної влади і місцевого самоврядування, особи, що утримують майно боржника, зберігач майна боржника та інші), зовсім не увійшли до наведеної кла­сифікації.
Поняття «суб’єкти виконавчого провадження» є значно ширшим, ніж поняття «учасники виконавчого провад­ження», а тому більше відповідатиме загальній характе­ристиці всіх суб’єктів правовідносин. Учасниками вико­навчого провадження мають бути лише ті особи (фізичні, юридичні та громадяни-підприємці), які мають будь-яку заінтересованість у наслідках виконавчого провадження (особисту, державну, службову) і роль яких є активною в провадженні щодо виконання рішень. Мається на увазі, що вони можуть впливати на процес вчинення виконав­чих дій.
Всі ж інші особи — не учасники, а суб’єкти виконавчо­го провадження, оскільки вони не заінтересовані в його наслідках, а лише сприяють проведенню виконавчих дій. їхня роль у виконавчому провадженні не активна, а па­сивна. З урахуванням цієї думки не можна змішувати в одному понятті «учасники виконавчого провадження» органи примусового виконання рішень судів та інших органів, які не повинні мати особистої заінтересованості і мають бути неупередженими, зі сторонами виконавчо­го провадження. Роль державної виконавчої служби і, зокрема, державного виконавця збігається із завданнями виконавчого провадження.
Отже, слід запропонувати таку класифікацію суб’єктів виконавчого провадження:
органи і посадові особи державної виконавчої
служби;
учасники виконавчого провадження (сторони та
їхні представники, органи державної влади і місцевого
самоврядування, прокурор, який представляє інтереси
держави або особи);
3)особи, які залучаються до проведення виконав-
    продолжение
–PAGE_BREAK–70
чих дій (спеціалісти, перекладачі, пояті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організаи, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржник.
Редакція ж Закону «Про виконав*: провадження» має відтворювати весь склад осіб, які б«уть участь у вико­навчому провадженні, а тому класифсація повинна бути більш чіткою та конкретною. Класюкація має здійсню­ватись за такими ознаками, як заііересованість у на­слідках виконавчого провадження, аданні особі зако­ном повноваження, що можуть вплнути на виконавче провадження тощо. Тому об’єднуваи як учасників ви­конавчого провадження таких осіб, к державний вико­навець, сторони, представники сторі — з однієї сторони та експертів, спеціалістів, перекладав — з іншої, немож­ливо. В них різні повноваження, осільки їм не надано законом прав, які б могли суттєво вшнути на виконавче провадження, заінтересованість у :іх лише функціо­нальна, а тому останніх суб’єктів елі відносити до осіб, котрі сприяють вчиненню виконавчго провадження, а тому вони можуть бути замінені в /дь-який час вико­навчого провадження без істотних }кладнень для про­цесу. Отже, главу 2 Закону слід булб назвати «Суб’єк­ти виконавчого провадження» і відтфити запропонова­ну класифікацію в законодавчих норах.
2.3. Органи і посадої особи
Державної виконавчослужби,
їхні правове станоище
і повноваженн
Характеризуючи окремі групи ефектів виконавчого провадження, особливу увагу необхно звернути на ви­значення правового становища Декавної виконавчої служби, на яку Законом України «Гір виконавче прова­дження» покладено примусове викожня рішень суду та інших юрисдикційних органів. Розіядаючи Державну виконавчу службу в системі органі; виконавчої влади, слід більш детально зупинитись на ізначенні виконав­чої влади взагалі вченими-адміністргивістами. Так, го­ловним призначенням виконавчої влщ є виконання за­конів, що і відповідає її сутності. Як ізначають провідні
71
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>вчені1, саме у процесі її реалізації й відбувається фак­тичне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування всіх важелів дер­жавного регулювання і управління важливими процеса­ми суспільного розвитку.
Здійснення адміністративної реформи має грунтува­тись на вироблених світовою практикою принципових засадах функціонування виконавчої влади в демократич­ній державі, серед яких ключове значення має запровад­ження:
пріоритетності законодавчої регламентації прав,
обов’язків та порядку діяльності органів виконавчої
влади;
незалежності здійснення функцій і повноважень
виконавчої влади від органів законодавчої та судової
влади у межах, визначених Конституцією України і за­
конами України;
механізму внутрішнього контролю за діяльністю
органів виконавчо’ влади і посадових осіб, насамперед з
позицій дотримання поваги до особи та справедливості, а
також постійного підвищення ефективності державного
управління;
відповідальюсті органів виконавчої влади, їхніх
посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність пе­
ред громадянами, права яких було порушено, та обов’яз­
кового відшкодування заподіяної цим громадянам шкоди;
можливості оскарження громадянами порушених
прав як у межах системи органів виконавчої влади, так і
судовим шляхом2.
Всі ці перелічені риси повною мірою властиві й вико­навчому провадженню в тому чи іншому аспекті.
Сама природа адміністративного права підтверджує принципову єднісгь процесу реалізації цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави. Оновлення суспільного призіачення адміністративного права на сучасному етапі іого розвитку передбачає принципово новий погляд на тбезпечення реалізації прав і свобод громадян у їхніх ізаємовідносинах з органами виконав-
1/>Авер ‘янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні.- К.: Ін Юре,
1997.- С. 5.
2 Авер ‘янов В. Б., їрупчан О. Д Виконавча влада: конституційні
засади і шляхи реформування.- Харків: Право, 1998,- С. 5.
    продолжение
–PAGE_BREAK–72
чої влади. При цьому демократичний характер відносин забезпечується на основі непорушності конституційних прав і свобод людини та громадянина.
У зв’язку з цим ключового значення набуває стратегія подальшого розвитку державно-управлінських інститу­тів з метою створення ефективного механізму реалізації виконавчої влади. Саме до таких інститутів можна відне­сти і Державну виконавчу службу, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» вхо­дить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів від­повідно до законів України. Виконавча влада визначає­ться вченими1як інструмент у розпорядженні держави, з допомогою управлінської діяльності якого повсякчасно, повсюдно і професійно реалізовуються приписи законо­давчої влади. Тому слід погодитись із думкою О. Д. Круп-чана2про певність властивості органів виконавчої влади виступати від імені держави у всіх відносинах у сфері виконавчої влади.
В теорії адміністративного права під органом держа­вного управління розуміють структуру, спеціально утворену державою для реалізації управлінських функ­цій. Характеризуючи державне управління в цілому, В. Авер’янов зазначає, що завдання та цілі державного управління, диференціюючись у функціях конкретних органів системи державного управління, багато в чому впливають на внутрішню структуру як системи органів державного управління, так і конкретних її органів. З визначення державного управління, даного В. Колпа-ковим, випливає, що органи виконавчої влади ототож­нюються з органами державного управління. Але ж не всі органи державного управління є органами виконав­чої влади.
Найбільш чітким критерієм у співвідношенні понять органів виконавчої влади і державного управління сьо-
М/>атренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління» // Право України.- 2000.-№ 6.- С. 23-26.
Крупчан О. Д. До питання реалізації компетенції органів вико­навчої влади: теоретичний аспект // Наукові засади вирішення орга­нізаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні. Наукова доповідь / За заг. ред. В. Б. Авер ‘янова- К., 1999.
Колпаков В. К Адміністративне право України.- К., 1999.
73
/>/>/>/>/>/>/>/>годні виступає нормативне закріплення за цими органа­ми статусу органів виконавчої влади. Згідно з Указом Президента від 15 грудня 1999 р. «Про систему цент­ральних органів виконавчої влади» до системи органів виконавчої влади входять:
вищий рівень — Кабінет Міністрів України;
центральний рівень — міністерства, державні комі­
тети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним
статусом;
місцевий рівень — місцеві державні адміністрації.
Взаємозв’язок органів державного управління і орга­нів виконавчої влади розглядається в аспекті «зміст» та «форма», при цьому вчені вважають державне управлін­ня формою вираження виконавчої влади. Якщо розгля­дати Державну виконавчу службу в системі державних органів, то вона виступає і органом виконавчої влади, і органом державного управління.
Щодо місця Державної виконавчої служби в системі судових та правоохоронних органів, то його визначення викликає певні складнощі. Безперечно, що відносити Державну виконавчу службу до суду не можна, оскіль­ки цей орган навіть не входить до органів судової вла­ди. Однак функція, яку виконують державні виконав­ці, є правозахисною, що фактично збігається з функ­цією суду.
В той же час не можна віднести Державну виконавчу службу і до правоохоронних органів через абсолютно полярні повноваження між ними. Положення про необ­хідність віднесення Державної виконавчої служби до пра­воохоронних органів сьогодні полягає в тому, що діяль­ність державних виконавців певною мірою складна, від­повідальна і в деяких випадках небезпечна, оскільки вони безпосередньо застосовують заходи примусу до зо­бов’язаних осіб. Але правовий статус державного вико­навця визначений лише щодо належності його до держав­них службовців. Тому для поширення на державних виконавців спеціальних заходів безпеки, передбачених Законом України «Про державний захист працівни­ків суду і правоохоронних органів», вони мають бути
1/>Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління» // Право України.- 2000.-№ 6.-С. 23-26.
    продолжение
–PAGE_BREAK–74
спеціально зазначені в ст. 1 цього Закону. Це положення зумовлене також й іншим аспектом.
Представники правоохоронних органів захищаються такою гарантією, як кримінальною відповідальністю осіб, що передбачається за скоєння злочинів проти державних виконавців у разі виконання останніми своїх обов’язків. Фактично спеціальні заходи захисту прав державних ви­конавців у розділі VЗакону України «Про державну ви­конавчу службу» відокремлюють їх від працівників ін­ших правоохоронних органів, а також дублюють поло­ження гарантій захисту працівників правоохоронних органів. Так, захист прав осіб, віднесених до правоохо­ронних органів, гарантується шляхом особливої кримі­нальної відповідальності за заподіяння їм тілесних ушкоджень, умисне знищення або пошкодження майна, що їм належить тощо. У ст. 14 Закону України «Про державну виконавчу службу» зазначається, що держав­ний виконавець перебуває під захистом закону, але не встановлюється зв’язок між злочином проти державного виконавця і кримінальною відповідальністю. Тому, на наш погляд, можливо в Законі України «Про державну виконавчу службу» зазначити про віднесення державної виконавчої служби до правоохоронних органів. В іншо­му варіанті — необхідно ввести в новий Кримінальний кодекс України поряд із суддями та працівниками право­охоронних органів нового суб’єкта, злочини проти якого є підставою для порушення кримінальної справи, а саме державного виконавця. Зокрема до ст. 345 КК України -«Загроза або насильство щодо працівника правоохорон­ного органу», ст. 347 КК України — «Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу», 348 КК України — «Посягання на життя праців­ника правоохоронного органу, члена громадського фор­мування по охороні громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця» та ст. 349 КК України -«Захоплення представника влади або працівника право­охоронного органу як заручників». Крім того, для прямо­го застосування КК України доцільно зазначити в Законі про належність державного виконавця до представників влади, коли він здійснює надані йому повноваження.
На підставі того, що Державна виконавча служба вхо­дить до системи органів Міністерства юстиції України, її структуру та повноваження розглянемо саме у взаємо-
75
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>зв’язку із цим Міністерством, чіткіше уявити характер взаємозв’язків між зазначеними органами, а також із про­цедурою вчинення виконавчого провадження. Безумовно, структура державної виконавчої служби має безпосеред­ній зв’язок із процедурою державної виконавчої служби і має забезпечувати покладені на цей орган функції. Звід­си випливає висновок про велике практичне значення організаційної структури, а відтак проаналізуємо організа­ційну систему органів державного управління в контекс­ті її взаємозв’язків із Міністерством юстиції України.
Систему органів юстиції в Україні згідно з Постано­вою Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» від ЗО квітня 1998 р. складають:
Міністерство юстиції;
Головне управління юстиції Міністерства юстиції в
Автономній Республіці Крим;
обласні, Київське та Севастопольське міські управ­
ління юстиції;
районні, районні у містах управління юстиції;
міські (міст обласного значення) управління юс­
тиції.
Органами Державної виконавчої служби згідно зі ст. З Закону «Про державну виконавчу службу» є:
Департамент державної виконавчої служби Мініс­
терства юстиції України;
відділи Державної виконавчої служби Головного
управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­
тономній Республіці Крим, обласних, Київського та Се­
вастопольського міських управлінь юстиції;
районні, міські (міст обласного значення), районні
у містах відділи Державної виконавчої служби відповід­
них управлінь юстиції.
Аналізуючи численні зв’язки, що виникають між ор­ганами Міністерства юстиції України та органами ДВС, слід зауважити, що організаційно відділи ДВС виступа­ють структурними підрозділами управлінь юстиції на місцях, але функціонально вони підпорядковані Депар­таменту ДВС Міністерства юстиції України.
Якщо уявити місце ДВС у системі Міністерства юс­
тиції схематично, то воно має виглядати у відповідності
до схеми 1. На ній органи державної виконавчої служби,
які безпосередньо займаються виконанням, зображені
жирним шрифтом.„
76
    продолжение
–PAGE_BREAK–Відділи ДВС Ки­ївського та Севас­топольського міських управлінь юстиції
М/>/>іські
управління
юстиції

Відділи ДВС районних у містах управлінь юстиції
С/>хема 1
Відносини між органами Міністерства юстиції Ук­раїни і органами Державної виконавчої служби можна охарактеризувати як відносини підпорядкованості. Але, крім системи підпорядкування відділів ДВС відповідним управлінням юстиції, існує внутрішня система підпоряд­кування в самій ДВС, що полягає в особливому порядку призначення на посаду та звільнення з посади державних виконавців. Так, державні виконавці призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками район­них, міських (міст обласного значення), районних у міс­тах відділів ДВС відповідних управлінь юстиції. Началь­ники районних, міських (міст обласного значення), ра­йонних у містах відділів ДВС призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управ­ління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, обласних, Київського та Севасто­польського міських управлінь юстиції за поданням на­чальників ДВС відповідних управлінь юстиції. Директор
77

/>

Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, на­чальники відділів ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються Міністром юстиції України. Отже, схематично це можна представити в такому ви­гляді:
М/>іністр юстиції України
Директор Департаменту ДВС
Начальник відділу
ДВС управлінь
юстиції в містах
Києві та Севастополі     продолжение
–PAGE_BREAK–
Н/>ачальник районного, міського, районного у місті відділів ДВС
Д/>/>ержавні виконавці
,/>л•;•!'”Схема2■’•:■/,’У^і.
Виходячи з наведеної схеми та статті 3 Закону «Про ДВС», вищим органом ДВС є Департамент ДВС Мініс­терства юстиції, а до повноважень начальника Департа­менту не входить призначення на посаду та звільнення з посади начальників, які очолюють відділи ДВС ні на об­ласному, ні навіть на районному рівні. Це належить, до компетенції Міністра юстиції України.
В той же час призначення на посаду начальників від­ділів ДВС відбувається за поданням начальника відпо­відного управління юстиції, погодженим із директором Департаменту ДВС, і навіть державні виконавці не мо­жуть бути призначені на посаду та звільнені з посади без погодження з директором ДВС.
78
Крім того, схема призначення на посаду та звільнення з посади не відповідає структурі ДВС щодо її існування як складової частини Міністерства юстиції України, кот­ра в сучасному вигляді фактично більше походить на центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. В такому разі Директора Департаменту слід було б призначати не Міністру юстиції України, а Пре­зиденту України, а Державну виконавчу службу не включати в будь-яке з міністерств.
Як відомо, будь-яка система державних адміністра­тивних органів має забезпечувати оновлення кадрового складу, підвищення кваліфікації, постачати всі необхід­ні матеріально-технічні засоби, а також здійснювати контроль за діями підпорядкованих осіб. Тобто зазви­чай адміністративну систему органів пронизувала сис­тема вертикальної підпорядкованості та єдиного на­чальника. Сучасна ж структура ДВС має складну і, на наш погляд, не завжди адекватну виконуваній функції організацію. З аналізу нормативних актів, що регламен­тують діяльність державної виконавчої служби та Міні­стерства юстиції, можна дійти висновку, що існують окремо управління забезпечення функціонування дер­жавної виконавчої служби1та управління господарсько­го забезпечення2.
На Міністерство юстиції України покладаються пов­новаження щодо організації в порядку, встановленому законодавством України, виконання рішень, ухвал і постанов судів та виконавчих документів інших органів, виконання яких покладено на державних виконавців.3
Згідно із ст. 5 Закону «Про державну виконавчу служ-
1/>Наказ Міністерства юстиції «Про затвердження Порядку здійс­нення державною виконавчою службою України виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) стосовно підприємств, уста­нов, організацій, діяльність яких пов’язана з державною таємницею», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.05.2000 р. за № 278/4499.
Наказ Міністерства юстиції «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг та організацію особистого приймання громадян у Міністерстві юстиції України підпорядкова­них йому органах юстиції та на підприємствах, в установах і органі­заціях, що належать до сфери його управління», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.04.2000 р. за № 228/4449.
Пункт 18 Положення про Міністерство юстиції України, затверд­жений Указом Президента України від 30 грудня 1997 р.
79
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>бу» Міністерство юстиції України через Департамент ДВС Міністерства юстиції України здійснює:
добір кадрів;
методичне керівництво діяльністю державних ви­
конавців;
підвищення їхнього професійного рівня;
фінансове і Матеріально-технічне забезпечення ор­
ганів ДВС;
розглядає скарги на дії державних виконавців.
На Головне управління юстиції Міністерства юстиції ‘■ України в Автономній Республіці Крим, управління юс­тиції в областях, містах Києві та Севастополі (ст. 5 Зако­ну «Про державну виконавчу службу») покладені такі
функції:
— організація виконання законів;
— здійснення керівництва відділами ДВС Головного
управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­
тономній Республіці Крим, обласних, Київського та Се­
вастопольського міських управлінь юстиції, районних,
міських (міст обласного значення), районних у містах
відділами ДВС;
координація і контроль за їхньою діяльністю;
організація професійної підготовки державних ви­
конавців;
атестація державних виконавців;
розгляд скарг на дії державних виконавців;
заохочення за успіхи в роботі;
накладання стягнень за порушення трудової дис­
ципліни;
здійснення матеріально-технічного забезпечення
ДВС.
Крім того, в пунктах 18-20 ст. 4. Положення про Го­ловне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Се­вастопольське міські управління юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 30.08.2000 р., на них покладається:
спрямування діяльності органів ДВС;
організація в порядку, встановленому законодавст­
вом України, своєчасного, повного і неупередженого
примусового виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), виконання яких покладено на держав­
них виконавців;,
    продолжение
–PAGE_BREAK–80
вивчення і узагальнення роботи з виконання рі­
шень судів та інших органів;
вжиття заходів до усунення причин порушення за­
конів при виконанні рішень судів та інших органів.
Згідно з Положенням про Департамент державної вико­навчої служби Міністерства юстиції України, затверджено­го наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2000 р. (далі — Положення), Департамент ДВС є структурним підрозділом Міністерства юстиції України і, згідно з тим же Положенням, Департамент включає в себе відділи ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київсь­ке та Севастопольське міські управління юстиції та ра­йонні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи ДВС відповідних управлінь юстиції, що явно су­перечить тій структурі ДВС, яка викладена в Законі «Про ДВС». Далі в Положенні йдеться про те, що свої функції Департамент здійснює як безпосередньо, так і через відповідні відділи ДВС Головного управління юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та через районні, міські (міст облас­ного значення), районні у містах відділи ДВС відповід­них управлінь юстиції.
Що ж до функцій «Департаменту ДВС, то в п. 2.1 По­ложення на Департамент покладається:
організація своєчасного, повного і неупередженого
примусового виконання рішень, ухвал, постанов судів у
цивільних справах, у справах про адміністративні право­
порушення, вироків, ухвал та постанов судів у кримі­
нальних справах щодо майнових стягнень, а також
постанов і рішень органів, виконання яких покладено на
державних виконавців у порядку, встановленому законо­
давством України;
спільно з Департаментом кадрового забезпечення
центрального апарату, територіальних органів системи
юстиції та судів України організовує добір кадрів до ор­
ганів ДВС;
методичне керівництво діяльністю державних ви­
конавців, підвищення їхнього професійного рівня;
розгляд скарг на дії державних виконавців;
підготовка необхідних розрахунків щодо фінансо­
вого і матеріально-технічного забезпечення органів ДВС;
81
ІІ
в межах компетенції, організація та забезпечення
виконання міжнародних договорів України з питань на­
дання правової допомоги в цивільних, сімейних та кри­
мінальних справах;
узагальнення роботи з питань виконання судових
рішень;
організація навчання державних виконавців і поши­
рення позитивного досвіду з питань виконання рішень;
ведення статистики.
До повноважень районного, міського (міст обласного значення), районного в містах відділу ДВС віднесено:
— здійснення передбачених законодавством України
■ заходів щодо своєчасного, повного і неупередженого ви­
конання рішень судів та інших юрисдикщйних органів,
передбачені ст. З Закону України «Про виконавче про­
вадження»;
вивчення та узагальнення практики застосування
чинного законодавства про виконавче провадження та в
установленому порядку внесення пропозицій щодо його
вдосконалення;
узагальнення, аналіз результатів роботи з виконан­
ня рішень та ведення обліково-статистичної звітності;
розгляд звернень громадян з питань, що належать
до повноважень відділу;
здійснення інших, передбачених законодавством
функцій.
Примусове виконання рішень судів та інших юрисдик-ційних органів, перелік яких встановлено законом, по­кладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС. Районні, міські, районні в містах (міст обласного значення) відділи ДВС є юридичними особами, мають рахунки в установах банків, гербову печатку (ч. 4 ст. З Закону України «Про ДВС»). Вони створюються Мініс­терством юстиції України та йому підпорядковуються, як зазначено в Положенні про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби, затвердженому Наказом Міністерст­ва юстиції України від 16.07.1999 р., через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції Ук­раїни, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та обласне, Ки­ївське і Севастопольське міські управління юстиції.
    продолжение
–PAGE_BREAK–82
Структура та склад відділу ДВС затверджуються в межах своїх повноважень Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським і Севастопольським місь­кими управліннями юстиції, та в межах лімітів штатної чисельності, затверджених Міністерством юстиції Украї­ни. Це регламентує вищезгадане Положення про район­ний, міський (міст обласного значення), районний у міс­тах відділ ДВС, але не містить Закон «Про ДВС». Крім того, відразу вбачаються суперечності цих двох норма­тивно-правових актів, зокрема, в частині 3 ст. 5 Закону зазначено про те, що структура, склад… районних, місь­ких (міст обласного значення), районних у містах відді­лів ДВС відповідних управлінь юстиції затверджуються в межах своїх повноважень Міністерством юстиції Ук­раїни.
Структура відділу ДВС представлена таким чином: *:
Н/>ачальник відділу ДВС
З/>/>аступник начальника відділу ДВС
С/>/>тарший державний виконавець
І/>
Д/>ержавний виконавець
С/>хема 3— ;
Начальник відділу ДВС є одночасно заступником на­чальника районного, міського (міст обласного значення), районних у містах управлінь юстиції. Начальник відділу несе персональну відповідальність за організацію роботи та виконання завдань і функцій, покладених на відділ.
До повноважень начальника відділу віднесено:
керування діяльністю відділу, видання наказів від­
повідно до своїх повноважень;
розподіл обов’язків між працівниками відділу;
здійснення контролю за своєчасністю, правильніс­
тю, повнотою виконання рішень державним виконавцем,
проведення перевірки їхньої роботи;
83
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>забезпечення дотримання працівниками відділу ви­
конавської та трудової дисципліни, накладання дисцип­
лінарних стягнень на працівників відділу;
внесення подання начальнику Головного управлін­
ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, обласного, Київського та Севастополь­
ського міських управлінь юстиції про заохочення за
успіхи в роботі з виконання рішень державних виконавців;
у встановленому порядку координація роботи від­
ділу з іншими підрозділами управління юстиції та пра*
воохоронними органами;
розгляд звернень громадян та забезпечення їхньої
перевірки, проведення особистого прийому громадян;
виконання рішень і здійснення інших дій відповід­
но до закону України «Про виконавче провадження»;
призначення на посаду та звільнення з посади дер­
жавних виконавців;
розгляд скарг на дії (бездіяльність) державних ви­
конавців;
вирішення питання про відвід державного виконавця;
організація навчання та підвищення кваліфікації
державних виконавців;
здійснення добору кадрів на посади державних ви­
конавців;
організація роботи з резервом кадрів на заміщення
вакантних посад державних виконавців.
Як відомо, в радянські часи контроль за діяльністю судових виконавців здійснювався головою суду, суддя­ми, а також Міністерством юстиції та його органами на місцях. І згідно зі ст. 10 Закону «Про ДВС» він справді здійснюється, незважаючи на проведені суттєві зміни, знову-таки Міністерством юстиції України через його органи на місцях, тобто як записано в Законі, через Де­партамент ДВС Міністерства юстиції України та Голов­ним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Авто­номній Республіці Крим, а також управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі — через відповідні відділи ДВС.
Функція контролю притаманна діяльності майже усіх органів виконавчої влади. Під державним контролем, на думку О. Ф. Андрійко, слід розуміти функцію, яку дер­жава здійснює з метою перевірки дотримання і вико­нання поставлених завдань, прийнятих рішень і їхньої
84
правомірності, а змістом державного4контролю є спосте­реження, аналіз і перевірка діяльності відповідних орга­нів та їхніх посадових осіб щодо виконання поставлених перед ними завдань, дотримання встановлених державою правил, норм і стандартів або спостереження за відпо­відною діяльністю керованого об’єкта тим приписам, які він отримав від керуючого суб’єкта, та виконанням при­йнятих рішень .
В теорії державного управління виділяють внутрішній і зовнішній контроль, а в системі зовнішнього — ще й за­гальний та спеціалізований. Зовнішній контроль у системі виконавчої влади одні державні органи здійснюють над іншими. У випадку здійснення контролю вищестоящих органів за законністю управлінської діяльності вищесто­ящих органів він є загальним, а у випадку його здійснення уповноваженими на його ведення державними органами за певними видами управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування — спеціалізо­ваним. Внутрішнім контролем є контроль, що здійснюєть­ся в державних органах і органах місцевого самовряду­вання їхніми керівниками, а також виділеними для цього посадовими особами або підрозділами .
Але реальність такого контролю викликає сумнів, оскільки за ст. 4. Закону «Про Державну виконавчу служ­бу» до державних виконавців віднесені не тільки самі державні виконавці, а й начальник, заступник начальни­ка, старший державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Отже, фактично началь­ник та його заступник можуть виконувати функції дер­жавного виконавця, а хто ж тоді буде виконувати функ­цію внутрішнього контролю за їхньою діяльністю? Ця функція належатиме вищим за статусом органам держав­ної виконавчої служби (див. схему 1).
Крім того, якщо одні органи виконавчої влади здійс­нюють загальний контроль і їх можна віднести до суб’єктів контрольної діяльності, але ця їхня функція має загальний характер, то інші — здійснюють контрольну функцію, яка посідає основне місце у їхній діяльності.
1/>Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За за­гальною редакцією В. Б. Авер’янова-К., 1999.-266 с.
Атаманчук Г. В. Теория государственного управлення: Курс лек-ций.- М.: Юрид. лит., 1997.- С. 228.
    продолжение
–PAGE_BREAK–&5
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Так, звернувшись до управлінської вертикалі в системі органів виконавчої влади, слід погодитися з думкою і законодавця, і науковців, що Кабінет Міністрів як ви­щий орган виконавчої влади наділений функцією конт­ролю за діяльністю усіх органів виконавчої влади, в тому числі й Державної виконавчої служби.
Концепція реформи адміністративного права також передбачає зовнішній і внутрішній характер контролю у сфері виконавчої влади. Зовнішній контроль при цьому складається з парламентського контролю, контролю ор­ганів судової влади, а також прокурорського нагляду, проведення якого обмежене перехідними положеннями Конституції України, а внутрішній здійснюється самими органами виконавчої влади і відіграє важливу роль у зміцненні законності, виконавської дисципліни, підви­щенні рівня організованості й порядку в сфері державно­го управління. Концепція встановлює, що основними об’єктами такого контролю слід вважати діяльність ор­ганів виконавчої влади щодо забезпечення:
реалізації прав і свобод громадян;
надання державних (управлінських) послуг орга­
нами виконавчої влади, їхніми посадовими особами;
відповідності фактичної діяльності органів вико­
навчої влади нормативно визначеному обсягу їхніх повно­
важень;
дотримання в діяльності зазначених органів вимог
законодавства.
Отже, контроль Міністерства юстиції за Державною виконавчою службою слід віднести до внутрішнього контролю.
Елементи контролю за діями державних виконавців вбачаються і в повноваженнях районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, зокрема у пункті 6 ст. 4 Положення про район­ні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції, затвердженого Наказом Міністер­ства юстиції України від 30.08.2000 р. Зазначені відділи забезпечують через відділи ДВС у порядку, встановле­ному законодавством України, своєчасне, повне і не-
1/>Андрійко О. Ф. Державний контроль на етапі реформування // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адмі­ністративної реформи в Україні: наукова доповідь / За заг. ред В. Б. Авер ‘янова.- К., 1999.- 47 с.
86
упереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців. Слід повністю погодитись також із тим, що організація контролю у ДВС має субордина-ційний характер, оскільки начальник відповідного відді­лу ДВС здійснює контроль у межах своїх повноважень за державними виконавцями, які безпосередньо йому під­порядковані. У свою чергу, його діяльність контролю­ється вищестоящим органом ДВС, а також Міністерст­вом юстиції України та його органами на місцях.
Стаття 8 Закону «Про виконавче провадження» вста­новлює, що контроль за своєчасністю, правильністю, пов­нотою виконання рішень державним виконавцем здійс­нюють начальник відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу. Вищестоящим органом фактично виступає, порівняно з районним відділом ДВС, відділ ДВС обласного управління юстиції і, відповідно, Де­партамент ДВС Міністерства юстиції України. Всі ці вищестоящі, порівняно з районними відділами ДВС, органи безпосередньо не здійснюють виконавчих дій. Отже, слід ці органи є такими, що здійснюють лише контрольні функції щодо своєчасного, повного та не-упередженого виконання рішень іншими, нижчестоящи-ми органами.
Таким чином, у системі органів ДВС державний конт­роль здійснюють як начальник районного та прирівня­них до нього відділів ДВС, так і два рівня вищестоящих органів ДВС.
Отже, існують складні й численні зв’язки ДВС з Міні­стерством юстиції України, що зумовлює реальне вхо­дження і «зростання» двох структур в одну. Тому немож­ливо вважати контроль з боку різних ланок Міністерства юстиції України зовнішнім. Існує подвійний контроль з боку внутрішньої структури Міністерства юстиції, а саме через управління юстиції та Департамент ДВС. Необхід­но також зазначити, що наділення районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби правами юридичних осіб, які мають розрахункові та інші рахунки в установах бан­ків, гербову печатку, не збігається із системою фінансу­вання цих органів.
Так, Положенням про спеціальний фонд виконавчо-
    продолжение
–PAGE_BREAK–87
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>го провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1351, передба­чається створення спеціального фонду виконавчого про­вадження для матеріально-технічного забезпечення діяль­ності Державної виконавчої служби, а також преміюван­ня державних виконавців у встановленому порядку та для фінансування витрат на організацію і провадження виконавчих дій. В той же час існують депозитні рахунки відповідних відділів Державної виконавчої служби, на які пропонується вносити авансові внески стягувачам, що передбачено ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Тому формально неможливо пропонувати стягувачу вносити додаткові кошти на рахунки держав­ної виконавчої служби, оскільки такі кошти в державної виконавчої служби мають існувати, а по-друге, позивач, який у виконавчому провадженні «перетворюється» на стягувача, вже сплачував державне мито при зверненні до суду або державного нотаріуса-
2.4. Державний виконавець
як обов’язковий суб’єкт виконавчого
провадження
Наступним суб’єктом виконавчого провадження ви­ступає державний виконавець, який є посадовою осо­бою ДВС та обов’язковим суб’єктом правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні. Його правовий статус встановлюється Законом України «Про ДВС», згідно зі ст. 8 якого державним виконавцем може бути громадянин України, котрий має юридичну освіту, здат­ний за своїми особистими та діловими якостями викону­вати покладені на нього обов’язки.
Отже, для державних виконавців, окрім начальника від­повідного відділу ДВС, допускається наявність юридич­ної освіти на рівні молодшого спеціаліста або бакалавра. Що ж до начальників відповідних відділів ДВС, то до них ставляться вимоги щодо вищої юридичної освіти і стажу юридичної роботи не менше трьох років. Мається на увазі стаж роботи в судах та правоохоронних органах — проку­ратурі, СБУ, органах внутрішніх справ, суддівський стаж, а також стаж роботи юрисконсультів, адвокатів, нотаріу-
88
сів (державних та приватних), осіб, які займаються юри­дичною практикою.
За своїм правовим статусом державні виконавці -державні службовці, чого можна зробити висновок про поширення всіх положень Закону України «Про держав­ну службу» і на правове становище державних виконав­ців. Ученими зазначається, що головною ознакою сучас­ної державної служби повинен стати пріоритет прав та інтересів особи, тобто має змінитися співвідношення державного і приватного інтересу1.
До цієї мети повинна прагнути і Державна виконавча
служба, оскільки її посадові особи також є державними
службовцями. Однак, сьогодні неможливо повною мірою
застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють
державну службу, автоматично поширюючи їх на дер­
жавних виконавців. Насамперед це стосується категорій
посад державних службовців, які Законом «Про держав­
ну службу» встановлені лише для державних службовців
переважно державного апарату. Тому саме для державних
виконавців слід було б розробити нормативно-правовий
акт, де безпосередньо зазначити порядок просування по
службі або можна запропонувати альтернативний ва­
ріант шляхом внесення до чинних нормативно-правових
актів про державну службу відповідних доповнень щодо
державних виконавців.”
В. Л. Коваленко при, виділенні типів державної служ­би звертає увагу на три її види — цивільну, мілітаризовану та спеціалізовану, і відносить Державну виконавчу служ­бу до одного з видів цивільної служби2, з чим слід погодитись.
Закон встановлює цілий ряд обмежень при призна­ченні на посаду державного службовця. Так, ст. 12 За­кону України «Про державну службу» встановлює до­даткові вимоги до державного службовця. Отже, із формулювання ст. 6 Закону «Про Державну виконавчу
1/>Дубенко С. Д. Державна служба: теорія і організація. Концепція її
реформування // Реформування державного управління в Україні: проб­
леми і перспективи / Колектив авторів. Наук, керівн. Цвєтков В. В.—
К.: «Оріяни», 1998-С. 200.
2 Коваленко В. Л. Типи і види державної служби України: новий
підхід до класифікації // Наукові засади реформування державної
    продолжение
–PAGE_BREAK–служби в Україні / За заг. редакцією В. Б. Авер’янова.- К., 1999-
С 25.
89
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>слуясбу» ці вимоги пред’являються і до державного виконавця, з чого випливає, що державним виконавцем не може бути:
особа, визнана у встановленому порядку недієздат­
ною:
особа, яка має судимість;
особа, що у разі її прийняття на роботу буде безпо­
середньо підпорядкована або підлегла особі, яка є її бли­
зьким родичем чи свояком.
Державний виконавець також не має права:
займатися підприємницькою діяльністю;
виконувати роботу на умовах сумісництва;
входити до складу керівних органів господарських
товариств;
приймати подарунки від фізичних та юридичних
осіб, грошові винагороди, пільги у зв’язку зі своєю служ­
бовою діяльністю.
Як зазначає І. Коліушко1, реформа державної служби необхідна для забезпечення більш ефективного визна­чення статусу посадових осіб органів виконавчої влади, усунення колізій між їхніми повноваженнями та відпові­дальністю. Серед інших напрямів реформи державної служби він пропонує визначити, що законодавство про державну службу поширюється на всі органи державної виконавчої влади та їхні апарати та вдосконалення меха­нізму кар’єри державних службовців виключно на кон­курсній основі. Якщо застосувати ці положення до дер­жавшого виконавця, то конкурс при прийнятті його на роботу — питання майбутнього.
Те ж саме стосується і вимог щодо поведінки держав­них службовців, які будуть пред’являтися в майбутньому до нда Кодексом основних правил поведінки державного службовця в Україні, оскільки неможливо порівняти вза­ємовідносини, що складаються між особою, коли вона звернулась до виконкому місцевої ради з певним клопо­танням та взаємовідносини, що складаються в процесі примусового виконання з застосуванням заходів приму­сового виконання до боржника, коли неможливо передба­чити його поведінку і відношення до державного виконав­ця. Але, незважаючи на це, державні виконавці в майбут­ньому також повинні дотримуватись таких вимог, як:
1/>іСоліушко І. АдміАістративна реформа в Україні // Право Украї­ни.- 1998-№ 2.- С. 10-14.
90
добросовісне та професійне виконання своїх служ­
бових обов’язків;
забезпечення пріоритету прав і свобод людини та
громадянина у службовій діяльності;
додержання законності у своїй службовій та поза­
службовій діяльності;
додержання законодавчо закріплених морально-
етичних вимог щодо поведінки;
5} недопущення проявів корупції, бюрократизму тощо;
6) збереження державної та іншої охоронюваної за­коном таємниці.
Досить важливим при цьому є вирішення проблеми співвідношення прав та обов’язків особи як державного службовця та як громадянина1щодо втручання у приват­не життя державних службовців, яка вченими вирішує­ться на користь державних інтересів. Заслуговують на увагу і запропоновані В. Л. Коваленком вимоги щодо політичної нейтральності державних службовців, що слід було б поширити і на державних виконавців.
Державний виконавець наділений досить широкими правами та обов’язками щодо примусового виконання постанов судів та актів інших органів, причому обов’яз­кам законодавець приділяє значно більше уваги, ніж правам, висуваючи їх на перше місце у ст. 5 цього Зако­ну. Так, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а також перед початком виконавчих дій зобов’язаний роз’яснити сто­ронам їхні права та обов’язки, під час проведення вико­навчих дій здійснювати необхідні заходи щодо своєчас­ного і повного виконання рішення.
Звернувшись до практики примусового виконання рішень, слід зазначити, що існують певні проблеми щодо своєчасного виконання рішень суду. Так, з 1998 р. Петриківським відділом ДВС Дніпропетровської області не виконане рішення Бабушкінського суду щодо звер­нення стягнення на майно тепличного комбінату «Дніп­ро» на суму понад 5,3 млн грн., яке на сьогодні виконати
1/>Коваленко В. Л. Законодавче регулювання поведінки державних службовців — важлива складова реформування державної служби // Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адмі­ністративної реформи в Україні: наукова доповідь / За заг. ред. В. Б. Авер ‘янова.- К., 1999.
91
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>вже неможливо через банкрутство підприємства. За ви­конавчими листами про стягнення коштів з АТ «Агрохім-буд» на користь Т., що знаходились на виконанні у від­ділі ДВС Красноградського району Харківської області, майже через рік було звернуто стягнення на майно борж­ника, а ще через рік воно було реалізовано. Аналогіч­ний випадок тяганини при зверненні стягнення на майно та несвоєчасної реалізації майна мали місце в Корсунь-Шевченківському районному відділі ДВС Черкаської області при виконанні рішень суду про стягнення коштів із Стеблівського РТП на користь Г. та стягнення заро­бітної плати з ВАТ «Корсунь-Шевченківській верстато­будівний завод» на користь Д. Протягом двох років Ново-заводським районним відділом ДВС м. Чернігова не описувалось і не передавалось на реалізацію майно борж­ника при виконанні рішення щодо стягнення коштів з ТОВ «Чернігівторф» на користь Л., що породило чис­ленні скарги з боку стягувана.
Але у ст. 5 Закону, незважаючи на її назву, закріплені не всі обов’язки державного виконавця, що конкретизу­ються в інших статтях цього Закону. Отже, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб (ст. 7 Закону), скласти розра­хунок щодо розподілу коштів між стягувачами (ст. 44 Закону), задовольнити вимоги боржника щодо звернення і стягнення в першу чергу на те майно, на яке вкаже борж- І ник, якщо це не порушує інтересів стягувача і не усклад- -| нює виконання рішення (ст. 56 Закону), при необхідності | визначити розмір заборгованості при стягненні аліментів (ст, 74 Закону), подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних ін­тересів (ст. 55 цього Закону) та інші. Особлива увага до професійних обов’язків державного виконавця має йти в контексті його прав і узгоджуватися з ними. Крім того, фактично констатуючи в останньому випадку обов’язок відповідача, законодавцем одночасно визначається право боржника, яке потребує особливої уваги та охорони.
Для виконання покладених на державного виконавця завдань йому надаються такі права:
1) одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
92
здійснювати перевірку виконання юридичними
особами рішень щодо працюючих у них боржників;
входити до приміщень і сховищ, що належать борж­
никам або зайняті ними, проводити огляд зазначених
приміщень і сховищ, при необхідності примусово від­
кривати їх в установленому порядку, опечатувати ці
приміщення й сховища;
накладати арешт на майно боржника, вилучати, пе­
редавати таке майно на зберігання та реалізовувати його
в порядку, встановленому законодавством;
накладати арешт на грошові кошти та інші цінності
боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на ра­
хунках та вкладах в установах банків, інших кредитних
установах, на рахунки в цінних паперах;
використовувати за згодою власника нежилі примі­
щення, що є в комунальній власності, та інші приміщення
для тимчасового зберігання вилученого майна, а також
транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;
звертатися до органу, який видав виконавчий до­
кумент, за роз’ясненням рішення, порушувати клопотан­
ня про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та
розстрочку виконання;
звертатися до суду з поданням про розшук борж­
ника або дитини;
викликати громадян та посадових осіб щодо вико­
навчих документів, які знаходяться у виконавчому про­
вадженні;
залучати до проведення виконавчих дій понятих,
інших осіб у встановленому законом порядку, а також
експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки майна;
накладати стягнення у вигляді штрафу на грома­
дян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим
та іншими законами.
Органи адміністративної юрисдикції в науці адмініст­ративного права розглядаються як органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення. В основному всі зазначені органи закріп­лені в Кодексі України про адміністративні правопору­шення, чого не можна сказати про Державну виконавчу службу, про яку йде мова вже у главах IVта V, тому слід було б внести доповнення до зазначеного Кодексу.
На підставі з викладеного, слід вважати Державну
93
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>виконавчу службу органом адміністративної юрисдикції, хоча вона ніде не фігурує як зазначений орган, але фор­мально виконує його функції, тобто притягує особу до адміністративної відповідальності. В той же час слід за­уважити, що притягнення особи до адміністративної від­повідальності не є основною функцією Державної вико­навчої служби, цей орган призначений для примусового виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів. Крім винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, державний викона­вець має право порушити клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника, якщо боржник не виконує рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, а також при наявності ознак злочину у діях особи, яка порушує вимоги законодавства про виконавче провадження. Державний виконавець при цьому надси­лає до суду подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Встановивши дане положення, законодавець таким чи­ном створив можливість реального виконання, оскільки раніше при невиконанні боржником рішення, що зобо­в’язує його виконати певні дії, не було іншого виходу, як ставити питання про скасування постановленого рішення з направленням справи на новий розгляд. Так було зроб­лено в 1991 р., коли з’ясувалось, що громадянка, сплатив­ши добровільно накладені на неї судом штрафи, відмо­вилася виконати постановлене Червоноградським місь­ким народним судом рішення про передачу батькові ди­тини. За протестом заступника Голови Верховного Суду УРСР рішення суду в цій справі скасовано, а справу на­правлено на новий розгляд.
Скасувавши рішення, президія Львівського обласного суду у постанові зазначила, що рішення суду не було ви­конано протягом семи років. За цей час суд 15 разів на­кладав штрафи на відповідачку, яка їх добровільно спла­чувала, але відмовлялася від виконання рішення.
Встановлення саме кримінальної відповідальності за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, передбачає додатковий важель відповідальності, який сприятиме виконанню значно більшої кількості рі­шень. Так, Ковпаківський райсуд м. Суми зобов’язав
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Савула Ю. Звернення до виконання рішень, вироків і постанов у ‘ народному суді // Радянське право.- 1991.-№ 5,- С. 21-24.
94
М. вибачитись перед 3. на зборах у присутності осіб, яким були повідомлені відомості, що ганьблять 3. Відпо­відачка не виконала рішення суду, і на неї державний виконавець тричі накладав штраф, але від публічного вибачення вона відмовилась. У цьому випадку держав­ний виконавець повинен порушити клопотання перед судом про кримінальну відповідальність М. Новий КК України не врахував положення Закону «Про виконавче провадження» щодо встановлення кримінальної відпові­дальності за зазначені дії, тому слід запропонувати внес­ти доповнення до КК України з метою узгодження цих нормативно-правових актів.
Наданий законом перелік прав державного виконавця досить розширений, але все ж таки він потребує додат­кового заходу. Варто б надати державному виконавцю . можливість здійснювати примусовий привід боржника -через органи внутрішніх справ, коли з його поведінки
■випливає явне ухилення від явки за викликом державно­
го виконавця. Коли за відповідним повідомленням про
обов’язок боржника з’явитись на виклик державного ви­
конавця і при наявності у останнього відомостей про
вручення повістки та відсутності об’єктивних причин
для невиконання вимог державного виконавця. Для
цього слід було б доповнити ч. З ст. 5 Закону перед­
останнім абзацем: «Здійснювати примусовий привід
боржника за ухилення від явки за викликом державного
виконавця».
Таким чином, повноваження державного виконавця необхідно розглядати також крізь призму потреби вико­навчого провадження у своєчасному і повному виконан­ні рішень, а тому права державного виконавця і його дії можна узагальнити в такі групи:
1.Складання постанов і актів. Державний виконавець
складає постанови та акти для оформлення руху вико-
. навчого провадження або для посвідчення обставин, ви-
■явлених державним виконавцем, причому закріплюється
чітке правило, згідно з яким державний виконавець кож­
ну свою дію зобов’язаний оформити відповідним доку­
ментом, що перебуває у самому виконавчому прова­
дженні, згідно чого буде помітний рух виконавчого про­
вадження з його відкриття і до закінчення.
2.Розпорядження здійснити певні дії. Вони можуть
бути звернені до суб’єктів виконавчого провадження або
95
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>інших осіб і породжувати обов’язок адресата здійснити певні дії, за порушення яких настає відповідальність.
Запити або вимоги дати відзив — це різновид розпо­
ряджень, які породжують обов’язок повідомити необхід­
ні відомості.
Клопотання перед судом про необхідність вирішити
те чи інше питання, що виникає у ході виконання і відне­
сене законом до компетенції лише суду.
Повідомлення, сповіщення.
Цілий ряд питань виконавчого провадження вирішує начальник відповідного відділу ДВС — він визначає роз­мір винагороди експерту (ст. 14 Закону), вирішує питан­ня про відвід державного виконавця, є розпорядником депозитного рахунку відповідного відділу ДВС, та за­тверджує вказані в законі постанови державного виконав­ця, що значно обмежує самостійність дій державного ви­конавця, зокрема при затвердженні його деяких постанов (наприклад, постанова про повернення виконавчого до­кумента стягувачеві, про зупинення, закриття та закін­чення виконавчого провадження, про витрати, пов’язані з виконанням рішення). Тому доцільно виключити із Зако­ну положення про затвердження постанов державного ви­конавця ще й начальником відповідного відділу ДВС, оскільки начальник відділу в силу ст. 8 цього Закону без­посередньо здійснює контроль за своєчасністю, правиль­ністю та повнотою виконання рішень і ніколи не позбав­лений можливості притягти державного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Якщо ж сторони не згод­ні з діями державного виконавця, вони завжди можуть їх оскаржити в порядку, передбаченому законом.
З іншого боку, дії державного виконавця передбача­ють безпосередній примус до зобов’язаної особи, а тому важливою є не тільки можливість наступного оскаржен­ня, а й відповідна і своєчасна реакція на них, а в деяких випадках створення перешкод у їхньому застосуванні. Тому після аналізу практики діяльності державної вико­навчої служби хоча о протягом 5 років буде можливість порушувати питання про можливість і доцільність змен­шення впливу начальників відділів на діяльність держав­них виконавців і надання їм відповідно більших прав.
Аналізуючи світовий досвід, слід зазначити, що існує два основних варіанта створення системи виконання рі­шень суду та інших юрисдикційних органів. Перша пре-
96
валює у континентальній Європі — Франції, Бельгії, Люк­сембурзі, де судові виконавці є приватними особами з наданням їм відповідних ліцензій та підпорядковані ре­гіональним і Національним Палатам судових виконавців зі статусом органів самоврядування. Друга, принципово нова система, існує в США, де примусове виконання рі­шень здійснює служба маршалів, що є однією з автори­тетніших структур у системі правоохоронних органів.
У Росії вже є прецеденти створення приватних агентств, що займаються виконавчою діяльністю, але без відкриття виконавчого провадження і, звичайно, без застосування за­ходів примусового виконання, вчиняти має право які тіль­ки судовий пристав-виконавець. Це Національне агентст­во з факторингу та інвестицій, що є складовою Асоціації міжнародного співробітництва недержавних структур без­пеки, яке здійснює надання повного комплексу юридич­них послуг щодо повернення заборгованості.
Досить цікавою є практика вирішення проблем забор­гованості цим агентством. Так, у КБ «Аерофлот» не було виявлено будь-якого майна. Навіть офісне обладнання, приміщення, в якому знаходились центральний офіс та відділення, все перебувало в оренді. Але Агентство ви­явило, що підприємством були вкладені кошти в устав­ний капітал інших підприємств, воно має акції різних фірм, розміщує свої кошти на депозитах у банках. КБ порушило умови договору з Агентством та прийняло рі­шення самостійно стягнути борг. Внаслідок цих дій воно не отримало нічого, ще й стало боржником Агентства, що послужило причиною визнання його банкрутом1.
Існування в Росії поряд із державною виконавчою службою зазначеної організації сприяє більшому гаран­туванню прав стягувачів щодо виконання рішень, але така структура, яка здійснюватиме свою діяльність на комерційній основі, безумовно, має контролюватись державними органами та бути підзвітною Міністерству юстиції. В противному разі кримінальні елементи мо­жуть проникнути до структур цих органів і здійснювати «законну діяльність» під виглядом комерційної устано­ви, застосовуючи до зобов’язаних осіб несанкціонова­ні законодавством методи, прикриваючись виконанням
‘/>Головка Н., Вьтирахин А. Частини судебньїй пристав: необхо-димость, реальності», перспективи // Юрист.- 1997. № 6.- С. 30-33.
    продолжение
–PAGE_BREAK–4 2—315
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>державної функції та певними владними повноваження­ми, кореспондованими державою.
Повертаючись до законодавства України про виконав­че провадження, слід зазначити ще один аспект діяльності державного виконавця — це доступ до відомостей, які в силу закону є комерційною таємницею юридичних осіб або громадян-підприємців, або особистою таємницею громадян, та не підлягають розголошенню згідно чинного законодавства. Крім того, законом передбачена державна, нотаріальна, адвокатська, слідча таємниця, тобто практика законодавчого закріплення такої таємниці існує. Консти­туція України, зокрема у ст. 32 проголошує, що «не допу­скається… поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом». Тому, дотримуючись конституційних засад, доцільно бу­ло б доповнити ст. 7 Закону «Про виконавче проваджен­ня» другою частиною такого змісту:
«Державний виконавець зобов’язаний не розголошува­ти відомостей, які є охоронюваною законом таємницею (наприклад, комерційною) або конфіденційною інфор­мацією, що стали йому відомі при виконанні службових обов’язків. У випадку порушення цих вимог державний виконавець несе відповідальність згідно із чинним зако­нодавством України».
Встановивши новий правовий статус державного ви­конавця, його незалежність від судової влади і більшу самостійність у вирішенні питань виконання, законода­вець прагне до того, щоб рішення судів та інших органів здійснювалися більш ефективно, повно й реально, що, в остаточному підсумку, є гарантією забезпечення прав сторін у виконавчому провадженні1.
2.5. Роль суду у виконавчому провадженні
Роль суду у виконавчому провадженні є досить важ­ливою і багатоаспектною. Це полягає в тому, що суд не лише здійснює контроль у виконавчому провадженні, але й вирішує цілий ряд питань виконавчого проваджен­ня. Так, за ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному га-
1/>Щербак С. К вопросу о правовом статусе государственного ис-полнителя // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.-№ 12.-С. 59-60.
98
рантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Отже, на­віть відсутність зазначення ролі суду як контролюючого органу в ст. 8 Закону «Про ДВС» не може вплинути на загальну концепцію правової системи, в якій чітко ви­значене місце суду як контролюючого органу. Юристи звертають значну увагу на особливості судового контро­лю за діяльністю органів державної влади, особливо за діяльністю органів державного управління, а судовий нагляд за законністю адміністративної діяльності розгля­дається як вид державного контролю2. Безумовно, маєть­ся на увазі зовсім інший державний контроль, ніж той, про який говорилося раніше. Специфіка судового конт­ролю полягає в тому, що він здійснюється лише при роз­гляді конкретної цивільної справи судом і лише у випад­ку звернення особи за захистом. Суд при цьому переві­ряє законність рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, а не питання доцільності їхніх дій, і не має таких повноважень реагування на порушення законності, як інші контролюючі органи.
Враховуючи ієрархію нормативних актів, у Законі «Про ДВС» повинно бути відтворене положення ст. 55 Конституції України. Тому контролююча функція суду фактично присутня в цьому Законі, а саме в ч. 6 ст. 17, ст. 85 Закону «Про ДВС».
Деякою мірою можна погодитися з думкою російсь­кого науковця І. Б. Морозової про те, що судовий конт­роль за діями судового пристава (а в Україні, державного виконавця) все-таки є і здійснюється у трьох формах: 1) порядок попереднього (у випадках, передбачених за­коном) санкціонування судом процесуальних дій держав­ного виконавця щодо виконання; 2) процесуальний по­рядок оскарження законності та обґрунтованості поста­нов суду щодо питань, які виникають у процесі виконання; 3) процесуальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
1/>Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю державної влади //
Право України.- 1998.- № З- С. 3-8.
2 БахрахД. Н. Административное право: Учебник для вузов.- М.:
Из^-во «БЕК», 1999.- С. 57.
Морозова А., Треушников М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие.-М: Городец, 1999.-С. 140.     продолжение
–PAGE_BREAK–
99
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>

/>
Але таке визначення форм судового контролю не збі­гається з положеннями чинного законодавства про вико­навче провадження. З тим, що суд здійснює контроль у виконавчому провадженні, можна повністю погодитись лише у третьому випадку, тобто у випадку оскарження дій державного виконавця. Автор дослідження висвітлює це питання в розрізі не поточного контролю, що здійс­нюється іншими контролюючими органами у сфері державного управління, а як такий, що відбувається не завжди, а у випадках, коли особа звертається до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Все ж інше, визначене автором класифікації як судовий контроль не є таким. Це лише питання вза­ємодії суду і Державної виконавчої служби, що виника­ють під час безпосереднього виконання рішень суду і лише в силу того, що ці рішення вже раніше виносив суд. Коли це рішення не суду, ніякого судового контро­лю, про який говорить автор, не відбувається.
Крім того, автор класифікації фактично змішує два зовсім різні види судового контролю — того, що здійсню­ється судом за діяльністю адміністративних органів (про який донедавна йшлося) і судового контролю, що здійс­нюється у цивільному судочинстві, тобто контроль ви­щестоящого суду за нижчестоящим, який здійснюється у випадку апеляційного оскарження рішення, а в нашому випадку ухвали суду з питань, що виникають у виконав­чому провадженні. Мається на увазі той випадок, коли, наприклад, боржнику, який звернувся до суду з клопо­танням про надання відстрочки виконання, відмовлено в його задоволенні. Не згодний з винесеною ухвалою, борж­ник оскаржує її в апеляційному порядку. Лише тоді апе­ляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість такої ухвали, здійснює судовий контроль.
Автор вважає доцільним висвітлювати питання про судове рішення в контексті наступного його виконання державною виконавчою службою, хоча не за прямим зв’язком контролю за діяльністю державної виконавчої служби. Справді, конкретне, чітке рішення суду надає можливість вчасно і оперативно його виконувати та навпаки, а також зумовлює простоту контролю його ви­конання. Адже в судовому рішенні не закладається пра­вовий механізм (процедура) контролю за діями держав­ного виконавця.
100
Отже, необхідно визначити, що контролююча функція суду має не постійний і навіть не періодичний характер, а ініціюється особами, які беруть участь у виконавчому провадженні. Тобто лише з відповідним процесуальним засобом порушення цивільного процесу пов’язується контрольна функція суду, а саме зі скаргою або позов­ною заявою.
Що ж до загальної ролі суду у виконавчому провад­женні, то суд не має ні відповідних повноважень, ні про­цесуальних засобів для його участі у виконавчому про­вадженні. Діяльність суду завжди визначається окремими нормативними актами, а саме — Цивільним процесуаль­ним кодексом, Кримінально-процесуальним кодексом, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими.
Тому, з одного боку, вплив судів на процес виконання має у своїй основі контрольну функцію, а з другого -процес затвердження умов мирової угоди судом можна розцінювати як безпосередній зв’язок різних державних юрисдикційних органів.
Після прийняття нового законодавства про виконавче провадження погляди вчених на роль суду у виконавчо­му провадженні виявились практично однозначними. Одностайною стала думка про те, що суд не є суб’єктом правовідносин, які виникають при примусовому вико­нанні рішень судів та інших юрисдикційних органів. Од­нак такий підхід, при якому органи судової влади повні­стю відсторонюються від процесу виконання, є непра­вильним. Закон України «Про виконавче провадження» підтверджує те, що у суду залишаються певні важелі впливу на виконавче провадження. Мова в даному ви­падку може йти лише про зменшення обсягу повнова­жень суду щодо впливу на виконавче провадження. Тому автор не поділяє думки російських учених В. В. Яркова та І. В. Решетникової щодо збереження суду у складі суб’єктів виконавчого провадження. Мова йде про фак­тичне виключення суду зі складу суб’єктів виконавчо­го провадження, але не позбавлення суду зв’язків з різ­ними юрисдикційними органами в правовій системі Ук­раїни.
1/>Решетншова И. В., Ярков В. В. Гражданский процесе- М.: Изд-во «НОРМА», 2000- С. 285.
101
    продолжение
–PAGE_BREAK–ір
Законом України «Про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Законів України «Про ДВС» та «Про виконавче провадження» внесені зміни до розділу VЦПК, який тепер має назву «Звернення судового рішення до виконання та поворот виконання». Таким чином, мають бути вирішені всі супе­речки щодо ролі суду у виконавчому провадженні. Отже, суд, який раніше представляли судові виконавці, більше не виконує судові рішення, а лише звертає їх до виконан­ня, що полягає у видачі виконавчого листа, а безпосеред­ньо примусове виконання судових рішень здійснюється Державною виконавчою службою відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, прове­дено відмежування виконання судових рішень від вико­нання рішень інших юрисдикційних органів. Це випливає із змісту редакції нового розділу VЦПК, де йдеться лише про звернення до виконання судового рішення. Отже, це зайвий раз підтверджує той висновок, що виконавче про­вадження в цілому вже не можна розглядати в рамках ци­вільного процесуального права, оскільки навіть норми кодексу вже його не регламентують (вищезгаданим Зако­ном глави 45-49 ЦПК виключені).
З аналізу законодавства можна виділити функції суду, які мають безпосередній вплив на виконавче провад­ження:
Особлива зовнішня контрольна функція;
Зв’язок між рішенням або ухвалою суду та їхнім
виконанням зумовлюють особливий зв’язок між діяль­
ністю суду та державної виконавчої служби, між Цивіль­
ним процесуальним кодексом та Законом «Про виконав­
че провадження», оскільки суду надані певні владні пов­
новаження, що зумовлюються не тільки законодавством,
а й правосвідомістю судді;
Вирішення суттєвих питань виконавчого прова­
дження: видача виконавчого документа, видача дубліка­
та виконавчого документа, поновлення строку пред’яв­
лення виконавчого документа до виконання, роз’яснення
рішення, розстрочка та відстрочка виконання, зміна спо­
собу і порядку виконання, поворот виконання, вирішен­
ня питання про тимчасове влаштування дитини до дитя­
чого або лікувального закладу, про оголошення розшуку
боржника або дитини, видача дозволу на виконання рі­
шень іноземних судів та інших.
102
Окремо слід зупинитись на питанні забезпечення по­зову, що представляє собою додаткову гарантію захисту інтересів позивача та виражається в прийнятті заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення. При забезпеченні позову тісно переплітаються позовне та виконавче провадження, оскільки часто відповідач, дізнавшись про пред’явлений до нього позов, вживає за­ходів до реалізації майна, його приховування тощо. Від­так для забезпечення прав позивача передбачається про­цесуальний захід забезпечення позову, який, на наш по­гляд, не відтворений у системі права України. Виконавче провадження, яке має базуватись на ухвалі суду щодо забезпечення позову, потребує відповідної додаткової правової регламентації. Це зумовлюється тим, що про­цедура забезпечення позову передбачає значну кількість заходів, передбачених законодавством, які в свою чергу відрізняються від виконання рішень суду тимчасовим характером. Це положення мало б зумовлювати особли­ву главу Закону «Про виконання ухвал щодо забезпечен­ня позову», який мав би висвітлювати питання, пов’язані з особливістю виконання ухвал господарських судів та судів загальної юрисдикції щодо забезпечення позову.
Оскільки, на відміну від державного виконавця, суду надані повноваження щодо проявлення у визначених за­конодавством випадках певної ініціативи (ст. 149 ЦПК України), то відповідне волевиявлення суду або судді може стати підставою для виконання. Крім того, рішення або ухвала суду можуть бути викладені не зовсім конк­ретно або чітко. Державний виконавець у цьому випадку не може тлумачити рішення. Тому в ст. 28 Закону перед­бачено, що державний виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення. При цьому суд не вправі змінити його по суті. Так, п. 13 Постанови Пле­нуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. «Про судове рішення» № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 р. № 4 та від 25 грудня 1992 р. № 13, зазначає, що «при роз’ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового роз­гляду. Якщо фактично поставлено питання про зміну
103’
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>рішення або внесення в нього нових даних, суд своєю ухвало*© відмовляє у роз’ясненні рішення».
Державний виконавець не має права ставити питання про незаконність або неправомірність рішення суду, оскільки цими правами наділені заінтересовані особи^ які можуть звернутись за їхнім оскарженням до касаційної або наглядної інстанцій, прокуратури України. Держав­ний же виконавець не наділений правом аналізувати рі­шення суду щодо їхньої правомірності.
Суд роз’яснює рішення, що підлягає виконанню, змінює спосіб та порядок виконання, вирішує питання відстрочки та розстрочки виконання. Ці положення на практиці викликають певні складнощі в їхньому засто­суванні та вирішенні. Тому цьому аспекту доцільно та­кож приділити значну увагу в регламентації правовід­носин.
Розглянемо випадок, коли рішенням Ковпаківського райсуду м. Суми із Л. і Л-вої було стягнуто 1060 грн. Л. звернувся до суду із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду, посилаючись на тяжке матері­альне становище, а також на те, що у провадженні суду є справа за спором між тими ж сторонами про поділ спадкового майна. Ухвалою суду було відмовлено в на­данні відстрочки. При цьому суд обґрунтовано зазна­чив, що Л. і Л-ова мають стабільний заробіток: Л.-300 грн. на місяць, Л-ова — 400 грн., а тому Л. у змозі сплатити стягувачці присуджену з нього суму. Спір же про поділ між сторонами спадкового майна не пере­шкоджає виконанню рішення суду.
Відстрочка виконання рішення не може бути надана за справами, що випливають з особистих немайнових правовідносин, в силу їхньої специфіки і засобів захисту, які зводяться до того, що громадянин чи юридична особа може бути визнаною носієм певного права, може бути поновлено становище, що існувало до порушення права або припиненні дії, що порушують право (наприклад, позбавлення права користування житловою площею). Так, до В. був пред’явлений позов про визнання її такою, що втратила право на жилу площу внаслідок відсутності її в місці прописки тривалий час без поважних причин та не користування нею жилою площею. У судовому засі­данні В. просила надати відстрочку виконання рішення з метою збереження прописки на період навчання в інсти-
104
тугі. Судом позов був задоволений, а В. було надано від­строчку виконання рішення.
Президія Сумського обласного суду, скасовуючи рі­шення районного суду за недослідженістю обставин спра­ви, в постанові вказала на порушення ст. 207 ЦПК — у випадку визнання особи в порядку ст. 71 ЖК такою, що втратила право на жилу площу, тож примусового вико­нання рішення не потрібно і відстрочка виконання з та­ких справ необхідністю не викликана. Отже, від рішення суду потребується певна чіткість щодо не лише прав та обов’язків громадян, а й щодо роз’яснення правових на­слідків рішень суду, тобто стосовно їхнього виконання.
При відстрочці та розстрочці виконання рішення суд повинен враховувати інтереси не тільки боржника, але й стягувача. О. звернувся в суд з позовом до О-вої про ви­знання її такою, що втратила право користування житло­вою площею, посилаючись на те, що після розірвання шлю­бу відповідачка залишила двокімнатну квартиру й три­валий час нею не користується. Відповідачка пред’явила зустрічний позов про виселення із житлового приміщен­ня нової дружини О. Рішенням Ковпаківського райсуду м. Суми О. в позові було відмовлено, а зустрічний позов О-вої був задоволений. Нова дружина О. звернулась до суду із заявою про надання відстрочки виконання рішен­ня строком на три місяці, в чому їй було відмовлено. За­лишивши без змін ухвалу райсуду, судова колегія в ци­вільних справах Сумського обласного суду вказала, що нова дружина О. права на жилу площу, якою вона корис­тується, не набула, і тому суд не може надати відстрочку виконання. Крім того, суд враховував інтереси стягувач-ки — вона має дитину, проживає на приватній квартирі й позбавлена можливості користування жилою площею з огляду на проживання там нової дружини О.
При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суд має враховувати те, що з клопотанням про зміну способу виконання рішення може звертатись тіль-•ки державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, або самі сторони.
М. Юков та Є. Новикова1вважають, що можливий вибір заходу примусового виконання, але сучасна редак-
Ю/>ков М., Новикова Е. Определение способа принудительно-го исполнения решения суда // Советская юстиция.- 1982.- № 11 -С. 22-23.
105
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>ція Закону України «Про виконавче провадження» цього положення не враховує, оскільки передбачається певна послідовність вжиття заходів. Тому вважається можли­вим і доцільним суду визначати у своєму рішенні спосо­би виконання в залежності від наявних у справі юридич­них обставин.
Так, за виконавчим листом з боржника В. підлягало стягненню 70 грн. Державний виконавець звернув стяг­нення на майно В., не врахувавши, що В. працює і заро­бітна плата його складає 300 грн, Згідно зі ст. 67 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був звернути стягнення на суму до 118 грн. (мі­німальної заробітної плати) на заробітну плату боржни­ка, а не на його майно, оскільки виконати рішення суду зазначеним способом можна більш оперативно. Тут є можливість також встановити, що суд міг зазначити спо­сіб виконання рішення, тож на момент звернення стяг­нення у державного виконавця мають бути відповідні відомості про доходи боржника, а боржник мав можли­вість повідомити про наявність у нього відповідної заро­бітної плати.
Тому вибір способу примусового виконання повинен провадитися з врахуванням конкретних обставин справи і неможливості зміни самого рішення при зміні способу виконання.
Ухвалою про зміну способу виконання рішення суд не може змінити його по суті. В цьому контексті доцільно розглянути такий випадок. Зарічний райсуд м. Суми роз­глянув справу за позовом Л. до 3. про повернення речей і зобов’язав відповідачку повернути сервант, ліжко, крісло-ліжко, стільці, телевізор. При виконанні рішення держав­ним виконавцем було встановлено, що на кріслі-ліжку обірвана оббивка, на серванті були виявлені подряпини. Від отримання майна Л. відмовилась. Ухвалою райсуду порядок виконання рішення був змінений і з 3. була стяг­нута вартість серванту, крісла-ліжка. Постановою Прези­дії Сумського обласного суду ухвала про зміну порядку виконання рішення була скасована і вказано, що суд не з’ясував, коли пошкоджено майно — у період користуван­ня чи вже після винесення рішення. Вданому випадку були порушені вимоги ст. 200 ЦПК, якою передбачено, що при присудженні майна в натурі суд повинен вказува­ти у рішенні вартість майна, яку належить стягувати з
106
відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна в наявності не буде виявлено.
Такі випадки свідчать про суттєві помилки судів при вирішенні питань щодо застосування певних заходів ви­конання, що, безумовно, негативно впливає на діяльність державної виконавчої служби.
Таким чином, суд відіграє значну роль у виконавчому провадженні. Хоча суд уже не належить до суб’єктів ви­конавчого провадження, але у нього залишаються певні важелі впливу на виконавче провадження.
2.6. Повноваження прокуратури
у виконавчому провадженні: сучасний     продолжение
–PAGE_BREAK–етап
і перспективи
Правове становище прокурора у виконавчому прова­дженні багатопланове. Так, у виконавчому проваджен­ні прокурор здійснює нагляд за дотриманням законів, оскільки це випливає із ст. 8 Закону «Про виконавче провадження».
Законодавче закріплення положення щодо проку­рорського нагляду за дотриманням законів у виконавчо­му провадженні стало можливим лише після створення Державної виконавчої служби, яка тепер не підконт­рольна суду. Це положення стає зрозумілим, зважаючи на принцип незалежності суддів та підкорення їх тільки законові. Однак, до цих пір повноваження прокурора ні як учасника виконавчого провадження, ні як особи, що здійснює нагляд, в достатній мірі нормативно не визна­чені. Вбачається, що прокурор може вносити акти про­курорського реагування, тобто опротестовувати дії або бездіяльність державного виконавця у виконавчому про­вадженні.
Згідно зі ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» прокурор бере участь у виконавчому провадженні, звер­нувшись до державного виконавця із заявою про від­криття виконавчого провадження у випадках представ­ництва інтересів громадянина або держави в суді. В цьому разі прокурора можна віднести до учасників виконавчого провадження, оскільки є очевидним, що він має процесу­альні права стягувача, передбачені ст. 29 Закону. За ха­рактером виконуваної в цьому випадку функції є можли­вість встановити, що прокурор здійснює представництво.
107
/>/>/>/>/>/>/>/>/>

/>
І тут постає складне питання про співвідношення прав прокурора у випадку, коли він звертається до державно* го виконавця із заявою про відкриття виконавчого про­вадження в інтересах іншої особи і коли здійснює на­гляд. Як учасник виконавчого провадження він має пра­во оскаржувати дії державного виконавця, а як особа, що здійснює нагляд,- опротестовувати. Яким же чином дія­ти прокурору в такому випадку? В літературі існує дум­ка, що прокурор не користується правом оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, а також не може вступати в цивільний процес у будь-якій стадії, в тому числі й у виконавчому провадженні, але є й інші, тради­ційні міркування, що надають прокурору таке право. Підставою для них виступають положення Закону «Про прокуратуру» та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність прокуратури і надають прокурору право вступити в цивільний процес на будь-якій його стадії, тобто, враховуючи законодавство, коли Закон приймався, і у виконавчому провадженні.
Зміни, що сталися в законодавстві про судоустрій, по­тягли за собою зміну процесуальної правосуб’єктності прокурора в цивільному процесі. Виходячи із ст. 121 ЦПК України в новій редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Цивільного процесуаль­ного кодексу України» від 21 червня 2001 р., посилено роль прокурора в цивільному судочинстві, оскільки те­пер прокурор може вступати в справу за своєю ініціати­вою для надання висновків з метою здійснення покладе­них на нього обов’язків. У той же час є і деякі обме­ження щодо участі прокурора в цивільному процесі. Зо­крема, звернутися із заявою на захист прав і свобод ін­ших осіб, за будь-якою цивільною справою, як це було раніше, прокурор вже не вправі. Це буде відбуватися лише у випадках, передбачених законом, У такому разі, прокурор матиме право звернутися із заявою про від­криття виконавчого провадження знову-таки в інтересах тієї особи, на захист якої був пред’явлений позов.
Тому розглядати діяльність прокурора у виконавчому
1/>Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі: окремі ас­
пекти // Право України.- 1999.- №11.- С. 52-54.
2 Терітлшников В. И., Тертьішников Р. В. Закон Украйни об ис-
полнительном производствє: научно-практический комментарий.-
Харьков: Консум, 2000.- С. 14.
108
провадженні необхідно в одній якості: або як представ­ника особи чи держави, або як контролюючу посадову особу. В противному разі, по-перше, буде відбуватись процесуальне сумісництво, по-друге, представницькі функ­ції прокурора і одночасно контролюючої посадової особи не будуть суміщатися з владними повноваженнями дер­жавного виконавця; по-третє, таке положення може не­гативно вплинути на об’єктивність дій державного вико­навця тощо.
Досить сумнівними є пропозиції російського вченого О. Єрмакова1щодо впливу з боку прокурора на стягува-ча для примушування його до пред’явлення виконавчого документа до виконання при здійсненні прокурорського нагляду при відкритті виконавчого провадження, хоча автор і називає лише випадки, коли не пред’явленням виконавчого документа до виконання суттєво порушу­ються права інших осіб — на стягувача тиснуть з метою відмовлення його від стягнення і т. д. У цьому разі мож­на констатувати виникнення підстав для застосування кримінальної відповідальності, оскільки під застосову­ваним поняттям «тиснуть» фактично приховуються: по­грози, шантаж та інші кримінальні дії. Але принцип дис-позитивності характерний для деяких виконавчих прова­джень, які мають вчинятися за ініціативою стягувача, і навіть прокурору його також слід дотримуватись, тому він не вправі впливати на стягувача в будь-якій формі. Виключенням з цього загального правила мають бути випадки, коли не пред’являються до виконання докумен­ти посадовими особами державних установ. У цьому ви­падку, представляючи інтереси держави, прокурор може з’ясовувати у посадових осіб підстави незастосування відповідних заходів.
Але головним чинником, який не врахували автори Закону «Про виконавче провадження», є положення но­вої Конституції України, розділ VIIякої — Прокуратура вже не містить положення про існування в Україні за­гального прокурорського нагляду, встановленого Зако­ном «Про прокуратуру». П. 9 Перехідних положень Кон­ституції України передбачає продовження прокуратурою своїх функцій до введення в дію відповідних законів.
Е/>рмаков А. Прокурорский надзор за исполнением требований закона о возбуждении исполнительного производства // Законность,-1999.-№2.-С. 14-18.
109
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Але законодавець не поспішає з вирішенням цього склад­ного і важливого питання. Отже, з моменту прийняття зазначених законів загальний прокурорський нагляд, ма­буть, діяти перестане, тому скоріш за все положення ст. 8 Закону про встановлення прокурорського нагляду у виконавчому провадженні будуть скасовані як такі, що не відповідають Конституції України. Відтак недоцільно говорити про розширення «поля нагляду» органів проку­ратури за рахунок виконавчого провадження, хоча така спроба здійснюється .
При визначенні відповідних повноважень щодо пред­ставництва інтересів громадян або інтересів держави у виконавчому провадженні за положенням ст. І 8 Закону повністю має відповідати за змістом і бути фактично продовженням функції, що виконувалась прокурором в суді. Але це положення суперечить Конституції Украї­ни, оскільки останньою не визначається залежність представницької функції прокурора з попередніми його діями.
Обмежувати повноваження прокурора лише поперед­ньою участю в судовому розгляді немає законних під­став. Мається на увазі, що при участі прокуратури за чинним законодавством не можна визнавати зв’язку між представництвом у суді і у виконавчому провадженні. Це самостійні види представництва. Тому важко погодитися з полярною позицією М. Руденко2про те, що нагляд ор­ганів прокуратури за законністю виконавчого провад­ження є складовою функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Участь органів прокуратури в суді та у вико­навчому провадженні регламентується різними правови­ми нормами, при цьому функції нагляду прокурор у ци­вільному процесі не виконує.
Крім того, необхідно конкретизувати не тільки під­стави представництва інтересів громадян, як це зроблено в ст. 13 ЦПК України, коли прокурор бере участь у роз­гляді цивільних справ у випадках, якщо особи за станом здоров’я або з інших поважних причин не можуть захис­тити свої права, та й інтересів держави. Наприклад, коли
Р/>уденко Н. Место и роль прокуратури в исполнитєльном произ-водстве // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 6.-С. 105-108.
■ Руденко Н. Там же.
    продолжение
–PAGE_BREAK–ПО
ставиться питання про конфіскацію майна боржника, то хто є стягувачем: суд, який постановив вирок, прокура­тура, яка підтримувала обвинувачення, фінансові орга­ни? Це положення потребує чіткості та відтворення в Законі.
Конституція України встановлює новий підхід до ви­значення процесуального становища прокурора в ци­вільному процесі, що і втілено в Законі «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 р. Але це не означає, що прокурор має стати представником сторони. Він є службовою особою дер­жавного органу — прокуратури і діє без спеціальних доручень цього органу та на підставі закону й службо­вого становища виконує покладені на органи прокура­тури завдання і функції. Таким чином, його діяльність може бути віднесена до законного представництва, оскільки саме закон є правовою підставою його участі в процесі1.
Таке становище, коли один і той же державний орган згідно з чинним законодавством може виступати у вико­навчому провадженні і як орган, що здійснює нагляд за законністю у виконавчому провадженні, і як представник сторони (стягувача) є неприпустимим та підлягає вирі­шенню. За прокуратурою слід залишити лише одну із наведених функцій, а саме — представництво інтересів громадян чи держави у визначених законом випадках.
2,7. Особи, що беруть участь
у виконавчому провадженні та залучаються
до проведення виконавчих дій
До учасників виконавчого провадження належать сто­рони виконавчого провадження, тобто стягувач та борж­ник, представники сторін, органи державної влади та місцевого самоврядування.
Сторони є головними та обов’язковими учасниками виконавчого провадження, що мають особисту заінтере­сованість у наслідках виконавчих дій. П. П. Заворогько
1/>Фурса С. Я. Теоретичні аспекти правового та процесуального положення прокурора в цивільному судочинстві // Право України.-1998.-№12.-С.67-70.
111
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>та М. Й. Штефан1розуміють під сторонами таких осіб у судовому виконанні громадян чи юридичних осіб, спір яких був розглянутий компетентними органами і які ма­ють суб’єктивний матеріально-правовий інтерес у на­слідках виконання.
Саме по собі рішення суду чи іншого органу про стяг­нення з однієї особи на користь іншої не свідчить про те, що ці особи стають сторонами виконавчого провадження автоматично. Особи (стягувач та боржник) стають сто­ронами лише після відкриття виконавчого провадження, що обов’язково оформляється винесенням державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого про­вадження.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. У Законі «Про виконавче провадження» (ст. 11) стягувач визначається як фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий доку­мент, а боржник — як фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням), або утриматися від їхнього вчинення. Крім того, поняття сторони виконавчого провадження в залежності від зміс­ту акту, що підлягає виконанню, може включати кілька стягувачів або боржників. Передбачена у виконавчому провадженні й участь неповнолітніх як однієї із сторін, а також правонаступників та представників сторін.
Стягувачем, на думку авторів навчального посібника, «Виконання судових рішень», є сторона, право якої ви­знане рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу й реалізується проведенням на її користь виконання.
Отже, згідно Закону, стороною виконавчого провад­ження є фізична або юридична особа. Але не врахованим є положення щодо того, що однією із форм підприємни­цтва є її здійснення громадянами без створення юридич­ної особи, правовий режим якої суттєво відрізняється і має певні особливості порівняно з такими суб’єктами виконавчого провадження, як фізичні та юридичні особи.
1/>Заворотько П. П., Штефан М. И. Судове виконання: Для ви­кладачів і студентів юрид. ВУЗів, працівників суду, прокуратури,; юрисконсультів підприємств, установ, організацій.- К.: Вид-во Київ-, ського ун-ту, 1967.- С. 75.
Штефан М. Й., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання су-дозих рішень: Навчальний посібник,- К.: Юрінком Інтер, 2001- С. 19.
112
З цього випливає, що у випадку, коли виникає спір між фізичної особою і так званим «приватним підприємцем», він підвідомчий суду загальної юрисдикції. Якщо ж спір виник між приватним підприємцем та юридичною осо­бою, він підвідомчий господарському суду. На підставі винесених рішень видаються, відповідно, виконавчий лист або наказ господарського суду, які у випадку звер­нення стягувача у Державну виконавчу службу підляга­ють примусовому виконанню, Але приватний підприє­мець — суб’єкт підприємницької діяльності чомусь не охоплюється рамками ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» і тому виглядає абсурдною ситуація, що він не може бути ні стягувачем, ні боржником у вико­навчому провадженні, оскільки не є ні фізичною, ні юридичною особою.
Як правило, боржник — це особа, яка в цивільному процесі займала становище відповідача, а стягувач — по­зивача. Однак у випадках відмови у задоволенні позову позивач може бути боржником у виконавчому провад­женні щодо стягнення судових витрат. Можливі випадки, коли у виконавчому провадженні немає чітко визначеного боржника і стягувача, наприклад, при укладанні мирової угоди, коли кожна із сторін взаємно зобов’язується здійс­нити визначені позитивні дії на користь іншої сторони (передати майно, гроші, виконати роботу). При цьому кож­на із сторін може бути боржником і стягувачем одночас­но. Щодо другої сторони — це стягувач, а відносно до прав тієї ж сторони — боржник. Не можна не враховувати того, що у виконавчому провадженні поняття «стягувач» знач­но ширше поняття «позивач». Пояснюється це тим, що виконуються не тільки судові акти, але й акти інших ор­ганів (постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, постанови державного виконавця та інші).
Отже, для складних правовідносин, коли, наприклад, у рішенні зазначається про взаємні зобов’язання стягу­вача і боржника та коли важко встановити стягувача в конкретному виконавчому провадженні, то в цьому ви­падку необхідно надавати такий статус особі, яка звер­нулась першою до Державної виконавчої служби. Тому поняття «стягувач» слід трактувати як особу (фізич­ну чи юридичну та громадянина-підприємця), яка має право вимагати від інших осіб певних підтверджених
113
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>виконавчим документом дій або утримання від вчинення правопорушень і яка першою заявила про порушення виконавчого провадження. Таке положення буде анало­гічним до цивільного процесу, в якому відповідач може звернутись із зустрічним позовом до позивача, але таке звернення не породжує зміни термінів до тих пір, доки позивач не відмовиться від власних позовних вимог.
Щодо уточнення поняття «боржник», можна зробити висновок, що фактично в законодавчому понятті борж­ника зроблена термінологічна помилка. Вона полягає в тому, що визначаючи боржника як особу, зобов’язану за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їхнього вчинення, пропонується зобов’язати боржника до утримання від передачі майна, виконання обов’язків тощо. Таким чином, при формулюванні поняття боржни­ка пропонується одні й ті ж самі дії розглядати як зо­бов’язання до вчинення або ж утримання від них.
Тому     продолжение
–PAGE_BREAK–боржника можна визначити як сторону вико­навчого провадження (громадянина чи юридичну особу та громадянина-підприємця), обов’язок якої підтверджу­ється виконавчим документом і щодо якої відкрито ви­конавче провадження. Таке визначення буде більш до­цільним, оскільки виконання не є тільки судовим, воно включає й акти інших органів, що піддягають виконанню державним виконавцем.
Законом закріплюються загальні права сторін. Так, стя-гувач і боржник мають право ознайомитися з матері­алами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій (ч. 1 ст„ 29), оспорювати належність майна і його оцін­ку (ч. 2 ст. 29), оскаржувати постанови і дії державного виконавця (статті 36, 37, 38, 39, 40), укладати мирову уго­ду, заявляти відвід державному виконавцю, спеціалісту та перекладачу (ст. 17) Закону «Про виконавче провадження». Протягом 3-х днів сторони мають право подати письмове заперечення на розрахунок державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, якщо суми для пов­ного задоволення всіх вимог недостатньо (ст. 43 Закону).
Наведений у ст. 29 Закону перелік прав, якими наді­ляються сторони у виконавчому провадженні, не є ви-
114
черпним. Крім перелічених у ньому, сторони мають і багато інших прав, що дають їм можливість надійно за­хищати свої інтереси у виконавчому провадженні. Зо­крема, сторони мають право брати участь у виконавчому провадженні через представників, у необхідних випадках запросити перекладача та інші. Стягувачеві роз’ясню­ється, що він має право відмовитись від примусового стягнення, зменшити розмір стягнення, надати боржнику відстрочку або розстрочку виконання.
Крім загальних прав сторін, можна виділити окремо права стягувача та права боржника. Так, стягувач має пра­во: знати, де перебуває виконавчий документ у даний мо­мент, оскільки на державного виконавця покладається обо­в’язок повідомляти стягувача про всі переміщення вико­навчого документа (ст. 20 Закону), має право звертатись із заявою про поновлення пропущеного строку пред’явлен­ня виконавчого документа до виконання (ст. 23 Закону), має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (ст. 86 Закону).
Боржник має право вказати майно, на яке слід звер­нути стягнення в першу чергу, визначити, в якій послі­довності необхідно продавати майно, оскаржити визна-. чену державним виконавцем оцінку описаного майна.
До обов’язків боржника належить зобов’язання не­сти витрати, пов’язані з проведенням виконання, сплачу­вати виконавчий збір, допускати державного виконавця до проведення огляду приміщень, майна тощо.
Аналіз прав і обов’язків стягувача і боржника дає під­стави дійти висновку, що вони гармонійно поєднуються з повноваженнями державного виконавця, забезпечуючи захист прав та інтересів сторін. Незаконні дії державного виконавця або відмова у здійсненні необхідних виконав­чих дій можуть бути оскаржені стягувачем і боржником. Переходячи до розгляду питання щодо представництва у виконавчому провадженні, необхідно проаналізувати теоре­тичну позицію Д. М. Сибильова, який вважає представни­цтво у виконавчому провадженні цілком пов’язаним лише з матеріальними правовідносинами, а не процесуальними1. З такою концепцією важко погодитись, оскільки саме
1/>СибилевД. М. Закон Украиньї «Об исполнительном производст-ве»: Научно-практический комментарий,- X.: Легас, 2000.- С. 21.
115
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>поняття «виконавче провадження» зумовлює процесу­альний характер діяльності його суб’єктів. Тому дане положення навіть не піддається критичному аналізу. Хо­ча автор поділяє положення щодо виникнення певних представницьких повноважень з норм матеріального права, але тільки з урахуванням процесуальних особли­востей виконавчого провадження. Тобто пропонується застосовувати принцип процесуального несумісництва у виконавчому провадженні, який властивий для цивільно­го процесу (ч. 2 ст. 42 ЦПК України). Це означає, що особа не може бути представником і одночасно понятим тощо.
Представники сторін мають функціональну заінте­ресованість в наслідках виконання, тобто вони заінте­ресовані в тому, щоб був виконаний виконавчий до-кумент, виданий на користь чи в інтересах сторін. У виконавчому провадженні можна виділити законне та договірне представництво. Законним є представництво інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом не­дієздатними та безвісно відсутніми, а підставами для до­пуску законних представників відповідно будуть: свідо­цтво про народження дитини або рішення суду, акт про призначення опікуном або піклувальником, а також опі­куном майна.
Договірним є представництво, що здійснюється у виконавчому провадженні на підставі договору доручен­ня (адвокат, співстягувач, будь-який громадянин) або трудового договору (юрисконсульт), повноваження цих представників підтверджується дорученням, що оформ­люється відповідно до вимог закону. Однак договірний представник не завжди може замінити боржника у вико­навчому провадженні. У разі, коли згідно із ст. 76 Закону боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії, участь представника не допускається.
Закон визначає осіб, які не можуть бути представни­ками, що в певній мірі збігаються з особами, перелічени­ми в ст. 116 ЦПК України, крім державного виконавця, однак у такому разі слід внести зміни і до зазначеної статті, де після слів «судці, слідчі, прокурори» записати «дер­жавні виконавці», узгодивши положення Закону та ЦПК.
Викладення в ч. 4 ст. 12 Закону щодо положення про те, що участь юридичних осіб у виконавчому прова­дженні здійснюється їхніми керівниками чи органами,
116
посадовими особами, які діють у межах повноважень, на­даних їм законом, потребує суттєвого уточнення повно­важень представника юридичної особи. Оскільки в дано­му випадку регламентується не просто представництво юридичної особи, а її участь у виконавчому провадженні як сторони, тому зазначене положення слід було б більш чітко регламентувати. Представництво інтересів юридич­ної особи є складовою частиною її дієздатності. Так, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе обов’язки за допомогою своїх органів, які для цього наді­ляються правами законом та статутом (положенням). По­рядок призначення або обрання керівних органів юри­дичної особи визначається їхнім статутом (положенням).
Загальним є правило про те, що представником під­приємства є його керівник (директор), який наймається або призначається власником або уповноваженим ним органом і з яким укладається контракт. Статутом чи положенням (а також контрактом) визначаються межі повноважень, які керівнику делегуються для здійснення комерційної або іншої діяльності. Але статус керівника повинен доводитись також призначенням на посаду (на­каз), обранням колегіального органу (виписка з рішення зборів) або контрактом. Тому перед державним виконав­цем завжди постає питання про допущення та обсяг пов­новажень представника юридичної особи. Особливо це питання є актуальним, коли від волевиявлення представ­ника залежатиме послідовність або зміст процесуальних дій державного виконавця.
Оскільки статутом чи положенням право керівника підприємства може обмежуватись щодо вчинення окре­мих видів угод або розміру такої угоди (грошовим або штучним еквівалентом), необхідно пересвідчитись не лише в наявності документа, який посвідчує службове становище керівника (наказу про призначення), а й у на­явності повноважень у представника на вчинення саме цієї угоди. Для цього державний виконавець може ви­требувати відповідні витяги із статутів чи положень. Су­часна юридична практика передбачає можливість дирек­тора та інших керівних працівників діяти на підставі контракту тощо. Тому державний виконавець має роз’яс­нити керівнику, який діє від імені юридичної особи про-типравність діяльності, що виходить за межі його повно­важень, та неприпустимість діяльності в період відпуст-
117
/>/>/>/>/>/>/>/>

    продолжение
–PAGE_BREAK–. Дг- ки або звільнення, оскільки це буде визначати особисту відповідальність громадянина як фізичної особи.
Іншим випадком є надання доручення керівнику або іншому працівнику підприємства, установи, організації уповноваженим органом юридичної особи, яким йому встановлюються чіткі повноваження на укладення угоди від імені цієї юридичної особи 1.
До учасників виконавчого провадження слід віднести й органи державної влади та місцевого самоуправ­ління, що мають державну заінтересованість у наслідках виконання.
Закон «Про виконавче провадження» передбачає участь у виконавчому провадженні лише представників органів опіки та піклування відносить їх до осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, що є неправильним. По-перше, не враховується те, що органи опіки та піклуван­ня — це не єдиний орган державного управління, оскільки в цьому разі цілий ряд державних органів просто усуває­ться від участі у виконавчому провадженні. По-друге, ці органи не мають того обсягу прав, який передбачений для учасників виконавчого провадження, а їх слід було б наділити правами стягувача, крім права укладати мирову угоду, за аналогією з чинним ЦПК України. По-третє, від­сутня взагалі будь-яка регламентація їхнього правового становища та мета залучення цих органів у виконавче провадження. Отже, щодо цього на практиці виникають непорозуміння і вирішити їх важко без внесення відповід­ної конкретизації в положення закону.
З п. З ст. 18 Закону, де йдеться про те, що державний виконавець відкриває виконавче провадження в інших передбачених законом випадках, випливає, що такими випадками є відкриття виконавчого провадження з ініці­ативи органів державної влади та місцевого самовряду­вання, фізичних та юридичних осіб, які звертаються на захист прав і свобод інших осіб за аналогією з прокуро­ром, який також має право звертатися в органи ДВС із зазначеною заявою, в силу нормативно закріпленої можливості зазначених органів та осіб звернутися з по­зовною заявою до суду за захистом прав інших осіб (ст. 121 ЦПК України). Більше того, Інструкція про про-
1/>Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні: Загальна частина.-К.: Вентурі, 1999.-С. 201-204.
118
ведення виконавчих дій (п. 2 1 1) називає ще цілий ряд органів, що відносяться до цього поняття. Ними є пред­ставники органів і установ освіти, медичні працівники, а також представники інших органів та установ.
В Інструкції про виконавче провадження колишнього союзу РСР участь представників державних органів та органів місцевого самоврядування передбачалась доціль­ною при виконанні виконавчих документів за окремими категоріями справ. Так, при виселенні в примусовому порядку судові виконавці залучали представників жит­лово-експлуатаційних контор, а в сільській місцевості -представників сільських (селищних) Рад народних депу­татів (п. 215). Така практика сприяла об’єктивності, опе­ративності та охороні прав всіх заінтересованих осіб, а тому її доцільно відтворити в чинних підзаконних актах.
У ст. 78 Закону закріплюється обов’язкова участь пред­ставників органів опіки та піклування при виконанні рі­шень про відібрання дитини, що має гарантувати охоро­ну і захист інтересів дитини.
Отже, реалізація органами державної виконавчої вла­ди та місцевого та регіонального самоврядування своїх повноважень у виконавчому провадженні створює необ­хідні умови для виконання завдань виконавчого провад­ження.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що правильне визначення учасників виконавчого провадження має ве­лике значення як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Учасники виконавчого провадження є основними суб’єктами правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні і від їхньої участі залежить своєчасне та реальне виконання рішення державним виконавцем.
2.8. Особи, щосприяютьвчиненню виконавчогопровадження
Якщо відносити певних осіб до учасників виконав­чого провадження за критерієм їхньої заінтересованості в наслідках виконавчих дій, працівники органів внут­рішніх справ також могли б увійти до складу учасників виконавчого провадження, оскільки вони теж мають державну заінтересованість у виконанні рішень. При цьому слід відмежовувати особисту заінтересованість
119
/>/>/>/>/>/>/>в наслідках виконавчого провадження та державну, оскільки остання має зумовлюватися правовими зв’язка­ми всіх державних органів щодо виконання державних функцій. Проте лише в загальних рисах викладено в за­конодавстві положення органів внутрішніх справ щодо участі у виконавчому провадженні. У ст. 5 Закону гово­риться, що державний виконавець має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини, а суд оголосить розшук боржника або дитини, виконання якого буде покладено на органи внутрішніх справ. В цьо­му випадку виникає деяка розбіжність у тлумаченні норм одного й того ж Закону.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Так, у ст. 6 Закону говориться про обов’язковість ви­мог державного виконавця, але практично не зазначено для яких усіх органів, організацій, посадових осіб, гро­мадян і юридичних осіб на території України. Тому ви­никає питання, по-перше, для яких органів вимоги дер­жавного виконавця є обов’язковими? По-друге, чи існує правовий зв’язок між державними органами, які фактич­но є рівними в державній ієрархічній структурі?
Щодо необхідності звернення до суду у випадку необхідності розшуку відповідача або дитини, то це по­ложення можна трактувати, виходячи з припущення, що суд однозначно є вищим від державної виконавчої служ­би за правовим впливом на суспільні відносини, а тому його ухвала про вжиття заходів до розшуку боржника або дитини буде безспірно обов’язковою для органів внутрішніх справ. Однак, розглядаючи повноваження суду щодо розшуку боржника або дитини, можна конс­татувати невідповідність цієї процедури функції суду. У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивіль­ного судочинства є охорона і захист інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ. У даному ж випадку від суду потребується надання більшого юридичного значення поданню державного виконавця про розшук боржника або дитини. Тому за сучасними повноваженнями суду, поширення його діяльності на цей випадок вважається не досить обґрунтованим. Окрім того, застосування за ана­логією положень ст. 97 ЦПК України щодо розшуку від­повідача неможливе, оскільки ні термін «відповідач» не збігається з терміном «боржник», ні боржник не є осо­бою, яка зобов’язана з’явитись за викликом суду для
участі в цивільному процесі, ні виконавче провадження не є стадією виконання лише судових рішень, а воно значно ширше за повноваженнями. Тобто посилання на необхідність звернення до суду в разі потреби розшуку боржника або дитини фактично спирається на застарілий порядок, коли судовий виконавець діяв під юрисдикцією суду.
У державного виконавця є всі підстави безпосередньо звернутися з поданням до органів внутрішніх справ. Крім того, є можливість зробити й інший висновок, що державний виконавець може вжити всіх необхідних дій по розшуку боржника особисто, оскільки, за його вимо­гою, йому можуть надаватися всі необхідні відомості, або ж у державній виконавчій службі має існувати спеці­альний підрозділ, який займатиметься коли особливо складними справами, зокрема в яких потрібно знайти боржника або дитину. Подібне положення вже існує в податковій адміністрації, де виділена спеціальна служба — податкова міліція.
Отже, при широкому аналізі питань взаємодії держав­них виконавців з органами внутрішніх справ потре­бується уточнення порядку надання взаємодопомоги та питань взаємодії зазначених органів з Державною вико­навчою службою. Як свідчить практика, відсутність взає­мозв’язків або нехтування ними створює значні труднощі для державних виконавців при проведенні виконавчих дій. Тому необхідно було б детально регламентувати участь працівників органів внутрішніх справ при прова­дженні виконавчих дій у допомоги і сприяння державно­му виконавцю при подоланні перешкод при виселенні, у разі, коли боржник переховується чи не виконує вимог державного виконавця про звільнення приміщення та при вселенні.
Необхідно для забезпечення діяльності державних ви­конавців регламентувати обов’язкову участь працівників органів внутрішніх справ при виконанні рішень, коли державний виконавець заходить до жилих та нежилих приміщень боржника і коли власником чиниться опір, а також під час проведення опису майна. Крім цього, не зайве передбачити супровід державного виконавця пра­цівниками органів внутрішніх справ, коли вони повер­таються у вечірній та у нічний час після здійснення ви­конавчих дій.
120
121
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>

/>
Працівник органів внутрішніх справ має бути при­сутнім при здійсненні виконавчих дій для підтримання порядку, але безпосередня участь цих осіб у процесі вчинення виконавчих дій буде суперечити їхнім функці­ональним обов’язкам та призведе не тільки до процесу­ального сумісництва, а й до змішування відповідальності за наслідки виконавчих дій. Тому не можна надавати владні повноваження державному виконавцю щодо пра­цівників внутрішніх справ, підпорядкованість яких не по­винна змішуватись. Для більшої обґрунтованості відряд­ження працівників органів внутрішніх справ для сприяння державним виконавцям у виконанні ними їхніх функціо­нальних обов’язків пропонується ці питання вирішувати на рівні керівників відповідних територіальних підрозді­лів, а у випадках термінового виклику органів внутріш­ніх справ надати повноваження державному виконавцю викликати представників органів внутрішніх справ осо­бисто.
Закон України «Про міліцію» встановлює основні пов­новаження та завдання міліції, які певною мірою мають сприяти виконавчому провадженню, і тому в цьому нор­мативному акті та в Законі «Про виконавче проваджен­ня» мають бути закріплені основні питання співпраці цих державних органів щодо виконання рішень.
Розшук боржника або дитини може бути обов’яз­ковий та факультативний. Обоє ‘язковий розшук оголо­шується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем прожи­вання (знаходження) стягувача. Але не за всіма катего­ріями виконавчих документів розшук проводиться обо­в’язково. Законом встановлено, що підставами для цього можуть бути виконавчі документи про стягнення алімен­тів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи ін­шим ушкодженням здоров’ю або у зв’язку із втратою годувальника, відібрання дитини.
У разі обов’язкового розшуку витрати, пов’язані з розшуком боржника або дитини, стягуються з боржника за постановою державного виконавця. Ст. 45 Закону від­носить ці витрати до витрат, пов’язаних із проведенням виконавчих дій, що, як було заплановано, повинні були б здійснюватись із спеціального фонду виконавчого про­вадження, якого, як уже зазначалось, більше не існує.
122
Вбачається, що ці кошти ДВС буде отримувати з держ­бюджету, як це регламентує Закон «Про джерела фінан­сування органів державної влади».
Факультативний розшук можливий за іншими вико­навчими документами у разі письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати. На нашу думку, неправильним є встановлене законом положення щодо відшкодування понесених стя-гувачем витрат, пов’язаних із розшуком майна, у судо­вому порядку. Отже, необхідно було б проводити від­шкодування понесених витрат здійснюваних стягувачем на підставі постанови державного виконавця, як і при обов’язковому розшуку.
На наш погляд, для своєчасного виконання рішення з метою розшуку боржника чи дитини слід надати стягу-вачеві можливість звертатись і до професійних приват­них детективів, діяльність яких може здійснюватися на комерційній основі, але бути підконтрольною державі. Стягувач у будь-якому разі несе тягар сплати витрат, то­му для нього байдуже, в який орган їх вносити. До пере­ваг приватних детективів можна віднести особисту заін­тересованість у наслідках розшуку та технічну оснаще­ність, проте недоліком їхньої діяльності є неможливість застосування тих заходів, що передбачені Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».
Проте, що перелік осіб, що зазначений законодавцем у ч. 2 ст. 10 Закону є неточним, уже зазначалося в дослід­женні, але, крім того, цей перелік є ще й неповним. Учас­никами виконавчого провадження є державний викона­вець, сторони, представники сторін, експерти, спеціаліс­ти, перекладачі, а в необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом. Тобто цілий ряд органів та осіб, не включений до складу осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. Зокрема, ними виступають спеціалізовані організації, які реалізу­ють майно боржника на аукціонах та на комісійних на­чалах, здійснюють його оцінку, зберігачі майна боржни­ка та інші. На нашу думку, при здійсненні виконавчих Дій можливо використовувати комерційні організації, що займаються здійсненням тих видів діяльності, які будуть сприяти державному виконавцю у його діяльності.
123
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Коло осіб, які можуть залучатися до проведення ви­конавчих дій, складають перекладачі, спеціалісти, особи та організації, що здійснюють розшукові та охоронні функції, спеціалізовані організації, котрі реалізують майно боржника на аукціонах та на комісійних началах, пред­ставники громадських організацій і трудових колективів.
До осіб, правове становище яких врегульоване зако­ном, належать перекладачі та спеціалісти. Державний виконавець після відкриття виконавчого провадження повинен з’ясувати, чи володіють сторони мовою, на якій ведеться виконавче провадження, роз’яснити особам, що не володіють цією мовою, право користуватися послуга­ми перекладача та встановити їм строк для його запро­шення. Право користування послугами перекладача ма­ють всі особи, що не володіють мовою, на якій ведеться виконавче провадження. Вони самі у строк, встановле­ний державним виконавцем, мають право запросити собі перекладача. Якщо ж вказана особа не забезпечить участь перекладача у встановлений строк, його призна­чає державний виконавець. Формулювання в законі не передбачає обов’язку державного виконавця забезпечити участь перекладача, а його права порушує принцип наці­ональної мови у виконавчому провадженні, тому до ч. 2 ст. 15 Закону слід внести зміни та замінити слово «може» призначити своєю постановою державний виконавець на слово «повинен». Це уможливить більш обгрунтовано та об’єктивно провадити виконавчі дії при взаємопорозу-мінні всіх суб’єктів виконавчого провадження. Крім того, слід погодитись із концепцією щодо необхідності ліцензування діяльності перекладачів, які беруть участь в юридично вагомих справах і до яких, безсумнівно, має увійти виконавче провадження.
Законом встановлені     продолжение
–PAGE_BREAK–вимоги до перекладача — ним може бути будь-яка особа, яка досягла вісімнадцяти ро­ків і володіє мовами, знання яких необхідно для пере­кладу. Але цього, на наш погляд, замало. Слід звернути увагу на специфіку перекладу юридичної термінології, роз’яснення правових понять тощо, що зумовлює високі професійні якості перекладача.1Як зазначено в Інструк-
ції (пункти 2.3.3), перекладач повинен надати документ, який підтверджує, що він володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу. Перекладач має право отримати за виконану роботу винагороду, що відноситься до ви­трат із проведення виконавчих дій. Він зобов’язаний зробити достовірний переклад документів та усного мов­лення. На нашу думку, за свідомо неправильний пере­клад перекладач повинен нести таку ж відповідальність, яка передбачена ст. 384 КК України за аналогічні його дії у суді або при провадженні попереднього слідства. Тому необхідно внести відповідні доповнення у названу статтю Кримінального кодексу, встановивши відпові­дальність перекладачів і щодо їхньої участі у виконав­чому провадженні.
Вважаємо, що у виконавчому провадженні для роз’яс­нення питань, які потребують спеціальних знань, пови­нен залучатися спеціаліст. Виключити експерта зі складу суб’єктів виконавчого провадження пропонує В. В. Ху-денко1, який вважає, що експерт реалізує спеціальні знання лише при судовому провадженні, в той час як пи­тання оцінки майна в необхідних випадках вирішує спеціаліст-товарознавець. З цим положенням можна було б однозначно погодитись, якби поняття «спеціа­ліст» було більш чітко визначено в законодавстві та відповідні фахівці на практиці набули такого авторите­ту, як експерти.
Так, до спеціаліста ставляться такі вимоги — він по­винен мати спеціальні знання з відповідних галузей знань, ремесла, техніки, кваліфікацію і досвід роботи у відповідній галузі. У п. 2.2.1 Інструкції до експерта також ставиться вимога, згідно якої він повинен бути віднесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Спеціаліст у виконавчому провадженні може бути при­значений як з ініціативи сторін, так і державного вико­навця, а при необхідності — може бути призначено кілька спеціалістів за одним виконавчим провадженням, про що державний виконавець виносить мотивовану постанову. Однак, для гарантування достовірності висновку спеціа­ліста необхідно було б встановити кримінальну відпові-
/>/>/>1Покрещук О. О., Фурса С. Я. Процесуальне становище перекла­дача в нотаріальному та інших юридично значущих процесах: проб­лемні питання // Право України. № 10.- 2000 р.- С. 87-90.
124
Худенко В. В. Участники исполнительного производства: Авто-реф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратовский юрид. институт им. Д. Курского.- Саратов, 1992.- С. 8.
125
/>/>/>/>/>/>/>/>/>Ш
‘П 3-8961 ‘яом
-чсівх -м.-ни чім мчсівх / ЄО’00’21: я^вн їґисісн Чґнвм •••-оиїґ фзсіаіяу: Лшш (нХнюдвсІвє вн и нвкцсвсіл ояхозїпХии вн кинвязічея кинзїпвсідо изхКц иинзігяонвюои хічндасХо зинаніднізи /VУ комкжз
-/>ісімве оьявїґономве їґіігз Хиох •іїґїґХз ві исІосІХмосІц ‘яесшз хінписіхХня яшвлсіо иминяіїівсіц іхвнои мв іхХнлвхисІи ихХд чхХжои зн ‘яіїіявномия хинявжсізїґ місім оїп ‘онзвжвад
•іхкноіі мв шнзжїґвяосш
Хиоьявномия XіхзвьХ ихвсід чхХжои зн иноя ‘(яіїїявномия хинявжсізїґ иїґосїолвния Хизхоиз и іевяХ вн ихви оніґіхдо -зн хХх) вннзнлвхз Хминєвмои Хиомозия Xінвяоозсізхніве
    продолжение
–PAGE_BREAK–І ИХОдоСІ ИИВНОИХ ІНВЕВ{ЯОЦ ІПЯВНОХИЯ ШЯВЖСІЗЇҐ ИМЧІГШОО
:иііґ хиьявномия шнзжїґвяосііі ийи шіХоисІц оїп ‘яіпявн -окия хинявжсізїґ хишні хихвнои лк вннзнлвхисіи чхзш -ихоХиисІизн вн (вмчпз^з -р^ *о звьвневе ончігиявсіц ‘
•оаошчігосііномїґш иь оиошлзігїґш ‘ииівмєк4яе иминниїґ -осі вннзжїґвяосііі олоьявномия имвиинзвьХ є одв оюдоз жм швєв4яои зн і иіїґ хиьявномия іннзжіґвяосіи Xазонвя -оззсЬхнівє юхзидозо чхсмви зн гав ‘инвїґвюосії шхвїГезіЬ1 імв-чїґХд иіХд чхХжои имихвноіі ‘илоиия інязи взчхсмвіг -яв.їґзсіи хихвнои о# -олочп є чхсмвяиішия оїп ‘иювлїґііговн еиірХ е ккннзіпХсіои иинчігвХззпосіи иидХсії з ‘чхзвьХ смн -хі звьвдїґзсізи номве оїпмв ‘иіїґ хиьявномия шнзжїґвяосіи исІи хихвнои кннзшвхисіи зн «вннвлсіздЕ вн вминжсіод внивиі іьвіґзсізи исіи ‘внив»ч іпніпо исїи иишхХзисІи іхХд чхХжом іхвнои ‘їґвігмисїцврі ‘влявномин шонявжсїзїг’ їґХз -еосі вн чзихвмиюшя чхХжом іхвнои хвмїґвиия хитні д
•вминжсїод вниви іьвїґ -зсізц вх вннзьХігия ‘Ххгазсів ‘Хїґвігло іннзїґзяоаи исІи (\>
ЇВНИХИЇҐ ВЗЧХИЇҐОХВНЕ ХИМВ Я ‘ЧНЗПТШИСІи ХИІПНІ ВХ
сіихсівязі ‘яімниїґХд оїґ шнзжїґохя Хімояоз/Скисіц исїи (£
ЇХИН Я ВННЗІГ
-ззя вх вннзігззия шояооХиисІи кннзьзиЕздвЕ вігїґ сіихсівял ‘яімниСХд хиігиж оїґ шнзжїґохя /Сиояоз/Сиисіи исїи (і
іісІХхвн я Ап
-ои знзнсізяои ихХд зви змв ‘вьвяХлвхз ониви одв ‘вннзн -лвхз онзнсізяе змв вн ‘вминжсїод ониви взчхзвлісІздЕ химв я ‘їпияохз і чнзпішисіи хиігижзн оїґ ивннзжїґохя киаоз -Хиисіи еі хинвек4яои ‘иіїґ хиьявномия шнзниья исїи (і : вяомЕв4яодо хихвнои чхзшхХзисІц
•шнзжїґвяосіи Хімоьявномия Xхихвнои чхзвьХ вняихвхчігХм -вф вх вяом£в, яодо взчхзвьвдїґзсізц -нісіохз яіззсізхнт хзих -ве і вїіявномия шонявжсізїґ иіїґ чхзінсііяохзоїґ Х
921 -ве чхзвьХ внхі ‘шнзжїґвяосіи Хмоьявномия Xхихвнои вн
-НЗЬВНЕИСІи І ЗПЗІІЧ ‘ЧІГОСІ ШВЯОХНЗіМВІГЛЗСІ ОМХІЬ ЧХИЗОЦ1
‘їґХз езсізь зіпиіг ихвігио хвннвхии я їх -зонсішз вннзнминия ІЕВСІ я вх ХходосІ Хнвномия оньихмвф
    продолжение
–PAGE_BREAK–ВЕ ЧЗИХВЯОШЗИІЇҐЕ ЗВІЧ Ш.ВІШО ІЕВСІ ХиОЧЇІ X’ЇҐВ1ГЛОЦ ШВН
вц •вхзіїгвіїізио лХігзои ихвігио чхзтнчігіїїоїґ осій вннвхии ихвхоои зжом охдо^ *взчхсмХжїґолои зн иносіохз оюмніїіо оіомвх £ иігом ‘иохнвісівя вх шохзіігвіпзиз внивім оюмніїіо жш Хм£к
-ЇҐІЯОПЇҐІЯ ИОМИНЧІГВЬВН ВЗЧХЗВЬВНЕИЯ ВЇҐОСІОЛВНИЯ МВНЇҐО
•илХігзои імин швїґвн ве Хїґосіолвния вн оявсш зви хзіігв -іпзиз ‘іхзонхХзисІи олои XвзчхсмХномия імв ‘иіїґ оїґоїп ійі -вїґнзиомзсі шзХ вх изїіявномия иинявжсізїґ Ххзіігвіїізиз ін -зігявхзои оїп ‘чнвхии е мояонзия иияоичзии иьошїґвн ‘иивхсідизмз-иивхзіішіпзиз взчхиїґвяосіи вмніїїо.пзшом
ИШМИНЯВХЗЇҐЗСШ ЖШ ВНИВИ ІПНІЇІО Я ІХЗОНЖідЕОСІ ІЕВСІХ
зшиїг і иониви ииїі вннзжїґвсІоиЕосГ чхХиихвяошзиіїґе імв ‘яшвлсіо вх яшшсіо хияознвніф ‘шои чхоішісІздЕ одв вниви вннзьХігия иігинзиіїґе оїп ‘яшвлсіо ‘иіїгмзизні хияом -хвїґои хинявжсізїґ яіминввхзїґзсіи іїґвігмз X’вннзьХігия шои
ЯИНЗИІЇҐЕ ОЇП ‘ИОНВІСІО ВЗЧХЗСМСІОЯХХ ВМВ ‘ОІЗІЗШОМ ВЗЧХИЇҐ
-ояосіи вниви вмніпо оїп ‘онзігяонвхзя «иин кннзжїґвсіои -еосі і ‘иявжсізїґ чхзшзвігя Xчхиїґохзсізи оїп ‘вниви шотні вх оіонвяомзіфном имніїіо ‘вннвлісІздЕ ‘Хміїгдо моїґвсіои осіц» сі 8661 внисізз ді їґія инівсім^ ууг^ ияонвхзоц ^ и X’мвх взчхзХхнзивіглзсі вннвхии зїі иивхмв ииияоявсш
-ОНЯИХВИСІОН ИИИИЗСІМО ЗІГВ ‘СІ §661 ^ Феї аИИХВНИИСІи ОЇП ‘«ЧХОШЧ1ГВІЇҐ ХНЬОНІЇІО ОСІЦ» НОМВ£ ИІНХХЗЇҐІЯ ШІВСІМ^ Я ЧіГВЖ ВН ‘ІХЗОНЧІҐВІЇҐ ЇҐИЯ ИИНВЇҐ ВН ОІІЕНЗПШ ЧХОІВИ ОЇП ‘ІЬ
-вяшніПо шиїззфосіи зтиіг чзихвяХлвхисІи чхХжои вниви имніїіо вігїґ йхзіігеїїізиз м^ ипвеіігвзсі иітчігвїґои звлвіг -їґіи оїп ‘вминжсїод вниви олонвяохтзйв Хмнійо зошзиіїґе яімїґвиия іхзотчіпд Xхзіігвіїїзиз оїп ‘зХевмоц вмихмвсіц
инівсім^ ХМ ї^вхо шзьвнєве Xвннзняоиоїґ ихззня олоь вігїґ ‘инівсімл )іх 58£ ‘^8£ иивххвхз ве Хмяонзия оіояиїґ -явсіизн оиоїґіяве Хьвїґ жомвх в ‘(Хномвє 91 ’13з^£ВМЯяв ‘вннзігихХ ве зн в) Хмяонзия іьвїґ їґія Хяо»Лґш ве чхзінчігвїґ
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>пити, що понятими не можуть бути самі державні вико­навці, працівники органів внутрішніх справ, прокурори та судді. Небажаним є притягнення як понятих інших робітників ДВС (наприклад, водіїв чи інших технічних робітників), робітників інших органів та організацій, що виконують вимоги судових актів та актів інших органів.
Але введення додаткових вимог до понятих тягне не­узгодженість між собою положень Закону «Про виконав­че провадження» з іншими нормативно-правовими актами. Отже, до понятих зазначені вимоги не пред’являються, зокрема в нормах КПК України.
Поєднання в одній особі понятого та іншої особи, що виконує у даному виконавчому провадженні будь-які функції, не допускається. При цьому у виконавчому про­вадженні не повинно бути менше двох понятих, яким необхідно роз’яснити їхнє процесуальне становище та їхні права і обов’язки, Зокрема, на понятих покладений обов’язок засвідчити своїм підписом у акті відповідної виконавчої дії факт, зміст та результати виконавчих дій, під час провадження яких вони були присутніми. При­сутність понятих обов’язкова протягом усього часу про­ведення необхідних виконавчих дій. Виконання цього обов’язку забезпечує виконання державним виконавцем закону при здійсненні ним конкретних виконавчих дій, підвищує достовірність акту, яким фіксується відповідна виконавча дія, і в необхідних випадках дає можливість перевірити факт здійснення (нездійснення) державним виконавцем тієї чи іншої виконавчої дії. Але для досяг­нення поставлених цілей, обов’язковим має бути роз’яс­нення понятим їх правового статусу у виконавчому про­вадженні. Комплекс прав та обов’язків понятих у вико­навчому провадженні має бути закріпленим у Законі «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 61 Закону реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу через торгівельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах. Рухоме майно продає^ ться спеціалізованими організаціями на комісійних та інших договірних началах, для чого між органом юстиції та зазначеною організацією укладається договір комісії, що відповідає вимогам гл. 35 ЦК України та Правил ко­місійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердже­ними наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’яз-
128
ків № 37 від 13.03,1995 р. Процедура реалізації ареш­тованого майна регулюється Порядком реалізації ареш­тованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 р„, що регламентує порядок підготовки та проведення аукціону*
Державний виконавець здійснює контроль за реаліза­цією майна спеціалізованими організаціями шляхом пе­реоцінки майна у разі, коли майно не буде продано про­тягом двох місяців.
Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаці­ями, які мають право здійснювати операції з нерухоміс­тю в порядку, передбаченому законодавством України. До спеціалізованих організацій слід віднести, на нашу думку, підприємство «Укрспецюст» Міністерства юсти­ції України, що створено відповідно до постанови КМ України від 1 липня 1999 р, а також ріелторські фірми та рієлторів, які у встановленому порядку отримали сертифікат на право здійснення ріелторської діяльності й діяльність яких проводиться згідно з Указом Президента України від 27 червня 1999 р, «Про ріелторську діяль­ність».
Ріелторська діяльність, згідно з П, 2 зазначеного Указу, представляє собою підприємницьку діяльність, пов’яза­ну із здійсненням операцій з нерухомим майном, однією із складових якої є продаж нерухомого майна з прилюд­них торгів, що означає діяльність, пов’язану з організа­цією і проведенням прилюдних торгів з реалізації нерухо­мого майна. Під час здійснення ріелторської діяльності ріелтори (ріелторські фірми) мають право отримувати від підприємств, установ і організацій відомості та доку­менти, збирати та використовувати інформацію про не­рухоме майно та зобов’язані виконувати свої обов’язки з дотриманням вимог Указу, інформувати своїх замовни­ків про всі відомості щодо нерухомого майна, відмови­тись від укладання угод з нерухомим майном у разі, коли вони мають власні майнові інтереси, не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю та не використовувати їх у своїх інтересах.
Порядок проведення прилюдних торгів буде визна­чатися відповідним законом, а до його прийняття діє Тимчасове положення про порядок проведення прилюд­них торгів з реалізації арештованого нерухомого майна,
    продолжение
–PAGE_BREAK–5 2—315
/>/>/>/>/>/>/>затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р.
Додаток до наказу Мін’юсту України від 15 липня 1999 р. містить примірний договір реалізації арештова­ного майна на аукціоні, що розповсюджується і на пуб­лічні торги, що укладається між відповідним відділом ДВС та організатором аукціону, тобто спеціалізованою організацією, яка зазначена в ст. 61 Закону. Предметом договору є здійснення дій, пов’язаних з реалізацією май­на шляхом продажу його на аукціоні. Відповідний відділ ДВС має право через свого представника (державного виконавця) бути присутнім на аукціоні, отримувати від організатора необхідні роз’яснення. Організатор аукціо­ну має право отримувати необхідну інформацію про майно та зобов’язаний мати необхідні приміщення, до­тримуватись чинного законодавства при підготовці та проведенні торгів, прийняти майно та скласти про це акт, надати ДВС інформацію та копії документів про розра­хунки за продане майно.
Наступним суб’єктом виконавчого провадження ви­ступає зберігач майна боржника. Ним може бути як сам боржник, так і члени його сім’ї, сусіди, стягувач та інші особи. Майно боржника передається зберігачеві під роз­писку в акті опису, а на зберігана може бути покладено три види відповідальності: цивільно-правову, кримі­нально-правову та дисциплінарну, якщо зберігачем є по­садова особа, в обов’язки якої входить зберігання майна. У ет. 58 Закону встановлено право зберігача, якщо ним є не боржник або член його сім’ї, отримувати вина­городу за зберігання майна. Слід розрізняти поняття «витрати щодо зберігання майна» та «винагорода за збе­рігання». Винагорода за зберігання майна може видава­тись зберігану як при передачі майна на зберігання, так і протягом усього строку зберігання в залежності від кон­кретних обставин справи, оскільки розмір даної плати не залежить від строку зберігання. Якщо передане на збері­гання майно приносить дохід, зберігач зобов’язаний на­дати державному виконавцеві звіт про цей дохід. Розмір винагороди зберігачу встановлюється державним вико­навцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць.
Слід зазначити, що ст. 58 Закону виділяє відшкоду­вання зберігачу тільки винагороди за зберігання описа-
130
ного майна і не вказує на відшкодування витрат щодо зберігання. Тому необхідно законодавчо закріпити по­ложення про те, що зберігачу відшкодовуються, крім ви­нагороди за зберігання, витрати, понесені чи необхідні при зберіганні, розмір яких встановлюється постановою державного виконавця при представленні зберігачем відповідних доказів і залежить від строку зберігання. Але зберігача майна необхідно попереджати про кримі­нальну відповідальність за ст. 197 КК («Порушення обов’язків щодо охорони майна»).
На нашу думку, передчасно виключені положення про участь громадськості у виконавчому провадженні. Прак­тика переконливо свідчить, що зусиллями громадських організацій виявлялось майно боржників при виконанні вироків у частині відшкодування заподіяної шкоди та кон­фіскації, контролювалася своєчасність і правильність стяг­нення з боржників, надавалась допомога в добровільному виконанні рішень щодо місцезнаходження дітей. Пред­ставники громадськості можуть залучатися державним виконавцем до перевірки майнового становища боржни­ка, до контролю порядку і строків виконання, встанов­лення справжніх причин невиконання рішень суду та інших органів, до перевірки правильності відрахування аліментів із заробітної плати й особливо із додаткових заробітків та доходів, виявлення майна, що підлягає стяг­ненню.
Не обійшлося, звичайно, в законі і без накладок. Так, ст. 9 Закону, що регламентує питання виконання рішень іншими органами, викладена таким казуїстичним сти­лем, що юристу треба прочитати її не один десяток разів, поки виникне ясність у її застосуванні. Складність ви­кладу, очевидно, пояснюється надуманістю самого заду­му. Це ще раз свідчить на користь того, що потрібно всі, за окремим винятком, види виконань зосередити в одно­му, спеціально створеному для цієї мети відомстві.’
Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що суб’єкти виконавчих правовідносин відіграють значну роль при проведенні виконавчих дій, кожен суб’єкт по­винен мати правосуб’єктність для того, щоб брати участь
1/>Задорожна Є. В., Фіолевський Д. П. Проблеми становлення державної виконавчої служби // Журнал «Адвокат».- № 3.- 1999.-С. 27-29.     продолжение
–PAGE_BREAK–
131
/>/>/>/>/>/>/>у виконавчому провадженні, а при примусовому вико­нанні рішення певний суб’єкт виконавчого провадження наділений певним обсягом прав та обов’язків.
Про можливість спільної діяльності нотаріусів та дер­жавних виконавців у єдиній правовій системі України вже зазначалось в юридичній літературі, хоча нотаріус не стає суб’єктом виконавчого провадження. Так, у разі відкриття виконавчого провадження державному виконавцю може знадобитись накладення заборони відчуження об’єкта не­рухомого майна, для чого він має право надсилати відпо­відну постанову до органів нотаріату. Крім того, пропо­нується поширити взаємодію цих органів на такі випад­ки. Наприклад, у разі смерті особи, щодо якої порушено виконавче провадження і якій надано строк для добро­вільного виконання рішення, державний виконавець у порядку ст. 60 Закону України «Про нотаріат» вправі по­передити нотаріуса про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна» і отримати його повідом­лення про належність і місцезнаходження майна помер­лого боржника, результати його опису тощо.
Державному виконавцю також надане право офіцій­ного звернення до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати безкоштов­но документи або їхні копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також може бути використане для розшуку майна. Для запровадження цього положення є можливість рекомендувати для звернення за інформа­цією про наявність у боржника майна або майнових прав до таких органів як державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси зокрема. Але цей висновок потребує офіційної легалізації в Законі України «Про нотаріат» шляхом внесення доповнення до ч. З ст. 8 відповідного положення про те, що державний виконавець користу­ється правом витребувати довідки про вчинені нотарі­альні дії та документи у зв’язку з порушенням виконав­чого провадження.1Таким чином нотаріуси України мо­жуть сприяти виконанню державними виконавцями покладених на них державою функцій.
РозділШ
ПРАВОВІ ВЛАСТИВОСТІ АКТІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВИКОНАННЮ
■ йГ*”■ ■. ■.
3.1. Рішення державних судових органів, що піддягають виконанню
Правове значення кожного документа, що підлягає примусовому виконанню, має суттєві відмінності, що зумовлено певним ієрархічним статусом того органу або посадової особи, які його прийняли. Тому перелік рі­шень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, на наш погляд, має бути відповідним ієрархіч­ній побудові державної влади. Не коректним вважається розташування рішень Конституційного Суду України після виконавчих написів нотаріусів. Запропоноване по­ложення можна додатково аргументувати й тим, що по­тенційно рішення двох або більше уповноважених орга­нів можуть суперечити один одному, а тому перед дер­жавним виконавцем постане проблема, яке ж із рішень може бути виконаним, а у виконанні якого необхідно відмовити. З огляду на те, що державний виконавець не уповноважений здійснювати правовий аналіз наданих для виконання документів, у цій ситуації він реально може не виконувати жодного з них або виконувати одне на власний розсуд.
Державний же виконавець має чітко додержуватись процедури вчинення виконавчого провадження і тому, на відміну від суду, не може орієнтуватись на принципи права, а зобов’язаний чітко дотримуватись вимог зако­нодавства і, в першу чергу, Закону України «Про вико­навче провадження», Інструкції про проведення вико­навчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5.’ І тому при відсутності в за­конодавстві регламентації такої ситуації державний вико­навець однозначно має зупиняти виконавче провадження
/>/>/>/>Покрещук О. О., Фурса С. Я. Питання імплементації міжнарод­но-правових норм у законодавство України про виконавче провад­ження // Право України. № 3.- 2000.- С. 84-87.
132
1Фурса С. Я., Щербак С. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Предпринимательство, хозяйство и право-№ 8.-2001-С. 81-85.
133
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>до позбавлення правовідносин спірності. Наприклад, не може виконуватись виконавчий напис нотаріуса, якщо його правомірність оспорюється в суді. Тобто в цій ситу­ації рішення суду може скасувати вчинений виконавчий напис на підставі того, що він був неправомірно вчине­ний, а тому є можливість встановити вище ієрархічне значення рішення суду щодо виконавчого напису нота­ріуса. Аналогічно неможливо виконувати рішення суду загальної юрисдикції або апеляційної інстанції, якщо рі­шення було змінено в касаційному порядку. Отже, необ­хідно враховувати також ієрархічну структуру судової влади.
Крім того, на наш погляд, необхідно розмежовувати органи, що виконують державні функції, перебуваючи в статусі державних установ, та різні недержавні органи, яким державою надане право здійснювати певні повно­важення у відповідності до визначених державою повно­важень. Але, незважаючи на надані повноваження, дер­жавні органи не можуть без контролю (автоматично) виконувати рішення недержавних установ, оскільки в противному разі держава втратить важелі впливу на су­спільні відносини. Тому рішення різних юрисдикційних органів перед їхнім зверненням до виконання потребу­ють відповідної перевірки на предмет їхньої законності державними установами.
Виходячи із ст. 18 Конституції, зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її націо­нальних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирно­го і взаємовигідного співробітництва з членами між­народного співтовариства за загальновизнаними принци­пами й нормами міжнародного права. Тобто, як суб’єкт міжнародних відносин Україна не може самоізолюва­тись і у відповідності до взятих на себе зобов’язань несе обов’язки щодо рішень іноземних та міжнародних органів.
Таким чином, не враховуючи особливостей стягнення в порядку черговості (ст. 44 Закону) та вимог законодав­ства про негайне виконання рішень уповноважених ор­ганів, запропонована нами градація різних юрисдикцій­них актів, що підлягають виконанню, може застосовува­тись у разі суперечності між ними.
Відповідно до Закону «Про виконавче провадження» та запропонованої системи ієрархічності рішень, що під-
134
лягають виконанню, можна запропонувати такі загальні групи рішень:
1„ Рішення Конституційного Суду України у випад­ках, передбачених законом;
2.Рішення судових органів України:
•рішення, ухвали і постанови судів у цивільних
справах;
рішення, ухвали, постанови господарських судів;
вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних
справах у частині майнових стягнень;
вироки судів у частині позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю;
постанови судів у частині майнових стягнень у
справах про адміністративні правопорушення;
мирові угоди, затверджені судом;
рішення третейських судів відповідно до законів
України;
3.Рішення несудових органів, що підлягають вико­
нанню:
постанови, винесені органами (посадовими особа­
ми), уповноваженими законом розглядати справи про
адміністративні правопорушення у випадках, передбаче­
них законом;
рішення державних органів, прийняті з питань воло­
діння і користування культовими будівлями та майном;
рішення Антимонопольного комітету України та йо­
го територіальних відділень у передбачених законом ви­
падках;
рішення інших державних або недержавних органів
у випадках, передбачених законом;
виконавчі написи нотаріусів;
не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані
платником;
рішення комісій по трудових спорах;
•постанови державного виконавця про виконавчий
збір та накладення штрафу;
4.Рішення іноземних судів і арбітражів у передбаче­
них законом випадках.
Нами на перше місце за впливом на правовідно­сини відведено рішенням Конституційного Суду Ук­раїни у випадках, передбачених законом. При цьому,
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Розглядаються в наступному підрозділі.
135
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>в юридичних джерелах в основному формально перено­ситься норма Закону «Про виконавче провадження» і не наводяться конкретні випадки застосування цієї норми, а також її тлумачення щодо діяльності державної виконав­чої служби. Спробуємо розібрати можливі ситуації, коли державний виконавець виконуватиме рішення Консти­туційного Суду України.
Якщо виходити з аналізу Закону України «Про Конс­титуційний Суд України», то за статтями 61 та 62 Конс­титуційний Суд України може:
визнати неконституційним правовий акт, щодо
якого відкрито провадження у справі, повністю або з
окремій його частині, а також інші нормативні акти (їхні
окремі положення), які впливають на прийняття рішення
чи дачу висновку у справі;
надати висновки у справах з питань: офіційного
тлумачення Конституції України та законів України; про
відповідність Конституції України чинних міжнародних
договорів України або тих міжнародних договорів, що
вносяться до Верховної Ради України для надання згоди
на їхню обов’язковість; щодо додержання конституцій­
ної процедури розслідування і розгляду справи про усу­
нення Президента України з поста в порядку імпічмен­
ту. Але щодо виконання рішень Конституційного Суду
України в Законі немає чітких вказівок.
Тому проаналізуємо рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Прези­дента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 За­кону України «Про Конституційний Суд України» щодо порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року № 1-31/2000. В резолютивній частині рішення зазначається:
Положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішення-
1/>Відомості Верховної Ради (ВВР). № 49.- 1996.- С. 272.
136
ми неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Консти­туції України втратили чинність з дня ухвалення Конс­титуційним Судом України рішення про їх неконститу­ційність.
Положення частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо порядку ви­конання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України, у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов’язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, ми визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України по­рядок його виконання, відповідні державні органи зо­бов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’яз­ковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Таким чином, рішення Конституційного Суду Украї­ни не можуть прийматись на захист прав окремого суб’єкта будь-яких правовідносин, вони спрямовуються на запровадження Конституційних положень в чинне законодавство і приведення створюваних нормативних актів у відповідність конституційним положенням.
В теоретичному плані заслуговує на увагу конферен­ція, що проходила в Москві за участі в ній видатних науковців та представників судів вищої юрисдикції. За оприлюдненими матеріалами можна виділити найціка­віші позиції. «У своєму виступі доктор юрид. наук. проф. Уральської державної юридичної академії М. С. Саліков відзначив необхідність радикальним чином визначити умови і порядок примусового виквнання судових актів як федерального, так і регіональних конституційних (статутних) судів у спеціальному федеральному законі про конституційне виконавче провадження. Частина З ст. 27 Закону про судову систему для цього не є пере­шкодою. Процедуру виконання рішень регіональних су­дів, на думку виступаючого, варто встановити у феде­ральному законодавстві. М„ С. Саліков запропонував для виконання рішень органів конституційної юстиції
137
/>/>/>/>/>/>/>покласти відповіді функції на існуючі служби судових приставів Мін’юсту.
Доктор юрид. наук, проф. Ростовського державного університету Ж. І. Овсепян у своєму виступі сказала про необхідність видання спеціального Закону про виконавче провадження, пов’язане з виконанням рішень Конститу­ційного Суду, Зокрема, вона звернула увагу на те, що суди загальної юрисдикції, наприклад, по цивільним справам — самі піклуються про виконання рішення. Іс­нують такі процедури, як видача виконавчого листа по цивільному судочинству. За аналогією за Конституцій­ним Судом можна було б закріпити в законі обов’язок звертатися з клопотанням у ті чи інші державні органи     продолжение
–PAGE_BREAK–з проханням посприяти у виконанні рішень цього Суду».1
Вважаємо безпідставним принижувати значення рі­шень Конституційного Суду створенням відповідних спеціальних органів виконання або зверненням з клопо­танням в ті чи інші органи про сприяння у виконанні рі­шень суду. Слід дотримуватися концепції, що проголо­шуючи Україну правовою державою, розподіляючи влад­ні повноваження між певними державними органами і надаючи певним органам відповідних повноважень, по­требується також чітко виконувати обов’язки конкрет­ним юрисдикційним органам. Іншого варіанту в правовій країні існувати не може, а тому вважається зайвим ство­рення будь-яких спеціальних підрозділів по виконанню рішень Конституційного Суду. Які спеціальні органи іс­нують для контролю за виконанням законодавства в Україні? Зрозуміло, що кожний правоохоронний та пра-возахисний орган має у своїй діяльності додержуватись вимог законодавства, відтак кожний з них має виконувати рішення Конституційного Суду України, оскільки рішен­ня Конституційного Суду такі ж загальнообов’язкові, як закони. Отже, відповідне положення про виконання рішень Конституційного Суду України можна включати й до обов’язків Президента України як гаранта додержання Конституції України та інших уповноважених державних
1/>Шуберт Т. З, Проблеми исполнєния федеральними органами государственной власти Российской Федерацію и органами государ-ствекной власти су&ьектов Российской Федерации решений Консти-туционного Суда Российской Федерации и конституционньїх (устав­них) судоБ субьектов Российской Федерации // Государство и пра­во.- 2001.- № 9.- С. 92-98.
138
органів і посадових осіб, але це зайве. З дня ухвалення рішення Конституційним Судом України воно набуває властивостей загальнообов’язковості.
Тому загалом вважаємо недоцільним внесення рішен­ня Конституційного Суду України до Закону України «Про виконавче провадження» як такого, що підлягає виконанню Державною виконавчою службою України, оскільки воно має правовий статус загальнообов’язко­вості як закон.
У другу групу об’єднані різні за видом судочинства та процесуальним змістом рішення судів, що підля­гають виконанню. Це положення зумовлено тим, що вони мають одну загальну властивість: рішення судів загальної юрисдикції переглядаються в апеляційному та касаційному порядках, а також у зв’язку з нововиявле-ними та винятковими обставинами. Таким чином, за­гальна внутрішня ієрархічна структура судової влади буде відтворена в системі набрання рішеннями цих судів законної сили, хоча строки набрання ними законної сили і мають деякі відмінності. Тут слід мати на увазі, що су­ди апеляційної та касаційної інстанцій можуть розгляда­ти справи по першій інстанції та інші особливості судо­чинства.
Рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах можуть виконуватись державною виконавчою службою тільки після набрання ними законної сили.
Після закінчення строку на оскарження рішення суду, якщо воно не було оскаржене в апеляційному чи каса­ційному порядку або на нього не було внесене подання прокурора, воно набирає законної сили (ст. 231 ЦПК). У разі подання касаційної скарги або внесення касацій­ного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи вищестоящим су­дом. За ст. 292 ЦПК передбачені такі строки апеляційно­го оскарження:
рішення суду першої інстанції може бути оскарже­
не протягом одного місяця з наступного дня після прого­
лошення рішення, а строк для оскарження додаткового
рішення рахується з наступного дня після його проголо­
шення;
скарги, подання на ухвали суду першої інстанції
подаються протягом п’ятнадцяти днів з наступного дня
після їх ухвалення.
139
/>/>/>/>/>/>/>Скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде під­став для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Рішення, які не підлягають апеляційному оскаржен­ню, набирають чинності негайно після їхнього проголо­шення (ч. 5 ст. 231 ЦПК). Ст. 217 ЦПК передбачається обов’язкове негайне виконання рішень суду у справах: про стягнення аліментів; про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не більш як за один місяць; про стягнення відшкодування шкоди, запо­діяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника; про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника і про стягнення на користь члена колгоспу оплати за пра­цю в колгоспі, але не більше середнього заробітку за один місяць. Право ж суду допустити негайне виконання рішення передбачене ст. 218 ЦПК. Наприклад, суд, постановляючи рішення, може допустити негайне його виконання у випадку присудження винагороди авторам за використання творів у галузі науки, літератури і мис­тецтва, а також об’єктів права інтелектуальної власності, на які видано охоронні документи.
Особливої уваги заслуговує й положення ст. 220 ЦПК, за якою у позовах про стягнення аліментів суддя, в разі необхідності, до вирішення справи по суті має право, враховуючи майновий стан сторін, постановити ухвалу про те, в якому розмірі один із членів подружжя повинен тимчасово видавати утримання другому з подружжя, хто з подружжя і в якому розмірі має тимчасово давати кош­ти на утримання і виховання дітей, а так само, хто з дітей повинен тимчасово видавати і в якому розмірі кошти на утримання батьків. Така ухвала судді виконується негайно.
Інститут законної сили судового рішення — це важли­вий і водночас складний у теоретичному плані інститут. Поняття «законна сила рішення суду» трактується процесуалістами в цілому однозначно: це прояв дії судо­вого рішення, тобто його реалізація.
З набранням законної сили рішення одержує можли­вість викликати певні результати, тобто бути ефектив­ним, а результативність його грунтується на авторитет-
140
ності й загальнообов’язковості. Авторитетність судового рішення грунтується насамперед на об’єктивній істині, а також на авторитеті закону, авторитеті суду як органу держави, що здійснює правосуддя, і цивільній процесу­альній формі розгляду й вирішення справи. Загально­обов’язковість рішення, що набрало законної сили, за­безпечує реалізацію його положень на всій території України і воно є обов’язковим для всіх установ, під­приємств та організацій, службових осіб і громадян (ст. 14 ЦПК). Несудові органи не можуть змінити, скасу­вати, винести нове рішення, хоча вони й можуть вважа­ти, що дане рішення, яке набрало законної сили, є неправильним. Стабільність — це надання судовому рі­шенню, що набрало законної сили, такого гарантованого правового режиму, який встановлює неможливість його оскарження з боку заінтересованих осіб і зміни судом, що його постановив, а також підкреслює остаточність розв’язання рішенням конкретного правового питання Й характеризує стійкість рішення. Стабільність забезпе­чується незмінністю, неспростовністю, виключністю і преюдиціальністю.
При оскарженні судового’ рішення чи поданні апеля­ційного подання виконавче провадження за рішенням суду не провадиться до постановлення судом апеляцій­ної інстанції рішення або ухвали, які набирають чинності негайно після їхнього ухвалення (ст. 317 ЦПК). Щодо розгляду скарги судом касаційної інстанції, то за загаль­ним правилом виконавче провадження на цей період не зупиняється. Але за ч. З ст. 329 ЦПК передбачається: якщо справа передана на розгляд усього складу судової палати касаційного суду, то суд може зупинити вико­нання відповідних рішень до закінчення касаційного про­вадження. Тобто йдеться про право, а не про обов’язок суду зупинити виконання рішення. Таким чином, у цивіль­ній процедурі не конкретизовано підстав, за яких суд може зупинити виконання рішень до закінчення касацій­ного провадження. Вважаємо, такими підставами можуть бути обставини, що свідчать про ускладнення, коли є підстави вважати, що виконання рішення згодом може стати неможливим або утрудненим. Наприклад, у випадку зняття заборони відчуження з об’єкта нерухомості він
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі України // Вид-ао Київського ун-ту.- К., 1999- С. 161-163.
141
/>/>/>/>/>/>/>/>/>може бути відчужений, у разі застосування примусового стягнення шляхом реалізації предметів з прилюдних тор­гів (аукціону) їхнє повернення власнику може бути ускла­днене тощо.
Законом України № 2539-Ш від 21.06.2001 р. арбіт­ражні суди були перейменовані в господарські, але від­повідних змін не було внесено до Закону України «Про виконавче провадження». Процедура та основні аспекти-розгляду справ господарськими судами не мають суттє­вих відмінностей від цивільного судочинства, за винят­ком попереднього претензійного звернення до відповіда­ча, а також строку набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирають законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття і підлягають обов’язковому виконанню підприємствами, установами, організаціями, службовими особами (ч. З ст. 85 ГПК). Оскільки рішення господарських судів сто­суються юридичних осіб, то в основному вони виконую­ться установами банків, на розрахунках яких перебува­ють кошти відповідача. В разі відсутності коштів на роз­рахункових рахунках боржника державним виконавцем провадиться стягнення майна боржника — юридичної особи. Рішення господарського суду можуть стосуватись і не майнових прав сторін тощо.
Рішення господарського суду першої інстанції може бути оскарженим до апеляційної або касаційної інстан­цій. Але касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішен­ням місцевого господарського суду чи постановою апе­ляційного господарського суду законної сили.
На цьому етапі необхідно встановити, що в теорії ци­вільного процесу відрізняють рішення суду:
Про присудження.
Про визнання (про встановлення юридичних фактів).
Лише рішення про присудження можуть виконува­тись державними виконавцями, а всі інші рішення не по­винні надходити до державної виконавчої служби. Так, у справах, що виникають з адміністративно-правових від­носин, рішення в основному видаються на руки заінтере­сованим особам і надсилаються державним установам, які мають його виконувати. Це положення випливає із статей 243, 243-5, 243-10, 243-15, 243-20, 243-25, 248, 248-9, 248-14, 248-26 ЦПК. Слід зазначити, що із даного
142
переліку статті 248-9, 248-26 ЦПК мають назву «вико­нання рішення суду». Така назва свіщчить не тільки про зміст рішення, а й про порядок їхнього виконання, який не має ніякого відношення до діяльності державного ви­конавця, оскільки всі вищезазначені.даного виду провад­ження носять зобов’язальний харакпер щодо посадових осіб сфери управлінської діяльності вчинити певні дії, що передбачені судовим рішенням. У разі ж невиконан­ня рішення суду зазначеними вище суб’єктами настає адміністративна, кримінальна відповідальність.
Винятком із загального правила дуія цього виду про­вадження є категорія справ про стягнення з громадян не­доїмки по податках, самооподаткуваїнню сільського на­селення і державному обов’язковому’ страхуванню. Так, ст. 253 ЦПК передбачається, що викоінання рішення суду про стягнення недоїмки провадиться відповідним орга­ном стягнення за правилами, встановленими законодав­ством України. Тобто в цьому випадку виконання рішен­ня покладається не на державного виконавця, а на орга­ни, що мають повноваження до викоінання рішень суду. Про це, зокрема, йде мова в ст. 9 Закону «Про виконавче провадження». Але з аналізу Закону України «Про поря­док погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. випливає: по-перше, що податкові, митні органи та установи Пенсійного фонду України і устано­ви Фонду соціального страхування України є лише конт­ролюючими органами (ст. 2 Закону); по-друге, із п. 73.2 Закону випливає нове поняття «посадові особи», у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про ви­користання активів. Таким чином, державні виконавці можуть діяти і при погашенні зобов’язань платників по­датків, коли наявних власних коштів боржника недо­статньо для погашення заборгованості.
Примусовому виконанню підлягають ухвали судів у цивільних і господарських справах: зі питань забезпечен­ня позову (ст. 156 ЦПК, ст. 67 ГПК); про стягнення су­дових штрафів (статті 44, 48, 53, 153, 164, 172, 174 ЦПК; ст. 9 ГПК); про поворот виконання (статті 420-422 ЦПК, ст. 122 ГПК).
Загальні вимоги до судових рішень у цивільних спра­вах викладені у статтях 203-208, 211 ЩІК, а в господар­ських справах — у ст. 83 ГПК.
    продолжение
–PAGE_BREAK–143
/>/>/>/>/>/>/>/>Слід зазначити, що окремі ухвали судів загальної юрис­дикції не виконуються державною виконавчою служ­бою, а надсилаються для виконання безпосередньо від­повідним підприємствам, установам, організаціям, дер­жавним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірах, перед­бачених законодавством.
Підставами виконання є вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень. За ст. 51 КК України до осіб, визнаних винни­ми у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань, які підлягають примусовому вико­нанню, а саме: І) штраф; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 7) кон­фіскація майна.
За ст. 28 КІЖ України передбачено, що особа, яка за­знала матеріальної шкоди від злочину, має право при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обви­нуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відпові­дальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом із кримінальною справою. Тому, постановляючи вирок, суд за ст. 324 КПК Украї­ни повинен вирішити такі питання: 7) чи підлягає задо­воленню пред’явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, та чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на його стаціонарне лікуван­ня, якщо цивільний позов не був заявлений; 8) що зроби­ти з майном, описаним для забезпечення цивільного по­зову і можливої конфіскації майна; 10) визначити розмір та осіб, зобов’язаних відшкодувати судові витрати,
Таким чином, необхідно відокремлювати поняття «вироки суду» в «частині покарання» і «майнових стяг­нень»,
Вироки судів за ст. 55 КК у частині позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не зважаючи на положення ст. 43 Конститу­ції України, можуть обмежувати право засудженого на свій розсуд обирати роботу або вид діяльності на такі строки: як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
144
До заборонених для засудженого ■ лежати платні й безоплатні, постійні обіймаються за призначенням ві, а до забороненої діяльності — йк тощо), так і неслужбова (управління портом). Тому у вироку суду слід точи мати які посади чи займатися якою діади но засудженому. Позбавлення права -заЦ1′? діяльністю тягне за собою заборон) щ^! обіймати пов’язані з нею посади. Таккй^; ся до виконання судом, який його вині;, й;-8/ , діб з дня набрання ним законної сили Дд-.;
ВИКОНаННЯМ Вироку Про ЗВІЛЬНеННЯ 3 П)Сі||5|
виконавцеві пред’являється вирок чи іищ^. яку відкривається виконавче провадасшіцк1′ думку, таке виконавче провадження має ці нення при його здійсненні, а саме: ^р% служби діють у межах адміністративне^). льність потребує постійної уваги і.вирц правова система допускає працю за осющцК боти та за сумісництвом тощо. Тому врцц певну відповідальність за невиконанні щ державному виконавцю проводити дщ^ контроль вироку суду. Більш виправдні^’ обов’язків за виконанням вироків судії уц. лення права займати певні посади б діяльністю на осіб, які здійснюють гляд, ніж на державних виконавців. Ця лена їхнім більшим досвідом у таких становищем, що вони й так у багать
Статтю ж 389 КК, яка передбачає Ццщ; ухилення від покарання, не пов’язанеє ;№ волі, на наш погляд, необхідно перові ня від сплати штрафу або позбавлені і’ певні посади чи займатися певною засудженою до цих видів покарань, а давством карається виправними робга^ двох років або обмеженням волі нагоіі Водночас ця норма не враховує, щ ос отримувала дохід від незаконної і
1/>Штефан М. Й., Омельченко М. П., Шт&щ л судових рішень // Юрінком Інтер.- К., 2001.-
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Слід зазначити, що окремі ухвали судів загальної юрис­дикції не виконуються державною виконавчою служ­бою, а надсилаються для виконання безпосередньо від­повідним підприємствам, установам, організаціям, дер­жавним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірах, перед­бачених законодавством.
Підставами виконання є вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень» За ст. 51 КК України до осіб, визнаних винни­ми у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань, які підлягають примусовому вико­нанню, а саме: 1) штраф; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 7) кон* фіскація майна.
За ст. 28 КПК України передбачено, що особа, яка за­знала матеріальної шкоди від злочину, має право при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обви­нуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відпові­дальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом із кримінальною справою. Тому, постановляючи вирок, суд за ст. 324 КПК Украї­ни повинен вирішити такі питання: 7) чи підлягає задо­воленню пред’явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, та чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на його стаціонарне лікуван­ня, якщо цивільний позов не був заявлений; 8) що зроби­ти з майном, описаним для забезпечення цивільного по­зову і можливої конфіскації майна; 10) визначити розмір та осіб, зобов’язаних відшкодувати судові витрати.
Таким чином, необхідно відокремлювати поняття «вироки суду» в «частині покарання» і «майнових стяг­нень».
Вироки судів за ст. 55 КК у частині позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не зважаючи на положення ст. 43 Конститу­ції України, можуть обмежувати право засудженого на свій розсуд обирати роботу або вид діяльності на такі строки: як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
144
До заборонених для засудженого посад можуть на­лежати платні й безоплатнії, постійні та тимчасові, які обіймаються за призначенням і вибором, керівні, рядо­ві, а до забороненої діяльності -тне службова (лікарська тощо), так і неслужбова (управління особистим транс­портом). Тому у вироку суду слід точно зазначити, обій­мати які посади чи займатися якою діяльністю забороне­но засудженому. Позбавлення права займатися певною діяльністю тягне за собою заборону для засудженого обіймати пов’язані з нею посади. Такий вирок звертаєть­ся до виконання судом, який його виніс, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили. Для контролю за виконанням вироку про звільнення з посади державному виконавцеві пред’являється вирок чи виписка з нього, на яку відкривається виконавче провадження.1Але, на нашу думку, таке виконавче провадження має певні усклад­нення при його здійсненні, а саме: державні виконавчі служби діють у межах адміністративних округів, ця дія­льність потребує постійної уваги і витрат часу; сучасна правова система допускає працю за основним місцем ро­боти та за сумісництвом тощо. Тому варто б передбачити певну відповідальність за невиконання вироку суду, і державному виконавцю проводити лише періодичний контроль вироку суду. Більш виправданим є покладення обов’язків за виконанням вироків судів у частині позбав­лення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на осіб, які здійснюють адміністративний на­гляд, ніж на державних виконавців. Ця пропозиція зумов­лена їхнім більшим досвідом у таких категоріях справ та становищем, що вони й так у багатьох випадках здійс­нюють нагляд за цими особами.
Статтю ж 389 КК, яка передбачає відповідальність за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, на наш погляд, необхідно переглянути. Ухилен­ня від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, за чинним законо­давством карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. Водночас ця норма не враховує, що особа фактично отримувала дохід від незаконної діяльності. Тож усі не-
1/>Штефан М. Й., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання судових рішень // Юрінком Інтер.- К., 2001.- С. 35.
145
/>/>/>/>/>/>/>/>законно отримані доходи мають стягуватись до Держав­ного бюджету.
Постановами судді     продолжение
–PAGE_BREAK–чи суду у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопору­шення, які можуть стати підставами примусового вико­нання, є постанови, за якими застосовуються такі заходи адміністративної відповідальності:
штраф — у разі його несплати правопорушником у
п’ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постано­
ви про накладення штрафу, а в разі оскарження або
опротестування такої постанови — не пізніш як через
п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скар­
ги або протесту без задоволення. Постанова про накла­
дення штрафу надсилається для примусового виконання
до відділу державної виконавчої служби за місцем про­
живання порушника, роботи або за місцезнаходженням
його майна в порядку, встановленому законом (стат­
ті 307-309 КгіАЩІ);
оплатив вилучення предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення,- виконується державним виконавцем
щляхом здачі державним виконавцем такого предмета
для реалізації в порядку, встановленому законом, і пере­
дачі сум, виручених від реалізації оплатно вилученого
предмета, колишньому власникові з відрахуванням ви­
трат, пов’язаних із проведенням виконавчих дій (стат­
ті 311-312 КпАПП);
конфіскація предмета, який став знаряддям вчи­
нення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчи­
нення адміністративного правопорушення, виконуються
державними виконавцями шляхом вилучення конфіско­
ваного предмета і примусового безоплатного звернення
цього предмета у власність держави, в порядку, встанов­
леному законом (статті 313-316 КпАПП).
Мирова угода, затверджена судом, є підставою для державного виконання. Щодо мирової угоди, то в ци­вільному процесі вона зазначається в статтях 67, 103, 107, 108, 115, 122, 136, 179, 227, 304, 332 ЦПК України, а у виконавчому провадженні — в положенні ч. З ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження», в якій йдеться про те, що сторони виконавчого провадження можуть укладати мирову угоду, але остання має затверд-
146
жуватися судом. Отже, мають узгоджуватись норми ЦПК України із нормами Закону України «Про виконав­че провадження». Крім того, можна встановити, що ми­рові угоди укладаються як у межах цивільного процесу, так й у виконавчому провадженні. Оскільки сторони на умови мирової угоди погоджуються в добровільному по­рядку й кожна із сторін володіє правом заперечення про­ти її укладення, то мирові угоди мають виконуватись у добровільному порядку. Якщо одна із сторін з будь-яких причин не виконує умов мирової угоди, то в іншої сто­рони виникає право на примусове виконання умов миро­вої угоди шляхом передачі її до виконавчої служби для примусового виконання.
Рішення третейських судів відповідно до законів України можуть стати підставою відкриття виконавчого провадження. З аналізу чинного законодавства випливає, що повноваження з розгляду справ третейськими судами випливають із норм ЦПК та спеціальних нормативних актів. Так, за Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 р. № 671/97-ВР при Торгово-промисловій палаті України діють Міжнарод­ний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, діяльність яких регулюється законодавством України. За Законом України «Про міжнародний ко­мерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХН визначається підвідомчість справ міжнародному комер­ційному арбітражу, процедура розгляду справ та зазна­чається про фактичне ототожнення понять «третейсь­кий» і «арбітражний» суди.
Широке поняття третейського суду та процедури його діяльності роз’яснюється в листі Вищого арбітражного суду України № 02-5/57 від 17.02.1997 р. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окре-
1/>Покрещук О. О., Фурса С. Я. Питання імплементації міжнародно-
правових норм у законодавство України про виконавче провадження //
Право України. № 3.- 2000.- С. 85.
2Фурса С. Я., Фурса Є. І. Загальні питання порядку звернення
стягнення на грошові суми та інше майно боржника у виконавчому
провадженні // Вісник академії праці і соціальних відносин. Спец­
    продолжение
–PAGE_BREAK–випуск.- К., 2000.- С. 316.
Фурса С. Я. Мирова угода і процедура її затвердження // Митна справа. Науково-аналітичний журнал. № 2.- 2001,- С. 16-24.
147
/>/>/>/>/>/>/>/>м-их актів законодавства Союзу РСР» до прийняття від­повідних актів законодавства України на її території за­стосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і зако­нам України. Оскільки в Україні відсутній законодавчий акт, який регулював би діяльність третейського суду, в тому числі утворюваного сторонами для вирішення кон­кретного господарського спору, на території України в частині, що не суперечить Конституції і законам Украї­ни, діє Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об’єднаннями, підприємства­ми, організаціями і установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від ЗО грудня 1975 р. № 121 (з наступними змінами і допов­неннями). При цьому, незважаючи на загальну компетен­цію третейських судів щодо вирішення більшості спорів, крім спорів між громадянами, що виникають з трудових і сімейних правовідносин, та спорів між організаціями, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів за державним замовленням, третейські суди практично не розглядають спорів між сторонами, однією з яких є громадянин. Це положення можна пояснити тим, що рішення третейських судів не володіють в основному законною силою з моменту їх винесення, а можуть переглядатись за заявами заінтере­сованих осіб обласним, міським (міст Києва і Севастопо­ля) судами, Верховним Судом Республіки Крим. Отже, крім особливостей розгляду первісним судом, третейські рішення не мають властивих їм ознак до моменту вико­нання, оскільки в разі невиконання рішення в добровіль­ному порядку стягувач має порушувати клопотання про його виконання (ст. 35 Закону України «Про міжнарод­ний комерційний арбітраж»).
Виконання ухвал судів щодо забезпечення позову. Виділення в окремий підпункт виконання ухвал ар­бітражних судів та судів загальної юрисдикції зумов­люється значною увагою, приділеною в законодавстві цьому інституту, актуальністю цієї процедури на сучас­ному етапі розвитку правової системи, особливою про­цедурою вчинення юридично вагомих дій державним виконавцем. Так, у ст. 152 ЦПК України передбачені засоби забезпечення позову, які не мають відповідного
148
відтворення в Законі України «Про виконавче провад­ження», а саме:
накладанням арешту на майно або грошові суми,
що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в
інших осіб;
забороною провадити певні дії;
забороною іншим особам провадити платежі або
передавати майно відповідачеві;
зупиненням продажу описаного майна, якщо пода­
но позов про право власності на дане майно або про ви­
ключення його з опису;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого на­
пису нотаріального органу, коли боржник оспорює цей
напис у позовному порядку.
Крім того, забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, доходи колгоспників за пра­цю в колгоспі, пенсію та стипендію, допомогу із соці­ального страхуванню, виплачувану при тимчасовій не­працездатності, а також на допомогу, виплачувану касами взаємодопомоги колгоспів, крім позовів про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцт­вом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, про відшкодування збитків, заподіяних розкраданням державного або громадського майна, не дозволяється. Забезпечувати позови до державних під­приємств, установ, організацій, колгоспів, інших коопе­ративних організацій, їхніх об’єднань, інших громадсь­ких організацій дозволяється тільки у формі заборони провадити певні дії.
Отже, процедура забезпечення позову регламентуєть­ся особливими процесуальними заходами, яких повинен дотримуватись не тільки суд, який виносить відповідну ухвалу про забезпечення позову, а й державний викона­вець при її виконанні.
Особливість виконання судових ухвал щодо забезпе­чення позову зумовлена часом їх виконання і строком їх дії, а саме: за ст. 156 ЦПК України — ухвала про забезпе­чення позову виконується негайно; за ст. 155 ЦПК Ук­раїни — вжиті заходи щодо забезпечення позову зберіга­ються до набрання рішенням законної сили. Отже, цим положенням підкреслюється тимчасовість вжитих захо­дів. При визнанні законності позовних вимог позивача, що забезпечуються відповідними заходами, вчиненими
149
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>державним виконавцем, у рішенні суду повинно бути зазначено про подальшу «долю» відповідних заходів щодо забезпечення позову. Таким чином має відтворю­ватись правовий зв’язок діяльності різних державних юрисдикційних органів в одній правовій системі.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Останнє положення не відтворюється в Цивільному процесуальному кодексі, положення якого не врахову­ють особливість сучасної правової системи України. Так, у ст. 156 ЦПК України зазначається, що ухвала про за­безпечення позову виконується в порядку, встановлено­му для виконання судових рішень, тобто фактично конс­татується виконання її державною виконавчою службою. В той же час у ст. 9 Закону України «Про державну ви­конавчу службу» говориться про можливість виконання рішень суду іншими органами. Хоча в цій статті не ви­світлюється такий орган, як нотаріат, але, безумовно, ча­стина ухвал суду про забезпечення позову має спрямову­ватись не до державної виконавчої служби, а безпосе­редньо до нотаріусів України. Тут мається на увазі дія Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Мініс­терства юстиції України 09.06.1999 № 31/5. Цим Поло­женням зокрема передбачається, що підставами для вне­сення в Єдиний реєстр відомостей про накладені заборо­ни відчуження та арешти об’єктів нерухомого майна є повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна. Тобто в цьому ви­падку залучення державного виконавця для накладення заборони відчуження об’єктів нерухомого майна буде зайвим. Це положення можна підкреслити тим, що в За­коні України «Про нотаріат» взагалі не значиться така уповноважена державою владна посадова особа, як дер­жавний виконавець, якій надане право примусового ви­конання рішень судів.
Положення зумовлює необхідність конкретизації дій із забезпечення позову не тільки в Законі України «Про виконавче провадження», а й безпосередньо в Ци­вільному процесуальному кодексі, Законі України «Про нотаріат» щодо можливості державного виконавця на­кладати арешт на об’єкти нерухомого майна, отримувати відомості від нотаріусів про укладені боржником угоди тощо. Тобто відповідне ст. 9 Закону положення має увійти й до проекту Цивільного процесуального кодексу,
150
а саме, що ухвали суду мають забезпечуватись податко­вими органами, установами банків, кредитно-фінансо­вими установами, а також нотаріусами України.
З аналізу ст„ 154 ЦПК України іцєд© заміни одного способу забезпечення позову іншим, а також допущення кілька забезпечень, можна встановити іншу особливість виконавчого провадження такої ухвали суду — вона має визначати розмір позовної вимоги позивача. Так, засоби забезпечення позову повинні накладатись у відповіднос­ті до загальної суми, яка б не перевищувала позовної. Але ж за ст. 103 ЦПК України позивачу належить право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог чи відмовлятися від позову. Тому такі дії позивача мають призводити до відповідних змін у заходах щодо забезпе­чення позову, а не тільки з часу набрання рішенням суду законної сили може відбуватись зміна у виконавчому провадженні.
В цій же статті регламентується право відповідача з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести в депозит позовну суму. Але вч. 2 ст. 154 ЦПК України не говориться про те, яким чином оформлюєть­ся відповідний дозвіл суду та на який депозитний раху­нок вноситься позовна сума. На наш погляд, такий дозвіл повинен оформлюватись відповідною ухвалою, яка пе­редається у державну виконавчу службу для того, щоб державний виконавець мав підстави для невжиття або анулювання уже вжитих заходів. За сучасними повнова­женнями суду, який відокремлений від виконавчого про­вадження, існування в нього депозитного рахунку важко обґрунтувати навіть забезпеченням позову, оскільки ці дії належать до повноважень державної виконавчої служ­би. Тому слід вважати, що позовна сума має вноситись на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
Щодо питань накладення заборони провадити певні дії, забороною іншим особам провадити платежі або пе­редавати майно відповідачеві, то ці повноваження вва­жається залишати під юрисдикцією суду. Тобто пропо­нується не передавати державній виконавчій службі, а саме державному виконавцю, повноважень щодо засто­сування ст. 6 Закону України «Про виконавче провад­ження» до зобов’язаної особи. Державний виконавець має лише доводити до відома тих осіб, прав та обов’язків яких стосується відповідне обмеження, накладене судом
151
/>/>/>/>у порядку забезпечення позову і, можливо, контролювати виконання ухвали суду. З аналізу повноважень, процеду­ри діяльності суду є можливість констатувати, що у суду є відповідні засоби доведення таких відомостей до зо­бов’язаних осіб. Тобто відповідні відомості про ухвалу суду можуть доводитись до відома відповідачів та інших заінтересованих осіб у судовому засіданні або шляхом відправлення відповідного повідомлення поштою, крім того, у штаті судів передбачені кур’єри, які можуть вру­чити ухвалу суду під розпис заінтересованої та зо­бов’язаної особи. Тому доцільно вважати, що покладати на державного виконавця відповідні повноваження прос­то нелогічно.
На цьому етапі ми розглядали засоби забезпечен­ня позову лише при застосуванні їх як окремих засобів. У той же час слід підкреслити, що може виникнути не­обхідність виконання ухвали суду, в якій буде зазначено про застосування цілого комплексу заходів забезпечення позову, коли на момент винесення ухвали суду не буде визначено конкретних заходів забезпечення позову. То­му комплексне виконання ухвали суду про забезпечення позову може покладатись на державну виконавчу служ­бу, якщо суд не визнає доцільним винести кілька ухвал щодо окремих суб’єктів, які зобов’язані будуть вжити певних заходів для забезпечення позову.
Виходячи ж із тимчасовості вчинених заходів щодо забезпечення позову, необхідно ставити питання про оплату проведених державною виконавчою службою за­ходів. Оскільки при вирішенні справи судом не на ко­ристь позивача вжиті заходи втрачають свою силу, і майно не буде реалізуватись тощо. Отже, у державної виконавчої служби може не залишитись відповідних об’єктів, за рахунок яких можна було б покрити власні витрати. Тому постає питання, чи можна вважати їх оплаченими одночасно з оплатою державного мита за розгляд справи в суді, чи вони оплачуються окремо і ким? На нашу думку, це питання потребує уваги. Так, загальним є порядок, коли дії щодо забезпечення позову не провадяться, оскільки це випливає із ст. 149 ЩІК України. Підставами ж для вжиття заходів щодо забезпе­чення позову є наступне утруднення чи неможливість виконання рішення суду. Оскільки це стосується особли­востей окремих категорій справ, а також враховуючи, що
152
забезпечення позову провадиться не судом, а державною виконавчою службою, то в ст. 158 ЦГЇК України доціль­но визначити заінтересованість державної виконавчої служби у відшкодуванні понесених витрат на забезпе­чення позову. З огляду на те, що заходи щодо забезпе­чення позову мають вживатись негайно, то витребувати відповідної оплати наперед нереально. Крім того, стави­ти питання про виконання ухвали суду лише після опла­ти відповідних дій неможливо, адже це не узгоджувати­меться із загальнообов’язковістю рішень, ухвал і поста­нов суду. Тому після вжиття заходів щодо забезпечення позову у державної виконавчої служби виникає право щодо відшкодування відповідних витрат, що мають бути відшкодовані позивачем або відповідачем.
3.2. Правові акти несудових органів як підстава виконавчого провадження
Постанови, винесені органами (посадовими особа­ми), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбаче­них законом, мають виконуватись особою з моменту їх винесення, якщо інше не встановлено Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами Ук­раїни, Постанова про накладення адміністративного стяг­нення звертається до виконання органом (посадовою осо­бою), який виніс постанову. Отже, державною виконав­чою службою постанови виконуються лише у випадках:
коли постанови, винесені органами (посадовими
особами), уповноваженими законом розглядати справи
про адміністративні правопорушення в межах їхньої
компетенції.1
коли вони не оскаржені або не опротестовані про­
курором (статті 287-297 КпАП);
коли строк давності звернення постанови до вико­
нання не перевищує трьох місяців, за винятком випадків,
передбачених законом (ст. 303 КпАП).
Слід зазначити, що відповідальність за адміністратив­ні правопорушення одночасно передбачається як в нор­мах матеріального права, так і в Кодексі про адмініетра-
1/>Див. додаток № 4.
153
/>/>/>/>/>тивні правопорушення. Наприклад, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р„, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, його органи в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють дер­жавний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах державної виконавчої влади та господарюючими суб’єктами — підприємствами (їхніми об’єднаннями), уста­новами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами-підприємцями та іноземними юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: 12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; 13) накла­дати на господарюючі суб’єкти сфери торгівлі, громад­ського харчування і послуг, в тому числі на грома-дян-підприємців, стягнення, передбачені ст. 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Мініст­рів України. Повноваження органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів регламентуються й Кодексом про адміністративні правопорушення, а саме ст. 244-4.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Рішення державних органів, прийняті з питань во­лодіння і користування культовими будівлями та майном, регламентується Законом України «Про свобо­ду совісті та релігійні організації. Так, у ст. 17 цього За­кону визначаються повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим — Уряду Республіки Крим. За рішенням цих органів культові будівлі та майно, що становлять державну власність, передаються організаціями, на ба­лансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій без­оплатно.
Інші положення цієї норми викладені не зовсім вдало. Так, передбачається, що культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їхньою взаємною згодою. За відсутності такої згоди дер­жавний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною грома-
154
дою окремого договору. Поняття ж «почергове користу­вання» не має відповідного тлумачення, а тому при його застосуванні можуть виникати певні спірні ситуації.
З аналізу іншого положення, яке стосується договорів про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна, випливає, що дого­вори можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України. Поняття «почергове користування» має регла­ментуватись цивільним законодавством, але це поняття в ЦК знову-таки не розкрите, а тому можуть виникнути спори щодо його застосування в реальних договорах. Зо­крема, в законі передбачається, що рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним ко­дексом України. Рішення, не оскаржене до суду протя­гом місяця з дня його прийняття, а в разі оскарження -після прийняття судом постанови про відмову в задово­ленні скарги (статті 24812-24814ЦПК), може бути вико­нане примусово органом державної виконавчої служби.
Отже, рішення обласних, Київської та Севастопольсь­кої міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим — Уряду Республіки Крим мають виконуватись дер­жавною виконавчою службою, якщо вони не оскаржені до суду. Питання про те, що самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається, має бути також регламентованим на предмет забезпечення виконання цієї умови закону. Вважається, що воно виконується також за рішенням від­повідних державних органів про звільнення незаконно захопленої культової будівлі.
З аналізу наведених вище положень можна зробити
загальний висновок, що рішення обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, а в
Республіці Крим — Уряду Республіки Крим можуть сто­
суватись лише об’єктів, які знаходяться у державній вла­
сності й перебувають в управлінні та володінні держав­
них установ або релігійних організацій. Якщо культові
споруди перебуватимуть у власності інших суб’єктів, то
спір між ними має розглядати суд і його рішення мо­
же примусово виконуватись державною виконавчою
службою._, ,
155
/>/>/>/>Можливість виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у
передбачених законом випадках державною виконавчою службою за чинним Законом «Про виконавче провад­ження» суперечить самому Закону України «Про Антимо-нопольний комітет України». Так, за ст. 24 цього Закону рішення Антимонопольного комітету України є обов’яз­ковими для виконання. З питань примусового поділу мо­нопольних утворень, а також накладання штрафів за по­рушення антимонопольного законодавства Антимоно-польний комітет України, адміністративні колегії, державні уповноважені та голови територіальних відділень Комі­тету виносять відповідні постанови. Стаття ж 25 цього Закону визначає, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання Антимонополь-ний комітет України та державні уповноважені Коміте­ту у зв’язку з порушенням антимонопольного законодав­ства державними органами, юридичними та фізичними особами подають заяви (позови) до суду чи арбітражного (тепер господарського) суду, в тому числі про:
стягнення не сплачених у добровільному порядку
штрафів та пені;
припинення суб’єктами господарювання порушен­
ня антимонопольного законодавства;
зобов’язання виконати рішення Антимонопольного
комітету України;
з інших підстав, передбачених законом.
Таким чином, з 2000 року постанови Антимонополь­ного комітету України за Законом «Про внесення змін до Закону України «Про Антимонопольний комітет Ук­раїни» не є підставою для примусового виконання державною виконавчою службою, і це положення по­требує відтворення в Законі «Про виконавче провад­ження».
    продолжение
–PAGE_BREAK–Рішення інших державних або недержавних орга­нів у випадках, передбачених законом, можуть стати підставою для примусового виконання лише в разі пря­мої вказівки про це у відповідних законодавчих актах. Наприклад, в юридичній літературі до рішень, що під­лягають примусовому виконанню Державною вико­навчою службою, відносять рішення товариських су-
1/>Відомості Верховної Ради (ВВР).- № 41 .-2000.- С. 343.
156
дів.1Справді, Указ Президії Верховної Ради Українсь­кої РСР «Про затвердження Положення про товариські суди Української РСР і Положення про громадські ради по роботі товариських судів Української РСР»2до цих пір є чинним, оскільки він не скасований. Але реаль­ність його застосування до сучасних правовідносин має сумнівний характер, оскільки:
по-перше, компетенція товариських судів не може
зумовлюватись лише зазначеним положенням через те,
що відповідні рішення повинні мати правовий вплив на
правовідносини, а тому в нормах матеріального права
повинні існувати посилання на відповідні рішення. На­
приклад, у Кодексі законів про працю України мають
бути посилання на можливість звернення заінтересова­
них осіб до товариського суду. Більше того, багато по­
ложень щодо повноважень товариського суду супере­
чить нормам чинного законодавства, а саме: справи про
образу, наклеп, побої та легкі тілесні ушкодження, що не
спричинили розладу здоров’я, розглядаються судами в
кримінальному судочинстві;
по-друге, реально, за нашою інформацією, такі су­
ди не діють.
Отже, формально можна вважати, що рішення товари­ського суду можуть виконуватись державною виконавчою службою. Так, за ст. 20 Положення передбачається, що рішення товариського суду про відшкодування заподіяної шкоди, про накладення штрафу або інше майнове стяг­нення повинно виконуватися в строк, зазначений у рішен­ні. Товариський суд здійснює контроль за виконанням своїх рішень. При невиконанні рішення у встановлений строк, а також для виконання рішення товариського суду про передачу предметів дрібної спекуляції в дохід держа­ви голова товариського суду надсилає справу народному судді, який після перевірки поданих матеріалів і законно­сті рішення видає виконавчий лист.
Загалом необхідно впевнитись у правовому статусі наданого для виконання документа. Так, на підставі По­ложення про порядок підготовки та направлення реко­мендацій Національної служби посередництва і прими­рення центральним або місцевим органам виконавчої
1/>Законодавство України про виконавче провадження. Науково-
практичний коментар //«видавничий дім.- К., 2001.- С. 49-50. 2Відомості Верховної Ради УРСР.- № и.- 1977- С. 132.
157
г
/>/>/>/>/>/>/>/>/>влади, органам місцевого самоврядування у випадках, якщо у вимогах найманих працівників містяться питан­ня, вирішення яких відповідно до законодавства віднесе­но до їхньої компетенції, затвердженого наказом Націо­нальної служби посередництва і примирення від 11 квіт­ня 2000 р. № 31, можна встановити, що рекомендацій Національної служби посередництва і примирення не є документом для примусового виконання Державною ви­конавчою службою.
Виконавчі написи нотаріусів є «самостійними рі­шеннями», що підлягають виконанню державною вико­навчою службою згідно зі ст. З Закону «Про виконавче провадження». Виконавчі написи вчиняються згідно за­конодавства і у відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспір-ному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172). Незважаючи на назву доку­мента щодо цього питання існує доволі багато спірних точок зору вчених, якими висловлюються різні підходи до матеріальної і процесуальної природи виконавчих на­писів.
Деякі автори вважають, що виконавчий напис є роз­порядженням нотаріуса про стягнення з боржника належ­них стягувачеві грошових сум чи будь-якого майна.1То­му хотілося б зосередити увагу на правовому змісті ви­конавчого напису.
З аналізу такого визначення можна зробити висновок, що нотаріус має більше повноважень, ніж суддя, оскіль­ки останній не надає «розпоряджень» державному вико­навцю щодо стягнення «будь-якого майна». При цьому державний виконавець може діяти лише в межах Закону України «Про виконавче провадження». Додатковим ар­гументом зазначені вище автори вважають також й те, що стягнення заборгованості може вчинятися й щодо податкової заборгованості з фізичних осіб, заборгованос­ті з військовослужбовців, звільнених із військової служ­би та військовозобов’язаних після закінчення зборів, тобто коли взаємовідносини стягувача та боржника ґрун­туються не на договірних, а на зовсім інших підставах. Для обґрунтування своєї позиції автори додатково поси-
1/>А. М. Єрух, Ю. М. Козьяков, Н. В. Круковес. Довідник нотаріуса. Випуск 2 //     продолжение
–PAGE_BREAK–Вид-во «Істина».- К., 2000- С 139-140.
158
лаються на ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст. З Закону України «Про виконавче провадження» і непра­вильно тлумачать зміст цих норм. Приблизно такої по­зиції дотримуються й деякі інші науковці. Але така мо­тивація практикуючих нотаріусів не спростовує нашої точки зору, що виконавчий напис нотаріуса не може вважатись його розпорядженням.
Вважаємо за доцільне більш аргументовано пояснити свою позицію щодо тлумачення терміну «виконавчий напис» нотаріуса. Матеріальним змістом виконавчого напису є факт невиконання умов договору однією із сто­рін угоди, а процесуально-правовим — посвідчення нота­ріусом такого факту та надання оригіналам документів, що встановлюють заборгованість, виконавчої сили. Ав­тором пропонувалась концепція щодо надання договір­ним правовідносинам прозорості, послідовності та ви­значеності не тільки в правах та обов’язках, айвчасі настання права вимоги та наслідках невиконання зо­бов’язань. Тому час, з якого настає право вимоги, і пра­вові наслідки невиконання умов договору в багатьох ви­падках не регламентовані договорами. В цьому зв’язку можуть виникати численні спірні ситуації.
Наприклад, чи можна вимагати примусового звіль­нення квартири або виписки з неї, якщо строки для таких дій в договорі не зазначені, і в який термін настає право такої вимоги?2Вважаємо, у цьому випадку необхід­но застосовувати правила ст. 165 ЦК України, тобто боржник буде змушений виконати зобов’язання в семи­денний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором. Для того, щоб у кредитора були докази такого звернення, нотаріус може запропонувати йому звернутись із відпо­відною заявою до боржника, яку й передасть сам нотарі­ус. Таким чином, з’явиться відповідний доказ пред’яв­лення кредитором претензії до боржника. Але це стосу­ється випадку, коли час настання вимоги в кредитора або незазначений, або не чітко зазначений.
1/>Нотариат в СССР / Под ред. Л. Ф. Леснщкой IIЮрид. лит.- М.,
1990.- С. 150; Н. Палтавская, В. Кузтцов. Нотариат: курс лекций //
Институт международного права и зкономики им. А. С. Грибоедо-
ва.-М., 1998.- С. 144.
2 При цьому, автором акцентується увага на тому, що це суттєва
помилка нотаріуса, якщо він не пропонував заінтересованим особам
цей аспект визначити в договорі. .
159
/>/>/>/>/>/>Звідси випливає, що не всі оригінали документів, на­віть й ті, що зазначені в Переліку, можуть стати підста­вою для виконавчого напису, тож можливі спірні ситуа­ції. За нашою концепцією, нотаріус може посвідчувати факт, що зобов’язання невиконані й у цьому випадку во­ни підлягають примусовому виконанню, що має здійс­нюватись державною виконавчою службою.
При цьому державний виконавець не підпорядкову­ється нотаріусу, тобто останній не може надавати йому розпоряджень — це один аспект. Другий аспект полягає в тому, що правом розпорядження володіє лише власник і він не наділяє нотаріуса власними повноваженнями що­до розпорядження, а лише звертається за наданням ори­гіналу документа про заборгованість виконавчої сили. Після чого такий оригінал документа разом із виконав­чим написом є підставою для державного виконавця від­крити виконавче провадження. Тому формально вико­навчий напис нотаріуса не може існувати окремо від оригіналу документа про заборгованість. Отже, окремо він не може стати підставою для виконання.
Слід зазначити також, що в жодному нормативному акті нотаріус не наділений правом розпорядження. Зо­крема, в ст. З Закону України «Про виконавче провад­ження», де дається перелік «рішень, що підлягають ви­конанню Державною виконавчою службою», зазначений термін «виконавчий напис нотаріуса», а не розпоряд­ження нотаріуса.1Тому ні для теоретичного, ні практич­ного застосування терміну «розпорядження» нотаріуса не має підстав.
При витребуванні від боржника сплати податків нота­ріус також не має повноважень щодо розпорядження, адже тільки уповноважені державою органи можуть ви­магати від боржника сплати податку, а нотаріус знову лише оформляє відповідну вимогу в передбаченому за­коном порядку.
У Довіднику автори в одному випадку посилаються на те, що безспірність заборгованості боржника в нота­ріальній практиці пов’язується із заявою (претензією) тощо кредитора про прострочку платежу, а в іншому -із Переліком документів, за якими стягнення забор-
1/>Тут слід було б внести виправлення в закон і зазначити юридич­ні акти або іншим чином визначити документи, оскільки виконавчий напис не може вважатися з точки зору термінології рішенням.
160
гованості провадиться у безспірному порядку на під­ставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172.’ Без відповідного роз’яснення застосу­вання цих положень виникає непорозуміння, оскільки виходить, що нотаріальна практика суперечить норма­тивному акту.
Якщо в п. 1 відповідного Переліку і ст. 88 Закону Ук­раїни «Про нотаріат» зазначено, що документи для вчи­нення виконавчого напису повинні мати безспірний ха­рактер, то нотаріус мусить бути не формалістом (диви­тись лише на форму документа, його назву та наявність печаток і підписів), а повинен уважно його дослідити і прийняти рішення про можливість вчинення або відмову у вчиненні виконавчого напису, тобто впевнитись у без-спірності стягнення. При цьому він зобов’язаний переві­ряти строки не тільки давності, а й настання права вимо­ги. Відповідне положення має увійти й до ч. 1 ст. В8 За­кону України «Про нотаріат»5в якій зазначається лише про строк давності права вимоги.
Строк давності права вимоги, зазначений у ст. 88 За­кону України «Про нотаріат», давно необхідно привести у відповідність до ст. 71 ЦК України, згідно з якою з 1995 р, встановлений єдиний строк позовної давності на три роки як для відносин між громадянами, так і для взаємовідносин юридичних осіб між собою?
Віднесення адміністративних правовідносин до про­вадження нотаріату України нами вважається недоціль­ним, оскільки вони відрізняються імперативністю, влад­ними повноваженням однієї із сторін «нотаріального процесу», а не договірним характером. Тому не зовсім обґрунтованим видається положення Переліку щодо стяг­нення з фізичних осіб податкової заборгованості в по­рядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Дер­жавні податкові адміністрації як владні державні органи мають користуватись власними повноваженнями для стягнення відповідної заборгованості, їхні рішення повинні ставати підставою для відкриття виконавчого
!/>Тут слід було б внести виправлення в закон і зазначити юридич­ні акти або іншим чином визначити документи, оскільки виконавчий напис не може вважатися з точки зору термінології рішенням,-С. 141.
2Див.: Закон України № 295/95-ВР від 11.07.95.
    продолжение
–PAGE_BREAK–б 2—315
/>/>/>/>провадження. Тобто в цьому разі необхідно констатувати вертикальний характер адміністративних правовідносин та надавати загальнообов’язковості рішенням відповід­них податкових органів.
Вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють податкову заборгованість фізичної особи, не несе в собі ніякого юридичного значення, оскільки нотаріус фактично не здатен перевірити факт несплати податкової заборгованості, яка нараховується податко­вою адміністрацією в односторонньому порядку.
Іншим аспектом недоцільності вчинення виконавчого напису в цій ситуації є те, що по суті нехтується відпо­відне рішення податкової адміністрації про застосування фінансових санкцій до зобов’язаної особи, натомість юридичного значення набуває виконавчий напис нота­ріуса. Відповідне рішення уповноваженого органу й має стати підставою для виконання, а не замінюватись вико­навчим написом нотаріуса, адже він не має жодного від­ношення до цих правовідносин і за своїм правовим ста­новищем сам перебуває під контролем податкових орга­нів. Ми вважаємо, що рішення податкових органів мають відноситись до п. 12 ст. З Закону України «Про виконав­че провадження», а саме: постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом роз­глядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, і виконуватись держав­ними виконавцями.
Дії податкової адміністрації мають вчинятися за тра­диційною схемою: нараховується податкова заборгова­ність і надсилається платникові; якщо своєчасно вона не оплачується, мають передбачатися додаткові заходи ад­міністративної відповідальності й у подальшому приму­сове виконання рішення податкової адміністрації, а не виконавчий напис нотаріуса. Тому подальше провад­ження має в собі адміністративно-правовий характер і не повинно кореспондуватись нотаріусу, який не може фак­тично «підсилювати» юридичне значення рішення дер­жавного органу і надавати йому форми документа, що підлягає виконанню. Штрафні санкції, які накладають­ся представниками Державтоінспекції, та й інші санкції за адміністративні правопорушення стягуються за рі­шенням суду, а не на підставі виконавчих написів но­таріусів.
162
З цього приводу можна запропонувати, щоб податко­ва адміністрація, якщо рівень її повноважень не дозволяє звернутись до виконавчої служби безпосередньо, здійс­нювала це через суд у порядку аналогічному розділі 32 ЦПК України (справи про стягнення з громадян недо­їмки по податках, самооподаткуванню сільського насе­лення і державному обов’язковому страхуванню). Тоді в разі непогодження громадянина з відповідними нараху­ваннями податків він зможе вчасно заявити про це су^ду або оскаржити дії чи рішення податкової адміністрації, а також звернутися з позовом до цієї установи. В майбут­ньому, в разі запровадження в життя проекту Адмініст­ративного процесуального кодексу України, вважаємо, такі справи мають належати до компетенції адміністра­тивних судів.
Є зауваження й щодо викладених авторами довідника шляхів вирішення спірних ситуацій у нотаріальному процесі при вчиненні виконавчого напису.1Вони зазна­чають, що безспірність стягнення заборгованості при вчиненні виконавчого напису визначається не креди­тором чи нотаріусом, а прямо передбачена Переліком документів, за якими стягнення заборгованості прова­диться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Одночасно вони вважають, що навіть за умови, коли боржником подані письмові заперечення проти нарахо­ваної кредитором суми заборгованості чи штрафу, у но­таріуса немає підстав для відмови у вчиненні виконавчо­го напису.
Такий висновок авторів суперечить як теорії нотарі­ального процесу щодо безсшрності вчинення нотаріаль­них проваджень, так і статтям 5,42 Закону України «Про нотаріат». У розглянутій авторами ситуації нотаріус згід­но зі ст. 5 Закону України «Про нотаріат» зобов’язаний, перш за все, роз яснити заінтересованій особі її права та обов’язки, попередити про наслідки вчинюваної нотарі­альної дії, а саме — можливість звернення до суду в разі наявності в неї обґрунтованих заперечень проти вчинен­ня виконавчого напису. Якщо особа звернеться в цій си­туації до суду, то необхідно виходити з аналізу ч. 4 ст. 42
1/>А. М. Єрух, Ю. М. Козьяков, Н. В. Круковес. Довідник нотаріуса. Випуск 2 // Вид-во «Істина»,- К., 2000.- С. 141.
«♦163
/>/>/>Закону України «Про нотаріат», а саме: вчинення нотарі­ального провадження (в Законі не має обмежень щодо виконавчого напису нотаріуса) має бути відкладеним на строк не більше 10 днів. Якщо в цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, то тільки в цьому випадку нотаріальна дія може бути вчи­нена. Як бачимо, автори не приділяють належної уваги нотаріальним процесуальним правам суб’єктів нотарі­альних правовідносин, що в остаточному підсумку може призвести до звернення суб’єктів до суду із скаргою на дії нотаріуса.
Якщо ж нотаріусом дотримана процедура вчинення виконавчого напису, то в особи не буде підстав оскаржи­ти дії нотаріуса до суду в порядку глави 31-А ЩІК Ук­раїни, вона зможе звернутися до суду тільки з позовною заявою до стягувача. Виконавче провадження в такому випадку повинно бути обов’язково зупинене до вирі­шення справи в суді (статті 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, вирішення розглянутої авторами спірної ситуа­ції має в повному обсязі переходити до юрисдикції суду, оскільки в ній закладені спірні правовідносини.1
При цьому ми не відмовляємось від власної загальної концепції щодо передачі в майбутньому повноважень із захисту прав громадян та юридичних осіб суду.2
Потребує аналізу й позиція деяких авторів щодо засо­бів забезпечення виконання умов договору. Дехто вва­жає, що нотаріус може посвідчувати договір застави, ко­ли договір кредиту або інший договір, умови якого за­безпечуються заставою, нотаріально не посвідчувався. їхня позиція ґрунтується на аналізі ст. 55 Закону України «Про нотаріат», якою не вимагається подання нотаріусу боргового документа. Крім того, обґрунтовується їхня позиція посиланням у тексті договору застави на договір позики як на підставу укладення угоди. Підписуючи до­говір застави, сторони своїми підписами стверджують: волевиявлення щодо укладення договору застави; наяв-
1/>Див.: Фурса С. Я. Спірні нотаріальні правовідносини у нотарі­
альному процесі та наслідки їх встановлення. В кн. Фурса С. Я., Фур­
са Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика// А. С. К-К., 2001-
С. 122-128.
2 Фурса С. Я. Спірні питання нотаріальної науки і практики //
Підприємництво, господарство і право.- № 1.- 2002.- С. 36-39.
164
ність усіх тих моментів і фактів, про які йдеться в тексті договору застави. Останній аргумент стосується зобов’я­зань нотаріуса встановити факт існування договору по­зики (хоча б шляхом розпитування про це учасників уго­ди) та роз’яснити сторонам вимоги щодо форми такого договору.1
Однак, не всі договори позички, на які нотаріус поси­лається при посвідченні договору іпотеки, можуть бути дійсними. Мається на увазі, що підставами для визнання угоди недійсною є випадки, передбачені статтями 49-58 ЦК України. З аналізу цього положення випливає, що нотаріусом буде забезпечуватись виконання умов угоди, що не відповідає законодавству України, Якщо договір позики суперечитиме вимогам закону, то договір заста­ви, який по суті «супроводжує» договір позики, також буде недійсним і суперечитиме вимогам законодавства. Тобто правовий зміст договору застави — це забезпечен­ня виконання зобов’язань, що випливає з назви глави 16 ЦК України, а не самостійність такої угоди.
Таким чином, необхідно надавати перевагу нотарі­альній процесуальній формі. Якщо ж проаналізувати но­таріальну процесуальну форму більш широко, в контекс­ті правовідносин, що розглядаються, то відповідний до­говір про позичку повинен бути перевірений нотаріусом на відповідність його законодавству. З цього випливає зрозуміла умова про оплату цієї дії, необхідність надання всіх документів, які потрібні для посвідчення обох угод тощо. Тобто раціоналізм має проявлятись у цій ситуації таким чином, що нотаріальна процесуальна форма для забезпечення безспірності нотаріального процесу зумов­лює необхідність посвідчення обох взаємопов ‘язаних до­говорів у нотаріальному порядку.
Спробуємо дослідити можливість особи звернутись до Державної виконавчої служби не із заявою про неви­конання умов договору кредиту, а лише із заявою про примусове виконання договору застави, на якому нотарі­усом вчинено виконавчий напис. Вважаємо, таке звер­нення буде правомірним, оскільки за ч. 6 ст. 20 За­кону України «Про заставу» реалізація заставленого
1/>А. М. Єрух, Ю. М. Козьяков, Н. В. Круковес. Довідник нотаріуса. Випуск2//Істина-К„ 2000-С. 54-55.
Фурса С. Я. Значення нотаріальної процесуальної форми у врегу­люванні кредитних відносин // Право України-№11-2001.-С. 55-59.
165
/>/>/>/>/>майна, на яке звернено стягнення, провадиться судовим виконавцем на підставі виконавчого листа суду, наказу арбітражного суду або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. Отже, положення ч. 1 ст. 20 цьо­го Закону щодо набуття заставодержателем права звер­нення стягнення на предмет застави лише в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забез­печеного заставою, воно не буде виконано, має перевіря­ти нотаріус.
Іншим складним питанням є право боржника на оскарження вчиненого виконавчого напису. Так, за ст. 286 ЦПК встановлений десятиденний строк на по­дання скарги, заяви, відлік якого починається з дня вчинення неправильної нотаріальної дії. Але за Законом України «Про нотаріат» не передбачено обов’язку но­таріуса повідомити боржника про вчинене нотаріальне провадження і таким чином боржник у більшості ви­падків, коли стягувач звернеться після десятиденного строку за примусовим виконанням, не зможе оскаржити вчинений виконавчий напис. Отже, для того, щоб вико­навчий напис нотаріуса набирав «законної сили», необ­хідно передбачити обов’язком нотаріуса після вчинення виконавчого напису повідомляти боржника про це. Тоді боржник матиме реальну можливість оскаржити непра­вильно вчинену нотаріальну дію.
Вважаємо, що в Законі «Про виконавче провадження» не зовсім коректно висловлена й інша умова виконавчо­го провадження, а саме — не     продолжение
–PAGE_BREAK–сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником. Так, під акцептом слід розуміти згоду платника оплатити платіжні вимоги і не більше. Але виходячи із положення про те, що дер­жавний виконавець має виконувати лише безспірні виконавчі документи, необхідно встановити й інший юридичний факт, що платіжні вимоги не оплачені в строк.
Документами, з яких цей факт можна встановити, є опротестовані нотаріусами векселі та чеки, за якими нотаріусами посвідчено неоплату чеку.
Перед вчиненням протесту, пропонується в юридичній літературі, в день прийняття векселя до протесту нотаріу­са направляти векселедавцю або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильовий вексель) вимогу про оплату (або
166
акцепт) векселя1. В даному випадку стає незрозумілим правовий та процесуальний зміст цієї дії, оскільки апріорі вважається, що особа мала звертатись до боржника за оплатою векселя і лише після цього звертатись до нотаріуса. Якщо ж й направляти вимогу про оплату, то відповідь на цю пропозицію все одно не впливає на вчинення нотарі­альної дії щодо опротестування, оскільки в передбачува­ному порядку не вимагається певного порядку фіксування факту відмови. Отже, якщо й посилати повідомлення, то про вчинення відповідної нотаріальної дії. При цьому не­обхідно, вважаємо, виходити із загального правила — век­сель дає векселедержателю безспірне право по закінченні строку зобов’язання вимагати від боржника або акцептанта сплати визначеної на векселі грошової суми. На підставі цього правила також важко погодитись із пропозицією перевіряти обставини, що зумовлюють видачу векселя2. Вимагати від нотаріуса з’ясовувати питання про постав­лену чи ні продукцію, виконання робіт і надання послуг неможливо, оскільки в цьому випадку необхідно переві­ряти умови угод та виконання зобов’язань усіма індосан­тами, що практично неможливо.
Нотаріусам треба дуже уважно підходити до векселів, які видані в інших державах, з позицій строгої відповід­ності їхнім вексельним законодавчим актам країни, де видано вексель. Якщо вексель написаний іноземною мо­вою, то нотаріус повинен вимагати або засвідчений но­таріусом переклад тексту векселя, або робити переклад за рахунок особи, що надала вексель до опротестування.
Опротестований вексель видається векселедержателю або уповноваженій особі. На нашу думку, за вказівкою в заяві опротестований вексель може передаватись нотарі­усом у державну виконавчу службу. Відповідно до п. З Указу Президента України від 23.08.1998 р. встановлю­ється, що векселі, опротестовані нотаріусами в установ­леному законом порядку, є виконавчими документами. Тому незрозумілою є вимога, що зазначена в п. 11 Пере­ліку документів, за якими стягнення заборгованості про­вадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06Л 999 р. № П72, згідно з
1/>Нотаріат для Вас.- № 3.- 1997.- С. 32-34.
2 Там же-С. 34.
167
/>/>/>/>/>/>/>якою на опротестованому векселі нотаріусу необхідно вчиняти виконавчий напис.
Щодо застосування в юридичній практиці чеків, то це питання також вирішується неоднозначно. Так, у п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконав­чих написів нотаріусів, зазначається, що достатньо нота­ріусу посвідчити факт неоплати чека для того, щоб він став підставою для виконання. В п. 180 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачається за пунктами 171, 172 Інструкції пропону­ється, крім посвідчення факту неоплати чека вчиняти на ньому виконавчий напис за проханням чекодержателя. Виходячи з того, що за запитом нотаріуса банк має пові­домити його про причини неоплати чека, ці відомості мають бути зазначені в написі на чеку про неоплату і во­ни мають стати підставою для примусового стягнення.
Рішення комісій по трудових спорах можуть бути підставою для виконання на підставі законодавства про працю. Але складність цієї підстави виконавчого провад­ження зумовлена тим, що більшість підприємств нале­жить до категорії малих, і комісії по трудових спорах на них не створюються. За ст. 229 КЗпП рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по за­кінченні десяти днів, передбачених на його оскарження (ст. 228), за винятком випадків, коли рішення про понов­лення на роботі підлягає негайному виконанню.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у вста­новлений строк працівникові комісією по трудових спо­рах підприємства, установи, організації видається по­свідчення, що має силу виконавчого листа.
Посвідчення оформлюється наступним чином: вказу­ється найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати його прийняття і видачі посвід­чення; прізвище, ім’я та по батькові працівника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підписом голо­ви або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах. На підставі посвідчення, пред’явле­ного не пізніше тримісячного строку до районного суду, судовий виконавець виконує рішення комісії по трудо­вих спорах у примусовому порядку.
168
У разі пропуску працівником установленого тримі­сячного строку з поважних причин комісія по трудових спорах, що видала посвідчення, може поновити цей
строк.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу відносяться до певних ви­дів відповідальності за невиконання рішення у добро­вільному порядку та порушення обов’язків, які поклада­ються на осіб, що беруть участь у виконавчому процесі.
Перший вид відповідальності випливає з того, що, по-перше, рішення приймаються уповноваженими законо­давством особами і тому підлягають виконанню всіма суб’єктами, щодо обов’язків яких воно прийняте. По-друге, державним виконавцем в основному надається строк для добровільного його виконання і в разі його невиконання застосовуються заходи примусового ви­конання рішення, які мають здійснюватися за рахунок боржника.
Щодо штрафних санкцій, то невиконання законних вимог державного виконавця є підставою для адміністра­тивної відповідальності за ст. 188-13 КпрАПП. Так, за За­коном «Про виконавче провадження» передбачені ви­падки накладення штрафів на осіб, що беруть участь у виконавчому процесі, а саме за статтями 76, 77, 80, 87, 88. Зокрема, за ч. 2 ст. 76 Закону передбачається, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує ви­конання відповідно до повноважень, наданих йому зако­ном, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.
3.3. Підстави виконання рішень міжнародних
та іноземних судів і арбітражів
на території України
Правовий аналіз чинного законодавства дає можли­вість встановити певні переваги міжнародного права у порівнянні з нормами законодавства України. Так, з ана­лізу ч. З ст. 55 Конституції України випливає, що кожен
169
/>/>/>має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. З одного боку, це свідчить про повагу до міжнародних організацій, а з іншого — про можливість порушення права громадянина, яке не здатна правова система України захистити. Таким чином, це по­ложення повинно було б відтворюватись у Законі Украї­ни «Про виконавче провадження» відповідним чином. Тобто в разі гарантування права особи на звернення до відповідних міжнародних судових установ чи до відпо­відних органів міжнародних організацій необхідно в ши­рокому розумінні й визнавати такі рішення для того, щоб відповідне звернення до цих органів не було формальніс­тю. Тому можна погодитись із внесенням до Закону України «Про виконавче провадження» п. 13-1, за яким передбачається виконання Державною виконавчою служ­бою рішень Європейського Суду з прав людини.
Вважаємо, що законодавство має бути послідовним і більш конкретним та передбачати процедуру виконання таких рішень, їхні правові межі та властивості. Незва­жаючи на те, що в Закон «Про виконавче провадження» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини» були внесе­ні зміни Законом України «Про внесення зміни до Зако­ну України «Про виконавче провадження» від 11 липня 2001 р. № 2618-Ш, вони мають бути відображені і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердже­ній наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15Л2Л999 р. Та невелика кількість літератури, що при­свячена діяльності Європейського Суду, не дає повної уяви про характерні особливості його рішень. Але необ­хідно визначити, що за ст. 44 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (із поправками, знесеними від­повідно до положень протоколу №11) рішення Європейсь­кого Суду бувають двох рівнів:
1. Рішення палат, які стають остаточними:
якщо сторони заявляють про те, що вони не зверта­
тимуться із проханням про передачу справи на розгляд
Великої палати; або
через три місяці від дати постановлення рішення,
якою прохання про передачу справи на розгляд великої
палати не було заявлене; або
170
• якщо колегія Великої палати відхиляє прохання про передачу справи на розгляд Великої палати згідно зі ст. 43.
2. Рішення Великої палати є остаточним.
Остаточне рішення публікується і ст. 46 Конвенції пе­редбачається обов’язкову його силу та виконання, нагляд за виконанням остаточного рішення суду здійснюється Комітетом міністрів Ради Європи.1
У Законі України «Про визнання та виконання в Ук­раїні рішень іноземних судів» від 29.11.2001 р. говориться про судові органи, які знаходяться під юрисдикцією іно­земних країн, але одночасно визначається можливість двозначного сприйняття рішення суду іноземної країни, якщо вона є суб’єктом міжнародних договорів разом з Україною і коли цією угодою встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені в згаданому Законі. В цьому разі мають застосовуватися правила відповідного міжнародно­го договору України. Таким чином, повинно існувати від­повідне чітке ставлення до рішень міжнародних установ, у тому числі арбітражних, які мають виконуватись на те­риторії України у відповідності до міжнародних угод.
З огляду на це, констатується можливість багато-аспектного ставлення до рішень, які підлягають вико­нанню на території України та які винесені поза межами України.
Цікавими для правового аналізу будуть дві міжнарод­ні конвенції, дія яких суттєво різниться за правовими на­слідками. Так, за ст. З Конвенції про визнання та вико­нання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк. 1958), ратифікованої Указом ПВР від 22 серпня 1960 р., перед­бачається, що до визнання і приведення до виконання арбітражних рішень, на які поширюється ця Конвенція, не повинні застосовуватись істотно більш обтяжливі умови або більш високе мито чи збір, ніж ті, які існують для визнання і приведення до виконання внутрішніх ар­бітражних рішень.
Водночас Конвенцією про порядок вирішення інвес­тиційних спорів між державами та іноземними особами (Вашингтон, 18 травня 1965 р.)3визначається інше став-
1/>Збірка договорів Ради Європи // Парламентське видавництво.-
К., 2000-С. 41.
2 Відомості Верховної Ради УРСР, 1960 р., № 31.
3 Угоду ратифіковано Законом № 1547-Ш від 16.03.2000, (ВВР),
2000, № 21, ст. 161.
171
/>/>/>/>/>лення до рішень. А саме п. 1 ст. 54 встановлено, що кож­на Договірна держава визнає рішення Арбітражу, яке прийняте у відповідності з цією Конвенцією в якості зо­бов’язуючого та яке забезпечує виконання грошових зо­бов’язань, покладених рішенням Арбітражу, в межах своєї території, так якби це було остаточне рішення су­дового органу цієї держави.
Отже, в міжнародному праві існують різні підходи до визнання і виконання рішень юрисдикційних органів, які не перебувають під юрисдикцією держави, на території якої має виконуватись рішення.
З цього короткого аналізу вже можна зробити висно­вок, що суб’єктами виконавчого провадження за міжна­родними договорами можуть бути:
держави;
юридичні особи;
громадяни;
особи без громадянства та іноземні громадяни.
Особливо складним для України є питання про участь
у виконавчому провадженні в якості його суб’єкта дер­жави. Це положення не передбачене чинним законодав­ством і не існує відповідної юридичної практики, тому його можна вважати актуальним. Вважаємо, шлях вирі­шення цієї правової ситуації лежить через представницт­во інтересів держави у виконавчому провадженні. Про те, що держава та її суб’єкти мають відповідні зо­бов’язання як внутрішнього, так і зовнішнього характе­ру, свідчать Конституція України та численні міжнарод­ні договори, а тому неодмінно потрібно буде розв’язати цю колізійну ситуацію.
З іншого боку, можна встановити, що буде потрібна певна класифікація взаємовідносин України з іншими країнами світу на міжнародному рівні в залежності від взаємних зобов’язань між ними. Критеріями для класи­фікації будуть такі обставини:
•Визнання рішення суду іноземної країни, що випли­
ває із багатостороннього міжнародного договору. На­
приклад, Нью-Йоркську конвенцію підписали та ратифі­
кували такі країни: Алжир; Антигуа і Барбуда; Аргентина;
Австралія; Австрія; Бангладеш; Барбадос; Бахрейн; Бель­
гія; Бенін; Ботсвана; Болгарія; Боснія і Герцеговина;
Буркина Фасо; Білорусь; Камерун; Канада; Центрально-
Африканська Республіка; Чилі; Китай; Колумбія; Коста-
Ріка; Кот-д’Івуар; Куба; Кіпр; Камбоджа; Данія; Джибуті;
172
Домініка; Еквадор; Єгипет; Сальвадор; Фінляндія; Фран­ція; Німеччина; Гана; Греція; Гватемала; Гвінея; Гаїті; Святейший Престол; Угорщина; Індія; Індонезія; Ірлан­дія; Ізраїль; Італія; Японія; Йорданія; Кенія; Кувейт; Латвія; Лесото; Люксембург; Мадагаскар; Македонія; Ма­лайзія; Мексика; Монако; Марокко; Нідерланди; Нова Зеландія; Нігер; Нігерія; Норвегія; Пакистан; Панама; Перу; Філіппіни; Польща; Корейська Республіка; Руму­нія; Саудівська Аравія; Сан-Марино; Сінгапур; Словач­чина; Словенія; Південна Африка; Іспанія; Шрі-Ланка; Швеція; Швейцарія; Сирійська Арабська Республіка; Таїланд; Тринідад і Тобаго; Туніс; Уганда; Україна; Рес­публіка Чехія; Російська Федерація; Об’єднане Королів­ство; Об’єднана Республіка Танзанія; Сполучені Штати Америки; Уругвай; Хорватія; Естонія; Югославія; Грузія.
• Визнання рішення суду іноземної країни, що випли­ває з двосторонньої угоди України з іншою країною. На­приклад, в Угоді про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки, ратифікованою Поста­новою ВР № 2474-12 від 18.06.1992 р., зазначається про врегулювання спірних питань. Якщо Сторони не домовля­ться про інше, то вони повинні вказати місце проведення арбітражу іншу, ніж Україна або Сполучені Штати, країну, яка є учасницею Конвенції ООН про визнання і виконання зарубіжних арбітражних рішень, підписаної в Нью-Йорку 10 червня 1958 р. Таким чином, ці країни визнаватимуть рішення суду третьої країни при врегулюванні спірних взаємовідносин між суб’єктами, що знаходяться під юрисдикцією України та Сполучених Штатів Америки.
По суті класифікація судових рішень, що підлягають виконанню на території України, закладена в загальних рисах у Договорі між Україною і Китайською Народ­ною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, ратифікованому Постановою ВР № 2996-12 від 05.02.1993 р. В Україні під рішенням, що підлягає виконанню за цією угодою, необхідно розуміти •’■ вирок щодо відшкодування збитків з кримінальної справи, рішення, ухвала, постанова суду (судді), мирова угода, затверджена судом з цивільної справи, рішення, ухвала арбітражного суду.
За цим Договором та Законом «Про визнання та вико­нання в Україні рішень іноземних судів» пропонується поділяти рішення на такі:
173

/>/>/>/>/>що потребують лише визнання;
що потребують визнання і виконання на території
іншої країни.
До рішень про визнання на території іншої країни від­носять такі рішення, що несуть в собі матеріальні наслід­ки їхнього визнання. З такими рішеннями пов’язується після набрання ними законної сили вирішення спірних правовідносин, але вони не підлягають примусовому ви­конанню. Наприклад, у разі вступу в законну силу судо­вого рішення про визнання шлюбу недійсним або про ро­зірвання шлюбу таке рішення призводить до зміни в пра­вовідносинах, але воно не має зобов’язуючого характеру.
В разі визнання рішення, яке зумовлює наступне при­мусове виконання, держава фактично бере на себе зо­бов’язання з його виконання. Процедура щодо оголо­шення іноземного рішення таким, що підлягає виконан­ню на території даної держави, в юридичній літературі називається екзекватурою.1
Законодавством України і міжнародними договорами передбачаються певні умови, які стосуються не тільки змісту документа, що підлягає виконанню на території іншої країни, а й передбачають особливу процедуру їхньої передачі та екзекватури. Це питання дуже важливе й для виконавчої служби, оскільки може виникнути необхід­ність звернення до органу, який видав виконавчий доку­мент, за роз’ясненням рішення, порушити клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та роз­строчку виконання рішення. В цьому випадку можна зро­зуміти, що порядок звернення буде прямо протилежним по відношенню до надходження рішення до виконання.
За Законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів», а також за чинними міжнародними договорами рішення суду:
можуть надходити до уповноважених судів Украї­
ни, які вправі визнавати іноземні рішення від юрисдик-
ційних органів, що приймали ці рішення, та безпосеред­
ньо від заявників;
в наступному на підставі рішення іноземного суду
та ухвали про надання дозволу на його примусове вико­
нання, що набрала законної сили, відповідний суд Ук-     продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Шак X. Международное гражданское процессуальное право // БЕК.-М., 2001-С. 382.
174
раїни видає виконавчий лист, який надсилається для ви­конання в порядку, встановленому законом.
Умови підвідомчості заяви судовим органам України випливають із ст. 2 Закону «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» і можуть бути сфор­мульовані наступним чином:
якщо це випливає із міжнародних договорів Украї­
ни або за принципом взаємності за домовленістю асі Ьос
(арбітраж для вирішення конкретної справи)1з інозем­
ною державою,
рішення суду має виконуватися на території Ук­
раїни.
Підсудність же справ про визнання і виконання рі­шень іноземних судів встановлюються за такими проце­дурними ознаками:
За адміністративним поділом України;
За чіткою вказівкою в законі про повноваження пев­
них судів щодо надання дозволу на примусове виконан­
ня рішень іноземних судів — апеляційним судом Автоном­
ної Республіки Крим, апеляційними обласними, Київсь­
ким та Севастопольським міськими судами;
Визнання здійснюється за місцем постійного чи
тимчасового проживання або перебування (місцезна­
ходження) боржника, а в разі, коли боржник не має
постійного чи тимчасового місця проживання або пере­
бування (місцезнаходження) на території України або
місце його постійного чи тимчасового проживання або
перебування (місцезнаходження) невідоме, питання про
надання дозволу на примусове виконання рішення іно­
земного суду розглядається відповідним судом України
за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Якщо останній пункт розглядати в контексті наступ­ного примусового виконання іноземного рішення, то не важко встановити, що виконавче провадження за зако­нодавством відкривається також: за місцем роботи борж­ника; за місцезнаходженням постійно діючого органу
1/>Останнім часом в українському законодавстві з’явились іноземні словосполучення, зміст яких важко зрозуміти юридично необізнаним громадянам. Про тлумачення цього терміна див.: Бруицева К В. Меж-дународньїй коммерческий арбитраж // Издательский дом «Сен-тябрь».- Санкт-Петербург, 2000.- С. 95; Притика Ю. Д. Правові за­сади формування і функціонування міжнародного комерційного ар­бітражу в Україні. Автореф. дис. канд. юр. наук- К., 1997.- С. 7.
175
/>/>/>/>/>/>/>/>або майна юридичної особи; за місцем здійснення пев­них дій, визначених у судовому рішенні. Отже, доцільно об’єднати ці випадки в законодавстві й передбачити пев­ні переваги, що надаватимуться кожному з них або за­значити їх як додаткові,
Визнання або виконання судом однієї країни рішення суду другої має таку ж чинність, як і визнання або вико­нання рішення суду цієї країни — це загальне правило має широкі межі застосування. Мається на увазі процес на­брання рішенням законної сили. Так, за ст. 9 Закону «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» передбачається, що ухвала, постановлена відпо­відним судом України про надання дозволу на примусо­ве виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання, може бути оскаржена стягувачем або боржником у порядку і стро­ки, передбачені законами України.
Таким чином, рішення іноземних судів після розгляду справ про їхнє визнання судами апеляційної інстанції набиратимуть законної сили за законодавством України, тобто негайно після ухвалення рішення або ухвали суду апеляційної інстанції (ст. 317 ІЩК України). Слід також мати на увазі, що при касаційному оскарженні рішення або ухвали суду апеляційної інстанції при передачі спра­ви на розгляд усього складу судової палати суд може зу­пинити виконання відповідних рішень до закінчення ка­саційного провадження. Але це відноситься до прав ка­саційної інстанції і про такі випадки обов’язково має повідомлятись державна виконавча служба, за загаль­ним же правилом — розгляд справи в касаційному поряд­ку не зупиняє виконавчого провадження.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, що перевищує три роки, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку прове­дення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Якщо рішення іноземного суду неможливо виконати в певний час і воно було повернуто стягувачу, то для його повторного звернення до виконання не потрібно повтор­но застосовувати процедуру його визнання.
176
Розділ IV
СТАДІЇ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
4,1. Відкриття виконавчого провадження
Законодавство про виконавче провадження не містить терміну «стадії виконавчого провадження», однак процес виконавчого провадження завжди складається із послі­довності дій державного виконавця від відкриття вико­навчого провадження до його закінчення. Так, Д. Бахрах1 визначає стадії адміністративного процесу як сукупність дій, що розрізняються безпосередніми цілями і завдан­нями; особливим колом учасників і специфікою їхнього правового статусу; комплексом процесуальних дій; ко­лом юридичних фактів; правовими результатами та їхнім процесуальним оформленням.
Керуючись зазначеними вище критеріями, під стадією виконавчого провадження слід розуміти сукупність про­цесуальних дій державного виконавця, інших суб’єктів виконавчого провадження, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети.
Виходячи з чинного Закону «Про виконавче провад­ження» і практики примусового виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, на нашу думку, слід виділяти 4 стадії виконавчого провадження:
відкриття виконавчого провадження;
підготовка до виконання;
вжиття заходів примусового виконання до борж­
ника;
заключна.
Останнім часом ученими розроблялась система стадій виконавчого провадження,.однак автор не погоджується з її застосуванням та тлумаченням. Так, зокрема, російсь­кими вченими Уральської державної юридичної академії наводиться наступна система стадій виконавчого провад­ження:
1/>Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник дня вузов.- М.: Издательство «БЕК», 1999.- С. 155. .
177
порушення виконавчого провадження і підготовка
до безпосереднього виконання;
здійснення виконавчого провадження:
закінчення виконавчого провадження .
Наведена класифікація стадій виконавчого провад­ження потребує уточнення. Зокрема, в ній змішуються в одній стадії порушення виконавчого провадження і під­готовка до виконання. Однак, якщо порушення виконав­чого провадження спрямоване на досягнення однієї ме­ти, то підготовка до виконання — зовсім іншої. Зміст цих стадій, характер процесуальних дій також не можуть співпадати, про що буде викладено нижче.
Що ж до українських вчених, то при фактичному ви­кладенні стадій виконавчого провадження в навчально­му посібнику, що має назву «Виконання судових рішень», ця частина роботи чомусь називається «Загальні правила виконавчого провадження».
Відкриття виконавчого провадження слід трактувати як стадію, що визначає такий початок дій з виконання постанов суду та актів інших державних і недержавних органів, який забезпечує правомірність застосування за­ходів примусового виконання. Стадія відкриття вико­навчого провадження містить наступні процесуальні факти:
пред’явлення виконавчого документа у ДВС;
прийняття виконавчого документа до виконання.
Після набуття законної сили рішенням суду чи іншого
юрисдикційного органу стягувач для здійснення права на примусове виконання має отримати виконавчий до­кумент у суді або в іншому органі, що розглядав справу, чи виконавчий документ у передбачених у законі випад­ках пересилається державному виконавцю судом або ін­шим уповноваженим органом.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Проаналізувавши Закон «Про виконавче проваджен­ня», слід зазначити, що перелік виконавчих документів в окремій статті не зазначається, але зі змісту ст. 21 Закону «Про виконавче провадження» випливає, що до виконав­чих документів належать:
1/>Пособие по исполнительному производству для судебннх при-
ставов-исполнителей: Учебное пособие / Под ред. И. В. Решетнико-
вой — М.: «Ошуг», 2000?- С. 109.
2 Штефан М. К, Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання су­
дових рішень: Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2001- С. 65.
178
виконавчий лист, що видається на підставі рішень,
ухвал та постанов суду загальної юрисдикції у цивільних
справах та вироків, ухвал і постанов судів у криміналь­
них справах у частині майнових стягнень, вироків судів
у частині позбавлення права займати певні посади або
займатися певною діяльністю, мирових угод, затвердже­
них судом, а також рішень іноземних судів;
наказ арбітражного (господарського) суду, що ви­
дається на підставі рішень, ухвал, постанов господарсь­
ких судів та іноземних арбітражів;
посвідчення комісій по трудових спорах;
постанови органів (посадових осіб), уповноваже­
них законом розглядати справи про адміністративні пра­
вопорушення;
інші документи.
Таке становище є неприпустимим. Крім прямої вка­зівки в Законі на те, які ж документи є виконавчими та підлягають примусовому виконанню Державною вико­навчою службою, перелік виконавчих документів слід доповнити ще цілим їхнім рядом. До них відносяться до­кументи, перелічені в Інструкції про проведення вико­навчих дій, зокрема, виконавчі написи нотаріусів, рі­шення Конституційного Суду України у випадках, перед­бачених законом, не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником, рішення Антимонопольного ко­мітету та його територіальних відділень у передбачених законом випадках, постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу.
На нашу думку, до виконавчих документів також слід віднести рішення Міжнародного комерційного арбітра­жного суду та Морської арбітражної комісії при Торго­во-промисловій палаті України, рішення Європейського суду з прав людини, постанови служби в справах непов­нолітніх щодо грошових стягнень, рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном, рішення комісій рад народних депутатів з питань поновлення прав реабіліто­ваних, про які не йдеться в жодному нормативно-право­вому акті законодавства, тому необхідно доповнити за­значений перелік.
Практика підзаконного нормативно-правового регу­лювання останнім часом дістала небувалого розвитку в чинному законодавстві України, незважаючи на запере-
179
/>/>/>/>/>чення проти цього вчених-адміністративістів1. Не обій­шлося без цього і у виконавчому провадженні, тому, на нашу думку, правове регулювання інституту виконавчо­го провадження повинно здійснюватися лише законо­давчим шляхом.
Пред’явлення виконавчого документа до виконання здійснюється у встановлені процесуальні строки, які не співпадають для різних видів виконавчих документів. Але законом закріплені строки не для всіх виконавчих документів, тому пропонуємо доповнити ст. 21 Закону «Про виконавче провадження» наступними пунктами:
5)рішень Антимонопольного комітету та його тери­
торіальних відділень у передбачених законом випадках –
протягом шести місяців;
рішень Конституційного Суду України, у випад­
ках, передбачених законом,- протягом шести місяців;
постанов державного виконавця — протягом трьох
років.
У перспективі з’явиться ще один вид виконавчого до­кумента — судовий наказ, оскільки Проект нового ЦГІК України передбачає цей вид провадження. В РФ вже є такий інститут і у відповідності з ЦПК РФ (ст. 125-1) су­довий наказ визначається як постанова судді, винесена за заявою кредитора про стягнення грошових сум чи витре­бування рухомого майна від боржника. Російські вчені2 вважають судовим наказом немотивовану судову поста­нову, що виноситься від імені держави у передбачених законом випадках, і приписує певну поведінку зобов’я­заної особи з метою поновлення чи захисту порушених цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, що заснована на представлених заявником документах. Цей інститут має застосування та процесуальне значення у разі відсутності заперечень з боку боржника, відтак від­родження інституту судового наказу спрощує захист суб’єктивних прав громадян.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Отже, заява стягувача чи іншої передбаченої законом особи про відкриття виконавчого провадження повинна бути викладена в письмовій формі, врахувавши при цьо­му і ту обставину, що статтею 18 Закону «Про виконавче
1/>Коростей В. Подзаконньїе актьі: реальносте и перспектива //
Підприємництво, господарство і право.- С. 61-65.
2Решетняк В. К, Черннх И. И. Заочное производство и судеб-
иьій приказ в гражданском процессе.- М.: Городец, 1997.- С. 51.
180
провадження» закріплюється правило, в силу якого не­обхідне подання заяви стягувача чи іншої заінтересова­ної особи для відкриття виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець повинен встановити закон­ність акту, що пред’являється до виконання, і правомір­ність звернення заінтересованої особи до ДВС, одночасно вирішивши питання про відкриття виконавчого провад­ження.
Якщо детально розглянути ст. 24 Закону, то вбачаєть­ся цілий ряд зауважень щодо змісту її частин, які деякою мірою суперечать одна одній. Так, частиною 2 цієї статті встановлюється обов’язок державного виконавця винес­ти постанову про відкриття виконавчого провадження у триденний строк з дня надходження до нього виконавчо­го документа, в якій встановити строк для добровільного виконання рішення, що має бути не більше 7 днів. А за ч. 5 цієї статті постанова про відкриття виконавчого про­вадження може бути оскаржена в 10-денний строк. І тут виникають суперечності між строками, зазначеними в окремих частинах цієї норми Закону.
Фактично може скластись ситуація, коли оскарження постанови буде проводитись після її повного чи частко­вого виконання, що призведе до невиправданих трудно­щів при поверненні стягнутого майна у випадку задово­лення скарги. Крім того, особа, якій завдані збитки вна­слідок неправильного виконання рішення, матиме право вимагати їхнє відшкодування. Звертає на себе увагу і те, що в ст. 24 Закону вказаний лише максимальний строк для добровільного виконання, а мінімальний не обмеже­ний, Отже, може бути наданий строк для добровільного виконання рішення 1 день чи менше, що явно порушує права боржника, який навіть при бажанні виконати рі­шення не матиме фізичної можливості для цього, наслід­ком чого буде сплата виконавчого збору. З іншого боку, цей випадок передбачає можливість застосування вико­нання до документа, який «не набрав законної сили», тобто може бути оскаржений. Тож це положення потре­бує координації в строках добровільного виконання та моменту, до якого надається право для оскарження по­станови про відкриття виконавчого провадження.
Невизначеним є і момент надходження виконавчого документа до конкретного державного виконавця, Навіть Інструкція про проведення виконавчих дій не вирішила
181
/>/>/>/>/>/>цього питання, але деякою мірою воно регулюється Ін­струкцією з діловодства в районних, міських (міст облас­ного значення), районних у містах відділах ДВС, затверд­женої наказом Міністерства юстиції України від 5 липня 1999 р. Так, згідно з п. 3.2 зазначеної Інструкції прийом усіх виконавчих документів і кореспонденції, що наді­йшла до відділу, покладається на діловода відповідного відділу ДВС, що переглядає всю кореспонденцію в день її надходження, реєструє і передає її начальнику відділу не пізніше наступного дня після їхнього надходження. Виявляється, що до державного виконавця виконавчий документ надходить не безпосередньо і це зовсім не означає, що він отримає його у день надходження до від­повідного відділу ДВС.
На особливу увагу заслуговує пропозиція боржнику про добровільне виконання вимог виконавчого докумен­та. Слід зазначити, що передбачений Законом строк для добровільного виконання є цілком достатнім для вжиття заходів щодо приховування майна, грошових коштів, що буде перешкодою для примусового виконання. Після ви­несення судового рішення спір уже вирішений судом, права та обов’язки сторін встановлені, вибір варіантів поведінки для боржника обмежений, йому залишається тільки виконати рішення. Тому, на нашу думку, є недо­цільним встановлення строку для добровільного вико­нання вже після відкриття виконавчого провадження. У боржника є можливість виконати судове рішення після його винесення, і йому це відомо з моменту вирішення справи судом. Зовсім недоцільним є встановлення строку для добровільного виконання виконавчих документів про конфіскацію майна або про стягнення матеріальної шкоди з боржників, які перебувають у місцях позбав­лення волі. Зазначену думку підтверджує Інструкція, в п. 4.1.4 якої зазначено, що добровільне виконання рі­шень не поширюється на виконавчі документи про кон­фіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків із боржників, які відбувають покарання в місцях позбав­лення волі, про накладення арешту на майно для забез­печення позовних вимог, про стягнення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника.
Структура Закону видається не зовсім вдалою, оскіль­ки, крім зазначеної ст. 24, де вже йшлося про добровіль­не виконання виконавчого документа боржником, Закон
182
також містить статтю ЗО «Добровільне виконання рі­шень», де знову згадується про добровільне виконання.
Якщо розглядати далі ст. 24 Закону, то ч. 4 встанов­лює, що за заявою стягувача з метою забезпечення вико­нання рішення з майнових стягнень державний викона­вець одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника й на­кладає на нього арешт. В Інструкції (п, 3.6) про прове­дення виконавчих дій зазначається, що це можливо у ра­зі, якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, а, крім заяви стягувача, вже з’являється як підстава власна ініціатива державного виконавця.
Отже, державний виконавець самостійно вирішує, проводити опис та арешт майна боржника при відкритті виконавчого провадження чи ні. І тут виникає законо­мірне питання: звідки державному виконавцю буде відо­мо про загрозу невиконання рішення, якщо стягувач його про це не просить? Тому ці положення є досить сум­нівними, оскільки невідомо, чи має право державний ви­конавець проводити такі дії. Обережність законодавця в даному випадку можна зрозуміти. Якщо закріпити у статті обов’язок описувати та заарештовувати майно боржника за заявою стягувача, тоді всі стягувачі будуть вимагати застосування цього положення. Якщо це лише право державного виконавця, тоді є можливість передба­чити зловживання з боку державних виконавців, оскіль­ки їм створені умови для дачі хабарів з боку як стягува­ча, так і боржника. При цьому поняття «власна ініціа­тива» для правозастосовчих органів — досить складне явище взагалі, адже неможливо накладати стягнення за те, що особа не проявила ініціативи.
Після винесення постанови про відкриття виконавчо­го провадження її копія надсилається стягувачу, борж­нику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. І тут незрозуміло, яку мету переслідував зако­нодавець, встановивши надсилання зазначеної постанови ще й органу, що видав виконавчий документ, та що з нею робити цьому органу. Виникає питання про можли­вість встановлення контролю за діями державного вико­навця з боку органів, що видали виконавчий документ. Справді, ст. 8 Закону «Про виконавче провадження» пе­редбачає, що за державним виконавцем встановлюється
183
/>/>/>/>/>контроль. Але це контроль з боку начальнику відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо під­порядкований державний виконавець і керівник вище­стоящого органу, тобто тієї ж самої Державної виконав­чої служби. Контроль за діяльністю державних виконав­ців з боку інших державних органів все ж таки передба­чений ст. 10 Закону України «Про Державну виконавчу службу», але це не може бути орган внутрішніх справ, що виніс постанову про накладення штрафу на правопо­рушника, або адміністративна комісія. Отже, доцільність повідомлення відповідного органу, рішення якого вико­нується, про відкриття виконавчого провадження, на на­шу думку, викликає сумніви, якщо відповідним держав­ним органам (наприклад, податковій адміністрації або органам, які є безпосередніми отримувачами сум штра­фів — органи місцевого самоуправління тощо) не надати повноважень стягувачів. Початок вчинення виконавчого провадження не цікавитиме ці органи, навпаки, їх ціка­витиме виконання або невиконання у визначені проце­суальні строки та повнота виконання.
Також слід зазначити, що строк для відмови у від­критті виконавчого провадження законодавчо не закріп­люється, чим порушуються права особи, яка звернулась до державного виконавця, тож доцільним було б внести доповнення до частини другої ст. 26 Закону «Про вико­навче провадження» таким чином:
«Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого докумен­та і заяви про відкриття виконавчого провадження, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові».
Якщо ж рішення підлягає негайному виконанню, ви­несення постанови про відкриття виконавчого провад­ження повинно здійснюватись, на нашу думку, не пізні­ше наступного дня після одержання необхідних доку­ментів.
Державний виконавець може прийняти одне із рішень -відкрити виконавче провадження або відмовити у його відкритті. Відмова у відкритті виконавчого провадження буде обґрунтованою, якщо: відсутнє клопотання стягу-вача про відкриття провадження; заява від імені стягува-ча подана особою, яка не має відповідних повноважень; пропущений строк давності пред’явлення виконавчого
184
документа до виконання; стягувачеві невідомі адреса боржника або місцезнаходження його майна, за винят­ком випадків, передбачених ст. 42 Закону; боржник (а від­повідно і стягувач) проходить строкову військову службу у Збройних Силах України; заінтересованою особою при пред’явленні виконавчого документа не виконані прави­ла територіальної компетенції державних виконавців.
Як видно з наведеного переліку обставин, що є під­ставами для відмови у відкритті виконавчого провад­ження, законодавчо врегульовано тільки одну з них (пропуск встановленого строку пред’явлення виконавчо­го документа до виконання), яка свідчить про те, що право громадян чи юридичних осіб на захист чітко не регламентоване нормами законодавства про виконавче провадження. Очевидно, яка цілком обґрунтованою буде відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо ви­явиться, що рішення, яке підлягає реалізації, скасовано, чи боржник помер до вирішення питання про право-наступництво. Тому пропонуємо всі наведені підстави включити до ст. 26 Закону.
Зі змісту ст. 23 Закону поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до ви­конання здійснюється тільки в одному випадку — коли справу розглядав суд загальної юрисдикції, чим безпід­ставно порушується право всіх інших осіб, щодо яких було винесене рішення не судом загальної юрисдикції, а іншим органом, на поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, чим значно звужуються гарантії виконавчого провадження. Адже Господарський процесуальний кодекс України в ст. 119 дає можливість у разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, поновити пропущений строк. Крім того, що відразу вбачається суперечність з чинним Законом «Про виконавче провадження», це пи­тання віднесено до компетенції господарського суду, про який також не йдеться в зазначеному Законі. До речі, са­ме в російській юридичній літературі з цього питання ведеться чимало дискусій .
До суб’єктів, які мають право звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження, належать: 1) стя-
1/>Грось А. Исполнение судебнмх решений по спорам с участием предпринимателей // Российская юстиция,- 1995.-№ 6.- С. 16—17.
185
    продолжение
–PAGE_BREAK–тг
/>/>/>/>гувач або його представник; 2) прокурор у випадках пре­дставництва інтересів громадянина або держави; 3) інші уповноважені законом особи.
Інструкція про проведення виконавчих дій передба­чає, що державний виконавець відкриває виконавче про­вадження і при надходженні виконавчих документів із судів, відділів ДВС та інших органів (посадових осіб), яким згідно із законом надане право приймати рішення, що підлягають виконанню, у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
Такого пункту не містить ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому пропонуємо доповнити ст. 18 Закону пунктом 3 наступного змісту: «з ініціативи суду та інших органів, що видали виконавчий доку­мент», а також у зв’язку з цим слід доповнити статтю 18 другою, третьою та четвертою частинами й викласти її в такій редакції:
«Стаття 18. Підстави для відкриття виконавчого про­вадження.
Державний виконавець відкриває виконавче провад­ження:
за заявою стягувача або його представника на під­
ставі виконавчого документа, передбаченого ст, 3 Закону;
за заявою прокурора у випадках представництва
інтересів громадянина або держави в суді;
з ініціативи суду та інших органів, що передали
виконавчий документ у випадках, передбачених зако­
ном;
в інших передбачених законом випадках.
З ініціативи суду державний виконавець відкриває виконавче провадження за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподія­ної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або втра­тою годувальника, про стягнення грошових сум із поса­дових осіб, винних у незаконному звільненні чи неза­конному переведенні працівників, або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіска­цію майна.
З ініціативи інших юрисдикційних органів державний виконавець відкриває виконавче провадження, якщо стя­гнення підлягає зарахуванню в доход держави, у випадку невиконання їх у добровільному порядку».
Виконавчий документ у зазначених випадках передає-
186
ться судом чи іншим органом безпосередньо в Державну виконавчу службу згідно з правилами про місце вико­нання рішення. Саме таку назву отримала ст. 20 Закону, оскільки у виконавчому провадженні неможливо засто­сувати термін «підсудність», однак із терміном «місце виконання» також важко погодитись, коли фактично мо­ва йде про конкретний відділ державної виконавчої слу­жби, державному виконавцю якої належить вчинити від­повідне виконавче провадження. Ця частина діяльності виконавчої служби потребує уточнення щодо призна­чення не тільки конкретного державного виконавця щодо відповідного провадження, а й потребує уточнення механізму переходу відкритого провадження від однієї виконавчої служби до іншої, а також щодо неможливості суперечок між відповідними підрозділами виконавчої служби. Ці питання мають суттєве процесуальне значен­ня і, на нашу думку, мають вирішуватись регламентацією в законодавстві правовідносин від конкретизації звер­нення стягувача до державної виконавчої служби та мо­менту надходження відповідних виконавчих документів до виконавчої служби до моменту відкриття виконавчого провадження.
Правовідносини щодо надсилання виконавчих доку­ментів до відділу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника також мають вирі­шуватись за певною послідовністю в критеріях застосу­вання. Оскільки виходить, що достатньо настати одній з перелічених в ч. 2 ст. 20 подій, а саме: змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з’ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостат­ньо, настає зміна місця виконання рішення. Такий пере­лік, без конкретизації основного місця виконавчого про­вадження, може вважатись некоректним і призводити до суперечок між відповідними підрозділами державної ви­конавчої служби. У зазначеній редакції статті самостійне значення має подія, коли майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, але наслідки такої обставини мають бути зовсім іншими. Виконавче провадження може бути переадресоване за місцем роботи боржника, але така дія державного вико­навця викличе лише суперечки. Тож за правовим зна-
187
/>/>/>/>/>/>ченням та обсягом стягнення пропонується така класи­фікація місць виконання:
Для розміру стягнення, що перевищує один міні­
мальний розмір заробітної плати, та для конфіскації
майна основне місце виконання — це місце проживання
боржника, яке в переважній більшості випадків збігаєть­
ся з місцем знаходження майна боржника і має зазнача­
тись в рішенні або вироку суду, а для юридичних осіб у
наказі господарського суду має зазначатись місце розта­
шування юридичної особи.
Другим за значенням має бути місце розташування
майна, на яке може бути звернене стягнення, оскільки це
місце розташування в багатьох випадках можна тракту­
вати як відособлене майно, наприклад, дачні будинки,
недобудовані об’єкти, виробничі об’єкти для юридичних
осіб тощо. Ці об’єкти в основному не зазначаються в рі­
шенні суду, якщо право власності на них не було пред­
метом спору, а тому належність. їх боржнику ще необ­
хідно встановити.
Для періодичних стягнень основним місцем вико­
нання буде місце не тільки роботи, а отримання певного
доходу: заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії,
результатів підприємницької діяльності та інших доходів
боржника.
Місцезнаходження боржника буде основним міс­
цем виконання для провадження щодо виконання рішень
у немайнових спорах, що зумовлюється можливістю не­
одноразової відмови від вчинення певних дій тощо.
При зверненні стягувача до ДВС передбачається, що державний виконавець, перш ніж винести постанову про відкриття виконавчого провадження, має перевірити, чи не скасовано рішення місцевого суду або господарського суду апеляційним судом, у касаційному порядку або у зв’язку з нововиявленими чи винятковими обставинами.
Представник стягувача має право на відкриття вико­навчого провадження лише при належному оформленні його повноважень. Але Законом «Про виконавче прова­дження» цьому питанню не приділено уваги, оскільки в ст. 12 існує лише не зовсім конкретна норма про те, що довіреність має бути виданою і оформленою відповідно до вимог закону. В законодавстві існують різні норми щодо порядку посвідчення довіреності та її змісту, а са­ме представництво регламентується нормами ЦК, ЦПК.
188
За загальним правилом довіреність має бути нотаріально завіреною для громадян або скріплена печаткою юри­дичної особи та підписом керівника підприємства для юридичних осіб, якщо представництво договірне. Слід зазначити, що за ст. 114 ЦПК України довіреність може посвідчуватись не тільки в нотаріальному порядку, а й за місцем проживання або роботи тощо. При цьому спеці­альні повноваження щодо укладення мирової угоди та інших форм розпорядження майновими правами довіре­ної особи мають спеціально обумовлюватись у довіре­ності. Це положення повинно бути подібним до умов ст. 115 ЦПК. Для законних представників необхідно представлення відповідного документа (рішення суду, свідоцтво про народження), що підтверджує факт закон­ного представництва. Крім того, необхідно в цьому ви­падку надавати документи, що встановлюють особу пред­ставника (паспорт, військовий квиток тощо).
У Законі чітко зазначено, що прокурор вправі зверну­тися із заявою про відкриття виконавчого провадження лише в одному випадку — якщо він звертався до суду з позовною заявою на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Пункт 3 ст. 18 Закону визначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження також і в інших передбачених законом випадках, з чого випливає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи також можуть звернутись із заявою про відкриття виконавчого провадження в силу того, що ст. 122 ЦПК України надає цим органам практично ті ж права, що й позивачеві. Отже, якщо ці органи зверталися за захистом прав інших осіб в суд, слід надати їм таку можливість і у виконавчому провадженні. Водночас згадані органи та особи, включаючи і прокурора, не можуть відкрити ви­конавче провадження всупереч волі стягувача, оскільки тільки від стягувача залежить можливість примусового виконання рішення в межах строків давності й звернення до прокурора чи в зазначені органи за сприянням у вико­нанні рішення суду.
Постанова державного виконавця про відкриття вико­навчого провадження або про відмову у його відкритті може бути оскаржена начальнику відповідного відділу ДВС або до суду у 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова про відмову у відкритті виконавчого про-
189
/>/>/>вадження повинна бути мотивованою, тобто у ній дер­жавний виконавець зобов’язаний зазначити причину відмови. Повернути подані документи стягувачу супро­воджуючим листом чи іншим способом без винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого прова­дження державний виконавець не має права. Суб’єктами оскарження виступають сторони, тобто стягувач та борж­ник. Було б доцільним включити в статтю також пред­ставників сторін, оскільки згідно зі ст. 128 ЦПК України представник уповноважується на оскарження дій від імені довірителя.
Виконавчий збір стягується в розмірі 5% від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, а за не­виконання рішення немайнового характеру — у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника — громадянина і в розмірі п’яти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян — із боржника — юри­дичної особи. Оскільки виконавчий збір стягується з бо­ржника в першочерговому порядку (ст. 43 Закону), на нашу думку, слід змінити порядок визначення суми ви­конавчого збору. Вона повинна визначатись не від стягу­ваної, а від реально стягнутої з боржника суми, причому при кожному пред’явленні виконавчого документа до примусового виконання. Практика роботи відділів ДВС показує, що вже є випадки, коли державний виконавець стягнув виконавчий збір, а подальше виконання рішення не проводить, або коли стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувача в повному обсязі, а вико­навчий збір стягнуто, тобто йдеться про стягнення вико­навчого збору за рахунок сум, належних стягувачеві.
При стягненні аліментів та інших періодичних плате­жів, стягнення виконавчого збору, на нашу думку, мож­ливе лише у випадках ухилення боржника від цих сплат шляхом зміни місця роботи, проживання та іншими спо­собами.
4.2. Підготовка до виконання
Наступною стадією виконавчого провадження має бу­ти підготовка до виконання, яка за чинним законодав­ством не має відповідної регламентації. Мається на ува­зі, що законодавством не передбачена певна процедура
190
підготовки державного виконавця до вчинення певних юридично вагомих дій. Так, у ст. 79 цього Закону перед­бачається обов’язок державного виконавця письмово по­відомити боржника про день і час примусового виселення. Ця дія фактично не може бути віднесена до примусового виконання, оскільки в даній нормі вона відокремлюється від дій щодо примусового виселення. Така дія є обов’яз­ковою передумовою наступних дій, тому ми відносимо її до підготовчих дій. Таким чином, підготовчі дії можуть бути визначені законом як обов’язкові.
За ст. 29 зазначеного Закону до прав сторін віднесено право брати участь у провадженні виконавчих дій, тож перед вчиненням опису майна державний виконавець має повідомляти сторони про день і час вчинення цього провадження. В цьому випадку право сторони зумовлює обов’язок державного виконавця провести підготовчі дії.
Метою ж підготовки до виконання є створення на­лежних умов для своєчасного і ефективного виконання документів, що надійшли державному виконавцю. Під­готовчі дії здійснює, головним чином, державний вико­навець, і складаються вони із встановлення місця прожи­вання боржника, місця його роботи, з’ясування розміру заробітної плати, пропозиції виконати рішення добро­вільно.
При надходженні виконавчих листів за вироками в частині майнових стягнень перевіряється ще й наявність акта опису майна боржника, на яке накладений арешт, довідки про майно, грошові та інші цінності, вилучені як речові докази, намічається план дій за кожним виконав­чим провадженням, а також встановлюється, чи видані два виконавчі листи при недостатності у боржника май­на для проведення повного стягнення. Так, за виконав­чим листом, виданим на підставі вироку суду про від­шкодування 3240 грн. із засудженого К. до державного виконавця надійшов акт про відсутність майна, яке під­лягає опису. Державний виконавець з’ясував, що засуд­жений К. не проживає за місцем прописки, і вжив заходи щодо встановлення його фактичного місця проживання, зробивши запит до Зарічного райсуду м. Суми, який роз­глядав кримінальну справу. Внаслідок вказаних дій було виявлено і описано майно на суму 3500 грн., що дало можливість відшкодувати збитки та стягнути виконав­чий збір з боржника.
191
    продолжение
–PAGE_BREAK–г
Інший приклад також може свідчити про те, що дер­жавні виконавці в деяких випадках діють навіть чіткіше за органи слідства. Так, із засуджених Г. та С, на користь магазину № 45 підлягало стягненню близько 7 тис. грн. У процесі слідства в обвинувачених майна не виявили. Внаслідок проведених бесід із сусідами боржників і пе­ревірки у БТІ було встановлено, що один із засуджених проживав у будинку, що належить йому на праві влас­ності, але слідчим органам про це не було відомо, Буди­нок був описаний, а потім реалізований за 8 тис, грн., що дало можливість погасити заподіяну шкоду.
З наведеного вище можна зробити висновок, що ста­дія підготовки до виконання є однією з найважливіших. Вона посідає основне місце в роботі державних виконав­ців — 60-70% часу. Державний виконавець робить запити у різні організації, провадить інші дії, щоб з’ясувати факт наявності майна чи грошових коштів, отримує ві­домості про доходи боржника. На цій стадії виявляються правові зв’язки діяльності державного виконавця з ін­шими правоохоронними органами.
Стадія підготовки має повторюватись, коли виконав­че провадження відновлюється, а майнове становище боржника має ще раз перевірятися з використанням усіх джерел надходження інформації, що є важливим результативним фактором при встановленні наявності майна.
Встановивши майно, яким володіє чи користується боржник, державний виконавець з’ясовує власника цього майна та його вартість. Так, ст. 62 Закону зобов’язує державного виконавця одержати документальне підтвер­дження належності боржнику будинку на праві власнос­ті, провести оцінку його вартості та з’ясувати, чи не пе­ребуває він під арештом.
Крім зазначених, до підготовчих дій також можна віднести і дії з організації вилучення майна, на яке на­кладений арешт, його зберігання та передачі для пере­оцінки, контролю за правильністю відрахувань бухгал­терією періодичних платежів, розподіл стягнутих з бор­жника сум між стягувачами, зупинення та відкладення виконавчого провадження.
Слід зазначити, що суд також впливає певним чином на стадію підготовки до виконання. Він роз’яснює рі­шення, що підлягає виконанню, змінює спосіб та поря-
192
\п.
док виконання, вирішує питання відстрочки та розстроч­ки виконання, визначає долю боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Розглядаючи строк добровільного виконання рішення можна констатувати можливість і необхідність його за­стосування в залежності від конкретних обставин вико­навчого провадження. Тобто при наявності усних або письмових пояснень боржника щодо конкретних заходів щодо добровільного виконання рішення буде можливість конкретизувати строки та умови виконання рішення в добровільному порядку. При наявності майна, що пере­буває у власності боржника, відчуження якого він бажає для покриття боргу, слід надавати конкретні строки, з’ясовувати спосіб відчуження та контролювати вико­нання взятих зобов’язань. Коли боржник не з’являється до державного виконавця або будуть встановлені спроби приховати чи несанкціоновано відчужувати майно, не­обхідно розцінювати ці дії як протиправні й негайно застосувавши заходи примусового виконання рішення. В противному ж разі можна розцінювати строк для доб­ровільного виконання як «спеціальний для приховування майна та звільнення від цивільно-правової відповідаль­ності». Тому строк для добровільного виконання рішен­ня має конкретизуватись державним виконавцем в за­лежності від обставин виконавчого провадження, по­ведінки боржника та з врахуванням позиції стягувача, якому надане право висловлювати свої доводи, мірку­вання з усіх питань, що виникають під час виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження тощо. На погляд автора, відповідні положення мають увійти до законодавства для регламентації питань підго­товки до вчинення виконавчого провадження.
4.3. Застосування заходів примусового виконання рішення
Наступною і головною стадією виконавчого прова­дження є застосування заходів примусового виконання рішення.
У виконавчому провадженні при проведенні виконав­чих дій встановлюються наступні заходи примусового виконання:
7 2—315
/>/>/>.ві)звернення стягнення на майно боржника; ні 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробі­ток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
вилучення у боржника і передача стягувачеві пев­
них предметів, зазначених у рішенні;
інші заходи, передбачені рішенням.
Потребує уточнення положення Закону «Про вико­навче провадження», згідно з яким до заходів примусово­го виконання відносяться спеціально передбачені розді­лом 8 цього Закону («Виконання рішень у немайнових спорах») дії, що не знайшли свого відображення у ст. 4, а також відібрання дитини неможливо віднести до будь-якого з пунктів, хоча Інструкція про проведення вико­навчих дій в п. 1.5 виділяє такий захід. У зв’язку з цим зазначену статтю необхідно доповнити пунктами такого змісту:
«4) відібрання дитини;
5)зобов’язання виконати певні дії або утриматись від
їхнього вчинення».
Буквально кожен із зазначених у законі заходів при­мусового виконання має певні особливості при його за­стосуванні на практиці, які підлягають визначенню і при виконанні рішень господарських судів, і при виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, і при виконанні рішень суду у немайнових спорах. На важ­ливішому із заходів — зверненні стягнення на майно борж­ника необхідно зупинитися.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації (ст. 50 Закону). Інструкція в п. 5.1.1 зазначає, що звер­нення стягнення на майно боржника полягає ще й у ви­явленні майна, пояснюючи, що виявлення проводиться шляхом надсилання запитів до органів державної подат­кової інспекції, банків, ДАІ, БТІ, нотаріату. В тій же Ін­струкції (п. 4.13.3) міститься положення про розшук майна боржника, де також роз’яснюється, що розшук здійснюється шляхом запитів у ті ж самі установи. Ви­ходячи з положень Інструкції, виявлення майна боржни­ка та його розшук — це тотожні поняття, але закон не включає виявлення майна у поняття звернення стягнення на майно боржника, а розшук майна боржника робиться лише за умови авансування розшуку стягувачем та при його погодженні нести витрати щодо розшуку. З поло-
194
    продолжение
–PAGE_BREAK–жень Інструкції випливає, що державний виконавець зо­бов’язаний виявляти майно за рахунок коштів, виділених для фінансування витрат, пов’язаних із проведенням ви­конавчих дій.
Державний виконавець при зверненні стягнення на майно боржника керується порядком звернення стягнен­ня на грошові кошти та інше майно боржника, передба­чений ст. 50 Закону «Про виконавче провадження».
Накладання арешту на майно боржника завжди позбав­ляє власника одного із правомочностей — права розпо­рядження майном, на яке накладений арешт. Тому не можна погодитись із думкою вчених про те, що при на­явності акта опису, складеного органами попереднього слідства чи дізнання, державний виконавець у виконав­чому провадженні повторного опису не проводить, та думкою О. М. Смецької1, яка вважає, що державний ви­конавець не пов’язаний актом, складеним до початку ви­конавчого провадження з метою забезпечення позову або конфіскації, оскільки склад описаного майна може змі­нюватись підміною, псуванням, майно боржника може поповнитись знову придбаним чи схованим від опису, оцінка і характеристика раніше описаного майна потре­бують уточнення. Так, до державного виконавця Заріч­ного відділу ДВС служби надійшло дев’ять виконавчих листів на засуджену К. про стягнення з неї солідарно з іншими засудженими 7671 грн. на користь АО «СМНПО ім. Фрунзе». В справі перебував акт про відсутність у К. майна, на яке може бути звернено стягнення за вико­навчими документами. Однак при виході на місце була виявлена, описана і реалізована частина будинку, що на­лежала К. на праві приватної власності вартістю 7100 грн. Ця сума була звернена в рахунок погашення матеріальних збитків.
Державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов’язаний відповідно реагувати на ту чи іншу си­туацію, що складається внаслідок несумлінної поведінки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Так, державний виконавець Сумського відділу ДВС при
С/>мецкая А. М. Исполнение судебньїх постановлений путем об-ращения взмскакия на имущество граждан и на заработную плату: Автореф. лис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьк. юр. ин-т.- Хар­ків, 1968.- С. 14. ,;^ ,.ч,,
7*195
/>/>/>виконанні ухвали суду про арешт автомобіля, отримав заяву стягувана про те, що автомобіль боржника, який перебуває на платній стоянці, послідовно розкомлекту-ється боржником. Ключ від автомобіля державному виконавцю не був переданий з посиланням на його втра­ту. З метою припинення дій відповідача державним виконавцем була призначена авто-технічна експертиза з оцінки автомобіля та його стану, його було відбуксо-вано автотехніком на інше місце зберігання, що в по­дальшому надало можливість відшкодувати збитки, за­вдані стягувачеві. Завдяки цим діям рішення було ви­конане.
При наявності конкретних обставин, що визначаються державним виконавцем, він має право одночасно з ареш­том вилучити все майно або окремі його предмети. Обов’язковому вилученню підлягають: 1) продукти та інші речі, що швидко псуються; 2) гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів; 3) виявлені під час опису цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред’явника у документарній формі. Причому для зазна­чених у п. 2 і 3 предметів встановлений особливий поря­док вилучення — вони негайно передаються на зберігання установам НБУ.
На цінні папери арешт накладається у відповідності з Порядком накладення арешту на цінні папери, затверд­женого Постановою КМ від 22 вересня 1999 р. Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їхнього виду та форми випуску як одного власника, так і кількох співвласників окремою постановою держав­ного виконавця або в постанові про відкриття виконав­чого провадження з направленням копії постанови реєст­ратору або емітенту (якщо цінні папери у документарній формі), зберігану (якщо цінні папери у бездокументар-ній формі або знерухомлені) та іншим особам, зазначе­ним у Законі «Про виконавче провадження». Цінні папе­ри, на які накладено арешт, підлягають опису, де зазна­чається їхній вид, найменування випуску, категорія та кількість.
Правові наслідки арешту полягають в тому, що борж­ник позбавляється можливості розпоряджатися своїми
196
цінними паперами, а також обмежується в^ правах щодо їхнього користування. Як зазначено в ст. 55 Закону «Про виконавче провадження», види, обсяги і строк обмеження встановлюється державним виконавцем з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи во­лодільця, необхідності використання та інших обставин. Різний порядок обмежень встановлюється для цінних паперів у документарній формі та в бездокументарній. Іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їхнього блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягає в припинен­ні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов’язаннями. Цінні папери в бездо­кументарній формі та знерухомлені цінні папери, на які накладений арешт, обмежуються в обігу шляхом здійс­нення зберігачем відповідної облікової операції, що означає обмеження шляхом виконання відповідного об­лікового запису.
Виходить, що боржник позбавляється всіх прав, які він має при володінні цінними паперами, за винятком прав на отримання доходу за ними, оскільки збільшу­ються можливості боржника погасити стягнення в більш повному обсязі. Однак не завадило б нормативно закрі­пити в зазначеному Порядку положення про те, що арешт цінних паперів не перешкоджає здійсненню емі­тентом дій з їхнього погашення, виплаті ним доходів, їхнього обміну на інші цінні папери, якщо такі дії перед­бачені умовами випуску заарештованих цінних паперів. Всі доходи із заарештованих цінних паперів підлягають зарахуванню емітентом на депозитний рахунок відповід­ного відділу ДВС з наступним направленням їх на пога­шення заборгованості боржника.
Одним із неурегульованих питань залишається питан­ня оцінки цінних паперів. Отже виникає необхідність в окремому нормативно-правовому акті викласти перелік організацій, що займаються торгівлею цінними папера­ми, зафіксувати порядок визначення ціни цінного папе­ру, оскільки неможливо в даному випадку застосувати правило ст. 57 Закону «Про виконавче провадження» щодо проведення оцінки майна боржника державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день про­ведення оцінки, а також порядок реалізації заарештова-
197
/>/>них цінних паперів. В. В. Ярков1для оцінки вартості цінних паперів пропонує обов’язкове притягнення спе­ціалістів, які мають ліцензію на право роботи з цінними паперами, або спеціалізовану організацію — професійно­го учаснику ринку цінних паперів, що й буде організову­вати торги, а І. Б. Морозова2— здійснювати продаж цін­них паперів боржника на фондовій біржі або іншою спе­ціалізованою організацією шляхом укладення договору доручення з уповноваженою Міністерством юстиції України спеціалізованою організацією.
Зняття арешту на цінні папери проводиться на підста­ві постанови державного виконавця, що є підставою для припинення обмежень в обігу цінних паперів невідклад­но з боку зберігача або реєстроутримувача та повернення власнику з установ НБУ.
Особливу увагу слід звернути на оцінку майна борж­ника. Згідно ст. 57 цього Закону оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими ціна­ми, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Інст­рукція (п. 5.7.1) додає, що це робиться, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо вартість майна перевищує на­звану суму, державний виконавець залучає для прове­дення оцінки фахівців науково-дослідних інститутів су­дових експертиз та суб’єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України. Державне регулювання цін і тарифів передба­чається Законом України «Про ціни та ціноутворення», ст. 9 якого зазначає, що державні фіксовані та регульо­вані ціни й тарифи встановлюються державними органа­ми України.
Під реалізацією слід розуміти продаж описаного май­на, передачу його органам (організаціям), що здійснили вилучення або зберігають його (при конфіскації), а та­кож залишення стягувачем за собою не проданого майна боржника. Отже, продаж майна є тільки одним із спосо­бів його реалізації, який провадиться через торгівельні
1/>Ярков В. В. Комментарий к Федеральному закону «Об испол-нительном производстве» (постатейний) и к Федеральному закону «О судебнмх приставах».- М.: Юристь, 1999.- С. 215.
Морозова И. Б., Треушников А. М. Исполнительное производст-во: Учебно-практическое пособие.- М.: Городец, 1999.- С. 23.
198
організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах.
Зміна способу і порядку виконання настає тоді, коли згідно з визначеним судом порядком виконання немож­ливо провести стягнення внаслідок відсутності, знеці­нення об’єкта стягнення чи в силу будь-яких інших об­ставин. Правильно зробив Сумський районний суд, змі­нивши порядок виконання рішення, яким М. була зобо­в’язана спростувати письмово за місцем роботи подруж­жя С. відомості про крадіжку ними її речей. Відповідачка рішення не виконала, а згодом сама була засуджена за скоєння злочину. У зв’язку з цим суд запропонував влас­нику підприємства за місцем роботи С. опублікувати ■спростування у газеті, яка випускається підприємством.
*…, 4.4= Заключна стадія виконавчого ^
.„*,*провадження
    продолжение
–PAGE_BREAK–«•є
Останньою стадією виконавчого провадження є за­ключна. Якщо дотримуватися логіки законодавця, на цій стадії здійснюється закриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження і повернення вико­навчого документа стягувачеві, якщо стягнення не про­вадилося або було проведено частково. З такою конструк­цією Закону важко погодитись. Так, наприклад, у всіх випадках, перелічених у статті 37 Закону, державний ви­конавець по суті виносить дві постанови внаслідок однієї дії, що свідчить про завершення виконавчого провад­ження. Прослідкуємо послідовність дій державного ви­конавця в такому випадку. Спочатку державний викона­вець виносить постанову про закриття виконавчого про­вадження, причому у триденний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в ст. 37 Закону, що може бути оскаржена сторонами в 10-денний строк з дня її одержання. Отже, державний виконавець має проміжок часу, що реально буде більшим, ніж 10-денний, між вине­сенням постанови про закриття виконавчого провадження і постанови про закінчення виконавчого провадження, яка знову-таки може бути оскаржена в той же 10-денний строк, але вже чомусь не в альтернативному порядку -начальнику відповідного відділу ДВС або до суду, а ли­ше до суду, причому в редакції статті незрозумілим є по­чаток строку для оскарження.
199
/>/>Також слід наголосити, що невирішеним законодавчо залишилось питання про поворот виконання, яке фактич­но регламентується лише ЦПК України та ГПК України, що означає не поширення його юридичної сили на рі­шення всіх інших органів, крім рішень загальних та гос­подарських судів, що, безперечно, порушує права сторін виконавчого провадження. Тому це питання підлягає не­гайному вирішенню та закріпленню в Законі «Про вико­навче провадження».
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що стадії виконавчого провадження відіграють значну роль для своєчасного, правильного та всебічного виконання рішення суду чи іншого юрисдикційного органу. На ста­дії відкриття виконавчого провадження державний вико­навець вирішує: відкрити виконавче провадження чи відмовити в його відкритті. На стадії підготовки до ви­конання всі дії державного виконавця спрямовані на за­безпечення своєчасного і ефективного виконання доку­ментів, що надійшли державному виконавцю. Стадія за­стосування заходів примусового виконання до боржника посідає головне місце та є найважливішою стадією вико­навчого провадження. Саме в цій стадії безпосередньо здійснюється реалізація прав та законних інтересів сто­рін виконавчого провадження, завершується процес реа­лізації норми матеріального права. Всі попередні стадії є обслуговуючими її. На заключній стадії державний ви­конавець вирішує питання про закінчення виконавчого провадження в залежності від обставин справи. Як пра­вило, конкретне виконавче провадження проходить усі перелічені стадії, і від того, як діяв державний викона­вець на кожній з них, залежить результат, до якого праг­нули сторони (насамперед стягувач), коли звертались до Державної виконавчої служби для примусового вико­нання рішення суду чи іншого юрисдикційного органу.
На заключному ж етапі логічним буде остаточний ви­сновок про закінчення процесу виконання рішення, а не завершення діяльності певного державного виконавця, що пропонується в ст. 39 Закону, оскільки направлення виконавчого документа за належністю до іншого підроз­ділу Державної виконавчої служби не свідчить про за­кінчення провадження. Вважаємо за доцільне ставити питання про остаточне закінчення виконавчого прова­дження, а умову направлення виконавчого документа за
200
належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби перенести до ст. 37 Закону «Про виконавче про­вадження». Тобто умова зазначена в ч. 2 ст. 145 ЦК по­винна набирати законної сили з моменту, коли певні юрйсдикційні процесу не матимуть зворотної дії.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження має логічно завершуватись в разі:
фактичного повного виконання рішення згідно з
виконавчим документом;
закриття виконавчого провадження (ст. 37);
повернення виконавчого документа стягувачеві
(ст. 40).
Виконавче провадження підлягає закриттю дер­жавним виконавцем за виникнення різних обставин, які мають об’єктивний та суб’єктивний характер. Тому про­аналізуємо їх і спробуємо узагальнити за характерними ознаками.
Обставини, що залежать від волевиявлення сторін ви­конавчого провадження, зумовлені випадками відмови стягувана від стягнення і прийняття її судом та мирова угода між стягувачем і боржником, затверджена судом. Оскільки в цьому випадку основа цих обставин зумов­люється принципом диспозитивності, то в разі законнос­ті таких дій вони не потребують докладного аналізу.
У випадку смерті або оголошення померлим стягува-ча чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача настає ускладнення у виконавчому прова­дженні — зупинення виконавчого провадження; якщо ж виконання обов’язків боржника чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва — настає закриття виконавчого провадження. Щодо випадків ви­знання боржника або стягувача безвісно відсутнім, то за загальним правилом вони не повинні призводити до за­криття виконавчого провадження.
Наступна обставина, що зумовлює закриття виконав­чого провадження,- це недостатність майна юридичної особи — боржника, що ліквідується, для задоволення ви­мог стягувача. Але, на наш погляд, це положення має стати підставою для зупинення виконавчого проваджен­ня, а положення про порушення арбітражним судом про­вадження у справі про банкрутство боржника має бути перенесеним із ст. 34 до ст. 37 цього Закону і стати під­ставою для закриття виконавчого провадження.
201
/>Скасування рішення суду або іншого органу (посадо­вої особи), яке підлягало виконанню на основі виконав­чого документа, має, на думку автора, призводити до пев­них наслідків залежно від стадії виконавчого прова­дження і це положення має аналізуватись разом із главою 50 ЦПК (поворот виконання): якщо за скасова­ним рішенням не було вчинено виконавчих дій, то вико­навче провадження має закриватись. Якщо ж за скасова­ним рішення були проведені всі виконавчі дії і прова­дження закрите, то настає поворот виконання, але це не має відношення до закінченого виконавчого проваджен­ня. Це стосується й випадку зменшення або збільшення розміру стягнення.
Якщо ж було вчинено будь-які виконавчі дії й вико­навче провадження не закінчено, то поворот виконання буде відповідним ускладненням виконавчого прова­дження.
Письмова відмова стягувача від одержання предме­тів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві або знищення речі, яка мала бу­ти передана стягувачеві в натурі, вважається достат­ньою підставою для закриття виконавчого провадження, якщо дотримані умови ст. 60 цього Закону.
Закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення як підстава для закінчення виконавчого провадження потребує аналізу на предмет її обґрунтова­ності, оскільки:
в разі пропущення строку для даного виду стяг­
нення до звернення до виконавчої служби — державний
виконавець має відмовити у відкритті виконавчого про­
вадження;
строк закінчення стягнення не може настати під час
вчинення виконавчих дій, оскільки ні в чинному законо­
давстві, ні в проекті Цивільного кодексу не передбачено
строку стягнення, а застосовувати поняття «строки позов­
ної давності» державні виконавці не вправі, оскільки
останній строк зумовлює можливість звернення до суду,     продолжение
–PAGE_BREAK–а
не до державного виконавця. У виконавчому провадженні
можливим є вийадок, коли, наприклад, боржник ухилявся
до досягнення дитиною повноліття і стягнення неможливо
буде провести. В такому випадку виконавче провадження
має закриватись. Відтак у законодавстві повинен існува­
ти чіткий перелік строків для кожного виду стягнення.
202
Після настання обставин або з дня, коли державному виконавцю стали відомі обставини, зазначені в ст. 37 цьо­го Закону, він у триденний строк виносить вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальником відповідного відділу Дер­жавної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.
На нашу думку, постанова про закриття виконавчого провадження набирає чинності, коли строк її оскарження мине (через 10 днів). Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків відновлення виконавчого провадження.
У разі якщо постанова державного виконавця про за­криття виконавчого провадження визнана судом неза­конною, виконавче провадження підлягає відновленню. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніше як у триден­ний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувача і боржника, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконавчий доку­мент, про відновлення виконавчого провадження.
Виконавчий документ, прийнятий державним вико­навцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у таких випадках:
за письмовою заявою стягувача з повним повер­
ненням авансового внеску;
якщо у боржника1відсутнє майно, на яке може бу­
ти звернено стягнення, і здійснені державним виконав­
цем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку
такого майна виявилися безрезультатними, то виконав­
чий документ має повертатись стягувачу разом із пояс­
неннями державного виконавця щодо: вчинених ним за­
ходів та роз’яснення щодо строків повторного звернення
до державної виконавчої служби. Державний виконавець
в цьому разі складає акт;
якщо стягувач відмовився залишити за собою май­
но боржника, не реалізоване під час виконання рішення,
1/>Тут необхідно говорити лише про фізичну особу, оскільки при недостатності майна юридичної особи-боржника мають наставати на­слідки, передбачені п. 4 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження».
203
/>/>/>/>то відмова має бути здійснена у відповідності до ст. 61, і йому повністю повертається авансовий внесок;
одержати певні предмети, що повинні бути переда­
ні йому від боржника згідно з рішенням,- особливий ви-
падок, який повинен стосуватись відмови стягувана від
одержання зазначених предметів навіть раніше їх вилу^
чення, яке передбачене ст. 60, і йому повністю поверта­
ється авансовий внесок;
у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню
виконавчих дій, незважаючи на попередження державно­
го виконавця про повернення йому виконавчого доку­
мента. Однак підстав для застосування такого заходу, як
повернення виконавчого документа стягувачеві, в законі
не передбачено. Тому за чинним законом державному
виконавцю в цьому разі необхідно складати акт, але об­
грунтувати його нормами закону буде складно.1
Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить по­станову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і може бути оскар­жена до суду в 10-денний строк.
Положення щодо права повторно пред’явити вико­навчий документ до виконання в межах строків, встанов­лених ст. 21 цього Закону, стосується випадків перешкод­жання стягувачем провадженню виконавчих дій і, особ­ливо, відсутності майна, на яке може бути звернено стяг­нення.
4„5. Ускладнення у виконавчому провадженні:
відкладення, зупинення виконання,
повернення виконавчих документів
стягувачеві, поворот виконання
Ускладнення у виконавчому провадженні — це суб’єк­тивні й об’єктивні обставини юридичного характеру, з якими законом пов’язується настання таких умов для виконання рішень, через які неможливо або ускладнено вчиняти виконавчі дії. Якщо розглядати ускладнення у виконавчому провадженні за їхньою тривалістю, то мож­на прогнозувати необхідність відокремлення різних об-
Д/>ив. додаток № б.
204
ставин, що зумовлюють строки, в які діятиме відповідне ускладнення. Наприклад, відкладення виконавчого про­вадження може зумовлювати невиконання строків здійс­нення виконавчого провадження на десять днів. Якщо за ст. 25 цього Закону виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов’язані з реалі­зацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа, то в разі отримання ухвали від суду про відкладення вико­навчого провадження, на наш погляд, строк виконавчого провадження має продовжуватись на цей термін. Якщо ж виконавче провадження зупиняється, то в багатьох ви­падках строк зупинення не залежить від дій державного виконавця, а тому по відношенню до виконавчого про­вадження він зупиняється на невизначений строк. В основ­ному такий строк переривається надходженням відомос­тей, які можуть надаватись державному виконавцю у формі заяв або інших документів. Наприклад, виконавче провадження за ч. 2 ст. 36 цього Закону має поновлюва­тись у разі визначення правонаступників боржника (на наш погляд й стягувача), які можуть звертатись до дер­жавного виконавця з відповідною заявою.
Отже, в разі настання передбачених законодавством ускладнень виконавчі дії за загальним правилом не по­винні проводитися, а перебіг процесуального строку здійснення виконавчого провадження має перериватися до дня відновлення або поновлення виконавчого прова­дження і не враховувати термін ускладнення виконавчо­го провадження. Тобто двомісячний строк не повинен враховувати строку ускладнення, що мало місце при вчиненні виконавчого провадження. Зрозуміло, що до цього терміну не можна занести строк давності пред’яв­лення виконавчого документа до виконання (статті 21,22 цього Закону). Ці положення мають увійти до закону.
За ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» відкладення вчинення виконавчих дій може бути двох ви­дів у залежності від суб’єктів, які ініціюють його, а саме:
• в разі винесення ухвали судом відкладення здійснює­ться на строк, визначений в ухвалі. В цьому випадку під терміном «суд», що вправі виносити відповідну ухвалу, до­цільно вважати суд або інший орган, який видав виконав­чий документ, а також будь-який інший суд у межах його повноважень (загальнообов’язковість судового рішення);
205
/>/>• за заявою стягувана або за заявою боржника, чи з власної ініціативи та за наявності обставин, що перешкод­жають провадженню виконавчих дій, державний викона­вець може відкласти виконавчі дії на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний вико­навець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий до­кумент. Така постанова може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк. На наш погляд, строк має відлічува­тися з моменту отримання заінтересованими особами по­станови. Однак, за ст. 27 фактичний строк відкладення ви­конавчого провадження буде залежати не тільки від опера­тивності дій державного виконавця, а й від дій суду.
Наступним важливим ускладненням виконавчого про­вадження є його     продолжение
–PAGE_BREAK–зупинення. В законі визначені два варі­анти поведінки державного виконавця в залежності від певних ситуацій, що передбачені законодавством, а саме:
І.коли обставини виконавчого провадження зумов­люють обов’язкове зупинення (обов’язок державного виконавця);
2. коли за обставинами виконавчого провадження дер­жавному виконавцю законодавством надається право зупинення виконавчого провадження (факультативне зу­пинення).
Таким чином, законодавством надане право представ­нику правозастосовчого органу діяти за своїм внутріш­нім переконанням, з чим, на наш погляд, важко погоди­тись.1У більшості випадків час виконання рішення має визначальне значення для реальної можливості вико­нання рішення в повному обсязі, а тому, надаючи відпо­відні суб’єктивні права державному виконавцю, законо­давством мають передбачатись і відповідні заходи дис­циплінарної та майнової відповідальності за несвоєчасне виконання рішень. У противному разі право державного
1/>Можна дійти висновку, що норма про право державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження запозичена із ст. 222 ЦПК, але необхідно враховувати те, що суд як правозахисний та правоаналі-зуючий орган наділений повноваженнями навіть виходити за межі, ви­значені законом (ч. З ст. 11 ЦПК). Так, у разі відсутності закону, що ре­гулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відно­сини, а при відсутності такого закону суд виходить із загальних начал і змісту законодавства України. Що ж до компетенції державного вико­навця, то він такими повноваженнями не може бути наділений.
206
виконавця може заподіювати шкоду інтересам стягувача. За ст. 35 Закону «Про виконавче провадження» виходить, що знаходження боржника у відпустці є підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки встано­вити справжнє місце перебування боржника практично буває дуже важко. На нашу думку, зупинення виконав­чого провадження за ініціативою державного виконавця можливе лише в тому випадку, коли боржник або його представник не можуть здійснити відчуження належного до стягнення майна. Наприклад, коли майно описане, накладена заборона відчуження майна тощо. В усіх інших випадках, коли за час зупинення виконавчого про­вадження воно може зникнути, можуть діяти лише обста­вини, які зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчо­го провадження.
За ст. 34 обставини, що зумовлюють обов’язкове зупи­нення виконавчого провадження, визначають такі випадки:
1) смерть стягувача або боржника, оголошення помер­лим чи визнання безвісно відсутнім стягувача чи борж­ника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допус­кають правонаступництво.
У цій нормі законодавцем наведено доволі багато юри­дичних обставин, які за своїм правовим змістом суттєво відрізняються. Так, смерть особи або оголошення її по­мерлою (статті 10 і 21 ЦК), припинення існування юри­дичної особи (ст. 37 ЦК) породжують універсальне і сингулярне правонаступництво, але щодо визнання осо­би безвісно відсутньою, то за ст. 18 ЦК правонаступни­цтво не виникає, а за ст. 19 ЦК над майном громадянина безвісно відсутнім встановлюється опіка. В останньому випадку опіка над майном може встановлюватися не тільки на підставі рішення суду про визнання особи без­вісно відсутньою, але й за заявою заінтересованих осіб (стягувача — С. Ф.) орган опіки і піклування може при­значити опікуна для охорони майна відсутнього грома­дянина, а так само для управління його майном і до за-, кінченім одного року з дня одержання останніх відомос­тей про місце його перебування (ч, 2 ст, 19 ЦК).
Ф/>урса С. Я. Правові аспекти визнання громадянина безвісно від­сутнім або оголошення його померлим // Науково-методичний журнал. «Нова педагогічна думка». № 2(18), 1999 р- м. Рівне.- С. 81-84.
207
/>/>/>Однак, у статті 36 Закону, яка спрямована на тлума­чення порядку та строку зупинення виконавчого прова­дження, говориться лише про правонаступництво борж­ника і опіку (слід розуміти і над майном, і особисту опі­ку), що не відповідає умовам, визначеним у п. 1 ст. 34 Закону. Вважаємо, саме смерть особи стягувача або ого­лошення його померлим (статті 10 та 21 ЦК), припинен­ня існування такої юридичної особи зумовлює необхід­ність обов’язкового зупинення виконавчого провадженг ня, оскільки робить вчинення виконавчих дій безцільним до тих пір, доки правонаступники не визначаться щодо прийняття спадщини. Якщо ж стягувача буде визнано безвісно відсутнім, то опікун його майна зобов’язаний дбати про належне такій особі майно і брати участь у виконавчому провадженні з метою стягнення з боржника належних безвісно відсутній особі боргів.
2) визнання стягувача або боржника недієздатним. За чинним законодавством визнання громадянина недієздат­ним породжує правові наслідки, які регламентовані ст. 16 ЦК України. При цьому процедура визнання громадянина недієздатним чітко встановлена нормами ЦПК, згідно з якими стан недієздатності настає одночасно із набранням рішенням законної сили. Але зупинення виконавчого про­вадження має тривати до призначення опікуна недієздат­ному боржнику і, на нашу думку, стягувачу.
Спірним можна вважати випадок зупинення виконав­чого провадження в разі обмеження особи за рішенням суду в дієздатності.2Так, за ст. 15 ЦК над такою особою встановлюється піклування, що зумовлює можливість цієї особи укладати угоди щодо розпорядження майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів, розпоряджатися ними лише за згодою пік­лувальника, за винятком дрібних побутових. Отже, роз­глядаючи права сторін виконавчого провадження, можна дійти висновку, що в багатьох випадках їхні дії виходи­тимуть за межі дрібних побутових. Крім того, необхідно визначити, що ж таке дрібні побутові угоди. Вважаємо, що це угоди, для яких достатньою є усна форма укла-
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Фурса С. Я. Визнання громадянина обмежено дієздатним і не­
дієздатним // Науково-методичний журнал. «Нова педагогічна дум­
ка». № 3(19), 1999 £.- м. Рівне,- С. 137-143.
2 Штефан М. И., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання
судових рішень // Юрінком Інтер.- К., 2001.- С. 76.
208
дення, а в разі перевищення суми угоди, передбаченої ст. 44 ЦК (сума понад сто карбованців), ця угода не буде вважатись дрібною побутовую угодою. Таким чином, пропонується зв’язати і конкретизувати різні юридичні обставини, які викликатимуть певні юридичні наслідки. Наприклад, невеликі штрафи обмежено дієздатна особа вправі оплатити особисто.
3) проходження боржником строкової військової служ­би у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провад­ження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягу­вача, який проходить строкову військову службу в Зброй­них Силах України або інших військових формуваннях.
Ця умова закону має розглядатись у двох аспектах: відносно боржника та стягувача. Якщо заява стягувача про зупинення виконавчого провадження, який вислов­лює бажання зупинити виконавче провадження, є одно­значно обов’язковою для державного виконавця через те, що саме його права та інтереси захищаються у виконав­чому провадженні (принцип диспозитивності), то участь боржника не завжди є обов’язковою для вчинення вико­навчих дій. Наприклад, у разі ухилення (зникнення) бо­ржника від майнової або іншої відповідальності зупи­нення виконавчих дій буде суперечити правам стягувача на відшкодування завданої шкоди. Але проходження бо­ржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових фор­муваннях є його громадянським обов’язком і тому ця обставина з певними особливостями відображена в бага­тьох нормативних актах як ускладнення, що зупиняє про­цесуальні строки (ст. 78 ЦК, п. З ст. 221, п. 1 ст. 222 ЦПК України). Наприклад, за Законом України «Про надзви­чайний стан» передбачається, що надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий право­вий режим діяльності державних органів, органів місце­вого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встанов­лені цим Законом обмеження в здійсненні конституцій­них прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов’язки. Отже, не тіль­ки участь у військових формуваннях може зумовлювати неможливість боржника за об’єктивних обставин вико­нувати покладені на нього обов’язки.
209
/>/>/>/>/>/>Однак цією нормою встановлюється зупинення вико­навчого провадження у випадку, якщо за умовами служ­би провадження виконавчих дій неможливе. Тому зага­лом можна встановити, що цей випадок стосується обов’язку державного виконавця зупинити виконавче провадження, коли за рішенням, що підлягає виконанню, боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їхнього вчинення. Маються на увазі дії, що носять особистісний характер, і тому у відсутності боржника будь-якою іншою особою вони вчинятися не можуть. Щодо можливості діяти замість боржника, то, на нашу думку, деякі вчені правильно ставлять питання про можливість передачі повноважень щодо участі у ви­конавчому провадженні іншим особам, але ми пропо­нуємо це питання конкретизувати. Так, пропонується державному виконавцю надати повноваження щодо звер­нення до боржника з пропозицією про забезпечення його інтересів у виконавчому провадженню участю проце­суального представника, якого має обрати сам боржник. Наприклад, боржник має право укласти договір дору­чення з адвокатом. В противному ж разі, на наш погляд, державний виконавець може сам призначати такого пред­ставника, як це має місце при захисті прав та інтересів підсудного у кримінальному процесі. Аналогічна про­цедура має стосуватись випадків, коли боржник знахо­диться в місцях позбавлення волі, оскільки існування цього випадку взагалі не регламентоване законом. Але позбавлення волі не призводить до позбавлення право­здатності такого громадянина.
4) оспорювання боржником виконавчого документа у судовому порядку, якщо таке допускається законом — ця підстава для зупинення виконавчого провадження по­требує відповідного тлумачення у зв’язку із застосуван­ням різних термінів у правовій системі України. Так, се­ред вимог, що пред’являються до виконавчого докумен­та, в п. 5 ст. 19 Закону вказується дата набрання рішенням чинності. У цивільному процесі більш звич­ним поняттям є законна сила судового рішення (глава 27 ЩІК, статті 243, 243-25, 248-26, 249-9 ЦПК), а тому
1/>    продолжение
–PAGE_BREAK–Штефан М. Й., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання
судових рішень // Юрінком Інтер- К., 2001.- С. 77; Законодавство
України про виконавче провадження. Науково-практичний коментар //
Видавничий дім ІнЮре.-К., 2001.-С. 130. „:..;–,:.,.
210
постає питання, як може оспорюватись виконавчий до­кумент, якщо він набрав законної сили? Загалом таке оспорювання можливе у касаційному порядку чи в зв’яз­ку з нововиявленими та винятковими обставинами.
Але за ст. 217 ЦПК передбачається обов’язок суду до­пустити негайне виконання рішень. Тож, коли допущене негайне виконання судового рішення, на нашу думку, на період його оскарження до апеляційної інстанції держав­ний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче прова­дження. Що ж до ст. 218 ЦПК, де передбачене право суду допустити негайне виконання судового рішення, то у ч. З цієї статті зазначається, що подача скарги або внесення окремого подання на ухвалу суду про негайне виконання рішення не зупиняє виконання цього рішення.
Проблемним є й питання про те, що виконавче прова­дження має бути безспірним, а тому будь-який спір по­винен мав би призводити до зупинення виконавчого провадження. Але це питання має відноситись лише до випадків, коли вчинення виконавчого провадження не­можливе або ускладнене. Так, у разі оспорювання борж­ником не самого виконавчого документу, а тих обставин, що призвели до його винесення, зупинення виконавчого провадження має здійснюватись не державним виконав­цем, а судом.
5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
Тут необхідно брати до уваги, що, наприклад, рішення адміністративних органів можуть бути оскаржені до суду в термін до десяти днів з дня винесення постанови. Якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення була попередньо оскаржена до вищестоящого органу -законна сила постанови настає після десяти днів з дня прийняття рішення щодо скарги останнього (ст. 244 ЦПК). Тобто такі рішення не повинні виконуватись у період, коли вони не набрали чинності й можуть бути оскаржені. Якщо цього не відбулось і рішення набрало законної сили, то вони можуть оспорюватись лише у ка­саційному порядку чи у зв’язку з нововиявленими та ви­нятковими обставинами в передбачені законодавством
Ф/>урса С. Я., Щербак С. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Предпринимательство, хозяйство и право. № 8-2001.-С. 81-85.
211
/>/>/>/>/>/>/>

/>
строки, тобто протягом трьох місяців (ст. 321, 347-3 ЦПК), але, за загальним правилом, такий перегляд не зупиняє виконавчого провадження (за винятком умов ст. 329 ЦПК).
6)винесення постанови про зупинення виконання від­
повідного рішення посадовою особою, якій законом на­
дано таке право, може викликати певні складнощі при
його застосуванні на практиці, оскільки в Законі не ви­
значені суб’єкти, які не вправі зупинити виконавче про­
вадження. На нашу думку, такими повноваженнями во­
лодіють суди апеляційної інстанції (наприклад, коли
визнають, що строк звернення до суду порушений з по­
важних причин — ч. 4 ст. 293 ЦПК), суд касаційної інстан­
ції (ст. 329 ЦПК).
На нашу думку, особи, уповноважені за ст. 8 Закону «Про виконавче провадження» здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, а саме: начальник відділу Дер­жавної виконавчої служби, якому безпосередньо підпо­рядкований державний виконавець, керівник вищестоя­щого органу, органи прокуратури не вправі зупиняти ви­конавчого провадження. Це положення пов’язане з тим, що здійснення виконавчих дій підпорядковане певній, визначеній законодавством процедурі й неправильність їхнього вчинення державним виконавцем має призводи­ти до його «відсторонення» від процесу виконання рі­шення, а не до його зупинення. Винятком з цього має бути порушення кримінальної справи проти державного виконавця, коли до встановлення всіх обставин слідчими органами виконання, на наш погляд, може зупинятись.
7)подання до суду позову про виключення майна з опису.
Для діяльності державного виконавця властивою є
владність його повноважень. Розглянемо цей принцип на прикладі. Державний виконавець, коли він входить до приміщення, за вказаною в судовому рішенні адресою місця проживання боржника, зобов’язаний описувати все майно, що знаходиться в ньому. Якщо ж за наданими безспірними документами (договір оренди тощо), він встановить належність цього приміщення на праві влас­ності іншій особі, то це приміщення не повинно входити до акта опису. В разі ж належності за документами тако­го приміщення сім’ї боржника, то відповідне приміщен­ня має зазначатись в акті опису у відповідності до част-
212
ки, яка належить боржнику, і відповідний правовстанов-люючий документ має приєднуватись до акта опису. При цьому державний виконавець має роз’яснити право членів сім’ї боржника на звернення до суду з позовом про виключення майна з опису.
Наступне звернення власників до суду із заявою про виключення майна з опису, на наш погляд, зумовлює зу­пинення виконавчого провадження лише щодо того май­на, належність якого боржнику або позивачу буде вста­новлюватись у судовому засіданні. Що ж до іншого май­на виконавче провадження має продовжуватись.
Характерними для аналізу є Постанова Пленуму Верхов­ного Суду № 6 від 27.08.1976 р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (із змінами та до­повненнями) та ухвала Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України^, в яких даються роз’яснення що­до застосування законодавства при вирішенні даної категорії справ судами, що має безпосередній вплив та значення для виконавчого провадження. Зокрема, якщо згідно з вироком суду конфіскації підлягає конкретне майно, яке становить спільну сумісну власність подружжя, позов про виклю­чення з опису частки цього майна може бути задоволено, коли не залишилось іншого спільного майна або його за­лишилось менше, ніж припадає на частку позивача.
З деякими положеннями цієї Постанови важко пого­дитись, оскільки пропонується як відповідача притягати до участі в справі боржника і особу, в інтересах якої на­кладено арешт на майно (стягувач — С. Ф.), а в необхідних випадках — особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Дане положення не відповідає особливостям норм матеріального і процесуального права, оскільки особі, в інтересах якої накладено арешт на майно, на мо­мент проведення опису нічого не належить і вона не здійснювала порушення прав позивача. Тому роль стягу-вача має зводитись до участі в справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору і, виходячи з її інтересів, вона виступатиме на боці відповідача, яким і має бути боржник. Якщо ж у стягувача будуть законні підстави для витребування описаного майна (наприклад,
    продолжение
–PAGE_BREAK–Ф/>урса С. Я., Щербак С. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Предпринимательство, хозяйство и право.№8-2001.-С. 81-85.
■■ Вісник Верховного Суду України, № 1,1998.
213
/>/>/>/>певні права на витребування саме описаного майна), то він може заявити про це самостійні вимоги на предмет спору.
У разі встановлення судом обґрунтованості вимог по­зивача, лише після набрання судовим рішенням чинності, описане майно виключається з акту опису і повертається власнику.
8) порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника, безумовно, має спричиню­вати зупинення виконавчого провадження. Цей висновок ґрунтується на особливій процедурі й певній послідов­ності покриття боргів боржників-банкрутів, що випливає із законодавства України і, зокрема, Закону «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ. Однак інститут банкрутства юридичних осіб має певні недос­коналості, оскільки при чіткій вимозі Закону «Про вико­навче провадження» потрібний особливий порядок дове­дення інформації до зацікавлених осіб. Так, за наказом Мі­ністра економіки України № 77 від 11.04.2001 р. «Про затвердження Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство» ство­рюється єдина база даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. За п. 5.2 Положення для забезпечення функціонування Єдиної бази даних створюються включені в локальну комп’ютерну мережу Вищого арбітражного суду спеціа­лізовані комп’ютерні робочі місця у Головного користу­вача (Міністерство економіки України та його терито­ріальні органи), в Адміністратора бази даних (підпо­рядкована Міністерству економіки України державна госпрозрахункова установа — Агентство з питань банк­рутства) та в арбітражних судах, але ця система не врахо­вує існування Державної виконавчої служби. В Державній виконавчій службі може знаходитись суттєва інформація про стан виконання рішень, з яких банкрут може виступа­ти як стягувач або боржник. Досить цікаві в теоретичному плані існують схеми, за якими державна виконавча служ­ба контролюватиме реальну (фактичну) неплатоспромож­ність господарюючого суб’єкта.1Хоча не з усіма поло-
П/>оляков Б. Понятие неплатежеспособности и банкротства // Підприємництво, господарство і право. № 4.2002.- С. 47-51.
214
женнями запропонованих розробок можна однозначно погодитись, оскільки при сучасному організаційному і кадровому забезпеченні реальність такої моделі викликає сумнів. Але нами вже ставилось питання про необхід­ність об’єднання всіх правоохоронних органів єдиною комп’ютерною мережею для обміну інформацією і спри­яння у виконанні покладених на них функцій.
Тому за сучасних умов слід вважати, що державний виконавець має слідкувати за публікаціями в офіційних друкованих органах — газетах «Голос України» або «Уря­довий кур’єр» чи йому направлятиметься відповідне по­відомлення від уповноважених осіб.
9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за догово­рами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на від­шкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або пере­вищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валют­ним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.
Така умова Закону «Про виконавче провадження» з’я­вилась у зв’язку з прийняттям Закону України «Про ци­вільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» від 13 грудня 2001 р. № 2893-Ш, а він зу­мовлений міжнародними угодами України про транспор­тування через територію України ядерних матеріалів. Зокрема, були укладені Угода між Кабінетом Міністрів України, Урядом Російської Федерації, Урядом Словаць­кої Республіки, Урядом Чеської Республіки про співробіт­ництво в галузі транспортування ядерних матеріалів між Російською Федерацією і Чеською Республікою через територію України і територію Словацької Республіки, вчинена в Празі 14 березня 1998 р., та Угода між Кабіне­том Міністрів України, Урядом Республіки Болгарія, Урядом Республіки Молдова і Урядом Російської Феде­рації про співробітництво в галузі транспортування ядер­них матеріалів між Республікою Болгарія і Російською Федерацією через територію України та територію Рес­публіки Молдова, вчинена в Софії 28 листопада 1997 р. Ці угоди спираються на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 р.
215
/>/>/>/>/>/>/>Таким чином, на перший погляд, незрозумілі терміни «Спеціальні права запозичення» і «межа відповідальнос­ті оператора ядерної установки» випливають і конкрети­зуються в статті 6 Закону «Про цивільну відповідаль­ність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення». А зміст обов’язкового зупинення виконавчого проваджен­ня при перевищенні встановлених меж відповідальності оператора ядерної установки полягає в тому, що настає участь держави у відшкодуванні ядерної шкоди.
Ядерна шкода може бути відшкодована на підставі договору про відшкодування ядерної шкоди або рішення суду. Ядерна шкода може бути відшкодована операто­ром відповідно до договору про відшкодування ядерної шкоди, укладеного ним з потерпілим за участю страхо­вика (іншого фінансового гаранта).
Договір про відшкодування ядерної шкоди повинен:
відповідати вимогам щодо визначених у законо­
давстві норм відшкодування;1
бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сто­
рін договору є фізична особа;
не порушувати прав потерпілих та інших осіб;
бути зареєстрованим у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Укладаючи договір про відшкодування ядерної шко­ди, потерпіла особа здійснює своє право на відшкоду­вання ядерної шкоди. У разі недосягнення згоди між сторонами спір про відшкодування ядерної шкоди ви­рішується судом.
Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової компенсації.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Факультативне зупинення виконавчого провад­ження передбачає право державного виконавця зупини­ти виконавче провадження в наступних випадках (ст. 35 Закону), які нами, на відміну від закону, надаються у послідовності в залежності від їхньої значимості:
1) звернення державного виконавця до суду або іншо­го органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз ‘яснення рішення, що підлягає виконанню, зумов­люється тими випадками, коли виконання рішення стає незрозумілим або неконкретним і через це виникають ускладнення при його виконанні. Хоча в цій нормі мова
1/>Див. додаток № 5.
216
йде лише про роз’яснення рішень, але в рішенні можуть існувати й інші недоліки: описки чи явні арифметичні помилки. В процедурі деяких органів передбачена спеці­альна процедура надання відповідних роз’яснень на про­хання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця. Наприклад, в разі, коли рішення є неясним, суд, який вирішив справу, роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 215 ЦПК). Однак у ЦПК відокремлене поняття «виправлення описок і явних арифметичних помилок в рішенні» (ст. 213 ЦПК). Ана­логічна процедура існує стосовно роз’яснень рішень гос­подарського суду, в якій за заявою сторони або за своєю ініціативою суд виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рі­шення. Про роз’яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виносить­ся ухвала (ст. 89 ГПК України).
Отже, можна тлумачити, що в цивільному процесі за заявою державного виконавця суд може тільки роз’яс­нювати рішення, але не виправляти описки і явні арифме­тичні помилки. На нашу думку, різниця у викладенні пев­них процедурних питань не може стати причиною для відмови судом у виправленні описок і явних арифметич­них помилок, як це передбачено в господарському процесі.
Що ж до інших органів, які видали виконавчий доку­мент, то для надання ними відповідних роз’яснень може стати підставою ст. 28 Закону України. Так, державний виконавець має право звернутися до суду або іншого ор­гану (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту документа. Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов’язаний розглянути за­яву державного виконавця у 10-денний строк з дня її над­ходження і при необхідності дати відповідне роз’яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їхнього змісту.
Виходячи ж із процесуальних строків розгляду відпо­відних заяв державного виконавця та надання відповідей на них, на наш погляд, така процедура має ставати під­ставою для відкладення виконавчого провадження, а не до його зупинення.
2) подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі. Цю підставу факультативного зу­пинення виконавчого провадження необхідно розглядати
217
/>/>/>/>/>в двох аспектах, які випливають із процесуальних особ­ливостей вирішення питань про оскарження дій або без­діяльності державного виконавця та процедури розгляду заявленого відводу.
За ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця мо­жуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Анало­гічна за сферою дії стаття 85 Закону «Про виконавче провадження» передбачає, що скарга може бути подана до начальника відповідного відділу Державної виконав­чої служби або до суду за місцем знаходження відповід­ного відділу Державної виконавчої служби, чи до іншого суду згідно з вимогами закону. Положення ст. 85 Закону «Про виконавче провадження» представляються більш обґрунтованими, оскільки за ст. 5 Закону «Про державну виконавчу службу» правами з розгляду скарг на дії дер­жавних виконавців наділені:
Міністерство юстиції України через Департамент
Державної виконавчої служби;
Головне управління юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, управління юс­
тиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Це положення доцільне в тих випадках, коли началь­ник відділу Державної виконавчої служби бере безпосе­редню участь у вчиненні виконавчого провадження, дії якого також можуть бути оскаржені і йому може заявля­тись відвід. Так, за ст. 4 Закону «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є начальник, заступ­ник начальника, старший державний виконавець, держав­ний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу Державної виконав­чої служби. Але зазначені органи не володіють процесу­альними правами стосовно зупинення виконавчого провад­ження на час розгляду скарги. Отже, рішення цих органів можуть бути оскаржені в суді за місцем їх знаходження.
У цьому зв’язку є можливість висловити таку гіпоте­зу, що скарги на рішення, дії або бездіяльність держав­ного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби мають розглядатись у порядку ци­вільного судочинства в двох варіантах: коли скарга сто­сується осіб, що безпосередньо вчиняли виконавчі дії, за гл. 31-Г ЦПК, а коли оскаржується рішення (акти) вище-
218
стоящих органів, які здійснюють управління і прийма­ють акти, пов’язані з діяльністю Державної виконавчої служби, такі скарги мають розглядатися в порядку глави 31-А ЦПК. Якщо вважати гіпотезу доведеною, то за ст. 248-4 ЦПК подання скарги до суду зупиняє виконан­ня оскарженого акта.
Виходячи ж із функцій контролю за діяльністю держав­ного виконавця можна встановити додатково суб’єкта, до якого може подаватись скарга, а саме: прокурора, який здійснює нагляд за законністю виконавчого провадження (ст. 8 Закону «Про виконавче провадження»). Але його функція може розглядатись лише в трьох аспектах:
при наявності ознак злочину у діях державного ви­
конавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої
служби — він може порушити кримінальну справу і вико­
навче провадження може бути зупиненим до вирішення
справи (п. З ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»);
в разі порушення інтересів держави або прав і закон­
них інтересів громадян та юридичних осіб — учасників ви­
конавчого провадження, які за станом здоров’я чи з інших
поважних причин не можуть захистити свої права, проку­
рор може звернутися до суду з позовом або скаргою (ст. 13
ЦПК; п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»);
при виявленні порушень закону прокурор або його
заступник у межах своєї компетенції мають право: дава­
ти приписи про усунення очевидних порушень закону;
вносити подання до державних органів, громадських ор­
ганізацій і посадовим особам про усунення порушень
закону та умов, що їм сприяли. Але ці заходи не спричи­
нюють ні обов’язкового, ні факультативного зупинення
виконавчого провадження (статті 22, 23 Закону України
«Про прокуратуру»).
В разі заяви про відвід державному виконавцю, на наш погляд, виконавче провадження має зупинятись обо­в’язково до вирішення справи про відвід, оскільки в За­коні відсутній строк, в який має розглядатися заява про відвід державного виконавця.
Відмова в задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до суду в десятиденний термін, а тому доцільно в Законі передбачити строк розгляду за­явленого відводу вирішувати не більше ніж у 10-денний термін. Таким чином, будуть всі підстави вважати, що подання заяви про відвід або скарги на відмову у його
219
/>/>/>/>/>відводі є підставою для відкладення виконавчого про­вадження, оскільки строки будуть точно визначені Законом.
3)оголошення розшуку боржника, його майна або
розшуку дитини; — необхідно одночасно провадити дії
щодо встановлення опіки над майном боржника
Оголошення розшуку боржника зумовлює неможли­вість виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їхнього вчинення, а тому цей випадок має входити до ст. 34 За­кону «Про виконавче провадження» і визначати обов’яз­ковість зупинення виконавчого провадження. Аналогіч­но повинно мати місце обов’язкове зупинення виконав­чого провадження при розшуку дитини, коли рішення стосується відібрання дитини, оскільки в період її роз­шуку державний виконавець фактично не може виконати рішення з незалежних від нього причин. Звернути стяг­нення на майно, належне боржнику, так само неможли­во, коли його не знайдено. Тому з цього положення мав би випливати загальний висновок, що разом з оголошен­ням розшуку боржника, його майна або дитини виконавче провадження має зупинятися з незалежних від держав­ного виконавця причин.
Але в цій нормі закладена суттєва помилка, адже роз­шуком боржника-громадянина та дитини займаються ор­гани внутрішніх справ, а розшуком боржника — юридич­ної особи, а також майна боржника — Державна виконавча служба (ст. 42). Таким чином, на час розшуку боржника-громадянина та дитини на підставі ч. 4 ст. 36 виконавчі дії не провадяться. Але втрачається логіка, коли державним виконавцем виноситься постанова про розшук майна, яку він сам повинен виконувати у той час, коли законом за­боронено вчинення виконавчих дій.
4)прохання боржника, який проходить строкову
службу у складі Збройних Сил України чи інших передба­
чених законом військових формувань. Сумісний аналіз
цього положення та п. З ст. 34 Закону «Про виконавче
провадження» свідчить про те, що в цьому випадку ви­
конавче провадження може бути вчинене навіть за відсут­
ності боржника. Перш за все, державний виконавець по­
винен повідомити стягувача про надходження прохання
боржника про зупинення виконавчого провадження і
з’ясувати його докази і міркування з цього питання.
Тому тут потрібно розглянути три правові ситуації,
220
які випливають із заявленого прохання боржника і зале­жать від позиції стягувача:
стягувач погоджується на зупинення виконавчого
провадження — однозначно провадження підлягає зупи­
ненню;
коли стягувач у відповідності до ст. 29 заперечує
проти клопотання боржника про зупинення виконавчого
провадження, по суті виникають спірні правовідносини,
а тому такий спір підлягає розгляду в суді й не повинен
залежати від волі державного виконавця;
коли ж стягувач просить державного виконавця
вирішити питання про зупинення виконавчого прова­
дження згідно із законодавством, то в даному випадку
державний виконавець має керуватися доказами і мірку­
ваннями боржника про необхідність зупинення прова­
дження, таке зупинення не повинно порушувати будь-
чиїх прав та законних інтересів і має відповідати дійсним
обставинам справи.
знаходження боржника на лікуванні у стаціонар­
ному лікувальному закладі;
перебування боржника у тривалому службовому
відрядженні;
знаходження боржника або стягувача у відпустці
за межами населеного пункту, де вони проживають.
Останні підстави зупинення виконавчого проваджен­ня мають обов’язково підтверджуватись відповідними доказами: довідкою лікувального закладу, наказом про направлення особи у службове відрядження; наказом про відпустку. Але ми вважаємо, що для зупинення виконав­чого провадження з цих підстав має застосовуватись процедура, що викладена в п. 4 факультативних підстав зупинення виконавчого провадження, зазначених вище.
Оформлюється обов’язкове і факультативне зупинен­ня виконавчого провадження державним виконавцем шляхом винесення вмотивованої постанови із зазначен­ням підстав, передбачених у законодавстві. Вона затвер­джується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і копія постанови надсилається у 3-ден-ний строк сторонам та суду або іншому органу (посадо­вій особі), які видали виконавчий документ.
Після усунення обставин, які стали підставою для зу­пинення виконавчого провадження, державний викона­вець зобов’язаний поновити виконавче провадження за
221
/>/>/>/>/>власною ініціативою або заявою стягувана. На наш по­гляд, поновлення має здійснюватись також шляхом ви­несення відповідної постанови.
Отже, характерною особливістю зупинення виконав­чого провадження має бути положення про те, що строки зупинення виконавчого провадження в основному не ви­значені (ст. 36). Тому важко погодитись із ч. З ст. 36 цього Закону, що строки зупинення виконавчого про­вадження можуть бути скорочені судом. У випадку оскар­ження в 10-денний строк постанови про зупинення ви­конавчого провадження до суду, суд може залишити постанову без змін або скасувати її. У випадку ж її ска­сування виконавче провадження продовжується і це не означає, що суд скорочує строки зупинення виконавчого провадження.
Оскільки постанови     продолжение
–PAGE_BREAK–про закриття виконавчого про­вадження та повернення виконавчого документа стя­гувану можуть бути оскаржені, то в разі задоволення таких скарг буде наставати ускладнення у виконавчому провадженні, оскільки: буде порушено природний хід виконання рішень; дії державного виконавця будуть ви­знані незаконними; хід виконання рішення повернеться на стадію вжиття заходів примусового стягнення.
Поворот виконання, коли розпочате виконавче про­вадження не закінчене,- це зумовлює, на наш погляд, такі випадки:
коли вищестоящий суд відмовив у позові повністю,
то за відповідним рішенням всі виконавчі дії мають
негайно припинятись і мають виконуватись дії у відпо­
відності з новим рішенням, а саме: майно повертається
боржнику, а при неможливості повернути майно відшко­
довується вартість цього майна в розмірі суми, одержа­
ної від його реалізації;
при зменшенні розміру задоволених у рішенні ви­
мог суд новим рішенням зобов’язує позивача повернути
відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасова­
ним рішенням, отже в цьому випадку виконавче прова­
дження буде продовжуватись, але фактично буде змен­
шений розмір стягнення.
Термін «припинення» має місце лише в ст. 61 цього Закону і його застосування не несе в собі конкретного юридичного змісту.
222
Розділу
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
01.
5,1. Загальні положення
Зверне! ННЯстягнення на майно боржника — це певна, визначені законом процедура примусового вилучення і реалізації1майна боржника. В чинному законодавстві зроблена спроба виділити поняття «звернення стягнення на майно боржника» як загальний спосіб звернення стяг­нення (гл>ава5 Закону «Про виконавче провадження») і відокремити особливості звернення стягнення на майно боржник^ ~ юридичної особи (глава 6 цього Закону). Однак, враховуючи складність завдання, можна встано­вити що сучасна правова система України відрізняється й іншим^ суб’єктами, які мають особливий правовий статус, наприклад, суб’єктами банкрутства, які підпада­ють під дДІю Закону «Про банкрутство» від 14.05.92 р. й іменуються надалі боржниками або банкрутами, можуть бути юріВДИ4™ особи суб’єкти підприємницької діяль­ності крі»я казенних підприємств, неспроможні своєчасно виконати свої зобов’язання перед кредиторами або перед бюджетом Певні осебливості поняття фізичної особи закладені в законодавстві про підприємництво, а особли­вий статус юридичних осіб має місце як у Законі України «Про власність», так і в інших нормативних актах. Та­ким чино*м, в законодавстві відокремлюються різні види суб’єктів* які можуть стати суб’єктами виконавчого про­вадження^ але ці особливості не закладені в Законі Украї­ни «Про виконавче провадження». Отже, потребується відокремити особливості стягнення з боржників не тільки за поділом на фізичні і юридичні особи, а й з урахуванням гарантій наданих певним категоріям осіб законодавством та міжнародними договорами України. Особливо, це сто­сується захисту інвестицій та, зрозуміло, що особливій увазі підлягають права іноземних інвесторів в Україні.
Певні особливості має й процедура стягнення майна в залежності від виду стягнення, що в законі не повною мірою відображено, оскільки неможливо не відокремлю-
223
/>/>/>/>/>/>/>/>вати конфіскацію належного боржнику майна та стяг­нення визначених в рішенні, що підлягає виконанню, певних предметів або сум грошей, які можуть бути пері­одичними платежами або стягуватись одноразово. Ці ас­пекти зумовлюють особливості процедури стягнення на майно боржника.
Особливості стягнення мають і певні види об’єктів цивільного обігу. Наприклад, при вчиненні виконавчого провадження державний виконавець повинен знати, що не всі об’єкти можуть знаходитись у володінні громадян та юридичних осіб, оскільки для володіння певними ви­дами речей потрібен спеціальний дозвіл для їх набуття. Постановою Верховної Ради України «Про право влас­ності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII(із змінами і доповненнями, внесеними поста­новою ВР № 3131-12 від 22 квітня 1993 року) визнача­ється майно, що не може перебувати у власності грома­дян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, а також майно для якого передбачений спеціальний поря­док набуття права власності громадянами.
До майна, що не може перебувати у власності гро­мадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, віднесені:
Зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї і боє­
припасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів
до неї, що придбаваються громадськими об’єднаннями з
дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна
військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
Вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракет­
ного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання
для його виробництва.
Бойові отруйні речовини.
Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лі­
карські засоби (за винятком отримуваних громадянами
за призначенням лікаря).
Протиградні установки.
Державні еталони одиниць фізичних величин.
Громадяни можуть набувати права власності на та­кі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:
• на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю –
224
органами внутрішніх справ за місцем проживання осо­бам, які досягли 21-річного віку;
на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мис­
ливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з наріз­
ними стволами) — органами внутрішніх справ за місцем
проживання особам, які досягли 25-річного віку;
на газові пістолети, револьвери і патрони до них,
заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії,- ор­
ганами внутрішніх справ за місцем проживання особам,
які досягли 18-річного віку;
на об’єкти, що перебувають на державному обліку
як пам’ятки історії та культури,- спеціально уповнова­
женими державними органами охорони пам’яток історії
та культури (Мінкультури, Мінінвестбудом і Головархі-
вом України);
на радіоактивні речовини — Державним комітетом
України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності
висновку органів територіальної санітарно-епідеміоло­
гічної служби про можливість використання цих речовин
майбутнім власником в існуючих у нього умовах.
Враховуючи наведене, необхідно конкретизувати пи­тання про те, що ж мається на увазі під поняттям «май­но» боржника, на яке звертається стягнення, а яке після його знаходження має стати підставою для порушення кримінальної справи і після цього підлягає конфіскації.
Таким чином,     продолжение
–PAGE_BREAK–під поняттям «майно» боржника не­обхідно розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що на момент вчинення виконавчого провадження існують у нього і належать йому на законних підставах. Наприклад, це положення хоча й не визначено в законі, однак прямо випливає із законодавства і узгоджується з положеннями про стяг­нення майна, що є предметом застави і на яке поширю­ється дія глав 5, 6 цього Закону.1Це положення випливає з того, що майнові права боржника на отримання періо­дичних виплат розглядаються окремо, в другу чергу і віднесені до глави 7 Закону. Звернення стягнення на за­робітну плату та інші види доходів боржника — ці майно­ві права слід розглядати як права на періодичні платежі і відокремлювати від досить подібних. Так, нараховані,
1/>Покрещук О. О., Фурса С. Я. Питання імплементації міжнарод­но-правових норм у законодавство України про виконавче провад­ження//Право України.-№ 3-2000.-С. 84-87.

225 8 2-315
/>/>/>/>/>/>/>але не отримані заробітна плата або інші доходи грома­дян, слід розглядати як наявне майно, а не права на пе­ріодичні платежі. Акція може розглядатись як майно, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонер­ного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає пра­во його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Тому при звер­ненні стягнення на неї вона має розглядатись як майно, дійсна вартість якого буде встановлена при його реаліза­ції та одночасно вона має розцінюватись як майно, що приносить періодичні доходи, і тому можна розцінювати за ст. 69 цього Закону як інші доходи боржника.
При вчиненні виконавчих дій, слід мати на увазі, що цим Законом (ст. 54) передбачений перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення. Не допускається звер­нення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток 1).
Предметом стягнення можуть бути права і майно гро­мадян, на які боржник має право на момент вчинення виконавчого провадження, а також майно, яке стане влас­ністю боржника в майбутньому після виконання умов зазначених в договорі, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби то­що), якщо це передбачено укладеним і виконаним борж­ником договором. Це положення випливає із змісту стат­ті, оскільки вищезазначене майно не увійшло до Перелі­ку, наведеного як додаток до цього Закону.
Предметом стягнення не можуть бути вимоги, які мають особистий характер. Наприклад, не підлягає стяг­ненню право проживання в державній квартирі. При цьому право оренди майна також може бути предметом стягнення, якщо воно не має особистого характеру, тобто в тому випадку, коли договір передбачає можливість суборенди або заміни орендаря та оплачений заздалегідь на певний проміжок часу вперед.
1/>Фурса С. Я., Фурса Є. І. Загальні питання порядку звернення; стягнення на грошові кошти та інше майно боржника у виконавчому провадженні // Вісник Академії праці і соціальних відносин. Федера­ції профспілок України- К., 2000.-С. 314-317.
226
5.2. Загальна процедура звернення стягнення на майно боржника
У законі не передбачене право державного виконавця вимагати від боржника дотримання певної цивільної по­ведінки, а у останнього відповідного обов’язку з момен­ту порушення виконавчого провадження, а саме,- при­пинити здійснення будь-яких цивільно-правових дій, що спрямовані на відчуження майна без узгодження їх із обов’язком виконання зобов’язань. Це положення ускла­днює процес виконання. Хоча строк для добровільно­го виконання передбачає можливість боржника знайти кошти для виконання зобов’язань, укладення угод щодо забезпечення виконання іншою особою тощо, однак це положення не відтворюється в житті. Реально в за­коні не передбачено, які дії вправі здійснювати борж­ник з моменту порушення виконавчого провадження, а які ні.
Чітка регламентація порядку звернення стягнення по­требує уточнення, що всі дії передбачені ч. 1 ст. 50 цього Закону можуть здійснюватись у примусовому порядку: арешт (опис); вилучення; реалізація, а не тільки і не стільки реалізація.
Стосовно самого порядку звернення стягнення на майно він також потребує відповідного уточнення і пра­вової регламентації дій державного виконавця, а також всіх осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні. А саме, перша і необхідна підстадія застосування заходів примусового виконання рішень — це встановлення місце­знаходження належного боржнику майна, що залежить від певної інформації, яка має сприяти здійсненню держав­ним виконавцем його повноважень. І для цього, не по­трібно виносити постанову про розшук майна боржника (ч. 2 ст. 42 цього Закону), оскільки це основний зміст ви­конавчого провадження стосовно стягнення майна.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Тому, виходячи з положення, що в порядку ст. 29 цьо­го Закону сторони вправі давати усні і письмові пояс­нення в процесі вчинення виконавчих дій стосовно на­лежності боржнику майна та його місцезнаходження, його пропонується використовувати для розшуку майна. Державний виконавець має ознайомлюватись з копіями ухвал суду стосовно заходів щодо забезпечення позову, що були вжиті судом в порядку глави 19 ЦПК України,
8*227
/>/>/>слід використовувати матеріали кримінальної справи щодо наявності описаного майна.
У разі смерті особи, стосовно якої порушено виконав­че провадження і якій наданий строк для добровільного виконання рішення, державний виконавець в порядку ст. 60 Закону України «Про нотаріат» вправі попередити нотаріуса про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна» і отримати його повідомлення про належність і місцезнаходження майна померлого борж­ника, результати його опису тощо.
Державному виконавцю також надане право офіцій­ного звернення до усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати безкоштов­но документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також може бути використане для роз­шуку майна. Для запровадження цього положення в жит­тя можна рекомендувати звернення за інформацією про наявність у боржника майна або майнових прав до таких організацій як:
податкові адміністрації за місцем проживання борж­
ника;
державні нотаріальні контори та приватні нота­
ріуси;
бюро технічної інвентаризації;
відділи органів ДАІ, що реєструють транспортні
засоби;
банки України;
підприємство, де працює боржник;
відділи районних державних адміністрацій, які
реєструють господарські товариства тощо.
Корисним для розшуку майна є право державного ви­конавця входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначе­них приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища.
Вважається доцільним також уточнити, що держав­ним виконавцем проводиться опис та розшук майна, а не обшук приміщення або особи. Оскільки останні терміни пов’язані з недоторканністю житла та особи, що гаран­товані Конституцією, то їх вчинення передбачається ли­ше за особливою процедурою, особливим дозволом і
228
безпосередньою вказівкою про це в законі. Тому до від­повідної регламентації цього питання в законі слід вва­жати державного виконавця неправомочним до вчинення цих дій і виходити при вирішенні цього питання за ана­логією або подібністю понять неможливо.
Крім того, потребує уточнення питання щодо процесу опису майна та його обсягу. Оскільки ці питання важливі, а раніше діючі положення втратили силу, то потребується регламентація цього питання не тільки в Інструкції, а й у законі. Доцільність опису всього майна боржника викли­кає суттєве заперечення, коли вартість вимоги стягувача незначного розміру або не поширюється на все майно. Однак нестабільність цін та курсу валют змушує робити опис майна з певним запасом по відношенню до майна, що має вилучатись. Навіть за ст. 49 Закону «Про виконав­че провадження» на майно боржника передбачається на­кладати арешт у межах загальної суми стягнення, вико­навчого збору і можливих витрат на виконавче провад­ження, тобто останні витрати лише передбачаються. От­же, для забезпечення прав стягувача на повне задоволення його вимог та інтересів держави пропонується ввести пев­ний коефіцієнт, який буде забезпечувати крім вищезазна­чених аспектів можливість збільшення витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій. Це положення відтворю­ється в ч. 5 ст. 61 зазначеного Закону, що передбачає мож­ливість перевищення вирученої суми над сумою, необхід­ною для задоволення всієї заборгованості боржника. Та­кий коефіцієнт пропонується встановити рівним 1,5 або опис майна має охоплювати все майно боржника, що не входить до Переліку. У противному разі опис майна дове­деться робити двічі або більше разів.
Доцільно також надати повноваження державному виконавцю на вилучення предметів, які за законом не можуть знаходитись у приватній власності без спеціаль­ного дозволу, але знайдені державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій або потрапили до акту опи­су. Це положення випливає з державної функції, що по­кладається на державного виконавця, а саме правозахис-ні повноваження державного виконавця стосуються не тільки прав стягувача, а й державних інтересів.
Черговість стягнення майна, передбачена Законом «Про виконавче провадження», має задовольняти основ­ним принципам виконавчого провадження — найшвид-    продолжение
–PAGE_BREAK–
229
/>/>/>/>шому та повному виконанню. На це й спрямована перша черга майна, що підлягає стягненню. При цьому можна говорити про певний порядок стягнення й у самій пер­шій черзі, а саме: кошти боржника в гривнях, лише потім кошти в іноземній валюті, які будуть вилучені під час опису; аналогічний порядок має застосовуватися до кош­тів на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях і лише потім черга до­ходить до цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, мають вилуча­тися державним виконавцем.
За наявності даних про кошти та інші цінності борж­ника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на збері­ганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них державним виконавцем накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звер­тається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, мають вилучати­ся в обсязі, достатньому для задоволення вимог кредитора та покриття витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій, можливих штрафних санкцій та виконавчого збору. Стосовно вимоги закону щодо готівкових коштів, виявле­них у боржника, слід зазначити, що це положення має та­кож узгоджуватись із рівнем мінімального прожиткового мінімуму. Частиною 3 цієї статті визначена беззаперечна вимога про вилучення готівкових коштів, але дана норма потребує негайної суттєвої корективи. Оскільки при від­сутності продуктів харчування, потрібних для особистого споживання боржнику (п. 2 Переліку), членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, фактично бу­дуть відсутні засоби для виживання всієї родини.
Особливою є процедура вилучення коштів у іноземній валюті. Так, ст. 51 Закону «Про виконавче проваджен­ня» передбачається, що у разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволен­ня вимог стягувача, державний виконавець накладає стяг­нення на кошти боржника в іноземній валюті. Якщо кош-
230
ти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутріш­ньому валютному ринку України, державний виконавець зобов’язує їх протягом семи днів продати іноземну ва­люту в розмірі, необхідному для погашення боргу. Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зо­бов’язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке пра­во для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті. Загальний порядок, передбачений у цій статті, також має узгоджуватись із вимогами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті» від 23 вересня 1994 року (із змінами і доповненнями).
Дія ст. 51 Закону «Про виконавче провадження» пе­редбачена лише у випадку знаходження коштів боржни­ка в іноземній валюті на рахунках, внесках або на збері­ганні у банку або іншій кредитній установі, але реаль­ність виявлення валюти при описі майна в приміщенні, де мешкає боржник, також не викликає сумніву. В цьому випадку, необхідно вилучати кошти в Іноземній валюті, однак додержуватись загальних правил щодо зазначення номерів купюр у акті опису, їх упаковки та опечатуван­ня, а також здачі їх на зберігання в установи банків.
З аналізу статті 57 Закону «Про виконавче прова­дження» можна зробити висновок про участь в опису стягувача. Але підстави такої участі, його роль та проце­суальний порядок його залучення до участі в цьому про­цесі необхідно конкретизувати та узгодити це положення з правами боржника. Тобто чи вправі боржник заперечу­вати участь в опису майна стягувача? Виходячи з пози­ції, що описуване майно потенційно втрачає власника і може згодом перейти до стягувача, а також для здійс­нення права стягувача заперечувати проти проведення державним виконавцем оцінки майна (ч. 2 ст. 57 Закону), присутність останнього при опису майна є доцільною і необхідною. Зрозуміло, що така участь не є обов’язко­вою, а має відноситись до прав стягувача, про що стягу­вача слід повідомити.
Ще один аспект свідчить про переваги присутності стягувача при проведенні опису, а саме можливість
231
/>/>/>укладення мирової угоди. Так, за ч. З ст. 29 цього Закону сторони мають право укласти мирову угоду, яка затвер­джується судом. Але така процесуальна дія не може ви­рішуватись негайно, оскільки для цього необхідне до­тримання ряду умов. Тому до настання умов, передбаче­них п. 2 ст. 37 цього Закону, виконавче провадження, за бажанням обох сторін укласти мирову угоду, має зупи­нятись (або відкладатись), що повинно бути передбачено в законі. Крім того, законом має визначатись час, у який така угода може укладатись та на яких принципах. Це положення випливає з необхідності затвердження миро­вої угоди судом після попередньої перевірки її законнос­ті. Отже, на будь-якій стадії виконавчого провадження, але до реального відчуження майна іншому власнику, мирова угода може мати місце. Мирова ж угода має ви­значити скільки та за якою ціною стягувач погоджується прийняти від боржника майна в рахунок зверненого до боржника стягнення, а також можливі умови відстрочки або розстрочки виконання, зміни способу і порядку ви­конання рішення (ст. 33). При цьому державним вико­навцем мають бути враховані державні інтереси, а саме витрати, пов’язані з проведенням виконавчих дій, та су­ма виконавчого збору.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Але за наявності заперечень з боку боржника проти присутності стягувача при опису майна, принцип недо­торканності житла має переважне значення, і стягувач не може відноситись до осіб, яким за законом надане право на примусове входження до житла боржника, доти, доки таке право не буде визначено прямою вказівкою в законі. Примусове стягнення для боржника — це вимушена міра, яка є неприємною з моральної сторони для всіх суб’єктів, що братимуть участь у цьому процесі, тому за загальним правилом він має здійснюватися з певним обмеженням кількості осіб, що братимуть участь в опису майна.
Для широкого фіксування технічними засобами запи­су виконавчого процесу, час ще не настав, але не важко передбачити, що в майбутньому це питання буде вирі-
1/>Див. Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.04.2001
«Питання, пов’язані з укладенням мирової угоди між юридичними
особами у стадії виконання рішення арбітражного суду, належать до
компетенції судів загальної юрисдикції, а не арбітражних судів».
2 Фурса С. Я. Мирова угода і процедура її затвердження // Митна
справа. Науково-аналітичний журнал. № 2.- 2001.- С. 16-24.
232
шено позитивно. В сучасній оперативно-розшуковій ді­яльності вже широко застосовується фіксування техніч­ними засобами дій правоохоронних органів, піднято пи­тання про доцільність запровадження такого заходу су­дами, тому не існує суттєвих заперечень застосування цих заходів у діяльності Державної виконавчої служби. Звідси випливає висновок про можливість боржника здійснювати запис дій державного виконавця.
5.3. Арешт майна
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголо­шенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користування майном або його вилу­ченні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Статтею 55 Закону «Про виконавче провадження» пе­редбачені випадки, у яких застосовується арешт:
для забезпечення збереження майна боржника, що
підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна борж­
ника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту
на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього
чи в інших осіб.
Складові елементи арешту майна — це сукупність дій, які мають бути чітко регламентовані та мати певні під­стави для застосування. Однак у цій нормі закладена не­узгодженість із назвою цієї статті, оскільки вилучення майна з одного боку належить до арешту, а в назві статті розглядається як самостійна дія по відношенню до ареш­ту. Крім того, поняття арешту не збігається з поняттям арешт за ст. 388 КК, у якій передбачаються два само­стійних поняття — «арешт» та «опис». Так, за цією нор­мою передбачається відповідальність за приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано. Так само розглядаються ці понят­тя в ч. 1 ст. 50 цього Закону. Така неузгодженість термі­нів ускладнює застосування кримінальної відповідальнос­ті до винної особи, а також адміністративної відпові­дальності, яка має бути передбачена законом за невико­нання розпоряджень державного виконавця. Всі наведені в цьому Законі поняття повинні мати чітку регламента­цію і передбачати відповідні санкції за їх невиконання.
233
/>/>/>/>Звертаючись до змісту виконавчого провадження не­обхідно в цьому контексті й розглядати всі наступні процесуальні дії. Так, в разі застосування конфіскації всього майна — необхідно говорити про його розшук в різних місцях знаходження, і в цьому випадку загальний акт опису може складатися з актів опису в окремих при­міщеннях, де мешкала особа, актів опису речей вилуче­них у третіх осіб, а також включати акти опису, проведе­ні у гаражі або автомобілі, належних особі тощо. Тобто в цьому випадку все майно підлягає стягненню і має бути описаним та включатись в загальний акт опису.
Водночас, проведення опису з метою виконання рі­шення про застосування виконавчого провадження з ме­тою відшкодування шкоди, завданої стягувачеві, має за мету звернення стягнення на майно боржника в достат­ньому обсязі для задоволення вимог стягувача. Отже в цьому випадку державному виконавцю необхідно вихо­дити з найскорішого та повного проведення виконання, і опис майна для цього має бути певним чином організо­ваний. Пропонується майно заносити до акта опису у певній послідовності черг стягнення, а також з ураху­ванням перспектив його реалізації. Майно, на яке, за за­явою боржника, мають право співвласники або треті особи, необхідно відповідним чином позначати, оскільки його реалізація в подальшому може бути ускладнена су­довим процесом щодо виключення його з акта опису.
Загальний процесуальний порядок проведення опису та вимоги до акта опису мають передбачатись в Інструк­ції, при цьому сам процес проведення опису передбача­ється відтворювати у акті опису. До нього мають увійти:
Час і місце складання акта;
Назва відділу державної виконавчої служби, в яко­
    продолжение
–PAGE_BREAK–му працює державний виконавець, а також прізвище,
ім’я та по батькові державного виконавця та осіб, що бу­
ли присутні при складанні акта із зазначенням їх проце­
суального стану;
Назва органу чи посадової особи, якими виданий
виконавчий документ, що підлягає виконанню, його ре­
золютивна частина;
Точна назва стягувача та боржника, їх місце про­
живання або знаходження, відповідні відомості про їх
представників;
Назва кожного внесеного до акта предмета і його
234
відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу, наявність пошкоджень, а також кількість предметів одного виду тощо);
Якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцін­
них металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно опи­
суються з визначенням усіх особливих ознак, відповід­
ним чином пакуються в конверт, прошиваються, підпи­
суються державним виконавцем, учасниками акта опису
й опечатуються печаткою відповідного відділу держав­
ної виконавчої служби;
Оцінка кожного внесеного в акт предмета і загаль­
на вартість усього майна;
Якщо проводилось опечатування предмета — які
предмети, приміщення, сховища були опечатані, кіль­
кість накладених печаток та спосіб опечатування;
Строк, після закінчення якого майно може бути пе­
редане для реалізації;
Назва особи, якій передане майно на зберігання, а
якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій
особі,- паспортні дані, її адреса;
Відмітка про роз’яснення зберігачеві майна обо­
в’язків щодо збереження майна, попередження про кри­
мінальну та матеріальну відповідальність за його розтра­
ту, відчуження, утаювання або підміну;
Зауваження, клопотання або заяви стягувача, борж­
ника, осіб, що були присутні при опису і реагування по
них державного виконавця.
Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.
При потребі, одночасно з арештом майна в акті по­винні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і за­гальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому •числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.
Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при на­кладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні,
235
/>/>/>/>/>про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту май­на складається у двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий — вида­ється боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.
В акті опису робиться відмітка про вилучення пред­метів, вказаних у пункті 6 та негайну передачу їх на збе­рігання установам Національного банку України. Крім того, потребує спеціальної регламентації питання про вилучення і зберігання мисливської зброї та інших пред­метів, користування якими та право власності на які ви­значаються за спеціальним порядком згідно із Постано­вою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII(із змінами і доповненнями, внесеними Постановою ВР № 3131-12 від 22 квітня 1993 року).
Якщо описане майно передано на зберігання не борж­никові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна скла­дається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).
При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розпис­ку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.
Стосовно таких правових засобів як оголошення забо­рони розпоряджатися майном, обмеження в праві корис­тування ним — ці складові елементи арешту застосову­ються переважно, коли майно залишається у боржника. Фактично в цьому випадку боржник або його родичі вис­тупають як особи, яким це майно залишено на зберігання для зменшення витрат на виконавче провадження, а отже витрат самого боржника. Реально такий захід може мати місце, коли його можливо обґрунтувати тим, що борж­ник сприяє в проведенні опису, не чинить опір, визнає свій борг тощо. В противному разі описане майно доціль­но вилучати у боржника і передавати його на зберігання іншим особам. Такий захід як заборона користування майном може і в певних випадках обов’язково застосо­вується при передачі майна на зберігання іншим особам.
236
За законом гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, сріб­ла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких ви­робів, виявлені при опису, на які накладено арешт, під­лягають обов’язковому вилученню і негайно передають­ся на зберігання установам Національного банку Украї­ни. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, до іншого майна боржника має застосовува­тися відповідний правовий режим щодо обмеження відчу­ження, який має закінчуватись одночасно з закінченням виконавчого провадження. Такий режим потрібен на випа­док додаткових витрат на виконавче провадження або в разі звільнення майна з-під арешту за вимогою третіх осіб.
Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Потребує тлумачення процедура накладення арешту на майно, що здійснюватиметься в порядку ст. 156 ЦПК України способами, передбаченими ст. 152 ЦПК Украї­ни, та ст. 67 Господарського процесуального кодексу України як засіб забезпечення позову. Тобто накладення арешту на майно має метою збереження його до набран­ня судовим рішенням законної сили або до винесення ухвал про скасування чи заміну способу забезпечення позову. Особливість такого провадження полягає у від­сутності в законі регламентації цього процесу, його оплати, фактичній неможливості назвати відповідача в справі боржником до винесення судового рішення тощо. В цьому випадку державний виконавець зобов’язується забезпечити належне зберігання майна і має повідомити відповідний суд про вжиті заходи.
Заборона розпоряджатися майном — це фактичне обмеження права його власника щодо відчуження арешто­ваного майна, яке може мати певні особливості в залеж­ності від виду майна. З метою застосування такого засо­бу існує Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об єктів нерухомого майна, до якого нотаріуси вносять відповідні відомості про накладені заборони або арешти майна. Державний виконавець, який наклав арешт на
237
/>/>/>нерухоме майно, зобов’язаний в той же день скласти від­повідний документ і надіслати його державному або при­ватному нотаріусу за місцем знаходження цього майна, які мають статус реєстраторів, для внесення відомостей про арешт до Єдиного реєстру. Читачу доцільно ознайо­митись з вимогами, які висуваються до відповідного по­відомлення про накладення або зняття з арешту. Недо­тримання цих вимог є підставою для відмови у прийнятті відповідної інформації, що регламентується Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухо­мого майна, затвердженим Наказом Міністерства юсти­ції України 09.06.99 № 31/5.
Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєст­рації (автотранспортні засоби, моторні човни, судна то-* що) державний виконавець повідомляє відповідні орга­ни, які здійснюють таку реєстрацію.
Положення про те, що види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному кон­кретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, є можливість конкре­тизувати у Інструкції. Однак головним тут мають бути особливості виконавчого провадження, які визначають остаточний час процесу виконання, час та особливості реалізації майна тощо. Якість речей та їх характерні особ­ливості за загальним правилом надають підстави для об­меження у використанні, оскільки можуть втратити свій товарний вигляд або можуть бути пошкоджені (напри­клад, вироби з кришталю, автомобіль тощо). В деяких випадках можливість подальшої реалізації залежить від того, чи річ нова, чи вона була в користуванні. Однак, деякі речі можуть мати суттєвий вплив на життя сім’ї боржника, і не завжди є можливість для термінового їх вилучення. Так, гараж крім прямої своєї функції, як свід­чить практика, може використовуватися також для збері­гання продуктів харчування, які не підлягають стягнен-. ню. Тому таке майно може на час, визначений держав­ним виконавцем, залишатись у користуванні сім’ї. При цьому державний виконавець може надати строк для звіль­нення цього нерухомого майна від речей, що не підляга­ють стягненню.
Порушення заборони державного виконавця розпоряд­жатися або користуватися майном, на яке. накладено
238
арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
У випадку відсутності боржника державний викона­вець має право на проведення опису майна, якщо до учас­ті в ньому будуть залучені представник боржника або один з повнолітніх членів сім’ї боржника, а за їх відсут­ності — представник житлово-експлуатаційної організації або представник органів державної влади та місцевого самоврядування. Після проведення опису за таких обста­вин державний виконавець має не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна борж­никові, якщо місце перебування боржника йому відоме або залишити під розписку такий акт у повнолітніх чле­нів його сім’ї для передачі його боржникові. В разі про­ведення опису за відсутності останніх приміщення має опечатуватися з указівкою адреси та посадової особи, до якої боржникові необхідно з’явитись.
При цьому державний виконавець повинен попередити боржника та повнолітніх членів його сім’ї про необхідність повідомлення інших співвласників або власників майна про накладення арешту на майно та роз’яснити останнім їх право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту, якщо вони вважають, що майно належить їм. Крім того, він роз’яснює вищезазначеним особам порядок та підстави оскарження дій державного виконавця до відповідних органів.
Процедура вилучення арештованого майна передбачає поділ його на два види: яке вилучається негайно і яке ви­лучається лише через п’ять днів. Так, загальним є порядок вилучення арештованого майна з передачею його для реа­лізації, яке провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п’ять днів після на­кладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псу­ються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Отже, загальний порядок вилу­чення майна передбачає строк у п’ять днів, який можна використати для подачі позову про виключення майна з акту опису, скарги стосовно оцінки майна, але він не узгоджується, на погляд автора, із загальними строками та правилами проведення юридично вагомих дій посадовими особами. Найпоширенішим строком, який надається для оскарження дій державного виконавця, є десять днів. Крім того, необхідно, на думку автора, роз’ясняти всім дорос-
239
/>/>/>/>/>/>/>/>/>фЛіОЛчленам родини боржника їх відповідне право на звер­нення до суду із заявою про виключення майна з опису та попереджати про кримінальну відповідальність.
Вимога закону про те, що державний виконавець зо­бов’язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущемлюють його законних ін­тересів, має стосуватись як ціни, за якою в подальшому реалізуватиметься майно, так і способів реалізації майна.     продолжение
–PAGE_BREAK–Право боржника на визначення першочерговості звер­нення стягнення на предмети (види майна) під час про­ведення опису включає також можливість запропонувати власну позицію щодо оцінки майна. Так, за ст. 56 цього Закону під час проведення опису боржник має право за­значити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зо­бов’язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють ви­конання рішення. Однак така оцінка та пропозиція сто­совно конкретного майна не є обов’язковою для держав­ного виконавця. Це положення презумується з того, що всі дії щодо виконання зобов’язань боржником він міг здійснити у добровільному порядку, однак не вчинив. Тому державний виконавець може не тільки не погоди­тись із пропозицією боржника, а повинен визначити кон­кретне майно, яке підлягає стягненню з урахуванням перспектив його подальшої найскорішої реалізації.
Отже, при проведенні опису державний виконавець має дотримувати принципу найскорішого та законного вчинення виконавчого провадження, враховуючи при цьому інтереси та законні права обох сторін. Дійсно, з деякими речами у боржника можуть бути пов’язані якісь спогади або вони можуть представляти особистий ін­терес боржника, тому при здійсненні опису державний виконавець має їх враховувати та по можливості задо­вольнити, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
При цьому, для забезпечення прав боржника пропо* нується надати йому можливість звернення з письмовою заявою, яка має зберігатись разом із актом опису майна і в якій зазначаються причини, за яких боржник просить не застосовувати стягнення до окремих речей (належ-ність їх третім особам, їх значна моральна значимість для боржника або його родини тощо), а також пропози-
240
ція звернення стягнення на альтернативні речі. Останнє положення стосується звернення стягнення в інтересах стягувача. Однак така заява не повинна мати процесу­ального значення, що може зупинити виконавче прова­дження. В цьому випадку, якщо відповідна заява борж­ника була письмовою, державний виконавець має винес­ти постанову щодо можливості її врахування або ні, а також зобов’язати боржника повідомити третіх осіб про те, що протягом п’яти днів майно не буде вилучатись і вони вправі подати позов про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.
Першочерговість стягнення серед рухомого майна борж­ника має визначатись з урахуванням інтересів стягувача, явка якого для проведення опису майна в цьому випадку є доцільною та необхідною.
5.4. Оцінка майна
Проведення оцінки майна одна з найскладніших про­цесуальних дій, оскільки від результатів цього процесу залежить з одного боку реальність виконання вимог стя­гувача, а з іншого — охорона від порушення майнових прав боржника.
Загальним є правило, що оцінка майна боржника про­вадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.
Але оцінити процент зносу одягу та взуття і визначи­ти, які з них мають зношеність більш, як на 50 відсот­ків,- це складна задача, і в певній мірі її вирішення має суб’єктивні ознаки. Доцільно, в цьому випадку мати на увазі товарний вигляд. Тобто в тих випадках, коли річ має суттєві пошкодження та втратила товарний вигляд, остаточна мета стягнення — покриття майнових вимог стягувача втрачається. Отже, при оцінці майна необхідно брати до уваги, що наступною процесуальною дією має бути реалізація майна, а зберігання та реалізація некон­диційного майна, крім збільшення витрат на виконавче провадження, не призведе до бажаних результатів. Тому речі, що мають суттєві дефекти, підлягають оцінці з ура­хуванням можливості їх подальшої реалізації.
Передбачене в законі положення про те, що оцінка майна проводиться державним виконавцем за ринковими
241
/>/>/>/>/>/>/>/>/>цінами, які діють на день її проведення крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, сто­сується того регіону України де провадиться виконавче провадження. Так, державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України «Про ціни і ціноутворен­ня» від 3 грудня 1990 року (із змінами і доповненнями). Статтею 9 цього Закону передбачено, що державні фік­совані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» затверджено повноваження центральних ор­ганів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про ціни і ціно­утворення» Кабінетом Міністрів України можуть вводи­тися методи державного регулювання цін і тарифів. От­же, в разі опису майна, на яке встановлені регульовані ціни, державний виконавець зазначає регульовані ціни і не приймає заперечень, щодо їх дійсності з боку борж­ника або стягувача.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У тому випадку, коли предмет викликає у державного виконавця сумніви у його реальній ціні, можуть бути за­пропоновані декілька підходів до вирішення цієї ситуації з урахуванням позиції сторін виконавчого провадження та особливостей стягнення.
Якщо оцінити окремі предмети складно (наприклад, у разі оцінки живописних полотен) і альтернативного майна немає для покриття всієї суми стягнення або у випадку конфіскації майна, державний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає у встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців науково-дослід­них інститутів судових експертиз або суб’єктів підприєм­ницької діяльності, що мають відповідну ліцензію Мініс­терства юстиції України. У цьому разі оплата їх праці здійснюється зі спеціального фонду виконавчого провад­ження. Витрати на оплату винагороди експерту або спеці­алісту в установленому порядку стягуються з боржника. Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення
242
оцінки державним виконавцем, оскільки не погоджується з оцінкою конкретних предметів, то останній у встановлено­му порядку призначає експерта чи спеціаліста для визна­чення вартості майна. Витрати за проведену експертизу несе сторона, яка заперечує оцінку майна, проведену дер­жавним виконавцем. В цьому випадку доцільно виносити постанову про призначення експертизи з визначенням під­став її призначення та особистим підписом сторони, яка заявила клопотання про оцінку майна експертом.
Оскільки обом сторонам виконавчого провадження надане право заперечувати проти оцінки майна держав­ним виконавцем, а також враховуючи той аспект, що стягнення проводиться в інтересах стягувача та остаточ­но може бути йому запропоноване в якості компенсації його вимог. У зв’язку з цим, доцільним є положення про вирішення спірності ціни майна в деяких випадках за погодженням обох сторін виконавчого провадження.
Запропоноване в ч. 2 ст. 57 цього Закону положення про право сторін заперечувати можливість державним виконавцем проводити оцінку майна при його описі в деякій мірі може використовуватись сторонами для затя­гування виконавчого провадження. Особливо це стосу­ється виконавчого провадження щодо конфіскації майна. Однак, при конфіскації майна без задоволення вимог кредиторів вартість описаного майна в першу чергу ін­тересує фінансові органи, а не боржника, тому було б доцільно в цьому випадку призначати експертну оцінку описаного майна лише за ініціативою державного вико­навця, а боржника позбавити права заперечувати проти проведення державним виконавцем оцінки. Отже, в цьо­му випадку державний виконавець зможе описати все майно зазначивши вартість того майна, в ціні якого він не сумнівається, а інше опише лише стосовно його характер­них особливостей, а після вилучення проведе експертну оцінку його вартості за місцем подальшого зберігання. Але в цьому випадку реалізація конфіскованого майна має здійснюватись лише після набрання вироком суду закон­ної сили і тільки після сплину десятиденного терміну (авт.), в який зацікавлені особи зможуть захистити свої правав разі опису неналежного боржнику майна.
Забезпечення прав сторін потребує уточнення стосовно їх прав на оскарження оцінки майна до суду, оскільки в разі відсутності заперечень проти оцінки окремих предме-
243
/>/>/>/>/>/>тів опису, проведеного державним виконавцем, та відсут­ності заперечень проти проведення державним виконав­цем оцінки, сторони мають позбавлятися права на таке оскарження.
Закон не передбачає заміни експерта або спеціаліста, в разі незгоди з їх висновком стосовно ціни майна, оскільки відвід останніх має бути вмотивованим об’єк­тивними обставинами, передбаченими ст. 17 цього Зако­ну. Враховуючи також процесуальну неможливість при­значення повторної або додаткової експертизи, оскільки таке положення не передбачено законом, є можливість зробити висновок про встановлення ними остаточної ціни майна у виконавчому провадженні. Тому саме їх оцінку сторони можуть оскаржити до суду.
Крім того, доцільно поширити дію ч. З ст. 57 цього Закону та надати право на оскарження оцінки майна тре­тім особам, майно яких під час опису знаходилось у боржника, коли воно було реалізованим. Коли ж зацікав­лені власники звертаються з позовом про виключення майна з акта опису, ціна майна, переважно, не буде мати юридичного значення, крім випадків розподілу спільної сумісної або спільної часткової власності.
5.5. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб
Підстави знаходження майна боржника в інших осіб можуть бути найрізноманітнішими. До таких підстав мо­жуть належати: передача на зберігання (вклади в банківсь­ких установах), договори оренди, передача речей в корис­тування за довіреністю тощо. Однак частина перша та друга ст. 53 Закону «Про виконавче провадження» перед­бачає стягнення майна, яке знаходиться в інших осіб, ли­ше в тому випадку, коли це право на майно боржника має безспірний характер. В цьому випадку зазначені треті особи зобов’язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржни­кові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Тобто відносно третіх осіб виконавче провадження носить лише добровільний характер. Права на огляд приміщень третіх осіб у держав­ного виконавця не має (ст. ЗО Конституції України).    продолжение
–PAGE_BREAK–
У разі спірності таких прав боржник вправі звертатись
244
з позовом до таких володільців (орендарів тощо) майном чи в передбачених законом випадках може уступити право вимоги кредитору.
Коли треті особи не з’явились на виклик державного виконавця, не надали відомостей про належне боржни­кові майно або не передали його, державним виконавцем може бути накладено на них стягнення у вигляді штра­фу, який не звільняє їх від виконання вимог державного виконавця. Для отримання відповідного дозволу на огляд приміщення третіх осіб державний виконавець має звер­татись до відповідних органів.
Передача належного боржнику майна провадиться з обов’язковим його описом, у присутності свідків неза­лежно від місця вчинення провадження (у приміщенні державної виконавчої служби чи у приміщенні належно­му третій особі) у добровільному чи примусовому по­рядку, з обов’язковим його вилученням.
Таким чином, коли право боржника на майно доку­ментально не підтверджено, то державний виконавець звертається до користувачів майна з пропозицією про його видачу йому на підставі відповідної заяви боржника або кредитора. В разі доведеності прав кредитора на майно, державний виконавець звертається з вимогою до третіх осіб про його видачу.
Якщо право користування або оренди майна у третіх осіб має за законом або договором тривалий характер, і відсутні підстави для розірвання відповідного договору, або договір може бути розірваний на невигідних умовах, то таке право власності боржника може бути відчужене з урахуванням його умов, які передаються до нового влас­ника. Це положення не стосується випадків некомерцій-них прав третіх осіб на майно, наприклад, права корис­тування на підставі довіреності або договору доручення, що не мають під собою зобов’язань щодо платного кори­стування майном (ч. 3.145 ЦК України).
Крім того, потребує відповідної регламентації питан­ня щодо можливості стягнення майна громадянина, яке належить йому в результаті здійснення підприємницької діяльності, а саме права власника, учасника або заснов­ника підприємства при наявності у них особистих боргів. Оскільки за загальним правилом (ч. 2 ст. 32 ЦК України) юридична особа не відповідає за зобов’язаннями власни­ка або засновника, то відчуженню в цьому випадку під­лягає не майно юридичної особи, а право участі в ньому,
245
/>/>/>/>/>/>/>/>/>належне боржнику. Тому вважається неможливим звер­нення стягнення на грошові та матеріальні внески заснов­ників, доходи підприємства, що є його власністю як суб’єкта господарювання. При розгляді вищезазначених прав лише в якості колективної власності неодмінно по­рушиться право юридичної особи як самостійного пра-восуб’єкта цивільного та господарського права.
Тому пропонується, для визначення вартості права влас­ника, учасника або засновника підприємства на підставі п. 10 ч. З ст. 5 Закону «Про виконавче провадження» засто­совувати право державного виконавця на притягнення до участі спеціалістів для оцінки майна, а в даному випадку призначати аудиторську перевірку діяльності підприємства з метою встановлення вартості права вищезазначених осіб.
У разі, коли власник підприємства не може забезпечити виконання особистих боргів можна говорити про примусо­ве стягнення всього цього права або часткової реалізації цього права шляхом реорганізації підприємства, яке в на­ступному буде засноване на колективній формі власності.
При колективній формі власності, на якій засноване підприємство, право на виконання замість боржника його майнових зобов’язань має бути надане в першу чергу спів­власникам підприємства для отримання права на частку боржника.
Державному виконавцю в цьому випадку необхідно перевірити статут та установчий договір підприємства, що створюється на колективній формі власності, на предмет встановлення форми відповідальності його учасників або засновників та наявності у його співвласників привілеєво­го права на придбання відповідного права боржника.
Крім того, є можливість використати шлях добровіль­ного виходу із учасників або засновників суб’єкта госпо­дарської діяльності, який регламентується в установчих документах, для звернення стягнення на майно боржника і належні йому доходи як підприємця.
5.6. Зберігання майна, на яке накладено арешт
Особливість зберігання майна, на яке накладено арешт, має під собою такі правові моменти: зберігач майна при­значається державним виконавцем; зберігана майна не віднесено до учасників виконавчого провадження (гла-
246    продолжение
–PAGE_BREAK–
ва 2 Закону); особа, якій передано майно на зберігання, може отримати право користування цим майном, вина­городу за його зберігання, а також на неї покладається певна відповідальність за збереження цього майна. Всі ці аспекти в їх сукупності свідчать про адміністративний характер правовідносин, що виникають при здійсненні заходів щодо збереження майна, крім розміру винагоро­ди, який визначається за цивільною угодою зберігача з державним виконавцем. Однак не з усіма положеннями, запропонованими в законі, можна однозначно погоди­тись без відповідного їх тлумачення.
Поняття призначення зберігача майна державним ви­конавцем можна розуміти як його право зобов’язати будь-яку особу зберігати майно. Однак, таке право дер­жавного виконавця законом не передбачене. Тому під цим поняттям доцільно розуміти процесуальну дію у ви­значенні конкретного зберігача та передачу їм цього майна під розписку в акті опису. При цьому у державно­го виконавця завжди має бути альтернативний варіант збереження майна. Наприклад, за попередньою домовле­ністю або договором із суб’єктом, який займається схо­вом майна. Доречно, при можливості відвести спеціальне приміщення у державній виконавчій службі, однак це положення не може бути підставою для безкоштовного зберігання або зберігання за підвищеними цінами. Потен­ційне існування альтернативного варіанту збереження майна потрібне на випадок відмови всіх учасників вико­навчого провадження від взяття обов’язку щодо збере­ження майна, а можливість застосування примусу в да­ному випадку стосовно осіб, що не мають обов’язків, неможлива. Такий обов’язок не може покладатись ні на боржника та його родичів, ні на його представника, ні на інших осіб без їх згоди на це. Аналогічно передбачене в п. 6 ч. З ст. 5 цього Закону, право державного виконавця використовувати нежилі приміщення, що є в комуналь­ній власності, та інші приміщення — для тимчасового зберігання вилученого майна, лише за згодою власника.
Загальний характер правовідносин, що виникають після визначення зберігача і процесуального оформлення дого­вору, є можливість кваліфікувати за статтями 413-424 ЦК.
Можливість особи користуватись описаним майном залежить від наявності обмеження права користування майном. Якщо таке обмеження державним виконавцем
247
/>/>/>/>/>/>/>/>накладено, то користування майном є неправомірним та навпаки. Доцільно для цього передбачити спеціальні бланки для опису майна, в яких робити відповідні познач­ки щодо можливості користування майном. Однак на­явність дозволу на користування майном не повинна призводити до його знищення або зменшення цінності.
Якщо під час збереження майна (при відсутності за­борони користування ним) державний виконавець вста­новить його пошкодження, то зберігач повинен відшко­дувати вартість завданої шкоди. При наявності ж забо­рони, яка має бути відповідним чином відображена в акті опису, зберігач майна має відшкодувати вартість майна та відповідати за ст. 6 Закону за невиконання законних вимог державного виконавця.
Стосовно розміру винагороди та інших умов зберігання майна крім відмітки у акті опису про зберігана майна, коли ним не є боржник або його родич доцільно укладати пись­мову угоду, в якій обумовити строк та інші конкретні умови зберігання. Стосовно загального порядку та умов зберіган­ня державний виконавець має користуватись Інструкцією.
Крім винагороди за зберігання майна в деяких випад­ках зберігач вправі вимагати відшкодування витрат по догляду за майном, коли погодні або інші умови вимага­ли від цієї особи здійснення необхідних дій щодо його збереження та не були обумовлені угодою про винагороду.
Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначеного в частині п’ятій статті 55 цього Зако­ну, визначаються Національним банком України, а щодо іншого майна — Міністерством юстиції України.
При накладенні арешту на майно і до його реалізації воно знаходиться під юрисдикцією держави, тому потре­бують особливої кваліфікації правопорушення, спрямовані проти держави. Раніше відповідальність за неналежне збереження майна мала кримінальний характер і кваліфі­кувалась за ст. 182 КК. Через виділ державної виконавчої служби з системи судових органів ця норма при накла­денні арешту державним виконавцем не може бути засто­сованою без відповідних змін у КК. Стаття 388 КК може застосовуватись лише при виконанні рішень або вироків суду, однак за ст. З Закону «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою виконуються рішення не тільки суду, а більш ширшого кола суб’єктів. Тому державний виконавець зобов’язаний попередити зберігача
248
майна в окремих випадках про кримінальну відповідаль­ність та цивільну. Державному виконавцю надані повно­важення щодо визначення заходів, які мають застосовува­тися для зберігання майна, тому в разі порушення його розпоряджень можуть застосовуватися додаткові заходи відповідальності, що передбачені законодавством.
5.7. Звільнення майна з-під арешту
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Для забезпечення реального захисту прав осіб, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, доцільно передбачити можливість їх звернен­ня з позовом до суду також через державного виконавця. Така процедура подання заяви спростить повідомлення державного виконавця про розгляд справи в суді та стане підставою для обов’язкового зупинення виконавчого про­вадження (п. 7 ст. 34 цього Закону). В цьому випадку вико­навче провадження підлягає обов’язковому зупиненню до вирішення справи судом. Однак знов необхідно було б уточнити, що зупинення виконавчого провадження мало б стосуватись лише описаного або арештованого майна, спір­ність прав на яке заявлене в позовній заяві.
На вимоги про виключення майна з опису поширю­ється передбачений ст. 71 ЦК трирічний строк позовної давності. Однак реальність повернення майна в натурі залежить від строку пред’явлення позову, оскільки в разі продажу майна в порядку виконавчого провадження, власник втрачає право витребування його в натурі від добросовісного набувача, що отримав його сплатно (ч. 2 ст. 145 ЦК України), і може розраховувати лише на ком­пенсацію його вартості.
Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. Вимога про звільнення частини описаного майна або окремих предметів, чи час­тин предметів може зумовлюватись правом спільної су­місної власності подружжя, правом спільної часткової власності, правом спільної сумісної власності селянсько­го (фермерського) господарства. До цього необхідно до­дати, що ці права мають бути законними та в майбут-
249
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>ньому відповідним чином доведені, тільки в цьому разі вони отримають судовий захист.
Можливість звернення за судовим захистом щодо ви­ключення майна з опису на підставі цієї статті має місце в тому випадку, коли опис проводився державним вико­навцем, а не тоді, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі. Слід також додати, що порядок оскарження неправомірних дій державного виконавця під час проведення опису чи арешту майна має здійснюватись в порядку ст. 8 цього Закону та на під­ставі глави 31 -А ЦГЖ до суду, а не на підставі даної норми.
Для більш докладного розуміння дії цієї норми доціль­
но ознайомитись з Постановою Пленуму Верховного
Суду України «Про судову практику в справах про ви­
ключення майна з опису» від 27.08.1976 р. (із змінами і
доповненнями).«,
5.8. Реалізація арештованого майна
Різноманітність видів майна, на яке може бути зверне­но стягнення, а також різні види торгівельних установ, суб’єктів господарювання дають можливість для визна­чення певного загального порядку реалізації майна. Крім того, простежуючи права стягувача та боржника на різних етапах виконавчого провадження, можна дійти висновку, що це положення на етапі реалізації майна залишено без відповідної уваги і правової регламентації. Однак, вихо­дячи із змісту статті 61 Закону «Про виконавче прова­дження», яка не надає однозначного права державному виконавцю самому вирішувати шляхи реалізації майна між переліченими в цій статті способами реалізації, та враховуючи положення ст. 29 зазначеного Закону можна говорити про право сторін виконавчого провадження щодо висловлення своїх доводів та міркувань з цього приводу.
Зокрема, в цьому Законі зазначається, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, від­повідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту. Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійс­нюється спеціалізованою організацією на комісійних та
250
інших договірних началах, передбачених законом. Про­даж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в по­рядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п’ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком Украї­ни, а іншого майна — Міністерством юстиції України.
Слід також розглянути можливість укладення двосто­ронніх довгострокових угод з суб’єктами господарювання з метою наступної пропозиції сторонам конкретних місць реалізації майна, з урахуванням його особливостей. Так, продукти та інші речі, що швидко псуються передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту, що викликає необхідність наперед знати, куди конкретно їх передати. Тому пропонується мати певний перелік суб’єк­тів господарювання, з якими укладено відповідні угоди.
Отже, якщо сторони дійдуть згоди з цього приводу, це питання має вирішуватись за їх рекомендацією, якщо ні -державний виконавець може на свій вибір визначити спосіб та місце реалізації майна. Це положення стосуєть­ся тих випадків, коли на відповідне майно не визначено спеціального способу реалізації.
Доречно застосовувати при реалізації майна також Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18 грудня 1995 року № 168 та інші нормативні акти, які визнача­ють загальний порядок комісійної (статті 395-412 ЦК України) та інших видів торгівлі.
Провідною формою реалізації майна, що має переваги за законом, слід визнати реалізацію майна через спеціа­лізоване державне підприємство «Укрспецюст» Міністер­ства юстиції України, яке створене відповідно до поста­нови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1270. Цьому підприємству не можуть надаватись ли­ше повноваження щодо реалізації майна та продажу об’єктів нерухомості з прилюдних торгів. Умови, на яких укладається угода про реалізацію майна цим під­приємством або іншими суб’єктами господарювання, за винятком нерухомого майна, визначаються на договір­них, комісійних та інших началах.
Порядок реалізації арештованого майна затвердже-
251
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>    продолжение
–PAGE_BREAK–но наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року за № 42/5, зареєстровано в Міністерстві юсти­ції України 19 липня 1999 року за № 480/3773 (із зміна­ми і доповненнями). До визначення в законі умов реалі­зації арештованого нерухомого майна або проведення аукціонів чи прилюдних торгів діє Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038.
Іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побу­тові вироби із золота, срібла, платини і металів платино­вої групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів реалізуються за порядком, встановленим Національним банком України.
Загальний строк реалізації майна, до якого не входить нерухоме майно, та те майно, порядок реалізації якого встановлюється Національним банком України, передба­чений у три місяці і п’ять днів. Первісна ціна майна має відповідати тій, яка зазначалась при здійсненні його опи­су або встановлена експертом, а також на підставі рі­шення суду, в разі оскарження оцінки майна до суду. При цьому за первісною ціною майно може продаватись лише протягом двох місяців, а потім його переоцінюють державний виконавець за участі представника торгівель-ної організації. Зазначене в законі поняття «присутність стягувана та боржника при здійсненні процесу переоцін­ки майна» доцільно розуміти як можливість їх впливу у визначених ст. 29 та ч. З ст. 57 Закону межах на нове ці­ноутворення та, одночасно, як необхідність їх повідом­лення про цю обставину. Однак явка їх є необов’язко­вою. Особливо слід зазначити, що на цьому етапі за до­мовленістю боржника і стягувана вони можуть укласти мирову угоду щодо передачі майна боржника стягувачу в рахунок погашення заборгованості.
Потребує уточнення положення щодо переоцінки майна і в тому разі, коли виконавче провадження стосовно описа­ного майна зупинялось на значний строк (на нашу думку, більше ніж на два місяці), оскільки вартість майна може змінитись по відношенню до зазначеної в акті опису.
Стосовно права боржника або стягувача запросити для переоцінки експерта або оспорювати нову ціну, то
252
воно не передбачене в цій статті. Але реальна можли­вість виникнення суперечок на цьому етапі в майбут­ньому може стати підставою для регламентації меж пе­реоцінки майна, наприклад, 10%.
Наступним етапом реалізації майна є його продаж за новою ціною протягом місяця. В разі непродажу майна державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна та надає строк у п’ять днів для прий­няття остаточного рішення. Однак майно в цей термін знаходиться у продажу до тих пір, доки стягувач не за­явить, в письмовій формі, про своє бажання залишити за собою непродане майно. В разі згоди державний викона­вець вилучає ці предмети у торгівельного підприємства і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі.
Загальний порядок передачі майна боржника, за яким стягувачем є іноземний громадянин, юридична особа або держава, навіть у випадку неможливості його реалізувати, має здійснюватись у відповідності до чинного законодав­ства України, яке не передбачає можливості передачі на­ціональних культурних та історичних цінностей, що пере­бувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культур­ного надбання. Так само не може бути предметом, що пе­редається іноземному громадянину, земельна ділянка.
У разі незгоди стягувача прийняти майно в рахунок боргу або прострочення строку в п’ять днів, наданого для прийняття остаточного рішення, майно вилучається у торгівельної організації і повертається боржнику. При цьому, натомість поверненого майна може вилучатись і передаватись на реалізацію інше належне боржнику майно. При відсутності у боржника іншого майна вико­навчий документ повертається стягувачеві без виконання.
Законом встановлена можливість боржника визначати послідовність реалізації майна. З цього приводу дореч­ним буде уточнення стосовно застосування цієї норми в окремих випадках. Зрозуміло, що таке право не може застосовуватись до випадків конфіскації майна, реаліза­ції предмета застави. Процес реалізації майна має узгод­жуватись із загальним положенням щодо одночасної реалізації майна за ціною, визначеною при описі, на всю суму стягнення, включаючи вимоги стягувача та ін­тереси держави, а не розглядати реалізацію кожної конк-    продолжение
–PAGE_BREAK–
253
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>ретної речі окремо до досягнення всієї суми стягнення. В такому контексті й необхідно розуміти поняття «час­тина майна». Така сукупність та окремі речі, що входять до такої сукупності і можуть бути предметом обмірку­вання з боку боржника, державного виконавця та стягу-вача. Хоча участь стягувача в цьому конкретному випад­ку не передбачена, але вона повинна мати місце на під­ставі ст. 29 цього Закону. При цьому державному виконавцю надане право приймати остаточне рішення.
5.9. Черговість задоволення вимог стягувачів
Законом передбачені випадки, коли боржник не здатен за об’єктивних або суб’єктивних умов відповісти за борго­вими зобов’язаннями і наслідки встановлення такої обста­вини: для юридичних осіб — зупинення виконавчого провад­ження (п. 8 ст. 34 Закону), оскільки в разі не виконання рі­шення суду стягувачі мають порушувати справи про банк­рутство боржника, а для фізичної особи — повернення виконавчого документу стягувачеві (п. 2 ст. 40 цього Закону).
За ст. 44 Закону передбачається випадок, коли держав­ним виконавцем встановлено недостатність суми, стяг­неної з боржника, для задоволення всіх вимог за вико­навчими документами, але не встановлюється перехід від одних сум стягнення до тих, що можуть бути реально задоволені. Взагалі стаття 44 цього Закону виглядає як самостійна, яка не має логічного зв’язку з іншими про­цедурними аспектами виконавчого провадження. Тому постає питання про те, коли державний виконавець прий­має рішення про розподіл сум стягнення і чи вправі стя­гувачі впливати і не погоджутись з таким його рішен­ням? Цей аспект випливає із п. 6 ст. 35, оскільки держав­ний виконавець має право зупинити виконавче провад­ження у разі розшуку майна. Не визначено в ст. 44 й процесуального оформлення відповідного рішення про почергове задоволення вимог стягувачів.
Тому стягувачі можуть не погоджуватись із рішенням державного виконавця стосовно розподілу знайдених державним виконавцем сум стягнення і вправі вимагати проведення додаткових заходів по розшуку майна борж­ника. При цьому, цей висновок може ґрунтуватись на тому, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого
254
провадження, вони будуть впевнені, що не всі заходи по розшуку майна боржника вчинені. Тому питання про черговість задоволення вимог стягувачів має вирішу­ватись із урахуванням думки сторін виконавчого про­вадження. Тому для розподілу стягнених сум пропону­ється зобов’язати державного виконавця виносити по­станову про це, в якій вказувати всі вжиті ним заходи по розшуку майна. Цю постанову надсилати сторонам ви­конавчого провадження і надавати строк у десять днів для її можливого оскарження (п. 2 ст. 32 Закону). Якщо постанова не буде оскаржена державним виконавцем, сума стягнених коштів боржника розподіляється між стягувачами в порядку черговості, встановленої ст. 44 цього Закону, а саме:
у першу чергу задовольняються вимоги щодо стяг­
нення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної калі­
цтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у
зв’язку з втратою годувальника та забезпечені заставою
вимоги про стягнення вартості заставленого майна;
У ДРУГУ чергу задовольняються вимоги працівників,
пов’язані з трудовими правовідносинами, вимоги щодо
виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, ви­
плати винагороди, що належить автору за використання
його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на
які видано відповідні свідоцтва. Після повного задово­
лення зазначених вимог задовольняються вимоги грома­
дян із соціального страхування та вимоги громадян про
відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином
або адміністративним правопорушенням.
у третю чергу задовольняються вимоги щодо подат­
ків і неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів
страхування з обов’язкового страхування.
у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги
в порядку надходження виконавчих документів.
За Законом «Про виконавче провадження» вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої чер­ги. У разі недостатності стягненої суми для повного за­доволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задоволь­няються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.
Але така черговість звернення стягнення хоч і відріз­няється певним гуманним змістом, але має бути уточне­ною. Так, найпершому задоволенню підлягають алімент-
255
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>ні зобов’язання, але вони відрізняються періодичністю сплати, а тому на момент звернення стягнення може ста­витись за загальним правилом питання лише про задово­лення заборгованості по аліментах і вони не можуть стя­гуватись наперед. По-друге, із ст. 43 Закону «Про вико­навче провадження» випливає, що в саму першу чергу стягуються виконавчий збір, накладений на боржника в процесі виконання рішення, компенсуються витрати на здійснення виконавчих дій, а грошова сума, що залиши­лася, використовується для задоволення вимог стягувача та на сплату штрафу. Таким чином, Державна виконавча служба в першу чергу «працює сама на себе» і лише по­тім задля осіб, які потребують утримання, залишились без годувальника. Крім того, суб’єкти підприємницької діяльності, що вправі претендувати на задоволенні бор­гових зобов’язань опинились знов таки у четвертій черзі, після державних органів, які вправі стягувати податки і неподаткові платежі до бюджету. Така черговість звер­нення стягнення виглядає не зовсім логічно.
Крім того, задоволення вимог стягувачів, що було здійс­нено почергово, не є підставою для закриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягу-вачу та закінчення виконавчого провадження. В цьому разі, вважаємо, такий захід необхідно розглядати як єди­ний варіант мирової угоди, в якому мають брати участь усі стягувачі і обов’язково боржник. Крім того, необхідно враховувати, що в разі недостатності майна боржника на момент звернення стягнення воно може звертатись і на його доходи, які він у подальшому може отримати. Таким чином, після часткового задоволення вимог стягувачів необхідно встановити «черговість претензій» на звернен­ня стягнення на наступні доходи боржника, яка має бути подібною, але з урахуванням зроблених авторами заува­жень. Тобто в разі звернення стягнення на доходи борж­ника в найпершу чергу мають задовольнятись вимоги осіб, які мають право на аліменти.
Суми, стягнені з боржника як такі, що належать до перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного відділу! Державної виконавчої служби і мають видаватися стягу­вачам у порядку черговості, але лише після встановлення всіх кредиторів боржника, який не здатен погасити всі зобов’язання.
256
; :: ■ і -■••; Розділ VI. .
ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ, ЯКІ ХАРАКТЕРНІ БОРЖНИКА- ЮРИДИЧНОЇ АБО ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ
6.1» Звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи
На відміну від фізичної особи специфіка юридичної особи полягає переважно в колективній організації праці, тому її правовий статус в якості боржника також харак­теризується певними особливостями. Юридична особа є самостійним суб’єктом цивільного права, вона має певні права та несе зобов’язання за законодавством еро працю тощо, однак головною її відмінністю є відокремленість майна та набуття нею певних прибутків або доходів. Ось ці види майнових прав і є основними майновими об’єк­тами, на які звертається стягнення за рішеннями повно­важних органів. Крім того, особливість правового стано­вища юридичної особи на ринку товарів та послуг може характеризуватись як монопольне, і тоді у відповідному рішенні може зазначатись владна вимога про примусову реорганізацію юридичної особи.
Крім загальних аспектів, відповідальність юридичної особи зумовлена правовою формою її організації і зале­жить від її правового статусу. Так, загальним є поняття «державні підприємства, установи, організації», звернен­ня стягнення на майно яких має певні особливості. На­приклад, із ст. 20 Закону України «Про заставу» випливає, що звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п’ятдесяти відсот­ків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду. Таким чином, можна говорити про державні підприємства, які матимуть статус акціонерного, у якого не менше п’ят­десяти відсотків акцій перебуває у державній власності.
Певні особливості має відповідальність юридичної особи в різних правових ситуаціях.
    продолжение
–PAGE_BREAK–9 2-315
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>За Законом «Про господарські товариства» від 19 ве­ресня 1991 року № 1576-ХІІ передбачається створення резервного (страхового) фонду у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені за­конодавством України або установчими документами товариства. Отже, з одного боку, за ст. 63 Закону «Про виконавче провадження» передбачається, що звертається стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках борж­ника в установах банків та інших кредитних організаціях. Але в цьому разі не робиться винятків, на яких рахунках ці кошти знаходяться: резервному, страховому чи іншо­му. На нашу думку, не зважаючи на те, що в ст. 63 звер­нення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахун­кових рахунках юридичної особи розташоване лише в третій частині, звична практика передбачає звернення на такі рахунки в першу чергу* Зокрема, передбачена така процедура: державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника — юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим За­коном. Якщо даних про наявність у боржника — юридич­ної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредит­них організаціях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов’язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
Другим способом звернення стягнення має стати про­цедура пошуку і вилучення готівки в національній та іноземній валюті, яка може знаходитися в касах або ін­ших* сховищах боржника — юридичної особи. Для цього державному виконавцю знадобиться інформація про на­лежність юридичній особі магазинів, кіосків, торгових точок на ринках, укладені договори з іншими підприєм­ствами та установами тощо. Таку інформацію державний виконавець також може отримати у податкових органів, районних державних адміністрацій. Доцільно надати право державному виконавцю призначати аудиторську перевірку діяльності юридичної особи для встановлення, за результатами якої він зможе отримати Інформацію про місцезнаходження належних боржнику об’єктів та сто­совно наявності на цих об’єктах готівки.
У разі знаходження належної юридичній особі готівки в національній та іноземній валюті, вона підлягає невід­кладному вилученню після складення відповідного акта
258
державним виконавцем, копія якого вручається представ­нику боржника — юридичної особи. За ч. 2 ст. 63 цього Закону встановлено, що вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для її перерахування на рахунок стягувача для по­криття боргу за виконавчими документами, на виконав­чий збір та на покриття витрат на проведення виконав­чих дій, Але цей випадок стосується відшкодування бор­гів у взаємовідносинах між юридичними особами і він не враховує можливості покриття боргів стосовно фізичних осіб. Тому пропонується для цього варіанту класти готів­кові кошти на депозитні рахунки районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів Держав­ної виконавчої служби, з яких можливо буде робити виплати стягувачам. Про можливість такої форми звер­нення стягнення говориться в постанові Правління Націо­нального банку України від 13.07.99 № 340 «Зміни і до­повнення до Інструкції № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постано­вою Правління Національного банку України від 02.08.96 № 204». А саме, звернення стягнення на кошти борж­ників, що знаходяться на рахунках у банках, на користь фізичних осіб здійснюється державними виконавцями. Суми, стягнені з боржника на підставі платіжних вимог державних виконавців, зараховуються на рахунок відпо­відного відділу Державної виконавчої служби і видають­ся стягувачеві в установленому порядку
Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній уста­нові, що мають право продажу іноземної валюти на внут­рішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати вико­навчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
З іншого боку, доцільним є створення певного фонду майнової відповідальності юридичної особи. Крім того, звернення стягнення може супроводжуватись перевір­кою наявності страхових внесків юридичної особи, які можуть спрямовуватись на страхування ризиків підприєм­ницької діяльності.
Наступний загальний порядок звернення на майно боржника — юридичної особи за ст. 64 цього Закону пе­редбачає, що стягнення звертається на інше майно, на­лежне боржникові на праві власності або закріплене за
259
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>

/>
ним незалежно від того, хто фактично використовує це майно. В цьому випадку потребує тлумачення термін «закріплене за ним майно», оскільки викликає сумнів можливість відчуження «права закріплення». Так, в ци­вільному праві звичним є поняття «тріада — право воло­діння, розпорядження, користування», які у сукупності складають право власності. Тому доцільним в цьому разі є застосування термінів права володіння і користування, які в сукупності складатимуть право оренди. Тобто, як­що об’єкт знаходиться в довготривалій оплаченій борж­ником оренді, то таке право може бути відчуженим.
Крім того, в разі відчуження об’єкта, на який мають певні права треті особи (наприклад, фактично викорис­товують майно орендарі, які оплатили таку угоду), вва­жається доцільним не порушувати їх прав і відчужувати такі об’єкти з урахуванням їх інтересів.
При зверненні стягнення на зазначене вище майно на­кладається арешт і воно реалізується у визначеній ст. 64 черговості:
у першу чергу — майно, яке безпосередньо не вико­
ристовується у виробництві (цінні папери, кошти на де­
позитних та інших рахунках боржника, валютні ціннос­
ті, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та
інше майно);
У ДРУ/У чергу — готова продукція (товари), а також
інші матеріальні цінності, які безпосередньо не викорис­
товуються у виробництві;
у третю чергу — об’єкти нерухомого майна, верста­
ти, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і
матеріали, призначені для здійснення виробництва.
З аналізу цього переліку випливає, що державою пе­редбачається захист підприємницької діяльності та ви­робництва, оскільки на засоби виробництва стягнення звертається в останню чергу. І в першу чергу це поло­ження має стосуватися: по-перше, державних підпри­ємств, підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. По-друге, звернення стяг­нення на об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнан­ня, інші основні засоби може свідчити про перехід прав
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Автор вважає некоректним застосування в даній нормі таких видів майна як кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, оскільки вони мають вилучатись у саму першу чергу, про що мова йшла раніше.
260
власності на засоби виробництва та в багатьох випадках про критичний стан, в якому опинився боржник — юридич­на особа. Тому зрозумілою є вимога закону стосовно по­відомлення державним виконавцем у разі необхідності Фонду державного майна України про накладення арешту на майно боржника — юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про роз­мір вимог стягувача. У 3-денний строк державний вико­навець повинен повідомити Фонд державного майна Ук­раїни про накладення арешту на майно підприємств-борж-ників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.
Але незрозумілою є умова закону стосовно повідом­лення державним виконавцем власника або уповноваже­ного ним органу про накладення арешту, оскільки в цьому випадку необхідно передбачати процедуру здійснення такого заходу і чітко визначати її умови та право зазначе­них осіб брати в ній участь та здійснювати оцінку такого майна. Тобто в цій ситуації необхідно встановити чи пе­редбачається зупинення діяльності суб’єкта господарю­вання, чи буде здійснюватись опечатування об’єкта тощо? Крім того, на цьому етапі необхідно встановлювати спосіб відчуження об’єкта як цілісного майнового комплексу чи окремих його частин, земельних ділянок тощо.
Крім того, цим Законом передбачається можливість на пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України здійснювати державному ви­конавцю за рахунок коштів на фінансування Державної виконавчої служби публікацію у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи. Така публікація, без відповідних підстав її застосу­вання може порушувати права юридичної особи відносно охорони комерційної таємниці. Доцільність такої публіка­ції є зрозумілою, оскільки це надасть можливість зверну­тись до суду тим кредиторам, які на момент арешту майна не звернули стягнення до боржника. Але, з другого боку, поширення інформації про важкий матеріальний стан боржника може негативно вплинути на його репутацію, і тому пропонується здійснювати такий захід, коли стяг­нення буде суттєвим (наприклад, таким, що вдвічі пере­вищує статутний фонд підприємства).
Потребує тлумачення й положення закону щодо
261
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>наслідків отримання повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника — юридичної особи. Оскільки в цьому разі державний виконавець на підставі ст. 34 цього Закону зобов’язаний зупинити виконавче прова­дження і виносить про це постанову, то доцільність його звернення до суду із заявою про відстрочку виконання викликає сумнів. Відповідна постанова буде свідчити про підстави зупинення виконавчого провадження та про те, що виконавче провадження зупинене до вирішення справи про банкрутство боржника — юридичної особи.
Процедура підготовки державним виконавцем та про­ведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна передбачає, що державним виконавцем готуються лише необхідні документи стосовно реалізації нерухомо­го майна, а прилюдні торги організують і проводять спе­ціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і з якими укладено відповідний договір Державною виконавчою службою. Так, держав­ний виконавець готує заявку, в якій зазначається міні­мальна початкова ціна майна, що виставляється на торги. Тут мається на увазі ціна, яка була визначена при прове­денні опису та оцінки майна. До заявки додаються:
копія виконавчого документа;
копія акта арешту майна;
документи, що характеризують об’єкт нерухомості;
копії документів, що підтверджують право корис­
тування земельною ділянкою чи право власності на неї, у
разі продажу окремо розташованої будівлі.
У разі продажу об’єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рі­шення про відведення земельної ділянки та копію дозво­лу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу міс­цевого самоврядування на будівництво.
Порядок звернення стягнення на майно при реоргані­зації та ліквідації боржника — юридичної особи передба­чає участь державних виконавців лише у разі реорганіза­ції (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення). В такому випадку стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної осо­би, на яку відповідно до закону покладено відповідаль­ність за зобов’язаннями боржника — юридичної особи.
262
У випадку ліквідації боржника — юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, за ч 2 ст. 65 цього Закону виконавчий документ передаєть­ся до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний викона­вець повідомляє стягувача.
Але наскільки це доцільно, проаналізуємо на підставі окремих нормативних актів. Так, в статтях 14, 28 Закону України «Про об’єднання громадян» застосовується по­няття відносно протизаконності діяльності об’єднань громадян, які можуть бути в цьому випадку примусово розпущені за рішенням суду. Із статті 21 Закону «Про об’єднання громадян» випливає, що кошти та інше май­но об’єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідують­ся, не може перерозподілятись між їх членами і викорис­товується для виконання статутних завдань або на бла­годійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в дохід держа­ви. Таким чином, в законі застосовується термін «кошти та інше майно об’єднань громадян спрямовується в дохід держави», який необхідно розуміти як звернення стяг­нення на все майно об’єднання громадян, що здійснюва­тиметься державною виконавчою службою. По-суті, тут такий захід можна назвати конфіскацією майна, а тому необхідність створення ліквідаційної комісії викликає сумнів до тих пір, доки з претензією до об’єднання гро­мадян не звернеться хоча б один із кредиторів. Але не врегульованим залишається питання про те, чи мають одночасно в примусовому порядку ліквідуватись створе­ні госпрозрахункові установи і організації зі статусом юридичної особи, засновані підприємства, які діють на підставі ст. 24 Закону «Про об’єднання громадян».
На нашу думку, в разі заснування підприємства лише об’єднанням громадян, може ставитись питання про лік­відацію підприємства двома шляхами: через продаж ці­лісного майнового комплексу та через реалізацію окре­мих видів майна і майнових прав. Всі кошти, отримані від продажу належного об’єднанню громадян майна, мають звертатись у дохід держави. В разі ж заснування підприємства об’єднанням громадян та іншими заснов­никами, ліквідація має здійснюватися через виділення
263
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>належної підприємству частки і звернення її в дохід держави.^ Таким чином, процедура ліквідації не є склад­ною і цей процес разом із повідомленням у пресі можуть здійснювати державні виконавці.
Загальні умови діяльності державного виконавця сто­совно виконання рішення про заборону діяльності1об’єд­нання громадян визначені в ст. 82 цього Закону. Так, державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об’єднання громадян за заявою органу, уповноваженого відповідно до закону здійснюва­ти легалізацію такого об’єднання, на основі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об’єднання громадян. При цьому, легалізуючий орган може подати таку заяву разом з рішенням суду про заборону діяльності об’єднання громадян до Державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у друкованих засобах ма­сової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності даного об’єднання громадян.
Після вчинення всіх дій, вказаних в рішенні суду, за­коном передбачається, що державний виконавець скла­дає акт, який підписується ним і представником легалі­зуючого органу, у якого має залишатись його копія. Ко­пія акта надсилається також до суду, який постановив рішення. Таким чином, у законі фактично підтверджу­ється позиція авторів стосовно змісту діяльності держав­ного виконавця при примусовому розпуску (ліквідації) об’єднання громадян.
Релігійні організації мають спільні та відмінні риси з громадськими об’єднаннями, але стосовно особливостей стягнення з таких юридичних осіб в Законі «Про виконав­че провадження» не зазначається як і про особливості дій державного виконавця стосовно їх ліквідації. Але за ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні органі­зації» вони також можуть створювати видавничі, полігра­фічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогос­подарські та інші підприємства із статусом юридичної особи, які можуть здійснювати виробничу і господарську
Т/>ерміни, застосовані в Законі «Про виконавче провадження», по­требують приведення у відповідність до Закону України «Про об’єд­нання громадян», оскільки за ст. 28 Закону передбачається можливість застосування таких стягнень: попередження; штрафу; тимчасової за­борони (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасової заборони (зупинення) діяльності; примусового розпуску (ліквідації).
264
діяльність. А тому в разі ліквідації мають наставати, на нашу думку, такі ж наслідки, як для підприємств гро­мадських об’єднань. Так, при відсутності правонаступ­ників майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави.
Відмінними рисами для релігійних організацій є те, що після припинення діяльності релігійних організацій майно, надане їм у користування державними, громадсь­кими організаціями або громадянами, повертається його колишньому власнику. Крім того, на майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредито­рів. Отже, фактично релігійна організація не може стати банкрутом і, фактично, може не відповідати в повному розмірі по своїх боргах, а тому звернення стягнення на майно юридичної особи — релігійної організації потребує від державних виконавців особливої уваги. У разі при­пинення діяльності релігійної організації у зв’язку з по­рушенням вимог законодавства України майно, що пере­буває в її власності, за винятком культового, може без­оплатно переходити у власність держави. Культове майно має передаватися іншим релігійним організаціям (ст. 19 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»). Та­ким чином, на погляд автора, припинення діяльності релі­гійних організацій потребує створення ліквідаційної комі­сії в будь-якому разі, і в процесі ліквідації релігійної орга­нізації може брати участь Державна виконавча служба.
Немає однозначної регламентації в Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» питання про те, що має наставати в разі заборони діяль­ності профспілок, їх об’єднань за рішенням місцевого суду або рішенням Верховного Суду. Але обсяг належ­ного профспілковим органам майна може бути значним, оскільки їм за ст. 35 цього Закону також надане право здійснювати необхідну господарську та фінансову діяль­ність шляхом надання безоплатних послуг, робіт, ство­рення в установленому законодавством порядку підпри­ємств, установ або організацій Із статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки.
Однак, спеціальний статус всіх зазначених вище суб’єк­тів, на погляд автора, не поширюється на засновані ни­ми підприємства, установи або організації із статусом юридичної особи, які мають відповідати за власними
265
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>зобов’язаннями, а за зобов’язаннями засновників лише в межах статутних внесків.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Виконання рішення про поновлення на роботі неза­конно звільненого або переведеного працівника викону­ється негайно (пункти 1, 2 ч. З статті 25, 77 Закону «Про виконавче провадження», п. 4 ст. 217 ЦПК), а тому в рішенні суду необов’язково має зазначатись така власти­вість правового акта. Виконання рішення вважається за­вершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підста­ві відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішен­ня про звільнення або переведення працівника. Такий вид виконання рішень стосується юридичних осіб, оскільки за цивільно-правовими договорами про виконання певних доручень відповідальність настає за невиконання умов договору, а не за законодавством про працю. Тому у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі не­законно звільненого або переведеного працівника держав­ний виконавець може застосовувати до винних осіб, які не виконують законних вимог державного виконавця, штраф­ні санкції та інші заходи, що передбачені законодавством.
Але в законі не говориться про випадок, коли в рішенні про поновлення на роботі одночасно зазначається і про поновлення на роботі, і про здійснення оплати за час ви­мушеного прогулу або за час виконання нижчеоплачува­ної роботи у разі незаконного переведення (ст. 109 ЦПК). У цьому випадку державним виконавцем має контролю­ватись виконання обох обставин, що зазначаються в су­довому рішенні, і рішення буде вважатись виконаним з того моменту, коли буде виконано обидві обставини.
Останній випадок говорить про те, що в законі необ­хідно зазначати про особливості виконання не тільки відносно однієї позовної вимоги, а й декількох, об’єдна­них в одне провадження позовних вимог. Наприклад, про відібрання дитини і стягнення аліментів тощо.
6,2* Звернення стягнення на майно боржника — фізичної особи
При розгляді питання стосовно звернення стягнення на майно боржника — фізичної особи автором об’єднані в цьому підрозділі всі специфічні рішення, які стосуються
266
лише фізичних осіб. При цьому, необхідно враховувати особливості сучасного законодавства.
Так, Законом України «Про нотаріат» статус приват­них нотаріусів не визначений, а тому вони не можуть вважатись юридичними особами. У тримісячний строк приватний нотаріус зобов’язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу у розмірі 100-кратної мінімальної заробітної пла­ти. Цей внесок спеціально передбачений для відшкоду­вання завданої нотаріусом шкоди, а тому державним ви­конавцем на ці кошти звертається стягнення в першу чер­гу. В разі ж витрати коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов’язаний протягом одно­го року поповнити страхову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається також за згодою сторін або в судовому порядку. З цього положення випливає, що нотаріус може витрачати кошти на відшко­дування завданої шкоди із страхової застави лише погод­жуючи кількість такої витрати зі стороною, якій була завдана шкода, що, на нашу думку, має демократичний та швидкий порядок врегулювання конфліктної ситуації. Але в разі відмови в добровільному порядку відшкодува­ти завдану шкоду на страхову заставу може звертатись стягнення в примусовому порядку державним виконавцем за рішенням суду. Крім того, з цього положення випливає, що нотаріус відповідає за власними зобов’язаннями не тільки в розмірі страхової застави, а й належним йому майном. Отже, в цьому разі він не може визнаватись банк­рутом, оскільки не має статусу юридичної особи. Але доцільно встановити в Законі «Про нотаріат», що нотарі­альна діяльність припиняється у випадку неможливості нотаріуса відповісти за борговими зобов’язаннями.
Виконання рішення про відібрання дитини регла­ментується ст. 78 Закону. За чинним на сьогодні Кодек­сом про шлюб та сім’ю (надалі КпШС) передбачаються дві підстави для відібрання дитини, які суттєво не відріз­няються від положень Сімейного кодексу України (нада­лі СК), який набере чинності 01.01.2003 року:
1) відповідне рішення суду:
* коли заявлена вимога батьків стосовно повернення
дитини від будь-якої особи, яка утримує її у себе не на
підставі закону чи судового рішення (ст. 68 КпШС);
•якщо суд визнає, що ні батьки, ні треті особи не
267
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>можуть забезпечити належного виховання дитини і дити­на передається на опікування органів опіки і піклування;
• коли за рішенням суду вирішений спір, з ким із сторін повинна бути дитина
2) рішення органу опіки і піклування: у виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю або здоров’ю дитини (ст. 76 КпШС).1Це положення викликає сумнів у його обгрунтованості та правомірності, оскільки захистом життя або здоров’я будь-якої людини при безпосередній загрозі їй мають займатись органи внутрішніх справ. Отже, рішення органу опіки та піклування буде прийма­тись вже після ліквідації такої загрози. Тому представля­ється, що рішення про відібрання дитини має приймати прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
При цьому незгода дитини на її відібрання не може вплинути на примусову реалізацію такого рішення, оскільки вона має значення лише при розгляді справи судом, коли дитині виповнилось десять років. Через те, що КпШС чітко не встановлює максимального віку ди­тини, після якого такі рішення не можуть постановлюва-тись судом і примусово виконуватись, можна зі ст. 13 ЦК зробити висновок про те, що в цьому разі макси­мальним буде вік 15 років. Але це питання матиме зна­чення лише для суду, оскільки кожна конкретна судова справа має враховувати не тільки вік дитини, а й її розу­мовий розвиток, стан здоров’я та таку відсутність чи на­явність примусу з боку тієї особи, що утримує дитину.
Отже, особливість цього виду примусового виконання рішення зумовлена предметом, на який передбачається «звернути стягнення» — це дитина. Тому законодавством передбачена обов’язкова участь органів опіки та піклу­вання у виконанні таких рішень (ст. 78 Закону, п. 4 ст. 19 СК України). Перед учиненням виконавчих дій по цій категорії рішень державний виконавець має попередити про час і місце їх учинення, крім органів опіки та піклу­вання, особу, якій дитина передається на виховання, а також боржника.
Але із п. 1 ст. 171 СК випливає, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, поса-
    продолжение
–PAGE_BREAK–1/>За п. 2 ст. 170 СК, крім органу опіки та піклування, рішення про не­гайне відібрання дитини від батьків має право постановити й прокурор.
268
довйми особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Оскільки державний виконавець є по­садовою особою, то слова дитини після досягнення нею 10-річного віку мають бути занесені до протоколу.
З 2003 року це положення може вплинути на те, що дитина після досягнення нею 10-річного віку в разі її не­бажання йти до особи, якій вона за виконуваним рішен­ням передана на виховання, зможе тимчасово направля­тись до дитячого закладу. В Законі ж «Про виконавче провадження» безпідставно встановлено, що в разі по­треби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаш­тування дитини до дитячого чи лікувального закладу, а в яких випадках — не встановлено. Автором пропонується в обов’язковому порядку при вчиненні примусового ві­дібрання дитини залучати до участі у виконавчому про­вадженні дитячих лікарів, психіатрів для того, щоб вони могли встановити моральний стан дитини, ступінь її роз­витку і в разі необхідності направити її на лікування. Отже, без відповідного регламентування питання не зро­зумілою є норма закону щодо «вирішення судом питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи ліку­вального закладу», оскільки для направлення дитини на лікування, зазвичай, не потрібні ні згода суду, ні його владні повноваження.
Хоча зобов’язаній відповідним рішенням суду особі (боржнику) має надаватись строк для добровільного ви­конання рішення, але існують випадки, коли цей строк використовують для приховування дитини. В цьому разі настають наслідки, передбачені ст. 42 цього Закону. Уразі, коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього можуть застосовуватися заходи, передбачені законом.
У ст. 79 цього Закону встановлена процедура вико­нання рішення про виселення боржника, яка передба­чає два варіанти провадження виконавчих дій, в залеж­ності від того, чи перебуває боржник у приміщенні, що звільняється. Виходячи з того, що державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення, то його відсутність має роз­глядатись як умисна з усіма негативними наслідками для нього: опис та оцінка майна буде проводитися без ураху­вання думки боржника, його майно, домашні тварини будуть передаватись на оплатне зберігання строком на
269
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>три роки, після чого невятребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна; оплата вантажників та транспортних засобів та­кож здійснюватиметься за рахунок боржника.
Отже, при підготовці до виконання такого рішення державний виконавець має повідомити боржника також про те, що його відсутність, не є перешкодою для вико­нання рішення, але державний виконавець повинен мати відповідні докази вручення повідомлення.
На стадії підготовки має бути встановленим питання про те, чи виселяється особа з наданням іншого жилого приміщення чи без такого. Якщо особі, яка підлягає ви­селенню, має бути надано інше жиле приміщення, дер­жавний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі нена-дання у визначений строк іншого жилого приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшо­го виконання рішення. До вирішення судом цього пи­тання виконавчі дії не провадяться. В деяких випадках на стадії підготовки державному виконавцю необхідно укласти угоду стосовно вантажних і транспортних робіт.
Процедура примусового виселення складається з та­ких дій:
примусового відкриття приміщення, яке звільняється;1
з обов’язкового опису майна, про що складається
акт, один примірник якого вручається під розписку борж­
никові;
звільнення приміщення, зазначеного у виконавчо­
му документі, від особи (осіб), яка виселяється;
звільнення приміщення від майна, домашніх тва­
рин боржника;
вилучення частини майна, достатньої для оплати
виконавчих дій,
передачі майна на зберігання одночасно та одночас­
но одного примірника акта опису;
у забороні даній особі користуватися цим примі­
щенням.
Виселення здійснюється обов’язково у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ.     продолжение
–PAGE_BREAK–
2/>Запропоновано автором.
270
Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести поряд з описом майна його оцін­ку. Описане майно передається на відповідальне збері­гання особі, яка державним виконавцем призначена охо­ронцем майна і попереджена про відповідальність за не­належне виконання повноважень.
Про вжиті державним виконавцем дії він має скласти акт, який підписується особами, що брали участь у вико­нанні.
Певні особливості має виконання рішення про все­лення стягувана (ст. 80 цього Закону). Так, у разі доб­ровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник мають підписати акт, який разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа, буде підставою для повернення виконавчого документа.
У разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільному порядку вселення здійснюється примусо­во державним виконавцем.
Стосовно примусового вселення стягувача в ст. 80 за­кладено спірні положення, оскільки передбачається не встановлювати при примусовому вселенні, хто здійсню­ватиме опір, а вселяти стягувача. З іншого боку, законом встановлюється, що виконавче провадження не віднов­люється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його прожи­ванню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішується в судо­вому порядку.
Але ж у ч. З ст. 80 цього Закону встановлено, що примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Тобто незалежно від того, хто перешкоджає стягувачу. Тому фактично пропонується лише «ввести» стягувача до приміщення. Однак, на нашу думку, при вирішенні питання про вселення стягувача для того, щоб всі особи зобов’язані були виконувати рішення суду, потрібно в рішенні за­значати коло осіб, яких воно стосується — боржників. Тоді державний виконавець під час підготовки до вчи­нення виконавчих дій встановить наявність осіб, які на законних підставах зможуть здійснювати перешкоди в проживанні (перебуванні) стягувачу, а також на стадії
271
/>/>/>/>/>/>/>/>/>вселення й опір, і не буде виконувати рішення, яке є по-суті спірним, а винесе постанову про зупинення вико­навчого провадження.
Оскільки відсутність боржника, повідомленого п^о день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення, то можливим першим етапом виконання такого рішення буде примусове відкриття приміщення. Це положення, а також опір з боку боржника виконанню рі­шення про вселення стягувана,, зумовлює необхідність запрошення і присутності понятих при їх вчиненні і залу­чення працівників органів внутрішніх справ,
У законі зазначається, що у разі подальшого перешкод­жання боржником проживанню (перебуванню) стягувана у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця з заявою про від­новлення виконавчого провадження. Зрозуміло, доволі складним питанням буде встановлення факту, що борж­ник робив перешкоди проживанню (перебуванню) стягу-вача у приміщенні. Тому вважається доцільним у цьому випадку державному виконавцю впевнитись у таких діях з боку боржника і лише потім повторно провести приму­сове вселення стягувана та застосувати до боржника штрафні санкції Однією з необхідних умов вселення, є надання стягувачу можливості в подальшому відкривати двері та встановити місце для його проживання тощо. Отже, при вселенні потребується або вилучити у борж­ника один примірник ключів від помешкання, або вста­новити новий замбк, від якого надати ключі і стягувачу, і боржнику. Тоді зміна замка стане підставою для повтор­ного вселення тощо.
Про вчинені виконавчі дії стосовно вселення та по­вторного вселення державним виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у вико­нанні.
Рішення про примусовий обмін відрізняються тим положенням, що необхідно не тільки примусово виселя­ти боржника, а й у деяких випадках примусово вселяти. Але загальна риса таких рішень полягає в тому, що ма­ють бути чітко визначені приміщення, до яких має пере­возитись майно боржника. В цьому випадку слід вважа­ти, що примусово вводити до нового приміщення борж­ника немає необхідності, а потрібно лише вивести його із займаного приміщення.
272
• ■■■;■■: м    продолжение
–PAGE_BREAK–.-,РОЗДІЛ VII
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕЯКИХ ПРАВОВИХ АКТІВ
7.1. Звернення стягнення на доходи боржника
Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника — фізичної особи регламентовані ст. 67 Закону «Про виконавче провадження», а саме:
при відсутності у боржника коштів на рахунках у
кредитних установах;
відсутності чи недостатності майна боржника для
повного покриття належних до стягнення сум;
при виконанні рішень про стягнення періодичних
платежів;
в разі стягнень на суму, що не перевищує одного
мінімального розміру заробітної плати.
Але цей перелік неможливо вважати обґрунтованим, оскільки характер стягнення визначає періодичні випла­ти, а не звернення стягнення на обумовлену суму. Тому з аналізу статей 67 та 74 цього Закону, в яких встановлено, що у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох міся­ців підряд стягнення звертається на майно боржника. Та­ким чином, дві норми однієї глави 7 Закону прямо супе­речать одна одній, оскільки не враховується випадок часткового задоволення вимог стягувача і не проведено зв’язку із черговістю задоволення вимог стягувачів.1
Крім того, цей перелік умов звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника не є вичерп­ним, оскільки суду чи Іншому органу, який видав вико­навчий документ, за ст. 33 цього Закону надане право за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, вирішувати питання про розстрочку виконання, а також про зміну способу і по­рядку виконання. Відповідне положення про фактичну розстрочку виконання рішення може бути умовою миро-
‘/>Див. також підрозділ 5.9.
273
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>вої угоди, затвердженої судом, а також у разі прямої вка­зівки про це в рішенні повноважного органу.
Тому загалом потрібно розподілити норми, які стосу­ються періодичних стягнень, до яких можна віднести в першу чергу аліментні зобов’язання та інші відрахуван­ня. Так, за ст. 72 цього Закону, на допомогу по держав­ному соціальному страхуванню, виплачувану в разі тим­часової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
Але відповідне рішення стосовно періодичних плате­жів має реалізуватись без участі боржника — фізичної особи, а воно здійснюється уповноваженими органами юридичної особи або суб’єктами, що здійснюють під­приємницьку чи юрисдикційну діяльність без створення юридичної особи (адвокати, нотаріуси, експерти та інші). Так, за ст. 68 відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.
Законом установлено обов’язок адміністрації підпри­ємств (установ, організацій) у разі зміни боржником міс­ця його роботи або місця проживання чи навчання по­вертати виконавчий документ не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове міс­це роботи, проживання чи навчання боржника, якщо во­но відоме, а також повідомляти про проведені ними стяг­нення періодичних платежів. Така загальна вимога не має під собою правового грунту, оскільки при зміні міс­ця проживання періодичні платежі можуть стягуватись із боржника. Загалом сучасна демократизація суспільних відносин і анулювання інституту прописки призводить до ускладнення і розмивання такого поняття як місце проживання. Це положення вже відтворено в деяких нормативних актах. Наприклад, у ст. 137 ЦПК застосо­вуються терміни «місце проживання або знаходження», а в ст. 126 ЦГОС — «місце постійного», «тимчасового пере­бування», «останнє відоме місце постійного проживан­ня», «чи постійного зайняття». Таким чином, терміноло­гічна база свідчить про наявність об’єктивних труднощів стосовно визначення місця проживання. Тому буде важ-
274
ко притягнути до відповідальності винних посадових осіб, зазначених у ст. 68 Закону «Про виконавче про­вадження» і які зобов’язані подати державному виконав­цю відомості про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Запропонована вище схема звернення стягнення на до­ходи боржника не враховує, що ним можуть отримува­тись одночасно доходи з декількох джерел. Наприклад, боржник може бути одночасно підприємцем, як це перед­бачено в п. 1 ст. 69 зазначеного Закону, отримувати диві­денди по акціях та бути автором творів літератури, науки або мистецтва, багато осіб працюють за сумісництвом на декількох підприємствах, установах тощо. Отже, в такому випадку необхідно рахувати сукупний дохід. Але немож­ливо вважати, що поняття «інші доходи», на які можливо звертати стягнення, що відокремлені в ст. 69 цього Зако­ну, є «додатковими, особливими» доходами, а саме:
доходи, отримані фізичною особою, яка є суб’єк­
том підприємницької діяльності;
доходи за працю в колективному сільськогосподар­
ському (фермерському) господарстві;
авторську винагороду за твори літератури, науки
або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні до­
сягнення в галузі науки, літератури і мистецтва, винаго­
роду за відкриття, винахід, на який видано авторське сві­
доцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналі­
заторську пропозицію;
4)суми на відшкодування шкоди, заподіяної калі­
цтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втра­
тою годувальника.
Цей перелік не є вичерпним. Так, нотаріуси, адвокати не є суб’єктами, що отримують заробітну плату, а вони отримують дохід.
Таким чином, бачимо, що в законі не зроблено чіткої градації на види стягнень, яка б ураховувала основні і додаткові форми доходу, первинні та похідні об’єкти стягнення. Проте робиться спроба одночасно визначити ті види доходу, на які може бути звернено стягнення, а на які ні. Але при такій систематизації завжди необхідно відслідковувати практику застосування певних норм, що складно робити на законодавчому рівні, а тому, на нашу думку, необхідно надати повноваження по врегулюван­ню цього питання Кабінету Міністрів. Так, заробітна
275
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>плата в сучасній юридичній практиці в багатьох випад­ках не може порівнюватись з іншими доходами боржни­ка. Крім того, якщо в рішенні йдеться про певний вид стягнення, то державному виконавцю замало знайти ли­ше одне місце роботи боржника. Вважаємо, що для на* лежного виконання судового рішення державний вико­навець має перевіряти відрахування, що були отримані стягувачем за рік, у сукупності з тими розрахунками, що зробила податкова адміністрація за підсумками нараху­вання прибуткового податку з боржника за минулий рік. При цьому, логічним було б усе отримане не за основ­ним місцем отримання доходу стягувати з боржника, але таким чином, в остаточному рахунку, у нього буде при­глушено бажання отримувати додаткові доходи. Отже, питання про «основні» і «додаткові» доходи боржника залишається до цього часу нерозкритим. Тому, зверта­ючись до питання про розмір відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, необхідно враховува­ти, що законом передбачається стягнення лише з одного виду доходу, а саме:
розмір відрахувань із заробітної плати та інших
видів доходів боржника вираховується із суми, що зали­
шається після утримання податків, а розмір відрахувань
із заробітної плати встановлюється законодавством про
працю;
із заробітної плати боржника стягнення може бути
утримано за виконавчими документами до повного по­
гашення заборгованості:
п’ятдесят відсотків заробітної плати боржника — при
стягненні аліментів, відшкодуванні шкоди, заподіяної ка­
ліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втра­
тою годувальника, та збитків, заподіяних злочином;
двадцять відсотків — за всіма іншими видами стяг­
нень, якщо інше не передбачено законом.
Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п’ятдесяти від­сотків заробітної плати, яка належить до виплати праців­никові, в тому числі при відрахуванні за кількома вико­навчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні ви­правних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей,- у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
276
Зазначені правила застосовуються також при звер­
ненні стягнення на належні боржникові стипендію, пен­
сію та доходи,■. г
Певними особливостями відрізняється звернення стяг? нення на заробітну плату боржника, який відбуває пока­рання:
без позбавлення волі — відрахування із заробітної
плати боржника провадиться з усієї суми заробітної пла­
ти без урахування стягнень за вироком;
з позбавленням волі — відрахування провадиться з
усієї заробітної плати без урахування відрахувань на ви­
трати по їх утриманню в цих закладах.
Стягнення не може бути звернено на такі, витати:
вихідну допомогу, яка виплачується у разі звіль­
нення працівника;
компенсацію працівникові за невикористану відпуст­
ку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує
компенсацію за відпустку, не використану протягом кіль­
кох років;
компенсації працівникові витрат у зв’язку з переве­
денням, направленням на роботу чи відрядженням до
інших місцевостей;
польове забезпечення, надбавки до заробітної пла­
ти, інші кошти, які виплачуються замість добових і квар­
тирних;
матеріальну допомогу особам, які втратили право
на допомогу по безробіттю;
допомогу по вагітності та пологах;
одноразову допомогу при народженні дитини;
допомогу по догляду за дитиною;
допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і біль­
ше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інва-
лідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з догля­
дом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей, перед­
бачені законодавством;
допомогу на лікування;
допомогу на поховання;
щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обме­
женням споживання продуктів харчування місцевого ви­
робництва та особистого підсобного господарства гро­
мадян, які проживають на території радіоактивного за­
бруднення;
дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і
будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
277
Стягнення не провадиться також із:
сум неоподатковуваного розміру матеріальної до­
помоги;
грошової компенсації за видане обмундирування і
натуральне постачання;
вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у від­
ставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ,
а також грошового забезпечення, що не має постійного
характеру, та в інших випадках, передбачених законо­
давством.
^,
7.2. Звернення стягнення за рішеннями по аліментних обов’язках
Аліментні зобов’язання між членами сім’ї та іншими родичами визначені в КпШС та СК України, але реальна процедура їх стягнення залежить від чіткої регламентації дій державного виконавця, а також інших державних ор­ганів. В останньому випадку маються на увазі органи МВС, які зобов’язані сприяти державній виконавчій служ­бі у розшуку боржника, а також за ст. 24 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року спеціально уповноважений центральний орган виконав­чої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи. Вони наділені повноваженнями: приймати заяви разом з необхідними документами щодо виходу з грома­дянства України, перевіряти відсутність підстав, за наяв­ності яких не допускається вихід особи з громадянства України. За ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 ро­ку громадянинові України може бути тимчасово відмов­лено у видачі паспорта у випадках, якщо:
2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання — до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбаче­них законом випадках, або забезпечення зобов’язань за­ставою, якщо інше не передбачено міжнародним догово­ром України;
5) він ухиляється від виконання зобов’язань, покладе­них на нього судовим рішенням,- до виконання зо­бов’язань;
8) щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення провадження у справі тощо.
278
    продолжение
–PAGE_BREAK–г
За цих підстав громадянинові України, який має пас­порт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках передбачених законом.
Таким чином, існує доволі значна проблема переда­чі інформації від одних державних органів до інших, оскільки в разі повідомлення про кожне розпочате вико­навче провадження або поданий позов інших державних органів, безліч такої інформації буде зайвою. Тому подіб­ні проблеми можуть вирішуватись шляхом з’єднання правоохоронних органів єдиною комп’ютерною мере­жею. В даному ж випадку пропонується за значними по­зовами та стягненнями повідомляти уповноважені орга­ни, що вирішують питання про виїзд громадян за кордон.
Питання виїзду громадян України, які мають алімент­ні зобов’язання регламентується також Постановою Ка­бінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів», п. 2 якої встановлено такі умови: із зобов’язаних сплачувати аліменти осіб, які виїжджають за кордон для постійного проживання у держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться до виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи з його заробітної плати за останній місяць ро­боти на момент від’їзду, або ж з п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.
Таким чином, при виїзді громадян, які мають алімент­ні зобов’язання, весь обсяг аліментів за рішенням суду має стягуватись державним виконавцем єдиним звер­ненням. Але це питання визначено в законі лише стосов­но дітей, час досягнення якими повноліття не важко встановити. Але за статтями 33, 34,81-94 КпШС алімент­ні зобов’язання можуть мати:
один з розведеного подружжя, який потребує мате­
ріальної допомоги, якщо він став непрацездатним протя­
гом одного року після розірвання шлюбу,- з іншого з
подружжя;
непрацездатні батьки, які потребують допомоги,-
з повнолітніх дітей;
неповнолітні діти — з батьків; якщо ж вони не ма­
ють батьків або якщо батьки з поважних причин не в
змозі їх утримувати, то з діда, баби, брата, сестри, а також
279
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>з вітчима і мачухи і осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім ‘ї;
непрацездатні повнолітні діти — з батьків;
непрацездатні повнолітні члени сім’ї, які потребу­
ють матеріальної допомоги, якщо вони не мають чолові­
ка або жінки, батьків або повнолітніх дітей,- з онуків,
пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони вихову­
вали і подавали їм систематичну матеріальну допомогу
протягом не менш як п’яти років.
Отже, в більшості інших випадків встановити розмір аліментних зобов’язань осіб, які виїжджають з України, реально дуже важко, а тому це питання залишається дис­кусійним.
Загальний порядок стягнення аліментів визначається за законом судом, який у своєму рішенні має конкрети­зувати розмір аліментів, що мають стягуватись з борж­ника, а тому на державного виконавця покладається обо­в’язок: здійснювати систематичний контроль за правиль­ним і своєчасним відрахуванням та надходженням відра­хованих сум аліментів стягувачам. При цьому, поняття «систематичний контроль» в Законі «Про виконавче провадження» не розкривається, але, безумовно, термін «системність» передбачає певні строки, які нч пов’язані із заявами осіб про відсутність надходжень. Максималь­ний строк контролю, вважаємо, має бути пов’язаний з отриманням і обробкою податковою адміністрацією ві­домостей про сплату громадянами податків, тобто він має здійснюватись не рідше одного разу на рік. Конкрет­ні строки повинні узгоджуватись не на рівні податково­го інспектора та державного виконавця, а мають бути встановлені в нормативних актах.
Положення стосовно визначення розміру заборгова­ності по аліментах містяться як у законі, так і в КпШС, які взаємодоповнюють один одного. Так, у Законі «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір забор­гованості по аліментах визначається державним виконав­цем за місцем виконання рішення виходячи: з фактично­го заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося або одержува­ного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. В разі ви­никнення спору питання стосовно погашення заборгова­ності або її розміру вирішуються судом.
280
За ст. 93 КпШС стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред’явленню вико­навчого листа до стягнення. У тих випадках, коли за ви­конавчим листом, пред’явленим до стягнення, відраху­вання аліментів не провадилось у зв’язку з розшуком відповідача або якщо відповідач працював за контрактом в іноземній державі, стягнення аліментів повинно прова­дитися за весь минулий період.
Спірним є питання про стягнення заборгованості за час, протягом якого боржник не працював. Так, за зако­ном встановлено: якщо боржник в цей період не працю­вав, заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Водночас за КпШС, якщо відповідач у цей період не працював або якщо не будуть пред’явлені документи, які підтверджу­вали б його заробіток (доход), заборгованість визнача­ється, виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості, а для осіб, які працювали за контрактом в іноземній державі,- виходячи з розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час проведення розрахунків.
Стягнення заборгованості повинно провадитися неза­лежно від досягнення повноліття особою, на утримання якої були присуджені аліменти.
Державний виконавець у разі надходження виконав­чого документа повинен підрахувати розмір заборгова­ності по аліментах 1 повідомити про нього стягувача і боржника.
7.3. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, передбачається особлива про­цедура передачі стягувачеві зазначених у виконавчому документі предметів, право власності на які було предме­том спору між позивачем та відповідачем або які були ви­лучені у стягувача без його вільної згоди на це. Тому ви­конавче провадження в цьому випадку має обмежений зміст — лише стосовно чітко визначених предметів, а не відшкодування можливої шкоди. Саме на це й мусить бути спрямоване виконавче провадження, що має також
281
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>визначити особливості його вчинення. Такий вид провад­жень може застосовуватись як по відношенню до фізич­них осіб, так і стосовно юридичних осіб.
Державний виконавець у разі невиконання відповід­ного рішення в добровільному порядку наділений пра­вом входити до приміщень і сховищ, що належать борж­никам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, за необхідності примусово відкри­вати їх в установленому порядку. Складність розшуку майна залежить від його характеру. Так, характер пред­мету стягнення визначає методи розшуку,- наприклад, вироби із золота або трактор. Однак, тривалість розшуку може визначатись обсягом необхідних для цього проце­суальних дій, наприклад, кількістю приміщень, що ма­ють бути оглянуті, кількістю організацій, звернення до яких може надати відомості про місцезнаходження роз­шукуваного майна, або часом, відведеним для цього. Вважати, що розшук майна триває лише два місяці за ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» немає під­став, оскільки у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими докумен­тами державний виконавець виносить постанову про йо­го розшук, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби (ст. 42). А це по­ложення в свою чергу є підставою для винесення поста­нови про зупинення виконавчого провадження за п. 6 ст. 35 цього Закону до розгляду питання по суті (ст. 36).
Характер предмету розшуку (наприклад, транспортні засоби: автомобіль, причеп тощо) може викликати необ­хідність звернення до органів внутрішніх справ, що має бути також регламентовано в ч. З ст. 42 цього Закону.
Якщо предмет не буде знайдено, це положення є підста­вою для повернення виконавчого документа стягувачеві.
Необхідність повернення виконавчого документа стя­гувачеві в даному випадку випливає з того, що держав­ний виконавець не наділений повноваженнями розглядати зміну вимог стягувача. Він вправі прийняти заяву стягу-вача з приводу причин відмови останнього від стягнення, наприклад, внаслідок суттєвого ушкодження предмету або у зв’язку з простроченням строку його використання тощо, однак така заява не має процесуальних наслідків в процесі виконання і буде лише приєднаною до виконав­чої справи. Тому пропонується в цьому разі надати пра-
282
    продолжение
–PAGE_BREAK–т
во державному виконавцю засвідчити стан предмета, в якому він передавався стягувачу, якщо встановлення та­кого факту не потребує спеціальних знань і було підста­вою для відмови в прийнятті речі. Слід додати, що така відмова не може позбавляти особу права на відшкоду­вання завданих їй збитків, про що державний виконавець має повідомити стягувача, однак у цьому випадку для захисту порушених прав необхідно звертатись до суду з
ВІДПОВІДНИМ ПОЗОВОМ.
Процес передачі майна, зазначеного у виконавчому до­кументі, може також ускладнюватись випадками, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Отже, в разі наявності в справі двох фактів належного повідомлення стягувача про необхідність з’явитись у вказаний час за отриманням предмету стягнення і фактичної неявки стя­гувача, державний виконавець складає про це акт і повер­тає стягувачу виконавчі документи (ст. 40 цього Закону).
Оскільки можливість передачі майна за мировою уго­дою не визначена в законодавстві, то регламентацію цьо­го питання сторони мають обумовити відповідно до за­кону в змісті договору.
Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, то держав­ний виконавець вирішує питання про притягнення його до відповідальності, встановленої законом. При цьому, невиконання вимог державного виконавця щодо повер­нення майна, на яке накладався арешт чи яке описане в порядку забезпечення позову судом, через його утаю­вання чи розтрату, є підставою для притягнення до кри­мінальної відповідальності за ст. 388 КК України.
■, 7.4. Особливості звернення стягнення
на будинок, квартиру, приміщення,
‘ земельну ділянку
Спеціальний порядок відчуження будинку, квартири, приміщення або земельної ділянки пояснюється гуманніс­тю держави, оскільки це майно передбачається відчужу­вати лише в останню чергу. При цьому звернення стяг­нення на будинок, квартиру чи земельну ділянку здійс-
283
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>нюється лише в разі належності цихоб’єктів боржнику на праві приватної власності.
Але громадянину може належати на праві приватної власності декілька будинків, квартир, дач тощо. Тому таке майно, не пов’язане із проживанням боржника, що має підтверджуватись актом реєстрації (прописки), за логікою та умовами справедливості має відчужуватись на рівні з іншим майном. На жаль, ця обставина не знайшла свого законодавчого закріплення, і будь-який будинок або квартира, незважаючи на їх кількість, мають відчужуватись в останню чергу, хоча об’єкти нерухомос­ті в сучасній юридичній практиці представляють особли­вий інтерес. Саме питання про необхідність проживання боржника у зазначеному приміщенні визначає відмінність дачі від перелічених видів нерухомого майна. Тому звич­не поняття будинок не стосується дачної будівлі, оскіль­ки реєстрації (прописки) у останній не існує. Але приму­совий порядок реалізації дачного будинку повинен мати спільні риси з порядком реалізації вищезазначених об’єктів, тобто до дачного будинку має застосовуватись продаж з аукціону або прилюдних торгів.
Що ж до об’єктів нерухомості, належних громадянам на праві власності, що обтяжуються правами наймачів, то при зверненні стягнення на таке нерухоме майно не­обхідно враховувати їх права. Це положення випливає з ст. 229 ЦК про обов’язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на продавану річ, оскільки відсут­ність такого попередження безумовно веде до правопо­рушення. Примусовий порядок стягнення майна не може звільнятись від відповідного загального порядку прода­жу майна і захищатись ч. 2 ст. 145 ЦК. Як передбачено в ст. 229 ЦК України покупець у разі відсутності поперед­ження про права третіх осіб набуває право вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкодуван­ня збитків. Витребування майна з підстав ч. 2 ст. 145 ЦК України не повинно допускатися не тому, що майно було продано в порядку, встановленому для виконання судо­вих рішень, а тому що такі права третіх осіб мають бути чітко передбачені в Законі і гарантовані.
В чинному законі (ст. 62) не передбачено жодної дії, яка б свідчила про встановлення прав третіх осіб та їх охорону. Чинна практика базується на принципі продажу майна з аукціону без установлення прав третіх осіб, а
284
новий власник, купуючи таке майно за значно зниженою ціною і охоронюваний ч. 2 ст. 145 ЦК України, повинен «розібратись» з правами третіх осіб. Так, за ст. 170 ЖК України, при переході права власності на жилий будинок (частину, квартиру) до іншої особи новий власник може вимагати розірвання договору лише у випадку безстро­кової дії. В порядку статті 168 ЖК України випадок від­чуження власності не є підставою для розірвання дого­вору, навіть, коли договір має безстрокову дію. Для цьо­го необхідні інші додаткові підстави.
Цікавим є питання про можливість звернення стяг­нення на будинок, який обтяжений обов’язком щодо на­дання права довічного проживання в будинку або квар-тирі, яке може випливати із спадкових правовідносин. Отже, в цьому випадку примусове відчуження будинку або квартири також має забезпечувати право довічного користування будинком або його певною частиною, оскільки це положення передбачається ч. 2 ст. 539 ЦК України і не обумовлене добровільним або примусовим порядком відчуження.
Отже, для того, щоб не порушувати права третіх осіб, боржника зменшенням ціни майна, стягувана, який опи­няється у скрутному правовому становищі, доцільно ви­рішувати права третіх осіб на майно до аукціону. Краще в період добровільного виконання надати громадянину можливість відчужувати майно за реальною ринковою ціною з обмеженням його права на отримання грошей та перерахуванням їх на рахунок Державної виконавчої служби. Зрозуміло, що в цьому випадку таке положення має знайти своє відображення в Законі України «Про но­таріат». А на етапі примусового виконання державному виконавцю доцільно встановлювати права третіх осіб на нерухоме майно перед проведенням аукціону.
Стосовно частини третьої ст. 62 вказаного Закону до­цільно також уточнити, що у нотаріуса можуть знаходи­тись відомості не тільки про накладення арешту на неру­хоме майно, а й про наявність заборони відчуження май­на, яка накладається у переважній більшості випадків у зв’язку із заставою майна, договором довічного утри­мання тощо. При цьому наявність заборони відчуження майна не може служити підставою для ненакладення арешту на майно.
Однозначність положення ч. 2 ст. 62 цього Закону, яка
285
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>передбачає відчуження прилеглої земельної ділянки ра­зом із жилим будинком, торкається випадків, коли вона належить боржнику на праві власності. В усіх інших ви­падках разом із будинком має переходити право на орен­ду землі, довічного користування нею, що випливає з дозволу на забудову, тощо.
Якщо земля або нерухоме майно були передані до статутного фонду юридичної особи, звернення стягнення не може провадитись без виділення належної боржнику частки в натурі.
., 7.5. Звернення стягнення на заставлене майно
За ст. 20 Закону «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду (ар­бітражного1або третейського суду), на підставі виконав­чого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене зако­ном або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприєм­ства, не менше п’ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду. Російське законодавство тлумачить заставні взаємовідносини таким чином, що звернення стягнення на заставлене майно можливе й у несудовому порядку, коли у сторін досягнута згода і во­на посвідчена в нотаріальному порядку. В такій угоді сторони можуть домовитись про продаж предмету іпоте­ки на публічних торгах або аукціоні, а також про при­дбання такого майна утримувачем заставленого майна для себе або третіх осіб із зарахуванням вимог кредито­ра. Але за законодавством Росії заборонено звертати стя­гнення на заставлене майно на підставі виконавчого на­пису нотаріуса. Автори знають випадки, коли нотаріуси вчиняли виконавчі написи на договорах іпотеки, які в подальшому ставали підставою для виконавчого прова­дження, але судові процеси після цього свідчать про пев­ні проблеми такого порядку звернення стягнення. Тому для вчинення виконавчого провадження мають надава­тись безспірні документи, що свідчать про необхідність
можливості відкриття виконавчого провадження стосовно заставних правовідносин. Це має бути рішення суду і виконавчий напис нотаріуса, у випадках, передбачених законом. Крім того, заставні взаємовідносини можуть ускладнюватись договорами поруки або гарантії. В цьо­му випадку для звернення стягнення на майно поручни­ків, на погляд автора, обов’язково має надаватись нотарі­ально посвідчений договір поруки, коли він є складовою частиною договору (наприклад, застави), який посвід-чується в нотаріальному порядку.1
Стягнення на заставлене майно в порядку примусово­го виконання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів і регламентується ст. 52 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звертається на заставлене майно боржника при недостатності у нього іншого майна для повного задово­лення цих вимог, з додержанням встановлених законо­давством прав заставодержателя та вимог глави 6 цього Закону.
Стягнення на заставлене майно боржника для задово­лення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише у разі, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отримані від реалізації заставленого майна, використо­вуються насамперед для задоволення зобов’язань борж­ника перед заставодержателем, і лише залишок коштів -для задоволення вимог стягувача.
Загальний порядок, передбачений у ст. 52 Закону, та­кож має узгоджуватись із вимогами Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року (із змінами і допов­неннями). Отже, положення цієї статті має враховувати переважне право заставодержателя отримати задоволен­ня з вартості заставленого майна і регулювати дві право­ві ситуації. Перша,- коли стягнення провадиться за ви­конавчим документом, наприклад, за виконавчим напи­сом нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави. В цьому випадку державний виконавець вправі звертати стягнення лише на заставлене майно боржника,
/>286
‘ 3 2001 року не арбітражний, а господарський     продолжение
–PAGE_BREAK–суд.
1Фурса С. Я. Значення нотаріальної процесуальної форми у врегу­люванні кредитних відносин // Право України № 11,2001.- С. 55-59.
287
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>а не на все майно боржника, навіть, у разі перевищення су­ми боргу заставодержателю над вартістю предмета застави.
Друга,- коли звертається стягнення на майно боржни­ка, до якого відноситься заставлене майно. Цей випадок має передбачати перевищення суми, вирученої від реалі­зації предмета застави, над сумою боргу (ст. 25 Закону України «Про заставу»). При цьому перевищення суми, вирученої від реалізації предмета застави, над сумою боргу, не повертається заставодавцю, а вилучається на користь інших кредиторів або держави, якщо відповід­ним вироком передбачена конфіскація майна. Передба­чається можливим звернення стягнення на одну річ пред­мета застави, якщо предмет договору застави складають дві або більше речей (або прав), і їх вартість перевищує розмір вимоги заставодержателя.
Необхідно враховувати також, що при реалізації май­на, яке перебуває у спільній власності і було заставлене за згодою інших співвласників, на перевищення суми, вирученої від реалізації предмета застави, над сумою боргу, не може накладатись стягнення, якщо ця сума відноситься до майнових прав співвласників. На практи­ці є також випадки, коли інші співвласники майна не тільки дають згоду на заставу майна, а й виступають як «майнові поручники». В цьому випадку також необхідно враховувати захист інтересів майнових поручників, оскільки вони виступають поручниками щодо конкрет­ного зобов’язання, а не стосовно всіх боргів боржника.
Крім того, слід ураховувати, що заставодержатель на­буває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’я­зання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Тобто раніше визначеного терміну предмет застави не може бути реалізований, якщо цей строк не визначений мо­ментом витребування в будь-який час (ст. 165 ЦК України).
При цьому доцільно говорити про неможливість за­стосування санкцій за несвоєчасне виконання зобов’я­зань заставодавцем при існуванні інших боргів і немож­ливості їх забезпечення іншим майном. Так, існує обо­в’язок державного виконавця: при встановленні у борж­ника інших боргів, які не можуть покриватись за рахунок його майна, вчинити необхідні дії стосовно повідомлен­ня заставодержателя про неплатоспроможність заставо-
288
давця за іншими боргами. В цьому випадку заставодер­жатель має звертати стягнення на заставлене майно з моментом виникнення права вимоги, а не чекати вико­нання і надавати можливість щодо прострочення вико­нання з наступним стяірмєнням санкцій.
Державному виконавцю при наявності заставленого майна, вартість якого перевищує розмір можливої вимо­ги заставодержатед», необхідно також розглянути мож­ливість укладення угоди між стягувачем та заставодер-жателем щодо уступки і переводу боргу згідно ґл. 17 ЦК України.
У проекті Цивільного кодексу України (ст. 55) пропо­нується нова стаття щодо визнання фізичної особи як марнотратника. Безумовно, при введенні в дію цієї нор­ми підставами для визнання особи такою має бути також звернення кредиторів, що не отримали задоволення своїх вимог за вини боржника, не пов’язаної з відшкодуванням завданої ним шкоди, до суду. В подальшому таке право­ве становище боржника має стати підставою для одночас­ного пред’явлення вимог всіх кредиторів незалежно від часу настання права на пред’явлення вимоги і її вико­нання.
Державний виконавець для здійснення його повнова­жень має бути наділений правом перевіряти: дійсність та розмір вимоги, забезпеченої заставою, відповідність зміс­ту і форми договору застави вимогам закону, умови що­до реєстрації застави, момент настання терміну виконан­ня зобов’язання, забезпеченого заставою, наявність прав третіх осіб на предмет застави, ступінь виконання зо­бов’язань, забезпечених заставою тощо (статті 3,12,13, 15, 15-1, 19, 20 Закону України «Про заставу»). В разі виявлення правопорушень при посвідченні договору застави, державному виконавцю має бути надане право звертатись з позовом до суду про визнання цієї угоди недійсною, а на сьогодні він може звернутись з відповід­ною заявою до прокурора, який і може порушити провад­ження щодо визнання цього договору недійсним.
Деякі особливості повинно мати звернення стягнення на заставу, яка за п. 3-1 ст. 149 КГЖ України застосову­ється як запобіжний захід у кримінальному судочинстві. В цьому випадку застава вноситься на депозит органу попереднього розслідування або суду підозрюваним, об­винуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридич-
10 2—315
    продолжение
–PAGE_BREAK–І
/>/>/>/>/>/>ними особами грошима чи передачею їм інших матері­альних цінностей. Така застава може бути повернута заставодавцям при виконанні умов кримшально-проце-суального законодавства, може звертатись в дохід дер­жави, однак викликає інтерес випадок, передбачений п. 7 ст. 154-1 КПК України. Так, застава, внесена підозрюва­ним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена су­дом на виконання вироку в частині майнових стягнень. В цьому випадку слід розуміти під поняттям «звернена» пряму вказівку суду у вироку про використання застави для відшкодування завданої злочином шкоди, її розмір та персоніфікацію стягувачів. Отже, за прямою вказів­кою у вироку суду заставлені на депозиті органу поперед­нього розслідування або суду гроші державним виконав­цем мають бути перераховані на рахунки потерпілих, лікувальні заклади тощо, матеріальні цінності в розмірі цивільного позову підлягають реалізації, а решта повер­тається заставодавцю.
Крім перерахованих вище особливостей для заставле­ного майна є характерним і порядок його реалізації, який має відповідати вимогам Положення про порядок прове­дення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставле­ного майна, затвердженого постановою Кабінету Мініст­рів України від 22 грудня 1997 р. № 1448. В цьому доку­менті конкретизується діяльність державного виконавця з моменту отримання виконавчих документів до затверд­ження акта про проведений аукціон або до повернення виконавчих документів заставодержателю.1
7.6. Виконання рішень по немайнових спорах
Глава 8 Закону «Про виконавче провадження» при­свячена виконанню рішень, які постановлені повноваж­ними органами по немайнових спорах. Але наша пози­ція, як випливає зі змісту цієї книги, дещо відрізняється від нормативної. Це положення пропонується розглянути на загальній процедурі виконавчого провадження по ви­конанню рішень, за якими боржник зобов’язаний особис­то вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
1/>Покрещук О. О., Фурса С. Я. Питання імплементації міжнарод­но-правових норм у законодавство України про виконавче провад­ження //Право України, № з, 2000-С. 84-87.
290
Так, загальний порядок за ст. 24 передбачає, що після відкриття виконавчого провадження державний викона­вець визначає боржнику строк добровільного виконання рішення, яким той зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У разі невиконання без по­важних причин цих вимог державний виконавець засто­совує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, перед­бачені законодавством, і призначає новий строк вико­нання. Тобто в цьому разі примус зумовлений настанням негативних для боржника наслідків невиконання: штраф­ні санкції чи інші заходи, які не конкретизовані і які не можна віднести до примусових, встановлених ст. 4 цього
Закону.
Після цього, за ст. 76 розглядаються два варіанти процесуальних і правових наслідків, які залежать від по­ведінки боржника та особливостей виконання рішення і які застосовуються в певній послідовності. Автором же для більш чіткої аргументації власної позиції з частини 2 ст. 76 цього Закону відокремлено останнє речення і на­даються для аналізу дві умовно самостійні правові си­туації:
Якщо після цього рішення не буде виконано, і ви­
конання може бути проведено без участі боржника, дер­
жавний виконавець організовує виконання відповідно до
повноважень, наданих йому законом, а з боржника стя­
гується двократний розмір витрат на проведення вико­
навчих дій.
Якщо виконати рішення без участі боржника не­
можливо, виконавчий документ постановою державного
виконавця, затвердженою начальником відповідного від­
ділу Державної виконавчої служби, повертається до суду
чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
В першому варіанті цікавим є питання: чи можна на­кладати штрафні санкції за невиконання рішення в доб­ровільному порядку; які державний виконавець органі­зовує дії стосовно виконання рішення немайнового ха­рактеру замість боржника, і чому за одну й ту саму провину — невиконання рішення суду в добровільному порядку,- застосовуються два адміністративних стяг­нення: штрафні санкції і однократний розмір витрат на проведення виконавчих дій, оскільки це фінансове стяг­нення неможливо віднести до інших видів стягнень? Тобто акцентується увага на тому, що боржником
291
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>невиконане, наприклад, рішення суду, що володіє за­гальнообов’язковістю, яка підкріплюється кримінальною відповідальністю за його невиконання, а, врешті-решт, його «виконує» державний виконавець.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Другий варіант «вирішення» ситуації, коли боржник не виконує рішення, також відрізняється «формальним» змістом, оскільки не передбачає вжиття примусу до зо­бов’язаної особи.
Таким чином, слід відокремити рішення, які мають виконуватись не державним виконавцем замість борж­ника, а безпосередньо останнім. Крім того, необхідно чітко регламентувати повноваження державного виконав­ця при виконанні таких рішень як контроль за їх вико­нанням та застосування штрафних санкцій в якості захо­дів примусу. Додатково потрібно чітко встановити у ви­конавчому провадженні варіанти застосування різних видів юридичної відповідальності осіб: адміністративної та кримінальної, застосування якої ініціюватиме держав­ний виконавець.
Так, у другій правовій ситуації, на нашу думку, має наставати кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду, але для цього державний виконавець має складати акт про невиконання боржником відповідного рішення, яка затверджуватиметься начальником відповід­ного відділу Державної виконавчої служби і передавати­меться до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ. Крім того, таку ситуацію необхідно регламен­тувати законом як підставу для обов’язкового зупинення або відкладення виконавчого провадження до вирішення питання відповідним органом.
Тому загалом пропонується персоніфікувати рішення, які стосуються звернення стягнення з фізичних чи юри­дичних осіб, а не рішення майнового чи немайнового характеру.
7.7. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна
За ст. 75 Закону «Про виконавче провадження» від­окремлені від інших рішень і одночасно об’єднані в одній статті рішення щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна, які передбачається виконувати
292
«в порядку, встановленому цим Законом»1. Тому пропо­нується розглянути загальні правила вчинення звернення стягнень за цими правовими актами.
Крім статей 55, 75 цього Закону про конфіскацію майна ніде більше не згадується особливість застосуван­ня цього заходу. Тому державному виконавцю необхідно конкретизувати правовий аспект конфіскації майна і знайти його у вироку або рішенні, що підлягає виконан­ню, оскільки конфіскація може поширюватись на все майно боржника за вироком суду або стосуватись окре­мих речей з належного йому майна. Якщо в рішенні не має чіткої вказівки на межі конфіскації, то необхідно звертатись за відповідним роз’ясненням до органу, який видав виконавчий документ (ст. 5). Якщо рішення стосу­ється конфіскації всього належного боржнику майна, то йому необхідно накласти арешт на все майно боржника. Якщо в рішенні зазначається про конфіскацію певного предмету, то лише на цей предмет накладається арешт. У подальшому конфісковане майно вилучається і реалі­зується в загальному порядку, але все отримане від реа­лізації звертається в дохід держави крім випадків, коли в кримінальній справі було заявлено цивільний позов. В останньому випадку здійснюється з початку відшкоду­вання шкоди потерпілим від злочину та іншим особам (наприклад, лікарням), а все, що залишиться від реаліза­ції майна боржника, буде звернено в дохід держави.
Стосовно звернення стягнення за рішенням щодо по­карання у вигляді штрафу, то в переважній більшості їх розмір є відносно незначним, але його розмір може в де­яких випадках бути завеликим для громадян. Тому необ­хідно визначити загальний порядок стягнення штрафних санкцій, який, вважаємо, може обумовлюватись розмі­ром та способом звернення стягнення. Так, у разі розміру штрафу, що не перевищує 0,5 середньої заробітної плати для даної місцевості, пропонується стягувати шляхом звернення на доходи громадянина. Якщо розмір штрафу перевищуватиме запропоновану (або іншу) суму, стяг­нення робити за рахунок майна боржника. Це стосується як громадян, так і посадових осіб, оскільки звернення стягнення з посадової особи шляхом стягнення з відпо­відної юридичної особи некоректне.
О/>тже, доцільність існування цієї самостійної статті сумнівна.
293
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Розділ VIII
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ
ПРАВ ГРОМАДЯН І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
8.1. Процесуальні гарантії захисту прав
сторін та інших осіб у виконавчому
провадженні
Певну уяву стосовно забезпечення прав суб’єктів ви­конавчого провадження можна отримати з аналізу глави 10 Закону «Про виконавче провадження» (Захист прав стя-гувача, боржника та інших осіб під час провадження ви­конавчих дій), з назви статей якої й мають визначатися певні напрямки, закладені законодавчою владою для га­рантування прав цих суб’єктів, а саме:
оскарження дій посадових осіб Державної вико­
навчої служби;
захист прав стягувана у виконавчому провадженні;
відповідальність за невиконання рішення, що зо­
бов’язує боржника виконати певні дії;
відповідальність за невиконання законних вимог
державного виконавця та порушення цього Закону.
Але цей перелік не можна вважати вичерпним,1 оскільки найголовнішою, на погляд автора, гарантією має бути чітко визначена законодавством процедура здійснення виконавчого провадження та дійові заходи контролю за здійснення виконавчих дій кожним суб’єк­том виконавчого процесу. Так, кожна невідповідна су­спільним відносинам норма закону, як і неправильно за­стосована стаття, неминуче призводить до порушення прав. Але якщо процедура вчинення виконавчого провад­ження потребує суттєвого і постійного вдосконалення, то заходи контролю і повноважні на здійснення контроль­них функцій особи в законі визначені досить чітко і
1/>Штефан М. Й., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання судових рішень: Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-С. 126-135.
294
повно. Так, законодавством передбачені повноваження по контролю за діяльністю державного виконавця, як з боку вищестоящих осіб, включаючи повноважні органи Мін’юсту, так і з боку прокуратури і суду.
Основними ж контролюючими суб’єктами виконавчо­го провадження є сторони та інші зацікавлені особи, права яких можуть порушуватись у виконавчому провад­женні, їх особлива контрольна функція зумовлена осо­бистою зацікавленістю у правильності дій державного виконавця та процедури вчинення виконавчого провад­ження. Тобто, наділяючи державного виконавця певними владними повноваженнями, держава передбачає певні «стримуючі чинники», які мають запобігти свавіллю з його боку. Водночас повноваження державного виконав­ця поширюються на контроль за діями всіх суб’єктів ви­конавчого процесу, і держава гарантує йому певну охо­рону від необгрунтованих скарг та захист від порушення його прав. Тому, враховуючи ті положення, які автора­ми висловлювались раніше, проаналізуємо два основні аспекти, за допомогою яких передбачається контролюва­ти і гарантувати захист прав основних суб’єктів вико­навчого провадження.
8.2. Адміністративний та судовий порядок
оскарження рішень, дій або бездіяльності
державних виконавців
Оскарження дій державного виконавця — одна з най­важливіших гарантій забезпечення прав громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні. Виходячи з редакції Закону «Про виконавче провадження» можна виділити 2 види оскарження рішень, дій або бездіяльнос­ті державних виконавців:
адміністративнийпорядокоскарження;
судовийпорядокоскарження.
У статті 85 Закону «Про виконавче провадження» за­значено, що у виконавчому провадженні можна оскар­жити рішення, дії чи бездіяльність не лише державного виконавця, але й інших посадових осіб ДВС. Хто ж вис­тупає іншими посадовими особами ДВС, залишається тільки здогадуватись, оскільки в жодному нормативно-правовому акті, що регламентує діяльність ДВС, про
295
/>/>/>/>/>/>таких осіб не зазначається. Аналізуючи положення Зако­ну «Про Державну виконавчу службу», можна визначи­ти, що до таких осіб відносяться посадові особі, що пра­цюють у вищестоящих порівняно з районними, міськи­ми, районними у місцях відділами ДВС.
Саме при оскарженні дій державного виконавця ви­никають загальні правові питання відносно об’єкту оскар­ження, суб’єктів оскарження, підвідомчості скарг на дії державного виконавця та порядку подачі та розгляду скарги.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Об’єктом оскарження є рішення, дії або бездіяль­ність державного виконавця, начальника відділу ДВС та інших її посадових осіб.
Аналіз норм закону дає підстави стверджувати, що дії державного виконавця, що можуть бути оскаржені, в то­му числі відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з учиненням виконавчих дій, відмова в задо­воленні відводу державного виконавця, повинні бути оформлені державним виконавцем відповідним актом -постановою державного виконавця (статті 14, 15, 17, 24, 26, 27, 32, 34, 35, 36, 37, 39, 41, 42, 46, 76, 87, 88 цього Закону). При цьому слід мати на увазі, що зазначені статті цього Закону прямо вказують на можливість оскар­ження постанов державного виконавця. Однак частина З статті 7 цього Закону сформульована таким чином, що дає підстави оскаржувати не лише ті постанови, можли­вість оскарження яких прямо передбачена у відповідній нормі цього Закону, а також і постанови та інші акти державного виконавця, навіть якщо можливість оскар­ження прямо не передбачена у конкретній статті.
Зокрема, в ст. 20 цього Закону закріплено, що якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце про­живання чи місцезнаходження боржника, місце його ро­боти або з’ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, дер­жавний виконавець негайно складає про це акт і не піз­ніше наступного дня надсилає виконавчий документ ра­зом з копією цього акта до відділу ДВС за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника. В цій нормі не передбаче­но оскарження акта державного виконавця, але ч. З ст. 7 сформульована так, що не виключає такої можливості.
Закон не виключає можливості здійснення державним
296
виконавцем виконавчих дій без оформлення їх у вигляді окремого акта. Так, ст. 38 цього Закону встановлює, що у разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.
Крім того, певні приписи державному виконавцю міс­тяться у ст. 64 цього Закону, що встановлює заходи по забезпеченню виконавчого документа при зверненні стяг­нення на майно боржника — юридичної особи (направ­лення повідомлень, звернення до суду з заявою про від­строчку виконання виконавчого документу, зупинення виконавчого провадження та реалізації майна до розгля­ду арбітражним судом справи про банкрутство).
Очевидно, нездійснення зазначених виконавчих дій державним виконавцем фактично означає відмову в їх здійсненні незалежно від того, чи оформлена така відмо­ва відповідним актом державного виконавця. Також слід зупинитись і на діях державного виконавця організацій­ного характеру, що також здійснюються при виконанні виконавчого документу. Це здійснення виконавчих дій у нічний час, вихідні дні з порушенням ст. 31 цього Зако­ну, здійснення виконавчих дій без присутності понятих всупереч ст. 16 та інші дії. Тому це положення погоджу­ється зі статтею 55 Конституції України, де кожному га­рантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Кон­ституції України).
Отже, немає значення, яким розпорядчим документом оформлені дії державного виконавця: постановою, в то­му числі затвердженою начальником відповідного відді­лу ДВС, актом, резолюцією на заяві заінтересованої осо­би, листом чи в іншій формі чи не оформлені, всі вони можуть бути оскаржені заінтересованими особами.
Як вважають автори Коментарю до Закону1, у випадках, що передбачені ст. 85 цього Закону, йдеться про оскар­ження лише процесуальних дій чи бездіяльності держав­ного виконавця, а на окремі дії скарги подаються лише у порядку підпорядкованості (грубість, нетактовність
1/>Терпшшников В. К, Тертьішников Р. В. Закон Украиньї об ис-полнительном производстве: научно-практический комментарий.-Харьков: Консум, 2000.
297
/>/>/>/>/>/>/>виконавця). Підпорядкованість встановлюється Законом України «Про Державну виконавчу службу», згідно ст. 5 якого до компетенції всіх підрозділів Державної вико­навчої служби відноситься і розгляд скарг на дії держав­них виконавців. Так, Ковпаківським судом м. Суми по­рушено справу за скаргою II, на грубість державного ви­конавця, що була допущена при виселенні. Дійсно, для розгляду скарги недоцільно застосовувати судовий по­рядок вирішення спірних правовідносин, якщо вона не пов’язана з матеріальними претензіями особи (скаржни­ка). В судовому засіданні повинні розглядатись скарги лише на ті дії державного виконавця, що тягнуть за со­бою для стягувача та боржника юридичні наслідки. В даному випадку більш доцільним, на нашу думку, було б звернутися зі скаргою у Державну виконавчу службу, а не до суду. Але в той же час, зважаючи на статтю 55 Конституції України, де проголошено право кожного громадянина на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого само­врядування, посадових і службових осіб, та на Постано­ву Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листо­пада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», в якій ідеться про те, що суд не вправі відмовити в прийнятті позовної заяви, заяви чи скарги з тих підстав, що недотриманий досудовий поря­док вирішення спору, у випадку звернення громадянина чи юридичної особи, права якої порушено, до суду, від­мова в прийнятті судом такої скарги буде розцінюватись як порушення Конституції України, тому суд повинен приймати скарги на будь-які дії, рішення чи бездіяль­ність державних виконавців.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Суб’єктами оскарження є учасники виконавчого про­вадження, які зазначені в ст. 10 Закону «Про виконавче провадження», але фактично туди включені й особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (як уже за­значалося в дослідженні — експерт, спеціаліст, перекла­дач). В даному випадку можна помітити розбіжності за­конодавця, який у статті 29 Закону України «Про вико­навче провадження» (Права та обов’язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні), надаючи сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження право оскар­жувати дії (бездіяльність) державного виконавця з пи­тань виконавчого провадження, в статті 85 того ж Закону
298
наділяє таким правом лише стягувача та боржника. І така розбіжність є зрозумілою з точки зору цивільного проце­суального законодавства. Дійсно, крім стягувача та борж­ника звернутися до суду за захистом свого порушеного або оспорюваного суб’єктивного права в ході проведен­ня виконавчих дій не може жоден з інших учасників ви­конавчого провадження. В даному випадку йдеться про те, що у виконавчому провадженні можуть зачіпатися лише права сторін, та, відповідно і порушуватись, а не інших учасників виконавчого провадження, виконавче провадження взагалі для цього і виникає. Всі інші учас­ники виконавчого провадження не мають особистої за­інтересованості в результатах виконавчого провадження, і могли б звернутися до суду лише в порядку ст. 121 ЦПК України, тобто на захист прав та охоронюваних за­коном інтересів інших осіб, але нормативно-правовий акт, що дозволяв би звертатися до суду таким громадя­нам, в українському законодавстві відсутній. Однак це не означає, що зазначені громадяни позбавлені оскаржу­вати дії, бездіяльність або рішення державного виконав­ця в адміністративному порядку.
Підвідомчість скарг на дії державного виконавця. Законом встановлений альтернативний порядок оскар­ження дій та бездіяльності державного виконавця: до на­чальника відповідного відділу ДВС або безпосередньо до місцевого загального суду за місцем знаходження відпо­відного відділу ДВС або до іншого суду згідно з вимога­ми закону. Про подання скарги суд повідомляє відповід­ний відділ ДВС не пізніше ніж наступного дня після прийняття її судом. Господарському суду підвідомчі скарги на дії державного виконавця, якщо виконується рішення господарського суду за місцем знаходження відповідного відділу ДВС.
Порядок подачі та розгляду скарги.
Питання подачі та розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців слід розглянути від­повідно до наведеної класифікації порядку оскарження.
Слід зазначити, що порядок адміністративного оскар­ження рішень, дій або бездіяльності державних виконав­ців не регламентований нормативно.
У даному випадку слід керуватися положенням стат­ті 40 Конституції України, згідно якої усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звер-
299
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>нения або особисто звертатися до органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, а також загальними положеннями адмі­ністративного права, що надають можливість громадя­нам звернутися зі скаргою згідно ст. 4 Закону України «Про звернення громадян».
Законом України «Про виконавче провадження» ви­значена лише можливість оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби до начальника відповідно­го відділу Державної виконавчої служби. В той же час Закон «Про Державну виконавчу службу» в статті 5 на­дає повноваження розглядати скарги на дії державних виконавців і Департаменту ДВС Міністерства юстиції України і навіть Міністерству юстиції України, і Голов­ному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в АРК, управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Отже, особа, яка вважає, що порушені її права і законні інтереси, може звернутися й до відповід­ного управління юстиції, про що, до речі, не зазначається нормативно, Таким чином, в адміністративному порядку передбачається дворівнева система оскарження дій дер­жавного виконавця:
до того ж відділу, де відкрите виконавче провад­
ження і перебуває конкретний державний виконавець,
що провадить виконавчі дії;
до органу Міністерства юстиції України, що здійс­
нює контроль за діяльністю ДВС.
Стаття 13 Закону «Про ДВС», що надає право оскар­жити дії або бездіяльність до вищестоящої посадової особи, також має на увазі органи Міністерства юстиції України. Отже, вбачається досить завуальована регла-ментованість звернення зі скаргою до органів Мін’юсту України, а також нерегламентованість порядку звернен­ня до того чи іншого органу Мін’юсту,, з чого випливає можливість оскарження дій державного виконавця до будь-якого такого органу, причому без звернення до від­повідного відділу ДВС, що створює недоцільність існу­вання всіх вищестоящих органів ДВС і необхідність створення нових органів у самому Міністерстві юстиції України.
Оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного
300
виконавця уповноважена особа вправі в 10-деннии строк з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав та інтересів, або в 3-денний строк у разі оскарження постанови про відкладення виконав­чих дій. Залишається без достатньої уваги той момент, коли особа спочатку звертається до начальника відповід­ного відділу ДВС або відповідного органу Мін’юсту України, а потім, не погодившись з його рішенням,- до суду за місцем знаходження відповідного відділу ДВС. У такому разі строки, що передбачені законодавством, не відповідають дійсним обставинам справи. Обов’язковим, на нашу думку, є при розгляді скарги в адміністративно­му порядку встановити строки розгляду скарги органа­ми, що її розглядають, які не повинні відповідати стро­кам, передбаченим в Законі «Про звернення громадян», тобто місячний та 15-денний строки. їх слід скоротити до 10 днів, а статтю ЦПК України слід викласти таким чином:
Скаргу може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, або у триденний строк з моменту отримання рішення органу, що розглядав скар­гу в адміністративному порядку».
С. Тараненко1пропонує вважати адміністративне оскар­ження адміністративно-процесуальним інститутом, що піддається сумніву.
Начальник відповідного відділу ДВС при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість оскаржу­ваного рішення, дії або бездіяльності й приймає одне з таких рішень: залишає рішення, дію або бездіяльність, які оскаржуються, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує рішення, яке оскаржується, у разі невідповідно­сті його актам законодавства. В останньому випадку в своїй постанові начальник відділу ДВС повідомляє дер­жавного виконавця про прийняте рішення і зазначає, які дії йому слід вчинити. У разі незгоди з результатами роз­гляду скарги, скаржник має право звернутися зі скаргою у вищестоящий орган або оскаржити рішення до суду.
Слід було б також передбачити, що скарга розгляда­ється в присутності скаржника та державного виконавця,
Т/>араненко С. Механізм захисту громадянами прав та свобод під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопо­рушення // Право України.- 1998.-№ 11.-С. 141-143.
301
ІГГ
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>чиї рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються. Орган, що розглядає скаргу, має об’єктивно розглядати скарги, перевіряти факти, приймати рішення відповідно до зако­нодавства, забезпечувати їх виконання, а також повідом­ляти громадян про час розгляду скарг та його наслідки. Як зазначається в Концепції реформи адміністративного права України (п. 14 Правове забезпечення адміністратив­ного оскарження) має бути забезпечено право громадя­нина бути вислуханим, особисто викласти свої аргумен­ти, подавати додаткові матеріали та наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу, користуватися послугами особи чи організації, що здійснює правоза-хисну функцію, одержувати письмову відповідь про ре­зультати розгляду.
Виходячи з редакції Закону «Про виконавче провад­ження», оскарження рішення, дії або бездіяльності дер­жавного виконавця в адміністративному порядку є оста­точним, не зважаючи на запропонований у адміністра­тивному праві механізм оскарження рішень виконавчої влади всіх рівнів1. Система органів Державної виконав­чої служби чітко визначена законом, і забезпечення реальної вертикалі оскарження рішень, дій та бездіяль­ності державних виконавців є важливою гарантією до­тримання прав і свобод громадян.
Питання про порядок розгляду справи місцевим су­дом регламентується Законом України «Про внесення’ змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Законів України «Про Державну виконавчу ■-службу» та «Про виконавче провадження» від 19 жовтня! 2000 р., що передбачає включення у ЦПК України додат­кову главу 31-Г «Скарги на рішення, дії або бездіяль-‘ ність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС», яка віднесена до розділу 3-Б Провадження у спра­вах, що виникають з адміністративно-правових відносин. ‘
Зазначеним Законом встановлені 2 строки для звер­нення зі скаргою. Скаргу може бути подано до суду: ;
у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або і
повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;
у 3-денний строк з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, ‘     продолжение
–PAGE_BREAK–1/>Ю. Шемшученко, В. Авер ‘янов. Людина і реформування адміні­стративного права // Урядовий кур’ср.- 23 березня 2000 р.- № 53.- ‘ С. 9.
302
у разі оскарження постанови про відкладення провад­ження виконавчих дій.
Законом встановлюється новий порядок розгляду скар­ги на рішення, дії або бездіяльність державного виконав­ця чи іншої посадової особи ДВС. Скарга розглядається у 10-денний строк у судовому засіданні за участю заяв­ника і державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи без­діяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить питання про усунення пору­шення прав чи свобод заявника.
Частина 2 статті 248-23 ЦПК України містить прави­ло, згідно якого якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа ДВС не можуть з’явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників. Якщо розглядати заявника, то зрозумілим є участь у справі його адвоката, іншої особи, яка представляє інтереси заявника чи його закон­ного представника, але у випадку неявки державного ви­конавця або іншої особи, про яку йдеться у статті, постає питання про їх представників. На нашу думку, в даному випадку доцільніше було б записати не «за участю їх представників», а «за участю представника відповідного відділу ДВС».
У силу того, що суд розглядає скаргу за правилами розгляду справ, що випливають з адміністративно-пра­вових відносин, за результатами розгляду він постанов­ляє рішення про задоволення або про відмову в задово­ленні скарги.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд ви­знає рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зо­бов’язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути пору­шення або іншим шляхом поновлює його порушені пра­ва чи свободи.
Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені законно, і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задо­воленні скарги.
Рішення суду у справі може бути оскаржено.
Після набрання рішенням законної сили воно надси-
303
/>/>/>/>/>/>/>лається не пізніше 10 днів до відповідного відділу ДВС для виконання, а також заявнику. Про виконання рішен­ня відповідний орган ДВС повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання рішен­ня суду.
Законом України «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 ро­ку були встановлені нові положення щодо судового по­рядку оскарження дій, рішень чи бездіяльності держав­них виконавців, однак відразу слід зазначити, що цілий ряд питань, що потребували негайного вирішення, так і не знайшли детального нормативного закріплення. Зо­крема, стаття 121-2 ГПК (Господарського процесуально­го кодексу) України встановлює, що скарги на дії чи без­діяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або проку­рором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржува­ної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Що ж стосується порядку розгляду, то зазначається, що скарги на дії органів ДВС розглядаються господарсь­ким судом, а неявка боржника, стягувача або прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є пе­решкодою для розгляду скарги. Зовсім не зазначені строки, в які господарський суд буде розглядати зазна­чені скарги.
Порівнюючи процесуальний порядок розгляду скарг на дії державних виконавців місцевими і господарськими судами, вбачаються розбіжності в їх законодавчому рег­ламентуванні. Адже, оскаржуючи дії державного вико­навця до того чи іншого суду в залежності від підвідом­чості, стягувач або боржник позбавляються процесуаль­них гарантій захисту своїх прав. А розглядаючи справу без участі стягувача, боржника або державного виконав­ця, що вчиняв виконавчі дії, яким чином може суд вста­новити обставини справи і винести об’єктивне рішення? Таке формулювання в ГПК України, як оскарження дій чи бездіяльності «органів Державної виконавчої служби» викликає заперечення, оскільки громадянин чи юридич­на особа не можуть оскаржувати дії всього відділу ДВС, у той час як виконавчі дії за чинним законодавством здійснюються державним виконавцем одноособово, що
304
автором дослідження виділяється як один із принципів діяльності ДВС, що фактично ігнорується законодавцем.    продолжение
–PAGE_BREAK–
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органу ДВС, яка може бути оскаржена до апеляційного госпо­дарського суду згідно ст. 106 ГПК України.
Окремо слід указати на недосконалість регулювання питань відстрочки, розстрочки виконання, зміни способу і порядку виконання рішення саме господарського суду. Так, виходить, що оскаржити дії державного виконавця з приводу виконання рішення господарського суду особа може в господарському суді, а вирішити питання зміни способу виконання рішення господарського суду — лише в загальному суді, який не розглядав конкретну справу і не виносив по ній рішення.
Зміни, внесені до ЦПК України та зміни, встановлені ГПК України, відображають чинний порядок судового оскарження рішень, дій та бездіяльності державних ви­конавців. Але вже сьогодні цей порядок є застарілим. У перспективі цю категорію справ слід передати до під­відомчості адміністративних судів, виключити з ЦПК України та передбачити в Адміністративно-процесуаль­ному кодексі України. Так, Концепція реформи адмініст­ративного права України в п.13 передбачає такі категорії справ, що підвідомчі адміністративним судам1:
про поновлення порушених прав і свобод громадян
та інших суб’єктів адміністративно-правових відносин;
про відшкодування шкоди, заподіяної органами
адміністративної юрисдикції, дізнання, попереднього
слідства, прокуратури та суду;
про спори щодо розмежування компетенції між ор­
ганами виконавчої влади та органами місцевого само­
врядування;
про скасування реєстрації суб’єктів підприємниць­
кої діяльності, об’єднань громадян та інших організацій
і установ, реєстрація яких здійснюється місцевою держ­
адміністрацією або виконкомом ради;
про адміністративні проступки посадових осіб, по­
в’язані з порушенням прав і свобод громадян.
Д/>ив. також додаток № 7 Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення. Постано­ва Пленуму Верховного Суду України.
305
/>/>/>/>/>/>/>Очевидно, що провадження по оскарженню рішень, дій та бездіяльності державних виконавців підлягатиме розгляду адміністративними судами. В літературі давно зазначається незадовільний стан правового регулювання суспільних відносин у сфері судового контролю за до­триманням прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади1, а адміністративна юстиція є важливою формою судового контролю за законністю в сфері державного управління2. Однак тут постає цілий ряд проблем щодо врегулювання всієї процедури провадження. Тому слід погодитись з думкою І. Бородіна3про те, що проце­суальний захист осіб, права яких порушено у адміністра­тивно-правових відносинах, більше нагадує форму позов­ного провадження. Для вирішення цієї проблеми авто­ром статті пропонується теорія адміністративно-правової суперечки. Однак І. Бородін не дає визначення такого виду спору, а лише зазначає, що адміністративно-право­вою суперечка може вважатися тільки тоді, коли звер­нення громадянина до суду пов’язано з публічним пра­вом. Продовжуючи думку І. Бородіна, можна зазначити, що у виконавчому провадженні адміністративно-правова суперечка може виникнути між громадянином чи юри­дичною особою, з одного боку, та державним виконав­цем, в провадженні якого перебуває конкретна справа, його начальником, а також органами ДВС або Міністер­ства юстиції України, з другого боку.
З іншого боку, адміністративному суду повинні бути підвідомчі і адміністративно-правові суперечки, пов’я­зані з відшкодуванням шкоди, завданої неправомірними діями сторін та іншими учасниками виконавчого про­вадження, як самому відділу ДВС як юридичній особі, так і державному виконавцю, оскільки під судовий за­хист органів адміністративної юстиції потрапляють лише громадяни та юридичні особи, що є суб’єктами виконав­чого провадження, але не державний виконавець, що є
1/>Андрійко О. Ф. Державний контроль на етапі реформування //
Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адмі­
ністративної реформи в Україні: Наукова доповідь / За заг. ред.
В. Б. Авер’янова.-К., 1999.
2 Авер’янов В. Б., Крупчан О. Д. Виконавча влада: конституційні
засади і шляхи реформування.- Харків: Право, 1998.- С. 22.
Бородін І. Про сутність адміністративної реформи // Право України.-2000.-№ 2.-С. 15-17.    продолжение
–PAGE_BREAK–
306
порушенням принципу реординації у виконавчому про­вадженні.
Якщо розглянути переваги адміністративного та су­дового порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяль­ність державних виконавців, то, безперечно, для грома­дянина або юридичної особи, що є стягувачем або борж­ником, адміністративний порядок оскарження, уявляєть­ся більш зручнішим, оскільки він є безоплатним порів­няно з судовим порядком, швидким (мається на увазі безчерговість оскарження), і, нарешті, передує судовому та не позбавляє громадянина права на судове оскарження рішення відповідного органу чи посадової особи. На дум­ку В. Стефанюка1, відомчий розгляд адміністративних рішень підвищить якісний рішень адміністративних рі­шень через надання органові та відповідній заінтересо­ваній особі можливості переглянути факти, обгрунту­вання та застосування правової норми, а також надасть можливість виправити помилки, допущені нижчими інстанціями.
До переваг адміністративного порядку оскарження слід віднести і розвантаженість судів загальної юрисдик­ції, але ця проблема перестане існувати із запроваджен­ням адміністративної юстиції в Україні.
Досить цікавою є думка І. Пахомова2щодо відміннос­тей суду і адміністративних органів при розгляді справи, який вважає, що суд оцінює факти лише з точки зору їх законності, тоді як характер державного управління ви­магає під час розгляду спорів у сфері виконавчої влади оцінювати останні з точки зору не тільки їх відповідності закону, а й доцільності. Саме це і є головною ознакою між адміністративним та судовим порядком оскарження і дій державного виконавця.
В цивільному праві реалізація суб’єктивного права може бути примусовою лише при сприянні суду. В пуб­лічному праві адміністративне розпорядження, на відмі­ну від приватно-правових угод, здійснюється примусово і без рішення суду, оскільки виконання адміністративних актів підкріплюється силою держави і є обов’яковим для громадян і підприємств.
С/>тефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Украї­ні /^Право України.- 1999.- № 7.- С. 5-12.
Пахомов І. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністра­тивного права? // Право України.- 1999.- № 2.- С. 99-101.
307
/>/>/>/>/>/>/>/>Отже, визначення процедури оскарження рішень, дій і бездіяльності державних виконавців та інших посадових осіб ДВС, особливо адміністративної, є досить суттєвою гарантією забезпечення прав сторін у виконавчому про­вадженні, а правильне і своєчасне вирішення скарг на рішення, дії або бездіяльність державних виконавців та інших посадових осіб ДВС має важливе значення.
8.3. Адміністративна відповідальність за невиконання вимог державного виконавця
Гарантія виконання всіма суб’єктами, що беруть участь у процесі виконання рішень, забезпечується адмі­ністративною відповідальністю за невиконання вимог державного виконавця. Вперше державний виконавець наділений правом накладання штрафів на громадян за невиконання його законних вимог та інші дії, передбаче­ні ст. 88 цього Закону, на посадових осіб. Але слід зазна­чити, що розмір штрафу, встановлений ст. 88 того ж За­кону (від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на посадових осіб) та ст. 87 цього Закону (від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -на громадян і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на посадових осіб) встановлений без урахування всіх об’єктивних чинників. Навіть малозабез­печеному громадянину під силу буде зручніше заплатити штраф, ніж виконати рішення, що застосовувалось ще з часів радянської практики примусового виконання рі­шень. Для того, щоб боржник реально виконав рішення суду чи іншого юрисдикційного органу, проведення роз’яснювальної та виховної роботи державним виконав­цем вже замало. Крім того, порівняння українського та російського законодавства виявляє досить суттєві від­мінності. Так, стаття 85 Закону РФ «Про виконавче про­вадження» пропонує судовому приставу у випадку неви­конання без поважних причин виконавчого документа, що зобов’язує боржника виконати певні дії або утрима­тись від їх здійснення, накласти штраф у розмірі до 200 мінімальних розмірів оплати праці, а стаття 87 того ж Закону за дії, передбачені ст. 88 відповідного Закону України — до 100 мінімальних розмірів оплати праці. За невиконання відповідних дій в українському законі це 308    продолжение
–PAGE_BREAK–
складає всього від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тут можна зважити на демократизм законодавця при прийнятті такої норми, але ж існує думка про відповідність методики визначення розмірів адміністративних штрафів принципу справедливості у проведенні штрафної політики при застосуванні адмініст­ративної відповідальності1, а в даному випадку буде до­триманий не принцип справедливості, а безвідповідаль­ність сторін, а відповідно, створення перешкод у прове­денні виконавчих дій державними виконавцями.
Тому вважаємо за необхідне посилити відповідаль­ність у вигляді штрафу у виконавчому провадженні шля­хом підвищення їх розмірів. Крім того, така розбіжність у розмірі штрафу від 2 до 10 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян на практиці буде призводити, по-перше, до неоднакового застосування цього заходу, а, по-друге, надасть можливість державним виконавцям використовувати неконкретність норми у власних інте­ресах. Слід відмітити, що реальність застосування цієї норми потребує конкретики не тільки підстав застосу­вання штрафних санкцій, але й урахування особливості суб’єктів, до яких вони застосовуються. Так, до посадо­вих осіб штрафні санкції мають застосовуватись у біль­шому обсязі, оскільки їх правовий статус мусить зумов­лювати обов’язок додержання умов законодавства. При застосуванні штрафних санкцій до громадян слід урахо­вувати характер правопорушення та інші обставини кон­кретного провадження, але розмір штрафу не може ко­ливатись у таких широких межах — від 2 до 10 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність у вигляді штрафу, що встановлена у виконавчому провадженні, є адміністративною. У про­міжок часу між вступом в силу Закону «Про виконавче провадження» та Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям За­конів України «Про Державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» від 19 жовтня 2000 р. бу­ло незрозумілим, чи законодавцем створено новий вид юридичної відповідальності чи слід відносити дії, зазна­чені в ст. 88 Закону «Про виконавче провадження» до
1/>Коломієць Т. Адміністративний штраф: матеріальні і процесуаль­но-правові характеристики // Право України.-1999.- № 8,- С, 90-92.
309
/>/>/>/>/>/>/>/>вже давно визначених теорією права видів юридичної відповідальності. В такому разі Державна виконавча служба фактично ставала б органом адміністративної юрисдикції, що явно суперечило природі цивільного про­цесуального права, в яке виконавче провадження про­довжувало входити як складова. Таку думку раніше роз­діляв і автор1, але на сьогодні ця думка змінилася, і місце виконавчого провадження визначено в дослідженні в сис­темі адміністративного права. В Проекті адміністративно-деліктного кодексу постанови державних виконавців про накладення штрафу також зазначаються як один із видів постанов органів адміністративної юрисдикції.
Такій відповідальності були властиві всі ознаки ад­міністративної відповідальності (публічний державно-обов’язковий характер, зосередження прав накладення стягнень в органах виконавчої влади (наявність органів адміністративної юрисдикції), репресивний характер, особливий порядок притягнення до відповідальності, встановлення виключного переліку діянь, за які накла­даються стягнення, та відповідальність за них перед за­коном)2, але остаточно думку про адміністративний ха­рактер відповідальності у виконавчому провадженні, підтвердили доповнення, що були внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення Законом від 19 жовтня 2000 р., згідно яких всі дії, перераховані в ст. 88 Закону «Про виконавче провадження» є адмініст­ративними правопорушеннями, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність, і всі класифікаційні ознаки адміністративної відповідальності, що виділяють­ся вченими, притаманні при визначенні відповідальності як адміністративної. Інший підхід висловлює Д. М. Лук’я-нець, який необхідними та достатніми ознаками адмі­ністративної відповідальності вважає:
— суб’єктом притягнення до відповідальності є орган
1/>Українське адміністративне право: актуальні проблеми рефор­
мування: 36. наук, пр.- Суми: «Ініціатива», 2000.- С. 273.
2 Стефанюк В., Галосніченко І., Михеєнко М. Інститут адмініст­
ративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та прак­
тики //Право України.- 1999-№ 9.- С. 6-9.
3 Лук’янець Д. М. Підстави адміністративної відповідальності
суб’єктів підприємницької діяльності // Автореф. дис… канд. юр. наук:
12.00.07 / Інетитут держави і права ім. В. М. Корецького.- К., 2000.-
С.6.
310
адміністративної юрисдикції (орган виконавчої влади, а У передбачених законом випадках суд);
порядок притягнення до відповідальності регла­
ментується нормами адміністративного права, що містя­
ться у відповідних нормативно-правових актах;
між суб’єктом притягнення до відповідальності,
відсутні відносини службового підпорядкування.
Проаналізувавши кожну ознаку у розрізі виконавчого провадження, можна зазначити, що дійсно суб’єктом притягнення до відповідальності є органи виконавчої влади — ДВС, стаття 188-13 Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення передбачає відповідаль­ність за невиконання законних вимог державного вико­навця, а між суб’єктами виконавчого провадження та іншими особами і державним виконавцем немає відно­син службового підпорядкування.
Якщо порівняти статтю 88 Закону України «Про ви­конавче провадження» та статтю 188-13 Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення, виявляється їх суперечність одна одній. Незважаючи на те, що йдеться про правопорушення у виконавчому провадженні, за які може наставати відповідальність, які мали б дублювати­ся, законодавець має іншу позицію та викладає їх в різ­них варіантах. Якщо у Кодексі правопорушення має наз­ву невиконання законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, то в Законі це викладено навіть як 2 різних правопорушення:
порушення вимог цього Закону;
невиконання законних вимог державного виконав­
ця громадянами чи посадовими особами.
Отже, якщо виходячи з редакції наведених норматив­них актів, державному виконавцю залишається наклада­ти штраф у виконавчому провадженні за невиконання його законних вимог, посилаючись або на Закон, або на Кодекс, то за всі інші порушення вимог Закону «Про ви­конавче провадження» — лише на Закон. Крім того, в си­лу завуальованості суб’єкта притягнення до адміністра­тивної відповідальності в Кодексі, можна дійти виснов­ку, що і юридична особа також може бути оштрафована державним виконавцем.
Аналізуючи значення понять «порушення» вимог та їх «невиконання», тобто як дію та бездіяльність, безпе-
311
/>/>/>/>/>/>/>речно, що більш доцільним було б саме у Кодексі про адміністративні правопорушення формулювання цього положення в альтернативному порядку, тобто пору­шення або невиконання законних вимог державного ви­конавця.
Очевидно, що наведенні статті мають розбіжності, що є неприпустимим для недопущення зловживання держав­ним виконавцем своїми правами при проведенні вико­навчих дій. Отже, ці розбіжності в законодавстві слід усунути.
Інститут адміністративної відповідальності в теорії адміністративного права останнім часом зазнав значних змін. Особливо це стосується віднесення до кола суб’єк­тів адміністративної відповідальності юридичних осіб. Подібні погляди висловлювали такі вчені-адміністрати-вісти, як Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, Є. В. Додін, О. Д. Крупчан, Д. М. Лук’янець1.
В наведених нормативно-правових актах суб’єктами адміністративного правопорушення зазначені лише гро­мадяни і посадові особи, тому слід запропонувати внести доповнення до них, де зазначити і про юридичних осіб та громадян-підприємців.
Також при внесенні зазначених змін законодавець не врахував ще й статтю 87 цього Закону «Про виконавче провадження», де також йдеться про накладання штрафу державним виконавцем, але при виконанні лише рішень в немайнових спорах. Безумовно, що накладення штрафу за дії, зазначені в ст. 87, є також одним із видів адмініст­ративного стягнення і тягне адміністративну відпові­дальність, але ця стаття вже перебуває за межами Кодек­су України про адміністративні правопорушення. Безумовно, що конструкція цієї статті така, що не може бути перенесена до Кодексу, але це питання також під­лягає вирішенню.
1/>Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов.- М: Издательство «БЕК», 1999.- 368 с; Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністра­тивне право України. Конспект лекцій.- Харків: Націон. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого- 1996; Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Аверянова В. Б.- К.: Юрінком Інтер, 1998; Лук ‘янець Д. Н. Підстави адміністративної відповідальності суб’єк­тів підприємницької діяльності // Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Інститут держави та права ім. В. Н. Корецького НАН Ук­раїни: Київ, 2000.- 19 с.
312
Якщо розглядати ознаки адміністративної відпові­дальності, то вчені1виділяють, наряду з іншими, спро­щений порядок притягнення до адміністративної відпо­відальності. Питання про порядок накладання штрафу державним виконавцем законодавчо не вирішене, але в даному випадку, на мою думку, не слід поширювати правила порядку накладення стягнення, зазначені в роз­ділі IVКУпАП. До того ж стадійність такого провад­ження неможливо прослідкувати — всі стадії, як правило, будуть обмежуватися лише прийняттям рішення, що бу­де втілено у винесенні постанови про накладення штра­фу. Очевидно, що державний виконавець не складає про­токолу про адміністративне правопорушення, розглядає справу одноособово, хоча, на мою думку, в даному ви­падку слід поширити главу 21 Особи, які беруть участь в провадженні по справі про адміністративне правопору­шення щодо участі в справі самої особи, що притягуєть­ся до відповідальності, її представників або адвоката, свідків, експертів, перекладачів. До речі, слід закріпити обов’язок притягувати особу до відповідальності не тим державним виконавцем, в провадженні якого перебуває справа, а іншим державним виконавцем або взагалі на­чальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, забезпечивши таким чином дотримання прин­ципу неупередженості у виконавчому провадженні. Крім того, останнім часом з’являються пропозиції щодо скла­дання протоколів про адміністративне правопорушення державним виконавцем2, а справи розглядати начальни­ком відповідного відділу ДВС. До того ж, автор статті пропонує ще один варіант вирішення цього питання шляхом зміни існуючого порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності у виконавчому провад­женні, наділивши державних виконавців правом лише складати протоколи про адміністративне правопорушен­ня, а потім передавати їх до районного (міського) суду для розгляду справи.
З такою думкою не можна погодитись з таких підстав. Законом України «Про виконавче провадження» в ст. 5
З/>уй В. В. Адміністративна відповідальність. Глава 14 / Адміністративне право України.- За ред Ю. П. Битяка.- Харків: «Право», 2000- С. 158.
Кононенко О. Адміністративна відповідальність за Законом Ук­раїни «Про виконавче провадження» // Право України.- 2001.- № 5.-С. 103-106.
313
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>(Права державного виконавця) чітко закріплено право державного виконавця накладати штрафи на осіб, вин­них у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері виконавчого провадження. Це право суттєво змі­нює становище, що існувало до введення посади держав­ного виконавця, коли дійсно судовий виконавець складав акт, на підставі якого суд накладав на особу штраф або притягував її до адміністративної відповідальності за не­повагу до суду. Отже, автором статті фактично пропону­ється повернути той порядок накладання штрафів, що вже існував у радянському законодавстві про виконавче провадження. До того ж, автором статті ігнорується по­ложення статті 6 Закону «Про виконавче провадження» щодо обов’язковості вимог державного виконавця для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб, оскільки, позбавивши державного ви­конавця такого права, говорити про наявність самостій­ного правового статусу державного виконавця буде до­сить важко. На думку автора статті, це буде «дійовим механізмом притягнення порушників до адміністратив­ної відповідальності», але навряд чи він посилить ефек­тивність застосування адміністративних стягнень у ви­гляді штрафу. Заперечити в цьому дуже просто — ніщо не заважає громадянину чи юридичний особі звернутися до суду та оскаржити винесену державним виконавцем постанову, оскільки така можливість передбачена і Зако­ном «Про виконавче провадження», і ЦПК України.
Не встановлює Закон «Про виконавче провадження» і строків притягнення особи до відповідальності, що робить повноваження державного виконавця фактично безконтрольними, тому слід поширити встановлений ст. 38 КУпАП двомісячний строк з моменту вчинення право­порушення — для притягнення особи до відповідальності, і 15-денний (ст. 277 КУпАП) — для розгляду справи. До речі, зразок постанови про накладання штрафу, що наво­диться в додатку № 24 до Інструкції про проведення ви­конавчих дій, передбачає лише 10-денний строк оскар­ження постанови державного виконавця до суду.
Додаток № 1
    продолжение
–PAGE_BREAK–ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 24, ст. 207)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами № 783-ХІУ від 30.06.99, ВВР, 1999, № 34, ст. 274 — редакція набирає чинності одночасно з наб­ранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік №2241-111 від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 11, ст. 54 № 2618-ПІ від її 07.2001, ВВР, 2001, № 44, ст. 226 № 2893-НІ від 13.12.2001, ВВР, 2002, № 14, ст. 96 № 3057-Ш від 07.02.2002)
Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та ін­ших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають при­мусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нор­мативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підля­гають примусовому виконанню (далі — рішення).
Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів Державної виконавчої служби (далі -державні виконавці).
Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених цим Законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Стаття 3. Рішення, що підлягають виконанню Державною ви­конавчою службою
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:
рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;
вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині
майнових стягнень;
вироки судів у частиш позбавлення права займати певні посади
або займатися певною діяльністю;
постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмі­
ністративні правопорушення;
мирові угоди, затверджені судом;
рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;
виконавчі написи нотаріусів;
315
/>/>/>/>/>рішення конституційного Суду України у випадках, передбачених
законом;
не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
рішення третейських судів відповідно до законів України;
рішення комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповнова­
женими законом розглядати справи про адміністративні правопорушен­
ня у випадках, передбачених законом;
рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом
випадках;
13-1) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особ­ливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень Євро­пейського Суду з прав людини; (Статтю 3 доповнено пунктом 13-1 згід­но із Законом № 2618-Швід 11.07.2001)
рішення державних органів, прийняті з питань володіння і корис­
тування культовими будівлями та майном;
рішення Антимонопольного комітету України та його територі­
альних відділень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накла­
дення штрафу;
рішення інших державних або недержавних органів у випадках,
передбачених законом.
Стаття 4. Заходи примусового виконання рішень
Заходами примусового виконання рішень є:
звернення стягнення на майно боржника;
звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пен­
сію, стипендію боржника;
вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів,
зазначених у рішенні;
інші заходи, передбачені рішенням.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 5. Обов’язки і права державних виконавців
Державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рі­шення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ);
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам мож­ливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обста­вин, передбачених цим Законом;
роз’яснює сторонам їх права і обов’язки.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, до­відки, іншу інформацію;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень сто­совно працюючих у них боржників;
входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності
316
примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці при­міщення і сховища;
накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке май­
но на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому зако­
нодавством;, ….,
накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах бан­ків інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах;
використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в ко­мунальній власності, та інші приміщення — для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для пере­везення майна;
звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз яснен-ням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу вико­нання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;
викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих доку­ментів, що знаходяться у виконавчому провадженні;
залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у вста­новленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцінки майна;
накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Стаття 6. Обов’язковість вимог державного виконавця
Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті З цього Закону рішень є обов’язковими для усіх органів, організацій, поса­дових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути на­дані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 7. Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконав­чому провадженні
Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаю­ться до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконав­чої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задово­ленні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені осо­бами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 8. Контроль і нагляд за законністю виконавчого прова­дження
Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рі­шень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
317
/>/>/>/>/>/>/>/>/>Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому законом.
Стаття 9. Виконання рішень іншими органами
У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів від­повідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, органі­заціями, посадовими особами та громадянами.
Органи, організації та особи, зазначені у частині першій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністра­тивної відповідальності.
Глава 2. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 10. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сто­рони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.
Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 11. Сторони виконавчого провадження
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фі­зична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець зобов’язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторони її правонаступником, визначеним відповідно до закону. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові в тій мірі, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Стаття 12. Представництво сторін у виконавчому провадженні
Сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь гро­мадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати пред­ставника, за винятком випадку, коли боржник зобов’язаний згідно з рі­шенням вчинити певні дії особисто.
Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов’язки у виконавчому провадженні відповід­но до вимог закону.
Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець залучає до участі у вико­навчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.
Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх
318
керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах пов­новажень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.
Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
Стаття 13. Особи, які не можуть бути представниками у вико­навчому провадженні
Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
особи, які не досягай 18 років, крім випадків, передбачених за­
коном;
особи, над якими встановлено опіку     продолжение
–PAGE_BREAK–чи піклування;
судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли
вони діють як законні представники або як уповноважені особи відповід­
ного органу, що є стороною виконавчого провадження;
інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати пред­
ставництво.
Стаття 14. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста
Для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності — кількох спеці­алістів або експертів.
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповід­ній галузі.
Експерт або спеціаліст зобов’язаний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послу­ги, розмір якої визначає начальник відповідного органу Державної вико­навчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.
За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо не­правдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену зако­ном, про що він має бути попереджений державним виконавцем.
Стаття 15. Участь у виконавчому провадженні перекладача
У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити переклада­ча. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мова­ми, знання яких необхідно для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.
Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що нале­жить до витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.
У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову викона­ти обов’язки перекладача особа несе відповідальність відповідно до за­кону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.
Стаття 16. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.
319
/>/>/>/>/>/>/>/>/>Присутність понятих обов’язкова при вчиненні виконавчих дій, по­в’язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке мас бути повернено йому в натурі; примусовим входжен­ням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселен­ня та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, ареш­ту, вилучення і передачі майна.
Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов’язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родин­ними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здій­снюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної ви­конавчої дії. Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед по­чатком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний викона­вець роз’яснює їх права і обов’язки.
Поняті мають право на компенсацію витрат, пов’язаних із виконан­ням обов’язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на прове­дення виконавчих дій.
Стаття 17. Відводи державного виконавця, експерта, спеціаліс­та, перекладача
Державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в резуль­таті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов’язані заяви­ти самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмоти­вованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, про що виноситься постанова.
Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладача вирішується вмотивованою постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передає­ться у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, перекладача — у той же строк начальнику відповідно­го відділу Державної виконавчої служби, а у разі його відмови — до суду.
320
Г а а в а 3. ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 18. Підстави для відкриття виконавчого провадження
Державний виконавець відкриває виконавче провадження:
за заявою стягувана або його представника про примусове вико­
нання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі виконав­
чого документа;
за заявою прокурора у випадках представництва інтересів грома­
дянина або держави в суді;
в інших передбачених законом випадках.
Стаття 19. Вимоги до виконавчого документа У виконавчому документі повинні бути зазначені:
назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової
особи, що видали документ;
дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
найменування стягувана і боржника, їх адреси, дата і місце народ­
ження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у
кредитних установах (для юридичних осіб);
резолютивна частина рішення;
дата набрання чинності рішенням;
6)строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадо­
вою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.
Стаття Ж Місце виконання рішення
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем прожи­вання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезна­ходженням його постійно діючого органу або майна.
Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, про­вадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце прожи­вання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з’ясува­лося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до відділу Державної виконавчої служби за новим місцепро-живанням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невико­нання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, або передати вико­навчий документ відповідному підрозділу Державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Стаття 21. Строки пред’явлення виконавчих документів до ви­конання
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки:
виконавчі листи та інші документи — протягом трьох років;
накази арбітражних судів — протягом трьох місяців;
П 2-315
/>/>/>/>/>/>посвідчення комісій по трудових спорах — протягом трьох місяців;
постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати
справи про адміністративні правопорушення,- протягом трьох місяців;
інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встанов­
лено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються:
для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стяг­
нень — з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи за­
кінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки вико­
нання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконан­
ню,- з наступного дня після його постановлення;
для виконання рішень арбітражних судів — з наступного дня після
набрання рішенням законної сили;
для виконання рішень комісій по трудових спорах — з дня видачі
посвідчення на примусове виконання рішення;
для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї
статті,- з дня винесення відповідної постанови.
По інших виконавчих документах строк пред’явлення їх до виконан­ня встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не вста­новлено законом.
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який при­суджені платежі.
Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встанов­люються для кожного платежу окремо.     продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 22. Переривання строку давності пред’явлення вико­навчого документа до виконання
Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перери­ваються:
а)пред’явленням виконавчого документа до виконання;
б)частковим виконанням рішення боржником.
Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувану у зв’язку з не­можливістю повного або часткового виконання рішення строк пред’яв­лення виконавчого документа до виконання після перерви встановлює­ться з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Стаття 23. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження вико­навчого документа, строк пред’явлення для примусового виконання яко­го минув, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого докумен­та до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропу­щеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.
По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.
Стаття 24. Прийняття виконавчого документа до виконання
Лепжавний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання вико­навчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився сттоок пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ виповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення — п’ятнадцяти днів, та поперед­жає боржника про примусове виконання рішення після закінчення вста­новленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, по­в’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно борж­ника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскар­жена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Стаття 25. Строки здійснення виконавчого провадження
Виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов’язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа. Продовження зазначе­ного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Законом.
Негайному виконанню підлягають рішення:
про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вира­
хуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих
виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;
про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звіль­
неного або переведеного працівника;
в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено рішенням
або законом.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний викона­вець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у статті 18 цього Закону, і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.
Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провад­ження у разі:
пропуску встановленого строку пред’явлення документів до вико­
нання;
неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазна­
ченого у статті 3 цього Закону;
наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають
здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові. V
322
    продолжение
–PAGE_BREAK–11″
323
/>/>/>/>/>/>/>Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду в ІО-денний строк з момен­ту її одержання.
Стаття 27. Відкладення виконавчого провадження
Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та пові­домляє заявника.
У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія поста­нови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.
У разі усунення допущених порушень у встановлений строк вико­навчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному напра­вленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.
Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження мо­же бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконав­чої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний строк з мо­менту її одержання.
Стаття 28. Роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню
У разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець має право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий доку­мент, зобов’язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз’яснен­ня рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту.
Г а а в а 4. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 29. Права і обов’язки сторін та інших осіб у виконавчо­му провадженні
Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право зна­йомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх пи­тань, що виникають в ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого проваджен­ня, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провад­ження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого доку-
324
мента до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконав-
чого документа.„_
Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується су­дом оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечен­ня повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Стаття ЗО. Добровільне виконання рішень
Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровіль­не виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається вру­ченою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
У разі добровільного повного або часткового виконання рішення борж­ником державний виконавець складає про це акт, який підписується стя-гувачем і боржником.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішен­ня повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочи­нає його примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 цього Закону.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 31. Час провадження виконавчих дій
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не ра­ніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сто­рони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання немож­ливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням із начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.
Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу на­чальника відповідного відділу Державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здо­ров’ю громадян.
Стаття 32. Відкладення провадження виконавчих дій
Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на підставі ухвали суду.
За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих Дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стя-гувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний вико­навець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або шший орган, який видав виконавчий документ.
Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служ­би або до суду в 3-денний строк.
325
/>/>/>/>/>/>/>/>Стаття 33. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання рішення
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роб­лять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і по­рядку виконання.
Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.
Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження
Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадках:
смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнан­
ня безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення існування
сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини
допускають правонаступництво;
визнання стягувана або боржника недієздатним;
проходження боржником строкової військової служби у Збройних
Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях,
якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на
прохання стягувана, який проходить строкову військову службу в
Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
оспорювання боржником виконавчого документа у судовому по­
рядку, якщо таке допускається законом;
прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб),
уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
винесення постанови про зупинення виконання відповідного рі­
шення посадовою особою, якій законом надано таке право;
подання до суду позову про виключення майна з опису;
порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрут­
ство боржника;
сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому
законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної
шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або
перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора
ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перера­
хуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнаро­
дним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку
    продолжение
–PAGE_BREAK–України на день сплати. (Статтю 34 доповнено пунктом 9 згідно із За­
коном № 2893-Ш від 13.12.2001)
Стаття 35. Право державного виконавця зупинити виконавче провадження
Виконавче провадження може бути зупинено у разі:
звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який
видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що під­
лягає виконанню;
прохання боржника, який проходить строкову службу у складі
Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових фор­
мувань;
перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;
326
4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувально-МУ5^одання скарги на дії державного виконавця або відмову в його
“”‘^оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
7) знаходження боржника або стягувана у відпустці за межами насе­леного пункту, де вони проживають.
Стаття 36. Порядок і строки зупинення виконавчого провад­ження
Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупи­нення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ,
Виконавче провадження зупиняється:
у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34,- до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному
боржникові;
у випадках, передбачених пунктами 3 і 9 статті 34, пунктами 2, 3,4,6 і 7 статті 35,- до закінчення існування названих обставин; (Абзац третій частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2893-Ш від 13.12.2001)
у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6, 7 і 8 статті 34, пунктом 5 статті 35,-до розгляду питання по суті.
Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскар­жена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провад­ження можуть бути скорочені судом.
Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, вико­навчі дії не провадяться.
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення вико­навчого провадження, державний виконавець зобов’язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувана.
Стаття 37о Закриття виконавчого провадження
Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках:
прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником
про закриття виконавчого провадження;
смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання
безвісно відсутнім боржника або стягувана, якщо виконання їх обов’яз­
ків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступницгва;
недостатності майна юридичної особи — боржника, що ліквідуєть­
ся, для задоволення вимог стягувана;
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке
підлягало виконанню на основі виконавчого документа;
письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених
у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або
знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
закінчення передбаченого законом строку для даного виду стяг­
нення.
Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому
327
/>/>/>/>/>/>/>/>/>стали відомі обставини, зазначені в цій статті, вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальни­ком відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (по­садовій особі), якими видано виконавчий документ.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскар­жена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 10-дєнний строк з дня її одержання.
Стаття 38. Наслідки закриття виконавчого провадження
У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним вико­навцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку з закриттям виконавчого провадження. За­крите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім ви­падків, передбачених цим Законом.
Стаття 39. Закінчення виконавчого провадження
Виконавче провадження закінчується у випадках:
фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим до­
кументом;
закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього
Закону;
повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду
або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ,
або на письмову вимогу стягувана;
направлення виконавчого документа за належністю до іншого під­
розділу Державної виконавчої служби.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець ви­носить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.
Стаття 40. Повернення виконавчого документа стягувачеві
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до вико­нання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:
за письмовою заявою стягувана;
якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стяг­
нення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону
заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не
реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що
повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій,
незважаючи на попередження державного виконавця про повернення
йому виконавчого документа.
Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-4 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з підстав, зазна­чених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті, йому повністю повертає­ться авансовий внесок, передбачений цим Законом, а при поверненні ви­конавчого документа з інших підстав — лише в частині, що перевищує здій­снені державним виконавцем витрати на провадження виконавчих дій.
Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягува-
328
чених пунктами 2-4 частини першої цієї статп, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах стро­ків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Стаття 41. Відновлення виконавчого провадження У разі якщо постанова державного виконавця про закриття виконав­чого провадження визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню. Про відновлення виконавчого провадження дер­жавний виконавець виносить постанову не пізніш як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувала і борж­ника, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконав­чий документ, про відновлення виконавчого провадження.
Стаття 42. Оголошення розшуку
У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшко­дування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або у зв’язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими доку­ментами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржни­ка за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, держав­ний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджує­ться начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.
Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи міс­цем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника — юридичної особи, а та­кож майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов’язкова до виконання.
Витрати, пов’язані з розшуком боржника, його майна та розшуком дитини, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної вико­навчої служби.    продолжение
–PAGE_BREAK–
За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи ви­нести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансува­ти зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стя­гувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов’язаних з проведенням розшуку.
Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбаче­них частиною першою цієї статті, а також постанова державного викона­вця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов’язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.
Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна борж­ника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, сплачується ви-
329
/>/>/>/>/>/>/>/>конавчий збір, накладений на боржника у процесі виконання рішення, компенсуються витрати на здійснення виконавчих дій. Грошова сума, що залишилася, використовується для задоволення вимог стягувана та на сплату штрафу. Сума, що залишилася після задоволення усіх вимог стя­гувана, повертається боржникові.
Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів
У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється держав­ним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.
У першу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника та забезпечені заста­вою вимоги про стягнення вартості заставленого майна.
У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з тру­довими правовідносинами, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за вико­ристання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених ви­мог задовольняються вимоги громадян із соціального страхування та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну зло­чином або адміністративним правопорушенням.
У третю чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподатко­вих платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов’язкового страхування.
У четверту чергу задовольняються всі інші вимоги в порядку надхо­дження виконавчих документів.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після пов­ного задоволення вимог стягувачів попередньої черги, У разі недостатнос­ті стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці ви­моги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.
Суми, стягнені з боржника як такі, що належать до перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний раху­нок відповідного відділу Державної виконавчої служби і видаються стя­гувачеві у встановленому порядку.
Стаття 45. Витрати, пов’язані з проведенням виконавчих дій
Витратами, пов’язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фонду виконав­чого провадження, а також кошти сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до цього Закону.
До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:
перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;
оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у
встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
поштовий переказ стягувачеві стягнених сум;
розшук боржника, його майна або розшук дитини;
оголошення в засобах масової інформації;
інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення.
Стаття 46. Виконавчий збір
У разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка за­тверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої
330
тлкби. стягується виконавчий збір у розмірі п’яти відсотків від належної ^стягнення суми або вартості майна боржника, а за невиконання рішення немайнового характеру — у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів походів громадян із боржника-громадянина і у розмірі п’яти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян — із боржника — юридичної особи.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють держав­не обов’язкове особисте страхування, при виконанні державними вико­навцями рішень про стягнення коштів за державним обов’язковим осо­бистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством. (Частина друга статті 46 в редакції Закону М 2241-Ш
від 18.01.2001)
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першо­му надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа держав­ному виконавцеві виконавчий збір не стягується.
(Частина четверта статті 46 втратила чинність на підставі Закону № 783-ХІУ від 30.06.99 — редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000рік)
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
У разі закриття виконавчого провадження у зв’язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Стаття 47. Винагорода державному виконавцеві
Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне і законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в розмірі двох відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а по виконавчому до­кументу немайнового характеру — не більше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 48. Авансування витрат на виконавче провадження
З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного відділу Державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.
При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю поверта­ється стягувачеві.
Стаття 49. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника
У разі якщо у районному чи міському відділі Державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того са­мого боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнен­ня, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох районних, міських відділах Державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встанов­леному Міністерством юстиції України.
З метою реалізації вимог цієї статті Департаментом Державної вико­навчої служби формуються відповідні банки даних про відкриття вико­навчих проваджень у підрозділах Державної виконавчої служби.
331
/>/>/>/>/>/>/>/>Глава 5. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА
Стаття 50. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та
інше майно боржника,
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опи- ( су), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та ін­ших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знахо­дяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредит­них організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для за­доволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржни­кові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, не­обхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням ви­трат на виконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Стаття 51. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу у гривнях
У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одно­часного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право про­дажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов’язує їх протягом семи днів продати інозем­ну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу.
Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не ма­ють права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов’язує їх протягом семи днів пере­рахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.
Стаття 52. Звернення стягнення на заставлене майно
Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів.
Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звер­тається на заставлене майно боржника при недостатності у нього іншого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням встановлених законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 цього Закону.
Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог
332
стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового вико­нання допускається лише у разі, коли вартість предмета застави переви­щує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отрима­ні від реалізації заставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов’язань боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів — для задоволення вимог стягувача.
Стаття 53. Звернення стягнення н& майно боржника, яке знахо­диться в інших осіб
Державний виконавець має право на пропозицію боржника або стя­гувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Зазначені особи зобов’язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що зна­ходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна борж­ника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб на підставі ухвали суду в присутності понятих.
За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стяг­нення відповідно до цього Закону.
Стаття 54. Майно, на яке не може бути звернено стягнення
Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за вико­навчими документами (додаток до цього Закону).
Стаття 55. Арешт та вилучення майна боржника
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивос­тей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності ви­користання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або ко­ристуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпові­дальність зберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
для забезпечення збереження майка боржника, що підлягає наступ­
ній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що
належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації про­вадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п’ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно піс­ля накладення арешту.
Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виро­бів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов’язково-
333
/>/>/>/>/>му вилученню і негайно передаються на зберігання установам Націо­нального банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державний виконавець зобов’язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 56. Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна)
Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види май­на або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
Державний виконавець зобов’язаний задовольнити вимоги боржни­ка, якщо вони не порушують інтересів стягувана і не ускладнюють вико­нання рішення.
Стаття 57. Оцінка майна боржника
Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за рин­ковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягу-вач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, про­ведену державним виконавцем.
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.
Стаття 58. Зберігання майна, на яке накладено арешт
Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині п’ятій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржни­кові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі — збе-рігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, а у випадках, коли обов’язок зберігання майна покладено на іншу особу,- також зберігачеві.
Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним корис­туватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призве­дуть до його знищення або зменшення цінності.
Зберігай, якщо ним призначено не боржника або члена його сім’ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігана з державним виконавцем.
Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначе­ного в частині п’ятій статті 55 цього Закону, визначаються Національ­ним банком України, а щодо іншого майна — Міністерством юстиції України.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або ко­ристуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпові­дальність зберігана майна, передбачену законом.
Стаття 59. Звільнення майна з-під арешту
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Стаття 60. Передача стягувачеві предметів, зазначених у вико­навчому документі
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчо­му документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення
334
речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.
У випадку письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягува­чеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провадження.
Стаття 61. Реалізація арештованого майна
Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його про­дажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.
Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснює­ться спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організація­ми, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, пе­редбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазна­ченого в частині п’ятій статті 55 цього Закону, визначається Національ­ним банком України, а іншого майна — Міністерством юстиції України.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець пові­домляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.
Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє ба­жання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повер­тається стягувачеві без виконання.
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достат­ню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимо­ги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються держав­ним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 62. Звернення стягнення на будинок, квартиру, примі­щення, земельну ділянку
Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земель­ну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у ооржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чер­гу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну Ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.
Разом з жилим будинком- стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.
335
/>/>/>/>/>/>/>/>/>У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земель­ну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи ви­конавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність за­значеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний вико­навець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходжен­ня майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, держав­ний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого неру­хомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з при­людних торгів.
Глава 6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА — ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 63. Звернення стягнення на грошові кошти боржника -юридичної особи
Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника — юридичної особи, підлягає невідклад­ному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта дер­жавним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника -юридичної особи.
Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній ва­люті у той же строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внут­рішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхід­ному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на прове­дення виконавчих дій.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника — юри­дичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, перед­баченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника — юри­дичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаці­ях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов’язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
Стаття 64. Звернення стягнення на інше майно боржника -юридичної особи
У разі відсутності у боржника — юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, на­лежне боржникові — юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:
1) у першу чергу — майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках
336
боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);
У другу чергу — готова продукція (товари), а також інші матеріаль­
ні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
у третю чергу — об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання,
інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійс­
нення виробництва.
У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить бор­жнику — юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк пові­домляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності — Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника — юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником — юридич­ною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.
На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державно­го майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансу­вання Державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи.
У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які ма­ють стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного майна Украї­ни про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. (Статтю 64 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 3057-ІП від 07.02.2002)
Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо пору­шення справи про банкрутство боржника — юридичної особи, державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку виконання відпо­відно до статті 33 цього Закону. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника — юридичної особи державний викона­вець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 65. Порядок звернення стягнення на майно при реорга­нізації та ліквідації боржника — юридичної особи
У випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника — юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов’язан­нями боржника — юридичної особи.
У випадку ліквідації боржника — юридичної особи, в тому числі вна­слідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.
Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.
Стаття 66. Підготовка державним виконавцем та проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна
Прилюдні торги по реалізації нерухомого майна організують і про­водять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю, з якими укладено відповідний договір Державною вико­навчою службою.
337
/>/>/>/>/>/>Спеціалізовані організації проводять прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.
До заявки додаються:.
копія виконавчого документа;!
копія акта арешту майна;[
документи, що характеризують об’єкт нерухомості;
копії документів, що підтверджують право користування земель­
ною ділянкою чи право власності на неї, у разі продажу окремо розташо­
ваної будівлі.
У разі продажу об’єкта незавершеного будівництва державний вико­навець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) орга­ну місцевого самоврядування на будівництво.
Прилюдні торги повинні бути проведені у двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.
Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом.
Глава 7. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ТА ІНШІ ВИДИ ДОХОДІВ БОРЖНИКА
Стаття 67. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника
Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається при відсутності у боржника коштів на ра­хунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна бор­жника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.
Стаття 68. Відрахування із заробітноТ плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника
Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії гро­мадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.
Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періо­дичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазна­чених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої цим Законом.
Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодав­ства про пенсії.
Стаття 69. Звернення стягнення на інші доходи боржника
Зазначені у статтях 67 і 68 цього Закону правила стягнення поширю­ються і на випадки звернення стягнення на:
доходи, отримані фізичною особою, яка є суб’єктом підприємни­
цької діяльності;
доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фер­
мерському) господарстві;
338
авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва,
премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літера­
тури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано ав­
торське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналіза­
торську пропозицію;
суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 70. Розмір відрахувань із заробітноТ плати та інших до­ходів
Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів борж­ника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.
Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцт­вом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином,- п’ятдесят відсотків заробітної плати
боржника;
за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено зако­ном,- двадцять відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п’ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відра­хувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Правила, встановлені цією статтею, застосовуються також при звер­ненні стягнення на належні боржникові стипендію, пенсію та доходи, зазначені в статті 69 цього Закону.
Стаття 71. Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання
Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заро­бітної плати без урахування стягнень за вироком.
Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділеннях психіатрич­них диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на ви­трати по їх утриманню в цих закладах.
Стаття 72. Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню
На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану у разі тимчасової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
Стаття 73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення
Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника;
339
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім ви­
падків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не
використану протягом кількох років;
компенсації працівникові витрат у зв’язку з переведенням, направ­
ленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;
польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти,
які виплачуються замість добових і квартирних;
матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по
безробіттю;
допомогу по вагітності та пологах;
одноразову допомогу при народженні дитини;
допомогу по догляду за дитиною;
допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до
16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездат­
ності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей,
передбачені законодавством;
допомогу на лікування;
допомогу на поховання;
щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживан­
ня продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобно­
го господарства громадян, які проживають на території радіоактивного
забруднення;
дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків від­
починку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не провадиться також із:
1)сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне
постачання;
вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з війсь­
кової служби та з органів внутрішніх справ,     продолжение
–PAGE_BREAK–а також грошового забезпе­
чення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбаче­
них законодавством.
Стаття 74. Порядок стягнення аліментів
Порядок стягнення аліментів визначається законом.
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи ін­ших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звертає­ться на майно боржника.
Розмір заборгованості по аліментах визначається державним вико­навцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгова­ності у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається вихо­дячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підра­хувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стя­гувана і боржника.
З осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постій­ного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надан­ня правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержу-
340
ють заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судам у порядку, встанов­леному законом.
Державний виконавець зобов’язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам.
Стаття 75. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штра­фу та конфіскації майна
Рішення щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна під­лягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
Глава8. ВИКОНАННЯРІШЕНЬ УНЕМАЙНОВИХСПОРАХ
Стаття 76. Загальні умови виконання рішень, за якими борж­ник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від Тх вчинення
Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому докумен­ту, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний ви­конавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, перед­бачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відпо­відно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальни­ком відповідного відділу Державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Стаття 77. Виконання рішення про поновлення на роботі
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або пере­веденого працівника виконується негайно. Виконання рішення вважає­ться завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного праців­ника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (по­садовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільне­ного або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 78. Виконання рішення про відібрання дитини
Під час виконання рішення про відібрання дитини державний вико­навець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій дити­на передається на виховання, та з залученням представників органів опі­ки і піклування.
У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з по-
341
/>/>/>/>/>/>/>/>данням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.
У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібран­ня дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.
Стаття 79. Виконання рішення про виселення боржника
Виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у ра­зі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним вико­навцем строк, визначений відповідно до статті 24 цього Закону.
Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконав­чому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням.
Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити борж­ника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для вико­нання рішення.
Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у необхідних випадках забезпечує в установле­ному порядку зберігання майна боржника, але не більше як три роки, з покладенням понесених витрат на боржника. Після завершення триріч­ного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.
Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підля­гають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести поряд з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охоронцем майна.
Про виконання рішення про виселення боржника державним викона­вцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у вико­нанні.
Якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше жиле приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо на­дання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого жилого приміщення державний виконавець складає про це акт і звертає­ться до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадять­ся. У разі виникнення обставин, що перешкоджають виконанню рішення або роблять його неможливим, державний виконавець виносить поста­нову відповідно про відстрочку виконання чи про зупинення виконавчо­го провадження.
Стаття 80. Виконання рішення про вселення стягувача
Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець встановлює строк для добровільного його вико­нання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселен­ня стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.
У разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем
342
безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у вико­навчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність, боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.
У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.
Про виконання рішення про вселення стягувача державним виконав­цем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.
У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (пере­буванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має пра­во звернутися до державного виконавця з заявою про відновлення вико­навчого провадження. У цьому випадку державний виконавець має пра­во повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені цим Законом. Виконавче прова­дження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебу­ванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому ви­падку вирішується в судовому порядку.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 81. Виконання рішення про примусовий обмін
Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про при­мусовий обмін, встановлює строк для добровільного виконання рішення боржником. У разі добровільного виконання рішення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із за­явою стягувача про повернення йому виконавчого документа.
У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до статей 79 і 80 цього Закону.
Про виконання рішення про примусовий обмін державний викона­вець складає акт, що підписується стягувачем і боржником.
Стаття 82. Загальні умови виконання рішення про заборону ді­яльності об’єднання громадян
Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об’єднання громадян за заявою органу, уповноваженого від­повідно до закону здійснювати легалізацію такого об’єднання, на основі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об’єднання гро­мадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до Державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності даного об’єднання громадян.
Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконав­чого провадження відповідно до статті 24 цього Закону та здійснює ви­конавчі дії, передбачені рішенням суду про заборону діяльності об’єд­нання громадян, у порядку, встановленому цим Законом.
Про виконання рішення суду про заборону діяльності об’єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують дер­жавний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який постановив рішення, та легалізуючому органу.
343
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Глава 9. ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ
ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ВИКОНАННЯ
РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ ІАРБІТРАЖІВ
Стаття 83. Виконання рішень щодо іноземців, осіб без грома­дянства та іноземних юридичних осіб
При виконанні передбачених статтею 3 цього Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які від­повідно проживають чи зареєстровані на території України, застосовую­ться положення цього Закону.
Стаття 84. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів ви­значається відповідними міжнародними договорами, цим Законом та іншими законами України. Виконавчий документ, виданий в установле­ному порядку на основі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання відповідним рішенням законної сили.
Глава 10. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА
ТА ІНШИХ ОСІБ ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ
ВИКОНАВЧИХ ДІЙ
Стаття 85. Оскарження дій посадових осіб Державної виконав­чої служби
На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної ви­конавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.
Стаття 86. Захист прав стягувана у виконавчому провадженні
Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкоду­ванню в порядку, передбаченому законом.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Стаття 87. Відповідальність за невиконання рішення, що зо­бов’язує боржника виконати певні дії
У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець ви­носить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо фізич­них осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо посадових осіб, та призначає новий строк виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверд­жується начальником відповідного відділу Державної виконавчої
344
служби. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Стаття 88. Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення цього Закону
За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подан­ня неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходжен­ня), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян у порядку, передбаченому законом.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешко­джає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавст­ва про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до суду подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Глава 11. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування і
вводиться в дію з 1 липня 1999 року.
Запропонувати Кабінету Міністрів України:
подати у місячний строк після опублікування цього Закону на розг­ляд Верховної Ради України необхідні законопроекти щодо внесення змін до чинного законодавства з метою приведення його у відповідність з цим Законом;
забезпечити прийняття нррмативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Президент УкраїниЛ. КУЧМА
м. Київ, 21 квітня 1999 року .
№606-ХГ/
Додаток, ч,
V»:до Закону України
— від 21 квітня 1999 року
№606-ХІУ
ПЕРЕЛІК
видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами
Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні:
1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржни­кові і особам, які перебувають на його утриманні:
345
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>а)одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове
пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плаття),
один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по од­
ному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла
хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;
б)взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та
інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;
в)білизна у кількості двох змін на кожну особу;
г)постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра)
і два особистих рушника на кожну особу;
д)необхідний кухонний посуд;
є) один холодильник на сім’ю;
ж)меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл,
одна шафа на сім’ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути зверне­
не стягнення);
з)всі дитячі речі.
Продукти харчування, потрібні для особистого споживання борж­
нику, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні,-
на три місяці.
Паливо, потрібне боржникові, членам його сім’ї та особам, які пе­
ребувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання примі­
щення протягом шести місяців.
Одна корова, а у разі відсутності корови — одна телиця; коли немає
ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займаються
сільським господарством.
Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потріб­
ній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.
Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та
незнятий урожай — у осіб, які займаються сільським господарством (за
винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).
Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні,
музичні та інші).
Додаток №2
1:*■¥ \ ”, ■■,Затверджено
Наказ Міністерства юстиції
України 15.12.99 №74/5
Зареєстровано в Міністерстві
«,юстиції України
.15 грудня 1999 р.
.,.,.,..,.за№865/4158
    продолжение
–PAGE_BREAK–ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ
Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про вико­навче провадження» (далі — Закон), визначає умови та порядок виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому ви­конанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
1. Загальні положення
1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають виконанню:
рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;
346
вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;
постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмініст­ративні правопорушення;
мирові угоди, затверджені судом;
рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;
виконавчі написи нотаріусів;
рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених
законом;
не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
рішення третейських судів відповідно до законів України;
рішення комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;
рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користу­вання культовими будівлями та майном;
рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.
Провадження примусового виконання рішень судів та інших ор­
ганів (посадових осіб) (далі — рішення) здійснюється відповідно до Зако­
ну, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.
Виконавчими документами є:
виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітра­жів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;
ухвали судів у випадках, передбачених законом;
ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод;
накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітраж­них судів;
виконавчі написи нотаріусів;
рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;
не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення Штрафу;
рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.
347
/>/>/>/>/>/>/>/>а)одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове
пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плаття),
один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по од­
ному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла
хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;
б)взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та
інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;
в)білизна у кількості двох змін на кожну особу;
г)постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра)
і два особистих рушника на кожну особу;
д)необхідний кухонний посуд;
    продолжение
–PAGE_BREAK–є) один холодильник на сім’ю;
ж)меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл,
одна шафа на сім’ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути зверне­
не стягнення);
з)всі дитячі речі.
Продукти харчування, потрібні для особистого споживання борж­
нику, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні,-
на три місяці.
Паливо, потрібне боржникові, членам його сім’ї та особам, які пе­
ребувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання примі­
щення протягом шести місяців.
Одна корова, а у разі відсутності корови — одна телиця; коли немає
ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займаються
сільським господарством.
Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потріб­
ній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.
Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та
незнятий урожай — у осіб, які займаються сільським господарством (за
винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).
Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні,
музичні та інші).
Додаток №2
*•>”і ”,Затверджено
Наказ Міністерства юстиції
України 15.12.99 №74/5
Зареєстровано в Міністерстві
‘….-юстиції України
15 грудня 1999 р.
.лч.,.;за№865/4158
ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ
Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про вико­навче провадження» (далі — Закон), визначає умови та порядок виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому ви­конанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
1. Загальні положення
1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають виконанню:
рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;
346
вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;
постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмініст­ративні правопорушення;
мирові угоди, затверджені судом;
рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;
виконавчі написи нотаріусів;
рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;
не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
рішення третейських судів відповідно до законів України;
рішення комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;
рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користу­вання культовими будівлями та майном;
рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.
Провадження примусового виконання рішень судів та інших ор­
ганів (посадових осіб) (далі — рішення) здійснюється відповідно до Зако­
ну, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.
Виконавчими документами є:
виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітра­жів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;
ухвали судів у випадках, передбачених законом;
ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод;
накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітраж­них судів;
виконавчі написи нотаріусів;
рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;
не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;
постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;
постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.
347
/>/>/>/>/>/>/>/>1.4.У виконавчому документі повинні бути зазначені:
назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової осо­би, що видали виконавчий документ;
дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
найменування стягувана й боржника, їх адреси, дата й місце народ­ження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери ра­хунків у кредитних установах (для юридичних осіб);
резолютивна частина рішення;
дата набрання чинності рішенням;
строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих
документів.*
1.5.Державний виконавець уживає заходів примусового виконання,
якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений викона­
вцем строк відповідно до статті 24 Закону.
Заходами примусового виконання рішень є:
звернення стягнення на грошові кошти боржника;
звернення стягнення на інші види майна боржника;
звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, за­значених у рішенні;
відібрання дитини;
інші заходи, передбачені рішенням.
1.6.Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у
пункті 1.1 цієї Інструкції рішень є обов’язковими для всіх органів, ор­
ганізацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території
України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк мають бути нада­ні безкоштовно документи або їх копії, потрібні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 88 Закону.
1.7.Бланки документів виконавчого провадження та бланки для ко­
пій документів виконавчого провадження
Зразки та технічні описи бланків документів виконавчого про­
вадження та бланків для копій документів виконавчого провадження
(далі — бланки та бланки для копій) затверджуються Міністерством
юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 19.04.93 № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків
цінних паперів і документів суворого обліку» (зі змінами та доповнен­
нями).
З використанням бланків складаються такі документи виконав­
чого провадження:
акт опису й арешту майна (додаток 21);
постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на йо­го відчуження (додаток 26);
акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29);
квитанційна книжка (додаток 30);
розпорядження (додаток 33).
348
Копії акта опису й арешту майна (додаток 21-1), постанови про
арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (до­
даток 26-1), акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні
суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29-1) складаються з використан­
ням бланків для копій.
Документи та копії документів виконавчого провадження, пе­
редбачені пунктами 1.7.2,1.7.3 та складені без використання бланків або
бланків для копій, вважаються недійсними. (Інструкцію доповнено пунк­
том 1.7 згідно з Наказом Мін’юсту № 62/5 від 04.12.2000; в редакції
Наказу Мін ‘юсту№ 28/5 від 04.05.2001)
2. Учасники виконавчого провадження
2.1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов’язки
2.1.1.Учасниками виконавчого провадження є державний викона­
вець, сторони, їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі.
Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у разі потре­би залучаються поняті, працівники органів внутрішніх справ, представ­ники органів опіки і піклування, представники органів і установ освіти, медичні працівники, а також представники інших органів і установ у порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
2.1.2.Загальні права і обов’язки державних виконавців у виконавчо­
му провадженні визначені статтею 5 Закону. Державний виконавець
зобов’язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією
Інструкцією права і обов’язки в точній відповідності до закону, не допу-
, скати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян І і юридичних осіб, роз’яснювати особам, які беруть участь у виконавчому 1 провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права.
2.1.3.Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в
інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фі­зична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконав­чому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї зі сторін (смерть громадянина, реорганізація юридичної особи тощо) державний виконавець зобов’язаний своєю постановою (додаток 1) здійснити заміну цієї сторони її правонаступни­ком, визначеним відповідно до чинного законодавства. Для правонаступ­ника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’яз­кові в тій мірі, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку право­наступник замінив.
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здій­снюється на підставі документів, якими правонаступник визначений.
Такими документами є:
рішення суду (арбітражного суду);
статут;
свідоцтво про право на спадщину;
інші документи у передбачених законодавством випадках.
2.1.4. Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з
349
    продолжение
–PAGE_BREAK–!і
них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти кло­потання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й пи­сьмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого проваджен­ня, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими Законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого до­кумента.
Сторони можуть подати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку.
2.2. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста
2.2.1.Для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають при здій­
сненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, дер­
жавний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає
своєю постановою (додаток 2) експерта або спеціаліста, а при потребі –
кількох спеціалістів або експертів.
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Експерт або спеціаліст зобов’язаний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним
послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної
виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом
(якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник
відділу Державної виконавчої служби за погодженням з начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управлін­
ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції,
за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом), (але не більше
ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування ви­
трат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнан­
ня, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби,
суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміні­
стративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним
установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій
експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів
України від 1 липня 1996 року № 710. Ця винагорода та інші витрати на
проведення експертизи належать до витрат, пов’язаних із здійсненням
виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець вино­
сить постанову, яка затверджується начальником відділу державної ви­
конавчої служби (додаток 3). (Пункт 2.2.2 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від 20.02.2002)
За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо
350
неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену за­коном, про що він має бути попереджений державним виконавцем. 2.3. Участь у виконавчому провадженні перекладача
У разі потреби під час провадження виконавчих дій державний
виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити переклада­
ча. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мова­
ми, знання яких необхідні для перекладу. Особі, якій потрібні послуги
перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення
(від 3 до 5 днів). Якщо зазначена особа не забезпечить участі переклада­
ча у визначений строк, то його може призначити своєю постановою (до­
даток 4) державний виконавець.
Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, про
що державний виконавець виносить постанову (додаток 3) на підставі
кошторису, який повинен подати перекладач. Ця постанова затверджує­
ться начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Винагорода виплачується в розмірі, не більшому, ніж передбачено Інст­
рукцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винаго­
роди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідс­
тва, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у
провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопору­
шення, та виплати державним науково-дослідним установам судової
експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціаліс­
тів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня
1996 року № 710.
Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у
виконавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує,
    продолжение
–PAGE_BREAK–що вона володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу.
У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову
виконати обов’язки перекладача особа несе відповідальність відповідно
до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.
2.4. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
2.4.1.Виконавчі дії можуть провадитися в присутності понятих.
Присутність понятих обов’язкова при вчиненні виконавчих дій,
пов’язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і схо­вищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусо­вого виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути пе­редана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огля­ду, арешту, вилученні й передачі майна.
Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов’язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родин­ними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
2.4.2.Понятий має право знати, для участі в провадженні яких вико­
навчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа
вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення ви­
конавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відпо­
відної виконавчої дії. Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і ре­
зультати виконавчих дій, під час проведення яких він був присутній.
Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз’яснює їх
права і обов’язки. … ^
351
/>/>/>/>/>/>2.4.3. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов’язаних із ви­конанням обов’язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.
Компенсацію громадянам витрат, пов’язаних із виконанням обов’язків понятих, слід проводити із розрахунку середньоденного заро­бітку за місцем роботи, а громадянам, які не працюють, — із розрахунку середньоденного заробітку, розрахованого за середньомісячною заробіт­ною платою для даної місцевості.
2.5. Підстави та порядок відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста визначаються статтею 17 Закону. Про відвід державного ви­конавця, експерта, спеціаліста виноситься постанова (додатки 20 та 25).
3. Відкриття виконавчого провадження
3.1.Підстави для відкриття виконавчого провадження
Державний виконавець відкриває виконавче провадження;
за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконавчого документа;
за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з поса­дових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіс­кацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із від­ділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку;
в інших випадках, передбачених законом.
3.2.Місце виконання рішення
3.2.1.Виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного
відділу Державної виконавчої служби, який розташований:
за місцем проживання, роботи боржника — фізичної особи або за міс­цезнаходженням його майна;
за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника — юридичної особи;
за місцем здійснення певних дій, які зобов’язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).    продолжение
–PAGE_BREAK–
3.2.2.Якщо в процесі виконавчого провадження державному виконав­
цеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходжен­
ня боржника, місце його роботи або з’ясувалося, що на території, на яку
поширюються функції відділу державної виконавчої служби, майно борж­
ника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне борж­
нику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої
служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний
акт (додаток 5).
Виконавчий документ разом з копією акта не пізніше наступного дня державний виконавець зобов’язаний надіслати до відділу державної ви­конавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи за місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно, в копії супровідного листа, повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. Супровідний лист про направлення виконавчого
352
документа за належністю підписує начальник відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби.
3.2.3. Якщо в процесі виконання стало відомо, що майна боржника для задоволення вимог стягувача недостатньо, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служ­би і при цьому зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт та звертається до начальника відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби, якому підпорядковується, з доповідною за­пискою стосовно порушення перед начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції питання про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби.
Начальник відділу державної виконавчої служби, після проведення відповідної перевірки, не пізніше наступного дня з часу одержання до­повідної записки, звертається з поданням до начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управ­лінь юстиції про надання дозволу на проведення виконавчих дій на тери­торії, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби. До подання додаються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.
Начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками обласних, Київ­ського та Севастопольського міських управлінь юстиції рішення щодо подання начальника відділу державної виконавчої служби повинно бути прийняте протягом 3 днів з дня його надходження.
При задоволенні подання начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції видають наказ, яким надають відділу державної виконавчої служби право вчиняти виконавчі дії на території району (районів) у межах відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3.2.4. Для здійснення виконавчих дій на території іншого району (ра­йонів) за межами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя начальник Головного управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції протягом З днів з дня надходження подання начальника районного (міського) відді­лу державної виконавчої служби звертаються з поданням до Міністра юстиції України про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, в межах України. До подання приєднуються копії документів, що під­тверджують потребу провадження таких виконавчих дій.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом 3 днів з часу надходження подання вирішує питання про надання відділу державної виконавчої служби права вчиняти виконавчі дії на території району (районів) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на яку не поширюються його функції, та готує про­екти наказів, які подаються Міністру юстиції України для затвердження.
Копія наказу про надання права відділу державної виконавчої служ­би вчиняти виконавчі дії на іншій території доводиться до відома відпо-
12 2-315353
/>/>/>/>відно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь юстиції, на території яких будуть проводитись такі дії.
3.2.5. Відповідні територіальні відділи державної виконавчої служби сприяють державному виконавцеві, який вчиняє виконавчі дії на їхній території.
3.3. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання
3.3.1.Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в
такі строки:
виконавчі листи та інші судові документи — протягом трьох років;
накази арбітражних судів — протягом трьох місяців;
посвідчення комісій по трудових спорах — протягом трьох місяців;
постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення,- протягом трьох місяців;
інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встановле­но законом.
3.3.2. Строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, встановлю­
ються:
для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень — з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішен­ня, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню,- з насту­пного дня після його постановлення;
для виконання рішень арбітражних судів — з наступного дня після набрання рішенням законної сили;
для виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення,- з дня винесен­ня відповідної постанови;
для виконання рішень комісій по трудових спорах — з дня видачі по­свідчення на примусове виконання рішення.
Щодо інших виконавчих документів строк пред’явлення їх до
виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше
не встановлено законом.
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про
стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здо­
ров’я тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього
періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред’явлення виконавчих документів до^виконання встанов­люються для кожного платежу окремо.
3.4. Переривання строку давності пред’явлення виконавчих докумен­тів до виконання
3.4.1.Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання пе­
рериваються:
пред’явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником з підтверджувальними документами про часткове виконання рішення.
3.4.2.Після переривання строку пред’явлення виконавчого докумен­
та до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до перери­
вання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з не­можливістю його повного або часткового виконання строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
354
3.5.Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого
документа до виконання
3.5.1.Державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження
виконавчих документів, строк пред’явлення для примусового виконання
яких минув, про що протягом 3 днів з дня надходження державному
виконавцю документів виносить відповідну постанову (додаток 6). Копія
постанови надсилається або вручається стягувачу, боржнику та органу
(посадовій особі), який видав виконавчий документ.
3.5.2.Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого
листа або іншого судового документа до виконання, має право зверну­
тись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав
відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.
3.6.Прийняття виконавчих документів до виконання
3.6.1.Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання
виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закін­
чився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей
документ відповідає вимогам статті 19 Закону.
Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються відділом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за терито-ріальністю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).
3.6.2.Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до
нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконав­
чого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установ­
лює строк для добровільного виконання рішення, який не може переви­
щувати 7 днів, а рішень про примусове виселення — 15 днів, та попереджає
боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановле­
ного строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з
провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
3.6.3.Якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу
невиконання рішення, то державний виконавець за заявою стягувача або
з власної ініціативи, з метою забезпечення виконання рішення щодо
майнових стягнень одночасно з винесенням постанови про відкриття
виконавчого провадження описує майно боржника й накладає на нього
арешт, про що зазначається в цій постанові.
Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої постанови вручається боржнику при проведенні опису майна.
3.6.4.Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути
оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­
навчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк.
3.7.Строки здійснення виконавчого провадження
3.7.1. Виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов’язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа до держав-     продолжение
–PAGE_BREAK–
355
/>/>/>ного виконавця. Продовження зазначеного строку можливе лише у ви­падках, передбачених Законом (зупинення виконавчого провадження, звернення до суду з питань відстрочки, розстрочки виконання, змін спо­собу й порядку виконання та ін.).
3.7.2. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.
3.8.Відмова у відкритті виконавчого провадження
3.8.1.Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого про­
вадження в разі:
пропуску встановленого строку пред’явлення документів до вико­нання;
неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначе­ного в пункті 1.1. цієї Інструкції (наприклад, подання судового рішення без виконавчого листа або наказу, у випадках, коли передбачена видача останніх);
помилкового надходження виконавчого документа (не за територі-альністю);
наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові (додаток 6).
3.8.2.Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження
може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу держав­
ної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з
моменту її одержання.
3.9.Відкладення виконавчого провадження
3.9.1.Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого до­
кумента вимогам, передбаченим статтею 19 Закону, повертає виконав­
чий документ у 3-денний строк органу (посадовій особі), який його ви­
дав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого
провадження та повідомляє заявника (додаток 8).
У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк (від 3 до 5 днів) для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу (посадовій особі), який видав цей документ. У цій постанові вказується, що в разі неусунення по­рушень у визначений термін, провадження вважається не відкритим.
У разі усунення допущених порушень у встановлений строк вико­навчий документ вважається поданим у день первісного надходження.
Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному на­правленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.
3.9.2.Постанова про відкладення відкриття виконавчого проваджен­
ня може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної
виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний
строк з моменту її одержання.
3.10.Роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню
3.10.1. Якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчо­
му документі, є незрозумілою, то державний виконавець має право звер­
нутись до суду (в тому числі арбітражного суду) або іншого органу (по­
садової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз’яс­
нення відповідного рішення чи змісту документа.
356
Суд або інший орган (посадова особа), які видали виконавчий доку­мент, зобов’язані розглянути заяву державного виконавця в 10-денний строк з дня її надходження і, при потребі, дати відповідне роз’яснення рішення, не змінюючи його змісту.
3.10.2. У строки здійснення виконавчих дій не враховується термін, з якого державний виконавець звернувся до суду або іншого органу (поса­дової особи) про роз’яснення рішення до моменту надходження роз’яс­нення у відділ державної виконавчої служби.
4. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
4.1.Добровільне виконання рішень
4.1.1.Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, пови­
нен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про від­
    продолжение
–PAGE_BREAK–криття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на
добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувана державний виконавець може вжи­ти заходів щодо забезпечення виконання.
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається вру­ченою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
У разі добровільного, повного або часткового виконання рі­
шення боржником державний виконавець складає про це акт, який під­
писується стягувачем і боржником або підтверджується відповідним
документом.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав
рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно
розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого
статтею 25 Закону.
Добровільне виконання рішень не поширюється на виконавчі
документи про конфіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків з
боржників, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, про
накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, про стяг­
нення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника, та в
інших, передбачених чинним законодавством, випадках.
4.2.Час провадження виконавчих дій
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем в робочі дні
не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Конкретний час проведен­
ня виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони вико­
навчого провадження мають право пропонувати зручний для них час
проведення виконавчих дій.
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встанов­
лені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання
неможливе, або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з
вини боржника, і лише за погодженням з начальником відповідного від­
ділу державної виконавчої служби.
Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу на­чальника відповідного відділу державної виконавчої служби й лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здо­ров’ю громадян.
4.2.3.Для проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або в ніч­
ний час державним виконавцем виноситься постанова, яка письмово затвер­
джується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).
4.3.Відкладення провадження виконавчих дій
357
/>/>/>/>/>/>Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій
на підставі ухвали суду.
За наявності обставин, що перешкоджають провадженню вико­
навчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою
стягувана або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до
10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний викона­
вець виносить відповідну постанову (додаток 9), про що негайно повідом­
ляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може
бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої
служби або до суду в 3-денний строк.
4.4.Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку
виконання рішення
4.4.1.За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення
або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціа­
тивою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернути­
ся до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий
документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також
про зміну способу й порядку виконання.
4.4.2.Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) про відстроч­
ку або розстрочку виконання, зміну способу й порядку виконання має
бути прийнято в 10-денний строк і може бути оскаржено у встановлено­
му порядку.
4.5.Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у
випадках:    продолжение
–PAGE_BREAK–
смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
визнання стягувана або боржника недієздатним;
проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служ­би провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувана, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
оспорювання боржником виконавчого документа в судовому поряд­ку, якщо таке допускається законом. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;
прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надхо­дження скарги;
винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право;
подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження по­зовної заяви;
порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутст­во боржника.
4.6. Виконавче провадження може бути зупинено в разі:
звернення державного виконавця до суду або іншого органу (посадо­вої особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню;
358
прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових фор­мувань;
перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;
перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;
подання скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;
оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
перебування боржника або стягувана у відпустці за межами населе­ного пункту, де вони проживають.
4.7. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про
зупинення виконавчого провадження (додаток 10) з підстав, передбаче­
них у пунктах 4.5 та 4.6 Інструкції, яка затверджується начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови
надсилається в 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (по­
садовій особі), які видали виконавчий документ.
Виконавче провадження зупиняється:
у випадках смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовід­носини допускають правонаступництво, визнання стягувана або боржни­ка недієздатним — до визначення правонаступників боржника або при­значення опікуна недієздатному боржникові;
у випадках проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових фор­муваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій немож­ливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; перебу­вання боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; пере­бування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пунк­ту, де вони проживають, — до закінчення існування названих обставин;
у випадках оспорювання боржником виконавчого документа в судо-вому порядку, якщо таке допускається законом; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення; винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з опису; порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі, — до розгляду питання по суті.
4.7.3.Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути
    продолжение
–PAGE_BREAK–оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого
провадження можуть бути скорочені судом.
4.7.4.Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення
виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний понови­
ти виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягу-
вача, про що виноситься постанова (додаток 11). Копія постанови про
359
/>/>/>/>/>поновлення виконавчого провадження надсилається сторонам та органу (посадовій особі), який прийняв рішення.
4.7.5. Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було ска­совано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).
4.8.Закриття виконавчого провадження
4.8.1.Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконав­
цем у випадках:
прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;
смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання ж обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правона-ступництва;
недостатності майна юридичної особи — боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;
письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або зни­щення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення в результаті помилкового прийняття до виконання рішення.
Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли
йому стали відомі обставини, зазначені в цьому пункті, вмотивовану
постанову про закриття виконавчого провадження (додаток 12), яка за­
тверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої
служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду
або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.
Постанова про закриття виконавчого провадження може бути
оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­
навчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.
4.9.Закінчення виконавчого провадження
4.9.1. Виконавче провадження закінчується у випадках:
фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим доку­
ментом;
закриття виконавчого провадження;
повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
направлення виконавчого документа за належністю до іншого відді­лу державної виконавчої служби.
4.9.2.Про закінчення виконавчого провадження державний викона­
вець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби. її копія направляєть­
ся сторонам, суду або іншому органу (посадовій особі), які видали вико­
навчий документ, або за належністю до іншого відділу державної вико­
навчої служби. До копії постанови державний виконавець додає вико­
навчий документ, який повертається органу, що його видав, або
стягувану, або передається за належністю.
560
4.9.3. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена стягувачем або боржником до суду в 10-денний термін.
У разі закриття або закінчення виконавчого провадження при­
пиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсне­
    продолжение
–PAGE_BREAK–ні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а
також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку з закриттям виконавчого
провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може
бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія
постанови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, над­
силається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності
заходів, ужитих державним виконавцем.
Повернення виконавчого документа стягувачеві
4.11.1.Виконавчий документ, який прийнятий державним виконав­
цем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведе­
но частково, повертається стягувачеві:
за письмовою заявою стягувача;
якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стяг­нення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважа­ючи на попередження державного виконавця про повернення йому ви­конавчого документа.
4.11.2.Про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому-п’ятому
пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт (додаток 5).
Акт має бути перевірений начальником відповідного відділу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильність оформлення опису й оцінки майна з залучен­ням до цього сторін або їх представників, його схоронність на день складан­ня акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржни­ка майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного виконання рішення начальник відділу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реаліза­ції. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з під­
став, зазначених у абзацах другому-четвертому пункту 4.11.1 цієї Інст­
рукції, йому повністю повертається авансовий внесок, а при поверненні
виконавчого документа з інших підстав — лише в частині, що перевищує
здійснені державним виконавцем витрати на проведення виконавчих дій.
Про повернення виконавчого документа і авансового внеску
стягувачеві державний виконавець виносить постанову (додаток 14), яка
затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої
служби. Постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, пе­
редбачених абзацами третім-п’ятим пункту 4.11.1 цієї Інструкції, не по­
збавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до вико­
нання в межах строків, установлених пунктом 3.3 цієї Інструкції.
361
/>/>Державний виконавець зобов’язаний роз’яснити стягувачеві наслідки повернення йому виконавчого документа.
4.12.Відновлення виконавчого провадження
Якщо постанова державного виконавця про закриття виконав­
чого провадження визнана судом незаконною або скасована начальни­
ком відповідного відділу державної виконавчої служби, то виконавче
провадження підлягає відновленню.
Про відновлення виконавчого провадження державний вико­
навець виносить постанову (додаток 15) не пізніше як у 3-денний строк з
дня винесення ухвали суду або постанови начальника відповідного від­
ділу державної виконавчої служби і в такий самий строк повідомляє
сторони, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали вико­
навчий документ, що виконавче провадження відновлено.
Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загально­му порядку відповідно до Закону до остаточного прийняття рішення щодо нього.
4.13.Оголошення розшуку
4.13.1.Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході ви­
конавчого провадження відомостей про місце проживання (знаходжен­
ня) боржника, його майна, а також дитини.
Державний виконавець звертається до суду з поданням про оголо­шення розшуку боржника чи дитини або виносить постанову про розшук майна боржника (додаток 16), яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби за виконавчими документами про стяг­нення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або у зв’язку з втратою годувальника, а також про відібрання дитини.    продолжение
–PAGE_BREAK–
За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи ви­нести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувана відшкодувати витрати на розшук та авансува­ти зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому разі стягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов’язаних з проведенням розшуку.
Ухвалою суду чи постановою державного виконавця розшук
оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім
відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаход­
женням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача.
Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють
органи внутрішніх справ за місцезнаходженням стягувача за ухвалою
суду, а розшук боржника — юридичної особи, а також майна боржника
здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних
установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентари-
зац& податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).
4.13 А Постанова державного виконавця про розшук обов’язкова до виконання всіма громадянами та посадовими особами. За її невиконання настає відповідальність, передбачена статтею 88 Закону.
4.13.5. Витрати, пов’язані з розшуком боржника, дитини, майна за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, стягуються по його завершенні з боржника за постановою державного виконавця, яка виноситься з обгрунтованим зазначенням відповідних сум і затверджує-
362
ться начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 17).
4.13.6. Незвернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини, а також постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника (додаток 18) та постанова про стягнення витрат, пов’язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду в 10-денний строк.
4.14.Розподіл стягнутих з боржника грошових сум та черговість за­
доволення вимог стягувачів визначаються статтями 43 та 44 Закону.
При розподілі стягнутих з боржника сум державний виконавець складає розрахунок, в якому зазначаються сума виконавчого збору, що підлягає стягненню, витрати на здійснення виконавчих дій, сума, що підлягає сплаті стягувачу, сума штрафу та залишок суми, що підлягає поверненню боржнику. (Пункт 4.14 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від 20.02.2002)
4.15.Витрати, пов’язані з проведенням виконавчих дій
4.15.1.Витратами, пов’язаними з проведенням виконавчих дій, є ви­
трати на організацію Й проведення виконавчих дій.
До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
поштовий переказ стягувачеві стягнутих сум;?’
розшук боржника, його майна або розшук дитини;’■
оголошення в засобах масової інформації;•
інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення, До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов держав­ного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у ви­конавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, теле­графного, модемного зв’язку, проїзд державного виконавця та інші ви­трати на забезпечення виконавчого провадження. (Пункт 4.15.1 в ре­дакції Наказу Мін ‘юсту№ 2/5 від 09.01.2001)
4.15.2.Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний
виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (до­
даток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов’язаних з
проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверд­
жуються, з доданням копій таких документів.
Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій дер­жавний виконавець зобов’язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 3). (Пункт 4.15.2 в редакції Наказу Мін ‘юсту№ 9/5 від 20.02.2002)    продолжение
–PAGE_BREAK–
4.15.3.Витрати на проведення виконавчих дій покриваються за раху­
нок спеціального фонду виконавчого провадження, а також коштів сто­
рін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника
відповідного відділу державної виконавчої служби. (Абзац перший пунк­
ту 4.15.3 в редакції Наказу Мін ‘юсту№ 9/5 від 20.02.2002)
Формування коштів спеціального фонду виконавчого провадження визначається Положенням про спеціальний фонд виконавчого провад­ження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лип­ня 1999 року №1351.
363
/>/>/>/>/>4.16. Виконавчий збір
4.16.1.У разі невиконання рішення у строк, установлений для добро­
вільного його виконання, з боржника постановою державного виконав­
ця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної ви­
конавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі п’яти
відсотків від належної до стягнення суми (окрім періодичних платежів)
або від вартості майна боржника, а за невиконання рішення немайнового
характеру — у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів грома­
дян із боржника — громадянина і в розмірі п’яти неоподатковуваних мі­
німумів доходів громадян — із боржника — юридичної особи.
Не стягується виконавчий збір з осіб, звільнених від його сплати згід­но із законодавством.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при
першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю,
копія постанови направляється боржнику. При наступних пред’явленнях
до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконав­
чий збір не стягується.
Кошти виконавчого збору спрямовуються у спеціальний фонд
виконавчого провадження.
Половина коштів виконавчого збору (50 відсотків) витрачаються від­повідно до положень підрозділу 4.15 цієї Інструкції.
Друга половина виконавчого збору згідно з пунктом 2.4 цієї Інструк­ції про використання і облік коштів спеціального фонду виконавчого провадження та звітності по них, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11 жовтня 1999 року № 65/5, зареєстрованої в Мініс­терстві юстиції України 14 жовтня 1999 року за № 701/3994, районними, міськими, районними в містах відділами державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції раз на місяць перераховується Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським управ­лінням юстиції для подальшого використання, у тому числі на виплату винагороди державному виконавцю.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскар­
жена до суду в 10-денний строк.
У разі закриття виконавчого провадження у зв’язку із скасу­
ванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого доку­
мента, виконавчий збір повертається боржникові відділами державної
виконавчої служби. Повернення коштів здійснюється в порядку, визна­
ченому Міністерством юстиції України.
Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та
про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою,
державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконав­
чого документа. Ці записи при поверненні виконавчого документа або
скеруванні його до іншого відділу державної виконавчої служби скріп­
ляються підписом начальника відповідного відділу державної виконав­
чої служби та печаткою цього відділу. Записи про наступні стягнення
сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповід­
ними відділами державної виконавчої служби, куди виконавчий доку­
мент надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стяг­
нення виконавчого збору.
За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провад­ження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднує­ться до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову.
364
Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме вико­навче провадження допускається в разі винесення постанови про закін­чення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови вико­навчий збір не береться.
4.17.Винагорода державному виконавцеві
Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й
законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в розмі­
рі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим доку­
ментом немайнового характеру — не більше 5 неоподатковуваних міні­
мумів доходів громадян. Винагорода виплачується із спеціального фонду
    продолжение
–PAGE_BREAK–виконавчого провадження.
Начальник відділу державної виконавчої служби контролює
наявність підстав для виплати винагороди, узагальнює їх щодо кожного
державного виконавця та ставить перед начальником відповідного ра­
йонного (міського), районного в місті управління юстиції питання про
внесення подання про виплату винагороди до вищестоящого управління
юстиції для фінансування витрат на винагороду. Виплата винагороди
здійснюється після проведення фінансування на підставі наказу началь­
ника районного (міського), районного в місті управління юстиції.
Половина виконавчого збору (50 відсотків), яка акумулюється
у вищестоящих управляннях юстиції, в першу чергу направляється на
виплату винагороди державним виконавцям, на передбачених Законом
підставах.
4.18.Авансування витрат на виконавче провадження
З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач
може за погодженням із начальником відділу державної виконавчої служ­
би внести до спеціального фонду відповідного відділу державної вико­
навчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат
або для покриття їх частини.
При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю
повертається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розпо­
ділу стягнутої з боржника суми.
* 4.18.3. Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпе­чення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом внесення готівки до бухгалтерії відповід­ного відділу державної виконавчої служби, державному виконавцю (з обов’язковим наступним зарахуванням цих сум до депозитного рахунку в обох випадках) або шляхом переказу цих коштів безпосередньо на депозит­ний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби,
4.19.Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох вико­
навчих проваджень щодо одного боржника
Якщо в районному (міському) відділі державної виконавчої
служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того са­
мого боржника, то вони об’єднуються у зведене виконавче провадження
за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів
після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання.
До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші
виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника
протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для
добровільного виконання.
Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого
365
/>/>/>/>боржника відкриті в кількох районних (міських) відділах державної ви­конавчої служби, то вони об’єднуються у зведене виконавче проваджен­ня за наказом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (у межах області, міст Києва та Севастополя) та за наказом Міністра юстиції України (у межах держави) з їх власної ініціативи або за поданням на­чальників нижчестоящих у порядку підлеглості відділів.
У наказі визначається відділ, який веде таке зведене виконавче про­вадження та координує діяльність інших відділів з його здійснення. З державних виконавців цих відділів утворюється виконавча група, керів­ником якої визначається начальник відділу, якому доручено вести зведе­не виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження з інших відділів надсилаються копії виконавчих і процесуальних докумен­тів з виконання. З моменту утворення такої групи до її керівника перехо­дить право вирішення питань здійснення цього зведеного виконавчого провадження, відповідно до Закону.
4.19.3. При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого про­
вадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.
У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі з урахуванням календарних строків надходження вико­навчого документа на виконання у відповідний відділ державної вико­навчої служби.
Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, як­що сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до виплати стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.
Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчо­
го провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного ви­
конавчого провадження останнього виконавчого документа.
Після виконання окремого виконавчого документа виконавче
провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного
виконавчого провадження постановою державного виконавця (дода­
    продолжение
–PAGE_BREAK–ток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
5. Звернення стягнення на майно боржника
5.1. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника
5.1.1.Звернення стягнення на майно боржника полягає в його вияв­
ленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової ін­
спекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної ін­
вентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій
реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та ін­ших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
5.1.2.Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що
державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю
понятих, боржника, його представника (для юридичних осіб), представ­
ника або членів сім’ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у
двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні,
другий — вручається боржнику під розписку в першому примірнику.
366
Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного робо­чого дня здається на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Кошти, що залишилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Виконавчий збір перераховується у спеціальний фонд виконавчого провадження без попереднього зарахування на депозитні рахунки. Суми коштів, необхід­них для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального фонду виконавчого провадження після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.
Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право прода­жу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконав­чого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому держав­ний виконавець зобов’язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служ­би протягом семи днів.
5.1.3.За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що
знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших
кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься
постанова державного виконавця (додаток 36). (Абзац перший пунк­
ту 5.1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін’юсту № 9/5 від
20.02.2002)
У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для за­доволення вимог стягувана, стягнення звертається на належне боржни­кові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний викона­вець зобов’язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не пору­шують інтересів стягувана й не ускладнюють виконання рішення. Оста­точно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначає­ться державним виконавцем.
5.1.4.Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах,
потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням
витрат на виконання. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими
особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається су­
дом за поданням державного виконавця.
Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.
Якщо в боржника — фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.
5.1.5.Стягнення за виконавчими документами не може бути зверне­
но на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна гро­
мадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими доку­
ментами (додаток до Закону, що належать боржникові на праві власності
чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів
його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні.
Державний виконавець зобов’язаний задовольнити вимоги боржни­ка, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють ви­конання рішення.
5.2. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу в гривнях    продолжение
–PAGE_BREAK–
367
/>/>/>/>/>У разі відсутності в боржника коштів у гривнях, достатніх для
одночасного задоволення вимог стягувана, державний виконавець на­
кладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внес­
ках або на зберіганні в банку або іншій кредитній установі, які мають
право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку
України, то державний виконавець зобов’язує їх протягом семи днів
продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення вико­
навчого збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на
депозитний рахунок відділу.
Якщо такі кошти є в банку або іншій кредитній установі, які не
мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному
ринку України, то державний виконавець зобов’язує їх протягом семи
днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що
мають таке право для їх реалізації. Останні, в свою чергу, зобов’язані
протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для
погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу та перераху­
вати кошти на депозитний рахунок відповідного відділу та до спеціаль­
ного фонду виконавчого провадження у порядку, встановленому пунк­
том 5.1.2 цієї Інструкції.
Форма зобов’язання встановлюється за погодженням з Національним банком України.
5.2.4.Розпорядження (додаток 33), за яким відповідно до статті 51
Закону України «Про виконавче провадження» банк або інша кредитна
установа зобов’язується продати (перерахувати) іноземну валюту, запов­
нюється у трьох примірниках з використанням бланків документів вико­
навчого провадження, що позначені однією серією та номером. Перший
примірник з позначкою «Примірник 1» надсилається до банку (кредитної
установи), другий примірник з позначкою «Примірник 2» залишається у
виконавчому провадженні, третій примірник з позначкою «Примірник З»
надсилається боржнику. (Пункт 5.2 доповнено пунктом 5.2.4 згідно з
Наказом Мін ‘юсту№28/5 від 04.05.2001)
5.3. Звернення стягнення на заставлене майно
Стягнення на заставлене майно в порядку примусового вико­
нання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержа-
теля, так і для задоволення вимог інших стягувачів.
Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення
звертається на заставлене майно боржника при недостатності в нього
іншого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням вста­
новлених законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 Зако­
ну «Про виконавче провадження». При реалізації цієї корми слід мати на
увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про заста­
ву» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невико­
нання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання
одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед
іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення
стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону
України «Про заставу». Тому, при зверненні стягнення для задоволення
вимог стягувача-заставодержателя на інше майно боржника, а не безпо­
середньо на заставлене майно, державний виконавець повинен отримати
згоду заставодержателя-стягувача на задоволення його вимог за раху­
нок іншого майна боржника. Такі дії мають бути проведені державним
виконавцем тільки в тому разі, якщо в рішенні суду або виконавчому
368
написі нотаріуса не зазначено конкретно майно боржника, на яке має бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувача-заставодер­жателя.
5.3.3. Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення ви­мог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише, коли вартість предмета застави переви­щує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отрима­ні від реалізації заставленого майна, використовуються, насамперед, для задоволення зобов’язань боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів — для задоволення вимог стягувача. При реалізації цієї норми державний виконавець зобов’язаний попередити заставодержате­ля про звернення стягнення на майно боржника для задоволення вимог інших стягувачів, з’ясувати, чи не знаходиться майно в податковій заставі, чи є наступні застави цього ж майна і повідомити наступних заставодержателів, оскільки забезпечені заставою вимоги задовольня­ються в першу чергу (частина перша статті 44 Закону України «Про ви­конавче провадження». При цьому, для того, щоб визначити, чи достатньо буде коштів, отриманих від реалізації предмету застави, для задоволення вимог заставодержателя (заставодержателів) та вимог інших стягувачів, державний виконавець має отримати від заставодержателя (заставодер­жателів) розмір вимог, які мають бути задоволені за рахунок заставлено­го майна. Згідно із статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимо­ги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволен­ня, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,- не­устойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не пе­редбачено договором застави.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов’язання, документи, які підтверджують вико­нання боржником зобов’язань перед заставодержателем (платіжне дору­чення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які під­тверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвер­дження таких вимог.
5.3.4. Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати у реєстраторів Державного реєстру застав рухомого май­на, якими згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 року № 1185 (1185-98-п) «Про порядок ведення Державного реєст­ру застав рухомого майна» є Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його обласні філії, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси та комерційні банки. Проте слід мати на увазі, що внесення записів про заставу рухомого майна не є обов’язком заставодавця або заставодержателя, тому додатково таку інформацію про наявність застави в разі відсутності такого запису в Державному реєстрі можливо отримати в боржника. Інформацію про наявність податкової застави можна також отримати в органах державної податкової служби.
Інформацію про заборони відчуження нерухомого майна можна отримати в нотаріальному органі за місцезнаходженням цього майна.
5.4. Звернення стягнення на майно громадянина-підприємця, визна­ного банкрутом
369
/>/>/>/>/>/>На підставі постанови арбітражного суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчого листа про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця державний виконавець виносить поста­нову про відкриття виконавчого провадження.
Реалізації підлягає все майно громадянина-підприємця, визнаного в установленому порядку банкрутом, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, ви­знаного банкрутом, а також наявні в нього кошти в готівковій формі вносяться у розмірі, достатньому для сплати виконавчого збору, компен­сації витрат на здійснення виконавчих дій, на депозитний рахунок відпо­відного відділу державної виконавчої служби та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, установленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції. Грошова сума, що залишилася, перераховується на депозит­ний рахунок нотаріальної контори та використовується за рішенням ар­бітражного суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
5.5.Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в ін­
ших осіб
5.5.1.Державний виконавець на письмову пропозицію боржника або
стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що знахо­
диться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від
інших осіб.
Зазначені особи на запит державного виконавця зобов’язані надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що зна­ходиться в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна борж­ника, державний виконавець на підставі ухвали суду описує це майно в присутності понятих, вилучає його й реалізує у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
5.5.2.За ухилення від виконання розпоряджень державного виконав­
ця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено
штраф відповідно до статті 88 Закону.
5.6.Арешт та вилучення майна боржника
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні за­
борони розпоряджатися ним, а в разі потреби — в обмеженні права кори­
стування майном або його вилученні в боржника та передачі на збері­
гання іншим особам.
Арешт застосовується:
для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступ­ній передачі стягувачеві або реалізації;
для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що на­лежить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і пе­
редаються для продажу негайно після накладення арешту.
Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та
    продолжение
–PAGE_BREAK–інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової гру­
пи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких
виробів, виявлені при опису і на які накладено арешт, підлягають
обов’язковому вилученню і негайно передаються (перераховуються) на
зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні па­
пери накладається за правилами, передбаченими Порядком накладення
370
арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року № 1744 «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери».
Державний виконавець зобов’язаний подбати про забезпечення
умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних ін­
тересів.
При проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна
боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (до­
датки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток
21) складається з використанням бланка документів виконавчого прова­
дження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки
для копій документів виконавчого провадження. (Абзац перший пункту
5.6.6 в редакції Наказу Мін ‘юсту№ 28/5 від 04.05.2001)
В акті опису і арешту повинні бути вказані:
час і місце складання акта;
назва відділу державної виконавчої служби, в якому працює держав­ний виконавець, а також прізвище, ім’я та по батькові державного вико­навця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;
назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий доку­мент, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;
назва стягувача та боржника;
назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича мар­ка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каме­нів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особ­ливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опеча­туються печаткою відповідного відділу державної виконавчої служби;
оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;
якщо проводилось опечатування предмета — які предмети, примі­щення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;
назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно пере­дано на зберігання не боржнику, а іншій особі, — паспортні дані, її адреса;
відмітка про роз’яснення зберігачеві майна обов’язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;
зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.
Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.
При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелі­чені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше май­но, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з інши­ми особами і на яке не було накладено арешт.
Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, по­нятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами,
371
/>/>/>/>/>/>/>які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконав­ця, а другий — видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.
Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій осо­бі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).    продолжение
–PAGE_BREAK–
При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший за­лишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику держав­них податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.
У разі виконання рішень, передбачених статтею 156 Цивільного про­цесуального кодексу України та статтею 67 Арбітражного процесуально­го кодексу України складається акт у трьох примірниках, один з яких разом з виконавчим документом надсилається до суду, перший залиша­ється у виконавчомутфовадженні, а інший вручається зберігачеві майна або боржнику під розписку (на першому примірнику). У цьому разі ви­конавче провадження підлягає закінченню.
У разі потреби опису великої кількості майна використовуються до­датки до акта опису й арешту майна (додатки 21-2,21-3), про що робить­ся відмітка в акті опису й арешту майна. Перший примірник додатка до акта опису й арешту майна (додаток 21-2) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, інші примірники (додаток 21-3) — з використанням бланків для копій документів виконавчого про­вадження. При використанні додатка до акта опису й арешту майна у розділі «Описано і накладено арешт на таке майно» акта робиться відміт­ка із зазначенням серії та номера додатка. (Пункт 5.6.6 доповнено абза­цом згідно з Наказом Мін ‘юсту№28/5 від 04.05.2001)
На першому примірнику акта опису й арешту майна/додатка до акта опису й арешту майна зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для скла­дання копій цього акта/додатка. На копіях акта опису й арешту май­на/додатка до акта опису й арешту майна зазначаються серія та номер першого примірника акта/додатка. (Пункт 5.6.6 доповнено абзацом згід­но з Наказом Мін ‘юсту № 28/5 від 04.05.2001)
5.6.7. При проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснювати його відчуження), а в разі потреби — про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин.
Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчу­ження державним виконавцем виноситься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додатки 26, 26-1). Перший примірник постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26) складається з використанням бланків документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 26-1) використовуються бланки для копій документів виконав-
372
чого провадження. На першому примірнику постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цієї постанови. На копіях постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначаються серія та номер першого примірника постанови. (Пункт 5.6.7 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін ‘юсту № 28/5 від 04.05.2001)
Про накладення арешту на нерухоме майно державний викона­
вець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному
органу за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення ареш­
ту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також пові­
домляються державним виконавцем. Про накладення арешту на майно,
яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), дер­
жавний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку
реєстрацію.
Відсутність боржника не може бути перешкодою для прове­
дення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється
в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім’ї бор­
жника, а за їх відсутності — за участю представника житлово-експлу­
атаційної організації або представника органів державної влади та місце­
вого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов’язаний не
пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна
боржнику). Опис майна боржника — юридичної особи здійснюється у
присутності представника боржника.
Якщо провести опис майна боржника — юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний вико­навець зобов’язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.
Особи, винні в порушенні заборони посвідчення відповідних
договорів, спрямованих на відчуження описаного (арештованого) майна
боржника, а також скоєнні дій щодо його перереєстрації на іншого влас­
ника, притягуються до відповідальності, установленої законодавством.
Державний виконавець роз’яснює сторонам та зацікавленим
особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм,
що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звер­
нутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення
майна з-під арешту.
5.7. Оцінка майна боржника    продолжение
–PAGE_BREAK–
5.7.1. Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.
Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України «Про ціни і ціноутворення». Зокрема, статтею 9 цього Закону передба­чено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлю­ються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повнова­жень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмініст-
373
/>/>/>/>рацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тари­фів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі стат­тею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінетом Міністрів України можуть уводитися методи державного регулювання цін і та­рифів.
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо вартість май­
на перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то
державний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає
у встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців нау­
ково-дослідних інститутів судових експертиз та суб’єктів підприємниць­
кої діяльності, що мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції
України. У цьому разі оплата їх праці здійснюється із спеціального фон­
ду виконавчого провадження. Витрати на оплату винагороди експерту
або спеціалісту в установленому порядку стягуються з боржника.
Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення оцінки
державним виконавцем, то останній у встановленому порядку призначає
експерта чи спеціаліста для визначення вартості майна. Витрати за про­
ведену експертизу несе сторона, яка заперечує оцінку майна, проведену
державним виконавцем.
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду. 5.8. Зберігання майна, на яке накладено арешт
Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначено­
го в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові
або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі — збері-
гач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і арешту
майна видається боржникові, а у випадках, коли обов’язок зберігання
майна покладено на іншу особу,- також зберігачеві.
Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його
сім’ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або при­
буток від зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою збері­
гана з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог статей
413 -424 Цивільного кодексу України.
Порядок і умови зберігання арештованого майна, зазначеного в
пункті 5.6.4 цієї Інструкції, визначаються Національним банком України.
У разі відмови боржника або членів його сім’ї чи представника
боржника — юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсутності
їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не
дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання, державний
виконавець призначає зберігачем описаного майна іншу особу.
Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним
користуватися. При потребі державний виконавець може опечатати пред­
мети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на збері­
гання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо
особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його
знищення або зменшення цінності.
Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконав­цем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Користування предметами одягу та предметами індивідуаль­ного вжитку забороняється.
5.8.6.Розмір винагороди зберігачу встановлюється державним вико­
навцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості передано­
го на зберігання майна за 1 місяць. Розмір винагороди за зберігання тва-
374
рин збільшується на 50 відсотків установленої плати за зберігання май­на. Зберігачу відшкодовуються витрати, необхідні для збереження май­на, якщо такі витрати були. Зберігачі майна, які є працівниками боржни­ка — юридичної особи виконують обов’язки із збереження довірених їм цінностей в порядку виконання службових обов’язків (коменданти, ко­мірники тощо), не користуються правом на отримання винагороди за зберігання описаного майна.
5.8.7.Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися
    продолжение
–PAGE_BREAK–або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою від­
повідальність зберігача майна, передбачену Законом.
Державний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і зверта­ється з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності.
5.8.8.Якщо майно передається на зберігання спеціалізованій торго­
вельній організації, то при передаванні майна складається договір відпо­
відального зберігання та акт приймання-передавання, який є не­
від’ємною частиною цього договору.
Договір відповідального зберігання діє до моменту передавання май­на стягувану чи іншій особі відповідно до чинного законодавства України.
Після закінчення строку зберігання майна спеціалізованою торговель­ною організацією складається акт про виконання робіт (додаток 37), в якому вказуються зазнані цією організацією витрати, що підлягають від­шкодуванню, з доданням копій підтверджувальних документів. Акт про виконання робіт у триденний термін з дня закінчення строку зберігання передається (разом із копіями підтверджувальних документів) на затверд­ження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.
Не пізніше наступного дня після надходження акта про виконання робіт він підписується державним виконавцем, затверджується началь­ником відповідного відділу державної виконавчої служби і повертається до спеціалізованої торговельної організації.
Витрати відшкодовуються у термін не пізніше чотирьох банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт на підставі виставлено­го рахунку. (Інструкцію доповнено пунктом 5.8.8 згідно з Наказом Мін ‘юстуМ 9/5 від 20.02.2002)
5.9. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому до­кументі
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у вико­
навчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети в борж­
ника і передає їх стягувачеві, про що складає відповідний акт (додаток
21). У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі,
державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є
підставою для зшфиття виконавчого провадження.
Отримавши виконавчий документ про присудження стягуваче­
ві предметів, державний виконавець у встановлений строк виносить
постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7) і встано­
влює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одночасно
в постанові вказуються час та місце примусового виконання рішення про
передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде
виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення
йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з’явиться
на виконання без поважних причин.
375
/>/>/>/>/>/>/>5.9.3. Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29, 29-1) у трьох примірниках. Перший примірник залишається у виконавчому провадженні, інші — вручаються стягувачеві та боржникові під розписку на першому примірнику.
У разі потреби опису великої кількості предметів заповнюється дода­ток до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29-2, 29-3). При використанні додатка до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу в розділі «Описане та арештовано майно згідно з переліком» акта робиться відмітка із зазначенням серії та номера додатка.
Перший примірник акта вилучення у боржника предметів, зазначе­них у рішенні суду, та передачі їх стягувачу та перший примірник додат­ка до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додатки 29, 29-2) складаються з використанням бланків документів виконавчого провадження, інші примірники (додатки 29-1, 29-3) — з використанням бланків для копій документів виконавчого провадження.
На першому примірнику акта вилучення у боржника предметів, за­значених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу/додатка до акта вилу­чення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу зазначаються серії та номери бланків для копій документів виконавчого провадження, що були використані для складання копій цього акта/додатка. На копіях акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу/додатка до акта ви­лучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу зазначаються серія та номер першого примірника акта/до­датка. (Пункт 5.9.3 в редакції Наказу Мін ‘юсту№28/5 від 04.05.2001)    продолжение
–PAGE_BREAK–
5.9А. Якщо стягувач удруге не з’явиться на місце виконання без по­важних причин у встановлений державним виконавцем час, то держав­ний виконавець складає акт про неявку стягувача на місце виконання (додаток 5) і виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
5.9.5.У разі письмової відмови стягувача від одержання предме­
тів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягу­
вачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові
під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провад­
ження.
5.9.6.Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про передачу
стягувачеві присуджених предметів, то державний виконавець вирішує
питання про притягнення його до відповідальності, встановленої чинним
законодавством.
5.10. Звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земель­ну ділянку
5.10.1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутно­сті в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.
Такими земельними ділянками можуть бути земельні ділянки, на які видані державні акти на право приватної власності і межі яких установ-
376
лені в натурі (на місцевості), як це передбачено статтею 22 Земельного кодексу України.
Згідно із статтею 6 зазначеного Кодексу до таких земельних ділянок можуть належати землі:
для ведення селянського (фермерського) господарства;
для ведення особистого підсобного господарства;
для садівництва;
для дачного і гаражного будівництва;
набуті в результаті реалізації права селянина на виділення земель, які передбачені сертифікатом на право на земельну частку (пай) із земель КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) за його влас­ною заявою.
5.10.2.В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок
чи квартиру.
Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові. Такими земельними ділянка­ми є земельні ділянки, зазначені в статті 67 Земельного кодексу України.
5.10.3.У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщен­
ня, земельну ділянку державний виконавець звертається з запитом до
відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві
власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не
знаходиться це майно під арештом, забороною.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний вико­навець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нота­ріальному органу за місцезнаходженням майна. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, держав­ний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
5.11. Підготовка державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна
Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і про­водять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з | нерухомістю і з якими укладено відповідний договір державною вико­навчою службою. Такою спеціалізованою організацією є Спеціалізоване державне підприємство «Укрспец’юст» Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1270.
Спеціалізована організація проводить публічні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.
До заявки додаються:
копія виконавчого документа;
копія акта арешту майна;
копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право ‘ власності на майно;
документи, що характеризують об’єкт нерухомості (копію технічного паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо);    продолжение
–PAGE_BREAK–
у разі продажу об’єкта незавершеного будівництва державний вико­навець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) орга­ну місцевого самоврядування на будівництво.
377
/>Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організацією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконавця на їх проведення.
Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прийняття такого закону діє Тимчасове положення про порядок проведен­ня прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвер­джене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 ро­ку за №745/4038,
5.12. Реалізація арештованого майна
5.12.1.Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключе­
ного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом
його продажу через торговельні організації, відповідні структури Мініс­
терства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не перед­
бачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.
5.12.2.Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна,
здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших до­
говірних началах, передбачених законом. Такими спеціалізованими орга­
нізаціями є Спеціалізоване державне підприємство «Укрспец’юст» Міні­
стерства юстиції України та інші суб’єкти господарювання, які здійсню­
ють реалізацію майна на комісійних, інших договірних началах та
шляхом проведення аукціонів.
Порядок реалізації арештованого майна«затверджено наказом Мініс­терства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773, із зміна­ми і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 67/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 746/4039.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх пред­ставників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна тор­говельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місяч­ний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною органі­зацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропо­нує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна. (Абзац третій пункту 5.12.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від 20.02.2002)
5.12.3.Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення
торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати
операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством
України. До прийняття закону, яким буде визначено статус таких органі­
зацій та умови здійснення операцій з нерухомим майном, Кабінетом
Міністрів України такою спеціалізованою організацією визначено Спе­
ціалізоване державне підприємство «Укрспец’юст» Міністерства юстиції
України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 14 липня 1999 року № 1270.
Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прий­няття такого закону діє Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверд­жене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року
№ 68/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 ро­ку за № 745/4038.
5.12.4.Вилучення арештованого майна з передачею його для реаліза­
ції провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не
раніше ніж через 5 днів після накладення арешту.
У разі накладення арешту при відкритті виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Якщо вартість майна перевищує 2000 грн., то документи на реаліза­цію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізова­ної торговельної організації через відповідний відділ державної вико­навчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севас­топольського міських управлінь юстиції. (Пункт 5.12.4 доповнено абза­цом третім згідно з Наказом Мін ‘юсту№ 9/5 від 20.02.2002)
Державний виконавець подає до відповідного відділу Державної ви­конавчої служби всі необхідні документи на реалізацію майна. Указаний відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін з моменту надхо­дження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законо­давству України, надсилає їх до відповідної спеціалізованої торговельної організації для укладення з відділом державної виконавчої служби дого­вору про надання послуг з реалізації арештованого майна. (Пункт 5.12.4 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Мін’юсту № 9/5 від 20.02.2002)
У разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного зако­нодавства України відповідний відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського місь­кого управління юстиції у 3-денний термін повертає дані документи до відділу державної виконавчої служби, що їх надав, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України. (Пункт 5.12.4 доповнено абзацом п’ятим згідно з Наказом Мін’юсту № 9/5 від 20.02.2002)
Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реаліза­цію негайно після накладення на них арешту.
Між спеціалізованою торговельною організацією та відділом держав­ної виконавчої служби, від імені якого договір підписує начальник цього відділу державної виконавчої служби, укладається договір про надання послуг з реалізації арештованого майна. При передачі арештованого майна (за винятком нерухомого) складається акт приймання-передаван-ня, який є невід’ємною частиною договору про надання послуг з реаліза­ції арештованого майна (Пункт 5.12.4 доповнено абзацом сьомим згідно з Наказом Мін ‘юсту№ 9/5 від 20.02.2002)
5.12.5.Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє
бажання залишити за собою непродане майно, то арешт з майна знімає­
ться, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсут­
ності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення,
повертається стягувачеві без виконання.
Якщо вартість непроданого майна боржника перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов’язаний у 5-ден­ний строк з дня відповідного повідомлення державного виконавця внести
378
379
/>/>/>/>на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стяг­ненню на його користь. З перерахованих стягувачем коштів стягуються витрати на проведення виконавчих дій, сплачується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику. (Пункт 5.12.5 доповнено абза­цом другим згідно з Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від 20.02.2002)
Майно передається стягувану за оцінкою, за якою воно було переда­но на реалізацію. Про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. При -передачі стягувану майна державним виконавцем складається акт. Постанова державного виконавця про передачу майна стягувану в раху­нок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу стягу­вану майна є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно відповідно до чинного законодавства. (Пункт 5.12.5 доповнено абзацом третім згідно з Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від 20.02.2002)
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно
продавати майно. Коли від продажу частини майна буде виручено суму,
достатню для задоволення вимог стягувана і для сплати всіх витрат на
виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припи­
няється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не прийма­
ються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть
перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або продовжиться його
строк.
Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться
на депозитний рахунок відділу, після чого державним виконавцем здійс­
нюється їх розподіл у відповідності до вимог Закону. (Пункт 5.12.7 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від 20.02.2002)
Після реалізації арештованого майна або закінчення терміну
реалізації майна після його переоцінки, спеціалізованою торговельною
організацією складається акт про виконання робіт (додаток 37), в якому
вказується понесені цією організацією витрати, що підлягають відшко­
дуванню, з доданням копій підтверджувальних документів. Акт про ви­
конання робіт у 3-денний строк з дня надходження коштів від покупця
майна або закінчення терміну реалізації майна після його переоцінки
(разом із копіями підтверджувальних документів) передається на затверд­
ження начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби.
Не пізніше наступного дня після надходження акта виконаних робіт він підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і повертається спеці­алізованій торговельній організації.
Якщо майно не було реалізовано спеціалізованою торгівельною ор­ганізацією, то витрати відшкодовуються у відповідності до пункту 5.8.8 цієї Інструкції. (Інструкцію доповнено пунктом 5.12.8 згідно з Наказом Мін ‘юсту№ 9/5 від 20.02.2002)
5.12.9.У випадку, коли майно не реалізоване у встановленому по­
рядку, і в разі потреби його подальшого зберігання державний викона­
вець не пізніше п’яти днів з моменту закінчення строку реалізації майна
після його переоцінки укладає договір відповідального зберігання. (Ін­
струкцію доповнено пунктом 5.12.9 згідно з Наказом Мін’юсту № 9/5
від 20.02.2002)
6. Звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи
    продолжение
–PAGE_BREAK–380
6.1.Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в ка­
сах або інших сховищах боржника — юридичної особи, підлягає невід­
кладному вилученню після її виявлення у порядку, передбаченому пунк­
том 5.1.2 цієї Інструкції.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника — юри­дичної особи, що знаходяться з кредитних установах, в тому числі в орга­нах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом.
Якщо даних про наявність у боржника — юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах немає, то державний виконавець одержує такі дані в податкових органах, які зобов’язані на­дати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
У разі наявності в боржника — юридичної особи декількох рахунків у різних кредитних установах державний виконавець роз’яснює стягувану його право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для одержання потрібної кількості дублі­катів виконавчих документів для звернення стягнення на грошові кошти.
6.2.У разі відсутності в боржника — юридичної особи коштів, достат­
ніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно,
належне боржникові — юридичній особі на праві власності, або майно
державної форми власності, закріплене за ним (за винятком майна, ви­
ключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто
фактично використовує це майно.
На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності:
у першу чергу — майно, яке безпосередньо не використовується у ви­робництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках борж­ника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офі­сів та інше майно);
у другу чергу — готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
у третю чергу — об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійс­нення виробництва.
У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить борж­нику — юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк пові­домляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та в разі потреби (якщо державі належить 25%, 50%, плюс одна акція та більше) — Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника — юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувана. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником — юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.
На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державно­го майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансу­вання державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи. Повідом­лення про звернення стягнення на нерухоме майно боржника — юридич­ної особи має містити інформацію, зазначену в Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.
Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо по­рушення справи про банкрутство боржника — юридичної особи, держав-
381
/>/>/>/>/>ний виконавець звертається до суду з заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 Закону. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника — юридичної особи державний викона­вець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження (до­даток 10). Копія постанови надсилається стягувачу з роз’ясненням йому права звернутися до відповідного арбітражного суду з заявою про визна­чення його кредитором.
6.3. У разі реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника — юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов’язан­нями боржника — юридичної особи.
У разі ліквідації боржника — юридичної особи, у тому числі внаслі­док визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.
Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувана,
7. Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів борж­ника
7.1.Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи
    продолжение
–PAGE_BREAK–боржника
Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та
інші доходи боржника звертається за відсутності в боржника коштів на
рахунках у банках та інших кредитних установах, відсутності чи недо­
статності майна боржника для повного покриття належних до стягнення
сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів
та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру за­
робітної плати.
При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів
про стягнення сум боргів, що перевищують один мінімальний розмір заро­
бітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність
коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних установах
шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.
Виконавчі документи направляються за місцем роботи борж­
ника, отримання ним пенсії, стипендії чи інших доходів для проведення
стягнення в передбаченому законом порядку.
7.2.Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії
боржника
Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипен­
дії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій
на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів
та розпорядження (додаток 32).
Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи
навчання, то підприємства, установи, організації, які отримали виконав­
чий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк держав­
ному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи
навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про прове­
дені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документа­
ми. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин вин­
них у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності,
передбаченої статтею 88 Закону.
Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до зако­
нодавства про пенсії.
382
Виконавчі документи за місцем виконання зберігаються в сей­
фах, вогнетривких шафах.
Порядок стягнення суми боргу, розмір відрахування визначаю­
ться державним виконавцем у розпорядженні, що направляється разом з
виконавчим документом, про що в копії повідомляється стягувачеві.
Якщо боржник отримує декілька видів доходів, то дублікати вико­навчих документів направляються із розпорядженнями державного ви­конавця до бухгалтерій підприємств, установ, організацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника. У разі направлення декількох виконавчих документів до бухгалтерії одного підприємства, установи, організації державний виконавець щодо кожного виконавчого документа направляє розпорядження.
7.2.6.Самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір від­
рахування адміністрації підприємств, установ, організацій не мають права.
При поверненні виконавчих документів у зв’язку із звільнен­
ням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа
робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодич­
них платежів — про час їх утримання та розмір заробітної плати за остан­
ні три місяці. Цей запис завіряється підписами відповідальних осіб та
скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа
адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його
місце проживання, якщо вони відомі. Копія супровідного листа направ­
ляється стягувачу до відома.
Передача виконавчого документа сторонам (третім особам) на
руки забороняється.
7.3.Звернення стягнення на інші доходи боржника
7.3.1.Зазначені в підрозділах 7.1 та 7.2 цієї Інструкції правила стяг­
нення поширюються і на випадки звернення стягнення на:
доходи, отримані фізичною особою, яка є суб’єктом підприємницької діяльності;
доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермер­ському) господарстві;
авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літера­тури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано ав­торське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналіза­торську пропозицію;
суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
Для встановлення таких доходів державний виконавець за за­
явою стягувача, боржника робить запити у відповідні органи.
На допомогу по державному соціальному страхуванню, випла­
чувану в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, і допо­
могу в зв’язку з безробіттям стягнення може бути звернено тільки за
рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподія­
ної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку з
втратою годувальника.
Стягнення не може бути звернено на виплати, визначені у стат­
ті 73 Закону.
7.4.Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника
7>4Л. Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів борж­
ника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.
Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється
383
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>законодавством про працю та статтею 70 Закону. Цією самою статтею Закону встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.
Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком
суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми
заробітної плати без урахування стягнень за вироком.
Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення
волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психі­
атричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відраху­
вання провадяться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на
витрати щодо їх утримання в цих закладах.
7.5. Порядок виконання рішень про стягнення аліментів
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи
інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звер­
тається на майно боржника.
Розмір заборгованості з аліментів визначається державним ви­
конавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробіт­
ку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не
провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборговано­
сті в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо борж­
ник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з
середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець
у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір
заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.
З осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для
постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про
надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виї­
зду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержу­ють заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
За наявності спору питання про розмір заборгованості з алімен­
тів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встанов­
леному законом.
Державний виконавець зобов’язаний здійснювати систематич­
ний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходжен­
ням відрахованих сум аліментів стягувачам.
Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи
боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов’язаний
порушити перед судом питання про розшук боржника через органи вну­
трішніх справ. Необгрунтоване пересилання виконавчих листів для ого­
лошення розшуку не допускається.
Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв’язку з не-
встановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.
Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровільно,
можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отри­
мання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх
заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємс­
тва, установи, організації тощо зобов’язана проводити за такою заявою
утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.
Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в по-
384
рядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату | такої заяви винна посадова особа несе відповідальність. Т. За невиконання вищезазначених обов’язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно із законом.
; 7.5.9. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на під­ставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зо­бов’язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, сти­пендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазна­ченій в заяві чи виконавчому листі.
7.5.10.Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника
аліментів після утримання з нього обов’язкових податків. Перерахування
їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.
При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не мо­жуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дити­ну. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 відсотків.
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час прова­диться в межах трирічного терміну, що передував пред’явленню вико­навчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утри­мання аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком боржника, то стяг­нення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установ­леного трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утри­мання якої присуджені аліменти.
Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгова­ність за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звер­нення стягнення на майно боржника.
Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір забор­
гованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у по­
рядку, встановленому діючим законодавством.
Платник аліментів повинен негайно повідомити державному ви­
конавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи.
У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф згідно зі статтею 88 Закону.
7.6. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіс­кації майна
Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу провади­
ться після закінчення наданого засудженому судом строку державним
виконавцем в порядку, визначеному цією Інструкцією.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішен­
ням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є приватною власністю засудженого.
7.6.3.При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду
державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого
провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Зако-
    продолжение
–PAGE_BREAK–13 2-315
/>/>/>/>/>/>ну, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підля­гає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.
При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого проваджен­ня, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з додан­ням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.
У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Закону
або відсутності одного з вищеперелічених документів державний вико­
навець виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого про­
вадження.
Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний ви­
конавець негайно надсилає запити до органів державної податкової ін­
спекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату
тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його
прописки, проживання, місцезнаходженням майна.
У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і
накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в прото­
кол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше вияв­
лене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту
майна з указівкою попередньої оцінки майна.
Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.
7.6.7.Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на збе­
рігання майна, держаний виконавець складає про це акт.
У такому разі державний виконавець негайно готує подання про ви­рішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відпо­відальності і надсилає його до органів прокуратури або до суду. До по­дання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та прото­колу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем.
Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.
Частка майна засудженого в спільній власності з іншими осо­
бами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.
При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в за­
судженого чайна виконання провадиться в загальному порядку. При
виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що
зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний викона­
вець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпорядженням
(додаток 34). Таке виконавче провадження вважається закінченим за
наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження держав­
ного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертає­
ться до суду, що його видав. (Пункт 7.6.9 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Мін ‘юсту №28/5 від 04.05.2001)
7.6.10.За наявності декількох виконавчих документів про стягнення
коштів чи ін. щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду під­
лягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому цією Інструк­
цією. У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, встанов­
люється відповідно до статті 43 Закону та пункту 5.1.2 цієї Інструкції, а
також з урахуванням установленої статтею 44 Закону черговості задово­
лення вимог стягувачів.
386
7 6.11- Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, ви­лученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п’ять днів про час проведення такої дії. (Інструкцію допов­нено пунктом 7.6.11 згідно з Наказом Мін ‘юстуКя 9/5 від 2002.2002)
7.6.12.Акт опису та арешту майна складається державним виконав­
цем у присутності понятих за участю представника митного органу. (Ін­
струкцію доповнено пунктом 7.6.12 згідно з Наказом Мін’юсту № 9/5
від 20.02.2002)
Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження
майном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до
Закону України «Про виконавче провадження» та цієї Інструкції. (Інст­
    продолжение
–PAGE_BREAK–рукцію доповнено пунктом 7.6.13 згідно з Наказом Мін ‘юсту № 9/5 від
20.02.2002)
Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про
конфіскацію майна визначається від розміру оцінки описаного і арешто­
ваного державним виконавцем майна.
Після виконання виконавчого документа про конфіскацію
майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання
у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.
8. Виконання рішень у немайнових спорах
8.1.Виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто
вчинити певні дії або утриматись від їх учинення
Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим до­
кументом, який-зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися
від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону
визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний
виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені стат­
тею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.
Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує ви­конання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржни­ка стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.
8.1.3.Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, то
виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою
начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повер­
тається до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконав­
чий документ (додаток 23).
8.2.Виконання рішення про поновлення на роботі
Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звіль­
неного або переведеного працівника виконується негайно. Виконання
вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до
виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного наказу органу,
який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення пра­
цівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним орга­
ном (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно
звільненого або переведеного працівника державний виконавець засто­
совує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.
Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання поса­довою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про
13*387
/>/>/>/>/>/>вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 176-4 Кримінального кодексу України.
8.2.3. Після фактичного допущення працівника до роботи складаєть­ся акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закін­ченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з’являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
8.3.Виконання рішень про відібрання дитини
Під час виконання рішень про відібрання дитини державний
виконавець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій
дитина передається на виховання, із залученням представників органів
опіки і піклування, а при потребі — представників органів та установ
освіти, медичних працівників.
У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду
з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини
до дитячого чи лікувального закладу.
При неможливості з’ясування місцезнаходження боржника, ди­
тини або обох державний виконавець звертається з поданням до суду
про розшук дитини або боржника. У разі перешкоди з боку боржника
щодо виконання державний виконавець вирішує питання про застосу­
вання до нього штрафних санкцій.
При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється за­
стосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
8.4.Порядок виконання рішень про виселення боржника
: 8.4.1. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у вико­навчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням.
Щодо справ про виселення державний виконавець надає борж­
нику термін для добровільного виконання (до 15 днів).
Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити борж­
    продолжение
–PAGE_BREAK–ника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, пові­
домленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання
виконавчого документа
Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням
органів внутрішніх справ, з обов’язковим описом майна державним ви­
конавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку
боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в установ­
лений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не пере­
вищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після
завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в по­
рядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.
Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяю­
ться, то державний виконавець зобов’язаний провести разом з описом
майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне збері­
гання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.
Про виконання рішення державним виконавцем складається
акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.
Якщо особі, яка виселяється, має бути надано інше житлове
приміщення, то державний виконавець надсилає відповідному житлово­
му чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо
надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншо­
го житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і
звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого
388
виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадяться. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконан­ню рішення або його унеможливлюють, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження і звертається до суду з поданням про роз’яснення подальшого порядку виконання або про відстрочку виконання.
8.5.Виконання рішення про вселення стягувача
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним вико­
навцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у
виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.
Після одержання виконавчого документа про вселення стягува­
ча державний виконавець установлює строк для добровільного його ви­
конання боржником.
У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добровіль­ному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.
Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.
Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення
стягувача, то вселення здійснюється у присутності понятих, із залучен­
ням працівників органів внутрішніх справ.
Про виконання рішення державним виконавцем складається акт,
який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рішення.
Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою
про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверд­
жують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внут­
рішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для
відновлення, може зажадати додаткові документи або провести вихід за
місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт.
У разі наявності підстав для відновлення виконавчого прова­
дження державним виконавцем виноситься постанова про відновлення
виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу
державної виконавчої служби (додаток 15), а до боржника застосовують­
ся штрафні санкції.
У разі відсутності підстав для проведення повторного примусо­
вого вселення державним виконавцем також виноситься постанова, яка
затверджується начальником відділу державної виконавчої служби із за­
значенням усіх мотивів відмови у відновленні виконавчого провадження.
Зазначені постанови можуть бути оскаржені до суду в 10-ден-
ний термін.
8.5.9.Відновлення виконавчого провадження здійснюється держав­
ним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення вико­
навчого провадження. Тому при винесенні постанови про закінчення
виконавчого провадження про примусове вселення державний викона­
вець роз’яснює стягувачу його право звернутися з заявою про віднов­
лення виконавчого провадження протягом 10 днів з моменту отримання
    продолжение
–PAGE_BREAK–ним постанови про закінчення виконавчого провадження.
Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове все­лення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в цьому випадку вирішується в судовому порядку.
8.6.Виконання рішення про примусовий обмін
389
/>/>/>/>/>/>Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про
примусовий обмін, установлює строк для добровільного його виконання
боржником.
У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровіль­
ному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконан­
ня відповідно до вимог підрозділів 8.4 та 8.5 цієї Інструкції.
Про виконання рішення про примусовий обмін державний
виконавець складає акт, який підписується стягувачем і боржником
(додаток 5).
8.7. Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об’єднання громадян
Державний виконавець розпочинає виконання рішення про за­
борону діяльності об’єднання громадян за заявою передбаченого зако­
ном легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про при­
мусовий розпуск даного об’єднання громадян. Легалізуючий орган подає
цю заяву до державної виконавчої служби після офіційного повідомлен­
ня в друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рі­
шенням щодо заборони діяльності об’єднання громадян.
Державний виконавець виносить постанову про відкриття ви­
конавчого провадження та надає боржнику строк для добровільного ви­
конання.
Державний виконавець повинен зажадати від керівників або за­
сновників об’єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєс­
трацію та Статуту об’єднання громадян, документи органів внутрішніх
справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банків­
ських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про
здавання звітності керівним органом об’єднання тощо.
У разі невиконання з боку об’єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає сві­доцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та статут передаються легалі­зуючому органу, печатка та штамп — до органів внутрішніх справ тощо).
8.7.4.Про виконання рішення про заборону діяльності об’єднання
громадян державний виконавець складає акт, який підписують держав­
ний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надси­
лаються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому
органу.
9. Провадження виконавчих дій щодо іноземців, осіб без громадянст­ва та іноземних юридичних осіб. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
При виконанні передбачених статтею 3 Закону рішень щодо іно­
земців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які прожи­
вають чи зареєстровані на території України, застосовуються положення
Закону та цієї Інструкції.
Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбіт­
ражів проводиться на підставі відповідних міжнародних договорів та
чинного законодавства України.
Клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду розгля­дається компетентним судом і після винесення ухвали про визнання та прий­няття до виконання рішення іноземного суду на території України випису­ється виконавчий лист, що і є основою для провадження виконавчих дій.
Основою для виконання рішення іноземного арбітражу є наказ арбіт­ражного суду та ухвала компетентного суду України про визнання та виконання рішення іноземного арбітражу на території України.
390
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торго­во-промисловій палаті України є виконавчим документом, якщо приму­сове виконання цього рішення повинно проводитись на території Украї­ни. Виконання вказаного рішення проводиться на підставі заяви зацікав­леної особи, яка адресується відповідному відділу державної виконавчої служби.
Виконавчий документ, виданий в установленому порядку на підставі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред’явлений до при­мусового виконання протягом трьох років з моменту набрання відповід­ним рішенням законної сили.
10. Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час прова­дження виконавчих дій
10.1.На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадо­
вих осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або на від­
мову в здійсненні вказаних дій у встановлені Законом строки стягувач чи
боржник можуть подати скаргу до начальника відповідного відділу дер­
жавної виконавчої служби або до суду за місцезнаходженням районного
(міського), районного в місті відділу державної виконавчої служби або
до іншого суду згідно з чинним законодавством.
Про задоволення чи відмову в задоволенні скарги начальником від­повідного відділу державної виконавчої служби виноситься вмотивована постанова (додаток 20), яка оскаржується в порядку, установленому За­коном. У постанові начальник відділу державної виконавчої служби дає вказівки державному виконавцю про хід подальшого виконання вико­навчого документа.
Скарги на дії начальника відділу державної виконавчої служби по­даються до суду.
10.2.У разі невиконання у встановлений державним виконавцем
строк без поважних причин рішення, що зобов’язує боржника виконати
певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний вико­
навець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в роз­
мірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –
щодо фізичних осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мініму­
мів доходів громадян — щодо посадових осіб та призначає новий строк
виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверд­жується начальником відповідного відділу державної виконавчої служ­би. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника в подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішен­ня боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
За наявності підстав, передбачених статтями 34, 35 Закону держав­ний виконавець вирішує питання про зупинення виконавчого прова­дження (додаток 10).
10.3.За порушення вимог Закону, невиконання законних вимог держав­
ного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоє­
часне відправлення виконавчого документа, неподання або подання не­
правдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також не­
повідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці
Дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за
391
/>/>/>/>/>/>викликом державного виконавця на винних осіб за поданням державного виконавця начальником відповідного відділу державної виконавчої служ­би накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).
У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкод­жає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про по­рушення (додаток 5) і надсилає до суду або органів прокуратури подання про притягнення боржника або винної особи до кримінальної відпові­дальності.
11. Приймання державним виконавцем коштів, видача їх стягувачам та звітність за цими сумами
11.1. Порядок приймання державним виконавцем коштів>
11.1.1.Державні виконавці в процесі виконання рішення можуть
особисто за квитанційною книжкою приймати кошти від боржників
(додаток ЗО). (Абзац перший пункту 11.1.1 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Мін ‘юсту№28/5 від 04.05.2001)
Приймання державними виконавцями коштів у вказаних випадках
проводиться тільки за квитанцією встановленої форми.■ ■ :
11.1.2.При прийманні готівки заповнюється квитанція (додаток 30-1)
у двох примірниках, що позначені однією серією та номером. Примірни­
ки квитанцій підписуються особисто державним виконавцем.
Перший примірник квитанції з позначкою «Примірник 1» залишаєть­ся у квитанційній книжці державного виконавця. Другий примірник кви­танції з позначкою «Примірник 2» видасться платнику під його розписку на першому примірнику квитанції.
Жодні виправлення, перекреслення сум, дат або прізвищ платників у квитанціях не допускаються. Два примірники неправильно заповненої квитанції анулюються шляхом написання на них чорнилом «зіпсовано» та залишаються в квитанційній книжці для обліку. (Пункт 11.1.2 в редак­ції Наказу Мін ‘юсту № 28/5 від 04.05.2001)
Державним виконавцям забороняється отримувати гроші без
виписування та видачі квитанції встановленої форми за будь-якими роз-
писками на виконавчих документах, касовими ордерами установ і т.ін.
Отримані за квитанційними книжками суми повинні бути зда­
ні державним виконавцем на відповідні рахунки відділу державної вико­
навчої служби не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.
Суми, отримані для зарахування на користь держави, у період, наданий
боржнику для добровільного виконання, здаються безпосередньо до
установ Ощадбанку.
Суми, що стягнуті на користь держави після винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відсутності витрат на виконання, здаються до установ Ощадбанку, а 5 відсотків (виконавчий збір) — на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження.
До першого примірника квитанції (додаток 30-1) з позначкою
«Примірник 1», що залишається у квитанційній книжці, вклеюється від­
повідна квитанція (Ощадбанку чи банку) про отримання коштів. У вико­
навчому провадженні робиться відмітка про прийняття коштів із зазна­
ченням дати заповнення та номера квитанції. (Пункт 11.1.5 в редакції
Наказу Мін ‘юстуМ 28/5 від 04.05.2001)
Забороняється державним виконавцям проводити видачу та
    продолжение
–PAGE_BREAK–392
переказ стягнутих ними сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
При зарахуванні коштів на депозитний рахунок державний
виконавець негайно складає розпорядження чи розрахунок за правилами,
викладеними в підрозділі 11.2 цієї Інструкції.
Квитанційні книжки видаються в Головному управлінні юс­
тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­
ласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції
начальникам відділів державної виконавчої служби відповідно до по­
треб. Квитанційна книжка видасться державному виконавцю начальни­
ком відділу державної виконавчої служби за відомістю обліку квитан­
ційних книжок під його розписку в цій відомості з указівкою дати видачі
та з якого і до якого номера в книжці містяться квитанції.
Кожна закінчена квитанційна книжка здається державним ви­
конавцем начальнику відділу державної виконавчої служби під розписку
у відомості обліку квитанційних книжок.
Закінчені квитанційні книжки зберігаються в архіві відповідного від­ділу державної виконавчої служби за правилами зберігання документів суворої звітності.
Правильність ведення квитанційних книжок та своєчасність
унесення сум державним виконавцем перевіряються начальником відпо­
відного відділу державної виконавчої служби щомісячно.
Нова квитанційна книжка видасться державному виконавцю
лише після перевірки начальником відповідного відділу державної вико­
навчої служби правильності та повноти внесення стягнутих державним
виконавцем коштів на депозитний рахунок державної виконавчої служ­
би, на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого проваджен­
ня та до установ Ощадбанку. Це проводиться шляхом підрахувань стяг­
нутих державним виконавцем коштів за корінцями квитанційної книжки
та звірення цієї суми з сумою, внесеною ним на рахунок відділу або
установи Ощадбанку, за відповідними квитанціями про отримання кош­
тів, з випискою органу Державного казначейства та записами в книзі
обліку депозитних сум.
При здачі справ державний виконавець здає начальнику від­
ділу державної виконавчої служби незакінчену квитанційну книжку та
квитанції банку про зарахування коштів на депозитний рахунок відділу
державної виконавчої служби, відповідний рахунок спеціального фонду
виконавчого провадження або установ Ощадбанку.
11.2. Порядок видачі коштів стягувачам та обліку депозитних сум
Для контролю і перевірки стану реєстраційного рахунку з об­
ліку депозитних сум та відповідного рахунку в банку і визначення належ­
ності коштів ведеться звітність за депозитними сумами державної ви­
конавчої служби. Реєстраційні рахунки з обліку депозитних сум відкри­
ваються в органах Державного казначейства на ім’я відділу державної
виконавчої служби. Крім того, для виплати стягувачам — фізичним осо­
бам належних їм сум готівкою відділ державної виконавчої служби від­
криває на своє ім’я в установах банку поточний рахунок.
У відділі державної виконавчої служби за кожним рахунком
окремо заводиться книга обліку депозитних сум строком на один рік
(додаток 31). У книгах обліку депозитних сум записуються всі суми, які
рахуються на день їх відкриття в залишку на спеціальних реєстраційних
рахунках з обліку депозитних сум чи на рахунках в банку.
Книги обліку депозитних сум повинні бути пронумеровані, прошну-
393
/>/>/>/>/>ровані та скріплені відповідно печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.
11.2.3.Начальником відділу державної виконавчої служби визначає­
ться особа, яка здійснює ведення книг обліку депозитних сум та здійс­
нює банківські операції, а також ведення необхідних нарядів банківських
документів та розпоряджень державних виконавців.
Особа, що веде депозитний рахунок, щомісячно розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця.
11.2.4.Книги обліку депозитних сум не менше одного разу на місяць
перевіряються начальником відділу державної виконавчої служби шля­
хом підрахунку та звірення сум, що надійшли та видані, з випискою із
спеціального реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум чи рахун­
ку в банку, в результаті чого залишок на перше число кожного місяця
повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунках.
Після перевірки залишку депозитних сум начальник відділу робить напис «перевірено» та підтверджує цей напис своїм підписом.
Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року
на рахунках, переносяться в нові книги з повною назвою кожної окремої
суми та вказівкою, кому вона належить. У книгах обліку депозитних сум
залишки, які переходять на перше січня нового року, виводяться в графу
«залишки».
У міру надходження з органу Державного казначейства чи
банку виписок про наявність на спеціальному реєстраційному рахунку з
обліку депозитних сум або поточному рахунку коштів у книги негайно
вносяться записи.
Особа, яка веде облік депозитних сум, негайно повідомляє відповідно­го державного виконавця відділу про надходження коштів на спеціальний реєстраційний рахунок з обліку депозитних сум або на поточний рахунок.
11.2.7.У разі відсутності відомостей, яким чином провадити виплату
коштів, державний виконавець повідомляє стягувачу про наявність на­
лежних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання
ним коштів.
Після цього державний виконавець у разі достатності суми для по­криття всіх вимог стягувача готує розпорядження, яким визначає належ­ність указаних коштів та спосіб перерахування (видачі) стягувачу, і яке затверджується начальником відділу державної виконавчої служби. Ука­зане розпорядження готується в 2 примірниках, оригінал видається осо­бі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому про­вадженні.
Щодо кожного виконавчого провадження (тобто для кожного стягу­вача окремо) готується окреме розпорядження.
При складанні розпорядження слід ураховувати, що до визначення стягувачем — фізичною особою шляху отримання ним коштів у розпоряд­женні не зазначаються засоби видачі (перерахування) коштів.
У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стя-
гувачів, а також при необхідності відрахування виконавчого збору, ви­
трат на виконання, винагороди державним виконавцем складається роз­
рахунок. Даний розрахунок затверджується начальником відділу держав­
ної виконавчої служби і складається у 2 примірниках, оригінал видається
особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому
провадженні.
При перерахуванні коштів, які належать стягувачу — юридич-
394
ній особі, списання коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум здійснюється на підставі платіжних доручень, підписаних начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Якщо у стягувача — фізичної особи є рахунок в установі бан­
ку, то в платіжному дорученні обов’язково вказується, на який рахунок
слід перерахувати кошти.
При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою на­
чальник відповідного відділу державної виконавчої служби підписує
доручення, до якого додається перелік стягувачів з указівкою їх адреси
та сум переказів.
При списанні коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з
обліку депозитних сум для виплати належних стягувачам — фізичним
особам сум готівкою в платіжному дорученні вказується відповідний
рахунок відділу.
Іменні чеки видаються особисто стягувачам або особам, які
мають від них довіреність на отримання грошей, тільки за пред’явлення
паспорта або документа, який засвідчує особу, про що робиться відмітка
на звороті корінця чека з указівкою номера документа, часу його видачі і
ким видано. Виписування чека на пред’явника, а також на ім’я держав­
ного виконавця або інших працівників державної виконавчої служби
категорично забороняється.
11.2.14.Особою, яка веде облік депозитних сум, складається до­
відка до чека. Указана довідка готується в 2 примірниках. Оригінал
залишається в наряді, а копія видається державному виконавцю, у яко­
го на виконанні знаходиться виконавчий документ, за яким було вида­
но чек.
При перерахуванні коштів на рахунок стягувача особа, яка веде облік депозитних сум, подає державному виконавцю копію платіжного дору­чення.
Вищевказані копії довідки та платіжного доручення залишаються у виконавчому провадженні.
Чек і платіжне доручення підписуються начальником відділу
державної виконавчої служби (перший підпис) та особою, яка веде депо­
зитний рахунок служби (другий підпис).
Кошти, які внесені на депозитний рахунок державної вико­
навчої служби, зберігаються:
депозитні суми, які підлягають передачі громадянам,- протягом трьох років;
депозитні суми, які підлягають передачі юридичним особам незалеж­но від форм власності,- протягом одного року;
аліментні суми у зв’язку з відсутністю відомостей про місцезнаход­женням стягувача — протягом трьох років з моменту надходження остан­ньої суми.
11.2.17.Якщо організація або особа, на ім’я якої гроші або цінності
внесені на депозит, повідомлена про те, що на її ім’я внесені на депо­
зит гроші або цінності, перебуває за кордоном, то обчислення цих тер­
мінів починається з моменту, коли ця організація або особа отримають
дозвіл на розпорядження внесених на їх ім’я на депозит грошима або
цінностями.
Строк зберігання цих сум обчислюється з дня надіслання
стягувачу повідомлення про потребу отримання належних йому коштів.
Ніхто, крім начальника відділу державної виконавчої служби
395
/>/>/>/>або уповноваженої ним особи, який є розпорядником рахунку, не може дати розпорядження про видачу або списання коштів з рахунків.
12. Діловодство державної виконавчої служби
Порядок ведення діловодства в державній виконавчій службі ви­значається Інструкцією з діловодства в районних, міських (міст облас­ного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служ­би, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 5 липня 1999 року № 470/7.
Додаток 2
:., .: :.-■-■ до пункту 2.2.1
Інструкції про проведення
,, :виконавчих дій
ПОСТАНОВА
про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні
«__»рокум.
/>

. управління юстиції, Додаток 1 до пункту 2.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій
ПОСТАНОВА про заміну сторони виконавчого провадження
Мною, державним виконавцем.
відділу державної виконавчої служби.

(назва документа) п />ри примусовому виконанні
виданого « »року.
(назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)     продолжение
–PAGE_BREAK–м. .РОКУ
Мною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
, управління юстиції,
при примусовому виконанні
(назва документа)
виданого« »
(назва органу чи посадової
про.
(резолютивна частина документа)
в/>становлено:
про_
особи, яка видала документ)
(/>резолютивна частина документа)
Ураховуючи викладене, керуючись статтею 14 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
/>/>/>встановлено:
У/>/>/>раховуючи викладене, керуючись статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Призначити.
(прізвище, ім’я та по батькові)
який має ліцензію (свідоцтво) на право зайняття експертною діяльністю,
видану «» року за №
(орган, який видав ліцензію (свідоцтво) на право зайняття
е/>кспертною діяльністю)
експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання.
(назва документа) року_
(назва органу чи посадової
/>/>про.
(резолютивна частина документа)
/>396
397
2. Експерту
(прізвище, ім’я та по батькові)
надати письмовий висновок з питань
_ Ураховуючи викладене, керуючись ст.Закону України
«Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
/>/>/>/>/>/>

. управління юстиції, 3. Попередити експерта, що він
за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправди­вого висновку несе відповідальність згідно із законодавством України.
З постановою експерт
ознайомлений «»року.
(підпис експерта)
Державний виконавець _
Додаток З
до пунктів 2.2.2, 2.3.2, 4.2.3,     продолжение
–PAGE_BREAK–4.15.2, 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник відділу державної виконавчої служби
у/>/>правління юстиції
«»року
ПОСТАНОВА
Державний виконавець _
Додаток 4
до пункту 2.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій
\ПОСТАНОВА
про призначення перекладача для участі у виконавчому провадженні
.року
М/>ною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
п/>ри примусовому виконанні
виданого «__»року.
(назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)
/>/>/>/>

м.
. управління юстиції, .року
Мною, державним виконавцем.
відділу державної виконавчої служби.

(назва документа) п />ри примусовому виконанні
виданого «__»року.
(назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)
про.
(резолютивна частина документа)
про.
(резолютивна частина документа)
в/>становлено:
У/>/>/>раховуючи викладене, керуючись статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження»,
‘.ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Призначити,
(прізвище, ім’я та по батькові)
перекладачем у виконавчому провадженні з примусового виконання
встановлено:
виданого «»
(назва документа) .року.
(назва органу чи посадової
/>/>398
399
про.
(резолютивна частина документа)
Поняті: 1.(
2.(
І/>нші особи, що були залучені до проведення виконавчих дій:
/>/>/>/>

2. Попередити перекладача
у разі завідомо неправильного перекладу або відмови виконати обов’яз­ки перекладача несе відповідальність згідно із законодавством України.
З постановою перекладач
ознайомлений «__»року _
(підпис перекладача)
;Даний акт можливо застосовувати як загальний для статей: ч. З ст. 20, ч. З ст. 30, ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 60 (неможливість виконання), ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 67. В акті визначаються всі обставини, які встановлені при виконанні рішень.
/>/>/>

Мною, державним виконавцем.
державної виконавчої служби
при примусовому виконанні
виданого «__»року.
про. Державний виконавець
Додаток 5
до пунктів 3.2.2, 4.11.2, 5.9.4, 8.6.3. 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій
АКТ державного виконавця
_року
м.
.відділу
./>управління юстиції,
(/>назва документа)
(/>назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)
(/>/>резолютивна частина документа)
Додаток б
до пунктів 3.5.1. 3.6.1, 3.8.1.
. ■ ■ ■■ .3.8.2 Інструкції про проведення
•.виконавчих дій
ПОСТАНОВА
про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа)
.року
М/>ною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби
управління юстиції,
розглянута заява.
(найменування осіб, визначених
с/>т. 18 Закону України «Про виконавче провадження»)
про примусове виконання
(назва документа)

виданого «
/>/>за участю понятих:
1.
про.
(резолютивна частина документа)
    продолжение
–PAGE_BREAK–2.
у/>присутності:
що вступив у законну силу (набрав чинності)«»
Заява про примусове виконання подана «» _
У процесі проведеної перевірки
встановлено:
року, .року.
/>встановлено:
(обставини, визначені ст. 23 Закону України
/>/>Державний виконавець.
С/>тягувач
Боржник
400
«Про виконавче провадження»)
У/>/>раховуючи викладене, керуючись статтями 21, 23, 26 Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження»,
401
/>/>/>ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа та
у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання
3. При невиконанні рішення в наданий строк виконати його в приму­
совому порядку;
/>2. Копію постанови направити.
(вимоги ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»)
/>/>/>3. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної ви­
конавчої службиуправління
юстиції або досуду в 10-денний
строк з моменту її одержання.
Державний виконавець,()
(вимоги ч. З ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»)
4/>/>. Копію постанови направити.
/>/>Додаток 7
до пунктів 3.6.2, 5.9.2 Інструкції
про проведення виконавчих дій
ПОСТАНОВА
про відкриття виконавчого провадження
М/>ною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
. управління юстиції,
розглянуто.
(найменування осіб, визначених
5. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної ви­
конавчої службиуправління
юстиції або досуду в 10-денний
строк з моменту її одержання.
Державний виконавець.
Додаток 8
*- •до пункту 3.9.1 Інструкції
про проведення виконавчих дій     продолжение
–PAGE_BREAK–м.
ПОСТАНОВА про відкладення відкриття виконавчого провадження
.року
/>/>/>ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»)
про примусове виконання
(назва документа)
виданого «»

(назва органу чи
посадової
особи, яка видала документ)

про

(резолютивна частина документа)

що вступив у законну силу (набрав чинності) «»_
Заява про примусове виконання подана «»_
Керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче про­вадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Відкрити виконавче провадження з виконання
2.
(найменування боржника)

.року. добровільно виконати
_ у строк до «_
Мною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
. управління юстиції,
розглянуто.
(найменування осіб, визначених
с/>т. 18 Закону України «Про виконавче провадження»)
про примусове виконання
(назва документа)
виданого «»

(назва органу
чи посадової

особи, яка видала документ)

про

(резолютивна частина документа)

що
вступив Vзаконну силу (набрав чинності)« »
року.

Заява про примусове виконання подана « »
року.

У процесі проведеної перевірки встановлено:

(невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 19
402
403
/>Закону України «Про виконавче провадження»)
ПОСТАНОВЛЯЮ: 1. Відкласти провадження виконавчих дій з примусового виконання
/>/>/>/>/>Ураховуючи викладене, керуючись статтями 19, 27 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ: 1. Відкласти відкриття виконавчого провадження з примусового ви-
конання
В/>/>иконавчий документ направити в орган (посадовій особі), який
його видав, для належного оформлення в строк до «»р.
Копію постанови направити
4. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної ви­
конавчої службиуправління
юстиції або до ‘. ‘суду в 10-денний
строк з моменту її одержання.
Державний виконавець()

–PAGE_BREAK–
.року.
2/>. Копію постанови направити.
3/>. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної ви­
конавчої служби _;управління юстиції або
досуду в 3-денний строк з часу її одержання.
Державний виконавець()
Додаток 10
до пунктів 4.7.1, 6.2.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник відділу державної
виконавчої служби
Додаток 9
до пункту 4.3.2 Інструкції
про проведення виконавчих дій
управління юстиції
«»року
ПОСТАНОВА про зупинення виконавчого провадження
ПОСТАНОВА про відкладення провадження виконавчих дій
.року
м.
/>/>/>

.управління юстиції, .року
М/>ною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби’
п/>ри примусовому виконанні.
виданого «»
.Року.
м.
./>/>управління юстиції,
(/>назва документа)
(/>назва органу чи посадової
Мною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
п/>ри примусовому виконанні.
виданого « »
(назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)
/>/>про.
особи, яка видала документ)
(/>/>резолютивна частина документа)
про.
(резолютивна частина документа)
в/>становлено:
/>/>/>встановлено:
(/>обставини, що перешкоджують провадженню виконавчих дій)
У/>раховуючи викладене, керуючись статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження»,
404
(обставини, визначені статтями 34,35 Закону України «Про виконавче провадження»)
У/>/>раховуючи викладене, керуючись статтями 34, 35, 36, 64 Зако­ну України «Про виконавче провадження»,
405
/>ПОСТАНОВЛЯЮ: 1. Зупинити виконавче провадження з примусового виконання.
2. Копію постанови направити.
    продолжение
–PAGE_BREAK–ДО.
Державний виконавець
/>/>2. Копію постанови направити.
3/>. Постанова може бути оскаржена до.
_ суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
Державний виконавець()
Додаток 12
до пункту 4.8.2 Інструкції
про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник відділу державної
виконавчої служби
/>/>

. управління юстиції, Додаток 11
до пункту 4.7.4 Інструкції
про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник відділу державної
виконавчої служби
управління юстиції
« * року
ПОСТАНОВА про поновлення виконавчого провадження
.року
М/>ною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
управління юстиції,

виконавчого провадження з виконання.
виданого «___»__ року. року була винесена постанова про зупинення
(/>назва документа)
(/>назва органу чи посадової
управління юстиції
« » року
ПОСТАНОВА про закриття виконавчого провадження
.року
Мною, державним виконавцем
відділу державної виконавчої служби.
п/>ри примусовому виконанні.
виданого « »
.року.
(назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)
про.
(резолютивна частина документа)
в/>становлено:
(/>обставини, визначені ст. 37 Закону України
особи, яка видала документ)
про.
(резолютивна частина документа)
(/>/>факти, що підтверджують усунення
о/>бставин, які були причиною зупинення виконавчого провадження)
«Про виконавче провадження»)
У/>раховуючи викладене, керуючись статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Виконавче провадження з примусового виконання
/>Ураховуючи викладене, керуючись частиною 7 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Поновити виконавче провадження з примусового виконання;•
    продолжение
–PAGE_BREAK–406
ЗАКРИТИ.
(/>керуючись вимогами ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»)
2. Копію постанови направити сторонам та
(назва органу чи посадової особи, що видав виконавчий документ)
407
/>/>3. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної ви­
конавчої служби управління
юстиції або досуду в 10-денний
строк з моменту її одержання.
Державний виконавець ( )
2. Копію постанови направити сторонам та.
(/>назва органу чи посадової особи, що видав виконавчий документ)
3/>. Постанова може бути оскаржена до.
суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
/>Додаток 13
до пункту 4.9.2 Інструкції
про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник відділу державної
виконавчої служби
управління юстиції
« » року
ПОСТАНОВА про закінчення виконавчого провадження
.року
Державний виконавець
Додаток 14
до пункту 4.11.4 Інструкції
про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник відділу державної
виконавчої служби
управління юстиції
« » року
ПОСТАНОВА про повернення виконавчого документа стягувачеві
/>/>/>/>

відділу
. управління юстиції, Мною, державним виконавцем
державної виконавчої служби\
при примусовому виконанні.
виданого «»
.року.
(назва органу чи посадової
о/>соби, яка видала документ)
.року
Мною, державним виконавцем.
державної виконавчої служби
при примусовому виконанні.
виданого « »
.року.
м.
відділу
у/>правління юстиції,
(/>назва документа)
(/>назва органу чи посадової
про.
(резолютивна частина документа)
особи, яка видала документ)     продолжение
–PAGE_BREAK–
/>/>(обставини, визначені ст. 39 Закону України
встановлено:
/>«Про виконавче провадження»)
(обставини, визначені ст. 40 Закону України
/>/>/>/>Ураховуючи викладене, керуючись статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Виконавче провадження з примусового виконання
«Про виконавче провадження»)
У/>раховуючи викладене, керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Виконавчий документ, виданий « »року,
/>/>408
409
/>

та авансовий внесок у розмірі. . грн. повернути
(найменування стягуюча)
В/>иконавчий документ може бути повторно пред’явлений для ви­
конання в строк до «»року.
Копію постанови направити стягувану.
Постанова може бути оскаржена до.
суду в 10-денний строк з часу її одержання.
Державний виконавець
Додаток 15 до пунктів 4.12.2, 8.5.6 Інструкції про проведення виконавчих дій
ПОСТАНОВА про відновлення виконавчого провадження
.року
Додаток 16
до пункту 4.13.1 Інструкції
про проведення виконавчих дій
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник відділу державної
виконавчої служби
управління юстиції
«»року
ПОСТАНОВА про розшук майна боржника
року
м.
Мною, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби.
. управління юстиції,
при примусовому виконанні.
виданого «»
(назва суду) року визнана незаконною постанова державного
виконавця відділу державної виконавчої служби.
. управління юстиції

ВІД « »
року про закриття виконавчого провадження з
виконання

виданого« »
(назва документа)
РОКУ

(назва органу чи посадової
ІГОО
особи, яка видала документ)

(резолютивна частина документа) –PAGE_BREAK–>
Ураховуючи викладене, керуючись статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Відновити виконавче провадження з виконання
(виконавчий документ)
особи, яка видала документ)
про.
(резолютивна частина документа)
в/>/>становлено:
(/>обставини, визначені ст. 42 Закону України
«/>Про виконавче провадження»)
У/>/>/>раховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ: 1. Оголосити розшук майна, належного
(найменування боржника)
/>/>/>/>2. Постанову направити.
(найменування стягувача, боржника
т/>а органу (посадової особи), який видав виконавчий документ)
Державний виконавець()

Витрати, пов’язані з розшуком, стягнути з боржника.
Постанова може бути оскаржена до _
суду в 10-денний строк.
Державний виконавець.
410
411