ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ ЯК ВИД ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ організованих злочинних угруповань
і.в. сервецький, д.г. казначеєв
В
ажко переоцінити значення сім’ї в житті кожної дитини. Саме в сім’ї закладаються моральні та етичні основи. Міцна сім’я в умовах економічної і соціальної нестабільності в Україні повинна стати надійним притулком для дитини. Але, на жаль, як свідчать соціологічні дослідження, щорічно виявляється близько 12 тис. дітей, кинутих батьками, більшість з яких віком 3–7 років. У навчально-виховних за-кладах України перебувають майже 50 тис. дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, під опікою перебувають близько 40 тис. дітей1
. Середовище, в якому ростуть і виховуються понад 100 тис. дітей в Україні, є неблагополучним.
Світове співтовариство неодноразово віддавало пильну увагу забезпеченню правового захисту дітей. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1989 р. (далі – Конвенція), кожна дитина (людина віком до 18 років) має право на повний захист від усіх форм сексуальної експлуатації та насильства2
.
Значного поширення нині набула торгівля дітьми як одна із форм насильства. Як вважають спеціалісти Інтерполу, щороку в світі близько мільйона дітей викрадаються і продаються для залучення до сфери сексуального бізнесу, прибутки від якого оцінюються в $ 5 млрд. США3
.
Простежуються транснаціональні канали, якими здійснюються поставки дітей з Латинської Америки – в Європу і на Близький Схід; з Південної Азії – в Європу і на Близький Схід; на європей-ський і західноафриканський ринки експорту дітей. У Східній Європі рух відбувається в напрямку зі Сходу на Захід, з Російської Федерації, України і Білорусі дітей переважно перевозять до Польщі, Угорщини, країн Балтики та в столиці західноєвропейських держав4
.
Щодо міжнародної торгівлі дітьми, то, за даними Генерального Секретаріату Інтерполу, Італія стала центром транзиту дітей, яких переправляють та примушують вчинювати протиправні дії, жебракувати, займатися проституцією, а інколи – для торгівлі їх органами тощо5
.
Так, у багатьох країнах Заходу, Сходу та Півдня, напівофіційно склався "чорний ринок" продажу дітей, де специфічною формою посередницької діяльності работоргівлі, здебільшого, треба вважати викрадення та подальший продаж дітей6
.
Останнім часом почастішали продаж та викрадення дітей і підлітків в Україні: вони продаються для усиновлення, утримання їх у домах розпусти, під заставу тощо. Одним із прикладів торгівлі дітьми в Україні є виявлені прокуратурою Львівської області факти вивезення за кордон новонароджених із пологових будинків. Під час розслідування цієї кримінальної справи було встановлено, що впродовж 1992–1994 рр. керівники ряду медичних закладів Львівської області займалися торгівлею немовлятами. За даними комісії Верховної Ради України з питань прав людини, громадянами інших країн (США, Швейцарії, Канади, Німеччини, Франції) було усиновлено і вивезено з порушенням чинного українського законодавства понад 800 немовлят, із яких 130 – громадяни України7
.
Вражаючою є динаміка поширення на всій території України злочинів такого виду. Так, в Одеській області порушено кримінальну справу за фактами зловживання службовими особами при усиновленні дітей іноземними громадянами; у Тернопільській області порушено кримінальну справу за фактом вивезення в 1992 р. 124 дітей-сиріт, які залишились без батьків, до США на ліку-вання і неповернення в Україну 56 дітей8
. Випадок купівлі львівськими журналістами за оголошенням трирічного хлопчика в його батьків за $ 400 США дістав значний суспільний резонанс9
.
За даними досліджень правоохоронних органів України та інших країн світу, займаються торгівлею дітьми організовані злочинні угруповання. Свою діяльність вони забезпечують розвинутою систе-мою здійснення корупційних дій.
Суть міжнародної торгівлі дітьми полягає у їх викраденні, примусі, насильстві та експлуатації у найвідразливіших формах.
Механізм торгівлі включає викрадення, перевезення, перехову-вання, передачу з рук у руки, продаж або купівлю дітей за допомогою різних способів примусу, застосування сили, обману або шахрайства, щоб перетворити їх на рабів або помістити в наближені до рабства умови, присилувати займатись проституцією, а також для домашнього рабства, підневільної праці на підприємстві.
Головна причина торгівлі дітьми – це економічне безладдя. Діти, з неблагополучних сімей перестають відвідувати школу, чим посилюється ймовірність того, що вони рано чи пізно потраплять до рук торговців. У деяких місцевостях родини самі продають своїх дітей работоргівцям, які, у свою чергу, перепродують їх до домів розпусти або ж на фабрики чи ферми, де вони змушені займатися підневільнею працею.
За іншою, доволі поширеною схемою, немовлят викрадають з материнських рук і продають як реквізит професійним жебракам. Іноді торговці навмисно калічать дітей, щоб вони викликали більше співчуття перехожих для одержання більшої милостині.
Спираючись на факти торгівлі дітьми, зазначимо, що існують різні види, форми та цілі, пов’язані з цим негативним явищем як з боку покупців, так і з боку продавців. Дозволимо собі класифікувати вказані дії за двома групами. До першої відносяться дії осіб, які безпосередньо продають (купують) дітей. Друга група об’єднує випадки продажу дітей у прихованій, завуальованій формі.
Продавцями дітей у першій групі виступають, як правило, батьки, рідше – інші родичі, які за винагороду або бажають позбавитися дітей з чисто меркантильних міркувань, або продають дітей, бо не в змозі самі їх утримувати та виховувати. Друга група продавців, яка використовує приховану форму продажу, – більш різноманітна і включає не тільки батьків дітей та їх родичів, а також інших осіб, на утриманні яких з тих чи інших причин перебуває дитина, посадових осіб, які мають право на законних підставах розпоряджатися долею дитини, але зловживають наданими правами (наприклад, керівники дитячих будинків), крім того особи, які викрадають дітей у батьків для їх дальшого продажу10
.
Купуючи дітей, мають на меті різні цілі. Залежно від віку, фізичного здоров’я та розумового розвитку дитину по-різному і використовують. Новонароджених, як правило, використовують як засіб жебракування. Дорослих дітей примушують самих жебракувати, займатись проституцією, схиляють до вживання наркотиків, вчинення злочинів та скоєння правопорушень, використовують для виготовлення порнографічної продукції та як біологічних трансплантатів. При цьому покупці керуються далекоглядним розрахунком. Неповнолітні за заняття забороненими видами діяльності або вчинення злочинів, наприклад, збут наркотичних засобів, до досягнення встановленого законом віку, кримінальній відповідальності не підлягають. Отже, використання їх у протиправних цілях має для таких осіб ряд переваг, зокрема, які дають можливість уникнути відповідальності за злочини та правопорушення11
.
Рабство в сучасному світі, крім рабства в його традиційному розумінні і работоргівлі, охоплює також торгівлю дітьми, дитячу проституцію, порнографію, експлуатацію дитячої праці, заподіяння статевого понівечення дівчаткам, використання дітей під час збройних конфліктах, торгівлю людськими органами.
Сексуальна експлуатація
– одна з найжорстокіших форм насильства до дітей. Діти, які стали її жертвами, зазнають фізичних, психо-соціальних і емоційних страждань, наслідки яких впливають на все життя і навіть загрожують йому.
Простежується тісний зв’язок між торгівлею дітьми, дитячою проституцією та порнографією. Проституція неповнолітніх стала справжньою галуззю тіньової економіки, яка приносить великі при-бутки організованим злочинним угрупованням.
Тепер розповсюдження й експлуатація дитячої порнографії – проблема світового рівня. Для реалізації такої продукції, а також для організації її комерційного обігу та подальшого розміщення в різних виданнях, злочинці використовують широко розгалужену мережу книжкових магазинів та секс-шопів. Одним із сучасних засобів передачі продукції дитячої порнографії є розповсюдження її каналами міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет. Такі приклади є і в Україні. Зокрема, в м. Києві було порушено кримінальну справу за ознаками ст. 211 КК України "Ввезення, виготовлення, збут і роз-повсюдження порнографічних предметів", за фактом виявлення в сервері фірми "Релком Україна" дитячої порнографічної продукції та розповсюдження її через комп’ютерну мережу Інтернет12
.
Одним із різновидів сучасного рабства є експлуатація дитячої праці. Численні прояви дитячої праці обумовили її групування в основні види. До них належать: домашня прислуга, примусова або кабальна праця, сексуальна експлуатація, робота в промисловості та сільському господарстві, робота на вулиці.
Такий різновид дитячої праці, як домашня прислуга,
є одним із найпоширеніших і зустрічається в усіх регіонах світу. Хоча така праця не обов’язково є небезпечною, але діти, залучені до неї, часто експлуатуються і нерідко зазнають сексуальної наруги від членів сім’ї, на яку вони працюють.
Багато видів дитячої праці, що практикуються в світі, є приму-совими.
Діти потрапляють у фактичне рабство, однією з найпоши-рених форм якого є боргова кабала.
Дитину "віддають" в рахунок оплати боргу. Вони працюють, щоб допомогти виплатити позику чи інші боргові зобов’язання.
Небезпечними є випадки викрадення дітей, які надалі утримуються в таборах, а їхню працю використовують на тяжких роботах: будівлях, гірських розробках, вугільних шахтах, сільськогосподарських плантаціях.
Однією з тривожних тенденцій експлуатації дітей є їх вико-ристання під час збройних конфліктів
. Діти використовуються як носильникі і солдати, для доставки зброї і ведення бойових дій. Засобами примушування до дисципліни злочинці використовують насильство і погрози. У разі відмови виконати наказ дітей б’ють або вбивають. До виконання таких покарань часто залучаються інші викрадені діти. Спроби втечі караються смертю, а у разі успішної втечі батькам втікачів погрожують помстою13
.
Сьогодні виникла така сфера незаконного бізнесу, як підпільна торгівля людськими органами та тканинами з метою трансплантації.
За оцінками експертів ООН, на цей час жодна держава не спроможна у повному обсязі задовольнити потреби в людських органах для пересадки, а кількість людей, які очікують на такі операції, постійно зростає. Так, наприклад, в Ірландії лише 85 % пацієнтів робиться трансплантація протягом першого року, в США – 25 %, в Японії – лише 10 % хворих. В Австралії кількість осіб, які очікують на трансплантацію нирок нині складає 2 тис. осіб, тимчасом як щороку робиться 400 таких операцій. Середній період очікування подібної операції складає 3 роки. Безумовно, за наявності дефіциту органів для пересадки злочинна діяльність у цій сфері може принести великі прибутки. За даними Австралійського інституту кримінології, "…виник чорний ринок…, на якому людські органи продаються за високими цінами…"14
. Тому таку ситуацію організовані злочинні угруповання використовують, насамперед, щодо дітей бідних та бездомних, особливо у міських районах, переважно в країнах, що розвиваються.
Останнім часом, після встановлення кримінальної відповідаль-ності за торгівлю людьми, а також внаслідок заходів, яких вживають правоохоронні органи, почала виявлятися ще одна тенденція такої злочинної діяльності: виїзд за підробленими документами вагітних жінок за кордон, народження там та оплатна передача дитини на усиновлення іноземним громадянам. За кожну з цих жінок злочинці отримують $ 10 тис., самі ж жінки отримують 2 тис., трапляється і менше. Після прибуття на батьківщину в них відбирають отримані за продану дитину гроші15
. До того ж, жінок, які продали своїх дітей, інколи шантажисти примушують самих бути вербувальницями: вони змушені підшукувати молодих вагітних жінок, переконувати їх народити дитину в іншій країні та зводять з посередниками. Відмо-витися від такого заняття жінки не можуть, оскільки самим доводилося вчиняти кримінально-карані діяння.
Таким чином, торгівля дітьми – це суспільно небезпечне явище, яке калічить долю неповнолітніх, шкоди сімейним відносинам, заподіює збитки інтелектуальному фонду країни. Щоб викоренити це явище, треба пересилити соціально-економічну нестабільність в Україні та розробити більш лоретивні дійові заходи правоохоронних органів щодо боротьби з викраденням та торгівлею дітьми.
Див.: Бакаєв О.
"Мауглі" в сучасному соціально-правовому оточенні // Іменем закону. 1998.
2 Див.: Конвенція
про права дитини. 1989. 20 жовт.
3 Див.: Зимин В.
"Жрицы любви" в криминальном аспекте // Сов. милиция. 1991. № 7. С.1–6.
4 Див.: Детский
труд: Цель – искоренить нетерпимые его формы: Международная конференция труда, 86-я сессия, 1998. Женева: Международное бюро труда, 1998. С.16.
5 Див.: Радецький В.С.
Міжнародне співробітництво по запобіганню злочинності серед неповнолітніх // Адвокат. 1998. № 1.
6 Див.: Блищенко И.П., Каламкарян Р.А., Карпец И.И. и др.
Междуна-родное уголовное право. М., 1995.
7 Див.: Пуговица Н.
Младенцы на экспорт // Сельская жизнь. 1997. 23 сент.
8 Див.: Радецький В.С.
Указ. робота.
9 Див.: Карнаухов С.
Маленький мальчик, которого родители продали львовским журналистам, наконец-то обрёл семью // Факты и комментарии. 1999. 8 окт.
10 Див.: Бакаєв О.В., Цыганов О.Г.
Некоторые организационно-правовые аспекты борьбы с торговлей несовершеннолетними в Украине // Торговля женщинами, детьми, покушение на личную свободу: социально-правовые аспекты: Материалы международного научно-практического семинара. К., 1997. С. 35.
11 Див.: Там само.
С. 36.
12 Див.: Дитяча
проституція і порнографія // Міліція України. 1999. №1–2. C. 28–29.
13 Див.: Положение
детей в мире, 2000 г. / К. Беллами. Б.М.: ЮНИСЕФ. Дет. Фонд ООН, 2000. C. 28.
14 Чепельська Г.
Сьогодення тих, кому належить майбутнє // Іменем закону. 1998. 6 лют.
15 Див.: Огняник А.
Московская фирма поставляла в Америку бере-менных женщин, чтобы затем продавать их детей по 10 тыс. долларов за каждого // Факты. 1999. 29 мая.