1. Закономірності та процес виникнення держави
Питанняпро походження держави є дискусійним, бо етнографічна й історична наука даютьвсе нові знання про причини і час його виникнення. У різних теоріях походженнядержави вказуються різні причини: в теологічній – божественна сила; вдоговірній – сила розуму та свідомості; в психологічній – фактори психікилюдини; в органічній – біологічні фактори; в матеріалістичної (марксистської) –соціально-економічні; в теорії насильства – військово-політичні і т.д. Такийплюралізм думок обумовлений наступним: «по-перше, на процес походженнядержавності дійсно впливали багато чинників (соціально-економічні,військово-політичні, природно-кліматичні, інформаційно-управлінські, морально-релігійні,національно-історичні, духовно-культурні та ін), по-друге, мислителі,пропонували пояснення цього процесу, жили в різні історичні епохи і, зрозуміло,використовували різний обсяг накопичених людством знань, по-третє, пояснюючипроцес виникнення держави, вчені брали найчастіше для ілюстрації своїх ідейрегіони землі, в яких вони самі проживали, ігноруючи інші регіони; по-четверте,часто мислителі, захоплені досягненнями інших наук, намагалися ці результатизастосувати до наук суспільних, і, зокрема, грунтуючись на тих чи іншихдосягненнях, по-новому поглянути на процес походження держави, роблячи це часомтак захоплено, що не помічали вплив на розвиток суспільства інших факторів,по-п’яте, не можна виключити й того, що на погляди авторів теорій дуже частосильно впливали їх філософські та ідеологічні пристрасті». Але як би там небуло, виникнення держави будь-якого типу підпорядковується загальнійзакономірності. Державність приходить на зміну родоплемінної строю, колипервісну рівність та історична первинна суспільна форма власності зживають себеі суспільство розділяється. Цьому суспільству були притаманні суспільна владата соціальні норми, що регулювали поведінку людей, але за відсутності владивідокремленого і як би стоїть над суспільством особливого апарату дляпримусового впливу. Держава виникає як закономірний, об’єктивно обумовленийрезультат природного розвитку первісного суспільства. Йде класоутворення, якеприймає різні форми залежно від виникає способу виробництва, від отримуютьпанування форм власності на землю – державної чи приватної.
1.1 Причины возникновениягосударства
Державане має вічної природи, воно не існувало в первісному суспільстві, а з’явилосялише на фінальному етапі його розвитку в силу численних і різноманітних причин.Перш за все йдеться про перехід до нових форм організації господарського життя,що призводить до соціального розшарування суспільства, появи класів, дозакріплення держави як нової організаційної форми життя суспільства. Державаз’явилося тоді, коли соціальні і класові суперечності об’єктивно не могли бутипримирені, а соціально-економічний розвиток суспільства дозволило утримувати зарахунок населення особливий апарат управління для керівництва ними. Держававиникла з наступних причин: 1. неолітична революція – перехід від збиральної довиробничої економіці 2. поділ праці, історія їх знає три: – відділенняскотарства від землеробства; – відокремлення ремесел – поява купецтва 3.зростання продуктивності праці і поява надлишок, додаткового продукту (багатства)4.поява приватної власності 5.поява експлуатації 6. розкол суспільства наантагоністичні страти (класу, групи) Сучасна теорія держави і права виділяєнаступні шляхи утворення держави: 1. Східна держава (держава азіатськогоспособу виробництва). Через розшарування суспільства. Одна мала громада немогла побудувати канали, тому громади стали об’єднуватися, потім виділяєтьсяорган управління. Дана теорія характеризує шлях утворення держави як природнийшлях розвитку держави.
2. Європейськадержава виділяють за основними напрямками створення: – полісна система. Державибасейну Середземномор’я (поліси, міста-держави) ставали центром для мешканців,після зростання «зайві» жителі відправляються на нові території, якізахоплювали. Суть держави басейну Середземного моря – добровільне формуваннядержави, спочатку демократична. У міру зміцнення влади – влада вождівпосилюється, підлеглі – в покорі, або в залежності, і влада переростає уцарства. – Франкський шлях, через наліт, захоплення чужих територій. Жителівзахоплених територій робили рабами, багатство відбирали і ділили, міста ставилина дані відносини. Наприклад варвари поширили свою владу на територію Галлії.Залишаючись наглядачами франки залишили державну верхівку, асимілювалися змісцевим населенням (франкская знати, римська, галльська) – буржуазні,утворювалися в результаті революції, повалення монархії, наприклад, Нідерланди,Німеччина, Австро-Угорщина. – Розпад великих держав, СРСР, ін імперії. – Крахколоніалізму. Держава – це механізм, апарат управління суспільством. Державніоргани та організації частково з’явилися в результаті перетворення органівсклалися в рамках родового ладу, частково шляхом витіснення останніх. Появаознак держави це, перш за все, виділення особливого прошарку людей зайнятихлише управлінськими справами, наділених особливими правами і повноваженнями іправом збирати податки, підрозділ членів суспільства не за кревного ознакою, аза територіальним, поява особливих загонів збройних людей покликаних захищатитериторію і суспільство. Ознаки держави: 1. Єдина організація політичної влади,яка поширюється на все населення країни в межах її території, тобто державногокордону 2. Державний суверенітет, який включає в себе повноту і самостійністьзаконодавчої, виконавчої та судової влади на всій території. Верховенство повідношенню до інших владі всередині країни і незалежність від інших держав. 3.Соціальний апарат влади, тобто публічна влада управління і примусу існує длязабезпечення його нормальної життєдіяльності 4. Правова форма організації іздійснення влади 5. Виступ держави в якості офіційного представника суспільства6. Наявність податків 7. Наявність символів, прапора, гімну, др. атрібутов. Уцілому, держава – політико-територіальна організація суспільства, що володієсуверенною публічною владою, що здійснюється для вирішення спільних справтовариства спеціальним апаратом та існуюча на податки. Держава може виникнутитільки тоді, коли суспільство досягло певного рівня економічного розвитку, якийдозволяє утримувати державний апарат. Державний апарат сформувався з апаратууправління первісного суспільства. Тому влада неминуче опинялася в рукахродоплемінної знаті, з якої утворювалися або відособлена соціальна група, клан,чиновницько-бюрократична структура, яка здійснювала експлуатацію рештисуспільства. Держава як така створювалося для виконання певних функцій.
Функціїдержави залежать від його цілей і завдань, але їх класифікація є загальноїнезалежно від форми. До основних причин появи держави вчені відносять наступні:необхідність удосконалення управління суспільством, пов’язана з йогоускладненням; необхідність організації великих суспільних робіт, об’єднання зцією метою великих мас людей; необхідність придушення опору експлуатованихверств населення; необхідність підтримання в суспільстві порядку, що забезпечуєфункціонування суспільного виробництва, соціальну стійкість суспільства, йогостабільність (це забезпечувалося, зокрема, підтримкою правопорядку,застосуванням різних заходів, у тому числі і примусових, для того, щоб всі членисуспільства дотримувались норми зароджується права, навіть ті, які сприймалисяними як не відповідають їхнім інтересам, несправедливі);
необхідністьведення війн, як оборонних, так і загарбницьких (територія стала важливимфактором у процесі формування державності). У більшості випадків зазначені вищепричини діяли сукупно, у різних поєднаннях. При цьому в різних умовах(історичних, соціальних, географічних, природних, демографічних і інших)головними, вирішальними могли ставати різні з перерахованих причин. Правоформувалося одночасно і паралельно з державою (а в певному сенсі і ранішедержави – існування мононорм в первіснообщинному ладі, які регулювали всісторони життя членів роду і племені), і обидва вони служили інтересам тих, хто стоявпри владі. Їх виникнення взаємозалежне і взаємозалежне. Кожен новий крок урозвитку держави приводив до подальшого розвитку правової системи, і навпаки.Неможливо існування як держави без права, так і права без держави. Саме органидержави стають основними структурами, контролюючими виконання правових приписіві реалізують у разі їх порушення відповідні юридичні санкції. Саме ж слово«санкція» в перекладі з латинської означає «найсуворіше постанову», «джереловлади», «примусова міра». У всіх значеннях санкція розглядається як щосьвладне, що виходить від авторитету (державного утворення), прагнення щосьвитіснити і заборонити і, навпаки, щось вирішити, заохотити. Суспільство,навіть саме цивілізоване, не настільки високоорганізованої, щоб існувати бездержави. Держава і суспільство не тотожні. Їх слід розрізняти. Як ми вжез’ясували, держава виділилося з товариства на певному ступені його зрілості.Суспільство – мати держави, і відповідно держава – дитя суспільства, продуктсуспільного розвитку. Яке суспільство – така і держава. Держава піклується просуспільство або, навпаки, паразитує чи навіть розтрощує суспільний організм. Уміру того як суспільство переходить у своєму розвитку від однієї формації доіншої, від нижчої ступені до вищої, змінюється і держава. Воно також стає більшдосконалим і цивілізованим.
1.2 Теорії виникнення держави
Вданий час в юридичній науці існує досить широке коло теорій, що пояснюютьпоходження держави. До числа основних з них належать такі: 1. Теологічна.Першопричиною появи держави називається «слово боже», божественна воля з усіманаслідками, що випливають звідси наслідками безумовного, беззастережного,покірного прийняття даного людям згори. 2. Патріархальна. Прихильники цієїтеорії проводять паралель між природно необхідною владою батька в сім’ї(патріарха) і повноваженнями верховного володаря в країні, підкреслюючи, щодержава є продукт історичного розвитку сім’ї. 3. Договірна. Передумовою появидержави вважається «війна всіх проти всіх» т.е. «Природний стан» людей, кінецьякому поклало установа держави, як результату договору між людьми, прояви їхволі та розуму. 4. Психологічна. Ця теорія виводить державу з людської психіки,якій властива потреба наслідувати і підкорятися лідерові, видатної особистості,здатної керувати суспільством. Держава є організація для здійснення такогокерівництва. 5. Теорія насильства. Поява держави пов’язується з війнами,властивими історії розвитку людства як прояв закону природи, який передбачаєпідпорядкування сильними слабких, для закріплення поневолення яких істворюється держава як особливий апарат примусу. 6. Органічна теорія. Державарозглядається як результат соціальної (органічної) еволюції, коли відбуваєтьсяприродний відбір в ході зовнішніх воєн і завоювань, що приводить до появиурядів, керуючих соціальним організмом, уподібнює організму людському. 7.Історико-матеріалістична. У вітчизняній юридичній науці ця теорія набуладомінуюче значення і отримала найбільш докладне висвітлення у навчальнійлітературі. Відповідно до даної теорії, держава – це продуктприродничо-історичного розвитку суспільства. Первісне суспільствохарактеризується відсутністю держави. Більш складніше питання – виникненнядержави в «доісторичний» період, в умовах родового суспільства, оскільки дужемало збереглося письмових джерел, де пояснюються причини і умови її виникнення.У зв’язку з цим (та з інших причин) в науці виникло декілька теорій проісторичне походження держави.
Дотаких теорій (концепцій) відносяться: теологічна (божественна), космічна,договірна, патріархальна, патримоніальної, завоювання (насильства),соціально-економічна або класова. Однією з найдавніших теорій є теологічна аботеорія божественного походження держави. Її суть зводиться до того, що держававиникла по Божій волі. Підтвердження цієї теорії ми можемо знайти в Біблії(Старий Заповіт), де говориться про виникнення держави в Стародавньому Ізраїлі,коли Мойсей виводив євреїв з Єгипту. Ця теорія мала успіх у стародавньомусвіті: в країнах Далекого Сходу, в Єгипті, Вавилоні, Сирії та інших. Другийтеорією є договірна теорія про походження держави, яка є складовою частиноютеорії «природного права» (XVII–XVIII століття). Суть цієї концепції зводитьсядо того, що держава і право виникли із людських угод, що вони створені по волілюдей шляхом суспільного договору для захисту власності, життя і свободи людей.Елементи цієї теорії можна знайти в процесі виникнення держави в СтародавньомуРимі, коли точилася боротьба між патриціями і плебеями за державну владу і вониприйшли до компромісу – угоди. Третя – патріархальна теорія виводить походженнядержави від сім’ї, яка шляхом розвитку переходить в рід, від роду до племені,до об’єднання племен і до виникнення народностей, як союзу племен. Державнавлада поступово виростає від влади батька в сім’ї до влади Ради старійшинплемені і досягає влади князя, короля або вождя. Четвертої теорією є теорія «завоювання»або насильства. Її суть зводиться до того, що держава виникла в результатінасильства і завоювання одного племені іншим, одного народу іншим. Вонарозглядається як панування сильного над слабким. Ця теорія розкриває зовнішні,політичні фактори виникнення держави, але упускає соціальні причини виникненнядержави. Найбільш поширеною теорією виникнення держави є соціально-економічнаабо класова (марксистська) теорія. Вона пояснює причини розпаду родовогосуспільства виникненням моногамної сім’ї, великими суспільними поділами праці,переходом від родової (колективної) власності до приватної власності, а такожвиникненням протилежних антагоністичних класів. З виникненням антагоністичнихкласів і соціальних груп родове суспільство (Рада старійшин) уже не моглирегулювати відносини між цими класами і соціальними групами. У зв’язку з цимнеобхідна була нова організація влади – державна влада та її апарат, чиновники,для яких управління і примус були основною діяльністю або єдиною. Ця концепціявикладена в роботі Ф. Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності ідержави» на узагальненні і аналізі виникнення держав в Афінах, СтародавньомуРимі і в германців. Виникнення кожної конкретної держави має свої особливості ізагальні закономірності: виникнення моногамної сім’ї, приватної власності іпротилежних антагоністичних класів.
Востанні десятиліття розробляється космічна теорія виникнення держави. Її сутьзводиться до того, що держава виникла і була рекомендована іншими космічнимицивілізаціями як вища організація управління суспільством. Суть цієї концепціїможна знайти в літературі останніх десятиліть, де розповідається про ролькосмічних цивілізацій в житті земної цивілізації. З усіх цих теорій найбільшобгрунтована соціально-економічна теорія походження держави, оскільки розглядаєсоціальні й економічні причини виникнення держави, а також частково політичнічинники. Ця теорія виходить із внутрішніх факторів, але майже не враховуєзовнішніх факторів, які впливали на виникнення держави. До виникнення державинеобхідно підходити з різних позицій, розглядати як внутрішні, так і зовнішніфактори, як причини, так і умови виникнення держави, а також політичні,економічні, соціальні та природні чинники, які впливали на виникнення держави.Питання про виникнення права потрібно також розглядати з двох позицій: права,яке створено державою, і права, як природного соціального явища. Виникненняправа, як загальних правил поведінки, не можна відривати відсоціально-економічних і політичних факторів життя суспільства. Воно виникає якприродне право членів суспільства, сім’ї, роду, племені і існує в формісуб’єктивних прав і обов’язків, у формі правових звичаїв, які мають моральне,релігійне, економічний і політичний зміст. З виникненням держави багатоправових звичаїв було пристосовано чи санкціоновано нею і вони стали офіційниминормами права і законами. Крім того, держава сама почала видавати новінормативно-правові акти і закони для регулювання нових суспільних відносин.
1.3 Процес виникнення держави
Однимз найважливіших суспільних умов переходу від родового ладу з його громадськоювладою до держави є зросле значення воєн і військової організації племен уперіод становлення раннеземледельческіх і ранньофеодальних суспільств. Узв’язку із зростанням суспільного багатства війни між племен нами велися восновному з метою грабежу і стали засобом постійного збагачення за рахунокзахоплення худоби і рабів. Однак військова організація служила і для захисту власнихінтере-, сов племен. У розглянутий період активізуються процеси міграції впошуках кращої території і для її завоювання. Ці процеси відомі в Європі,зокрема на Середньоєвропейської рівнині, в Азії (наприклад, завоювання аріїв вІндії), в Гірському Перу, де відбулося підкорення інками інших племен. У такихумовах не тільки завоювання, а й сама військова організація племен сприялапоступовому перетворенню органів суспільної влади племен в органи військовоїдемократії у вигляді виборних військових вождів, дружини, війська. Паралельновідбувалося посилення влади військових вождів, базилевса, рекса,пе-реднеазіатскіх і скіфських царів. Вони отримували значні привілеї не тількина кращу долю видобутку, але і на верховну владу, що претендує на передачу успадок, на пріоритет перед народними зборами, на той час перетворився на зборидружини, війська. У їх руках поступово зосереджувалася влада верховного жерця(у єгиптян, вавилонян, шумерів, скіфів), верховного судді.
Військовийпобут сприяв об’єднанню споріднених племен в єдиний народ. Це, у свою чергу,вело до узурпації одним з військових вождів (царів) найбільш сильного племенівлади вождів інших племен. Так відбулося становлення державності вСтародавньому Єгипті, Аккаде, у скіфів, у племен майя та інків в Месоамериці.Тому можна говорити про те, що війни і посилення військової організаціївпливали на характер влади племен, які перетворюються в єдиний народ, у рядівипадків не тільки сприяли формуванню класів або стратифікації суспільства, алей ініціювали ці процеси. Істотний вплив на процес виникнення державності,особливо у найбільш древніх народів, надавала релігія. Велику роль зіграларелігія в об’єднанні окремих родів і племен в єдині народи. У первісномусуспільстві кожен рід поклонявся своїм язичницьким богам, мав свій «тотем» (свого«ідола»). У період об’єднання племен релігійні норми сприяли зміцненню влади «царів»,базилевсов, верховних (часто – військових) вождів. Династії нових володарівпрагнули об’єднати племена спільними релігійними канонами. Таке значення малиАртхашастра в Стародавній Індії, культ Сонця і бога Осіріса в Давньому Єгипті,культ заступництва богів грецьким полісам і т. п. Відбувалося поступовепристосування релігійних норм до закріплення верховної влади пануючих племен віндіанців майя та інків, у скіфів. Ця влада пов’язувалася з передачею її відбогів і закріплювалася спочатку продовженням виборного терміну, а потім – довічноі спадково (наприклад, рід інків). Таким чином, визнаючи першорядне значеннявиробничого прогресу, а також майнової та соціальної, у тому числі класової,диференціації як причини перетворення первісно-общинного ладу в цивілізованісуспільства і родоплемінної влади в державу, сучасна наука не може вважати, щоцими факторами вичерпуються умови і причини виникнення держави. До числаостанніх варто віднести перетворення родової общини в окремі сім’ї та сільськігромади, перехід до територіальної організації населення, а також посиленнявоєн і військової організації племен, вплив релігії на об’єднання племен вєдиний народ і на зміцнення верховної царської державної влади. Згідномарксистсько-ленінської теорії корінною причиною виникнення держави з’явивсярозкол суспільства на протилежні класи з непримиренними протиріччями. «Держава,– писав В. І. Ленін, – є продукт і прояв непримиренності класових протиріч». Ітільки там, де такі суперечності існують як стійке, повторюване явище,марксистсько-ленінська теорія готова визнати виникнення та існування держави. Зцієї причини офіційна радянська історіографія довгий час відносила державиМе-соамерікі в кращому випадку до «військової демократії», хоча демократії тамне було й близько. Не отримало визнання і держава скіфів. Тим часом державністьязичницьких славян безумовно визнавалася. Другий помилковий наслідок полягало втому, що всі держави Стародавнього світу повинні були беззастережно вважатисярабовласницькими. Ф. Енгельс, як уже зазначалося, назвав розподіл на паніві рабів першим великим поділом суспільства на два класи. Тому виникнення кастовоїта іншої стратифікації радянськими теоретиками необгрунтовано ототожнювалося зрабовласництвом. Це було потрібно для того, щоб підтвердити ленінську тезу пронепримиренність класових протиріч як основу держави і визнання держави лишезнаряддям панівного класу для придушення іншого класу або класів. Однакосновоположники марксизму допускали і інший підхід до пояснення появинайдавнішого держави. Як писав Ф. Енгельс, до держави «стихійно сформованігрупи одноплемінних громад у результаті свого розвитку прийшли спочатку з метоюзадоволення спільних інтересів (наприклад, на Сході – зрошення) і для захистувід зовнішніх ворогів». Значить, він допускав деякі «загальнолюдські» функціїдержави. Сьогодні їх наявність у соціальній чи політичної функції сучасногобуржуазного держави навряд чи можна заперечувати. Звідси випливає, щовиникнення держави все ж таки було пов’язано – в різні епохи по-різному – знеобхідністю здійснювання загальних інтересів населення. І незважаючи на те, щопредставники різних класів або каст не отримували рівного задоволення своїхінтересів, все ж деякі спільні інтереси (наприклад, захист від зовнішніхнападів, забезпечення суспільних робіт, санітарних умов) державоюзадовольнялися. Визнання держави органом усього суспільства – характерний мотивбудь-якого ідеалістичного навчання про державу, то. є навчання, що виходить зідеї, а не з емпірично установлених фактів. Якщо державна влада – від бога,значить вона повинна бути рівною до всіх і не мати класового ухилу. Так,принаймні, випливає з християнської релігії. Патріархальна теорія держави,висунута ще Аристотелем, бачить у державі велику родину, так само опікує своїхпідданих, як батько – своїх дітей. Договірна теорія Ж.-Ж. Руссо надаєвладі тільки те, чим наділяють її «домовилися» громадяни. Але в дійсності такийдоговір ніколи не укладався. Нарешті, теорії, які стверджують владу державичерез згоду підданих на підпорядкування влади, теорія правової держави, щовимагає підпорядкування влади законам, справедливості, дотримання прав людини,відбивають хоча і правильні, але суто ідейні й психологічні основи появи йіснування держави, а не породжені причинами і умовами його походженняоб’єктивні ознаки.
Логікапроцесу виникнення європейських держав відображена в наступних моментахрозвитку суспільства. Спочатку відбулося великий суспільний поділ праці (відземлеробства відокремилося скотарство, потім ремесло і з’явилося купецтво).Суспільний поділ праці викликало зростання його продуктивності й поява такзваного надлишкового продукту, тобто одна сім’я або навіть одна людинавиробляли більше, ніж споживали. У колишніх економічних умовах цього не було.Наслідком появи надлишкового продукту-головного моменту в розкладанніпервісного суспільства-стало виникнення приватної власності, імущих інезаможних, експлуататорів і експлуатованих. Останні являли собою два класи,інтереси яких були непримиренні. У суспільстві, розколотому на два таких класу,виникає класова боротьба. Інтерес економічно панівного класу полягає узбереженні і зміцненні свого становища, а пригнобленого класу-в позбавленні відгноблення, зміну свого положення в кращу сторону. Класова боротьба приводить вкінцевому рахунку до появи держави як органу, здатного на основі організованогопримусу і насильства забезпечити існування суспільства, що роздираєтьсявнутрішніми протиріччями, як єдиного цілого. При цьому економічно панівний ісамий могутній клас одночасно стає і класом панівним політично, тобто державаспочатку з’являється як орган, який діє в інтересах саме цього класу. Поступовоклас, який захопив публічну владу, формує та вигідні йому органи влади.
2. Поняття юридичного факту. Види юридичних фактів. Юридичнийсклад.
2.1 Поняття юридичного факту
Підюридичними фактами в науці і на практиці розуміються конкретні соціальніобставини (події, дії), що викликають відповідно до норм права настаннявизначених правових наслідків – виникнення, зміну або припинення правовихвідносин. Поняття юридичного факту поєднує два суперечливих, але нерозривнопов’язаних моменти: це явище дійсності – подія або дія (матеріальний момент),що породжує в силу вказівки норм права визначені правові наслідки (юридичниймомент). Сказане дозволяє окреслити основні ознаки цього поняття. Юридичніфакти є обставини: конкретні, індивідуальні. Юридичні факти являють собою явищадійсності, що існують у певній точці простору і часу. Якщо мова йде профакти-дії, то конкретність дій означає, що вони вчинені певними суб’єктами інесуть конкретний соціальний і правовий зміст. Конкретність юридичнихфактів-подій виражається в тому, що вони відбуваються у певній місцевості вдеякий визначений момент часу. Що несуть у собі інформацію про стан суспільнихвідносин, що входять у предмет правового регулювання. Юридичними фактамивиступають лише такі обставини, які зачіпають прямо або побічно права іінтереси суспільства, держави, соціальних колективів, особистості. Беззмістовніз соціальної точки зору події і дії не можуть мати і юридичного значення.Певним чином виражені (об’єктивувалися) зовні. Юридичними фактами не можутьбути абстрактні поняття, думки, події внутрішнього духовного життя людини ітому подібні явища. Разом з тим законодавство може враховувати суб’єктивнусторону вчинків (провину, мотив, інтерес, мету) як елементи складногоюридичного факту (див. далі). Стан в наявності або відсутності певних явищматеріального світу. Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати нетільки позитивні (існуючі) явища, але і так звані негативні факти (відсутністьвідносин службової підпорядкованості, спорідненості, іншого зареєстрованогошлюбу тощо). Прямо чи опосередковано передбачені нормами права. Багато юридичніфакти вичерпно визначені в нормі права. Правовідносини виникають, змінюютьсяабо припиняються внаслідок настання певних життєвих обставин (фактів).Наприклад, факт призову на дійсну військову службу є підставою для вступупризовника у військово-службові правовідносини, звільнення в запас, навпаки,припиняє ці правовідносини; з досягненням повноліття виникають правовідносини,що допускають участь громадянина у виборах представницьких органів державноївлади; в зв’язку з народженням дитини у подружжя виникають обов’язки щодо їївиховання. Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми правапов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичні факти формулюютьсяв гіпотезах правових норм. Ми вже знаємо, що гіпотеза встановлює ті життєвіобставини та умови, за наявності яких у суб’єктів виникають конкретні юридичніправа і обов’язки. Іншими словами, юридичні факти породжують відносини міжсуб’єктами на основі приписів правової норми.
1. Підставамивиникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин є юридичні факти.Цивільне законодавство не містить загального легального визначення юридичнихфактів, хоча широко і досить детально перераховує події, дії, стани та ін, щовиступають в якості юридичних фактів. У літературі загальновизнаним євизначення юридичних фактів як конкретних життєвих обставин, які відповідно донорм права спричиняють настання певних юридичних наслідків – виникнення, змінита припинення цивільних правовідносин. Однак юридичні факти не тільки впливаютьна динаміку цивільних правовідносин, вони тягнуть і правові наслідки, пов’язаніз визначенням статусу суб’єкта цивільного права. Наприклад, з народженням удитини виникають громадянство і правоздатність, з моменту державної реєстраціїюридичної особи – право і дієздатність. Не всякі життєві обставини є юридичнимифактами, а лише такі, з якими закон та інші правові акти пов’язують настанняюридичних наслідків. Саме норма права визначає ті обставини, при настанні якихвідбуваються виникнення, припинення або зміна цивільних правовідносин. «Такимчином, юридичні факти є підставою» прив’язки «загальної, абстрактної норми доконкретного випадку». Так, з досягненням 18-річного віку законодавство пов’язуєвиникнення дієздатності громадян; укладення договору побутового підрядугромадянином (замовником) з підрядником породжує цілий комплекс взаємних прав іобов’язків підрядника і замовника за даним договором.
Одній ті ж життєві обставини можуть визнаватися чи ні юридичними фактами взалежності від того, як до них ставиться законодавець у різні періоди часу. УЦК міститься перелік основних видів юридичних фактів. Разом з тимпідкреслюється, що цей перелік не є вичерпним. Цивільні права та обов’язки можутьтакож виникати «з дій громадян і юридичних осіб, які хоча і не передбаченізаконом або такими актами, але в силу загальних засад цивільного законодавствапороджують цивільні права та обов’язки». Це положення має важливе значення,оскільки неможливо закріпити в цивільному законодавстві всі без виняткуюридичні факти. Підкреслимо, що не передбачені цивільним законодавствомюридичні факти породжують юридичні наслідки лише в тому випадку, якщо вони несуперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства. Юридичні фактив цивільному праві мають певну специфіку, яка обумовлена особливостями предметаі методу правового регулювання. Основну групу відносин, які регулюються нормамицивільного права, становлять майнові відносини, які виникають, змінюються іприпиняються на основі вольових актів їх учасників, які виступають в якостісамостійних, рівноправних суб’єктів цивільних правовідносин. Саме томудоговори, будучи найбільш поширеними юридичними фактами, серед підставвиникнення цивільних прав та обов’язків названі першими.
2. Підставоювиникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин може з’явитися одинюридичний факт або сукупність юридичних фактів, звана юридичним складом. Коженз юридичних фактів, що входять до юридичного складу, може мати самостійнезначення. Але дана юридична наслідок може викликати тільки юридичний склад уцілому, весь комплекс юридичних фактів. Наприклад, для припинення прававласності особи на майно, яке не може їй належати, необхідні наступні факти: 1)наявність майна, яке може належати лише певним учасникам обороту, або наявністьйого в обороті допускається за спеціальним дозволом, 2) правомірність придбаннямайна у власність особи, які не має на це спеціального дозволу; 3) невиконанняособою протягом року вимоги про відчуження майна, 4) рішення суду пропримусовий продаж майна (п. 1 ст. 238 ЦК).
Данітермінологічні розбіжності не мають суттєвого значення. Зазначені термінизастосовуються для позначення одного й того ж явища. Тому будевикористовуватися термін «юридичний склад», який, на нашу думку, досить точновідображає істота явища. Юридичні склади поділяються на прості і складні.Прості юридичні склади являють собою сукупність фактів, поява яких можливо вбудь-якій послідовності. Важливо лише, щоб у якийсь певний момент вони всі булив наявності. Так, для зупинення перебігу строку позовної давності необхіднонаявність наступного комплексу фактів:
1)перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил; 2) знаходженняЗбройних Сил на військовому положенні в останні 6 місяців перебігу строку позовноїдавності. Складні юридичні склади – сукупність фактів, поява яких потрібно всуворо визначеній послідовності. Наприклад, до юридичних фактів, що тягневиникнення спадкування, відносяться:
1)юридичні факти, які повинні існувати до моменту відкриття спадщини (наприклад,стан у шлюбі; походження дітей від спадкодавця тощо; заповіт) при спадкуванніза заповітом,
2)юридичний факт відкриття спадщини, який настає в момент смерті спадкодавця;
3)акт прийняття спадщини.
2.2 Види юридичних фактів
Різноманітніюридичні факти цивільного права класифікуються за різними підставами.Традиційно за ознакою залежності їх настання від волі суб’єктів вониподіляються на дії і події. Дії відбуваються волею суб’єктів – фізичних,юридичних осіб, публічно-правових утворень. До них належить більшість юридичнихфактів. Однак норми цивільного права пов’язують настання юридичних наслідків із бездіяльністю. Наприклад, якщо постачальник не поставив передбачену договоромпоставки кількість товарів або не виконав вимоги покупця про замінунедоброякісного товару у встановлений строк, покупець має право придбатинепоставлені товари в іншої особи з віднесенням на постачальника всіхнеобхідних і розумних витрат на їх придбання. Невиконання підрядником обов’язкисвоєчасно приступити до виконання договору підряду породжує право замовникавідмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування збитків.
Узалежності від того, відповідають дії вимогам законів, інших нормативних актівта умовам договору або порушують їх, вони поділяються на правомірні інеправомірні. Неправомірні дії, що виступають як юридичні факти, різноманітні.До них відносяться, наприклад, заподіяння шкоди життю або здоров’ю громадянина,невиконання зобов’язання, здійснення угоди, явно суперечною основамправопорядку чи моральності. Наслідком здійснення неправомірних дій є, якправило, настання цивільно-правової відповідальності, хоча воля правопорушникане була спрямована на настання цих юридичних наслідків. Вони настають у силувказівки закону. Наприклад, заподіяння шкоди майну громадянина чи юридичноїособи породжує обов’язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду вповному обсязі; придбання або збереження майна без законних підстав за рахунокіншої особи породжує у набувача обов’язок повернути потерпілому придбання абозбереження майна.
Правомірнідії розрізняються за ознакою спрямованості волі особи, яка вчинила ці дії, наюридичні акти і юридичні вчинки. Юридичні акти – правомірні дії, спрямовані надосягнення юридичних наслідків. Найбільш важливе значення має їх класифікаціяна односторонні, двосторонні і багатосторонні акти. Односторонні юридичні актитягнуть юридичні наслідки незалежно від волі інших осіб. Це, наприклад, публічнаобіцянка нагороди, скасування довіреності що її видав особою, скасуваннядарування, складання заповіту та ін Двосторонні та багатосторонні юридичні акти(договори) тягнуть юридичні наслідки при наявності узгодженої волі двох ібільше осіб (договір купівлі-продажу); договір простого товариства. До юридичнихактів належать угоди, адміністративні акти, рішення суду. Угоди – найбільшпоширена підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин.Згідно зі ст. 153 ЦК угодами визнаються «дії громадян і юридичних осіб,спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків».Таким чином, угоди – вольові дії суб’єктів цивільного права, спрямовані надосягнення цивільно-правових наслідків. Так, укладаючи договір довічного змістуз утриманням, платник ренти має на меті придбати у власність житловий будинок,квартиру, земельну ділянку чи іншу нерухомість, а одержувач ренти – довічноотримувати утримання з утриманням. Адміністративні акти, тобто акти державнихорганів і органів місцевого самоврядування є юридичними фактами, що породжуютьцивільні права і обов’язки лише у випадках, прямо передбачених законом. Числоцивільних прав та обов’язків, безпосередньо виникають з адміністративних актів,незначно. Сюди можна віднести видачу державним органом або органом місцевогосамоврядування суб’єкту права ліцензії на заняття певною діяльністю;реорганізацію юридичної особи у формі його поділу або виділення з його складуодного чи декількох юридичних осіб, здійснювану за рішенням уповноваженогодержавного органу; видачу ордера на житлове приміщення, який зобов’язуєжитлово-експлуатаційну організацію укласти з особою, яка одержала ордер,договір найму житлового приміщення. Іноді адміністративні акти передуютьвиникненню цивільних правовідносин, наприклад, вчинення опікуном угоди звідчуження, у тому числі обміну або дарування майна підопічного, має передуватидозвіл на здійснення такої угоди органу опіки та піклування. Адміністративніакти можуть спричинити за собою припинення цивільних правовідносин. Так,зобов’язання припиняється, якщо його виконання стає неможливим у результатівидання адміністративного акта. Адміністративні акти, на відміну від угод, євладними актами державного органу або органу місцевого самоврядування іпороджують, як правило, адміністративні відносини. І лише в прямо передбаченихзаконом випадках вони служать підставою виникнення, зміни або припиненняцивільних правовідносин. На динаміку цивільних правовідносин можуть впливати ісудові рішення, під якими розуміються судові акти суду загальної юрисдикції,арбітражного суду і третейського суду. Прикладом виникнення цивільнихправовідносин на підставі рішення суду є визнання судом права власності на самовільнуспоруду. Рішення суду про розмірному зменшенні покупної ціни при виявленніпокупцем не обумовлених продавцем недоліків тягне за собою зміну договорукупівлі-продажу. А рішення суду про викуп державою або продажу з публічнихторгів безгосподарно умістів культурних цінностей є однією з юридичних фактів,що припиняють право власності.
Юридичнимивчинками визнаються правомірні дії суб’єктів цивільного права, з якими нормиправа пов’язують настання певних цивільно-правових наслідків незалежно відтого, чи були вони здійснені з метою викликати зазначені наслідки чи ні.Прикладами юридичних вчинків є знахідка загубленої речі, виявлення скарбу,створення твору літератури, науки, мистецтва. Юридичні наслідки при вчиненніюридичних вчинків настають у силу вказівки закону, незалежно від спрямованостідій вчинила їх особи. В одних випадках, здійснюючи юридичний вчинок, особа прагнедо досягнення певних юридичних наслідків, а в інших – ні. Проте наслідки будутьодні і ті ж. Таким чином, спрямованість дій особи на певні юридичні наслідкиносить факультативний характер. При здійсненні юридичного вчинкуцивільно-правові наслідки можуть наступити і всупереч волі суб’єкта права.Наприклад, затримання особою бездоглядних домашніх тварин викликає в ньогообов’язок повернути їх власнику навіть у тому випадку, якщо затримала їх особане бажає цього.
Цивільнезаконодавство пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносині з подіями, тобто обставинами, які виникають, розвиваються і припиняютьсянезалежно від волі суб’єкта (суб’єктів), у відношенні якого (яких) можутьвиникнути певні правові наслідки. Подія може виникнути і в результаті діїлюдини. Наприклад, пожежа житлового будинку, що виник в результаті підпалу. Уданому випадку підпал є подією для власника будинку, але не для палія, якавчинила протиправну дію. У залежності від того, обумовлено виникнення подійволею людини чи ні, події прийнято підрозділяти на абсолютні та відносні.Абсолютні події – такі явища, виникнення яких не залежить від людини: повінь,землетрус, снігові замети, закінчення часу і т. п. Відносні події – такіявища, які виникають в результаті дії осіб, але розвиваються незалежно від їхдій. Наприклад, настання смерті в результаті заподіяння тілесних ушкоджень.Отже, подія відрізняється від дії не стільки за характером їх походження,скільки характером розвитку процесу цих явищ. Події носять неволевой характер усвоєму процесі, незалежно від причини їх виникнення, тоді як дії є вольовими нетільки у своїй причини, а й у своєму процесі Досить значний вплив навиникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин надають терміни, тобтовідрізки часу, мають початок, тривалість перебігу і закінчення. Термін – об’єктивнакатегорія, яка не залежить від волі і діяльності суб’єктів цивільнихправовідносин. Разом з тим терміни не є особливими юридичними фактами,існуючими поряд з подіями і діями. Вони відносяться до відносних подій,оскільки, говорячи про терміни, не можна взагалі заперечувати впливу на нихволі людей. Терміни є вольовими за їхнім визначенням: тривалість термінів, їхмежі встановлюються нормами цивільного законодавства, угодою сторін, судом. Узалежності від наслідків юридичні факти діляться на правостворюючі,правозмінюючі, правоприпиняючі і правовосстанавлівающіе. Правостворюючі є такіюридичні факти, з настанням яких цивільне законодавство пов’язує виникненняцивільних правовідносин. Так, однією з підстав набуття права власності нанерухоме майно є набувальна давність. Якщо громадянин, який не є власникоммайна, володіє ним добросовісно, відкрито і безперервно не менше 15 років, товін набуває на це майно право власності. Правозмінюючі юридичні факти – такіюридичні факти, настання яких тягне за собою зміну цивільних правовідносин.Так, передача товару неналежної якості може спричинити за собою відповіднезменшення купівельної ціни. Правоприпиняючі є такі юридичні факти, з настаннямяких цивільне законодавство пов’язує припинення цивільних правовідносин.Обставини, з якими може бути пов’язане припинення цивільних правовідносин,різноманітні. Наприклад, надання відступного може спричинити за собою припиненнязобов’язання; визнання індивідуального підприємця, який є комісіонером,неспроможним (банкрутом) тягне припинення договору комісії. Правовідновлюючиюридичні факти – такі юридичні факти, з настанням яких закон пов’язуєвідновлення прав та обов’язків, втрачених раніше суб’єктом цивільнихправовідносин. Наприклад, явка особи, визнаної безвісно відсутньою, призводитьдо відновлення деяких цивільних правовідносин. Особливістю цих юридичних фактівє те, що вони не породжують нового, а відновлюють раніше припинило існуванняправовідносини в межах його колишнього існування. У науці цивільного права крімюридичних подій та юридичних дій виділяють так звані факти-стану. Це доситьскладна правова категорія, природа якої достатньо не з’ясована. Проте стану неє якоюсь особливою різновидом юридичних фактів поряд з подіями і діями. Ціюридичні факти характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодоміснування, протягом якого неодноразово, самостійно або разом з іншимиюридичними фактами породжують цивільно-правові наслідки. Прикладами станів є:стан в шлюбі, спорідненості, утриманство, непрацездатність і ін. Класифікаціяюридичних фактів може здійснюватися: а) за тих наслідків, які вони тягнуть, і б)по властивості самих юридичних фактів. Класифікація за тих наслідків, якітягнуть юридичні факти, не викликає труднощів, але і не має великогопрактичного значення. З цієї точки зору різняться юридичні факти, щовстановлюють правовідносини, факти, що змінюють правовідносини, і факти, щоприпиняють правовідносини Ч Зміна вже існуючих правовідносин може стосуватисясуб’єктів права або суб’єктів обов’язки (перехід прав чинності успадкування,дарування, заміна зобов’язаного особи іншою чинності угоди і т. п.). Змінаправовідносини може торкатися також зміст прав і обов’язків сгорон (розширенняобов’язків сторін щодо нової угоди, заміна одного обов’язку іншої, наприкладзаміна зобов’язання передати право власності на річ зобов’язанням відшкодуватизбитки, зміна термінів і т. п.). А.Ф. Клейнмап до трьох зазначенихвидів юридичних фактів приєднує четвертий: факти, «що перешкоджають виникненнюправ і обов’язків». До них він відносить «такі факти, за наявності яких угода єнедійсною: недієздатність, примус, обман, помилка, кабального, удаваної угоди іт. п.» Проте неважко помітити, що включення в класифікацію юридичних фактівзгаданої четвертої категорії не узгоджується з визначенням юридичних фактів, якнаведеним вище, так і з тим, яке дає сам автор, що розуміє під юридичнимифактами «такі фактичні обставини, з наявністю або відсутністю яких правованорма пов’язує правові наслідки» Чи можна, виходячи з цього визначення,відносити до числа юридичних фактів такі обставини, властивість яких полягаєсаме в тому, що вони не тягнуть правових наслідків? Різниця юридичних фактів поїх наслідків не може мати серйозного теоретичного і, як сказано ви-шо,практичного значення. Досить зазначити, що одні й ті ж факти можуть породжуватиодні правовідносини і припиняти інші, змінювати треті. Таке значення в деякихвипадках може мати, наприклад, договір. Смерть особи може одночасно і припинятиправовідносини (пов’язані з особистістю померлого) і служити підставою длявиникнення нових правовідносин, налрімер у галузі спадкового права. Набагатобільш істотна класифікація юридичних фактів за характером, властивостями самихфактів. Найважливіше значення при цьому має та обставина, чи залежать або незалежать юридичні факти від волі людей, чи становлять вони результат їхсвідомої діяльності. Юридичне значення можуть мати не тільки свідомі дії осіб,але й обставини, не залежать від їхньої волі – події. Роблять іноді вказівку нате, що до юридичних фактів слід відносити також стану (перебування особи навійськовій чи іншій службі, стан у шлюбі, спорідненість і т. п.) Удійсності, той чи інший стан входить до фактичного сочетав, передбаченийгіпотезою норми, і в цьому сенсі є «передумовою» правовідносин, але юридичнимфактом, що обумовлює виникнення (зміну або припинення) правовідносини, воно неє. Таким може бути виникнення або припинення того чи іншого стану, наприкладодруження, усиновлення, прийняття громадянства, вступ до лав Радянської Арміїчи закінчення військової служби і т. п., народження сина, яка обумовлюєвиникнення спорідненості. Все це юридичні факти, але вони цілком підходять підкатегорію юридичних дій або подій. Одні правовідносини можуть виникати в силувиникнення того чи іншого стану, інші можуть приурочиваться до якого-небудьфакту, події при наявності даного стану, наприклад встановленнюнепрацездатності. Правовідносини в суспільств, досягнення повноліття сина,порушення норм ведення війни, оголошення блокади при наявності стану воїни і т. п.Що стосується самого стану, як такого, як деякого триваючого процесу, то вононе породжує саме до себе пікакіх правовідносин. Також і наявність деяких прав,наприклад права власності, необхідно для здійснення такої операції, як договірздачі в найм речі, але не право власності, а зазначений договір у даномувипадку є юридичним фактом. В наведених міркуваннях про стан як юридичний фактпозначається змішання фактичного складу з юридичним фактом. У всякому разі,якщо відносити стану до числа юридичних фактів, то цілком очевидно, що не можнакласифікувати юридичні факти на дії, події і стани. Дії відрізняються відеобитіі за тією ознакою, що перші залежать від людської волі. а другі-ні; стануже відрізняються від дій і подій своїм триваючим характером, тобто за зовсіміншою ознакою. До дій відносяться лише виражені зовнішнім чином вчинки людей.Не є діями переживання, ті чи інші психічні стани індивідів, а також, з іншогобоку, вчинки, вчинені без участі свідомості або волі, у тому числі вчинені піддією насильства. Крім того, в ряді випадків, для настання юридичних наслідківнеобхідно, як правило, щоб дія скоєно було дієздатним особою. Тільки при цьєїумови вчинок може розглядатися як дія особи. Під дією розуміються пе тільки тічи інші волевиявлення, які отримують зовнішнє вираження в рухах особи, а йбездіяльність, тобто відсутність рухів, також є вираженням певного внутрішньогостану індивіда. Що стосується дій, тобто свідомих вчинків людей, які відповідаютьїх волі, то вони також розпадаються на дві головні групи – на правомірні іпротиправні. До перших належать такі дії, як односторонні розпорядження,договори, акти посадових осіб, винахід, створення автором будь-якого твори таін, тобто всі дії, дозволені нормами права і здійснювані в рамках правопорядку.Іншу групу дії становлять-дії неправомірні, протиправні – правопорушення. Діїправомірні, в свою чергу, розпадаються на кілька груп. Найважливішим видомправомірних дій є юридичні акти, тобто такі волевиявлення, що безпосередньоспрямовані па встановлення, зміну або припинення правовідносин. Сюдивідносяться, по-перше, угоди, тобто юридичні акти, які зумовлюють виникненняправовідносин, які стосуються галузі цивільного, колгоспного права тощо, – інакшекажучи, такі правовідносини, в яких не виявляється відносин владарювання іпідпорядкування; і, по-друге, адміністративні акти, тобто акти органівдержавного управління, спрямовані на встановлення, зміну або припиненняправовідносин, які відносяться до інших галузей права (адміністративного,фінансового і т. п.). Іншою групою правомірних дій є дії, які спричиняютьвиникнення, зміну або припинення правовідносин у силу певного об’єктивногорезультату незалежно від того, чи були ці правомірні дії спрямовані на такінаслідки чи ні. Прикладом може служити виготовлення речі з матеріалу, щоналежить іншій особі («специфікація»), створення художнього твору, яке тягне засобою виникнення правовідносин, пов’язаних з авторським правом. Те жвідноситься до знахідки, винаходу, виконання умов, які передбачають призначенняпремії або нагородження та ін.
2.3 Юридичний склад
Юридичнийфакт – це життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, змінуабо припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного фактуправовідносини неможливі. Юридичний факт – передумова правовідносин. Наприклад,наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивідвступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настанняпевних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права. Функції юридичнихфактів: • функція залучення суб’єкта права до правовідносин; • функціяпородження правосуб’єктності, її набуття або виникнення (наприклад, знародженням дитини виникає громадянство; для створення підприємства необхіднареєстрація). Отже, юридичні факти не тільки служать підставою для виникнення,зміни і припинення конкретних правовідносин, а й цілеспрямований рух останніх єголовним наслідком юридичних фактів.
Юридичніфакти класифікуються за різними підставамиВиди юридичних фактів за юридичними наслідками: правозмінюючі правоприпиняючі правоутворюючі – юридичні факти, з якими норми права пов’язує виникнення правовідносин (наприклад, наказ ректора про зачислення абітурієнта К. до вузу) – юридичні факти, з якими норми права пов’язує зміна правовідносин (наприклад, наказ ректора про переведення студента К. з очної на заочну форму навчання) – юридичні факти, з якими норми права пов’язує припинення правовідносин (наприклад, наказ ректора про видачу студенту К. диплома про закінчення вузу)
Слідзважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правоутворюючим,правозмінюючим, правоприпиняючим для суб’єктів, які є сторонами управовідносинах. Так, факт смерті громадянина – обставина, що припиняєправовідносини між померлим і його дружиною, дітьми. Одночасно це є іправоутворюючим фактом, тому що після закінчення певного строку з дня смертігромадянина виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією права дружини,дітей на спадщину.Види юридичних фактів за вольовою ознакою: діі подііЇ – вольова поведінка суб’єктів права, з якою пов’язані виникнення, зміна та припинення правовідносин (наприклад, угода, постанова слідчого, рішення суду) – юридичні факти, що виникають, змінюються і припиняються поза волею людей (наприклад, природне стихійне явище, смерть) обставини – складні юридичні факти, які охоплюють своїм змістом дії та події (наприклад, безвісна» відсутність, місце проживання, недієздатність), їх використання об’єктивно необхідне в трудовому, сімейному, кримінальному праві та ін. діі правомірні неправомірні відповідають вимогам норм права (договір) Не відповідають вимогам норм права (договір) Правомірні дії юридичні акти юридичні вчинки – дії, пов ‘язані зі вступом особи в конкретні правовідносини з наміром досягти певного юридичного наслідку (наприклад, звернення громадянина з заявою до державного органу про прописку) – дії, що не пов’язані зі вступом особи в конкретні правовідносини і незалежно від їх наміру спричиняють юридичні наслідки (наприклад, фіктивний шлюб породжує у разі народження дітей всі юридичні обов’язки, пов’язані з утриманням і вихованням дітей) Неправомірні дії злочини проступки – передбачені законом суспільне небезпечні винні діяння (дії або бездіяльність), що спричиняють за чинним законодавством, кримінальну відповідальність. Злочин відрізняється від проступку більшим ступенем суспільної небезпечності один із видів правопорушень, який полягає у винній дії або бездіяльності, що спричиняють за чинним законодавством, дисциплінарну чи адміністративну відповідальність. Проступок відрізняється від злочину меншим ступенем суспільної небезпечності Події абсолютні відносні (наприклад, смерть людини породжує наслідки: майно переходить до дружини, дітей, тобто виникають спадкоємні правовідносини, змінюється склад учасників правовідносин, суб’єктом яких був померлий) (наприклад, смерть застрахованої особи в результаті вбивства спричиняє наслідки незалежно від того, з якої причини відбулося позбавлення життя – виплачується страхова премія сім’ї; у спадкоємців убитого виникають правовідносини з органом страхування) Види юридичних фактів за складом: прості складні (фактичні склади)
Нерідкодля виникнення передбачених правовою нормою юридичних наслідків потрібен неодин юридичний факт, а сукупність фактів. Сукупність юридичних фактів,необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права(виникнення, зміна або припинення правовідносин), називається фактичним(юридичним) складом.
Приклад.Для зачислення до вищого навчального закладу необхідні: загальна середняосвіта, підкріплена документом; успішна здача вступних іспитів; документ, щосвідчить про внесення певною суми за навчання (якщо це комерційний навчальнийзаклад); наказ ректора про зачислення до вузу.
Фактичні склади прості складні включають факти, що належать до тієї ж самої галузі законодавства. Наприклад, для укладення шлюбу необхідна сукупність фактів: взаємна згода осіб, що вступають до шлюбу; досягнення ними шлюбного віку; відсутність у кожного з них зареєстрованого в органах РАГСу шлюбу; відсутність між ними родинних відносин, дієздатність осіб, що вступають до шлюбу. Всі ці факти передбачені однією галуззю законодавства – шлюбно-сімейним включають факти, що належать до різних галузей законодавства. Наприклад, пенсійні правовідносини можуть виникнути лише за наявності трьох фактів: досягнення встановленого законом віку, наявності виробничого стажу, рішення органу соціального забезпечення про нарахування пенсії. Тут досягнення встановленого законом віку та наявність необхідного виробничого стажу передбачені нормами трудового законодавства, а рішення органу соціального забезпечення – це сфера адміністративного законодавства
Фактичнийсклад не слід плутати з подіями – складними юридичними фактами. Юридичний факт –це життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну абоприпинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного фактуправовідносини неможливі. Юридичний факт – передумова правовідносин. Наприклад,наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивідвступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настанняпевних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права. Функції юридичнихфактів: – функція залучення суб’єкта права до правовідносин; – функціяпородження правосуб’єктності, її набуття або виникнення (наприклад, знародженням дитини виникає громадянство; для створення підприємства необхіднареєстрація). Отже, юридичні факти не тільки служать підставою для виникнення,зміни і припинення конкретних правовідносин, а й цілеспрямований рух останніх єголовним наслідком юридичних фактів.
Одже,формування категорії «юридичний факт» пов’язане з переробкою, осмисленням ісистематичним викладом римського права його пізнішими дослідниками. Загальнепоняття юридичного факту, як і поняття правовідносини, римськими юристамисформульовано не було. Своїм існуванням термін «юридичний факт» зобов’язанийвідомому німецькому правознавцю Фрідріху Карлу фон Савіньї (одному іззасновників історичної школи права), який у своїй праці «Система сучасногоримського права» (1840 р.) писав: «Я називаю події, які призводять довиникнення або закінчення правовідносин, юридичними фактами». У сучасноїнавчальної літератури увагу в основному приділяється класифікації юридичнихфактів, а саме поняття залишається в тіні. Автори, як правило, обмежуютьсявизначенням юридичного факту, що формулюється практично однаково і звучитьнаступним чином: «Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якиминорми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правових відносин».Проте в плані понятійної характеристики юридичних фактів можна відзначити їхнаступні характерні риси:
1.За своєю соціальною природою юридичні факти – це звичайні життєві обставини,які самі по собі не мають властивість викликати юридичні наслідки. Така якістьнадається їм юридичними нормами, і може статися так, що законодавець на якомусьетапі розвитку суспільних відносин перестане пов’язувати правові наслідки зданими юридичним фактом. Проте робиться це не довільно, не через примхузаконодавчого органу, а під впливом закономірностей суспільного розвитку. Томуюридичні факти мають глибоку суспільну природу і являють собою ще один вихідправа на практику, ще один канал зв’язку права з соціальною сферою. Такимчином, юридичні факти – це суспільно-юридичні явища.
2.Юридичні факти опосередковує рух правових відносин (виникнення, зміна,припинення). І якщо правосуб’єктність розглядати як особливого роду юридичне правов рамках общерегулятівних правовідносин, то фактичні умови правосуб’єктності(вік, осудність і т. п.) за своєю природою і механізму дії теж єюридичними фактами.
3.Юридичні факти викликають правові наслідки лише у взаємодії з правовиминормами. Юридичний факт виконує роль «пускового механізму» по відношенню донорми права, він запускає її в дію. У цьому плані юридичні факти можнарозглядати як ланки, що пов’язують норми права та правові відносини.
4.Вказівки на юридичні факти та їх опис містяться в гіпотезах юридичних норм.Поряд з нормами та суб’єктами права юридичні факти виступають однією зпередумов виникнення правовідносин. Юридичні факти, як і всякі життєвіобставини, вельми різноманітні і можуть бути класифіковані за різнимипідставами: 1) за характером породжуваних юридичних наслідків – правообразующіе,правозмінюючі і правоприпиняючі; 2) за характером дії – факти однократної дії(закінчення терміну, нанесення матеріальної шкоди) і факту-стану (стан уродинних стосунках, стан непрацездатності), 3) за характером зв’язку зіндивідуальною волею учасників правовідносини-юридичні діяння (дії ібездіяльність) і юридичні події. Події можуть бути абсолютними і відносними.Абсолютні події взагалі не пов’язані з волею людини (наприклад, стихійне лихо).Відносними є події, які не залежать від волі учасників саме даногоправовідносини, але залежать від волі інших людей. Наприклад, вбивство длякримінальної правовідносини є юридичною діянням, а для цивільних правовідносинспадкування – юридичним подією, 4) з точки зору відповідності правовимрозпорядженням діяння можна розділити на правомірні і неправомірні. Останні, усвою чергу, – на злочини і провини (за ступенем суспільної небезпеки); 5)залежно від вольової спрямованості правомірні дії діляться на індивідуальніакти (відбуваються з метою викликати певні правові наслідки), юридичні вчинки(норми права пов’язують з ними правові наслідки незалежно від вольовоїспрямованості суб’єкта, в силу самого факту діяння) та результативні дії(правові наслідки пов’язуються не з самою дією, а з його результатом,наприклад, результатом творчої діяльності); 6) залежно від ступеня складностіюридичні факти поділяються на одиничні юридичні факти і фактичні склади(системи юридичних фактів).
Список використаних джерел
1. Конституція України із змінами, внесеними згідно із Законом України №2222-IV від 08.12.2004 р.
2. Кравчук М.В.Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. –3-тє вид., змін, й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. –247 с. 3.Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова – 3-є вид., переробл. тадопов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с. 4. Сердюк В. Еволюціяфункцій держави в процесі розвитку суспільства // Юридична Україна. 2006. №12(48). 5. Скакун О.Ф. Теорія держави та права (енциклопедичний курс):Підручник. – Х.: Еспада, 2007. – 840 с. 6. Теорія держави і права.Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.6Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. 7. Тихомиров О. До проблеми розумінняфункцій сучасної держави: Підприємництво, господарство і право. 2009. №1. 8.Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд. Л.М. Шестопалова. – К.:Прецедент, 2004. – 224 с. 9. Іванова З.Д. Юридичні факти й виникненнясуб’єктивних прав громадян // Радянська держава й право. – 1980. – №2. – С. 37.10. Укpаїна. Закони. Цивільний кодекс Укpаїни: Кодекс, закони, постанови,коментаpі: – Ужгоpод: ІВА, 2005. – 313, [4] с. – (Всі кодекси Укpаїни). 11.БіpюковІ. А. и др. Цивільне пpаво Укpаїни: Заг. ч.: [Hавч. посіб. для студентів спец.вузів] / Біpюков І. А., Заіка Ю.О., Співак В.М. – К.: Hаук. думка, 2000. – 304 с.12. Бойко М.Д. и др. Цивільно-пpавові документи: Зpазки заяв, скаpг,договоpів, заповітів, доpучень, контpактів, актів з цивільно-пpавових питань / М.Д. Бойко,В.М. Співак, М.А. Хазін; За pед. В.Д. Гвоздецького. – 2-е вид., випp. йдоп. – К.: Hаук. думка, 1997. – 262, [1] с. 13. Гpажданское пpаво Укpаины:[Учеб. для вузов системы МВД Укpаины]: В 2 ч. / Ун-т внутp. дел; Под pед. А.А. Пушкина,В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. Ч. 1 / [Пушкин А.А., Самойленко В.М.,Шишка Р.Б. и дp.]. – 1996. – 436, [1] с. 14. Цивільне пpаво Укpаїни:Підpучник: У 2 кн. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За pед. О.В. Дзеpи,H. С. Кузнєцової. – К.: Юpінком Інтеp, 1999. Кн.1 / [Бобpова Д.В., Дзеpа О.В.,Довгеpт А.С. та ін.]. – 1999. – 861 с. 15.Історія держави і правазакордонних країн. Частина 1. Підручник для вузів. 2-і изд. Під ред. проф. Крашенинниковой Н.А.і проф. Жидкова О.А. – М, 1999. – 624 с. 16. Загальна історіядержави і права: Підручник у 2 т. Видання друге. Під ред. Омельченко О.А.Т.1– М, 1999. – 528 с. 17. Загальна історія держави і права: Підручник /Під ред. проф. К.И. Батиря. – М, 1999. – 456 с. 18.ІсторіяДревньої Греції: Учеб./ Під ред. В.И. Кузищина. – 2-оі изд. – М, 1996. –399 с. 19.Історія древнього світу. Під ред. И.М. Дьяконова, В.Д. Нероновой,И.С. Свеницкой. 3-і изд. М, 1989. Т.1–3.