ТЕМА
«Виникненняі первісний розвиток фізичної культури і спорту
Зміст
Вступ
1. Виникнення фізичної культури іспорту
2. Фізична культура і спорт вдержавах стародавнього світу
2.1 Фізична культура у СтародавнійГреції
2.2 Фізична культура в країнахСтародавнього Сходу
2.3 «Царський період» (8-6 ст. До н.Е..)
2.4 «Період республіки» (6-5 в.в дон. Е..)
2.5 «Імператорський період» (31 рікдо н. Е… — 476 р. н. Е..)
Висновок
Список літератури
Вступ
Історія фізичноїкультури і спорту вивчає виникнення і розвиток засобів, форм, методів, теорій ісистем фізичного виховання на різних етапах існування суспільства. Будучиважливим розділом науки про фізичну культуру і спорт, історія розглядає їх якчастину всієї людської культури. На основі об’єктивно діючих закономірностейрозвитку людського суспільства простежується еволюція фізичної культури знайдавніших часів до наших днів.
Науково-теоретичноюосновою історичної науки про фізичну культуру і спорт є діалектичний іісторичний матеріалізм.
Застосуваннядіалектичного матеріалізму дозволяє розглядати весь хід розвитку фізичноїкультури і спорту у взаємному зв’язку обумовленості з іншими сторонами життясуспільства. Показуючи фізичну культуру і спорт в безперервному русі, зміні,історія розглядає їх розвиток як результат боротьби нових ідей зі старими.Діалектичні закономірності дають нам можливість скласти наукове уявлення пропоступальний розвиток фізичної культури протягом всієї історії суспільства.
На основі законівісторичного матеріалізму розвиток фізичної культури і спорту розглядається взалежності від конкретної суспільно-економічної формації, географічногосередовища, національних особливостей. Історичний матеріалізм дозволяє розкритикласову природу фізичної культури, зрозуміти, що її справжніми творцями ітворцями є народні маси, а не окремі особистості.
Історія фізичноїкультури та спорту — захоплююча наука. За час свого існування вона накопичилавеличезна кількість цікавих матеріалів, що наочно показують розвиток фізичноїкультури.
1. Виникненняфізичної культури і спорту
Проблеми життялюдей у первісному суспільстві, їх економічного укладу та культури здавнацікавили вчених різних країн. Одні за основу розвитку людського суспільствабрали духовні, інстинктивні та біологічні мотиви (К. Бюхер, К. Гросс, Г.Спенсер, К. Дім). інші виходили з умов матеріального життя первісногосуспільства, трудової діяльності людей, розглядаючи людину як біосоціальнаістота. Марксистсько-ленінська наука дала також можливість розглядатипоходження і первісний розвиток фізичного виховання і спорту з матеріалістичнихпозицій.
Виникненняфізичної культури як частини загальнолюдської культури зумовлено матеріальноїжиттям первісного суспільства, причому цей процес протікав при взаємодіїхарактеру і рівня первісного виробництва (полювання, рибальства,збиральництва), що становлять об’єктивний фактор, і свідомість людини, яка єфактором суб’єктивним.
Сучасна наукавстановила, що полювання на великих тварин повинна бути віднесена до самогораннього періоду становлення людського суспільства. Колективне полювання — явище соціально обусловлене: загоничі повинні були погоджувати свої дії з діямиінших учасників полювання. При цьому потрібно було проявити велику фізичнусилу, спритність, витривалість, завзятість і увагу. У процесі колективногополювання посилювалася активність людини, накопичувалися навички, так необхідніу боротьбі за існування.
Людина протягомбагатьох тисячоліть знаходився в умовах «змагання» в силі, швидкості, спритностіі витривалості з багатьма видами тварин. Полювання, збирання, рибальствовиробляли фізичну стійкість, знижену чутливість до травм розвивалиспостережливість, поповнювали практичні знання. Виготовлення та застосуваннямисливських знарядь також вимагали належного фізичного розвитку людини, певнихрухових навичок. Первісна техніка поступово змінювалася — збільшуваласяшвидкість рухів у зв’язку з вживанням метальної зброї. Археологія свідчить, щослабка технічна озброєність змушувала людини в період палеоліту діятиколективно.
Проте лише однапотреба в хорошому фізичному розвитку ще не могла призвести до появи фізичнихвправ. У прадавньої людини на відміну від тварин існував соціальний спосібпередачі досвіду (люди зберігали знаряддя і передавали з покоління в поколіннянавички їх виготовлення і використання). Саме це призвело стародавньої людинидо того, що він звернув увагу на явище упражняемости в процесі праці. Фізичнівправи були не тільки засобом підготовки до майбутньої діяльності, але іслужили для передачі досвіду, були направлені на узгодження рухових актів,співпраці, вироблення плану спільних дій. Досвід застосування фізичних вправфіксувався і закріплювався в наочних образах первісного мистецтва. Здатність домислення дозволила людині встановити, зокрема, зв’язок між попередньоюпідготовкою і результатами полювання. З цього моменту і починається поступовевідділення ряду рухових актів від виробничої основи і перетворення їх упочаткові фізичні вправи. Зазначені дії протікали поза прямого виробничогопроцесу (навчання стрільбі на точність попадань в різні зображення тваринвідомо з археологічних джерел). При цьому мисливець усвідомлював реальнудійсність, а правильність своїх рухів зіставляв з справжнім полюванням, бачачибезсумнівну користь у попередній підготовці.
Аналогічну рольграв і ритуал, який у цьому випадку також виконував функцію підготовкимайбутньої діяльності. Ритуал надавав належне психологічний вплив: тонізуватисили учасників майбутньої полювання, мобілізував волю мисливців.
Виникненняфізичних вправ слід віднести до самого раннього, дорелігіозному періоду вісторії людського суспільства, коли його раціональні, «змістовні» дії ще небули обтяжені магічними актами. Практичні знання людини виникли значно ранішерелігії, вони передавалися з покоління в покоління (знаряддя праці, видобутоквогню та ін.) Здатність до абстрактно-теоретичного мислення, при якому людинамогла обганяти хід подій і тим самим передбачати результати своїх власних дій,допомагала створити умови, при яких людина впливала не на об’єкт природи (звірпід час полювання, перешкоду та ін), а не на модель (зображення). Майбутнійпроцес праці, зміна зовнішньої природи як би відходять на другий план,висуваючи на перше місце вдосконалення власної природи людини. Таким чином, діїлюдини були спрямовані вже всередину себе.
фізичний культура спорт стародавній
2. Фізичнакультура і спорт в державах стародавнього світу
2.1 Фізичнакультура у Стародавній Греції
У розвиткуфізичної культури Стародавня Греція зіграла дуже велику роль. Не тільки зачасів існування давньогрецьких держав, але й у подальшій епосі, аж до нашогочасу, з фізичної культури Греції запозичується багато, починаючи від фізичнихвправ і до організації змагань, у тому числі олімпійських ігор.
У чому ж причинитакого високого розвитку фізичної культури в Стародавній Греції? Говорячи проісторичне значення рабовласницького ладу, Ф. Енгельс писав: «тільки рабствозробило можливим в більшому масштабі поділу праці між землеробством іпромисловістю і таким шляхом створило умови для розквіту культури стародавньогосвіту — для грецької культури». Фізична культура у Стародавній Греціїрозвивалася як складова частина античної культури, починаючи з самих ранніхперіодів її історії. Ще в умовах родового ладу грецькі племена приділяли великуувагу фізичному вихованню, а також різним змагань. Сила, спритність,витривалість, хоробрість цінувалися дуже високо, так як це значно підвищувалобоєздатність воїнів, а грекам доводилося вести тривалі війни для встановленнясвого панування на Балканському півострові і в басейні Егейського моря.Виходячи зі своїх релігійних уявлень, греки вважали, що і боги дуже люблятьфізичну силу і прояв її в змаганнях, тому змагання атлетів дуже рано стаютьчастиною релігійних обрядів.
У давньогрецькихпоемах «Іліада» і «Одіссея», як зазначалося вище, докладно описуються різнізмагання атлетів в бігу, стрибках, метанні диска, боротьбі, кулачному бої узв’язку з якими або значними подіями. Не дивно, що в більш пізню епоху фізичневиховання, як і змагання атлетів, набуло в давньогрецьких полісах(містах-державах) велике державне значення.
ОскількиСтародавня Греція не був об’єднана в одну державу, в кожному полісі булонебагато, і це змушувало греків дбати про виховання і військово-фізичноїпідготовки кожного з них. Найбільша увага приділялася молоді, для чого істворюються організовані системи виховання. Завдяки гарній фізичній і вольовоїпідготовки грекам вдалося тримати в покорі в декілька разів перевищує їх зачисельністю кількість рабів. «Моє багатство — моє спис, мій щит, мій славнийшолом і фортеця мого тіла. Завдяки їм я маю все, що потрібно, і тримаю в покорісвоїх рабів »- приблизно так звучать слова в одній з пісень спартанськихвоїнів.
У період розквітудавньогрецької культури (5-4 ст. До н. Е..) Найбільш виділялися Афіни і Спарта.Але якщо Афіни були державою прогресивним, з бистро — розвиваючась економікою ікультурою, то Спарта була консервативним державою, багато в чому зберігтрадиції родового ладу, з веденням натурального господарства, з опорою виключнона військову силу. Цим визначалися і відмінності у системі виховання. Так, уСпарті з самого раннього віку приділялася велика увага фізичний гарт дитини. Якпишуть античні автори, кожного новонародженого батьки зобов’язані булиприносити на огляд до спеціально уповноваженим (геронтам). Здорових і міцнихдітей залишали живих, а слабкі підлягали знищенню.
Інакше виглядаласистема виховання в Афінах. Цьому місту-державі потрібні були не тільки фізичносильні, але й освічені громадяни, які вміють вести торгівлю, управлятикораблями, спілкуватися з представниками інших держав. Велике значення в Афінахнадавалося і естетичному вихованню, співу, музики.
Що стосуєтьсяінших грецьких держав, то вони, як правило, вступаючи в союз з Афінами абоСпартою, багато в чому наслідували їм у вихованні підростаючих поколінь.Головною метою фізичного виховання в усіх грецьких державах була підготовкавоїна, засоби ж цього виховання були однотипними.
2.2 Фізичнакультура в країнах Стародавнього Сходу
Джерелами наших знаньпро фізичну культуру країн Стародавнього Сходу є, перш за все, пам’яткиматеріальної культури, різні зображення на стінах храмів, палаців імогильників, деякі пам’ятники давньосхідної писемності і частково свідченняантичних авторів. Проте цілісної картини про що існували в той час системахфізичного виховання у нас поки немає. Найбільш повні дані ми отримуємо зісторії Стародавнього Єгипту, почасти Ассирії і Перської держави. Деяківідомості є про розвиток фізичної культури в Індії та Китаї.
Характерною рисоюфізичної культури країн Стародавнього Сходу була її військова спрямованість.Широко застосовувалися різні військові вправи, також верхова їзда, боротьба,плавання, полювання і деякі інші види фізичних вправ, близьких до військовоїсправи. Так, наприклад, у Єгипті, в містечку Бені — Гассан, могильнику вельможівиявлені зображення численних прийомів вільної боротьби та фехтування напалицях.
Збереглося дужебагато пам’яток з зображеннями царського полювання на диких звірів. Цеполювання не мала практичної цінності, але вона повинна була прославляти силу ісміливість монарха, не боявся небезпеки.
Разом з тим вкраїнах Стародавнього Сходу серед народу широко були поширені різні акробатичнівправи та інші видовищні види фізичних вправ. Сила і спритність цінувалися дужевисоко, інтерес до прояву фізичних сил у населення завжди був великим.Користуючись цим, але духовенство пов’язувало фізичну культуру з релігією,найчастіше перетворюючи змагання в частина релігійних обрядів.
2.3 «Царськийперіод»
Крах патріарха іперіоду військової демократії створило в Італії умови для розвитку фізичноїкультури на класовій основі. Малюнки на вазах і в місцях поховання етрусків,виявлені в ході розкопок, зберегли сліди змагань з легкої атлетики, боротьби таплавання в історичний період, що передував Стародавньому Риму. Подібні жпам’ятники збереглися з життя грецьких колоній у південній Італії з тієюрізницею, що тут були поширені гімназії та палестри грецького типу. Такимчином, фізична культура Риму складалася з особливостей, що відрізняли фізичнукультуру населяли Італію греків, які створили свою державу етрусків ілатинських племен латинян. Спортивні ігри, що проводилися союзом, булинайтіснішим чином пов’язані з ритуалами, покликаними забезпечити родючість,успіх в бою, із залишками тотемізму, родовими культурами, поклонінням сімейнимбожествам і шанування предків. Згідно з переказами, в програму змагань входилибіг, перегони колісниць, фехтування і боротьба. Образ головного богапокровителя, ритуал і самі ігри зі зміною співвідношення сил набували поступововсе більш «римський» характер. На іграх 8-7 століть до нашої ери сусідні народибули присутні тільки в якості гостей. В історії описаний випадок, коли сабинянзапросили на культові змагання і пограбували їх.
2.4 «Періодреспубліки» (6-5 в.в до н. Е..)
В кінці шостогостоліття до н. е… влада етрусків ослабла. Рим прогнав останнього короляетрусків і став республікою. За часів завойовницьких походів поступовозмінювалася структура суспільства, а разом з нею мінявся і характер римськоїфізичної культури. З арени цирку зникли подання, під час яких молоді патриції іплебеї демонстрували вміння володіти зброєю. Представники чоловічої статі кращісвої роки проводили у військових таборах. Внаслідок цього відпала необхідністьв організації звичайних вправ і змагань. Колишні гімнастичні традиції булизабуті або перекочували у військові табори в якості елементів військовоїпідготовки.
У вищих колах,хоча й не повсюдно, зберігся звичай вправлятися в бігу, стрибках, з гантелями.У сферістеріумах, побудованих поряд з палацами патриціїв, проводилися оздоровчівправи з м’ячем. Оволодіння мистецтвом плавання також входило в число етичнихнорм. Багато відомих римські громадяни — серед них Цицерон той чи інший часпроводили в грецьких гімнастичних залах. У той же час увага середніх шарів іт.зв. античного пролетаріату було залучено лише до ігрових майданчиків.
У період занепадуреспубліки гладіатори використовувалися в боротьбі за владу, здійснюваливбивства. Супротивники Юлія Цезаря єхидно зауважували, що вже за часів еділамбуло стільки гладіаторів, що завдяки їм тримав «у страху» весь сенат.
2.5«Імператорський період» (31 рік до н. Е… — 476 р. н. Е..)
Зі зміноюполітичної формації, а одночасно і життєвого укладу в епоху імперії в історіюримської фізичної культури настала нова глава. Фізична культура із засобуміжпартійних баталій перетворилася на предмет «турботи» імператорської влади істала виконувати репрезентативні функції. Імператори будували величезнікупальні, посеред яких під відкритим небом розміщувалася майданчик длявідвідувачів. Представники найбільш заможних верств тут проводили значнучастину часу, спілкувалися між собою. Крім плавання, кожен тут виконувавнайбільш приємні для нього рухові вправи. Одні танцювали, робили пробіжки,боролися, піднімали тяжкості, інші розважалися, граючи в м’яч і настільні ігри.Уявлення про гімнастичних вправах в римських купальнях ми можемо отримати злиста Сенеки своєму другові, в якому він нарікає на панувала там обстановку.
Були в Римськійімперії і прагнення з боку панівного класу культивувати змагання за грецькимзразком. Під час консульських свят влаштовувалися змагання в бігу, верховоїїзди і веслування за участю громадян Риму. Серпень спробував відновититроянські ігри в цирку. Більш вдалою виявилася спроба Доміціана, чиї гри,засновані в 86 році, проіснували аж до розвалу західної Римської імперії.
Своєріднерозвиток фізичної культури в Стародавньому Римі представляє собою цінний досвідв історії культури. Вона зароджувалася як ритуальне обрамлення військовихвправ, служила засобом згуртування народних мас.
Висновок
Історія фізичноїкультури та спорту — дисципліна ідеологічна, що надає великий виховний вплив.Для того щоб розуміти особливості розвитку фізичної культури і спорту в нашідні і всю складність міжнародних спортивних відносин потрібно добре знатиособливості розвитку фізичної культури в суспільних формаціях, що передуютьнашого часу, розуміти загальні закони їх розвитку. Вивчення історії фізичноїкультури первісного суспільства має велике значення пізнавальне танауково-теоретичне значення, оскільки мова йде про матеріалістичному розумінніпричин її виникнення на ранніх щаблях розвитку людського суспільства!
Ми бачимо якфізична культура змінювала життя людей в різні епохи. Спорт і фізичнінавантаження допомогли розвитку людини: від первісного до людини наших днів.
Список літератури
1. Кун, Л. Загальна історія фізичноїкультури і спорту [Текст] / Кун, Л. — М.: Budapest, 1978. — 211 c.
2. Історія фізичної культури і спорту[Текст]: навч. для інститутів фізичної культури / під редакцією Столбов, В.В. — М.: Фізкультура і спорт, 1983 — 359 c.