Виробничі запаси – облік та аналіз

Зміст
 
Вступ
Розділ І. Основи побудови обліку та аналізу виробничих запасівпідприємства в сучасних умовах господарювання
1.1 Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльностіпідприємства……………………………………………………….….…                  6
1.2 Методи оцінки виробничих запасів… ..16
1.3 Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку тааналізу виробничих запасів підприємства……………………………………… 22
Розділ II.Бухгалтерськийоблік виробничих запасів підприємства … .31
2.1 Облік надходження виробничих запасів і розрахунків з постачальниками…31
2.2 Шляхи витрачання виробничих запасів та відображення їх в обліку    ..37
2.3 Особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів     ..42
2.4 Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів тавідображення  її результатів в бухгалтерському обліку…………………………………………….49
Розділ III. Методика економічного аналізу використання виробничих запасівпідприємства…………………………………………………………..                  63
3.1 Система показників, інформаційна база та методи економічного аналізувиробничих запасів підприємства………………………………………………..    63
3.2 Методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами…………………………………………………………………………     65
3.3 Методика аналізу ефективності використання виробничих запасів  підприємства…………………………………………………………………….    73
Висновок… 79
Список використаних джерел.… .85
Додатки

Вступ
Розвиток ринковихвідносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічнихвідносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерськогообліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльностіпідприємств. Тому удосконалення бухгалтерського обліку пов’язане з вирішеннямактуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції(робіт, послуг), зниження собівартості продукції.
Вирішення цих завданьможливо при забезпеченні підприємств необхідними матеріальними цінностями, безяких неможливий виробничий процес.
Виробничі запаси — важлива складова частина національного багатства країни. Матеріали — предмети,які є матеріально-речовою основою виготовленої продукції. Вони беруть участь увиробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукціюповністю.
Аналіз надходженняматеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкоюаналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точностіта об’єктивності основного показника діяльності підприємства — обсягуреалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.
Важливим інструментомвиявлення внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використанняматеріальних ресурсів є економічний аналіз.
Метою дослідження є розкриття методики обліку та аналізу виробничих запасів танадання пропозицій щодо вдосконалення виробничих запасів, а також пошукрезервів підвищення ефективності використання виробничих запасів.

Завданням роботи є:
1)розкрити економічну сутність виробничихзапасів;
2)класифікацію та роль в діяльностіпідприємства;
3)методи оцінки виробничих запасів;
4)провести аналіз нормативної бази таспеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасівпідприємства;
5)дослідити облік надходження запасів ірозрахунків з постачальниками;
6)шляхи витрачання виробничих запасів тавідображення їх в обліку;
7)особливості обліку малоцінних ташвидкозношувальних предметів; 8)порядок проведення інвентаризації виробничихзапасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку;
9)систему показників, інформаційну базу таметоди економічного аналізу запасів підприємства;
10)методику аналізу забезпеченості підприємствавиробничими запасами;
11)методику аналізу ефективності використаннявиробничих запасів підприємства.
Предметом дипломної роботи єоблік та аналіз виробничих запасівпідприємства в сучасних умовах господарювання.
 Об’єкт дослідження: виробничі запаси в системі управління оборотними активами підприємства.
 Інформаційною базою є Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів,Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національногобанку України, положення(стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, положення про документальне забезпечення запасів убухгалтерському обліку, план рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств іорганізацій, інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерськогообліку,інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальнихактивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів,розрахунків та інших статей балансу спеціальні та періодичні видання, а також зарубіжні виданняз питань ринкової економіки, бухгалтерського обліку, економічного аналізу,контролю і ревізії.
Аналітичне дослідження виробничихзапасів актуальне і має практичне значення. Під час аналізу матеріальних запасівпідприємства досліджується рух матеріалів, їх оцінка, а також правильневідображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Над даною темоюпрацювали такі економісти: Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І. та іншівидатні вітчизняні та зарубіжні автори.
Облік та аналізнадходження та руху матеріалів є актуальним, адже ефективне використанняматеріалів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищеннярентабельності, матеріального та фінансового становища підприємства.
При написанні дипломноїроботи для проведення економічного аналізу за даною темою використовуються такіметодидослідження:діалектичний метод пізнання, метод наукової абстракції, методи конкретного іабстрактного, логічного та історичного дослідження, системного та порівняльногоаналізу. Дані методи аналізу дають змогу зробити всебічний економічний аналіз,що дасть змогу зробити більш достовірні дані, на основі яких можна зробитивисновок про діяльність підприємства.
Раціональне використанняматеріальних запасів – один з важливих факторів росту виробництва. Таким чиномзначення аналізу розрахунків по руху матеріальних запасів  складається наоснові того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації

Розділ І. Основипобудови обліку та аналізу виробничих запасів
підприємства в сучасних умовахгосподарювання
 
1.1 Економічна сутність виробничихзапасів, їх класифікація та роль
в діяльності підприємства
 
Вобліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов’язаних іззапасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення тавласне тлумачення.
Унавчальній літературі часто застосовується поняття «виробничізапаси», замінене поняттям «матеріали». Деякі автори привизначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін«цінності». Однак, поняття «цінність» є описовоюкатегорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризуєзапаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можутьпринести йому економічні вигоди.
Запаси— це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, іншіцінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговуваннясфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, якізберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.[15]
Принципиформування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її уфінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 «Запаси», затвердженимнаказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246. [15]
Запасивизнаються підприємством за таких умов:
— існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічнівигоди, пов’язані з їх використанням;
— їх вартість може бути достовірновизначена.
Основнимизавданнями обліку виробничих запасів є:
·правильнета своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальнихцінностей,
 виявленнята відображення витрат, пов’язаних з їхньою заготівлею;
 контроль за надходженням, заготівлеюматеріальних цінностей, їх зберіганням;
·одержанняточних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;
·правильнета своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві тапідлягають реалізації.
Забезпеченнязберігання запасів здійснюють такими методами:
а) через систему матеріальноївідповідальності — укладанням договорів із працівниками, які мають доступ дооформлення документів про рух матеріальних цінностей;
б) документальне оформлення всіхоперацій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);
в) затвердження окремим наказомпосадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття,відпуску та списання матеріальних цінностей;
г) налагодження складського господарства;
ґ) проведення інвентаризації(вибіркової та суцільної).
Запасидля кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу заумови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесівиробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершеневиробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції,виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо). [15]
Привиробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси– це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшійпереробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормальногоопераційного циклу. [10]
Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” детально регламентує загальнізасади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новомувирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничихзапасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерськомуобліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованихтоварів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансовоїдіяльності підприємств.
Класифікаціякожного явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності будезалежати і правильність використання цього явища. Основоположна класифікаціязапасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств іорганізацій. Тому нанашу думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації.Розглянемо об’єкти, що обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси”.
Сировина.
Матеріали(Основні матеріали і Допоміжні матеріали).
Купівельнінапівфабрикати та комплектуючі вироби.
Паливо.
Тара ітарні матеріали
 Будівельніматеріали
Матеріали,передані в переробку
Запаснічастини
Матеріалисільськогосподарського призначення
Інші матеріали
Взагальному сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, щошвидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення віднесенозаконодавством до оборотних засобів. (Господарський кодекс України, який набравчинності з 01 січня 2004р.)
В окремугрупу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, щовикористовуються протягом не більше одного року або нормального операційногоциклу, якщо він більше одного року.
Запасивідносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені нагрошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби єфінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошовихвідносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.
Застосуваннятерміну «матеріально-виробничі запаси» пов’язано з певнимисуперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предметипраці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи,що мають матеріальну форму та використовується у виробничому процесі.
Терміни«товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси»не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що маютьматеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьомуакцент робиться на можливість продажу таких активів.
Певніпротиріччя пов’язані і з використанням терміну «предмети праці».Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва,що піддаються обробці, але традиційно використовується не як обліковакатегорія, а як економічна.
Термін«товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характернівластивості речових елементів виробництва, основне призначення яких — обробка упроцесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховуєтьсяможливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів наскладі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.
Незавершеневиробництво — це не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби танезакінчені технологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, щовиконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу. [15]
Товари — це матеріальні цінності, що придбані (одержані) та утримуються підприємством зметою подальшого продажу. Підприємство-покупець, як правило, не вноситьсуттєвих змін до фізичної форми товарів, які придбуває. Але в деяких випадках, наприклад, колипідприємство-покупець займається перепродажем, може здійснюватись комплектаціятаких товарів, їх компонування в яку-небудь систему (об’єднання декількохстанків у виробничу лінію). Товарні запаси складають основну частину запасів уторговельно-закупівельних підприємств, у підприємств, що спеціалізуються накомплектації, тощо. [21]  
Готовапродукція — це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена дляпродажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договоромабо іншим нормативно-правовим актом; це продукція, обробка якої закінчена таяка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорівіз замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. [21]  
НормиП(С)БО 9 «Запаси» не поширюються на такі запаси:
 незавершені роботи за будівельнимиконтрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані зними;
·фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажутощо);
·молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського ілісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистоювартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерськогообліку.
Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економікинабуває особливої актуальності класифікування в зв’язку з потребою отриматиточної і достовірної інформації.
Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можнакласифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1)
Таблиця 1.1 Характеристика основнихвидівзапасів
Ном. П/П
Класифікація групи за призначенням.
Вид запасів
Характеристика 1 За призначенням і причинами утворення Постійні Частина виробничих запасів і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками Сезонні Запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукції чи сезонному транспортуванні 2 За місцем знаходження Складські Запаси, що знаходяться на складах підприємства У виробниц тві Запаси, що знаходяться в процесі обробки В дорозі Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі 3 За рівнем наявності на підприємстві Нормативні Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства Понаднормові Запаси, що перевищують їх нормативну кількість 4 За наявністю на початок і кінець звітного періоду Початкові Кінцеві Величина запасів на початок звітного періоду Величина запасів на кінець звітного періоду 5 По відношенню до балансу Балансові Позабалансові
  Запаси, що є власністю
  підприємства і
  відображаються в балансі Запаси, що не належать
  підприємству і знаходяться
  на ньому через визначені
  обставини
  /> /> /> 6 За ступенем ліквідності Ліквідні Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін без значних витрат первісної вартості таких запасів Неліквідні Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних витрат первісної вартості таких запасів 7 За походженням Первинні Запаси, що надійшли на підприємство ззовні від інших підприємств і не підлягли обробці на даному підприємстві Вторинні Матеріали і вироби, що після первинного використання можуть застосовуватись вдруге напідприєм стві (відходи виробництва) 8 За обсягом Вільні
Запаси, що знаходяться у
надлишку на підприємстві Обмежені
Запаси, що знаходяться в
обмеженій кількості на підприєм. 9 За сферою використання У сфері виробництва
Запаси, що знаходяться у процесі
виробництва(виробничі запаси, незавершене виробництво) У сфері обігу Запаси, що знаходяться в сфері обігу (готова продукція, товари)
У невиробни
чій сфері Запаси, що не використовуються у виробництві /> /> /> /> />
Наведенакласифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів,серед яких:
-раціональне визначення одиниціобліку запасів та формування номенклатури-цінника;
-організація складськогогосподарства;
-достовірне визначення первісноївартості запасів;
-визначення умов переоцінкизапасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;
-розкриттяінформації про запаси у примітках до фінансової звітності.
Усіперераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. Загальноприйнятакласифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте невиключено те, що на певний виробничий запас на різнихпідприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон маєсвою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності рабочих, які невправі дати правильну класифікацію через свою некваліфікованість. Отже, роблячиузагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікаціїзалежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.
 
1.2. Методи оцінки виробничих запасів
Важливе значення для правильного обліку має такожпорядок оцінки запасів. В обліку запаси відображаютьсяза первісною вартістю. Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних заплату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:
•  сум, що сплачуються згідно з договоромпостачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямихподатків;
• сум ввізного мита;
•     сум непрямих податків,які пов’язані з придбанням запасів ,і не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельнихвитрат (затрати на заготівлю запасів, оплататарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту домісця їх використання, включаючивитрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
•        інших витрат, якібезпосередньо пов’язані з придбанням запасів і
доведенням стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться пряміматеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витратипідприємства на доопрацювання і покращенняякісно-технічних характеристик запасів. Формування первісної вартості запасів за шляхами надходженняподано в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Первіснавартість запасів  Шляхи надходження запасів                  Формування первісної вартості запасів Придбання Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання Виготовлення власними силами Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) 16 «Витрати» і відповідає калькуляції, затвердженій на підприємстві Внесення до статутного капіталу Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість Одержання безоплатно Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість Придбання в результаті обміну
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедли ву вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного
періоду. Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на неподібні запаси, визнається справедлива вартість придбаних запасів.
Не включаються до первісної вартостізапасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони булиздійснені (встановлені):
• понаднормові втрати і нестачі запасів;
• проценти за користування позиками;
•витрати на збут;
• загальногосподарські таінші подібні витрати, які безпосередньо не
пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведеннямїх до стану, в якому вони придатні для використання узапланованих цілях.
Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” напідприємстві можна використовувати один із п’яти методів оцінки запасів приїх вибутті або декілька одночасно. Але при цьому слід уточнити,що для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умовивикористання, застосовується тільки один із нижче наведенихметодів.
Оцінка запасів проводиться за одним з такихметодів:
•собівартістю перших за часомнадходження запасів (FIFO або ФІФО);
•середньозваженою собівартістю;
•нормативних витрат;
•ідентифікованою    собівартістю   відповідної   одиниці    запасів.
•ціни продажу;
Підприємство може вибирати одну із двохсистем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений внаказі про облікову політику.
Різнойменні та різнотипні запаси незаборонено обліковувати різними методами, але належитьаргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання.Слід мати на увазі, що у разі зміни специфіки господарської… діяльностіможлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки їх запасів при списанні.
При застосуванні періодичної системи облікунадходження та вибуття запасів їх залишки під часскладання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал,рік).
Постійна система обліку надходження та вибуттязапасів характеризується тим, що облік за рухом тазалишками запасів відображається станом на кінець робочогодня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надаєоперативну інформацію. Проте її недоліком є великатрудомісткість.
Використовуючи один метод оцінки запасів призастосуванні двох систем обліку, при великому обсязіоперацій можна отримати різні суми відпущених у виробництвозапасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницеюв часі відображення оцінки запасів.
Розглянемо порядок застосування кожного зцих методів.
Для кращого розуміння вивчення методівсередньозваженої собівартості та FIFO, розглянемо їх на конкретному прикладі (Додаток Є)
Використання методу FIFO ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів,  які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів накінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань.
Недоліком цього методу є невиправданезавищення прибутку (при зростанні цін).
Тому застосування методу FIFO в умовах зростання цін сприятиме зростанню податку на прибуток. Проте і в цьому випадку можна знайтипозитивний момент при отриманні позики або при залученні інвестицій.
Метод середньозваженої собівартості дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.
При цьому визначають суму кількості одиницьзапасів на початок звітного періоду та їх вартість іодиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їхвартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їхвартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.
Приклад застосування цього методу відображенов додатках Є та Ж.
Відображенняоперацій у плані рахунків аналогічний методуFIFO (Додаток З).
В основному метод нормативних витрат призначений длясерійного промисловоговиробництва. Суть його полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюються в балансі за нормативною собівартістю,яка складається з суми нормативнихвитрат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно перевіряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних. Точний термінперегляду норм витрат законодавствомне встановлений, він визначається підприємством самостійно. Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих рахунках. На практиці такий методзастосовується рідко через складний механізм включення матеріальних витрат(запасів) до собівартості продукції:
-встановлення норм витрат запасів накожен вид продукції;
-встановлення згідно з визначениминормами витрат і цін запасів кошторисних ставок на одиницю продукції, якіперіодично переглядаються відповідно до змін норм витрат запасів або цін.
Нормативнийметод обліку витрат і калькулювання собівартості часто використовується напідприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузяхматеріального виробництва. Він, поряд з іншими метода­ми оцінки вибуттязапасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а йпри переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікуєтьсяяк вибуття.
Метод ідентифікованої собівартостізастосовується щодо тих видів виробничих запасів,  яківикористовуються для  виконання  спеціальних замовленьі проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. Врезультаті використанняцього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежновід того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно допервісної вартості кожногозапасу.
При веденні бухгалтерського обліку за допомогоюспеціальних комп’ютернихпрограм використання цього методу можливе навіть для роздрібної торгівлі.
Оцінказа цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлісереднього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовуєтьсяпідприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизнооднаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товаріввизначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованихтоварів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки нареалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартостіреалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торговоїнацінки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початокзвітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартістьодержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця
Метод обліку вибуття запасів, який підприємство обираєдля цілей бухгалтерського обліку фіксується в наказі про обліковуполітику підприємства та обов’язково наводиться примітка: до датизвітності зміна обраного методу дозволяється один раз на рік на початкунового календарного року з обгрунтуванням причин такої зміни.
Отже,з даного підпункту зрозуміло, що існують різні методи оцінки запасів, кожен зяких має своі переваги та недоліки, тому є дуже важливо вибрати той метод, заяким можна найточніше провести оцінку запасів, залежно від діяльностіпідприємства.
1.3 Аналіз нормативної бази таспеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасівпідприємства.
 
Приорганізації бухгалтерського обліку та аналізу виробничих запасів необхідно користуватись законодавчими та нормативнимидокументами України, їх характеристика наведена в табл.1.3.
Таблиця 1.3 Характеристика нормативно – правової бази з обліку і аналізу виробничих запасів № Назва нормативного документу Ким і коли затверджений Коротка характеристика змісту норм. документу Використання в роботі 1 2 3 4 1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” №996-XIV ВР від 16 липня 1999р. Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні. В другому розділі дипломної роботи 2 Закон України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3 квітня 1997р. Із змінами і доповненнями Визначає платників податків, об’єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку звітності та сплати податку до бюджету.   В другому розділі дипломної роботи 3 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями. Визначає порядок оподаткування прибутку підприємств В другому розділі дипломної роботи 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999р. Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. В другому розділі дипломної роботи 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. В другому розділі дипломної роботи 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансовий результати” Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей. В другому розділі дипломної роботи 7 Положення стандарт)бухгалтерського обліку 9 „Запаси”   Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.із Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському  
В першому і другому розділі дипломної роботи
1.3 змінами і доповненнями від 27.12.05р. обліку інформації про виробничі запаси та їх розкриття у фінансовій звітності. В другому розділі дипломної роботи 8 Інструкція „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ” План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції. Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. Та від 30.11.99р. №291 Визначає основні рахунки та субрахунки обліку виробничих запасів.
   9 Інструкція „По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активі, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.” Наказ Міністерства фінансів України від 11.02.94р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. №115 Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації. В другому розділі, підпункт 2.4 10 Постанова Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99р. №116 Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. В другому розділі, підпункт 2.4 11 Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р. Визначає перелік та форму типових первинних документів, які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів.
  12 Наказ Мінфіну України „Про кореспонденцію рахунків” Наказ Міністерства фінансів №143 від 28.03.2002р. Визначає типові бухгалтерські проведення пов’язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів. В першому і другому розділі дипломної роботи
13
  Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку. Наказ Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000р. Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів. В другому розділі дипломної роботи
При огляді нормативно-правової базинеможливо не звернути увагу на  міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку,оскільки національністандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуваннямнаціональних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має рядспільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси”МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять,пов’язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів;розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності. Однак,поряд з цим можна виділити наступні відмінності у положеннях (табл.1.4)
Таблиця1.4
Порівнянняміжнародних та національних стандартів з обліку запасів Ознака П(С)БО 9 „Запаси” МСФЗ 2 „Запаси”                                                                  Оцінка запасів При надходженні
Собівартість формується з таких витрат:
1.При придбанні у постачальника.
Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням
запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати.
2.При виготовлені власними силами. Витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 „Витрати”.
3.При внесенні до статутного капіталу. Справедливої вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника.
4.При безоплатному отриманні. Справедливої вартості.
5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи.
Балансової вартості переданих запасів.
6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи.
Справедливої вартості отриманих запасів.
До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати.
Собівартість формується з таких витрат:
1.Витрати на придбання.
Ціни придбання; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат.
2.Витрати на переробку.
Витрати, безпосередньо пов’язанні з одиницею виробництва.
3.Інші витрати.
Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану.
До собівартості не включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі,
витрати, витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж При витрачанні Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість. Нормативні затрати; ціни продаж Собівартість останніх за часом надходжень (ЛІФО) На дату балансу Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації. Чиста вартість реалізації Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності. Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації. Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визначається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів, переданих як застава для гарантії зобов’язань.
Отже,щоб зберегти об’єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вонивідображаються в балансі за правилом найнижчої оцінки – у вітчизняному обліку іза чистою вартістю реалізації – в європейських країнах.
Значним внеском до розвитку уявлень протоварно-виробничі запаси є    праці провідних вчених України, Росії та інших.
Серед них праці д.е.н., професораВ.К.Радостовця, присвячені проблемам облікутоварно-матеріальних цінностей, шляхом удосконалення облікувитрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг.
Авторами проведений економіко-правовий аналіз нормативноправовогорегулювання і спеціалізованої літератури з обліку виробничих запасів.
Таблиця 1.5 Економіко-правовий огляд спеціалізованої літератури заналізу та обліку виробничих запасів.
Ном
3/П Джерело Характеристика Використання в роботі 1 2 3 1
Івахненко В.М.
Курс економічного аналізу
Навч. посіб.
5-те вид., випр. і доп. Рекомендовано МОН / Івахненко В.М. — К., 2006. — 261 с., тв. пал.  У навчальному посібнику розкривається методика економічного аналізу з урахуванням нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності. Посібник устатковано комплексом завдань для самостійної роботи студентів, необхідними для аналізу економічних процесів вихідними даними, таблицями, графіками, схемами тощо. Для перевірки знань та аналітичних навичок студентів наводяться завдання для контрольних робіт і опитування. Посібник відповідає програмі курсу “Економічний аналіз” для вищих навчальних закладів. Четверте видання виправлене і доповнене. В третьому розділі дипломної роботи
  2 «Бухгалтерія. Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік» збірник систематизованог законодавства, Видавництво «Бліц –  Інформ» Київ, грудень 2006, 210 с., укр.. Представлений перелік нормативних актів та інших документів, які регламентують  правові, податкові та бухгалтерські правила поведінки з виробничими запасами на всіх етапах їх руху.Не менш цінною є аналітична частина збірника. В неї ввійшли статті ведучих спеціалістів в області податкового і бухгалтерського обліку. Спектр висвітлених питань самий широкий: В збірнику представлені матеріали, пов’язані з особливостями оформлення і обліку операцій тарою, запасними частинами та ін., а також нормування запасів і управління їх оборотністю.Більшість статтей супроводжуються наглядними прикладами, в яких в доступній формі показано правила документування і обліку операцій із запасами В дипломній роботі п.п2.1, 2.2, 2.4 3 «Податки та бухгалтерський облік.Облік типових операцій (придбання запасів)», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета № 88 (959), видавничий будинок «Фактор», Київ, 02.11.2006, 48 с. В цьому тематичному випуску багато корисної інформації, пов’язаної з придбанням запасів: передоплата і купівля товару на умовах товарного кредиту, загальні принципи обліку надходження запасів, купівля через підзвітну особу, отримання запасів за бартером, безоплатне отримання, придбання запасів за імпортом, придбання МШП, придбання МНМА, придбання окремих видів запасів, бланки суворої звітності, придбання тари– бухгалтерський та податковий облік 4 «Податки та бухгалтерський облік.Операції з тарою», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета № 38 (909), видавничий будинок «Фактор», Київ, 11.05.2006, 48 с. В тематичному випуску розглянуто маса актуальних питань, пов’язаних з обліком тари: види тари та її облік, оподаткування операцій з тарою (ПДВ, податок на прибуток та єдиний податок), тара в роздріб (ПДВ особливості та відображення в РРО), зворотна тара.А також наведено перелік нормативних та первинних документів, пов’язаних з обліком тари 5 «Все про бухгалтерсий облік.Супертаблиця. Частина 2. Настільна книга бухгалтера», тематичний випуск, газета № 74, видавництво ТОВ «Редакція газети «Все про бухгалтерський облік», Київ, 01.08.2006, 95 с.
В цьому випуску дуже детально розглянуто і висвітлено тему виробничих запасів, а саме: облік податкової малоцінки (вибуття, переоцінка, амортизація), надходження запасів, придбання ПММ, переоцінка та вибуття запасів, облік розрахунків з підзвітними особами.
В кожному розділі наведено ряд прикладів, пов’язаних з цією темою. А також багато уваги присвячено документальному оформленню. 6 «Основи економічного аналізу», навчальний посібник, В.М. Мельничук, видавництво «Кондор», Київ, 2003 рік, 128 с В навчальному посібнику автор приділяє велику увагу економічному аналізу у всіх аспектах господарської діяльності, зокрема аналізу виробничих запасів. Проводить аналіз матеріально – технічного постачання та стану запасів, аналіз використання матеріальних ресурсів, аналіз виробництва та реалізації продукції, складу та асортименту продукції, якості та ритмічності виробництва. 7
Гадзевич О.І «Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств.» Навчальний посібник. Київ: Кондор,  2004, 180 с В цьому навчальному посібнику досліджено предмет, метод, технічні прийоми і джерела економічного аналізу. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів і їх вплив на обсяг випуску продукції Вінниця: ВНТУ. 2007. — 191 с.
підвищення аналітичної підготовки студентів і спеціалістів.
Для студентів, аспірантів, слухачів, які набувають другу економічну освіту зі спеціальності «Менеджмент організації», центрів перенавчання та підвищення кваліфікації працівників підприємств, організацій.
Отже, з цьогопідпункту можна зробити висновок, що тема виробничих запасів є доситьактуальною темою для написання дисертацій, авторефератів. Існує багатотематичних випусків, навчальних посібників. А ще, тема виробничих запасів єдосить обширною, адже на кожному підприємстві, різних напрямків діяльності, єсвої виробничі запаси, саме тому в законодавстві України цій темі присвяченостільки уваги.
Розділ II.Бухгалтерський облік виробничих запасів підприємства
 
2.1 Облік надходження виробничих запасів і розрахунків з  
постачальниками.
 
Існують різні шляхи надходженнятоварно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема:  
•купівляу постачальника;
•врезультаті обміну на подібні та неподібні запаси, безоплатнеотримання;
 •яквнесок до статутного капіталу засновниками підприємства;
•виготовленнявласними силами.
Детальніше придбання запасів у постачальниківрозглянуто на прикладі (Додаток І)..Запаси можуть надходити на підприємство шляхомбартерного обміну на інші матеріальні цінності. Бартернівідносини належать до безгрошових форм розрахунків. Устандарті 9 „Запаси” при розгляді первісної вартостізапасів, які надійшли на підприємство різними способами, наводиться визначеннявартості запасів, які надійшли внаслідок обміну. Цей стандартописує формування вартості запасів при двох випадках бартеру запасів — обмін на подібні запаси та обмін на неподібні запаси.
Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід”подібними активами вважаються активи, подібні за своїм функціональнимпризначенням і мають однакову справедливу вартість. Активи,які не підпадають під це визначення, вважаютьсянеподібними.
Класифікація запасів на подібні та неподібнімає значення при відображенні в обліку бартерних операцій.
Обмін подібними запасами відбувається тоді,коли активи, які обмі­нюються, мають однакове призначення тазастосовуються в одній галузі діяльності (Додаток И). Справедлива вартістьобмінюваних подібних запасів має від­повідатиодна одній. Здійснюючи бартерну операцію подібними запасами, підприємства повинні узгодити між собою договірнуціну, яка не може бути нижчою від звичайної. Договірну ціну приймають засправедливу. Від справедливої цінинараховують податковий кредит і податкове зобов’язання[3]
Підприємство оприбутковує запаси, якінадходять в процесі обміну за справедливою або за первинноювартістю запасів, які відпущені. Ці вартості, переважно,не збігаються з ціною, яка вказується в первинних документах постачальника.
Незалежно від того, яка ціна обмінюванихтоварів вказується в первинних документах постачальника,вони оприбутковуються так:
1. Якщо балансова  вартість відпущених товарів є меншою  за справедливу їх вартість — оприбуткуванняздійснюється за тією ціною, за якою були відпущені власнізапаси;
2.       Якщо балансова вартість  відпущених товарівє більшою за справедливу їх вартість — оприбуткуванняздійснюється за справедливою вартістю.
Отже, як бачимо, оприбутковувати запаси, якінадходять в процесі обміну, на підставі супровідних документів постачальника,можна лише у двох варіантах:
1.        Якщо  балансова  вартість запасів двох учасників бартерного процесу збігається, при умові, що обидві цівартості є меншими від їх справедливоївартості;
2.      Якщобалансова вартість запасів одного з учасників бартерного процесу є більшою за їх справедливу, при умові, щобалансова вартість запасів іншого учасника бартерного процесу дорівнює їхсправедливій вартості.
Звичайно, такі   випадки трапляються дужерідко,  тому   при оприбуткуванні запасів процесі „подібного”   обміну бухгалтеровіпідприємствапотрібно складати довідку-розрахунок довільної форми, якою коригуються суми, зазначені в документахпостачальника.
Бартер неподібними запасами досить часто зустрічаєтьсяпри здійсненні розрахунків між вітчизняними підприємствами.Його суть полягає в тому, що підприємство обмінює запаси,якими володіє в надлишку, на запаси, щодо яких існуєпотреба на підприємстві.
Згідно з положеннями П(С)БО 15 „Дохід” сумадоходу за бартерним контрактом визначаєтьсяза справедливою вартістю запасів, які отримані чи підлягають одержанню підприємством,зменшеною або збільшеною на сумувідповідно переданих чи отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.
У цьому виді надходження запасів існує певний нюанс.Відповідно до Закону України „Про оподаткуванняприбутку підприємств” під бартером розуміють проведення розрахунків за товари у будь-якійформі, окрім грошової.Тобто бартерна операція не може передбачати часткову оплату.
Для  того,  щоб  запобігти  непорозумінням,  які  можуть виникнути  між бухгалтерським та податковим обліком,  цю  операцію рекомендується оформляти двома договорами. На справедливу вартістьменшої суми запасів можнаоформляти бартерний договір. Договір купівлі-продажу оформляється на суму доплати(Додаток К).
Зобов’язання та кредит по податку на додану вартістьвизначається відповідно до договірної ціни, якавстановлюється на рівні справедливої вартостіобмінюваних товарів
Порядок відображення на рахунках бухгалтерського облікуінших шляхів надходження запасів показано в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Порядок відображення нарахунках бухгалтерського обліку інших шляхів надходженнязапасівНом 3/П Документ             Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
 
    
 Сума, грн. Д-т
 
  К-т Придбання запасів від підзвітної особои 11 Прибуткова накладна Оприбутковано запаси, придбан і підзвітною особою за грошові кошти 20  372 200   2 Податкова накладна Відображено суму ПДВ 641 372 300 Надходження запасів з власного виробництва   3 Прибуткова накладна Оприбутковано виробничі запаси, виготовлені власними силами 20                    23 500 Надходження запасів у результаті внеску до статутного капіталу     4 Прибуткова накладна
Оприбутковано виробничі запаси як внесок до
статутного капіталу засновниками підприємства 20  46 250 Безоплатне надходження запасів    5 Прибуткова накладна Оприбутковано безоплатно одержані виробничі запаси  20 719 300 Оприбуткування надлишків, виявлених при інвентаризації    6 Прибуткова накладна Оприбутковано запаси, які раніше не обліковувались в балансі   20 719 150
Облікзапасів ведеться на рахунках другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшеннябалансової вартості запасів внаслідокїх надходження, за кредитом — зменшення вартості запасів внаслідок їх вибуття або уцінки.
Приведенні складського обліку виробничих запасів використовуються  типові формипервинного обліку запасів (Додаток Ч) [5]
Приоформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітнихосіб, власних виробничих підрозділів, складається форма М-4 «Прибутковийордер» в одному примірнику. (Додаток А)
Приотриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнітранспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється «Товарно- транспортна накладна» (ф. № 1-ТН).
Увипадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних,вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається «Акт проприймання матеріалів» (ф. М-7). Акт складається у двох примірниках іпідписується членам комісії, після чого затверджується підписом керівникапідприємства. Один примірник акта передається в бухгалтерію, а другий — вюридичний відділ для складання листа-претензії.
Якщоговорити про складський облік, то для правильної організації обліку комірник на кожнийноменклатурний номер запасу оформляє «Матеріальний ярлик» (ф. М-16).Це документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного видузапасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.
Дляобліку запасів в розрізі їх видів комірник веде окремі документи за ф. М-12«Картка складського обліку матеріалів». В ній проводяться записи покожному факту надходження та вибуття запасів.
Вкінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів комірникомскладається (ф. М-14) «Відомість обліку залишків матеріалів на складі»(ДодатокГ).
Післязакінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальніособи, складає «Матеріальний звіт» (Додаток Д), який міститьінформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весьперіод. Цей звіт, разоміз документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у(ф. М-13) «Реєстр приймання-здавання документів». Всі вонипередаються в бухгалтерію.
Організаціядокументообігу на підприємстві організовується таким чином, щоб забезпечувативчасне надходження необхідної інформації до бухгалтерії.
Вбухгалтерії узагальнюється отримана від комірників аналітична інформація прорух запасів. При цьому використовуються рахунки бухгалтерського обліку тасинтетичні реєстри (журнали та відомості). Станом на перше число місяцябухгалтерії підприємства, у спеціальній оборотно-сальдовій відомості виводятьзалишок по кожному рахунку запасів.
Транспортно-заготівельнівитрати, пов’язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплатазалізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіттощо), обліковуються на аналітичному рахунку „Транспортно-заготівельнівитрати”, який відкривається в складі рахунка 20 „Виробничі запаси”. На сумутранспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншимстороннім організаціям.
Такимчином на дебеті синтетичного рахунка 20 „Виробничі запаси” (відповіднийсубрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельнівитрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.
Облікрозрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншимисторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюєтьсяв журналі-ордері, а при спрощеній формі обліку — у «Відомостці облікурозрахунків з постачальниками» (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру).
Виробничі запаси можуть надходити напідприємство різними шляхами, що ускладнює їх облік. Також, потрібно чіткорозрізняти які запаси подібні між собою, а які ні, коли мовайде про бартер. З наведених прикладів можна детальнорозібратися в системі обліку надходження виробничих запасів на підприємство.
 
2.2. Шляхивитрачання виробничих запасів та відображення їх в  
обліку.
Є різнішляхи шляхи витрачання виробничих запасів підприємством, зокрема це: використання виробничих запасів дляпотреб виробництва, длязагальновиробничих потреб, дляадміністративних потреб, для потреб буту,  для потреб невиробничих підрозділів, запаси для виправлення браку, використання виробничихзапасів для капітального будівництва, якездійснюється підприємством, длявиготовлення основних засобів, списання настачі запасів (якщо винні особи не виявлено), передачі матеріалів напереробку.
У процесі господарської діяльності може виникнутиситуація, коли зникаєпотреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках підприємства можуть реалізувати ці запаси. Існуєпевна специфіка реалізації стороннімособам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) длявиробничих потреб та товарів дляпродажу.
Усіоперації з вибуття товарно-матеріальних цінностей на складах відображають укартках чи книгах складського обліку (Додаток Б). Книги мають бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці потрібнозасвідчити підписами керівника і головного бухгалтера й скріпити печаткою.Книги чи картки складського обліку видають під розписку з відображенням уреєстрі їх видачі. На окремих аркушах книги чи картках вказують дату,порядковий номер картки, шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їхпідписує головний бухгалтер (бухгалтер з обліку матеріалів). Записи операцій ізвибуття матеріалів у книгах чи картках здійснює завскладом (або бухгалтерскладу) на основі первинних документів.
Дляобліку витрат виробничих запасів у виробництвіосновним первинним документомна відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та №М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріаліввідповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потімробиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишкуневикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (улімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірнікартки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.
Відпускматеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпускуматеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюєтьсяза вимогами (ф. № М-10 та № М-11). Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт провикористання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому покожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця,надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати занормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт провикористання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовомувимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списаннявикористаних матеріалів.
Підставоюдля списання використаних у виробництва матеріалів служить відомість розподілувитрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається завидатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). Вній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію(замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витраченихзапасів.
Длятого щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені зафактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають ісписують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених увиробництві запасів. Зцією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою:
С% = (В+В1) • 100: (Мз+ Мо),
де:В — сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів напочаток місяця;
В1- сума відхилення за звітний місяць;
Мз- вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця;
Мо- вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли відпостачальників протягом місяця.
Запасиможуть бути списані з балансу внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, землетрусів, повеней та ін.).Окрім того, до складу надзвичайнихвитрат відносять прямі витрати, здійснені підприємством для запобігання цим подіям або (коли вонисталися) для ліквідації їх наслідків. До таких витрат відносять заробітну плату працівників,зайнятих на відновлюванихроботах, використані матеріали, оплату послуг сторонніх організацій та інші витрати (Додаток М).
Такимчином, списання активу з балансу з відображенням його у складі витрат у Звіті про фінансовірезультати може здійснюватися у випадку неможливості одержання надалі економічних вигод,пов’язаних з його використанням(Додаток Л).
Припередачі запасів як внеску до статутного фонду іншого підприємства підприємством-учасникомвідображається в обліку здійснення інвестиції. При цьому внесок запасів до статутного фонду іншого підприємства, на відміну від внескунеоборотних активів, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість(Додаток Н).
Присписанні запасів внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства на суму внеску виписуєтьсянакладна та податкова накладна.  При вибутті виробничихзапасів на виробництво та іншому вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 “Запаси” їхоцінка здійснюється за одним із методів. Бухгалтерські проведення, пов’язані звибуттям запасів представлені в табл.2.2.

Таблиця 2.2 Основні бухгалтерськіпроведення, за якими відображається вибуття виробничих запасів№ п/п Документ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків Сума грн. Дебет Кредит 1 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для потреб виробництва 23 20 200 2 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для загальновиробничих потреб 91 20 150 3 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для адміністративних потреб 92 20 220 4 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для потреб збуту 93 20 180 5 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для потреб невиробничих підрозділів 949 20 150 6 Видаткова накладна Передано матеріали на переробку 206 20 300 7 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для виправлення браку 24 20 250 8 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством 151 20 345 9 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для виготовлення основних засобів 152 20 193 10 Акт на списання Списано настачі запасів (якщо винні особи не виявлено)   947 20 220 11 Податкова накладна Списано суму ПДВ 947  641 376 /> /> /> /> /> /> /> />
Присписанні товарно-матеріальних цінностей внаслідок надзвичайних подій ПДВ не „сторнується”,якщо підприємство має відповіднооформлені документи, що підтверджують ці події.

2.3 Особливості обліку малоцінних ташвидкозношувальних
предметів.
 
Домалоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуютьсяне більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема:інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.
НаказомМіністерства статистики України від 22 травня 1996 р. № 145 „Про затвердження типових форм первиннихоблікових документів з облікумалоцінних та швидкозношуваних предметів” затверджено такі типові форми зобліку оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів:[9]
МШ-1„Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу
інструментів(пристроїв)”;
МШ-2„Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів”;
МШ-3 „Замовленняна ремонт або заточування інструментів
(пристроїв)”;
МШ-4„Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів”;
МШ-5„Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на
придатні”;
МІШ-6„Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних
пристроїв”;
МШ-7„Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та
запобіжнихпристроїв”;
МШ-8„Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних
предметів”.
Надходженнямалоцінних та швидкозношуваних предметів на підприємство оформлюється аналогічно, якнадходження інших запасів, тобто прибутковим ордером М-4.
Для обліку зміни запасуінструментів (пристроїв) у роздавальних коміркахна тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного (обмінного) фонду,застосовується МШП-1 „Відомість напоповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)”, яка складається у двох примірниках начальником цехуразом із начальником інструментальногочи планового відділу при необхідності зміни норми постійного запасу інструментів (пристроїв). Одинпримірник відомості знаходиться вінструментальному відділі, інший — в цеху.
Напідставі МШ-1 вносяться зміни до картки складського обліку матеріалів (ф. М-12)інструментально-роздавальної комірки.
Дляобліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих під розписку робітникучи бригадиру (для бригади) із складу цеху для тривалого користування, використовують „Картку облікумалоцінних та швидкозношуванихпредметів” МШ-2. Вона заповнюється в одному примірнику комірником на кожного робітника,що одержав ці предмети. Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із комірки цеху для короткострокового користування,застосовується інструментальна марка, яка при здаванні інструментів комірникуповертається робітникові. Па кожну інструментальну марку, в якій вказується номер інструментальної роздавальної комірки, номер цеху, табельнийномер робітника, комірник видає тільки один інструмент.
Переданийінструмент (пристрої) на заточування або ремонт на тих підприємствах, де заточування та ремонтінструментів (пристроїв) проводитьсяу централізованому порядку, оформляють „Замовленням на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)” (ф. МШ-3), яке виписується у двох примірниках комірникомроздавальної комірки. Перший примірникзалишається у комірника з розпискою виконавця, другий передається разом ізінструментом до цеху виконання (заточувальну майстерню). Після заточування чи ремонту інструмента (пристрою)комірник робить відмітку у своємупримірнику про повернення інструмента (пристрою)і розписується у примірнику цеху-виконавця.
Дляоформлення поломки та втрати інструментів (пристроїв) чи інших малоцінних та швидкозношуваних предметів застосовується „Актвибуття малоцінних та швидкозношуванихпредметів” (ф. МШ-4). Складається в одному примірнику майстром іначальником цеху (дільниці) на одного абодекількох робітників
У разіполомки, псування та втрати малоцінних та швидкозношуваних предметів з вини робітникаакт складається у двох примірниках. Один примірник залишається вцеху (на дільниці), а інший скеровується у розрахункову частину бухгалтерії для утримання у встановленому порядку з робітника вартостіполаманого, зіпсованого чи втраченого предмета
Припред’явленні робітником акта вибуття йому замість непридатного чи втраченого предмета видається придатний,про що робиться запис до картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. МШ-2). Активибуття потім прикладаються до актів списання (форми МШ-5, МШ-8).
На тихпідприємствах, де вибулі з виробництва предмети обмінюються за рахунок обмінного(оборотного) фонду, складається „Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх напридатні” (ф. МШ-5) в одному примірнику. Складання цього акта здійснюється цеховою комісієюна підставі разовихактів вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. МШ-4). Акт візується начальникомінструментального чи планового відділу іподається до центрального інструментального складу, який видає цеху інструменти (пристрої) того ж найменування,марки та розміру за актом безвиписування вимог і лімітних карток. Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, дезгідно з ним проводиться списанняінструментів (пристроїв) зі складу, без відображення їх руху по роздавальних комірках цехів. Виданий складомінструмент (пристрій) в порядку обміну за актами у картці обліку роздавальнихкомірках не відображається.
Облікспецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються робітникампідприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, ведеться в Особовій картці облікуспецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів (ф. МШ-6) в одному примірнику і зберігається у комірника цеху(дільниці).
Увипадку втрати взятих предметів спецодягу, спецвзуття або запобіжних засобів в особовій картці за формою№ МШ-6 в рядку загубленогопредмета в розділі „Повернено” робиться запис: „Акт вибуття № __і дата”
Приавтоматизованій обробці даних обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів особова картка неведеться.
Привидачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств віндивідуальне користування за встановленими нормами використовується Відомість обліку видачі(повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (ф. МШ-7). Вона заповнюється в двохпримірниках комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і на повернення спецодягу, спецвзуття тазапобіжних засобів і оформляється відповідними підписами. Один примірникпередається де бухгалтерії, інший залишається у комірника цеху (відділу,дільниці)
Зацією формою ведеться облік прийнятих від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт тана літнє зберігання.
ФормаМШ-8 „Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів” застосовується для оформленнясписання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання малоцінних ташвидкозношуваних предметів і здавання їх у комору для утилізації. Акт складається в одному примірнику комісією напідставі разових актів вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. МШ-4), Після здавання списаних предметів до комори для утилізаціїакт із розпискою комірника здається до бухгалтерії
Нарізні види малоцінних та швидкозношуваних предметів акти на списання складаються окремо. Облік малоцінних та швидкозношуванихпредметів ведеться на одноіменномурахунку 22
Задебетом рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” відображаються за первісною вартістю придбані(отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуванихпредметів в експлуатаціюіз списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.Слід зауважити, що списують згадані цінності в повному обсязі, не нараховуючипри цьому зносу
Для збереження вказаних предметівв експлуатації підприємство повинноорганізувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік укількісному виразі. При поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання,вони оприбутковуються за дебетомрахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” та кредитом рахунку 71„Інший операційний дохід”.
У процесі господарської діяльності напідприємстві матимуть місце такі:

Таблиця 2.3 Типові господарські проведення пообліку МШПНом 3/П Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
  Документ               Зміст господарських операцій Дебет Кредит Сума, грн.
      1
Надходження МШП на склад із допоміжного             
Виробництва 22  23 200
  2 Оприбутковано МШП від демонтажу браку
22            24            500
24
500
  3
 Надходження МШП зі складу
допоміжного виробництва (для якого
вони є готовою продукцією) 22 26 345   4
Оприбутковано МШП:
— від підзвітних осіб;
— в рахунок погашення раніше
висунутих претензій;
— в рахунок погашення раніше завданого
матеріального збитку. 22
372
374
375
249
367
150
 5 Погашення частки заборгованості засновників перед підприємством 22 46 200 6 Додаткові вкладення засновниками, які перевищують встановлений розмір статутного капіталу 22 422 450 7 Надходження МШП, призначених для цільового використання 22 48 90 8 Надходження МШП від постачальників 22 63 455  9 Включення до первісної вартості МШП податків, які не відшкодовуються 22 64 348 10
Надходження МШП від:
— дочірніх підприємств;
— підприємств, які виділені на самостійний баланс; 22
682
683
671
400 11 Надходження МШП в рахунок погашення   пенні, штрафів та неустойок 22 715 200 12 Надходження МШП, як форма виплати дивідендів 22 731 159 13 Надходження МШП на безоплатній основі 22 745 563 4 Списання МШП, які були використані для    капітальних інвестицій 15 22 238
З метою правильної організації обліку МШП на складі необхідно:
•   забезпечити умови для нормального їхзбереження на складах і функціонування в експлуатації;
•   розміщувати МШП у місцях їх збереження й експлуатації таким чином,щоб мати можливість швидко їх приймати, відпускати і перевіряти наявність;
•   установити коло осіб, на яких покладаєтьсявідповідальність за приймання,   збереження   і   відпуск  МШП,   за   правильне   і   своєчасне оформлення цихоперацій;
•   укладати  з   відповідальними   особами письмові  договори   про матеріальнувідповідальність.
На підприємстві може використовуватися одиніз кількох варіантів організації обліку інструментів іпристроїв в експлуатації.
При першому варіанті одержання МШП зі складу повернення на складоформляються первинними документами.
Одержання інструментів і пристроїв зі складуоформляється виписуванням вимог або лімітних карток;повернення на склад — виписуванням накладних або записами влімітних картках; брухт — накладними.
При другому варіанті документально оформляються лише операції, якіспричиняють зміни запасів МШП у відповідальних підрозділах (метод постійного запасу МШП або обмінного фонду).
.  За таким порядком відповідальні підрозділиобмінюють на складі непридатні, зношені інструменти іпристрої на придатні. Такий метод не спричиняє зміну запасів інструментів увідповідних підрозділах і тому не потребує спеціального первинного документа наобмін. Він доцільний на підприємствах із добреорганізованою системою складського й інструментальногогосподарства, а також належною організацією обліку і контролю.
 

2.4 Порядок проведенняінвентаризації виробничих запасів та
відображення  її  результатівв бухгалтерському обліку.
Одним з основних методівбухгалтерського обліку є інвентаризація. Інвентаризація- це спосіб виявленняфактичної наявності та стану ціностей на певну дату за допомогою реєстраціївимірювання, зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних ізданими бухгалтерських записів.
Постановою №241 затверджено типові форми документів, які використовуються під час інвентаризації товарно-матеріальних цінностей(Додаток О)
Інвентаризація напідприємстві проводиться відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облікі фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р., №996 XIV та Інструкції по інвентаризаціїосновних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей,грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерствафінансів України від 11.08.94 №69
Відповідно доІнструкції №69 основними завданнями інвентаризації є:
– виявленняфактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарноматеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошовых
документів, а такожобсягів незавершеного виробництва;
– встановлення надлишкуабо нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з данимибухгалтерського обліку;
– виявленнятоварно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість,застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальнихактивів, що не використовуються;
– перевірка дотриманняумов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правилутримання та експлуатації основних фондів;
– перевірка реальностівартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів,товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сумгрошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в установах банків,грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеноговиробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.
. Законом України„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, щоперед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводитиінвентаризацію. В інших періодах періодичність і об’єкти інвентаризаціївизначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків обов’язковогопроведення інвентаризації.
За постановоюКабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р. №419 проведення інвентаризаціїє обов’язковим у таких випадках:
1) припередаванні майна державних підприємств в оренду або його
приватизації;
2)передскладанням річного бухгалтерського звіту;
 3) при змініматеріально відповідальних осіб; 4) при встановленні
фактів крадіжок;
 5) після пожеж,стихійних явищ і техногенних аварій;
6)за приписом судово-слідчих органів;
Без інвентаризації не обійтись у разізміни керівника (бригадира) колективу, а також при ліквідації підприємства, припередачі підприємств та структурних підрозділів до складу інших органівуправління (інших підприємств).
Керівник підприємства має організувати проведенняінвентаризації в якнайоптимальніші строки і якнайменшими затратами –призначивши кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітниківдля пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні, тощо.
Безпосередньо інвентаризаційну роботу проводятьпостійно діюча інвентаризаційна комісія, а також робочі інвентаризаційнікомісії. Склад цих комісій затверджує керівник підприємства, який її очолює. Усклад комісії входять також керівники структурних підрозділів, провідні фахівцівиробничих та економічних служб. В обов’язки постійно діючої комісії входить:
–проведення профілактичної роботи із забезпечення, збереження цінностей; –контроль перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальнихцінностей у місцях зберігання та переробки;
–перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованістьпропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх зберігання;
–у разі встановлення серйозних порушень правил проведення інвентаризації та вінших випадках проводити за дорученням керівника підприємства повторні суцільніінвентаризації;
–розгляд письмових пояснень осіб, якідопустили нестачу чи псування цінностей або інших порушень і відображення впротоколі своїх пропозицій щодо регулювання виявлених нестач та втрат відпсування цінностей, заліку внаслідок пересортиці.
На підприємстві, де через великий обсяг робітінвентаризації не може  бутизабезпечена однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації умісцях збереження та виробництва наказом керівника створенні робочіінвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, економіста,бухгалтера та інших працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації.Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самихматеріально – відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд.При цьому слід пам’ятати, що матеріально відповідальні особи до складуінвентаризаційних комісій не входять.
Робочі інвентаризаційні комісії:
–здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, ціннихпаперів та інших грошових документів, і незавершеного виробництва у місцяхзберігання та виробництва;
 –разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатівінвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач у межах нормприродного збитку;
–вносять пропозиції з питань упорядкування, зберігання і відпускутоварно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку і контролю за їх зберігання,а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;  –несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведенняінвентаризації відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту іточність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна,матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів тазаборгованості в розрахунках;
–оформляють протокол із зазначеним в ньому стану складського господарства,результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач талишків за пересортицею, списання нестач в списках норм природного убутку, атакож понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитихзаходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.
.Інвентаризація проводиться після підписання наказу керівника підприємства пропроведення інвентаризації
До початку проведення інвентаризації необхідно:
–вивестизалишки цінностей на день інвентаризації;
–матеріально –відповідальній особі всі видаткові та прибуткові документи йцінності здати в бухгалтерію, цінності що надійшли-оприбуткувати, а ті, щовибули  описати;
–опломбувати місця зберігання, що мають окремі входи і виходи;
–перевірити стан вимірювального господарства-точність ваг, гир і іншоїапаратури.
Відповіднодо листа Мінфіну України від 21.10.2003р. №31-04200-30-23/154 проводитиінвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії забороняється.
Матеріально відповідальна особа дає комісіїрозписку, в якій підтверджує, що всі прибуткові та видаткові документи здані вбухгалтерію, а всі матеріальні цінності оприбутковані й знаходяться в приміщенніскладу.
Після чого комісія приступає безпосередньо допроведення інвентаризації. Оскільки одиницею обліку запасів є кожненайменування або однорідна група, то інвентаризації підлягають кожненайменування чи однорідна група. .   Їх переважування, обмір, підрахунокпроводиться у порядку розміщення цінностей у приміщенні, не допускаючибезладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разізберігання матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієїматеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно замісцями зберігання, Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовуєтьсяі комісія переходить у наступне приміщення.
Кількість цінностей, що знаходяться у непошкодженійупаковці постачальника, може визначатись на підставі документів за умовиобов’язкової перевірки в натурі частини зазначених цінностей.
В разі надходження матеріальних цінностей відпостачальника під час проведення інвентаризації на прибуткових документахматеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційноїкомісії за підписом її голови робиться відмітка „після інвентаризації” зпосиланням на дату опису, де записані ці цінності.
При відпуску матеріальних цінностей зі складу підчас інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера навидаткових документах у присутності членів інвентаризаційної комісії запідписом її голови, робиться відмітка і вони заносять їх до окремого опису впорядку, аналогічному порядку, для цінностей, що надійшли під часінвентаризації.
При інвентаризації матеріальних цінностей, щоперебувають у дорозі, неоплачені у строк покупцями відвантаженні цінності, тана ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальномузберіганні, на комісії, у переробці), інвентаризаційні описи складаютьсяокремо.
Усі дані отримані інвентаризаційною комісією під часінвентаризації, вносять в інвентаризаційні описи, в яких назву цінностей, їхкількість наводять у номенклатурі, а також в одиницях. Проте інвентаризаційніописи не ведуться, а лише інвентаризаційні переліки.
На кожній сторінці опису прописом проставляютькількість порядкових номерів цінностей записаних на цій сторінці. Після цьогооформлений інвентаризаційний перелік здають до бухгалтерії де результатиінвентаризації зіставляють з обліковими даними у порівняльній відомості.Внаслідок такого зіставлення може бути виявлено:
1.Відповідність фактичних даних і бухгалтерських записів.
2.Вартісна оцінка фактичного залишку менша від облікової — нестача.
3.Вартісна оцінка фактичного залишку більша від облікової — надлишок.
Пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційнихрозбіжностей ґрунтуються на таких підходах:
1.Надлишки запасів мають бути включені до балансу із збільшенням доходівпідприємства.
2.Взаємний залік нестач і надлишків внаслідок пересортиці може бути здійсненийтільки щодо запасів однакового найменування, однієї і тієї самої групи запасівв тотожній кількості та в однієї і тієїж самої матеріально відповідальної особи
Якщо при взаємному заліку нестач інадлишків внаслідок пересортиці вартість цінностей, що виявились у надлишку,перевищує вартість запасів, яких не вистачає, то цю різницю додають дооблікової вартості запасів, що виявились у нестачі, над вартістю надлишковихцінностей (взаємний залік кількісних розбіжностей неприпустимий) розглядають яквартісну нестачу, списують на операційні витрати підприємства з одночаснимвизнанням доходів по вартості, якщо конкретних винуватців нестачі невстановлено.
Після взаємного заліку внаслідок пересортиці донестач можуть застосовуватись норми природного убитку тільки при виявленіфактичних нестач.
Після виконання наведеного порядкуврегулювання інвентаризаційних розбіжностей нестачі цінностей для відшкодуваннявинними особами оцінюються відповідно до законодавства про обчислення шкоди відрозкрадання, нестачі, знищення і псування матеріальних цінностей.
Матеріали інвентаризації та рішення щодорегулювання розбіжностей оформляються протоколом та затверджуються керівникомпідприємства. До протоколу додаються всі документи інвентаризації,а також відомість результатів інвентаризації(Додаток Е).
У бухгалтерському обліку результати інвентаризаціївідображають в такому порядку.
Залишки виробничих запасів зараховують в доходопераційної діяльності записом:
Д-трах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок)
К-трах.719«Інші доходи від операційної діяльності»
Вартість недостачі виробничих запасів списується зкредита рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
Недостачі і втрати від псуванняцінностей з вини матеріально відповідальних осіб відносяться на їх рахунокзаписом:
Д-трах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»
К-трах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Якщо на час виявлення недостачі виробничих запасівконкретні винуватці не встановлені, то вартість такої недостачі відображаєтьсяна забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодованінестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення осіб, які повиннівідшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складудебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:
Д-трах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»
К-трах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Механізм визначення розміру збитків відрозкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крімдорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей встановленийПостановою Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків відрозкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від22.01.96р. №116.
Відповідно до цього Порядку розмірзбитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностейвизначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуваннямамортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартостіна момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, якіщомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартістьта розміру акцизного збору за формулою:
Р3= [ (Бв- А)*Інфл.+ПДВ+Азб]*2,
де,Р3 – розмір збитків (у гривнях);
Бв– балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі,знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);
А– амортизаційні відрахування (у гривнях);
Інфл.– загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячновизначених Держкомстатом індексів інфляції;
ПДВ– розмір податку на додану вартість (у гривнях);
 Азб – розмір акцизного збору (у гривнях).
Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншоїпродукції, що виготовляється підприємством для внутрішньо-виробничих потреб, атакож вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається напідставі собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємствунорми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.
Вартість спирту етилового питного, спирту етиловогоректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується длявиготовлення вин, шампанського, коньяків, спирту коньячного, соків спиртових,спиртових напоїв визначається на підставі оптової ціни підприємства-виробника зурахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на доданувартість. До визначеної у такий спосіб ціни застосовується коефіцієнт3
Вартість плодово-ягідних соків, консервованих звикористанням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається напідставі оптових цін підприємства-виробника і податку на додану вартість іззастосуванням коефіцієнта 2.
Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення(псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється іззастосуванням коефіцієнта:
5 – до номінальної вартості, зазначеної на бланкахцінних паперів та документів суворого обліку;
50 – до вартості придбання (виготовлення) бланківцінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначаєтьсяномінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.
Записи в бухгалтерському обліку, пов’язані зурегулюванням інвентаризаційних розбіжностей, здійснюється в тому місяці, колизавершено інвентаризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією,яку провадили за станом на кінець року – у грудні.Колинестача перевищує встановлені на підприємстві норми допустимих витрат і виннаособа не встановлена, то суму нестачі відображають в складі інших операційнихвитрат на рахунку 947 „Нестачі і втрати від псування цінностей”. Одночасно цясума зазначається на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі івтрати від псування цінностей”. Суми нестач, які підлягають відшкодуваннювинними особами відображають за дебетом субрахунку 375 „Розрахунки завідшкодуванням завданих збитків”, одночасно списуючи цю суму з позабалансовогорахунку. Результати інвентаризації слід також висвітлювати у Примітках дорічної фінансової звітності.
В бухгалтерському обліку результати інвентаризаціївідображають в табл.2.4.
Таблиця 2.4Відображенняв бухгалтерському обліку результатів інвентаризації
№з/п
Зміст господарської операції
Дебет
Кредет Виявлено нестачу а)списання нестачі запасів в межах норм 1 Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає 91 20 2 Відображення податкового кредиту 949 641 б)списання нестачі запасів понад норми 1 Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає 947 20 2 Віднесено на витрати звітного періоду суму податкового кредиту запасів, яких не вистачає 949 641 3 Списано нестачу на фінансовий результат 971 947 4 Списано податковий кредит на фінансовий результат 791 949 5 Відображено в за балансовому обліку невідшкодовані нестачі 791 949 6 Відображено виникнення дебіторської заборгованості та доходу після встановлення винної особи на загальну суму відшкодування шкоди 375 716 7 Списано із за балансового обліку суму нестачі – 072 8 Відображено утримання суми відшкодування шкоди із заробітної плати винної особи 661 375 9 Відображено суму, що підлягає перерахуванню до бюджету 716 641 10 Відображено дохід від раніше списаних активів на фінансовий результат 716 791 Виявлено надлишок 1 На вартість виявлених надлишків запасів 20 719 2 Списано на фінансовий результат 719 791
Якщо під час інвентаризації виявлено, щособівартість придбання запасів вища від можливої ціни реалізації у такому разі зметою правдивого відображення інформації проводять їх переоцінку. Переоцінкупроводять у таких випадках: – при зниженні ціни реалізації запасів (цінапродажу нижча від собівартості);
– ушкодженні або частковому псуванні запасів;
– частковому або повному старінні запасів;
– зростанні очікуваних витрат на завершеннявиробництва.
Відповідно до Положення „Про порядок уцінки іреалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукціївиробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей”Затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства ФінансівУкраїни від 15 грудня 1999р. №149/300 випадки проведення уцінки товарів іпродукції можуть бути такими:
–продукція залежалась (не має збуту більше трьох місяців)
–продукція та товари частково втратили свою первісну якість;
–надлишки товарно- матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можутьбути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію вироблятинедоцільно за відсутності попиту на неї.
Для проведення уцінки виробничих запасів керівник(власник) підприємства затверджує комісію, до складу якої входять спеціалістипідприємства, обізнані з кон’юктурою і попитом на ринку. А також складаєтьсяопис-акт уцінки в якому міститься перелік запасів, що підлягають уцінці.Затверджений опис-акт передається: перший примірник – бухгалтерії, другийпримірник – матеріально відповідальній особі.
Уцінені запаси повинні бути перемарковані.Перемаркування цін являє собою закреслення попередньої ціни і позначення новоїціни на кожній одиниці товару з підтвердженням її підписом голови комісії. Якщозакреслити стару ціну неможливо, то нові ціни позначаються шляхом наклеюванняярликів.
Результати уцінки відображаються у тому місяці, уякому було складено опис-акт уцінки. Сума, на яку первісна вартість запасівперевищує чисту вартість їхньої реалізації списується на витрати звітногоперіоду.
Для цього складається запис:
Дебет946 „Витрати від знецінення запасів”
Кредит20 „Виробничі запаси”
Відображення зазначеної вартості здійснюється такожв позабалансовому обліку на рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати відпсування цінностей”.
У випадку, якщо чиста вартість реалізації тихзапасів, що раніше були уцінені, збільшується, то на суму збільшення чистої вартостіреалізації, але не більше від суми попередньої уцінки, сторнується запис пропопередне уцінення вартості запасів. Для цього в бухгалтерському облікуробиться запис:
Дебет20 „Виробничі запаси”
Кредит946 „Витрати від знецінення запасів”.
Прицьому списується сума уцінки з 072 рахунку.

Розділ ІІІ. Методика економічного аналізу використання
виробничих запасів підприємства.
 
3.1. Система показників, інформаційна база та методи
економічного аналізу виробничих запасів підприємства.
Фінансовийстан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів,тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансовогостану — визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшенняабо погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищенняфінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують наоснові дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників ірозподіляють на такі аналітичні блоки:
— структурний аналізактивів і пасивів;
— аналіз фінансовоїстійкості;
— аналізплатоспроможності здатності (ліквідності);
— аналіз необхідногоприросту власного капіталу.
Інформаційнимиджерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальнабухгалтерська звітність: форма 7 «Бухгалтерський баланс», форма 8«Звіт про фінансові результати», форма 9 «Звіт про власнийкапітал», форма 10 «Звіт про рух грошових коштів», форма 11«Примітки до річної фінансової звітності», а також данібухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків засинтетичними рахунками.
Основнимиметодами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, трендовий,коефіцієнтний і чинниковий. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютніта відносні зміни величин різних статей балансу за певний період. Метавертикального аналізу — обчислення питомої ваги окремих статей у підсумкубалансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату. Трендовийаналіз — полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років (абоінших суміжних звітнихперіодів) для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників.Коефіцієнтний аналіз — зводиться до вивчення рівнів і динаміки відноснихпоказників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величинбалансових статей, або інших абсолютних показників, одержаних на основізвітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтівїх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітнийперіод і за кілька суміжних звітних періодів.
Як базові величинивикористовують:
— теоретично обґрунтованій одержані в результаті експертних опитувань величини відносних показників, щохарактеризують оптимальні і критичні значення з точки зору стійкостіфінансового стану підприємства;
— посередні за тимчасовимрядом значення показників даного підприємства, що належать до минулихсприятливих стосовно фінансового стану періодів;
— значення показників,розраховані за даними звітності найуспішнішого конкурента;
— середньогалузевізначення показників.
Крімфінансових коефіцієнтів, в аналізі фінансового стану велику роль відіграютьабсолютні показники, розраховані на основі звітності. До них належать: чистіактиви (реальний власний капітал), власні оборотні активи, показникизабезпеченості запасів власними обіговими коштами. Дані показники єкритеріальними, бо з їх допомогою формулюють критерії, що дають змогу визначитиякість фінансового стану.
Длявизначення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а такожрівня впливу різних причин на величину зміни показни ка застосовують чинниковийаналіз. Його прийоми детально висвітлені у спеціальній літературі.

3.2. Методикааналізу забезпеченості підприємства виробничими
запасами підприємства.
 
Важливим чинникомрозвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємстваматеріальними ресурсами та їх раціональне використання. Зпереходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємствасировиною і матеріалами, комплектуючими виробами таенергоносіями. Для того, щоб визначити, якою міроюпідприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:
— вивчити порядокрозрахунку й обгрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів,умови поставок;
— визначити характервиробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;
— перевіритиобгрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;
— виявити можливостізменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;
— розробити заходи щодозниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.
Перевіряючи розрахунки потреби, необхідно з’ясувати, чи враховані зміни вноменклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, чи враховані змінипитомих витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи щодо підвищеннятехнічного рівня виробництва і праці.
Загальна потребапідприємства в тому чи іншому виді матеріалів становить:
По = Пп + Пе + Пр + Пзв- Зн,
де По — загальнапотреба; Пп — потреба у виробництві; Пе — потреба в експериментально-досліднихроботах; Пр — потреба у ремонті; Пзв — потреба в утворенні нормативних залишківна кінець аналізованого періоду; Зн — запасна початок аналізованого періоду.
На прикладі розглянуто визначенняповноти забезпеченості потреби увиробничих запасах в додатку П.
Після перевірки потребив матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення.
  Довнутрішніх джерел забезпечення належить власне виробництво, використаннявідходів.
До зовнішніхзараховують надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).
Виробничі запасирозглядають як частину матеріальних ресурсів, що не вступили у виробничийпроцес, але їх наявність на підприємстві в заданих розмірах є об’єктивноюумовою ритмічної роботи.
Аналіз термінів таобсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов’язаний з перевіркоюзапасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольнятипотребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.
Забезпеченість(мінімальний запас) днів становить:
З min = Но: Дп,
де Но — запас того чиіншого виду матеріалу; Дп — добова потреба у цьому матеріалі.
Це дає змогу встановитивеличину запасу в днях окремих видів матеріалів на складі. Визначають такожінтервали між фактичним надходженням матеріалів на склад й інтервали поставокза договорами з постачальниками.
Завезення матеріалів збоку визначають як різницю загальної потреби і внутрішніхресурсів.
При великійноменклатурі матеріалів, які споживають, визначають обгрунтованість потреб затими матеріалами, що мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, атакож за дорогими і дефіцитними
При аналізі зіставляютьзростання виробництва окремих видів продукції і фактичні виробничі запаси,зростання абсолютних запасів і збільшення їх потреби на добу. Потімвстановлюють, яка склалась кон’юнктура на товарно-сировинній біржі і якіможливості придбання додаткової кількості матеріалів.
У процесі аналізувизначають час простою через несвоєчасні, неповні чи неякісні поставки,встановлюють, які заходи були проведені для виконання поставок.
На прикладі розглянуторозрахунки забезпеченості підприємства продукцією (Додаток Р) .
Визначення потреби ізабезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов’язані зїх нормуванням.
Норма — це завдання, щофіксує гранично допустиму величину витрати конкретного матеріального ресурсу навиробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. У норму витративключають матеріальні ресурси на безпосереднє виконання технологічного процесувиробництва продукції чи робіт з урахуванням технологічних відходів матеріаліві втрат, зумовлених прийнятою технологією.
Норми встановлюють наодиницю продукції, виходячи з того, що вони мають враховувати підвищення якостіпродукції, її конкурентоздатність,
прогресивність новихвидів.
Прогресивною дляпідприємства вважають ту норму, що спирається на передові технологічні методи,нову техніку і організацію виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж упопередньому періоді. Норми мають відображати головні напрямкитехнічного прогресу. У тойжечас
прогресивні норми самісобою є чинником, що стимулює технічний прогрес, бо завдання з економіїматеріальних ресурсів, реалізовані у нормах, потребують систематичноговдосконалення технології, вищої організації виробництва.
Станнормативної бази в промисловості все ще не повною мірою відповідає вимогампідвищення ефективності виробництва. Більшість норм встановлюють за фактичнимивитратами за попередній період або за аналогією. Тому на практиці трапляютьсязастарілі, а іноді й завищені норми витрат, що не орієнтують на досягненнянайліпших результатів і можуть бути джерелом зловживань і крадіжок.
Виявлення відхиленняфактичної витрати від таких норм не відображає реальної перевитратиматеріальних ресурсів чи зміни матеріаломісткості.
Тому при аналізіобгрунтованості норм витрат проводять такі порівняння:
•поточні норми і фактичні витрати із середньогалузевими;
•поточні норми на порівняльну продукцію з нормами минулого року відносноїматеріаломісткості нової і старої продукції;
•фактичнівитрати з поточними нормами.
Порівняння поточнихнорм щодо порівняльної продукції і фактичних витрат з середньогалузевиминормами дає змогу визначити місце підприємства серед його конкурентів. Слідтакож ураховувати, що відхилення поточних норм від середньогалузевих можевиникнути через різні природні умови, стан техніки і технології,транспортування тощо. Системний аналіз причин невідповідності поточних нормпідприємства і галузевих норм дасть змогу знайти найбільш економічне рішення увизначенні реальних затрат, які беруть у розрахунок поточних. Прогресивністьпоточних норм щодо порівняльної продукції встановлюють способом порівняння їх знормами минулих періодів. Порівняння фактичних затрат з поточними нормамипоказує ефективність використання матеріалів у виробництві. Дані про відхиленнянорм через причини їх утворення (заміна одного матеріалу іншим у результатірозподілу і т. ін.) є важливою інформацією про зміну матеріаломісткостіпродукції.
Приклад такого аналізуобгрунтованості норм витрат продемонструємо, використовуючи даніТернопільського фарфорового заводу для випуску
чайного сервізу«Ранок» (Додаток  Ф).
Аналіз ефективностівикористання матеріальних ресурсів найбільшою мірою пов’язаний з дослідженнямматеріаломісткості виробництва продукції.
Стосовно економічногозмісту матеріаломісткість продукції промислових підприємств можна поділити на:
• матеріаломісткістьвсього обсягу виробництва;
• питому матеріаломісткістьокремих виробів.
Матеріаломісткістьвсього обсягу виробництва продукції є узагальнювальним вартісним показником, іїї розраховують як співвідношення всієї величини матеріальних затрат (безамортизації) до вартості товарної продукції. Вона характеризує затрати всіхвидів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів,купованих напівфабрикатів, палива й енергії) на 1 грн. товарної продукціїпідприємства.
Поряд із розрахунком загального показника матеріаломісткості доцільно визначитий окремі показники, що характеризують використання окремих видів матеріальнихресурсів (основних, допоміжних, купованих напівфабрикатів, палива, енергії),сировинно-, метало-, паливо-, енергомісткість і т. ін.
Окремі показники даютьзмогу погодити вартісні показники матеріаломісткості з натуральними,проаналізувати структуру показника.
Питому матеріаломісткість конкретних видів продукції можна визначити як увартісному, так в умовно-натуральному та натуральному виразі. Натуральнийрозрахунок можна проводити на виробництвах, де використовують відносно однаковівиди сировини і матеріалів. Вартісний показник питомої матеріаломісткостівизначають як співвідношення вартості витрачених матеріальних цінностей навиріб до його ціни.
У розрахунку питомоїматеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані профізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. При такому розрахункуматеріаломісткості беруть до уваги лише зміну фізичних обсягів випускупродукції і витрачених матеріалів. Однак під впливом НТР підвищується суспільнакорисність кожного виду вироблюваної продукції, зростають її споживчівластивості (підвищення потужності, продуктивності, надійності тадовговічності). У цьому випадку затрати матеріальних ресурсів на одиницюпродукції навіть у натуральному виразі можуть зростати, тому важливо порівнятизростання суспільної корисності виробу і затрат матеріалів та праці на йоговиробництво.
Для характеристикиматеріаломісткості розраховують два узагальнювальних показники:матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу(Додаток Х)
Для визначення економіїчи перевитрат матеріалів за рахунок зменшення чи збільшення матеріаломісткостіпродукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні затратибазового періоду. Додатковий випуск продукції визначаютьшляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду.
При глибшому аналізізагальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементівматеріальних затрат вплинув на її зміну. Розраховують частковіпоказники матеріаломісткості відповідно до елементів затрат: сировини, основнихматеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливних іенергетичних затрат. Методика розрахунку і аналізу цих показників така, як іметодика аналізу загальної матеріаломісткості.
Результати зміниматеріаломісткості товарного випуску продукції потрібно підтверджувати аналізомпитомої матеріаломісткості окремих виробів на основі калькуляції їхсобівартості.
Матеріаломісткістьпродукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що залежать іне залежать від діяльності підприємств.
Внутрішні чинникирозглядають з двох позицій: ті, що характеризують рівень прогресивностізастосовуваних конструкторських рішень (вдосконалення технології виробництва,вироблення товарів з легких і дешевих матеріалів), і ті, що відображаютьпрогресивність технологічного використання матеріалів, купованих виробів тавідходів.
До зовнішніх чинниківналежать: зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і наготову продукцію; невиконання постачальниками зобов’язань щодо термінів,розмірів і номенклатури поставок, а також якості сировини, яку поставляють івитрачають.
Чинники, що впливаютьна відхилення фактичної матеріаломісткості від нормативної, випливають ізневідповідності фактичної вартості витрачених матеріалів нормативній. Цяневідповідність виникає через такі причини:
• неповне здійснення заходівщодо економії матеріалів;
• заміна одногоматеріалу іншим;
• нераціональний розподілматеріалів, їх невимірність;
• відхилення утехнології виготовлення виробів, що спричиняє додаткові відходи;
• допущений брак і т.ін.
Всі ці причини,зрештою, можна поділити на: чинники норм, цін і виробничих втрат.
Чинник норм об’єднуєпричини, пов’язані з упровадженням досконаліших конструкцій; економічноїтехнології застосування замінників, механізації та автоматизації виробничихпроцесів, вдосконалення організації робочих місць і т. ін.
Відхилення фактичнихвитрат від норм вираховують на основі калькуляції собівартості окремих виробіві узагальнюють за всім випуском продукції. Вплив зміни чинниканорм визначають шляхом множення різниці між фактичними і минулорічнимивитратами на минулорічну ціну (Додаток Ц).
На відхилення фактичноївартості від розрахункової матеріалів, напівфабрикатів, палива й енергіївпливають:
— зміна цін натоварно-сировинній біржі;
— зміна величинитранспортних витрат;
— заміна одногоматеріалу і палива іншими.
Для розрахунку чинникацін необхідно визначити різницю між фактичною і минулорічною цінами і помножитиїї на фактичну кількість спожитого матеріалу.
Значним чинником впливуна матеріаломісткість товарного випуску є виробничі втрати і відходи. У легкійпромисловості вони становлять понад 20 відсотків всієї продукції. Повна частинавідходів та втрат при сучасній техніці є неминучою, і її закладають у норму.
Для розрахунку впливу наднормативнихвідходів і втрат через брак на матеріаломісткість продукції використовують даніпро собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і відходиза ціною вихідної сировини.
Вплив наднормативнихвідходів на матеріаломісткість продукції становить:
∆Мт=∆С /Vт/
де ∆Мт — змінаматеріаломісткості товарної продукції; ∆С — збільшення матеріальнихзатрат за рахунок наднормативних зворотних відходів; Vт1- фактичний обсяг товарної продукції.
DС= DВВІДС- DВвід,
де DВВІД— наднормативні відходи за ціною можливого використання;
DВВІДС— наднормативні зворотні відходи за ціною вихідної сировини.
Важливо у процесіаналізу не лише визначити величину впливу цих чинників, а й проаналізуватипричини, що призвели до додаткових відходів.
 
3.3 Методикааналізу ефективності використання виробничих запасів
підприємства.
Для характеристикиефективності використання виробничих запасів застосовується системаузагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючогопоказникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнтспіввідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат усобівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.
Питома матеріалоємністьможе бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи вумовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничихзапасів на виробництво i-го виду продукції до кількості продукції цього виду,що випускається,).
У процесі аналізуфактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасівпорівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив наобсяг виробництва продукції.
В умовах ринковихвідносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошовіта матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечуватинаукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарськузацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменшихзатратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого,поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.
Важливе місце ввдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічноїроботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів таприйомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, щосприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимальногоуправлінського рішення.
Для підвищення рівняаналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все,необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.
Аналіз раціональноговикористання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан звикористанням матеріальних ресурсів.
Мета аналізу показниківвикористання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат всобівартості продукції.
Є  багато  варіантів різних  методик  проведення  аналізу  використання виробничих   запасів,   у  яких   пропонуються   різноманітні   показники   і фактори, які впливають наних. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальнихвитрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницюпродукції, а також на одиницю ефекту.
Відображення того чиіншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі йогохарактерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майжекожний показник має елемент умовності.
Першу групу складаютьпервинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання,матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей,витрачальний коефіцієнт виходу продукції.
Друга група — цепоказники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників івикористовуються при кількісному аналізі.структури і динаміки споживанняматеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносногозіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; длявивчення структурних зрушень тощо.
3 викладеного видно, щовсі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системоюпоказників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показниківматеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показниківвикористання виробничих запасів.
Матеріаловіддача дозволяєне лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні зпопередніми періодами, але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва.Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тількирівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництвапродукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.
В процесі аналізунеобхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направленіна підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цьогонеобхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні ібезвідходні технологічні процеси.
Перевіряється дотриманнязаходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економіїматеріальних ресурсів.
Зниженняматеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, втому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва іпідвищення якості матеріалів.
Важливим розділом аналізує вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів івтрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування,більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніхпродуктів.
Питома матеріаломісткістьможе бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно –натуральному вираженні. Загальна  матеріаломісткість залежить від структуривиготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
 Недоліки впостачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитратиматеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх увиробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективностівикористання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітнихпоказників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача,коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту),коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотностізапасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності Коефіцієнтоборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховуєтьсяділенням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартістьвиробничих запасів.
47199,7
Кο2005=9 (оборотів)
3125,0
29330,4
Кο2004=7 (оборотів)
4076,4
Рівень оборотностівиробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Тривалість оборотувиробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна дляперетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою докоефіцієнта оборотності.
360
Тο= 2005 = 40 (днів)
9
360
Тο2004= = 51 (днів)
7
Скорочення терміну оборотності в 2005 році на 11днів (51-40) є позитивним.
Матеріаломісткість продукції є узагальнюючимвартісним показником і визначається як співвідношення суми матеріальних витратдо вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витратприпадає на кожну гривню виготовленої продукції.
Аналіз матеріаломісткості проводиться у наступномупорядку:
– визначається загальна оцінка матеріаломісткостіпродукції;
– аналізується зміна матеріаломісткості за окремимиелементами витрат;
– визначається вплив зміни факторів наматеріаломісткість продукції;
– визначається вплив факторів на матеріаломісткість.
Аналіз матеріаломісткості продукції дає можливістьпошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції та сприяєзниженню собівартості.
Аналіз матеріаломісткості проводиться заструктурно-логічною, адактивною, краткою або мультиплікаційною факторнимимоделями.
Структурно-логічнафакторна модель матеріальних витрат відображає зміну матеріаломісткості залежновід зміни загальної матеріаломісткості продукції, на які, у свою чергу,впливають фактори другого і третього рівнів. Структурно-логічна модельматеріальних витрат наведена в додатку С.
Такимчином матеріаломісткість залежить від обсягу валової (товарної) продукції тасуми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової продукціїу вартісному вираженні може змінюватися за рахунок кількості виготовленоїпродукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат такожзалежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалівна одиницю продукції і вартості матеріалів.
Структурно-логічна факторна модель дає лише загальнукартину факторів впливу на матеріаломісткість, приклад їх визначенняпо методу ланцюгових підставок наведено в додатку Т.
 Іншим узагальнюючим показником, єефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення сумифактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат виходячи зпланової калькуляції і фактичного обсягу випуску продукції. Цейпоказник можна визначити за формулою:
Квм=Мф/Мпм,
де Квм – коефіцієнт використання матеріалів;
Мф – сума фактичних матеріальних витрат, тис.грн;
Мпм – сума матеріальних витрат виходячи з плановоїкалькуляції і фактичного випуску продукції.
Отже, наоснові даних вдодатку Т можнавизначити коефіцієнт використання матеріалів (Додаток У).

Висновки та пропозиції:
Господарська діяльність підприємства передбачає використаннязначних виробничих запасів. Для того, щоб стабільно здійснювати процесвиробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби вматеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запасисировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. Приїх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого єстворення готової продукції. Виробничі запаси посідають особливе місце у складімайна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфердіяльності і визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленніінформації про фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних активів,оскільки можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одногоопераційного циклу. Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали,незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу,компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно)тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостейпідприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для однихпідприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а дляпідприємства, що здійснює їх перепродаж – товаром.
Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереженнясамих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дужетрудомісткий, оскільки до складу запасівможуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпеченнякількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовомувимірниках… Саме в цьому полягає актуальністьтеми проведеного дослідження.
Впершому розділі було визначено економічну сутність виробничих запасів, їхкласифікація та роль в діяльності підприємства, а також методи
оцінкивиробничих запасів (ФІФО, ЛІФО, середньозваженої собівартості,
ідентифікованоїсобівартості, ціни продажу, нормативних затрат). Проведено аналіз нормативноїбази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу запасів.
Вдругому розділі проведено аналіз обліку надходження виробничих запасів ірозрахунків з постачальниками.
 Існують різні шляхи надходженнятоварно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема:
• купівля у постачальника;
• в результаті обміну на подібні та неподібні запаси
• безоплатне отримання;
• як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства;
• виготовлення власними силами.
Визначено шляхи витрачання  запасів тавідображення їх в обліку
Списання виробничих запасів з балансу можевідбуватися внаслідок:
• відпуску у виробництво;
• реалізації;
• списання в результатіневідповідності критеріям активу;
• списання у зв’язку із псуванням,розкраданням;
• списання внаслідок надзвичайних подій;
•      списання   внаслідок передачі  до   статутного   капіталу   іншого підприємства;
•    обміну на інші активи.
Для ведення складського обліку виробничихзапасів використовуються затверджені наказом МінстатуУкраїни від 21.06.96 р. №193 „Про затвердженнятипових форм первинних облікових документів з облікусировини та матеріалів” такі типові форми первинного обліку запасів:
М-1 „Журнал обліку вантажів, щонадійшли”;
М-2а „Акт списання бланківдовіреностей”;
М-4 „Прибутковий ордер”;
М-7 „Акт про приймання матеріалів”;
М-8 „Лімітно-забірна картка”;
М-9 „Лімітно-забірна картка”;
М-10 „Акт-вимога на заміну (додатковийвідпуск) матеріалів”;
М-11 „Накладна-вимога на відпуск (внутрішнєпереміщення) матеріалів”;
предметів М-12„Картка складського обліку матеріалів”;
М-13 „Реєстр приймання-здаваннядокументів”;
М-14 „Відомість обліку залишків матеріалівна складі”;
М-15 „Акт про приймання устаткування”;
М-15а „Акт приймання-передачі устаткуваннядо монтажу”;
М-16 „Матеріальний ярлик”;
М-17 „Акт про виявлені дефектиустаткування”;
М-18 „Сигнальна довідка про відхиленняфактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу”;
М-19 „Матеріальний звіт”;
М-21 „Інвентаризаційний опис”;
М-23 „Акт про витрату давальницькихматеріалів”;
М-26 „Картка обліку устаткування длявстановлення”;
М-28 „Лімітно-забірна картка”;
М-28а „Лімітно-забірна картка”.
У процесі господарської діяльності можевиникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. Втаких випадках
підприємства можуть реалізувати ці запаси.Існує певна специфіка реалізації стороннім особам, якюридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини,напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу
Дуже часто зустрічаються випадки, коли запасичастково втрачають свою вартість. У такому разі з метою правдивого відображенняінформації слід зробити їх переоцінку
Розглянутов другому розділі також особливостіобліку малоцінних та швидкозношувальних предметів.
Облік малоцінних та швидкозношуванихпредметів ведеться на одноіменному рахунку 22.   .
До малоцінних та швидкозношуваних предметівналежать предмети, що використовуються не більше одногороку або нормального операційного циклу, якщо він більшеодного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар,спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.
Також булорозглянуто порядок проведення інвентаризаціївиробничих запасів та відображення  її  результатів в бухгалтерському обліку.
В третьому розділі було досліджено методику економічного аналізу використання виробничих     запасівпідприємства, а саме: система показників, інформаційна база та методиекономічного аналізу виробничих запасів підприємства, методика аналізузабезпеченості підприємства виробничими запасами, методика аналізуефективності використання виробничих запасів  підприємства.
Аналізвикористання матеріальних ресурсів проводиться за наступними етапами: 1 етап.Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; обґрунтуванняоптимальної потреби в матеріальних ресурсах. Такий етап передбачає: оцінкуритмічності поставок; визначення обсягів та асортименту партій, щопостачаються; аналіз якості отриманих від постачальників матеріальних ресурсів;оцінку кількісних та вартісних втрат продукції в результаті. 2 етап. Оцінкаефективності використання матеріальних ресурсів. Цей етап включає оцінку такихпоказників, як: матеріаломісткість, матеріаловіддача, коефіцієнт використанняматеріалів, питома матеріаломісткість, питома параметрична матеріаломісткість,конструктивна питома матеріаломісткість. 3 етап. Оцінка впливу ефективностівикористання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат.Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової(товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. В своючергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираження може змінитисяза рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускнихцін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції,її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції та вартостіматеріалів. В результаті на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори:структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить дозбільшення загальної матеріаломісткості); рівень матеріальних витрат на окремівироби, або питома матеріаломісткість; ціни та матеріали; відпускні ціни напродукцію. При надлишковому запасі потрібно більш високі питомі (віднесені доодиниці часу) капітальні вкладення. З іншого боку, при недостатньому запасіпитомі капітальні вкладення знижуються, але частота розміщення замовлень іризик дефіциту зростає. Для кожного з зазначених крайніх випадків характернізначні економічні втрати. Таким чином, рішення щодо розміру замовлення імоменту його розміщення можуть ґрунтуватися на мінімізації відповідної функціїзагальних витрат, що включають витрати, обумовлені втратами від надлишковогозапасу і дефіциту
Визначенняпотреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тіснопов’язані з їх нормуванням. Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимівитрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чивиконання одиниці роботи. Виробничі запаси розглядають як частину матеріальнихресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність напідприємстві у передбачених розмірах є об’єктивною умовою ритмічної роботи.
Важливоюпередумовою організації внутрішньогосподарського обліку є організаціяавтоматизованих робочих місць з обліку й аналізу виробничих запасів. Дляефективного управління необхідна раціональна організація обліку та аналізу. Длязабезпечення швидкого та правильного відображення в обліку господарськихоперацій підприємству необхідно затвердити порядок обробки інформації, тобтоскласти графік документообігу. Усі первинні документи  потрібно складати увідповідності до законодавчих вимог. Організація обліку на підприємствах здійснюється за ручноюта частково автоматизованою журнально-ордерною формою. Підприємству необхіднопроводити інвентаризацію, та призначати матеріально-відповідальних осіб…Враховуючи думки різних авторів можна стверджувати, що виробничі запаси відіграютьособливу роль в не лише як матеріальна основа діяльності, їхнє раціональне іекономічне використання — одна з основних умов ефективної діяльностіпідприємства.

Список використаних джерел
1. Закон України«Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції  закону Українивід 22.05.97 р. №283/97-ВР. зі змінами і доповненнями.
2. Закон України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 р.№ 996-ХIУ\\ Юрист плюс 2004.
3. Закон України від03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами ідоповненнями.
4. ПостановаКабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання,нестачі, зничення (псування) матеріальних цінностей” від 22.11.99р. № 116.
5. Наказ Міністерства статистики України“Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів”№193 від 21.06.96р.
6. Наказ МінфінуУкраїни “Про кориспонденцію рахунків” від 28.03.2001р. №143.
7. Наказ № 281«Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція пройого застосування» затверджене Міністерством фінансів України від30.11.99.
8.Наказ Міністерства фінансів і Міністерства економіки України “Про затвердженняПоложення про порядок уцінки і реалізації проду¬кції, що залежа¬лась із групито¬варів широкого споживання, продукції вироб¬ничо-технічного призначення ізайвих ТМЦ” від 5.12.1999 №149/300 
9.Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових формпервинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” від 22 травня 1996 р. № 145/
10. Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Наказ Міністерствафінансів України 31.03.99 №87.
11. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87
12. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».Наказ Міністерства фінансів України 3 1.03.99 №87.
13. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». НаказМіністерства фінансів України 31.03.99 №87.
14. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансовихрезультатах». Наказ Міністерства фінансів України 28.05.99 №1 37.
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9»Запаси”. Наказ Міністерства фінансів України 20.10.99 №246.
16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10«Дебітори». Наказ Міністерства фінансів України 08.10.99 №237.
17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11«Зобов’язання». Наказ Міністерства фінансів України 23.1 1.99 № 231.
18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15«Доход». Наказ Міністерства фінансів України 29.1 1.99 №230.
19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16«Витрати». Наказ Міністерства фінансів України 31.12.99 №318.
20.Положення бухгалтерського обліку 7 «ОсновніЗасоби». Затверджено Наказом Міністерства Фінансів України №92 від27.04.2000р
21. Інструкція позастосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 затверджененаказом Міністерства фінансів України 30.11.99. №291
22. Інструкція“Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”,затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р. іззмінами і доповненнями від 26.06.2000р. № 115.
23. Інструкція “Про порядок реєстраціївиданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”,затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р.
24. “Порядок проведення дооцінкизалишків матеріальних цінностей” затверджений наказом Міністерства фінансівУкраїни № 69 від 11.08.1994р.
25. Методичнірекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженонаказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000р.
26.  А.К. Шипшин«Облік, аналіз, аудит на підприємстві» М: «Фінанси    і статистика». 1996г.
27. Бакун Ю. “Механізмформування первинної вартості товарів” \\ Все про бухгалтерський облік №52,2003 рік
28. Білуха М.Т. Курс аудиту// К: 2000. 600 с.
29. Бутинець Ф.Ф.Бухгалтерський фінансований облік // Житомир. 2001р., 608 с.
30. Бандурка О.М., Червяков І.М.,Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз.- Харків, 1999.
31. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., МалюгаН.М., Чижевська Л.В.Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентіввищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред.проф. Ф.Ф.Бутинця. – 2-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2002. –480с.
32. Бухгалтерський фінансовий облік:Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів/За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 6-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”2005. – 756с.
33. ВовчакО.Д., Власюк Н.І., Сорока Р.С.Фінансовий аналіз: Навч.метод. посіб. – Львів:Львів. комерц. акад.,2002. – 96 с.
34. Дерев’янко С. Проблемаоцінки матеріальних цінностей в сучасних умовах // Агрокомпас №11 2003 року.
35.Девачук Л.П., Ермолаєва В.І., Квач Я.П., Рудницька О.В. Технічні основи тапрактика бухгалтерського обліку; Навч. посіб. – Х.: ТОВ”Одісей”,2001.-496с.
36.ДолжанськийМ.І., Должанський Н.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень(стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник.- Л.: Львівськийбанківський інститут НБУ,2003. – 494с.
37.Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів,спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця — Житомир: ПП“Рута” 2003. – 680с.
38.Економічний аналіз /За ред. М.Г.Чумаченка. –К.: КНЕУ,2001.
39.Економічний аналіз господарської діяльності /Іващенко В.І., Болюх М.А., — К.:ЗАТ “Неглава” 1999. – 204с.
40.Житна Ч.П. Несреба А.М. Економічний аналіз господарчої діяльності підприємств. Навч.посібник, пер. з рос. — Київ, Вища школа, 1992, — с. 210.
41. Знайко Ю “Як списатинепотрібні матеріали” \\ Все про бухгалтерський облік №31, 2001 рік
42. И.Герасим П.М. Кізима А.Я.Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей. Тернопіль: Астон2000 рік.
43. Ковалев В.В. Финансовыйанализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности М.: Финансы истатистика, 1996.- 432с.
44.Ляшиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. – Київ:Вид-во “Центр навчальної літератури”, 2004. – 528с. (с.109-165).
45. Мельничук Г.М. Анализхозяйственной деятельности в промышленности: Учебник. -К.: Выща школа, 1990,-с. 318.
46.«Основи економічного аналізу», навчальний посібник, В.М. Мельничук, видавництво«Кондор», Київ, 2003 рік, 128 с.
47. Пархоменко В.М.Бухгалтерський облік в Україні. -К.: «Лібра»,2000-445с38. ТкаченкоН.М Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності — К.: «А.С.К.». 1998 — 776 с.Баканов М.И., Шеремет
48.Павлюк І.Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів тапропозиції щодо їх вирішення / Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. — №6. – с.40-41.
49.Пархоменко В.Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності /Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. — №1. – с. 32-34.
50.Сопко В.В Бухгалтерський облік. Навч. посібник. – 3-те вид., перероб. і доп. –К.: КНЕУ, 2000. – 578с.
51.Тетянич Л. Зміни у П(С)БО / Головбух. – 2006. — №4. – с.7.
52.Хомяк Р.Л., Лемішовський В.І «Бухгалтерськийоблік в Україні». Навч. посібник.- Львів “Інтелект- Захід.” — 2005 р.- 172 с.
53. Шкарабан С. И. Основыоперативного экономического анализа. — Львов: Выща школа, 1988. — С. 138.
54. «Управління виробничими запасами напідприємстві» Кандидат економічнихнаук 08.06.01.1.О.Бондаренко, НАН України, ін-т Економіки Промисловості-Донецьк 2003- 19 с.
55. «Облік і аналіз використаннявиробничих запасів» ( на прикладі підприємств машинобудування Полтавської області): автореферат,  кандидат економічних наук 08.06.04 А.М.Поплюйко, Київ,Національний Економічний Університет, 2003-17 с- укр.
56. «Облік та аналіз використаннявиробничих запасів: сучасний стан і перспективи розвитку» (на прикладіпідприємств скляної промисловості України) автореферат, кандидат економічних наук 08.05.04; О.М.Кундеус; ТДЕУ, Тернопіль-2002 рік-13 с- укр..
57.«Бухгалтерія.Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік» збірник систематизованогозаконодавства, Видавництво «Бліц –  Інформ» Київ, грудень 2006, 210 с., укр..
58.«Інвентаризація у бюджетників», тематичний випуск – інформаційно – аналітичнагазета «Податки та бухгалтерський облік» №88 (855), видавничий будинок«Фактор», Київ, 03.11.2005, 48 с., укр.
59.«Облік типових операцій (придбання запасів)», тематичний випуск, інформаційно –аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» № 88 (959), видавничийбудинок «Фактор», Київ, 02.11.2006, 48 с.
60.«Операції з тарою», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета«Податки та бухгалтерський облік» № 38 (909), видавничий будинок «Фактор»,Київ, 11.05.2006, 48 с.
61.«Супертаблиця. Частина 2. Настільна книга бухгалтера», тематичний випуск,газета «Все про бухгалтерсий облік» № 74, видавництво ТОВ «Редакція газети «Все про бухгалтерський облік», Київ,01.08.2006, 95 с.
62.  www.rada.kiev.ua Верховна Рада України
63. www.dtkt.com.ua Український бухгалтерськийтижневик “Дебет Кредит”.