Влияние заболеваний на психику людей План. Вступ . Вплив самоточних захворювань на психку людини Дпазон варантв усвдомлення хвороби Реакця особливост на соматичне захворювання. V. Вплив серцево-судинних захворювань на психку людини. Висновки. Вступ. Пердметом дослдження мо курсово роботи вплив соматичних захворювань, а саме серцево-судинних, на психку людини. Мета – дослдити рзномантни психчних порушеннь при даному соматичному захворюванн.
Задач 1. Довести, що нема соматичних хвороб без виткаючих з них психчних вдхилень. 2. Визначити вплив характерних особливостей на проткання хвороби. 3. Прослдити залежнсть розвитку серцево-судинних захворювань вд негативних емоцй. В наш час все бльша щльнсть стресових ситуацй, астензаця населення в зв язку з майже щорчними грипозними пдемологчними захворюваннями, екзогенними патологчними впливами, все значнше зловживання лками сприя
збльшенню депресивних станв у всх цивлзованих кранах. Саме злояксн емоц стають фактичними причинами несподано смерт при нтактних венечних артерях, або компенсованому пороц серця – паталогчному стан, яке саме по соб н в якому раз не загрожу цих хворих. Тому на мою думку проблема порушена в мой курсовй робот дуже актуальною в наш час. Глава 1. Вплив соматичних захворювань на психку людини.
Можливсть соматичних психосоматичних взамовпливв встановлена давно. Вдомо , що життрадсн люди, оптимсти, гумаристично оцнюючи життв ситуяц менш хворють довше живуть. Вдомо, що рани у вонв загоюються швидше, якщо х надихають велик де, як супроводжуються пдняттям настрою. Психосоматичн взамовпливи, як психосаматичн хвороби, являють собою обктивну реальнсть. Серед складових хвороби синдромальних картин постйно спвснують ознаки соматичного неблагополуччя симптоми
змни психки. Люба хвороба, навть якщо вона не супроводжуться руйнвними змнами мозково дяльност, обовязково змню психку хворого внаслдок появи нових, вдсутнх до хвороби форм реагування хворого на хворобу. В цих випадках мова пде про вплив страхв, неспокою, хвилювання хворого за наслдок хвороби свордних аутопсихогенй на його особистсть. Таке хвилювання ма , як правило, складний характер включа хвилювання суто ндивдуальн чим загрожу ме ця хвороба, як завжди тсно взамоповязан з хвилюваннями, як мають суспльний
соцальний характер, в звязку з вдношеннями до дано хвороби, як склалися в суспльств, з особливостями соцального звучання. Останнй варант опаснь найбльш яскраво виявляться при заразних , соцально небезпечних хворобах чума, холера, сифлс. Порушення , як вдбуваються в результат розвитку соматично хвороби, встановленого в органзм гомеостазу дяльност систем органв супроводжуться змнами характера нервово мпульсац, яка надхолдить вд таких систем органв в головний мозок, змною всцерально церебрально соматопсихчно рвноваги.
В результат змнються фзологчн параметри вищо нервово дяльност, що склада фзологчний механхм вдхилень в психчнй дяльност. Зворотнй звязок вносить нов якост, видозмнюючи сомато-психчну рвновагу в цлому специфку психки хворого. Глава 2. Дапазон варантв усвдомлення хвороби. Взамовдносини мж обктивним змстом хвороби усвдомленням розкриваться краще на вдносно простй модел. Рзна рана на долоннй поверхн останньо фаланги вказвного пальця право руки.
Поверхня чиста, кровотеча припинилася швидко, це звичайне, як правило, нешкдливе пошкодження тканин. Разом з тим зовншня типовсть тако рани у рзних хворих супроводжуться неоднаковою оцнкою, усвдомленням вд повного душевного спокою байдужост, сприйняття тако рани як незначного явища до панчно охопленност страхом з супроводжуючимим вегетативними порушеннями . У одного хворого спостергалась саме така невгамовна реакцю ю
Його уява малювала картини катастрофи, спочатку через мождивост повторно кровотеч, а пзнше у звязку з можливстю зараженям правцем. Протягом тижня, коли вже зникли слди само рани, в хворй змн свдомост його продовжували змнюватись уявлення про котастрофчн наслдки. В усвдомденн хвороби розрзнябть ряд стотних взамоповязаних аспектв. По-перше, все нов для ндивда змни в органзм, вдображен в свдомост.
З часом, в результат аналогчних або близьких хворобливих станв або затжного перебгу хвороби, накопичен в субктивному досвд знання про хворобу, спввдносяться, хвороба усвдомлються все бльш повним детальним. Маннасейн В.В. вважав, що в умовах, коли група уявлень була повязана з хворобливими явщами в органзм, легко виника схильнсть до того, щоб при повторенн цих явищ повторювались вдом уявлення. По-друге, в неперервнй дност з таким процесом хвороби в свдомост хворого формуться ндивдуальне вдношення
до змн , як вдбуваються в органзм , до само хвороби, можливим ндивдуальним суспльним наслдкам. Так вдношення спочастку знаходить вдображення в особливостях загального субктивного переживання хвороби , в змнах самопочуття хворого. Воно може збергатися лише в межах внутршнх преживань або набувати рзних форм виявлення зовн слова, жести, скарги, поради, прохання, вчинки. Спочатку усвдомлення хвороби , яка новим досвдом для хворого, може стотно не змнювати психку.
Але, як правило, бльш, або менш подовжене вдображення хворобливих змн, як вдбуваються у внутршнх органах, в свдомост супроводжуюче ускладнення вдношення до хвороби вность змнн або стйк змни в клнку. Ц змни при однй тй же хвороб при однакових обктивних зрушеннях в сиситемах органах органзму виявляються рзними в звязку з преморбдними особливостями його особистост. Вдображення в свдомост виникаючих хворобливих змн у внутршнх органах вдбуваться в дност з формуванням
з вдношенням хворого до них. Так як мж вдображенням в свдомост хворого об ктивним характером також нколи не виника повно вдповдност. Дапазон варантв усвдомлення хвороби представлений таким рзномантям, в себе включене безмежне рзноманття ндивдуальност людей. Явища анагноз суб ктивна недооцнка, заперечення об ктивно снуючо хвороби. Гперногнозя рзн форми суб ктивно переоцнки об ктивних соматичних порушень. Мж ними знаходиться велика кльксть промжниж станв усвдомлення хвороби.
Аногноз частини спостергаються при повльному, поступовому розвитку хвороби, симптоми яко формуються непомтно хрончний турбекульоз легень. Гперногноз супроводжуються гстро, катастрофчно розвиваючимся соматичним захворюванням напади стенокард, нфаркти мокарда. Особибливост усвдомлення хвороби, впершу чергу гперногностичного варанту його, отримують вдображення не лише в змст переживання хвороби, а усй поведнц, особливо повно представлен в скарагах в х змст, емоцйнй зафарбованост, ступен близькост, акутальност для хворого.
Так, хвор на виразку шлунка, охоплен страхом, часто вперто гастоюють на тому, що в них стйк виснажлив кровотеч, тод, як при динамчному дослджен вмсту гемоглобну в кров не виявляться його зниження. Образно явище аногноз порвнюють з втечею вд хвороби, а гперногноз – з заглибленням в хворобу. Усвдомлення хвороби, внутршня картиина охопю, таким чином вс хвилювання хворого, нав язан з свом станом. Сюди входить уявлення про значення для нього раннх виявв хвороби, особливст змни самопочуття в зв язку
з ускладненням порушення на тап зворотнього розвитку хвороби вдновлення стану здоров я псля припинення, уявлення про можлив наслдки хвороби для себе, см , подальшо продуктивност професйно дялбност, про вдношення до нього в перод хвороби членв см , спвробтникв, медичних працникв. Практично нема таких бокв життя хворого, як б не знаходили вдображення у видозмненому хворобою стан. накше кажучи, хвороба – це життя в змнених умовах, як повинн розглядатись уважно, забеспечуватись допомогою.
Вс особливост усвдомлення хвороби можна подлити на дв групи звичайн форми усвдомлення хвороби предстають собою лише особливост психки хворо людини, а саме вн потреюу повсякденного розумного, турботливого пдходу лкаря. Стан хвороби, який супроводжуться аномальними реакцями на не, як виходять за рамки типових для дано людини, а тим бльш породжум внутршньою хворобою стйк порушення психки хворого вже хворобливим станом психки, яку доповнюють ускладнюють клнчну картину основно хвороби.
Найбльш частими психологчними конфлктами виникаюча в ход хвороби невдповднсть мж збергаючимися або навть ростучими потребми хворого його зменшуваними можливостями. Клнчн варанти змни психки при соматичних хворобах можуть бути систематизован 1. Масивн розлади психки, виникаюч на висот хвороб, як супроводжуються лихоманкою, що нердко набува характеру психоза. Найбльш частою типовою формою таких порушень стан делря, гострий страх, дезорнтування в оточуючому
середовищ, що супроводжуться зоровими люзями глюцнацями. Граничн форми нервово-психних порушень – найбльш поширена клнчна картина порушень психки при хворобах внутршнх органв. Вони можуть бути соматичного походження неврозоподбн або психчного невротичн порушення. Хворий вдрзняться вд здорово людини тим, що в нього поряд з змнами функцонування внутршнх органв самопочуттям яксно змню сприйняття вдношення людини до оточуючих подй, до самого себе, створю особливе положення
серед близьких людей в суспльств. Спостергаться перебудова нтересв вд зовншнього свту до власних вдчуттв, функцй власного тла, обмеження нтересв. При цьому змнються особливость з усх бокв ефективна налаштовансть, момторика, мова. При сенсорнй загроз для життя благополуччя людини можуть порушитись сприяйняття часу у вигляд його прискорення або уповльнення. Великого значення набувають спогади, вираженсть деяке насильництво яких можуть бути пов язан з нтоксикацю, викликаною хворобою.
Психка хворого з початку захворювання перебува в незвичному стан, бо в зв язку з хворобою порушуться звичайний ритм життя, прац, вдпочинку, сну бадьорост. Вдбуаться перебудова в значенн вдчуттв. Велике значення для хворого мають обходи. Часто в присутност хворого користуються незрозумлими термнами, не знаючи, яку реакцю це виклика у людини. Не менш складний перод видужування, коли у хворого повинна настати компенсаця або примирення з дефектом,
який виник з цим новим положенням в см , суспльств. Пдхд до стану хвороби на основ цлсного розумння органзму завжди врахову складн взамовдношення, як нсують мж психчним станом людини, настом сприяйняття оточуючого свту, поведнка плани. Затяжне соматичне захворювання, необхднсть мсяцями роками знаходитись в стацанар, особливе положення хворого, в деяких випадках призведе до змни особистост у вигляд патологчного розвитку, при якому виникають
риси характеру, ранше не властив цй людин. Ц риси характеру можуть перешкоджати або утруднювати лкування, призводити до нвалдност, створювати конфлкти в лкувальних закладах, викликати негативне становлення оточуючих. При зростаючй нтоксикац у хворих порушеться сон, апетит, з являться роздратовансть, пдвищена вразливсть, плаксивсть. Сон поверхневий, свтло, шум, розмови стають непримними. На фон астенчних симптомв дратлива слабксть нод з являються нав язлив страхи за сво здоров я бо не
властив ранше стеричн реакц. Деяк хвороби супроводжуються станом депрес – це з проявв такою захворювання як виразковий колт. Варажнсть яксть змн психчно дяльност при соматичному захворюванн залежать вд багатьох причин, в першу чергу вд природи самого захворювання, яи вплива воно прямо або посередньо на мозкову дяльнсть вд типу проткання, гостроти розвитку хвороби. Так, при гострому бурхливому початку, наявност вираженй нтоксикац спостерагються порушення, як досягають
запаморочення свдомост, при повльному, пдгострому, хрончному протканн частше – невротичн симптоми, яким характерн гострота, виражнсть хвробливих переживань, яскравсть, образнсть останнх, хвороблива уява, пдсилена фксаця на тлумаченн змнного самопочуття, внутршнього дискомфорта, охопленсть хвилюванням за сво майбутн, збереженсть критики, тобто розумння цих порушень як хворобливих. Невротичн порушення мають часовий зв язок з попередньою травмою конфлктом.
Змст хворобливих хвилювань часто пов язаний з формулою психотравмуючо обставини. В гострому перод розвитку хвороби – порушення свдомост астенчн симптоми, потм можуть спостергатись змни характера, особистост, психоорганчн симптоми,астеня. Важлиу роль в змн психчно дяльност соматиного хворого вдграють реактивнсть органзму, його звичн форми реагування на оточуюч под. Глава . Реакця особистост на соматичне захворювання.
Реакця особистост на соматичну хворобу може мати патомологчний характер або виявлятись психчно адекватими сприйнятними факту хвороби. Нервово-психчн порушення при соматичних захворюваннях звичайно складаються з психчних соматичних порушень, з реакц особистост на хворобу. Реакця особист на хворобу заледижить вд гостроти темпу розвитку захворювання, уявлення про нього у самого хворого, характера лкування психотерапевтичного оточення, особстост хворого, вдношщення до хвороби
родчв, спвробтникв. По рохлну Л.Л. снують рзномантн варанти вдношення до хвороби, в цлому визначен особливост особистост астенодепресивний, психоастенчний, похондричний, стеричний, ейфорично-анозогнозичний. При астенодепресивному варнт – емоцйна нестйксть, нетерпимсть до подразнювачв, послабдення спонукання до тривожност. Такий стан сприя неправильному вдношенню до хвороби, сприйняттю в сумеречних вдтнках усх подй, що звичайно несприятливо впрлива на перебг захворювання знижу успх луквання.
Психоастенчний варант – хворий переповнений переконанням в найлпшому результат, чека тяжких неаслдкв, постйно зада питання, ходить вд одного лкаря до ншого, принаду симптоми хвороби, як були у рдних, знайомих, знаходить х ознаки у себе. В похндричному варант менш виявлена тривога сумнви, а бльше переконання в наявност хвороби. При стеричному варант все оцнються з перебльшенням. Надто моцйн, схильн до фантазй особистост, начабто живуть хворобою, надають й значення надхвичайност,
особибливого, неповторного страждання. Вони потребують до себе пдвищено уваги, звинувачують оточуючих в нерозумнн, недостаньому спвчутт до х страждань. Ейфорично-анозогнозичний варант – неувага до свого здоров я, заперечення хвороби, вдмова вд дослджень медичних призначень. На реакцю особистост пдтримку ц реакц впливають 1. характер дагнозу 2. змна фзинчно повноцност зовншност 3. змна положення в см , суспльств 4. життв обмеження, позбавлення, пов язан з хворобою 5. необхднсть лкуватись,
операц. На поведнку реакцю хворого пд час хвороби перш за все вплива структура особистост до хвороби. Багато авторв вважають, що адекватсть реакц залежить вд ступеня зрлост особистост унстеоектуальних можливостей. Так у нфатильних, незрлих особистостей з рисами дитячност, част витснення заперечення хвороби або втеча у хворобу. У астенчних, тривожних людей дуже важлив захворювання викликають бурхливу реакцю тривоги, хвилювання з наступними депресивно-похондричними стйкими порушеннями.
Реакця на хворобу залежить вд вку хворого. Тобто, реакця особистост рзн, вд повного гнорування хвороби до трагчного сприяняття, втеч в хворобу похондрино фксац. Настроювання ндивда на видужування чи хворобу отриму важливе, якщо не головне, значення для розвитку проткання рзних хвороб. Глава V. Вплив серцево-судиних захворювань на психку людини. Виршальну роль у розвитку серцево-судиних захворювань належить негатиним емоцям.
Саме вони стають фактичною причиною несподвано смерт при нтактивних венечних артерях або компенсованому пороц серця – патологчному стан, яке сме по соб не загрожу життю цих хворих. Вдомо, що шемчна хвороба серця найчастше розвиваться у цлеспрмованих, волових особистостей, як глибоко довго переживають негативн емоц. Описаний так званий коронарний тип людей, яким притаманн особлив риси хаарктеру вдсутнсть задоволення вд роботи, цлеспрямовансть. нфаркт мокарда як тяжке соматичне захворювання
справля нтенсивну психотравму, стресову дю передусм свою гостротою, несподвансть, суб ктивнсть тяжксть, невизначенсьт можливстю транчного кнця ймоврнсть нваллдност. Результат дослджень В.П. Блохна, .П. Сидельникова свдчать, що психчн рзномантн складн, вони можуть розвиватись гостро, пдгостро або поступово. Слдом за гострим перодом нфаркта мокарда може з явитися стйке безсоння, на фон якого можуть виникать психчн епзоди з люзорно-галюциноторними розладами руховим
неспоком, з втратою кртичного осмислення навколишнього оцнка стану як хворобливого. У гострому перод нфаркта мокарда можлив ефективн змни у вигляд тривоги, пригнченост, нод з руховим неспом. Хворий, охоплений передчуттям майбутньо бди, катастрофи, не знаходить соб мсця, в нього находить соб мсця, в нього накопичуться пдсвдомий страх смерт. Хвор скаржаться, що барви зблякли, вс явища дйсност стратили свою яскравсть нбули якось особливого,
переважно повльного ритму. Змальована симптоматика постйно поднуться з симтомами загально анастез, визначенням уваги, млявстю. У пдгострому перод нфаркта мокарда здебльшого спостергаються змни психчного стану людини. Найчастше виявляються стйк похондричн порушення ранше активна особистсть дуже обмежу коло сво дяльност, нтересв, намагаючись уникнути навть необхднсть медичних рекомендацй, занять луквальною гмнастикою. У бесд з такими пацнтами зверта на себе увагу надмрна зосередженсьт на свому захворюванн,
його моживих наслдках. Пригнченсть, туга, почуття вкорочено перспективи, безпорадност у хворих нфарктом мокарда сприя виникненню рзномантних порушень серцевого ритму, зумовлених пдчас не стльк безпосереднм пошкодженням мокарада, скльк нейрогуморальним порушенням серцево дяльност при зростаючй афективнй напруз кризах гострого страху. Бльш або менш замаскована гнвнсть з запереченням хвороби, рзке психомоторне збудження пацнтв, не дотримання необхдност постльного розпорядку, надмрна пасивнсть.
Очевидна для оточуючих втеча вд хвороби з гперболчно песимстичною оцнкою свого стану – основний тип реакц на патологчний процес в госрому перод нфаркта мокарда. Явн депресивно-похондричн порушення, виникаюч в зв язку з нападками стенокард або в гострому перод нфаркту мокарда, основною стйкою невротизац, визначений хворобою, тобто похондричного розвитку особистост при вже задовльному соматичному стан пацнтв. Тужливсть, депреся розвиваються практично всх випадках
стану невротичного кола в клнц нфаркта мокарда. Надзвичайно велика кльксть реактивно депрес особлива нод фатальна роль в перебз результат хвороби нфаркта мокарда змушують ставити питання недопущенсть залякування хворого цим дагнозом. Навть найоптимстична картина захворювання сприятливий з точки зору терапевта його прогноз не виключають можливсть соцально нвалзц внаслдок невротизац особистост. Саме масова неврозоподбна симтматика нердко основною, навть диною причиною затримки одужування х соцально
нвалзац. Обтяжливве усвдомлення хвороби, начебто неминучо нвалзац або смерт вдчуття повного краху усх планв сподвань, втрата престижу, катасрофчна ломка складених за десятирччя життвого стереотипу. Втрата вдчуття щастя, гумору смака до життя, вдсутнсть душевних сил бжань, моральна пасивнсть, каптуляця людини, яка вдда в руки хвороби. Ставка на фзичн ресурси, яких нечебто вже зовсм не залишилось, створю вдчуття начеб то заплив в море й бачиш, що берег далекоо.
Депресивна оцнка свох перспектив ставить вже позаду, майбутнього може й не бути, а нав язуване вдчуття втрати життстйкост зниження загального життвого тонуса породжу лякаюче вдчуття власно змнност, внутршно зовншньо. Люба непримнсть, велика чи мала, сприя тому, що людина все бльше замикаться у свою душевну тривогу. Клнчн прояви депрес вповльнен рук, одномантна мова, надто спокйний стан, вдгородженсть вд життвих подй або неадекватнсть соматичному стану невгамовнсть, гперактивнсть.
Свдотством афектичних порушень як повна вдсутнсть цкавост до прогнозу страждання, так постйна невгомовна потреба у сплкуванн з лкарем. Не тльки втеча в хворобу, але втеча вд хвороби з саморуйнвною поведнкою характерн дл я гострого пероду нфаркта мокарда. Особливого значення набувають добов коливання стану, стйк порушення сну з страхттями, част виклики лкаря, погршення стану в зв язку з випискою. Ц порушення обумовлен страхом за серце, яке виника частше по вечьорах або вноч.
На верхвц цього втального страху, яке досяга панчного жаху, хворий застига в однй поз. Хоча б раз пережитий, цей страх ляга в основу свордного, як правило, дуже стйкого стану з похондричними порушеннями. Тривожна боязливсть, туга, пригнченсть з страхом за життя всепоглинаючим очкуванням повторного нападу, збергаться протягом довгого часу на фон зниження загального життвого тонуса рзко змнюють свтосприйняття хворого. На змну коронарному страху приходитьь вже свдомий страх, виникаючий психчно пд впливом усвдомлення
т небезпеки, яку представля собою хвороба для життя. Вдверта кардофобя, в яку трансформуться вихдна депресивна реакця, ста в результат причиною соцально нвалзац хворих, як перенесли нфаркт мокарда. Ведуче мсце в загальному комплекс похондричного хвилювання страхв хворих займа страх повторення нападу, який вони не переживуть. Порушення сну вдбуваться чекрез страх заснути непрокинутись, характерно вживання захисних заходв судинорозширюючих
засобв на нч, боротьба з сном, потм стйке безсоння з тривожною фксацю на найменьших змнах пульсу вдчутн серця розгортаться по типу невроза очкування повтрного нфаркту мокарда. Рзке звужування нтересв хворого свт якого наче фокусуться тепер в област серця, егоцентризм обумовлюють утсановлення на все бльш рослинне снування. Особливе значення набува страх рзкого руху, втальна установка на гподинамю, постльний режим. Хвор пов язують розвиток нападв з хвилюванням, розумовою напругою.
Система захисних заходв будуться на оберганн себе вд емоцйних навнтажень шкдливих враженью не залишаюче таких хворих вдчутя постйно тривоги на фон рзкого зниження загального життвого тонусу породжу страх найменьшо змни розпорядку дня. Одним з яскравих прявв страху смерт вд шкдливого навантаження на серце ста змна сексуально поведнки таких хворих, що в результат призводить до психчно мпотенц. Розвиток стйко кардофоб у людей, що перенесли нфаркт мокарда, пов язують з переморбдними особливостями
особистост тривожнсть, млявсть, вдомий егоцентримзм, вдвищена навювансть, вразливсть, психопатичними або психодпатоподбними порушеннями в анамнез. нфаркт мокарда виступа в цьому випадку в якост свордного каталзатора, що виявля переховане, закладене в структур особистост невротичний початок. Але вн не свдчить про невротичну або психопатичну структуру особистост як тако не обо язкове дл я розвитку невротичних порушень псля хвороби. Виршальне значення у формуванн кардофоб мабть не тльки преморбдн
особливост особистост, а й зниження загального життвого тонуса, зумовлене або рзкопсилена нфарктом мокарда, вдповдн функцональн змни центрально нервово системи. Сенептоматично-похондричний синдром виника в таких випадках впереше в житт у енергитичних, працездатних людей, як раптом починають постйно рахувати свй пульс чекати смерт вд повторного нападу. Дуже частими в медичнй практиц кардиофоб, коли любе непримне вдчуття в област серця, трансформуються
у свдомост хворою в симптоми переднфарктного стану з зохвильною загрозою зупинки чи розриву серця. Виршальне значення в оформленн похондричних страхв отримують власний опосередкований досвд хвороби. Один той же симтом пдляга рзному тлумаченню. Все бльше втрачаючи довру до лкаря до практично медицини взагал, ц хвор починають активно вдвдувати не лише науково-популярн лекц, але навть анатомчн музе, намагаються потрапити на конференц, з зди лкарв. Головними заннятями цих вростаючих в себе пацнтв ста точне дотримання
лкарських або свох власних ггнчних лкувальних рекомендацй. Охоплен непомрним страхом за сво життя здоров я, ц хвор вдмовляються вд найменьших фзичних наватнажень або починають загартовувати себе вправами. Психоматичне страждання хворого ста пррвою мжтеперешнм майбутнм. Лише вигляд здорових людей з х життвими турботами виклика у них роздратування смх або гучна музика – лють. Напади гнву, ненавист до оточуючих можуть змнюватись слзьми з вдчуттям незручност жалкування
з приводу зриву. Вдомо, що бль в груднй клтц вдчувають напрятз життя бльшсть людей, але далеко не вс стають походндриками. Хворих робить такими пережитий хоча б раз страх смерт, який супрводжуться соматичними вдчуттями. похондричн страхи з постйним самоконанням у власних вдчуттях помтно поширюють стан хворих, сприяючи виникнення анагнозних нападв не лише при фзичних навантаженнях, але й лише вд одно думки про х необхднсть. При гпертончнй хвороб адекватно оцнюють свй стан здоров я, правильно сприймають рекомендац
призначення лкаря. Частина хворих з тривожно-пдозрилими рисами пдвищення артерального тиску сприйма як трагедю, катастрофу. Настрй у таких хворих знижений, увага фксуться на вдчуттях, коло нтересв звужуться, обмежуться захворюванням. У ншо групи хворих няко реакц, вони гнорують хахворювання, вдмовлюяються вд лкування. Таке становлення до хвороби спостергаться у осб, як зловживають алкоголем. Хвор, як тривалий час страждають вд гпертенз, можуть звикнути до не, не звертати уваги на серйохнсть
захворювання, на необхднсть лкування. Прогресуючи, необхднсть захворювання може зумовлювати наростання чткого астетичного симптомокомплексу, що переду органчнй змн психологчно дяльност, яка виявляться в порушен пам ят, коливаннях настрою, слабкодухост, стомлюваност. Хвор стають вразливими, у них з являються похндрична фксаця увага на рзних вдчуттях. Нестерпний, втальний страх, що його вдчувають хвор у зв язку з серцево-судинними порушеннями, не можна
порвнювати з звичайними людськими вдчуттями переживаннями н за нтенсивнстю, н за характером. Вдчуття не загрози навть, а близкост смерт, що насуваться, ста для хворого диною снуючою реальнстю. Той, здавалось б, факт, що десятки вже пережитих ним ранше подбних нападв не призвели н до нфаркту, н до серцево недостатност, не ма для нього някого значення. Вдчуваючи страх за серце в перод мж нападами хвор постйно рахують пульс, старано аналзують будь-як
змни серцево дяльност. Висновки. Розглянувши вплив соматичних, а саме серцево-судинних захворюваннь на психку людини, я отримала пдтвердження того, що нема соматичних хвороб без виткаючих з них псичних вдхилень. Я прослдкувала складнсть соматопсихчно кореляц. Отже, стинно наукове розумння соматопсихчних симтом успшне х усування дикту необхднсть остаточно позбутися вдмежування психчного вд соматичного, йти по шляху фзиологчно обумовленост реакц цлсного органзму з
усма наслдками. Дйсно, негативн емоц, викликан серецево-судинними захворюваннями, створюють сприятдив умови для розвитку невротичного стану стають одню з прични а нод майже диною довго непрацездатност хворих, навть рпи повнй, здавалось б, нормалзац соматичного статусу. Тому психчну реакцю хворого визнача вже сам момент поступання в стацонар. Переконання в гарному прогноз хвороби, доброзиливсть оточуючих, нормалзаця режиму, дти, сну лкування
у взамозв язку сприяють попердженню психчних порушень соматичних хворих. почута хворим фраза дивись, а нам-то вже краще, нод нада дуже виршальний вплив на процес идужування. Отже, я отримала пдтвердження впливу соматичних хвороб на психку людини, в чачност серцево-судинних. Буду продовжувати дослдження в цьому напрямку, тому що ця тема виявилася актуальною в наш час. Лтература. 1. Айвазян Т.П. Всесоюзна нарада Психологчн методи дослдження в кардиолог
Москва, листопад 87р. Бол. Всесоюз. кардол. наук. Центру АМНСРСР – М. Здоров я 1988. 2. Блейхер В.М Крук .В. Патопсихологчна дагностика – К. Здоров я, 1983. 3. Бурлачук Л.Ф. Дослдження особистост в клнчнй психолог К. Медицина. 1979. 4. Втенко .С. Загальна та медична психологя –
К. Здоров я, 1994. 5. Втенко .С Пискун К.О. Основи загально медично психолог- К. Вища школа, 1984. 6. Губачов Ю.М Каган В.Е Якубзон А.М. статевий диморфзм переживання хвороби при невротичних кардоамофобях Психол. Ж К. Здоров я, 1988. 7. Гуляровський В.А. Про взамовдношення соматичного психчного в медицин Лкувальна справа,47, 8. 8. Каган В.Е. Внутршня картина здоров я психосоматичний потенцал ндивда. психогенн
психосоматичн порушення. Тези науково конференц М, 1988. 9. Карварський Б.Д. Медицина психологя Л. Медицина , 1982. 10. Квасенко А.В. Зубарв Ю.Т. психологя хворого Мед. Леннград вд-я, 1980. 11. Конечний Р.М Боухан М.В. Психологя в медицин – Авщенум. Медичне видання Прага, 1983. 12. Лакосна
Н.Д. Ушаков Г.К. Науковий посбник з медично психолог – М. Медицина, 1976. 13. Лобачова В.Р. Основи загально та медично психолог – К. Здоров я, 1969. 14. Ломов. Б.Ф. Проблеми взамовпливу медично психологчно наук. Флософськ питання медицини болг – К 1983. 15. Луря А.Р. психологчна наука мсце в клнчнй медицин Вст Акад.
Наук.СРСР, 70, 1. 16. Мяслецев В.Н Карварський Б.Д. Основи загально медично психолог – М. Медицина, 1968. 17. Романова О.Л. Дослдно-психологчн дослдження особистост хворих, страждаючих фзичними недолками Журн. Невропатолог, психатр м. Корсакова, 1982. 18. ТОполянський В.Д Струковська М.В. Психосоматичн порушення –
М.Медицина, 1986.