Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами

Дипломна робота
Впливіндивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивноївзаємодії з електронними ресурсами

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Розробка проблемивикористання електронних ресурсів у психологічній літературі
1.1 Вивчення проблеми впливуелектронних ресурсів на користувачів
1.2 Розвиваючий потенціал мережі
Розділ 2. Психологічні особливостіпідлітків-користувачів
2.1 Формування особистості вперехідний період
2.2 Особливості особистісногорозвитку підлітків-користувачів
Розділ 3. Дослідження характерувзаємодії підлітків-користувачів з комп’ютером
3.1 Процедура і методики дослідження
3.2 Результати дослідження
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП
 
Актуальністьдослідження:З 80 років ХХстоліття зростає комп’ютеризація сучасного суспільства: комп’ютери стаютьнеобхідними в офісах, лікарнях, школах, у побуті. В зв’язку з цим людствозіткнулося з питанням впливу електронних ресурсів на психіку людини.
Комп’ютеризаціястала неодмінним атрибутом сучасного життя. Ця тема, з одного боку, почалаактивно та перебільшено емоційно експлуатуватися засобами масової інформації. Зіншого боку, необізнаність батьків про характер та особливості діяльності їхдітей в мережі викликає у них занепокоєння. Поряд з тим, зростання активностікористувачів призвело до постановки проблеми Інтернет-залежності впсихотерапії, де вона почала розглядатися як патологія. Але відсоток залежних,з якими працюють представникилікарських спеціальностей, виявився невисоким, і в психологію прийшло питання вивчення особливостей впливуелектронних ресурсів на особистість користувачів.
Активно це питання почало обговорюватися наприкінці 90 років. Саме доцього періоду відносяться перші наукові публікації з теми. У перших емпіричнихроботах американських психологів К. Янг (1994), К. Суррата (1996), Дж. Суллера(1998) та Д. Грінфілда (1999) постановка проблеми носить дискусійний характер.Російський психолог О. Войскунський (1996) розглядав особливості спілкування вмережі, дослідниця О. Арестова (1999) проводила дослідження статевихвідмінностей при роботі з Інтернет на прикладі російських користувачів,психолог Н. Чудова (2001) акцентує увагу на особливостях образу «Я» користувачів, психолог О. Щепіліна(2002) основну увагу приділяє їх мотивації. Українська дослідниця Л. Давидова(2001) аналізує комп’ютерні ігри, дослідник О. Дроздов (2003) розглядає зміни вповедінці та агресивність користувачів, психолог К. Мілютіна (2004) приділяєувагу потребам користувачів та способам їх задоволення.
Нампредставляється особливо важливим не вирішити, але поставити питання відносновпливу електронних ресурсів на користувачів.
Метадослідження:З’ясувати психологічніособливості характеру взаємодії підлітків-користувачів з електроннимиресурсами.
Об’єктдослідження:Вплив електронних ресурсів на користувачів.
Предметдослідження:Психологічні особливості характеру взаємодії підлітків-користувачів зелектронними ресурсами.
Гіпотеза: Особливості розвиткуособистості підлітків впливають на якість та зміст користування електроннимиресурсами.
Задачідослідження:
1)  проаналізувати теоретичніпідходи до проблеми взаємодії користувачів з електронними ресурсами в психологічній літературі;
2)  вивчити особистісніхарактеристикипідлітків-користувачів;
3)  визначити і обґрунтуватипрограму дослідження психологічних особливостей характеру взаємодії підлітків-користувачів зелектронними ресурсами;
4)  виявити характер взаємодіїпідлітків з електронними ресурсами;
5)  проаналізувати отриманірезультати та розробити рекомендації щодо оптимізації взаємодії підлітків зелектронними ресурсами.
Методидослідження:
1)  метод теоретичного аналізунаукової літератури;
2)  організаційні методи;
3)  емпіричні методи (тестування,анкетування, спостереження, бесіди, інтерв’ю);
4)  методи математичноїстатистики.
Організація табаза дослідження: Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі спеціалізованої школи №25 м.Суми. Групу досліджуваних склали учні 7-8 класів у кількості 80 підлітків увіці від 12 до 14 років – 37 юнаків та 43 дівчини.
Теоретичне йпрактичне значення отриманих результатів: Отримані результати виявиливзаємозв’язок між особистісними характеристиками підлітків і специфікою їхдіяльності в електронній мережі, її характером та результатами. В залежностівід потенціалу особистості: її мотивів, потреб, інтересів, інтелекту комп’ютер може стати інструментом дляособистісного й навчально-професійного розвитку.
Отриманірезультати можуть бути використані при проведенні просвітницької роботи збатьками та старшокласниками з метою впливу на їх ставлення до комп’ютера, умов роботи, часу та характерудіяльності. Можуть бути корисні учням для рефлексії. Вчителям інформатики зметою сприяння вирішенню диференційногопідходу до навчання користування електронними ресурсами на уроках тафакультативних заняттях. Шкільним психологам та соціальним педагогам з метоюскладання корекційно-розвиваючихпрограм і впровадження їх в окремихспецкурсах з психології або розділом в програмі з профорієнтаційної роботи.
Результати роботиапробовані на наукових конференціях: ІІ Міжнародна науково-практичнаконференція для студентів та аспірантів «Сучасна молодь: крок у майбутнє», 14-15травня 2008 р. (До проблеми визначення комп’ютерної залежності у підлітковомувіці) та Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів та студентів, 21 квітня2008р. (Дослідження характеру взаємодії підлітків з програмним забезпеченням).
Структура йобсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів,висновку, списку використаної літератури та додатків (1 таблиця, 1 графік та 8діаграм). Загальний обсяг дипломної роботи 67 сторінок.

РОЗДІЛ 1. РОЗРОБКАПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ.
 
1.1 Вивченняпроблеми впливуелектронних ресурсів на користувачів
Комп’ютеризація нашого суспільства останнім часом набула лавиноподібногохарактеру, практично неможливо знайти учбовий заклад, організацію без наявностів них комп’ютерів і комп’ютерних мереж. Великий потік нової інформації,застосування комп’ютерних технологій вплинули на розвиток особистості сучасноїлюдини. У психологічній літературі з’являються дослідження, які стосуються впливу та наслідків комп’ютеризації суспільства.
Першими прокористування комп’ютером, як проблемузаговорили американські журналісти як тільки нові технології вийшли за межілабораторій і стали доступними широкому загалу – на початку 80х рр.ХХ ст. Нечисельні дослідження в області Інтернет-залежності носять поки щопілотажний характер, швидше намічають цілі й задачі, що стоять переддослідниками, які зіткнулися з новою проблемою. В одному дослідники єдинодушні:Інтернет-залежність є проблемою майже завжди людей молодого покоління [15].
Потім з неюзіткнулися лікарі-психотерапевти, а також компанії, що використовують в своїйдіяльності Інтернет і несуть збитки у випадку, якщо у співробітниківз’являється патологічне ваблення до перебування online. Так, згідно зопитуваннями, проведеними різними компаніями, в середньому 45% працівниківзамість роботи «блукають» в мережі, 23% спілкуються зколегами, а 7% займаються власними справами [56].
Британська газетаSundey Times наводить дані американських адвокатів, котрі стверджують, що ПКстав найбільшою загрозою шлюбу за останні 30 років. І це ще далеко не всіпроблеми спричинені комп’ютером [55].
У 1994 роціамериканський психолог Піттсбургського університету в Бредфорді Кімберлі Янгрозробила анкету-опитувальник комп’ютерної залежності і помістила її на web-сайт, який відвідали 500чоловік, 400 з яких, згідно її висновку, були визнані залежними (що становить80%! вибірки) [57].
Це дослідженнявикликало хвилю дискусій щодо питання «наркотичної пристрасті» до Інтернету. Але оскільки на опитувальник К. Янгвідповідали люди, які явно мали певні проблеми, вибірка не може вважатисявалідною для всієї популяції Інтернет-мережі. Критикується і сам набір запитаньпсихолога.
У результатіпізнішого дослідження К. Янг, яке опирається на відповіді 196 чоловік,залежними було названо лише 10%. Так, 25% залежних респондентів відповіли, щопотрапили «на гачок» протягом перших шести місяців активноїроботи в мережі, ще 58% стали залежними протягом року. При цьому 52% опитанихпроходили курс терапії, пов’язаний з іншими залежностями (алкоголь, наркоманія, лудоманія –пристрасть до азартних ігор), а 54% знаходилися в депресивному стані [57].
З цифрою в 10%згодні й інші американські психологи (К. Суррат та Дж. Суллер – 1996-98 рр.).Один з ведучих американських дослідників проблеми Інтернет-залежності, авторпершої монографії з цього питання Девід Грінфілд (1999) робить висновок, щопоказник кількості залежних користувачів складає на сьогодні 6% [36].
Російськийпсихолог Олександр Войскунський звинувачує американських колег у необ’єктивності, стверджуючи, щовизначення надмірного користування комп’ютером залежністю і віднесення його в ряд психічнихзахворювань їм матеріально вигідне внаслідок особливостей страхуванняамериканських громадян [55]. Сам же О. Войскунський відмічає, що придостовірному лонгітюдному дослідженні кількості Інтернет-залежних, ця цифра неперевищить 2%, і говорить про користування компютером не як про залежність, апоки що як про феномен взаємодії [3, 7].
З ним згоднаросійський психолог Олена Щепіліна, яка значну увагу приділяє мотиваціїкористувачів та дослідженню цілей, з якими людина звертається до комп’ютера. Вона розглядаєІнтернет-залежність не як психічне відхилення, а як поведінкову реакцію, іговорить, що «залежний» користувач відрізняється від «нормального» наявністю компульсивної діяльності –нав’язливої безцільової навігаціїпо мережі [19].
Інші психологи(А. Жичкіна та О. Белінська) схильні вважати, що з усіх користувачів залежнимимають бути все ті ж 10% [8, 23].
Однак в 1996 роців американській офіційній класифікації психічних хвороб DSM-V з’явився новийрозділ – кібернетичні розлади, під якими розуміють втрату відчуття часу тареальності в ситуації захоплення комп’ютером. Їх почали порівнювати з наркотичною чи алкогольноюзалежністю. Але віднесення цього відхилення в ряд хвороб в світі досідискутується. Залежність від компютера є нехімічною, хоча й збуджує ті самівідділи головного мозку, що й психотропні речовини. Тому її доречнішепорівнювати з захопленістю роботою чи навчанням.
В той же час,деякі психологи взагалі не вважають Інтернет-залежність самостійним діагнозом,а звикання до комп’ютераназивають симптомом інших серйозних проблем в житті особистості (депресія,труднощі в спілкуванні). З іншого боку, практики вважають використання комп’ютера ефективним засобом подоланнятруднощів особистісного розвитку. Так, в клініках Європи комп’ютерні програми успішновикористовуються у лікуванні депресій [36].
Сам термін «залежність» був запозичений з професійноголексикону психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернету шляхомасоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами. Вперше термінInternet-addiction використав американський психолог Айвен Голдберг в 1996 роцідля описання неправдоподібно тривалого, можливо патологічного, перебування вмережі, і визначив її як нехімічну залежність від користування комп’ютером [56]. К. Янг називаєІнтернет-залежністю нав’язливебажання ввійти в Інтернет, находячись поза зв’язком (offline), і нездатність вийтиз Інтернету, находячись на зв’язку (online) [57].
Наведемо деякі визначення поняття «залежність» з точки зору її впливу на особистість:
залежність– буває фізіологічною, якщо сам організм має потребу в даній речовині длянормального (швидше, звичного) функціонування, або психологічною, якщо цяпотреба має афективну природу [Шапар];
залежність– неадекватно висока сприйнятливіть до того чи іншого зовнішнього впливу, якправило, в зв’язку з особистісноюнездатністю відмовитися від впливу як результату подібного впливу [Ушаков];
залежність– непереборна тяга до будь-чого [55];
залежність– результат розладів мислення і сприйняття, внаслідок яких мозок втрачаєздатність адекватно оцінювати реальність: деякі факти він перебільшує, іншінедооцінює або ігнорує [44];
залежність– особливий внутрішній стан людини, який характеризується втратою особистістюсвободи волі [1];
патологічназалежність –така, що обмежує свободу особистості і негативно впливає на здоров’я [Наріцин].
До «групи ризику» К. Янг відносить людей, «які часто в самотності сидять вдома,наприклад, домогосподарки» [57]. О. Щепіліна говорить, що під загрозою люди, які «внутрішньо самотні» [19]. Так чи інакше, більшістьпсихологів згодна, що близько 91% користувачів, схильних до залежності, шукаютьв мережі саме спілкування.
Основним пунктом «за» в такому випадку являєтьсяанонімність такої взаємодії: сидячи за комп’ютером, можна бути таким, якимхочеться. О. Щепіліна говорить про дезадаптацію як про наслідок «зависання в мережі». Ми вважаємо за доцільне говоритипро «зависання в мережі» як наслідок дезадаптації, а вдоречному користуванні комп’ютером вбачаємо терапевтичний ефект.
Варто відрізняти «мережеманію» від ігроманії: в другому випадку допершої додається нервове та фізичне збудження. По даним Лукеша майже всіпідлітки у віці 13-16 років грали в комп’ютерні ігри, однак близько половини опитаних підлітків граютьдосить рідко, 6% грають кожен день. Шпанхель дійшов висновку, що відсотокзаядлих гравців дещо вищий – 10-14. Хлопці значно більш захоплені грою, ніждівчата, при цьому частота і тривалість гри зменшується з віком і збільшеннямрівня освіченості гравця. Функ опитав 357 американських підлітків і дійшоввисновку, що дві третини американських дівчат і 90% хлопців різною міроюзахоплені комп’ютерними іграми. До того жхлопці проводять за цим заняттям вдвічі більше часу [24].
Однак побоювання дорослих, що ігрипровокують або посилюють агресію, поки що не підтверджуються дослідженнями.Поряд з цим з’являються дослідження, які доводять корисність розумногозастосування комп’ютерних ігор. Професор психології університету Вашингтон вСент-Луїсі Алан Кастелл говорить, що у студентів-геймерів краще розвинутавізуальна увага. Мозок, натренований на іграх, працює так само, не створюючиособливих стратегій, але обробка процесів проходить швидше і якісніше [55].
Німецький вченийКлаус Матіак дослідив 13 чоловік, які проводять за іграми не менше 2 годинщоденно, і дійшов висновку, що мозок геймера, сприймаючи гру як реальність,залучає тільки когнітивні функції (пам’ять, увага, мовлення, цілісне сприйняттяі цілеспрямовану рухову активність), не включаючи емоцій [56]. Щоправда, тутвиникає проблема збіднення емоційного світу гравців і поступового виховання вних байдужості.
Австралійськімедики зі шпиталю Аделаїди провели експеримент з використання віртуальноїреальності як знеболювального для дітей з опіками віком від 5 до 18 років.Додавання комп’ютерних ігор до знеболювального знизило показник больовихвідчуттів з 4,1 до 1,3 балів з можливих 10. Ефект пояснюється тим, що мозоклюдини сприймає віртуальний світ як реальний, і це не дозволяє концентруватисяна власних больових відчуттях [56].
Варто зазначити,що однозначно згубно впливає комп’ютерна гра на особистість дитини віком до12-14 років: вона втрачає відчуття межі між реальною і віртуальною реальністюшвидше, ніж старші користувачі, ідентифікуючи себе зі своїм героєм. Наслідкомцього є перенесення варіанту «запасного життя» у реальну реальність.Також дітьми, захопленими комп’ютерними іграми, жорстокість сприймається якнорма.
Також сам процескористування комп’ютером має негативний впливна здоров’я. По класифікації ВОЗ здоров’я – фізичне, психічне та соціальнеблагополуччя. Фізичні зміни в організмі людини, особливо підлітка, скелет тапровідні системи організму (серцево-судинна, ендокринна, нервова) якогоперебувають на стадії активного формування, коливаються від проблем з осанкоюта зором аж до зміни гіпофізу [33]. Спостерігалися навіть випадки так званогоабстинентного синдрому, коли люди починали пітніти і тремтіти при вигляді комп’ютера.В сфері психічного здоров’я внаслідок дисонансу між «Я-реальним» та «Я-ідеальним», який виникає як результат здатностілюдського мозку добудовувати недосконалу віртуальну реальність таким чином, щовона сприймається як цілісна система, змінюється уявлення про себе та оточуючих. Внаслідок фізичноївтомлюваності знижується настрій, активність; також втрачається відчуттяреального часу в ситуації захопленості роботою чи іншим заняттям за комп’ютером.На соціальному рівні це може призвести до проблем у спілкуванні, формалізаціїзнань та адинамії [5, 7, 9].
Як згадувалось раніше, К. Янг та О. Щепіліна говорять, що основнимфактором схильності до поринання в глибину (термін C. Лукяненка) є самотність.Більшості з тих, хто вважає себе залежним, до 30 років. В основному, це люди звищою освітою, при чому частіше гуманітарії. Серед спеціалістів мережі(програмістів, наладчиків та ін.) залежність практично не зустрічається.
Соціологи із Каліфорнійського університету в Лос-Ажелесі склали портреттипового мешканця мережі: «напівскажені вічно холості молоді люди, які не мають жоднихконтактів з навколишнім середовищем» [55].
Згідно опитуванню проведеному в 40 країнах світу, мешканець мережі «багато читає книг, більше, ніж „непідключені“, часу приділяє суспільному життю іпроводить перед телевізором не більше 5 годин на тиждень» [57]. Також було визначено, щоІнтернет дійсно має позитивний, хоча й слабкий вплив на суспільні функції.
Російська дослідниця А. Шайдуліна виявила деякі загальні рисипідлітків-користувачів – своїх пацієнтів. Як правило, для них були характерні дисгармоніяфункціонування емоційної сфери, яка проявлялася в нездатності до чіткоїдиференціації своїх почуттів, неможливості спонтанно відреагувати їх вкомунікативних ситуаціях. Це часто формувалось в результаті псевдосолідарноготипу сімейних відносин, де вираження почуттів вважалось зайвим або взагалі відносилосьдо проявів слабкості.
Відносини в сім’ях носилиформальний характер, була відсутня щира залученістьбатьків до справдитини, що сприяло виникненню у неї відчуття ізольованості, і надалі приводилодо проблем адаптації в колективі однолітків. Навіть при наявності широкого коласпілкування, дружні відносини виникали дуже рідко, не було й емоційної прив’язаності до будь-кого з оточуючих. Зодного боку – самі пацієнти пояснювали це відсутністю потреби в емоційноблизьких стосунках, з другого боку, були виявлені явні паттерни алекситимічногосиндрому, характерного для адикцій взагалі. При цьому й без того вузький кругспілкування, по мірі розвитку Інтернет-залежності приводив фактично доформальної ізоляції підлітка.
Частіше за все, самі підлітки не розуміли того, що їх захопленняваріантами комп’ютерних розваг стало надмірним. Ініціаторами звернення подопомогу були родичі, які випадково виявили значні проблеми в процесі навчанняв школі чи інституті. Не випадково час звернення за допомогою співпадав з початкомвесни [50].
Опираючись на власні дослідження, К. Янг дійшла висновку, що найбільшихвтрат у кар’єрному рості, сімейних тадружніх відносинах наносить збільшення кількості часу, який користувачпроводить в мережі і, як наслідок, відтісняння реального життя на задній план[56]. Дещо розширили цю трактовку українські психологи Н. Верховод та Л.Коргун. Вони пропонують такі ознаки комп’ютерної залежності, зокрема, для підлітків: збільшення часу,який проводиться за комп’ютером; втрата реального відчуття часу; відхід реального спілкування,навчання, виконання доручень на задній план; втеча від проблем у віртуальнийсвіт [16].
Узагальнюючи сказане вище, повторимо, що у психотерапії існує термін “Інтернет-залежність”, який відображає патологічнупристрасть до використання електронних ресурсів.
В психології питання залежності залишається невирішеним; більшістьдослідників цієї проблеми акцентують увагу на особливостях особистісногорозвитку користувачів, соціальної взаємодії їх з оточенням, специфіки інтелектуальногорозвитку.
1.2 Розвиваючий потенеціал мережі
Виділені нижче чинники є невід’ємною особливістю функціонування Інтернетяк інформаційного поля, що охоплює практично всю планету. Вони невід’ємні відсамої ідеї, покладеної в основу створення мережі і можуть застосовуватисякористувачем у відповідності з його цілями, проблемами та здібностями.
Інтернет яксистема доступу до інформації.
Інформаційніресурси, доступні користувачам Інтернет, справді безмежні. Кожен користувачможе знайти для себе в мережі необхідну йому інформацію, представлену вбудь-якій з технічно існуючих форм, – текстовому, аудіо, відео та ін. форматах. Інформація може носити сутоприватний, науковий, суспільний характер.
Існує двітенденції наповнення мережі матеріалами. Перша полягає в задоволенніутилітарних, комерційних запитів. Це популярні сервери, доступні кожному, якіслужать для розваги і спілкування, а також різні електронні магазини і реклама.В даному випадку пропозиція формує попит.
Друга тенденціяпов’язана з вдосконаленням мережі для професійних користувачів – як наукового, так і освітньогоінформаційного простору. Переваги Інтернет полягають в тому, що фактордержавних кордонів істотно стирається – у одній і тій же віртуальній програмі можуть брати участь іспілкуватися діти й дорослі з різних країн [53].
Існує реальна небезпека розповсюдження по всьому світу неправдивихтверджень, шахрайства або інших негативних явищ. Оскільки мережа розширюєможливості людини втілювати свої права або зловживати ними, очевидно, що люди повиннінести відповідальність за свої дії і за світ, який вони створюють [21].
Однією з основнихпроблем отримання інформації в Інтернет (як і в інших інформаційних системах) єїї достовірність і можливість оцінки користувачем достовірності отримуваної інформації.Це особливо важливо, оскільки у більшості джерел інформації в мережі немає покитієї репутації, яка склалася у offline джерел (газет, телебачення, видавництв,радіоканалів) за довгий період їх існування.
Частково цекомпенсується активною експансією вже існуючих систем доступу до інформації вмережу, створенням ними своїх online версій, частково – роботою адміністраторів пошуковихсистем, але більшою мірою лягає на плечі самого користувача.
За даними О. Якушиної [54] підлітків приваблює в мережі можливістьздобувати саме ту інформацію, яку вони хочуть отримати, а не ту, яку їмнав’язують ЗМІ. Ступінь довіри до відомостей, почерпнутих в мережі, середпідлітків вищий, оскільки вони набагато різноманітніші і ширші. Правильнесприйняття цієї інформації залежатиме від того, наскільки підлітки навченіаналітичній роботі з нею, чи володіють критичним мисленням і т. п.
Безперечноюгідністю мережі є потенційна можливість кожного користувача розміщувати вмережі і робити доступною для необмеженого числа інших користувачів власнуінформацію. Найважливішим чинником, що визначає експоненціальне зростанняінформаційних ресурсів мережі, є відсутність необхідності привертати длявирішення завдань представлення інформації значні матеріальні ресурси. Мережа єнайдемократичнішим засобом масової інформації, що не вимагає ніякихкапіталовкладень і є доступним кожному [57].
При знайомстві зприйомами виготовлення web-сторінок повинно враховуватися те, що web-дизайн –не мета, а засіб, який можна успішно застосовувати в розвиваючих цілях.Сторінки повинні представляти інтерес для всіх користувачів мережі й бутизробленими на високому рівні. Величезну роль тут також грає здатність шукатиінформацію. Тобто, процеси пошуку й надання інформації взаємопов’язані.
Ще одним плюсом інформаційних ресурсів мережі є можливість зворотногозв’язку між користувачем і суб’єктом, що надав інформацію. Таким чином,користувачеві надається можливість заявити про себе, повідомити відвідувачівсвого ресурсу про необхідні, з його точки зору, відомості приватного,рекламно-комерційного, суспільного характеру.
Освітній потенціал мережі.
Не можна не відзначити великий освітній потенціал мережі. Інтернет можнавикористовувати як для самоосвіти, так і в академічному навчанні. Частинапоміщеної в Інтернет для цих потреб інформації створюється цілеспрямованорізними науковими і освітніми співтовариствами [37].
На сьогодні всесвітня павутина Word Wide Web є найбільш динамічнорозвиваючою службою Інтернет. Гіпертекстовий формат представлення інформації(HTML) дозволяє існувати в одному документі текстовій і мультимедійнійінформації з будь-якої точки земної кулі. Проблема ж полягає в тому, щообразність, як специфічність форми подачі інформації в Інтернет, може бутивирвана із загального освітнього контексту, що часто на дає розуміння. Післяспостереження за образами з’являються розрізнені факти й емоційні відгуки, якіне мають чіткої структури. На відміну від книги, яка примушує думати, примультимедійній подачі інформації виникає складність формулювання представленого[21].
Освітнійпотенціал Інтернет розкривається в тому, що він є не тільки джерелом учбовоїінформації, але й виступає як засіб, інструмент для її пошуку, переробки,представлення.
Інтернет, як ібудь-яка технологія, повинен допомагати людині в задоволенні його конкретнихпотреб і вирішенні певних задач. Робота з інформацією і засобами її пошуку стаєнеобхідним компонентом сучасної культури.
Інтерактивнавзаємодія в мережі
Для правильноїпобудови будь-якого виду діяльності, у тому числі й роботи в мережі, потрібновстановити її пріоритети; визначити конкретну мету і розбити на етапи шляхи їїдосягнення; забезпечити усвідомленість і змістовність роботи; активізуватирозумову діяльність. В такому випадку можна говорити про інтерактивністьвзаємодії користувача з електронними ресурсами. Під інтерактивністю розуміють«можливість користувача активно взаємодіяти з носієм інформації на свійрозсуд, здійснювати її відбір, міняти темп подачі та ін.» [53].
Користувачіповинні вміти цілеспрямовано шукати інформацію, грамотно її інтерпретувати, атакож мати уявлення про інструментарій підготовки передачі й отриманняінформації і початкове вміння працювати з цим інструментарієм.
Це такі вміння:
· користуватисякомп’ютером, інформаційними ресурсами мережі, програмними засобами;
· користуватисяпошуковими системами і каталогами;
· цілеспрямованознаходити потрібну інформацію;
· розумітиадресну спрямованість інформації, критично осмислювати, інтерпретувати її,формувати і обґрунтовувати альтернативні погляди;
· зберігатиі використовувати інформацію в повсякденному житті;
· перероблятиі представляти інформацію [54].
Колосальний об’єм інформаційних ресурсів обертається, як бачимо,проблемою вибору користувачем достатньо інформативних і достовірних ресурсів.
Інтернет-комерція
Особливість Інтернет як поля для комерційної діяльності обумовлена йоговідвертістю як системи доступу до інформації. Комерційна діяльність в Інтернетрозвивається по ряду напрямків, що безпосередньо або побічно відносяться дороботи самої мережі.
Непряме відношення до мережі реалізується в створенні online-ресурсів, щоімітують звичайні види комерційної діяльності: рекламних сторінок,Інтернет-магазинів, Інтернет-аукціонів, електронних оголошень, Інтернет-бірж іт.д.
Безпосереднє відношення до роботи мережі реалізується в створенніІнтернет-ресурсів, що приносять прибуток шляхом реклами інших сайтів,провайдерської діяльності, послугах із створення web-сторінок, програмнихпродуктів.
Легкість доступу до Інтернет-ресурсів є визначальним чинником зростанняІнтернет-комерції, і, як наслідку, доступності її для широких верствкористувачів. Додатковим чинником є електронна система розрахунків і неповнийконтроль з боку держави за комерційною діяльністю в мережі.
Це робить Інтернет-комерцію особливо привабливою для молодихкористувачів, включаючи користувачів підліткового віку, забезпечуючи, увузькому сенсі цього слова, їх соціалізацію, а нерідко – професійне, кар’єрне і матеріальнезростання. З іншого боку, обмеженість сфери діяльності мережею несе негативнедесоціалізуюче навантаження [56].
Професійна діяльність в Інтернет
Зараз все більш широко розвивається професійна діяльність в мережі. Вонаінспірується, в першу чергу, високими можливостями Інтернет як засобукомунікації. У цьому контексті представляється необхідним зупинитися наздійсненні професійної діяльності в мережі і на користуванні послугами online.
Як приклад розглянемо здійснення медичної, і, зокрема,психолого-психіатричної допомоги в online-режимі. Характер цієї діяльностіпевною мірою обмежений відсутністю безпосереднього контакту з пацієнтом, щонаближає її фактично до режиму консультування по телефону. Додатковимпозитивним чинником є в даному випадку можливість підключення автоматизованихсистем тестування [47].
Практично необмежені можливості дає online-консультування при виконанніскринінгових досліджень, наприклад, при психологічному обстеженні великихколективів, що знаходяться на значному віддаленні. Сучасні діагностичніметодики можуть бути легко реалізовані в online-режимі, що дозволяє провестивідбір осіб, що вимагають очного консультування.
Важливим чинником для користувача є можливість отримати пораду відфахівця, що знаходиться поза його місцем перебування. З іншого боку,зберігається анонімність і конфіденційність наданої інформації, хоча, на жаль,остання, як правило, виявляється недостатньо повною.
Таким чином, вирішальним чинником, що визначає найближче майбутнєonline-консультування, залишається попередня діагностика і рішення запитань пронеобхідність очної консультації, вибір фахівця, визначення пріоритетнихнапрямів подальших діагностичних і лікувальних заходів.
Накопичений рядом клінічних підрозділів позитивний досвід у використанніІнтернет-консультування осіб, які страждають алкоголізмом і наркоманією, як ііншими психічними розладами й соматичною патологією, свідчить про сприятливіперспективи розвитку online-консультування [47].
Інтернет як засіб комунікації
Інтернет є універсальним засобом комунікації, що поєднує можливістьпересилки тексту (графіки, звуку, відео) у формі електронної пошти, фактичновідповідної можливостям звичайних поштових пересилок, форумів, дощок оголошень,зокрема забезпечених пошуковими системами, і спілкування в режимі реальногочасу (чати, ICQ). Особливістю спілкування в режимі реального часу є можливістьодночасно підтримувати зв’язок відразу з декількома співрозмовниками,загальнодоступність цього контакту, можливість вибору аудиторії і тем длядискусії [27].
Важливим елементом спілкування online є анонімність і можливістьвиступати в ролі, неможливій при звичайному спілкуванні в реальному середовищі.Досвід показує, що більшість чатів і форумів мають досить постійну аудиторію,будучи свого роду online-клубами по інтересах. При цьому абсолютно втрачаєтьсячинник відстані, спілкування не вимагає особистого знайомства, і, як правило,не припускає його виникнення поза мережею, що знімає цілий ряд психологічнихбар’єрів, дозволяє висловлюватися відповідно до своїх поглядів, дає необмеженуможливість самовираження в діалозі [49].
Online-комунікація володіє відомим деперсоніфікуючим потенціалом, даєможливість бути присутнім при діалозі інших, не втручаючись в нього ізалишатись непоміченим, надаючи можливість втручання користувачу. Комунікація врежимі реального часу дає можливість індивіду міняти ролі, входячи в аудиторіюпід різними іменами і створюючи різні віртуальні образи, що дозволяєвідпрацьовувати комунікаційні навички і комунікаційні стратегії.
Зворотною стороною цього процесу є саме чинник деперсоніфікації, вірніше – підміни власних аутоідентифікуючихчинників сконструйованими віртуальними. Цей процес позначений якметаперсоніфікація [3].
Інтернет як метаперсоніфікуюче середовище
Інтернет, як ніякий інший інформаційний простір, надає можливістькористувачеві залишатися (до певної міри) анонімним. Проте, як і в будь-якійсистемі, проблема ідентифікації користувача повинна бути вирішена. Томукористувачеві надано повне право вибирати собі ім’я (імена) за власним розсудомі створювати, в ході роботи, свій неповторний віртуальний образ, відповіднийімені. Цей образ сприйматиметься іншими користувачами як початкова даність,тоді як вони чудово обізнані про можливу невідповідність сконструйованоговіртуального образу реальній особі, що створила його. Так, наприклад, ніхто неможе перешкодити представитися незримому співбесідникові, що знаходиться наіншому кінці планети, іншим ім’ям, віком, статтю, представити інші професійні ісоціальні деталі, сукупність яких сформує абсолютно далекий від дійсностівіртуальний образ. Образ, як це властиво образам літературних героїв починаєжити і розвиватися, заломлюючись через свідомість сприймаючих його осіб.Істотна відмінність даного образу від літературного або театрального,створюваного актором на сцені – його принципово необмежена протяжність у часі, динамічність,незавершеність [49].
Привабливістю даного процесу є нічим не обмежена можливість творчогосамовираження, самоконструювання, що не вимагає притому істотних витратяких-небудь ресурсів [18]. Легкість повного перевтілення чаруюче мила.Можливість ототожнювати себе (тимчасово або постійно, у контакті зі всієюІнтернет-аудиторією або з її певною частиною) з певним образом дає можливістьбезмежного самовираження і реалізації своїх найпотаємніших фантазій.
З іншого боку, можливе паралельне існування декількох віртуальнихобразів, інколи абсолютно несхожих, відповідних одному реальному користувачеві,які по-різному розкривають грані його «Я». Фактично їх число обмеженетільки осями аутоідентифікації суб’єкта, по кожній з яких він має правовибирати будь-яку з точок континууму ідентифікуючих параметрів [48].
Інтернет як соціальне середовище і субкультура
Як і будь-яка сфера діяльності, що включає професійні і приватніінтереси, Інтернет є своєрідним середовищем функціонування індивіда, що володієсвоїми законами формування внутрішніх відносин і власним унікальним наборомчинників, що впливають на особистість.
На сучасному етапі розвитку представляється можливим говорити проформування Інтернет-субкультури, що володіє практично повним набором необхіднихознак: власним сленгом, внутрішньою ієрархією, набором сталих ідей, щоскладають світоглядну позицію членів субкультури, певними етичними нормами,достатньою кількістю формальних і неформальних лідерів, що формують навколосебе стійкі співтовариства користувачів, які здійснюють в них ідейнекерівництво [18].
Як всяка субкультура, Інтернет об’єднує великі групи населення, формуєкруг інтересів і спілкування, стимулює розвиток міжособистісних відносин і маєсвої позитивні і негативні чинники впливу на індивідуальну сферу психічноїдіяльності своїх членів.
Серед негативних чинників впливу Інтернет-культури на особистістьнеобхідно назвати в першу чергу деперсоніфікуючу й метаперсоніфікуючу дію,перенесення полюса комунікативної активності з реальних умов соціуму в мережу,аутизацію [19].
Інтернет-ігри (геймерство)
Інтернет являє собою скарбницю комп’ютерних ігор, що знаходяться увільному доступі користувача. Окрім версій, що реалізуються в автономномурежимі, є велика кількість ігор по мережі – від шахів й ігор у карти, реалізовуванихв online-режимі, до специфічних, виключно комп’ютерних ігор – стратегій,квестів, симуляторів і т.д [25].
Переважання ігрової форми обумовлене відсутністю необхідності вяких-небудь навичках роботи з ПК, захопливістю багатьох ігор і надаваною іграмиможливістю аутоідентифікації з різними героями. ПК-ігри значно виграють попопулярності навіть у пригодницької і фантастичної літератури, що пов’язане зїх динамічністю, і головне – складним, змінюваним по ходу дії сюжетнималгоритмом, інтерактивністю сюжету.
Багато ігор поєднують у своєму сюжеті декілька ліній, що дозволяєпроявити творчі, деструктивні і пошукові якості користувача. У більшості ігоріснує і система заохочень, стимулююча геймерів до вдосконалення своєї«майстерності». Ще більшу можливість в реалізації конкурентнихвідносин дають ігри по мережі, зростання рейтингу користувача в яких компенсуєйого нереалізовані амбіції в тому, що оточує його реальному світі [20].
Отже, особливість діяльності в Інтернет полягає в тому, що вона будуєтьсяв залежності від потенціалуособистості: її мотивів, потреб, інтересів, інтелектуального розвитку. Увипадку гармонійності співвідношення ресурсів особистості і відсутності у неїневирішених життєвих проблем, від яких вона може втікати в мережу, комп’ютер може стати інструментом дляособистісного й навчально-професійного розвитку.

 
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ-КОРИСТУВАЧІВ
 
2.1 Формування особистості вперехідний період
 
Впершеамбівалентність і парадоксальність характеру підлітка описав Ст. Хол, виділивширяд основних суперечностей, властивих цьому віку. Зміст підліткового періодуСт. Хол описує як кризу самосвідомості, подолавши яку людина набуває«відчуття індивідуальності». На думку Ст. Хола, цей період відтворюєепоху хаосу, коли тваринні, антропоїдні, напівварварські тенденції стикаються звимогами соціального життя. Його уявлення про «бунтуюче» отроцтво,насичене стресами і конфліктами, в якому домінують нестабільність, ентузіазм,сум’яття і царює закон контрастів, глибоко увійшло до психології [35].
Німецький філософі психолог Е. Шпрангер розробив культурно-психологічну концепцію підлітковоговіку. Підлітковий вік, по Е. Шпрангеру, – це вік вростання в культуру. Вінписав, що психічний розвиток є вростання індивідуальної психіки в об’єктивний інормативний дух даної епохи. Обговорюючи питання про те, чи завжди підлітковийвік є періодом «бурі і натиску», Е. Шпрангер описав три типи розвиткуотроцтва: різке, бурхливе отроцтво, яке переживається, як друге народження, урезультаті якого виникає нове «Я»; плавне, повільне, поступовезростання, коли підліток залучається до дорослого життя без глибоких ісерйозних зрушень у власній особі; самостійне активне і свідоме формування івиховання себе, коли підліток зусиллям волі долає внутрішні тривоги і кризи[31].
Головніновоутворення цього віку, по Е. Шпрангеру: відкриття «Я», виникненнярефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Е. Шпрангер також спробувавзрозуміти одне з найглибших переживань в житті людини – любов і її прояви впідлітковому і юнацькому віці. Він дав психологічний опис двох сторін любові –еротики і сексуальності, які як переживання глибоко відрізняються один відодного і належать до різних шарів психіки.
На думку Е.Штерна центральною проблемою всякої психології повинна бути проблема людськоїособистості, а для її формування вирішальну роль грає те, яка цінністьпереживається людиною як найвища і визначальна. Він розглядав підлітковий вікяк один з етапів формування особистості. Як і інші його сучасники, Е. Штерн порівнювавперіод юності у робочої і буржуазної молоді. Він вважав, що робоча молодь черезте, що їй необхідно дуже рано піклуватися про заробіток, практично не маєсправжньої юності. Тому робочі підлітки мають переважно політичну і економічнужиттєві установки, на відміну від буржуазної молоді, яка має можливістьздобувати справжню освіту, розвивати своє «Я» [31].
У другій половиніХХ століття дослідники поглибили розуміння ролі середовища в розвитку підлітка.Так, Е. Еріксон вважав підлітковий вік найважливішим і найбільш важчим періодомлюдського життя і підкреслював, що психологічна напруженість, яка супроводитьформування цілісності особистості, залежить не тільки від фізіологічногодозрівання, особистої біографії, але і від духовної атмосфери суспільства, вякому людина живе, від внутрішньої суперечності суспільної ідеології [52].
Російськийпсихолог Л.С. Виготський детально розглядав проблему інтересів у перехідномувіці, називаючи її «ключем до всієї проблеми психологічного розвиткупідлітка» [38]. Він писав, що всі психологічні функції людини на кожномуступені розвитку, зокрема і в підлітковому віці, діють не безсистемно, неавтоматично і не випадково, а в певній системі, що направляються конкретнимипрагненнями, вабленнями і інтересами, що відклалися в особистості. Л.С.Виготський перерахував декілька основних груп найбільш яскравих інтересівпідлітків, яких він назвав домінантами. Як і Ж. Піаже, особливу увагу Л.С.Виготський звертав на розвиток мислення в підлітковому віці.
В концепції Д.Б.Ельконіна підлітковий вік, як новий період, пов’язаний з новоутвореннями, яківиникають з ведучої діяльності попереднього періоду. По Ельконіну самозмінавиникає і починає усвідомлюватися спочатку психологічно в результаті розвиткунавчальної діяльності і лише підкріплюється фізичними змінами. Це робитьповорот до себе ще більш інтимним [35].
Великий внесок урозвиток поняття підліткової сексуальності внесли такі психологи, як Мішель Клета Ігор Кон. Французький психолог М. Кле, як і американка М. Мід, наголошувала,що проблемність підліткового віку з’явилася з розвитком суспільства і носитьшвидше соціальний характер [28]. І. Кон приділяв велику увагу спілкуваннюпідлітків, зокрема цінності дружби, яка в підлітковому віці хоч і носить дещоегоїстичний характер, виконує ряд важливих функцій, серед яких усвідомленняцінностей [29].
У фізіологічномуплані межі підліткового віку приблизно співпадають з навчанням дітей в 5-9класах середньої школи, і охоплюють вік від 11-12 до 15-17 років. Перехід віддитинства до дорослості складає основний зміст і відмінність всіх сторінрозвитку в цей період: біологічного, статевого, соціального [38]. У цей період в особистостідитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його щеназивають важким, критичним, перехідним.
Така оцінказумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов’язані з докоріннимламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунківдитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого буваютьнесподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливогохарактеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб’єктивнихтруднощів.
Однією з основнихпричин психологічних труднощів цього віку є перебудова організму. Вонапочинається зі змін в ендокринній системі. Діяльність гіпофізу активізується,особливо його передньої частини, гормони якої стимулюють ріст тканин іфункціонування інших важливих залоз внутрішньої секреції (щитовидної, статевих,надниркових). Їх діяльність обумовлює численні зміни в організмі підлітка:стрибок у рості й статеве дозрівання (розвиток статевих органів і появавторинних статевих ознак). Ці процеси найбільш інтенсивні в 11-13 років удівчаток і в 13-15 років у хлопчиків. В даний час спостерігається акселераціяфізичного розвитку і статевого дозрівання, тому дівчатка виявляються на стадіїпочатку статевої зрілості в 10-11, хлопчики – в 12-13 років.
Зростання тіла вдовжину, збільшення ваги, грудної клітки – специфічні моменти фізичногорозвитку в підлітковому віці, які позначаються терміном «стрибок урості». Завдяки цьому пропорції тіла наближаються до характерних длядорослого. Міняється й обличчя внаслідок інтенсивного розвитку лицьової частиничерепа. У підліткові роки хребет відстає в річній надбавці від темпу зростаннятіла в довжину.
Зростання різнихорганів і тканин пред’являє підвищені вимоги до діяльності серця. Воно ростешвидше, ніж кровоносні судини. Це може стати причиною функціональних порушень вдіяльності серцево-судинної системи й виявлятися у вигляді серцебиття,підвищення кров’яного тиску, головного болю, запаморочення, швидкоїстомлюваності.
Перебудовамоторного апарату часто супроводжується втратою гармонії в рухах, з’являєтьсяневміння володіти власним тілом (велика кількість рухів, недостатня їх координація,загальна незграбність). Це спричиняє неприємні переживання, невпевненість усобі, занижену самооцінку [35].
У підлітковомувіці наступають різкі зміни у внутрішньому середовищі організму, пов’язані іззмінами в системі активно діючих залоз внутрішньої секреції, при чому гормонищитовидної і статевої залоз є каталізаторами обміну речовин. Оскількиендокринна і нервова системи функціонально зв’язані між собою, а існуючий вдитинстві баланс в діяльності цих систем у підлітковому віці втрачається, а новийтільки ще встановлюється, ця перебудова позначається на внутрішніх станах,реакціях, настрої підлітка, і часто є основою його загальної неврівноваженості,дратівливості, вибуховості, схвильованості, рухової активності, періодичноїапатії, млявості [30].
Своєрідністьсоціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову системустосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні новихсоціальних функцій [41]. Л. Божович зазначає, що потреба у налагодженністосунків не з одним, а з усіма учителями, наявність нових, часто суперечливих,вимог до підлітка зумовлює нову позицію учнів щодо дорослих, своєрідноемансипує їх від безпосереднього впливу вчителів, робить їх самостійнішими. Аленайголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку,породжена роллю в його житті групи ровесників [11].
У підлітковомувіці в дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненнізнайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися дожиття і діяльності дорослих. Задовольняючи ці потреби, підліток не можеуникнути суперечності. Так, у книзі Ст. Холла, якого вважають засновникомпсихології перехідного віку, нараховується близько дванадцяти протиріч [31].
Варто зазначити,що дисгармонія фізичного розвитку (дисморфофобія) і зміни гормонального балансув підлітковому віці часто можуть стати причиною різкої зміни настрою, образ,небажання спілкуватися. Часто такі реакції підлітків спричиняють конфлікти здорослими.
Відбуваютьсязміни і в розумовому розвитку підлітків. Перш за все, мислення від предметногопереходить до абстрактного. Підлітку стають доступними вміння абстрагуватисявід конкретного, оперувати символами, формувати гіпотезу [41]. Внаслідокпрагнення до самопізнання з’являється характерна для підлітків замислюваністьнад собою, своїм місцем у житті, яка часто знаходить відображення у віршах, щоїх пишуть підлітки.
Провідноюдіяльністю у підлітковому віці є спілкування, яке забезпечує задоволенняосновної задачі розвитку особистості – самопізнання. Тільки в контакті здорослими, однолітками підліток бачить себе збоку, порівнює свої можливості,випробовує різні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.
У спілкуванні здорослими підліток перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного,засвоюючи суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способианалізу навколишньої дійсності і способи дій; а в стосунках з ровесниками вінрівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника,друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим. Спілкування зровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної проблематики[30].
Архаїчнесприйняття дорослими своїх дітей породжує незрілі відносини з підлітками, яківнаслідок неминучевиникаючого новоутворення – почуття дорослості – вимагають вже переходу на наступний,рівноправний, рівень спілкування. В сумі з кризою ідентичності такий типспілкування породжуєплутанину ролей[31].
Протягомпідліткового віку ціннісні орієнтації дітей ускладнюються, стають більшліберальними, незалежними, відбувається безумовне схиляння перед визнанимицінностями. Але вплив референтної групи не призводить до суттєвої змінисприйнятих від дорослих ціннісних уявлень, щоправда дещо послаблює зв’язок ізбатьками. Деякі суспільні цінності, зокрема допомога, самопожертва, упідлітковому віці тимчасово втрачають своє значення, натомість актуальнимистають соціальний статус, авторитет, економічна і світоглядна самостійність,зовнішній вигляд [35].
Згідно широкопоширеній думці, підлітки вдаються до конфліктів і бунтарства як до основногоспособу досягнення автономії і незалежності від батьків. Засоби масовоїінформації, особливо з середини 60-х років, зосередили увагу на розриві міжпоколіннями і бурхливих конфліктах батьків і дітей. Але у більшій частинінаукової літератури наголошується, що кількість конфліктів і бурхливих сцен увідносинах між підлітками і членами їх сімей перебільшена [28-31].
Як внутрішніемоційні бурі, так і конфлікти між підлітками і батьками не є неминучоюскладовою розвитку. Хоча емоційна дистанція між підлітками і батьками маєтенденцію до збільшення впродовж отроцтва, коли підлітки зазнають фізичнихметаморфоз пубертату, це не обов’язково веде до бунту або неприйняттябатьківських цінностей. У дослідженні 6000 підлітків з 10 країн (Австралії,Бангладеш, Угорщини, Ізраїлю, Італії, Японії, Тайваню, Туреччини, США іколишньої Західної Німеччини), проведеному Оффером і його колегами у 1988 роцівиявилось, що переважна більшість підлітків у всіх країнах ладять зі своїмибатьками і позитивно відносяться до своїх сімей [31].
Відповідіреспондентів різняться залежно від того, в якій країні живе підліток, що указуєна важливість культурного контексту розвитку в отроцтві-юності. Серед учасниківданого дослідження в ізраїльської молоді, наприклад, найбільш сприятливівідносини в сім’ї. Можливо, це відображає те особливе значення, яке традиційнаєврейська культура додає внутрісімейним зв’язкам. Хоча всі респонденти, увідповідях яких виявилася значна схожість, жили в сім’ях, устрій якихвизначався не тільки традиційною, а урбанізованою, індустріальною культурою[31].
Ясно, щодефініції автономії, в яких робиться наголос на свободі від батьківськоговпливу, потребують перегляду. Поняття незалежності повинне враховувати впливбатьків, що продовжується, на дітей в період отроцтва-юності і навіть пізніше.Один з теоретиків Р. Хілл (1987) запропонував цікавий підхід до підлітковогопрагнення до незалежності, визначаючи автономію як саморегуляцію. Незалежністьмає на увазі здатність виносити свої власні судження і регулювати своюповедінку. Багато підлітків саме й вчаться думати в процесі розвитку. Вонипіддають переоцінці правила, цінності і межі, засвоєні раніше вдома і в школі.Іноді вони натрапляють на різкий опір з боку батьків, що може привести доконфлікту. Частіше батьки беруть участь в цьому процесі разом з дітьми, зводячидо мінімуму зони конфлікту і допомагаючи підліткам розвинути незалежне мисленняі саморегульовану поведінку [31].
Людина стаєдорослою в процесі поступового перетворення, і воно вимагає від нього здібностібути одночасно незалежним і взаємозалежним. Соціальні відносини євзаємозалежними. З перебігом часу підлітки розвивають здатність поєднувати зобов’язанняперед іншими, що лежать в основі взаємозалежності, з відчуттям «Я»,що складає основу незалежності [35].
Кожен періоджиття ставить перед людиною складні завдання розвитку, що вимагають для своговирішення нових навичок й іншого ставлення. Згідно з Е. Еріксоном [52]підростаюче покоління неминуче стикається з двома головними завданнями:досягненням деякої автономії і незалежності від батьків, формуваннямідентичності, створенням цілісного «Я», що гармонійно поєднує різніелементи особистості.
Діти судять просебе відповідно до сукупності різних ролей, наприклад дочки, старшої сестри,подруги, учениці. У отроцтві і юності нові пізнавальні можливості мислення нарівні формальних операцій дозволяють проаналізувати ці ролі, побачити в деякихсуперечності й конфлікти і реструктурувати їх з метою побудови новоїідентичності. Іноді цей процес вимагає відмови від старих ролей і встановленнянових відносин з батьками, братами і сестрами, однолітками. Е. Еріксон називаєзавдання формування ідентичності головним бар’єром, який діти повинні подолати,щоб зробити успішний перехід до дорослості [52].
Велику частинусвого професійного життя Е. Еріксон займався клінічною психологією, маючисправу з підлітками і молоддю. Його дослідження процесу формування«внутрішнього відчуття ідентичності» мало величезний вплив не тількина фахівців у області психології розвитку, але й на широку публіку. За Е.Еріксоном процес самовизначення, названий формуванням ідентичності, довгий іскладний. Ідентичність забезпечує безперервність минулого, теперішнього імайбутнього індивіда. Вона утворює єдину систему координат для організуючих іінтегруючих форм поведінки в різних сферах життя людини. Вона приводитьособисті схильності й таланти у відповідність з ідентифікаціями й ролями,даними йому раніше батьками, однолітками й суспільством. Допомагаючи людинідізнатися своє місце в суспільстві, особистісна ідентичність також забезпечуєоснову для соціальних порівнянь. І нарешті, внутрішнє відчуття ідентичностідопомагає визначити напрям, цілі і сенс майбутнього життя індивіда [52].
Багато своїхуявлень про відповідні ролі й цінності підлітки отримують від референтних груп.Референтні групи можуть складатися з близьких людей, яких вони бачать щодня,або бути ширшими соціальними групами, чиї установки й ідеали підліткирозділяють, наприклад, релігійні, етнічні групи, групи людей, що належать доодного покоління або об’єднаних загальними інтересами. Людина порівнює себе зреферентною групою, широкою або вузькою, і приймає або відкидає її цінності[52].
Підлітки повиннідійти згоди з безліччю референтних груп. Групи, що з’являються в дитинстві самісобою, наприклад сім¢я, сусідська компанія, школа, більше не влаштовують або незадовольняють їх. Звідси, відносини підлітка з сім¢єю, етнічною групою і групоюоднолітків можуть вступати в суперечності.
Іноді підліткапривертають цінності й установки однієї людини, а не цілої групи. Ця людина,названа «значущій інший», може бути близьким другом, улюбленимвчителем, старшим братом або сестрою, зіркою кіно або спорту або ким-небудь ще,чия думка дуже цінна для підлітка. Хоча вплив значущого іншого може позначатисяна будь-якій стадії життя, часто найбільшою силою він володіє в отроцтві, колипідліток активно шукає моделі для наслідування [30].
Таким чином,підлітки оточені такою різноманітністю ролей, запропонованих численнимиреферентними групами й значущими іншими. Ці ролі повинні бути інтегровані вособистісну ідентичність, а ті, що суперечать їй, – або приведені увідповідність, або відкинуті. Процес формування ідентичності істотноускладнюється, коли має місце конфлікт між ролями (наприклад, між роллю членагрупи однолітків, що люблять пожартувати, і роллю відмінника) або значущимиіншими (наприклад, приятелем дівчини і її старшою сестрою) [30].
У теорії ДжеймсаМарсіа, що базується на епігенетичній карті Е. Еріксона, є 4 основних варіантиабо стани формування ідентичності. Цими 4 варіантами, або статусамиідентичності, є: передрішення, дифузія, мораторій і досягнення ідентичності.Вони визначаються з урахуванням двох чинників: чи пройшов індивід через періодухвалення власних рішень, названий кризою ідентичності, і чи зв’язав він себетвердими зобов’язаннями щодо зробленого ним вибору системи цінностей, абомайбутньої професійної діяльності [52].
Підлітки встатусі передрішення прийняли на себе зобов’язання, не проходячи періодуухвалення самостійних рішень. Так, вони вибрали професію, релігію абоідеологію, але цей вибір був передрішений наперед і визначався швидше їхбатьками або вчителями, ніж самостійно. У цієї категорії молодих людей перехіддо дорослості відбувається гладко, практично без конфліктів.
Підлітки, яким недістає відчуття напряму в житті і не вистачає мотивації, щоб його відшукати,перебувають в статусі дифузії. Вони не випробували кризи і не вибрали для себепрофесійної ролі або морального кодексу. Вони просто уникають подібнихзапитань.
Хлопці і дівчатав статусі мораторію знаходяться в самому центрі кризи ідентичності або періодуухвалення рішень. Їх майбутні рішення можуть стосуватися вибору професії,релігійних або етичних цінностей, політичних переконань. Підлітки в цьомустатусі все ще зайняті «пошуком себе».
Досягненняідентичності – статус людей, що пройшли кризу і зв’язали себе зобов’язаннямивнаслідок зробленого ними вибору. В результаті вони самі вибирають роботу іпрагнуть жити, дотримуючись сформульованих для себе етичних правил [31].
Хоча ознакиздоров’я або патології можна виявити у всіх 4 статусах ідентичності, досягненняідентичності звичайно вважається найбільш бажаним психологічним станом.Дослідження показують, що статус ідентичності має глибокий вплив на соціальніочікування, Я-образ і реакцію на стрес [31].
Тривога –домінуюча емоція молодих людей в статусі мораторію із-за їх нерішучості. Вониборються зі світом конфліктуючих цінностей і альтернатив і постійно стикаютьсяз непередбачуваністю й суперечностями. Таких підлітків часто пов’язують збатьками подвійні відносини любові і ненависті; вони борються за свободу, алеїх лякає і засмучує батьківське несхвалення [31].
Хлопці й дівчатав статусі передрішення майже не відчувають тривоги. Ці підлітки дотримуютьсябільш авторитарних цінностей, ніж ті, хто знаходиться в інших статусах; у нихсильні позитивні зв’язки із значущими іншими, які іноді йдуть нетрадиційнимшляхом. Їх дії, як правило, відрізняються послідовністю і стабільністю, хоча уряді областей життя вони можуть проявляти нерішучість. Підлітки в статусіпередрішення схильні до меншої самоповаги в порівнянні з тими, хто знаходитьсяв статусі мораторію, і вони сприйнятливіші до порад інших.
Статус дифузіїнайчастіше зустрічається у підлітків, батьки яких нехтували своїми обов’язкамиабо не дуже вникали в проблеми дітей, не цікавилися ними або навіть відкидалиїх. Ці Підлітки можуть стати декласованими особистостями; можливо, звернутьсядо наркотиків і алкоголю як до способу уникнення відповідальності. Вживаннянаркотиків і алкоголю найбільш поширено серед нащадків байдужих батьків.
В порівнянні змолодими людьми в статусі мораторію, передрішення або дифузії у тих, хтознаходиться в статусі досягнення ідентичності, найбільш гармонійні відносини збатьками і сім’єю. Їх пошуки незалежності несуть в собі менший емоційний заряд,чим у тих, хто знаходиться в статусі мораторію, і не пов’язаний зі страхомвиявитися ізгоєм, який турбує тих, що знаходяться в статусі дифузії [31].
Вирішуючи задачуформування ідентичності, підлітки вимушені оцінювати свої власні цінності іформи поведінки, порівнюючи їх з прийнятими в сім’ї. Зрозуміло, що сім’їналежить вирішальна роль в процесі формування їх ідентичності й у боротьбі міжнезалежністю і взаємозалежністю.
Підсумовуючисказане вище, можемо відмітити, що підлітковий вік є важливим етапом в процесіформування особистості. Він має свої специфічні потреби та завдання, які маютьбути вирішені на даному етапі для подальшого гармонійного особистісногорозвитку.
 
2.2 Особливості особистісногорозвитку підлітків-користувачів
 
Як вжезазначалося вище, спілкування є провідним видом діяльності підлітка і засобомзадоволення таких потреб, як потреба пошуку референтної групи, потреба ускладних іграх, автономності; намагання подолати у своїй самореалізації межішколи та прилучитися до життя і діяльності дорослих. На основі цих потребпідліток починає орієнтуватися на цілі, які він бачить за межами свогосьогодення. Якщо усі переживання, інтереси, прагнення підлітка зосереджені напроблемах тільки шкільного життя, то це свідчить про певне порушення розвиткуособистості, неготовність до переходу на новий віковий етап.
Дружба зровесниками посідає центральне місце в житті підлітка, визначає його емоційнийстан, ціннісні орієнтації, спрямованість розвитку особистості. Й особистісназадоволеність залежить від статусу учня в групі. Дослідження П. Моррісона та Е.Мастен (1991) показали, що популярні діти краще вчаться, мають високусамооцінку і рівень пристосованості до групи. Непопулярні – вчаться погано імають низьку самооцінку. Такі діти мають до того ж високий рівень тривожності,часто перебувають в поганому настрої [34].
Спілкування з товаришами – джерело не тільки появи нових інтересів, але йстановлення норм поведінки. Це пов’язано з тим, що серед підлітків виникаютьпевні вимоги до дружніх відносин – до чуйності, уміння берегти таємницю,розуміти і співпереживати.
Отроцтво – це період, коли підліток починає цінувати свої відносини зоднолітками. Сама дружба і служіння їй стають однією із значущих цінностей вцьому віці. Саме через дружбу підліток засвоює такі риси взаємодії людей, якспівпраця, взаємодопомога, взаємовиручка, ризик ради іншого і т.п. При цьомусаме в отроцтві людина починає осягати, як глибоко (а іноді і непоправно длядружби) ранить зрада, що виражається в розголошуванні одкровень або вповерненні цих одкровень проти самого друга в ситуації запальних суперечок,з’ясуванні відносин, сварок [29].
Для ранньої юності типова ідеалізація друзів і самої дружби. Потребуючисильних емоційних зв’язків, Підлітки часом не помічають реальних властивостейпартнера. Юнацька потреба в саморозкритті часто переважує інтерес до розкриттявнутрішнього світу іншого, спонукаючи не стільки вибирати друга, скількипридумувати його [29].
Поява коханої людини у підлітковому віці знижує емоційне напруженняодностатевої дружби, і друг стає скоріше добрим товаришем. З іншого боку, любовпередбачає більший ступінь інтимності, ніж дружба, вона ніби включає в себедружбу [29].
Підліткиспілкуються в основному поза межами дому: в школі, у клубах, на вулиці. Якщодорослі виказують стривоженість негативним впливом оточення, обмежують вільнеспілкування підлітків з однолітками, якщо вони ігнорують вікові особливості, тозвичайно стикаються з опором вихованця: підлітки починають охоче спілкуватисьдистанційно, використовуючи чати, ICQ-форуми.
Крайньою формоюпрояву конфлікту з батьками будуть гіпертрофовані природні реакції підлітковоговіку (реакція емансипації, групування), які набирають хворобливих форм, щопризводить до негативних наслідків: втечі з дому, пошуку прийняття укримінальній групі, негативізму, ненависті та опозиції до дорослих, постійногоперебування у комп’ютерному клубі.
Нова внутрішняпозиція підлітка виявляється й у виникненні потреби відповідати не тількивимогам тих, хто його оточує (характерна для молодших школярів), а й власнимвимогам та самооцінці. Спілкування підлітка з ровесниками, порівняння себе зіншими, інтерес до власної особистості, своїх здібностей, можливостей, їхоцінка зумовлюють значущість потреби знайти й зайняти своє місце у товариствіровесників, самоствердитись. Щоб задовольнити це прагнення, підлітки стараютьсяпотрапити у надзвичайні ситуації, створюють екстремальні умови для самопроявів.Безглуздість їх дій нерідко зумовлюється нестійкістю мотивації.
У мотиваційній структурі процесу спілкування відбуваються значущі зміни:втрачають актуальність відносини з батьками, вчителями, першорядної значущостінабувають відносини з однолітками, яскраво виявляється потреба в належності доякої-небудь групи.
Саме в підлітковому віці відбуваються корінні перетворення в будовімотиваційної сфери підлітка. Вона набуває ієрархічного характеру, мотиви стаютьне безпосередньо діючими, а виникають на основі свідомо ухваленого рішення,багато інтересів приймають характер стійкого захоплення.
Важливимпоказником розвитку мотиваційної сфери підлітка є їхні інтереси – форма виявупізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомленняцілей діяльності і сприяє ознайомленню з новими фактами дійсності. У сферіінтересів виявляються спрямованість, інтелектуальна та емоційна активністьособистості. У підлітковому віці чітко простежуються такі етапи розвиткуінтересів: поява нових захоплень та становлення нових інтересів.
Етап появи новихзахоплень триває майже два роки. Для нього характерні сумніви, зіткненнясоціально-психологічних настанов, розвінчування авторитетів. Поява новихзахоплень супроводжується згортанням і відмиранням існуючої системи інтересів,формуванням нових переживань, пов’язаних перш за все зі статевим дозріванням.Поєднання цих двох складових, на думку Л. Виготського, нерідко зумовлюєзагальне зниження, а іноді навіть і цілковиту відсутність інтересів [11].
Спершу інтересіву підлітка може бути багато, і – різноманітних. Поступово шляхом диференціаціїокреслюється та закріплюється головний інтерес.
Інтереси підлітканерідко переростають в захоплення. Але сучасний підліток не має умов дляреалізації своїх можливостей, для самоствердження та виявлення самостійності всуспільно корисній, продуктивній діяльності. Тому всю свою бурхливу енергію,винахідливість і творчі здібності підліток спрямовує на досягнення у комп’ютернійгрі.
У класифікаціїрізноманітних захоплень підлітків російського психіатра Андрія Личко виділеніінформаційно-комунікативні захоплення: захоплення новою, але не дуже змістовноюінформацією, яка не потребує глибокого осмислення та засвоєння; спілкуванням з однолітками,яке дає змогу обмінюватися такою інформацією [34].
Більшістьзахоплень сприяють розвитку особистості підлітка, оскільки задовольняють йогопотребу в пізнанні, допомагають виробити корисні звички. Однак деякі захопленняза певних індивідуальних особливостей можуть і спотворювати розвитокособистості, формувати схильність до марної трати часу, показної бундючності йт. п.
З дорослішаннямпідліток усе частіше і послідовніше виявляє індивідуально-суспільну мотиваціюдіяльності. Самооцінка в мотивації поведінки набуває більшого значення, ніжоцінка оточення. Наявність ідеалів, самооцінок, засвоєних норм і правилсуспільної поведінки засвідчує значний розвиток особистості підлітків,формування у них «внутрішнього плану» (намір, позиція, спрямованість особистості),який є суттєвим чинником мотивації та організації їх поведінки. Однак цей«внутрішній план» ще не організований у цілісну систему, недостатньостійкий і узагальнений. У зв’язку з цим часто змінюваними і неконкретними єідеали підлітка (якийсь час йому подобається один герой, дещо пізніше – інший,наділений майже протилежними якостями).
Підліток весь часвідчуває дефіцит підтримки іншими людьми його вимог до себе. За її відсутностімотиви його поведінки і сама поведінка часто змінюються. Особливо гостропереживає він невідповідність між своїми цілями і можливостями. Високий рівеньдомагань нерідко спричиняє невдачі у здійсненні задуманого, оскільки вінбереться за справи, до яких ще не готовий.
Сучасні ігрисприяють розвитку послідовного мислення, формуванню навичок прийняття рішень зурахуванням безпосередніх та віддалених наслідків. Перемога в грі чи перехід наінший рівень задовольняє рівень домагань, а можливість випробовувати на собіролі комп’ютерних героїв допомагає в пошуку власного ”Я”.
Емоційне голодування в період юності таке ж реальне явище, як іголодування мускульне. Воно має форму нудьги і туги. Для підліткового вікухарактерні різка зміна настроїв і переживань, підвищена збудливість,імпульсивність, надзвичайно великий діапазон полярних відчуттів. У цьому віціспостерігається наявність «підліткового комплексу», який демонструєперепади настрою підлітків, – інколи від нестримної веселості до смутку інавпаки, а також ряд інших полярних якостей, які виступають поперемінно.
Потреба людини в емоційному насиченні задовольняється головним чином впроцесі досягнення будь-якої мети, яку індивід перед собою ставить. Розглянемопроцес формування мотиву, коли стимулом є потреба особистості.
Перший етап – формування первинного (абстрактного) мотиву. Вінскладається з формування потреби особистості і спонукання до пошуковоїактивності. Щоб потреба стала спонукачем активності, вона повинна знайтивіддзеркалення в переживанні. Виникнення переживання породжує стан напруги іафективне прагнення позбавитися від нього, відновити порушену рівновагу [26].
Таким чином, потреба заряджає енергією всю подальшу пошукову активністьлюдини. На цьому етапі предмет задоволення потреби виступає як узагальненийобраз, поняття: спочатку з’являється абстрактна мета, без її конкретизації ібез продумування способу її досягнення.
Друга стадія формування конкретного мотиву – пошукова зовнішня абовнутрішня активність. Зовнішня пошукова активність здійснюється людиною у томувипадку, коли вона потрапляє в незнайому обстановку або не володіє необхідноюдля ухвалення рішення інформацією і під впливом первинного мотиву вимушеназайнятися пошуком у зовнішньому середовищі реального об’єкту, який міг бизадовольнити наявну потребу. Таким об’єктом, за умови відсутності інших засобівдосягнення певного бажаного стану, може стати комп’ютер, який завжди під рукою.
Внутрішня пошукова активність пов’язана з уявним перебором конкретнихпредметів задоволення потреби і умов їх отримання. Мислення приводиться в рух іздійснює вибір мети й шляхів її досягнення з урахуванням багатьох чинників:конкретних зовнішніх умов, наявних знань, умінь і якостей, етичних норм іцінностей, переваг, інтересів і рівня домагань.
Завданням другого етапу мотиваційного процесу перш за все є визначеннясуб’єктивної вірогідності досягнення успіху при різних способах поведінки ідіяльності. Іншим важливим завданням другого мотиваційного етапу є передбачення(прогнозування) наслідків вибираного шляху досягнення мети. Тут перш за всевраховуються етичні критерії того або іншого вчинку, які можуть зіграти рольморальної заборони для реалізації наміченого плану досягнення мети. Можевраховуватися також реакція інших людей на передбачувану дію або те, якпозначиться досягнення мети на самому суб’єктові.
Третя стадія формування мотиву – вибір конкретної мети і формуваннянаміру її досягти. Після розгляду різних варіантів задоволення потреби людинаповинна на чомусь зупинитися, вибрати конкретну мету і спосіб її досягнення. Уряді випадків метою є і досягнення певної ситуації, в якій потреба може бутизадоволена за допомогою даного об’єкту.
Вибір – діяти чи ні в даній ситуації, а також вибір конкретного предметуі способу задоволення потреби пов’язаний з ухваленням рішення, яке інколи можебути болісним для людини, зачіпаючи його етичні й світоглядні установки. У рядіситуацій ухвалюване рішення носить ймовірнісний характер, коли воно пов’язане зпередбаченням результатів, наслідків вчинку або з пошуком реального об’єктузадоволення потреби.
Однією з характеристик мотиву є його сила. Вона впливає не тільки нарівень активності людини, але і на успішність прояву цієї активності, зокремана ефективність діяльності.
З силою мотиву зв’язана його стійкість. Якщо вона виявляється ситуативно,«тут і зараз», то говорять про завзятість, якщо стійкістьхарактеризує мотиваційну установку, то говорять про наполегливість.
Сильномотивовані діти проявляють більшу завзятість у виконанні завдання,чим слабомотивовані; у дорослих ця залежність виражена слабкіше або взагалівідсутня. Також сильномотивовані і мотивовані на успіх схильні планувати своємайбутнє на більші проміжки часу [26].
Розглянемо роль зовнішніх факторів у формуванні сильного стійкого мотивудо захоплення комп’ютером.
Роль похвали, морального заохочення і осуду, покарання має суперечливі оцінки: одніавтори стверджували, що похвала є спонукачем більшої сили, ніж осуд, іншістверджували зворотнє, треті доводили дієвість і похвали і осуду.
В.В. Маркелов (1972), наприклад, установив, що і похвала і осуд надаютьстимулюючу дію тільки в тому випадку, якщо повторюються підряд не більшечотирьох разів. Тим часом встановлено, що осуд часто негативно впливає на людейслабкою нервовою системою. Похвала діє на них позитивно, а на осіб з сильноюнервовою системою майже не має стимулюючої дії [26].
Найгірше, за даними А.Г. Ковальова, ніяк не оцінювати. А.Г. Ковальовпозитивні і негативні оцінки ділить на глобальні, якими оцінюється вся особа, іпарціальні, часткові, пов’язані з якоюсь лиш конкретною діяльністю (конкретнимзавданням). Він вважає, що глобальна оцінка шкідлива. При парціальнійпозитивній оцінці людина усвідомлює, що ще не все зроблено, що успіх не даєпідстав для самозаспокоєння; при негативній же оцінці вона не втрачаєвпевненості в собі, розуміє, що невдачу можна подолати [32].
Природно, що оцінка повинна бути адекватна дійсним досягненням людини.Проте для стимулювання активності у ряді випадків старанну, але не дуже здібнуабо невпевнену в собі людину слід похвалити й за невеликі, навіть уявні успіхи.
З давніх пір змагання широко застосовувалося для збільшення силимотиву. На початку XX століття рядом досліджень було встановлено, щознаходження особистості в контакті з іншими будить у неї дух змагання, стимулюєїї діяльність (В.М. Бєхтєрєв, Н. Тріпплет, Ф. Олпорт). Навіть уявний зв’язок(заочний контакт) може стимулювати людину. Це явище отримало назву «ефектсуперництва».
Варто зазначити, що особистості з сильною нервовою системою більшестимулюються обстановкою змагання, чим особистості зі слабкою нервовоюсистемою.
Стимулююча роль суперництва залежить і від знання результатів інших. Зодного боку, воно вносить дух змагання, робить роботу цікавішою. При чому,самолюбні суб’єкти більшою мірою стимулюються ситуацією змагання, більше«заводяться» [2].
Значний вплив на силу і стійкість мотивів надає успішність діяльностілюдини. Успіхи надихають, а постійно виникаюче задоволення від досягнутогорезультату приводить до стійкого позитивного відношення до своєї діяльності.Невдачі приводять до виникнення стану фрустрації, яка може мати два результатив плані впливу на силу і стійкість мотиву: залишити цю діяльність, оскількипідліток вважає, що мало здібний до неї (інтропунітивна форма фрустрації);прагнути добитися наміченого, чого б це не коштувало, навіть всупереч реальнимможливостям (екстрапунітивна форма реагування на невдачі) [26].
В другому випадку мотив посилюється, але дії, що робляться людиною підвпливом агресії і досади, часто носять імпульсивний та ірраціональний характер:вони продовжують здійснюватися навіть тоді, коли вже недоцільні.
Проте й успіхи, що регулярно повторюються, таять в собі певну небезпеку:до ролі успішного деякі люди швидко звикають. У них виробляється непомірнозавищена самооцінка, зневага до суперників. Це свідчить про появу у такихсуб’єктів «зоряної хвороби».
Оцінка успіху або невдачі самою людиною завжди суб’єктивна. Вонавизначається рівнем домагань, порівнянням свого досягнення з досягненнями іншихі т.п. Тому те, що для однієї людини є успіхом, іншим буде розцінено якневдача.
Сила потреби визначається привабливістю об’єкту, щовикликає потребу Привабливість же часто пов’язана з таємничістю об’єкту або іззабороною його використання. Заборона щось відкрити, подивитися, спробуватиприводить часто до зворотного результату внаслідок виникаючої у людини цікавості,появі значущості того, що забороняється [26].
Діяльність може привертати, цікавити людину з різних боків. Це може бутиневідомість, загадковість кінцевого результату, це і складність вирішуваноїзадачі, яка «кидає виклик» самолюбству людини (зможу або не зможу).Чим старші школярі, тим більше їм подобається вирішувати важкі задачі, щовимагають значних зусиль.
Ситуація ускладнення викликає потребу або в нових знаннях, або в новомуспособі навчання, або в тому і в іншому [2].
У ряді досліджень показано, що сила мотиву і ефективність діяльностізалежать від того, наскільки ясно усвідомлена людиною мета, сенсдіяльності. Невизначеність майбутнього знижує мотивацію, цілеспрямованість. Iбажання працювати в цьому випадку теж знижується.
Реальність досягнення мети створює для особи перспективу. Але вонаповинна бути безперервною, з постійно зростаючими по трудності приватнимицілями; тому доцільно ставити перед собою і іншими не тільки віддалені, але іпроміжні, і близькі цілі.
Слід зазначити, що крім градієнта наближення до «позитивної»мети виділяють і градієнт уникнення «негативної» мети. Проте у всіхвипадках мета стимулюватиме людину тільки тоді, коли її досягнення має длянього якийсь сенс. Безглузда робота не тільки знижує силу мотиву, але і принижуєгідність людини [26].
Таким чином,бачимо, що захопленість підлітків комп’ютером може бути пояснена потребами особистостіпідліткового віку, а також привабливістю змісту самої діяльності: складністюзавдання, невідомістю подальшого і кінцевого результату, що спостерігається віграх різного типу; привабливістю об’єкта: спілкування, гри, створення сайтів,web-сторінок, пошуку різноманітної легко- чи важкодоступної інформації,особливо якщо це заборонено; а також суперництвом та досягненням успіху.Регулювати ступінь захопленості електронними ресурсами можна за допомогоюосуду-похвали, а також орієнтуванням підлітка на майбутнє, тобто заохоченнямвикористовувати комп’ютер для оволодіння способами роботи з електроннимиресурсами з метою використання набутих знань у діяльності в реальному житті.
Підлітковий вік звертає на себе особливу увагу в питанні дослідженнявзаємодії користувача з електронними ресурсами, так як є важливим періодомрозвитку особистості і може спричинити ряд проблем, на вирішення яких у майбутньомубудуть затрачені значні зусилля. Особливості підлітків-користувачів полягають успецифіці їх віку, так як ми помітили, що задачі розвитку та провідний виддіяльності підлітків можуть вирішуватися і задовольнятися в мережі.
підлітокзалежність електронний ресурс

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРУВЗАЄМОДІЇ ПІДЛІТКІВ-КОРИСТУВАЧІВ З КОМП’ЮТЕРОМ
Будь-якетеоретичне міркування, засноване на спостереженнях і припущеннях, маєнедостатню ґрунтовність, якщо воно не підкріплюється фактичним матеріалом. Томуекспериментальній частині роботи ми приділили особливу увагу.
 
3.1 Процедурай методики дослідження
Дослідження проводилося з метою доказу і фіксації факту впливу особливостей ступеня розвиткуособистості підлітків на якість та зміст користування електронними ресурсами.
Для досягнення поставленої мети експерименту були висунуті наступнізапитання:
1)  як застосувати визначені втеоретичній частині критерії патологічного використання комп’ютера;
2)  які особливості психічногорозвитку індивіда впливають на якість та зміст користування комп’ютером;
3)  як саме визначені особливостівпливають на інтерактивність взаємодії підлітка з комп’ютером;
4)  в чому особливістьспрямованості особистості, мотиваційної сфери та сфери інтересів підлітків, ввищій, ніж їх однолітки, мірі захоплених комп’ютером;
5)  наскільки специфічнеспілкування групи підлітків, в вищій мірі захоплених комп’ютером.
Групу досліджуваних склали учні 7-8 класів спеціалізованої школи №25 м.Суми. Всього 80 підлітків у віці від 12 до 14 років – 37 юнаків та 43 дівчини.Вибір вікової категорії зумовив вибір конкретних діагностичних методик,створення власної анкети, специфіку діагностування, а також організаціюкомплексного дослідження в цілому.
До групи методик, які дозволяють виявити й оцінити характерні особливостіінтерактивної взаємодії підлітків, в різній мірі захоплених комп’ютером, зелектронними ресурсами, відносяться наступні методики: авторська анкета «Яі комп’ютер», модифікована форма B опитувальника FPI та опитувальник СПАК. Роджерса й Р. Даймонда.
Анкета «Я і комп’ютер»
Авторська анкета «Я і комп’ютер» спрямована на вивченнясоціальних даних: віку, статі; визначення місця і часу, який підлітки проводятьза комп’ютером, виявлення особливостей спілкування, спрямованості особистості,ціннісно-мотиваційної сфери та сфери інтересів підлітків, в різній мірізахоплених комп’ютером.
Анкета складається з 23 запитань, спрямованих на вивчення наступнихкомпонентів взаємодії підлітків з комп’ютером:
Часовий компонент дозволяє судити про кількість часу, який підлітки проводять закомп’ютером. Про схильність до надмірного використання комп’ютера свідчитьзбільшення часу користування до 36 годин на тиждень, з урахуванням того, щопідлітки мають ходити до школи, робити уроки, спілкуватися з близькими, задовольнятиряд біологічних потреб і т. ін.
Мотиваційний компонент дозволяє характеризувати спрямованість роботи за комп’ютеромна теперішній час (отримання нової, не надто змістовної інформації, а такожспілкування та розваги) чи на майбутнє (продовження освіти та пошук роботи, атакож демонстрація власних досягнень і реалізація творчого потенціалу).
Інтерактивний компонент дає можливість діагностувати ознаки, характерні для активноївзаємодії користувача з комп’ютером: вміння цілеспрямовано шукати інформацію, грамотноїї інтерпретувати та критично осмислювати; наявність уявлення проінструментарій підготовки, передачі й отримання інформації, початкове вмінняпрацювати з цим інструментарієм, а також зберігати й використовувати інформаціюв повсякденному житті.
Комунікативний компонент характеризує як наявність потреби в спілкуванні, так іспосіб задоволення цієї потреби: за допомогою електронних ресурсів чи реальногоспілкування.
Оціночний компонент має на меті виявити відношення до комп’ютера й оцінкупідлітками впливу електронних ресурсів на реальне спілкування та на розвитокінтелектуальних здібностей користувача.
Дослідження може проводитися як індивідуально, так і в групі. Вбудь-якому разі, необхідно, щоб кожен з досліджуваних мав анкету з інструкцією.Розміщуватися досліджувані повинні так, щоб не створювати один одному перешкодв процесі роботи. Психолог висловлює мету дослідження і правила роботи зопитувальником. Важливо при цьому створити доброзичливу атмосферу дляпродуктивної роботи.
Якщо в процесівивчення інструкції виникли запитання, психолог відповідає на них, а потімпропонує приступити до самостійної роботи з опитувальником.
Обробка результатів проводиться якісно. Кожен з компонентів має подекілька запитань, сформульованих по-різному і призначених для підтвердженняабо спростування попередніх відповідей, з метою уникнення випадкових показниківступеня захопленості комп’ютером. Таким чином, знаючи критерії залежності,зможемо виділити групу досліджуваних, схильних до надмірного використаннякомп’ютера, і дослідити за допомогою наступних методик їхіндивідуально-психологічні особливості.
Модифікована форма B опитувальника FPI [40]
Опитувальникпризначений для діагностики станів і властивостей особистості, які маютьпершорядне значення для процесу соціальної адаптації і регуляції поведінки.Особистісний опитувальник створений з урахуванням побудови і застосування такихшироко відомих опитувальників, як 16PF, MMPI, EPI.
Опитувальник FPIмістить 12 шкал; форма B відрізняється від повної форми тільки в два разименшою кількістю запитань. Загальна кількість запитань в опитувальнику – 114.Одне (перше) питання ні в одну шкалу не входить, оскільки має перевірочнийхарактер. Шкали опитувальника I-IX є основними, або базовими. Шкали X-XII –похідними, інтегруючими. Похідні шкали складені з запитань основних шкал іпозначаються іноді не цифрами, а буквами E, N і M відповідно.
Шкала I (невротичність) характеризуєрівень невротизації особистості. Високі оцінки відповідають вираженомуневротичному синдрому астенічного типу зі значними психосоматичнимипорушеннями.
Шкала II (спонтанна агресивність)дозволяє виявити й оцінити психопатизацію інтротенсивного типу. Високі оцінкисвідчать про підвищений рівень психопатизації, що створює передумови дляімпульсивної поведінки.
Шкала III (депресивність) даєможливість діагностувати ознаки, характерні для психопатологічного депресивногосиндрому. Високі оцінки за шкалою відповідають наявності цих ознак в емоційномустані, у поведінці, у ставленні до себе й до оточуючого середовища.
Шкала IV (дратівливість) дозволяєсудити про емоційну стійкість. Високі оцінки свідчать про нестійкий емоційнийстан зі схильністю до афективного реагування.
Шкала V (товариськість) характеризуєяк потенційні можливості, так і реальні прояви соціальної активності. Високіоцінки дозволяють говорити про наявність вираженої потреби в спілкуванні йпостійної готовності до задоволення цієї потреби.
Шкала VI (врівноваженість) відображаєстійкість до стресу. Високі оцінки свідчать про гарну захищеність від впливустресових факторів звичайних життєвих ситуацій, що базується на впевненості всобі, оптимізмі та активності.
Шкала VII (реактивна агресивність) маєна меті виявити наявність ознак психопатизації екстратенсивного типу. Високіоцінки свідчать про високий рівень психопатизації, який характеризуєтьсяагресивним ставленням до соціального оточення й вираженим прагненням додомінування.
Шкала VIII (сором’язливість) відображаєсхильність до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, яка протікаєпо пасивно-захисному типу. Високі оцінки за шкалою відображають наявністьтривожності, скованості, невпевненості, наслідком чого є труднощі в соціальнихконтактах.
Шкала IX (відкритість) дозволяєхарактеризувати ставлення до соціального оточення і рівень самокритичності.Високі оцінки свідчать про прагнення до довірливо-відвертої взаємодії зоточуючими людьми при високому рівні самокритичності. Оцінки за даною шкалоюможуть в тій чи іншій мірі сприяти аналізу щирості відповідей досліджуваногопри роботі з даним опитувальником.
Шкала X (екстраверсія – інтроверсія).Високі оцінки за шкалою відповідають вираженій екстравертованості особистості,низькі – вираженій інтравертованості.
Шкала XI (емоційна лабільність).Високі оцінки вказують на нестійкість емоційного стану, яка проявляється вчастих змінах настрою, підвищеній збудливості, дратівливості, недостатнійсаморегуляції. Низькі оцінки можуть характеризувати не тільки високустабільність емоційного стану, але й гарне вміння володіти собою.
Шкала XII (маскулінізм – фемінізм).Високі оцінки свідчать про протікання психічної діяльності переважно почоловічому типу, низькі – по жіночому.
Дослідження можепроводитися індивідуально або з групою досліджуваних. В останньому випадкунеобхідно, щоб кожний з них мав не тільки персональний бланк листа відповідей,але й окремий опитувальник з інструкцією. Розміщуватися досліджувані повиннітак, щоб не створювати один одному перешкод в процесі роботи. Психолог стисловисловлює мету дослідження й правила роботи з опитувальником. Важливо при цьомудосягти позитивного відношення досліджуваних до виконання завдання. Їх увагазвертається на неприпустимість взаємних консультацій по відповідям у процесіроботи і будь-яких обговорень між собою. Після цих пояснень їм пропонуєтьсяуважно вивчити інструкцію.
Якщо в процесівивчення інструкції виникли запитання, психолог відповідає на них, а потімпропонує приступити до самостійної роботи з опитувальником.
Обробка результатів проходить в два етапи. Перша процедура стосуєтьсяотримання первинних, або «сирих» оцінок. Для її здійснення матричнішаблони, виготовлені вирізуванням вікон на 12 (по кількості шкал) бланкахчистих листів відповідей відповідно до ключа, накладаються по черзі назаповнений досліджуваним лист відповідей. Отримані дані заносяться в стовпчикпервинних оцінок протоколу.
Друга процедура пов’язана з переводом первинних оцінок в стандартніоцінки 9-ти бальної шкали за допомогою таблиці. Отримані значення стандартнихоцінок позначаються у відповідному стовпчику протоколу нанесенням умовногопозначення (крапки) в точці, яка відповідає величині стандартної оцінки пошкалі. З’єднавши відмічені точки, отримаємо зображення профілю особистості.
Аналізуючирезультати, варто звернути увагу на відповідь на перше питання і на оцінку пошкалі IX, що має значення для характеристики достовірності відповідей. Потімвиділяються всі високі й низькі оцінки. До високих належать оцінки діапазону7-9 балів, до середніх – 4-6 балів, до низьких – 1-3 бали.
Опитувальник СПА К. Роджерса й Р. Даймонда [42]
Методикадіагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса й Р. Даймонда«Опитувальник СПА» дозволяє виявити основні показники, які свідчатьпро ступінь розвитку особистості та рівень соціально-психологічної адаптації.
Опитувальник СПАмістить 8 шкал. Загальна кількість запитань в опитувальнику – 101.
Шкала І (адаптивність) дозволяєвиявити й оцінити рівень прийняття індивідом цінностей групи; адаптивністьхарактеризується позитивним ставленням до себе та оточуючих, емоційнимкомфортом, а також високим ступенем задоволеності своєю позицією в групі.Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:
/>,
де a – оцінки поадаптивності, а b – оцінки по дезадаптивності.
Шкала IІ (щирість)дозволяє судити про достовірність відповідей. До високих результатів належатьоцінки «після» найвищого показника в зоні невизначеності, оцінки взоні невизначеності – прийнятні.
Шкала IІІ (самоприйняття) має на меті виявитинаявність ознак позитивного сприйняття себе як цікавої й особливої особистості.Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:
/>,
де a – оцінки поприйняттю себе, а b – оцінки по неприйняттюсебе.
Шкала ІV (прийняття інших) дозволяєхарактеризувати ставлення до соціального оточення. Високі оцінки свідчать пропозитивне відношення та наявність контактів у групі, цінності якої приймаютьсяй розділяються індивідом. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:
/>,
де a – оцінки поприйняттю інших, а b – оцінки по неприйняттю інших.
Шкала V (емоційний комфорт) характеризує рівеньзадоволеності собою при можливості вільного виявлення почуттів і емоцій. Оцінки по шкалі розраховуються заформулою:
/>,
де a – оцінки поемоційному комфорту, а b – оцінки по емоційному дискомфорту.
Шкала VІ (внутрішній контроль) дає можливість діагностуватиознаки, характерні для особистості з внутрішнім локусом контролю: прийняття відповідальності насебе, а також впевненість, завзятість та наполегливість. Оцінки по шкалі розраховуються заформулою:
/>,
де a – оцінки повнутрішньому контролю, а b – оцінки по зовнішньому контролю.
Шкала VII (домінування) дає можливість діагностувати ознаки,характерні для особистості з схильністю до займання лідерської позиції в колективі. Високі оцінки свідчать про вираженепрагнення до домінування. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:
/>,
де a – оцінки подомінуванню, а b – оцінки по підкорянню.
Шкала VIIІ (ескапізм) відображає схильність до реагуванняна життєві ситуації по виправдовувально-захисному типу при низькому рівнісамокритичності й зовнішньому локусі контролю.
Дослідження можепроводитися з групою досліджуваних. Кожному з них психолог дає персональнийбланк листа відповідей і окремий опитувальник з інструкцією. Розміщуватисядосліджувані повинні так, щоб не створювати один одному перешкод в процесіроботи. Психолог стисло висловлює мету дослідження і правила роботи зопитувальником. Важливо при цьому досягти зацікавленого відношеннядосліджуваних до виконання завдання. Їх увага звертається на неприпустимістьвзаємних консультацій по відповідям у процесі роботи. Після цих поясненьдосліджуваним пропонується уважно вивчити інструкцію.
Якщо в процесівивчення інструкції виникли запитання, психолог відповідає на них, а потімпропонує приступити до самостійної роботи з опитувальником.
Аналізуючи результати, спочатку варто звернути увагу на відповіді пошкалі щирості, що має значення для характеристики достовірності відповідей.Далі відповідно до ключа підраховуються бали, які досліджувані поставили увідповідь на запитання опитувальника. Отримані значення оцінок по решті шкалзвіряються із зоною невизначеності, яка для підлітків позначається в дужках.Потім виділяються всі високі й низькі оцінки. До надзвичайно низьких результатівналежать оцінки «до» зони невизначеності, до надзвичайно високих –оцінки «після» найвищого показника в зоні невизначеності.
3.2 Результати дослідження
Вивченняособливостей спілкування, спрямованості особистості, ціннісно-мотиваційноїсфери та сфери інтересів підлітків, в різній мірі захоплених комп’ютером,визначення місця і часу взаємодії з електронними ресурсами, проводилося задопомогою анкети «Я і комп’ютер», результати якої дозволяють:
a)  судити про кількість часу,який підлітки проводять за комп’ютером;
b)  характеризувати спрямованістьроботи користувачів електронними ресурсами;
c)  діагностувати ознаки,характерні для активної взаємодії користувача з комп’ютером;
d)  характеризувати наявністьпотреби в підлітків у спілкуванні й спосіб задоволення цієї потреби;
e)  виявити відношення підлітківдо комп’ютера і їх оцінку впливу електронних ресурсів на реальне спілкування тана розвиток інтелектуальних здібностей.
Варто зазначити,що соціально-психологічний фактор доступності – можливості користуваннякомп’ютером досить високий: 56% респондентів мають комп’ютер вдома, 16%підлітків відвідують Інтернет-кафе, 28% грають у друзів.
Що стосуєтьсячасу користування комп’ютером, відмічаємо, що згідно з цим критеріємвиділяється група підлітків з 13 чоловік (16% від вибірки), які звертають насебе увагу надмірним (більше 36 годин на тиждень) користуванням комп’ютером, щоможе свідчити про особливий їх статус. Тому поділимо групу досліджуваних на двіпідгрупи: група А – підлітки, які користуються комп’ютером у межах норми; групаB – досліджувані з особливим відношенням до електронних ресурсів, можливо, зісхильністю до патологічного використання.
Проведемопорівняння-співставлення отриманих по решті компонентів анкети даних по цихгрупах, опираючись на дані таблиці [див. додаток 1].
Переважаючимимотивами використання комп’ютера в групі А є мотиви, спрямовані на теперішнійчас: отримання нової інформації (60%) та спілкування (45%). Мотиви, спрямованіна майбутнє переважають у респондентів таким чином: можливість показати себе йпроявити свої творчі здібності – 19%, можливість продовження освіти і пошукуроботи – 15%.
Переважаючимимотивами використання комп’ютера в групі В є також є мотиви, спрямовані натеперішній час: отримання нової інформації (31%) та спілкування (77%). Алебільш значну кількість свого часу ці користувачі приділяють можливості показатисебе і проявити свої творчі здібності – 31%. Можливості продовження освіти іпошуку роботи приділяють час 85% підлітків цієї групи. Звідси можна зробити висновок,що збільшення кількості часу, що проводять за комп’ютером підлітки групи В,спричинене в основному академічними цілями і супроводжується спрямованістю намайбутнє [див. додаток 2].
Відповідь, щовідображає нечітко сформульований пріоритет «це стане мені в нагоді вмайбутньому», зустрічається в 42% респондентів групи А, що може свідчитипро відсутність чітких перспектив і планів на майбутнє, принаймні пов’язаних здіяльністю в сфері програмного забезпечення.
Як вжезазначалося вище важливими вміннями, що не дадуть користувачеві поринути вглибину, є вмінняцілеспрямовано шукати інформацію, критичність і обізнаність з принципами влаштування йфункціонування мережі.
Як бачимо,цілеспрямованість пошуку інформації в мережі в групах не дуже відрізняється, хочав цілому можемо відмітити, що підлітки групи В дещо більше керуються власнимицілями, ніж наявністю доступних ресурсів.
Стосовно уявленняпро інструментарій підготовки, передачі й отримання інформації, однаковийпроцент – 15% – підлітків обох груп стверджують, що досконало обізнані з принципамивлаштування й функціонування мережі; 85% групи В говорять, що знають його в загальнихрисах, в той час як 12% користувачів групи А, зовсім не обізнаних з цимінструментарієм, зменшують цей показник в групі А до 73%.
Якщо говоритимемопро рівень довіри до інформації, то варто зазначити, що в цілому рівенькритичності по відношенню до інформації, що надає мережа, серед досліджуваних групи Ввищий – 15% довіри до інформації, здобутої в мережі, проти 34% впевненості у достовірностіотриманої в Інтернет інформації в підлітків групи А.
Також серед підлітків групи А ще 42% думають, що в мережу може потрапитивипадкова інформація, 6% вважають за доцільне перевірити надану Інтернет інформацію по іншимвиданням, а 18% віддають перевагу здобуттю інформації за допомогою такихджерел, як ЗМІ та книги.
Серед підлітків групи В 62% думають, що мережа може надатинеперевірену інформацію, а 23% віддають перевагу здобуттю інформації за допомогоюінших джерел; перевіряти отриману в Інтернет інформацію досліджувані групи Ввважають недоцільним [див. додаток 3].
Показники покомунікаційному компоненту свідчать про наявність потреби в спілкуванні, яказадовольняється в групі А за допомогою реального спілкування, а в групі В – задопомогою електронних ресурсів. Так, 16% респондентів групи А багатоспілкуються в мережі з людьми, з якими інколи (один-два рази на тиждень)зустрічаються, а 84% частіше спілкуються з друзями й однокласниками. В групі Вбільша половина підлітків – 62% – спілкуються в мережі, при чому лише 15%відсотків зустрічалися зі своїми співрозмовниками кілька разів; а 38%досліджуваних в основному спілкуються в реальному житті [див. додаток 4].
Що стосуєтьсясуб’єктивної оцінки користі чи шкоди, яку, ймовірно, несе комп’ютер дляспілкування, то приблизно однаковий процент респондентів групи А (16%) та групиВ (15%) стверджують, що спілкування з комп’ютером заважає «живому»спілкуванню; 36% підлітків групи А говорять, що на реальне спілкуваннякомп’ютер не впливає, 48% досліджуваних цієї групи вважають, що він допомагаєзнайти спільні інтереси, теми для розмови, в той час як значно менше – 23% –підлітків групи В згодні з цим твердженням. Натомість, більша половина їх (62%)вважає, що комп’ютер ніяк не впливає на спілкування в реальному житті.Щоправда, варто ще раз нагадати, що підлітки цієї групи значно менше, ніж вмережі й ніж їх ровесники, задовольняють потребу в спілкуванні за допомогою«живого» спілкування [див. додаток 5].
Стосовно знань,які дає комп’ютер, то 61% учнів групи А говорять, що він допомагає отриматизнання, корисні в технічній сфері, 30% вважають, що комп’ютер розвиває мисленняі допомагає засвоїти знання з будь-якої області, 9% відповіли, що комп’ютернадає вузькоспеціальні знання.
Що стосуєтьсяпідлітків групи В і їх оцінки знань, які надає комп’ютер, то 46% учніввважають, що лише знання, корисні в технічній сфері, можна отримати задопомогою електронних ресурсів, 23% респондентів відповіли, що комп’ютеррозширює інтелект загалом, 31% учнів відповіли, що комп’ютер надає знання йнавички, які доцільно можуть використовуватись лише спеціалістами [див. додаток6].
Стосовнозмістовного аналізу сфери інтересів підлітків обох груп можна відмітитинедостатню їх різноманітність. На першому місці для дітей підліткового вікустоїть спілкування з друзями (82%), на другому – користування комп’ютером(28%); дуже малий відсоток підлітків у вільний час читають (5%) та займаютьсяспортом (3%).
Перевага по видукомп’ютерних ігор надається рольовим (37%), спортивним та логічним іграм (по 27%).
Емоційнеставлення підлітків до комп’ютера: із задоволенням сідають за комп’ютер 56% респондентів, 3%чекають цього моменту з нетерпінням, 14% відчувають неспокій, що щось може пітине так, решта учнів (27%) перед грою/роботою нічого не відчувають.
Коли ж їх просятьперервати гру, з нетерпінням чекають продовження 47% респондентів, полегшеннявідчувають 29%, байдуже до вимушених перерв ставляться 23%, а злість відчуває1%.
Дані, отримані вході аналізу анкети і співставлення її з даними по опитувальнику FPI,допомагають виявити особливості інтерактивної взаємодії підлітків зелектронними ресурсами, які підтверджуються показниками по окремих шкалахопитувальника СПА К. Роджерса та Р. Даймонда.
Опираючись надані анкети та результати дослідження по опитувальнику FPI, можемо зазначити,що потреба в спілкуванні й постійна готовність до задоволення цієї потреби упідлітків групи В більше виражена, ніж в групі А (69% проти 48%). При цьомунагадаємо, що спосіб задоволення цієї потреби в учнів різних груп такожвідрізняється: у групі А – це реальні прояви соціальної активності, в той часяк у групі В задоволення названої потреби проходить за допомогою комп’ютера[див. додатки 4, 10].
Зображені надіаграмі дані підтверджуються також шкалою ІХ (відкритість), яка характеризуєдовірливе ставлення до соціального оточення при високому рівні самокритичності.Високі оцінки серед досліджуваних групи А – у 36%, низькі – у 12%. Середпідлітків групи В всі оцінки – середні, що може свідчити про відсутність прагненнядо відвертої взаємодії з оточуючими людьми.
Оцінки по шкалі VII (реактивна агресивність) в групах досліджуваних такожвідрізняються.Високі оцінки в учнів групи В (62%) свідчать про агресивне ставлення досоціального оточення й виражене прагнення до домінування. Це стремліннязустрічається у 44% респондентів групи А. Низькі оцінки по цій шкалі відсутні вобох групах. Дана тенденція підтверджується показниками по шкалі домінуванняопитувальника СПА (див. табл. 3): 46% високих оцінок у групі В; 30% високих і6% низьких у групі А. Тобто, можемо зробити висновок, що підлітки групи В більшпрагнуть до домінування й займання ведучої лідерської позиції [див. додаток 7].
Різниця в оцінкахпо інтегруючих шкалах опитувальника FPI E і M також значна.
Так, по шкалі екстравертованостіE високі показники, що відповідають вираженій екстравертованості особистості, угрупі А зустрічаються у 28% підлітків, а в групі В – у 92% досліджуваних.Показник низьких оцінок, що відповідають вираженій інтровертованостіособистості, в обох групах невисокий: 4% у групі А й 8% у групі В.
Нагадаємо, щовисокі оцінки по шкалі M свідчать про протікання психічної діяльності переважнопо чоловічому типу, а низькі – по жіночому. Як бачимо, серед користувачівелектронними ресурсами групи В, в якій 69% досліджуваних – хлопці, а 31% –дівчата, протікання діяльності по чоловічому типу переважає в 92% учнів, а пожіночому типу – в 0%.
В групі В, де 52%досліджуваних – хлопці, а 48% – дівчата, також переважає маскулінний типпротікання психічної діяльності – у 44%; фемінний – у 24% підлітків.
Отже, можемозробити висновок про переважання маскулінних характеристик в протіканнідіяльності сучасних підлітків, які у дітей з особливим ставленням до комп’ютерабільш яскраво виражені [див. додаток 8].
Високі оцінки пошкалі N (емоційна лабільність) вказують на нестійкість емоційного стану, якапроявляється в частих змінах настрою, підвищеній збудливості, дратівливості,недостатній саморегуляції. Такі оцінки переважають у 16% учнів групи А. Проемоційну стійкість і гарне вміння володіти собою 20% підлітків цієї груписвідчать низькі оцінки по шкалі.
Низькі оцінки пошкалі емоційної лабільності опитувальника FPI серед досліджуваних групи Вможуть характеризувати не тільки високу стабільність емоційного стану й вмінняволодіти собою, але й можуть свідчити про збідніння емоційної сферикористувачів, про що говорилося в теоретичній частині роботи.
Наслідком цього,як і додатковим фактором, що підтверджує стримування емоцій серед підлітківгрупи В, можуть бути показники по шкалі емоційного комфорту опитувальника СПА[див. додаток 9].
Високий рівень задоволеності собоюпри можливості вільного виявлення почуттів і емоцій почувають 10% учнів групиА, в той час як в групі В цей показник становить 0%. Емоційний дискомфорт середдосліджуваних цієї групи становить 15%, що говорить про стриманість та невміннявиражати почуття підлітками, значною мірою захопленими комп’ютером, що можемати наслідок в порушеннях психосоматичної сфери. Серед респондентів групи Ацей показник становить 0%.

ВИСНОВКИ
Теоретичний аналіз впливу характеру взаємодії підлітків з електроннимиресурсами й дані експериментального дослідження дають підстави вважати, щовисунута гіпотеза підтвердилась.
Узагальнені матеріали дослідження дають можливість зробити наступнівисновки:
1.  В психотерапії існує термін “Інтернет-залежність” – нехімічна залежність відкористування комп’ютером, яка відображаєпатологічну пристрасть до використання електронних ресурсів.
2.  В психології питаннязалежності залишається невирішеним; більшість дослідників цієї проблемиакцентують увагу на особливостях особистісного розвитку користувачів,соціальної взаємодії їх з оточенням, специфіки інтелектуального розвитку.
3.  Інтернет – це, перш за все,безмежний ресурс інформації, засобів спілкування та розваг.
4.  Особливість діяльності вІнтернет полягає в тому, що вона будується в залежності від потенціалу особистості: їїмотивів, потреб, інтересів, інтелектуального розвитку. У випадку гармонійностіспіввідношення ресурсів особистості і відсутності у неї невирішених життєвихпроблем, від яких вона може втікати в мережу, комп’ютер може стати інструментом дляособистісного й навчально-професійного розвитку.
5.  Підлітковий вік звертає насебе особливу увагу в питанні дослідження взаємодії користувача з електроннимиресурсами, так як є важливим періодом розвитку особистості і може спричинитиряд проблем, на вирішення яких у майбутньому будуть затрачені значні зусилля яксамих молодих людей, так і спеціалістів.
6.  Особливостіпідлітків-користувачів полягають у специфіці їх віку взагалі. Задачі розвиткута провідний вид діяльності підлітків можуть вирішуватися та задовольнятися вмережі.
7.  Проведене дослідженняпідтвердило наявність окремих груп підлітків, які звертають на себе увагузгідно різних показників взаємодії з електронними ресурсами.
8.  Ми визначили, що більшістьпідлітків, які проводять за комп’ютером більше прийнятного часу, займаються вмережі чітко вмотивованою діяльністю, спрямованою на майбутнє.
Метою підлітків, які проводять в мережі менше часу, є, в основному,спілкування та пошук цікавої інформації.
9.  Особливістю спілкування угрупах підлітків, схильних до «зависання» в мережі, є недостатня різноманітність їх соціальнихконтактів.
10. В цілому,учні з завищеним рівнем захопленості комп’ютером, проявляють більше прагнення до домінування і маютьпотребу у лідерстві.
11. Загалом,сфера інтересів сучасних підлітків не відрізняється різноманітністю. Серед нихна першому місці стоїть спілкування з друзями, на другому – користування комп’ютером.Мала частина підлітків у вільний час читають та займаються спортом.
12. Особливістюпроцесу сприйняття та переробки інформації у підлітковому віці є недостатня їхобізнаність з принципами влаштування Інтернет та досить високий рівенькритичності до здобутої інформації.
13. Вемоційному плані підлітки, захоплені комп’ютером, мають проблеми з вираженням своїх почуттів, щохарактеризує їх емоційне збідніння та може проявитися в соматичнихзахворюваннях.
14. Оціночнеставлення підлітків-користувачів до комп’ютера різноманітне. Але більшість з них впевнені, що сильноговпливу на спілкування та інтелект електронні ресурси не мають.
Таким чином, з метою зняття емоційної напруги, необхідний пошук активнихзасобів впливу на характер взаємодії підлітків-користувачів з електроннимиресурсами, які б стимулювали їх навчально-пошукову активність, прагнення дозадоволення потреби в спілкуванні, мотивацію, інтелект.
Будь-яка корекційна програма, яка буде складена на основі даногодослідження, повинна містити наступні основні блоки:
1.  Для групи підлітків зпроблемами у вільномувиявленні почуттів і емоцій – блок роботи з емоційною саморегуляцією і мотивацією.
2.  Для групи підлітків зпроблемами науково-пізнавальної та пошукової активності – блок розвиткукогнітивних процесів і навичок навчально-пошукової діяльності.
3.  Для групи підлітків зпроблемами мотивації та контролю – блок розвитку структур головного мозку,узгодженої роботи систем контролю і програмування.
4.  Для групи підлітків зпроблемами у задоволенніпотреби в спілкуванні – блок формування навичок ефективного спілкування і соціальних норм.
Основними напрямками подальшої роботи над проблемоюможуть бути:
1.  Більш детальне дослідженняінтелекту.
2.  Дослідження гендернихособливостей взаємодії підлітків-користувачів з електронними ресурсами.
3.  Дослідження особливостей істилів спілкування в самій мережі як аспекту формування субкультури.
Надалі планується подальша просвітницька робота і складання корекційнихпрограм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
 
1.  Алексеева А., Лебедева М. Интернет – рождение новой реальности.psyberia.ru/
2.  Арестова О.Н. Мотивация пользователейИнтернета. relarn.ru/
3.  Арестова О.Н., Бабанин Н.Н.,Войскунский А.Е. Коммуникация в компьютерных сетях: психологическиедетерминанты и последствия // Вестник Московского ун-та. – Серия 14(психология), 1996. – №4 – С.14-20.
4.  Арестова О.Н., Войскунский А.Е.Исследование половых различий при работе с Интернетом на примере российскихпользователей. relarn.ru/
5.  Бабаева Ю.Д. Психологические проблемыпользователей Интернета // Гуманитарные исследования в Интернете. – М., 2000. –С.71-79.
6.  Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е.Психологические последствия информатизации // Психологический журнал. – 1998. –№1. – С.89-100.
7.  Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е.,Смыслова О.В. Интернет: воздействие на личность // Гуманитарные исследования вИнтернете. – М., 2000.
8.  Белинская Е.П., Жичина А.Т.Современные исследования виртуальной коммуникации // Образование иинформационная культура. – М.: Наука, 2000. – С.29-42.
9.  Белінська О. Дитина і комп’ютер:психологічні реалії віртуального світу // Психолог. – 2006. – №46. – с. 27-29.
10.  Беляева А.В., Коул М. Компьютерно-опосредованнаясовместная деятельность и проблема психического развития // Психологическийжурнал. – 1991. – №2. – С. 145-162.
11.  Божович Л. И. Личность и ееформирование в подростковом возрасте. – М., 1996.
12.  Болескина Е.Л. Потребители игровойпотребительской культуры. // Социс. – 2000. – №9. – с. 80-88.
13.  Бурлаков И. Homo gamer: Психологиякомпьютерной игры. – М.: Класс, 2000. – 144 с.
14.  Бурова В.А. Кибераддикт. Человекиграющий. psynet.by.ru/
15.  Вакуліч Т. ФеноменІнтернет-залежності підлітків у мережі Інтернет // Освіта і управління. – 2006– №2. – С.155-158.
16.  Верховод Н., Коргун Л. Некоторыеподходы к исследованию аддиктивности у подростков, увлеченных компьютернымииграми// Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України /За ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Міленіум, 2007. – Вип.34.
17.  Возрастные и индивидуальные различияпамяти / Под редакцией А.А. Смирнова. – М.: Просвещение, 1967.
18.  Герасимюк Т., Соломович Т. Интернеткак среда и инструмент реализации Паблик Рилейшнз //Маркетинг в России и зарубежем, 2002 – №5. – С.269-270.
19.  Гуманитарные исследования в Internet/ Под. ред. А.Е. Войскунского. М., 2000.
20.  Давыдова Л.Е. Компьютерные игры:психологический анализ // Вісник Харківського Університету. Серія «Психологія». – 2001. – №517. – С.35-38.
21.  Дайсон Э. Жизнь В эпохуИнтернета:Relase. (пер. с англ.). – М., – 1998.
22.  Дроздов Ю. Комп’ютерні технології в контекстіпроблеми молодіжної агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології:Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. МаксименкаС.Д… – К, 2001.– Т.3. – Ч.1. – С.107-112.
23.  Жичкина А.Т.,Социально-психологические аспекты общения. nogiston.ru/
24.  Иванов М.С. Психологиякомпьютерной игры как проблема интегральной психологии личности.flogiston.ru/
25.  Иванов М.С. Формированиезависимости от ролевых компьютерных игр. myatp/narod.ru/
26.  Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. –Спб., 2000.
27.  Карабин Т.В. Особливостіміжособистісного спілкування в мережі Інтернет // Актуальні проблемипсихології. Т.1. – К.,2002. – Частина 5. – С. 41-47.
28.  Кле М. Психология подростка:Психосексуальное развитие. – М.: Педагогика, 1991. – 125c.
29.  Кон И.С. Психология ранней юности –М.: Просвещение, 1989.
30.  Кондратьев М.Ю. Типологическиеособенности психосоциального развития подростков // Вопросы психологии – 1997. – № 3. – С. 69-78.
31.  Крайг Г. Психология развития. – Спб.:Питер, 2000.
32.  Кротов В.Г. Массаж мысли. – М.: Совершенство, 1997.
33.  Курик М. Електромагнітні полякомпютера і дитина. // Трибуна. – 2004. –№7-8. – с. 22-25.
34.  Мілютіна К.Л. Користуваннякомп’ютером як задоволення базових потреб у підлітковому віці. // Психологічнагазета. – №8. – С. 29-31.
35.  Мухина В.С. Возрастная психология. –М., 1997.
36.  Нарицын Н. Дистанционная программаконсультативно-дидактической психотерапии. naritsyn.ru/
37.  Носов Н.А. Психология виртуальныхреальностей // Психологическое обозрение. – 1998. – №1. – С.91-99.
38.  Обухова Л.В. Концепция Ж. Пиаже: за ипротив. – М., 1981.
39.  Пережогин Л.О. Интернет-аддикция вподростковой среде. myatp/narod.ru/
40.  Практикум по экспериментальной иприкладной психологии: Учебное пособие / Под ред. А.А. Крылова. – Л., 1990.
41.  Психология человека от рождения досмерти. Полный курс психологии развития / Под ред. члена-корреспондента РАОА.А. Реана. – Спб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 416с.
42.  Райгородский Д.Я. Практическаяпсиходиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский домБАХРАХ, 1998. – 672 с.
43.  Сартан М. Мир, которого нет //Школьный психолог. – 1999. – №8. – С.10.
44.  Тимофеева А. Психологическоевоздействие компьютерных игр на формирование зависимости, развитиеагрессивности. psyhelp.ru/
45.  Фельдштейн Д.И. Проблемывозрастной и педагогической психологии. – М.: Международная пед. академия, 1995.
46.  Фомичева Ю.В., Шмелев А.Г.,Бурмистров И.В. Психологические корреляты увлеченности компьютерными играми //Вестник МГУ. – Серия 14 (психология), 1991. – №3 – С.27-39.
47.  Форман Н., Вильсон П. Использованиевиртуальной реальности в психологических исследованиях // Психологическийжурнал. – 1996. – №2. – С.64-79.
48.  Чудова Н.В. Особенности образа «Я» «жителя Интернета» // Психологический журнал. – 2002. –№1. – с. 113-117.
49.  Чудова Н.В., Евлампиева Н.А.,Рахимова Н.А. Психологические особенности коммуникативного пространстваИнтернет // Медиапсихология. – М., 2001.
50.  Шайдулина А.Ф. Интернет-зависимость –новая форма аддиктивного поведения у подростков. comp-doctor.ru/
51.  Шевченко О. Інтернет: злий геній чидобрий чарівник. // Урядовий курєр. –2000. – №21 – с. 5-8.
52.  Эриксон Э. Детство и общество. –Спб., 1999.
53.  Якушина Е.В. Обучение подростковцеленаправленому поиску информации и работе в сети // Сборник материаловнаучно-практической конференции молодых ученых. – М., 1999.
54.  Якушина Е.В. Подростки в Интернете:специфика информационного воздействия // Педагогика. – 2001. – №4. – с. 55-62.
55.  www.svoboda.org/
56.  comp-doctor.ru/
57.  www.netaddiction.com/