ДніпропетровськийДержавний Інститут Фізичної Культури та Спорту
Кафедра:гімнастики
Курсоваробота
Тема: Вплив морфологічних показниківдівчаток 11-12 років, що займаються художньою гімнастикою, на техніку виконаннязмагальних вправ
Зміст
Вступ
Глава І. Стан питання
1.1 Вплив занять фізичними вправамина функціональний стан організму дітей 11-12 років
1.1.1 Опорно-руховий апарат
1.1.2 Серцево-судинна система
1.1.3 Дихальна система
1.1.4 ЦНС
1.1.5 М’язова система
1.2 Фізичний розвиток дівчат 11-12 років
1.2.1 Довжина тіла, довжина верхніх інижніх кінцівок
1.2.2 Маса тіла
1.2.3 Грудна клітина
1.2.4 Кістяк
1.2.5 Склад тіла
1.3 Технічнапідготовка гімнасток на етапі поглибленої спеціалізації
1.3.1 Задачі хореографічноїпідготовки
1.3.2 Підготовка без предметів
1.3.3 Підготовка з предметами
1.4 Спеціальна рухова підготовка
1.4.1 Координаційні здібності
1.4.2 Просторова точність і відчуттятривалості руху
1.4.3 Поворотні вправи
1.5 Фізична підготовка гімнасток11-12 років
1.5.1 Гнучкість
1.5.2 Швидкість
1.5.3 Сила
1.5.4 Витривалість
1.5.5 Спритність
1.6 Етап початкової спеціалізованої підготовки
Глава ІІ. Задачі, методи йорганізація досліджень
2.1 Мета дослідження
2.2 Задачі дослідження
2.3 Методи дослідження
2.3.1 Аналіз літературних джерел
2.3.2 Педагогічне спостереження
2.3.3 Метод контрольних іспитів
2.3.4 Антропометрія
2.3.5 Математична статистика
2.4 Організація дослідження
Глава ІІІ. Результати досліджень таїх обговорення
3.1 Визначення рівня фізичногорозвитку гімнасток 11-12 років
3.2 Визначення рівня фізичної татехнічної підготовленості гімнасток на етапі початкової спеціалізованоїпідготовки
3.2.1 Фізична підготовленість
3.2.2 Технічна підготовленість
3.3 Виявлення взаємозв’язку міжморфологічними показниками гімнасток 11-12 років та технікою виконаннязмагальних вправ
Висновки
Літературні джерела
Додатки
Вступ
Актуальність.Фізична підготовка спортсменів є однією з актуальних проблем сучасної теорії тапрактики. У кожному виді спорту, в тому числі і в художній гімнастиці, особливемісце займає рівень фізичного розвитку, фізична та технічна підготовленість,тому що вони є гарантом гарного виступу на змаганнях. Рання спеціалізація іпостійне удосконалення змагальних програм, привели к тому, що у боротьбу зазвання чемпіона країни вступають 13-15 річні спортсменки. Враховуючи те, щопроцес оволодіння спортивною майстерністю займає 6-8 років, за ці рокиспортсменки повинні освоїть велике кол-во змагальних вправ. Найбільшхарактерною стороною цього періоду становлення спортивної майстерності, єінтенсивна робота по фізичній та технічній підготовці у 11-12 років[20,3].
Сучасний рівень спортивних досягнень, а такожнесущі задачі спорту: вибір спеціалізації, керування тренувальним процесом,доборі у збірні команди і т.д. диктують необхідність вивчення й оцінки станувсіх систем організму спортсмена в їх взаємозв’язку, а також індивідуальнихособливостей і їх впливу на спортивні досягнення.
У цьому зв’язку серед безлічі показниківіндивідуальних можливостей організму спортсмена великий інтерес представляютьантропометричні ознаки. Експериментально доведено, що вони значно впливають напрояв сили, швидкості, гнучкості[16].
Усе вищевикладенеобумовлює актуальність даної теми досліджень.
Мета роботи.
Визначитивзаємозв’язок між морфологічними показниками і технікою виконання змагальнихвправ.
Робочагіпотеза.
Передбачається,що визначення взаємозв’язку між фізичним розвитком і фізичною та технічноюпідготовленістю підтвердить необхідність обліку морфологічних показників придоборі і заняттях художньою гімнастикою.
Об’єктдослідження.
Особливостіфізичного розвитку, фізичної та технічної підготовленості гімнасток 11-12років.
Предметдослідження.
Взаємозв’язок міжморфологічними показниками та технікою виконання змагальних вправ.
Науковановизна.
У результатідослідження ми виявили взаємозв’язок між фізичним розвитком гімнасток 11-12років та технікою виконання змагальних вправ.
Практичназначимість.
Результатидосліджень розширюють розуміння взаємозв’язку між фізичним розвитком тафізичною і технічною підготовленістю гімнасток 11-12 років на етапі поглибленоїспеціалізації.
Глава І. Станпитання
1.1Вплив занять фізичними вправами нафункціональний стан систем організмудітей
1.1.1Опорно-руховий апарат
У дітей в віці11-12 років закінчується перший період «утягування» і починається період«округлення» тіла, збільшується його вага. Інтенсивно відбувається прирісткісткової системи. Закінчується формування кривизни хребта. Щорічне збільшенняваги у юних гімнасток приблизно 1,5-3,5 кг, довжина тіла і периметр грудної клітини збільшується у середньому на 2-3см. Довжина тіла дітей 11-12 років, щозаймаються художньою гімнастикою, складає 135-140см. при вазі 27-30 кг. З 6-7 років починається швидкий розвиток м’язів кистей рук. Більш інтенсивно розвиваютьсям’язи, що забезпечують ходьбу. Середня сила м’язів двох рук у дівчинок до 11-тироків близько 13 кг… Відрізняється велика рухова активність. Рухи носятьсуспільний характер. Тонус згиначів перевершує над тонусом розгиначів[6].
1.1.2Серцево-судинна система (ССС)
Розвиток ССС у дітей 11 – 12 років проходитьвідносно рівномірно. Лінійні розміри серця до 12-ти років збільшуються в 2рази. Меншими темпами збільшується обсяг серця в порівнянні з діаметром судин.У цьому віці абсолютні розміри серця і його маса збільшується, а щодо маси тілазменшується. Продовжується ріст кровоносних судин. Зміни в діяльності ССС дітейпри виконанні гімнастичних вправ залежить від їх складності і тривалості[8,21].
Так, наприклад, при виконанні 10 переворотівуперед, частота серцевих скорочень (ЧСС) збільшується на 15-20 ударів ухвилину, а максимальний тиск збільшується на 15-20 міліметрів ртутного стовпа. У дітей шкільного віку відносна вага крові більше, ніж у дорослих.
Число еритроцитіву крові дітей збільшується від 4,8 до 4,9 млн. на 1мм. кубічний. М’язоваробота, що виконується, дітьми 11-12 років не
характеризуєтьсязмінами в лейкоцитарній формулі. Це пояснюється тим, що обсяг робіт, щовиконується в цьому віці, порівняно невеликий і помітного впливу на кровотворнуздатність організму не робить. Однак тривале фізичне навантаження в цьому віціможуть привести до зменшення в крові гемоглобіну й еритроцитів[5].
1.1.3 Дихальнасистема
До 6-7 роківзакінчується формування легеневої тканини, зростає глибина подиху і зменшуєтьсяйого частота. Життєвий обсяг легень зростає з віку 11-12 років досягає1460-1905 мол… У дітей молодшого шкільного віку спостерігається підвищенийпоказник хвилинного обсягу подиху на 1кг. ваги тіла у стані спокою. Вонаскладає 160 — 170 мл/кг. Функції дихальної системи при виконанні гімнастичнихвправ не досягає максимальних значень. Це пов’язано з тим, що сам дихальний актвпорядкований структурі рухів і не може бути виконаний з максимальноюефективністю[2,7].
Під час розвиткуорганізму змінюється здатність адаптуватися до недоліку кисню. Діти і підліткименш, ніж дорослі, здатні затримувати подих і працювати в умовах недолікукисню. У них швидше, ніж у дорослих, знижується насичення крові киснем, а подихпісля затримки відновляється при ще високому змісті кисню в крові. Отже, діти іпідлітки уступають дорослим у здатності переборювати недолік кисню.
Це зв’язують зтим, що вони володіють меншою, ніж дорослі, здатністю загальмовувати дихальнірухи, а також переборювати гіпоксичні та гіперканичні зрушення в крові.Спортсмени характеризуються кращою адаптацією до цих зрушень.
Систематичнізаняття спортом сприяють максимальній легеневій вентиляції[14]. Даніекспериментальних досліджень указують на тісний взаємозв’язок між показникамифізичного розвитку і зовнішнього подиху. Морфологічні перебудування організму,що відбуваються при систематичних заняттях фізичними вправами, сприятливовпливають на дихальну функцію. Показниками зовнішнього подиху можна якоюсьмірою керувати при доборі для спеціалізованих занять спортом.
У показниківфункцій внутрішнього подиху, також як і зовнішнього, у дітей спостерігаєтьсяряд особливостей, що обмежують їх можливості при виконанні м’язової роботи.
1.1.4Центральна нервова система
У молодшомушкільному віці, діти легко опановують прості форми
рухів. У цейперіод закінчується зростання і структурне диференціювання кліток. Підлітковийвік збігається з пубертатним стрибком росту і фізичного розвитку. Початок цьогопроцесу приходиться на 11-12 років у дівчинок. Розрізняють три фази, пов’язаніз процесом полового дозрівання:
1-я фаза – предпубертатна, частковопредставлена тими змінами, що характерні для попереднього періоду;
2-я фаза – власне- пубертатна, котра виражається в посиленому половому розвитку і зовнішньомупрояві його ознак;
3-я фаза — постпубертатна, пов’язана із завершенням полового дозрівання і триваюча устаршому шкільному віці.
Підлітковий вікхарактеризується рядом відмінних рис. У підлітків переважають процесигальмування, помітно погіршується диференційоване гальмування,умовно-рефлекторні реакції стають менш адекватними роздратуванню і носять більшвиражений, «бурхливий» характер. Під цим розуміється той факт, що рухові діїпідлітка нерідко відрізняються великим числом додаткових рухів, скороченнямнепотрібних м’язів. У дітей цього віку можуть спостерігатися тимчасові труднощів утворенні умовних рефлексів і диференціювань. Підлітка відрізняє різкопідвищена емоційність поводження, що супроводжується часом психічноюнестійкістю — швидким переходом від гноблення до радості і навпаки. Подібнізміни носять тимчасовий характер і є наслідком нейрон-гормональних зрушень,властивому даному віковому періоду.
Як періодполового дозрівання, підлітковий вік примітний активізацією гормональноїфункцією полових залоз. Під час включення полових залоз у взаємодію з гіпофізомі щитовидною залозою змінюються нейрон-ендокринні і нейрогуморальніспіввідношення в організмі, характерні для попереднього періоду.
Перехід доюнацького віку зв’язаний з подальшим удосконалюванням вищої нервовоїдіяльності. Підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності кори головногомозку, підсилюється функція узагальнення, зростає роль словесних сигналів,зменшується латентний період на словесний подразник. Підсилюється внутрішнєгальмування, нервові процеси стають більш урівноваженими[10].
1.1.5 М’язовасистема
За назвоюм’язовий тонус у даний час поєднується багато явищ, що не дивно, до якогоступеня це поняття стало важко визначити.
Під тонусомрозуміється полі кінетичний модуль роботи поперечносмугастого м’яза, тобто та,котра бере на себе не тільки порушення механічних параметрів, але й іншіпорушення, що нерозривно зв’язані з цими порушеннями. З цього погляду тонусм’язів є у в’язкості м’язової тканини і зміні цього стану, але і сукупністьявищ гнучкого і пластичного реагування на порушення м’язових груп в умовах роботивсього організму.
Тонусом є станпідготовленості нервово – м’язової периферії до виборчого прийняття ефективногопроцесу і його реакції[9,12].
У процесідинамічної і статичної роботи напруга і розслаблення кістякових м’язів зростаєі досягає максимуму до кінця роботи. Наприкінці статичної
роботи напругам’язів менше, а розслаблення більше, ніж при динамічній
роботі. Пружні — грузлі особливості кістякових м’язів відновлюються швидше після динамічноїроботи. Зміни функціонального стану м’язів обумовлені, як правило, злиттямбагатьох факторів, які можна підрозділити на 2 групи:
1.регуляторнівпливи – нервовий і гуморальний
2.фізичні — м’язаяк складні утворення, володіють специфічними механічними можливостями.
При тренуваннізбільшуються маса й обсяг кістякових м’язів. Більш за все гіпертрофуютьсям’язи, що виконують силові і статичні навантаження. Динамічна робота викликаєменше морфологічних змін м’язів. Робоча гіпертрофія м’язів відбувається зарахунок збільшення обсягу окремих м’язових волокон. При цьому товще стає їхсарколемма, збільшується обхват сарколеммы, число міофібрил та ін. структурнихвнутрішньоклітинних елементів. Наступаючі в процесі тренування біохімічні іморфологічні зміни кістякових м’язах ведуть до функціональних порушень. У нетренованих людей підвищена збудливість і мобільність м’язів антагоністів, якправило, однакові. У тренованих спортсменів підвищена збудливість і мобільністьм’язів[15,23].
У процесітренувань величини їх знижуються, що гарно впливає на удосконалення координаційноїрухової діяльності. Однією з основних функціональних особливостей кістяковихм’язів є сила. При її збільшенні в процесі тренування виникає гіпертрофіям’язових волокон і збільшення можливостей одночасно включати в роботумаксимальне число рухових одиниць. Здатність м’язів до максимально довільнихнапруг і розслаблень відзначають за допомогою спеціального приладу –міотонометра. Він допомагає оцінити твердість м’язів. У тренованих спортсменівтвердість м’язів при довільній напрузі більше, а при розслабленні менше, увідмінності від не тренованих. Різниця між цими показниками зростає призбільшенні тренованості. Для дітей підліткового віку характерна мала стійкістьдо стомлення під час роботи м’язів[22,25].
1.2 Фізичнийрозвиток дівчат 11-12 років
Фізичний розвиток– закономірний процес зміни морфологічних і функціональних особливостейорганізму, тісно зв’язаний з віком і статтю людини, станом його здоров’я,спадкоємними факторами, умовами життя і специфічних впливів занять визначенимвидом спорту. Регулярне дослідження фізичного розвитку юних спортсменівдопомагає у вирішенні практичних питань планування тренувального процесу,етапного добору, заглибленої спеціалізації і прогнозування росту спортивнихрезультатів[17].
Середморфологічних параметрів, що визначають фізичний розвиток, основними є:подовжні розміри тіла (довжина тіла, довжина верхніх і нижніх кінцівок), масатіла, широтні розміри (обхват грудної клітки), а також інтегральні показникирозвитку розмірів тіла (поверхня тіла, пропорції тіла).
1.2.1 Довжинатіла, довжина верхніх і нижніх кінцівок
Довжина тіла вперіод з 4 до 20 років збільшується нерівномірно: відзначаються періодимінімального і максимального росту. Мінімальний приріст довжини тіласпостерігається у віці з 7 до 8 років у дівчинок і з 8 до 9 років у хлопчиків.Майже до 10 років дівчинки трохи уступають у довжині тіла хлопчикам. Потімдівчинки протягом більш 3 років випереджають хлопчиків у довжині тіла (першийперехрест). Період прискореного росту тіла у хлопчиків приходиться на 13 років,і вони знову переганяють у довжині тіла дівчинок (другий перехрест). У періодпершого перехреста кривих, довжина тіла дівчинок і хлопчиків досягає 141см., ав момент другого перехреста-155см[19].
Максимальнаінтенсивність збільшення довжини тіла у дівчинок спостерігається в період від 4до 6,5 років і з 8,5 до 12 років. Максимальне збільшення довжини тіла за рікприходиться на вік 11,5 років (більш 7см.). Після 12 років абсолютний зрісттіла за рік значно зменшується, а після 16 років — практично припиняється.
Інтенсивністьросту довжини верхніх кінцівок у дівчинок і хлопчиків відповідає тієї жзакономірності, що й інтенсивність приросту довжини тіла. Приріст довжиниверхніх кінцівок у хлопчиків знижується на рік раніш, ніж приріст довжини тілапри цьому інтенсивність росту в них зберігається на 1,5 року довше, ніж удівчинок. У результаті, в цьому віці, у хлопчиків спостерігається відноснадовгорукість[16].
Збільшеннядовжини нижніх кінцівок відповідає характеру збільшення довжини тіла, однакзниження темпу їхнього приросту відбувається більш
рівномірно, ніжзниження темпу приросту довжини тіла і довжини верхніх кінцівок. До 10 роківдовжина ніг у хлопчиків, а з 10 до 14,5 років – більше в дівчинок у середньомуна 2см., потім довжина ніг у хлопчиків випереджає довжину ніг у дівчинок.
До 17 років церозходження досягає в середньому 6,5см. Але оскільки значне зниженняінтенсивності приросту довжини нижніх кінцівок у хлопчиків починається з 11років, а дівчинок на рік пізніше, це приводить до відносній довгоногостідівчинок у підлітковому віці.
1.2.2 Масатіла
У відмінності віддовжини тіла й обхвату грудної клітки маса тіла – дуже лабільний показник, щопорівняно швидко змінюється під впливом різних екзо- і ендогенних факторів.Збільшення з віком маси тіла, так само як і довжини тіла, відбуваєтьсянерівномірно. Найбільш інтенсивний приріст маси таля відзначається в дівчинок уперіод між 4-5 і 12-15 роками. Значний приріст маси тіла у дівчинок і ухлопчиків спостерігається в період полового дозрівання. У цей період маса тілау дівчинок більше, ніж у хлопчиків.
Для практикивеликий інтерес представляють взаємозв’язок довжини і маси тіла. Виявляється,що між цими величинами є прямий, але кореляційний зв’язок, що змінюється звіком. В усіх вікових групах збільшення маси тіла трохи перевищує збільшеннядовжини тіла; найбільша різниця між цими відносними величинами в дівчинокприходиться на вік 13-15 років[24].
1.2.3 Груднаклітка
Форма грудноїклітини у дітей, довжина тіла й обхват грудей істотно позначається наособливостях їхньої статури. Форма грудної клітини залежить від розвиткукістяка (зокрема, від розташування і конфігурації ключиць, ребер, грудини,величини підгрудинного кута, співвідношення поперечного і переднезадньогодіаметрів, характеру кривизни хребта), м’язів і внутрішніх органів. Розміри іформа грудної клітини в процесі природного росту і розвитку дітей піддаютьсязначним змінам обумовленим, насамперед збільшенням і зміною топографіївнутрішніх органів і специфікою роботи м’язів плечового пояса.
Уже до 12-13років форма грудної клітини нагадує таку, як у дорослих, і відрізняється відостанньої лише розміром. Окружність грудної клітини збільшується з вікомпоступово. Уповільнення росту окружності грудної клітини у дівчинок приходитьсяна вік 13 років. Збільшення поперечного і переднезаднього діаметрів грудноїклітини відбувається нерівномірно. Найбільш інтенсивне збільшення цих розміріввідзначається у період полового дозрівання, причому у дівчинок цей періоднастає раніш, ніж у хлопчиків: переднезаднього діаметра грудної клітини — на 1рік, а поперечного – на 4 роки. У результаті форма грудної клітини у хлопчиківі дівчинок у цьому віці значно розрізнюються. Остаточних розмірів обидвадіаметри досягають у дівчинок на 1,5 років раніш, ніж у хлопчиків[13].
1.2.4 Кістяк
Особливостідиференціювання кісткової тканини, зокрема порядок і терміни появи крапококостеніння і синостозов в окремих частинах кістяка, об’єктивно відбиваютьпроцеси росту і формування організму дитини і можуть служити надійним показникомбіологічного віку.
Окостеніннякістяка у дітей відбувається нерівномірно: до 9-11 років закінчуєтьсяокостеніння фаланг пальців рук, трохи пізніше, до 12-13 років,- зап’ястя і п’ясті.Кості таза інтенсивно розвиваються в дівчинок з 8 до 10 років. З 10 до 12 роківформування їх у хлопчиків і дівчинок йде рівномірно. До початку половогодозрівання темпи розвитку тазового пояса у дівчинок збільшується. Зрощеннятрьох частин безіменної кості, фаланг пальців ніг, костей плюсні і предплюснівідбувається значно пізніше і закінчуються іноді, коли підлітки вже стаютьдорослими[15].
Кістяк дітейвідрізняється значною кількістю хрящової тканини, надмірно рухливими суглобами,зв’язковим апаратом, що легко растягується.
Унаслідок зміни вбудівлі зв’язкового апарата, хрящових і кісткових елементів хребта поступовоформуються вигини хребта: до 7 років установлюється шийна і грудна кривизна, до12- поперекового, хребет найбільш рухливий до 8-9 років[4].
У підлітковомувіці кісткова система знаходиться в стані посиленого росту. Особливо швидкозростають довгі трубчасті кості верхніх і нижніх кінцівок, прискорюється ріст увисоту хребців. У ширину же приріст костей незначний. Процес окостеніннякістяка продовжується. Після окостеніння зап’ястя і п’ясті в эпіфізарных хрящахі меж хребтових дисках лише з’являються зони окостеніння. Мікроструктураосновних елементів опорно-рухового апарата ще не досягла рівня дорослих людей.У цьому періоді хребет як і раніше дуже рухливий і податливий. Тому, у зв’язкуз відставанням розвитку м’язової тканини від росту кісткового кістяка, принесприятливих умовах у цьому віці можуть виникнути різні порушення постави чидеформації хребта. Застосування надмірних м’язових навантажень прискорює процесокостеніння і може викликати уповільнений ріст трубчастих костей у довжину[21].
1.2.5 Складтіла
Одним із самихмінливих морфологічних параметрів людського організму є склад тіла – кількіснеспіввідношення метаболічне активних (м’язових) і малоактивних (жирових) тканин.Жировий компонент маси тіла в різних вікових групах піддається значним змінам,що обумовлені варіабельністю інтенсивності росту всього організму йенергетичних витрат. Починаючи з самого раннього віку, у складі маси тіласпостерігаються полові розходження, що багато в чому залежать від харчування ірухової активності. У дітей в перші 5 років відбувається абсолютне зменшенняпідшкірно-жирового шару. З 5 до 10 років у дівчинок жирова складка зменшується більшчітко, ніж у хлопчиків. Після 10 років відзначається інтенсивне збільшенняпідшкірного жиру, що починається раніш у дівчинок і протікає більш енергійно[19].
Між загальним іпідшкірним жиром в організмі існує статистично достовірний взаємозв’язок. Томутовщина шкірно-жирових складок може служити кількісним критерієм жирового компонентамаси тіла.
Відомо, щокількість активної маси в людини тісно корелює з його аеробними можливостями.Це визначає великий інтерес до дослідження жирової і худої фракцій маси тіла.
Поверхня тілазалежить від морфологічних і функціональних властивостей індивіда і є одним зінформативних параметрів його фізичного розвитку. Аналізувати слід неабсолютні, а відносні величини поверхні тіла. Так, співвідношення маси іповерхні тіла дає представлення про масивність чи міцность статури. Між цимиспіввідношеннями і фізичним розвитком установлений прямий зв’язок.
1.3 Технічнапідготовка гімнасток на етапі поглибленої спеціалізації
На даному етапіохоплює всі організаційно-методичні моменти, пов’язані з навчанням вправ безпредмета і з предметами та досягненням запланованого рівня спортивноїмайстерності. На технічну підготовку в кожному занятті відводиться 20-30%тренувальних годин. Основними завданнями технічної підготовки є удосконаленнятехніки, досягнення високої надійності у володінні предметами та високого рівняхореографічної підготовленості й досконалої техніки вправ без предмету,забезпечення високої надійності техніки виконання змагальних комбінацій та їхадекватності функціональним можливостям організму спортсменок, а такожстійкості техніки до дії збиваючих чинників в умовах змагальної діяльності[11].
1.3.1 Завданняхореографічної підготовки
Завданняхореографічної підготовки — шляхом доцільно дібраних, постійно повторюванихвправ, що варіюються та ускладнюються, допомогти гімнасткам розвинути своє тілоі навчитися вільно управляти своїми рухами.
Окремі елементикласичного танцю біля опори та на середині залу виконуються в комбінаціях.Окрім класичного танцю, використовуються народні танці у вигляді екзерсису біляопори та етюдів на середині залу.
1.3.2Підготовка без предмета
Підготовка безпредмета буває спрямована на удосконалення стрибків, рівноваги та обертання.Удосконалюючи стрибки, застосовують вправи, що дають змогу набути уміннявідштовхуватися за різних умів( з двох ніг, з однієї, з місця, з розгонутощо), виконувати дії у без опорному положенні та приземлятися.
Під часпідготовки з метою удосконалення рівноваги та обертання вправи виконуютьсянавколо вертикальної осі: власне повороти треба виконувати на ногах, а такожобертальним рухом тіла з послідовним торканням опори( акробатичні танапівакробатичні рухи). Підготовка без предмету спирається на практику балету.
1.3.3Підготовка з предметами
Підготовка зпредметами ґрунтується на оволодінні базовими елементами на безпредметнійоснові, а також класифікаційними, службовими та модельними елементами.
Базовіелементи єключовими для опанування близьких до них за структурою рухів.
Класифікаційніелементи–вправи, що входять до обов’язкової програми та для набирання складності вдовільній комбінації.
Службовіелементи –сполучні(різні танцювальні рухи, стрибки), а також елементи, що несутьенергоутворюючу функцію(розгін перед стрибком).
Модальніелементи-показникитехнічної оснащеності вправ(потрійний перекид, серія кидків з ловлею за спиною)[11].
1.4Спеціально-рухова підготовка
Спеціально-руховапідготовка здійснюється за допомогою вправ, спрямованих на вихованнякоординаційних здібностей, уміння оцінювати рухи в просторі, часі, по ступеняхм’язових зусиль, а також функціональний розвиток вестибулярного аналізатора.
1.4.1 Розвитоккоординаційних здібностей
Для розвиткукоординаційних здібностей рекомендується добрі засвоїти: послідовні таодночасні рухи двома руками і ногою, які виконуються в різних напрямках; рухи,що виконуються в різному ритмі; переключення з одних рухів на інші.
1.4.2 Розвитокпросторової точності
Для розвиткупросторової точності та сприйняття тривалості руху треба застосовувати вправина точність у різних площинах, повільні та швидкі вправи в певних градусах-45,65, 85, 105, 125, 145, 165, а також вправи на оцінювання тривалості руховихактів[17].
1.4.3 Розвитоквестибулярного апарату
Обертальні вправидля розвитку вестибулярного апарату бажано виконувати на кожному заняттіпротягом 3-5 хвилин, застосовуючи повороти переступанням на 180, 360, 540, 720˚в один та інший боки, перекиди.
Заняття із ЗФП таСФП проводяться за допомогою групового методу, з індивідуалізацією завдань таурахуванням можливостей кожної гімнастки.
1.5 Фізична підготовкав художній гімнастиці
Фізичнапідготовка в художній гімнастиці вирішує завдання розвитку і підтриманнявисокого рівня рухових якостей — гнучкості, координаційних здібностей,швидкості, сили, швидкісно-силових якостей, їх сполученого удосконалення зтехнікою вправ і здібності до проявлення цих фізичних якостей в умовахзмагальної діяльності. Фізична підготовка поділяється на:
· Спеціальнуфізичну підготовку, спрямовану на розвиток спеціальних фізичних якостей (СФП)
· Загальнуфізичну підготовку (ЗФП), скеровану на гармонійний розвиток фізичних якостей,які позитивно впливають на досягнення спортсменок та ефективність тренувальногопроцесу. ЗФП має сприяти зміцненню здоров’я, яке залежить від станусерцево-судинної системи, дихальної системи, стійкості захисних функцій.
Засоби ЗФП маютьвикористовуватися переважно в перехідному і загально підготовчому періодах.Чинником позитивного впливу можуть бути стійкість організму до негативнихпроявів зовнішнього середовища і загальна витривалість гімнастки.
СФП спрямована напосилене розвинення і підтримання досягнутого рівня тих фізичних якостей, якізабезпечують успішне володіння вправами художньої гімнастики. Розвиток м’язів угімнасток може відбуватися в трьох напрямках-розвиток сили, швидкості,витривалості. Найбільший вплив на рівень спортивних досягнень у художнійгімнастиці справляють такі фізичні якості: швидкісна сила і силовавитривалість; активна і пасивна гнучкість; швидкість поодинокого руху, частотарухів і прискорень, швидкість дій у поєднаннях і комбінаціях елементів, швидкіснавитривалість; анаеробна та аеробна витривалість; координаційніможливості-вестибулярна стійкість, здібності до диференціювання просторових,часових, силових параметрів рухів та їх комплексного проявлення, здібності допросторово-часового орієнтування, ритмічні здібності, здібності до корекціїпрограм на випадок рухових помилок.
Основні методифізичної підготовки: безперервний, інтервальний, ігровий, змагальний[20].
1.5.1Гнучкість
Під час розвиткуорганізму гнучкість змінюється не рівномірно. Так, рухливість хребетного стовпапри розгинанні помітно підвищується в хлопчиків з 7 до 14 років, а в дівчинок з7 до 12. У старшому віці приріст її знижується. Рухливість хребетного стовпапри згинанні в хлопчиків 7-10 років значно зростає, а в 11-13- зменшується.Високі показники гнучкості у хлопчиків відзначається в 15 років, а у дівчинок — в 14 років.
Гнучкість є однимз найважливіших фізичних якостей у художній гімнастиці. Гнучкість – здатністьвиконувати вправи з максимальною амплітудою. Без цієї якості неможливовиховувати виразність рухів, пластичність, удосконалювати їх техніку, оскількипри недостатній рухливості в суглобах рухи обмежені та сковані. Особливезначення придается розвитку гнучкості хребетного стовпа не тільки впоперековому відділі, але й у грудному, шийному відділах, що важливо дляосвоєння хвиль, змахів, рухів кільцем. Техніка гімнастичних вправ вимагаєвеликої амплітуди рухів у тазостегновому суглобі, високої рухливості вгомілковостопному суглобі. Не менш важливе значення, зокрема, для освоєннятехніки володіння предметами має рухливість у плечових суглобах, ліктьових,лучезап’ясних суглобах у всіхплощинах.
Розрізняютьактивну і пасивну гнучкість.
Під активноюгнучкістю розуміють максимально можливу рухливість у суглобі, що спортсмен можевиявити самостійно, використовуючи тільки силу своїх м’язів.
Пасивна гнучкістьвизначається найвищою амплітудою, якої можна досягти за рахунок зовнішніх сил,створюваних партнером, снарядом, обтяженням.
У художнійгімнастиці велике значення має активна гнучкість, що забезпечує необхідну волюрухів, а також дозволяє опановувати раціональною спортивною технікою. Однакдосягти оптимальної рухливості в суглобах можна лише при одночасному розвиткуактивної і пасивної гнучкості[14].
1.5.2Швидкість
При виконанніспортивних вправ, як правило, відмічається комплексне проявлення швидкості.Зміни з віком рухової реакції відбувається нерівно — важно. До 9-11 років, часїї зменшується швидко, а в послідовні роки особливо після 11-14 років — повільно. Тренування сприяють поліпшенню швидкості рухової реакції. Найбільшізменшення часу реакції під впливом систематичного тренування відмічено у дітей9-12 років. Якщо у цей час не розвивати швидкість, то в послідовні рокивідставання яке виникло, тяжко ліквідувати.
У процесірозвитку організму підвищується швидкість одиночних рухів. У спортсменівшвидкість одиночних рухів розвинена краще.
Найважливішимкомпонентом швидкості є частота(темп) рухів. Взаємозв’язок розвитку сили ташвидкості проявляється у швидкісно-силових вправах. Найбільші результати встрибках помічені у віці 12-13 років. Таким чином, по даним швидкісно-силовихвправ відмічається не рівноважний приріст результатів у різні вікові періоди.
Швидкість можебути загальної і спеціальною.
Загальнашвидкість-це здатність швидко виконувати будь-які рухи і дії, забезпечуватирухові реакції на різні подразники с достатньою швидкістю.
Спеціальнашвидкість-це здатність виконувати з дуже великою швидкістю змагальні вправи, їхелементи та частини.
У художнійгімнастиці швидкість виявляється у швидкій зміні ритму, темпу рухів, напруги ірозслаблення м’язів, а також виконання вправ з максимальною швидкістю. Вонавиражається головним чином в умінні регулювати швидкість рухів, різну дляокремих ланок тіла, відповідно до темпу і ритму музичного добутку.
Швидкістьвиявляється в трьох основних формах:
1)в латентномучасі рухової реакції;
2)в швидкостіодиночного руху;
3)в частотірухів.
Сполучення цихтрьох форм і визначає усі випадки прояву швидкості[9].
1.5.3 Сила
М’язова сила вхудожній гімнастиці виявляється при виконанні будь-якої фізичної вправи. Вона взначній мірі впливає на швидкість рухів і на витривалість при виконаннівеликого обсягу роботи.
При руховійдіяльності гімнастки, сила характеризується ступенем напруги, що розвиваєтьсям’язами. Прояв її залежить від:
1)фізіологічногопоперечника м’язів
2)ступеня впливунервових центрів, що відають скороченнями даного м’яза
3)хімічноюактивністю м’язової тканини
4)технікивиконання руху.
У методицітренування затвердилися визначені поняття для різних форм м’язової діяльності — максимальна сила, швидкісна сила, силова витривалість.
Максимальна силазалежить від здатності до довільного максимального м’язового скорочення.
Швидкісна сила — від здатності до подолання зовнішнього опору з високою швидкістю м’язовогоскорочення.
Силовавитривалість визначається здатністю організму протистояти стомленню притривалій силовій роботі.
У художнійгімнастиці особливе значення має виховання локальної, у деяких випадкахрегіональної сили, але в оптимальних межах. Виконання великої кількостістрибків вимагає розвитку швидкісно-силових якостей і силової витривалостім’язів ніг[17].
Засобамивиховання сили є силові вправи, тобто вправи, виконання яких зв’язане зподоланням підвищених опорів. Як опір у силових вправах можуть бути використанізовнішні навантаження, опори пружних і нерухомих предметів, вага власного тіла,самоопір і опір партнера.
Основнимиметодами розвитку сили є:
1)метод повторнихзусиль
2)методмаксимальних зусиль
3)метод динамічнихзусиль
4)методстатистичних силових напруг.
У художнійгімнастиці виключається метод максимальних зусиль. Недоцільно такожзастосування вправ з великими і середніми обтяженнями.
1.5.4Витривалість
Під витривалістюрозуміється здатність виконувати роботу заданої інтенсивності протягом можливобільш тривалого часу.
Витривалість можебути загальною і спеціальною.
Загальнавитривалість визначається, як здатність тривало виконувати роботу, що утягує вдію багато груп м’язів і представляючи досить високі вимоги до серцево-судинноїсистеми, дихальної, центральної нервової системам Загальна витривалість дозволяєспортсменам успішно справлятися з великим обсягом вправ.
Під спеціальноювитривалістю в художній гімнастиці варто розуміти здатність до виконання дужеінтенсивної, але нетривалої м’язової роботи. Це сприяє вільному, красивому йемоційному виконанню змагальних комбінацій, насичених ефектними, складними йоригінальними елементами.
Витривалість урізні вікові періоди підвищується нерівномірно. Так, установлено, що у вправахаеробної потужності найбільший приріст витривалості спостерігається у юнаківвід15-16 до 17-18 років. У вправах анаэробной потужності значне збільшеннятривалої роботи відзначається від 10-12 до 13-14 років.
Юні спортсменихарактеризуються не тільки більшою витривалістю, але і більш значним віковимприростом[25].
1.5.5Спритність
Спритністьвизначають, по-перше, як здатність швидко опановувати нові рухи і, по-друге, якздатність швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптовомінливої обстановки.
Серед фізичнихякостей спритність займає особливе положення. Вона має самі різноманітнізв’язки з іншими якостями і носить найбільш комплексний характер.
Розрізняютьзагальну і спеціальну спритність.
Загальнаспритність — здатність доцільно координувати свої рухи і раціонально вирішуватибудь-які рухові задачі.
Спеціальнаспритність-здатність доцільно відповідно до ситуації застосовувати техніку видуспорту.
Основа спритності– рухливість рухової навички, високорозвинене м’язове почуття і пластичністьнервових процесів. Чим вище в гімнастки сприйняття власних рухів і точністьвідчуттів, тим швидше вона опановує новими вправами. Велика роль тут належитьпопередньому руховому досвіду гімнастки, тому що, володіючи великим запасомрухових навичок, значно швидше освоюються нові рухи.
Вправи,спрямовані на виховання спритності, застосовуються за принципом підвищеннякоординаційних труднощів, з якими повинні справлятися спортсмени. Ці труднощіскладаються, в основному, з вимог до точності рухів, до їхньої взаємноїпогодженості, до раптовості зміни обстановки. Необхідно пам’ятати, що вправидля виховання спритності досить швидко ведуть до стомлення. У той же час їхнєвиконання вимагає більшої чіткості м’язових відчуттів. По цьому при вихованніспритності використовують інтервали відпочинку, достатні для відновлення[17].
1.6 Етаппочаткової спеціалізованої підготовки
Етап початковоїспеціалізованої підготовки охоплює період з 9 до 12 років. У цей час основнаувага приділяється освоєнню базових стрибків, поворотів, рівноваги, хвиль,змахів. Хореографія сприяє удосконалюванню культури рухів, пластики, чіткостіліній, завершеності при виконанні окремих елементів і комбінацій.
Не менш важливемісце приділяється «предметній» підготовці, у зміст якої входить освоєннябазових елементів. Так само як і на попередніх етапах підготовки, приділяєтьсябагато уваги виконанню рухів з різних ніг, оволодінню предметами в однаковіймірі правою і лівою рукою. Однак у відмінності від попереднього етапу, деакцент робиться на оволодінні основними рухами без предмета, етап початковоїспеціалізованої підготовки характеризується формуванням навичок володінняпредметом на основі освоєних безпредметних рухів.
Тому що данийперіод охоплює вік з 9 до 12 років, тренерам необхідно враховувати природнийфактор розвитку фізичних якостей, сенситивні періоди й особливу увагу требазвернути на розвиток таких якостей, як гнучкість і спритність.
Перспективні,обдаровані дівчинки до 11-12 років освоюють об’ємний матеріал у межах програмикандидатів у майстра спорту[10].
Глава ІІ. Завдання,методи та організація дослідження
2.1 Метадослідження – вивчення впливу морфологічних показників на техніку виконаннязмагальних вправ
2.2 Завданнядослідження
1.Визначенняморфологічних характеристик дівчат, що займаються художньою гімнастикою.
2.Визначитирівень фізичної та технічної підготовленості гімнасток 11-12 років.
3.Виявитивзаємозв’язок між морфологічними показниками та технічною підготовкою гімнасток11-12 років.
2.3 Длявирішення завдань дослідження ми користувалися наступними методами
2.3.1 аналізлітературних джерел
2.3.2 педагогічніспостереження
2.3.3 методконтрольних вправ
2.3.4антропометрія
2.3.5 математичнастатистика
2.3.1 Аналізлітературних джерел
Аналізуючилітературні джерела, ми прийшли до висновку, що у навчально-методичнійлітературі питання, яке відображається у нашій роботі, виглядає недосконале.Нами було проаналізовано 25 літературних джерел, що стосуються нашого питання.
2.3.2Педагогічні спостереження
Спостереження занавчально-тренувальними заняттями гімнасток 11-12 років дали можливістьвизначити основні засоби та методи, які використовуються для виховання фізичнихякостей на даному етапі.
2.3.3 Методконтрольних вправ
Для оцінкифізичного стану гімнасток були використані наступні контрольні вправи:
Гнучкість:
1) лежачі наживоті, підняти тулуб вертикально, тримати 5 секунд, 2) шпагат на ліву та правуногу, прямий шпагат (нога на гімн. лаві)
3) міст
Стрибучість: 1) стрибкив гору зі скакалкою — два подвійних, два в „розніжку” уперед (6 р.).
Вправи на силу:
1) підняти ногувперед, убік без опори, тримати 5 с.,
2) згинання, розгинаннярук в упорі лежачі(за15с.) 3) піднімання ніг у висі на гімнастичнійстінці(за15с.) 4) прогинання назад лежачи на животі(за15 с.)
2.3.4Антропометрія
Цей методвикористовується з метою визначення конституційних особливостей тіла гімнасток11 – 12 років. Для цього були проведені наступні визначання:
· Довжинатіла(стоячи, сидячи)
· Маса тіла
· ІндексЕрісмана ОГК- 0.5 зріст стоячи (см)
· ІндексКетлє м тіла(г)
ріст стоячи(см)
· ОГК
· Індексдовжини ніг ріст сидячи(см)
ріст стоячи(см)
· Життєвийіндекс ЖЕЛ
м тіла
· Плечовийіндекс шир. пліч
пліч.дуга
2.3.5Математична статистика
Цей методзастосовувався для одержання статистичних даних, які стосуються результатівроботи та включають в собі наступні показники[14]:
· Середнєарифметичне
Х=Е х , деN- кол-во піддослідних
N Е-сумаваріантів
· Середнєквадратичне відхилення δ=V max-V min ,де V max- найвища
K оцінка
V min-найменша оцінка
К- табличний коефіцієнт
· Помилкасереднього арифметичного
m=δ √n
· Коефіцієнткореляції
2.4Організація дослідження
Дослідженняпроводилося на базі ДЮСШ „Шинник” м. Дніпропетровська.
Під дослідженнямзнаходилось 12 юних гімнасток. На першому етапі
дослідженняносили попередній характер. Цей етап був присвячений теоретичному аналізу таузагальненню даних науково-теоретичної літератури. Здобута у результатівивчення літератури інформація
дозволилаконкретизувати тему, робочу гіпотезу, мету, завдання та методи дослідження,визначити контингент що досліджується, та умови проведення експерименту.
На другому етапі проводилися педагогічні спостереження, контрольнівправи. У період досліджень заняття проводилися за загальноприйнятою методикоюта засобами тренування.
Третій етап бувприсвячений математичній обробці результатів, аналізу отриманих даних, а такожоформленню роботи.
Глава ІІІ. Результатидослідження та їх обговорення
3.1 Визначеннярівня фізичного розвитку гімнасток 11-12 років на етапі початковоїспеціалізованої підготовки
Вивченняморфологічних характеристик гімнасток 11-12 років на етапі початковоїспеціалізованої підготовки показало, що їх рівень фізичного розвитувідрізняється від середньостатистичних даних, описаних у науково-методичнійлітературі.
Вага гімнасток атакож об’єм грудної клітини не співпадає з нормами, адже ці норми встановлюютьдля дітей які не займаються художньою гімнастикою. Навпаки зріст дівчатперевищує норми і досягає 150,6см.
Показники ЖЕЛговорять про достатньо великий об’єм легень у дівчат, порівняно з дітьми що незаймаються спортом. Результати визначення рівня фізичного розвитку гімнасток11-12 років знаходяться у таблиці №1.
Таблиця1. Показники фізичного розвитку Ріст сидячи Ріст стоячи Вага ОГК Ширина плеч Плеч. дуга ЖЕЛ Спок. Вдох Видох Екс. X 71,75 150,6 31,5 70,5 74,8 66,2 8,6 35,1 38,5 1558,3 δ 1,5 6,7 3,7 5,5 5,5 5,5 1,2 2,8 3,07 245,4 m 2,09 4,45 1,38 7,8 7,4 8,3 13,9 7,9 7,97 15,7
На основіпоказників фізичного розвитку ми обґрунтували індекси фізичного розвитку.
Так, порезультатам таблиці №2 можна сказати, що у дівчинок за індексом Кетле низькийрівень фізичного розвитку(це обумовлюється специфікою обраного виду спорту),але оцінка життєвого індексу показує високий рівень. Завдяки оцінки індексуЕрісмана ми бачимо, що у дівчат вузкогрудість (негативні значення ширини грудноїклітини), але оцінка плечового індексу каже про нормальну поставу(від 90 до100%).У той час, коли належна окружність грудної клітини не співпадає зОГК, показники ЖЕЛ досить високі. Треба сказати, завдяки індексу довжини ніг, мивизначили, що гімнастки всі без виключення довгоногі (показники вище за 50)
Таблиця 2. Індекси фізичного розвитку Індекс Кетля Індекс дліни ніг Життєвий індекс Індекс Ерісмана Плечовий индекс НОГК X 208.3 76 49.7 -4.1 91.05 86.08 δ 16.9 3.8 6.9 -1.8 3.5 1.07 m 8.1 5.2 14.0 43.9 3.8 1.25
Таблиця 3. Оцінка рівня фізичногорозвитку за індексом Кетле‹220,0 низький рівень 220,1-265,0 ниже середнього 265,1-315,0 середній 315,1-360 вище середнього ›360,0 високий Таблиця 4. Оцінка життєвого індексуВік, років Стать, жіноча 11-13 42-46
3.2 Визначеннярівня фізичної та технічної підготовленості гімнасток 11-12 років
3.2.1 10-тибальна система оцінки
Для співставленнярезультатів фізичної підготовленості ми доцільно використовували єдину 10-тибальну систему оцінки для всіх видів підготовки і для кожного конкретного нормативу.Мінімальна оцінка для гімнасток 11-12 років складає 8,4-8,8 балів.
Зменшення балів:
· Незначнепорушення кожної вимоги-0,5
· Значніпорушення-1,0
· Недотриманняодного рахунку-1,0
· Шпагати:відсутність торкання-1,0 за кожні 5см.
· Рівновага:положення ноги нижче потрібного рівня-1,0 за кожні 10см.
· Віджимання:за 15сек.- 12р.-за кожний недовиконаний раз-1,0
· Підніманняніг на стінці: за 15сек.-12р.
· Прогинанняназад: за 15сек.-12р.
· Стрибки:виконати 6р. за кожний стрибок якого не дістає-0,5, заплутування-1,0.
Завдяки отриманимданим (таб.№6), ми зробили висновок, що у гімнасток 11-12 років рівень фізичноїпідготовленості співпадає з нормативними вимогами цього віку. А в деякихвправах, навіть перевищує ці норми.
Так, наприклад,піднімання ніг та тулуба у всіх дівчат виконано на найвищу оцінку. Тяжкимвипробовуванням для гімнасток опинилась рівновага. Найменші оцінки саме за цівправи. Помітно, що ноги у гімнасток розвинуті досить різно( права та ліва ногирізниця між оцінками складає 1,0-0,4 бала)
3.2.2 Визначеннярівня технічної підготовленості
За оцінку рівнятехнічної підготовленості ми взяли оцінки змагальних вправ. Результати по 6видам змагання представленні у таблиці №7. Вправи оцінювались трьома бригадами:А-1; А-2; B. Сума оцінок цих бригад — і є оцінка рівня технічноїпідготовленості.
Помітновідрізняється оцінка за вправу без предметів, це найвища оцінка з усіх. Цявправа гімнасткам до вподоби, бо рухи не сковуються предметами. Завдяки цьому,техніка виконання змагальної вправи не порушується. Останні вправи виконувалисьгімнастками стабільно, але оцінки не перевищують 10,7 балів.
Таблиця 7. Показники технічноїпідготовленості Б\ВСкакалка Обруч М’яч Булави СтрічкаX 11,15 10,7 10,63 10,43 10,56 10,5 δ 0,4 0,46 0,28 0,43 0,58 0,24 m 3,8 4,3 2,6 4,1 5,5 2,3
3.3 Виявлення взаємозв’язкуміж морфологічними показниками гімнасток 11-12 років та технікою виконаннязмагальних вправ
Завдяки коефіцієнту кореляції ми визначили взаємозв’язокміж індексами фізичного розвитку та технікою виконання змагальних вправ; міжпоказниками фізичної підготовленості та технікою виконання змагальних вправ.
Аналізуючикоефіцієнт кореляції між індексами фізичного розвитку та технікою виконаннязмагальних вправ ми прийшли до висновку:
1. Існуєтісний взаємозв’язок між показниками індексів Кетле, довжини ніг, Ерісмана та безпредметноювправою. Плечовий та життєвий індекс майже не впливають на техніку виконанняцієї вправи. Це можна пояснити тим, що при оцінюванні безпредметної вправи першза все звертають увагу на зовнішній вигляд гімнастки, на довжину її ніг, наваго-ротові показники і т. д.
2. Існуєтісний взаємозв’язок між показниками індексу Ерісмана та вправою зі скакалкою.Індекси Кетле, довжини ніг, життєвий, та плечовий майже не впливають навиконання вправи зі скакалкою.
3. Натехніку виконання вправи з обручем впливає показник індексу довжини ніг,останні індекси такого впливу не мають.
4. Натехніку виконання вправи з м’ячем впливає показник індексу Кетле, іншіпоказники індексів майже не впливають на техніку виконання вправи з м’ячем.
5. Тіснийвзаємозв’язок виявлено між показниками індексів Кетле, Ерісмана та вправою збулавами. Взаємозв’язок між іншими показниками індексів та вправою з булавамимайже не існує.
6. Натехніку виконання вправи зі стрічкою впливають показники індексів Кете, довжининіг, плечового, Ерісмана.
Тобто при доборі гімнасток необхідновраховувати показники індексів Кетле, Ерісмана, довжини ніг, плечовий індекс.Ці показники пов’язані з зовнішнім виглядом гімнастки, що дуже важливо вхудожній гімнастиці. Показники об’єму грудної клітини таЖЕЛ майже не впливають на техніку виконання змагальних вправ, отже ці показникиможна не враховувати при доборі.
Результатирозрахунків взаємозв’язку між показниками індексів та технікою виконаннязмагальних вправ представлені у таблиці №8. Таблиця 8. Коефіцієнт кореляції міжіндексами фізичного розвитку та технікою змагальних вправ Індекс Кетле Індекс довжини ніг Життєвий індекс Індекс Ерісмана Плечовий індекс Б/п 0,6 0,7 -0,07 0,7 0,5 Скакалка 0,4 0,4 -0,12 0,9 0,4 Обруч 0,4 0,7 -0,52 0,1 0,4 М яч 0,5 0,3 0,3 0,2 0,2 0,4 Булави 0,6 0,2 -0,09 0,6 0,3 Стрічка 0,6 0,7 -0,2 0,5 0,6 /> /> /> /> /> /> /> Аналізуючи коефіцієнт кореляції між показниками фізичноїпідготовленості та технікою виконання змагальних вправ, ми прийшли до такихвисновків:
1. Натехніку виконання безпредметної вправи впливають рівноваги на праву та лівуноги, піднімання ніг у висі, прогинання назад лежачи на животі. Подвійністрибки, шпагати згинання розгинання рук в упорі майже не впливають навиконання безпредметної вправи.
2. Натехніку виконання вправи зі скакалкою впливають рівновага, піднімання ніг увисі, прогинання назад лежачі на животі, останні показники впливають навиконання вправи значно менше.
3. Натехніку виконання вправи з обручем впливають показники таких вправ, якпрогинання назад лежачі на животі та піднімання тулуба.
4. Натехніку виконання вправи з м’ячем впливає такий показник, як піднімання ніг увисі. Останні показники майже не впливають на техніку виконання вправи з м’ячем.
5. Натехніку виконання вправи з булавами впливають шпагати, піднімання ніг у висі,рівноваги на обидві ноги.
6. Натехніку виконання вправи зі стрічкою впливають шпагати, піднімання ніг у висі,рівноваги, прогинання назад лежачи на животі піднімання тулуба.
Взагалі можна зробити такийвисновок: подвійні стрибки; згинання, розгинання рік у упорі майже не впливаютьна техніку виконання змагальних вправ. Вправи на гнучкість, статичнусилу(рівноваги), динамічну силу тулуба вливають на виконання змагальних вправ.Результати розрахунків взаємозв’язку між показниками фізичної підготовленостіта технікою виконання змагальних вправ знаходяться у таблиці №9.