/>ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ПРО РАДІОАКТИВНЕЗАБРУДНЕННЯ
1.1 Одиниці вимірювання доз радіації
1.2 Природні джерела радіоактивноговипромінювання
РОЗДІЛ 2 РАДІОАКТИВНЕЗАБРУДНЕННЯ
2.1 Забруднення ґрунтів
2.2 Зона відчуження Чорнобильської АЕС та діючі АЕС — джерела радіонуклідного забруднення
РОЗДІЛ 3 РАДІОАКТИВНЕЗАБРУДНЕННЯ РОСЛИН
3.1 Надходження РН у рослини залежно від їхніхфізико-хімічних властивостей
3.2 Надходження РН у рослини зрізних типів ґрунтів
3.3 Надходження РН у рослини залежно від їхніх біологічнихособливостей
РОЗДІЛ 4 ВПЛИВРАДІОНУКЛІДІВ НА РОСЛИНИ
4.1 Радіорезистентність вищих рослин
4.2 Чутливість рослин до хронічного опромінювання
4.3 Вплив радіонуклідів на популяції рослин
4.4 Генетичні наслідки опроміненнярослин
4.5 Радіоекологія горілого лісу
РОЗДІЛ 5 АНАЛІЗ РАДІОАКТИВНОГОЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ ТА РОСЛИННОЇ ПРОДУКЦІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність.На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, при створенні та використанніновітніх технологій людина створює реальні небезпечні ситуації, що спричиненіаваріями. Використання радіоактивного палива та недбале ставлення до технікибезпеки роботи з радіоактивними речовинами створює передумови виникнення аварійна АЕС.
Радіація значно відрізняється від інших видів забрудненнянавколишнього середовища, і ця відмінність виявилася життєво важливою.
По-перше, до багатьох забруднювачів біологічні системиадаптуються, і їх дія послаблюється. По-друге, відмінність радіоактивнихречовин (РР) від отруйних хімічних речовин полягає в можливості їх впливувнаслідок іонізуючого випромінювання (IB) не тільки всередині організму, але йдистанційно (на відстані), а також в неможливості припинення цьоговипромінювання при будь-яких хімічних реакціях PP. По-третє — у тривалостідії РР і накопиченні дози опромінення протягом певного часу.
Досить небезпечним радіонукліди є для рослинної продукції,в яку вони потрапляють переважно із забруднених ґрунтів.
Мета роботи – проаналізувативплив радіоактивного забруднення на флору.
Завдання роботи:
1) дати поняття про радіоактивне забруднення таодиниці вимірювання;
2) проаналізувати стан радіоактивногозабруднення ґрунтів;
3) охарактеризувати особливості надходження радіонуклідіву рослини;
4) проаналізувати вплив радіонуклідів нарослини;
5) проаналізувати забруднення радіонуклідамиґрунтів та рослинної продукції Чернігівської області за 1998 – 2006 рр..
Практичне значення роботи. В умовах широкогозастосування ядерної енергії перед фахівцями всіх категорій і рангів стоїтьзавдання серйозної підготовки в галузі радіаційної безпеки, вивчення критеріївоцінки радіоактивного випромінювання як шкідливого фактору впливу на людей іоб’єкти навколишнього середовища, в одержанні потрібних знань з радіоекології,які дозволять у практичній діяльності організувати роботу й керувати підлеглимитак, щоб гарантувати безпеку, зберегти здоров’я і працездатність людини вумовах радіоактивного забруднення навколишнього середовища, сировини іпродуктів харчування.
/>РОЗДІЛ 1ПОНЯТТЯ ПРОРАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ1.1 Одиниці вимірювання доз радіації
Серед різноманітних видів іонізуючих випромінюваньнадзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров’я і життялюдини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивнихелементів, тобто радіоактивне випромінювання .
Однією з основних характеристик джерела радіоактивноговипромінювання є його активність, що виражається числом радіоактивнихперетворень за одиницю часу.
Активність А радіонукліда у джерелі — мірарадіоактивності, яка дорівнює співвідношенню числа самовиникаючих ядернихперетворень у цьому джерелі за невеликий інтервал часу до цього інтервалу часу.
Одиниця активності — кюрі (Кі), 1 Кі = 3,7*1010ядерних перетворень за 1 секунду. В системі СІ одиниця активності — бекерель(Бк). 1 Бк дорівнює 1 ядерному перетворенню за 1 секунду або 0,027 нКі.
Кількість такої енергії, переданої організму, або поглинутоїним, називається дозою. Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентнудозу іонізуючого випромінювання.
Ступінь іонізації повітря оцінюється за експозиційноюдозою рентгенівського або гамма-випромінювання.
Експозиційною дозою називається повний заряд іоніводного знака, що виникають у малому об’ємі повітря при повному гальмуванні всіхвторинних електронів, котрі були утворені фотонами до маси повітря в цьомуоб’ємі.
Одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на 1 кг(Кл/кг). Позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Р = 2,58*10-4 Кл/кг.
Експозиційна доза характеризує потенційні можливостііонізуючого випромінювання.
Поглинута доза випромінювання (Д) — це фізична величина,яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої при випромінюванніречовині, в деякому елементарному об’ємі до маси речовини в ньому.
Одиниця вимірювання поглинутої зони — грей (Гр.); 1 Гр =1 Дж/кг.
Застосовується також позасистемна одиниця — рад. 1 рад =0,01 Гр.
Для оцінки можливої шкоди здоров’ю людини від дії радіоактивноговипромінювання довільного складу введено поняття еквівалентна доза.
Еквівалентна доза (Н) — основна дозиметрична величина взоні радіаційної безпеки. Еквівалентна доза дорівнює добутку поглиненої дози Дна середній коефіцієнт якості іонізуючого випромінювання у даному елементіоб’єму біологічної тканини.
Одиниця еквівалентної дози — бер. 1 бер = 0,01 Дж/кг. Усистемі СІ одиниця еквівалентної дози — зіверт (Зв), 1 Зв = 100 бер. Для γі β випромінювань 1 Зв = 1 Гр = 100 бер./>1.2 Природні джереларадіоактивного випромінювання
Опромінення від природних джерел переважає багато іншихджерел і є істотним фактором еволюції живих організмів у біосфері.
До природних джерел IB належать:
— космічні випромінювання;
— природні натуральні джерела;
— технологічні природні джерела (штучні джерела внавколишньому середовищі і в побуті).
Космічне випромінювання. Космічне випромінюванняскладається з галактичного і сонячного, яке пов’язане з сонячними спалахами.Сонячне космічне випромінювання відіграє важливу роль за межами земноїатмосфери, але через порівняно низьку енергію мало впливає на дозувипромінювання біля поверхні Землі.
Слід розрізняти первинні космічні частинки, повторне іфотонне випромінювання, що утворюється в результаті взаємодії первиннихчастинок з ядрами атомів атмосфери.
Первинне космічне випромінювання більше ніж на 90%складається з протонів високих енергій. Крім них, до складу частинок входятьальфа-частинки, нейтрони, ядра атомів різних елементів і інші частинки.Вступаючи у взаємодію з атмосферою Землі, ці частинки проникають до висоти 20км над рівнем моря і утворюють повторне високоенергетичне випромінювання, якескладається з мезонів, нейтронів, протонів, електронів, фотонів тощо.
Інтенсивність космічного випромінювання залежить від сонячноїактивності, географічного розташування об’єкта і висоти над рівнем моря.
Залежність від широти пояснюється тим, що Земля подібна догігантського магніту, унаслідок чого заряджені частинки відхиляються від свогошляху і проходять повз планети, інші — змінюють курс над екватором і збираютьсяу вигляді воронки біля полюсів, закручуючись відповідно до напряму силовихліній прямо над геомагнітним полюсом (пояснення феномену північного сяйва, щовиникає при проходженні інтенсивних космічних променів біля полюсів).Інтенсивність космічного випромінювання зберігається відносно постійною нагеографічній широті між ±15° по обидва боки від екватора, а далі в міру руху допівнічної або південної широти ±50° швидко зростає, після чого зновузалишається практично незмінною аж до полюсів.
Потужність еквівалентної дози (ПЕД) космічного випромінюваннязначною мірою залежить від висоти над рівнем моря. Для різних висот ПЕДвідповідно складає: 0-0,035; 4-0,2; 8-1,35; 20-12,75 мкЗв х год-1.
На вершині Евересту (Н = 8848 м), найвищої точки земноїповерхні, еквівалентна доза космічного випромінювання складає близько 8 мЗв хгод-1.
В орбітальному польоті на висоті 200-400 км потужність дозивсередині корабля в 100 і більше разів вища, тобто за рік космонавти одержують0,1-0,15 Зв. Рекордну дозу опромінення 0,16 Зв одержали американські астронавтиу 84-добовому польоті на орбітальній станції «Скайлеб». Висота орбіти — 433 км.Допустима доза піврічного космічного польоту в СРСР була прийнята рівною 0,37Зв.
Отже, області поблизу екватора, які знаходяться на рівніморя, одержують найменшу дозу космічного випромінювання — близько 0,35 мЗв хгод-1. У географічних областях на широті 50° доза космічноговипромінювання складає близько 0,5 мЗв х год-1. Таку дозу отримуютьжителі, що проживають поблизу даної широти, — такі міста, як Лондон, Нью-Йорк,Токіо, Торонто, Москва, Київ, Харків, Львів, Одеса.
Природні натуральні джерела. У біосфері Земліє більше 60 природних РН, які можна розділити на три групи.
Перша група. — ряд довгоіснуючих РН, які входять до складу Земліз часу її утворення — природні радіоактивні ряди.
Друга група — РН, що не утворюють радіоактивного ряду ігенетично не пов’язані з ним. До цієї групи відносяться 11 довгоіснуючих РН (40К,S7Rb, i0Ca, l30Te, l3SLa, u7Sm,…), що маютьперіоди піврозпаду від 107 до 1015 років.
Третя група — космогенні РН, які безперервно виникають убіосфері в результаті ядерних реакцій під впливом космічних випромінювань.Космогенні РН утворюються переважно в атмосфері в результаті взаємодії протоніві нейтронів з ядрами азоту, кисню і аргону, а далі потрапляють на земнуповерхню з атмосферними опадами. До них відносяться 3Н, 14С,7Ве, 22Na, 25Mg, 32P, 35S, 39Аr,… — всього 14РН. Помітний внесок у дозу опромінення роблять 3Н, 7Ве, 14С і 22Na. При цьому 3Н і14С — це джерела внутрішнього опромінення, а основними джереламизовнішнього опромінення є 7Ве, 22Nа і 24Na.
Уран, на якому тепер базується ядерна енергетика — широковживаний і сильно розсіяний у земній корі елемент. Середній вміст його вземній корі складає близько 3 х 10 4 %. У природі уран має триізотопи: 238U (вміст 99,275%), 235U (0,72%) і 234U (0,0054). Усі ціізотопи урану радіоактивні, довільно розпадаються з випромінюванням альфа-частинок.
Слід відзначити, що віт природного урану-238 міститься 54,8 гурану-234; 0,36 г радію-226; 2,35 х 10-6 г радону-222; 1,3 х 10-9г полонію-218; 1,17 х 10-13 г полонію-214.
Опромінення людини всіма зазначеними природними РН може бутизовнішнім і внутрішнім.
Зовнішнє гамма-опромінення людини поза приміщеннями(будинками) зумовлене наявністю РН у різних природних середовищах (ґрунті,приземному повітрі, гідросфері і біосфері).
Основний внесок у дозу зовнішнього гамма-опромінення даютьгамма-РН урано-радієвого і торієвого рядів і калій-40. При цьому головнимиджерелами зовнішнього гамма-опромінення в повітрі торієвої серії РН є торій-228і радій-224, а в урановому ряду 99% дози визначається гамма-випромінюваннямсвинцю-214 і вісмуту-214.
Так, щорічна доза, яку отримує населення від РН, щознаходяться в зовнішньому середовищі, складає від 0,32 до 0,82 мЗв залежно відумов місцевості.
Середня щорічна еквівалентна доза зовнішнього опромінення длянаселення всієї земної кулі приймається рівною 0,65 мЗв. Якщо людиназнаходиться в приміщенні, доза зовнішнього опромінення змінюється під впливомдвох протилежно діючих чинників: екранування зовнішнього випромінюваннябудинком і випромінювання природних РН, що знаходяться в матеріалах, з якихзбудовано будинок. Залежно від концентрації 40K, 226Rа, 232Th у різнихбудівельних матеріалах потужність дози в будинках значно змінюється.
Якщо за одиницю взяти такий матеріал, як дерево, то мешканці,що проживають у будинках з іншого будівельного матеріалу, одержують річну дозу:
— з вапняку — в 1,3 рази більшу;
— з бетону, цегли — в 3 рази;
— з пемзового каменю — в 10 разів;
— з граніту — в 10-12 разів.
При цьому потужність дози всередині будинків у всіх цихмістах перевищує потужність дози поза приміщеннями на 16-46%, виняток складаєСевастополь, де потужність цих доз практично однакова.
Пояснюється це просто: у гранітах урану в 2-3 рази, а торію — у 3-10 разів більше, ніж у вапняках.
Внутрішнє опромінення людини створюється РН, що потрапляють ворганізм разом із їжею, повітрям і водою. З них найбільш високий вклад вефективну еквівалентну дозу вносять 40K,14С,87ЯЬ,210Ро,226Да,а також радон-222 і радон-220 (торон).
Найбільш вагомими з усіх природних джерел радіації єполоній-210 (8%), калій-40 (13%) і особливо радон-220 і 222 (близько 75%).
Радон надходить до організму при диханні разом з повітрям.Він є продуктом розпаду радію, який у свою чергу повсюди міститься в ґрунті,стінах будинків та інших об’єктах зовнішнього середовища.
Основна частина опромінення спричинена не самим радоном, апродуктами його розпаду.
Радон — це невидимий важкий газ, який не має ні смаку,ні запаху (у 7,5 разів важчий за повітря). При розпаді випромінюєальфа-частинки. Радон вивільняється із земної кори повсюди. Концентрація його взакритих приміщеннях звичайно у вісім раз вища, ніж на вулиці, а на верхніхповерхах нижча, ніж на першому.
Джерелами надходження радону є будівельні матеріали, вода іприродний газ.
При кип’ятінні радон випаровується, у сирій воді йогонабагато більше. Основну небезпеку викликає його попадання в легені з водяноюпарою. Найчастіше це відбувається у ванній кімнаті, коли людина приймає гарячийдуш.
Під землею радон змішується з природним газом, який потімвикористовується в побутових газових плитах, і таким чином попадає вприміщення. Концентрація його значно збільшується за відсутності надійнихвитяжних систем.
За даними наукового комітету з атомної енергетики ООН,концентрація радону разом з продуктами його розпаду всередині будинківприблизно у 25 разів перевищує середній рівень у зовнішньому повітрі.
Радон, потрапляючи в організм, відразу ж уражає залозивнутрішньої секреції, гіпофіз, кору надниркових залоз. Це викликає задишку,серцебиття, мігрень, тривожний стан, безсоння. Іноді розвиваються злоякісніпухлини в легенях, печінці, селезінці.
Український науковий центр радіаційної медицини стверджує, щоблизько 70-75% дози опромінення населення України від усіх джерел природноїрадіоактивності припадає на радон. Винним є Український щит — тектонічнаструктура, яка проходить з півночі на південь майже посередині України і займаєблизько 30% усієї території. Складається щит з гранітів та інших кристалічнихпорід, що характеризуються підвищеною радіоактивністю.
Підвищену радіоактивність мають сланці, фосфорити. Томуфосфорні (а також азотні і калієві) мінеральні добрива часто є носіямирадіоактивного забруднення ґрунтів і ґрунтових вод. Високу радіоактивністьмають кальцієво-силікатний шлак, фосфогіпс, доменний шлак, вугільний шлак.
Аномалії природного фону. На планеті є місця, дерівні радіаційного фону підвищені внаслідок значних покладів радіоактивнихмінералів. Виявлено п’ять основних населених місць, які мають істотнозбільшений природний рівень радіації через певний склад ґрунту і гірськихпорід. Це Бразилія, Франція, Індія, острів Німує (Тихий океан) і Єгипет.
У ряді місць Бразилії, головним чином у прибережних смугах,кожна з яких має довжину в кілька кілометрів і ширину в кілька сотень метрів,потужність випромінювання з ґрунту і скельних порід складає 5 мЗв х рік-1.
Аномальні райони в Україні — Хмельник, Миронівка, Жовті Води,а також Дніпропетровська, Кіровоградська і Миколаївська області, де знаходятьсярудники з видобування урану. У цих місцях рівні природного фону в десятки ісотні разів більші, ніж на іншій території.
У цілому, за даними спеціального наукового комітету ООН,середня еквівалентна доза опромінення населення в промислово розвинених країнахземної кулі за рахунок природних джерел випромінювання складає 2,5 — 3,0 мЗв хрік-1.
У табл. 1.1 наведено сумарну середньорічну ефективну дозу відприродних джерел випромінювання.
Таблиця 1.1
Середньорічний фон природної радіації(Константінов М.П.)Джерела випромінювання Ефективна еквівалентна доза, мЗв Зовнішнє опромінення Внутрішнє опромінення сумарна доза Космічне випромінювання 0,5 – 0,5 Космогенні радіонукліди – 0,015 0,015 Природні радіонукліди: Радон-220, 222 – 1,22 1,22 Радій — 226, 228 – 0,02 0,02 Полоній — 210 – 0,13 0,13 Калій — 40 0,12 0,18 0,3 Інші РН 0,53 0,035 0,565 Разом 1,15 1,6 2,75
Слідзазначити, що діти до 10 років через вікові особливості організму одержуютьдозу в 1,5 рази більшу внаслідок надходження в організм продуктів розпадурадону з повітрям, оскільки частота дихання в дітей більша.
РОЗДІЛ2РАДІОАКТИВНЕЗАБРУДНЕННЯ2.1 Забруднення ґрунтів
Біологічні процеси, супутні утворенню ґрунтів, істотновпливають на накопичування в них PP. Концентрація природних РН у природі змінюєтьсяв широких межах.
У табл. 2.1. дана характеристика основних довгоіснуючих природних РН,що знаходяться в земній корі і об’єктах зовнішнього середовища з моментуутворення Землі.
Таблиця 2.1
Концентрація природних РН у земній корі(Константінов М.П.)Радіону-клід
T1/2, років Вид і енергія випромінювання, МеВ Концентрація, рН у ґрунті, г/г
14С
5,5 х 103 β 0,165 (100%)
1х10-4
40К
1,3 х 109
β 1,32 (88%)
γ 1,46 (12%)
2х10-3
87Rb
4,8 х 1010 β 0,27 (100%)
3х10-4
226Ra
1,62 *х 103
α 4,76 (92%)
α 4,59 (4%)
γ 0,187 (4%)
1 х 10-12
232Th
1,41 х 1010
α 4,01 (76%)
γ 0,59 (24%)
1 х 10-5
235U
7,1 х 108
α 4,18 (33%)
γ 0,185 (55%)
γ 0,43 (12%)
7 х 10-9
238U
4,51 х 109
α 4,19 (77%)
γ 0,05 (23%)
5 х 10-6
У земній корі, наприклад, з усіх РР найбільше міститься калію(2,5%), тоді як вміст урану і торію в десятки і сотні (урану-238 — 3 • 10-4%),а радію — у мільйон разів менше порівняно з вмістом радіоактивного калію.
Значною є різниця концентрації РН у ґрунтах різних типів. КонцентраціяРН у ґрунтах різних типів і відповідні потужності поглинутої дози (ППД) уповітрі на висоті 1 м від поверхні землі наведені в табл. 2.2.
РН, що потрапляють в атмосферу, врешті-решт концентруються вґрунті. Через декілька років після випадання на земну поверхню надходження РН урослини з ґрунту є основним шляхом надходження їх у їжу людини і корм тварин.
Як показала аварія на ЧАЕС, уже на другий рік після випаданняосновний шлях попадання РН у харчові ланцюги — надходження РН з ґрунту врослини.
Поглинання ґрунтами РН перешкоджає їх пересуванню по профілю ґрунтів,проникненню в ґрунтові води. Так, на цілинних ділянках, природних луках іпасовищах РН затримуються у верхньому шарі (0-5 см). Після оброблення ґрунту РНзнаходяться переважно в орному шарі.
Таблиця 2.2
Концентрація РН у ґрунтах різних типів (КонстантіновМ.П.)Ґрунт
Концентрація, пКі, г-1
ППД, мкрад • год-1
40К
238U
232Th Сірозем 18 0,85 1,3 7,4 Сіро-коричневий 19 0,75 1,1 6,9 Каштановий 15 0,72 1,0 6,0 Чорнозем 11 0,58 0,97 5,1 Підзолистий 4,0 0,24 0,33 1,8 Торф’яний 2,4 0,17 0,17 1,1 Середнє для всього світу 10 0,7 0,7 4,6
Кожний ґрунт у природному стані містить певну кількістьобмінно-поглинених катіонів Са, Н, Mg, Na, NH4, A1 та ін., убільшості ґрунтів переважає Са, друге місце посідає Mg, а в деяких ґрунтах упоглиненому стані в значній кількості міститься Н і, звичайно, відноснонебагато Na, К, NH4 і А1.
Характер взаємодій РН з ґрунтовим поглинаючим комплексом(ГПК) загалом можна показати такою схемою обмінної реакції:
ГПК М + т ↔ ГПК т + М,
де М — іони елементів поглинаючого комплексу, т — іони РН.
Кількісними критеріями, які описують взаємодії РН з ґрунтами,є повнота поглинання (сорбція) їх ГПК і стійкість закріплення в поглиненомустані.
Наприклад, якщо порівняти стійкість закріплення в поглиненомустані довгоживучих РН 90Sr і 137Cs, то виявиться, що вонинеоднаково витісняються з ґрунтів. З усіх ґрунтів 90Sr витісняється вбільшій кількості, ніж 137Cs, тобто поглинений цезій закріплюєтьсяміцніше. На різних ґрунтах стійкість закріплення РН неоднакова. Міцніше вонизакріплюються в чорноземі.
На сорбційні процеси РН у ґрунтах впливає дисперсний складґрунтів (гранулометричний).
Ґрунти, які утримують більшу кількість високодисперснихчастинок (розміром менше 0,001 мм), характеризуються високою ємністюпоглинання, у якій поглинається до 77% від загального вмісту РН у ґрунті.
Різниця в закріпленні мікрокількості 90Sr і 137Cs різними зарозміром фракціями зумовлена не тільки неоднаковою площею поверхні цихчастинок, їх різним хімічним складом, але й різним мінералогічним складом.
Відмінності в повноті сорбції РН і ступеня їх закріпленнярізними мінералами зумовлені, перш за все, неоднаковою структурою кристалічноїґратки мінералів.
Загалом цезій, на відміну від стронцію, стійкіше сорбується(закріплюється) мінералами, зокрема, глинами.
За однакової щільності забруднення ґрунту радіаційнанебезпека від стронцію у 6 разів вища, ніж від цезію.
Щоб зменшити ступінь міграції, проводять агрохімічні заходи:вапнування кислих ґрунтів, бідних на обмінний кальцій, внесення органічнихдобрив — перегною, торфу, намулу, гною. Так, для зниження надходження стронціюзастосовують фосфорні, а для цезію — калійні добрива.
На чорнобильській аварії — найбільшій техногенній катастрофів історії людства — необхідно акцентувати особливу увагу.
Жодна катастрофа XX сторіччя не мала таких тяжких екологічнихнаслідків, як чорнобильська. Це трагедія не регіонального, навіть ненаціонального, а глобального масштабу. Вже загинуло більш як 50 тис. чоловік із100 тис, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірваноздоров’я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. Уводосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. І це тількивідомі на сьогодні наслідки.
Територія із сильним радіоактивним забрудненням ґрунтустановить 8,4 млн. га й охоплює 32 райони шести областей України. Більшачастина цих ґрунтів припадає на сільськогосподарські угіддя. Радіонуклідамизабруднено також 3 млн. га лісу. На територіях із забрудненням цезієм-137 більшяк 45 Кі на 1 км2 проживає понад 15 тис. чоловік, 15 — 45 Кі —близько 46 тис, 5 — 15 Кі — ще 150 тис. Близько 1,5 млн. чоловік проживає натериторії, де радіоактивний фон перевищує допустимі норми (Київська,Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіровоградська,Івано-Франківська області). Дезактиваційні роботи, на які в 1986—1989 рр. буливитрачені мільйони, бажаних результатів не дали.
У водах Прип’яті, Дніпра та його водосховищ (особливо вКиївському) різко зросла концентрація радіонуклідів. Навіть через 6 років післяаварії вона була в 10—100 разів вищою, ніж до неї, а в донних осадах, особливомулах, багатих на органіку, нагромадилася величезна кількість радіоактивнихвідходів. Вважають, що забруднення заплавних територій і річок 30-кілометровоїзони становить: і37Сs — 14 400 Кі, 905г — 7360 Кі, Рu —250 Кі. А в Київському водосховищі на дні нагромадилося вже більш як 60 млн. традіоактивного мулу (забруднення І37Сs — близько 2000 Дж)./>2.2 Зонавідчуження Чорнобильської АЕС та діючі АЕС — джерела радіонуклідногозабруднення
Внаслідок аварії на ЧАЕС у природне середовище надійшовширокий спектр радіонуклідів, але особливо велику екологічну небезпекустановлять такі довгоіснуючі радіонукліди. Загальна площа забруднення 137Сs щільністю від3,7×1010 до 18,5х1010 Дж на 1 км2 оцінюється у150000 км2.
Радіонуклідному забрудненню були піддані 9 млн. га території12 областей України (3,1 млн. га орної землі). Із господарського користуваннявилучено 180 тис. га сільськогосподарських угідь і 157 тис. га лісів, обмеженняагропромислового виробництва і лісогосподарського користування поширені наплощі 256 тис. га. В результаті післяаварійних і дезактиваційних робіт у зонівідчуження створено понад 800 могильників радіоактивних відходів. Зруйнованийреактор ізольований залізобетонними конструкціями (об’єкт «Укриття»)і за оцінками містить близько 180 т ядерного палива, в якому знаходиться понад7,4х1017Бк радіоактивних речовин. Викид радіоактивних речовин із зруйнованогореактора продовжується, хоч і в значно меншій кількості, і за оцінками на 2000рік досяг близько 33,3х1017 Бк (90 МКі) [19].
З метою гасіння у палаючий реактор було скинуто 1780 т піску,900 т доломіту, 40 т карбіду бору і 2400 т свинцю. Температура в реакторіколивалась від 2500 до 10000°С, становлячи в середньому за різними оцінкамиблизько 3000°С. Через деякий час вияснилось, що в шахту реактора потрапилидалеко не всі матеріали, які скидались, значна їх частина і зараз знаходиться уфізичній залі. У зв’язку з тим, що температура палаючого реактора значноперевищувала температуру кипіння свинцю (1740 °С), велика кількість цьогоелемента була викинута потоками повітря у природне середовище.
У післяаварійний період запаси радіонуклідів у водних екосистемахпоповнюються зі стоком талих і дощових вод з територій зони відчуження, на якихпитома радіоактивність ґрунтів досягає 40,7×103 Бк/кг. Функціональнасхема виносу радіонуклідів з 30-кілометрової зони ЧАЕС відображає складність інаправленість процесів, що визначають водний шлях транспорту радіонуклідів(рис.2.1.)
Україна відзначається розвинутою атомною енергетикою,джерелами водопостачання для якої служать ріки і водосховища (рис.2.2.). Після того,як 15 грудня 2000 р. був зупинений третій реактор Чорнобильської АЕС в Українізалишилось діючими чотири АЕС, які в якості джерел водопостачаннявикористовують: Запорізька — Каховське водосховище, Рівненська — р. Стир(притоку р. Прип’яті), Хмельницька — р. Горинь (притоку р. Прип’ять),Південноукраїнська — р. Південний Буг. У басейні р. Десни на території Росіїпрацюють Курська та Смоленська АЕС. Курська розташована на притоці Десни р.Сейм. Водозабезпечення Смоленської АЕС здійснюється з використаннямводосховища, побудованого шляхом перекриття верхньої ділянки русла р. Десниземляною дамбою. Досить інтенсивно розвинута атомна енергетика і в країнахбасейну р. Дунай: у Болгарії, Угорщині, Федеративній Республіці Німеччині таінших, що обумовлює актуальність радіоекологічних досліджень всього басейну іособливо нижньої ділянки цієї ріки в межах України. Вирішення основнихнаукових, технічних і соціально-економічних проблем, пов’язаних з виводом ізексплуатації реакторів АЕС України, намічено на друге десятиліття XXI століття. Середвеликої кількості екологічних проблем, які породжує атомна енергетика, слідвиділити споживання води, її витрати на випаровування, теплове, хімічне ірадіонуклідне забруднення.