Впливводосховищ на народне господарство
ПЛАН
1. Зони прямої і побічної дії
2. Вплив водосховищ на земельні ресурси
3. Вплив підтоплення, переробки берегів і іншихфакторів
4. Водосховища і проблема земельних ресурсів
Література
1. ЗОНИ ПРЯМОЇ І ПОБІЧНОЇ ДІЇ
Великі та середні водосховищарозташовуються на території багатьох адміністративних районів і вони, в тій чиіншій мірі, впливають на розвиток народного господарства в цих районах і всієїкраїни в цілому.
Цей вплив проявляється безпосередньо(затоплення засобів виробництва, сільськогосподарських і лісових масивів,шляхів сполучення і т.п.) і побічно (відвід земель для розташування новихоб’єктів, зміна природного середовища, зміна умов проживання населення).
Розрізняють такі зони прямого впливу:постійного затоплення; періодичного тимчасового затоплення; епізодичноготимчасового затоплення; підвищення рівня ґрунтових вод; переформування берегів;систематичного і епізодичного кліматичного впливу.
Існують також зони побічного впливу: зона,що вибуває із колишнього використання; зона відводу, в зв’язку із здійсненнямна берегах водойм різних заходів; зона санітарної охорони і інш.
В нижніх б’єфах гідровузлів мають місце всівказані види прямого і побічного впливу, але основні зміни в господарстві тутвикликаються таким специфічним для нижнього б’єфу процесом, як скороченняплощі, частоти і тривалості повеневих затоплень і зміна їх термінів.
Наслідки впливу водосховищ на господарстворайонів бувають органічно належними і органічно неналежними водосховищам.
Органічно належні наслідки поділяються напостійні і тимчасові. Постійні проявляються при досягненні проектного рівняводи у водосховищі (затоплення, підсилення хвилювання, зміна термічного режиму,зміна льодового режиму і т.п.) і можуть проявлятись поступово із затуханнямінтенсивності процесу в часі (замулення, зміна ґрунтового і рослинного покрову,зміна флори і фауни, підтоплення, переформування берегів і т.п.). Тимчасовінаслідки проявляються в період початкового затоплення водосховища (безперервнепідвищення рівня води, різке падіння витрати у нижньому б’єфі), до створеннявище лежачого водосховища (примусове форсування витрати, примусове спрацювання)і до підпору від нижче лежачого гідровузла (різкі коливання рівня води унижньому б’єфі, недостатність глибин і низькі рівні у нижньому б’єфі).
Органічно неналежні наслідки полягають впорушенні правил експлуатації гідровузла (форсування рівня, надмірнеспрацювання, надмірні зимові попуски, порушення санітарних попусків, різкіколивання рівня), в несвоєчасному виконанні необхідних робіт (затримкабудівництва портів, рибоводів, водозаборів і затримка будівництва захиснихспоруд) і в низькій якості проектування і виконання будівельних робіт(недостатність врахування наслідків створення водосховищ, помилки припроектуванні).
Зупинимось на характеристиці окремих зон.
Зона постійного затоплення. Такою зонуприйнято рахувати територію, затоплення якої водою за своєю повторюваністю ітривалістю виключає можливість її планової експлуатації. Ця зона знаходиться,як правило, в межах від меженного урізу води в природних умовах до відмітки НПРз урахуванням кривої підпору. Цю зону розбивають на дві підзони:
— “безумовного” постійного затоплення (зонамертвого об’єму);
— тривалого (умовно постійного) затоплення,яка охвачує територію між НПР і РМО.
Із попереднього планового господарськоговикористання повністю виключаються об’єкти народного господарства, розташованів цих підзонах.
Зона періодичного тимчасового затоплення.Під тимчасовим затопленням розуміють періодичне затоплення такої тривалості,яке не виключає можливість планового господарського використання території ірозташованих на ній об’єктів, проте ускладнює його. Нижньою межею зонитимчасового затоплення служить лінія урізу води при НПР, з урахуванням кривоїпідпору, а верхньою – лінія урізу води при проходженні повені.
В помітних розмірах вплив тимчасовогозатоплення проявляється лише у верхній частині водосховища і в затоках.
Зона епізодичного тимчасового затоплення.Ця зона охвачує територію, яка затоплюється короткочасно при проходженніповеневих витрат з меншою вірогідністю. Такі затоплення мають місце у верхнійчастині водосховища і вони можуть нанести деякі збитки, проте цей факт припроектуванні гідровузлів не враховують.
Зона підвищення рівня ґрунтових вод. Підпірґрунтових вод часто приводить до змін у використанні території і об’єктів, якізнаходяться на ній. Зона підйому рівня ґрунтових вод розповсюджується суцільноюсмугою.
Наслідки підпору ґрунтових вод можуть бутинегативними і позитивними. До негативних відносять підтоплення, яке не маєтвердо окресленої межі і розташовується окремими смугами і плямами.
Зона переформування берегів водосховища. Цязона охвачує берегову смугу, де вплив водосховища викликає розмив, обрушення іінші деформації, які приводять до порушення попереднього використання територіїі знешкодження розташованих на ній сільськогосподарських угідь, лісовихнасаджень, споруд. Зовнішньою межею цієї зони є лінія переробки берега накінцеву стадію, тобто на момент, коли берег практично стабілізується.
Цю зону розбивають на три підзони:
— виносу об’єктів, яка приймається в межахприбережної половини прогнозованої смуги переробки берегів за перші 10 роківпісля наповнення водосховища;
— заборони нового капітального будівництва,яка приймається в межах другої, більш віддаленої від урізу води половинипрогнозованої смуги переробки берегів за перші 10 років;
— можливої переробки берега на кінцевустадію, капітальне будівництво на якій можливе, якщо термін амортизації меншийтерміну переробки.
Зона кліматичного впливу. При проектуваннікліматичний вплив водосховищ практично не враховується, оскільки зміна кліматуне вносить суттєвих змін в господарське використання прибережної території, завинятком деякого негативного впливу на грунти і рослинність в лісовихнасадженнях. Наразі стає необхідним врахування кліматичних змін, але методичноце питання ще не відпрацьоване.
Серед зон побічного впливу водосховищзаслуговують уваги такі:
— зона, яка вибуває із попередньоговикористання із-за організаційно-господарських причин. Вона охвачує території,які в нових умовах недоцільно, чи неможливо, використати за попереднімпризначенням із-за її розташування на островах, в місцях недоступності і важкодоступності і малої її величини;
— зона відводу, в зв’язку із здійсненням наберегах заходів, обумовлених створенням водосховищ, або їх використанням, зрізною народногосподарською метою. Подібне буває необхідним при спорудженніінженерного захисту, при розташуванні різних об’єктів, що підлягають виносу іззони впливу водосховища, при будівництві споруд, призначених для використанняводосховищ (порти, водозабори і т.п.), при виконанні робіт в лісовій смузі іохороні санітарної зони;
— зона впливу багаторічного і сезонногорегулювання стоку. В цій зоні спостерігається скорочення площі затопленнязаплави в період весняної і літньо-осінньої повеней;
— зона впливу тижневого і добовогорегулювання стоку. Тут проходять короткочасні, але періодичні, затоплення іпідтоплення вузької прибережної території, а також тимчасове і локальнепідсилення процесів переформування берега і дна річки. Вплив добового ітижневого регулювання відчувається на відстані декількох до десятків, а навітьі сотень, кілометрів.
Залежно від поєднання зон у верхньомуб’єфі, можна виділити декілька великих комплексних смуг впливу водосховища, вмежах яких також розташовуються і зони побічного впливу.
Смуга сильного впливу водосховища наузбережжя, яка включає зони тимчасового затоплення, переформування берегів ідна і прибережну частину зони підвищення рівня ґрунтових вод, де в перші роки,після заповнення водосховища, проявляється заболоченість і сильне підтоплення,а також зону сильного систематичного кліматичного впливу. Ширина цієї смуги відурізу води при НПР складає на великих водосховищах до 500…1000 м, а наневеликих – десятки метрів.
Смуга помірного впливу водосховищ, якаохвачує решту частини зони підтоплення і зону слабкого систематичногокліматичного впливу. Ширина цієї зони: на великих водосховищах – 2…3 км ібільше, на середніх – декілька сотень метрів.
Смуга слабого вплив, яка включає зонуепізодичного кліматичного впливу. Ширина такої зони на великих водосховищах –10…15 км, а на підвітряній стороні – десятки кілометрів.
2. ВПЛИВ ВОДОСХОВИЩ НА ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ
Вплив водосховищ на земельні ресурсипроявляється в таких напрямках:
— вилучення сільськогосподарських угідь;
— погіршення умови використання води і їїякості;
— інші зміни природних умов (мікроклімат,фауна, флора);
— вилучення несільськогосподарських земельі інших природних ресурсів;
— порушення внутрішньогосподарськогоземлеустрою;
— зміна міжгосподарських транспортних,економічних, культурно-побутових і інших зв’язків.
Основним негативним наслідком створенняводосховищ для сільського господарства є затоплення землі. Проблеми, пов’язаніз вилученням угідь при створенні водосховищ, зводяться до трьох основних:
Визначення ефективності використання землі,зайнятої під водосховища до і після його створення;
Визначення впливу водосховищ на балансземельних ресурсів в масштабі країни і окремих економічних районів;
Визначення найбільш ефективних методіввідновлення порушень в сільському господарстві в зв’язку із створеннямводосховищ.
Водосховища за їх впливом на використанняземельних ресурсів поділяються на три групи.
Водосховища, які сприяють збільшеннюможливості використання земельних і біологічних ресурсів (іригаційні,протиповіневі, і частина водосховищ, які створені з метою територіальногоперерозподілу стоку).
Водосховища, які не суттєво впливають наземельні і біологічні ресурси (багато комплексних водосховищ, які маютьіригаційне, протиповіневе і рибогосподарське значення, у яких позитивні інегативні наслідки приблизно однакові, а також невеликі водосховища любогоіншого призначення).
Водосховища, які суттєво зменшують земельніі біологічні ресурси (великі енергетичні і енерго-транспортні водосховища,створені на рівнинах).
Негативний вплив водосховища проявляється впостійному і тимчасовому затопленні земель, в підтопленні земель і їхзасоленні, в обрушенні берегів, в осушенні заплави нижнього б’єфу.
До позитивних наслідків впливу водосховищана земельні ресурси можна віднести: залучення в сільськогосподарський обіг новіземлі в районах зрошення; підвищення водозабезпеченості зрошувальних земель;залучення земель, які не використовувались із-за затоплень повенями; покращеннявикористання земель, які затоплювались періодично.
При створенні водосховищ з’являютьсядодаткові можливості їх використання для отримання сільськогосподарськоїпродукції, а саме: використання зони спрацювання водосховищ багаторічного ісезонного регулювання; використання земель, які вивільняються з часом з під води;посадка на мілині дикого рису і інших корисних рослин; використання мілинидикими водоплаваючими птахами; використання мілини для розведення домашньоїптиці; використання мілини для розведення ондатри і нутрії; використання мулуводосховищ в якості добрив.
3. ВПЛИВ ПІДТОПЛЕННЯ, ПЕРЕРОБКИ БЕРЕГІВ І ІНШИХФАКТОРІВ
Підтоплення сприяє заболочуванню чиперезволоженню, а в деяких випадках, засоленню землі, що погіршує умовирозвитку рослин. Замочування ґрунту приводить до осідання окремих ділянок зутворенням провалів і тріщин. Заболочені сільськогосподарські угіддя, якправило, перетворюються в незручні землі, якщо після створення водосховища напідтоплених ділянках не проводити меліоративні роботи. Сильне підтопленняприводить до розвитку неїстівних рослин і до втрати природними кормовимиугіддями своїх корисних якостей. Слабке помірне підтоплення не спонукає донегативних наслідків, а навпаки, нерідко позитивно сприяє урожайності.
Підтоплені городи і присадибні ділянкиможна використовувати під сінокоси, підтоплені ділянки садів і іншихбагаторічних насаджень – як орні землі. Отже, підтоплення, як правило неприводить до вилучення земель із сільськогосподарського використання, авикликає тільки трансформацію угідь в інші види. В районах з недостатнім зволоженнямпідтоплення покращує водний режим грунтів, якщо не спостерігається вториннезасолення, яке виникає при близькому заляганні від поверхні землімінералізованих ґрунтових вод і великому випаровуванні.
Площі підтоплення сільськогосподарськихугідь звичайно невеликі у відношенні до площі затоплення, оскільки підтопленняпроходить не на всій смузі берегів водосховищ, а окремими зонами і контурами.
Сільськогосподарські землі в зоні переробкиберегів втрачаються безповоротно. Проте ці втрати відбуваються не відразу ібільш віддалені від урізу води ділянки можуть використовуватись в сільськомугосподарстві на протязі тривалого часу. Мілина, яка утворюється післяакумуляції наносів після утворення ґрунту може стати придатною длявикористання, а на переформованих ділянках берега можлива посадка садів,виноградників, лісових смуг і т.п.
Площа земель, яка втрачається в результатіпереробки берегів, відносно невелика, оскільки ширина цієї зони складає десяткиі рідко сотні метрів, тоді як ширина зони затоплення складає кілометри.
Створення водосховищ пов’язане з вилученнямчи трансформацією сільськогосподарських угідь в несільськогосподарські з такзваними організаційно-господарськими причинами, тобто із-за недоступності,важко доступності, розташування на островах, малої величини ділянок.
В верхніх зонах водосховищ заплававнаслідок збільшеного відкладення піскових наносів і інших процесів (утвореннянових проток, розмив окремих ділянок і т.п.) може втратити попереднівластивості, а господарська цінність її зменшується.
Більші чи менші площі використовуються длярозташування об’єктів народного господарства, які виносяться із зони впливуводосховища. Частина цих земель займається об’єктами землекористувачів. Привиборі території для розташування об’єктів стараються використати в першу чергунесільськогосподарські землі, але приходиться займати і сільськогосподарські.
Сільськогосподарські землі на берегахводосховищ вилучають і під санітарно-охоронні зони. На невеликих водосховищах,які призначені для питного водопостачання, такі зони створюються вздовж всьогоберега. В цих зонах забороняється будівництво, випас скота, удобрювання полів.
У всіх зонах і економічних районах маютьрозповсюдження так звані побічні використання в лісі: користування лісовимиплодами; використання тваринного світу; кормодобування; використання дров;бджільництво.
В ряді районів побічні користуванняскладають основу розвитку промислу. Затоплення лісів, кущів, боліт і іншихнесільськогосподарських земель приводить до порушення вказаних користувань інаносить збитки сільському населенню. Затоплення земель із запасами цегляних ігончарних глин, суглинків, вапняків і інших порід вносить порушення в роботупідприємств з виробництва будівельних матеріалів і товарів широкого вжитку.
4. ВОДОСХОВИЩА І ПРОБЛЕМА ЗЕМЕЛЬНИХРЕСУРСІВ
Значне вилучення і погіршення умоввикористання земель суттєво ускладнюють створення багатьох водосховищ, оскількиз кожним роком земля набуває все більшої цінності.
Проблеми, які пов’язані з вилученням земельпри створенні водосховищ зводяться до трьох основних, про що говорилось впопередньому параграфі.
Вилучення земельних площ під водосховища єодним із видів її використання. При цьому на заміну раніше отриманоїсільськогосподарської і лісової продукції створюється можливість:
— отримання продукції з площ, використанняяких до створення водосховищ було утрудненим або неможливим і додатковоїпродукції з площ, на яких в результаті створення водосховищ покращується воднийрежим. Це відбувається при створенні іригаційних і протиповіневих водосховищ;
— отримання (на мілині) різних видівпродукції рослинництва, тваринництва, звіророзведення і риборозведення;
— отримання додаткових об’ємів води дляпобутового, промислового і сільськогосподарського водопостачання;
— зниження збитків від повеней;
— отримання за низькими цінамиелектроенергії, зниження собівартості перевезення вантажів і т.п.;
— організації різноманітних видіввідпочинку населення.
Отже, затоплена площа продовжує братиучасть в розширеному відтворенні, проте в іншому виробничому комплексі. Томупри розгляді питань, пов’язаних із створенням нових водосховищ, найважливішоюзадачею є виявлення економічного ефекту використання території для різнихвиробничих цілей.
Повинні аналізуватись всі фактори, якіприводять до збільшення і зменшення сільськогосподарської продукції,розраховуватись економія затрат в виробництві електроенергії і перевозівантажів і т.п. із розрахунку на 1 га як загальної площі вилучених земель, такіз площі сільськогосподарських земель.
Висунуте, іноді, питання про те, щоважливіше: територія чи акваторія – надумане. З точки зору інтересів народногогосподарства на кожному етапі його розвитку повинен бути такий стан іспіввідношення водних і земельних ресурсів, який дозволив би найбільш повнозадовольнити різноманітні, безперервно зростаючі, матеріальні і духовні потребисуспільства. При цьому в кожному конкретному випадку при проектуванніводосховищ необхідно прагнути до того, щоб вирішення водогосподарських проблембуло пов’язане з мінімальним вилученням земель.
Із всього сказаного випливає, щоводосховища за їх наслідками щодо використання земельних ресурсів доситьнеоднорідні і вони розділені на такі три групи:
Водосховища, які дають можливість збільшитивикористання земельні і біологічні ресурси (іригаційні, протиповіневі, частинаводосховищ, які створені з метою територіального перерозподілу стоку).
Водосховища, які не впливають на земельні ібіологічні ресурси (комплексні, які мають іригаційне, протиповіневе ірибогосподарське призначення).
Водосховища, які суттєво зменшують земельніі біологічні ресурси (енергетичні, для водного транспорту і т.п.).
ЛІТЕРАТУРА
1. Комплексное использование и охрана водных ресурсов /Под.ред. О.Л.Юшманова/ -М.: Агропромиздат, 1985.
2.Зарубаев Н.В. Комплексное использование водныхресурсов. – Л.Стройиздат, 1976.
3.Грищенко Ю.М. Комплексне використання та охорона воднихресурсів. Рівне, 1997.
4.Гидроэнергетика и комплексное использование водныхресурсов/ Под. ред. Непорожнего П.С./ -М.: Энергоиздат, 1982.