–PAGE_BREAK–1.2 Основні функції та завдання Державної митної служби України
Основні завдання Держмитслужби визначені ч. 2 ст. 9 МКУ та п. 3 «Положення про Державну митну службу України», затвердженого Указом Президента України від 24 серпня 2000 року №1022/2000.
Основними завданнями Держмитслужби України є:
Ø забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;
Ø захист економічних інтересів України;
Ø контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
Ø використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
Ø удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
Ø здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями;
Ø здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
Ø боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
Ø розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи. [6]
Пункт 4 цього Положення вихзначає компетенцію Держмитслужби. Зокрема Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань:
1) організовує та контролює діяльність митних органів;
2) забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов’язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;
3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;
4) сприяє у межах своєї компетенції здійсненню заходів щодо захисту прав споживачів товарів, які ввозяться в Україну, а також прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності;
5) розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;
6) організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил;
7) веде митну статистику;
8) веде разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності;
9) здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України;
10) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у системі митних органів України, додержання посадовими особами митних органів України вимог законодавства щодо порядку використання та збереження інформації з обмеженим доступом;
11) реалізовує у межах своєї компетенції державну кадрову політику;
12) бере участь у підготовці проектів програм розвитку митної справи, соціального захисту її працівників;
13) створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади;
14) організовує реконструкцію та спорудження пунктів.пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення;
15) здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери її управління;
16) забезпечує гласність у діяльності митних органів, здійснює в установленому законодавством порядку інформування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питань митного законодавства;
17) бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України;
18) виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань. [7]
Держмитслужба України має право:
Ø залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;
Ø представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;
Ø одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також громадян інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
Ø скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції.
Держмитслужба України під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав. [8]
В наступних розділах ми детально розглянемо механізми взаємодії митних органів з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.
продолжение
–PAGE_BREAK–2. Взаємодія Державної митної служби України з іншими державними органами 2.1 Взаємодія з правоохоронними органами
Становлення митної системи, яка б відповідала нормам Європейського співтовариства, вимагає вироблення стратегії та тактики, співробітництва митних органів з іншими державними службами, створення власної нормативно-правової бази.
Важко перебільшити роль митних органів у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, особливо у сфері економіки, у протидії наркобізнесу та контрабанді. Результативна боротьба з особливо небезпечними видами контрабанди можлива лише за умови взаємодії та повного взаєморозуміння із Прикордонними військами, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ. За своєю суттю митні органи не тільки фіскальні, але виконують і правоохоронні функції. Також митні органи взаємодіють з ветеринарною, екологічною, фітосанітарною та іншими службами, які забезпечують повний митний контроль згідно зі своєю специфікою роботи (Додаток 1). [9]
Відповідно до ст. 16 МКУ митні органи України в своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами. Державні та інші органи, які у відповідності до-законів України не здійснюють загальне керівництво митною справою, не мають права приймати рішення, що входять до компетенції митних органів України, або іншим чином втручатися в діяльність цих органів. Стаття 17 МКУ регламентує взаємодію митних органів з іншими правоохоронними органами, зокрема передбачає необхідність інформувати відповідний орган про правопорушення, розслідування якого входить до компетенції цього органу. [10]
Взаємодія здійснюється на державному рівні – між центральними апаратами Держкомкордону, Держмитслужбою, МОЗ, Мінсільгосппроду, Мінприроди, Мінтрансу, МВС, СБУ; на обласному рівні – між управліннями Прикордонних військ, прикордонними загонами, окремими контрольно-пропускними пунктами (ОКПП), митними органами, МВС, обласними управліннями внутрішніх справ та служби безпеки, УВС організації роботи на транспорті, державними управліннями охорони навколишнього природного середовища, управліннями МОЗ, Мінсільгосппроду; на районному рівні – між прикордонними підрозділами (комендатурами, контрольно-пропускними пунктами (КПП), митницями, міськими і районними відділами внутрішніх справ, відділами охорони здоров’я, управліннями сільського господарства і продовольства, інспекціями охорони навколишнього середовища, підрозділами дорожньої міліції, органами внутрішніх справ на транспорті, міськими, районними і міжрайонними підрозділами обласних управлінь Служби безпеки з іншими державними службами
Напрямками взаємодії є розроблення та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидії організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів; розслідування та розкриття злочинів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розшук та затримання карних злочинців; обмін інформацією про наміри і спроби порушень державного кордону, незаконному переміщенню через державний кордон валюти, сировини, значних обсягів промислових виробів та сільськогосподарської продукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей, крадених автомобілів; внесення до відповідних інстанцій, міністерств та відомств пропозицій щодо усунення виявлених причин і умов, які сприятимуть здійсненню порушень законодавства про державний кордон та митну справу, та пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України; узагальнення підсумків та розробка нових форм взаємодії.
Основні форми взаємодії – це проведення спільних засідань колегій міністерств та відомств, оперативних нарад їх керівного складу; проведення спільних операцій за єдиним планом та задумом з комплексним використанням сил і засобів; створення спільних оперативних штабів (робочих груп) для координації дій (за необхідності); оперативний обмін інформацією, що стосується спільної діяльності на кордоні (як правило в письмовій формі), з дотриманням вимог конспірації та захисту відомостей, що передаються. [11]
З метою раціонального використання сил та засобів, виключення дублювання при здійсненні прикордонного, митного та інших видів контролю виділяють таке розмежування в роботі зацікавлених міністерств та відомств:
– переговорний процес із суміжними державами і міжнародними організаціями, вирішення питань візового в’їзду до України іноземних громадян – Міністерство закордонних справ України;
– охорона державного кордону і спеціальної (вільної) економічної зони; забезпечення паспортного контролю під час перетинання державного кордону; координація робіт, пов’язаних з проведенням делімітації та демаркації кордону; боротьба з нелегальною міграцією – Державний комітет у справах охорони кордону України;
– охорона державного кордону у повітряному просторі – Війська Протиповітряної оборони України;
– організація транспортного сполучення через державний кордон; організація діяльності, реконструкції та будівництва пунктів пропуску через державний кордон для залізничного, водного і повітряного сполучення; вирішення питань шляхового будівництва у прикордонних районах – Міністерство транспорту України;
– забезпечення митного контролю; організація діяльності, реконструкції та будівництва пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення – Державний митний комітет України;
– забезпечення ветеринарного і фітосанітарного контролю у пунктах пропуску через державний кордон – Міністерство сільського господарства і продовольства України;
– забезпечення санітарно-карантинного контролю, медичного обслуговування громадян у пунктах пропуску через державний кордон – Міністерство охорони здоров’я України;
– забезпечення екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
– здійснення у пунктах пропуску через державний кордон контролю за вивезенням з України культурних цінностей – Міністерство культури України;
– забезпечення охорони громадського порядку і безпеки автомобільного руху у прикордонних районах, у тому числі на під’їздах до пунктів пропуску, профілактика і боротьба зі злочинністю; вирішення питань паспортизації громадян України та перебування іноземних громадян в Україні – Міністерство внутрішніх справ України;
– координація транспортного сполучення для виїзду за кордон з метою туризму – Державний комітет України по туризму. [12]
Розглянемо взаємодію митних органів з деякими основними державними службами при здійсненні митного контролю.
Взаємообмін інформацією.
Одним із основних напрямків взаємодії є: взаємообмін правдивою, найповнішою і своєчасною інформацією.
Обсяг інформації, розмежування її відповідно до вирішуваних завдань зацікавлених структур міністерств і відомств визначається ними під час відпрацювання планів взаємодії. При цьому особлива увага звертається на визначення, кому і яка інформація потрібна та термін її надання.
Взаємодіючі структурні підрозділи інформують один одного по лінії оперативно-чергової служби або через відповідних фахівців структурних підрозділів:
а) негайно:
– в пунктах пропуску через державний кордон – про пасажирів, які перетинають державний кордон за дипломатичними паспортами, та про офіційні делегації;
– про ознаки, що свідчать про підготовку до порушення державного кордону України, затриманих порушників державного кордону;
– про виявлених осіб, які проходять за обліком оперативних завдань;
– про виявлені засоби диверсій, терору, допущені провокаційні дії та конфліктні ситуації у пунктах пропуску через державний кордон;
– про факти виявлення на кордоні екологічно небезпечних речовин і заходах щодо їх локалізації;
– про виявлення випадків завезення з рослинними вантажами карантинних та особливо небезпечних шкідників, збудників хвороб рослин чи бур’янів, що відсутні в України;
– про спроби переміщення через державний кордон крадених транспортних засобів;
– про осіб, що прямують через кордон, у яких виявлені ознаки небезпечних інфекційних захворювань;
б) щоденно:
– про оперативну обстановку на державному кордоні України;
– про порушення санітарного, ветеринарного, екологічного, фітосанітарного та інших видів контролю;
– про громадян України, які декілька разів були затримані як порушники митних правил;
– про осіб, які намагались протиправне перевезти через кордон товарно-матеріальні цінності на суму понад 200 мінімальних заробітних плат та про джерела їх придбання (якщо такі встановлені);
– про стан криміногенної обстановки в прикордонних районах та навколо пунктів пропуску, можливі провокації в районах пунктів пропуску через державний кордон;
– про виявлені у процесі розбору дані про організаторів, посібників, місця зосередження, маршрути прямування мігрантів та інше;
– про спроби переміщення через державний кордон злочинців, які перебувають в розшуку, в тому числі з міжнародних угруповань;
– про спроби злочинних угруповань втягнути представників контрольних служб у протиправні дії;
– про факти ускладнення санітарно-епідеміологічної обстановки на кордоні і в прикордонних районах. [13]
Держмитслужба та її органи здійснюють митний контроль шляхом перевірки документів, огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду, переогляду, обліку предметів, переміщуваних через митний кордон України та інші дії передбачені митним законодавством, з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, а також громадянами порядку переміщення через кордон України товарів, транспортних засобів та інших предметів.
З метою прискорення прикордонно-митного контролю він здійснюється за можливістю спільно з іншими видами контролю. При цьому контроль багажу і ручної поклажі осіб, транспортних засобів і вантажів здійснюється під час в’їзду в Україну – після прикордонного контролю, під час виїзду – до прикордонного контролю.
Приймають від Прикордонних військ, органів СБ, МВС і реалізують у встановленому порядку інформацію про проведення цілеспрямованого митного огляду речей і особистого огляду осіб, які прямують через державний кордон.
Приймають від Прикордонних військ та підрозділів внутрішніх справ затримані предмети, які є предметами контрабанди чи порушенням митних правил.
Самостійно або спільно з прикордонниками оглядають транспортні засоби і вантажі з метою виявлення зброї, боєприпасів, вибухових, отруйних, токсичних, радіоактивних, наркотичних речовин та інших предметів, заборонених до ввезення в Україну і вивезення з України. [14]
Служба безпеки та її підрозділи спільно з оперативно-розшуковими органами Прикордонних військ опрацьовують і вживають заходів протидії спробам використання нелегальних каналів для закидання на територію України зброї, боєприпасів, наркотичних речовин та інших заборонених до провезення предметів і матеріалів.
Здобувають, перевіряють і реалізують інформацію про виникнення можливих провокацій та конфліктних ситуацій на кордоні і в пунктах пропуску через нього, підготовку та здійснення контрабандних операцій і спроб порушення кордону.
Направляють на КПП Прикордонних військ дані про терористів і осіб, яким закрито в’їзд в Україну, приймають рішення за інформацією, одержаною від ПКК Прикордонних військ стосовно таких осіб.
У разі потреби беруть участь у з’ясуванні обставин порушення (спроб порушення) державного кордону України, в тому числі, за фактами виявлення засобів терору і диверсій, контрабанди під час перетинання державного кордону.
Надають допомогу Прикордонним військам у проведенні експертизи документів на право перетинання державного кордону, вилучених під час прикордонного і митного контролю.
Здійснюють спільно з КПП Прикордонних військ, органами Держмиткому і МВС заходи щодо виявлення передумов виникнення надзвичайних подій і ситуацій, які можуть призвести до серйозного ускладнення обставин у пунктах пропуску через держаний кордон України.
Спільно з Держмиткомом готують та проводять операції щодо припинення діяльності організованих груп контрабандистів і зарубіжних контрабандних центрів.
Здійснюють оперативне забезпечення контрольованих поставок наркотичних речовин і психотропних засобів.
За необхідності, виділяють у тимчасове користування митних органів технічні засоби і засоби зв’язку для проведення спільних дій або окремих видів митного контролю. [15]
Держкомкордон розробляє разом іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо правового оформлення кордонів України із суміжними державами та реалізації міжнародних договорів з питань режиму державного кордону.
Розробляє і вносить разом з Держмитслужбою до Кабінету Міністрів України узгоджені з відповідними міністерствами і відомствами пропозиції щодо вдосконалення діяльності пунктів пропуску через державний митний кордон України.
Вживає заходів до розвитку ділових зв’язків з командуванням прикордонних військ країн, з якими укладено відповідні договори та угоди.
Організує видачу віз іноземним громадянам і особам без громадянства у пунктах пропуску через державний кордон України.
Разом з митними органами та іншими контрольними органами, визначають місця прикордонного, митного та інших видів контролю.
Контролюють режим у пунктах пропуску через державний кордон, а при необхідності встановлюють у приміщеннях і місцях, де здійснюється прикордонний контроль, додаткові режимні правила, які регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного прямування.
Здійснюють пропуск до режимної зони пункту пропуску співробітників органів ДМСУ, СБУ, МВС, МОЗ, Мінсільсьгосппроду, Мінтрансу, Мінприроди та прокуратури, які перебувають при виконанні службових обов’язків за пред’явленими службовими посвідченнями, а за лінію паспортного контролю – за встановленими перепустками.
Організують взаємодію з контрольними службами в пунктах пропуску з метою підтримання режиму у пунктах пропуску через державний кордон, приймають остаточне рішення щодо пропуску через кордон осіб та транспортних засобів.
Самостійно або разом з органами СБУ, МВС і Держмитслужби виконують оперативні завдання стосовно осіб, які прямують через державний кордон.
У зв’язку з відсутністю необхідних умов на новостворених ділянках кордону по утриманню порушників кордону, передають в підрозділи внутрішніх справ осіб, затриманих в адміністративному порядку на строк від трьох годин до десяти діб на українсько-російській, українсько-білоруській, українсько-молдавській та інших ділянках кордону за письмовими відношеннями командирів прикордонних підрозділів.
Передають в органи внутрішніх справ затримані автомототранспортні засоби, що знаходяться в розшуку, та осіб які керували ними. Під час затримання осіб і транспортних засобів за спробу незаконного вивезення з України товарів негайно викликають працівників митниць для їх передачі, а за неможливості цього – передають осіб, транспортні засоби і вантажі в найближчу митницю. [16]
МВС та його підрозділи самостійно або у складі оперативно-військових груп взаємодіючих органів припиняють незаконне вивезення товарів та інших предметів за межі держави поза пунктами пропуску. У разі виявлення осіб і транспортних засобів з контрабандою, предметами і товарами, забороненими до ввезення (вивезення) в Україну (з України), передають їх до найближчого митного органу.
МВС та його підрозділи забезпечують охорону громадського порядку і безпеку дорожнього руху в прикордонних районах, на дорогах і в місцях, які прилягають до пункту пропуску.
Здійснюють в межах своєї компетенції оперативно-розшукові та інші заходи з метою викриття злочинів та правопорушень, запобігання незаконному вивезенню за межі держави матеріальних цінностей, сировини і сільськогосподарської продукції, в першу чергу поза пунктами пропуску.
При отриманні інформації від митних органів або Прикордонних військ про затримання значної кількості товарів, сировини, сільськогосподарської продукції, що незаконно вивозяться, вживають заходи до виявлення джерел і умов їх придбання.
Беруть участь в охороні громадського порядку, запобігання злочинності й припинення злочинів безпосередньо у пунктах пропуску через державний кордон, без втручання у проведення прикордонного, митного та інших видів контролю і діяльність служб, що їх здійснюють.
У зв’язку з відсутністю необхідних умов на новостворених ділянках кордону по утриманню порушників кордону, приймають в ізолятори тимчасового утримання від підрозділів Прикордонних військ осіб, затриманих в адміністративному порядку, на строк від трьох годин до десяти діб, за письмовими відношеннями командирів прикордонних підрозділів.
Мінтранс погоджує з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, оформлює дозволи (ліцензії) перевізникам України для здійснення ними міжнародних перевезень пасажирів та вантажів, відповідно до укладених Україною міжурядових угод.
Державне підприємство «Укрінтеравтосервіс» Мінтрансу забезпечує контроль виконання угод про міжнародне автомобільне сполучення та системи дозволів на право виконання міжнародних перевезень, здійснює збір за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів іноземними власниками безпосередньо на контрольно-пропускних пунктах державного кордону, контролює вагові та габаритні параметри автотранспортних засобів іноземних власників та разом з ДАІ організовує їх проїзд по території України, здійснює технічне обслуговування, ремонт рухомого складу іноземних та вітчизняних власників, забезпечує протиепідемічну готовність виїжджаючих українських транспортних засобів, спеціальну підготовку членів екіпажів (бригад) з питань профілактики і боротьби з особливо небезпечними інфекціями.
Мінтрас виділяє санітарні причали (стоянки), майданчики, тупики і відповідно обладнує їх. [17]
МОЗ та його органи подають до Кабінету Міністрів узгоджені з Держкомкордоном та іншими зацікавленими міністерствами і відомствами пропозиції щодо тимчасового обмеження чи припинення сполучення через кордон, або встановлення карантину для людей. Вони здійснюють медичний (санітарний) огляд транспортних засобів, екіпажів, пасажирів, вантажів при одержанні відомостей про наявність на українських та іноземних транспортних засобах хворих із симптомами інфекційного захворювання, комарів, загиблих пацюків та ін.
Забезпечують державний санітарний нагляд за об’єктами, розташованими в пунктах пропуску, а також надають першу невідкладну медичну допомогу особам, які перетинають державний кордон (за необхідності). Також вживають заходи щодо санітарної охорони території України від заносу і розповсюдження карантинних та інших небезпечних інфекційних захворювань.
Мінсільгосппрод подає до Кабінету Міністрів узгоджені з Держкомкордоном та іншими зацікавленими міністерствами і відомствами пропозиції щодо запровадження карантинного режиму в пунктах пропуску.
Мінсільгосппрод та його органи здійснюють контроль за транспортуванням через державний кордон України тварин, продуктів і сировини тваринного походження, кормів, біологічних і ветеринарних препаратів та інше, здійснюють спільно з зацікавленими організаціями ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи при експорті, імпорті тварин, продуктів і сировини тваринного і рослинного походження та інших вантажів, підконтрольних регіональній службі державного ветеринарного і фітосанітарного контролю.
Вживають карантинних заходів щодо охорони території України від проникнення із-за кордону карантинних та інших небезпечних шкідників, збудників хвороб рослин чи бур’янів, здійснюють фітосанітарний контроль підкарантинних матеріалів та об’єктів, що перетинають державний кордон.
Мінсільгосппрод здійснює експрес-аналіз хімічних речовин, які використовуються в сільському господарстві. [18]
Щодо практичної роботи, то тут можна виділити наступні спільні операції.
Порядок взаємодії структурних підрозділів Держкомкордону та Державної митної служби поза місцем розміщення пунктів пропуску через державний кордон, у межах прикордонної смуги й прикордонного контрольованого району визначається «Інструкцією про порядок взаємодії структурних підрозділів Держкомкордону України і підрозділів митної варти України», яка введена в дію наказом Держкомкордону і Державної митної служби України від 24 лютого 1997 р., №74/83. Спільна робота здійснюється в рамках спеціальної операції «Кордон». [19]
Із підрозділами МВС України (УБОЗ, ДАІ, «Беркут», Держслужба охорони «Титан» та ін.) взаємодія відбувається шляхом проведення спеціальних операцій («Кільце», «БАЗА», «Пошук», «Переогляд»), рейдів і застосування спільних заходів.
Взаємодія з підрозділами СБ України проходить у рамках комплексних багатоцільових операцій та у формі повсякденної оперативно-службової діяльності. При цьому приділяється увага обміну необхідною для планування та здійснення спільних операцій інформацією про оперативну обстановку не тільки на державному кордоні, але й на митній території України.
Спільні заходи з підрозділами Державної податкової адміністрації організовуються для проведення операцій «Акциз», «БАЗА», «Переогляд». Крім того останнім часом одержала поширення така нова форма взаємодії з ДПА, як пошукова робота по виявленню й припиненню діяльності фіктивних комерційних фірм, які є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. [20] Також з метою забезпечення повного і об’єктивного розгляду справ арбітражними судами про стягнення податку на додану вартість встановлено напрямки взаємодії органів ДПА та ДМС. [21]
Окремо хотілося б зупинитися на взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами при захисті працівників митниць від злочинних посягань на їх життя, здоров’я у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Актуальність цього питання не викликає сумнівів і відповідає реаліям сьогодення.
Захист працівників митних органів та їх близьких родичів здійснюється згідно з законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», іншими законодавчими актами України. Під державним захистом працівників правоохоронних органів слід розуміти здійснювану компетентними органами від імені держави і на підставі Закону в інтересах суспільства й окремих осіб систему спеціальних заходів попередження можливості чи припинення здійснюваного злочинними елементами фізичного або психологічного впливу на працівників правоохоронних органів з метою перешкодження виконання ними покладених на них обов’язків або реалізації даних їм прав, а також посягань на їх особисто чи їх близьких родичів життя, здоров’я, майно у зв’язку з їх службовою діяльністю. [22]
продолжение
–PAGE_BREAK–2.2 Взаємодія митних органів з місцевими органами влади
Жодна з демократичних країн не надає всіх владних прерогатив будь-якому одному органові. Натомість практикується опосередковане керівництво країною за допомогою різноманітних управлінських структур. В рамках виконання певних програм встановлюються і стають регулярними контакти між різними організаціями та установами. Отже мова йде про складові частини механізму загальнодержавної системи урядування.
Важливою складовою частиною системи державного управління є митна служба та її органи. Тому питання про характер взаємодії та правові відносини між митними і місцевими органами влади є досить суттєвим і на сьогодні, на жаль, не повністю визначеним. Особливістю правового статусу місцевих державних адміністрацій є те, що в ньому певним чином поєднуються повноваження загальної та спеціальної компетенції. Зокрема повноваження спеціальної компетенції здійснюють структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, до яких віднесені питання галузевого чи функціонального управління на відповідній території (наприклад, управління охорони здоров’я, фінансове управління тощо). З огляду на це серед місцевих державних органів виділяються органи двох типів:
– органи, що підпорядковані міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади і мають певні зв’язки з місцевими державними адміністраціями;
– органи, що підпорядковані голові відповідної державної адміністрації і водночас повинні враховувати вимоги з реалізації завдань відповідного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади.
Згідно із зазначеними типами місцевих органів визначається різний характер їх відносин з іншими органами виконавчої влади, а також порядок призначення керівників.
Треба окремо звернути увагу на процедуру призначення керівників Кримської регіональної митниці. Відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим (ст. 29) до повноважень Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесено погодження призначення на посади і звільнення начальника і заступників начальника Кримської регіональної митниці. [23] Але згідно з митним законодавством начальник регіональної митниці призначається на посаду та звільняється з посади Указом Президента України за поданням Голови Державної митної служби України. Заступники начальника регіональної митниці призначаються на посади та звільняються з посад наказом Голови Держмитслужби України. [24]
Державна митна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, що становить систему органів управління митною справою. Кількість, зона діяльності, місця дислокації, компетенція регіональних митниць (митниць), підпорядкування їм митних установ, в тому числі спеціалізованих митних організацій, а також митних постів визначаються Держмит-службою України. Отже, регіональні митниці та митниці відносяться до першого типу місцевих органів і в типових положеннях про них до їх основних функцій віднесено те, що вони взаємодіють з місцевими органами державної влади й управління в межах повноважень, наданих митною службою.
У випадках, передбачених чинним законодавством, рішення Державної митної служби є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами. Держмитслужба, у разі потреби, видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Згідно зі ст. 16 Митного кодексу України – державні та інші органи, що відповідно до чинного законодавства не здійснюють загального керівництва митною справою, не мають права приймати рішення, які входять до компетенції митних органів України або іншим чином втручатися у діяльність цих органів.
У свою чергу Закон України «Про місцеві державні адміністрації» в ст. 31 визначає, що голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.
З питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій. В цій же статті зазначено, що голова місцевої державної адміністрації має право порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого міністерство, інший центральний орган виконавчої влади повинен у місячний термін надати обгрунтовану відповідь або прийняти рішення. [25] Згідно з цим Законом місцеві державні адміністрації мають широкі повноваження і серед них потрібно визначити ті, які стосуються територіальних митних органів. До компетенції місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питання зовнішньоекономічної діяльності, а звідси і повноваження в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин, які визначені в ст. 26 Закону «Про місцеві державні адміністрації», сьомий пункт якої наголошує, що «місцева державна адміністрація сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб, створенню умов для їх належного функціонування». Інші повноваження, що вказані в цій статті, спрямовані на зміцнення економічного потенціалу регіону і тут дійсно є широке поле для плідного співробітництва і взаємодії місцевих адміністрацій з митними органами. Адже одним з основних завдань регіональних митниць та митниць є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, а також прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.
Не можуть не торкатись територіальних митних органів повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі соціально-економічного розвитку (ст. 17), зокрема те, що місцева державна адміністрація вносить за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон. Також надзвичайно важлива роль місцевих державних адміністрацій, як координуючого органу, у забезпеченні взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами та контрольними службами в регіоні. Ефективна взаємодія за основними вищезазначеними напрямами митних органів з місцевими органами влади здатна забезпечити успішне виконання законів, урядових рішень та регіональних програм розвитку. Але не секрет, що інколи на місцях виникають непорозуміння між керівниками цих органів виконавчої влади. Отже, інколи керівники митних органів знаходяться не у зовсім зручному для себе становищі і шукають ненормативні шляхи вирішення виникаючих конфліктів або змушені йти на компроміси. Зрозуміло, що цього не повинно бути. Тому з боку Державної митної служби доцільно було б розробити документ, який би чітко та детально на грунті чинного законодавства визначав правові підстави, за котрими повинен діяти керівник митного органу при взаємодії з місцевими органами влади. Також доцільно було б доводити до всіх митних органів прецеденти, які виникають з подібних питань на місцях, з їх аналізом та висновками. Звичайно, тільки в різноманітному поєднанні взаємозалежних стосунків між різними органами виконавчої влади та органами самоврядування, на основі досконалого законодавства можливе системне оновлення всього змісту діяльності органів управління, на що спрямована і концепція адміністративної реформи в Україні, в якій зазначено, що метою реформування місцевих органів виконавчої влади є:
– підвищення ефективності здійснення державної політики уряду на територіальному рівні;
– спрямування їх діяльності на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, розширення видів державних (управлінських) послуг та підвищення їх якості;
– гармонійне поєднання загальнодержавних та місцевих інтересів з урахуванням особливостей територіального розвитку;
– сприяння становленню та розвитку місцевого самоврядування на основі його чіткого функціонального розмежування з повноваженнями виконавчої влади. [26]
продолжение
–PAGE_BREAK–
3. Взаємодія Державної митної служби України з підприємствами, установами, організаціями
Не зважаючи на те, що Державна митна служба України є державним органом, який регулює та контролює діяльність суб’єктів ЗЕД, є певні механізми взаємодії працівників митних органів та працівників підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб.
Перш за все ця взаємодія виявляється і інформаційній сфері. Суб’єктам для здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідна певна нормативно-правова інформація, яка надається митними органами. Також митними органами надаються консультації з проблемних питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу суб’єктами ЗЕД може надаватися інформація щодо певних проблемних питань, які потребують рішення, також спеціалістами певних підприємств може надаватися інформація, яка може бути корисна при здійсненні митними органами своїх функції.
Більш детально я хочу зупинитися на такому аспекті взаємодії митних органів та підприємств, як зберігання товарів під митним контролем на підприємстві.
Відповідно до Порядку зберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митну територію України, під митним контролем, затверджений Наказом ДМСУ від 05.01.99 №4, існують певні правила за якими підприємства можуть зберігати товари під митним контролем на складі підприємства. [27]
Варіант зберігання товарів під митним контролем є альтернативним варіанту зберігання цих товарів на митному ліцензійному складі (МЛС). При цьому зберігання товарів під митним контролем можливе за наявності хоча б однієї з таких умов (якщо інше не передбачено чинними нормативно-правовими актами):
а) підприємство має власні складські приміщення, які відповідають вимогам до таких приміщень;
б) невиправдано великі відстані між місцезнаходженням одержувача товару та МЛС;
в) у зоні діяльності митного органу відсутні МЛС;
г) наявні МЛС неспроможні зберігати потрібні обсяги товарів;
ґ) наявні МЛС неспроможні забезпечити спеціальні умови зберігання відповідних товарів;
д) увезення вантажів благодійної допомоги;
е) визнання митницею необхідності подальшого зберігання товарів під митним контролем у разі, якщо МЛС, на якому розміщено такі товари, не забезпечує дотримання митного режиму, а в зоні діяльності митного органу відсутні інші МЛС.
Передання товарів на зберігання під митним контролем провадиться з дозволу начальника митного органу, його заступника або іншої уповноваженої відповідним наказом начальника митниці посадової особи.
Після фактичного надходження вантажу в митний орган призначення представник підприємства звертається з письмовою заявою за підписами керівника та головного бухгалтера цього підприємства на ім’я начальника митного органу. Формою Заяви передбачено надання підприємством зобов’язання подати попередню вантажну митну декларацію (декларацію-зобов’язання), заповнену відповідно до розділу 3.1 Порядку заповнення граф ВМД, у встановлений строк. До заяви додаються необхідні зовнішньоекономічні документи.
У разі виконання вимог, митний орган дає дозвіл на зберігання товарів під митним контролем. Якщо підприємство є порушником митних правил при здійсненні зовнішньоекономічних операцій або допускало порушення строків подання декларації-зобов’язання, то начальник митного органу має право заборонити зберігання товарів під митним контролем.
Дозволом на зберігання товарів під митним контролем є резолюція посадової особи митного органу.
Передання товарів на склад для зберігання під митним контролем здійснюється у присутності посадової особи митного органу, уповноважених осіб підприємства та у відповідних випадках – власника цього складу. Факт такого передання в обов’язковому порядку фіксується в Акті. Технологію присвоєння реєстраційних номерів та обліку Актів начальник митного органу визначає та затверджує самостійно.
Декларація-зобов’язання має бути подана підприємством митному підрозділу в обов’язковому порядку на 15-й день перебування товарів під митним контролем.
Підприємства зберігають товари в обладнаних складських приміщеннях до завершення митного оформлення за умови виконання вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі, зокрема статей 23, 26 Митного кодексу України, а також нормативних актів Держмитслужби.
Склад, призначений для зберігання товарів під митним контролем, повинен мати всі необхідні умови для забезпечення митного контролю.
Якщо товари через габарити або з інших причин не можуть зберігатись у закритих приміщеннях, то за рішенням начальника митного органу дозволяється використовувати відкриті майданчики, що перебувають у межах території підприємства, яке приймає вантаж на зберігання, за умови функціонування цілодобового поста охорони. Територія підприємства повинна бути огороджена.
Власник складу зобов’язаний: сприяти здійсненню митного контролю; вести облік і подавати на вимогу митного органу звіт щодо товарів, які зберігаються на складі під митним контролем; забезпечувати доступ посадових осіб митного органу до товарів, що зберігаються на складі під митним контролем, у будь-який час; на вимогу митного органу безоплатно надавати приміщення, обладнання і засоби зв’язку для здійснення митного контролю та митного оформлення; виконувати інші зобов’язання, що встановлюються чинним законодавством.
Відповідальність за декларування товарів зі сплатою всіх належних платежів, у тому числі митного збору за перебування товарів під митним контролем, несе підприємство, що розмістило товари на зберігання під митним контролем, або
Відповідальність за дотримання вимог щодо зберігання товарів під митним контролем несе власник складу.
Товари, що зберігаються під митним контролем, знімаються з контролю після сплати всіх належних платежів, у тому числі митного збору за перебування товарів під митним контролем, на підставі оформленої вантажної митної декларації відповідно до обраного митного режиму.
продолжение
–PAGE_BREAK–4. Міжнародне співробітництво Державної митної служби України
Основними формами міжнародного співробітництва Державної митної служби України на сьогоднішній день є: співробітництво в рамках діяльності міжнародних організацій; обмін інформацією; розслідування за запитами іншої держави; проведення спільних операцій; проведення контрольованих поставок; здійснення спільного митного контролю (для суміжних держав); співробітництво в галузі підготовки особового складу митних органів; надання технічної допомоги; видача (екстрадиція). [28]
Найбільш впливовою та авторитетною в світі міжнародною організацією з питань митного співробітництва є Всесвітня митна організація (ВМО). Одним з найважливіших результатів її діяльності в напрямку організації міжнародного співробітництва у боротьбі з митними правопорушеннями є Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні митних правопорушень, яка була підписана 9 червня 1977 р. в Найробі та набрала чинності 21 травня 1980 р. (Найробійська конвенція). Найробійська конвенція стала базовим міжнародним документом з питань митного співробітництва у боротьбі з митними правопорушеннями. Основною метою Конвенції є забезпечення правової основи для надання митними адміністраціями договірних сторін допомоги у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства. Україна не є учасницею Наиробійської конвенції. Разом з тим відповідно до плану заходів щодо забезпечення реалізації стратегії інтеграції України до Європейського Союзу та пріоритетів Спільної робочої програми імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом протягом 1999 р. Держмитслужба України повинна була вжити цілий ряд відповідних заходів, зокрема, здійснити імплементацію концепції розвитку стосунків з ЄС у галузі митної справи та підготувати приєднання до найважливіших митних конвенцій, до яких відноситься і Найробійська.
З моменту проголошення Україною незалежності було укладено низку міжнародних договорів та угод з митних питань. Переважна більшість багатосторонніх міжурядових та міжвідомчих угод з митних питань, учасницею яких є Україна, створені та діють в рамках СНД Серед основних документів слід назвати такі:
1. Угода про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15 квітня 1994 р., що набула чинності з 7 листопада 1994 р.
2. Угода про взаємодопомогу та співробітництво митних служб у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1994 р.
3. Угода про спрощення та уніфікацію процедур митного оформлення на митних кордонах від 8 липня 1994 р.
4. Угода про співробітництво в галузі підготовки та підвищення кваліфікації митних працівників від 23 листопада 1994 р.
5. Угода про Єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності СНД від 3 листопада 1995 р.
6. Угода про співробітництво митних служб з питань затримання та повернення культурних цінностей, що незаконно ввозяться та вивозяться від 15 квітня 1994 року. [29]
Згадані документи стали правовою основою для взаємодії та співробітництва митних органів країн-учасниць СНД у більшості сфер їх діяльності.
Серед багатосторонніх міжнародно-правових документів, що створені та діють в рамках СНД, доцільно також згадати «Міждержавну програму спільних заходів боротьби з організованою злочинністю та іншими видами небезпечних злочинів на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на період до 2000 року». Цю програму було введено у дію рішенням Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав від 17 травня 1996 р. Ряд пунктів даної програми передбачає вжиття заходів в кримінально-правовій та адміністративно-правовій сферах, виконання яких безпосередньо покладається на митні органи. Стосовно співробітництва нашої Держави з країнами Європейського Союзу 16 червня 1994 р. була підписана широкомасштабна Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною. Вона була ратифікована з боку України 10 листопада 1994 р. і набула чинності з 1 березня 1998 р. Угода охоплює також питання співробітництва держав у митних справах. Зокрема, от. 76 визначено порядок взаємодії держав-учасниць в митних питаннях. Так, у п. 1 ст. 76 зазначено, що: «Метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень, що мають бути прийняті відносно торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигоди і досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства». П. 2 ст. 76 передбачено, що: «Співробітництво, зокрема, включає обмін інформацією; удосконалення методів роботи; запровадження об’єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа, взаємозв’язок між транзитними системами Співтовариства та України; спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення товарів; підтримку введення сучасних митних інформаційних систем; організацію семінарів і навчальних циклів». [30]
Безпосередньо ж взаємодопомога між адміністративними органами у митних справах Сторін має здійснюватись відповідно до положень Протоколу про надання адміністративним органам взаємної допомоги у вирішенні митних питань, який відповідно до п. 3 ст. 76 додається до тексту Угоди.
Зараз існує також цілий ряд багатосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу в кримінальних справах, які можуть успішно використовуватись у боротьбі із контрабандою. Положеннями цих угод передбачено, що взаємодопомога між договірними сторонами здійснюється через уповноважені компетентні органи сторін. Уповноваженими компетентними органами в більшості угод призначаються центральні установи прокуратури, юстиції або міністерства внутрішніх справ. Безпосередньо взаємодопомога у кримінальних справах про контрабанду здійснюється саме через ці установи. Україна є договірною стороною декількох таких багатосторонніх угод. Так, Законом України від 10 листопада 1994 р. було ратифіковано (із застереженнями) Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, яку було підписано у Мінську 22 січня 1993 р.
Договірними Сторонами конвенції є держави-члени СНД. Договірні сторони внесли до Конвенції зміни та доповнення Протоколом від 29 березня 1997 р., який Україною було ратифіковано (із застереженнями) Законом України від 3 березня 1998 р.
Обов’язково треба згадати ряд міжнародних конвенцій, положення яких виконуються українськими митними органами. Вони беруть участь у боротьбі із кримінальними злочинами та адміністративними правопорушеннями, що передбачено:
1. Міжнародною конвенцією про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними 1923 р.
2. Міжнародною конвенцією по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 р.
3. Конвенцією про заходи, спрямовані на заборону та упередження незаконного ввезення, вивезення та передачу права власності на культурні цінності 1970 р.
Що стосується двосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу та співробітництво в митних справах, то більшість з них створена на базі Найробійської конвенції або моделі двосторонньої Угоди про адміністративну взаємодопомогу у належному застосуванні митного законодавства та у попередженні, розслідуванні і боротьбі з митними правопорушеннями, яка була підготовлена і запропонована увазі країн-членів Радою митного співробітництва. (Додаток 2) [31]
Як свідчить аналіз чинних двосторонніх угод про взаємодопомога та співробітництво в митних справах, учасницею яких є Україна, їхні тексти містять такі положення: сфера застосування угоди; спрощення митних формальностей; надання свідчень; передача відомостей; передача документів; розслідування; експерти і свідки; форма і зміст запиту; порядок виконання запиту; документи. Двосторонні угоди про співробітництво та допомогу в митних справах, крім вже згаданих розділів, містять положення про:
– порядок використання отриманих відомостей;
– підстави для відмови у сприянні;
– перелік виключень із зобов’язань про взаємодопомогу;
– порядок відшкодування витрат, що завдані під час виконання дій, які передбачені угодою.
Необхідно також зазначити, що до тексту двосторонніх угод про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах може включатись розділ, присвячений питанню боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Але наявність такого розділу в тексті угоди не можна розглядати, як загальноприйняту практику, тому що проблема боротьби з незаконним обігом наркотиків, у ряді випадків, є предметом окремої угоди. [32]
продолжение
–PAGE_BREAK–