ЯКІСТЬОСВІТНІХ ПОСЛУГ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Устатті надане теоретичне обґрунтування поняття «якість освітніх послуг» завизначенням різних науковців, розвиток цього поняття в українськомусуспільстві, розглянуті проблеми управління якістю освітніх послуг взагальноосвітньому навчальному закладі.
Ключовіслова: якість, освіта, якість освітніх послуг, якість роботи загальноосвітньогонавчального закладу, стандарти ISO серії 9000.
В статье представленотеоретическое обоснование понятия «качество образовательных услуг» поопределению разных ученых, развитие этого понятия в украинском обществе,рассмотрены проблемы управления качеством образовательных услуг вобщеобразовательном учебном заведении.
Ключевые слова: качество,образование, качество образовательных услуг, качество работыобщеобразовательного учебного заведения, стандарты ISO серии 9000.
The article provided a theoreticaljustification for the concept of «quality of educational services» asdefined by various scholars, the development of this concept in the Ukrainiansociety, the problems quality management of education services in secondaryschools.
Keywords: quality education, quality of educational services, the quality ofgeneral educational establishments, the standards ISO 9000.
ВходженняУкраїни в нову фазу соціально-економічного та соціокультурного розвиткухарактеризується розширенням спектра ринкових реформ, пошуком більш ефективнихметодів досягнення конкурентоспроможності в різних галузях суспільноїдіяльності. Відтак, виняткового значення набуває проблема якості. Проникнення філософіїякості в усі сфери життєдіяльності зумовлено необхідністю зміни суспільнихпріоритетів, глобалізацією міждержавних відносин, інтеграційними процесами, якідіють у суспільстві та в освіті. „Якість освіти є національним пріоритетом іпередумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимогзаконодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпеченняякості освіти спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурсисуспільства і держави”, наголошується в Національній доктрині розвиткуосвіти України у XXIстолітті.
Гостротапроблеми управління якістю роботи загальноосвітнього навчального закладупояснюється розгалуженістю системи шкільної освіти, відсутністю чіткихпараметрів організації освітнього процесу в різних типах освітніх закладів,єдиного підходу до визначення узагальнених критеріїв та механізмів оцінкиякості роботи навчальних закладів, орієнтацією на застарілі принципи управлінняперсоналом, навчально-виховним процесом та іншими аспектами діяльностінавчального закладу.
Аналізнаукових підходів до визначення поняття “якістьосвіти» засвідчує значне його трактування. С. Шишов і В. Кальний розуміють як„соціальну категорію, що виявляє стан та результативність процесу освіти всуспільстві, її відповідність потребам і очікуванням у формуванні та розвиткупобутових і професійних компетенцій особистості”.
Більшістьавторів пов’язують якість передусім з результатом освіти, співвідносячи мету зкінцевим результатом (А. Моісєєв,В. Полянський, М. Поташник). М. Поташник розглядає якість освіти як„співвідношення мети та результату”. На думку В. Полянського, якістьзасвідчує передусім результат освіти. Таку ж позицію займає А. Моісєєв,підкреслюючи, що якість має задовольняти потреби учнів, суспільства, замовниківна освіту. Деякі вчені розглядають її в єдності процесуальної та результативноїскладових (А. Субетто, С. Шишов, Л Третьяков,Т. Шамова та ін.). Остання позиція в розумінні якості освіти, на нашу думку, єбільш виправданою. Що наближає її до нашого розуміння, так це те, що якість результату освіти цінауковці визначають через певний рівень розвитку особистості. Так, А. Субеттонаголошує, „Якість „результату освіти” — це якість особистості, щофіксується через категорії „культури особистості”, соціально-громадянськузрілість, рівень знань, умінь, творчих можливостей та вмотивованість… Якість„процесу освіти” є сукупністю якостей освітнього процесу, організованого втій чи іншій освітній системі, що поновлюють пристосування до реалізації основноїмети з формування особистості”. В. Полянський визначає якість освіти через її здатністьзадовольняти соціальні потреби у формуванні та розвитку особистості в аспектіїї навченості, вихованості, відбиття соціальних, культурних, фізичних якостей.На думку П. Третьякова, Т. Шамової,слід говорити про рівноправність потреб особистості та суспільства, цільовихпріоритетів, прогнозованості процесу й результату як складових якості освіти.
Надумку Б. Дьяченка, про „якість освіти” як результат освітнього процесу свідчитьсформованість у людини національних і загальнолюдських принципів, демократичнихпереконань, повага до громадянських прав і традицій та культури інших народів,спроможність орієнтуватися в перспективах соціокультурної динаміки, турбота прозбереження здоров’я, підготовленість до життя у світі, що постійно змінюється.Поняття „якість освіти” містить, по-перше, якість результатів освітньогопроцесу, рівень навчальних досягнень учнів; по-друге, рівень підготовки такомпетентності педагогічних працівників, рівень освітнього середовища таосвітніх, фінансових і матеріальних умов навчання, рівень організаціїметодичної служби, рівень компетентності управління тощо [5, с. 7].
Мизгодні з думкою 3. Рябової, що якість освіти можна представити як багатовимірнумодель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, у якомувідбувається її розвиток, та системи освіти, що реалізує ці норми й вимоги напевних етапах навчання людини [2, с. 8]. Отже, у найзагальнішому вигляді якістьосвіти потрібно розуміти як сукупність якостей та властивостей освітньоїсистеми, що виявляються в процесі її функціонування та розвитку й пов’язані зїх відповідністю сучасним вимогам педагогічної теорії та практики, іззадовольнянням освітніх потреб зростаючої особистості, її батьків тасуспільства.
Змістпоняття „якість шкільної освіти” в різні історичні періоди змінювавсязалежно від багатьох чинників, зокрема того, хто виявлявся замовником наосвітні послуги ЗНЗ та якою була мета діяльності навчальних закладів.
З урахуваннямсучасних філософських поглядів можна дати таке визначення категорії«якість»: це об’єктивна, суттєва відносно стійка внутрішнявизначеність цілісності предметів і явищ, а також специфічних груп предметів,колективів, систем, абстрактних уявлень.
В Українізапроваджено міжнародні стандарти ISO серії 9000 як національні (ДСТУ ISO9000:2001, ДСТУ ISO 9001:2001 та інші). 21 січня 2009 року Центр першим середусіх державних установ області отримав сертифікат на систему управління якістюстосовно надання освітніх послуг відповідно до ДСТУ ISO 9001-2001.
Міжнародноюорганізацією зі стандартизації розроблено ряд універсальних міжнароднихстандартів серії 9000, що визначають систему управління якістю. Використанняміжнародних стандартів (МС) ІSО серії 9000 дозволяє організації досягти такихпереваг:
¾ кращерозуміння і узгодженість діяльності у сфері якості у всій організації;
¾ гарантіїпостійного використання системи якості для управління в цілому;
¾ удосконаленнясистеми документації;
¾ підвищеннярозуміння у персоналу аспектів якості;
¾ підвищенняпродуктивності праці, а, отже, зниження затрат;
¾ створенняфундаменту для постійного удосконалення діяльності.
Зауважимо,що визначення сутності категорії якість стосовно шкільної освіти тривалий часзнаходилося поза зоною спеціального інтересу науковців. У30-ті роки питання про „якість” освітніх послуг загальноосвітніхнавчальних закладів також не було актуальним, оскільки вимоги до педагогічнихпрацівників стосовно організації навчально-виховної роботи були чітко й жорстконормовані й контролювалися спеціальними органами. Авторитарна педагогікавитіснила залишки вільного виховання, старанно мінімізувала її впливи на теоріюта практику виховання в школі. На розвиток педагогічної науки й практики в цейчас чиниться істотний партійний тиск. Ідеологічні позиції в роботі навчальнихзакладів одностайні: виховання здійснюється в колективі, через колектив і дляколективу, самобутність дитини, її індивідуальність не враховується [1, с.302].
Кінець 80-х — початок 90-х років XX століття відзначивсябурхливими політичними та соціально-економічними змінами, що спричинилидецентралізацію управління в усіх сферах суспільства, перехід на ринковівідносини, поступове впровадження принципу демократії в суспільне життя,декларування пріоритету загальнолюдських цінностей тощо.
Перед існуючими навчальними закладами постало завдання пошукуресурсів до існування у відсутностінормативно-правового статусу, відповідного новому часу. То був надзвичайноскладний час для діяльності навчальних закладів. З іншого боку, суспільствомпроголошувалась орієнтація на децентралізацію управління в усіх сферах, зіншого, в навчальних закладах зберігався суто адміністративний характеруправління. Переважали командно-адміністративні методи управління, інноваціїколективи навчальних закладів сприймали з підозрою. На цьому етапі функціонування системишкільної освіти головним і єдиним замовником освітніх послуг виступала держава,майже не враховувалися замовлення сім’ї на освіту дітей, не використовувалися вповному обсязіможливості соціально-педагогічного оточення (заклади культури, спорту тощо) длярозвитку учнів. Характер управління навчальними закладами виявився визначальнимчинником для рівня методичної роботи з педагогами. Більшість з них була готовапередусім до відтворення заданого кимсь алгоритму проведення занять та інших форм навчально-виховноїроботи.
Сучаснетрактування категорії „якість” стосовно системи шкільної освіти вимагаєдещо поширити межі понятійного поля, додавши до нього, крім категорії „якістьшкільної освіти”, поняття „якість роботи загальноосвітнього навчальногозакладу”, „якість навчально-виховного процесу”, «якість освітніхпослуг”, які, безумовно, мають багато спільного, проте виявляють і своюспецифіку. Поняття „якість шкільноїосвіти” більшість науковців розглядають яксоціальну категорію, що визначає ступінь досягнення науково обґрунтованих цілейта завдань шкільної освіти та ступінь задоволення очікувань педагогів і учніввід наданих навчальними закладами освітніх послуг [4, с. 71]. Істотнимдоповненням до наведеного визначення є те, щоякість освіти, на думку О. Сафонової, є перемінною величиною, яка змінюєтьсяпід впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, якість освіти повинна гарантуватинадані послуги, задовольняючи очікування та попит суспільства, батьків, дітей.У визначенні змісту поняття „якістьосвітніх послуг” учені підкреслюють передусімвідповідність послуг загальноосвітнього навчального закладу державним освітнімстандартам та вимогам споживачів. Оскільки якість роботи навчального закладувключає й оцінку якості навчально-виховного процесу, важливим і достатньоскладним є завдання щодо визначення сутності цього суперечливого поняття. Якість навчально-виховного процесу внавчальному закладі науковці визначають як складну, змістовно-процесуальнухарактеристику, що складається з таких компонентів: відповідність умов потребамдітей шкільного віку; цінність змісту шкільної освіти; гідність педагогічнихкадрів; технологічність організації навчально-виховного процесу; результативністьосвіти, виховання та розвитку учнів. Погоджуючись з названою структуроюзауважимо, що ці компоненти, на нашу думку, не можуть виступати критеріямиекспертної оцінки через причини їхньої розмитості. Л. Іванова пропонує ще більшузагальнені компоненти для оцінки якості навчально-виховного процесу взагальноосвітньому навчальному закладі: умови, організація й зміст,результативність освітнього процесу та ціна досягнення цієї результативності[3]. Останній показник є, на нашу думку, надзвичайно вагомим, оскільки нерідков ЗНЗ має місце перевантаження школярів, і як наслідок — їхня психофізичнаперевтома, і тому важливо при оцінці якості роботи навчального закладуаналізувати „післядійні ефекти”.
Слушною для нас була також думка М. Поташника, який уважав,що в урахуванні оцінки якості освіти необхідно мати на увазі позиції різнихсуб’єктів соціального замовлення (батьків дітей, громадськості тощо).Зауважимо, що вивчення теоретичних праць, присвячених різним аспектам оцінкиякості шкільної освіти, зустрічі з представниками педагогічної, викладацькоїгромадськості, дітьми переконали в неоднозначному розумінні якісної освіти.Аналіз одержаних даних доводить, що кожен із замовників і суб’єктівнавчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі має своїуявлення про критерії якості роботи загальноосвітнього закладу. На думкупедагогів, якісна робота можлива лише при демократичному управлінні навчальнимзакладом, що дає простір для інноваційної творчої діяльності педагогів.Керівник, на думку колективу, повинен володіти, крім організаційних, такимиякостями, як креативність, мобільність тощо. Узагальнюючи відповіді всіхучасників педагогічного процесу, можемо констатувати, що навчальний заклад,який якісно працює, — це економічно самостійна установа, де працюєвисококваліфікований згуртований колектив однодумців, який здійснюєнавчально-виховну роботу, упроваджуючи нові досягнення педагогічної науки впрактику й забезпечує умови для всебічного розвитку особистості дошкільників.
Отже,узагальнення різних позицій доводить, що оцінка якості роботи шкільного закладувимагає багатокомпонентного, комплексного підходу Оцінка якості роботизагальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ) складається з поведінкиуправлінської діяльності керівника, його організаційно-управлінськихздібностей, професійної компетентності, рівня та характеру його взаємодіїпедагогічним колективом, що забезпечує якісну роботу всього колективу. Вибірсаме цих показників зумовлений обраною суб’єкт-суб’єктною моделлю міжособистісноївзаємодії, що передбачає забезпечення такого рівня діяльності колективу, уякому якість функціонування загальноосвітнього навчального закладузумовлюватиметься відповідальністю кожного члена колективу, а не лишекерівника, і зацікавленим ставленням кожного до своєї справи.
якістьосвітня послуга
БІБЛІОГРАФІЯ
1. БорисоваЄ. Якість освіти і місце вищої школи в суспільстві / Є. Борисова // Альма-матер. – 2003. –№11. – С. 27 – 33.
2. Глудкин О.П., Горбунов Н.М., ГуровА.И… Зорин Ю.В. Всеобщее управление качеством. Total Quality Management(TQM).- М.: Горячая линия — Телеком, 2001. – 599 с.
3. ДесятовТ.М., Коберник О.М., Тевлін Б.Л., Чпурна Н.М. Наука управління загальноосвітнімнавчальним закладом/Десятов Т.М., Коберник О.М., Тевлін Б.Л., Чпурна Н.М. – Х.:Основа, 2003. – 240 с.
4. КларинМ.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта /М.В. Кларин. – М.: Знание, 1989. – 80 с.
5. КрижкоВ.В. Теорія і практика менеджменту в освіті: навч посіб. / Василь Крижко. [3-євид.]. – К.: Освіта України, 2005 – 255 с.
6. Системаосвіти в Україні: Сучасні тенденції і перспективи: [рб. наук. праць та матеріалів конф]. – К.: Т-во «Знання України, 2001. –Вип.- С.5-17.