Державний вищийнавчальний заклад
«Українськаакадемія банківської справи
Національногобанку України»
Кафедраекономічної кібернетикиКонтрольна робота
З дисципліни:
«Інформаційні системи і технології у фінансах»
Суми 2008
Зміст
1. Загальнодержавні класифікатори економічноїінформації
2. Призначення та основні можливості електронної поштиНБУ
Список літератури
1. Загальнодержавні класифікаториекономічної інформації
Удержавному управлінні використовується інформація, різнорідна за змістом,призначенням, формами подання, способами передавання тощо. Потоки інформації єдуже великими й охоплюють усі гілки влади. Для того щоб забезпечити організаціюта формалізоване подання інформації, її пошук і оброблення, а також скороченняобсягів оброблюваних даних, необхідна попередня класифікація і кодування інформації.
Класифікація– це поділ множини об’єктів на підмножини за їхньою схожістю або відмінністюзгідно з прийнятими методами. Сукупність методів і правил класифікації та їхнійрезультат становлять систему класифікації. Основними системами класифікаціїуправлінської інформації є ієрархічна, фасетна та змішана. Засобом вираженнярезультатів класифікації є кодування – створення і присвоєння коду класифікаційномуугрупованню або об’єкту класифікації.
Увідповідності до теоретичних основ розробляють системи статистичнихкласифікацій управлінської інформації. За існуючими концепціями, вирізняютьтакі рівні систем класифікації: світовий, багатонаціональний (наприклад, країнЄвропейського Союзу), національний (загальнодержавний), галузевий та локальний.
Нарівні світових і багатонаціональних класифікацій дослідження і проекти ведутьсястатистичними службами міжнародних організацій, а саме: статистичною комісієюООН, Міжнародною організацією зі стандартизації; Євростатом (структурнийпідрозділ Європейської комісії), який поділяється на шість директоратів, першийз яких – Директорат А «Статистичні інформаційні системи, дослідження та аналізданих» – включає підрозділи: А1 «Автоматизоване управління інформаційнимисистемами», А2 «Технологічний розвиток ІС», А3 «Допоміжні бази даних», А4«Дослідження і розвиток, методи та аналіз даних», А5 «Технічне співробітництвоз країнами TASIS».
Міжнародністатистичні організації мають за мету створення єдиних міжнародних статистичнихкласифікацій для забезпечення ефективного функціонування спільного ринку,проведення аналітичної роботи на макро- і мікроекономічному рівнях у всіхкраїнах – членах співдружності. Активна робота з введення статистичнихкласифікацій у країнах, що належать до СНГ, і Монголії розпочалася післясемінару, який відбувся у Мінську в лютому 1997 р., де вперше буловисловлено думку про необхідність створення офіційної російської версіїцентральних класифікацій Європейського Союзу. Перелік таких класифікаційохоплює понад 30 економічних класифікацій, близько 20 класифікацій населення,житла та охорони здоров’я, близько 10 екологічних класифікаторів та ін.Сьогодні здійснюється подальше розроблення міжнародних статистичнихкласифікацій. Так, у межах системи міжнародних економічних і соціальнихкласифікацій виділено такі групи класифікаторів: види економічної діяльності,товари і послуги, видатки за цілями, зайнятість і професії, соціальні класифікації,класифікації країн, географічні класифікації.
Упровадженняміжнародних статистичних класифікацій в Україні обґрунтовується необхідністюгармонізації міжнародних, національних та інших класифікацій, що сприятимеінтеграції України в світову систему.
Підгармонізацією будь-яких класифікацій розуміється процес встановлення їхзмістовної, структурної, термінологічної і кодової відповідності. Враховуючи,що гармонізовані класифікації значно полегшують порівняння статистичних даних,які подаються різними організаціями, стає абсолютно очевидним, що ступіньгармонізації класифікації, до якої слід наближатися, має бути максимальним. Урезультаті цього структура міжнародних класифікацій, які рекомендується братиза основу під час розроблення національних версій цих класифікаторів, зазнаєдеколи значних змін, що веде лише до часткової гармонізації. Крім процесуорганізації «по вертикалі» (міжнародні – національні – відомчі – локальнікласифікатори), велике значення має «горизонтальна» гармонізація між собоюкласифікаторів, розроблених на відповідному рівні.
Гармонізаціякласифікацій «по вертикалі» досягається при розробленні структур кодів такимчином, що в межах структури міжнародної системи класифікації – 1-го і 2-гостарших розрядів коду – в 3‑й, 4‑й і наступні знаки вкладаютьсякоди деталізованої національної класифікації відповідної номенклатури. Наприклад,номенклатура товарів зовнішньої торгівлі і митного регулювання за системоюкласифікації ООН має шестизначний код, її код в Європейському Союзідоповнюється двома розрядами, а національний класифікатор – ще двома розрядами;тому загальна структура коду товарів зовнішньоекономічної діяльності складаєтьсяз 10 знаків. Таким чином, коди української класифікації товарівзовнішньоекономічної діяльності є гармонізованими, базуються на 8 знакахкласифікації Європейського Союзу з наступною деталізацією на національномурівні до 10 знаків.
Державнусистему класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформаціїзапочатковано в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Проконцепцію побудови національної статистики України та Державну програмупереходу на міжнародну систему обліку і статистики» від 04.05.1993 р.Загальнодержавні класифікатори розробляються і підтримуються в централізованомупорядку і є єдиними для всієї країни. Роботи зі створення і ведення державнихкласифікаторів виконують органи виконавчої влади. Основними виконавцями і координаторамиробіт є Державний комітет статистики України (Держкомстат), Державний комітетстандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт), Державний науково-досліднийінститут моделювання економіки Національного агентства інформації.
ЗапровадженняЄдиної системи класифікації і кодування інформації в країні сприяє вирішеннютаких завдань:
– упорядкування та уніфікація техніко-економічних і соціальних показників;
– класифікація і кодування техніко-економічної інформації на єдинійметодологічній основі;
– гармонізація міжнародних державних, відомчих і локальних класифікацій;
– забезпечення однозначності і зіставленості даних, використовуванихпри описуванні об’єктів з різними техніко-економічними і соціальнимихарактеристиками;
– створення умов для автоматизації процесів оброблення управлінськоїінформації;
– створення на регіональному і державному рівнях банків даних ісховищ даних.
Доскладу Єдиної системи класифікації і кодування входять понад 20загальнодержавних класифікаторів, розроблених в основному Науково-досліднимінститутом статистики Держкомстату України. Вони підтримуються івикористовуються в статистиці. Перелік основних загальнодержавнихкласифікаторів України наведено в табл. 1.1. Розглянемо характеристикидеяких з цих класифікаторів.
Таблиця 1. Національні класифікаториУкраїниДК Назва (структура коду) Скорочення Аналог гармонізації Чинний від 001–94 Класифікація форм власності (ХХ) КВФ – 01.01.95 002–94 Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ХХХ) КОПФГ – 01.01.95 003–95 Класифікатор професій (ХХХХ.Х) КП ISCO88 01.01.96 004–95 Класифікатор нормативних документів (ХХ.ХХХ.ХХ) КНД – 01.06.96 005–95 Український класифікатор відходів УКВ EWC До 01.10.97 006–96
Класифікатор валют
(ХХХ або ААА) КВ ISO4217 01.10.96 007–96 Класифікатор держав світу (АА або ААА, або ХХХ) КДС ISO3166 01.10.96 008–96
Класифікатор корисних копалин і підземних вод
(Х Х ХХХ ХХ) КККПВ – 01.01.97 009–96 Класифікація видів економічної діяльності (ХХ.ХХ.Х) КВЕД
NACE Rev.1
(м. 7) 01.07.97 010–96 Державний класифікатор управлінської документації (ХХХХХХХ) ДКУД – 01.07.97 011–96 Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку (ХХХХ) КСПОВО
ISO31: 1992
ISO1000:
1992 01.07.97 012–97 Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності (ХХ.ХХ.Х) КПЗЕД КВЕД 01.10.97 013–97 Класифікація основних фондів (ХХХХХХ) КОФ – 01.01.98 014–97 Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України (ХХХХХХХХХХ) КОАТУ NUTS 01.01.98 015–97
Класифікація видів науково-технічної діяльності
Y.Х ХХ.ХХ.ХХ КВНТД КВЕД 01.01.98 016–97 Державний класифікатор продукції та послуг (ХХХХХХХХХХ) ДКПП
CPA,
PRODCOM 01.01.99 017–98
Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності
(ХХХХ ХХ ХХ ХХ) УКТ ЗЕД HS, CN 01.07.01 018–99 Державний класифікатор будівель та споруд (ХХХХХ) ДК БС СС 01.01.00 Класифікатор галузей народного господарства КГНГ CBNE Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України ЄДРПОУ –
Головноюскладовою частиною державної системи класифікації і кодуваннятехніко-економічної та соціальної інформації є класифікатор видів економічноїдіяльності (КВЕД). КВЕД призначено для використання органами державногоуправління, органами статистики та фінансовими органами. Суб’єктами класифікаціїв КВЕД є всі види економічної діяльності господарських суб’єктів (юридичних іфізичних осіб). Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД має такий вигляд:
YYYXX. XX. X,
де Y –секція (від А до Q);
YY –підсекція – використовується тільки у секціях «С» (від «СА» до «СБ») та «D»(від «DA» до «DN»);
ХХ –розділ;
ХХ.Х –група;
ХХ.ХХ– клас;
ХХ.ХХ.Х– підклас.
Підставоюдля змін до КВЕД є відповідні зміни в міжнародній класифікації видівекономічної діяльності (NACE) і в структурі економіки України. Дляорганізаційного забезпечення впровадження КВЕД Кабінет Міністрів Українизатвердив такі заходи:
– розроблення методичних засад переходу від загальнодержавногокласифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ) до КВЕД;
– перегляд законодавчих інформативних актів, пов’язаних із переходомдо КВЕД;
– перегляд форм статистичної звітності та інструкцій щодо їх заповненняз урахуванням використання КВЕД;
– організація видання КВЕД;
– організація забезпечення органів державного управління КВЕД.
Длядержавного управління широко використовується Єдиний державний реєстрпідприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Він являє собою системустатистичного обліку юридичних одиниць, зареєстрованих в установленому порядкуі виконуючих свою діяльність на території України відповідно до чинного законодавства.Структура коду ЄДРПОУ восьмирозрядна, серійно-порядкова.
Метоюстворення ЄДРПОУ є нагромадження і використання насамперед в державнихінтересах, а також в інтересах усього суспільства даних, що відображуютьхарактеристику підприємств і організацій протягом усього життєвого циклу їхфункціонування. Формується і підтримується цей класифікатор Управлінням методологіїта планування Держкомстату України на АРМ «Реєстр». Вхідною інформацією дляйого наповнення є інформаційна довідка, яка включає: повну характеристикупідприємства чи організації; їхні поштові, фінансові та виробничіхарактеристики; склад керівників з їхніми реквізитами. Така довідка подається воргани статистики при реєстрації (перереєстрації) юридичної особи. На основівхідних повідомлень вносяться зміни до ЄДРПОУ на обласному рівні щоденно, а надержавному – два рази на місяць. Зміни також можуть вноситися з приводузакриття чи збанкрутування підприємств та організацій.
ВикористовуєтьсяЄДРПОУ в усіх сферах державного і недержавного управління при здійсненніадміністративно-правових функцій, в економічній і соціальній сферах. Вінпередається всім зацікавленим державним органам і в централізованому порядкурозповсюдження «по вертикалі» державних структур. Наприклад, на прикордоннихмитних постах Державної митної служби України використовується ЄДРПОУ длявиявлення порушень при ввозі чи вивозі товарів. У всіх документах –адміністративних, фінансових чи інших, де фігурує підприємство (організація),обов’язково вказується його (її) ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.
Крімконтрольної функції, ЄДРПОУ використовується при складанні звітів і отриманнідовідок із зведеними показниками і щодо конкретної юридичної особи. Так,періодично на регіональному і державному рівнях складаються звіти простворення, закриття (в тому числі й збанкрутування) підприємств, як всього, такі за формами власності, видами економічної діяльності тощо. Останнім часомздійснюються організаційні та технологічні заходи коригування ЄДРПОУ для того,щоб в нього регулярно вносилися зміни в реальному режимі часу і щоб вінадекватно відповідав об’єктивній реальності.
Складовоюдержавної системи класифікації та кодування є класифікатор об’єктівадміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ). Об’єктами класифікаціїКОАТУУ є одиниці адміністративно-територіального устрою України: Автономнареспубліка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища міського типу,сільради, селища, села. Усю множину об’єктів класифікації розподілено затериторіальною ознакою та адміністративною підпорядкованістю на чотири рівніієрархічної класифікації. До кожного рівня класифікації входять об’єкти, підпорядкованіоб’єктам попереднього рівня.
Умежах кожного рівня класифікації коди будуються з використаннямсерійно-порядкового й послідовного методів кодування. Формування і підтримкуКОАТУУ здійснює Науково-дослідний інститут статистики. Уведення в дію КОАТУУвідповідно до постанови Кабінету Міністрів України припиняє чинністьзагальносоюзного класифікатора «Система позначень автономно-територіальногоустрою» (СПАТУ).
Класифікаціяорганізаційно-правових форм господарювання (КОПФГ) використовується під часзбирання та оброблення інформації в автоматизованих системах державноїстатистики, складання фінансової звітності і в наукових дослідженнях. Об’єктамикласифікації в КОПФГ є організаційно-правові форми господарських об’єктів,встановлені відповідними законодавчими актами України. Структурно класифікаторскладається з тризначних цифрових кодів, побудованих за серійно-порядковою системоюкодування. Уведення КОПФГ покладено на Держкомстат України. Підставою длявнесення змін є відповідні зміни законодавчих актів України.
Державнийкласифікатор продукції та послуг (ДКПП) призначений для використання органамидержавного та місцевого управління, органами статистики, фінансовими органамита всіма об’єктами господарювання. Об’єктом класифікації в ДКПП є продукція тапослуги, що утворюються внаслідок усіх видів економічної діяльності. За основупобудови ДКПП прийнято КВЕД, гармонізований з Європейською класифікацією видівекономічної діяльності (NACE) та класифікацією товарів за видами діяльності(СРА). Це забезпечує гармонізацію ДКПП з європейською класифікацією та створюєумови для переходу України на міжнародні стандарти. Структуру коду ДКПП можназадати таким чином:
РозділГрупа Клас Категорія Підкатегорія Тип
ХХ Х ХХ Х Х
Старшірозряди коду ДКПП, що охоплюють класифікаційні угруповання«розділ-підкатегорія», відповідають Європейській класифікації продукції тапослуг (СРА). Кодування типів продукції та послугу на молодшомукласифікаційному рівні здійснюється за фасетною схемою. Уведення в дію ДКППприпиняє чинність Загальносоюзного класифікатора промислової ісільськогосподарської продукції. ДКПП забезпечує інформаційну підтримку вирішеннятаких завдань:
– реалізацію комплексу облікових функцій щодо продукції та послуг умежах робіт з державної статистики;
– порівняння національних статистичних даних із статистичними данимиЄвростату та ООН;
– використання кодів продукції та послуг з системою перехіднихключів як засобу спілкування під час роботи з міжнародними банками даних тощо.
Класифікатордержав світу (КДС) використовується для обміну інформацією, обліку, звітностіта статистики зовнішньоекономічної та валютно-фінансової діяльності, перевезенняекспортно-імпортних вантажів та в інших випадках, коли необхідно скористатисякодовою формою позначення держав світу. Об’єктом класифікації КДС є незалежніта залежні держави чи деякі території, які мають особливий геополітичнийстатус. КДС запроваджує встановлені міжнародним стандартом ISO 3166 «Codes forthe representation of names of countries». Список держав світу, наведений уцьому стандарті, ґрунтується на розробленому статистичним відділенням ООНсписку «Стандартні коди ООН для держав і територій, що використовуються встатистиці».
ВеденняКДС здійснює науково-дослідний інститут статистики Держкомстату України.Підставою для змін і доповнень до класифікатора є відповідні зміни доміжнародного стандарту ISO 3166.
СтруктураКДС складається з чотирьох блоків – назви держави чи території та трьох видівкодів: двозначного літерного коду (Альфа‑2), тризначного літерного коду(Альфа‑3), тризначного цифрового коду (Ньюмерік-3).
Складовоюдержавної системи класифікації техніко-економічної і соціальної інформації єкласифікатор валют (КВ). КВ використовується для обміну інформацією з обліку тастатистики у зовнішній торгівлі, банківській та фінансовій сферах, колинеобхідно користуватися кодовою формою позначення валют. Об’єктом класифікаціїдержавного КВ є національні валюти, зазначені в стандарті ISO 3166–95 державсвіту. КВ має два види кодів – тризначний цифровий і тризначний літерний кодина основі латинського алфавіту. Літерний код складається з установленогоміжнародним стандартом ISO 3166 двозначного коду «Альфа‑2» і першої буквиназви національної валюти. КВ має такі підрозділи: вказівник цифрових кодіввалют (у порядку зростання кодів) і вказівник літерних кодів валют (валфавітному порядку кодів).
Класифікаторпрофесій (КП) використовується для: систематизації статистичних даних з праціза професійними ознаками; аналізу та підготовки статистичних даних, а такожрозроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці,перепідготовки кадрів, що вивільнюються; підготовки статистичних даних дляперіодичних оглядів зі статистики праці, що розробляються міжнародноюорганізацією праці; вирішення питань контролю і аналізу міжнародної міграції,працевлаштування населення. Структурно класифікатор професій складається з кодівта назв класифікаційних угруповань: розділів, підрозділів, класів, підкласів ігруп професій, на кожну з яких відводиться один розряд.
2. Призначення та основні можливостіелектронної пошти НБУ
Електроннапошта (ЕП) складається загалом із вузлів – комп’ютерів, які мають змогувстановлювати один з одним з’єднання для передачі електронних листів(повідомлень) своїх абонентів. Вузли поділяються на абонентські пункти АП 1-готипу (АП-1) та абонентські пункти 2-го типу (АП-2) (поштамти).
Кожний АП-1передає в інші вузли лише ті повідомлення, які були підготовлені йогоабонентами, і приймає від решти АП лише адресовані його абонентам повідомлення.На відміну від АП-1 АП-2 передає на інший поштамт або на АП-1 будь-які повідомлення.
Будь-якеповідомлення ЕП має бути адресним, тобто мати свою електронну поштову адресу. Зпогляду логіки для того, щоб адреса була інформативною, необхідно, аби вонавключала в себе ідентифікатор абонента (кінцевого користувача – КК) і поштовікоординати, які визначають місцезнаходження КК. Правила адресації в різнихсистемах ЕП відрізняються одне від одного, але ці логічні елементи присутнізавжди.
Електронна поштаНБУ – це комп’ютерна мережа, яка ефективно працює з 1994 року. Головнимпоштовхом до її створення було те, що для банків не є прийнятною технологія,коли повідомлення передаються через центри (вузли), які не належать їм. Водночасвраховувалась і можливість кращого регулювання завантаження, забезпечитипотрібну швидкість передачі та доставки повідомлень тощо.
Електроннапошта НБУ являє собою програмно-технічну та адміністративно-технологічнумережу, яка забезпечує обмін даними в банківській системі України. Вонапризначена для надійного та якісного приймання і передавання електронних повідомлень.Джерелами та одержувачами останніх можуть бути як різні програмні продукти(зокрема й прикладні програми), так і фізичні особи. Вони є кінцевимикористувачами системи. Систему ЕП НБУ створюють поштові вузли. РозрізняютьЦентральний, регіональні та абонентські вузли.
Центральнийі регіональні вузли є абонентськими вузлами 2-го типу, а решта вузлів – АП 1-готипу. До них належать вузли, що розміщені в комерційних банках України, а такожв урядових і державних установах, які взаємодіють з банківською системою.Організаційно вузли ЕП, за винятком АВ, є структурними підрозділами системиНБУ, котрі у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, ухваламиНБУ, відповідними положеннями про ці підрозділи та положеннями про ЕП НБУ.
Центральнийвузол (ЦВ) – це підрозділ Центрального управління НБУ, а регіональні вузли(РЕВ) – підрозділи відповідних територіальних управлінь НБУ.
Абонентськийвузол може входити до складу будь-якої установи (КБ і т.ін.), що виконує всіумови, які ставляться в разі підключення абонентів до ЕП, і бере участь уроботі системи. Вузли можуть бути пов’язані між собою за допомогою виділених чикомутованих телефонних і телеграфних каналів зв’язку або через радіоканал ісупутникові системи передачі даних.
СистемаЕП НБУ дає змогу інтегрувати локальні обчислювальні мережі (ЛОМ), які існують вїї вузлах. Використовуючи ЕП, кожний користувач робочої станції (РС) ЛОМ їївузла може відправити повідомлення у вигляді текстового файла, підготовленого звикористанням довільного текстового редактора; графічного файла, що міститьграфічні конструкції будь-якого вигляду; файла бази даних типу.DBF; файлатабличного процесора. Інший абонент, який перебуває в іншому регіоні і єкористувачем ЛОМ свого вузла, може приймати ці повідомлення на свою РС.
Переваги ЕП НБУтакі: висока швидкість доставки повідомлень та можливість автоматизувати вустанові процес обробки документації, починаючи з її отримання.
СистемаЕП НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі особливості:
– формування й приймання поштових повідомлень – процеси, щорозділені в часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з’єднань міжвузлами та передачою даних;
– система ЕП використовує архітектуру, коли повідомленнязапам’ятовується на одному вузлі, а далі передається за маршрутом до іншоговузла доти, доки воно не буде доставлене адресатові. Така архітектуразабезпечує передачу даних навіть у разі можливих відказів засобів зв’язку.
ЕПНБУ дає змогу передавати повідомлення одночасно багатьом користувачам завдякивведенню спеціального механізму «групи вузлів» і вказуванню кількох адресатівпри формуванні «поштового конверта».
СистемаЕП НБУ допомагає організовувати взаємодію між програмними комплексамиавтоматизації банківської діяльності, які містяться в різних вузлах. При цьомузабезпечується весь сервіс щодо зберігання, документування й надійностідоставляння кореспонденції.
Можливепідімкнення до ЕП НБУ серверів для факсимільного й телексного зв’язку, щодозволяє надавати додаткові послуги, додатковий сервіс кінцевому користувачеві.
СистемаЕП НБУ підтримує роботу абонентського вузла на базі використання такихтехнічних засобів: ІВМ-сумісних персональних комп’ютерів, «Науеs» – суміснихмодемів, що відповідають стандартам V.22 bіs, V.32, V.32bіs, криптографічнхблоків, комутованих телефонних каналів загального користування абоспеціалізованої мережі «Іскра‑2». Кількість каналів визначаєтьсяінтенсивністю та обсягами передавання / приймання даних у вузлі. У разівикористання кількох телефонних каналів для зручності в роботі організовуютьодин груповий номер.
УЦентральному і регіональних вузлах додатково підключають робочі станції, наяких виконуються програми управління з’єднаннями і транспортування даних.(Потрібно зберігати на вузлі дані, що надходять, розподіляти їх міжвідповідними вузлами та забезпечувати транспортування).
Залежновід типу вузла використовується певний набір програмного забезпечення. У ЦВ іРЕВ це мережні ОС NetWare фірми NOVELL, вузлова версія ProCarry, операційнасистема DOS 5.0. На абонентських вузлах використовуються DOS, версія 3.30 івищі; один із комутаційних мережних пакетів NetWare, ProCarry, РіeNET, АSТRA,АCROCOM, мережні елементи UNІX. Найпоширенішою (частка її становить близько 85%)є система ProCarry, хоча останнім часом починає зростати й частка UNІX.
В ЕПведеться довідник вузлів ЕП, який міститься в кожному вузлі системи у виглядіфайла з іменем «SPRUSNBU.DBF». Цей довідник фактично описує адресний простірвузлів ЕП. Він ведеться в ЦВ, служби якого забезпечують актуалізацію довідникай готують коректури для розсилання по всіх інших вузлах ЕП НБУ. Кожний вузолмає належне лише йому поштове ім’я.
ДляАВ, які містяться в банківських установах, ім’я вузла складається з чотирьохзнаків, де перший знак є постійним (латинська буква «U»), другий – латинськабуква, яка визначає регіон (область) України (наприклад, «А» – Вінницькаобласть, «В» – Волинська і т. д.), третій знак задає код типу або множинибанківських установ, а четвертий – номер вузла в даному типі чи множині банківськихустанов.
Загальнусхему мережі зображено на рис. 1.
/>
Рис. 1.Структурна схема ЕП НБУ
Системамає суто ієрархічну трирівневу структуру. На 1‑у рівні перебуває ЦВ, на 2‑умістяться регіональні вузли, а на 3‑у – абонентські вузли. Кожний АВвходить лише до одного регіонального, а регіональні вузли входять до ЦВ.Завдяки тому, що РЕВ – це, як правило, обласні вузли (крім Київського), тозабезпечується охоплення всієї території країни.
Звичайний режимроботи вузлів – запитово-активний для вузла нижчого рівня щодо вищого. Тобто АВяк вузол 3-го рівня є запитово-активним, сам активізує запит до (і тільки до)відповідного свого регіонального вузла як вузла 2-го рівня. Так само узвичайному режимі РЕВ є запитово-активним щодо Центрального вузла системи, алена відміну від АВ він може генерувати запит і до будь-якого свого нижчестоящогоабонентського вузла. Відповідно ЦВ може генерувати запит до кожногорегіонального вузла.
Намножині вузлів пошти для забезпечення передавання повідомлень визначаєтьсянабір маршрутів, де описуються шляхи доступу від одного вузла до іншого. Цімаршрути використовуються при транспортуванні поштових повідомлень. З огляду наієрархічну структуру ЕП доставляння поштового повідомлення (ПОП) між двома РЕВможливе лише через ЦВ. Ясна річ, що і ПОП АВ одного РЕВ до АВ іншого РЕВ ідетранзитом через ЦВ. Можливі маршрути в ЕП можна записати у вигляді:
АВ(а)® РЕВ ® АВ(б),
АВ(а)® РЕВ(а) ® ЦВ ® РЕВ(б) ® АВ(б).
Поштовіповідомлення, або «поштові конверти», є тими одиницями інформації, якіпередаються між вузлами системи ЕП.
Усяке ПОПскладається з даних службового заголовка та інформаційної частини, якуназивають також «тілом повідомлення». До ПОП можуть підключатися (додаватися)додаткові файли, які описуються в службовому заголовку і передаються адресатовіразом із повідомленням.
Зауважимо, щорозмір повідомлення істотно залежить від застосовуваних програмних транспортнихзасобів. Скажімо, коли як транспортний засіб використовується програмний пакетProCarry, розміри поштових повідомлень теоретично необмежені. У разівикористання NetWare розмір файла, «запакованого» в конверт, і файла доповненьмає не перевищувати 64 кбайтів. При цьому обсяг заголовка ПОП є порівняноневеликим і залежно від використовуваних програмних транспортних засобівстановить від 300 до 500 байтів.
Однимз елементів заголовка ПОП є адреса одержувача. Вона складається з поштовогоімені вузла-адресата, тобто імені АВ, РЕВ або ЦВ, та імені локальногокористувача (ЛК) на цьому вузлі, якому безпосередньо й призначені дані. Прицьому вважається, що в кожному вузлі ЕП може визначатися свій набір, своямножина імен локальних користувачів.
Ім’ялокального користувача (його ідентифікатор) – це набір від одного до восьмисимволів латинського алфавіту. Ідентифікатори ЛК різних вузлів ЕП ні між собою,ні з іменами самих вузлів ніяк не пов’язані. Тобто в рамках одного вузла вонимають бути унікальними. Проте на різних вузлах ЕП допускаються однакові іменаЛК. Наприклад, майже на кожному вузлі ЕП є ЛК з іменем «АDMІN».
РольЛК можуть відігравати як фізичні особи, так і задачі (програмні комплекси), щовикористовують ЕП для отримання й передавання інформації між вузлами. Зокремапрограмно-технічний комплекс АРМ‑3 у вузлах комерційних банків, маючиім’я ЕLPLAT, використовує ЕП для передавання та приймання електронних платіжнихповідомлень за міжбанківськими платежами.
Упоштовій адресі для відокремлення ідентифікатора абонента від імені поштовоговузла використовують значок «@» (банківське «а»). Наприклад, поштова адресаможе мати вигляд: ADMІN@UAR0, де ADMІN – ім’я ЛК на вузлі UAR0.
/>/>/>/>Список літератури
1. Ананьєв, О.М. Інформаційнісистеми і технології в комерційній діяльності [Текст]: підручник / О.М.Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 584 с.
2. Антонов, В.М. Фінансовийменеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов,Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУім. Т.Г. Шевченка. – К.: ЦНЛ, 2005. – 432 с.
3. Гужва, В.М. Інформаційнісистеми і технології на підприємствах [Текст]: навчальний посібник / В.М. Гужва;Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.
4. Гуржій, А.М. Інформатика таінформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н. І. Поворознюк, В.В. Самсонов.– Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.
5. Информационные системы итехнологии: приложения в экономике и управлении: Кн. 6 [Текст]: учебное пособие/ Мин-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун‑т; ред. Ю.Г. Лысенко.– Донецк: Юго-Восток, 2004. – 377 с.
6. Колесник А.П. Компьютерныесистемы в управлении финансами. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 312 с.
7. Маслов, В.П. Інформаційнісистеми і технології в економіці [Текст]: навчальний посібник / В.П. Маслов;Мін-во освіти і науки України. – К.: Слово, 2003. – 264 с.
8. Олійник, А.В. Інформаційнісистеми і технології у фінансових установах [Текст]: навчальний посібник / А.В.Олійник, В.М. Шацька. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 436 с.
9. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А.Інформаційні системи в фінансово-кредитних установах. – К.: КНЕУ, 1999. –216 с.
10. Рудакова О.С. Банковскиеэлектронные услуги: Учебн. пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.– 261 с.
11. Румянцев, М.И. Информационныесистемы и технологии финансово-кредитных учреждений [Текст]: учебное пособиедля вузов / М.И. Румянцев; Западнодонбасский ин‑т экономики иуправления. – Днепропетровск: ИМА-пресс, 2006. – 482 с. –
12. Черняк, О.І. Системи обробкиекономічної інформації [Текст]: підручник / О. І. Черняк, А.В. Ставицький,Г.О. Чорноус. – К.: Знання, 2006. – 447 с.