Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції

ЗМІСТ:
Вступ…ст. 4
Глава 1.Теоретичні засади добросовісної конкуренції ……………… ст.7
1.1.    Конкуренціяяк передумова розвитку ринкової економіки та чесні звичаї ділової практики …………………………………………………ст.7
1.2.     Основніформи прояву недобросовісної конкуренції… ст.13
1.3.     Об’єктивнанеобхідність та цілі захисту інтересів суб’єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції… ст.19
Глава 2. Аналізмеханізму захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції в Україні… ст.24
2.1.     Нормативно-правовабаза захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренціїта механізм її застосування…………………………………………………………………… ст.24
2.2.      Суб’єктизахисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції таїх діяльність… ст.34
2.3.      Характерніособливості проявів недобросовісної конкуренції в Україні та чинники, що їмсприяють………………………………………. ст.42
Глава 3.Економічні та соціальні аспекти захисту від недобросовісної конкуренції…ст.63
3.1.        Захистінтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції тасоціально-економічний розвиток України… ст.63
3.2.     Вдосконаленнязасад захисту від недобросовісної конкуренції та застосування світового досвідузахисту від недобросовісної конкуренції в Україні…ст.75
3.3.     Формуванняетичних норм поведінки в сучасній діловій практиці…ст.85
Висновки іпропозиції…ст.88
Списоквикористаних джерел…ст.93
Додатки…ст.97
ВСТУП
Питання захистуконкуренції є досить актуальним на сучасному етапі розвитку економіки України.Це пояснюється тим, що з одного боку, в Україні швидкими темпами розвиваютьсярізноманітні форми підприємництва, що призводить до загострення конкурентнихвідносин, які самі по собі навряд чи можуть розвиватись в цивілізованому руслі,а з іншого боку в Україні майже повністю відсутня культура підприємництва,наявна в інших країнах. Власне споконвічні традиції ведення бізнесу, щорозвивались історично, були майже повністю втрачені за роки існуванняадміністративно-командної системи і за той досить короткий термін, що пройшов змоменту утвердження незалежності України та початку становлення ринковихвідносин, ці традиції чесного підприємництва навряд чи можна сформувати з нуля.
Крім того питанняборотьби з недобросовісною конкуренцією набуває нового, більш широкого змісту вконтексті глобалізації та інтеграції України в європейську економіку.
Досвід показав,що втручання держави у економіку у вигляді регулювання конкурентних відносин єневід’ємною і необхідною складовою сучасної ринкової економіки. У 1980-х — 1990-х роках відбувся справжній «бум» законодавства, спрямованого назахист підприємців від недобросовісної конкуренції — воно було прийнято удекількох десятках країн світу і зараз існує більше ніж у 60.
В Українізапровадження державного захисту добросовісної конкуренції практично співпало зпочатком переходу до ринкової економіки, що обумовило одну трохи парадоксальнуситуацію: фактично законодавство про захист економічної конкуренції таінструменти його реалізації з’явилисяраніше, ніж сама конкуренція, і стали активними чинниками її становлення.
 В результаті вжитих протягом останніх роківправових та організаційних заходів в нашій державі створено умови дляпрактичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захистуконкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольнимстановищем, неправомірним обмеженням конкуренції танедобросовісній конкуренції, назагальнодержавних тарегіональних ринках з’явилися десяткитисяч самостійних суб’єктівгосподарювання.Отже, створення конкурентної структури в основному здійснено (в основному — тому що доробки та переробки обов’язково будуть).
Незважаючи навищесказане, дана проблема не є достатньо теоретично розробленою. Хоча наврядчи хтось буде оспорювати її теоретичну значимість.
Навітьнормативно-правова база з даного питання ще не є цілком сформованою, хоча заостанні два роки і були дуже значні зрушення в цьому плані. Зокрема булоприйнято новий ЗаконУкраїни „Про захист економічної конкуренції” від 11січня 2001року і він ужевступив в дію. Ним передбачено досить значне посилення відповідальності запорушення конкурентного законодавства. Хоча проблема правового забезпечення діяльності всеще залишається. Вона виявляється у нестабільності та суперечливостізаконодавства і додатково посилюється наявністю „білих плям” в правовому полі.В першу чергу гостро відчувається необхідність існування Конкурентного кодексу.
Метою даноїроботи є аналіз наявного стану справ в галузі захисту інтересів суб’єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції та вироблення конкретнихрекомендацій щодо покращення даної діяльності, включаючи розробку певноїметодики оцінки збитків як господарюючих суб’єктів так і інших зацікавленихсторін від недобросовісної конкуренції.
Дана метадосягається через аналіз законодавчої та нормативно-правової бази захисту віднедобросовісної конкуренції, характерних особливостей проявів недобросовісноїконкуренції, світового досвіду в даній галузі та ґрунтовного розгляду всіхскладових даної проблеми, особливо тих, що стосуються питань захистуінтелектуальної власності.
В роботі головнимчином використовуються інформаційні матеріали, надані центральним апаратомАнтимонопольного комітету України (як власна інформація Антимонопольногокомітету України ( далі за текстом – АМКУ), так і інші джерела різних авторів,якими володіє АМКУ), а саме п”ятим Управлінням досліджень та розслідувань та безпосередньовиконуючим обов’язки начальника управління.
Крім того вроботі використані інші інформаційні джерела, перелік яких надано в відповідномусписку використаних джерел, зокрема статті періодичних видань, монографії,інформація Web-сторінок та ін.
Також в роботішироко використовуються матеріали, зібрані автором самостійно під часпроходження практики в центральному апараті Антимонопольного комітету України,а саме в Управлінні міжнародних зв’язків та європейської інтеграції та п”ятомуУправлінні досліджень та розслідувань.
При написанніроботи застосовувались загальнонаукові методи дослідження.
Автором здійсненаспроба самостійно розробити методику оцінки збитків від недобросовісноїконкуренції.
При обробцістатистичних матеріалів застосовувались методи економічної статистики іззастосуванням сучасних прикладних комп’ютерних програм дляекономіко-статистичного аналізу.
Зокрема буловикористано наступні програмні продукти:
·                Табличнийпроцесор MS Excel 2002 з пакету програм MS Office XP 2002.
·                Програмаекономіко-статистичного аналізу Stat GraphicsPlus v5.0.

ГЛАВА1.
Теоретичнізасади добросовісної конкуренції
 
1.1.Конкуренція як передумова розвитку ринкової економіки та чесні звичаї діловоїпрактики
Конкуренція єважливим атрибутом ринкової економіки. Сам ринок, механізм його дії не моженормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджуваввідомий англійський економіст Ф. Хайєк, “суспільства, які покладаються наконкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети”.
Сучасна ринковаекономіка являє собою складний організм, який складається з великої кількостірізноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур,які взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, таоб’єднаних єдиним поняттям – ринок. Конкуренція є ключовим поняттям, що виражає сутність ринковихвідносин. Вона є центром всієї системи ринкового господарства.
Отже, конкуренціявиявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарстваза кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів.
Такий видекономічних відносин, як конкуренція, існує тоді, коли виробники товаріввиступають як самостійні, ні від кого не залежні суб’єкти. Їхня залежністьпов’язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції увиробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію –природньо і об’єктивно існуюче явище – можна розглядати як закон товарногогосподарства.
Конкуренція — цеадекватна ринку форма економічного суперництва. Одночасно її можна представитиумовою розвитку підприємництва та найважливішим його мотиватором.
Конкуренція сприяєформуванню певного складу мислення підприємців. Відсутність „здорової” конкуренції призводить до монополії виробництва і, якнаслідок, зростання тіньової економіки, яка нічого не має спільного із законнимведенням бізнесу. Однак наші реалії говорять про те, що далеко не завжди мистикаємося із цивілізованим ринком. Часто має місце позаекономічне, протиправненакопичення багатства у контексті псевдоринкових відносин та напівкримінальногоперерозподілу національного багатства. Цивілізована конкуренція можлива лише заумов, визначених законодавчим шляхом та реалізованих за допомогою державногорегулювання та регламентування економічних процесів.
Стрижнем мотиваціїпідприємництва протягом тривалого часу було виключно прагнення до максимізаціїприбутку. Але освічені капіталісти та теоретики ринкової економіки в XIXстолітті починають усвідомлювати методологічну збитковість підходу, що трактуєнаживу як єдиний та абсолютний мотив підприємництва. Зміцнюється розуміннятого, що підприємці керуються не тільки суто меркантильними мотивами, але йпрагненням до самоствердження та самореалізації. Насамперед, гонитва заматеріальним успіхом також може бути формою реалізації цього прагнення, а нетільки самодостатньою цінністю.
Важливою умовоюринку є надання його суб’єктам економічної свободи, що є необхідною передумовоюбудь-якої іншої свободи. Економічна свобода — це свобода будь-якої діяльності,включаючи право вибору та пов’язані із цим ризик та відповідальність. Бізнес — це діяльність у межахпостійної, жорсткої конкуренції та суперництва за більш високі показникиякості. Моральна цінність добра у підприємців найчастіше ототожнюється ізкористю. Індивід постійно „перевіряє” свої моральні цінності, приносячиодні з них у жертву іншим, та випробовує на міцність щирість своїх переконань.Своєрідністю прояву моральних цінностей в умовах ринку є принцип непримусовихметодів суспільної еволюції, пов’язаний із наданням індивідам свободи виборущодо засобів своєї діяльності. Ринковий механізм спонукає суспільство допостійного розвитку. Умовність оцінок та їх орієнтація на конкретний результатне зменшують загальної ролі ринкового механізму. Проте не можна повністюігнорувати й критичні зауваження, висловлювані на адресу ринку, тому що йогосліпе звеличення матиме зворотній результат. Ринок не повинен бути самоціллюсуспільства. Він є лише засобом поліпшення матеріальних та духовних основ життялюдини. Тому що там, де свобода ринку стає самоціллю, починає обмежуватисясвобода людини.
Спільні моральніцінності окремих індивідів в процесі їх економічної діяльності згодомтрансформувались в так звані „чесні звичаї” ділової практики.
Закон України«Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року устатті 1 містить генеральну заборону, відповідно до якої визнаютьсянедобросовісною конкуренцією та забороняються будь-які дії у конкуренції, щосуперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Зміст поняття„звичай” у підприємницькій діяльності може мати широке суб’єктивне тлумачення.Тому важливим є чітке визначення поняття „звичаю” в діловій практиці. Проте вукраїнському законодавстві цей термін поки що не визначений однозначно.
За визначеннямВ.Котюка, звичай – це історично обумовлене неписане правило поведінки людей,яке стало звичкою в силу його багаторазового застосування протягом тривалогочасу життя суспільства[1].
Також у правовійлітературі висловлюється думка, що при застосуванні терміну „чесні звичаї”відносно конкуренції він відображає моральні, соціальні і економічні традиції,які існують в конкретному суспільстві[2].
Отже, вузагальненому вигляді, чесні звичаї ділової практики – це певнізагальноприйняті правила поведінки суб’єктів економічної діяльності, щосклались історично і відображають морально-етичні уподобання суб’єктів впроцесі їх економічних взаємовідносин.
В процесірозвитку суспільства чесні звичаї ділової практики поступово знайшли своєвідображення в окремих нормативно-правових актах, хоча така юридичнатрансформація не означає що чесні звичаї ділової практики зникли яксоціально-економічне явище, вони навпаки розвиваються відповідно до подальшогорозвитку суспільства.
Характерним є те,що чесні звичаї ділової практики набули найбільшого розвитку в країнах зрозвинутою ринковою економікою і майже відсутні в постсоціалістичних країнах.Зокрема в США є законодавче визначення торгової звички в Єдиному торговомукодексі. За умови ж існування жорстко регульованої командно-адміністративноїекономіки і відсутності власне ринкових відносин чесні звичаї є непотрібними,вони протирічать самій філософії командно-адміністративної системи.
Саме в цьому єодна з причин сучасного стану конкурентного середовища в Україні, аджевітчизняні підприємці не мають тих моральних настанов, які були сформовані увигляді чесних звичаїв ділової практики в інших країнах і сприймаютьсяпідприємцями як об’єктивно існуючі і непорушні правила поведінки ( власне, натеренах колишнього СНД та інших постсоціалістичних країн теж існували певнічесні звичаї, але вони з часом деградували за період існування командно-адміністративноїекономіки в зв’язку з відсутністю об’єктивної необхідності в них ).
Ринкова конкуренція – це боротьба за обмежений обсягплатоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їмсегментах ринку. Наведене визначення досить умовне, але воно включає рядважливих для розуміння суті справи моментів.
По-перше, мовайде про ринкову конкуренцію, тобто про безпосередню взаємодію фірм на ринку.Справа в тому, що в поняття конкуренції іноді включається дуже широке колоявищ. Але це визначення досить конкретне. Воно стосується тільки тієї боротьби,яку ведуть фірми, що просувають на ринок свої товари та послуги.
По-друге,конкуренція ведеться за обмежений обсяг платоспроможного попиту. Самеобмеженість попиту змушує фірми ворогувати одна з одною. Якщо попитзабезпечений товарами (послугами) однієї фірми, то всі інші автоматичновтрачають можливість реалізовувати свою продукцію.
По-третє, ринковаконкуренція розвивається тільки на доступних сегментах ринку. Один з розповсюдженихприйомів, до якого вдаються фірми, заключається в переході на недоступні дляінших сегменти.
Позитивна рольконкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує.
Функція регулювання. Для того щоб встояти в боротьбі, підприємецьповинен запропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач (суверенітетспоживача). Звідси й фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в тігалузі, де в них існує найбільша потреба.
Функціямотивації. Для фірми конкуренція означає шанс і ризик одночасно, адже підприємства,що пропонують найкращу по якості продукцію, або виробляють її з меншимивиробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивнісанкції). Це стимулює технічний прогрес. А фірми, що не реагують на побажанняклієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку,отримують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативнісанкції).
Функціярозподілення. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високоїпродуктивності, але й дозволяє розподілити прибуток серед підприємств тадомашніх господарств відповідно до їх ефективного вкладу. Це відповідає одномуз головних принципів конкурентної боротьби – винагорода відповідно дорезультатів.
Функціяконтролю. Конкуренція обмежує та контролює економічну силу кожної фірми.Наприклад, монополіст може визначити ціну. В цей час конкуренція пропонуєпокупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконалішаконкуренція, тим об’єктивніша ціна.
Виконуючиці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва,підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширенняноменклатури продукції.
Отже,після стислого визначення головних моментів, можна зробити висновок щодо ролі добросовісноїконкуренції в економіці: вона є визначаючим фактором впорядкування цін,стимулом інноваційних процесів. Вона сприяє витісненню з виробництванеефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, упереджує диктатвиробників (монополістів) по відношенню до споживача.
1.2.Основні форми прояву недобросовісної конкуренції
Недобросовісноюконкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим таіншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Основною причиноюпояви недобросовісної конкуренції є прагнення підприємців досягти певнихпереваг у підприємницькій діяльності зі значно меншими витратами, ніж за умовдобросовісної конкуренції. При цьому мають існувати певні сприятливі длянедобросовісної конкуренції фактори: прогалини в законодавстві, відсутністьправового захисту товарного знака тощо.
Класифікація формта проявів недобросовісної конкуренції є досить складним питанням. Цепояснюється кількома причинами:
1.Існують певнівідмінності в економічному підході до недобросовісної конкуренції такласифікації, що визначена в законодавстві.
2.Класифікаціяформ недобросовісної конкуренції в Українському законодавстві та законодавствіінших країн не завжди збігаються.
3.З розвиткомтехнологій (в першу чергу інформаційних) та форм економічної діяльності з’являютьсянові та трансформуються існуючі форми недобросовісної конкуренції.
Оскільки авторданої роботи є громадянином України і всі положення даної роботи в першу чергу прив’язанідо умов України, то за основу класифікації форм та проявів конкуренції прийнятів першу чергу положення законодавства України з певною модифікацією відповіднодо економічного підходу (та переважно економічної, а не юридичної спрямованостіданої роботи).
 Основниминормативно-правовими актами, що регулюють питання конкуренції в Україні є:
·                ЗаконУкраїни «Про захист економічної конкуренції» від 11січня 2001 року.
·                ЗаконУкраїни «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня1996 року.
Відповіднодо Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11січня2001 року економічна конкуренція (конкуренція) — змагання між суб’єктамигосподарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншимисуб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарюваннямають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єктгосподарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Отжеможна виділити два основних види конкуренції: добросовісна та недобросовіснаконкуренція.
Основнимипроявами добросовісної конкуренції є:
·          Підвищення якості продукції;
·          Зниження цін (“війна цін”);
·          Реклама;
·          Розвиток до- і післяпродажного обслуговування;
·          Створення нових товарів та послуг з використаннямдосягнень НТР і т. ін.
Однією зтрадиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами, тобто “війнацін”. Вона відбувається багатьма методами: зниження цін, локальними змінамицін, сезонними розпродажами, представленням більшого обсягу послуг за діючимицінами, збільшенням строків споживчого кредиту та ін.
Більшефективною та більш сучасною формою конкурентної боротьби є боротьба за якістьтовару, що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високоїякості або нової споживчої вартості ускладнює відповідні заходи з бокуконкурента, так як “формування” якості проходить довготривалий цикл, щопочинається з накопичення економічної та науково – технічної інформації.
Основнимиформами недобросовісної конкуренції є:
·         Неправомірне використання чужих позначень,рекламних матеріалів, упаковки — використання без дозволу уповноваженої на теособи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, іншихпозначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніхтворів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести дозмішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет наїх використання.
·         Копіювання зовнішнього вигляду виробу –відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб’єкта івведення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії,що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта.
·         Неправомірне використання товару іншоговиробника — введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншоговиробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженоїна те особи .
·         Порівняльна реклама — реклама, щомістить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншогогосподарюючого суб’єкта.
·         Дискредитація господарюючого суб’єкта — поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язанихз особою чи діяльністю господарюючого суб’єкта, які завдали або могли завдатишкоди діловій репутації господарюючого суб’єкта .
·         Купівля-продаж товарів, виконання робіт,надання послуг із примусовим асортиментом — купівля-продаж одних товарів,виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконанняробіт, надання послуг, не потрібних споживачу.
·         Схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта- спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, довідмови від встановлення договірних зв’язків із цим господарюючим суб’єктом.
·         Схилення постачальника до дискримінаціїпокупця (замовника) – спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника),безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця(замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на тепідстав.
·         Схилення господарюючого суб’єкта до розірваннядоговору з конкурентом — чинене з корисливих мотивів або в інтересах третіхосіб спонукання господарюючого суб’єкта — учасника договору до невиконання абовиконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхомнадання або пропонування господарюючому суб’єкту — учаснику договору,безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чиінших переваг.
·         Підкуп працівника постачальника — надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо абочерез посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ заненалежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків,що випливають з укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і покупцемдоговору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело абомогло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних перевагперед покупцем (замовником).
·         Підкуппрацівника покупця (замовника) — надання або пропонування йому конкурентом постачальника,безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чинемайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця(замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладеннямміж постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт,надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальникапевних переваг перед постачальником.
·         Досягненнянеправомірних переваг у конкуренції – отримання таких відносно іншого господарюючогосуб’єкта шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішеннямдержавного органу, наділеного відповідною компетенцією.
·         Неправомірнезбирання комерційної таємниці — добування протиправним способом відомостей, що відповіднодо законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи моглозавдати шкоди господарюючому суб’єкту.
·         Розголошеннякомерційної таємниці — ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженоїна те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлятькомерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленомупорядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдалочи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту.
·         Схиленнядо розголошення комерційної таємниці – спонукання особи, якій були довірені увстановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язківвідомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційнутаємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкодигосподарюючому суб’єкту.
·         Неправомірневикористання комерційної таємниці — впровадження у виробництво або врахуванняпід час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволууповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлятьвідповідно до законодавства України комерційну таємницю.
Всі форминедобросовісної конкуренції також розподіляються за їх юридичним змістом напорушення конкурентного законодавства та злочини.
Злочинихарактеризуються наявністю складу злочину та підпадають під юрисдикцію не лишеконкурентного законодавства, а в першу чергу Кримінального кодексу України.
Також всі форминедобросовісної конкуренції поділяються в залежності від суб’єктів — порушниківта їх кількості.
Так суб’єктамипорушень можуть бути або індивідуальні суб’єкти господарювання або їх групи.
Розгорнутаграфічна схема форм недобросовісної конкуренції наведена в Додатку №1.
Докладніше змістта особливості окремих форм недобросовісної конкуренції в Україні розглянуті увідповідному параграфі Глави 2 даної роботи.
1.3.Об’єктивна необхідність та цілі захисту інтересів суб’єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції
В процесіфункціонування економіки стикаються інтереси трьох груп суб’єктів:
1.              Суб’єктівгосподарювання.
2.              Кінцевихспоживачів.
3.              Держави.
Можна визначитибезліч інтересів суб’єктів господарювання, які узагальнюються головним –отримання максимального прибутку:
1.              Збільшенняобсягів реалізації.
2.              Розширенняринкової ніші.
3.              Зниженнявитрат.
4.              Отриманнябільш сприятливих умов роботи тощо.
Основнимиінтересами кінцевого споживача є отримання товару (послуги) належної якості примінімальній вартості, при цьому має забезпечуватись достатній рівеньспоживання.
Інтереси державив даному випадку є похідними від інтересів перших двох груп суб’єктів, а самевона через притаманні їй механізми регулювання прагне (принаймі в теорії маєпрагнути) до забезпечення балансу задоволення інтересів як всередині кожної знаведених груп, так і між ними.
Важливим моментомє те, що державою захищаються не будь-які інтереси суб’єктів господарювання,адже через недобросовісну конкуренцію суб’єкти теж намагаються досягтизадоволення своїх інтересів, а лише „добросовісні інтереси”, тобто інтереси,які є в певній мірі загальноприйнятими, відповідають певному балансу інтересіві задоволення яких позитивно впливає на суспільство в цілому.
Глобальною метоюзахисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції єзабезпечення розвитку економіки шляхом забезпечення свободи підприємництва вумовах чесної конкурентної боротьби.
Слід зазначити,що саме конкуренція не є самоціллю, вона є лише засобом забезпеченняефективного функціонування економіки. В даному випадку є доцільним правилорозумного підходу, коли захист конкуренції співставляється зсоціально-економічним ефектом від нього. Таким чином, якщо певне обмеженняконкуренції призводить до позитивного соціально-економічного ефекту, то такеобмеження може бути визнане доцільним.
Необхідністьзахисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренціїможна розглядати на декількох рівнях:
1.Конкуренція міжсуб’єктами господарювання на внутрішньому ринку.
2.Конкуренція вміжнародному аспекті.
3.Вплив органівдержавної влади на конкуренцію.
4.Захист правспоживачів.
Якщо розглядатиконкуренцію між суб’єктами господарювання на внутрішньому ринку, то тут перш завсе виникає необхідність створення єдиних чесних „правил гри” на ринку, що маєзабезпечити рівні можливості для функціонування підприємств та відсутністьнездорових тенденцій, що часто можуть межувати з кримінальними проявами.
Що стосуєтьсяконкуренції в міжнародному аспекті, то це питання є більш складним, ніж можездатися на перший погляд. Це пов’язано з тим, що з одного боку необхіднозахистити вітчизняного виробника на внутрішньому ринку, а з іншого боку –забезпечити свободу конкуренції. Крім того, необхідно враховувати тиск з бокуміжнародних економічних організацій та політичну складову, яка майже завжди присутняв міжнародних економічних відносинах.
Що стосуєтьсявпливу органів державної влади на конкуренцію, то це питання є доситьсуперечливим. Органи державної влади повинні в силу своїх повноважень сприятирозвитку конкуренції, але на практиці це відбувається не завжди, нерідконавпаки дії державних органів певним чином обмежують конкуренцію, не останнюроль в цьому часто відіграє корупція.
Захист інтересівспоживачів є одним з головних наслідків боротьби з недобросовісноюконкуренцією, оскільки саме кінцевий споживач в підсумку відчуває на собіефективність функціонування економіки та наслідки недобросовісної конкуренції.
Виходячи ззазначених вище передумов, можна сформулювати такі основні цілі захисту віднедобросовісної конкуренції інтересів суб’єктів господарювання:
·                Забезпеченнярівності суб’єктів господарювання при здійсненні підприємницької діяльності.
·                Захист суб’єктівгосподарювання від проявів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку.
·                Захист суб’єктівгосподарювання від проявів недобросовісної конкуренції на зовнішньому ринку.
·                Захист суб’єктівгосподарювання від проявів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку.
·                Запобіганняможливостям досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
·                Захистінтелектуальної власності на зовнішньому та внутрішньому ринку.
·                Забезпеченняреалізації споживачами своїх прав на гарантований рівень споживання, відповіднуякість товарів тощо.
Крім того, в умовахрозвитку глобалізації та прагнення України до інтеграції в європейськіекономічні структури питання захисту від недобросовісної конкуренції таконкурентної політики в цілому набуває нового змісту. Сьогодні конкурентнаполітика все більше стає одним з домінуючих напрямків в економічній політицідержави.
Описане вищеособливо характерно для взаємовідносин країн колишнього соцтабору.
Саме в цьомуконтексті головними завданнями та проблемами конкурентної політики є:
1.              Поступовезняття обмежень конкуренції з боку зарубіжних товарів та послуг; у першу чергу,з країнами регіону, із метою захисту національних виробників протягомперехідного періоду (“перехідний протекціонізм”);
2.              Приведеннядо відповідності темпам лібералізації зовнішньоекономічної діяльності масштабівта характеру приватизації експортних виробництв;
3.              Установленнявзаємозв’язку між антидемпінговим законодавством і законами про розвитокконкуренції на національному ринку;
4.              Поєднанняполітики демонополізації із заходами з економічної концентрації експортоорієнтованоїдіяльності та
протидія недобросовісній конкуренції з боку зарубіжних виробників;
5.              Зближенняосновних умов конкуренції, перш за все, із країнами регіону;
6.              Гармонізаціяпринципів національних зусиль країн регіону з демонополізації народногогосподарства;
7.              Завершенняформування єдиного наскрізного господарчого розрахунку витрат та доходів відвнутрішньо- та зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
Участь України уформуванні й розвитку, перш за все, регіонального конкурентного простору є несамоціллю, а засобом і сферою активного пристосування національної економіки довимог світових ринків. В умовах різнорідного конкурентного середовища, з якимвиробники України стикаються на зовнішніх ринках, їх адаптація має носити“ступеневий” характер і розвивається від менш до більш вимогливих ринків.Випереджаючий характер зняття бар’єрів на регіональному (субрегіональному)рівні створює тимчасові переваги для українських виробників та споживачівпорівняно з конкурентними третіх країн.

ГЛАВА2.
Аналізмеханізму захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренціїв Україні
 
2.1.Нормативно-правова база захисту інтересів суб’єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції
 
В загальномувигляді структуру нормативно-правових актів з питань захисту віднедобросовісної конкуренції можна представити наступним чином :
1.        КонституціяУкраїни;
2.        ЗакониУкраїни;
3.        УказиПрезидента України;
4.        Нормативно-правовіакти Антимонопольного комітету України;
5.        Нормативно-правовіакти інших органів державної влади;
6.        Актиорганів місцевої влади та місцевого самоврядування.
Визначальною вданій ієрархії є Стаття 42 Конституції України, в якій визначено, що „Державазабезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаютьсязловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренціїта недобросовісна конкуренція.”
Таким чиномоднозначно вказується на те, що недобросовісна конкуренція в будь-якій формі єявищем протизаконним.
Що стосуєтьсязаконодавчої бази, то її можна умовно розділити на 3 групи:
1.        Законищодо безпосереднього захисту від недобросовісної конкуренції;
2.        Закони,визначають організаційні засади захисту від недобросовісної конкуренції;
3.        Закони,окремі норми яких стосуються захисту від недобросовісної конкуренції.
До першої групиможна віднести :
·          ЗаконУкраїни«Про захист економічної конкуренції» від 11січня 2001 року;
·          ЗаконУкраїни«Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996року.
Дані закони єосновними і визначають всі головні засади захисту від недобросовісноїконкуренції: основні поняття, види порушень, види відповідальності та ін.
До другої групивідноситься, в першу чергу, Закон України „Про Антимонопольний комітет України”від 26 листопада 1993року. Вінвизначає правовий статус, цілі та напрямки діяльності Антимонопольного комітетуУкраїни – головного органу, що призваний захищати конкуренцію в Україні.
Крімвищенаведених законів, певні норми з питань захисту конкуренції включають іншізакони, саме їх і можна віднести до третьої групи :
„Проохорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993р.
„Проохорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993р.
„Проавторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р.
„Про власність”від 7 лютого 1991 р.
„Про зовнішньоекономічнудіяльність” від 16 квітня 1991 р.
„Проінформацію” від 2 жовтня 1992р.
„Продруковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992р.
„Пронауково-технічну інформацію” від 25 червня 1993р.
„Протелебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993р.
„Прозахист інформації в автоматизованих системах” від 5 липня 1994р.
„Проохорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р.
ТакожУкраїни приєдналась до певних як міжнародних угод так і угод в рамках СНД.
Угодив рамках СНД:
Угодапро співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав від 24вересня 1999 р. (ратифікована Україною 27 січня 1995 р., діє з травня 1995 р.).
Угодапро заходи з охорони промислової власності та створення Міждержавної ради зпитань охорони промислової власності (ратифікована Україною 12 березня 1993р.).
Угодапро співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальноївласності від 6 березня 1998 р. (ратифікована Україною 21 вересня 2000р.).
Угодапро взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів у галузі правовоїохорони винаходів від 4 червня 1999 р.
Угодапро, заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарнихзнаків та географічних позначень від 4 червня 1999 р. (ратифікована Україною 21вересня 2000р. із застереженнями).
Правиламитного контролю за переміщенням через митний кордон товарів, що містятьоб’єкти інтелектуальної власності, прийняті на засіданні Ради Голів урядівдержав СНД у Москві 28 вересня 2001 р. та підписані Україною .
Міжнародніконвенції і договори, підтверджені Україною:
Паризькаконвенція про охорону промислової власності (підтверджена в 1992р.).
Мадридськаугода про міжнародну реєстрацію знаків (ратифікована в 2000р.).
Ніццькаугода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків(ратифікована в 2000р.).
Договірпро закони щодо товарних знаків ( ратифікований в 1995р.).
Конвенціяпро заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності ( участь з1997р.) та деякі інші.
УказиПрезидента України здебільшо носять досить вузько направлений характер ірегулюють певні конкретні питання конкурентних відносин. Виключення становитьтакий періодичний нормативний акт, як Указ Президента України „Про головнінапрямки конкурентної політики на… роки”. Саме даний нормативний актвизначає напрямок, в якому буде розвиватись конкуренція на ринку України впевні роки.
Звичайно, законита інші нормативні акти, що описані вище, не можуть охопити всіх питань захистувід недобросовісної конкуренції. Тому виникає необхідність існування великоїкількості підзаконних актів, які мають конкретизувати норми окремих законів, впершу чергу що стосується процесуальних засад захисту від недобросовісноїконкуренції. Саме цю роль виконують нормативні акти Антимонопольного комітетуУкраїни.
Механізмзастосування існуючого законодавства розглянемо на прикладі конкретної справи,що розглядалась АМКУ.
Короткий викладсуті справи[3].
ТОВ«Інформас», яке є видавцем газети «Ярмарка кроссвордов», — юридична особа,зареєстрована Центральною районною адміністрацією виконкому Одеської міськоїРади народних депутатів (свідоцтво про державну реєстрацію від… № …).Засновниками газети «Ярмарка кроссвордов» є громадяни України ….
Газета«Ярмарка кроссвордов» зареєстрована Державним комітетом інформаційної політикиУкраїни (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масовоїінформації №… від …). Сфера розповсюдження газети — загальнодержавна,тематична спрямованість — підвищення загальнокультурного рівня населення,інтелектуальних навичок. Фактично видання газети «Ярмарка кроссвордов»розпочалося у 1998 році як спеціального випуску всеукраїнського щотижневика«Собеседник». Загальний тираж газети до 500 тис. примірників.
Товариствоз обмеженою відповідальністю «Гермес-Медіа» та товариство з обмеженоювідповідальністю «Гермес-Преса» (надалі — Відповідачі) — юридичні особи,зареєстровані Печерською районною державною адміністрацією м. Києва (свідоцтвапро державну реєстрацію …), засновниками обох є одні й ті ж самі фізичніособи — громадяни України… .
Товариства«Гермес-Медіа» та «Гермес-Преса» є відповідно засновником та видавцем газети«Ярмарка кроссвордов. Украйна» (свідоцтво про державну реєстрацію …). Сферарозповсюдження газети -загальнодержавна, тематична спрямованість — ознайомленнячитачів з новинами в світі кросвордів, анекдоти, інтелектуальні розваги,гороскопи, гумор, новини в світі, конкурси з розіграшем призів.
Розподілобов’язків ТОВ «Гермес-Медіа» та ТОВ «Гермес-Преса» при виданні цієї газетивизначений договором на видання від 20 серпня 2001 року. Відповідно до цьогодоговору засновник доручає, а видавець видає та розповсюджує газету «Ярмаркакроссвордов. Украйна». Пунктом 2.4 договору встановлено, що видавець такожвиконує обов’язки редакції газети, до яких входить збір інформації, розміщення,верстка, коректура та інші технічні питання, пов’язані з виданням газети. Заповідомленням ТОВ «Гермес-Медіа» і ТОВ «Гермес-Преса» (листи від 11.12.01 № 11та № 28), замовником оригінал-макета «Ярмарка кроссвордов. Украйна» є ТОВ«Гермес-Медіа», розробником — … Як свідчать матеріали, отримані в ходірозгляду справи, на загальнодержавному ринку продукції друкованих засобівмасової інформації перший номер газети «Ярмарка кроссвордов. Украйна» з’явивсяу вересні 2001 року тиражем 200 тис. примірників (хоча на першій сторінцігазети був зазначений №7).
Зарезультатами порівняння зовнішнього вигляду зразків видань «Ярмаркакроссвордов» та «Ярмарка кроссвордов. Украйна», наданих заявником тавідповідачами, встановлено, що домінуючою частиною назви газети «Ярмаркакроссвордов. Украйна» є словосполучення «Ярмарка кроссвордов», яке до того жвиконано тим же шрифтом і в тій же кольоровій гамі, як і назва газети «Ярмаркакроссвордов» видавництва ТОВ «Інформас». При цьому слово «Украйна» набранозначно меншим від домінуючої частини назви шрифтом і тому майже непомітне. Крімтого, загальне оформлення першої сторінки газети «Ярмарка кроссвордов. Україна»імітує оформлення першої сторінки газети «Ярмарка кроссвордов» видавництва ТОВ«Інформас». При цьому, тематична спрямованість обох видань співпадає.
Отже,оформлення газети «Ярмарка кроссвордов. Україна», а саме композиційневирішення, написи, позначення, практично тотожне оформленню газети «Ярмаркакроссвордов». Заявник повідомив, що дозволу на використання своїх позначеньтовариствам «Гермес-Медіа» та «Гермес-Преса» не надавав.
Крімтого, фактичний перший номер газети «Ярмарка кроссвордов. Україна» буввипущений під № 7. На думку заявника, поява цієї газети під № 7 була викликанатим, що в цей час на Одеській книжковій фабриці вже друкувався черговий номергазети «Ярмарка Кроссфордов»
Порушенняантимонопольного законодавства в даному випадку полягає в наступному.
Такимчином, дії ТОВ «Гермес-Медіа», спрямовані на набуття прав інтелектуальноївласності на позначення «Ярмарка кроссвордов» та макет першої сторінки газети«Ярмарка кроссвордов», є діями у конкуренції, що суперечать чесним звичаям упідприємницькій діяльності, передбаченими статтею 1 Закону України «Про захиствід недобросовісної конкуренції», та недобросовісною конкуренцією, передбаченоюстаттею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», увигляді використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого позначення«Ярмарка кроссвордов» та інших позначень, які визначають оформлення першоїсторінки газети, що може призвести до змішування з діяльністю ТОВ «Інформас»,яке має пріоритет на їх використання.
Етапирозгляду даної справи мають наступний вигляд.
1.До АМКУ надійшла заява товаристваз обмеженою відповідальністю «Інформас» (надалі — ТОВ «Інформас») (м. Одеса)від 01.10.01 вх. № 1/1-1309 про недобросовісну конкуренцію з боку товариства зобмеженою відповідальністю «Гермес-Медіа» (м. Київ) і товариства з обмеженоювідповідальністю «Гермес-Преса» (м. Київ) у вигляді неправомірного використанняпозначення «Ярмарка кроссвордов» та введення в господарський обіг видання«Ярмарка кроссвордов. Україна», зовнішній вигляд та оформлення якого копіює вжеприсутнє на ринку видання «Ярмарка кроссвордов», видавцем якого є ТОВ«Інформас».
2.Розпорядженнямдержавного уповноваженого АМКУ від26 грудня 2001 року № 05/325-р розпочато розгляд справи № 27-26.4/156-01 застаттею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у зв’язкуз наявністю у діях ТОВ «Гермес-Медіа» та ТОВ «Гермес-Преса» ознак порушеннязаконодавства про захист від недобросовісної конкуренції у виглядінеправомірного використання чужих позначень.
3. Проведено порівняннязовнішнього вигляду зразків. За результатами порівняння зовнішнього виглядузразків видань «Ярмарка кроссвордов» та «Ярмарка кроссвордов. Україна», наданихзаявником та відповідачами, встановлено, що домінуючою частиною назви газети«Ярмарка кроссвордов. Украйна» є словосполучення «Ярмарка кроссвордов», яке дотого ж виконано тим же шрифтом і в тій же кольоровій гамі, як і назва газети«Ярмарка кроссвордов» видавництва ТОВ «Інформас».
4. За результатами розглядусправи прийнято постанову, в якій визначено наступне:
1.Визнати використання товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-Медіа»(м. Київ) при підготовці та випуску газети «Ярмарка кроссвордов. Україна»чужого позначення «Ярмарка кроссвордов» та інших позначень, які визначаютьоформлення першої сторінки газети, схожих до ступеня змішування з відповіднимипозначеннями газети «Ярмарка кроссвордов», видавцем якої є товариство зобмеженою відповідальністю «Інформас» (м. Одеса), недобросовісною конкуренцією,передбаченою статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісноїконкуренції», у вигляді використання без дозволу уповноваженої на те особичужого позначення «Ярмарка кроссвордов» та інших позначень, які визначаютьоформлення першої сторінки газети, що може призвести до змішування з діяльністютовариства з обмеженою відповідальністю «Інформас», яке має пріоритет на їхвикористання.
2.Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Медіа» (м. Київ),спрямовані на набуття прав інтелектуальної власності на позначення «Ярмаркакроссвордов» та макет першої сторінки газети «Ярмарка кроссвордов», діями уконкуренції, що суперечать чесним звичаям у підприємницькій діяльності,передбаченими статтею 1 Закону України «Про захист від недобросовісноїконкуренції», та недобросовісною конкуренцією, передбаченою статтею 4 ЗаконуУкраїни «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді використаннябез дозволу уповноваженої на те особи чужого позначення «Ярмарка кроссвордов»та інших позначень, які визначають оформлення першої сторінки газети, що можепризвести до змішування з діяльністю ТОВ «Інформас», яке має пріоритет на їхвикористання.
3.Визнати використання товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-Преса»(м. Київ) при підготовці та випуску газети «Ярмарка кроссвордов. Украйна»чужого позначення «Ярмарка кроссвордов» та інших позначень, які визначаютьоформлення першої сторінки газети, схожих до ступеня змішування з відповіднимипозначеннями газети «Ярмарка кроссвордов», видавцем якої є ТОВ «Інформас» (м.Одеса), недобросовісною конкуренцією, передбаченою статтею 4 Закону України«Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді використання без дозволууповноваженої на те особи чужого позначення «Ярмарка кроссвордов» та іншихпозначень, які визначають оформлення першої сторінки газети, що може призвестидо змішування з діяльністю ТОВ «Інформас», яке має пріоритет на їхвикористання.
4.Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Медіа» (м. Київ) ітовариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Преса» (м. Київ) до 31 липня2002 року припинити порушення законодавства про захист від недобросовісноїконкуренції.
5.Накласти штраф на товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Медіа» (м.Київ) у розмірі 42 500 (сорок дві тисячі п’ятсот) гривень.
6.Накласти штраф на товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Преса» (м.Київ) у розмірі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень.
Етапи розглядусправ що до захисту від недобросовісної конкуренції, що були розглянуті вище, єтиповими при розгляді подібних справ. Більш розгорнута та деталізована схемаетапів розгляду справи наведена в Додатку 3.
Вцілому сьогодніможна говорити про те, що законодавча база є достатньо цілісною і сформованою. Залишаєтьсялише питання її систематизації, що досить просто вирішиться в разі прийняттяКонкурентного кодексу.
Поштовхом дляподальшого розвитку законодавчої бази є можливий вступ України до СОТ таЄвропейського співтовариства, що викликає необхідність адаптації вітчизняногозаконодавства.
2.2.Суб’єкти захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції та їх діяльність
В даному розділірозглядаються суб’єкти, які в силу своїх владних повноважень покликані захищатисуб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.
Якщо розглядатисистему органів державного управління, то всі вони в тій чи іншій мірі покликанізахищати конкуренцію в підприємницькій діяльності.
ПрезидентУкраїни, Верховна Рада України та Кабінет міністрів України є центральнимивладними органами що визначають напрямки державної конкурентної політики вцілому та захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції зокрема.
На сучасномуетапі можна виділити три основні ланки в системі органів державного управління,що здійснюють захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції :
1.              Законодавчаланка.
2.              Виконавчаланка.
3.              Судоваланка.
Основною функцієюзаконодавчої ланки є створення відповідного правового поля захисту інтересівсуб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та контролю задіяльністю інших ланок в межах своїх повноважень.
В рамкахВерховної Ради України створюються профільні комітети з окремих питань.
Але основниймасив діяльності з даного питання припадає на виконавчу ланку. Саме вонавиконує оперативне регулювання питань конкуренції.
Основне місце увиконавчій ланці належить Антимонопольному комітету України – центральномуоргану, що забезпечує захист від недоб­росовісної конкуренції.
Антимонопольнийкомітет має розгалужену систему своїх органів (територіальних відділень) у всіхрегіонах України.
Міністерствоюстиції України — бере участь у розробці законодавчих актів з питань захистувід недобросовісної конкуренції, координує законотворчу діяльність у цій сферіз іншими сферами законодавства та відповідає за його адаптацію до законодавстваЄвропейського Союзу.
Міністерствовнутрішніх справ України- здійснює заходи з попередження тавикриття злочинів, пов’язаних з порушенням авторських і суміжних прав, береучасть у створенні та вдосконаленні необхідної для протидії цим порушеннямзаконодавчої бази. Особливу увагу приділяє попередженню та викриттю фактівтиражування і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції,неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також фактіввиробництва та розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використаннямтоварних знаків відомих вітчизняних і зарубіжних виробників. У 2001 р. вструктурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю створеніпідрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності — яку централь­ному апараті, так і на регіональному рівні. Проводить в усіхрегіонах комплексні перевірки суб’єктів господарювання в частині дотриманняними вимог нормативно-правових актів, що регламентують оптову та роздрібнуторгівлю примірниками аудіовізуальних творів і фонограм.
Державнаподаткова адміністрація України — здійснює контроль за нарахуванням і сплатоюпо­датків при ввезенні та виробництві (складанні) аудіо та відеопродукції натериторії України. На підставі чинного законодавства здійснює заходи звилучення та знищення контрафактної продукції, що сприяє захистуінтелектуальної власності, у тому числі авторських прав на аудіо та відеопродукцію. Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільноговиробництва.
Державнамитна служба України — забезпечує реєстрацію переміщення через митний кордонУкраїни товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, та здійснюєкомплекс передбачених законодавством заходів з недопущення переміщення черезмитний кордон України товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальноївласності.
Державнийкомітет стандартизації, метрології та сертифікації України здійснює державнийконтроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, атакож про рекламу в цій сфері.
Службабезпеки України — бере участь у розробці та здійсненні заходів із захистудержавних таємниць України; в передбаченому законодавством порядку сприяєпідприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні комерційноїтаємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересамУкраїни. Відповідно до указів Президента України, має створити спеціальніпідрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності; несевідповідальність за державну політику голографічного захисту товарів ідокументів; здійснює державний контроль і координацію у цій сфері.
Важливуроль у структурі органів регулювання та захисту добросовісної конкуренціївідіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:
Український інститут промислової власності.
Укрпатент- державне підприємство; перебуває у сфері управління Міністерства освіти інауки України та Державного департаменту інтелектуаль­ної власності; є основоюінфраструктури охорони промислової власності в Україні; здійснює такі функції:приймання заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промисловоївласності; проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам наданняправової охорони; забезпечення державної реєстрації об’єктів промисловоївласності, змін їх правового статусу та офіційної публікації відповіднихвідомостей; здійснення державної реєстрації договорів про передачу прававласності на об’єкти промислової власності, що охороняються в Україні, тадоговорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання;інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промисловоївласності; забезпечення фізичних та юридичних осіб інфор­мацією про об’єктипромислової власності; формування фондів національної патентної документації ворганах державної системи науково-технічної інформації України та ін.
Українськийцентр інноватики та патентно-інформаційних послуг (філія Укрпатенту) —створений у 2001р. в м. Києві з метою сприяння інноваційній активності танадання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, щостосуються сфери промислової власності. У Центрі виконуються роботи назамовлення, надаються консультації та інші види послуг, включаючи складаннякомплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об’єктапромислової власності в Україні та за її межами; даються відповіді на запитиекспертизи за поданими заявками; надається допомога в дотриманні інтересівправовласників при складанні договорів про передачу прав на об’єкти промисловоївласності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.
Суперечливупозицію займають місцеві органи державної влади в цій системі. Це пояснюєтьсятим, що за своєю суттю дані органи повинні всіляко захищати добросовіснуконкуренцію на місцевому рівні, але на практиці нерідко саме місцеві органидержавної влади (або окремі посадові особи цих органів) підпадають підвідповідальність за дії, що обмежують свободу конкуренції.
Доструктури органів регулювання охорони інтелектуальної власності слід віднести імережу недержавних організацій, що приймають участь у процесі захисту інтересів суб’єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції:
1.              Коаліціяз питань захисту прав інтелектуальної власності.
2.              Українськагрупа Міжнародної асоціації з охорони промислової власності.
3.              Антипіратськийсоюз України.
4.              Українськаюридична група.
Про інтенсивністьдіяльності даних органів, спрямованої на захист інтересів суб’єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції свідчать такі статистичні дані.
Заперіод з 1997р. по 2001р. Антимонопольним комітетом України припинено близько400 порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції,переважно у зв’язку з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг,фірмових найменувань, назв місць походження товарів. Непоодинокими є порушення,пов’язані з поширенням інформації, що вводить в оману[4].
ДаніДержавної податкової адміністрації України[5] свідчать про те,що за результатами вжитих у 1999 р. заходів податковою службою виявлено 2227правопорушень, у тому числі 243 факти незаконного ввезення, 480 — незаконноговиготовлення та 1584 — реалізації контрафактної продукції. У 2000 р. урезультаті проведення спеціальної операції „Підробка” виявлено та знешкоджено541 підпільний цех з виготовлення різного роду контрафактної продукції, у томучислі 47 — аудіо та відеопродукції; вилучено 1,9 млн. одиниць цієї продукції.
Заданими Державного департаменту інтелектуальної власності[6],у 2000р. було виявлено 9680, а за 7 місяців 2001 р. — ще 3800 правопорушень,пов’язаних із незаконним тиражуванням та розповсюдженням продукції, що міститьоб’єкти інтелектуальної власності; було порушено 338 кримінальних справ у 2000р. і 49 — у 2001 р. Оперативно-розшуковими заходами охоплено 107 українських таіноземних суб’єктів підприємницької діяльності, які за­мовляли тиражуванняоптичних дисків на українських заводах.
У2000 р. було виявлено 5080 правопорушень у сфері інтелектуальної власності, утому числі 766 фактів незаконного ввезення, 577 — незаконного виготовлення,3737 — реалізації контрафактної продукції. Знешкоджено 47 підпільних цехів звиготовлення аудіо та відеопродукції.
ДаніМіністерства внутрішніх справ України[7] свідчать про те, що за 9місяців 2001 р. серед перевірених 12 тис. підприємств у різних регіонах Українина кожному другому з них виявлені порушення встановленого законодавствомУкраїни порядку тиражування та розповсюдження об’єктів інтелектуальноївласності. Міністерством порушено 221 кримінальну справу, з яких 63 — запорушення авторських і суміжних прав, у той час як за весь 2000 р. буловиявлено лише 19 таких злочинів. Понад 4200 осіб притягнуто до адміністративноївідповідальності. Припинено не­законну діяльність 16 „підпільних” цехів, щозаймалися виробництвом і розповсюдженням контрафактної продукції у Волинській,Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській,Харківській областях та на Придніпровській залізниці. У правопорушниківвилучено 257 тис. відеокасет, 235 тис. аудіо касет та 217 тис. компакт-дисків(усього — 709 тис. одиниць) на загальну суму 7,8 млн. грн.
Урезультаті здійснених співробітниками управлінь боротьби з економічноюзлочинністю, боротьби з організованою злочинністю, районними та міськоюпрокуратурою в м. Києві понад 30 контрольних та оперативних закупівель персо­нальнихкомп’ютерів порушено 21 кримінальну справу за статтею 176 нового Кримінальногокодексу України, що набув чинності з 1 вересня 2001 р.
Ключовою ланкою всистемі органів захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції виступають судові органи.
Як правило, вданій сфері задіяні три види судів:
1.              Господарськісуди.
2.              Судизагальної юрисдикції.
3.              Конституційнийсуд України.
Господарські судиє найбільш задіяними в даній сфері і виконують дві основні функції:
1.              Розглядаютьапеляції щодо рішень органів Антимонопольного комітету України.
2.              Приймаютьрішення по справам за поданнями органів, що самостійно не мають права виноситирішень в даній сфері та за поданнями суб’єктів господарювання.
Суди загальноїюрисдикції розглядають справи, що містять в собі ознаки злочину і підпадаютьпід дію Кримінального кодексу України ( а порушення конкурентного законодавствав Україні досить часто супроводжуються певними злочинами).
Конституційнийсуд України виступає в даному випадку як орган, що виносить офіційне тлумаченняКонституції України та інших нормативно-правових актів.
В цілому можнасказати, що система органів, які здійснюють захист інтересів суб’єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції є цілком сформованою івідповідною вимогам часу. Відкритою залишається лише проблема забезпеченняефективного функціонування даної системи, що пов’язана як з недостатнімфінансуванням та координацією діяльності, так і з проблемами корупції тощо. Хочане можна не відмітити, що останнім часом намічаються достатньо позитивні змінив даному напрямку.
2.3.Характерні риси проявів недобросовісної конкуренції в Україні та чинники, що їмсприяють
Перш ніж перейтидо розгляду характерних рис проявів недобросовісної конкуренції в Україні,доцільно звернути увагу на динаміку та страктуру припинених порушень у ційсфері.

Таблиця 2.3.1.
Число порушеньконкурентного законодавства у вигляді недобросовісної конкуренції в Україні в1997-2001 рр. (фактично припинено АМКУ)[8].Рік Число порушень 1997 57 1998 115 1999 73 2000 79 2001 60
На перший поглядспостерігається тенденція до зменшення кількості випадків недобросовісноїконкуренції. Але насправді це далеко не так. Справа в тому, що реальна кількістьвипадків недобросовісної конкуренції значно перевищує офіційні дані статистики.
Це пояснюєтьсянаступними чинниками:
1.              Далеко невсі випадки недобросовісної конкуренції вчасно виявляються, і навіть у випадкувиявлення буває досить складно довести що має місце саме недобросовіснаконкуренція.
2.              Окремівипадки недобросовісної конкуренції вирішуються суб’єктами господарюваннясамостійно без участі державних органів і, відповідно, вони не відображаються устатистичних звітах.
Структурапорушень у вигляді недобросовісної конкуренції виглядає наступним чином.

Таблиця 2.3.2.
Динамікаприпинених органами Комітету порушеньу вигляді недобросовісної конкуренції у 1997 – 2000 рокахРоки
Кількість припинених порушень,
передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» Всього
неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця)
(статті 4 – 7)
створення перешкод господарюючим суб’єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції
(статті 8 – 15)
неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці
(статті 16 – 19)
інші дії щодо недобросовісної конкуренції
(стаття 1) 1997 33 26 2 61 1998 69 41 2 3 115 1999 32 36 1 4 73 2000 39 35 4 1 79
Як видно знаведених даних основна кількість виявлених випадків недобросовісноїконкуренції полягає в неправомірному використанні ділової репутаціїгосподарюючого суб’єкта та створенні перешкод господарюючим суб’єктам у процесіконкуренції та досягненні неправомірних переваг у конкуренції.
У 2000 році до органів Антимонопольногокомітету надійшло 139 заявсуб’єктів господарювання про захист від недобросовісної конкуренції[9].
Відносно невелика кількість заяв, якіотримав Комітет обумовлена декількома факторами. В першу чергу, недостатнімрівнем правової обізнаності підприємців у питаннях можливості застосуванняантимонопольного законодавства до недобросовісних дій конкурентів. Крім того,це законодавство захищає тільки тих суб’єктів господарювання, які легальнопрацюють у правовому полі, в той час, як значна частка суб’єктів господарюванняфункціонує у тіньовій сфері економіки, де існують інші засоби вирішення спірнихпитань.
Разом з тим, підприємці починаютьсамостійно використовувати антимонопольне законодавство в конфліктнихситуаціях, при проведенні переговорів, безпосередньо звертатися до судовихінстанцій. Власне про ці причини вже вказувалось вище.
На підставі отриманих заяв булорозглянуто 59 справ про порушенняантимонопольного законодавства, в тому числі щодо 9 з них провадження булоприпинено за не доведенням вчинення порушення.
Результативність дій Комітету прирозгляді справ про недобросовісну конкуренцію становить 85 відсотків.
На кінець року на розгляді органівКомітету знаходилася 21 заява та 20 справ про порушення законодавствапро недобросовісну конкуренцію.
У 2001 роцінаведена вище тенденція зберігається. Так в 2001 році було виявлено таприпинено 60 випадків недобросовісної конкуренції.
Таблиця 2.3.3.
Структура припинениху 2001 році органами АМКУ випадків недобросовісної конкуренції[10].Вид порушення Кількість випадків Неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта 30 Дискредитація господарюючого суб’єкта 11 Створення перешкод у конкуренції 2 Інші 17
При цьомухарактерним є те, що по першій групі порушень з 30 випадків 28 – ценеправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів та упаковки.Тобто питання, що зачіпають сферу інтелектуальної власності.
Якщо розглядатиситуацію з недобросовісною конкуренцією в Україні взагалі, не зважаючи наофіційні статистичні дані, які вказують на фактично припинені випадкинедобросовісної конкуренції, то стає зрозумілим, що в Україні лідируютьпорушення, які можна умовно згрупувати в 2 групи:
1.              Порушенняв галузі реклами.
2.              Підробкапродукції конкурента або використання його ділової репутації.
Важливим моментомтут є те, що недобросовісна конкуренція не може існувати сама по собі внаведених вище групах, їй обов’язково потрібна певна „підтримка” з бокуспоживача.
Розглянеморекламу.
Як відомо,реклама виступає в якості найважливішого інструмента просування товарів нарику, збільшення збуту і розвитку конкуренції. Розповсюдження неналежної, тобтонесумлінної, недостовірної, неетичної, свідомо помилкової й іншої реклами, щопорушує загальні і спеціальні законодавчі вимоги, може бути спрямоване ніпридбання необґрунтованих переваг у підприємницькій діяльності, а також здатнезаподіяти збитки іншим господарським суб’єктам-конкурентам або завдати шкодиїхньої ділової репутації. У цьому випадку неналежну рекламу варто розглядати якособливу форму недобросовісної конкуренції. У цьому зв’язку необхідно більшдокладно розглянути конкретні прояви несумлінної конкуренції в рекламі.
1.Реклама, щовводить в оману.
Введення в омануспоживачів являє собою дію, спрямовану на формування невірних представлень у відношеннівласних товарів чи товарів конкурента. Ціль — привернути увагу споживача шляхомпоширення помилкової, неточної інформації. Подібні дії можуть заподіятисуттєвий матеріальний і моральний збиток не тільки споживачам, але такожпривести до серйозних наслідків для конкурентів (що виражається, наприклад, увтраті клієнтури).
З іншого боку,повідомлення вірних власне кажучи відомостей також може при визначенихобставинах вводити в оману. Наприклад, у багатьох країнах добавка в хліб хімічнихречовин заборонена, і суди більшості країн будуть розглядати рекламну заяву проте, що деякі види хліба зроблені без додавання хімічних речовин, як помилкові,оскільки, будучи правдивої по суті, така реклама створює враження, що вводить воману, ніби рекламований факт є екстраординарним.
2. Зловживаннядовірою покупця.
Люди, як правило,старшого віку звикли вірити, що повідомлення в засобах масової інформаціїобов’язково відповідають дійсності. Тому апеляція до почуттів людини частоприносить позитивні результати (наприклад, соціальна реклама, що призиває дозбору пожертвувань на відновлення храму). Однак тільки при наявності ознак введенняв оману звертання до почуттів і емоцій людини є неправомірним засобомконкурентної боротьби.
Слід зазначити,що на сьогоднішній день в Україні існує цілий ряд організацій чи осіб, яким усилу визначених обставин довіряють широкі кола населення. Від них споживачічекають незалежних оцінок і об’єктивних думок. Це можуть бути посадові особи,знаменитості ( досить часто використовується) тощо. І якщо посадові особи,посилаючись на об’єктивність своєї думки, використовують цей статус з метоюспонукати споживачів придбати визначені чи товари послуги, вони тим самимзловживають довірою населення і тим самим шкодять конкуренції.
3.Зловживаннянедостатнім досвідом та знаннями фізичних осіб.
Характерною рисоюданої групи правопорушень є те, що рекламодавець, усвідомлюючи недосвідченість,відсутність достатньої зрілості, необхідних знань і умінь у визначеної чикатегорії групи облич, які б дозволили їм прийняти зважене, обміркованерішення, використовує цю недосвідченість, незнання для досягнень переваг уконкурентній боротьбі. До осіб, що не володіють достатньою зрілістю,відносяться в першу чергу діти і підлітки. Однак при певних умовах дорослітакож можуть бути віднесені до цієї категорії. Подібна ситуація може виникнутипри рекламуванні кредитних операцій (уся країна ще дуже добре пам’ятає рекламутаких фінансових „пірамід”, як «МММ», „Український будинок Селенга”,„Олбі-Україна”), лікарських препаратів, медичних виробів і т.п.
4. Відсутність врекламі частини суттєвої інформації.
Однак не завждиможна розглядати в якості недобросовісного прийому неповідомлення інформації врекламі. Адже рекламодавець, як правило, не зобов’язаний розкривати негативні властивостісвого продукту. Про рекламу, що вводить в оману можна говорити лише в томувипадку, коли споживач, не маючи повної інформації, розраховує придбати товар знаявністю визначених якостей. При цьому не можна забувати тієї вимоги, щовідсутня в рекламі частина інформації повинна бути істотної. А інформація єістотної в тому випадку, якщо вона яким-небудь образом здатна вплинути наухвалення рішення при виборі визначеного товару.
5. Перебільшенняв рекламі.
Застосуваннярізними країнами декількох різновидів концепцій введення в оману найкраще проілюструватипроблемою перебільшень у рекламі. У деяких країнах використання перебільшеннякваліфікується як введення в оману. Законодавство різних країн не завждирозглядає перебільшення в рекламі як одну з форм недобросовісної конкуренції. Удеяких країнах (зокрема, у Німеччині) вважається, що заяви про перевагу чи унікальність(типу «самий», «кращий» і т.п.) є такими, що вводять воману, якщо не може бути доведена їхня правильність. Однак інші країни(наприклад, США й Італія) займають діаметрально протилежну позицію і допускаютьзагальні формулювання, зокрема твердження про унікальність товару. У США,наприклад, як правило, розглядають такі дії як порушення лише в тих випадках,коли товар, рекламований як найкращий, виявляється на ділі низької якості.
6.Порівняльнареклама.
Порівняльнареклама може бути двох видів: позитивне посилання на чужий продукт (ізтвердженням, що свій продукт настільки ж гарний, що і чужий) — реклама, щозрівнює; чи негативне посилання (із твердженням, що свій продукт краще, ніжчужий) — що критикує реклама. Перший варіант приховує небезпеку неправомірногоприсвоєння чужий репутації і має місце, коли товар конкурента загальновідомий.Другий варіант припускає можливу дискредитацію.
Якщо порівняльнареклама здатна викликати невірні уявлення в споживачів із приводу пропонованоготовару, вона буде розглядатися як неналежна. Крім того, порівняльна рекламачасто пов’язана з очорненням конкурентів, тобто повідомленням що ганьблять ічасто недоведених і недовідних відомостей.
7. Критикуючапорівняльна реклама.
Активізаціяпроцесів розвитку економічного змагання в нашій країні, підвищення ролі ізначення реклами при збуті продукції обумовлює настільки ж активна поява новихформ недобросовісного поводження на ринку. Наприклад використання в рекламіпорівнянь не з конкретним товаром чи конкурента конкурентів, а з деякимневизначеним, абстрактним продуктом.
Приклад: рекламапральних порошків ( порівняння зі „звичайним” порошком).
8. Позитивнапорівняльна реклама.
Ціль порівняльноїреклами, що зрівнює, полягає в тому, щоб в самій привабливій формі представитипереваги власних продуктів заради збільшення їхнього збуту, використовуючи прицьому досягнення інших виробників-конкурентів.
Перенесення на власнийпродукт чужих досягнень може відбуватися і більш-менш завуальованій формі.Конкурент може використовувати пряме порівняння з престижним товарним знаком(брендом) іншого виробника для реклами своїх власних товарів з наміромперенести на них престиж загальновідомого знака чи використати чужий знак,супроводивши його вираженнями „по моделі”, „по типу” і ін.
Приклад:мінеральна вода „типу” Боржомі.
9.              Недостовірнареклама.
Даний пункт некоментується, так як він досить повно визначений у законодавстві.
Як видно знаведеного нижче, проявів недобросовісної конкуренції в рекламі значно більше,ніж визначено у відповідних законах з даного питання. Тому виявити і, головне,довести що реклама є проявом недобросовісної конкуренції досить складно. Томудалеко не всі прояви недобросовісної конкуренції в рекламі на Україні припиняютьсявідповідними органами.
В даному випадкузрозуміло, що недобросовісним підприємцям сприяє недостатній рівень досвідуіснування в ринкових умовах у окремих верств населення України.
Що стосуєтьсяпідробки товарів, то дана проблема також досить актуальна. Широкому розвиткуданого виду недобросовісної конкуренції сприяє низький рівень доходу населеннята певні суб’єктивні причини, про які можна судити з наведених нижче діаграм (Діаграми 2.3.1,2.3.2,2.3.3)[11].

Діаграма 2.3.1.
Як часто Вамдоводилося купувати продукцію, марковану загальновідомими товарними знаками, щовиявилася підробною? (% опитаних громадян)
/>
Як видно здіаграми, переважній частині наших співгромадян досить часто доводитьсякупувати підроблену продукцію.
Діаграма 2.3.2.
Якими мотивами викеруєтеся купуючи товари, марковані загальновідомими товарними знаками? (%опитаних громадян)
/>
Діаграма 2.3.3.
Оцінка якостіпідроблених товарів українськими споживачами. (% опитаних громадян)
/>
Як видно звищенаведеного, споживачі самі певною мірою стимулюють виготовлення тареалізацію контрафактного товару.
Доцільним є такожрозглянути вплив таких чинників як економічна ситуація та законодавче поле нарозвиток проявів недобросовісної конкуренції.
Для порівняннявізьмемо Німеччину та Україну.
Поняттянедобросовісної конкуренції та її види взаконодавствіУкраїни та Німеччини.
Недобросовісною конкуренцією визнаються дії (абобездіяльність), що порушують загальні правила поведінки — чесні звичаї, якіповязують конкурента в інтересах всїх осіб, що діють на ринку.
Законодавство протинедобросовісної конкуренціїНімеччинимістить загальне положення про те, що до особи, яка в процесі своєї діловоїактивності в цілях конкуренції здійснює дії, що суперечать чесній практиці(звичаям), може бути заборонено проводити подібну практику та пред”явлено позов про відшкодуваннязбитків. Вказана загальна забороняюча норманосить назву, як зазначалося вище, загального (генерального) делікту. Окрімзагального делікту, Закон містить ряд сингулярних деліктів.
Українське законодавство про захист віднедобросовісної конкуренції дає подібне визначення недобросовісної конкуренціїяк дій, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям упідприємницькій діяльності. Конкретизуючи поняття недобросовісної конкуренцїї,законодавець визначає дії:
1. Неправомірневикористання ділової репутації господарюючого суб єкта (підприємця);
2. Створення перешкодгосподарюючим суб”єктам (підприємцям) у процесіконкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
 3.Неправомірне збирання, розголошеннята використання комерційної таємниці.
Порівняльнийаналіз українського та німецького законодавства проти недобросовісної конкуренції.
Внімецькій правовій літературі існуєдекілька класифікацій, які включають від трьох до десяти різновидівнедобросовісних конкурентних дій. Можна виділити чотири категорії найбільштипових правопорушень:
Використанняділової репутації та результатів роботи іншої особи; посягання на ділову репутацію та втручання у діловуактивність конкурента.
Охорона ділової честі,гідності та репутації здійснюється також нормами цивільного та кримінальногоправа. В законодавстві проти недобросовісної конкуренції якНімеччини, так іУкраїни цьому виду правопорушеньприсвячені окремі статті законів: передбачена відповідальність за наклеп — розповсюдження неправдивих свідчень про конкурента або про його товари чипослуги, — які можуть зашкодити діловій репутації підприємця-конкурента. Тягардоказу лежить на порушникові: якщо він докаже, що розповсюджувані ним відомостіє правдивими, — порушник звільняється від відповідальності.
Підкуп службовцівконкурента, схилення до бойкоту конкурента, розголошення комерційних таємниць,примушення до укладання контрактів з примусовим асортиментом або підбурюваннядо розриву контракту — є діями, що здійснюються з метою спричинити шкодупідприємству конкурента.
Треба зазначити, щокатегорія правопорушень, пов язана з будь-яким втручанням в ділову активністьконкурента, нанесенням йому (його підприємству) шкоди, в українськомузаконодавстві представлена більш детально: визначені види неправомірних дій тавстановлена відповідальність.
Характерно, що двінаступні категорії недобросовісних конкурентних дій, пов язані з введенням воману споживачів, зовсім не висвітлені в нашому законодавстві, а прецедентиподібних шкідливих дій на Україні вже існують. Звичайно, на етапі становлення ринковихвідносин треба перш за все захистити інтереси підприємців — виробників товарівта послуг, бо від результатів їх діяльності залежить зростання добробутуукраїнського суспільства, але не за рахунок інтересів тих, хто ці товари тапослуги споживає.
Застосуваннязаборонених засобів рекламування.
Данний виднедобросовісної конкуренції — один з найбільш розповсюджених у німецькійпрактиці, завдяки чому законодавство визначає та забороняє найтяжчі з подібнихшкідливих дій. Характерна риса подібних засобів рекламування, які відносятьсядо цієї категорії недобросовісних конкурентних дій — введення споживачів воману стосовно якості, походження, виробництва, ціноутворення, розміру наявногозапасу товарів, джерел чи способів придбання товарів, наявності відзнак тощо(ст. 3, 4, 5 частина (2), 6а,b,c,d,e) Закону проти недобросовісноїконкуренції).
Цей вид недобросовіснихконкурентних дій досить розповсюджений і наУкраїні, але зовсім не визначений в законодавстві.Єдина стаття 7 Порівняльна реклама Закону Про захист від недобросовісноїконкуренції не охоплює всього розмаїття способів, якими українські підприємцівводять в оману споживачів. Широко використовується реклама-зображення (такзвана реклама-приманка), яка супроводжує рекламну пропозицію для того, щоб залучитиклієнтів до своїх товарів чи послуг.
Внімецькому законодавствівикористання подібних зображень-приманок для привернення уваги споживачіввважається еквівалентним розповсюдженню відомостей, що вводять в оману відносноякості, походження, виробництва товарів, особливостей ціноутворення тощо(стаття 5 частина (2) Закону проти недобросовісної конкуренції). Тоді, як вУкраїні, наприклад, така поважна установа, як банк ПРАВЕКС дозволяє собізалучати клієнтів подібним недобросовісним чином. Друкована рекламаПравексбанку — Кредити Для Будь-Яких Цілей — містить зображення під назвоюПроста схема вашого успіху: на малюнку зображений кредит — купка монет, якийособа отримує в банку, потім стрілка вказує на другу — велику купу з назвою Вашприбуток, остання купка монет в цьому ланцюгу має назву Повернення кредиту.Характерно, що розмір купок Кредит та Повернення кредиту абсолютно однаковий.Створюється враження, що банк дає абсолютно безпроцентний кредит — скільки взявклєнт, стільки і повернув. Звичайно, якщо споживач клюнув на це зображення, — єнадія, що в самій банковій установі йому пояснять умови повернення кредиту ітоді він почне розуміти, що схема успіху зовсім не проста! Але і часвитрачений, і марні надії, і не дай, Боже, споживач вирішив таки ризикнути, нерозібравшись в обставинах діла. Треба сказати, що дана реклама вже неодноразовозустрічається в газетах „РІО” та „Киев на ладонях”, тобто ця помилка в зображеннімабуть спрацьовує, якщо вона так постійно повторюється.
Хочеться знов привернутиувагу до статті 7 Порівняльна реклама ЗаконуУкраїни про захист від недобросовісної конкуренції. Вній мова йде про заборону використання порівняльної реклами, коли порівнюютьсятовари, роботи, послуги чи діяльність господарюючого суб єкта з товарами,роботами чи діяльністю іншого господарюючого суб єкта. Звичайно, українськийзаконодавець захищає підприємця від неправомірного використання його діловоїрепутації або репутації його товарів чи послуг. Між тим, нічого не сказано уозначеній статті про порівняння цін на товари чи послуги з цінами іншої особи.Або коли підприємець, рекламуючи зниження цін на окремі товари з загальногоасортименту, створює враження зниження цін на всі товари задля приверненняуваги споживачів. Для цього використовуються рекламні об яви про зниження цін,в яких розмір цифри, що ілюструє зниження, по відношенню до загального масивуінформаційного тексту, перевищує останній в декілька разів.
Щось на зразок: зниження цін на окремі види товарівдо 30 %!!
В результаті, всвідомості споживача залишається інформація проЗниження цін на 30%, і він готовий відвідати магазинпідприємця.
В німецькомузаконодавстві подібні дії забороняються.
Вартий уваги ще одинрізновид недобросовісної конкуренції, що відноситься до нечесних способіврекламування, — заборонений в Німеччині та який знайшов благодатний грунт наУкраїні. Мова йде про статтю 6b Закону проти недобросовісної конкуренції:
Стаття 6b. Дозволи длякінцевих споживачів
Будь-якій особі, яка вцілях конкуренції, в ході ділових стосунків з кінцевим споживачем видаєдозволи, свідоцтва або інші посвідчення на придбання товарів або продає товариі без пред явлення таких документів, може бути заборонено проводити такупрактику, за вийнятком, що ці дозволи розраховані на одноразове придбаннятоварів. Такі дозволи видаються одноразово для кожної покупки.
Вірогідно, німецькийзаконодавець у ст. 6b має на увазі так звану дисконтну систему, яка полягає втому, що споживач купує дисконтну картку, яка дає дозвіл на покупку будь-якихтоварів зі знижкою у магазинах дисконтної системи. Отже, споживач змушенийкожний раз шукати магазини тільки цієї системи (на вітринах яких є спеціальнінаклейки-позначення) і купувати товари (чи замовляти послуги) тільки в ційдисконтній системі, розраховуючи на вагомі знижки. Це — різновиднедобросовісної конкуренції, який полягає у примусовому обмеженні свободивибору споживача і заохоченню купувати чи замовляти послуги тільки в певнихмісцях. Доходи інших конкурентів прямо залежать від того, чи є вони членамидисконтної системи, чи ні.
Застосуваннязаборонених способів продажу.
Основними в данійкатегорії недобросовісних конкурентних дій є зловживання спеціальними формамипродажу, які не є звичними для повсякденної діяльності і спрямовані назаохочення покупців шляхом надання особливих переваг, а саме, шляхом істотнознижених цін :
·          сезоннийрозпродаж;
·          розпродаж в звязку з реконструкцією приміщення;
·          ювілейнийрозпродаж;
·          розпродажчерез надзвичайні обставини (пошкодження вогнем, водою, через інші обставини,які не залежать від волі організатора розпродажу).
Порядок організації тапроведення спеціальних форм зменшення наявного товарного запасу врегульований встаттях 7, 8 Закону Німеччини проти недобросовісної конкуренції.
І, хочаукраїнськи підприємці частозвертаються до означених форм продажу, порядок їх проведення зовсім нерегулюється національним конкурентним законодавством.
Досить розповсюдженимспособом введення в оману споживачів і збуту власного товару є і так званасистема Сніговий ком, яка широко використовується вУкраїні. За її використаннянімецьким законодавствомпередбачена кримінальна відповідальність (стаття 6с Закону протинедобросовісної конкуренції). Суть цієї системи продаж полягає в тому, щоособи, якім потрібно збувати свій товар, самі або через посередників здійснюютьдії для того, щоб заохотити клієнтів, які не є комерсантами, до покупкитоварів, промислових послуг за допомогою обіцянки надати їм особливі переваги увипадку, якщо вони заохотять інших осіб до подібної покупки, останнім в своючергу теж будуть надані певні переваги і так далі. Під не-комерсантамирозуміються особи, підприємча діяльність яких не потребує цих нав язанихтоварів (послуг) взагалі, або в такому обсязі.
Українські ділки досить широко використовуютьсистему Сніговий ком, запрошуючи громадян на різні презентації з метоюознайомлення з новими товарами чи послугами, де красномовно розповідають проможливості заробити чималі гроши або відкрити власне підприємство. І тількитого і треба, що купити стартовий товар — ящик прального порошку чи матраци,які будуть спасати від безсоння — тут, за найнижчими цінами!, і всі проблемибуде вирішено. Причомузначні знижкина товар надаються тільки в тому випадку, якщо некомерсанти приведуть з собоюще яких-небудь покупців. Ілюзія швидкого та легкого збагачення спонукає людейвіддавати останні гроші за непотріб, який мертвим тягарем залишається вдома…
Видивідповідальності за законодавством проти недобросовісної конкуренції Українита Німеччини.
Існують такі видивідповідальністі за недобросовісну конкуренцію, як: адміністративна,цивільно-правова та кримінально-правова. Цивільно-правова відповідальністьвважається основним видом відповідальності, хоча кримінальні санкціїпередбачені за здійснення достатньо великої кількості правопорушень.
Адміністративнавідповідальність спрямована на оперативне припинення порушення і застововуєтьсядо правопорушника компетентним органом у вигляді розпорядження щодо:
·          припиненнязловживання монопольним становищем;
·          припиненнянеправомірних угод між підприємцями;
·          припиненняпорушень законодавства проти недобросовісної конкуренції.
За порушеннязаконодавства проти недобросовісної конкуренції, за ухилення від виконання абоневиконання розпоряджень щодо припинення порушень, за неподання або несвоєчаснеподання до відповідних органів необхідних відомостей на підприємцівнакладається штраф у встановленому законодавством розмірі.
Цивільно-правовавідповідальність у вигляді відшкодування збитків наступає за спричинену шкоду.В цьому випадку повинно встановити:
·                чи саме це діянняспричинило шкоду;
·                наявність виниправопорушника у формі умислу або необережності;
·                чи є між діяннямта спричиненою шкодою причинний зв язок.
Кримінально-правовавідповідальність наступає у випадках, передбачених Кримінальним кодексом.
Особи,що здійснюють контроль за дотриманням законодавства проти недобросовісної конкуренції.
Згідно статей 8 (частина3), 11, 12-16, 19, 20 ЗаконуУкраїнипроти обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції упідприємницькій діяльності; Закону про Антимонопольний комітет; статей 20-30Закону про захист від недобросовісної конкуренції — Антимонопольний комітет,який є державним органом, забезпечує відповідно до його компетенції державнийконтроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересівпідприємців та споживачів від його порушень. Компетенція Антимонопольногокомітету визначена в статті 7, 8 Закону про Антимонопольний комітет; статтях11, 12-16, 19, 20 Закону проти обмеження монополізму та недопущеннянедобросовісної конкуренції; 20-22, 26, 27, 30 Закону про захист віднедобросовісної конкуренції.
Окрім Антимонопольногокомітету, цивільні та кримінальні справи, що стосують порушення конкуренногозаконодавства, розглядаються судами та арбітражними судами України.
ВНімеччині для розгляду конфліктівчерез порушення законодавства проти недобросовісної конкуренції потерпіласторона звертається спочатку до комісій, в компетенцію яких входить розглядподібних справ. Комісії, згідно статті 27а Закону проти недобросовісної конкуренції,утворюються урядами федеральних земель при торгових та промислових палатах. Доскладу комісій входять представники підприємців та споживачів. Комісіїнамагаються мирно розв язати конфлікт, для чого пропонують сторонам своїобгрунтовані пропозиції. Якщо мирова угода між сторонами не буде укладена, — сторони звертаються до Земельного суду.
Особи,що мають право позову щодо порушеннязаконодавства проти недобросовісної конкуренції. Строкидавності.
Цивільно-правовавідповідальність. Згідно німецького законодавства, позови про відшкодуваннязбитків можуть подаватися особами, яким була завдана шкода, — конкурентами.
Інакше вирішено питанняпро пред явлення позовів, пов язаних з вимогою припинити протиправні дії.Згідно статті 13 ЗаконуНімеччинипроти недобросовісної конкуренції такими особами можуть бути:
1. Підприємці, товари чи послуги є подібними до тих, щореалізуються нечесним шляхом;
2. Спілки, які мають юридичний статус і захищають інтереси виробниківтоварів та послуг;
3. Спілки, якімають юридичний статус і захищають інтереси споживачів шляхом надання певноїроз яснювальної інформації та порад. Через причини, зазначені в статті 1 цього закону (т.т. черезздійснення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (генеральнийделікт)) ці спілки можуть подавати позов про заборону дій, якщо ці дії зачіпаютьінтереси споживачів;
4. Промисловими, торговими та ремісничими палатами.
Крім того, закон не даєправа окремому споживачу подавати позов. Також не може бути поданий позов проприпинення протиправної дії, якщо цей позов переслідує мету стягнути зправопорушника судові витрати .
Строк давностівстановлений у 6 місяців з моменту, коли позивач отримав інформацію проправопорушення та про особу правопорушника, або впродовж 3 років з моментуздійснення правопорушення (стаття 21 Закону проти недобросовісної конкуренції).
Кримінально-правовавідповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачена ЗакономНімеччини проти недобросовісної конкуренції устаттях 4, 6 (2), 6с, 12, 15, 17, 18, 20, 20а. Опублікування вироку заклопотанням потерпілого передбачено лише по відношенню до такого проступку, якдискредитація підприємства (стаття 15 Закону). Більшість передбачених закономкримінальних правопорушень, окрім статей 4 та 6с, — справи порушуються за позовомпотерпілого. Однак органи юстиції можуть порушити справу в офіційному порядкута у випадках, передбачених статтями 17, 18, 20 Закону проти недобросовісноїконкуренції, — тобто через велику суспільну зацікавленість.
Згідно статті 28 ЗаконуУкраїни про захист віднедобросовісної конкуренції:
1) Особи, права яких порушені діями, визначеними, якнедобросовісна конкуренція, можуть звернутися до Антимонопольного комітету,його територіальних відділень з заявою про захист своїх прав.
Строк давності триваєпротігом 6 місяців з моменту, коли особи дізналися або повинні були дізнатисяпро порушення своїх прав.
2) Антимонопольнийкомітет згідно статті 7 Закону про Антимонопольний комітет має право зверненняз позовом до суду чи арбітражного суду в зв язку з порушенням антимонопольногозаконодавства.
З метою вдосконаленняконкурентного законодавства, зокрема законодавства про захист протинедобросовісної конкуренції, треба внести доповнення — положення, які бзахищали інтереси споживачів: про заборону нечесних способів рекламування,недобросовісних методів продаж (система Сніговий ком, дисконтна система),вилучення з обігу торгових марок, які дезинформують спожівачів про місцевиробництва та якість товарів (наприклад, горілка Запоріжжя, не можевироблятися вНімеччині,так само, як бренді Гамбург наУкраїні.Споживачі в цьому випадку бдуть впевнені, що це продукти місцевого виробництва)та інших способів, які вводять в оману споживачів, або позбавляють їх свободивибору.
Стосовно способівпродажу, характерною ознакою яких є істотне зниження цін (сезонний, ювілейнийрозпродаж, розпродаж в зв язку з реконструкцією приміщення), треба чітковрегулювати порядок їх проведення. Ажде, якщо вНімеччині ювілеєм вважається 25-річчя підприємства, взв язку з чим проводиться розпродаж, то вУкраїні і 1рік може стати ювілейною датою! Мабуть це пов язаноз невпевненістю підприємців у своєму майбутньому та відсутністю тривалихтрадицій здорової конкуренції. Не кажучи про способи продажу в зв язку ззакриттям магазинів, коли об яви на вітринах сповіщають про закриття за тримісяці, — мабуть для того, щоб всі мешканці отримали змогу взяти участь узменшенні товарного запасу, після чого магазин успішно продовжує торгівлю вцьому ж самому місці з надписами на вітринах: Нова колекція !
Конфіскація (ст. 25Закону про захист від недобросовісної конкуренції; ст. 25 Закону проАнтимонопольний комітет ) як форма державного примусу, є санкцією, спрямованоюна досягнення карального ефекту відносно порушників антимонопольногозаконодавства. Її суть полягає в безплатному вилученні прибутку, одержаного субєктами підприємницької діяльності внаслідок зловживання монопольним становищемабо неправомірних угод… На мою думку, вилучений прибуток повинен повертатисясаме потерпілим від порушень антимонопольного законодавства. Наприклад, застаттею 4 Закону Клейтона 1914 р. (США) передбачена можливість зацікавленоїособи, яка звернулася до суду, вимагати незалежно від суми позову, ще івідшкодування заподіяного збитку в потрійному розмірі, а також судових витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.
Закріплена вукраїнському законодавстві нормапро безоплатне вилучення прибутку робить державу ніби співучасницеюпограбування підприємців та споживачів, а звідси — певну зацікавленість дозбереження монополії, так як це стає одним з джерел поповнення бюджетнихнадходжень.
Отже,підсумовуючи вищесказане, існуюче правове поле в комплексі з наявноюсоціально-економічною ситуацією та суб`єктивними особливостями поведінки українських споживачів визначаютьнаявність специфічних проявів недобросовісної конкуренції в Україні.
Відповідно івідношення до них і способи боротьби з ними мають розроблятись із врахуваннямвищенаведених факторів.

ГЛАВА3.
Економічніта соціальні аспекти захисту від недобросовісної конкуренції
 
3.1.Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції тасоціально-економічний розвиток України
 
Негативний впливнедобросовісної конкуренції на соціально-економічний розвиток України можнарозглядати в кількох розрізах :
1.              З точкизору впливу на розвиток промисловості.
2.              З точкизору впливу на кінцевого споживача.
3.              Вмасштабі міжнародних економічних зв’язків України.
Хоча,якщо поглянути на дану проблему більш широко, то стає зрозумілим, що наслідкинедобросовісної конкуренції в будь-якому випадку відображаються на кінцевомуспоживачі.
Зточки зору впливу на розвиток промисловості, як основної складової розвиткуекономіки, найбільшої шкоди завдає недобросовісна конкуренція в сферіінтелектуальної власності.
Результатиопитувань, проведених Українським центром економічних і політичних досліджень 8- 19 жовтня 2001р. свідчать, що майже 80 % експертів вважають проблемиінтелектуальної власності пріоритетними для її економічного розвитку, а середнаселення України цей показник становить 46,8 %.
Впершу чергу це стосується нових технологій та науково-технічних розробок. Якправило, будь-які інновації, нові технології тощо потребують для свого розвиткудвох основних компонент: інтелектуального потенціалу та значнихкапіталовкладень.
Приіснуючій ситуації з охороною інтелектуальної власності інвестори не зацікавленів значних капіталовкладеннях у дану сферу. Це призводить до того, що існуючийінтелектуальний потенціал виявляється не задіяним, що цілком закономірнопризводить до його відтоку.
Відсутністьвласного технологічного розвитку призводить до необхідності закупівлі новихтехнологій закордоном, що негативно позначається на розвитку вітчизняноїекономіки (власне позитивний розвиток в економіці присутній, але він ненастільки великий як міг би бути і, крім того, він негативно впливає нарозвиток вітчизняного інтелектуального потенціалу).
Існуючів цій сфері проблемні питання значною мірою зумовлені швидкими технологічнимизмінами та відповідно — появою нових об’єктів охорони, стосовно яких ще незнайдені ефективні механізми регулювання. Водночас більшість проблем спричиненіскладністю та незавершеністю інституційних ринкових перетворень у країні.
Недостатняохорона промислової власності в Україні була одним із чинників зниженнячисельності винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторськихпропозицій. Так, у 2000 р., порівняно з 1995 р., вона знизилася з 64,8 тис. до45,1 тис. осіб, тобто на 30,4%. Водночас кількість підприємств, що виконувалироботи зі створення та використання об’єктів промислової власності йраціоналізаторських пропозицій, зменшилася з 3320 у 1995 р. до 1659 в 2000 р.,тобто вдвічі[12]. Порівняно з 1991 р.ситуація виглядає ще гірше: число винахідників і раціоналізаторів скоротилосябільш ніж у 20 разів; промислові підприємства використовують майже у вісімразів менше винаходів[13]. Кількість заявок навинаходи мала дуже слабку тенденцію до зростання, а від іноземних заявників упершій половині 90-х років XX ст. — допадіння, з наступною стагнацією; заявки згідно з міжнародною процедурою РСТ (Patent Cooperation Treaty) в 1993р. стрімко зросли, а післяцього до 1996р. значно зменшилися, і навіть нова тенденція до їх зростання. З1997р. не компенсувала падіння попередніх років. Усе це свідчить пронестабільність умовдля винахідницької діяльності в Україні і недостатньо високу оцінку нинішньоїсистеми генерації та використання винаходів з боку іноземних юридичних іфізичних осіб. Таке становище пояснюється, головним чином, погіршенням матеріально-технічнихі фінансо­вих умов діяльності у сфері науки і техніки.
Динаміканадходження заявок на корисні моделі від національних заявників була дужепозитивною. Однак, частково це пояснюється низьким вихідним рівнем, адже й у2000 р. (після 84 % річного росту) було подано лише 376 заявок, а крім цього —наявністю ускладнень у галузі регулювання ви­дачі так званих«коротких» (5-річних) патентів у період з кінця 1998 р, до середини2000 р., що стимулювало переорієнтацію на реєстрацію корисних моделей[14].Рівень активності іноземних заявників залишається стабільно низьким. Схожою єситуація в галузі реєстрації прав на промислові зразки. Це свідчить про поки щоневисокийінтерес іноземних виробників до ринку високотехнологічних виробів в Україні. Реєстраціяправ на знаки для товарів і послуг від національних заявників пережила триетапи: перший (1993 р.), коли відбувся стрімкий злет їх кількості; другий(1994-1996 рр.) — період падіння, що певною мірою відбивало кризовий станекономіки в цілому; третій (з 1997 р.) — період поступового зростання кількостізаявок, з перевищенням рівня, досягнутого в 1993 р.
Зросталакількість таких заявок, що зумовлювалося не лише появою в країні нових приватних фірмі нових товарів та послуг, але і усвідомленням багатьма підприємцями тихпереваг, які дає в конкурентній боротьбі реєстрація знака. На жаль, цей процесдалеко не завжди супроводжувався дотриманням норм закону щодо добросовісноїконкуренції.
Вищенаведенестосуєтьсяінноваційної діяльності. Але недосконалі механізми захисту прав інтелектуальноївласності призводять і до інших порушень умов конкуренції. Особливо гостро цепитання стоїть з охороною прав власності на товарні знаки.
Широкогорозголосу набули випадки, пов’язані з намаганнями окремих суб’єктівгосподарської діяльності привласнити права на товарні знаки, що в минулому (зачасів СРСР) широко використовувалися, згідно з державними і галузевимистандартами, кількома підприємствами та сьогодні фактично не можуть бутиоб’єктом реєстрації виключних прав, оскільки входять до кола назв загальноговжитку як позначення товарів певного виду (так звані «вільні знаки»).Прикладами такої практики стали привласнення назв відомих ліків(«Валідол», «Корвалол», «Нафтізін»,«Діазолін», «Парацетамол» та ін. — близько 60 лікарськихзасобів), горілки «Столична», сигарет «Прима», «Політ»,«Експрес» тощо. Це стало засобом отримання неправомірних конкурентнихпереваг та обмеження доступу на ринок інших виробників.
Цепитання було врегульоване Законом України „Про внесення змін до Закону України„Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 16 червня 1999р., щозаборонив реєструвати такі знаки, які добросовісно використовувалися іншимипідприємствами до 1 січня 1992 р.
Стосовнореєстрації знаків іноземними заявниками можна констатувати, з одного боку,стагнацію при використанні національної процедури реєстрації, а з іншого — вцілому позитивну динаміку до 1997 р. включно (з подальшим незначним спадом)реєстрації за Мадридською угодою. Певною мірою це відбиває невпевненістьіноземних фірм у перспективах прибуткової діяльності в Україні з огляду наобмеженість платоспроможного попиту в країні.
Реєстраціядоговорів на передачу прав на об’єкти промислової власності свідчить про вкрайнезначний обсяг таких операцій, особливо за участю державних установ і спільнихпідприємств. У 2000р. були зареєстровані лише 372 договори (185 — про передачуправ та 182 — ліцензійні договори на використання об’єктів промисловоївласності), причому переважна частина з них стосувалася знаків для товарів іпослуг (233), а стосовно винаходів були укладені 103 договори, промисловихзразків — 33, ко­рисних моделей — лише три договори. Слід відзна­чити, щогалузева структура цих договорів є далекою від оптимальної; у 2000 р. 42,8 % усіхліцензійних договорів на використання знаків для товарів і послуг стосувалисялікеро-горілчаних і ще 7,5 % — тютюнових виробів; не було жодного договору втаких сфе­рах, як засоби зв’язку, електроніка, сільське господарство, медицина.У галузі ліцензійних договорів на використання винаходів серед лідерів — такожлікеро-горілчані вироби (16,6%), тоді як на машинобудування припадає 4,8%,електроніку — 2,4%, сільське господарство — жодного договору[15].
Загальнийрівень доходу від використання в економіці об’єктів промислової власності та раціоналізаторськихпропозицій зріс до 384 млн. грн., порівняно зі 111 млн. грн. в 1995р., притому, що витрати, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності,були менше 1/10 цієї суми — 33 млн. грн. Середній рівень доходу відвикористання одного винаходу становив у 2000р. 67,5 тис. грн., порівняно з 16,9тис. грн. у 1995р., що свідчить про існування достатніх економічних стимуліврозвитку інноваційної діяльності за умови ефективної охорони інтелектуальноївласності[16]. Водночас не меншпотужними є стимули споживачів до споживання продукції, виготовленої зпорушенням прав інтелектуальної власності, — особливо комп’ютерних програм,аудіовізуальної, фармацевтичної продукції. Такій споживчій орієнтації дужеважко протистояти, коли, наприклад, ціна ліцензованого та піратськогокомп’ютерних програмних продуктів співвідноситься як приблизно 100:1. Цезумовлює високі прибутки, які можна отримувати внаслідок порушення правінтелектуальної власності.
Загалом,тенденції у сфері реєстрації і використання прав інтелектуальної власності вУкраїні залишаються дуже суперечливими та не свідчать про ефективнефункціонування створеної протягом останніх років системи охорониінтелектуальної власності. Статистичні дані з даного приводу наведено у Додатку2.
Першніж розглядати вплив недобросовісної конкуренції на кінцевого споживача,важливо розглянути ще одну сферу, де стикаються інтереси промислових виробниківта кінцевих споживачів – це торгівля.
Самев даній сфері завжди спостерігалась найбільша кількість порушень конкурентногозаконодавства, причому суб’єктами — порушниками виступають як промисловіпідприємства-виробники так і торговельні посередники.
Вданому випадку основним інтересом виробників є збільшення обсягу реалізаціїпродукції ( що досягається через відповідний рівень цін, якість товару тарепутацію виробника ).
Інтересамиспоживачів в даному випадку виступають забезпечення достатнього обсягуспоживання ( що залежить від наявності, доступності даного товару або послугита його ціни ) та належна якість продукції.
Зпершого погляду все виглядає досить логічно: інтереси виробника і споживача абозбігаються або є взаємодоповнюючими, а оптимальний рівень ціни встановлюєтьсявнаслідок дії ринкового механізму. Але на практиці так не відбувається. Завждизнаходяться недобросовісні товаровиробники або торговельні посередники.
Якщорозглядати вплив недобросовісної конкуренції в аспекті її впливу на кінцевогоспоживача, то ситуація в даному випадку є неоднозначною.
Можнавиділити два типових типи недобросовісної конкуренції в даному аспекті:
1.              Колиущемляються інтереси як товаровиробника так і кінцевого споживача.
2.              Колиущемленими виявляються лише інтереси товаровиробника, а інтереси кінцевогоспоживача навпаки задовольняються.
Допершої групи відноситься близько 70-80% порушень конкурентного законодавства. Впершу чергу це виробництво контрафактної продукції під чужою торговельноюмаркою, дискредитація конкурента, недобросовісна реклама ( в певній мірі) таінші.
Данагрупа порушень в узагальненому вигляді описується наступною схемою: діяльністьнедобросовісного конкурента (як правило підробка чужої продукції та реалізаціяїї за зниженою ціною) призводить до того що знижуються обсяги реалізаціїдобросовісного товаровиробника і дискредитується його ім’я при одночасномуотриманні споживачем товару неналежної якості.
Алебільш складною, в першу чергу в плані боротьби з нею, є друга категорія порушень.До неї в першу чергу відносяться порушення прав інтелектуальної власності напродукцію творчого та інтелектуального характеру.
Заданими ІFРІ (Міжнародний альянс інтелектуальноївласності), Україналідирує у Європі за рівнем піратства з показником близько 95% обсягу ринку. Мільйоникомпакт-дисків, за твердженням цієї організації, експортуються в понад 30 країнсвіту – Болгарію, Фінляндію, Німеччину, Грецію, Італію, Ізраїль, Нову Зеландію,Парагвай, Перу, ПАР, Велику Британію та США. Збитки світової музичної індустріївід піратства в Україні становлять, за версією ІFРІ, понад 300 млн. доларів[17].За експерт­ними оцінками, в Україні щорічно продаються 2,0-2,5 млн. лазернихкомпакт-дисків, з яких мінімум 50% виробляються нелегально[18].
Іншаміжнародна організація – Асоціація виробників програмного забезпечення ( Business Software Alliance ) у своєму останньому „Звіті пропіратство” віднесла Україну до десятки країн-піратів програмного забезпечення,де вона (разом з іншими країнами-членами СНД) із показником піратства 89%ділить з Індонезією третє-четверте місця після В’єтнаму та Китаю, випереджаючиРосію.
Водночас,при дуже високому відносному рівні піратства в Україні його абсолютні обсяги неє значними. Принаймі, за абсолютними обсягами піратства Україна не належить докраїн-лідерів. Десятка країн з найбільшими абсолютними обсягами піратстванаведена в таблиці .
Таблиця3.1.3.
Обсягипіратської продукції на ринках окремих країн[19].Країна Обсяг піратської продукції, млн.дол. % піратської продукції на ринку Китай 600 90 Росія 240 65 Мексика 220 65 Бразилія 200 50 Італія 180 25 Парагвай 110 95 Тайвань 100 45 Індонезія 65 55 Малайзія 40 65 Греція 40 50
Втратидоходу світових виробників комп’ютерних програм через українське піратство,внаслідок обмеженої кількості комп’ютерів в Україні, становили в 2000 році лише29,7 млн. дол., тоді як загалом ці втрати в світі склали 11,75 млрд. дол.[20].
Водночас,зараз в Україні також розпочинається розвиток власних програмних продуктів тавідбувається значний розвиток вітчизняного шоубізнесу. Вони також в значніймірі потерпають від піратства.
Але,як вже було вказано вище, даний вид порушень зачіпає інтереси в першу чергувиробників та власників авторських прав. Інтереси кінцевого споживача навпаки єзадоволеними на найвищому рівні, оскільки він отримує продукт незмінної якостіза ціною, що в 10-20 разів менше ціни оригінального продукту. Саме в цьому іполягає складність боротьби з даним видом порушень.
Відпіратства потерпає також економіка в цілому. Так, згідно з дослідженнямкомпанії Datamonitor, здійсненим на замовлення ВSА, втрати ВВП України від порушень вгалузі авторських прав на програмні продукти в 2000 р. становили 265 млн.доларів, податкові втрати бюджету — 94 млн. доларів. За умови збереженняпіратства на рівні 89 % до 2004 р. внесок індустрії розробки програмногозабезпечення в український ВВП становитиме лише 57 млн. доларів, а при зниженнідо середньосвітових показників піратства (34 %) — зросте до 332 млн. доларів.Відповідно, податкові надходження можуть становити при 89 % — 21 млн., а при 34 % — 93 млн. доларів.
Щостосується впливу на кінцевого споживача, то тут потрібно зробити декількаважливих зауважень.
По-перше,все, що робиться для захисту інтересів суб’єктів господарювання в кінцевомувипадку переслідує мету розвитку та ефективного функціонування економіки, аефективне функціонування економіки в будь-якому випадку позитивним чиномвідіб’ється на кінцевому споживачі.
По-друге,існування здорової конкуренції є не лише в інтересах суб’єктів господарювання, оскількисама суть конкуренції (добросовісної звичайно) полягає в тому, щоб завоюватиприхильність споживача шляхом якнайповнішого задоволення його потреб повзаємовигідній ціні.
Протеіснуюча економічна ситуація в країні змушує споживача поступатись своїмиінтересами відносно якості продукції на користь низької вартості підробок. Врезультаті споживач як правило залишається незадоволеним низькою якістю, адобросовісний товаровиробник, що виробляє оригінальну продукцію під даноюмаркою, втрачає довіру покупця або, в гіршому випадку, терпить збитки.
Анедобросовісна конкуренція в окремих галузях навіть може привести до трагічнихнаслідків для споживача, що наприклад може відбуватись у фармацевтичній галузіта виробництві і реалізації продуктів харчування тощо.
Вмасштабі міжнародних економічних зв’язків України вплив захисту інтересівсуб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції можна розглядати здвох точок зору:
1.              З точкизору захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції з бокузакордонних товаровиробників.
2.              З точкизору політико-економічних відносин.
Доситьвідчутним чинником, що негативно позначається на розвитку економіки єнедобросовісна конкуренція з боку закордонних товаровиробників. В першу чергуце стосується так званого „сірого” імпорту. За різними оцінками в загальномуобсязі імпорту товарів народного споживання обсяг „сірого” імпорту складає порізним групам товарів від 40 до 70%. В значній частині випадків дані товаримаркуються відомими в Україні торговими марками, досить часто це марки, відоміще з часів СРСР, зокрема така практика поширена в галузі автозапчастин. Зарізними оцінками від 20 до 50 % автозапчастин до вітчизняних та російськихавто, що реалізуються в Україні вироблені в Китаї та інших країнах, але несутьпозначення машинобудівних заводів України та СНД.
Крімтого останнім часом зустрічаються випадки дискредитації вітчизнянихтоваровиробників західними конкурентами, що мають високі фінансові можливості інерідко можуть лобіювати свої інтереси в уряді.
Такожнаявність недобросовісної конкуренції негативно позначається наполітико-економічних стосунках України з іншими країнами, і в першу чергу, зСША та Європейським Співтовариством.
Зодного боку це призводить до негативних економічних наслідків та перешкоджаєефективній інтеграції України у міжнародні економічні структури. А з іншогобоку, це досить часто слугує приводом для тиску з боку іноземних країн на урядкраїни. Яскравий приклад – взаємовідносини України і США з приводу піратства наринку аудіовізуальної продукції та програмного забезпечення. До речі, такийтиск є не завжди цілком обґрунтованим, а має певні політичні мотиви. Зокрема,яскравими прикладами такого тиску є :
13березня 2001 р. Україну було внесено до розділу „Пріоритетна іноземна країна” (Priority Foreign Country) так званого „Списку 301”, згідно зяким Офіс торгового представника США визначає країни, що не забезпечуютьадекватний та ефективний захист прав інтелектуальної власності абовідмовляються від надання справедливого і рівноправного доступу на ринок американськимтоварам, пов’язаним з використанням прав інтелектуальної власності.
7серпня 2001 р. Уряд США як попередній захід прийняв рішення про призупиненняспеціально­го статусу безмитної торгівлі з Україною у зв’язку з неспроміжністюУкраїни зупинити незаконне виробництво оптичних носіїв інформації, зокрема компакт-дисків(CD, CD-ROM, DVD), і 24 серпня 2001р. реалізував церішення. Американське торговельне представництво відзначило, що Україна-найбільший експортер нелегальної оптичної медіа-продукції, черз щоамериканська промисловість зазнає щорічних збитків у розмірі 200 млн доларів[21],хоча ця цифра ставиться в Україні під сумнів .
Крімтого, сама загроза можливості певних проявів недобросовісної конкуренції вУкраїні через недосконалість механізму захисту часто відлякує іноземнікомпанії. Яскравий приклад – за даними української Асоціації іноземнихвиробників фармацевтичної продукції, в Україні на етапі реєстрації вФармакологічному експертному центрі Міністерства охорони здоров’я України невраховується наявність патентного захисту винаходів і промислових зразків, непроводиться патентна експертиза препаратів, що подаються на реєстрацію. Цепризводить до порушення патентних прав на оригінальні лікарські препарати. Якнаслідок, провідні фармацевтичні компанії можуть відмовитись від поставок наУкраїнський ринок інноваційних лікарських препаратів.
Приблизноті ж побоювання присутні і в іноземних інвесторів, перш за все тих, хтонамагається принести на ринок України високі промислові технології тависокотехнологічну продукцію. В результаті це негативно позначається назагальному рівні розвитку економіки.
3.2.Вдосконалення засад захисту від недобросовісної конкуренції та застосуваннясвітового досвіду захисту від недобросовісної конкуренції в Україні
На основі вищенаведеноїінформації очевидною стає необхідність вдосконалення засад захисту віднедобросовісної конкуренції в трьох основних напрямках:
1.              Вдосконаленнянормативної бази.
2.              Вдосконаленняорганізаційних засад діяльності.
3.              Адаптаціясвітового досвіду до умов України.
Останнім часомвітчизняні законодавці проробили значну кількість роботи по вдосконаленнюукраїнського законодавства.
Була прийнятаціла низка законодавчих актів, які прямо чи опосередковано покликані захищатидобросовісну конкуренцію в економічному просторі України. Але, на жаль, наданий час в законодавстві залишається достатньо велика кількість білих плям.
Більшістьнедоліків законодавства була розглянута в Розділі 2.3. даної роботи, томуповторюватись немає сенсу. Потрібно лише додати, що вдосконалення потребуютьКримінальний кодекс України та Кодекс про адміністративні правопорушенняУкраїни. Зокрема у Кримінальному кодексі України досі відсутній захист такогооб`єкту інтелектуальної власності і потенційного об`єкту зловживань у виглядінедобросовісної конкуренції як ноу-хау.
Також з Кодексупро адміністративні правопорушення України останніми змінами були виключеніокремі пункти з статті 164-3, що стосуються незаконного використання фірмовогонайменування та маркування, не передбачене покарання за імітацію упаковки таоформлення товару тощо.
Існує такожнеобхідність подальшого аналізу та внесення змін у Закони України: „Прорекламу”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про охорону прав на знакидля товарів та послуг ” та інші.
Крім того,вдосконалення потребує сам механізм прийняття нормативних актів.
Хочеться, щоб цей процесвідбувався на демократичних засадах, а саме шляхом залучення представниківпідприємців та Спілок споживачів до обговорення законопроєктів, пов”язаних з конкурентним законодавством,також їх присутність як заседателів при розгляді конфліктних справ, як цезакріплено законодавством проти недобросовісної конкуренціїНімеччини.
В світлінеобхідності інтеграції України в європейські економічні структури зперспективою подальшого входження до Європейського Співтовариства, постаєпроблема зближення законодавства та приведення його у відповідність доєвропейських норм.
Слід відзначити,що саме в сфері конкуренції українським законодавцем було здійснено суттєвереформування законодавства й успішно прийнято ряд законодавчих актів, якіімплементували основні положення законодавства ЄС. Серед них Закон України«Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001, Закон України«Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 та іншінормативні акти, які загалом адаптували основні положення регулюванняконкуренції в Європейському праві. Основа для такого узгодження законодавствазакладена Угодою про партнерство та співробітництво між ЄвропейськимиСпівтовариствами та Україною (УПС) від 1994 року, якою Україна взяла на себезобов’язання із забезпечення відповідності законодавства в пріоритетних сферах,серед яких конкуренція займає не останнє місце. Аналізуючи УПС, цікаво відзначити,що в ній основна увага приділяється положенням щодо конкуренції, які впливаютьна торгівлю між Співтовариством та Україною. Стаття 49 Угоди визначає, щосторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення, шляхомзастосування своїх антимонопольних законів тих чи інших обмежень, до якихвдаються підприємства, або таких, що викликані державним втручанням, якщо вониможуть впливати на торгівлю між Співтовариством та Україною. Отже, положеннястатті спрямовані на забезпечення необхідних умов та заходів у сфері взаємноїторгівлі сторін. Ці положення УПС установлюють м’які вимоги щодо реформуваннязаконодавства, тоді як у Договорах про приєднання, укладених міждержавами-кандидатами на членство в ЄС, містяться більш жорсткі та конкретнівимоги з реформування внутрішнього законодавства. Проте, розглядаючи статтю вконтексті всієї угоди, можна дійти висновку, що така співпраця передбачає такожі реформування регулювання внутрішнього ринку України. Відповідно до статті 51УПС „Україна вживає заходів до забезпечення того, щоб її законодавствопоступово було приведено у відповідність до законодавства Співтовариства”, (п.1ст. 51), остаточна мета достатньо чітко зрозуміла — це приведення внутрішньогозаконодавства України у відповідність до законодавства ЄС.
Закон України«Про захист економічної конкуренції» інкорпорував основні положеннязаконодавства ЄС щодо згаданих вимог, хоча є деякі відмінності стосовнотермінологічних визначень, які пов’язані із специфікою національного правовогорегулювання. У Законі дається поняття та детально регулюються відносини щодоузгоджених дій суб’єктів господарювання, антиконкурентних узгоджених дій,зловживання монопольним становищем (із зазначенням видів та порушень), зробленовинятки для середніх та малих підприємств, для угод у сфері правінтелектуальної власності встановлені критерії для визначення узгоджених дій,зловживання монопольним становищем, концентрації суб’єктів господарюваннявідповідно до аналогічних критеріїв, які використовуються в Європейському законодавстві.Зокрема, Закон дає поняття (нове в українському законодавстві) концентраціїсуб’єктів господарювання, встановлює дозвільну процедуру на проведенняузгоджених дій, створення концентрації чи надання державної допомоги.
Уповноважениморганом, який має приймати рішення в сфері регулювання конкуренції виступаєАнтимонопольний комітет, завдання і повноваження якого регулюються ЗакономУкраїни «Про Антимонопольний комітет України». Закон встановлюєстроки, повноваження, розміри штрафів та процесуальні питання подання заяв наотримання дозволів, які, з невеликими розбіжностями, відповідають тим, за якимипрацює Європейська Комісія.
Сфера діїзгаданого Закону «Про захист економічної конкуренції» поширюється навідносини, які за формулюванням ст. 2 Закону «впливають чи можуть вплинутина економічну конкуренцію на території України». Це означає, що Законустановлює національний режим, але положення ст. 2 мають гнучке застосування, івідносини поза межами території України можуть трактуватися як такі, що можутьвплинути на економічну конкуренцію на території України, а отже, підпадають піддію Закону.
Проте насьогоднішньому етапі імплементації законодавства ЄС у галузі конкуренціїнеобхідно також забезпечити механізм його виконання, а саме: заходи щодо впровадженнязаконодавства, прийнятого у відповідності до законодавства ЄС, у тому числіЗакону України про захист економічної конкуренції. Серед іншого, це включає всебе підвищення обізнаності працівників органів Антимонопольного комітету ййого відділень з нормами європейського законодавства, заходи з правової освітив цій галузі. Це насамперед переклад і публікація законодавства ЄС у сферіконкуренції, на підставі якого мають прийматися інші законодавчі та підзаконніакти; також це проведення постійного моніторингу законодавства ЄС ізапровадження відповідних змін до законодавства України. На наш погляд,особливу увагу треба зосередити на процедурних питаннях вирішення таких справ усудах, беручи до уваги загальні вимоги, які встановлюються Комісією та Радою втаких актах, як повідомлення, зауваження та доповіді, та використовуючипрактику Європейського Суду.
Також необхідностворити додаткові органи з незалежного контролю за виконанням законодавствапро конкуренцію, особливо, в частині державної допомоги. Дії щодо державноїдопомоги вважаються особливо небезпечними, це стосується, зокрема, рішеньдержавних органів щодо надання пільг та змін в оподаткуванні. Для ефективногомоніторінгу цих порушень, контролю та швидкого реагування необхідно створеннянезалежного неупередженого органу, який би додатково виконував функціїАнтимонопольного комітету, якому навряд чи вдасться ефективно поєднуватизгадані обов’язки. Треба зауважити, що в Угодах про приєднання держав — кандидатів на членство в Європейському Союзі особлива увага приділяється самевиявленню та боротьбі з діями органів влади, які можуть призвести до порушенняконкуренції на ринку (державна допомога) та створенню додаткових органівконтролю за порушенням антимонопольного законодавства.
У зв’язку зприйняттям нового Закону необхідно внести відповідні зміни й доповнення добагатьох нормативно-правових актів, у тому числі до Положення Про створеннятериторіальних відділень Антимонопольного Комітету України від 14.01.94 вчастині компетенції відділень, до Закону України «Про Антимонопольнийкомітет України», який визначає порядок накладення штрафів та розглядусправ, проте не регулює процедуру надання дозволів на проведення узгодженихдій, тому також потребує відповідних змін, до Кодексу України про адміністративніправопорушення тощо.
Останнє, щоважливо зазначити, Закон уживає переважно оціночні поняття, які поширені вЄвропейському праві (що пояснюється специфікою правового регулювання,заснованого на судовому прецеденті), але не поширені в Україні з її позитивістськоюправовою спадщиною. Саме тому при прийнятті рішень Антимонопольним комітетом тасудовими органами України, — при застосуванні законодавства про конкуренцію таз’ясуванні, чи мало місце порушення законодавства, — необхідно враховуватипрактику Європейського Суду, яка роз’яснює та деталізує багато питаньзастосування законодавства, або імплементовувати цю практику в законодавствоУкраїни.
Залишаєтьсявідкритою проблема ратифікації Україною окремих міжнародних угод, зокрема:
1.        Віденськоїугоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків.
2.        Мадридськоїугоди про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману,зазначень походження товарів.
3.        Гаазькоїугоди про міжнародне депонування промислових зразків.
4.        Лісабонськоїугоди про захист назв місця походження та їх міжнародну реєстрацію.
Ще однієюпрогалиною в нормативному забезпеченні захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції є відсутність єдиної методикивизначення збитків від недобросовісної конкуренції. Хоча дане питання є дужеважливим, оскільки проблема визначення збитків постає кожного разу при розглядівипадків недобросовісної конкуренції.
Далі наводитьсяодин з варіантів розв”язання даної проблеми у вигляді певної методики визначеннязбитків від недобросовісної конкуренції.

Методикавизначення збитків суб’єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.
 
Проект.
1.        Загальніположення.
1.1. Методикавизначення збитків субєкта господарювання від недобросовісної конкуренції (надалі – Методика) розроблена відповідно до Законів України «Про захист економічноїконкуренції» і «Про Антимонопольний комітет України».
1.2. Методика встановлює порядоквизначення збитківсуб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції і призначена для аналізу діяльності суб’єктівгосподарювання з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг,виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках в процесіконкурентної боротьби.
1.3. Метою визначеннязбитків суб”єктагосподарювання від недобросовісної конкуренції є отримання необхідної інформаціїдля прийняття рішень з питань відшкодування збитків суб”єктам господарюванняпри розгляді справ про недобросовісну конкуренцію.
1.4. Всі термінив даній Методиці використовуються в значенні, визначеному пунктом 1.3. Методикивизначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктівгосподарювання на ринку, затвердженою
Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р.
2.        Визначеннязбитків суб”єктагосподарювання від недобросовісної конкуренції.
2.1. Визначення збитків суб”єктагосподарювання від недобросовісної конкуренції включає в себе наступні етапи:
a.                     визначенняоб’єкту недобросовісної конкуренції – товару або послуги ;
b.                    визначенняперіоду існування недобросовісної конкуренції, який не може бути меншим за 12місяців; в разі, якщо цей період менше 12 місяців, він прирівнюється до 12місяців;
c.                     визначаєтьсяобсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції за період, що визначенийпопереднім пунктом Методики;
d.                    здійснюєтьсярозрахунок суми відшкодування в цінах реалізації підприємства, в інтересахякого відбувається відшкодування за формулою :
СВ = ОР1 / 12 *ТНК
де СВ – сумма відшкодування;
ОР1 – обсяг реалізації об”єктунедобросовісної конкуренції в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбуваєтьсявідшкодування;
ТНК — період існуваннянедобросовісної конкуренції.
2.2. В разі, якщооб”єкт недобросовісної конкуренції відсутній або визначити його неможливо, сумазбитків визначається експертним шляхом.
3.        Джерелаінформації.
 Джерелами інформації є данібухгалтерського обліку підприємств, що приймають участь у справі. В разівідсутності даних бухгалтерського обліку необхідні показники визначаютьсяекспертним шляхом.
Дана методика непретендує на досконалість і 100% об’єктивність.
Але сутьпропозиції в тому, що необхідний єдиний порядок розрахунку, який би дозволяввирішувати дане питання однозначно і не допускати зловживань. Але поки що цьогоне зроблено.
Що стосуєтьсявдосконалення організаційної складової, то першочерговими шляхами їївдосконалення є:
1.              Покращеннякоординації діяльності державних органів, задіяних в системі захисту інтересівсуб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.
2.              Покращенняматеріально-технічного забезпечення даних органів.
3.              Створеннясистеми підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів для даної сфери.
4.              Створеннясистеми інформаційного забезпечення діяльності щодо захисту суб’єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції та системи інформаційно-роз’яснювальногоспрямування, направленої на розповсюдження матеріалів щодо добросовісноїконкуренції та її переваг в широкі верстви населення.
Що стосуєтьсяможливості застосування зарубіжного досвіду, то власне це вже робилось не раз впроцесі розбудови системи захисту від недобросовісної конкуренції.
Але, на жаль, цечасто робилось без врахування української специфіки та без належногообґрунтування. В параграфі 2.3. даної роботи здійснено порівняльний аналізнімецького законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції та йогоукраїнського аналога. Також там визначено окремі види порушень, якимнедостатнью приділено уваги в українському законодавстві і наведено варіанти їхвирішення згідно з німецьким законодавством. На думку автора роботи, наведеніваріанти є цілком прийнятними для застосування в Україні.
На даний моментсуттєвою проблемою залишається те, щоб теоретичні положення, що вже розробленіабо лише розробляються, не залишались лише в теорії, а якнайшвидше втілювалисьв життя.
3.3.Формування етичних норм поведінки сучасній діловій практиці
 
Як вжезазначалось, ефективний розвиток економіки можливий лише за умови забезпеченнязбалансованості і рівноправності інтересів всіх її суб’єктів.
Крім належногодержавного захисту інтересів суб’єктів господарювання для досягнення цілейданого захисту необхідне формування певних етичних норм в діловій практиці.
Моральні цінностісуб’єктів ринку — це той суб’єктивний смисл, який індивіди вкладають в свої діїта поведінку (внутрішні та зовнішні вчинки) стосовно інших людей. Таким чином,це суб’єктивна мотивація індивіда або групи та орієнтація на інших, тобто„передбачення” відповідної реакції оточуючих. Моральні цінності є визначнимидля розуміння свідомої дії індивіда. Вони спрямовують, можна сказати, задаютьорієнтацію на досягнення ясно усвідомлюваних цілей особистості, відіграютьважливу роль у виборі засобів досягнення цих цілей. Розглядаючи ринок яксоціально-філософську категорію з точки зору його еволюції, можна представитийого як закінчену форму економічної реалізації підприємливості в умовахпанування економічних, ринкових способів прояву приватної ініціативи.Мотивацією підприємництва слугує ринковий прагматизм та суто людськапідприємливість, яка набуває форми підприємництва.
Ринок — це не тількипростір для вирішення суто економічних питань. Ринок — це поле міжособистісногоспілкування, де неможливо існувати та досягати своєї мети без дотримання нормморалі. У галузі економіки не обійтися без економічної культури. Це, по-перше, такіцілі та цінності, інтереси та потреби, заради яких люди здійснюють ті чи іншідії та вчинки; по-друге, самі ці дії та вчинки — способи та засоби організаціїсвоєї підприємницької діяльності. У всіх випадках, коли люди виявляють будь-якуекономічну активність, вони керуються тим, що для них цінно, необхідно,важливо, тобто тими чи іншими моральними цінностями. Беручи участь векономічній діяльності, особистість вимушена визнавати неоднаковість інтересіврізних соціальних груп, погоджуватися із тим, що кожен має право на власніекономічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами інших. Тільки забажання двох сторін досягти взаєморозуміння, піти на компроміс можливовстановити партнерські відносини. Ринок є морально-духовним механізмомвзаємодії між учасниками економічної діяльності. Ефективність ринку прямопропорційна рівню моралі його суб’єктів. Моральність як необхідна умоваефективного функціонування ринку включає в себе повагу до чужої власності, щоформує певні моральні межі дії ринкової конкуренції.
Крім того, самесуспільство повинно усвідомити, що панування в країні добросовісноїконкуренції, етичні взаємовідносини суб’єктів господарювання та споживачів євигідними обом сторонам.
ВУкраїні ж характерною стала пануюча в суспільстві зневага щодо захистуконкуренції та прав інтелектуальної власності. На важливість цього чинниказвернув увагу майже кожний другий експерт, що взяв участь в опитуванні УЦЕПД[22].Як свідчать результати загальнонаціонального опитування, досить високою єчастота покупки населенням контрафактної продукції — 22 % купують її регулярноі ще 47,2 % — нерегулярно; лише п’ята частина населення ніколи не купує такої продукції.На відміну від експертів, більше половини громадян не відносять проблемиохорони інтелектуальної власності до числа першорядних проблем економічногорозвитку України .
Такамодель поведінки населення значною мірою є наслідком культурно-етичної спадщиниминулого, коли в суспільстві панувала державна власність, а результатидіяльності в науковій та культурній сферах вважа­лися надбанням усього народу.В 90-х роках така позиція знайшла й економічне підґрунтя — внаслідок обмеженнядоходів переважної частини населення. Через це 42,4 % громадян України купуютьтовари, які дешевші, навіть якщо вони можуть бути підробленими. Майже для 40 % українськихспоживачів якість підроблених товарів виявляється цілком прийнятною. Це вказуєна те, що деформація правових понять у значної частини громадян підтри­муєтьсяневибагливістю їх вимог до якості — що є нормою для малозабезпечених верствнаселення.
Єчимало свідчень про те, що внаслідок низької правової та економічної культурисуб’єкти науково-технічної та економічної діяльності нерідко добровільно відмовляютьсявід використання вже існуючих механізмів захисту своїх інтересів як власників.
Ависокий рівень зневаги до питань інтелектуальної власності та захистуконкуренції на рівні окремих органів державного регулювання може пояснюватися,передусім, високим рівнем корупції, корисливими інтересами чиновників, які убагатьох випадках мають прямий зиск від недостатньо сильної та неефективноїсистеми охорони інтелектуальної власності, зокрема, передачі за безцінь закордон цінної інформації щодо об’єктів, які мають захищатися законом, замістьукладання на нормальних умовах договорів про надання прав на користування(трансфер технологій).
Враховуючивищенаведене, очевидно, що існує необхідність широкого висвітлення проблем,пов”язаних з недобросовісною конкуренцією в засобах масової інформації,введення спецкурсів з даної тематики у вищих навчальних закладах тощо. Це маєсприяти формуванню певної суспільної свідомості, розуміння важливостідобросовісної конкуренції в економічній діяльності як у підприємців так і укінцевих споживачів.

ВИСНОВКИІ ПРОПОЗИЦІЇ
Конкуренціявиявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарстваза кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Причому вона єдобросовісною в тому випадку, коли не суперечить правилам, торговим та іншим чеснимзвичаям у підприємницькій діяльності.
Як показуєпрактика, конкуренція сама по собі рідко не виходить за межі добросовісної. Безвідповідного регулювання вона рано чи пізно трансформується в недобросовісну.Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам,торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Створенняефективної системи захисту інтересів суб”єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції має винятково велике значення для розвитку Українив XXI столітті. Ця комплексна проблема потребуєоб’єднаних зусиль держави, всіх її органів управління та інститутів громадянськогосуспільства. Від успішної реалізації даного завдання виграє абсолютна більшістьнаселення України, адже захист інтересів суб”єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції є фундаментом для забезпечення інноваційної моделірозвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовійсоціально-економічний системі. Ефективна система захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції сприятиме створенню робочихмісць у нових галузях економіки. Одночасно це є запорукою створенняцивілізованого ринково­го середовища, у якому і підприємці, і споживачі будутьнадійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірнимвикористанням об’єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованихтоварів.
Проблемизахистуінтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції маютьодночасно внутрішній і зовнішній виміри, які є однаково важливими.
Восновному вже сформувалася глобальна система захисту від недобросовісноїконкуренції. Україні слід адаптуватися до неї, якщо мас намір розвиватися якскладова світового господарства, а не як економіка, відгороджена від світовихтенденцій соціально-економічного і технологічного розвитку. Останніми рокамиУкраїна значно активізувала процес входження у світові структури. Однакпроблемою залишається незавершеність процесів набуття членства в СОТ та участів Угоді про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, а також приєднаннядо ряду міжнародних конвенцій і договорів. Велике значення для ефективного захистуінтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має процес входженняУкраїни до регіональних європейських структур регулювання цієї сфери. Домінуючуроль у сфері двосторонніх відносин у цій галузі відіграють США, які є світовимтехнологічним та економічним лідером, і власне, піонером у галузі створенняефективної системи захисту від недобросовісної конкуренції. Саме цей чинник, ане лише загроза санкцій, є потужним стимулом розвитку системи захисту інтересівсуб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні.
Системаорганів регулювання сфери захисту інтересів суб”єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції Україні знаходиться у завер­шальній фазіформування; вона регулюється цілою низкою законів і підзаконних актів, здатнавиконувати свої основні функції. Однак ефективність системи знижуєтьсянеадекватним технічним осна­щенням інфраструктури та недостатнім розвиткомнедержавних установ регулювання діяльності у цій сфері. Про незавершеністьформування системи свідчить відсутність нової редакції норм Цивільного кодексущодо даного питання, чітких правових норм охорони фірмових найменувань,комерційної таємниці і ноу-хау.
Тенденціїу сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності, як одній ізсфер, що потребує захисту від недобросовісної конкуренції, залишаютьсясуперечливими і не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони.Нестабільність умов для винахідницької і раціоналізаторської діяльності через,головним чи­ном, погіршення матеріально-технічних і фінансових умов уінноваційній сфері, спричинила зменшення, порівняно з 1995р., чисельностівинахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторів майже на третину,а кількості підприємств, що беруть участь у створенні та використанні об’єктівпромислової власності, — удвічі. Украй незначними є операції з укладаннядоговорів на передачу прав стосовно об’єктів промислової власності.
Уструктурі системи охорони інтелектуальної власності недорозвинутими є елементи,що забезпечують комерціалізацію запатентованих досягнень. За несприятливогоклімату для іноземного інвестування це спричиняє низький показниквисокотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна майжевдесятеро відстає від його середньосвітового значення.
Експертнеопитування свідчить, що найбільш гострими є проблеми недобросовісноїконкуренції у сферах охорони знаків для товарів і послуг (товарних знаків),комп’ютерних програм і баз даних, охорони виробників аудіовізуальної продукціїтощо.
Ключовезначення для розв’язання комплексу проблем захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції має ліквідація недоліків економіко-правовоїсистеми країни, у тому числі недосконалостей законодавчої бази, забезпеченнявиконання законів, неефективної судової гілки влади. Досить значну негативнуроль відіграє пануюча в суспільстві зневага до захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції та охорони прав інтелектуальноївласності.
Спостерігаєтьсяпевна недооцінкасоціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної влас­ності. В умовахобмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули допридбання і споживання продукції, виготовленої з порушенням правилдобросовісної конкуренції. Майже 70% населення України споживає підробленупродукцію, марковану загальновідомими товарними знаками.
Стратегічноважливе значення мають адаптація системи захисту інтересів суб”єктів господарювання віднедобросовісної конкуренції в Україні до загальносвітових технологічних змін,забезпечення ефективної охорони нових технологічних об’єктів, передусім, пов’язанихіз функціонуванням мережі Інтернет.
Незважаючина активізацію зусиль правоохоронних органів та органів із захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції, загальний рівень правопорушеньу цій сфері залишається високим, особливо стосовно аудіовізуальної продукції,програмного забезпечення (частка піратської продукції становить відповідно 95та 89 % ринку), фармацевтичних препаратів, реклами та виробництвалікеро-горілчаних виробів.
Ключовіпроблеми організації та забезпечення функціонування системи захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції в Україні: відсутність належноїкоординації діяльності органів державного управління; недостатня ефективністьдіяльності структур, що забезпечують захист інтересів суб”єктів господарюваннявід недобросовісної конкуренції; низький розвиток системи підготовки таперепідготовки спеціалістів у сфері захисту інтересів суб”єктів господарюваннявід недобросовісної конкуренції, науково-методичного забезпечення цього процесу;недостатність сучасних техно­логій управління, технічного та інформаційногозабезпечення в системі відомств з питань захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції; недостатність у держави коштівдля розгортання надійної системи охорони інтелектуальної власності; недолікивартісної оцінки, обліку та статистики у сфері захисту інтересів суб”єктівгосподарювання від недобросовісної конкуренції.
Виходячиз них висновків, нагальним є завершення формування цілісної та ефективноїсистеми захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції в Україні за такими пріоритет­ними напрямами:
1.        Вдосконаленняроботи системи органів захисту інтересів суб’єктів господарювання, а саме:покращення матеріально-технічного та кадрового забезпечення, викоріненнякорупційних проявів, вдосконалення координації діяльності між даними органами впроцесі боротьби з недобросовісною конкуренцією.
2.        Систематизаціянорм законодавства зі створенням єдиного Конкурентного Кодексу.
3.        Модифікаціянорм вітчизняного законодавства в напрямку наближення до норм ЄвропейськогоСпівтовариства та ратифікація міжнародних угод, які досі не були ратифіковані.
4.        Проведенняінформаційно – роз’яснювальної роботи, направленої на висвітлення переваг добросовісноїконкуренції як для підприємців, так і для споживачів, порядку захисту їх віднедобросовісної конкуренції.
Вцілому,для ефективного захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісноїконкуренції необхідно не просто боротись з нею нормативними таадміністративними методами, а створити такі умови, за яких було б невигіднопорушувати правила чесної конкуренції.

Списоквикористаних джерел:
1.        КонституціяУкраїни. –К.: Українська правнича фундація, 1996.
2.        ПроАнтимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року //Відомості Верховної Ради України. – 2000. -№30. –Ст.238.
3.        Прозахист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Урядовийкур”єр. -2001. -21 березня.
4.        Прозахист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р.
5.        Річнийзвіт 2000.Антимонопольний комітет України. – К., 2000.
6.        Річнийзвіт 2001.Антимонопольний комітет України. – К., 2001.
7.        Річнийзвіт Державного департаменту інтелектуальної власності, 2000. –К., 2000.
8.        Алленова А.Кризис жанра. Разгул пиратства и слабость закона, — так оценивают владельцыинтеллектуальной собственности проблему защиты своих прав в Украине //Юридическая практика. – 2000. – 22 июня. – С. 4.
9.        Аналізсучасного стану в сфері боротьби з недобросовісною конкуренцією. – WIPO, Pub. #725 (E)(1994).
10.     АндрощукГ. Закон на захисті добросовісної конкуренції // Голос України. – 1999. – 28вересня.
11.     Андрощук Г.,Крайнев П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. –К., 2000.
12.     АндрощукГ. Знаки для товарів та послуг: деякі аспекти термінології та застосуваннязаконодавства // Інтелектуальна власність. – 2001. — № 8.
13.     АндрощукГ. Про юридичну дійсність у національному праві міжнародних договорів з охоронипромислової власності // Предпринимательство, хазяйство, право. – 2000. -№ 9.–С. 38-40.
14.     АндрощукГ., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности: торговые аспекты. – К., 2000.
15.     Безух О.Захист від недобросовісної конкуренції як інститут конкурентного права//Підприємництво, господарство і право.-2001.-№7.
16.     Белл Д. Грядущеепостиндустриальное общество. — М., 1999. — С.172.
17.     БернатовичА. Сводка с антипиратского фронта // Компьютерное обозрение. – 2001. — № 36.
18.     БогдановБ. Монополистическийсиндром.100лет спустя.//Материально-техническое снабжение.-1990.-№12.-С.51
19.     Бриных Е.В.Антимонопольное право: 6 нарушений, 4 средства.//ЭКО.-1991.-№1.
20.     Горский В.Маастрихстский договор: экономические аспекты//Joint entures.-1993.-№1.-С.3-6
21.     Гуревич В. Тупикитотального монополизма// Экономика и жизнь.-1990.-№12.-С.42 .
22.     Гражданскоеправо ГДР/Под ред. Д.М.Генина.-М.: Ин. литература, 1957 год.
23.     Державнийкомітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні.Статистичний збірник. – К., 2001.
24.     Жаров В.,Шевелева Т. Шлях до СОТ: чи готова Україна виконувати свої зобов”язання у сферіінтелектуальної власності? // Інтелектуальна власність. – 2001. — № 8.
25.     Зовнішняторгівля України. –К.: Державний комітет статистики України, 2001.
26.     Інформаційнийлист голови Державної податкової адміністрації України М. Азарова від 1 жовтня2001 р.
27.     Інформаційнийлист Головного управління Державної служби боротьби з економічною злочинністюМВС України від 3 жовтня 2001 р.
28.     Козловски П.Этика капитализма. Пер. с нем. — СПб., 1996.
29.     Конкурентнаяполитика в Росии и других странах с переходной экономикой//Конкурент.-1997.-№5.
30.     КочетковаА. Міжнародний обмін патентною документацією // Інтелектуальна власність. – 2001.- № 7.
31.     КрасовськаА. Український інститут промислової власності: перспективи та проблеми розвитку// Національна безпека і оборона. – 2001. — № 10. – С. 54 – 56.
32.     КулагинМ.И. Предпринимательство и право: опыт запада.-Москва: Дело, 1992
33.     Мартыненко А.Точка зрения специалистов по интеллектуальной собственности // Бизнес. – 2001.– 16 апреля. – С.39.
34.     Маців Х.Права інтелектуальної власності в Україні: захист торгових знаків таправозастосування // Українсько – європейський журнал міжнародного тапорівняльного права. – 2000.
35.     МельниченкоО. Захист суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: правовіаспекти // Національна безпека і оборона. – 2001. -№ 10.
36.     МироненкоН., Штефан О. Щодо питання про захист інтелектуальної власності зазаконодавством України // Українське комерційне право. – 2001. — № 1. –С.30-32.
37.     Науковата інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. –К., 2001.
38.     Охоронаінтелектуальної власності: проблеми України та зарубіжний досвід // Національнабезпека і оборона. – 2001. -№ 10.
39.     Охранапромышленной собственности в Украине / Под. ред. А.Д. Святоцкого, В.Л. Петрова. – К., 1999.
40.     ПаладійМ. Розвиток державної системи правової охорони інтелектуальної власності вУкраїні: здобутки та проблеми // Національна безпека і оборона. – 2001. -№ 10.
41.     Патон Б.Інноваційний шлях розвитку економіки України // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ і стратегіярозвитку. Матеріали наукової конференції. – К., 2001.
42.     РоманюкО. Захист авторських прав: панацея чи кийок? // День. – 2001. – 16 серпня.
43.     ЮжановИ.А. Десять лет российским антимонопольным органам. Итоги и перпективы//Вестник МАП России.-2000.-№5.
44.     Яцків Я.Забезпечення правового захисту інтелектуальної власності – одна з передумоввступу України до СОТ // Наука і суспільство. – 2001. — № 9 – 10.
45.     2001IFPI Music Piracy Report, June 2001.
46.     WIPOAnnual Report 2000. –P. 7 – 8.
47.     SixthAnnual BSA Global Software Piracy Study, May 2001.
48.     Web-site: www.spou.kiev.ua
49.     Web-site: http:/wd.org.ua
50.     Web-site: MIGnews.com.ua