Міністерствоосвіти і науки України
Київськийнаціональний економічний університет
Кафедраполітичної економії обліково-економічних факультетів
Курсоваробота
натему: «Закон вартості: сутність та основні функції»
Студентки І курсу,
12 групи, спеціальності 6509
Обліково-економічного факультету
Цьока О.В.
Науковий керівник
доц. Тимошевська Л.Д.
Київ– 2008
ПЛАН
ВСТУП1. СУТНІСТЬ І РОЛЬ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ2. ФУНКЦІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ3. МЕХАНІЗМ ДІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
4. ВПЛИВ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ НА ТОВАРНЕВИРОБНИЦТВО
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУ
Суспільство являє собою сукупністьлюдей, об’єднаних на певному ступені історичного розвиткутими чи іншимиекономічними законами, що визначають всі інші суспільні відносини. Даніекономічні відносини складаються у системі виробництва, розподілу, обміну таспоживання. Ці відносини створюють економіний «фундамент» суспільства, над якимзнаходиться ідеологічна та політична надбудови. Так, наприклад, політичніпогляди, ідеї, відносини породжуються економікою, та, відповідно, вони євторинними, похідними від економіних відносин, визначаються ними та служать їм.Однак і політика має значний вплив на економіку. Через політику, наприклад,здійснюється використання економічних законів.
Економічне життя суспільстваскладається з різних явищ та процесів. Сутність цих процесів виражаєтьсясуспільним виробництвом, яке включає в себе матеріальне та нематеріальневиробництво. Останнім часом значно зросла роль нематеріальної сфери. Необхіднозазначити, що дане явище є закономірністю соціально-економічного розвитку всіх країн.Так у розвинених країнах близько половин працездатного населення працює у сферінематеріального виробництва. На сучасному етапі розвитку з’являються умови дляпришвидшеного росту невиробничої сфери. В першу чергу це пов’язано знауково-технічним прогресом. Науково-технічний прогрес кардинально змінив усісфери життєдіяльності суспільства. Економіка в таких умовах здійснює перехіднанові умови функціонування. Важливу роль при цьому виконує економічна теорія.
Економічна теорія – одна з найдавніших наук.Окремі елементи економіних знань з’явилися у давньому світі. Як галузь наукиекономічна теорія виникла у період становлення капіталізму, тобто XVI-XVII ст.
Вивчаючи історію економічної науки,можна сказати, що економістів завжди хвилювало питання вартості товарів. Це ізрозуміло. Адже вартість – одна з найважливіших економічних категорій.Визначення вартості можна сформулювати наступним чином. Вартість – це елементекономіних відносин у кооперації праці при товарно-грошовій системівзаємозв’язків виробників. Вона створює кількісні значення цих взаємозв’язків увиробництві, розподілі, обміні та споживанні продуктів як товарів. Величинавартості визначається працею, затраченою на виготовлення одиниці кожноготовару.
Питанням вартості займалися різніекономісти та у кожного з них були свої погляди на процеси формування вартості.Відповідно, виникало декілька теорій вартості. Це трудова теорія вартості,додаткова теорія вартості, теорія трудових видатків та теорія граничноїкорисності.
Як існує закон попиту, так існує ізакон вартості. Даний закон виражає причинно-наслідковий зв’язок міжформуванням ціни на базі вартості виробництва кожного товару, з одного боку, тастворенням економічних стимулів для прогресу придуктивних сил суспільства, зіншого боку.Функціональне значення закону вартості заключається у забезпеченніфакторів економічного стимулювання розвитку продуктивних сил.
1. СУТНІСТЬ ІРОЛЬ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
У товарномугосподарстві продукти виробляються для обміну шляхом купівлі-продажу. На ринкув обмінні відносини вступають двоє людей – продавець та покупець. Кожен з нихприходить на ринок з діаметрально протилежними інтересами. Відповідно, ринок –це завжди боротьба інтересів. У результаті цієї боротьби як продавець, так іпокупець приходять до єдиного інтересу, тобто обмінюються товарами за єдинимеквівалентом, в основі якого лежать суспільно-необхідні витрати праці на їхвиробництво – вартість. Ці взємозв’язки у товарному господарстві носятьоб’єктивний і стійкий характер та приймають форму закону вартості. Таким чином,у формуванні величини вартості товарів визначним є закон вартості.
Виникнення законувартості відноситься лдо того часу, коли продукти почали перетворюватися натовари. Як вказував Енгельс, початок обміну товарів йде вглиб віків. У Єгиптіце відбулося за три, а можливо, і за п’ять тисяч років до нашого часу, уВавилоні – за 4-6 тисяч років. З’явившись разом із виникненням товарноговиробництва та існуючи протягом тисячоліть, закон вартості отримує найбільшшироку сферу дії лише в умовах капіталізму. Це пов’язано з тим, що у цей частоварне виробництво набуває всезагального характеру.
Сутність законувартості зводиться до того, що виробництво та обмін товарів здійснюються увідповіності до його вартості та суспільно-необхідних витрат праці. Необхіднозазначити, що даний закон виникна базі товарного виробництва та діє убудь-якому суспільстві, де товарні відносини мають місце. Закон вартостіосновний закон товарного господарства – виражає об’єктивну необхідність, щобвартість товарів визначалася суспільно-необхідним часом. Це той робочий час,який витрачається на виготовлення подуктів за нступних умов:
•за суспільнонормального стану виробництва;
•за середньоїкваліфікації прцівників;
•за середньоїінтенсивності праці;
Практично данийчас використовується на створення більшості товарів.
Закон вартості єзаконом цін, він регулює ціноутворення, складаючи його вихідну основу. Уреальному житті у процесі становлення ринкових цін враховуються такі умови, якспіввідношення попиту та пропозиції, співвідношення цін на однойменні товари.Тому у процесі використаннязакону вартості можуть поєднуватися вільні,договірні, лімітні, контрактні, комерційні та інші різновили цін. Значний впливна ціни мають методи їх встановлення. Дані методи називаються механізмомціноутворення. В еконміній теорії виділяють два підходи до встановленяцін:
•ринковий.За такого підходу визначними факторами виступають конь’юктура ринку, попит тапропозиція на товари.
•витратний.Згідно цього підходу в основувстановлення ціни закладаються виробничі витрати,та перш за все, робітничі, пов’язані зі створенням товарів.
Закономвартостіназивається економіний закон, згідно якому товари на ринку обмінюються увідповіності до кількості та якості витраченої на їх виробництво праці.
Важливою умовою єте, що ціна є грошовим вираженням вартосіт. Ватість та ціна співвідносяться яквміст та форма. В основі руху цін лежить рух вартостей. Однак, ціни, отримавшисамостійне існування на ринку, також мають свої закони встановлення динаміки,так як на їх величину впливає не лише вартість. Але саме вона є тим якорем,який повертає їх до вихідного початку, як би високо вони не підіймалися та якби низько вони не падали.
Основою цінитоварів є вартість виробництва. Голка, молоток, електропила, автомотор маютьціни, що відрізняються від ціни на автомобіль, та в першу чергу внаслідоквитрат праці на їх виготовлення. Але ціна кожного товару відрізняється відвартості під впливом сукупності факторів. Однак, вартість ефективно впливає напрогрес продуктивних сил за умов зближення ціни та вартості товарів. Тафактори, що наближують ціни товарів до їх вартості, формують ефективнутенденцію реалізації закону вартості. А фактори, що відхиляють ціни відвартості, створюють негативну тенденцію його вияву.
Закону вартостіпритаманні наступні риси:
· в основівартості лежить суспільно-необхідна праця;
· величинавартості товарів прямопропорційна до кількості втіленої в ньомусуспільно-необхідної праці та оберненопропорційна його продуктивній силі;
· обмінтоварів здійснюється відповідно до кількості втіленої в нихсуспільно-необхідної праці;
· звиникненням грошей та ціни закон вартості виступає в якості регулятора цін,визначаючи їх рівень;
· черезмеханізм ринкових цін закон вартості розповсюджує свою регулюючу роль на процесвиробництва, сприяючи його скороченню або розширенню;
· індивідуальнівитрати праці зводяться до суспільно-необхідних, індивідуальні вартості – досуспільної вартості, яка є основою ціни.2. ФУНКЦІЇЗАКОНУ ВАРТОСТІ
Закону вартості усучасній системі економічних відносин належить дуже важлива роль. Функціональнезначення закону вартості заключається у забезпеченні факторів економічногостимулювання розвитку продуктивних сил. Ефективність цієї функції у практицігосподарювання залежить від варіантів взаємозв’язку з іншими законами –конкуренції, монополії, грошового обігу та інших законів економічних відносин,від закріплених принципів їх взаємозв’язків в юридичних законах держави покеруванню та регулюванню товарно-грошових відносин.
Але крім цієї функціїзакон вартості виконує ряд наступних функцій:
1. Перша функціязаключається у виконанні обліку суспільної праці через формуваннясуспільно-необхідних витрат праці.
2. Друга функціяполягає у тому, що закон забезпечує розподіл праці між різними сферамивиробництва. Інакше кажучи, закон вартості є стихійним регулятором у розподіліресурсів товарного виробництва. У здійсненні цієї функції важливу роль граєдинаміка цін. Через механізм коливання ринкових цін навколо вартостівідбуваються переливання та переміщення факторів виробництва (праці, капіталу… ) з одних галузей національної економіки в інші, регулюється відношення міжвипуском товарів. Для задоволення різних потреб суспільства вся суспільна працяповинна розподілятися між різними галузями. Внаслідок стихійності виробництваця пропорційність постійно порушується, та, відповідно, будь-який товар можевиявитися виробленим або у надлишку, або у недостатній кількості. Наприклад,перевищення пропозиції на взуття над попитом на неї може викликати падіння цінна взуття нижче його вартості. А недостатня пропозиція тканин призведе допідвищення ціни на них вище їх вартості. У таких умовах частинатоваровиробників може перейти від виробництва взуття до виробництва тканин, якдо більш вигідної справи. Внаслідок цього, виробництво та пропозиція на взуттябудуть зменшуватися, та ціни на нього зростуть, а виробництво та пропозиція натканини зростуть, та ціни на них будуть зменшуватися. В умовах стихійноговиробництва може початися зворотній перехід товаровиробників від виробництватканин довиробництва взуття. Таким чином, закон вартості регулює розміритоварного виробництва та співвідношення між виробництвом різних товарів.
3. Третьоюфункцією є стимулююча. Закон вартості сприяє зниженню виробничих витрат, що відбуваєтьсявнаслідок розвитку виробничих сил у товарному виробництві. Якщо індивідуальнівитрати праці товаровиробника перевищують суспільно-необхідні, то для того, щобне збанкротувати, він повинен понизити величину своїх витрат. Закон вартостініби «карає» його, тим самим, змушуючи товаровиробника підвищуватипродуктивність праці або переключатися на випуск іншого виду виробу. Тітоваровиробники, чия індивідуальна вартість товарів менша, ніж суспільнавартість, отримують ряд економічних переваг. У такому випадку вони не лишевідшкодовують затрачену працю, але і крім того отримують додатковий дохід. Цестимулює товаровиробників знижувати індивідуальну вартість та підвищуватипродуктивні сили на базі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.Кокурентна боротьба спонукає підприємців слідувати їх прикладу. Внаслідок цьогонова техніка рано чи пізно отримає широке розповсюдження. Таким чином, законвартості рухає розвитком продуктивних сил суспільства.
4.Четвертафункція полягає в тому, що закон вартості є основним для диференціаціїтоваровиробників. Причиною диференціації є неспівпадіння, нерівністьіндивідуальної та суспільної вартості. Ті товаровиробники, у котрихіндивідуальна вартість нижча за суспільну, при продажі своїх товарів будуть увигідному стані, тобто отримають додатковий дохід. А ті виробники, у котрихіндивідуальна вартість вища за суспільну, несуть збитки, та зазвичай, незумівши їх відшкодувати, вони банкротують. Збагачення одних товаровиробників тазубожіння інших – таким є незворотній результат дії закону вартості. Зубожілимта збанкротувалим товаровиробникам нічого не залишається, крім продажу своєїробочої сили. А та частина піприємців, що збагачується – претворюється накапіталістів, які наймають цю робочу силу. Таким чином, диференціаціятоваровиробників, що відбувається на основі дії закону вартості, призводить допереходу від звичайного товарного виробництва до капіталістичного.
5.П’ята функція –розподільна, яка здійснюється за допомогою цін. Дана функція заключається урозподілі суспільного продукту між регіонами та піприємствами.
Закон вартості — об’єктивнийекономічний закон товарного виробництва. Він визначає способи й принципивиміру, розподілу й стимулювання суспільної праці на ринку. Згідно з цимзаконом обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, якавизначається суспільно-необхідними затратами праці. Закон вартості стимулює тихвиробників, які забезпечують більш високу продуктивність праці. Ті ж виробники,чия продуктивність праці нижча суспільно-нормальної (середньої), при обмінінесуть збитки. По мірі формування світового ринку дія закоу вартостірозповсюджується і на світогосподарські зв’язки. Тут закон вартості виконуєфункцію свідомого регулювання високоассоційованої економіки. Суспільствосвідомо використовує закон вартості при регулюванні цін, грошового обігу,товарного обігу у зовнішній торгівлі. На світовому ринку національні вартостівиступають у ролі індивідуальних, з яких формуються інтернаціональні вартості.Як відомо, усі різні країни знаходяться на різних етапах розвитку. Так, якщокраїна володіє високою продуктивністю праці та продає свої товари поінтераціональній вартості, яка вища за індивідуальну вартість, то вона отримуєдодатковий прибуток. Та навпаки, країни з високою національною вартістю танизькою продуктивністю праці – несуть збитки. Але, необхідно зауважити, що незавжди країні, у якої низька продуктивність праці та висока індивідуальнавартість, зовнішньоторгівельні зв’язки не вигідні. Вони є раціональними, якщокраїна купує товари дешевше, ніж могла б виробляти їх сама. Тому не так важливавеличина вартості, як співвідношення національних та інтернаціональнихвартостей товарів, що експортуються та імпортуються.
3.МЕХАНІЗМ ДІЇ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ
У товарному виробництві діє законвартості. Його сутність полягає у тому, що обмін товарів і послуг міжвиробниками та їх купівля на ринку здійснюються відповідно до суспільнонеобхідних витрат на їх виготовлення. Це є процесом-наслідком закону вартості.Механізм дії цього закону зображено на рис. 25.
/>
Індивідуальний робочий час — це час, витрачений працівником на1 виготовлення певного товару
Мірилом ринкової (суспільної) праці єне індивідуальний робочий час, а суспільно необхідний.
Суспільно необхідний робочий час — цемірило вартості товару, оскільки це час, який потрібен для виготовленнябудь-якої споживної вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництваі середнього в цьому суспільстві рівня вміння та інтенсивності праці
Суспільно нормальні умови — це такіумови, за яких створюється більшість товарів. Інакше кажучи, ці умови єнайтиповішими в суспільстві
Якщо, наприклад, для пошиву одягуодні виробники використовують ручні швейні машини, другі — машини з ножнимприводом, а треті — електричні, то витрати на виготовлення певної споживноївартості за середньої умілості та інтенсивності праці у них будуть різними.Перша група товаровиробників витрачатиме 12 год і вироблятиме 10 тис. одиницьтовару, друга — відповідно 10 год і 100 тис. одиниць товару, третя — відповідно8 год і 8 тис. одиниць товару. Отже, 10 годин є суспільно нормальними умовами,які визначають вартість цього товару. Реалізація товарів за їхньою суспільноювартістю призведе до того, що перша група товаровиробників з вищимиіндивідуальними витратами втрачатиме дві години на кожну одиницю готовоїпродукції, а третя група, навпаки, виграватиме дві години, оскільки їхнііндивідуальні витрати менші, ніж суспільні.
Споживні вартості, призначені для обмінуна ринку, не тільки різні за своїми властивостями, а й є результатом різної заскладністю праці. Одна з них є результатом простої праці, яка виконуєтьсяпрацівниками без спеціальної підготовки з використанням нескладних знарядьпраці. Інші створюються із застосуванням найновітнішої техніки як результатскладної праці, що потребує високої професійної майстерності, глибокихспеціальних знань, високої загальної культури виробника.
У процесі реалізації товарів убудь-якій країні проста праця є вихідною, з якою порівнюють усі види складноїпраці. За одиницю часу складна праця створює більшу вартість, ніж проста.Зведення складної праці до простої здійснюється на ринку одночасно зприрівнюванням індивідуальних витрат до суспільно необхідних.
В умовах розвиненого товарноговиробництва закон вартості діє як закон цін. Це зумовлено тим, що здійснюватибезпосередній облік кожного товару в робочих годинах неможливо. Для цьогозастосовують опосередкований вимірювач, яким є загальний еквівалент у виглядігрошей.
Через механізм цін закон вартостівиконує функції регулятора товарного виробництва, рушійної сили розвиткупродуктивних сил, диференціації товаровиробників.
Функція закону вартості як стихійногорегулятора виробництва полягає в тому, що через механізм цін він сприяє поділупраці за різними галузями відповідно до суспільних потреб. Якщо, наприклад,певного блага виробляється менше, ніж існує суспільна потреба в ньому, то попитна нього зростатиме, і відповідно ціна буде вищою, ніж вартість. Той, хтовиробляє такі товари, отримуватиме більші прибутки, що сприятиме припливу в цюгалузь капіталу. Виробництво товарів розширюватиметься. Проте, як тільки випускцієї продукції перевищить платоспроможний попит, ціна стане нижчою за суспільнувартість. Тоді розпочнеться зворотний процес: згортатиметься виробництво івідбуватиметься переливання капіталу, всіх елементів виробництва у галузі, девиробляється благо, суспільна потреба в якому не задовольняється.
Функція закону вартості як рушійноїсили зумовлена тим, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулюєтоваровиробників постійно зменшувати індивідуальні випрати виробництва. Кому цевдається, той отримує найбільші вигоди і додатковий прибуток. Для того щоб непрограти у конкурентній боротьбі або утримати свої позиції на ринку,товаровиробник мас постійно вдосконалювати виробництво, запроваджувати новутехніку і технологію, поліпшувати якість продукції, що сприяє розвиткупродуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці.
Закон вартості активно впливає на суспільнудиференціацію товаровиробників, перетворюючи певну частину з них на тих, хтозбільшує масштаби виробництва, і на тих, хто розорюється і виштовхується зринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, особливо дрібних ісередніх, посилюючи їхню майнову диференціацію. Зазнає банкрутства ірозорюється переважно та група підприємців, у якої індивідуальні витративиробництва вищі за суспільні. І навпаки, товаровиробники, в яких вони нижчі засуспільні, розширюють виробництво і збагачуються особисто.
У товаровиробників, у якихіндивідуальна вартість товару збігається із суспільною, відбувається нормальнийпроцес відтворення. Ця група становить у суспільстві більшість і, для того щобне збанкрутіти, вона має застосовувати досконаліші засоби виробництва іпідвищувати кваліфікацію своїх працівників.
Отже, закон вартості сприяє розвиткувиробництва. Водночас він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічнимиметодами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, всвою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючинауково-технічний і суспільний прогрес.
4.ВПЛИВ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ НА ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
Товарне виробництво як форма веденнягосподарства зазнає впливу дії тих законів, які йому властиві, в тому числі діїзакону вартості Дія закону вартості проявляється в тому, що вартість товарувизначається суспільно необхідними затратами праці і обмін товарів здійснюєтьсявідповідно до суспільно необхідних затрат праці на ці товари.
Тобто, обмін одного товару на інший відбуваєтьсяза принципом еквівалентності.
В розвинутому товарному виробництвіобмін товарів відбувається за цінами, що склалися на ринку.
Закон вартості — це закон утворенняцін, а ціна, як ми вже знаємо, це грошовий вираз вартості.
Всі ці положення відносяться до будьякого товарного виробництва.
Але дія закону вартості має певніособливості залежно від того, на яку форму власності спирається виробництво іякий спосіб виробництва обслуговує товарне виробництво.
В капіталістичному товарномувиробництві. основою якого є приватна власність на засоби виробництва, законвартості виступає як стихійний регулятор виробництва і як стихійний рушійрозвитку продуктивних сил.
Як стихійний регуляторкапіталістичного виробництва закон вартості свою регулюючу роль здійснює черезціни. Під впливом попиту і пропозиції ціни можуть відхилятися в ту чи іншусторону від вартості, хоча сума цін всієї маси товарів обов’язково дорівнює їхвартості. Відхилення цін від вартості робить відповідний вплив на виробництво.При падінні попиту на товари знижуються ціни на них, тобто відхиляються внизвід вартості товарів. Внаслідок цього виробництво даних товарів скорочується.
І, навпаки, підвищення попиту натовари обумовлює підвищення цін на них і штовхає на розширення їх виробництва.
Розширення чи звуження виробництва вокремих галузях веде до збільшення чи зменшення в цих галузях засобіввиробництва і робочої сили.
Так за допомогою закону вартості,через відхилення цін від вартості стихійно регулюється розвиток суспільноговиробництва.
Механізм дії закону вартості якстихійного рушія розвитку продуктивних сил проявляється таким чином. Ціни заякими товаровиробники реалізують свою продукцію на ринку, відповідаютьсуспільно необхідним затратам праці. Товаровиробники, які здійснюють виробництвобільш досконалими засобами виробництва, затрачають на виробництво продукціїменше часу, ніж суспільно необхідний час. Тому при реалізації продукції вонизбагачуються. Це штовхає інших товаровиробників підвищувати продуктивністьпраці шляхом удосконалення техніки і технології виробництва, організації працітощо.
Для наочності приведемо такийприклад. Скажімо, в галузі, що виробляє автомобілі є три групи підприємств:
1. в одній з них навиробництво одного автомобіля затрачають 300 годин праці;
2. в другій групі — на виробництво такого же автомобіля затрачають 400 годин праці;
3. в третій групі — 500 годин праці.
Більшість автомобілів виробляється вгрупі, де затрати на один автомобіль становлять 400 годин праці.
Тоді й суспільно необхідна праця, якавизначає вартість, буде десь біля 400 годин праці.
При цьому в найкращих умовах будутьті підприємства, де затрати пращ становлять 300 годин на автомобіль. Відвиробництва кожного автомобіля вони одержать ще додатковий прибуток, рівний 100годинам середньосуспільної пращ.
Між усіма групами підприємств будевестися конкуренція, яка штовхатиме відстаючих на удосконалення виробництва, наскорочення затрат праці. Поряд з цим скорочуватимуться суспільно-необхіднізатрати праці, знову виникатиме конкуренція, знову удосконалення і такбезперервно.
При цьому стихійна дія законувартості викликає такі наслідки:
· розорення дрібнихтоваровиробників в результаті того, що вони не змогли вистояти в конкуренції звеликими товаровиробниками.
· оскільки в умовахкапіталістичного товарного виробництва праця будь-якого товаровиробника незавжди може виступити частиною суспільної праці, тобто оскільки приватна працявиробника не завжди може бути визнана суспільною, то дія закону вартості можеприводити до марнотратства суспільної праці: товари виробили, а попиту на нихнемає.
В умовах капіталістичного товарноговиробництва неминуче розвивається таке специфічне явище, як панування речей надлюдьми. Пояснюється воно тим. що при товарному виробництві, заснованому наприватній власності на засоби виробництва, суспільні, виробничі відносини міжлюдьми здійснюються через речі, набувають форми відносин між речами, тобтовиробничі відносини людей оречевлюються.
Скажімо, кожний відособленийтоваровиробник наперед не знає чи визнає суспільство його працю, втілену вякомусь товарі, корисною, чи не визнає. Він сліпо працює на ринок, для якогохарактерними є і коливання цін і конкуренція. І тут на ринку, товаровиробникзалежить безпосередньо не від другої особи, а від речей — товарів. Саме від товарівзалежить, продасть виробник свої товари чи ні, по яких цінах і яку суму грошейодержить за них
Виходить, що замість того, щоб людипанували над речами, речі панують над людьми.
Це специфічне явище, об’єктивноіснуюче в товарному господарстві, К. Маркс назвав токарним фетишизмом
Факт панування в капіталістичномусуспільстві речей над людьми це об’єктивна сторона товарного фетишизму.
Проте, крім цієї сторони, є щесуб’єктивна сторона фетишизму, яка полягає в тому, що самі товаровиробники, абоприписують речам-товарам і грошам надприродні властивості, обожнюють їх,поклоняються їм, або твердять, що суспільні властивості притаманні речам відприроди і носять вічний характер.
Суб’єктивна сторона товарногофетишизму може бути переборена в процесі наукового пізнання об’єктивноїдійсності.
Об’єктивна сторона товарногофетишизму, тобто панування речей над людьми, не може бути усунена доти, доки небуде ліквідована її основа — капіталістичне товарне виробництво .
Товарний фетишизм — категоріяісторична. В умовах патріархальної селянської сім’ї чи у феодальному масткудля нього не було місця Селянин, працюючи на поміщика, давав в йогорозпорядження або свою працю безпосередньо, або продукти праці.
Тут відносини були цілком ясними.Лише капіталістичне товарне виробництво привело до появи товарного фетишизму.Соціалістичне усуспільнення виробництва приводить до зникнення товарногофетишизму.
ВИСНОВКИ
В ході написання даної курсовоїроботи ми детальновивчили, що таке вартість, як вона формується, від чогозалежить її величина, що таке закон вартості, його сутність та яким є його значенняв економічній науці.
Тепер можна сказати, що питання провеличину вартості має велике практичне та теоретичне значення. Так як вартістьявляє собою уречевлену у товарі абстрактну працю, то величина вартості товарувизначається кількістю праці, витраченого на його вироблення. Кількість працівимірюється робочим часом – годинами, днями та т.і. Тому величина вартостітовару визначається кількістю робочого часу, витраченого на виробництво.
При цьому величина вартості товарувизначається наступними факторами:
1.Рівнем продуктивності праці.Продуктивність праці виражається у кількостіспоживчих вартостей, створених заодиницю часу. Тому величина вартості одиниці товару оберненопропорційна до рівняпродуктивності праці. Величина вартостізагальної маси товарів не залежить відпродуктивності праці. Необхідно зазначити, що суспільна вартість товарузмінються лише у тому випадку, коли більш висока продуктивність праці захопитьбільшість підприємств, що виготовляють даний товар.
2.Рівнем інтенсивності праці. Вонавизначається витратами праці за одиницю часу. При зростанні інтенсивності праціза рівні проміжки часустворюється різна величина вартості. Більш інтенсивнапраця створює за одиницю часу більшу кількість продукції та більшу вартість,ніж менш інтенсивна. Зростання інтесивності праціхарактеризується збільшеннямефективності як конкретної, так і абстрактної праці.
3.Рівнем складності праці. Простапраця – це праця некваліфікована, яку здатна виконати будь-яка людина, безпопередньої підготовки. Складна праця – це праця кваліфікована, для виконанняякої необхідне попереднє навчання якої-небудь спеціальності.
Дане твердження було покладено воснову трудової теорії вартості, яка була розроблена англіською класичноюшколою. Її представниками були Адам Сміт, Давид Рікардо, Уіль’ям Петті.Подальший розвиток, даний напрям отримав у працях Карла Маркса. В основі йоговченя також лежала трудова теорія вартості. Маркс у своїх працях розробивтеорію додаткової вартості. На думку Маркса, додаткова вартість виступає увигляді видатків вартості продукту над сумою вартості елементів йоговиробництва. По своїй суті, додаткова вартість – це та частина вартості, якастворюється найманими робітниками понад вартість їх робочої сили та являє собоюнеоплачену працю, яку капіталіст залишає собі.
Основоположники теорії граничноїкорисності були впевнені, що ціна на товар не має ніякої об’єктивної основи. Ана ринку ціна встановлюється в залежності від суб’єктивної оцінки споживачамикорисності даного товару. Дане твердження слугувало основою ля того, щоб теоріяграничної корисності стали називати суб’єктивно-психологічною теорією.Представники даного вчення рахували, що всі економічні категорії можуть бутививедені лише з відношення людини до речі, його очікувань, відданя перевагякійсь речі та пізнань.
Аналізуючи дані теорії вартості(трудову теорію вартості, теорію додаткової вартості, теорію граничноїкорисності), можна сказати, що ні одна з них не є найбільш правильною тадостатньою. Тому сучасні економісти дотримуються дещо іншої позиції. справа втому, що вони в тому чи іншому ступені підтримують концепцію, згідно якої воснові вартості лежить не один, а декілька факторів. Це праці, капітал(абозасоби виробництва), природний фактор(земля), а також піприємницькі здібності.Тому відповідно до цього сучасні економісти визнають, що вартість, по-перше,формується усіма факторами, а, по-друге, розпадається на доходи.
Відповіно, проблема вартості повиннавирішуватися не на протиставленні, а шляхом поєднання різних доходів. Привизначенні величини вартостітовару необхідно враховуват не лише итрати, тобтопрацю, робочий час, але й результати(кількість та якість корисності), їхвзаємодію.
Таким чином вивчаючи питаннявартості, її величини, можна сказати, що у процесі формування вартістьпідкорюється певним правилам та принципам. В ролі правил та принципів векономічній теорії виступає закон вартості. Закон вартості є законом цін. Вінрегулює ціноутворення, складаючи його вихідну основу. У реальному житті упроцесі формування цін на ринку враховуються й такі умови, як співвідношенняпопиту та пропозиції, співвідношення цін на однойменні товари. Тому, можназробити висновок, що закон вартості тісно пов’язаний із законом попиту та пропозиції.Вони взаємодіють, впливаючи один на одного. Завдяки впливу цих законів ціна натовари коливається навколо вартості та наближається до того рівня, при якомуформується рівноважна ціна. Таким чином, в умовах товарного виробництва законвартості проявляє свою дію через коливання цін навколо вартості.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. БашнянинГ.І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997. – 302 с.
2. БашнянинГ.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528 с.
3. Основиекономічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко,В.П.Нестеренко, Л.О.Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н.Климк, В.П. Нестеренко. –Київ: Вища школа, 1997. – 743 с.
4. БорисовЕ.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478
5. ГальчинськийА.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа,1995. – 471 с.
6. ГоликовА.Н. Сборник задач по экономической теории. – Киров: АСА, 1997. – 264 с.
7. ГукасьянГ.М., Бородина Т.С. Экономическая теория. – Москва: ИНФРА-М, 1999. – 151 с.
8. ДзюбикС., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994. – 336 с.
9. ГрязноваА.Г. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства. –Москва: ЮНИТИ, 1998. – 326 с.
10. ДобрынинаА.И. Экономическая теория. – Санкт-Петербург: 1999. – 544 с. Журавлева Г.П.Теоретическая экономика. – Москва: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 485 с.