РЕФЕРАТ
на тему:
Закони України, які регулюють
фінансово-господарську діяльність
Залежно від концепції державного втручання у бізнес держава використовує прямі або непрямі механізми регулювання. Так, ст. 15 Закону України „Про підприємництво” передбачає, що держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від прояву недобросовісної конкуренції та монополізму у різних сферах підприємницької діяльності.
Головним нормативно-правовим актом, який регулює фінансово-господарську діяльність є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.
Даний Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб’єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Фінанси суб’єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.
Фінансова діяльність суб’єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.
Фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб’єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.
Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов’язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності).
Необхідним є прямий державний Контроль над монопольними цінами. Тут допускається навіть державне регулювання цін. Проте можна встановити для підприємств-монополістів граничні рівні рентабельності.
Механізм державного регулювання в Україні закріплений у Законі „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Цей закон поширюється на відносини, в яких беруть участь підприємці, суб’єкти бізнесу.
Перехід до ринку потребує формування відкритої для зовнішнього світу господарської системи. Для досягнення цієї мети необхідні кардинальні зміни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на інтегрування в світове господарство та розвиток взаємовигідного співробітництва. Монополія держави на зовнішньоекономічну діяльність ліквідована Нині усі господарюючі суб’єкти можуть бути учасниками зовнішньоекономічної діяльності, якщо це передбачається їх статутом та засновницьким договором.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур здійснюється на основі положень, викладених у Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, є основоположними для всіх суб’єктів бізнесу і повинні враховуватися при організації цього виду діяльності. Тому суб’єкти господарської діяльності України, в тому числі й іноземні, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються певними принципами:
1. Принцип суверенітету народу України на здійснення зовнішньоекономічної діяльності: виняткове право народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами України; зобов’язання України неухильно виконувати всі угоди та зобов’язання України у сфері міжнародних економічних відносин.
2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва: право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законами України; обов’язкове додержання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виняткове право власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на отримані результати цієї діяльності.
3. Принцип юридичної рівноправності та недискримінації: рівність перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності; заборона будь-яких (крім передбачених цим Законом) дій держави, результатом яких є обмеження прав та дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцями розташування та іншими ознаками; недопустиме обмеження діяльності з боку будь-яких суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.
4. Принцип верховенства закону: регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; заборона використання підзаконних актів та актів управління місцевих органів, які в будь-якій формі створюються для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності менш сприятливі умови, ніж встановлено законами України.
5. Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що Україна як держава забезпечує захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за її межами і згідно з нормами міжнародного права. Згідно частини першої статті 42 Конституції України «Кожен має
право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом». Закріплення права на підприємницьку діяльність є головним і необхідним для її здійснення.
Ця норма закріплює на конституційному рівні одну з основних можливостей – можливість участі всіх осіб в здійсненні підприємницької діяльності, яка базується на об’єктивних закономірностях ринкової економіки.
Одним із важливих напрямків забезпечення Конституційного права на підприємницьку діяльність є реалізація вимог верховенства закону в законодавстві про підприємництво в Україні, що означає створення внутрішньої несуперечливої і узгодженої системи юридичних актів при вирішальній ролі в ній законів.
Верховенство законів диктує і вимоги узгодженості змісту підзаконних нормативних актів діючим законам, що у правовому регулюванні підприємницької діяльності не завжди виконується.
При дослідженні нормативних актів, спрямованих на захист підприємницької діяльності, а також багатьох приклаках з практичної діяльності підприємців зроблено акцент на наявність недоліків, як у законодавчих, так і підзаконних нормативних актах, їх суперечливості та неузгодженості, а також шляхи їх усунення. Наявність цих недоліків стримує розвиток підприємницької діяльності і створює бар’єри на шляху виходу суб’єктів підприємницької діяльності на ринок всіх товарів і послуг.
За останні півтора року виникла і загострилася проблема дерегулювання підприємницької діяльності. Ця проблема пов’язана з державним регулюванням підприємницької діяльності.
Справа у тім, що в останній час державне регулювання, тобто втручання державних органів у підприємницьку діяльність досягло таких меж, що по суті були створені правові адміністративні, економічні та організаційні перешкоди та обмеження, що стримують її розвиток, а це в свою чергу не сприяє економічному зростанню України. Це стосується спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємництва, скорочення переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності, лімітування перевірок та контролю, спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій, забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правової бази і таке інше.
Представники багатьох державних органів управління стверджують, що їх дії з державного регулювання спрямовані на подальший розвиток підприємництва, а результат протилежний – стримується розвиток. За останні два роки кількість зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності в Україні скоротилася. Для вирішення проблем дерегулювання в повному обсязі виконати укази Президента України «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» і «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», з урахуванням того, що чиновники особливо середньої ланки, в зв’язку з наявністю деяких недоліків в законодавстві з відомих причин будуть виконувати ці укази дуже повільно. Без вирішення цих питань подальший розвиток підприємництва просто неможливий.
Загальний список нормативно-правових актів, які так чи інакше регулюють фінансово-господарську діяльність може виглядати так:
Закон України «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.
Закон України „Про внесення змін до закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
Закону України «Про підприємства в Україні»
Закон України «Про рекламу».
Закон України «Про аудиторську діяльність»
Закон України «Про внесення змін да доповнень у Кримінальний,
Кримінально-процесуальний Кодекс України і Кодекс України про адміністративні правопорушення»
Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»
Указ Президента України «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності»
Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»